Слуцька Ю.Г.

Ліберальний фемінізм

Фемінізм включає в себе ряд напрямків: ліберальний, соціаліський,

марксиський, радикальний, анти-расиський, психоаналітичний,
постмодерніський. Передував всім цим напрямам ліберальний, про який і
піде мова.
Ідеї лібералізма репрезентують спадок Просвітництва, котре
підрозуміває домінування розуму над традицією, розповсюдження
гуманітаризму на обездолені соціальні групи, спрямування до загального
покращення стану людства.В дійсності лібералізм конституює філософію,
котра базується на принципі індивідуальної свободи, згідно з котрим кожній
особистості має бути дана свобода вибору, незалежна як від суспільної
думки, так і від закону. В принципі, рівні можливості і рівні права мають
бути надані кожному.Однак категорія справедливості функціонувала як така,
що поширювалась винятково на чоловіків.
Ранні феміністично спрямовані праці були направлені на виправлення
непорозумінь, допущенихпо відношенню до жінок. В “Поневоленні жінок”,
вперше опублікованій в 1815 році, традиційні конвенції, що стосуються
роботи і сім”ї, кваліфікувались як ті, що пригнічують жінку і відмовляють їй
у свободі вибору. І Воллстонкрафт, і Міллі вказували, що жінка – це людська
істота, якій доступна раціональна думка, і що вона заслуговує таких же
природних прав, котрі гарантовані чоловіку. Оскільки жінка сприймалась в
першу чергу як сексуальний об”єкт, тому саме на таких якостях як м”якість,
слухняність, утримання, робився акцент при її вихованні. Таким чмном так
звана “природня” слабкість і допитливість в реальності являють собою
результат недоліку освіти і відсутності свободи вибору, результат її
залежності від чоловіків, а також в результаті специфіки її соціалізації.
Передбачаючи розвиток фемінізму, ці автори формулюють цілі, котрі до
сьогодні актуальні для феміністок порядку денного. Серед них – припинення
правової, економічної і соціальної залежності від чоловіків, забезпечення
свобод і можливостей в одержанні освіти; підтримка відкритого
конкурентного функціонування економічного ринку і захист його від
втручання та інтервенцій; прискорення процесу модернізації, в якому
соціальні організації підтримували б меритократії, введення законів і
публічних інституцій, що гарантють рівність вибору і можливостей, котрі
призводили б до покращення статусу жінки.
В останнє століття ліберальні феміністки продовжують стверджувати,
що нерівність жінок міститься у відмові від надання їм рівних прав , а також
в їх інертності і неможливості до того, щоб здобувати такі права самостійно.
Вони розуміють соціалізацію і навчання як основні стадії у формуванні
індивіда, як стадії . що відповідальні за констатацію гендерних
диференціацій в позиціях, в чеканні, в політиках поведінки.
Сучасні ліберальні феміністки також прагнуть до рівності між
чоловіками та жінками, котрі розповсюджувалися б на тих жінок. Чиї права і
привілегії пригнічені чоловіками. Вони відстоюють соціальні і законодавчі
реформи, котрі могли б здійснитися за підтримки соціальної політики, яка
була б покликана забезпечити дійсно рівні умови для жінок, особливо коли
мова йде про одержання громадянських прав, введення одностатевих
шлюбів, забезпечення можливостей реалізуватися в освіті. Соціальна
політика розглядається ними як важлива сила в створенні доступу жінок до
економічних можливосией і громадянських прав.
Ліберальні реформи увінчалися розширенням кола можливостей для
жінок і формуванням суспільної думки по відношенню прав жінок, що
маркірувало ліберальний фемінізм як магістральну і найбільш популярну
феміністичну концепцію.Однак. як показала критика ліберальних реформ,
вони не забезпечили рівності для всіх жінок , оскількизміни не знищили
нерівності в соціальних структурах. Вони були орієнтовані на те, щоб
досягти колективної рівності без пригнічення індивідуальної свободи. Однак
вони змушені були признати, що нерівність класів , рас. Етносів і фізична
неповноцінність уже інституціалізовані і їх важко видалити шляхом
індивідуальної дії.
Ліберальні феміністки ХХ століття зробили жінку економічно
незалежною, але все ще перевантаженою традиційними ролями дружини і
матері. Саме в цьому і полягає парадокс ліберального фемінізму, який
поклавши добрий початок даному рухові, вичерпав себе, але не приніс
бажаного результату. Тому його продовжили інші напрями фемінізму.