05.02.

2023 Купавцев Олексій 10-А

Українська література
Роль образу мелодії вальсу у відтворенні  внутрішнього світу героїнь.
Враження Марти і Ганнусі:
«Грала свій вальс, але так, як ніколи.
Мабуть, ніколи не заслугував він більше на назву "Valse mélancolique", як тепер. Перша часть
повна веселості і грації, повна визову до танцю, а друга 0, та гама! Та нам добре знана
ворохобна гама! Збігала шаленим льотом від ясних звуків до глибоких, а там неспокій,
глядання, розлучливе нишпорення раз коло разу, топлення тонів, бій. І знов збіг звуків
удолину відтак саме посередині гами смутний акорд-закінчення. Ганнуся плакала. І я
плакала.
Обі знали ми, що одно життя зломилося». Такий настрій твору ніби віддзеркалював щасливі
та драматичні події, які переживала протягом свого короткого життя Софія Дорошенко.
Музика в центральним образом Valse melancolique», з неї починається
твір нею він закінчується. Музика стала й символом краси та високих душев
них поривань, допомогла розкрити важливу тему: тугу душевно багатої людини. за далеким,
майже недосяжним ідеалом.
«Ми піднялися, урадовані її словами. Однак вона не вспіла ще до кінця протягнутися,
вигиналася якраз найвигідніше, коли саме в тій хвилі розлятся 3 кімнати, в котрій стояв
інструмент, страшенний поскіт, а відтак слабий жаліс ний зойк струн... Лікар приступив уже
до її ліжка, як дістала сердечний удар. Не міг їй помогти». Змальовуючи своїх персонажів,
Ольга Кобилянська створює нові образи жінок-інтелектуалок і виводить ряд психологічних
портретів, абсолютно різних
за характером.
Це не просто музичний інструмент, а жива істота, на яку Софія ніби переносить свої почуття
та заповнює біль від зради коханого: «можу цілу душу відда- ти резонаторові. І я віддаю її
йому! Коли сяду до нього, находжу рівновагу свого духа, вертає мені гордість і почуття, що
стою високо, високо! Я знаю. Він останеться мені вірним. Він не мужик, не з того дерева, що
виростає на широкій дорозі, але з того, що росте на самих гордих вершинах. Я його
музикант».
.