Про маму
пестить, гладить, ніжно й любо
Я прокидаюся рано (І.Гнатюк)
Я прокидаюся рано —
Й зразу, хоч ще не встаю,
Тільки спросоння погляну,
Бачу матусю свою.
Мати — досвітня пташина,
З досвітку віч не зімкне,
Ходить по хаті навшпиньки,
Щоб не збудити мене.
Мати — то сонечко рідне,
Сонечко ясне, земне,
Слово її заповітне
Гріє і живить мене.
Мама (В.Гринько)
Ще в колисці немовля
Слово «мама» вимовля.
Найдорожче в світі слово
Так звучить у рідній мові:
Мати,
Матінка,
Матуся,
Мама,
Мамочка,
Мамуся!
Називаю тебе я,
Рідна ненечко моя!
Найрідніша (Л.Голота)
Хто розкаже мені казку,
хто щедріший всіх на ласку?
Ти, матусю, наймиліша!
В цілім світі найрідніша!
Хто нас ніжить і голубить,
пригортає до серденька?
Ти, моя найкраща ненька!
Пісенька про маму-
чарівницю (В.Кордун)
Як мама пісню заведе —
Сідаємо гурточком:
Сестричка, я, щеня руде,
Курчата й мудра квочка.
Співає мама про коня,
Що заблукав у полі
Ніхто його не перейняв
Ще й досі на роздоллі.
I розквітають враз слова
Зелені й василькові.
Співає мама й вишива
Всіх нас на рушникові.
Виводить голочка швидка
Стібочок по стібочку —
На полотні мене й рудька,
Курчат і мудру квочку.
Казочка від мами
(Р.Завадович)
Як настане вечір, тихо і
злегенька,
українську казку каже мені
ненька.
Я тоді до неньки тілом всім
тулюся —
бо цікаво слухати і боюся…
Ось князівна-краля у неволі в
змія,
лицар побиває змія-чародія.
Ось і чарівниця, згорблена
бабуся —
ох, цікаво слухати і боюся…
Як настане вечір, тихо і
злегенька,
українську казку каже мені
ненька,
каже мені казку рідними
словами —
ох, яка то люба-мила казочка
від мами!
Біля кого найтепліше
(М.Людкевич)
— Біля сонця, — шепче поле
І стернею небо коле,
Гріє лапки журавлів,
Вигляда сімох вітрів.
— Біля ватри, — каже тато,
— Коли хочеться співати,
Пізнавати сни земні
На пташиному крилі.
— Біля печі — каже дід, —
Ні печалі, ані бід,
Хоч мороз, як лютий звір,
Що прибіг з Карпатських гір.
— У перині, — дума киця, —
I вуркочеться, і спиться.
I калачиком пухнастим
Засинає біля Насті.
— Біля мами, — кажуть діти, —
Завше радісно, як літом.
Навіть вмитися сльозами
Теж найкраще біля мами.
Мати (М.Підгірянка)
Хто тебе так щиро любить,
І вбирає, і голубить,
I кладе у постіль спати?
Мати.
Хто стеріг тебе від злого,
Відмовляв собі усього,
Щоб тобі віддати?
Мати.
Хто тебе узяв за руку
I до школи на науку
Вів, щоб розуму навчати?
Мати.
Матусине щастя
(М.Сингаївський)
Є турбота в сонця —
людям помагати,
яблука і вишні
соком наливати.
А моя турбота —
мамі помагати,
братика малого
в колисці гойдати.
I на щастя неньці
швидше виростати,
щоб завжди пишалась
Батьківщина-мати.
Гарне слово (К.Перелісна)
Мама! Мама! — гарне слово,
Тільки скажеш — все готове!
«Мамо, кашки!» — кашка є.
«Мамо, чаю!» — вже наллє.
«Мамо, спатки!» — вже
роздітий,
I у ліжку, і укритий.
«Мамо, ніжку зав’яжи!»
«Мамо, казку розкажи!»
Мама! Мама! — гарне слово,
Тільки скажеш — все готове!
Якщо говорити між нами…
(М.Пономаренко)
Якщо говорити між нами,
То все починається з мами.
I казочка перша у світі,
I сонячна подорож в літо.
Найперші легенькі сніжинки
I сяюче диво — ялинка.
Від мами — і літери, й слово,
I зроблена разом обнова…
Якщо говорити між нами,
То все починаеться з мами.
Галюся (К.Перелісна)
У Галюсі є мамуся.
У мамусі є матуся,
А матусина матуся —
То Галюсина бабуся.
А у тата є татусь,
Для Галюсі він — дідусь!
I ще знайте, що Галюся —
Внучка діда і бабусі!
Бабуся і внук (Г.Бойко)
Бабуся внука колисає,
А внук ніяк не засинає.
Розповіла вже всі казки,
I віршики, і приказки.
Стомилася, та все ж співає, —
А внук ніяк не засинає.
Аж враз в кімнаті тихо стало —
Мабуть, уже заколисала…
Та ні, знов пісенька луна
Якась тонка і голосна.
Піду в кімнату подивлюся —
Щось наче голос не бабусі
Зайшов — побачив я дива:
Бабуся спить, а внук співа!
Мудрі поради (Л.Вознюк)
Прислухайся, дитино,
до батьківського слова,
що сповнене терпіння,
турботи і любові.
Прислухайся, дитино,
до дідуся поради,
бо й татові твоєму
не раз він мудро радив.
Прислухайся, дитино,
до рідної матусі,
якій дісталась ніжність
і ласка від бабусі.
Збери усі поради,
не загуби нічого.
Про тебе також скажуть:
— Прислухайтесь до нього!
Бабусині казки (М.Підгірянка)
Ой, нема миліше,
Нема веселіше,
Як в бабці в гостині, —
Медом нагодує, Два сонечка красні,
Солодко цілує Бабусині очі.
Личенько дитині.
Яблучок нав’яже, Що кому сниться
Казочку розкаже, (В.Крищенко)
Ще й лялечку справить, —
Сниться полю дощик,
Бабуся радіє,
Картоплині — горщик,
Сама молодіє,
А відерцю сниться
Коли внучків бавить.
Копанка-криниця.
Бабусі (А.Костецький) Сонце сниться вітам,
Хатці сниться брама,
Дай, бабусю, поцілую А маленьким дітям
Сивину твого волосся, Сниться їхня мама
Теплим подихом зігрію
Снігом вибілені коси.

Може, і на них розтане

Лоскотливий іній срібний,
Мов зимові візерунки
На замерзлій з ночі шибі.

Два сонечка (Б.Данилович)

Ще сонце не встало,
Ще тільки сіріє —
Мене від світанку
Два сонечка гріють.
Два сонечка ясні
Від ранку до ночі —
Це дивляться тепло
Бабусині очі.

Вже сонце схилилось,

Пташки сплять у гаї,
Засну — наді мною ж
Два сонечка сяють.
Два сонечка ясні
Від ранку до ночі —