Японія.

Особливості
сучасного
постіндустріального
розвитку країни.
Виконала
Романко Ярина 10-А
 Острови Кюсю і Хоккайдо: контрасти Японії
КЮСЮ
Третій за величиною острів
Японського архіпелагу.
Омивається на півночі Японським
морем,
на сході — Внутрішнім японським
морем,
на півдні — Тихим океаном,
і на заході — Східно-Китайським
морем.
Площа 36 782 км²
Найвища точка 1791 м. г. Кудзю,
Населення 12 970 479 (2016)
Довжина берегової лінії — 12 212
км.
ХОККАЙДО
Острів у Тихому океані, другий за
величиною у Японському архіпел
азі.
Належить Японії.
Разом із меншими прилеглими ос
тровами утворює префектуру Хок
кайдо, яка одночасно є одноймен
ним історичним регіоном.
В давнину називався Землею Едзо
.
Площа 77 984,49 км²
Найвища точка 2290 м.
Населення 5 229 075
Довжина берегової лінії —
2767 км
Кюсю гористий, хоча на заході
острова є невеликі рівнини. На
північному заході знаходяться
невисокі гори і пагорби (до 1055
м), а на південному сході — гори
середньої висоти. Найвищою
точкою острова є згаслий вулкан
Кудзю (1791 м). Гори складаються,
переважно, породами
вулканічного походження,
гранітами і сланцями. На Кюсю
розташований один із активних
японських вулканів — Асо (1592
м).
Хоккайдо лежить у північній
частині Японського архіпелагу.
Зусібіч острів омивається
водою: на заході — Японським
морем, на півночі — протокою
Соя (протока Лаперуза), на
північному сході — Охотським
морем, на сході — протоками:
Немуро (Кунаширська протока),
Зради та Радянською, на півдні
— Тихим океаном, а на
південному заході — протокою
Цуґару.
 Домінуючі складники третинного сектору
Третинний сектор Японії – це передусім
послуги високої вартості. Науково-
виробничу діяльність в Японії
переорієнтовано від запозичення знань на
активізацію власної наукової творчості. На
агломерацію Токіо-Йокогама припадає 60
% наукових розробок в країні.
Перспективним напрямком є створення
системи технополісів (функціонує перше
“наукове місто” − Цукуба, створюється ще
19). Японія − третій у світі експортер
капіталу. Токіо поряд з Лондоном і Нью-
Йорком входить до трійки найпотужніших
фінансових центрів світу.
 Промислові виробництва, що визначають
міжнародну спеціалізацію країни
Японія визначається міжнародною спеціалізацією в ряді промислових секторів, які вирізняються високою
технологічною складністю та ефективністю. Ось деякі з основних галузей промисловості, які визначають
міжнародну спеціалізацію Японії:
• Автомобільна промисловість: Японія є однією з провідних країн у виробництві автомобілів і автокомпонентів.
Компанії, такі як Toyota, Honda, Nissan і Subaru, відомі своєю високою якістю та технологічними досягненнями.
• Електроніка: Японські компанії, такі як Sony, Panasonic, Toshiba, та інші, грають ключову роль у світовому ринку
електроніки. Вони виробляють телевізори, камери, смартфони, комп'ютери та інші електронні пристрої.
• Високотехнологічні виробництва: Японія володіє високими технологічними компетенціями у виробництві
роботів, комп'ютерів, полімерних матеріалів та інших інноваційних продуктів.
• Машинобудування та обладнання: Японія виробляє різноманітне машинобудівне обладнання, включаючи
станки, преси, обробне обладнання та інші технічні пристрої.
• Хімічна промисловість: Японія виробляє хімічні продукти, які використовуються в різних галузях, включаючи
фармацевтику, електроніку та інші промислові сектори.
Ці галузі стали основою економіки Японії і сприяли її успіху на світовому ринку. Технологічні досягнення та
висока якість виробництва роблять японські товари конкурентоспроможними та визнаними у всьому світі.
 Традиції і технології у сільському господарстві
Сільське господарство забезпечує більш ніж половину потреб населення у продовольстві. Існують підприємства різних форм
власності. Традиційно основою японської агросфери є дрібні фермерські господарства сімейного типу. Поряд з ними
працюють великі підприємства сільськогосподарських корпорацій. Крім того, існує велика сільськогосподарська кооперація,
яка є однією з найпотужніших серед високорозвинутих країн.
Нині у спеціалізації японської агросфери сформувалися три повідні напрями.
• Перший – це традиційне рисосіяння, під яким зайнято майже половина ріллі. Новітні технології передбачають впровадження
ранньостиглих високоврожайних сортів. «Рисовий пояс» склався на північному сході острова Хонсю та узбережжі
Японського моря.
• Другий – це овочівництво та садівництво, що використовують найновітніші досягнення техніки під час створення теплиць,
овочевих плантацій та садів. Значну частину виробництва білокачанної капусти зосереджено навколо столиці; яблук, груш,
слив – на півночі й у центрі острова Хонсю; мандаринів, персиків, хурми, каштанів, чаю, полуниці – на субтропічному півдні
Хонсю.
• Третій – це тваринництво. Головними постачальниками м’яса є свинарство та птахівництво. Новим напрямом
стало молочне скотарство.
Зберігають значення декоративне садівництво та квітникарство. Поступово зменшується роль традиційного для
країни шовківництва.
З кінця ХХ ст. для Японії характерне швидке скорочення площ орних земель. Причинами є перехід японців від традиційного до
західного способу харчування: зменшення споживання рису і збільшення в раціоні пшеничних виробів, м’яса, молочних
продуктів. Так, імпортується близько 85 % пшениці, вся кукурудза, 80 % цукру, близько 20 % жирів, 30 % м’яса. Іншою
причиною є урбанізація. Японці вживають у їжу багато морепродуктів, що їх традиційно називають «рибою», тому
для острівної Японії характерне рибальство. Окрім риби видобувають молюсків, крабів, морських їжаків, їстівні водорості.
Набула розвитку аквакультура – розведення водних організмів у морських лагунах, гірських озерах, на рисових полях.
Для одержання перлин біля м. Нагоя розводять молюсків-перлівниць.
Транспортна система країн
Японія має ефективну транспортну систему, її
особливостями є відсутність трубопроводів (вони не
потрібні) і річкового транспорту (для нього немає умов).
Натомість розвинені залізничний, автомобільний,
морський, авіаційний види транспорту. Специфіку
транспортної системи визначають гірський рельєф,
зосередження населення і господарської діяльності на
невеликих ділянках прибережних рівнин, а також
відокремленість островів один від одного. Звичними
елементами японського ландшафту стали мости,
акведуки, естакади, тунелі. їхня сумарна довжина
вимірюється тисячами кілометрів. У перевезенні вантажів
найбільше значення мають автомобільний і каботажний
транспорт, а частка залізниць мінімальна (лише 7%). У
перевезенні пасажирів, навпаки, головними є залізниці,
включаючи внутрішньоміські, а вже потім — автомобілі.
Зростає роль повітряного флоту.
ХАРАКТЕРНІ РИСИ ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ
ГОСПОДАРСТВА: ТИХООКЕАНСЬКИЙ ПРОМИСЛОВИЙ
РАЙОН, МЕРЕЖА ТЕХНОПАРКІВ І ТЕХНОПОЛІСІВ.
Японія має високий ступінь концентрації виробництва. Основою
економіки країни є Тихоокеанський промисловий район, що
простягнувся від Токіо до Сімоносеки та має продовження на північному
узбережжі о. Сікоку і на о. Кюсю. У його складі виділяють кілька ядер.
Головним серед них є Канто, до складу якого входять міста Токіо і
Йокогама. Тут створюють майже половину всього ВВП Японії та
зосереджено основні промислові підприємства країни. На вільних від
забудови частинах території Канто розвинене високотоварне сучасне
сільське господарство.
У межах Тихоокеанського промислового району створено мережу
технопарків і технополісів. Вони є головними осередками
постіндустріального розвитку в Японії.
ЗОВНІШНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗВ’ЯЗКИ.

В Японії розвиваються всі форми зовнішніх зв’язків. Головною

залишається торгівля товарами. Країна експортує новітню наукоємну
промислову продукцію, автомобілі й мотоцикли. Головними їхніми
імпортерами є країни Південно-Східної Азії й США, де розміщено
більшість складальних підприємств японських корпорацій. Велике
значення має експорт капіталу до цих країн та вкладання коштів у
первинний сектор країн, що розвиваються. Переважно прямі іноземні
інвестиції надходять до країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону.
Особливе місце займає надання й отримання наукових послуг та
придбання патентів і ліцензій на новітні види промислового
виробництва.
 Міжнародні зв'язки України з Японією
Українсько-японські зв’язки було започатковано в 1992 р.
Однак донині двосторонні відносини між країнами розвинуто
недостатньо. Основними формами зв’язків залишаються
експорт японського капіталу у формі фінансової допомоги
Україні та позики. Культурно-наукові зв’язки перебувають на
рівні ознайомлювальних виставок.
Дякую за увагу