Сьогодні основними нормативно-правовими актами, що стосуються
рукописної та книжкової спадщини, її збереження, наукової експертизи та експертизи цінності рукописної та книжкової спадщини є: 1. Закон України «Про культуру» Термін «національне культурне надбання» у Законі вживається як сукупність унікальних культурних цінностей, об’єктів культурної спадщини, що мають виняткове історичне значення для формування культурного простору України. А під термін «об’єкти культурного призначення» підпадають пам’ятки культурної спадщини, предмети колекцій, зібрання, фонди, будівлі, споруди культурного призначення та інші культурні цінності. культурні цінності - визначені у Законі України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» об'єкти матеріальної Пересопницьке та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та Євангеліє наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства; 2.Положення про Державний реєстр національного культурного надбання, затверджене постановою Кабінету Міністрів України [3], яким відповідно до Основ законодавства України про культуру[2], які втратили чинність узв’язку з прийняттям Закону України «Про культуру», запроваджено Державний реєстр національного культурного надбання (далі – ДРНКН) завданням якого став облік об’єктів матеріальної та духовної культури виняткової історичної, художньої, наукової чи іншої культурної цінності, що мають важливе значення для формування національної самосвідомості українського народу і визначають його внесок у всесвітню культурну спадщину. Варто зазначити, що Закон України «Про охорону культурної спадщини». стосується пам’яток − об’єктів культурної спадщини, якими є лише нерухомі об’єкти культурної спадщини та рухомі предмети, пов’язані з нерухомими об’єктами культурної спадщини, які підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам’яток «Апостол» І.Федорова України. 3.Порядок відбору рукописних книг, рідкісних і цінних видань до Державного реєстру національного культурного надбання визначає механізм відбору рукописних книг, рідкісних і цінних видань, окремих книжкових колекцій (далі – книжкові пам’ятки) для включення до Державного реєстру національного культурного надбання. У документі визначається термін: «книжкова пам’ятка» та встановлюються форми опису книжкових пам’яток. 4. Закон України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» регулює відносини, пов’язані з вивезенням, ввезенням та поверненням культурних цінностей, і спрямований на охорону національної культурної спадщини та розвиток міжнародного співробітництва України у сфері культури та визначає «культурні цінності», як об’єкти матеріальної та духовної культури, що мають «Часослов» перша художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають друкована книга збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства церковно-слов’янською України. Цим Законом передбачено проведення експертизи (заявлені мовою (Швайпольт до вивезення (тимчасового вивезення) та повернуті після Фіоль) видана в 1491 р. в тимчасового вивезення культурні цінності, а також охорона права Кракові. власників культурних цінностей, визначено цінності, що не піддягають вивозу, в тому числі ті, що мають бути внесеними до ДРНКН України. 5.Порядок проведення державної експертизи культурних цінностей, затверджений постановою Кабінету Міністрів України, регулює питання проведення державної експертизи культурних цінностей, заявлених до вивезення, тимчасового вивезення та повернутих в Україну після тимчасового вивезення, а також вилучених митними або правоохоронними органами. експертиза культурних цінностей (далі - експертиза) - всебічний аналіз і вивчення культурної цінності об'єктів, заявлених до вивезення, тимчасового вивезення та повернутих в Україну після тимчасового вивезення, а також вилучених митними або правоохоронними органами на основі яких складається експертний висновок. в експертному висновку повинні міститися визначені критерії експертизи: достовірність об’єкта, автор, назва та атрибутивний опис, який складається за такими Комплексна експертиза критеріями: час створення; причетність до історичних подій, культурних традицій народів і пам’яток історії, видатних особистостей, виробників, мануфактур і шкіл; рівень визнання автора; стан збереженості, і т.д. Експертний висновок також повинен містити аргументовану рекомендацію щодо доцільності включення об’єкта до ДРНКН. 6. Методологічне значення має й Закон України «Про наукову і науково- технічну експертизу» [9] він спрямований на оцінку об’єктів науки і техніки, а також не містить поняття «атрибуція», але дає певні методичні засади й для експертизи культурних цінностей. Наукова і науково-технічна експертиза визначається як діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка науково-технічного рівня об’єктів експертизи і підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо таких об’єктів. Експертиза книг Книга з одного боку, це предмет матеріальної культури свого часу, що складається з блоку зшитих чи склеєних у корінці аркушів паперу, пергамену чи (дуже рідко) іншо- го матеріалу, та зовнішнього покриття у вигляді обкладинки, оправи, окладу чи палітурки. Історико-культурну цінність може мати будь-який елемент матеріа- льної конструкції книги – сам матеріал аркушів (пергамен, тканина, незвичний сорт паперу, його товщина, забарвлення); формат аркушів. З другого боку, книгою часто називають (розуміють) текст, твір, який тут розміщено. Текст може становити окрему історико-культурну цінність сам по собі. Треба брати до уваги обидві складові: книгу як предмет, і зміст книги як твору літератури, науки, освіти, мистецтва тощо. Коли цінними є обидві скла-дові поняття «книга», застосовують термін «книжкова пам’ятка», але дя опису тієї чи іншої епохи важливими є масові видання. Отже, перші зазвичай, при- життєві) видання того чи іншого письменника, науковця, політика виходять ма-леньким накладом. Через якийсь час автор стає відомим, але примірників першого видання вже не знайти, тобто перші видання, і навіть ширше – прижиттєві видання, в яких присутня воля автора (в посмертні видання редактори вносять інколи суттєві правки, додають передмови, що спотворюють авторську ідею), є зазвичай більш цінними, ніж наступні. Виключення можуть складати вишукані подарункові видання Як правило, літературні містифікації створювалися не з метою збагачення, на відміну від комерційних видань, підробки яких створюються з метою наживи (наприклад, сучасні т. зв. реставровані видання, в яких під виглядом реставрованої книги зшиті в корінці уривки з різних видань твору чи творів, або за допомогою сучасної техніки копіюється титульний аркуш і ця копія вшивається в блок книги, тобто видається за оригінал). У книгознавстві та бібліографії відомі і інші види підробок, зокрема т. зв. псевдовидання, які мають на титулі завідомо неправдиві відомості. Зразком псевдовидань можуть бути старообрядницькі стародруки, які передруковані на- прикінці XVIII – на початку ХІХ ст. Серед інших «ідейних» псевдовидань можна назвати т. зв. «замасковані видання» або «ряджені книги», коли обкладинка, титул, почаок і кінець книги відповідає дозво-леному цензурою виданню, а середину книги становить заборонений цензурою текст, як правило – без титульного аркуша. Наприклад, у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (НБУВ) є примірник заборонених у Російській імперії поезій Т. Г. Шевченка, виданих у Женеві 1890 р., вставлених між сторінками 32 і 33 у книжку «Полное собрание стихотворений Веневити- нова» (СПб., 1886). Також існують факсимільних і репринтних перевидання які можна сплутати з оригіналом. Експерту треба бути дуже уважним, щоб не прийняти копію за оригінал. Наприклад, 1914 р. Наукове товариство ім. Т. Шевченка відтворило у всіх деталях і видало передрук першого видання «Кобзаря» Т. Г. Шевченка 1840 р. Це був справжній дарунок шанува-льникам поета до його сторіччя. Проте на книжці не зазначено, що це репринт-на копія. Завдяки цьому сьогодні багато фондоутримувачів вважають, що зберігають дорогоцінний оригінал, а насправді наразі в Україні відомо всього 5 примірників 1840 р.
Перевидання 1914 р. Нині є
рідкісним, цей примірник зберігається в Дніпровському музеї ім.О.Гончара Список використаної літератури: 1. Наукова атрибуція творів мистецтва, експертиза та оцінка культурних цінностей. Матеріали наук.-практ. конф., м. Київ, 24 – 25 жовтня 2019 р. /Ред. кол.: В. Г. Чернець (голова), В. В. Карпов (відп. ред.) та ін. Київ : НАКККіМ, Асоціація мистецтвознавців, експертів, оцінювачів та реставраторів, 2019. 292 с. (брав зі статей Дубровіної Л., Калініної- Симончук Ю.- с.26, і Ковальчук Г.-с.66 Дякую за увагу!