§ 48. Особливості економіки країн Азії.

Первинний сектор економіки

1. Сучасна економіка країн Азії.
Японія — єдина країна «Великої сімки» в Азії. За багатьма показниками вона посідає
провідні позиції серед розвинених країн світу. У XX ст. Японія була беззаперечним
лідером регіону, досягнувши дивовижних успіхів у своєму розвитку. Також вона
продемонструвала всьому світу те, як можна в короткі терміни не тільки відновити
економіку, але й прискорити темпи економічного, соціального, політичного розвитку та
накласти це все на унікальне культурне підґрунтя.
Вражаючих успіхів в економічному розвитку досягли Китай та Індія. За короткий час
вони «вирвалися» на перші сходинки за загальними обсягами виробництва ВВП. Однак у
розрахунку на одну особу їхні економічні показники є досить незначними.
Важливу роль на світовій арені відіграють нові індустріальні країни Азії, насамперед
«азіатські тигри» («далекосхідні дракони») — Південна Корея, Тайвань, Сингапур. За
короткий час вони здійснили якісний стрибок, настільки швидкий та ефективний, що його
часто називають «економічним дивом». Основу їхніх економічних перетворень становили
ринкові реформи й відкрита економіка, пріоритет інформатики, освіти, наукоємних
виробництв, велика частка державного регулювання, орієнтація на запити світового
ринку. Швидким темпам розвитку також сприяли працьовитість, дисциплінованість,
ощадливість населення. Естафету «нової індустріалізації» продовжили Таїланд, Малайзія,
Філіппіни, Індонезія, Туреччина. Структурна перебудова економіки в цих державах
спричинила розвиток автомобілебудування, нафтопереробки, нафтохімії, суднобудування,
електротехнічної та електронної промисловості. Швидко зростає виробництво масової
споживчої продукції — одягу, тканин, взуття.
Важливим чинником економічного зростання Китаю, Індії та нових індустріальних
країн було активне залучення іноземного капіталу й ТНК.
Найбільшими інвесторами в 1970—1980-ті рр. стали США та Японія, а пізніше —
Велика Британія й Німеччина. Сьогодні поряд із філіями потужних іноземних
підприємств у регіоні діють національні ТНК (переважно китайські), які входять до
списку найбільших компаній світу. Зверніть увагу: більшість азіатських ТНК належать до
промислового сектору, на відміну від компаній Європи та США, які переважно
спеціалізуються на сфері фінансових послуг.

Найбільші ТНК Азії за доходом (2017 р.)

Компанія Країна Сфера діяльності Дохід,
(номер у дужках млн дол.
 — місце в списку
Global 500)
Стейт Грід Китай Енергетика 315
(State Grid) (2) 199
Сінопек Китай Нафтохімічна 267
(Sinopec) (3) промисловість 518
Чайна Нешнл Китай Видобуток і переробка 262
Петролеум (China нафти й природного газу 573
National
Petroleum) (4)
Тойота Мотор Японія Автомобілебудування 254
(Toyota Motor) (5) 694
Самсунг Південна Електроніка 173
Електронікс Корея 957
(Samsung
Electronics) (15)
Промисловий Китай Банківські послуги 167
і комерційний 600
банк Китаю
(Industrial and
Commercial Bank
of China) (16)
Китайський Китай Банківські послуги 148
будівельний банк 200
(China
Construction
Bank) (22)
Країни — експортери нафти (Саудівська Аравія, ОАЕ, Кувейт, Катар, Бахрейн та ін.)
також посідають важливе місце у світовій економіці. Завдяки величезним прибуткам від
продажу нафти зона Перської затоки перетворилася на один із потужних промислових
районів.
В останні десятиліття ці країни почали ускладнювати структуру господарства,
поступово відмовляючись від вузько спрямованого «нафтового розвитку» і створюючи
енергомісткі галузі (нафтохімія, чорна й кольорова металургія, цементна промисловість).
У наші дні там активно розвиваються транспортна та фінансова інфраструктура,
посередницька торгівля, туристично-рекреаційний комплекс.
Незважаючи на те що економіка й добробут регіону швидко зростають, в Азії
залишається багато країн із низьким рівнем економічного розвитку (Непал, Бангладеш,
Бутан, Афганістан, Камбоджа, М’янма та ін.). У структурі їхніх господарств переважають
сільське господарство й гірничодобувна промисловість.
3. Сільське господарство.
Різноманітність агрокліматичних ресурсів, релігійних вірувань та традицій харчування,
а також ступінь розвитку агротехнологій мають визначальний вплив на
сільськогосподарську спеціалізацію країн.
У Західній Азії вирощують пшеницю, ячмінь, просо, кукурудзу, бавовник, цукровий
буряк, тютюн, овочі, фрукти. На середземноморському узбережжі поширені плантації
маслин. Грузія, Азербайджан, Туреччина, Іран здебільшого для власних потреб
культивують чай. У тваринництві переважає розведення кіз, овець, віслюків, коней, у
пустельних районах — верблюдів.
У країнах Південної Азії понад половина посівних площ припадає на зернові культури:
рис і пшеницю. Важливими експортними культурами є чай (Індія, Шри-Ланка), джут,
кокосова пальма, цукрова тростина, бавовник, арахіс, фрукти. Через нестачу пасовищ, а
також релігійні погляди населення (індуїсти не вживають м’яса корів, а мусульмани —
свинину) тваринництво має обмежений розвиток. Розводять кіз, овець, свійську птицю,
верблюдів. Найчисленніше поголів’я великої рогатої худоби використовується переважно
як тяглова сила.
У Південно-Східній Азії розташовані найбільші у світі райони рисосіяння. Теплий
мусонний клімат дозволяє збирати по декілька врожаїв на рік. Також тут вирощують
кокосову пальму, гевею, цукрову тростину, прянощі, тютюн, опіумний мак. Через брак
пасовищ тваринництво розвинено недостатньо.
У Східній Азії основу зернового господарства становлять рис та пшениця. За їхнім
збором світова першість належить Китаю. Також вирощують кукурудзу, сорго, сою,
арахіс, чай, бавовник, тютюн, цукрову тростину та цукровий буряк. Тваринництво в
землеробських районах має інтенсивний характер. Головну увагу приділяють
вирощуванню свиней, кролів, свійської птиці. У пустельних та напівпустельних районах
розвинено екстенсивне кочове скотарство.
В умовах континентального клімату Центральної Азії на зрошувальних землях
вирощують пшеницю, бавовник, цукровий буряк, тютюн. Експортне значення мають
баштанні культури, особливо дині, а також різноманітні фрукти: абрикоси, персики,
гранат, інжир, хурма. Найважливішим напрямком тваринництва є вівчарство.