Географічне положення країни як чинник її економічного
розвитку yа прикладі Туреччини та Сінгапуру.
Фактор економіко-географічного положення • Займає серед інших дещо виняткове місце, оскільки положення кожного об'єкта господарства у просторі зумовлене впливом багатьох причин і закономірностей. • Економіко-географічним положенням (ЕГП) об'єкта (країни, району, населеного пункту, підприємства) є сукупність господарських відносин конкретного економічного об'єкта до інших, які впливають або можуть впливати на його розвиток. • Аналіз ЕГП означає розгляд господарських відносин досліджуваних об'єктів порівняно з положенням усіх інших. • До найважливіших відносин належать відношення до країн – сусідів, джерел природних і трудових ресурсів, ринків збуту продукції, шляхів сполучення, головних економічних центрів і вузлів. • За відношенням об'єкта до його оточення розрізняють за масштабністю охоплюваної території макро-, мезо- і мікроположення. • За місцем зосередженості об'єкта людської діяльності ЕГП може бути центральним, периферійним, глибинним, ексцентричним, суміжним. • За спеціалізацією об'єктів діяльності людини розрізняють транспортно-географічне, промислово-географічне, агрогеографічне, соціально-географічне, еколого-географічне ЕГП і т. д. • Транспортно-географічне положення поділяється на підтипи - приморське, вузлове, прикордонне. • Соціально-географічне положення може охоплювати відношення об'єктів до соціальних явищ (центрів культури, науки, політики тощо) • Вплив економіко-географічного положення на розвиток економіки в даний час постійно зростає,полягає у тому, що об'єкт або район має певні економічні вигоди при оптимальній взаємодії екологічних зв'язків з іншими об'єктами і регіонами. • За відношенням об'єкта до його оточення розрізняють за масштабністю охоплюваної території макро-, мезо- і мікроположення. • За місцем зосередженості об'єкта людської діяльності ЕГП може бути центральним, периферійним, глибинним, ексцентричним, суміжним. • За спеціалізацією об'єктів діяльності людини розрізняють транспортно-географічне, промислово-географічне, агрогеографічне, соціально-географічне, еколого-географічне ЕГП і т. д. • Транспортно-географічне положення поділяється на підтипи - приморське, вузлове, прикордонне. • Соціально-географічне положення може охоплювати відношення об'єктів до соціальних явищ (центрів культури, науки, політики тощо) • Вплив економіко-географічного положення на розвиток економіки в даний час постійно зростає,полягає у тому, що об'єкт або район має певні економічні вигоди при оптимальній взаємодії екологічних зв'язків з іншими об'єктами і регіонами.
Особливості ЕГП Туреччини
• Туреччина розташована у східній півкулі, між 25º40` і 44º 48` східної довготи та 35º51` і 42º06` північної широти. • Її площа (включаючи внутрішні водоймища) становить 779452 км2. • Основна частина території Туреччини - 97 % - знаходиться в Азії і тільки 3 % - у Європі • Географічна особливість Туреччини - розташування на перехресті важливих шляхів, які з давніх часів з'єднують Європу з Азією, чорноморські країни і народи зі середземноморськими. • Нині через територію Туреччини пролягають шосейні і залізничні магістралі, що зв'язують Європу з багатьма країнами Азії. • Максимальна довжина турецької території зі заходу на схід 1600 км, з півночі на південь 600 км. • Туреччина із трьох сторін омивається морями: на півночі - Чорним морем, на заході - Егейським, на півдні - Середземним. • Європейська й азіатська частини Туреччини відокремлені одна від одної водною системою, що утворює морський прохід з Чорного моря в Егейське і включає Мармурове море, протоки Босфор і Дарданелли. • У Південній частині Босфору і Золотого Рогу Мармурового моря, розташоване одне з найгарніших міст світу і найбільше місто Туреччини - Стамбул. Особливості ЕГП та ПГП Туреччини 1. Країна розташована на головному перехресті світу, ще з І давніх часів вона була мостом, що з'єднував Захід і Схід. 2. У Туреччині сходяться транспортні потоки трьох частин світу - Європи, Азії та Африки. 3.Омивається Чорним, Мармуровим, Егейським, Середземним іморями. 4.Контролює протоки Босфор та Дарданелли, що має важливе стратегічне значення в регіоні. 5.Східна Фракія розміщена в Європі, азіатська частина І розташована на півострові Мала Азія. Териториальні проблеми Туреччини Курдистан веде боротьбу за проголошення незалежності своєї території. Вірменія і Туреччина покращили свої відносини, які довгий час були напруженими через геноцид турків проти вірменського народу. Туреччина і Греція мають територіальні претензії щодо території о. Кіпр. Особливості ЕГП Сінгапуру Сінгапуру належать 63-и острови, включно з головним островом, який широко відомий як Сінгапурський острів або Пулау Уджонг. До Джохору в Малайзії ведуть два головні штучні сполучення: Джохорсько-Сінгапурська гребля на півночі та Друге сполучення Туаса на заході. Острови Джуронг, Пулау- Теконг, Пулау-Убін та Сентоса — найбільші з менших островів Сінгапуру. Найвища природня точка — пагорб Букіт- Тіма висотою 166 метрів. • Сінгапур розташований в самому серці Південно-Східної Азії, трохи на північ від екватора, біля півострова Малакка. • Сінгапур — це і місто, і острів, і країна. • Був заснований на річці Сінгапур,що зараз є центром міста. • На південь від річки розташовані ділові квартали, зосереджені навколо площі засновника міста Раффлза. • На півдеооному сході є Чайнатаун. • На північ від ріки Сінгапур розташований колоніальний район, що нагадує про часи правління англійців. • Західну частину острова займає Джуронг — промислова зона. • На східному узбережжі можна побачити старі селища та прибережні парки. • Північна частина острова менш развинена — тут збереглись ліси та парки. • Сінгапур з´єднаний з півостровом Малайзія греблею километрової довжини. • В процесі здійснення проекту намивання землі площа Сінгапуру збільшилась з 581.5 км² в 1960-х до 704 км² на даний момент; • Ця площа може зрости ще на 100 км² до 2030 року. • Деякі проекти передбачають злиття менших островів через намивання землі, щоб утворити більш функціональний великий острів, як це сталося з островом Джуронг. • 5 % землі Сінгапуру зберігають як заповідники. • Через урбанізацію зникли головним чином дощові ліси, Природний заповідник Букіт Тіма єдиний значний дощовий ліс, що залишився. 9 серпня 1965 г. Сінгапур став незалежною державою. Почався економічний бум. Валовий національний продукт зріс майже на 100%. Сінгапур,завдяки зручному ЕГП на перехресті Південної та Південно-Східної Азії, поступово стає потужним промисловим і фінансовим центром Азії. Стабільний уряд та розвиток промисловості зумовили притік значних інвестицій. До 70-80-х років 20 ст. Сінгапур став найбагатшою серед країн Азії, за винятком Японії. • Основа економіки — традиційні зовнішноторгові операції (головним чином реекспорт), а також експортні галузі промисловості (на імпортній сировині). • В країні розвинені нефтохімічна, електротехнічна та радіоелектронна, оптикомеханічна, суднобудівельна, судноремонтна, авіаційна, сталеплавильна промисловість. • Первинна обробка каучуку, кави, чаю. • Вирощують кокосову пальму, прянощі, тютюн, овочі та фрукти • Експорт оргтехніки, телерадіоапаратури, нефтопродуктів. Розвинений іноземний туризм. Сінгапур — одна з найбільш парадоксальних і найцікавіших країн світу. Якщо коротко — це «столиця» Азії. У цій державі хочеться жити. Рівень економіки та законодавчої бази — приклад для багатьох розвинених країн світу. Слово «місто-країна» говорить саме про себе. Висновок: географчне положення країни має величезний вплив на її розвиток та рід занять: розташування, через яке часто рухаються люди дає гарну основу для торгівлі, наявність різноманітних родовищ на території країни зміщує її заняття на добуток і обробку цих матеріалів тощо. Загалом географічна локація країни чи не повністю формує її економіку навколо себе.