Актовський каньйон

Виконав:
учень 8-В класу
КГ №21 КМР
Стадник Ілля
 Актовський каньйо́н — розташований на
річці Мертвовід, поблизу села Актового,
Вознесенського району Миколаївської області в
Україні. Це провал серед голого степу, гранична
прірва в кристалічному щиті. Являє собою
унікальний комплекс гранітних скель, вілунів та
степової і водної екосистем, розміщений на
одному з найстаріших клаптиків суші Євразії.
 Каньйон вважається єдиним у Європі, який
за геолого-ландшафтними показниками в
точності повторює знамениті каньйони Північної
Америки. Такий собі Гранд-Каньйон в мініатюрі.
 Загальна площа
каньйону становить
250 гектарів.
Довжина
каньйону - біля 5 км,
а висота скель
місцями сягає 40-50
метрів. Актовський
каньйон є частиною
регіонального
ландшафтного парку
«Гранітно-Степове
Побужжя».
 Особливістю каньйону є його комплекс
утворень, що складається з валунів,
гранітних скель, що доповнюється водною
та степовою екосистемами. До того ж, усе це
розміщується чи не на найстарішій частині
суші в усій Євразії.
 Родзинкою каньйону є його річка. З
назвою річки – Мертвовід – походить безліч
легенд.
Ще 100 років назад, ця річка була
судноплавною, але радянська влада вирішила
створити колгоспи і перекрити русло
дамбами.
 У цих місцях проводилось багато ритуалів
древніх племен. В долині поховано більшість
скіфських царів. За легендою, правителів
відправляли в останню путь за течією
Мертвоводу. Звідси і така понура назва.
 Попри свою унікальність та красу каньйон
відвідує мало туристів. Причиною цьому
вважають його важкодоступність, адже він
становить розлом посеред своєрідної пустелі.
Спуск в долину досить складний та
небезпечний – не кожен наважиться подолати
цей шлях.
 Легенди про ріку
Таку похмуру назву річка Мертвовід
отримала неспроста. У її долині
знаходяться поховання скіфських царів. За
одним із переказів, під час одного із
татарських набігів місцеві жителі зварили
отруйний відвар, який вилили у ріку.
Татари скуштували води та усі померли.
За іншою легендою, у цих місцях
колись відбулась страшна битва
запорізьких козаків з турками, після якої на
плесі ріки лежало стільки тіл, що навіть не
було видно води.