Professional Documents
Culture Documents
Невмируще Слово Великого Кобзаря
Невмируще Слово Великого Кобзаря
Маневичі – 2014
2
Назва навчально-методичного видання: Невмируще слово Великого Кобзаря
Тип навчально-методичного видання: Збірник вправ
Навчальний заклад: НВК «Колківська ЗОШ І-ІІІ ступенів-ліцей»
Кількість сторінок: 63
Анотація
Розробники
Садова Світлана Віталіївна, учитель української мови та літератури
Садова Юлія Миколаївна, учитель української мови та літератури
3
Зміст
Вступ……………………………………………………………………2
Пряма мова. Діалог……………………………………………………4
Цитата як спосіб передачі чужої мови………………………………10
Складносурядне речення……………………………………………..14
Складнопідрядне речення…………………………………………….20
Складнопідрядне речення з кількома підрядними………………….33
Безсполучникове складне речення…………………………………...38
Складне речення з різними видами сполучникового і безсполучникового
зв’язку…………………………………………………………………..50
Складне синтаксичне ціле…………………………………………….56
Список використаної літератури……………………………………..63
4
Вступ
Одним з найважливіших завдань вивчення української мови на сучасному
етапі є формування національно-мовної особистості. Це, насамперед,
збагачення лексичного складу, уміння висловлювати свою думку,
використовуючи різні граматичні форми та синтаксичні конструкції, розвиток
логічного мислення учнів. При цьому необхідно обов’язково враховувати і
національні особливості психології українців, ідейно-тематичне спрямування
ілюстративного матеріалу. Відомості з мови учні опанують швидше і легше,
коли учитель зуміє викликати необхідний інтерес до цього навчального
матеріалу, коли він відповідатиме не лише віковим особливостям дітей, а й
матиме глибокий національний зміст, виховуватиме загальнолюдські цінності.
Ми сьогодні опинилися віч-на-віч з такими бідами, як духовне зубожіння
народу, занепад культурної спадщини, руйнування природи.
Скрутний нині час, і, як сказав Великий Кобзар, «найважче в скруті душу
зберегти і попри все лишитись українцем». Тому сьогодні на першому місці –
духовне відродження особистості. А одним із факторів духовного відродження
є рідне слово. Словом можна заступити дорогу безпам’ятству, жорстокості,
бездуховності. Недарма Шевченко писав:
…подай душі убогій силу,
Щоб огненно заговорила,
Щоб слово пламенем взялося,
Щоб людям серце розтопило.
Актуальність Шевченка не лише в тому, що він порушує вічні питання або
дає нам відповідь на них. Кожне покоління мусить саме шукати відповідь на
питання, поставлені часом. Нині ми повертаємося до загальнолюдських
цінностей , а отже, й до Великого Кобзаря.
Слово Шевченка має цілющу властивість пробуджувати, зміцнювати в
людині Людину, її духовні начала. Саме тому речення й тексти для вправ у
5
збірнику дібрано із творів Тараса Шевченка. Уміщено у посібнику й уривки з
художніх творів та висловлювання відомих діячів української та світової
літератури про Великого Кобзаря. Це створить на уроці своєрідну атмосферу,
викликаючи почуття гордості за Великого Поета, збудить уяву учня, що під
умілим керівництвом учителя й стане основою розвитку інтересу до того чи
іншого мовного явища. Завдяки цьому учні одержать і легко запам’ятають
інформацію мовознавчого характеру, а учитель уникне сухості викладу
програмового матеріалу, урок стане жвавим, динамічним.
У запропонованому посібнику подані дидактичні матеріали з української
мови для учнів 9 класу за темами, визначеними чинною програмою
Міністерства освіти й науки України. Підібрані вправи дадуть змогу вчителю
підготувати й провести уроки, які передбачають не тільки засвоєння
граматичного матеріалу, а й формування в учнів патріотизму. Відповідно до
рівня підготовленості учнів та самостійно визначеної мети уроку кожен учитель
зможе вибрати з-поміж запропонованих вправи для роботи у конкретному
класі. Завдання до вправ є орієнтовними і можуть змінюватись та
доповнюватись.
6
Пряма мова. Діалог
7
Невже яничара, зневірця й сліпця?
Присипані попелом очі й серця.
Вже вільні ліси. Вже превільні степи...
Від кого ж тепер нас
«спаси й заступи»?!
Я чую тривожних шляхів перехруст.
І слово пекельне зривається з уст:
— На вольній Украйні, в новітні часи,
Наш Боже, Тараса Шевченка спаси!
Спаси його ще раз — від фальші й гримас,
Від сорому й болю за кожного з нас.
2. Диктант з коментуванням
1. Зустрілася з чумаками,
Закрила дитину,
Питається: “Люде добрі,
Де шлях в Московщину?”
2. “Нехай,— кажуть,— гине ледача дитина,
Коли не зуміла себе шанувать”.
3. Полетіла, зустрілася,
Пита: “Чи немає
Мого Йвана чорнявого?” («Катерина»)
4. Обізвавсь Тарас Трясило
Гіркими сльозами:
«Бідна моя Україно,
Стоптана ляхами!»
Україно, Україно!
Серце моє, ненько!
8
Як згадаю твою долю,
Заплаче серденько!
5. Обізвався пан Трясило:
«А годі журиться!
А ходім лиш, пани-брати,
З поляками биться!»( «Тарасова ніч»)
6. Лечу й прощаюся з землею:
«Прощай, світе, прощай, земле,
Неприязний краю,
Мої муки, мої люті
В хмарі заховаю.
А ти, моя Україно,
Безталанна вдово,
Я до тебе літатиму
З хмари на розмову»
( «Сон (У всякого своя доля)»).
7. «Не барися, мій синочку,
Швидше повертайся!» —
Сказав старий.
8. «В твоїх руках все на світі,
Твоя всюди воля!
Нехай буде так, як хочеш,
Така моя доля»,—
Старий вимовив і нишком
Богу помолився;
Та й пішов собі з-під хати
В садок походити («Невольник»).
9. «Ні, не треба, мій таточку,
Не треба, Ярино, –
Степан каже. – Я загинув,
9
Навіки загинув!» («Дума»).
Шевченко та панночка
Спитала раз панна Шевченка:
– Правда на мені шапочка гарненька?
А Шевченко їй:
– Гарненька, та дарма: під нею голови нема.
Різні суждення
Поліцмейстер до Шевченка:
– Ну хто читає твою мазанину? Навіть наш цар-батюшка не розуміє
опуси, які ти звеш віршами...
– Тож мені байдуже, хоча й не дивує, – відповів незламний Кобзар.
– Мене здивувало б, якби цар та й зрозумів мої вірші... Проте, я кинув би
писати, сам собі поламав би руки, щоб не писати, якби довідався, що мене
не розуміє мій народ!
4. Навчальний диктант.
10
Коли я була зовсім малою, у нас вдома дуже любили співати. Зберуться
після роботи літнім вечором і співають.
Я знала, що завжди наприкінці співатимуть дідові улюблені пісні «Реве та
стогне…» і «Як умру…». Дід теж підтягатиме. Я знала всі слова і тоненько й
собі співала.
Ми жили далеко від Дніпра, але я уявляла собі, який він широкий,
могутній, і вночі, під час бурі, реве та стогне і підіймає високі хвилі. А
закінчувалась пісня тихо-тихо, наче вже буря скінчилась і все засинало. Я дуже
любила цю пісню.
А коли співали «Як умру», починали її завжди басами. Мені ставало
сумно і трохи страшно. Пісню звали «Заповіт». Я уявляла високу гору над
Дніпром, на ній могилу, і звідти ген-ген далеко видно лани, річки, всі міста і
села.
А коли я стала трошки старшою, я спитала діда: « А хто це написав?»
«Хіба ти не знаєш? – здивувався дід. – Написав цю пісню Тарас Шевченко, наш
Кобзар».
Великий портрет Тараса Шевченка висів у нас над столом. Змалку я вже
знала його обличчя. Він немов дивився на мене, завжди уважно, лагідно і сумно
(За О.Іваненко).
11
Цитата як спосіб передачі чужої мови
12
«Заповіту»: «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте і вражою злою
кров’ю волю окропіте» (В.Стус).
13
Покинути Петербург Шевченко зміг лише в травні 1843 року, хоча
мрія побачити Україну збуджувала його творчу уяву й нетерпливо
зазивала відтворити образ рідного краю в серії офортів «Живописна
Україна».
Він просить грошовитих людей, тих, хто має «і силу і славу» та
любить «ту країну, що я тепер заходився рисовать», допомагати йому.
Шевченко вірить: якщо «добрі люди скинуться та поможуть, то тойді
оживе наша країна хоч на папері».
(За І.Дзюбою, М.Жулинським)
5. Робота в групах
Пригадайте продовження фрази Т.Г.Шевченка, складіть речення,
використовуючи подані вислови як цитати.
7. Навчальний диктант
14
Шевченко універсальний. Немає такої події в нашій історії, де б він
не був на місці. Пригадаєш голодомор тридцять третього, і моторошно
війне від Кобзаревого рядка «гробокопателі ходили». Сахнешся тридцять
сьомого й почуєш прокляття: «Бодай кати їх постинали, отих царів, катів
людських!» Замислишся над екологічними бідами, і спливе у пам’яті
синівське, уболівальне: «Світе тихий, краю милий, моя Україно, за що
тебе сплюндровано, за що, мамо, гинеш?» Дивлячись на деяких
землячків, думаєш Шевченковими словами: «За шмат гнилої ковбаси у
вас хоч матір попроси, то оддасте…»Все і про все сказав Шевченко.
Та він не тільки проклинає, гнівається, ремствує. Він рятує, дає
опору надії: «І неситий не виоре на дні моря поле. Не скує душі живої і
слова живого»(За В.Базилевським).
15
Складносурядне речення
Він іде
Він іде до нас невпинно,
Весь в дорожньому диму
Й мальовнича Україна
Відкривається йому…
Йде з Почаєва до Дубна,
Світять вслід йому церкви.
Від світанку й до полудня –
Сонця німб круг голови.
А як втомиться з дороги,
То ген-ген, за півверстви,
Турія омиє ноги
Й витре пасомком трави.
Відпочиньте, гей, Тарасе!
Втома, як роса, спаде.
Чуєте,вкраїнський Спасе?
Він, немов не чує… Йде.
Кидає слова, як зерна,
В українську борозну,
16
Щоб людська душа мізерна
Пробудилася зі сну.
Зацвітає попелище,
Карлики стають людьми.
Йде Тарас…Майбутнє ближчає.
Йде до кожного.
А ми?
Галасуєм на узбіччі
Та дошукаєм вини.
Дивиться Тарас у вічі.
Просить: душу відчини!
Зерна слів прийми й однині
Дух і мисль свою збуди.
Вслід за ним до України,
Не спиняючись, іди.
17
Здається, панують,
А долі не знають,—
Ні долі, ні волі!(«Катерина»)
3. Мовчать гори, грає море,
Могили сумують,
А над дітьми козацькими
Поганці панують.
4. Ізнемігся козаченько,
Тяжко зажурився,
А поганий Конецпольський
Дуже звеселився;
Зібрав шляхту всю докупи
Та й ну частовати («Тарасова ніч»).
5. Попідтинню сіромаха
І днює й ночує;
Нема йому в світі хати;
Недоля жартує
Над старою головою,
А йому байдуже («Перебендя»).
6. Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть
(«Садок вишневий коло хати»).
18
А мати не чує («Катерина»).
3. Любилася, кохалася,
А серденько мліло:
Воно чуло недоленьку,
А сказать не вміло.
4. Там десь милий чорнобривий
По полю гуляє,
А я плачу, літа трачу,
Його виглядаю («Тополя»).
5. Тяжко матір покидати
У безверхій хаті.
А ще гірше дивитися
На сльози та лати (Сон (“У всякого своя доля…”)).
4. Пояснювальний диктант
Присвята
19
невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонів людських
сердець все наново збуджуватимуть його твори. Отакий був і є для нас,
українців, Тарас Шевченко.
6. Навчальний диктант.
Мова Шевченка
Повертаючись лицем до правди і до природи, блудні діти
збаламученого віку повертаються і до Шевченкового слова.
Нас не перестає дивувати загадка вродженості його мови, даної
йому разом зі світом дитинства.
Маємо на увазі раннє дитинство, бо дякова наука швидше
відучувала, ніж привчала до народної мови. А на чотирнадцятому році
доля вже постукала в двері, і малий Тарас переселився в чужий світ, у
чужу стихію. В панських покоях українська мова і не ночувала. Вона
заглядала туди тихенькою наймичкою, тільки не вчителькою. А потім і
взагалі Україна сховалась за обрієм. Довгі перебування у Варшаві,Вільно,
Петербурзі.
Це була типова школа відучення від рідного слова і рідного світу.
Обдарований юнак добре засвоїв мову російську, польську. Почав
вивчати французьку.
Однак до нього прийшла мова дитинства, прийшов світ дитинства.
Після десяти років цей світ ожив, вибухнув у ньому на чужині, подих
свободи повернув почуттям чистоту перших літ дитинства.
20
Ніхто так повно не пережив дару свободи! На волі він переродився,
наче знову прийшов на світ. І в тому вільному світі під скупим чужим
сонцем ожила пам’ять про рідний край, мова й пісняУкраїни, чиста, як
перше кохання(За Є.Сверстюком).
21
Складнопідрядне речення
Шевченко в Канаді
Діди поля з хатами продавали,
Щоб шифами податись за моря.
Серед пожитків, що з собою брали,
Вони везли в Канаду «Кобзаря».
Бувало, в мить зневіри чи розпуки,
Відчувши в грудях тяжну тяготу,
Сідали, брали «Кобзаря» у руки,
Читали, наче Біблію Святу.
Тарас Шевченко завжди був із ними,
Вливав наснагу в зболені серця
Та надихав їх віршами палкими
Нести й за морем хрест свій до кінця.
Тож знай, нащадку, що прийшов на зміну, –
Тобі ясніш світитиме зоря,
Коли і ти полюбиш Україну,
Пройнявшись віщим словом Кобзаря.
23
Розподіліть речення у три колонки: І – із підрядним означальним, ІІ – із
підрядним з’ясувальним, ІІІ – із підрядним обставинним.
24
4. Прочитайте виразно вірш Павла Гірника «Урок». Випишіть із поданого
тексту складнопідрядні речення. Укажіть кількість частини (простих
речень) у кожному.
25
Політика, освячена царями, —
Понівеч, зрадь, купи чи задуши!
…Його життя написане сльозами,
Що запеклися кров’ю на душі.
У кожний звук, у кожний тон у слові
Крізь чорноту минущих лихоліть
Услухайтесь!
Почуйте в його мові
Те, що лікує, плаче й попелить,
Почуйте серцем голос несхололий,
Вдивітеся у змучене лице.
Ви рідну мову чуєте у школі
І чим йому заплатите за це?
26
5. І здається,
Що ніхто й ногою
Не ступив там («Холодний яр»).
6. Прочитайте речення, поставте питання від головної частини до
підрядної. У яких із поданих речень підрядна частина відповідає на
питання обставини місця, а в яких – обставини часу? З якими видами
підрядних речень ми будемо знайомитись на уроці?
27
8. Журбою
Не накличу собі долі,
Коли так не маю («Думи мої»).
7. Пояснювальний диктант
Вічне слово
З-поміж безлічі книг, з якими має справу історія світової літератури,
поодиноко виділяються ті, що ввібрали в себе науку віків і мають для народу
значення заповітне.
До таких належать «Кобзар», книга, яку народ український поставив на
першому місці серед успадкованих з минулого національних духовних скарбів.
Дивовижна доля цієї книги. Поезії, що входять до неї, складались на тернистих
дорогах поетового життя, писались то в мандрах, то в казематах, мережились
при світлі білих ночей Півночі і в пісках пустель закаспійських, під самотнім
сонцем вигнання. Хоча більшість поезій написані поза межами рідного краю,
наскрізно струменить у них світлий образ Дніпра і мріє синя далеч українських
степів. На випадкових аркушиках паперу та в захалявних книжечках поетова
рука прихапцем, покрадьки записувала рядки, що стануть дорогими для цілого
народу, донесуть до нього крізь усі перепони віщі і вічні слова.
Книга формувалася поступово, рік за роком, формувало її саме поетове
життя, і все найістотніше із цього життя, з великого життя українського кріпака
Тараса Шевченка — від його юності й до останнього подиху — ввібрав у себе
цей класичних розмірів томик, збірник поезій, що його в хвилину творчого
осяяння було найменовано «Кобзарем». Відтоді, впродовж багатьох десятиріч
книга ця буде настільною книгою кожного українця (Олесь Гончар).
28
Визначте типи підрядних речень, засоби зв’язку в них, місце підрядної
частини відносно головної. У ході роботи дослідіть, які спільні та
відмінні ознаки мають складнопідрядні речення різних типів.
29
8. Коли доброї жаль, боже,
То дай злої, злої!(«Минають дні, минають ночі»).
9. В неволі тяжко, хоча й волі,
Сказать по правді, не було («В неволі тяжко, хоча й волі»).
10.Й ні на кого не вважає,
Хоч і не проси («Косар»).
9. Розподільний диктант.
Запишіть складнопідрядні речення у чотири колонки: І – з підрядними
умови; ІІ – часу, ІІІ – причини, ІV – мети.
30
Щоб ви розпитали
Мучеників (« І мертвим, і живим…»).
6. І всі злії посміються,
Як упаду в руки,
В руки вражі («Псалми Давидові»).
7. То дівчина заручена
Калину саджає,
І сльозами поливає,
І господа просить,
Щоб послав він дощі вночі
І дрібнії роси («Чого ти ходиш на могилу?»).
8. А вона молилась
І жить у господа просилась,
Бо буде вже кого любить («Княжна»).
9. Умивай же біле личко
Дрібними сльозами,
Бо вернулись москалики
Іншими шляхами («Катерина»).
1. Прийми, привітай.
Не кинь сиротою, як кинув діброви,
Прилини до мене, хоч на одно слово,
Та про Україну мені заспівай!(«На вічну пам’ять
Котляревському»).
2. Пішла вночі до ворожки,
Щоб поворожити («Тополя»).
3. Чайка скиглить літаючи,
Мов за дітьми плаче («До Основ’яненка»).
31
4. Поки сонце встане, спочивайте, діти,
А я поміркую, ватажка де взять.
5. Якби не він спіткав мене
При лихій годині,
Давно б досі заховали
В снігу на чужині.
6. Минулося, щоб не снилось!.. («Гайдамаки»).
7. Якби-то найшли те, що там схоронили,
Не плакали б діти, мати не журилась («Розрита могила»).
8. Возьмімо, Трохиме,
Бо ми старі, нездужаєм,
Та таки й дитина.
9. Хоча воно вже й підросло,
Та все ж таки треба
Коло його піклуватись («Наймичка»).
10.Саму тебе
Мов намалювала,
Хоч помолись перед тобою,
Мов перед святою… («Княжна»).
1. Аж на серці похолоне,
Як його згадаю.
2. А щоб личко не марніло
З чорними бровами —
До схід сонця в темнім лісі
Умийся сльозами.
32
3. А серденько одпочине,
Поки сльози ллються («Катерина»).
4. А хто грає, того знають
І дякують люде («Перебендя»).
5. Коли живий козаченько,
То зараз прибуде («Тополя»).
6. Поборовся б і я, може,
Якби малось сили («До Основ’ненка»).
7. А він хоче, щоб слухали,
Як старці співають (« Гайдамаки»).
12. Уявіть, що ви екскурсовод і маєте розповісти, як Волинь вшановує
пам’ять Тараса Шевченка. Складіть і запишіть у формі розповіді
текст уявної екскурсії «Шевченко і Волинь». По можливості
використовувати складнопідрядні речення.
34
Складнопідрядне речення з кількома
підрядними частинами
1. Прочитайте речення із поезії Т.Г.Шевченка «Перебендя». Вкажіть
складнопідрядні речення, визначіть у кожному з них частини головну та
підрядні, з’ясуйте вид кожної підрядної частини. Поясніть засоби
зв’язку між частинами складнопідрядних речень. Прокоментуйте
розділові знаки.
1. Старий заховавсь
В степу на могилі, щоб ніхто не бачив,
Щоб вітер по полю слова розмахав,
Щоб люде не чули, бо то боже слово.
35
5.Ходи собі, мій голубе,
Поки не заснуло
Твоє серце, та виспівуй,
Щоб люде не чули.
36
3.Дасть він мені раду з вами,
Бо сам здоров знає,
Як то тяжко блукать в світі
Сироті без роду.
37
А не у гаманці із доларнею…
4. Пояснювальний диктант
5. Навчальний диктант
39
Безсполучникове складне речення
1. Спишіть. Визначте смислові відношення між простими реченнями
(частинами) безсполучникових складних речень. Зверніть увагу на
розділові знаки. Розкрийте дужки, поясніть написання слів.
40
1. Бандуристе, орле сизий! Добре тобі, брате: маєш крила, маєш силу, є
коли літати.
2. Защебетав соловейко – пішла луна гаєм.
3. Сонце заходить, гори чорніють, пташечка тихне, поле німіє.
4. Я сьогодні забарилась: батько занедужав.
5. Козацтво преться без ваги – і покотились яничари.
6. Зорі сяють; серед неба горить білолиций; верба слуха соловейка,
дивиться в криницю.
7. …Багатий не знає ні приязні, ні любові – він все те наймає.
8. Не русалонька блука: то дівчина ходить.
9. Плаче козак – шляхи биті заросли тернами.
10.Не сон-трава на могилі вночі процвітає, то дівчина заручена калину
саджає.
3. Пояснювальний диктант.
Запишіть, поясніть уживання всіх розділових знаків, написання деяких
слів (у тексті виділено курсивом).
Багатогранний талант
Усім відомо, що одночасно з поезією Тарас Шевченко віддавав свою працю
та здібності малярству й гравюрі. Малював Шевченко впродовж усього свого
життя і залишив після себе велику спадщину.
За успіхи в розвитку граверного мистецтва поету було присвоєно звання
академіка. Бувши в засланні із забороною писати й малювати, Шевченко
виробляв з алебастру безліч статуеток та статуй на різні теми. Часто це були
групи. Наприклад, одна з них зображала сцену з киргизького життя: киргиз грає
на домбрі коло кибитки, біля дверей стоїть усміхнена жінка, котра товче просо,
поруч двоє дітей, теля, дві кози. Зроблені з нетривкого матеріалу, статуетки не
збереглися. Існує лише опис. На засланні Шевченко виявив ще один талант: він
брав участь в аматорських театральних спектаклях у Новопетровську. Був і
актором, і декоратором. Скажімо, йшла комедія О. Островського «Свои люди,
41
сочтемся», де Шевченко виступав у ролі Расположенського з великим успіхом.
Після вистави комендант гарнізону сказав Шевченкові: «Багато тобі, Тарасе
Григоровичу, дав Бог: і поет ти, і художник, і різьбяр, та ще, виявляється, і
актор. Жаль тільки, голубчику, одного, що не дав тобі щастя».
(За В. Шевчуком)
42
Покивала головою
Та й заголосила.
5. Сіло сонце, з-за діброви
Небо червоніє;
Утерлася, повернулась,
Пішла («Катерина»).
6. Налетіли чорні крюки
Вельможних будити;
Зібралося козачество
Богу помолитись («Тарасова ніч»).
7. Зорі сяють; серед неба
Горить білолиций;
Верба слуха соловейка,
Дивиться в криницю;
На калині, над водою,
Так і виливає,
Неначе зна, що дівчину
Козак виглядає.
8. Шелестить
Пожовкле листя по діброві;
Гуляють хмари; сонце спить;
Нігде не чуть людської мови;
Звір тілько виє по селу («Гайдамаки»).
43
Барвінком укрила;
І на полі жайворонок,
Соловейко в гаї
Землю, убрану весною,
Вранці зустрічають («Гайдамаки»).
2. Летим. Дивлюся, аж світає,
Край неба палає,
Соловейко в темнім гаї
Сонце зустрічає.
Тихесенько вітер віє,
Степи, лани мріють,
Меж ярами над ставами
Верби зеленіють.
Сади рясні похилились,
Тополі по волі
Стоять собі, мов сторожа,
Розмовляють з полем («Сон»).
3. І барвінком, і рутою,
І рястом квітчає
Весна землю, мов дівчину
В зеленому гаї;
І сонечко серед неба
Опинилось-стало,
Мов жених той молодую,
Землю оглядало («Невольник»).
44
Свої люде — як чужії,
Ні з ким говорити («Думка»).
2. Умовк кобзар, сумуючи:
Щось руки не грають («Тарасова ніч»).
3. Чабан вранці з сопілкою
Сяде на могилі,
Подивиться — серце ниє:
Кругом ні билини!(«Тополя»)
4. Бандуристе, орле сизий!
Добре тобі, брате:
Маєш крила, маєш силу,
Є коли літати («Н.Маркевичу»).
5. Страшно сказать: я думала
Занапастить душу.
6. Я сирота: без матері,
Без батька осталась(«Гайдамаки»).
45
2. У всякого своя доля
І свій шлях широкий:
Той мурує, той руйнує,
Той неситим оком
За край світа зазирає,—
Чи нема країни,
Щоб загарбать і з собою
Взять у домовину.
Той тузами обирає
Свата в його хаті.
А той нишком у куточку
Гострить ніж на брата.
3. І знов лечу. Земля чорніє,
Дрімає рсзум, серце мліє.
Дивлюся: хати над шляхами
Та городі: з стома церквами,
А в городах, мов журавлі,
Замуштрували москалі;
Нагодовані, обуті
І кайданачи окуті,
Муштруються... Далі гляну:
У долині, мов у ямі,
На багнищі город мріє;
Над ним хмарою чорніє
Туман тяжкий...(«Сон»).
4. Молись,
Молися, сину: за Вкраїну
Його замучили колись(«Мені однаково, чи буду»).
46
5. Дивлюсь: твоя, мій брате, мати
Чорніше чорної землі
Іде, з хреста неначе знята…(«Н.Костомарову»).
47
Відкрила тайни глибин,
Шумлять козацькі знамена –
Шевченко іде на Волинь.
Він був тут і вічно буде,
Вірний Вкраїни син.
Встаньте, вклоніться, люди! –
Шевченко іде на Волинь.
9. Пояснювальний диктант.
48
Корови підуть по діброві,
Дівчата вийдуть воду брать,
І сонце гляне, – рай, та й годі!
(«На вічну пам’ять Котляревському»)
5. Минув і рік, минув другий
Козака немає;
Сохне вона, як квіточка, —
Ніхто не питає («Тополя»).
6. Од села до села
Танці та музики;
Курку, яйця продала —
Маю черевики.
Од села до села
Буду танцювати:
Ні корови, ні вола —
Осталася хата («Гайдамаки»).
7. Полюбила багатая —
Не поцілувала,
Вишивала шовком хустку —
Не подарувала («Сова»).
49
благородні почуття взагалі, здатні запалити молоду чутливу душу»(Ян
Гудець).
3. «Я сам за часів моєї молодості бачив таку зворушливу сцену: в одному
загубленому в українських степах селі в селянській хатині хлопчина років
п’ятнадцяти читав дуже засмальцьовану книгу — “Кобзар” Шевченка. Біля
стола, спершись на лікті, сидів батько і уважно і побожно слухав, мати на
лавці сльози втирала» ( Костянтин Доброджану-Геря).
4. «Шевченко в кожному вірші — сурмач свого знедоленого народу, з ним
він просить і вимагає, з ним плаче і радіє, з ним благає і обурюється. Серед
народу він стоїть, як оповісник, — то з голосною сурмою, то з ніжною
віолончеллю, — і з неперевершеною віртуозністю перебирає струни
народного серця; в єднанні з життям та інтересами народу живе й
процвітає його поезія»(Антон Ер’явець).
5. «Тараса Григоровича Шевченка я бачив лише раз у своєму житті (1859 рік)
у Миколи Івановича Костомарова… Ця перша й остання зустріч
залишилась для мене світлим спогадом на все моє життя, сказати правду, я
вперше зрозумів з його слів, як треба любити батьківщину і свій
народ»(Акакій Церетелі).
6. «Вулканом була його душа, нестримно виривалися полум’яні вірші й пісні
з його геніальної голови; він оспівував красу своєї вітчизни України, співав
про її минулі часи, про боротьбу предків проти несправедливості й
неправди з боку гнобителів, про бідність та злидні і про те, що всі люди
мають право гордо тримати свої голови і повалити рабство як щось
ганебне для людини»(Зофка Кведер).
11.Навчальний диктант.
50
раптом згадав поет, дивлячись на зорі, що сьогодні ж ніч протии Івана
Купала. Цієї чарівної ночі дівчата плетуть вінки і пускають їх з
тоненькою восковою свічечкою на тихі степові річки, ворожачи про своє
дівоче щастя. А чорновусі парубки шукають до ранку по лісових хащах
вогняний цвіт папороті. Де ж він, той чарівний цвіт, перед яким
розсипаються кам’яні мури, залізні грати й кайдани?
Ні, нічого не вдіяла б тут чарівна квітка папороті. Нема в цій
безкраїй в’язниці кам’яних мурів, грат, дзвінких кайданів. Нема про що
ворожити йому, солдатові лінійного батальйону. Не для нього розквітне
десь у хащах лісу цвіт папороті.
Довго стояв Кобзар, дивлячись на зорі, довго дихав ароматом
полину. А тоді знову пірнув у темряву казарми. Зранку почнеться
щоденна солдатська муштра(За З.Тулуб).
51
Складне речення з різними видами
сполучникового і безсполучникового зв’язку
1. Прочитайте. Якими засобами пов’язані між собою частини складних
речень? Вказати сполучниковий і безсполучниковий зв’язок.
4.Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Бо хто матір забуває,
Того бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають. («І мертвим, і живим…»).
53
3. Переписати речення, підкреслити їх граматичні основи. Якими засобами
пов’язані між собою частини речень? Вказати сполучниковий і
безсполучниковий зв’язок. Які з речень виконують тільки інформативну
функцію, а які ще й функцію образності? Встановити, до якого стилю
належить кожне з речень. Пояснити вживання розділових знаків.
54
5. Пояснювальний диктант. Вказати види зв’язку між частинами
складного речення.
5.Носила-носила,
Кіп із вісім заробила
Й Маркові купила
Святу шапочку в пещерах
У Йвана святого,
Щоб голова не боліла
В Марка молодого;
І перстеник у Варвари
Невістці достала,
І, всім святим поклонившись,
Додому верталась.(«Наймичка»).
56
Шевченкові боліло не тільки горе українського народу, хоч природно,
що воно було йому найпекучішим. Всюди, де він тільки бачив гніт і
безправ’я, приниження людини, хай було це на волзькому пароплаві, чи в
азіатських пустелях, чи грізним стогоном докочувалось із Кавказьких гір,
- всюди зло й неправда викликали вибух поетового протесту, і щоразу він
був готовий стати до бою з насильством і злом. Ні відмінність у кольорі
шкіри, ні іншомовність не могли перешкодити виявам його природної
гуманності й братолюбства…
58
Нині село Моринці, в якому понад 1000 дворів, входить до
Державного історико-культурного заповідника «Батьківщина Тараса
Шевченка» (За Л.Орел).
59
Понад століття тому, у 1873 році, у Львові засновано Товариство
імені Шевченка, яке згодом, з прийняттям нового статуту, було перетворене
на Наукове товариство імені Шевченка (НТШ). Першим його головою обрали
Корнила Сушкевича, громадсько-культурного діяча, за фахом правника, який
видав своїм коштом перше повне видання «Кобзаря» у 1861 році.
Спочатку до Товариства входило лише 20-30 чоловік, але кількість
його членів постійно зростала. Товариство імені Шевченка сміливо взяло на
себе роль лідера у формуванні основних напрямів української науки,
перетворилося у першу новітню українську академію зі світовими іменами і
світовою славою.
Активними членами і будівничими нового наукового закладу були
такі вчені й громадські діячі: Олександр Кониський, Володимир Антонович,
Іван Франко, Михайло Грушевський, Володимир Гнатюк, Іван Пулюй та
багато інших яскравих постатей.
Виняткову роль у формуванні наукового обличчя Товариства
відіграв саме Михайло Грушевський. За його головування в НТШ вийшло сто
двадцять томів «Записок Наукового товариства імені Шевченка» – його
друкованого органу.
Десять найкращих років життя, до важкої недуги, віддав
Товариству Іван Франко, який керував філологічною секцією. Він же був
автором нового статуту Товариства, який діяв тривалий час (до 1939 року).
Протягом сорока років Наукове товариство об’єднувало майже
триста дійсних членів, з-поміж них сто – іноземних.
Початок Першої світової війни перешкодив цьому. Згодом
діяльність Товариства було припинено. У січні 1940 року Товариство імені
Шевченка було ліквідовано, але його осередки перемістилися і продовжили
свою діяльність у Парижі, Канаді, США, інших країнах.
Із зміною політичної ситуації в Україні за ініціативою наукової
інтелігенції 21 жовтня 1989 року відновлено діяльність Наукового товариства
імені Шевченка на рідній землі – у Львові. Розпочали свою роботу шість
60
наукових секцій та численні комісії, які на сьогодні об’єднують близько
семисот членів Товариства.
І. Шевченко
Сучасники так описували зовнішність 29-літнього Шевченка:
молодий, здоровий, середнього зросту, широкоплечий, міцно збудований. Його
кругле виголене обличчя було прикрашене бакенбардами, волосся підстрижене
по-козацькому, але зачесане назад. Він був темний блондин, із його обличчя
пробивалася відвага, в темно-сірих невеличких очах світилися розум та енергія.
Голос його був м’який в ході й рухах – зосередження. При першій
зустрічі з ним у ньому не примічалося нічого привабливого, навпаки, він
здавався холоднуватим, сухим, хоч і простим, приступним. До людей ставився
спершу недовірливо і перед першим ліпшим не відкривав своєї душі, особливо
був замкнутий супроти тих, хто намагався викликати в нього одвертість та
щирість. Зате, коли пізнавав чоловіка й відкривав у ньому бодай одну гарну
рисочку, прив’язувався до нього.
Примітними рисами характеру булла доброта, м’якість, навіть
делікатність, незвичайна простота, природність, безкорисливість, навіть
саможертовність. На кривду й несправедливість його серце запалювалося
гнівом і вибухало, немов вулкан. З бідними ділився останнім (За В.Шевчуком).
61
індивідуальне, раз у раз проступає вселюдське, біблейська далеч історії тут
мудро гомонить із сьогоденням. У цьому розумінні «Кобзар» книга невичерпна,
книга — на віки. Нові прийдущі покоління знаходитимуть в ній синтез
народного і вселюдського досвіду, як ми знаходимо його у книгах древніх, що
вік їхній вимірюється тисячоліттями.
Слово вічне, слово невмируще своєю правдою, невідцвітне художньою
красою — це і є «Кобзар»(Олесь Гончар).
62
косо і навіть соромливо поглядало на його САДОК ВИШНЕВИЙ КОЛО ХАТИ,
на його СВІТЕ ТИХИЙ, КРАЮ МИЛИЙ, на його ОБНІМІТЬСЯ Ж, БРАТИ
МОЇ, МОЛЮ ВАС, БЛАГАЮ...
Обминаючи його слово, кинулись шукати в Шевченка мотивів, співзвучних
кривавій, жорстокій добі. І знайшли, намацали тему вогню, борні, повстання,
помсти – і з тих кусків зліпили більшовицький образ Шевченка-революціонера,
атеїста, матеріаліста – співця щастя в оновленій червоній імперії – вольній і
новій.
У важкому поідеологічному похміллі нинішнє покоління хоче
повернутись до справжнього Шевченка, але вже не вміє його читати. Не має
сили пройти за частокіл стереотипів.
Однобічність освіти, естетичний примітивізм і духовна глухота стоять
скляною стіною між нами і Шевченком. Ми хочемо впізнати його – і бачимо в
тій скляній стіні себе, свій власний образ.
Знову нам шукати Шевченка треба починати від залізних стовпів, на яких
світ стоїть. Шевченко таки знайшов ті стовпи: то духовна основа світу.
Недаром він змалку списував Сковороду, того, що вчив, на чім світ стоїть,
проповідував єдність трьох світів – мікросвіту (людина), макросвіту (космос) і
світу Біблії (слова-символи). Осягнена в слові єдність неба і душі – то його світ.
Як небо блакитне — нема йому краю,
Так душі почину і краю немає.
З тим відкриттям вічних стовпів і прийшов Шевченко в українську
літературу – і став її апостолом. До нього були тільки хористи – видатні і менш
видатні співаки традиційного хору. Він перший заговорив, як той, що має владу
і силу, що стоїть над усім. Це було забуте і збіднене людьми слово, близьке до
євангельського:
Я на сторожі коло їх
Поставлю Слово
– вістить Господь в одинадцятому Псалмі. І поет повторює це Слово.
63
Але для того, щоб підняти над часом і поставити на сторожі СЛОВО, треба
було прийняти за правду муки Христа, бо слово освячує офіра. Йому судилася
доля на тридцять третьому році життя. Кажуть, що Шевченко боровся з
самодержавством, з імперською офіційною церквою, з лукавими панами... Це
правда, але здрібнена. То була не політична боротьба ідей, то було ігнорування
історичних опор і неприйняття суєсловів і лицемірів, Господом проклятих,
неприйняття з позицій Вічного Духу.
Отже, Шевченко прийшов відкрити нам стовпи, на яких тримається людина
і людський світ. Він оспівав Любов і Красу, Добро і Правду, щоб ми зробили це
своєю вічною піснею. Слідами біблійних пророків наш національний пророк
прийшов (За Є.Сверстюком).
64
Список використаної літератури
65