1

1. Охарактеризувати гідрологію як науку.

гидрология — наука, що вивчає природні води в межах
гідросфери Землі, явища і процеси, які в них відбуваються.
2. Глибина річок. Прилади, методика вимірювання.
Основний прилад для вимірювання глибини - це ехолот. Його
принцип дії заснований на випромінюванні ультразвукового
сигналу, який направляється у воду і вертається назад,
відбиваючись від дна. Дані відразу ж переносяться на екран,
який також є у цього приладу.
3. Термальні води та їх використання.
Терма́льні во́ди — підземні води що мають підвищену
температуру (вище 20 °C).Термальні джерела корисні для
зміцнення імунітету, лікування нервової системи, хронічної
втоми, широко використовуються у косметологічній
практиці. Вода має особливий вплив на шкіру і покращує її
загальний стан.

2
1. Основні характеристики поверхневого стоку.
Поверхневий стік виражають через такі показники: витрата
води, об'єм стоку, модуль стоку, шар стоку.
2. Визначення витрат води. (аналітичний спосіб).
Витрата – кількість води, що проходить через поперечний
переріз річки за одиницю часу. Аналітичний спосіб -
поперечний переріз річки розбивають на ряд вертикалей.
Між вертикалями визначають площу і швидкість потоку.
3. Ґрунтові води (схема залягання).

3
 1. Озера та їх режим (повна характеристика).
Озеро — природна заглибина на суходолі, заповнена водою. За
утворенням улоговин розрізняють озера тектонічні, залишкові,
льодовикові, загатні, лиманні, за водним режимом — стічні і
безстічні, за солоністю вод — прісні і солоні.
2. Вимірювання швидкості вертушкою. Середня
швидкість.
Метод, який ґрунтується на реєстрації кількості обертів
лопатевого гвинта (ротора). Основним приладом для
вимірювання швидкості течії у цьому випадку є
гідрометрична вертушка.
3. Закони фільтрації підземних вод.
Лінійний закон фільтрації є справедливим за дійсної
середньої швидкості руху підземних вод до 1000 м/доб або за
швидкості фільтрації 400 м/доб. Такі швидкості значно
перевищують швидкості природних потоків підземних вод у
піщаних та крупноуламкових породах і можуть зустрічатися
лише у відкритих тріщинах та карстових порожнинах.
4
1. Взаємозв’язок між поверхневими та підземними
водами.
Взаємозв’язок поверхневих і підземних вод у природних
умовах — одна зі стадій процесу кругообігу води в природі,
що характеризує водообмін між поверхневою і підземною
частинами гідросфери Відповідно до співвідношення рівнів
(напорів) цих вод розрізняють такі процеси:
• живлення водотоків і водойм унаслідок дренажу за умови
фільтрації ґрунтових і напірних підземних вод (коли рівень
підземних вод вищий від рівня поверхневих);
• живлення підземних водоносних горизонтів поверхневими
водами внаслідок фільтрації з водотоків і водойм (коли
рівень вод поверхневих вищий від рівня підземних).
2. Пальовий водомірний пост. Устаткування, методика
роботи на посту
Водомірний пост- це спеціальний пристрій в належно
вибраному місці на березі ріки, каналу і т.д. що служить для
спостереження за рівнем води.
Умови вибору місця водомірного поста:
1.Влаштовувати пост поза підпором води від споруд і
приток.
2. Розташовувати на прямій ділянці річки з
незатоплюваними і такими, що не розмиваються берегами,
де річка не утворює рукавів.
 3. Влаштовувати пост поблизу від житла ( бажано не далі
2…3 км).
1. Крива депресії та її побудова. (Приклади).
Крива депресії потоку підземних вод являє собою
положення рівня вільної поверхні ґрунтових чи вод
пьезометричнії поверхні напірних вод. Для її побудови
необхідно мати дані про рівні води H1 і Н2 у двох
перети- нах (свердловиних), що знаходяться на
відстані L1-2 одна від іншої.

5
1. Болота ( повна характеристика).
Болото – це ділянка суходолу, яка характеризується
надмірним зволоженням і наявністю вологолюбної трав’яної
рослинності, з залишків якої звичайно утворюється торф.
Болота виникають при заростанні озер. Спочатку на дні
озера відкладаються мул, пісок, рештки рослин. Болота
поділяються на низинні, верхові та перехідні. Вони
розрізняються за джерелом живлення і характером
рослинності
2. Побудова поперечних профілів та вимірювання їх
площі.
До морфометричних характеристик належать: ширина
річки, площа поперечного перерізу русла, середня глибина,
змочений периметр, гідравлічний радіус.
Ширина річки це відстань між урізами по поверхні води для
даного поперечного перерізу.
+
Площу водного перерізу обчислюють аналітично або
вимірюють планіметром.
3. Методи осушення гірничих виробок.
При розробці родовища підземним способом – комплекс
заходів із захисту гірничих виробок від підземних і
поверхневих вод при будівництві та експлуатації шахт і
рудників
Дренажні прилади та споруди застосовуються при осушенні
підземних виробок.

6
1. Річка та її елементи.
2. Вимірювання швидкості течії річки поплавцями.
Середня швидкість.
 ГІДРОМЕТРИЧНИЙ МЛИНОК
Дозволяє визначити швидкість течії в будь-якій точці
потоку, але не хаотично. Швидкісні вертикалі мають
співпадати з промірними.
За тарировочною кривою, що показує залежність між
кількістю обертів та швидкості визначається швидкість.
3. Охарактеризувати води кріолітозони.
Кріолітозо́на — частина кріосфери, яка являє собою верхній
шар земної кори для якого характерна мінусова
температура ґрунтів гірських порід або можливість
існування підземного льоду.
За тривалістю існування виділяють багаторічну
кріолітозону (декілька років — тисячі років) і сезонну
(області сезонного промерзання порід). Багаторічна
кріолітозона поділяється на субаеральну сушу,
субгляціальну — під льодовиками і субмаринну — під
акваторією морів і океанів.

7
1. Формування хімічного складу природних вод.
Формування хімічного складу природних вод обумовлено складним
комплексом розчинених газів, мінеральних солей та органічних
сполук. У природних водах розчинені майже все відомі у гідросфері
Землі хімічні елементи, з яких виявлено понад 80-ти. Проте багато
елементів міститься у природних водах у дуже малих кількостях, які
неможливо виявити сучасними методами.
2. Гідрограф річки та його розчленування
2. Гідро́граф — графік зміни в часі витрат води в річці або
іншому водотоці за рік, декілька років або частину року
(сезон, повінь або паводок).
Одиничний гідрограф — гідрограф, що показує зміну витрат
води під час одиничного паводку.Типовий гідрограф —
гідрограф, що відображає загальні риси внутрішньорічного
розподілу витрат води в річці.Багаторічний гідрограф
паводку — розрахункова паводкова хвиля в певному створі
водного потока, що характеризується певною
багаторічною витратою, типовим гідрографом і
відповідним об'ємом.
3. Артезіанські води. Будова артезіанського басейну
3. Артезіанський басейн (рос. артезианский бассейн, англ.
artesian basin, нім. artesisches Becken) — сукупність
водоносних горизонтів та комплексів, пов'язаних з
від'ємними геологічними структурами (прогинами,
 западинами), в яких рух підземних вод відбувається під
гідростатичним напором.
Басейн артезіанських вод

Артезіанський басейн — гідрогеологічна структура заповнена

переважно шаруватими осадовими відкладами, які вміщують
пластові артезіанські води. Артезіанський басейн вміщує і
горизонти ґрунтових вод, що розповсюджені в межах даної
структури

8
1. Фізичні властивості природних вод
Молекули води з’єднані між собою водневими зв’язками. Ці
слабкі зв’язки між позитивно зарядженими атомами водню
та від’ємним зарядом атомів кисню іншої молекули
визначають фізичні, а також деякі хімічні властивості води.
Молекули води зчіплюються водневими зв’язками між собою.
Подібним же чином вони здатні «прилипати» до різних
матеріалів, таких як скло, вата, поверхневий шар рослин
або ґрунту. Ця властивість називається адгезією.
Воду називають універсальним розчинником. Вона розчиняє
майже всі тверді та газоподібні сполуки значно краще, ніж
будь-який інший розчинник. Практично немає такої
речовини, присутність якої не виявлено у воді.
2. Обробка даних водомірних спостережень
Розрізняють первинну і спеціальну обробкуводомірних
спостережень. Первинна обробка водомірних спостережень
проводиться щодня спостерігачем поста і полягає в
приведенні рівнів води до нуля графіка і обчисленні
середнього рівня за добу. Для цього до відліку рівня води по
постійній рейці рейкового поста (або переносній рейці
пальового поста) додають різницю між відмітками нуля
спостережень і нуля графіка (приводку).
За даними рівнів води за окремі строки спостережень
обчислюють їхні середньодобові значення. Якщо рівні води на
протязі доби вимірювалися через рівні проміжки часу то
середньодобовий рівень обчислюють як середню
арифметичну величину, в противному випадку – як
середньозважену величину. Обчислення середнього рівня
води за місяць провадиться за даними середньодобових
рівнів. Потім з усіх даних строкових спостережень
вибирають максимальний і мінімальний рівні за місяць і
відповідні їм дати. Обробка зазначених даних проводиться у
книжці для запису водомірних спостережень
3. Карта гідроізогіпс та її аналіз
Аналіз карт гідроізогіпс дозволяє скласти коротку
гідрогеологічну характеристику ділянки. По карті
гідроізогіпс можна визначати: 1) напрямок руху ґрунтових
вод на заданій ділянці; 2) глибину залягання ґрунтових вод у
будь-якій точці чи на будь-якій ділянці; 3) уклон ґрунтового
потоку; 4) характер взаємозв'язку ґрунтових вод з
поверхневими; 5) умови живлення і розвантаження ґрунтових
вод.
Напрямок руху ґрунтових вод беруть по нормалі до двох
суміжних гідроізогіпс. Рух води спрямований від більш високих
позначок рівня до більш низьких (рис. 2.2.3).
Глибину залягання ґрунтових вод у будь-якому заданому
пункті визначають по різниці позначок горизонталі поверхні
і гідроізогіпси. Аналіз карт гідроізогіпс дозволяє скласти
коротку гідрогеологічну характеристику ділянки. По карті
гідроізогіпс можна визначати: 1) напрямок руху ґрунтових
вод на заданій ділянці; 2) глибину залягання ґрунтових вод у
будь-якій точці чи на будь-якій ділянці; 3) уклон ґрунтового
потоку; 4) характер взаємозв'язку ґрунтових вод з
поверхневими; 5) умови живлення і розвантаження ґрунтових
вод.
Напрямок руху ґрунтових вод беруть по нормалі до двох
суміжних гідроізогіпс. Рух води спрямований від більш високих
позначок рівня до більш низьких .
Глибину залягання ґрунтових вод у будь-якому заданому
пункті визначають по різниці позначок горизонталі поверхні
і гідроізогіпси.

9
1. Хімічні властивості природних вод
1. під хімічним складом природних вод треба розуміти весь
складний комплекс мінеральних і органічних речовин, що
знаходяться в різних формах іонно-молекулярного і
колоїдного стану.

З деякою умовністю хімічний склад природних вод можна

розділити на наступні п'ять груп:

1) головні іони, тобто іони, що містяться в найбільшій

кількості (хлоридні Сl -, сульфатні SO 4 -, гідрокарбонатні
НСОз -, карбонатні СО 3 -, натрію Na +; калію К +, магнію Mg
2 + і кальцію Са 2 +);
 2) розчинені гази (кисень О 2, азот N 2, двоокис вуглецю
СО2, сірководень H 2 S і ін);

3) біогенні елементи (сполуки азоту, фосфору, кремнію);

4) мікроелементи - сполуки всіх інших хімічних елементів;

5) органічні речовини.
2. Рівень води та його вимірювання
2. Рівень води — висота вільної водної поверхні водоймищ і
водотоків відносно якої-небудь умовної горизонтальної
поверхні (відносний рівень води) чи рівня моря (абсолютний
рівень води). Коливання рівня води бувають добові, сезонні,
річні, багаторічні.

В річках коливання рівня води відбувається в зв'язку з

змінами витрат води, деформацією русла, утворенням
підпору; в водоймищах в результаті змін співвідношення
водного балансу, згінно-нагінних явищ і тому подібне.
Внутрішньорічні коливання рівня води залежать від
кліматичних умов і складають в озерах від декількох
сантиметрів до 2—4 метрів, на великих річках — 5—12
метрів і більше.

Спостереження за рівнем води відбуваються на водомірних

постах за допомогою водомірних рейок і самописців висоти
рівня — лімнографів.
3. Термальні води та їх використання
3. Під термальними розуміють підземні природні води з
температурою 37—100 "С. Якщо температура води
перевищує 100°С, то такі гідротерми називають
перегрітими. Термальні води доцільно застосовувати для
комунальних потреб та теплопостачання об'єктів
сільськогосподарського призначення, а перегріті води — для
енергетичних цілей.

10
1. Поняття про водний баланс Землі
Водний баланс Землі — кількісне вираження планетарного
гідрологічного кругообігу, який зумовлює невичерпність
водних ресурсів. Водний баланс Землі тісно пов'язаний з
тепловим балансом і поряд з ним є одним із найважливих
показників для характеристики природних зон. Жива
 речовина (сукупність всіх живих організмів, що мешкають на
нашій планеті) відіграє активну роль у визначенні швидкості
кругообігу води на Землі. Підраховано, що вся вода планети
проходить через живу оболонку Землі за 2 млн років.
Розрахунком складових водного балансу широко
користуються в гідрології і в метеорології для вивчення
водного режиму.
2. Швидкість течії річок. Методика вимірювання
Швидкості течії річок вимірюються за допомогою поплавків,
гідрометричної вертушки або інших приладів. Найпростіші
поплавки роблять з дерева у вигляді кружків товщиною 3-5
см, діаметром 15-20 см. Для виміру швидкості визначають
віддаль між двома створами (L) і час (t) за який поплавок
пройшов цю відстань.
3. Водозабірні споруди та їх типи.
Водозабірні споруди (водозабір) - его комплекс
гідротехнічних споруд і пристроїв для забору води з водного
об'єкта. Водним об'єктом є природний або штучна водойма,
водотік чи інший об'єкт, постійне або тимчасове
зосередження вод у якому має характерні форми і ознаки
водного режиму. Водний режим - це зміна в часі рівня,
витрати і об'єму води у водному об'єкті.
Водозабірні споруди призначені для забору води з джерела
питного водопостачання, її попереднього очищення і подачі
під необхідним напором споживачу або на споруди для
очищення води. Основною вимогою, що пред'являються до
водозабірних споруд, є забезпечення безперебійної подачі
води в потрібній кількості і відповідної якості. Вони повинні
бути пристосовані до роботи в умовах виникнення
труднощів у заборі води, викликаних зниженням глибин або
витрат води в руслі річки; освітою в потоці
внутрішньоводного льоду і шуги; регулюванням стоку на
ГЕС; наледеобразованія, заторами, навалами льоду і іншими
причинами. Водозабірна споруда включає водоприймач,
обладнання попереднього очищення (решітки, сітки),
насосну станцію I підйому.

11
1. Класифікації річок за різними ознаками
Наявна інформація про річки різних регіонів Землі дозволила
відомому кліматологу О.І. Воєйкову, виходячи з того,
щоРІЧКИ – продукт клімату їх басейнів (нинішнє
твердження: РІЧКИ – продукт клімату на загальному фоні
 ландшафту), ще наприкінці ХІХ ст.. (1884) створити
класифікацію річок в залежності від тих кліматичних умов, у
яких знаходяться їх басейни.
2. Визначення витрати води методом змішування
2. Визначення витрат води способом змішування полягає в
тому, що в потік вливають розчин будь-якої речовини,
найчастіше хлористого натрію, потім на розсташованому
нижче за течією створі, після повного змішування цієї
речовини з річковою водою, відбираються проби води і
визначають концентрацію речовини після змішування.

Для досягнення достатньої точності вимірювання цим

способом необхідно вибрати безприливну нешироку ділянку
річки з великими швидкостями, без рукавів, проток, мертвих
зон і ям.

Існує два різновиди методу змішування:

1) тривалий випуск у річку розчину індикатора з постійною

витратою;

2) одноразовий випуск у річку розчину індикатора певного

об’єму.
3. Карстові води. загальна характеристика
3. підземні води, які заповнюють карстові порожнини в
гірських породах і циркулюють по них. Утворюються
внаслідокпросочування у ці порожнини атм. або поверхневих
вод. При проникненні в гірські породи К. в. рухаються вниз у
вертикальному напрямі. Рухаючись у карстових порожнинах,
К. в. вилуговують гірські породи, внаслідок чого ці порожнини
розширюються. При виході К. в. на поверхню утворюються
карстові джерела. На Україні К. в. поширені в межах
Кримських гір і в Карпатах; відомі також на Поділлі, Донбасі
та в районі Кривого Рога. На Пд. березі Криму К. в.—
важливе джерело водопостачання.

12
1. Водосховища (повна характеристика).
Водосхо́вище — штучна водойма (озеро), створена за
допомогою греблі з метою регулювання стоку, роботи ГЕС
чи з іншої господарської потреби.
 Водосховища поділяються на 2 типи: озерні й річкові. Для
водоймищ озерного типу (наприклад, Рибінського)
характерне формування водних мас, істотно відмінних за
своїми фізичними властивостями, хімічним складом та
мінералізацією від води приток Течії в цих водосховищах
переважно обумовлюються вітрами. Водосховища річкового
(руслового) типу (наприклад, Київське) мають витягнуту
форму, течії в них зазвичай стокові водні маси за своїми
характеристиками близька до річкових вод.
Основними параметрами водосховища є об'єм (повний та
корисний), площа водного дзеркала й амплітуда коливання
рівнів води в умовах його експлуатації.
2. Витрата води річок.
річковий стік). Витрата води (англ. discharge)— в гідрології
найголовніша характеристика стоку води річки і єдина, що
експериментально вимірюється. Дорівнює добуткові площі
поперечного перерізу (м²) на пересічну швидкість течії (м/с).
3. Охарактеризувати мінеральні води
Мінера́льні во́ди — підземні (іноді поверхневі) води з
підвищеним вмістом деяких хімічних елементів і сполук, а
також газів, із специфічними фізико-хімічними
властивостями (температура, радіоактивність та ін.), що
справляють цілющий вплив на організм людини. Межею
прісних і мінеральних вод вважають мінералізацію
Мінеральні води часто володіють цілющими
властивостями. Зловживання мінеральною водою, особливо
для хворих, може призвести до важких наслідків для здоров'я,
тому вживати її рекомендується тільки за рекомендацією
лікаря та в обумовлених ним кількостях.

13
1. Хімічний склад природних вод
1. Хімічний склад природних вод - це комплекс розчинених
газів, мінеральних солей та органічних сполук, що
знаходяться в природних водах. Сучасні фізико-хімічні
методи дають змогу визначити понад 80 хімічних
елементів, присутніх у гідросфері Землі. Проте багато
елементів міститься в природних водах у надзвичайно
малих кількостях, які не можливо виявити внаслідок
недостатньої чутливості методів аналізу. Хімічний склад
природних вод - важлива складова частина поняття якості
води, враховується при організації водопостачання,
дослідженнях процесів забруднення вод морів, річок, озер,
 водосховищ, ставків , скиданні стічних вод після очищення у
водотоки та водойми, при плануванні заходів з охорони вод.

2. Визначення витрати води струмків та малих річок об’ємним

способом

2. Об'ємний метод застосовується зазвичай при витратах

води, що не перевищують 5-10 л / с. Цей метод зручний для
вимірювання витрат ключів, джерел і т. П. Непосредественное
вимір витрат води дає високу точність, що дуже важливо при
малих витратах.

Цим способом витрата визначається з відношення об'єму води

V, що накопичилася в мірній посудині, до числа секунд t,
протягом яких він був зібраний.

2. Гідрогеологічна стратифікація
3. Гідрогеологічна стратифікація — розчленування
гідрогеологічних утворень на товщі різного ієрархічного
порядку, які відрізняються за генезисом, складом,
літофаціальними, петрографічними, а головне —
колекторними властивостями гірських порід.
Стратифікаційні підрозділи - «гідростратони» можуть
виділятись, як в межах чохла, так і в межах фундаменту
артезіанських басейнів.

14
1. Вологість повітря та її кількісні показники
Вологість повітря — вміст водяної пари в повітрі
характеризується пружністю водяної пари відносною
вологістю дефіцитом вологи точкою роси— є одним з
найважливіших параметрів атмосфери що визначає погоду
а також те, наскільки комфортно почуває себе людина в цей
момент часу.
Є два способи кількісної оцінки вологості:
• Абсолютна вологість— маса водяної пари, що
утримується в одиницях об'єму повітря.
• Відносна вологість— відношення абсолютної вологості до
її максимального значення при заданій температурі При 100
% відносній вологості в повітрі може відбутися конденсація
водяної пари з утворенням туману випаданням води.
 Температура, при якій це трапляється, називається
точкою роси.
Оптимальна для людини вологість 40-60 %
2. Оцінка якості природних вод для господарсько-питних
цілей
Якість природних вод разом з кількісною оцінкою їх ресурсів
має велике значення при плануванні водогосподарських
заходів. Вона представляється набором показників, який
відображає потреби користувачів у складі й властивостях
вод і дозволяє оцінити їх стан. В навчальному посібнику
викладені основні відомості про властивості природних вод
та особливості їх формування, показники, нормативи та
норми якості природних вод, оцінку якості вод за
комплексними індексами, оцінку якості вод як середовища
мешкання гідробіонтів, показники забруднення водних
об'єктів і мінливості якості води.
3. Вплив відпрацьованих мінеральних, термальних,
промислових вод на зовнішнє середовище
Промислові- води, що містять деякі компоненти в
концентраціях, що дозволяють витягувати їх для
промислових цілей. Залягають на глибинах понад 500м,
займають невеликі площі. Їх характерні йод, бром, бор,
літій, германій, мідь, цинк, алюміній і вольфрам.
Мінеральні- води, надають сприятливе фізіологічний вплив
на людський організм у силу загальної мінералізації, іонного
складу, вмісту газів та активних компонентів. Їх
мінералізація перевищує 1 г/л (солонуваті – до 10 г/л, солоні
– 10-35 г/л, розсоли – понад 35 г/л). Трапляються лікувальні
води з мінералізацією до 1 г/л з високим вмістом специфічних
біологічно активних компонентів. Мінеральні води ділять на
холодні (до 20С), теплі (20-37С), термальні (37-42С), гарячі
(понад 42С). Вони діляться також на залізисті,
миш'яковисті, сірководневі, вуглекислі, радонові, йодні,
бромні. Провінції вуглекислих вод приурочені до областей
альпійської складчастості (Кавказ, Памір, Камчатка та
інших.), хлоридних – до глибоким частинам великих
артезіанських басейнів.

15
1. Формування хімічного складу природних вод
визначають в основному дві групи чинників:
 прямі фактори, що безпосередньо впливають на воду
(тобто дію речовин, які можуть збагачувати воду
розчиненими сполуками або, навпаки, виділяти їх з води):
склад гірських порід, живі організми, господарська діяльність
людини;

непрямі фактори, що визначають умови, в яких протікає

взаємодія речовин з водою: клімат, рельєф, гідрологічний
режим, рослинність, гідрогеологічні та гідродинамічні умови
тощо.
1. Прилади для вимірювання глибини річок
Основний прилад для вимірювання глибини - це ехолот. Його
принцип дії заснований на випромінюванні ультразвукового
сигналу, який направляється у воду і вертається назад,
відбиваючись від дна. Дані відразу ж переносяться на екран,
який також є у цього приладу. Таким чином, у порівнянні з
іншими пристроями для проміру глибин ехолот дає найбільш
точний результат.
2. Пористість гірських порід. Види, визначення
3. Пористість гірських порід (рос. пористость горных пород,
англ. porosity of rocks; нім. Porengehalt m der Gesteine,
Porosität f der Gesteine) — наявність пустот (пор) у гірських
породах. У вужчому розумінні пористість — це об'єм
порового простору, який можна кількісно оцінити
відношенням об'єму пор до об'єму зразка гірської породи.
Виражена у відсотках, або частинах одиниці, ця величина
називається коефіцієнтом пористості. Середня загальна
пористість чистого скла — 0 %, граніту — від 1 до 3 %,
пісковиків 10–20 і не перевищує 33 %.[1] Завдяки пористості
гірські породи вони можуть вміщати рідини і гази. До
пористості іноді відносять об'єм каверн і тріщин, що
характеризують загальну пустотність гірських порід.

16
1. Основні характеристики поверхневого стоку
Поверхне́вий стік — стік вод атмосферного походження по
земній поверхні під дією сили тяжіння
Розрізняють три фази поверхневого стоку: схиловий,
тальвеговий і річковий. Поверхневий стік виражають через
такі показники: витрата води, об'єм стоку, модуль стоку,
шар стоку
 Величина норми річного поверхневого стоку, що
формується на території України, пересічно становить 39,4
км³ (дані до 1993 року).
Поверхневий стік — складова частина кругообігу води в
природі Його негативною дією є ерозія ґрунтів
2. Вимірювання швидкості вертушкою. Середня
швидкість
Швидкості течії річок вимірюються за допомогою поплавків,
гідрометричної вертушки або інших приладів. Найпростіші
поплавки роблять з дерева у вигляді кружків товщиною 3-5
см, діаметром 15-20 см. Для виміру швидкості визначають
віддаль між двома створами (L) і час (t) за який поплавок
пройшов цю відстань.
3. Види води у гірських породах
У вужчому розумінні пористість — це об'єм порового
простору, який можна кількісно оцінити відношенням об'єму
пор до об'єму зразка гірської породи. Виражена у відсотках,
або частинах одиниці, ця величина називається
коефіцієнтом пористості
• Загальна (фізична, або абсолютна) — характеризує
сумарний об'єм закритих та відкритих пор зразка гірської
породи. Загальна пористість характеризує всі види пор, в
тому числі й найменші (менше 0,001 мм), тому загальна
пористість сухих глин, як правило, вище пористості
пісковиків
• Відкрита— характеризує об'єм пор, які сполучаються між
собою, і через які можливий рух флюїду.
• Закрита — характеризує об'єм ізольованих пор, які
можуть сполучатися, а можуть і не сполучатися між собою.
Включає пори різних радіусів, форми і міри сполучуваності.
• Ефективна— характеризує частину об'єму, яка зайнята
рухомим флюїдом, газом при повному насиченні порового
простору цим флюїдом. Ефективна пористість менша
відкритої на об'єм зв'язаних (залишкових) флюїдів. Поняття
ефективної пористості було запропоноване академіком Л.
С. Лейбензоном р. Цей різновид пористості по-суті
характеризує корисну ємність породи для нафти і газу і
тісно пов'язаний з нафтогазонасиченістю
• Динамічна
За генетичними ознаками виділяють первинну і вторинну
пористість:
• Первинна — пористість, яка існувала в гірській породі від
моменту її формування;
 • Вторинна — пористість, яка з'явилась в процесі існування
гірської породи внаслідок її розчинення і/або
перекристалізації.
За морфологічним типом розрізняють такі види
пористості:
• Гранулярна (або міжзернова), яка зустрічається в
теригенних породах. Вона залежить від ступеня
окатаності, сортування, форм і способу укладки зерен, а
також від типу і складу цементу. В цих породах коефіцієнт
пористості може досягати 40 %, проте звичайно близько 20
%. Рівномірна пористість спостерігається в добре
окатаних, відсортованих і слабо сцементованих теригенних
породах;
• Кавернова — в карбонатних породах. Часто
спостерігається дуже велика, проте нерівномірна кавернова
пористість в органогенних вапняках;
• Тріщинна — в будь-яких за генезисом гірських породах.

17
1. Основні задачі гідрології
Задачі загальної гідрології – вивчення основних і найбільш
загальних закономірностей процесів у водних об'єктах,
виявлення їх взаємозв'язків з процесами, що протікають в
атмосфері, літосфері і біосфері.
Особливе значення має круговорот води на земній кулі,
географічний розподіл різних водних об'єктів і розгляд
гідрологічних процесів як найважливішого чинника в житті
географічної оболонки Землі.
2. Система гідрометричної служби України
Український гідрометеорологічний центр[1] (колишня
Державна гідрометеорологічна служба України
Держгідромет) — державна установа в складі Державної
служби України з надзвичайних ситуацій що провадить
метеорологічні та гідрологічні спостереження на території
України. УкрГМЦ у межах своєї компетенції реалізує
державну політику у сфері гідрометеорології та
моніторингу довкілля та здійснює управління і контроль у
сфері гідрометеорологічної діяльності. Діяльність УкрГМЦ
спрямовується, координується та контролюється
Департаментом з питань цивільного захисту ДСНС
України.
3. Водопроникність гірських порід. Поділ гірських порід за
нею
Водопрони́кність гірськи́х порі́д — здатність порід
пропускати крізь себе воду (через пустоти — пори, тріщини
і т.п.) під дією гравітаційної сили напору або капілярного
натягу
Дуже добре водопроникні:
• галечники і валунники
• піски крупнозернисті
• масивні гірські породи з дуже густою сіткою дрібних
відкритих тріщин
Добре водопроникні:
• піски різнозернисті, середньозернисті
• пісковики крупнозернисті
• масивні гірські породи з густою сіткою відкритих тріщин
Середньо водопроникні:
• піски дрібнозернисті
• леси
Слабо водопроникні:
• піски глинисті
• алеврити
• пісковики сереньодрібнозернисті
• вапняки
• масивні гірські породи з рідкою сіткою дрібних відкритих
тріщин
Водонепроникні:
• мули
• аргіліти
• щільні масивні глини
• не тріщинуваті глинисті мергелі
• не тріщинуваті масивні гірські кристалічні породи

18
1. Кругообіг води на Землі та його типи
Кругообіг води́ — безперервний замкнутий процес
переміщення води на земній кулі що відбувається під
впливом сонячної радіації і дії сили тяжіння
Вирізняють такі види кругообігу води (вологообігу) в
природі:
Великий, або світовий, кругообіг — водяна пара, що
утворилася над поверхнею океанів, переноситься вітрами
на материки, випадає там у вигляді атмосферних опадів і
 повертається в океан у вигляді поверхневого та підземного
стоку з суходолу.
• Малий, або океанічний, кругообіг — водяна пара, що
утворилася над поверхнею океану, конденсується в
атмосфері та випадає у вигляді опадів знову в океан.
• Внутрішньоконтинентальний кругообіг — вода, що
випарувалася над поверхнею суходолу знову випадає на
суходіл у вигляді атмосферних опадів.
2. Організація промірних робіт (руслова зйомка, створи)
Промірні́ роботи (промі́р) — пов'язаний зі збором первісних
даних комплекс гідрографічних робіт з вимірювання глибин,
необхідний для виявлення стану габаритів судноплавних
об'єктів (каналів, фарватерів, рейдів), судноплавних ходів
акваторії портів (1]. Під проміром розуміється здійснення
зйомки рельєфу дна як правило шляхом вимірювання глибин
на галсах, розташованих один від одного на відстані, що
встановлюється залежно від характеру рельєфу дна і
глибини[2].
Проміри здійснюються спеціальними промірними суднами—
океанографічними та гідрографічними суднами і катерами зі
спеціальним гідроакустичним обладнанням (промірними
ехолотами гідролокаторами бокового огляду та ін.)[2]. На
внутрішніх водоймах можуть застосовуватись механічні
промірні пристрої — лоти ().
Одним з основних параметрів проміру, який характеризує
його детальність, є віддаль між галсами) яка визначається в
залежності від рельєфу глибини, масштабу знімання тощо.
3. Закони фільтрації підземних вод
Лінійний закон фільтрації є справедливим за дійсної
середньої швидкості руху підземних вод до 1000 м/доб або за
швидкості фільтрації 400 м/доб. Такі швидкості значно
перевищують швидкості природних потоків підземних вод у
піщаних та крупноуламкових породах і можуть зустрічатися
лише у відкритих тріщинах та карстових порожнинах.

19
1. Взаємозв’язок між поверхневими та підземними водами
Взаємозв’язок поверхневих і підземних вод у природних
умовах — одна зі стадій процесу кругообігу води в природі,
що характеризує водообмін між поверхневою і підземною
частинами гідросфери Відповідно до співвідношення рівнів
(напорів) цих вод розрізняють такі процеси:
 • живлення водотоків і водойм унаслідок дренажу за умови
фільтрації ґрунтових і напірних підземних вод (коли рівень
підземних вод вищий від рівня поверхневих);
• живлення підземних водоносних горизонтів поверхневими
водами внаслідок фільтрації з водотоків і водойм (коли
рівень вод поверхневих вищий від рівня підземних).
2. Склад спостережень на водомірних постах
Гідрологі́чний пост (водомі́рний пост) — місце на водному
об'єкті, обладнане спеціальним устаткуванням для
систематичних гідрологічних спостережень

Загальна характеристика
За призначенням розрізняють пости річкові озерні болотні і
на водосховищах. За конструкцією — рейкові, пальові,
мішані, передаточні та дистанційні. Існує три розряди
постів.
Найповніші вимірювання робляться на постах 1-го розряду:
вимірюють рівень води та її температуру (щоденно о 8-00
та о 20-00 годинах), прозорість, колір, каламутність,
ясність води, а також визначають швидкість і напрям течії,
витрати води та твердих наносів, товщину криги та
висоту снігу.
На гідрологічних постах 1-го розряду з певною
періодичністю відбирають також проби води для досліджень
хімічного складу та якості води
Нуль графіка водомірного посту — умовна горизонтальна
площина, від якої відраховують висоту рівня води на даному
посту. Він назначається завжди нижче найнижчого рівня
води, щоб висоти рівня завжди залишались додатніми.
3. Води зони аерації (схема).
Зона аерації (англ. — частина ґрунту в якій поровий простір
у водопроникних породах не заповнений водою. Зона аерації
лежить вище зони насичення. Таким чином, зона аерації —
верхня зона земної кори між її поверхнею і дзеркалом
ґрунтових вод Містить гігроскопічну, плівкову, капілярну
воду, а також тимчасово-гравітаційну воду.
 20
1. Зв'язок гідрології з іншими науками.
Загальна гідрологія як частина комплексної науки - гідрології
- насамперед тісно пов'язана з іншими її розділами -
гідрографією, прикладною (інженерною) гідрологією,
гідрометрією, спеціальними розділами гідрології.
Перераховані розділи гідрології, тобто науки так званого
гідрологічного циклу, не можуть повноцінно існувати без
взаємодії, взаємного проникнення і збагачення. Так,
наприклад, загальні закони гідрології не можна пізнати без
вивчення конкретних водних об'єктів (гідрографія) і навпаки.
Багато загальних законів гідрології встановлені за
допомогою спеціальних розділів - фізики, хімії, біології
природних вод. Без гідрометрії неможливе вивчення будь-
яких водних об'єктів. Прикладна гідрологія широко
використовує закони, встановлені загальною гідрологією і
спеціальними розділами гідрології тощо.
2. Визначення морфометричних характеристик русла
До основних морфометрічних характеристик відносяться:
площа живого перерізу (ω, м2) ширина русла (B, м), змочений
периметр (χ, м), середня глибина (hсер, м) і гідравлічний
радіус (R, м).
3. Гідродинамічна зональність артезіанського басейну
З гідродинамічної зональностью артезіанських басейнів
тісно пов'язана їх гідрохімічна зональність. У вертикальному
гідрохімічних розрізі артезіанського басейну зазвичай
розрізняють три зони, типові для територій достатнього і
надмірного зволоження, характерних дляУкаіни:
верхня - прісні води, гідрокарбонатно класу кальцієвої
групи, потужністю в сотні метрів (до 1-1,5 км);
середня - води солонуваті, переважно сульфатного класу, і
солоні, переважно хлоридного класу натрієвої групи;
потужність вимірюється сотнями, іноді тисячами метрів;
нижня - розсоли, з мінералізацією вище морської, за складом
- виключно хлоридні.

21
1. Річка та її елементи
Бiлет номер 6
2. Розподіл швидкостей течії води в руслі
Розподіл швидкостей течії води в річному потоці залежить
від морфологічний особливостей та шорсткості русла,
уклону водної поверхні потоку. Розглянемо розподіл
швидкостей по глибині потоку. Графік розподілу
швидкостей по глибині потоку (від поверхні води до дна)
називається епюрою швидкостей або годографом При
відкритому руслі найбільша швидкість спостерігається на
поверхні потоку, а найменша – біля дна. Це зумовлюється
тим, що сила тертя між шарами води та повітря значно
менша, ніж сила тертя між шаром води та дном. Якщо
виміряти площу епюри швидкостей і поділити її на глибину
вертикалі, то одержимо середню швидкість на вертикалі
(uв).
3. . Гідрогеохімічна зональність артезіанського басейну
Зональність підземних вод гідрогеохімічна — закономірна
зміна з глибиною хімічного складу і мінералізації підземних
вод. Потужність зони прісних вод змінюється у
вертикальному розрізі від 0-10 м до 300—600 м, а в деяких
міжгірських басейнах досягає 1000—2000 м і більше. Зона
солоних вод характеризується потужністю від десятків
метрів до 1000—2000 м. Потужність зони розсолів також
змінюється в широких межах — від 0-10 м до 2000-3000 м і
більше. У відповідності з мінералізацією геохімічні типи
підземних вод змінюються зверху вниз, як правило, у такій
послідовності (за аніонним) складом): гідрокарбонатні —
 сульфатні — хлоридні. Інколи спостерігається інверсія —
зменшення ступеня мінералізації підземних вод з глибиною
(зворотна гідрогеохімічна зональність Вона характерна для
молодих артезіанських басейнів.

22
1. Фактори, які впливають на формування річкового
стоку
Головними кліматичними чинниками стоку є опади,
випаровування, температура, вологість і дефіцит
вологості повітря, вітер. З перелічених чинників
найважливішими вважають опади і випаровування, що
безпосередньо впливають на стік. Наприклад, за наявності
опадів, однак за інтенсивного випаровування стік буде
незначним.
2. Вимірювання швидкості поплавцями. Середня
швидкість
Бiлет номер 6
3. Джерела та їх режим

23

1. Основні кількісні характеристики поверхневого стоку

Бiлет номер 2
2. Оцінка якості природних вод для господарсько-питних
цілей
Бiлет номер 14
3. Водопроникність гірських порід. Визначення
водопроникності
Бiлет номер 17

24
1. Хімічні властивості природних вод
 Бiлет номер 9
2. Обробка даних водомірних спостережень
Бiлет номер 8
3. Визначення водопритоків у гірничі виробки

25
1. Значення озер, боліт та їх охорона

2. Оцінка якості природних вод для господарсько-питних

цілей
Бiлет номер 14
3. Охарактеризувати фільтрацію підземних вод
Фільтрація підземних вод (рос. фильтрация подземных вод,
англ.) groundwater seepage; нім. Grundwasserversickerung f) –
рух підземних вод у пористих або тріщинуватих гірських
породах під дією сили тяжіння. Підземні води що проникають
в дрібнопористі гірські породи (шляхом фільтрації,
називаються фільтраційними водами. Швидкість Ф., що
визначається об'ємною витратою рідини через одиницю
площі поперечного перетину пласта пропорційна ґрадієнту
тиску, проникності гірських порід і зворотно пропорційна
в'язкості рідини. Швидкість Ф.п.в. завжди менша від істинної
швидкості руху рідини. У залежності від швидкості руху
рідини Ф.п.в. може бути ламінарною і турбулентною.

26
1. Хімічний склад природних вод
Бiлет номер 13
2. Спостереження за рівнями вод
 Рівень води — висота вільної водної поверхні водоймищ і
водотоків відносно якої-небудь умовної горизонтальної
поверхні (відносний рівень води) чи рівня моря (абсолютний
рівень води). Коливання рівня води бувають добові сезонні
річні багаторічні.
В річках коливання рівня води відбувається в зв'язку з
змінами витрат води деформацією русла утворенням
підпору; в водоймищах в результаті змін співвідношення
водного балансу згінно-нагінних явищ і тому подібне.
Внутрішньорічні коливання рівня води залежать від
кліматичних умов і складають в озерах від декількох
сантиметрів до 2—4 метрів, на великих річках — 5—12
метрів і більше.
Спостереження за рівнем води відбуваються на водомірних
постах за допомогою водомірних рейок і самописців висоти
рівня — лімнографів
3. Артезіанські води. Будова артезіанського басейну
Бiлет номер 7

27
1. Озера та їх режим (повна характеристика4
Бiлет номер 3
2. Визначення витрат води (аналітичний спосіб
Бiлет номер 2
3. Антропогенний вплив на підземні води України
2) для підземних вод: • забруднення;• об’єми/запаси;• інші
істотні антропогенні впливи.
На даному етапі згідно визначених Державним агентством
водних ресурсів України пріоритетних напрямків роботи на
2019 рік працівниками Регіонального офісу водних ресурсів у
Хмельницькій області визначено джерела водопостачання
та місця скидання забруднюючих речовин у водні
об’єктирічкових басейнів Дністра, Південного Бугу та
суббасейну річки Прип’ять в межах області.

28
1. Атмосферні опади та їх роль у живленні природних вод
Атмосфе́рні о́пади — вода в рідкому чи твердому стані, що
випадає з хмар чи безпосередньо з повітря на земну
поверхню та предмети. З хмар випадають: дощ мряка сніг
мокрий сніг крупа град B4), льодяний дощ З повітря
виділяються: роса рідкий наліт іній твердий наліт паморозь
 Побудова поперечного профілю русла річки та
вимірювання його площи
Бiлет номер 5
2. Закони фільтрації підземних вод
Бiлет номер 3
29
1. Фізичні властивості природних вод та їх зв‘язок з
хімічним складом
Бiлет номер 8
2. Вимірювання швидкості поплавцями. Середня
швидкість
Бiлет номер 6
3. Карстові води (загальна характеристика)
підземні води, які заповнюють карстові порожнини в гірських
породах і циркулюють по них. Утворюються
внаслідокпросочування у ці порожнини атм. або поверхневих
вод. При проникненні в гірські породи К. в. рухаються вниз у
вертикальному напрямі. Рухаючись у карстових порожнинах,
К. в. вилуговують гірські породи, внаслідок чого ці порожнини
розширюються. При виході К. в. на поверхню утворюються
карстові джерела. На Україні К. в. поширені в межах
Кримських гір і в Карпатах; відомі також на Поділлі, Донбасі
та в районі Кривого Рога. На Пд. березі Криму К. в.—
важливе джерело водопостачання.

30

1. Болота (повна характеристика).

Бiлет номер 5
2. Пальовий водомірний пост. Устаткування, методика
роботи
Бiлет номер 4
3. Бiлет номер 8