СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Навчально-науковий інститут права

КАФЕДРА КПДС

Реферат

на тему:

Кримінальна відповідальність за незаконне проведення пошукових

робіт на об'єкті археологічної спадщини, знищення, руйнування
або пошкодження об'єктів культурної спадщини

Виконала: студента(ка) _ курсу ННМІ

______________

Перевірила: к.ю.н., доцент,

доцент кафедри КПДС Янішевська К.Д.

СУМИ 2022
 ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………… 3
1. Кримінальна відповідальність за незаконне проведення пошукових
робіт на об'єкті археологічної спадщини……………………………… 5
2. Кримінальна відповідальність за знищення, руйнування або
пошкодження об'єктів культурної спадщини………………………... 13
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………. 19
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ…………………………………………………………. 20
ДОДАТКИ………………………………………………………………………… 23

Або наприклад
1. Суб’єктивні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. _____
КК України………………..……………………………………………….
2. Об’єктивні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. _____
КК України……………………………………………………………………
 Вступ
Актуальність теми полягає у недостатній захищеності об’єктів
культурної та археологічної спадщини внаслідок чого країна втрачає цінні
надбання, що були утворені у процесі її розвитку.
Предметом дослідження є явище кримінальної відповідальності за
незаконне проведення пошукових робіт на об'єкті археологічної спадщини,
знищення, руйнування або пошкодження об'єктів культурної спадщини.
Метою роботи є дослідження особливостей кримінальної
відповідальності за злочин, що передбачений статтею 298 КК України.
В останні роки в Україні незаконне проведення пошукових робіт на
об’єкті археологічної спадщини, або так звана «чорна археологія», знищення,
руйнування та пошкодження об’єктів культурної спадщини стає все більш
масовим явищем. Однією із причин є матеріальна складова, адже незаконно
добуті артефакти можна вигідно продати. Знищенню ж об’єктів культурної
спадщини України сприяють активні бойові дії на території держави.
За даними Міністерства культури України за час повномасштабного
вторгнення російської федерації в Україну, руйнації та пошкоджень зазнали 139
об’єктів культурної спадщини України – місцевого значення, а також об’єктів
цінної історичної забудови. При цьому знищено чи пошкоджено 361
мистецький об’єкт та заклад культури — релігійні споруди, бібліотеки, музеї та
заповідники. Загалом же станом на серпень 2022 року достеменно відомо про
знищення або пошкодження 464 об’єктів культурної спадщини [6]. Ця цифра не
враховує всі об’єкти, що були пошкоджені, оскільки експерти не мають
доступу до пам’яток, що знаходяться на тимчасово окупованих територіях та
відповідно не можуть дати їм об’єктивну оцінку.
Наразі уряд активно впроваджує персональні санкції до осіб, що причетні
до незаконних археологічних розкопок, досліджень об’єктів культурної
спадщини, самовільного розкопування військових поховань на тимчасово
окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь.
 Запровадження персональних спеціальних економічних санкцій до осіб,
причетних до незаконних розкопок та досліджень в Криму:
 унеможливить в'їзд фізичних осіб зі санкційного списку на територію України.
Також вони не зможуть розпоряджатися своїм майном в Україні;
 стане передумовою для згортання наукових досліджень в галузі археології
Північного Причорномор'я;
 створить перешкоди для незаконних археологічних розкопок і наукових
досліджень в тимчасово окупованому Криму;
 унеможливить представлення результатів наукових досліджень, зокрема перед
міжнародною науковою спільнотою;
 унеможливить використання інституцій ЮНЕСКО для опосередкованої
легітимації спроби анексії Автономної Республіки Крим.
Реферат складається із вступу, двох розділів, висновків, списку
літератури та двох додатків.
1. Кримінальна відповідальність за незаконне проведення пошукових
робіт на об'єкті археологічної спадщини

За законом України археологічна спадщина - сукупність археологічних

об'єктів, що перебувають під охороною держави, та пов'язані з ними території, а
також рухомі культурні цінності (археологічні предмети), що походять з
об'єктів археологічної спадщини. Вона є невіддільним об’єктом історичного
надбання нашого народу та світового культурного надбання в цілому [18].
Відносини, що пов’язані із охороною археологічної спадщини України
регулює закон: «Про археологічну спадщину». Зміни до якого останній раз
були внесені у 2014 році. А також окремі статті Кримінального кодексу
України та Конституції України. Незаконне проведення археологічних
розвідок, розкопок інших земляних чи підводних робіт на об’єкті археологічної
спадщини було криміналізоване законом України від 9 вересня 2010 року [19].
Чорна археологія є великою проблемою нашої держави. Її причинами є
бажання деяких осіб незаконно збагатитися, продавши артефакт історії на
чорному ринку, недостатня обізнаність людей про об’єкти археологічної
спадщини. Важливою причиною є і недостатнє фінансування легальних
археологів. Часто археологи-аматори мають у своєму розпорядженні більш
іноваційне оснащення, ніж люди, що займаються цим професійно. Відповідно є
багато історичних археологічних пам’яток, які досліджені не повністю, однак
так само повинні знаходитися під охороною.
Суспільна небезпека даного діяння полягає у тому, що вона може
спричинити ще більше злочинів, зокрема контрабанду культурних цінностей.
В Україні, на жаль, існує налагоджена система «чорного ринку», де
збуваються пам’ятки культурної спадщини. До цього призвів ряд причин,
зокрема уже вище згадане непроінформованість населення, широка доступність
пошукового обладнання, незайнятість певних категорій. А також активне
формування ринку антикваріату, що підштовхує людей до пошуку та реалізації
артефактів, недостатня врегульованість питання про формування приватних
археологічних колекцій [21].
Діяльність чорних археологів заборонена законодавством, є чітко
регламентована відповідальність за ту чи іншу неправомірну дію. Однак до цих
пір в Україні та за її кордонами можна зустріти виставки награбованого. Де
виставляються, а потім часто і продаються цінні для науки, суспільства та
громадськості артефакти добуті незаконними шляхами. Ще одним важливим
моментом є те, що вилучаючи той чи інший предмет із грунтового нашарування
без достатнього дослідження, він втрачає свій історичний контекст,
здебільшого не може бути правильно датованим та часто навіть чітко
віднесеним до певної історичної епохи. Часто копачі використовують важку
техніку, взагалі знищуючи пам’ятку культури.
На сьогодні ситуація з археологічними розкопками в Україні залишається
вкрай важкою: пам’ятки безконтрольно забудовують, знищують, грабують.
Кількість «чорних» копачів неухильно збільшується, а науковців цієї галузі
навпаки стає все менше. За даними Інституту археології НАН України в країні
за приблизними підрахунками налічується 500 археологів, що в рази менше,
ніж у розвинених країнах Європи.
Професійним археологам потрібна не так річ, як інформація, яку вони
змогли зібрати під час розкопок. Наприклад, звичайний керамічний черепок,
який необізнаний копач просто відкине в бік для історика-археолога має вагоме
значення. Адже його можна датувати з точністю до 20-30 років.
На пам’ятки археології також поширюється чинність Закону України
«Про охорону культурної спадщини». Культурна спадщина - це сукупність
успадкованих від попередніх поколінь матеріальних і духовних
надбань, пам’яток, історико-культурних об’єктів і територій (ландшафтів), що
зберегли автентичність і етнокультурну самобутність, відбивають внесок
держави та її народів у розвиток світової цивілізації [20].
 Згідно із законом згаданим вище під охорону потрапляють наступні
об’єкти: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень,
військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів; могильники,
культові місця та споруди, їх залишки чи руїни; мегаліти, печери, наскельні
зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також
пов’язані з ними давні предмети, що містяться під земною поверхнею та під
водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток
цивілізації [20].
За словами старшого наукового співробітника Інституту археології НАН
України Евеліни Кравченко, «чорні копачі» можуть позиціювати себе як,
наприклад, громадські організації, які займаються спортивним пошуком, а
насправді виїжджають на місця для розкопок, користуючись прогалинами в
українському законодавстві. «У нас пам’яткою вважається тільки місце,
внесене у відповідний реєстр. Якщо поліція приїжджає арештовувати таких
«дослідників», вони пояснюють, що просто тренуються. При цьому з верхнього
шару пам’яток витягаються усі металеві артефакти. Тобто по всій Україні давно
існує такий рух, що керується, судячи з усього, впливовими людьми.
Відсутність затверджених реєстрів пам’яток дає змогу «шукачам скарбів»
майже безкарно здійснювати свою діяльність. До дійсного реєстру пам’яток
національного значення входить максимум півтори тисячі об’єктів, а пам’ятки
обласного значення взагалі існують без печаток, вони викладені на сайтах
обласних адміністрацій, але фактично не затверджені» [14].
Звернемося знову до закону про археологічну спадщину: «Право на
проведення наукових досліджень археологічної спадщини надається виключно
археологам, які мають практичний досвід проведення археологічних робіт
(розкопок, розвідок), виконують вимоги законодавства України про охорону
культурної спадщини. Проведення археологічних розвідок, розкопок, інших
земляних робіт на території пам’ятки, охоронюваній археологічній території, у
зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також дослідження
решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під
водою, здійснюються за дозволом, виданим центральним органом виконавчої
влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини
[19].
Проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних
та підводних робіт для пошуку об'єктів археологічної спадщини або
пов'язаних з ними рухомих предметів за відсутності передбаченого
законом дозволу, зокрема на використання металошукачів, детекторів
неоднорідності ґрунту чи будь-якого іншого пошукового обладнання
або відповідної технології, є незаконним» [19].
Варто згадати, що великого поширення на території України ще певно
прообраз «чорної археології» або ж просто шукання скарбів набув після 1917
року. Це було пов’язано із закриттям, а потім і руйнуванням стародавніх
церковних споруд і поміщицьких маєтків. Шукали золото, зброю та інші цінні
речі, які б можливо було продати [2]. Велика кількість знайдених тоді на півдні
України артефактів потрапила до російських приватних колекцій, зокрема
скіфське золото.
Основним об’єктом злочину, що передбачений ч. 1 ст. 298 КК України, є
суспільні відносини у сфері моральності, які забезпечують збереження
археологічної та культурної спадщини, а додатковим обов’язковим – порядок
проведення пошукових робіт на об’єкті археологічної спадщини, який
встановлений Законом України «Про охорону археологічної спадщини».
Предметом злочину є власне об’єкт археологічної спадщини. За законом
України про охорону культурної спадщини, що зазначений вище об’єктами
археологічної спадщини є: місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їх
частини, пов’язані з ними території чи водні об’єкти, створені людиною,
незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінності з
археологічного, антропологічного та етнографічного погляду і повністю або
частково зберегли свою автентичність [18].
Визначення об’єктивної сторони злочину дещо ускладнюється тим, що
більшість із них становлять різні за характером та змістом діяння.
 Суб’єктом злочину є фізична, осудна особа, яка досягла 16-річного віку.
Ним може бути як громадянин України, так і особа без громадянства, а також
іноземець. Незаконне проведення археологічних розвідок, розкопок або інших
земляних чи підводних робіт на об’єкті археологічної спадщини вчиняється
лише з прямим умислом [18].
Кримінальна відповідальність за ч. 1 ст. 298 КК України настає від
моменту початку проведення незаконних археологічних розвідок, розкопок або
інших земляних чи підводних робіт на об’єкті археологічної спадщини,
незалежно від того, спричинили вони якісь наслідки чи ні. Відповідно місцем
вчинення кримінального правопорушення є об’єкт археологічної спадщини
[18].
Об’єктивна сторона незаконного проведення пошукових робіт на об’єкті
археологічної спадщини характеризується активними діями у вигляді
археологічної розвідки або археологічних розкопок, поняття та порядок
здійснення яких визначені законодавством. Такі діяння, як інші земляні або
підводні роботи, є складовою частиною археологічних розкопок, їх поняття,
зміст та порядок здійснення жодним чином не визначені. Очевидно, що
законодавець мав на меті визнання злочином незаконного проведення будь-
яких робіт, метою котрих є пошук предметів, які походять з об’єкта
археологічної спадщини. Об’єкт археологічної спадщини є місцем вчинення
злочину, передбаченого ч. 1 ст. 298 КК. Проте проведення незаконних
пошукових дій на таких важливих об’єктах, пов’язаних з археологічною
спадщиною, як охоронювані археологічні території, зони охорони, історичні
ареали населених місць, не є кримінально-караним взагалі [12].
«Чорна» археологія стає все більш популярною і тому, що часто
безпосередні учасники незаконного діяння залишаються непокараними. Так,
біля села Скоблеве Миколаївської області декілька місяців розграбовували
царський скіфський курган. Кургани такого масштабу на офіційному науковому
рівні в Україні ще не досліджували. Хоча справа набула широкого резонансу
винні так і не були покарані, більше того не знайшлося навіть підозрюваних.
 Старший викладач кафедри історії та археології МНУ імені
Сухомлинського наголошує: «За попередніми підрахунками для повноцінного
дослідження скіфського кургану біля села Скоблеве необхідно близько 21
мільйона гривень, а збитки завдані «чорними археологами» складають понад
150 мільйонів» [7].
На жаль, згаданий випадок не є поодиноким, за один лише 2016 рік було
пограбовано 10 великих стародавніх курганів. За словами працівників
Інституту історії НАН України, мародери працюють по всій території України.
«Грабують і на півдні, грабують пам'ятки античності і скіфські кургани,
грабують і в центрі країни, забираючи все з давньоруських могил. В Україні є
такі приватні колекції, яким може позаздрити будь-який музей. З'явився попит,
багаті люди створюють свої музейчики. За знахідки, відповідно, добре платять,
тому охочі і копають цінності, як картоплю!» [5].
Відповідно до всього вище сказаного упродовж останніх років значно
збільшилася діяльність приватних колекціонерів. Здебільшого вони не можуть
довести легітимність своєї діяльності (не можуть вказати імен постачальників,
місце розкопок, підтвердити факт обміну чи купівлі артефактів) [10].
Звернемося до кримінального кодексу України і розглянемо покарання за
незаконне проведення археологічних розкопок. За частиною 1 статті 298:
1. Незаконне проведення археологічних розвідок, розкопок, інших
земляних чи підводних робіт на об'єкті археологічної спадщини -
караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той
самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною
діяльністю на строк до трьох років або без такого [14].
Однак чи завжди покарання призначаються доцільно? Наведемо приклад, у
період 2016-2017 року обвинувачений, перебуваючи на земельній ділянці
сільськогосподарського призначення, розташованій біля села Зарубинці
Збаразького району, протиправно, за відсутності відповідного дозволу,
проводив земляні пошуково-археологічні роботи, під час яких віднайшов скарб
у складі фрагментів посуду. Зокрема, чоловік викопав половини великого
блюда овальної форми з двома ручками, оформленими у вигляді стилізованого
листя із вигравіюваним зображенням риби, четвертину срібної тарілки (блюда)
діаметром близько 47 см, край якої рельєфно прикрашений карбованими
перлиноподібними потовщеннями. А ще – ложки, ножа,; предмету у вигляді
списоподібного леза, кубок з металевою оббивкою руків`я з напівсферичною
нижньою частиною та двома місяцеподібними металевими оббивками верхньої
частини.
Всі ці знахідки, згідно з висновком генерального директора Національного
музею історії України від 23.11.2020 року, є набором старовинного
декоративного парадного посуду, датуються пізньоримським часом, являються
надзвичайно рідкісними знахідками в Україні та Європі, а також мають
особливу історичну, наукову, художню та культурну цінність [11].
Згідно з законом «Про охорону археологічної спадщини» знахідки, одержані
в результаті археологічних досліджень, є державною власністю [19].
29 листопада 2019 року обвинувачений розмістив в мережі Інтернет на сайті
аукціону vioility.com фотографії частини знайденого ним скарбу. На початку
грудня 2019 року обвинувачений продав частину зазначеного скарбу. За
продані цінності чоловік отримав 6 тисяч євро, що у перерахунку на гривню за
офіційним курсом НБУ склало 155 тис. 535 грн [11].
25 листопада 2020 року між прокурором та обвинуваченим укладено угоду
про визнання винуватості. Суд визнав чоловіка винним у вчиненні
кримінального правопорушення, призначивши йому узгоджене сторонами
покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів
громадян, що становить 1700 гривень [11].
Що у прямому сенсі коштує обвинувачуваному штраф?
На Миколаївщині проводилися незаконні розкопки Ольвійської хори
(округи міста-держави). Грабіжницькі розкопки принесли державі мільйонні
збитки, а головне унеможливили подальше дослідження комплексу. «Велика
кількість кераміки, велика кількість кісток рогатої худоби, вони повністю
понівечили весь культурний шар, культові споруди, які там були теж
понівечені. Купа кераміки, купа всього, що їм не знадобилось. Усе, що вони не
зможуть продати, вони просто викинули. Щоб вивчити це в контексті
історичному – це вже втрачено для історії майже все», – розповів Ілля
Зелінський – історик, що приїхав на місце події після звернення місцевих
жителів. Копачі навіть древньою кладкою та керамікою вимостили собі дорогу,
що не застрягали автомобілі. Подія сталася в квітні 2021 року, слідство
ведеться досьогодні [8].
Ситуація із незаконними розкопками кургану, теж на Миколаївщині,
дещо краща. У селі Скобелеве за допомогою важкої техніки проводилися
незаконні розкопки кургану, що належить до Висунської групи царських
скіфських поховань. На місці кургану залишився котлован глибиною 15 метрів
та тонни свіжого грунту. Спочатку було заарештовано техніку. А через півроку
трьом чоловікам було оголошено підозру у змові щодо проведення незаконних
розкопок кургану, що є державною власністю та відноситься до категорії
особливо цінних земель культурної спадщини. «29 квітня правоохоронці
вручили киянину та двом його спільникам підозру у вчиненні кримінальних
правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 197-1 та ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 298
Кримінального кодексу України «Незаконне проведення пошукових робіт на
об’єкті археологічної спадщини, знищення, руйнування або пошкодження
об’єктів культурної спадщини». Санкції статей передбачають до п'яти років
ув’язнення з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною
діяльністю на строк до трьох років». Археолог Олександр Смирнов, що
займався консервацією кургану згадує, що це вперше за час його роботи
підозрювані були ідентифіковані та покарані [9]. Додаток А.
Отже, ситуація із незаконним проведенням пошукових робіт на об’єктах
археологічної спадщини України залишається досить складною. Недостатнє
фінансування та оснащення легальних археологів та надмірний ентузіазм
«чорних копачів» призводить до втрати країною цінностей світових масштабів.
2. Кримінальна відповідальність за знищення, руйнування або
пошкодження об'єктів культурної спадщини

Охорона об’єктів культурною спадщини є досить проблемним питанням,

особливо воно пов’язане із їх руйнуванням або пошкодженням.
Захист об’єктів культурної спадщини встановлюється Законом України «Про
охорону» культурної спадщини. Про це вже згадувалося вище.
Ознаками притаманними об’єктам культурної спадщини є:

 це лише матеріальні об’єкти (споруди, витвори, комплекси (ансамблі) та

визначні місця), які належать до археологічних, історичних пам’яток,
пам’яток монументального мистецтва, архітектури і містобудування,
садово-паркового мистецтва, ландшафтних видів культурної спадщини,
будинки, укріплення, мости, залишки стародавніх поселень, місця битв,
предмети одягу, ритуальні речі, зброя, статуї, письмові акти, фото-,
кінодокументи, звукозаписи тощо;
 вони становлять художню, історичну, етнографічну, наукову чи іншу
культурну цінність;
 узяті державою під спеціальну охорону, свідченням чого є рішення
компетентного органу, а також охоронні знаки, установлені на самих
об’єктах або поблизу них [20].

Покарання за знищення, руйнування або пошкодження об’єктів культурної

спадщини регулюються частинами 2, 3, 4 та 5 статті 298 Кримінального кодексу
України:

2. Умисне незаконне знищення, руйнування або пошкодження об'єктів

культурної спадщини чи їх частин - караються штрафом до ста п'ятдесяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк
до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням
права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох
років або без такого.
 3. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені щодо пам'яток
національного значення, - караються позбавленням волі на строк до п'яти років
з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю
на строк до трьох років або без такого.
4. Дії, передбачені частинами другою або третьою цієї статті, вчинені з метою
пошуку рухомих предметів, що походять із об'єктів археологічної спадщини, -
караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням
права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох
років або без такого.
5. Дії, передбачені частинами другою або третьою цієї статті, вчинені
службовою особою з використанням службового становища, - караються
позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права
обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років
або без такого [14].
Важливим є чітке розуміння, що означають терміни знищення,
руйнування та пошкодження і саме з якого моменту наступає даний стан. Тому
момент знищення наступає після впливу на об’кт після якого він припиняє своє
існування й повністю втрачає можливість відновлення своїх ціннісних
властивостей.
Руйнуванням об’єкта культурної спадщині полягає у такому впливі на
об’єкт культурної спадщини, за якого він суттєво втрачає свої ціннісні
властивості, але з можливістю їх відновлення [3].
Пошкодженням об’єкта культурної спадщини є негативний вплив на
нього, який виражається у тимчасовій втраті об’єктом культурної спадщини
його ціннісних властивостей із можливістю їх повного відновлення [3].
Предметом злочину, який вказано вище являються пам’ятки
національного та місцевого значення.
Злочин вважається закінченим із моменту коли настав один із наслідків,
власне знищення, пошкодження або руйнування об’єкта культурної спадщини.
Відповідно, якщо умисні дії особи, що вчиняє злочин незакінчилися вказаними
вище наслідками, то злочин вважається незакінченим і кваліфікується як замах
із посиланням на відповідну частину статті 298 КК України [4].
Об’єктивна сторона цього злочину полягає у незаконному знищенні,
руйнуванні або пошкодженні об’єктів культурної спадщини чи їх частин. Даний
злочин законодавець сформолював за ознаками матеріального складу, тому
обов’язковими ознаками її об’єктивної сторони є не лише діяння, а й суспільно
небезпечні наслідки, а також причинний зв'язок між діянням і зазначеними
наслідками [3].
Умисел злочину може бути прямий та непрямий (особа свідомо хотіла завдати
шкоди об’єкту культурної спадщини з вигодою чи без неї).
Суб’єктом злочинів, які передбачені частинами 2, 3, 4 та 5 статті 298 ККУ
є фізична особа, яка досягла 16-річного віку, посадова особа суб’єкта
господарювання; громадянин – суб’єкт підприємницької діяльності [4].
Державна система управління охороною культурної спадщини була
суттєво дезорганізована Законом України № 5461 від 16 жовтня 2012 р. «Про
внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності
Міністерства юстиції України, Міністерства культури України, інших
центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та
координується через відповідних міністрів, а також Державного космічного
агентства України».
Суть закону полягала у реорганізації центрального органу управління у
сфері культурної спадщини. Замість одного органу було утворено декілька [13].
У переважній більшості областей України підрозділи, що займаються
охороною культурної спадщини, існують у складі управлінь або департаментів
культури, культури і туризму, культури і мистецтв тощо відповідних
державних адміністрацій. Лише у Київській міській державній адміністрації
існує департамент охорони культурної спадщини. Більшість згаданих
підрозділів, будучи підпорядкованими керівництву відповідних державних
адміністрацій, є підконтрольними та підзвітними Міністерству культури
України. Однак у Львівській і Херсонській областях ці підрозділи знаходяться у
складі департаменту (управління) архітектури та містобудування і є
підконтрольними та підзвітними Мінрегіону [13].
У таких підрозділах працює від одного до чотирьох осіб, що звичайно не
є достатнім для нормального функціонування.
Важливе значення серед нормативних факторів мають міжнародні
нормативно-правові акти. У Конституції України передбачений їх пріоритет
над національним законодавством. Однією із них є Конвенція 1954 року про
захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту прийнята під егідою
ЮНЕСКО, вона стала першим універсальним міжнародним документом у сфері
охорони культурних цінностей [4].
Однак станом на 30 липня 2022 року Міністерством культури та
інформаційної політики України задокументовано 450 епізодів воєнних
злочинів проти української культурної спадщини. Загалом внаслідок обстрілів
окупантів зазнали руйнацій і пошкоджень 135 об’єктів культурної спадщини,
серед яких: 23 пам’ятки національного значення, 105 – місцевого значення та 7
– щойно виявлених об’єктів культурної спадщини. Дані постійно оновлюються.
Додаток В.
У квітні цього року Всесвітній фонд пам’яток (WMF) оголосив про запуск
діяльності Фонду реагування на проблеми захисту культурної спадщини
України з початковим фінансуванням від Фонду Хелен Франкенталер.
МКІП було організовано у липні візит до України міжнародної місії –
Міжнародної ради пам’яток та видатних місць (ICOMOS), Міжнародного
центру з дослідження збереження та реставрації культурних цінностей
(ICCROM) та Aliph Foundation – організації, котра надає фінансову допомогу
інституціям для збереження культурної спадщини в часи катастроф та збройних
конфліктів. Під час візиту досягнуто домовленостей щодо координації зусиль
та розробки програми заходів реагування на надзвичайні ситуації в Україні,
надання першої допомоги культурній спадщині та заходи з документування і
збереження української культурної спадщини у воєнний час та відновлення
після війни [17].
 Важливо вказати, що знищення, пошкодження чи руйнування об’єктів
культурної спадщини, демонструють зневагу до усталених у суспільстві ідеалів
духовної краси, етичного ставлення до пам’яток минулого, пам’яті попередніх
поколінь. Фактично вони є наругою над духовними ідеалами як складовою
моральних засад суспільства [18].
Зважаючи на все те, що викладено вище деякі науковці вважають, що
основним, безпосереднім об’єктом злочину є суспільні відносини у сфері
моральності, які забезпечують збереження культурної спадщини [18].
Часто інтересами культурної спадщини нехтують в інтересах
забудовників. Об’єкти спадщини переходять під власність приватних осіб і
«саморуйнуються», а уповноважені органи замість того, щоб завести
кримінальну справу дають дозвіл на знесення об’єкта у зв’зку з втратою
пам’яткою цінності внаслідок, наприклад, пожежі чи впливу стихії. Така
практика, на жаль, є досить поширеною в нашій країні. І зрештою може
призвести до цілковитого знищення і забудови об’єктів у місцях історичних
ареалів. [1]
Найбільш типовий приклад, що можна навести це системне руйнування
протягом десяти років та знесення у 2012 році будинку колишнього жіночого
комерційного училища (1909-1910 років) у Києві. Нині на його місці
побудований житловий комплекс Chicago Central House, де вартість житлової
площі оцінюється у 85 026 грн за м². Будівництво відбувається в межах
Центрального історичного ареалу міста і забудовник має всі дозвільні
документи.
У 80% історичних населених місць не встановлені режими регулювання
забудови та історико-архітектурних опорних планів.
За період дії Кримінального кодексу України за ознаками кримінальних
правопорушень, передбачених ст. 298 КК, у 2002 р. було відкрито 41
кримінальне провадження, у 2003 р. – 42, у 2004 р. – 32, у 2005 р. – 50, у 2006 р.
– 30, у 2007 р. – 54, у 2008 р. – 47, у 2009 р. – 33, у 2010 р. – 44, у 2011 р. – 37, у
2012 р. – 25, у 2013 р. – 67, у 2014 р. – 52, у 2015 р. – 57, у 2016 р. – 65, у 2017 р.
– 78, у 2018 р. – 77, у 2019 – 621 [16].
Слід відзначити, що більшість кримінальних проваджень за ст. 298 КК
України не передаються до суду або закінчуються виправдовувальними
вироками. Так, протягом 2002–2019 рр. зареєстровано 893 кримінальні
правопорушення за ст. 298 КК. Тоді було засуджено тільки 92 особи, тобто
лише близько 10% кримінальних проваджень передаються до суду і
закінчуються обвинувальними вироками. Подібну ситуацію можна пояснити
тим, що деколи не вдається знайти винних осіб, а деколи виявляється, що
пам’ятка археології не має охоронного знаку чи не занесена до державного
реєстру, внаслідок чого дії правопорушників не містять складу кримінального
правопорушення [16].
 Висновки:
Археологічна та культурна спадщина України є невід’ємною частиною
народу, його духовного надбання. Вона формувалася століттями під впливом
багатьох чинників. І на жаль, в сучасному світі зазнає руйнування чи навіть
знищення.
В Україні процвітає «чорна археологія» через яку кожного року
втрачаються десятки артефактів, що мають важливу культурну та історичну
цінність. Подібна ситуація і з руйнуванням, пошкодженням та нищенням
об’єктів культурної спадщини.
Охорона культурної спадщини здійснюється багатьма способами, зокрема
і встановленням кримінальної відповідальності за порушення законодавства
про охорону культурної спадщини.
Існування кримінальної відповідальності за посягання на об’єкти
культурною та археологічної спадщини виступає певним гарантом того, що
права людей спрямовані на збереження цих об’єктів будуть виконані.
Однак більшість справ, що були відкриті за статтею 298 КК України не
доходять до свого логічного завершення. Оскільки або не вдається знайти
винних, або справа закінчується виправдальним вироком.
Доцільним було б посилити правову відповідальність за незаконні
розкопки та знищення пам’яток. Оскільки активізація незаконної археології та
нецільове використання земельних ділянок, що призводить до нищення
спадщини приводить до втрати найцінніших культурних цінностей, які б могли
слугувати розвитку мистецтва, культури та науки України.
Список використаних джерел:

1. Акуленко В.І. Не повинні гинути! (Реалізація норм міжнародного

гуманітарного права в законодавстві України про захист культурних
цінностей). Політика і час. 1995. № 9. С. 59–63.
2. Акуленко В. І. Пошуки скарбів: Романтика і кримінал/ В. І. Акуленко//
Пам’ятки України: історія та культура. – 1991. – № 3. – С. 15-21.
3. Базелюк В. В. Об'єктивна сторона знищення, руйнування або пошкодження
об'єктів культурної спадщини (ч. 2 ст. 298 КК України). Прово і суспільство.
2017. Т. 5, № 2. С. 186–190.
4. Базелюк В. В. Соціальна зумовленість кримінальної відповідальності за
незаконне проведення пошукових робіт на об’єкті археологічної спадщини,
знищення, руйнування або пошкодження об’єктів культурної
спадщини. Юридичний науковий електронний журнал. 2020. Т. 8. С. 348–351.
5. В Україні "чорні археологи" пограбували близько десяти стародавніх
курганів. Gazeta.ua. Режим доступу URL: https://gazeta.ua/articles/history/_v-
ukrayini-chorni-arheologi-pograbuvali-blizko-desyati-starodavnih-kurganiv/689214.
6. В Україні 139 об’єктів культурної спадщини зазнали руйнацій внаслідок
повномасштабного вторгнення РФ. Букви. 2022. 13 серп.
URL: https://hromadske.radio/publications/nezakonni-rozkopky-na-
mykolaivshchyni-zavdaly-zbytkiv-skifs-komu-kurhanu-bil-she-nizh-na-150-mil-
yoniv-hryven-arkheoloh.
7. Винник Ю. Незаконні розкопки на Миколаївщині завдали збитків
скіфському кургану на понад 150 млн грн – археолог. Громадське радіо. 2020.
22 груд. URL: https://hromadske.radio/publications/nezakonni-rozkopky-na-
mykolaivshchyni-zavdaly-zbytkiv-skifs-komu-kurhanu-bil-she-nizh-na-150-mil-
yoniv-hryven-arkheoloh.
8. Ворошилова О., Гурова В. Ольвійська хора. На Миколаївщині відбуваються
незаконні розкопки. Суспільне. Новини. 2021. 30 квіт.
URL: https://suspilne.media/127275-olvijska-hora-na-mikolaivsini-vidbuvautsa-
nezakonni-rozkopki/.
9. Ворошилова О., Кльосова С., Гурова В. Пів року тривало слідство щодо
незаконних розкопок кургану на Миколаївщині. Суспільне. Новини. 2021.
30 квіт. URL: https://suspilne.media/127264-piv-roku-trivalo-slidstvo-sodo-
nezakonnih-rozkopok-kurganu-na-mikolaivsini/.
10. Гершкович Я. П. Хранителі нелегальних старожитностей в
Україні. Археологія. 2005. № 3. С. 91–97.
11. Голді М. Продав скарб за 6 тис. євро – отримав 1,7 тис. грн штрафу: як на
Тернопільщині “покарали" “чорного археолога”. Terminovo. 2021. 8 січ.
URL: https://terminovo.te.ua/news/44950/.
12. Гулкевич В. Д. ОБ’ЄКТИВНА СТОРОНА НЕЗАКОННОГО ПРОВЕДЕННЯ
ПОШУКОВИХ РОБІТ НА ОБ’ЄКТІ АРХЕОЛОГІЧНОЇ СПАДЩИ. Науковий
вісник Ужгородського національного університету. 2018. Т. 2, № 50. С. 82–85.
13. Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України
щодо діяльності Міністерства юстиції України, Міністерства культури України,
інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та
координується через відповідних міністрів, а також Державного космічного
агентства України” [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5461-17
14. Кримінальний кодекс України від 28 липня 2022 року [Електронний
ресурс] // Відомості Верховної Ради України. – 2022. – Режим доступу:
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14
15. Лиховид І. Чи знає мер Києва Віталій Кличко, що за його підтримки у
столиці хочуть провести офіційний зліт нелегальних археологів? / І. Лиховид
[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://m.day.kyiv.ua/uk/article/-
cuspilstvo/chorni-kopachi-grabuyut-nas
16. Мазур Т. В. Правова охорона культурної спадщини в Україні. Київ :
Парламентське видавництво, 2020. 431 с.
17. Міністерство культури та інформаційної політики України. russia has
already committed 434 crimes against the cultural heritage of Ukraine.
URL: https://mkip.gov.ua/news/7449.html (date of access: 22.10.2022).
18. Міщенко М. О. Кримінальна відповідальність за знищення, руйнування або
пошкодження об’єктів культурної спадщини / М. О. Міщенко// Право і
суспільство. – 2015. - № 5(2). – С. 137-143. – Режим доступу: http://www.irbis-
nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?
19. Про охорону археологічної спадщини : Закон України від 18.03.2004 р.
№ 1626-IV : станом на 12 груд. 2012 р.
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1626-15#Text (дата звернення:
19.10.2022).
20. Про охорону культурної спадщини : Закон України від 08.06.2000 р.
№ 1805-III : станом на 31 трав. 2022 р.
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14#Text (дата звернення:
16.10.2022).
21. Рудика Н. М. До питання про грабіжницьку археологію. Пам'ятки
археології. 2010. № 18. С. 119–125.
 Додатки
Додаток А

15-метрова яма, що залишилася після незаконної розкопки кургану на

Миколаївщині

Додаток В.

Літературно-меморіальний комплекс Г. С. Сковороди після обстрілу з боку

росіян, Харківщина