Моделі інноваційного розвитку нових

азійських незалежних держав

Залужний Альберт
Моделі розвитку країн “третього світу”
• Нові незалежні країни залишалися економічно
залежними від колишніх метрополій та США, що
диктували ціни на сировину й продовольство,
промислове обладнання. Відсталість була
результатом нерозвиненої інфраструктури,
неписьменності, та традиційних соціально-
економічних інститутів. Демографічний вибух посилив
проблему відсталості, ускладнюючи трансформацію
цих країн. Боротьба проти відсталості вимагала нових
моделей розвитку та інвестицій у розвиток.
• Аграрне перенаселення призвело до кризи,
зумовленої виснаженням земель, лісів та джерел
прісної води, спричинивши урбанізацію. Велика маса
сільського населення мігрувала до міст, збільшуючи
тиск на інфраструктуру. Висока народжуваність
призвела до омолодження населення та збільшення
витрат на освіту. Безробіття та низькі зарплати
утруднили технологічний прогрес. Для боротьби з
відсталістю потрібно підвищувати грамотність та
здійснювати інвестиції у розвиток.
• Країни "третього світу" стикалися з викликами моделі
імпортозамінної індустріалізації, яка часто була
недосяжною через обмежені ресурси та фінансові
проблеми. У 1974 році країни "третього світу"
виступили ініціаторами нового міжнародного
економічного порядку, вимагаючи перерозподілу
ресурсів на користь розвиваючихся країн. Це призвело
до прийняття Декларації ООН про встановлення
нового міжнародного економічного порядку, яка
визначала відповідальність розвинених країн. Країни
Заходу висловили готовність сприяти модернізації.
• У країнах "третього світу" збільшився зовнішній борг,
що призвело до форсованого розвитку експортного
потенціалу та вивезення іноземного капіталу.
Підтримані МВФ і МБРР, заходи зростання економіки
передбачали ринкові реформи. Ця революція у
політиці країн "третього світу" призвела до закінчення
соціалістичних експериментів та повалення
просоціалістичних режимів. Таким чином, подолання
відсталості стало не лише економічним завданням,
але й взаємодією цивілізацій.
Нові індустріальні держави:
• Країни "третього світу" приймали різні шляхи у
розв'язанні проблем, що призвело до зростання
диференціації між ними. Арабські держави Перської
затоки, хоча мають значне багатство, стали
консервативними через патріархально-кланову
систему та монархії. Динамічно розвивалися інші нові
індустріальні держави, такі як Гонконг, Сингапур,
Тайвань, Південна Корея, Індонезія та інші,
використовуючи іноземні капітали й технології для
створення розвиненої промисловості та успішного
конкурування на світових ринках.
Результати розвитку Південної Кореї
• У 1990-ті рр. за виробництвом кораблів, електроніки, хімічної продукції,
автомобілів Південна Корея випередила навіть Японію (японське
виробництво цих товарів становить 2/3 експорту Південної Кореї). У
період свого інтенсивного розвитку Південна Корея вороже ставилася до
іноземних інвестицій, імпорту споживчих товарів, жорсткими засобами
орієнтувала економіку на експорт. У 1960 - 1970-ті рр. темпи приросту
виробництва складали 10 %, а в 1987 - 1994 рр. — 8 %. Такі
феноменальні результати були досягнені за рахунок умілої мобілізації
ресурсів країни. Південна Корея розвивалася під гаслом «Зростання
через самопожертву». Робочий день складав 12 годин на добу за
шестиденного робочого тижня. Тих, кого це не влаштовувало, звільняли,
а іноді навіть заарештовували, якщо вони виявляли незгоду. Трудові
конфлікти вирішувалися за допомогою армії. Результати розвитку
Південної Кореї
Дякую за увагу!