Поняття про спирти, карбонові кислоти, жири, вуглеводи.

Метанол, етанол, гліцерол: молекулярні і структурні

формули, фізичні властивості. Горіння етанолу.
Якісна реакція на гліцерол. Лабораторний дослід №11
«Взаємодія гліцеролу з купрум (ІІ) гідроксидом»

Волошина Олена Іванівна

Вчитель хімії вищої категорії
Харківської ЗОШ № 125
Оксигеновмісні органічні речовини – це органічні сполуки, в молекулах яких
крім С і Н міститься О.
Класифікація оксигеновмісних органічних сполук
За будовою та функціональними групами оксигеновмісні органічні сполуки
поділяють на такі класи:
Спирти - органічні речовини, до складу яких входить одна або декілька гідроксогруп,
що зв’язані з аліфатичним (неароматичним) вуглеводневим радикалом.

Група атомів -ОН називається функціональною групою спиртів.

Функціональна група – це група атомів, яка зумовлює приналежність речовини до
певного класу і характеризує її властивості
Класифікація спиртів
 класифікація за кількістю гідроксогруп:
- одноатомні спирти, наприклад: метанол, етанол
 багатоатомні спирти, наприклад: етиленгліколь, гліцерин

класифікація за будовою вуглеводневого радикалу:

 насичені спирти, наприклад: метанол, етанол

 ненасичені спирти:

 ароматичні спирти:
Номенклатура спиртів

• Обирають головний вуглецевий ланцюг

• Нумерацію атомів Карбону проводять починаючи з краю, до якого ближче розташована гідроксогрупа

• Називають всі замісники від старшого до молодшого, попередньо вказуючи номер їх положення

• Називають головний ланцюг із суфіксом “ол”

При складанні назви нумерація атомів Карбону починається з того кінця карбон-карбонового ланцюга,
до якого ближча функціональна група. Номер атома Карбону, при якому знаходиться гідроксогрупа,
указується в кінці назви спирту. Положення вуглеводневого радикала вказується на початку назви.

Наприклад:
4-метилпентанол-2
 Ізомерія спиртів

Ізомерія спиртів може бути зумовлена розгалуженням Карбонового ланцюга їх

молекули, положенням гідроксильної групи.
Молекулярні і структурні формули метанолу, етанолу, гліцеролу
Фізичні властивості одноатомних насичених спиртів
Спирти з числом атомів Карбону до 15 — рідини, інші — тверді речовини. Метанол і
етанол — безбарвні рідини, з характерним запахом, добре розчинні у воді. Із
зростанням молекулярної маси розчинність спиртів у воді зменшується. Спирти
легші за воду. Біологічна дія спиртів: метанол — дуже сильна отрута, якщо
потрапляє в організм у малих дозах (5—10 мл), викликає сліпоту, у великих (30 мл)
— смерть; етанол — наркотична речовина, у невеликих дозах викликає сп’яніння, у
великих — смерть. При постійному вживанні етанолу розвивається захворювання —
алкоголізм.
 Фізичні властивості гліцеролу
Прозора, безбарвна, густа і в'язка, сиропоподібна, без запаху, важча за воду,
неотруйна, солодкувата на смак рідина.
Температура кипіння становить 290 °С.
Гліцерол гігроскопічний, тобто має здатність поглинати вологу з п
овітря та утримувати її.
Змішується з водою у будь-яких пропорціях. Розчиняється в етанолі.
За звичайних умов гліцерол нелеткий, але під час нагрівання швидко
випаровується.
Хімічні властивості спиртів зумовлені наявністю гідроксильної групи та будовою
карбонового ланцюга .

Для одноатомних насичених спиртів характерні реакції горіння (повне або часткове
окиснення), взаємодія з активними металами, обміну, дегідратації

1. Горіння або повне окиснення: при повному згоранні будь-яккого алкану

утворюються Карбон(IV)оксид (вуглекислий газ) і вода:

СПИРТ + О2 → СО2↑ + Н2О + Q

СН3ОН + 1,5О2 → СО2↑ + 2Н2О +Q

2. Взаємодія з активними металами: утворюються водень і
алкоголяти

2R – OH + 2Na → 2R – ONa + H2↑

2C3H7 – OH + 2Na → 2C3H7 – ONa + H2↑

3. Взаємодія з галогеноводнями:

R–OH + HHal → R–Hal + H2O

C2H5–OH + HCl → C2H5–Cl + H2O

При підпалюванні етиловий спирт горить світлим полум’ям із
виділенням великої кількості теплоти. Під час горіння виділяється
вуглекислий газ й вода:

C2H5OH+3O2→2CO2↑+3H2O.
Якісні реакції на багатоатомні спирти.

Для того, щоб визначити багатоатомні спирти серед інших органічних сполук
використовують такі якісні реакції:

1. Багатоатомні спирти ( наприклад, гліцерол або гліцерин, або 1,2,3–пропантріол )

утворюють з Купрум(ІІ)гідроксидом комплексні сполуки темно-синього кольору:
Лабораторний дослід №11 «Взаємодія гліцеролу з купрум (ІІ)
гідроксидом»
У пробірку наллємо купрум (II) сульфат об’ємом 0,5 мл та натрій гідроксид об’ємом 1-2 мл.
Випадає блакитний осад купрум (II) гідроксиду. До осаду добавимо гліцерин об’ємом 1-2 мл.
Суміш енергійно змішаємо. Осад розчиняється. Розчин набуває яскраво-синього забарвлення.

Якісною реакцією на гліцерин є

взаємодія його зі свіжоосадженим
купрум (ІІ) гідроксидом. Якщо цю
суміш збовтати, то блакитний осад
Cu(OH)2 розчиняється й
утворюється розчин яскраво-синього
кольору купрум (ІІ) гліцерат
Дякую за увагу