Географічне положення країни як чинник її економічного

розвитку yа прикладі Туреччини та Сінгапуру.

Фактор економіко-географічного положення
• Займає серед інших дещо виняткове місце, оскільки положення
кожного об'єкта господарства у просторі зумовлене впливом
багатьох причин і закономірностей.
• Економіко-географічним положенням (ЕГП) об'єкта (країни,
району, населеного пункту, підприємства) є сукупність
господарських відносин конкретного економічного об'єкта до
інших, які впливають або можуть впливати на його розвиток.
• Аналіз ЕГП означає розгляд господарських відносин
досліджуваних об'єктів порівняно з положенням усіх інших.
• До найважливіших відносин належать відношення до країн –
сусідів, джерел природних і трудових ресурсів, ринків збуту
продукції, шляхів сполучення, головних економічних центрів і
вузлів.
• За відношенням об'єкта до його оточення розрізняють за
масштабністю охоплюваної території макро-, мезо- і
мікроположення.
• За місцем зосередженості об'єкта людської діяльності ЕГП може
бути центральним, периферійним, глибинним, ексцентричним,
суміжним.
• За спеціалізацією об'єктів діяльності людини розрізняють
транспортно-географічне, промислово-географічне,
агрогеографічне, соціально-географічне, еколого-географічне
ЕГП і т. д.
• Транспортно-географічне положення поділяється на підтипи -
приморське, вузлове, прикордонне.
• Соціально-географічне положення може охоплювати
відношення об'єктів до соціальних явищ (центрів культури,
науки, політики тощо)
• Вплив економіко-географічного положення на розвиток
економіки в даний час постійно зростає,полягає у тому, що
 об'єкт або район має певні економічні вигоди при оптимальній
взаємодії екологічних зв'язків з іншими об'єктами і регіонами.
• За відношенням об'єкта до його оточення розрізняють за
масштабністю охоплюваної території макро-, мезо- і
мікроположення.
• За місцем зосередженості об'єкта людської діяльності ЕГП може
бути центральним, периферійним, глибинним, ексцентричним,
суміжним.
• За спеціалізацією об'єктів діяльності людини розрізняють
транспортно-географічне, промислово-географічне,
агрогеографічне, соціально-географічне, еколого-географічне
ЕГП і т. д.
• Транспортно-географічне положення поділяється на підтипи -
приморське, вузлове, прикордонне.
• Соціально-географічне положення може охоплювати
відношення об'єктів до соціальних явищ (центрів культури,
науки, політики тощо)
• Вплив економіко-географічного положення на розвиток
економіки в даний час постійно зростає,полягає у тому, що
об'єкт або район має певні економічні вигоди при оптимальній
взаємодії екологічних зв'язків з іншими об'єктами і регіонами.

Особливості ЕГП Туреччини

• Туреччина розташована у східній півкулі, між 25º40` і 44º 48` 
східної довготи та 35º51` і 42º06`  північної широти.
• Її площа (включаючи внутрішні водоймища) становить 779452
км2.
• Основна частина території Туреччини - 97 % - знаходиться в
Азії і тільки 3 % - у Європі
• Географічна особливість Туреччини - розташування на
перехресті важливих шляхів, які з давніх часів з'єднують Європу
з Азією, чорноморські країни і народи зі середземноморськими.
• Нині через територію Туреччини пролягають шосейні і
залізничні магістралі, що зв'язують Європу з багатьма країнами
Азії.
• Максимальна довжина турецької  території зі заходу на схід
1600 км, з півночі на південь 600 км.
• Туреччина із трьох сторін омивається морями: на півночі -
Чорним морем, на заході - Егейським, на півдні - Середземним.
• Європейська й азіатська частини Туреччини відокремлені одна
від одної водною системою, що утворює морський прохід з
Чорного моря в Егейське і включає Мармурове море, протоки
Босфор і Дарданелли.
• У Південній частині Босфору і Золотого Рогу Мармурового
моря, розташоване одне з найгарніших міст світу і найбільше 
місто Туреччини - Стамбул.
Особливості ЕГП та ПГП Туреччини
1. Країна розташована на головному перехресті світу, ще з І
давніх часів вона була мостом, що з'єднував Захід і Схід.
2. У Туреччині сходяться транспортні потоки трьох частин світу -
Європи, Азії та Африки.
3.Омивається Чорним, Мармуровим, Егейським, Середземним
іморями.
4.Контролює протоки Босфор та Дарданелли, що має важливе
стратегічне значення в регіоні.
5.Східна Фракія розміщена в Європі, азіатська частина І
розташована на півострові Мала Азія.
Териториальні проблеми Туреччини
Курдистан веде боротьбу за проголошення незалежності своєї
території.
Вірменія і Туреччина покращили свої відносини, які довгий час
були напруженими через геноцид турків проти вірменського
народу.
Туреччина і Греція мають територіальні претензії щодо
території о. Кіпр.
Особливості ЕГП Сінгапуру
Сінгапуру належать 63-и острови, включно з головним островом,
який широко відомий як Сінгапурський острів або Пулау Уджонг.
До Джохору в Малайзії ведуть два головні штучні
сполучення: Джохорсько-Сінгапурська гребля на півночі та Друге
сполучення Туаса на заході. Острови Джуронг, Пулау-
Теконг, Пулау-Убін та Сентоса — найбільші з менших островів
Сінгапуру. Найвища природня точка — пагорб Букіт-
Тіма висотою 166 метрів.
• Сінгапур розташований в самому серці Південно-Східної Азії,
трохи на північ від екватора, біля півострова Малакка.
• Сінгапур — це і місто, і острів, і країна.
• Був заснований на річці Сінгапур,що зараз є центром міста.
• На південь від річки розташовані ділові квартали, зосереджені
навколо площі засновника міста Раффлза.
• На півдеооному сході є Чайнатаун.
• На північ від ріки Сінгапур розташований колоніальний район,
що нагадує про часи правління англійців.
• Західну частину острова займає Джуронг — промислова зона.
• На східному узбережжі можна побачити старі селища та
прибережні парки.
• Північна частина острова менш развинена — тут збереглись ліси
та парки.
• Сінгапур з´єднаний з півостровом Малайзія греблею
километрової довжини.
• В процесі здійснення проекту намивання землі площа
Сінгапуру збільшилась з 581.5 км² в 1960-х до 704 км² на даний
момент;
• Ця площа може зрости ще на 100 км² до 2030 року.
 • Деякі проекти передбачають злиття менших островів через
намивання землі, щоб утворити більш функціональний великий
острів, як це сталося з островом Джуронг.
• 5 % землі Сінгапуру зберігають як заповідники.
• Через урбанізацію зникли головним чином дощові ліси,
Природний заповідник Букіт Тіма єдиний значний дощовий ліс,
що залишився.
9 серпня 1965 г. Сінгапур став незалежною державою. Почався
економічний бум. Валовий національний продукт зріс майже на
100%. Сінгапур,завдяки зручному ЕГП на перехресті Південної та
Південно-Східної Азії, поступово стає потужним промисловим і
фінансовим центром Азії. Стабільний уряд та розвиток
промисловості зумовили притік значних інвестицій. До 70-80-х
років 20 ст. Сінгапур став найбагатшою серед країн Азії, за
винятком Японії.
• Основа економіки — традиційні зовнішноторгові операції
(головним чином реекспорт), а також експортні галузі
промисловості (на імпортній сировині).
• В країні розвинені нефтохімічна, електротехнічна та
радіоелектронна, оптикомеханічна, суднобудівельна,
судноремонтна, авіаційна, сталеплавильна промисловість.
• Первинна обробка каучуку, кави, чаю.
• Вирощують кокосову пальму, прянощі, тютюн, овочі та фрукти
• Експорт оргтехніки, телерадіоапаратури, нефтопродуктів.
Розвинений іноземний туризм.
Сінгапур — одна з найбільш парадоксальних і найцікавіших країн
світу.
Якщо коротко — це «столиця» Азії.
У цій державі хочеться жити.
Рівень економіки та законодавчої бази — приклад для багатьох
розвинених країн світу.
Слово «місто-країна» говорить саме про себе.
Висновок: географчне положення країни має величезний вплив на її
розвиток та рід занять: розташування, через яке часто рухаються
люди дає гарну основу для торгівлі, наявність різноманітних родовищ
на території країни зміщує її заняття на добуток і обробку цих
матеріалів тощо. Загалом географічна локація країни чи не повністю
формує її економіку навколо себе.