Могили-останці – це унікальні пам’ятки давнини, які височіють немов острови

над безмежними просторами південного степу. Вони приваблюють багатьох

охочих до загадок туристів не лише наскальними петрогліфами кам’яної доби, а
й своєю екзотичністю і таємничістю.
Серед них могила Бельмак, Токмак, Корсак, Кам’яні Могили, що знаходяться в
межах Запорізької та Донецької областей.
Що ж це за унікальні об’єкти і що було на їх місці раніше? Давньогрецький
вчений Клавдій Птолемей в IV томі своєї праці «Керівництво з географії»
описуючи Європейську Сарматію, вказував, що на узбережжі Азовського моря
знаходяться так звані Аланські гори. Ці гори з’явилися ще в докембрії понад 2
млрд роки тому. В той же час абсолютний вік гранітів, з яких складаються
могили становить приблизно 1,8 млрд років. Виходячи з цього, існує версія, що
могили – це залишки Аланських гір.
Існує інша версія, згідно з якою кам’яні куполи утворились в результаті
виверження вулканів. Проте, на думку нашої команди, це тлумачення є хибним.
Давайте ж розберемося чому це так. Граніт, з якого переважно складаються
могили – це глибинна інтрузивна порода, яка дуже повільно застигає в надрах
Землі. А продукти вулканічних вивержень – це ефузивні породи, такі як туфи,
базальти, андезити. Ці ж породи тут відсутні, відповідно ця гіпотеза
неправильна.
Що ж достеменно відомо так це те, що могили це ніщо інше як денудаційні
форми рельєфу представлені горами-останцями в межах Українського щита.
Але виникає питання: «Чому ж могили поширені лише в його південно-східній
частині?» Опрацьовуючи наукову літературу ми з’ясували, що саме тут
інтенсивно відбувався процес інтрузивного магматизму. Свідченням цього є
Кам’яномогильний масив, який являє собою ніщо інше як інтрузивний шток. До
того ж масив часто супроводжують жили пегматитів і кварцових порфірів, що є
ще одним свідченням інтрузивного магматизму. Не даремно цю «мініатюрну
гірську країну» вважають найбільшою інтрузією Східної України.
Приазовський мега-блок, що є частиною Українського щита, упродовж тривалої
історії розвитку зазнавав стійкого підняття. Тому давні архейські породи, в які
був втілений інтрузивний масив, були значно вразливішими до процесів
денудації. Це призвело до їх руйнування та відокремлення горбів-останців,
складених більш стійкими лейкократовими гранітами. Втім, немає нічого
вічного. Найменші тріщини в гранітах розширювалися і заглиблювалися,
відкрита до вивітрювання поверхня зазнавала десквамації, кутуватості
згладжувалися та набували тих химерних форм, які тепер приваблюють
відвідувачів могил.
Цікаво, чому ж їх називають могилами? Очевидно, для стародавніх мисливців,
скотарів та землеробів високі насипи в степу – це могили пращурів. Тому
невипадково у козацьких думах та козацьких творах їх називають могилами.
Утім, в Україні «могилами», згадайте Шевченка, називають й усі великі пагорби,
у яких ніхто ніколи не був похований. Однак, на деяких приазовських могилах
все ж таки є поховання. На вершинах Бельмак та Токмак є кургани з
кількаметровою висотою, у яких виявлені археологічні знахідки.
Слід зазначити, що могили загалом являють собою великі аридускули зі
своєрідними ландшафтами. На схилах могил поширені делювіальні,
пролювіальні та колювіальні наноси, які є свідченням площинного змиву та
ерозійно-денудаційних процесів з осипанням, обваленням та зсуванням
продуктів руйнації.
Як відомо, на Приазовській височині переважають північностепові височинні та
схилові ландшафти представлені здебільшого дернино-злаковими степовими
угрупуваннями. На горах-останцях же вони перетворюються у відносно
мезофітніші кореневищно-злакові з домінуванням чагарників та дерев. Це
зумовлено наявністю водяних карманів в тріщинах гранітів. Тому тут можна
зустріти навіть папороті, що зовсім не властиво для степової зони. Завдяки
підвищеному рівню вологозабезпечення подекуди трапляються рослини,
ареали яких знаходяться на значній відстані звідси. Відбувається відносно
швидке заростання чагарниками прилеглих до могил ділянок степу. На
кристалічних відслоненнях скелястих останців відмічається навіть видимість
вертикальної поясності у вигляді вузьких локацій з домінуванням специфічних
рослин. Проте ця поясність залишається фрагментарною.
Таким чином, літогенно-геологічна специфіка могил на тлі глобальної зміни
клімату призводить до прискореної і надмірної гідротифізації степових
екотопів, що є дуже важливим фактором, діючим на рослинність, тваринний
світ, ґрунти, води та інші складові ландшафтів степу.
Світ змінюється, виникають нові ідеї, змінюються пріоритети. Підвищений
інтерес до геологічних пам’яток посилюється, адже це потужний осередок
розвиток геотуризму, місце навчальної та наукової роботи. У 1991 році була
створена Європейська асоціація зі збереження геологічної спадщини ПроГЕО. У
2003 Україна увійшла в її склад. Кам’яні Могили належать до одного з 25
перспективних об’єктів геологічної спадщини України, запропонованих до
Європейського списку. Утім між ідеєю створення першого в Україні геопарку та
її реалізацією поки що низка невирішених проблем, які нам належить подолати.