План заняття 42

з дисципліни «Інформатика»
Тема. Дизайн та колористика.
Вид заняття: лекція
Мета заняття:
навчальна: засвоєння основ дизайну, знайомство з колірними палітрами
RGB, CMYK, основами колористики;
виховна: Естетичне виховання, розвиток творчого мислення
методична: Впровадження тзн та інформаційних технологій в навчально-
виховний процес;
Методи: розповідь, пояснення, бесіда.
Матеріально-технічне забезпечення та дидактичні засоби, ТЗН: комп’ютер,
роздатковий матеріал
Література:
1. Основи дизайну : підруч. для 10 кл. загальноосвітніх навчальних закладів.
Профільний рівень. / В. В. Вдовиченко, Т.О. Божко, А.С. Сімонік – К.:
Педагогічна думка, 2010. — 304 с.: іл.

Структура заняття
1. Організаційна частина
1. Привітання
2. Відмітка відсутніх на занятті
3. Перевірка готовності комп’ютерного класу до роботи
2. Повідомлення теми, формулювання мети та основних завдань
даного заняття
3. Актуалізація опорних знань студентів і контроль вихідного рівня знань
1) Що називаємо дизайном?
2) У чому полягає професійна діяльність дизайнера?
3) Які види графіки ви знаєте?

4. Мотивація навчальної діяльності

 1. доцільність вивчення даної теми;
2. важлива роль даної теми при розв’язуванні задач різних предметних
галузей.

5. Вивчення матеріалу за планом

1. Дизайн етапи розвитку.
2. Основні напрями в сучасному дизайні.
3. Основні етапи в дизайн-проектуванні.
4. Застосування закономірностей композиції в дизайн-проектуванні.
5. Колористика

6. Узагальнення та систематизація знань

1) Які напрями дизайну ви можете пригадати?
2) Назвіть основні етапи дизайн-проектування.
3) Які види композицій ви можете назвати?
4) Які типи кольорових моделей ви можете назвати?
5) Перелічіть правила використання кольорів.

7. Підведення підсумків заняття

1) узагальнення матеріалу;
2) домашнє завдання: [1] ст. 36-48.

Викладач /Мойко О. В./

 Тема 41. Дизайн та колористика
План
1. Дизайн етапи розвитку.
2. Основні напрями в сучасному дизайні.
3. Основні етапи в дизайн-проектуванні.
4. Застосування закономірностей композиції в дизайн-проектуванні.
5. Колористика
Література:
1. Інформатика (рівень стандарту): підруч. для 10(11) кл. закладів загальної
середньої освіти / Й. Я. Ривкінд, Т. І. Лисенко, Л. А. Чернікова, В. В.
Шакотько – К.: Вид-во «Генеза», 2018. — 144 с.: іл.
2. Інформатика (рівень стандарту): підруч. для 10(11) кл. закладів загальної
середньої освіти / Н. В. Морзе, О. В. Барна. — К.: УОВЦ «Оріон», 2018. –
240 с.: іл.

Дизайн – вид художньо-проектної діяльності, спрямований на проектування

предметного середовища, яке гармонійно поєднується з природним
середовищем і задовольняє потреби людини.
Мета дизайну, його функції, задачі, об’єкт і результат дизайн-
проектування
Мета дизайну – створення штучного предметного середовища, гармонійного з
природним, яке б задовольняло потреби людини.
Функції дизайну: конструктивна (перетворююча); інформативна;
комунікативна
Задачі дизайну:
 проектування промислових виробів з новими робочими функціями;
 оновлення, оздоблення, оформлення зовнішньої форми виробу;
 розробка нових і модернізація старих промислових виробів з метою
комерційної вигоди;
 формування масової споживчої культури;
  самовираження вільного художника;
 створення гармонійного предметного середовища;
 розвиток творчих здібностей особистості

Об`єктами дизайну є матеріальний і духовний світ, жива і нежива природа.

Результат дизайн-проектування – дизайн-проект, ескізний проект.

Види сучасної дизайнерської діяльності (види дизайну): графічний дизайн,

промисловий дизайн, дизайн середовища. Об’єкт проектування графічного
дизайну – переважно поліграфічна продукція та web-дизайн; промислового
дизайну - промислова та побутова техніка, меблі, одяг, посуд, речі
повсякденного вжитку; дизайну середовища – інтер’єр, екстер’єр, ландшафт.

Основні етапи розвитку світового дизайну

Основні історичні етапи розвитку дизайну Основні історичні стилі
Епоха Первісний лад Примітивізм
ремісничого Стародавній світ Давньоєгипетський,
виробництва давньогрецький,
давньоримський та ін.
Середньовіччя (5 – поч. 14 Романський, готичний,
ст.) візантійський, давньоруський
Відродження (14 – 16 ст.) ренесанс
Нова доба (17 – поч. 19 ст.) Бароко, рококо, класицизм,
ампір, романтизм
Епоха Епоха великих відкриттів і Реалізм, модерн, раціоналізм
промислового промислових революцій (19
виробництва ст.)
Модернізм (поч. 20 ст.) – Кубізм, суперматизм,
поява дизайну як авангардизм, конструктивізм,
самостійного виду абстракціонізм,
 діяльності, поява серійного експресіонізм, футуризм,
виробництва сюрреалізм, ар-нуво
Постмодернізм (2 пол. 20 ст. Еклектика стилів
до нашого часу)

У епоху модернізму в дизайні набула поширення еклектика, яка передбачала

поєднання кількох стилів або їх елементів в одному інтер’єрі, виробі. Цей стиль
«еклектика» вбирає всі найкращі риси і деталі різних стилів, що в поєднанні
створюють цілісну і гармонійну картину. Нерідко стиль «еклектика» називають
діалогом кількох різних культур.

Основні сучасні стилі в дизайні: класика, хай-тек, мінімалізм, етнічний,

кантрі, ретро, поп-арт, кітч, екзотичний та ін.
Етнічний напрям в дизайні, який ще називають етнодизайном чи «фолк»-
дизайном, на сьогодні дуже популярний і передбачає використання народних
традицій у дизайні виробів та інтер’єру. Він спрямований на збереження
етнічної культури в епоху глобалізації (стирання меж між культурами різних
народів). Часто етнодизайн черпає натхнення у творах декоративно-
прикладного мистецтва.
Педагогічний дизайн, один із нових сучасних напрямків дизайну, набув
значного поширення у зв’язку з популярністю комп’ютерних засобів навчання.
Передбачає проектування наочних засобів навчання, підручників, навчальних
посібників, у тому числі і електронних з метою забезпечення максимальної
ефективності навчання.

Специфіка проектно-художньої діяльності дизайнера.

Дизайнер – фахівець, що працює у сфері дизайну і займається проектуванням
(іноді створенням) естетичних і функціональних речей на основі єдності
художнього, наукового і технічного підходів.
Зміст професійної діяльності дизайнера:
 відбір і аналіз патентної та іншої науково-технічної інформації;
 вивчення вимог замовника і технічних можливостей підприємства;
 порівняльний аналіз аналогічної вітчизняної і зарубіжної продукції,
оцінка її естетичного рівня;
 пошук найбільш раціональних варіантів рішень, конструкційно-
оздоблювальних матеріалів і деталей зовнішнього оформлення;
 здійснення об'ємно-просторового і графічного проектування, деталізації
форми виробів;
 розробка компонувальних і композиційних рішень;
 підготовка даних для економічних розрахунків;
 розробка і оформлення документації на вироби, супровідних документів,
пакування і реклами виробів;
 здійснення авторського нагляду.
Проектно-художня діяльність дизайнера має творчий характер
Творчість – процес творення нових матеріальних і духовних цінностей;
властивість, від народження притаманна кожній людині, як здатність до
саморозвитку, самобудування, творення власної особистості.
Характерні якості особистості успішного дизайнера:
спостережливість;
 розвинута образна пам'ять;
 аналітичне і творче мислення;
 продуктивна уява і фантазія;
 художньо-конструкторська інтуїція;
 сформовані спеціальні знання, уміння і навички;
 працелюбність, терпіння, наполегливість та ін.
 захопленість, вміння зосередитися на об'єкті творчості;
 творче піднесення, натхнення, осяяння (інсайт).
Джерела натхнення творчої діяльності: природа, національні традиції,
архітектура, образотворче мистецтво, музика, поезія, фільми, література,
людські стосунки тощо.
Продукт творчості дизайнера має комплексний характер – це ДИЗАЙН-
ПРОЕКТ
Методи і прийоми дизайнерської творчості
Методи Прийоми
метод спроб і помилок емпатії
метод мозкового штурму, метод синектики аналогії
метод отримання фантастичних ідей зміни розмірів, форми
метод створення образу ідеального об'єкта зміни матеріалів
метод фокальних об'єктів; подрібнення
метод асоціацій об'єднання
метод морфологічного ящика змішування
метод комбінування; модульного дублювання
проектування
метод застосування біоформ універсалізації
метод деконструкції прийом «навпаки»

Суть та основні етапи дизайн-проектування

Мета дизайн-проектування - розробка формальних характеристик (параметрів
форми) об'єкта проектування, які відповідають комплексу таких вимог:
 технічна і технологічна доцільність;
 ергономічність;
 інформативність, образність;
 цілісність і гармонійність композиції;
 здатність викликати позитивні естетичні переживання.

Завдання дизайн-проектування
 загальна компоновка виробу з урахуванням конструкційних, техніко-
технологічних вимог і законів композиції;
 визначення положення, розмірів та форми елементів, з якими
безпосередньо контактує людина, на основі ергономічних вимог;
 пошук гармонійної композиції та зовнішнього оздоблення виробу на
основі розробки нових художньо-конструкторських образів та з
урахуванням технологічних і естетичних властивостей конструкційно-
оздоблювальних матеріалів;
 розробка графічних елементів (знаків, написів та ін.), що розміщені на
виробі, та супровідної документації.
Ескізний проект – це найкращій варіант конструктивного рішення об’єкту
технологічної діяльності. Він виконується у вигляді креслення в ортогональних
проекціях або перспективного зображення. Основна вимога до ескізного
проекту - мінімум зображень повинні надавати максимум інформації про об’єкт
проектування.
До першої стадії художнього конструювання відносяться: виконання
проектної пропозиції; розробка креслень, малюнків ескізного проекту;
виготовлення макетів.
Друга стадія дизайну об’єктів технологічної діяльності - це розробка дизайн-
проекту. Дизайн-проект об’єкта проектування складається з: загального
вигляду виробу виконаного у ортогональних проекціях; конструктивних
розрізів; креслень вузлів та деталей; шаблонів тощо, тобто усіх проектних
матеріалів, які необхідні для повноцінного виготовлення виробу.
Робочий проект відноситься до третьої стадії.

Послідовність дизайн-проектування
Стадії Етапи художнього Результати роботи
інженерного конструювання художника-
проектування конструктора
Технічне Розробка технічного завдання. Узгодження з
завдання Попередній аналіз проектної дизайнером технічного
ситуації. завдання
Технічна Розробка художньо- Художньо-
пропозиція конструкторської пропозиції конструкторська
Дослідження, що стосуються пропозиція
соціологічних, ергономічних та Дані проектних
інших даних про об’єкт досліджень.
проектування. Формулювання вимог
Визначення вимог, що ставить дизайну щодо виробу.
дизайн до виробу, що Формулювання
проектується. художньо-
Визначення художньо- конструкторських
конструкторських завдань. завдань.
Розробка попередніх варіантів Художньо-
художньо-конструкторських конструкторська
пропозицій. пропозиція.
Узгодження художньо-
конструкторських пропозиції.
Ескізний Ескізне проектування Ескізний проект
проект Аналіз та відбір художньо- Варіанти художньо-
конструкторських пропозиції. конструкторських
Вивчення конструкції, матеріалів пропозиції.
та технології виготовлення Дані про конструктивні
виробів. рішення, властивості
Розробка ескізних варіантів матеріалів та технології.
виробів в графіці та у об’ємі (з Ескізи та пошукові
урахуванням ергономічних моделі виробів.
вимог тощо).
Технічний Художньо-конструкторський Художньо-
проект проект конструкторський
Заключне компонування виробу. проект
Художньо-конструкторська Компонувальні
проробка форми. креслення виробів.
Розробка складних поверхонь.
Вибір конструкційних та Ескізи робочих креслень
оздоблювальних матеріалів. складних поверхонь.
Моделювання та макетування. Модель або макет
Економічне обґрунтування виробу.
рішення. Пояснювальна записка.
Оформлення проекту.
Узгодження технічного проекту.
Розробка Робоче проектування Робочі креслення
робочої Розробка креслень складних Креслення складних
документації поверхонь. поверхонь.
Розробка креслень вузлів та Креслення вузлів та
деталей. деталей, які є найбільш
Узгодження робочої вагомими у зовнішньому
документації. вигляді виробів.
Дослідний Участь в авторському нагляді за Висока якість зразку.
зразок процесом виготовлення та
випробування.

Аналогом у дизайн-проектуванні називається виріб чи об’єкт що має таке ж

призначення, як і об’єкт дизайн-проектування, і крім того має близькі суттєві
зовнішні чи конструктивні ознаки.
Прототип – найбільш близький за суттєвими ознаками до об’єкту
проектування існуючий зразок. Іншими словами, найбільш близький аналог
називається прототипом.
Аналогів може бути кілька, а прототип один.
Засоби проектного моделювання
Проектне моделювання – відтворення істотних властивостей і форм
конкретного об'єкту або явища у вигляді умовної копії (схеми).
При проектуванні дизайнерських об'єктів, особливо складних,
використовується значний арсенал різних засобів моделювання: функціональні
схеми, блок-схеми, системні моделі, усілякі матриці й класифікаційні таблиці,
моделі типологічні й т.д. Разом з тим використовуються можливості й засоби
художні, приналежні мистецтву. До найбільш вживаних з них можна віднести
візуально-графічні й просторово-пластичні засоби моделювання. Останнім
часом виділяють також словесні методи проектного моделювання. Менш
традиційні для дизайну в цілому, але гостро необхідні в ряді конкретних
ситуацій (при проектуванні великих комплексних об'єктів, розробці галузевих
програм й ін.) засоби драматургії, театру, кіно, сценографії, аудіовізуальної
техніки, журналістики й ін.
Засоби проектного моделювання: словесні, візуально-графічні, предметно-
пластичні
Словесні засоби – збір інформації, аналіз моделей-аналогів, формулювання
технічного завдання та системи вимог до об’єкту проектування, інтерв'ювання
споживачів, анкетне опитування, обробка результатів опитування респондентів.
Словесні засоби використовують переважно на етапі передпроектних
досліджень.
Передпроектний аналіз - початкова стадія робіт з дизайнерського проектування,
метою якої є перетворити умови завдання в принципи її рішення, створити з
опису потреби модель матеріально-просторового об'єкта, що задовольняє цю
потребу. Суть методики предпроектного аналізу в дизайні складається в
розчленовуванні процесу дослідження пропонованої дизайнерові ситуації на
ряд етапів, самостійних за цілями і результатами роботи.
Перший - обстеження, знайомство із ситуацією, контекстом розміщення
майбутнього об'єкта, переліком властивостей, якими він повинен володіти.
Загальновідома техніка цього етапу: вивчення аналогів, огляд літературних
даних і реальних прототипів, з'ясування їх позитивних і негативних якостей,
формулювання прямих завдань подальшої роботи.
Особливості методу починають проявлятися на другому етапі, коли
проектувальник ставить собі завдання проблематизації завдання. Її суть -
сприйняття завдання як проблеми, тобто зіткнення протиріч між обставинами
майбутнього існування об'єкта й експлуатаційних характеристик його структур.
Наступний етап - тематизації - вибору арсеналу можливих рішень проблемної
ситуації.
Завершує передпроектний аналіз порівняння пропозицій, що розв’язують
окремі аспекти проблем, вибір серед цих варіантів найбільш ефективного. Це
ще не проект, а дизайн-концепція, принципова дизайнерська ідея майбутнього
проекту. Як правило, формулюється дизайн-концепція у вигляді якої-небудь
парадоксальної тези, несподіваної метафори, що найбільше виразно відбиває
зміст дизайнерської пропозиції.
ЗБІР ІНФОРМАЦІЇ - комплекс прийомів і способів одержання вихідних даних
для проектування. Методи збору інформації діляться на дві групи: 1)
елементарні (спостереження, пряма анкета, інтерв'ю, вільна бесіда, тест,
психофізіологічні дослідження, вивчення документів, аналіз змісту); 2)
синтетичні (непряма анкета, зіставлення джерел, аналогії й т.д.). Вибір методу
збору даних залежить від програми досліджень і наявності джерел інформації.
2. Візуально-графічні засоби проектного моделювання (проектна графіка):
Художня графіка: академічний малюнок, декоративний малюнок,
конструктивний малюнок.
Технічна графіка: ескіз, креслення, наочне зображення.
Наукова графіка: таблиці, схеми, діаграми.
Малюнок (рисунок), креслення - традиційні графічні засоби, характерні для
індивідуального підходу до проектування. Особливі прийоми малюнка
дозволяють ефективно відтворювати середовище, матеріал, конструкцію,
особливості фактури й текстури проектованого об'єкта. У завдання проектного
малюнка входить відтворення на двомірній площині даних про тривимірний
простір.
Предметно-пластичні засоби проектного моделювання.
Предметно-пластичні засоби проектного моделювання (макетування)
Проектна модель, макет, дослідний зразок

Макет - просторовий об'єкт, що відтворює візуальні або окремі функціональні

характеристики виробу (споруди, комплексу).
За винятком демонстраційних макетів, метою яких є створення подання про
зовнішній вигляд як проектованих, так й існуючих виробів, інші види макетів
служать переважно проектним цілям.
На різних етапах проектування використаються наступні макети: пошукові (для
визначення основних об'ємно-просторових або компонувальних характеристик
проектованого виробу, зіставлення альтернативних проектних пропозицій);
доводочні (для більше детального пророблення окремих елементів виробу);
посадкові (різновид доводочних макетів, створюваний в натуральну величину з
метою відпрацьовування ергономічних якостей виробу); діючі (для порівняння
з існуючими аналогами, для перевірки функціонування окремих елементів
виробу).
Макетування (від італ. "macetto" - ескіз, начерк) – процес умовного або
"натурального" об'ємно-просторового зображення об'єкта в певному масштабі,
що дозволяє вести пошук й оцінку естетичних, функціональних,
конструктивно-технологічних або споживчих якостей нових виробів і форм, у
комплексі аналізувати різні аспекти конкретного проектування.
Макетування дає можливість відтворювати й вивчати різні явища в
лабораторних умовах, сприяє механізації процесу проектування, дозволяє
оперативно одержувати наближені до натури матеріали випробувань
дизайнерських об'єктів. Макети розрізняють: залежно від імітованих сторін
об'єктів дизайну (художньо-естетичних, конструктивних, технологічних);
залежно від етапу проектування (робочі, ескізні, демонстраційні, для
лабораторних випробувань); за масштабом (у натуральну величину, зменшені,
збільшені); за об'ємністю (тривимірні - об'ємні, напівоб'ємні діорами,
циклорами, перспективні макети, макети-декорації, площинні); за матеріалами
виготовлення (від паперу, тканини, дерева, що умовно передають форми
майбутніх об'єктів, до прямого відтворення задуманих матеріалів, фактури,
кольору).
Одночасне врахування і розв’язання на одній моделі різних задач проектування
(наприклад, функціональних, матеріально-конструктивних й естетичних) у
сполученні із графічними матеріалами забезпечують на практиці реалізацію
комплексного підходу в проектуванні.
Нові моделі і макети об’єктів дизайнери виконують з різних матеріалів:
пластиліну, пінопласту, картону, текстилю, дерева тощо. Той чи інший матеріал
добирається залежно від дизайнерських завдань, наявності матеріалів, а також
власних уподобань автора проекту.
Прекрасним матеріалом для макетування є пластилін. Він надзвичайно
пластичний. З цього матеріалу за короткий час можна легко виготовити деталь
будь-якої форми, а також створити багато варіантів одного й того самого
виробу. Проте пластилін має й недоліки. Його, наприклад, не можна
пофарбувати у будь-який колір, передати тонкі деталі. Під час створення
макетів одягу, взуття, головних уборів із пластиліну, його не можна одягнути
на манекен для примірки.
Папір і картон – одні з найбільш вживаних матеріалів для макетування. Вони не
потребують спеціального обладнання, легко обробляються, мають різноманітну
фактуру поверхні. Але є і недоліки: якщо у процесі роботи над макетом у
пластиліні можна легко вносити зміни, то паперовий макет змінити складно,
тож доводиться його переробляти. Для моделювання одягу папір зручний
передусім тим, що з нього можна попередньо розкроювати деталі (відповідно
до лекал) і з’єднувати їх у готовий виріб. Тут видно недоліки у місцях
з’єднання деталей (на плечовому і бічному швах, по лінії пройми тощо). Проте
під час моделювання одягу треба враховувати, що папір значно жорсткіший по-
рівняно з тканиною, а тому не точно передає форму об’єкта, зокрема, ним
важко передати складні драпірувальні елементи.
Одним із поширених матеріалів для макетування, особливо об’єктів будівни-
цтва, техніки є пінопласт. Він легко піддається механічній обробці і добре
склеюється. Пінопласт можна різати ножівкою, електроспіраллю, а також
обробляти на деревообробних верстатах. Для склеювання використовують клей
ПВА. Оброблений пінопласт можна покривати пластиліном, промисловим
воском тощо.
Дерев’яні моделі можуть із фотографічною точністю передавати оригінал.
Моделі з деревини надзвичайно міцні, довго зберігаються, легко
транспортуються. Їх можна пофарбувати, полакувати. Для обробки деревини
застосовують різні інструменти: ножівки, ножі, наждачний папір, ручні дрилі
тощо. Окремі деталі моделі можна склеїти натуральними або синтетичними
клеями. Найкраще деревину склеює столярний клей.
Для макетування нових моделей одягу використовують різні текстильні
матеріали. Вони найповніше передають характеристики об’єкта, що
проектується: форму, колір, м’якість, пластичність тощо. Для з’єднання деталей
можуть бути застосовані ті самі технологічні процеси, що і в майбутньому
оригіналі: зшивання, склеювання, з’єднання за допомогою ґудзиків, блискавок
тощо. Макет моделі одягу може бути виконаний як у певному масштабі, так і в
натуральну величину.

Застосування закономірностей композиції у дизайн-проектуванні.

Композиція (від лат. composіtіo - створення, складання, з'єднання) у дизайні -
будова (структура) твору дизайнерського мистецтва, розташування й зв'язок
його частин, обумовлені їхнім компонуванням, що відповідає призначенню й
технічній ідеї цього твору і його художньому (образному) задуму, що відбиває
емоційно-почуттєві очікування споживача дизайнерського продукту.
Засоби й прийоми композиції в дизайні складаються як наслідок системи
традиційних і сучасних методик проектування. Класичні засоби -
пропорційність, симетрія й асиметрія, масштабність, ритмічна організація,
нюанс, тотожність, контраст - сполучаються із сьогоднішнім трактуванням
способів формування дизайну-продукції - ассамбляж, комбінаторика,
інсталяція, монтаж й ін. Кінцева мета застосування цих засобів - комплексна
естетична організація матеріально-конструктивних і візуальних складових речі
(плаката, системи середовища та ін.), як результат формотворчої діяльності.
Основи композиції
Що таке композиція? Композиція - об'єднання окремих графічних елементів в
єдине ціле. Композиція будується на взаємній супідрядності всіх графічних
елементів. Хороша композиція не дозволяє провести якісь додавання або
навпаки, щось прибрати, так як це в свою чергу призведе до глибоких змін її
характеру
Основні елементи дизайну, які беруть участь у створенні композиції
Основні або базові елементи дизайну є тими окремими цеглинками, з яких
будується вся композиція. А різні комбінації елементів і розставлені акценти
забезпечують неповторність та унікальність всього дизайну. При створенні
дизайну, для кращого результату, найправильніше буде осмислити і приділити
увагу кожному елементу.
Простір
Під поняттям простору розуміється місце або арена дій, майданчик, де власне і
знаходиться вся композиція. Може бути двомірний і тривимірний простір.
Об'єкти в тривимірному просторі мають глибину і об'єм.
Лінія
Лінія - це базовий елемент дизайну, який являє собою безперервну
послідовність з точок на поверхні, зроблену олівцем або пензлем. За допомогою
ліній задаються контури або обриси. Лінії можуть бути криві, горизонтальні,
вертикальні, хвилясті, паралельні, пунктирні.
Фігура
Коли лінія перетинає себе або іншу лінія, то утворюється фігура. Існують
геометричні фігури (коло, квадрат, прямокутник, трикутник) і органічні фігури
(обриси листа, черепашки, квітки і т.д.).
Колір
Колір дуже добре передає емоції та дозволяє об'єктам виділятися від фону. За
допомогою кольору можна привернути увагу до певної частини сайту. Існують
основні кольори (червоний, жовтий, синій), вторинні кольори (оранжевий,
зелений, фіолетовий) - вони виходять шляхом змішування основних кольорів,
проміжні (основний + вторинний) і додаткові кольори (протилежні кольори на
колірному колі).
Текстура
Текстура передає візуальний або тактильний вид поверхні. Текстура може бути
гладкою, шорсткою, м'якою. Розрізняють реалістичні текстури, такі як дерево,
папір, тканеві текстури, текстури шкіри і т. д.
Форма
Форма являє собою тривимірний об'єкт, на відміну від фігури. У форми можна
виміряти ширину, висоту і глибину. Також форма передається світлотінню.
Форма може бути отримана шляхом об'єднання двох або більше фігур.
Світлотінь
Цей елемент визначає співвідношення світлих і темних областей стосовно
об'єкту. Світлотінь створюється зовнішнім джерелом світла, яке накладає на
об'єкт відблиски і тіні. Саме світлотінь створює глибину у фотографії.
Розмір
Кожен дизайнерський елемент, який бере участь в композиції, володіє певним
розміром, або масою по відношенню до інших елементів і до всього дизайну в
цілому. Регулюючи розмір, можна забезпечити увагу, передати настрій,
створити необхідний контраст, виділити інформацію.
Властивості і якості композиції
Цілісність
 цілісність пов'язана з іншим засобом композиції
  співпідпорядкованістю
 бажано поєднувати всі елементи в групи за допомогою кольору, розміру
або місцеположення
 окремо навіть гарні елементи не зіллються в одне композиційне ціле,
якщо вони не будуть підкорятися цьому цілому
 перехід від симетрично організованої частини композиції до іншої
частини композиції, що має асиметричну організацію, повинен
направлятися використанням таких форм, які дозволяють об'єднати ці
частини в єдине ціле

Рівновага
 стан форми, при якому всі елементи збалансовані між собою. Воно
залежить від розподілу основних мас композиції щодо її центра (існують
різні тлумачення поняття "центр композиції", однак у більшості випадків
воно трактується як місце зосередження основних, найважливіших
зв'язків між всіма елементами
 маса, текстура, фарбування графічних елементів впливають на
композиційну рівновагу

Симетрія та асиметрія як засоби композиції, види симетрії

Симетрія – один з найбільш сильних, “вагомих” засобів організації форм в
композиції, що сприяє встаткуванню цілісності сприйняття – закономірне
розташування елементів відносно осі чи центру симетрії.
Види симетрії: осьова (дзеркальна), центрова (променева), симетрія повороту,
симетрія переміщення
Асиметрія – порушення симетричності розташування елементів, або відсутність
симетрії.

Симетрія припускає:
 строгість, відпочинок, спокій, класицизм, силу
 симетричні форми відповідають формам "важливим", "представницьким"
 розташування елементів засноване на повторенні, відбиття лівого в
правом, верхнього в нижньому і т.д.
  відступи від симетрії неминучі і потрібні, але в цьому випадку
асиметричний елемент необхідно органічно погодити з іншим обсягом,
композиційно зрівноважити і тоді симетрична у своїй основі композиція
буде більш оригінальною

Асиметрія означає:
 слабість, рух, динамізм, життя, волю, виразність
 при організації асиметричної композиції окремі елементи позбавлені
своєї сполучної - осі симетрії

Дисиметрія
 несиметричне розташування основних частин цілого, при якому
другорядні елементи розташовані симетрично. Звідси слідуе, що це
динамічна структура зі статичними елементами. Не можна змішувати її з
урівноваженою симетрією, що є статичною структурою з динамічними
елементами
 дисиметрія вносить у множинність порядок і спокій

Врівноважена симетрія
 визначається як симетричне розташування асиметричних елементів
Ритм – закономірне чергування елементів композиції.
Орнаментальні смуги складаються на основі ритмічного чи метричного повтору
елементів через певні інтервали (або без них). Метричні ряди більш монотонні і
спокійні, а ритмічні більш динамічні
Контраст і нюанс як засоби композиції
Контраст – протиставлення, візуальне підкреслення значних відмінностей, які
існують між елементами композиції.
Нюанс – спосіб організації елементів композиції, який є протилежним до
контрасту. Він полягає у знаходженні спільних рис, відтворенні незначних
відмінностей, встановленні візуальних зв’язків між елементами композиції за
однією, або цілою сукупністю ознак (формою, кольором, масою і фактурою).

Пропорційні співвідношення як основа, на якій будується вся композиція

Будь-яка композиція завжди являє собою певне угрупування частин, які
підпорядковані одна до одної і укладені в змістовну єдність. Всі ці частини
мають не просто взаємодіяти між собою, а складати логічно і естетично
обґрунтовані гармонійні угрупування, як по відношенню одна до одної, так і по
відношенню до цілісної площини. Велику роль у цьому відіграють пропорції –
співвідношення частин і цілого, співвідношення частин цілого між собою.
Серед гармонійних пропорційних співвідношень найбільш розповсюдженими є
такі, що отримали назву “Золотого перерізу”.
Золотий переріз – це такий гармонійний, пропорційний поділ відрізка або
площини на нерівні частини, при якому менша частина відрізка або площини
так відноситься до більшої, як більша до загального цілого. Однією з
властивостей Золотого перерізу є здатність продовжувати себе до
нескінченості. Математично виведене значення числа Ф становить 0,128.
Значна кількість об’єктів рослинного і тваринного світу, що існує у природі,
відзначаються наявністю у своїй структурі співвідношень, обумовлених
пропорціями Золотого перерізу. Крім того, такі пропорційні співвідношення є
невід`ємною складовою найкращих творів мистецтва і архітектури всіх часів.
За такими пропорціями будувались єгипетські піраміди і давньогрецькі храми,
створювались предмети побуту.
Пропорції також можуть бути контрастними і нюансними.

Ергономіка як засіб гармонізації системи “Людина-техніка-середовище”.

Ергономічні вимоги до об’єкта проектування.

Ергономіка (від грецьк. еrgon – робота, nomos – закон) вперше запроваджена в

Англії в 1949 р. – це є наука про пристосування знарядь праці та умов праці до
людини. Вона вивчає функціональні можливості та особливості людини в
трудових процесах з метою створення оптимальних умов, в яких праця стає
високопродуктивною. Важлива частина ергономіки – інженерна психологія –
ставить своєю задачею погодження (взаємне) можливостей людини і техніки в
системі “ людина-машина-середовище”. За своїм змістом і значенням
ергономіка становить природну основу технічної естетики.
СИСТЕМА "ЛЮДИНА-ТЕХНІКА-СЕРЕДОВИЩЕ" (СЛТС) - складається з
людини-оператора (групи операторів) і машини, за допомогою якої він (вони)
здійснює трудову діяльність, і предметно-просторового середовища, у якій ця
діяльність здійснюється.
СЛТС - одне з базових понять ергономіки, що розкриває механізм побудови
оптимальних почуттєвих, експлуатаційних, функціональних зв'язків між
суб'єктом діяльності, людиною і її результатом - середовищем перебування -
через раціональність, комфортність й ефективність пристрою проміжної між
людиною й середовищем ланки, "машини" (так в ергономіці називають
сукупність технічних засобів, що використовується людиною-оператором у
процесі діяльності).
ЕРГОНОМІКА - дисципліна, що вивчає об'єктивні характеристики людського
організму (антропометричні, біомеханічні, фізіологічно, психологічні) з метою
оптимізації його взаємодії з виробом або середовищем.
Результати ергономічних досліджень фіксуються у вигляді нормативів,
стандартів і т.д., безпосередньо використовуваних у процесі дизайнерського
проектування. Врахування ергономічних вимог визначається також шляхом
натурних випробувань на посадкових макетах, за допомогою ергономічного
аналізу виробів-аналогів.
Основні вимоги ергономіки до проектування об’єктів:
Антропонометричні – характеризується правильно вибраним параметром
конструкції з точки зору анатомічних особливостей людського тіла – розмірів,
маси, фізичної сили, можливостей руху з врахуванням робочого положення та
користуванням виробом.
Фізіологічні – визначається особливістю зору, слуху, запаху. Вивчення функцій
модельного організму дає можливість правильно враховувати вимоги, які
визначають оптимальні умови різних психофізичних процесів, що виникають
під час праці та віддиху.
Естетичні – емоційне задоволення людини від зорового сприйняття з точки
зору естетики (гармонійність, пропорції, масштабність) при повній
відповідності виробу функціональному призначенню.
Врахування ергономічних вимог може стати визначальним у формоутворенні
окремих типів виробів і середовищних об'єктів. У дизайні архітектурного
середовища ергономіка є сполучною ланкою між поняттями "середовище"
(кінцевий продукт проектної творчості) і "людина" (замовник і споживач
середовища).
У вимогах і принципах ергономіки все більше враховуються основні виробничі
питання, оскільки розвиток техніки поступово веде до зміни умов праці
людини. У швидкісних машинах різко збільшується об’єм інформації за
одиницю часу на реакцію персоналу, який обслуговує ці машини. Відповідно і
зростає навантаження на нервову систему людини.

Колір і фактура у дизайні виробів.

Як відомо з курсу фізики, світло є явище електромагнітне, тобто від джерела
світла відходять промені, що розповсюджуються як електромагнітні хвилі дуже
високої частоти. Джерел світла у природі багато. Це сонце і зорі, електричні,
гасові й інші лампи, розпечені метали тощо. Більшість з них випромінюють
безкольорові пучки променів, які ми умовно називаємо білими.
Якщо крізь вузьку щілину у світлонепроникній перегородці пропустити
промінь білого сонячного світла і поставити на його шляху скляну тригранну
призму, ребро якої буде паралельне щілині, то на екрані утвориться схожа на
веселку різнокольорова смужка з семи виразних кольорів (червоний,
оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій і фіолетовий), які не мають меж
і плавно переходять один в одний (рис. 1). Ньютон назвав її спектром.

Рис.1. Схема розкладання (дисперсії) променя світла призмою

1 — перегородка із щілиною 2 — скляна призма 3— пучок кольорових
променів 4 — екран 5 — сонячний спектр
Кожен предмет здатний поглинати або відбивати промені, що падають на
нього, а якщо він прозорий, то й пропускати їх крізь себе. Колір непрозорого
предмета залежить від здатності даного матеріалу поглинати або відбивати
промені певної довжини хвилі, а отже, і певного кольору.
Якщо предмет поглинає всі промені, що падають на нього, то він здається нам
чорним, а якщо відбиває їх,— білим. Предмет, що поглинає всі промені, а
червоні відбиває, буде мати червоний колір, а той, що відбиває сині,— синій
колір тощо.
Усі кольори поділяють на дві групи: ахроматичні (безколірні) і хроматичні
(кольорові).
Ахроматичні кольори не мають колірного тону. Це білий, чорний та всі
відтінки сірого.
Хроматичні кольори. Це насамперед кольори сонячного спектра та всі інші
неахроматичні кольори. Кожний хроматичний колір має три властивості:
кольоровий тон, світлоту і насиченість кольору.
Під колірним тоном розуміють таку його ознаку, за якою йому можна надати
певну назву: червоний, синій, жовтий, зелений тощо. У природі є багато
кольорових тонів. Природним рядом кольорових тонів є сонячний спектр, в
якому кожен тон переходить один у другий завжди в однаковій послідовності.
Світлота хроматичного кольору залежить від його здатності відбивати
світлові промені. Два предмети одного колірного тону, наприклад червоного,
можна відрізнити за їхньою світлотою (світло-червоний, темно-червоний).
Фактично світлота кольору змінюється від кількості наявного білого (світлі
відтінки) або чорного кольру (темні відтінки).
Насиченістю називають ступінь різниці хроматичного кольору від
ахроматичного тієї самої світлості. Фактично насиченість визначається
кількістю та яскравістю сірого пігменту у фарбі. Чим більше у фарбі чистого
спектрального пігменту – тим меш насиченим буде колір. Найбільш
насиченими чистими кольорами є кольори сонячного спектра. Ненасичені
кольори ще називають приглушеними.
Хроматичні кольори поділяють на теплі і холодні. Жовто-червоні кольори, які
нагадують колір вогню, сонця, розжареного металу, називають теплими. Синьо-
зелені кольори, які нагадують колір води, трави, льоду, називають холодними.
Колірний круг
Для зручності вивчення кольорів і виведення правил змішування фарб
використовують колірний круг. У класичному варіанті круга під кутом 120о
(або на вершинах рівностороннього трикутника) розташовані основні кольори
(червоний, синій, жовтий), які не можна отримати шляхом змішування інших
кольорів. Між парами основних кольорів знаходяться додаткові (змішані)
кольори, які утворюються шляхом змішування цих основних – фіолетовий,
зелений і оранжевий.
Можна виділити основні принципи гармонійного поєднання кольорів (за
Ітеном)
 Контрастне (споріднено-контрастне) поєднання кольорів сприймається
як гармонійне, якщо при змішуванні вони утворюють ахроматичний колір.
 Нюансне поєднання кольорів сприймається як гармонійне, коли в
споріднених кольорах міститься приблизно однакова кількість спільного
кольору. Кількість кольору можна варіювати не тільки процентним
співвідношенням у фарбі, але і займаною площею.
 Монохромне поєднання кольорів (поєднання кольорів одного колірного
тону різної світлоти чи насиченості) сприймається як гармонійне.
 Ахроматичні кольори гармонійно поєднуються між собою у будь-якій
комбінації.
 Ахроматичний колір гармонійно поєднується з хроматичним, але краще
сприймається поєднання чорного з теплим, білого з холодним, а світло-сірого з
пастельним.

Гармонійні контрастні поєднання:

 Контрастна пара – поєднання діаметрально-протилежних у колірному
крузі (взаємодоповняльних) кольорів.
 Контрастне тріо – поєднання основних кольорів за рівностороннім
трикутником (червоний, синій, жовтий).
 Споріднено-контрастні поєднання – два і більше кольорів, які можна
поєднати у колірному крузі хордою, вершинами рівностороннього,
рівнобедреного трикутників, квадрата, прямокутника.

Колористика.
Колористика - наука про колір, що включає знання про природу кольору,
основних, складових і додаткових кольорах, основні характеристики кольору,
колірних контрастах, змішування кольорів, колориті, колірної гармонії,
колірному мовою, колірної гармонії і колірної культури.
Колір - властивість світла викликати певне зорове відчуття у відповідності зі
спектральним складом відбиваного або випускається випромінювання. Світло
різних довжин хвиль збуджує різні колірні відчуття; випромінювання від 380 до
470 нм мають фіолетовий і синій колір, від 470 до 500 нм - синьо-зелений, від
500 до 560 нм - зелений, від 560 до 590 нм - жовто-оранжевий, від 590 до 760
нм - червоний. Однак колір складного випромінювання не визначається
однозначно його спектральним складом.
Терміни колористики:
1. Відтінок (кольори) - назва кольорів (червоний, синій,...)
2. Інтенсивність - рівень концентрації кольорів (перевага того або іншого
тону)
3. Глибина - ступінь яскравості або приглушеності тональності кольорів
4. Світлота - ступінь розбіленості ( % присутності в кольорі білого і ясно-
сірого тонів)

5. Насиченість - % присутності темно-сірого і чорного тонів

6. Яскравість - однаково насичені відтінки, що відносяться до одного і того ж

кольору спектру, можуть відрізнятися один від одного ступенем яскравості.
Наприклад, при зменшенні яскравості синій колір поступово наближається до
чорного.

7. Контрастність - відношення різниці яскравостей об'єкта і фону до їхньої

суми
Кольорові моделі
Кольоров́ а модель — це модель конкретизованої класифікації гами світлових
кольорів сприйнятних для людини, котра дає можливість класифікувати
конкретний колір для подальшої можливості його відтворення.
Основні кольорові моделі
RGB
CMYK
HSV або HSB
RGB
RGB (скорочено від англ. Red, Green, Blue — червоний, зелений, синій) —
адитивна кольорова модель, що описує спосіб синтезу кольору, за якого
червоне, зелене та синє світло накладаються разом, змішуючись у різноманітні
кольори. Широко застосовується в техніці для відображення зображення за
допомогою випромінення світла.

У даній моделі колір кодується градаціями складових каналів (Red, Green,

Blue). Тому за збільшення величини градації котрогось каналу — зростає його
інтенсивність під час синтезу.
Кількість градацій кожного каналу залежить від бітового значення RGB.
Зазвичай використовують 24-х бітну модель, у котрій визначається по 8 біт на
кожен канал, і тому кількість градацій дорівнює 255, що дозволяє закодувати
2553=16.5 млн. кольорів.
Колірна модель RGB призначена сприймати, представляти та відображати
зображення в електронних системах, таких як телебачення та комп'ютери, хоча
її також застосовували у традиційній фотографії. Вже до електронного віку,
модель RGB мала за собою серйозну теорію, засновану на сприйнятті кольорів
людиною.
RGB — апаратно-залежний простір кольорів
Типово приладами із RGB-входом є кольоровий телевізор і відеокамера, сканер
і цифровий фотоапарат.
Переваги моделі
Апаратна близькість із монітором, сканером, проектором, іншими пристроями;
Велика кольорова гамма, близька до можливостей людського зору;
Доступність багатьох функцій обробки зображення (фільтрів) у рограмах
растрової графіки;
Невеликий (порівняно до моделі CMYK) обсяг, проте ширший спектр кольорів.

Недоліки
Збереження імовірності помилки відображення кольорів на екрані монітора —
невідповідно до кольорів, отриманих у результаті кольоропроби.
CMYK
CMYK (Cyan, Magenta, Yellow, Key color) — субтрактивна кольорова модель,
використовується у поліграфії, перш за все при багатофарбовому
(повноколірному) друці. Вона застосовується у друкарських машинах і
кольорових принтерах.
Українською перші три кольори називають
так: блакитний, пурпуровий, жовтий; але професіонали мають на
увазі ціан, маджента і жовтий. Ці кольори візуально не ідентичні із
загальноприйнятими назвами кольорів. Так, маджента— це лише один з
пурпурових відтінків; жовтий і блакитний — абсолютно певні відтінки, а не
цілі діапазони, як у веселці.
CMYK використовуються чотири кольори, назви перших трьох були пояснені
вище, а як четвертий зазвичай використовується чорний.
Згідно з теорією кольору, практично будь-який відтінок можна отримати за
допомогою лише трьох кольорів — наприклад Cyan, Magenta і Yellow. Зокрема
чорний колір — змішуванням згаданих кольорів в рівній пропорції і з
максимальною інтенсивністю. На практиці через недосконалості пігментації
фарб стовідсоткове змішування цих трьох кольорів дає скоріше брудно-
коричневий або брудно-сірий колір; тріадні фарби не дають тієї глибини і
насиченості, яка досягається використанням чорної фарби. Оскільки чистота і
насиченість чорного кольору є надзвичайно важливою в друкарському процесі,
його було введено в цю колірну модель.
Так було зроблено ще і на користь зручності і простоти друку одноколірних
об'єктів — наприклад, чорного тексту. Крім очевидної безглуздості і
марнотратства друку кольору, що часто зустрічається, трьома (дорогими)
фарбами замість однієї (дешевої сажі), виникають ще і чисто технологічні
проблеми — неприведення (незбіг накладених кольорів, що на малих кеглях дає
абсолютно нечитабельний результат), і багато інших.
Здійснення друку за допомогою моделі CMYK
Повноколірне зображення розділюється на чотири колірні канали C, M, Y і K,
кожен з яких раструється, тобто представляється у вигляді сукупності точок. На
відстані точки різних колірних каналів, що розташовані близько одна до одної,
для людського ока зливаються. Так створюється відчуття, що кольори
накладаються один на одного, утворюють певний відтінок.
Колірна шкала CMYK
Кожен колір в CMYK описується сукупністю чотирьох чисел, які
називають кольоровими координатами. Кожне з цих чисел є відсотком фарби
даного кольору у складовій колірної комбінації. Приклад: для отримання
темно-помаранчевого кольору слід змішати 30% фарби cyan, 45% фарби
magenta, 80% фарби yellow і 5% кольори black. Цей колір можна записати таким
чином: (30,45,80,5). Іноді користуються іншим позначенням: C30M45Y80K5.
HSV (кольорова модель)
HSV (англ. Hue, Saturation, Value — тон, насиченість, значення)
або HSB (англ. Hue, Saturation, Brightness — відтінок, насиченість, яскравість)
— колірна модель, в якій координатами кольори є:
 Hue - колірний тон (наприклад, червоний, зелений або синьо-блакитний).
Варіюється в межах 0-360°, проте іноді приводиться до діапазону 0-100 або 0-1.
 Saturation - насиченість. Варіюється в межах 0-100 або 0-1. Чим більше
цей параметр, тим "чистіше" колір, тому цей параметр іноді називають
чистотою кольору. А чим ближче цей параметр до нуля, тим ближче колір до
нейтрального сірого.
Value (значення кольору) або Brightness - яскравість. Також задається в межах
0-100 і 0-1.
Візуалізація
Відтінок змінюється по колу конуса. Насиченість кольору зростає з
віддаленням від осі конуса, а яскравість - з наближенням до його основи. Іноді
замість конуса використовується шестикутна правильна піраміда.
Короткий опис колірних асоціацій:
Червоний - теплий і дратівливий, стимулює мозок, поліпшує настрій. Колір
лідерства, чоловічий колір, цей колір також збудливо діє на нервову систему.
Червоному кольору віддають перевазі влюбливі і сексуальні люди.
Порушення, енергія, пристрасть, бажання, швидкість, міцність, потужність,
тепло, любов, агресія, небезпека, вогонь, кров, війна, насильство, все
інтенсивне і пристрасне.
Пурпуровий - заробіток, духовність, шляхетність, церемонія, незбагненний,
перетворення, мудрість, освіту, жорстокість.
Блакитний, синій колір створює прохолодне оточення, знімає болі при
невралгії і запаленнях, означає розчарування і підозрілість. При сприйнятті
блакитного часом сильно недооцінюється. Під дією цього кольору у людини
зменшується рівень тривожності, знижується напруга і кров'яний тиск. При
дуже довгому впливі виникають стомлення, втома.
Мир, спокій, спокій, стабільність, гармонія, об'єднання, довіра, істина,
консерватизм, безпека, чистота, порядок, лояльність, небо, вода, холод,
технологія, депресія, Подавлювачі апетиту.
Зелений колір означає недовіру і врівноваженість. Заспокоює нервову систему.
Знижує біль, втому, нормалізує кров'яний тиск. Сприяє концентрації уваги.
Поле звикнення до зеленого кількість правильно вирішених завдань
збільшується на 10%, при скороченні кількості помилок на 20%, але при цьому
виникає певна недооцінка часу. Зелений є тихим і заспокійливим. Вважають за
краще здатні, упевнені в собі, прагнучі до самоствердження і урівноважені
люди.
Природа, здорове середовище, відновлення, молодість, бадьорість, весна,
щедрість, родючість, ревнощі, недосвідченість, заздрість, невдача.
Оранжевий колір-найдинамічніший, молодіжний і веселий колір. Стимулює
почуття та прискорює серцебиття, загострює сприйняття та сприяє вирішенню
складних ситуацій, завдань і проблем. Життєрадісний і імпровізований. Дія, що
викликає збудження, менш сильний, ніж червоний тому більш приємний. Колір
злегка прискорює пульс, не збільшуючи кров'яний тиск, створює відчуття
благополуччя і щастя. Чинить сприятливу дію на працездатність, за умови
періодичного відпочинку від нього. При тривалому сприйнятті помаранчевого
може з'явитися стомлення і навіть запаморочення.
Енергія, баланс, тепло, ентузіазм, жвавий, експансивний, пишний, що вимагає
уваги.
Жовтий життєрадісний колір сприяє вирішенню завдань і проблем. Якщо
виходити з твердження, що жовтий - суміш зеленого і червоного, то він поєднує
в собі властивості цих кольорів. Жовтий колір стимулює мозок, викликає
збудливу напруга. Перевага жовтого означає прагнення до незалежності,
розширення горизонту сприйняття. Це яскравий колір спектру. Він дуже
гнучкий і легко пристосовується, всюди проникає. За допомогою жовтого
променя можна підібратися до витоків проблеми. Жовтий обожнює вчитися,
відрізняється кмітливістю, ясністю думки, точністю. Жовтий знає про життя все
... і тим не менш повний оптимізму. Цей колір знаходиться у постійній
боротьбі, не поступається без бою.
Радість, щастя, оптимізм, ідеалізм, уява, надія, сонячне світло, літо, золото,
філософія, шахрайство, легкодухість, зрада, ревнощі, жадібність, обман,
хвороба, ризик.
Фіолетовий колір люблять люди з нестійким характером. Він діє на серце і
кровоносні судини, а також на психіку. Його також називають "кольором
жіночої самотності".
Коричневий - колір консервативних людей, які не бажають нічого змінювати.
Земля, вогнище, будинок, надійність, зручність, витривалість, стійкість.
Колірний круг
Колірний круг — це спосіб зрозуміти асоціації кольорів з різними речами та
дозволяє зрозуміти, як кольори взаємодіють один з одним.
Біле світло включає всі видимі кольори, які формують безмежний спектр,
представлений в послідовності кольорів від фіолетового до червоного:
Колесо має 12 базових тонів. В першу чергу, це три основні кольори (синій,
жовтий і червоний). Основні кольори змішуються у вторинні, які дають
третинні.

Основні кольори є «батьками» колірного кола; це єдині кольори, не утворені з

інших. Основні кольори знаходяться в третинах колірного кола.
Вторинні кольори знаходяться точно між основними. Кожен з них утворено
змішуванням рівної кількості найближчих основних кольорів.

Третинні кольори розташовані між вторинними. Кожен з них утворений

змішенням сусідніх вторинних кольорів.

Кольори в сукупності
Як ви знаєте, кожен колір плавно переходить в наступний, утворюючи таким
чином колірний круг. Синій міститься в семи кольорах, які як би розсипаються
віялом, починаючи з ясно-блакитного. Зелений і фіолетовий є вторинними
кольорами, які містять синій.

Жовтий міститься в семи кольорах, які розсипаються віялом, починаючи з ясно-

жовтого. Зелений і помаранчевий є вторинними кольорами, які містять жовтий.

Червоний міститься в семи кольорах, які розсипаються віялом, починаючи з

ясно-жовтого. Помаранчевий і фіолетовий є вторинними кольорами, що містять
червоний.
Насиченість кольору
Колір може бути світлішим або темнішим. Іншими словами, колір має
насиченість. Щоб показати насиченість, колірний круг має декілька кілець; два
великі кільця для темних відтінків і два маленьких для світлих.

Поєднання кольорів
Існує шість основних поєднань кольорів. Кожне з них може дати безконечну
кількість різних колірних палітр.

Однобарвне:

Аналогічне:
Доповнення:

Розбите доповнення:
 Основне:

Вторинне:

Контрольні питання.
1) Які напрями дизайну ви можете пригадати?
2) Назвіть основні етапи дизайн-проектування.
3) Які види композицій ви можете назвати?
4) Які типи кольорових моделей ви можете назвати?
5) Перелічіть правила використання кольорів.