Тема 3.

Організація та планування
освітнього процесу в закладах
фахової передвищої та вищої
освіти. Державні стандарти

Підготувала
Аллахвєрдієва Фатіма
Навчальний план є однією зі складових освітньої програми, яка розробляється відповідно до
розроблених та затверджених стандартів вищої освіти. У разі відсутності стандартів вищої освіти – на
підставі вимог Національної рамки кваліфікацій.
Навчальний план розробляється гарантом освітньої програми та робочою групою. В разі
започаткування провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти Університетом за новою
спеціальністю, іншим рівнем вищої освіти навчальний план розробляється керівником проєктної
групи та проєктною групою.
Навчальний план погоджується:
– для здобувачів першого (бакалаврського) та другого (магістерського) рівнів вищої освіти із
гарантом освітньої програми (керівником проєктної групи), завідувачем кафедри, деканом
факультету, керівником навчальнометодичного відділу та проректором з навчально-методичної
роботи.
– для здобувачів вищої освіти третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти із гарантом освітньої
програми (керівником проєктної групи), завідувачем кафедри, першим проректором.
Контроль за розробкою навчальних планів підготовки:
– здобувачів вищої освіти першого (бакалаврського) та другого (магістерського) рівнів вищої освіти
здійснює навчально-методичний відділ Університету.
– здобувачів вищої освіти третього (освітньо-наукового) рівні вищої освіти здійснює відділ
аспірантури і докторантури Університету.
Графік навчального процесу складається на кожен навчальний рік для кожної спеціальності (освітньої
програми) та рівня вищої освіти.
Графік навчального процесу погоджується:
– для здобувачів першого (бакалаврського) та другого (магістерського) рівнів вищої освіти із
керівником навчально-методичного відділу, головою первинної профспілкової організації
Університету та проректором з навчальнометодичної роботи.
– для здобувачів вищої освіти третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти із завідувачем відділу
аспірантури і докторантури, керівником навчальнометодичного відділу, головою первинної
профспілкової організації Університету та першим проректором.
Графік навчального процесу на кожен навчальний рік затверджується вченою радою Університету
та вводиться в дію наказом ректора Університету, засвідчується печаткою (у лівому верхньому куті).
Робочий навчальний план підготовки здобувачів вищої освіти за освітньою
програмою складається:
– навчально-методичним відділом для здобувачів вищої освіти першого
(бакалаврського) та другого (магістерського) рівнів вищої освіти;
– відділом аспірантури і докторантури – для здобувачів третього (освітньонаукового) рівня вищої
освіти;
– деканатом підготовки іноземних громадян – для іноземних здобувачів вищої освіти.
Робочий навчальний план погоджується з деканом факультету (за необхідності), керівником
(завідувачем) відповідного відділу та проректором (відповідно до розподілу функціональних
обов’язків).
Робочий навчальний план затверджується вченою радою Університету та вводиться в дію
наказом ректора Університету, засвідчується печаткою (у правому верхньому куті робочого
плану).
Основними структурними елементами навчального плану є: загальні реквізити; графік
навчального процесу; план навчального процесу.
Загальні реквізити:
– повна назва закладу вищої освіти, галузі знань, спеціальності, освітньопрофесійної (наукової)
програми (спеціалізації за наявності), а також форма навчання;
– термін навчання;
– на базі якої освіти проводиться підготовка здобувачів, а також кваліфікація.
Відповідно до Закону України «Про вищу освіту» обсяг освітньопрофесійної програми підготовки
здобувачів вищої освіти першого «бакалаврського» рівня вищої освіти становить 180-240 кредитів
ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня бакалавра на основі освітнього ступеня молодшого
бакалавра або на основі фахової передвищої освіти Університет має право визнати та
перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.
Обсяг освітньо-професійної програми підготовки магістра становить 90-120 кредитів ЄКТС, обсяг
освітньо-наукової програми - 120 кредитів ЄКТС. Освітньо-наукова програма магістра обов’язково
включає дослідницьку (наукову) компоненту обсягом не менше 30 відсотків.
Обсяг освітньої складової освітньо-наукової програми підготовки доктора філософії становить 30-
60 кредитів ЄКТС.
Графік навчального процесу для здобувачів вищої освіти очної (денної) форми
навчання складається з урахуванням наступного:
– навчальний рік – 12 місяців, розпочинається, як правило, 1 вересня (для іноземних громадян
може визначатися окремими графіками навчального процесу в інші терміни) і складається з
навчальних днів, днів проведення підсумкового контролю, практики, екзаменаційних сесій і
канікулярних днів;
– тривалість навчального року складає 52 тижні, сумарна тривалість зимових та літніх канікул
становить від 8 до 12 тижнів. Для останнього року навчання літні канікули не плануються;
– тривалість теоретичного навчання, обов’язкової практичної підготовки, семестрового контролю,
екзаменаційних сесій впродовж навчального року (крім випускних курсів) - 40 - 44 тижнів;
– навчальний тиждень – складова частина навчального часу здобувачів вищої освіти;
– навчальний день – складова частина навчального часу здобувачів вищої освіти тривалістю не
більше 9 академічних годин.
– навчальний рік поділяється на 2 семестри (осінній та весняний), теоретичне навчання впродовж
яких завершується екзаменаційними сесіями;
– навчальні та виробничі практики можуть проводитись як до, так і після екзаменаційних сесій і
обраховуються у кредитах та тижнях. Як виняток, в разі обґрунтування гаранта освітньої програми
(керівника проєктної групи), практика може бути організована на протязі теоретичного навчання.
Графік навчального процесу за заочною формою здобуття вищої освіти передбачає
навчання в такі етапи:
– настановча сесія – період очної форми здобуття освіти, під час якого здійснюється освітній
процес за всіма видами навчальних занять, передбачених навчальним планом (лекції,
лабораторні роботи, практичні, семінарські заняття, консультації), здобувачі вищої освіти
ознайомлюються з основними завданнями з навчальних дисциплін, графіком їх вивчення,
системою та критеріями оцінювання, отримують методичний матеріал та загальну інформацію,
тощо.
– міжсесійний період – період, під час якого здобувачі вищої освіти самостійно опановують
теоретичний матеріал, виконують контрольні завдання та пересилають їх викладачам за
допомогою електронної пошти, месенджерів, сайту ПНС;
– період семестрового контролю (екзаменаційна сесія) – період, під час якого здобувачі вищої
освіти захищають завдання, виконані у міжсесійний період, проходять заходи семестрового
контролю.
План навчального процесу обов’язково повинен включати відомості про:
– обов’язкову частину відповідно до освітньої програми, яка складається з циклу дисциплін, що
формують загальні компетентності, та циклу дисциплін, що формують професійні компетентності.
– вибіркову частину відповідно до освітньої програми;
– назви навчальних дисциплін обов’язкової частини;
– «умовні» назви навчальних дисциплін вибіркової частини;
– форми семестрового контролю (екзамени (іспити), заліки);
– форми атестації, що не суперечать затвердженим стандартам вищої освіти. В разі відсутності
затвердженого стандарту вищої освіти форму атестації пропонує гарант освітньої програми (керівник
проєктної групи) та затверджує вчена рада Університету;
– кількість кредитів ЄКТС та годин, встановлених для навчальних дисциплін (1 кредит ЄКТС = 30
годин);
– курсові роботи (проєкти);
– кількість аудиторних годин за курсами і семестрами;
– розподіл загального обсягу годин, закріплених за навчальними дисциплінами, на аудиторну (лекції,
лабораторні, практичні, семінарські заняття) та самостійну роботу здобувачів вищої освіти;
– кількість навчальних тижнів у кожному семестрі, окремо кількість тижнів практичної підготовки;
– загальну кількість годин тижневого навантаження;
– кількість екзаменів (іспитів);
– кількість заліків;
– кількість курсових робіт (проєктів).
 Рівень вищої освіти
Максимальна кількість годин аудиторних занять в одному кредиті ЄКТС (очна (денна)
форма навчання)

Перший (бакалаврський) рівень 12 годин

Другий (магістерський) рівень 10 годин
Третій (освітньо-науковий) рівень 8 годин

– навчальний рік становить 60 кредитів ЄКТС, а відповідно у семестрі – 30 кредитів ЄКТС;

– при розробленні навчального плану кредити ЄКТС встановлюються складовим навчального
плану (навчальним дисциплінам, практикам, курсовим та кваліфікаційним роботам (проєктам),
причому, всі види практики, екзаменаційні сесії рахуються у тижнях (1тиждень =1,5 кредитів
ЄKTC);
– курсова робота (проєкт) виділяються окремою позицією в навчальному плані;
– кількість курсових робіт (проєктів) не повинна перевищувати двох на навчальний рік (одна на
семестр).
– розподіл аудиторних занять між лекціями, практичними (семінарськими), лабораторними
заняттями, а також між тижнями теоретичного навчання є прерогативою гаранта освітньої
програми (керівника проєктної групи) та робочої групи з врахуванням побажань викладача, який
викладає навчальну дисципліну.
Заповнюючи матриці відповідності слід врахувати те, всі програмні компетентності, зазначені у
профілі ОП мають бути зазначені у матриці і має бути чітко визначено, якими компонентами ОП
розвивається кожна компетентність. Як правило, освітні компоненти циклу загальної підготовки
формують загальні компетентності, а освітні компоненти циклу професійної підготовки формують
фахові компетентності.
У другій матриці визначають якими компонентами програми забезпечується досягнення програмних
результатів навчання визначених у профілі ОП.
Заповнення матриць відповідності освітніх компетентностям та програмним результатам навчання,
потрібно враховувати визначений в СВО зв’язок результатів навчання та компетентностей.
У випадку реалізації вільного вибору дисциплін, відповідні вибіркові дисципліни не формують, а в
залежності від вибору, тільки підсилюють ту чи іншу компетентність або програмні результати, тому у
матриці такі компоненти будуть відсутні.
Особливістю заповнення матриць відповідності для програм докторів філософії може бути наявність
стовпчика з науковою складовою, якій за потреби можна поставити у відповідність формування
певних компетентностей та програмних результатів навчання.
 Матриця відповідності компетентностей випускника компонентам освітньо-
професійної програми

ОК 1 ОК 2 … ОК n ВК 1 ВК 2 … ВК n
ЗК 1
ЗК 2
ЗК 3
…
СК 1
СК 2
СК 3

Примітки: ОК 1 ‒ обов’язковий компонент ОПП (визначено у переліку освітніх компонентів)

ЗК 1 – загальна компетентність.
СК 1 – спеціальна компетентність .
* позначка означає, що певна компетентність забезпечується певним освітнім компонентом.
 Матриця відповідності результатів навчання освітнім компонентам
освітньо-професійної програми

ОК 1 ОК 2 … ОК n ВК1 ВК 2 … ВК n
РН 1
РН 2
…
РН n

Примітка: РН 1 – результат навчання.

* позначка означає, що певний результат навчання забезпечується
певним освітнім компонентом.
 Матриця відповідності результатів навчання та компетентностей

Компетентності

Результати Загальні компетентності Спеціальні компетентності

навчання

ЗК 1 ЗК 2 … ЗК n СК 1 СК 2 … СК n
РН 1
РН 2
…
Примітки:
РН n РН 1 – результат навчання.
ЗК 1 – загальна компетентність.
СК 1 – спеціальна компетентність.
* позначка означає, що певний результат навчання забезпечується
певними компетентностями.
Міжнародна діяльність у зв'язку з інтеграцією університету в міжнародний освітній
простір включає в себе такі основні напрямки:
• академічна і наукова співпраця з іноземними освітніми установами та міжнародними
організаціями, асоціаціями та мережами;
• організація академічної мобільності професорсько-викладацького складу та студентів,
стажувань, підвищення кваліфікації викладачів та студентів за кордоном;
• надання освітніх послуг для іноземних студентів в університеті шляхом розробки сучасних
навчальних та науково-дослідних програм, привабливих для іноземних студентів, науковців,
науково-педагогічного та адміністративного персоналу;
• використання міжнародного досвіду в науковій, навчально-методичній та культурно-виховній
роботі;
• сприяння науковій співпраці з іноземними колегами;
• участь у міжнародних проектах (програмах, конференціях, семінарах, симпозіумах);
• грантова діяльність різного рівня;
• заходи зі ствердження позитивного іміджу, розширення кількості закордонних партнерів та
входження у міжнародні рейтингові системи;
• укладання двосторонніх і багатосторонніх договорів із науковими інституціями та вищими
навчальними закладами закордону;
• налагодження й ефективне підтримання постійних робочих контактів із іноземними
посольствами, представництвами міжнародних організацій.
Принципи інтернаціоналізації: демократизм, гласність, законність, гуманізм, повага прав
людини, толерантне ставлення до інших культур та народів.
Стратегію інтернаціоналізації Університету визначають наступні цілі:
Стратегічна ціль 1: Підвищення ефективності та результативності інтернаціоналізації
університету.
Стратегічні завдання:
- здійснювати постійний моніторинг потенційних можливостей міжнародного співробітництва на
факультетах, кафедрах, в інститутах і підрозділах університету з метою залучення їх до розширення
міжнародної освітньої і наукової співпраці;
- сформувати механізм взаємодії структурних підрозділів Університету для активізації міжнародної
діяльності і підвищення результативності міжнародного співробітництва на рівні кафедр,
факультетів, інститутів та університету в цілому;
- запровадити систему оцінювання міжнародної активності колективів кафедр для підвищення їх
ролі у міжнародній діяльності Університету;
- розширювати географію міжнародного співробітництва та міжнародні контакти Університету,
необхідні для досягнення ефективних результатів по всіх напрямках міжнародної діяльності;
- підвищити рейтинг Університету за рахунок збільшення вагомості індексу «Міжнародна
діяльність»;
- активізувати роботу щодо вступу Університету у міжнародні освітні асоціації, організації,
програми, фонди у формі повного або асоційованого членства;
- сформувати систему оперативного і систематичного висвітлення результатів міжнародної
діяльності та розповсюдження рекламної інформації про здобутки і досягнення Університету серед
міжнародних організацій, фондів, асоціацій, університетів-партнерів.
Стратегічна ціль 2: розширення академічної і наукової мобільності професорсько-
викладацького складу та студентів, а також їх участі у міжнародних проектах, програмах і
спільних наукових дослідженнях.
Стратегічні завдання:
- посилити роботу з пошуку можливостей отримання грантів для участі студентів і викладачів
у міжнародних освітніх програмах;
- інтенсифікувати розповсюдження інформації про можливість участі у міжнародних
проектах серед колективів кафедр із метою їх залучення до підготовки проектних заявок та
реалізації міжнародних проектів;
- активізувати залучення науковців і студентів Університету до участі у міжнародних проектах
та інших формах міжнародного освітнього, наукового і культурного співробітництва;
- розширювати програми обміну студентів та стажування викладачів на засадах двосторонніх
угод із іноземними партнерськими інституціями;
- організовувати і брати участь у міжнародних науково-практичних конференціях, семінарах і
круглих столах із залученням представників міжнародних організацій і відомих вчених;
- активізувати роботи з пошуку іноземних вузів-партнерів для розробки та впровадження у
навчальний процес напрямів підготовки з отриманням подвійних дипломів про вищу освіту.
Стратегічна ціль 3: участь у цільових освітніх проектах, грантових програмах,
стипендіальні програми, стажуваннях.
Стратегічні завдання:
- здійснення цільових освітніх проектів, адже модернізація системи освіти має на меті підготовку
висококваліфікованих, мобільних і творчих особистостей;
- проведення спільних наукових досліджень і публікація їх результатів;
- організація міжнародних наукових конференцій, симпозіумів, конгресів, семінарів, круглих столів;
- стажування викладачів і студентів;
- обміни викладачами для читання лекцій;
- обмін науковими і навчально-методичними публікаціями;
- навчання за кордоном, що дозволить значним чином підвищити кваліфікацію викладача, надасть
змогу широко застосовувати порівняльні аспекти при викладанні матеріалу.
Стратегічна ціль 4 : збільшення кількості іноземних студентів. Стратегічні завдання:
- налагодження партнерських відносин та контактів із компаніями з залучення іноземних
студентів;
- налагодження контактів із дипломатичними представництвами та консульськими установами
задля популяризації діяльності Університету;
- розширення міжнародного співробітництва у регіонах світу: розширення співпраці з
Європейськими країнами, країнами Близького Сходу;
- активізація рекламної компанії університету за межами України через публікацію інформації в
буклетах, міжнародних та інтернет-виданнях,
альманахах, професійних фахових виданнях.
 ОСНОВНІ ПРОГРАМНІ СКЛАДОВІ СТРАТЕГІЇ
ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЇ
1. Інституційні зобов'язання, адміністративне лідерство, структура та персонал:
- врахування інтересів всіх складових при розробці заходів реалізації стратегії інтернаціоналізації;
- періодичне оцінювання стану досягнення встановлених цілей, прогресу та результатів, які формально вимірюються
та аналізуються;
- ідентифікація підрозділів, які є відповідальними за координацію та контроль дій з інтернаціоналізації, збір і аналіз
звітів та матеріалів від працівників, інших підрозділів та зовнішніх партнерів.
2. Інтернаціоналізація навчальних програм, навчальних результатів та неакадемічних видів
діяльності:
- імплементація міжнародних компетенцій до загальних освітніх вимог, зокрема щодо опанування іноземними
мовами, розуміння актуальних проблем регіонів світу та глобальних викликів;
- врахування інтернаціонального виміру у кожній освітній програмі на кожному циклі підготовки фахівців, зокрема
через розроблення і запровадження нових дисциплін, що формують міжнародні* компетенції, або через
відповідну адаптацію існуючих дисциплін;
- розроблення, спільно з зарубіжними партнерами інтегрованих курсів та програм, що передбачають взаємодію із
іноземними студентами та викладачами;
- створення можливостей для міжнародної комунікації у неакадемічних видах діяльності, толерантної взаємодії
студентів і викладачів, швидкої інтеграції іноземних студентів і викладачів у студентське і академічне середовище
університету;
- валідація результатів навчання з обов'язковим оцінюванням сформованих компетенцій за допомогою
апробованих у міжнародній практиці індикаторів;
- перегляд вимог щодо отримання міжнародних сертифікатів, дипломів бакалавра, магістра та доктора філософії; а
також повного доктора.
3. Інтернаціональний вимір політик університету щодо науковопедагогічних працівників:
- масштаб, характер та рівень міжнародного співробітництва університету;
- відповідність міжнародним критеріям досягнутого рівня кар'єрного розвитку науково-педагогічних працівників;
- оцінювання грантової та публікаційної активності науковопедагогічних працівників;
- проведення спільних міжнародних досліджень, наслідком чого має бути ідентифікація наукового і комерційного
ефекту;
- участь співробітників у міжнародних конференціях та глобальних дослідницьких мережах.
4. Студентська мобільність:
- створення умов та надання інформаційної, консультативної підтримки студентам для навчання за кордоном та
іноземним студентам для навчання і отримання стипендій в Університеті;
- зарахування навчальних досягнень, що отримані студентами за певними програмами та дисциплінами під час
навчання за кордоном;
- проведення сесій академічної та культурної адаптації для іноземних студентів, розроблення програм їхньої інтеграції
до університетського середовища;
- визначення відповідальних підрозділів та осіб для академічної та соціальної підтримки іноземних студентів.
5. Управління міжнародним співробітництвом:
- імплементація моделі міжнародного співробітництва університету в його стратегію та інші нормативні документи з
регулювання його діяльності;
- відбір найбільш ефективних організаційних форм розвитку міжнародного співробітництва;
- ідентифікація існуючих та потенційних партнерів із урахуванням загального контексту розвитку країни, її політики,
пріоритетів, структур та дій;
- визначення характеру та рівня централізації/децентралізації управління міжнародним співробітництвом.
Для ефективної реалізації рефлексивного контролю необхідно враховувати такі
загальні принципи оцінювання:
• важливість – оцінювання тільки найважливіших очікуваних результатів;
• об’єктивність – оцінка є об’єктивною тільки тоді, коли ґрунтується на конкретних критеріях;
• відкритість – слухачі від початку знають, що буде оцінюватись та за якими критеріями;
• простота – форми оцінювання мають бути простими й зручними у застосуванні.
Узагальнюючи результати багатьох досліджень та практичного досвіду, можна
сформулювати такі важливі чинники рефлексивного контролю навчання, які
викладачам слід враховувати:
1. Спільне розроблення викладачами та студентами системи контролю (відбір критеріїв
оцінювання, моделювання кінцевого результату, встановлення терміну виконання тощо).
2. Систематичне консультування студентів.
3. Залучення студентів до перевірки робіт.
4. Обговорення й аналіз результатів навчання в навчальній групі.
Традиційно ми розглядаємо контроль за діяльністю студентів. Розглядаючи контроль з позицій
теорії управління, треба зазначити, що він має бути спрямований і на діяльність студентів, і на
діяльність викладачів, і на процес їхньої взаємодії. Отже, існує проблема самоконтролю
викладачів у процесі проектування навчання, зокрема це стосується ефективності планування,
застосованих засобів організації, шляхів перевірки. Самоконтроль викладача передбачає
проведення певних досліджень щодо результатів навчання: анкетування студентів, порівняльний
аналіз результативності.
Розрахунок усіх видів роботи HПП (навчальної, методичної, наукової та організаційної)
здійснюється відповідно до «Тимчасових норм часу для планування та обліку роботи науково-
педагогічних і педагогічних працівників Університету» (далі - Тимчасові норми часу); зміни до них
ухвалюються Вченою радою Університету та вводяться в дію наказом ректора Університету.
Річний робочий час НПП на навчальний рік при плануванні обсягів діяльності за
видами робіт (навчальної, методичної, наукової та організаційної роботи)
рекомендовано розподіляти таким чином:
• навчальна робота – 20-40% від загального обсягу часу залежно від посади НПП;
• методична робота – 20-35% від загального обсягу часу;
• наукова робота – 20-35% від загального обсягу часу;
• організаційна робота та інші види робіт – 20-25% від загального обсягу часу.
Мінімальний обов’язковий обсяг навчального навантаження НПП, який працює на повну ставку,
диференціюється відповідно до наукового ступеня, вченого звання i посади, яку він обіймає, рівня
кваліфікації, досвіду роботи, участі у методичній, науковій та організаційних видах робіт
(таблиця 1).

№ Посада Науковий ступінь Вчене звання Мінімальний Максимальний

з/п обсяг обсяг
без наукового без вченого звання
ступеня 600
Викладач/
1 без вченого звання 600
Старший викладач 575
кандидат наук
доцент 545
без вченого звання
545
2 Доцент кандидат наук 600
доцент 495
професор 465
без вченого звання
465
Завідувач кандидат наук
доцент
3 кафедри 600
професор 420
/професор
доктор наук доцент 420
професор 385
Планування роботи НПП здійснюється на основі:
• графіку навчального процесу;
• навчальних планів, що забезпечують виконання освітніх програм;
• робочих навчальних планів, які складаються на підставі навчальних планів на кожний
навчальний рік;
• плану роботи кафедри;
• плану наукової роботи кафедри;
• наказу про закріплення навчальних дисциплін за кафедрами.
Для побудови рейтингу береться до уваги:
• Загальна кількість цитувань автора;
• Індекс Гірша автора;
• Доля вкладу автора в роботи з великою кількістю співавторів;
• Кількість цитувань статей, у яких автор один;
• Кількість цитувань статей, у яких автор є першим в авторському колективі;
• Кількість цитувань статей, в залежності від позиції автора в списку співаторів.
 Про порядок реалізації права на академічну мобільність
Це Положення встановлює порядок організації програм академічної мобільності для учасників
освітнього процесу вітчизняних вищих навчальних закладів (наукових установ) (далі — вітчизняні
учасники освітнього процесу) на території України чи поза її межами та учасників освітнього
процесу іноземних вищих навчальних закладів (наукових установ) (далі — іноземні учасники
освітнього процесу) на території України.
Право на академічну мобільність може бути реалізоване на підставі міжнародних договорів про
співробітництво в галузі освіти та науки, міжнародних програм та проектів, договорів про
співробітництво між вітчизняними вищими навчальними закладами (науковими установами) або
їх основними структурними підрозділами, між вітчизняними та іноземними вищими
навчальними закладами (науковими установами) та їх основними структурними підрозділами
(далі — вищі навчальні заклади (наукові установи) — партнери), а також може бути реалізоване
вітчизняним учасником освітнього процесу з власної ініціативи, підтриманої адміністрацією
вітчизняного вищого навчального закладу (наукової установи), в якому він постійно навчається
або працює, на основі індивідуальних запрошень та інших механізмів.
За місцем реалізації права на академічну мобільність вона поділяється на:
Внутрішню академічну мобільність — академічна мобільність, право на яку реалізується
вітчизняними учасниками освітнього процесу у вищих навчальних закладах (наукових установах) —
партнерах в межах України;
Міжнародну академічну мобільність — академічна мобільність, право на яку реалізується
вітчизняними учасниками освітнього процесу у вищих навчальних закладах (наукових установах) —
партнерах поза межами України, а також іноземними учасниками освітнього процесу у вітчизняних
вищих навчальних закладах (наукових установах).
Основними видами академічної мобільності є:
Ступенева мобільність — навчання у вищому навчальному закладі, відмінному від постійного
місця навчання учасника освітнього процесу, з метою здобуття ступеня вищої освіти, що
підтверджується документом (документами) про вищу освіту або про здобуття ступеня вищої освіти
від двох або більше вищих навчальних закладів;
Кредитна мобільність — навчання у вищому навчальному закладі, відмінному від постійного
місця навчання учасника освітнього процесу, з метою здобуття кредитів Європейської кредитної
трансферно-накопичувальної системи та/або відповідних компетентностей, результатів навчання
(без здобуття кредитів Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи), що будуть
визнані у вищому навчальному закладі постійного місця навчання вітчизняного чи іноземного
учасника освітнього процесу.
Формами академічної мобільності для осіб, що здобувають наукову ступінь доктора наук, науково-
педагогічних, наукових і педагогічних працівників та інших учасників освітнього процесу, є:
• Участь у спільних проектах;
• Викладання;
• Наукове дослідження;
• Наукове стажування;
• Підвищення кваліфікації.
За домовленістю між учасниками академічної мобільності:
• Здійснюється відбір учасників освітнього процесу для участі в програмах академічної мобільності;
• Регламентуються перелік вимог та документів, необхідних для підтвердження участі в програмі академічної
мобільності, процедура і строк їх подання;
• Визначаються етапи, фінансові умови, види та форми академічної мобільності, тривалість і зміст навчання та
стажування у вищих навчальних закладах (наукових установах) — партнерах;
• Визначаються умови визнання результатів навчання, стажування або проведення наукових досліджень та звітування
науково-педагогічних, наукових та педагогічних працівників.
 Формальна освіта
Формальна освіта – це освіта, яка здобувається відповідно до освітніх ліцензованих програм
закладів післядипломної освіти і передбачає досягнення здобувачами освіти заздалегідь
визначених результатів навчання.
Форми формальної освіти: очна (курси підвищення кваліфікації, семінари, творчі групи,
тренінги тощо), дистанційна (дистанційні курси, онлайнові конференції, вебінари тощо), очно-
дистанційна (поєднання очної та дистанційної форм навчання – очно-дистанційні курси).
Де здобути: заклади післядипломної освіти (переважно відповідно до місця проживання).
Вимоги до закладів формальної освіти: наявність ліцензії на здійснення освітніх послуг.
Мінуси формальної освіти: не завжди відповідають запитам слухачів, відсутність вибору тем,
форм навчання тощо
 Неформальна освіта
Неформальна освіта – це освіта, яка здобувається, як правило, за освітніми програмами та не передбачає
присудження визнаних державою освітніх кваліфікацій за рівнями освіти, але може завершуватися присвоєнням
професійних та/або присудженням часткових освітніх кваліфікацій. Вона допомагає швидко і вчасно отримати
необхідні знання відповідно до потреб тут і зараз.
Неформальна освіта ґрунтується на трьох засадах: «учитися в дії» – отримувати знання під час практичних
завдань; «учитися взаємодіяти» – часто вона передбачає роботу в групах або командах; «учитися вчитися» –
аналізувати власний досвід і з нього формувати нові знання. Про такий формат навчання йдеться в Законі України
«Про освіту».
Форми неформальної освіти: очна (тренінги, майстер-класи, семінари, майстерні тощо), дистанційна
(дистанційні курси, вебінари).
Де здобути: неурядові установи, приватні особи, платформи дистанційного навчання.
Вимоги до закладів неформальної освіти: немає, оскільки їхня робота не регламентується державними
органами. Такі заклади не повинні мати ліцензію, їхні програми – гриф, сертифікат – реквізити офіційних установ.
Мінуси неформальної освіти: її результати не завжди враховуються при атестації, часто педагоги не поінформовані
про те, де можна повчитись.
Дякую за увагу!