ФЕМІНІЗМ

Давиденко Ліза
Коваленко Катерина
11а
 ПОНЯТТЯ
«Femina» з латинської перекладається як «жінка». На
сьогоднішній день, ми можемо розглядати фемінізм як спектр
ідеологій політичних і соціальних рухів, що спрямовані на
досягнення рівності соціальних, політичних, економічних і
особистих прав для жінок та подолання сексизму. Феміністки
борються з дискримінацією жінок та домінуванням чоловіків у
суспільстві. По-простому, це рух за права жінок.
Символ феміністського руху як знак боротьби і опору —
піднятий стиснутий кулак, заключений у дзеркало Венери, що є
метафорою жіночого початку. Колір традиційного фону
фіолетовий (його утворюють прийняті в суспільстві «гендерні»
кольори — рожевий та блакитний. Але варіацій знака існує
багато
 ІСТОРІЯ
Початок європейського фемінізму датується кінцем XVII — початком XIX ст., коли думка про те,
що жінка займає пригноблене положення в суспільстві, в центрі якого є чоловік (патріархат),
отримала широке розповсюдження.
Першою американською феміністкою вважають Абігейл Сміт Адамс. Вона увійшла в історію
фемінізму завдяки своїй знаменитій фразі: «Ми не підкорятимемося законам, у прийнятті
яких ми не брали участі, і владі, яка не представляє наших інтересів».
Однією з найвідоміших осіб раннього американського фемінізму була Соджорнер Трут,
колишня рабиня, яка була активісткою та ораторкою, яка виступала за права жінок
 І ХВИЛЯ: СУФРАЖИЗМ
Період феміністської активності та думки у XIX та на початку XX століття у всьому
Західному світі
Основним завданням першої хвилі була боротьба за політичні та економічні права жінок -
можливість обирати і бути обраними до республіканських органів влади, права власності
у шлюбі (у цей час заміжня жінка в Америці та Англії не мала формальних прав не тільки
на свій посаг, а й на особисто нею зароблені гроші), рівноправність у шлюбі, можливості
здобуття освіти та вибору професії. У русі брало участь значне число видатних жінок, як
писали книжки, а й організовували демонстрації і навіть голодування, прагнучи досягти
своєї мети.
Жінок, що вимагали права голосу називали суфражистками.
Однією з найяскравіших ознак першої хвилі була неоднорідність та діаметрально
протилежні позиції багатьох суфражисток. Серед них були праві і ліві, християнки і
атеїстки, ті, що прагнули міцності сім’ї на релігійних засадах, і ті, які вважали сім’ю
тягарем.
У 1848 року у США, у місті Сенека Фолз (штат Нью-Йорк) учасники Руху проти рабства
підписали Декларацію позицій і резолюцій, що стосувалося становища жінок. Декларація
стала поворотним пунктом в історії американського і світового фемінізму.
 Прикладом християнської суфражистки можна назвати Френсіс Вілард – американську
засновницю Еванстонського коледжу для жінок. Вона сприяла поширенню освіти серед жінок,
а також виступала за надання їм виборчих прав.
Ще одним прикладом правої суфражистки може бути Еммелін Панкгерст – британка, яка
заснувала Жіночий соціально-політичний союз з метою домогтися виборчого права для жінок.
Окрім цього вона активно займалася благодійністю та організувала приймальний будинок для
навчання сиріт та дітей бідняків.
Також варто згадати одну з перших американських суфражисток Елізабет Кеді Стентон. Вона
активно виступала за скасування рабовласницької системи в США та боролася за тверезість і
виборчі права жінок.
Після того, як поступово було вирішено у всіх розвинених країнах питання про право жінок
голосувати на виборах, а також була так чи інакше змінена, на користь жінок ситуація з їх
першочерговими економічними правами перша хвиля фемінізму вичерпала себе.
 
 ІІ ХВИЛЯ: РАДИКАЛЬНИЙ ФЕМІНІЗМ
Друга хвиля фемінізму починається у 60-х роках XX ст. - Боротьба за
рівність жінок та чоловіків. Теоретики та практики другої хвилі
піддали критиці ідею про те, що жінки можуть реалізувати себе
тільки у сфері домашнього господарства та виховання дітей,
звернули увагу на те, що повсякденне насильство та придушення
жінок відбувається у політиці, а й у сфері домашніх відносин, на
роботі, в сфері культури та дозвілля. Феміністки другої хвилі
поставили проблему необхідності глибинних перетворень
культури, акцентувавши питання про вільну, автономну жіночої
особистості. Загальна вимога феміністок боротьба за право не
лише обирати, але самим увійти у владні структури. У другій
половині 70-х років. ХХ ст. на Заході та особливо у США
феміністський рух набув масового характеру, проводилися
численні акції на захист прав жінок, створювалися організації та
безліч невеликих груп. Фемінізм другої хвилі концентрує свою
боротьбу найперше на ідеологічному впливі та культурних змінах
статусу й образу жінки, а вже потім справа доходить і до
законодавства.
 ІІІ ХВИЛЯ: ІНТЕРСЕКЦІЙНИЙ ФЕМІНІЗМ
Поява "третьої хвилі" фемінізму відносять до початку 90-х років. ХХ ст. феміністський рух
став різноманітнішим. У багатьох країнах ведуть роботу жіночі урядові та неурядові
організації, створюються жіночі транснаціональні мережі, відбувається диференціація та
спеціалізація жіночого руху. Політична активність феміністок (і феміністів) зосереджена на
таких проблемах, як рівна заробітна плата за рівну працю, відпустки у зв'язку з вагітністю,
права дітонародження, домашнє насильство, сексуальне переслідування, дискримінація
та сексуальне насильство. Теми, досліджувані фемінізмом, включають дискримінацію,
стереотипізацію, об'єктивізацію, пригнічення та патріархат. Основа феміністської ідеології
– права, привілеї та становище у суспільстві не повинні визначатися статевою належністю.
Виникають нові напрями фемінізму, такі як конструктивістський та постмодерністський
фемінізм, фемінізм кольорових, культурний фемінізм.
 ТЕЧІЇ ФЕМІНІЗМУ
 ліберальний та інтерсекційний фемінізм, які співпрацюють і почасти перетинаються та
відповідають за основну частину публічних феміністських подій(відстоює рівність умов та
прав на самореалізацію обох статей на рівні політичних та соціальних відносин)
радикальний фемінізм – представниці цього руху в принципі вважають, що сучасна
суспільна система функціонує виключно в інтересах чоловіків, тому найрадикальніші
послідовниці прагнуть змінити її на феміноцентричну.
анархічний і марксистський лівий фемінізм, який фокусується на майновій нерівності й
економічному вимірі життя жінок
соціалістичний фемінізм розглядає нерівність жінок на робочому місці та побуті. Як способи
експлуатації жінок розглядаються проституція, робота вдома, догляд за дітьми та шлюб

Відмінності марксистського та соціалістичного фемінізму

Марксистські феміністки вважали, що гноблення жінок — окремий випадок капіталістичного
та класового гноблення, а соціалістичні казали, що жінка пригнічена не тільки капіталізмом, а
й соціальними відносинами (патріархатом).
 СУЧАСНІСТЬ
Нам потрібний фемінізм, бо у популярній культурі досі існує сексуальна об’єктивація та
мізогінія. Побутовий сексизм, який виявляється у «жартах» та поширенні стереотипів, нікуди
не зник також. Статистика каже, що жінки у середньому кілька разів на тиждень стикаються з
сексуальними домаганнями на вулиці, а починається це у віці до 17 років.
Велика проблема для фемінізму - це покоління мілініалів, яке вірить, що жінки в основному
вже досягли рівності. Справді, було досягнуто великих успіхів у результаті праць всіх активістів.
Жінки можуть брати іпотечні кредити та отримувати кредити на розвиток бізнесу. Але в
масовій культурі присутня нормалізація насильства щодо жінок у популярних піснях та
музичних кліпах, концентрація жінок серед найменш оплачуваних та найбільш
експлуатованих працівників у світі, невелика кількість жінок у позиції політичної влади. Таким
чином, наступне покоління феміністок має багато роботи.
Три хвилі фемінізму змінили дещо, але далеко не все, зараз у процесі формування четверта
хвиля. Четверта хвиля фемінізму — це гілка феміністського руху, що відокремилася близько
2012 року, яка наголошує на розширенні прав і можливостей жінок, використанні інтернет-
інструментів та інтерсекційності.
ДЯКУЄМО ЗА УВАГУ