Відповіді на контрольні запитання

ТЕМА 3
1. Які зміни були внесені до Конвенції з прийняттям протоколу No11?

Держави – члени Ради Європи підписали цей Протокол до Конвенції про захист прав і основних
свобод людини, враховуючи нагальну необхідність перебудови контрольного
механізму, створеного Конвенцією для забезпечення та підвищення ефективності захисту прав і
основних свобод людини, вважаючи за доцільне з цією метою внести поправки у деякі положення
Конвенції для того, щоб, зокрема, замінити існуючі Європейську комісію та Європейський суд з
прав людини новим постійним Судом.

2. Які зміни були внесені до Конвенції з прийняттям протоколу No14?

Протокол №14 до Конвенції «Про посилення контрольної функції Конвенції» підписаний 13 травня

2004 року в Страсбурзі, вносить зміни у вимоги до заяв до Суду та у процедуру розгляду заяв.
Протокол №14 вносить такі основні новели: 1) підвищуються фільтраційні повноваження Суду (судді,
що зісідатимуть одноособово, наділяються правом визнавати заяву неприйнятною); 2) запроваджується
новий критерій прийнятності – завдання істотної шкоди заявникові; 3) запроваджується заходи для
роботи з однотипними справами (передбачено спрощену процедуру розгляду справ, що підпадають під
міцно усталене прецедентне право). Станом на 1 січня 2009 року Протокол №14 Конвенції
ратифікували усі держави-учасниці Конвенції, окрім Росії, проте вона згодом також ратифікувала
протокол і здала ратифікаційні грамоти Генеральному секретарю Ради Європи. Протокол набрав
чинності 01 червня 2010 р.

3. Які зміни були внесені до Конвенції з прийняттям протоколу No16?

Протокол №16 до Конвенції. Основною новацією Протоколу є забезпечення можливості найвищим

судовим установам країни (в Україні це – Верховний Суд) звертатися до ЄСПЛ щодо надання
консультативних висновків з принципових питань, які стосуються тлумачення або застосування прав і
свобод, визначених Конвенцією або протоколами до неї.

При цьому, національний суд має право звертатися за консультативним висновком до ЄСПЛ лише у
тому випадку, якщо справа перебуває у його провадженні, обґрунтувавши причини запиту та надавши
інформацію щодо юридичних і фактичних обставин справи.

Тобто, Верховний Суд може звернутися до ЄСПЛ за консультативним висновком лише у випадку
виникнення «принципового питання». У свою чергу, запит на отримання такого висновку повинен бути
обґрунтованим та містити інформацію про фактичні обставини справи, посилання на внутрішнє
законодавство та положення Конвенції щодо прав і свобод, які підлягають тлумаченню.

4. Поясніть принцип субсидіарності Конвенції.

.. Відповідно до цього принципу обов’язком держави визнається гарантування дотримання тих прав,

які передбачаються Конвенцією. Саме держава повинна побудувати свою внутрішню систему таким
чином, щоб забезпечити механізми реагування на порушення цих прав та щоб втручання у права осіб
здійснювалось згідно з Конвенцією. Тобто, це означає, що Суд надаватиме оцінку таким заходам лише
після того як особа вичерпала національні юридичні засоби захисту. При цьому, національні органи
влади користуються певною свободою розсуду при вирішенні того, як саме забезпечити дотримання
цих прав. Європейський суд в даному випадку здійснює функцію нагляду. 

5. Поясніть принцип відмови від абстрактного контролю за виконанням Конвенції.

Цей принцип означає, що Європейський суд не має права розглядати внутрішнє право держав-
учасників Конвенції на предмет його відповідності нормам Конвенції.
6. Поясніть принцип свободи розсуду держав.

Цей принцип дає гнучкість, яка необхідна для уникнення руйнівних протистоянь між Європейським
судом з прав людини та державами-членами Ради Європи. Вона робить можливим, щоб Суд знайшов
рівновагу між незалежністю держав-членів та їхніми зобов’язаннями за Європейською конвенцією з
прав людини Варто зазначити, що свобода розсуду не надає національним органам влади необмежені
повноваження, тобто окрім субсидіарної ролі Суду, свобода розсуду тісно пов’язана із європейським
наглядом. «Суд відповідає за забезпечення дотримання державних зобов’язань і має повноваження
приймати остаточне рішення, чи сумісне обмеження з правами, гарантованими Конвенцією». Така
оцінка без сумніву визначає, чи виконували національні органи влади свій розсуд добросовісно та
відповідно до букви і духу Конвенції»

7. Які основні критерії прийнятності індивідуальних заяв, що подаються до Європейського суду

з прав людини?

Основними критеріями прийнятості індивідуальних заяв до ЄСПЛ є :

- предметний критерій;
- критерій за колом суб'єктів;
- територіальний критерій;
- часовий критерій.

8. Що означає предметна юрисдикція (ratione materiae) ЄСПЛ?

Ratione materiae передбачає сумісність тих прав, на порушення яких скаржиться

заявник, із правами, передбаченими Конвенцією. Юрисдикція Суду поширюється лише на
права, передбачені Конвенцією та протоколами до неї.

9. Що означає територіальна юрисдикція (ratione loci) ЄСПЛ?

Порушення Конвенції, на яке Ви скаржитеся, повинно мати місце у межах територіальної юрисдикції
держави-члена або на території, реально контрольованій цією державою. Наприклад, держава може
бути відповідальною за дії своїх дипломатичних та консульських представників за кордоном в рамках
дипломатичної місії, коли вони здійснюють владні повноваження і контроль щодо осіб поза межами
своєї держави.

10. Що означає юрисдикція в часі (ratione temporis) ЄСПЛ?

Ratione Temporis - згідно з ним Суд не може розглядати заяви стосовно фактів, які мали
місце до набрання чиності Конвенції щодо держави-відповідача та до моменту визнання
останньою можливості заявників звертатись до контрольних органів Конвенції з метою
подання індивідуальних заяв. З наведеного правила є винятки, зокрема, щодо так званих
«триваючих порушень»: коли початкові факти порушення, відображеного в заяві, мали
місце до набрання чинності Конвенції, для держави- відповідача, але вони безпосередньо
визначили стан заявника вже після зазначеної дати.

11. Що означає юрисдикція за колом суб’єктів (ratione personae) ЄСПЛ?

Юрисдикція Суду в часі визначається датою набрання чинності Конвенцією для держави-відповідача в

справі. Суд не може розглядати заяви стосовно фактів, які мали місце до набрання чиності Конвенції щодо
держави-відповідача та до моменту визнання останньою можливості заявників звертатись до контрольних
органів Конвенції з метою подання індивідуальних заяв.
12. Які основні відомості мають бути зазначені в індивідуальній заяві до ЄСПЛ?

1. При заповненні формуляра заяви потрібно:

а) надати необхідну інформацію про сторони (розділ І формуляра). Якщо заява подається
від імені декількох заявників, використовуйте окремий аркуш для даних про особу кожного
з них. Якщо у Вас є представник(и), надайте довіреність(ності) на його(їхнє) ім’я;
б) викласти чітко і стисло факти, які становлять предмет Ваших скарг (розділ ІІ).
Намагайтеся описувати події в тій послідовності, в якій вони відбувалися, вказуючи точні
дати. Якщо Ваші скарги стосуються декількох питань (наприклад, різних судових
проваджень), напишіть про кожне із них окремо;
в) пояснити якомога точніше, в чому полягають Ваші скарги відповідно до Конвенції
(розділ ІІІ). Зазначте, до яких положень Конвенції Ви апелюєте і поясніть, чому Ви
вважаєте, що факти, викладені Вами в розділі ІІ, містять порушення цих положень.
г) надати відомості, які би підтверджували, що Ви дотрималися відведених термінів та
вичерпали національні засоби правового захисту (розділ ІV). Інформацію щодо кожної
скарги викладіть окремо;
д) стисло вказати, яких результатів Ви очікуєте від розгляду Вашої заяви в Суді (розділ V);
е) повідомити, чи зверталися Ви зі скаргами, викладеними у Вашій заяві, до інших
міжнародних інстанцій, які займаються розслідуванням або врегулюванням подібних
питань (розділ VI). Якщо так, Вам необхідно надати повну інформацію про такі звернення,
включно з назвою органу, до якого Ви подавали скарги, відомості про їх розгляд, дати
розгляду, а також відомості про рішення, які було ухвалено. Надайте копії відповідних
рішень та інших документів;
є) скласти перелік усіх судових та інших рішень, згаданих у розділах IV та VI, а також усіх
інших документів, які б Ви хотіли надати Суду в якості доказів (протоколи слухань, заяви
свідків тощо) (розділ VІІ). Додайте повні копії зазначених документів, якщо Ви ще не
надіслали їх до Суду. Суд не повертає отриманих документів, тому в Ваших інтересах не
надсилати оригінали, а лише копії;
ж) підписати заяву. Якщо заяву підписує представник, необхідно додати належним чином
заповнену довіреність (у випадку, якщо її не було надіслано раніше.
 ТЕМА 4
1. Реєстрація заяви та визначення її прийнятною для розгляду у Суді.

Оформлюється заява на офіційному формулярі заяви до Європейського суду з прав людини (далі –
ЄСПЛ, Суд). Заява має стосуватися лише порушень, допущених однією з 47 держав-членів Ради
Європи, на які поширюється дія Конвенції. Заявнику не обов’язково бути громадянином однієї з
держав, які ратифікували Конвенцію.

Щоб Суд визнав заяву прийнятною, вона має відповідати певним вимогам (умовам), у протилежному
випадку скарги не розглядатимуться. Такі вимоги передбачені в статті 35 Конвенції.

Із заявою до Суду можна звертатися лише після вичерпання національних засобів правового захисту.
Іншими словами, особи, які скаржаться на порушення своїх прав, повинні спочатку звернутися з
цими скаргами до судів відповідної держави всіх рівнів юрисдикції: першої, апеляційної та
касаційної.

Скарги заявника повинні стосуватися одного чи декількох прав, гарантованих Конвенцією. Суд не
може розглядати скарги про порушення будь-яких інших прав.

Крім того, із заявою до Суду слід звернутися не пізніше, ніж через шість місяців після винесення
остаточного рішення на національному рівні або після завершення події, яку описує в заяві скаржник,
і щодо якої стверджується відсутність ефективних засобів правового захисту.

Важливо відзначити, що якщо Судом було визнано, що документи додані до заяви не в повному
обсязі, то подача додаткових документів можлива лише до спливу шестимісячного строку.
Стверджуване порушення Конвенції має стосуватися заявника особисто та безпосередньо
(компетенція ratione personae) і має завдати йому суттєвої шкоди. Заяви можуть бути подані лише
проти однієї чи декількох держав-учасниць Конвенції, а не проти будь-якої іншої держави чи
приватної особи. Суд розглядатиме лише скарги на ті порушення, які сталися з моменту ратифікації
державою-відповідачем Конвенції чи відповідного та, як правило, на території держави-
відповідача.Варто відзначити, що за подання заяви до ЄСПЛ судовий збір не сплачується. У заяві
зазначається:

 ім’я, дата народження, громадянство, стать, професія та адреса фізичної особи – заявника;
 дата реєстрації, офіційний реєстраційний номер та адреса юридичної особи – заявника;
 ім’я, професія та адреса представника, якщо такий наявний;
 держава-відповідач;
 стисле викладення фактів та стверджуваних порушень Конвенції з відповідною
аргументацією;
 стисла інформація про дотримання заявником умов прийнятності;
 предмет заяви.

Заявник повинен вкластися в той обсяг, який передбачено формуляром заяви. Якщо це неможливо,
заявник може додатково навести свої аргументи щодо фактів та стверджуваних порушень на окремих
аркушах і додати їх до заяви. Заявники, які не бажають, щоб їхню особу було розкрито, повинні
зазначити про це в заяві та належним чином це обґрунтувати. Суд може присвоїти заяві статус
анонімної або ж самостійно прийняти рішення про надання такого статусу.

Датою подачі заяви вважається дата відправлення на адресу Суду.За умови дотримання заявником
всіх формальних та процесуальних вимог, після отримання індивідуальної заяви Секретаріат ЄСПЛ
відкриває справу та призначає їй номер, на який заявник повинен посилатися в подальшому. В листі
від Суду заявник отримає наклейки зі штрих-кодом, які він повинен наклеювати на всі свої подальші
документи по даній справі.

2. Яка процедура комунікації заявника з державою?

Комунікація — середня стадія процедур, коли Євросуд повідомляє країну-відповідачку про вашу
скаргу та запитує, чи дійсно відбулися порушення Конвенції, про які стверджує заявник. З цього
моменту спілкування з ЄСПЛ відбувається однією з офіційних мов Ради Європи — англійською або
французькою.

3. В чому полягає процедура дружнього врегулювання спору?

Якщо ЄСПЛ надсилає заявникові проект декларації щодо дружнього врегулювання спору, це означає,
що ЄСПЛ дійшов висновку, що даний спір може бути вирішений, якщо сторони погодяться на умови,
викладені у надісланому проекті (наприклад, якщо Уряд виплатить заявникові компенсацію за
завдані збитки та інші витрати). При цьому заявникові надсилається копія проекту декларації, яку
ЄСПЛ направив Уряду-відповідачеві. Заявник не зобов’язаний підписувати запропонований проект.
Крім цього, пропозиція дружнього врегулювання не встановлює, що мало місце порушення. Заявник
та Уряд-відповідач мають 12 тижнів для того, щоб узгодити умови примирення. У разі досягнення
ними згоди ЄСПЛ вилучає справу зі списку.

4. Що таке одностороння декларація держави у ЄСПЛ?

Якщо заявник невиправдано відмовляється від пропозиції щодо дружнього врегулювання,
Суд може виключити заяву зі списку своїх справ після того, як уряд держави-відповідача
подасть односторонню декларацію, у якій він визнає порушення Конвенції та візьме на себе
зобов’язання надати адекватну компенсацію  заявнику.
Що це означає?
Стаття 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначає :
1. Суд може на будь-якій стадії провадження  у справі прийняти рішення про вилучення
заяви з реєстру, якщо обставини дають підстави дійти висновку:
a) що заявник не має наміру далі підтримувати свою заяву; або
b) що спір уже вирішено; або
c) що на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є
виправданим.
 Проте Суд продовжує розгляд заяви, якщо цього вимагає повага до прав людини, гарантованих
Конвенцією та протоколами до неї.
2. Суд може прийняти рішення про поновлення заяви в реєстрі справ, якщо він вважає, що це
виправдано обставинами.
Якщо держава-відповідач не дотримається умов односторонньої декларації, заяву може бути
поновлено у реєстрі справ відповідно до пункту 2 статті 37 Конвенції.

5. У яких випадках розглядає справу Велика палата ЄСПЛ?

Велика Палати приймає справи до розгляду в двох випадках: в результаті їх передання на розгляд за
клопотанням однієї зі сторін або при відмови від розгляду справи палатою на користь Великої
Палати. Так, після винесення рішення у справі палатою, сторони мають право звернутися з
клопотанням про подальше направлення справи на розгляд Великою Палатою. Такі клопотання
задовольняються лише у виняткових випадках. Рішення про передання справи на розгляд Великої 7
Найбільш поширені запитання Найбільш поширені запитання 6 Європейський суд з прав людини :
ЄСПЛ у 50-ти запитаннях Європейський суд з прав людини : ЄСПЛ у 50-ти запитаннях Палати
приймається колегією суддів Великої Палати. Справа може передаватися на розгляд Великої Палати
в разі відмови палати від розгляду цієї справи – також у виняткових випадках. Якщо справа, що
знаходиться на розгляді однієї з палат, порушує серйозне питання, вагоме для тлумачення Конвенції,
або якщо є небезпека неузгодженості з попереднім рішенням Суду, палата може відмовитися від
розгляду справи з її переданням до Великої Палати.
6. Що означає прецедентний характер рішень ЄСПЛ?
Група вчених зазначає, що хоча рішення ЄСПЛ і мають прецедентний характер, однак їх не можна
прирівнювати до прецедентів у класичному розумінні, яке надається їм у країнах англо-саксонської
правової системи. Очевидно, що у такому вимірі прецедентність рішень ЄСПЛ з огляду на їх природу
та значення найдоцільніше розглядати з точки зору, що передбачає можливість їх застосування не
виключно у тотожних справах, а під час вирішення будь-яких справ, у яких порушуються ті чи інші
права, гарантовані Конвенцією.
7. Як ви розумієте твердження, що рішення європейського суду з прав людини є
правозастосовчим актом.
Я розумію це так, що рішення ЄСПЛ не утворюють нових норм, а застосовують чинні норми. Проте
також варто сказати, що рішення ЄСПЛ є судовими прецедентами на основні яких потім формуються
нові рішення.

8. Що таке заходи індивідуального відповідно до остаточного рішення ЄСПЛ

у конкретній справі?
Необхідність застосувати заходи індивідуального характеру на національному рівні додатково до
відшкодування матеріальної і моральної шкоди розглядається Комітетом Міністрів у випадку, коли
визнане за державою порушення продовжує мати негативні для заявника наслідки і їх не можна
відшкодувати шляхом виплати грошової компенсації.
Наприклад, перегляд справи на національному рівні може бути важливим засобом усунення
порушення Конвенції у випадках, коли Європейським судом зафіксовані серйозні порушення
процесуальних гарантій національними судами. Такий перегляд може також виправити рішення
національного суду, яке за своєю суттю суперечить Конвенції.
Не можна сказати, що перегляд рішень національних судів внаслідок визнання порушення
процесуальних гарантій Конвенції Європейським судом з прав людини широко застосовується на
практиці. Багатьом європейським державам довелось вирішувати проблеми, пов’язані з тим, що
перегляд рішень національних судів не був передбачений їх правом. У зв’язку з цим Комітет
Міністрів прийняв Рекомендацію про перегляд рішень національних судів новим провадженням на
підставі рішення Європейського суду з прав людини.
Ще одним прикладом заходів індивідуального характеру може бути відмова у видачі особи в іншу
державу, якщо Європейський суд встановить, що у випадку видачі права особи, гарантовані
Конвенцією, можуть бути порушені державою, в яку вона підлягає видачі.
9. Що таке заходи загального характеру відповідно до остаточного рішення
ЄСПЛ у конкретній справі?
З метою запобігання новим порушенням Конвенції, що мають подібну природу до тих, які
констатовані у рішенні Європейського суду, держава зобов’язується усунути проблеми у
внутрішньому правопорядку. Заходи, які вживаються у цьому напрямку, умовно можна назвати
заходами загального характеру, на відміну від заходів індивідуального характеру, що вживаються для
виправлення неправомірної ситуації самого заявника. Визначити та впровадити заходи загального
характеру є не завжди просто.
Часом з обставин справи очевидно, що порушення є результатом недоліків конкретних законів або
відсутності відповідних законодавчих норм. У таких випадках, звичайно, держава на виконання
рішення Європейського суду повинна внести зміни до існуючих нормативно-правових актів або
прийняти відповідні закони.
Прикладом заходу загального характеру є публікація рішення Європейського суду в офіційних
вісниках для поінформування громадськості. Це найменш затратний спосіб, який, проте, сприяє
кращому застосуванню положень Конвенції в державі.
10.У чому полягає роль Комітету Міністрів Ради Європи при контролі за
виконанням рішень ЄСПЛ?
У процесі контролю за виконанням рішень Європейського суду з прав людини Комітет міністрів
приймає проміжні резолюції, де зазначає заходи, вжиті державою на момент прийняття резолюції,
може висловити стурбованість з приводу недостатності цих заходів чи надати свої пропозиції щодо їх
виконання, після встановлення факту, що держава вжила всіх заходів для виконання рішення
Європейського суду з прав людини. Комітет міністрів приймає остаточну резолюцію з висновком, що
він виконав свої функції контролю за виконанням рішення відповідно до частини другої ст. 46
Конвенції.

РІШЕННЯ У СПРАВІ «БУРМИЧ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ»

Чотири громадянина України – пані Лідія Іванівна Бурмич, пан Григорій Яремчук, пан Олег Варава
та пан Юрій Неборачко, а також приватне акціонерне товариство «Ізоляція», що зареєстроване у м.
Донецьк, Україна подали заяви до ЄСПЛ з приводу невиконання або тривале виконання рішень
національних судів, ухвалених на їх користь. Вони стверджували про порушення їхніх прав,
гарантованих статтею 6 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Перший та п’ятий
заявники скаржились також за статтею 13 Конвенції на відсутність у національному законодавстві
ефективного засобу юридичного захисту.
 Деякі так чи інакше мають зв’язок з техногенною катастрофою на ЧАЕС і більшість проблем
спричинені невиконанням відповідними структурами зобов’язань держави перед цими громадянами у
сфері соціального захисту. Проблема ПрАТ «Ізоляція» полягає у поверненні цінних металів їй і
подальшого невиконання рішення суду.
Європейський суд спираючись на пілотне рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти
України» яким встановлено існування структурної проблеми, що призводить до порушення пункту 1
статті 6 та статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції задовільнити подані заяви.
Також вирішує десятьма голосами проти семи приєднати до п’яти заяв, зазначених у пункті 1 цього
рішення, 12 143 заяв схожого характеру, наведених у додатках І і ІІ до цього рішення.

Справа «Бочан проти України (№ 2)»

Вона подала до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і
основоположних свобод. Заявниця, посилаючись на пункт 1 статті 6 Конвенції та статтю 1 Першого
протоколу, скаржилась на передбачене чинним законодавством України провадження за її «скаргою
про перегляд судових рішень у зв’язку з винятковими обставинами» на підставі рішення Суду у
попередній справі заявниці
Рішення Суду у першій справі
 17 липня 2001 року заявниця подала до Суду заяву, скаржачись, зокрема, на несправедливість
провадження за її позовом у національному суді. Вона також скаржилась на тривалість провадження
та стверджуване порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції як взяте окремо, так і у
поєднанні зі статтею 14 Конвенції з огляду на результат провадження.
 3 травня 2007 року Суд постановив у справі рішення, яке набуло статусу остаточного 3 серпня
2007 року. Беручи до уваги обставини справи, за яких ВСУ змінив територіальну підсудність, і
відсутність достатнього обґрунтування у рішеннях національних судів та розглядаючи ці питання
разом і в їх сукупності, Суд постановив, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції 
СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує прийнятними скаргу заявниці за пунктом 1 статті 6 Конвенції на несправедливість
провадження, що закінчилося ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2008 року, та її скаргу
за статтею 1 Першого протоколу на те, що її було незаконно позбавлено її майна у зв’язку з цим
провадженням, а решту скарг у заяві - неприйнятними.
2. Постановляє, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.
3. Постановляє, що немає потреби розглядати скаргу за статтею 1 Першого протоколу до
Конвенції.
4. Постановляє, що:
(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявниці 10000 (десять тисяч)
євро відшкодування моральної шкоди та додатково суму податків, що можуть нараховуватися; ця
сума має бути конвертована у валюту держави-відповідача за курсом станом на день здійснення
платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на вищезазначену
суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки
Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три
відсоткові пункти.
5. Відхиляє решту вимог заявниці щодо справедливої сатисфакції.