Експертиза книги і рукописів

в Законодавстві України

Виконав студент 31 іар

групи Дубів Ярослав
 Закони

 Сьогодні основними нормативно-правовими актами, що стосуються

рукописної та книжкової спадщини, її збереження, наукової
експертизи та експертизи цінності рукописної та книжкової спадщини
є:
 1. Закон України «Про культуру»
 Термін «національне культурне надбання» у Законі вживається як
сукупність унікальних культурних цінностей, об’єктів культурної
спадщини, що мають виняткове історичне значення для формування
культурного простору України. А під термін «об’єкти культурного
призначення» підпадають пам’ятки культурної спадщини, предмети
колекцій, зібрання, фонди, будівлі, споруди культурного призначення
та інші культурні цінності.
 культурні цінності - визначені у Законі України «Про вивезення,
ввезення та повернення культурних цінностей» об'єкти матеріальної Пересопницьке
та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та Євангеліє
наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні
відповідно до законодавства;
2.Положення про Державний реєстр національного культурного
надбання, затверджене постановою Кабінету Міністрів України
[3], яким відповідно до Основ законодавства України про
культуру[2], які втратили чинність узв’язку з прийняттям
Закону України «Про культуру», запроваджено Державний
реєстр національного культурного надбання (далі – ДРНКН)
завданням якого став облік об’єктів матеріальної та духовної
культури виняткової історичної, художньої, наукової чи іншої
культурної цінності, що мають важливе значення для
формування національної самосвідомості українського народу і
визначають його внесок у всесвітню культурну спадщину.
Варто зазначити, що Закон України «Про охорону культурної
спадщини». стосується пам’яток − об’єктів культурної
спадщини, якими є лише нерухомі об’єкти культурної
спадщини та рухомі предмети, пов’язані з нерухомими
об’єктами культурної спадщини, які підлягають реєстрації
шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам’яток «Апостол» І.Федорова
України.
 3.Порядок відбору рукописних книг, рідкісних і цінних видань до
Державного реєстру національного культурного надбання визначає
механізм відбору рукописних книг, рідкісних і цінних видань,
окремих книжкових колекцій (далі – книжкові пам’ятки) для
включення до Державного реєстру національного культурного
надбання. У документі визначається термін: «книжкова пам’ятка» та
встановлюються форми опису книжкових пам’яток.
 4. Закон України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних
цінностей» регулює відносини, пов’язані з вивезенням, ввезенням та
поверненням культурних цінностей, і спрямований на охорону
національної культурної спадщини та розвиток міжнародного
співробітництва України у сфері культури та визначає «культурні
цінності», як об’єкти матеріальної та духовної культури, що мають «Часослов» перша
художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають друкована книга
збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства церковно-слов’янською
України. Цим Законом передбачено проведення експертизи (заявлені мовою (Швайпольт
до вивезення (тимчасового вивезення) та повернуті після Фіоль) видана в 1491 р. в
тимчасового вивезення культурні цінності, а також охорона права Кракові.
власників культурних цінностей, визначено цінності, що не
піддягають вивозу, в тому числі ті, що мають бути внесеними до
ДРНКН України.
 5.Порядок проведення державної експертизи культурних
цінностей, затверджений постановою Кабінету Міністрів
України, регулює питання проведення державної експертизи
культурних цінностей, заявлених до вивезення, тимчасового
вивезення та повернутих в Україну після тимчасового вивезення,
а також вилучених митними або правоохоронними органами.
експертиза культурних цінностей (далі - експертиза) - всебічний
аналіз і вивчення культурної цінності об'єктів, заявлених до
вивезення, тимчасового вивезення та повернутих в Україну після
тимчасового вивезення, а також вилучених митними або
правоохоронними органами на основі яких складається
експертний висновок. в експертному висновку повинні міститися
визначені критерії експертизи: достовірність об’єкта, автор,
назва та атрибутивний опис, який складається за такими Комплексна експертиза
критеріями: час створення; причетність до історичних подій,
культурних традицій народів і пам’яток історії, видатних
особистостей, виробників, мануфактур і шкіл; рівень визнання
автора; стан збереженості, і т.д. Експертний висновок також
повинен містити аргументовану рекомендацію щодо доцільності
включення об’єкта до ДРНКН.
 6. Методологічне значення має й Закон України «Про наукову і науково-
технічну експертизу» [9] він спрямований на оцінку об’єктів науки і техніки,
а також не містить поняття «атрибуція», але дає певні методичні засади й для
експертизи культурних цінностей. Наукова і науково-технічна експертиза
визначається як діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та
оцінка науково-технічного рівня об’єктів експертизи і підготовка
обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо таких об’єктів.
 Експертиза книг
 Книга з одного боку, це предмет матеріальної культури свого часу, що
складається з блоку зшитих чи склеєних у корінці аркушів паперу, пергамену
чи (дуже рідко) іншо- го матеріалу, та зовнішнього покриття у вигляді
обкладинки, оправи, окладу чи палітурки. Історико-культурну цінність може
мати будь-який елемент матеріа- льної конструкції книги – сам матеріал
аркушів (пергамен, тканина, незвичний сорт паперу, його товщина,
забарвлення); формат аркушів. З другого боку, книгою часто називають
(розуміють) текст, твір, який тут розміщено. Текст може становити окрему
історико-культурну цінність сам по собі. Треба брати до уваги обидві складові:
книгу як предмет, і зміст книги як твору літератури, науки, освіти, мистецтва
тощо. Коли цінними є обидві скла-дові поняття «книга», застосовують термін
«книжкова пам’ятка», але дя опису тієї чи іншої епохи важливими є масові
видання. Отже, перші зазвичай, при- життєві) видання того чи іншого
письменника, науковця, політика виходять ма-леньким накладом. Через якийсь
час автор стає відомим, але примірників першого видання вже не знайти, тобто
перші видання, і навіть ширше – прижиттєві видання, в яких присутня воля
автора (в посмертні видання редактори вносять інколи суттєві правки, додають
передмови, що спотворюють авторську ідею), є зазвичай більш цінними, ніж
наступні. Виключення можуть складати вишукані подарункові видання
 Як правило, літературні містифікації створювалися не з метою
збагачення, на відміну від комерційних видань, підробки яких
створюються з метою наживи (наприклад, сучасні т. зв. реставровані
видання, в яких під виглядом реставрованої книги зшиті в корінці
уривки з різних видань твору чи творів, або за допомогою сучасної
техніки копіюється титульний аркуш і ця копія вшивається в блок
книги, тобто видається за оригінал). У книгознавстві та бібліографії
відомі і інші види підробок, зокрема т. зв. псевдовидання, які мають на
титулі завідомо неправдиві відомості. Зразком псевдовидань можуть
бути старообрядницькі стародруки, які передруковані на- прикінці
XVIII – на початку ХІХ ст. Серед інших «ідейних» псевдовидань можна
назвати т. зв. «замасковані видання» або «ряджені книги», коли
обкладинка, титул, почаок і кінець книги відповідає дозво-леному
цензурою виданню, а середину книги становить заборонений цензурою
текст, як правило – без титульного аркуша. Наприклад, у фондах
Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (НБУВ) є
примірник заборонених у Російській імперії поезій Т. Г. Шевченка,
виданих у Женеві 1890 р., вставлених між сторінками 32 і 33 у книжку
«Полное собрание стихотворений Веневити- нова» (СПб., 1886).
 Також існують факсимільних і репринтних перевидання які
можна сплутати з оригіналом. Експерту треба бути дуже
уважним, щоб не прийняти копію за оригінал. Наприклад,
1914 р. Наукове товариство ім. Т. Шевченка відтворило у всіх
деталях і видало передрук першого видання «Кобзаря» Т. Г.
Шевченка 1840 р. Це був справжній дарунок шанува-льникам
поета до його сторіччя. Проте на книжці не зазначено, що це
репринт-на копія. Завдяки цьому сьогодні багато
фондоутримувачів вважають, що зберігають дорогоцінний
оригінал, а насправді наразі в Україні відомо всього 5
примірників 1840 р.

Перевидання 1914 р. Нині є

рідкісним, цей примірник
зберігається в Дніпровському
музеї ім.О.Гончара
 Список використаної літератури:
1. Наукова атрибуція творів мистецтва, експертиза та оцінка культурних
цінностей. Матеріали наук.-практ. конф., м. Київ, 24 – 25 жовтня 2019 р. /Ред.
кол.: В. Г. Чернець (голова), В. В. Карпов (відп. ред.) та ін. Київ : НАКККіМ,
Асоціація мистецтвознавців, експертів, оцінювачів та реставраторів, 2019. 292 с.
(брав зі статей Дубровіної Л., Калініної- Симончук Ю.- с.26, і Ковальчук Г.-с.66
Дякую за увагу!