Тема: Господарство країн Азії

І. Особливості економіки країн Азії.

Ще в недалекому минулому Азіатський регіон вважався аграрною периферією світу. Зараз він поступово
виходить на провідні позиції у світовій економіці. За виробництвом ВВП та темпами економічного
зростання Азія є світовим лідером.
У повоєнні роки в Азії у сільському господарстві працювало 80 % економічно активного населення і там
створювалося понад половину ВВП, нині частка аграрного сектору суттєво скоротилася. Натомість у кілька
разів зросла частка працюючих у промисловості та сфері послуг. У країнах Азії спостерігається подальше
зростання абсолютної кількості зайнятих у промисловості. Основною сферою поглинання вивільненої із
сільського господарства робочої сили стала сфера послуг, у якій продуктивність праці поки що нижча, ніж у
промисловості. Переважно аграрними залишаються М’янма, Камбоджа, Лаос. Промисловість в них
представлено переважно обробкою деревини, коштовного каменю та переробкою аграрної сировини: каучуку,
рису, джуту.

І. Загальні риси економіки країн Азії

1. 36% ВВП світу.
2. Зменшення зайнятих та ВВП у
с/г, зростання у промисловості та
сфері послуг.
3. Важливим чинником
економічного зростання Китаю,
Індії та НІК було активне
залучення іноземного капіталу та
ТНК.
4. Нерівномірність економічного
розвитку.
Довідка.
1. Один із центрів світового господарства - АТР:
- Японія
- Китай
- НІК:
1-ї індустріальної хвилі («Далекосхідні дракони (тигри)») - Південна
Корея, Тайвань, Сінгапур.
2-ї індустріальної хвилі – Малайзія, Таїланд, Індонезія.
+ Індія + Туреччина + Країни — експортери нафти.
2. Країни «G-20» - Японія, Китай, Пд. Корея, Індонезія, Індія, Туреччина,
Саудівська Аравія
3. На країни Східної та Західної Азії припадає 30% світового ВВП
4. Сумарні економічні можливості всіх країн Центральної Азії менші,
ніж у сусіднього Ірану.
У складному становищі перебуває економіка виснажених збройними
конфліктами Афганістану, Ємену та Сирії.
У Південній та Південно-Східній Азії розташовані найбідніші країни
світу – Пакистан, Бангладеш, Непал, М’янма, Камбоджа, Лаос.
У Східній Азії КНДР перебуває нині на межі гуманітарної катастрофи.

Моделі економічного розвитку (систем)

Японська Її економічними засадами є державне регулювання економікою, експортна орієнтація,
(східноазійська) широке залучення іноземних інвестицій та впровадження науково-технічних
досягнень, створення національних монополій для підтримки
конкурентоспроможності національної продукції на світовому ринку. У Японії таку
модель розвитку економіки запозичили країни Східної та Південно-Східної Азії й
швидко досягли значних успіхів.
Китайська Поєднує ринкові відносини з командно-адміністративними методами планового
керування під ідейно-політичним керівництвом комуністичної партії. У країні
поліпшуються макроекономічні показники розвитку, темпи зростання економіки є
одними з найвищих у світі (до 10 % щорічного приросту ВВП), триває інтеграція
країни зі світовим економічним співтовариством, підвищується рівень життя
населення.
Південноазійська поєднує в собі напівфеодальні пережитки з модернізацією суспільно-економічного
життя та впровадженням новітніх науково-технічних досягнень у виробництво.
Стрімкому економічному зростанню перешкоджають політична нестабільність,
релігійно-етнічні та військово-політичні конфлікти, демографічні проблеми.
Модель пов’язана з використанням достатнього й навіть надлишкового капіталу, отриманого
близькосхідних від експорту нафти для різних потреб. Валютні надходження дали змогу не лише
країн, що ускладнити вузьку сировинну спеціалізацію країн, а й закупати продовольство,
експортують забезпечити фінансування енергетики, аграрного сектору, сфери послуг,
нафту
 інфраструктури. В економіку країн широко залучаються зарубіжний капітал та
іноземна робоча сила.
Турецька пов’язана з певним орієнтуванням на Європу. Економічні успіхи країни ґрунтуються на
вдалому ЕГП, наявності трудових ресурсів, ліберальній економіці, залученні
іноземних інвестицій, гнучкій зовнішньоекономічній стратегії уряду та відносній
демократизації суспільства за збереження основних ісламських цінностей.
Північнокорейська полягає в жорсткому командно-адміністративному плануванні розвитку з боку
держави, ізоляції від світового економічного співтовариства (автаркії), значній
мілітаризації суспільства.

ІІ. Первинний сектор економіки.

1) Сільське господарство
1. Орні землі - 17% S с/г угідь Рослинництво
(світ – 11%, Європа – 29%, Україна – 53%). пшениця Китай та Індія
На одну людину в середньому – 0,15 га ріллі. рис Китай, Індія, Індонезія
2. Зелена революція - запровадження чай Китай, Індія, Шрі-Ланка
високопродуктивних сортів рослин та порід тварин, кава В’єтнам, Індія.
механізацію праці, використання кава-мокко Саудівська Аравія
добрив, зведення зрошувальних систем (селекція + бавовник Китай, Індія, Пакистан,
меліорація). Узбекистан, Туреччина
3. В Індії також було проведено білу та блакитну джут Бангладеш, Індія, Пакистан
революції. цукрова Індія, Таїланд, Китай,
Перша передбачала успіхи в молочному скотарстві, тростина Індонезія
друга – у сфері рибальства.
4. Аграрні відносини:
1) високотоварний сектор - вирощування експортних прянощі Індія, Малайзія, Шрі-Ланка,
культур. Основні типи господарств - приватні ферми Індонезія, Філіппіни, Таїланд
та плантації.; гевея Малайзія, Індонезія
2) дрібнотоварний сектор - постачає продукцію на
внутрішній ринок
Переважає рослинництво. копра сушена м’якоть кокосового
5. Провідні позиції у світі з вирощування: горіха - Філіппіни
●зернових культур — 50% світового збору (90% рису, виноград, цитрусові, оливи, садівництво
45% пшениці); Тваринництво
●овочів — понад 50 % (75% капусти, понад 80% свинарство Китай 53% світового поголів’я
огірків, 57% томатів, 66 % цибулі; скотарство Індія
●волокнистих культур понад — 70% збору (72% вівчарство Китай, Індія, Туреччина,
бавовнику). країни Центральної Азії,
●чай (84% світового збору), Монголія.
●натуральний каучук (понад 90%), ангорські кози Туреччина
●тютюн (66%). Верблюди, буйволи, слонів.
●У тваринництві Азія 60% світового виробництва Традиційні: шовківництво та бджільництво

м’яса свинини і 55% птиці, 60% збору яєць. Сільське

господарство країн Азії споживає 64% вироблених у
світі добрив.
2) Добувна промисловість - дивись мінеральні природні ресурси.
3) Лісове господарство - дивись лісові природні ресурси.
Лісове господарство є важливим сектором економіки країн Південно-Східної Азії та Китаю. Найбільша
лісистість: Лаос – 72%, М’янма – 64%, Японія – 76%, Республіка Корея – 64%).
Натомість країни Західної Азії практично позбавлені лісу.
Основні види лісокористування спрямовані на забезпечення деревиною меблевої та будівельної
промисловості, збирання соку гевеї та кори хінного дерева, лікарських рослин, боротьбу з
браконьєрством, створення штучних лісових плантацій. За останні десять років площа лісових масивів в
Азії збільшилася на 30 млн га. Це має величезне значення для збереження лісових ресурсів регіону.

ІІІ. Вторинний сектор економіки.

Загальні риси обробної промисловості

1. На країни регіону припадає понад 50% світового промислового виробництва (за іншими - 1/3)
2. Розвинені всі сектори обробної промисловості, одночасно чітко простежуються відмінності в рівнях
їхнього розвитку та розміщенні.
3. -За масштабами розвитку промисловості, а також спектром наявних у ній виробництв, виділяються
три країни – Японія, Китай та Індія;
-за технологічним рівнем продукції, що виробляється, – Японія і НІК першої хвилі або «азійські тигри»
(Республіка Корея, Тайвань і Сінгапур).
4. Найбільшими темпами індустріалізація нині відбувається в нових індустріальних країнах другої та
третьої хвилі. На першому етапі в цих країнах промисловість мала дуже вузьку спеціалізацію.
Нарешті відбувається диверсифікація (урізноманітнення асортименту продукції) промисловості, яка вже
охопила Таїланд, Малайзію, Індонезію, Філіппіни, Туреччину.
Близько третини їх ВВП забезпечують металургійне та хімічне виробництва, машинобудування,
виробництво харчових продуктів, будівельний сектор.
Високою конкуренто-спроможністю вирізняється виробництво тканин та одягу в Туреччині та Індонезії.
5. Характерною особливістю індустріалізації країн Азії є перенесення із розвинутих країн Європи
сировинно-містких та екологічно небезпечних виробництв (хімічна пр-ть, металургія) та сучасних
працемістких виробництв (випуск побутової техніки, засобів зв’язку, суднобудування) з метою
здешевлення собівартості продукції.
6. В азійській промисловості традиційно значну роль відіграють дрібне кустарне виробництво та
ремісництво, виробляючи металеві вироби, ювелірні прикраси, сувеніри, електричні прилади, будівельні
інструменти, килими.
7. Основними промисловими районами в Азії стали:
● Тихоокеанський в Японії,
● Північно-Східний у Китаї,
● «Індійський Рур» на Сході Індії.
● Промислові регіони сформувалися у Південно-Східній Азії, країнах Перської затоки, на пн. Казахстану.

Галузева та територіальна структура обробної промисловості

-переважають ТЕС: на вугіллі (Східна, Південна, Центральна), нафта, пр. газ (Західна Азія).
Еле -ГЕС - Китай, Південна Корея, Таїланд, Індонезія, Туреччина, країни Закавказзя.
ктр На річці Янцзи (КНР) найпотужніша електростанція – ГЕС «Сань-Ся» («Три ущелини»).
о-е -АЕС працюють у Японії (17 станцій), Китаї (13), Індії (7), Південній Кореї (6), Тайвані (3),
нер Пакистані (2), Ірані (1), Вірменії (1).
гет -ГеоЕС (Філіппіни -27%, Індонезія, Китай, Японія),
ика -ВЕС (Китай, Індія),
-хвильова ЕС (Японія).
у більшості країн зорієнтована на сировинний чинник і розміщується біля
басейнів з видобутку залізних, марганцевих руд, коксівного вугілля -
Китай, Індія, Туреччина
Чорна
металургійні заводи розміщені переважно у приморських районах,
металургія
зорієнтовані на імпортну сировину - Японія, Республіка Корея і Тайвань
Ме до світових топ-10 за виплавкою сталі належать Китай (49,2% - 1), Японія
тал (6,5%), Індія (6%), Республіка Корея (4,3%) та Туреччина (2%).
ург Алюміній:
ія у Китаї, Казахстані – із власної сировини;
у ОАЕ, Бахрейні, Японії, Індії, Республіці Кореї – із привізної сировини +
Кольорова дешева ЕЕ
металургія
Мідь: Японія, Індонезія, Філіппіни
Свинець і цинк: Японія, Китай
Олово: Китай, Малайзія, Таїланд
Ма у країнах Східної, Південної та Південно-Східної Азії виготовляються практично всі ноутбуки
ши та фотокамери, понад 85% телевізорів, 70% телефонів, що реалізуються на світовому ринку.
 ноб Виробництво цих товарів в Японії, Республіці Кореї, Тайвані, значною мірою в Китаї та Індії
уду опирається на виробничі можливості компаній, які або самі володіють відповідними
ван технологіями, або можуть ефективно кооперуватися з компаніями інших економічно розвинених
ня країн.
Успіхи ж інших країн Азії (Сінгапуру, Малайзії, Індонезії, Таїланду, Філіппін) пояснюються
наявністю в них дешевої, а водночас кваліфікованої робочої сили.
Багатопрофільне машинобудування розвинуто в Японії, Китаї, Індії, Республіці Кореї, КНДР,
В’єтнамі, Казахстані,
Автомобілі виробляють майже у 20 країнах регіону.
-Найбільше автомобілів власних брендів складають Китай (29,8% світового в-ва), Японія (10%) та
Республіка Корея (4,2%).
-Автоскладальні заводи на імпортних деталях використовують дешеву робочу силу в НІК:
Таїланді, Туреччині, Індонезії, Малайзії, Пакистані, на Філіппінах.
Найбільшими у світі виробниками суден стали Китай (38% світового в-ва), Республіка Корея
(33%) та Японія (25%).
Для машинобудування Ізраїлю характерна висока частка військово-промислового комплексу,
авіабудування, точне машинобудування (медичне обладнання, електротехніка).
Хім Виділяються виробництва мінеральних добрив (у першу чергу азотних), побутової хімії,
ічн фармацевтики, полімерних матеріалів
а Китай спеціалізується переважно на виробництві мінеральних добрив.
про Індія стала одним зі світових лідерів у виробництві азотних добрив та
мис фармацевтичних препаратів.
лов Країни Перської сформувався новий регіон хімічної промисловості, в яких розвинуто
ість затоки нафтохімію та синтез мінеральних добрив
Центром світової текстильної промисловості нині є країни Східної і Південно-Східної Азії.
Протягом останніх десятиліть до них поступово переміщується текстильна, швейна та взуттєва
промисловість із розвинених країн, насамперед зі США та Японії.
«Швейним цехом» розвинутих країн стали: Туреччина, Китай, Індонезія, В’єтнам, Філіппіни,
Малайзія, Індія.
Сформувались транснаціональні виробничі ланцюги, що обумовлюють
розвиток міжнародної спеціалізації, кооперації, концентрації
виробництва.
Лег 1) дешева робоча сила;
ка 2) наявності потужної сировинної бази (зосереджено 65% виробництва
Чинники розвитку
про волокон рослинного походження і 90% синтетичних і хімічних, чималу
мис частку вовни).
лові 3) технології та фінансування надають компанії високорозвинених країн.
сть 4) Збут продукції: організовують на світових ринках + величезний свій
власний внутрішній ринок.
Бавовняні т Китай, Індія, у Індонезії, Пакистані;
Вовняні тк Китай, Індія, у Туреччині, Республіці Кореї
Шовкові тк у Індії та Китаї
Кустарно-ремісничі -килими (Іран, Афганістан),
підприємства -ювелірні вироби (Індія, Іран),
-хутряний одяг (Афганістан),
-прикраси (Індія, Шри-Ланка)
Харчова промисловість Азія — батьківщина багатьох продуктів харчування й солодощів, таких як
халва, родзинки, рахат-лукум, курага, щербет, інжир, чай.

ІV. Третинний сектор економіки.

Наслідком економічних успіхів Азіатського регіону є прискорений розвиток сфери послуг

Найвища частка 1) розвинених країн Азії — Японії 3) Вже понад половину ВВП
сфери послуг у (71%), Ізраїлю (69%), Кіпру (87%). створює сфера послуг навіть у таких, у
ВВП: 2) Великого значення він набув в минулому аграрних, країнах, як Індія,
острівних країнах, де розташовані Бангладеш, Пакистан, Шрі-Ланка. У цих країнах
світові авіахаби, туристичні переважають прості послуги, розраховані на
райони, фінансові центри: Бахрейн, некваліфіковану робочу силу, передусім
Сінгапур (83%), на Мальдівах (81%) роздрібна торгівля та особистісні послуги.
 Нині у транспортній системі густі мережі залізниць і автомобільних шляхів склались у східній
частині Китаю, Індії.
-Трансконтинентальний напрям – через Західну, Центральну Азію та Західний Китай (в
основному повторюючи напрям Шовкового шляху) – сполучає основні транспортні мережі Китаю та
заходу Євразії (зокрема Середземномор’я, Західну, Центральну та Східну Європу). Проекти
шляхів територіями південних країн Азії ще не реалізовано через як природні, так і геополітичні
перешкоди.
-Водночас морські шляхи як навколо, так і до берегів Європи та Америки через Тихий та
Індійський океан залишаються стратегічно важливими.
-На цих же напрямах дедалі більшого значення набуває авіаційний транспорт.
-Транспортні можливості провідних країн Азії продовжують зростати, створюючи сприятливі
можливості для розвитку зовнішньоекономічної діяльності та туризму.
Залізничний в Індії, Китаї та Японії має найвищі показники в світі за обсягами пасажирських
перевезень. У Японії та Китаї магістралі зі швидкостями руху понад 300
км/год. У Китаї також діє перша у світі високошвидкісна магістраль поїздів на
магнітній подушці – Шанхайський маглев, що досягає швидкості
понад 430 км/год.
У деяких країнах, таких як Афганістан, Кіпр, Лаос, Оман, ОАЕ, залізниць немає.
Морський Дедалі більше зміщуються з Атлантики та Середземномор’я в акваторії Тихого
та Індійського океанів. Найбільші в світі морські порти функціонують у
країнах Азії: найбільші за вантажообігом – Сінгапур, Шанхай, Нінбо-Чжоушань,
Гонконг/Сянган, Пусан, Токіо, Осака, Гаосюн, Мумбай.
Авіаційний надійний шлях між Азією та Європою й Америкою. Діють десятки
аеропортів-хабів, кожний з яких обслуговує щорічно мільйон пасажирів. Це —
аеропорти в Токіо (Японія, Пекін, Сянган /Гонконг, Шанхай в Гуанчжоу (Китай),
Дубай (ОАЕ), Сінгапур, Джакарта (Індонезія), Мумбай (Індія), Бангкок (Таїланд),
Тр Стамбул (Туреччина)
ан Автомобільний У ряді країн Азії й донині переважають ґрунтові дорогі, на яких часто
нс використовується гужовий та в’ючний транспорт. Але саме азійські країни
по очолюють рейтинг Всесвітнього економічного форуму за якістю автомобільних
рт шляхів: ОАЕ, Сінгапур, Гонконг/Сянган та Японія.
Зв’язок та Піонерами в розвитку інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) в Азії стали
комп’ютерне Японія та нові індустріальні країни.
програмування -Республіка Корея випередила США за часткою громадян, які користуються
Інтернетом.
-Завдяки новітнім засобам зв’язку Індія змогла вдвічі збільшити експорт програмового
забезпечення. Місто Бангалор набув всесвітньої слави як центр
інформаційних технологій.
-Бурхливо розвивається сектор, що працює на зарубіжних замовленнях при
міжнародному аутсорсингу ділових паперів. Переваги індійського аутсорсингу
очевидні: середня зарплата оператора обробки замовлень в Індії майже в 7 разів нижча,
ніж у США.
- Завдяки електронному зв’язку лікарі Індії, Пакистану або Бангладеш ставлять
діагнози та обслуговують пацієнтів із розвинутих країн. Китайські програмісти
обслуговують користувачів ПК в Японії, а художники виконують замовлення
мультиплікаційних студій США.
Фінансові Крім Токіо, до десятки найбільших фінансових центрів світу входять Сянган та
послуги Сінгапур. У цих містах, а також у Пекіні, Шанхаї, Сеулі, Дубаї, Джакарті,
Нью-Делі, Стамбулі та Бангкоку розташовані штаб-квартири найбільших
банків та промислових компаній світу.
На Кіпрі, у Сінгапурі, Бахрейні, ОАЕ, Малайзії створено офшорні зони.
В азійських країнах постійно зростають державні витрати на розвиток освіти та
науки. У переважній більшості країн вони становлять 5 – 7 % від ВВП. За останні
півстоліття рівень грамотності дорослого населення зріс з 35 до 70%.
Спершу засоби виробництва азійським країнам доводилося купувати за кордоном.
Освіта та наука Потім були спроби копіювання та відтворення техніки та технологій розвинутих
країн. Це з успіхом робили Японія, нові індустріальні країни, Китай, Індія. Таку
практику назвали «зворотним інжинірингом».
Але потім зі створенням власної наукової бази азійські країни почали створювати
власні технології й реалізувати техніку під власними торговими марками. Нині
 Китай, Індія, Сінгапур, Республіка Корея та Тайвань перетворилися на науково-технічні
та дослідно-промислові центри провідних міжнародних корпорацій.
Найкращі освітні центри розташовані в Японії (Токійський та Кіотський університети),
Китаї (університет Цінхуа та Пекінський), Сінгапурі (Національний університет
Сингапуру), Ізраїлі (Єврейський університет у Єрусалимі та Ізраїльський
технологічний інститут).
Міжнародний Азіатський туристичний регіон посідає друге місце за масштабами
туризм міжнародного туризму та перше — за темпами приросту туристичних відвідувань.
Багата культурна, історична спадщина, унікальна контрастна природа Азії
приваблюють туристів з усього світу.
Саме тут розташовані пам’ятники світового мистецтва й архітектури: собор
Святої Софії, Тадж-Махал, Велика Китайська стіна, храми Тибету, священні
місця для багатьох віруючих людей (Єрусалим, Мекка). Таїланд, Туреччина,
Мальдівські Острови перетворилися на головні туристичні центри світу.
Особливо швидко розвивається туризм у Китаї. За прогнозами, до 2020 р. Китай
посяде перше місце у світі серед країн за кількістю іноземних туристів. (ковід)!?
Для економіки невеликих країн він має виключне значення (Мальдіви, Бахрейн,
Бутан, Непал).
Суттєвою є його роль для країн Західної Азії: Туреччини, Йорданії, ОАЕ, Сирії.
До топ-10 країн світу за кількістю іноземних туристів увійшли такі країни, як
Китай, Туреччина й Таїланд.
Зі зростанням статків населення важливим став внутрішній туризм. Він добре
розвинутий у Китаї, Японії та Республіці Кореї.
Частка Азії у світовому товарообігу становить близько 1/3, із 20 країн, що лідирують у
світі за товарообігом, 8 розміщені в Азії (Китай, Японія, Республіка Корея, Сінгапур,
Зовнішня
ОАЕ, Індія, Тайвань, Саудівська Аравія).
торгівля
У товарній структурі експорту країн Східної, Південної і Південно-Східної Азії
переважають промислові товари і сировина, країн Західної Азії – енергоносії.
V. Нерівномірність економічного розвитку субрегіонів Азії.
Азія – найбільш контрастна та багатоманітна
частина світу. Неоднорідність географічного
положення, наявність природних ресурсів,
культурні особливості населення, історичне
минуле – усе це призвело до нерівномірності
економічного розвитку різних субрегіонів
Азії та визначило особливості їх участі в
міжнародному поділі праці

Західна Азія Ще називають ще Близьким Сходом, оскільки країни територіально найбільш

наближені до Європи. Їх національні економіки спрямовано на тісні економічні зв’язки
з європейськими країнами. Економіка багатьох держав спирається на видобуток та
експорт нафти. Активно розвиваються хімічна промисловість, металургія,
машинобудування, фінансові послуги та міжнародний туризм.
Південна Азія Незважаючи на швидку індустріалізацію, важливе значення має сільське господарство
та промислові виробництва, що пов’язані з переробкою сільгоспсировини.
Економічним осередком субрегіону є Індія.
Південно-Східна Охоплює нові індустріальні країни. Ще не так давно типовим краєвидом цього
Азія субрегіону були плантації цукрової тростини, кокосової пальми, гевеї, чаю та кави.
Згодом до них додалися нафтодобувні вишки та шахти з видобутку олов’яних руд. Нині
до них долучилися сучасні підприємства електроніки та електротехніки, автоскладальні
заводи, швейні та взуттєві фабрики. Велике значення має морський транспорт,
туристичні та фінансові послуги.
Східна Азія Є найбільш економічно розвинутим субрегіоном Азії. Там розташовані країни, що
вирізняються найбільшим у світі обсягом ВВП. Поряд зі світовими економічними
лідерами Японією, Китаєм, Республікою Кореєю – віддалена від осередків цивілізації
Монголія та закрита залізною завісою для усього світу КНДР.
Центральна Азія Складається з країн з перехідною економікою. Після розпаду Радянського Союзу в
спадок лишилося розвинуте машинобудування, металургія, хімічна та легка
промисловість. А разом з ними й економічні проблеми. Процеси трансформації
економіки в Центральній Азії відбуваються за китайським зразком. Місцеві
авторитарні режими проводять жорсткий курс на перебудову економічних систем, що
сприяє встановленню економічної стабільності.