МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ЛІЦЕЙ № 22

РЕФЕРАТ
з фізики
на тему:
«Японські сади каменів»

Учня 10-А класу Купавцева О.В.

Перевірила Личманенко.Т.Є

Чернігів 2021
Сад каменів – це одна з найдавніших різновидів традиційного японського саду. Мистецтво
створення саду каменів зародилося понад 2000 років тому. Такий сад був справжнім
продовженням внутрішнього інтер’єру японських будинків, і мали його лише аристократи.
Сад каменів дихає і живе релігією синтоїзм, яка обожнює природні сили і поклоняється їм.
Особливо шануються камені, які як би передають сутність світобудови. Розташовують їх в
такому саду в строго визначеному порядку, своєрідно повторюючи модель Всесвіту.

Сади каменів існували в Японії принаймні з періоду Хейан (784—1185 рр.). Ці перші сади
були описані в першому керівництві по створенню та догляду за японськими садами
«Sakuteiki» (Записи садівництва), написаному наприкінці 11-го століття Тачібана-но-
Тошітцуна (1028—1094 рр.). Вони були багато в чому скопійовані з китайських садів династії
Сун (960—1279 рр.), де групи каменів символізували гору Пенглай, легендарну гору-острів,
що була домівкою Восьми Безсмертних у китайській міфології, а в Японії мала назву Горай.
«Sakuteiki» описувало, як саме камені повинні розташовуватися. В одному уривку написано:
«У місці, де немає ні озера ні струмка, можна облаштувати те, що називається каре-сансуй,
або сухий пейзаж». Цей вид саду мав або камені, встановлені вертикально як гори, або
викладені в мініатюрні пейзажі з пагорбів і ярів, з декількома рослинами. Книга описує
і кілька інших стилів альпінаріїв, які переважно включали струмок або ставок, в тому числі
стиль великої річки, стиль гірської річки і стиль болота. Стиль океану включав камені, які
здавалися еродованими хвилями, оточені берегом з білого піску, як на пляжі.]
Білий пісок і гравій здавна є особливістю японських садів. В релігії Синто вони
символізували чистоту і використовувались навколо святилищ, храмів і палаців. У садах дзен
вони символізують воду, або, як пусті місця в японському живописі, порожнечу і відстань. Це
місця для медитації.