І.І.

МАГДД слт
В.М. ВЛАСЕНКО
Є.М.ПОНОМАРЕНКО іча

ОПЕРАТИВНА
ХІРУРГІЯ
ПРАКТИКУМ

Затверджено Міністерством
сільського господарства
і продовольства У к р а їн и
я к н а в ч а л ь н и й посіб ник
д л я студентів вузів
із спеціальності
«Ветеринаріяі)

К и їв
«В и щ а ш ко л а »
1993
Б Б К 48.75я73
М12
У ДК 6 1 6 -0 8 9 :6 1 9 (0 7 )

Р е ц е н з е н т проф есор Є. А. М а л и ш е в с ь к й й
(Л ьв івськи й зооветери н арн и й інститут)

Р е д а к ц ія л іте р ат у р и з сільського го сп о д ар с тв а і хім ії

Р е д а к т о р Л . Ф. А т р о щ е н к о

Магда І. І. та ін.
М12 Оперативна хірургія. Практикум: Навч. посіб­
ник / І . І. М агда, В. М. Власенко, Є. М. П о н о м а­
ренко.— К.: В ищ а шк., 1993.— 199 с.: іл.
ІБВ И 5-11-004076-1
В м іщ ено м ат е р іа л з пи тань ф ік са ц ії твари н , п р о ф іл а к ­
тики хір у р гіч н о ї ін ф ек ц ії, ін’єкцій і зн ебол ю ван н я, р о з’є д ­
н ання і з ’єд н а н н я ткани н, спинення кровотечі, н а к л ад а н н я
п о в 'язо к. Д л я за н я т ь п од ан о м етоди ку о п еруван н я голови,
ш иї, гр у д ію ї стінки, ж и в о т а , кінцівок. П роп он ується пе­
релік ситуаційни х за в д а н ь з о п е р ати в н о ї хіру р гії.
Д л я сту д ен тів ву зів із сп ец іал ьн ості «В етеринарія».

3706000000—084
М
211—93

IS B N 5-11-004076-1 © І. І. М а гд а,
В. М. В ласенко,
Є. М . П он ом арен к о, 1993
 ТЕМАТИКА
І О Р ІЄ Н Т О В Н И Й Р О З П О Д ІЛ Г О Д И Н

Загальна частина
Тема 1 (4 год). Ф іксація тварин. Ф іксація тварин
V стоячому положенні з дотрим анням правил техніки
ґнчпеки. Прийоми повалу коня російським (з моди­
фікаціями) і берлінським способами, великої рогатої
\удоби — способом Гесса, італійським, а т ак о ж з ви­
користанням вірменського пристосування д л я ф іксації
кінцівок поваленої тварини. Техніка ф іксації дрібних
тнарин на столі.
Тема 2 (4 год). П р о ф іл ак ти к а хірургічної інф ек­
ції. С тери лізація перев’язного м атер іал у і хірургічної
білизни. Виготовлення тампонів і ватних щіточок для
йоду. З а к л а д е н н я м атеріал у в бікси і автоклав. Будо-
мл ав то к л а ва і режим його роботи. С тер и л ізація ш ов­
ного матеріалу. П ідготовка рук і операційного поля.
Тема 3 (4 год). Ін’єкції і вливання. О снащ ення для
внутрішньошкірних, підшкірних, внутріш ньом’язових,
внутрішньовенних, внутріш ньоартеріальних та інших
ін’єкцій і вливання у різних тварин. Техніка застосу­
вання їх.
Тема 4 (6 год). Знеболю вання. Т ран квілізац ія, міс­
цева анестезія, наркоз. Основні способи місцевої ан е­
стезії (поверхневої, інфільтраційної, провідникової і
піід ур ал ьної) і н аркозу (хлоралгідратного, барбіту-
рлтного, інгаляційного, кетамінового та ін.) різних ви ­
дів тварин на фоні премедикації нейролептичними та
іншими речовинами.
Тема 5 (4 год). Р о з ’єднання і з ’єднання тканин.
Інструменти. Техніка з а в ’язу ван н я вузлів, н акл ад ан н я
хірургічних швів (переривчастих і безперервних) на
трупному маасерідлі. -Елементи дерматопластики, яка
інтегрує комплекс роз’єднання і з ’єднання тканин із
ідііісненням гемостазу на живих о б ’єктах.
Тема 6 (2 год). Десмургія. П е р ев ’язний м атеріал,
форми і техніка н а к л а д а н н я бинтових, клейових і спе-
цілльних пов’язок на суглоби, передпліччя і копита,
л тлкож іммобілізуючих пов’язок.
з
Е Спеціальна частина

Лаборат орні (аудит орні) заняття

У
Тема 7 (4 год). О перації в ділянці голови. Б л о к а ­
д а гілок трійчастого нерва (очного, лобового, підлоб-
кового, нерва рога, верхньощелепного, підочного, н и ж ­
ньощелепного, підборідного), тр еп ан ац ія придаткових
порожнин носа (на трупному м а тер іал і). Т репанація
одного із синусів на ж ивих об ’єктах, ам п утац ія рога
у дорослої великої рогатої худоби і ринопластика.
Тема 8 (2 год). О перації в ділянці шиї. Пункція
яремної вени коня і великої рогатої худоби. Шийний
вагосимпатичний новокаїновий блок. Трахеотомія.
Тема 9 (2 год). О перації в ділянці грудної стінки.
Б л о к а д а грудних нервів (м іж реб ерн а анестезія) у в е­
ликих тварин. ГІлевроцентез. Еп іпл еврал ьн а бло к ад а
грудних серединних нервів і пограничних симпатичних
стовбурів з а М. Ш. Ш акуровим та черевних нервів і
пограничних симпатичних стовбурів за В. В. Мосіним.
Аортопункція. Підокісна резекція ребра.
Тема 10 (6 год). О перації в ділянці живота. Тех­
ніка кишкового шва на трупному м атеріалі при енте-
ротомії і резекції кишки (шви Л а м б е р а , Ш м іден а).
В ентральна л ап аро том ія з ентеротомією і цистотомією
на живих об’єктах.
Тема 11 (4 год). О перації на кінцівках (на труп ­
ному м атеріал і). П ункція синовіальних порожнин: ко-
д питного, вінчикового, путового, з а п ’ясткового, с к а к а л ь ­
ного суглобів, пальцевої сухож ильної піхви. Б л о к а д а
нервів: п альм арн их гілок п альм арн их нервів, п альм ар-
них нервів, серединного, ліктьового, шкірної гілки
ш кірно-м ’язового нерва, великогомілкового нерва, гі­
лок малогомілкового нерва. А мпутація п ал ьц я і екзар-
ти куляц ія третьої ф ал анги у великої рогатої худоби.

Н а вч а ль н а практика в господарстві
(З дні — 18 год)
Тема 12 (4 год.) Д екор н уац ія молодих телят.
^ Тема 13 (4 год). К астрація кнурців відкритим і з а ­
критим способами (при інтравагінальних г р и ж а х ).
Тема 14 (4 год). К астр а ц ія бичків кривавим і без-
I кровним (перкутанним) методами.
Тема 15 (6 год). О варіектом ія свинок і пупкова
герніотомія.
4
 Н а вчальна практика на м ’ясокомбінаті
(З дні — 18 год)
Тема 16 (2 год). Ін’єкції і вливання (інфузії) в е­
ликим тваринам.
Тема 17 (4 год). Б л о к а д а нервів голови великої
рогатої худоби (гілок очного, верхньощелепного, н и ж ­
ньощелепного та їх основних стовбурів). Д еко р н у ац ія
дорослих тварин. Ринопластика.
Тема 18 (2 год). Руменоцентез. П а р а л ю м б а л ь н а
анестезія. Руменотомія.
Тема 19 (4 год). Б л о к а д а грудних серединних нер-
іі ів і пограничних симпатичних стовбурів з а М. Ш. Ш а-
куровим, черевних нервів і пограничних симпатичних
стовбурів за В. В. Мосіним. Аортопункція. Б л о к а д а
нервів в им ’я 'з а Б. О. Баш кировим. З а к р и ва н н я ран д і­
йок вим’я.
Тема 20 (4 год). К астр ація ж еребців у стоячому і
лежачом у положеннях. Провідникова анестезія ста те­
вого члена у бика і коня. У ретротомія і уретростомія.
Тема 21 (2 год). Е кзарти к ул яц ія третьої ф аланги
і ам путація п альц я у великої рогатої худоби. Термо-
каутеризація.

ОСНАЩ ЕННЯ ЗА Н Я ТЬ

Особливістю вивчення курсу оперативної хірургії е

м аксимальна наочність занять, забезпечення їх об’є к ­
тами навчання (тварини, трупний м а т е р і а л ) ,з а с о б а м и
фіксації, тран кв іл ізац ії і знеболю вання тварин, о б л а д ­
нанням д ля профілактики хірургічної інфекції, наб о ­
ром загальн их і спеціальних інструментів, а т ак о ж
шовним і перев’язним матеріалом, які н ад ал і іменува­
тимуться оснащенням. Більш ість зан ять потребує ос­
нащення, яке застосовується постійно (наприклад, з а ­
соби ф іксації тварин, оснащення д л я профілактики
інфекції, знеболю вання, роз’єднання і з ’єднання т к а ­
нин і т. ін.). У з в ’язку з цим пропонується системати-
іація засобів оснащення, спільних д л я всіх занять,
ниділення їх у т а к звані комплекти. Спеціальні інст­
рументи, які застосовуються під час деяких операцій,
доповнюватимуть комплекти загального оснащення.
Поряд з цим пропонується стаціонарне о б ладн ан н я
приміщень д л я л абораторн и х занять.
5
£ Л аб о р ато р н і зан я тт я проводяться підгрупами з 12—
14 студентів, тому подальший розрахунок оснащ ення
наведено на одну підгрупу.
«У

Стаціонарне о б ла д н а н н я

1. С танок фіксаційний д л я великих тварин — 2.

2. Операційний стіл д л я дрібних тварин — 2.
3. Рукомийник з 0,5 % розчином наш атирного спир­
ту — 2.
4. Електроруш ник (або стерильний бавовняний
рушник) — 2.
5. Стіл д л я сухих препаратів, муляж ів, черепів
та ін.
6. С толик д л я комплектів — 2.

П е р е л ік і вміст комплектів

При викладенні методик зан ять комплекти п озн а­

чатимуться номерами даного переліку. Один комплект
розрахований на 6— 7 студентів.
Комплект № 1 — д ля ф іксації тварин у стоячому
положенні:
а) коня: вуздечка з п о в о д о м — 1; зак р у тк а моту­
з я н а — 1; путові ремені з пряжкою , кільцем і м отуз­
кою (2,5 м) д л я фіксації тазових кінцівок — 2; довга
мотузка (5— 7 м) з кільцем д ля фіксації у стоячому
д положенні без станка — 1;
б) великої рогатої худоби: мотузка д ля фіксації
за роги (налигач) — 1; недоуздок (к ан тар к а ) — 1;
носові щ и п ц і — 1; зап ас н а мотузка 2— 3 м з а в д о в ж ­
ки — 1.
Комплект № 2 — для ф іксації тварин у л еж ачом у
положенні:
а) коня: повальний ремінь (російський повал) —
1; путо м о т у з я н е — 1; в у з д е ч к а — 1; за к р у тк а м о тузя­
н а — 1; «подушка» під голову коню (мішок із соло­
мою) — 1;
б) великої рогатої худоби: н а л и г а ч — 1; недоуз-
Л* д о к — 1; мотузка (7 м) д л я п о в а л у — 1; мотузка 2 м
зав д о вж к и д ля фіксації кінцівок — 2; вірменське ус­
татк уван н я д л я фіксації кінцівок — 1;
в) собак: тасьм а д ля ф іксації щ е л е п — 1; торочка
д ля ф іксац ії кінцівок на столі — 4;
6
 г) свиней: мотузка (2 м) з петлею на кінці на вер х ­
ню щ е л е п у — 1; мотузяні петлі на кінцівки (4) і м о ­
гу іка (3— 4 м) д л я повалу — 1 набір; фіксаційний стіл
(Никифорова) — 1; імпровізована д р аб и н а (2,5 м) —
І 2; імпровізований столик-корито д л я кастрац ії кнур-
цін — 2.
Комплект № 3 — засоби профілактики хірургічної
Інфекції:
бікси, що містять стерильний перев’язний м а ­
теріал (в ата 100— 200,0, ватні тампони в паперовому
упакуванні по 10 шт.— 10, ватно-м арлеві тампони в
нікому ж упакуванні — 10, бинти — 2; марлеві сервет­
ки в стандартному упакуванні — 2, д ер ев ’яні палички
для ватних щіточок (для йоду) — 2— 3 ); тампонниці
для ватних тампонів з ан т и сеп ти к о м — 1; ф лакон на
’00 мл з, антисептичними речовинами (спирт етиловий,
і пирт йодований 1 : 1000 або 1 : 3000) — 1; флакон з
Г) % розчином йоду сп и р то в и м — 1; ножиці зігнуті —
бритвений прилад з безпечною б р и т в о ю — 1.
Комплект № 4 — д л я знеболювання:
а) д л я місцевої анестезії: засоби п ремедикації ( а т ­
ропін, ксилазин-ромпун або рометар, літична сум іш );
0,5 % розчин новокаїну в а м п у л а х — 1 упаковка; 2 %
розчин новокаїну в ам пулах — 1 упаковка; 3 % ро з­
чин новокаїну у ф лаконі 200 м л — 1; довга голка
1-33 або № 2098;
б) д л я н аркозу коня: засоби премедикації — див.
комплект № 4; 10 % розчин х л о р ал гідрату — 200 мл;
5 % розчин хл орал гідр ату на слизових в ідв ар ах —
500— 1000 мл; кетамін (каліпсовет) — 1 упаковка (5
ф л ак он ів ); інфузійна система (а п а р а т Боброва, шприц
>Кане) — 1 од.; клістирна к р у ж к а — 1 шт., носостра-
иохідний зонд — 1;
в) д ля наркозу великої рогатої худоби: засоби
иремедикації — див. комплект № 4; 10 % розчин х л о р ­
а л г ід р а т у — 200 мл; 40 % розчин спирту е т и л о в о го —
■>00 мл; засоби барбітуратного н аркозу (тіопентал-нат-
рій, гексен ал); кетамін (каліпсовет) — 1 упаковка
(5 ам п у л ); інфузійна система (а п а р а т Боброва, шприц
>Кане) — 1; гумова п ля ш к а — 1;
г) д л я н аркозу собак: засоби премедикації — див.
комплект № 4; кетамін (каліпсовет) — 1 флакон
(10 м л ); засоби б арбітуратного наркозу (тіопентал-
іі.і і рій, гек сен ал ); суміш хлороформу з ефіром 1 : 2 —
І флакон; наркозна м аска — 1;
7
 д) д ля наркозу котів: засоби премедикації — див.
комплект № 4; кетамін (каліпсовет) — 1 флакон
(10 м л ); е ф і р — 1 флакон; скляний ковпак д ля кіш ­
ки — 1;
е) д л я наркозу свиней: засоби премедикації (стрес-
ніл, азаперон та ін .) ; засоби барбітуратного наркозу
(тіопентал-натрій, гек сен ал ); кетамін (каліпсовет) —
1 уп ако в ка (10 ф л ак он ів ); голка д л я внутрішньокіст-
кових ін’єкцій (Симоняна, Петровського) — 1.
Комплект М 5 — інструменти, шовний матеріал:
а) д ля ін’єкцій; стерилізатор (кип’ятильник) — 2;
шприци типу «Рекорд» 2,0, 5,0, 10,0, 20,0 — по 1; голки
ін’єкційні № 0840, 0860, 1230, 1290 — по 3; голки ін’є к ­
ційні № 1690 з гумовим шлангом — 2— 3; голки ін’є к ­
ційні № 2440, 2640, 2070 (Боброва) — д л я внутріш ньо­
венних ін’єкцій великим тв ар и н ам — 3; голки ін’є к ­
ційні № 0624, 0840 — д ля внутрішньовенних ін’єкцій
со б ак ам — 5;
б) д л я ро з’єднання тканин: стерилізатор (кип’я ­
т и л ь н и к ) — 1; скальпель гострокінцевий — 2; с к а л ь ­
пель черевистий — 2; ножиці прямі гострокінцеві — 1;
ножиці зігнуті — 1; пінцет хірургічний — 2; ранові г ач ­
ки — 2;
в) д ля з ’єднання тканин: голкотримач (Гегара,
М атьє, Троянова) — 2; голки хірургічні типу В1 (ко-
лю чо-ріж учі) різні — 3— 4; голки хірургічні типу А1
(киш кові) — 3—4; пінцет хірургічний — 2; голка Гер-
л а х а з рукояткою і вушком — 1; шовк в ам пу л ах № 2,
4, 6, 8; кетгут в ам пулах № 2, 4, 6, 8;
г) д л я гемостазу: пінцет П еан а — 1— 2; пінцет Ко-
хера — 2; артеріальний затискач — 2; л ігатурн а голка
Д е ш а н а (п рава і л іва ) — 2.

Т Е М А 1 (4 год). ФІКСАЦІЯ ТВАРИН *

Н а першому 2-годинному занятті розглядаю ться

основні засоби фіксації тварин у стоячому положенні,
п р ав и л а фіксації собак, на другому — ф іксац ія в е ­
ликих тварин у л еж а чом у положенні при виконанні хі­
рургічних операцій.

* У написанні тем и брав участь І. І. В оронін.

8
 З а н я т т я 1. Фіксація коня і великої
рогатої худоби у стоячому положенні.
Фіксація собак

Мета і завдання: навчити студентів основних з а ­

мкни і способів фіксації тварин з урахуван н ям правил
ігмііки безпеки.
Фіксація тварин під час операцій повинна заб е зп е ­
чити:
1) вільний і безпечний доступ до ділянки, яку опе­
рують;
2) обмеж ення руху тварини в момент хірургічного
і' і ручання, сприятливі умови д л я роботи;
3) запобігання тр ав м а м тварини і осіб, які беруть
\ масть в операції.
Оснащення (крім стаціонарного): 1) ж иві об ’єкти
(к ін ь — 1 гол., велика рогата х у д о б а — 1 гол., с о б а ­
ка -1 гол.); 2) комплект № 1 — 1; 3) комплект
№ 2 — 1; 4) комплект № 3 (за вибором в и к л ад ач а ) —
І, 5) комплект № 4 (за вибором в и к л ад ач а ) — 1;
її) комплект № 5 (а) (за вибором в и к л ад ач а ) — 1.
Методика проведення. П ісля короткого пояснення
підчення теми і методики проведення зан ятт я викладач
ні участю студентів показує прийоми поводження з
і маринами і способи їх фіксації у стоячому п олож ен ­
ні. Студенти самостійно відпрацьовують прийоми і
способи фіксації коня і великої рогатої худоби. Про-
іигом останніх 10— 15 хв вик л ад ач пояснює п равила
фіксації собак і навчає методики застосування наморд-
пнї пов’язки. Н априкінці зан ятт я кожен студент р о з­
писується у спеціальному ж у р н ал і про о д ерж ан н я ін-
і іруктаж у з техніки безпеки при фіксації великих
і нарин у стоячому положенні.

'Фіксація коня

Викладач нагадує студентам, що кінь може вдари-

ім грудною або тазовою кінцівкою, притиснути до
СТІНИ.
Ф іксація коня в клю чає такі основні прийоми: підхід
їй тварини, фіксацію голови, застосування закруток,
фіксацію грудних і тазових кінцівок, фіксацію однією
мотузкою.
П ідхід до коня, підт римування голови, п р и в ’я зу -
іниииі до к о н о в’язі. В и к л ад ач спочатку пояснює, а по-
9
 Е тім демонструє зазначені дії. Д о коня слід підходити
не з за д у і спереду прямо, а дещ о збоку в напрям ку
й лопатки і плеча. При цьому потрібно привернути увагу
коня, гукнути його. Н абли ж аю чись, б аж ан о піднести
йому трохи ласого корму (ш м аток хліба, цукру то­
що) і промовити заспокійливі слова. Студент, стоячи
зл ів а від коня, підтримує його голову лівою рукою
за вуздечку, міцно утримуючи її правою рукою біля
підборіддя. Стояти слід упівоберта до коня, відсту­
пивши однією ногою трохи назад, що д ає змогу в разі
необхідності відштовхнутися від тварини.
Д оручивш и студенту фіксувати коня за вуздечку,
вик л ад ач демонструє прив’язуван н я коня поводом до
конов’язі (закріпленого в стіні металевого кільця) або
до стойки фіксаційного станка міцним вузлом, який
м ож на швидко розв’язати.
З цією метою повід обводять навколо стойки к о ­
нов’язі або пропускають через кільце справа наліво
і захоплю ю ть кінець повода лівою рукою. П равою р у ­
кою з ділянки повода, що йде до конов’язі (або к іл ь ­
ц я ), роблять першу петлю в у зл а навколо долоні. П р о ­
пустивши долоню правої руки через цю петлю, за х о п ­
люють д іл я н к у повода зл іва від стойки (або кільця) і
пропускаю ть його у вигляді другої петлі через першу
петлю зл ів а направо. Із кінця повода, що залиш ився,
лівою рукою роблять третю петлю і пропускають її
через другу петлю та к о ж зл іва направо. Вільний к і­
нець повода слід зал и ш а т и за м еж ам и вузла. Д л я
Л р о зв ’язуван н я такого вузла досить різко смикають за
вільний кінець повода третьої петлі.
Заст осування закруток. В и к л ад ач демонструє сту ­
дентам типи закруток, мету і способи їх застосування.
Він пояснює, що закрутки потрібні д ля створення б о ­
льового подразнення, щоб відвернути увагу тварини
від маніпуляцій на інших д іл я н к ах її тіла.
З а кр утки накладаю ть, як правило, на верхню гу ­
бу коня. М отузяну зак р у тку н акл ад аю ть так. Голову
коня один студент утримує за вуздечку, другий — у
петлю закрутки пропускає кисть лівої руки, захоплює
ІУ п альц ям и верхню губу коня і відтягує її вперед, п р а ­
вою рукою зміщ ує петлю з кисті на губу і повертан­
ням рукоятки туго затягує петлю на губі коня,
І, утримує зак рутку за рукоятку збоку від ніздрів коня.
Т ривалість застосування закр утки не повинна пере­
вищ увати 10 хв.
10
 Ф іксація гр у д н о ї к ін ц ів к и в піднятому стані. Д о ко­
ня, зафіксованого за вуздечку, підходить студент і
стає біля плеча. Одну руку к л ад е на д іл янку холки,
а другу поступово переміщ ує зверху вниз по кінцівці
до ділянки пута і зах оп л ю є за мичку. Потім злегка
натискує рукою на д іл я н к у холки д ля переміщення
центра ваги тварини на протилежний бік, подає ко­
манду «ногу» і піднімає кінцівку, згинаючи її в з а ­
п’ястковому суглобі. У тримує кінцівку в таком у по­
ложенні двом а руками з а путо (рис. 1).
Безпечним засобом ф іксац ії і тривалого утримання
грудної кінцівки є використання путового ременя і м о­
тузки. Беруть участь троє студентів: один утримує ко ­
ня за вуздечку, другий піднім ає грудну кінцівку в к а ­
заним способом, а третій н ад ів ає на неї путовий ремінь
з металевим кільцем, поверненим назад; прив’язану
до кільця мотузку перекидає через холку і обводить
навколо тулуба на півтора оберта, переходить на д р у ­
гий бік коня і, натягуючи кінець мотузки, утримує під­
няту кінцівку (рис. 2).
З а к р іп л е н н я тазових кінцівок, що опираються, ви­
конують за допомогою двох путових ременів з м е т а ­
левими кільцями і прив’язаними до них мотузками
(2,5 м ). У коня, заф іксованого за вуздечку, на ділянку
11
Ри с. 2. Ф ік сац ія п ід н ято ї гр у д н о ї кінцівки кон я м отузкою .

пута обох тазових кінцівок надіваю ть путові ремені з

кільцями, поверненими вперед. В и к л ад ач зв ертає у в а ­
гу на те, що необхідно бути вкрай обереж ними при
надіванні путових ременів.
Д в а студенти підходять до коня з відповідного боку
і, погладж ую чи його, стають біля тазових кінцівок
обличчям до задніх частин тіла тварини. Ногу, н аб л и ­
ж ену до коня, слід ставити на лінії зачеплення копи­
та, а другу — на півходи висунути вперед. Руку, яка
ближ че до тварини, студент к л ад е на м а кл ак, а другу
поступово переміщ ує по задній поверхні кінцівки коня
до пута. Потім зн ім ає руку з м а к л а к а і обереж но н а ­
к л а д а є путовий ремінь з п рив’язаною до металевого
кільця мотузкою. М отузки від обох тазових кінцівок
пропускаю ть між грудними кінцівками, обвивають ни­
ми відповідне передпліччя і з в ’язують їх на холці вуз­
лом, який мож на легко розв’язати (рис. 3).
Ф іксація тазової к ін ц івк и в піднятому стані. Д л я
її виконання студент підходить до зафіксованого за
вуздечку коня, ближ чу до тварини руку кл ад е на м а к ­
лак, а другою, поступово переміщуючи її до пута, з а ­
хоплює за мичку. Натискуючи рукою в ділянці м а к ­
л а к а д ля перенесення центра ваги тварини на проти­
лежний бік, другою рукою піднімає тазову кінцівку,
зги нає її в заплесновому суглобі. При винесенні кін­
цівки коня н азад студент робить широкий крок уперед
Рис. 3. Ф іксац ія т азо в и х кін ц ів о к к оня, щ о опи раю ться, за до­
помогою м о ту зо к з путовим и ременям и:
а — путовий р ем ін ь; б — ім п р о візо ва н а п у тк а.

ногою, яка знаходиться б ли ж че до тварини, і п ід став ­

л я є своє стегно під плесно винесеної кінцівки коня.
Утримує її обома руками за путо.
Безпечним способом ф іксації і тривалого у три м ан ­
ня тазової кінцівки є використання путового ременя
з металевим кільцем і довгою мотузкою (2,5 м ). С ту­
денту доручається надіти на ділянку пута тазової кін­
цівки путовий ремінь з пропущеною через його м е та­
леве кільце довгою мотузкою. П ісл я цього один віль­
ний кінець мотузки прив’язують до хвоста коня, а
другий пропускають через кільце, закріп лен е в стіні
приблизно на рівні м а к л а к а коня. Натягуючи вільний
кінець мотузки, пропущений через кільце в стіні, під­
німають і утримують кінцівку коня в трохи піднятому
стані (рис. 4).
Ф іксацію коня однією мотузкою виконують, коли
немає фіксаційного станка, а необхідно безпечно пі­
дійти до коня д л я клінічного дослідж ення, транквілі-
зац ії чи здійснення інших лікувальних заходів.
З цією метою використовують міцну довгу (5— 7 м)
мотузку з кільцем на одному кінці.
Д в а студенти підходять до фіксованого за вуздечку
коня, стають з кожного боку біля плеча і обводять
Ри с. 4. Ф іксац ія т а з о в о ї кінцівки кон я в п ід н ято м у стані:
а — р у кам и ; б — з а доп ом огою м отузк и.

довгу мотузку кільцем двічі навколо тулуба коня, про­

пускаючи щ о разу вільний кінець мотузки через кільце
в ділянці пупка. П ісл я цього один із турів мотузки у
вигляді петлі зсуваю ть через круп на д іл янк у задніх
поверхонь стегон приблизно на рівень колінних сугло­
бів. Н атягую чи мотузку за вільний кінець, рівномірно
натягують утворені петлі навколо тулуба і стегон. П о ­
тім вільний кінець мотузки обводять почергово н а в ­
коло грудних кінцівок у вигляді вісімки на рівні пе­
редпліччя, пропускають між грудними кінцівками з з а ­
ду наперед, перекидають через шию зл іва направо і
 Ри с. 5. Ф іксац ія коня однією м отузкою .

закріплю ю ть спереду лівої лопатки вузлом, який м о ж ­

на швидко розв’язати (рис. 5).
Ф іксація коня у станку є найбільш надійною і б ез­
печною. В иклад ач ознайомлю є студентів з конструк­
цією наявних фіксаційних станків і демонструє техні­
ку переведення тварин в станок.

Ф іксація вели к о ї рогатої худоби

Ф іксація ве л и к о ї рогатої худ о б и у стоячому п о л о ­
женні. В икл ад ач нагадує студентам, що при фіксації
великої рогатої худоби необхідно остерігатися ударів
рогами і тазовими кінцівками.
Ф іксац ія корови вклю чає такі основні прийоми:
фіксацію голови, фіксацію грудної кінцівки в трохи
піднятому стані, фіксацію тазових кінцівок. Спочатку
викладач демонструє зазначені прийоми.
Ф іксацію го ло ви корови виконують за роги (р у к а ­
ми і мотузкою ), за носову перегородку (руками і но­
совими щ ипцями).
Фіксацію голови корови за роги доручаю ть двом
студентам. Один із студентів підходить ззад у і збоку
до голови тварини, міцно захоплю є обома руками ро­
ги таким чином, щоб вільні кінці рогів не виступали
за межі долоні. Л іктем руки він натискує на шию, а
Рис. 6. Ф іксац ія голови в ел и к о ї р о г а т о ї х удоб и :
а — н ал и гачем ; б — з а н осову п ерегородк у п ал ьц ям и ; в — за носову п е­
р е го р о д ку щ и пц ям и.

тілом н авалю ється на ділянку лопатки і плеча. Д ругий

студент у цей час підходить до голови корови збоку
і на основу рога над іває турами у вигляді вісімки
міцну мотузку (2 м ) — т а к званий налигач. Потім
цією ж мотузкою обмотують щелепи тварини у виг­
ляді петлі позаду кутів рота. Вільним кінцем м отуз­
ки корову прив’язують до металевого кільця, за к р іп ­
леного в стіні вузлом, який швидко м ож на р о зв ’я ­
зати.
Іншим двом студентам доручають фіксацію голови
корови за носову перегородку. Один із студентів п ід­
ходить зл іва до корови, прив’язаної налигачем, лівою
рукою утримує правий ріг. Одночасно праву руку, по­
чухуючи вентральну д іл янк у шиї і міжщ елепний про­
стір, плавно просуває до підборіддя, а потім швидким
рухом знизу вгору вводить великий і вказівний пальці
в ніздрі і стискує носову перегородку. Д ругий студент
н а к л а д а є носові щипці, бранші яких вводить через
ніздрі на місце стискування перегородки пальцями
(рис. 6).
Ф іксацію гр уд н о ї к ін ц івк и корови в трохи п ід н я ­
тому стані здійснюють аналогічно до кінцівки коня.
Виконує її один студент. При необхідності тривалого
утримання кінцівки в трохи піднятому стані зігнуту
в з а п ’ястковому суглобі кінцівку з в ’язують, н а к л а д а ­
ють на ділянку передпліччя і п’ястка петлю, яку м о ж ­
на швидко розв’язати.
Ф іксація тазових кінцівок. При необхідності попе-
 Рис. 7. Ф іксац ія т а з о в о ї кін ­
цівки вел и кої р о гат о ї худоби
в трохи п ідн ятом у стан і за д о ­
пом огою м отузки.

Ри с. 8. Ф ік сац ія вел и кої р о г а ­

то ї худоби в стан к ах.

і Л И о т Е4! а і
Xз ви
 редньо транквілізую ть тварину (див. тему « Зн еболю ­
вання»),
З а к р іп л е н н я тазових кінцівок, що опираються, роб-
і л ять або однією мотузкою, або за допомогою двох
путових ременів, з ’єднаних одним металевим кільцем.
У першому випадку студентам д оручається провести
міцну мотузку (2 м) між кінцівками і вивести кінці
на відповідний бік корови. При цьому передній кінець
мотузки проводять з-під колінної шкірної складки вго­
ру м едіальніш е від м а к л а к а відповідного боку, а
задній кінець проводять знизу вгору промежини і ме­
діальніш е від сідничного горба. Кінці мотузки з в ’я зу ­
ють у сідничній ділянці, формуючи петлю, яку п ротя­
гують через крижі на протилежний бік.
У другому випадку д ва студенти надіваю ть путові
ремені з п р яж к ам и , з ’єднаними одним металевим к іл ь­
цем, на ділянку гомілки вище від заплеснових сугло­
бів. П ри цьому демонструється безпечний доступ до
тазових кінцівок, паху, вим ’я та інших ділянок з а д ­
ньої частини тіла.
Ф іксація тазової к ін ц івк и в трохи піднятому стані.
Д емонструється безпечний прийом д л я три вал ої ф ік ­
сації кінцівки у трохи піднятому стані за допомогою
путового ременя з металевим кільцем і довгою (5 м)
мотузкою.
Д вом студентам доручається надіти путовий ремінь
з металевим кільцем на д іл янк у пута відповідної кін­
цівки. Ч ерез металеве кільце путового ременя пропус­
кають довгу мотузку, яку перекидаю ть через міцну
перекладину (або пропускають через м еталеве кільце,
зак р іп л ен е в стіні) і тягнуть за кінці (рис. 7).
П ісля засвоєння студентами вищ езгаданих засобів
фіксації в и к л ад ач повідомляє, що інші засоби ф ік с а ­
ції окремих частин тіла великих тварин р о згл яд ати ­
муться при відпрацю ванні тем спеціальної частини д и ­
сципліни і в період навчальної практики.
Ф іксація в станку. В и к л ад ач ознайомлю є студен­
тів з конструкцією станків, демонструє техніку пере­
міщення у станок і деталі ф іксації окремих частин тіла
тварини (рис. 8). Особливо наголошується, що без-
а посереднє дослідж ен ня бугаїв-плідників без поперед­
ньої тр ан кв іл ізац ії і надійної ф іксації в станках не д о ­
пускається.

18
 П рави ла ф ік са ц ії собак

Фіксацію собак, яка гарантує безпечність ветери­

нарного спеціаліста, п о кладається на х азя їн а або л ю ­
дину, яка обслуговує тварину. Будь-які маніпуляції з
собакою виконують після н акл ад ан н я їй намордної по­
в’язки.
Спочатку в икладач демонструє, а потім студенти
засвоюють техніку н а к л а д а н н я намордної пов’язки.
Один студент рукою захоплю є шкіру собаки в ділянці
потилиці, натискує ліктем на спину, а другою рукою
міцно стискає щелепи. П ісл я цього він підходить ззаду
і дещо збоку, н а к л а д а є на морду (на обидві щелепи)
собаки петлю з широкого бинта з перехрещеними кін­
цями, затя гу є простий вузол біля підборіддя, після
чого вільні кінці з в ’я з у є на потилиці собаки вузлом,
який мож на швидко розв’язати (рис. 9).
У процесі засвоєння студентами продемонстрованих
прийомів вик л ад ач указує на мож ливі помилки і д е ­
тал ізує окремі моменти правил техніки безпеки.
З акінчується зан ятт я виводом тварин у місце по­
стійного утримання, упорядкуванням фіксаційних з н а ­
рядь, прибиранням приміщення. Студенти розписують­
ся у спеціальному ж у р н а л і про од ер ж а н н я інстр укта­
ж у з техніки безпеки при ф іксац ії тварин у стоячому
положенні і щодо правил ф іксації собак.

19
 З а н я т т я 2. Фіксація тварин
у лежачому положенні

Мета і завдання: навчити студентів основних спо­

собів повалу коней і великої рогатої худоби.
Оснащення: 1) ж и в і об’єкти (кінь — 2, велика ро­
гата худоба — 2 ); 2) комплект № 2 (а — 2, б — 2);
3) комплект № 3 (за вибором) — 2; 4) комплект № 4
(засоби Транквілізацію за вибором) — 2; 5) комплект
№ 5 (а) (за вибором) — 2.
Методика проведення. П ісля короткого пояснення
плану і методики проведення зан ятт я вик л ад ач п ротя­
гом першої години за активною участю студентів по­
казує способи повалу коня і великої рогатої худоби.
Протягом другої години студенти почергово самостій­
но здійснюють повал тварин.
З а н я т т я доцільно проводити за м еж ам и прим іщ ен­
ня на рівному відкритому майданчику з м ’яким по­
криттям.
Оскільки ф іксац ія великих тварин у л еж а чом у по­
ложенні пов’я за н а із застосуванням насильницьких
прийомів, тварин перед повалом транквілізую ть (див.
тему «Зн еболю ванн я»).

Ф іксація коня

Д ем онструю ться і засвою ю ться російський, берлін­

ський та спосіб повалу за В. С. Реш етняком.
Р осійський спосіб п о в а л у здійснюють троє студен­
тів з використанням стандартних повальних ременів
(шкіряного, бавовняного або капронового) 7— 10 м
зав д о в ж к и з металевим кільцем на одному кінці. П р о ­
сунувши двічі вільний кінець ременя через кільце, у т ­
ворюють петлю. Один із студентів утримує коня за
вуздечку, двоє інших накидаю ть петлю повального ре­
меня на шию коня так, щоб м еталеве кільце виявилось
на рівні лопатко-плечового суглоба протилежного бо­
ку повалу. Д л я попередження зм іщ ення шийної петлі
роблять додаткову петлю на грудях коня за лопаткою,
вільний кінець ременя двічі пропускають через м е т а ­
леве кільце. Рівномірно натягнувши шийну і грудну
петлі, вільним кінцем ременя обводять навколо пута
під мичкою кінцівки коня з боку повалу. Потім кінець
повального ременя знову пропускають через металеве
20
кільце і перекидаю ть через спину і круп на п р о ти л е ж ­
ний до повалу бік.
Студент стає біля крупа з того боку, на який в а ­
лять коня, захоп лю є обома руками перекинутий по-
нальний ремінь і швидким плавним натягуванням ре­
меня підтягує тазову кінцівку коня до ж ивота. При
ньому він натискує ліктям и на круп коня і зусиллям
налить тварину. В момент підтягування кінцівки го­
лову коня відводять у бік, протилежний до повалу.
Відразу ж фіксують голову л еж ачого коня, не допус­
каючи згинання шиї. При цьому відпускають петлю,
яка підтягує тазову кінцівку, що леж и ть знизу, пере­
кидають першу на ділянку пута верхньої тазової кін­
цівки, зусиллям двох студентів підтягують її до м е та­
левого кільця і фіксують петлю повального ременя.
Вільним кінцем ременя фіксують петлею заплесно-
вий суглоб тазової кінцівки в зігнутому стані. Д л я цьо­
го лівою рукою утримують ділянку повального ременя
приблизно на відстані 1 м від металевого кільця, п р а ­
вою рукою кінець ременя пропускають зверху вниз
між черевною стінкою і гомілкою тазової кінцівки, що
лежить зверху. П равою рукою захоплю ю ть просуну­
тий кінець ременя, обводять гомілку знизу вгору, про­
пускають його під ділянку ременя, який тримаю ть л і ­
вою рукою, і накидаю ть на ділянку плесна цієї ж кін­
цівки. Пропустивши праву руку м іж черевною стінкою

Рис. 10. Російський спосіб п о в ал у коня:

и — п оло ж ен н я рем ен я при п о вал і; б — ф ік са ц ія зап лесн о во го сугл оба в
зігн утом у стан і після повалу.

21
 і плесном, захоплю ють перекинутий кінець ременя і
витягують його через утворену петлю вгору (рис. 10).
Б ер лін с ьк и й спосіб п о в а л у виконують із застосу­
ванням розбірних путових ременів з п р яж к ам и і ме­
талевим кільцем. Д о одного (головного) з чотирьох
путових ременів за допомогою гвинта фіксують довгу
мотузку (5— 7 м). У повалі беруть участь чотири сту­
денти. Н а всі кінцівки надіваю ть путові ремені, го­
ловний — на ділянку пута грудної кінцівки, п ротилеж ­
ної до тієї, на яку вал ять тварину. Кінець мотузки
пропускають через металеві кільця всіх путових реме­
нів за годинниковою стрілкою. В момент повалу один

| Рис. 11. П о л о ж ен н я рем енів при п ов ал і коня:

а — берлінським способом ; б — з а В. С. Р еш етн я-
ком.
22
11 студентів фіксує голову і відводить її від напрямку
моналу, другий — тягне коня за хвіст у бік повалу, тре-
і їй — у тому ж напрям ку за обидва кінці мотузки, про­
сунутої м іж грудними кінцівками і перекинутої через
холку. Четвертий студент тягне за мотузку з цепом,
іближуючи кінцівки коня. П ри синхронному виконан­
ні всіх дій кінь н ад ає на з а д а н у д іл янк у грунту або
стола. В одну з л ан о к цепу вставляю ть дуж ку
замка.
Після цього демонструють н ад ан ня коневі спинно­
го положення, а т ак о ж фіксацію в потрібному поло­
женні будь-якої кінцівки після відстібання відповід­
ного путового ременя і додаткового н а к л а д а н н я мо­
тузки.
Спосіб п о в а л у за В. С. Решетняком. й о г о викону­
ють три студенти. Один з них фіксує голову коня за
вуздечку і в момент повалу відводить її в бік, проти­
лежний до повалу. Д в о є інших спочатку накл ад аю ть
мотузяне путо на грудні кінцівки, потім стандартний
повальний ремінь ск ладаю ть удвоє і н акл ад аю ть його
у вигляді петлі на д іл янк у пута тазової кінцівки з того
боку, на який в ал ять коня. О бидва кінці повального
ременя пропускають між грудними кінцівками по в ер ­
ху мотузки, як а їх спутує. П ісля цього один кінець
ременя перекидають через спину коня, де один із сту­
дентів у момент повалу тягне в бік повалу, а другий
тягне кінець ременя в протилежний бік (рис. 11).
Д л я зак ріп л ен н я тазової кінцівки, н ап рик лад при
кастрації, використовують ремінь з петлею, яку н ак и ­
дають на шию коня, і н адалі діють так само, як при
російському способі повалу.

Ф іксація вели к о ї рогатої худоби

Спосіб Гєсса. П ов ал великої рогатої худоби цим
способом здійснюють троє студентів. Один з них міц­
но фіксує тварину за роги і носову перегородку і в
момент повалу за к и д а є голову тварини, утримуючи
її в необхідному положенні. Д во є інших одним кінцем
міцної довгої (7— 10 м) мотузки фіксують роги т в а ­
рини петлею у вигляді вісімки, а частиною, що з а л и ­
шилася, двічі обводять навколо тулуба у вигляді пет­
лі. Одну петлю роблять на грудях, другу — на рівні
голодної ям ки з перехрестом ковзних петель на боці,
протилежному до повалу. Звертаю ть увагу студентів,
23
 Рис. 12. П о л о ж ен н я м о ту зо к при повал і в ел и ­
к о ї р о г а т о ї худоб и:
а — способом Гесса; б — іт ал ій ськи м способом.

щоб в им ’я у корови (статевий член — у биків) не було

защ емлене. П ісл я цього студенти тягнуть мотузку за
вільний кінець н а за д і в бік повалу (рис. 12, а ) . В н а ­
слідок н атягування мотузки петлі стискають тулуб, і
твари на плавно л я г а є на потрібний бік. Д л я кращого
ковзання мотузку попередньо натираю ть милом або
тальком.
П о в а л італійським способом здійснюють троє сту­
дентів. Один з них фіксує голову тварини аналогічно
до попереднього способу. Д в о є інших накидаю ть на
шию тварини довгу мотузку (7— 10 м ), попередньо
натерту милом або тальком. Кінці мотузки п ропуска­
ють між грудними кінцівками спереду назад, п ерехре­
щуючи на кри ж ах, і д ал і проводять м іж тазовими кін­
цівками спереду назад. Виведені кінці тягнуть н азад
і в бік повалу. П ри повалі цим способом виключається
пошкодження вим’я або препуція (рис. 12, б ).
24
Рис. 13. В ірм енський спосіб зак р іп л ен н я в ел и ко ї р о гат о ї худоби
в спинному полож ен ні.

Д л я вільного доступу до ділянки мошонки чи вим’я

на поваленій тварині тазову кінцівку підтягують до
грудей за допомогою міцної мотузки, один кінець якої
фіксують на ділянці пута ковзною петлею, а другий
пропускають під шиєю тварини. К ріплення тазової кін­
цівки м ає бути надійним, оскільки при розриві мотуз­
ки чи її послабленні твари на мож е зав д ати людині
смертельного у дару кінцівкою.
З а к р іп л е н н я тварини у спин ном у полож енні. В ір ­
менський спосіб. Д л я його виконання використовують
спеціальний пристрій (С. Г. М еліксетян а та ін.), який
складається з міцної жердини 1,7 м зав д о вж ки з о т ­
вором на кінцях і металевою д у ж кою посередині, а
також опорної триноги. З а кріп л ен н я здійснюють три
студенти.
П ісл я повалу тварини ж ерди н у пропускають між
кінцівками, які попарно з в ’язують мотузками біля от­
ворів жердини вище від путових суглобів. Потім б е­
руть ж ердину за кінці, піднімають кінцівки тварини
на рівень пупка (мечовидного х р я щ а ), д уж ку ж е р д и ­
ни перекидають через верхній кінець опорної триноги
(рис. 13). З а к р іп л ен а в такому положенні тварина
неспроможна самостійно піднятися, і створюються
безпечні умови д л я ортопедичних маніпуляцій.
При відсутності такого спеціального пристосуван­
ня зак ріп л ен н я тварини в спинному положенні зд ій ­
снюють попарним прив’язуванням кінцівок мотузками
до міцної жердини, яку утримують за кінці двоє по­
мічників.
25
 Ф іксація тварин на операційних столах

В и к л ад ач ознайомлю є студентів з конструкцією

операційних столів д л я великих і малих тварин і п р а ­
вилами їх використання в ум овах стаціонарних вете­
ринарних за к л а д ів (рис. 14).
У процесі засвоєння студентами продемонстрова--
них способів повалу коней і великої рогатої худоби
вик л ад ач відмічає помилки, які найчастіше т р а п л я ­
ються, і д етал ізує окремі моменти правил техніки без-*
пеки.
Закінчується зан ятт я переведенням тварин у місця
постійного утримання і впорядкуванням усіх ф іксац ій ­
них пристосувань.
Студенти розписуються у спеціальному ж у р н ал і про
о д ерж ан н я інструктаж у з техніки безпеки при ф ік с а ­
ції великих тварин у л еж а чом у положенні.

Рис. 14. О п ераційні <

д л я ф ік са ц ії твар и н :
а — вел и ких; б — дрібн и х.
 Т Е М А 2 ( 4 г о д ) . П Р О Ф ІЛ А К Т И К А
Х ІР У Р Г ІЧ Н О Ї ІН Ф Е К Ц ІЇ

Це одна з н ай важ ли віш и х тем щодо формування

V студентів т а к званого «асептичного рефлексу». Н а
кожному наступному занятті необхідно п ід креслю ва­
ні значення асептики в хірургії, а т ак о ж як засобу
профілактики таких інфекцій, як лейкоз, та ін.

З а н я т т я 1. Стерилізація інструментів,
перев’язного і шовного матеріалу,
хірургічної білизни
Мета і завдання: навчити студентів засобів стери-
.іізації інструментів кип’ятінням і ф лам б уван н ям ;
особливостей стерилізації шприців, перев’язного м а ­
теріалу і хірургічної білизни автоклавуван н ям , плин-
попаровим методом та прасуванням; ознайомити з
принциповою будовою авто кл ава, технікою його вико­
ристання, а т ак о ж режимом автоклавуван н я; вивчити
іасоби стерилізації шовного м атеріалу (шовку і кет-
гуту) різними способами.
Оснащення (крім с т а ц іо н ар н о г о ): 1) комплект № 1
(а, б), комплект № 2 (в) д л я ф іксації тварин — 2;
'.’) комплект № 3 (асептичний) — 2; 3) комплект № 5
(а, б, в, г) — різні інструменти — 2; 4) флакон (50 мл)
іі спиртом етиловим д ля ф л ам б ув ан н я — 2; 5) з а к у ­
порені банки (0,5— 1 л ), які вміщують: а) 0,5 % ро з­
чин а м і а к у — 4; б) 2 % розчин форм аліну на 70° сп и р­
ті — 4; в) 4 % водний розчин форм аліну — 2; г) бензин
для знеж ирення кетгуту; д) 1 % спиртовий розчин йо-
іу і калію йодиду (співвідношення йоду і калію йо-
лиду 1 : 2 ) ; 6) пристосування д л я стерилізації п ли н ­
ною парою — відро, виварка, інша ємкість, заповнена
п.і 1/4 водою з сіткою над нею і нещільною к р и ш ­
и м о — 2; 7) праска, ковдра, простирало, рушник;
Н) балон (5— 10 л) з дистильованою водою; 9) ємкості
(1 л) з розчинами: 0,1 % натрію гідроксиду, 1 % н а т ­
рію карбонату, 3 % натрію тетраборату; 10) предмет­
не скло з відш ліфованими к р а я м и — 12— 14; 11) не-
еіерильний шовний м атеріал (шовк, кетгут) у мот-
Кііх — по 2; 12) емальовані тази (кювети) — 4.
Методика проведення. С терилізацію інструментів і
перев’язного м атеріал у доцільно проводити у сп ец іал ь­
нішу приміщенні — стерилізаційній, оснащеній кіл ь­
27
кома газовими і електричними плитками, автоклавом,
ап аратом д л я виконання стерилізації плиннопаровим
методом та ін. Попередньо студент заповню є бікс пе­
р ев ’язним м атеріалом, стерилізатори — інструмента­
ми, а потім переносить їх у стерилізаційну д л я остаточ­
ної стерилізації.

Стерилізація перев’язного матеріалу

і хір ур гіч н о ї б ілизн и
Студенти ознайомлюю ться з обладн ан н ям спеці­
альних металевих коробок — біксів, які використову­
ють при автоклавуванні. Відкриваю ть отвори на боко­
вій стінці, через які надходить суха п ара під тиском,
що утворюється в камері ав то кл ава (рис. 15).

Рис. 15. А втоклав:

а — за га л ь н и й ви гл я д ; б — сх ем а б у­
дови; в — бікс.
 Як о б ’єкт стерилізації мож на використати тампо-
пи ватні і марлево-ватні, а т а к о ж ватні щіточки, які
ниготовляють студенти. їх зап р ав л яю ть у бікси, п ере­
носять у стерилізаційну д л я за в а н т а ж е н н я в автоклав
і стерилізують в одному із режимів. П р о стер и лізо в а­
ний м атеріал використовують на наступних заняттях.
Ватні тампони — невеликі помірно ущільнені ж м у ­
тики вати — виготовляють напиханням вказівним п а л ь ­
цем правої руки ж м утиків вати у напівзігнуту долоню
лівої руки. К ож ен студент виготовляє 10 таких т а м ­
понів, с к л а д а є їх один біля одного з торцевого боку
стандартного ар к уш а паперу і щільно заго р та є їх у
формі цукерки.
М арлево-ватні тампони виготовляють так. П оп е­
редньо з бинта нарізують необхідну кількість к в а д ­
ратних серветок. У центр кож ної серветки кладуть
ватний тампон і загортаю ть її так, щоб усередину з а ­
ховати кр а ї і не допустити потрапляння в рану ниток.
Р облять тампони у вигляді конверта або фунтика.
В останньому випадку над ватою зам отую ть п оздов ж ­
ні кра ї серветки. Смужку, що утворилася, розміщують
на кінці вказівного пальця лівої руки в косому н а ­
прямку і загортаю ть, схрещуючи вільні кінці, які хо­
вають усередину фунтика. Утворюється трикутний т а м ­
пон (рис. 16).
Д л я виготовлення ватних щіточок використовують
попередньо нарізані (кр ащ е заводського виробництва)
д ер ев ’яні палички. Н а невеликий (3 X 3 см) ш ар вати
прикладаю ть кінчик палички, що доходить до його
центра. В ату притискають пальцям и лівої руки до п а ­
лички і коловими рухами останньої міцно фіксують.
Н адл и ш ок вати видаляю ть. Щ іточки (по 5 шт.) з а г о р ­
тають у папір, зали ш аю чи вільними кінці паличок.
Виготовлені тампони і щіточки в кл ад аю ть у бікс,
туди ж додаю ть 1— 2 бинти, рушник, хірургічне п ро ­
стирало та ін. Бікси закриваю ть і звільняю ть від пояс­
ка їх бокові отвори. З а в а н та ж у ю ть автоклав, зв е р т а ю ­
чи особливу увагу на техніку безпеки. Стерилізують
матеріал ав токлавуван н ям в одному з рекомендованих
режимів: 1,5 атм (126,8 ° С ) — ЗО хв або 2 атм
(132,9 °С) — 20 хв.
С т ерилізація п ли н н и м паром. П е р ев ’язний м а тер і­
ал, що п ідлягає стерилізації, загортаю ть у рушник і
кладуть у відро на сітку, під якою налито воду на
1/4 ємкості відра. Відро ставлять на плитку (газову,
29
 Ри с. 16. Е тапи в иготовлен ня
м ар л е в о -в атн и х там пон ів.

Рис. 17. С тер и л іза ц ія плинним

паром .

електричну тощ о), нещільно зак ри в аю ть кришкою або

тазком, доводять до кипіння і після того стерилізують
протягом ЗО хв ( рис. 17).
Д а ю т ь критичну оцінку цього способу — в ід зн ач а­
ють переваги і недоліки (простерилізований м атеріал
дещ о зволож ен и й).
С т ерилізація пр а сува н н ям — додатковий спосіб
швидкої стерилізації рушника, хірургічного п рости ра­
л а та ін. Н а столі, накритому ковдрою, розкладаю ть
простирало і стерилізують його, повільно проводячи
двічі-тричі гарячою праскою з обох боків.

Стерилізація ш овного матеріалу

П о р я д із ампульованим шовком і кетгутом, просте­

рилізованими заводським шляхом, шовний м атеріал
надходить у мотках. Попередньо студентам доручають
випрати мотки шовку з милом, а потім намотати шовк
на предметні стекла.
Стерилізую ть його двом а етапами: 1) стекла з ш ов­
ком опускають у банки з 0,5 % розчином ам іа ку д ля
зн еж и рю ван ня на 15 хв; 2) шовний м атеріал пінцетом
ЗО
переносять на 15 хв у банки з 2 % розчином ф ормаліну
ми 70° спирті, у яких мож на його зберігати а ж до за-
і тосування.
Мотки кетгуту стерилізують аналогічно із збільшен-
інім тривалості витримки у зазначених розчинах до
ЛІ) хв.
Кетгут мож на стерилізувати, т ак о ж витримавш и
мотки у 4 % водному розчині ф о рм алін у протягом
72 год.
Спосіб Г уб а р є ва немож ливо продемонструвати на
одному занятті. Тому спочатку здійснюють зн еж и р ю ­
вання шовного м атеріалу за в а н т а ж е н н я м у ємкість з
бензином, а студенти наступної групи переносять його
V банку з 1 % спиртовим розчином йоду.

Стерилізація інструментів

В ідпрацьовується техніка стерилізації кип’ятінням

і флам буванням . У першому випадку на сітку стерилі­
затора розкл адаю ть необхідні інструменти. Складні
інструменти розбирають, шприци звільняють від порш ­
нів, ін’єкційні голки — від мандренів. Д р іб н і інстру­
менти (голки) ск ладаю ть у сітчасту коробку або на­
колюють на складений ш м аток марлі. Нові інструмен­
ти очищ ають від мастила. Сітку з інструментами в к л а ­
дають у стерилізатор, зал и ваю ть дистильованою водою,
закриваю ть кришкою, ставл ять на д ж ер е л о вогню і
після зак и п ан н я стерилізують протягом ЗО хв. Знявш и
стерилізатор з плитки, знімаю ть кришку, спеціальними
гачками витягують сітку з інструментами, даю ть стек­
ти воді і р о зкл адаю ть інструменти у певному порядку
на стерильний рушник, закривш и їх до початку оп ер а­
ції іншим кінцем рушника, край якого захоплюю ть
корнцангом (рис. 18).
Д л я підвищення ефективності стерилізації і при
відсутності дистильованої води інструменти мож на ки ­
п’ятити в одному з таких луж них розчинів, приготов­
лених на звичайній воді: 0,1 % натрію гідроксиду —
10 хв, 1 % натрію к а р б о н а т у — 15 хв, 3 % натрію
тетраборату — 20 хв. С початку стерилізатор з а л и в а ­
ють одним із л у ж н и х розчинів, ставлять на д ж ерело
вогню, доводять до кипіння і кип’ятять протягом З хв.
Після цього в стерилізатор вміщують сітку з інстру­
ментами і стерилізують протягом зазначеного вище
3)
Рис. 18. С тер и л ізац ія ін струм ентів:
о — с тер и л ізато р и (простий у р о зіб р ан о м у ви гл я д і та е л ектри чн и й ); б —
п ідго то вка п р о стер и л ізо ван и х ін струм ен тів.

часу. В лу ж н их розчинах не мож на ки п ’ятити шприци,

які використовують д л я ін’єкцій розчину новокаїну,
тому що осад лугу в циліндрі інактивує новокаїн.
Ф ла м б ува н ня. Екстрений спосіб стерилізації, який
м а є свої переваги (простота, доступність, екстреність)
і недоліки (псування ріжучих інструментів та ін.).
Н айчастіш е ф ламбую ть громіздкі металеві інструмен­
ти, завеликі д ля стерилізатора. Інструмент, що п ід л я ­
гає ф ламбуванню , повільно проводять кілька разів з
обох боків над п олум ’ям спиртівки або обробляють
тампоном, просоченим спиртом. Д р іб н і металеві інст­
32
рументи ск ладаю ть у тазок, обливаю ть спиртом і під­
милюють.
Посуд (ванночки, тазки та ін.) доручаю ть студенту
утримувати з дна таким чином, щоб кінці пальців не
переходили за кра ї посудини. П а лаю чи м спиртовим
факелом проводять двічі-тричі від центра до периферії
инутрішньої поверхні посудини.

З а н я т т я 2. Підготовка рук хірурга

і операційного поля
Мета і завдання: навчити студентів підготовки рук
перед операцією, а та к о ж усього комплексу підготовки
іміераційного поля на ж ивих об ’єктах.
Оснащення: ж иві о б ’єкти — великі тварини (кінь,
мелика рогата худоба) — 2 гол., собаки — 2; комплект
№ 1 (а, б) — 2; комплект № 2 (в) — 2; комплект № З
(и бікс за к л а д а ю ть хірургічне простирало д л я с о б ак );
комплект № 5 (на вибір в и к л а д а ч а ); прищіпки д л я
фіксації хірургічного простирала — 8 шт.; тазки є м ­
ністю 2— 3 л — 8; піщаний годинник — 2; засоби транк-
нілізації тварин (ромпун, рометар) — 1 флакон.
Методика проведення. Підготовку рук до операції
ідійснюють почергово всі студенти. Тим студентам, які
допустили в процесі підготовки рук помилку, пропону­
ють всю процедуру повторити спочатку. Попередньо
студенти повинні зняти годинники, персні з пальців,
імити л а к з нігтів і зрізати їх.
Підготовку поля операції студенти виконують на
їмкріплених за кожною бригадою великій тварині і
с о б а ц і . С початку Т р а н к в і л і з а ц і ю тварин з д і й с н ю є ви ­
кладач. С обак фіксують на операційних столах у бо­
ковому положенні.

Підготовка р ук хір урга

Хірург готує руки до ліктів у два етапи: 1) м еха­
нічна очистка шкіри; 2) її антисептична обробка і дуб-
ІЄІІІІЯ.
Механічна обробка рук має забезпечити їх підго-
пиіку до остаточної дезинфекції. При цьому досягають
і іксимального видалення мікроорганізмів з поверхні
рук миттям їх протягом 5 хв у слабких розчинах лугів,
ікі розчиняють жиропіт і ту частину рогового ш ару
і мідермісу, що п ідлягає злущенню у процесі фізіоло-
33
гічної регенерації. Н айчастіш е використовують теплий
свіжоприготований 0,5 % розчин аміаку. Підготовлені
руки висушують електрорушником, стерильним б ав о в ­
няним рушником або стерильними тампонами.
Д ези нф екц ію шкіри здійснюють одночасно з д у б ­
ленням т а к званими дубильними антисептиками. З а ­
стосовують спирт етиловий, спирт йодований ( 1 : 1000
або 1 :3 0 0 0 ), 3 % розчин цинку сульф ату або спирт
денатурований. М ета цієї процедури — придушити ж и т ­
тєдіяльність мікроорганізмів, які залиш ились після м е­
ханічної обробки, і тимчасово закрити устя вивідних
проток потових і сальних зал о з, де можуть бути м ік­
роорганізми. Руки ретельно протирають тампоном, з м о ­
ченим одним із перелічених антисептиків, починаючи
з кінчиків пальців до ліктів. Завер ш ую ть підготовку
рук додатковою обробкою кінчиків пальців 5 % спир­
товим розчином йоду.
Щ об поступово виробити у студентів асептичний
рефлекс, в и к л ад ач нагад ує їм, що оброблені руки до
початку операції слід тримати перед собою.

Підготовка операційного п о л я
Починають з д е п і л я ц і ї — видалення волосяно­
го покриву. Потім виконують механічну антисептичну
обробку шкіри з дубленням та ізоляцію операційного
поля від оточуючих д іл янок тіла стерильним прости­
ралом.
Волосяний покрив з поля операції видаляю ть з іг ­
нутими нож ицями з наступним виголенням. С триж уть
проти шерсті, обмеж ивш и рухливість шкіри пальцями
лівої руки. Вистригають волосся см уж ка за смужкою,
не відриваючи ножиць від шкіри. Б а ж а н о надати опе­
раційному полю правильної геометричної форми відпо­
відних розмірів. Д л я гоління кр ащ е використовувати
безпечну бритву. Щ об бритва менше заб и валась, на
станку попередньо спилюють зап об іж ні зубці, з а л и -|
шивши тільки крайні. П ри кл ав ш и бритву до шкіри
під кутом, при якому лезо захоп л ю є волос, легкими
косими і почерговими рухами за шерстю видаляю ть '
зали ш ки волосу см уж кам и. Гоління полегшується ре­
тельним намилю ванням.
Сухим тампоном видаляю ть зали ш ки волосу і ми- ;
ла, а потім проводять механічну обробку виголеної
шкіри тампонами, змоченими 0,5 % розчином аміаку.
34
 в
І Міс. 19. Ізо л я ц ія операц ій ного поля:
ч — одним хірургічн им п рости ралом з отвором у ц ен трі; б — чоти рм а не-
..... икими хірургічн им и п р ости ралам и .

< початку обробляють центральну частину поля, посту-

Н( > 1 1 0 переходячи до периферії і міняючи тампони.
Підготовлену шкіру знову підсушують стерильним
і (і м поном і здійснюють антисептичну обробку 5 %
і миртовим розчином йоду. Ватною щіточкою з йодом
шкіру обробляють так о ж з центра до периферії.
Підготовлену ділянку шкіри покриваю ть хірургіч­
ним простиралом ( рушником) з отвором у центрі. По
Н|ніих отвору простирало фіксують до шкіри п рищ іп­
ці ми Перед розтином тканини шкіру повторно оброб-
іиіоті, йодом. Ізоляцію поля простиралом і фіксацію
ІІІІІІІ д о шкіри виконують студенти з попередньо підго-
і 'і ж м 'і і и м и руками.

35
 Замість простирала з отвором мож на використову­
вати чотири невеликих простирала чи рушники, що
закриваю ть окружність операційного поля, залиш аю чи
останнє відкритим д л я наступної обробки та операції
(рис. 19).

Т Е М А 3 (4 г о д ). І Н ’Є К Ц ІЇ І В Л И В А Н Н Я

Студенти засвоюють техніку володіння шприцом

При виконанні різних ін’єкцій. Н а першому занятті їх
ознайомлюють з основними типами шприців, інф узій­
них систем, принципами нумерації голок. В ідп рац ьо­
вується методика найбільш поширених ін’єкцій і внут­
рішньовенного вливання у великих тварин.
Н а другому занятті закріплю ю ть набуті навички
опрацю ванням найбільш складних внутрішньовенних
ін’єкцій у собак.

З а н я т т я 1. Ін’єкції і вливання у коней

і великої рогатої худоби

Мета і завдання: навчити студентів методики ви­

конання внутрішньошкірних, підшкірних, внутрішньо-
м ’язових ін’єкцій і внутрішньовенного вливання.
Оснащення: 1) живі об ’єкти ( к і н ь — 1, велика ро­
гата худоба — 2); 2) комплект № 1 (а, б) — 2; 3) ком п ­
лект № 3 — 2; 4) комплект № 5 (а) — 2; 5) роме-
тар — 1 флакон; 6) 0,5 % розчин новокаїну — 2 у п а ­
ковки по 10 ампул; 7) 40 % розчин г л ю к о з и — 1 у п а ­
ковка (10 ам пул ); 8) інфузійна с и с т е м а — 1; 9) набір
нестерильних інструментів — шприців типу «Рекорд»
і Л ю єр а та ін’єкційних голок до них різних розмірів
у заводській упаковці.
Методика проведення. Студентів ознайомлюють з
технічними особливостями шприців різних систем, а
так о ж з ін’єкційними голкам и до них. Уточнюють прин­
цип нумерації голок д ля позначення їх розмірів за
довжиною і діаметром трубчастої частини голки. Д е ­
монструються різні голки заводського виробництва;
студенти розшифровують позначені на них номери і
порівнюють з оригіналами.
З а допомогою нестерильних інструментів в ід п р а ­
цьовуються прийоми розміщення в руці ш прица з п р и ­
єднаною голкою. П ри цьому студент повинен одно­
36
масно фіксувати циліндр шприца, шток поршня і к а ­
нюлю приєднаної голки. Н апри клад, шприц р озм іщ у­
ють у правій руці так, щоб мізинець знаходився на
канюлі голки, вказівний палець — на штоці поршня,
.і циліндр — м іж великим пальцем з одного боку, в к а ­
зівним і безіменним — з другого. В иклад ач демонст­
рує правила розкривання ампули пилочкою, що д о ­
дається до упаковки, наповнення шприца, а так о ж
техніки ін’єкцій. Н а д а л і кожен студент повинен с а м о ­
стійно виконувати внутрішньошкірні та внутріш ньом’я-
лові ін’єкції.
Техніка різних ін’єкцій відпрацьовується на в ел и ­
кій рогатій худобі, внутрішньовенне вливання демон­
струється на конях. Т ран квілізац ію тварин проводить
микладач. Студенти готують операційне поле у великої
рогатої худоби в ділянці середньої третини шиї і з а д ­
ньостегнової групи м’язів, у коней — у м еж ах яремного
жолоба на межі верхньої і середньої третин шиї. При
відпрацюванні техніки ін’єкцій стеж ать за суворим
додерж анням правил асептики. Д л я ін’єкцій застосо­
вують 0,5 % розчин новокаїну.
Внут ріш ньош кірна ін ’єкція. Використовують ш п ри ­
ци з бігунцем типу «Рекорд» місткістю 2 мл і сп ец іаль­
ні голки д л я внутрішньошкірних ін’єкцій (з подвійною
грубкою). Тварину фіксують з а роги і носову перего­
родку. Студент, який виконує ін’єкцію, наповнює шприц
розчином новокаїну, приєднує і щільно притирає гол­
ку, в и д ал я є повітря, яке потрапило в шприц, сп р ям о­
вує голку вгору до прикладеного тампона.
Узявши шприц у праву руку, відмірюють бігунцем
кількість розчину, необхідну д л я ін’єкції, н ап ри к лад
0,2 мл, що відповідає одній поділці двограмового ш п ри ­
ца. На підготовленому операційному полі захоплюю ть
шкіру в ск ладк у великим і вказівним пальцями лівої
руки і п рикладаю ть до неї кінець голки, м а й ж е т о р ­
каючись шкіри. Зріз голки повертають до шкіри. Уко­
ловши голку в дерму до упору, відпускають шкірну
складку і пальцями лівої руки фіксують канюлю голки.
Вказівний палець п равої руки, який знаходиться на
штоці поршня, переносять на його п’ятачок і з зу си л ­
лям натискують до повного введення відміряної дози.
Після ін’єкції вказівний палець п равої руки п оверта­
ють на шток поршня, мізинець — на каню лю голки, а
пальці лівої руки — на шкірну складку. Різким рухом
витягують голку.
37
 При правильному виконанні внутріш ньошкірної
ін’єкції утворюється добре відчутне обмеж ене жовно.
П ідш кірну ін’єкцію виконують іншим шприцом
місткістю 5 або 10 мл з голкою № 1,2X30. Ш кіру
захоплю ю ть так, щоб утворилась площ инка — спо­
чатку великим і середнім п альц ям и відтягують її в
складку, а потім зверху притискують вказівним п а л ь ­
цем. В середині площинки, що утворилася, перпенди­
кулярно до шкіри п рикладаю ть голку і різким корот­
ким рухом проколюють шкіру. П од ал ьш і дії аналогічні
до виконуваних при внутрішньошкірній ін’єкції. Р о з ­
чин вводиться д у ж е легко, утворюючи розлите, ледь
помітне здуття шкіри. Голку витягують, попередньо
переставивши пальці рук у вихідне положення.
В нутріш ньом’язові ін’єкції великій рогатій худобі
роблять у задньостегнову групу м ’язів тими ж інстру­
ментами, які застосовують д л я підшкірних ін’єкцій.
С початку ударом уколюють голку приблизно на поло ­
вину її довжини, а потім, приєднавш и шприц, здійсню ­
ють ін’єкцію. Витягують голку разом із шприцом. У мо­
мент підшкірних і внутріш ньом’язових ін’єкцій, крім
того, шприц м ож на тримати так, щоб циліндр зн а х о ­
дився між середнім і вказівним пальцями, а великим
пальцем натискаю ть на п’ятачок поршня.
Внут ріш ньовенна інф узія. Коня фіксують у станку
із застосуванням закрутки. Д л я підготовки інфузійної
системи до наконечника циліндра шприца Ж а н е при­
єднують гумовий ш л ан г 50— 60 см завд овж ки , в серед­
ній частині якого є склян а контрольна трубочка, а на
вільному кінці — н асадк а д л я з ’єднання з голкою. П ід ­
готовлену систему студент т ри м ає лівою рукою, при­
тиснувши до циліндра гумовий шланг, частину якого вій
притримує правою рукою. Ц иліндр наповнюють роз­
чином глюкози, прикривши зверху стерильною м а р л е ­
вою серветкою.
П еред здійсненням пункції яремної вени останню
слід підготувати, щоб вона була чітко помітна і відчу­
в ал ас ь пальпаторно. Д л я цього одному із студентів
вик л ад ач доручає накласти гумовий д ж гу т так, щоб
перетиснути центральний кінець вени щодо місця уко­
л у голки. Досвідчені спеціалісти перетискають вену
пальцями. Пунктую ть вену на межі верхньої і серед­
ньої третини шиї, де немає клапанів, які іноді пере­
ш кодж аю ть вільному витіканню крові з голки. Вістря
голки № 2 0 X 4 0 (2 0 X 7 0 ) п рикладаю ть до шкіри на-

38
 Ри с. 20. П ун кц ія я р е м ­
ної вени:
а — кон я при п ерети скув ан ­
ні вени п ал ьц я м и ; б — у
ве л и к о ї р о га т о ї худ о б и при
зас т о су в ан н і гу м ового д ж г у ­
т а ; в — п о л о ж ен н я ін ф узій -
ної систем и при в н утріш н ьо­
вен ній ін ф у зії.

ішроти здутої вени зрізом до себе, розміщуючи її під

гострим кутом уздовж вени в бік голови. Р ізки м по­
штовхом одночасно проколюють ш кіру і стінку я р е м ­
ної вени. П ісл я появи струменя крові із голки останню
дещо просувають у просвіт судини, приєднують до
голк» ш ланг інфузійної системи, з якого витікає стру­
мінь рідини, опускають циліндр ш прица нижче місця
уколу (рис. 20).
Кров, що витікає, надходить у ш л ан г (видно по
контрольній трубці) і витісняє повітря, яке б у л ь б аш ­
ками виходить із рідини в циліндр. З моменту припи­
нення виділення б ульб аш ок повітря послаблю ю ть гу­
мі ший д ж гут і піднімають циліндр вище від місця пунк­
ції вени. Спостерігають за повільним надходж енням
рідини у венозне русло. Протягом усього вливання гол­
ку фіксують пальцями, щоб її кінець не виткнувся з
ІИ'ИІІ і рідина не потрапила п арав аскул ярн о . Н а п р и ­
к і н ц і вл ивання знову перетискують центральний К І ­
НЕЦЬ вени і опускають циліндр д л я того, щоб промити
голку струменем крові. П еред витягуванням голки
39
відпускають д ж гу т і пальцем притискають через шкіру
вени вище голки. Р ізки м рухом витягують голку.
Використ ання апарата Б об рова д л я в л и в а н н я по­
требує його зб ир анн я д л я введення рідини са м о п л и ­
вом — ш л ан г з голкою приєднують до короткої с к л я ­
ної трубки, як а проходить через пробку ап ар ата. В мо­
мент інфузії а п а р а т тримаю ть пробкою вниз. Через
довгу скляну трубку, яка доходить до дна ап арата,
надходить повітря, яке сприяє повільному н ад ходж ен ­
ню рідини у венозне русло.

З а н я т т я 2. Внутрішньовенні ін’єкції
у собак

Мета і завдання: навчити студентів техніки вико­

нання ін’єкцій у вени кінцівок собак.
Оснащення: 1) ж иві об’єкти (собаки) — 2; 2) ком п­
лект № 2 — 2; 3) комплект № 3 — 2; 4) комплект № 5
(а) — 2; 5) р о м е т а р — 1 ф лакон; 6) ф лакон (200 мл)
з ф із р о з ч и н о м — 1; ф л акон (200 мл) з 5 % розчином
натрію ц и т р а т у — 1; 8) хімічні стакани (100 мл) — 4.
Методика проведення. Підгрупу студентів п оділ я­
ють на дві бригади. Відпрацьовую ть техніку в нутріш ­
ньовенних ін’єкцій на грудних кінцівках соб ак у п ід­
шкірну вену передпліччя і на тазових кінцівках — у
м алу скриту вену.
В ідп рац ю ван ня техніки володіння шприцом при
внутрішньовенних ін’єкціях у собак студенти почина­
ють на імпровізованих м у л я ж а х нестерильними інст­
рументами. Я к м у л яж і використовують лабораторний
шланг, закріплений у зд овж д е р е в ’яної планки 3 см
завш и рш ки і ЗО см завд овж ки . В икл ад ач демонструє
техніку перетискування вени, правильне розміщення
ш прица в руці і подальші маніпуляції — пункцію, ін’єк­
цію і витягування голки.
Студентам доручаю ть тран квілізувати собак внут-
ріш ньом’язовим введенням рометару (1 — 1,5 мл на
10 кг маси) і підготувати поле на всіх кінцівках: груд­
них — на дорсальній поверхні передпліччя, тазових —
на латерал ьн ій поверхні вище заплеснового суглоба.
Слід ретельно д одерж увати сь усіх правил асептики:
після кож ної внутрішньовенної ін’єкції промивати
шприц і голку розчином натрію цитрату. В кожній б ри ­
гаді організовують почергово-змінну роботу студен-
40
гін — фіксацію собаки, перетискування вени, в нутріш ­
ньовенну ін’єкцію.
Наповнений фізрозчином шприц з голкою № 0 6 Х
Х 24 або 0 8 X 4 0 розміщують у руці так, щоб вказівний
палець знаходився на канюлі голки, а інші обхоплю-
нали циліндр шприца, притискуючи його до долоні.
Ін ’єк ц ія в п ід ш к ір н у ве н у п ередпліччя. С обаку ф ік ­
сують на столі в грудному положенні. Виконувач о д ­
нією рукою захоплю є шкірну ск ладк у біля потилиці,
;і другою, обхопивши щелепи собаки, попередньо з а ­
фіксовані тасьмою, відводить її голову вбік. Інший
студент перетискує вену — однією рукою т ри м ає кін­
цівку за кисть, упираючись кулаком у стіл, а пальцям и
другої руки перетискує вену в ділянці згинальної по­
верхні ліктьового суглоба. Студент-хірург за й м а є таке
положення, щоб шприц з голкою розміщ увався вздовж
спини. З р із голки повертають у протилежний до ш к і­
ри бік. П а ль ц ям и лівої руки, підведеної під передпліч­
чя, обмежують рухливість вени, з боків якої розм іщ у ­
ють великий і вказівний (середній) пальці. П р и к л а д а ­
ють голку № 0 6 X 2 4 або 0 8 X 4 0 до шкіри навпроти
контуруючої вени під гострим кутом і різким корот­
ким рухом уперед нам агаю ться одночасно проколоти
шкіру і стінку вени.
П оп ад ан н я голки у просвіт кровоносних судин конт­
ролюють відтягуванням поршня шприца. Спочатку
вказівним і великим пальцями лівої руки, якими об­
межували рухливість вени, фіксують каню лю голки
(разом з кінцівкою ). Великий і вказівний пальці п р а­
ної руки переносять па шток і злегка відтягують пор­
шень, упираючись вказівним пальцем у головку шпри­
ца. П о я ва в шприці великої кількості крові свідчить
про правильну пункцію вени. П од ається ком ан да під­
няти палець, що перетискує вену, і здійснюють ін’єк­
цію. Якщо в місці уколу голки з ’являється підшкірне
ідуття, негайно припиняють ін’єкцію — це означає, що
розчин п отрапляє п араваскулярн о. Всю процедуру
пункції вени повторюють. П еред витягуванням голки
шкіру над голкою притискують тампоном і витягують
голку. Тампон тримаю ть притиснутим протягом кіль­
кох секунд д л я зап обіганн я утворенню гематоми.
Шприц з голкою промивають розчином цитрату н ат­
рію. Інший студент виконує внутрішньовенну ін’єкцію
па другій кінцівці. Потім переходять до здійснення
пункцій вен та ін’єкцій на тазових кінцівках.
41
 Р и с. 21. В нутріш ньовенн і ін’є к ­
ц ії у собак:
а — в п ідш кірн у вен у п ередп ліччя;
б — в м а л у скр и ту вену.

І н ’єк ц ія в м а л у скриту вену. С обаку фіксують у б о ­

ковому положенні, щоб вена, яка під л ягає пункції,
була звернена назовні. Вену перетискають приблизно
так, як і в попередньому випадку, притиснувши п ал ь ­
цями тканини в ділянці згинальної поверхні колінного
суглоба. Інші маніпуляції аналогічні до ін’єкції в під­
шкірну вену передпліччя (рис. 21).

Т Е М А 4 (6 год). ЗНЕБОЛЮВАННЯ

Студенти маю ть відпрацю вати способи транквілі-

зац ії тварин з використанням найновіших нейролептич­
них засобів, щоб на фоні дії останніх здійснювати
поверхневу, інф ільтраційну провідникову і епідуральну
анестезію, а т а к о ж наркоз коня (хлоралгідратн ий ),
великої рогатої худоби (хлоралгідратний, ал ко гол ь­
ний) і собак (хлороформ-ефірний, кетаміновий). Не
виклю чається виконання інших видів наркозу на сви­
нях, кіш ках та ін.

З а н я т т я 1. Поверхнева
та інфільтраційна анестезія

М ета і з а в д а н н я : ознайомити студентів з технікою

тр гн кв іл ізац ії великих і дрібних тварин з наступним
виконанням на них поверхневої анестезії слизових і
синовіальних оболонок, а т а к о ж застосування хлор-
42
етилу на шкірі, лінійної і циркулярної інф ільтраційної
анестезії.
Оснащення: 1) живі об’єкти (кінь, корова — 2 гол.;
собаки — 2 г о л .) ; 2) комплект № 1 (а, б) — 2; 3) ком п ­
лект № 2 (в) — 2; 4) комплект № 3 — 2 (з прости­
ралам и або руш никами д ля ізоляції операційного по­
л я ); 5) комплект № 4 (а) — 2 (з д од а ва н н ям 2 ампул
хлоретилу і 20— ЗО мл 1 0 % розчину н овок аїн у);
6) комплект № 5 (а) — 2 (на вибір в и к л а д а ч а ); 7) пі­
петки очні — 4 шт.
Методика проведення. Починають з підготовки т в а ­
рин. Студентам доручають введення твари нам ней­
ролептиків (ромпуну чи рометару) і коню — в нутріш ­
ньовенно (3— 5 мл на 100 кг маси т іл а ), великій
рогатій худобі і собакам — внутріш ньом’язово (відпо­
відно 0,25— 0,5 мл і 1,5 мл на 100 кг маси т іл а ).
О знаками дії нейролептиків є помітне заспокоєння
тварини, опускання голови, розслаблення м’язів, в и п а ­
дання третьої повіки, вихід статевого члена із пре-
пуція у коня, у великої рогатої худоби — надмірне
слиновиділення (сал івац ія).
Операційне поле д л я місцевої анестезії готують у
ділянці лопатко-плечового суглоба великих тварин —
для інтрасиновіальних ін’єкцій, у ділянці середньої
третини шиї у великих тварин і бокової грудної стінки
у собак — д л я інфільтраційної анестезії.

П оверхнева анестезія

ї ї доцільно демонструвати нанесенням новокаїну

на слизову оболонку ока, ін’єкцією його в синовіаль­
ну порожнину лопатко-плечового суглоба, а так ож
зам оро ж у ван ням шкіри у собак хлоретилом.
З н е б о л ю в а н н я с л и зо в о ї оболон ки ока здійснюють
інстиляцією (закап у ван ням ) 5— 10 % розчину н овокаї­
ну в кон’ю нктивальний мішок із піпетки або шприца
без голки, а та к о ж введенням у кон’юнктивальний
мішок невеликого ватного тампона, змоченого цим
розчином. Через 5 хв п рикладанн ям ватного д ж г у ­
тика до рогівки визначаю ть наявність чутливості.
З н е б о л ю в а н н я ш кіри. Роговий ш ар епітелію ш к і­
ри є перешкодою д л я всмоктування водних розчинів,
що в иклю чає застосування їх д ля поверхневої ан е­
стезії. Зн еб олю ванн я цим способом мож на досягти
зам орож уванням шкіри хлоретилом. Знеболюють д і ­

43
 л ян ки з більш тонким шкірним по­
к р и в о м — вим ’я, дійки, п ром еж и ­
ни. У собак цей спосіб перевіря­
ють на підготовленій ділянці ш кі­
ри бокової грудної стінки.
Відпилюють кінчик кап іл яра
ам пули з хлоретилом, ампулу з а ­
тискають у долоні і струмінь, що
витікає із капілярного отвору,
спрямовують на відстані 50 см на
д іл янк у шкіри (рис. 22). Т р и ва­
лість маніпуляції контролюють
візуально — знеболю вана ділянка
біліє. Ступінь нечутливості визн а­
чають поколюванням голкою.
З н е б о л ю в а н н я си н о віа льн и х оболон ок виконують
на прикладі ін’єкції в порожнину лопатко-плечового
суглоба коня або великої рогатої худоби. Точку у к о ­
лу визначаю ть безпосередньо попереду сухож илка
заостного м ’я з а над поверхневим м ’язовим горбом
плечової кістки. Зсунувши шкіру, вколюють голку
№ 1290 в горизонтальному н ап рям ку до упору в кіст­
ку (головка плечової кістки).
Аспірацією синовіальної рідини пустим шприцом
контролюють правильність зн аходж ен н я кінчика го л ­
ки. Ін’єктують 10— 15 мл 3 % розчину новокаїну. На
практиці використовують 5— б % розчин, а в даному
випадку йдеться лиш е про техніку виконання артро-
пункції. П ок азати ж ефект знеболю вання неможливо
на клінічно здоровій тварині, на що в икладач звертає
увагу студентів. Він повідомляє т ак о ж про д іагн ос­
тичне значення анестезії синовіальних оболонок, по­
силаючись на приклади з власної казуїстики або в і­
домі йому випадки.

Інф ільт раційна анестезія

Техніку її виконання пояснюють студентам за допо­
могою наочних засобів — малюнків, плакатів або
графіків. Анестезію виконують 0,5 % розчином ново­
каїну, користуючись довгими тонкими голками
(№ 0860, 1290). Д л я зручності маніпуляцій до голки
доцільно приєднати гумовий ш ланг 4— 5 см з а в д о в ж ­
ки з канюлею на кінці д ля з ’єднання зі шприцом.
Л ін ій н у інф ільт раційну анестезію застосовують
44
д ля знеболю вання тканини по лінії передбачуваного
розтину тканини пошаровим просочуванням 0,5 %
розчином новокаїну. ї ї демонструють на великій
тварині в ділянці середньої третини шиї, а на с о б а ­
ках — на підготовленому операційному полі грудної
стінки.
Голку п рикладаю ть до шкіри в початковому пунк­
ті лінії інфільтрації, обмеж ивш и її кінчик вказівним
пальцем до проникнення в підшкірну клітковину.
Голку вводять під гострим кутом до шкіри і посту­
пово просувають її до канюлі, не припиняючи ін’є кту ­
вання новокаїну із приєднаного шприца. Ж о в н а , які
утворюються від інф ільтрації тканин, в ідразу з л и в а ­
ються в суцільний підшкірний валик. Студентам р е­
комендується зробити знеболю вання тканин по лінії
10— 15 см завд овж ки . Щ об продовжити лінію інф іль­
трації підшкірної клітковини, голку витягують, у ко ­
люють її знову в кінці інфільтраційного в ал и к а і
продовжують ін’єкцію. Аналогічно просочують т к а н и ­
ни глибших ш арів до того часу, поки намічену по л і ­
нії д іл янк у тканин не буде інфільтровано на необхід­
ну глибину (рис. 23).
Якщо д овж ин а голки недостатня д ля більш г л и ­
бокого просочування тканин, то анестезію про до вж у ­
ють після розтину в ж е знеболених тканин, уколюючи
голку в тканини дна операційної рани. Ефективність
шеболювання перевіряю ть поколю ванням шкіри го л ­
кою.
Ц и р к у л я р н у інф ільт раційну анестезію здійснюють
на підготовленій ділянці протилежного боку шиї. Н а
собаках м ож на продовжити анестезію, використавши
вже зроблену лінію інф ільтрації я к одну із сторін
майбутнього ромба. Розчином йоду намічаю ть д іл я н ­
ку передбачуваного глибокого ур аж ен ня тканин, яку

І'ис. 23. Л ін ій н а ін ф іл ьт р ац ій ­ Рис. 24. Ц и р к у л я р н а ін ф іл ь т р а ­

нії анестезія. ційна анестезія.

45
необхідно екстирпувати. Тканини просочують н ав ко ­
ло наміченого «осередка ураж ення». Спочатку інф іл ь­
трую ть підшкірну клітковину у вигляді ромба з двох
протилежних точок, виконуючи в кож ному випадку
м аніпуляції, аналогічні до лінійної анестезії. Крім
підшкірної клітковини, просочують і глибокі шари
тканин поступовим проникненням голки під «осере­
док» у вигляді піраміди. Ц е т а к зв ан а класична ц ир­
кул я рн а анестезія, яку застосовують при екстирпації
невеликих д іл янок тканин.
Д л я зн еболю ванн я більш ої ділянки подібну ін­
фільтрацію тканин роблять не з двох протилежних
точок, а з трьох-чотирьох і більше (рис. 24). В ре­
зультаті всі тканини навколо і в глибині «осередка
ураж ен ня» стають нечутливими, що перевіряють гли­
боким уколом голки.

З а н я т т я 2. Провідникова
і епідуральна анестезія

Мета і за,вдання: ознайомити студентів з виконан­

ням провідникової (периферичної і центральної) ан е ­
стезії, а та к о ж продемонструвати низьку сакр ал ьну
анестезію як найбільш практичний і поширений вид
епідуральної анестезії у великої рогатої худоби.
Оснащення: 1) живі об ’єкти (велика рогата х у д о­
ба — 2 гол., коні — 2 г о л .) ; 2) комплект № 1 (б) — 2;
3) комплект № 3 — 2; 4) комплект № 4 (а) — 2;
5) комплект № 5 ( а ) — 2; 6) п реп арат (череп ко­
ня) — 2.
Методика проведення. Н а п л а ката х або графічно
в и к л ад ач пояснює схему форм уван н я і подальшого
гал у ж енн я спинномозкового нерва, а та к о ж в зає м о ­
з в ’язки спинномозкових оболонок, н агад ує назви спин­
номозкових просторів та їх вміст, розповідає про в ід ­
мінність провідникової анестезії від поверхневої та
інфільтраційної. О бгрунтовується застосування 2—
З % розчину новокаїну.

П ровідникова анестезія
Н а прикладі периферичної провідникової анесте­
зії рекомендується використовувати методику б л о к а ­
ди лобового нерва у коня, а центральної — паралю м-
бальну провідникову анестезію у великої рогатої ху-
46
r

лоби. М ож ливі й інші приклади: при центральній

провідниковій анестезії використовують методику
блокади верхньощелепного нерва у коня за Студен-
цовим або нижньощелепного нерва у великої рогатої
худоби за Вороніним, а при периферичній — методи­
ку блокади лобового нерва у коня.
Студенти готують поле операції д л я внутрішньо-
иенного введення нейролептика (ромпуну, рометару,
літичної суміші) коню і внутріш ньом’язового введен­
н я — великій рогатій худобі. Д л я блокади нервів
операційне поле готують у ділянці надочноямкового
отвору у коня. В здо в ж вільних кінців поперечноре­
берних відростків поперекових хребців, а т а к о ж на
дорсальній поверхні кореня хвоста у великої рогатої
худоби здійснюють премедикацію.
Блокада лобового нерва (п. fro n ta lis ). В икладач
коротко пояснює топографію лобового нерва як гілки
трійчастого нерва і зони його шкірної іннервації. С т у ­
денти знаходять надочноямковий отвір на препараті
черепа, потім промацують його у коня. З ’ясовуються
методика блокади нерва і показанн я до її застосу­
вання.
Методика б ло кади. П ромацую ть надочноямковий
отвір, тонкою голкою (№ 0860) проколюють шкіру у
визначеній точці і кінчик голки підводять до над о ч ­
ноямкового отвору. Впорскують 5 мл 3 % розчину
новокаїну. Ч ерез 5 хв переконуються у втраті чутли­
вості проколом шкіри і легким подряпуванням окістя
и зоні іннервації блокованого нерва.
П а р а лю м б а льн а анестезія — знеболю вання м ’якої
черевної стінки в ділянці здухвини блокадою д о р с а л ь ­
них і вентральних гілок останнього грудного і п ер­
ших двох поперекових нервів. Орієнтирами сл у ж ать
цільні кінці поперечнореберних відростків І, II і IV
поперекових хребців (звідси як мнемонічний засіб
називають цифру 124).
В икладач підкреслює, що д ля блокади тих чи ін­
ших нервів зн ан ня кісткових або інших орієнтирів
має провідне значення. Повторюється м атер іал про
проходження нервів, що перетинають контури з а з н а ­
чених відростків (рис. 25).
Кінець поперечнореберного відростка першого по­
перекового хребця відносно короткий, його в аж к о про­
мацати під найдовшим м’язом спини, особливо у вго­
дованих тварин. Тому відлік означених орієнтирів по-
47
 Рис. 25. В іднош ен ня нервів д о
в ільних кінців поперечнореберних
відростк ів поп ерекови х хребців у
вел и кої р о г а т о ї худоби.

чинають від м а к л а к а , під

яким знаходиться поперечно­
реберний відросток VI попе­
рекового хребця.
Методика б ло к а д и нер ­
вів. Використовують голку
№ 1690 із закріпленою на ній
гумовою трубкою 5 см з а в ­
довжки, що м ає каню лю д ля
з ’єднання зі шприцом. Почи­
нають з блокади вентраль'
них стовбурів спинномозко­
вих нервів.
Б л о к а д у вентрального стовбура останнього груд­
ного нерва (п. іпіегсо зіа ііз и К іт и з) здійснюють таким
чином. П ромацую ть вільний кінець поперечнореберно­
го відростка І поперекового х ребця і обмежують над
ним рухливість шкіри вказівним і середнім п а л ь ­
цями лівої руки. Голку вколюють перпендикулярно до
шкіри, посуваючи її до кістки (поперечнореберний
відросток). Ч ерез глибоке розміщення цього кістко­
вого орієнтира доцільно просочити розчином ново­
каїну тканини на всьому ш ляху занурення голки, що
д а є змогу д ал і безболісно маніпулю вати голкою.
П ісля упору в кістку голку дещ о (на 1— 2 мм) в ід ­
тягують і зміщують л атерально, щоб просунути голку
на 0,5 см глибше кісткового орієнтира. Ін’єктують
10— 15 мл 3 % розчину новокаїну, почергово зм іщ у ю ­
чи голку в різні боки д л я більш широкого розсію ван ­
ня розчину. Якщо не вдається знайти відросток х р еб ­
ця, орієнтуються на останнє ребро.
Б л о к а д у вентрального стовбура першого попере­
кового спинномозкового нерва (п. ІІІОІгурО£а8ІГІСи5)
здійснюють на рівні вільного кінця поперечноребер­
ного відростка II поперекового хребця анало­
гічно. Т ак само проводять і б локад у вентрального
стовбура другого поперекового нерва (п. іііоіпдиіпа-
Ив) на рівні кінця поперечнореберного відростка IV
поперекового хребця (III пропускаю ть). Цим д о ся га­
ють знеболення всіх ш арів черевної стінки в ділянці
48
ПІ у\ вини, крім шкіри верхньої третини, яка іннервує-
П.си шкірними гілками дорсальних стовбурів з г а д а ­
них нервів. Д л я їх блокади тим ж е розчином ново­
каїну створюють підшкірний інфільтраційний вали к
V ідовж кінців поперечнореберних відростків перших
чотирьох поперекових хребців. Через 10 хв проколом
шкіри і більш глибоких ш арів черевної стінки кон-
п н ту ю ть відсутність чутливості і визначаю ть зону
ш к о л е н н я . Відмічаю ть розслаблення м 'я зів ч ер ев ­
ної стінки відповідного боку внаслідок втрати їх р и ­
гідності.

Е підуральна анестезія

Спочатку вик л ад ач д а є визначення поняття, кла-

і мфікацію способів. Д а л і більш детально зупиняється
їїл сакральній анестезії, акцентуючи увагу на прин­
циповій різниці між високою і низькою сакральною
анестезією. Відпрацьовується методика низької с а ­
кральної анестезії, яка найчастіше застосовується на
практиці.
Н изька са к р а ль н а анестезія — введення розчину
новокаїну в сакр ал ь н у (криж ову) частину епідураль-
ного простору в кількості, як а заповню є каудальну
Ного частину до місця відходження корінців сіднич­
ного нерва. Точку уколу визначаю ть пальпацією дор-
гально! поверхні кореня хвоста в проміж ку між ос-
шстими відростками І і II хвостових хребців. Цей
проміжок добре вирізняється у вигляді заглиблення,
що вміщує кінець пальця руки при підніманні і опус-
і'.іпні хвоста. Одночасно звертаю ть увагу студентів
на вираж ену ригідність хвоста при спробі його під­
пити.
У центрі визначеного загл и бл енн я п ерпендикуляр­
но до шкіри вколюють спеціальну голку (з мандре-
ном) д ля спинномозкових ін’єкцій № 1090. М ож н а
використати звичайну голку № 1090, до якої п ід га­
няють мандрен. Проколовш и шкіру і між дугову з в ’я з ­
ку, що відчувається як подолання перешкоди, голці
падають нахилу в 45° і просувають її вперед на 1 см
(рис. 26). Про правильне полож ення голки свідчить
цільне входж ення повітря із приєднаного до голки
пустого шприца. Застосовую ть 2 % розчин новокаїну.
Нажливим моментом є визначення дози розчину но-
мокаїну для низької сакрал ьно ї анестезії: доза в мі-
49
 Ри с. 26. С а к р а л ь н а ан естезія:
1 — зду х в и н н о -п ід ч ер ев н и й нерв;
2 — здухви н н о-п ахви н н и й нерв; 3 —
зовніш ній с ім ’яний н ерв; 4 — с тег­
новий нерв; 5 — за м и к а л ьн и й нерв;
6 — сідн ичи й нерв; 7 — соромітний
н ерв; 8 — п рям окиш кови й середній
н ерв; 9 — п ози ц ія голки.

л ілітр ах дорівню є частці ]

від ділення КОСОЇ ДОВЖИ- і
ни т а з а в сантиметрах |
на 3.
П р и кл авш и шприц, по- і
вільно ін’єктують р о зч и н ,;
який повинен просуватись]
вільно, без будь-яких з у ­
силь при натиску на пор- \
шень. Витягують голку, місце уколу зм ащ ую ть йодом
Через 5 хв контролюють рухливість хвоста — при під­
німанні і зміщенні вбік він зал и ш аєть ся інертним.
Хвіст нечутливий до уколу голкою т а к само, як і про­
межина, вульва, ш кіра ануса, який легко м ож на р о з­
крити. При цьому в пряму кишку і піхву легко з шу- І
мом входить повітря. Спостерігається сл абке похиту- ]
вання заду. В и к л ад ач пояснює це явище, зазначаю чи,
ще збільш ення кількості розчину новокаїну мож е впли- і
нути на стійкість тварин, а ж до присідання її на задні
кінцівки. Ц е т а к званий синдром високої сакрал ьн ої і
епідуральної анестезії, коли розчин проникає в п е р е д - ;
ню частину крижового і навіть поперекового відді-!
лу епідурального простору. В цьому випадку під-]
Лягають блокаді корінці сідничного, зам ик ал ьн ого,
і стегнового нервів, які іннервують тазові кін-і
цівки.

З а н я т т я 3. Наркоз
Виконують різні види н аркозу на конях, великій
рогатій худобі і собаках. З а н я т т я має переваж но де-і
монстративний характер. Особливу увагу приділяю ть І
ознайомленню студентів з технікою премедикації як
складової частини сучасного потенційного наркозу. ]
Д ем он струю ться основні п реп арати нейролептичної,
холінолітичної і антигістамінної премедикації, уточ-1
цюються методи введення і дозування.
М ета і завд ан ня: ознайомити студентів з технікою
50
 іііиіня потенційного наркозу коня (хлоралгідрат-
і орального, внутрішньовенного, ректального), ве-
м**і рогатої худоби (хлоралгідратного внутрішньо-
■ншш», алкогольного орального, кетамінового) і со-
Ійк (хлороформно-ефірного і кетамінового).
Ос н ащ е нн я: 1) живі об’єкти ( к ін ь — 1, велика ро­
пі іп худоба — 2, собаки — 2 ); 2) комплект № 1 (а,
0) — 2; 3) комплект № 2 (в) — 2; 4) комплект № З —
І її) комплект № 4 (б, в) — 1, № 4 (г) — 2; 6) комп-
іркі № 5 ( а ) — 2; 7) розчин лобеліну гідрохлориду
и <іммулах (4 ); 8) порошок хлоралгідрату — 20,0—
,111, 1) .
Методика проведення. При використанні великих
іййімш заняття проводять у підгрупах, почергово
піійсііюючи наркоз коня і великої рогатої худоби.
Дне,міди на собаках доцільно проводити бригадами.

ІІаркоз коня

Починають з премедикації. Студенту доручають

нІ/іні кірнє введення 1 % розчину атропіну сульфату
|ІІ< її мл на голову залежно від маси тіл а). Потім
тіV фішньом’язово вводять літичну суміш, викорис-
нінуїочи 2,5 % розчин аміназину і 1 % розчин ди­
медролу (з розрахунку на 100 кг маси тіла в одному
Шприці змішують 4—6 мл розчину аміназину і 2—
|і мл розчину димедролу). Д л я зменшення подразню-
Іимиї дії аміназину в суміш додають таку ж кількість
І)|П % розчину новокаїну.
Студентам пропонується письмово підготувати ре­
цепт літичної суміші з урахуванням маси досліджу-
ИйІЮі тварини.
Літичну суміш можна замінити ксилазином. Ром-
МVII ібо рометар (3—5 мл на 100 кг маси тіла) вво­
дим. внутрішньовенно. Транквілізація коня настає в
Перші хвилини після введення препарату. Тварина
шпичко заспокоюється. У самців із препуція виходить
ІІТйтспий член. Голова опускається, піднімаються кін-
ІІІикн. Тварина хитається, байдужа до зовнішніх по-
Л|ш ніень.
И появою ознак транквілізації приступають до
Имиіжозу, використовуючи хлоралгідрат (0,1 мл на
100 кг маси тіл а). Необхідно нагадати студентам про
Подразнюючу дію препарату і можливі ускладнення
51
при внутрішньовенному введенні. При введенні нар­
козу враховують самодозування. Демонструють види
наркозу.
Оральний хлоралгідратний наркоз. Розчин хлор­
алгідрату вводять через носостравохідний зонд, який
вставляють у вентральний носовий хід. Попередньо
зонд змащують вазеліном. Пальцем руки трохи під-]
німають крило носа, а другим пальцем притискають
до дна носової порожнини введений кінець зонда.:
Зонд просувають до легкого упору і появи у тварини
ковтальних рухів. У стравоході зонд просувається з
деяким зусиллям. Знаходження його в стравоході
можна визначити візуально, спостерігаючи за випи­
нанням шкіри у лівому яремному жолобі під час про-і
ходження по стравоходу початкового кінця зонда.'
Після потрапляння в трахею зонд просувається лег­
ко, однак кінь при цьому кашляє, а іноді й упирає-1
ться. Із зовнішнього кінця зонда, якщо його приклас­
ти до вуха, можна почути видихання повітря. При
знаходженні зонда в стравоході прослухується легкий
ляскіт.
Після просування зонда в шлунок до його зов-'
нішнього кінця приладнують лійку, через я к у зали­
вають розчин хлоралгідрату (розраховану наважку^
розчинену в 2—3 л води). Витягують зонд обережно,
щоб хлоралгідрат, який залишився в його просвіті,
не потрапив у дихальні шляхи. Д л я цього перед ви­
тягуванням зонд промивають водою.
Внутрішньовенний хлоралгідратний наркоз. В ярем­
ну вену вводять 10 % розчин хлоралгідрату за допо­
могою інфузійної системи, до складу якої входить
циліндр шприца Жане або апарата Боброва, змон-і
тованого для введення самопливом. Суворо дотри­
муються всіх правил внутрішньовенного вливання,
щоб запобігти потраплянню хлоралгідрату в пара-
васкулярну клітковину. Викладач підкреслює, що в
противному разі можливі некроз навколосудинних
тканин, пара- і тромбофлебіт. При випадковому по-;
траплянні хлоралгідрату за межі вени розвиток мож­
ливих ускладнень профілактують обколюванням цьо­
го місця 0,5 % розчином новокаїну.
Ректально вводять 4—5 % розчин хлоралгідрату
ex tempore в обволікаючій рідині за допомогою кліс­
тирної кварти. Попередньо пряму кишку звільня­
ють від вмісту. Щоб хлоралгідрат не виходив назов-;
52
Ці ції їй введення, анус коня прикривають ватним там-
Ш ІІІІМ , який потім притискують коренем хво-
• їм

Наркоз великої рогатої худоби

I ІІремедикацію, я к і у коня, починають з холіно-

IIІII-і мої — підшкірним введенням 2—5 мл 1 % роз­
чину атропіну сульфату в підготовлену ділянку шиї.
Нічім застосовують ксилазин (рометар, ромпун) вну-
i рі їмпьом’язово в ділянці задньостегнової групи м’я-
ЙІн Препарат має великий діапазон дії, тому дозу
Німпачають залежно від бажаного ефекту транквілі-
иіції:
I дозу — 0,25 мл на 100 кг маси тіла тварини —
цстосовують для забезпечення помірної транквілі-
i i ції;
II доза — 0,5 мл на 100 кг маси т іл а — заб езп еч ує
ДііАрс в и р а ж е н у Т р ан кв іл ізац ію , я к а т р и в а є близько
Иідипи. При ц ьом у тварина м о ж е стояти на ногах.
І'гкпмендована для потенціювання наркозу і місце-
ІИ'І ;іпестезії;
III і IV дози (відповідно 1 і 1,5 мл на 100 кг маси
її іа) спричинюють дуж е сильну седацію, анальгезію
І релаксацію скелетної мускулатури, лежаче поло-
м имя тварини. Звертають увагу студентів на мож-
ЛННс здуття рубця через тривале лежання тварини.
При цьому дозуванні можна виконувати деякі опе­
ри ції без додаткового наркозу. Викладач акцентує на
імму, що дія ксилазину супроводжується сильною
і и ипацією, небезпечною при фіксації тварини ле-
1 11411.
»(

При відсутності ксилазину можна використовува­

ні пітичну суміш.
Хлоралгідратний наркоз великої рогатої худоби
інтонують тільки внутрішньовенно. Дозування хло­
ра підрату, його концентрація і техніка введення т а ­
мі ж, як і описані вище щодо наркозу коня.
Алкогольний наркоз легко здійснити оральним
ні,/ціхом. На занятті демонструють тільки техніку вве-
>іі пин за допомогою гумової пляшки, замінивши алко­
голь водою. Один із студентів фіксує тварину за ро­
мі. а другий, захопивши тварину за носову перего­
родку, вводить шийку заповненої пляшки через без­
53
зубий край у ротову порожнину і здійснює повільне|
вливання.
Кетаміновий наркоз легше виконувати на молод-і
няку великої рогатої худоби. Теля (6—8 міс) підво-]
дять до стола, внутрішньом’язово вводять ксилазиь
(0,5 мл на 100 кг маси) і припасовують ремені дл?
повалу на стіл. З появою ознак транквілізації тел?
фіксують на столі. Внутрішньовенно вводять кетамі*
(каліпсовет) у дозі 10 мг/кг, що відповідає 20 м і
офіцінального препарату на 100 кг маси тіла. Наркоз
настає негайно і триває близько 20 хв. Для продов­
ження наркозу повторюють ін’єкцію кетаміну (каліп|
совету) в половинній дозі. Ступінь нечутливості пе|
ревіряють уколами голки в різні частини тіла.

Наркоз собак
Викладач визначає групи студентів для фіксації|
собаки, підготовки поля операції, премедикації і нар­
козу.
Д ля премедикації підшкірно вводять 2—3 мл|
0,1 % розчину атропіну сульфату. Після 5—10 хв од­
ній собаці здійснюють Транквілізацію літичною су^
мішшю, а другій — ксилазином. Літичну суміш •
2,5 % розчин аміназину (2—3 мл на 10 кг маси ті­
л а ). 1 % розчин димедролу (у половинному об’ємі
аміназину) — вводять внутрішньом’язово з медіальної]
поверхні стегна. Ксилазин (рометар, ромпун) вводять
внутрішньом’язово з розрахунку 1—1,5 мл на 10 кг
маси тіла тварини. У нагодованих собак ксилазин|
може викликати блювання. Наркоз починають через
10— 15 хв, коли виявляються ознаки Транквілізацію
собаки лежать, слабо реагують на зовнішні подраз-;
ники.
Кетаміновий наркоз. Внутрішньом’язово ін’єктують
(2—3 мл на 10 кг маси) кетамін (каліпсовет). Нар-]
коз настає через 10— 15 хв і протікає з усіма класич­
ними ознаками — повного релаксацією скелетної мус]
кулатури, зникненням чутливості, рівним нечастим
глибоким диханням. Язикотримачем витягують вер^
хівку язика.
Хлороформно-ефірний інгаляційний наркоз доціль-І
но демонструвати за допомогою імпровізованої нар­
козної маски. ї ї виготовляють із картону, згорнувшій
в кульок з отвором на вершині. Краї картону після!
54
■Гортання кулька закріплюють скріпками. В кульок
Ігі пиляють пухкий ватний тампон і накапують інга-
ЛЮїочу суміш хлороформу з ефіром у відношенні 1 : 2.
ГІІідрі собаки змащують вазеліном. Н адіту маску
іиїлі.ио притискають навколо щелеп, щоб ватний там-
Поп не торкався ніздрів. Утримуючи однією рукою
Миску, другою фіксують голову собаки за шкірну
•'Милку в ділянці потилиці. В перші хвилини собака
•«гримує дихання і чинить опір. У міру настання
Иіркозу ці ознаки зникають. Студенти уважно сте-
Жнті, за диханням собаки і контролюють момент
іиикнення очного рефлексу, опускання очного яблука
I ступінь розширення зіниці. Установлюють, ЩО ДИ­
К І ШІ Ї и стає рівним, глибоким і нечастим. Знімають
миску, витягують язикотримачем кінчик язика.
ІІри обох видах наркозу студенти повинні переко­
птися в релаксації скелетної мускулатури і повному
іникпенні чутливості, яку перевіряють проколюван­
ими шкіри в різних ділянках тулуба, проколом вушної
рипі тини і міжпальцевої складки.
Розглядають можливі ускладнення, їх профілак-
іину і усунення. При інгаляційному наркозі спеціаль­
но Гюго поглиблюють до появи максимального роз­
ширення зіниць — зупинки дихання. Виникає загроза
ім і по. Для показу відновлення дихання внутрішньо-
«і цію ін’єктують 2—3 мл 1 % розчину дихального
«милептика — лобеліну гідрохлориду, роблять штуч­
ні дихання, поплескують у ділянці серця. Викладач
N плакаті демонструє стадії наркозу, пояснюючи
11

ними кожної з чотирьох стадій перебігу наркозу.

Т К М А 5 (4 год). РОЗ’ЄДНАННЯ
І .{’ЄДНАННЯ ТКАНИН, СПИНЕННЯ КРОВОТЕЧІ

Тема розрахована на два лабораторних заняття.

II и першому відпрацьовується техніка накладання і
шімлиня хірургічного шва на трупному матеріалі. На
«ругому занятті з використанням живих об’єктів (со-
Лмк) па прикладах шкірних пластичних операцій сту­
леній здійснюють роз’єднання тканин, спинення кро-
ииісчі і з’єднання тканин за допомогою хірургічного
ііініі По суті, друге заняття — підсумкове, крім еле-
Ментіи дерматопластики основане на використанні
•Ніші, майже з усіх розділів загальної частини курсу
•Шерп гивної хірургії.
55
 З а н я т т я 1. Відпрацювання техніки
накладання і знімання хірургічних швів
на трупному матеріалі

Мета і завдання: ознайомити студентів із загаль]

ними інструментами для накладання і знімання хіі
рургічного шва; навчити з а в ’язувати морський і хіі
рургічний вузли; відпрацювати методику переривчасі
тих (вузлового, петлеподібного, з валиками) і безпеї
рервних (кушнірського, матрацного) швів, а такоя
їх знімання.
Оснащення: 1) консервовані препарати кінцівок!
коня або великої рогатої худоби — 4; 2) комплект ]
№ 5 (б, в) — по 2; 3) відрізки мотузяного шнура пс
25—ЗО с м — 15; 4) відрізки лабораторної трубки]
(40 см) — 4.
М етодика проведення. Студенти ознайомлюються]
з різними голкотримачами (Троянова, Матьє, ГегаГ
ра), хірургічними голками, їх характеристиками!
(рис. 27). Викладач відмічає, що за позначками на упа-Г
ковках різних хірургічних голок визначають їх шифр]
і розміри. Шифр голки позначає: ступінь зігнутостГ
голки у восьми частках кола, форму вістря — три!
кутну (В) або круглу (А), тип вушка — розрізни»
(1) або нерозрізний (2). Наприклад, шифр ЗВ1 озна^
чає, що голка із ступенем зігнутості 3/8, з вістрям
тригранної форми і розрізним вушком, шифр 4А1
ступінь зігнутості 4/8, вістря круглої форми, розрізне
вушко.
Розмір голки визначають за діаметром заготої
ки в десятих частках міліметра, її довжиною
міліметрах. Наприклад, 1,4X70 означає, що діаметр
заготовки — 1,4 мм, а її довжина — 70 мм.
Студентам показують, як користуватися інстр}
ментами — затискати голку губками голкотримача
вводити нитки в голку. Використовуючи відрізки мс
тузяного шнура, студентам показують техніку зав ’
зування вузлів за методикою М. В. Садовськог^
(рис. 28).
Зав’язування морського вузла. Шнур досередим
заводять за який-небудь упор (ніжка перевернутого
стільця, палець студента та ін.) і натягують його кін|
ці, захопивши великим і середнім пальцями обох ру*
Вказівні пальці, якими в ’яж уть вузол, повинні бути
вільними. Передають кінці шнура з однієї руки в Ы
56
Гін Інструменти і м атер іал и дл я н акл ад ан н я ш вів:
ш і нлки хір ургіч н і; б — голкотримачі: 1 — Г ега р а ; 2 — М атьє; З —Троя-
и - техн іка введен н я нитки в голку.

пік, щоб частина шнура, яка знаходиться в лівій

|іуні, була зверху.
І її п о в е р х в у з л а . Обидва вказівних пальці
ЙМндить у петлю, яка утворилась над перехрестям
Шнур весь час повинен бути натягнутим. Лі-
Віїм мказівним пальцем підчіплюють кінець шнура,
ЯІїнП утримується цією ж рукою (лівою), виводять із
Ц»м ІІ і затягують перший поверх вузла.
Іі п о в е р х в у з л а . Щоб отримати морський
ш ні/і. другий поверх з а в ’язують правим вказівним
И*1" игм. Д ля цього шнур, який знаходиться в правій
57
руці, за допомогою вказівного пальця цієї ж рук
переносять за межі лівої половини шнура до утворе*
ня вісімки. У ближню до себе петлю вісімки вводят
обидва вказівних пальці, дещо розтягують петлю
діють пальцем правої руки, підчіплюючи шнур, яки
знаходиться в цій ж е руці. При затягуванні вузл
для розкручування петлі руки взаємно перехр<
щують.
З а в ’язування хірургічного вузла методично маі
ж е не відрізняється від з а в ’язування морського. Од
нак при виконанні першого поверху вузла маніпуля
цію лівим вказівним пальцем повторюють, двічі об
виваючи шнур. Це попереджує його розпускання пр
підвищеному натягненні тканин (рис. 28).
Підгрупу студентів ділять на чотири бригаді
У процесі накладання хірургічних швів студенти асис
тують один одному, забезпечуючи своєчасну подач
голкотримача з голкою і ниткою.
Найчастіше шви накладають з півночі на півден
(до себе), крім ситуаційного переривчастого шва. Пр
накладанні останнього першим стібком з ’єднуют
краї рани в середній її частині, далі та к само накла
дають стібки на кожну половину рани, а потім — н
ділянки, які залишилися. Використовують шовков
нитку № 6 або 8 і хірургічні голки ЗВ1-1, 2Х6(
ЗВ1-1, 5X 85, 4В1-1, 4X 75. На препараті вистригают
волосяний покрив і роблять розріз шкіри до 10 с
завдовжки.
Вузловий шов накладають окремими стібками, ви
користовуючи відрізки нитки до 20 см з а в д о вж м
Хірургічну голку затискують серединою губок голкс
тримача в м еж ах її сплющеної частини так, щоб д
вушка, зверненого вправо, залишалась приблизн
третина голки. Д л я введення нитки голкотримач б<
руть у праву руку, притискуючи його до долоні м
зинцем і безіменним пальцем. Нитку утримують віль
ними пальцями правої руки, а її кінець лівою рукої
проводять під голкою, перекидають через губки гол
котримача і напинають через проріз у пружиняч
вушко голки, протягуючи на 1/3 її довжини. Кднец
нитки в процесі накладання шва вкладають у доле
ню разом з голкотримачем.
Вказівний палець розміщують на губках голкотрі
мача або випуклій частині голки. В ліву руку берут
хірургічний пінцет і захоплюють ним правий кра
58
 Рис. 28. Т ехн іка з а в ’язув ан н я
в у з л ів :
а — з а М. В. С адовським : І — з т а -
пи утворення першої петлі; // —
етапи утворення д р уго ї петлі: б —
хірургічного і морського.

шкірної рани. Вістря голки прикладають перпенди­

кулярно до шкіри, відступивши від краю рани на
0,7Г>—1,0 см. Різкими рухами обох рук назустріч од­
ин одній намагаються проколоти шкіру наскрізь од­
ним рухом. Кінець голки підводять від підшкірної
М/шковини під лівий край рани. Фіксуючи пінцетом
Шкіру, проколюють її з середини назовні. Виведене
•її і ря голки відразу захоплюють пінцетом. Знімають
 Рис. 29. П ереривчасті шви:
а — вузловий; б — петлеподібний; в — шов з вали кам и .

голкотримач і переносять його на виведену частину

голки, затиснувши її між губками.
Знятий пінцет продовжують тримати в лівій руці]
притиснувши до долоні мізинцем і безіменним п а л я
цем. Вільними пальцями лівої руки міцно утримуюті
кінець нитки. Голкотримачем витягують голку із тка|
нин, одночасно звільняючи її від нитки, і віддаю!
голкотримач асистентові для заправлення. Правон
рукою, що звільнилася, захоплюють витягнутий ІЗ
тканини кінець нитки, рівномірно натягуючи її обом(
руками. При цьому нитка виявляється вж е перехр^
щеною і підготовленою до з а в ’язування. В ’яж уть в]|
зол. Передавши в праву руку пінцет, виправляю!
зведені стібком краї рани до рівномірного зіставлеЛ
ня, попередньо змістивши вузол до точки уколу. Зна|
ву передають пінцет у ліву руку, отримують від аси
стента заправлений голкотримач і приступають
накладання наступного стібка, відступивши від поп^
реднього на 1— 1,5 см (рис. 29, а ).
Кожен студент повинен повністю накласти вузл<^
вий шов, укоротити довгі кінці ниток ДО 1 СМ І ЗНЯ1
всі стібки. Д л я цього слід трохи підняти пінцето|
вузол, ножицями пересікти під ним нитку і за вузе
витягти із тканини.
Петлеподібний шов також переривчастий, але в*
конують його нитками, в 1,5—2 рази довшими, нії
у вузловому шві. Заправлення голкотримача, просу
вання голки з ниткою через тканини здійснюють та|
само, я к і в попередньому випадку. Однак після ви
колу голки її не звільняють від нитки, а робляї
повторний укол у зворотному напрямку, відступив!
60
НІЛ III)переднього виколу на 1— 1,5 см. Таким чином,
шІИиого боку утворюється петля, а з правого — два
Ці н них кінці нитки, які натягують і з а в ’язують хі-
Іурішним вузлом (рис. 2 9 ,6 ). Залежно від обставин
ІІІидІ спочатку проводять голку, як і при вузловому
НІНІ, інільнивши її від нитки, а потім повторно за-
Иринляють голку кінцем нитки, який залишився з
М р І І И О Г О боку рани, і повторно проводять її через
Нріп рани справа наліво, відступивши по ходу рани
Нн І 1,5 см. У цьому випадку петля утворюється з
II|«ийого боку рани, а вузол з а в ’язують з лівого боку.
І мі мають стібки шва, трохи піднявши вузол і пере-
(Икиючи під ним обидві нитки. Залишену частину
Шик,і витягують із тканин, захоплюючи пінцетом за
II«' І ПО.
Шов з валиками має ту особливість, що складену
И/інос нитку проводять в одному прокольному каналі.
И петлю нитки з одного боку рани і між кінцями
........ з другого боку рани вкладають гумові валики,
Іімрішні з лабораторної трубки, і з а в ’язують вузол
(рис. 29, в). Д ля накладання цього шва застосовують
ініціальну голку Герлаха з рукояткою і непрорізним
пушком біля вістря голки. Введену у вушко нитку
Протягують настільки, щоб обидва кінці були одна-
Иіиіими. Фіксують шкіру пінцетом, проводять голку
і пінкою через обидва краї рани і захоплюють пін­
ні т и нитку біля вушка. Голку витягують у зворот­
ному напрямку і діють далі так, як при накладанні
іші неподібного шва.
Якщо голки Герлаха немає, то використовують
ннніанну шкірну хірургічну голку. Введену у вушко
нитку протягують до утворення однакових кінців і
шиють, як при накладанні вузлового шва. Після ви­
т і міання голки з лівого боку рани голку ЗВІЛ ЬН Я Ю Т Ь
під нитки повторним проведенням її через пружиня­
че пушко. Знімають шов пересіканням ниток під ва-
диком.
Пикладач обгрунтовує призначення останніх двох
Піній при оперуванні в ділянках тіла з підвищеним
•іїї і нпіенням тканин.
безперервні шви виконують однією довгою нит-
іщо Більшість із них переважно заглиблені, тому
ннкористовують шовний матеріал, який добре роз-
і'Моктується. При накладанні шва хірургу потрібен
мсистент, який би постійно натягував нитку.
 Рис. ЗО. Безперервні шви:
а — куш нірський; б — матрацний.

Кушнірський шов. Нитку ЗО—40 см завдовжки

вводять у вушко голки (див. вище) і протягують її
до 10 см. Довгий кінець нитки притримує помічник.
Перший стібок накладають у куті рани. Асистент про­
тягує нитку через тканини і з а в ’язує вузол. Д алі
після кожного стібка асистент утримує нитку натяг­
нутою, одночасно підтримуючи лівою рукою довгу
частину нитки. Закінчують шов вузлом (рис. ЗО, а).
Перед накладанням останнього стібка короткий к і­
нець нитки протягують через вушко голки, щоб він
став довшим за інший. Після завершення останнього
стібка одинарний кінець нитки зв ’язують подвійним
морським або хірургічним вузлом.
Матрацний шов починають стібком, аналогічним
до кушнірського. Потім, відступивши по ходу рани
на 1— 1,5 см, проводять голку з ниткою в тканинах
поперек рани, але в зворотному напрямку (зліва на­
право). Третім стібком ведуть нитку справа наліво,
настільки ж відступивши від попереднього, і так само
до повного закривання рани. Закінчують шити вуз­
лом, я к і кушнірський шов (рис. ЗО, б).

Заняття 2. Дерматопластика

М ета і завдання: навчити студентів техніки розсі­

кання тканин, спинення кровотечі і закривання шкір­
них дефектів різної форми зміщенням шкіри і накла­
данням вузлового шва.
О с н а щ е н н я : 1) живі об’єкти: собаки — 2; 2) комп­
лект № 2 (в) — 2; 3) комплект № 3 — 2; 4) комплект
№ 4 (г) — 2; 5) комплект № 5 (а, б, в, г) — 2.
62
 Методика проведення. Студентам доручають вирі­
зати ділянку шкіри для утворення дефектів різної
форми — одного овального і двох трикутних, які з а ­
кривають пластинкою на ніжці із застосуванням по­
слаблюючих розрізів.
Підгрупу студентів ділять на дві бригади. Прово­
дять знеболювання собак потенційним кетаміновим
наркозом, фіксують на столі в боковому положенні.
Операційне поле (15X20 см) готують на боковій
грудній стінці, ізолюють від оточуючих ділянок тіла
перильним простиралом.
Викладач призначає з числа студентів хірургів і
асистентів, які в процесі операції міняються ро­
лями.
Починають з виконання і закривання овального
дефекту 3X 5 см. Студент-хірург великим і вказівним
пальцями лівої руки обмежує рухливість шкіри. При­
клавши до шкіри черевце скальпеля і натискуючи на
нього вказівним пальцем із силою, яка дозволяє одно-
моментно розсікти шкіру на всю глибину, роблять два
півмісячних розрізи, звернених один до одного і з’єд­
наних кінцями.
Кровотечу асистент спиняє тампонацією — при­
кладає до кровоточивої поверхні ватномарлевий т а м ­
пон, який при помірному натиску тримає протягом
кількох секунд.
З обох боків овального дефекту, відступивши від
нього на 1,5 см, роблять по одному півмісячному роз­
різу шкіри уздовж дефекту. Шкіру між дефектом і по­
слаблюючими розрізами відпрепаровують скальпелем.
Шкірний дефект закривають вузловим швом. Рани,
які утворилися від послаблюючих розрізів, також з а ­
кривають одним-двома стібками (рис. 31, а ).
У дидактичному відношенні цікавим є закривання
трикутного дефекту шкіри, який також усувають піс­
ля послаблюючих розрізів двома принципово відмін­
ними способами. При першому способі застосовують
такі послаблюючі розрізи, щоб можна було змістити
шкірні клаптики для утворення Т-подібної рани (рис.
3 1 ,6 ).
Зважаючи на неоднакову рухливість шкіри в різ­
них ділянках тіла і можливість її натягнення, виби­
рають найбільш прийнятну сторону трикутного дефек­
ту для її подовження розрізами шкіри в обидва боки.
Шкірні клапті, які утворилися, відпрепаровують від
63
Рис. 31. С п р ям уван н я послаблюючих р озрізів при шкірній п л а - 5
етиці д л я закр и ван н я деф ектів:
а — овального; б, в — трикутних.

підлеглих тканин. Перший стібок вузлового шва на­

кладають для зближення вершин відпрепарованих
клаптів, другий стібок — у центрі рани, яка утворила-!
ся послаблюючими розрізами, наступні стібки — на
решту країв рани (рис. 31, в).
Трикутний дефект другим способом закривають
так, щоб змістити шкірні клаптики для утворення
2-подібної рани. Д л я цього способу дерматопластики
додатково викроюють такий самий трикутний дефект,
звернений своєю вершиною і з’єднаний з такою попе­
реднього дефекту. З обох боків відпрепаровують шкір­
ні клаптики. Голкою з ниткою проколюють кут право­
го шкірного клаптика, а пінцетом захоплюють кут
лівого. Зміщуючи ці клаптики, як показано стрілками
на рисунку, накладають перші два стібки, які форму­
ють 2-подібну рану. Всі ділянки рани, що утворилися,
закривають вузловим швом.

Т Е М А 6 (2 год, одне заняття).

ДЕСМУРГІЯ (УЧЕННЯ ПРО ПОВ’ЯЗКИ)

М е т а і з а в д а н н я : ознайомити студентів з основни­

ми видами перев’язного матеріалу, властивостями, а
також з найбільш поширеними формами застосуван­
ня; навчити студентів накладання бинтових (цирку­
лярна, спіральна, повзуча, хрестоподібна, пов’язка на
копито, хвіст, ріг), каркасних, клейових та гіпсових
(зразок іммобілізуючих) пов’язок.
64
 Оснащення: 1) живі об’єкти ( к ін ь — 1 гол., велика
рогата х у д о б а — 1 гол.); 2) бікс з перев’язним мате­
ріалом (вата гігроскопічна, марля — 4 м2, бинти мар-
нсиі широкі — 4—6; зразки алігніну); 3) трубка гумо-
ма лабораторна — 4 м; 4) відрізки алюмінієвого (мід-
иого) дроту (40 см) — 16; 5) гіпс в емальованих та з ­
ках - 4 ; 6) нагіпсовані бинти заводського виробни-
п і на — 8; 7) тазки (2 л ) — 4; 8) ножиці для зняття
1 1псових пов’язок — 4; 9) сухі препарати кінцівок ко­
ня, включаючи зап’ястковий і заплесновий суглоби —
по 4; 10) комплект засобів транквілізації тварин і
стерильних інструментів для їх застосування (на ви-
оір викладача); 11) мішковина (тонкий брезент) 50Х
!»0 см — 4; 12) шпагат (2 м ) — 4; 13) ватно-марлеві
мждрочки 40X 40 см — 4; 14) ножиці прямі — 4.
Методика проведення. Заняття проводять окремо в
двох підгрупах студентів, розділивши кожну з них на
чотири бригади. За підгрупами закріплюють осна­
щення.
Викладач ознайомлює студентів з перев’язним м а­
теріалом, його фізичними властивостями, призначен­
ням пов’язок.
З наявного перев’язного матеріалу студенти виго­
товляють основні його форми.
Виготовлення ватних та марлево-ватних тампонів
(див. тему 2).
Виготовлення марлевих серветок. З марлі або ши­
роких марлевих бинтів студенти нарізають прямими
ножицями прямокутні шматки 10X15 см, краї яких
загортають усередину, щоб запобігти потраплянню в
рану ниток. Виготовлені серветки по 10 шт. запако­
вують у папір і передають для наступної стерилізації.

Рис. 32. Форми засто суван н я перев’язного м атер іал у:

а — сер ветка; б — лонгет; в — пращ а; г — косинка; д — бинт.
 Виготовлення пращі. Обидва кінці лонгета (час
тина марлевої стрічки прямокутної форми) розріза
ють на 3—4 смужки, якими його фіксують при накла
данні на тіло тварини.
Виготовлення косинки. Студенти вирізають з марлі
трикутник з основою 180 см і висотою 65 см. Розгля­
дають наявні в біксах бинти (скочені у валик д о в г і
стрічки м арлі), визначають головку (скочену части­
ну), вільний кінець, спинку (зовнішню поверхню) та
черевце (внутрішню поверхню) бинта (рис. 32).

Методика накладання бинтових пов’язок

При накладанні бинтових пов’язок студент тримає
головку бинта в правій руці, його кінець — у лівій, а
спинку звертає до місця, яке бинтує. Техніку накла­
дання бинтових пов’язок спочатку відпрацьовують на
сухих препаратах кінцівок коня, а потім — на живих
об’єктах.
Циркулярна пов’язка. Вільний кінець бинта лівою
рукою прикладають до тіла спинкою, поступово роз­
мотуючи його, обводять навколо кінцівки проти годин­
никової стрілки, роблячи перший оборот (тур). Один
із кутів вільного кінця бинта загинають на перший
тур і закріплюють його наступним туром. Н адалі кож­
ний наступний тур повинен повністю покривати попе­
редній. Таким чином, ширина всієї циркулярної по­
в’язки не перевищує ширини бинта.
Після завершення бинтування його залишок відрі­
зують з таким розрахунком, щоб залишився кінець
15—20 см завдовжки, яким фіксують пов’язку. Д ля
цього кінець бинта розрізають посередині вздовж на
півтори довжини туру. Обидва кінці з а в ’язують оди­
нарним вузлом, протягуючи його до цілої частини бин­
та. Обидві смужки бинта обводять навколо пов’язки
назустріч одна одній і з а в ’язують морським вузлом.
Вузол повинен розміщуватися на протилежному боці
відносно «місця травми». Зайві кіпці смужок відрізу­
ють (рис. 33, а ) .
Циркулярною пов’язкою починають також усі ін­
ші бинтові пов’язки.
Спіральна пов’язка. ї ї починають 2—3 турами цир­
кулярної пов’язки в дистальній частині місця бинту­
вання і ведуть по спіралі вгору, покриваючи наполо­
вину або на третину попередній тур. У місцях, де бинт
66
І’ис. 33. Бинтові пов’язки :
(і — ц иркулярна; 6 — сп ір ал ьн а; в — повзуча; г — хрестоподібна.

не прилягає щільно, роблять перегин і бинтують далі.

Закінчують спіральну пов’язку, як і циркулярну, вуз­
лом (рис. 3 3 ,6 ).
Повзуча (змієподібна) пов’язка. Починається цир­
кулярною, а далі нагадує спіральну, однак наступні
тури бинта відступають від попередніх приблизно на
ширину бинта. Цю пов’язку застосовують для швид­
кої фіксації підкладкового матеріалу. Препарат кін­
цівки в ділянці п’ястка обгортають тонким шаром в а ­
ти, а потім накладають повзучу пов’язку, яку також
закінчують вузлом (рис. 33, в).
Хрестоподібну (восьмиподібну) пов’язку демон­
струють на путовому, зап’ястковому чи заплесновому
суглобі.
Починають 2—3 циркулярними турами нижче від
суглоба. Потім бинт ведуть проти годинникової стріл­
ки косо вгору вище від суглоба і знову фіксують цир­
кулярним туром. Д алі бинт спрямовують косо вниз
навхрест до попереднього, роблячи циркулярний тур
під суглобом. Таким чином повторюють до повного з а ­
кривання потрібної поверхні (рис. 3 3 , г).
Пов’язка на копито. Залишивши вільний кінчик
бинта 20 см завдовжки навпроти годинникової стріл­
ки, накладають 2—3 тури циркулярної пов’язки на
нінчик. Щоб перевести пов’язку на копито, спочатку
обводять бинт навколо залишеного вільного кінця,
який міцно утримує один із студентів. Перший тур на
копито ведуть через середину підошви копита, поклав­
З* 67
ши на неї шматок вати, огинають зачеп і переходять
на рогову стінку, доводячи бинт до залишеного віль­
ного кінця. Знову обводять навколо нього і продовжу- і
ють другий тур. При цьому бинт спрямовують або на ■
підошву копита, або знову на рогову стінку, весь час ;
дотримуючись діагонального розташування турів. Так !
продовжують до повного закриття підошви і стінки
копита. Після останнього туру бинт зв’язують з рані­
ше залишеним вільним кінцем, навколо якого фіксу- ]
валися тури. Це перша частина пов’язки на копито.
Зверху бинтової пов’язки накладають захисну по - 1

в’язку 3 мішковини або брезенту. Шматок останньої і

розміщують одним краєм на дорсальній поверхні пута |
і копита так, щоб за його межі виступала приблизно ;
половина або третина шматка тканини. Обмотують
кінцівку, весь час розправляючи складки. Частину,
яка виступає за межі копита, згортають у вигляді по-1
душечки так, щоб вона розмістилась на підошві.
Захисну пов’язку закріплюють своєрідним з а в ’я з у ­
ванням шпагату. Двометрову шпагатину складають у д ­
вічі і вузлами роблять одну за одною дві петлі. Дов- І
жина розтягнутих петель повинна дорівнювати ши- |
рині підошви копита.
Першу (вільну) петлю розміщують проти зачіпної
частини копита, щоб друга петля і кінці шпагату про-;
йшли по підошві копита до пута. Проти пальмарної
поверхні пута роблять один вузол кінцями шпагату
і обводять їх поверх захисної пов’язки назустріч один
одному на дорсальну поверхню кінцівки, де знову роб­
лять вузол, помірно затягуючи шпагат. Вільні кінці
шпагату проводять по дорсальній поверхні кінцівки в
напрямку петлі, яка знаходиться на зачепі, пропус­
кають їх у цю петлю і останню розтягують шпагатом
у різні боки. Кожен з кінців обводять у натягнутому
стані через підошовний край рогової стінки, щоб про­
вести їх кожен з свого боку через другу петлю шпага­
ту, яка знаходиться навпроти підошви копита. ї ї роз-
тягують шпагатом у різні боки, а кінці шпагату знову
ведуть на дорсальний бік кінцівки, щоб пропустити
під частинами шпагату, що розтягують зачіпну пет­
лю. Закінчують фіксацію захисної пов’язки з а в ’я з у ­
ванням кінців шпагату в ділянці пута (рис. 34).
Пов’язка на ріг. ї ї починають з вершини рога цир­
кулярною пов’язкою, ведуть до основи рога турами
спіральної пов’язки, а потім продовжують восьмипо-
68
Гін ;і4. Пов’язка на копито коня.

дібною пов’язкою навколо основи

обох рогів. Кінці бинта з а в ’язують
навколо основи здорового рога.
Пов’язка на хвіст коня. Почи­
нають 2—3 турами циркулярної по­
в’язки на ріпиці хвоста. Д а л і про­
довжують у напрямку кінчика хвос­
та за принципом спіральної пов’язки,
але кожен з турів фіксують жмутком
волосся хвоста. Д л я цього після за-
35 П ов’я з к а кінчення циркулярної пов’язки ж м у ­
ті хвіст коня. Т0К волосся дорсальної поверхні
хвоста повертають догори і накла-
дтоть на циркулярну пов’язку. Роблять перший тур
' міряльної пов’язки, покриваючи ним наполовину по­
передню разом із вкладеним волоссям. Перед другим
• \ром спіральної пов’язки прибинтований жмуток во­
лосся загинають униз, притискуючи його другим туром
Пмита. Потім підготовлюють новий жмуток волосся
І І д.
Після закінчення бинтування хвоста вільне волос-
пі скручують у поздовжньому напрямку і складають,
йиічі перегинаючи над кінчиком хвоста. Залишками
Оинта його остаточно фіксують. Пов’язку закінчують
ИІдмеденням забинтованого хвоста на один з боків і
Іфнм’язуванням залишку бинта до шиї коня (рис. 35).

Каркасні пов’язки
<Студенти навчаються виготовляти і накладати ці
ІОй'изки на передпліччя і скакальний суглоб.
Каркасна пов’язка на передпліччя. Спочатку сту-
 Рис. 36. К ар касн і пов’язки :
а — на передпліччя; б — на скакальний суглоб.

денти готують каркас. Нарізують по 4 відрізки лабо­

раторної гумової трубки 25 см завдовжки. В них про­
тягують шматки алюмінієвого дроту і обидва кінці за
межами трубки скручують у вигляді кілець. Через ці
кільця всіх чотирьох каркасів протягують дві гумові
трубки по 40 см — одну через кільця верхніх кінців
каркасів, другу — через кільця протилежних (ниж­
ніх) кінців каркасів.
Щоб накласти пов’язку на передпліччя, його огор­
тають ватно-марлевою ковдрочкою і прикладають до
неї виготовлений каркас так, щоб гумові трубки з дро­
том рівномірно розміщувались навколо передпліччя
вздовж нього. Нижню гумову трубку, обведену на­
вколо ковдрочки, з а в ’язують над зап’ястковим сугло­
бом, а верхню — навколо верхнього краю ковдрочки.
Якщо поздовжні каркаси виявляються трошки довши­
ми, їх згинають і притискують до ковдрочки. Зверху
накладають спіральну пов’язку (рис. 36, а).
Пов’язка на скакальний суглоб. Каркас готують у
вигляді кільця з гумової лабораторної трубки діам ет­
ром 10 см (кінці трубки зв’язують міцною ниткою).
До кільця прив’язують чотири шпагатини або шмат­
ки марлевого бинта по 35—40 см завдовжки.
Спочатку суглоб огортають ковдрочкою, до якої
прикладають гумове кільце з передньої або задньої
поверхні суглоба. Помірно розтягуючи кільце мотуз
ками, його фіксують з а в ’язуванням останніх вище і
нижче від суглоба (рис. 3 6 ,6 ).
 Клейові пов’язки

Студентів ознайомлюють із видами придатних кле­

їв, їх складом та правилами виготовлення. На зан ят­
ті бажано мати вж е готовий і підігрітий цинк-желати-
повий клей.
У ділянці грудей двох тварин викладач намічає
крейдою невелику зону, я к у студенти повинні закрити
клейовою пов’язкою.
Спочатку готують по дві на-
півпращі — лонгети, у яких роз­
різані на три смужки тільки од­
ні кінці. Обидві напівправді при­
кладають з боків наміченого
місця безпосередньо до волосся
шкіри таким чином, щоб розрі­
зані кінці були звернені один до
одного. Притиснуті до шкіри
нерозрізані кінці один із сту­
дентів змазує зверху клеєм за Рис. 37. К лейова пов’яз-
допомогою шпателя. 'Дають к а .
клею застигнути, перевіряють
міцність утримання приклеєної марлі. М іж приклеєни­
ми напівправдами вкладають відповідних розмірів в ат­
но-марлевий тампон, який фіксують з а в ’язуванням про­
тилежних смужок приклеєної пов’язки (рис. 37). Зні­
мають пов’язку зістриганням.

Гіпсові пов’язки

Викладач ознайомлює студентів з призначенням ім­

мобілізуючих пов’язок, їх видами та основними прави­
лами накладання, властивостями гіпсу. Готують на-
і іпсовані марлеві бинти вручну по 3—4 шт. на брига­
ду. В емальований тазок з гіпсом кладуть марлевий
бинт і на його розгорнутий кінець рукою втирають
і іііс , щоб уся поверхня марлі, що має вигляд сітки,
була заповнена порошком. Надмірна кількість гіпсу
побажана, бо нагіпсований таким чином бинт не про­
лічиться водою. Нагіпсовану частину бинта пухко
і качують і продовжують гіпсування наступної части­
ни. Нагіпсовують половину стандартного бинта, відрі­
зують і продовжують нагіпсовування другої половини
бинта.
71
 Зручні в користуванні гіпсові бинти заводського
виробництва.
Студенти виконують безпідкладкову гіпсову пов’я з ­
ку, щоб забезпечити нерухомість п’ястка. Пов’язка по­
винна захоплювати, крім п’ястка, зап’ястковий і путо­
вий суглоби.
Незважаючи на те що пов’язка безпідкладкова, у
верхньому і нижньому кінцях майбутньої пов’язки,
тобто над зап’ястковим суглобом і вище від вінчика,
накладають помірної товщини шар вати до 10 см з а в ­
ширшки. Після цього починають накладати гіпсову
пов’язку.
Нагіпсований бинт занурюють у таз з теплою во­
дою, де тримають його до припинення виходження пу­
хирців повітря. Витягують і злегка віджимають лиш­
ки води і відразу ж бинтують кінцівку знизу вгору за
типом спіральної пов’язки. Починають турами цирку-

а — го туван н я нагіпсованого бинта; б — закінчена гіпсова пов’ я з к а ; в —

ножиці і пилка д л я зн яття гіпсової пов’ язки.

72
лярної пов’язки, залишивши 4—5 см нижнього краю
ватної підкладки, яку слідом загортають і знову при­
хоплюють бинтом. Утворюється ватний валик, який
іапобігає травмуванню м’яких тканин затверділим
гіпсом. Такий ж е валик утворюють і вище від зап’яст­
кового суглоба.
Оскільки пов’язку виконують з навчальною метою,
обмежуються 3—4 шарами. Під час накладання по-
н’язку постійно моделюють, потираючи її з усіх боків
долонями з гіпсовою кашею, тобто згладжують усі
нерівності. Хімічним олівцем пишуть дату н акла­
дання.
Знімають гіпсову пов’язку спеціальними ножицями
або за допомогою пилки (рис. 38).
При підведенні підсумків заняття викладач пові­
домляє, що для підвищення міцності гіпсової пов’я з ­
ки між її шарами прокладають шини.

СПЕЦІАЛЬН А ЧАСТИНА

Лабораторні (аудиторні) заняття на кафедрі

Т Е М А 7 (4 год). ОПЕРАЦІЇ В ДІЛЯНЦІ ГОЛОВИ

Включає 2 двогодинних заняття. На першому з а ­

нятті відпрацьовують методику блокади нервів у д і­
лянці голови і трепанацію стінок синусів (додаткових
порожнин) носа на трупному матеріалі коня і великої
рогатої худоби.
Друге заняття проводять на живих об’єктах, на
яких студенти здійснюють трепанацію в ділянці од­
ного із синусів коня або великої рогатої худоби, а т а ­
кож ампутацію рога на дорослій великій рогатій худо­
бі. На цьому ж об’єкті виконують навчальну рино­
пластику.

З а н я т т я 1. Блокада гілок трійчастого нерва.

Трепанація на трупному матеріалі

Мета і з а в д а н н я : навчити студентів виконувати

провідникову анестезію в ділянці голови, а також тре­
панацію стінок параназальних синусів; засвоїти топо­
графію основних орієнтирів на голові, які будуть
микористані в процесі операцій.
73
 Оснащення: 1) трупний матеріал ділянки голови
кеня — 2; 2) трупний матеріал ділянки голови вели­
кої рогатої худоби — 2; 3) комплект № 5 (а, б, в) на
вибір викладача — 2; 4) трепан ручний (коловорот­
ний) — 4; 5) тампонниця з ватними тампонами, просо­
ченими антисептиком (винний спирт, йодований спирт
1 : 10000 та ін.) — 2.
М етодика проведення. Формують 4 бригади студен­
тів, забезпечують їх робочими місцями, препаратами
та інструментами. Відпрацювання техніки знеболю­
вання починають з провідникової анестезії за допомо­
гою блокади головних стовбурів трійчастого нерва у
місці їх виходу в клинопіднебінній ямці, а потім їх
периферичних гілок. Під час здійснення блокади ви­
значають точки уколу голки, їх напрямок при просу­
ванні в тканинах і глибину уколу. Оскільки заняття
проводять на трупному матеріалі, то для ін’єкції ви­
користовують воду або будь-який антисептичний роз­
чин. При описі методики блокади нерва на живому
об’єкті зазначають необхідну кількість 3 % розчину
новокаїну. Студенти видаляють волосяний покрив у
місцях блокади нервів і наступних трепанацій.

Блокада гілок трійчастого нерва

Блокада очного нерва. У коня точку уколу знахо­

дять біля зовнішнього кута ока, відтягнувши комісури
повік. Голка № 10120 або 1290 повинна пройти через
кон’юнктиву, обминувши очне яблуко в парабульбар-
ній клітковині. Студентам нагадують, що безболісно­
сті кон’юнктиви при проколі досягають інстиляцією на
неї 5— 10% розчину новокаїну. Проколовши кон’юнк­
тиву, голку просувають у напрямку на протилежний
щелепний суглоб на глибину до упору в кістку (місце­
знаходження очної щілини). Ін’єктують 10— 15 мл роз­
чину.
У великої рогатої худоби точку уколу визначають
у передньонижньому куті вискової (скроневої) ямки.
Інстилювати новокаїн у кон’юнктиву для знеболюван­
ня не потрібно, бо її не проколюють. Після проколу
шкіри голку просувають до упору в кістку медіовен-
трально під кутом ЗО—45° до середньої площини (д і­
лянка колового отвору ока). Ін’єктують 20 мл розчи­
ну (рис. 39).
74
Рис. 39. Б локади нервів голови:
а —б л о када очного нерва; 1 — у коня; 2 — у вели кої ро гато ї худоби; б —
бло када нервів у коня: 3 — лобового; 4 — підблокового; в — бло када нер­
па рога: 5 — визначення м ісц я ук о л у голки; 6 — положення голки при бло­
каді нерва.

Блокада лобового нерва. У коня нерв виходить із

иеріорбіти через надочноямковий отвір, який прома­
цують на кістковій орбіті в середній частині виличного
відростка лобової кістки. Проколюють шкіру (голка
№ 0860) до упору в кістку і намагаються проникнути
кінчиком голки в отвір. Ін’єктують 5 мл розчину.
У великої рогатої худоби проколюють тканини осно­
ви верхньої повіки на середині верхнього краю орбі­
ти. Просунувши голку № 1290 до кістки, ін’єктують
75
10 мл розчину. Звертають ув а гу студентів, що у вели­
кої рогатої худоби, як і у коня, є надочноямковий ж о ­
лоб з кількома отворами, але через них виходять тіль­
ки судини, а лобовий нерв обгинає край орбіти.
Блокада підблокового нерва. У коня голкою № 0860
проколюють основу верхньої повіки на 1 см вище від
внутрішнього кута ока, орієнтуючись на ледь відчутну
через тканини кісткову вирізку в слізній кістці. Гли­
бина уколу — 2 см. Ін’єктують 5 мл розчину.
У великої рогатої худоби також проколюють тов­
щу верхньої повіки на 2 см вище від внутрішньої ко-
місури повік, спрямовуючи голку до кістки на глибину
2—3 см. Ін’єктують таку ж кількість розчину, я к і
коню.
Блокада нерва рога. На середині зовнішнього лоб­
ного гребеня (м іж основою рога і заднім кутом ока)
уколюють голку № 0860, просуваючи її під гребінь на
глибину 2 см. Ін’єктують 10— 15 мл розчину (рис. 39,
а, б).
Блокада верхньощелепного нерва. ї ї виконують
тільки у коня. Голку № 10120 вколюють перпендику­
лярно до шкіри на перетині двох взаємно перпендику­
лярних ліній — лицьової (від переднього кінця вилич­
ного гребеня до щелепного суглоба) і орбітальної,
проведеної по задньому краю орбіти. ї ї просувають до
упору в кістку і ін’єктують 20 мл розчину (рис. 40, а)..
Викладач нагадує про можливе пошкодження судин
під шкірою (v. transversa facieii) і в глибині (v. ref-\

Рис. 40. Б л о кад а верхньощ елепного нерва (а) і

його гілки — підочного н ерва (б) у коня.

76
Іеха). В обох випадках, якщо з голки витікає кров,
її зміщують. Щоб запобігти проколу V. ге}1еха, після
проколу шкіри приєднують шприц і, легко посуваючи
голку, вводять розчин новокаїну.
Блокада підочноямкового нерва. У коня голку
№ 0860 вколюють на середині лінії, проведеної від
носощелепного кута до орального кінця виличного гре­
беня, намагаючись попасти в добре відчутний підочно-
ямковий отвір, розміщений трохи вище від лінії. При
цьому зміщують м’яз, що покриває цей отвір,— пі­
діймач верхньої губи. В отвір ін’єктують 10 мл розчи­
ну. Д л я знеболювання зубів верхньої щелепи розчин
вводять після проникнення голкою через цей отвір у
підочноямковий канал (рис. 4 0 ,6 ).
У великої рогатої худоби підочний отвір відш уку­
ють, поставивши середній палець руки через щоку на
перший премоляр верхньої щелепи. Водночас в к аз ів ­
ним пальцем тієї ж руки на 1,5—2 см вище промацу­
ють цей отвір. Д л я блокади підочноямкового нерва
створюють депо розчину новокаїну безпосередньо пе­
ред отвором. Вводять по ЗО—40 мл 3 % розчину ново­
каїну з кожного боку (при знеболюванні носогубного
дзеркала).
Блокада нижньощелепного нерва найбільш ефек­
тивна у великої рогатої худоби. Точка введення голки
на 1 см нижче від середини лінії, проведеної від ниж­
нього контура основи вушної раковини до заднього
кута ока. Додатковим орієнтиром служить вилична
дуга, безпосередньо під якою роблять укол. Спочатку
вводять спрямовуючу голку (голку Боброва) до ще­
лепної вирізки, при проходженні через яку ін’єктують
5 мл розчину. Просувають голку на всю глибину в
напрямку на протилежну вушну раковину і в її про­
світ вводять ін’єкційну (довшу і товщу) голку № 0890
до упору в кістку. Дещо відтягнувши голку і поршень
шприца, не допускають попадання в судину. Повільно
ін’єктують ЗО—40 мл розчину. Оскільки цю анестезію
іастосовують для розслаблення жувальних м’язів, її
роблять з двох боків (рис. 41, а, б).
Блокаду підборідного нерва здійснюють у одно­
йменний отвір на рівні комісури губ на тілі нижньо­
щелепної кістки. Проколюють шкіру, спрямовують
голку в отвір і ін’єктують 10 мл розчину. При двосто­
ронній блокаді стають нечутливими нижня губа і під­
боріддя (рис. 41, в).
77
 Рис. 41. Б л о к а д а н ервів у великої
р о гато ї худо би :
а, б — нижньощ елепного; в — підбо-
рідного.

Звертають увагу студентів на необхідність блокади

кількох нервів при операціях у ділянках суміжної
іннервації.

Трепанація стінок синусів (додаткових порожнин)

Студенти повинні засвоїти топографію синусів у

ділянці голови визначенням на препаратах черепів і
на трупному матеріалі їх меж, місць трепанації і в ід ­
працюванням технічних способів виконання операції.
На препаратах коня вивчають лобно-раковинний і
верхньощелепний синуси, на препаратах великої рога­
тої худоби — лобовий і верхньощелепний синуси.
Лобно-раковинний синус утворений внаслідок злит­
тя істинно лобового синуса з аборальним (синусним)
відділом дорсальної носової раковини, його межі:
задня, що з’єднує щелепні суглоби, передня, проведе­
на через середини лицьових гребенів (лицьовий гре­
бінь — це частина виличного гребеня між його ораль-
ним кінцем і переднім краєм орбіти); бокова, що йде
78
під задньої по зовнішньому лобовому гребеню, основі
виличного відростка лобової кістки, по медіальній ме­
жі орбіти до внутрішнього кута ока, а далі — по про­
екції слізно-носового каналу (від внутрішнього кута
ока до носощелепного к у та). Медіальна м еж а розді­
ляє праву і ліву половини синуса. Оскільки між ораль-
иими відділами синуса знаходяться елементи носової
иорожнини, то медіальну межу проводять від задньої
межі спочатку по серединній площині голови до рівня
передніх країв орбіт, а далі до передньої межі, в ід ­
ступивши в боки по 2—2,5 см.
Трепанують лобно-раковинний синус у межах як
лобового, так і раковинного відділу. Місце трепана­
ції лобового відділу визначають на середині кожної
половини лінії, проведеної через надочноямкові отво­
ри, раковинного відділу — на ширину пальця або-
ральніше від передньої межі і трьох пальців у бік від
середньої лінії.
Верхньощелепний синус коня розділений суціль­
ною перегородкою на оральний і аборальний відділи.
Верхньою межею синуса є згадана вище проекція
слізно-носового каналу. Нижню межу визначають по
ииличному гребеню, враховуючи її мінливість з а л е ж ­
но від віку тварини. Задня межа лежить у площині,
проведеній через середину кісткової орбіти, а перед­
ня — по рівню підочноямкового отвору.
Д ля трепанації аборального відділу синуса відсту­
пають на ширину пальця вперед від орбіти і на стіль­
ки ж вище від виличного гребеня. Місце трепанації
орального відділу вимірюють на ширину пальця ви­
т е від виличного гребеня і на стільки ж назад від пе­
редньої межі.
Лобовий синус великої рогатої худоби лежить у
таких межах: задня — по міжроговому гребеню; пе­
редня — по лінії, що з’єднує передні краї орбіт; боко-
на — по зовнішньому гребеню, основі виличного від­
ростка лобової кістки і медіальному краю орбіти.
Трепанують синус на середині кожної половини л і­
нії, проведеної через надочноямкові отвори, дещо ви­
ще або нижче від цих точок, а також поблизу основи
рогів (рис. 42).
Верхньощелепний синус великої рогатої худоби
суцільний, лежить у межах: задня — по лінії, проведе­
нії! через середину кісткової орбіти; передня — по під-
пчноямковому отвору; верхня — по лінії, проведеній
 Рис. 42. Т реп анац ія стін ок синусів:
м ісця тр еп ан ац ії лобно-раковинного і верхньощ елеп­
ного синусів у коня (а); лобового синуса у вели кої
ро гато ї худоби (б); трепани і фрези до них (в).

від внутрішнього кута ока до першого премоляра

верхньої щелепи; нижня — по щічному горбу пара­
лельно до спинки носа.
Трепанують синус, відступивши на ширину пальця
вище і стільки ж назад від щічного горба.
Користуючись препаратами черепа з розкритими з
одного боку синусами, студенти орієнтуються в їх то
пографії і знаходять з’єднання синусів одного з од­
ним та іншими порожнинами.
Методика трепанації стінок синусів на трупному
матеріалі. Визначивши місце трепанації і видаливши
волосяний покрив, студенти визначають джерело ін
нервації, імітують блокаду відповідних нервів. Роз-
80
тинають шкіру кутовим розрізом, вершина якого спря­
мована назально. Відпрепаровують шкірний клаптик
і в тому ж напрямку розтинають окістя, яке відокрем­
люють від кістки плоским распатором або держаком
скальпеля. В центрі трикутного оголення кістки віст­
рям скальпеля роблять невеличке заглиблення, в яке
прикладають піраміду трепана і випилюють кістковий
диск поворотом трепана в обидва боки. Після трепана­
ції клаптики окістя і шкіри прикладають на поперед­
нє місце і з ’єднують з оточуючими тканинами п’ятьма
стібками вузлового шва: перший стібок — у ріж ку
рани і по два — на розрізах.

З а н я т т я 2. Операції в ділянці голови

на живих об’єктах: трепанація стінок синусів,
ампутація рога, ринопластика
Мета і завдання: закріпити знання із знеболюван­
ня ділянки голови і трепанації параназальних синусів,
набуті на попередньому занятті, стосовно живих об’єк­
тів; навчити студентів методики ампутації рога і ри­
нопластики у великої рогатої худоби.
Оснащення: 1) живі об’єкти (коні — 2 гол., коро­
ви — 2 гол.); 2) комплект №1 (а, б) — 2; 3) комп­
лект № 3 — 2; 4) комплект № 4 (а) — 2; 5) комплект
№ 5 (а, б, в, г) — 2; 6) пилка дугова (листова) — 2;
7) распатор плоский — 2; 8) гумова трубка для д ж г у ­
т а — 2; 9) емульсія сульф аніламідна— 100,0; 10) по­
рошок стрептоциду — 50,0; 11) носове втихомирю-
вальне кільце — 2.
Методика проведення. Д ля виконання першої час­
тини заняття (трепанації) найбільш зручним об’єк­
том є кінь, оскільки йому можна зробити 8— 10
трепанацій: лобно-раковинного синуса — 4, верхньоще­
лепного синуса — 4, спинки носа — 2. При багатора­
зовому використанні тварини для виконання операцій
необхідно в першу чергу проводити трепанацію або-
ральних відділів синусів.
Д ругу частину заняття (ампутацію рога) викону­
ють на дорослій великій рогатій худобі, залишаючи
куксу 4—5 см завдовжки для накладання пов’язки.
При цьому бажано розкрити порожнину рогового від­
ростка лобової кістки, що з’єднується з лобовим си­
нусом. У процесі операції звертають увагу на своє­
рідність гемостазу за допомогою дж гута на основу
81
рога, перетискання судин пальцями, задовбування су­
дин у кістці. Відпрацьовується техніка бинтової по­
в’язки на ріг.
При ринопластиці студенти відпрацьовують мето­
дику знеболювання ділянки носогубного дзеркала на
фоні транквілізації тварини, профілактику кровотечі,
вставлення носового втихомирювального кільця і на­
кладання петлеподібних швів.

Трепанація раковинного відділу

лобно-раковинного синуса
Призначають студентів для фіксації тварин, асеп-
тизаторів, асистентів та хірургів. Коня фіксують у
станку. Д ля премедикації доручають студенту здійс­
нити внутрішньовенне введення ксилазину (ромпуну
чи рометару) в дозі 3—5 мл на 100 кг маси тіла або
внутрішньом’язове (внутрішньовенне) введення лі-
тичної суміші.
Визначають зону іннервації нервів, які слід бло­
кувати при даній операції,— лобового і підблокового.
Студентам доручають здійснити їх блокаду. Ефектив­
ність знеболювання перевіряють через 5— 10 хв про­
колюванням шкіри операційного поля і легким подря­
пуванням кінчиком голки окістя.
Розтинають шкіру до окістя у вигляді кута, звер­
неного вершиною вниз (назально). Величина розрізу
повинна відповідати діаметру циліндричної пилки
трепана або фрези. Захопивши пінцетом шкірно-фас-
ціальний шар за кут клаптика, що утворився після
розрізу тканин, його препарують до основи і фіксують
гемопінцетом або прошивною лігатурою.
Оголене при цьому окістя розтинають скальпелем
до кістки в напрямку шкірних розрізів і плоским рас­
патором (держаком скальпеля) також відшаровують
від кістки до основи шкірного клаптя. Здійснюють
трепанацію кістки, як на попередньому занятті. У про­
цесі операції помічник прибирає тампоном ошурки
кістки і кров. Коли випилювання диска наближається
до кінця, в центральний отвір від піраміди трепана
вводять спеціальний гвинт (трифон) і від’єднують
диск.
Забравши залишки ошурок, нашаровують на міс­
це дефекту відпрепароване окістя, прикладають шкір-
но-фасціальний клаптик і пришивають ного до країв
82
шкірного дефекту п’ятьма стібками. В клінічних ви­
падках, коли необхідно тривале дренування порож­
нини синуса, шкірно-фасціальний клапоть і окістя від­
тинають. Дефект кістки надалі виповнюється щіль­
ною фіброзною тканиною.

Ампутація рога
Д л я Транквілізацію великої рогатої худоби най­
більш ефективним є ксилазин, який вводять внутріш­
ньом’язово в дозі 0,25—0,5 мл на 100 кг маси тіла
тварини. З цією метою може бути використана також
літична суміш у дозі, яку застосовують для коней.
Поле операції готують у середній частині зовнішньо­
го лобового гребеня (блокада рогового нерва), на­
вколо основи рога, обробляють також увесь роговий
чохол.
Ріг знеболюють блокадою рогового нерва. Через
5—10 хв перевіряють відсутність чутливості проколю­
ванням м'яких тканин основи рога. Профілактують
кровотечу — гумовий дж гут (лабораторну трубку
50 см завдовжки) спочатку обводять навколо основи
рога, який ампутують, а потім у вигляді вісімки з а ­
кріплюють на протилежному розі.
Ріг ампутують хірургічними пилками — дисковою,
дуговою або дротяною. Після ампутації необхідно
шяти джгут, щоб він не перешкоджав накладанню бин­
тової пов’язки. При цьому не можна уникнути крово­
течі із пошкоджених судин кукси. Тимчасового спи­
нення кровотечі і визначення кровоточивих судин
досягають стискуванням пальцями руки нервово-судин-
ного ж м утка безпосередньо під зовнішнім лобним
гребенем у скроневій (висковій) ямці. Кінцеве спи­
нення кровотечі здійснюють задовбуванням скальпе­
лем судин у кістці. До місця кровотечі прикладають
вістря скальпеля і поворотами по його осі в різні бо­
ні руйнують гаверсові канали разом із судинною
пінкою, прискорюючи тромбоутворення.
Куксу рога закривають спеціальною бинтовою
мосьмиподібною пов’язкою, попередньо покривши М ІС -
Нс розпилювання ватно-марлевою подушечкою з суль­
фаніламідною емульсією. Якщо пов’язка просочуєть-
1 ч кров’ю, між її турами в процесі бинтування
вкладають ватні прошарки. Пов’язку не знімають про-
I ш ом двох днів.
83
 Аналізують можливі післяопераційні ускладнен­
ня — наприклад фронтит, його причини, діагностику,
лікування і профілактику.

Ринопластика навчальна
Через часту відсутність клінічного матеріалу цю
операцію з навчальною метою проводять на клінічно;
здорових коровах і телятах. Особливе значення має
транквілізація тварин, тому що в клінічних умовах
мають справу з досить агресивними і небезпечними
племінними бугаями. Ефективним засобом транквілі-
зації є внутрішньом’язова ін’єкція ксилазину (0,5 мл
на 100 кг). Його можна замінити літичною сумішшю,
я к у доцільно вводити внутрішньовенно (з розрахун­
ку по аміназину 0,5 мг/кг або 2 мл 2,5 % розчину на
100 кг маси тіл а).
Голову тварини слід ретельно зафіксувати на роз­
т я ж к у за роги. При цьому не бажано сильно підніма­
ти голову тварини для запобігання затіканню крові у
верхні дихальні шляхи та її аспірації. Фіксують т в а ­
рин у міцних станках, хоч при достатній транквіліза-
ції можна робити операцію, зафіксувавши їх за го­
лову біля стовпа або дерева. Ретельно готують опера­
ційне поле для блокади підочноямкових нервів і в
ділянці носогубного дзеркала.
Знеболювання здійснюють двосторонньою блока­
дою підочноямкових нервів. Крім того, для більш ре­
тельного знеболювання з першої точки уколу ново­
каїном роблять підшкірний валик угору і вниз. Появу
знеболювання перевіряють проколюванням шкіри в
різних місцях носогубного дзеркала. При недостат­
ньому знеболюванні повторюють блокаду відповідно­
го нерва.
Розрив верхівки носа утихомирювальним кільцем
моделюють розрізом між ніздрями тканин носогубно­
го дзеркала і носової перегородки.
Операція дуж е кривава, тому велику увагу приді­
ляють гемостазу. Профілактику кровотечі можна
здійснити двома шляхами: 1) накладанням з двох
боків ран (дефекту) язикотримачів на крила носа і
верхню губу; 2) спеціальним накладанням гумового
дж гута, який середньою частиною вводять у ротову
порожнину бика на беззубий край і двічі обводять
через стінку носа. Спочатку його зав’язують на спин-
«4
 Рис. 43. Р инопластика:
а — ви різан н я зм озолілої тканини;
б — в и гл яд п ісля заверш ення опе­
р а ц ії.

ці носа, а потім кінцями фіксують за роги. Д ля імі­

тації вшивання носового втихомирювального кіль­
ця поблизу хрящової частини носової перегородки у
формі півмісяця вирізають зверху і знизу ткани­
ни по товщині кільця і приступають до накладання
швів.
Удвоє складений відрізок бинта петлею фіксують
до кільця, останнє вводять у рану і щільно притиска­
ють до хряща носової перегородки, прив’язуючи в на­
тягнуті кінці бинта до рогів.
Для накладання швів використовують товстий
кетгут (№ 6—8), складений удвоє. На носогубне дзер­
кало накладають три стібки петлеподібного шва —
перший у центрі, а наступні — з боків попереднього.
Перед зав ’язуванням першого стібка ранові поверхні
припудрюють порошком антибіотика. Вузли з а в ’я ­
зують у 3—4 поверхи, розміщуючи зверху рани
(рис. 43).
Слід зосередити ув а гу студентів на відмінності
проведення цієї операції в клінічних умовах. У на­
вчальному процесі упущено одну з найважливіших
деталей — вирізання рани розірваного носогубного
дзеркала. Всю ранову поверхню або змозолілу т к а ­
нину помірно вирізують до появи крові. Після закін­
чення операції дають рекомендації обслуговуючому
персоналу щодо годівлі тварин і догляду за ними (не
давати борошнистого корму, напувати з відра, а не
з автопоїлки тощо).

85
 Т Е М А 8 (2 год, одне заняття).
ОПЕРАЦІЇ В ДІЛЯНЦІ ШИЇ

М ета і завдання: навчити студентів анатомо-топо-

графічної орієнтації у вентральній ділянці шиї, озна­
йомити з технічними засобами пункції яремної вени,
вагосимпатичного новокаїнового блоку і технічного
виконання трахеотомії у коня і великої рогатої х у ­
доби.
Оснащення: 1) живі об’єкти ( к ін ь — 1, велика ро­
гата худоба — 1); 2) комплект №1 (а, б) — по 1;
3) комплект № 4 (а) — 2; 4) комплект № 5 (а, б, в,
г) — 2; 5) трахеотубус — 2; 6) 40 % розчин глюко­
зи — 2 упаковки.
М етодика проведення. Вивчення топографічної
анатомії проводять па живих об’єктах, а також за до­
помогою таблиць і схем.
На попередньо транквілізованих об’єктах студенти
вивчають межі вентральної ділянки шиї. Звертають
у в а гу на суттєвий анатомо-топографічний орієнтир у
цій ділянці — яремний жолоб і зовнішні контури еле­
ментів, які його формують (плечоголовний і грудин-
но-щелепний м’язи). Пальпацією і перетискуванням
центрального кінця студенти визначають положення
яремної вени. Промацують трахею і гортань. За пла­
катами і малюнками відновлюють у нам’яті пошаро­
ву будову ділянки. Графічним зображенням на дошці
відображують послідовність і взаємовідношення ша­
рів, підкреслюють особливості фасціальних елементів,
а також розміщення внутрішніх органів шиї щодо
трахеї.
Підгрупу студентів ділять на 2 бригади, за якими
закріплюють тварин. Студентам доручають підготу­
вати поле операції в ділянці яремного жолоба для
пункції яремної вени і новокаїнового блоку, а також
вентральної поверхні верхньої третини шиї, де вико­
нуватиметься трахеотомія.

Пункція яремної вени

Пункцію яремної вени для ін’єкції лікарських роз­

чинів здійснюють голками № 1230, 1690, 2070. З ко ж ­
ного боку шиї тварини роблять по 2—3 пункції вени з
наступною ін’єкцією розчину глюкози. Голову коня
86
студент фіксує за вуздечку із застосуванням закр ут­
ки, а великої рогатої худоби — за роги і носову пере­
городку або за допомогою носових щипців. Спочатку
для більш чіткого контурування вени і кращого орі­
єнтування студентів шию тварин у каудальній трети­
ні перетискають гумовим джгутом. Д а л і тренуються
пунктувати вену після перетискання її пальцями рук.
ІІальцями перетискають вену на 5—10 см нижче від
місця уколу. З лівого боку вену притискають до під­
леглих тканин через шкіру великим пальцем лівої
руки, обхопивши вільними пальцями вільний край
шиї. З правого боку притискають шкіру в яремному
жолобі кінчиками чотирьох пальців лівої руки, роз­
ташувавши їх уздовж жолоба. Щоб переконатись у
правильності своїх дій, студент кілька разів перетис­
кає і відпускає вену, звертаючи увагу на заповнення
яремного жолоба після притискання і спадання його
після знімання пальців.
Переконавшись у достатньому наповненні вени, до
шкіри прикладають під гострим кутом голку, яку фік­
сують за канюлю, спрямовуючи вістря в бік голови.
Вену пунктують одномоментно, проколюючи одним
рухом шкіру і стінку вени, або двомоментно, спочатку
проколюючи шкіру, а потім додатковим рухом голки
здійснюючи пункцію. Із канюлі голки повинен витіка­
ти струмінь крові. Внутрішньовенну ін’єкцію здійсню­
ють після приєднання шприца і припинення стискан­
ня центрального кінця вени. Попередньо відтягують
поршень приєднаного шприца, в який повинна надхо­
дити кров.
Пункцію вени з метою кровопускання здійснюють
голкою № 2440, 2640 або голкою Боброва (№ 2070)
двома способами. Перший описано вище щодо внут­
рішньовенних вливань. Другий — «на удар» — засто­
совують при масових заборах проб крові для лабора­
торних досліджень. Голку міцно фіксують за канюлю,
розмістивши її між великим пальцем з одного боку,
середнім і вказівним пальцями — з другого. Вістрям
голки ударяють перпендикулярно до шкіри навпроти
контуруючої вени. Витікання безперервного струменя
крові свідчить про правильно виконану пункцію вени.
Для того щоб набути достатніх навичок володіння
цим способом, необхідні певні тренування, які надалі
проводитимуться студентами в період навчальної
практики на м’ясокомбінаті.
 Шийний ваг осимпатичний блок (за В. Г. К уликом )

Викладач обгрунтовує показання. В процесі здійс­

нення блоку кінець ін’єкційної голки слід підвести до
верхньобокової сторони трахеї. Голку № 1690 (1290)
з приєднаною до неї трубкою 5 см завдовжки вколю­
ють безпосередньо над яремною веною в середній тре­
тині шиї і повільно просувають до згаданої поверхні
трахеї. Обов’язково контролюють положення голки,
пальпуючи і утримуючи лівою рукою трахею через
тканини шиї. При цьому стежать, щоб під час ін’єкції
розчин новокаїну не потрапив на протилежний бік
трахеї і не спричинив двосторонньої блокади (парез
гортані). Ін’єктують 50 мл 0,25 % розчину новокаїну.
Голку витягують і аналогічно роблять другу ін’єкцію
такої ж кількості розчину новокаїну, відступивши к а ­
удально по яремному жолобу на 6—7 см. Студенти
підраховують пульс тварини до ін’єкції і через 20 хв
після її виконання. Він повинен бути на 20 ударів
частішим порівняно з початковим.

Трахеотомія
Викладач пояснює показання для розкривання
трахеї. Необхідно виділити групу хірургічних захво­
рювань, при яких метою трахеотомії є відновлення
нормального дихання при порушенні прохідності
верхніх дихальних шляхів, підкреслюючи її екстре­
ність. У другу групу виділяють операції, при яких
трахеотомія, яка не є терміновою, служить поперед­
нім етапом основного хірургічного втручання (при
свистячій ядусі і в межах верхніх дихальних шляхів).
Наявність у великої рогатої худоби вентральної
шкірної складки вносить деякі корективи в оператив­
ний доступ. Складка з а в а ж а є готувати поле операції,
робити місцеву анестезію і здійснювати серединний
доступ до трахеї. Щоб усунути ці перешкоди, шкіру
рівномірно натягують навколо вентрального контуру
шиї, а надалі діють так само, як і щодо коня.
Тварину фіксують у станку. Д л я знеболювання
тканин у місці оперативного доступу здійснюють лі­
нійну інфільтраційну анестезію, просочуючи всі т к а ­
нини між шкірою і трахеєю 0,5 % розчином ново­
каїну.
Шкіру перед розтинанням фіксують, натягуючи
88
пальцями лівої руки, або асистент збирає її в попе­
речну складку. Шкірний розріз роблять 5—7 см з а ­
вдовжки. Доходять до білої лінії, по якій розділяють
правий і лівий грудинно-під’язиковий м’язи. Д л я к р а ­
щого огляду асистенти за допомогою ранових гачків
розсувають у боки шкірні краї рани, одночасно захоп­
люючи відокремлені один від одного м’язи. Д а л і роз­
гинають внутрішню фасцію і фасцію трахеї. Оголю­
ють 4, 5 і 6-е трахеальні кільця. Старанно спиняють
кровотечу, щоб не допустити аспірації крові. Трахею
розрізують серединним поздовжнім розрізом із розти­
нанням 2—3 кілець.
Спочатку кінцем гострокінцевого скальпеля проко­
люють міжкільцеву з в ’язку і слизову оболонку т р а ­
хеї. Відразу ж чути шум повітря, що проходить.
Скальпель повертають упоперек трахеальних кілець
і перетинають два суміжних хрящі. Більш зручні уні­
версальні трахеотубуси, які складаються з двох зігну­
тих у протилежному напрямку частин. Цей тип тра-
хеотубуса фіксується самостійно і не потребує додат­
кового закріплення до шиї (рис. 44).
Під контролем вказівного пальця через розріз у
трахеї спочатку вводять зовнішню (основну) частину
тубуса, спрямовуючи її кінець у бік легень. Через її
просвіт із спрямуванням зігнутої частини в крані­
альний бік вводять додаткову (фіксуючу) частину тра-
хеотубуса і закріплюють їх пластинки гвинтом.
Враховуючи те, що трахеотомію виконують з на­
вчальною метою, до кінця заняття трахеотубус витя-

89
гують, а рану закривають двоповерховим швом. Пер­
шим зануреним кушнірським швом із кетгуту з ’єдну­
ють відокремлені один від одного м’язи, підхоплюючи
фасціальні шари. На шкірну рану накладають вузло­
вий шов шовком № 6—8.
Наприкінці заняття перед підведенням підсумків
розглядають такі поняття, як «трахеотомія» і «тра-
хеофісура», дають їх визначення і показання до вико­
нання.

Т Е М А 9 (2 год, одне заняття).

ОПЕРАЦІЇ В ДІЛЯНЦІ ГРУДНОЇ СТІНКИ

Складається з 5 підтем: 1) провідникова анестезія

бокової грудної стінки; 2) підокісна резекція ребра;
3) епіплевральна блокада грудних серединних нервів
і пограничних симпатичних стовбурів за М. Ш. Шаку-
ровим; епіплевральна блокада черевних нервів і по­
граничних симпатичних стовбурів за В. В. Мосіним;
4) пункція черевної аорти; 5) плевроцентез (прокол
плеври).
Мета і завдання: навчити студентів вільно орієнту­
ватись у топографічній ситуації в ділянці бокової
грудної стінки, освоїти техніку блокад нервів для зне­
болювання при операціях на боковій грудній стінці
і з метою здійснення патогенетичної терапії блокадою
серединних нервів і пограничних симпатичних стовбу­
рів; навчити техніки резекції ребра, засвоївши при
цьому особливості відокремлення окістя ребра при
збереженні цілісності парієтальної (пристінкової)
плеври; навчити техніки пункції черевної аорти.
Оснащення: 1) живі об’єкти ( к і нь — 1, корова —
1, т е л я — 1); 2) комплект № 1 (а, б) — 2; 3) комплект
№ 3 — 2; 4) комплект № 4 (а) — 2; 5) комплект № 5
(а, б, в, г) — 2; 6) плоский распатор — 2; 7) голка
№20198 для аортопункції; 8) голка № 2540 або 2040
з відвідною трубкою для плевроцентезу — 2.
Методика проведення. Частину заняття, що вклю­
чає підокісну резекцію ребра після попередньої м іж ­
реберної анестезії і плевроцентезу, виконують на од­
ній тварині (краще на коні), останні підтеми — на
великій рогатій худобі.
Тварин фіксують у станку, транквілізують. Готу­
ють операційне поле у коня в ділянці X, XI і XII ре­
бер, включаючи м іж м ’язовий жолобок, утворений
90
найдовшим м’язом спини і здухвинно-реберним м’я ­
зом, а також над зовнішньою грудною веною на рівні
VII—VIII лівого міжреберного проміжку для плевро-
центезу. У великої рогатої худоби операційне поле
готують у лівому останньому міжребер’ї у межах зга­
даного м іж м ’язового жолобка (для аортопункції і
блокади за В. В. Мосіним), в IV міжребер’ї — в місці
перетину каудального краю лопатки з переднім краєм
V ребра (для блокади за М. Ш. Шакуровим).

Знеболювання бокової грудної стінки

Основним джерелом іннервації цієї ділянки є груд­

ні спинномозкові нерви — їх вентральні стовбури
(міжреберні нерви) і латеральні шкірні гілки ( г а т і
cutanci р г іт и т ) дорсальних стовбурів. На занятті
блокують нерви для знеболювання не тільки ребра,
яке частково вирізують, а й тих, що знаходяться по­
переду і позаду від нього. Спочатку визначають топо­
графію міжреберного нерва у складі нервово-судинно-
го пучка щодо заднього краю відповідного ребра. Це
взаєморозміщення судин і нерва враховують нада­
лі при резекції ребра, проколі грудної стінки та
інших операціях, щоб запобігти порушенню їх ціліс­
ності.
Блокаду міжреберних нервів (п — vi intercostales)
здійснюють уколом голки в точці перетину контура
заднього краю ребра з м іж м ’язовим жолобком, утво­
реним найдовшим і здухвинно-реберним м’язами.
Проколовши шкіру, голку просувають до кісткового
орієнтира — заднього краю ребра. Потім її зміщують
Дещо каудально, посуваючи в тканини міжребер’я
на 0,5 см, та ін’єктують у різні боки 10 мл 3 % роз­
чину новокаїну.
Латеральні шкірні гілки дорсальних стовбурів від­
повідних грудних нервів, які іннервують шкіру верх­
ньої третини тулуба, блокують підшкірною ін’єкцією
такої ж кількості 3 % розчину новокаїну при витягу­
ванні голки після блокади кожного міжреберного
нерва або створенням підшкірного інфільтраційного
валика у вищезгаданому м’язовому жолобку в межах
ребер, які знеболюють.

91
 Підокісна резекція ребра
Операцію виконують поетапно. Починають із зне­
болювання. Д іл ян ка кожного ребра іннервується гіл­
ками не тільки відповідного грудного спинномозково­
го нерва, а й сусідніх нервів. Отже, для знеболюван­
ня, наприклад, X ребра, слід блокувати гілки IX, X
і XI грудних нервів.
Після міжреберної анестезії, виконаної на фоні
попередньої премедикації, приступають до розтинан­
ня м’яких тканин. Шкіру розтинають уздовж середи­
ни X ребра на 10— 15 см. Підкреслюється небезпека
випадкового пневмотораксу внаслідок зісковзування
скальпеля в міжребер’ї, оскільки шкіра тут досить
рухлива. Щоб запобігти рухливості, над ребром ре­
тельно фіксують шкіру, обмежуючи краї ребра на
всьому шляху просування скальпеля великим і в казів­
ним пальцями лівої руки. В тому ж напрямку розти
нають підлягаючі тканини аж до самого окістя.
Після оголення ребра рановими гачками розсува­
ють краї рани і посередині зовнішньої поверхні ребра
розтинають його окістя. Відповідальним етапом є в і­
докремлення окістя від ребра. За допомогою прямого
распатора (або держ ака скальпеля) починають відш а­
ровувати окістя із зовнішньої поверхні ребра. При­
тиснувши кінець распатора до ребра в місці розрізу
окістя, обережними скребками зміщують окістя до
переднього і заднього краю ребра. Рух распатора по­
стійно обмежують вказівним пальцем лівої руки. Р е­
тельно відокремлюють окістя вздовж заднього краю
ребра так, щоб між ребром і окістям можна було ввес­
ти кінець гачкоподібного реберного распатора. Як
тільки його кінець з’явиться біля переднього краю реб­
ра, рухами распатора вгору і вниз повністю відокрем­
люють окістя від внутрішньої поверхні ребра.
Перед витягуванням распатора м іж ребрами і окіс­
тям вводять дротяну пилку, за допомогою якої пере­
пилюють ребро у верхній його частині, а потім, відтяг­
нувши перепиляний кінець ребра рукою назовні, пере­
пилюють ребро в нижній частині. Після відпилювання
ділянки ребра утворюється рана, дном якої є окістя
внутрішньої поверхні ребра з прилеглими внутрішньо-
грудною фасцією і парієтальною плеврою (рис. 45).
Рану закривають двоповерховим швом. Перший
безперервний кушнірський шов із кетгуту (№ 6) на-
92
 а
Рис. 45. Етапи р езекц ії р ебра:
а, б — відокрем лення о к іс тя ; в — відпилю вання оголеного в ід окістя
ребра.

кладають на краї розітнутого окістя, а другий — вуз-

ловий із шовку — на шкіру і решту тканин. Перед на­
кладанням другого поверху шва рану обробляють
антибіотиками або сульфаніламідними препаратами.
Плевроцентез
Місце проколу грудної стінки визначають відповід­
но до лівостороннього розміщення серця в міжребер­
ному проміжку: у коня — справа VI або VII, зліва
VII або VIII; у великої рогатої худоби — справа VI,
зліва — VII.
Прокол роблять безпосередньо над зовнішньою
грудною веною, орієнтуючись на передній край ребра,
попередньо зсунувши шкіру. Глибину уколу обмежу­
ють на голці вказівним пальцем. Голкою з приєдна­
ною гумовою трубкою або троакаром швидко проко­
люють тканини міжребер’я і повільно випускають
рідину приєднаним шприцом. Після закінчення проце­
дури голку швидко витягують, зсунута шкіра стає на
попереднє місце і закриває проколотий канал. На з а ­
вершення рану змащують розчином йоду або заклею­
ють тампоном, просоченим йодоформ-колодієм.
Епіплевральна блокада грудних
серединних нервів і пограничних
симпатичних стовбурів за М. Ш. Шакуровым
Демонструють на теляті, зафіксованому в лежачо­
му положенні. Грудну кінцівку відтягують уперед до
розгинання ліктьового суглоба. В IV міжреберному
Рис. 46. Е піплевральна б л о кад а:
а — з а М . Ш. Ш акуровим; б — з а В. В. М осіним. П оложення голки: 1 —
в момент упирання в тіло хр ебц я; 2 — під час ін ’є к ц ії розчину.

проміжку біля заднього краю лопатки в місці його

перетину з V ребром уколюють голку до упору в тіло
хребця. Спочатку ін’єктують 2 мл 0,5 % розчину ново­
каїну і від’єднують шприц, перевіряючи появу кра­
пель розчину із канюлі голки синхронно до дихання.
Потім ін’єктують решту розчину по 10—20 мл з кож­
ного боку (рис. 46, а ).

Епіплевральна блокада черевних нервів

і симпатичного пограничного стовбура
за В. В. Мосіним
Пункт уколу на тварині у стоячому положенні —
в останньому міжреберному проміжку в жолобку між
найдовшим і здухвинно-реберним м’язами спини. Про­
коловши шкіру, голку просувають під кутом ЗО—35°
До горизонтальної площини до упору в тіло хребця
(рис. 4 6 ,6 ). Приєднують наповнений 0,5% розчином
новокаїну шприц, дещо відтягнувши голку, з м іщ у !
ють її кінець латерально і просувають повільно в гли­
бину при одночасному натискуванні на поршень
шприца, щоб струменем новокаїну відтіснити плевру
і запобігти її проколу. Голку просувають до вільного
витікання розчину. При правильному положенні гол-'
ки з її канюлі після від'єднання шприца синхронно до
дихання краплями витікає розчин. Ін’єктують 0,5 %
розчин новокаїну з розрахунку 0,5 мл на 1 кг маси т і­
ла в однакових порціях з кожного боку.
94
 Пункція черевної аорти за 1 .1 . Вороніним

Застосовують голку №20190. Місце уколу визна­

чають, як і при епіплевральній блокаді за В. В. Мо-
сіним, але з лівого боку. Попередньо більш тонкою
голкою (№ 1290) просочують 0,5 % розчином новокаї­
ну тканини на шляху проходження голки до тіла
хребця, забезпечуючи безболісне введення більш тов­
стої голки. Останню просувають до упору в тіло хреб­
ця і зміщують її кінець, намагаючись провести під
вентральним гребенем хребця. Д ля зміни напрямку
голки спочатку її витягують приблизно наполовину.
Дотикаючись голкою до стінки аорти, відчувають на­
пружену ригідність. Усі маніпуляції голкою викону-

Рис. 47. П ун кц ія черевної аорти з а І. І. Вороніним. П олож ення

голки:
а — в момент упирання в тіло хр ебц я; б — в момент проколу аорти.

ють з введеним у її просвіт мандреном. Перед проко­

лом аорти мандрен витягують і різким поштовхом
роблять пункцію аорти. З канюлі голки повинен виті­
кати пульсуючий струмінь яскраво-червоної крові. Ви­
тягують голку теж різким коротким рухом до припи­
нення витікання крові, а потім повільно витягують.
Місце уколу обробляють йодом (рис. 47).

Т Е М А 10 (6 год). ОПЕРАЦІЇ
В ДІЛЯНЦІ ЖИВОТА

Складається з трьох 2-годинних занять. Спочатку

на консервованому трупному (бойневому) матеріалі
відпрацьовують техніку накладання кишкового шва,
а потім виконують ентеротомію і цистотомію на живо­
му об’єкті (собаках) з попередньою вентральною л а ­
паротомією.
 З а н я т т я 1. К иш кові шви

Мета і завдання: навчити студентів накладання

різних видів швів на порожнинні внутрішні органи,
вкриті серозною оболонкою (кишки, шлунок, сечовий
міхур, м атка та ін.); засвоїти основні принципи киш­
кового шва — забезпечення герметичності рани і збе­
реження нормальної прохідності органа.
Оснащення: 1) трупний матеріал кишок (консерво­
ваний) — 8 відрізків з брижею по 30—40 см; 2) 4 ем а­
льованих тазки (кювети) з інструментами: кишкові
затискачі — 2; кишкові голки 4А1-1, 0,5X45, 0,7Х
Х 50 — 3—4; пінцет хірургічний — 1; ножиці— 1; гол­
котримач— 1; скальп ель— 1; нитки бавовняні № 10
(шовк № 4) — 1 моток; 3) бікс з ватними тампона­
ми — 2.
М етодика проведення. Заняття проводять з чотир­
ма групами студентів.
Доцільно мати попередньо заготовлений і закон­
сервований матеріал тонких кишок, відібраний від ве­
ликих тварин (краще коней), з частиною брижі з доб­
ре вираженими кровоносними судинами.
Перед виконанням завдання викладач нагадує ос­
новні принципи кишкового шва, підкреслюючи прин­
ципову різницю між звичайним (шкірним) і кишковим
швом. Звертає ув агу на те, що оптимальної герметич­
ності закритої рани може бути досягнуто завдяки спе­
ціальній (Методиці накладання шва, що забезпечує
загортання країв рани, дотик серозних оболонок, які
швидко склеюються фібрином.
В основі всіх кишкових швів лежить принцип шва
Ламбера, з якого і починають відпрацювання методи­
ки на прикладі ентеротомії та ентеректомії.

Ентеротомія
Ентеротомію (enter — кишки, іtome — розріз) сту­
денти починають з легкого віджимання вмісту кишко­
вої петлі, розміщеної між вказівним і середнім паль­
цями руки в межах 12— 15 см. У цих ж е межах петлю
обережно перетискують середньою частиною браншів
кишкових затискачів, які утримує один із студентів.
Розріз усіх шарів кишкової стінки 5—7 см завдовжки
роблять з протилежного до брижі боку. Накладають
переривчастий шов Ламбера, який складається з ок­
96
Рис. 48. Е н теротомія:
а — сх ем а шва Л а м б е р а ; б — перші д в а стібки-трим ачі; в — в и гл яд киш ­
ки після закр и ття рани.

ремих стібків, починаючи першими двома стібками

біля протилежних кінців рани в м еж ах нерозрізаної
стінки кишки. Нитки стібків після з а в ’язування мор­
ського вузла не зрізують. Вони служ ать тримачами, за
які один із студентів фіксує кишкову петлю. Застосо-
иують зігнуті голки з круглим перерізом (А1), які на
підміну від шкірної голки з трикутним перерізом (В1)
тільки проколюють і розсувають тканини, залишаючи
при цьому вузький проколотий канал. Наступні стіб-
ки накладають на відстані 4—5 см один від одного
(рис. 48).
Методика шва Ламбера. Укол і івикол голки роблять
з кожного боку рани, проводячи її через серозний і
м'язовий шари, не зачіпаючи слизової оболонки. Тому
кишкові шви нерідко називають серозно-м’язовими.
Спочатку голку, затиснуту в голкотримачі, з відрізком
питки 12— 15 см завдовжки прикладають вістрям до
середньої оболонки з правого боку від рани, відсту-
ппвши від її краю на 3—4 мм. Д алі проколюють сероз­
ний і м’язовий шари, намагаються вивести голку на
іому ж боці безпосередньо біля країв рани. Цю ж гол­
ку переносять на лівий бік рани і діють аналогічно,
але в зворотному напрямку — проколюють серозну і
м'язову оболонки кишки безпосередньо біля краю ра­
ни, а виколюють голку, відступивши на 3—4 мм. Нит­
| 5 97
ку протягують до її середини і зав язують кінці мор­
ським вузлом (рис. 48, а). Краї рани загортають усе­
редину, щоб серозні оболонки дотикались між собою.
Після накладання перших двох стібків решту накла­
дають послідовно один за одним з півночі на південь.
При великих розмірах рани третій стібок накладають
посередині рани, а наступні продовжують за принци­
пом ситуаційного шва. Кінці ниток зрізають м акси -1
мально.

Ентеректомія
Ентеректомія (enter — кишки, ectome — вирізан- |
ня), або резекція кишки. На занятті виконують лише
один вид кишкового співгирла — осьовий, або кінець в
кінець (end, to end), на тому ж препараті. Пропону­
ється вирізати ділянку кишки, де щойно було закрито
рану. В подальшому її вивертають і перевіряють пра­
вильність накладання шва Ламбера за наявністю про­
колів слизової оболонки.
Починають з лігування брижових судин, які йдуть J
до ділянки кишки, яку вирізують. На кожну судину по-■
близу кишкової стінки накладають по діві прошивні л і - 1
гатури на відстані 1 см одна від одної. Кишку розти- 1
нають у радіальному напрямку подовжуючи на брижу
між накладеними на судини лігатурами. Виконання
осьового співгирла починають з двох ламберівських Я
стібків, які в подальшому служать тримачами. П е р -1
ший з них накладають біля місця прикріплення брижі, і
другий — на протилежному від брижі боці, поперед- J
ньо ретельно розправивши складки кишкової стінки. І
При розтягуванні тримачів наближені краї кишки по- 1
чинають загортатись усередину. Д а л і з кожного боку |
аналогічно до закривання поздовжньої (ентеротомної) 1
рани накладають стібки шва Ламбера. Дефект брижі, ::
який утворився, закривають накладанням вузлового 1
або кушнірського шва (рис. 49).
Шов Пирогова — Черні — двоповерховий перерив- |
частий, який рекомендується накладати при закриван- §
ні ран стінки сечового міхура. Як і при ентеротомії,
починають з накладання стібків-тримачів. Перший по­
верх шва (заглиблений) починають уколом голки з ,
боку серозної оболонки, відступивши від краю рани на
2—3 мм. Голку проводять через м ’язовий шар і вико- і
люють у просвіт рани над слизовою оболонкою. На
\
 Рис. 50. С хем а ш ва П ирого­
в а —Черні.

Рис. 49. Е н теректом ія: Рис. 51. Закри ван н я п о зд о вж ­

брижових суди н ; б —
и— л іга т у р а ньої рани киш ки двоп оверхо­
шви-тримачі з брижового т а про­ вим швом з а Ш міденом.
тилежного боків рани; в — ви гляд
оавершеного ан астом о зу, закр и ван ­
ня д еф екту бр и ж і.

протилежній рановій поверхні (краю рани) голку з а ­

глиблюють у підслизовий шар і виколюють її з боку
серозної оболонки. Кожен стібок зав’язують морським
вузлом. Відстань між стібками — близько 0,5 см. Дру-
і ий поверх шва накладають за Ламбером, намагаю­
чись, щоб його нитки проходили між стібками попе­
реднього заглибленого шва (рис. 50).
Шов за Шміденом — безперервний двоповерховий,
який застосовується при закриванні ран рубця, матки
і т. ін. Техніку його накладання відпрацьовують на
трупному матеріалі кишок при закриванні довгої (бли-
и.ко 10 см) ентеротомної рани. Перший поверх шва,
»ікий виконують однією довгою ниткою (ЗО см ), почи­
нається ламберіївським стібком за межами рани, а
99
потім продовжується по краю рани у вигляді «ялин­
ки»; укол роблять з боку слизової оболонки, а ви-
кол — з боку серозної, проколюючи всі шари стінки.
Цей шов намічає загортання всередину серозної обо­
лонки. Другий поверх шва (безперервний) накладають
іншою голкою і за принципом серозно-м’язового шва
Ламбера. В обох випадках помічник підтримує нитку
в натягнутому стані (рис. 51).

Заняття 2. Ентеротомія на живому об’єкті

М ета і завдання: навчити студентів техніки вико­
нання вентральної лапаротомії ( lap aros — пах, чере­
во, живіт, tom e — розріз) як оперативного доступу при
ентеротомії з наступною евентрацією петлі тонкої киш­
ки і створенням штучної рани на її стінці. Завдання
включає: 1) фіксацію собаки в спинному положенні у
стані глибокого наркозу; 2) суворе дотримання асеп­
тичного оперування; 3) здійснення парамедіанної л а ­
паротомії в обхід прямого м’яза живота, евентрацію
кишкової петлі та її розтин; 4) накладання кишкового
шва; 5) закривання рани черевної стінки.
Оснащення: 1) живі об’єкти (собаки) — 2 гол.;
2) комплект № 2 (в) — 2; 3) комплект № 3 — 2; 4) ком­
плект № 4 (г) — 2; 5) комплект № 5 (а, б, в, г) — 2;
6) фізрозчин в ампулах — 2 упаковки; 7) кишкові з а ­
ти с кач і— 4; 8) флакон (20 мл) з етиловим спир­
том — 2.
М етодика проведення. Підгрупи студентів ділять
на бригади. Призначають відповідальних за фіксацію
собак і підготовку операційного поля, здійснення нар­
козу, хірургів та їх асистентів.
Знеболювання. Підшкірно вводять 1—2 мл 0,1 %
розчину атропіну (холінолітична премедикація). Внут­
рішньом’язово в ділянці медіальної поверхні стегна
вводять ромпун або рометар у дозі 1— 1,5 мл на 10 кг
маси тіла (нейролептична премедикація). З появою
перших ознак транквілізації собаку фіксують на опе­
раційному столі в спинному положенні і готують поле
операції на вентральній черевній стінці від мечовид­
ного хряща до лобкового зрощення. Поле операції ізо­
люють від оточуючих ділянок тіла стерильним прос­
тиралом, закріпленим прищіпками. Перед операцією
роблять наркоз внутрішньом’язовим введенням каліп-
совету в дозі 2 мл на 10 кг маси тіла собаки.
\
100
 Оперативний доступ. Хірург та його помічник ста­
ють з обох боків від тварини. Виконується передпуп-
кова парамедіанна лапаротомія в обхід прямого м’яза
живота. Зафіксувавши пальцями шкіру, хірург роз­
тинає її на 8— 10 см, відступивши від серединної лінії
на 2 см. Помічник тампонами спиняє кровотечу, в ра­
зі необхідності використовує гемопінцет або накладає
лігатуру на судину. У самок з розвинутою молочною
залозою шкіру розтинають по серединній лінії, а реш­
ту шарів — парамедіанно. Послідовно розтинають по­
верхневу фасцію з підшкірною клітковиною і зовніш­
ній листок глибокої фасції. Після оголення голубува-
то-білуватого кольору зовнішньої (вентральної) стін­
ки піхви прямого м’яза живота останню розтинають на
всю довжину розрізу..Рану розширюють рановими гач­
ками і приступають до відокремлення прямого м’яза
від стінок апоневротичної піхви і білої лінії.
Слід пам’ятати, що в місцях сухожилкових перети­
нок (іпзсгірсіопез іепйіпеае) м’яз міцно зростається з
піхвою, тому препарування виконують гострою части­
ною скальпеля, а в решті ділянок — рихло, де його від­
окремлюють держаком скальпеля. Відпрепаровану ді­
лянку прямого м’яза підхоплюють рановим гачком і
відтісняють латерально. Оголюють решту шарів че­
ревної стінки — внутрішню пластинку апоневротичної
піхви прямого м’яза, щільно зрощеного з поперечною
черевною фасцією і парієтальною очеревиною. В цент­
рі оголеної ділянки паралельно до білої лінії роблять
розріз, достатній для введення в черевну порожнину
двох пальців руки.
Оперативний прийом. Введеними в черевну порож­
нину пальцями відсувають уперед сальник, який по­
криває нутрощі, захоплюють частину петлі тонкої ки­
шки і евентрують її. Відтісняють двома пальцями в
різні боки вміст кишки і накладають кишкові затиска­
чі на відстані 10— 12 см. Евентровану кишку ізолюють
від черевної порожнини стерильними марлевими сер­
ветками.
Помічник утримує кишкову петлю за кишкові за­
тискачі, а хірург розтинає стінку кишки з боку, проти­
лежного до брижі, на 2— 3 см. Слизову оболонку, яка
вивертається, протирають тампоном, просоченим ети­
ловим спиртом.
Заключний етап передбачає накладання швів на
рану кишкової петлі і закривання рани черевної стін-
101
 1

ки. Ентеротомну рану зашивають одноповерховим пе- :

реривчастим швом Ламбера шовковими нитками № З
або 4. В процесі операції фізрозчином постійно зво­
ложують серозну оболонку кишки, яка висихає. Нит­
ки стібків коротко зрізують, видаляють ізолюючі сер-
іветки і вправляють кишку в черевну порожнину, в
яку потім за допомогою шприца без голки вводять
розчин антибіотика.
Рану черевної стінки закривають триповерховим
швом. Перший поверх шва — безперервний кушнірсь­
кий, призначений для закривання рани внутрішнього
шару черевної стінки, який складається з очеревини,
поперечної черевної фасції і внутрішньої пластинки
піхви прямого м’яза живота, які зрослися. ЦІов вико­
нують сильно зігнутою голкою шовковою ниткою № 4
близько 40 см завдовжки. Другий поверх виконують
такою ж довгою ниткою кушнірським швом, з’єдную­
чи краї рани зовнішньої стінки піхви прямого м’яза
живота, вправивши останню на місце. Через 1— 2 стіб- :
ки м’яз також бажано підхоплювати швом. У процесі
накладання обох безперервних швів помічник утримує
нитку в натягнутому стані. Третій поверх — вузловий
шов на шкіру, клітковину і фасції — виконують шов­
ком № 6— 8. Краї рани обробляють йодом.
У процесі операції наркоз тварини підтримують до­
датковою ін’єкцією каліпсовету.

З а н я т т я 3. Цистотомія (розтин сечового міхура)

Мета і завдання: навчити студентів техніки розтину

сечового міхура у випадках витягування сечових ка­
менів і катетеризації уретри з боку сечового міхура,
засвоїти особливості передлобкової лапаротомії у со-|
бак з урахуванням профілактики кровотечі із зовніш­
ньої соромітної артерії і вени, які можуть бути пошко-;
джені при лапаротомії.
Оснащення (крім передбаченого для вивчення по­
передньої теми): 1) уретральний катетер для дрібних
тварин; 2) антисептична рідина (фурацилін 1 :2000)
для промивання уретри з боку сечового міхура.
Методика проведення. Аналогічна до заняття 2.
Оперативний доступ — передлобкова парамедіанна
лапаротомія в обхід прямого м’яза живота. У самців
препуцій посувають і на 1 см збоку від білої лінії,
яка промацується, розтинають шкіру, поверхневу ф ас­
502
цію з підшкірною клітковиною на 8— 10 см спереду від
лобкового зрощення. Під виявлені гілки соромітних
артерії і вени підводять голку з ниткою, перев’язують
кожну судину в двох місцях на відстані 1 см і судини
перетинають між лігатурами. Далі розтинають зов­
нішній листок глибокої фасції, зовнішню стінку піхви
прямого м’яза живота, відпрепаровують м’яз і зміщу­
ють його рановими гачками латерально. Оголюється
тонкий шар із зрослих внутрішньої стінки піхви цього
м’яза, тонкої поперечної фасції і очеревини, який може
легко пошкоджуватись. Після його розтину в рану ви­
пинається жирова маса — вентральна брижа. ї ї за­
хоплюють пінцетом і вирізають. Асистент постійно спи­
няє кровотечу.
Оперативний прийом. Вводять палець під сечовий
міхур і витягують назовні так, щоб його дорсальна по­
верхня була звернена назовні. Ізолюють сечовий міхур
від черевної порожнини стерильними марлевими сер­
ветками. При накопиченні сечі проколюють міхур гол­
кою Боброва, намагаючись проколоти стінку в танген­
ціальному напрямку в місці майбутнього розрізу і за
допомогою шприца аспірують вміст. Намітивши лінію

Рис. 52. Цистотомія:

а — евентрація сечового м іхура; б — накладання стібків-тримачів; в —
асп ірац ія сечі; г — розсік ан н я стінки сечового м іхура.

103
розрізу стінки міхура в місці найменшої васкуляриза-
ції, по кінцях наміченого розрізу накладають за Лам-
бером два стібки-тримачі. Гострим скальпелем проко­
люють стінку сечового міхура і розтинають її між три­
мачами настільки, щоб у рану можна було ввести
палець. Обстеживши порожнину сечового міхура, вида­
ляють камені, вимивають сечовий пісок, вводячи із
шприца фізіологічний або антисептичний розчин. П о­
тім через отвір шийки сечового міхура вводять у по­
чаткову частину уретри тонкий катетер і промивають
канал, перевіряючи його прохідність.
Заключний етап. На рану сечового міхура наклада­
ють шов Пирогова — Черні, використовуючи шовк
№ 4, зволожують міхур фізрозчином, вправляють його
в черевну порожнину, в яку вводять розчин антибіоти­
ка. Рану черевної стінки закривають триповерховим
швом (рис. 52).

Т Е М А 11 (4 год). ОПЕРАЦІЇ
НА КІНЦІВКАХ

Розрахована на два лабораторні заняття, які пе­

редбачають відпрацювання техніки блокади нервів
для знеболювання грудної і тазової кінцівок коня,
пункції синовіальних утворень, а також екзартикуляції
третьої фаланги і ампутації пальця у великої рогатої
худоби.

З а н я т т я 1. Блокада нервів кінцівок

і пункція синовіальних утворень у коня

Мета і завдання: навчити студентів анатомо-топо-

графічної орієнтації в ділянці кінцівок; відпрацювати
техніку провідникової анестезії: а) грудної кінцівки —
блокадою серединного, ліктьового нервів, шкірної гіл­
ки шкірно-м’язового нерва, пальмарних нервів та їх
гілок; б) тазової кінцівки — блокадою великогомілко­
вого, малогомілкового, прихованого нервів, плантарно-
го шкірного нерва гомілки, плантарних нервів та їх
гілок; відпрацювати техніку пункції копитного, вінце­
вого, путового, зап’ясткового і скакального суглобів, а
також пальцевої сухожилкової піхви.
Оснащення: 1) живі об’єкти (кінь) — 1; 2) кон­
104 \
сервовані препарати кінцівок коня: а) грудної, вклю­
чаючи зап’ястковий суглоб,— 4; б) тазової, включаю­
чи скакальний суглоб,— 4; 3) набір нестерильних ін­
струментів (шприци місткістю 10— 20 мл — 4 шт., гол­
ки ін’єкційні № 1230, 1290, 2070 — по 4 шт.); ема­
льовані тазки — 4; 5) хімічні стакани (100 м л )— 4.
Методика проведення. Підгрупу студентів ділять на
4 бригади. На консервованих і сухих препаратах сту­
денти визначають основні орієнтири, які використову­
ватимуться надалі для блокади нервів і пункції сино­
віальних утворень. У процесі заняття студенти постійно
орієнтуються на живий об’єкт — коня, зафіксовано­
го в станку.
На грудній кінцівці в ділянці передпліччя поблизу
середини його медіальної поверхні звертають увагу на
рогове утворення — так званий каштан. На тазовій
кінцівці каштан знаходять на медіоплантарній поверх­
ні заплеснового суглоба. Визначають і промацують ж о­
лоби, які формуються кістками і сухожилками в ді­
лянці п’ястка і плесни,— латеральний і медіальний п’я­
сткові (плеснові). У їх межах добре пальпуються су­
хожилки міжкісткового середнього м’яза, глибокого і
поверхневого пальцевих згиначів. На дистальних кін­
цях грифельних кісток виразно промацуються гудзику­
ваті потовщення. На тазовій кінцівці в ділянці гоміл­
ки промацують ахілів сухожилок і жолоби (латераль­
ний і медіальний) між ним і глибоким згиначем паль­
ця — надп’яткові ямки.
Звертають увагу на міжм’язові жолоби. На грудній
кінцівці знаходять серединний жолоб між променевою
кісткою і променевим згиначем зап’ястка, жолоб між
променевим і ліктьовим згиначами зап’ястка, ліктьо-
ний жолоб між ліктьовими згиначем і розгиначем за­
п’ястка. Промацують додаткову кістку. На тазовій кін­
цівці з дорсолатеральної поверхні гомілки визначають
малогомілковий жолоб між довгим і боковим пальце-
пими розгиначами. Визначають медіальну щиколо­
тку.
При відпрацюванні техніки блокади нервів для ін’­
єкції використовують воду замість відповідної кількос-
і і 3 % розчину новокаїну. Попередньо доцільно по-
пторити за допомогою графічного зображення загаль­
ний план галуження нервів дистального відділу груд­
ної і тазової кінцівок.

105
 Знеболювання грудної кінцівки,
включаючи зап’ястковий суглоб
Блокують серединний, ліктьовий нерви і шкірну
гілку шкірно-м’язового нерва.
Блокада серединного нерва. Точку уколу голки ви­
значають на ширину долоні вище від каштана в ж о­
лобі між променевим і ліктьовим згиначами зап’ястка.
Проколовши шкіру, голку спрямовують у горизон­
тальній площині дорсолатерально до упору в промене­
ву кістку (рис. 53, а). Ін’єктують 15 мл 3 % розчину
новокаїну.
Блокада ліктьового нерва. Голку вколюють у точ­
ці, що знаходиться в ліктьовому жолобі, на ширину
долоні вище від додаткової кістки зап’ясткового суг­
лоба. Проколюють шкіру і фасцію передпліччя. П ро­
кол останньої може відчуватись як характерний хрус-

Рис. 53. Знеболювання грудної кін­

цівки у коня:
а — блокада серединного нерва; б — бло­
кад а ліктьового нерва; в — бл окад а ш к ір­
н ої гілки шкірно-м’ язового нерва; г —
знеболювання дистального відділу груд­
н о ї кінцівки, включаючи путовий суглоб:
блокада пальмарних ( 1) і глибоких паль­
марних метакарпальних (2) нервів; бл ока­
да пальмарних гілок пальмарних нер­
вів (3). .

»06
кіт. Для блокади нерва необхідно ін’єктувати 10 мл
З % розчину новокаїну (рис. 53, б ) .
Блокада шкірної гілки шкірно-м’язового нерва. На
дорсомедіальній поверхні передпліччя створюють під­
шкірний інфільтраційний валик 3 % розчином ново­
каїну поблизу зливання підшкірної вени передпліччя
і додаткової головної вени (рис. 53, в).

Знеболювання дистального відділу

грудної кінцівки, включаючи путовий суглоб
Одночасно блокують з обох боків пальмарні і від­
повідні глибокі пальмарні метакарпальні (п’ясткові)
нерви. Голку вколюють підшкірно на рівні гудзикува­
того потовщення грифельної кістки івздовж краю сухо­
жилка глибокого згинача пальця. Ін’єктують 10 мл 3 %
розчину новокаїну. З цієї ж точки, повернувши голку
впоперек кінцівки, просувають її до медіальної по­
верхні грифельної кістки і знову ін’єктують 5 мл но­
вокаїну (блокада глибоких п’ясткових нервів) (рис.
53, г).
Блокаду на живому об’єкті роблять з медіального
боку, виводячи кінцівку вперед, а потім схрещуючи її
з протилежного боку на рівні п’ястка, щоб внутрішня
поверхня кінцівки була доступною для ін’єкції. Після
цього на опущеній кінцівці блокують латеральні не­
рви.
Блокада пальмарних гілок пальмарних нервів. Гол­
ку вколюють підшкірно в точці перетину проксималь­
ного контура м’якушевого хряща з сухожилком гли­
бокого пальцевого згинача. Ін’єктують 5 мл 3 % роз­
чину новокаїну. Блокада двостороння.
Студентам пояснюють діагностичне значення цієї
анестезії для диференціювання захворювань копит­
ного суглоба від патологій інших частин копита, осо­
бливо човникового блоку (зазначені нерви іннервують
тільки човниковий блок, м’якуші, стрілку, копитну кі­
стку, а копитний суглоб залишається незнеболеним).

Знеболювання тазової кінцівки,

включаючи скакальний суглоб
Блокують великогомілковий, гілки малогомілково­
го, прихований нерви і плантарний шкірний нерв го­
мілки.
Рис. 54. Знеболювання т азов ої кінцівки у коня:
а — блокада великогомілкового нерва; б — блокада плантарного ш кірного
нерва гомілки; в — блокада гілок малогомілкового і г — прихованого нер- |
вів.

Блокада великогомілкового нерва. Промацують ахі-

лів сухожилок. На ширину долоні проксимально до
горба п’яткової кістки вколюють голку з медіального
боку безпосередньо попереду сухожилка. Проколовши
шкіру і фасцію гомілки, ін’єктують 20 мл 3 % розчину
новокаїну (рис. 54, а).
В аналогічній точці латеральної надп’яткової ямки
підшкірною ін’єкцією (10 мл 3 % розчину новокаїну)
блокують плантарний шкірний нерв гомілки (рис.
54, б).
Блокада гілок малогомілкового нерва. Голку (вко­
люють у малогомілковому жолобі на ширину долоні
проксимальніше від скакального суглоба. Підшкірною
ін’єкцією 10 мл 3 % розчину новокаїну блокують по­
верхневу гілку. Для блокади глибокої гілки голку про­
сувають горизонтально в медіоплантарному напрямку
до упору в кістку і, відтягнувши приблизно наполовину
до глибини уколу голки, ін’єктують таку Ж кількість
розчину новокаїну (рис. 54, в).
Блокаду прихованого нерва здійснюють підшкірною
ін’єкцією 10— 15 мл 3 % розчину новокаїну вздовж
нижнього контура спереду назад стрункого м’яза, уни­
каючи проколу скритої вени (рис. 54, г).
Знеболювання дистального відділу тазової кінців­
ки, включаючи путовий суглоб, і блокаду плантарних
гілок плантарних нервів здійснюють так само, як і на
грудній кінцівці.

Пункція синовіальних утворень

На сухих препаратах, у яких гіпсом залиті порож­

нини синовіальних утворень, студенти ознайомлюють­
ся з топографією суглобів, пальцевої сухожилкової пі­
хви та їх дивертикулів (виворотів).
Викладач пояснює загальні правила, техніку і ос­
новні показання пункції, звернувши увагу на її діаг­
ностичне значення. Правильність маніпуляцій на кон­
сервованих препаратах студенти контролюють за ви­
повненням і випинанням дивертикулів під час ін’єкції.
Пункції копитного, вінцевого, путового суглобів і
пальцевої сухожилкової піхви грудної і тазової кін­
цівок технічно однакові.
Пункцію копитного суглоба здійснюють через дор­
сальний дивертикул, який в серединній частині покри­
тий міцним тяжем загального (довгого) пальцевого
розгинача. Голку вколюють у точці, яка визначається
на ширину пальця вище від рогової капсули і відсту­
пивши на стільки ж латерально від серединної лінії.
Кінець голки спрямовують під згаданий сухожилок у
медіовентральному напрямку до проколу суглобової
капсули (рис. 55).
Пункція вінцевого суглоба. Промацують зовнішній
надвиросток дистального кінця путової кістки у вигля­
ді невеликого підвищення. Голку вколюють безпосе­
редньо над ним у жолобку між путовою кісткою і су­
хожилком глибокого згинача, проникаючи в пальмар-
ний дивертикул. При ін’єкції спостерігається здуття в
ділянці дорсального дивертикула.

109
Рис. 55. Пункція синовіальних утворень:
1 — пальцевої сух ож и л к ов ої піхви; 2 — путового суглоба; 3 — вінцевого
суглоба; 4 — копитного суглоба; 5 — зап ’ясткового суглоба.

Пункція путового суглоба. Голку вколюють з лате­

рального боку п’ястка в центрі трикутного заглиблен­
ня, утвореного п’ястковою, сезамоподібною кістками і
латеральною ніжкою міжкісткового середнього м’яза.
Голку спрямовують зверху вниз углиб і дорсально до
моменту проколу латерального відділу пальмарного
дивертикула.
Пункцію пальцевої сухожилкової піхви здійснюють
через латеральний проксимальний дивертикул. Голку
вколюють на рівні гудзикуватого потовщення, грифе
льної кістки в жолобку, який промацується між сухо­
жилком глибокого пальцевого згинача і міжкістковим
середнім мязом. Просувають голку зверху вниз і глиб­
ше, торкаючись сухожилка глибокого пальцевого зги­
нача. Під час ін’єкції з’являється здуття вентрального
непарного дивертикула сухожилкової піхви.
Пункція зап’ясткового суглоба доступна через па-
льмарний дивертикул променезап’ясткового поверху
суглоба. Точку уколу голки визначають над додатко­
вою кісткою в трикутнику, обмеженому променевою
додатковою кістками і сухожилком ліктьового розги
нача зап’ястка. Голку спрямовують униз, вперед
вглиб до упору в кістку. При ін’єкції здувається дор­
сальний дивертикул.
Пункцію скакального суглоба здійснюють через пе-
редньовнутрішній дивертикул гомілкотаранного відді­
110 \
лу суглоба. Голку вколюють перпендикулярно до шкі­
ри безпосередньо під медіальною щиколоткою велико­
гомілкової кістки і позаду контуруючої скритої вени.
З а н я т т я 2. Екзартикуляція третьої фаланги
і ампутація пальця
Н а початку заняття викладач дає визначення по­
нять відносно дистального відділу кінцівок і коротко
пояснює зовнішні анатомо-топографічні орієнтири па­
льця великої рогатої худоби.
Розглядаються основні показання до ампутації різ­
них елементів одного з пальців парнокопитних. Під­
креслюється характер Транквілізацію фіксації і знебо­
лювання тварин залежно від операції на тому чи іншо­
му пальці.
Мета і завдання: навчити студентів техніки екзар-
тикуляції третьої (дистальної) фаланги, а також ам­
путації пальця по рівню путової кістки (проксималь­
на фаланга) на трупному матеріалі великої рогатої ху­
доби.
Оснащення: 1) консервовані препарати дисталь­
ного відділу кінцівок великої рогатої худоби, включаю­
чи путовий суглоб,— 8; 2) комплект № 5 (а, б, в,) — 4;
3) пилка хірургічна (дугова, листова, дротяна) — 4;
4) кюретка (гостра ложка) — 4; 5) гумовий джгут (ла­
бораторна трубка)— 4; 6) емальовані тазки — 4.
Методика проведення. Підгрупу студентів ділять
на 4 бригади, закріплюють оснащення.
Викладач звертає увагу студентів на основні еле­
менти третього і четвертого пальців, а також висячі
(рудиментарні) другий і п’ятий пальці. В ділянці пута
промацують серединний дорсальний (міжпальцевий)
жолоб між першими двома фалангами обох пальців.
У ділянці ратиць звертають увагу на аксіальну
(внутрішню, осьову, медіальну) і абаксіальну (зов­
нішню) частини стінки рогових башмаків, місце їх
сходження — гребінь ратиці, міжратичну щілину та її
іведення, п’яткові частини ратиць. На таблицях демон­
струють іннервацію і кровопостачання цієї ділянки.
У місцях розтину тканин студенти видаляють воло­
сяний покрив, імітують профілактику кровотечі накла­
данням гумового джгута в ділянці п’ястка (плесна).
Відпрацьовується техніка знеболювання дисталь­
ного відділу кінцівки за Регнері. Цим способом нерви
блокують циркулярною (поперечною) інфільтрацією
111
тканин 3 % розчином новокаїну безпосередньо над пу­
товим суглобом. Почергово по латеральному і медіаль­
ному боках кінцівки студент робить дві з’єднані між
собою напівциркулярні підшкірні ін’єкції. Спочатку
голку № 1690 вколюють на згаданому рівні посередині
латеральної поверхні кінцівки. Надавши їй попереч­
ного напрямку, просувають голку до дорсальної по­
верхні, безперервно здійснюють ін’єкцію. Потім голку
витягують під шкіру і в тому ж порядку інфільтрують
тканини в бік пальмарної (плантарної) поверхні. Ана­
логічно діють на медіальній поверхні кінцівки (неза­
лежно від того, який палець підлягає операції).
Додатково для більшої гарантії знеболювання інфільт­
рують тканини на всю глибину між пальцями, вколов­
ши голку перпендикулярно до шкіри посередині дор­
сального міжпальцевого жолоба.
Екзартикуляцію третьої (дистальної) фаланги здій­
снюють перепилюванням пальця на рівні копитного су­
глоба. Попередньо намічають лінію розпилу по абак-
сіальній стінці ратиці в косому напрямку, починаючи
біля гребеня (канта) безпосередньо під роговою сму­
гою і закінчуючи в п’ятковій частині на 3 см дисталь-
ніше від смуги (кайми). Листковою (або дуговою)
пилкою перепилюють рогову капсулу і органи, що міс­
тяться в ній. На куксі оголюють дистальний кінець він­
цевої кістки, вкритий гіаліновим хрящем, який вида­
ляють зіскрібанням кюреткою або гострою ложкою.
Крім того, видаляють залишки сезамоподібної кістки і
розгинальний відросток ратичної кістки. На куксу на-:
кладають бинтоподібну пов’язку, знімають джгут
(рис. 56).
Викладач пояснює мету залишення на куксі верх­
ньої частини рогового чохла з вінчиком і каймою, під­
креслюючи її роль у наступному загоюванні і закри­
ванні кукси рогом.
Ампутація пальця. Використовують другий консер­
вований препарат кінцівки, послідовно виконують та­
кі етапи операції:
1. Імітують знеболювання і профілактику кровоте-^
чі, як і при екзартикуляції третьої фаланги.
2. Видаленню пальця (копитної, вінцевої, сезамо­
подібної і частини путової кістки) передує препару­
вання шкірного клаптика, яким на завершення опе­
рації закриватиметься вся ранова поверхня. Для цьо­
го хірург робить два поздовжніх розрізи шкіри від
112
Рис. 56. Екзартикуляція третьої фаланги у великої рог ат ої ху ­
доби:
а — знеболювання за Регнері; б — етапи екзартикуляції.

проксимальної ділянки путової кістки до вінчика по­

середині дорсального і пальмарного (плантарного) бо­
ків пальця, який ампутують. Ці розрізи з’єднують між
собою поперечними розрізами шкіри безпосередньо
над роговою смужкою (каймою) по абаксіальній і ак­
сіальній поверхнях. У міжкопптцевій щілині в межах
його зведення повинна залишитися смужка шкіри па­
льця, який ампутують. До неї підшиватиметься шкір­
ний клаптик, який пізніше відпрепаровують. Шкіру хі­
рург препарує в межах викроєного на боковій поверх­
ні ампутованого пальця шкірного клаптика до рівня
проксимального кінця путової кістки. Утворений клап­
тик помічник складає в поздовжньому напрямку і фік­
сує щипцями Мюзе або прошивною лігатурою.
3. Палець ампутують дуговою (або листовою) пил­
кою, надавши відповідного нахилу полотну. Спочатку
хірург прикладає пилку до кістки перпендикулярно і
робить початковий перпендикулярний надпил, а потім
пилку нахиляє так, щоб перепилювання відбувалось у
косому напрямку зверху вниз і ззовні всередину. Пере­
пилює путову кістку разом з оточуючими тканинами.
Після перепилювання кістки м’які тканини розтинає
скальпелем і видаляє ампутовану частину пальця.
4. Н а поверхні кукси скальпелем або ножицями хі­
рург вирізує обривки зв’язок, сухожилків та їх піхов.
Із кісткової порожнини за допомогою кюретки або
гострої ложки ретельно вискрібають кістковий мо­
зок.
5. Ранову поверхню хірург покриває відпрепарова­
ним раніше шкірним клаптиком, який пришиває вуз­
ловим швом. Першими трьома стібками з’єднує дис-
113
 Рис. 57. Етапи ампутації пальця у великої рог ат ої худоби.

тальний край шкірного клаптика з краєм шкірної ра­

ни зведенням міжратичної щілини. По 3— 4 стібки на­
кладає на дорсальному і пальмарному (плантарному)
краях шкірної рани. Після цього скальпелем або но­
жицями заокруглює кути шкірного клаптика і закін­
чує накладання стібків. Коротко зрізає кінці ниток
шва. Накладає бинтову пов’язку, знімає джгут
(рис. 57).
Викладач пояснює упущені етапи обох операцій,
які виконують тільки на живому об’єкті: торгування
кровоносних судин, припудрювання поверхні рани ан­
тибіотиками, обробка країв рани 5 % розчином йоду,
просочування пов’язки березовим дьогтем (якщо його
немає, на внутрішній шар пов’язки наносять синтомі­
цинову емульсію), повторне накладання джгута через
5 хв після його зняття з метою прискорення тромбоут-
ворювання і гемостазу. Остаточно джгут знімають че­
рез 15— 20 хв після повторного накладання.
Під час навчальної практики навички студентів, на­
буті на цьому занятті, закріплюються виконанням обох
операцій на живому об’єкті.

НАВЧАЛЬНА ПРАКТИКА В ГОСПОДАРСТВІ

(З дні — 18 год)

Мета практики: набути практичних навичок хірур-*

гічних операцій на різних ділянках тіла тварини. Кож­
ному студентові надається можливість виконати різні
114
хірургічні вправи для остаточного їх закріплення.
Студенти вдосконалюють поводження з інструментами
і підготовку їх до операції. Остаточно закріплюють на­
вички фіксації тварин у стоячому і лежачому поло­
женнях з урахуванням правил техніки безпеки.
Зважаючи на те, що практикантам доводиться пра­
цювати з відносно великою кількістю тварин, нерідко
агресивних, заняття слід проводити за участю двох
викладачів на групу студентів. У ході занять бригади
студентів призначають фіксаторами тварин, асептиза-
торами, анестезіологами, асистентами, хірургами. Ко­
жен із студентів має випробувати себе у виконанні всіх
функцій оперативного втручання.
Керівник навчальної практики повинен стежити за
додержанням студентами правил асептичного оперу­
вання з метою уникнення післяопераційних усклад­
нень. Перед початком заняття викладач визначає його
мету і завдання, план, який передбачає черговість про­
ведення операцій. Приступаючи до операції, студенти
самостійно відбирають необхідні інструменти і забез­
печують їх стерильність, визначають і погоджують з
викладачем спосіб оперування. Потім складають план
конкретної операції, який включає спосіб фіксації тва­
рин, їх знеболювання, оперативний доступ, оператив­
ний прийом і заключний етап.
Наприкінці навчального дня підводять підсумки
заняття і оцінюють роботу кожного студента.

Т Е М А 12 (4 год, 2 заняття).
ДЕКОРНУАЦІЯ МОЛОДИХ ТЕЛЯТ

З керівництвом навчального господарства поперед­

ньо погоджують дні занять і відбирають групи телят
не старше 6 міс, із сформованими рогами, які плану­
ються для формування шутої череди.
Безпосередньо в господарстві обладнують майдан­
чик або приміщення, де розміщують засоби фіксації,
столи для інструментів, рукомийники, газові або елек­
тричні плитки для стерилізації інструментів.
Мета і завдання: навчити студентів техніки попе­
редження дальшого росту рогів у телят видаленням
рогових зачатків кривавими способами та їх руйнуван­
ня за допомогою припікання.
Оснащення: 1) живі об’єкти: телята різних вікових
груп — не менш як 50 гол.; 2) налигачі— 12; 3) комп­
115
 1

лект № 3— 4; 4) комплект № 5 (а) — 4; 5) 2 % розчин

новокаїну в ампулах— 10— 15 упаковок; 6) трепан
для обезрожування (перфоративний ніж) — 8; 7) сі­
качі для декорнуації — 4; 8) щипці для обрізання ко­
пит (з подвійним важелем)— 4; 9) електродрилі з
приставкою для електромеханічного обезрожуван­
н я — 4; 10) залізні припікачі (термокаутери) — 12;
11) паяльні лампи — 4; 12) порошок калію перманга­
нату— 300 мг; 13) інструментальні столики — 4;
14) рукомийники — 4; 15) флакон (200 мл) з водним
розчином аміаку — 4.
Методика проведення. Групу студентів ділять на 4
бригади, за кожною з них закріплюють місце і осна­
щення. Викладач розподіляє обов’язки студентів і ви­
значає черговість їх роботи.
Студентам нагадують основні показання для декор­
нуації телят, наводять короткі відомості про утворення
і формування рога, звертаючи увагу на такі поняття,
як роговий зачаток і роговий горбик. Викладач пові­
домляє, що при масовому обезрожуванні в практичних
умовах операцію виконують без знеболювання, а при
термічному зруйнуванні рогових зачатків — навіть без :
підготовки операційного поля.
На занятті доцільно застосовувати місцеве знебо- і
лювання блокадного рогового нерва. Наприкінці занят­
тя з набуттям навичок допускається обезрожування
кількох телят без знеболювання.
Застосування кривавих способів обезрожування.
Відбирають дві групи телят раннього віку. Більш мо- г
лодих телят (до 3 тижнів), у яких рогові зачатки ще
відокремлені від лобної кістки, обезрожують за допо­
могою перфоративного ножа.
У телят старше 3-тижневого віку із сформованими
рогами їх ампутують щипцями-сікачами.
Замість перфоративного ножа можна використо­
вувати спеціально підготовлений трепан чи пижови- ■ ;
сікач з ріжучою частиною відповідного діаметра (рис. '
58). Один із студентів фіксує голову теляти за носову
перегородку і вушну раковину. Навколо рогових гор­
биків і на середині зовнішнього лобного гребеня з
обох боків вистригають волосяний покрив і дезинфі­
кують шкіру 5 % спиртовим розчином йоду.
Студент-хірург прикладає правою рукою ріжучу
частину перфоративного ножа на роговий горбик, а
лівою рукою додатково фіксує за вушну раковину го-
116
Рис. 58. Інструменти для декорнуації молодих телят:
а — термокаутери; б — щипці з подвійним важелем для обрізу ван н я к о ­
пит; в — перфоративний ніж ; г — пиж овисікач.

лову теляти. Натиснувши на ніж із зусиллям, щоб роз­

різати шкіру, повертав його по осі вправо і вліво до
зіткнення з кісткою. Нахиляє ніж майже горизонта­
льно рукояткою до себе і рухом від себе зрізує вирі­
заний шматочок шкіри з роговим зачатком. Рану, що
утворилася, помічник присипає порошком калію пер­
манганату і притискує на кілька секунд тампоном.
Аналогічно діють і щодо другого рогового горбика.
Решта студентів почергово відпрацьовують цей спо­
сіб обезрожування на інших телятах, а потім при­
ступають до обезрожування телят старшої групи
щипцями-с.ікачами. Для цього використовують сікач
Московської ветеринарної академії (М. В. Платохін,
С. Т. Шитов) і щипці з подвійним важелем для обрі­
зування копит.
Для порівняння один ріг ампутують одним інст­
рументом, а другий — іншим. Після фіксації теляти,
підготовки операційного поля і знеболювання сту-
дент-хірург прикладає інструмент до рога, підігнав­
ши ріжучі частини до його основи, і швидким стиску­
ванням рукояток одномоментно відсікає ріг. Рану
обробляють порошком калію перманганату. Якщо кро­
вотеча продовжується, додатково перетискують на
кілька секунд артерію рога нижче від зовнішнього
лобового гребеня. Студенти бригади закінчують де-
корнуадію відібраної групи телят і оцінюють ефектив­
ність того чи іншого інструмента.
Особливий інтерес викликає новий електромеха­
нічний спосіб, який дозволяє швидко видалити рого­
ві зачатки без знеболювання. При цьому майже не
буває кровотечі. Суть методу полягає в тому, що на
електродриль замість свердла прикріплюють спеці­
альну приставку-фрезу. Студент прикладає до рого­
вого горбика фіксованого теляти робочу частину при-
ставки-фрези і натискуванням на курок вмикає
інструмент. Високі оберти фрези дають змогу момента­
льно зрізати роговий горбик, не спричиняючи особли­
вого болю у тварини і післяопераційної кровотечі. Не
потрібна і післяопераційна обробка. Промислове ви­
готовлення цього інструмента поки що не налагод­
жене.
Для термічної декорнуації відбирають групу те­
лят до 3-тижневого віку, готують операційне поле і
роблять місцеву анестезію.
На занятті використовують термокаутер — стер­
жень з дерев’яною рукояткою на одному кінці і нако­
нечником на другому. В торцевій частині наконечни­
ка висвердлюють напівсферичне заглиблення діамет­
ром близько 18 мм.
Одному із студентів доручають розпалити паяль­
ну лампу і нагріти до почервоніння наконечники двох
припікачів. Студент-хірург прикладає торцевою час­
тиною розігрітий термокаутер на роговий горбик і,
помірно притискуючи, повертає його по осі вправо і
вліво протягом 5— 10 с, випікаючи роговий зачаток.
Припечена ділянка набуває світло-коричневого кольо­
ру. Другим розігрітим інструментом випалюють про­
тилежний роговий зачаток. Подальшу обробку місця
операції не проводять.
Комбінований метод передбачає поєднання ампу­
тації невеликих ріжків щипцями-сікачами з наступ­
ним припіканням ранової поверхні розпеченим термо-
каутером до моменту спинення кровотечі. Подальша
обробка місця оперативного втручання не потрібна.
Студенти відпрацьовують цей спосіб на 2— 3 телятах
старше місячного віку.
У процесі роботи з термокаутерами слід бути обе­
режними для запобігання опікам рук виконавців.^

118
 Т Е М А 13 (4 год). КАСТРАЦІЯ КНУРЦІВ
ВІДКРИТИМ І ЗАКРИТИМ СПОСОБАМИ
(ПРИ ІНТРАВАГІНАЛЬНИХ ГРИЖАХ)

З керівництвом навчального господарства і свино­

ферми погоджують план заходів щодо проведення ка­
страції кнурців. Відбирають тварин за віковими гру­
пами, окремо виділяють кнурців з інтравагінальними
грижами. Готують станки для післякастраційного ут­
римання тварин, обладнують майданчики (приміщен­
ня) для проведення занять.
Мета і завдання: навчити студентів організації і
техніки оперативного втручання при проведенні ма­
сової кастрації кнурців відкритим способом, а також
техніки виконання інтравагінальної герніотомії.
Оснащення: 1) живі об’єкти: кнурці віком до
2 міс.— не менш як 50 гол., кнурці з інтравагінальни­
ми грижами — 8— 12 гол.; 2) комплект № 3— 4; 3) ком­
плект № 4 (а, д) — 4; 4) комплект № 5 (а, б, в, г) —
4; 5) рукомийники — 4; 6) розчин аміаку (200 мл);
7) імпровізований станок-столик для кастрації кнур­
ців— 4— 8; 8) переносний інструментальний столик —
4; 9) присипка (антибіотики, сульфаніламідні препа­
рати); 10) емульсія синтоміцину (500 мл); 11) моту­
зяний шнур (відрізки по 25— ЗО с м ) — ЗО; 12) відро
емальоване — 4.
Методика проведення. Групу студентів ділять на
4 бригади, закріплюють робочі місця і обладнання.
Призначають двох осіб для доставки тварин на опе­
раційний стіл і назад у станок після кастрації, двох
осіб — для фіксації кнурців, яких оперують, двох хі­
рургів і одного асистента. Кожен студент має про­
оперувати не менше двох кнурців.
Кількість кнурців, які підлягають герніотомії з
приводу інтравагінальних гриж, визначають залежно
від наявності хворих тварин. При їх відсутності реко­
мендується продемонструвати хід операції, яку вико­
нують за планом інтравагінальної герніотомії на здо­
рових кнурцях.
Перед початком операції проводять стерилізацію
інструментів. Перев’язний і шовний матеріал баж а­
но мати стерильний заводського виробництва в упа­
ковці.

119
 З а н я т т я 1. Кастрація кнурців відкритим способом

До початку операції студенти повинні засвоїти

техніку зав’язування кастраційного вузла, використо­
вуючи обрізки мотузяного шнура. Шнур заводять до
середини за який-небудь упор (палець, гілка дерева
тощо) і передають кінці з однієї руки в іншу, як при
зав’язуванні першого поверху морського вузла. Кі­
нець шнура, який знаходиться в лівій руці, повинен
бути верхнім. Вказівним пальцем лівої руки підчіп­
люють середину шнура, утримуваного правою рукою,
і обводять утвореною петлею упор зліва, одночасно
спрямовуючи кінець шнура правою рукою назустріч
петлі, обводячи ним упор справа. Вказівним і вели­
ким пальцями лівої руки захоплюють правий кінець
шнура і виводять його з петлі. Цей же кінець шнура
знову беруть правою рукою і обидві руки повертають
у попереднє положення. Після розтягування кінців
шнура в різні боки утворюється кастраційний вузол.-
Його додатково фіксують морським вузлом.
Після відпрацювання кастраційного вузла присту­
пають до оперування кнурців. Один із студентів до­
ставляє кнурця, фіксуючи його за тазові кінцівки, на
операційний стіл (імпровізований столик-корито) для
фіксації. Тварину фіксують у спинному положенні,
з’єднавши руками грудну і тазову кінцівки кожного
боку. Відводять униз хвіст кнурця, ділянку мошонки
дезинфікують одноразовим змащуванням 5 % спирто­
вим розчином йоду, стежачи, щоб розчин не затікав
на анус. Обробляють так само вентральну поверхню
хвоста. Якщо мошонка забруднена, її обробляють ме­
ханічно 0,5 % розчином аміаку, висушують ватним
тампоном, а потім дезинфікують йодом.
Кнурців з нормальною конфігурацією мошонки,
що свідчить про відсутність інтравагінальної грижі,
каструють кривавим методом з повним видаленням
сім’яника разом з придатком відкритим способом.
Студент-хірург після підготовки рук міцно фіксує
один із сім’яників, напружуючи над ним 'мошонку
лівою рукою. Ставши праворуч від тварини, тильним
боком зігнутого середнього пальця відтісняє сім’яник
у каудальну частину мошонки, а вказівним і великим
пальцями напружує тканини мошонки над ним (ніби
видавлюючи із мошонки сім’яник).
Взявши в праву руку скальпель у положенні смич-
120
ка, хірург прикладає його черевце до натягнутої шкі­
ри проти головчастої частини сім’яника і розрізує мо­
шонку паралельно до мошонкового шва в бік хвоста
придатка. Одночасно хірург намагається розсікти мо­
шонку і спільну піхвову оболонку, після чого оголе­
ний сім’яник вислизає з рани. Хірург перехоплює йо­
го лівою рукою і розміщує так, щоб добре бачити піх­
вову зв’язку. Замінивши скальпель пінцетом, фіксує
ним краї розсіченої спільної піхвової оболонки побли­
зу згаданої зв’язки, яку асистент розсікає ножицями.
Рухом пінцета в бік пахового каналу хірург розриває
брижу сім’яника і сім’яного канатика. Пінцет пере­
дає асистенту і приступає до накладання лігатури, яку
зав’язує кастраційним вузлом на найтоншій частині
сім’яного канатика якомога ближче до пахового ка­
налу. При накладанні лігатури асистент фіксує сім’я­
ник. Відступивши на 1— 1,5 см дистальніше від місця
накладання лігатури, пересікає ножицями сім’яний
канатик разом з прикладеними до нього кінцями лі­
гатури.
Кнурців віком до 1 міс. каструють «на обрив» сім’я­
ного канатика. Сім’яний канатик після ‘відокремлен­
ня піхвової оболонки у найтоншій частині перетиску­
ють міцним гемопінцетом або губками голкотримача.
Утримуючи інструмент у лівій руці, правою ривком
обривають сім’яний канатик.
Рану мошонки присипають антибіотиком або суль­
фаніламідним препаратом. Кнурця повертають у ста­
нок.
До цього часу виконавець, який доставляє тварин,
повинен підготувати наступного кнурця, кастрацію
якого здійснюватиме черговий студент.
Видалені сім’яники, обрізки лігатури і використані
тампони складають у виділене для цієї мети відро.

З а н я т т я 2. Кастрація кнурців
закритим способом при інтравагінальних грижах

Одностороння інтравагінальна грижа добре поміт­

на за збільшенням однієї з половин мошонки. При
пальпації, крім сім’яника, відчувають сторонній вміст,
яким найчастіше є петлі тонких кишок.
Кнурця фіксують у спинному положенні на тому
ж, що і для кастрації, або іншому столі, тазові кін­
цівки відтягують назад. За всіма правилами готують
121
поле операції в ділянці паху безпосередньо спереду
від основи мошонки (навпроти зовнішнього пахового
кільця).
Асистент транквілізує тварину (азапероном, стрес-
нілом, аміналіном), а хірург робить лінійну інфіль­
траційну анестезію по лінії наміченого розрізу на
1,5— 2 см збоку від білої лінії відповідного боку, по­
чинаючи від основи мошонки і продовжуючи вперед
до 10 см.
Оперативний доступ. Зафіксувавши шкіру паль­
цями лівої руки, хірург розтинає її, оголюючи спіль­
ну піхвову оболонку з сім’яним канатиком і петлями
кишок, яку виділяє із оточуючих тканин тупим пре­
паруванням складними ножицями або тампоном на
всьому відрізку від зовнішнього пахового кільця до
мошонки. Із порожнини мошонки виділяє частину
оболонки разом із сім’яником. При цьому слід розір­
вати або перетнути ножицями відносно щільний спо­
лучнотканинний тяж — мошонкову зв’язку, яка з ’єднує
спільну піхвову оболонку із задньоверхнім відділом
стінки мошонки.
Оперативний прийом. Повністю витягнуту через ра­
ну напівпрозору спільну піхвову оболонку, через яку
можна промацати і побачити петлі кишок, хірург у м
римує за сім’яник і перекручує кількома обертами
по осі, допомогаючи пальцями вправляти в черевну
порожнину кишки. Якщо через спайки кишки не вправ-
ляються, в стінці піхвової оболонки роблять розріз, че­
рез який перетинають спайки і продовжують вправ­
ляти.
На скручений тяж поблизу пахового кільця хірург
накладає прошивну лігатуру із шовкової (синтетич­
ної) нитки № 6— 8. Спочатку нитку голкою проводять
через товщу тяжа і зав’язують морським вузлом з од­
ного боку, а потім повторно — з другого. Кінці ниток
не обрізують, а використовують для закривання зов­
нішнього пахового кільця. Для цього один кінець лі­
гатури проводять голкою уколом зсередини4 назовні
через внутрішній край кільця, а другий — через його
зовнішній край. Стягують кінці і зав’язують їх хірур­
гічним вузлом. Відступивши 1— 1,5 см, перетинають
периферичну частину тяжа, яка складається із сім’я­
ного канатика, покритого піхвовою оболонкою. Утво­
рюється міцний біологічний тампон, який запобігає
повторному випаданню нутрощів (рис. 59).
122
 5

Рис. 59. Операція при ін-

травагінальній гриж і:
б
а — місце р о з р із у тканин; —
проведення кінців лігатури че­
рез к р а ї зовніш нього пахового
кільця.

Заключний етап. Рану припудрюють антибіотиком

або сульфаніламідним порошком і зашивають шкірну
рану глухим вузловим швом.

Т Е М А 14 (4 год). КАСТРАЦІЯ БИЧКІВ

КРИВАВИМ І БЕЗКРОВНИМ (ПЕРКУТАННИМ)
МЕТОДАМИ

Перкутанно каструють бугайців не старше 5—

6 міс., а кривавим способом — такого ж віку і стар­
ших. Перкутанну кастрацію проводять за допомогою
кастраційних щипців Телятникова (Ханіна — Тишибе-
кова) і Бурдіццо, які принципово розрізняються мето­
дикою перкутанного роздроблення елементів сім’яно­
го канатика.
Тварин відбирають з таким розрахунком, щоб ко­
жен студент виконав кастрацію кривавим і обома спо­
собами безкровного методу.
Мета і завдання: навчити студентів організації і
техніки проведення масової кастрації бичків крива­
вим і перкутанним методами, а також правил попе­
редження і своєчасного спинення кровотечі із сім’я­
ного канатика при кастрації відкритим способом.
Оснащення: 1) живі об’єкти (бугайці 5— 6-місячно-
го віку і старше) — не менш як 50 гол.; 2) комплект
№ 1 (б) — 4; 3) мотузка 5 м завдовжки для повалу —
4; 4) рукомийники — 4; 5) водний розчин аміаку
(200 мл) — 4; 6) комплект № 3— 4; 7) комплект № 4
(а) — 4; 8) комплект № 5 (а, б, в) — 4; 9) шовк № 6 —
8 в ампулах— ЗО; 10) кастраційні щипці Телятнико­
в а— 4; 11) Ханіна-Тишибекова — 4; 12) Бурдіццо —
123
4; 13) мотузяний шнур (відрізки по 25— ЗО см) — ЗО;
14) інструментальний столик — 4; 15) відро емальо­
ване— 4; 16) присипка (антибіотики, сульфаніламід­
ні препарати).
Методика проведення. Групу студентів ділять на
4 бригади. Перед початком заняття студенти відпра­
цьовують техніку зав’язування кастраційного вузла*,
використовуючи відрізки мотузяного шнура (див. те­
му 13). Викладач пояснює можливі помилки при лі­
туванні сім’яного канатика і ускладнення після каст­
рації. Розподіляється оснащення, визначається черго­
вість виконання функцій студентами. Студенти сте­
рилізують інструменти.

З а н я т т я 1. Кастрація бугаїв
відкритим способом «на лігатуру»

Викладач обгрунтовує цей спосіб кастрації бугаїв,

акцентує увагу на помилках, яких найчастіше припу­
скаються і які призводять до післякастраційних ус-]
кладнень (кровотечі із кукси сім’яного канатика). І
Двом студентам доручають фіксувати бугайця, ко-4
ротко прив’язаного налигачем. Для обмеження рухли-;
вості з обох боків тварину захоплюють за здухвинно-;
колінну складку і тягнуть її вгору. Одночасно відво-;
дять убік хвіст тварини. Хірург і асистент готують
руки до операції. Асистент проводить обробку операцій­
ного поля 5 % спиртовим розчином йоду по лінії на­
міченого розрізу мошонки (її латеральної поверхні).
Забруднену мошонку перед дезинфекцією шкіри об-,
робляють спочатку механічним шляхом 0,5 % розчином
аміаку.
Хірург стає навпроти тазових кінцівок бика лівим
плечем до тварини і фіксує мошонку з одним із сім’я­
ників. Лівою рукою, зверненою долонею до моїнЬнки,
захоплює останню так, щоб великий палець був злі­
ва, а чотири інших — справа від мошонки, поверну­
тої боковою поверхнею назад (до себе). Ніби видав­
люючи сім’яник із мошонки, хірург міцно напружує
шкіру над ним.
Мошонку хірург розтинає з латерального боку на
всю довжину сім’яника, намагаючись одним розрізом
розкрити порожнину спільної піхвової оболонки. Далі
діють так само, як і при орхідектомії кнурців. Хірург
відпускає мошонку, перехоплює лівою рукою оголений
124
сім’яник, міняє скальпель на пінцет, яким захоплює
розсічену спільну піхвову оболонку поблизу піхвової
перехідної зв’язки. Останню асистент розтинає ножи­
цями. Рухом пінцета із затиснутою оболонкою в бік
пахового каналу (розрізу мошонки) хірург розриває
мезорхіум і мезофунікулюм. Сім’яник передає для фік­
сації асистенту, а сам накладає шовковою (синтетич­
ною) ниткою № 6— 8 кастраційний вузол — спочатку,
не затягуючи його, в межах судинного конуса, а по­
тім зміщує його на найтоншу частину якомога ближ­
че до зовнішнього пахового кільця. Зусиллям затягує
кастраційний вузол і для попередження його розпус­
кання додатково закріплює його морським вуз­
лом. Склавши кінці лігатури вздовж сім’яного канати­
ка, хірург відсікає ножицями всю дистальну частину,
відступивши на 1,5— 2 см нижче від лігатури. Анало­
гічні дії і щодо протилежної половини мо­
шонки.
Знеболювання. Найчастіше 6-місячних бичків ка­
струють без знеболювання. Однак студенти повинні
відпрацювати техніку місцевої анестезії при цій опе­
рації, оскільки бичків старше року перед кастрацією
доцільно знеболювати.
Використовують два способи знеболювання: 1) 10—
15 мл 3 % розчину новокаїну ін’єктують у товщу сім’я­
ного канатика, який промацують через тканини мо­
шонки; 2) 10— 15 мл 3 % розчину новокаїну ін’єктують
інтратестикулярно; голку вколюють у товщу сім’яни­
ка, спрямовуючи її кінець ближче до сім’яного кана­
тика.
Спинення кровотечі із кукси сім’яного канатика.
Кровотеча із кукси сім’яного канатика (внутрішньої
сім’яникової артерії) виникає часто і є небезпечною.
В цьому випадку через рану мошонки безперервним
струменем витікає артеріальна кров. Причинами кро­
вотечі можуть бути неправильне зав’язування каст­
раційного вузла, недостатньо міцне затягування лі­
гатури, накладання її в межах судинного конуса.
Спиняють кровотечу повторним літуванням з реампу­
тацією кукси сім’яного канатика.
Трьом студентам доручають здійснити повал бугая
і зафіксувати його на боці, протилежному до крово­
точивої рани мошонки. Верхню тазову кінцівку під­
тягують уперед і фіксують мотузкою, обведеною на-
нколо шиї.
125
 а

Студент-хірург розширює пальцями рану мошон- J

ки, відшукує спільну піхвову оболонку і доручає асис-1
тенту зафіксувати краї її розрізу 2— 3 пінцетами
Кохера, розтягнувши її лійкоподібно. Введеними в по- ■
рожнину спільної піхвової оболонки вказівним і серед- ^
нім пальцями хірург намагається відшукати крово- і
точиву куксу і витягти її назовні. При глибокому за­
ляганні кукси використовують корнцанг.
Витягнуту куксу сім’яного канатика повторно лі-
гують у найтоншій частині і відтинають ножицями, 5(
відступивши від лігатури на 1,5— 2 см. Переконуються ,
у відсутності кровотечі, знімають повал і піднімають 1
тварину на ноги.

З а н я т т я 2. Кастрація бугаїв
перкутанними (безкровними) методами

Викладач розкриває суть терміна «перкутанний» від- З

носно кастрації самців (per — через, cutis— шкіра) •
як дію на елементи статевої залози різними засобами }
та інструментами при збереженні цілісності шкіри. 1
Розглядаються економічні аспекти методу — активі- У
зація росту і розвитку кастрованих тварин за раху- ;
нок аутолізу і подальшого розсмоктування сім’яників і
з порушеним кровообігом, які виконують роль біоген­
них стимуляторів.
Студентам рекомендується вивчити і відпрацюва­
ти два способи перкутанної дії на сім’яний канатик, :
які відрізняються за місцем прикладання сили інст- ;
румента і механізму руйнування судинної частини
сім’яного канатика — у межах судинного конуса сі­
м’яного канатика щипцями Телятникова (Ханіна — J
Тишибекова) або в межах найтоншої частини с^м’я- ^
ного канатика, де судини мають прямолінійний на­
прямок, з використанням щипців Бурдіццо. Викладач
пояснює суть дії на найтовщу частину сім’яного ка- J,
натика — судинний конус, використання гідродина-
мічного ефекту, а також деякі конструктивні особли- !
вості щипців Ханіна — Тишибекова порівняно зі щип- '
цями Телятникова.
Перкутанна дія на судинний конус сім’яного кана­
тика. Двоє студентів фіксують бугая в стоячому поло- І
женні, як і при кастрації відкритим способом. Підго- |
товка поля операції і рук хірурга не потрібна.
Хірург займає положення щодо бугая, як і при ,
126
 Рис. 60. К астрація биків перкутанннм методом із заст осу ­
ванням щипців Телятникова.

кастрації відкритим способом, пальцями лівої руки

намацує судинний конус правого сім’яного канатика
і відтіснює його вбік, туго обтягуючи тканинами ший­
ки мошонки. Правою рукою накладає щипці Телят­
никова на згаданий тяж безпосередньо біля головчас­
тої частини сім’яника так, щоб сім’яний канатик був
захоплений середньою частиною губок інструмента,
розміщеного в поперечному напрямку до ходу сім’я­
ного канатика (рис. 60). Хірург різко стискує рукоят­
ки й утримує їх не менш як 5 с. Відчувається харак­
терний хруст. Аналогічно діють і щодо другого сім’я­
ного канатика.
Перкутанну кастрацію способом Телятникова ви­
конують двоє студентів, допомагаючи один одному.
Один із них забезпечує відповідну фіксацію судинно­
го конуса в боковій частині шийки мошонки, а дру­
гий накладає губки щипців і стискує їх рукоятки обо­
ма руками.
Щипці Ханіна — Тишибекова застосовують анало­
гічно, проте через своєрідну конструкцію робочої час­
тини губок інструмент розміщують у сагітальній пло­
щині, хоч губки перетискують канатик упоперек.

Т Е М А 15 (6 год). ОВАРІЕКТОМІЯ СВИНОК.

ПУПКОВА ГЕРНІОТОМІЯ У СВИНЕЙ

Заняття проводять протягом навчального дня піс­

ля ретельної підготовки. Використовують спеціальний
переносний операційний стіл Никифорова, щоб ство-
127
 Рис. 61. Ф ік сац ія свинок при оваріектом ії:
а — загальний вигляд стола для закріплення свинок за
Никиф оровим ; б — ф ік сац ія свинки на драби ні; в —
ф ік сац ія свинки на столі Н и ки ф оров а.

рити необхідний кут нахилу свинки, фіксованої голо­

вою вниз. При його відсутності можна користуватись
імпровізованим столиком у вигляді дерев’яної драби­
ни 2,5 м завдовжки з укріпленою на щаблях дошкою
відповідної ширини (рис. 61). Таку драбину прикла­
дають до стіни приміщення, огорожі, дерева або ін­
шої опори.
Напередодні заняття з керівництвом ферми відби­
рають необхідну групу свинок, вилучаючи кволих і хво­
рих. В окрему групу відбирають тварин з пупковою
грижею. Забезпечують 12—24-годинну голодну дієту
і готують станки для післякастраціиного утримання.
3 ветеринарним лікарем навчального господарства
заздалегідь погоджують своєчасність завершення пла­
нових щеплень на фермі.
Мета і завдання: навчити студентів самостійної ор­
ганізації заходів при масових операціях на свинофер­
мі; технічних засобів і послідовності оперативного
втручання при оваріектомії свинок і пупковій герніо­
томії.
Оснащення: 1) живі об’єкти (свинки 4— 6-місячно-
го віку) — ЗО гол.; 2) комплект № 2 (г) — 4; 3) комп­
лект № 3 — 4; 4) комплект № 4 (а, д) — 4; 5) комплект
№ 5 (а, б, в, г) — 4; 6) антибіотики — 50 флаконів;
7) рукомийники — 4; 8) відро емальоване — 4; 9) вод­
ний розчин (200 мл) аміаку— 4; 10) синтетична тка­
нина (сітка, сито) для закривання грижових воріт.
П р и м і т к а. У комплекті № 4 (а) слід збільшити
кількість 0,5 % розчину новокаїну до 3 упаковок (по
10 ампул).
Методика проведення. Групу студентів ділять на
4 бригади. За кожною закріплюють робочі місця, тва­
рин, обладнання, інструменти.

З а н я т т я 1. Оваріектомія свинок

Викладач визначає обов’язки кожного виконувача

при оперуванні тварин і черговість наступних функ­
цій. Із числа студентів кожної бригади виділяють
трьох для доставки, фіксації і повернення прооперо­
ваних тварин, одного для виконання функцій хірурга,
двох асистентів. Один із них відповідає за інструмен­
ти, другий асистує хірургові, а також здійснює Т ранк ­
вілізацію свинок перед операцією.
Доставлену свинку фіксують на столі, встановле­
ному під кутом 45°, в лівому боковому положенні го­
ловою вниз. При фіксації тазових кінцівок спочатку
міцно закріплюють ліву (нижню) кінцівку. Праву
(верхню) фіксують так, щоб її легко можна було відв’я­
зати при накладанні швів на рану черевної стінки, не
порушуючи міцності загальної фіксації тварини. П ро­
цедуру фіксації тазових кінцівок спрощують автоном­
ні пристосування для кожної з них у вигляді мотузки
(тасьми) близько 40 см завдовжки з петлею на одно­
му кінці і гачком на другому. Грудні кінцівки зв’язу-
129
 ють і прикріплюють до стола, одночасно передбачаю­
чи закріплення свинки в ділянці грудного поясу.
Асистент здійснює премедикацію — внутрішньом’я-
зово в ділянці шиї за вухом вводить азаперон (1 мл
4 % розчину на 10— 20 кг маси тіла) або аміназин
(1— 2 мл 2,5 % розчину на 25 кг маси тіла). Поперед­
ньо місце уколу обробляють 5 % спиртовим розчином
йоду.
Операційне поле готують у ділянці правої здухви-
ни, починаючи трохи вище від маклака і закінчуючи
здухвинно-колінною складкою на протязі від перед­
нього контура стегна до останнього ребра. В подаль­
шому премедикацію і підготовку операційного поля
здійснюють до фіксації тварини на столі, закріпивши
її за кінцівки на підлозі, щоб до кінця операції була
підготовлена наступна свинка.
Хірург стає збоку від кінцівок тварини, а поміч­
ник— збоку від спинки. Операцію починають з ліній­
ної інфільтраційної анестезії. Хірург просочує 0,5 %
розчином новокаїну тканини по лінії наміченого роз­
р ізу — безпосередньо від середини маклака косо вниз
і вперед (за ходом волокон внутрішнього косого че­
ревного м’яза) до 10 см завдовжки. Спочатку інфіль­
трує підшкірну клітковину, а потім належні шари
більш глибоким уколом голки.
Оперативний доступ. Отримавши від помічника
скальпель, хірург розтинає шкіру, фіксовану великим
і вказівним пальцями лівої руки. Розріз веде безпосе­
редньо від маклака вниз і вперед на протязі 5— 7 см.
У тому ж напрямку розтинає підшкірний жировий шар
і надтинає поверхневий листок глибокої фасції, ого­
люючи м’яз. М ’язові шари (зовнішній, внутрішній ко­
сі і поперечний черевні м’язи) роз’єднує тупим спо­
собом за ходом їх волокон. Держак скальпеля хірург
прикладає до м’язового шару і робить різкий корот­
кий поштовх, занурюючи держак скальпеля вглиб
м’язів. Поруч з ним у пророблений хід вводить вказів­
ний палець лівої руки. Розсуваючи в боки скальпель
(дорсокраніально) і палець (вентрокаудально), роз­
ширює рану до потрібних розмірів.
Відповідальним моментом є перфорація очереви­
ни, оскільки через похибку в її виконанні можна пош­
кодити петлі кишок. Змінивши скальпель на пінцет,
хірург знову вводить до дна рани вказівний палець
лівої руки, під його контролем захоплює пінцетом
130
складку очеревини і ви­
водить її в просвіт ра­
ни. Необхідно переко­
натися, що разом з оче­
ревиною не захоплено
стінку кишки. Хірург
робить скальпелем не­
великий розріз у склад­
ці очеревини і відразу
ж її відпускає. Вказів­
ний і середній пальці
правої руки вводить у
рану,знаходить зробле­ Рис. 62. П е рф ор ац ія очереви­
ни при кастрац ії свинок за
ний в очеревині отвір і допом огою кровоспинного пін­
розширює його настіль­ цета.
ки, щоб вільно входили
два пальці.
Очеревину можна
перфорувати сильним
коротким ударом кро­
воспинного пінцета в
момент вдиху свинки,а
потім розкриванням йо­
го бранш підтягнути
очеревину до рівня ра­
ни (рис. 62).
Слід мати на увазі, що в момент натягування бри­
жі і зв’язки яєчника, особливо лівого, деякі свині вна­
слідок сильного болю напружують черевну стінку, що
супроводжується випаданням у рану петель кишок.
Щоб зменшити болісність, асистент шприцом без гол­
ки вводить в черевну порожнину 3 % розчин новокаї­
ну, спрямовуючи струмінь під маклак.
Оперативний засіб. Введеними в черевну порожни­
ну пальцями хірург відшукує правий яєчник, який від­
чувається як ущільнена горбиста кулька, або ріг
матки. Останній відрізняється від кишок меншим діа­
метром і більш вираженою пружністю стінки. Витяг­
нутий ріг матки (якщо зразу не знайдено яєчник) хі­
рург перебирає пальцями обох рук до появи в рані
яєчника, потім підхоплює його пальцями і оточує бах­
ромкою. Помічник підводить під нього зігнутий гемо-
нінцет і перетискує зв’язку яєчника. Н а зв’язку нижче
від пінцета накладають прошивну, шовкову лігатуру.
Яєчник видаляють разом з бахромою ковзними руха-
5* 131
ми скальпеля по гемопінцету. Щ об знайти другий яєч
ник, хірург фіксує пальцями ріг матки, що знаходиться
в рані, знімає гемопінцет і починає перебирати ріг у
бік біфуркації. Просуваючись по рогу, підтягує до ра- І
ни другий яєчник (рис. 63). Витягнувши в рану, на­
кладає під ним гемопінцет, лігує зв’язку, видаляє яєч­
ник, знімає гемопінцет, вправляє ріг матки в черевну
порожнину. Туди ж вводить 250— 500 тис. од. пеніци­
ліну.
Заключний етап. Рану черевної стінки закривають V
у два поверхи: один стібок накладають на рану оче- {
ревини, вузловий шов — на шкіру з підшкірною кліт- І
ковиною і поверхневою фасцією. Щ об випадково не |
підшити кишки при накладанні стібка на очеревину, І
просування голки контролюють введеним в черевну
порожнину вказівним пальцем лівої руки, відтісняючи
ним кишки від очеревини. Перед зав’язуванням вузла <
тим же пальцем перевіряють відсутність петель ки- І
шок або рогів матки в ретроперитонеальній клітковині :
і під ниткою стібка. Оскільки м’язові шари роз’єд- і
нувались тупим способом за ходом їх волокон, що вза- 1
ємно перехрещуються, шов на них не накладають. Зов- ї
нішній вузловий шов на шкіру, жирову тканину з І
поверхневою фасцією накладають за ситуаційним прин­
ципом— перший стібок хірург накладає в середній
частині рани, а потім по одному стібку на кожній по- .
ловині рани. Перед закриванням рани помічники від- 1
в’язують праву (верхню) тазову кінцівку, щоб *змен- і
шити натягування тканини і полегшити стягування
ниток при зав’язуванні вузла. Точки уколу і виколу гол- І
ки асистент обробляє 5 % спиртовим розчином йоду.
Прооперовану свинку відв’язують і відносять. При­
ступають до фіксації наступної свинки, транквілізова-
ної, з підготовленим операційним полем. Студенти мі­
няються виконуваними функціями, поки кожен з них
не здійснить операцію самостійно.

З а н я т т я 2. Пупкова герніотомія

Якщо тварин з пупковою грижею достатньо, дотри­

муються організації операцій, відпрацьованої при ова-
ріектомії свинок.
На живому об’єкті студенти вивчають основні зов­
нішні ознаки пупкової грижі, уточнюють її відмінність
від підшкірного випадання нутрощів, промацують
132
грижове кільце (ворота), визначаючи його величину
і ступінь вправлення грижового вмісту.
Двом студентам доручають фіксувати за кінцівки
тварину в спинному положенні на звичайному столі
або столику для кастрації кнурців. Готують поле опе­
рації в ділянці грижового мішка, відступивши за його
межі кілька сантиметрів. Асистент транквілізує тва­
рину.
Визначивши тактику оперативного втручання, з
урахуванням величини грижових воріт, ступеня вправ­
ляння вмісту грижового мішка і статі тварини, хірург і
асистент займають свої місця збоку від тварини один
навпроти одного. Допомагаючи один одному, здійс­
нюють циркулярну інфільтраційну анестезію навко­
ло грижового мішка.
Оперативний доступ. Першочерговим завданням
хірурга є оголення серозно-фасціального мішка відо­
кремленням його від шкіри. У самок шкіру розтина­
ють поздовжнім розрізом по найбільшій випуклості
грижі, попередньо зібравши її пальцями в поперечну
складку. У самців роблять напівкруглий розріз шкіри
в обхід препуціального мішка збоку і спереду. В запу­
щених випадках пупкової грижі у свиней на верхівко­
вій частині грижового мішка можуть спостерігатися
склерозовані, виразкові і навіть некротичні ділянки
шкіри. Тоді розріз ведуть навколо цієї ділянки шкіри,
продовжуючи потім уперед і назад. Надалі, якщо вда­
ється, цю ділянку шкірн відпрепаровують і видаля­
ють, якщо ні — резектують разом з частиною стінки
серозно-фасціального мішка.
Щ об оголити серозно-фасціальний грижовий мі­
шок, асистент фіксує гемопінцетом шкірний край ра­
ни, а хірург препарує спочатку вістрям скальпеля або
ножицями, а потім держаком скальпеля, тампоном та
ін. Препарують шкіру навколо мішка до грижових во­
ріт і продовжують по черевній стінці на 2— 3 см нав­
коло кільця.
У всіх випадках, крім защемленої грижі, намага­
ються зберегти грижовий мішок. Навіть при частко­
вій його резекції (видаленні дефекту шкіри) або ро­
з’єднанні спайок розріз доцільно закрити безперерв­
ним швом.
Оперативний засіб. Наступним завданням хірурга
є закривання грижових воріт (кільця). Залежно від
того, як вправляється грижовий вміст (вільно або є
133
Рис. 64. Закривання грижових воріт:
а — при збереж енні серозно-фасціального гри ж ового міш ка; б — за доп о­
могою синтетичної сітки; в — після резекції серозно-фасціального гри ж о­
вого мішка.

спайки), а також від наявності його защемлення ді­

ють по-різному.
Тактика при грижі, яка вільно вправляється. Як­
що вдається наблизити краї грижового кільця, накла­
дають петлеподібний шов, використовуючи шовкову,
краще синтетичну, нитку № 8— 10. Грижовий сероз-
но-фасціальний мішок вправляють у черевну порож­
нину, натискують його пальцями лівої руки і під їх
контролем проводять нитки через тканини черевної
стінки, роблячи проколи на відстані 2— 4 см від краю
грижових воріт (рис. 64, а).
Якщо не вдається наблизити швом краї грижових
воріт через надмірну їх величину або сильне напру­
ження черевної стінки, накладають латку у вигляді
сита або сітки із синтетичної тканини (капрону, лав­
сану). Шматок тканини викроюють таких розмірів,
щоб він виступав за межі грижових воріт на 2— 3 см.
Потім пришивають латку навколо грижових воріт до
черевної стінки стібками вузлового шва. Приблизно
так діють і при необхідності повної резекції серозно-
фасціального грижового мішка (рис. 64, б).
Тактика при невправній грижі (наявності спайок).
Необхідно відрізняти її від защемленої (також не­
вправної) грижі. В даному випадку грижове кільце від­
носно велике, але грижовий вміст не вправляється че­
рез його зрощення в межах грижових воріт. Хірург роз­
різує серозно-фасціальний мішок, роз’єднує спайки,
134
вправляє вміст у черевну порожнину і закриває швом
зроблений розріз серозно-фасціального мішка. Гри­
жове кільце закривають одним із попередніх спосо­
бів.
Тактика при защемленій грижі. Оголений серозно-
фасціальний мішок і защемлена частина кишкової
петлі найчастіше геморагічно інфільтровані. Хірург
обережно розкриває грижовий мішок і робить його ре­
візію. Під контролем пальця або жолобуватого зонда
надрізує черевну стінку біля попереднього або зад­
нього краю кільця настільки, щоб відновити прохід­
ність через нього защемленої кишкової петлі. При
збереженні її життєдіяльності останню вправляє в че­
ревну порожнину, а надалі діє за одним із описаних
вище методів.
При вираженому некрозі кишкової стінки защем­
леної частини петлі уражену ділянку хірург резектує
в межах здорових тканин і робить кишкове сполучен­
ня (див. тему 10).
Іноді резектують кишку навіть при відсутності за­
щемлення — при обширних спайках або порушенні ці­
лісності кишкової стінки при роз’єднанні спайок.
Серозно-фасціальний грижовий мішок хірург вирі­
зує циркулярним розрізом на відстані 1,5— 2 см від
краю грижових воріт, краї яких намагається наблизи­
ти за допомогою петлеподібного шва, або закриває
грижове кільце синтетичною латкою (рис. 64, в).
Заключний етап. Надлишок шкіри видаляють ви­
різанням ножицями або скальпелем. У рану вносять
антибіотик і накладають вузловий шов на шкіру з під­
леглими тканинами. Зовні проводять обробку йодом.
Особам, відповідальним за утримання оперованих
тварин, дають рекомендації щодо режиму годівлі і ут­
римання— голодна дієта до кінця дня, коли зробле­
но операцію, напівголодна дієта протягом наступних
двох днів, чиста підстилка. Перехід на звичну годів­
лю поступовий.
Викладач підводить підсумки заняття, оцінює ро­
боту кожного студента залежно від активності і сту­
пеня набуття хірургічної майстерності.

135
 НАВЧАЛЬНА ПРАКТИКА НА М’ЯСОКОМБІНАТІ
(З дні — 18 год)

Практика на м’ясокомбінаті — найважливіший і

найвідповідальніший етап річного навчання студентів
з курсу оперативної хірургії. Закріплюються набуті
протягом року знання, формується хірургічне мислен­
ня, розвивається індивідуальна майстерність хірурга.
Надання студентам можливості самостійної роботи
сприяє виробленню винахідливості, формуванню іні­
ціативності і впевненості у власних силах і уміннях
хірургічного оперування.
Навчання на забійних тваринах не повинно зни­
жувати вимогливості до здійснення комплексу профі­
лактики хірургічної інфекції як однієї з основ благо­
получного наслідку виконання операції.
Особливу увагу слід приділити правилам повод­
ження студентів з тваринами, надійній фіксації остан­
ніх, дотриманню правил техніки безпеки, що дає змо­
гу виключити травматизм і нещасні випадки серед
практикантів. Навчальна практика проводиться на
транквілізованих тваринах. Заняттями в кожній групі
керують два викладачі. Студенти розписуються в ж ур­
налі про ознайомлення з правилами техніки безпеки
при роботі з тваринами.
Серед практикантів доцільно також провести інст­
руктаж про правила поведінки в цеху передзабійного
утримання худоби, щоб не порушити конвеєрність ро­
боти м’ясопереробного підприємства.
Не допускаються для використання санітарні гру­
пи тварин, зданих для забою через захворювання на
лейкоз, туберкульоз, бруцельоз та ін.
Оптимальною структурною одиницею для проход­
ження практики є бригада з 6— 7 чол. Цього цілком
достатньо, щоб забезпечити фіксацію тварин, підго­
товку операційного поля, асистування і повноцінну
роботу.
На території цеху передзабійного утримання худо­
би доцільно створити навчальний філіал інституту,
передбачити кімнати для навчальних занять, переодя­
гання студентів, збереження і підготовки інструмен­
тів. Кімнати обладнують станками для фіксації вели­
ких тварин, столами, забезпечують водою і електри­
кою.

136
 Т Е М А 16 (2 год, одне заняття).
ІН’ЄКЦІЇ І ВЛИВАННЯ (ІНФУЗІЇ)
ВЕЛИКИМ ТВАРИНАМ

Мета і завдання: навчити студентів кваліфікова­

ного володіння шприцами з приєднаною голкою і ме­
тодично правильного здійснення різних видів ін’єкцій
і вливання великій рогатій худобі і коневі.
Оснащення: 1) живі об’єкти (велика рогата худо­
ба — 12 гол.; коні — 8 гол.); 2) комплект № 1 (а, б) —
4; 3) комплект № 3—4; 4) комплект № 5 (а) — 4;
5) інфузійна система (апарат Боброва, шприц Жа-
не) — 4; 6) засоби премедикації (ромпун, рометар,
літична суміш); 7) фізрозчин — 4 л; 8) гумовий
джгут — 4; 9) флакон (200 мл) з пробкою і голкою
1-33 для новокаїну— 12.
Методика проведення. Формують чотири бригади
студентів, призначають старшого і відповідальних за
надане оснащення. Викладач погоджує з керівницт­
вом цеху виділення груп тварин для використання в
навчальній практиці.
Студенти відпрацьовують способи фіксації вели­
ких тварин при їх вилові, доставці в навчальне примі­
щення і підготовці до заняття. Двом студентам кожної
з бригад доручають транквілізувати всіх доставлених
тварин. Залежно від виду тварин готують операційне
поле в різних ділянках тіла. Кожна бригада студентів
забезпечує стерильність інструментів, хірурги готу­
ють руки до операції.
Планується черговість відпрацювання окремих ви­
дів ін’єкцій, починаючи з найпростіших у технічному
виконанні. Окремо студентів навчають правил пункції
яремної вени з наступним внутрішньовенним введен­
ням стерильного фізіологічного розчину за допомогою
інфузійної системи.
Методику ін’єкцій і вливань див. у темі 3.

Т Е М А 17 (4 год, два заняття).

БЛОКАДА НЕРВІВ ГОЛОВИ ВЕЛИКОЇ
РОГАТОЇ ХУДОБИ. ДЕКОРНУАЦІЯ
ДОРОСЛИХ ТВАРИН. РИНОПЛАСТИКА

Мета і завдання: закріпити знання студентів, набу­

ті на аудиторних заняттях, у ході самостійного здій­
снення хірургічних операцій.
6 5 137
 Оснащення: 1) живі об’єкти (велика рогата худо­
ба) — 12 гол.; 2) комплект № 1 (б) — 4; 3) комплект
№ 3 — 4; 4) комплект № 4 ( а ) — 4; 5) комплект № 5
(а, б, в, г) — 4; 6) пінцети-язикотримачі— 16; 7) гу­
мовий джгут (лабораторна трубка) (60— 70 см) — 12;
8) листова і дротяна пилка — по 4; 9) флакон (200 мл)
з пробкою і голкою 1-33 (20198) для новокаїну— 12.
П р и м і т к а . В комплекті № 4 (а) слід збільши­
ти кількість 3 % розчину новокаїну до 1200 мл, в комп­
лекті № 5 (а) — кількість шприців (20 мл) до 12, ін’єк­
ційних голок № 1690 з гумовими шлангами — до 12 шт.
Методика проведення аналогічна до попередньої
теми.
План заняття: 1. Блокада очного нерва за Капус-
тіним. 2. Блокада лобового і підблокового нервів.
3. Блокада нерва рога. 4. Ампутація рога з накладай- 1
ням пов’язки. 5. Двостороння блокада нижньощелепних
нервів. 6. Двостороння блокада підорбітальних нер­
вів. 7. Ринопластика.
Після блокади нижньощелепних нервів кожен сту- І
дент повинен переконатися в її ефективності за ступе- |
нем розслаблення жуйних м’язів. Після цього дослі­
джують ротову порожнину, вводять руку у верхню час­
тину стравоходу.
Оскільки ринопластика навчальна, то після блока­
ди підорбітальних нервів на тваринах здійснюють
штучний розрив верхівки носа розрізом носогубного
дзеркальця і перетинчастої частини носової перего­
родки.
Методику передбачених операцій див. у темі 7.

Т Е М А 18 (2 год). РУМЕНОЦЕНТЕЗ.
ПАРАЛЮМБАЛЬНА АНЕСТЕЗІЯ. РУМЕНОТОМІЯ

Мета і завдання: навчити студентів техніки проко­

лу черевної стінки і рубця за допомогою троакара для
видалення газів, а також розрізу рубця для звільнен­
ня від вмісту і як доступу до сітки при лікуванні трав­
матичного ретикуліту.
Оснащення: 1) живі об’єкти (корови) — 12 гол.;
2) комплект № 1 ( б ) — 4; 3) комплект № 3 — 4;
4) комплект № 4 (а) — 4; 5) комплект № 5 (а, б, в, г) —
4; 6) гумова пластина з пристосуванням для фіксації
рубця — 4; 7) фіксатор рубця П. П. Герцена; 8) фік-
138
[

сатор рубця К. А. Петракова; 9) троакар для великих

тварин — 8— 9; 10) розчин етакридину лактату 1 : 1000
або фурациліну 1 : 3000 — 6 л; 11) відро емальоване —
4; 12) флакони (200 мл з пробкою і голкою 1-33 для
(новокаїну) — 12; шланг гумовий 2 м завдовжки (ді­
аметром 5 см) — 4.
П р и м і т к а . В комплекті № 4 (а) збільшити кі­
лькість 3 % розчину новокаїну до 600 мл в кожному,
в комплекті № 5 (їв) додати 6 прямих круглих голок
(АІ-1060).
Методика проведення. Підготовка і організація за­
няття описані в темі 16.
Руменоцентез
Студенти ознайомлюються з інструментом, який
використовується для проколу черевної стінки і руб­
ця,— троакаром, який складається із загостреного сти­
лета з рукояткою, гільзи з щитком і захисного ков­
пачка.
Студент-хірург знімає ковпачок і прикладає віст­
ря стилета з надітою гільзою до шкіри центра лівої
голодної ямки. Додатковим орієнтиром визначення
місця проколу є середина лінії, що з’єднує нижній
контур маклака з останнім ребром.
Фіксуючи троакар на шкірі лівою рукою, студент
ударяє по рукоятці інструмента долонею правої ру­
ки, щоб одночасно проколоти черевну стінку і рубець.
Вістря троакара спрямовує на протилежний ліктьовий
суглоб, занурює його до упору в щиток гільзи. При­
тримуючи гільзу, витягує стилет. Виділення газу з
рубця визначають за своєрідним шумом. Перед витя­
гуванням гільзи в її просвіт вводять стилет і разом з
ним витягують інструмент, натискуючи в цей момент
на черевну стінку в місцях проколу.
Паралюмбальна анестезія — див. тему 4. З навча­
льною метою паралюмбальну анестезію студенти ви­
конують на кожній тварині з обох боків здухвини.
Взаємним опитуванням уточнюють назву нервів, які
необхідно блокувати, промацують орієнтири (вільні
кінці поперечнореберних відростків І, II і IV попе­
рекових хребців), використовувані при блокаді.
Через 10— 15 хв перевіряють результати визна­
ченням зони нечутливості м’якої черевної стінки вко­
люванням шкіри голкою з наступним її проколом і
визначенням втрати чутливості м’язів.
6* 139
 Руменотомія (розріз рубця)

Після знеболювання м’якої черевної стінки в ді­

лянці лівої голодної ямки і асептизації шкіри студен­
ти кожної бригади оперують відразу на трьох коро­
вах, виконуючи руменотомію за способом А. К. Петра-
кова, П. П. Герцена та Харківського ветеринарного
інституту.

Р У М Е Н О Т О М ІЯ З А С П О С О Б О М
Х А Р К ІВ С Ь К О Г О В Е Т Е Р И Н А Р Н О Г О ІН С Т И Т У Т У

Оперативний доступ. Здійснюють лівосторонню па-

ракостальну лапаротомію. Шкірний розріз до 18 см
завдовжки хірург робить паралельно до останнього
ребра, відступивши від нього на ширину двох, пальців
і на долоню нижче від поперечнореберних відростків.
У тому ж напрямку хірург розтинає поверхневу ф а с і
цію, жовту черевну фасцію, зовнішній косий черевний
м’яз (каудовентральний напрямок м’язових пучків) і
внутрішній косий черевний м’яз (краніовентральний
напрямок м’язових пучків). Асистент спиняє кровоте-|
чу тампонуванням або торгуванням судин. Поперечний
черевний м’яз разом з поперечною черевною фасцією
і очеревиною (щільно прилягають одна до одної) хі-|
рург розтинає одночасно, роблячи невеликий наскріз­
ний розріз у верхньому куті рани. В цей момент від-;
чутний шум повітря, яке входить у черевну порож­
нину.
В утворену рану хірург вводить вказівний і серед­
ній пальці лівої руки і під їх контролем продовжує
остаточне розкриття черевної порожнини.
Найвідповідальнішим моментом, який визначає ре­
зультат операції, є ізоляція черевної порожнини від
розрізаної частини рубця. Ізоляцією запобігають про­
никненню в черевну порожнину вмісту рубця. Для
цього використовують гумову пластину (40X40 см) з
діагональним отвором у центрі (9— 18 см) і метале­
вими петлями по кутках. Хірург прикладає цю плас­
тину до черевної стінки так, щоб розріз тканин черев­
ної стінки виявився в межах отвору гумової пласти­
ни. Асистент закріплює прикладену гумову пластину
до тулуба тварини за допомогою двох гумових трубок
до 2 м завдовжки з металевими гачками на кінцях
(гачок вводить у металеву петлю в кутку пластини).
140
Трубки вкорочують зав’язуванням посередині вузла
або затискуванням надлишку гемопінцетом.
Хірург вводить руку в черевну порожнину, дослі­
джує парієтальну стінку рубця на наявність спайок.
Оперативний прийом. Захопивши в складку стінку
дорсокаудального мішка рубця, хірург витягує її на­
зовні, доручаючи асистенту фіксувати її у верхньому
і нижньому кінцях за допомогою гачків до гумової
пластини. Розтин фіксованої складки починають з
верхньої частини. Зробивши розріз, щоб можна було
ввести два пальці, хірург перекладає верхній гачок,
захопивши стінку рубця з боку слизової оболонки.
У міру продовження розрізу асистент підхоплює розрі­
зану частину стінки рубця одним кінцем гачка, роз­
кладає її на гумовій пластині і закріплює до останньо­
го другим кінцем гачка. Закріплюють рубець рівно­
мірно з правого і лівого боку від рани. Так діють до
повного розтинання витягнутої в складку стінки руб­
ця. Орієнтовно необхідно 8— 10 гачків.
Для остаточної ізоляції черевної стінки від розсі­
ченої частини рубця між його розкладеною частиною і
гумовою пластиною роблять підкладку із стерильного
бинта, складеного в чотири шари (рис. 65, а).

Рис. 65. Руменотомія:

а — ф ік сац ія рубця способом Хар-<
ківського ветінституту; б, в — на­
кладання швів на рубець; г — ф ік ­
сатори рубця: / — К. А. П етрако­
ва; 2 — П. П. Герцена.
 Чергуючись з асистентом, хірург видаляє приблиз­
но на 2/3 вміст рубця. Рідку частину видаляють за
допомогою сифона, використовуючи двометровий
шланг діаметром близько 5 см. Введеною правою ру­
кою почергово досліджують усі ділянки порожнини
рубця, а потім через рубцево-сітковий отвір проника­
ють у сітку. Ретельно досліджують пальцями кожну
комірку, особливо на дні і краніальній частині сітки,
де можуть знаходитись вільнолежачі і вкорінені мета­
леві сторонні предмети. їх видаляють. Досліджують
сітково-книжковий отвір, розміщений справа у верхній
частині сітки. Через нього у книжку вводять два па­
льці, досліджуючи листочки книжки та її вміст. Таким
чином обстежують внутрішню топографію порожнин
передшлунків. Пальпуючи передню частину сітки,
крізь неї можна легко відчути діафрагму, роботу серця.
Заключний етап. Гумову пластинку і фіксовану до
неї вивернуту стінку рубця ретельно очищають тампо­
нами, просоченими розчином фурациліну (1:3000)
або етакридину лактату (1:1000). Асистент знімає
верхній гачок і перетинає ножицями марлеву проклад­
ку. ї ї кінці відводить у боки пінцетом.
Хірург приступає до накладання на рубець пер­
шого безперервного шва за Шміденом із кетгуту № 6.
Перший стібок накладається за межами верхнього
кута рани. Асистент, підтримуючи нитку, протягує її
крізь тканини і зав’язує вузол. Один із помічників
коротким кінцем нитки за допомогою гемопінцета фік­
сує складку рубця, яку зашивають у межах рани че­
ревної стінки. Шов накладають прямою круглою гол­
кою, постійно вколюючи її з боку слизової оболонки
рубця і утримуючи рукою (без голкотримача). По­
мічник протягує нитку крізь тканини і постійно затя­
гує шви. Н а стінці рубця утворюється своєрідна кон­
фігурація шва «ялинкою». Закінчують його вузлом
також за межами рани. У міру накладання шва зні­
мають гачки-кішки і відгортають марлеву прокладку
до повного її видалення.
Другий поверх — безперервний шов за Ламбером.
Асистент міняє голку і заправляє її такою ж ниткою
із кетгуту. Шити починають за межами попереднього
шва, перед цим відрізавши короткий кінець нитки вже
накладеного шва «ялинкою». При цьому проколюють
тільки серозний і м’язовий шари рубця, роблячи укол
і викол з кожного боку.
 При затягуванні шва асистент загортає перший
поверх шва, забезпечуючи контакт і подальше склею­
вання фібрином серозних оболонок. Для полегшенпя
загортання всередину серозних оболонок хірург за ­
хоплює стінку рубця над попереднім швом великим і
середнім пальцями лівої руки, а вказівним занурює
перший поверх шва. Закінчується шов вузлом за ме­
жами рани (рис. 65, б, в).
Асистент видаляє згустки крові, які залишилися,
зрізує залишки ниток шва, присипає поверхню шва
антибіотиками, заглиблює рубець в черевну порожни­
ну, знімає гумову пластину.
Рану черевної стінки закривають двоповерховим
швом. На внутрішню частину стінки накладають куш­
нірський кетгутовий шов, а на останню частину — вуз­
ловий шов із шовку № 8 — 10. Перший поверх, як і
попередні безперервні, виконується за допомогою
асистента.
У перший поверх шва включають очеревину, попе­
речну черевну фасцію, поперечний черевний і внутріш­
ній косий черевний м’язи. Після завершення шва по­
верхню присипають антибіотиком. На шкіру, поверхне­
ву дволистову фасцію і зовнішній косий черевний м’яз
накладають вузловий шов, одночасно проколюючи всі
вищезгадані шари. Шов накладають за ситуаційним
принципом — спочатку в середній частині рани, а потім
на решті ділянок рани. Вкорочують кінці ниток. М іс­
ця уколу і виколу голки на шкірі обробляють 5 %
спиртовим розчином йоду. Прооперовану тварину від­
правляють за вказівкою завідуючого цехом на відпо­
відну базу або на забій.

Р У М Е Н О Т О М ІЯ З А С П О С О Б О М
К. А. П Е Т Р А К О В А

Відрізняється лише особливостями фіксації витяг­

нутої з черевної порожнини складки рубця та ізоляції
від черевної порожнини його розрізаної частини. Спе­
ціальний чотиришарнірний фіксатор рубця (рис. 65,
г) складається з чотирьох скріплених шарніром ла-
пок-стулок, які можуть переміщуватися в одній пло­
щині; на них з внутрішнього (поверхневого до твари­
ни) боку є чотири зігнуті пластинчасті лапки для
фіксації приладу в рані черевної стінки, а з зовнішньо­
г о — закріплено сім гачків для фіксації розрізаної
143
стінки рубця. На повернутих один до одного краях
стулок закріплено гумові накладки, якими притиска­
ють складку рубця.
Після лапаротомії за описаним вище способом хі­
рург прикладає до рани черевної стінки фіксатор з по­
передньо наближеними стулками так, щоб його зігну­
ті лапки увійшли в просвіт рани. Асистент відразу ж
до упору розсуває стулки, розширюючи рану і оголю­
ючи рубець, і закріплює їх нерухомо гвинтами. Через
просвіт розведеного приладу хірург вводить руку, за­
хоплює в складку стінку рубця, витягує назовні і ут­
римує її обома руками, поки асистент знову не зведе
одну до одної стулки, затиснувши між гумовими на­
кладками складку рубця.
Розріз рубця хірург починає з нижньої частини
складки і в міру його збільшення фіксує краї рани
рубця гачками. Після цього асистент повторно макси­
мально розводить стулки приладу з фіксованою части­
ною рубця і остаточно закріплює її в нерухомому стані
гвинтами. Н а цьому закінчується фіксація розрі­
заної стінки частини рубця і його ізоляція від черев­
ної порожнини.
Надалі хірург і його помічник діють за планом ра­
ніше описаного способу руменотомії.
Перед заключним етапом асистент знову зводить
стулки фіксатора, наближуючи один до одного краї
рани рубця, попередньо асептизовані розчином фура-
циліну або етакридину лактату. Рану рубця і черев­
ної стінки закривають аналогічно до попереднього спо­
собу.

Р У М Е Н О Т О М ІЯ З А С П О С О Б О М
П. П. Г Е Р Ц Е Н А

Відрізняється технікою оперативного доступу і своє­

рідною фіксацією розрізаної частини рубця.
Шкіру, підшкірну клітковину і поверхневу фасцію
3 підшкірним м’язом хірург починає розтинати від
нижньої межі лівої голодної ямки, відступивши від ре­
берної дуги на 5— 8 см, і веде розріз вертикально вниз
на 17— 18 см. Для вільного доступу до м’язових ша­
рів, які розшаровують за ходом волокон тупим спосо­
бом, відшаровує шкіру по всьому колу розрізу на 3—
4 см.
Перед роз’єднанням м’язів на рівні середини рани
144
хірург обережно розтинає скальпелем жовту черевну
фасцію в напрямку волокон зовнішнього косого м’я­
за (каудовентрально). Держаком скальпеля він пер­
форує м’яз, вводить в отвір пальці правої і лівої рук
і при деякому зусиллі роз’єднує м’яз на протязі 13—
14 см. Внутрішній косий м’яз роз’єднує аналогічно в
краніовентральному напрямку, а поперечний черевний
разом з поперечною фасцією — по лінії шкірного роз­
різу.
Ще до розрізу очеревини асистент прикладає до
рани спеціальний фіксатор рубця ФР-1М— профільо­
ваний еліпс з отвором у центрі (рис. 65, д) , утримуючи
його за дві ручки. У цей час хірург вводить у шкірну
рану одвороти ранорозширювача ФР-1М. Повертан­
ням верхнього і нижнього натяжних гвинтів остаточ­
но закріплює фіксатор рубця на тулуб тварини. Після
цього завершує лапаротомію розсіканням очеревини
по лінії розрізу шкіри.
Для розрізу рубця студент витягує складку його
каудодорсального сліпого мішка, яку фіксує' зверху
вниз гачками, закріпленими на фіксаторі за допомо­
гою гумових кілець. З обох боків складки укладають
зволожені фізрозчином марлево-ватні тампони (10Х
ХЗО см). Рубець розтинають з нижнього кінця склад­
ки. У міру збільшення розрізу стінку рубця захоплю­
ють з боку слизової оболонки рештою послідовно роз­
міщених гачків, розкладаючи її над підкладкою із там­
понів.
Наступний хід операції аналогічний до попередніх
способів. Закривання рани черевної стінки починають
з очеревини кушнірським швом із кетгуту. Роз’єднані
м’язи в кожному разі з’єднують двома-трьома стібка-
ми вузлового шва також із кетгуту. Шкірну рану за­
кривають вузловими швами. Деталізацію кожного
етапу див. при описі першого способу.
Наприкінці заняття викладач підводить підсумки,
відмічає можливі ускладнення, запобігання їм і спо­
соби лікування, наводить статистику ефективності.

145
 Т е м а 19 (4 год, два заняття).
ЕПІПЛЕВРАЛЬНА БЛОКАДА ГРУДНИХ
СЕРЕДИННИХ НЕРВІВ І ПОГРАНИЧНИХ
СИМПАТИЧНИХ СТОВБУРІВ. ЕПІПЛЕВРАЛЬНА
БЛОКАДА ЧЕРЕВНИХ НЕРВІВ І ПОГРАНИЧНИХ
СИМПАТИЧНИХ СТОВБУРІВ. АОРТОПУНКЦІЯ.
БЛОКАДА НЕРВІВ ВИМ’Я ДЛЯ ЙОГО ЗНЕБОЛЮВАННЯ.
ЗАКРИВАННЯ РАН ДІЙОК ВИМ’Я

Мета і завдання: навчити студентів техніки блокади

грудних нервів, які іннервують нутрощі, і симпатичних
пограничних стовбурів у телят; техніки блокади че­
ревних нервів і симпатичних пограничних стовбурів
у корів; техніки пункції черевної аорти; техніки знебо­
лювання вим’я у корів за допомогою блокади зовніш­
нього сім’яного нерва; методики закривання прони­
каючих ран дійок вим’я у корів.
Оснащення: 1) живі об’єкти (молодняк великої ро­
гатої худоби до 1 рок у — 12 гол.; корови— 12 гол.);
2) комплект № 1 (б) — 8; 3) комплект № 3 — 4; 4)
комплект № 4 (а) — 4; 5) комплект № 5 (а, б, в) —
4; 6) голка № 20198 — 24; 7) відрізок велокамери
(0,5 м) для виготовлення гумових кілець; 8) шприц
Ж ане з гумовим шлангом і канюлею для приєднання
голки — 4.
П р и м і т к а . В комплекті № 4 слід збільшити кі­
лькість 0,5 % розчину новокаїну до 1500 мл, в комп­
лекті № 5 — кількість шприців (20 мл) до 4, голок
№ 1690 з гумовими шлангами — до 4; додати 4 ме­
талевих молочних катетери і 12 самофіксуючих пла­
стмасових молочних катетерів.
Методика проведення. Формують 4 бригади студен­
тів, закріплюють за ними відповідне оснащення. Сту­
денти готують тварин до операції.
План заняття.
1. Епіплевральна блокада грудних нервів, які ін­
нервують нутрощі, і симпатичних пограничних стов­
бурів.
2. Епіплевральна блокада черевних нервів і симпа­
тичних пограничних стовбурів.
3. Пункція черевної аорти.
4. Знеболювання вим’я блокадою зовнішнього сі­
м’яного нерва.
5. Розріз дійкової цистерни з метою імітації про­
никаючої рани дійки вим’я.
146
 6. Закривання проникаючих ран дійок вим’я за до­
помогою двоповерхових швів за Політісом і Гетце.
Приступаючи до відпрацювання техніки епіплев-
ральних блокад, обгрунтовують патогенетичну дію но­
вокаїну з лікувальною і профілактичною метою при
блокаді нервів, які іннервують органи грудної порож­
нини (захворювання органів грудної порожнини), або
черевних нервів (захворювання органів черевної по­
рожнини) спільно з блокадою симпатичного погра­
ничного стовбура.
Викладач роз’яснює зміст терміна «блокада» як
засобу патогенетичної терапії за допомогою низьких
концентрацій (0,25— 0,5 %) розчину новокаїну на від­
міну від блокади нервів внаслідок місцевого знебо­
лювання, особливо провідникової анестезії із застосу­
ванням більш високих концентрацій розчину ново­
каїну.

Блокада нервів, які іннервують

органи грудної порожнини,
і симпатичних пограничних стовбурів
Використовують молодняк великої рогатої худоби
(телят до року). Двоє студентів оперують теля — один
блокує нерви справа, а другий — зліва.
Блокаду нервів, які іннервують органи грудної по­
рожнини, легше виконувати на тварині в лежачому по­
ложенні, зафіксованій на боці. Кінець голки підводять
до тіла хребця через тканини IV міжребер’я (його
проксимальний відділ). При природному положенні
грудної кінцівки точка уколу прикрита триголовим:
м’язом плеча і лопаткою. Щ об забезпечити вільний
доступ для здійснення ін’єкції, один із студентів мак­
симально відводить уперед грудну кінцівку, що ле­
жить зверху, намагаючись завести її на шию теляти.
При цьому лопатка переводиться в поздовжнє щодо
до осі тварини положення, а триголовий м’яз плеча
зміщується вперед. Точку уколу голки знаходять у
IV міжребер’ї безпосередньо біля краю лопатки. Тут
видаляють волос і асептизують шкіру.
Студент, який виконує блокаду, перпендикулярно
до шкіри ставить голку № 1690, орієнтуючись на пе­
редній край V ребра. Проколовши шкіру, просуває її
до упору в тіло хребця, зберігаючи перпендикулярне
положення до шкіри. При правильному положенні
147
голки через неї не всмоктується повітря в плевраль­
ну порожнину і не виділяються краплі крові. Якщо
до голки прикласти наповнений шприц і ввести 2 мл
0,5 % розчину новокаїну, то після його відокремлення
при епіплевральному положенні кінчика голки із ка­
нюлі будуть виділятись краплини розчину синхронно,
до дихання. Після цього студент ін’єктує необхідну
кількість 0,5% розчину новокаїну (близько 20 мл).
Піднімають теля на ноги і повторно фіксують на про­
тилежному боці, готуючи його до аналогічної блокади
нервів, які іннервують органи грудної порожнини з
другого боку.

Блокада черевних нервів і симпатичних

пограничних стовбурів
Студенти відпрацьовують методику блокади на ко­
ровах, зафіксованих на короткій прив’язі або у фікса­
ційному станку. За кожною бригадою закріплюють по
три тварини і доручають одному із студентів їх транк-
вілізувати. 'І
Студенти навчаються визначати точку уколу голки.
Для цього вказівним пальцем руки проводять зверху
вниз в останньому міжребер’ї до відчуття чітко вира­
женого жолоба між здухвинно-реберним і найдовшим
м’язом спини. В цьому місці з обох боків тварини го|
тують операційне поле.
Використовують голку № 20198 або 1-33 після по­
переднього спилювання її кінця для видалення бічного
отвору. Студент, який виконує новокаїнову блокаду,
попередньо інфільтрує 0,5 % розчином новокаїну тка­
нини в останньому міжребер’ї для безболісного про­
сування відносно товстої голки. Голку № 20198 сту­
дент прикладає до шкіри в згаданому жолобі спере­
ду останнього ребра. Різким поштовхом проколює
шкіру, надаючи їй нахилу ЗО— 35° щодо горизонталь­
ної площини, і просуває голку вглиб до відчуття кіст­
кового упору (тіло хребця). Приєднує до голки 20-мілі-
літровий шприц, наповнений 0,5 % розчином ново­
каїну, і, зміщуючи голку, повільно занурює її вглиб
при одночасному натискуванні на поршень до відчут­
тя вільної ін’єкції. Від’єднує шприц і контролює пра­
вильність положення голки, звертаючи увагу на її ка­
нюлю. Якщо кінець голки знаходиться епіплеврально,
з її канюлі синхронно до дихання виділяються крапли­
148
ни введеного розчину і немає характерного звуку
всмоктування повітря у плевральну порожнину. При
неправильному положенні голки її дещо витягують і
маніпуляцію повторюють.
За допомогою шприца Жане з гумовим шлангом і
канюлею для з’єднання з голкою студент вводить не­
обхідну кількість 0,5 % розчину новокаїну. Загальну
кількість розчину визначають із розрахунку 0,5 мл на
1 кг маси тіла тварини. Половину цієї кількості перший
студент вводить з одного боку, а другий — з протилеж­
ного боку, відпрацьовуючи аналогічну методику бло­
кади черевних нервів.
Викладач пояснює і демонструє на живому об’єкті
можливу помилку при виконанні лівосторонньої бло­
кади— пункцію черевної аорти. Підкреслює, що в да­
ному випадку аортопункція є самостійним методом те­
рапії шляхом впливу лікарськими речовинами через
артеріальне русло на органи черевної і тазової порож­
нин, вим’я, тазові кінцівки. Студенти відпрацьовують
техніку пункції аорти (див. тему 9).

Блокада зовнішнього сім’яного нерва

Студенти готують операційне поле з обох боків по­
переку між поперечнореберними відростками III і IV
поперекових хребців, відступивши на ширину долоні
від остистих відростків. Тут також удається промаца­
ти жолобок між клубово-реберним і найдовшими м’я­
зами спини.
У визначеному заглибленні студент прикладає до
шкіри голку, яка використовується для аортопункції
(або № 15150), і різким поштовхом її проколює. Гол­
ці надає нахилу 55— 60°С щодо серединної площини і
просуває її до тіла хребця. Необхідно пам’ятати, що
кінець голки повинен знаходитись поблизу вентраль­
ного гребеня хребця. Щ об уточнити правильність по­
ложення голки, студент змінює її нахил, поки втра­
тить відчуття упору в тіло хребця, після чого повертає
її знову до хребця.
Приєднавши шприц (20 мл), наповнений 3 % роз­
чином новокаїну, починає ін’єкцію, обережно відтягує
голку до відчуття більш легкої ін’єкції — сполучнотка­
нинний простір між великим і малим поперековим м’я­
зами, де проходить зовнішній сім’яний нерв. У цей мо­
мент повільно вводить необхідну кількість 3 % розчи-
144
 І І і

Рис. 66. Закривання проникаю чої рани дійки вим’я:

а ~ блокада зовнішнього сім ’яного нерва; б — схематичне зоб раж ен н я
швів; в — самофіксуючий молочний катетер.

ну новокаїну (7— 8 мл на 100 кг маси тіла тварини)

(рис. 66, а ) .
Через 10— 15 хв студенти перевіряють результати
знеболювання відповідної половини вим’я і дійок по­
колюванням шкіри ін’єкційною голкою. Знеболена дій­
ка тепліша на дотик порівняно з іншою. Аналогічну
маніпуляцію для блокади протилежного нерва здійс­
нює другий студент, відпрацьовуючи її методику. Ви­
кладач пояснює і демонструє можливу помилку при
150
 правосторонній блокаді: якщ о провести гол ку під т і ­
лом хребця, мож на пунктувати аорту.
Розріз дійкової цистерни як оперативний доступ до
слизової оболонки дійки на занятті здійснюють з ме­
тою імітації проникаючої рани стінки дійки д л я по­
дальш ого відпрацю вання техніки її зак р и в ан н я спеці­
альними швами.
Один із студентів обробляє знеболену дійку 0,5 %
розчином ам іаку і асептизує шкіру спиртом йодованим
(1 : 1000). Основу дійки перетискують кількома пово­
ротами гумового кільця, вирізаного із велокам ери або
гумової трубки штучної вагіни д ля б аран а. Ц и м за п о ­
бігають кровотечі при розсіканні тканин.
Хірург присідає збоку від тварини навпроти зн ебо­
лен о ї половини вим’я, вводить через к а н а л дійки ме­
талевий молочний катетер і навколо нього напруж ує
бокову поверхню стінки дійки. Орієнтуючись на к а те­
тер, розтинає в здовж усі шари стінки дійки на протязі
2— 3 см, не торкаючись сфінктера. Ч ерез зроблену про­
никаючу рану дослідж ує слизову оболонку дійкової ци­
стерни.
Закривання проникаючої рани дійки. Студенти в ід ­
працьовують техніку н ак л ад ан н я спеціальних швів,
найбільш ефективними і технічно нескладними серед
яких визнані шви за Політісом і Гетце. Н а різних д ій ­
ках студенти навчаю ться техніки н а к л а д а н н я кожного
з них.
О бидва шви двоповерхові і н акл ад аю ться однією
ниткою так, щоб першим (глибоким) поверхом з ’є д н а ­
ти внутрішні к р а ї рани в м еж ах слизової оболонки, а
другим (поверхневим) — шкірні к р а ї рани. Послідов­
ність н а к л а д а н н я шва див. на рис. 66, б.
П ісля зак р и в ан н я проникаючих ран дійок студенти
н авчаю ться техніки застосування самофіксуючого п л а ­
стмасового молочного катетера (рис. 66, в).
К атетер виготовляю ть з поліетиленової трубки, яку засто ­
совують д л я ампул кулькових авторучок. Один з її кінців на­
глухо запаю ю ть і надаю ть йому загостреної форми. Відступив­
ши 2—3 мм, з боків бритвою роблять 4 поздовжніх розрізи
трубки 13— 15 мм завдовж ки. Чотирьом смуж кам стінки тру б ­
ки, які утворилися, надаю ть випуклої напівкруглої форми піді­
гріванням на полум’ї спиртівки і подальшим охолодженням у
воді. В нерозтягнутому вигляді напівкруглі грані зберігають
свою форму, утворюючи кулясте розширення, яке служить ф ік­
сатором к атетера в порожнині дійкової цистерни. Для запобі­
гання втягуванню катетера всередину порожнини дійки протилеж­
ний кінець трубки на відстані 2 см від розширення розбортову-

151
ють для утворення канюлі. Залеж но від місцезнаходження
травми дійки катетер мож е бути виготовлений з одним фіксу­
ючим пристосуванням або двома на відстані 5 мм одне від од­
ного.
Через дійковий кан ал катетер вводять при розтягнутому ф ік­
саторі, для чого використовують мандрен голки Боброва, й о го
вводять у просвіт трубки катетера до упору в кінець. Вве­
дений мандрен, крім того, надає міцності розтягнутому катетеру
і полегшу*- його введення через дійковий канал. Витягують к а ­
тетер також з розтягнутим за допомогою мандрена фіксатором.
Стерилізувати такі катетери кип’ятінням не мож на, оскільки
кулястий фіксатор втрачає свою форму. Д л я антисептичної об­
робки катетерів використовують йодований спирт (1 :1 0 0 0 ), в
якому катетери і зберігають.

Т Е М А 20 (4 год, два заняття).

ПРОВІДНИКОВА АНЕСТЕЗІЯ СТАТЕВОГО ЧЛЕНА
У БИКА І КОНЯ. УРЕТРОТОМІЯ
І УРЕТРОСТОМІЯ. КАСТРАЦІЯ Ж ЕРЕБЦІВ
У СТОЯЧОМУ І ЛЕЖАЧОМУ ПОЛОЖЕННЯХ

Мета і завдання: навчити студентів техніки к а с т р а ­

ції ж еребців відкритим способом при фіксації в стоя­
чому і л еж а чом у положеннях; техніки знеболю вання
статевого члена у бика і коня; методики виконання
уретротомії і уретростомії.
Оснащення: 1) живі об ’єкти (некастровані бики
1,5—2 років, здані на забій після відгодівлі,— 12 гол.,
ж еребці — 8 г о л .) ; 2) комплект № 1 (а) — 8, (б) — 12;
3) комплект № 2 (а) — 4; 4) комплект № 3 — 4; 5) ко­
мплект № 4 (а) — 4; 6) комплект № 5 (а, б, в, г) — 4;
7) комплект голок: № 2070 (Боб рова) і № 12120 — по
12; 8) щипці З а н д а — 8; 9) сечостатевий катетер для
коня — 4; 10) літотриптор — 4; 11) гумовий дж гут
(л аб о рато рн а трубка) 40— 50 см зав д о вж ки — 4;
12) емульсія синтоміцину — 400 мл.
П р и м і т к а . В комплекті № 4 (а) слід зб ільш и ­
ти кількість 3 % розчину новокаїну до 500 мл, 2 %
розчину новокаїну — до 1500 мл.
Методика проведення. Формують 4 бригади сту­
дентів, закріплю ю ть за кожною передбачене оснащ ен­
ня. У з в ’язк у з різноплановістю тем зан ятт я рекомен­
дується та к а його послідовність. Спочатку відпрацьо­
вують техніку внутріш ньотазової анестезії статевого
члена бика. В кожній бригаді використовують не мен­
ше 3 биків, щоб у кожного студента була можливість
закріпити техніку виконання операції.
152
 З а н я т т я продовжую ть виконанням зн еболю ванн я
статевого члена коня. В кожній бригаді знеболю вання
здійснюють на двох ж еребцях. Потім на одному з них
демонструють уретротомію і уретростомію, після чого
каструю ть у стоячому положенні. Д ругого ж е р еб ц я
в ал я ть російським способом д ля кастрац ії в л е ж а ч о ­
му положенні. В обох випадках кастрацію проводять
відкритим способом.
Биків транквілізую ть рометаром із розрахунку
0,5 мм на 100 кг маси тіл а внутріш ньом’язовим вве­
денням препарату. Ж е р е б ц я м рометар вводять внут­
рішньовенно з розрахунку 3— 5 мл на 100 кг маси тіла.

Провідникова анестезія статевого члена у бика

Студенти фіксують тварин у станках або на корот­
кій прив’язі. Один із студентів тран квіл ізу є тварин.
У всіх тварин готують поле операції в ділянці сідни-
чо-прямокишкової ямки з обох боків кореня хвоста.
Студенти вчаться визначати ділянку оперативного
втручання — т а к звану сідничо-прямокиш кову ямку,
обмеж ену л ате р ал ьн о контуром заднього (вільного)
краю крижово-сідничої з в ’язки, а медіально — коре­
нем хвоста. Ц я ям ка більш рельєфно контурує, якщо
хвіст у м еж ах його кореня відвести на протилежний
бік тварини. Точку уколу голки студенти визначаю ть
у сідничо-прямокишковій ямці безпосередньо біля се­
редини контура вільного краю крижово-сідничної з в ’я ­
зки.
Попередньо для цієї блокади підбираю ть спеціаль­
но передбачені голки: одну більш міцну і коротку типу
Б о б рова (№ 2070) — спрямовуючу — та іншу більш
довгу і тонку (№ 12120), як а вільно входить у просвіт
к а н а л у першою.
Відповідно до методики знеболювання статевого
члена у бика необхідно з боку обох сідничо-прямо-
кишкових ям о к блокувати: соромітні нерви — основне
д ж ерело чутливої іннервації статевого члена і прямо-
кишкові нерви (середній і к ау дальн и й ), які йдуть у
ретрактор статевого члена. Необхідно п а м ’ятати, що
позитивного ефекту знеболю вання досягаю ть тільки
при спільній блокаді згаданих нервів. Якщо допущено
помилки при блокаді прямокиш кових нервів, то не
н астає р озслаблен н я ретракторів статевого члена, не
ро зп рям л яється сигмоподібний згин статевого члена і
153
останній не вип ад ає із препуція. При неправильній
блокаді соромітних нервів статевий член, який випав
із препуція, не знеболюється.
П рави льн ість блокади соромітного нерва з кож но­
го боку мож на визначити опусканням сім ’яників (у
м ’язово-еластичну оболонку мошонки від удового не­
рва відходить мош онкова гілка) і знеболю ванням ш кі­
ри промежини (від соромітного нерва відходить гілка
в п р о м е ж и н у ).
Методика анестезії. Починаю ть з блокади сороміт­
ного нерва одного боку. П р и к л ад аю т ь кінець спрям о­
вуючої голки у згад ан ій точці шкіри сідничо-прямо-
кишкової ямки і коротким ударом долоні по канюлі
голки проколюють шкіру. Ін’єктують кілька міліліт­
рів розчину новокаїну. Кінчиком голки уточнюють міс­
ц езнаходж ення з в ’язки. Постійно орієнтуючись на неї,
просувають голку в тазову порожнину на всю глиби­
ну краніовентрально в н ап рям ку до ліктьового суглоба
того ж боку. П ісл я цього в просвіт ка н а лу спрям о­
вуючої голки вводять ін’єкційну голку. Необхідно точ­
но визначити глибину її введення в тазову порожни­
ну. Орієнтиром служить д овж и н а заднього краю кри­
жово-сідничної з в ’язки. Н а цю глибину вводять голку.
В цьому положенні голок ін’єктують ЗО—40 мл 2 %
розчину новокаїну.
Д л я блокади прямокиш кових нервів необхідно ви­
тягти ін’єкційну голку, а спрямовую чу відтягнути під
шкіру. З цієї ж точки спрямовуючій голці надаю ть
горизонтального напрям ку і знову її вводять у тазову
порожнину. Через її просвіт та к о ж вводять ін’єкційну
голку, просуваючи її на всю глибину. Д л я блокади
прямокиш кових нервів необхідно ін’єктувати 20—
ЗО мл розчину новокаїну (рис. 67, а). Ч ерез 5— 10 хв
студенти перевіряють ефективність своїх дій: а) звер­
таю ть увагу на ступінь опускання сім’яників; б) по­
колюванням голкою перевіряють зникнення чутливос­
ті шкіри в ділянці промежини; в) пальпацією ззаду
шийки мошонки переконуються в розправленні сигмо­
подібного згину статевого члена.
Якщо статевий член самостійно не випав із препу­
ція, його н ам агаю ться витягнути. Однією рукою при­
тримують препуцій, а другою захоплю ю ть статевий
член через тканини ближче до мошонки, виштовхують
його назовні. Верхівку статевого члена, як а з ’явилась
із препуціального отвору, один із студентів захоплю є
154
Рис. 67. П ровідникова анестезія статевого члена:
а — у бика: 1 , 2 — положення голок відносно нервів (З — соромітного; 4 —
середнього; 5 — каудального гем ороїдальн ого); б — у коня; в — етапи
блокади нервів.

рукою з тампоном і повністю витягує його вільну час-

тину. Студенти дослідж ують статевий член, з в ертаю ­
чи увагу на мож ливу наявність патологічних змін (фі-
бропапіломатоз, персистуюча вуздечка тощ о), пере­
віряю ть втрату чутливості поколюванням голкою.

Провідникова анестезія статевого члена у коня

Н а відміну від бика статевий член у коня знеболю ­
ють одномоментною ін’єкцією анестезуючого розчину,
що зумовлю ється анатомо-топографічними особливо­
стями органа у даного виду тварин.
Коня студенти фіксують у станку за допомогою пу­
тових ременів з мотузкою так, щоб обмеж ити рух т а ­
зових кінцівок н азад (див. тему 1). Студенти вчаться
визначати точку уколу голки. Один із студентів в ід ­
водить хвіст убік, а другий промацує нижче від ануса
155
 крізь тканини промеж ини сідничну дугу І'тяж -уретру,
який обгинає її в серединній площині. М іж уретрою і
кісткою проходять правий і лівий соромітні нерви, які
переходять на дорсал ьну поверхню статевого члена
я к дорсальні удові нерви.
У згаданій ділянці студенти ретельно готують опе­
раційне поле (поблизу ан уса). Використовують голку
№ 1690, б а ж а н о з гумовим шлангом і канюлею для
приєднання до шприца. П еред уколю ванням голки
' студент лівою рукою, промацуючи сідничну дугу, зл ег­
ка зміщ ує разо м з тканинам и промежини уретру в л і­
во, щоб ке тр ав м у в ати її голкою. П равою рукою вко­
л ю є голку дещ о сп рава від середини площини, спрч-
мовуючи її ззад у наперед і сп рава наліво, щоб кінець
голки вперся всередину сідничної дуги, обминаючи
уретру. Д л я блокади обох соромітних нервів д о стат­
ньо ввести 20 мл 3 % розчину новокаїну. Р езультати
анестезії студенти перевіряю ть через 5— 7 хв і спосте­
рігають випадання статевого члена із препуція, в и зн а­
чають втрату чутливості вільної частини статевого
члена а ж до препуціального кільця (поколюванням
голкою) (рис. 67, б).

Уретротомія
Крім знеболю вання статевого члена д л я введення
в уретру катетера студенти повинні знеболити так о ж
промежину, тканини якої підлягаю ть розсіканню при
оперативному доступі до уретри.
П ровідникова анестезія промежини. В ділянці пе-
ріан альної ям ки після асептизації шкіри студентам не­
обхідно блокувати з кожного боку ануса поверхневу
(підшкірну) і глибоку (підф асціальну) гілки нервів
промежини. Д л я цього голку № 1060 необхідно спо­
чатку ввести підшкірно в точці, як а визначається на
ширину п альця вище від сідничної дуги, і на таку ж
ширину збоку від ануса. Ін ’єктують 5 мл 3 % розчину
новокаїну, блокуючи поверхневу гілку. Д л я блокади
глибокої гілки, не витягуючи голки, занурю ю ть її в
тканини ще на 0,5 см і повторно ін’єктують стільки ж
З % розчину новокаїну. Аналогічно діють і з іншого
боку ануса, блокуючи обидві гілки протилежного нер­
ва промежини. Через 5 хв поколюванням голкою в
місці, яке намічається д ля розсікання тканин, студен­
ти переконуються у відсутності чутливості (рис. 68).
156
Рис. 68. Провідиико- Рис. 69. Уретротомія у коня (а):
Ва анестезія промежи- / — ретрактор статевого члена; 2 — бульбо-
НИ V КОНЯ. печеристий м’яз; З — печеристе тіло уретри;
4 — уретра; б — літотриптор.

П ісля випадіння знеболеного статевого члена із

препуція один із студентів вводить в уретру, а далі
в сечовий міхур катетер д л я орієнтації при оператив­
ному доступі до уретри. Катетер добре промацуєть­
ся через тканини промежини нижче від сідничної
дуги.
Орієнтуючись на катетер, хірург розтинає шкіру на
6—7 см строго по серединній лінії, починаючи розріз
безпосередньо під сідничною дугою. В тому ж напрямі
розтинає підлеглі шари: фасцію промежини, ретрак-
тор статевого члена, бульбопечеристий м’яз, печеристе
тіло уретри та її слизову оболонку. О голю є введений в
уретру катетер. Його обереж но витягує помічник,
звільняючи вхід у сечовий міхур через розсічену ч ас­
тину уретри.
В и к л ад ач демонструє техніку введення в сечовий
міхур спеціального інструмента д ля дроблення і ви­
тягування каменів сечового міхура — літотриптор
(рис. 69).
Н а цьому етапі н авчальн а уретротомія зав ерш у­
ється. В и к л ад ач пояснює студентам заключний етап
операції — н а к л а д а н н я вузлового ш ва на рану уретри
(1-й поверх) і ш кіру з фасцією (2-й поверх). Н а цій
ж е твари ні виконують наступну після уретротомії опе­
рацію — утворення фістули уретри.
157
 Уретростомія

Утворення штучної фістули сечостатевого каналу

здійснюють п ісля розтину уретри підшиванням її сли­
зової оболонки до країв шкірної рани промежини.
Крутозігнутою голкою (4ВІ-1, 2 Х
60), зап равлен ою шовковою ниткою
№ 6 і фіксованою голкотримачем, хі­
рург проколює стінку уретри спо­
чатку в верхній частині рани, підши­
ваючи її до відповідного місця рани
шкіри, а потім у нижній частині р а ­
ни. Третім і четвертим стібками під­
ш иває стінку розтятої уретри в
середній частині рани — справа і зл і­
ва. Н а д а л і стібки н а к л а д а є на від­
стані 0,75— 1 см один від одного.
Розш иту уретру покриває емульсією
синтоміцину або іншою дезинфікую-
Рис. 70. Уретро- ЧОЮ м аззю (рис. 70).
стомія у коня. В икладач пояснює студентам го­
ловні показання д л я виконання уре-
тростомії — непрохідність кінцевої частини уретри або
перед глухою ампутацією статевого члена.

Кастрація жеребця, фіксованого

в стоячому положенні
Цей спосіб кастрац ії ж ереб ця можливий на транк-
вілізованій тварині. Оскільки дія рометару, введено­
го перед уретротомією, закінчилась, Транквілізацію
тварини повторюють.
Ж е р е б ц я фіксують у станку із застосуванням з а ­
крутки на верхню губу. Одному із студентів дору ча­
ють фіксацію лівої тазов о ї кінцівки. Він н аки д ає пу­
товий ремінь з кільцем і мотузкою (близько 2 м ), яку
обводить один раз навколо відповідного стовпа фік­
саційного станка, і натягує її до підведення кінцівки
до стовпа. Т ака «рухома» фіксація тазової кінцівки
д о звол яє в необхідний момент відпустити кінцівку, по­
слабивш и натягування мотузки. Асистент готує опе­
раційне поле в ділянці мошонки і на її шийку н а к л а ­
д а є еластичний д ж гут (лаб о ратор н а гумова трубка).
Студент-анестезіолог виконує інтратестикулярну
анестезію. Д л я цього в паренхіму кожного сім’яника
158
він ін’єктує по 10 мл 3 % розчину новокаїну, п оперед­
ньо вколовши голку № 1690 з гумовим шлангом в най-
випуклішу частину напруж еної стінки мошонки. К і­
нець голки б аж ан о спрямовувати в бік сім ’яного к а ­
натика. Д одатково 3 % розчин новокаїну ін’єктують
підшкірно по лінії наміченого розрізу.
Хірург стає обличчям до мошонки, напівприсівши
біля лівої здухвини. Л івою рукою він захоплю є спо­
чатку протилежний від себе сім’яник, обхопивши ш ий­
ку мошонки спереду н а за д і напружую чи її на с ім ’я ­
нику. В праву руку бере скальпель таким чином, щоб
великий палець знаходився на спинці клинка. Р озр із
тканин робить спереду назад, веде його від головчас­
тої частини сім’яника до хвоста п ридатка. При цьому
хірург н ам агається одним розрізом розтяти мошонку
і спільну піхвову оболонку. Оголений сім ’яник за х о п ­
лює лівою рукою, а правою, змінивши скальп ель на
нінцет, відтягує вбік розтяту спільну піхвову оболон­
ку, затиснуту пінцетом біля піхвової (перехідної) з в ’я ­
зки. Помічник перетинає ножицями згад ан у з в ’язку
якомога ближче до спільної піхвової оболонки. О стан ­
ню хірург, не знімаючи пінцета, відтісняє в порожнину
розрізаної мошонки в напрям ку до зовнішнього пахо­
вого кільця, розриваючи при цьому мезорхіум, а далі
мезофунікулюм. С ім ’яник зал и ш аю ть висіти на сім ’я ­
ному канатику. П ісля цього аналогічну маніпуляцію
виконують з лівим сім ’яником, який знаходиться бли­
ж че до хірурга.
Хірург схрещує обидва сім’яних канатики. Утри­
муючи їх правою рукою, максимально відтісняє до ж и ­
вота мошонку розведеними пальцями лівої руки. Н а

Рис. 71. Етапи кастрації ж еребця, фіксованого в стоячому по­

ложенні.

159
найтонш у частину оголених канатиків (10 см вище від
сім’яників) помічник н а к л а д а є губки щипців З а н д а ,
повертаючи гвинт, що скріплює їх, до підлоги. Після
м аксимального стискання рукояток щипців сім ’яні к а ­
натики відтинаю ть ножицями біля щипців. Зм ащ у ю ть
куксу спиртовим розчином йоду. З шийки мошонки
знімаю ть д ж гут, а потім щипці. В обидві порожнини
мошонки в водять синтоміцинову емульсію (рис. 71).

Кастрація жеребця, фіксованого

в лежачому положенні
Другого ж ереб ц я студенти фіксують у лівому бо­
ковому положенні (див. тему 1). Функції студентів
при повалі тварини розподіляю ть таким чином, щоб
вільний кінець накинутого на тварину повального р е­
меня. тягнули 2— 3 чоловіки, а фіксацію голови коня
після повалу виконували двоє інших (див. тему 1).
Один із студентів готує операційне поле в ділянці
мошонки, двоє інших у цей час н акл ад аю ть бинтову
пов’язку на хвіст.
Хірург за й м а є полож ення позаду від крупа ж е р е б ­
ця, робить інтратестикулярну анестезію і приступає
до розсікання мошонки, розправленої і напруженої
над нижнім (лівим) сім ’яником. Р о зр іза є мошонку на
всю довж ину сім’яника, намагаю чись одним розрізом
розсікти всі її ш ари і спільну піхвову оболонку. Ого­
лений сім’яник захоплю є лівою рукою, а правою ро з­
п рав л яє і фіксує пінцетом перехідну з в ’язку, яку потім
помічник перетинає ножицями. Р озриваю чи мезорхі-
ум і мезофунікулюм, хірург відтісняє розтяту спільну
піхвову оболонку у з я ­
ючу рану мошонки. В ід­
пустивши цей сім’яник,
у такій ж е послідовно­
сті оголюють верхній
(правий) сім’яник.
Оголені і в ідокрем ­
лені від спільної піхво­
вої оболонки обидва сі­
м ’яники обводять один
навколо одного (пере-
Рис. 72. К астрація ж еребця, плітаю ть). Натягуючи
фіксованого у лежачому поло- правою рукою обидва
женні. сім’яники, хірург лівою
16С
рукою відтісняє до черевної стінки розтяту мошонку,
звільняючи д л я н акл ад ан н я щипців З а н д а найтон-
шу частину сім ’яних канатиків. Щ ипці н а к л а д а є
помічник, відступивши від сім’яників на 7— 9 см.
С ім ’яні канатики або відкручують (тор зу в ан н я),
або відтинають ножицями (рис. 72). П ісл я з м а щ у в а н ­
ня кукси йодом в ідразу ж знімаю ть щипці, видаляю ть
із мошонки згустки крові, а в її порожнину вводять
емульсію синтоміцину. Н а цьому кастрацію за в е р ш у ­
ють. Студенти знімаю ть повал і піднімають тварину.
Протягом 10— 15 хв спостерігають за тваринами. Ви­
к л ад ач підводить підсумки зан яття; відмічає мож ливі
ускладнення, які виникають в ідразу після кастрац ії
(кровотеча, випадання нутрощ ів), пояснює причини
виникнення, способи попередження, усунення.

Т Е М А 21 (2 год, одне заняття).

ЕКЗАРТИКУЛЯЦІЯ ТРЕТЬОЇ ФАЛАНГИ
І АМПУТАЦІЯ ПАЛЬЦЯ У ВЕЛИКОЇ
РОГАТОЇ ХУДОБИ. ТЕРМОКАУТЕРИЗАЦІЯ

Мета і завдання: перш а частина зан ятт я п ер ед б а­

чає навчання студентів техніки здійснення двох різних
способів ам путації одного з пальців великої рогатої
худоби і, по суті, є повторенням аудиторних занять,
які проводились на трупному матеріалі. Закріплю ю ть
набуті знання відпрацю ванням техніки проведення
згадан и х операцій на ж и вих о б ’єктах. Компенсуються
упущення окремих етапів операцій, які не могли бути
повністю представлені на зан яттях з трупним м атер і­
алом.
Д р у г а частина зан ятт я передбачає ознайомлення
студентів з металевими припікачами і засвоєння тех ­
ніки терм о кау теризації дистального відділу кінцівок
коня. Попередньо вони навчаю ться техніки знеболю ­
вання дистального відділу грудної і тазової кінцівок
коня блокадою відповідних нервів.
Оснащення: 1) живі об ’єкти (велика рогата худ о­
ба — 8 гол., коні — 4 г о л .) ; 2) комплект № 1 (а) — 4
3) комплект № 2 (б) — 4; 4) комплект № 3 — 4; 5) ко
мплект № 4 (а) — 4; 6) комплект № 5 (а, б, в, г) — 4
7) д ж гу т гумовий — 8; 8) емульсія синтоміцину —
200 мл; 9) пилка хірургічна (листова або дугова) — “
10) припікачі залізні д ля припікання точкового (к р ап ­
кового) — 4, смужкового — 4; 11) п аял ьн а л ам п а — 4.
161
 П р и м і т к а . В комплекті № 4 (а) слід збільшити
кількість 3 % розчину новокаїну до 400 мл.
Методика проведення. Формують 4 бригади сту­
дентів, розподіляю ть оснащення.
Ампутацію пальця і екзартикуляцію ф аланги в
кожній бригаді здійснюють одночасно на двох тв а р и ­
нах за участю 3— 4 студентів. Один із студентів транк-
вілізує тварин ксилазином (ромпуном, рометаром) із
розрахунку 0,5 мл на 100 кг маси тіл а тварини.
Виготовляють імпровізований операційний стіл з
підручних м атеріалів д л я ф іксації тварини в л е ж а ч о ­
му положенні. П ри його відсутності здійснюють повал
тварин і фіксують їх у боковому л еж а чом у полож ен­
ні на підлозі. П алец ь кінцівки, на якому планується
операція, повинен бути повернений назовні (до хі­
ру р га). Кінцівку, яку оперують, фіксують «на р о з­
тяж ку», а інші три фіксують нерухомо, з в ’язавш и
разом.
Спочатку рекомендується виконувати більш просту
операцію — екзарти куляц ію третьої ф аланги, тобто
ампутацію по копитному суглобу. П ісл я її зав ер ш ен ­
ня на другій кінцівці цієї ж тварини ампутують па­
лець по рівню путової кістки.
Спільними етапами обох операцій є: 1) фіксація
тварини в боковому положенні з урахув ан н ям верх­
нього полож ення пальця, який оперують; 2) п ро ф іла к­
тика кровотечі тугим н ак л ад ан н ям гумового дж гута
в ділянці п ’ястка; 3) знеболю вання дистального від­
ділу кінцівок провідниковою анестезією (3 % розчин
новокаїну) за Регнері; 4) асептизація обох ратичок
н езалеж но від того, на якому пальці р облять оп ера­
цію. Д ал ьш и й хід кож ної операції м ає свої особливо­
сті. Послідовність хірургічного втручання див. у темі
11, зан ятт я 2.
Р ан о ву поверхню перед н ак л ад ан н ям пов’язки піс­
л я екзарти куляц ії і перед приш иванням раніш е від­
препарованого клап ти ка після ам путації п альця по
рівню путової кістки щедро припудрюють, порошком
стрептоциду.
Н а к л а д е н у пов’язку необхідно просочити зовні бе­
резовим дьогтем. Ч ерез 3— 5 хв після знім ання джгута
його накл ад аю ть повторно на 15—20 хв д ля досягнен­
ня швидкого гематозу.
Термокаутеризацію зручніше здійснювати на кін­
цівках коня. Одночасно студенти засвоюю ть техніку
знеболювання дистального відділу кінцівок за д опом о­
гою блокади серединного, ліктьового нервів і шкірної
гілки шкірно-м’язового нерва грудної кінцівки, вел и к о ­
гомілкового, гілок малогомілкового, плантарного ш к ір ­
ного нерва гомілки і прихованого нерва тазової кін­
цівки.
В иклад ач нагадує основні показанн я д л я зас то су ­
вання припікання: 1) при асептичних хронічних про-
ліферативних процесах з метою переведення їх в асеп­
тичні гострі ексудативні' (осифікуючий періостит, хро­
нічний тендиніт); 2) д л я спинення кровотечі; 3) д ля
руйнування новоутворень або патологічних (фунгоз-
них) грануляцій та ін.
Коня фіксують у стоячому положенні. Один із сту­
дентів його тран квілізує внутрішньовенною ін’єкцією
ксилазину (ромпуну, рометару) з розрахунку 3 мл на
100 кг маси тіла. Д вом іншим студентам доручаю ть
підготувати операційне поле в місцях уколу голки для
блокади згаданих нервів грудної і тазової кінцівок, а
т ак о ж д ля припікання в ділянці вінчика і пута груд­
ної кінцівки з дорсальної, л ате р ал ьн о ї і медіальної
поверхонь і на тазовій кінцівці в здо вж плантарних
ж олобів (навпроти бокової поверхні сухож илків зги ­
начів п а л ь ц ів ) .
Кожен із студентів повинен виконати зн еболю ван ­
ня кінцівок. Техніку блокади нервів див. у темі 11 ( з а ­
няття 1).
Студенти ознайомлю ю ться з залізним и припікача-
ми, які явл яю ть собою стерж ень з д е р е в ’яною ручкою
і наконечником. Останній д ля смугастих припікань
виготовляють у вигляді сокири, а д л я точкових — у
вигляді конуса.
Починаю ть з точкових припікань. Один із студен­
тів н агріває терм окаутери на паяльній лампі. Н а г р і­
тий до вишнево-червоного кольору (700—800 °С) н а ­
конечник терм окаутера прикладаю ть на мить без
натиску у ділянці вінчика і пута грудної кінцівки пер­
пендикулярно до шкіри. Р о б л я ть кілька рядів точко­
вих припікань на відстані 1,5—2 см одне від одного,
а н ад ал і — в ш аховому порядку.
Н аступний студент повторює маніпуляцію припі­
кання, п рикладаю чи вістря розж ареного наконечника
терм о каутера почергово до в ж е зроблених точок. Те ж
сам е виконують інші практиканти, доводячи припікан­
ня до першого ступеня (8— 10 п рикладань термокауте-
163
ра до одного і того ж місця). Звертаю ть у вагу на колір
припеченої точки і х ар а ктер випоту серозної рідини.
Смугасті припікання відпрацьовую ть на тазовій
кінцівці коня в ділянці плесна на боковій поверхні су­
х ож и л ь згиначів пальця, й о г о виконують за такою ж
методикою, я к і точкові, але припікачем із « ж и р о п о ­
дібним наконечником, проводячи см ужки паралельно
одна до одної на відстані не менш як 1,2— 2 см.
Н априкінці зан ятт я підводять підсумки, оцінюють
засвоєння м атер іал у і рівень практичних умінь к о ж ­
ного із студентів.

ДОДАТКОВІ ТЕМИ

Т Е М А 1 (22) (2 год, одне з а н я т т я ).

АМПУТАЦІЯ (КУПІРУВАННЯ) ВУШНИХ
РАКОВИН У СОБАК

М ета і завдан ня: навчити студентів техніки ам пу­

тац ії вушних раковин з косметичною метою у собак
різних порід; звернути увагу на способи знеболю ван­
ня вушних раковин, утворення їх певної форми відпо­
відно до порід, застосування пов’язки.
Оснащення: 1) ж и в і о б ’єкти ( с о б а к и ) — 3 гол.;
2) комплект № 2 (в) — 3; 3) комплект № 3 — 3;
4) комплект № 4 (г) — 3; 5) комплект № 5 (а, б, в,
г) — 3; 6) вушні затискачі д л я собак порід доберман,
боксер, дог — по 1; 7) кишкові ж ом и — 3; 8) стрепто­
цид (порошок) — 50 мг.
М етодика проведення. Формують 3 бригади студен­
тів. П е р ш а н ад ав ати м е вушним ракови н ам собаки фо­
рми, якої вим агає порода доберман, друга — порода
боксер, третя — порода дог. Розподіляю ть оснащення.
Починають з підготовки операційного поля в д і­
лян ках внутріш ньом’язових ін’єкцій д ля здійснення
н аркозу та на кожній вушній раковині, видаляю чи во­
лосся по лінії розтину тканин у вигляді смуги 1,5—
2 см завширшки.
Знеболю вання. Надійного способу місцевого зне­
болю вання вушної раковини у собак не існує, тому
пропонується виконувати потенційний наркоз, в ід д а ­
ючи перевагу кетаміновому (див. тему 4, зан яття 3).
Н аркоти зовану тварину фіксують на операційному
столі в боковому положенні. У зовнішній слуховий
164
 прохід для запобігання затік ан н я крові під ч ас опе­
рації вставляю ть тампон.
Гемостаз забезпечують зд ав л ю ванн ям тканин р о з­
простаної вушної раковини біля її основи кишковим
жомом. Ж о м н акл ад аю ть з боку від передньовнутріш-
нього краю раковини, підводячи кінці інструмента до
нижнього рівня вушної кишеньки.
В икладач пропонує студентам кож ної бригади ви ­
значити форму, якої н адаватим уть вушній раковині
собаки оперативним шляхом.
При оперуванні вушних раковин собаки д ля н а д а н ­
ня форми відповідно до вимог породи доберм ан вико­
ристовують рівний вушний затискач. Гвинти за т и с к а ­
ча відгвинчують настільки, щоб через щілину ро звед е­
них пластин вільно просувалась вушна раковина.
В цю щілину вводять задньозовнішній край вушної р а ­
ковини до передбаченої лінії відтину периферійної
частини. У породи доберм ан ця лінія повинна почина­
тися на межі верхньої і середньої третини раковини, а
закінчуватися біля основи раковини, захоплюючи ки ­
шеньку (рис. 73). По наміченій лінії зводять п ласти ­
ни зати ск ач а і помірно закручую ть гвинти. Зміщ ую ть
до основи вуха рухому ш кіру його зовніш ньої поверхні,
щоб після ам путації закрити шкірою оголений хрящ.
Остаточно перевіряють ретельність н ак л ад ан н я за т и с ­
кача і закручую ть гвинти. Асистент утримує руками
накладений вушний зати скач за гвинти. Хірург, при­
тримуючи лівою рукою частину раковини, яку відти­
натиме за верхівку, веде скальпель безпосередньо по
зовнішній стороні зати ск ач а від верхівки до основи
вушної раковини. Відсікання виконують швидко, п л а в ­
но і рівномірно. Я кщ о допущено нерівність ліній ам пу­
тації, рухам и л еза ск ал ьп ел я по затискачу їх л іквід у­
ють. Вушний затискач, яким намічали форму лінії а м ­
путації, знімаю ть відкручуванням його гвинтів. Зігн у­
тими нож ицями заокруглю ю ть куксу біля основи вуш ­
ної раковини, притримуючи пінцетом оголений хрящ .
Н а ранову поверхню н акл ад аю т ь вузловий шов із
шовку № 4— 6. Попередньо рану присипають порош ­
ком стрептоциду. Стібки н акл ад аю ть на відстані 1—
1,5 см один від одного. Зш и в аю ть тільки шкірні краї
рани (ш кіру внутріш ньої та зовніш ньої поверхонь
вушної р ак ови н и), уникаючи проколу хр ящ а. В про­
тивному разі мож ливий некроз хрящ ової тканини утво ­
ренням деформуючих рубців. Перші стібки б аж ано на-
165
 Рис. 73. Ампутація вушних раковин у собак:
а — форма, якої надають вушним раковинам у собак по­
рід доберман, боксер, дог; б — вушні затискачі; в — бин­
това і г — лігатурна пов’язки після операції.

кл ад ати в місцях розташ уванн я великих судин. Після

н акл ад ан н я швів знімаю ть кишковий ж ом і н а к л а д а ­
ють легку тимчасову бинтову пов’язку.
Купірування другої вушної раковини здійснюють
у такій ж е послідовності, як і попередньої. С обаку пе­
ревертаю ть на другий бік, перевіряють наявність т а м ­
166
пона в зовнішньому слуховому проході. Щ об форма
другої вушної раковини була аналогічна до поперед­
ньої, я к ш аблон використовують відрізан у ділянку
протилежної вушної раковини. Визначати розмірність
вушних раковин при купіруванні м ож на й інакше. Н а й ­
більш істотною є ідентичність верхівок майбутніх р а ­
ковин, бо д алі лінія відсікання відповідатиме формі
вушного затискача, а біля основи орієнтуються на вуш ­
ні кишеньки. Тому на початку операції ретельно при­
клад аю ть одну до одної верхівки обох раковин і по
передньовнутрішньому краю намічаю ть висоту купі-
рування. В цьому місці хірургічною голкою проколю ­
ють обидві вушні раковини, відступивши від краю на
1— 1,5 мм, і протягують шовкову нитку. М іж р ак ови ­
нами нитку перерізують, з а в ’язуючи вузол на кожній
з них. Ці вузлики і є точним орієнтиром рівня лінії
відсікання.
Щ об забезпечити нормальне проходж ення п ісля­
операційного періоду та запобігти утворенню д еф о р ­
муючих рубців, н ак л ад аю ть пов’язки. Існує д в а в а р і­
анти їх н акл ад ан н я. З а першим варіантом після зн я т ­
тя тимчасової пов’язки і видалення там пона із слухо­
вого проходу зрізую ть лиш ок ниток шва, залиш аю чи
по одному біля верхівки раковини. Обидві вушні р а ­
ковини у к л ад аю ть у ділянці потилиці на ватно-марле-
ву подушечку, з в ’язую ть м іж собою залиш еними нит­
ками шва і прибинтовують до голови. Щ об пов’язк а
не зм іщ увалась, її фіксують відрізком бинта. С почат­
ку проколюють скальпелем (зсередини назовні!) пе­
редній край пов’язки точно посередині. Через утворе­
ний отвір протягують складений удвоє бинт 1 м з а в ­
довж ки і закріплю ю ть його заш моргом. Обидва кінці
бинта ведуть у напрям ку носа і на рівні внутрішніх
кутів очей з а в ’язують вузлом. Д а л і кінці бинта обво­
дять навколо щелеп і знову з в ’язують вузлом так, щоб
не переш код ж ати тварині приймати їжу. З а л и ш о к кін­
ців бинта фіксують з боків переднього краю пов’язки,
протягуючи через зроблені скальпелем отвори. Задній
край пов’язки т а к о ж фіксують бинтом до нашийника.
З а другим варіантом застосовують лігатурну по­
в ’язку. М іж кінцями ниток шва вк л ад аю т ь вал и к із
скрученого бинта і закріплю ю ть його поверх рани по­
вторним з а в ’язу ван н ям вузлів нитками кожного стіб­
ка. Н а рану кож ної вушної раковини мож на накласти
самостійні валики або використати один видовжений
167
вал и к д ля обох вушних раковин, зближ ених вер хівка­
ми на потилиці.
При ам путації д л я ф ормування вушних раковин
відповідно до вимог порід боксер або дог студенти ви­
користовують подібні вушні затискачі. Вимоги до фор­
ми і висоти створюваних верхівок вушних раковин ріп­
ні. Д л я породи боксер верхній кінець лінії відсікання
визначаю ть м а й ж е посередині передньовнутрішнього
краю раковини, а д л я породи дог — м а й ж е біля вер­
хівки, трохи відступивши.
В икладач пояснює студентам, що в клінічній п р а к ­
тиці власнику оперованої тварини даю ть р еком ен да­
ції про необхідність зняття бинтової пов’язки на 4—
5-й, а швів (у тому числі і лігатурної пов’язки) — на
7-й день.

ТЕМА 2 (23) (2 год, одне заняття).

КАСТРАЦІЯ (О В А РІЕК ТО М ІЯ) К О РІВ

Мета і завдання: навчити студентів кастрац ії ко­

рів черезочеревинним та черезпіхвовим оперативними
доступами до яєчників.
Оснащення: 1) живі о б ’єкти (корови) — 4 гол.;
2) комплект № 1 ( б ) — 4; 3) комплект № 3 — 2;
4) комплект № 4 (а) •— 2; 5) комплект № 5 (а, б, в,
г) — 2; 6) екразер ланцюговий — 2; 7) колпотом (ска­
льп ель з широким лезом) — 2; 8) розчин фурациліну
(1 : 5000) або етакридину (1 : 500) — 5 л.
М етодика проведення. Н айдоцільніш е проводити на
м ’ясокомбінаті під час н авчальної практики. Підгрупу
студентів ділять на дві бригади, які виконують на
одній корові оваріектомію черезочеревинну, а на дру­
гій — черезпіхвову. Корів фіксують у стоячому поло­
ж енні на короткій прив’язі. П еред операцією їх транк-
вілізують, вводячи внутріш ньом’язово ксиламін (ром-
пун або рометар) із розрахунку 0,5 мл преп арату на
100 кг маси тіла.
Черезочеревинна оваріектомія корів. Підготовку
поля операції, включаючи депіляцію, механічну об-
робку та дезинфекцію, проводять у м еж ах лівої голод­
ної ямки. Д л я знеболювання тканин черевної стінки
застосовують п арал ю м б ал ьну анестезію (див. тему 4,
зан яття 2).
Оперативний доступ. Хірург розтинає шкіру в цен­
трі голодної ямки, відступивши від поперечнореберних
відростків на 8— 10 см. Р озр із веде вертикально зв е р ­
ху вниз на 12— 15 см. У н ап рям ку шкірного розрізу
розти нає так о ж поверхневу і ж овту (поверхневий л и ­
сток глибокої) фасції, оголюючи м ’язові шари.
М ’язи ж и вота р оз’єднують тупим способом р о з ш а ­
руванням по ходу м’язових пучків. Перш ий ш ар (зов­
нішній косий черевний м’яз) добре помітний за каудо-
вентральним напрямком його пучків. У центрі рани
студент приставляє до м ’яза д е р ж а к скальп еля і р із­
ким коротким поштовхом перфорує його. Потім р у х а ­
ми скальп еля каудовентрально і в протилежний бік
(за ходом пучків) подовжує рану до розмірів, потріб­
них д л я введення руки в черевну порожнину. Асистент
за допомогою ранових гачків розш ирю є рану. В ідкр и ­
вається наступний м’язовий ш ар — внутрішній косий
черевний м ’яз з м айж е перпендикулярним щодо кра-
ніовентрального напрямком пучків. Цей ш ар р о з’єдну­
ють, як і попередній, ал е в н ап рям ку його м’язових
пучків.
Останній шар, що ск ла д а єть ся з апоневрозу попе­
речного черевного м ’яза, поперечної черевної фасції
(глибокий листок глибокої фасції) та очеревини, які
щільно прилягаю ть одна до одної, розтинаю ть с к а л ь ­
пелем у н ап рям ку ш кірної рани. С початку хірург ві­
стрям скальпеля перфорує весь ш ар згаданих елем ен­
тів настільки, щоб мож на було ввести д ва пальці л і­
вої руки. П ід їх контролем ран а подовжується. П е р е ­
вага цього способу л ап арото м ії в тому, що на за к л ю ч ­
ному етапі операції не застосовуються шви в межах
м ’язового шару, бо спадаю чі кр а ї м ’язових ран усу­
ваю ть зяяння.
Оперативний прийом. Яєчники видаляю ть за допо­
могою ланцю ж кового е к р азер а (рис. 74). Хірург вво­
дить праву руку з екразером, петля якого надіта на
пальці, в черевну порожнину. По рогу матки відшукує
правий яєчник, переносить на його бриж у петлю ек­
разе р а і доручає помічнику поступово зменш увати пе­
тлю поворотами рукоятки інструмента до відокрем­
лення яєчника, який видаляю ть назовні. Таким ж е чи­
ном дію ть і з лівим яєчником. Останній мож на під­
тягти до просвіту рани і оваріектомію проводити під
візуальним контролем.
Заклю чний етап. Виконують двоповерховий шов.
П ерший поверх заглибленого кушнірського шва, що
н а к л а д а є ть с я із кетгуту, захоплю є очеревину, попереч-
169
Рис. 74. Екразер:
а — загальний вигляд; б — надівання ланцю ж кової петлі екразера на
п ал ьц і руки.

ну фасцію і апоневроз поперечного черевного м ’яза.

Косі м’язи черева не заш иваю ть. їх поверхню приси­
пають порошком антибіотика. Н а шкіру з ж овтою че­
ревною фасцією н ак л ад аю ть вузловий шов із шовку
№ 6— 8.
Ч ерезпіхвова оваріектомія корів. Оперативний до­
ступ виконують через стінку купола піхви дорсальною
або вентральною колпотомією. Д л я знеболю вання ви­
конують низьку са крал ь н у анестезію (див. тему 4).
П ід її дією розслаблю ю ться зовнішні жіночі статеві
органи і досить сильно розтягую ться стінки піхви, що
полегшує виконання операції. П ісл я знеболю вання ре­
тельно миють з милом зовнішні статеві органи і хвіст.
П орож нину піхви промивають розчином фурациліну
(1 : 5000) або етакридину (1 : 500), а шкіру при вхо­
ді в піхву дезинфікують 5 % спиртовим розчином
йоду.
Д орсальна колпотомія. Студент вводить у піхву
п раву руку, в долоні якої приховується скальпель з
широким лезом і коротким д ер ж а ко м або спеціальний
н іж -— колпотом. П ром а ц у є шийку матки, яку зміщує
мізинцем або безіменним пальцем униз, а над нею
п риставляє до стіни піхви вістря колпотома таким
чином, щоб зробити медіальний розріз. Поштовхом
уперед розтинає ш ари стінки піхви і прилеглу очере­
вину, як а тут створює п рямокиш ково-маткове загл и б ­
лення. Хірург витягає ніж, а потім пальцями введеної
руки знову розширює рану у черевну порожнину.
170
 Вентральна колпотомія, обгрунтована О. Б. Б о н д а ­
ренком, зн ай ш л а поширення останніми роками. Щ об
уникнути розрізу розташ ованого поряд сечового міху­
ра, вентральний купол піхви розтинаю ть у ф р о н т а л ь ­
ній площині. Останні маніпуляції аналогічні до вико­
нуваних при дорсальній колпотомії. П е р ев ага способу
п олягає у полегшенні доступу до яєчників.
Оперативний прийом. Ч ерез зроблений у стінці пі­
хви і очеревині отвір хірург вводить руку в черевну
порожнину і розш укує з боків шийки матки один з яєч­
ників. Захо п л ю є його м іж середнім і вказівним п а л ь ­
цями і витягає в порожнину піхви. Л івою рукою підво­
дить до яєчника кінець ек разера з виведеною л а н ц ю ж ­
ковою петлею, яку переносить на мезоварій, і в ідок­
ремлю є яєчник. Не витягаю чи з піхви руки, хірург по­
вторює маніпуляцію з другим яєчником.
Н а заключному етапі шви не застосовують. В наслі­
д ок випотівання фібрину і злиплого зап ал е н н я ран а в
черевну порожнину зак ри в ається в перші години піс­
ляопераційного періоду. Я кщ о немає екразер а, мож на
застосовувати ем аскулятор або н ак л ад ати на м езо­
варій лігатуру.
Н априкінці зан ятт я в и к л ад ач підводить підсумки,
робить критичний ан ал із відпрацьованих операцій,
оцінює працю студентів.

Ситуаційні завдання з оперативної хірургії*

Хірургічна операція

1. При дослідж енні корови л ікар виявив у перед-

д в е р ’ї піхви злоякісне новоутворення. Я к Ви в в а ж а є ­
те — це відносне чи абсолютне показанн я до операції?
2. У свинки виявлено в пупковій ділянці кулясту,
не болючу, н ормальної температури припухлість. Вміст
л егко вправл яється в черевну порожнину через ро з­
ширене пупкове кільце. Д іагноз після дослідження:
в правн а пупкова гриж а. П о к азан н я до цієї операції
абсолютне чи відносне?
3. П ри огляді худої 10-річної корови ветфельдшер
установив надмірне слиновиділення з ротової п оро ж ­
нини, переповнення лівої голодної ямки. Зліва, в се­

* У написанні завдань брали участь Л. А. Тихонюк та

В. В. Нагорний.

7* 171
 редній частииі яремного ж о л о б а, в стравоході вет
фельдш ер виявив стороннє тіло. Він поставив діагноз:
закупо рка стравоходу. З а допомогою зонда Хохлова
ветфельдшер н ам а гав ся видалити стороннє тіло, але
це йому не вдалось. Ваші дії?
4. Н а фермі було зареєстровано сибірку і н а к л а д е ­
но карантин. Ч ер ез 4 міс. після цього захв ор іл а 4-річ-
на корова. Л ік а р поставив діагноз: піниста тимпанія.
Консервативне лікуван ня не допомогло. Очевидна не­
обхідність руменотомії. Щ о Ви порадите лікарю ?
5. Н а комплексі з відгодівлі свиней було зареєстро­
вано чуму свиней і наклад ен о карантин. Через 6 міс.
від свиноматок о д ерж а ли приплід. Завідую чий ком п­
лексом д ав розп орядж ен н я л ікарю провести к а с т р а ­
цію кнурців. Які дії л ік а р я у цій ситуації?
6. У колгоспі л ікар кастрував 200 свинок. Минуло
10 днів після операції, і він зробив вакцинацію проти
сибірки. Оцініть дії лікаря.
7. 4-місячне худе теля хворіє на гостру к а т а р а л ь ­
ну бронхопневмонію. Крім того, у теляти вправн а пуп­
кова гриж а. Л ік а р вирішив зробити операцію. Д а й т е
оцінку цього рішення.
8. Через 7 днів після щ еплення свиней проти беши­
хи лікар провів розтин грижі у 20 тварин. Оцініть дії
лікаря.
8. У господарстві зареєстровано туберкульоз вели­
кої рогатої худоби і наклад ен о карантин. Н е з в а ж а ю ­
чи на це, лікар вирішив оперувати вправну пупкову
гри ж у у двох телят. Д а й т е оцінку цього рішення.
10. У колгоспі зареєстровано мит коней і н а к л а д е ­
но карантин. Через 6 міс. у кобили З ір к а в ділянці
стегна з ’явилась флуктую ча припухлість. Л ік а р п оста­
вив діагноз: флегмона стегна. Оперувати л ікар від­
мовився, посилаючись на карантин. Оцініть дії л і ­
каря.
11. У спеціалізованому господарстві з виробництва
свинини зареєстровано туберкульоз свиней і н а к л а д е ­
но карантин. Через 3 міс. н астав строк кастр ац ії кнур­
ців. Л ік а р відмовився проводити масову операцію, по­
силаю чись на карантин. Чи правильно вчинив лікар?
12. Ветлікар колгоспу зробив корові кесарів ро з­
тин. Ч ерез 4 дні після операції корова загинула. Го­
лова колгоспу звинуватив л ікаря. Яку помилку допус­
тив лікар?
13. У поросяти лікар виявив защ ем л ен у пахвинно-
172
мошонкову грижу. Операцію в ідклали на наступний
день, а вночі порося загинуло. Яку помилку допустки
лікар?
14. Л ік а р діагностував у корови асфіксію. Він по­
чав ш укати директора радгоспу, щоб той д ав дозвіл
на операцію. З а цей час корова загинула. В чому по­
м и лка лікаря?

Інструменти

1. Ветеринарний л ікар д ля перкутанної кастрац ії

взяв з собою такі інструменти: скальпелі черевисті,
щипці Зан д а, ем аскулятор, щипці Телятникова великі
й еластратор. Які з цих інструментів зайві?
2. Готуючись до перкутанної кастрац ії баранчиків,
ветеринарний л ікар у список необхідних інструментів
включив: скальпель з тупим кінцем, хірургічний пін­
цет, щипці Телятникова малі, еластратор, щипці Мю-
зо і Амосова. Які з цих інструментів зн адобляться
л ікарю ?
3. У коня в ділянці крупа виявлено абсцес. Д л я про­
ведення операції лікар взяв з собою резекційний ніж,
ножиці, ранорозш ирю вачі, гостру ложку, скальпель
гострокінцевий і черевистий, гострокінцеві щипці і ж о ­
лобкуватий зонд. Які з цих інструментів зайві?
4. Д л я проведення операції у поросяти з пахвинно-
мошонковою грижею л ік ар підготував такі інструмен­
ти: скальпелі черевисті, гострокінцеві, ножиці Купера
і прямі, голкотримач М атьє, хірургічні голки, л ещ ата
д ерев ’яні і гвинт Обіха, зонд з тупим кінцем, пінцети
хірургічні, ранорозширю вачі. Які з цих інструментів
зайві?
5. Готуючись до кастрації жеребців, л ікар просте­
рилізував такі інструменти: скальпелі черевисті, гос­
трокінцеві і гудзикуваті, щипці З а н д а і Телятникова,
л ещ а та д ер ев ’яні і гвинт Обіха, зонд з тупим кінцем,
пінцети хірургічні, ранорозш ирю вачі. Які з цих інстру­
ментів знад о бл яться лікарю ?
6. У корови в ділянці стегна нориця. Д л я д осл ідж ен ­
ня її л ікар взяв зонд з тупим кінцем, гостру ложку,
ножиці, ранорозш ирю вач. Які інструменти зн ад обл я­
ться лікарю ?
7. Д л я виконання треп ан ац ії лобної пазухи лікар
підготував такі інструменти: скальпель черевистий,
распатор реберний, кісткові ножиці, пилку дугову і

173
трепан. Які з перелічених інструментів необхідні л і­
карю?
8. Д л я ам путації п альця у корови л ік ар узяв такі
інструменти: долото д ля кісток, резекційний ніж, тре-
панаційний молоток, трепан, пилку дугову і дротяну,
голкотримач М атьє, скальпель черевистий, зонд ж о ­
лобкуватий, распатор прямий. Які інструменти з н а ­
д обляться л ікар ю під час операції?
9. У корови в лобній ділянці рубана р ан а і сильна
кровотеча. Д л я спинення кровотечі л ік ар відібрав т а ­
кі інструменти: голкотримач Гегара і хірургічні голки,
кишковий затискач, корнцанг, гемостатичні пінцети
К охера і П еан а, щипці М юзо і вікончасті щипці. Які
з цих інструментів не потрібні?
10. У ділянці передпліччя корови різан а рана. Д л я
н ак л ад ан н я швів на рану л ікар узяв такі інструменти:
скальпелі черевисті і гудзикуваті, щипці Мюзо, голко­
тримач Гегара, хірургічні голки, корнцанг, кишкові но­
жиці, гемостатичний пінцет П еан а, лігатурну голку.
Які інструменти знад обл яться лікарю ?
11. Д л я розсікання фасціальних чохлів судин і не­
рвів л ікар відібрав лігатурну голку, зонд з тупим кін­
цем і ж олобкуватий, скальпель і ножиці. Які з цих ін­
струментів для операції зайві?
12. Д л я перев’язки протоки слинної залози підго­
тували такі інструменти: пінцет анатомічний, с к а л ь ­
пель черевистий, ножиці, щипці М юзо і гострокінцеві,
кишкові затискачі, голкотримач Гегара і хірургічні
голки. Які інструменти не зн адобляться лікарю ?
13. Д л я виконання резекції кишок л ікар підготу­
вав такі інструменти: пінцет анатомічний, скальпель
черевистий, ножиці, щипці М юзо і гострокінцеві, киш ­
кові затискачі, голкотримач Гегара і хірургічні голки.
Які інструменти не зн адобляться лікарю?
14. Ветеринарний л ік ар для ам путації кінцівки у
собаки склав список інструментів: долото кісткове,
пилка листова, ампутаційний ніж, скальпель, голка л і­
гатурна, вікончасті щипці. Які з цих інструментів не
знад о бл яться під час операції?
15. Д л я підготовки операційного поля перед тубер-
кулінізацією корів ветеринарний фельдшер узяв з со­
бою ножиці Ріхтера, К упера і кишкові. Які ножиці
необхідні д ля цього?
16. Д л я трепанації верхньощелепної пазухи у ко­
рови підготували такі інструменти: скал ьп ел ь чере-
174
вистий, долото кісткове, трепанаційний молоток, д р о ­
тяну пилку, гемостатичний пінцет Кохера, ан ат о м іч ­
ний пінцет, хірургічні голки і голкотримач. Які з цих
інструментів зн адобляться під час операції?
17. П еред кастрацією кабанчиків л ікар склав спи­
сок інструментів: скальпелі черевисті, ножиці прямі,
Купера і кишкові, щипці Мюзо і З а н д а. Які з цих ін­
струментів зайві?
18. Д л я розсікання хрящ ової тканини л ік а р віді­
брав такі інструменти: ножі резекційний і ам путацій ­
ний, ножиці Р іхтера, тенотом, дротяну пилку. Які з
цих інструментів зн адобляться під час операції?

Підготовка рук і операційного поля

перед операцією

1. П еред проведенням операції з приводу грижі л і ­

кар простерилізував інструменти та хірургічні р у к а ­
вички. Н а операційному столі заф іксували кабанчи ка
і підготували операційне поле. Л ік а р з фельдшером
наділи стерильні рукавички і почали оперувати. Ви-
правте помилки лікаря.
2. Л ік а р ю необхідно було прооперувати корову з
флегмоною і двох кабанчиків з пупковою і пахвинно-
мошонковою гриж ами. Він простерилізував два ком­
плекти інструментів. Спочатку л ікар розтяв флегмону
у корови, а потім прооперував грижу. Оцініть дії л і­
каря.
3. П еред закінченням робочого дня л ік ар склав
план роботи на наступний день: ранком — ректальне
дослідж ен ня 25 корів, а після обіду — кастрац ія кнур­
ців. Чи правильно складений план роботи?
4. П еред кастрацією свинок л ікар підготував руки
до операції. Невеличкі гнійні рани на руках він з м а ­
стив 5 % спиртовим розчином йоду і приступив до опе­
рації. Я к повинен був діяти л ікар у цьому випадку?
5. Об 11-й годині ран ку лікар зай м ався розтином
трупа теляти, а о 14-й приступив до кастрац ії ж е р е б ­
ців. Я ку помилку допустив лікар?
6. Відомо, що найбільш патогенна м ікрофлора з н а ­
ходиться у вивідних протоках потових і сальних залоз.
П ід час операції вона виділяється з проток і засмічує
операційну рану. Щ о необхідно зробити, щоб мікро­
організми з вивідних проток не потрапляли в рану під
час операції?

175
 7. У центрі операційного поля знаходиться абсцес,
що прорвав. Я к у таком у вип адку слід готувати оп ер а­
ційне поле?
8. Якими п р еп аратам и м ож на замінити 5 % спир­
товий розчин йоду д л я підготовки операційного поля
перед кастрацією кнурців?
9. Готуючи операційне поле, л ікар змастив його 5 %
спиртовим розчином йоду, а через 2 хв зробив це по­
вторно. Оцініть дії лікаря.
10. П ри механічній підготовці операційного поля
видаляю ть волосяний покрив вистриганням або голін­
ням. Оцініть ці способи.
11. Д л я підготовки операційного поля л ікар про­
мив кон’юнктиву 1 % розчином калію перманганату.
Оцініть дії лікаря.
12. У поросяти в ип ал а п рям а кишка. Д л я підготов­
ки операційного поля л ікар промив слизову оболонку
кишки розчином етакридину л ак т а ту (1 : 1000). Ш к і­
ру навколо анального отвору змастив 15 % спиртовим
розчином йоду. Чи правильні дії л ікаря ?
13. П ри підготовці рук до операції л ікар помив їх
щіткою з милом і змив теплою водою. Потім витер
рушником, протер серветками, просоченими 96° спир­
том, і приступив до операції. Д а й т е оцінку підготовці
рук лікарем.
14. Л ік а р помив руки 0,5 % розчином ам іаку, стру­
сив з поверхні шкіри краплини розчину і протер в а т ­
ними кулькам и, просоченими йодованим спиртом
(1 : 1000). Які помилки допустив лікар при підготовці
РУК?
15. П ер ед руменотомією у корови л ікар вистриг
шерсть на місці розрізу і промив його 1 % розчином
калію перманганату. Потім просушив поле операції
ватою і двічі змастив його 5 % спиртовим розчином
йоду. Д ай те оцінку таком у способу підготовки оп ера­
ційного поля.

Стерилізація інструментів

1. Готуючись до кастрації жеребців, л ік ар про-

ф л ам б у в ав щипці З а н д а протягом 2 хв. Чи правильні
його дії?
2. Д л я стерилізації інструментів л ік ар ск л а в їх в
емалевий кювет, облив спиртом і запалив. Чи буде д о ­
сягнуто повної стерилізації інструментів так и м спо­
собом?
3. П еред кастрацією кнурців л ік ар опустив с к ал ь ­
пелі в 96° етиловий спирт на 15 хв. Чи буде стер ил ь­
ним такий інструмент?
4. Готуючись до кастрац ії кроликів, л ік ар опустив
потрібні інструменти в 1 % розчин брильянтової зел е­
ні на 5 хв. Виправте помилку лікаря.
5. Інструменти, призначені д ля кастрац ії свинок,
л ікар занурив у 5 % спиртовий розчин йоду на 25 хв.
Чи правильно зробив лікар?
6. Знаю чи про бактерицидні властивості хлоровміс-
них речовин, лікар приготував 250 мл 0,5 % розчину
хл орам ін у і занурив у нього металеві інструменти на
40 хв. Я ку помилку допустив лікар?
7. Інструменти після операції необхідно відмити
від крові. Д л я цього ветеринарний санітар застосував
проточну воду, 0,5 % розчин ам іа к у і 0,25 % розчин
хлораміну. Який з цих розчинів найефективніший?
8. Д л я кастрац ії ж еребців ветеринарний фельдшер
поклав необхідні інструменти в стерилізатор, зал и в їх
проточною водою і кип’ятив протягом ЗО хв. Оцініть
д ії ветфельдш ера.
9. П еред операцією ветеринарний фельдш ер піді­
брав необхідні нові інструменти. Потім ск лав їх на
сітку стерилізатора, зал и в кип’яченою водою і стери ­
л ізу вав протягом ЗО хв. Які помилки допустив ф ел ь д ­
шер?
10. Д л я проведення н ад плевральн ої новокаїнової
блокади у теляти необхідно було простерилізувати
шприци та ін’єкційні голки. П еред стерилізацією л і­
кар розібрав шприци. Порш ень і циліндр обмотав
марлею. Ін’єкційні голки наколов на ш м аток бинта,
складений у кілька шарів. Підготовлені таким чином
шприци та ін’єкційні голки л ікар поклав на сітку і з а ­
нурив у стерилізатор з 0,1 % розчином натрію гідрокси ­
ду і кип’ятив протягом 10 хв. Які помилки були допу­
щені ветеринарним лікарем?
11. Д л я стерилізації інструментів кип’ятінням л і ­
кар приготував 1 % розчин натрію карбон ату на про­
точній воді і вилив його в стерилізатор. Потім на сіт­
ку ск лав скальпелі, ножиці, голкотримачі, хірургічні
голки і занурив їх у стерилізатор. Інструменти л і ­
кар кип’ятив протягом 10 хв. Виправте помилки л і ­
каря.
 12. П еред стерилізацією інструментів л ікар спочат­
ку їх підготував і р о зк л а в на сітці. У стерилізатор з а ­
лив 3 % розчин натрію тетраборату, довів до кипіння
і занурив у нього інструменти. Л ік а р накрив стерилі­
затор кришкою і кип’ятив протягом 15 хв. Оцініть дії
лікаря.
13. П ер ед масовим взяттям крові у корів д л я л а б о ­
раторного д о сл ідж ен н я на лейкоз ветеринарний ф ел ьд ­
шер на сітку стер и л ізато ра склав голки Б о б рова, з а ­
лив їх 1 % розчином натрію карбон ату і кип’ятив про­
тягом ЗО хв. Які помилки допустив ветеринарний л і­
кар?
14. П ісл я в зяття крові використані голки ветери­
нарний ф ельдш ер промив проточною водою, опустив
їх у киплячий 1 % розчин натрію карбон ату і кип’ятив
протягом ЗО хв. Чи правильні дії ветеринарного ф ельд­
шера?
15. П ер ед розтином флегмони у корови л ікар про­
стерилізував хірургічні рукавички. Д л я цього він по­
клав їх у стерилізатор, залив 1 % розчином натрію
г ідрокарбонату і кип’ятив протягом 20 хв. Виправте
помилку л ікар я.
16. П ісл я операції л ікар вимив інструменти, вису­
шив їх і склав у шафу, в якій зберігались препарати
йоду, хлоровмісні та інші лікарські речовини. Оцініть
дії лікаря.
17. П ісл я операції при гнійному процесі хірургічні
інструменти ветфельдшер ретельно промив проточною
водою, потім йоржиком у розчині прального порошку,
обполоснув водою і поклав у стерилізатор д л я кип’я ­
тіння. Інструменти стерилізував у дистильованій воді
протягом ЗО хв. Які помилки допустив фельдшер?

С терилізація хірургічної білизни

і перев’язного матеріалу

1. П еред проведенням операції простерилізували

хірургічну білизну і перев’язний м атеріал. Д л я цього
в бікс склали спочатку х ал ати , тапочки, косинки, про­
стирало д ля ізоляції операційного поля, потім ватно-
м арлеві тампони, зверху — бинти. Б ікс зак ри л и кр и ш ­
кою і п оклали в автоклав. Щ о зробили неправильно?
2. У стерилізаційній хірургічну білизну і перев’я з ­
ний м атеріал стерилізували парою під тиском 1,5 атм
протягом ЗО хв. Після цього пару випустили, бікси
герметично закрил и і віднесли в операційну. Чи все
було виконано правильно?
3. Хірургічну білизну і перев’язний м а теріал стери­
лізували парою під тиском 1 атм протягом 45 хв. П іс ­
л я того я к усю пару випустили, білизну висушили, бі­
кси герметично закрили і віднесли в операційну. Які
помилки були допущені?
4. У бікс в певному порядку склали п ер ев’язний
м атеріал і хірургічну білизну, призначену д л я стери­
л ізації. П о к ла ли бікс в автоклав і ав то кл а ву в ал и про­
тягом ЗО хв при тиску пари 1,5 атм. П ісл я закінчення
стерилізації пару випустили, білизну висушили, бікси
витягли і занесли в операційну. Чи все було виконано
правильно?
5. Д л я контролю за надійністю стерилізації в бікс
помістили зап ая н у пробірку з порошком чистої сірки.
А втоклавування проводили протягом 20 хв при тиску
пари 2 атм. П ісл я цього пару випустили, висушили бі­
лизну, дістали бікс і побачили, що сірка не змінилась.
Які Ваші дії?
6. Л ік а р ю необхідно простерилізувати перев’я з ­
ний м атеріал, а автоклав не працює. Щ о Ви порадите?
7. Щ об простерилізувати кетгут, л ікар помістив йо­
го в стерилізатор, зал и в 0,1 % розчином ртуті дихло-
риду і кип’ятив протягом 15 хв. Я ку помилку допустив
лікар?
8. Л ік а р намотав ш овк на скляні палички і за н у ­
рив на 15 хв у 0,5 % розчин аміаку, а потім на 15 хв
у 2 % водний розчин формальдегіду. Чи правильні дії
л ікар я?
9. П ростерилізований способом Д ен іц а шовк л ікар
помістив у скляну банку з 60° спиртом д ля зберігання.
П ро б ка в банці не притерта. Які помилки допустив л і­
кар?

Наркоз

1. Д л я виконання операції з дотриманням усіх п р а ­

вил хірургії, спокійного орієнтування в тканинах л і ­
кар зробив загальн е знеболювання коню масою 450 кг.
З цією метою він ввів усередину 1500 мл 45° спирту
етилового. Оцініть дії лікаря. Д л я чого застосовують
зага л ь н е знеболювання?
2. П еред операцією на сечовому міхурі лікар зр о ­
бив інгаляційний наркоз кішці. Д л я цього він відібрав
179
ефір, х л о р а л г ід р а т і хлороформ. Щ о доцільно з асто ­
сувати д л я цього виду наркозу?
3. П еред ам путацією кінцівки у собаки л ік ар з а ­
стосував зм іш ани й наркоз: спочатку — хлороформ, по­
тім — тіопентал-натрію . Оцініть дії лікаря.
4. К орова пригнічена, не встає, їй необхідно зроби­
ти кесарів розтин. Н а сл ід о к операції сумнівний. Л ік ар
вирішив застосувати хлороформний наркоз. Оцініть
дії лікаря.
5. У верхового коня тріщ ина п’ясткової кістки. Л і ­
кар зробив глибокий наркоз, а потім н акл ав гіпсову
пов’язку. Чи правильні дії лікаря?
6. У коня, що брав участь у змаганнях, виявлено
тріщ ину ліктьової кістки. П еред поданням допомоги
л ік ар д ав йому 2 л розчину х л оралгідрату з р озрах ун ­
ку 0,2 на 1 кг маси. П еред цим коня напоїли вволю.
В к аж іть на помилки, допущені лікарем.
7. Л ік а р вирішив зробити ректальний наркоз ко­
неві за допомогою клістирного кухля. В пряму кишку
він ввів 2 л розчину х л о р ал гід р а т у на підсолодженій
воді з розрахунку 0,1 на 1 кг маси. Які помилки д о ­
пустив лікар?
8. Корові масою 450 кг за допомогою гумової п л я ­
шки л ікар залив усередину 650 мл 45° етилового спир­
ту. П ід час операції корова поводилась неспокійно.
Чому?
9. Л ік а р увів корові внутрішньовенно 45° спирт
етиловий з розрахунку 250 мл на 100 кг маси. Оцініть
дії лікаря.
10. Д л я н аркозу л ік ар увів вівці всередину 700 мл
45° спирту етилового. Які помилки допустив лікар?
11. У коня виявлено флегмону, тем пература тіла
підвищена. П еред операцією л ікар увів тварині внут­
рішньовенно 10 % розчин хл ор ал гід р а ту з р о зрах ун ­
ку 0,1 чистої речовини на 1 кг маси тіла. П ід час
операції у тварини виник колапс. З а якими о з н а к а ­
ми л ік ар діагностував колапс і які його подальші
дії?
12. П ід час внутрішньовенного введення корові
10 % розчину х л о р ал гід р а ту частина його потрапила
під шкіру. Ваші дії?
13. П еред операцією л ікар внутрішньовенно ін’єк­
тував собаці 5 % розчин тіопентал-натрію. П ід час
операції виникла зупинка дихання. Щ о повинен з р о ­
бити лікар?
 14. П еред кастрацією ж ереб ця в стоячому поло­
женні л ікар зробив змішаний наркоз. Спочатку він
увів внутрішньовенно 10 % розчин х л о р ал гід р а ту з
розрахунку 0,1 чистого п реп арату на 1 кг маси т в а р и ­
ни, а потім — внутріш ньом’язово літичну суміш. О ці­
ніть дії л ікаря.
15. Сильно збудж еного ж ереб ц я перед кастрацією
л ікар хотів оглушити за допомогою наркозу, однак
тв ар и н а не п ідпускала його до себе. Я к бути л ікарю
в цьому випадку?
16. Л ік а р діагностував у кобили пролапс (ви падін ­
ня петель кишок під ш кіру). О перація потребує три ­
валих і складних маніпуляцій. Л ік а р зробив тварині
рауш -наркоз. Чи правильно це?
17. При кастрац ії ж ереб ця л ікар ввів 3 % розчин
новокаїну у товщу сім ’яника. О д н ак твари на поводи­
л а с ь неспокійно, тому додатково л ік ар увів в нутріш ­
ньом’язово 10 мл 2,5 % розчину ам іназину і 5 мл 1 %
розчину димедролу. П ісл я введення цих препаратів
ж еребець був неспокійний. Чому? Якими були б Ваші
дії?
18. П ід час внутрішньовенного введення 10 % ро з­
чину х л о рал гідр ату у корови почалось блювання. Л і ­
кар припинив введення препарату і послабив повал.
О д н ак тв ари н а заги н ула від асфіксії. Оцініть дії л і­
каря.
19. Д л я внутрішньовенного наркозу свиноматці м а ­
сою 250 кг л ік ар приготував розчин: 95 мл 15 % р о з­
чину глюкози і 15 г хлорал гідрату. П ісл я введення
розчину тварині наркоз не настав. Чому?
20. Щ об заспокоїти ж ереб ця і розслабити м ’язи
перед операцією, л ікар вирішив зробити глибокий н а р ­
коз введенням орально розчину х л ор ал гід р а ту з р о з­
рахунку 0,1 на 1 кг маси, попередньо розчинивши
його в 2 л 3 % розчину глюкози. Д л я знеболювання
л ік а р вирішив зробити інф ільтраційну анестезію міс­
ця розрізу. Чи правильні міркування л ік а р я і який вид
н аркозу він застосував?
21. Н е зробивш и вступного н аркозу собаці, лікар,
щ об прискорити підготовку до операції, зробив т в а р и ­
ні ефірний наркоз. О д н ак твари на поводилась неспо­
кійно, що з а в а ж а л о проведенню операції. У чому по­
м и л к а л ік ар я ?
22. У корови спостерігалась висока температура
протягом трьох діб, з ’яви лась необхідність операції.
141
П еред її проведенням л ікар зробив алкогольний н ар ­
коз. Чи п равильно це?
23. Д л я зміш аного н аркозу кішці лікар зробив спо­
чатку ефірний наркоз, а потім у черевну порожнину
ввів натрію пентотал. Оцініть дії лікаря.
24. Д л я н аркозу перед кастрацією ж ереб ця в стоя­
чому положенні л ікар приготував 10 % розчин х л о р ­
ал гід рату на ізотонічному розчині натрію хлориду з
розрахунку 0,1 на 1 кг маси тіла. В аш а д ум ка з цього
приводу.
25. Тільній корові масою 500 кг перед операцією
л ікар внутрішньовенно ввів 500 мл 10 % розчину х л о р­
алгідрату. Оцініть дії лікаря.
26. З метою премедикації свині внутрішньовенно
ввели 5 % розчин натрію пентоналу в дозі 15 мг/кг,
а потім 15 % розчин х л о р ал гід р а ту в дозі 0,1 г/кг. В а ­
ша д ум ка з цього приводу.
27. Поросній свиноматці масою 150 кг внутрішньо-
кістково ввели 100 мл 10 % розчину хлоралгідрату, од ­
нак відчутного ефекту не досягли. У чому причина?
28. Л ік а р підготував д ля змішаного наркозу кішці
кілька препаратів: хлороформ, ефір, натрію пентотал.
Одним із них він не користувався. Які препарати л і­
кар використав д ля наркозу?
29. У теляти з бронхопневмонією виникла необхід­
ність термінової операції з приводу перелому кістки
кінцівки. Д л я наркозу л ікар внутрішньовенно ввів йо­
му 150 мл 33° спирту етилового. Оцініть дії лікаря.

Місцеве знеболювання

1. Д л я знеболювання кон’юнктиви л ікар піпеткою

наніс на неї кіл ька крапель 3 % розчину новокаїну.
Оцініть дії лікаря.
2. Щ об знеболити слизову оболонку сечового мі­
хура у кішки, л ік ар зробив пункцію його і ввів у по­
рожнину 10 мл 0,5 % розчину новокаїну. Чи правильні
дії л ікаря ?
3. Д л я анестезії синовіальної оболонки ск ака л ь н о ­
го суглоба коня л ікар зробив пункцію його ін’єкцій­
ною голкою і в порожнину ін’єктував ЗО мл 2 % р о з­
чину новокаїну. В чому помилка л ікар я?
4. У собаки необхідно ампутувати грудну кінцівку
по д іа ф ізу п’ясткової кістки. Вище від місця розрізу
182
л ік а р зробив циркулярну анестезію 2 % розчином но­
вокаїну. Визначте помилки лікаря.
5. П еред в правлянн ям перелому плеснової кістки у
вівці в місце перелому лікар ін’єктував 20 мл 1 %
розчину новокаїну. П ісл я цього він н акл ав гіпсову по­
в ’язку, підняв тварину і відвів у станок. Н а подання
допомоги було витрачено 50 хв. Оцініть дії лікаря.
6. П ісля отелення у корови спостерігаються сильні
1 часті потуги, що призвело до випадіння піхви. Щ об
зняти потуги і вправити піхву, л ікар застосував висо­
ку сакрал ьну анестезію. Чи правий лікар?
7. Д л я анестезії бокової черевної стінки у корови
лікар вирішив зробити провідникову анестезію. Він
підготував 100 мл 1 % розчину новокаїну й інф ільтру­
вав тканини по місцю розрізу. Оцініть дії лікаря.
8. П еред резекцією ребра у коня лікар зробив бло­
каду міжреберних нервів. Він ввів біля кожного нерва
по 10 мл 5 % розчину новокаїну. Чи правильні дії л і ­
каря?
9. Щ об анестезувати очеревину у собаки, л ікар ін’­
єкту вав у черевну порожнину 20 мл 4 % розчину ново­
каїну. Оцініть дії лікаря.
10. Д л я знеболю вання ділянки шкіри передпліччя
у корови л ікар наніс на її поверхню д екіл ька крапель
10 % розчину новокаїну. Виправте помилки лікаря.
11. П еред проведенням л ап арото м ії у корови лікар
зробив лінійну інф ільтраційну анестезію 4 % розчи­
ном новокаїну. Оцініть дії лікаря.
12. П еред оперуванням в им ’я у корови л ікар засто ­
сував епідуральну анестезію. З цією метою він ввів
2 % розчин новокаїну до нервових корінців біля місця
їх виходу із хребетного каналу. Визначте помилки
лікаря.
13. Виконуючи епідуральну анестезію, лікар ін’є к ­
тував 40 мл 0,5 % розчину новокаїну. Виправте п омил­
ки лікаря.
14. У корови після отелення ви п ал а матка. Щ об
вправити її і зняти потуги, л ікар застосував високу
сакрал ьну анестезію. Д л я цього в епідуральний прос­
тір м іж дугами І і II поперекових хребців він ін’є кту­
вав ЗО мл 2 % розчину новокаїну. Визначте помилки
л ікаря .
15. П ер ед оперуванням в им ’я у кобили лікар засто­
сував низьку са к р ал ь н у анестезію. Д л я визначення не­
обхідної кількості новокаїну л ікар виміряв довж ину
183
тулуба тварини і з розрахунку на кожний сантиметр
довж ини тіл а взяв 1 мл 1 % розчину новокаїну. О д ер ­
ж а н у кількість він ін’єктував в епідуральний простір.
Оцініть дії л ікар я.
16. Щ об вправити матку у кобили, л ік ар зробив
високу са кр ал ь н у анестезію. З цією метою в еп ідур ал ь ­
ний простір він ввів 150 мл 2 % розчину новокаїну.
Через 20 хв кобила л ягл а. Усі спроби л ік а р я підняти
її виявились безрезультатними. Д овелось вправляти
матку леж ачій тварині. Чим це пояснити?
17. П еред лапаротомією корови л ікар зробив про­
відникову анестезію 1 % розчином новокаїну. Під час
операції корова поводилась неспокійно, тому л ікар
ввів їй орально 250 мл 40° спирту етилового. Виправте
помилки лікаря.
18. У собаки виявлено новоутворення на третій по­
віці. П еред операцією л ікар вирішив зробити їй по­
верхневу анестезію хлоретилом. Оцініть дії лікаря.

Спинепня кровотечі

1. Н а пальмарній поверхні путової кістки у коро­

ви різан а р ан а і сильна кровотеча. Д л я її спинення в
ділянці середньої третини п’ясткової кістки лікар н а ­
клав д ж гут і сильно його стягнув. Д ж г у т зняли через
З год після накладання. Д а й т е оцінку дій лікаря.
2. При ампутації пальця у корови д л я п р оф ілакти ­
ки кровотечі на передпліччя було накладено джгут.
Д ж г у т зняли тільки після заверш ення операції — че­
рез 2,5 год. Виправте помилки, допущені лікарем.
3. П еред ампутацією на статевий член л ік ар н акл ав
д ж гут д ля попередження кровотечі. П еред н а к л а д а н ­
ням швів лікар зняв дж гут і почав спиняти кровотечу.
В чому помилка лікаря?
4. П еред лінгвотомією лікар н акл ав д ж гут на язик
і зняв його після заверш ення операції — через 1 год.
Чи правильні дії лікаря?
5. Н а кровоточиву судину лікар наклав гемостатич­
ний пінцет, а потім лігатуру і з а в ’язав її. Коли зняли
пінцет, кровотеча повторилась. У чому помилка л і­
каря?
6. П ри пошаровому розсіканні м ’яких тканин лікар
розрізав велику судину. П о ч ал ася сильна кровотеча.
Оцініть дії лікаря.
7. У ділянці п’ястка у коня різан а рана, з якої стру­
184
менем витікає кров. Чим м ож на спинити кровотечу?
Щ о в такому випадку повинен зробити лікар ?
8. При проведенні лапар отом ії л ік ар р о зр ізав пе­
чінку, почалась п аренхіматозна кровотеча. Я к її спи­
нити?
9. Д л я спинення кровотечі лікар змочив там пон 1 %
розчином ам іа ку і ввів його в рану. Чи правильні дії
л ікар я ?
10. Д л я попередження кровотечі перед операцією
л ік ар внутрішньовенно ввів коневі 100 мл 1 % розчи­
ну кухонної солі. Виправте помилку лікаря.
11. Д л я спинення кровотечі л ік ар просочив ватно-
марлевий тампон розчином гепарину, ал е кровотеча
не припинилась. Чому?
12. П ісл я заверш ення операції на пальці у коня
л ікар зняв джгут. П о ч ал ас ь кровотеча, тому він н а ­
клав д ж гут повторно на 40 хв. У чому помилка л ікаря ?
13. Д л я попередження кровотечі в товщу тканини
л ік ар н акл ав на місце у д ар у грілку з теплою водою.
Чи правильно це?
14. П лан ується ам путація рога у корови. Вона су­
п роводж ується сильною кровотечею. Щ о необхідно
зробити д ля попередження кровотечі?
15. Д л я п рофілактики кровотечі перед операцією
л ікар ввів корові 4 % розчин кухонної солі. Оцініть
дії лікаря.

З ’єднання тканин

1. У ділянці крупа у корови рван а рана, заб р уд н е­

на каловими м асам и і землею. П ісл я поранення мину­
ло 24 год. Л ік а р полив рану антисептичним розчином
і н акл ав глухий шов. Чи правильно він зробив?
2. Ч ерез 3 дні після поранення розвинулось гнійне
зап алення. Через 8 днів л ік ар н акл ав глухий шов, хоч
не було вираж ен ого зр остання грануляційної тканини.
В иправте помилку л ікаря.
3. Н а асептичну рану у корови л ікар наклав ч аст­
ковий шов. Оцініть дії л ікар я.
4. У процесі операції фельдш ер зап рав и в лігатуру
в другий отвір вуш ка хірургічної голки, внаслідок чо­
го воно зл ам ал ось. Чом у т а к сталося?
5. Л ік а р р озрізав абсцес, промив порожнину і н а ­
клав глухий шов. Оцініть дії л ікаря.
6. У рані виявлено некротичні тканини. Л ік а р осу­
185
шив рану, припудрив її антисептичною присипкою і
н акл ав глухий шов. Виправте помилку лікаря.
7. Н а рану н ак л ад ен о глухий шов. Ч ерез 4 дні піс­
ля операції розвинулось гнійне запалення. Ваші дії?
8. У ділянці стегна у коня глибока різан а рана. Які
шви доцільно н акл асти на таку рану?
9. При з ’єднанні кр аїв рани вузловим швом краї
розриваю ться і р а н а знову зяє. Які шви доцільно н а­
класти на так у рану?
10. У коня р а н а в сідничній ділянці. ї ї кр а ї загнуті
всередину. Який шов Ви накл ад ете на цю рану?
11. Н а неглибоку рану у вентральній ділянці че­
ревної стінки у собаки л ікар н акл ав кушнірський шов.
Чи правильно це?
12. Н а рану л ікар н акл ав вузловий шов і з а в ’язав
кінці лігатури безпосередньо на рані. Виправте по­
милку.
13. У лобовій ділянці у корови рвана ран а у вигл я­
ді трикутника. Який шов слід накласти?
14. Н а боковій черевній стінці у кнурця довга р із а ­
на рана. Який шов необхідно накласти?
15. У ділянці стегна у корови рана, кр а ї вивернуті
назовні. Який шов необхідно накласти?
16. П ісл я руменотомії л ікар зняв шви на 6-й день.
Чи правильно це?
17. Н а 8-й день після екстирпації підшкірної л ік ­
тьової бурси у коня л ік ар зняв шви. Оцініть дії лікаря.
18. П ісл я знімання швів на 8-й день після кесаре­
вого розтину у худої корови р ан а розійшлась. В ип рав­
те помилку лікаря.
19. У корови в лобовій ділянці різан а р ан а і кро­
вотеча. Які шви доцільно застосувати?
20. П ід час випасання корові нанесено рогом гли­
боку довгу рану в пахвинній ділянці. П ри д о сл ідж ен ­
ні л ікар установив, що збереж ен а цілісність тільки
поперечної фасції і очеревини. Інструментів д ля н а к л а ­
д ан ня швів у л ікаря не виявилось. Не виключені р оз­
рив цих тканин і випадіння органів черевної п о рож ­
нини. Я к діяти лікарю?
21. У клініку привели собаку із забитою раною
в ділянці стегна. Від моменту травм и минуло 2 год.
Ваші дії.
22. Л ік а р зробив резекцію частини здухвинної і
ободової кишок у собаки. Який тип з ’єднання ділянок
кишок він застосує?
186
 23. П ісл я руменотомії у корови л ікар н а к л а в на ру­
бець шов Л ам б ер а , а потім приступив до зак р и в ан н я
рани черевної стінки. Оцініть дії лікар я.
24. Л ік а р провів резекцію некротизованої ділянки
порож ньої кишки у поросяти. З ’єднання кінців кишок
він проводив за типом «кінець у кінець». Ш ви лікар
н акл ав так, щоб слизова оболонка з ’єдн у в ал ась із сли ­
зовою. Оцініть дії лікаря.
25. П ісля розтину ш лунка у свині л ік ар на перший
поверх застосував шов Л а м б е р а , а потім — П лахоті-
на — Садовського. Чи правильно це?
26. Н а к л ад аю ч и шви на рубець, л ікар н а к л а в спо­
чатку переривчасті вузлові шви Л а м б е р а , а потім
П л ах о тін а — Садовського. Оцініть дії лікаря.
27. П ісл я резекції некротизованої ділянки д в а н а ­
дц яти п ал о ї кишки у кішки л ікар з ’єднав кінці за ти ­
пом «кінець у кінець». Чи правильно це?
28. П ід час кастрац ії свинки л ікар розірвав стінку
кишок. Ш ов на рану він н ак л ад ав таким чином, щоб
стібок од стібка був на відстані 5 мм, а уколи голки
від краю рани — 6 мм. З ’єднано було серозну оболон­
ку з серозною. Виправте помилки лікаря.
29. Н а грижове кільце у поросяти л ікар н акл ав ки-
сетний шов. Через 5 днів після операції з ’явився ре­
цидив. Чим це мож на пояснити?

Введення лікарських речовин

1. П еред введенням внутріш ньом’язової лікарськ о ї

речовини корові ветфельдшер змастив місце ін’єкції
5 % спиртовим розчином йоду. Оцініть дії ветф ельд­
шера.
2. В етфельдшер проводив вакцинацію свиней. В а к ­
цину він вводив підшкірно в середню третину шиї. Чи
правильно це?
3. Ветеринарний л ікар проводив профілактичне щ е­
плення свиней. Вакцину він вводив внутріш ньом’язово
в сідничну ділянку. Оцініть дії лікаря.
4. Л ік а р підшкірно ввів корові 400 мл лікарської
речовини в середній третині шиї в одному місці. Ви­
правте помилку лікаря.
5. Л ік а р підшкірно ввів коневі 300 мл фізіологіч­
ного розчину шприцом Ж а н е в середню третину шиї.
Які помилки допустив лікар?
187
 6. Собаці л ікар ввів під шкіру в колінну складку
50 мл гарячого фізіологічного розчину. Оцініть дії л і­
каря.
7. Л ік а р ввів свині внутріш ньом’язово розчин ан ­
тибіотиків. Ін’єкцію він виконував у середній третині
шиї, ін’єкційну голку ввів до муфти. В к аж іт ь на по­
милки лікаря.
8. П еред пункцією яремної вени у коня лікар пере­
тиснув її великим пальцем лівої руки, а потім нижче
від місця стискування почав вводити голку. Оцініть
дії лікаря.
9. Л ік а р внутрішньовенно ввів 10 % розчин х л о р ­
алгідрату корові. П ісл я пункції яремної вени лікар
приєднав до голки ш л ан г зі шприцом і ввів розчин.
Потім від’єднав ш л ан г і витягнув голку. В изначте по­
милки лікаря.
10. У шприц «Рекорд» на 20 мл л ікар н аб рав 5 мл
20 % розчину кам ф орн ої олії і ввів її підшкірно вівці
в середній третині шиї. Оцініть дії лікаря.
11. Л ік а р вирішив ввести хворій свині розчин л і ­
карських речовин. У яку вену він повинен це зр о ­
бити?
12. Д л я лікуван ня овець, хворих на диктіокаульоз,
їм необхідно ввести підшкірно 40 % розчин локсурану.
П ор адьте лікарю , в якому місці найдоцільніш е прово­
дити ін’єкцію.
13. П ер ед проведенням планової в акц и нації курей
на птахофабриці проти чуми л ікар проінструктував
операторів про п равила ветеринарних обробок. Він
розказав, я к розчиняють вакцину, готують операційне
поле, що розчин вводять внутріш ньом’язово. В якому
місці слід вводити вакцину?
14. П еред проведенням планового щеплення сви­
ней проти бешихи лікар проінструктував операторів
про ветеринарні обробки. В якому місці слід вводити
вакцину?

Десмургія

1. У корови в ділянці п’ястка руб ан а р а н а і силь­

на кровотеча. Д л я її спинення л ікар вирішив накласти
тиснучу пов’язк у і взяв з собою марлю і вату. Чого
не врахував лікар?
2. У коня в ділянці передпліччя рвана ран а, з якої
виділяється кров. Д л я спинення кровотечі ветери н ар­
188
 ний фельдшер н акл ав зігрівальний компрес. Оцініть
дії лікаря.
3. П еред н акл ад ан н ям бинтової пов’язки на гом іл­
ку ветеринарний фельдшер вільний кінець заф іксував
з а в ’язуванням. Виправте помилку лікаря.
4. У коня в ділянці гомілки обширне ур аж ен н я. П о ­
даючи першу допомогу, лікар н акл ав спіральну по­
в ’язку. Чи правильно це?
5. Собаці на ділянку передпліччя лікар н акл ав ц ир ­
кулярну пов’язку, при цьому бинт до тіл а н а к л а д а в
черевцем. Виправте помилку лікаря.
6. Коневі на п’ясткову ділянку лікар н акл ав спі­
рал ьну пов’язку — починав нижче від з а п ’ясткового
суглоба і спускався донизу. Чи правильно л ік ар н а­
клав пов’язку?
7. Н а к л ад аю ч и всмоктувальну пов’язку, л ік ар по­
клав на рану гігроскопічну вату і заф ік су вав її бин­
том. Виправте помилку лікаря.
8. Д л я захисту ран на хвості у коня від повторного
забрудненн я л ікар н акл ав спіральну пов’язку з пере­
гинами, починаючи з кінчика хвоста. Оцініть дії лікаря.
9. Н а з а п ’ястковий суглоб коневі л ікар н акл ав спі­
ральну пов’язку. Я ку пов’язку слід було накласти?
10. Н а к л ад аю ч и пов’язку на путовий суглоб корові,
л ік ар за д у м а вс я над тим, яку саме пов’язку слід н а­
класти. Д опом ож іть лікарю.
11. Н а скакальн ий суглоб бикові л ікар н акл ав вось-
миподібну пов’язку. Оцініть дії лікаря.
12. Д л я ф іксації підкладкового м атеріал у лікар
н акл ав спіральну пов’язку з перегинами. Чи п рав и л ь­
но це?
13. Д л я видалення згустків крові з рани лікар зр о ­
бив ватну кульку. Оцініть дії лікаря.
14. Н а роговий відросток лобної кістки у корови
після знімання рогового чохла л ікар н акл ав спіральну
пов’язку. Він почав її н акл ад ати від основи пош ко­
дженого рогового відростка і там ж е закінчив. П р о ­
аналізуйте дії лікаря.
15. У корови перелом п’ясткової кістки. З л ік у в ал ь ­
ною метою л ік ар н ак л ав шинну пов’язку. Чи п р ав и л ь ­
но це?
16. П ри переломі кісток передпліччя у кішки лікар
н ак л ав гіпсову пов’язку. Оцініть дії лікаря.
17. У коня перелом діаф ізу п’ясткової кістки. Л і ­
кар н акл ав гіпсово-шинну пов’язку — почав від о б л я ­
189
мівки рогового б а ш м а к а і закінчив нижче від карпа-
льного суглоба. В иправте помилки лікаря.
18. При переломі п ’ясткової кістки у собаки лікар
н ак л ав тверднучу пов’язку, не застосувавш и при цьо­
м у підкладку. Оцініть дії л ікар я.
19. У корови в ділянці перелому п’ясткової кістки
сильний н аб р як тканин. З лікувальною метою лікар
н ак л ав глуху гіпсову пов’язку. Через кілька днів н а­
б р як зменшився, пов’язк а стала вільною. Л ік а р зняв
її і н акл ав нову. Ч ерез певний час м аніпуляцію д ове­
лося повторити. Я ку пов’язку слід було накласти?
20. Готуючись н ак л ад ати гіпсову пов’язку, лікар
прогіпсував певну кількість бинтів, просочив їх г а р я ­
чою водою, а потім приступив до н ак л ад ан н я пов’язки.
Яку помилку допустив лікар?
21. Н иж че від гіпсової пов’язки м ’які тканини
кінцівки у коня набрякли, місцева тем пература зни­
ж ена. Щ о повинен зробити лікар?

Новокаїнові блокади

1. П еред проведенням руменотомії для зн еболю ван ­

ня черевної стінки л ікар вирішив виконати надплев-
ральну новокаїнову блокаду черевних нервів і симпа­
тичних стовбурів за В. В. Мосіним. Чи правильне це
рішення?
2. У теляти кератокон’юнктивіт. П оряд із застосу­
в анням тетрациклінової мазі л ікар вирішив зробити
ретробульбарну новокаїнову блокаду. Точку уколу він
визначив на середині верхнього краю кісткової орбі­
ти. Голку ввів через верхню повіку, безпосередньо ни­
ж че від орбітального краю, на глибину 5 см. Л ік а р
ввів 20 мл 3 % розчину новокаїну. Оцініть дії лікаря.
3. У корови діагностували виразку рогівки. З л ік у ­
вальною метою л ікар призначив ретробульбарну но­
вокаїнову блокаду. Повторні ін’єкції — через кожні
24 год. Чи правильне це рішення?
4. П ри лікуванні теляти, хворого на хронічну к а ­
тар ал ьн у бронхопневмонію, л ікар застосував н о во к аї­
нову б локад у вагосимпатичного шийного стовбура.
Голку ввів у середню третину шиї безпосередньо над
яремною веною, спрям ував її на д орсальну поверхню
трахеї і ввів 40 мл 0,5 % розчину новокаїну. В ип рав­
те помилки лікаря.
5. Виконуючи новокаїнову блокаду вагосимпатич:
190
ного шийного стовбура, л ік ар ввів голку над яремною
веною до упору в д орсолатеральн у поверхню тр ахеї і
ввів 40 мл 0,5 % розчину новокаїну. П ісл я цього він ви ­
тягнув голку і виконав аналогічну ін’єкцію з п ро ти ­
лежного боку. Оцініть дії лікаря.
6. Хворому теляті л ікар призначив новокаїнову б л о ­
каду грудних вісцеральних нервів і пограничних си м ­
патичних стовбурів. З цією метою він н ад ав тварині
л еж ачого положення, верхню грудну кінцівку відвів
м аксим ально вперед. Точку уколу голки визначив на
перетині каудовентрального краю лопатки з переднім
краєм V II ребра. Голку просунув до упору в ребро.
П ереконавш ись у правильності полож ення голки, л і ­
кар приєднав шприц і ввів 50 мл 0,5 % розчину ново­
каїну. У каж іть на помилки л ікаря.
7. З метою п рофілактики перитоніту у корови л і ­
кар виконав н адплевральн у новокаїнову блокаду. Г о л ­
ку ввів позаду останнього ребра на ширину долоні від
остистих відростків поперекових хребців на глибину
15 см. Потім він приєднав шприц і ввів 100 мл 0,5 %
розчину новокаїну. Оцініть дії лікаря.
8. Вище від путового суглоба у коня гнійна рана.
З лікувальною метою л ік ар вирішив виконати цирку­
л ярн у новокаїнову блокаду: 0,5 % розчин новокаїну
він ввів навколо п’ясткової кістки нижче від рани. О ці­
ніть д ії лікаря.
9. У корови в ділянці крупа абсцес. Л ік а р вирішив
виконати коротку новокаїнову блокаду. Д л я цього він
навколо патологічного осередка ввів 0,25 % розчин но­
вокаїну. Я к Ви оцінюєте дії лікаря?
10. Виконуючи н адплевральн у новокаїнову б л о к а­
ду у коня, л ік ар ввів голку в останньому м іж р е б е р ’ї
під кутом 40° до горизонтальної площини. Із канюлі
бризнув червоний, пульсуючий струмінь крові. Чим це
пояснити?
11. Л ік а р вирішив зробити хворому коневі пара-
неф ральну новокаїнову блокаду. Він ввів голку попе­
реду поперечного відростка першого поперекового х р е ­
бця на глибину 10 см. П ри єд н ав шприц і почав вво­
дити 0,5 % розчин новокаїну, й о м у довелось докласти
зусиль д ля того, щоб ввести розчин новокаїну. Чим це
пояснити?
12. Хворій корові л ікар вирішив застосувати попе­
рекову новокаїнову блокаду. Ін ’єкційну голку він ввів
з лівого боку між поперечними відростками і і II по­
191
перекових хребців на глибину 8 см і почав вводити
0,25 % розчин н овокаїну в дозі 0,5 мл на 1 кг маси.
Оцініть дії лікаря.

Кастрація домаш ніх тварин

і післякастраціііні ускладнення

1. Виконуючи кастрацію свинки, ветеринарний

фельдшер заф ік су в ав її в правому боковому поло­
женні на драбині, яку поклав на два ящики. Л а п а р о ­
томію він виконав у лівій здухвинній ділянці. Лівий
яєчник дістав і видалив, а правий так і не зміг підтяг­
нути в рану. В иправте помилки фельдшера.
2. Ветеринарний л ік ар виконував оваріектомію у
свинки. П ісл я вид ал енн я обох яєчників він н акл ав
кисетний шов на очеревину і два стібки вузлового шва
на шкіру. Н а третій день після операції у свинки вия­
вили пригнічений стан, блювання. Чим це мож на по­
яснити?
3. Виконуючи перфорацію очеревини під час к аст­
рації свинки, л ік ар відш арував очеревину від оточу­
ючих тканин. Він дістав роги матки, на тіло матки н а­
клав щипці З а н д а і ам путував її. Н а заключному е т а ­
пі операції л ікар н акл ав два стібки вузлового шва на
шкіру. Виправте помилки лікаря.
4. Каструючи свинку методом оваріектомії, вете­
ринарний фельдш ер видалив лише яєчники. Через мі­
сяць після операції са м ка прийшла в охоту. Чим це
пояснити?
5. У домаш ніх умовах студент кастрував 5 кролів
5-місячного віку. В мошонках чотирьох з них не в и я­
вилось сім’яників. Чим це пояснити?
6. П ід час виробничої практики студент виконав
кастрацію 8 кролів відкритим методом «на відрив».
Після операції всіх тварин помістили в одну клітку.
Протягом доби вони загинули. Виправте помилки сту­
дента.
7. Готуючи ж ер еб ця до операції, ветеринарний л і­
кар з допомогою помічників здійснив його повал і ф ік ­
сацію. Знеболю вання не проводилось. Під час оп ера­
ції тварина поводилась неспокійно, у певний момент
почувся різкий короткочасний тріск. П ісля закін ч ен ­
ня операції виявили, що тварина зовсім не опираєть­
ся на праву тазову кінцівку. Як цьому треба було з а ­
побігти?
192
 8. Ж е р е б ц я кастр увал и в ж а р к у сонячну погоду.
П ісл я закінчення операції його підняли і виявили ви­
тікання з мошонки частих крапель крові. В ет ер и н ар ­
ний л ік ар порекомендував конюху прив’я за т и коня в
прохолодному місці. Оцініть дії лікаря.
9. Студент кастрував місячного кнурця кривавим
відкритим методом «на відрив». Ч ерез к іл ь к а годин
твари на загинула. Щ о спричинило загибель тварини?
10. В етеринарний ф ельдш ер кастрував 3-місячно-
го кнурця відкритим методом «на лігатуру». Через
кіл ька хвилин після операції виявили, що з рани м о­
шонки тонкою цівкою витікає кров. В аш а д ум ка з
цього приводу.
11. Ветеринарний фельдш ер кастрував одноліт­
нього бугая масою 350 кг закритим методом «на л і ­
гатуру». Через півтори години після ка стр ац ії п о ча­
л а с я сильна кровотеча. Я к її спинити?
12. Ветеринарний л ік ар проводив кастрац ію 7-річ-
ного ж е р еб ц я відкритим методом. П ісл я видалення
сім ’яників і знімання щипців З а н д а л ік ар побачив,
що в порожнині мошонки від натуги з ’явилися петлі
кишок. Чому це трапилось і що Ви порадите вете­
ринарному лікареві?
13. Ч ерез годину після кастр ац ії ж е р еб ц я конюх
побачив, що з рани мошонки звисає т я ж темно-чер-
воного кольору. Ваші пропозиції.
14. Студент кастрував двомісячного кнурця в ідкр и ­
тим методом «на відрив». П ісл я операції він виявив
випадіння петлі кишок з рани мошонки, вправив к и ш ­
ки в порожнину мошонки і н ак л ав на рану 4 стібки
вузлового шва. Оцініть дії студента.
15. Ветеринарний ф ельдш ер кастрував .баранів пер­
кутанним методом за допомогою щипців Телятнико-
ва. Через місяць під час перевірки ефективності к аст­
рації пальпацією сім'яників він встановив, що 10 з про­
оперованих баранів потребують повторної кастрації.
Ф ельдш ер кастрував їх перкутанним методом. Оцініть
дії фельдшера.
16. Ветеринарний фельдш ер д л я кастрац ії ж е р е б ­
ця вибрав м айданчик поблизу конюшні, який мав не­
рівну поверхню, м а й ж е не вкриту травою. Чи п р а ­
вильний вибір ф ельдш ера?

193
 Операції в ділянці черевної стінки

1. Ветеринарний л ікар увів корові магнітний зонд

ЗМУ-1. П ід час витягування зонда відірвалась м агніт­
на головка. В аш і дії.
2. При оперуванні грижі на грижові ворота вете­
ринарний фельдшер наклав кисетний шов. Через 5
днів виник рецидив грижі. Чим це пояснити?
3. Ветеринарний фельдшер виконав руменоцентез
при гострій тимпанії рубця у корови. П ісля видалення
газів із рубця він увів у гільзу стилет і витягнув троа-
кар. Через 5 днів у корови виявили перитоніт. Чим це
спричинене?
4. Ветеринарний лікар виконав кастрацію 4-місяч-
ного кнурця з інтравагінальною грижею закритим ме­
тодом. Через 20 днів виявлено рецидив грижі. Як цьо­
му слід було запобігти?
5. Через два тижні після руменоцентезу рубця за
допомогою ножа рана у корови не загоїлась, утвори­
лась н о р и ц я 'з виділенням вмісту рубця. Чим зу м о в ­
лене ускладнення і як йому треба було запобігти?
6. При гострій тимпанії рубця у телиці треба ви­
конати руменоцентез. Ветеринарний фельдшер знає,
що тр о ак ар вводять у центрі голодної ямки, але не
п ам ’ятає, як його знайти. Допоможіть ветеринарному
фельдшерові.
7. Ветеринарному лікареві треба виконати румено-
томію в польових умовах, але він не зваж ується на опе­
рацію через відсутність фіксатора рубця. Щ о Ви мо­
ж ете порадити лікареві?
8. Під час родів у корови випала пряма кишка. В е­
теринарний санітар обмив її холодним 1 % розчином
калію перманганату і вправив. Через 5 год кишка зн о­
ву випала. Ваші пропозиції.
 ЗМІСТ

Тематика і орієнтовний розподіл г о д и н ........................................ З

Оснащення занять ............................................................................ 5
Тема 1 (4 год). Фіксація т в а р и н ................................................ ....... 8
Заняття 1. Фіксація коня і великої рогатої худ оби у сто­
ячому положенні. Фіксація с о б а к ................................................ 9
Фіксація к о н я .......................................................................................... 9
Фіксація великої рогатої х у д о б и ................................................. 15
П равила фіксації с о б а к ........................................................................19
Заняття 2. Фіксація тварин у леж ачому положенні . . 20
Ф іксація к о н я ........................................................................................20
Фіксація великої рогатої х у д о б и ................................................. 23
Фіксація тварин на операційних столах . 26
Тема 2 (4 год). Профілактика хірургічної інфекції . 27
Заняття 1. Стерилізація інструментів, перев’язного і шов­
н о ю матеріалу, хірургічної б і л и з н и ................................................ 27
Стерилізація перев’язного матеріалу і хірургічної білизни 28
Стерилізація шовного м а т е р і а л у ................................................ ЗО
Стерилізація ін с т р у м е н т ів ................................................................ 31
Заняття 2. Підготовка рук хірурга і операційного поля . 33
П ідготовка рук х і р у р г а ....................................................................... 33
Підготовка операційного п о л я ........................................................ 34
Тема 3 (4 го д ). Ін’єкції і в л и в а н н я ................................................ 36
Заняття 1. Ін’єкції і вливання у коней і великої рогатої
худоби ........................................................................................ і 36
Заняття 2. Внутрішньовенні ін’єкції у собак . . . . 40
Тема 4 (6 го д ). З н е б о л ю в а н н я ....................................................... 42
Заняття 1. Поверхнева та інфільтраційна анестезія . . 42
Поверхнева а н е с т е з і я ...........................................................................43
Інфільтраційна а н е с т е з і я ...................................................................44
Заняття 2. Провідникова і епідуральна анестезія . 45
Провідникова а н е с т е з і я ............................................................... 45
Епідуральна а н е с т е з і я ......................................................................... 49
Заняття 3. Н а р к о з ................................................................................ 50
Н аркоз к о н я ...............................................................................................51
Н аркоз великої рогатої х у д о б и ....................................................... 53
Н аркоз с о б а к ............................................................................... 54
Тема 5 (4 год). Р оз’єднання і з ’єднання тканин, спинення
к р о в о т е ч і ............................................................................................... 55

195
 Заняття 1. Відпрацю вання техніки накладання і знімання
хірургічних швів на трупному м а т е р і а л і ................................ 50
Заняття 2. Д е р м а т о п л а с т и к а .......................................................... 62
Тема 6 (2 год, одне заняття). Десм ургія (учення про по­
в’язки) ........................................................................................... ....... . 64
М етодика накладання бинтових пов’я з о к ................................66
Каркасні пов’я з к и ................................................................................69
Клейові пов’язки ................................................................................71
Гіпсові пов’я з к и ................................................................................. 71
Спеціальна ч а с т и н а ................................................................................73
Л абораторні (аудиторні) заняття на кафедрі . . . . 73
Тема 7 (4 г о д ). О перації в ділянці голови . . . . 73
Заняття 1. Блокада гілок трійчастого нерва. Трепанація на
трупному м а т е р і а л і ................................................................................73
Блокада гілок трійчастого н е р в а .................................................74
Трепанація стінок синусів (додаткових порожнин) . . 78
Заняття 2. О перації в ділянці голови на ж ивих о б ’єктах:
трепанація стінок синусів, ампутація рога, ринопластика 81
Трепанація раковинного відділу лобно-раковинного синуса 82
Ампутація р о г а ........................................................................................ 83
Ринопластика навчальна ........................................................................ 84
Тема 8 (2 год, одне заняття). О перації в ділянці шиї 86
Пункція яремної в е н и ..........................................................................86
Шийний вагосимпатичний блок (за В. Г. Куликом) . 88
Т р а х е о т о м і я ................................................................................................. 88
Тема 9 (2 год, одне заняття). О перації в ділянці грудної
с т і н к и ................................................................................................................90
Знеболювання бокової грудної с т і н к и ........................................91
Підокісна резекція р е б р а ................................................................. 92
П л е в р о ц е н т е з ................................................................................................ 93
Епіплевральна блокада черевних нервів і симпатичного по­
граничних симпатичних стовбурів за М. Ш. Ш акуровим 93
Епіплевральна блокада черевних нервів і симпатичного по-
граничного стовбура за В. В. М о с і н и м ........................................ 94
Пункція черевної аорти за І. І. В о р о н ін и м ................................ 96
Тема 10 (6 го д ). О перації в ділянці ж ивота . . . . 95
Заняття 1. Кишкові ш в и ........................................................................ 96
Е ч т е р о т о м і я ................................................................................................ 96
Е н т е р е к т о м і я ................................................................................................ 9Н
Заняття 2. Ентеротомія на ж ивом у о б ’є к т і ................................ 100
Заняття 3. Цистотомія (розтин сечового міхура) . . 102
Тема 11 (4 год ). О перації на к ін ц ів к а х ........................................ 104
Заняття 1. Блокада нервів кінцівок і пункція синовіаль­
них утворень у к о н я ................................................................................ І1'-!
Знеболювання грудної кінцівки, включаючи зап’ястковий
с у ї л о б ................................................................................................................100
Знеболювання дистального відділу грудної кінцівки, вклю­
чаючи путовий суглоб ........................................................................ 107

196
Знеболю вання тазової кінцівки, включаючи скакальний
с у г л о б ............................................................................................................. 107
Пункція синовіальних у т в о р е н ь .................................................109
Заняття 2. Екзартикуляція третьої фаланги і ампутація
пальця ........................................................................................................ 111
Навчальна практика в господарстві (3 д н і — 18 год) . . 114
Тема 12 (4 год, д в а зан яття). Д екорнуація молодих телят 115
Тема 13 (4 го д ). К астрація кнурців відкритим і закритим
способами (при інтравагінальних г р и ж а х ) ................................ 119
Заняття І. К астрація кнурців відкритим способом . . 120
Заняття 2. К астрація кнурців закритим способом при ін­
травагінальних г р и ж а х ......................................................................... 121
Тема 14 (4 го д ). Кастрація бичків кривавим і безкровним
(перкутанним) методами ........................................................ . 123
Заняття 1. Кастрація бугаїв відкритим способом «на лі­
гатуру» ......................................................................................................... 124
Заняття 2. Кастрація бугаїв перкутанними (безкровними)
м е т о д а м и ........................................................................................................ 126
Тема 15 (6 го д ). Оваріектомія свинок. Пупкова герніото-
мія у с в и н е й ................................................................................................ 127
Заняття 1. Оваріектомія с в и н о к ................................................. 129
Заняття 2. Пупкова г е р н іо т о м ія ........................................................ 132
Пазчальна практика на м'ясокомбінаті (3 д н і — 18 год) 136
Тема 16 (2 год, одне заняття). Ін’єкції і вливання (інф у-
з іі) великим т в а р и н а м ........................................................................ 137
Тема 17 (4 год, д в а заняття). Блокада нервів голови вели­
кої рогатої худоби. Декорнуація дорослих тварин. Рино­
пластика ........................................................................................................ 137
Тема 18 (2 год, одне заняття). Руменоцентез. Паралюм-
бальна анестезія. Руменотомія ........................................ 138
Р у м е н о ц е н т е з .............................................................................................139
Руменотомія (розріз р у б ц я ) ................................................................ 140
Руменотомія за способом Харківського ветеринарного
інституту ................................................................................................140
Руменотом ія за способом К. А. П етракова . . . . 143
Руменотомія за способом П. П. Г е р ц е н а ................................144

Тема 19 (4 год, дв а заняття). Епіплевральна блокада груд­

них серединних нервів і пограничних симпатичних стовбу­
рів. Епіплевральна блокада черевних нервів і пограничних
симпатичних стовбурів. Аортопункція. Блокада нервів ви­
м’я для його знеболювання. Закривання ран дійок вим’я 146
Блокада нервів, які іннервують органи грудної порожнини,
і симпатичних пограничних с т о в б у р і в ........................................147
Блокада черевних нервів і симпатичних пограничних стов­
бурів ................................................................................................................148
Блокада зовніш нього сім ’яного н е р в а ........................................149
Тема 20 (4 год, два заняття). Провідникова анестезія ста­
тевого члена у бика і коня. Уретротомія і уретростомія.
Кастрація ж еребців у стоячому і леж ачом у положеннях 152

197
П ровідникова анестезія статевого члена у бика . . . 153
Провідникова анестезія статевого члена у коня . . . 155
У р е т р о т о м і я ................................................................................................ 156
У р е т р о с т о м і я ............................................................................................... 158
К астрація ж еребця, фіксованого в стоячому полож енні . 158
Кастрація ж еребц я, фіксованого в леж ачом у положенні . 160
Тема 21 (2 год , одне зан яття). Екзартикуляція третьої ф а­
ланги і ампутація пальця у великої рогатої худоби. Термо-
к а у т е р и з а ц і я ................................................................................................ 161
Д одатк ові т е м и ........................................................................................ 164
Тема 1 (2 2 ) (2 год, одне зан яття). Ампутація (купіруван-
ня) вушних раковин у с о б а к ................................................................ 164
Тема 2 (2 3 ) (2 год, одне зан яття). К астрація (оваріектом ія)
корів . . . .................................................................................168
Ситуаційні завдання з оперативної хірургії . . . . 171
Хірургічна о п е р а ц і я .........................................................................171
І н с т р у м е н т и .......................................................................................... 173
П ідготовка рук і операційного поля перед операцією . 175
Стерилізація і н с т р у м е н т і в .......................................................... 176
Стерилізація хірургічної білизни і перев’язного мате­
ріалу ..........................................................................................................178
Н а р к о з .................................................................................................... 179
М ісцеве з н е б о л ю в а н н я .......................................... . 182
Спинення к р о в о т е ч і ......................................................................... 184
З ’єднання т к а н и н ........................................................................... 185
Введення лікарських р е ч о в и н .................................................. 187
Д е с м у р г і я .............................................................................................188
Н овокаїнові б л о к а д и ....................................................................190
Кастрація домаш ніх тварин і післякастраційні усклад­
нення .........................................................................................................192
Операції в ділянці черевної с т і н к и ........................................ 194
 Навчальне видання

Магда Іван Іванович

Власенко Володимир Максимович
Пономаренко Євген Миколайович

ОПЕРАТИВНА ХІРУРГІЯ
Практикум

Х удож ній редактор Ю . П. Щепкін

Технічний редактор С. Л. Светлова
Коректор Н. А. Д арда

З д а н о д о н аб о р у 15.12.92. П ід п и сан о д о д р у к у 22.04.93. Ф орм ат

84Х 1087з2. П ап ір д р у к . № 2. Г а р н іту р а л іт е р а т у р н а . В исокий друк.
У м ов.-друк. ар к. 10,50. У мов, ф а р б о в ід б . 10,76. О бл.-ви д. арк. 10,70
В ид. № 9582. З а м о в л е н н я Яг 5.

В и д ав н и ц тво «В ищ а ш к о л а » , 252054, К иїв-54, вул . Гоголівська, 7

Б іл о ц е р к ів сь к а к н и ж к о в а ф а б р и к а , 256400, Б іл а Ц ерква, вул. Л еся
К у р б а са , 4

199
 ІІ.МАГДЛ
В.М.ВЛАСЕНКО
Є.М .П О Н О М АРЕН К О

ОПЕРАТИВНА
ХІРУРГШ

) ПРАКТИКУМ
Д л я студентів
вищих
навчальних
закладів
із спеціальності
„Ветеринарія"