VIR BIMARIS

VIR BIMARIS.  Od kujawskiego matecznika do stepów nadczarnomorskich

Od kujawskiego matecznika
do stepów nadczarnomorskich

dyskusje
Tom 5

ISBN 978-83-946591-5-8

Okladka_01_projekt.indd 1 10.06.2019 10:33:26

 VIR BIMARIS
Od kujawskiego matecznika
do stepów nadczarnomorskich.
Studia z dziejów
międzymorza bałtycko-pontyjskiego
ofiarowane
Profesorowi Aleksandrowi Kośko
 Uniwersytet im. Adama Mickiewicza w Poznaniu
Instytut Archeologii
Zakład Prahistorii Europy Środkowo-Wschodniej

VIR BIMARIS
Od kujawskiego matecznika
do stepów nadczarnomorskich.
Studia z dziejów
międzymorza bałtycko-pontyjskiego
ofiarowane
Profesorowi Aleksandrowi Kośko

Pod redakcją
Marzeny Szmyt
Piotra Chachlikowskiego
Janusza Czebreszuka
Marcina Ignaczaka
Przemysława Makarowicza

Dyskusje • Tom 5

Poznań 2019
 Adam Mickiewicz University in Poznań
Institute of Archaeology
Department of East-Central European Prehistory

VIR BIMARIS
From Kujawy Cradle to Black Sea Steppes.
Studies on the Prehistory
of the Baltic-Pontic Between-the-Seas
In Recognition
of Professor Aleksander Kośko

Edited by
Marzena Szmyt
Piotr Chachlikowski
Janusz Czebreszuk
Marcin Ignaczak
Przemysław Makarowicz

Discussions • Vol. 5

Poznań 2019
 Університет імені Адама Міцкевича в Познані
Інститут археологі
Відділ Праісторії Центрально-Східної Європи

VIR BIMARIS
Від Куявського гнізда
до Причорноморських степів.
Студії з історії
Балтійсько-Понтійського міжмор’я
присвячені
професору Олександрові Коську

Під редакцією
Мажени Шмит
Пьотра Хахліковского
Януша Чебрешука
Марціна Іґначака
Пшемислава Макаровіча

Дискусії • Том 5

Poznań 2019
Copyright © by the Authors and Archaeologia Bimaris

Komitet redakcyjny serii ARCHAEOLOGIA BIMARIS:

Józef Bednarczyk, Aleksandra Cofta-Broniewska , Janusz Czebreszuk, Sylwester Czopek, Jacek Górski,
Marcin Ignaczak, Elena Kalečyc, Viktor Kločko, Aleksander Kośko, Nadiežda Kotova, Mykola Kryvalcevič,
Przemysław Makarowicz (redaktor), Vitalij Otroščenko, Michail Potupčyk, Marzena Szmyt

Sekretarz tomu: Danuta Żurkiewicz

Recenzenci tomu:
prof. dr hab. Viktor Kločko
prof. UMCS dr hab. Anna Zakościelna

Redakcja i korekta: Mieczysława Makarowicz

Projekt okładki: Aldona Najdora

Zdjęcia wykorzystane na okładce: Danuta Żurkiewicz

Tłumaczenie tekstów: Piotr. T. Żebrowski, Ryszard Reisner, Peter Bogucki i autorzy

Skład komputerowy: Scriptor s.c.

Dofinansowano przez

Dofinansowano ze środków: Instytutu Archeologii Uniwersytetu im. Adama Mickiewicza w Poznaniu,

Rektora Uniwersytetu im. Adama Mickiewicza w Poznaniu, Muzeum Archeologicznego w Poznaniu,
Poznańskiego Towarzystwa Prehistorycznego, Instytutu Wschodniego Uniwersytetu im. Adama Mickiewicza w Poznaniu

Adres kontaktowy: przemom@amu.edu.pl

ISBN 978-83-946591-5-8
Spis treści

WSTĘP ..................................................................................................................................................... 13

Z KUJAWSKIEGO MATECZNIKA
Janusz Czebreszuk, Marzena Szmyt, O Iwnie na nowo. Cmentarzysko z wczesnej epoki brązu
w Iwnie, stan. 2, i kwestia kultury iwieńskiej ............................................................................... 17
Lucyna Domańska, Powrót do źródeł, czyli o Łącku raz jeszcze ........................................................ 39
Krzysztof Gorczyca, Eryk Schellner, Katarzyna Schellner, Grobowce kujawskie na rubieży powia-
tów konińskiego i mogileńskiego ................................................................................................... 51
Anna Grossman, Łukasz Maurycy Stanaszek, Wiesław Kapla, Łukasz Pospieszny, Zespół grobów
z wczesnej epoki brązu na stanowisku 6 w Gąsawie, woj. kujawsko-pomorskie .................... 71
Ryszard Grygiel, Uwagi na temat rozwoju społeczeństw środkowoneolitycznych w rejonie Brze-
ścia Kujawskiego i Osłonek ............................................................................................................ 89
Daniel Makowiecki, Marzena Makowiecka, Patrząc w krowie zęby, czyli o zasadach hodowli by-
dła kujawskiego w czasach prehistorycznych i średniowieczu ................................................. 101
Szymon Nowaczyk, Łukasz Pospieszny, Iwona Sobkowiak-Tabaka, Kierzkowo. Przyczynek do ba-
dań nad problematyką grobowców korytarzowych kultury amfor kulistych w Polsce .......... 121
Agnieszka Przybył, Czy to możliwe? Przesłanki i kontrowersje dotyczące datowania schyłku kul-
tury pucharów lejkowatych na Kujawach ................................................................................... 133
Barbara Stolpiak, Fundacja Ochrony Dziedzictwa Społeczeństwa Kujaw w 25-lecie działalności 145
Danuta Żurkiewicz, Depozyt naczyń kultury pucharów lejkowatych z Karczyna/Witowy stanowi-
sko 21/22, powiat inowrocławski ................................................................................................... 155

ZNAD WISŁY I ODRY

Kamil Adamczak, Stanisław Kukawka, Jolanta Małecka-Kukawka, „Importowane” surowce krze-
mienne w młodszych fazach grupy wschodniej kultury pucharów lejkowatych ..................... 175
Malgorzata Andrałojć, Mirosław Andrałojć, Wędrówki ludów nad Małą Wartą. Planowe badania
archeologiczne z wykorzystaniem wykrywaczy metali — szanse i ograniczenia .................. 191
Andrzej Bronicki, Chronologia podgrupy wschodniolubelskiej kultury amfor kulistych w świetle
oznaczeń radiowęglowych ............................................................................................................. 201
Lech Czerniak, Kto mieszkał w długich domach? Próba nowego spojrzenia na możliwości rekon-
strukcji domu kultury ceramiki wstęgowej rytej ......................................................................... 229
Marcin Dziewanowski, Niesformalizowany projekt badań mikroregionalnych na Dolnym Nad-
odrzu w latach 2013 – 2017 ............................................................................................................ 243
10 Spis treści

Jacek Górski, Uwagi o początkach zachodniej części trzcinieckiego kręgu kulturowego ............. 259
Dobrochna Jankowska, W stulecie Uniwersytetu Poznańskiego: Wkład poznańskiej archeologii
uniwersyteckiej w badania nad neolitem .................................................................................... 271
Paweł Jarosz, Anita Szczepanek, Grób kultury mierzanowickiej z Jakuszowic na Płaskowyżu Pro-
szowickim ......................................................................................................................................... 281
Paweł Jarosz, Jan Machnik, Mirosław Mazurek, Anita Szczepanek, Z badań nad obiektami fune-
ralnymi kultury ceramiki sznurowej w Mirocinie na Wysoczyźnie Kańczuckiej — wybrane
zagadnienia ..................................................................................................................................... 295
Sławomir Kadrow, Transformacja kulturowa we wczesnym neolicie południowo-wschodniej Pol-
ski w świetle wybranych aspektów technologii ceramiki ............................................................ 313
Mariusz Kowalewski, Grociki krzemienne z wybranych stanowisk kultury niemeńskiej z obszaru
Polski ................................................................................................................................................. 323
Jerzy Libera, Jarosław Sobieraj, O toporach ślężańskich/śląskich/sobótczańskich kilka uwag z od-
dali .................................................................................................................................................... 335
Marcin Maciejewski, Północnopontyjski trop nad Notecią we wczesnej epoce żelaza .................... 349
Mirosław Marcinkowski, Importy ceramiczne w nowożytnym Elblągu na podstawie wybranych
przykładów ....................................................................................................................................... 357
Agnieszka Matuszewska, Kultura pucharów lejkowatych na Nizinie Pyrzyckiej ............................. 371
Marek Nowak, Marta Korczyńska, Klaus Cappenberg, Jakob Ociepka, Magdalena Moskal-del Hoyo,
Czy w małopolskich ugrupowaniach kultury pucharów lejkowatych funkcjonowały duże
osady? ................................................................................................................................................ 385
Ewa Pawlak, Paweł Pawlak, Andrzej Sikorski, Jedwabie z wczesnośredniowiecznego grobu na po-
znańskiej Śródce .............................................................................................................................. 399
Andrzej Pelisiak, Mobilność i konflikty w neolicie i wczesnej epoce brązu — wieloznaczność źró-
deł archeologicznych. Wybrane przykłady ................................................................................... 405
Marie-Lorraine Pipes, Janusz Kruk, Sarunas Milisauskas, Cattle Ownership and Wealth in the Neo-
lithic at Bronocice ........................................................................................................................... 415
Marcin M. Przybyła, Anita Szczepanek, Krzysztof Tunia, Grób kultury trzcinieckiej w południowej
części stanowiska 5 (G) w Słonowicach, pow. Kazimierza Wielka ............................................ 435
Katarzyna Pyżewicz, Witold Grużdź, Zastosowanie krzemiennych sztyletów i noży sierpowatych
z wczesnej epoki brązu. Wybrane przykłady z obszaru małopolsko-wołyńskiego .................. 445
Jarosław Rola, Jakub Niebieszczański, Pierwszy grobowiec megalityczny w dorzeczu środkowej
Noteci – rozpoznanie magnetometryczne, analiza morfologiczno-strukturalna .................. 455
Marcin Szydłowski, Wstępne rozważania nad kwestią funkcjonowania wybierzysk kopalnia-
nych skał wapiennych wśród społeczności kultury pucharów lejkowatych w północno-
-zachodniej Polsce ........................................................................................................................... 463
Katarzyna Ślusarska, Nieobecna obecność — dane do rekonstrukcji produkcji tekstylnej i stroju
społeczności schyłku epoki brązu i początków epoki żelaza Niżu Europejskiego .................. 469
Halina Taras, Brązowe sztylety proweniencji wschodniej na ziemiach polskich w epoce brązu ... 485
Paweł Valde-Nowak, Another marker of the Corded Ware Culture ..................................................... 495
Katarzyna Januszek, Dariusz Manasterski, Adam Wawrusiewicz, Atrybuty łucznika z depozytów
obrzędowych Pucharów Dzwonowatych z Supraśla ................................................................... 499
Jacek Wierzbicki, O pewnych krzywolinijnych motywach zdobniczych ceramiki kultury pucha-
rów lejkowatych ............................................................................................................................... 511
Piotr Włodarczak, Małopolskie społeczności kurhanowe u schyłku neolitu i we wczesnej epoce
brązu ................................................................................................................................................. 519
Edwin Zaltsman, The Neolithic Settlement Complexes of the North–Western Coast of the Vistula
Lagoon: the Current State of Studies .............................................................................................. 533
 Spis treści 11

Z LASU, LASOSTEPU I STEPU

Юрій В. Болтрик, Олена Є. Фиалко, Елементи інтер’єру з поховальних споруд Cкіфії .................. 557
Юрій Бровендер, Металоробна діяльність населення доби пізньої бронзи на теренах Дніпро-
-Донського межиріччя ..................................................................................................................... 585
Наталія Б. Бурдо, Антропоморфна пластика культур раннього бронзового віку Карпато–
Подніпров’я ...................................................................................................................................... 597
Максім Чарняўскі, Аляксандра Вайтовіч, Культура шарападобных амфар і яе ўплывы на Бела-
рускім Паазер’і (паводле матэрыялаў Крывінскага тарфяніка) ................................................ 609
Sylwester Czopek, Szlak Dniestr — San i jego znaczenie. Nowe spojrzenie .................................... 621
Aleksandr Diachenko, Iwona Sobkowiak-Tabaka, The scales of cultural expansion: Comparative
study on Federmesser and Cucuteni-Tripolye ............................................................................... 637
Светлана Иванова, Дмитрий Киосак, Алексей Никитин, Проникновение ямной культуры в цен-
тральную Европу: пространство и время для взаимодействия (генетика и археология) ....... 649
Любов С. Клочко, Дитячі вікові групи у скіфському суспільстві (cимболіка знімних прикрас) ...... 665
Віктор І. Клочко, Початок металургії доби пізньої бронзи у Східній Європі ................................... 677
Віталій Конопля, Свєцєховський кремінь в культурах доби каменю України .................................... 695
Vitaliy Konopla, Olexander Silayev, Cultural and chronological interpretation of stone axes with
disk-shaped blade from Western Ukraine ..................................................................................... 713
Мікола Крывальцэвіч, Мохаў-IV і перспектыва вылучэння асобнага тыпу паселішчаў сярэ-
днедняпроўскай культуры на Верхнім Падняпроўі ....................................................................... 719
Przemysław Makarowicz, Dom zmarłych z kurhanu 6 w Bukivnej. Z badań nad architekturą
podkurhanową w górnodniestrzańskiej enklawie kultury komarowskiej .............................. 737
Григорій Охріменко, Наталія Скляренко, Світлана Локайчук, Імовірні шляхи сполучення Західної
Волині та Волинського Полісся за доби бронзи ............................................................................. 755
Віталій В. Отрощенко, Професор Олександр Кошко в контексті археології України: погляд із
Києва ................................................................................................................................................. 771
Сергій Ж. Пустовалов, Некоторые данные о развитии медицины в ямно-катакомбном обществе
Северного Причерноморья ............................................................................................................... 775
Jan Romaniszyn, Weronika Skrzyniecka, Cmentarzyska trzcinieckiego kręgu kulturowego na Wo-
łyniu .................................................................................................................................................. 785
Aleksandr Pozikhovsky, Małgorzata Rybicka, Ceramika z osady kultury amfor kulistych ze stano-
wiska Ostrog-Zeman na zachodnim Wołyniu .............................................................................. 799
Paulina Suchowska-Ducke, Rafał P. Skrzyniecki, Opowieść o chwale i mieczu. Kilka uwag o wojnie
i wojownikach w epoce brązu ....................................................................................................... 813
Тарас Ткачук, Верхнє Подністров’я — контактна зона неолітичних і енеолітичних культур ...... 829
Михайло Ю. Відейко, Гончарні горни трипільської культури: нові горизонти досліджень ........... 847
Marcin Ławniczak, Marcin Ignaczak, Mirosław Makohonienko, Jurij Boltryk, Grodziska z czasów
scytyjskich na prawobrzeżnej Ukrainie. Analiza makroprzestrzenna ..................................... 861

VARIA
Mateusz Jaeger, Wagon model from the Vatya settlement in Kakucs-Turján ..................................... 875
Andrzej P. Kowalski, Tocharsko-europejskie nazwy suwerena jako obraz władzy zwierzchniej we
wspólnotach neolitycznych ............................................................................................................. 883
Andrzej Rozwadowski, Sztuka naskalna Azji Centralnej — archeologia, historia i współcze-
sność .................................................................................................................................................. 891
Stefan Karol Kozłowski, Pionierzy idą na północ, Indianie się przyglądają .................................... 903
Wstęp
W tym roku mija 40 lat od ukazania się dysertacji dok-
torskiej Profesora Aleksandra Kośko Rozwój kultu-
rowy społeczeństw Kujaw w okresach schyłkowego
neolitu i wczesnej epoki brązu (Poznań 1979). To do-
bra okazja, by uhonorować naszego Mistrza i Przyjacie-
la. Czy dla naukowca-badacza może być coś milszego
i bardziej stosownego niż okolicznościowa księga po-
święcona właśnie Jemu, wypełniona artykułami ludzi,
którzy Go cenią i których On — jak sądzimy — ceni?
Czy taka forma uczczenia okrągłej rocznicy publikacji
doktoratu Aleksandra to wszystko, co mogliśmy dla
Niego zrobić? Na pewno nie. Zasługuje na stokroć wię-
cej aniżeli tylko na książkę — podarunek od uczniów,
kolegów, przyjaciół.
Po ponad 10 latach od ukazania się Na pograniczu
światów… nadal uważamy, że to nie jest czas na żadne
podsumowania i pożegnania. Alek ustawicznie zadzi-
wia swoją aktywnością, pomysłami, osiągnięciami na-
ukowymi, kolejnymi publikacjami… i tym, co w Nim
jest chyba najcenniejsze — życzliwością i służeniem
pomocą, radą. Za Korowiowem z Mistrza i Małgo-
rzaty można by powiedzieć „to krew […]”. To spra-
wa Jego wileńskiego wychowania, wpojonych zasad,
ale też chyba formacji, jaką otrzymał na Uniwersytecie
od swojej i naszej Szefowej — śp. Profesor Aleksandry
Cofta-Broniewskiej.
Powiedzenie, że Aleksander Kośko jest wybitnym
naukowcem, że w dużej mierze uformował obraz
neolitu i wczesnej epoki brązu na Niżu Środkowoeu-
ropejskim, zainicjował i z powodzeniem prowadzi ba-
dania nad eneolitem i epoką brązu w strefie lasostepu
i stepu ukraińskiego oraz nad rozwojem społeczno-
-kulturowym ugrupowań agrarnych i pasterskich
w przestrzeni międzymorza bałtycko-pontyjskiego, to
przedstawienie tylko drobnej części Jego osiągnięć
naukowych. Nie wiemy, gdzie jest kres zasług Aleksan-
dra, ale jednego jesteśmy pewni. Zawsze będzie dla
nas i dla wielu archeologów europejskich skarbnicą
wiedzy o pradziejach Europy Środkowo-Wschodniej,
a Jego kompetencje źródłoznawczo-analityczne i rzad-
ki dar syntezy są i będą niedoścignionym wzorem.
Aleksander jest inicjatorem, animatorem i patro-
nem polsko-ukraińskich projektów badawczych, reali-
zowanych od ponad ćwierć wieku, redaktorem „Bal-
tic-Pontic Studies” — jednego z nielicznych polskich
czasopism anglojęzycznych, z powodzeniem konkuru-
jącego z renomowanymi periodykami zagranicznymi,
podejmującymi problematykę eneolitu i epoki brązu
strefy stepowej i leśnostepowej. Ukazują się w nim
artykuły o pradziejach międzymorza bałtycko-pontyj-
skiego pisane przez najlepszych specjalistów na okreś-
lony w tytule każdego tomu temat. Alek jest także
pomysłodawcą serii „Archaeologia Bimaris” (z „podse-
riami” Monografie i Dyskusje), w której — najczęściej
w językach narodowych — publikowane są materiały
z konferencji organizowanych wspólnie z naukowcami
z Ukrainy, Białorusi i Litwy, a także wyniki badań arche-
ologów z Uniwersytetu im. Adama Mickiewicza w Po-
znaniu oraz ich polskich i zagranicznych kooperantów.
Jego działalność naukowo-badawcza ze wszech miar
zasługuje na miano pionierskiej i prekursorskiej.
Jesteśmy dumni, że możemy razem z Nim uczest-
niczyć w różnych projektach naukowych, prowadzić
wspólne badania, pisać książki i artykuły. Czujemy Jego
przyjaźń i zaufanie. To zaszczyt i wyróżnienie, na któ-
re chyba nie zasłużyliśmy, a mimo to zostaliśmy nimi
obdarowani. Nasz Drogi Mistrz i Przyjaciel jest ciągle
z nami i chcemy, by zawsze był… nie tylko w naszej
wdzięcznej pamięci, ale także tu i teraz, zwyczajnie,
fizycznie.
Na koniec nasza wspólna prośba: Alku, zostań
z nami i wspieraj nas tak długo, jak to będzie możliwe,
a my obiecujemy, że zawsze będziemy wspierać Cie-
bie. To będzie nasz przywilej, zaszczyt i honor.
Wdzięczni uczniowie
В56789 І. К;8<68
Початок металургії доби пізньої бронзи у Східній Європі
Abstract
The article discusses the sources of innovations that paved
the way for metallurgy in the Late Bronze Age and a number
of fallacies, forming the legacy of Soviet archaeology, that
entered the contemporary archaeology of Eastern Europe
and gained the status of axioms underpinning the body of
universally recognized knowledge. One such fallacy is the
“Seymin-Turbin Transcultural Phenomenon that was born
in the Altay Territory” (Chernykh, Kuzminykh 1987). When
viewed in the light of newly discovered facts, it turns out
that the Seymin terra incognita of V.S. Bochkarov was situ-
ated not in Siberia but in Right-Bank Ukraine. This region,
unlike the Volga Region or even less so the Altay, since the
5th millennium BC had formed the northern portion of an
У спадок від археології часів Совєтського союзу до
сучасної археології Східної Європи потрапили ряд
фейкових положень, які з часом перетворилися на
аксіоми та перейшли в якості складової частини до
суми загальновизнаних базових знань. Серед них
важливу роль грають наступні положення:
В якості головних технологічних новацій, що за-
клали основи технологій металургії пізнього пері-
оду бронзової доби Східної Європи В.С. Бочкарьов
свого часу визначив такі: винахід техніки лиття „за-
критої” втулки (1); використання кам’яних ливарних
форм, що витримували набато більше операцій, ніж
глиняні (керамічні) форми (2) та початок використан-
ня олов’янистих бронз (3). Нові технології сприяли
виробництву серійної і масової продукції (Бочкарев
1981).
З цими положеннями, в цілому можна було б пого-
дитись, якби В.С. Бочкарьов не пов’язав появу вище
згаданих технологічних новацій з Сейминським та
Турбінським могильниками на Середній Волзі —
Eneolithic early-agrarian civilisation according to Machnik
(1987). These several millennia of cultural development
ensured ‘an exceptionally high development level of metal-
lurgy and metalworking for those times’ in Eastern Europe
(Klochko 2017a), which in turn had a considerable im-
pact on the subsequent cultural development of northern
Eurasia.
Therefore, does it appear that the Aryans set out on
their route to India from the banks of the Dnieper? Or rath-
er from the banks of the Rhine but via the Dnieper? What
will DNA analyses tell us?
Keywords: Eurasian Bronze Age, ancient metallurgy, cast-
ing moulds, Seymin type
пам’ятками „загадкового походження та невизначе-
ної культурної приналежності”.
„По утвердившемуся мнению […] Сейма и Тур-
бино не имеет истоков в Восточной Европе и своими
корнями уходят в сибирские древности.
Можно надеяться, что со временем восточнее
Урала действительно будет найдена та культурная
среда, которая породила феномен Сеймы и Турбино.
Можно предполагать, что „она должна отличаться
удивительно высоким для того времени уровнем раз-
вития металлургии и металлообработки” (Бочкарев
1986). Отже, було запропоновано шукати невідомій
науці культурний феномен з надзвичайно високим
рівнем культурного розвитку „десь на схід від Ураль-
ських гір”.
І вже наступного року співробітники Інституту
археології Академії Наук СССР у Москві, поєднавши
матеріали згаданих могильників та окремих знахі-
док речей сейминського типу у Східні Європі зі зна-
хідками більш пізніх варіантів подібних предметів
678 Віктор І. Клочко
у Сибіру, відкрили „Сейминсько-турбінський тран-
скультурний феномен, який зародився у Алтайському
краї” (Черных, Кузьминых 1987). На яких підставах
„зародження цього культурного феномену з надзви-
чайно високим рівнем культурного розвитку” було
перенесено на Алтайські гори, не пояснюється. Тоб-
то, цей Алтайський „культурний феномен” виявився
трансцендентним. За версією авторів, дуже войовни-
чі майстри — ливарники невідомої культурної прина-
лежності і з невідомою історією зійшли з Алтайських
гір, пробилися через тайгу і ріки на захід, перейшли
Уральські гори та у Поволжі, де, принісши туди нові
технологічні знання та навички, злилися з місце-
вою абашевською культурою (Черных, Кузьминых
1987:103 – 105).
„Вогонь технологічних знань” принесених транс-
цендентними майстрами-ливарниками з гір Алтаю,
дозволив В.С. Бочкареву розпалити „Волго-Ураль-
ський очаг культурогенезу доби пізньої бронзи” —
трансцендентне культурне явище, яке на його думку
повинно було прояснити суть та механізми культур-
ного процесу доби пізньої бронзи значної частини
Північної Євразії (Бочкарев 1991).
Пам’ятки загадкового походження та невизначеної
культурної приналежності, загадкові майстри-ливар-
ники (пасіонарії), що приходять з гір Алтаю, та змі-
нюють хід східноєвропейської історії — оце і є основи
наукової теорії? Пройшли роки, на базі цих „теорій”
було створено величезну кількість наукових праць та
захищено дисертацій, вони перетворилися на аксіо-
ми та увійшли складовою частиною в якості базових
знань фундаментального характеру у узагальнюючи
праці та університетські підручники. Так була сфор-
мована сучасна „євразійська” міфологія в археології
бронзової доби Східної Європи, яка має своїх адеп-
тів не тільки в Росії, але і в Україні та Європі. Мою
ж послідовну критику теорії азіатського походжен-
ня сейменських бронз (Klochko 1993:58 – 63; Клоч-
ко 1994:112 – 113; Klochko 2001:164 – 168; Клочко
2006:141 – 142) колеги не помічають, ніби її немає.
Проте, знову, в котрий раз, повернемось до „ви-
токів” проблеми, та спробуємо вивчити її не через
міфи, а на базі суми фактів, відомих на сьогодні.
1. Винахід техніки лиття „закритої” втулки
Практично, мова йде не про винахід нового способу
закріплення робочих інструментів на ручки (древ-
ку), а про втілення у металі однієї з європейських
неолітичних традицій кріплення знарядь праці — за-
кріплення робочого леза з кременю чи іншого сорту
каменю на „рогу” руків’я за допомогою посередника-
муфти з рога оленя (рис. 1:1). Такий спосіб кріплен-
ня застосовувався, переважно для мотик, тож і перші
спроби виготовлення „муфт” з металу був реалізо-
ваний на мотиках — так званих “кельтах зі згорну-
тою втулкою” типу „Новоселиця” Правобережної
України (Клочко 2017b:24) (pис. 1:2). Цей скарб
був знайдений біля села Новоселиця Жмеринського
р-ну Вінницької області (рис. 2; Клочко, Козымено
2017:54, рис. 2.2.1). „Кельти зі згорнутою втулкою”
— це знаряддя праці, виготовлені з металу в техніці
лиття за моделлю з бджолиного воску (єнеолітична
техніка виготовлення великих, складних за формою
знарядь, характерна для усіх раньоземлеробських
культур Балканського регіону та Трипільської куль-
тури у Східній Європі (Mareş 2012:375 – 377; Клочко
2017a:287 – 289).
Новоселицький скарб датується таким чином
— долото з цього скарбу (pис. 2:3; 3:5) аналогіч-
не долоту зі скарбу Скакун у Харківській області
(рис. 3:6; Gambits 1965), знайденому разом з мета-
левими сокирами колонтаївського типу катакомбної
культури та сокирою типу Стубло культури шнуро-
вої кераміки. Сокири колонтаївського типу та типу
Стубло датуються досить широко (Klochko, Klochko
2013:64 – 65), проте знахідка таких сокир разом з по-
дібними долотами у похованнях катакомбної куль-
тури в Луганській області — Біловодськ 6.2 та 6.9
(pис. 3:3, 4), віднесених С.Н. Братченко до пізнього
періоду Донецької катакомбної культури (Братчен-
ко, Санжаров 2001), який датується 2600 – 2300 ВС
(Bratchenko 2003:207) дозволяють звузити їх дату-
вання. Тобто, ми цілком впевнено можемо відносити
появу кельтів зі згорнутою втулкою типу „Новосели-
ця” до середини — другої половини ІІІ тис. до н.е.
(Клочко 2017b).
Картографування знахідок кельтів типу “Новосе-
лиця” (у моїй базі даних їх на сьогодні зафіксовано
47) показало найбільшу концентрацію в регіоні, що
охоплює Чернівецьку, Тернопільську, Хмельницьку,
Вінницьку, Черкаську та Київську області України
(pис. 4), у східній частині карпатсько-волинсько-
го центру металургії „вербового листа”, віднесе-
ного нами до культур шнурової кераміки (Klochko,
Klochko 2013). Доба ранньої бронзи цих регіонів
вивчена досить слабо, через те культурна приналеж-
ність цих знарядь знаходиться під питанням — це
може бути місцева група пастерської ямної культури
пізнього етапу (?) — але ж мова йде про землероб-
ські знаряддя праці у скотарів, та ще й виготовлені
за трипільськими технологіями? З використанням ар-
хаїчної технології лиття за моделлю з воску виготов-
лені також деякі ссокири, які формально можна було
б віднести до типу Козарац/Стубло (Klochko, Klochko
2013:39 – 71) — це знахідки в Прикарпатському регі-
оні — з міста Винники (район міста Львів; Сайт Ві-
оліті, 29.01.2016); міста Хмельницький (Сайт Віолі-
ті, 1.10.2015); Тернопільської області (Сайт Віоліті,
09.08.2016 та 03.11.2016); Чортківський район Тер-
нопільської області (pис. 5:1 – 5; Клочко, Козыменко
 Початок металургії доби пізньої бронзи у Східній Європі 679

Рис. 1. Неолітична мотика (1) та мідна мотика типу „Новоселиця” (2)

Рис. 2. Скарб „Новоселиця”

680 Віктор І. Клочко

Рис. 3. Поселення Вовниги (Скеля Діденко) (1); скарб „П’ятницьке” (2); Біловодськ 6.2 та Біловодськ 6.9 (3, 4); Скарб Новосели-
ця (5); Скарб Скакун (6)
 Початок металургії доби пізньої бронзи у Східній Європі 681
Рис. 4. Карта ареалу розповсюдження мотик типу „Новоселиця”
2017, рис. 2.3.5). В той же час „класичні” сокири
типу Козарац/Стубло відливались у двостворча-
тих ливарних формах (про що свідчать ливарні шви
на їхніх бокових гранях; Klochko 2001:128 – 130;
Клочко 2006:83 – 85). Крім мотик типу „Новосели-
ця”, вироби зі „згорнутою” втулкою в цей час відомі
і в комплексах катакомбної культури крюки, доло-
та, наконечники списів (pис. 6, Клочко, Козыменко
2017:2.4 – 2.7). Отже, можна констатувати, що перші
вироби зі „згорнутою” втулкою (речі типу „Новосе-
лиця”) отримують розповсюдження у ямно-катакомб-
ному культурному колі на території України приблиз-
но з середини ІІІ тис. до н.е.
2. Використання кам’яних ливарних форм
Перші багаторазові ливарні форми, яки з’явилися на
території Північного Причорномор’я ще на рубежі IV
та ІІІ тис. до н.е., які були керамічними, витримували
відносно небагато відливань. За доби пізньої бронзи
на території України вони були замінені кам’яними,
переважно стеатитовими формами, які були набагато
більш витривалими до коливань температури та ви-
тримували набагато більше робочих циклів (Клочко
1994:121; 2017а:309 – 310). Але де ж була відкрита
традиція виготовлення ливарних форм з каменю, не-
вже на Алтаї?
Найстарша (з відомих на сьогодні на Україні)
кам’яних ливарних форм походить з багатошарового
поселення Вовніги у Солонянському районі Дніпро-
петровської області (Шарафутдинова 1982:pис. 42,
3), зроблена з талькового сланцю (стеатиту; pис. 3:1).
Вона призначалася для виготовлення серпів, анало-
гічних серпам зі скарбу „П’ятницьке”, знайденого
біля села П’ятницьке Печеніжського району Харків-
ської області, віднесеного до катакомбної культури
(pис. 3:2; Клочко, Козыменко 2017:2.7.2). До складу
цього скарбу входять також долота та тесла, аналогіч-
ні згаданим вище знаряддям з поховань пізнього ета-
пу катакомбної культури Біловодськ 6.2 та 6.9 (Брат-
ченко, Санжаров 2001), який датується 2600 – 2300
ВС (Bratchenko 2003:207), що дозволяє відносити
ці серпи та ливарну форму для їх виготовлення, так
само як і мотики типу „Новоселиця”, до середини —
другої половини ІІІ тис. до н.е.
682 Віктор І. Клочко

Рис. 5. Сокири типу Козарац/Стуло, відлиті за моделлю з воску: 1 — місто Винники (район міста Львів); 2 — місто
Хмельницький; 3, 4 — Тернопільська область. 5 — Чортківський район Тернопільської області. Мотики типу „Новоселиця”,
виготовлені з олов’янистої бронзи: Село Велика Киріївка Бершадського району Вінницької області (6); Село Пільний Олексинець
Городоцького району Хмельницької області (7).
 Початок металургії доби пізньої бронзи у Східній Європі 683

Рис. 6. Речі типу „Новоселиця” — типи виробів зі „згорнутою” втулкою з території України

Рис. 7. Кам’яні ливарні форми: поселення Лелічень (1); поховання ливарника унетицької культури Матушково, 50 (2); поховання
ливарника культури Отомані Нижня Мишла, 280 (3); поховання ливарника ІІ фази культури Ватья Дунайварош, 1029 (960) (4)
684 Віктор І. Клочко
Приблизно в цей же час кам’яні ливарні форми
з’являються і в Центральній Європі, на південно-за-
хідних кордонах України. Так, наприклад, кам’яна
ливарна форма для виготовлення сокир типу Думбре-
виоара-Козарац (Dumbrävioara-Kozarac) знайдена на
поселенні культури Глина Ш — Шнекенберг (Glina
III — Schnekenberg) Лелічень (Leliceni) в Тран-
сильванії, Румунія (Transilvania, România; pис. 7:1;
Roman, Dodd-Opriţescu, Janos 1992:t:24 – 4). Соки-
ри типу Козарац датуються 2900 – 2500 ВС (Bátora
2006:39). Половинка двоскладової ливарної форми
з дрібнозернистого пісковику з поховання ливарни-
ка унетицької культури Матушково, 50 (Matúškovo;
pис. 7:2; Bátora 2006:79, Obr. 57, 8). Двоскладова
ливарна форма для виготовлення шпильок з куляс-
тою голівкою з поховання ливарника культури Ото-
мані Нижня Мишла (Nižné Myšl`a), 280 в Словаччи-
ні (pис. 7:3; Bátora 2006:79, Obr. 58, 14). Половинка
двоскладової ливарної форми з дрібнозернистого піс-
ковику з поховання ливарника ІІ фази культури Ва-
тья Дунайварош (Dunaúyváros), 1029 (960) в Угорщи-
ні (pис. 7:4; Bátora 2006:8, Obr. 60). За доби пізньої
бронзи ливарні форми з дрібнозернистого пісковику
стають популярними у Прикарпатті. А на Централь-
ній Україні, у Наддніпрянщині в цей час переважну
частину ливарних форм виготовляють з талькового
Рис. 8. Стеатитові ливарні форми з Кюльтепе, Анатолія
сланцю (стеатиту), поклади якого на території Укра-
їнського кристалічного шита виходять на поверхню
в долинах річок Інгулець та Дніпро. Завдяки вели-
кому змісту тальку стеатитові форми добре витри-
мували високі температури, м’який камінь добре
піддавався обробці та поліруванню. Відливки у по-
лірованих стеатитових формах виходили теж поліро-
ваними, з ідеальною поверхнею, що не вимагала по-
дальшої обробки.
Традиція виготовлення двостворчатих ливар-
них форм з стеатиту відома у Малій Азії, принаймні
з ІІІ тис. до н.е. В якості прикладів можна привести
ливарні форми з Кюльтепе (pис. 8; Anatolia’s Proligue
2010: № 260, 264 – 267). Найдавніший виріб з тери-
торії України, виготовлений в стеатитовій ливарній
формі — це кинджал зі скарбу Велике Садове на пів-
дні Криму (pис. 9; Klochko, Klochko 2013:59 – 63;
Kłoczko 2014; Клочко, Козыменко 2017:2.6., Ан. 841).
Очевидно, що це імпорт з Анатолії, до того ж виго-
товлений з білону — сплаву міді з електром (Ан. 841)
— вироби з білону, сплаву міді зі сріблом це ще одна
„загадка” сейменських могильників. Таким чином,
виявляється, що кам’яні ливарні форми з’являються
на території України в середині — другій половині ІІІ
тис. до н.е. в результаті контактів з південними та за-
хідними сусідами.
 Початок металургії доби пізньої бронзи у Східній Європі 685
3. Початок використання олов’янистих бронз
Перші епізодичні спроби виплавки природних
олов’янистих бронз з поліметалічної руди у Цен-
тральній Європі відносяться до епохи енеоліту, до
V тис. до н.е. — це знахідки з території Болгарії, ви-
явлені самим Е.М. Чернихом ще у 1978 році (Черных
1978:81) та недавня знахідка у Сербії, на поселен-
ні Плочник культури Вінча (Radivojević, Rehner,
Kuzmanović-Cvetković, Jovanović 2014).
З ІІІ тис. до н.е. олов’янисті бронзи починають
розповсюджуватись на Близькому Сході, Малій Азії
та Східному Середземномор’ї (Rahmstorf 2017). Най-
старші вироби з олов’янистих бронз на Прикарпатті
та Волині походять з пам’яток культури шнурової
кераміки (Рындина 1980). З шести проаналізованих
мотик типу „Новоселиця” — дві виявилися виго-
товленими з олов’янистих бронз (вірогідніше за все,
природних) (Клочко, Козыменко 2017:338, Ан. 639,
909), Тож, можна стверджувати, що олов’янисті
бронзи з’являються на Правобережній Україні ще у
другій половині ІІІ тис. до н.е. (pис. 10), задовго до
появи Сейменського та Турбінського могильників.
З 2300/2200 ВС вироби з олов’янистих бронз набу-
вають все більшої популярності у Центральній Євро-
пі (Rahmstorf 2017:185 – 185), особливо у ливарників
Рис. 9. Білоновий кинджал зі скарбу Велике Садове, Крим
унетицької культури (Moucha 2007). В цей час вони
стають більш популярними і на території України —
дві третини проаналізованих сокир-кельтів та мотик
кіровського та мар’янівського типів (результати по-
дальшого розвитку мотик новоселицького типу) ви-
готовлені з олов’янистих бронз (Клочко, Козыменко
2017:347 – 348). Форми знарядь зі згорнутою втул-
кою цього часу стають більш різноманітними. Крім
мотик з’являються знаряддя, які можна трактувати
як сокири та тесла, серед них починають виділятись
локальні варіанти — кіровський тип більш характер-
ний для степової зони та мар’янівський тип, харак-
терний для лісостепу (Клочко 2017b). Ці типи були
виділені на підставі Кіровського скарбу, знайденому
на Кіровському поселенні доби середньої — піз-
ньої бронзи у Кіровському районі Криму (pис. 11:1;
Kłoczko 2014; Клочко, Козыменко 2017:3.5; Клочко
2017b) та Мар’янівського скарбу, знайденому у Не-
мирівському районі Вінницької області (pис. 11:2;
Клочко, Козыменко 2017:283; Клочко 201). В цей
же час починається масове розповсюдження „уне-
тицьких бронз” на території Правобережної України
(Bátora 2006:223 – 238; Klochko, Klochko 2013). Про-
цес розповсюдження металевих виробів центрально-
європейських типів на Правобережну Україну розпо-
чався ще на рубежі IV і ІІІ тис. до н.е. (пласкі сокири
686 Віктор І. Клочко
Рис. 10. Друга половина ІІІ тис. до н.е., найстарші вироби з оло’янистих бронз та речі типу „Новоселиця”
з закраїнами типу Remedello-Bytyń та пласкі сокири
типу Vinča-Altheim — Klochko, Klochko 2013:44 – 47)
і продовжився у ІІІ тис. до н.е. (сокири типів Fajsz
і Kozarac та пласкі сокири типів Dunakömlőd-Сокаль
— Klochko, Klochko 2013). Проте особливо інтенсив-
ним цей міграційний процес стає наприкінці ІІІ — по-
чатку ІІ тис. до н.е. і його важливим маркером є „уне-
тицькі бронзи”. На цей час центральноэвропейські
майстри освоїли техніку лиття тонкостінної „глухої”
втулки, яку використовували переважно для нако-
нечників списів, але час від часу експериментували
і з втульчатими сокирами та руків’ями кинджалів та
алебард. В якості прикладів наведу знахідки з Се-
редньої Наддніпрянщини:списи унетицьких типів
з Черкаської області, села Піщане Золотоніського
району Черкаської області, Київської області (pис.
12:1 – 3; Клочко, Козыменко 2017:3.1.17 – 19), села
Сухіни Ржищівського району Київської області та
міста Переяслав-Хмельницький Київської області
(pис. 12:4, 5; Klochko 2001:134, Fig. 57, 1 – 2; Клоч-
ко 2006:87, pис. 54:1 – 2). Пласкі сокири з закраїна-
ми різних варіантів центральноєвропейських типів
знайдені:між містами Ірпень та Буча Київської об-
ласті, з села Водяне Добровеличківського району
Кіровоградської області, села Піковець Уманського
району Черкаської області, Житомирської облас-
ті, села Стара Рудня Сновського району Чернігів-
ської області (pис. 12:6 – 10; Клочко, Козыменко
2017:2.4), Сумської області (pис. 12:11; Сайт Віоліті,
12.11.2014), Волинської області (pис. 12:12; Сайт Ві-
оліті, 03.10.2017), Чернігівської області (pис. 12: 13;
Сайт Віоліті, 09.04.2017), Житомирської області (pис.
12:14; Сайт Віоліті, 20.07.2017). Сокира типу Коза-
рац (Mala Gruda) з міста Вінниця (pис. 12:15; Сайт
Віоліті, 25.03.2016). Пласкі сокири-чекани з села Бог-
данівка Знаменського району Кіровоградської облас-
ті та Кіровоградської області (pис. 12:16, 17; Клочко,
Козыменко 2017:3.1.9 – 10). Чи не найдавніша втуль-
чата сокира-кельт з тонкостінною „глухою” втулкою
знайдена в Київській області (pис. 12:18; Сайт Віолі-
ті, 2017). В похованнях середньодніпровської культу-
ри Білорусі були знайдені наконечник списа унетиць-
кого типу з села Ходосовичи, курган 11, поховання 1
та наконечник зі „згорнутою втулкою” „новоселиць-
кого” типу з села Стрелиця, поховання 53 (pис. 12:19,
20; Артеменко 1967) — ці знахідки показують, що
 Початок металургії доби пізньої бронзи у Східній Європі 687

Рис. 11. Скарби Кіровський (1) та Мар’янівський (2)

688 Віктор І. Клочко

Рис. 12. Черкаська область (1); село Піщане (2); Київська область (3); село Сухіни (4); Переяслав-Хмельницький (5); між
містами Ірпень та Буча (6); село Водяне (7); село Піковець (8); Житомирська область (9); село Стара Рудня (10); Сумська область
(11); Волинська область (12); Чернігівська область (13); Житомирська область (14); м. Вінниця (15); село Богданівка (16);
Кіровоградська область (17); Київська область (18); село Ходосовичи (19); село Стрелиця, (20)
 Початок металургії доби пізньої бронзи у Східній Європі 689
тривалий час ці дві різні технологічні традиції спі-
віснували. Власне, таке співіснування помітне і на
матеріалах Сейменського і Турбінського могильни-
ків, де були знайдені списи та мотики зі „згорнутою
втулкою”.
4. Інтерпретація фактів
Таким чином, на рубежі ІІІ та ІІ тис. до н.е. На Право-
бережній Україні поєдналися ямно-катакомбна (піз-
нього этапу) та „унетицька” металургійні традиції.
Результатом цього поєднання було виникнення кіль-
кох споріднених металургійних традицій доби піз-
ньої бронзи Східної Європи. Так почалася еволюція
наконечників списів у Східній Європі, результатом
якої було виникнення цілого ряду регіональних ти-
пів, в тому числі і “сейменського” (східноунетицько-
го) типу абашевської культури (pис. 13:1). В цей же
час починається еволюція втульчатих сокир (“кель-
тів”) різних типів, регіональних та культурних тради-
цій (pис. 14). Серед них виділяються лінії розвитку,
в середовищі західного, прикарпатського варіанту
культурного кола Бабіне, від сокир-кельтів та мотик
кіровського та мар’янівського типів до сокир-кельтів
типу “Рішешть”, характерних для культур Сабатинів-
ської, Ноуа та Кослоджень (pис. 13: 5; 14). Від цього
ж “коріння” (сокир-кельтів та мотик кіровського та
мар’янівського типів) на просторах лісостепової зони
Україні від Карпат на заході до басейна Сіверського
Дінця на сході починається розвиток “лобойківської”
культурної традиції, яка пізніше розповсюдилась
на схід до Поволжя (пізній, Дербеденівський етап),
характерний для пізнього етапу зрубної культури
(pис. 13:4; 14). На півночі лісостепової зони Украї-
ни, в середовищі південної частини східного варіан-
ту Тшинецької культури, на базі взаємодії традицій
виготовлення сокир-кельтів та мотик кіровського
і мар’янівського типів та пласких сокир з закраїна-
ми типу „Гродниця” Тшинецького культурного кола
починається розвиток „кардашинської” культурної
традиції (pис. 13:3; 14), а на півночі, в середовищі
лісового варіанту східної частини Тшинецького куль-
турного кола, на базі взаємодії традицій виготовлення
сокир-кельтів та мотик кіровського і мар’янівського
типів та пласких сокир з закраїнами типу „Гродниця”
Тшинецького культурного кола починається форму-
вання „сейменської” культурної традиції абашевської
культури, яка мігрує на схід (pис. 13:2; 14).
Очевидно, що важливим етнокультурним мар-
кером давніх речей є нанесені на них орнаменти.
В.С. Бочкарьов докладно розібрав орнаменти на сей-
менських кельтах і створив типологічну схему цих
орнаментальних мотивів (pис. 15:1; Бочкарев 1994,
таб. 3). На мою думку, „коріння” цих орнаменталь-
них сюжетів і схем знаходиться у Центральній Єв-
ропі починаючи, наприклад, з V тис. до н.е., з гру-
пи Hinkelstein культури лінійно-стрічкової кераміки
(pис. 16:2; Zápotocká 1972), від якої вони переходять
до місцевих груп культури шнурової кераміки, а від
них і до унетицької культури. До речі, звідти ж до
сейменських могильників переходить і „загадкова”
традиція кам’яних браслетів — відома у Центральній
Європі від неолітичних некрополів Варненського та
Дуранкулак до початку доби ранньої бронзи (це той
період, що у російській археології називається добою
середньої бронзи).
У 2800 – 2550 ВС „сейменські” орнаменти з’явля-
ються на берегах Дніпра в результаті міграції пред-
ставників групи Mansfeld культури шнурової кераміки
з Середньої Німеччини на Київську Наддніпрянщину
(Machnik 2009; 2011). Ці міграційні процеси заклали
основи утворення східного „флангу” на Середньому
Дніпрі Східного варіанту Тшинецької культури. На
рубежі ІІІ та ІІ тис. до н.е., після міграцій в регіон
Дніпра носіїв центральноєвропейських („унетиць-
ких”) металургійних традицій, Тшинецьке культурне
коло почало розширюватись на схід. В процесі цих
міграцій в басейні Дона, на базі харківсько-вороніж-
ського варіанту пізньокатакомбної культури, утвори-
лась абашевська культура. Про необхідність включен-
ня абашевської культури в Тшинецьке культурне коло
ми з Олександром Кошко писали ще наприкінці ми-
нулого століття (Kośko, Klochko 1998).
Пізніше абашевська культура почала розширю-
ватись на схід, в Поволжя, Приуралля, Зауралля. До
пам’яток пізнього Абашева відносяться і сейменські
могильники в Поволжі, про що свідчить кераміка з мо-
гильника Рєшноє (pис. 15:3). Таким чином „пізньо-
новоселицька” та „східноунетицька” („сейменська”)
технологічні традиції разом з „сейменськими” („уне-
тицькими”) орнаментами розповсюджуються на схід,
до гір Уралу, а потім, в процесі формування пам’яток
„самусько-сейменської” епохи Західного Сибіру (Ко-
сарев 1981; 1987), розповсюдились на Сході Євразії,
в тому числі, і в Андронівському культурному колі.
Висновки
Виявляється, що сейменська terra incognita В.С. Боч-
карьова знаходилась не в Сибіру, а на Правобережній
Україні. Цей регіон, на відміну від Поволжя та, тим
більше, Алтаю, ще з V тис. до н.е. був північною час-
тиною неолітичної раньоземлеробської цивілізації
Європи, а з ІІІ тис. до н.е. стає північно-східною час-
тиною центральноєвропейської раньобронзової циві-
лізації за Яном Махніком (Machnik 1987). Ці кілька
тисячоліть культурного розвитку обумовили “удиви-
тельно высокий для того времени уровень развития
металлургии и металлообработки”, власне, Східної
Європи (Клочко 2017а), яка, в свою чергу, суттєво
690 Віктор І. Клочко

Рис. 13. Схеми розвитку списів та втульчатих сокир-кельтів Східної Європи: 1 — Від типу „Новоселиця” разом з унетицьким
до сейминського (східноунетицького); 2 — Від типу „Новоселиця” через кіровський тип та тип „Гродниця” до сейминського
(східноунетицького); 3 — Від типу „Новоселиця” через кіровський тип та тип „Гродниця” до кардашинського типу (південна
частина пізнього східного тшинця); 4 — Від типу „Новоселиця” через мар’янівський тип до лобойківського типу пізньозрубної
культури; 5 — Від типу „Новоселиця” через кіровський тип до типу Рішешть культури Ноуа-Сабатинівка
 Початок металургії доби пізньої бронзи у Східній Європі 691

Рис. 14. Початок — перша половина ІІ тис. до н.е. Формування та розвиток різних типів, регіональних та культурних традицій
втульчатих сокир („кельтів”)

Рис. 15. Сейменсько-турбінські могильники: 1 — Типологічна схема „сейменських” орнаментальних мотивів (за В.С. Бочкарьовим).
2 — Речі „пізньоновоселицької” та „східноунетицької” технологічних традицій з сейменських могильників Поволжжя (за Черных,
Кузьминых 1987). 3 — Кераміка абашевської культури з могильника Рєшноє (за Черных, Кузьминых 1987).
692 Віктор І. Клочко
Рис. 16. „Сейменські” орнаменти на кераміці та кам’яні браслети з поховань групи Hinkelstein культури лінійно-стрічкової
кераміки (за M. Zápotocká 1972) (2). „Сейменські” орнаменти на кераміці групи Mansfeld культури шнурової кераміки
з Центральної Німеччини (за J. Machnik 2009; 2011).
вплинула на подальший культурний розвиток Півночі
Євразії.
Тож, виходить, що арії почали свій шлях до Індії
з берегів Дніпра? — Чи, все ж таки з берегів Рей-
ну, але через Дніпро? — А що нам скажуть про це
DNA-analyzes?
Список літератури
Артеменко И.И. 1967. Племена Верхнего и Среднего Подне-
провья в эпоху бронзы, Москва.
Бочкарев В.С. 1981. Изменчивость и традиционность
в металлообрабатывающем производстве (по матери-
алам эпохи поздней бронзы Северного Причерноморья),
(в:) Преемственность и инновации в развитии древних
культур. Материалы методологического семинара Ленин-
градского отделения Института археологии. Ленинград,
22 – 27.
Бочкарев В.С. 1986. К вопросу о хронологическом соотноше-
нии Сейминского и Турбинского могильников, (в:) Проблемы
археологии Поднепровья. Днепропетровск, 78 – 111.
Бочкарев В.С. 1991. Волго-уральский очаг культурогенеза
эпохи поздней бронзы, (в:) Социогенез и культурогенез
в историческом аспекте. Матер иалы методологического
семинара ИИМК РАН СССР, Санкт Петербург, 24 – 27.
Бочкарев В.С. 1994. Орнаментация сейменско-турбинских
топоров-кельтов, (в:) Памятники древнего и средневеко-
вого искусства. Сборник статей в память профессора
В.И. Равдоникаса, Проблемы археологии, Вып. 3, Санкт
Петербург, 93 – 102.
Братченко С.Н., Санжаров С.М. 2001. Рідкісні бронзові зна-
ряддя з катакомб Сіверськодонеччини та Донщини ІІІ тис.
до н.е., Луганськ.
Клочко В.И. 1994. Металлургическое производство в эне-
олите — бронзовом веке, (в:) С.С. Березанская (ред.) Ре-
месло эпохи энеолита-бронзы на Украине, Киев, 96 – 132.
 Початок металургії доби пізньої бронзи у Східній Європі 693
Клочко В.І. 2006. Озброєння та військова справа давнього на-
селення України, Київ.
Клочко В.И., Козыменко А.В. 2017. Древний металл Укра-
ины, Киев.
Клочко В.И. 2017а. Древнейшие этапы развития металлур-
гии на Украине (Типохронология древних металлических
изделий Украины), (в:) В.И. Клочко, А.В. Козыменко, Древ-
ний металл Украины, Киев, 285 – 331.
Клочко В.І. 2017b. Початок еволюції втульчастих сокир-кель-
тів бронзової доби на території України, (в:) Археологія
і давня історія України, Вип. 2, Старожитності ранього
залізного віку, Київ, 24 – 29.
Косарев М.Ф. 1981. Бронзовый век Западной Сибири, Москва.
Косарев М.Ф. 1987. Первый период развитого бронзового
века Западной Сибири (самусько-сейминская эпоха) (гл. 3);
Второй период развитого бронзового века Западной Сиби-
ри (андроновская эпоха) (гл. 4), (в:) Эпоха бронзы лесной
полосы СССР, Москва, 268 – 288.
Рындина Н.В. 1980. Металл в культурах шнуровой керамики
Украинского Предкарпатья, Подолии и Волыни, „Совет-
ская Археология” 3, 24 – 41.
Черных Е.Н. 1978. Горное дело и металлургия в древнейшей
Болгарии, София.
Черных Е.Н., Кузьминых С.В. 1987. Памятники сейминско-
турбинского типа в Евразии, (в:) Эпоха бронзы лесной
полосы СССР, Москва, 84 – 105.
Шарафутдинова И.Н. 1982. Степное Поднепровье в эпоху по-
здней бронзы, Киев.
Bátora J. 2006. Štúdie ku komunikàcii medzi Strednou
a Východnou Evrópou v dobe bronzovej, Bratislava.
Bratchenko S.N. 2003 Radiocarbon chronology of the Early
Bronze Age of the Middle Don, Svatove, Luhansk region,
(in:) The foundation of radiocarbon chronology of cultu-
res between the Vistula and Dnieper: 4000 – 1000 BC, Bal-
tic-Pontic Studies 12, Poznań, 185 – 208.
Brunn von W.A. 1959. Bronzezeitliche Hortfunde, Teil 1: Die
Hortfunde der frühen Bronzezeit aus Sachsen-Anhalt,
Sachsen, Thüringen, Schriften der Sektion für Ur- und
Frügeschichte, Bd. 7, Berlin.
Gimbutas M. 1965. Bronze Age Cultures in Central and
Eastern Europe, Paris–Hague–London.
Klochko V.I. 1993. Weapons of the tribes the Northern Pontic
zone in the 16th – 10th centuries B.C., „Baltic-Pontic Studies”
1, Poznań.
Klochko V.I. 2001. Weaponry of Societies of the Northern Pon-
tic Culture Circle: 5000 – 700 BC, „Baltic-Pontic Studies” 10,
Poznań.
Klochko V., Klochko L. 2013. Complex of Metal Goods betwe-
en the Vistula and Dnieper rivers at the turn of the 4th/3rd to
the 3rd millennium BC. Concept of the Carpathian — Vol-
hynia “Willow Leaf ” metallurgy centre, (in:) The Ingul-Do-
nets Early Bronze Civilization as springboard for trans-
mission of Pontic Cultural Patterns to the Baltic Drainage
Basin 3200 – 1750 BC, „Baltic-Pontic Studies” 18, Poznań,
39 – 71.
Kłoczko V.I. 2014. Skarby Bolshoye Sadovoye i Kirovskoye
z Krymu w kontekście związków Północnego Nadczarno-
morza ze Wschodnim Środziemnomorzem we wczesnym
okresie epoki brązu, „Gdańskie Studia Archeologiczne” 3,
167 – 186.
Kryvaltsevich M., Kovalyukh N. 1999. Radiocarbon dating
of the Middle Dnieper culture from Belarus, (in:) The fo-
undation of radiocarbon chronology of cultures between
the Vistula and Dnieper: 3150 – 1850 BC, „Baltic-Pontic Stu-
dies” 7, Poznań, 151 – 162.
Kośko A., Klochko V.I. 1998. “Trzciniec” — Borderland of
Early Bronze Civilization of Eastern and Western Euro-
pe?, (in:) The Trzciniec Area of the Early Bronze Age Civi-
lization: 1950 – 1200 BC, „Baltic-Pontic Studies” 6, Poznań,
190 – 202.
Kulakoğlu F., Kangal S. (eds.) 2010. Anatolia’s Proligue,
Kültepe Kanesh Karum, Assyrians sn Istambul. Catalogue,
Istambul.
Machnik J. 2009. Short and long-distance pastoral journeys
along ancient upland routs in Europe in the 3rd millen-
nium BC, (in:) Routes between the seas: Baltic-Boh-Bug-
-Pont from the 3rd to the middle of the 1st millennium BC,
Baltic-Pontic Studies 14, Poznań, 214 – 222.
Machnik J. 1987. Kultury z przełomu eneolitu i epoki brązu
w strefie karpackiej, Wrocław–Warszawa–Kraków.
Machnik J. 2011. Dalekie i bliskie wędrówki pasterskie na
starowyżynnych szlakach europejskich w III tys. BC,
(w:) M. Ignaczak, A. Kośko, M. Szmyt (red.) Między Bałty-
kiem a Morzem Czarnym. Szlaki międzymorza IV – I tys.
przed Chr., Archaeologia Bimaris, Dyskusje, t. 4, Poznań,
223 – 230.
Mareş I. 2012. Metalurgia aramei în civilizaţiile Precucuteni
şi Cucuteni, Suceava.
Moucha V. 2007. Hortfunde der frühen Bronzezeit in Böh-
men, Praha.
Radivojević M., Rehner T., Kuzmanović-Cvetković J., Jo-
vanović M. 2014. Why are there Tin Bronzes in the 5th Mil-
lennium BC Balkans?, (in:) Archaeotechnology: studying
technology from prehistory to the Middle Ages, Belgrade,
235 – 256.
Rahmstorf L. 2017. The Use of Bronze Objects in the 3rd Millen-
nium BC: A Survey between Atlantic and Indus, (in:) J. Ma-
ran and Ph. Stockhammer (eds.), Appropriating innova-
tions. Entangled knowledgement in Eurasia, 5000 – 1500
BCE, Heidelberg, January 15 – 17, 2015, 184 – 210.
Roman P.J., Dodd-Opriţescu A., Janos P. 1992. Beiträge zur
Problematic der Schnurverzierten keramik Sűdosteuro-
pas, Mainz am Rhein.
Yener K.A., Kulakoğlu F., Yazgan E., Kontani R., Hayaka-
wa Y.S., Lehner J.W., Dardeniz G., Öztürk G., Johnson
M., Kaptan E., Hacar A. 2015. New tin mines and pro-
duction sites near Kültepe in Turkey: a third-millennium
BC highland production model, “Antiquity” 89, 596 – 612.
Zápotocká M. 1972. Die Hinkelsteinkeramik und ihre bezi-
hungen zum Zentralen Gebiet Der Stichbandkeramik, “Pa-
mátky Archeologické” 53 (2), 267 – 374.
Віктор І. Клочко
Національний університет
„Києво-Могилянська академія”
вул. Сковороди 2
Київ 04070, Україна
 VIR BIMARIS

VIR BIMARIS.  Od kujawskiego matecznika do stepów nadczarnomorskich

Od kujawskiego matecznika
do stepów nadczarnomorskich

dyskusje
Tom 5

ISBN 978-83-946591-5-8

Okladka_01_projekt.indd 1 10.06.2019 10:33:26