Водне середовище

існування
ВОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ІСНУВАННЯ - це
абіотичне середовище існування, основним
ресурсом якого є вода. Це те середовище, в якому,
найбільш ймовірно, виникло й еволюціонувало
життя.

Умови існування в межах водного

середовища визначаються
властивостями води, а лімітуючими
ресурсами є кисень, світло і
мінеральні речовини.
 Для багатьох організмів на Землі середовищем життя
є вода

Гідробіонти - морські та прісноводні організми, які

постійно живуть у водному середовищі. Найпоширенішими
представниками середовища є водорості, одноклітинні
твариноподібні, кишковопорожнинні, війчасті черви,
ракоподібні, молюски, голкошкірі, риби. До гідробіонтів
також належать амфібії, які живуть у воді частину свого
життєвого циклу. Основними екологічними групами
гідробіонтів є нейстон, планктон, нектон та бентос.
Різноманітність гідробіонтів:
Нейстон
Нектон
Планктон
Бентос
 Нейстон - сукупність організмів, які живуть на межі
водного та повітряного середовищ. Ці ділянки населяють
твариноподібні організми, планарії, дрібні молюски, клопи-
водомірки, жуки-вертячки, личинки риб, ряска мала,
сальвінія плаваюча та ін.

Нейстонні організми живуть над поверхневою

плівкою, прикріплюються до неї знизу або живуть у
воді на глибині до кількох сантиметрів. Прикладом
організмів, які живуть над поверхневою плівкою, є
клопи-водомірки .Нижня частина тіла і кінчики
кінцівок вкриті хітиновими волосками й
Клоп-водомірка
воскоподібною речовиною, завдяки чому водомірки
не тонуть й ковзають по воді. До поверхневої плівки
примикають жуки-водолюби, молюски, личинки
комарів з дещо іншими адаптаціями. Так, у молюска
блакитний ангел наявні довгі вирости ноги для
збільшення плавучості та періодичного заковтування
бульбашок повітря. Згодом він їх зберігає у шлунку та
підтримує положення тіла, за якого спинний бік
звернений униз, а нога прилягає до поверхні води.

Вид молюска блакитний янгол

 Планктон - сукупність організмів, які дрейфують у товщі фітопланктони
води та не можуть активно протистояти течіям. Головними
умовами існування організмів цієї групи є достатня
кількість світла і наявність у воді мінеральних речовин -
нітратів й особливо фосфатів. Найпоширеніші групи
планктону - бактеріофаги, бактерії, археї, одноклітинні
водорості, медузи, дрібні ракоподібні, молюски, личинки
риб.
Планктонні організми трапляються на будь-якій
глибині, але найчисленнішою є група фітопланктону, Фізалія португальська
представники якої заселяють добре освітлені шари
води. Щоб зависати у воді, фітопланктонні організми
(наприклад, діатомові водорості) збільшують свою
поверхню порівняно з масою. Їхнє тіло має дрібні
розміри, численні вирости, жирові включення. Є у цих
організмів й органи руху, але вони допомагають лише
їхньому ширянню у воді. Деякі організми для
переміщення мають утвори, що використовують силу
вітру (наприклад, міхур у вигляді паруса у фізалії
португальської). Прикладом адаптацій великих
планктонних організмів (ціанея арктична, реброплав Ціанея арктична
венерин пояс) є відсутність важких скелетних утворів,
підвищений (до 99 %) вміст води, напівпрозорість тіла.
 Нектон - сукупність активно плаваючих організмів, які
мешкають у водній товщі, можуть активно протидіяти течії
та переміщуватись на значні відстані. Нектонними
організмами є кальмари, риби, морські змії, черепахи,
пінгвіни, китоподібні, ластоногі та ін.

Нектонні організми здатні до активного переміщення у воді,

а деколи навіть переміщення у повітрі на десятки метрів
(летючі риби). Постійними й типовими представниками
нектону є риби, кальмари, морські змії, китоподібні. До
нектону належать також ті організми, які розмножуються на
суходолі, але живляться у воді. Це водяні черепахи,
пінгвіни, ластоногі, морські видри. Прикладами адаптацій
нектонних організмів є плавці, ласти, сильні м'язи для Летюча риба
швидкого руху, обтічна форма тіла, слизовий шар та
особлива будова покривів для зменшення опору води,
розвинуті органи дихання для швидкого газообміну й
тривалого занурення та ін.

Синій кит
 Бентос - це рослинні й тваринні організми, що живуть на
ґрунті та в ґрунті морських й прісних водойм. До бентосу
належать червоні й бурі водорості, кишковопорожнинні
(корали, актинії), голкошкірі (морські їжаки та зірки),
молюски (устриці, мідії, гребінці), ракоподібні (лангусти,
краби).

Бентосні організми можуть жити на

поверхні (епібентос) або всередині
(ендобентос) ґрунту, водойм, вони
утворюють фітобентос й зообентос. У
складі бентосу є прикріплені й
неприкріплені види. Для утримання на тридакна
поверхні ґрунту бентосні організми
збільшили свою масу завдяки
зовнішньому скелету (тридакни, устриці,
мідії, беззубки) і розвинули різні органи
прикріплення (ризоїди чи підошва
водоростей, основа тіла губок

беззубка
ПРИСТОСУВАННЯ ТВАРИН до водного середовища:
• дихають розчиненим у воді киснем за допомогою
зябер, через шкіру;
• обтічна форма тіла вкрита слизом;
• піднімаються на поверхню води, щоби вдихнути
повітря (дельфіни, кити);
• тварини водних глибин не мають взагалі або поганий
зір;
• у деяких глибоководних організмів є органи, що
світяться;
•підшкірний жир у великих мешканців холодних морів
(морські слони, моржі, тюлені);
• наявність плавців для збереження рівноваги та хвоста в
ролі керма, плавальних перетинок між пальцями в
селезінці, бобра, жаби, ластів у тюленів та моржів;
• реактивний рух у протилежний бік до випущеного
струменя води (медузи, восьминоги, кальмари);
ПРИСТОСУВАННЯ РОСЛИН до водного середовища:
• зелені рослини живуть у верхніх шарах водойми, куди
надходить світло;
• водні рослини мають гнучке стебло, бо коренями
прикріплені до дна водойми, а листки й квітки плавають на
її поверхні (латаття біле, глечики жовті, ряска);
• листки деяких водяних рослин нагадують стрічки для
збільшення поверхні вбирання з води кисню та поживних
речовин(водорості).