УДК 551.435.13/.44:551.336”625”(282.247.

32)

ДО ПИТАННЯ ПРО ПЛЕЙСТОЦЕНОВУ ІСТОРІЮ ФОРМУВАННЯ

ДОЛИННОГО РЕЛЬЄФУ НА ЛІВОБЕРЕЖЖІ СЕРЕДНЬОГО ДНІПРА
Стаття 2. Перебудови гідрографічної сітки річкової мережі. Роль
гляціоізостазії

А.М. Карпенко
(Рекомендовано д-ром геол.-мінерал. наук В.Ю. Зосимовичем)

Інститут геологічних наук НАН України, Київ, Україна, E-mail: karp-an@i.ua

Кандидат географічних наук, старший науковий співробітник.

Проаналізовані деякі суттєві особливості плану гідрографічної сітки річкової мережі, зумовлені явищами,
пов’язаними з плейстоценовим зледенінням, зокрема гляціоізостазією; залучена концепція
гляціоізостатичного компенсаційного валу.

Ключові слова: перебудова річкової мережі; зледеніння; гляціоізостазія; компенсаційний вал;

прильодовикове озеро; наскрізна долина.

TO PROBLEM OF PLEISTOCENE HISTORY OF FORMING OF

VALLEY RELIEF ON LEFT BANK OF THE MIDDLE DNIEPER
Paper 2. Alterations of hydrographic network river network. Role of glacio-
isostasy

A.M. Karpenko
(Recommended by doctor of geological-mineralogical sciences V.Yu. Zosymovych)

Institute of Geological Sciences of NAS of Ukraine, Kyiv, Ukraine, E-mail: karp-an@i.ua

Candidate of geographical sciences, senior scientific worker.

Some of essential features of hydrographic network river network plan, conditioned by the phenomena related to
Pleistocene glaciation, particularly glacio-isostasy, are analyzed; the concept of a glacioisostatic compensative swell
is involved.

Key words: alteration of river network; glaciation; glacio-isostasy; compensative swell; periglacial lake; through
valley.

К ВОПРОСУ О ПЛЕЙСТОЦЕНОВОЙ ИСТОРИИ ФОРМИРОВАНИЯ

ДОЛИННОГО РЕЛЬЕФА НА ЛЕВОБЕРЕЖЬЕ СРЕДНЕГО ДНЕПРА
Статья 2. Перестройки гидрографической сети речной сети. Роль
гляциоизостазии

А.М. Карпенко
(Рекомендовано д-ром геол.-минерал. наук В.Ю. Зосимовичем)

Институт геологических наук НАН Украины, Киев, Украина, E-mail: karp-an@i.ua

Кандидат географических наук, старший научный сотрудник.

Проанализированы некоторые существенные особенности плана гидрографической сети речной сети,

обусловленные явлениями, связанными с плейстоценовым оледенением, в частности гляциоизостазией;
привлечена концепция гляциоизостатического компенсационного вала.
Ключевые слова: перестройка речной сети; оледенение; гляциоизостазия; компенсационный вал;
приледниковое озеро; сквозная долина.

_________
© А.М. Карпенко, 2018
…всегда на основе теории факты укладываются в систему.
Любищев А.А О природе наследственных факторов.
Изв.Биол.НИИ при Перм. ун-те, 1925, т. 4, приложение. С. 16.

Вступ
Плейстоценовий перебіг природних процесів на території України і Східноєвропейської рівнини в
цілому залишив найсвіжіші сліди в будові рельєфу цієї території і чи не найвиразніші з них
пов’язані з діяльністю поверхневого стоку, з перебудовою його плану.

Деякі теоретичні положення

З перебудовою річкових систем асоціюється перш за все елегантне явище перехоплення.
Поверхневих перехоплень є кілька різновидів [Щукин, 1960], з яких в умовах спокійної еволюції
річкової мережі реальним і поширеним, на нашу думку, є тільки перехоплення дотикання (рис. 1).
Рідкіснішим в еволюційних умовах є перехоплення верхів’ям річки стоку іншої, якщо перша
наближена своїм верхів'ям до правого (в північній півкулі) борту другої, а русло цієї другої під
дією сили Коріоліса активно підрізає свій правий борт і поступово зміщується вправо (без такого
зміщення сама лиш ерозія в верхів’ї річки-перехоплювача, згасаюча через зменшення тут майже
до нуля площі басейну водозбору, не зможе заглибитися до рівня дна долини перехоплюваної
річки) 1. В обох варіантах річка-перехоплювач в зоні перехоплення повинна бути врізана глибше,
ніж перехоплювана річка.
Інші варіанти перебудови річкових систем в процесі їх власної еволюції малоймовірні 2.
Тут варто мати на увазі, що великий річковий басейн – дуже консервативна система, яка
володіє потужною енергією ерозії і до радикальних перебудов її можуть примусити лише дуже
інтенсивні зовнішні чинники. Таким, власне, можна вважати і силу Коріоліса, якій річка не в змозі
опиратися. А от епейрогенічні тектонічні рухи таким чинником не є, вони можуть вплинути лише
на співвідношення інтенсивності ерозії (глибинної і бокової) та річкової акумуляції.
Очевидно, відчутний перебудовчий ефект можливий ще і від поєднання кількох, хай і
малодинамічних чинників. Наприклад, під час трансгресивного затоплення рівнинної території в
річкових долинах, що опиняються під водою, через відсутність ерозії можуть відбутися зміни
рельєфу дна, зумовлені процесами нерівномірної седиментації чи локальними тектонічними
рухами. Підводні підвищення такого роду можуть виявитися достатньо великими, щоб після
1
Верхів’я Трубежа з’єднане каналом з руслом Остра, проте перехоплення не відбувається через млявість
ерозії Трубежа.
2
Мабуть, рідкісні випадки здійснення перехоплення можливі також при умові катастрофічних повеней в
перехоплюваній річці з переливом вод через низьку сідловину в річку-перехоплювач.
регресії загатити річку і змусити її до формування нового відрізку долини на іншій (найнижчій)
ділянці вододілу (ясно, що через фазу проточного озера).
Але такий перебіг подій в певному сенсі уже можна поставити в ряд катастрофічних.
Перебудови, зумовлені природними явищами, які можна назвати катастрофічними, є
найефективнішими. Це перш за все ті, що швидко змінюють будову рельєфу: обвали, провали,
зсуви, селі, лавові потоки і т. п.
Масштабні явища такого роду властиві гірським областям.
Територія лівобережжя середнього Дніпра до таких областей розвитку катастрофічних явищ
не належить. Проте тут досить часто простежуються сліди активних процесів видозмінення плану
річкової та озерної мережі. Ці процеси зумовлені фактором, який можна вважати катастрофічним
для цієї рівнинної території. Цей фактор – покривне зледеніння.
Одним з таких ефективних за впливом на річкову діяльність явищ є материкове зледеніння.
Навіть чисто апріорно можна очікувати значних грандіозних наслідків для динаміки водних
басейнів поверхневого стоку від перекриття величезної території льодовиковим щитом.
І певні суттєві риси сучасного ерозійно-акумулятивного рельєфу лівобережжя середнього
Дніпра це підтверджують. ми бачимо пов’язаними саме з таким впливом 3.

Факти та їх інтерпретація
Одним з давно зафіксованих, але не досить повно пояснених явищ, що супроводжували
зледеніння, є утворення прильодовикових озерних басейнів, і особливо аспект їх існування в
межах рельєфу з невідповідними для цього умовами.
На початок формування четвертинного ерозійно-акумулятивного рельєфу в Дніпровсько-
Донецькій западині (ДДЗ) існувало кілька терасових рівнів неогенового віку (рис. 2). Це рівень
первинної полтавської рівнини, пізньоміоценові алювіально-озерні терасові рівні і пліоценовий
рівень ерозійно-денудаційної похилої рівнини, що з північного сходу
??????????????????????????
алювіальної пліоценової тераси, яка має відмітки сучасної поверхні в пониззі середнього
Дніпра біля +120 м. Цей останній із неогенових рівнів в північному напрямі поступово
підвищувався і, повертаючи на схід, піднімався до відміток міоценових терасових рівнів в долинах
нинішніх Десни і Сейму (рис. 2, V) . Очевидно, що на кінець неогену це була ерозійно-
денудаційна поверхня з загальним нахилом на південь, по якій сформувалася система
поверхневого стоку з території ДДЗ в напрямі південних морів. В загальних рисах така ситуація
зберігалася до початку першого поширення на цю територію льодовика (дніпровського?), який
залишив тут свою морену, через що цей рівень і одержав назву «моренної» тераси.
Отже, до того етапу дніпровського зледеніння, коли льодовик почав заповнювати долини
попередників нинішніх Дніпра-Десни-Сейму, існувала налагоджена система безперешкодного
стоку поверхневих вод в південному напрямі вздовж широкої ерозійно-денудаційної смуги, що і

3
В статті 1, власне, проаналізовані найвидатніші з них.
тепер чітко простежується в рельєфі по лівобережжю Сейму-Десни-Дніпра (на широті м. Київ –
між річками Супій (рис. 2, XII) та Удай (рис. 2, IX)).
Проте льодовиковий язик насувався не на сушу, не на поверхню днищ і схилів річкових
долин, а на озерну акваторію в їх межах, про що свідчить потужна товща озерних відкладів
безпосередньо під мореною.
За даними Г.І. Горецького [1970], на озерних відкладах льодовикові утворення залягають в
Замглайській наскрізній долині (рис. 2, III), в долині Дніпра вище устя Прип’яті, в північній
частині моренної тераси (на товщі до 30 м потужністю в районі Березані і Бобровиці, близько 20 м
– на правобережжі Сули (рис. 2, XIII)), є озерні відклади і в долині Десни (в її середній течії вони
зафіксовані до абс. відмітки близько +140 м, потужність їх до 13 м), в долинах приток Дніпра на
території Білорусі. Від замглайських озерних відкладів (піднімаються до абс. висоти +146! м,
потужність їх тут до 35! м) Г.І. Горецький був у захваті: «Происходит как бы озерная трансгрессия
в долине Замглая, выходящая и за ее пределы. … Ширина озерного Пра-Замглая превышает 50
км» [Горецкий, 1970, с. 213].
Таким чином, постає парадоксальна картина утворення обширного озерного бассейну в
північній частині ДДЗ в долинах річок, що мали можливість вільного стоку в південному напрямі.
Переконливого пояснення цього явища Г.І. Горецький не надає.
Не дає пояснення подібної невідповідності при утворенні озерних басейнів вздовж
фронтального краю льодовика, що наступав, і Д.Д. Квасов [1963], констатуючи широкий розвиток
цих процесів на Східноєвропейській рівнині (рис. 4, 5). На його схемах ці басейни часто займають
також долини і тих річок, що текли в напрямі від льодовика і мали б відводити його талі води. (Ця
обставина, мабуть, дещо бентежила автора, оскільки для долини Дніпра він підтримав гіпотезу про
зворотній напрям його дольодовикового стоку – з півдня на північ по ДДЗ, потім в долину
Прип’яті і далі на захід4).
Мало того – відклади прильодовикових озер поширені не тільки в долинах, а і на сучасних
вододілах.5 А.В. Матошко був настільки спантеличений цією проблемою, що навіть вдався до
заперечення озерного генезису цих відкладів: «Существуют представления … о широком развитии
лимногляциальных отложений на правобережье среднего течения р. Днепр. В них включены
отложения как выполняющие долины, так и расположенные на плато … анализ карты рельефа
подошвы моренных отложений указывает на его общность (в общих чертах) с современным … А
это значит, что на правобережье, за редким исключением, «не было места» значительным

4
Тоді утворення озера пояснюється загачувальним ефектом льодовика (рис. 5).
5
Ймовірно, до цієї ж категорії відкладів належать і так звані прісноводні суглинки, які тепер залягають на
високих відмітках (вище +170! м) на правобережному Київському Придніпров’ї (рис. 3, Q21l zv). Подібні
«високі» відмітки рівня тогочасних озер бентежили і до цього часу дивують дослідників [Матошко,
Чугунный, 1993, с. 128, 139, 141; Пазинич, 2007, с. 208; с. 18 – «Найбільш важливою, на нашу думку,
умовою залягання озерних відкладів четвертинного періоду в басейні Дніпра є їх висотне положення. З
результатів досліджень згаданих вище авторів витікає, що сьогодні їх можна спостерігати на позначках до
240 м над рівнем моря. Ця особливість їх залягання не має, поки що, логічного пояснення з позицій сучасної
орографії.»].
замкнутым или полузамкнутым впадинам, где на протяжении днепровского ледниковья могли бы
эволюционировать озерные бассейны.» [Матошко А.В., Чугунный Ю.Г., 1993, с. 128].
На нашу думку, задовільно пояснити описане явище дає змогу залучення теорії
гляціоізостазії. Розробка цієї теорії була започаткована Томасом Джеймсоном ще в другій
половині XIX ст., а в першій третині XX ст. вона вже одержала широке визнання, і дещо дивним є
те, що і в пізніші часи вітчизняні дослідники четвертинного материкового зледеніння
Східноєвропейської рівнини не застосовували широко її положень 6. Тим часом, з ними чітко
узгоджується спостережувана картина утворення озерних басейнів в долинах, першопочатково
нахилених не тільки вбік наступаючого льодовика, а і в протилежному напрямку.
А тим часом спостережуване «неприродне» залягання озерних відкладів не тільки
пояснюється з позицій теорії гляціоізостазії, а і слугує підтвердженням її істинності.
Певним підтвердженням закономірності утворення прильодовикових озерних басейнів саме в
гляціоізостатичних прогинах території є спостережене Г.І. Горецьким [1970, геологічні профілі]
часте налягання на озерні відклади льодовикових утворень також і інших, крім дніпровського,
четвертинних зледенінь (за автором – березинського, окського, сожського і московського) – в
області їх поширення на території Білорусі в долинах річок Прип’яті, Березини, Дніпра та Сожа
(тут потрібно наголосити на тому, що всі ці досить великі річки мають напрям стоку від
наступаючих льодовиків, а Г.І. Горецький, як це випливає з його палеопотамологічних побудов, не
вважає, що в плейстоцені він коли-небудь був протилежним).
Тим же гляціоізостатичним ефектом можна пояснити і парадоксальні неповернення (після
відступу льодовика) Десни в дольодовикову долину Десни-Дніпра, які відбулися двічі: після
першої льодовикової трансгресії – в долину вздовж моренної тераси, після другої – вздовж
трубізької; очевидно, залишкова гляціоізостатична прогнутість поверхні в басейні Десни-Сейму,
субпаралельна їх долинам, в поєднанні з силою Коріоліса змогла забезпечити зміщення їх русел
вправо, а також дорощення долини Десни в західному напрямі – вслід за зміщенням долини
Дніпра (див. статтю 1).
Одним з положень гляціоізостатичної теорії є явище виникнення зони піднімання поверхні
(компенсаційного валу) вздовж переднього краю смуги її прогинання 7. Значної ролі такому явищу
надавав Є.В. Артюшков [1967, с. 14]: «При наступлении ледника выдавливаемое из-под него
вещество астеносферы приводит к образованию за его пределами пологого поднятия высотой 100-
200 м при средней мощности ледника 2-3 км. Это поднятие на равнинной территории фактически
образует новый водораздел и вызывает затопление больших областей между ледником, поднятием
и возвышенностями, расположенными перпендикулярно к краю ледника» 8. Такий

6
В.В. Різниченко в роботах початку 30-х років вказував на можливість коливальних рухів земної кори,
пов’язаних з льодовиковим навантаженням та розвантаженням. Певні спроби залучити теорію
гляціоізостазії до пояснення особливостей будови рельєфу льодовикових та прильодовикових областей
знаходимо в роботах Б.Л. Лічкова [1942, 1944].
7
Б.Л. Лічков [1928] посилається на В.Кеппена, який в 1922 р. висловив припущення про оточення області
гляціоізостатичних опускань зоною протилежних вертикальних рухів.
8
С.А. Ушаков і М.С. Красс [1969] оцінюють величину таких піднять як значно меншу: одиниці, в крайньому
випадку перші десятки метрів. Вбачається, що навіть і такі підняття могли відчутно посприяти
післяльодовиковий залишковий вал міг додатково сприяти вказаним процесам в долині Десни, що
відбувалися після відступу льодовика.
Мабуть, подібний же механізм позначився, і на р. Остер (рис. 2, VI), яка теж не приєдналася
до долин ні Удаю (рис. 2, IX), ні Трубежу (рис. 2, XI), поряд з верхів'ями котрих пролягає її стік.
Тобто, десь по лівобережжю Остра утворився (і позначається дотепер) незвичний (поперечний
через всі тераси Десни-Дніпра) вододіл між Остром та Удаєм, Супоєм, Трубежом – і можливо, це
специфічне розділення стоку теж було зумовлене залишковим післяльодовиковим підвищенням в
рельєфі – компенсаційним валом.
Річководолинна мережа лівобережжя середнього Дніпра має також і інші специфічні риси
будови, зумовлені льодовиковою трансгресією. Вони спричинені загачувальним і відтискаючим
ефектами льодових мас в долинах водотоків.
Так, річка Удай з тихою, слабкою в ерозійному відношенні течією, яка не в змозі навіть
переміщувати русло вправо (відповідно до закону Бера-Бабіне), в середній течії раптом
вкорінюється в своє високе лівобережжя, відтинає від нього острівний останець і, очевидно,
використавши долину своєї лівої притоки – р. Лисогір (рис. 2, X) – знову повертається в свою
долину, що пролягає по моренній терасі вздовж її високого тилового уступу 9. По хордовій
реліктовій частині долини Удаю на ділянці цієї петлі існує слабенький стік у вигляді маленької
річки, яка бере початок в районі входження Удаю в петлю і впадає в Удай в районі виходу його із
петлі. Ще одне явище такого ж роду спостерігається і в нижній течії Удаю. Тут полишена ділянка
дольодовикової долини Удаю використана р. Сліпорід.
Річка Хорол (рис. 2, XVIII), прямуючи на південний захід і вже досягнувши низької широкої
тераси Сули-Дніпра, раптом різко змінює свій напрям і теж вкорінюється в своє високе
лівобережжя, прорізає його і впадає в Псел. І.С. Щукін [1960, с. 350] вказує на цю ситуацію як на
приклад класичного перехоплення верхів'ям правої притоки Псла русла Хорола. З причин,
викладених нами вище, таке перехоплення не є можливим 10.
Дуже ймовірним поясненням цих фактів може бути притискання льодовикового язика до
деяких ділянок лівого корінного схилу долини Дніпра, настільки щільне, що воно загачувало стік
по долинах Удаю і Хорола, в них утворювались підгачені водойми, вихід з яких вода знаходила
через сідловини на високому лівобережжі і прорізала їх до рівня місцевого базису ерозії.
Сюди характеристику і рисунки (із Пазинича).
В цьому районі загачувальна дія льодовика позначилася і на будові поверхні вододілу Псел-
Ворскла. Видно (рис. Пазинича ), як тут послідовно льодовик, язик якого при трансгресії
поступово розширювався, спочатку загатив долину Псла і вододіл між ним і Ворсклою води
підгаченого озера прорізали в кількох місцях, утворивши мережу дрібних звивистих прохідних
недопущенню витоку в південному напрямі вод із гляціоізостатичного прогину. До того ж і вказані автори
допускають, що при наявності ділянок зміцнення і (або) підвищеної в'язкості астеносфери між кожною з них
і краєм льодовика можливі підняття земної кори в сотні метрів.
9
В цілому подібне ж пояснення будови річкової мережі на цій ділянці давав і М.І. Дмитрієв [1940, с. 12].
10
М.І. Дмитрієв [1940, с. 14-15] та А.П. Ромоданова [1964, с. 138] надають реальніше, на нашу думку,
пояснення цього факту як наслідку відхилення льодовиком русла Хоролу в одну із прохідних
прильодовикових долин.
долин. Далі води цього переливу прорізали також вододіл між Говтвою (лівою притокою Псла) та
Полузерою (правою притокою Ворскли) і «виштовхнули» води Полузери, яка до цього впадала в
Дніпро, з нижньої частини її долини, спрямувавши ці води в Ворсклу. Теперішня Говтва
залишилася в старому руслі, а от Полузера і досі є притокою Ворскли, а нижняя частина
дольодовикової долини Полузери тепер «мертва».
Інші наслідки загачувального ефекту льодовикового язика пов’язані з утворенням
гляціоізостатичного озера в долинах басейну Дніпра, про яке йшлося вище. На перших порах води
цього озера могли вільно переливатися на південь по широкій долині – вихідній поверхні
моренної тераси. Проте по мірі заповнення її льодовиком стік із ще вільних від льоду долин
Сейму-Десни утруднювався і, напевно, ще деякий час міг відбуватися вздовж лівого бокового
краю льодовикового язика, зокрема по напряму сучасного Удаю. Після повного загачування стоку
рівень деснянського озера мав підніматися – і це підтверджується утворенням нових дренажних
каналів, уже в межах високої вододільної поверхні між долинами Сейму-Десни і Сули. Місцями
закладення цих каналів послугували, очевидно, сідловини в вододілі. Деякі з цих сідловин
дреновані води озера встигли (до припинення стоку по долинах Сейму-Десни через заповнення і
них льодовиком) прорізати до рівня дна озера, випускаючи його води в долину Сули.
Тепер в цьому районі спостерігається дивна картина, яка на перший погляд суперечить
законам гідродинаміки. Невеликі слабкі річки Ромен (рис. 2, VIII) , Хмелівка, Бішкінь, Терн (рис.
2, VII; рис. ? VII) – праві притоки Сули – далеко перетнули своїми верхів'ями смугу найвищих
відміток вододілу, а деякі з них навіть врізалися в тераси на лівобережжі Сейму. Ці тераси надто
високі для повеневих вод Сейму, і тому мова не може йти про розвиток процесів в напрямі
перехоплення Сейму верхів'ями приток Сули через переливання його повеневих вод. Зате ці
тераси Сейму і сідловини на вододільній поверхні Сейму-Сули напевне були цілком досяжні для
вод підгаченого льодовиком озера в басейні Десни.
Сюди про мертву долину Сейм-Ворскла
Отже, вузькі, з крутими схилами наскрізні долини правих приток верхньої течії Сули – це
релікти дренажних каналів прильодовикового деснянського озера11.
Далі на схід сліди цієї загачувальної дії льодовика простежуються в будові і вододілу Сейм-
Ворскла (рис. Веклича, ІІІ). Тут спостерігаються дві паралельні прохідні долини, що з’єднують
долини цих двох річок.

В цьому ряду наскрізних долин, на нашу думку, перебуває і долина Замглая (рис. 2, III).
Ймовірно, що коли один з четвертинних льодовиків насунувся на долину Дніпра і заблокував її в
районі вище устя Прип'яті, підгачені ним води Дніпра і р. Сож – лівої притоки Дніпра – також
утворювали озеро, рівень якого піднімався, поки не досяг рівня котроїсь із сідловини на вододілі
Сож-Десна. Інтенсивна ерозія витікаючих із цього озера вод і утворила долину Замглая.

11
Щодо Ромену, то де в чому подібне пояснення надавав М.І. Дмитрієв [1940, с. 11], проте він звузив його
до дії підгачених льодовиком вод лише верхів’їв нинішнього Ромену; на нашу думку, ці верхів’я ще до
початку прориву були затоплені прильодовиковим деснянським озером.
Залишається не зовсім зрозумілим, чому Сож не асимілював цей відрізок. Могло скластися так, що
Сож деякий час і перебував у якості притоки Десни, але після регресії чергового – дніпровського –
льодовика в наскрізній долині Замглая ще деякий час залишався корок із реліктових льодових
масс – і Сож відновив свій стік до Дніпра.
З загачувальною та відтискаючою діяльністю льодовика ми пов'язуємо і антецедентні ділянки
долин деяких невеликих річок в зоні зледеніння, наприклад, рр. Убідь (рис. 2, IV), Лисогір (рис. 2,
X), хоча є сліди такої діяльності і в долинах крупніших річок (наскрізні долини в долинах Сули 12 –
рис. 2, XIV та Псла13 – рис. 2, XV, XVI). Ознакою таких процесів є утворення останців
підвищеного рельєфу, які завжди розташовані відносно антецедентного відрізку долини річки в
той бік, з якого насувався льодовик. В долині Псла поверхня двох таких острівних останців, які
відділяють її від долини Хорола, особливо меншого з них, дуже нерівна, горбиста, з безстічними
западинами між горбами – це, очевидно, результат акумулятивної діяльності льодовика в його
крайовій зоні. Дещо подібний характер має і поверхня останця в долині Сули.
Сюди хар-тику специфычног – гратчастого - рельєфу
Такого ж роду останцями, тільки похованими, можна вважати і виступи корінних палеоген-
неогенових порід, якими сучасна долина Дніпра від устя Сожа до устя Прип’яті відділена від
широкої долини з потужними четвертинними відкладами на його правобережжі [Горецький, 1970,
рис. 44, 46] – див. рис. 6. Ця величезна похована долина зовсім не відповідає маленькій р.
Брагінка, що тече над нею в Прип’ять. Очевидно, Дніпро на цій ділянці був витиснутий
льодовиком в долину нижньої течії Сожа, який до того впадав в Дніпро дещо далі на південь. З
цим узгоджується і незначна потужність четвертинних відкладів та їх молодість в долині Дніпра
на ділянці відразу вище устя Сожа [Горецкий, 1970, рис. 39].
Зрозуміло, що такого роду «витіснення» проходили фазу загачування долини і утворення
прильодовикового озера-водосховища вище за течією, в якому накопичувалися озерні віклади,
потужність товщі котрих залежала від тривалості існування цього басейну – до фази дренування
його вод через прорізаний ними вододіл в сусідню долину.

В позальодовиковій зоні на лівобережжі Дніпра в сучасному рельєфі, звичайно, не

простежуються в такій кількості і такі яскраві процеси перебудови долинної мережі, як в
льодовиковій, хоча деякі дослідники, даючи волю своїй фантазії, змальовували і для цих районів
значні відміни неогенового плану річкового стоку від сучасного (наприклад, Л.І. Карякін [1964, с.
56-57] чи П.І. Луцький [1964]).

12
На цю ділянку звертав увагу М.І. Дмитрієв [1940, с. 12-13], як на наслідок витискання льодовиком відрізка
русла Сули. Полишений фрагмент долини Сули займає тепер невелика річка Сулиця, яка впадає в Сулу в
місці повернення Сули в свою стару долину.
13
Щодо ділянки долини Псла нижче за течією від двох наскрізних долин складається враження про
утворення цієї ділянки вздовж краю льодовика, який витіснив нижню частину течії Псла з долини Хорола,
по котрій Псел протікав до зледеніння. Це враження підкріплюється невідповідністю широкої долини
Хорола на тій її ділянці, яка нижче за течією від тих же двох наскрізних долин, слабкій енергії його
водотоку.
 Але і для позальодовикової зони можна навести один-два приклади суттєвої перебудови
річкового стоку.
Про неї свідчить існування наскрізної долини між басейнами Дніпра і Сів. Дінця через долини
Орілі (рис. 7, XIX) і Бритая-Береки (рис. 7, XX). Ерозійне походження цієї форми рельєфу не може
викликати сумнівів. В питаннях же про вік та про напрям течії давньої річки думки дослідників
розходяться: чи це Дніпро впадав в Сів. Донець (С.І. Проходський та І.А. Гольдфельд), чи навпаки
(Д.М. Соболєв, Д.Д. Квасов, Л.І. Карякін, П.І. Луцький, І.М. Рослий та Ю.Г. Чугунний).
Д.Д. Квасов [1963] бачить причиною відхилення Сів. Дінця в нове русло заповнення долини
Дніпра (і, відповідно, долини його притоки – Сів. Дінця) водами прильодовикового озера і потім їх
прорив через Донецький кряж. Це пояснення потребує від автора прийняття версії зворотного
напряму течії Дніпра в дольодовиковий час.
Таке пояснення і, відповідно, датування події спростовується наявністю в розрізі дна
наскрізної долини під лесоподібними суглинками червоно-бурих глин [Проходський, Гольдфельд,
1964], що свідчить про відмирання тут гідрологічного зв'язку ще в неогені.
Інші автори причиною розриву зв'язку між басейнами Дніпра і Сів. Дінця огульно називають
тектонічні рухи. Але навряд чи тектонічні підняття на цій території могли бути настільки
динамічними (катастрофічними!), щоб опиратисяпересилитибороти ерозіюдування
нелітифікованих і слаболітифікованих порід, виконувану такою великою річкою як Дніпро чи Сів.
Донець.
Нами вбачається механізм відмирання наскрізного стоку по цій долині якраз таким, що
ілюструє наведену вище тезу про можливість поєднання кількох чинників.
Найнижча частина вододілу, що розділяє тепер поверхневий стік по долині на два протилежні
напрями, має абсолютні відмітки поверхні в діапазоні терасового рівня (+135)+140 ÷ +150(+155) м,
який за нашими реконструкціями [Карпенко, 2018] пов'язаний з останньою фазою сарматської
інгресії в ДДЗ. На схилах долини простежуються фрагменти і давніших терасових рівнів (рис. 7).
Отже, долина була вироблена ще на досарматському денудаційно-ерозійному етапі. Можливо, в
фазу останнього максимального затоплення долини інгресивними водами її ділянка в районі, де
ширина долини найменша (і де її перегороджує сучасний вододіл), пережила посилену
акумуляцію відкладів, які надходили з суші з обох боків долини. Підвищення дна, що утворилося,
могло виявитися гіпсометрично вищим, ніж одна з сідловин на вододілі Сів. Дінця і Оскола
(точніше, невеликої правої притоки Оскола в цьому місці – р. Мокрий Ізюмець (рис. 7, XXI)).
Через прорізаний вододіл, використавши долину нижньої течії Мокрого Ізюмця, Сів. Донець
приєднався до Оскола (рис. 7, XXII).
Ще одна ділянка, де, зважаючи на співідношення терасових рівнів, можна припускати
розвиток подій за подібним же сценарієм, – це район перетину Дніпром Українського
кристалічного щита. Тут на схід від теперішньої долини Дніпра, в районі Конксько-Ялинської
западини, пролягає широка наскрізна долина з відмітками днища того ж терасового рівня
(+135)+140 ÷ +150(+155), яка, власне, з'єднує ДДЗ з Причорноморською западиною (рис. 7, XXIII).
Це спонукає до версії, що саме по цій долині до сарматської інгресії відбувався і річковий стік із
ДДЗ, і згодом сама інгресія. Під час фази затоплення дно долини (протоки) було підняте осадками
до рівня, який потім, під час регресії, змусив витікаючі з ДДЗ води прокласти собі для цього інший
шлях – там, де тепер протікає через Український кристалічний щит Дніпро.

Висновки
Описані перебудови річкової мережі є тільки частиною катастрофічних гляцігенних перебудов в
басейні середнього Дніпра – найвизначнішими з них, що виразно вималювалися на побудованій
нами дрібномасштабній схемі терасових рівнів лівобережжя. В літературі можна знайти багато
описів перебудов дрібніших водотоків. А слідів тимчасових потоків, що відводили талі води від
краю льодовика, у вигляді «мертвих» (прохідних, відкритих) долин у сучасному рельєфі описана
величезна кількість14.
Отже, льодовикові покриви вносили великий сумбур в усталену систему поверхневого стоку
рівнинної території, якою є басейн Дніпра. Висока динамічність локальних поєднань двох
винятково потужних рельєфотворчих чинників: льодовика і водного потоку 15, зумовлювала велику
роль випадковості у конкретних наслідках їх сукупної дії. Проте і в такій ситуації можна
намагатися знайти прояви системності, продиктованої загальнішими законами природи, вищого
рангу. Тоді з деяких фактів, що мають покрив загадковості, він приспадає.
При подальших, детальніших дослідженнях можуть бути встановлені ознаки і інших суттєвих
перебудов долинної мережі в зоні зледеніння. Наприклад, цікавою є версія [Соболєв, 1931], що
дольодовиковий Дніпро повертав вправо по білоруському Поліссі і вздовж долини нинішньої
Прип’яті прямував в басейн Вісли, а наступаючий з північного заходу льодовик змусив ці води
повернути на схід; і в такому разі головною артерією дольодовикового стоку в ДДЗ була Десна.

Заключення до серії статей

Цією роботою завершується серія із 5 6 статей, в яких наводяться результати зусиль відтворити
важливі епізоди складного багатофакторного перебігу неоген-четвертинних рельєфотворчих
процесів на лівобережжі середнього Дніпра, якими зумовлені певні суттєві особливості сучасного
рельєфу цієї території. Десятки дослідників останні 100 років переймалися цією задачею, але деякі
сторони проблеми так і залишилися дискусійними, факти – важкими для пояснення і в дечому,
можна навіть сказати, загадковими. Вони бентежать і непокоять, зваблюють цікавість кожного
дослідника, котрий більш-менш глибоко замислюється над спостережуваною картиною в
намаганні зрозуміти її якомога повніше, а не здатися, пославшись на «гру природи».
Не всі реконструйовані нами в рамках системно-палеогеографічного підходу епізоди і ланки
еволюції рельєфу лівобережжя середнього Дніпра в однаковій мірі спираються на тверду
фактографічну основу, деякі дещо «зависають» на рівні умоглядності. А з історії природничих

14
Наприклад, в тій же статті М.І. Дмитрієва [1940].
15
За участі також третього – дольодовикового рельєфу.
парадигм відомо, що чим абстрактніші пояснення природних явищ, тим примітивно-наївнішими
вони можуть виявитися після розширення знань про ці явища.
Сподіваємось, наведені реконструкції і припущення посприяють майбутнім дослідженням,
якими, зокрема, буде встановлена і їх правильність чи помилковість.
Заключення до серії статей – із Захода 3.2020
Цією роботою завершується серія із 56 статей, в яких наводяться результати зусиль відтворити
важливі епізоди складного багатофакторного перебігу неоген-четвертинних рельєфотворчих
процесів на лівобережжі середнього Дніпра, якими зумовлені певні суттєві особливості сучасного
рельєфу і геологічної будови цієї території. Десятки дослідників протягом сотні років переймалися
цією задачею, але деякі сторони проблеми так і залишилися дискусійними, факти – важкими для
пояснення і в дечому, можна навіть сказати, загадковими. Вони бентежать і непокоять, збуджують
цікавість кожного дослідника, котрий більш-менш глибоко замислюється над спостережуваною
картиною в прагненні зрозуміти її якомога повніше, а не відступити, пославшись на «гру
природи». При поглибленому аналізі можуть бути віднайдені невраховувані раніше елементи
системи, залучення яких дозволяє ув’язати всю їх сукупність в цілісну картину.
Так, концеція базисної полігенетичної поверхні вирівнювання (Мещеряков, 1965) дає можливість
пояснити терасованість будови рельєфу лівобережжя середнього Дніпра, а застосування поняття
прибортової ками – походження двох аномальних пасм підвищених останцевих форм рельєфу
вздовж передових уступів двох річкових терас. Нарешті, залучення до аналізу системи
льодовикового геоморфолітогенезу концепції гляціоізостазії дозволяє пояснити кілька його
наслідків, які раніше не знаходили переконливого пояснення, а то і пояснення взагалі. Отже,
розширення в цьому напрямі рамок уявлень про перебіг процесів цього такого типу
морфолітогенезу має важливе методичне значення.
Не всі реконструйовані нами в рамках системно-палеогеографічного підходу епізоди і ланки
пізньокайнозойської еволюції рельєфу морфолітогенезу лівобережжя середнього Дніпра в
однаковій мірі спираються на достатньо однозначну і тверду фактографічну основу, деякі дещо
«зависають» на рівні умоглядності. А з історії природничих парадигм відомо, що чим
абстрактніші пояснення природних явищ, тим примітивно-наївнішими вони можуть виявитися
після розширення знань про ці явища.
Проте сподіваємось, що наведені факти і їх інтерпретація посприяють майбутнім поглибленим
дослідженням, якими, зокрема, буде встановлена і правильність чи хибність помилковість як
виконаних нами реконструкцій, так і зроблених припущень.
Мещеряков Ю.А. Структурная геоморфология равнинных стран. Москва: Наука, 1965. 390 с.
Meshcheriakov Yu.A., 1965. Structural geomorphology of lowland countrie. Moscow: Nauka, 390 p.

Карпенко А.М. ПРО ПОХОДЖЕННЯ КАНІВСЬКИХ ДИСЛОКАЦІЙ У

ЗВ’ЯЗКУ З ПРОЦЕСАМИ УТВОРЕННЯ ПЕРЕЗАГЛИБЛЕНИХ
УЛОГОВИН
Karpenko A.M. ABOUT THE ORIGIN OF THE KANIV DISCLOSURES RELATING TO
THE PROCESSES OF THE DEFENSE DEPOSITS
Умовні позначення до рисунків до статті Карпенка А.М. До питання про плейстоценову
історію формування долинного рельєфу на лівобережжі середнього Дніпра
Стаття 2. Перебудови річкової мережі

Рис. 1. Приклад класичного перехвату зіткнення (верхня частина течії р. Гороховатка

перехоплена р. Оскол)
Fig. 1. An example of classical interception of contact (the upper part of the flow of river Gorokhovatka
is intercepted by the river Oskol)
Рис. 1 – без умовних позначень

Рис. 2. Фрагмент Схеми терасових рівнів Дніпровсько-Донецької западини

Fig. 2. A fragment of the Scheme of terrace levels of the Dnieper-Donets depression

Рис. 3. Умовні позначення до Схеми терасових рівнів Дніпровсько-Донецької западини

Fig. 3. Legend to the scheme of terrace levels of the Dnieper-Donets depression
Рис. 4, 5, 6, 7 – без умовних позначень

Рис. 8. Фрагмент схеми терасових рівнів Дніпровсько-Донецької западини

Fig. 8. A fragment of the scheme of terrace levels of the Dnieper-Donets depression
Умовні позначення дивись рис. 3
Symbols see fig. 3

Рис. 9. Схема гідрографії Руської рівнини в період валдайського зледеніння (копія рисунка із
[Квасов, 1963, рис. 2])
Fig. 9. Scheme of hydrography of the Russian plain in the period the valdai glaciation (a copy of the
drawing from [Kvasov, 1963, fig. 2])
Умовні позначення1 – положення головного вододілу під час попередньої міжльодовикової епохи; 2 –
границя льодовикового щита в тих місцях, де він межував з сушею; 3 – границя льодовикового щита в тих
місцях, де він межував з прильодовиковими озерами; 4 – прильодовикові озера; 5 – напрям стоку
льодовикових вод
Legend
1 – the position of the main watershed during the previous interglacial era; 2 – the boundary of the glacial shield in
the places where іt bathed with land; 3 – the boundary of the glacial shield in the places where it bathed with
periglacial lakes; 4 – periglacial lakes; 5 – the direction of flow of glacial waters

Рис. 10. Схема гідрографії Руської рівнини в період максимального зледеніння (копія рисунка із
[Квасов, 1963, рис. 4])

Умовні позначення ті ж, що і на рис. 9

Fig. 10. Scheme of hydrography of the Russian plain in the period of maximum glaciation (a copy of the
drawing from [Kvasov, 1963, fig. 4])
Symbols are the same as in fig. 9

Рис. 11. Геологічний розріз правого берега Дніпра в м. Київ (копія рисунка із [Барщевский и др.,
1989, рис. 14])
Fig. 11. Geological section of the right bank of the Dnieper in the city Kyiv (a copy of the drawing from
[Barshchevskij i dr., 1989, fig. 14])
Рис. 11 – без умовних позначень

Список літератури
 Артюшков Е.В. Об установлении изостатического равновесия земной коры. Изв. АН СССР. Физика
Земли. 1967. Вып. 1. С. 3-16.
Барщевский Н.Е., Купраш Р.П., Швыдкий Ю.Н. Геоморфология и рельефообразующие отложения
района г. Киева. Киев: Наукова думка, 1989. 196 с.
Біленко Д.К. Матеріали до геологічної історії долини Верхнього і Середнього Дніпра. Київ: Вид-во АН
УРСР, 1939. 144 с.
Горецкий Г.И. Аллювиальная летопись великого Пра-Днепра. Москва: Наука, 1970. 491 с.
Дмитриев Н.И. Ледниковые долины области Днепровского оледенения и прилегающей к ней полосы.
Уч. зап. Харьков. гос. ун-та. 1940. № 18. С. 1-23.
Карпенко А.М. Пізньоміоцен-пліоценові тераси Північноукраїнської палеоседиментаційної провінції.
Стаття 2. Алювіально-озерне походження неогенових терасових рівнів. Геол. журн. 2018а. № 1 (362). С. 36-
49.
Карпенко А.М. До питання про плейстоценову історію формування долинного рельєфу на Лівобережжі
Середнього Дніпра. Стаття 1. Системно-геоморфологічні пам'ятки двох льодовикових трансгресивних
етапів. Геол. журн. 2018б. № 2 (363). С. 69-75.
Карякин Л.И. К палеогеоморфологии восточной части Днепровско-Донецкой впадины. Мат-лы
Харьков. отд. Геогр. об-ва СССР. Харьков: Изд-во Харьков. гос. ун-та, 1964. С. 51-58.
Квасов Д.Д. Влияние оледенения на развитие гидрографической сети Русской равнины. Озера
полуаридной зоны (Тр. Лаб. Озеровед. АН СССР, Т. XV). Москва; Ленинград: Изд-во АН СССР, 1963. С.
247-286.
Личков Б.Л. Изостазис и современные представления о движениях земной коры. Природа. 1928. № 7-8.
С. 654-683.
Личков Б.Л. О происхождении древних глубоких размывов четвертичного и предчетвертичного
времени в ледниковом районе Европейской части СССР. Пробл. физ. геогр. 1942. Т. 11. С. 72-90.
Личков Б.Л. Пояса полесий и происхождение основных элементов рельефа Русской равнины. Изв. АН
СССР. Сер. геогр. и геофиз. 1944. Т. 8, № 1. С. 35-56.
Луцкий П.И. К геологической истории долины Северного Донца. Материалы геологической
конференции памяти Л.И. Лутугина. Луганск, 1964. С. 51-52.
Матошко А.В., Чугунный Ю.Г. Днепровское оледенение территории Украины. Киев: Наук. думка,
1993. 191 с.
Пазинич В.Г. Геоморфологічний літопис Великого Дніпра. Ніжин: Гідромакс, 2007. 372 с.
Проходский С.И., Гольдфельд И.А. О связи бассейнов Днепра и Сев. Донца в эпоху образования
новохарьковской террасы. Мат-лы Харьков. отд. Геогр. об-ва СССР. Харьков: Изд-во Харьков. гос. ун-та,
1964. С. 66-69.
Ромоданова А.П. Четвертинні відклади лівобережжя середнього Дніпра. Київ: Наук. думка, 1964. 160 с.
Рослый И.М. Приднепровская низменность. Геоморфология Украинской ССР. Киев: Вища шк., 1990.
С. 107-136.
Соболев Д. Н. К геологии и геоморфологии Полесья. Вісник Української Районової Геолого-Розвідкової
Управи. 1931. Вип. 16. С. 49-74.
Ушаков С.А., Красс М.С. Динамика коры и верхней мантии в областях материковых оледенений.
Новейшие движения, вулканизм и землетрясения материков и дна океанов. Москва: Наука, 1969. С. 185-194.
Щукин И.С. Общая геоморфология. Т. I. Москва: Изд-во Москов. ун-та, 1960. 615 с.
References
Artyushkov E.V., 1967. On the establishment of the isostatic equilibrium of the earth's crust. Izvestiya AN
SSSR. Fizika Zemli, iss. 1, p. 3-16 (in Russian).
Bilenko D.K., 1939. Materials for geological history of the valley of the Upper and Middle Dnieper. Kyiv:
Vydavnytstvo AN URSR, 144 p. (in Ukrainian).
Barshchevskij N.E., Kuprash R.P., SHvydkij YU.N., 1989. Geomorphology and relief forming 
sedimentations of district of Kiev. Kiev: Naukova dumka, 196 p. (in Russian).
Goretskiy G.I., 1970. Alluvial chronicle of the great Pra-Dnepr. Moscow: Nauka, 491 p. (in Russian).
Dmitriyev N.Y., 1940. Glacial valleys of the region of the Dnieper glaciation and the adjacent strip. Uchenye
zapiski Khar’kovskogo gosudarstvennogo universiteta, № 18, p. 1-23 (in Russian).
Karpenko A.M., 2018a. Late Miocene-Pliocene terraces of North Ukrainian paleosedimentatry province. Paper
2. Alluvial-lacustrine genesis of the Neogene terrace levels. Heolohіchnyi zhurnal, № 1, p. 36-49 (in Ukrainian).
Karpenko A.M., 2018b. To problem of pleistocene history of forming of valley relief on left bank of the
Middle Dnieper. Paper 1. System-geomorphological sights of two glacial transgressive stages. Heolohіchnyi
zhurnal, № 2 (363), p. 69-75 (in Ukrainian).
Karyakin L.Y., 1964. To paleogeomorphology of the eastern part of the Dnieper-Donetsk cavity. In: Materialy
Khar’kovskogo otdeleniya Geograficheskogo obshchestva SSSR. Khar’kov: Izdatelstvo Khar’kovskogo
gosudarstvennogo universiteta, p. 51-58 (in Russian).
Kvasov D.D., 1963. The effect of glaciation on the development of the hydrographic network of the Russian
plain. In: Lakes of the semi-arid zone (Trudy Laboratorii ozerovedeniya AN SSSR, vol. XV), p. 247-286 (in
Russian).
Lichkov B.L., 1928. Isostasis and contemporary ideas about the movements of the earth's crust. Priroda, № 7-
8, p. 654-683 (in Russian).
Lichkov B.L., 1942. The origin of the ancient deep erosion of the Quaternary and pre-Quaternary times in the
glacial region of the European part of the USSR. Problemy fizicheskoy geografii, vol. 11, p. 72-90 (in Russian).
Lichkov B.L., 1944. Belts of the polesiy and the origin of the main elements of the relief of the Russian Plain.
Izvestiya AN SSSR. Seriya geografii i geofiziki, vol. 8, № 1, p. 35-56 (in Russian).
Lutskiy P.I., 1964. To geological history of the North Donets valley. In: Materialy geologicheskoy konferentsii
pamyati L.I. Lutugina. Lugansk, p. 51-52 (in Russian).
Matoshko A.V., Chugunnyy Yu.G., 1993. Dnieper glaciation of Ukraine. Kiev: Naukova dumka, 191 p. (in
Russian).
Pazynych V.H., 2007. Geomorphologic chronicles of the Great Dnipro-river. Nizhyn: Hidromax, 372 p. (in
Ukrainian).
Prokhodskiy S.Y., Holdfeld Y.A., 1964. On the connection of the basins of the Dnieper and North. Donets in
the era of the Novoharkovskaya terrace. In: Materialy Khar’kovskogo otdeleniya Geograficheskogo obshchestva
SSSR. Kharkov: Izdatelstvo Khar’kovskogo gosudarstvennogo universiteta, p. 66-69 (in Russian).
Romodanova A.P., 1964. Quaternary deposits of the left bank of the middle Dnieper. Kyiv: Naukova Dumka,
160 p. (in Ukrainian).
Roslyy I.M., 1990. Pridneprovskaya lowland. In: Geomorphology of Ukrainian SSR. Kiev: Vishcha shkola, p.
107-136 (in Russian).
 Sobolev D.N., 1931. To geology and geomorphology of Polesye. Visnyk Ukrainskoi Raionovoi Heoloho-
Rozvidkovoi Upravy, issue 16, p. 49-74 (in Russian).
Shchukin Y.S., 1960. General geomorphology. T. I. Moscow: Izdatelstvo Moskovskogo universiteta, 615 p.
(in Russian).
Ushakov S.A., Krass M.S., 1969. Dynamics of the crust and upper mantle in the areas of continental glaciation.
In: The newest movements, volcanism and earthquakes of the continents and the bottom of the oceans. Moscow:
Nauka, p. 185-194 (in Russian).

Стаття надійшла
25.05.2018

Підписи рисунків до статті Карпенка А.М. До питання про плейстоценову історію

формування долинного рельєфу на лівобережжі середнього Дніпра
Стаття 2. Перебудови річкової мережі

Рис. 1. Приклад класичного перехоплення дотикання (верхня частина течії р. Гороховатка

перехоплена р. Оскол)
Fig. 1. An example of classical interception of contact (the upper part of the flow of river Gorokhovatka
is intercepted by the river Oskol)

Рис. 2. Фрагмент Схеми терасових рівнів Дніпровсько-Донецької западини

Fig. 2. A fragment of the Scheme of terrace levels of the Dnieper-Donets depression

Рис. 3. Геологічний розріз правого берега Дніпра в м. Київ (копія рисунка із [Барщевский и др.,
1989, рис. 14])
Fig. 3. Geological section of the right bank of the Dnieper in the city Kyiv (a copy of the drawing from
[Barshchevskij i dr., 1989, fig. 14])

Рис. 4. Схема гідрографії Руської рівнини в період валдайського зледеніння (копія рисунка із
[Квасов, 1963, рис. 2])
Fig. 4. Scheme of hydrography of the Russian plain in the period the valdai glaciation (a copy of the
drawing from [Kvasov, 1963, fig. 2])

Рис. 5. Схема гідрографії Руської рівнини в період максимального зледеніння (копія рисунка із
[Квасов, 1963, рис. 4])
Fig. 5. Scheme of hydrography of the Russian plain in the period of maximum glaciation (a copy of the
drawing from [Kvasov, 1963, fig. 4])

Рис. 6. Схематичний геологічний профіль по Лоївському поперечнику (копія рисунка із

[Горецкий, 1970, рис. 44])
Fig. 6. Schematic geological profile on the Loyevsky wide (a copy of the drawing from [Goretsky, 1970,
fig. 44])
 Рис. 7. Фрагмент схеми терасових рівнів Дніпровсько-Донецької западини
Fig. 7. A fragment of the scheme of terrace levels of the Dnieper-Donets depression

Умовні позначення до рисунків до статті Карпенка А.М. До питання про плейстоценову

історію формування долинного рельєфу на лівобережжі середнього Дніпра
Стаття 2. Перебудови річкової мережі

Рис. 1. Приклад класичного перехоплення дотикання (верхня частина течії р. Гороховатка

перехоплена р. Оскол)
Fig. 1. An example of classical interception of contact (the upper part of the flow of river Gorokhovatka
is intercepted by the river Oskol)
Рис. 1 – без умовних позначень

Рис. 2. Фрагмент Схеми терасових рівнів Дніпровсько-Донецької западини

Fig. 2. A fragment of the Scheme of terrace levels of the Dnieper-Donets depression
Умовні позначення до Схеми терасових рівнів Дніпровсько-Донецької западини – додані на
окремому рисунку в форматі TIF:

Графічна частина
..................................................................
Текстова частина:
1 – межі геоструктурних районів (Геологія і корисні копалини України (атлас). Масштаб 1:5 000 000. Київ, 2001. 168 с.):
- Українського щита (УЩ)
- схилів Українського щита (СУЩ) і Воронезького масиву (СВМ)
- Дніпровсько-Донецької западини:
- бортів (БДДЗ)
- центрального грабена (ЦГДДЗ)
- Донецької складчастої споруди (ДСС)
2 – свердловини та лінія геологічного розрізу за даними геологічної зйомки м-бу 1:200 000 різних років
3 – межа поширення дніпровського льодовика (Атлас України. Київ: Інститут географії НАН України. ТОВ
«Інтелектуальні системи ГЕО», 2000)
4 – локальні структури, виражені в рельєфі (Атлас України. Київ: Інститут географії НАН України. ТОВ
«Інтелектуальні системи ГЕО», 2000)
Розрізи, вивчені в процесі досліджень, та їх номери:
5 – відслонення
6 – свердловини
Розрізи, намічені як опорні:
7 – відслонення
8 – свердловини
9 – інтервал абсолютних відміток поверхні терасових рівнів
10 – підвищені форми рельєфу в поясі четвертинних терас та інтервали абсолютних відміток їх поверхні
11 – родовища неогенових глин або з їх шарами у розкривній товщі (за матеріалами серій «Строительные
материалы … области» (по областях України), 1963-1965 рр. та «Минерально-сырьевая база строительных материалов
Украины. … область» (по областях України), 1972-1974 рр.; нумерація родовищ оригінальна)
12 – річки і долини: I – Лоївський поперечник; II – Любецький поперечник; III – долина Замглай; IV – р. Убідь; V
– р. Сейм; VI – р. Остер; VII – р. Терн; VIII – р. Ромен; IX – р. Удай; X – р. Лисогір; XI – р. Трубіж; XII – р.
Супій; XIII – р. Сула; XIV – наскрізна долина в долині р. Сула; XV, XVI – наскрізні долини в долині р. Псел;
XVII – р. Сліпорід; XVIII – р. Хорол; XIX – р. Оріль; XX – р. Берека; XXI – р. Мокрий Ізюмець; XXII – р.
Оскол; XXIII – наскрізна долина між Дніпровсько-Донецькою та Причорноморською западинами; XXIV – р.
Конка

Legend to the scheme of terrace levels of the Dnieper-Donets depression

1 – boundaries of geostructural areas (Geology and mineral resources of Ukraine (atlas). Scale 1:5 000 000. Kyiv, 2001, 168 p.):
- Ukrainian shield (УЩ)
- slopes of Ukrainian shield (СУЩ) and Voronezh massif (СВМ)
- Dnieper-Donets depression:
     - sides (БДДЗ)
     - central graben (ЦГДДЗ)
- Donets folded structure (ДСС)
2 – wells and line of geological section according to the geological survey of scale 1:200 000 of different years
3 – boundary of expansion of the Dnieper glacier (Atlas of Ukraine. Kyiv: Instytut heohrafii NAN Ukrainy. TOV «Intelektual'ni
systemy HEO», 2000)
4 – local structures that are expressed in relief (Atlas of Ukraine. Kyiv: Instytut heohrafii NAN Ukrainy. TOV «Intelektual'ni
systemy HEO», 2000)
Sections that were studied in the research and their numbers:
5 – exposures
6 – wells
Sections selected as support:
7 – exposures
8 – wells
9 – interval of absolute marks of surface of terraces levels
10 – elevated forms of relief in the zone of quaternary terraces and intervals of absolute marks of their surface
11 – deposits of Neogene clays or with their layers in overburden strata (after materials of series «Building materials of …
region» (in regions of Ukraine), 1963-1965 years and «Mineral-material base of building materials of Ukraine. ... region» (in regions of
Ukraine), 1972-1974 years; numbering of deposits is original)
12 – rivers and valleys: I – Loyievskyy cross-section; II – Lubetskyy cross-section; III – Zamhlay valley; IV – r. Ubid; V
– r. Seym; VI – r. Oster; VII – r. Tern; VIII – r. Romen; IX – r. Uday; X – r. Lysohir; XI – r. Trubizh; XII – r. Supiy; XIII
– r. Sula; XIV – through valley in the valley of the r. Sula; XV, XVI – through valleys in the valley of the r. Psel; XVII – r.
Sliporid; XVIII – r. Khorol; XIX – r. Oril; XX – r. Bereka; XXI – r. Mokryy Izyumets; XXII – r. Oskol; XXIII – through
valley between the Dnieper-Donets and the Black Sea basins; XXIV – r. Konka

Рис. 3. Геологічний розріз правого берега Дніпра в м. Київ (копія рисунка із [Барщевский и др.,
1989, рис. 14])
Fig. 3. Geological section of the right bank of the Dnieper in the city Kyiv (a copy of the drawing from
[Barshchevskij i dr., 1989, fig. 14])
Рис. 3 – без умовних позначень

Рис. 4. Схема гідрографії Руської рівнини в період валдайського зледеніння (копія рисунка із
[Квасов, 1963, рис. 2])
Fig. 4. Scheme of hydrography of the Russian plain in the period the valdai glaciation (a copy of the
drawing from [Kvasov, 1963, fig. 2])
Умовні позначення
1 – положення головного вододілу під час попередньої міжльодовикової епохи; 2 – границя льодовикового щита в
тих місцях, де він межував з сушою; 3 – границя льодовикового щита в тих місцях, де він межував з
прильодовиковими озерами; 4 – прильодовикові озера; 5 – напрям стоку льодовикових вод
Legend
1 – the position of the main watershed during the previous interglacial era; 2 – the boundary of the glacial shield in the
places where іt bathed with land; 3 – the boundary of the glacial shield in the places where it bathed with periglacial lakes;
4 – periglacial lakes; 5 – the direction of flow of glacial waters

Рис. 5. Схема гідрографії Руської рівнини в період максимального зледеніння (копія рисунка із
[Квасов, 1963, рис. 4])
Fig. 5. Scheme of hydrography of the Russian plain in the period of maximum glaciation (a copy of the
drawing from [Kvasov, 1963, fig. 4])
Умовні позначення ті ж, що і на рис. 4
Symbols are the same as in fig. 4

Рис. 6. Схематичний геологічний профіль по Лоївському поперечнику (копія рисунка із

[Горецький, 1970, рис. 44])
Fig. 6. Schematic geological profile on the Loyevsky wide (a copy of the drawing from [Goretsky, 1970,
fig. 44])
Рис. 6 – без умовних позначень

Рис. 7. Фрагмент схеми терасових рівнів Дніпровсько-Донецької западини

Fig. 7. A fragment of the scheme of terrace levels of the Dnieper-Donets depression
Умовні позначення дивись рис. 2
Symbols see fig. 2