Тема: Японський сад, ікебана.

Мета: формувати ключові міжпредметні компетентності у вивченні пам’яток мистецтва

Японії , знайомстві з східними культурними традиціями; розвивати вміння аналізувати
смаки японців і корейців, навички створення композицій з каміння й паперу;
розширювати загальний кругозір; виховувати ціннісно-світоглядні орієнтації, потреби у
творчому самовираженні та естетичному самовдосконаленні
Обладнання:  комп’ютер, мультимедійна презентація
Тип уроку: комбінований
Очікуваний результат: вміння інтегрувати предметні знання, розвиток комунікативних
якостей, логіки.
Хід уроку
І.Організаційний етап.
ІІ. Актуалізація знань.
- На що спирається живопис Далекого Сходу?
- Які жанри найчастіше зустрічаються?
ІІ. Мотивація навчання.
Окрім живопису в далекосхідній культурі високого розвитку набула садово-паркова
архітектура. Китайські сади були кількох типів: імператорські, храмові,індивідуальні,
призначені для родини та друзів. Їх прикрашали дерева і квіти,павільйони й альтанки,
водойми та декоративне каміння.Японські сади лаконічні, багатозначні й символічні, вони
покликані слугувати відпочинком від суєти, засобом відновлення рівноваги душі. Кожен
об’єкт має своє смислове навантаження.
- Які традиції в культурі Далекого Сходу набули популярності?
ІV. Етап засвоєння нових знань
В основу моделі японського саду покладено союз трьох головних стихій – води,каміння і
рослин. Вода (або пісок, який її замінює) асоціюється з водоймами (озерами й гірськими
річками). Камені символізують гори, скелі, острови. Невеликі рослини, з яких створюють
композиції, за контурами нагадують лісові пейзажі. З-поміж видів японських садів
виділяють: сад дерев, сад води, сад чайної церемонії, сад цубо, сад каменів.
Формування засад японського садівництва відбувалося під впливом еволюції японської
архітектури, а також релігійно-філософських уявлень японської знаті. Початково сад був
складовою резиденцій аристократів, але згодом був запозичений буддистськими монасти-
рями і знатними самураями. З 19 століття він набув поширення серед японських просто
-людинів, ставши невід'ємною частиною багатьох приватних будинків.
У 20 столітті спорудження садів у японському стилі стало популярним серед іноземців.
Трійка найвідоміших садів Японії: Кенрокуен (Канадзава, Ісікава), Ґоракуен (Окаяма) і
Кайракуен
Японський сад – явище дивовижне. Його філософія і благородна вишуканість пов'язана з
релігійними і національними особливостями сприйняття японцями навколишнього світу.
Жителі Країни Вранішнього Сонця вважають, що в природі немає нічого некрасивого.
Об'єкти поклоніння – водоспади, дерева, гори. Художній образ завжди сприймається
активно, його домислюють і співпереживають з автором. Японські сади лаконічні,
багатозначні і символічні.
Європейський сад створений для того, щоб впливати на органи чуття людини за
допомогою аромату і кольору. На відміну від нього, японський сад допомагає відпочити
від суєти і відновити рівновагу душі.
Кожен об'єкт в японському саду має своє смислове навантаження. В основу моделі
саду покладено союз трьох головних стихій – води, каменю і рослин. Камені
символізують гори, скелі, острови. Вода (або пісок, який її замінює) асоціюється з
водоймами – це озера і гірські річки. Невеликі рослини, з яких створюють композиції,
по контурах нагадують лісові пейзажі. Камені в саду дуже важливі, вони задають
структуру. Їх розстановка – це особливе мистецтво. В кожному камені потрібно побачити
свою родзинку,відвести йому певну роль.Камінь може лежати, «тікати» ,«притулятися».
Розставляють їх зліва направо.
Камені – це сила і стійкість.Типова картина кам'янистого саду: подушки з моху
відтворюють сопки з їх м'якими обрисами, а «хвилі» на гравії або піску – брижі водної
поверхні. Такий сад називають «плоским» або «сухим ландшафтом».
Вода в саду має бути присутня обов'язково. Це найрухливіша стихія, вона вносить
свою лепту в настрій і характер саду.
Улюблене творіння природи у японців – водоспад. Роблять його подалі від будинку, але
неодмінно так, щоб чути його шум. Великий і нерівний камінь імітує скелю, з якої стікає
вода. Русло потоку викладають із каміння, розміром трохи менше.
Ще один водний об'єкт – ставок, який відображає небо і ті рослини, які ростуть на його
березі. Це спосіб розширити маленький простір і зробити його більш об'ємним. Якщо у
ставок впадає струмок, це вносить в сад динаміку.
Береги роблять якомога більш мальовничими. Тут ростуть трави і лежать валуни, порослі
мохом. У ставках нерідко влаштовують острівці з рослинністю, з'єднуючи їх різними
містками. Вода не завжди буває справжньою. Іноді її імітує пісок або дрібна галька,на якій
викреслюються хвилясті лінії. Для нанесення малюнка використовують дерев'яну дошку з
широкими зубцями. Такий піщаний майданчик створюють як символ тиші і простору, на
людину вона діє заспокійливо.
Підбір рослин пов'язаний з естетикою саду. Переважаючий колір – зелений, при посадці
дерев перевага віддається вічнозеленим породам. Улюблене дерево – сосна, символізує
довговічність. Обов'язково присутній бамбук і інші різні злаки. Їх скромність вносить
гармонію в загальну картину. Листяні породи представлені азалією, камелією, магнолією.
Рослини посаджені з урахуванням сезонної зміни акцентів. Весняне цвітіння сакури
огортає сад біло-рожевими хмарами квітів, їм вторять малиново-рожеві азалії. Влітку
дерева відцвітуть, але їх пелюстки вкриють крихітний ставочок,а гілки створять химерний
малюнок на тлі темного неба в повний місяць. Осінь запалить свої холодні багаття з
кленового листя, адже клен –символ вічності, величі, вченості, життєвої мудрості,
тактовності.
Ікебана – класичне японське мистецтво, що виникло понад 600 років тому і спочатку
було колишнім буддійським ритуалом покладання підношення в храмах. До середини XV
століття з появою перших класичних стилів ікебана придбала статус мистецтва і здобула
незалежність від релігійного змісту ритуалів. Перші вчителі і учні були священиками і
аристократією, але з плином часу з'явилося безліч шкіл, нових стилів,тому ікебана таким
чином стала надбанням всього японського народу.
У VI столітті до Японії проникло буддійське вчення, який приніс із собою ритуал
покладання квітів на вівтар на честь Будди. В Індії ритуал зводився до розсипання
пелюсток, але в Японії до X століття квіти стали підносити у вазах або на підставках, а
виконавцем ритуалу стало духовенство.
До XV століття квіткові композиції поширилися і розвинулися настільки, що стали
долею не тільки імператорського двору і знаті, але й популярні в народі. Це поклало
початок закріпленню вимог до композиції і формі.
З плином часу ікебана стала невід'ємним атрибутом фестивалів та виставок. Правила
складання композиції були закріплені, а матеріали повинні були бути об'єднані абсолютно
певними способами. У цих ранніх формах ікебани високе центральне стебло повинне було
супроводжуватися двома коротшими, що являло собою небо, людину і землю. У кожній
школі для ікебан були свої специфічні назви, але в 1545 році школа Ikenobo створила
стиль rikka, сформулювавши сім основних способів розташування стебел, що застосовую-
ться в тому чи іншому вигляді аранжування.
Композиція ікебани – це не просто пейзаж, на символічному рівні – це мікрокосм, цілий
всесвіт в мініатюрі. В кожній класичній формі відображується філософський принцип Три
єдності світу – три основні елементи композиції символізують Небо (більший елемент),
Землю (менший) та Людину (середній). Часто в якості основних елементів використо
-вують гілки, а квіти служать помічниками.
Мистецтво складання ікебани і в даний час бурхливо розвивається: відкриваються школи
та навчальні центри по всьому світу, створюються нові стилі і напрямки:
 Ріккі (химерний і помпезний стиль середньовіччя),
 Чабани (скромна і невибаглива квіткова аранжування),
 Нагеіре (дослівно означає «квіти, кинуті у вазу» - в основі стилю ікебани простота
і навіть недбалість),
 Сейко (Напрямок засноване на грі світла й тіні, тим самим, уособлюючи сили
природи),
 Морибана (акцент зроблений на коріння рослин),
 Тябана (квітковий стиль ікебани для чайних церемоній)
 СОГЕЦУ (принципово новий напрямок ікебани з елементами європейської
аранжування та використанням металу, кераміки).
Жорстких вимог до складання ікебани не пред'являється. Але не кожен букет є ікебаною.
В ікебані повинен бути присутній витончений смак, оригінальність, уміння
грамотно поєднувати види, фактури, довжину квітів.
VІ. Підсумково-висновковий етап.
VІІ. Домашнє завдання. Намалюйте ескіз японського саду або ікебани.