Китай

Китайська Народна Республіка

Візитна картка Китаю
Офіційна наз ва – Китайська Народна Республіка (КНР)
Склад території – 23 провінції; 5 автономних районів; 4 міста центрального підпорядкування: Пекін, Шанхай, Тяньцз інь, Чунцін; 2 спеціальні адміністративні райони: Сянган/Гонконг та Аоминь
Столиця - Пекін
Член міжнародних організ ацій – ООН, АТЕС, БРІКС та ін.
Офіційна мова – китайська
Релігії – буддизм, конфуціанство, даосизм
Площа країни - 9,6 млн. км²
Населення - 1388 млн. осіб (2017)
Загальний ВВП (за даними МВФ, 2017) - 12263 млрд. $
ВВП на 1 особу - 11 891 $
Форма правління - парламентська республіка
Територіальний устрій - унітарна держава
Місце країни за типізацією ООН - країна з плановою економікою
Місце країни у світі та Азійсько-Тихоокеанському регіоні

Китай – це друга економіка світу, ВВП на душу населення становить лише одну десяту частку від
аналогічного показника високорозвинутих країн. Через те за міжнародними стандартами Китай є
країною, що розвивається, а за типом економічної системи – країною з плановою економікою .
Сучасний Китай – це ракетно-ядерна держава, яка є постійним членом Ради безпеки ООН . На початку
ХХІ ст. Китай став третьою космічною наддержавою , яка має власну пілотовану космонавтику .
Китай дедалі виразніше заявляє про свою роль як регіонального лідера в Азійсько-Тихоокеанському
регіоні (АТР). Першочергова увага приділяється нарощуванню обсягів торгівлі та інвестиційного
співробітництва з країнами Південно-Східної Азії. Вживаються заходи із інтеграції виробничих і
транспортних систем Китаю з країнами АСЕАН. У сферу геополітичного впливу Китаю увійшла
Монголія, що її китайський уряд розглядає як продовження своєї території. Але керівництво Монголії
орієнтоване переважно на США та Японію. Китай не полишає мрії щодо повернення до свого складу
Тайваню.
Елементом менталітету китайців є ідея про перетворення їхньої країни на провідну економічну
державу до 2049 р. – століття народної китайської революції. Цьому сприяє низка чинників, що
визначають місце країни в міжнародному поділі праці.
Економіко-географічне положення
Китай є величезною державою у Східній Азії. Його площа становить майже
чверть території Азії та ледь не досягає площі всієї Європи. Державний
кордон тягнеться на 21,5 тис. км, що більш ніж половина довжини
екватора. Китай межує суходолом з 13 країнами. Морські межі сягають 15
тис. кілометрів.
Сусідні країни ядерного Китаю є нейтральними позаблоковими країнами.
Складними залишають стосунки з Тайванем. Після соціалістичної революції
1949 р. та проголошення Китайської Народної Республіки на острів
переселилися не задоволені новим режимом політичні сили і проголосили
незалежність.
На сході Китай має широкий вихід до морів Тихого океану та важливих
міжнародних шляхів сполучення. Там на узбережжі створено спеціальні
економічні зони (СЕЗ). До найбільших у світі універсальних морських портів
належать 11 китайських, у т. ч. й топ-лідери Шанхай, Тяньцзінь та Гуанчжоу .
Населення
Населення І тип відтворення;
Кількість населення:1,38 млрд осіб.
Природний приріст 5,30/00;
Демографічна політика: з 1979р.«Нагорода за одну дитину, прогресуюче покарання за 2 й
наступних дітей»-зростання людей похилого віку; із 2016р. можна мати 2 дітей;
Релігія – буддизм (світова), конфуціанство, даосизм (національна); іслам
Середня густота населення – 143,5 чол. на км2, сх. – понад 1000 чол. на км2 (80% нас.),зх. –1
чол.на км2;
Чоловіче населення переважає жіноче ( 52% до 48%)
Рівень урбанізації – 59%;
У країні є 99 міст з населенням більш як 1 млн.
Найбільші з них – Шанхай (23,7 млн), Пекін (20 млн), Тяньцзінь, Харбін, Шеньян, Ухань.
 Природні ресурси

Клімат східних районів країни мусонний. Західні частини Китаю розміщені в умовах континентального,
посушливого клімату . Там панують пустелі.
Китай надзвичайно багатий на різноманітні мінеральні ресурси . На північному сході в чохлі давньої
платформи виявлено величезні поклади кам’яного вугілля . Основним районом видобутку нафти
залишається Північно-Східний басейн . Крім того, розвідано запаси на північному заході. Родовища
природного газу значно менші. Чисто газові родовища розміщені на південному заході у провінції Сичуань.
На північному сході країни щити давньої Китайської платформи багаті на сировину для чорної металургії:
залізні та марганцеві руди . Покладами руд для кольорової металургії вирізняється пояс низьких гір на
південному сході та півдні країни. Там сконцентровано 80 % світових запасів вольфрамових та 60%
олов’яних руд. Крім того, розробляються ртутні, мідні, поліметалічні, алюмінієві руди . На території країни
зосереджено 37 % світових покладів руд рідкісноземельних металів: молібдену, ванадію, сурми .
З нерудної сировини в країні відомі значні ресурси кухонної солі у провінції Сичуань. На півночі є поклади
графіту та калійних солей, на півдні азбесту – та фосфоритів.
 Китай має значні запаси водних ресурсів. Проте через кліматичні особливості майже 90 % їх припадає на Східний Китай. Найбільші китайські річки Янцзи та Хуанхе використовуються для зрошення, виробництва гідроенергії, судноплавства. Важливе значення в господарстві мають підземні води. У
Західному Китаї майже немає постійних водойм.
Східний Китай багатий на земельні ресурси. Там ґрунти змінюються від багатих бурих лісових і кислих підзолистих на північному сході до родючих червоно- та жовтоземів на південному сході. Особливе місце посідають т. зв. рисові землі, що виникли внаслідок тривалого вирощування на них цієї культури.
Лісовими ресурсами відомий Північно-Східний Китай, де збереглися великі масиви тайги. На сході та південному сході тропічні ліси сильно вирубано під ріллю. Лише подекуди там трапляються бамбукові зарості.
Особливості розвитку
Характерною ознакою міжнародних відносин на початку ХХІ ст. є глобальна економічна та політична експансія Китаю. Загалом підвалини цього процесу були започатковані ще в останні десятиріччя минулого століття, коли Китайська Народна Республіка (КНР) під керівництвом

Д. Сяопіна започаткувала політику реформ і відкритості. Причому, запровадивши плюралізм в економічних відносинах, керівництво КНР зберегло монополію Комуністичної партії Китаю (КПК) на політичну владу, враховуючи при цьому тисячолітні традиції та цінності конфуціанського світогляду, притаманні китайському суспільству. Це істотно полегшило керування національною економікою. Зокрема, завдяки поєднанню величезного контингенту дешевої робочої сили з проведенням
політики відкритості в економічній сфері Китай зміг на регулярній основі забезпечити не лише надходження у свою економіку багатомільярдних іноземних інвестицій, а й залучення передових технологій у різні галузі національного господарства. Вступ Китаю до Світової організації торгівлі (СОТ) кардинально розширив можливості доступу китайських компаній до ринків інших країн світу.

Загалом акцент на реформах у внутрішніх і зовнішніх економічних відносинах, зроблений тоді, урешті-решт призвів до тих результатів у розвитку китайської економіки, які є на сьогодні. Зазначені реформи забезпечили вражаюче зростання китайського валового внутрішнього продукту (ВВП). Зокрема, за підсумками 1995 р. ВВП Китаю зріс порівняно з 1987 р., тобто з того часу, коли почалися економічні реформи під керівництвом Д. Сяопіна, у чотири рази в реальному обчисленні.
Тим часом економічна рецесія в більшості розвинутих країн світу, спровокована
пандемією COVID-19, призвела, принаймні на початковому етапі, до скорочення обсягів
експорту китайських товарів і врешті-решт негативно позначилася на розвитку
економіки КНР. Наслідком цього стало зростання безробіття. За таких обставин
влада цієї держави підтримала розвиток вуличної торгівлі в містах з метою
зменшення безробіття

Однак поступово китайська економіка почала відновлюватися. валовий внутрішній

продукт Китаю в IV кварталі 2020 р. зріс на 6,5 %. Таким чином, темпи зростання
китайської економіки в кінці минулого року повернулися до докризового рівня. У І
кварталі 2020 р. ВВП КНР впав на рекордні 6,8 %, у ІІ і ІІІ – збільшився відповідно на 3,2 і 4,9
%. Загалом, за підсумками 2020 р., економіка Китаю зросла на 2,3 %, зумівши
відновитися після різкого спаду, зафіксованого в І кварталі минулого року.
Первинний сектор
Первинний сектор економіки Китаю спеціалізується на розвитку гірничодобувної промисловості й
сільського господарства. Великі масштаби розвитку добувної промисловості забезпечують його
багаті мінеральні ресурси Сільське господарство залишається важливою складовою економіки КНР, що
забезпечує до 9 % ВВП. Головна ланка - рослинництво, у якому домінують зернові (80 % усіх посівів),
зокрема рис (понад 10 тис. сортів), пшениця, кукурудза, а також гаолян (різновид сорго), просо, ячмінь,
гречка. Поширені технічні культури, особливо бавовник і соя, в басейнах рік Хуанхе і Янцзи. Китай -
великий світовий виробник чаю (28 % світового збору), арахісу, тютюну. Традиційним у КНР є
овочівництво та садівництво (хурма, персики, абрикоси, фініки). Основний напрям тваринництва є
свинарство (474 млн голів - І місце у світі). На заході поширене розведення овець, корів та кіз.
Штучне розведення багатьох видів риби в прісноводних водоймах завжди посідало важливе місце в
господарстві Китаю. У КНР для риборозведення широко використовують рисові поля, морські
мілководдя також використовують як акваферми для розведення риби, креветок, молюсків і
водоростей.
Вторинний сектор
За роки соціалістичного розвитку в Китаї створено потужний вторинний сектор економіки. Енергетика має
традиційно вугільний характер, більше 80 % електроенергії виробляють на ТЕС, які розташовані переважно в
центрах видобутку вугілля та у великих містах. Нафтова промисловість стає одним з найдинамічніших
виробництв ПЕК. Потужні ГЕС побудовані на ріках Хуанхе, Янцзи («Три ущелини» - найбільша у світі), Сунгарі тощо.
У країні збудовано 13 АЕС (3 % електроенергії).

Китай багатий на металеві руди, на базі видобутку і використання яких розвивається металургія. За виплавкою
чавуну і сталі Китай посідає перше місце у світі. Великими підприємствами є комбінати в Аньшані, Даляні, Фушуні,
Тяньцзіні, Таншані, Шанхаї тощо. Найважливішим виробництвом китайської індустрії стало машинобудування, у
якому провідне місце посідають підприємства, що випускають продукцію військового призначення (літаки, ракети,
штучні супутники і космічне обладнання).
Налагоджене виробництво металорізальних верстатів, автомобілів (І місце у світі - 28
млн), тракторів, сільгосптехніки. Значні успіхи досягнуті у виготовленні побутової техніки,
приладів, персональних комп’ютерів, новітніх засобів зв’язку. Китай активно займається
будівництвом морських суден як транспортного, військового, так і дослідницького
призначення. Хімічна промисловість пов’язана з виробництвом добрив, продукції основної
хімії, синтетичних і штучних волокон, полімерів. У світі широко відома продукція
фармацевтичної промисловості Китаю. Легка промисловість, яка має давні традиції,
залишається однією з найрозвинутіших у країні. Більшість тканин, що виробляють, -
бавовняні; Китай - батьківщина шовківництва. В усьому світі відомі китайський одяг,
порцеляно-фаянсові й керамічні вироби, килими тощо.
Третинний сектор

Третинний сектор у Китаї стрімко набирає обертів і на сьогодні вже займає 52 % ВВП. Високошвидкісні
залізниці, онлайн-торгівля, електронна платіжна система Alipay і велошеринг - нові символи сучасного
Китаю, що дуже стрімко розвивається. Китай стає важливим фінансовим центром Азії, у Сянгані і Шанхаї
діють великі фондові біржі.

Випереджальними темпами розвивається індустрія інформаційних і телекомунікаційних технологій

Китаю. Нині в країні кількість користувачів мобільного широкосмугового Інтернету досягла 1,1 млрд осіб.
Китай володіє найбільшою у світі мережею 4G (770 млн користувачів) і вже займається випробуваннями
технологій 5G.цитуючи слова міністра науки і технологій КНР Вань Гана: «Китай повинен увійти в число
інноваційних країн і стати великою технологічної державою до 2050 року». Це каже про те що китай є
розвиненою країною в сфері ІТ

Банк Китаю, створений в 1912 р. з санкції Сунь Ят-сена, - найстаріший в країні. Сьогодні філії банку відкриті
по всьому світу. Він може надавати комерційні та інвестиційні послуги, а також послуги зі страхування.
Налічує 12 тис. відділень і 192 тис. співробітників. В кінці 2002 р. загальні активи Банку Китаю склали 3593900
млн юанів (1 дол США = 8,2772 юаня), а загальні пасиви - 3357400 мільйонів юанів. На кінець 2004 р. число його
філій на території країни становила 12 090. Закордонні філії - 543 - розташовані в 26 країнах і регіонах
світу.