Економіко-географічне положення (ЕГП) – один із видів загального

географічного положення - це положення певного економіко –

географічного об'єкта щодо інших об'єктів, які мають для нього
господарське значення (транспортних шляхів, державних кордонів,
населених пунктів, джерел сировини та енергії). Тож давайте на
прикладі двох країн Азії з'ясуємо чому саме ЕГП є важливим
чинником для подальшого розвитку міст.

Туреччина Сінгапур
 Особливості ЕГП Туреччини
«Туреччина - міст між Європою і Азією».
«Особливість країни у тому, що вона розташована на перехресті важливих водних,
сухопутних і повітряних магістралей, що сполучають Європу з Азією, а чорноморські країни
— з країнами Середземномор'я.
Туреччина розташована у східній півкулі, між 25º40` і 44º 48` східної довготи та
35º51` і 42º06` північної широти.
Її площа (включаючи внутрішні водоймища) становить 779452 км2.
Основна частина території Туреччини - 97 % - знаходиться в Азії і тільки 3 % - у
Європі
Нині через територію Туреччини пролягають шосейні і залізничні магістралі, що
зв'язують Європу з багатьма країнами Азії. Туреччина повністю контролює вхід у Чорне
море.
Туреччина має дуже стратегічний вихід до двох основних морів Європи:
Середземного та Чорного, що дозволяє їй бути частиною трансєвразійських торговельних
шляхів. Одночасного виходу до цих двох морів більше немає жодна країна Європи.
Максимальна довжина турецької території з заходу на схід 1600 км, а з півночі на
південь 600 км
Туреччина із трьох сторін омивається морями: на півночі - Чорним морем, на заході
Егейським, на півдні – Середземним.
Європейська й азіатська частини Туреччини відокремлені одна від одної водною
системою, що утворює морський прохід з Чорного моря в Егейське і включає Мармурове
море, протоки Босфор і Дарданелли.
У Південній частині Босфору і Золотого Рогу Мармурового моря, розташоване одне
з найгарніших міст світу і найбільше місто Туреччини - Стамбул.
Туреччина має фактично 2 столиці: офіційну (азіатську) столицю Анкара та
неофіційну (європейську) – Стамбул.
 СПРИЯТЛИВІ РИСИ ЕГП ТУРЕЧЧИНИ
 Країна розташована на головному
перехресті світу, і є мостом, що з’єднує
Захід і Схід;
 У Туреччині сходяться транспортні
шляхи трьох частин світу: Європи, Азії,
Африки;
 Туреччина омивається: Чорним,
Мармуровим, Егейським, Середземним
морями;
 Туреччина контролює протоки
Босфор, Дарданелли, а це має важливе
значення для країни.
 Туреччина повністю контролює вхід у
Чорне море;
 НЕГАТИВНІ РИСИ ЕГП ТУРЕЧЧИНИ
Розташування на межі двох частин світу викликає деякі проблеми. Туреччина
розташована на геополітичному розломі між Європою та ісламською
фундаменталістською Азією, поєднуючи у собі ознаки світської європейської
держави та мусульманської азіатської.
Близькість до гарячих точок та військових конфліктів, таких
як Ірак, Сирія, Іран, Грузія, Вірменія.
Проблема курдів.
Курди - народ, що мешкає переважно в горах Тавр і Загрос в області
Курдистан (південний схід Туреччини, захід Ірану, північ Іраку, північний схід
Сирії), а також в Азербайджані, Вірменії та інших країнах. Курди не мають своєї
державності. У Туреччині вони піддаються дискримінації за мовною ознакою
(турецька влада не визнає існування курдської мови і забороняє її публічне
вживання);
Конфронтація із сусідами як на базі релігії (особливо з Іраном), так і на базі
політичної і військової співпраці Туреччини із США, що не сприймається
мусульманськими фундаменталістами. Проблема біженців із Близького Сходу.
Туреччина виступає буфером біженців із країн Азії у країни Європи.
 СЕКТОРАЛЬНА СТРУКТУРА ГОСПОДАРСЬКОГО
КОМПЛЕКСУ ТУРЕЧЧИНИ
Економіка Туреччини характеризується середніми показниками. В структурі ВВП країни
сільське господарство складає 16 %, промисловість – 31 %, сфера послуг – 53 %.
В Туреччині розвинена обробна промисловість. Вона представлена: легкою, харчовою та
металургійною. В останні роки розвивається нафтопереробна, хімічна промисловість та
різноманітне машинобудування.
Більше третини населення, зайняте в сільському господарстві, яке повністю забезпечує
населення країни продовольством та відправляє на експорт значний перелік
сільськогосподарської готової продукції та сировини.
Значного розвитку набули такі галузі як: міжнародний туризм, фінансова діяльність, освіта
і наука.
Основна галузь сільського господарства – поливне і богарне землеробство. Вирощують
зернові (пшениця, ячмінь, просо), технічні (бавовник, тютюн – шосте місце в світі, цукрові буряки,
олійні – соняшник, оливи – третє місце в світі за виробництвом оливкової олії, чайний кущ – п’яте
місце в світі).
Розвинене виноградарство і плодівництво. Значні території відведено під посадки інжиру,
горіхів (фундук – перше місце в світі і волоський), цитрусових, овочів, лакриці.
Пасовищне тваринництво займається розведенням кіз (ангорської породи), овець, великої
рогатої худоби, розводять також верблюдів, віслюків, буйволів, коней, тутового шовкопряда.
Розвинено рибальство.
 СЕКТОРАЛЬНА СТРУКТУРА ГОСПОДАРСЬКОГО
КОМПЛЕКСУ ТУРЕЧЧИНИ
Промисловість.
Виробництво електроенергії складає понад 100 млрд кВт. год. Більшість її
виробляють теплові електростанції.
Серед галузей важкої промисловості є три потужні підприємства чорної
(Іскендерун, Ереглі, Ізмір) та кольорової (Ергані) металургії, нафтопереробки
(Батман), хімічної промисловості (Самсун). Підприємства машинобудування
зорієнтовані на монтажі імпортованих деталей, вузлів та механізмів і випускають
автомобілі, трактори, сільськогосподарську та військову техніку, обладнання для
залізничного транспорту (локомотиви, вагони), морські судна, побутову техніку
(холодильники, пральні машини). Ці галузі тяжіють до морських портів та великих
міст, де є трудові ресурси (Стамбул, Ізмір).
Крім сучасних галузей широко розвинуті традиційні ремесла: виробництво
килимів, ювелірних та шкіряних виробів.
Харчосмакова промисловість повністю забезпечена вітчизняною сировиною.
Текстильна галузь спеціалізується на виробництві шовкових, вовняних та
бавовняних тканин.
 СЕКТОРАЛЬНА СТРУКТУРА ГОСПОДАРСЬКОГО
КОМПЛЕКСУ ТУРЕЧЧИНИ
Транспорт
В країні розвинені всі види транспорту, але значна берегова лінія та наявність
зручних бухт зумовили особливий розвиток морського транспорту, який забезпечує
експортно-імпортні операції.
Головні порти: Ізмір, Ізміт, Трабзон, Іскендерун, Самсун.
Річковий транспорт набув незначного розвитку, адже річки та озера невеликі,
мають пороги та часто пересихають влітку.
У великих містах є аеропорти (Стамбул, Адана, Бурса, Анкара, Ізмір, Анталья).
В країні 8,7 тис. км залізних доріг, вони забезпечують перевезення вантажів та
мінеральної сировини.
Довжина шосейних доріг 430 тис. км. Будівництво наземного транспорту
ускладнює рельєф території країни.
Нафта перевозиться трубопровідним транспортом. Найбільший з них зв’язує
райони видобутку нафти на сході країни з Іскендеруном та іншими промисловими
центрами сходу країни.
 Особливості ЕГП Сінгапуру
Сінгапур держава в Південно-Східній Азії, на о.
Сінгапур та прилеглих 58 дрібних островах, біля південної
частини півострова Малакка. Найбільшим багатством острова
вважають зручну глибоководну гавань у південно-східній
його частині. З півночі острів Сінгапур відділяється від
Малайзії протокою Джохор завширшки близько 1 км, береги
якої сполучені греблею. Від Індонезії відділяється на заході
Малаккською протокою.
Лише 1км Джохорської протоки відділяє Сингапур від
Малайзії, а широка Малаккська протока — від Індонезії.
Місце розташування на перетині торгівельних доріг із
європейських держав до країн Далекого Сходу сприяло
зростанню Сінгапуру і перетворенню його в найбільший порт
реекспортної торгівлі в Південно-східній Азії. Сьогодні на
реекспортні операції приходиться майже 30 % зовнішньої
торгівлі. Це фінансовий та інвестиційний центр світового
масштабу. Крупний центр міжнародних торгово-промислових
виставок.
 ПЕРЕВАГИ ЕГП СІНГАПУРУ
Вигідне економіко-географічне положення на перехресті
важливих транспортних шляхів, багатий природно-ресурсний та
працересурсний потенціал створюють сприятливі умови для
розвитку економіки Південно-Східної Азії.
Загальною рисою економіки країн Південно-Східної Азії є
зростання ролі обробної промисловості, яка спеціалізується на
трудомістких виробництвах.
Сингапур — острівна держава Південно-Східної Азії з
постіндустріальною структурою економіки, яка входить до світових
лідерів за рівнем економічного розвитку та життя населення.
Завдяки зручному ЕГП, а саме знаходженні на перехресті
Південної та Південно-Східної Азії, Сінгапур поступово стає
потужним промисловим і фінансовим центром Азії. Сингапур
- світовий лідеру кількох галузей, четвертий найбільший
фінансовий центр у світі. Порт Сінгапуру входить до п'ятірки
найзавантаженіших портів світу.
 СЕКТОРАЛЬНА СТРУКТУРА ГОСПОДАРСЬКОГО
КОМПЛЕКСУ СІНГАПУРУ
Економіка
Країна посідає 12-е місце в світі за величиною ВВП. Розвинене наукоємне
машинобудування, електроніка.
Власні корейські компанії-конгломерати – всесвітньо відомі концерни «Самсунг»,
LG стали конкурувати із західними транснаціональними компаніями. ВНП на душу
населення складає близько 18 000 $.
Основу економіки складають традиційні зовнішньоторговельні операції
(головним чином реекспорт), а також експортні галузі промисловості, що працюють на
імпортній сировині.
Сінгапур є найбільшим інвестором в економіку Індонезії, Малайзії і В’єтнаму. За
обсягами інвестицій він поступається лише Японії.
СЕКТОРАЛЬНА СТРУКТУРА ГОСПОДАРСЬКОГО КОМПЛЕКСУ
СІНГАПУРУ
Промисловість Сінгапуру складається з наступних галузей: електроніка (28,8 %), хімія (13,9 %),
біомедицина (24,6 %), точна механіка (12,6 %), засоби транспорту (11,2 %), галузі загального
машинобудування (8,9 %). Зараз він має один з найвищих показників використання роботів у
промисловості.
Сінгапур третій за розмірами центр нафтопереробки у світі після Х'юстона й Роттердама (понад
20 млн. т сирої нафти щорічно).
За обсягами нафтопереробки Сінгапур стоїть поряд з Роттердамом і Х'юстоном. Нафта надходить
з Саудівської Аравії та інших нафтовидобувних країн, а нафтопродукти експортуються в країни
Південно-Східної і Східної Азії та Австралію.
Сінгапур - центр ціноутворення та провідний торгівельний центр Азії.
Нафтова галузь дає 5 відсотків від ВВП Сінгапуру.
Нафтопереробна галузь призвела до розвитку хімічної промисловості, а також виробництва
нафтового та газового обладнання. Сінгапур займає 70 відсотків світового ринку для самопідйомного
бурового обладнання та 70 процентів ринку виробництва плавучих установок добування, зберігання та
відвантаження нафти.
Галузь електроніки лідирує у виробничому секторі, та дає близько 48% від загальної промислової
продукції, але уряд також вважає своїм пріоритетом розвиток хімічної галузі та галузі біотехнологій.
В Сінгапурі активно розвиваються наукомісткі галузі високих технологій. За рівнем
комп'ютеризації та впровадження роботів, він посідає друге місце в Азії після Японії.
Велика кількість транснаціональних корпорацій із США і Японії контролюють економіку
країни. Сінгапур відомий, як «Азія в мініатюрі», «Азія за одну мить», або «Європа на екваторі».
СЕКТОРАЛЬНА СТРУКТУРА ГОСПОДАРСЬКОГО КОМПЛЕКСУ
СІНГАПУРУ
Сільське господарство складає невеликий відсоток ВВП, але повністю забезпечує населення
продовольством. Половина земель зрошується. Уряд закуповує велику частину урожаю. Вирощують кокосову
пальму, Гевею, прянощі, ананаси, тютюн, овочі, фрукти.
Розвивають птахівництво, свинарство, рибальство і морський промисел.
Сільськогосподарська продукція - гума, копра (сушене ядро кокосового горіха), фрукти та овочі, квіти,
птиця, яйця, риба, акваріумна риба.
Сінгапур спирається на розширену концепцію транзитної торгівлі, замовляє сировинні товари і
доводить їх до кондиції для наступного реекспорту, наприклад виробництво підкладок та нафтопереробка.
Сінгапур також володіє стратегічним портом, який надає йому конкурентні переваги перед сусідами і
дозволяє користуватись перевагами відкритого порту. Він приймає кораблі будь-якого класу, здійснює їх
бункерування, ремонт, а також контейнерні операції. В сухих доках порту здійснюється будівництво суден
та морських платформ. Сінгапур - великий вузол повітряних і комунікаційних сполучень.
СЕКТОРАЛЬНА СТРУКТУРА ГОСПОДАРСЬКОГО КОМПЛЕКСУ
СІНГАПУРУ
Транспорт
Сінгапур – один з найбільших (друге місце в світі за вантажообігом) портів у світі.
Довжина залізниць 83 км, автодоріг понад 3 тис. км. Сінгапур є транспортним вузлом
світового значення, а Малаккську протоку за її питомою вагою в морському судноплавстві
можна порівнювати з протокою Па-де-Кале і Суецьким каналом. Порт Сінгапур за
вантажообігом претендує на друге місце в світі після Роттердама.
Тоннаж морського торгівельного флоту країни складає понад 12млн т дедвейту.
Головними морськими портами є Пусан, Ульсан, Ічхон.
У середині країни для судноплавства використовуються також річки.
Залізничний транспорт розвинутий набагато гірше за автомобільний, протяжність доріг
яких складає 7 та 60 тис. км. відповідно.
В Сеулі та Пусані працюють міжнародні аеропорти.
 Висновок
На прикладі Туреччини і Сінгапуру ми можемо
побачити, що вдале географічне розташування
позитивно впливає на економіку країни, навіть якщо
немає корисних копалин. Сінгапур немає корисних
копалин. Туреччина контролює протоку Босфор і
Дарданелли і є «мостом» між Європою та Азією за
рахунок чого має великі надходження до економіки
завдяки торгівлі і туризму. Сінгапур знаходиться на
перехресті Південної та Південно - Східної Азії за
рахунок чого має змогу експортувати продукцію з
імпортної сировини.