1

ЗМІСТ

Вступ 3
1 Вибір вихідних даних для проектування 6
1.1 Найменування та призначення
1.2 Характеристика перспективного напрямку моди 8
1.3 Вибір та характеристика матеріалів для моделей, що розробляються 10
1.4 Характеристика формоутворюючих елементів 12
2 Розробка моделей-пропозицій та вибір головної 14
3 Розробка базової та модельної конструкцій виробу, що проектується 21
3.1 Вибір та обґрунтування методики конструювання
3.2 Розрахунок та побудова базової конструкції виробу 23
3.3 Технічне моделювання виробів, що проектуються 31
Висновки 33
Додатки

ВСТУП

2
 Дизайн одягу - це один з напрямків творчої діяльності, метою якої є
проектування комфортного, функціонально оправданого, естетично цілісного
одягу, як одного з елементів предметного середовища, який відповідає
відповідним матеріальним та духовним вимогам споживача.
Під одягом розуміється сукупність виробів, якими прикривають тіло. 3
поняттям «одяг» пов'язане і поняття «костюм». При цьому під костюмом (від
італ. costume - звичай) розуміють визначену систему предметів та елементів
одягу, які поєднані єдиним замислом та призначенням, відображаючи
соціальну, національну, регіональну належність, стать, вік та професію
споживача.

Дизайнер одягу – це фахівець із виготовлення моделей одягу, який

визначає їх художньо-образне і конструктивне вирішення та винаходить нові
технології створення одягу. Він займається пошуком художнього образу
моделі та безпосереднім створенням і конструюванням нових деталей одягу
та крою, а також має справу з принципами, правилами і технологіями
виробництва, і повинен знаходити не тільки образотворчі, а й практичні
технічні та економічні вирішення.

Для успішного виконання поставлених перед ним завдань дизайнер

одягу повинен володіти розвиненою уявою, високохудожнім та естетичним
смаком, мати певні здібності творчого та конструкторського характеру,
образно мислити, створювати нові образи та перетворювати пласкі
замальовки і зображення в об’ємні гармонійні форми. Окрім цього дизайнер
одягу повинен володіти навичками ручної та машинної праці, розумітися на
тонкощах технологічних процесів пошиття одягу, вишивки, оздоблення,
експлуатації технічних пристроїв, працювати з цифрами, формулами,
таблицями, кресленнями та схемами – бути технічно підготовленим і мати
уявлення про всі стадії та технології виготовлення одягу з різних тканин та
матеріалів.

3
 Але найголовніше – це генерування нових ідей щодо конструювання та
моделювання деталей та моделей одягу, розробки та впровадження їх на базі
широкої ерудиції, високих естетичних ідеалів, оригінальності творчого
мислення, прагнення до саморозвитку і самовдосконалення.

Сьогодні дизайн можна визначити як мистецтво компонування,

стилізації та декорування речей в розрізі естетичної проблематики.
Універсальність цього явища дозволяє швидко та ефективно «вербувати»
його в проблемне коло глобалізації міжнародного середовища, з чіткою
фіксацією зміни в дизайні в епоху глобалізації.

Велике значення приділяється дизайну в ході проектування одягу.

Дизайнер, спираючись на інформацію про асортимент, споживачів, функції,
матеріал та технології одягу вживає заходів з розробки форми як концепту.
Таким чином обґрунтовується і формується дизайн-концепція одягу. За цих
обставин упродовж останніх десятиліть були історично засновані такі
основні напрями у дизайні одягу як «від-кутюр», «прет-а-порте», а також для
масового виготовлення.

Зв’язок між роботою дизайнера й проектуванням одягу є

безпосереднім, оскільки розробник дизайну власне й займається
проектуванням, тобто збирає, систематизує й аналізує матеріали, в яких
міститься інформація про одяг визначеного періоду й за певним напрямком,
стилем, призначенням. У результаті такої діяльності з’являється прообраз,
прототип колекції одягу, формуються її базові композиційно-конструктивні й
технологічні специфічні риси. У найбільш загальній формі вдосконалення
дизайн-проектування одягу пов’язано зі мистецькоестетичним стилем і
напрямом постмодернізму.

Іншим вектором творчої еволюції дизайну проектування одягу наразі

слід вважати розкриття етнічності, тобто національного культурного
колориту. Це, зокрема, передбачає, встановлення у дизайні одягу зв’язків між

4
сучасними модними трендами (що зароджуються, як правило, на Заході),
етнічними культурами та естетичними канонами попередніх епох. Стосовно
України це може виражатися у формі використання під час дизайну
проектування одягу національної символіки, барв і композицій.

Важливим напрямом удосконалення дизайну одягу є використання

«зеленої», тобто екологічної тематики у його проектуванні. Зазначений тренд
у повній мірі відповідає очікуванням споживачів, у т. ч. в Україні, які
займають активну громадянську позицію і виступають проти забруднення
навколишнього середовища.

Серед новітніх дизайнерів одягу ідеї етнічності й екологічності активно

використовують Maіson Martіn Margіela, Yeohlee Teng, Tіmo Rіssanen, Holly
Mcquіllan, Tara St James.

Ефективний шлях до екологізації вітчизняного дизайну одягу (а з ним і

його промислового виробництва) полягає у застосуванні біонічного підходу.
Вивчення гармонічної структури та форм живої природи дає великий
матеріал по проблемах екодизайну та допомагає знаходити вдалі рішення.
Біоніка — це один зі найбільш перспективних напрямків сучасного
екодизайну одягу, адже він створює для предметнопросторового середовища
практично необмежені можливості.

Як свідчать міжнародні модні тенденції, вагомою перспективною

сферою нового дизайну одягу може стати футуризм, який виявляється у
підкресленому технологізмі. Це, зокрема, передбачає об’ємно-просторове і
технічне моделювання, площинне конструювання, фактурне кольорово-
графічне заповнення.

Метою курсового проекту є розробка конструкції об’єкту – дизайну –

сукні жіночої.

5
 1 ВИБІР ВИХІДНИХ ДАНИХ ДЛЯ ПРОЕКТУВАННЯ

1.1 Найменування та призначення

Для розробки моделей необхідно сформулювати пакет вихідних даних,

а саме, визначитись з назвою виробу, призначенням, сезонністю, умовами
експлуатації, розміром, зростом, віковою групою та матеріалами.
Ознайомитись з впливом моди, підібрати матеріали, що будуть передавати
необхідну форму і пластику, визначитись з декоративними елементами, що
будуть використовуватись в майбутній колекції жіночих суконь в
романтичному стилі.

Вихідними даними для розробки моделей є :

- найменування виробу - сукня жіноча;

- цільове призначення – для святкового використання у романтичному

стилі, для використання у різних закладах: кафе, ресторанах, кав’ярнях
тощо;

- сезонність – літо;

- умови експлуатації - на відкритому повітрі, у приміщенні;

- термін експлуатації - для багаторазового використання, два сезони;

- вікова група - молодша (18 – 29 років);

- розмір, зріст, повнотна група: S (ua 42) – 166 – 84 – 90, друга;

- вид постави фігури людини - нормальна, тип тілобудови - верхній,

ступінь накопичення жировідкладень та тип пропорцій -
доліхоморфний;

- характеристика матеріалів - софт.

6
 Тканина софт - це текстильний матеріал, який відрізняється
високим рівнем щільності і при цьому максимально приємний на
дотик. У сучасному текстильному світі розрізняють кілька видів
полотна софт, серед яких є ряд тканин, до складу яких можуть входити
натуральні волокна бавовни, шерсті та віскози.
За співвідношенням цих розмірів зазвичай виділяють три
основних типи пропорцій тіла: 1) брахіморфний, який характеризується
широким тулубом і короткими кінцівками, 2) доліхоморфний, що
відрізняється зворотніми співвідношеннями (вузьким тулубом і
довгими кінцівками) в З) мезоморфний, що займає проміжне
положення між брахі- і доліхоморфними типами.
Повнотна група жіночої фігури визначається різницею розмірних
ознак обхвату стегон з урахуванням виступу живота та обхвату грудей
третього (Про - Ог3).
З урахуванням нових розмірних стандартів, можна назвати такі
повнотні групи жіночих постатей:
- перша повнота група, для якої різниця (Про-Ог3) дорівнює 2см,
- друга повнота група, для якої різниця дорівнює 6см,
- третя повнота група, для якої різниця дорівнює 10см,
- четверта повнота група, для якої різниця дорівнює 14см,
- п'ята повнота група, для якої різниця дорівнює 18см.

7
 1.2 Характеристика перспективного напрямку моди

Модні сукні завжди займали почесне місце у колекціях світових

будинків моди. Не стане винятком і новий сезон.

Для наступної осені дизайнери пропонують великий вибір фасонів на

будь-який смак і фігуру – від зухвалих варіатів для вечірки до стриманих
класичних моделей для офісу.

Одна з наймодніших тенденцій майбутнього сезону – бахрома. Нею

дизайнери прикрасили і сукні щодня, і вечірні моделі. При цьому кількість
тонких ниток, що летять, бахроми варіювалася досить сильно: у Coperni і
Fendi, наприклад, шовкова павутинка бахроми завершує поділ сукні,
виконуючи роль декору, а у Dior сукня повністю складається з золотистої
бахроми.

Твід. Своєю популярністю твід завдячує легендарній Коко Шанель – з

її легкої руки в моду увірвалися твідові «двійки», що складаються зі спідниці
та жакету. Ну а потім недовгою була дорога і до елегантних суконь з твіда. За
майже 70 років цей матеріал не втратив своєї популярності, і в наступному
сезоні модні зимові та осінні сукні з твіду знову на піку моди.

Мереживо і рішельє. Зростання популярності hand made зумовило і

появу в топі трендів ажурних суконь. У нових колекціях дизайнери
представили і повсякденні моделі суконь, і варіанти для особливих випадків.

Пишний рукав. Наймодніші фасони суконь майбутньої осені – з

об'ємними рукавами.

Крім життєрадісних червоних та синіх відтінків колірна палітра модних

суконь осінь-зима 2021-2022 представлена більш стриманими осінніми
квітами – сливовим, коричневим, бургунді, бежевим та вугільно-сірим. Серед
принтів лідирують клітка та квітковий.

8
9
 1.3 Вибір та характеристика матеріалів для моделей, що розробляються

Було обрано асортимент тканин, з яких рекомендується виготовляти

моделі, що проектуються.
Твід – це щільна, тепла та м'яка тканина, для виробництва якої
використовується в основному натуральна пряжа з вовни. Іноді надання
матеріалу жорсткості в основне полотно вплітається незначна кількість
синтетичних волокон.
Характерне колірне виконання – чорні, коричневі, сірі або темно-зелені
відтінки, які гармонійно поєднуються у меланжевому фактурному орнаменті.
Загальний багатобарвний фон може бути доповнений грубими вкрапленнями,
утвореними за рахунок вузликів, що є на пряжі. Товсті кручені нитки
з'єднуються між собою за допомогою саржевого переплетення.
Шифон можна сміливо назвати одним з найулюбленіших видів
тканини, які віддають перевагу стильним, вишуканим дівчатам і жінкам.
Моду на цю тканину запровадили ще давні китайці, які жили багато
тисячоліть тому. Вони перші використовували кокони шовкопряда як
основну сировину для створення тонких шовкових ниток, які в результаті
тугого переплетення утворювали легке, практично невагоме полотно. Через
досить складний метод видобутку вихідних волокон і неможливість
створення витонченого матеріалу жодним іншим способом крім ручної праці,
шифон цінувався на той час досить дорого.
Велюр - це матеріал, що має ворсисту, бархатисту на дотик поверхню,
досить щільний і дуже м'який. Для того, щоб матеріал міг називатися
велюром, він повинен відповідати певним характеристикам і мати певну
щільність, довжину ворсу, переплетення, малюнок.
Велюр називають безліч тканин з абсолютно різними між собою
якостями, але основна характеристика - це наявність ворсу, він може бути як
розрізаним, так і мати форму петлі.

10
 Вельвет - це щільна тканина з бархатистою текстурою, зазвичай
бавовняна, але інколи виготовляється з віскози або інших синтетичних
волокон. Від оксамиту її відрізняє наявність рубчиків на покритті ворсиста.
Вони надають додаткової стійкості до стирання та привабливого вигляду.
Вельвет має різко відмінні лицьові та виворітні сторони. З обличчя він
покритий ворсом довжиною від 1 до 5 мм, з вивороту за рахунок
переплетення ниток нагадує полотно. Завдяки чергуванню смуг ворсу та
борозенок між ними навіть однотонна тканина виглядає привабливо.
Найчастіше вельвет виготовлений з бавовни, тому схильний до усадки і
погано тягнеться. Цю якість важливо враховувати при розкриванні матеріалу
і виборі готових речей: штани, що ідеально сидять під час примірки, можуть
стати занадто тісними після першого ж прання. Синтетичний вельвет цього
недоліку позбавлений, але у продажу рідше натурального.
Оксамитова тканина - дуже вишукана і виразна зовні, приємна та ніжна
на дотик, при цьому основа матеріалу дуже міцна та міцна. Оксамит - це
густосплетене, ворсисте полотно, без просвітів, його фактура зазвичай
однорідна, а ворс має один напрямок. Оксамит створюється шляхом складної
технології - два окремі шари тканини особливим чином переплітають в
єдиний, а потім розділяють полотно відразу на два самостійні шари. Тканина
оксамит добре поглинає вологу, має теплоізоляційні властивості, але при
цьому і гігроскопічність - носити оксамит приємно. Щоб матеріал зберігав
свої тактильні та зовнішні властивості, варто правильно і дбайливо ставитися
до матеріалу.
Мереживо. Мереживо є наскрізною матерією, для виготовлення якої
застосовує різні волокна. Складність полягає не в сировині, а в процесі
переплетення ниток. Мереживні тканини зазвичай вважаються літніми, тому
що з них найчастіше шиють легкі сукні та створюють повітряний текстиль.
Виготовляються мереживні тканини практично з будь-яких волокон:
бавовна, тонка шерсть, поліестер, шовк, віскоза.

11
 1.4 Характеристика формоутворюючих елементів

При створенні об’ємно-просторової форми одягу основним є

використання композиційно-конструктивних засобів формоутворення та
характерних для них прийомів. Тектоніка об’ємно-просторової форми одягу
досягається за рахунок гармонійного співвідношення показників: функція,
структура, матеріал, конструкція та форма виробу.
Основні елементи, які характеризують форму одягу: геометричний вид,
матеріал, структура, конструкція, пропорції, пластика, колір, фактура, а
також величина та масивність. За умови дотримання законів композиції,
форму можна складати з будь-яких структурних елементів. Дизайнерська
думка найчастіше рухається, ґрунтуючись на властивостях вихідного
матеріалу. Такі властивості, як колір, фактура, поверхнева щільність та ін.
значно впливають на процес проектування.
Покрій - це вигляд, що дається одягу тим або іншим способом
викроювання і пошиття. Він визначає загальну характеристику
конструктивної побудови одягу.
До основних ознак покрою плечового одягу відносяться: покрій рукава
(форма його з'єднання з проймою), членування основних деталей (спинки і
пілочки) подовжніми (рельєфами) і поперечними (характер з'єднання ліфа із
спідницею, наявність кокетки) швами. Основними покроями рукава, істотно
відмінними один від одного по силуетній формі і характеру з'єднання рукава
з основними деталями (спинкою і пілочкою), є: вшивний, реглан і
суцільнокроєний. Вшивний рукав може мати два різновиди: звичайний і
сорочковий. Різні поєднання основних покроїв рукава утворюють
додатковий, четвертий, покрій, званий комбінованим.
Конструкція (від латинського) - будова, побудова, пристрій чого-
небудь. Конструкцію тому можна розглядати як своєрідну технічну
структуру виробу.

12
 По місцю розташування опорного поясу одяг ділиться на наступні
конструктивні групи:
- одяг для верхньої частини тіла (плечовий) спирається на плечовий
пояс, покриває тулуб, руки і шию (частково або повністю);
- одяг для нижньої частини тіла (поясний) спирається на тазостегновий
пояс, покриває нижню частину тулуба і ноги (частково або повністю);
- панчішно-шкарпеткові вироби;
- вироби рукавичок;
- головні убори.
На ділянках, розташованих нижче за опорну поверхню, між
внутрішньою поверхнею одягу і тілом людини утворюються повітряні
зазори. Вони необхідні для забезпечення свободи дихання і рухів,
нормального самопочуття людини в одязі, а також для того, щоб надати
одягу певну форму - силует.
Різниця між будь-яким вимірюванням одягу і відповідною ознакою
фігури є прибавка.

Рис. 1. Основні формоутворюючі елементи при проектуванні конструкції

одягу.

13
 2 РОЗРОБКА МОДЕЛЕЙ-ПРОПОЗИЦІЙ ТА ВИБІР ГОЛОВНОЇ

На основі аналізу формоутворюючих елементів, враховуючи сучасні

напрямки моди, призначення і обрані матеріали були розроблені і
замальовані п’ять моделей-пропозицій жіночих суконь святкового
призначення у романтичному стилі, та суконь повсякденного призначення.

Модель – пропозиція 1, сукня жіноча:

- Силует – прямий
- Довжина – до колін
- Формоутворюючі елементи – широкі прямі рукава
- Застібка – чотири ґудзика спереду
- Вертикальні членування – середній шов, бокові шви
- Горизонтальне членування – відсутні
- Форма горловини – воротник-стійка
- Оздоблення – чотири ґудзики золотого кольору
- Покрій рукава – довгий прямий рукав
Модель – пропозиція 2, сукня жіноча:
- Силует – кімоно на запах
- Довжина – до колін
- Формоутворюючі елементи – розширена спідниця та рукава
- Застібка – на запах спереду
- Вертикальні членування – бокові шви
- Горизонтальне членування – шов між спідницею та верхньою частиною
- Форма горловини – горловина з V-вирізом
- Оздоблення – відсутні
- Покрій рукава – широкий з воланом до низу
Модель – пропозиція 3, сукня жіноча:
- Силует – футляр
- Довжина – до колін

14
- Формоутворюючі елементи – розширена спідниця та приталеність
- Застібка – блискавка на спині
- Вертикальні членування – бокові шви
- Горизонтальне членування – з`єднання ліфа та горловини, та рукавів
- Форма горловини – виріз-лодочкой
- Оздоблення – пояс
- Покрій рукава – прямий рукав з манжетом
Модель – пропозиція 4, сукня жіноча:
- Силует – футляр
- Довжина – до колін
- Формоутворюючі елементи –широкі рукава, приталеність
- Застібка – блискавка на спині
- Вертикальні членування – бокові шви
- Горизонтальне членування – шов з’єднання спідниці з ліфом по ЛТ
- Форма горловини – петля
- Оздоблення – пояс
- Покрій рукава – рукава-ліхтарики
Модель – пропозиція 5, сукня жіноча:
- Силует – прямий та злегка приталений
- Довжина – до колін
- Формоутворюючі елементи – приталеність
- Застібка – блискавка на спині
- Вертикальні членування – бокові шви та шов посередині на спині
- Горизонтальне членування – відсутні
- Форма горловини – «іллюзія»
- Оздоблення – пояс
- Покрій рукава – прилеглі рукава з воланами внизу
На основі аналізу представлених моделей-пропозицій було обрано
Модель-пропозицію 4, як головна ідея базової основи для подальшої
розробки.

15
Модель – пропозиція 1

16
Модель – пропозиція 2

17
Модель – пропозиція 3

18
Модель – пропозиція 4

19
Модель – пропозиція 5

20
3 РОЗРОБКА БАЗОВОЇ ТА МОДЕЛЬНОЇ КОНСТРУКЦІЙ ВИРОБУ, ЩО
ПРОЕКТУЄТЬСЯ

3.1 Вибір та обґрунтування методики конструювання

Основною задачею конструювання одягу є розробка креслень

конструкції деталей для індивідуальної чи типової фігури. Під визначенням
«конструювання» розуміється створення конструкції будь-якого предмету, в
тому числі одягу. Для побудови конструкції жіночої сукні обрано методику
ЦДТШЛ (Центральної дослідно-технічної швейної лабораторії).
Отже – єдиний метод конструювання одягу розроблений Центральною
дослідно-технологічною швейною лабораторією (ЦДТШЛ) у 80-х роках на
базі методики ЦНДІШП (метод у 50-60-х років, у ретро-підручниках з крою
та шиття його легко знайти). ЦДТШЛ відрізняється заміною окремих
розрахункових формул, вимірами фігури та спрощенням формул.
Для методу характерне дво етапне побудова креслень: побудова
Базової конструкції (БК), потім модельної конструкції (МК).
За одним і тим же принципом будуються конструкції на чоловічий,
жіночий та дитячий одяг.
У розрахунку ділянок конструкції (наприклад, середній зріз спинки,
величина горловини, розчини виточок та ін.) передбачена можливість
урахування особливостей статури фігури замовника. У методі також надано
рекомендації з обліку властивостей тканин.
Вихідними для розробки конструкцій деталей одягу, як і багатьох
інших методів конструювання, є - розмірні ознаки (розмова. - мірки),
збільшення вільне облягання.
При побудові креслення конструкцій одягу використовується 16-18
вимірів. Креслення конструкцій будують без припусків на шви та підгинання
низу деталей. Розрахунки орієнтовані типову, умовно-пропорційну фігуру,
але допускається використовувати вимірювання індивідуальної фігури.

21
 У методі для побудови креслення використовуються графічні прийоми:
лекальні криві (наприклад, оформлення пройми), визначення положення
конструктивних точок засічення дуг (плечова точка). Нагрудна виточка в БК
жіночому плечовому одязі від найвищої точки плечового шва (від основи
шиї). Відмінною рисою даного методу є наявність попереднього розрахунку
конструкції, сутність якого полягає у визначенні ширини пройми та
порівнянні її з мінімальними табличними значеннями.
Доцільність вимірів, запропонованих єдиним методом, пояснюється
тим, що положення плечового шва визначити набагато простіше, ніж
становище антропометричних точок (точки основи шиї, шийної, плечової).
Крім того, використання вимірювань, що знімаються від плечового шва, які
дозволяють уточнити та спростити розрахунки та прийоми побудови
окремих ділянок креслення.
У конструкторські стандарти для індивідуального виробництва одягу
входить також ряд розмірних ознак (наприклад, ГтI, ГтII та ін.), які
дозволяють мати деяке уявлення про зовнішню форму типових фігур.
Методика ЦДТШЛ містить інформацію як про типові варіанти
розрахунку конструкції одягу на умовно-пропорційні фігури, так і про
особливості розробки креслень виробів на фігури різних типів статури та з
відхиленнями в поставі, що дуже важливо для індивідуального пошиття.

22
 3.2  Розрахунок та побудова базової конструкції виробу

При побудові креслень використовують основні розмірні ознаки, які

знаходяться шляхом вимірювання фігури та допоміжні, що знаходяться
розрахунковим способом і позначаються літерами з індексом. Конструктивні
точки та відрізки позначаються цифрами. Розрахункові формули включають
в себе розмірні ознаки, прибавки та величини, які змінюються в залежності
від визначеного типу фігури.
Кількість розмірних ознак підбирається відповідно до вибраного
методу конструювання ЦДТШЛ з урахуванням виду одягу – сукні.

Таблиця 3.1 – Характеристика розмірних ознак типової фігури розміро

- зросту 158-88-96 2 повнотної групи.
Позначення Найменування розмірної ознаки Величина,
см
1 2 3
Р Зріст 158
Сш Напівобхват шиї 17,6
Сг₁ Напівобхват грудей перший 42,7
Сг₂ Напівобхват грудей другий 46,4
Сг₃ Напівобхват грудей третій 44
Ст Напівобхват талії 34,4
Сб Напівобхват стегон 48
Шг Ширина грудей 16,3
Цг Відстань між сосковими точками 9,6
Дтс₂ Відстань від лінії талії ззаду до найвищої точки 41,5
проектуємого плечового шва біля основи шиї
Дтп₂ Відстань від вищої точки проектуємого 42,2
плечового шва біля основи шиї до талії спереду
Вг₂ Висота грудей від вищої точки проектуємого 25,4
плечового шва біля основи шиї до найбільш
виступаючої точки грудей
Впрз₂ Відстань від вищої точки проєктуємого 20,4
плечового шва біля основи шиї до рівня задніх

23
 кутів під пахової впадини
Впк₂ Висота плеча похила від точки проєктуємого 41,7
плечового шва
Шс Ширина спини 17,3
Оп Обхват плеча 27,7
Шп Ширина плечового скату 12,9
Др Довжина руки до лінії зап`ястку 53,3
Ди Довжина виробу 95

Прибавка - різниця між внутрішніми розмірами одягу та відповідними

розмірами тіла людини. Прибавки позначаються літерою П. Прибавку на
вільне облягання складається з: технічної прибавки, конструктивно-
декоративної прибавки.
П тех - мінімально необхідна прибавка, яка забезпечує вільність
дихання, рухів, створює визначений повітряний прошарок між одягом та
тілом людини для забезпечення теплозахисних властивостей. Цю прибавку
називають технічною прибавкою. Вона залежить від виду та призначення
одягу, та властивостей матеріалу розтягуватися.
П кд - Конструктивно-декоративна прибавка, створює силует та об’єм в
одязі. Непостійна, залежить від напрямку моди. Як правило, її уточнюють
при проведенні примірки.
Для зимових та утеплених виробів прибавки на вільне облягання
збільшують на товщину утеплюючої прокладки.

Таблиця 3.2 – Різновиди конструктивно-декоративних прибавок.

Позначення Найменування прибавки Величина,
см
1 2 3
Пг Прибавка до ширини виробу на рівні лінії грудей 4
Пт Прибавка до ширини виробу на рівні лінії талії 3
Пб Прибавка до ширини виробу на рівні лінії стегон 1
Пшт Прибавка до ширини пілочки 0,6
Пшс Прибавка до ширини спинки 1,5

24
 Пспр Прибавка до глибини пройми 2
Пдтс Прибавка до довжини спинки до лінії талії 0,5
Пшгс Прибавка до ширини горловини 0,5

Таблиця 3.3 – Розрахунки для побудови креслення БК жіночої сукні

прямого силуету, розмір 158-88-96, 2 повнотної групи.
Відрізок Напрямок Розрахункова формула та розрахунок Довжина
М 1:1 відрізка,
см, М1:2
1 2 3 4
ПОБУДОВА БАЗИСНОЇ СІТКИ
А₀а₁ → Сг₃+Пг+0,3…1,5+0,5…1,5=44+4+1 49=24,5
А₀а → Шс+Пшс=17,3+1,5 18,8=9,4
а₁а₂ ← Шг+(Сг₂-Сг₁)+Пшп=16,3+(46,4- 20,6=10,3
42,7)+0,6
А₀у ↓ 0,4Дтс₂=0,4*41,5=16,6 16,6=8,3
А₀Г ↓ Впрз₂+Пспр+0,5Пдтс=20,4+2+0,5*0,5 22,65=11,3
А₀Т ↓ Дтс₂+Пдтс=41,5+0,5 42=21
ТБ ↓ 0,5Дтс₂-2,0=0,5*41,5-2,0 18,75=9,3
ПОБУДОВА КРЕСЛЕННЯ СПИНКИ
А₀А₀ ' → 0,5…1,0=0,5 0,5=0,2
ТТ₁ → 1,0…2,5=1 1=0,5
Т₁Т₁₁ → 1,0…2.0=1 1=0,5
А₀ 'А₂ → Сш/3+Пшг=17,6:3+0,5 6,3=3,1
А₂А₁ ↓ А₀ 'А₂/3+Пшгс=6,3:3+0,5 2,5=1,3
АН₁ ↓ Ди+Пдтс=95+0,5 95,5=47,7
А₂П₁ засічка Шп+розхил виточки+Ппос 7,2
12,9+1,5=14,4:2=7,2
Т₁₁П₁ засічка Впк₂+Пдтс=41,7+0,5 42,2=21,1
ПП₁ ↑ 0,5…1,0=0,5 0,5=0,2
А₂в → 4,0…4,5=4 4=1
вв₁ ↓ 6,0…9,0=6 6=1
вв₂ → 1,5…2,0=1,5 1,5=0,7
Г₁П₃ ↑ Г₁П₂/3+2,0=20:3+2 8,6=4,3
Г₁1 бісектрис 0,2Г₁Г₄+0,5=0,2*10,2+0,5 2,5=1,2
а
∠П₃Г₁Г₄
Г₁Г₂ → Г₁Г₄/2=5,3:2=2,6:2=1,3 1,3
ПОБУДОВА КРЕСЛЕННЯ ПІЛОЧКИ

25
 Т₃Т₈ ↓ 0…1,5=0,5 0,5=0,2
Т₈А₃ ↑ Дтп₂+Пдтс=42,2,+0,5=42,7 42,7=21,3
А₃А₃₁ ← 0,5…1,0=0,5 0,5=0,2
А₃₁А₄ ← Сш/3+Пшг=17,6:3+0,5 6,3=3,1
А₃₁А₅ ↓ А₃₁А₄+1,0=6,3+1=7,3 7,3=3,6
Г₃Г₆ ← Цг+0,5Пшп=9,6+0,5*0,6 9,9-4,9
А₄Г₇ засічка Вг₂=25,4 25,4=12,7
А₄А₉ засічка 2(Сг₂-Сг₁)+2,0=2*(46,4-42,7)+2,0 9,4=4,7
Г₄П₄ ↑ Г₁Г₂-0,5...1,5=20-1=19 19=9,5
Г₄П₆ ↑ Г₄П₄/3=19:3=6,3 6,3=3,1
П₆П₆₁ → 0,6 0,6=0,3
А₉П₅ засічка Шп= 12,9=6,4
П₆3 ↑ П₅П₆/2 (з креслення) 7:2=3,5 3,5
3-4 →по⟂ 1,0 1,0:2=0,5
Г₄2 бісектрис 0,2 Г₁Г₄=0,2*10,2=2,4 2,4=1,2
а
∠П₆Г₄Г₂
П₅П₅ ' ↓ 0,4 0,4=0,2
Т8Н3 ↓ Т₁Н₁ (з креслення)
ПОБУДОВА ВМК
∑B Т₁₁Т₃-(Ст+Пт)=23,9-(34,4+3)=17,5 17,5
В (Сб+Пб)-Б₁Б₃=(48+1)- 6,2
24=25:2=12,5:2=6,2
T1T4 (0,4…0,5)ГГ₁=0,4*9,5 3,8

Таблиця 3.4 – Розмірна характеристика фігури р. 158-88-96

Позначенн Найменування розмірної ознаки Величина
я
Оп Обхват плеча 27,7
Др Довжина руки до обхвату зап’ястку 53,3

Таблиця 3.5 – Попередній розрахунок для побудови рукава

Відрізо Назва Розрахункова Розрахунок Довжин Довжин
к відрізку формула а а
відрізка, відрізка,
см см 1:2
1 2 3 4 5 6
Шрук.в Ширина О₃+П₃ 10,0 5

26
 н рукава
внизу
Дпр Довжин 22 22
а
пройми
Вок Висота 7,2
окату
рукава
Н Велечин Ппос=Дпр*Н 22*0,08 3,2 1,6
а Н=0,08
посадки
Шр Ширина [1,25*(Дпр+Ппос [1,25*(22+1,76 8,19
рукава )-1,6*Вок-1,8]/2= )-1,6*7,2-1,8]/2

Таблиця 3.6 – Розрахунки для побудови креслення вшивного рукава

Відрізок Напрямок Розрахункова формула Довжина М 1:2
та розрахунок відрізка,см
1 2 3 4 5
ПОБУДОВА БАЗИСНОЇ СІТКИ
О₁О₂ ↑ Вок 7,2
О₁Рп=О₁Рл → ← Шр/2=8,19:2 4,1 4,1
РпО₃=РлО₄ ↑ О₁О₂=Вок 7,2
О₃М ↓ Др+2,0=53,3+2=55,3 55,3 27,65
О₃Л ↓ О₃М/2+3,0=27,65:2+3 16,8
ММ₁ ← Шрук.вн=10,0 10,0 5
М₁М₂ ↓ 1,5…2,5 2,0 1
ПОБУДОВА КРЕСЛЕННЯ ОСНОВИ РУКАВА
Рп1 ↑ Г₄П₆(з креслення 2,8
пілочки і спинки)
1-1' → 0,5 0,5 0,25
РлР₃ ↑ Г₁П₃(з креслення 4,3
пілочки і спинки)
Р₃Р₃' ← 0,5 0,5 0,25
О₃О₅ ← О₂О₃/2-2,0=4,1:2-1 1,05
О₂О₆ ← О₂О₄/2=4,1:2=2,05 2,05
О₅2 ↓ по 2,0…2,5 2:2=1 2,5 1
бісектрисі

27
О₆3 ↓ по 1,0…2,0 1:2=0,5 2,0 0,5
бісектрисі
1-1'' ← 1-1'=0,5 0,5 0,25
Р₃Р₃'' → Р₃Р₃'=0,5 0,5 0,25
РпГ₂ ← Г₁Г₄(з креслення 3,15
пілочки і
спинки)/2+0,5=5,3:2+0,5
Рп8 ↑ по Г₄2(з креслення 1,7 1,7
бісектрисі пілочки і спинки)
+0,5=1,2+0,5
Р₃''4 по прямій Р₃''4=4Г₂=Р₃''Г₂/2 3,2
Р₃''Г₂ 6,4:2=3,2
4-5 ↓ по ⟂ 1,0…2,0=1,5 1,5 0,75
ЛЛ₁ ← 0,7…1,0 0,7 0,35
Л₂Л₃ ← 0,5…1,5 1,0 0,5
ПОБУДОВА КРЕСЛЕННЯ КОНСТРУКЦІЇ ОДНОШОВНОГО РУКАВА
Л₁Л₂₁ ← Л₁Л₃/2 6,9:2 3,45
ММ₁₁ ← по ММ₂ ММ₂/2 5,1:2 2,55
РпР₁ → О₁Рп 4,1
Л₁Л₂₂ → Л₁Л₂₁ 3,45
ММ₃ → ММ₁₁ 2,55
М₃М₃₁ ↓ 0,5 0,5 0,25
Рп8' → Рп8 1,7
РлР₂ ← РлО₁ 4,1
Л₃Л₄₁ ← Л₃Л₂₁ 3,45
М₂М₄ по лінії М₂М₁₁ 2,45
М₂М₄ ⟂
М₂Л₃
Л₃Л₄₂ По лінії Л₃Л₄₁=Л₃Л₂₁
Л₃Л₄ ⟂
М₂Л₃
Р₂₁6 По лінії Р₂₁Р₃'/2 5,9:2 2,95
Р₂₁Р₃'
6-7 ⟂ Р₂₁6 1,0…1,5 1,0 0,5

28
 3.3 Технічне моделювання виробу

Технічне моделювання - це процес розробки креслень деталей одягу за

її графічним зображенням (ескізом) з використанням базової силуетної
основи.
Технічне моделювання складається з наступних основних етапів:
1. Вивчення ескізу;

29
 2. Складання конструктивного опису моделі;
3. Підбір та побудова базової силуетної основи;
4. Нанесення всіх елементів на креслення основи відповідно до ескізу;
5. Перевірка правильності креслення конструкції.
При виконанні технічного моделювання використовують такі основні
прийоми: Перенесення витоків, оформлення рельєфів, оформлення кокеток,
оформлення підрізів, оформлення драпіровок, паралельне та конічне
розширення або завуження, проектування складок, напусків, оформлення
різних видів застібок.
Залежно від використовуваних прийомів та зміни базової силуетної
основи розрізняють такі варіанти розробок з технічного моделювання:
1. Нова модель створюється без зміни силуету вихідної базової основи
(за рахунок перенесення витоків, оформлення вирізу горловини, оформлення
застібки, визначення місця розташування кишень, кокеток та інших
елементів);
2. Розроблювана модель іншого силуету, інших пропорцій, іншого
ступеня облягання по лінії грудей, талії, стегон із розширенням або
завуженням по лінії низу, проектування напусків, підрізів, драпірувань;
3. Розроблювана модель виробу нового крою (з рукавом крою реглан, з
цільновикроєним рукавом, з рукавом сорочкового крою).
4. Розроблювана модель іншого виду одягу (спідниця-штани, накидки,
пелерини, комбінезони).
Для точного нанесення всіх елементів з ескізу на креслення необхідно
встановити співвідношення між розмірами креслення та розмірами ескізу. І
тому визначають масштаб рисунка.
Масштаб малюнка - це співвідношення між розмірами креслення та
розмірами малюнка.
Опанування мистецтвом крою (конструювання одягу) засноване на
пізнанні багатьох факторів, провідними з яких є: різновиди статур людей,

30
система вимірювань фігури людини та система додатків, що виражають
різноманітність силуетів та силуетних форм одягу.
Моделювання, що є найважливішим ланкою в художньому
проектуванні швейних виробів, займається створенням різноманітних форм
одягу, і навіть передбачених моделлю конструктивних ліній, деталей,
елементів. Моделювання є творчий процес організації швейного матеріалу
відповідно до композиційної ідеї костюма.
Технічне моделювання виконане на креслені БК, ВМК базової моделі –
пропозиції 1 у масштабі 1:2 у графічній частині проекту.

ВИСНОВОК

Проектна розробка сукні – сукня прямого силуету у повсякденному та

діловому стілі виконана для жінок стрункої статури, вікової групи 18-29
років, яка завжди знаходиться у центрі усіх культурних та світських подій.
Було створено 5 ескізів моделей-пропозицій на основі сучасних модних
тенденцій.

31
 Ця сукня повністю прикрашає того, хто її носить - красива і
незвичайна, вишукана, але при цьому проста, вона буде звертати на себе
увагу і стане улюбленою річчю в гардеробі цього сезону.
Також було запропоновано кілька фасонів суконь, які будуть модними
незабаром або на піку моди зараз. Було проведено аналіз тканин, їх структур,
а також обрано колірну гаму. Все це разом допомогли створити 5 ескізів
моделей-пропозицій і була обрана одна.
На основі першої моделі-пропозиції було створено конструкцію та
детально опрацьовано технічне моделювання, що в кінцевому підсумку
дозволило отримати точні лекала та вимірювання для подальших процесів
шиття.
Від вибору тканини з урахуванням її густини залежить кінцевий вид
виробу. Враховуючи обраний фасон для курсового проекту, було вирішено
запропонувати використовувати тканину твід. Вона дозволяє отримати
рівний силует прямої сукні, але при цьому не обмежувати рухи. Ця
натуральна, але при цьому м'яка тканина, буде користуватися попитом серед
усіх людей, які цінують якість.
Сукня розроблена з урахуванням її індивідуального виготовлення, так
як для розробки цієї моделі було обрано єдиний метод конструювання
ЦОТШЛ (ЦДТШЛ), тому що він найбільш простий, і для його використання
необхідно мінімальна кількість розрахункових формул.
Також було підібрано пакет матеріалів, який подано у конфекційній
карті. Було виготовлено макет сукні жіночої, перевірено точність та вірність
усієї проектно – конструкторської роботи.
Отже, у курсовому проекті були виконані усі поставлені завдання.

32
33
ДОДАТКИ

34
35
36