Очищення вод проводять механічними, фізико-хімічними і

біологічними методами

До механічних методів відносять видалення крупнозернистих

забруднюючих речовин на ґратах, відстоювання та фільтрування. Ці методи
застосовують у гірничій промисловості у зв'язку з тим, що води підприємств
зазвичай забруднені продуктами дезінтеграції руди і вмісних порід, а
нафтовидобувних підприємств — нафтопродуктами.
Фізико-хімічні методи. При очищенні вод, що містять дрібнодисперсні
домішки, їх попередньо агрегують з допомогою
реагентів — коагулянтів і флокулянтів. Найчастіше використовуються фізико-
хімічні методи. Вибір конкретних способів О.в. залежить від складу розчинених
речовин і застосовуваної технології переробки мінеральної сировини. У гірничій
промисловості використовуються реагентні, сорбційні, електрохімічні та інші
фізико-хімічні методи очищення.
До реагентних методів відносять: нейтралізацію кислот і лугів, переведення
йонів у мало-розчинний стан тощо.
Сорбційні методи полягають у виділенні органічних і неорганічних
забруднюючих речовин на природних або синтетичних сорбентах, а також у
використанні йон-селективних матеріалів. Електрохімічні методи: електродіаліз,
електрохімічне окиснення і гідроліз, тобто методи, що пов'язані з дією
електричного струму на водні розчини. Як правило, електрохімічне оброблення
стічних вод, так само як і окиснення домішок (озонуванням, хлоруванням),
належить до деструктивних методів очищення, тобто до таких, за яких домішки
руйнуються. Ці методи застосовують у випадку неможливості або економічної
недоцільності вилучення домішок із стічної води.
За даними промислових випробовувань, застосування озонування дозволяє
на Зирянівській збагачувальній фабриці отримати додатково за рік 350 т продукту
із вмістом міді 40 %, золота 400 г/т, срібла 1500 г/т. Цей метод економічно
вигідний не тільки через повернення корисних металів, впровадження його
дозволить знизити вміст ціанідних сполук у 2 рази в порівнянні з нормами
рибоохорони.
Використання інших, так званих регенераційних методів О.в., дає змогу не
тільки знешкодити стічні води, але і вилучати з них цінні домішки. Повернення у
виробництво вилучених домішок зменшує втрати цінних компонентів мінеральної
сировини, реагентів і допоміжних матеріалів і часто робить процес О.в.
рентабельним. Перспектива створення на гірничих підприємствах маловідходних
виробництв підвищує важливість використання регенераційних методів очищення.
До названих методів відносять ряд фізико-хімічних методів: екстракційне
очищення, що основане на вилученні забруднювальної речовини спеціальним
розчинником, перегонку, ректифікацію, адсорбцію на твердих сорбентах, пінну
флотацію тощо, всі методи механічного очищення.
 Методи біологічного очищення застосовуються для оброблення
господарсько-побутових стічних вод населених пунктів, а також промислових
підприємств. Вони основані на здатності мікроорганізмів Дощові
черви використовувати в процесі життєдіяльності багато органічних і неорганічних
сполук і видаляти їх із стічних вод. Властивості мікроорганізмів використовуються
в очисних спорудах за участю кисню (аеробні процеси) - аеротенки (активний мул),
біофільтри; за відсутності кисню (анаеробні процеси) - метантенки (для
зброджування осадів стічних вод). Зокрема, біологічний метод використовується
для очищення стічних вод флотаційних фабрик від поверхнево-активних речовин.
У процесі біологічного очищення токсичні речовини перетворюються в нешкідливі
продукти окиснення: воду, діоксид вуглецю та інші. Як правило, біологічне
очищення — завершальна стадія оброблення стічних вод, звичайно перед нею
здійснюється комплекс інших методів очищення води. Очищені стічні води можуть
використовувати для зрошення сільськогосподарських земель, у системах
виробничого водопостачання тощо.
Перед скиданням у водні об'єкти очищені стічні води знезаражують (як
правило, хлоруванням).
Сукупність інженерних споруд, в яких стічні води очищаються від
забруднювальних речовин, називаються очисними спорудами. Такі споруди і схеми
О.в. визначаються об'ємом і складом очищуваної води, вимогами до повноти
очищення й економічними міркуваннями.

Методи очищення та знезараження води

Якщо не проводити якісне очищення стічних вод промислових підприємств,

то забруднене середовище призводить до цілого ряду проблем:
У стічних водах молочних або м’ясопереробних підприємств містяться
органічні забруднення, яйця гельмінтів і патогенна мікрофлора. При попаданні в
питну воду, органіка тваринного походження може стати причиною спалахів
інфекційних захворювань людей.
Неочищені стічні води промислових підприємств впливають на колір, запах і
присмак води, порушують кислотно-лужний баланс середовища. Нафтопродукти,
рослинні і тваринні жири при попаданні в річки і озера утворюють на поверхнях
водойм плівку, яка перешкоджає збагаченню води киснем. Все це погіршує якість
води і робить її непридатною для пиття і використання в побутових та
рекреаційних цілях. Разом з неочищеними стічними водами промислових
підприємств текстильної, хімічної або металообробної галузі у водойми
потрапляють шкідливі для риб, тварин і людей отруйні речовини.
Забруднені стічні води промислових підприємств значно скорочують обсяги
питної води. В такому середовищі вирощується риба, забрудненою водою
поливають сільськогосподарські культури, напувають тварин. Все це – продукти
харчування, які можуть мати безпосередній негативний вплив на здоров’я людей.
 Існує велика кількість способів очищення стічних вод і різні види їх
класифікації. Серед способів очищення найпоширеніші: механічний, фізико-
хімічний і біологічний. Кожен із них передбачає цілий ряд методів. Застосування
того чи іншого способу чи методу очищення вод визначається залежно від
агрегатного стану, складу і концентрації забруднюючих речовин. При заборі води
для господарсько-побутових потреб, очищення здійснюють на водоочисних
станціях.
Вибір способів і методів очищення залежить від якості води та її
призначення. Перед подачею води у водогін її прояснюють, тобто вилучають із неї
завислі колоїдні частинки, знезаражують і знебарвлюють, а при потребі –
пом’якшують, дегазують, дезодорують і дезактивують. Прояснення води
здійснюється внаслідок відстоювання, фільтрування та коагуляції.
Знезараження води відбувається за допомогою дії рідкого хлору, хлорного
вапна або озону. Поряд із знезараженням при дії даних сполук відбувається
знебарвлення води. Пом’якшення води відбувається внаслідок дії вапна на
надлишок солей кальцію і магнію. Такий метод має назву реагентного
(пропускання води через іонітні фільтри катіонітовим методом пом’якшення води).
Зменшення вмісту заліза у воді досягається аерацією – збагаченням води
повітрям, внаслідок чого кисень повітря окислює розчинені у воді солі
двовалентного заліза (Fe2+) до тривалентного (Fe3+).
Дегазація відбувається за допомогою аерації та фільтрування води через
шар активного оксиду амонію. Таким методом виділяють з води сірководень метан,
надлишок фтору, вуглекислого та інших газів. Виділення з води речовин, що
надають їй певного смаку і запаху (дегазація), здійснюють за допомогою
активованого вугілля, озону, діоксиду хлору або перманганату калію.
Очищення стічних вод потребує спеціальних очисних споруд і агрегатів, за
допомогою яких виділяють, знезаражують або знешкоджують забруднюючі
домішки. Побутові стічні води очищають механічним і біологічним способами.
Виробничі стічні води очищають разом із побутовими, але якщо концентрація
забруднюючих речовин перевищує допустиму або стічні води містять
високотоксичні речовини, то такі води попередньо очищають на очисних спорудах
відповідних підприємств, установ і тільки після цього скидають у загальні очисні
споруди. Перед скиданням очищених стічних вод у водойми їх мають обов’язково
знезаражувати.
Механічне очищення служить для вилучення зі стічних вод нерозчинних
речовин. Воно забезпечується за допомогою таких методів, як проціджування,
відстоювання, фільтрування та центрифугування. Проціджування стічних вод
забезпечує затримання порівняно великих частин забруднень, розміри яких
перевищують 15–20 мм.
Фільтрування вод використовують для затримання найдрібніших
нерозчинних часток забруднень, що перебувають у завислому стані. Для цього
застосовують піщано–гравійні фільтри або спеціальні сітки. Очищення стічних вод
від механічних домішок здійснюють також за допомогою гідроциклона – агрегата,
який у процесі обертання цистерни з водою внаслідок дії відцентрованих сил
вилучає із води завислі частинки забруднюючих речовин (центрифугування). З
метою інтенсифікації процесу механічного очищення побутових стічних вод
проводять їх аерацію, або ж аерацію поєднують з відстоюванням у просвітлювачі
чи біокоагуляторі.
Фізико–механічний спосіб поділяють на хімічний, фізико–хімічний та
біохімічний залежно від того, який метод очищення переважає.
Під час хімічного очищення у стічні води додають хімічні реагенти, які
внаслідок реакції із забруднюючими речовинами сприяють випаданню останніх в
осад або їх випаровуванню. До хімічного очищення відносять коагуляцію і
нейтралізацію.
Коагуляція — процес додавання до стічних вод речовин-коагулянтів, що
сприяють прискореному виділенню нерозчинних і частково розчинних речовин, які
при відстоюванні не випадають в осад. Коагуляція зумовлює поступове осідання
дисперсних часток і виділення їх з розчину у вигляді осаду. Цей процес називають
седиментацією.
Нейтралізація — реакція, що приводить до знищення кислотних
властивостей розчину за допомогою лугів, а лужних — за допомогою кислот.
Фізико–хімічні та біологічні методи очищення вод поділяються на дві групи:
регенеративні та деструктивні. Перші дають змогу вилучати й утилізувати зі
стічних вод цінні елементи та речовини. Деструктивні методи передбачають
руйнацію забруднюючих речовин або їх знешкодження. До регенеративних методів
очищення належать: сорбція, екстракція, евапорація, флотація, іонний обмін,
електроліз, кристалізація, випаровування тощо.
Сорбція — процес, внаслідок якого відбувається поглинання певною
речовиною (тілом) зі стічних вод газів, пари і розчинних речовин. Екстракція — це
процес переведення речовин із водної фази в органічну. Евапорація — процес
випаровування летких забруднюючих речовин внаслідок пропускання пари через
нагріті до 100°С стічні води.
Флотація — процес вилучення зі стічних вод забруднюючих речовин разом
із бульбашками повітря, що піднімаються на поверхню. Іонний обмін. Цей метод
широко застосовують для технологічного й аналітичного розділення сумішей
неорганічних іонів.
Електроліз полягає в тому, що пропускають струм через занурені у воді
електроди, підсилюють розчинення матеріалу електродів і утворення згустків
коагулята, що сприяє осаду забруднень.
Кристалізація ґрунтується на утворенні кристалів забруднюючих речовин
внаслідок природного або штучного прискореного випаровування рідини.
Випаровування застосовується при очищенні радіоактивно забруднених
вод, що переважно є стоками атомних електростанцій.
 Деструктивна очистка стічних вод полягає в окисленні органічних
речовин, що містяться у стічних водах. Окислення й мінералізація органічних
забруднюючих речовин внаслідок аеробних біохімічних процесів становлять суть
біохімічного способу очищення стічних вод.
Біологічне очищення відбувається в природних умовах: на полях зрошення,
полях фільтрації, біологічних ставках або в штучних умовах — біологічних
фільтрах. В основі методу біологічної очистки стічних вод лежить здатність
мікроорганізмів використовувати різноманітні речовини, які містяться в стічних
водах, у якості джерела живлення в процесі життєдіяльності. Таким чином
мікроорганізми звільняють воду від забруднень. Біологічні фільтри – споруди, в
яких стічні води фільтруються через завантажувальну речовину, покриту
біологічною плівкою, яку утворюють колонії мікроорганізмів. Класифікація
біофільтрів може здійснюватись за багатьма ознаками, головними з яких є тип
використовуваного завантаження, спосіб контакту біоплівки з очищуваними
стічними водами і спосіб подачі повітря в тіло біофільтра. Для визначення
необхідного ступеня очищення стічних вод перед їх випуском у водоймища
визначають концентрації забруднень та обсяг вод, що випускаються. Отже, існує
багато сучасних методів, здатних очищати стічні води. Використання певного з них
залежить від складу забруднень у воді, подальшого її використання та виділених
речовин. Проте, використання хоча б одного з них є правовим і моральним
обов’язком кожного суб’єкта господарювання. Бо всі ми маємо пам’ятати, що
залежимо від навколишнього середовища та нанесення йому шкоди повернеться до
нас втричі.
При очищенні промислових стічних вод з них видаляються різні
забруднення. Це дозволяє привести середовище що скидається у водойми у
відповідність до вимог санітарно-гігієнічних норм. Очищена за допомогою
спеціальних споруд вода не завдає шкоди навколишньому середовищу, не
впливає негативно на здоров'я людей, стан флори і фауни.
Етапи очищення промислових стоків
 Комплексне водоочищення виробничих стічних вод складається з 5
основних етапів:
1. Механічне очищення.
2. Фізико-хімічне очищення.
3. Біологічне очищення.
4. Дезінфекція.
5. Зневоднення осаду
1. Механічне водоочищення стічних вод
У процесі попереднього механічного очищення виробничих стічних вод з
них видаляються нерозчинні домішки. Таким чином, вода готується до
наступного етапу – фізико-хімічного очищення.
Споруди для механічного водоочищення комплектуються:
1. Гратами – затримують великі мінеральні та органічні забруднення.
2. Ситами – виділяють грубодисперсні домішки.
3. Пісколовками – очищають промислові стічні води від піску.
4. Комбінованими пристроями – одночасно затримують зважені
органічні забруднення і видаляють з відпрацьованою середовища різні домішки і
нерозчинні частинки.
При механічній водоочистці виробничих стічних вод з відпрацьованою
середовища видаляється до 70% забруднень: великі забруднення, пісок, жир.
2. Фізико-хімічне очищення стоків
ри цьому методі водоочищення виробничих стічних вод з відпрацьованого
середовища видаляються розчинені домішки. Найбільш ефективні способи
фізико-хімічної очистки води:
 флотация;
 сорбція;
  електрохімічне очищення;
 нейтралізація.
3. Біологічне очищення стічних вод промислових підприємств
При біологічному очищенню промислових стічних вод з забрудненого
середовища видаляються:
 БПК, ХПК – забруднення органічного походження;
 фосфор і азот.
Біологічне водоочищення виробничих стічних вод проводиться за
допомогою біоплівки або активного мулу – дощових черв'яків, спеціальних
анаеробних або аеробних мікроорганізмів.
Основні способи біологічного очищення відпрацьованого середовища:
1. Анаеробне бродіння – метантенки і біофільтри.
2. Активні мули – аеротенки.
У процесі біологічного очищення промислових стічних вод також
використовуються вторинні відстійники з іловідсмоктувачами. Ці пристрої
повертають в аеротенки зібрані на дні вторинних відстійників активні мули і
видаляють із системи надлишковий мул.
4. Дезінфекція промислових стічних вод
Для фінального знезараження стічних вод використовуються установки
ультрафіолетового опромінення середовища, хлор або озонування. Оскільки хлор
є дуже токсичним реагентом, його замінюють іншими компонентами, такими як
дезавід або гіпохлорит.
5. Зневоднення осаду в процесі очищення стоків

Один з важливих етапів очищення промислових стічних вод – механічне

зневоднення осаду. Є 4 технології зневоднення осаду:
1. Камерні фільтри-преси.
2. Стрічкові преси.
3. Шнекові дегідратори.
 4. Центрифуги.
Якщо природна вода не відповідає вимогам виробництва, то її попередньо
переробляють. Комплекс заходів і технологічних процесів отримання води
необхідної якості, називається промисловою водопідготовкою. Основними
методами покращення якості питної води є:
1) Очищення води шляхом освітлення й знебарвлення (усунення
каламутності та кольоровості) - здійснюються відстоюванням води в резервуарах з
наступною фільтрацією через піщано-вугільні фільтри. Для прискорення
осадження зважених часток до води додають коагулянти - сірчанокислий алюміній
або хлорне залізо. Для прискорення процесів коагуляції застосовують синтетичний
органічний флокулянт-поліакриламід (ПАА), що підсилює злипання завислих
часток, залишкова кількість якого в питній воді не повинна перевищувати 2мг/л.
Потім вода надходить в резервуар чистої води для знезараження.
2) Знезараження - проводять хімічними і фізичними методами.
До хімічних методів знезараження відносяться хлорування і озонування.
Хлорування - обробка води газоподібним хлором або хлорним вапном. Залишкова
кількість хлору у воді при контакті протягом 30 хвилин має дорівнювати 0,3-
0,5мг/л, а при контакті протягом 1 год – 0,8-1,2 мг/л. Гігієнічна цінність методу
полягає в ефективності його бактерицидної дії, економічності, доступності
здійснення для будь-яких об’ємів води. Недолік хлорування полягає у наявності у
знезараженій воді залишків реагенту, який погіршує запах і смак води.
Озонування як метод знезараження води, з гігієнічної точки зору, має значні
переваги перед іншими методами завдяки високій окисній властивості та
вираженій бактерицидній дії реагенту. Озон покращує органолептичні властивості
води; усуває кольоровість і сторонні запахи, які при хлоруванні не видаляються,
зокрема, запахи нафти і нафтопродуктів; інактивує деякі пестициди і канцерогенні
вуглеводні. Надмірна кількість озону не накопичується у воді, тому швидко
розпадається з утворенням молекулярного кисню. Доза озону, необхідна для
знезараження води, дорівнює 0,8-4 мг/л залежно від якості води, її температури,
ступеня мінералізації, вмісту гумінових речовин. Тривалість контакту з водою від 3
до 10 хв. Для знезараження води можуть застосуються інші фізичні методи -
кип'ятіння, ультразвукова або ультрафіолетова обробка.
3) Пом'якшення - це видалення солей кальцію і магнію і знесолення -
видалення всіх солей. Ці операції здійснюються за допомогою хімічних реакцій
(вапновий, содовий, фосфатний способи) або фізичними способами (кип'ятіння,
виморожування, дистиляція). 4) Нейтралізація — застосовується для оборотної
води, якщо вона забруднена кислотами або лугами. Частіш за все при цьому
використовують хімічні засоби.
При необхідності вода піддається спеціальним методам обробки:
знезалізнення, пом'якшення, дезодорації, знефторювання або фторування. У разі
користування колодязною водою шахтний колодязь необхідно встановлювати на
відстані не менше ніж 20 м від виробничих приміщень і не менше ніж 50 м від
бетонованих ям та приймачів для збору нечистот. Зруб колодязя має бути
виведений над поверхнею землі не нижчим ніж 0,8 м, щільно закриватися
кришкою. Навколо зрубу має бути зроблений глиняний «замок» завширшки не
менше ніж 1 м і завглибшки 2 м. Біля колодязя слід обладнувати вимощені укоси з
нахилом 0,1 м від колодязя і завширшки 2 м. Для забезпечення водою закладів
ресторанного та готельного господарства в населених пунктах, де відсутній
водопровід, джерело водопостачання має вибиратися за погодженням з місцевими
закладами Держспоживпродслужби. Якщо потребу у воді не можуть задовольнити
наявні місцеві джерела, а також якщо останні відсутні, допускається за
погодженням з місцевими закладами Держспоживпродслужби підвезення води, що
відповідає вимогам чинного ДСТУ 7525:2014 “Вода питна. Вимоги та методи
контролювання якості”. Доставка води здійснюється в опломбованих
спеціалізованих цистернах, оцинкованих бочках, флягах, бідонах транспортом,
призначеним для перевезення харчових продуктів.