Екологічні виміри економічного зростання в країнах Азії

Ще в недалекому минулому Азіатський регіон вважався аграрною

периферією світу.
Зараз він поступово виходить на провідні позиції у світовій
економіці.
За виробництвом ВВП та темпами економічного зростання Азія є
світовим лідером.
Водночас відмінності в рівнях економічного розвитку та
спеціалізації окремих країн виражені тут набагато сильніше, ніж у
Європейському регіоні.
Значну роль у світі відіграють нові індустріальні країни Азії,
насамперед «азіатські тигри» («далекосхідні дракони») — Південна
Корея, Тайвань, Сингапур.
Основу їхніх економічних перетворень складали ринкові реформи й
відкрита економіка, переваги інформаційних технологій, освіти,
наукоємних виробництв, велика частка державного регулювання,
орієнтація на запити світового ринку.
На шлях нової індустріалізації стали Таїланд, Малайзія, Філіппіни,
Індонезія, Туреччина.
Структурна перебудова економіки в цих державах спричинила
розвиток автомобілебудування, нафтопереробки, нафтохімії,
суднобудування, електротехнічної та електронної промисловості.
Швидко зростає виробництво продукції масового споживання —
одягу, тканин, взуття.
Важливим чинником економічного зростання Китаю, Індії та країн
нової індустріалізації було активне залучення іноземного капіталу та
ТНК.
Найбільшими інвесторами в 1970—1980-ті рр. стали США та Японія,
а пізніше — Велика Британія та Німеччина.
Нині поряд із філіями потужних іноземних підприємств у регіоні
діють національні ТНК (переважно китайські), які входять до
найбільших компаній світу (наприклад «Стейт Грід», Sinopec, «Чайна
Нешнл Петролеум» та ін.).
Більшість азіатських ТНК належать до промислового сектору.
Незважаючи на швидкий розвиток економіки й зростання добробуту
населення, в Азії залишається чимало країн із низьким рівнем
економічного розвитку (Непал, Бангладеш, Бутан, Афганістан,
Камбоджа, М’янма та ін.).
У структурі їхнього господарства переважають сільське господарство
й гірничодобувна промисловість.
Важливим чинником економічного зростання Китаю, Індії та країн
нової індустріалізації було активне залучення іноземного капіталу та
ТНК.
Найбільшими інвесторами в 1970—1980-ті рр. стали США та Японія,
а пізніше — Велика Британія та Німеччина.
Нині поряд із філіями потужних іноземних підприємств у регіоні
діють національні ТНК (переважно китайські), які входять до
найбільших компаній світу (наприклад «Стейт Грід», Sinopec, «Чайна
Нешнл Петролеум» та ін.).
Більшість азіатських ТНК належать до промислового сектору.
Незважаючи на швидкий розвиток економіки й зростання добробуту
населення, в Азії залишається чимало країн із низьким рівнем
економічного розвитку (Непал, Бангладеш, Бутан, Афганістан,
Камбоджа, М’янма та ін.).
У структурі їхнього господарства переважають сільське господарство
й гірничодобувна промисловість.
Важливим чинником економічного зростання Китаю, Індії та країн
нової індустріалізації було активне залучення іноземного капіталу та
ТНК.
Найбільшими інвесторами в 1970—1980-ті рр. стали США та Японія,
а пізніше — Велика Британія та Німеччина.
Нині поряд із філіями потужних іноземних підприємств у регіоні
діють національні ТНК (переважно китайські), які входять до
найбільших компаній світу (наприклад «Стейт Грід», Sinopec, «Чайна
Нешнл Петролеум» та ін.).
Більшість азіатських ТНК належать до промислового сектору.
Незважаючи на швидкий розвиток економіки й зростання добробуту
населення, в Азії залишається чимало країн із низьким рівнем
економічного розвитку (Непал, Бангладеш, Бутан, Афганістан,
Камбоджа, М’янма та ін.).
У структурі їхнього господарства переважають сільське господарство
й гірничодобувна промисловість.
Однак із 1970-х рр. у ряді країн стали запроваджуватися аграрні
реформи.
Здійснюється «зелена революція» — комплекс змін у сільському
господарстві, які передбачають:
1) упровадження високоврожайних сортів зернових;
2) спорудження іригаційних систем;
3) застосування сучасної сільськогосподарської техніки.
Це сприяло підвищенню продуктивності праці, переходу країн на
самозабезпеченість продуктами харчування, розвитку експортних
виробництв.
Найбільших успіхів у розвитку агросфери досягли Японія, Китай,
Південна Корея, Таїланд, Ізраїль, Індія, країни Перської затоки.
Водночас низка найбідніших країн регіону ще стикається з
проблемою забезпечення власного населення продовольством.
У більшості країн Азії переважає рослинництво.
Його характерною рисою є поєднання високотоварного та
дрібнотоварного секторів.
Перший спеціалізується на вирощуванні експортних культур (чай,
бавовник, джут, цукрова тростина, гевея, спеції, кокосова пальма,
тропічні фрукти), другий постачає продукцію на внутрішній ринок
(рис, пшениця, просо, соя, батат).
Основний тип господарств у високотоварному секторі — плантації.
Різноманітність агрокліматичних ресурсів, релігійних вірувань та
традицій харчування, а також ступінь розвитку агротехнологій мають
визначальний вплив на сільськогосподарську спеціалізацію країн.
У багатьох країнах Азії поширене як морське, так і річкове
рибальство.
На цей регіон припадає майже 70% світового вилову риби у
внутрішніх і половина вилову в океанічних водах.
Трійка світових лідерів — азіатські країни Китай, Індонезія та Індія.
Азія посідає перше місце за всіма основними видами аквакультури
— розведенням риби, молюсків, ракоподібних та особливо
водоростей.
Країни-лідери за обсягами продукції аквакультури у світі — Китай,
Японія, Південна Корея, Філіппіни, Таїланд, В’єтнам.
Вважають, що в давнину саме в Азії в басейні річки Меконг
зародилася аквакультура як один із традиційних видів промислу
місцевих жителів. Люди утримували в садках пійману дику рибу для
відгодівлі.
Лісове господарство є важливим сектором економіки країн Південно-
Східної Азії та Китаю.
Основні види лісокористування спрямовані на забезпечення
деревиною меблевої та будівельної промисловості, збирання соку
гевеї та кори хінного дерева, лікарських рослин, боротьбу з
браконьєрством, створення штучних лісових плантацій.
За останні десять років площа лісових масивів в Азії збільшилася на
30 млн га. Це має величезне значення для збереження лісових
ресурсів регіону.
Висновок: Економічний розвиток країн Азії неоднорідний.
Провідну роль у регіоні відіграють Японія, Китай, Індія, країни
нової індустріалізації, країни — експортери нафти. На відміну від
Європейського регіону, у більшості країн Азії первинний сектор
економіки відіграє основну роль. Азія посідає провідні позиції у
світі за видобутком нафти, природного газу, вугілля, залізних,
марганцевих, мідних, олов’яних, вольфрамових руд. Основна
продукція сільського господарства країн Азії — рис, пшениця, чай,
джут, натуральний каучук, бавовна, цукрова тростина, арахіс,
фрукти, спеції. Азія є провідним регіоном рибальства та
аквакультури у світі.