Складання таблиці Модернізація країн «третього світу» за зразком

Шляхи Приклади країн Характеристика

модернізації
Імпортзамінна Бразилія, Створення галузей промисловості групи «А», з
індустріалізація Аргентина, метою організації виробництва необхідних
Єгипет, Нігерія, товарів. Уникнути економічної запежності від
Індія та ін. Заходу. Більшість країн здійснювало ці заходи з
опорою на допомогу СРСР.
Експлуатація Країни ОПЕК Націоналізація, контролю над видобутком
природніх ресурсів природних ресурсів. Об'єднання більшості
виробників для координації своїх дій на
світовому ринку. Завищення цін на сировину.
Отримання надрибутків. Технопогічна і
експортна залежність від країн Заходу.
Експорторієнтована «Азіатські тигри» Створення сприятливих умов для залучення
стратегія розвитку іноземних інвестицій. Модернізація (створення)
за допомогою іх і підтримки держави
експортних гапузей. Широка експансія на
зовнішній ринок з дешевими якісними
товарами.

ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Евристична бесіда за запитаннями:
1. Чим зумовлений для кожної з вивчених нами країн вибір шляху
розвитку?
Розуміння економічної залежності в країнах «третього світу» спочатку
базувалося на уявленні, що світова економіка існує тільки за рахунок їхньої
експлуатації, яка здійснюється шляхом заниження цін на сировину країн
«третього світу» і завищення цін на готову продукцію розвинених країн. Із
цього випливало, що досягти економічної незалежності можна в результаті
імпортозамінної індустріалізації та експлуатації природніх ресурсів.
Поступово в країнах «третього світу» переконалися в необхідності перегляду
стратегії розвитку. Суть нової стратегії полягає в тому, щоб не протидіяти
світовій економіці, а пристосувати її до своїх потреб. Першими це
усвідомили латиноамериканські країни.
У розв’язанні всіх проблем країни «третього світу» йшли кожна своїм
шляхом. Вони мали різні стартові позиції та неоднакові темпи розвитку. У
результаті диференціація між країнами «третього світу» зростає. Серед них
найпривабливіше виглядають арабські держави Перської затоки, але
багатство обернулося консервацією в цих країнах патріархально-кланового
ладу й необмежених монархій.

2. Який шлях, на вашу думку, є оптимальним для найбільш відсталих

держав світу?
Шлях, який обрали нові індустріальні країни.
• У розв’язанні всіх проблем країни «третього світу» йшли кожна своїм
шляхом. Вони мали різні стартові позиції та неоднакові темпи розвитку. У
результаті диференціація між країнами «третього світу» зростає. Серед них
найпривабливіше виглядають арабські держави Перської затоки, але
багатство обернулося консервацією в цих країнах патріархально-кланового
ладу й необмежених монархій.
• Найбільш динамічно в соціальному, економічному й політичному плані
розвивалися нові індустріальні держави Гонконг (тепер частина Китаю),
Сингапур, Тайвань, Південна Корея, потім до них приєдналися Індонезія,
Малайзія, Філіппіни.
• Використовуючи іноземні капітали й технології, значні місцеві трудові
ресурси, їм вдалося створити розвинену обробну промисловість, яка працює
переважно на експорт та успішно конкурує на ринках країн Заходу.

3. Чи можна створити універсальний рецепт подолання відсталості?

Виділяють декілька причин, які заважають країнам "четвертого світу"

подолати відсталість:

 1) насамперед, потрібно мати на увазі, що це - аграрні країни. На їх

частку припадає 90% селян світу, але, як це не парадоксально, вони не
 спроможні прокормити навіть себе, оскільки ріст населення у них
перевищує приріст виробництва продовольства;
 2) необхідність освоювати нові технології, розвивати промисловість,
сферу послуг, що потребує участі у світовій торгівлі, а це деформує
економіку цих країн;
 3) використання традиційних джерел енергії, які з огляду на їх низьку
ефективність не дозволяють суттєво підвищити продуктивність праці у
промисловості, на транспорті, у сфері послуг, у сільському господарстві;
 4) цілковита незалежність від світового ринку: прикладом цього є
нафта, величезними запасами якої володіють деякі держави, але вони
не можуть контролювати нафтові ринки і регулювати ситуацію на свою
користь;
 5) швидко росте борг розвинутим державам;
 6) розвиток продуктивних сил, соціально-культурної сфери
неможливий без підвищення освітнього рівня усього народу,
оволодіння сучасними досягненнями науки та техніки.

Бідність і низький рівень культури неминуче тягнуть за собою

неконтрольований приріст населення. Політична нестабільність, обумовлена,
насамперед, низьким рівнем економіки, постійно створює небезпеку
виникнення збройних конфліктів у цих регіонах. Диспропорції у світовому
розвитку роблять вельми проблематичним безконфліктне співіснування
різних держав і регіонів планети в найближчому майбутньому. Чимало
політологів бачать високу ймовірність конфліктів між "багатою Північчю" й
"бідним Півднем", а також між Сходом та

Заходом, що часто асоціюються з мусульманською та християнською

цивілізаціями. Інша група дослідників акцентує увагу, що протистояння,
насамперед, буде проходити між західною євроамериканською та східною
євразійською культурами.

Нові індустріальні країни розвивалися різними шляхами, використовуючи

різні моделі розвитку. Високі темпи росту досягалися за рахунок високої
норми нагромадження, використання сучасних технологій, високої
продуктивності праці. Ці функції росту здійснювалися при сполученні
ринкових ініціатив, державного регулювання і підприємництва. Досвід
східно-азіатських країн показав, що урядові бюрократи можуть розміщати
ресурси настільки ж ефективно, як і приватні ринки.