Тема 5. Знамениті печери .

Поняття «карст». Умови карстоутворення. Поверхневі і підземні карстові форми

рельєфу. Типи печер. Печери США і Європи. Печери Українських Карпат. Печери
Поділля. Печери Криму (Мармурова, Кизил-Коба, Зміїний Грот, Бузулук-Коба та ін.).

Карст – процес розчинення чи вилуговування гірських порід поверхневими  чи 

підземними водами і формування специфічного (поверхневого та підземного) рельєфу.
Термін походить від назви вапнякового плато Карст (або Крас) біля Трієста в Словенії.
Карстуванню легко піддаються такі породи:
- сіль, 
- гіпс,
-  вапняки,
-  доломіти, 
- крейда,
-  мергель.
Внаслідок карстових процесів утворюються такі форми рельєфу:
- карри, 
- карстові вирви (лійки),
- улоговини, 
- понори,
- шахти,
- печери,
- підземні річки та джерела.
У межах материків оголені і поховані карбонатні породи займають до 40 км², гіпс і
ангідрити – близько 7, кам’яна сіль до 4 млн км²

Пече́ра — природна підземна порожнина, що з'єднується з поверхнею землі одним

або декількома отворами. Печери можуть бути заповнені повітрям або іншим газом
(здебільшого, радоном або метаном), водою, частково твердими відкладами.
Печери виникають під впливом підземних вод, карстових процесів, руху
прибережних хвиль тощо. Утворення такого типу зазвичай виникають у вапнякових 
породах, як наприклад, у Кентукі або на Балканах, де гірські породи розчиняються у воді.
Печери бувають населені тваринами, яким притаманні сліпота, депігментація, гігантизм.
Багато печер ще з епохи палеоліту використовувалися людиною для стоянок, на стінах
багатьох печер залишилися малюнки первісних людей.

За походженням печери поділяють на первинні і вторинні.

Первинні печери складені сингенетичними гірськими породами: газові пузирі і
тунелі в лавах, порожнини в рифах і вапнякових туфах, печери гідратації  в гіпсоангід-
ритах.
Вторинні печери – результат геологічних процесів, що проявляються в породі
або льодовику: печери вивітрювання, вилуговування, видування, суфозійні, абразійні
процеси на берегах морів, карстові, гідротермальні, гляціальні в льодовиках. Найпошире-
нішими є карстові печери, у яких поширені такі характерні форми як сталагміти і
сталактити, сталактати.
 Сталактит – назва походить від грецького Сталактос (Σταλακτίτης), «крапання
зверху» – мінеральне утворення у вигляді стовпів, паль, пірамід, яке звисає зі стелі печер
або інших порожнин.
Сталагміти – назва походить від грецького Сталагма («Σταλαγμίτης» —
«крапання») – мінеральне утворення у вигляді стовпів, паль, пірамід, яке підіймається з
підлоги печер або інших порожнин.
Сталактати – з’єднані між собою сталагміти і сталактити.

За положенням у просторі печери розділяють на:

- горизонтальні,
- похилі
- вертикальні,
Вертикальні печери поділяють на:
- колодязі (глибиною до 20 м), 
- шахти (від 20 до 300 м),
- провалля (понад 300 м).

Карстові печери за доступністю (можливісью використання) прийнято ділити на

три групи:
- спортивні,
- загальнодоступні;
- обладнані для масових екскурсій.

Найбільші печери світу (2015 р.): 

1) Флінт-Ридж-Мамонтова (США, 596 км), 
2) Оптимістична (Україна, 240,5 км),
3) Джуел Кейв (США, 223 км).

Найвідоміші печери зарубіжної Європи:

1) Постойнська-Яма і Шкоцянська-Яма (Словенія).
2) Блакитний грот на острові Капрі (Італія).
3) печера Доміца (Словаччина) і печера Агтелек (Угорщина).
4) Блакитний грот на острові Бішево (Хорватія).
5) печери Кро-Маньйо́н, Массабіель та Мірольда (Франція).

Шкоцянські печери (словен. Škocjanske jame) – система карстових печер з

підземними потоками. Знаходяться на території общини Дівача, західна Словенія. Ця
виняткова система вапнякових печер включає в себе близько 6 км підземних ходів із
загальною глибиною понад 200 м, багато водоспадів і одну з найбільших відомих
підземних камер.

Посто́йнська Я́ма (словен. Postojnska jama; нім. Adelsberger Grotte) – система

карстових печер завдовжки 20 570 м на плато Крас, знаходиться поблизу міста Постойна в
Словенії в регіоні Нотраньска-Крашка. Найдовша система печер в Словенії і один з
найбільш відвідуваних туристами місць у цій країні, з XIX століття оснащене
електроосвітленням і залізницею.
Печера була утворена водами річки Пивка, яка протікає по печері протягом 800 м.
Всередині увесь рік тримається температура близько 10 °С. 5,3 км печери відкрито для
відвідування – це найбільша протяжність відкритого для відвідування туристами
печерного простору в світі.

Блакитний грот на острові Капрі (Італія) за 56 км від Неаполя. (італ. Grotta

Azzurra – «блакитний грот»). Довжина грота становить 56 м, ширина – 30 метрів, висота
склепіння над рівнем моря – 15, а висота входу – 1,3 метри. Глибина – 150 м. У грот є
єдиний вхід з боку моря, і потрапити до нього можна тільки на човні. Дно затоплене
морем, завдяки чому світло, що проникає до грота, надає воді та всій печері красивого
блакитного кольору. Проводяться екскурсії на лодках і батискафі.

Аггтелек-Барадла (словац. Aggtelek-Baradla) чи Барадла-Доміца (угор. Baradla–

Domica) – печерна система на кордоні Словаччини (Словацький Карст) та Угорщині
(Аггтелецький карст), яка є однією з найдовших повністю досліджених печер і яка
відкрита для відвідування протягом багатьох років. Має два входи зі сторони Угорщини та
зі сторони Словаччини.
Довжина карстової печерної системи становить 25,5 км і включає в себе також
5,3 км печери Доміца. Вхід до печери знаходиться біля села Аггтелек, що біля підніжжя
скелі. Печера має зчленовані та звивисті основні канали довжиною 7 км, а також зали
шириною 10 м і 7-8 м у висоту. Багато коротких і довгих з’єднувальних бічних
відгалужень. Температура повітря – +10 +11 C, відносна вологість повітря – 95-98 %.
 Різні частини печери мають різні кольори і форми, що дає мальовниче різноманіття
сталагмітів та сталактитів. Підземні води проходять підземними річками річки Стікс і
Ахерон, наповнюються під час повеней через основні гілки.
В печері санаторій, концертний зал. Особливістю печери є присутність великої кількості
кажанів (близько 1 500 тварин 16 різних видів). Найбільшим підземним залом є Собор
Майка з каскадними водоспадами, yfзваними Римська баня.
 Блакитний грот (хорв. Modra špilja), розташована в бухті Балун на сх. частині
острова Бішево , Сплітсько-Далматинська жупанія , Хорватія. Грот заповнений водами
Адріатичного моря . Став популярною туристичною визначною пам'яткою в зв'язку з тим,
що близько трьох годин на добу, в сонячну погоду при тихій воді, повністю наповнюється
пронизливим блакитним сяйвом.
Блакитний грот має 24 метри в довжину, від 10 до 20 метрів в ширину, висота
склепіння над рівнем води до 15 метрів, глибина становить 3-20 метрів. Надводний вхід
має розмір 1,5х 2,5 метра, всередину дозволено запливати човнам довжиною до 5 м, , що
перевозять не більше 10 осіб. Печера, як і весь острів Бішево, складається з вапняку , вона
була вимита хвилями моря в березі протягом тисячоліть.

Кро-Маньйо́н (фр. Cro-Magnon) – печера в департаменті Дордонь на південному

заході Франції, відома своїми залишками доісторичної людини, знайденими тут 1868 року
французьким палеонтологом Луї Ларте. Печера дала назву всім людям епохи верхнього
палеоліту – кроманьйонці. Віднайдені знаряддя праці та фрагменти залишків тварин
дозволяють визначити час захоронення як пізній плейстоцен, 30-32 тисячі років тому.

Массабіель (фр. La grotte de Massabielle), також відома як Грот Массабіель –

печера у французькому місті Лурді (департамент Верхні Піренеї), одне з найбільших
місць паломництва у Європі.
Печера Массабіель має невеликі розміри (близько 9,5 м глибиною, 9,8 м шириною
та 3,8 м у висоту), складається з трьох нерівних порожнин та більше нагадує розлом у
скелі. Печера утворилася внаслідок карстових процесів під впливом підземних вод. Стіни
печери гладкі та місцями вологі, що пояснюється близьким заляганням підземної річки
Пау. Через отвір у скелі витікає вода, що має цілющі властивості. У заглибленні вгорі
печери, з правого боку, розміщена фігура Богородиці.

Мірольда (фр. Gouffre Mirolda або Gouffre Mirolda-Lucien Bouclier) – печера в

альпійській області Верхня Савойя, Франція. Одна з якнайглибших печер світу
(−1626[1]/1733[2] м), друга по глибині печера Франції.
У 1990 році глибина печери становить -1221 м.
У січні 1998 р. Мірольда досягла глибини −1610 м, обійшовши на 8 м розташоване
по сусідству провалля Жан-Бернар і стала якнайглибшою печерою планети.
У серпні 1998 року якнайглибшою печерою стає австрійська Лампрехтсофен з
результатом −1632 м. А в 2001 р. Мірольду відсовує на 3-е місце печера Крубера
(Вороняча) на Кавказе, глибина якої склала −1710 м.
У січні 2003 року, після проходження групою з чотирьох спелеологів складного
сифона на дні печери, Мірольда знову стає найглибшою −1733 м, проте вже через рік, в
2004 році безнадійно поступається печері Крубера (Воронячій).

Печери США
 Мамонтова (Мамутова) печера – найбільшої за довжиною  печера у світі, яка
розташована в західних передгір'ях Аппалач недалеко від міста Луїсвілл. З протяжністю
596 км та глибиною 300 м перебуває на першому місці серед печер земної кулі. За
походженням Мамонтова печера є карстовою. Досліджена частина має 225 проходів, 47
великих куполів, понад 20 глибоких шахт. Загальна довжина порожнин сягає 74 км. У
печері є річки й озера, якими можна плавати у човні..

Печера, що має досить солідний вік – десять мільйонів років. Дно печери, немов
лезом бритви, порізано широкими річками, одна з яких, пронизуючи печеру наскрізь,
продовжує свій шлях на поверхні, але вже не як річка Ехо, а як Зелена річка.
Печера є визначною туристичною пам'яткою.

Лурейські печери — сталактитово-сталагмітові утворення яким близько 7 млн

років. Вони геологічно активно зростаючі, один кубічний сантиметр відкладень наростає
за сім з половиною років. Печери знаходяться в околицях містечка Лурей (англ. Luray). Є
найбільш відвідуваними печерами США на схід від Місісіпі – за рік під землю
спускається до півмільйона людей.
Лурейські печери в Америці зараховують до комерційних, що приносить значний
прибуток.

У горах штату Нью-Мексико розташований національний парк «Карлсбадські

печери.» Свою назву він дістав від імені довколишнього міста Карлсбада. Основна
пам’ятка парку – ланцюг карстових печер віком близько 250 мільйонів років і завдовжки
майже 12 км. Найглибша з досліджених до теперішнього часу печер знаходиться на
глибині приблизно 300 метрів.
Карлсбадські печери вражають різноманітністю і красою сталактитів, сталагмітів і
інших утворень неймовірних форм. Дослідження печер тривають і до цього дня. Сьогодні
вже прокладені майже 5 км доріжок і встановлені спеціальні ліфти, на яких туристи
можуть спуститися під землю

На півночі штату Джорджія розташувалася печера Еллісона, яку також називають

Фантастичною печерою-ямою. Це найглибша і найвідоміша печера-яма в США. Кажуть,
зірвавшись з краю печери, доведеться летіти близько восьми секунд, щоб досягти землі
 Казумура – лавова печера на Великому острові Гаваїв, відома як найглибша лавова
печера у світі (глибина — 1101 м, протяжність 65,5 км).Печера розташована в 20 км від
міста Гіло, у лавових потоках вулкана Кілауеа. Верхня точка системи знаходиться на
висоті 1130 м н.р.м. поблизу вершини вулкана, а нижня розташована за 32 км до
північного заходу, на висоті всього 29 м н.р.м. Для звивистих, розгалужених каналів
печери характерні стінки темно-сірого кольору з металевим відблиском і слідами течії
магми у вигляді «ребер» на стінах і підлозі. Середня температура в печері від 15 до 22 °.

Печери Українських Карпат

 В Українських Карпатах відомо близько 100 печер різних розмірів, які поширені у
межах чотирьої карстових районів:
1) Стрімчаковий карстовий район (Дружба, система печер Черлений Камінь,
система Гребінь, система Вів, Молочний камінь, система Чур, Термокса мала) об’єднує 24
печери;
2) Складчасто-флішевий карстово-тектонічно-суфозійний район (печери гори
Ключ, Довбуша (Яремчанська), Руна, Ролінг Стоун, печери Лекечинських скель, печери
Протятих Каменів, печери Сокільських скель, Петрос-1, Княгиня, Жіванська яма,
Довбуша (Шевченка), Глибока (Трухля) та ін..) об’єднує 37 печер;
3) Мукачівський карстовий район (Лабіринтова (штольня) (Лилики), Затоплена
(штольня), Галярська дира (штольня), Синаторія та ін..) охоплює 7 печер;
4) Рахівсько-Чивчинський карстовий район (Довгоруня (штольня), Черемшина
(штольня), Молочні Браття, Едельфейс).

Печера «Дружба» (Романія). Вхід в шахту розміщений на висоті приблизного 500

м в буковому лісі на околиці с. Мала Уголька в межах Угольсько-Широколужанського
масиву Карпатського біосферного заповідника. Загальна довжина всіх досліджених ходів
печери Дружба складає 900 м., глибина – 55м. Температура повітря в різних частинах
печери коливаються від +5 до +8, вологість складає 95%. У перечі мешкає чимало
рідкісних видів кажанів.

«Молочний Каммінь» –  карстова печера; геологічна пам'ятка природи місцевого

значення. Розташована в Тячівському районі Закарпатської області, на північ від
села Велика Уголька, в межах Угольсько-Широколужанського масиву Карпатського
біосферного заповідника.
У «Молочному Камені» виявлена стоянка давніх печерних людей, що заселяли
територію Карпат за часу пізнього палеоліту. Під час археологічних розкопок у другій
половині XX сторіччя було знайдено багато предметів побуту давніх мешканців печери.

ССталактитова печера «Чур» -– геологічна пам'ятка природи місцевого значення.

Об’єкт розташований на території Тячівського району Закарпатської області. Площа – 5 га.
Статус отриманий у 1969 році. Довжина ходів – бл. 50 м. Печера закладена у тектонічній
тріщині між двома плитами вапнякових скель. Середня температура печери складає 5
градусів С; вологість – 100 %.

Печера «Сифон» у системі Черлений Камінь є другою за довжиною у регіоні.

Довжина – 660 м, глибина 63 м.
Печера «Каньойон-Нова» у системі Черлений Камінь є третьою за довжиною.
Довжина – 539 м, глибина 42,5 м.

Складчасто-флішевий карстово-тектонічно-суфозійний район

Печера «Прохідний двір» у системі печери гори Ключ є четвертою за довжиною в
регіоні. Довжина – 520 м, глибина 40 м.

Мукачівський карстовий район

Печера «Лабіринтова» (штольня) є найбільшою у районі. Довжина – 348,2 м, глибина –
5,4 м.

Рахівсько-Чивчинський карстовий район

Печера «Довгоруня» (штольня) – найбільша у районі. Довжина – 226,2 м, глибина – 21 м.
Печери Криму
 Крим – класична карстова область, надзвичайно сприятлива для утворення печер.
На Кримському півострові знайдено і зафіксовано близько 1100 печер. Виділяють
чотири спелеологічних райони:
1) Ялтинське і Центральне карстове плато,
2) Чатир-Даг,
3) Долгоруківська яйла,
4) Карабі-яйла.
(Вів)
У Криму знаходиться велика кількість печер, що залучають спелеологів всієї
країни. Щороку реєструють все нові печери Криму. Тільки вивчених печер Криму -
близько 1100, а 50 з них є пам'ятками природи.
У Криму переважають за кількістю малі печери (до 100 м), але є, і справжні
гіганти. У печерах Криму навіть були виявлені стоянки стародавньої людини.
Червона печера є найдовшою в Криму – 16 км, а найглибшою є Солдатська – 517м. 
Дві печери Криму входять до пятірки найкрасивіших печер світу – «Мармурова» і «Еміне-
Баір-Хосар»

Найкрасивіша печера Криму – Мармурова. Мармурова печера вважається однією

з найкрасивіших в Європі, знаходиться вона в районі Чатир-Дага в мармуровидних
вапняних породах. Вхід в печеру знаходиться на абсолютній відмітці 918 м над рівнем
моря.. В середньому за рік її відвідує понад 100 тисяч осіб. Печера виявлена відносно
недавно, але відразу ж її почали впорядковувати. Частина печери можна оглянути лише
маючи спеціальне обмундирування.
Протяжність розвіданих ходів – 2050 м, глибина – 60 м. Довжина обладнаних екскурсійних
маршрутів складає більше 1,5 км.. Температура повітря у печері постійна (+9° С).
Унікальність Мармурової печери принесла їй світову популярність. За оцінкою відомих
спелеологів, вона належить до п'ятірки найкрасивіших обладнаних печер планети. Одну з
найвідвідуваніших печер Європи, Мармурову, в 1992 році було прийнято до Міжнародної
асоціації обладнаних печер.

Найбільша печера Криму – Червона печера або Кизил-Коба. Червона печера

знаходиться в районі Долгоруковського масиву. Загальна її площа – 64 кв. км, протяжність
більше 20 км. Ця печера найбільша в Європі. Тунелі і лабіринти всередині неї утворюють
шість поверхів.
Археологами в печері було виявлено значну кількість кераміки 7-6 ст. до н.е.,
бронзові наконечники стріл, кільця, браслети, намиста. На галявині перед печерами була
розкопана стоянка людини, що проживала в печері більше 2500 років тому. На думку
дослідників в Червоній печері свого часу проживали кіммерійці.

Найчарівніша печера Криму – Скельская сталактитова печера. Скельская

печера знаходиться на висоті 350 м над рівнем моря на південному заході Криму недалеко
від села Джерельне (колишнє село Скелі). Загальна – 670 м. Печера занесена в Книгу
рекордів, як найбільш заселена спелеофауною. Тут мешкають павуки, ракоподібні,
ногохвостікі, багатоніжки, жуки, ссавці (кажани). Крім того тут виявлено планктон, якого
вже немає на землі. Скельская печера постійно привертає магів і екстрасенсів, так як
вважається потужним Місцем Сили Криму.
У фантастичному світі печери живуть неймовірні створення, які ніколи не бачили
сонячного світла. Таких тварин, які проводять свій вік під землею і не здатних існувати в
інших умовах, називають троглобіонти. Життя в темряві наклала відбиток на їх будова і
поведінку: перш за все сталася повна або часткова втрата зору. Сліпота зробила їх
суперчутливими – розвинулися вусики, щетинки і подовжені кінцівки стали їх доскона-
лими органами дотику.
«

місячним молоком» склад

 Печера Солдатська – найглибша в Криму. Печера володарка безлічі рекордів.
Вона розташована на Карабі Яйлі та названа в пам'ять воїнів, загиблих в боях. Відкрили
печеру в 1969 році феодосійськими спелеологами з клубу «Кара-Даг».
Печера найскладніша по проходженню на півострові - категорія 4Б; найглибша на
півострові – 517 метрів; третя за довжиною в Криму. Розташована пам'ятка Криму на
Карабі в 10 км від Красноселівка. Вхід в печеру Солдатська знаходиться на висоті 980
метрів. Вона відрізняється невеликими розмірами, лише 2100 метрів. Незабаром після
входу пещера Солдатська обривається глибокою криницею. Дна печери досягли в 1993
році за допомогою аквалангів. Там була виявлена підземна річка. Також в печері є кілька
озер. Нижній водотік випливає не в Карасу-Баші, а Бурульчи, розташовану на іншій
стороні плато.

Великий Бузлук (Бузлук-Коба, Льодова печера) – одна з незвичайних печер 

Криму, що знаходиться на Карабі-Яйлі. Вертикальна печера загальною глибиною 40
метрів , що закінчується 20 метровим колодязем із гротом, покритим льодом цілорічно,
незважаючи на доступ атмосферного повітря через вхід радіусом близько 10 метрів. Біля
входу в льодовий колодязь стоїть льодовий Сталагміт висотою близько 5 метрів, що не
тане навіть у липні – серпні, а в жовтні починає наростати.
На відміну від крижаних натічних утворень покривний лід донної частини
утворюється зі снігу, що потрапляє туди зимою. Площа оледеніння у середині печери з
року в рік міняється, досягаючи іноді 1000 кв. м, а об’єм – до 5000 куб. м. Вік снігу – 1-2
роки, льоду – до 50-ти років. У нижній частині печери є глибокий (19 м) колодязь
діаметром 0,5 м, по дну його протікає вода. Незважаючи на суворий «крижаний»
характер, печера населена: там живуть дикі голуби.

вхід падало величезна

Шайтан-коба (Чортова печера) – печера на правому березі р. Бодрак, поблизу

с. Скалисте, Бахчисарайського району..лУ печері відкрито палеолітичну стоянку 
 мустьєрського часу, досліджувану у 1929-1930 pp. Знайдено крем’яні вироби та кістки
диких тварин, що вказує на те, що її мешканці займались полюванням.

рПечемра «Зміїмна» – найбільша карстова порожнина Внутрішнього пасма

Кримських гір. Довжина – 310 метрів. Площа печери – 410 кв.м., об'єм – 1300 куб.м.
Пам'ятка природи з 1969 року. Знаходиться поряд з урочищем Левадки, в 10 км на південь
від Сімферополя. Назва «Зміїна» пов’язана з її формою, що звивається, зміїться. Вхід має
грибоподібну форму; його висота 11 м, ширина 5 м.

Найзагадковіша печера Криму – Мамонтова печера або Еміне-Баїр-Хосар.

(перекладається - дуб на горі). Мамонтова печера – одна з найзагадковіших печер в світі,

розташовується неподалік від Мармурової печери на нижньому плато масиву Чатир-Даг.
Один з найцікавіших її залів «Шапка Мономаха», названого на ім'я розташованого тут
унікального сталагміта, покритого «місячним молоком» склад якого досі ніхто не знає.
ИДовжина печери – 1460 м, глибина – 185 м. Відкрита для туристів не так вже і
давно. Печера має форму колодязя, тому проникнення в неї було важкувате. В 1994р був
зроблений спеціальний 12 метровий горизонтальний тунель, який дозволяє відвідати зали
печери. В 1999 р. відкрито маршрут по верхніх залах, в яких туристи могли оглянути
підземне озеро з кришталево чистою прозорою як повітря водою та відомий «Зал ідолів».
Сто мільйонів років тому тут була підземна ріка, яка утворила порожнину, а землетруси
відкрили її на поверхню землі. Через велику дірку в глибину печери попадали мамонти,
ведмеді, носороги, про що свідчать їх знайдені кістки. В печері є кімната-музей де можна
познайомитися з екземплярами, власникам яких не пощастило потрапити в печеру багато
тисячоліть тому.

Печери Поділля
Печера Оптимістична.
 Розташована в межах Борщівського району Тернопільської області, на південний
захід від села Королівка, в лісовому урочищі «Королівка» (
Сумарна закартована довжина ходів становить понад 260 км 9станом на 2019 р.).
Печера до кінця не розвідана. Вона займає площу близько 2 гектарів, що зумовлено
численністю та звивистістю ходів. Ходи залягають на глибині близько 20 м від поверхні.
Печера сильно замулена глиною. Трапляються сталактити, освіти, геліктити.
Занесена до Книги рекордів Гіннеса як найдовша у світі гіпсова печера, найдовша
печера Євразії та друга за довжиною у світі.
 Печера Кришталева (Кривчинська). Розташована при південно-західній околиці
села Кривче Борщівського району Тернопільської області. Досліджена довжина — 23 км.
Середня ширина ходів – 2,0 м, середня висота – 2,7 м. Вона практично суха і є легкою для
проходження. Тут спостерігається впродовж року стала температура (+10,6 °C). Це єдина
освітлена печера на заході України, що приймає відвідувачів цілий рік[2].
Туристичний маршрут має протяжність два з половиною кілометри та триває
близько півтори години. На маршруті чергуються коридори і зали, окремі витвори
природи отримали власні назви — голова бика, ящірка, слон тощо. Назву «Кришталева»
печера отримала завдяки кристалам гіпсу білого, кремового та рожево-бурштинового
кольору, що покриває місцями її стіни.

Печера Ювілейна. Розташована на лівому схилі долини річки Циганка, поблизу

села Сапогів Борщівського району Тернопільської області. Загальна довжина ходів –
1,6 км. Утворена в гіпсах тортонського ярусу неогенового періоду. Кілька галерей,
закладених по тектонічних тріщинах, з'єднані короткими ходами. Зал «Планетарій» має
купол діаметром 8 м уздовж довгої осі та 5 м уздовж короткої. У склепінні галерей печери
Ювілейної часто розкриваються неогенові вапняки та відклади мергелів, що залягають над
гіпсами
 Печера Вертеба. Назва печери походить від давньослов'янського «вертеп» —
печера, яруга. Належить до найбільших печер у Європі, довжина підземних ходів — 9021
м (за іншими даними — 8 550 м). Середньорічна температура у печері 9-10° за відносної
вологості 92-100 %.
Печера Вертеба є особливою серед гіпсових печер Поділля. Вона дещо
відрізняється від інших геологічною будовою, а також тим, що в ній виявлено величезну
кількість археологічних знахідок доби енеоліту (IV—III тис. до н. е.).
Екскурсійний маршрут, прокладений залами та коридорами печери, має довжину
1000 метрів. Для більш підготовлених відвідувачів створений спортивний спелеологічний
маршрут.

Археологічні інсталяції в печері Вертеба . (філія Борщівського краєзнавчого музею)

 Печера Озерна (Голубі озера, Попова Яма). Розташована в межах Борщівського
району Тернопільської області, біля села Стрілківці.
Сумарна довжина досліджених ходів — 140 км (станом на 2009 рік — 128 км).
Ця печера – єдина на Поділлі, що має підземні озера. В печері багато обвальних
нагромаджень. На стінах часто трапляються скупчення вторинного гіпсу.
 Печера Атлантида. Розташована в межах Кам'янець-Подільського району
Хмельницької області, біля села Завалля. Довжина – 7493 м, площа – 3120 м². Відкрита
1969 року.
Єдина в межах Поділля печера з чітко вираженою триповерховою будовою.
Нижній (перший) поверх представлено високими та широкими галереями, другий –
звуженими до 1-1,5 м порожнинами, третій – двома невеликими ходами заввишки 5 м. На
перетині галерей першого та другого поверхів є великі зали (заввишки до 12 м).
На стінках, склепіннях і підніжжях печери – поширені натічні форми гіпсу різного
забарвлення. Трапляються волокнисті кристали завдовжки до 1,5 м.
 Печера «Млинки». Розташована біля села Залісся Чортківського району
Тернопільської області. Загальна довжина печери – 53160 м. Попри майже стовідсоткову
вологість, температура в печері є порівняно високою (9,6° С). Закладена у гіпсах
баденського регіоярусу середнього міоцену.
У більшості галерей стіни рясно вкрити гіпсовими кристалами різних розмірів,
забарвлених у білий, жовтий, чорний та червоний кольори, кристалічним снігом; де-не-де
можна побачити геліктити, виходи «шаблевидного» гіпсу, плафони пластинчастого гіпсу
та карбонатні натічні утворення, групи сталактитів, «макаронів» та поодинокі сталагміти

Перше повідомлення про печеру Млинки було подано в газеті «Нове життя» 25
червня 1960 року М. Білем – вчителем школи села Угринь. Першими, хто наважився
пролізти через щілини, у печеру були гуртківці обласної туристичної станції під
керівництвом В. О. Радзієвського.
У 1960-70-х рр.. відкрито відомий у печері є зал «Бар'єр невідомості», за яким
через лаз «Чортове горло» можна потрапити у район «Еврика». Інша цікавинка
розташована за «Дитячою розпорою» у західному борті печери - район «Лабіринто
Шукачів» і зал «Казка» з карбонатими натічними формами. За рохом «Кочерга» на
півночі західного району «Лабіринту Шукачів». Відкрили великі просторі ходи та зали.
району «Дикий Захід».
Інші відомі райони печери, відкриті у 1980-2000- рр. – «Перемога», «Ранковий»,
«Новорічний», «Полтава». «Забутий», «Щасливий», «Різдвяний», «Мобільний»,
«Лимон», «Молодіжний», «Торба», Молдаванка».
Станом на початок 2007 року довжина печери сягнула 28 кілометрів.
У 2007 р. відкрито новий район.«Глобальним районом»  довжиною 14 км. Станом
на початок 2010 року довжина печери Млинки добігає до відмітки 40 км.
У 2012 р. на півночі району «Щасливий» пройшли завал і відкрили нову його
частину, «Японія» (довжиною 1089 м). У ньому є найдовша розпора в печері завдовжки
63 метри – «Подарунок долі».
 У 2018 р. групою спелеологів при обстеженні західного борту району
«Глобальний» відкрито новий район печери. До відкриття району, названого
«Угринський», між найближчими точками печер Млинки та Угринь, за даними СК
«Кристал», залишалося 210 метрів.
Це дає підстави вірити, що об'єднання цих двох печер в одну систему — справа
недалекого майбутнього.