Yudin Magistr

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ
«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ

імені ІГОРЯ СІКОРСЬКОГО»
Навчально-науковий інститут енергозбереження та енергоменеджменту
(повна назва інституту)
Кафедра електропостачання
(повна назва кафедри)
«На правах рукопису» «До захисту допущено»

УДК В.о. завідувача кафедри
Д.Г. Дерев’янко
« » 20 р.
Магістерська дисертація
зі спеціальності 141 «Електроенергетика, електротехніка та
електромеханіка»
спеціалізації Системи забезпечення споживачів електричною енергією
на тему: «Особливості регулювання напруги в електричних мережах з
джерелами розосередженої генерації»
Виконав: студент ІІ курсу, групи ОЕ-01мп
Юдін Сергій Юрійович
(прізвище, ім’я по батькові) (підпис)
Науковий керівник _д.т.н., проф. Попов Володимир Андрійович
(посада, науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ініціали) (підпис)
Консультант нормоконтроль ас. Прокопенко І.Д
(назва розділу) (науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ініціали) (підпис)
Рецензент
(посада, науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ініціали) (підпис)
Засвідчую, що у цій
магістерській дисертації немає
запозичень з праць інших
авторів без відповідних
посилань.
Студент
Київ – 2021
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ
«Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»
Інститут/факультет Навчально-науковий інститут енергозбереження та
енергоменеджменту
Кафедра електропостачання
Рівень вищої освіти – другий (магістерський) за освітньо-професійною
програмою
Спеціальність 141 «Електроенергетика, електротехніка та
електромеханіка»Спеціалізація «Системи забезпечення
споживачів електричною енергією»
До захисту допущено
В.о. завідувача кафедри
Д.Г. Дерев’янко
« » 20
р.
ЗАВДАННЯ
на магістерську дисертацію студенту
Юдін Сергій Юрійович

(прізвище, ім’я, по батькові)
1. Тема дисертації «Особливості регулювання напруги в електричних

мережах з джерелами розосередженої генерації»
2. Науковий керівник дисертації д.т.н., проф., Попов Володимир
Андрійович
(прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання)
затверджені наказом по університету від «29» жовтня 2021 р. №3602-с

3. Строк подання студентом дисертації 1 9 грудня 2021 року
4. Об’єкт дослідження Процес регулювання напруги в системах
електропостачання в умовах впровадження та використання засобів
розосередженої генерації
5. Предмет дослідження технічні засоби та методи їх оптимального
використання при регулюванні напруги
6. Перелік завдань, які потрібно розробити
а) аналіз методів регулювання напруги в системах електропостачання
та оцінка їх ефективності;
б) розробити методичні та практичні рекомендації щодо
удосконалення регулювання напруги в розподільних мережах
в) розглянути перспективні технічні засоби та методи регулювання
напруги
7. Перелік графічного (ілюстративного) матеріалу: презентація
матеріалів дисертаційної роботи за результатами дослідження.
8. Консультанти розділів дисертації
Нормоконтроль ас. Прокопенко І.Д.
9. Орієнтовний перелік публікацій
а) Юдін С.Ю. "Особливості регулювання напруги в електричних
мережах з джерелами розосередженої генерації" IV Науково-теxнiчна
конференцiя магістрів ІЕЕ (за результатами дисертаційних досліджень
магістрантів) (Київ, 18 листопада 2021 року).
10. Дата видачі завдання 1 вересня 2021 року
Календарний план
№ Назва етапів виконання Строк виконання
Примітка
з/п магістерської дисертації етапів МД
1 Отримання завдання Виконано
01.09.21
2 Аналіз літературних джерел Виконано
02.09.21-09.09.21
3 Робота над першим розділом Виконано
10.09.21-20.09.21
4 Робота над другим розділом Виконано
21.09.21-05.10.21
5 Робота над третім розділом Виконано
06.10.21-16.10.21
6. Розробка стартап проекту Виконано
17.10.21-25.10.21
7. Оформлення дисертації Виконано
26.10.21-29.10.21
8. Оформлення реферату і презентації,
30.10.21-10.12.21 Виконано
перевірка на плагіат та рецензування
9. Перед захист МД 10.12.21-14.12.21 Виконано
10. Захист дисертації 20.12.21-22.12.21 Виконано
Студент ____________ Юдін С.Ю.

(підпис) (ініціали, прізвише)
Науковий керівник дисертації ____________ Попов В.А.

(підпис) (ініціали, прізвише)
РЕФЕРАТ
Структура і обсяг роботи: дисертацію викладено на 95 сторінках,
складається зі вступу, 4 розділів і висновку. Дисертаційна робота містить 25
рисунків, 8 таблиці, список використаних джерел із 41 найменувань на 5
сторінках. При виконанні дисертації використовувалося програмне
забезпечення MS Excel.
Актуальність роботи
Питання регулювання напруги в електричних мережах полягає у
забезпеченні технічних вимог щодо якості електричної енергії відповідно до
чинних норм та підвищення економічності роботи електричних мереж і
електроприймачів.
Регулювання напруги дозволяє не тільки підвищити якість
електроенергії, а й покращити хід виробничих процесів на промислових
підприємствах: знизити брак продукції, підвищити її якість, збільшити
продуктивність праці людей та продуктивність механізмів, а також в окремих
випадках скоротити втрати енергії.
Мета роботи: розробка методичних та практичних рекомендацій щодо
здійснення регулювання напруги в розподільних мережах з інтегрованим в
них джерелами розосередженої генерації.
Об’єкт досліджень: процес регулювання напруги в системах
розосередженої генерації.
Предмет досліджень: технічні засоби та методи їх оптимального
використання при регулюванні напруги в розподільних мережах в процесі
інтеграції в них джерел розосередженої генерації.
Методи дослідження. Теоретичні висновки, системний аналіз та
метод порівняння, метод технічного розрахунку, методи графічного
моделювання.
Завдання:
- Провести аналіз існуючих методів регулювання напруги в системах
електропостачання та оцінити їх ефективність в умовах використання
- Розробити методичні та практичні рекомендації щодо удосконалення
регулювання напруги в розподільних мережах з метою забезпечення їх
нормованих відхилень в умовах використання розосередженої генерації.
- Розглянути перспективні технічні засоби та методи регулювання
напруги в активних розподільних системах з джерелами розосередженої
генерації.
Практичне значення одержаних результатів.
Наукові результати магістрської дисертації становлять як науково-
теоретичний, так і практичний інтерес
Стартап проект може бути залучений до використання компаніями.
Особистий внесок. Наукові положення, які є у магістерській дисертації,
отримано магістрантом самостійно.
Апробація результатів роботи
Результати досліджень, викладених у дисертаційній роботі, висвітлено
на IV науково-технічній конференції магістрантів ІЕЕ.
Публікації
1. Юдін С.Ю. " Особливості регулювання напруги в електричних
мережах з джерелами розосередженої генерації " IV Науково-теxнiчна
Ключові слова: ЕЛЕКТРИЧНІ МЕРЕЖІ, РЕГУЛЮВАННЯ НАПРУГИ,
ТРАНСФОРМАТОР, РОЗОСЕРЕДЖЕННА ГЕНЕРАЦІЯ, СИСТЕМИ
РЕГУЛЮВАННЯ, ЛІНІЙНИЙ РЕГУЛЯТОР, МОДЕЛЮВАННЯ РЕЖИМІВ
ABSTRACT
Structure and scope of work: the dissertation is presented on 86 pages,
consists of an introduction, 4 chapters and a conclusion. The dissertation contains
25 figures, 8 tables, a list of used sources from…. names on…. pages. MS Excel
software was used in the dissertation.
Relevance of the work
The issue of voltage regulation in electrical networks is to ensure technical
requirements for the quality of electricity in accordance with current regulations
and increase the efficiency of electrical networks and receivers.
Voltage regulation allows not only to improve the quality of electricity, but
also to improve the course of production processes in industrial enterprises: reduce
product shortages, improve its quality, increase human productivity and
productivity of mechanisms, and in some cases reduce energy losses.
Purpose: development of methodological and practical recommendations for
voltage regulation in distribution networks with integrated sources of distributed
generation.
Object of research: the process of voltage regulation in power supply
systems in the conditions of introduction and use of means of scattered generation.
Subject of research: technical means and methods of their optimal use in
voltage regulation in distribution networks in the process of integration of
dispersed generation sources in them.
Research methods. Theoretical conclusions, system analysis and method of
comparison, method of technical calculation, methods of graphic modeling.
Task:
- To analyze the existing methods of voltage regulation in power supply
systems and evaluate their effectiveness in the use of distributed generation.
- Develop methodological and practical recommendations for improving
voltage regulation in distribution networks in order to ensure their standard
deviations in the use of distributed generation.
- To consider perspective technical means and methods of voltage regulation
in active distribution systems with sources of dispersed generation.
The practical significance of the results obtained.
The scientific results of the master's dissertation are of both scientific-
theoretical and practical interest
A startup project can be used by companies.
Personal contribution. The scientific positions available in the master's
dissertation were obtained by the master's student independently.
Approbation of work results
The results of the research presented in the dissertation were presented at the
IV scientific and technical conference of IEE masters.
Publications
1. Yudin S.Y. "Peculiarities of voltage regulation in electric networks with
sources of dispersed generation" IV Scientific and Technical Conference of IEE
Masters (based on the results of dissertations of undergraduates) (Kyiv, November
18, 2021).
Keywords: ELECTRICAL NETWORKS, VOLTAGE REGULATION,
TRANSFORMER, DISTRIBUTED GENERATION, REGULATORY SYSTEMS,
LINEAR REGULATOR, CONTROLLE
8
ЗМІСТ
ВСТУП............................................................................................................... 9
1 ТРАДИЦІЙНІ МЕТОДИ ТА ЗАСОБИ РЕГУЛЮВАННЯ НАПРУГИ В
СЕП...................................................................................................................... 15
1.1 Засоби централізованого регулювання напруги ................................... 15
1.2 Зустрічне регулювання напруги ............................................................. 25
1.3 Регулювання напруги шляхом компенсації реактивної потужності .. 28
2 ОСОБЛИВОСТІ РЕГУЛЮВАННЯ НАПРУГИ В РОЗПОДІЛЬНИХ
МЕРЕЖАХ З РОЗОСЕРЕДЖЕНОЮ ГЕНЕРАЦІЄЮ ................................... 39
2.1 Можливість централізованого регулювання напруги в умовах
використання розосередженої генерації ...................................................... 39
2.2 Особливості використання лінійних регуляторів в лініях з джерелами
розосередженої генерації ............................................................................... 52
2.3 Мультіагентні системи регулювання напруги ...................................... 56
3 ПЕРСПЕКТИВНІ МЕТОДИ ТА ЗАСОБИ РЕГУЛЮВАННЯ НАПРУГИ
.............................................................................................................................. 60
3.1 Формування активних систем розподілу електричної енергії ............ 60
3.2 Використання напівпровідникових трансформаторів .......................... 65
3.3 Впровадження технологій FACTS (STATCOM) ................................... 76
4 СТАРТАП ПРОЄКТ ....................................................................................... 86
ВИСНОВКИ .................................................................................................... 86
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ............Ошибка! Закладка не
определена.
9
ВСТУП
Актуальність роботи. Питання регулювання напруги в електричних

мережах полягає у забезпеченні технічних вимог щодо якості електричної
енергії відповідно до чинних норм та підвищення економічності роботи
електричних мереж і електроприймачів.
Мета роботи: розробка методичних та практичних рекомендацій щодо
здійснення регулювання напруги в розподільних мережах з інтегрованим в
них джерелами розосередженої генерації.
Об’єкт досліджень: процес регулювання напруги в системах
Предмет досліджень: технічні засоби та методи їх оптимального
використання при регулюванні напруги в розподільних мережах в процесі
інтеграції в них джерел розосередженої генерації.
Методи дослідження. Теоретичні висновки, системний аналіз та
метод порівняння, метод технічного розрахунку, методи графічного
моделювання.
Завдання:
- Провести аналіз існуючих методів регулювання напруги в системах
електропостачання та оцінити їх ефективність в умовах використання
- Розробити методичні та практичні рекомендації щодо удосконалення
регулювання напруги в розподільних мережах з метою забезпечення їх
нормованих відхилень в умовах використання розосередженої генерації.
10
- Розглянути перспективні технічні засоби та методи регулювання

напруги в активних розподільних системах з джерелами розосередженої
генерації.
Практичне значення одержаних результатів.
Наукові результати магістрської дисертації становлять як науково-
теоретичний, так і практичний інтерес
Стартап проект може бути залучений до використання компаніями.
Особистий внесок. Наукові положення, які є у магістерській дисертації,
отримано магістрантом самостійно.
Апробація результатів роботи
Результати досліджень, викладених у дисертаційній роботі, висвітлено
на IV науково-технічній конференції магістрантів ІЕЕ.
Публікації
1. Юдін С.Ю. " Особливості регулювання напруги в електричних
мережах з джерелами розосередженої генерації " IV Науково-теxнiчна
Ключові слова: ЕЛЕКТРИЧНІ МЕРЕЖІ, РЕГУЛЮВАННЯ НАПРУГИ,
ТРАНСФОРМАТОР, РОЗОСЕРЕДЖЕННА ГЕНЕРАЦІЯ, СИСТЕМИ
РЕГУЛЮВАННЯ, ЛІНІЙНИЙ РЕГУЛЯТОР, МОДЕЛЮВАННЯ РЕЖИМІВ
Розвиток вітчизняної системи регулювання напруги у розподільних

мережах відбувався в умовах їх низької спостережливості. Класична
постановка задачі розрахунку усталеного режиму була мало прийнятна для
моделювання поточних і ретроспективних режимів розподільних мереж (PМ)
через відсутність точної інформації про навантаження вузлів.
Тому найбільш поширеною при розрахунках поточних і
ретроспективних режимів була постановка задачі, при якій була відома
потужність головної ділянки мережі, а навантаження вузлів визначаються в
ході розрахунку за потужністю головної ділянки з урахуванням втрат в
11
елементах мережі та додаткової інформації про навантаження (номінальної

потужності трансформатора, від якого живиться навантаження, коефіцієнтах
завантаження трансформаторів, пропуску електроенергії через
трансформатори).
У зв'язку з впровадженням пристроїв телемеханіки при моделюванні
режимів крім потоків потужності на головній ділянці іноді були відомі
виміри струмів, напруг, потоків потужності в проміжних елементах PМ.
Однак говорити про надмірності телевимірювань і повної спостережливості
мережі як правило не доводиться. Тому для застосування класичних методів
оцінки стану необхідно використовувати додаткову інформацію про
навантаження вузлів. Представляється перспективним використання даних
про електроспоживання, триманих в процесі енергозбутової діяльності, а
також інформації з підсистем АСКОЕ та сучасних переносних аналізаторів
якості напруги.
Більш автоматизованою і розвиненою є система регулювання напруги
в економічно розвинених країнах. Починаючи з 90-х років, в Європі, США,
Японії, Китаї активно розвивається напрямок децентралізації управління
режимом розподільних мереж, а зокрема - децентралізована система
регулювання напруги з урахуванням участі розосередженої генерації.
Важливим поштовхом для цього стало використання розподіленої генерації,
яка набирає все більше поширення.
Незважаючи на явні переваги, існує низка проблем, що не дозволяють
вітчизняній енергетиці активніше розвивати розподілену генерацію. Серед
них: вимоги у сфері технічного регулювання, проблеми технологічного
приєднання до електричних мереж мережевих організацій та ін. Ключова ж
проблема – відсутність чіткої державної політики та об'єктивної оцінки
впливу розподіленої генерації на енергосистему загалом.
У розподіленій енергетиці споживачі переходять у статус «активних»
учасників процесу виробництва електроенергії та регулювання режиму
12
мережі задля досягнення власних цілей. Це вимагає розробки та

впровадження технологій, що дозволяють збалансувати інтереси всіх
учасників процесу, змоделювати та оцінити вплив розподіленої генерації на
енергосистему. Моделювання традиційної системи регулювання напруги не
становить особливих проблем, оскільки саме вона реалізована у звичайних
обчислювальних комплексах. Моделювання мультиагентних систем, у тому
числі децентралізованих, які використовують контроль режиму прилеглих
районів та блоки у підсистемах прийняття рішень, наразі у програмному
забезпеченні не реалізовано. Це зумовило актуальність цього дослідження.
В умовах суперечливості інтересів споживачів та мережевої компанії
у розподіленій енергетиці, технологічній та методологічній невирішеності
даного питання, потрібне якісно нове вирішення задачі регулювання напруги,
що забезпечує компроміс інтересів учасників.
Виходячи із завдань, Smart Grid визначається як напрямок глобальної
автоматизації та інформатизації електроенергетичних систем з метою
подолання проблеми нарощування генеруючих потужностей шляхом
забезпечення доступності входу розподіленої генерації до мережі. У зв'язку з
цим важливим є розробка технології розподіленого регулювання напруги у
нормальних та післяаварійних режимах систем електропостачання з
розподіленою генерацією, що включає
1. Аналіз розвитку систем та засобів регулювання напруги в електричних

мережах, а також можливості застосування та структури експертних систем;
2. Формування принципів мультиагентного управління;
3. Розробка способу “інтелектуального” регулювання напруги у вузлі та

системи мультиагентного регулювання напруги в електричній мережі;
4. Розробка методики аналізу ефективності різних способів регулювання
напруги в електричних мережах;
13
5. Моделювання режимів мережі при різних способах управління напругою

мережі, отримання показників порівняльної ефективності цих способів;
6. Дослідження ефективності розроблених методів та алгоритмів управління
у різних схемах електричної мережі.

При цьому впровадження децентралізованої системи управління
повинно розвиватися поетапно:
1 етап - розробка локальних пристроїв регулювання напруги з
максимальним використанням локальної інформації;
2 етап - розробка інтелектуальних систем координації локального
рівня суміжних локальних регуляторів;
3 етап - розробка інтелектуальних систем координації районного
(кластерного) рівня, що утворюють систему регулювання цілими районами
мережі.
В технології децентралізованого регулювання пропонується замінити
традиційну централізовану систему, що використовує метод зустрічного
регулювання, на автоматичну інтелектуальну систему, що адаптується під
склад обладнання в мережі та її поточний стан.
На локальному рівні регулювання вирішуються такі завдання:
- забезпечення оптимальних режимів роботи обладнання;
- підтримка рівнів напруги суміжних вузлів;
- передача інформації про режим роботи і рівні напруг у районі регулювання
координуючому регулятору;
- прийом і виконання керуючого впливу координуючого регулятора.
14
На рівні координації локальних регуляторів здійснюється:

- отримання і аналіз інформації, що надходить від локальних регуляторів;
- координація локальних регуляторів для підтримки рівнів напруги в
необхідних межах;
- оптимізація втрат активної потужності в районі.
- прийом і виконання дій, що управляють кластерним регулятором.
На кластерному рівні виконується:
- отримання і аналіз інформації, що надходить від координуючих
регуляторів;
- управління координуючими регуляторами для підтримки рівнів напруги в
необхідних межах і балансу активної потужності в межах кластера;
- оптимізація втрат активної потужності в мережі.
15
1 ТРАДИЦІЙНІ МЕТОДИ ТА ЗАСОБИ РЕГУЛЮВАННЯ

НАПРУГИ В СЕП
1.1 Засоби централізованого регулювання напруги
У нашій країні основними технічними засобами регулювання напруги

є трансформатори з регулюванням під напругою (РПН) та переключення без
збудження (ПБЗ), а також регулятори збудження генераторів на станціях.
Графіки бажаної напруги в контрольних пунктах мережі
розробляються завчасно, як правило, на періоди один квартал або сезон року.
Відповідно, при їх розробці не можуть бути коректно враховані всі усталені
режими, які складуться в період дії графіків з урахуванням можливих
відхилень рівнів споживання / генерація і схеми мережі енергосистеми від
запланованих. Тим більше при розробці графіків не можуть бути точно
враховані погодні умови, що необхідно, наприклад, для коректного
моделювання втрат електроенергії на корону в повітряних лініях при
оптимізації режимів по напрузі і реактивної потужності.
Первинне регулювання напруги на шинах електростанцій і підстанцій
з регульованими засобами компенсації реактивної потужності в даний час не
є дуже поширеним, але здійснюється автоматично, відповідно до заданих
графіків напруги. Однак, самі графіки автоматично не актуалізуються в темпі
процесу з урахуванням фактичних режимів роботи енергосистем і топології
їх мереж.
Генератори електростанцій енергетичних систем працюють на
загальну електричну мережу і тому режим їх роботи підпорядкований
загальним вимогам, що пред'являються до електричних систем. Так,
наприклад, виходячи з умови забезпечення розрахункового рівня напруги в
вузлових точках електричних мереж, електростанціям поряд із завданням по
виробленню активної потужності задаються також графіки генерації
реактивної потужності:
16
максимальної - в ранковий і вечірній максимуми активного навантаження і

мінімальної - в нічний час.
Генератори працюють в блоках з підвищуючими трансформаторами,
які не мають безпосереднього зв'язку з розподільними мережами, а
навантаження власних потреб, як правило, живиться через трансформатори з
регулюванням напруги під навантаженням. Тому широка зміна генерації
реактивної потужності ними і пов'язана з цим значна зміна напруги на
затискачах генераторів не викликають особливих труднощів. Зазвичай на
блокових генераторах використовують повну можливу межу зміни напруги
відповідно до ПТЕ: від -5% до + 10% UН.
У розподільних мережах, що працюються до шин генераторної
напруги, напруга регулюється в менших межах, так як глибока зміна напруги
виявилося б неприйнятною для споживачів. При регулюванні реактивної
потужності на цих генераторах за заданим графіком навантаження системи
рівень напруги на шинах, необхідний для нормальної роботи споживачів,
досягається зміною коефіцієнта трансформації трансформаторів з РПН, що
зв'язують генератори з мережею ВН.
У тих випадках, коли трансформатори зв'язку генераторів з мережею
ВН не мають РПН, регулювання напруги на шинах генераторної напруги
забезпечуються зміною збудження генераторів, з одночасною
(автоматичною) зміною їх реактивної потужності. Регулювання - зустрічне і
здійснюється по добовому графіку напруги, що задається диспетчером
електричних мереж.
Зміна напруги генераторів можлива за рахунок регулювання струму
збудження. За принципом роботи генератора і його режиму можливо
змінювати напругу, не змінюючи активну та реактивну потужності.
Відхилення напруги на виводах генератора більш ніж на 5% від
номінального призводить до необхідності зниження його потужності. Цей
діапазон регулювання U є недостатнім.
17
Генератори електростанцій є тільки допоміжним засобом

регулювання з двох причин: 1) не вистачає діапазону регулювання напруги
на електростанціях; 2) важко пов'язати вимоги по напрузі віддалених і
близьких споживачів.
Як єдиний засіб регулювання генератори застосовуються тільки в разі
підключення до системи, що представляє в основному нерозподілене
навантаження. У цьому випадку на шинах ізольовано діючих електростанцій
промислових підприємств здійснюється зустрічне регулювання напруги.
Зміною струму збудження генераторів підвищують напругу в години
максимуму навантажень і знижують в години мінімуму.
Регулювання напруги на шинах електростанції безпосередньо турбо-
або гідрогенераторами є супутньою функцією для електростанції і з часом
особливо не змінилося. У той час як спосіб регулювання напруги за
допомогою пристроїв, що компенсують втрату напруги розвивається, що
досягається зміною коефіцієнта трансформації трансформаторів, зміною
параметрів мережі, зміною величини реактивної потужності.
Міські та сільські розподільні мережі напругою 6 … 10 кВ, як правило,
обладнані трансформаторами невеликої потужності (до 400-630 кВА), у яких
коефіцієнт трансформації в межах 5% змінюється перемиканням відгалужень
обмотки ВН при відключеному від мережі трансформаторі, тобто без
збудження трансформатора.
Тому коефіцієнт трансформації цих трансформаторів змінюють тільки
або при зміні схеми електропостачання, або при переході від сезонних
максимальних навантажень до мінімальних і навпаки, таким чином
здійснюючи сезонне регулювання. Добове регулювання напруги в цих
мережах покладається на центри живлення (ЦЖ). Належний коефіцієнт
трансформації на тривалий сезонний період вибирають, виходячи з рівня
напруги на шинах ЦЖ і втрати напруги в розподільній мережі.
18
Для забезпечення централізованого добового регулювання напруги на

підстанціях, що живлять розподільні мережі, встановлюють трансформатори
з РПН, перемикання відгалужень у яких проводиться без перерви
електропостачання споживачів. Трансформатори забезпечуються апаратурою
автоматичного регулювання - регуляторами напруги, які входять в
комплектну поставку.
Вбудовані регулювальні пристрої в трансформаторах напругою 35-330
кВ розміщуються в нейтрали обмоток ВН. Діапазон регулювання напруги
становить 12% або 16% номінальної напруги, ступенями по 1,5 або 1,78%.
Трьохобмоткові трансформатори 110 і 220 кВ виготовляються з РПН тільки
на обмотці ВН, а обмотка СН має відгалуження для зміни коефіцієнта
трансформації 2 - 2,5%, що перемикаються без навантаження.
Зміна коефіцієнта трансформації між ВН і СН шляхом перемиканням
відгалужень в лінії СН не змінює співвідношення напруг між обмотками ВН і
НН. Тому автотрансформатори такої конструкції мають великі
експлуатаційні переваги перед автотрансформаторами з регулюванням
напруги в нейтралі загальної обмотки. В останньому випадку, як відомо, при
перемиканні відгалужень відбувається одночасна зміна числа витків обмоток
ВН і СН, що призводить до зміни співвідношення напруг між обмотками ВН
і НН: при збільшенні напруги на обмотці СН напруга на обмотці НН
зменшується і, навпаки, при зниженні напруги обмотки СН напруга обмотки
НН збільшується. Це призводить до неможливості приєднання навантаження
до шин НН без установки послідовно з нею лінійного регулювального
автотрансформатора навіть при збігу графіків навантажень на обмотках СН і
НН.
Трансформатори можуть бути приєднані в різних пунктах
електричних мереж, в яких режим напруги заздалегідь зазвичай ніхто не знає
і, крім того, напруга може змінюватися в процесі експлуатації мережі. Тому
трансформатори забезпечуються крім основних ще додатковими
19
регулювальними відгалуженнями. Змінюючи ці відгалуження, можна дещо

змінити коефіцієнт трансформації (в межах 10-20%).
За конструктивним виконанням розрізняють трансформатори двох
типів:
а) з перемиканням регулювальних відгалужень без збудження, тобто, з
відключенням від мережі;
б) з перемиканням регулювальних відгалужень під навантаженням.
Зазвичай регулювальні відгалуження виконуються на стороні вищої
напруги ВН трансформатора, яка має менший робочий струм. При цьому
полегшується перемикаючий пристрій.
Напруга на шинах вищої напруги підстанції буде відрізнятися від
напруги генераторів станції U1 на величину втрат у ВЛ Uм, а напруга на
шинах нижчої напруги підстанції, наведена до високої сторони, буде
відрізнятися ще й на величину втрат напруги в активному опорі
трансформатора
U 2 B = U1 − U М
U 2 H = U 2 B − UT
Дійсне напруга на шинах низької сторони підстанції визначається як
U 2 H U выд
U 2H = , де к= - коефіцієнт трансформації трансформатора;
к U ННОМ
U ННОМ
U 2 H = U 2 H
U выд
Uвід - напруга регулювальних відгалужень обмотки вищої напруги,

UH HOM - номінальна напруга обмотки нижчої напруги.
Саме цей принцип використовується у всіх засобах регулювання
напруги на підстанціях. За умовами зустрічного регулювання
баж
U нб =5%
баж
U нм =0%
20
де U нббаж - бажане відхилення напруги в режимі найбільших навантажень; U нм

баж
- те ж саме для режиму найменших навантажень

Відповідно:
Н ,нб = U ном + Vнб ,
U 2баж баж
Н ,нм = U ном + Vнм

U 2баж баж
Трансформатори без регулювання під навантаженням в даний час

виготовляють з основним і чотирма додатковими відгалуженнями. Основне
відгалуження має напругу, що дорівнює номінальній напрузі мережі, до якої
приєднується даний трансформатор (6, 10, 20 кВ). При основному
відгалуженні коефіцієнт трансформації трансформатора називають
номінальним. При використанні чотирьох додаткових відгалужень
коефіцієнт трансформації відповідно відрізняється від номінального на +5,
+2,5, -2,5 і -5%.
Щоб переключити регулювальні відгалуження в трансформаторі з
ПБЗ, потрібно відключити його від мережі. Такі перемикання здійснюються
рідко, майже виключно при сезонній зміні навантажень. Тому в режимі
найбільших і найменших навантажень протягом доби (наприклад, вдень і
вночі) трансформатор з ПБЗ працює на одному регулювальному
відгалуженні і відповідно з одним і тим же коефіцієнтом трансформації. При
цьому не можна реалізувати вимогу зустрічного регулювання.
Зустрічне регулювання можна здійснювати, лише змінюючи Uвід і
коефіцієнт трансформації протягом доби, тобто переходячи від режиму
найбільших навантажень до режиму найменших навантажень.
Трансформатори з регулюванням напруги під навантаженням, тобто з
вбудованим пристроєм РПН відрізняються від трансформаторів з ПБЗ
наявністю спеціального перемикаючого пристрою, а також збільшеним
числом ступенів регулювальних відгалужень, і діапазоном регулювання.
Наприклад, для трансформаторів номінальною напругою основного
21
відгалуження обмотки ВН на 115 кВ передбачаються діапазони регулювання

16% при ступенях регулювання по 1,78% кожна.
Для регулювання напруги на трансформаторах понижувальних
підстанцій встановлюються РПН, який являє собою автоматичний пристрій,
що змінює робоче відгалуження витків обмотки трансформатора і змінює,
таким чином, коефіцієнт трансформації трансформатора. РПН
встановлюються в трансформаторах напругою 35 кВ і вище і розміщуються в
нейтрали обмотки ВН. Це дозволяє, по-перше, мати найбільш плавне
регулювання, так як число витків у обмотки ВН більше, ніж на НН, по-друге,
при перемиканні виконується комутація менших за величиною струмів, ніж
на стороні НН і, по-третє, включення РПН в заземлену нейтраль на ВН
значно знижує вимоги до рівня ізоляції пристрою регулювання.
Рисунок 1.1 – Спрощена схема регулювання напруги двохобмоткового

трансформатора
22
У спрощеному вигляді схема перемикань відгалужень

двохобмоткового трансформатора представлена на рис. 1.1.
На стороні ВН трансформатора послідовно з'єднуються нерегульована
і регульована обмотки. Обидві обмотки розміщені на одному магнітопроводі,
на якому також знаходиться обмотка НН. Регульована обмотка може мати 12,
16 або 18 ступенів регулювання по 1,5 або 1,78% з діапазоном регулювання ±
9, ± 12 або ± 16% від Uном. Перемикаючий пристрій складається з двох
перемикачів П1 і П2, двох контакторів К1 і К2 і струмообмежувального
реактора Р. Струм в обмотці ВН проходить через плечі реактора в
протилежних напрямках, внаслідок чого результуючий магнітний потік
реактора дуже малий і його опір незначний
В середньому положенні перемикачів відгалужень (номінальне
відгалуження) трансформатор працює з основним (номінальним)
коефіцієнтом трансформації (рис. 1.1). В інших положеннях (на інших
відгалуженнях) коефіцієнт трансформації зменшується або збільшується в
залежності від того згідно або зустрічно з витками основної обмотки
включаються додаткові витки регульованою обмотки. При подачі сигналу
переходу на верхнє сусіднє відгалуження операції з перемикань виконуються
в наступному порядку:
− відключається контактор К1;
− перемикач П1 перекладається на верхнє сусіднє відгалуження;
− включається контактор К1;
− відключається контактор К2;
− перемикач П2 перекладається на верхнє сусіднє відгалуження;
− включається контактор К2.
У той час, коли перемикачі знаходяться на різних відгалуженнях і

обидва контактора включені, по контуру, утвореного усіма елементами
перемикаючого пристрою, протікає зрівняльний струм, викликаний ЕРС, що
наводиться в замкнутих через перемикаючий пристрій витках регульованої
23
обмотки. Плечі реактора для цього струму будуть з'єднані послідовно і

реактивний опір реактора буде великим, що повинне перешкоджати
короткому замиканню між відгалуженнями.
При переході на нижнє відгалуження робота перемикачів і
контакторів відбувається в зворотному порядку, тобто спочатку спрацьовує
К2 і П2, а потім К1 і П1.
Перемикаючий пристрій розміщують в баку трансформатора.
Контактори встановлюються в окремому, залитому маслом сталевому кожусі,
укріпленому як зовні бака трансформатора, що забезпечує найбільш зручну
ревізію і ремонт їх елементів, так і всередині бака трансформатора.
За допомогою РПН можна міняти відгалуження і коефіцієнт
трансформації під навантаженням, тобто протягом доби. При цьому можна
вибрати в режимах найбільших і найменших навантажень бажані
відгалуження і округлити їх до таких найближчих стандартних значень, щоб
виконувалися вимоги зустрічного регулювання.
Сутність регулювання напруги за допомогою трансформаторів
полягає в тому, що при необхідності зміни напруги на вторинній стороні
трансформатора змінюють його коефіцієнт трансформації. З цією метою, як
вже зазначалося, на всіх трансформаторах виконують спеціальні
відгалуження, кожне з яких відповідає певному числу витків обмотки і, отже,
певному коефіцієнту трансформації. Дійсно, напруга на шинах НН
двохобмоткового понижувального трансформатора визначається так:
U Н'
U Н = U Н' / kT =
U ВН (1  0, 01nkT / U НН
де U'н - напруга на шинах НН, наведена до шин високої напруги; UНН -

номінальна напруга обмотки НН; Uвн - номінальна напруга середнього
відгалуження обмотки ВН;  - ступінь (крок) регулювання напруги на
обмотці ВН,%; n - кількість включених відгалужень щодо середнього
відгалуження.
24
Таким чином, кожному відгалуженню трансформатора відповідає своя

напруга обмотки. Перекладаючи перемикач відгалужень з одного положення
в інше, тобто змінюючи п, можна змінювати номінальну напругу обмотки ВН,
що неминуче призведе до регулювання напруги UНН на шинах НН. Очевидно,
що при збільшенні номінальної напруги обмотки ВН (в дужках - знак «+»)
напруга UНН буде знижуватися, а при зменшенні коефіцієнта трансформації
(в дужках - знак «-») - збільшуватися.
Трансформатори міських і сільських електричних мереж, напругою
нижче 35 кВ забезпечуються пристроєм перемикання без збудження, тобто з
можливістю перемикання відгалужень тільки при знятій напрузі.
Трансформатори з ПБЗ мають основне відгалуження з номінальною
напругою і чотири ступені регулювання по 2,5%, тобто додаткові
відгалуження зі зміною напруги щодо його номінального значення на +5;
+2,5; -2,5% і -5% (± 2  2,5%).
Пристрій ПБЗ також є вбудованим пристроєм регулювання.
При проектуванні електричної мережі виконується розрахунок
режимів найбільших і найменших навантажень і перевіряється можливість
регулювання напруги за допомогою РПН або ПБЗ встановлених понижуючих
трансформаторів. Для цього визначається номер або напруга відгалуження,
необхідного для досягнення бажаної напруги на шинах НН підстанції. У
цьому випадку, як правило, регулювання здійснюється відповідно до
принципу зустрічного регулювання напруги. Так як на опорах
трансформатора є падіння напруги, то при виборі відгалуження необхідно
обчислити напругу за опором трансформатора - напругу на шинах НН
наведену до напруги ВН.
25
ВН НН kT
UВ R X UН(В) UН
а б
Рисунок 1.2 – Трансформатор з РПН:

а - позначення, б - схема заміщення
Напруга на шинах НН обчислюється за формулою:

1 U Н ном
U Н = U Н( В) = U Н( В)
kт U від
1.2 Зустрічне регулювання напруги
Регулювання напруги в електричних мережах можливо здійснювати,

змінюючи:
а) напругу генераторів електростанцій;
б) коефіцієнт трансформації трансформаторів і автотрансформаторів;
в) параметри мережі живлення;
г) величину реактивної потужності, що протікає по мережі.
Застосуванням перерахованих способів забезпечується централізоване
регулювання напруги, однак останні три з них можуть бути задіяні і для
місцевого регулювання.
Регулюванням напруги називають процес зміни рівнів напруги в
характерних точках електричної системи за допомогою спеціальних
технічних засобів. Історично розвиток методів і способів регулювання
напруги та реактивної потужності відбувався від нижчих ієрархічних рівнів
управління енергосистемами до вищих. Зокрема, почало використовуватися
регулювання напруги в розподільних мережах, де зміною коефіцієнта
трансформації трансформаторів живлячих підстанцій підтримувалася
напруга у споживачів при зміні режиму їх роботи. Регулювання напруги
26
застосовувалось також безпосередньо у споживачів і на енергооб'єктах

(електростанціях, підстанціях).
Для пасивної мережі основою регулювання напруги є метод
зустрічного регулювання, що полягає у підвищенні напруги в центрах
живлення при зростанні навантаження і його зниженні при зменшенні
навантаження, а також використання засобів локального регулювання
напруги з уставками, що визначаються централізовано. Можна виділити три
концепції регулювання напруги, які застосовуються в існуючих електричних
мережах:
- централізоване регулювання у центрах живлення (ЦП) із постійними
уставками локальних регуляторів; даний тип регулювання застосовується у
розподільчих мережах з низькою автоматизацією;
- централізоване регулювання в ЦП з адаптивними уставками локальних
регуляторів, при якому останні змінюються у часі за заданою програмою або
контрольованим навантаженням;
- централізоване регулювання у режимі реального часу з оптимізацією
режиму всієї мережі за повної керованості.
Зазначені концепції регулювання напруги орієнтовані на інтереси мережевих
компаній, а не власників розподіленої генерації та споживачів, які мають
власні інтереси та засоби регулювання напруги.
Споживач: наявність оптимальної та стабільної напруги на шинах
електроприймачів. При цьому її величина має відповідати стандарту якості
електричної енергії.
Математично це формалізується так:
ΔU = |Ui − Ui баж| → min,
де ΔU - відхилення напруги від бажаного значення; Ui - значення напруги в i-

му режимі; Uiбаж – бажана напруга у i-му режимі. Такі рівні напруги
27
відповідають стандарту якості та забезпечують оптимальний режим

електроспоживання, тобто мінімальне споживання електричної потужності та
максимальне збільшення терміну служби обладнання.
Розосереджена генерація: за відсутності комерційних зобов'язань щодо
регулювання напруги - забезпечення допустимої напруги на шинах при
мінімумі втрат енергії на ділянці до комерційних приладів обліку енергії, що
поставляється. Ця мета описується формулою
ΔP(U) → min,
де ΔP – втрати потужності.
За наявності комерційних зобов'язань щодо регулювання напруги

залежно від їх характеру цілі регулювання полягають у підтримці стабільної
напруги в деяких вузлах прилеглого району мережі, забезпеченні
допустимого режиму напруги у вузлах прилеглого району, забезпеченні
мінімальних втрат у мережі прилеглого району:
|Ui − Ui баж| → min,
або
n 2
 (U i − U iбба )
i =1
→ min ,
n
або
 P(U) → min
Мережева компанія: забезпечення необхідного режиму напруги у всіх

вузлах мережі, якісної напруги у вузлах навантаження та максимуму
пропуску електроенергії за мінімальних втрат:
P(U ) → min
Ui∈ D,
де Ui – напруга в i-му вузлі мережі; D – область допустимих напруг у вузлах
мережі.
28
АСДУ це - локальні способи регулювання; АСДУ вищих рівнів

здійснює координацію роботи локальних систем регулювання, домагаючись
оптимального режиму енергосистеми в цілому.
Регулювання напруги може бути централізованим, тобто проводитися
в центрі живлення (ЦЖ), і місцевим, тобто проводитися безпосередньо у
споживачів.
Залежно від характеру зміни навантаження в кожному із зазначених
типів регулювання напруги можна виділити кілька підтипів. Так, наприклад,
в централізованому регулюванні напруги можна виділити три підтипи:
стабілізація напруги; двоступеневе регулювання напруги; зустрічне
регулювання напруги.
Стабілізація застосовується для споживачів з практично незмінним
навантаженням, наприклад для тризмінних підприємств, де рівень напруги
необхідно підтримувати постійним. Для споживачів з яскраво вираженими
двоступеневими графіками навантаження, наприклад для однозмінних
підприємств, застосовують двоступеневе регулювання напруги. При цьому
підтримуються два рівня напруги протягом доби відповідно до графіка
навантаження. У разі змінного протягом доби навантаження здійснюється так
зване зустрічне регулювання. Для кожного значення навантаження будуть
мати своє значення і певні втрати напруги, отже, і саме напруга буде
змінюватися зі зміною навантаження. Щоб відхилення напруги не виходили
за рамки припустимих значень, треба регулювати напругу в залежності від
струму навантаження.
1.3 Регулювання напруги шляхом компенсації реактивної

потужності
На даний час в електроенергетичних системах застосовується велика

кількість пристроїв, за допомогою яких може здійснюватися регулювання як
реактивної потужності, так і напруги. До них відносяться синхронні
29
генератори електростанцій, синхронні компенсатори, батареї статичних

конденсаторів, вентильні джерела реактивної потужності, реактори,
трансформатори.
Синхронні генератори - основні джерела реактивної потужності в
електроенергетичних системах і один з основних засобів регулювання
напруги. Можливості синхронного генератора як джерела реактивної
потужності в системі визначаються умовами допустимого нагріву обмоток
статора і ротора і нагрівання сталі статора. У нормальних сталих режимах
забороняється тривала експлуатація синхронного генератора при токах
збудження і токах статора, більших ніж номінальні. В аварійних режимах
допускається перевантаження генераторів до 5% протягом 60 хвилин.
Турбогенератори проектуються переважно на видачу реактивної
потужності, споживання реактивної потужності - вимушений режим, він
небезпечний тим, що в недозбудженій машині відбувається перерозподіл
магнітних потоків в порівнянні з режимом перезбудження, і при цьому
магнітний потік в торцевій зоні статора збільшується, що веде до
підвищеного нагріву крайніх пакетів ярма статора. Розрахунок межі
допустимих значень недозбудження дуже складний, і тому ця межа завжди
визначається експериментально під час теплових випробувань агрегату.
Регулювання реактивної потужності генератора і підтримання
напруги на його затискачах здійснюються автоматичним регулятором
збудження (АРЗ) зі спеціальною налаштуванням. Налаштування АРЗ
повинно бути таким, щоб напруга на затискачах генератора (а іноді і на
шинах вищої напруги блоку генератор - трансформатор) не залежала від його
коефіцієнта потужності, а залежала тільки від реактивної потужності. При
такій настройці напруга генератора не залежить від активної потужності і
при зміні активного навантаження реактивна потужність генератора не
змінюється, тобто регулювання реактивної потужності здійснюється
незалежно від регулювання активної потужності.
30
Оскільки основним елементом системи збудження є збудник, що

живить постійним струмом обмотку збудження синхронного генератора,
системи збудження класифікуються по виду застосовуваного збудника. В
даний час найчастіше застосовуються електромашинна, напівпровідникова
високочастотна, іонна, тиристорна і безщіткова системи збудження.
Всі сучасні генератори забезпечуються пристроями АРЗ. Пристрої
характеризуються параметром режиму, на який вони реагують. Регулятори,
що здійснюють регулювання в залежності від відхилення параметрів режиму,
називаються регуляторами пропорційного типу. Регулятори, що реагують на
зміну параметрів і їх першу і другу похідні (швидкість і прискорення),
називаються регуляторами сильної дії.
Регулювання збудження по відхиленню модуля струму статора
називається струмовим компаундуванням. Його дія полягає в збільшенні
(зменшенні) струму в обмотці збудження при збільшенні (зменшенні) струму
навантаження. Перевагами компаундування напруги є швидкодія при
глибоких зниженнях напруги і висока ступінь стійкості зважаючи на малу
постійної часу регулятора. Основним недоліком пристрою компаундування є
те, що воно не реагує на зміну напруги і коефіцієнта потужності генератора і
не може підтримувати постійну напругу на шинах генератора, якщо його
струм змінюється.
Залежно від cosφ напруга на генераторі буде змінюватися (рис. 1.3) і
буде істотно відхилятися від нормального рівня.
31
Рисунок 1.3 – Зміна напруги генератора з пристроєм компаундування

при різних cos φ
Таким чином, найбільш поширений тип АРЗ пропорційного дії (АРЗ
ПД) генераторів являє собою пристрій компаундування з коректором
напруги. При цьому можливе використання двох різних видів АРЗ: з
компаундуванням повного струму генератора і з фазовим компаундуванням.
При останньому підвищується точність дії АРЗ, так як регулювання
здійснюється не тільки по струму і напрузі статора, а й по куту зсуву фаз між
струмом і напругою.
Інтенсивність впливу на систему збудження АРЗ сильної дії (АРЗ СД)
значно перевищує відносну зміну регульованого параметра (на відміну від
розглянутих регуляторів пропорційного дії). Відмінною особливістю АРЗ СД
є те, що він реагує на зміну декількох параметрів режиму і їх похідних; має
великі коефіцієнти посилення і високу швидкодію; застосовується на
генераторах з швидкодіючими системами збудження - тиристорною і іонною.
Для регулювання збудження використовуються наступні параметри:
значення і швидкість відхилення напруги і частоти, швидкість зміни струму
ротора генератора, швидкість і прискорення зміни струму статора генератора
або струму в лінії електропередачі.
32
Регулювання напруги може здійснюватися по статичній або

астатичної характеристиці. При включенні АРЗ тільки на напругу генератора
він може мати астатичну характеристику, проте в цьому випадку при
паралельній роботі двох або декількох генераторів виникає невизначеність у
розподілі між ними реактивної потужності. Статичні характеристики мають
АРЗ, включені на напругу і струм генератора.
Для регулювання реактивної потужності електростанцій
використовується групове регулювання. Воно дозволяє централізовано
регулювати збудження генераторів станції як єдиного агрегату і спрощує
участь станції в системному регулюванні. Основними елементами системи
групового управління збудженням є пристрій автоматичного розподілу
реактивної навантаження.
Розвиток систем збудження і регуляторів збудження дозволить
збільшити можливості синхронних генераторів з регулювання напруги -
реактивної потужності, разом з тим розвиток АСДУ дозволить здійснювати
централізоване управління генеруванням реактивної потужності і
підтриманням напруги в вузлах системи, що відповідає мінімуму втрат
енергії і активної потужності в енергосистемі. Система АСДУ на
електростанції зможе контролювати і підтримувати напругу на шинах
електростанції за заданим графіком шляхом впливу на системи регулювання
збудження генераторів. У той же час подальший розвиток
електроенергетичних систем, і в тому числі АСДУ, економічна доцільність
роботи синхронних генераторів з високим коефіцієнтом потужності ведуть
до збільшення частки додаткових джерел реактивної потужності (ДРП) в
загальному її балансі. В даний час у великих енергосистемах промислово
розвинених країн велика частина реактивної потужності генерується
додатковими ДРМ. До зазначених джерел можливо віднести наступні
пристрої.
33
Синхронний компенсатор (СК) - це синхронний двигун, що працює в

режимі холостого ходу (без активного навантаження). Таким чином, СК
генерує в систему реактивний струм (ємнісний або індуктивний) і є
генератором або споживачем реактивної потужності. Управління генерацією
(споживанням) реактивної потужності здійснюється зміною збудження СК.
Векторні діаграми основних режимів СК наведені на рис. 1.4
Рисунок 1.4 – Векторні діаграми недозбудженних (а) та перезбудженних (б)

СК
При включенні збудження і поступовому збільшенні струму
збудження СК, пройшовши режим холостого ходу, переходить в режим
перезбудження (ємнісний режим). У ємнісному режимі струм статора і його
потужність залежать від струму збудження, при цьому максимальна
потужність обмежується нагріванням обмоток машини. Ця залежність (U-
образна характеристика СК) представлена на рис. 1.5.
34
Рисунок 1.5 – U-образна характеристика СК:

I1 - ток статора;

I B - ток ротора;

Як видно з рис. 1.5, в індуктивному режимі потужність СК істотно

нижче його потужності в ємнісному режим. Вона визначається синхронним
опором компенсатора і не перевищує, як правило, 50% номінальної
потужності при ємнісний навантаження. Збільшення потужності CК в
індуктивному режимі може бути досягнуто зменшенням значення опору,
проте такий спосіб веде до збільшення габаритів машини і є неекономічним.
Іншим способом підвищення потужності СК є застосування негативного
струму збудження, що дозволяє повернути поздовжню вісь ротора на кут до
90 °. В цьому випадку максимальна негативна ЕРС і реактивна потужність
рівні:
Eq1 = ( xd − xq ) | xq
Так як значення х*q істотно менше, то це дозволяє підвищити

граничну потужність в індуктивному режимі.
35
Як правило, установка СК здійснюється на великих районних

підстанціях. Потужність встановленого СК може бути наближено визначена,
якщо відомий необхідний рівень напруги на приймальних шинах підстанції.
В цьому випадку
Q(U 2 − U 2 ) (U 2 − U 2 )U 2
QCK = − +
U2 x
де QCK-необхідна потужність СК; Q-споживана з шин підстанції реактивна

потужність; U'2-необхідний рівень напруги; U2-напруга при відсутності
синхронного компенсатора.
Практично потужність СК вибирається не тільки по бажаному рівню
напруги, при виборі враховуються також завантаження лінії електропередачі
та підстанції реактивною потужністю, можливі аварійні режими
енергосистеми. Досвід експлуатації СК показує, що їх установка підвищує
напругу мереж. Одночасно при цьому зменшуються втрати потужності і
енергії в мережах, і підвищується статична і динамічна стійкість
енергосистем.
Управління генерацією та споживанням потужності СК здійснюється
за допомогою системи збудження. У зв'язку з цим до них пред'являються
вимоги по здатності підтримувати з заданою точністю напругу на підстанції і
забезпечувати принаймні дворазове форсування збудження в аварійних
режимах при необхідній швидкодії. Як АРЗ СК найбільш часто
застосовуються пристрої компаундування з електромагнітним коректором
напруги.
На потужних СК застосовуються тиристорна і безщиткова системи
збудження. Найбільш тривалим робочим режимом СК є режим
перезбудження при номінальній потужності. Підвищення навантаження вище
номінального веде до зростання втрат.
Тривала робота СК в режимі споживання, викликана необхідністю
регулювання напруги в режимах малих навантажень, проводиться або при
повністю вимкненому збудженні (в цьому випадку обмотка збудження
36
замикається на резистор), або при негативному струмі збудження. В обох

режимах необхідний контроль за температурним станом обмоток статора і
ротора.
Оцінюючи можливості СК як джерел реактивної потужності, слід
зазначити можливості плавного керування реактивною потужністю,
наявність позитивного регулюючого ефекту за напругою, що полягає в
збільшенні генерації реактивної потужності синхронним компенсатором при
зниженні напруги і зменшенні генерації при його підвищенні, можливість
роботи СК в режимі споживання реактивної потужності.
Разом з тим слід зазначити, що установка СК вимагає більших витрат,
ніж установка батарей конденсаторів, витрати на експлуатацію СК вище,
втрати енергії в ньому більше. Все це разом узяте визначає доцільність
установки СК лише на великих підстанціях напругою вище 220 кВ.
Розвиток АСДУ як підстанційного, так і загальносистемного і
районного рівнів дозволить здійснювати централізоване управління СК на
всіх підстанціях в поєднанні з місцевим управлінням. Це дозволить
підтримувати на вузлових підстанціях (так само як і на електростанціях) рівні
напруги, що відповідають мінімуму втрат енергії і активної потужності.
Найпростішими і поширеними джерелами реактивної потужності є
батареї статичних конденсаторів (БСК). БСК в основному встановлюються
для забезпечення ємнісний реактивної компенсації - корекції коефіцієнта
потужності. Використання БСК збільшується, оскільки вони відносно
недорогі, легко і швидко встановлюються і можуть бути розгорнуті
практично в будь-якій точці мережі. Їх установка надає і інші позитивні
ефекти на систему: підвищення напруги на навантаженні, краще
регулювання напруги (якщо вони були належним чином спроектовані),
зменшення втрат і скорочення або відстрочка інвестицій в передачу.
Основним недоліком БСК є те, що їх вихідна реактивна потужність
37
пропорційна квадрату напруги, і, отже, коли напруга низька і система

потребує її підвищення, БСК є менш ефективними.
Конденсатори призначені для роботи при їх номінальній напрузі і
частоті, оскільки вони дуже чутливі до зміни цих значень; реактивна
потужність, створювана конденсатором, пропорційна як напрузі, так і частоті
(Q = 2πfU2). БСК є досить надійним і економічним засобом, однак при
наявності реактивних навантажень, які швидко змінюються застосування
БСК неефективно зважаючи на їх малу швидкодію.
При необхідності компенсації навантажень з швидкоплинною зміною
реактивної потужності регулювання потужності конденсаторної батареї
шляхом підключення і відключення її секцій за допомогою механічних
вимикачів виявляється обмеженим, а часто і неможливим у зв'язку з високою
вартістю, малим швидкодією і високим механічним зносом вимикачів, а
також ступінчастим характером регулювання потужності батареї.
При наявності швидких і різко змінних навантажень більш
ефективним є застосування статичних компенсаторів реактивної потужності
(СКРП), що забезпечують можливість безінерційного регулювання
реактивної потужності. СКРП забезпечують одночасно компенсацію
реактивної потужності і симетрування напруг мережі, компенсують її втрати.
Вони складаються з керованої частини, що забезпечує регулювання
реактивної потужності, і енергетичних фільтрів, що забезпечують фільтрацію
вищих гармонік струму нелінійного навантаження.
Статичні компенсують пристрої володіють наступними перевагами,
які забезпечують:
а) високу швидкодію зміни реактивної потужності;
б) достатній діапазон регулювання реактивної потужності;
в) можливість видачі та споживання реактивної потужності;
г) мінімальні спотворення напруги живлення.
38
В даний час відомо велика кількість варіантів схем СКРП, які

поділяють на три групи:
1) Мостові джерела реактивної потужності з індуктивним накопичувачем на
стороні постійного струму;
2) Реактори насичення з нелінійною вольт-амперною характеристикою;
3) Реактори з лінійною вольт-амперною характеристикою і послідовно
включеними зустрічно-паралельними керованими вентилями.
Висновки до розділу
1. Форма реалізації централізованого регулювання напруги в СЕП
залежить від графіків електричного навантаження, перш за все, рівня їх
неоднорідності.
2. В СЕП загального призначення найбільша ефективність досягається
при використанні зустрічного регулювання напруги.
3. Доцільно вирішувати одночасно й узгоджено завдання
централізованого регулювання напруги та компенсації реактивної
потужності.
39
2 ОСОБЛИВОСТІ РЕГУЛЮВАННЯ НАПРУГИ В

РОЗПОДІЛЬНИХ МЕРЕЖАХ З РОЗОСЕРЕДЖЕНОЮ
ГЕНЕРАЦІЄЮ
2.1 Можливість централізованого регулювання напруги в умовах

використання розосередженої генерації
Розвиток розосередженої генерації в поєднанні з традиційним

централізованим електропостачанням - загальносвітова тенденція. В даний
час розосереджена генерація представлена об'єктами, що знаходяться
поблизу кінцевого споживання, незалежно від власника
Незважаючи на переваги відновлюваної розосередженої енергії,
збільшення її обсягу призводить до серйозних змін характеристик
електричної мережі. Це особливо помітно в мережах низької та середньої
напруги. На сьогоднішній день основний метод регулювання напруги-
підтримка заданих рівнів напруги в контрольних точках розподільної мережі.
Існуюча централізована система регулювання режимних параметрів не
забезпечує ефективності управління напругою в мережах при наявності
локальних джерел енергії.
Методи розрахунку закону регулювання напруги (РН) на шинах 6-20
кВ ЦЖ та вибору регулювальних відгалужень РТ(розподільний
трансформатор) 6-20/0,4 кВ розглянемо на прикладі умовної схеми лінії 6-20
кВ, наведеної на рис. 2.1 а. У режимі максимального навантаження напруга
лінії знижується в міру віддалення від ЦЖ. Його зниження на шинах 0,4 кВ
РТ показано штриховою лінією на рис. 2.1, б. РТ мають п'ять регулювальних
відгалужень, що дозволяють змінювати напругу кроком 2,5 %.
У лініях 0,38 кВ необхідно підтримувати напругу, що забезпечує
припустимі відхилення ± 5 % у всіх ЕП, приєднаних до них. При цьому у
найближчого ЕП (А1) необхідно підтримувати відхилення напруги,
максимально близьке до +5%, щоб у віддаленого ЕП (Б1) воно не вийшло за
40
нижню допустиму межу -5%. Тому на шинах ЦЖ у режимі максимального

навантаження необхідно підтримувати відхилення напруги вище +5 % на
величину втрат напруги від шин ЦЖ до найближчого ЕП мережі 0,4 кВ, %:
UЦЖ
 = 5 + Uс.б. + UТ + Uн.б. − ЕТ
где U с.б . , U Т , U н.б . - втрати напруги в лінії напругою 6...20 кВ від ЦЖ до

РТ, в самому РТ і лінії 0,38 кВ від шин 0,4 кВ РТ до найближчого ЕП,
приєднаного до лінії
На цьому РТ та інших, що знаходяться в зоні втрат напруги від U с.б . до
( U с.б . + 2,5) % встановлюють перше робоче відгалуження з ∆Ет = –5 %, в зоні
втрат напруги від ( U с.б . + 2,5) % до ( U с.б . + 5) % – друге робоче
відгалуження, і т. д. В результаті епюра напруги на шинах 0,4 кВ РТ має
вигляд пилкоподібної лінії 1 на рис. 2.1, б. U с.б . до ( U с.б . + 2,5) %
встановлюють перше робоче відгалуження з ∆Ет = –5 %, в зоні втрат напруги

від ( U с.б . + 2,5) % до U с.б . + 5) % – друге робоче відгалуження, і т. д. В
результаті епюра напруги на шинах 0,4 кВ РТ має вигляд пилкоподібної лінії
1 на рис. 2.1, б.
Напруга у найближчих ЕП, приєднаних до РТ, що знаходяться на
початку кожної зони, підтримується близькою до +5 %. Допустимі втрати
напруги в лініях 0,38 кВ можуть досягати 10% і при цьому відхилення
напруги у віддалених ЕП не вийде за -5%. Наприкінці зони відхилення
напруги у найближчого ЕП не може перевищити +2,5 %, у цих лініях
напругою 0,38 кВ допустимі втрати напруги не мають перевищувати 7,5 %.
Так як протягом експлуатації втрати напруги в режимі максимального
навантаження мережі змінюються, періодично доводиться змінювати і
відгалуження РТ. При цьому конкретний РТ може потрапляти до різних
місць своєї та суміжної зони. У зв'язку з цим допустимі втрати напруги в
лініях напругою 0,38 кВ при їх проектуванні не повинні перевищувати 7,5%.
Епюра напруги у віддаленого ЕП (Б1-БN+1) відображається пилкоподібною
лінією 2.
41
Рисунок 2.1 – Спрощена схема лінії 10 кВ та епюри напруги

42
У режимі мінімального добового навантаження втрати напруги у всіх

елементах мережі знижуються, а робочі відгалуження РТ залишаються
незмінними. При постійній напрузі на шинах ЦЖ відхилення напруги на
шинах 0,4 кВ РТ буде підвищуватися в міру віддалення від ЦЖ. Для того,
щоб привести напругу у ЕП АN (найближчий ЕП у мережі напругою 0,38 кВ
РТ, приєднаного в точці Д, що знаходиться на початку зони останнього
відгалуження) до +5 %, необхідно знизити напругу в ЦЖ до U ЦП
 (рис. 2.1,
в). Діапазон  = U ЦП
 – U ЦП
 називають діапазоном РН у ЦЖ; регулювання,
при якому найбільш висока напруга підтримується в режимі максимального

добового навантаження, а найменше - в режимі мінімального навантаження,
називають РН.
Навантаження РТ можуть мати різні графіки. Поряд із комунально-
побутовим навантаженням з яскраво вираженим вечірнім максимумом від
мережі живляться підприємства, максимальне навантаження яких припадає
на денні години. Втрати напруги в лініях напругою 0,38 кВ РТ, навантаження
яких у режимі максимального навантаження мережі не максимальне,
знижуються. Напруга у віддалених ЕП таких РТ відбивається епюрою 3 на
рис. 2.1, б. У режимі малого сумарного навантаження мережі, коли напругу в
ЦЖ доводиться знижувати за умов основної маси споживачів, навантаження
таких РТ зростають, і епюра напруги у віддалених ЕП цих РТ має вигляд 3 на
рис. 2.1. При цьому відхилення напруги в ряду ЕП виходить за межу –5 %. У
найкращому положенні виявляються РТ, підключені до точки Д, напруги на
вводах яких підтримується постійною у всіх режимах. Зустрічне РН
здійснюється за графіком навантаження ЦЖ, який формується всіма
споживачами. Тому при різнорідних графіках навантаження РТ закон
регулювання більшою чи меншою мірою відповідає жодному споживачеві.
Ступінь невідповідності для конкретного споживача буде тим більшою, чим
менша частка споживачів із подібним графіком у загальному навантаженні та
чим більше відмінний їх графік від графіка більшості споживачів.
43
З позиції розподілу неоднорідних навантажень мережі напругою 6–20

кВ можна розділити на групи: мережі з відносно однорідними
навантаженнями РТ; мережі з неоднорідними навантаженнями ліній, що
відходять від ЦЖ (міжлінійна неоднорідність), причому всередині кожної
лінії навантаження однорідні; мережі з неоднорідними навантаженнями,
приєднаними до загальної лінії напругою 6-20 кВ (внутрішньолінійна
неоднорідність).
У мережах з однорідними навантаженнями РТ допустимі відхилення
напруги у всіх ЕП, приєднаних до мереж напругою 0,38 кВ, можуть бути
забезпечені за допомогою РН у ЦЖ і відповідного вибору робочих
відгалужень РТ. Єдиною умовою є неперевищення допустимих втрат
напруги в мережах напругою 6–20 кВ (мережі середньої напруги) та 0,38 кВ
(мережі низької напруги). У мережі середньої напруги вони не повинні
перевищувати 12,5 % (10 % – максимальні можливості компенсації втрат за
допомогою відгалужень РТ плюс 2,5 % – допустимі втрати в останній зоні за
точкою Д, рис. 2.1), а в мережах низької напруги – 7,5%. У мережах зі
значною міжлінійною неоднорідністю забезпечити допустимі режими
напруги на шинах 0,4 кВ у всіх РТ за допомогою РН ЦП не можна. Єдиним
способом тут є виділення найбільш неоднорідної лінії на окремий пристрій,
що регулює (вольтододатковий трансформатор). Якщо в ЦП знаходяться два
трансформатори з РПН і за умовами надійності електропостачання
допустима їхня роздільна робота. У цьому випадку доцільно розділити лінії
на дві групи з відносно однорідними навантаженнями та підключити їх до
різних шин.
Для поліпшення режиму напруги у неоднорідних споживачів у лініях з
внутрішньолінійною неоднорідністю необхідно використовувати засоби
місцевого регулювання, наприклад, такі як конденсаторні установки.
Підключення таких установок знижує втрати напруги і відповідно підвищує
його рівень при тому самому робочому відгалуженні РТ. Ступінь підвищення
44
рівня напруги залежить від реактивного опору мережі по відношенню до

точки підключення. Регулюючі ефекти конденсаторів потужністю 100 квар
на трансформаторах 6–20/0,4 кВ та лініях 0,4 кВ наведено у таблиці 2.1
Таблиця 2.1 Регулюючий ефект конденсаторних установок

Трансформатори 6…20/0,4 кВ регулюючий ефект % на 100 кВАр
потужністю
100 кВА 5,5
160 кВА 3,5
250 кВА 2,3
400 кВА 1,45
630 кВА 0,9
1000 кВА 0,59
Повітряні лінії 0,38 кВ, довжиною 1 21,0
км
Кабельні лінії 0,38 кВ, довжиною 1 4,1
км
Регулюючі ефекти на ділянках мереж напругою 6-20 кВ практично

незначні. Встановлювати конденсаторні установки доцільно у глибині мережі
напругою 0,38 кВ, особливо у разі використання ПЛ. Тут може виявитися
достатньою невелика потужність установки (у деяких країнах
використовуються конденсатори зовнішньої установки на опорах ПЛ). Такі
пристрої можуть бути встановлені в лініях з неоднорідними навантаженнями,
що підключені до РТ і розташовані близько до ЦЖ, або лініях з однорідними
навантаженнями, підключених до РТ і розташованих в зоні останнього
відгалуження. Напруга в лініях з неоднорідними навантаженнями,
підключених до РТ та розташованих близько до ЦЖ, підвищується. У
першому випадку це відбувається за рахунок зниження втрат напруги в
45
лініях напругою 0,38 кВ (табл. 2.1) – при цьому піднімається лінія 3 на рис.
2.1 в - а в другому випадку можна відмовитися від установки наступного
відгалуження на РТ в останній зоні (штрихова лінія на рис. 2.1, г),
забезпечивши підвищення напруги в ЦЖ в режимі малого навантаження
мережі.
Дискретність ступенів регулювання трансформатора в ЦЖ істотно
впливає на режими напруги в мережі. Трансформатори з РПН 35 та 220 кВ
мають ступінь регулювання ∆Ет = 1,5 %, а 110 кВ – 1,78 %. Тому при
спрацьовуванні РПН напруга у всіх точках мережі стрибкоподібно
змінюється на величину ступеня. Зазвичай достатньо кількох спрацьовувань
РПН за добу. На підстанціях, що обслуговуються, перемикання можуть
здійснюватися черговим персоналом, на підстанціях, що не обслуговуються, -
дистанційними виконавчими пристроями або пристроями автоматичного
регулювання. Для запобігання зворотним спрацьовуванням зона
нечутливості регулювання ε, що встановлюється у пристрої, повинна бути
більшою за ступінь регулювання. Чим більша різниця ε – ∆Ет, тим рідше
спрацьовує регулюючий пристрій, але тим грубішим виявляється
регулювання. Для забезпечення компромісу між частотою спрацьовування
РПН та точністю регулювання зону нечутливості слід приймати на 0,5–0,7 %
більше рівня регулювання.
Деякі фахівці вважають, що для забезпечення відхилень напруги, що
нормуються, необхідно проектувати мережі на допустимі втрати напруги,
знижені щодо наведених вище величин 12,5 % і 7,5 % на величину зони
нечутливості регулювання, тобто як мінімум на 2 %. Враховуючи
імовірнісний характер зміни напруги та допустимість його знаходження
протягом 1 год 12 хв на добу в зоні до ±10 %, така умова є занадто жорсткою.
Разом про те зниження допустимих втрат напруги до 11,5 % і 6,5 % видається
економічно виправданим. Необхідний діапазон РН в ЦЖ залежить від
максимальних втрат напруги в мережі напругою 6–20 кВ, що визначають
46
кількість регулювальних відгалужень РТ (Nо ), що використовуються, і від

діапазону зміни навантаження протягом доби, що характеризується
коефіцієнтом kmin . Діапазон РН можна визначити за формулою
 = 3 + 2,5(N 0 + 1)  (1 − k m in )
Необхідні діапазони РН у ЦЖ при різних значеннях втрат напруги в

мережі напругою 6-20 кВ та коефіцієнта kmin наведені в табл. 2.2
Таблиця 2.2 – Діапазон регулювання напруги в ЦЖ
Пристрої автоматичного регулювання напруги в ЦЖ, що

використовуються в даний час, реалізують лінійний закон РН в ЦЖ в
залежності від струмового навантаження. Однак лінійний закон не
найкращий, особливо при неоднорідних навантаженнях РТ. Оптимальний
закон можна отримати, розрахувавши для кожної години доби необхідні
відхилення напруги в ЦЖ при відповідних кожній годині навантаженнях РТ і
сумарному навантаженні мережі. Один із отриманих таким чином законів РН
показаний на рис. 2.2. Розрахунки показують, що чим більше неоднорідність
навантажень РТ і що ближче до ЦЖ розташовані РТ з неоднорідними
навантаженнями, то більше необхідний закон регулювання напруги в ЦЖ
відрізняється від лінійного. При сучасному рівні розвитку цифрової техніки
створення регулятора, що реалізує такі закони регулювання, не є надто
важким завданням.
47
Рисунок 2.2 - Нелінійний закон регулювання напруги в центрі

живлення
Нижче проведено розрахунок щодо вибору закону РН на шинах 10 кВ

ЦЖ та робочих відгалужень РТ 10/0,4 кВ фідера 10 кВ. На рис. 2.3 зображено
фідер 10 кВ, над ділянками якого вказані втрати напруги у режимі
найбільших навантажень, у %. Найменше навантаження фідера становить
30% від найбільшої (кmin = 0,3). Втрати напруги у кожному РТ 10/0,4 кВ при
найбільших навантаження прийняті рівними 1,7 %. Максимальні втрати
напруги лінії напругою 0,38 кВ становлять 7 %. Допустимі відхилення
напруги δU+ = +5 % і δU– = –5 %. Потрібно розрахувати закон РН на шинах
10 кВ ЦЖ.
Втрати напруги від шин 10 кВ ЦЖ до шин 0,4 кВ кожного РТ у режимі
найбільших навантажень становлять
48
Рисунок 2.3 - Схема лінії 10 кВ
U1 = 0,8 + 1,7 = 2,5% ,
U 2 = 0,8 + 0,6 + 1,7 = 3,1% ,
U 3 = 0,8 + 0,6 + 1,3 + 1,7 = 4,4% ,
U 4 = 0,8 + 0,6 + 1,3 + 1,6 + 1,7 = 6,0% ,
U 5 = 0,8 + 0,6 + 1,3 + 1,6 + 0,9 + 1,7 = 6,9% .
Для того щоб відхилення напруги на шинах 0,4 кВ РТ1 становило +5 %,

на шинах ЦЖ воно має дорівнювати U ЦП
 = δU+ U 1 – ∆Ет1 = 5 + 2,5 – (–5) =
12,5%.
Таке перевищення напруги на шинах ЦЖ є неприпустимим за умовами
роботи ізоляції. Необхідно знизити його як мінімум до 10%. Для цього на РТ
1 доведеться використати не перше відгалуження ПБЗ з ∆Ет1 = -5%, а друге з
∆Ет2 = -2,5%. Якщо РТ 2–5 також встановити друге відгалуження, то
відхилення напруги на шинах 0,4 кВ РТ 1–5 складуть:
U 1 = U ш1 − U 1 + ET = 10 − 2,5 − 2,5 = 5,0% ,
U 2 = 10 − 3,1 − 2,5 = 4,4% ,
U 3 = 10 − 4,4 − 2,5 = 3,1% ,
U 4 = 10 − 6,0 − 2,5 = 1,5% ,

49
U 5 = 10 − 6,9 − 2,5 = 0,6% .
Враховуючи, що ступінь РН на РТ 10/0,4 кВ становить 2,5 %, підняти

напруги до рівня +5 % за допомогою установки наступного робочого
відгалуження можна лише на РТ 4 і 5 (на інших РТ при такій установці воно
буде вищим за + 5%). При встановленні на цих РТ третього відгалуження з
∆Ет3 = 0 % отримаємо U 4 = 10 – 6,0 – 0 = = 4,0 % і U 5 = 10 – 6,9 – 0 = 3,1 %.
Якщо лініях напругою 0,38 кВ РТ 3 і 5 є невелика втрата напруги від шин РТ
до найближчих ЕП (близько 0,6 %), то РТ 3 можна встановити третє
відгалуження з ∆Ет3 = 0 %, але в РТ 5 – четверте з ∆Ет4 = +2,5%. Тоді на
шинах 0,4 кВ обох РТ буде +5,6%, а найближчих ЕП +5%.
У цьому випадку відхилення напруги на шинах 0,4 кВ РТ становлять:
U1 = 10 − 2,5 − 2,5 = 5,0% ,
U 2 = 10 − 3,1 − 2,5 = 4,4% ,
U 3 = 10 − 4,4 − 0 = 5,6% ,
U 4 = 10 − 6,0 − 0 = 4,0% ,
U 5 = 10 − 6,9 + 2,5 = 5,6% .
А у віддалених ЕП вони будуть на 7% менші:
U в1 = 5 − 7 = 2,0% ,
U в2 = 4,4 − 7 = −2,6% ,
U в3 = 5,6 − 7 = −1,4% ,
U в4 = 4 − 7 = −3,0% ,
U в5 = 5,6 − 7 = −1,4% .
Найнижча напруга (-3%) спостерігається у віддаленій точці мережі

напругою 0,38 кВ РТ 4. Воно не вийде за межу -5%, якщо напруга в ЦЖ буде
50
знижена на 2% і становитиме 10 - 2 = 8%. Ця величина є нижньою межею

діапазону РН в режимі найбільших навантажень. Відхилення напруги у всіх
ЕП мереж напругою 0,38 кВ не вийдуть за допустимі межі в режимі
найбільших навантажень, якщо відхилення напруги на шинах ЦЖ у цьому
режимі підтримуватиметься від +8 до +10 %.
У режимі малих навантажень мережі втрати напруги зменшаться до
30% втрат у режимі великих навантажень. Відхилення напруги на шинах РТ з
урахуванням регулювальних відгалужень становитимуть:
U1 = 10 − 2,5  0,3 − 2,5 = 6,75 % ,
U 2 = 10 − 3,1  0,3 − 2,5 = 6,57 % ,
U 3 = 10 − 4,4  0,3 − 0 = 8,68 % ,
U 4 = 10 − 6,0  0,3 − 0 = 8,2% ,
U 5 = 10 − 6,9  0,3 + 2,5 = 10 ,43 % .
Найбільш висока напруга спостерігається на шинах РТ 5, який є

критичним для напруги ЦЖ в режимі малих навантажень. Напругу на шинах
ЦЖ необхідно зменшити на 5,43 % і підтримувати на рівні U ЦП
 = 10 – 5,43 =
4,57 %. Відхилення напруги на шинах РТ в режимі малих навантажень

мережі складуть:
U1 = 6,75 − 5,43 = 1,32 % ,
U 2 = 6,57 − 5,43 = 1,14 % ,
U 3 = 8,68 − 5,43 = 3,25 % ,
U 4 = 8,2 − 5,43 = 2,77 % ,
U 5 = 10 ,43 − 5,43 = 5% .
А у віддалених ЕП:
51
U в1 = 1,32 − 7  0,3 = −0,78 % ,
U в2 = 1,14 − 7  0,3 = −0,96 % ,
U в3 = 3,25 − 7  0,3 = 1,15 % ,
U в4 = 2,7 − 7  0,3 = 0,67 % ,
U в5 = 5,0 − 7  0,3 = 2,9% .
Найбільш низька напруга (-0,96%) спостерігається у віддаленій точці

мережі напругою 0,38 кВ РТ 2. Вона не вийде за межу -5%, якщо напруга в
ЦЖ буде знижена на 4,04% і складе Vм1 = 4,57 - 4,04 = = 0,53%. Ця величина
є нижньою межею діапазону РН в режимі малих навантажень.
В результаті вимоги до РН у ЦЖ формулюються наступним чином:
відхилення напруги на шинах ЦЖ у режимі великих навантажень мережі має
підтримуватися в діапазоні від +8 до +10 %, а в режимі малих навантажень
мережі – в діапазоні від +0,53 до + 4,57%, у проміжних режимах – відповідно
до лінійної залежності від навантаження. При цьому закон регулювання
напруги в ЦЖ є не однією лінією, як на рис. 2.2, а у вигляді зони відхилень
напруги (рис. 2.4).
Рисунок 2.4 - Закон регулювання напруги в центрі живлення мережі

напругою 10 кВ
52
2.2 Особливості використання лінійних регуляторів в лініях з

джерелами розосередженої генерації
Лінійні регулятори (ЛР) застосовуються для регулювання напруги в

окремих лініях та в обмотці НН потужних автотрансформаторів. Вони
використовуються при реконструкції вже існуючих мереж, де стоять
трансформатори без регулювання під навантаженням. У цьому випадку для
регулювання напруги на шинах підстанції ЛР включаються послідовно з
трансформатором, що не регулюється, (рис. 2.5а). Для регулювання напруги
на лініях, що відходять, лінійні регулятори включаються безпосередньо в
лінії (рис. 2.5б).
Рисунок 2.5 - Лінійні регулятори:

53
а,б – способи включення;

в – принципова схема ЛР;
г – регулювання напруги ЛР по величині;
д – регулювання напруги ЛР по значенню та фазі;
Лінійний регулятор складається з послідовного трансформатора і

трансформатора 2 (рис. 2.5в). Первинна обмотка живильного трансформатора
3 може отримувати живлення від фази А або від фази С. Вторинна обмотка
живильного трансформатора містить такий же пристрій перемикання
контактів під навантаженням 5, як і в РПН. Один кінець первинної обмотки
послідовного трансформатора 6 наглухо підключений до середньої точки
вторинної обмотки 4, інший - до перемикаючого пристрою 5. Обмотка
послідовного трансформатора 7 з'єднана з обмоткою ВН силового
трансформатора, і ЕРС в обмотці 7 складається з ЕРС в обмотці.
Якщо на первинну обмотку живильного трансформатора 3 подається
напруга фази А, то ЕРС обмотки ВН нерегульованого трансформатора за
допомогою пристрою РПН, описаного вище, регулюється за величиною
(рис.2.5г).
Регулювання напруги за модулем відповідає дійсному коефіцієнту
трансформації к і називається поздовжнім. Регулювання напруги за фазою
називається поперечним. Регулювання напруги за модулем та фазою
відповідає комплексному коефіцієнту трансформації к.
Доцільність використання лінійних регуляторів в електричних мережах
з джерелами розподіленої генерації розглянемо на наступному прикладі.
Від шин підстанції отримають живлення декілька розподільних ліній
напругою 10 кВ з відносно однорідним навантаженням. До однієї з ліній
підключено джерело розподіленої генерації. На підставі рекомендацій,
наведених в підрозділі 2.1, були визначені регулювальні відгалуження на
розподільних трансформаторах та закон регулювання напруги у ЦЖ з
урахуванням навантажень усіх розподільних ліній. Режим напруги, який при
54
цьому утворюється в найбільш характерних точках електричної мережі,

відображено епюрами, наведеними на рис.2.6.
Аналіз наведених епюр свідчить, що у певної кількості споживачів,
підключених до мереж низької напруги, рівні напруги не відповідають
вимогам діючого стандарту. При цьому у споживачів підключених до
розподільних ліній без джерела розподіленої генерації рівні напруги будуть
нижче допустимого рівня, у той час як у частини споживачів, що отримують
живлення від лінії з локальним джерелом енергії, рівень напруги буде вище
припустимого рівня.
Для виправлення цієї ситуації пропонується встановити в лінії з
локальним джерелом енергії лінійний регулятор напруги. У цьому випадку
вибір відгалужень ПБЗ розподільних трансформаторів та закон регулювання
напруги в ЦЖ здійснювався без урахування навантажень лінії з джерелом
розподіленої генерації. У той же час регулювання напруги в зазначеній лінії
здійснюється незалежно за допомогою лінійного регулятора. Режим напруги,
який буде мати місце у такому випадку відображається епюрами, наведеними
на рис.2.7. 3
Плохо - Хорошо
δV
РГ
7
+5%
2
1
Vc
5 10 8 15
6 4
-5%
Рисунок 2.6 - Епюри змін напруги в характерних точках РМ в режимі

максимальних навантажень: 1 – уздовж лінії РМ (без джерела РГ); 2 – на
55
шинах н.н. ТП (без джерела РГ); 3 – у найбільш віддалених споживачів

мережі н.н. (без джерела РГ); 4 – уздовж лінії РМ (з джерелом РГ); 5 – на
шинах н.н. ТП (з джерелом РГ); 6 – у найбільш віддалених споживачів
мережі н.н. (з джерелом РГ); 7 – на шинах н.н. ТП, до якої підключено
джерело РГ; 8 – у найбільш віддаленого споживача мережі н.н. ТП, до якої
підключено джерело РГ
5
δV
РГ
4
+5%
1 7
Vc
8
6 10
-5%
Рисунок 2.7 - Епюри змін напруги в характерних точках РМ в режимі

максимальних навантажень: 1 – уздовж лінії РМ (без джерела РГ); 2 – на
шинах н.н. ТП (без джерела РГ); 3 – у найбільш віддалених споживачів
мережі н.н. (без джерела РГ); 4 – уздовж лінії РМ (з джерелом РГ); 5 – на
шинах н.н. ТП (з джерелом РГ); 6 – у найбільш віддалених споживачів
мережі н.н. (з джерелом РГ); 7 – на шинах н.н. ТП, до якої підключено
джерело РГ; 8 – у найбільш віддаленого споживача мережі н.н. ТП, до якої
підключено джерело РГ
56
Розгляд отриманих результатів дозволяє зробити висновок відносно

того, що використання місцевих засобів регулювання напруги, зокрема
лінійних регуляторів, у багатьох випадках є дієвим і навіть
безальтернативним заходом забезпечення нормованих відхилень напруги в
електричних мережах з локальними джерелами енергії, що не може бути
отримане виключно за рахунок використання централізованого регулювання
напруги.
2.3 Мультіагентні системи регулювання напруги
Альтернативою традиційному способу регулювання напруги є

інтелектуальна енергетична система з активною електричною мережею і
мультиагентной системою управління. Ефективність мультиагентного
регулювання вище, ніж у традиційних методів регулювання напруги в
розподільних мережах, що обумовлено адаптивністю системи і роботою в
режимі реального часу. Мультиагентне регулювання забезпечує ефективне
регулювання напруги в рамках інтересів всіх суб'єктів, що беруть участь в
процесі. Впровадження інтелектуальної адаптивної системи регулювання
напруги сприяє зниженню втрат електроенергії, підвищенню якості
постачання споживачів, підвищенню надійності системи і її рівня пропускної
здатності.
Для будь-яких систем регулювання спільним завданням є досягнення
цілей регулювання. Для централізованих - це зведення втрат активної
потужності в розподільних мережах до мінімуму або збільшення пропускної
здатності розподільної мережі при підтримці рівня напруги в допустимому
інтервалі з мінімальними відхиленнями напруги вузлів мережі від
номінального. Для мультиагентних - це досягнення індивідуальних цілей
учасників процесу регулювання при підтримці напруги в допустимих межах.
57
При децентралізованому (мультиагентному) регулюванні напруги

уставки регулюючих пристроїв визначаються локальними регуляторами в
режимі реального часу на підставі даних режиму того району, в якому
проводиться регулювання напруги.
Для втілення централізовано-розподіленого принципу регулювання
напруги алгоритми управління узгоджуються так, щоб між централізованим і
децентралізованими пристроями системи регулювання відбувався постійний
обмін інформацією, але в разі порушення зв'язку децентралізована система
має виконувала функції управління за власними алгоритмами.
Робота регулятора напруги і реактивної потужності заснована на
наступних принципах:
1. Підстанція представляється у вигляді еквівалентного об'єкта з
одним входом (сумарна реактивна потужність ДРП, встановлених на
підстанції) і одним виходом (напруга на шинах об'єкта регулювання).
2. Застосовується пропорційно-інтегральний закон для завдання
реактивної потужності компенсаторів, встановлених на підстанції.
3. Розраховується керуючий вплив на керовані системи компенсації
реактивної потужності і пристрої РПН трансформаторів.
4. Параметри регулятора можуть адаптуватися в залежності від
режимно-топологічних параметрів мережі в режимі реального часу.
Складність створення децентралізованої системи регулювання
напруги полягає в формуванні єдиного інформаційного простору, що
включає високотехнологічні системи моніторингу за системними
параметрами, пристрої зв'язку і обробки інформації, програмні комплекси і
обчислювальне обладнання.
Мультиагентне автоматичне регулювання напруги в режимі реального
часу - це таке регулювання, реалізація якого можлива лише в
високоавтоматизованих мережах із застосуванням моделювання режиму і
58
мінімізації втрат активної потужності в мережі, тому воно вважається

найефективнішим регулюванням.
Координуючий регулятор необхідний при наявності декількох
локальних регуляторів, наприклад, розосередженої генерації і РПН
трансформатора. Маючи більш складну систему визначення керуючих
впливів, що включає управління РПН трансформатора та ін. він координує
регулювання напруги з урахуванням пріоритету використання різних типів
регуляторів.
Кластерний координуючий регулятор працює з контролем не тільки
напруги, але і частоти, підтримуючи перехід на ізольовану роботу мережі.
Регулювання напруги в мережі відбувається пошуком оптимального
керуючого впливу на локальні і координуючі регулятори. Контролюючи
напругу вузлів Uj в мережі і оцінюючи реакцію напруги на зміну генерації
реактивної ΔQj або активної ΔРj потужності, вирішується завдання
зменшення відхилень напруги найбільш близьким регулятором, тобто задача
забезпечення селективності. Цільова функція такого завдання має вигляд:
де k m - зміна коефіцієнтів трансформації трансформаторів.
1. Поява локальних джерел енергії в структурі СЕП обмежує
можливості централізованого регулювання напруги при традиційній
постановці задачі – намаганні забезпечити припустимі відхилення напруги у
всіх електроприймачів у буд-який момент часу.
2. Ефективним заходом забезпечення допустимих відхилень напруги в
СЕП з локальними джерелами енергії є залучення лінійних регуляторів
напруги, які повинні використовуватися в окремих розподільних лініях.
59
3. Використання місцевих засобів регулювання напруги в розподільних

лініях з локальними джерелами енергії дозволяє визначити відгалуження
розподільних трансформаторів та закон регулювання напруги в ЦЖ без
урахування впливу розосередженої генерації, що дає змогу істотно
покращити якість електричної енергії.
60
3 ПЕРСПЕКТИВНІ МЕТОДИ ТА ЗАСОБИ

РЕГУЛЮВАННЯ НАПРУГИ
3.1 Формування активних систем розподілу електричної енергії
Основні принципи здійснення децентралізованого регулювання

напруги за участю розподіленої генерації та споживачів можуть бути
сформульовані наступним чином
– у нормальних режимах електричної мережі кожен суб'єкт має право
переслідувати власні цілі регулювання, не створюючи неможливості
досягнення цілей іншим суб'єктам;
– при порушеннях нормального режиму електричної мережі поведінка
суб'єктів підпорядковується меті запобігання розвитку та ліквідації
порушень;
– для досягнення мети кожен суб'єкт використовує власні засоби
регулювання напруги та доступну локальну інформацію про режим
електричної мережі.
Розглянемо основні можливі напрямки рішення.
Як рішення задачі регулювання напруги, що забезпечує компроміс
інтересів споживача, розподіленої генерації та мережевої компанії,
пропонується використання нового методу та розроблених на його основі
спеціальних інноваційних пристроїв управління попитом на електроенергію
– DSM (Demand Side Management).
Напруга регулюється пофазно автоматично за допомогою
вольторегулюючих трансформаторів (ТА, ТВ, ТС). Обмотка нижчої напруги
(НН) трансформаторів включається до фази мережі послідовно з
навантаженням. Обмотка вищої напруги (ВН) входить у мережу регулювання.
Напруга на навантаженні, згідно з другим законом Кірхгофа, дорівнює
векторній сумі напруги мережі та ЕРС, індукованою обмоткою вищої
напруги в обмотці нижчої напруги. Реалізується три режими:
61
"Вольтообмеження", "Вольтодобавка", "Транзит". При зміні напруги на

навантаженні змінюються струм і потужність у навантаженні та мережі, що
дозволяє споживачеві забезпечувати свої інтереси, регулюючи попит на
споживання електроенергії.
В даний час для розподільних електричних мереж характерний
перехід від пасивної мережі, яка зв'язує центри живлення з вузлами
навантаження (рисунок 3.1.а) до мережі з "активними" споживачами
електроенергії і розосередженою генерацією, які беруть участь в регулюванні
режиму мережі для досягнення власних цілей. Передумовами цього переходу
є економічні, екологічні та технологічні чинники, які спонукають споживачів
раціоналізувати електроспоживання, брати участь у виробництві
електроенергії та регулюванні напруги.
На рис. 3.1 представлені мережі: (а) - пасивна, (b, c) - з
розосередженою генерацією. У разі b - це споживачі електроенергії, у
випадку с - мережева компанія (мережеві компанії можуть необмежено
розвивати засоби компенсації реактивної потужності, а також генерації з
метою покриття втрат в електричній мережі).
Варіант (b) відображає бажання споживача максимально
використовувати потенціал генерації у власних цілях, а (с) - бажання
мережевої компанії домогтися максимального ефекту через мережу в цілому.
На малюнках (b, c) для кожного вузла генерації (або керованої компенсації
реактивної потужності) показані райони прилеглої мережі, режим напруг
який може контролюватися за результатами непрямих вимірювань на основі
локальних пристроїв.
62
Рисунок 3.1 – Принципові схеми пасивної та активних мереж

Для пасивної мережі (а) основою регулювання напруги був метод
зустрічного регулювання, що полягає в підвищенні напруги в центрах
живлення при зростанні навантаження і його зниженні при зменшенні
навантаження, а також використання засобів локального регулювання
напруги. Процес регулювання цілком визначався мережевою компанією
відповідно до вимог до безпеки і якості напруги в електричній мережі.
Розподільні мережі відрізняються від живлячих (магістральних) менш
розвиненою телемеханікою, меншою кількістю джерел реактивної
потужності, тому контроль стану режиму напруг відбувається не в режимі
реального часу. Спостереження і аналіз змін відбувається шляхом збору
режимних параметрів за певний період часу (місяць, квартал, рік), тому
управління засноване на попередніх розрахунках режимів мережі і
обгрунтуванні оптимальних законів регулювання для центрів живлення.
З метою моделювання мультиагентних систем, у тому числі
децентралізованих, які використовують контроль режиму прилеглих районів
та блоки у підсистемах прийняття рішень, розробляється програма
63
розрахунку режимів з інтелектуальними локальними регуляторами шляхом

створення зовнішніх процедур для звичайних програм розрахунку режимів.
Програма знаходить компромісний режим напруги в мережі при

коригуваннях уставок локальних регуляторів за закладеними правилами
децентралізованого регулювання. Для цього в кожному активному вузлі
послідовно виконується наступні процедури:
- виділення прилеглого до вузла району електричної мережі з
контрольованим за місцевими параметрами режимом;
– класифікація режиму мережі (нормальний, аварійний) та внесення
контрольованих параметрів (кількість активних вузлів, режим напруги у
прилеглому районі кожного активного вузла, напруга у вузлах з
неприпустимими параметрами тощо) у протокол;
– коригування уставки регулятора в активному вузлі відповідно до заданих
цілей регулювання (підтримка стабільної бажаної напруги на шинах деяких
електроприймачів; забезпечення допустимого режиму напруги в прилеглому
районі мережі);
При цьому необхідною умовою для кожного регулятора є допустимість
режиму напруги у всіх вузлах прилеглого району електричної мережі.
Результатом розрахунку є режим електричної мережі зі уставками по
напрузі регуляторів, а також величини показників, що характеризують
досяжність цілей регулювання.
При багатоцільовому регулюванні напруги в електричній мережі
виникає невизначеність в оцінці його ефективності, так як завдання стає
багатокритеріальним і потрібна оцінка якості компромісного режиму напруги.
Цю оцінку пропонується проводити шляхом порівняння ступенів досягнення
цілей регулювання різними методами його здійснення. Багаторежимність
створюється завданням добових графіків навантаження та генерації.
Як показники досягнення цілей регулювання пропонується
використовувати:
64
– відхилення середніх значень напруги у вузлах навантажень від бажаних

значень;
– середньоквадратичні відхилення напруги у вузлах від бажаних значень;
– максимальні відхилення напруги у вузлах від бажаних значень;
– значення пропуску чи втрат активної потужності в мережі.
Оцінка якості компромісу провадиться за наступним алгоритмом.
1. Для кожної з концепцій регулювання напруги, планованих режимів
електроспоживання у вузлах мережі та вироблення активної потужності
генераторами проводиться розрахунок електричних режимів з моделюванням
роботи відповідних регуляторів.
2. Для кожного із суб'єктів за різних способів (концепцій) регулювання
напруги визначаються ступеня (коефіцієнти) досягнення цілей.
Коефіцієнт ступеня досягнення цілей (КСД) визначається за формулою
k
t i
К СД = i =1
,
T
k
де t
i =1
i − тривалість режимів, у яких мета суб'єкта досягнута, год; k – число
режимів, у яких мета суб'єкта досягнута; T – загальна тривалість

аналізованих режимів, год.
3. Розраховуються узагальнені показники задоволеності режимом напруги
усіма суб'єктами. Так, для оцінки ступеня задоволеності режимом напруги
споживачами та розподіленою генерацією використовується число вузлів
навантаження (генерації) мережі, в яких коефіцієнт ступеня досягнення цілей
більший за задане значення (наприклад, 0,5).
65
3.2 Використання напівпровідникових трансформаторів
На сьогоднішній день наявні технології регулювання напруги в

розподільних мережах, які включають регулювання під навантаженням
(РПН) в центрах живлення та сезонне регулювання з перемиканням без
збудження (ПБЗ), не задовольняють сучасним тенденціям розвитку активних
мереж, а саме, вимогам регулювання напруги в темпі процесу .
В даний час розробляються нові технології регулювання напруги з
використанням напівпровідникових пристроїв регулювання вихідної напруги
трансформаторів під навантаженням (НПРНТ) на рівні трансформаторних
підстанцій 6-10 / 0,4 кВ в активних розподільних мережах . Як надійні
напівпровідникові силові вентилі в НПРНТ можуть застосовуватися
тиристори за рахунок своєї високої перевантажувальної здатності і
відсутності обмеження на кількість перемикань. Силова частина НПРНТ
схемотехнічно реалізується на основі тиристорів і являє собою тиристорний
комутатор. Тиристорний комутатор НПРНТ підключається до стандартних
регулювальних відгалужень серійних сухих силових трансформаторів класу
6-10 / 0,4 кВ. Спрощена схема підключення НПРНТ для трансформаторів
класу 6-10 / 0,4 кВ на підстанціях приведена на рисунку 3.2а. Схемо -
технічні рішення побудови тиристорного комутатора НПРНТ можуть
забезпечувати високу швидкодію перемикання (близько 10-20 мс),
регулювання напруги в умовах динамічно змінюваних навантажень.
Один з варіантів схемотехнічної реалізації фази тиристорного
комутатора НПРНТ наведено на рисунку 3.2б
66
Рисунок 3.2 – Схеми:

а) підключення НПРНТ к трансформаторам 6-10/0,4 кВ
б)підключення фази тиристорного комутатора НПРНТ до
регулювальних відгалужень обмотки ВН сухого силового трансформатора
Тиристорний комутатор виконаний на основі двоспрямованих

тиристорних ключів (ДТК) VS1-VS6, підключено послідовно до
регулювальних відгалужень 1-6 сухого силового трансформатора з
розщепленої обмоткою високої напруги (ВН) . При цьому, ДТК VS1-VS3
утворюють одну вентильну групу, а ДТК VS4-VS6 - іншу вентильну групу.
Рівні регулювання напруги обмотки НН в залежності від комбінації
підключень ДТК наведені в таблиці 3.1.
67
Таблиця 3.1 - Рівні регулювання напруги обмотки НН в залежності від

комбінації підключень ДТК
НПРНТ додатково оснащений силовим контактором КМ1 з нормально

замкнутими контактами. Силовий контактор забезпечує наявність контуру
протікання струму в обмотці ВН в момент підключення силового
трансформатора з НПРНТ до розподільної мережі напругою 6-10 кВ, коли
тиристорний комутатор НПРНТ знаходяться в вимкненому стані. Включення
тиристорного комутатора НПРНТ починається з включення ДТК, шунтуючих
контактор КМ1, після чого система управління формує сигнал управління
для розмикання контактів контактора КМ1.
Максимальна напруга між регулювальними відгалуженнями 2-1 не
перевищує 10% від номінальної напруги обмотки ВН. Таким чином,
68
незалежно від того, вимкнений тиристорний комутатор НПРНТ або він

знаходиться в сталому режимі роботи, при наявності напруги на обмотці ВН
максимальна зворотня напруга на кожному з двох підключених послідовно
ДТК становить не більше 5% від номінальної напруги обмотки ВН. Завдяки
цьому, запропоноване схемо-технічне рішення тиристорного комутатора
НПРНТ дозволяє використовувати тиристори нижчого класу по напрузі щодо
напруги розподільної мережі 6-10 кВ. Застосування тиристорів зниженого
класу по напрузі вимагає забезпечення надійних процесів комутації ДТК
тиристорного комутатора НПРНТ, які можуть бути забезпечені за рахунок
реалізації системою управління відповідних алгоритмів керування
тиристорним комутатором НПРНТ.
Таким чином, актуальною є задача визначення надійних алгоритмів
керування тиристорним комутатором НПРНТ. Реалізація надійних
алгоритмів керування тиристорним комутатором НПРНТ повинна
забезпечуватися за допомогою системи управління, яка додатково дозволяє
здійснювати інтеграцію НПРНТ до складу активних розподільних мереж
класу напруг 6-10 кВ.
Існують два підходи до управління станом ДТК: повентільне і
поключове управління. Поключове управління має низку переваг, що
визначають його, як найбільш прийнятне для практичної реалізації надійної
роботи тиристорного комутатора НПРНТ. Поключове управління ДТК може
бути реалізовано за допомогою двох основних алгоритмів керування
тиристорним комутатором НПРНТ:
• перемикання ДТК при нульовому значенні струму;
• перемикання ДТК шляхом додатка зворотної напруги на певних
(дозволених) часових інтервалах.
Для реалізації управління ДТК за допомогою алгоритму перемикання
при нульовому значенні струму спочатку знімають сигнали управління з
включеного ДТК, а в момент досягнення нульового значення струму
69
тиристорного комутатора НПРНТ подають сигнал управління для включення

нового необхідного ДТК. При цьому форма струму тиристорного комутатора
НПРНТ збігається з формою струму обмотки НН. Часові діаграми струму і
напруги активно-індуктивного навантаження при перемиканні в момент t*
нуля струму показані на рисунку 3.3а.
Рисунок 3.3 - часові діаграми при перемиканні ДТК на нулі струму:

а) без часової затримки подачі сигналів керування
б) з часовою затримкою подачі сигналів керування
На практиці, після виключення тиристорів відповідного ДТК в момент

нуля струму t** (рисунок 3.3б), необхідно витримувати час відновлення
вимикання тиристорів (близько 1мс) перед подачею сигналу управління на
вмикання нового тиристора. У разі, якщо час відновлення не витримано,
виникає коротке замикання (КЗ) в комутованій вентильній групі. Наприклад,
в разі якщо вимикається ДТК VS3, а включається ДТК VS2 (рисунок 3.4б),
може виникнути струм КЗ через ДТК VS3, VS2, а також через витки обмотки
ВН трансформатора між регулювальними відгалуженнями 4 і 6.
Таким чином, для відновлення замикаючих властивостей тиристорів,
сигнал управління подається на включєння ДТК не в момент нуля струму t**
(рисунок 3.3б), а з невеликою часовою затримкою. Внаслідок цього,
70
включені ДТК замикаються, відбувається переривання струму в обмотці ВН і

переривання напруги на обмотці НН, що призводить до виникнення
перехідного процесу і зниження якості електричної енергії, що поставляється
споживачеві. При цьому, до всіх ДТК тиристорного комутатора НПРНТ
прикладається напруга мережі живлення 6-10 кВ, що призводить до пробою
ДТК при використанні тиристорів зниженого класу по напрузі.
Таким чином, використання алгоритму перемикання ДТК при
нульовому значенні струму і наявності часової затримки в подачі сигналів
управління, призводить до виходу з ладу всього тиристорного комутатора
НПРНТ в разі застосування тиристорів зниженого класу по напрузі.
Відповідно, алгоритм перемикання ДТК при нульовому значенні струму не
забезпечує надійного процесу комутації ДТК тиристорного комутатора
НПРНТ.
Альтернативним варіантом з управління тиристорним комутатором
НПРНТ є алгоритм перемикання ДТК шляхом додатка зворотної напруги на
певних (дозволених) часових інтервалах. Суть даного алгоритму керування
тиристорним комутатором НПРНТ пояснюється рисунками 3.4-3.5, на яких
наведені часові діаграми струмів і напруг ДТК і обмотки НН при різному
характері навантаження, а також сигналів управління ДТК при зниженні і
підвищенні напруги на обмотці НН.
Процес зміни стану тиристорного комутатора НПРНТ включає в себе
необхідність комутації ДТК або однієї вентильної групи, або обох
вентильних груп. Одночасна комутація обох вентильних груп призводить до
збільшення швидкості зміни струму тиристорного комутатора НПРНТ і
напруги обмотки НН, що збільшує амплітуду перенапруги обмотки НН при
перехідному процесі, викликаному комутацією ДТК. У разі необхідності
комутації обох вентильних груп, з метою забезпечення надійної роботи
тиристорного комутатора НПРНТ і зниження амплітуди перенапруги
обмотки НН при перехідному процесі, процес комутації ДТК здійснюють
71
послідовно: спочатку комутують ДТК однієї вентильної групи, а потім -

інший. Таким чином, такий підхід реалізує надійну комутацію ДТК всього
тиристорного комутатора НПРНТ.
При необхідності зміни напруги обмотки НН при активно-
індуктивному / індуктивному характері навантаження (рисунок 3.4а) або при
активно-ємнісному / ємнісному характері навантаження (рисунок 3.4б),
комутація ДТК реалізується системою управління НПРНТ на різних часових
інтервалах, в залежності від того, необхідно підвищувати або знижувати
напругу обмотки НН .У разі необхідності зниження напруги комутація
здійснюється при різних знаках миттєвих значень струму і напруги обмотки
НН. При цьому, в моменти часу t1 і t3 відбувається зняття імпульсів
управління з включених ДТК вентильних груп, а в моменти часу t2 і t4
подаються імпульси управління на нові ДТК (які включаються) вентильних
груп (рисунки 3.4а, 3.4б). У разі необхідності підвищення напруги обмотки
НН, комутація ДТК реалізується системою управління НПРНТ на часових
інтервалах при однакових знаках миттєвих значень струму і напруги обмотки
НН. При цьому в моменти часу t5 і t7 відбувається зняття імпульсів
управління з включених ДТК вентильних груп, а в моменти часу t6 і t8
подаються імпульси управління на нові ДТК (що включаються) вентильних
груп (рисунки 3.4а,3.4б).
72
Рисунок 3.4 - Часові діаграми струму, напруги обмотки НН та керуючих

сигналів й струмів ДТК при:
а)активно-індуктивному/індуктивному характері навантаження
б)активно-ємнісному/ємнісному характері навантаження
При активному навантаженні струми і напруги на всіх часових

інтервалах збігаються за знаком, що, при необхідності підвищення напруги
обмотки НН, дозволяє застосовувати алгоритм з використанням замикання
ДТК шляхом додатка зворотної напруги до відповідних тиристорів на
дозволених часових інтервалах (рисунок 3.5).
73
Рисунок 3.5 - Часові діаграми струму, напруги обмотки НН та керуючих

сигналів й струмів ДТК при активному навантаженні
У разі необхідності зниження напруги обмотки НН перемикання ДТК

обох вентильних груп реалізується при однакових знаках миттєвих значень
струму і напруги обмотки НН. Під час перемикань ДТК вентильних груп в
комутованих ДТК виникає струм короткого замикання, величину якого
можна контролювати. Тривалість струму КЗ визначається часовим
інтервалом між моментом включення комутованого ДТК і нульовим
значенням струму мережі живлення напругою 6-10 кВ. Амплітуда струму КЗ
визначається миттєвим значенням напруги живильної мережі напругою 6-10
кВ в момент виникнення струму КЗ і величиною індуктивності розсіювання
двох регулювальних відгалужень силового трансформатора, до яких
підключені ДТК. Виходячи з цього, включення необхідного ДТК слід
проводити якомога ближче до нульового значення напруги обмотки ВН, що
74
дозволить знизити тривалість струму КЗ і його амплітуду до мінімальних

значень.
Пропоновані алгоритми дозволяють забезпечувати надійні процеси
комутації ДТК при різних характерах навантаження, не надаючи негативного
впливу на якість електричної енергії у споживачів.
Робота НПРНТ в складі активних розподільних мереж
регламентується стандартами, котрі висувають вимоги до автоматичної
роботі пристроїв силової електроніки в складі активних розподільних мереж
напругою 6-10 кВ. Для задоволення вимог відповідних стандартів, поряд з
реалізацією алгоритмів керування тиристорним комутатором НПРНТ,
система управління повинна забезпечувати реалізацію наступних функцій:
• моніторинг режимів роботи електричних мереж напругою 6-10 і 0,38
кВ і тиристорного комутатора НПРНТ;
• діагностику станів ДТК тиристорного комутатора НПРНТ;
• реалізацію зміни станів ДТК відповідно до алгоритмів надійного
перемикання при різних характерах навантаження в електричній
розподільній мережі напругою 0,38 кВ;
• інтеграцію до складу цифрової трансформаторної підстанції, яка
підключається до активної мережі напругою 6-10 кВ, з урахуванням
реалізації обміну даних з оператором по зовнішнім інтерфейсам, в тому числі
реалізація обміну даних з АСУ ТП по протоколам МЕК 61850, МЕК 60870-5-
104 ;
• забезпечення автоматичного, дистанційного і місцевого управління
НПРНТ;
• забезпечення режиму стабілізації напруги розподільчої мережі
напругою 0,38 кВ в автоматичному режимі;
• забезпечення захисту, сигналізації та індикації при виникненні
аварійних режимів роботи електричних мереж напругою 6-10 й 0,38 кВ та
НПРНТ .
75
Для реалізації зазначених вище функцій пропонується один з варіантів

структури системи управління НПРНТ, представлений на рисунку 3.6
Рисунок 3.6 – Внутрішня структура системи управління ПУРНТ,
Система управління містить наступні внутрішні функціональні блоки:

блок зовнішніх інтерфейсів і зв'язку з АСУ ТП, блок моніторингу, блок
діагностики, блок розрахунку і завдання режиму роботи НПРНТ, блок
керування тиристорним комутатором НПРНТ.
Завдання вихідної напруги трансформатора в складі
трансформаторних підстанцій 6-10 / 0,4 кВ або запит даних про поточний
режим роботи надходить від оператора або від АСУ ТП на блок зовнішніх
інтерфейсів і зв'язку з АСУ ТП системи управління НПРНТ. У разі завдання
нової вихідної напруги трансформатора, система управління НПРНТ повинна
скоригувати керуючий вплив на його тиристорний комутатор. У разі, якщо на
систему управління надходить запит даних, вона здійснює їх передачу на
зовнішній графічний інтерфейс оператора й в АСУ ТП.
Блок моніторингу здійснює прийом і обробку миттєвих значень від
датчиків струму і напруги на стороні НН і ВН трансформатора, розрахунок
значень струму, напруги і потужностей. Також блок моніторингу здійснює
порівняння розрахованих величин з уставками, що визначають виникнення
аварійної ситуації. Блок діагностики забезпечує прийом даних про стан
76
тиристорного комутатора і сигналізує в разі виходу його з ладу. Дані з блоків

моніторингу та діагностики збираються в блоці розрахунку і завдання
режиму роботи НПРНТ. Також на нього передаються з блоку зовнішніх
інтерфейсів і зв'язку з АСУ ТП параметри необхідного режиму роботи. Блок
розрахунку і завдання режиму роботи НПРНТ обробляє дані і передає на
блок керування тиристорним комутатором НПРНТ необхідну команду щодо
установки нового щабелю регулювання. На підставі поточної і необхідної
ступені регулювання інформації, а також миттєвих значень струму і напруги
обмотки ВН силового трансформатора, блок керування тиристорним
комутатором НПРНТ здійснює вибір алгоритму керування і формує на ДТК
керуючі впливу, відповідно до обраного алгоритму.
3.3 Впровадження технологій FACTS (STATCOM)
Зростаючі можливості силових електронних компонентів ініціювали

використання в електроенергетиці пристроїв FACTS (Flexible Alternative
Current Transmission Systems). Більш високі рівні потужності стали доступні в
конвертерах для самих високих напруг. Це мережеві елементи, що впливають
на імпеданс або реактивну потужність в окремих частинах енергосистеми.
Для пристроїв FACTS це пояснюється двома умовами. Одна з умов -
динамічна стійкість, яка служить для забезпечення швидкої керованості
пристроїв FACTS на базі силової електроніки. Це один з основних чинників
відмінності від звичайних пристроїв. Інша умова - статична стійкість, яка
забезпечує виконання необхідної керованості при малих змінах параметрів
режиму, оскільки FACTS не має рухомих частин, таких як механічні
перемикачі.
Однією з складових FACTS є статичні синхронні компенсатори
СТАТКОМ (STATCOM - static synchronous compensator). Це пристрій, що
працює як статичний перетворювач реактивної потужності, чий ємнісний або
індуктивний струм може регулюватися незалежно від зміни напруги мережі.
77
СТАТКОМ в основному включають послідовно або як шунтуючій

пристрій. Пристрої послідовного включення розроблені з механічною або
фіксованою комутованою компенсацією:
- статичний синхронний компенсатор (SSSC);
- конденсатор з тиристорним комутатором (TSSC);
- реактор з тиристорним комутатором (TSSR);
- конденсатор з тиристорним управлінням (TCSC);
- реактор з тиристорним управлінням (TCSR).
Шунтуючі пристрої працюють як компенсатори реактивної
потужності і використовуються в системах передачі та розподілу:
- статичний синхронний компенсатор (STATCOM);
- статичний компенсатор SVC;
- реактор з тиристорним перемиканням (TSR);
- тиристорний комутований конденсатор (TSC);
- реактор з тиристорним управлінням (TCR);
- механічно комутований конденсатор (MSC).
Таким чином, STATCOM - це контрольоване джерело реактивної
потужності. Характеристика STATCOM аналогічна характеристикам
синхронного компенсатора, але в якості електронного пристрою він не має
інерції, має більш низькі експлуатаційні і інвестиційні витрати, кращу
динаміку. Наступним кроком в розробці STATCOM є поєднання з
накопичувачами енергії на стороні постійного струму. Продуктивність для
збалансованого функціонування мережі і якості електроенергії може бути
значно поліпшена завдяки поєднанню керування активною і реактивною
потужностями.
СТАТКОМ складається з наступних елементів (рис. 3.7):
1. Статичний перетворювач, призначений для роботи в різних
режимах споживання і генерації активної і реактивної потужності.
78
2. Узгоджувальний трансформатор для підключення до шин високої

напруги.
3. Ланка постійного струму, яке забезпечує рівень напруги.
4. Пасивний фільтр для забезпечення синусоидальності фазних
струмів.
Рисунок 3.7. Спрощена схема СТАТКОМ

Результати ряду досліджень дозволяє зробити висновок, що на даний
момент СТАТКОМ - найбільш досконале пристрій компенсації реактивної
потужності.
Переваги СТАТКОМ:
- багатофункціональність;
- швидкодія;
- малий вміст вищих гармонік;
- малі габарити.
СТАТКОМ володіє набагато меншою ймовірністю появи перенапруги,
а при зменшенні напруги може працювати в режимі стабільного джерела
постійного струму. Ще одним плюсом є можливість регулювання ємнісного
струму при зниженні напруги джерела, що забезпечить збільшення
динамічної стійкості системи в порівнянні з СТК.
СТАТКОМ може застосовуватися для вирішення наступних завдань: -
стабілізація і регулювання напруги; - компенсація реактивної потужності; -
симетрування навантаження, шляхом споживання активної потужності з
однієї фази і видачі її в іншу; - демпфірування коливань в енергосистемі,
оскільки володіє високою швидкодією; - активна фільтрація напруги, що
79
пояснюється можливістю формування не тільки напруги сінусоїдальної

форми, але і полігармонічної, необхідної для компенсації відповідних
паразитних гармонік в мережі; - згладжування графіків навантажень, при
наявності накопичувача енергії великої ємності на стороні випрямленої
напруги. Об'єднання двох фаз дозволяє, на відміну від СТК, здійснювати
міжфазовий обмін потужністю, що знижує встановлену потужність
реакторного (до 15-20%) і конденсаторного устаткування (до 10%) від
потужності установки. Пристрій в загальному випадку містить:
1) статичний перетворювач, здатний працювати в різних режимах
споживання і генерації активної і реактивної потужності і зазвичай
розташовується в закритому приміщенні;
2) узгоджувальний трансформатор для підключення до шин високої
напруги;
3) ланка постійного струму (випрямленої напруги), що забезпечує
стабільність струму (напруги) для реалізації модуляції синусоїдальних
струмів (напруг);
4) пасивні фільтри, для забезпечення синусоїдальності фазних струмів.
Існують різні схеми реалізації СТАТКОМА. Один з можливих
варіантів - з перетворювачем напруги представлений на рисунку 3.7.
Для визначення функціональних можливостей СТАТКОМ необхідно
проаналізувати принцип його роботи. Для аналізу складемо схему заміщення
і запишемо рівняння для розрахунку потужності, за яким визначимо можливі
режими роботи СТАТКОМ. При розгляді принципової схеми варто
відзначити наступне: на конденсаторних батареях C4 і C5, формується
напруга близька до гармонійної в досить широкому спектрі частот
(практично до частоти комутації вентилів) і може бути заміщена джерелом
ЕРС USt за умови нехтування втратами; фільтр дозволяє знизити коефіцієнт
спотворення синусоїдальності струму трансформатора. Зазвичай фільтр
розташовується між реактором і трансформатором, при цьому струми вищих
80
гармонік не протікають через обмотки трансформатора. Однак при

ускладненні електромагнітної частини він може бути винесений або на бік
високої напруги трансформатора (вищі гармоніки протікають по всім
обмоткам трансформатора), або включений в додаткову обмотку
трансформатора (струми вищих гармонік не протікають по обмотці високої
напруги трансформатора). На частоті струму мережі фільтри мають ємнісний
характер, причому їх параметри такі, що вони не роблять істотного впливу на
його характеристики з точки зору опису процесів, що протікають в
СТАТКОМ, і їх роль буде більш детально розглянута пізніше; реактор і
трансформатор без урахування втрат і за умови приведення до одної щаблі
напруги можуть бути представлені загальним індуктивним опором XL -
опором зв'язку між шинами підстанції і статичним перетворювачем. Таким
чином, схема заміщення СТАТКОМ (Рисунок 3.8) аналогічна схемі
заміщення синхронної електричної машини.
Рисунок 3.8 – Схема заміщення СТАТКОМ

Повна потужність пристрою визначається за виразом
U cU St UU U2
S= sin( ) − j ( c St cos( ) − C ) = P − jQ
XL XL XL
де U c , U St - лінійна напруга мережі та перетворювача, відповідно

 - фазовий кут між напругами статочного перетворювача та напругою
на шинах підстанції
P,Q – активна та реактивна складова потужності
81
Оскільки напруга статичного перетворювача може бути керованою як

по модулю, так і по фазі, і при цьому незалежно по трьох фазах, то
споживана активна і реактивна потужності можуть бути змінені незалежно
одна від іншої. Таким чином, СТАТКОМ може працювати в чотирьох
квадрантах, але лише на короткий час, оскільки споживання або генерація
активної енергії веде до її накопичення або відбору з конденсаторних батарей
на стороні випрямленої напруги. Енергія, запасена в конденсаторі,
пропорційна квадрату напруги на його обкладках: це означає, що напруга
при споживанні перетворювачем активної потужності збільшується, а при
генерації - зменшується. Тим часом, необхідна напруга на конденсаторних
батареях визначається жорстко або режимом роботи перетворювача, або має
залишатися постійним залежно від конкретної реалізації системи
автоматичного управління СТАТКОМ. Тому довільна зміна напруги
неприпустима. Крім того, збільшення напруги понад гранично допустимого
рівня може призводити до пробою ізоляції конденсаторних батарей або
вентилів перетворювача. Векторні діаграми напруг і струмів, що пояснюють
принцип дії СТАТКОМ, наведені на рисунку 3.9.
Рисунок 3.9 - Векторні діаграми напруг і струмів СТАТКОМ

1 - споживання реактивної потужності;
2 - споживання активної потужності;
82
3 - генерація реактивної потужності;

4 - генерація активної потужності.
Паралельно, з'ясуємо принцип дії СТАТКОМ на осцилограмах напруг

і струму, наведених на рисунках 3.10-3.13. Для зручності сприйняття
осцилограми приведені в відносних одиницях виміру. За базове значення
напруги прийнята амплітуда номінальної фазної напруги на шинах, до яких
приєднаний СТАТКОМ. Базисний струм дорівнює амплітуді номінального
фазного струму. Опір прийнято рівним 0,5 в.о. Будемо вважати напругу UС
незмінною, що дорівнює 1.
Нехай напруга статичного перетворювача збігається по фазі з
напругою мережі і дорівнює 0,5. Тоді падіння напруги на опорі зв'язку
дорівнює напрузі на статичному перетворювачі в кожен момент часу. Струм
по закону Ома буде дорівнює 1 в.о. і відставати від падіння напруги, а
значить і від напруги мережі на 90 °, що і відповідає режиму споживання
реактивної потужності (рисунок 3.10)
Рисунок 3.10 - Осцилограми напруг і струму для схеми заміщення

СТАТКОМ, що працює в режимі споживання реактивної потужності
На рисунках 3.10-3.13 напругою uc-St (t) позначено падіння

напруга на опорі зв'язку. Нехай напруга статичного перетворювача
відстає по фазі від напруги мережі, скажімо, на α = 20 ° і дорівнює 1 /
83
cos (α). Тоді падіння напруги на опорі зв'язку синусоїдальне і

випереджає напругу мережі на 90 °. Струм по закону Ома буде
відставати від падіння напруги на 90 °, а значить співпаде по фазі з
напругою мережі, що і відповідає режиму споживання активної
потужності (рисунок 3.7).
Рисунок 3.11 Осцилограми напруг і струму для схеми заміщення

СТАТКОМ, що працює в режимі споживання активної потужності .
Нехай напруга статичного перетворювача випереджає по фазі напругу

мережі, скажімо, на α = 20 ° і дорівнює 1 / cos (α). Тоді падіння напруги на
опорі зв'язку синусоїдальне і відстає від напруги мережі на 90 °. Струм по
закону Ома буде випереджати падіння напруги на 90 °, а значить буде в
протифазі з напругою мережі, що і відповідає режиму генерації реактивної
потужності (рисунок 3.12).

СТАТКОМ, що працює в режимі генерації реактивної потужності.
84
Нехай напруга статичного перетворювача збігається по фазі з

напругою мережі і дорівнює 1,5. Тоді падіння напруги на опорі зв'язку
дорівнює напрузі на статичному перетворювачі, взятому з протилежним
знаком, в кожен момент часу. Струм по закону Ома буде дорівнює 1 в.о. і
відставати від падіння напруги, а значить випереджати напругу мережі на 90°,
що відповідає режиму генерації активної потужності (рисунок 3.13)

СТАТКОМ, що працює в режимі генерації активної потужності
Висновки до розділу:
1. Використання електромеханічних пристроїв для регулювання
напруги (РПН) з обмеженим комутаційним ресурсом не дозволяє адекватно
реагувати на зміну режимів в електричних мережах особливо за наявності в
їх структурі відновлюваних джерел енергії.
2. Впровадження безконтактних засобів регулювання напруги
(напівпроводникових трансформаторів) дасть змогу підвищити ефективність
централізованого регулювання напруги в сучасних умовах.
3. В процесі збільшення обсягів розосередженої генерації в структурі
СЕП, появі засобів акумулювання енергії, розвитку зарядних станцій
електромобілів забезпечення нормованої якості електричної енергії може
бути досягнуто за рахунок створення активних систем розподілу електричної
85
енергії з децентралізованим регулюванням напруги, зокрема, впровадження

мультиагентних систем регулювання напруги.
86
4 СТАРТАП ПРОЄКТ
4.1 Ідея стартап-проєкту
Формулювання бізнес-ідеї стартапу пов'язано з рішенням трьох

взаємопов'язаних завдань:
а) який найбільш привабливий для потенційних споживачів продукт

чи послугу продавати
б) знайти точку сбуту - вибір цільової аудиторії і розуміння її
специфіки - цінностей, очікувань, критеріїв вибору, платоспроможності та
ін.;
в) як продавати - рішення всього комплексу проблем: від організації
виробництва до сервісного та технічного обслуговування нових продуктів.
Зміст ідеї, напрямки застосування та вигоди для користувача стартап-
проєкту наведено у таблиці 0.1.
Таблиця 0.1 – Опис ідеї стартап-проєкту

Зміст ідеї Напрямки застосування Вигоди для користувача
1. Підвищення показників
надійності системи
Виробництво вольт додаткових Впровадження на рівні
2. Зниження втрат потужності в
трансформатора нового покоління підприємств і організацій
мережі для користувачів
на існуючих підприємствах електричних мереж
3. Покращити якість
обслуговування споживачів
максимального навантаження.
4.2 Аналіз можливостей запуску стартап-проєкту

Технологічна здійсненність ідеї проєкту наведена в таблиці 0.2.
87
Незважаючи на те що через поетапне вкладення коштів ризик

мінімальний, все ж певна міра ризику є, тому був проведений аналіз
факторів, які можуть стати перешкодами ринковому впровадження. Аналіз
наведено в таблиці 0.3.
Таблиця 0.2 − Технологічна здійсненність ідеї проєкту

Ідея проєкту Технології її реалізації Наявність технологій Доступність технологій
Виробництво вольт
додаткових
трансформатора нового
Реалізується за
покоління на існуючих
допомогою державного Технологія
підприємствах для
фінансування або застосовується у країнах Доступні при умовах
покращення якості
фінансування крупними ЄС підтримки держави.
обслуговування та
компаніями
зменшення частоти
виникнення
несправностей
Таблиця 0.3 - Фактори загроз

Фактори Зміст загрози Можлива реакція
Проблема на ринку СНД у вольт

Не зацікавленість держави додаткових трансформаторах - -
низька якість та велика ціна.
Зниження або часткове

Нестача фінансування Долучення незалежних компаній
зменшення фінансування проєкту
Застаріле обладнання на
Застаріле обладнання проблемних ділянках систем Заміна необхідного обладнання
електропостачання
88
Аналіз факторів загроз (таблиця 4.3) дає отримати ряд факторів зі

сторони можливостей впровадження стартапу. Фактори можливостей
наведено в таблиці 0.4.
Таблиця 0.4 – Фактори можливостей

Фактори Зміст можливості Можлива реакція
Можливість удосконалення
Підтримка
існуючого підходу
Отримання прибутку на
продажі обладнання для
Заробіток для всіх гравців виробника та покращення
ринку якості обслуговування та Збільшення попиту та вартості
стабільності роботи послуги
електромережі для споживачів
Долучення фінансів для

придбання обладнання та
Фінансування проєкту
необхідних матеріалів. Надалі
розширення виробництва.
Проведений аналіз факторів загроз та можливостей показує, що

найбільш загрозливими факторами може бути незацікавленість держави в
розвитку електротехнічного обладнання.
На основі вказаних ринкових можливостей складається SWOT-аналіз.

Для ринкового аналізу можливостей впровадження проєкту це являється
фінальним етапом. Аналіз має 4 складових:
− Strengths (Сили);
− Weaknesses (Слабкості);
− Opportunities (Можливості);
− Threats (Загрози).
89
Перелік ринкових загроз та ринкових можливостей складається на

основі аналізу факторів загроз та факторів можливостей маркетингового
середовища. Ринкові загрози та ринкові можливості є наслідками впливу
факторів, і, на відміну від них, ще не є реалізованими на ринку та мають
певну ймовірність здійснення. SWOT-аналіз стартап-проєкту наведено в
таблиці 0.5.
Таблиця 0.5 - SWOT-аналіз стартап-проєкту

Сильні сторони(S) Слабкі сторони(W)
− Мінімальні грошові витрати на − Застаріле обладнання

введення в експлуатацію
додаткового обладнання − Необізнаність робочого персоналу
− Зменшення та економія витрат − Неможливість застосування в інших

енергоресурсів сферах
− Покращення якості електроенергії та − Недостатній рівень фінансування

збільшення стабільності в роботі − Немає зацікавленості держави
мережі
− Власники організації можуть
використовувати прилад у разі
потреби, а при проведенні або
модернізації ЛЕП знімати його,та
застосовувати на іншій
Можливості (O) Загрози(T)
− Удосконалення продукту в − Поява конкуренції

майбутньому
− Можливе виявлення недоліків
Розроблений стартап-проєкт для впровадження виробництва вольт

додаткових трансформатора нового покоління на існуючих підприємствах.
Сильні та слабкі сторони наведені у SWOT-аналіз показав. Також визначенні
можливості та загрози даного проєкту і його положення на ринку.
90
Провівши аналіз процесу впровадження обладнання та його

виробництва визначили що ризик практично відсутній через поетапне
вкладення коштів.
Проаналізувавши специфіку продукту, а також сферу, в якій він буде

реалізовуватися, вирішено за базову стратегію розвитку обрати стратегію
диференціації, що заснована на виготовленні особливого продукту, що буде
виділятись на фоні інших стандартних, а також постійній його модернізації
для того, щоб споживач мав на увазі, що саме цей продукт є незамінним, і він
його повністю влаштовує на фоні всіх інших.
91
ВИСНОВКИ
1. В СЕП загального призначення найбільша ефективність досягається
при використанні зустрічного регулювання напруги з одночасним і
узгодженим вирішенням питань компенсації реактивної потужності.
2. Поява локальних джерел енергії в структурі СЕП обмежує
можливості централізованого регулювання напруги. В таких випадках
ефективним заходом забезпечення допустимих відхилень напруги є
залучення лінійних регуляторів напруги, які повинні використовуватися в
розподільних лініях з інтегрованими в них джерелами генерації.
3. Використання традиційних пристроїв регулювання напруги,
наприклад РПН, з обмеженим комутаційним ресурсом не дозволяє адекватно
реагувати на зміну режимів в електричних мережах особливо за наявності в
їх структурі відновлюваних джерел енергії та спонукає к пошуку нових
технічних рішень, зокрема, з використання засобів силової електроніки.
4. В процесі збільшення обсягів розосередженої генерації в структурі
СЕП, появі засобів акумулювання енергії, розвитку зарядних станцій
електромобілів забезпечення нормованої якості електричної енергії може
бути досягнуто за рахунок створення активних систем розподілу електричної
енергії з децентралізованим регулюванням напруги, зокрема, впровадження
мультиагентних систем.
92
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. V.Y. Chudakevych METHODS OF ADJUSTING OF TENSION

ARE ON TRANSFORMER SUBSTATIONS
2. Черемісін М.М., Мороз О.М., Єгоров О.Б., Швець С.В. Перехідні
процеси в системах електропостачання: підруч. [для студ. вищ. навч.
закл.] / М. М. Черемісін, О. М. Мороз, О. Б. Єгоров, С. В. Швець. – Харків:
ТОВ «В справі», 2016. – 260 с. – Бібліогр.: с. 254. – 200 пр.
ISBN 978-617-7305-20-9
3. Кузнецов, В.Г., Тугай, Ю.И., Баженов В.А. (1992). Оптимизация
режимов электрических сетей. К.: Наукова думка.
4. Грабко В.В Моделі і засоби регулювання напруги за допомогою
трансформаторів з пристроями РПН. Монографія. – Вінниця:
УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2005. —109 с.
5. Butkevych, O., Chyzhenko, O., Popovych, O., Trach., I. and Golovan,
I. (2019). "A Study of Transitional Modes of the Electric Network with the
Powerful Electromechanical Load and FACTS," 2019 IEEE 6th International
Conference on Energy Smart Systems (ESS), Kyiv, Ukraine, Pp. 261-266.
6. Автоматизовані системи диспетчерського управління; уклад. В.
М. Охріменко. – Харків : ХНУМГ ім. О. М. Бекетова, 2016. – 15 с.
7. Баркан Я. Д. Автоматизация регулирования напряжения в
распределительных сетях. / Под ред. Мельникова H.A. М.: Энергия, 1971.-
231с.
8. ДНАОП 0.00-1.32-01. Правила улаштування електроустановок.
Електрообладнання спеціальних установок. Київ. — 2001.
9. ДСТУ EN 50160:2014. Характеристики напруги
електропостачання в електричних мережах загальної призначеності (EN
93
50160:2010, IDT) : [арх. 30 червня 2018] / Мінекономрозвитку України. —

Київ, 2014.
10. Електричні машини, А. І. Вольдек, Л. «Енергія», 1974.
11. Бахтазаде Н. Н., Ядыкин И. Б., Максимов Е. М.
Мультиагентный подход к разработке систем управления
интеллектуальной электроэнергетической системой с активно-адаптивной
сетью. Институт проблем управления им. В.А. Трапезникова РАН, Москва
2012 г.
12. VOLTAGE REGULATION IN DISTRIBUTION NETWORKS
WITH DISPERSED GENERATORS A. Padilha-Feltrin São Paulo State
University
13. Довгалюк О. Н., Черемшин Н. М. «Повышение
эффективности регулирования напряжения в распределительных
электрических сетях с учётом качества электрической энергии» Вестник
Приазовский технический университет 2005г.
14. Порівняльний аналіз основних нормативних документів
щодо якості електричної енергії :І. М. Трунова (к. т. н.), О. М. Мороз (д. т.
н.), Харківський національний технічний університет сільського
господарства ім. Петра Василенка // Вісник Харківського національного
технічного університету сільського господарства ім. Петра Василенка. —
2015. — № 165. — С. 19—22. — УДК 621.314. — ISSN 5-7987-0176X.
15. Исмоилов С. Т., Труфакин С. С., Фишов А. Г.
Мультиагентное регулирование напряжения в электрических сетях с
распределенной генерацией и активными потребителями / 4-ая
Международная научно-технческая конференция "Современные
направления развития систем релейной защиты и автоматики
энергосистем".: аннотации докладов, Екатеринбург, 3–7 июня 2013 г. –
Екатеринбург,2013.– С. 99-100.
94
16. A centralized voltage regulation method for distribution

networks,July 2021International Journal of Electrical Power & Energy Systems
129:106852
17. Люгмайер А. Новаторские концепции регулирования
напряжения для действующих распределительных систем. Загреб –
2007/26с.
18. Хаджсаид Н., Кайре Р., Райсон Б., «Режимы
децентрализованного функционирования в энергетических
распределительных системах с распределёнными энергоресурсами»,
(коллективный документ), Общее собрание сообщества по вопросам
энергетики Института инженеров электротехники и электроники 2009, 26–
30 июля 2009 г., Альберта (Канада).
19. Abri R. S. A., El-Saadany E. F., and Atwa Y. M., "Distributed
Generation placement and sizing method to improve the voltage stability
margin in a
distribution system," in Proc. Electric Power and Energy Conversion Systems
(EPECS). 2011.
20. Resilience of Electricity Distribution Networks. Devendra
Shelar, Saurabh Amin, and Ian Hiskens
21. Arthur S. Mc., Davidson E., and Catterson V., “Building multi-
agent systems for power engineering applications,” Power Engineering Society
General Meeting, 2006. IEEE, pp. 7 pp.–, June 2006.
22. Hamid S. Bidgoli Combined Local and Centralized Voltage
Control in Active Distribution Networks
23. Farag H. E. and El-Saadany E. F., Voltage regulation in
distribution feeders with high DG penetration: From traditional to smart,
IEEEPower and Energy Society General Meeting (2011), 1-8.
95
24. Padilha А., Denis I., Ciric R. M. Voltage regulation in

distribution networks with dispersed generators. 17 -th International Conference
on Electricity Distribution Barcelona, 12-15 May 2003.
25. Косарев, Б. А. Оценка качества электроэнергии в системе
электроснабжения с активным потребителем / Б. А. Косарев, В. К.
Федоров, Р.
26. Quentin Gemine. Active Network Management for Electrical
Distribution Systems
27. Н. Хамитов. — DOI : 10.34831/EP.2020.80.84.001 //
Промышленная энергетика.
28. Кощук, Г. А. Выбор оптимального напряжения источника
энергии для системы электроснабжения с распределенной генерацией / Г.
А. Кощук, Б.
29. А. Косарев, В. К. Федоров. — DOI : 10.25206/1813-8225-
2018-162-115-118 //Омский научный вестник. – 2018. – № 6 (162). – С. 115-
118.
30. Mostafizur Rahman Masum Reactive Power Compensation and
Voltage Control September 2018 DOI:10.13140/RG.2.2.22109.46561
Conference: Reactive Power Compensation and Voltage Control
31. Левицький, С. М. Система автоматичного керування
трансформатором з інтелектуальним регулятором напруги : монографія /С.
М. Левицький, К. І. Колмачов. – Вінниця : ВНТУ, 2015. – 72 с. ISBN 978-
966-641-630-1
32. Рожкова Л. Д., Козулин В. С. Электрооборудование
станций и подстанций — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: Энергоатомиздат,
1987. — 648 с.: ил. ББК 31.277.1 Р63
33. А. И. Вольдек. Электрические машины. — Л., «Энергия»,
1974.
96
34. Sheldon P. Kennedy Design and application of semiconductor

rectifier transformers August 2002IEEE Transactions on Industry Applications
38(4):927 - 933
35. Prashant Kumar Application of Fact Devices Via STATCOM
Conference: Emerging Technologies of Electrical and Electronics Engineer
36. Baosen Zhang An Optimal and Distributed Method for Voltage
Regulation in Power Distribution Systems, IEEE
37. Study on Voltage Regulation Methods for Distribution Systems
with Dispersed Generators JUNJI KONDOH, HIROHISA AKI, HIROSHI
YAMAGUCHI, AKINOBU MURATA, and ITARU ISHII Energy Technology
Research Institute, National Institute of Advanced Industrial Science and
Technology (AIST), Japan
38. Narain G. Hingorani, Laszlo Gyugyi Understanding FACTS:
Concepts and Technology of Flexible AC Transmission Systems, Wiley-IEEE
Press, December 1999. ISBN 978-0-7803-3455-7
39. A. Edris, R. Adapa, M.H. Baker, L. Bohmann, K. Clark, K.
Habashi, L. Gyugyi, J. Lemay, A. Mehraban, A.K. Myers, J. Reeve, F. Sener,
D.R. Torgerson, R.R. Wood, Proposed Terms and Definitions for Flexible AC
Transmission System (FACTS), IEEE Transactions on Power Delivery, Vol. 12,
No. 4, October 1997. doi: 10.1109/61.634216
40. Dixon, Juan W. Reactive power compensation technology
Department of Electrical Engineering, Pontificia Universidad Católica de Chile,
Santiago, Chile
41. M Reza Tousi, S Hossein Hosseinian and M Bagher Menhaj. A
Multi-agent-based voltage control in power systems

Yudin Magistr

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Yudin Magistr

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ

«На правах рукопису» «До захисту допущено»

Юдін Сергій Юрійович

1. Тема дисертації «Особливості регулювання напруги в електричних

затверджені наказом по університету від «29» жовтня 2021 р. №3602-с

Студент ____________ Юдін С.Ю.

Науковий керівник дисертації ____________ Попов В.А.

Актуальність роботи. Питання регулювання напруги в електричних

- Розглянути перспективні технічні засоби та методи регулювання

Розвиток вітчизняної системи регулювання напруги у розподільних

елементах мережі та додаткової інформації про навантаження (номінальної

мережі задля досягнення власних цілей. Це вимагає розробки та

1. Аналіз розвитку систем та засобів регулювання напруги в електричних

2. Формування принципів мультиагентного управління;

3. Розробка способу “інтелектуального” регулювання напруги у вузлі та

5. Моделювання режимів мережі при різних способах управління напругою

Регулювання напруги дозволяє не тільки підвищити якість

На рівні координації локальних регуляторів здійснюється:

1 ТРАДИЦІЙНІ МЕТОДИ ТА ЗАСОБИ РЕГУЛЮВАННЯ

1.1 Засоби централізованого регулювання напруги

У нашій країні основними технічними засобами регулювання напруги

максимальної - в ранковий і вечірній максимуми активного навантаження і

Генератори електростанцій є тільки допоміжним засобом

Для забезпечення централізованого добового регулювання напруги на

регулювальними відгалуженнями. Змінюючи ці відгалуження, можна дещо

Дійсне напруга на шинах низької сторони підстанції визначається як

Uвід - напруга регулювальних відгалужень обмотки вищої напруги,

де U нббаж - бажане відхилення напруги в режимі найбільших навантажень; U нм

- те ж саме для режиму найменших навантажень

Н ,нм = U ном + Vнм

Трансформатори без регулювання під навантаженням в даний час

відгалуження обмотки ВН на 115 кВ передбачаються діапазони регулювання

Рисунок 1.1 – Спрощена схема регулювання напруги двохобмоткового

У спрощеному вигляді схема перемикань відгалужень

У той час, коли перемикачі знаходяться на різних відгалуженнях і

обмотки. Плечі реактора для цього струму будуть з'єднані послідовно і

де U'н - напруга на шинах НН, наведена до шин високої напруги; UНН -

Таким чином, кожному відгалуженню трансформатора відповідає своя

Рисунок 1.2 – Трансформатор з РПН:

Напруга на шинах НН обчислюється за формулою:

1.2 Зустрічне регулювання напруги

Регулювання напруги в електричних мережах можливо здійснювати,

застосовувалось також безпосередньо у споживачів і на енергооб'єктах

ΔU = |Ui − Ui баж| → min,

де ΔU - відхилення напруги від бажаного значення; Ui - значення напруги в i-

відповідають стандарту якості та забезпечують оптимальний режим

За наявності комерційних зобов'язань щодо регулювання напруги

Мережева компанія: забезпечення необхідного режиму напруги у всіх

АСДУ це - локальні способи регулювання; АСДУ вищих рівнів

1.3 Регулювання напруги шляхом компенсації реактивної

На даний час в електроенергетичних системах застосовується велика

генератори електростанцій, синхронні компенсатори, батареї статичних

Оскільки основним елементом системи збудження є збудник, що

Рисунок 1.3 – Зміна напруги генератора з пристроєм компаундування

Регулювання напруги може здійснюватися по статичній або

Синхронний компенсатор (СК) - це синхронний двигун, що працює в

Рисунок 1.4 – Векторні діаграми недозбудженних (а) та перезбудженних (б)

Рисунок 1.5 – U-образна характеристика СК:

Як видно з рис. 1.5, в індуктивному режимі потужність СК істотно

Так як значення х*q істотно менше, то це дозволяє підвищити

Як правило, установка СК здійснюється на великих районних

де QCK-необхідна потужність СК; Q-споживана з шин підстанції реактивна