Національний Технічний Університет

"Дніпровська політехніка "

Реферат 27 на тему:
Нерівномірність економічного розвитку. (Е. Райнерт «Як багаті
країни стали багатими… і чому бідні країни залишаються
бідними»).

Робота студента:
Немченко Івана Олеговича
Група: 052-21-1
Перевірила:
Пилипенко Ганна Миколаївна
 Передмова
У чому секрет успішності багатих і екнономічно розвинутих країн?
Чому у світі існує такий великий економічний розрив між багатими і
бідними країнами? Як темпи економічного зростання країни
впливають на рівень нашого життя? У цій книзі відомий норвезький
економіст Ерік Райнерт дає відповідь на наші запитання та показує,
що багаті країни стали багатими завдяки поєднанню державного
втручання, протекціонізму і стратегічних інвестицій, а не завдяки
вільній торгівлі. За твердженням автора, саме така політика була
запорукою успішного економічного розвитку, починаючи з Італії
епохи Відродження і закінчуючи сьогоднішніми країнами Південно-
Східної Азії Показуючи, що сучасні економісти ігнорують цей підхід,
наполягаючи і на важливості вільної торгівлі, Райнерт пояснює це
давнім розколом в економічній науці між континентально-
європейською традицією, орієнтованої на комплексну державну
політику, з одного боку, і англо-американської, орієнтованої на
вільну торгівлю, — з іншого.

У своїй науковій праці автор наведе чимало прикладів розвитку та

становлення різних економік світу та представить найголовніші
фактори запоруки конкурентноспособної і потужної економіки.

1.Вступ

Ерик С. Райнерт здійснює спробу визначити основні економічні й

технологічні сили, які варто використовувати в економічній політиці.
Беручи за основну ідею те, що розвиток економіки зумовлює глибокі
зміни суспільства, він намагається з’ясувати причини нерівномірного
розвитку країн світу. Розрив між багатими і бідними дедалі
збільшується, тому існує потреба пояснити механізми, що це
зумовлюють. Автор аналізує типи економічного мислення і шукає
арґументів, які зруйнують монополію панівної теорії. Ця теорія
говорить, що економічного зростання і добробуту автоматично
досягають за відсутности втручань у ринок, і вони не є результатом
цілеспрямованого й тривалого процесу побудови конкретної форми
економічної структури. Інакше кажучи, Райнерт дотримується
погляду, що багатства можна досягнути не завдяки «божественній»
або математичній гармонії, а лише розробленням свідомої
економічної політики.
Тема актуальна для розуміння нинішнього стану українського
суспільства та обдумування стратегій його розвитку. Зрештою, у
передмові автор торкається теми України. На його переконання,
Україна має перевагу, бо є великим ринком і знає приклади сусідів,
які варто наслідувати. Тож автор радить не робити так, як кажуть
багатші сусіди, а робити так, як робили вони. Тобто не відкриватися
широко для вільної торгівлі, доки буде досягнуто міцної національної
промислової основи.
2. Різновид і вид економічних теорій
Розпочинає автор з огляду типів економічної теорії, демонструючи
розрив між риторикою «високої теорії» та практикою економічної
політики. Райнерт наголошує, що багаті країни часто накидають
бідним теорії, яких самі ніколи не дотримувалися. Відтак замість
історії економічної теорії краще розвивати історію економічної
політики, зосереджену на практиці господарювання і торгівлі. Вона
продемонструє, що багаті країни загалом мають значно більше
торговельних обмежень, аніж проголошує їхня ідеологія. Окрім того,
абстрактна теорія, яка панує в економіці, у застосуванні до бідних
країн закладає світ без варіяцій, розмаїття і конфліктів, де нове
знання поширюється без перешкод і дістається кожному як
подарунок. Економічна теорія, наполягає Райнерт, втратила
мистецтво впорядкування світу завдяки створенню категорій і
таксономій, що характеризували народження наук за Нового часу та
Просвітництва.
У книжці стверджується, що успішний розвиток визначає те, що
економісти Просвітництва називали прагненням дорівнятися — стати
нарівні чи перевершити. Нині цю стратегію відкинуто, хоча країни,
що їх тепер уважають багатими, приймали її як обов’язковий
перехідний пункт. Наступним Райнертовим кроком є аналіз
арґументів за і проти глобалізації. Він прагне показати хибні
припущення, на які спираються її прихильники, і побудувати
альтернативну теорію. Вона покаже, що глобалізація, запроваджена в
неправильній послідовності, призводить до ситуації, де окремі країни
спеціялізуватимуться з буття багатими, натомість інші — з
перебування в бідності.
Нинішні процеси глобалізації приводять до того, що багато бідних
країн демонструють низький економічний розвиток і не те що не
можуть скоротити дистанцію а навпаки, не можуть ії хоча б втримати
на такому ж самому рівні. Автор зазначає багато факторів
екнономічних негараздів економічних країн але один із них це
небажання створювати власне виробництво готової продукцї. Якщо
кажучи простіше, бідні країни добувають сировину, яку продають
багатим країнам а багатші країни в свою чергу з цієї сировини
виробляють готовий товар, наприклад, автомобілі. І цей готовий
товар вони продають бідним країнам але значно дорожче. Ця схема
дуже спрощена та є не точною але за її допомогою можна хоча б
уявити один із факторів економічного розвитку або деградації країн.
Як приклад, Райнерт розглядає економіки Сполучених штатів
Америки у післяреволюційний період. Адже якихось 300 років тому
США були просто сировинним придатком, тобто, колонією
Сполученного Королівства і не мали навіть примітивної індустрії
промисловості. Після отримання незалежності повстало питання
розвитку економіки і найголовніше вибір, на які сфери промисловості
покладатися. На той момент Сполучене Королівство мало великий
економічний вплив на світ і звісно, що повстання нового конкурента
в обличчі США було йому не вигідно. В тодішній час американці
могли б не створювати власну промисловість та піти більш легким
шляхом продажу сировини англійцям і значно заощадити на розвитку
важкої промисловості. Таким чином Сполучені штати перетворилися
з сировинної колонії на індустріального лідера світу. в Автор
підводить нас до того, що набагато вигідніше створити власну
промисловість і самому створювати та продавати готову продукцію,
ніж послухати багатшого сусіда, який порадить цього тобі не робити.
(навіть не потребує пояснення чому). Райнерт показує, що багаті
країни стали багатими завдяки поєднанню державного
втручання, протекціонізму і стратегічних інвестицій, а не
завдяки вільній торгівлі. Він стверджує, що саме така політика була
запорукою успішного економічного розвитку. Також варто зазначити
що автор писав коли країна має недосконалу але свою індустрію,
аніж не мати ніякої і купувати все ззакордону.

3. Як багаті країни стали багатими?

Райнерт протиставляє економічну теорію, базовану на досвіді, тій, що

тримається на моделях. Зазвичай, щоб розбагатіти, країни керувалися
чужим досвідом. Це називалося прагненням дорівнятися. Так,
бажаючи наздогнати Нідерланди, Англія намагалася копіювати їх і
захищала впродовж сотень років свою промисловість.

Автор рекомендує звернути увагу на важливі економічні уроки, до

яких треба ставитись неупереджено і об'єктивно трактувати історичні
факти. Райнерт аргументовано пояснює, яку економічну політику
повинні проводити бідні країни. При цьому йдеться про приведення
функцій держави у повну відповідність з потенціалом її ендогенного
розвитку, що передбачає здатність держави ефективно здійснювати
регулювання, що спрямоване на сприяння національному
економічному зростанню. Вказане завдання пов’язане з необхідністю
підвищення дієздатності державних інститутів, що передбачає
здійснення ефективної діяльності держави, яка сприяла б розвитку
внутрішнього виробництва конкурентоспроможних товарів і послуг.