Professional Documents
Culture Documents
Lisiacha Nora Nora Sakavich
Lisiacha Nora Nora Sakavich
РОЗДІЛ 1
РОЗДІЛ 2
РОЗДІЛ 3
РОЗДІЛ 4
РОЗДІЛ 5
РОЗДІЛ 6
РОЗДІЛ 7
РОЗДІЛ 8
РОЗДІЛ 9
РОЗДІЛ 10
РОЗДІЛ 11
РОЗДІЛ 11
РОЗДІЛ 12
РОЗДІЛ 13
РОЗДІЛ 14
ПОДЯКИ
«ЛИСИ»
Нора Сокавіч
«Лисяча нора»
Перекладач: Cactus
Редагування: tanya_re
Вичитка та коректура: мурмічка
Локалізація обкладинки: мурмічка
АНОТАЦІЯ:
Сенсаційна трилогія письменниці Нори Сокавіч «Усе заради гри»
була вперше опублікована в інтернеті та блискавично підкорила
читачів у всьому світі. «Лисяча нора» розповідає про команду «Лисів»
— гравців ексі (вигаданий спорт), котрі, будучи покидьками у житті,
намагаються піднятися з дна турнірної таблиці та виграти чемпіонат
країни. Головний герой, Ніл Джостен, ховається від свого темного
минулого, однак, ставши частиною команди, змушений боротися не
лише з суперниками, а й із новоспеченими товаришами, кожен із
яких зберігає свої секрети.
***
РОЗДІЛ 5
За розкладом літні тренування «Лисів» розпочиналися з понеділка,
десятого червня, проте всі поверталися на день раніше, щоб спокійно
розміститися у гуртожитку. Час прибуття членів команди Ніл дізнався
з аркуша на холодильнику Ваймака. «Лисиці» мали приїхати у
проміжку між другою та п'ятою годинами вечора. Ніл не міг
дочекатися збору повного складу — Кевін тоді кричатиме на інших і
дасть йому спокій.
Кевіну поки що вдавалося приховувати свої страхи від Ендрю.
Мабуть, то був наслідок звички сліпуче посміхатися журналістам,
виробленою за роки життя серед відморожених родичів-бандитів.
Нервова напруга, однак, вимагала виходу, і найпридатнішою
мішенню Кевін вважав Ніла. Два тижні від дня істерики Дея до старту
літньої практики далися Нілу так важко, що він майже зненавидів не
лише його, а й ексі. Якщо спочатку Кевіну було просто неможливо
догодити, то тепер він став зовсім нестерпним. Міньярди та Хеммік
мовчки дивилися на те, як він тиранить Ніла, і вдавали, що нічого не
відбувається.
Нариватися на бійки у Ніла виходило набагато краще, ніж
перемагати в них, але в цьому випадку він охоче погодився б і
програти, аби дати бодай раз кулаком Кевіну по морді. Втім,
відкритий конфлікт дисонував з тим Нілом Джостеном, якого він
створив. Як не бридко виглядати в очах оточуючих ганчіркою, вибору
у нього немає. Не можна, щоб Кевін чи Ендрю побачили його
справжнього. Розуміючи це, Ніл міцніше стискав зуби та терпів.
Залишилося протриматися лише кілька годин. Ніл та його
спортивна сумка приїхали на стадіон у машині Ваймака, де тренер
забрав в'язку ключів від його та решти «Лисів» кімнат у гуртожитку.
Разом із ключем Ніл отримав папірець, у якому перераховувалися
правила поведінки на кампусі. Пробігши очима по рядках, він
розписався у потрібних місцях. Ваймак забрав у нього документ і
всунув університетський каталог зі списком навчальних дисциплін. На
ранню реєстрацію розкладу Ніл не встиг, бо приїхав надто пізно, а
тому мав записуватися на заняття у серпні разом з основним потоком
першокурсників. Щоправда, поспішати йому було нікуди: профільні
предмети він досі не вибрав.
Розташувавшись у кімнаті відпочинку «Лисячої нори», Ніл почав
гортати каталог. Враховуючи, що він не затримається тут навіть до
кінця семестру, дисципліни можна вибирати навмання, просто
тицьнувши пальцем, але все ж таки цікаво, що пропонує своїм
студентам університет Пальметто. Заради жарту Ніл подумав було
зайнятися вивченням якогось екзотичного предмета, але практичність
взяла гору, і він відкинув цю думку. Якщо спробувати отримати з
навчання хоча б мінімальну користь, то вибір був очевидним:
іноземні мови — ключ до свободи, тобто до виживання. Він швидко
говорив німецькою і непогано французькою, завдяки восьми місяцям
перебування у Франції та десяти місяцям у Монреалі. Без практики
знання вивітрювалися, і, щоб не втратити навички, Ніл читав і
дивився новини на закордонних каналах. Для підтримки рівня
німецької він міг би звернутися за допомогою до Міньярдів та
Хемміка, але тоді розкриється, що він розуміє їхні таємні розмови.
Наскільки добре Кевін володіє французькою, Ніл не знав, проте в
жодному разі не збирався проводити з ним жодної вільної хвилини.
Вивчивши розділ мовних дисциплін, Ніл завагався. Як профільний
предмет на вибір пропонувалися п'ять мов, і ще три йшли як
додаткові. Іспанська — ось найвірніше рішення. Ті крихти знань, які
колись були у Ніла, давно стерлися під впливом німецької та
французької, що знадобилися на практиці. Якщо він добре підтягне
іспанську, перед ним відкриється світ південної півкулі.
Ніл витратив цілу годину, переглядаючи списки предметів і
намагаючись скласти ідеальний розклад. Але тільки-но він вибирав
прийнятний варіант, відразу години занять накладалися одна на одну,
і доводилося переробляти все наново. Головна проблема полягала у
великій кількості тренувань. З початком навчального року «Лиси»
тренуватимуться по дві години вранці та по п'ять годин увечері. Сюди
ж потрібно втиснути щотижневі п'ять годин університетських
тренувань, обов'язкових для всіх спортсменів Пальметто. Більш-менш
вдалий розклад вийшов у нього лише з шостої спроби.
Ніл кинув погляд на годинника: залишилося «вбити» ще півгодини.
Тоді він вирішив пробігти кілька кіл по стадіону і вже було встав з
крісла, як у кімнату увійшла Еббі.
За весь час Ніл бачився з нею лише кілька разів, в основному коли
Ваймаку було ліньки готувати. Сам він не шукав товариства Ебігейл,
оскільки це автоматично означало зустріч з Ендрю та його братією. Як
вона взагалі терпіла цю компанію під своїм дахом, у нього в голові
не лягало.
— Привіт, Ніле, — привіталася Еббі. — Ти щось рано.
— Тренер не пускає мене до «Лисячої вежі» до приїзду Метта.
Еббі звірилася з годинником.
— Він ось-ось буде тут. Ну, якщо ти все одно вільний, може,
проведемо медогляд?
— Медогляд?
— Як завжди: зріст, вага і таке інше. Краще впоратися сьогодні, бо
ще я маю взяти в тебе кров, а поки результати аналізів не будуть
готові, на поле я тебе випустити не зможу. Коли ти востаннє був у
лікаря?
— Давно.
— Не любиш лікарів?
— Радше вони мене. Це обов'язково?
— З огляду на те, що допуск на поле виписую я, — так. — Еббі
відімкнула медкабінет і відчинила двері. Увійшла й клацнула
вимикачем, попри те, що Ніл не зрушив з місця. Через кілька хвилин
вона виглянула з кабінету знову. — Загалом, бажано зробити це до
вечора, бо вас у мене багато.
Ніл сповз із крісла, взяв сумку з речами та поплентався до кабінету.
Поставивши сумку під ноги, він сів на канапу. Перша половина
медогляду, як і говорила Еббі, пройшла легко: вона виміряла вагу
Нілу та тиск, перевірила рефлекси. Кров, взяту з лівої руки, помістила
у дві пробірки, які помітила ярликами та замкнула в шафці, а потім
сказала:
— Знімай світшот.
— Навіщо? — злякався Ніл.
— Через тканину не видно, чи є у тебе сліди від уколів.
— Я не вживаю наркотиків.
— От і молодець. Так тримати. Давай, знімай вже.
Ніл глянув на зачинені двері за спиною в Еббі й не відповів. Вона
глянула на нього і теж нічого не сказала. П'ять хвилин вони провели
мовчки. Еббі здалася першою:
— Я стараюся, щоб процедура пройшла для тебе максимально
безболісно, але не зможу допомогти тобі, якщо ти відмовишся
допомагати мені. Чому ти не хочеш роздягтися?
Як би це м'якше висловитися? Ніл не придумав нічого кращого, як
видавити:
— Зі мною не все гаразд.
Еббі взяла його за підборіддя та повернула обличчям до себе.
— Ніле, я працюю з командою «Лисів». З вами усіма не все гаразд.
Що б ти там від мене не ховав, найімовірніше, я бачила й гірше.
— Сподіваюся, ні, — безрадісно посміхнувся Ніл.
— Довірся мені, — м'яко промовила Еббі. — Я не збираюся тебе
засуджувати. Я тут, щоб допомогти. Я тепер твій лікар, пам'ятаєш?
Двері зачинені на ключ. Все, що тут відбувається, тут і залишається.
— Ви не розкажете тренеру?
— Його це не стосується. Це залишиться між нами. — Вільною
рукою Еббі вказала спочатку на себе, потім на Ніла. — Я говорю з ним
тільки в тих випадках, коли вважаю, що стан гравця може вплинути
на гру, або якщо член команди порушує закон і я маю втрутитися.
Ніл дивився на Еббі, розмірковуючи, чи варто їй вірити, але
розумів, що іншого виходу немає. По тілу побігли мурахи — він уже
уявляв, як вона відреагує на побачене.
— Тільки не ставте запитань, — нарешті сказав він. — На цю тему я
не розмовлятиму. Домовилися?
— Добре, — легко погодилася Еббі. — Але май на увазі: якщо все-
таки захочеш поговорити, я завжди поруч, і Бетсі теж.
Ніл кивнув, хоча з психологом не збирався спілкуватися взагалі.
Еббі опустила руку. Зібравшись із духом, він через голову стягнув
світшот.
Еббі вважала, що була готовою до всього. Але Ніл знав, що це не
так, і мав рацію. Її губи розійшлися у беззвучному зітханні, обличчя
спотворила мимовільна гримаса жаху. Вона швидко впоралася з
собою, проте Ніл встиг помітити, як напружилися її плечі. Вона
дивилася на нього, а він стежив, як її погляд вивчає потворні мітки
кошмарного дитинства на його тілі.
Перший шрам починався біля основи шиї, петлею огинаючи
ключицю; біля нього червонів зморшкуватий рубець з рваними
краями — слід кулі, що вдарила в край бронежилета. Безформна
латка тонкої блідої шкіри від лівого плеча до пупка позначала те
місце, яким Ніл ударився об асфальт, вистрибнувши з машини на
повному ходу та обдерши весь бік. Дрібні старі шрами тут і там —
свідчення життя у стані постійної втечі, безглуздих випадковостей,
відчайдушних спроб накивати п’ятами і сутичок з вуличним
непотребом. Через весь живіт тягнулися помітніші сліди зіткнень з
людьми батька, що ганялися за ним по всьому світу. Прізвисько
М'ясник просто так не дають: батько надавав перевагу сокирі для
рубки туш. Його підлеглі володіли холодною зброєю не менш уміло і
не раз намагалися заколоти Ніла, як ту свиню.
На правому плечі — чіткий відбиток розпеченої праски. Він уже не
пам'ятав, чим так сильно розлютив батька. Швидше за все, це було
після чергового візиту поліцейських. Ні в поліції, ні у ФБР не було на
батька нічого конкретного, але при цьому ті й інші постійно
заявлялися до нього в будинок, сподіваючись щось нарити. Під час
таких відвідувань від Ніла потрібно було лише сидіти тихо і не
видавати жодного звуку. Мабуть, того разу він занадто багато
крутився на місці, бо відразу після відходу візитерів батько вихопив у
матері гарячу праску і вдарив сина. Ніл досі пам'ятав, як з нього
сповзали шматки обгорілої шкіри.
Вивернувши руки, він продемонстрував Еббі внутрішній бік ліктів.
— Ну, як, є сліди уколів?
— Ніле, — м'яко промовила вона.
— То є чи ні?
Ебігейл стиснула губи; вона явно змушувала себе зосередитися на
огляді. Щойно вона кивком дала зрозуміти, що процедуру закінчено,
Ніл швидко натягнув світшот. Документи Еббі заповнювала мовчки.
— Це все, — сказала вона, відклавши ручку. — Ніле...
— Ні. — Він згріб сумку і вийшов з медкабінету.
Ніл майже очікував, що Еббі кинеться за ним, але вона залишилася
на своєму місці. Він знову почав гортати каталог, намагаючись
вгамувати нервове збудження. Хотілося курити так сильно, що
зводило пальці. Хотілося чогось, що бодай трохи приглушило б тугу
самотності. Відклавши брошуру, Ніл оглянув себе, перевіряючи, чи не
видно з-під світшота мітки. Він навмисне вибирав сорочки та
світшоти щонайменше на розмір більше, адже мішкуваті речі краще
приховували шрами, — і все одно відчував себе голим.
Ніл засунув каталог у сумку, перекинув лямку через плече і
попрямував коридором з твердим наміром провести другу половину
дня на трибунах стадіону. Він уже дійшов до фоє, коли за його
спиною відчинилися двері. Завагавшись біля виходу, Ніл обернувся:
хтось увійшов до кімнати відпочинку з іншого кінця коридору.
У порівнянні з уже знайомими Нілу «Лисами», новоприбулий
виявився несподівано високим. Якщо Нікі був під сто вісімдесят п'ять
сантиметрів на зріст, а Кевін сантиметрів на п'ять його вищий, то
незнайомець виглядав на всі два метри. Ефекту частково сприяла
зачіска: чорне волосся, укладене гелем, стирчало вгору короткими
колючими шипами. Зачіска завадила Нілу одразу впізнати його —
минулого року він виглядав не так браво. Коли Ніл зрозумів, хто
перед ним, незнайомець уже подолав відстань, що розділяла їх, і
простягнув долоню для привітання. Ніл взявся за неї, не зводячи
погляду з обличчя Метью Бойда. Це було нелегко: короткі рукави
футболки не приховували бліді, але безпомилково упізнавані сліди
від уколів на обох руках.
Зрозуміло, чому Еббі була така непохитна щодо перевірки.
— Метт Бойд, — енергійно стиснувши пальці Ніла, представився
хлопець, — третьокурсник та центральний захисник «Лисів». А ти,
мабуть, Ніл.
Відповідати не довелося. Почувши голос Метта, Ваймак вийшов зі
свого кабінету та запустив у нього в'язкою ключів. Той обернувся на
брязкіт, і в'язка чиркнула йому по щоці. Метт підняв ключі та скривив
гримасу.
— Господи, тренере, я теж дуже радий вас бачити. А просто
привітатись не можна було?
— До тебе те саме запитання. Почалапав повз мої двері, ніби так і
треба, — відрізав Ваймак.
— Я думав, що ви зайняті.
— Я завжди зайнятий, але досі це не заважало вам, засранцям,
вдиратися до мене без запрошення.
Метт потис плечима та озирнувся.
— Де чудовиська? — поцікавився він.
— Напевно, розносять по камінчику «Лисячу вежу», доки ми тут
балакаємо, — відповів Ваймак. — Ти вже познайомився з Нілом?
— Саме намагався це зробити. — Метт виразно глянув на Ніла. —
Дивно, що ти не ще застрелився, живучи під одним дахом із
тренером. Як тобі вдалося вижити?
— Рідко бував удома, — сказав Ніл.
— Ніл щодня тренується з Кевіном та Ендрю, — зауважив Ваймак.
— Боже, — з почуттям промовив Метью. — Тренере, ви просто
звір.
— Ніл вже в курсі, — подала голос Еббі, вставши на порозі
медкабінету і притулившись до одвірка. — З приїздом, Метт. Дістався
нормально?
— Нормально, правда, стільки кави бахнув, що тиждень тепер не
засну. — Метт знову перевів погляд на Ніла. — У гуртожитку
влаштувався?
— Тренер без тебе не пускав.
— Допомагав відтягнути насолоду, — пирхнув Ваймак. — Забирай
його і валіть звідси.
— Ідемо, — звернувся Метт до Ніла. — Закину тебе на квартиру до
тренера, забереш манатки.
— У мене все з собою.
Метт пробігся поглядом по його спортивній сумці, потім пошукав
очима валізи. Не виявивши їх, запитливо глянув на тренера — той
лише похитав головою — і знову на Ніла.
— Це такий прикол? Бачив би ти, скільки барахла я упхав у машину
і скільки довелося залишити! А ти, значить, збираєшся цілий рік
обходитися однією сумкою? Вона в тебе зсередини більша, ніж зовні,
чи як?
— Прогуляєшся з ним по магазинах десь на тижні, — сказав Ваймак
і нарочито додав: — У вільний час. Ходить в тому самому, дивитися
вже нудно. Дай мені знати, коли зберетеся, я дам корпоративну
картку.
— У мене взагалі є гроші, — трохи образився Ніл.
— От і добре, — буркнув Ваймак. — Ви ще тут?
— Жодної крапельки за вами не сумував, — беззлобно кинув Метт.
— Почалапали, Ніле.
Фургон Бойда був припаркований через дві машини від
автомобілів Ваймака та Еббі. Здавалося, цей синій гігант здатний
протаранити стадіон, навіть не пригальмувавши. Метт не жартував,
коли говорив про кількість привезених речей: кузов фургона був під
зав'язку набитий меблями, які утримувала на місці лише дюжина
міцно натягнутих мотузок. Задні сидіння подвійної кабіни також були
завалені коробками та валізами. Метт забрав з переднього
пасажирського крісла об'ємний рюкзак і кинув його назад,
звільняючи місце для Ніла. Мотор завівся з утробним ричанням — Ніл
швидше відчув, ніж почув цей звук, — а через пів секунди заголосило
радіо. Вимкнувши приймач, Метт зачинив двері зі свого боку.
— Просто щоб ти знав: ми не зовсім закінчені виродки, —
повідомив він, поки ми виїжджали з паркування. — Ден дуже
переживала, яким буде твоє перше враження. Боялася, що ти
сприймеш нас за дебілів. Вона була впевнена, що до того часу, як
збереться вся команда, ти вже злиняєш, і навіть збиралася
повернутися з канікул раніше, щоб допомогти тобі освоїтися, але
тренер сказав їй не смикатися. Типу, рано чи пізно тобі все одно
доведеться мати з ними справу.
— Вони цікаві, — зауважив Ніл.
— Цікаві, — повторив Метт. — Так мило про них ніхто ще не
відгукувався. Я серйозно: якщо тебе діставатимуть, просто скажи
мені. Я надеру Кевіну дупу.
— Дякую, я й сам упораюся.
— Я так і думав. — Метт провів п'ятірнею по волоссю, куйовдячи
зачіску. — Хоча Ендрю чітко дав зрозуміти, що всіх мав на увазі.
Загалом якщо передумаєш, ти знаєш, де мене шукати. Пропозиція діє
до кінця навчання в універі.
— Спасибі, — сказав Ніл, хоч і знав, що обійдеться без допомоги
Метта.
Бойд тицьнув пальцем у вікно.
— Он вона.
Більшість навчальних корпусів, адміністративних будівель та
гуртожитків університету Пальметто знаходилися всередині
гігантської петлі під назвою Окружна дорога. «Лисяча вежа» була
одним з небагатьох винятків виключно з географічних причин:
самотній пагорб притискав дорогу до університетського парку біля
годинникової вежі. Пагорб міг би стати чудовим місцем для
студентських пікніків, якби комусь не спало на думку звести на його
вершині гуртожиток для спортсменів. Це була чотириповерхова
будівля з власним комп'ютерним класом та окремим паркуванням.
Стоянка розташовувалась на задньому дворі, і зараз на ній стояла
лише машина Ендрю. Проігнорувавши розмітку, Метт зупинив свій
фургон біля бордюру. Вдвох з Нілом вони вивантажили весь його
скарб на тротуар, після чого Метт відігнав автомобіль на стоянку, а
Ніл залишився на нього чекати. Затягувати гору цього добра на третій
поверх виявилося справжнім кошмаром, тим паче що частина меблів
не влазила в ліфт, а сходові прольоти були дуже вузькими, і на
поворотах сильно заважали поруччя. Окрему незручність завдавала
різниця в зрості хлопців і та обставина, що за спиною у Ніла
бовталася його громіздка спортивна сумка, яку він вважав за краще
не залишати без нагляду та носив на собі.
Їм дісталася тримісна кімната під номером триста двадцять один.
Праворуч, одразу за дверима, була тісна кухонька, навпроти входу —
простора спільна вітальня. Три письмові столи, що стояли вздовж
стіни, чекали, коли на них розкладуть підручники та конспекти.
Короткий коридор упирався у ванну, бічні двері вели до спальні. Біля
однієї стіни тут стояло двоярусне ліжко, а біля протилежної — ліжко
на подіумі заввишки трохи більше метра, що містив у собі полиці та
комод для білизни. Шафа була лише одна, але всередині, на
порожній рейці, висіли роздільники для одягу.
Розмістити все добро Метта коштувало чималих зусиль. Методом
спроб і помилок хлопці зрештою зрушили письмові столи до вікна,
майже впритул один до одного, щоб уздовж стіни поставити диван, а
посередині кімнати — кавовий столик. Перед перевезенням Бойд
вийняв із тумби для теле- та аудіоапаратури лише полиці, не
розбираючи каркас, тому її збірка зайняла лише кілька хвилин. Метт
одразу поставив на тумбу телевізор та ігрову приставку. Залишивши
його розбиратися з дисками, Ніл пішов у спальню.
На ліжках лежали тільки матраци, а це означало, що постільну
білизну йому доведеться купити. На нормальному ліжку він востаннє
спав у Сіетлі. У Каліфорнії Ніл ночував, забираючись на задні сидіння
чужих машин, дорогою в Неваду відсипався в автобусі, а коли
автостопом добирався до Аризони, дрімав у кабінах далекобійників.
Будинок у Мілпорті не був мебльований, і Ніл спав прямо на підлозі,
замість подушки підклавши під голову одяг. Диван у квартирі
Ваймака став для нього найрозкішнішим спальним місцем за цілий
рік, а тепер у нього з'явилося власне ліжко.
Лежати одному буде незвично. Ніл звик спати разом із матір'ю —
параноїдальний страх не давав їй розлучатися із сином ні на хвилину.
Вони спали спина до спини, охороняючи один одного, а тверді горби
пістолетів під подушками хоч і заважали, зате заспокоювали.
— Я в аеропорт, зустрічати Ден і Рене, — з'явившись у дверях,
сказав Метт. — Поїдеш?
— Ні, мені треба в магазин, — відмовився Ніл. — Тобі має
значення, на якому ліжку спати?
— Нагорі я не поміщусь через зріст, — пояснив Бойд, — а Сет у нас
опівнічник, тож, якщо не боїшся висоти, вибирай другий поверх. Я
приїду десь за годину, і коли дівчата заселяться, можемо разом
проїхатися до стадіону. Ден не повірить, що з тобою все гаразд, поки
не переконається на власні очі.
— Я повернуся до цього часу, — пообіцяв Ніл, і Метт пішов.
Дочекавшись, коли грюкнуть двері, Ніл зняв з плеча сумку і знову
обійшов свою нову оселю, цього разу з якимось тривожним
почуттям. Його шафка в роздягальні — на іншому кінці кампуса, а
стіл, що замикається на ключ у кабінеті Ваймака, — ще далі. Єдине
більш-менш безпечне місце у всьому приміщенні — комод, і той
лише тому, що ящики в ньому засуваються повністю. У кімнаті не
замикається нічого, крім вхідних дверей.
Може взяти сумку з собою? До магазину кілометрів зо три, не
більше. Поміркувавши, Ніл відкинув цю думку. Так багато треба
купити, що назад все це просто не донесе. Він подумки прикинув,
скільки пройде, поки Метт доїде до аеропорту, поки дівчата
отримають багаж, поки всі вони дістануться назад. Навіть якщо Метт
впорається за годину, до гуртожитку вони повернуться приблизно в
один і той самий час. До того часу можна обійтися і дверним замком,
а на майбутнє Ніл придивиться щось у магазині.
Він витяг з кишені сумки гаманець, а її саму запхав у нижній ящик
комода. Ящик зачинився, хоч і важко. Ніл ще раз притиснув дерев'яну
панель, зібрався з духом і вийшов, насамкінець тричі перевіривши
надійність замку.
Далі по коридору була кімната дівчат, а за нею — кімната братів, у
дверях якої маячив Нікі. Побачивши Ніла, він посміхнувся.
— Привіт друже! Ну, як тобі Метт?
— Та ніби нормальний, — на ходу кинув Ніл.
— Він і є нормальний! — реготнув йому в спину Хеммік.
Ніл спустився вниз сходами, звірився з годинником над вхідними
дверима і побіг у магазин. Прохолодне кондиціоноване повітря
торговельного центру пестило розпалену шкіру. Ніл складав у візок
необхідні товари, особливо розглядаючи етикетки. Він затарився всім
необхідним, від постільної білизни та фарби для волосся до
продуктів, потім згадав, що йому знадобиться сумка для підручників.
У старій спортивній сумці чудово поміщалися всі його речі, але місця
для книг та зошитів місця у ній не було. Вивчивши мізерний
асортимент відділу залізних товарів і не виявивши замку, який
можна було б встановити в кімнаті, він повернувся до
канцелярського відділу. У самому кутку стояли вогнестійкі сейфи:
спортивна сумка туди не влізе, одяг — тим більше, але сховати
найголовніше можна. Ніл притягнув сейф на касу і виклав на стрічку
разом з покупками.
Зворотний шлях до гуртожитку дався йому нелегко: сейф довелося
нести під пахвою, оскільки такий тягар не витримав би жоден пакет.
Ніл цілком уклався в необхідний час, проте літак дівчат, мабуть,
приземлився раніше, бо фургон Метта вже стояв на паркуванні.
Обійшовши автомобіль, Ніл помацав капот, але не зміг визначити, чи
той нагрівся на сонці або від роботи двигуна. Притримуючи плечем
двері гуртожитку, Ніл втиснувся всередину і з гулко грюкотючим
серцем поспішив нагору.
Двері в кімнату Нікі були зачинені, а ось у дівчат — прочинені.
Проходячи повз, Ніл почув голоси, але заглядати й вітатись не став —
поспішав до себе. Тільки переконавшись, що замок надійно
замкнений, він вільно видихнув.
Зваливши пакети на підлогу в спальні, Ніл почав розбирати
покупки. Постільну білизна прямо в целофановій обгортці закинув на
ліжко, мізерний провіант склав на полиці. Розкрив картонне
пакування невеликого сейфа, пробіг очима інструкцію, потім прибрав
усе це вбік і поліз за спортивною сумкою. Висунути ящик виявилося
непросто, адже сумка туди ледве влізла, але врешті-решт Нілу це
вдалося. Він розклав сумку перед собою, одним рухом розстебнув
блискавку, відкинув верхній клапан і завмер.
На перший погляд, вміст здавався недоторканим. Всі речі на місці,
розкладені, як і раніше, хіба трохи прим'ялися в тісному ящику. І все-
таки дещо було не так. Ніл, якому передалася материнська параноя,
складав одяг особливим способом. На його хитрощі попався б навіть
найобережніший злодій, адже хитрість полягала в ярликах: на
футболці, що лежить зверху, він двічі загинав ярлички. Хтось копався
в його речах, а потім повернув усе на місце — у тому ж порядку, з
тією ж акуратністю, нічого не переплутавши, — проте ярлики на
верхній футболці розправили чиїсь акуратні руки.
Вийнявши весь одяг, Ніл почав гарячково ритися в сумці та нарешті
дістав заховану на дні теку. Вона від початку до кінця нагадувала
досьє, зібране фанатичним шанувальником на об'єкт свого
обожнювання. Прозорі файли-вкладиші розпухли від журнальних
вирізок, фотографій та нотаток — все, що пов'язане з Кевіном та Ріко.
Вирізки були наклеєні на папір, складений так, що між листами
виходили спеціальні потайні кишеньки. У них-то Ніл й ховав
найцінніше, в основному гроші: чеки на п'ятизначні суми, які можна
перевести в готівку в будь-який момент; цифрові коди (в них були
зашифровані місця, де Ніл з матір'ю зберігали кошти, переховуючись
від переслідувачів); перетягнуті гумками пачки купюр. Ближче до
останніх сторінок знаходився список контактів на екстрений випадок,
замаскований під невигадливу дитячу лічилку. У Штатах жив лише
один зі згаданих у списку людей. Після заміжжя мати Ніла увійшла до
американського злочинного клану, але до цього вона була частиною
британської мафіозної сім'ї. Стюарт Хетфорд, її брат, передав їй цей
список, коли вона втекла від чоловіка, а вона перед смертю вручила
список синові.
Наступна сторінка містила номер телефону Стюарта, захований у
купі випадкових чисел. Щоб знайти номер, слід відрахувати зверху
стільки рядків, скільки було букв у справжньому імені Ніла, а рядок —
зліва направо відрахувати кількість символів, рівну кількості букв у
його справжньому прізвищі. Ніл жодного разу не дзвонив родичу і
дуже сподівався, що цього робити не доведеться. Немає сенсу тікати
від однієї сімейки гангстерів, тільки щоб потрапити в лапи іншої.
Останній папірець у теці – підроблений рецепт від окуліста. Ніл
носіння окулярів не потребував, але в рецепті зазначалися діаметр і
радіус кривизни, а не знаючи цих параметрів, кольорові лінзи не
купиш. У цій же кишеньці лежав контейнер із коричневими лінзами.
Він перебрав купюри та подумки порахував. Цифри зійшлися, та
легше від цього не стало. Той, хто вивчав вміст сумки й знайшов цю
теку, напевно, виявив і заховані в ній секрети. Як пояснити, звідки в
нього такі гроші? Тільки готівкою та чеками тут було чверть мільйона.
Від думки про те, що хтось спеціально заліз у кімнату, щоб
поритися в його речах, у Ніла скипіла кров. Найправильніше в цій
ситуації — вдати, що він нічого не помітив, і почекати, поки
зловмисник не з'явиться сам. Саме так вчинила б мати. На жаль,
темперамент Ніл успадкував не від неї, а від батька і терпіти таке не
збирався.
Навряд чи це Метт. Не те, щоб він довіряв Бойдові — він не
довіряв взагалі нікому, а особливо новим знайомим. Але алібі Метту
забезпечував час: він просто не встиг би змотатися в аеропорт за
дівчатами, занести нагору їхні валізи та при цьому ретельно
досліджувати сумку Ніла. Залишався лише один підозрюваний.
Просунувши палець під корінець папки, Ніл витяг звідти два тонкі
стрижні — все, що залишилося від набору відмичок матері.
Затиснувши їх у зубах, щоб не випустити, він установив код на замку
сейфа.
Потім прибрав у сейф теку, зачинив дверцята і на ручку навісив
другий замок. Опісля Ніл з силою його смикав, перевіряючи, чи все
замкнено, закидав сейф одягом, взяв відмички в руку і рішуче
вийшов з кімнати, затримавшись, щоб замкнути двері на ключ.
У Ендрю виявилося зачинено — Ніл цьому не здивувався.
Схилившись над серцевиною замка, він взявся до справи. Раз-два, і
готове. Замок — дешеве дрантя, колупнути його навіть простіше, ніж
той, що був на дверях шафки в мілпортській роздягальні. Очевидно,
при будівництві цього гуртожитку умільців на кшталт Ніла та Ендрю
до уваги не брали. Ніл випростався, засунув відмички в кишеню і
відчинив двері.
Компанія Ендрю розташувалася у вітальні. Аарон і Нікі тонули в
однакових кріслах-мішках та товклися у відеогру на приставці. Кевін
читав журнал, сидячи за одним з письмових столів, а Ендрю видерся
на інший, найближчий до вікна, і курив. Коли двері відчинилися, всі
четверо завмерли та втупилися в того, хто увійшов.
Ендрю отямився першим. Відправивши недопалок клацанням
пальців на вулицю, він посміхнувся.
— Помилився дверима, Ніле. Спробуй ще раз.
Аарон поставив гру на паузу й поглянув на Нікі.
— Ми зачиняли, — промовив він німецькою, радше ствердно, ніж
запитально.
— Я сам перевіряв, — відповів Хеммік, а потім приязно звернувся
до Ніла, переходячи на англійську: — Я чув, Метт повернувся. А з Ден
та Рене ти вже познайомився?
Брехливість їхніх слів і посмішка Нікі привели Ніла до сказу. Раз
брати мають намір перемовлятися німецькою, думаючи, що вони
хитріші за всіх, — Ніл до останнього триматиме в таємниці знання
мови. Однак це не завадить йому дати відсіч прямо зараз.
Зосередивши всю свою злість на Кевіні, він гаркнув по-французьки:
— Не смійте чіпати мої речі! — Здавалося б, здивування на
обличчях усього панства, викликане його іноземною мовою і лютим
тоном, мало б дати Нілу заслужене задоволення, проте він нічого не
відчував. — Ще раз сунетесь, куди не треба, сильно пошкодуєте, я
вам обіцяю.
Мовчання тривало цілу вічність. Нікі з роззявленим ротом
витріщався на Ніла, Аарон же допитливо дивився на Кевіна в
очікуванні перекладу. Здивування Ендрю змінилося емоцією, яку
помилково можна було прийняти за щире захоплення.
— Ого, черговий талант нашого Ніла, — протягнув він, подавшись
уперед. — Скільки обдарувань в одній людині!
Ніл продовжував спопеляти поглядом Кевіна.
— Скажи, що зрозумів.
— Зрозумів, — промовив Кевін французькою. — Але мені насрати.
— А дарма. Я два тижні дозволяв себе кошмарити, бо знаю — ти
на нервах через зміну округу, але більше терпіти не збираюся.
Сьогодні ввечері Ендрю про все дізнається, так що краще б тобі
відвалити від мене і подумати, як будеш його втихомирювати.
— А тобі краще б подумати про свою рукожопість. З Ендрю я якось
сам розберуся.
— Та вже розберись. Притримай свого ручного монстра, бо це
зроблю я.
— Ти? Таке дрібне сцикло?
— Пішов нахуй, каліко.
Навіть з другого кінця кімнати було видно, як побіліло обличчя
Кевіна.
— Що ти сказав?
— Я сказав, що ти відпрацьований шлак.
Кевін схопився так різко, що перекинув стілець. Ніл, задкуючи,
вийшов з кімнати та зачинив за собою двері. Він не зробив і двох
кроків, як двері знову відчинилися. Наступної миті Кевін схопив його
за горло й жбурнув до стіни.
Ніл вчепився в його пальці, намагаючись послабити хватку, потім
спробував вдарити коліном, але Кевін притис його до стіни всією
своєю вагою.
— Повтори, блядь! — прогарчав він.
Ніл не міг вимовити жодного звуку — горло здавлювала рука Дея,
— але це вже не мало значення. Зойк Кевіна і гуркіт, з яким Ніл
ударився об бетонну стіну, змусили «Лисів» роєм вискочити в
коридор. Першим у дверях з'явився Ендрю, але до Кевіна кинувся не
він, а Метт: обхопив шию ліктем і смикнув, небезпечно заломивши
голову назад.
— Пусти його, Дей, — гаркнув Метт.
— Тихше, тихше, хлопці, — сказав Нікі, визираючи з-за плеча
Ендрю. — Метт, перестань.
Кевін прибрав одну руку з горла Ніла і вдарив Метта ліктем під
ребра. Той крекнув і придушив Кевіна дужче, змушуючи відпустити
Ніла. Потім відтяг убік, але вже за кілька кроків Кевін вивернувся із
захвату і накинувся на нього. Метт ухилився та одним ударом збив
нападника з ніг.
Судячи з виразу обличчя Метта, це була лише розминка, проте,
перш ніж він встиг знову накинутися на Кевіна, між ними виріс
Ендрю. Стоячи в розслабленій позі, він усміхався, але Метт дуже
добре знав, на що здатен цей малий псих, і надавав перевагу не
зв'язуватися з ним. Зробивши крок назад й мовчки завершивши
бійку, він з тривогою зиркнув на Ніла. Кевін за спиною в Ендрю
піднявся на ноги й тепер знову з ненавистю дивився на новачка. Ніл
же ж не дивився ні на кого, з цікавістю вивчаючи віддалену стіну
коридору.
Дівчата скористалися паузою, щоби втрутитися. Одна з них стала
поруч з Меттом, обвела похмурим поглядом всю компанію і гнівно
запитала:
— Ви що творите, га? Перший день після канікул, а ви вже
зчепилися!
— Ну, ми взагалі-то не виїжджали, — подав голос Ендрю, — та й
Ніл тут уже кілька тижнів, тож перший день тільки у вас. — Схиливши
голову набік, він звернувся до другої дівчини: — Привіт, Рене. Ти
вчасно.
Сердита дівчинка не дала Рене відкрити рота.
— Ендрю, будь ласкавий пояснити, в чому справа.
— Не треба дивитися на мене так, наче я винен. — Міньярд
наставив на неї вказівний палець. — Краще б спершу розібралася що
до чого. Ніл увірвався до нас у кімнату і затіяв бійку. А ти дуже
упереджено до мене ставишся, Ден. З твого боку це жорстоко та
непрофесійно.
Наступним під капітанську роздачу потрапив Ніл. Даніель Уайлдс
виявилася вище за нього зростом, хоч і ненабагато. Безжально
обкраяне каштанове волосся було скуйовджене. Змірявши Ніла
швидким оцінювальним поглядом, вона примружила карі очі:
— Якісь проблеми?
— Жодних проблем, — відповів Ніл, а коли Ден жестом показала
на нього й Кевіна, знизав плечима. — Просто невелика суперечка
сталась. Так, дурниця.
— Ми чудово ладнаємо, — вставив Ендрю. — Ніл навіть погодився
поїхати разом із нами на стадіон.
— Та невже? — скептично пирхнула Ден.
Очі всіх враз спочили на Нілі. Очевидно, що їхати з ними —
самогубство, але після того, як Ендрю з дружками перерили його
речі, це вже не мало значення. Їх очікувало чимало роботи, щоб
усунути наслідки.
— Ага, — сказав він. — Я подумав, що у Метта і без мене тісно, і
погодився.
Даніель хотіла щось заперечити, але Метт заспокійливо торкнувся
її руки. Ден з підозрою зиркнула на Ендрю, потім хитнула головою.
— Не знаю, хто з вас першим затіяв бійку, але це більше не має
повторитися, зрозуміло?
— Ти ж наша оптимістка, — посміхнувся Ендрю і відсалютував Нілу
своїм фірмовим жестом — двома пальцями. — Ну, побачимось.
Тільки не тікай, гаразд?
— Навіть й не думав, — збрехав Ніл.
Ендрю пішов до себе, Аарон і Нікі рушили за ним, а останнім
пішов Кевін.
На прощання нагородивши Ніла крижаною зневагою, він грюкнув
дверима. Ніл залишився стояти в коридорі, дивлячись їм услід й
розмірковуючи, чи переживе цю подорож.
РОЗДІЛ 6
Увійшовши в кімнату Даніель, Ніл на якийсь час випав з реальності.
Місяць, проведений у компанії шаленого Ендрю, його приятелів та
неврівноваженого тренера, створив у Ніла препаскудне враження
про команду. Тепер же він потягував солодкий чай із льодом і
пригощався домашнім печивом, яке привезла Рене. Дівчата лише раз
спробували знову заговорити з ним про бійку і, коли Ніл відмахнувся,
з розпитуваннями більше не чіплялися, переключившись на тему
благодійних проєктів, до яких хотіли залучити Лисів цього сезону.
Взявши Метта за руку і поклавши голову йому на плече, Ден
слухала Рене і кивала, коли та, загинаючи пальці, перераховувала
свої задуми. За відсутності Ендрю вона здавалася цілком
доброзичливою, йвсе-такиНіл відзначив для себе її круту вдачу.
«Сталевий характер», як би висловилася його мати. Втім, якщо ти —
капітан цієї купки невдах, інакше не можна.
Сусідка Даніель, Рене, була суцільною загадкою. Основний воротар
«Лисів» носила каре довжиною до підборіддя, а кінчики її
освітленого до білизни волосся були пофарбовані в пастельні
кольори, що чергувалися між собою. Незвичайна зачіска привертала
увагу і водночас зовсім не поєднувалася з рештою вигляду Рене —
простеньким одягом, майже повною відсутністю косметики та
скромним срібним хрестиком на ланцюжку. Хеммік називав Рене
няшкою, і зараз, слухаючи її, Ніл розумів чому. Єдине, чого він не міг
збагнути, — яким чином її занесло в цю команду відступників.
О п'ятій годині зателефонував Ваймак — повідомив, що Сет та
Елісон вже їдуть з аеропорту. Дівчата якраз прибирали посуд, коли за
Нілом прийшов Нікі.
— Засікаю час, — попередила Хемміка Ден, постукуючи пальцем по
циферблату годинника. — Я знаю, скільки займає дорога від
гуртожитку до стадіону, тим більше, що ви ганяєте як божевільні.
Щоб нікуди не повертали, зрозуміло?
— Май більше віри в людей, Ден, — відмахнувся Нікі.
— З цим, будь ласка, до Рене. Моє завдання — простежити, щоб
команда розпочала сезон із десятьма працездатними гравцями.
— Ми взагалі не збираємося його вбивати, — знизав плечима
Хеммік.
— Кевін уже пробував, — вставив Метт.
— Та гаразд, це він люблячи. — Нікі поманив Ніла пальцем. —
Ідеш? Бо мені тут явно не раді. — І, не чекаючи на нього, зник у
коридорі.
Коли Ніл вийшов із кімнати дівчат, Хеммік уже крокував до сходів.
Нілу довелося поквапитися, що б не відстати. Спускаючись сходами,
Нікі пригальмував і з навмисним подивом підняв брови.
— Виходить, ти знаєш французьку?
— Так, — підтвердив Ніл.
Не дочекавшись продовження, Нікі поставив таке запитання:
— Звідки?
— Моя мати за походженням француженка. — Від цієї брехні його
мати, чистокровна британка, мабуть, перевернулася б у своїй піщаній
могилі. — Тому й вирішила за мене, яку мову вчити у школі. А Кевін
де її вивчив?
— А ти не знаєш? Ти ж знав, що він зрозуміє тебе, коли до нього
звертався.
— Просто чув, як він розмовляв французькою.
— Кевін навчився від Жана. Жан Моро – захисник «Воронів», він із
Марселя. Вони з Кевіном були дуже близькі, і Жан якось непомітно
навчив його мови. Слухай, може, підкажеш мені кілька симпатичних
фраз для підкату? Кевіна просити марно.
— Вибач, у школі мене вульгарностей не вчили.
— Жаль, — зітхнув Нікі.
Ендрю чекав їх, притулившись до машини. Кевін зайняв переднє
пасажирське сидіння, Аарон на самоті розташувався ззаду. Оскільки
Ендрю затуляв двері, Нілу довелося зупинитися перед ним. Нікі
обійшов капот і попрямував до місця водія, залишивши Ніла на
вигадану милість Ендрю.
— Треба ж, ти нас дочекався. — Ендрю здивувався. — Брехун, який
час від часу говорить правду, ось воно як. Розумно. Примушуєш
губитися в здогадах. Дуже дієвий спосіб, це я точно знаю. Як бачиш,
сам ним користуюся. Тож прошу. Після вас.
Сівши на заднє сидіння, Ніл з обох боків виявився затиснутий
братами Міньярд. Нікі вже завів мотор і, тільки-но Ендрю зачинив
двері, зірвався з місця так, ніби хотів колесами відірвати асфальт. Ніл
машинально потягнувся за ременем безпеки, проте з'ясувалося, що
на ремені сидить один із близнюків.
Ендрю статечно розвалився на сидінні.
— Ай-яй-яй, Ніле, як не соромно. Після всього, що ми для тебе
зробили, ти поліз у бійку.
— Ти перший почав, ще місяць тому, — відрізав Ніл. — Не хочеш
битися — відвали від мене.
— Ну ні, битися я люблю. Просто трохи напружує, коли тренер,
Еббі та інші пхають носа не у свою справу. Прояви чуйність, друже.
— Це ви проявіть розуміння і не рийтеся в чужих речах.
— Та чого ти взяв, що це ми? Може, це був Метт. Чи для гравців
ексі презумпція невинності не працює?
— Ти не заперечував своєї провини.
— Ти все одно не повірив би.
— Я взагалі не вірю жодному твоєму слову.
— Зарубай собі на носі, Ніле: посадити мене на повідець тобі не
вдасться. Навіть не думай. І не будь кретином — не нахваляйся решті,
що таки зробиш це. Не грай із вогнем. Інакше мені захочеться тебе
зламати.
— Мене? — фиркнув Ніл. — Пупок розв'яжеться.
Посмішка Ендрю стала ще ширшою.
— О-о, та це, схоже, виклик! Мамочко, можна мені його зламати?
— Твоя мати померла. Чхати їй на те, чим ти зайнятий.
— Та їй і за життя було чхати, — спокійно відповів Ендрю. — Хоча,
мабуть, вона таки образилася, що їй довелося померти. Зате як було
весело! Але ти маєш рацію. — Він ляснув себе долонею по скроні,
наче його раптово осяяло. — Мені нічий дозвіл не потрібен.
Коротше, камікадзе, вважай, тебе офіційно запрошено. У п'ятницю
їдеш із нами до Колумбії.
Ендрю відхилився від Ніла, виставив перед собою розчепірену
п'ятірню і, дивлячись крізь пальці, променисто посміхнувся.
— Ти маєш п'ять днів на знайомство з командою. П'ять днів
тренуєшся, страждаєш всією тією фігнею, на якій схиблений тренер,
типу вливання в колектив, а в п'ятницю за тебе візьмемося ми.
Поспілкуємось, так би мовити, у неформальних обставинах.
— Звозимо тебе на вечерю, — дивлячись через плече, додав Нікі.
— Ми раніше жили в Колумбії, тому знаємо всі пристойні місця. Що
ще крутіше, там у нас є безплатний барліг для ночівлі, тому можна
весь вечір пити, танцювати й відтягуватися на повну.
— Я не п'ю і не танцюю, — сказав Ніл.
— Не страшно, — відмахнувся Ендрю. — Кевін теж більше не
танцює, а я так і взагалі ніколи цього не робив. Можеш весь вечір
тягнути газованку і базікати з нами, поки решта страждатиме хрінню.
Не можна ж розпочинати новий сезон, поки між нами не
залагоджено це маленьке непорозуміння. Влаштуємо собі
відпочинок і все виправимо.
Виправимо? Дивний вибір слів. Для цього комусь із них доведеться
прогнутися, і Ендрю, безумовно, це теж чудово усвідомлює.
Вочевидь, на його думку, цим кимось стане Ніл.
Ніл розумів, що так треба. Давно час поступитися. І все-таки, хоч би
як по-дурному це не було, йому відчайдушно хотілося поставити
Ендрю на місце.
— Якщо я поїду, пообіцяй, що ви й пальцем не торкнетесь до моїх
речей, — твердо промовив він.
— Який ти жадібний, — зауважив Ендрю.
— Ще б пак, — відрізав Ніл. — Все моє майно вміщається в одну
сумку.
Ендрю на секунду замислився, а потім розплився в шаленій
усмішці.
— Підходить. Один вечір із нами, і більше ніяких вторгнень. У
п'ятницю відірвемося.
У цьому Ніл дуже сумнівався.
На стадіон вони приїхали трохи раніше дисциплінованих
товаришів по команді й, вставши на тротуарі, стали чекати. Щойно
Метт припаркував свій фургон і старшокурсники вийшли з машини,
Ендрю показав пальцем на Ніла.
— Бачите? Цілий та неушкоджений.
— Кров'ю не спливаєш? — спитав Метт.
— Життєво важливі органи не зачепили, — відповів Ніл.
Рене відразу запропонувала:
— Почекаймо Сета та Елісон усередині, бо тут якось спекотно.
— От би вони розбилися в аварії та взагалі не приїхали, — з надією
промовив Хеммік.
— Нікі, ну хіба можна так казати? — Рене сказала це м'яко, з
легкою усмішкою, проте Ніл відчув у її інтонації докір — ледь
помітний, він поранив сильніше, ніж люті погляди, якими нагородили
Хемміка Метт і Даніель. Очевидно, витримати цей милий
розчарований погляд було просто неможливо, тому Нікі відвів очі та
ніяково пересмикнув плечима.
— Ходімо, — скомандувала Ден і рушила в роздягальню.
Ваймака та Еббі вони знайшли в кімнаті відпочинку – обидва
сиділи на телевізійній тумбі. Роздратування Ден моментально
розвіялося: вона щиро їм зраділа. Компанія Ендрю відразу ж
окупувала один із диванів, а Метт розташувався на іншому. Ніл
вибрав крісло, сидячи в якому міг спостерігати за всіма одразу. Тепло
привітавши тренера та лікаря, Рене опустилася на диван біля Метта,
залишивши вільний куточок для Ден, яка тим часом продовжувала
спілкуватися з Ваймаком, жваво обговорюючи літні ігри вищої ліги
ексі.
Двох останніх Лисів довелося чекати майже двадцять хвилин.
Щойно відчинилися двері, атмосфера в кімнаті відчутно змінилася.
Простеживши за реакцією хлопців, Ніл подумки розділив команду на
чотири групи: трійця Ден, компашка Ендрю, новоприбулі й він сам.
Сет Гордон увійшов першим і одразу приніс із собою дух
похмурого невдоволення. Всім своїм виглядом він показував, що,
розлучившись із «Лисами» лише місяць тому, тепер аж ніяк не був
радий новій зустрічі. Сет буркнув невиразне вітання Ваймаку та Еббі,
а Ніла вшанував лише коротким убивчим поглядом, після чого,
киплячи злістю, плюхнувся у вільне крісло, витягнув довгі кінцівки та
втупився очима у двері.
Елісон Рейнольдс з'явилася слідом. Затримавшись у дверях, вона
зміряла свого похмурого товариша по команді крижаним поглядом.
Ніл бачив фотографії Елісон, коли збирав інформацію про «Лисах»,
проте ця дівчина безумовно заслуговувала на більш пильну увагу.
Мільярдери Рейнольдси володіли мережею елітних курортів
світового класу, і Елісон росла справжньою принцесою, а завдяки
тому, що постійно крутилася серед «зіркових» клієнтів своїх батьків,
була ще й знаменитістю. Ходили чутки, що вона втратила спадщину,
коли сімейному бізнесу віддала перевагу ексі та державний
університет, але так чи інакше Елісон мала вигляд супермоделі. Якщо
всі інші «Лисиці» начепили джинси та в метушні переїзду не надто
подбали про зовнішній вигляд, то Елісон можна було хоч зараз
знімати для глянцевого журналу: платинові кучері ідеально укладені,
на ногах — височенні шпильки, сукня на бездоганній фігурі сидить як
влита.
— З приїздом, — сухо сказав Ваймак.
Наче не почувши його, Елісон кивнула Еббі:
— Бачу, ви пережили літо.
— З божою поміччю, — відповіла та. — Але це, мабуть, були лише
квіточки.
Елісон обвела очима кімнату. Побачивши Ендрю і його компанію, її
губи презирливо скривилися. Помітивши Ніла, вона кілька секунд
вивчала його поглядом, а потім заявила:
— Сяду з тобою.
Подолавши відстань, Елісон влаштувалася на підлокітнику його
крісла. Щоб не сковзнути з вузького сідельця, їй довелося спертися на
Ніла й однією рукою обійняти його за плечі. Дівчина закинула ногу на
ногу, і поділ її короткої сукні ще більше уповз угору, оголивши міцні,
стрункі, засмаглі стегна.
Дивлячись Елісон в обличчя, Ніл помітив їх краєм ока. Шкіру ніби
обпалило — згадалася важка рука матері. Життя втікача не залишало
шансів завести дружбу або стосунки, однак у міру дорослішання Ніл
все частіше задивлявся на дівчат. Гостре око матері не упускало ні
довгих поглядів, якими син проводжав дівчат, ні його розсіяності.
Боячись, як би дурна юнацька закоханість не змусила сина видати їхні
таємниці, вона била його так, ніби хотіла тумаками вибити з хлопця
всі гормони. Через рік-другий такого ставлення Ніл нарешті зрозумів
натяк: зв'язуватися із дівчатами надто небезпечно. Елісон – красуня,
але для нього вона під забороною.
— Можу поступитися місцем, — запропонував він.
— Ні, сиди. — Елісон усміхнулася, але в її посмішці ковзнула тінь
самовдоволення. Можливо, причиною тому був Сет, що дивився на
обох з такою ненавистю, ніби мав намір спопелити лише силою
думки. — Ми ж швиденько, так? Переліт був довгим, і я страшенно
втомилася.
— Чекали тільки на вас, — зауважив Ваймак і, націливши палець
на Ніла, оголосив: — Перше: дозвольте представити — Ніл Джостен,
наш новий інсайд. Є що сказати? — звернувся він до Ніла і, коли той
заперечливо хитнув головою, показав спочатку на Сета, потім на
Елісон: — З рештою ти вже познайомився, а це Сет Гордон, наш
плеймейкер, і Елісон Рейнольдс, опорний півзахисник. Запитання,
коментарі, побажання у когось будуть?
Сет тицьнув пальцем у Ніла і злісно процідив:
— Мене, блядь, хвилює...
Ніл здогадався, що цю витівку Ваймак чув і раніше, оскільки,
пропустивши бурчання Гордона повз вуха, він продовжив як ні в чому
не бувало.
— Ні? Тоді рухаємось далі. Еббі? — Командний медик роздала всім
скріплені комплекти документів. — Як завжди, нудні формальності.
Вписуєте своє прізвище і завтра зранку здаєте мені. Без цих паперів
на поле не випущу. Влітку перше тренування розпочинатиметься о
восьмій тридцять. Відсипайтеся, поки є можливість, тому що з
початком семестру ми посунемо її на шосту ранку. Зустрічаємось у
спортзалі. Повторюю, у спортзалі. Якщо запізнитесь, бо помилково
припретеся сюди, отримаєте капцем по морді. Вас не було лише
місяць — сподіваюся, розпорядок забути не встигли.
— Ні, тренере, — хором відповіла команда.
— Сьогодні до кінця дня всім пройти медогляд. Ендрю, ти перший,
Сет — другий. Інші в будь-якому порядку, можете хоч соломинки
тягнути. І щоб ніхто не йшов, поки не відзначиться в Еббі. — Ваймак
виразно глянув на Міньярдів та їхню компанію. Нікі та Ендрю
зробили невинну міну, що, втім, нікого не ввело в оману.
Еббі підійшла до дивана і стала за спиною у Кевіна. Повагавшись,
Ваймак взяв зі столу стос паперів, перевернутих лицьовою стороною
вниз.
— Ну, і останнє питання на сьогодні, — сказав він, — стосується
розкладу ігор.
— Вже? — перебив Метт. — Ще тільки червень.
— Дати поки що не затверджені, але комітет вніс деякі зміни, тому
минулий сезон здасться вам дитячою забавкою. Тренерів округу
повідомляли по черзі, щоб звести до мінімуму небажані наслідки.
Загалом, закінчитись це може погано.
— Що може бути гірше за лайно, з якого ми не вилазили минулого
року? — пробурчав Сет.
— Крадіжка зі зломом, телефонні погрози, розлючені журналісти,
розбитий стадіон… — почав загинати пальці Метт.
— І на першому місці — повідомлення про те, що ми прямо в
гуртожитку варимо мет, — кисло додала Ден. — Поліцейські рейди
це незабутньо.
— Погрози теж були креативненькі, — вставив Нікі. — Може, цього
разу когось таки приріжуть. За кого голосуємо? Особисто я – за Сета.
— Від'їбися, підор, — зреагував Сет.
— Мені не подобається це слово, — промовив Ендрю. — Не
вживай його.
— Я міг би сказати «від'їбися, пришелепок», але тоді було б
незрозуміло, до кого з вас я звертаюся.
— Ось і заткнися, — порадив Аарон. — Все одно несеш хрінь.
— Годі, — обірвав їхню гризню Ваймак. — Цього року ми не маємо
часу на дрібні чвари. У нашому окрузі додалася нова команда.
Ніл подивився на Кевіна, блідого та напруженого. Вчотирьох на
дивані було тісно, тому Кевін і Ендрю, що сиділи посередині, були
затиснуті з обох боків. Навіть наївшись таблеток Ендрю не міг не
помітити, як занервував Кевін, проте новина, мабуть, здалася йому
кумедною. Він посміхнувся Дею, але усмішка сповзла з його обличчя,
коли тренер заговорив.
— І це команда університету Едгара Аллана.
У кімнаті запанувала гробова тиша.
— Не може бути, — різко перебила Даніель. — Тренере, це не
смішно.
Сет, судячи з усього, вважав інакше, тому що він вибухнув реготом.
Аарон, Нікі та Метт, перебиваючи один одного, вимагали пояснень.
Елісон здивовано скрикнула, через що в правому вусі у Нілу
задзвеніло. Рене, як і Ніл, мовчки дивилася на Кевіна та Ендрю.
Ваймак почав пояснювати логіку КРЕ, але погляд його був прикутий
до Ендрю, і незабаром всім стало ясно чому. Ґвалт поступово вщух, а
на обличчя Ендрю повернулася широка й сяйлива усмішка. Таблетки
чинили на нього збудливу дію та агресію не пригнічували. Ніл добре
знав цю посмішку і приготувався до того, що за нею буде.
— Чув, Кевіне? — почав Ендрю. — Дехто за тобою скучив.
— Комітет не мав права схвалювати цю заявку, — сказав Кевін
настільки тихо, що Ніл ледве розібрав слова.
— А ти ж казав, що він прийде за тобою.
— Я не знав, що так буде.
— Брешеш, — кинув Ендрю, і Кевін здригнувся.
Щоб бачити обличчя Кевіна, Ендрю розвернувся вбік, спиною
притиснувши Нікі. Той спробував відсунутись від свого
пришелепкуватого родича і тримався за підлокітник з такою силою,
що аж побіліли кісточки пальців. Ендрю або не помічав незручностей,
які завдавав двоюрідному братові, або начхати на це хотів; він
свердлив очима Кевіна. Того, здавалося, зараз знудить, та все ж
звістка не викликала в ньому паніки. Ендрю легко розгадав причину
такого самовладання.
— Ти знав, — сказав він. — І давно? День, два? Три-чотири-п'ять?
— Тренер сказав мені одразу, як затвердили заявку. В травні.
— В травні. Дей дізнався у травні. В травні. Дей. Прямо «мейдей»
(Прим. Ред. Мейдей (англ. mayday) - міжнародний радіотелефонний
сигнал лиха, голосовий аналог SOS) виходить. Прикольно, правда? Ну
і коли ти збирався повідомити мене про це?
— Я наказав йому мовчати, — втрутився Ваймак.
— Тобто, між тренером та мною ти вибрав тренера? — Ендрю
розреготався. — Трясця! Значить, що завгодно, аби опинитися в
улюбленцях? Обман, зрада — чорт, як знайомо! І це після всього, що
я для тебе зробив…
— Ендрю, вгамуйся, — приструнила його Еббі.
— Допоможи мені, — одними губами прошепотів Кевін.
Цокаючи язиком, Міньярд по-пташиному схилив голову набік.
— Допомогти тобі? Допомогти тому, хто цілий місяць брехав мені
в обличчя? Як?
— Я хочу залишитись, — видавив Кевін. — Прошу, не дай йому
забрати мене.
— Та це ж ти перед ним прогинаєшся, — фиркнув Ендрю. — Забув,
чи що?
— Будь ласка.
— Адже знаєш, як я ненавиджу це слово.
Опустивши голову, Кевін роздивлявся власні руки, зчеплені в замок
на колінах, — точніше, не відривав очей від шраму, що перетинав
тильний бік долоні. Досі Ніл бачив цей шрам лише коротку мить —
не хотів, щоб Дей помітив, як він вирячився. Потворний рубець
тягнувся між тонкими кістками зап’ястя. У будь-якому разі, удар, який
Ріко завдав Кевіну, був брудним. Випустивши театральне зітхання,
Ендрю рукою затулив від Кевіна його шрам.
— Подивися на мене, — наказав він.
Кевін підняв на Міньярда зацькований погляд. Нехай Ендрю і був
під пігулками, Ніл все одно не розумів, як він може посміхатися,
бачачи перед собою ці розширені від жаху очі. Він через всю кімнату
відчував відчай, що володів Кевіном, і це почуття було настільки
йому знайоме, що його мало не вивертало навиворіт.
— Все буде гаразд, — сказав Ендрю. — Я ж обіцяв, га? Чи ти мені
не віриш?
Зрештою Кевін помітно розслабився. Тінь безвиході в його очах
розтанула; він ніби вбирав усю ту силу, яку пропонував йому Ендрю.
Непереборна впевненість Дея в Міньярді вражала. Як один відбитий
на голову шкет може захистити його від безжального клану
Моріяма? За ідеєю, побачене мало вразити Ніла, проте він відчував
лише гіркоту. Проковтнувши неприємну грудку, Ніл відвернувся.
Ваймак ще з хвилину спостерігав за обома хлопцями, потім
кивнув:
— Трохи згодом комітет зробить офіційне оголошення. Вони
погодилися почекати, поки збереться вся команда — так легко
забезпечити вашу безпеку. Але це не означає, що можна забути про
обачність. Чак — це наш ректор, Ніле, Чарльз Віттир, — повторно ввів
у дію указ, згідно з яким репортери не мають права перебувати на
території університету без супроводу поліції. Охорона кампуса буде
посилена вдвічі. Крім того, кожен повинен про всяк випадок записати
номер поліції, зрозуміло?
Хоча мобільника у Нілу не було, він разом з іншими сказав:
— Так, тренере.
Знову повисла тиша, і Ніл не витримав:
— Тренер, це все? Чи можна вже йти?
— Питання важливе, — спинила його Ден. — Це все змінює, ти
просто не розумієш...
— Ніл дізнався про це одночасно з Кевіном, — повідомив Ваймак.
— У нас уже була розмова, то він у курсі. І так, на цьому все. Еббі,
вони у твоєму розпорядженні, роби з ними, що хочеш.
Ніл підвівся і, не озираючись, пішов до виходу. Ден сказала йому в
спину щось щодо медогляду, але Ебігейл її заспокоїла.
На вулиці його наздогнала Рене.
— На жаль, через цю новину Ендрю не зможе відвезти тебе до
гуртожитку, — сказала вона. — Зараз він потрібен Кевіну, і це
найважливіше. Якщо ти не проти почекати, ми з радістю тебе
підкинемо. У машині у Метта повно місця.
Ніл збирався сказати, що проти, але в нього само собою вирвалося
питання:
— Чому Кевін так довіряє Ендрю?
— Бо знає, що на Ендрю можна покластися, — усміхнулася Рене.
— Але ж Кевін у небезпеці! — не вгавав Ніл, ніби вона не цілком
розуміла ситуацію. Хоча, може, вона й справді не розуміла. Може, їй
не спадало на думку, що загрожує Кевінові, якщо Ендрю дасть маху.
Адже вона не така, як інші члени команди, вона нормальна —
принаймні настільки, наскільки взагалі може бути нормальним один
із «Лисів». Бандитів і криваві розбірки Рене, певно, бачила тільки в
кіно.
Його злило, що вона не здатна оцінити всю серйозність того, що
відбувається, але ще більше злило, що він сам усе чудово розумів.
Рене простягла йому руку.
— Ніле, — сказала вона лагідно, наче його й не чула, — Ніле, будь
ласка, їдьмо з нами.
— Ні. — Він зробив крок назад. — Дякую, я знаю дорогу.
Згорнувши папери, видані Ваймаком, у трубочку, він пішов геть.
Рене його не гукнула, але він потилицею відчував її погляд. Коли
паркування залишилося позаду, Ніл побіг на повну силу.
Пробіжка, однак, не позбавила його гнітючого почуття тривоги. У
гуртожиток Ніл повернувся все ще в похмурому настрої. Він
спробував відволіктися, розкладаючи речі по місцях, але врешті-решт
став просто міряти кімнату кроками з порожньою спортивною
сумкою в руках. На п'ятому колі він зрозумів, що не витримає. Упав
навколішки, ривком відкрив ящик комода і квапливо запхав у нього
нечисленні манатки, якими було замасковано сейф. Набрав потрібні
цифри, відкрив кодовий замок і, судомно помацавши всередині,
вийняв теку. Ніл перечитав її від А до Я, наново все перевіряючи та
перераховуючи.
Не слід було йому заселятися в гуртожитку. Потрібно було драпати
відразу, як тільки він дізнався про зміну округу «Воронами» і з'ясував,
що таке цей клан Моріяма. І вже тим паче не можна було
затримуватися після того, як Ендрю порився в його сумці, нехай він
поки що ніяк і не відреагував на знахідку. Можливо, Міньярду не
вистачило розуму розібратися з чеками, або ж він закрив теку, як
тільки побачив, що майже вся вона присвячена Кевіну та Ріко, але в
жодному разі не знайти гроші він не міг. Очевидно, цей козир Ендрю
кине йому в обличчя пізніше.
Паніка веліла Нілу дати драла, проте він не рухався з місця. Інший,
спокійніший внутрішній голос утримував його від втечі. Ніл пам'ятав
нервовий зрив Кевіна у квартирі Ваймака минулого тижня. Жах, що
охопив тоді Кевіна, вразив його в серце, адже це почуття він знав по
собі. Прокидаючись уранці, Ніл знову вчився дихати. Щоранку він
витрачав дві хвилини, щоб прикинути свої шанси проколотися,
оцінити плюси та мінуси поточного місцеперебування та подолати
власний страх.
Чи відчував Кевін те саме? Той млявий погляд, який він сьогодні
спрямував на Ендрю, Ніл часто бачив у дзеркалі. Щойно Ніл припиняв
грати роль, як тільки переставав думати про те, що за ним стежать, і
відкидав рятівне прикриття брехні, на його обличчі з'являвся такий
самий вираз — іншого й бути не могло.
Він забрав текув сейф і дістав з кишені пачку цигарок, куплену в
магазині. Підійшов до вікна, відчинив дві клямки та підняв раму до
самого верху. Москітна сітка заважала визирнути назовні; Ніл
натиснув на неї так сильно, що сітка затріщала. Після запалив
сигарету і став дивитися на її кінчик. Їдкий запах диму і мерехтіння
вогника трохи заспокоїли нерви, але звична безмовна скорбота, що
навалилася слідом, ще більше розбурхала душу.
Вони з Кевіном багато в чому були схожі один на одного, і все-таки
їх відділяла ціла прірва. Вирішальна відмінність полягала в тому, що
у Кевіна був Ендрю, тоді як Ніл своїми тугою та розпачем не міг
поділитися ні з ким. Чи поїде він сьогодні, завтра чи через тиждень —
не має значення, але він зробить це один. І через два роки, і через
п'ять чи десять він, як і раніше, буде один — якщо, звичайно, проживе
так довго. Ким би й де б він не був, до самої смерті йому судилося
залишатися на самоті. Він ніколи не зможе довіритися комусь
настільки, щоб впустити у своє життя.
Саме тому нині Ніл не міг втекти, хоча всередині все кричало про
це. Після сьогоднішньої сцени між Кевіном та Ендрю не міг. Напевно,
надто перейнявся чи позаздрив. А може, йому просто потрібний час у
всьому розібратися.
Чому Кевін Дей завжди отримує більше? Він ріс у жахливій сім'ї,
але мав будинок, репутацію та шанувальників. Кевін ніжився в
променях слави, а Ніл кидався по всьому світу, постійно оглядаючись
у страху гонитви. Кевін втратив руку, зате знайшов свободу. Завзятість
і талант йому не позичати, а тому він підніметься і продовжить шлях з
того місця, де впав, навіть якщо для цього необхідно навчитися грати
іншою рукою. Тренер та товариш по команді готові заступитися за
нього перед самим кланом Моріяма. З чого раптом? За які заслуги?
І взагалі — чим Кевін Дей заслужив на співчуття Ніла? Чому Ніл
повинен турбуватися про нього, в той час, як його власне життя під
загрозою? Зважаючи на те, як Кевін обходився з ним в останні два
місяці, Нілу варто було б порадіти його біді. Зараз саме час злиняти:
команда вирішить, що він злякався, дізнавшись правду про сім'ю
Моріяма, а репортери будуть занадто зайняті Кевіном і Ріко і не
приділятимуть увагу черговому «Лису», що безславно закінчив. По-
хорошому йому навіть варто було б анонімно відправити Ріко лист
подяки та втекти десь до Мексики.
Але ні, не можна. Не зараз.
Він струсив на підвіконня грудку попелу і розчавив його пальцем,
прокресливши на білій поверхні темну смугу. Підняв очі до неба,
намагаючись роздивитись у хмарах суворо нахмурене обличчя
матері. «Один із нас повинен видертися, мам».
Звісно, це буде не він. Ніл занадто дурний, щоб вижити один, раз
так капітально вляпався. Але, можливо, вийде у Кевіна. Можливо,
йому допоможуть власний талант, психопатична відвага Ендрю та
запекла готовність Ваймака його захищати. Може, він витримає
пекельний сезон і залишиться цілим. Стряхне з себе все це як
страшний сон і стане вільним. Ніл немає права йти, доки не
переконається, що у Кевіна все гаразд. Він повинен побачити це на
власні очі, а не дізнатися з іншого кінця світу.
Ніл глибоко затягнувся, намагаючись вдихнути якнайбільше диму.
Цигарка дотліла до фільтра. На той час, як його сусіди повернулися до
кімнати, він встиг викурити ще дві. Почувши, як грюкнули вхідні
двері, він загасив третю і змахнув попіл з підвіконня на килим. Потім
розтер його підошвою, сунув бичок у пачку (докурить потім) і швидко
розкидав речі на місця, зображуючи подобу порядку. Переконавшись,
що сейф надійно замкнений, Ніл вийшов у коридор зустріти
товаришів. Дивлячись на них, він відчував дивну відстороненість.
Можливо, він уже вмирає, подумалося йому, і його безглузда душа
покидає тлінне тіло, яке чекає на жорстокий кінець.
Сет, що увійшов першим, одразу жбурнув валізи на підлогу: він
штовхав якусь обурену промову, і вільні руки були потрібні йому для
сердитої жестикуляції. Метт з терплячим виразом і третьою валізою в
руці увійшов слідом. П'яткою зачинивши двері, він передав валізу
Сету, який кинув його в спільну купу.
Було незрозуміло, на кого Сет злиться більше — на Еббі, Елісон чи
компанію Ендрю. Сет лаяв усіх поспіль без будь-якої логіки та
зупинився лише після того, як вичерпав запас красномовства. В кінці
він роздратовано сплеснув руками й напустився на Ніла:
— Мало мені всього цього лайна, то ще на місце інсайда взяли
якогось галімого лоха!
— Кевін його схвалив, — пояснив Метт.
— Можна подумати, що мені від цього легше! — Сет сердито
подивився на Ніла, але той спокійно витримав його погляд.
Непорушність новачка, однак, лише розпалила лють Сета. — Ми й так
були клоунами, а тепер остаточно перетворимося на посміховисько!
Коли всі про це дізнаються, ми зможемо вигравати лише завдяки
тому, що супротивники покидають ключки та ржатимуть, тримаючись
за животи. Ми мали взяти цей сезон! Кевін обіцяв провести нас через
всю цю м'ясорубку, і я поклався на нього у виборі інсайду, але це
повна лажа!
— Може, хоч би даси Нілу шанс? — поцікавився Метт.
— Дей просто поглузував над нами, — продовжував кипіти Сет, —
це несправедливо!
— Несправедливе твоє ставлення, — зауважив Бойд, наставивши
на нього палець. — Кевін нізащо не взяв би гравця, щоб зганьбити
команду. З цим ми й без Ніла чудового справлялися. Хочеш
перемагати цього сезону, налаштовуйся відповідно. Нам потрібна
злагоджена лінія нападу. І якщо твоя зв'язка з Кевіном не склалася,
тобі доведеться навчитися працювати з Нілом.
— З цим розумакою, який не вміє грати та всім своїм виглядом
наривається на проблеми?
— Тренер каже, він має хороший потенціал. — Метт перевів
погляд на Ніла. — А Ендрю сказав, що ти спритний.
Ніл насупився.
— Коли це він таке сказав?
— А як ти думаєш, чортів розумник? — Огризнувся Сет. — Щойно
ти звалив, ми тобі всі кісточки перемили.
— Ден розпитала хлопців про тебе, — втрутився Метт, перш ніж
Ніл встиг зреагувати. — Нікі вважає, що ти ще не зовсім освоївся. На
думку Аарона, тобі не вистачає вміння тиснути. Кевін нічого не
сказав, і це на нього не схоже, тому що, зазвичай, він слів не
вибирає, але, гадаю, зараз йому просто не до того. А ось Ендрю
стверджує, що ти бігаєш найшвидше в команді. Тренер наче говорив,
що в Аризоні ти пробігав кілометр за дві з половиною хвилини. Це
правда? Щось ти закороткий для таких швидкостей.
— Люблю бігати, — знизав плечима Ніл.
— У дупу твій біг, — пробурчав Сет. — Вчись забивати. Я чув, що ти
ще ніколи не спромігся пробити оборону Ендрю.
— Ну так, поки що жодного разу, — підтвердив Ніл.
— Ось коли проб'єш, тоді поговоримо, — похмуро підсумував Сет.
— А до того часу тримайся від мене якомога далі та на полі не ляскай
вухами.
— Ласкаво просимо в «Лисячу нору», — сухо додав Метт, коли
Гордон, підхопивши валізу, з гордовитим виглядом зник у спальні. —
Слухай, давай увечері повечеряємо десь у центрі? Розслабимося
трохи, доки не почався весь цей треш. І взагалі я не хочу бачити
Ендрю між дозами. Сходжу я до дівчат. Сподіваюся, ви з Сетом один
одного не повбиваєте?
— Постараємося, — відповів Ніл.
Вони справді протрималися до повернення Бойда, але завдяки
тому, що посилено ігнорували один одного. Сет розбирав речі після
переїзду, і Ніл тільки й радий був не потрапляти йому на очі. Коли той
упорався в спальні й перейшов у вітальню, Ніл навів лад і в себе.
Метт зайняв один із трьох письмових столів своїм ноутбуком і до
зустрічі з рештою вбивав час за іграми.
«Центром» називалася довга вулиця з безліччю магазинчиків, що
відгалужувалась від основної території кампуса неподалік від
«Лисячої вежі». Магазини тут переважно торгували предметами
першої необхідності, але була серед них і парочка книжкових
крамниць, і навіть кілька пабів. Тепер, коли майже всі роз'їхалися на
літо додому, це місце нагадувало пустельне місто-примару. Таблички
на багатьох дверях обіцяли відкриття восени, проте окремі заклади
все-таки продовжували працювати в розрахунку на слухачів
підготовчих курсів та спортсменів, які поступово поверталися на
літню практику.
Зрештою, компанія осіла в якомусь барі — піцерії за сумісництвом.
Г-подібна кабінка більш ніж влаштовувала Ніла: зі свого місця в кутку
він чудово бачив решту. Ніл чекав галасливої божевільні, схожої на
ту, що панувала вдома у Ваймака ввечері його першого дня в
Південній Кароліні — тим паче що новоприбулі Сет і Елісон не дуже
ладнали з командою, — але виявився приємно здивований.
Наперекір всім розбіжностям, за роки навчання старшокурсники таки
притерлися один до одного і майже весь вечір підтримували спільну
розмову. Навіть Сет та Елісон вставляли репліки, хоча Ніл списав їхню
приязність на випите пиво.
Сам він вважав за краще мовчати, та його особливо і не чіпали. З
компанією Даніель він встиг поспілкуватися після сутички з Кевіном, а
Сету та Елісон було на нього начхати. За весь вечір до нього лише
кілька разів звернулися Ден та Метт.
Однак у розпал вечері ця парочка змилася. Ніл помітив, як вони
вислизнули, але за винятком Елісон, яка багатозначно тицьнула
ліктем Рене, ніхто на це не відреагував. Крім того, всі старанно
уникали згадувати новину про «Воронів», хоч, безумовно, тільки про
неї й думали. Інших відвідувачів у баріпрактично не було, а тому в
тиші зали голосу «Лисів» звучали особливо голосно.
Нарешті Ден і Метт повернулися, обидва злегка пом'яті. Дорогою
до столу Даніель взяла у бармена рахунок. Сет підняв кухоль із
залишками пива і цокнувся з Меттом, хоча дивився при цьому на
Елісон.
Назад у гуртожиток Ден та Метт йшли, тримаючись за руки. Рене,
Сет та Елісон крокували слідом. Ніл, задоволений тим, що до нього
не чіпляються, замикав ходу.
У коридорі третьому поверсі їх чекав Нікі.
— Рене, ти не могла б набрати Ендрю? — попросив він.
— Він не знає, де його телефон? — Поцікавилася Рене, витягаючи з
сумочки мобільний.
— Я не знаю, де його телефон. І де він сам. Ендрю не відповідає на
дзвінки.
— Чорт, Нікі, — вилаявся Метт. — Тренер же велів тобі не зводити з
нього очей.
— Я пам'ятаю, — огризнувся Хеммік. — Сам би спробував.
— Де Кевін? — суворо запитала Ден.
— Після зборів лежить зубами до стіни, — відповів Нікі. — Аарон
за ним приглядає.
Рене підняла долоню, закликаючи інших до тиші. Усі миттєво
замовкли. Тримаючи телефон біля вуха, вона деякий час
зосереджено прислухалася до гудків. Потім усміхнулася, і Ніл
здогадався, що на іншому кінці зняли слухавку, хоча якомога так
тепло посміхатися, розмовляючи з Ендрю, Ніл убий бог не розумів.
— Розбудила? — замість вітання промовила Рене. — Я думала, ми
ввечері побалакаємо, але Нікі сказав, ти десь гуляєш. А ось як…
Гаразд, тоді завтра. Може, за ланчем? Добре. Доброї ночі. — Вона
натиснула кнопку відбою і прибрала телефон у сумочку. — Ендрю у
тренера. Напевно, Ваймак хотів переконатись, що він прийняв
пігулки. – Рене підбадьорливо стиснула плече Ніки. — Він в порядку. І
Кевін також. Відпочивай. Сьогодні нам залишається тільки замкнути
двері та молитися.
— Дякую, — подякував їй Нікі.
Незабаром усі розійшлися по кімнатах і почали готуватися до сну.
Піднявшись по дерев'яних драбинках на свій другий ярус, Ніл з
насолодою витягнувся на матраці. Проте проста радість від
можливості спати на справжньому ліжку тривала недовго. Коли
сусіди по кімнаті погасили світло і затихли, Ніл залишився наодинці з
темрявою та власними думками. Він ще довго лежав з
розплющеними очима і думав про Кевіна, а коли заснув, то побачив
батька, який чекав його в «Лисячій норі».
РОЗДІЛ 7
До третього тренувального дня Ніл остаточно перестав розуміти,
як «Лиси» взагалі пройшли відбіркові минулого сезону. Його здогад
про внутрішній поділ команди на групи виявився здебільшого
вірним, проте межі цих груп раз у раз зміщувалися. Будь-який
конфлікт Елісон та Сета закінчувався однаково: перша переходила на
бік дівчат, другий прибивався до Метта. Золотої середини ні Сет, ні
Елісон не визнавали — вони або поливали один одного добірною
лайкою, або у всіх на очах взасос цілувалися в роздягальні. Причин
цих постійних і стрімких перепадів Ніл не знав і знати не хотів.
Весь перший тиждень у команді не припинялися міжусобиці —
йшло відновлення ієрархії. У ролі капітана Даніель виявляла ту ж
твердість, яку Ніл помітив у ній першого дня. Вона без вагань давала
«Лисам» прочуханки, і в будь-якій суперечці кінцеве рішення
залишалося за нею. Ден слухався навіть Ендрю, хоча Ніл підозрював,
що Міньярда просто забавляє її безстрашність.
У плані досвіду Кевін Дей був на голову вище за інших і також
зберігав якийсь авторитет, завойований за час роботи помічником
тренера, проте його гордість часто відбивала бажання з ним
спілкуватися, а різка манера заважала прислухатися навіть до
тямущих порад, викликаючи лише бажання грубіянити у відповідь.
Майже всі чвари цього тижня спалахували з його провини, і
здебільшого це були розбірки між ним та Сетом. Взаємна ненависть
Кевіна і Сета по силі поступалася лише огиді, яку живили один до
одного Сет та Нікі. Одна кинута фраза — і між ними зав'язувалася
бійка. Протиборство досягло піку ближче до вечора середи, коли
Ендрю пішов з тренування раніше на планову щотижневу зустріч із
психотерапевтом. Ледве за ним зачинилися двері, як Сет налетів на
Кевіна з кулаками.
У тих випадках, коли слів Даніель виявлялося недостатньо, забіяк
доводилося рознімати грубою силою, і це завдання лягало на плечі
Метта. Крім того, травма Кевіна і байдужість Ендрю автоматично
робили Метью Бойда найкращим гравцем «Лисів». Ніл вважав, що
саме Метта варто було призначити капітаном, адже якщо хтось і
прагнув згуртувати команду, то саме він. Хоч би яка чорна кішка
пробігла між ним та Ендрю минулого року, з Нікі та Аароном вони
чудово розуміли один одного, а це забезпечувало «Лисам» надійну
лінію захисту.
Розібратися у відносинах Метта та Кевіна було складніше.
Майстерність та відповідальний підхід до справи імпонували Кевіну і
змушували прислухатися до думки Метта, проте часто повне
порозуміння між ними змінювалося відкритою ворожнечею. У цьому
вони нагадували Нілу Сета та Елісон, виключаючи, хіба що, секс.
Наступним яскравим персонажем була Рене Вокер, що незмінно
перебувала в центрі подій. Вона роздавала дружні поради, хвалила і
підбадьорювала товаришів по команді, а іноді виступала в ролі
примирительки, хоча в чужих конфліктах не брала участі та нічию
сторону не займала. Рене зуміла завоювати навіть Ендрю: Ніл кілька
разів бачив, як вони про щось розмовляють осторонь. Було ясно, що
оточуючі цю дивну дружбу не схвалюють, але обидва голкіпери не
звертали на косі погляди жодної уваги. Робити якісь висновки щодо
них Ніл утруднявся, а чіткого уявлення про Рене зовсім не склав, тому
просто намагався щосили її уникати.
Інші «Лиси» так чи інакше крутилися навколо них, постійно
змінюючи комбінацію, причому Сет Гордон робив це частіше за
інших. Серед «Лисів» він був єдиним п'ятикурсником, оскільки всі
інші учасники початкового складу або залишили команду за своєю
волею, або вилетіли з універу. На полі Сет тримався надто
відокремлено. Його настрій змінювався так швидко, що Ніл вирішив
— без речовин тут не обходиться. Незрозуміло тільки, чому Ваймак та
Еббі досі не поклали цьому край.
Елісон Рейнольдс мала в команді вагу завдяки досвіду та жорсткій
манері гри. Водночас вона на дух не виносила близнюків і,
відповідно, не любила працювати з ними у зв'язці.
Аарон грав краще за Нікі, але до ексі ставився з холодною
відстороненістю. Нікі, навпаки, віддавався грі повністю, проте був
схильний до позерства і найбільше любив скандалити з Сетом та
Елісон. Ендрю ж залишався темною конячкою. Талант воротаря і
вплив на Кевіна робили його цінним членом команди, хоча на полі
йому було ліньки й пальцем поворухнути.
Нілу місця у цій ієрархії поки що не відводилося. Партнери по
команді його практично не помічали, не удостоюювали навіть
сумнівної честі вважатися аутсайдером. Будучи недосвідченим
новачком, він не дивувався такому відношенню, щоправда, від цього
було не легше. Ден намагалася підключати його до спільної роботи
та, опинившись поблизу на полі, не забувала спитати, як у нього
справи, але їй як капітанові вистачало й інших турбот. Елісон не
сприймала Ніла серйозно, Метт навряд чи міг чимось допомогти,
тому що стояв надто далеко, а звертатися до Рене Нілу не хотілося.
Близнюки та Хеммік тримали дистанцію. Таким чином, залишалися
лише Кевін та Сет.
Обом хоч-не-хоч доводилося взаємодіяти з ним, оскільки всі троє
знаходилися на одній лінії, хоча Ніл вважав за краще б, якби вони
навіть не дивилися в його бік. Хоч би що він робив, все було не так.
Хоч би як намагався, у відповідь чув лише грубу критику і наказ не
плутатися під ногами. Їхнє ставлення змушувало Ніла скреготіти
зубами від злості, проте він твердо вирішив більше не зриватися на
очах у всієї команди. На щастя, нападники постійно котили діжку не
тільки на нього, а й один на одного, і Ніл із задоволенням
спостерігав, як Кевін і Сет дубасять один одного кулаками та
ключками.
Ваймак рідко втручався у внутрішні розбірки. Дочекавшись, поки
всі досхочу нагризуться, він карав «Лисів» додатковими
кардіотренуваннями та виснажливими вправами. Здавалося, тренер
вирішив, що вони втримаються на плаву, тільки якщо люто
змагатимуться між собою в такій собі особистій першості. Спочатку
Нілу це здавалося справжнім маренням, але до кінця тижня стало
помітно, що тактика працює і «Лиси» поступово усвідомлюють межі
дозволеного і місце кожного в команді.
До п'ятниці Ніл пристрасно мріяв про вихідні. Переживання через
Кевіна і Ріко, злість і прикрість на поведінку товаришів по команді,
нескінченні окрики та поблажливу зневагу з боку Дея і Гордона — все
це виснажило його до краю. Він відчував, що більше не витримає,
але подітися було нікуди. Весь день він тренувався з Лисами на полі,
потім повертався до гуртожитку і бачив ті самі обличчя. Він задихався
від їхньої присутності та хотів тільки одного: втекти кудись на
вихідних. Якщо він не ковтне свіжого повітря, то просто вибухне.
У метушні Ніл зовсім забув про розмову з Ендрю. Вийшовши з
душу після тренування, він розраховував, що всі вже пішли. На
стадіон Ніл їздив машиною Метта разом з Елісон, Сетом і Рене, але
назад повертався завжди на самоті. Всі швидко зрозуміли, що він
любить іти останнім, і з розпитуваннями не чіплялися. Чекати на
нього перестали вже на третій день. Можливо, всі «Лиси» відчували
межу, яку не слід переходити, а тому не ставили запитань, відповіді
на які все одно не отримають. Так чи інакше, за це Ніл був вдячний.
Однак у п'ятницю все сталося по-іншому. Залишивши душ, він
побачив Нікі, який чекав його на лаві з чорним подарунковим
пакетом у руках.
— Вітаю, ти пережив перший тиждень. Що скажеш, весело було?
— Так все літо буде? — запитанням на запитання відповів Ніл.
— Взагалі так. Принаймні нудьгувати не доводиться, згоден?
Ніл кинув брудну форму в кошик для білизни, перевірив, чи
надійно замкнена шафка, обернувся і налетів на Нікі, що раптом
виріс у нього за спиною. Ніл спробував відсунути його рукою і
пройти, але Нікі, що чекав цього, тут же всунув йому пакет.
— Це тобі. Ендрю сказав, що в тебе немає нормального прикиду
на сьогоднішній вечір. Він назвав твій розмір, і я щось підібрав. Ось
побачиш, шмот суперський.
Від подиву у Нілу відвалилася щелепа.
— Що?
— Ти ж не забув про нашу вечірку, га? Тримай. — Нікі повісив
мотузкові ручки від пакету йому на пальці.
Ніл дивився на пакет, намагаючись згадати, коли востаннє
отримував подарунок. Не згадав. Те, що цей, перший, — від Ендрю
Міньярда, бентежило і викликало тривогу.
Нікі сприйняв його вагання за підозрілість і розсміявся.
— Не сци, ніякої каверзи. Це радше заради нас, ніж заради тебе.
Не можна ж, щоби в одній компанії з нами бачили якогось
зачуханого бомжа. Без образ, добре? — Хеммік зробив паузу і тільки
потім зрозумів, що щось не так. — Ніле?
— Дякую, — видавив Ніл. Він сам почув, як невпевнено це
прозвучало.
Нікі зміряв його уважним поглядом. Ніл витримав цей погляд,
намагаючись не видати емоцій. Зрештою Нікі потріпав його по
волоссю і сказав:
— Ми зайдемо за тобою о дев'ятій. До цього раджу подрімати, бо
туситимемо всю ніч. Є у нас потрібні контакти, щоб забезпечити
веселощі до ранку. — Нікі посміхнувся і знову розтріпав його волосся.
— До речі, про контакти. Не одягай їх сьогодні. Я маю на увазі
контактні лінзи.
У животі у Нілу тьохнуло.
— Закрий рота, — прошипів він.
Нікі з перебільшеною обережністю озирнувся на всі боки, наче
перевіряв, чи не підслуховує хто.
— Можна подумати, що це великий секрет. Якщо придивитися,
відразу видно, що ти носиш лінзи. Я, наприклад, у перший день
помітив. Просто я не знав, що вони кольорові, аж поки Ендрю не
сказав. Тільки чому ти вибрав коричневі? Це ж нудно!
— Мені подобається.
— А Ендрю не подобається. Зніми їх.
— Ні.
— Будь другом, зніми. Тебе, крім нас, ніхто не побачить, а ми й так
знаємо, що це обман. Прошу, не одягай.
— А то що?
Мовчання Нікі прозвучало очевидніше за будь-які слова. Ніл хотів
було відмахнутися від застереження, але передумав. Проти Ендрю
він, звичайно, вистоїть, але той буде не один. Ніл вирушає чортзна-
куди разом зі всією їхньою компашкою, і Нікі щиро намагається
допомогти йому правильно вибудувати стосунки. Втім, не варто
помилятися щодо Хемміка. Ясно ж, чий бік він займе, якщо справа
прийме поганий оборот.
— Значить, о дев'ятій, — повторив Нікі та, не дочекавшись
відповіді, пішов.
Давши йому кілька хвилин фори, Ніл переконався, що брати
поїхали та побіг через весь кампус до бібліотеки. Кілька годин він
провів за комп'ютером, вивчаючи новини в інтернеті. На зворотному
шляху він зайшов в один із трьох університетських мінімаркетів і
захопив скромну вечерю.
У кімнаті нікого не було. Ніл пригадав, що Метт начебто збирався в
кіно з Даніель. Де носить Сета, Ніл не знав і тільки потішився, що
може спокійно підготуватися до виходу. Про всяк випадок він
перевірив замок на вхідних дверях. Спальня, на жаль, не замикалася,
а ось у ванній клямка була. Взявши одяг, він і закрився.
Покінчивши з перевдяганням, Ніл довго розглядав себе у дзеркалі.
Відчуття було дивне. Як би часто вони з мамою не змінювали
зовнішність і мови, ціль у них завжди залишалася одна: виглядати
скромно і непомітно, щоб не виділятися на тлі інших людей. Ніл
носив запрані футболки, линялі джинси та побиті кросівки, як
правило, неяскравих відтінків, щоб ще більше зливатися з натовпом.
Це ж вбрання являло собою повну протилежність звичному Нілу
одягу. Почати з того що прикид виявився чорним від першого до
останнього предмета. Легкі штани-карго вдало поєднувалися з
масивними черевиками. Обтислий лонгслів був оброблений
декоративними дірками, крізь які виднілася антрацитового кольору
підкладка. Про всяк випадок Ніл кілька разів обмацав тканину,
перевіряючи, чи немає де справжніх дірок і чи не проглядає крізь них
голе тіло. Він ніяк не міг позбутися відчуття, що тонка матерія не
приховує його шрамів.
Залишалося зробити лише одне. Ніл вийняв з очей лінзи. Від
хвилювання його трохи замутило. Він заморгав, звикаючи до
відчуття, і змив коричневі лінзи в унітаз. Коли він глянув на себе у
дзеркало, у нього перехопило подих. Ніл більш як рік не бачив
натурального кольору своїх очей, бо одягав лінзи одразу, як тільки
прокидався. Очі в нього були холодного блакитного кольору, і темне
волосся й одяг підкреслювали їх льодяну блакить ще яскравіше. Ніл не
міг довго дивитись у ці очі — очі батька.
Захопивши одяг, він вийшов з ванної, звернув у спальню і бічним
зором помітив кузенів і Кевіна, що розташувалися у вітальні. Мабуть,
Ендрю знову випотрошив дверний замок. Ніл прикинув, на що
перетворять фізіономію Міньярда важкі підбори його нових
черевиків, і залишився задоволений.
У спальні Ніл засунув речі в нижній ящик комода — нехай буде
замість кошика для брудної білизни, — обернувся й побачив у дверях
Ендрю. Той спостерігав за ним, притулившись до одвірка і схрестивши
на грудях руки. Ніл скористався шансом розглянути непроханого гостя
і був уражений його непроникним обличчям. Сьогодні ввечері
пігулок він не пив. Не розуміє, чим загрожує порушення судових
розпоряджень, чи просто на все наплював?
Ендрю загороджував прохід, тому Ніл наблизився до нього
впритул, чекаючи, що він відійде убік. Ендрю справді ворухнувся, але
не рушив з місця, а лише простягнув до Ніла руку. Коли долоня
Ендрю лягла йому на потилицю, Ніл напружився, але виявилося, що
Ендрю просто хотів притягнути його голову. Щоб не косити очі, Ніл
зосередив погляд на вилиці Ендрю і дозволив вивчити його очі.
— Ще один несподіваний вияв чесності, — прокоментував
Міньярд. — З чого раптом?
— Нікі ввічливо попросив. Ти теж можеш спробувати, раптом
вийде.
— Ми вже обговорювали це. Я нікого ні про що не прошу. —
Ендрю ще раз окинув Ніла повільним поглядом і прибрав руку. —
Пора йти.
Коли обидва вийшли у вітальню, Нікі було оживився, але
побачивши Ніла його радість раптом змінилася подивом.
— Нічого собі… Ніле, та ти красень! Так можна говорити чи це
проти правил? Просто… чорт. Аарон, не дай мені сьогодні напитися.
Ендрю зупинився біля Нікі, витяг з кишені пачку цигарок, прикурив
— анітрохи не збентежений тим, що кімнати в гуртожитках
обладнані датчиками диму, — і засунув запальничку йому під ніс.
— Не змушуй мене трощити тобі голову, — попередив він.
Хеммік підняв руки у захисному жесті.
— Все-все, я зрозумів.
— Точно?
— Клянуся, — тихо сказав Нікі.
Ендрю сховав запальничку і в супроводі Кевіна та Аарона пішов.
Насамкінець кинувши на Ніла схвальний погляд, Хеммік теж вийшов
у коридор. Після того, як Ніл зачинив двері, вони мовчки спустилися
до машини.
Ніл опинився на тому ж місці, що й минулого разу, затиснутим на
задньому сидінні між Аароном і Ендрю. Він приготувався до
конфлікту, але близнюки привалилися кожен до свого віконця і
задрімали, щойно автомобіль виїхав з кампуса. Заснути з такими
сусідами Ніл не міг, тому провів цілу годину, прикидаючи, що цього
вечора може піти не так. Список вийшов дивовижний.
Коли у світлі фар замиготіли дорожні покажчики Колумбії, Нікі
озирнувся на Ніла.
— Будь ласка, розбуди Ендрю, га? Тільки руками краще не чіпай.
— Що? — сонно спитав Аарон, розбуджений голосом Нікі.
— Я забув, де треба повернути, щоби зрізати. Ти не пам'ятаєш?
Замість відповіді Аарон перехилився через Ніла і потряс брата за
плече. Ендрю зреагував миттєво та жорстко. Аарон встиг відсунутись,
а ось Нілу подітися було нікуди. Лікоть Ендрю врізався йому під дих з
такою силою, що Ніл зігнувся навпіл. Аарон незворушно заклацав
пальцями у Ніла над головою, привертаючи увагу Ендрю.
— Де повертаємо? — спитав він.
Спершись рукою на спину Ніла, Ендрю втиснувся між передніми
сидіннями. Якийсь час він вдивлявся в дорогу, потім сказав:
— Не тут, далі. Перед поворотом буде вказівник «Вафлі та
випічка».
— Це ж Південна Кароліна, — посміхнувся Нікі, — тут на кожному
розі вафлі та випічка. Ніле, ти як там, живий?
— Так, — хрипко відгукнувся Ніл. — Здається.
Ендрю знову відкинувся на сидіння і, нарешті, прибрав руку зі
спини Ніла. Той випрямився, але продовжив притискати долоню до
грудей. Здавалося, гострий лікоть Ендрю наскрізь пробив йому легені.
Ніл глянув на Аарона, який у відповідь на мовчазний закид лише
знизав плечима, потім — на його брата. Ендрю, який роздивлявся
свої руки, навіть не повернув голови. Він тримав їх перед собою,
розчепіривши пальці, і тільки коли салон на мить осяяли фари
зустрічного автомобіля, Ніл зрозумів, на що саме дивиться Ендрю. У
блискучих відблисках фар Ніл помітив його тремтячі пальці.
— Нікі, — покликав Ендрю.
Нікі обернувся. Побачити тремтіння у темряві він не міг, проте
напрям погляду зрозумів і рвонув через кілька смуг до з'їзду з
головного шосе.
— Незабаром будемо на місці, — пообіцяв він.
— Гальмуй, — наказав Ендрю.
— Ми на естакаді.
— Негайно.
Сперечатися Ніки не наважився. Притулившись до майже
відсутнього узбіччя, він загальмував так різко, що Ніл злякався, як би
автомобіль не перевернувся. Обурено сигналячи, поруч промайнула
машина. Ендрю відчинив двері, висунувся з салону і почав
безрезультатно здригатися у блювотних позивах. Сидячи поруч, Ніл
відчував, як Ендрю трясеться всім тілом. Судячи зі звуків, він
намагався виблювати власний стравохід.
— Де твої крекери? — спитав Нікі, коли Ендрю перестав корчитися і
тепер важко дихав.
— Він їх уже з'їв, — сказав Кевін.
— Що всі? — жахнувся Нікі. — Господи, Ендрю.
— Замовкни, — прохрипів Ендрю і кілька разів сплюнув. З третьої
спроби намацавши підголівник попереду сидіння, він із зусиллям
заповз назад. — Просто довези нас до місця.
Нікі втиснув педаль газу в підлогу, проте ще на в'їзді до міста в'язкі
вечірні пробки сповільнили їхній рух. Першу зупинку вони зробили у
ресторанчику під назвою «У красуні». Хоча в пізню для вечера годину,
стоянка була забита, Нікі висадив решту біля входу, а сам почав
кружляти, виглядаючи вільну місцину. У черзі перед дверима стояло
ще три-чотири компанії. Ендрю зробив вилазку до стійки із закусками
і стягнув з вази з краю кілька пакетиків з крекерами, після чого почав
методично їх поїдати, свердлячи Кевіна, що спостерігав за ним,
похмурим поглядом.
Незабаром після того, як до Лисів приєднався Нікі, їх посадили в
кабінку у дальній частині зали. При цьому Ендрю, що вже встиг
розправитися з крекерами, примудрився запхати порожні пакетики в
кишеню фартуха адміністратора, що їх супроводжував. Хлопець і
бровою не повів, а лише роздав гостям меню і вийшов. Незабаром
прийшла офіціантка, і Хеммік повернув їй меню, заглядати в які ніхто
не став.
— Ми приїхали поїсти особливого морозива, — сказав він.
— Я вас зрозуміла, — відповіла офіціантка, — зараз усе буде.
Щойно вона пішла, з лиця Нікі зникла посмішка, і він з тривогою
глянув на Ендрю. Той сидів, підперши підборіддя рукою. Іншу руку він
поклав на стільницю, і тремтіння в його пальцях тепер було ще
помітніше.
По всьому тілу Міньярда пробігла судома; він шумно втягнув
повітря крізь стиснуті зуби. Кевін витяг з кишені пляшечку з пігулками
і поставив перед ним на стіл.
— Прийми ліки.
Побачивши пляшечку Міньярд завмер.
— Пішов ти, — кинув він.
— Та в тебе ломка, — з запізненням дійшло Ніла.
Наче не чуючи його, Ендрю знову перевів погляд на Кевіна.
— Забери на хер, поки я їх тобі самому не заштовхав у горлянку.
Кевін насупився, але пляшечку сховав.
Незабаром принесли морозиво. Офіціантка розставила на столі
вазочки, а посередині поклала стосик серветок. Як тільки вона пішла,
Ендрю нетерпляче розкидав серветки. Під ними опинилися
целофанові пакетики із жовтуватим порошком.
— Люди ж довкола, — нагадав Аарон.
Проігнорувавши репліку брата, Ендрю розкрив два пакетики і
висипав їх вміст у рот.
Нікі штовхнув Ніла ліктем.
— Спробуй морозиво. Тобі сподобається.
Ніл слухняно тицьнув ложкою у вазочку, проте ні Хеммік, ні десерт
не відвернули його уваги від Ендрю, який згріб пакетики, що
залишилися, і засунув у кишеню. Але, мабуть смикнувся він надто
різко, бо обличчя його раптом позеленіло. Ендрю затиснув долонею
рота і голосно проковтнув.
Приблизно за хвилину його відпустило настільки, що він зміг
взятися за їжу. Хоч би який був той порошок, він притупив тяжкість
ломки: покінчивши з морозивом, Ендрю знову виглядав спокійним і
розслабленим. Коли принесли рахунок, він відправив його братові, і
Аарон прикріпив до чека кілька двадцяток. Ідучи, Ніл озирнувся і
побачив спочатку людей, що набирали біля стійки безкоштовні
крекери, а потім офіціантку, яка ховала в кишеню залишені їй чайові.
Коротка поїздка — і ось вони на місці. «Райські сутінки» являли
собою двоповерховий нічний клуб за кілька кварталів від шосе. Біля
входу вишикувалася черга. Публіка в ній була одягнена так, що
вбрання Ніла на цьому тлі виглядало дуже навіть скромно. Більшість
чоловіків — у шкірі, половина жінок — в корсетах, і багато
представників обох статей обвішані металом — ланцюгами і
клепками.
Братів не збентежила ні черга, ні зовнішній вигляд людей, що
стояли в ній. Нікі зупинився біля тротуару та висадив пасажирів. Двоє
вибивайлів у дверях явно їм зраділи; Аарон привітав охоронців
складною комбінацією ударів кулаком об кулак, яку Ніл навіть не
спробував запам'ятати. Діставши із задньої кишені помаранчеву
картку, вибивайло вручив її Аарону, а той передав Нікі. Хеммік
прикріпив картку до дзеркала заднього виду та поїхав паркуватися.
Ендрю на ходу відсалютував вибивайлам і, минаючи чергу,
пройшов у клуб. Кевін пішов за ним. Аарон, що йшов третім, жестом
пропустив Ніла вперед.
Пройшовши крізь другі двері, вони опинилися в справжній
божевільні. Усі четверо стояли на підвищенні, що оточувала зал,
щільно заставленого столиками. Одні зі сходів вели вниз, на
переповнений танцпол; а інші, розташовані трохи віддалік, — на
другий поверх, більше схожий на гальорку. Платформа діджея
розташовувалася осторонь танцполу, ніби між поверхами. Уздовж
стін стояли динаміки заввишки більше людського зросту, і гуркіт басів
відгукувався у кістках Ніла вібрацією.
Аби не відстати, він припинив озиратися на всі боки і поспішив за
Кевіном. Вільний столик не одразу, але знайшовся. Брудні келихи з
нього ще не прибрали, проте стільці були вже порожні, тому «Лиси»
вирішили залишитися. Ендрю позбувся посуду, Аарон притяг ще два
стільці. Щойно вони розташувалися, Ендрю схопив Ніла за комір і
потяг за собою до барної стійки.
Відвідувачів обслуговували три бармени, але Міньярд, мабуть,
чекав на когось конкретного. Нарешті потрібна людина звільнилася і
підійшла до них, обдарувавши Ендрю приязною усмішкою.
— О, Ендрю, вже повернувся? І хто твоя нова жертва?
— Ніхто, — відповів Ендрю. — Нам як завжди.
Бармен кивнув головою і глянув на Ніла.
— А що ти будеш?
— Я не п'ю, — сказав Ніл.
— Значить, газованку, — поставив крапку бармен і пішов готувати
замовлення.
Коли він подав напої, Ендрю прийняв у нього піднос з такою
спритністю, наче в минулому підробляв у цьому закладі. Бармен
поставив на піднос останній келих — газовану воду для Ніла, — і
Ендрю рушив назад до столика, вільною рукою розштовхуючи
нетверезу публіку. Нікі, що чекав їх, відійшов убік, щоб Ендрю міг
поставити піднос.
— Будьмо! — проголосив Нікі, і всі дружно цокнулися.
Ніл прикінчив свою газованку швидше, ніж планував. Інші пили з
якоюсь космічною швидкістю, і Нікі постійно закликав його триматися
в тому ж темпі. Від солодкого напою у Ніла пересохло в роті, а кофеїн
збадьорив сильніше, ніж зазвичай. Увійшовши в команду
мілпортських «Дінго», він практично відмовився від газованих напоїв
і за минулий рік встиг від них відвикнути. Вдруге прямуючи з Ендрю
до стійки, він хотів був перейти на воду, але бармен, не спитавши,
знову налив йому газованку.
Разом із новою порцією спиртного на столі з'явилися й пакетики із
жовтуватим порошком. Ендрю дражливо помахав одним перед
Нілом, а коли той відповів здивованим поглядом, посміхнувся і
роздав пакетики іншим. Не відмовився навіть Нікі, і Ніла це чомусь
розчарувало.
— «Крекерний пил», — пояснив Нікі, надриваючи пакування. —
Чув? На смак як сіль із цукром, і прихід від неї нічогенький. Точно не
хочеш?
— Наркота — відстій.
— Ой-ой, — холодно посміхнувся Ендрю. — Обережніше з
оцінками.
— Я вважаю таку поведінку ідіотською і вибачатися за це не маю
наміру.
— Закипаєш праведним гнівом? — фиркнув Ендрю. — Намагаєшся
мене зачепити, бо на тебе тисне важкий тягар твоєї святості?
— Праведність — для тих, хто нічого не розуміє в житті.
— Легше, хлопці, легше, — спробував утихомирити їх Нікі,
розставляючи шоти з алкоголем. Цього разу бармен подав газований
напій теж у чарці, і Нікі поставив її перед Нілом. — «Пил» — не важка
хімія, просто допомагає провести вечір приємніше. Думаєш, Кевін
став би ризикувати майбутнім заради туси у клубі?
— Яким майбутнім? — похмуро запитав Ніл.
Кевін метнув на нього злий погляд, але Нікі не дав йому розкрити
рота.
— Випий з нами, якщо не хочеш вмазати, — сказав він Нілу,
тримаючи в одній руці пакет, а в другій — шот. — Ну, на рахунок
«три»!
Розуміючи, що сперечатися марно, оскільки здоровий глузд вся
компанія залишила за дверима, Ніл мовчки підняв свою чарку, проте,
ледве ковтнувши, зрозумів, що припустився серйозного промаху. Всі
газовані напої були солодкими, але ця порція — просто нестерпно
нудотною. Крім того, вона залишала дивний післясмак. Ніл скочив з-
за столу, проте Ендрю схопив його за волосся і різко посадив назад.
Від болючого ривка голова Ніла відкинулася під небезпечним кутом;
наступної секунди Ендрю розпластав його долоні на столі. Ніл
спробував віддерти його пальці вільною рукою, але в зап'ястя йому
вчепився Хеммік.
— Тільки зараз помітив, правда? — хмикнув Ендрю. — Ну й ідіот.
— Т-ти... — прохрипів Ніл.
— Вирішив, що замовляти напій собі безпечно? Роланд знає, що
робити, коли я приводжу сюди чужинців.
Нілу вдалося звільнити руку з хватки Ендрю, але той знову смикнув
його за волосся. Шию обпалило хвилею жару. Він зашипів від болю і
завмер. Ендрю ковзнув зі свого стільця і навалився на Ніла вагою,
вивчаючи його зіниці.
— Майже готовий, — сказав він. — Ще хвилина і його вштирить. А
поки чому б нам трохи не розважитися? Вечір лише починається.
Ніл не бачив, як Аарон вставав з-за столика, але коли Ендрю
відпустив його, Аарон уже стояв ззаду. Ніл рвонув до Ендрю,
сповнений рішучості його прикінчити, і тут Аарон перекинув один із
стільців, різко смикнувши за спинку. Ніл впав на підлогу, перед очима
закрутилася шалена карусель. Коли Аарон почав його підіймати, він
замахнувся, але промазав. Він відчував, як наркотик проникає у
кожну клітинку організму; серце стукало голосніше басів, стрясаючи
все тіло в шаленій пульсації.
Удвох Нікі та Аарон підняли Ніла і відтягли від столика. Ніл весь час
спотикався, не відчуваючи під ногами твердої поверхні і не
полишаючи спроб звільнитися, але зробити це зміг тільки біля сходів,
що вели вниз, на танцпол. Аарон без попередження відпустив його, і
Ніл неодмінно покотився б сходами, якби не Хеммік. Той підхопив
його впоперек живота і поволік у гущу натовпу, що звивався.
Тіла і вогні злилися в нудотній круговерті. Відчайдушно
вириваючись із хватки Нікі, Ніл залишив на руці криваві подряпини.
Нікі не відпускав Ніла, доки вони не опинилися у самому центрі
танцполу. Там він притягнув його до себе і, міцно взявши за
підборіддя, змусив подивитися на обличчя.
Поцілунок Нікі виявився несподівано гарячим. До рота Ніла
увірвалися його язик, що обпалював смаком горілки і нудотною
солодкавістю крекерного пилу. Вона обпекла йому рота, і він неохоче
проковтнув.
— Такі ось правила гри, — сказав Нікі йому в губи. — Припини
чинити опір, якщо хочеш вижити.
— Відвали нахуй! — прогарчав Ніл.
— Щасти, Ніле.
Хеммік відпустив його і розчинився в юрбі. Втративши опору, Ніл
упав. Ніг він, як і раніше, не відчував. З великими труднощами він
піднявся рачки, а потім якісь люди допомогли йому встати.
Користуючись моментом, він побрів геть, але куди йшов — не тямив.
Танцююча маса закривала огляд, спалахи світла збивали з пантелику.
Раптом чиясь рука сильно штовхнула його в спину, через що Ніл
вилетів з натовпу і врізався в стіну, пофарбовану темною фарбою. На
відстані витягнутої руки, притулившись плечем до стіни, стояв Ендрю
Міньярд. Нілу хотілося вчепитися йому в горлянку, але всіх його сил
вистачало лише те, щоб зберігати вертикальне становище. Довелося
задовольнятися повним ненависті поглядом.
— Яка невдячність, — зітхнув Ендрю. — Бухло було не з дешевих.
— Ненавиджу тебе!
— Вставай у чергу. Навряд чи від цього я гірше спатиму.
— Коли ти заснеш, я тебе уб'ю.
— Невже? Сам упораєшся чи наймаєш кого? На пристойного
кілера грошей у тебе точно вистачить. Виникає питання, звідки у
нікчемності на кшталт тебе такі бабки.
— На дорозі знайшов.
— Он воно що, — протягнув Ендрю. — Ти їх тому не витрачаєш чи
тобі просто подобається виглядати бомжем? До речі, думки в
команді розділилися. Більшість впевнені, що ти звичайний
голодранець типу Ден, але Рене так не вважає, і я теж. Ми думаємо,
ти такий самий, як ми. — Ендрю нахилився до Ніла і викарбував по
складах: — Втікач.
Якби Ніл був тверезим, він би краще впорався з собою, почувши це
слово, але «крекерний пил» у крові та агресивна музика, що
відгукувалась хворобливою вібрацією у всьому тілі, послабили його
захист, і він здригнувся.
— Не лізь не в свою справу!
— Сьогодні у нас вечір «Давайте заліземо у справи Ніла
Джостена», — спокійно відповів Ендрю. — Врубився? Не даси мені
нормального пояснення, і я викину тебе з команди.
— Це не твоя команда і вирішувати не тобі.
— Не змушуй мене доводити це на ділі. А що, як я зателефоную до
поліції і попрошу добряче тебе перевірити? Як гадаєш, нариють вони
щось цікаве?
— Пусті слова. У поліції тебе й не слухатимуть.
— Є один коп, який дуже навіть стане, — знизав плечима Ендрю. —
Ось візьму і повідомлю йому зараз про важкого підлітка,
небезпечного для суспільства. Шестерні швидко закрутяться.
Упевнений, що добре замів сліди?
— Закрий свій рот, — прошипів Ніл. — Чого ти до мене доїбався?
— Не подобається мені, як ти на нього зиркаєш. «Воронів»
переводять до нашого округу, і в моїй команді відразу з'являєшся ти.
Ти — криворукий лох із Аризони, який чимось привернув увагу
Кевіна. Ти — фальшивка з голови до п'ят, з повною сумкою бабла, що
дрочить на Кевіна та Ріко. Зараз розумієш?
Ніл, безумовно, розумів, але слова Ендрю не лише шокували його,
а й вивели із себе.
— Знущаєшся? Я не стукач!
— Доведи, — фиркнув Ендрю. — Даю тобі хвилину. Тільки подумай
гарненько, чи варто випробовувати моє терпіння. Я скоро повернусь.
Ендрю випростався і зник у натовпі. Ніл провів його поглядом, а
потім пошкутильгав уздовж стіни, спираючись на неї рукою. Чорт
знає, де тут вихід; Насамперед треба піти з танцполу, а там, нагорі,
він кудись виповзе. Інстинкт виживання підказував йому, що треба
якнайшвидше забиратися геть з клубу, поки він остаточно не
знепритомнів.
Нарешті між танцями майнув просвіт. Ніл попрямував туди, але
далеко не пішов: назустріч йому зробив крок Нікі. Хеммік узяв його
за плечі і штовхнув назад у натовп, не звертаючи уваги на запеклий
опір. Другий поцілунок виявився на смак ще гіршим; у Ніла онімів не
тільки рот, а й усе тіло. Вечір розбився вщент, перетворившись на
уламки світла і кольору.
РОЗДІЛ 8
Прокинувшись, Ніл не впізнав ні ліжка, ні кімнати. Він частенько
стикався з відчуттям дезорієнтації через постійні переїзди, тому в
першу мить не стривожився. Тяжкість чиїхось рук, що стискали його
тіло, він теж не виразно пригадував з минулого, і все ж щось було не
так, і затуманена свідомість ніяк не могла зрозуміти, що саме. Ніл
заморгав від пульсуючого головного болю. Та що з ним таке, чому він
почувається живим трупом?
Ніл спробував поворухнутися, але в нього різко скрутило спину, і
він знову завмер. У відповідь на рух чужа рука обняла його міцніше.
— Мам? — покликав він, і прозвучало це хрипло і невиразно.
Однак той, хто лежав поруч, все-таки почув.
— Не зовсім, — пролунала трохи глузлива відповідь.
Ніл безперечно знав цей голос. В голові немов щось клацнуло і
враз перед очима постали події вчорашнього вечора: скоки лазерних
променів, музика, натовп на танцмайданчику і голос Ендрю над
вухом. Ніл смикнувся, намагаючись схопитися, але через біль у спині
знову скрутився на простирадлах. Вхопивши Ніла за волосся, Нікі
звісив його голову з ліжка. Ніл ледве встиг помітити відро для сміття,
що стояло поруч — і в наступну секунду його туди знудило. Нікі
бурмотів щось підбадьорливе, але Ніл його не чув.
Віддихавшись, він перекотився на інший бік і штовхнув Нікі.
Спихнути його з ліжка у змученого та ослаблого Ніла не вийшло, але
важкі черевики, які він так і не зняв з вечора, напевно, таки могли
залишити на руках і грудях Нікі знатні синці.
— Агов, тихо ти, тихо! — вигукнув Хеммік, ухиляючись від стусанів.
— Блін, боляче ж! Може, вгамуєшся вже? Все нормально.
— Не смій, блядь, до мене торкатися, — зі злістю прошипів Ніл.
Нікі відсунувся і сів на краю ліжка. Ніл спробував підвестися,
спираючись на узголів'я і тумбочку. Дія забрала в нього стільки сил,
що коли він нарешті піднявся, йому довелося якийсь час
відновлювати дихання.
— Він прокинувся? — запитав хтось із-за дверей.
Ніл схопив з тумбочки будильник і шпурнув його в охочого ввійти,
який вчасно встиг ухилитися. Будильник з гуркотом розбився об
одвірок. Перечекавши атаку, Аарон визирнув у дверний отвір. Ніл
покрутив головою у пошуках іншої зброї, але від різкого руху шлунок
знову збунтувався. Ніл схопив відро для сміття, і його ледь не
вивернуло навиворіт.
— Де Ендрю? — спитав Нікі, вставши з ліжка і підійшовши до Ніла.
— Вони з Кевіном пішли за сніданком, — відповів Аарон.
— Навряд чи в Ніла влізе бодай якась їжа.
— Тоді нехай спостерігає.
Нікі дбайливо торкнувся плеча Ніла.
— Хочеш водички? Зараз принесу.
Ніл роздратовано струсив його руку, але ватяні коліна зрадливо
підігнулися. Після двох невдалих спроб Ніла зберегти вертикальний
стан Нікі обхопив його за пояс і поставив рівно.
— Ну, все, все. Я просто допоможу тобі дійти до кухні, гаразд?
Приставати не буду, обіцяю.
— Так я тобі й повірив, — огризнувся Ніл.
— Ніби в тебе є вибір, — знизав плечима Аарон і вийшов першим.
Ніки провів Ніла коридором на кухню, посадив за стіл і поставив
перед ним склянку води. Горло палало вогнем, але до води Ніл не
доторкнувся і лише свердлив Нікі вбивчим поглядом. Нікі розгублено
озирнувся на Аарона, який холодно, без жодного співчуття дивився
на Ніла поверх горнятка кави. Нікі, зітхнувши, повернувся до Ніла.
— Можна оглянути твою голову чи ти відкусиш мені руку, якщо я
до тебе доторкнусь?
— Я вчора щось казав? — насупився Ніл.
— Мені нічого, хіба що сипав витонченими погрозами. — Губи Нікі
здригнулися в усмішці, проте він тут же зробив серйозне обличчя,
зрозумівши, що за це може й отримати. — Не знаю, про що ви
балакали з Ендрю, але ваша бесіда закінчилася хріново. Я чув, ти дав
помічнику офіціанта сотню, щоб він тебе вирубив. Мабуть, хотів
раніше закінчити вечірку.
Цього Ніл зовсім не пам'ятав. Провали у пам'яті? Усередині все
похололо.
— Пий, — порадив Нікі. — Сьогодні тобі потрібно якнайбільше
рідини. Після «пилу» сушняк дикий.
Замість відповіді Ніл вилив вміст склянки на підлогу.
— Дитячий садок, — фиркнув Аарон.
Ніл кинув у нього склянкою. Аарон відбив удар; склянка впала на
підлогу і розбився. Нікі зітхнув.
— Не говори потім, що я не попереджав. Якщо хочеш, прийми душ
першим. Ендрю якраз повернеться, його й розпитаєш.
Він відвів Ніла у ванну і хотів було сказати щось ще, проте Ніл
зачинив двері перед його носом і замкнувся зсередини. На самоті він
дав волю гніву і цілих пів хвилини подумки проклинав власний
ідіотизм, після чого зібрав всю злість і заштовхав у дальній кут
свідомості — зараз вона все одно йому не допоможе, та й на
вчорашні вчинки ніяк не вплине.
Оглянувши в дзеркалі голову, Ніл виявив за лівим вухом велику
шишку. Він обережно обмацав її пальцями, потім напився водою з-
під крана. Коли голова трохи прояснилася, а неприємна пирхота в
горлі трохи стихла, Ніл озирнувся на всі боки. На закритій кришці
унітазу лежав чистий одяг, на поличці біля душу вишикувався набір
туалетного приладдя, а на гачку, прибитому з внутрішнього боку
дверей, висів свіжий рушник. Матове скло у вікні між дзеркалом та
душовою кабіною надійно відгороджувало його від зовнішнього
світу.
З усього цього Ніла цікавило лише вікно. Нікі пропонував
дочекатися Ендрю, проте Ніл не міг дозволити собі даремно
засиджуватися. Шлях до Пальметто неблизький, і в машині з цією
компанією він не поїде. Він обов'язково отримає відповіді на всі
питання, але тільки не тут, не на незнайомій території, та ще й коли у
противника чисельна перевага.
У кишеньці гаманця, що застібався на блискавку, зберігалася
запасна пара лінз. Ніл розірвав пакування з фольги та одягнув їх.
Перебрався з клубного одягу в джинси та футболку, що лежали на
кришці — те й інше підійшло майже ідеально. Потім згадав, як точно
Міньярди та Хеммік визначили його розмір, і закипів ще сильніше.
Клубні штани та лонгслів він заштовхав в унітаз, глибше втопивши у
воді, і закрив кришкою. Потім відсмикнув душову фіранку, ввімкнув
кран на всю потужність, засмикнув шторку назад. Шум води майже
заглушив клацання вікна. Щоб вилізти через нього назовні, довелося
звиватися, проте відчай працював не гірше за мастило.
Не вивітрене повністю наркотичне похмілля уповільнювало
швидкість, і все ж таки Ніл не здавався: бувало і гірше. Він вийшов за
межі кварталу, рухаючись навмання, відкрив гаманець і великим
пальцем перерахував купюри. Ніл давно завів звичку носити із собою
кілька сотень на випадок, якщо події підуть за найгіршим сценарієм і
за нього не виявиться теки. На дорогу назад вистачало з лишком.
Вибираючи найширші вулиці, він нарешті вийшов на головний
проспект і лише за кілька кварталів упіймав таксі, на якому дістався
найближчої заправки. У далекому кутку паркування знаходився
стародавній телефон-автомат. Ніл опустив у щілину кілька монет і з
пам'яті набрав номер Метта. Після двох-трьох гудків Метт зняв
трубку, промичавши щось нечленороздільне.
Ніл подивився на годинник: майже десята.
— Метте, це Ніл. Спиш ще?
— Ні, вже прокинувся, — сказав Метт, позіхаючи. — Тебе де
носить? Я не чув учора, як ти повернувся.
— Я в Колумбії. З Ендрю.
— Ти... що?! — Сонливість Метта як рукою зняло. У його голосі
промайнула тривога, і Нілу від цього стало ще гірше. — Боже, Ніле,
на хріна ти з ним поперся? Він ... — Метт замовк на півслові, потім
спитав: — Ти як, в порядку?
— У повному, — збрехав Ніл.
Він постарався, щоб це прозвучало переконливо, проте Бойд,
швидше за все, думав про своє, бо глухо промовив:
— Уб'ю його нахуй.
На задньому фоні почувся дівочий голос, але слів не розібрати.
Метт, схоже, забрав телефон від вуха, бо наступна фраза прозвучала
тихіше:
— Він у Колумбії.
— О Боже! — долинув до Ніла гучний, обурений вигук Даніель.
— У тебе точно все нормально? — перепитав Метт у слухавку.
— Так, так, — запевнив його Ніл, — тільки в мене до тебе
прохання. Цілком можливо, що сьогодні Ендрю захоче покопатися в
моїх речах. Можеш не впускати його, доки мене немає? Буду тобі
винен.
— Та ну, про що ти. Я ж казав, що знадоблюся.
— Дякую, — подякував Ніл. — Гаразд, я виїжджаю.
— Обережніше там, — застеріг Метт. — До скорого.
Ніл натиснув на важіль відбою й увійшов до магазину, де купив
карту та запасся водою у пляшках. Блукаючи між вітринами, він кілька
разів прокрутив у голові телефонну розмову. Реакція Метта говорила
сама за себе. Він теж пережив щось подібне і знає, які підстави
Ендрю влаштовує у Колумбії. Саме це мав на увазі Метт, згадавши,
що минулого року Ендрю і його поставив на місце. Саме про це Еббі
говорила з Ендрю у день приїзду Ніла. Очевидно, університетському
психотерапевту довелося працювати з Метью після знущань Ендрю.
Чи то Міньярд прислухався до її слів і обійшовся з Нілом м'якше, чи то
Ніл уникнув гіршої долі, вчасно відрубившись.
Захопивши насамкінець ручку та блокнот, Ніл розплатився за
покупки. Касирка люб'язно дозволила скористатися телефонним
довідником для виклику таксі. Машина, що під'їхала за п'ять хвилин,
доставила його на найближчу стоянку вантажівок на федеральній
трасі номер 20.
На гігантській стоянці стояло з дюжину великовантажних фур,
більшість — біля бензоколонок. Підбадьорений кількістю машин, Ніл
сів на тротуар і розгорнув карту. Судячи з неї, на північний схід штату
вели три маршрути. Він прибрав карту, проковтнув нудотну грудку в
горлі та з усмішкою підійшов до далекобійника, що стояв ближче за
всіх.
— Добрий день, я студент факультету соціології, працюю над
канікулярним проєктом. Чи можна дізнатися, куди ви їдете?
З четвертої спроби Ніл знайшов відповідний транспорт. Фура
прямувала 77-м шосе, яке хоч і не проходило через Пальметто, зате в
районі Шарлотти, Північна Кароліна, перетиналося з трасою I-85, а
вона вже вела куди треба. Однак знайти машину виявилося простіше,
ніж просити водія взяти попутника.
Начепивши на обличчя найулюбленішу усмішку, Ніл звернувся до
далекобійника:
— Чи могли б ви підкинути мене до Шарлотти? Я заплачу п'ятдесят
доларів, якщо довезете мене і дайте відповідь на кілька запитань про
вашу професію.
— Пасажирів не беру, — відрізав водій.
Ніл не став більше його просити й рушив далі. П'ять машин, що
залишилися, прямували в інший бік. Ніл сів осторонь і почав чекати,
поки не під'їдуть нові. Коли всі фури на стоянці змінили одна одну,
він зробив ще одну спробу. Цього разу успіх усміхнувся йому з
третього разу. Водієм була жінка, і вона не тільки охоче погодилася
взяти його в попутники, а й, як з'ясувалося, їхала на північ трасою I-26
— найшвидшою дорогою до 85-го шосе. Нілу залишалося лише
дочекатися, поки паливний бак буде наповнений, і незабаром вони
вирушили в дорогу.
Він уже подорожував автостопом з Нью-Мексико до Фінікса і зараз
просто відтворив інтерв'ю, яке брав минулого разу. Він старанно
записував відповіді далекобійниці, зображуючи захопленого
студента, тож поїздка пройшла порівняно легко. Жінка висадила його
на стоянці вантажівок під Спартанбургом та поїхала, посигналивши
на прощання.
Спіймати попутку тут було легше. Він знову представився
студентом-соціологом, і гра в інтерв'ю повторилася. Тепер водій теж
запитував, і він на ходу складав відповіді. Прохання Ніла висадити
його посеред дороги збентежило далекобійника, але зрештою він
погодився і пригальмував на узбіччі за пів кілометра до потрібного
повороту. Розплатившись, Ніл стрибнув у траву.
Вже було по опівдні. Нудота відступила, але голова, як і раніше,
розколювалася. Дійшовши до з'їзду з автомагістралі, Ніл зазирнув на
заправку, купив води, вгамував спрагу і захопив ще кілька пляшок.
Переводячи дух, він знову заглибився в карту. До кампуса залишалося
кілометрів зо двадцять. Дорога не найжвавіша, навряд чи він
зловить попутку, але це нічого, дістанеться своїм ходом. Бігом,
звичайно, швидше, але бігти він не ризикне — самопочуття все-таки
не те.
Тепер можна було не відволікатися на розмови з водіями, і,
крокуючи вздовж дороги, Ніл поринув у власні думки. Єдине, що
чітко відклалося в пам'яті зі вчорашнього вечора, це звинувачення,
кинуте Ендрю. Ніл не пам'ятав, що ще запитував Міньярд і що він
йому на це відповідав. Хотілося сподіватися, що він зміг
відбрехатись, хоч і був під кайфом.
Ясно одне: ще одну таку вечірку Ніл не здужає. Як далеко здатен
зайти Ендрю, якщо справді вважає його загрозою Кевіну? Ніл зовсім
не збирався це перевіряти, але розумів, що бездіяльністю тільки
спричинить ще більше проблем. Доведеться кинути Ендрю кістку. Про
те, щоб розповісти правду, не може бути мови, а брехню Міньярд
почує за милю. Отже, треба видати щось середнє, що пояснить
одразу все: гроші Ніла, його зовнішній вигляд та пильний інтерес до
Кевіна.
Усі три години, проведені в дорозі, Ніл відшліфовував вигадану
напівправду. Від подробиць, якими він збирався поділитися, стигла
кров, але якщо Ендрю триматиме рот на замку, Кевін Дей нічого не
дізнається і не вирахує Ніла.
Сьогодні він не був готовий до зустрічі з Ендрю, а крім того, не
хотів відповідати на розпитування команди з приводу своєї довгої
відсутності, тому попрямував не до гуртожитку, а до квартири
Ваймака. Туди він прийшов о пів на п'яту. У нього був дублікат ключа,
який тренер умовив його залишити, проте Ніл все ж таки постукав.
Ваймак відчинив двері з такою силою, наче хотів зірвати її з петель,
але побачивши Ніла лють на його обличчі змінилася здивуванням.
— Де тебе чорти носять? — випалив він. — Ендрю давним-давно
вдома. Мені подзвонив Метт — сказав, що ти не повернувся.
— Я добирався іншою дорогою.
— Та ну? — Ваймак жестом вказав на його розпалену шкіру та
промоклу від поту футболку. — Біг, чи що?
— Пішки йшов, — відповів Ніл і, тільки впіймавши здивований
погляд тренера, запізно зрозумів, що в питанні ховався сарказм. Що
ж, сказаного не повернеш. Ніл пальцем прокреслив у повітрі
маршрут: — Автостопом до Спартанбурга, потім до Нортлейка, а
звідти на своїх двох. Знаю, що я як сніг на голову, але чи можна мені
трохи пожити у вас?
Ваймак схопив його за лікоть та втягнув у квартиру. Щойно вхідні
двері зачинилися, він накинувся на Ніла:
— Ти голову пошкодив чи з народження такий ідіот? Уявляєш,
скільки всього могло статися з тобою в дорозі? Що ти собі думав?
— Що назад із ними не поїду, — сказав Ніл.
— Треба було зателефонувати мені! Мені, Еббі чи
старшокурсникам. Варто лише сказати, що ти не хочеш залишатися з
Ендрю, і кожен із нас приїхав би за тобою!
Ніл остовпіло дивився на тренера. Той махнув рукою,
демонструючи велике невдоволення, і потяг його за собою на кухню,
де відпустив, буркнувши:
— Сядь, води випий.
Ніл підкорився. Ваймак вилетів у коридор і почав гнівно тупотіти
туди-сюди. На другому колі біля вуха у нього з'явився мобільний.
Коли у слухавці відповіли, Ніл не бачив тренера, зате чудово чув його
розлючений голос:
— Ти маєш п'ять хвилин, щоб привезти до мене цього
відмороженого дурня! Тільки посмій сказати «ні», і контракт Кевіна
полетить на смітник, богом клянусь!
Судячи з усього, відповіді Ваймак чекати не став, тому що через
кілька секунд вже повернувся на кухню з рушником і оберемком
одягу. Все це він дав Нілу.
— Ти бачив себе у дзеркалі? Марш митися, доки я тобі шию не
скрутив!
Ніл пішов у ванну, закрився на клямку, пустив трохи теплої води і
почав змивати бруд і піт. Речі Ваймака бовталися на ньому, як на
вішалці, але принаймні приховували шрами. Загорнувши брудний
одяг у мокрий рушник, він вийшов із ванної, вперше за день
відчуваючи розслабленість, проте це відчуття випарувалося, як тільки
за стіною знову загримів обурений голос тренера. Ніл навшпиньки
прокрався коридором до вітальні.
Ендрю мовчки стояв посеред кімнати; тренер обзивав його на всі
лади, міряючи вітальню важкими кроками. Судячи зі стомленого
виразу обличчя, Міньярд так і не прийняв пігулки. Він стояв обличчям
до дверей і, отже, першим помітив Ніла.
— Ну, як, добре прогулявся? — спитав він, обірвавши тираду
Ваймака.
Його холодний погляд привів Ніла до сказу.
— Нахуй пішов, — процідив він.
Ваймак клацнув пальцями перед носом у Міньярда, щоб
повернути його увагу.
— Не знаю, що ви не поділили, але сваркам прийшов кінець тут і
зараз. Ендрю, здається, ми з Еббі ясно дали зрозуміти, що повторення
минулого року не приймемо.
— Це не повторення. — За інтонацією Ендрю, Ніл зрозумів, що
тема обговорюється не вперше. — Ми просто почастували його
крекерами. Тільки завдяки їм він і дошкандибав назад.
— Ти задовбав уже зі своїми «просто»! Про що ти взагалі, твою
мать, думав?
— А ви про що думали, коли брали його в команду?
Ніл вирішив втрутитися, перш ніж Міньярд озвучить одну зі своїх
теорій.
— Тренере, мені треба побалакати з Ендрю наодинці. Чи можна
ми відійдемо у ваш кабінет?
— Ні, — відрізав Ваймак. — Не вистачало ще, щоб ви там горлянки
один одному перегризли. Поки все не владнаєте між собою, звідси
не вийдете.
Нілу дуже не хотілося так скоро використати свій козир, але
вибору не було. Сподіваючись, що Ваймак не знає німецької, Ніл,
змінивши мову, звернувся до Ендрю:
— Та що з тобою не так? Значить, Нікі підбивати клинці до мене не
можна, а тобі накачувати мене «пилом» проти волі — запросто?
Чому ти просто не даси мені спокою?
Досада зникла з обличчя Ендрю. Пройшла ціла вічність, перш ніж
той відповів — теж німецькою:
— От тобі й на. Хіба не знаєш, що я не люблю сюрпризів?
— Та срати я хотів на те, що ти любиш.
— І скільки ж мов ти знаєш, втікачу?
Ніл проігнорував це питання:
— Поясни, якого біса до мене докопуєшся?
— Я вже пояснив. І, до речі, ти не відповів.
— Я ж сказав, що я не стукач! Ти зовсім хворий на голову, якщо так
вважаєш.
— Переконай мене.
— Назви хоч одну причину, через яку я маю це зробити.
— Крім очевидних? — підняв брови Ендрю. — Якщо я не отримаю
відповіді від тебе, то знайду їх сам. Почнемо з твоїх батьків?
— Та на здоров’я, — фиркнув Ніл, хоч усередині все похололо. —
Вони мертві.
— Ти їх убив?
Ендрю запитав це абсолютно буденно, так, ніби поцікавився, котра
зараз година. Від здивування Ніл надовго втратив мову. Як таке
взагалі могло спасти йому на думку? Потім Ніл згадав, з ким має
справу, і відрізав:
— По собі судиш?
— У мене немає батьків, — байдуже відмахнувся Ендрю і в цьому
почасти не збрехав.
Батька близнюки не знали, і з них двох лише Аарона виховувала
біологічна мати, тоді як Ендрю вона відразу ж після народження
віддала під опіку. Тринадцять років він провів, блукаючи
інтернатами, і ще три — в колонії для неповнолітніх злочинців.
Тільки після умовно-дострокового звільнення мати пустила його на
поріг, а через п'ять місяців загинула в автокатастрофі, і Ніл дуже
сумнівався, що Ендрю був присутній на похороні.
— Я не вбивав батьків, — сказав Ніл і замовк. Страх залізною
хваткою стиснув груди, позбавивши його повітря. Брехня, яку він
приготував на зворотному шляху в Пальметто, була цілком
переконлива, але вимовити її вголос виявилося не так просто. Слова
довелося видавлювати силоміць, і Нілу залишалося лише сподіватися,
що це додасть історії переконливості. — Вони загинули... від рук сім'ї
Ріко.
Ендрю пильно глянув йому в очі. Ніл нервово проковтнув,
намагаючись позбутися тугої грудки в горлі, і змусив себе
продовжити:
— Мій батько підпрацьовував на людей, які мали зв'язки із кланом
Моріяма. За великим рахунком, він був дрібнотою, але знав багато
імен та умів вести бізнес. У нього були деякі справи в університеті
Едгара Аллана — так, власне, я й познайомився з Кевіном та Ріко.
Тоді я ще не знав, хто вони, просто тішився знайомством з
однолітками. Думав, ми потоваришуємо... А потім батько почав
махлювати та робити дурниці — коротше, красти. Він прибрав до рук
бабосики, які Моріяма передав його босові. Але бос не встиг
дістатися батька: Моріяма дізналися про це раніше і розправилися з
моїми батьками. Я забрав усе, що він накрав і змився. З того часу я
втікач.
Ендрю вже не посміхався — на відміну від Ніла, який нічого не міг
з собою вдіяти. Він відчував, як губи розтягнулися в страшній усмішці,
і вп'явся нігтями в шкіру рота, щоб стерти гримасу, але ця
хвороблива, крива усмішка трималася немов приклеєна.
— Добре, що Кевін мене не впізнав, — додав він. — Може, він
мене й не пам'ятає, але я його пам'ятаю. Дивлюся на нього і згадую
матір із батьком. Він все, що залишилося від мого справжнього
життя. Але якщо Кевін чи Ріко мене впізнають і це дійде до боса мого
батька, мені це так просто не минеться.
Ендрю мовчав так довго, що Ніл злякався, чи не запоров всю гру,
проте Міньярд зрештою поворухнувся. Ваймак міцніше уперся
ногами в підлогу, готуючись втрутитися у разі бійки, але Ендрю
просто впритул підійшов до Ніла і зупинився.
— Тоді чому ти тут? — спитав він.
— Бо втомився. — Ніл постарався, щоб відповідь пролунала сумно,
хоча для цього можна було навіть не вдавати. — Мені нікуди тікати.
Крім того, мені заздрісно. Кевін по собі знає, як це — ненавидіти
кожен день свого життя і щоранку прокидатися в страху, проте у
нього є ти, є твоя підтримка. Попри втрати, Кевін, як і раніше, має
все, а я… — Ніл не збирався цього казати, але слово вже зірвалося з
губ, викликаючи в нього огиду до самого себе. — ... Ніхто. І назавжди
залишусь ніким.
Ендрю простягнув руку і з силою відсунув пальці Ніла від рота, а
потім спрямував на його незахищене обличчя дивний погляд, в якому
не було ні засудження його батька, ні жалю до долі обох його
батьків, ні тріумфу від того, що з нього вдалося вичавити так багато
інформації. Не було в цьому погляді й відкритої недовіри до такої
фантастичної історії. Похмурий, напружений погляд, яким Ендрю
свердлив Ніла, затягував, мов чорна діра.
— Дозволь мені залишитися, — тихо промовив Ніл. — Я поки що
не готовий усе покинути.
Дивний вираз в очах Міньярда поступився місцем звичайній
холодній байдужості; він зробив крок назад.
— Залишайся, скільки зможеш. Ми обидва знаємо, що це
ненадовго.
Шлунок скрутило. Ніл брехав із того часу, як навчився говорити. Те,
про що він зараз розповів, — наполовину правда, найчесніше
зізнання про своє життя, яке він коли-небудь робив, а Міньярд
вислухав його не моргнувши й оком. Як це розуміти? За ідеєю,
можна видихнути, тому що тепер Ендрю перестане чіплятися до
нього з розпитуваннями, проте не все так просто. На мить Ніл
задумався: що було б, якби він розповів усю правду? Сприйняв би її
Ендрю з таким самим спокоєм? Втім, навіть розмірковувати про це
безглуздо та небезпечно.
— Перед матчем із «Воронами» я зникну, — пообіцяв Ніл. — Зараз
я виглядаю не так, як раніше, але ризик, що сім'я Ріко мене впізнає,
все одно залишається. Я не можу цього допустити.
— Яка неймовірна жага до життя у людини, якій і жити нема для
чого. Наступного разу, коли у нас відбудеться такий самий милий тет-
а-тет, можемо поговорити про це докладніше.
— Краще обійтися без наступного разу.
— Ну і добре.
Похитнувшись, Ніл запитав:
— Кевіну розкажеш?
— Не став тупих запитань.
Від полегшення у Ніла мало не підломилися коліна. Він зробив
повільний, судомний вдих і заплющив очі. Весь гнів і страх цього дня
відступили, залишивши за собою страшну втому і порожнечу. Хай
поїздка з Ендрю в Колумбію й обернулась кошмаром, нехай він
вважав би за краще ніколи не вимовляти цього вголос, але тепер,
коли вони нарешті розставили всі крапки над «i», з душі у Ніла впав
важкий камінь. Він переконав Мільярда дати йому спокій. «Лисяча
нора» буде йому домом до матчу з «Воронами». Вважати, що він на
волі або в безпеці, не можна, проте перепочинок він таки отримає, і
цього було достатньо.
— Ходімо, — сказав Ендрю англійською.
Ніл розплющив очі.
— Куди?
— Назад до гуртожитку. Твої сусіди по кімнаті проходу нам не
дають — вимагають, щоб ми повернулися до Колумбії й шукали тебе
вулицями.
— Ніл може залишитись тут, якщо хоче, — втрутився Ваймак. — Я
подзвоню Ден і повідомлю, що з ним усе гаразд.
— Ніл хоче повернутися зі мною, — не дивлячись на тренера,
заявив Ендрю.
Ще вчора це прозвучало б як наказ чи погроза, але сьогодні Ніл
почув у цих словах тільки правду. Він вибрав «Лисів». Він зробив
вибір і довірився Ендрю, хоч би що це означало і чим би не
обернулося. Більше немає причин чи потреби ховатись за спиною у
Ваймака.
— Дякую за душ, — сказав він тренеру. — Одяг виперу і поверну в
понеділок.
Ваймак перевів погляд з одного на іншого, гадаючи, чи справді
вони помирилися так швидко, і сказав:
— Не горить.
— Ну, ми пішли, — сказав Ендрю і повів Ніла за собою.
Мабуть, Ваймак таки зателефонував Ден, бо в коридорі на них
чекала вся команда. Кевін, Аарон та Нікі підпирали стіну біля дверей
своєї кімнати; старшокурсники купчилися у центрі, навпроти кімнати
дівчат.
Ніл сподівався уникнути розпитувань і швиденько прошмигнути до
себе, але, як тільки він наблизився до старшокурсників, Ден схопила
його за плечі та почала обмацувати, перевіряючи, чи він цілий.
— Як самопочуття? — спитала вона.
— Чудово.
— Ендрю? — гукнув Міньярда Кевін.
Ендрю обернувся, затримавшись у дверях.
— Я все. Тепер це ваша проблема. — З цими словами він зник у
кімнаті.
Аарон і Нікі переглянулись і пішли за ним. Підозріло зиркнувши на
Ніла, пішов і Кевін. Коли двері зачинилися, Ніл повернувся до решти.
Ден, як і раніше, сердито хмурилася, а у Метта, здається, свербіли
кулаки. Сет і Елісон, явно розчаровані мирним результатом, вже
прямували до кімнати Ніла, а Рене свердлила його допитливим
поглядом. Не витримавши, Ніл відвів очі.
— Ваймак сказав, ти добирався автостопом, — сказала Ден. —
Тріснути б тобі по голові за таке, але тренер, як я розумію, це вже
зробив.
— Урок засвоєний, — сказав Ніл. — Наступного разу зателефоную і
попрошу забрати мене.
— Наступного разу не буде. — Даніель важко зітхнула і почухала
підборіддя. — Ходімо.
Усі ввалились до кімнати Ніла. На столику у вітальні сорочками
вгору лежали шість стосиків з карт — гра була перервана в самому
розпалі; поруч громадилась купа зім'ятих банок з-під пива. Проходячи
повз кухню, Ніл миттю побачив Сета та Елісон, що рилися в
холодильнику. Рене сіла за столик з картами, а Метт і Ден провели
Ніла до спальні й зупинилися у дверях. Він підійшов до сейфа, провів
по дверях пальцями, смикнув за ручку. На перший погляд, сейф ніхто
не чіпав, але перевірити його вміст за присутності сторонніх очей Ніл
не міг.
— Ти мав рацію, — сказав Метт. — Ендрю хотів пробитися сюди за
будь-яку ціну.
— Ми йому завадили, — підхопила Ден. — Не пустили далі порога.
— Дякую, — сказав Ніл.
— Дякуй Рене, — сказала Ден. — Вона рідко приймає чийсь бік.
— Але коли це таки стається, всі проблеми вирішуються набагато
легше, — додав Метт.
— Ендрю вона ніби подобається, — зауважив Ніл.
— Вони добре розуміють одне одного, — сказав Метт, але
розвивати думку не став. — Ми не дограли партію, приєднуйся.
Заодно і голова охолоне. У компанії Ендрю та його дружбанів можна
дати дуба.
— Я, напевно, краще ляжу раніше, — чемно відмовився Ніл. —
День був довгий.
— Тоді ми перейдемо до нашої кімнати, — сказала Ден.
Вони пішли та зачинили за собою двері.
Почекавши, поки голоси стихнуть, Ніл відімкнув сейф. Все лежало
на своїх місцях. Закриваючи замок, він раптом виявив, що в нього
тремтить рука. Він розчепірив тремтячі пальці, щоб краще їх
розгледіти, і раптом відчув відлуння цього трепету в грудях.
Надія була тривожним почуттям, що вселяло занепокоєння, але це
йому, здається, подобалося.
РОЗДІЛ 9
Наступного разу Ніл зустрівся з компанією Ендрю у понеділок на
тренуванні. Він був тільки радий з ними не перетинатися, та й вони
начебто втратили до нього інтерес. На полі вони трималися з
підкресленою байдужістю, наче не помічали його. По-іншому
поводився навіть Кевін: його їдкі зауваження змінилися важким
пильним поглядом, від якого Ніл ще сильніше відчував себе
нікчемністю. За поблажливим презирством Дея він аж ніяк не
нудьгував, проте почувати себе мікробом під мікроскопом було теж
не дуже приємно.
З цими думками він ліг у ліжко, але поринути у роздуми не встиг. У
вхідні двері енергійно забарабанили — і, судячи зі звуку, кулак був
явно не дівочий. У вітальні скрипнув стілець: Метт, що сидів за
ноутбуком, піднявся і пішов відчиняти. Про що він говорив з
візитером, Ніл не розібрав, зате почув метушню і стукіт тіла об двері
— мабуть, наполегливий гість рвався всередину.
— Кевіне, богом клянусь, я зараз…
Одного цього імені виявилося достатньо, щоб Сет підскочив як
ошпарений. Відкинувши ковдру, він скотився з ліжка. Після того як він
і Метт об'єднали зусилля, Кевіну залишалося лише облишити марну
справу, і через кілька секунд вхідні двері грюкнули знову.
Ніл не відривав очей від дверей у спальню. Серце в грудях шалено
билося. Ні Метт, ні Сет Кевіну на фіг не здалися, а значить, Дей
приходив до нього. Навіщо? Цього Ніл не знав, але сподівався, що
його розмова з Ендрю тут ні до чого. З іншого боку, з чого він узяв,
що Ендрю збереже розмову в таємниці від Кевіна? Вони ж були
нерозлийвода.
Після цього Ніл вже не зміг нормально заснути й на ранкове
тренування ледве приповз. Він готувався до гіршого, проте вівторок
став повторенням понеділка: все та ж холодна байдужість з боку
близнюків і похмурий пильний погляд Кевіна Дея. Ніл майже зрадів,
коли Кевін підійшов до нього після тренування: Ніл якраз вимкнув
воду в душі, аж раптом Кевін коротко постукав у двері його кабінки.
— Наступного разу, коли я прийду за тобою, підеш зі мною, —
заявив він.
— Навіщо?
— Настав час мені отримати своє. Ендрю більше не заважатиме.
Ніл нічого не зрозумів, а Кевін без пояснень пішов.
О десятій вечора стукіт у двері їхньої кімнати повторився. Ніл
разом із Сетом та Метью дивилися якийсь фільм і цього разу він
схопився з дивана першим. Поява Кевіна не стала для нього
сюрпризом.
Звук телевізора раптово стих — фільм поставили на паузу;
заскрипіли пружини — Гордон і Бойд піднялися з дивана. Наступної
миті вони виросли за спиною у Ніла.
— Тобі. Тут. Не раді. Яке саме із цих слів ти не розумієш? —
прогарчав Метт.
Впритул не помічаючи ні його, ні Сета, Кевін боляче жбурнув Нілу в
груди м'яча для ексі.
— Поїхали.
Ніл завагався, розуміючи, що вирішувати треба швидко. Сет і Метт,
що стояли позаду, вже зірвалися з місця, готові кинутися в бійку. Ніл
застережливо підняв руку. Якщо б Сет підійшов першим, він би
просто відіпхнув Ніла і вчепився в горло Кевіну, проте Метт все ж
таки стримався.
— Буду пізніше, — кинув Ніл через плече.
— Зовсім дебіл? — обурився Сет.
— Угу. Додивляйтеся без мене, якщо що.
Зневажливо фиркнувши, Сет демонстративно пішов, а Метт
вийшов у коридор і провів Кевіна та Ніла поглядом. Ніл не став
обертатися і просто пішов за Кевіном вниз сходами, до паркування
на задньому дворі.
У порівнянні з початком літа машин на ній побільшало, хоча нових
приїжджих у гуртожитку Ніл не бачив. У будь-якому випадку
спортсмени, що заселилися, не ділили поверх з командою ексі, і
заводити з ними знайомство Ніл не поспішав.
Ендрю чекав у машині. Ніл здивувався, хоча насправді не було
чому: Кевін без Ендрю — нікуди. Час доби не мав значення, а після
переведення «Воронів» до їхнього округу хоробрості у нього сильно
не додалося. Ніл згадав, як прийшов на стадіон посеред ночі та
зустрів на трибунах Ендрю, який спостерігав за тренуванням Кевіна.
Цікаво, чи часто вони грають ночами?
Міньярд сидів у кріслі водія, поклавши руки та голову на кермо.
Очі його були заплющені. Коли Кевін відчинив передні двері, той
навіть не ворухнувся.
— Якщо хочеш, я поведу, — схилившись, запропонував Дей.
— Мою тачку? Тільки через мій труп, — відрізав Ендрю. — То ми
їдемо чи розходимося спати?
Кевін важко зітхнув, ніби не очікував від Ендрю такої грубості, і
приземлився на пасажирське сидіння. Ледве Ніл влаштувався на
задньому сидінні — по центру, щоб бачити обох, — як Міньярд
повернув ключ запалення, випростався і повіз їх на стадіон.
Кевін відімкнув ворота та роздягальню своїми ключами.
Почекавши у фоє, поки вони з Нілом переодягнуться, візьмуть ключки
та інший інвентар, Ендрю вийшов разом із ними у внутрішню зону, а
коли вони попрямували до виходу на поле, звернув до сходів, що
вели на трибуни.
Вийшовши на поле, Кевін замкнув двері на засув, відклав ключки
та м'ячі убік і без зайвих розмов розпочав справу. Для розминки вони
пробігли кілька кіл, позаймалися інтервальним бігом, зробили
розтяжку і тільки після цього перейшли до спеціальних вправ,
почавши з простих і поступово їх ускладнюючи. Нілу була знайома
лише мала частина цих вправ, і виконувати нові, та ще й без
помилок, виявилося нелегко. До Кевіна повернулася дратівливість,
яку він душив у попередні два дні.
Остання вправа виявилася найбільш хитромудрою. Кевін виставив
у лінію шість пластикових конусів та пояснив завдання: відбити м'яч
від стінки так, щоб потрапити до конуса. Однієї влучності для цього
не вистачало, потрібно було ще правильно розрахувати силу удару.
Ніл не очікував, що буде так складно, тому що в точному окомірі досі
потреби у нього не було. Якщо раніше йому й доводилося ловити
м'яч на відскоку, то лише для передачі паса. Партнери по команді при
цьому могли добігти до м'яча, тоді як конуси були нерухомими
мішенями.
З першої спроби йому вдалося збити лише один конус, Кевіну —
три з шести, проте слід було врахувати, що бив він правою рукою,
тому його промахи не принесли Нілу жодного задоволення.
— У тебе, мабуть, дуже багато вільного часу, якщо ти вигадуєш такі
вправи, — зауважив Ніл, безнадійно проваливши другу спробу.
— Вона з арсеналу «Воронів», — відповів Кевін. — Тебе просто не
допустять до гри, поки ти не навчишся збивати всі шість конусів у
будь-якій послідовності, яку назве Хазяїн. Новачки, буває, по кілька
місяців пихтять, щоб отримати місце в основному складі.
— Хазяїн?
— Тренер Моріяма, — трохи помовчавши, пояснив Кевін.
Ніл відчув досаду, що прослизнула в його голосі, але не зрозумів:
чи то Кевіну було неприємно вимовляти це ім'я, чи то він розлютився
на себе за те, що так відверто облажався. Прийшовши до тями, він
перекинув ключку в ліву руку і зробив пробний замах.
— Називай номери конусів від одного до шести. Упереміш, —
скомандував Кевін.
Ніл подумав, що йому не варто було б навантажувати пошкоджену
руку, нехай після травми й минуло пів року, проте заперечувати не
став. Він назвав цифри від одного до шести у довільному порядку,
роблячи між ними невеликі паузи. Не чекаючи, поки той закінчить,
Кевін почав хапати з землі м'ячі й відбивати їх у бортик. Усі шість
м'ячів на відскоку збили конуси у тій послідовності, яку озвучив Ніл.
Від фінального рикошету повалений конус відкотився убік.
Через гризню, що охопила команду минулого тижня, і
нескінченними заскоками Кевіна Ніл майже встиг забути, за що всією
душею любить ексі. На тренуваннях він викладався на повну, але в
основному, аби не давати «Лисам» приводу для глузування. Тепер
же, побачивши дивовижний результат Кевіна, він знову надихнувся і
відчув гострий, невгамовний азарт до гри.
— Я теж так хочу, — зізнався він.
— Тоді починай пахати. — Кевін заново поставив конуси в лінію,
переклав ключку в праву руку і, злегка струснувши лівим зап'ястям,
повернувся на вихідну позицію. — Це перша з восьми «воронячих»
вправ на влучність.
Здолаєш її — перейдемо до наступної і таке далі.
Тренуватимемося щовечора крім п'ятниці, поки не навчишся
виконувати всі вісім із заплющеними очима.
— Ми втратили цілий місяць, — сказав Ніл. — Чому не можна було
розпочати у травні?
— Тому що ти, якогось хріна, вибісив Ендрю, — роздратовано
кинув Кевін. — Він заборонив мені привозити тебе сюди та
тренуватися з тобою на самоті.
— А ти завжди слухаєшся Ендрю?
— Враховуючи, що тут я тільки завдяки йому, — так. А зараз
прикуси язика і до справи. Ти й так відстаєш на кілька тижнів.
Наступні пів години вони присвятили відпрацюванню точності,
потім перейшли до вправ на швидкість. О пів на першу Кевін
оголосив, що тренування закінчено. Ніл був розчарований — двох
годин йому явно не вистачило, але допомагаючи Кевіну збирати м'ячі
та конуси, раптом відчув, як навалюється втома. Покидаючи поле, він
уже позіхав.
Кевін вирушив на трибуни до Ендрю, і Нілу випала рідкісна нагода
потрапити в душ першим. Він ще мився, коли почув, як Кевін
увімкнув воду. Обтершись рушником, Ніл натягнув одяг у липкій
задусі кабінки й поніс форму в роздягальню. Потім дочекався Кевіна і
разом із ним зайшов до кімнати відпочинку за Ендрю. Міньярд на
зворотному шляху не промовив жодного слова, і в ліфті гуртожитку
вони теж їхали мовчки.
Увійшовши до себе, Ніл постарався не шуміти, але зусилля
виявилися марними: Метт горбився за столом, сонно витріщаючись
на екран комп'ютера. Коли стукнули вхідні двері, Бойд вирівнявся, і у
відблисках монітора Ніл розгледів на його обличчі занепокоєння.
— Ти в порядку?
До Ніла раптом дійшло, що Метт не лягав через нього. Здивування
і несподіване почуття провини звились у грудях тугим вузлом.
— Так. Він показував мені вправи «Воронів».
— Вранці завиєш, — сказав Метт, закриваючи ноутбук.
Ану ж як ні. Ніл знав, що вранці прокинеться розбитим, що
натруджені м'язи скиглитимуть, але він встане з ліжка і знову
вирушить на стадіон. Проте сперечатися про це не мало сенсу, тому
він пробурмотів щось невиразне і першим пішов до спальні. Поки він
переодягався, Метт встиг не тільки лягти, а й заснути. Ніл заліз по
драбинці на верхній ярус і вирубився, тільки-но його голова
торкнулася подушки.
Здавалося, пройшло лише кілька секунд, і ось уже задзвонив
будильник. Ніл подивився на годинник, перевіривши ще раз час, а
опісля протер очі, проганяючи втому, спустився сходами та пішов
збиратися.
Мабуть, нічне тренування щось перевернуло у внутрішньому світі
Кевіна, бо зранку його їдкі коментарі відновилися. Тепер у них
гостріше відчувалося те зле розчарування, яке линуло від нього на
самому початку, і набагато менше — неприхована ворожість, з якою
той ставився до Ніла після зміни округу команди «Воронів». Ніл
намагався бачити в цій зміні плюси й майже досяг в цьому успіху.
Брати, як і раніше, тримали дистанцію, хоча на тренуваннях Ніл час
від часу помічав, що Нікі спостерігає за ним та Кевіном. Очевидно,
факт потепління у їхніх стосунках не сховався від Хемміка. Ніл чекав
коментарів, але варто йому було подивитися в бік Нікі, як той
відвертався, раптово знаходячи цікавішу справу. Ніл ставився до
цього спокійно, не бажаючи першим йти на контакт після того, як у
Колумбії той допоміг Ендрю накачати його наркотою.
Терпіння Нікі вистачило до вечора середи. По середах Ендрю
відвідував психотерапевта; поки інші «Лиси» обідали, Нікі повіз його
до медичного центру. На стадіон він приїхав якраз до початку
денного тренування. «Лиси» готувалися до виходу на поле — хтось
натягував форму, хтось одягав екіпірування, — коли Нікі нарешті
прорвало. Щоправда, заговорив він німецькою і зовсім не з Нілом.
— Як гадаєш, він нас пробачить? — звернувся він до Аарона.
— А тобі не все одно? — знизав плечима той. — Він не наша
турбота.
Ніл, що порався з ремінцем захисного коміра, завмер і здивовано
глянув на обох. Ендрю знає, що Ніл володіє німецькою, отже, ці двоє
теж знають. Може, таким чином Нікі завуальовано запрошує його до
розмови таємно від решти — хоче, щоб Ніл вибачив чи, навпаки,
образив їх? Втім, ні один, ні другий на Ніла не дивилися.
— Як це, не наша турбота? — перепитав Нікі. Аарон мовчав, і
зовсім скоро Нікі таки не витримав: — Знову ти починаєш цю фігню?
Хочеш гиркатися з усіма до самого випуску?
— Я хочу, щоб мені дали спокій.
— Це командний спорт!
Інші спокійно займалися своїми справами — очевидно, іноземну
мову з вуст братів чули не вперше, — проте різкий тон Нікі не міг не
привернути їхньої уваги. Сет скривив невдоволену гримасу, Метт
окинув братів цікавим поглядом. Один Кевін, звичний до їхньої
гризні, не підняв голови.
Ніки не помічав звернених на нього очей.
— Аароне, так жити не можна. Я так не можу. Це страшно
втомлює та тисне на психіку.
— Угу, гаразд.
— Гаразд? І все? Нічого не гаразд! Боже, Аароне, іноді ти такий
схожий на Ендрю, що жах бере!
Обличчя Аарона спотворилося злістю.
— Та пішов ти!
— Ей, ви, — крикнув Метт, — годі там уже. З ланцюга зірвалися, чи
що?
Аарон штовхнув лавку і вилетів із роздягальні. Нікі послав йому в
спину обурений погляд. Метт озирнувся на двері, потім глянув на
Хемміка.
— Нікі?
Нікі зі страждальним виразом обличчя потягнувся до нього.
— О, Метт, Аарон розбив мені серце! Поцілуєш, щоб не боліло?
— Чортів підор, — кинув Сет, прямуючи до виходу.
— У вас усе нормально? — як ні в чому не бувало поцікавився
Метт.
— Звісно, а що? — з удаваним подивом спитав Хеммік.
Метт подивився на Кевіна, потім на Ніла, наче чекаючи підтримки.
Кевін його проігнорував, а Ніл лише непевно знизав плечима. Тоді
Метт вирішив закрити тему і повернувся до переодягання.
Підхопивши спорядження, Нікі покинув роздягальню. Ніл провів його
задумливим поглядом.
Сварка кузенів була виставою. Нікі та Аарон не перейшли б на
особисте, знай вони, що Ніл розуміє кожне слово. Виходить, Ендрю
їм нічого не розповів? Але навіщо йому приховувати секрет Ніла від
своєї сім'ї? Хіба що в суботу ввечері він наївся своїх пігулок і в нього
стався приступ амнезії, але таку важливу деталь навряд чи забудеш.
Ніл поки не зрозумів, яку гру веде Ендрю і чого вимагатиме в
обмін на мовчання. Коли той повернувся від Бетсі Добсон, Ніл
деякий час за ним спостерігав, однак так і не наважився запитати
прямо. Ендрю прийняв пігулки та був щасливий, а Нілу не хотілося
псувати його, підігріті хімією, веселощі.
Увечері Кевін знову зайшов по Ніла. Побажавши невдоволеним
товаришам по команді добраніч, Ніл пішов за Деєм в машину. Ендрю
курив за кермом, але, побачивши їх, загасив цигарку. Він відвіз їх на
стадіон, почекав, поки вони переодягнуться, а потім зайняв своє
звичне місце на трибуні.
На полі Ніл спитав у Кевіна:
— І часто ви приїжджаєте сюди вдвох?
— Щовечора.
Ніл озирнувся на трибуни, але не побачив Ендрю у темряві.
— І йому не набридло? Якщо він не тренується, то навіщо тоді
їздить з тобою?
— Він тренуватиметься, просто поки що не знає цього.
— Та ти, я так бачу, оптиміст.
Пропустивши цю шпильку повз вуха, Кевін почав розставляти
конуси для інтервального бігу.
— Поїхали, — скомандував він.
Ніл викинув з голови думки про Ендрю і зосередився на вправах.
***
***
Ранкове тренування в четвер завершилося о восьмій годині, щоб
ніхто не спізнився на перше заняття, і Ніл в останній момент прийняв
пропозицію Метта підкинути його до гуртожитку. Переодягнувшись у
більш-менш відповідний для універу одяг, він схопив свою сумочку,
вийшов з «Лисячої вежі» і влився в загальний потік спортсменів, що
прямували вниз пагорбом. Більшість із них на честь початку
навчального року одягнулися у традиційні кольори «Лисів», тому від
великої кількості помаранчевого та білого на тротуарі рябіло в очах.
Ніл, який планував залишатися непомітним якнайдовше, традицією
знехтував. Щоправда, вже завтра вибору у нього не буде: у день гри
«Лиси» зобов'язані носити кольори команди.
На англійську Ніл прийшов заздалегідь, завдяки чому зумів зайняти
містечко в дальньому кутку. Викладачка влетіла до кабінету з
дзвінком; за спиною у неї підстрибували кучері. Жвава молоденька
аспірантка з порога дала зрозуміти, що для першокурсників немає
нічого важливішого за її предмет — і бути не може. Вислухавши
навчальний план, Ніл вирішив, що ця училка явно ненормальна.
Замість іспитів у середині семестру вони писатимуть твори, твори,
твори. Добре хоч Ніл записався на додаткові. Звісно, довелося
заморочитися, щоб втиснути їх у свій розклад, а потім ще побігати,
оформляючи заявку, але без них він навряд чи впорається.
Письменником Ніл був у кращому разі посереднім, а посередній
рівень, схоже за все, у цієї мадам все одно що нульовий.
Сьогодні, однак, вона лише познайомила студентів із програмою
та попросила кожного коротко представитися, а потім усіх відпустила,
бадьоро попрощавшись до наступного вівторка. Другою парою
стояла хімія. Група виявилася численною, так що заняття проходило в
потоковій аудиторії. Ніл улаштувався на верхньому ряду. Дошки
звідти видно не було, проте ніхто не дихав у потилицю.
На відміну від англічанки, хімік виклав навчальний план буквально
за пару хвилин і одразу перейшов до вступної лекції. Від його
монотонного бубніння нестримно хилило в сон, і Ніл колов себе
ручкою щоразу, коли відчував, що ось-ось відключиться. Якщо так
подумати, вчора слід було б відмовитися від нічного тренування з
Кевіном, щоправда, Кевін навряд чи б це йому дозволив. Ніл
розумів, що відтепер в універ приходитиме вічно не виспаний.
Сімдесят п'ять притупляючих розум хвилин минули, то ж Ніл
нарешті вирвався на волю і вийшов на сонячне світло. За цей час
кампус оживився. «Сови» зустрілися з «жайворонками», і це
означало лише одне: щільні натовпи на тротуарах у перервах між
парами. Більша частина студентів були одягнені в оранжеве та біле;
Ніл навіть розгледів кілька обручів з лисячими вухами.
Невелика площа в центрі кампуса рясніла наметами всіляких
студентських об'єднань. Волонтери роздавали атрибутику та охоче
вказували дорогу новачкам, що заблукали. Енергії, що скупчилась у
повітрі навколо столиків, вистачило б, щоб забезпечити електрикою
невелике містечко, причому народ тут головним чином обговорював
або п'ятничну гру «Лисів», або футбольний матч, призначений на
суботу.
Крокуючи, Ніл розглядав пачку магнітиків, яку йому таки всунули
волонтери. На кожному з них була зображена емблема тієї чи іншої
студентської команди та розклад ігор осіннього сезону. Ніл викинув їх
в урну, залишивши собі лише магніт із символікою ексі, та і його
засунув глибше в кишеню, щоб не дивитись на числа. Два тижні тому
Ваймак отримав затверджений розклад: команди університетів
Пальметто та Едгара Аллана гратимуть одна проти одної у п'ятницю
тринадцятого жовтня. Близькість цієї дати стискала горло, наче
зашморг.
Маневруючи в натовпі, Ніл попрямував до трьох університетських
їдалень. У двох годували звичайних студентів, у третій — тільки
спортсменів; пояснювалося це складним розкладом тренувань і
необхідністю в особливому раціоні. Всі три їдальні працювали в
режимі буфета, проте в меню спортивної їдальні була лише одна
«нездорова» страва на день, тоді як дві інші щодня могли
похвалитися багатим вибором піци та десертів. За умовами
контракту, Ніл міг харчуватися в будь-якій із трьох їдалень без жодних
обмежень, проте Ваймак наполегливо рекомендував відвідувати
лише спортивну.
В обідній залі було людно, хоча, можливо, Нілу так тільки здалося,
бо зал вміщав лише сотню людей. Приклавши картку харчування до
термінала, Ніл узяв тацю та навалив на нього їжі з тим розрахунком,
щоб протриматися до восьмої вечора. О восьмій закінчиться
тренування, і на сьогодні він буде вільний, оскільки основну частину
університетських занять розподілив на понеділок, середу та п'ятницю.
Повернувшись до гуртожитку, Ніл не застав сусідів по кімнаті та
спокійно розташувався за столом із конспектами. Перший
навчальний день, і вже три завдання: підготувати невеликий
реферат, прочитати п'ятдесят сторінок тексту та відповісти на цілу
сторінку питань про прочитане. Він задумався, що з цього простіше,
але минуло п'ять хвилин, а натхнення його так і не навідало, і він
стомлено поклав голову на стіл.
Ніл зрозумів, що заснув, тільки коли його розбудив гуркіт пострілу.
Він підскочив так різко, що штовхнув ліктем стос книжок і зошитів, які
з гучною стукотнею впали на підлогу. Він запізно зрозумів, що чув не
постріл, а просто клацання дверного замка. На порозі зі
спантеличеним обличчям стояв Метт.
— Дивлюся, ти вже взявся до справи, — сухо зауважив він.
— Типу того.
— Хотів би я сказати, що далі буде легше, але ... — Метт знизав
плечима. — Закінчував би ти із нічними тренуваннями.
— Я в порядку, — уперто сказав Ніл. Він нізащо не полишить
тренування. Якщо вибирати між навчанням та ексі, то відповідь
очевидна. Все одно він не затримається тут довше, ніж на пару
місяців, а тому не пожертвує жодною секундою на полі, хоч би чого
це йому коштувало.
— Щось занадто часто я це від тебе чую, — сказав Метт. —
Здається, ти сам не зовсім розумієш, що це означає.
Заперечити Нілу було нічого, тому він промовчав. На щастя, Метт
не став розвивати тему та сів за свій ноутбук. Півгодини, що
залишилися до тренування, Ніл провів у думках про жовтень і
«Воронів».
РОЗДІЛ 11
Жвава атмосфера четверга і близько не могла зрівнятися з
лихоманкою, що поглинула університет у п'ятницю. За ніч усі корпуси
прикрасили яскравими оранжево— білими прикрасами. На кожному
ліхтарному стовпі висіли плакати та стрічки. На площі змінювали
один одного студентські музичні гурти, а у свіжому випуску
університетської газети опублікували докладну програму вечірнього
святкування. По кампусу пурхали зграйки чірлідерок, і їхні короткі
спіднички та сліпучі посмішки чимало сприяли загальному
піднесеному настрою.
Повсюди були моторошні корки: величезні юрби глядачів стікалися
в університет у ці вихідні, щоб одну за одною побачити стартові ігри
сезону. На перемогу у першому матчі ніхто з «Лисів» не сподівався:
проти них грав давній суперник, університет Брекенріджу. До
переходу «Воронів» команда Брекенріджа вважалася найбільш
титулованою у всьому окрузі. Футбольна команда Пальметто, на
щастя, мала набагато більше шансів на успіх. Злити відразу обидва
матчі— відкриття було б зовсім прикро.
Поліцію кампуса цього дня вивели на вулиці у повному складі.
Поліцейські допомагали регулювати дорожній рух та стежили, щоб
гості не заважали заняттям. Ніла пересмикувало від одного виду
синьої форми, але він мирився з присутністю копів: краще вони, ніж
репортери. Йому і без того було нудно, адже зранку довелося
одягнути джерсі з емблемою «Лисів». У будь— якій аудиторії поява
Ніла викликала ажіотаж. Найбільше йому хотілося втекти і до початку
гри не потикати носа з «Лисячої вежі», але спортсменам не
дозволялося пропускати заняття без довідки від лікаря. Представник
спортивного комітету весь день заглядав у вікна кабінетів, рахуючи
студентів по головах, і про прогул Ніла насамперед доповіли б
Ваймаку.
На його щастя, «Лиси» передбачили труднощі, з якими йому
довелось зіткнутися. Коли Ніл вийшов із кабінету іспанської, біля
дверей уже чекав Метт; він і провів його до наступної аудиторії.
Зараз було не важливо, чи вболівальники підтримують свою
команду: всі стояли на вухах через Ніла, адже таємне стало явним.
Усі, хто стежив за новинами, вже знали: КРЕ поступився власними
правилами, щоб зберегти анонімність Ніла Джостена. Влітку Ніл час
від часу копирсався в інтернеті, перевіряючи, чи працює тактика
комітету. Однак з сьогоднішнього ранку його ім'я звучало буквально
звідусіль.
Так само неприємно було переконатися в тому, що в травні Ендрю
йому не збрехав і в кожній статті, де згадувався мізерний ігровий
досвід Ніла, наводилися слова Кевіна Дея про те, що Ніла чекає
велике майбутнє у спорті. Кевін дійсно сказав, що одного разу Ніл
увійде до складу національної збірної, і ця гучна заява з вуст
колишнього чемпіона тільки додала інтриги образу таємничого
десятого номера «Лисів».
Від чужих поглядів Ніла корючило, але Метт впевнено вів його за
собою.
Після математики Рене провела його на історію, акуратно
оминувши групу чірлідерок, які занадто пізно помітили, як повз них
промайнула «лисяча» форма. Далі шефство над Нілом перейшло до
Елісон. У неї видалося вікно, і вона разом із Сетом потягла його
обідати. Від хвилювання Нілу шмат у горло не ліз, проте він покірно
наповнив піднос і сів за стіл.
Ніл вперше виявився наодинці з цією парочкою, але все пройшло
краще, ніж він очікував. Допомогло й те, що сьогодні стосунки Сета та
Елісон перебували у мирній фазі. Говорили вони в основному один з
одним, лише зрідка звертаючись до Ніла, якого цілком влаштовувала
роль мовчазного глядача. Його вразило, що Сет здатний виявляти як
відверту ворожість, а й інші емоції, і все-таки Ніл не розумів, що у
ньому знайшла Елісон. Дівчина з такими грошима та зв'язками могла
отримати що завгодно і будь-кого, а вона обрала своєю командою
«Лисів», а своїм хлопцем — Сета. Чорт його розбере, що там у неї в
голові.
— Ну? — Запитала Рейнольдс, вирвавши Ніла з задумів. — З ким
підеш?
За їжею Сет та Елісон тільки й говорили, що про банкет на честь
відкриття сезону ексі, куди запрошувалися усі команди південно-
східного округу, зокрема «Воронів». Ніл на бенкет не збирався, але
переконливу відмазку поки що не придумав.
— Ні з ким, — відповів він.
— Не тупи, — сказала Елісон. — Подружка знайшлася навіть для
чудовиська.
Несподівано. Втім, вгадати, хто вона, не складало труднощів.
— Рене?
— Вона його ще не запрошувала, але незабаром запросить. —
Розламавши коржик на шматочки, Елісон почала мочати їх у залишки
салатної заправки. — Ставки ми робимо тільки на те, погодиться він
чи ні. Куш набирається чималий, так що, якщо хочеш взяти участь,
поспіши.
Крім ексі та життєвих труднощів, «Лисів» об'єднувало лише одне:
незрозуміла пристрасть до фінансових суперечок з найідіотичніших
приводів. Приклад тому Ніл побачив невдовзі після початку
тренувань — без суперечки не минало й тижня.
— А Ендрю та Рене?.. — Він перевів погляд з Елісон на Сета і назад.
Сет скривився, ніби його занудило.
— Сподіваюся, ні.
Елісон манірно випросталась і знизала плечима.
— Рене клянеться, що цього ніколи не станеться. І я їй вірю, —
додала вона, подивившись на Гордона так, наче чекала заперечень.
Той мовчки ламав курку на своїй тарілці. Елісон націлила на Ніла
шматочок коржика.
— З вибором пари не тягни, час біжить. Попроси Аарона
познайомити тебе з «Лисичками». Упевнена, Кейтлін підбере тобі
симпатичне дівчисько.
Чого Нілу хотілося найменше, так це мати мутки з чірлідеркою.
Мілпортські дівчата з групи підтримки залишили по собі не найкращі
спогади.
— Хто така Кейтлін?
— Неофіційна дівчина Аарона, сьогодні на грі її побачиш. Вони
сохнуть один по одному на відстані — страшенно зворушливе
видовище. — Елісон кинула погляд на годинник і відсунула стілець. —
Все, я побігла. У мене зустріч із юристом. — Перегнувшись через стіл,
вона цьомкнула Сета в губи, забрала свій піднос і помчала.
Через кілька хвилин хлопці теж встали з-за столу. Сет відвів Ніла на
риторику, а опісля його зустріла Ден і, провівши до перехрестя біля
«Лисячої вежі», пішла на ще одну пару.
— Відпочинь, — наостанок порадила вона, — вечір сьогодні буде
довгим.
Ніл, напружений з самого ранку, розумів, що порада безглузда, і
все ж, повернувшись до гуртожитку, вирішив прилягти.
За роки у статусі втікача він навчився терпіти настирливу цікавість і
підозрілість мешканців глухих містечок на кшталт Мілпорта. Проте в
Пальметто Ніл відчував себе особливо незатишно, можливо тому, що
«лисяча» форма та членство у команді автоматично робили його
об'єктом загальної уваги. Злитися з фоном тут не вийде — у формі, та
ще й після сьогоднішнього матчу це буде просто нереально. В
університеті двадцять одна тисяча студентів і відтепер Ніл грає не за
себе, а за кожного з них.
Через гру вечірнє тренування у п'ятницю скасували. «Лисам»
належало з'явитися на стадіон о шостій п'ятнадцять, за сорок п'ять
хвилин до початку матчу. О пів на шосту Метт зазирнув у спальню і
покликав Ніла перекусити зі старшокурсниками. Ден впоралася з
вечерею першою і пішла відвідати компанію Ендрю. Повернулася
вона похмура, але Метт підбадьорливо стиснув її руку.
— Він витримає. Минулого ж сезону витримав.
— Хіба Кевін грав минулого сезону? — Не зрозумів Ніл.
Старшокурсники перезирнулись. Ніл по черзі вивчив очима
кожного, намагаючись розшифрувати їхню безмовну розмову. На
обличчях Сета та Елісон читалися несхвалення і прикрість, Рене
лагідно посміхалася. Метт, роздратовано скривившись, знизав
плечима, ніби поступаючись словом Даніель. Зрештою Ден зітхнула і
подивилася на Ніла.
— Ми тобі дечого не сказали, — почала вона. — Ми вже давно
збиралися посвятити тебе в цю справу, але через ваші з Ендрю вічні
розбірки вирішили почекати. Не знали, як ти відреагуєш.
— Думали, проговоришся, — перевела Елісон.
Ден скорчила невдоволену гримасу, але заперечувати не стала.
— Що ж, Ендрю офіційно наказано приймати ліки, так?
Ніл миттєво здогадався, до чого вона хилить, хоча вважав за
краще не вірити своїй здогадці.
— Так. Це частина угоди.
— Але є ще окрема домовленість між Ендрю та тренером, —
продовжувала Ден. — У команду Ендрю погодився ввійти з однієї
причини: Ваймак пообіцяв, що дозволить йому не приймати
таблетки в дні матчів. Тренер поінформував нас, тільки тому, що нам
грати на полі з Ендрю, але більше про це ніхто не повинен знати.
Навіть Бетсі не знає. Адже вона його лікар, і їй довелося б щось із
цим робити.
— Як же Ендрю стоятиме на воротах, якщо йому стане погано? —
насупився Ніл.
У Колумбії Міньярд глушив синдром відміни (Прим. Ред. Синдром
відміни — патологічний стан, який розвивається при раптовому
припиненні вживання лікарських препаратів, які, як правило, були
вживані у тривалий час і/або у великих дозах (наприклад,
психотропних чи наркотичних речовин) випивкою та «крекерним
пилом», але тут цей спосіб не спрацює. Ніл добре пам'ятав, як тоді, на
узбіччі, Ендрю трусило і вивертало навиворіт.
— Поки що з ним все гаразд, — вставив своє слово Бойд. —
Процес відміни у нього проходить у три етапи. — Він виставив руку
на рівні очей. — Уяви, що ти цілий день ширяєш у небі — так тобі
кайфово, а потім пропускаєш прийом ліків. Спершу тебе ніби
шпурляє об землю. — Метт опустив долоню на рівень пояса. — Це
перша стадія. А нудота та все інше починаються на другій.
— У день гри Ендрю підлаштовує прийом пігулок під початок
матчу, — підхопила Ден. — Він пропускає ту пігулку, яку має випити
за пів години до стартового свистка, і стоїть на брамі весь перший
тайм. Зазвичай йому вдається протриматися до перерви. Потім
приймає ліки та другу половину гри сидить у запасі.
Отож чому Ендрю проспав всю дорогу до Колумбії. Він майже
протримався до того першого ресторанчика, але його накрило на
повну.
— А третя стадія?
— Або Ендрю отримує таблетки, або ти отримуєш ножем у пику,
— сухо відповів Метт. — І смішного в цьому мало. На щастя, у
такому стані ми бачили його лише раз.
— Сьогодні до цього не дійде, — сказала Ден. — Крім того, ви з
ним узагалі будете на різних половинах поля. Просто ми подумали,
що тебе теж треба ввести в курс справи, нехай із запізненням. Ти як,
через це не збісишся?
— Це може вплинути на гру? — запитанням на запитання відповів
Ніл.
— Не більше, ніж все інше, — знизав плечима Метт.
— Тоді мені по барабану. Нехай робить, що хоче.
Ніл сказав правду, хоча його не полишали сумніву, але як
сформувати їх у слова, він не знав. Ендрю казав, що ненавидить ексі,
то навіщо він мучить себе, зіскочуючи з пігулок на час гри? Під ними
матч проходить веселіше, хіба ні? Залишається лише припускати, що
ліки Ендрю Міньярд ненавидить сильніше за ексі. Думка ця здалася
Нілу цікавою, але сьогодні йому ніколи було її обмірковувати.
Покінчивши з їжею, всі швидко прибрали за собою посуд і вийшли
в коридор, де зустрілися з братами та Кевіном. Ендрю, як завжди,
виглядав досить задоволеним і розслабленим, а Кевін, навпаки, був
помітно напружений. Сьогодні він уперше після травми вийде на
поле, змінить переважну ліву руку на праву, і сьогодні ж дебютує в
ролі нападника «Лисів». Якщо Кевін Дей справді розраховує
повернутися у спорт, сьогодні йому необхідно засяяти. Як він
збирається це зробити, граючи слабкою рукою у складі слабкої
команди, Ніл не уявляв.
Виїхали вони заздалегідь, але через страшні корки все одно ледве
не запізнилися. За кілька годин, що пройшли після ранкового
тренування, порожній стадіон перетворився на божевільню. На
стоянці голці ніде було впасти; поліцейські, розставлені на кожному
кроці, допомагали вболівальникам знайти свої місця на трибунах та
стежили за порядком. Глядачів пропускали через усі ворота, і при
вході кожного перевіряли за допомогою ручного металодетектора.
Низка поліцейських машин та дві карети швидкої допомоги
відгородили коридор для проїзду спортсменів. Біля службового входу
чергували двоє охоронців. Після стандартної перевірки — чи немає у
них заборонених речовин чи предметів — «Лисів» пропустили
всередину.
Ваймак, який чекав у кімнаті відпочинку, одразу відправив їх
переодягатися. Але не встиг Ніл ступити на поріг чоловічої
роздягальні, як Кевін раптом згріб його за комір, поволік коридором
до задніх дверей, відчинив їх і виштовхнув Ніла вперед себе. Той
похитнувся, відновив рівновагу і наступної секунди ступив у
внутрішню зону стадіону.
«Лисяча нора» була другим університетським стадіоном, де
довелося побувати Нілу (крім «Воронячого гнізда» в університеті
Едгара Аллана), але в день гри він опинився на стадіоні вперше.
Захоплюватися порожніми трибунами, що йдуть на запаморочливу
висоту, — це одне, а бачити ці ж трибуни, забиті глядачами, — зовсім
інше. З шістдесяти п'яти тисяч місць заповнено вже три чверті.
Стадіон гудів від тупоту десятків тисяч ніг. Сміх і крики натовпу
приголомшували, адже матч ще навіть не почався. Ніл уявив, як
вибухне натовп, коли «Лиси» заб'ють. Напевно, від цього реву у нього
затріщать кістки.
Появу Ніла та Кевіна у внутрішній зоні дуже скоро помітили.
Найближча трибуна стала на вуха, і крики фанатів хвилею побігли
вгору. Музиканти «Рудих нот», університетського оркестру, ще
розсаджувалися на місця, проте на натхнення публіки відгукнулися
негайно. Почувся затятий барабанний дріб, і трубачі заграли
командний гімн «Лисів». Уболівальники моментально підхопили
пісню, вигукуючи слова на порожнє поле та в обличчя одне одному.
— Не розчаруй їх сьогодні, — крикнув Кевін на вухо Нілу. — Вони
прийшли подивитися на тебе, то ж подаруй їм надію.
— Вони тут не заради мене, — сказав Ніл. — Вони хочуть бачити
великого Кевіна Дея.
Кевін поклав руку йому на плече і трохи підштовхнув його.
— Іди переодягайся.
Кинувши останній погляд на трибуни, Ніл пішов у роздягальню.
Коли всі розібралися з екіпіруванням, Ваймак зібрав команду у
фоє та передав по колу листок зі стартовим складом брекенріджських
«Шакалів». Пробігши очима список гравців, Метт скривився.
— Гей, Сете, а Горила повернувся.
— От дідько. — Сет простяг руку, вимагаючи листка.
— Ну, принаймні, вони з самого початку сприймають нас всерйоз,
— зауважив Аарон.
— Захисту легко так казати. — Елісон забрала листок у Метта і
вручила його Сету.
— Що за Горила? — Не зрозумів Ніл.
— Шістнадцятий номер, Хокінг, — пояснив Нікі. — Кличка Горила.
Двометровий уєбан вагою сто тридцять п'ять кіло. Побачиш його — ні
з ким не сплутаєш. Схожий на футболіста, який помилково забрів не
на те поле.
— Він ще й тупий, як пробка. Минулого року пропустив весь
чемпіонат через неуспішність, — додав Метт. — Для нього це вже
щось на кшталт традиції.
— Він грає в захисті, — повідомила Джостену Ден, — і любить
силові напади. Не дай тобі бог опинитися між ним та бортиком, Ніле.
Якщо будеш ловити ґав, він переламає тобі всі кістки.
— Але сильно не хвилюйся, — усміхнувся Метт. — Горила так
намагатиметься замочити Кевіна з Сетом, що тебе й не помітить.
— Аж полегшало від твоїх слів. — Ніл жестом вказав на своє
обличчя, позбавлене будь-якого виразу.
— Годі даремно витрачати кисень, — втрутився Ваймак. —
Ворушіть дупами. Виходимо на розминку. Починаємо із простих
кидків по воротах. Ендрю, Рене, міняєтеся по черзі. Ендрю, м'ячі
відбивай так, щоб вони залишалися на половині поля. Хоч один
полетить під час розминки до «Шакалів», і до другого тайму
просидиш на лаві.
Ніл глянув на Ендрю. З одного боку, Міньярд був свіжий як
огірочок, але з іншого, до початку гри було далеко і ліки ще діяли.
Ваймак продовжував:
— Стартовий склад: Сет, Кевін, Ден, Метт, Аарон, Ендрю. У
кожному таймі буде по три заміни, тож відпочити встигнуть усі, крім
голкіперів. Кевіне, нехай тільки в руці кольне — ти йдеш із поля. І
щоб без дурниць.
— Вже вісім місяців минуло, — сказав Кевін.
— Не варто ризикувати в першому ж матчі, — м'яко зауважила
Еббі.
Кевін невдоволено скривився, але промовчав. Задоволені, Ваймак
та Еббі відправили «Лисів» за шоломами та ключками. Незабаром
гравці у повній боєготовності вишикувалися біля дверей згідно з
розташуванням на полі. Колону очолювала капітан Даніель Уайлдс,
перший номер. У вусі Ваймака стирчав навушник, через який він чув
диктора, і, коли оголосили «Лисів», тренер вивів команду до лав
запасних. Шолом частково заглушував крики вболівальників, але
коли Ніл разом з рештою йшов по полю, у вухах все одно дзвеніло.
Він знав, що «Лиси» — найменша команда в НССА, а брекенріджці
— найбільша, та все ж такої разючої різниці не очікував. «Шакали» у
своїй пісочній з чорним формі, здавалося, займали всю протилежну
половину поля, і групка «Лисів» на їх тлі виглядала жалюгідно й
убого. Ніл постарався заспокоїтись, але не зумів і вирішив повністю
зосередитися на розминці. Двадцять хвилин пролетіли як одна, і ось
уже судді дали сигнал гравцям покинути поле і повернутися на лави:
«Шакалам» через північні двері, «Лисам» через південні.
Розібрати, що каже диктор, у загальному гомоні було майже
неможливо, проте ближче до початку гри хтось здогадався додати до
його мікрофону гучності. Коли настав час назвати стартові склади
команд, голос диктора вже луною відгукувався від стін стадіону.
Почувши своє ім'я, кожен Лис різко підіймав ключку, безмовно
вітаючи глядачів. Натовп радісно ревів у відповідь, а барабанщики
«Рудих нот» щосили молотили паличками.
«У складі брекенріджських «Шакалів» сьогодні грають ...» —
Диктор зачитав прізвища суперників. Фанати «Лисів» зустріли цей
список гулом несхвалення та рідкими оплесками, проте брекенріджці
теж не залишилися без підтримки вболівальників, які займали майже
всю північну трибуну. Щойно прозвучало останнє ім'я, оркестр
«Шакалів» заграв гімн, але «Руді ноти» швидко заглушили їх гімном
Пальметто.
Відчинивши двері з обох боків, на поле вийшли шестеро суддів. За
їхнім знаком Ден і капітан «Шакалів» вийшли в центр поля, щоб
обмінятися традиційним рукостисканням і підкинути монетку.
Головний суддя показав рукою на ворота «Лисів», а наступним
жестом дав зрозуміти, що перше вкидання за «Шакалами».
Розбившись на трійки, судді провели кожного з капітанів з поля та
зайняли свої місця вздовж ліній розмітки.
Ваймак замахав руками, підганяючи Лисів, яким випало грати у
першому таймі.
— Ідіть і змусьте їх пошкодувати, що посміли сюди припхатися.
Запасні, стійте біля окраїни поля і підбадьорюйте товаришів, але,
якщо почнете кричати на суддів, я вам голови відірву. Вперед.
Ден відвела команду до дверей і стукнула об стіну. Диктор
оголосив прізвище та позицію кожного гравця, починаючи з нападу
та закінчуючи захистом. Кевін вийшов на поле першим, і за його
появи весь стадіон просто заревів від захоплення. Неважливо, за кого
сьогодні прийшли вболівати фанати, головне, що Кевін Дей знову
одягнув форму після восьмимісячної відсутності. Всі як один гадали,
що Кевін більше ніколи не зможе грати, але ось той знову впевнено
стоїть на середній лінії з ключкою в руці, ніби й не сумнівався у
своєму поверненні.
Слідом за Кевіном на середню лінію вийшов Сет. Ден як атакуючий
півзахисник стала між середньою лінією і лінією першої чверті, на
якій розташувалися Аарон і Метт. Нарешті, у ворота встав Ендрю.
Далі настала черга брекенріджців. Нікі вказав пальцем на Горилу,
як тільки той з'явився на полі, проте Ніл упізнав би його без
сторонньої допомоги.
— Не забудь потім подякувати Сету та Кевінові за те, що взяли
цього здорованя на себе.
Нікі, швидше за все, пожартував, і все ж таки Ніл про всяк випадок
кивнув. Йому зовсім не хотілося зустрітися на полі з типом, на фоні
якого Метт Бойд виглядав малюком.
Нікі зиркнув на Ніла.
— Послухай, — нерішуче промовив він, — ми так і не поговорили
після того… Коротше, я збирався вибачитись, але все якось
побоювався реакції. Мир?
— Поки не знаю, — сказав Ніл.
Обміркувавши його відповідь, Нікі зітхнув.
— Ну, хоч так.
Судді з важким брязкотом зачинили двері та замкнули їх на засуви.
Витяжні отвори та вентилятори, розташовані під плексигласовим
дахом, забезпечували циркуляцію повітря на полі. Отвори пропускали
назовні звуки подач, ударів м'яча та зіткнень, але гравців майже не
було чути, якщо тільки ті не кричали. Про що вони перемовлялися
перед початком гри, Ніл розібрати не міг, але навряд чи це були
компліменти з огляду на те, що Сет показав одному з «Шакалів»
середній палець. Через кілька секунд Сет адресував той же жест
Кевіну.
— Боже, — зітхнула Еббі за спиною у Ніла, — ну хоч би на час гри
прикинулися дружною командою.
— І не мрійте, — посміхнувся Нікі. — Ставлю десятку, що за
п'ятнадцять хвилин вони вчепляться один одному в горлянки.
— Я пас, — похитала головою Елісон.
— Може, проявите крапельку оптимізму? Перша гра в сезоні як-не-
як, — зауважила Рене.
— Ти що, не бачиш, проти кого ми граємо? — Нікі вказав на
суперників. — Думаєш, оптимізм урятує нас?
— Ну, точно не завадить, — усміхнулася Рене.
Елісон почала щось говорити, але її заглушила сигнальна сирена.
Піднявши голову вище, Ніл міг побачити чотиристороннє електронне
табло, закріплене під стелею в самому центрі поля. На його екранах
зображався ігровий час, кількість ударів по воротах та рахунок, а
також повтори важливих моментів та великі плани. Прямо зараз
йшов відлік останніх секунд до початку матчу, проте Ніл не став
задирати голову і продовжував дивитися перед собою. Притулившись
руками, закутими у краги, до прозорого щита, він подався вперед,
намагаючись охопити поглядом все поле. Серце шалено стукало в
грудях, пускаючи по тілу хвилі гарячого тремтіння. Ніл затамував
подих, чекаючи першого вкидання.
Знову зазвучала сирена, і гра почалася. Атакуючий півзахисник
брекенріджців підкинув м'яч у повітря і вдарив по ньому ключкою.
Характерний тріск змусив Шакалів і Лисів розбити стрій і кинутися на
свої позиції. Хвилювання, яке відчував Ніл, повністю зникло під
натиском глядацького інтересу. Від криків натовпу вібрувала шкіра;
сотні тисяч ніг стукали в такт биття його серця. Пролунав хрускіт тіл,
що зіткнулися — гра з самого початку стала жорстокою. Трибуни
схвально заревіли.
М'яч ударив у бортик перед лавкою запасних і зрикошетив. Ден
встигла підхопити його на відскоку, віддала пас Сету і, продовжуючи
рухатися за інерцією, врізалася в стіну. Секундою пізніше в неї влетів
півзахисник «Шакалів», і стіну трусонуло від сили їхнього зіткнення.
Ден відштовхнула супротивника і поспішила знову розпочати гру. У
відповідь «Лисиці» на лаві запасних схвально застукали по
плексигласу.
Погляд Ніла ковзнув туди, де форвард «Шакалів» намагався обійти
Аарона. Завданням Аарона і Метта було відтіснити нападаючих
суперника подалі від своїх воріт, але при цьому не дуже далеко
відходити від Ендрю. Той самотньо стояв на білій лінії, що маркувала
воротарську зону, і спостерігав за ходом гри. Ключку він спокійно
крутив у руці, наче знущаючись з «Шакалів».
Ніл перемкнув увагу назад на м'яч, який ударився об бортик на
іншому кінці поля. Ден, знову опинившись біля м'яча першою,
послала його високою дугою над головою у Сета. Сет і Горила
наввипередки помчали вперед, намагаючись перехопити м'яч на
відскоку. Гордон був швидшим, але м'яч утримати не зміг. Не встиг
він зробити й кроку, як Горила вдарив по його ключці. Зі сторони
могло здатися, що стукнув він зовсім трохи, але попри все ключка
Сета відлетіла вбік. Горила впіймав м'яч, розвернувся і потужно
вдарив так, що той полетів через усе поле. М'яч потрапив у стіну за
лічені дюйми від прямокутника воріт і відскочив убік. Ендрю провів
його поглядом.
Один із нападників «Шакалів» обійшов Метта і помчав за м'ячем.
Переставши крутити ключкою, Ендрю посунувся вбік — і вчасно.
Суперник швидким рухом ударив по воротах і Ендрю з силою відбив
м'яч на середину поля. У спробі його зловити півзахисник
брекенріджців підставив ключку, але м'яч рухався з такою швидкістю,
що відскочив від сітки, і ним заволоділа Ден. У відповідь Шакал збив
її з ніг, і м'яч покотився убік. В люті стукнувши держаком ключки об
землю, Ден схопилася і кинулася навздогін. Шакал уже впіймав м'яч і
мчав до воріт «Лисів».
— Розумниця, Ден, тримай його, — бурмотіла Еббі.
Перешкодити Шакалу зробити пас Ден вже не могла, тому пішла
на нього тараном, тож обидва впали на поле. Фанати «Шакалів»
обурено завили, вимагаючи покарати Даніель карткою, але судді на
це ніяк не відреагували. Силові напади дозволялося застосовувати
лише гравцям, які володіють м'ячем, або ж проти таких гравців,
однак штраф не накладався, якщо зіткнення відбувалося у перші дві
секунди після втрати м'яча. Арбітри розуміли: часом швидкість
спортсменів настільки висока, що вони фізично не встигають
зупинитися. Це залишало лазівку для грубих прийомів на зразок того,
що застосувала Ден, але водночас робило гру більш видовищною.
Тим часом жвавий Аарон вигулькнув з-під руки іншого нападника:
з неймовірною спритністю він перехопив м'яч, розвернувся обличчям
до своїх воріт, на ходу посилаючи м'яч Ендрю, і знову піднявся на
ноги. Взявши м'яч знизу, Ендрю вибив його зі своєї половини поля.
Снаряд вдарив у стелю і впав у саму гущу гравців.
— Лиси, не спати! — заволав Ваймак.
— Лиси, вперед! Лиси, вперед! — почали скандувати «Лисички»—
чірлідерки.
Вболівальники підхопили кричалку, повторюючи за дівчатами. До
них приєдналася і лава запасних, проте Ніл, приголомшений
швидкістю та розпалом гри, мовчав.
Все літо він спостерігав, як «Лиси» гризуться між собою, і тільки
зараз уперше побачив команду як єдине ціле. Попри все, ненависть
до противника була сильніша за неприязнь, яку Лисиці часом
відчували один до одного. Їм поки що не вистачало злагодженості,
щоб виглядати справжніми профі, і все-таки грали вони здорово, до
мурашок. Тепер Ніл зрозумів, яким чином «Лиси» минулого сезону
дісталися третього місця і пройшли відбір до чемпіонату.
На жаль, брекенріджці були сильнішими. На двадцятій хвилині
першого тайму вони нарешті пробили захист «Лисів». Форвард
«Шакалів» упіймав м'яч у сітку і збив Аарона з ніг, у прямому сенсі
розчистивши собі шлях до воріт. Інші Шакали за ним кинулися до лінії
першої чверті. Опинившись у небезпечній близькості від воріт,
форвард завдав удару. Ендрю відбив його — і м'яч, відрикошетивши
від шолома нападника, потрапив у сітку атакуючого півзахисника
брекенріджців. Ден, котра миттю підбігла, спізнилася лише на частку
секунди, і м'яч знову полетів у ворота. Ендрю відбив і його, але перед
брамою зібралося надто багато Шакалів, і височенний Горила
виявився так близько, що з легкістю впіймав снаряд у повітрі.
— Заберіть звідти м'яч! — гаркнув Ваймак із технічної зони.
Горила відкинув двох Лисів, наче вони нічого не важили, і помчав
до воріт. Метт з відчаєм смертника кинувся йому навперейми, і за
мить вони обоє покотилися газоном. Однак нападник «Шакалів»,
який залишився без уваги Метта, перехопив м'яч і завдав прицільного
удару. За спиною в Ендрю спалахнула червона лампочка. Сигнальна
сирена позначила перший забитий гол, і фанати Брекенріджа впали в
шаленство. Сипаючи прокльонами, Ваймак кидався туди-сюди по
технічній зоні, не знаходячи, куди виплеснути гнів.
— Непогана спроба, Лиси! — Зааплодувала товаришам Рене.
Радо поплескавши один одного по спинах, Шакали рушили на свою
половину поля. Останнім йшов Горила. Піднявшись з того місця, де
вони впали разом з Меттом, Горила підійшов до воріт і сказав щось
Ендрю. Однак що б це не було, на обличчі Ендрю не здригнувся
жоден м'яз, і він продовжив безтурботно стояти, спираючись руками
та підборіддям на головку ключки. Недбало махнувши рукою, Горила
пошурував до себе. Ден підбігла до Метта і на скору руку перевірила,
чи він цілий.
— Вони вже майже повернулися на вихідні позиції, як раптом
захисник «Шакалів» штовхнув Кевіна, що проходив повз. Кевін
штовхнув його у відповідь — і захисник ледве встояв на ногах.
Розвернувшись, він сказав щось у спину Кевіну, а потім до нього
приєднався і Сет, виразно жестикулюючи. Шакала Кевін проігнорував,
а ось Сету відповів, після чого одержав від нього кулаком.
— Я виграв, — констатував Нікі. — Усього тринадцять хвилин
минуло.
— З тобою ніхто не сперечався, — втомлено зітхнула Еббі,
спостерігаючи за сутичкою Кевіна та Сета.
— Нахріна ставити на цих недоумків! — відрізав Ваймак.
Тим часом Ден підбігла до хлопців і грубо розштовхала їх в різні
боки. Націливши на Сета вказівний палець, вона вилаяла його, потім
й Кевіна. Нарешті обидва нападники повернулися на свої місця у
центрі поля. Арбітри, що стояли за дверима, ще трохи почекали,
потім визнали, що Ден цілком залагодила конфлікт і їхнього
втручання не потрібно.
Матч поновився. Вкидання знову робили брекенріджці, але
пропущений гол розлютив Лисів, і тепер вони виглядали рішучішими.
Кевін, мабуть, прийняв цей гол на свій рахунок і зажадав помсти.
Отримавши м'яч від Даніель, він зніс захисника, що тримав його,
помчав уперед, знайшов ідеальний кут атаки та вдарив по воротах.
На стіні «Шакалів» спалахнула червона лампочка, уболівальники
«Лисів» зірвалися з місць. У захопленому реві натовпу Ніл розрізнив
свій голос. «Руді ноти» вдарили командний гімн, і фанати почали
вигукувати його слова, наче бойовий клич.
На середині гімну Кевін зчепився з тим самим захисником
«Шакалів». Щоб розборонити їх, знадобилися зусилля Метта, Ден і
трьох брекенріджців. Щойно забіяк розтягли убік, як на поле
вискочили два арбітри. Шакал — винуватець бійки — отримав
жовту картку, і глядачі бурхливо схвалили рішення суддів. На екранах
табло з'явилося зображення мультфільму шакала, якого б'є по голові
величезний молоток. Уболівальники «Шакалів» зустріли цю картинку
обуреним свистом, але їхнє невдоволення потонуло в радісному гулі
приймаючої публіки.
Після того, як гравці знову зайняли вихідні позиції, арбітри
залишили поле. Даніель поспішно ввела м'яч у гру. Вже на двадцятій
хвилині Горила розмазав Сета по бортику. Вболівальники розлючено
зойкнули. Горила безперешкодно побіг до м'яча. Ніл чекав, що Сет
кинеться слідом, але той стояв, безпорадно притулившись до стіни, а
потім сповз на підлогу.
— Девіде, — стривожено промовила Еббі, але Ваймак уже
поспішав уздовж бортика до того місця, де по той бік на полі
корчився Сет. Один із суддів схилився над ним, а потім жестом вказав
на нього тренерові. Ваймак забарабанив по плексигласовій стіні, щоб
привернути увагу Сета. Пересилюючи біль, той став рачки. Ніл у
розпачі переводив погляд із Сета на поле і назад. Поки він не подасть
суддям знак, що не може грати, матч не зупинять, а значить, Кевіна
пастимуть відразу два захисники.
Даніель дуже скоро помітила скрутне становище Дея. Втрачаючи
дорогоцінні секунди, вона випустила з поля зору м'яч і закрутилася на
місці в пошуках плеймейкера. Тим часом на іншому кінці поля Кевін
був затиснутий між двома захисниками «Шакалів». Він втратив м'яч
та ключку, але якимось дивом встояв на ногах.
— Подай знак, Сете! — закричав Нікі, стукаючи об стіну.
Сет нарешті підняв ключку, сповіщаючи арбітрів, що не
спроможний надалі продовжувати гру. Сигнальна сирена сповістила
про зупинку матчу. Бойд, який щойно заволодів м'ячем, на час паузи
перекинув його Ендрю. Притихлі трибуни спостерігали, як Сет насилу
підіймався з підлоги. Ледве тримаючись на ногах, він важко припав
до бортика, намагаючись відпочити та відновити рівновагу, перш ніж
залишити поле. Ден одразу кинулася Сету на допомогу, а Елісон
поспішила до нього з іншого боку огорожі. Обігнавши її, Ебігейл
встала біля виходу на поле.
Ваймак ляснув Ніла по плечу.
— Рухайся.
Всередині у Ніла все похололо. Побачивши «Лисів» у справі, той
остаточно переконався, що не готовий грати в команді такого рівня.
Втім, вибору у нього не було, тому він стиснув ручки ключки й слідом
за Елісон побіг до дверей.
— Покажи їм! — крикнув йому в спину Нікі.
Елісон забрала Сета у Ден на виході з поля та допомагала йому
триматися на ногах, поки Еббі знімала з нього шолом. Потім
посадила Сета на лаву, а Ден жестом покликала Ніла на поле. Диктор
оголосив про заміну: «Замість Сета Гордона на поле виходить
гравець під номером десять — першокурсник Ніл Джостен, родом з
Мілпорта, Аризона».
Двері за Нілом з гуркотом зачинилися, і в голові раптом зринуло
питання, чи з таким самим звуком зачиняється кришка труни.
— Готовий? — коротко спитала Даніель.
— Готовий спробувати, — відповів він.
— Тоді вперед. — Ден стукнула своєю ключкою об ключку Ніла, і
вони підтюпцем вибігли на поле.
Під час зупинки гри обидві команди перебували за лінією першої
чверті на «лисій» половині поля. Ден стала поруч з одним із
захисників «Шакалів». Оскільки Ніл вийшов на заміну в середині
тайму, йому потрібно було зайняти місце біля бортика майже біля
воріт.
— Це правда? — гукнув його один із Шакалів. — Тренер сказав, ти
тут перший рік.
— Це прикол такий? — пролунав дзвінкий голос, і Ніл здивовано
повернув голову. Захисником, проти якого всю гру запекло бився
Кевін, виявилася дівчина. — Чемпіон країни та салага-аматор в одній
команді? Н-да, у Південної Кароліни остаточно полетів дах.
— Салага та інвалід, — уточнив перший Шакал.
Ендрю раптом хряснув ключкою по стіні, через що ближні до нього
гравці так і підстрибнули на місці, а ще зиркнули на нього з явним
побоюванням. Виразу обличчя Міньярда Ніл розгледіти не міг, але
сподівався, що Ендрю хоча б намагається зобразити посмішку. Якщо
«Шакали» дізнаються, що Ендрю не в адекваті, то не моргнувши й
оком заявлять про це арбітрам, аби «Лиси» помахали на прощання
своєму голкіперу. Ніл завмер, очікуючи гіршого, проте Ендрю лише
зробив два кроки назад у воротарську зону. Коли всі стали на місця і
заспокоїлися, пролунав сигнал до продовження гри. Ендрю підняв
руку з м'ячем.
— Гей, Піноккіо, — гукнув він Ніла, дивлячись кудись убік.
Бадьорість у його голосі була натужною, проте помітити це могли
лише «Лиси». — Настав час тобі побігати. Цей м'яч твій.
Він ударив снарядом об землю, а потім з розмаху відбив його,
вклавши в удар всю силу. Ніл не став чекати кидка і на максимальній
швидкості помчав до воріт суперника, чкурнувши повз ворожих
захисників і нападників, які ледве встигали прийти до тями.
Захисниця, котра до цього вела запеклу боротьбу з Кевіном, кинулася
Нілу навперейми, але він виявився швидшим, ніж вона очікувала, і їй
довелося гнатися за ним через усе поле.
М'яч вдарився у дальній бортик і на рикошеті описав широку дугу.
Ніл підстрибнув, перехоплюючи снаряд у себе над головою, і цієї миті
захисниця «Шакалів» опинилася в нього за спиною. Ніл відскочив
убік, змахнув ключкою і побіг з м'ячем, машинально рахуючи кроки.
Захисниця замахнулася, намагаючись відібрати м'яч, її ключка
просвистіла за міліметр від пальців Ніла. За правилами, гравцеві з
м'ячем дозволялося пробігти не більше десяти кроків, шість із яких
Ніл уже зробив. Розуміючи, що за тих чотирьох, що в нього
залишилися, противників не оминути, він крутнувся на місці та віддав
пас Даніель. Вже наступної секунди в нього врізалася захисниця
Шакалів, і він ковзнув, викинувши вбік руку і тягнучи по землі ключку
в спробі зберегти рівновагу.
Ден зробила передачу на Кевіна. Горила був величезний, а тому й
повільний; Кевін вигулькнув перед ним і впіймав м'яча, потім
вивернувся і кинув його вперед, виграючи час для обходу ворожого
захисту. У відповідь розлючений Горила вибив ключку у нього з рук.
Кевін вилаявся і, морщачись, різко струснув кистями. Вийшовши із
зони воріт, голкіпер «Шакалів» відправив м'яч на інший кінець поля.
Метт прийняв снаряд і ударом запустив так, щоб, зрикошетивши від
стелі, він приземлився в зоні досяжності нападників. Спіймавши його,
Кевін встиг зробити два кроки та вдарити по воротах, і цієї ж секунди
в нього гарматним ядром влетів Горила. Дей впав з такою силою, що
стрімголов покотився газоном.
Воротар повернув м'яч Горилі, і той знову пальнув його у стіну
«Лисів». Коли м'яч відскочив від неї, захист «Шакалів» рвонув за ним,
змушуючи Ніла та Кевіна повернутися на свою половину поля.
Шакалам вдалося відтіснити їх за лінію першої чверті, і Ніл раптом
усвідомив, що стратегія «навалися-всім-гуртом-на-воротаря» його
вибішує до нестями. Дивитися — тим паче здалеку, — як Шакали
натовпом бомбардують ворота Міньярда, було нестерпно, проте Ніл
не міг втрутитися, поки залишався шанс, що Лиси перехоплять м'яч і
підуть у контратаку, так що йому залишалося лише дивитися, як
брекенріджці добивають Ендрю. На четвертому ударі атака
суперників увінчалася успіхом.
— Ви ніколи у нас не виграєте, — кинула Нілу захисниця Шакалів.
— Слабаки.
— Краще бути Лисами, аніж Шакалами, яким для перемоги
доводиться ламати кістки суперників, — спокійно відповів він. — Ви
просто тупоголові виродки.
Вона зробила крок до нього впритул.
— Ану, повтори.
Наїзд не викликав у Ніла жодних емоцій. Байдуже подивившись на
дівчину, він тицьнув пальцем її у плече.
— Валила б ти, га? Одна картка в тебе вже є. Ще раз полізеш у
бійку — просидиш решту гри на лаві.
— Леверетт! — гаркнув їй півзахисник. — Відійди від нього!
Зневажливо скрививши губи, захисниця демонстративно
відступила на два кроки, потім розвернулася і побігла до своєї
вихідної позиції. Щойно всі стали на місця, Шакали ввели м'яч у гру.
Незабаром Леверетт знову перегородила шлях Нілу і, штовхнувши
плечем, змусила відступити до центральної лінії. На іншому фланзі
Кевіну вдалося заволодіти м'ячем, проте через мить Горила знову
грубо вибив у нього ключку. Чи то Горила справді щоразу бив так
сильно, чи Кевін просто розтискав руки, перш ніж ударна хвиля
пронизує їх до самих ліктів, сказати було важко, і що в цьому випадку
гірше, Ніл не знав. З одного боку, він зовсім не хотів, щоб Кевін знову
отримав травми, але з іншого — не можна, щоб його психологічні
проблеми впливали на гру.
Метт забрав м'яч у нападника Брекенріджа і передав пас Аарону.
Тому нічого не залишалося, крім як віддати м'яч Ендрю і в такий
спосіб виграти кілька секунд, щоб відірватися від Шакала—
переслідувача. Відбитий воротарем м'яч вдарився в стінку і потрапив
прямо під ноги Аарону, який упіймав його і зробив потужну передачу
до центру поля.
— Ніле!
Зрозумівши, що пас призначається йому, Ніл побіг уперед,
слідуючи траєкторії кидка. Леверетт з розмаху вдарила його по
ключці, намагаючись зірвати підбір, і Ніл рипнув зубами від різкого
болю, що обпік зап'ястя. Вивернувши ключку, він і собі спробував
обеззброїти противницю, і це коштувало йому дорогоцінної секунди.
Ніл таки спіймав м'яч, але ледь не вивихнув руку. Леверетт бахнула
його в живіт, намагаючись збити з ніг, проте він встиг притиснути
ключку до грудей, утримуючи м'яч між сіткою і своїм тілом. Леверетт
смикнула його ключку, спробувавши знову вибити м'яч. Ніл відступив
на крок, шукаючи опору, дозволив захисниці «Шакалів» заволодіти
снарядом, а потім посунув їй плечем так, що вона осіла на землю.
Підхопивши втрачений м'яч, Ніл рвонув уперед.
— Шлюхан єбучий! — з ненавистю крикнула йому в спину
Леверетт.
Після десяти кроків Ніл зробив пас на Кевіна. Той на льоту впіймав
м'яч і відразу ж в черговий раз втратив ключку. Горила, наче танк,
пронісся повз нього слідом за снарядом. Притискаючи ліву руку до
живота, Кевін озирнувся у пошуках Метта.
— Забери його від мене! — прогарчав він.
Бойд не відповів, але завдання зрозумів. Щойно команди знову
скупчилися біля воріт «Лисів», Метт кинув ворожого нападника, якого
відволікав всю гру, і підскочив до Горили. Відкинувши ключку і
звільнивши руки, той з розмаху врізав громилі під дих — саме туди,
де закінчувався нагрудник. Від удару Горила похитнувся; пронизливий
сигнал сирени сповістив про порушення правил. Через секунду
Горила отямився і кинувся за Меттом. Той дав драла, ухиляючись від
гігантських лап, в спробі загубитися серед інших гравців. Розлюченого
Горилу це, втім, не зупинило: на ходу він розкидав у боки як Лисів, і
Шакалів. Коли Метт пронісся повз ворота, шлях громилі перегородив
Ендрю. У порівнянні з тушею, що нависла над ним, Міньярд здавався
до безглуздості крихітним, проте його це, мабуть, не бентежило: він
спокійно дивився на противника, відставивши в бік ключку. Горила
недбало махнув ручищем, вимагаючи забратися з дороги, але Ендрю
не зрушив з місця. Ніл затамував подих, очікуючи, що Шакал застосує
силу. В Ендрю, звісно, може й поїхав дах, але ж він наполовину
менший за противника, який здатний розтрощити йому череп одним
ударом…
На щастя, судді втрутилися, перш ніж щось трапилося. Метт покірно
прийняв жовту картку і показав Кевінові підняті вгору великі пальці.
Крізь відчинені двері Ніл чув свист і рев натовпу, збудженого цим
коротким інцидентом. Метт підтюпцем покинув поле, поступаючись
місцем Нікі. Вболівальники «Лисів» проводили Бойда оваціями як
справжнього чемпіона. Трохи згодом через інші двері з поля пішов і
Горила. Крізь прозору огорожу Ніл бачив, як той, накульгуючи, пішов
у роздягальню.
— А Метт вміє бити, — зауважив Ніл.
— Так у нього ж мати — професійна боксерка, — усміхнулася
Ден. — Навчила сина кілька прийомів. Так, тепер що?
Ніл простежив за її поглядом і побачив біля дверей на полі
Ваймака, який чогось чекав. Наближався час планової заміни Даніель
на Елісон, проте поруч із тренером стояла не лише вона, а й Сет.
Вказавши на обох, Ваймак надав вибір Ден. Та миттю зрозуміла, в
чому річ, і розвернулася на сто вісімдесят градусів, шукаючи
поглядом Кевіна.
Кевін стояв у воротарській зоні поруч з Ендрю, витягнувши ліву
руку, а Міньярд допомагав йому зняти верхню рукавичку.
Послабивши шнурівку, Ендрю стягнув крагу з руки Кевіна, засунув її
під пахву і взявся за захист. Чорну рукавичку знизу він знімати не
став, а тільки розстебнув петлю, що кріпилася до середнього пальця,
щоб зсунути тканину на зап'ястя. Кевін обережно розім'яв пальці, не
відриваючи погляду від шрамів, потім перевернув кисть тильною
стороною вгору і зробив те саме.
— Кевіне! — гукнула його Ден, показуючи в бік дверей.
Дей та Міньярд обернулися одночасно. Слів Ендрю Ніл не почув,
проте у відповідь Кевін заперечливо похитав головою. Ендрю всунув
Дею його екіпірування і відступив, а Кевін попрямував до виходу з
поля. Коли він проходив повз Ден, та підбадьорливо стиснула його
плече, але тільки-но він відійшов на достатню відстань, як вона міцно
вилаялася собі під ніс і зміряла Горилу убивчим поглядом.
Трибуни вітали Кевіна з не меншим тріумфуванням, аніж Метта.
Дей відіграв лише тридцять хвилин, та все ж для першого матчу
глядачам було достатньо вже того, що він просто вийшов на поле.
— Тримаємо стрій на штрафній, — скомандувала Ден, коли на
заміну Кевіну вийшов Сет.
Судді замкнули виходи на поле. Лисиці та Шакали розступилися,
дозволяючи гравцеві, що змінив Горилу, зайняти позицію для удару
по воротах. Пролунав сигнал. Ще кілька секунд нападник прикидав
варіанти, а потім вдарив у кут воріт. Ендрю відбив удар з такою
силою, що м'яч відлетів у дальню стіну.
Ніл помчав через все поле. Зараз він як ніколи жадав перемоги
«Лисів» у цій грі. Він знав, що це неможливо, але брудна гра
«Шакалів» вибішувала його до сказу. Не встиг Кевін вийти на поле, як
Горила спробував зламати йому руку — що за нелюдська
жорстокість! Ніл дуже сподівався, що хук Метта залишив на ребрах
Горили знатні синці.
Впіймавши м'яч, що летів на нього, Ніл кинувся до воріт суперника.
Через п'ять кроків на хвіст йому сіла та сама Леверетт. Ніл завдав
удару по воротах, відбити який голкіперу «Шакалів» коштувало
великих зусиль. Незабаром Сет перехитрив їх захисника і заволодів
м'ячем, однак, не маючи можливості забити зі своєї позиції, був
змушений зробити передачу назад, Нілу.
Леверетт підстрибнула і спробувала перехопити м'яч, але Ніл не
дозволив їй цього зробити та хряснув ключкою по її ключці так, що
обидва снаряди ледь не розлетілися в тріски. Брекенріджська
захисниця притиснула руки, вилаявшись від досади, і тепер уже ніщо
відділяло Ніла від мети. Підхопивши м'яч, він рушив до воріт,
відміряючи десять заповітних кроків, на ходу вираховуючи кут атаки
та намагаючись вгадати, в який бік кинеться воротар. На останньому,
вкороченому кроці він подався вперед, розмахнувся і пробив з усієї
сили, на яку був здатний.
На стіні спалахнули червоні лампочки: Ніл потрапив точно в ціль.
Над головою прогуділа сирена, і Лиси тріумфально заревли. Ніл
розвернувся та пішов до центру поля.
Несподівано перед ним вигулькнула Леверетт.
— Тобі просто пощастило, — прошипіла вона.
— Що, втомилася? — відрізав Ніл.
Дівчина підняла руку, ніби для удару, але стрималася, мабуть,
згадавши про жовту картку. Ніл грубо відштовхнув її та рушив далі,
не звертаючи уваги на потік нецензурної лайки, якою вона сипала
йому вслід. Однак Ніла в цей момент більше займав Сет Гордон: той
перетнув поле і щиро ляснув його по плечу. Вони стукнулися
ключками, а потім зайняли свої місця у центрі поля. Ден за спиною у
Ніла радісно гукнула.
— Давайте ще разок, Лиси!
Забити знову Нілу вдалося лише у другому таймі. Двох голів було
недостатньо, щоб вважатися гідним гравцем команди, і все-таки,
завдяки їм Ніл відчув себе на полі впевненіше і не так сильно
засмутився, коли «Лиси» таки зазнали поразки від брекенріджців з
рахунком сім-дев'ять. Зрештою, сезон тільки розпочався, і до жовтня
він ще встигне підтягнутися.
РОЗДІЛ 11
Коли рівно о першій ночі пролунав дзвінок будильника, Ніл цілу
хвилину безглуздо витріщався на стелю, поки не згадав, навіщо таки
треба вставати. Сунувши будильник під подушку і побажавши
Ваймаку з Кевіном якомога швидше здохнути, він змусив себе
звісити ноги з ліжка.
Ледве Ніл спустився зі сходів, як спрацював ще один будильник.
Метт не відразу відключив настирливе дзижчання, а тому Сет на
іншому кінці кімнати грубо вилаявся. Метт промимрив щось у
відповідь, і, хоча слова заглушала подушка, тон його явно був
недружнім.
Завмерши біля ліжка, Ніл протер очі. Бойд нарешті знайшов і
відключив свій будильник. Сет сердито засопів, з шумом
перевернувся на другий бік і знову захропів як ні в чому не бувало.
Метт якийсь час сонно витріщався на нього з іншого кінця кімнати, а
потім подивився на Ніла.
Виглядав Бойд так само паршиво, як і Ніл почував себе. Ваймак
вчора попередив про ранній підйом, і все ж таки «Лиси» не могли не
відзначити початок сезону невеликою вечіркою. Компанія Ендрю,
зрозуміло, свято проігнорувала, а Ніл та його сусіди завалилися в
кімнату дівчат. Старшокурсники випили майже цілу пляшку горілки,
причому без допомоги Ніла та Рене. Увечері всім здавалося, що
веселощі того варті, але тепер, проспавши лише годину, Ніл уже в
цьому сумнівався.
У двері постукали, і він поплентався відчиняти. Світло, що лилося з
коридору, було несподівано яскравим. Ніл знову потер очі — по-
перше, щоб позбутися кольорових кіл, а по-друге, щоб не дивитися
на тренера. Неймовірно, але цієї пізньої години Ваймак виглядав
свіжо і бадьоро.
— Годі позіхати, ворушись. — Ваймак поплескав у долоні перед
Нілом. — У нас розклад. Через п'ять хвилин, щоб усі сиділи в
автобусі.
Ніл зачинив двері, залишивши тренера за порогом і пішов
одягатися. За хвилину він вийшов з кімнати; моторошна втома нікуди
не зникла, проте свідомість вже перемкнулася в автономний режим.
Рене привітала його змученою усмішкою та слабким помахом руки.
Ден на ногах, що запліталися, добралася до Метта, закинула руки
йому на шию і практично відразу задрімала. Троє братів та Кевін
виповзли в коридор останніми. Варто було Нілу побачити бандаж на
зап'ястях Дея, як залишки сну миттєво зникли.
Ваймак наставив на Кевіна палець.
— Як, чорт забирай, їм вдалося тебе розбудити?
— Вони взагалі не давали мені спати. — Кевін похмуро глянув на
Ендрю, але той ніби не помітив його погляду.
— Розумно, — зазначив Ваймак і махнув рукою у бік сходів. —
Ходімо.
Еббі чекала на вулиці біля автобуса. Ніл бачив його вперше —
автобус постійно стояв у закритому гаражі, щоб його не зіпсували
вандали. Розфарбований він був так само як стіни стадіону: яскрава
помаранчева смуга та відбитки лисячих лап на білому тлі. Усередині
замість звичайних двох рядів сидінь виявився лише один. У широких
кріслах вільно вміщалися двоє людей, а поодинці можна було навіть
прилягти та подрімати. Виснаженому Нілу здалося, що це найкращий
у світі автобус.
Ендрю повів свою компанію до задніх місць; Еббі сіла в
найпершому кріслі, Метт і Ден — відразу за нею, а за ними
розташувалася Рене. Пропустивши одне місце, Ніл сів у п'ятому ряду.
Поки Ваймак влаштовувався в кабіні водія, Ніл притулився головою
до скла і поглянув на спинку переднього крісла. Почулося розмірене
гурчання двигуна. Периферійним зором Ніл помітив, як за вікном
пропливає будівля гуртожитку. Він розтягнувся на сидінні та заснув
ще до того, як автобус виїхав на шосе.
У Рейлі, Північна Кароліна, вони приїхали близько шостої ранку.
Ваймак зупинився біля придорожньої закусочної, і Еббі з Рене
вирушили за кавою та сніданком для всієї команди. Щойно дівчата
вийшли з автобуса, Ваймак став у проході обличчям до «Лисів».
— Отже, — почав він, але, добре розглянувши задні ряди, забув,
що збирався сказати. — Хемміку, чорт забирай, ти ж повинен був
розбудити їх ще кілометрів п'ятнадцять тому!
— Я що, самогубець? — озвався Нікі.
Ден пирснула, але замаскувала сміх кашлем. Ваймака її хитрощі не
обдурили; гнівно протопавши через весь салон, він метнув на неї
сердитий погляд. Анітрохи не соромлячись, Даніель весело
посміхнулася у відповідь. Ніл, зацікавлений тим, що відбувається, сів
упівоберта.
Ваймак підійшов до останнього ряду, витягнув із задньої кишені
гаманець і запустив ним в Ендрю. Судячи з глухого стукоту,
пробудження Міньярда, як завжди, було різким. Ваймак вибагливо
простягнув руку.
— Дай сюди.
Почувся скрип шкіряного сидіння. Через кілька секунд Ендрю
випростався в кріслі й повернув Ваймаку гаманець. Тренер засунув
його у задню кишеню і перемістився до Кевіна. Упершись ногою в ту
частину Дея, яка знаходилася до нього найближче, він енергійно
почав трясти сплячого.
— Підйом, підйом, — повторював він голосніше й голосніше і,
зрештою, майже перейшов на крик: — Ану швидко підняв свою
сраку!
З-за спинки крісла вигулькнула рука — Кевін намагався відіпхати
тренера. Тоді Ваймак схопив того за лікоть і силою витягнув у прохід.
Перш ніж Кевін встиг звалитися на підлогу, Ваймак штовхнув його
назад у крісло. Кевін сповз по спинці, безумовно маючи намір знову
вирубитися, і Ваймак вліпив йому запотиличника.
— Ненавиджу, — з почуттям промовив Кевін.
— Новина дня: мені начхати, — незворушно промовив Ваймак. —
Загалом поїздка була твоєю геніальною ідеєю.
Ендрю притулився до вікна й обвів очима паркування.
— Ми приїхали?
— Майже, — сказав тренер. — Ти знаєш, що робити.
Ендрю промовчав, але Ваймак уже відволікся на Кевіна, який
знову почав засинати. Не прокинувся він, навіть коли тренер із силою
струсонув його за плече.
Зрештою Ваймак знову стягнув Кевіна з крісла і змусив ходити
туди-сюди салоном. Ніл мовчки спостерігав за цим видовищем; Кевін
переставляв ноги, майже не розплющуючи очей.
— Доброго ранку, сонечко, — життєрадісно привітався з ним
Метт.
— Іди нахуй, — обізвався Кевін.
Ден позіхнула, прикривши рота долонею.
— Приємно знати, що ти так і залишився ранньою пташкою.
— І ти на хуй вали.
Кевін добрався до сидіння водія і попрямував назад; він хотів був
плюхнутися у своє крісло, проте Ваймак розвернув його, поклавши
руку йому на плече. Кевін зрозумів натяк і продовжив розминку, хоча
бадьоріше від цього не став і повз Ніла щоразу проходив як сновида.
— Кевіне, — покликав Ендрю, вперше подавши ознаки життя з
того часу, як завис біля вікна.
Кевін дійшов ще тільки до середини салону, але, почувши своє
ім'я, повернув назад. Ваймак відійшов убік, пропускаючи його до
Ендрю. Кевін витяг з кишені пляшечку з пігулками й передав
Міньярду. Під пильними поглядами Кевіна та Ваймака той витрусив у
долоню одну пігулку і проковтнув, не запиваючи. Ніл майже очікував,
що Ендрю поверне ліки Кевіну, проте той пововтузився в кріслі та
сховав пляшечку у власну кишеню.
Дивно, подумав Ніл, що таблетки Ендрю взагалі виявилися у Дея.
До речі, так було й у клубі. Запитати б, тільки ні один, ні інший не
дадуть відповіді.
Хвилиною пізніше повернулися Еббі та Рене, навантажені
пакетами з їжею та напоями у картонних підставках. «Лиси»
навалилися на сендвічі з котлетами та обіцяні Деном пончики.
Збадьоритися допомігла не лише кава, а й нагадування про те, що на
них чекає участь в одному з найрейтинговіших телешоу країни. Коли
автобус знову вивернув на дорогу, Даніель, Метт і Рене практично
тремтіли від нетерплячки.
За чверть години вони під'їхали до двоповерхової будівлі, де
проходило фільмування ранкового шоу Кеті Фердинанд. Ваймак
припаркував автобус біля воріт та вийшов переговорити з охороною.
Ніл спостерігав у вікно, як той показує їх посвідчення й оформляє
дозвіл на в'їзд. Незабаром тренер повернувся з талоном на
паркування та стосиком бейджів для гостей. Ворота зі скрипом
відчинились, і автобус в'їхав на службову стоянку.
Ваймак вийшов надвір першим і, стоячи біля підніжки, роздав
«Лисам» бейджі. Останньою автобус покинула Еббі та замкнула за
собою двері. Щойно команда рушила до будівлі, як назустріч їм
вигулькнула Кеті Фердинанд, що особисто вийшла їх зустріти. Вигляд
вона мала навіть свіжіший, ніж Ваймак. Ніл приписав це диво
макіяжу, тому що ніхто без додаткових хитрощів не може виглядати
так о шостій ранку.
— Кевіне! — Кеті радісно зробила крок вперед. — Скільки літ,
скільки зим. Я дуже рада, що ти сьогодні до нас вибрався.
— Я теж радий зустрічі. — Кевін з усмішкою потиснув простягнуту
йому руку.
За спиною у Кеті Ден зобразила, як непритомніє на руки Метту, і
Ніл здогадався чому. За всі чотири місяці знайомства Ніл від сили
кілька разів бачив, як Кевін усміхається, проте усмішка його завжди
була холодною та жорсткою. У теці Ніла зберігалися фотографії
Кевіна з газет, і на деяких, стоячи біля Ріко, він навіть усміхався, проте
ці знімки, зроблені, як правило, після матчів, фіксували лише тріумф і
поблажливу добродушність переможців. Зараз Кевін посміхався
інакше, демонструючи свій публічний образ. Ця усмішка
призначалася журналістам, телеведучим і фанатам, яким зовсім не
потрібно було знати про гордовиту та безжальну натуру чемпіона
країни. Кевін променився чарівністю, являючи собою типову зірку, і
це збивало Ніла з пантелику.
Кеті посміхнулася решті гостей, і в променях ранкового сонця
блиснули її бездоганні зуби, які такими бувають тільки за гроші.
— Кевіне, вчора ти зіграв неймовірно. У тебе справжній талант. З
твоїм приходом команда тільки виграла.
— Хлопці почали це робити ще до мене, — заперечив Кевін.
Вперше на пам'яті Ніла Кевін похвалив «Лисів» — зазвичай він
помічав лише їхні косяки. Ніл спробував вловити в інтонації Кевіна
фальш, але той був надто добрим актором і не видавав свого
справжнього ставлення до команди.
— Вони по праву заслужили своє місце у першому дивізіоні та
цього сезону доведуть це.
— Чудово, — розгублено промовила Кеті, вже знайшовши в
натовпі Ніла. В її очах спалахнули хижі вогники. — Ніле Джостен,
доброго ранку. Вже чув добрі новини? Станом на одинадцяту вечора
п'ятниці твоє прізвище — третє за частотою запитів у пошуковій
системі, одразу після Ріко та Кевіна. Що ти відчуваєш із цього
приводу?
Всередині у Ніла все стиснулося від хвилювання.
— Не обов'язково було мені про це повідомляти.
— Хіба ти з ним не поговорив? — Кеті перевела погляд на Кевіна.
— А навіщо? — знизав плечима Дей.
— Про що мова? — насупився Ніл.
— Я хочу взяти в тебе сьогодні інтерв'ю, — сказала Кеті.
Ніл подумав, що не дочув, і тупо дивився на телеведучу, чекаючи,
що вона зведе все до жарту.
— Вболівальники хочуть дізнатися про тебе більше. — Кеті
розвела руками. — Ти — темна конячка, нікому не відомий новачок
із крихітного містечка в Аризоні. За словами тренера Ернандеса, ти
навчився грати в ексі за рік завдяки підручнику та тренуванням. Кевін
Дей стверджує, що після випуску з університету на тебе чекає місце у
національній збірній. Такі скромні дані та такі грандіозні плани та
амбіції! Саме час заявити світові про себе.
— Ні, — сказав Ніл. Тепер прийшла черга Кеті дивитись на нього з
подивом. — Ні, — похитав він головою, — зйомки це не для мене.
Посмішка Кеті Фердинанд ледь помітно здригнулася. Вона
простягла руку, ніби хотіла торкнутися його плеча, але він
відсахнувся. Еббі жестом закликала Ніла не забувати про
пристойність, але він проігнорував її безмовний докір.
— Не треба соромитися, — підбадьорила його Кеті. — Якщо ти
виступив перед шістдесятьма п'ятьма тисячами глядачів на матчі, який
у прямому ефірі транслював головний спортивний канал країни, то
вже якось витримаєш десять хвилин у моїй студії. Це зовсім не
страшно: я поставлю кілька запитань: як ти прийшов у гру, чого
сподіваєшся досягти, все в такому дусі. Запитання у нас є у
друкованому вигляді, так що можеш заздалегідь продумати
відповіді. Твої шанувальники заслуговують дізнатися про тебе більше.
— У мене немає шанувальників, і вони нічого не хочуть знати, —
уперто сказав Ніл.
— Будь розумницею, Ніле, — сказала Кеті з виглядом навченої
життям особи, яка побачила набагато більше якогось там підлітка.
Нілу захотілося вліпити їй ляпаса. — Якщо граєш в одній команді з
Кевіном Деєм, весь сезон ховатися від журналістів не вдасться.
— Я сказав ні.
У виразі обличчя Кеті нарешті проступила досада.
— Ти не бачиш картини загалом. Цей рік може стати для тебе
доленосним. Якщо хочеш досягти успіху, без нашої підтримки не
обійтися. Тобі все складеться дуже вдало. Не пропусти шанс, інакше
шкодуватимеш про це до самої смерті. Кевіне, адже ти розумієш,
про що я, так?
— Він дасть інтерв'ю, — відрізав Кевін.
— Це не тобі вирішувати, — люто випалив Ніл французькою і,
тільки впіймавши на собі пильний погляд Ваймака, зрозумів, що
проколовся. Близнюки, Нікі та Кевін в курсі, що він володіє
французькою, а пояснення для старшокурсників він легко придумає
пізніше. Проте Ваймак також чув, як Ніл говорив по-німецьки.
Скрипнувши зубами, Ніл відвернувся. — Я не даватиму жодного
інтерв'ю.
Продовжуючи посміхатися, Кевін холодно відповів — теж
французькою:
— Ти поводишся як повний придурок.
— Мені не можна світитись на екрані.
— Ти вже засвітився. Або ти це зробиш, або мої повноваження на
цьому все. Барахтайся серед посередностей самостійно.
Повернемося до гуртожитку — здаси тренеру ключі. Тобі вони більше
не знадобляться.
Це було як удар під дих.
— Так не чесно.
— Ти обіцяв мені, що намагатимешся, так?
— Але це не... Я не хочу...
— Обіцяв чи ні?
Всі невисловлені аргументи та заперечення грудкою стали в горлі.
Здавалося, сніданок ось-ось полізе назовні. Думка про те, щоб дати
інтерв'ю та великий планом з'явитися на екрані, лякала Ніла, але не
так сильно, як думка про те, що Кевін викине його з команди. Часу і
так залишилося всього нічого: грати в ексі Ніл буде лише до середини
жовтня, а потім розпрощається зі спортом назавжди. Щоразу, коли
він дивився на календар, якась частинка його душі вмирала. Він не
може покинути ексі до матчу з «Воронами». Він цього просто не
переживе.
Кивнувши Кеті, Кевін знову перейшов на англійську:
— Все гаразд.
Обличчя телеведучої знову осяяла посмішка.
— От і прекрасно!
Кеті жестом запросила команду слідувати за нею і попрямувала до
будівлі. Вхопивши Ніла за плече, Кевін підштовхнув його вперед. Ніл
різко вирвався і ляснув його по руці. Кевін потягнувся знову, але
Метт, підскочивши, відштовхнув його вбік. Еббі пошепки сердито
звеліла всім трьом заспокоїтися, проте ні Метт, ні Кевін, які
намагалися спопелити один одного поглядом, її не чули.
Тепер, коли Кевін нарешті відчепився, Ніл опинився на полі зору
Ендрю. Схиливши голову набік, Міньярд уважно вивчав його, і Ніл
необачно зустрівся з ним поглядом.
Очевидно, таблетки вже подіяли, тому що усмішка Ендрю була
широкою і глузливою.
— Ну ти й дебіл.
Ендрю мав рацію, тому Ніл не став дарма виправдовуватися, а
натомість повернувся і пішов за Кеті.
Незабаром його наздогнала Ден.
— Ніле, ти не зобов'язаний це робити.
У відповідь розлючений Ніл лише мотнув головою.
На студії Кеті доручила команду своїм помічникам, один з яких
ознайомив їх із правилами поведінки в ефірі. «Лисів» повели в один
бік (до глядацьких місць), а Кевіна з Нілом — в інший. Пройшовши
коридором і повернувши за кут, вони опинилися в гримерній.
Провожатий спритно зняв з них кілька мірок і випарувався.
І без того паршивий настрій Ніла став ще гіршим, коли він
зрозумів, що в однокімнатній гримерці ніде сховатися від Кевіна.
Одну стіну повністю займали дзеркала з підсвіткою, а навпроти
розміщувалася стійка з шістьма високими стільцями. У центрі кімнати
стояла порожня вішалка. Ніл схрестив руки на грудях, міцно
стиснувши себе, ніби хотів загнати шрами під шкіру.
Асистент Кеті повернувся з купою одягу на плічках, розвісив її на
вішалці, пообіцяв, що гримери будуть через десять хвилин, і знову
пішов. Щойно двері за ним зачинилися, з лиця Кевіна зникла
посмішка. Він перебрав усі комплекти одягу та перекинув один Нілу,
проте той ловити його не став, і речі впали йому під ноги.
— Одягайся, — скомандував Кевін. Бачачи, що Ніл не зрушив з
місця, він додав: — Та пофіг мені на твої шрами, вгамуйся вже.
Набагато більше мене хвилює, як би ти не запоров зйомки.
Ніл зміряв Кевіна похмурим поглядом. Коли той почав
переодягатися, Ніл підняв з підлоги одяг і повернувся до нього
спиною. Він одягнув нову кофту поверх тієї, що була на ньому, потім
вивернувся зі старої й витягнув її через комір. Довелося попотіти,
зате майже не вдалося показати голе тіло. Зі штанами було простіше,
оскільки більша частина шрамів припадала на торс. Ретельно
розгладивши кофту, Ніл відніс свій старий одяг на стійку і став
якнайдалі від Кевіна.
— Припини поводитися як дитина, — скривився Дей.
— Даремно я погодився.
— Ні, не дарма. І, будь ласка, постарайся справити гарне враження.
— Кевін оглянув своє відображення у дзеркалі й розправив манжети.
Подумавши, він зняв бандаж, що фіксував зап'ястя, і відклав убік. —
Відповідай на запитання Кеті, але не дозволяй їй перетягувати ковдру
на себе. Цей ефір — про нас, а не про неї, і вона не зірка, а лише
телеведуча.
— Бреши й посміхайся, — сказав Ніл своєму відображенню.
— Брехати зовсім не обов'язково, — заперечив Кевін. — Розмова
буде лише про ексі.
— Не обов'язково? — луною озвався Ніл. — І це каже людина, яка
щойно на повному серйозі втирала Кеті Фердинанд, які «Лиси»
молодці? Який переконав комітет у тому, що… — Він затнувся, не
знаходячи в собі сил вимовити це вголос. Потім нахилився і
притулився лобом до прохолодного дзеркала. Силячись відігнати
напад паніки й вирівняти дихання, Ніл почав думати про себе, але
шлунок скрутило від хвилювання.
Ніл вчепився обома руками в кут стійки та завмер.
— Переконав комітет у чому? — перепитав Кевін.
Ніл замружився.
— Навіщо ти наплів КРЕ, що в майбутньому на мене чекає місце у
збірній?
— Тому, що коли ти припиниш викаблучуватися і почнеш робити
те, що я скажу, так воно й буде.
Значить, Ендрю не обдурив. І газети також. Попри всю свою
грубість і дратівливість, Кевін Дей вірить у потенціал Ніла; він має
намір його тренувати, разом з ним виходити на поле й одного разу
зліпити з нього чемпіона, яким сам був колись. І Кевін не пробачить
Нілу, якщо в середині осені той потай покине команду. При одній
думці про це хотілося вити. Хоч би як Ніл ставився до Кевіна,
безумовним було одне: найменше він хотів, щоб Кевін його
зненавидів.
— То що ти збираєшся сказати Кеті? — поцікавився Дей.
— Що я тебе ненавиджу, — пробурмотів Ніл.
— Неправда.
— Тобі звідки знати?
— Якби це справді було так, Ендрю б тебе й близько до мене не
підпустив.
Ніл розплющив очі та обернувся до Кевіна.
— Ах так, зовсім забув про твого сторожового пса. До речі, як тобі
вдалось його приручити?
— Людиною легко керувати, коли знаєш, що їй потрібне. Ось тобі
приклад. — Кевін обвів жестом Ніла та гримерну.
— Мені здавалося, Ендрю якраз нічого не потрібно, — зауважив
Ніл.
Дей не завдав собі клопоту відповісти. Гримерів вони чекали
мовчки, і, коли ті постукали у двері, він з усмішкою відчинив двері,
являючи собою суцільну чарівність і люб'язність. Після гриму
спортсменів проводили до кімнати відпочинку. На широкоекранному
телевізорі транслювалося зображення студії, поки що порожнє. Ніл
покосився на настінний годинник: до ефіру залишалося десять
хвилин. Він провів цей час, вивчаючи підготовлені йому питання.
Більшість були простими — на зразок тих, що в червні ставили йому
товариші по команді.
Перед початком ефіру за Кевіном прийшов помічник. Ніл провів
обох поглядом, потім знову перемкнув увагу на екран. Рівно о сьомій
годині заграла вступна мелодія, і під оплески глядачів у студію
ефектно увійшла Кеті. Зупинившись у центрі круглого подіуму, вона
вклонилася та помахала рукою, вітаючи свою аудиторію.
— Доброго ранку, пані та панове! Звичайно, суботами більшість із
нас ще спить у таку ранню годину, але сьогодні ми приготували для
вас щось абсолютно фантастичне. Для початку представимо наших
музичних гостей — сьогодні з ними буде четвірка неймовірно
талановитих хлопців із гурту «Грім гобґоблінів», що набирає
популярності. — Після відведеної на оплески паузи Кеті продовжила:
— Проте почнемо ми цю програму з подій вчорашнього дня, а саме
— стартового матчу з ексі в новому сезоні студентської ліги.
Публіка зааплодувала ще голосніше. Виблискуючи усмішкою, Кеті
почала повільно ходити по подіуму.
— Чи є серед вас ті, хто вчора дивився цей матч із трибун стадіону?
О, чудово! А чи є ті, хто, як і я, спостерігав за перебігом гри з дому? —
Ведуча витягла руку вгору і посміхнулася, радіючи реакції зали. —
Думаю, дехто вже робить ставки на місця в турнірній таблиці та
учасників весняного фіналу, чи не так? У нас є всі підстави вважати,
що майбутній сезон стане найяскравішим і найбільш видовищним за
всю історію студентських змагань. Скільки змін, скільки чудових
можливостей! У сьогоднішній передачі ми поговоримо про ці теми,
але мені знадобиться допомога моїх спеціальних гостей. Минув рік
відколи ви бачили цю людину в нашій студії, і майже дев'ять місяців з
його останньої появи на публіці. Представляю вам першого
сьогоднішнього гостя: колишній форвард національної збірної,
гравець балтиморських «Диких котів» та «Воронів» університету
Едгара Аллана, нинішній форвард «Лисів» – команди державного
університету Пальметто — Кевін Дей! — Її останні слова потонули у
захоплених криках глядачів.
Найвідданіші фанати ексі підскочили ще на словах «дев'ять
місяців», а коли ведуча почала перераховувати регалії Кевіна, з місць
схопився весь зал. Камера оператора невідривно рухалась за
Кевіном, коли він з'явився з-за лаштунків і пройшов на подіум. У
дорогому одязі, наданому для зйомок, з променистим обличчям,
Кевін повністю відповідав образу обожнюваного кумира, за якого
його видавала Кеті. На середині подіуму він узяв ведучу за руку,
нахилився до неї та поцілував її в щоку, після чого вони разом
розвернулися обличчям до аудиторії. Кеті тріумфально підняла руки
та блиснула сліпучою усмішкою; Кевін вітально помахав публіці.
Пройшла нескінченно довга хвилина, перш ніж радісні глядачі
заспокоїлися. На той час Кеті вже влаштувалася за своїм столом, з
обох боків якого стояло по дивану. Вибравши той, що праворуч,
Кевін сів наполовину, щоб одночасно бачити й зал, і ведучу. Кеті,
надзвичайно задоволена собою, перегнулась через стіл і обдарувала
його посмішкою. Напевно, вже прикидає рейтинги, подумав Ніл.
— Кевін, Кевін, Кевін, — сказала вона, хитаючи головою в такт
його імені. — Досі не віриться, що я тебе вмовила. Сподіваюся, ти
пробачиш мені, якщо я скажу, що бачити тебе тут одного трохи
дивно. У моїй уяві ти досі половинка цілого.
— Принаймні, сьогодні мені є де розлягтися, — спритно
пожартував Кевін. — І, можливо, незабаром саме це я й зроблю. Ви
ж не чекаєте, що після вчорашньої гри ми будемо свіжі та виспані?
Кеті зі сміхом підняла руки.
— Так, мабуть, ти маєш рацію. Але виглядаєш, як завжди,
бездоганно.
Із зали почулися схвальні вигуки, і Кевін теж засміявся.
— Спасибі.
Кеті наповнила водою дві склянки та поставила один на край столу,
щоб Кевін міг до нього дотягнутися.
— Отже, обговоримо вчорашню гру. Насамперед: як розуміти те,
що з початком сезону ти одягнув помаранчеву форму? Тільки без
образ, гаразд? Я зовсім нічого не маю проти твоєї нової команди, та
все ж із чим пов'язаний твій перехід у Пальметто? Наскільки я знаю,
спочатку ти прийшов на посаду другого тренера. Але чому ти
лишився там, коли відновився після травми? Не сумніваюся, перед
тобою були відчинені двері до будь-якої команди. То навіщо
опускатися із верхньої сходинки на нижню?
— Тренер Ваймак та моя мама були друзями. Як усім, певно,
відомо, це вона навчила його грати в ексі. Навіть після смерті мами,
коли мене забрав до себе тренер Моріяма, тренер Ваймак не
втрачав зв'язку зі мною. — Кевін неуважно глянув на свою ліву руку.
— У грудні минулого року я думав, що вже ніколи не візьму до рук
ключку. Я був розчавлений. Тренер Ваймак був єдиним, до кого я міг
звернутися, і він не підвів мене. Він та його команда прийняли мене
без вагань. Мені подобається працювати з цими хлопцями.
Кеті потяглася через стіл і стиснула ліву руку Кевіна. Він змусив себе
відірвати погляд від своїх шрамів та посміхнутися. Ведуча усміхнулася
йому у відповідь і сказала:
— Зізнаюся, я очікувала, що восени ти повернешся до університету
Едгара Аллана. Втім, за кого б ти не грав, знову бачити тебе на полі
— просто чудово. Твоє повернення заслуговує на оплески.
Глядачі з радістю підтримали Кеті.
Ще раз стиснувши пальці Кевіна, вона відпустила його долоню.
— У стартовому матчі вам довелося грати проти Брекенріджу.
Невдалий розклад, правда? Ти приніс команді три голи, п'ятикурсник
Сет Гордон — два, і ще два забив ваш новенький Ніл Джостен. Якщо
не заперечуєш, давай трохи поговоримо про нього.
— Я не проти.
— Кевіне, ти безперечно вмієш розбурхати публіку. З яких
міркувань ти запросив у команду недосвідченого новобранця?
— Ніл — саме те, що зараз потрібно «Лисам», — упевнено
відповів Кевін. — Його недосвідченість не має значення. На початку
року ми переглянули сотні анкет, але після Джейні на роль інсайду не
підійшов ніхто, окрім Ніла. Ми з першого погляду зрозуміли, що він
має стати одним із нас. Ще пощастило, що його не встиг перехопити
інший клуб.
— Я чула, ви доклали чималих зусиль, щоб отримати його, —
повернула Кеті. — Навіть відмовилися надати комітету особисті дані.
Це дійсно так?
— Насамперед ми намагалися забезпечити Нілу безпеку. Ця весна
була складною для команди Пальметто. Оголосити про поповнення
було б все одно, що намалювати на спині у Джостена мішень.
Спочатку КРЕ відмовлявся приймати його наосліп, але зрештою пішов
нам назустріч.
— Ви думали, що через комітет може статися витік інформації?
Кевін трохи помовчав, підбираючи найбільш дипломатичну
відповідь.
— Скажімо так: троє можуть зберігати таємницю лише тоді, коли
двоє з них мертві. Нікого не хочу образити, але будьмо чесні. Комітет
складається з шістнадцяти осіб, одна з яких тренує команду нашого
заклятого суперника. Плітка, пущена навіть серед своїх, може
просочитися назовні та зламати гравцеві життя.
Ніл знав, що цей урок Кевін Дей засвоїв на власній шкурі. Саме
балаканина в колах КРЕ призвела до важкої сварки між Кевіном і
Ріко.
— Докласти стільки зусиль заради одного члена команди! —
Захопилася Кеті. — Кортить побачити, що ти з нього зліпиш.
Двері в кімнату відпочинку відчинилися, і асистент жестом
покликав Ніла за собою.
— Ваш вихід за хвилину. Ходімо.
Ніл встав і пройшов за ним коридором за лаштунки. Там на нього
вже чекала інша асистентка, яка по рації передавала інформацію в
навушник ведучої.
Оглянувши Ніла і переконавшись, що з його зовнішнім виглядом
усе гаразд, вона повідомила Кеті, що гостя можна виводити в ефір.
— Чому б нам не познайомитись із ним ближче? — Вигукнула
Кеті. — Подивімось, хто зайняв місце поряд із Кевіном Деєм замість
Ріко Моріями. Отже, дозвольте представити: Ніл Джостен, новий Лис
із команди університету Пальметто!
Ніл стиснув зуби, але потім зусиллям волі змусив себе
розслабитись. Глядачі зустріли гостя привітними оплесками, Ден
скандувала його ім'я. Заштовхавши сумніви поглибше, він перетнув
подіум і підійшов до столу Кеті. Ведуча підвелася, щоб потиснути
йому руку, і жестом вказала на місце поряд із Кевіном. Посідали
вони одночасно. Кеті налила склянку води та передала Нілу через
Кевіна.
— Яка цікава картина, правда ж? — Звернулася вона до аудиторії.
— Кевін знову у тандемі. — Підперши підборіддя рукою, вона
подалася вперед і посміхнулася. — Ніле, сьогодні твоє ім'я без
перебільшення у всіх на вустах. Ти, аматор, привернув увагу чемпіона
країни. Таке буває тільки в казках, чи не так? Що ти відчуваєш?
— Що не заслуговую на все це, — зізнався Ніл. — У Мілпорті я
викладався на повну, бо знав: місцевий рівень — це моя стеля.
Найменше я очікував побачити в Аризоні Кевіна Дея.
— На нашу спільну радість, він тебе знайшов, — вставила Кеті. —
Ти природжений талант. Жаль тільки, що почав тренуватися так пізно.
Уяви, яких висот ти досяг би, якби прийшов в ексі на кілька років
раніше. Можливо, зараз ти вже грав би за «Воронів», а то й за
національну збірну, якщо, звісно, Кевін вірно оцінює твої здібності.
Чому ти чекав так довго?
Ніл пригадав себе в Малій лізі й безсовісно збрехав:
— Раніше я не цікавився командними видами спорту. І в Мілпорті
я вийшов на поле тільки тому, що недавно приїхав у місто і хотів
завести друзів. Я й не припускав, що все так обернеться.
— Якщо тобі некомфортно сидіти поруч із Кевіном, я охоче займу
твоє місце, — грайливо підморгнула йому Кеті. — Я зовсім не проти з
ним потоваришувати.
— Чи не страшно опинитися між двома нападниками? —
пожартував Кевін.
— А що такого? — роблено здивувалася Кеті. — До речі, думаю, ні
для кого не секрет, що минулого сезону між тобою та нападниками
«Лисів» не все було гладко. І, як показав учорашній матч, проблеми у
стосунках із Сетом Гордоном нікуди не поділися. Але з Нілом у вас,
здається, все інакше.
Ніл зиркнув на Кевіна, проте той сперечатися не став.
— У травні Сет закінчує навчання, тому нам з ним пізно
підлаштовуватися один під одного, та й потреби в цьому немає. Ніл,
навпаки, тільки-но прийшов у команду. У нас попереду багато часу.
Кеті моментально вхопилася за цю фразу.
— Тобто ти маєш намір залишитися в «Лисах»? Невже ти з кінцями
покинеш «Воронів»? Чи буде залежати твоє рішення від того,
наскільки ти пристосуєшся до зміни руки? Чи ти у будь-якому разі
плануєш грати за команду Пальметто до самого випуску?
Протягла пауза відгукувалася у вухах Ніла тихим дзвоном.
— Я планую грати за «Лисів» стільки, скільки вважатиме за
потрібне тренер Ваймак.
Невдоволений цією ухильною відповіддю, Ніл знову кинув
швидкий погляд на Кевіна.
— Ох, «Воронів», напевно, засмутить ця новина, — зітхнула Кеті.
— Мабуть, твоєму зведеному братові тебе не вистачає.
— Восени ми ще побачимось.
— О так. Адже ви тепер граєте в одному окрузі. Чим, на твою
думку, може бути викликане це переведення?
— Я не візьму на себе сміливість аналізувати мотиви тренера
Моріями.
— Хочеш сказати, тебе не попередили? — Здивування Кеті
виглядало цілком натурально.
— Ми всі дуже зайняті та постійно підтримувати зв'язок не
виходить.
— Ну що ж. — Телеведуча випросталась, сяючи усмішкою. — Тоді
на тебе чекає сюрприз!
З динаміків вдарила гнітюча музика з важкими басами. Глядачі
схопилися зі своїх місць і почали хором скандувати: «Королю!
Король! Король!» Ніл обвів очима студію; мелодію він впізнав, але
розум його відмовлявся сприймати, відмовлявся вірити крикам
фанатів. Він легко розрізнив у глядацькій масі «Лисів» — у шаленому
натовпі вони одні сиділи нерухомо, остовпівши від шоку. Ніл знову
подивився на побіліле обличчя Кевіна, а потім, уловивши бічним
зором тінь, перевів погляд на куліси. Людина, що вийшла на подіум,
була одягнена, так само як Кевін, тільки повністю, з ніг до голови, у
чорне. Коли він потягнувся до руки Кеті, рукав чорної сорочки
здибився, наче крило ворона — талісмана його команди. Одиниця,
витатуйована на лівій вилиці, не залишала сумнівів у тому, ким був
третій гість на шоу Кеті Фердинанд.
Дев'ять місяців тому Ріко Моріяма та Кевін Дей востаннє дивилися
один одному в обличчя; дев'ять місяців тому Ріко зламав Кевіну руку,
і ось, сьогодні вони зустрілися в прямому ефірі. Аудиторія,
схвильована сюрпризом, бурхливо тріумфувала, але навіть її
захоплені крики не могли заглушити тихий голос Кевіна. Слова, які
він шепотів над вухом у Ніла, більше за все скидалися на
відчайдушну молитву.
РОЗДІЛ 12
Коли рівно о першій ночі пролунав дзвінок будильника, Ніл цілу
хвилину безглуздо витріщався на стелю, поки не згадав, навіщо таки
треба вставати. Сунувши будильник під подушку і побажавши
Ваймаку з Кевіном якомога швидше здохнути, він змусив себе
звісити ноги з ліжка.
Ледве Ніл спустився зі сходів, як спрацював ще один будильник.
Метт не відразу відключив настирливе дзижчання, а тому Сет на
іншому кінці кімнати грубо вилаявся. Метт промимрив щось у
відповідь, і, хоча слова заглушала подушка, тон його явно був
недружнім.
Завмерши біля ліжка, Ніл протер очі. Бойд нарешті знайшов і
відключив свій будильник. Сет сердито засопів, з шумом
перевернувся на другий бік і знову захропів як ні в чому не бувало.
Метт якийсь час сонно витріщався на нього з іншого кінця кімнати, а
потім подивився на Ніла.
Виглядав Бойд так само паршиво, як і Ніл почував себе. Ваймак
вчора попередив про ранній підйом, і все ж таки «Лиси» не могли не
відзначити початок сезону невеликою вечіркою. Компанія Ендрю,
зрозуміло, свято проігнорувала, а Ніл та його сусіди завалилися в
кімнату дівчат. Старшокурсники випили майже цілу пляшку горілки,
причому без допомоги Ніла та Рене. Увечері всім здавалося, що
веселощі того варті, але тепер, проспавши лише годину, Ніл уже в
цьому сумнівався.
У двері постукали, і він поплентався відчиняти. Світло, що лилося з
коридору, було несподівано яскравим. Ніл знову потер очі — по-
перше, щоб позбутися кольорових кіл, а по-друге, щоб не дивитися
на тренера. Неймовірно, але цієї пізньої години Ваймак виглядав
свіжо і бадьоро.
— Годі позіхати, ворушись. — Ваймак поплескав у долоні перед
Нілом. — У нас розклад. Через п'ять хвилин, щоб усі сиділи в
автобусі.
Ніл зачинив двері, залишивши тренера за порогом і пішов
одягатися. За хвилину він вийшов з кімнати; моторошна втома нікуди
не зникла, проте свідомість вже перемкнулася в автономний режим.
Рене привітала його змученою усмішкою та слабким помахом руки.
Ден на ногах, що запліталися, добралася до Метта, закинула руки
йому на шию і практично відразу задрімала. Троє братів та Кевін
виповзли в коридор останніми. Варто було Нілу побачити бандаж на
зап'ястях Дея, як залишки сну миттєво зникли.
Ваймак наставив на Кевіна палець.
— Як, чорт забирай, їм вдалося тебе розбудити?
— Вони взагалі не давали мені спати. — Кевін похмуро глянув на
Ендрю, але той ніби не помітив його погляду.
— Розумно, — зазначив Ваймак і махнув рукою у бік сходів. —
Ходімо.
Еббі чекала на вулиці біля автобуса. Ніл бачив його вперше —
автобус постійно стояв у закритому гаражі, щоб його не зіпсували
вандали. Розфарбований він був так само як стіни стадіону: яскрава
помаранчева смуга та відбитки лисячих лап на білому тлі. Усередині
замість звичайних двох рядів сидінь виявився лише один. У широких
кріслах вільно вміщалися двоє людей, а поодинці можна було навіть
прилягти та подрімати. Виснаженому Нілу здалося, що це найкращий
у світі автобус.
Ендрю повів свою компанію до задніх місць; Еббі сіла в
найпершому кріслі, Метт і Ден — відразу за нею, а за ними
розташувалася Рене. Пропустивши одне місце, Ніл сів у п'ятому ряду.
Поки Ваймак влаштовувався в кабіні водія, Ніл притулився головою
до скла і поглянув на спинку переднього крісла. Почулося розмірене
гурчання двигуна. Периферійним зором Ніл помітив, як за вікном
пропливає будівля гуртожитку. Він розтягнувся на сидінні та заснув
ще до того, як автобус виїхав на шосе.
У Рейлі, Північна Кароліна, вони приїхали близько шостої ранку.
Ваймак зупинився біля придорожньої закусочної, і Еббі з Рене
вирушили за кавою та сніданком для всієї команди. Щойно дівчата
вийшли з автобуса, Ваймак став у проході обличчям до «Лисів».
— Отже, — почав він, але, добре розглянувши задні ряди, забув,
що збирався сказати. — Хемміку, чорт забирай, ти ж повинен був
розбудити їх ще кілометрів п'ятнадцять тому!
— Я що, самогубець? — озвався Нікі.
Ден пирснула, але замаскувала сміх кашлем. Ваймака її хитрощі не
обдурили; гнівно протопавши через весь салон, він метнув на неї
сердитий погляд. Анітрохи не соромлячись, Даніель весело
посміхнулася у відповідь. Ніл, зацікавлений тим, що відбувається, сів
упівоберта.
Ваймак підійшов до останнього ряду, витягнув із задньої кишені
гаманець і запустив ним в Ендрю. Судячи з глухого стукоту,
пробудження Міньярда, як завжди, було різким. Ваймак вибагливо
простягнув руку.
— Дай сюди.
Почувся скрип шкіряного сидіння. Через кілька секунд Ендрю
випростався в кріслі й повернув Ваймаку гаманець. Тренер засунув
його у задню кишеню і перемістився до Кевіна. Упершись ногою в ту
частину Дея, яка знаходилася до нього найближче, він енергійно
почав трясти сплячого.
— Підйом, підйом, — повторював він голосніше й голосніше і,
зрештою, майже перейшов на крик: — Ану швидко підняв свою
сраку!
З-за спинки крісла вигулькнула рука — Кевін намагався відіпхати
тренера. Тоді Ваймак схопив того за лікоть і силою витягнув у прохід.
Перш ніж Кевін встиг звалитися на підлогу, Ваймак штовхнув його
назад у крісло. Кевін сповз по спинці, безумовно маючи намір знову
вирубитися, і Ваймак вліпив йому запотиличника.
— Ненавиджу, — з почуттям промовив Кевін.
— Новина дня: мені начхати, — незворушно промовив Ваймак. —
Загалом поїздка була твоєю геніальною ідеєю.
Ендрю притулився до вікна й обвів очима паркування.
— Ми приїхали?
— Майже, — сказав тренер. — Ти знаєш, що робити.
Ендрю промовчав, але Ваймак уже відволікся на Кевіна, який
знову почав засинати. Не прокинувся він, навіть коли тренер із силою
струсонув його за плече.
Зрештою Ваймак знову стягнув Кевіна з крісла і змусив ходити
туди-сюди салоном. Ніл мовчки спостерігав за цим видовищем; Кевін
переставляв ноги, майже не розплющуючи очей.
— Доброго ранку, сонечко, — життєрадісно привітався з ним
Метт.
— Іди нахуй, — обізвався Кевін.
Ден позіхнула, прикривши рота долонею.
— Приємно знати, що ти так і залишився ранньою пташкою.
— І ти на хуй вали.
Кевін добрався до сидіння водія і попрямував назад; він хотів був
плюхнутися у своє крісло, проте Ваймак розвернув його, поклавши
руку йому на плече. Кевін зрозумів натяк і продовжив розминку, хоча
бадьоріше від цього не став і повз Ніла щоразу проходив як сновида.
— Кевіне, — покликав Ендрю, вперше подавши ознаки життя з
того часу, як завис біля вікна.
Кевін дійшов ще тільки до середини салону, але, почувши своє
ім'я, повернув назад. Ваймак відійшов убік, пропускаючи його до
Ендрю. Кевін витяг з кишені пляшечку з пігулками й передав
Міньярду. Під пильними поглядами Кевіна та Ваймака той витрусив у
долоню одну пігулку і проковтнув, не запиваючи. Ніл майже очікував,
що Ендрю поверне ліки Кевіну, проте той пововтузився в кріслі та
сховав пляшечку у власну кишеню.
Дивно, подумав Ніл, що таблетки Ендрю взагалі виявилися у Дея.
До речі, так було й у клубі. Запитати б, тільки ні один, ні інший не
дадуть відповіді.
Хвилиною пізніше повернулися Еббі та Рене, навантажені
пакетами з їжею та напоями у картонних підставках. «Лиси»
навалилися на сендвічі з котлетами та обіцяні Деном пончики.
Збадьоритися допомігла не лише кава, а й нагадування про те, що на
них чекає участь в одному з найрейтинговіших телешоу країни. Коли
автобус знову вивернув на дорогу, Даніель, Метт і Рене практично
тремтіли від нетерплячки.
За чверть години вони під'їхали до двоповерхової будівлі, де
проходило фільмування ранкового шоу Кеті Фердинанд. Ваймак
припаркував автобус біля воріт та вийшов переговорити з охороною.
Ніл спостерігав у вікно, як той показує їх посвідчення й оформляє
дозвіл на в'їзд. Незабаром тренер повернувся з талоном на
паркування та стосиком бейджів для гостей. Ворота зі скрипом
відчинились, і автобус в'їхав на службову стоянку.
Ваймак вийшов надвір першим і, стоячи біля підніжки, роздав
«Лисам» бейджі. Останньою автобус покинула Еббі та замкнула за
собою двері. Щойно команда рушила до будівлі, як назустріч їм
вигулькнула Кеті Фердинанд, що особисто вийшла їх зустріти. Вигляд
вона мала навіть свіжіший, ніж Ваймак. Ніл приписав це диво
макіяжу, тому що ніхто без додаткових хитрощів не може виглядати
так о шостій ранку.
— Кевіне! — Кеті радісно зробила крок вперед. — Скільки літ,
скільки зим. Я дуже рада, що ти сьогодні до нас вибрався.
— Я теж радий зустрічі. — Кевін з усмішкою потиснув простягнуту
йому руку.
За спиною у Кеті Ден зобразила, як непритомніє на руки Метту, і
Ніл здогадався чому. За всі чотири місяці знайомства Ніл від сили
кілька разів бачив, як Кевін усміхається, проте усмішка його завжди
була холодною та жорсткою. У теці Ніла зберігалися фотографії
Кевіна з газет, і на деяких, стоячи біля Ріко, він навіть усміхався, проте
ці знімки, зроблені, як правило, після матчів, фіксували лише тріумф і
поблажливу добродушність переможців. Зараз Кевін посміхався
інакше, демонструючи свій публічний образ. Ця усмішка
призначалася журналістам, телеведучим і фанатам, яким зовсім не
потрібно було знати про гордовиту та безжальну натуру чемпіона
країни. Кевін променився чарівністю, являючи собою типову зірку, і
це збивало Ніла з пантелику.
Кеті посміхнулася решті гостей, і в променях ранкового сонця
блиснули її бездоганні зуби, які такими бувають тільки за гроші.
— Кевіне, вчора ти зіграв неймовірно. У тебе справжній талант. З
твоїм приходом команда тільки виграла.
— Хлопці почали це робити ще до мене, — заперечив Кевін.
Вперше на пам'яті Ніла Кевін похвалив «Лисів» — зазвичай він
помічав лише їхні косяки. Ніл спробував вловити в інтонації Кевіна
фальш, але той був надто добрим актором і не видавав свого
справжнього ставлення до команди.
— Вони по праву заслужили своє місце у першому дивізіоні та
цього сезону доведуть це.
— Чудово, — розгублено промовила Кеті, вже знайшовши в
натовпі Ніла. В її очах спалахнули хижі вогники. — Ніле Джостен,
доброго ранку. Вже чув добрі новини? Станом на одинадцяту вечора
п'ятниці твоє прізвище — третє за частотою запитів у пошуковій
системі, одразу після Ріко та Кевіна. Що ти відчуваєш із цього
приводу?
Всередині у Ніла все стиснулося від хвилювання.
— Не обов'язково було мені про це повідомляти.
— Хіба ти з ним не поговорив? — Кеті перевела погляд на Кевіна.
— А навіщо? — знизав плечима Дей.
— Про що мова? — насупився Ніл.
— Я хочу взяти в тебе сьогодні інтерв'ю, — сказала Кеті.
Ніл подумав, що не дочув, і тупо дивився на телеведучу, чекаючи,
що вона зведе все до жарту.
— Вболівальники хочуть дізнатися про тебе більше. — Кеті
розвела руками. — Ти — темна конячка, нікому не відомий новачок
із крихітного містечка в Аризоні. За словами тренера Ернандеса, ти
навчився грати в ексі за рік завдяки підручнику та тренуванням. Кевін
Дей стверджує, що після випуску з університету на тебе чекає місце у
національній збірній. Такі скромні дані та такі грандіозні плани та
амбіції! Саме час заявити світові про себе.
— Ні, — сказав Ніл. Тепер прийшла черга Кеті дивитись на нього з
подивом. — Ні, — похитав він головою, — зйомки це не для мене.
Посмішка Кеті Фердинанд ледь помітно здригнулася. Вона
простягла руку, ніби хотіла торкнутися його плеча, але він
відсахнувся. Еббі жестом закликала Ніла не забувати про
пристойність, але він проігнорував її безмовний докір.
— Не треба соромитися, — підбадьорила його Кеті. — Якщо ти
виступив перед шістдесятьма п'ятьма тисячами глядачів на матчі, який
у прямому ефірі транслював головний спортивний канал країни, то
вже якось витримаєш десять хвилин у моїй студії. Це зовсім не
страшно: я поставлю кілька запитань: як ти прийшов у гру, чого
сподіваєшся досягти, все в такому дусі. Запитання у нас є у
друкованому вигляді, так що можеш заздалегідь продумати
відповіді. Твої шанувальники заслуговують дізнатися про тебе більше.
— У мене немає шанувальників, і вони нічого не хочуть знати, —
уперто сказав Ніл.
— Будь розумницею, Ніле, — сказала Кеті з виглядом навченої
життям особи, яка побачила набагато більше якогось там підлітка.
Нілу захотілося вліпити їй ляпаса. — Якщо граєш в одній команді з
Кевіном Деєм, весь сезон ховатися від журналістів не вдасться.
— Я сказав ні.
У виразі обличчя Кеті нарешті проступила досада.
— Ти не бачиш картини загалом. Цей рік може стати для тебе
доленосним. Якщо хочеш досягти успіху, без нашої підтримки не
обійтися. Тобі все складеться дуже вдало. Не пропусти шанс, інакше
шкодуватимеш про це до самої смерті. Кевіне, адже ти розумієш,
про що я, так?
— Він дасть інтерв'ю, — відрізав Кевін.
— Це не тобі вирішувати, — люто випалив Ніл французькою і,
тільки впіймавши на собі пильний погляд Ваймака, зрозумів, що
проколовся. Близнюки, Нікі та Кевін в курсі, що він володіє
французькою, а пояснення для старшокурсників він легко придумає
пізніше. Проте Ваймак також чув, як Ніл говорив по-німецьки.
Скрипнувши зубами, Ніл відвернувся. — Я не даватиму жодного
інтерв'ю.
Продовжуючи посміхатися, Кевін холодно відповів — теж
французькою:
— Ти поводишся як повний придурок.
— Мені не можна світитись на екрані.
— Ти вже засвітився. Або ти це зробиш, або мої повноваження на
цьому все. Барахтайся серед посередностей самостійно.
Повернемося до гуртожитку — здаси тренеру ключі. Тобі вони більше
не знадобляться.
Це було як удар під дих.
— Так не чесно.
— Ти обіцяв мені, що намагатимешся, так?
— Але це не... Я не хочу...
— Обіцяв чи ні?
Всі невисловлені аргументи та заперечення грудкою стали в горлі.
Здавалося, сніданок ось-ось полізе назовні. Думка про те, щоб дати
інтерв'ю та великий планом з'явитися на екрані, лякала Ніла, але не
так сильно, як думка про те, що Кевін викине його з команди. Часу і
так залишилося всього нічого: грати в ексі Ніл буде лише до середини
жовтня, а потім розпрощається зі спортом назавжди. Щоразу, коли
він дивився на календар, якась частинка його душі вмирала. Він не
може покинути ексі до матчу з «Воронами». Він цього просто не
переживе.
Кивнувши Кеті, Кевін знову перейшов на англійську:
— Все гаразд.
Обличчя телеведучої знову осяяла посмішка.
— От і прекрасно!
Кеті жестом запросила команду слідувати за нею і попрямувала до
будівлі. Вхопивши Ніла за плече, Кевін підштовхнув його вперед. Ніл
різко вирвався і ляснув його по руці. Кевін потягнувся знову, але
Метт, підскочивши, відштовхнув його вбік. Еббі пошепки сердито
звеліла всім трьом заспокоїтися, проте ні Метт, ні Кевін, які
намагалися спопелити один одного поглядом, її не чули.
Тепер, коли Кевін нарешті відчепився, Ніл опинився на полі зору
Ендрю. Схиливши голову набік, Міньярд уважно вивчав його, і Ніл
необачно зустрівся з ним поглядом.
Очевидно, таблетки вже подіяли, тому що усмішка Ендрю була
широкою і глузливою.
— Ну ти й дебіл.
Ендрю мав рацію, тому Ніл не став дарма виправдовуватися, а
натомість повернувся і пішов за Кеті.
Незабаром його наздогнала Ден.
— Ніле, ти не зобов'язаний це робити.
У відповідь розлючений Ніл лише мотнув головою.
На студії Кеті доручила команду своїм помічникам, один з яких
ознайомив їх із правилами поведінки в ефірі. «Лисів» повели в один
бік (до глядацьких місць), а Кевіна з Нілом — в інший. Пройшовши
коридором і повернувши за кут, вони опинилися в гримерній.
Провожатий спритно зняв з них кілька мірок і випарувався.
І без того паршивий настрій Ніла став ще гіршим, коли він
зрозумів, що в однокімнатній гримерці ніде сховатися від Кевіна.
Одну стіну повністю займали дзеркала з підсвіткою, а навпроти
розміщувалася стійка з шістьма високими стільцями. У центрі кімнати
стояла порожня вішалка. Ніл схрестив руки на грудях, міцно
стиснувши себе, ніби хотів загнати шрами під шкіру.
Асистент Кеті повернувся з купою одягу на плічках, розвісив її на
вішалці, пообіцяв, що гримери будуть через десять хвилин, і знову
пішов. Щойно двері за ним зачинилися, з лиця Кевіна зникла
посмішка. Він перебрав усі комплекти одягу та перекинув один Нілу,
проте той ловити його не став, і речі впали йому під ноги.
— Одягайся, — скомандував Кевін. Бачачи, що Ніл не зрушив з
місця, він додав: — Та пофіг мені на твої шрами, вгамуйся вже.
Набагато більше мене хвилює, як би ти не запоров зйомки.
Ніл зміряв Кевіна похмурим поглядом. Коли той почав
переодягатися, Ніл підняв з підлоги одяг і повернувся до нього
спиною. Він одягнув нову кофту поверх тієї, що була на ньому, потім
вивернувся зі старої й витягнув її через комір. Довелося попотіти,
зате майже не вдалося показати голе тіло. Зі штанами було простіше,
оскільки більша частина шрамів припадала на торс. Ретельно
розгладивши кофту, Ніл відніс свій старий одяг на стійку і став
якнайдалі від Кевіна.
— Припини поводитися як дитина, — скривився Дей.
— Даремно я погодився.
— Ні, не дарма. І, будь ласка, постарайся справити гарне враження.
— Кевін оглянув своє відображення у дзеркалі й розправив манжети.
Подумавши, він зняв бандаж, що фіксував зап'ястя, і відклав убік. —
Відповідай на запитання Кеті, але не дозволяй їй перетягувати ковдру
на себе. Цей ефір — про нас, а не про неї, і вона не зірка, а лише
телеведуча.
— Бреши й посміхайся, — сказав Ніл своєму відображенню.
— Брехати зовсім не обов'язково, — заперечив Кевін. — Розмова
буде лише про ексі.
— Не обов'язково? — луною озвався Ніл. — І це каже людина, яка
щойно на повному серйозі втирала Кеті Фердинанд, які «Лиси»
молодці? Який переконав комітет у тому, що… — Він затнувся, не
знаходячи в собі сил вимовити це вголос. Потім нахилився і
притулився лобом до прохолодного дзеркала. Силячись відігнати
напад паніки й вирівняти дихання, Ніл почав думати про себе, але
шлунок скрутило від хвилювання.
Ніл вчепився обома руками в кут стійки та завмер.
— Переконав комітет у чому? — перепитав Кевін.
Ніл замружився.
— Навіщо ти наплів КРЕ, що в майбутньому на мене чекає місце у
збірній?
— Тому, що коли ти припиниш викаблучуватися і почнеш робити
те, що я скажу, так воно й буде.
Значить, Ендрю не обдурив. І газети також. Попри всю свою
грубість і дратівливість, Кевін Дей вірить у потенціал Ніла; він має
намір його тренувати, разом з ним виходити на поле й одного разу
зліпити з нього чемпіона, яким сам був колись. І Кевін не пробачить
Нілу, якщо в середині осені той потай покине команду. При одній
думці про це хотілося вити. Хоч би як Ніл ставився до Кевіна,
безумовним було одне: найменше він хотів, щоб Кевін його
зненавидів.
— То що ти збираєшся сказати Кеті? — поцікавився Дей.
— Що я тебе ненавиджу, — пробурмотів Ніл.
— Неправда.
— Тобі звідки знати?
— Якби це справді було так, Ендрю б тебе й близько до мене не
підпустив.
Ніл розплющив очі та обернувся до Кевіна.
— Ах так, зовсім забув про твого сторожового пса. До речі, як тобі
вдалось його приручити?
— Людиною легко керувати, коли знаєш, що їй потрібне. Ось тобі
приклад. — Кевін обвів жестом Ніла та гримерну.
— Мені здавалося, Ендрю якраз нічого не потрібно, — зауважив
Ніл.
Дей не завдав собі клопоту відповісти. Гримерів вони чекали
мовчки, і, коли ті постукали у двері, він з усмішкою відчинив двері,
являючи собою суцільну чарівність і люб'язність. Після гриму
спортсменів проводили до кімнати відпочинку. На широкоекранному
телевізорі транслювалося зображення студії, поки що порожнє. Ніл
покосився на настінний годинник: до ефіру залишалося десять
хвилин. Він провів цей час, вивчаючи підготовлені йому питання.
Більшість були простими — на зразок тих, що в червні ставили йому
товариші по команді.
Перед початком ефіру за Кевіном прийшов помічник. Ніл провів
обох поглядом, потім знову перемкнув увагу на екран. Рівно о сьомій
годині заграла вступна мелодія, і під оплески глядачів у студію
ефектно увійшла Кеті. Зупинившись у центрі круглого подіуму, вона
вклонилася та помахала рукою, вітаючи свою аудиторію.
— Доброго ранку, пані та панове! Звичайно, суботами більшість із
нас ще спить у таку ранню годину, але сьогодні ми приготували для
вас щось абсолютно фантастичне. Для початку представимо наших
музичних гостей — сьогодні з ними буде четвірка неймовірно
талановитих хлопців із гурту «Грім гобґоблінів», що набирає
популярності. — Після відведеної на оплески паузи Кеті продовжила:
— Проте почнемо ми цю програму з подій вчорашнього дня, а саме
— стартового матчу з ексі в новому сезоні студентської ліги.
Публіка зааплодувала ще голосніше. Виблискуючи усмішкою, Кеті
почала повільно ходити по подіуму.
— Чи є серед вас ті, хто вчора дивився цей матч із трибун стадіону?
О, чудово! А чи є ті, хто, як і я, спостерігав за перебігом гри з дому? —
Ведуча витягла руку вгору і посміхнулася, радіючи реакції зали. —
Думаю, дехто вже робить ставки на місця в турнірній таблиці та
учасників весняного фіналу, чи не так? У нас є всі підстави вважати,
що майбутній сезон стане найяскравішим і найбільш видовищним за
всю історію студентських змагань. Скільки змін, скільки чудових
можливостей! У сьогоднішній передачі ми поговоримо про ці теми,
але мені знадобиться допомога моїх спеціальних гостей. Минув рік
відколи ви бачили цю людину в нашій студії, і майже дев'ять місяців з
його останньої появи на публіці. Представляю вам першого
сьогоднішнього гостя: колишній форвард національної збірної,
гравець балтиморських «Диких котів» та «Воронів» університету
Едгара Аллана, нинішній форвард «Лисів» – команди державного
університету Пальметто — Кевін Дей! — Її останні слова потонули у
захоплених криках глядачів.
Найвідданіші фанати ексі підскочили ще на словах «дев'ять
місяців», а коли ведуча почала перераховувати регалії Кевіна, з місць
схопився весь зал. Камера оператора невідривно рухалась за
Кевіном, коли він з'явився з-за лаштунків і пройшов на подіум. У
дорогому одязі, наданому для зйомок, з променистим обличчям,
Кевін повністю відповідав образу обожнюваного кумира, за якого
його видавала Кеті. На середині подіуму він узяв ведучу за руку,
нахилився до неї та поцілував її в щоку, після чого вони разом
розвернулися обличчям до аудиторії. Кеті тріумфально підняла руки
та блиснула сліпучою усмішкою; Кевін вітально помахав публіці.
Пройшла нескінченно довга хвилина, перш ніж радісні глядачі
заспокоїлися. На той час Кеті вже влаштувалася за своїм столом, з
обох боків якого стояло по дивану. Вибравши той, що праворуч,
Кевін сів наполовину, щоб одночасно бачити й зал, і ведучу. Кеті,
надзвичайно задоволена собою, перегнулась через стіл і обдарувала
його посмішкою. Напевно, вже прикидає рейтинги, подумав Ніл.
— Кевін, Кевін, Кевін, — сказала вона, хитаючи головою в такт
його імені. — Досі не віриться, що я тебе вмовила. Сподіваюся, ти
пробачиш мені, якщо я скажу, що бачити тебе тут одного трохи
дивно. У моїй уяві ти досі половинка цілого.
— Принаймні, сьогодні мені є де розлягтися, — спритно
пожартував Кевін. — І, можливо, незабаром саме це я й зроблю. Ви
ж не чекаєте, що після вчорашньої гри ми будемо свіжі та виспані?
Кеті зі сміхом підняла руки.
— Так, мабуть, ти маєш рацію. Але виглядаєш, як завжди,
бездоганно.
Із зали почулися схвальні вигуки, і Кевін теж засміявся.
— Спасибі.
Кеті наповнила водою дві склянки та поставила один на край столу,
щоб Кевін міг до нього дотягнутися.
— Отже, обговоримо вчорашню гру. Насамперед: як розуміти те,
що з початком сезону ти одягнув помаранчеву форму? Тільки без
образ, гаразд? Я зовсім нічого не маю проти твоєї нової команди, та
все ж із чим пов'язаний твій перехід у Пальметто? Наскільки я знаю,
спочатку ти прийшов на посаду другого тренера. Але чому ти
лишився там, коли відновився після травми? Не сумніваюся, перед
тобою були відчинені двері до будь-якої команди. То навіщо
опускатися із верхньої сходинки на нижню?
— Тренер Ваймак та моя мама були друзями. Як усім, певно,
відомо, це вона навчила його грати в ексі. Навіть після смерті мами,
коли мене забрав до себе тренер Моріяма, тренер Ваймак не
втрачав зв'язку зі мною. — Кевін неуважно глянув на свою ліву руку.
— У грудні минулого року я думав, що вже ніколи не візьму до рук
ключку. Я був розчавлений. Тренер Ваймак був єдиним, до кого я міг
звернутися, і він не підвів мене. Він та його команда прийняли мене
без вагань. Мені подобається працювати з цими хлопцями.
Кеті потяглася через стіл і стиснула ліву руку Кевіна. Він змусив себе
відірвати погляд від своїх шрамів та посміхнутися. Ведуча усміхнулася
йому у відповідь і сказала:
— Зізнаюся, я очікувала, що восени ти повернешся до університету
Едгара Аллана. Втім, за кого б ти не грав, знову бачити тебе на полі
— просто чудово. Твоє повернення заслуговує на оплески.
Глядачі з радістю підтримали Кеті.
Ще раз стиснувши пальці Кевіна, вона відпустила його долоню.
— У стартовому матчі вам довелося грати проти Брекенріджу.
Невдалий розклад, правда? Ти приніс команді три голи, п'ятикурсник
Сет Гордон — два, і ще два забив ваш новенький Ніл Джостен. Якщо
не заперечуєш, давай трохи поговоримо про нього.
— Я не проти.
— Кевіне, ти безперечно вмієш розбурхати публіку. З яких
міркувань ти запросив у команду недосвідченого новобранця?
— Ніл — саме те, що зараз потрібно «Лисам», — упевнено
відповів Кевін. — Його недосвідченість не має значення. На початку
року ми переглянули сотні анкет, але після Джейні на роль інсайду не
підійшов ніхто, окрім Ніла. Ми з першого погляду зрозуміли, що він
має стати одним із нас. Ще пощастило, що його не встиг перехопити
інший клуб.
— Я чула, ви доклали чималих зусиль, щоб отримати його, —
повернула Кеті. — Навіть відмовилися надати комітету особисті дані.
Це дійсно так?
— Насамперед ми намагалися забезпечити Нілу безпеку. Ця весна
була складною для команди Пальметто. Оголосити про поповнення
було б все одно, що намалювати на спині у Джостена мішень.
Спочатку КРЕ відмовлявся приймати його наосліп, але зрештою пішов
нам назустріч.
— Ви думали, що через комітет може статися витік інформації?
Кевін трохи помовчав, підбираючи найбільш дипломатичну
відповідь.
— Скажімо так: троє можуть зберігати таємницю лише тоді, коли
двоє з них мертві. Нікого не хочу образити, але будьмо чесні. Комітет
складається з шістнадцяти осіб, одна з яких тренує команду нашого
заклятого суперника. Плітка, пущена навіть серед своїх, може
просочитися назовні та зламати гравцеві життя.
Ніл знав, що цей урок Кевін Дей засвоїв на власній шкурі. Саме
балаканина в колах КРЕ призвела до важкої сварки між Кевіном і
Ріко.
— Докласти стільки зусиль заради одного члена команди! —
Захопилася Кеті. — Кортить побачити, що ти з нього зліпиш.
Двері в кімнату відпочинку відчинилися, і асистент жестом
покликав Ніла за собою.
— Ваш вихід за хвилину. Ходімо.
Ніл встав і пройшов за ним коридором за лаштунки. Там на нього
вже чекала інша асистентка, яка по рації передавала інформацію в
навушник ведучої.
Оглянувши Ніла і переконавшись, що з його зовнішнім виглядом
усе гаразд, вона повідомила Кеті, що гостя можна виводити в ефір.
— Чому б нам не познайомитись із ним ближче? — Вигукнула
Кеті. — Подивімось, хто зайняв місце поряд із Кевіном Деєм замість
Ріко Моріями. Отже, дозвольте представити: Ніл Джостен, новий Лис
із команди університету Пальметто!
Ніл стиснув зуби, але потім зусиллям волі змусив себе
розслабитись. Глядачі зустріли гостя привітними оплесками, Ден
скандувала його ім'я. Заштовхавши сумніви поглибше, він перетнув
подіум і підійшов до столу Кеті. Ведуча підвелася, щоб потиснути
йому руку, і жестом вказала на місце поряд із Кевіном. Посідали
вони одночасно. Кеті налила склянку води та передала Нілу через
Кевіна.
— Яка цікава картина, правда ж? — Звернулася вона до аудиторії.
— Кевін знову у тандемі. — Підперши підборіддя рукою, вона
подалася вперед і посміхнулася. — Ніле, сьогодні твоє ім'я без
перебільшення у всіх на вустах. Ти, аматор, привернув увагу чемпіона
країни. Таке буває тільки в казках, чи не так? Що ти відчуваєш?
— Що не заслуговую на все це, — зізнався Ніл. — У Мілпорті я
викладався на повну, бо знав: місцевий рівень — це моя стеля.
Найменше я очікував побачити в Аризоні Кевіна Дея.
— На нашу спільну радість, він тебе знайшов, — вставила Кеті. —
Ти природжений талант. Жаль тільки, що почав тренуватися так пізно.
Уяви, яких висот ти досяг би, якби прийшов в ексі на кілька років
раніше. Можливо, зараз ти вже грав би за «Воронів», а то й за
національну збірну, якщо, звісно, Кевін вірно оцінює твої здібності.
Чому ти чекав так довго?
Ніл пригадав себе в Малій лізі й безсовісно збрехав:
— Раніше я не цікавився командними видами спорту. І в Мілпорті
я вийшов на поле тільки тому, що недавно приїхав у місто і хотів
завести друзів. Я й не припускав, що все так обернеться.
— Якщо тобі некомфортно сидіти поруч із Кевіном, я охоче займу
твоє місце, — грайливо підморгнула йому Кеті. — Я зовсім не проти з
ним потоваришувати.
— Чи не страшно опинитися між двома нападниками? —
пожартував Кевін.
— А що такого? — роблено здивувалася Кеті. — До речі, думаю, ні
для кого не секрет, що минулого сезону між тобою та нападниками
«Лисів» не все було гладко. І, як показав учорашній матч, проблеми у
стосунках із Сетом Гордоном нікуди не поділися. Але з Нілом у вас,
здається, все інакше.
Ніл зиркнув на Кевіна, проте той сперечатися не став.
— У травні Сет закінчує навчання, тому нам з ним пізно
підлаштовуватися один під одного, та й потреби в цьому немає. Ніл,
навпаки, тільки-но прийшов у команду. У нас попереду багато часу.
Кеті моментально вхопилася за цю фразу.
— Тобто ти маєш намір залишитися в «Лисах»? Невже ти з кінцями
покинеш «Воронів»? Чи буде залежати твоє рішення від того,
наскільки ти пристосуєшся до зміни руки? Чи ти у будь-якому разі
плануєш грати за команду Пальметто до самого випуску?
Протягла пауза відгукувалася у вухах Ніла тихим дзвоном.
— Я планую грати за «Лисів» стільки, скільки вважатиме за
потрібне тренер Ваймак.
Невдоволений цією ухильною відповіддю, Ніл знову кинув
швидкий погляд на Кевіна.
— Ох, «Воронів», напевно, засмутить ця новина, — зітхнула Кеті.
— Мабуть, твоєму зведеному братові тебе не вистачає.
— Восени ми ще побачимось.
— О так. Адже ви тепер граєте в одному окрузі. Чим, на твою
думку, може бути викликане це переведення?
— Я не візьму на себе сміливість аналізувати мотиви тренера
Моріями.
— Хочеш сказати, тебе не попередили? — Здивування Кеті
виглядало цілком натурально.
— Ми всі дуже зайняті та постійно підтримувати зв'язок не
виходить.
— Ну що ж. — Телеведуча випросталась, сяючи усмішкою. — Тоді
на тебе чекає сюрприз!
З динаміків вдарила гнітюча музика з важкими басами. Глядачі
схопилися зі своїх місць і почали хором скандувати: «Королю!
Король! Король!» Ніл обвів очима студію; мелодію він впізнав, але
розум його відмовлявся сприймати, відмовлявся вірити крикам
фанатів. Він легко розрізнив у глядацькій масі «Лисів» — у шаленому
натовпі вони одні сиділи нерухомо, остовпівши від шоку. Ніл знову
подивився на побіліле обличчя Кевіна, а потім, уловивши бічним
зором тінь, перевів погляд на куліси. Людина, що вийшла на подіум,
була одягнена, так само як Кевін, тільки повністю, з ніг до голови, у
чорне. Коли він потягнувся до руки Кеті, рукав чорної сорочки
здибився, наче крило ворона — талісмана його команди. Одиниця,
витатуйована на лівій вилиці, не залишала сумнівів у тому, ким був
третій гість на шоу Кеті Фердинанд.
Дев'ять місяців тому Ріко Моріяма та Кевін Дей востаннє дивилися
один одному в обличчя; дев'ять місяців тому Ріко зламав Кевіну руку,
і ось, сьогодні вони зустрілися в прямому ефірі. Аудиторія,
схвильована сюрпризом, бурхливо тріумфувала, але навіть її
захоплені крики не могли заглушити тихий голос Кевіна. Слова, які
він шепотів над вухом у Ніла, більше за все скидалися на
відчайдушну молитву.
РОЗДІЛ 13
Самопроголошений король ексі привітав Кеті легким поцілунком у
щоку. Репліки, якими вони обмінялися, потонули в гуркоті оплесків,
але, коли ведуча відсторонилася, на її губах знову розцвіла посмішка.
Ріко, вже без супроводу Кеті, зробив кілька кроків, що
відокремлювали його від Кевіна, і зупинився, нависнувши над
диваном. Він усміхався, однак і Ніл, і Кевін чудово розуміли, що за
усмішкою ховається зовсім не радість. В очах Ріко Моріями стояла
смерть.
Вся злість, яку Ніл відчував до Кевіна, що затягнув його на цю
програму, миттю розсіялася. Він більше не міг злитися на Дея — не
зараз, не в цю хвилину, коли тут стояв Ріко, який був для Кевіна таким
же втіленням кошмару, яким для Джостена був батько. Звичайна
ворожість просто відступала в тінь перед цим всепоглинаючим
жахом.
Ріко заговорив лише після того, як зал заспокоївся:
— Кевіне. Давно не бачилися.
З перших рядів почулися шум і якась метушня. Ніл, чий погляд був
прикутий до Моріями, все ж таки рефлекторно обернувся. Рене
боком сиділа на колінах в Ендрю, упираючись п'ятою в підлогу, щоб
той не зміг її зіштовхнути, і затискаючи йому рота долонею. Вони не
відводили очей від подіуму. Метт обома руками вчепився в ліве
зап'ястя Ендрю, праве утримував Ваймак. На обличчях команди
відбивалася вся гама емоцій від жаху до люті.
Ріко ворухнувся, і Ніл знову звернув увагу на нього. Не помічаючи
Ніла, Ріко простягнув Кевіну руку, ніби спонукав до дії у відповідь.
Декілька секунд Кевін мовчки на неї дивився, потім його пальці
ковзнули в долоню Моріями. Ріко потягнув Кевіна на себе, підняв з
дивана і міцно обійняв під оплески глядачів, які явно не помітили, з
яким небажанням Кевін обійняв його у відповідь.
Розтиснувши обійми й відступивши на відстань витягнутої руки,
Ріко сказав:
— Ти ніби схуд із нашої останньої зустрічі. Тебе там не годують, чи
що? А я завжди вважав, що на півдні найкалорійніша їжа.
— Мабуть, я спалюю калорії на полі.
— Яке диво.
В інтонації Ріко прослизнув відтінок уїдливості, але Кеті сліпуче
усміхнулася і встала між хлопцями.
— Це справді диво. Ви тільки подивіться! Наша золота пара знову
разом, але вперше в історії вони виступають як суперники. Кевіне,
Ріко, ми щиро дякуємо вам за те, що ви терпите невгамовний запал
своїх шанувальників.
Вона жестом запросила обох зайняти свої місця. Ріко попрямував
до іншого дивану. Кевін свердлив очима його спину і не дивився,
куди сідає, а тому, опустившись на диван, притулився до Ніла
стегном, і той відчув, як тремтять його коліна.
Кеті перемкнулася на Ріко.
— Кевін щойно зізнався, що ви довго не спілкувалися. Як так
сталося?
— Так, — підтвердив Ріко. — Ти здивована?
— Звичайно. Я думала, ви нерозлийвода.
— Рік тому так воно й було, — кивнув Ріко, — але треба розуміти,
яким важким в емоційному плані нам видався грудень. Травму
отримав Кевін, але далася взнаки вона на всіх нас. Багато хто,
зокрема і я, просто не міг змиритися з тим, як ця травма вплинула на
майбутнє «Воронів». Ми з Кевіном виросли у «Еверморі». Наше
життя будувалося навколо команди та роботи у парі. Я не міг
повірити, що все пропало, що нашим мріям прийшов кінець. Кевін
відчував те саме, тому ми віддалились один від одного.
— На цілих дев'ять місяців?
Кеті запитала, дивлячись на Кевіна, і він відповів якимсь
потьмянілим голосом:
— Думаю, це було неминуче. Розумієш, Кеті, ми зробили ексі
центром свого життя. Ми показували все, на що здатні, але
приховували, чого нам це вартувало. Ігри та тренування у складі
трьох команд, навчання в універі, постійна увага преси — все це
дуже виснажує, але ми відмовлялися це визнавати. Не хотіли вірити,
що нашим силам є межа.
Кеті кивнула головою.
— Навіть уявити не можу, наскільки важко вам доводилося.
Очевидно, цей тиск дався взнаки й на вашій дружбі.
— Зрештою, ми живі люди, — промовив Ріко, — і цілком
природно, що між нами також можуть бути розбіжності… Правильно,
Кевіне?
— Ідеальних сімей не буває, — тихо промовив Дей.
Ведуча знову співчутливо закивала.
— Знаєте, як ви налякали нас своїм зникненням з екранів? В
новинах повідомлялося, що ви поїхали на лижний курорт, щоб
відсвяткувати закінчення семестру, а потім жоден з вас не з'являвся
на публіці цілий місяць! Особисто я передбачала найгірше і тільки
коли тренер Ваймак зробив заяву, зрозуміла, що саме означає це
«гірше».
— Найгірше — все це мати й все втратити, — зауважив Ріко. —
Минулого року ми підписали контракт із національною збірною, і
нам залишалося здійснити лише одну мрію: виступити за країну на
Літніх Олімпійських іграх. Ми завжди знали, що прийдемо до цієї
вершини, що наші багаторічні зусилля та жертви окупляться. А потім
Кевін зламав руку.
— Все змінилося, — сказав Кевін так тихо, що без мікрофона його
ніхто б не почув. — Ми не були готові це зрозуміти. Простіше було
взяти та розійтися. Безглуздо, звісно, — він скоса глянув на Ріко, —
але так простіше.
— Як сумно, — гірко зітхнула Кеті. Кевін подивився на свою склянку
з водою і промовчав. Ведуча нарешті зрозуміла, що розмова зайшла
не туди, і знову повернулася до Моріями, даючи Кевіну час взяти себе
в руки. — Проте подивися на Кевіна: просто неймовірно, яких
результатів він досяг цього року, правда?
— Не впевнений, — хитнув головою Ріко. — Я говорю це як його
брат і найкращий друг. Кеті, ти бачила його вчора на полі. Боюся, що
самообман та одержимість грою приведуть Кевіна до нової травми.
Чи зможе він відновитися вдруге, як фізично, так і морально?
У тоні Ріко чулося занепокоєння, проте Ніл майже відчував, як у
грудях Дея прокручується лезо ножа. Кожною своєю реплікою
Моріяма намагався поранити його глибше і сильніше, і в нього це
чудово виходило. Нілу слова не надавали, але його терпіння
скінчилося: він більше не міг терпіти цю жорстокість.
— Мені здавалося, друзі мають бути один для одного опорою, —
вклинився він, перш ніж телеведуча встигла відповісти. — Ти міг би й
підтримати Кевіна — зараз це найменше, що ти можеш зробити
після того, як відвернувся від нього минулої зими.
Частина глядачів відреагувала на висловлювання Ніла
невдоволеним гулом. На противагу цьому Метт і Ден підтримали
його схвальними вигуками.
— Ах, перепрошую, — звернулася до Ніла Кеті. — Я про тебе не
забула, просто відволіклася. Дозвольте мені вас познайомити, хоч і
не сумніваюся, ви обоє чудово знаєте, хто є хто. Ріко, це Ніл. Ніл, це
Ріко. Минуле та сьогодення Кевіна Дея. Чи краще сказати — минуле
та майбутнє?
Ріко вперше вшанував Ніла поглядом.
— Відповім на твоє звинувачення: наш зв'язок із Кевіном
унікальний, і тобі цього просто не збагнути. Не намагайся звести її до
своїх плоских уявлень про дружбу.
— Ваш зв'язок був унікальним. Був, — наголосив Ніл. — Він
обірвався, як тільки Кевін покинув «упряжу».
— Кевін добровільно вирішив залишити університет Едгара
Аллана, — сухо заперечив Ріко. — Ми тяжко переживали його відхід,
але щиро пораділи, дізнавшись, що він влаштувався на посаду
тренера.
— Тільки ось ви зовсім були не раді, що він знову взяв у руки
ключку, — вів далі Ніл. — Чи не через це «Ворони» перевелися до
нашого округу? Ви вважаєте, що Кевіну Дею більше не місце на полі,
і вирішили прибрати його в ході ігор. Ви намагаєтеся не допустити
його повернення, хочете, щоб він стояв та дивився, як ваша команда
підіймається на п'єдестал. Ти просто тицяєш його носом у все, що він
втратив, і, наскільки я можу судити, отримуєш від цього неабияке
задоволення.
— Прошу вперше і востаннє: скинь оберти, — крізь зуби процідив
Ріко.
— Не можу, — огризнувся Ніл, — у мене з цим невеличкі
проблеми.
— Невеличкі? — Моріяма холодно посміхнувся.
Кеті поспішила втрутитися, поки справа не закрутилася ще гірше.
— До речі, Ніл порушив важливе питання, яке я хотіла б
обговорити. Зміна округу — це безпрецедентний випадок. А зміна
округу командою університету Едгара Аллана — подвійна
несподіванка. Ні твій тренер, Ріко, ні Комітет з регламенту ексі так і
не надали зрозумілих пояснень, але, гадаю, Ніл не дуже далекий від
істини, вважаючи, що перехід «Воронів» пов'язаний із Кевіном.
— Кевін зіграв у цьому далеко не головну роль, — сказав Ріко. — І,
звичайно, мотиви, якими ми керувались, аж ніяк не ті, що уявив собі
цей хлопчик. Рішення далося нам дуже непросто, а потім на нас ще й
навалилося море критики. У північному окрузі стверджують, ніби ми
перевелися задля збереження першості — можна подумати, хтось
здатен нас посунути, а на півдні незадоволені, що їм доведеться
грати проти такого сильного суперника, як ми. Зрештою, «Ворони» —
найкраща команда країни, а команди південно-східного округу…
м'яко кажучи, не відповідають нашому рівню. Якщо відверто, вони
просто жахливі. Сподіваємось, з нашим переходом ситуація
зміниться. Ми прийшли, щоб надихнути південь.
— Тобто ви маєте намір зробити для команд півдня те, що робить
для «Лисів» Кевін Дей? — Підсумувала Кеті.
— Так, і все ж таки Кевін дуже спростить нам завдання, якщо
перейде на наш бік, — відповів Ріко.
— В якому сенсі?
— Кевін більше не може і не гратиме за «Воронів». Він це знає;
саме тому він не повернувся до нас навесні. Однак за всієї нашої
любові до нього ми не можемо заплющувати очі на те, як слабо він
виглядає на полі, а він надто поважає «Воронів», щоб своєю грою
тягнути команду вниз. Однак, це не означає, що «Замок Евермор»
перестав бути для нього домом. Його робота з «Лисами» у
весняному сезоні лише підтвердила, що йому знайдеться місце серед
«Воронів». Ми були б щасливі знову бачити його у своїх лавах як
одного з тренерів.
— Так, вибір справді непростий, — звернулася до Дея Кеті. —
Обидва варіанти приголомшливі. І все ж зізнаюся, Кевіне: хоч як
приємно спостерігати за підйомом «Лисів», мені боляче
усвідомлювати, що ти — більше не частина команди Едгара Аллана.
— Ти ж не хочеш, щоб він насправді повернувся, га? — кинув
Моріямі Ніл. — Я в це не вірю.
— Тебе це й не стосується, — крижаним тоном відказав Ріко.
— Припини поводитися як егоїст, — пирхнув Ніл, і в Кеті від подиву
розширилися очі. Кевін застережливо вщипнув його за руку, проте
Ніл тільки відмахнувся. — Кевін завжди мріяв стати найкращим на
полі, то за яким правом ти позбавляєш його цієї мрії? З якого дива
змушуєш задовольнятися меншим? «Лиси» дають можливість грати, а
«Ворони» хочуть всунути його на задній план. Йому немає сенсу
повертатися.
— У Пальметто він просто зариває свій талант у землю, — знизав
плечима Ріко.
— Не більше, ніж заривав у команді Едгара Аллана, — відказав
Ніл. У залі почулися смішки — меткий на слівце гість Кеті Фердинанд
непогано розважав публіку. — Твоя команда на першому місці у
рейтингу? Вітаю! Тільки втриматися нагорі набагато простіше, ніж
знову починати все з нуля, а Кевін саме цим зараз і зайнятий. Він
потрапив у зовсім іншу команду, він вчиться грати іншою рукою, і
коли відновить свою майстерність, а він це зробить! — то гратиме
набагато краще, ніж грав у вас. А знаєш чому? — спитав Ніл, не
чекаючи відповіді. — Тому що справа не лише в його вроджених
здібностях, а ще й у тому, що він один із нас. Цього сезону у «Лисів»
лише десять гравців, лише по одному запасному на кожного.
Задумайся про це. Вчора ми грали проти брекенріджських
«Шакалів». У них у складі двадцять сім осіб. Вони можуть
розмінюватися гравцями безкінечно — у черзі на лавці ж цілий
натовп. «Лиси» не можуть дозволити собі такої розкоші. Ми повинні
захищати свої позиції до кінця.
— Нічого ви вчора не захистили, — усміхнувся Ріко, перекриваючи
оплески «Лисів». — Ви програли. З вашої команди сміється вся
Студентська асоціація. Ви уявлення не маєте, що таке взаємодія та
злагодженість.
— На твоє щастя. Якщо тільки «Лиси» згуртуються, вам проти нас не
вистояти.
— Ви слабаки, і така нічим не обґрунтована зарозумілість просто
образлива для всіх команд, які по праву заслужили місце у першому
дивізіоні. Усім добре відомо, що «Лиси» потрапили туди лише
завдяки своєму тренеру.
— Дивно. Те саме я можу сказати про «Воронів».
— Ми вже тисячу разів підтвердили, що наша репутація заслужена,
а ви заслуговуєте лише на жалість і презирство, чого у спорті бути не
повинно. А такий дилетант, як ти, взагалі не має права
висловлюватись із цього питання.
— А я таки висловлюся. Я переконаний, що ти запихаєш Кевіна на
задній план зовсім не за станом здоров'я. Просто ти знаєш, що цей
сезон стане для тебе катастрофою. Ви з Кевіном завжди грали в тіні
один одного, завжди виступали в тандемі, а тепер вам вперше
доведеться зійтися на полі як противники, і всім нарешті стане ясно,
хто з вас сильніший. Люди зрозуміють, що це, — Ніл показав на свою
вилицю, маючи на увазі татуювання Кевіна і Ріко, — зовсім не так. —
Думаю, ти боїшся.
Посмішка Ріко могла б скувати льодом гаряче пекло.
— Я не боюся Кевіна. Я добре знаю його.
— Скоро ти візьмеш свої слова назад, — пообіцяв Ніл. — Ти ними
подавишся.
— Схоже, що це виклик? — втрутилася Кеті, окинувши обох
швидким поглядом. — До матчу між вашими командами сім тижнів,
і особисто я вже розпочала зворотний відлік. Цей сезон обіцяє бути
неймовірно захопливим, але все ж таки відповідь на одне питання
ми повинні отримати прямо зараз. Кевіне, що ти обираєш,
помаранчевий чи чорний? Якого кольору твоє майбутнє?
Кевін стиснув руку Ніла з такою силою, що вона оніміла до кінчиків
пальців.
— Я вже відповів, — сказав він, не зважаючи на Моріяму. — Я
хотів би залишатися в команді університету Пальметто, допоки це
можливо.
«Лиси» зустріли заяву Кевіна радісними оплесками, підхопленими
рештою аудиторії. Напруга між нападниками передалася в зал і тепер
вилилася хвилею бурхливих емоцій. Кеті навіть не намагалася
втихомирити глядачів і лише жестами наказала операторам
продовжувати знімати публіку. Ніл ледве дочекався кінця сюжету про
ексі та відхід на рекламну паузу. Підсвічування подіуму згасло — це
означало, що прямий ефір завершено. Кеті прикрила рукою
мікрофон, закріплений на комірі блузки, і звернулася до своїх гостей,
блиснувши широкою посмішкою.
— Хлопці, ви зробили мій день. — Усі троє встали й обмінялися з
нею рукостисканням. — Одяг можете залишити собі. За лаштунками є
буфет, і вам зарезервовані місця у першому ряду; якщо хочете,
додивіться ефір із зали.
— Дякую, — подякував Кевін.
Ніл, який не мав жодного бажання затримуватися в студії, окинув
поглядом зал для глядачів. Ваймак провів долонею по горлу і вказав
пальцем собі за плече. Ніл сподівався, що не помилився,
розшифрувавши повідомлення тренера як: «Звалюємо звідси
нахрін». Обійшовши Кевіна, він поставив незайману склянку з водою
на стіл Кеті. Кевін, здавалося, застиг на місці, тому втовкмачений між
ним і Ріко, Ніл підштовхнув його до куліс.
Ріко теж залишив подіум і поводився пристойно, поки вони не
опинилися в коридорі. Двоє асистентів, які очікували біля виходу,
кинулися назад на майданчик, щоб перевірити, чи все гаразд у
ведучої, і підправити декорації. Ніл розраховував, що хтось із них
затримається і відверне увагу Ріко, але, мабуть, час для них був
дорожчий за автографи.
Терпіти Ріко у себе за спиною було нестерпно. Ніл розвернувся, і
Моріяма, наздогнавши його, схопив за плечі й шпурнув до стіни. Їхні
очі зустрілися, і Ніл завмер, прибитий до місця не стільки міцними
пальцями, котрі до синців вп'ялися в шкіру, як поглядом, у якому
стояла смерть. Так само дивився на Ніла батько: дивився і бачив лише
шматок плоті, з якого може проливатися кров.
— Кевіне, він мені не подобається, — мовив Моріяма. —
Позбудься його чимшвидше.
— Ти бачив учорашній матч, — тихо озвався Кевін. — Має
здібності.
— Здібності! — Ріко ще раз ударив Ніла об стіну і крутнувся до Дея.
Той, блідий і напружений, витримав його погляд. — Ти про того
воротаря теж казав, що має здібності, а коли я його до тебе привів,
ти заявив, що від нього користі нуль. Цього ти спишеш з рахунків так
само швидко, повір.
Кевін підібгав губи та відвернувся. Ріко видав глухий, низький звук,
сповнений огиди, і виплюнув кілька слів незрозумілою мовою — Ніл
здогадався, що це японська, — слів колючих і злих. Кевін здригнувся,
мов від болю, і промимрив відповідь. Ріко гнівно наставив на нього
палець, наче в чомусь звинувачуючи, і затараторив швидше, з
кожною секундою розпалюючись все більше. Під гнітом люті свого
брата — ні, господаря — Кевін зовсім поник. Попрощавшись з
інстинктом самозбереження, Ніл згріб Ріко за сорочку і відтяг убік:
— Дай йому спокій!
Огидна злість спотворила обличчя Моріями до невпізнаваності. Він
замахнувся на Ніла, та Кевін перехопив його руку. Лікоть Ріко врізався
Кевіну точно в обличчя. Ніл позадкував і зрозумів, що зараз знову
опиниться на знімальному майданчику. Ноги вже почали плутатися в
дротах, і тут перед ним, як з-під землі, виріс Ендрю.
— Ріко! — вигукнув він, широко розкинувши руки для
привітальних обіймів. — Давненько не бачилися.
Від несподіванки Ріко відсахнувся, спробував надати обличчю
людського виразу, але, зрозумівши, хто з'явився в коридорі, покинув
дармові спроби.
— Ми про тебе згадували, — сказав він.
— Ага, за допомогою кулаків, — скривився Ендрю. — Не чіпай моє,
Ріко. Ти ж знаєш, що я не люблю ділитися.
Не обертаючись, він витягнув руку і штовхнув Ніла в плече. Ніл
натяк зрозумів і прослизнув повз них. Він майже очікував, що Ріко
його зупинить, проте вся увага Моріями була спрямована на
Міньярда. Схопивши Кевіна за руку, Ніл потягнув його коридором,
шукаючи очима вихід. На сходах вони зіштовхнулися із командою.
Подолавши останні сходинки, Еббі підлетіла до Кевіна і міцно
притиснула його до себе. Дей вчепився в неї так відчайдушно, наче
від цього залежало його життя. «Лиси» мовчки обступили їх довкола.
— Ти в дитинстві головою об підлогу вдарявся? — Накинувся
Ваймак на Ніла. — Треба було залишити тебе вдома!
— Не лай його, Девіде, — глухо промовила Еббі з-за плеча Кевіна.
— Коли я сказав, що ми з Еббі про тебе подбаємо, я не мав на
увазі, що тобі дозволено починати сварку з Ріко у прямому ефірі! —
вибухав далі тренер. — Це теж треба було заздалегідь проговорити?
— Можливо, — промимрив Ніл.
— Все гаразд, тренере. — До команди приєднався Ендрю і легко
провів кінчиками пальців по спині Ніла. По тілу у того одразу побігли
мурахи. Ендрю наблизився до Кевіна і накрив долонею руку Еббі в
мовчазній вимозі посунутися. — Кевіне, нам пора. Ходімо, чуєш?
Кевін відсторонився від неї, і Міньярд виштовхав його на
паркування.
— Не слухай тренера, насправді в тебе сталеві яйця. Не знав, що ти
на таке здатний, — сказав Метт, здивовано розглядаючи Ніла, ніби
все літо чогось у ньому не помічав. — Я думав, ти тихоня.
— Якби він був тихонею, Ендрю не повіз би його до Колумбії, —
вставила Рене.
— Точняк, — погодився Метт.
Коли Ніл окинув обох здивованим поглядом, Рене з усмішкою
пояснила:
— Вітальна вечірка Ендрю — це його спосіб оцінити та усунути
загрозу. Запрошення отримує далеко не кожен.
— Тебе він теж запрошував, — якимось внутрішнім чуттям
здогадався Ніл.
— Мене і ще ось їх. — Рене показала на Метта та Ден. — А потім
до тебе більше нікого.
— Поїхали, — скомандував Ваймак. — Висаджу вас біля
гуртожитку і піду нап'юся. Розбір польотів влаштуємо завтра.
Компанія Ендрю вже стояла біля автобуса. Ваймак відімкнув двері,
запустив «Лисів» усередину і, не зволікаючи, виїхав зворотнім
шляхом.
Усю дорогу Ніл дивився у вікно і гадав, чим обернеться його
вчинок. Він розумів, що краще побалакати з «Лисами», ніж вдаватися
до похмурих думок, але розмовляти зараз він просто не міг, надто
вже був накручений. На щастя, Рене швидко зрозуміла, що він не в
настрої і облишила спроби поспілкуватися.
Вони подолали вже майже половину відстані, коли Ендрю знову
настав час приймати ліки. Еббі попрямувала до кінця автобуса
особисто переконатися, що він проковтнув пігулки. Ніл був майже
впевнений, що після скандального ефіру Ендрю збунтується, проте
той поводився на диво поступливо.
Ваймак зупинився лише один раз, на заправці, і незабаром вони
повернулися до Пальметто. Побачивши університетські корпуси, у
Ніла від радості занило в грудях. Під'їхавши до «Лисячої вежі» і не
глушачи мотор, Ваймак мовчки чекав, поки всі вийдуть. Коли до
дверей підійшов Ендрю, Ваймак загородив рукою прохід.
— Думай головою.
— Та знаю я, знаю, — відмахнувся Ендрю.
Чи повірив тренер Міньярду, судити було важко, однак він
вдоволено кивнув і прибрав руку. Ендрю вийшов з автобуса і швидко
попрямував до гуртожитку. Ваймак поїхав тільки після того, як усі
«Лиси» зникли за дверима.
Команда піднялася на третій поверх. Біля кімнати Ендрю Ден
зупинилася.
— Послухайте, — сказала вона, коли Міньярд відімкнув двері, —
давайте разом пообідаємо. Обговорювати сьогоднішній ранок не
обов'язково.
Ендрю зобразив напружену мозкову активність, потім хитнув
головою:
— Не-а.
Відчинивши двері, він відійшов убік і багатозначно глянув на
Кевіна. Той ступив за поріг.
— Кевіне, не хвилюйся, — спробувала втішити його Даніель. —
Якось усе розрулимо.
Кевін обернувся, але не встиг відповісти — Ендрю поклав руку
йому на плече і заштовхав всередину. Ден скривила роздратовану
міну. Аарон і Нікі увійшли до кімнати слідом за Кевіном, і Ендрю з
усмішкою зачинив двері прямо в Ден перед носом.
— От козлина, — буркнув Метт.
— Вони засмучені, — лагідно зауважила Рене. — Вони ж не змогли
йому сьогодні допомогти.
— І не треба було. Ніл упорався без них.
Усі четверо увійшли до кімнати хлопців і застали там Сета з Елісон,
які майже голяка обіймалися на дивані і дивилися якийсь фільм.
Поява товаришів за командою їх анітрохи не збентежила.
Старшокурсники теж вдали, що нічого особливого не відбувається, і
тільки Ніл збентежено відвів очі: єдине, що потрудилася зробити
Елісон, щоб виглядати більш пристойно, — це прикрити стегна,
обтягнуті крихітними рожевими трусиками, диванною подушкою.
— Який модник, — оцінила вона, вказавши пальцем на Ніла.
— Несподіваний гість на шоу Кеті Фердінанд, — пояснила Ден. —
Кеті потрібен ексклюзивний матеріал, а Кевіну — реклама.
Записалося нормально?
— Не знаю, не перевіряла. Ми були зайняті.
— Та ну? — підняв брови Метт.
Ден штовхнула його ліктем у бік.
— Сет, постав кіно на паузу, треба поговорити. Дещо пішло не так.
— Ми ж «Лиси», у нас постійно щось йде не так, — ліниво
зауважив Сет, але все ж таки відшукав в надрах дивана пульт і
вимкнув телевізор.
— Ріко теж був на шоу, — одразу перейшла до суті Ден.
Сет кілька секунд здивовано витріщав очі, а потім хрипко
розреготався. Кинувши в нього подушкою, Елісон поцікавилася:
— І як це було?
— Кеті посадила його за кілька метрів від Кевіна і запитала, чому
вони розбіглися.
Сет відштовхнув подушку убік.
— Жаль, я не поїхав. І що, обісрався наш малий? Готовий
посперечатися, штани були повні!
— Сет, заткнися, — пришпорила його Даніель. — Це аж ніяк не
смішно.
— Він нервувався, але після того, як Ніл поставив Ріко на місце,
взяв себе в руки, — сказав Метт. — Нашому хлопцеві палець у рот не
клади. Він виставив Ріко тупим мудаком, який зраджує друзів майже
кожен день. Вам варто переглянути запис.
На обличчі Сета відобразився сумнів. Елісон зиркнула на Ніла,
недовірливо вигнувши брову.
— А що з чудовиськом? — спитала вона.
— Нажерся таблеток, — повідомила Ден. — Еббі подбала, щоб він
і по дорозі назад не буянив, але до кінця тижня раджу з ним не
зв'язуватися.
— Нічого нового, — позіхнув Сет.
Запанувала тиша. З хвилину почекавши і вирішивши, що серйозні
розмови закінчені, Ден запропонувала:
— Може, перекусимо? Я просто вмираю з голоду.
Лиси замовили піцу. Гаючи час в очікуванні доставки, Елісон та Сет
одягнулися, а потім спальню зайняв Ніл. Він зняв з себе одяг,
подарований Кеті, сховав його в нижній шухляді комода, закидавши
зверху більш практичними речами, і вліз у старенькі джинси та
розтягнуту футболку. Годину-другу «Лиси» провели за їжею та
переглядом фільму. Потім розмова зайшла про сезон, що почався,
хоча обговорювати «Воронів» старшокурсникам хотілося так само
мало, як і Нілу про них думати. Бачачи, що всі зажурилися, Елісон
відвернула увагу товаришів по команді, перемкнувшись на тему
бенкету.
— Завтра йдемо по крамницях, — оголосила вона. — Ідеальну
сукню одразу не купиш. А ви, — вона тицьнула пальцем на Бойда та
Гордона, — відповідаєте за підбір нормального одягу для Ніла. Я
бачила весь його шмот; сам він навряд чи вибере щось підходяще.
— Я можу просто не йти на бенкет, — знизав плечима Ніл.
— Не можеш, — похитала головою Ден, — це командний захід.
У двері постукали. Даніель, що сиділа найближче до виходу, пішла
відкривати. У коридорі стояв Нікі — і, попри усмішку, було видно, що
він напружений.
— Наскільки все погано? — спитала Ден.
Нікі скривився.
— Твій дружок уміє вставляти шибки?
Мет озирнувся через плече на вікно спальні.
— Спробувати можна, але сьогодні я до чудовиська і близько не
підійду.
— Гаразд, завтра нас теж влаштує, — погодився Нікі. — Тільки це
треба б встигнути до того, як тренер зазирне провідати Кевіна. Три
сотні доларів, якщо впораєшся до обіду.
— Виведи Ендрю, і я подивлюся, що можна зробити.
— Крутяк. — Нікі перевів погляд на Ніла. — Ендрю хоче тебе
бачити.
Ніл подивився на годинник і прикинув у думці: якщо Міньярд
вчасно прийняв денну дозу ліків, він ось-ось повинен закинутися
наступною таблеткою. Але чи він це зробить? Якби ж то, розгублено
подумав Ніл. З ясною головою — якщо, звичайно, його не накриє
ломка — Ендрю обов'язково відреагує на події цього ранку і без хімії
в крові озвіріє. Не хотів би Ніл опинитися на місці Кевіна.
Піднявшись, Ніл слідом за Нікі пішов у кімнату братів. Він не
заходив туди з того часу, як увірвався і накричав на них за те, що вони
порпалися в його речах, а після цього їхні двері завжди були надійно
зачинені, тому, увійшовши всередину, Ніл відчув себе незатишно.
Першим він побачив Кевіна, який лежав у величезному кріслі,
підтягнувши ноги до грудей і устромивши обличчя у стіну. Аарон мив
посуд на кухні і навіть не повернувся, коли Хеммік з гостем пройшли
повз. Нікі показав рукою на коридор, а сам сів в крісло до Кевіна. Ніл
сам увійшов до темної спальні і зачинив за собою двері.
Брати зробили перестановку, зсунувши два комоди до стіни під
вікном, і зараз Ендрю сидів на одному з них, поклавши лікті на зігнуті
коліна. Ніл відчув запах крові і глянув на вікно в нього за спиною. У
вітальні Ендрю зняв з вікна москітну сітку, щоб палити, але на цьому
вікні вона була, і, мабуть, врятувала його кулак, коли він пробив скло.
Ендрю дивився не на нього, а на свою кисть, що бовталася, залита
кров'ю. Час від часу він ворушив пальцями, ніби перевіряючи, як
сильно поранився.
— Ти так взагалі міг розхріначити руку, — зауважив Ніл.
— Ой-йой-йой, і де б я тоді був? — реготав Ендрю.
— Очевидно, не в команді. Інше питання: де б тоді був Кевін?
Ендрю промовчав. Ніл підійшов до нього. Не підводячи голови,
Міньярд на весь рот посміхнувся.
— О, цей Ніл, неймовірний і непередбачуваний, — глузливо мовив
він. — Минулого разу ти боявся, що Ріко зверне на тебе увагу. Або ти
мені збрехав, або круто змінив думку. Я віддав би перевагу другому
варіанту. Ненавиджу, коли мені брешуть.
— Я не змінював думки, — відповів Ніл, — просто у мене не було
вибору.
— Вибір є завжди.
— Я повинен був висловитись.
— І висловився, та ще й як! Наїхав на Ріко у прямому ефірі на всю
країну. Май на увазі, він цього просто так не залишить. Як воно тобі,
ходити з мішенню на спині?
— Знайомо.
Ендрю витяг ноги і припав до москітної сітки. Ніл окинув поглядом
пошкоджену кисть, але кров, що запеклася, заважала розглянути
порізи.
— Через кілька днів він знатиме про тебе все, — промовив Ендрю і
знову розплився в посмішці, зустрівшись з Нілом очима. — Гроші
змащують шестерні світу краще за кров, а Ріко здатен і заплатити, і
вбити. Він до тебе дістанеться, і дуже скоро. Як думаєш, скільки часу
знадобиться людині з його зв'язками, щоб розкопати правду?
Від нападу нудоти у Ніла закрутилася голова.
— Заткнися.
— І що ти тоді робитимеш? Втечеш?
— Втечу, і ти це знаєш.
— Ага, — підтвердив Ендрю. — По очах видно, що ти прорахував
усі шляхи відступу з гуртожитку.
Ніл розвернувся, щоб піти, проте Міньярд виявився спритнішим.
Подавшись уперед, він схопив Ніла за комір і втримав на місці. На
потилиці у Ніла залишилися липкі криваві відбитки його пальців. Ніл
спробував відчепитися, але Ендрю тримав міцно.
— Ніле, Ніле, послухай. Цього разу втеча тебе не врятує.
— Пусти.
— Не врубаєшся? Тікати можна, тільки якщо за тобою ніхто не
стежить. Ти це розумів ще у червні, тому й хотів звалити до жовтня.
Якщо ти планував зникнути, треба було зробити до того, як Ріко
дізнався про твоє існування, і особливо до тієї секунди, як ти зачепив
його на очах у цілої армії фанатів. Тепер пізно давати драла. Ріко
обов'язково захоче дізнатися, хто наважився на нього тявкнути, і,
повір, дізнається. Минуле все одно тебе наздожене.
— Я повинен хоча б спробувати, — тихо сказав Ніл.
Ендрю хмикнув в удаваному несхваленні.
— Нічого не зобов'язаний. Ти знову упираєшся рогами, вважаючи,
що вихід лише один. А мені здавалося, що ти не хочеш йти з
команди.
— Не хочу, — сказав Ніл.
— І що могло б змусити тебе лишитися?
Питання було настільки несподіваним, що Ніл здивовано
обернувся.
— Що?
Ендрю посміхнувся собі під ніс і нахилився вперед.
— Тільки скажи, і ти отримаєш. Що б це не було, я все влаштую за
умови, що ти залишишся з нами.
— Я не можу.
— Можеш. У тебе є все необхідне, щоб вижити, просто ти боїшся
відкрити очі.
— Не розумію.
Ендрю зітхнув, ніби Ніл навмисне робив із себе дурника.
— Ріко дізнається правду, але братові нічого не скаже. По-перше,
братам заборонено перетинатися, оскільки вони належать до різних
гілок сім'ї. По-друге, що важливіше, цього не допустить тренер
Моріяма. Головне цього сезону — розбірки між Кевіном та Ріко,
розумієш? Новини про тебе не повинні відволікати глядачів від
головного протистояння. Люди Моріями перетворять твоє життя на
пекло і обов'язково спробують використати правду проти тебе, але
мочити поки що не стануть. Використовуй цей час. Кевін хоче
зробити з тебе зірку, так не пручайся. Бери те, що він дає, і нехай це
буде твоєю бронею. Важко вбити людину, на яку дивляться тисячі
очей. Примусь фанатів тебе полюбити — або зненавидіти, не має
значення. Головне — привертай увагу. У твоєму розпорядженні рік,
— підвів межу Міньярд, наставивши на Ніла вказівний палець. —
Якщо ти підтримаєш Кевіна, то цього року я стану між тобою та
кланом Моріяма. Через рік твоє життя знову стане лише твоєю
турботою, зрозумів?
— Чому ти це робиш? Чому помагаєш?
— Запитай якось іншим разом. — Ендрю побарабанив
вимазаними кров'ю пальцями по своїх губах і посміхнувся. — Краще
обговорити це, коли нам нічого не заважатиме, правда ж? Ти
отримаєш відповіді на всі запитання в Колумбії. А, тобі ще не
сказали? Увечері ти їдеш із нами.
— Нізащо.
— Тихше, Ніл, тихше. Якщо ти залишаєшся з нами, зустрічаємось о
дев'ятій. А якщо ти настільки тупий, що хочеш кинутись навтьоки,
збирай речі та вали. У тебе в запасі три години. Вирішуй. І оціни мою
великодушність.
— Занадто мало часу.
— Думаю, тобі не звикати до швидких рішень, коли йдеться про
твою шкуру. На полі ти довірився Кевіну; так довірся мені в тому, що
стосується твого захисту.
Ендрю дістав з кишені пляшечку з ліками і витрусив одну пігулку на
поверхню комода. Потім закрутив кришку, шпурнув пляшечку в кут і
взяв таблетку закривавленими пальцями. Піднісши до очей, він
покрутив її так і так, ніби вперше бачив, і нарешті закинув у рота.
Проковтнувши, Ендрю впустив руку й хижо оскалився, дивлячись на
Ніла.
— Тік-так, годинник пішов. Вимітайся.
Ніл вилетів у коридор, але тільки-но він зачинив за собою двері, як
ноги стали ватними; він судомно вхопився за стіну. Гострий напад
страху скрутив нутрощі. Ніл закусив ребро долоні з такою силою, що
відчув у роті присмак крові. Серйозно, він повинен повірити, що
якийсь відбитий на голову воротар захистить його від мафії?
Думки Ніла мимоволі повернулися до сутички з Ріко у коридорі
студії. Поява Ендрю врятувала його. Було б логічно, якби той кинувся
захищати Кевіна, адже саме Кевін — центр його дивного світу, але ні,
Ендрю затулив собою Ніла. Йому точно відомо, хто такі Моріяма, він
дещо знає про минуле Ніла і, тим не менш, спокійно встав між ним і
Ріко.
Ніл відійшов від стіни і побрів до сходів. Останні кілька прольотів
він подолав уже бігцем і люто грюкнув дверима, так, що ті загули.
Втім, шалений стукіт серця, що гуркотів у вухах, все одно був
голосніший.
Що, як він справді залишиться? Що, як цей малолітній псих зможе
йому допомогти? Що, як Ендрю має рацію і ганебна слава «Лисів»
послужить Нілу захистом?
Він розумів, що вірити таким хитким обіцянкам вкрай небезпечно,
і все ж таки ці слова не виходили в нього з голови.
РОЗДІЛ 14
Коли о дев'ятій вечора Ніл повернувся в «Лисячу вежу», там
панувало незвичне пожвавлення. Його відхід майже співпав з часом
закінчення футбольного матчу, і тепер, відзначивши свято, студенти
групами стікалися назад до гуртожитку. У коридорах стояв шум і
гамір, з відчинених дверей линула гучна музика. Нілу було не легко
продертися крізь натовп у ту частину коридору, де розташовувалися
кімнати «Лисів». На всьому поверсі були зачинені тільки ці троє
дверей.
Він зупинився перед кімнатою братів, але ніяк не знаходив
мужності постукати. Подивився на свої тремтячі пальці, стиснув їх у
кулак. Він уже майже зібрався з духом, як раптом двері відчинилися.
— Треба ж, з'явився, — хмикнув Ендрю. — Цікаво, цікаво. — Він
притис два пальці до шиї Ніла, перевіряючи пульс. Коли Ніл спробував
струсити його руку, Міньярд перехопив його зап'ястя вільною рукою і
з небезпечною усмішкою нахилився до нього майже впритул. —
Запам'ятай це почуття. З цієї хвилини ти перестаєш бути загнаним
зайцем.
Ніл остовпіло мовчав, але Ендрю і не чекав відповіді. Сковзнувши
йому за спину і не послаблюючи хватки на зап'ясті, він потягнув Ніла в
коридор, а там відпустив і, сунувши руки в кишені, почав чекати на
інших.
Із кімнати вийшов Нікі. Побачивши Ніла, його обличчя засяяло
широкою усмішкою. Аарон з'явився слідом, кинув на Ендрю
скептичний погляд, але нічого не сказав. Останнім, що зачинив за
собою двері, в коридор зробив крок Кевін, і обличчя його
неможливо було прочитати. Ніл подивився на нього, потім на Ендрю,
який, як і раніше, спостерігав за ним, наче чогось чекав.
Рух трохи далі коридором змусив Ніла відволіктися. Біля його
дверей стояло одразу п'ятеро незнайомців. Сет відкрив їх на стукіт і
привітався з гостями, поплескавши кожного по спині або «давши
п'ять». Незабаром із кімнати визирнула Елісон. Притулившись до Сета
ззаду, вона старанно обнишпорила кишені його штанів і витягла на
світ весь вміст. Улов виявився небагатий: запальничка та м'ята пачка
жувальної гумки.
Сет невдоволено зиркнув на неї через плече.
— Послухай, я не ідіот.
Елісон закрила йому рота поцілунком і повернула запальничку на
місце, а жуйку кинула за спину, як непотрібне сміття, при цьому ледь
не потрапивши в Метта, який якраз вийшов з кімнати разом з Ден.
Машинально ухилившись, Метт помітив Ніла, і його обличчя
несподівано просвітліло від полегшення.
— Ніл, ти все-таки зважився! — голосно вигукнув він, змусивши
обернутися Сета та Елісон. Ніл обвів поглядом всіх «Лисів» по черзі,
не розуміючи, що ж пропустив. — Елісон із Сетом сьогодні хочуть
пройтися по барам в центрі, ну а ми збираємося влаштувати
кіномарафон. Побажання чи пропозиції будуть?
— Їдете з кампусу? — спитав Нікі Елісон. — Серйозно?
Елісон скорчила злу гримасу і ще міцніше обійняла Гордона за
пояс.
— Не твоя собача справа.
Метт зміряв її суворим поглядом, але продовжив спілкуватися з
Нілом:
— Рене зараз повернеться з бухлом, а для вас двох обіцяла взяти
щось безалкогольне.
— Даремна трата грошей, — зітхнув Ендрю. — Сьогодні Ніл п'є за
мій рахунок.
Коли до решти дійшов сенс його слів, Ден майже повністю
висунулась із дверного отвору.
— Сподіваюся, ти зараз пожартував? — кинула вона сталевим
голос.
— А ось і ні, — посміхнувся Ендрю.
— Минулого разу, коли Ніл поперся з вами, йому довелося
добиратися додому автостопом! — відрізала Ден.
Приятелі Сета дивилися на обох з цікавістю, але Даніель цього ніби
не помічала. Наставивши палець на Ендрю, вона прошипіла:
— Нікуди він із вами не поїде. Бракувало ще, щоб він дав дуба.
— Господи, Ден, — з досадою промовив Нікі, — таке відчуття, що
ти нам зовсім не довіряєш.
— Вам ніхто не довіряє, — вставив Метт. — Що ви затіяли?
— А ось тебе це точно не стосується, — промовив Аарон.
— Я сказала, він нікуди не поїде, — відрубала Ден і звернулася до
Ніла: — Ніл, не дозволяй їм помикати тобою.
Ендрю штовхнув Ніла ліктем у бік і промовив німецькою:
— Бачив, га? До чого ж зворушливо! Прямо трясуться над тобою.
Дістали зі своєю турботою. Скажи, що ти великий хлопчик.
Ендрю м'яко змушував його переступити межу, трохи відкрити
завісу обману, що звався Нілом Джостеном, і це йшло врозріз з усіма
його принципами. Однак він сам вибрав Ендрю, а тому заштовхав
страх глибше і відповів німецькою:
— Вони не настільки тупі, щоб вважати, що ми їдемо просто
випити.
— Ох ти ж, твою наліво, — здивувався Нікі, теж миттєво
перейшовши на німецьку. — Ти й німецькою шпариш! Ендрю, ти
знав? А чому нам не казав?
— А треба було? — знизав плечима Ендрю. — Вам корисно хоч
іноді дізнаватися про щось самим.
Хеммік помахав рукою Аарону.
— Згадуй, швидко. Ми за останні місяці обговорювали щось
компрометуюче?
— Ніби ні, якщо не рахувати твоїх непристойних фантазій про те,
що ти мріяв би з ним зробити. Схоже, ти спалився обома мовами. —
Аарон глянув на Ніла: — І коли ти збирався нам повідомити?
— Ніколи, — відповів Ніл. — Після всього, що я натерпівся від вас, я
вирішив, що нічого вам не зобов'язаний.
Аарон на це лише байдуже знизав плечима і промовчав. Нікі потер
лоба і щось пробурмотів собі під ніс. Старшокурсники витріщалися на
Ніла, онімівши від подиву. Метт першим знайшов дар мови, але
зумів лише промимрити:
— А я думав, ти говориш по-французькому. Це ж французька була
— вранці, на шоу Кеті?
— Побачимося завтра, — сказав Ніл англійською.
— Погнали, — сказав Ендрю і попрямував коридором у супроводі
Кевіна.
— Ніле, це погана ідея, — застерегла Ден.
— Знаю, — йдучи, кивнув Ніл.
Аарон і Нікі рушили за ним. Вервечкою вони спустилися сходами,
всі в чорному, крім Ніла, який маячив посередині світлою плямою. У
машині, як і минулого разу, він сів ззаду, затиснутий з обох боків
близнюками. Щойно він пристебнувся, як Нікі, обернувшись із
переднього сидіння, кинув йому на коліна пакет. Заглянувши
усередину, Ніл побачив чорну тканину.
Минулої подорожі майже весь шлях компанії пройшов у мовчанці;
Цього разу обставини змінилися: таблетка забезпечувала Ендрю ще
приблизно годину бадьорості. Нікі та Ендрю всю дорогу говорили про
кіно та музику, при цьому Ендрю з духу протиборства гаряче
заперечував кожне слово Хемміка. Вже на самому під'їзді до
Колумбії Ендрю став млявим, і говорив тепер переважно тільки Нікі,
а паузи між відповідями Ендрю ставали дедалі довшими.
У ресторанчику «У красуні» сьогодні було так само людно, як у
їхній минулий приїзд, але їм пощастило: автомобіль, що виїжджав,
якраз звільнив місце на паркуванні. Припаркувавшись, Нікі
переможно підняв кулак, і всі п'ятеро зайшли всередину. У черзі до
столиків перед ними стояли ще дві компанії. Кевін назвав хостес своє
ім'я. Ендрю глянув на Ніла.
— Потрібно визначитись із кількістю крекерів. Ти будеш?
— А я маю вибір?
— З сьогоднішнього дня — так.
Ніл хоч і не повірив, але все одно заперечливо похитав головою.
Ендрю вказав йому на пакет з одягом, а сам попрямував до стійки за
крекерами. Ніл пошукав очима табличку вбиральні, проте Нікі
поплескав його по плечу і повів за собою. У туалеті він вивалив речі з
пакета на полицю перед дзеркалом і одразу помітив, що одяг не той,
що був минулого разу.
— Тут все нове.
— Двічі виходити у світ в тому самому — поганий тон, —
усміхнувся Нікі.
— Більше не купуй мені шмотки.
— Так, звісно. Наступного разу, коли Ендрю накаже тебе одягнути,
я відповім йому: ні, мовляв, і все. Вже бачу, як мило скінчиться наша
бесіда, — закотив очі Хеммік.
— Тоді давай я віддам тобі гроші.
— Як би це висловитися ... — Нікі на секунду задумався,
підбираючи слова, потім вирішив сказати прямо: — Ти, звичайно,
можеш витратити своє бабло, але якщо Ендрю хоче купувати тобі
речі, не сіпайся. Так він не дуже щедрий на подарунки; вважай, для
нього це розвага.
— У мене є гроші, — відрізав Ніл, — і подачки мені не потрібні.
— Та навже? — Нікі зміряв Ніла багатозначним поглядом.
Ніл завмер у подиві. Виходить, Ендрю промовчав не тільки про
його знання німецької, а й про гроші? Тобто не видав жодної
таємниці, крім кольорових лінз. Хоча, якщо вірити Нікі, це від початку
не було великим секретом. Проте заначку Ендрю виявив ще до
перемир'я, яке вони уклали у вітальні Ваймака, і в той час Міньярд не
мав причин захищати Ніла, то чому ж він мовчав?
— Справді є, — нарешті промовив Ніл. — Я трохи назбирав перед
переїздом.
— Чудово, — сказав Нікі, — тоді завтра підемо і купимо тобі новий
прикид. Тренер давно біситься, що ми цього досі не зробили. Йому,
як і нам, набридло щодня бачити тебе в дранті.
— Це не дрантя.
— Це ти так думаєш. Тепер, коли ти з нами, ми потурбуємося про
тебе. Насамперед потрібно оновити твій убогий гардероб. — Нікі
помітив вираз обличчя Ніла, і його посмішка трохи згасла. — Гаразд,
проїхали. До речі, що за порожній погляд? Ти ж знаєш, навіщо ми
тебе сьогодні з собою взяли? Ендрю хоч щось пояснив чи, як завжди,
ніс усяку нісенітницю?
— Ну, він сказав, що відповіді на запитання я отримаю пізніше.
— Блін, ти, мабуть, жартуєш, — засмутився Нікі. — Це означає, що
Ендрю прийняв тебе. Так само, як Кевіна. Тепер ти — частина сім'ї.
— Я не вірю у сім'ї.
— А хто вірить?
Дивно було чути таке від Хемміка, враховуючи, що разом із ним у
команді грали його двоюрідні брати. Судячи з тяжкого зітхання, Нікі
безпомилково зрозумів почуття Ніла і зобразив у повітрі лапки:
— «Кровна спорідненість ще не робить нас сім'єю».
Варто було йому заговорити, і Ніл відразу ж здогадався, чиї слова
він повторює, хоча навряд чи Ендрю тоді вимовив цю фразу таким
стомленим голосом.
Засунувши руки в кишені, Нікі задумливо витріщився на власне
відображення.
— Я розумію, чому Ендрю так вважає і чому вони з Аароном
терпіти один одного не можуть, але я не здаюся. Я хочу все
виправити та довести їм, що вони помиляються.
— Ендрю та Аарон ненавидять одне одного? — здивувався Ніл.
Він порився в пам'яті, намагаючись згадати прояви цієї ненависті
між близнюками, але в голові було порожньо. Раптом до нього
дійшло: ця порожнеча і є головною ознакою. Ендрю і Аарон не
ворогували відкрито, вони просто не спілкувалися. У присутності Ніла
близнюки розмовляли всього кілька разів. Вони ніколи не сідали
поруч, між ними обов'язково знаходився хтось чи щось ще. Ендрю
навіть не пускав брата за кермо свого авто.
— Я не назвав би це ненавистю, але розбіжності у них досить
серйозні. А в тебе на їхньому місці не було б? — риторично спитав
Нікі. — Ми маємо особливе поняття сім'ї. Головне — не кровна
спорідненість і навіть не те, кого ми любимо, а те, кого Ендрю ладен
взяти під свій захист.
Від чергового «а що, як…» Ніла знову пробив холодний піт.
— І він включив мене в сім'ю через те, що сталося сьогодні на
зйомках? — спитав він.
— Частково, — сказав Нікі. — А частково через те, що завдяки тобі
Кевін погодився залишитися в «Лисах». Ендрю прикриває спину
Кевіна, а Кевін явно зацікавлений у тобі. Ти так само схиблений на
ексі, як і він, тому для Ендрю ти безцінний.
Ніл мовчки обдумав почуте, потім згорнув пакет з одягом і
повернувся до кабінок. Перш ніж він встиг відійти, Хеммік поклав
долоню йому на плече.
— Послухай, я знаю, минулого разу все вийшло хріново. Будь
ласка, повір, Ендрю тоді просто намагався всіх нас захистити. Він не
хотів ризикувати. Але тепер усе по-іншому. Ти один із нас, а значить,
ми не будемо тебе змушувати робити щось проти твоєї волі. О’кей?
— Подивимося. — Ніл зачинився у кабінці та переодягся.
Коли він вийшов, Хеммік окинув його поглядом, але, як не дивно,
промовчав. Ніл зробив крок до дверей, потім знову повернувся до
дзеркала. Вийняв із очей кольорові лінзи, кинув їх в урну, підняв
голову. З дзеркала на нього дивилися яскраво-блакитні очі. Бути
самим собою йому не можна, але, можливо, йому вдасться бути тим
Нілом, якого він відкрив Ендрю Міньярду у вітальні Ваймака.
Коли Нікі та Ніл повернулися до зали, решта вже сиділи за
столиком. Офіціантка прийняла замовлення та відійшла убік, щоб
пропустити хлопців. Хеммік сів першим, великодушно поступившись
Нілу місцем з краю.
— Втопилися в туалеті? — дивлячись на Нікі, запитливо зігнув
брову Аарон.
— Вибач, але навіть на швидкий трах потрібен час, — відрізав
Хеммік.
— Фу, мене зараз знудить.
— Знаєш, якби ти разок вдув Кейтлін, то перестав би бути таким
смиканим. — Ухилившись від зім'ятої серветки, що полетіла в нього,
Нікі закивав. — Правда-правда. Адже вона йде з тобою на бенкет?
— Я їй ще не пропонував.
— Треба прислати до неї Ендрю і перевірити, чи помітить вона
різницю.
Губи Ендрю повільно розтягнулися в усмішці.
— Я згоден.
— Дуже смішно, — роздратовано сказав Аарон Хемміку. —
Замовкни вже.
Морозиво вони з'їли мовчки. Грошей, які Аарон залишив на
столику, для одного десерту було дуже багато, з чого Ніл зробив
висновок, що «крекерний пил» вони вже отримали.