Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти і науки Дніпропетровської облдержадміністрації

Дніпропетровське територіальне відділення МАН України

Відділення хімії та біології

Секція: хімія

ВИКОРИСТАННЯ ТЕСТ-СИСТЕМ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ

КОМПОНЕНТІВ ЗАБРУДНЕННЯ ПОВІТРЯ

Роботу виконав:
Нечаєв Микита Сергійович, учень 9 класу
Криворізької Центрально-Міської гімназії
Наукові керівники:
Кулішова Алла Анатоліївна, вчитель
біології КЗШ №126 керівник гуртка
«Юний науковець»
Павло Павлович - доктор педагогічних
наук, доцент кафедри хімії та методики її
навчання Криворізького державного
педагогічного університету
Чигрина Людмила Вікторівна вчитель
хімії КЦМГ

Дніпро – 2020
 ЗМІСТ

ВСТУП.........................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. ВИКОРИСТАННЯ ТЕСТ-СИСТЕМ У ПРАКТИЦІ

ХІМІЧНОГО АНАЛІЗУ...........................................................................................5
1.1.Загальна характеристика тест-систем ......................................................5
1.2.Класифікація................................................................................................8
1.3.Загальні вимоги та метрологія...................................................................9
1.4. Хімічні основи тестів: реакції та реаге...................................................10
1.5. Методи хімічного аналізу повітря..........................................................12

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ЧАСТИНА.............................................19

2.1.Ртуть ...........................................................................................................19
2.2.Якісне виявлення парів ртуті в повітрі ...................................................21
2.3.Приготування реактивного паперу. ........................................................23
2.4.Тестування тест-системи .........................................................................23
ВИСНОВКИ..............................................................................................................27
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................................29
 3

ВСТУП

На сьогоднішній день, розв’язок багатьох аналітичних задач при

дослідженні об’єктів навколишнього середовища вимагає складних та дорогих
методів та приcтроїв. Успіхи ряду галузей хімії, фізики, електроніки, а також
математики забезпечують можливість створення тест-систем, не дорогих та
доступних з точки зору використання і в той же час аналогічні за своїм
аналітичним характеристикам з сучасними інструментальними методами
аналізу.
Тест-методи використовують в лабораторії, зокрема для скринінгу проб.
Але найбільш доцільно їх застосовування у внелабораторних умовах (on-site),
тим більше, що on-site аналіз являє собою важливий і дуже перспективний
напрям аналітичної хімії.
Хімічні тести широко використовуються у екологічній, промисловій,
клінічній або криміналістичній сферах. Ртуть, а точніше пари ртуті, які
присутні у повітрі великій кількості житлових та робочих приміщень,
навчальних закладів та закладів сфери обслуговування становлять велику
небезпеку для здоров’я людини.
Мета нашої роботи полягає в тому, щоб розкрити сутність поняття тест-
система, створити та перевірити тест-системи для виявлення пари ртуті в
повітрі приміщень.
Об’єктом дослідження є застосування тест-системи в практиці хімічного
аналізу.
Предметом дослідження є створення та застосування тест-систем для
визначення окремих компонентів забруднення повітря.
Для досягнення зазначеної мети передбачалося вирішити такі завдання:
- Знайти визначення поняттю тест-система та розкрити його сутність.
- Розглянути класифікації та основні вимоги до сучасних тест-систем.
- Проаналізувати роль тест-систем у розвитку аналітичної хімії.
 4

- Розглянути основні методи аналізу повітря та охарактеризувати їх

головні переваги та недоліки.
- Створити тест-систему для визначення вмісту ртуті у повітрі, перевірити
її ефективність і застосувати для практичного визначення вмісту ртуті у повітрі
приміщень.
 5

РОЗДІЛ 1

ВИКОРИСТАННЯ ТЕСТ-СИСТЕМ У ПРАКТИЦІ ХІМІЧНОГО

АНАЛІЗУ

1.1. Загальна характеристика тест-систем

Протягом століть, з часів алхіміків, хімічний аналіз здійснювався в

лабораторіях. Це було пов'язано з необхідністю використовувати спеціальний
хімічний посуд, спеціальне обладнання, печі, а потім і вимірювальні прилади; з
застосуванням не завжди нешкідливих хімічних речовин, що вимагало як
мінімум гарної вентиляції. Це визначалося тривалістю, складністю і
трудомісткістю операцій розділення складних сумішей речовин. Значною
мірою ці фактори діють і в даний час,тому сотні тисяч, мільйони хімічних
аналізів проводяться в умовах аналітичних лабораторій, причому тепер не лише
хімічних, але й фізичних і біологічних. Так, будь-який дослідний інститут
хімічного, геологічного або металургійного профілю має аналітичні
лабораторії. Теж саме можна сказати про будь-якому хімічному,
нафтопереробному, фармацевтичному або металургійному заводі. І в цих
лабораторіях зазвичай багато складних і дорогих приладів. Останнім часом
ситуація змінюється: хімічний аналіз поступово переміщається з лабораторій до
місць, де знаходиться аналізований об'єкт. Це одна з найважливіших тенденцій
розвитку аналітичної хімії.[6, c. 9]
Справа в тому, що існують величезні, гострі потреби у
позалабораторному аналізі. Ось неповний список областей, де такий аналіз або
вже робиться в широких масштабах, або абсолютно необхідний і в тій чи іншій
мірі починається:
• Експрес-контроль технологічних процесів.
• Виявлення метану у вугільних шахтах.
 6

• Виявлення витоків природного газу з газопроводів.

• Визначення карбон монооксиду і вуглеводнів в автомобільних
вихлопах.
• Експрес-аналіз у полі для геологів-пошукачів.
• Швидкий аналіз ґрунтів (рН, азот, фосфор, калій).
• Контроль харчових продуктів на ринках.
• Виявлення алкоголю в повітрі, що видихається у водіїв.
• Домашнє визначення цукру в крові та сечі діабетиків та інші швидкі
аналізи клінічного призначення.
• Оперативний аналіз води, в тому числі питної, безпосередньо
споживачем.
• Аналіз повітря в робочій зоні і на вулицях.
• Контроль вмісту озону в стратосфері.
• Космічні дослідження (Місяць, планети).
• Виявлення наркотиків в аеропортах, при обшуках.
• Виявлення бойових отруйних речовин.
• Виявлення рідких ракетних палив в ґрунті в місцях падіння перших
щаблів ракет і місцях аварій.
• Виявлення вибухових речовин.
Аналіз «на місці» має багато переваг. Економиться час і кошти на
доставку проб в лабораторію і на сам лабораторний аналізі. При аналізі на місці
зазвичай знижуються вимоги до кваліфікації виконавця, оскільки
використовуються більш прості засоби аналізу. Але головне полягає в тому, що
часто аналіз стаціонарної лабораторії взагалі нездійсненний або не має ніякого
сенсу, оскільки, наприклад, змінюються форми існування компонентів.[6, c. 10]
Аналіз «на місці» здійснюється майже або точно в режимі реального
часу; це дозволяє без зволікання почати дії по усуненню джерел або наслідків
подій, не чекаючи проведення аналізу в лабораторії і відповідних лабораторних
даних. Очевидно, що роль стаціонарної лабораторії повинна зменшуватися, а
значення аналізу «на місці» – зростати.[6, c. 10]
 7

Масовими і дешевими засобами для аналізу на місці є, безсумнівно, тест-

системи. Практично всі завдання внелабораторного аналізу можуть бути
вирішені або вже вирішуються за допомогою тест-систем. Ці системи
включають методику і відповідний простий пристрій (засіб) – паперові смужки,
порошки, трубки, таблетки, ампули, крапельниці і т. п. В ряді випадків тест-
система включає і простий у використанні портативний прилад.[6, c. 12]
Тест-методи дозволяють проводити широкий скринінг проб, наприклад,
об'єктів навколишнього середовища. Проби, які дали позитивний результат,
відокремлюються від тих, що показали відсутність компонента. У випадку
зразків, для яких результат був позитивним, передбачається у разі необхідності
більш глибоке вивчення, в тому числі в лабораторії з використанням дорогих
приладів.[6, c. 12]
Тест-засоби важливі для клінічних випробувань, наприклад визначення
глюкози в крові у не лабораторних умовах надає величезну послугу діабетикам.
[6, c. 12]
Тест-системи давно зарекомендували себе в аналізі повітря, особливо
індикаторні трубки в контролі повітря робочої зони. Їх застосовують при
виявленні отруйних речовин і наркотиків.[6, c. 12]
Тест-систем також використовуються для :
• аналізу об'єктів навколишнього середовища;
• аналізу харчових продуктів;
• клінічного аналізу;
• криміналістичного аналізу;
• військова сфера;
• деякі галузі промисловості;
• контроль дорогоцінних металів.
 8

1.2. Класифікація

Класифікацій тест-систем для хімічного аналізу може бути декілька, в

залежності від обраної класифікаційної ознаки.
За природою процесів, що використовуються для отримання аналітичного
сигналу тест-методи можуть бути розділені на:
 фізичні,
 хімічні,
 біохімічні,
 біологічні.
Фізичних методів небагато і вони не грають великої ролі в практиці
хімічного аналізу.
Загальний принцип хімічних методів полягає у використанні реакцій з так
званими хромогенними (кольоро утворюючими) реагентами.
Біохімічні тест-методи основані на використанні ферментів та
імуносистем . В основі цих методів лежить властивість іонів металів і
органічних токсикантів інгібувати (сповільнювати) процеси каталітичного
перетворення речовин у присутності біологічних каталізаторів-ферментів.
Особливу роль в оцінці стану навколишнього середовища відіграють
біологічні тест-методи. Вони базуються на використанні мікроорганізмів,
органів, тканин і навіть високоорганізованих організмів і цілих популяцій.[6,
c.14-15]
Інша класифікація може бути заснована на уявленні про те, в якій формі
використовується тест-реагент. Це насамперед готові розчини і «сухі реагенти»,
тобто нанесені на твердий носій або просто порошки, або таблетки самих
реагентів. Ще більша розмаїтість надається тестам на твердій матриці;
найвідоміші, наприклад, індикаторні папери, що містять молекули-реагенти або
активні атомні угрупування, і індикаторні трубки для аналізу газів, у яких носій
містить хромогенний реагент, що змінює забарвлення при пропущенні
потрібного газу.
 9

Реагенти на носіях (матрицях) розрізняються природою носія:

 целюлоза,
 синтетичні полімери,
 силікагель,
і способом закріплення на носіях:
 адсорбційні,
 ковалентні.[6, c.15]

1.3. Загальні вимоги та метрологія

Загальні вимоги до тест-методів і тест-засобів:

1. Оскільки тести часто використовують для попередньої оцінки, для
скринінгу проб, при оцінці наявності потрібного компонента переважніше
помилкове «так», ніж помилкове «ні».
2. Оскільки одним з переваг тест-методів є їх експресність,
використовувані хімічні реакції повинні протікати відносно швидко.
3. Оскільки тест-системи часто розраховані на широке використання
ненавченим персоналом, число операцій, здійснюваних при тестуванні, має
бути мінімальним.
4. При візуальній оцінці кордону розділу по-різному забарвлених зон
повинні бути чіткими, зміни забарвлення досить контрастними, тому слід
зводити до мінімуму можливість неоднозначного тлумачення результату.[6, c.
15-16]
Правильність тест-методів зазвичай перевіряють порівнянням їх
результатів з результатами, отриманими «інструментальними» методами. Це,
звичайно, робиться при розробці тест-методів, але таку перевірку може робити
іноді і споживач, щоб бути впевненим у своїх результатах. Багато тест-систем
 10

не є універсальними і призначені для визначення компонентів тільки в певних

об'єктах.[6, c. 16]
1.4. Хімічні основи тестів: реакції та реагенти

Хімія тест-методів заснована головним чином на кольорових реакціях,

наприклад реакціях комплексоутворення або окислення-відновлення. «Ноу
хау» розробників і виробників тест-систем зосереджується на підборі
раціональної комбінації реагентів, стабілізації сумішей реагентів і розчинів, на
зменшенні впливів, що заважають шляхом додавання маскиуючих реагентів.
Головна мета – розробити тест, який був би експресним і легким у
застосуванні. Крім реакцій, що призводять до появи забарвлення,
використовують також хімічні взаємодії, результатом яких є поява
люмінесценції. Ефект вимірюють не тільки візуально, але і за допомогою
простих у використанні портативних приладів. Особливо часто вимірюють
пропускання світла, дифузне відбиття або люмінесценцію.
Основні вимоги до реакцій, які використовують в тест-методах, можна
сформулювати так:
1. Селективність по відношенню до виявлених компонентів або їх
сумішей, залежно від поставленого завдання.
2. Досить висока чутливість – знову в залежності від завдання.
Наприклад, при аналізі об'єктів навколишнього середовища межа виявлення
зазвичай повинна бути нижче гранично допустимої концентрації потрібного
компонента або близькою до неї.
3. При використанні кольорових реакцій – висока контрастність і висока
швидкість переходу забарвлення в присутності виявленого або визначаємої
речовини, яку визначають.
4. Можливість ввести реагенти в форми, придатні для використання в
тест-методах, наприклад прищеплення, з утворенням ковалентних зв'язків, на
поверхню силікагелю або целюлози.
 11

5. Стійкість реагентів при зберіганні в тій саме формі, в якій вони

використовуються в тест-методах.
6. Достатня стійкість аналітичного ефекту (забарвлення, люмінесценції і
т.д.) в часі.[6, c. 19-20]
Для створення тест-методів і тест-засобів використовують хімічні реакції
майже всіх основних типів:
 кислотно-основні,
 окисно-відновні,
 комплексоутворення,
 різні реакції органічного синтезу.
Значну роль у тест-методах займають каталітичні реакції, переважно з
використанням ферментів. Відповідно, використовуються реагенти різного
механізму дії та різної природи.
Кислотно-основні реакції мають велике значення при визначенні
величини рН. Визначення концентрації йонів гідрогену при аналізі природних і
стічних вод, технологічних розчинів, біологічних рідин – одна з наймасовіших
аналітичних операцій.
Досить поширені також окисно-відновні реакції. При використанні
твердих реагентів істотно знати, чи зміниться окисно-відновний потенціал при
іммобілізації реагентів на твердій матриці. Тут немає спільного рішення, багато
що залежить від способу іммобілізації, природи матриці тощо.
Реакції комплексоутворення широко використовують в численних тест-
методах для виявлення йонів металів, рідше – в методах визначення органічних
речовин.
Специфічних реакцій утворення комплексних сполук майже немає, тому
в багатьох тест-засобах передбачається регулювання рН, використання
маскувальних речовин та інші способи підвищення селективності.
Одним із широко використовуваних реагентів є дитизон.[7] Він утворює
забарвлені комплекси з багатьма йонами металів; по стійкості їх можна
 12

розташувати в ряд: Ag> Hg> Pd> Pt> Au> Cu > Bi> In> Sn> Zn> Cd> Pb> Ni> Fe
(II)> Mg> Tl (I).
Хімічні реакції органічного синтезу використовують менш широко.
Однак відомі приклади їх застосування навіть в неорганічному аналізі. Один
приклад – визначення нітрит-йонів, при якому реалізуються реакції
діазотування і азосполучення. В. M. Іванов та співавтори [8, 15-18]
запропонували нетоксичний n-нитроанілін як діазокомпонента і резорцин або
як азокомпонента. Інший приклад – використання реакції гідроксамації для
визначення деяких органічних речовин; утворюється гідроксамована кислота
взаємодіє з ферум (ІІІ), при цьому виникає інтенсивне зафарбовування.[6, c. 20-
28]

1.5. Методи хімічного аналізу повітря.

Завдання аналізу повітря досить різноманітні. Це може бути постійний

санітарно-хімічний контроль повітря робочої зони, промислових викидів в
атмосферу, виробничих і технологічних процесів, хімічна розвідка при
надзвичайних ситуаціях у випадках хімічних та екологічних аварій, геологічна
розвідка, хімічний контроль на пожежо- та вибухонебезпечних об'єктах,
контроль чистоти повітря окремими громадянами з метою безпеки.
У завдання аналізу повітря входить і визначення твердих атмосферних
опадів, пилу, мікробіологічних забруднень. Більшість шкідливих речовин у
повітрі контролюють лабораторними методами, які вимагають відбору проб з
наступною доставкою та їх аналізом в лабораторних умовах, що не завжди
забезпечує прийняття дієвих заходів для створення безпечних умов. Тому
актуальною є розробка експрес-методів, дешевих, доступних за простотою
використання, до числа яких відносяться і тест-методи. Останні можна
реалізувати у вигляді індикаторних трубок, кишенькових аналізаторів і в іншій
формі.[5, 6, 11, 14]
 13

До переваг аналізу в цьому випадку можна віднести швидкість

проведення і отримання результатів безпосередньо в місці відбору проби
повітря; простоту методу і апаратури, що дозволяє проводити аналіз особам, які
не мають спеціальної підготовки; малу масу, компактність і низьку вартість
апаратури; достатню чутливість і задовільні точностниє характеристики;
відсутність необхідності регулювання і настройки апаратури перед виконанням
аналізу; можливість виключення джерел електричної і теплової енергії.
Індикаторні трубки являють собою герметизовані скляні трубки,
заповнені твердим носієм, обробленим активним реагентом (Рис. 2.1. ).
В якості носіїв застосовують різні порошкоподібні матеріали: силікагель,
оксид алюмінію, фарфор, скло, носії для хроматографії. Структура і природа
носія істотно впливають на властивості індикаторного порошку.

Рис. 2.1. Зовнішній вид індикаторної трубки для визначення газів зі

шкалою довжин кольорових зон
Більшість носіїв перед застосуванням обробляють кислотами (найчастіше
кип'ятять з HCl), висушують або прожарюють при певній температурі і
подрібнюють до необхідного розміру. Потім готують індикаторний порошок,
наносячи розчини реагенту певної концентрації, допоміжних компонентів для
створення оптимальних умов подальшого виявлення і визначення та
підвищення селективності, а потім висушують при певній температурі до
сипучого стану. Положення індикаторного порошку (наповнювача) в
індикаторній трубці фіксують тампонами з повітропроникних матеріалів −
гігроскопічної вати, скловолокна, перфорованих тефлонових прокладок. Іноді
між наповнювачем і ватними тампонами поміщають шар сілікагеля для
усунення прямого контакту наповнювача і тампона.
Індикаторні трубки герметизують, а безпосередньо перед використанням
відламують кінчики і протягують крізь трубки пробу повітря певного об’єму.[6,
c. 235-236]
 14

В якості реагентів використовують тільки сполуки, які швидко

взаємодіють з визначуваним компонентом і селективно утворюють з ним
яскраво забарвлені продукти реакції, що відрізняються за кольором від
індикаторного порошку.
В якості прикладів наповнювачів можна навести шамот, оброблений
сульфатом купрума (взаємодіє з амоніаком і сірководнем, але пропускає
фосфін); шамот з нітратом аргентуму і сульфатом меркурію (I) (можна
визначати бензен в присутності ненасичених вуглеводнів аліфатичного ряду і
ароматичних вуглеводнів); скляний порошок з барбітуровою кислотою
(взаємодіє з амоніаком, але пропускає ароматичні аміни); скляний порошок,
оброблений ацетатом амонію (поглинає формальдегід, пропускає акролеїн).
Для прикладу в табл. 2.1. наведені основні компоненти індикаторних
порошків, принцип кольорової реакції і діапазони концентрацій, які можна
визначити.
У деяких індикаторних трубках використовують реагенти, які при
тривалому зберіганні руйнуються.[6, c. 236-238; 9; 1]
Таблиця 2.1. Індикаторні трубки фірми Дрегер для експресного
визначення шкідливих речовин у повітрі
Визначувана речовина Реагент або принцип реакції Діапазон визначуваних
змістів, млн-1
Акрилонітрил Утворення HCN, взаємодія 5-30
з HgCI2 і метиловим
червоним
Амоніак Бромфеноловый синій, 5-70; 50-700
кислота
Анілін Фурфурол, кислота 1-20
Нітроген діоксид(IV) Дифенилбензидин 0,5-10; 5-25
Диметилсульфат 4-(Нітробензол)піридин 0,2-5
Діетиловий етер Хромати, H2SO4 100-4000
Меркаптан Сполуки купруму (H) 2-100
AsH3 Сполуки золота (III) 0,05-3
Сірковуглець Сполуки міді (II), амін 13-288
Толуол I2O5, H2SO4 5-400
 15

Фенол 2,6-Дибромхинонхлорімін 5
Хлор о-Толидин 0,2-3; 2-30
Епіхлоргідрин Окислення до Cl2, 5-50
о-толидин

Пристрої для відбору і прокачування повітря повинні забезпечити

похибку не більше 5 відсотків, бути герметичними, простими в експлуатації,
портативними, а закінчення часу прокачування має бути чітко визначено.
Використовують пристрої найрізноманих конструкцій з різними технічними
характеристиками. Для напівкількісного визначення або індикації шкідливих
речовин можна використовувати навіть гумові груші. Для кількісного виміру
використовують сильфонні або поршневі насоси. При використанні
сильфонних малого об’єму число необхідних стискань сильфона при відборі
повітря через трубку становить зазвичай 1-10, а в разі великого сильфона − 1-3.
Повітрозбірні пристрої з великими сильфонами здатні створювати більше
розрідження, ніж прилади з малими сильфонами. Тому перші придатні для
використання з індикаторними трубками, що мають великий аеродинамічний
опір, в той час як інші – для трубок з малим опором потоку повітря. Більшість
повітрязбірних пристроїв дозволяє прокачувати повітря через індикаторну
трубку з різною швидкістю: спочатку швидкість прокачування висока, а в кінці
− низька. При високій швидкості прокачування повітря на початку аналізу
значно подовжується пофарбована зона, а потім швидкість прокачування
поступово падає, ступінь подовження зменшується, і до кінця аналізу при малій
швидкості прокачування довжина стовпчика практично не збільшується, а його
межі вирівнюються. Найчастіше повітрязбірні пристрої включені в комплект
для аналізу повітря.
Поршневі насоси зазвичай використовує в комплекті приладів хімічної
розвідки для швидкого виявлення в польових умовах парів отруйних речовин в
повітрі.
В останні роки більш поширеними стали насоси-пробовідбірники
(аспіратори). Вони виконані з металу, легко перезаряджаються в польових
 16

умовах, що дозволяє відібрати велике число проб. Такі насоси входять в

комплекти для експрес-контролю повітря разом з індикаторними трубками,
експрес-тестами та індикаторними елементами, їх можна використовувати на
пересувних аналітичних комплексах, лабораторіях, екологічних і санітарних
служб, служб Міністерства з надзвичайних ситуацій.[6, c. 240-241]
Використання переносних і кишенькових аналізаторів
Для визначення компонентів повітряних середовищ використовують
індикаторні трубки, а для відбору проб − насоси різної складності, в тому числі
і ручні — сильфони. Вони прості у догляді, виготовляються з міцного
матеріалу, вимірювання можна проводити багаторазово. Для використання
сильфона одна рука повинна бути вільна. Аспіратори для однієї руки називають
accuro.
У СРСР випускали комплект газовизначника хімічного ГХ-4 для
експресного визначення за допомогою індикаторних трубок низьких
концентрацій СО (0 - 0,002 об.%), SO2 (0 - 0,007 об.%), H2S (0 - 0,0066 об. %) і
оксидів азоту (0 - 0,005 об.%) в повітрі рудників, а також газовизначники
хімічні ГХ-5 (визначення < 50 мг/м3 CO2) і ГХ-6 (визначення < 21 мг/м3 O2). У
комплект входив аспіратор АМ-3 сильфонного типу з об'ємом одного ходу 100
мл. Індикаторні трубки використовували у варіанті лінійно-колориметричного
методу. Випускалися також універсальні переносні газові аналізатори типу УГ
для визначення шкідливих газів і парів у повітрі, засновані на використанні
того ж лінійно-колориметричного методу.
В даний час фірма «Крисмас +» випускає комплекти насосів з трубками
для визначення заліза (II, III), ртуті, кобальту, нікелю, хрому (VI), хлориду,
нафтопродуктів, оксиду азоту (IV) в газах, аерозолях і розчинах (серія
«Бджілка»). Випробувально-метрологічна лабораторія Державного науково-
дослідного хіміко-аналітичного інституту ДержНДІ Хіманаліт (Санкт-
Петербург) виготовляє універсальний прилад газового контролю УПГК для
оснащення служб екологічного контролю та техніки безпеки. Прилад важить 5
кілограм, працює автономно від акомуляторної батареї, споживає потужність
 17

не більше 50 Вт, дозволяє визначати отруйні речовини зарин, зоман (2·10 3

мг/м3), V-гази (5·103 мг/м3), іприт (2-300 мг/м3), BZ (0,3-150 мг/м3), фосген,
дифосген, HCN, ClCN (5-800 мг/м3), а також 29 шкідливих речовин в широкому
діапазоні об’ємів. В даний час крім названих вище отруйних речовин можна
визначати також адамсит, азотистий іприт, амідол, гептил, люізіт, пронь,
хлорацетофенон, а також 53 шкідливих речовини (серія приладів УПГК -
«Лімбо» - лабораторія випробувально-метрологічної бази). У комплект приладу
входить блок управління з підключеним, блоком пробовідбору.
Фірма Дрегер заснувала випуск газовимірювального приладу третього
покоління Рас III. Він включає 14 електрохімічних сенсорів для визначення
більше 35 токсичних парів і кисню. Сенсори легко вставляються в спеціальні
гнізда, попередньо прокалібровані, і їх дані записані у вбудовану електронну
пам'ять сенсора. Прилад автоматично розпізнає тип сенсора, діапазон
визначених об’ємів, пороги тривог. Сенсори не виходять з ладу при дії на них
газів високої концентрації.
Та ж фірма випускає прилади серії Multiwarn II з вбудованими
мікропроцесорами та вимірювальними системами на чіпах. Останні дозволяють
визначати пари органічних речовин − бензолу, перхлоретілена, вінілхлориду
або пари неорганічних газів − NH3, HCl, NO2, Cl2, H2S. В даний час фірма
випускає біочеки для визначення озону, фольмальдегіду, парів органічних
розчинників, пентахлорфенола, етанолу. В якості чутливих елементів
використані біосенсори, об’єм цікавого компонента визначають за доданою
колориметричною шкалою. Біочеки призначені для використання не
фахівцями.[6, c. 247-249]
 18

РОЗДІЛ 2

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ЧАСТИНА

2.1. Ртуть

Відносна атомна маса ртуті 200,61. Ртуть є блискучим сріблястим рідким

металом, з густиною 13,546 г/см3 при 20°С; температура кипіння 356,9°С,
температура плавлення 38,87°С. Ртуть легко випаровується вже при кімнатній
температурі, з підвищенням температури пружність випаровування і
максимально можлива концентрація парів ртуті в повітрі збільшується (див.
табл. 3.1).
Таблиця 3.1. Парціальний тиск ртуті і концентрація в повітрі при
повному насиченні від 0 до 100°С [3, с. 205].
Температура Парціальний тиск, мм рт. ст. Концентрація, мг / м3
0° 0,0002 2.4
10 ° 0,0005 6,0
20 ° 0,0013 13,8
30 ° 0,0028 29,7
40 ° 0,0060 61,0
60 ° 0,0300 –
100 ° 0,2800 –
Пари ртуті в 7 разів важчі за повітря. Вони добре сорбуються
будівельними матеріалами, меблями, різними тканинами та інше. Зі зміною
метеорологічних умов відбувається десорбція ртуті, що нерідко є причиною
забруднення повітряного середовища. Киснем повітря ртуть вельми повільно
окиснюється з утворенням окису ртуті. У воді ртуть практично нерозчинна,
розчиняється в концентрованих сірчаної та азотної кислотах, а також в царській
горілці. Розведена сірчана кислота і концентрована соляна кислота на ртуть
практично не діють. Необхідно врахувати, що при взаємодії ртуті з
концентровано сірчаною кислотою виділяється сірчистий ангідрид, а при
 19

взаємодії з азотною кислотою - оксиди азоту. Ртуть розчиняє ряд металів -

золото, срібло, цинк, свинець, олово та інші , утворюючи з ними амальгами.
Пари ртуті можуть виділятися в повітря при видобутку і виробленню
ртуті з руд, у виробництвах отримання ртутноорганичних зв’язків і різних
ртутних препаратів, у виробництві ртутних термометрів та інших
вимірювальних приладів.
Джерелами ртуті служать неорганічна або органічна її форми. Всі ці
сполуки токсичні, алеоргаїчні сполуки ртуті найбільш широко поширені і
потенційно небезпечні. Елементарна ртуть використовується в термометрах,
сфігмоманометрах і в сумішах для пломбування зубів. Вона випаровується при
кімнатній температурі і під впливом кисню швидкоокиснюється в
двоковалентну ртуть. Солі ртуті використовуються у лікарських засобах для
місцевого застосування, як проносних засобів і в харчових продуктах, а також в
в якості каталізаторів при виготовленні пластмас.
Гранично допустимі концентрації (ГДК) для елементарної ртуті в різних
країнах варіюють від 0,01 до 0,05 мг/м3 (у нас ГДК ртуті становить 0,01 мг/м3).
Допустима концентрація парів ртуті для житлових, дошкільних, учбових,
робочих приміщень встановлена – 0,0003 мг/м3.В повітрі виробничих
приміщень – 0,0017 мг/м3. При концентрації парів ртуті в повітрі більше 0,2
мг/м3, розвивається гостре отруєння організму.
Отруєння ртуттю в основному викликається вдиханням її парів. Пари
ртуті можуть бути причиною як гострих, так і хронічних отруєнь. У
виробничих умовах відбувається головним чином хронічний вплив. При
хронічних отруєннях проявляються симптоми з боку центральної нервової
системи, найбільш характерним з них є тремтіння кистей рук, язика, повік і у
важких випадках всього тіла. З неорганічних солей ртуті особливо токсичні
добре розчинні хлорид і нітрат. Гранично допустима концентрація парів ртуті в
повітрі - 0,00001 мг / л.
При гострій інтоксикації провідними симптомами є зміни слизових
оболонок рота, шлунково-кишкового тракту, нирок. Після потрапляння ртуті в
 20

організм інтоксикація розвівається бурхливо. Раптом з’являється різка слабість,

адинамія, головний біль, нудота, блювання, відчуття металевого присмаку у
роті, слинотеча, біль у животі, іноді криваві проноси. Типові симптоми –
виразковий стоматит та гінгівіт, який з’являється до кінця першої або на
початку другої доби інтоксикації. Наслідками гострої інтоксикації можуть бути
хронічні ураження нирок, хронічний коліт, ураження печінки, а також стійка
астенія. Після своєчасного лікування можливе повне одужання.
Хронічна інтоксикація виникає у працюючих в умовах тривалого
контакту зі ртуттю. Особливе значення у формуванні інтоксикації мють стан
компенсаторно-пристосувальних реакцій організму, індивідуальна чутливість
до ртуті, час впливу її і доза. Клінічна симптоматика інтоксикації розвивається
поступово і відрізніється переважним ураженням нервової системи.

2.2. Якісне виявлення парів ртуті в повітрі

Для знаходження парів ртуті у повітрі використовують індикаторний

папір, який розвішується сухим у різних місцях виробничого приміщення.
При наявності парів ртуті в повітрі папірці змінюють свій колір з
кремового на жовтувато-рожевий. За даними С. Ф. Яворівської [19], з початку
зміни забарвлення реактивних папірців можна встановити орієнтовну
концентрацію парів ртуті (див. таблицю 3.2.).
Приготування індикаторного паперу. Змішуєму у стакані рівні об’єми 10
відсоткового розчину сульфата купруму та 10 відсоткового розчину йодиду
(200 мл). З’являющему при цьому осаду дають осісти та зливають з нього
бурий розчин. Осад промиваємо декантацією 2-3 рази дистильованою водою,
потім один раз 1 відсотковим розчином йодида калія та один раз 1 відсотковим
розчином натрій сульфата і знову два рази дистильованою водою. Потім як
можна більше зливаємо воду з осаду, залишок води відсмоктуємо за допомогою
фільтрувального паперу. Осад переносимо у невелику склянку та додаємо до
 21

нього невелику кількість етилового спирту до отримання напів рідкої пасти.

Далі за допомогою ватного тампону або пензлика наносимо рівним і тонким
шаром отриману пасту на одну сторону полоси фільтрувального паперу,
сушимо його при кімнатній температурі та зберігаємо у склянці з притертою
пробкою. Індикаторний папір має кремовий колір. Готувати їх треба у
приміщенні незабрудненому парами ртуті.
Таблиця 3.2.Орієнтовна залежність між початком зміни забарвлення і
вмістом парів ртуті в повітрі
Початок зміни забарвлення, хв. Орієнтовний вміст парів ртуті, мг/м3
15 0,7
20 0,3
30 0,2
50 0,09
90 0,06
180 0,03
360 0,02
24 години близько 0,01
Визначення парів ртуті у повітрі. Метод заснований на поглинанні парів
ртуті розчином йоду в йодиді калію за реакцією:
Hg + J2 → HgJ2 ,
HgJ2 + 2KI → K2[HgJ4]
та колориметричним визначенням йонів HgJ4-2 за інтенсивність жовтувато-
рожевого кольору осад комплексної солі Cu2[HgJ4] на фоні білого осаду йодиду
купрума:
K2[HgJ4] + 10KJ + 6CuSО4 → Cu2[HgJ4] + 4CuJ + 6K2SО4 + 3J2.
Чутливість методу – 0,3 ˠ в аналізованому об’ємі розчину. Метод не
специфічний в присутності сулеми та ртутно-органічних сполук.

2.3 .Приготування реактивного паперу

Беремо аркуш фільтрувального паперу рівномірно просочуємо 5-ти

відсотковим водним розчином п’ятиводного сульфату міді (II). Потім лист
висушуємо на повітрі таким чином, щоб його поверхня залишалася трохи
 22

вологою, і обприскуємо з пульверизатора 10-ти відсотковим водним розчином

йодида калія. Утворюється комплексне з'єднання К2[Сu2J4] має кремово-жовтий
(бурий) колір.
Бурий папір обробляємо водним розчином серноватокислого натрію, в
якому її поверхня набуває білого кольору. Оброблений фільтрувальний папір
промиваємо дистильованою водою і висушуємо на повітрі.
Аркуш розрізаємо на смужки шириною близько 2 сантиметри і довжиною
5-6 сантиметрів. Індикаторні папірці зберігаємо в герметичній скляній тарі.

2.4.Випробування тест-системи

Для виявлення парів ртуті в повітрі використовуємо приготований

реактивний папір, який розвішуємо сухим в різних місцях виробничих
приміщень Криворізького державного педагогічного університету, а саме:
 біля раковини у витяжної шафи 106-го кабінету головного копусу
Педагогічного інституту міста Кривий Ріг;
 біля раковини у вікна в кабінеті 106 головного копусу
Педагогічного інституту міста Кривий Ріг;
 біля дошки в кабінеті 106 головного копусу Педагогічного
інституту міста Кривий Ріг;
 біля раковини в 200-тому кабінеті головного копусу Педагогічного
інституту міста Кривий Ріг
Ми розвішали індикаторні папірці у вище вказаних місцях на добу та
отримали такі результати (рис. 3.1 ).
 23

Рис. 3.1. Индикаторні папірці, які висіли біля раковини у витяжної шафи,
біля раковини у вікна, біля дошки в кабінеті 106 та біля раковини в 200-тому
кабінеті головного копусу Педагогічного інституту міста Кривий Ріг.

Також реактивний папір ми розмістили біля раковин кабінету хімії та

фізики Криворізької Центрально-Міської гімназії, вдома на кухні – пари ртуті не
виявлені. (рис. 3.2 ).

Рис. 3.2. Индикаторні папірці, які висіли біля раковин кабінету хімії та
фізики Криворізької Центрально-Міської гімназії, та у себе вдома біля підвалу і
раковини.
 24

Рис. 3.3. Индикаторний папірець, який висів у ванній кімнаті мого

будинку.
Для підтвердження результату дієвості нашої тест-системи ми провели,
ще одне тестування. У порожню склянку налили капельку ртуті та підвісили
папірці над нею, герметично закривши. Секундоміром заміряли час
зафарбовування індикаторних папірців. За 15 хвилин папірці змінили колір з
кремового на жовтувато-рожевий. Рис. 3.3.

Рис. 3.3. Индикаторні папірці, які були розміщені в склянці над каплею
ртуті.
 25

Це свідчить про те, що тест-система на визначення парів ртуті є дієвою.

За таблицею 3.2 орієнтовний вміст парів ртуті в кабінетах 106 та 200, а саме
біля вікна у кабінеті 106-му головного копусу Педагогічного інституту міста
Кривий Ріг становить 0,01 мг/м3, що перевищує градично допустиму
концентрацію ртуті для повітря учбових приміщень.
Причиною підвищеного забруднення повітря парами ртуті у даних місцях
є неправильне використання реактивів зі вмістом сполук меркурію. Для
запобігання забруднення повітря приміщення парами ртутті , потрібно зливати
використанні реактиви зі вмістом сполук ртуті у спеціальну склянку для зливів.
Для усунення великої кількісті ртуті та її парів хіміки використовують
демеркуризацію. Вона проводиться двома способами:
- Хіміко-механічним – механічний збір кульок ртуті з подальшою
обробкою забрудненої поверхні хімічними реагентами (після такого способу
обробки приміщення потребує посиленого провітрювання);
- Механічний – механічний збір кульок ртуті з поверхні з наступною
зміною підлоги, штукатурки або капітальним ремонтом будівлі (цей спосіб
може застосовуватися разом з хіміко-механічним).
 26

ВИСНОВКИ

Отже, існує величезна потреба у позалабораторному аналізі. Одиним з

таких є аналіз «на місці». Аналіз «на місці» має багато переваг, а саме
економиться час та кошти, є дишевим та масовим. Такий аналіз важливий для
клінічних випробувань, для застосування при виявленні отруйних речовин, у
війсковій сфері, аналізі харчових продуктів тощо.
Є декілька класифікацій тест-систем для хімічного аналізу. Такі як
класифікація за природою процесів, за формою використання тест-реагентів
тощо.
Сформовані основні вимоги до використовування тест-системю.
Найбільш істотним є метрологічний аспект тому, що результати тестів надійні
навіть у тих випадках, коли визначається малі кількості речовин. Виробники у
розробці тест-систем зосередженні на підборі раціональної комбінації
реагентів, стабілізації сумішей реагентів і розчинів, маючи на меті розробити
експресний і легкий у застосуванні тест.
Аналіз повітря проводиться для санітарно-хімічного котролю повітря
робочої зони, промислових викидів в атмосферу, виробничих і технологічних
процесів, хімічною розвідкою при надзвичайних ситуаціях у випадках хімічних
та екологічних аварій, контроль чистоти повітря окремими громадянами з
метою безпеки. Для аналізу повітря використовують тест-методи у вигляді
індикаторних трубок або кишенькових аналізаторів. Найбільш поширеними є
індикаторні трубки. В них використовуються різноманітні реагенти.
Перевагами цого методу є швидкість проведення та отримання результатів
безпосередньо в місці відбору проби повітря, має достатню чутливість,
компактність, малу масу та низьку вартість апаратури. Також для аналізу
повітря використовують повітрязабірні пристрої для того щоб, відібрати та
прокачати повітря через індикаторну трубку. Для кількісного аналізу
використовують сильфонні або поршневі насоси.
 27

Ртуть є отруйним рідким металом, дуже небезпечним для здоров’я

людини. Елементарна ртуть використовується найчастіше в термометрах, а у
лікарських засоба – солі ртуті. Отруєння ртуттю та її парами у приміщеннях
буває гострим та хронічним. Гранично допустима концентрація пари ртуті в
повітрі житлових, учбових, дошкільних та робочих приміщень не повинна
перевищувати 0,0003 мг/м3.
Для виявлення парів ртуті застосовують якісний аналіз, а саме
індикаторний папір. Ми створили та застосували тест-систему для визначення
вмісту ртуті у повітрі приміщень. За випробуваннями тест-системи бачимо, що
гранично допустима концентрація перевищує норму забруднення повітря
парами ртуті. Причиною забруднення повітря в приміщеннях, яких визначали є
неправильна утилізація відходів реактивів зі вмістом меркурію.
 28

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Амелин В. Г. Химические тест-методы определения компонентов

жидких сред / Амелин В. Г. // Журнал аналитической химии. – 2000. –
Т. 55, № 9. – С. 902-932.
2. Амелин В. Г. // Журнал аналитической химии. – 2000. –Т. 55, № 5. – С.
359.
3. Быховская М. С. Методы опредиления вредных веществ в воздухе и
других середах : практическое руководство / М. С.Быховская, С. Л.
Гинзбург, О. Д. Хализова. – М. : Медгиз, 1960. – 316 с.
4. Гладышев В. П. Аналитическая химия ртути. / В. П. Гладышев,
С. А. Левицкая, Л. М. Филиаова. – М. : Наука, 1974. – 228 с.
5. Другов Ю. С. Методы анализа загрязнений воздуха. / Ю. С. Другов,
А. Б. Беликов, Г. А. Дьякова, В. М. Тульчинский. – М. : Химия, 1984. –
384 с.
6. Золотов Ю. А. Химические тест-методы анализа / Золотов Ю. А.,
Иванов В. М., Амелин В. Г. – М. : Едиториал УРСС, 2002. – 304 с.
7. Иванчев Г. Дитизон и его применение / Г. Иванчев ; пер. : Ю. И.
Вайнштейн, Ф. Б. Рабинович ; ред. И. Б. Супрунович. – М. : Изд-во
иностр. лит., 1961. – 450 с.
8. Иванов В. А., Ширинова А. Г. / / Вестн. Моск. ун-та. Серия 2. Химия,
1992.
9. Колесник M. И. Методы определения вредных веществ в воздухе
индикаторными трубками. / М. И. Колесник, В. И. Жуков, М. И.
Буковский. – M.: НИИТЭХИМ, 1983. – 49 с.
10. Комарь Н. П. Основы качественного химического анализа. Ч. 1.
Ионные равновесия / Н. П. Комарь. – Харьков : Изд-во Харьковского
унт-та, 1955. – 448 с.
 29

11. Лейте В. Определение загрязнений воздуха в атмосфере и на рабочем

месте : пер. с нем. / Лейте В.; под ред. П. А. Коузова. – Л. : Химия,
1980. – 343 с.
12. Набиванець Б. Й. Аналітична хімія природного середовища: Підручник.
/ Б. Й. Набиванець, В. В. Сухан, Л. В. Калабіна. – К. : Либідь, 1996. –
304 с.
13. Островская В. M. // Журнал аналитической химии. – 1999. – Т. 54. – С.
1126.
14. Перегуд E. А. Быстрые методы определения вредных веществ в
воздухе. / Е. А. Перегуд, М. С. Быховская, Е. В. Гернет. – M. : Химия,
1970 – 357 с.
15. Ширинова А. Г., Прохорова Г. В., Иванов В. А., Осипова E. А. //
Журнал аналитической химии. – 1993. – Т. 48, №1. – С. 176.
16. Ширинова А. Г., Иванов В. M. // Журнал аналитической химии. – 1994.
– Т. 49, № 3. – С. 266.
17. Ширинова А. Г., Иванов В. M. // Вестн. Моск. ун-та. Серия 2. Химия,
1996.
18. Ширинова А. Г., Иванов В. M. Пат. РФ 2038579. БИ 1995, № 18.
19. Яворовская С. Ф. Быстрый индикаторный метод определения
содержания ртути в строительных матеріалах / С. Ф. Яворовская //
Гигиена и санитария. – 1953. – № 4. – С. 49-50.