Метризовані відношення й експертні

оцінювання
• Основні види шкал вимірювання
• Інваріантні алгоритми та середні величини
• Поняття й основні види метризованих відношень
• Міри близькості на бінарних відношеннях
• Емпіричні системи та вимірювання переваг
• Проблеми експертного оцінювання та види експертиз
• Загальні методи експертного оцінювання
• Методи експертного оцінювання переваг
• Методи оцінювання компетентності експерта

1
 Основні види шкал вимірювання

Дві основні проблеми ТВ:

1. визначення типу шкали вимірювань для конкретних
даних;
2. пошук алгоритмів аналізу даних, результат роботи
яких не змінюється за будь - якого допустимого
перетворення шкали (тобто інваріантних щодо
цього перетворення).

• Вимірювання - це присвоєння об’єктам чи окремим

їх властивостям числових або нечислових
характеристик за певними правилами.

2
 Основні види шкал вимірювання

Усі шкали вимірювань поділяють на дві групи: якісні та

кількісні.
Найпоширеніші шкали якісних ознак - шкала
найменувань (номінальна) та порядкова шкала.

Кількісні шкали дають змогу виявити кількісні

співвідношення між об’єктами. У цьому разі ознака
містить і одиницю виміру.
До шкал кількісних ознак належать шкали інтервалів,
відношень, різниць, а також абсолютна шкала.

3
 Якісні шкали вимірювання
Номінальні шкали (шкали найменувань) дають змогу
пізнавати, розрізняти, ідентифікувати об’єкт.

Аксіоми ідентифікації:
♦ А являє собою В, чи ні;
♦ якщо А являє собою В, то В являє собою А;
♦ якщо А являє собою В та В являє собою С, то А являє
собою С.
Номінальну шкалу називають також класифікаційною.
Єдина функція вимірювань у шкалі найменувань - це
розрізнення об'єктів.
4
 Якісні шкали вимірювання
У порядкових шкалах можна ранжувати об’єкти чи
сукупності їхніх ознак за пріоритетом.

Відмінно – Добре – Задовільно – Незадовільно

Аксіоми впорядкування:
♦ якщо А кращий за В чи рівноцінний йому, то В не
кращий за А;
♦ правдиве одне з двох тверджень: або А кращий за В
чи рівноцінний йому, або В кращий за А чи
рівноцінний йому;
♦ якщо А кращий за В чи рівноцінний йому і В кращий за
С чи рівноцінний йому, то А кращий за С чи
рівноцінний йому. (аксіома транзитивності)
5
 Кількісні шкали вимірювання
Шкали інтервалів мають таку
властивість: однакові різниці
числових значень, виміряні в цих
шкалах, відповідають однаковим
різницям вимірюваної ознаки.

• Числові значення в шкалі інтервалів

задано з точністю до лінійного
перетворення ((x)=ах + b). У шкалі
інтервалів зберігаються відношення
різниць числових оцінок.

6
 Кількісні шкали вимірювання
Шкали відношень, чи метричні (пропорційні), мають
природну нульову точку відліку.
• Числові значення в шкалі відношень задано з точністю до
постійного множника ((x)=ах). У ній відношення числових
оцінок альтернатив залишаються сталими.

7
 Кількісні шкали вимірювання
Шкала різниць - частковий випадок шкали інтервалів,
коли може змінюватися лише початок відліку,
((x)=х + b).

2018 р. – (10.10.2020) – (кількість днів)

8
 Кількісні шкали вимірювання
Абсолютною називається шкала, у якій числові
значення задано з точністю до тотожних
перетворень, тобто допустиме перетворення має
вигляд ((x)=х).

ФеІ-41 – 28 студ.

9
 Інваріантні алгоритми та середні величини
Основна вимога до алгоритмів аналізу даних:

1. Висновки, зроблені на основі даних, виміряних у

шкалі певного типу, не мають змінюватися (мають
бути інваріантними) після допустимого
перетворення цієї шкали.

2. Метою використання середнього значення є

порівняння сукупності за допомогою середніх.
Інакше кажучи, це частковий випадок
інформаційного фільтра агрегування інформації.

10
 Інваріантні алгоритми та середні величини
Найбільше у вимірюваннях застосовують такі види
середніх величин: середнє арифметичне, медіану,
моду, середнє геометричне, середнє гармонічне
та середнє квадратичне.

Означення середнього за Коші:

• Середнім значенням вибірки X1, X2, ..., Xn називають
таку довільну функцію f(X1, X2, ..., Xn) що:
min(X1, X2, ..., Xn)f(X1, X2, ..., Xn)max(X1, X2, ..., Xn).

11
 Середнє арифметичне, мода, медіана

Середнє арифметичне це
Мода це значення, що зустрічається найчастіше.
Медіана це величина розташована посередині
ранжованої вибірки

12
 Середні за Колмогоровим
Середнє за Колмогоровим C(X) для чисел X1, X2, …, Xn
обчислюється за формулою:
1 n 
X  G   F  X i 
~

 n i1 
де F – строго монотонна функція (тобто строго
зростаюча чи строго спадна),
G=F-1 – функція, обернена до F.
• Якщо F(x)=x, то це середнє арифметичне,
• F(x)=ln(x) – середнє геометричне,
• F(x)=1/x – середнє гармонічне,
• F(x)=x2 – середнє квадратичне.

13
 Метризовані відношення
• Метризоване відношення Рм - це двійка
Рм=<Р,M(P)>,
де Р - бінарне відношення, а М(Р) =||mij||,
де т -- число, що характеризує ступінь переваги
альтернативи xi, над альтернативою хj або ж у разі
толерантності - ступінь схожості цих альтернатив.

14
 Метризовані відношення
• Адитивним називається метризоване відношення
Рм, для якого виконується умова
(xi, xj, xk  А): xiPxk  xkPxj, => xiPxj  (mij = mik + mkj ),
де А — носій відношення Р.

• Мультиплікативним називається метризоване

відношення Рм, для якого правдива умова
(xi, xj, xk  А): xiPxk  xkPxj, => xiPxj  (mij = mik  mkj ).

• Для адитивного метризованого відношення mij

показує, «наскільки» альтернатива xi краща, ніж xj,
для мультиплікативного - «у скільки разів».

15
 Подання метризованих відношень
• Подання у вигляді матриць адитивного та
мультиплікативного метризованих відношень

 mij , якщо xi Px j  x j Pxi

 mij , якщо xi Px j  x j Pxi
pij  
M

 0, якщо xi Px j  x j Pxi

 θ, якщо xi Px j  x j Pxi


 mij , якщо xi Px j  x j Pxi

1 / mij , якщо xi Px j  x j Pxi
pij  
M

 1, якщо xi Px j  x j Pxi

 0, якщо xi Px j  x j Pxi

16
 Алгоритм обчислення віддалей між
відношеннями
1. Формулювання системи аксіом, що задовольняють
певні вимоги та припущення.

2. Доведення теореми існування однієї й лише однієї

міри близькості на відношеннях, що ґрунтуються на
побудованій системі аксіом.

3. Отримання формули (чи алгоритму) для визначення

міри близькості.

17
 Міри близькості на ранжуваннях

АКСІОМА 1. (невід’ємності відстані). Віддаль d між

двома довільними відношеннями Р1 та Р2
невід’ємна, тобто d(P1, Р2)  0,
d(P1, Р2)= 0 тоді й лише тоді, коли Р1= Р2.

АКСІОМА 2. (симетричності відстані). Відстань є

симетричною величиною, тобто d(P1, Р2) = d(P2, Р1).

18
 Міри близькості на ранжуваннях

АКСІОМА 3. (трикутника). Для довільних відношень Р1,

Р2, Р3 виконується нерівність:
d(P1, Р3)  d(P1, Р2) + d(P2, Р3) (нерівність трикутника).

АКСІОМА 4. (прямої). Якщо ранжування Q знаходиться

між Р й R, тобто [Р, Q, R], то
d(P, R) = d(P, Q) + d(Q R).

19
 Міри близькості на ранжуваннях

АКСІОМА 5. (рівноправності альтернатив).

Якщо відношення P' і R' отримані з відношень Р та R
перенумеруванням (перестановкою) альтернатив,
то d(P, R) = d(P', R'), тобто від перенумерування
відстань між відношеннями не змінюється.

20
 Міри близькості на ранжуваннях

АКСІОМА 6. (відмінностей). Значення міри близькості

між ранжуваннями Р та R залежить від тих
сегментів цих ранжувань, у яких є відмінності в
упорядкуванні альтернатив, тобто відстань між
ідентичними сегментами ранжувань нульова.

АКСІОМА 7. (масштабу вимірювання). Мінімальна

позитивна віддаль між ранжуваннями дорівнює 1.

21
 Міри близькості на ранжуваннях
Віддаль між двома довільними ранжуваннями Р/ та Ри,
що задовольняє аксіоми 1—7, визначається за
формулою:

1 n n M
d Pl , Pu    pij Pl   pijM Pu 
2 i1 j 1

22
 Методи експертного оцінювання
Методами експертного оцінювання називають методи
організації роботи з фахівцями – експертами й
опрацювання отриманої від них інформації.

Мета експертних досліджень - підготовка інформації для

ухвалення рішень децидентом.

Існують індивідуальні та колективні експертні оцінки.

23
 Методи експертного оцінювання
Основні етапи експертного опитування
1. Ухвалення рішення про необхідність проведення
експертного опитування і формулювання
децидентом його мети.
2. Добір і призначення децидентом основного складу
робочої групи.
3. Розроблення основним складом робочої групи та
затвердження децидентом завдання на
проведення експертного опитування.
4. Розроблення аналітичною підгрупою робочої групи
докладного сценарію збирання й аналізу
експертних думок (оцінок).
5. Обрання експертів відповідно до їх компетентності.
6. Формування експертної комісії.
24
 Методи експертного оцінювання
Основні етапи експертного опитування
7. Збирання експертної інформації.
8. Комп’ютерний аналіз експертної інформації
9. У разі застосування, згідно зі сценарієм експертної
процедури з кількох турів - повторення двох
попередніх етапів.
10. Підсумковий аналіз експертних думок,
інтерпретація одержаних результатів аналітичною
підгрупою робочої групи та формування
підсумкового документа для децидента.
11. Офіційне закінчення діяльності робочої групи,
зокрема затвердження децидентом підсумкового
документа експертної комісії, підготовка та
затвердження звітів про виконання експертного
дослідження. 25
 Методи експертного оцінювання

1. метод Дельфі;
2. метод сценаріїв;
3. метод мозкового штурму;
4. методи комісії та дискусійної наради.

26
 метод Дельфі
• Перший тур
Формулюють мету експертизи та перелік запитань у
вигляді анкети (можливо, з поясненням).

З результатів відповідей експертів визначають:

– граничні точки зору (найвищі та найнижчі оцінки для
кожної альтернативи);
– середнє значення, верхній й нижній квартилі (тобто
значення оцінок альтернативи, вище чи нижче за які
розміщено 25 % числових значень оцінок).

Віддаль між квартилями характеризує узгодженість

поглядів експертів (це аналог середньоквадратичного
відхилення).
27
 метод Дельфі
• Другий тур
Експертам надають наступну інформацію:
– усереднені оцінки альтернатив і обґрунтування
(анонімні) граничних оцінок
- експерти корегують попередні оцінки

• Третій і подальші тури

Повторюють другий тур аж доки оцінки експертів не
стануть узгодженими, або поляризованими.

28
 Метод сценаріїв
1. Будують вичерпний, але доступний для огляду,
набір сценаріїв.

2. Виконують прогнозування в межах кожного

сценарію, щоб отримати відповіді на питання, що
цікавлять дослідника.

29
 Метод мозкового штурму
• Учасники говорить усе, що спадає їм на думку, хоч
би яким абсурдним це не здавалося.

• Основне правило мозкового штурму:

процес генерації ідей відділено від їх критики.

• Всі ідеї записуються а потім з них відбираються

найкращі.

30
 Методи комісії та дискусійної наради
Ролі:
• Доповідач – готує повідомлення з обраної проблеми до 15
хвилин.
• Критик – формулює зауваження, виявляє помилки та
суперечності в змісті доповіді.
• Прихильник – знаходить конструктивні аспекти як у
пропозиціях доповідача, так і в запереченнях критика.
• Аналітик – виявляє причини та підстави для ухвалення
рішень.
• Історик – відстежує динаміку обговорення.
• Постановник питань – допомагає деталізувати хід дискусії.
• Спостерігач і слухач — стимулюють обговорення своєю
присутністю й активною увагою.
• Арбітр – стежить за тим, щоб учасники не спілкувалися
одночасно, і кожному було відведено свій час для виступу.
• Секретар – фіксує важливі зауваження в наочному вигляді.
31
 Методи експертного оцінювання переваг
Якісні та кількісні методи експертного
оцінювання
Якісні:
• метод попарних і множинних порівнянь;
• ранжування;
• гіперупорядкування;
• векторів переваг і класифікації.

Кількісні:
• метод безпосереднього числового оцінювання альтернатив;
• метод Черчмена – Акоффа;
• метод Терстоуна;
• метод фон Ноймана - Морґенштерна.

32
 Якісні:
Метод попарних порівнянь:
- експерт порівнює пари альтернатив, вказуючи котра з
них краща, або ж чи належать вони до однієї групи
Метод множинних порівнянь:
- експерт порівнює групи альтернатив,
Ранжування:
- експерт порівнює всі альтернативи відразу, є два
шляхи:
1. експерт відбирає найкращу, потім найкращу з тих
що залишилися;
2. експерт відбирає найкращу і найгіршу, а решту
альтернатив по одній розташовує між ними.

33
 Якісні:

Гіперупорядкування:
- експерт ранжує альтернативи, а потім ранжує різниці
оцінок сусідніх альтернатив.
Векторів переваг і класифікації:
- експерт зазначає скільки альтернатив переважає дану

34
 Кількісні:
Метод безпосереднього числового оцінювання
альтернатив:
- експерт для кожної альтернативи xiA визначає
числа f(xi), що задають її важливість.
Методом середньої точки:
- експерт спочатку зазначає “найгіршу” (x1) і
“найкращу” (x2) альтернативи, визначає “середню”
альтернативу (x3), для якої f(x3)=(f(x1)+ f(x2))/2 і
процес поділу триває до моменту розміщення всіх
альтернатив на числовій осі;
.

35
 Кількісні: Метод Черчмена – Акоффа:
Спочатку критерії ранжують за важливістю, наприклад в порядку
індексування, тобто x1>x2>…>xn
потім експерт вказує попередні числові оцінки f(x1),…,f(xn)
Надалі експерт порівнює x1 та сумарну дію критеріїв x2,…,xn.
Якщо x1 важливіша за цю суму, експерт корегує оцінки, так щоб
виконувалось співвідношення
n
f x1    f xi 
i 2
Якщо ж x1 важливіша за суму альтернатив починаючи з k-тої, то
експерт корегує оцінки, так щоб виконувалось співвідношення
n
f x1    f xi 
i k
Потім процес корекції оцінок проводиться для альтернатив
виключаючи першу, і таким чином виконується n-1 кроків.

36
 Кількісні: Метод Черчмена – Акоффа:
Припущення методу Черчмена-Акоффа:
• Кожному кретерію xi можна поставити у
відповідність число f(xi).
• Якщо кретерій xi переважає xj, то f(xi)> f(xj).
• Якщо критерій xi й xj рівноцінні, то f(xi)= f(xj).
• Якщо числа f(xi) та f(xj) відображають якість
кретеріїв xi й xj, то f(xi)+f(xj) відповідає якості сумісної
реалізації критеріїв xi й xj.

37
 Оцінювання компетентності експерта.
• Суперечливість тверджень експерта виявляється
насамперед у порушенні транзитивності.
• Вважається, що чим більша частина суперечливих
тверджень у експерта, тим він менш компетентним.
• Для оцінювання несуперечливості використовують
коефіцієнт несуперечливості:
k=1- h/hmax
де h - кількість суперечливих тверджень, hmax -
максимально можлива кількість суперечливих
тверджень при попарному порівнянні множини
можливих альтернатив.

38
 Кількісні: метод Терстоуна
первинною інформацією для визначення числових оцінок альтернатив є
результати попарних порівнянь, а оцінка кожної альтернативи є
випадковою величиною. Вважаємо, що вона розподілена за
нормальним законом із математичним сподіванням Mi та дисперсією
Di, а її реалізацію оцінює експерт. Різниця оцінок – випадкових
величин f(xi) та f(xj) – також розподілена за нормальним законом із
математичним сподіванням Mij=Mi-Mj і дисперсією
Dij  Di  D j  2rij Di D j
де rij – коефіцієнт кореляції між f(xi) й f(xj). Результатом застосування методу є
значення Mi, і{1,2,…,n} які обираються як числові оцінки альтернатив
за значеннями частот Sij. Тут Sij–частота вибору альтернативи xi як
важливішої порівняно з xj,

  t  M ij  
Sij  P f xi   f x j  
1
12 
exp dt
2Dij 0  2 D 
 ij 
Визначивши з таблиці квантилів нормального розподілу Mij/Dij1/2 та
припустивши відсутність кореляціїї та рівність середньоквадратичних
відхилень між собою шукають математичне сподівання Mi котре і є
оцінкою з рівнянь: M
Mi  M j  12
ij
39
D ij
Кількісні: метод фон Ноймана - Морґенштерна.
виходить зі стохастичного характеру значень, оцінок. У
ньому для визначення оцінок використано суміші
ймовірностей. Вважається, що експерт може
вказати для довільної альтернативи xj гіршої за xi,
але кращої, ніж xl, таке число p,(0p1), що
альтернатива xj буде еквівалентна “мішаній”
альтернативі [pxi,(1-p)xl]. Цю альтернативу можна
реалізувати за допомогою стохастичного вибору,
коли альтернативу xi обирають з імовірністю p, a xl –
з імовірністю (1-p).
Потім будується на цих ймовірностях функція
корисності, і кращою вважається та альтернатива
для котрої функція корисності більша

40
 Міри близькості
Матриця адитивного метризованого відношення Рм буде узгодженою, якщо
для всіх елементів виконується умова: pijM =- pjiM
(вважаємо, що 0 = -0 ).
Міра близькості між узгодженими адитивними метризованими
відношеннями толерантності, еквівалентності, частково
впорядкованими множинами, ранжуваннями, визначається за
формулою:

41
 Міри близькості
Міра близькості для неузгоджених адитивних метризованих
відношень, визначається за формулою

42