Гончарук Денис ФІПО 39

denys.honcharuk@udpu.edu.ua

Практична робота
«Словник»
Модем (англ. modem, скор. від модулятор-демодулятор)
Пристрій, який за рахунок модуляції і демодуляції сигналів передає цифрові дані
через аналогові канали - в основному телефонні дроти. Таким чином, модем
перетворює один тип дзвінка в інший. За допомогою модуляції здійснюється зміна
однієї або декількох характеристик аналогового сигналу: амплітуда, частота, фаза.
Демодулятор здійснює зворотну функцію. Модеми використовуються для зв’язку
з провайдером по різних каналах (телефонні лінії, лінії кабельного ТБ, базові
станції мобільних операторів). Тобто модем виступає в ролі своєрідного моста,
тому що в телефонних лініях можливий тільки аналоговий сигнал, а комп’ютер
сприймає тільки цифровий сигнал.

За конструктивним виконанням модеми бувають:

• Внутрішні модеми - знаходяться всередині пристрою, у них відсутній свій блок
живлення.
• Зовнішні модеми - мають власний корпус і блок живлення, підключаються до
комп’ютера через кабель, мають свої індикатори.

За принципом роботи:
• Апаратні - всі операції перетворення сигналу здійснює сам модем.
• Програмні - всі операції перетворення сигналу реалізовані програмно і
виробляються центральним процесором комп’ютера.
 Твердий магнітний диск (англ. hard magnetic disk drive, у сленгу - вінчестер)
Це магнітний диск, основа якого виконана з твердого матеріалу. У більшості ЕОМ
виконує функцію енергонезалежного носія інформації (комп’ютерної пам’яті чи
нагромаджувача інформації) з довільним доступом (англ. random access).

На відміну від дискети, що виготовляється на основі гнучкого (лавсанового)

магнітного диска, інформація у твердому магнітному диску записується шляхом
намагнічування шару феромагнітного матеріалу (діоксиду заліза у минулому чи
сплаву кобальту тепер), що нанесений на поверхні твердих (алюмінієвих, скляних
або композитних) пластин у формі диска. У твердих магнітних дисках
використовується одна або декілька пластин, встановлених на одному шпинделі.
Голівки зчитування-запису у робочому режимі не торкаються поверхні пластин
завдяки прошарку постійно набігаючого повітря, що утворюється біля поверхні
дискових пластин при швидкому обертанні. Відстань між голівкою і робочою
поверхнею дискової пластини становить декілька нанометрів, а відсутність
механічного контакту забезпечує тривалий термін експлуатації пристрою. Також,
на відміну від гнучких дисків, у твердих магнітних дисках носій інформації
(магнітний диск) сполучений в єдиний пристрій з іншими вузлами
нагромаджувача (засобами запису і зчитування, приводом та блоком електроніки).
Такий твердий диск переважно використовуються як незнімний носій інформації.
 Гнучкі магнітні диски (англ. floppy disk)
Для зберігання невеликих кількостей інформації та перенесення її з одного
комп’ютера на інший використовують дискети. Так само, як і інші дискові
накопичувачі, вони складаються з носія - дискети, та приводу - дисковода.
Дискета - це гнучкий магнітний диск, поміщений до захисного корпусу, в якому
вона може вільно обертатися. Футляр зроблений із спеціального матеріалу і
зсередини вкритий фетром для поглинання пилу.

Дискети відрізняються одна від одної, передусім, діаметром диску. Він

вимірюється в дюймах. Використовуються дискети двох діаметрів: п’ятидюймові
та трьохдюймові. До недавнього часу використовували п’ятидюймові дискети.
Нині використовують трьохдюймові дискети з двостороннім магнітним
покриттям. Читання та запис відбувається за допомогою головок, а у приводі
диска є два двигуни, що забезпечують обертання диска, але швидкість обертання
значно нижча ніж у жорсткому диску.

Дискети мають функцію захисту від запису, за допомогою якої можна надати
доступ до даних тільки в режимі читання. Дискети були масово поширені з 1970-х
і до кінця 1990-х років, поступившись більш ємним CD і зручним флеш-
накопичувачам.
 Лазерні диски
На початку 80-х років голландська фірма «Philips» оголосила про досконалої нею
революцією в області звуковідтворення. Інженери придумали те, що зараз
користується величезною популярністю - це лазерні диски.

Лазерні дисководи використовують оптичний принцип читання інформації. На

лазерних дисках CD (англ. compact disk) і DVD (англ. digital video disk) інформація
записана на одну спіралевидну доріжку (як на грамплатівці). Лазерний промінь
падає на поверхню диска, що обертається, а інтенсивність відбитого променя
залежить від відбивної здатності ділянки доріжки та набуває значення 0 або 1. Для
збереження інформації лазерні диски треба оберігати від механічних пошкоджень
(подряпин), а також від забруднення.

Існують CD-R і DVD-R диски інформація на які може бути записана тільки один
раз. На дисках CD-RW і DVD-RW інформація може бути записана / переписана
багаторазово. Диски різних видів можна відрізнити не тільки по маркування, а й за
кольором, що відбивається.

DVD-диски мають набагато більшу інформаційну ємність в порівнянні з CD-

дисками, тому що використовуються лазери з меншою довжиною хвилі, що
дозволяє розміщувати оптичні доріжки щільніше. Так само існують двошарові
DVD-диски і двосторонні DVD-диски.
 Форматування (англ. formatting)
Під форматуванням мається на увазі процес нанесення спеціальних міток на
накопичувач. Він може використовуватися і для нових накопичувачів, і для
вживаних. Форматувати новий HDD необхідно для створення розмітки, без якої
він не буде сприйматися операційною системою. Якщо на вінчестері вже є будь-
яка інформація, то вона стирається.

Форматувати HDD потрібно з кількох причин:

• Створення базової розмітки для подальшої роботи з вінчестером.
• Очищення від всіх збережених файлів.
• Повне перевстановлення операційної системи. Для більш якісної і чистої
установки ОС правильніше за все використовувати чистий диск.
• Виправлення помилок. Непереборні віруси і шкідливе програмне забезпечення,
пошкоджені блоки і сектора нерідко виправляються створенням нової розмітки.

Існують два види, які використовуються для форматування внутрішнього і

зовнішнього HDD:
• Швидке. Займає не дуже багато часу, оскільки весь процес зводиться до
затирання даних про місцезнаходження файлів нулями. При цьому самі файли
нікуди не зникають і будуть перезаписані новою інформацією. Структура не
оптимізується, і якщо є проблеми, то вони пропускаються і не виправляються.
• Повний. Вся інформація повністю видаляється з вінчестера, разом з цим файлова
система перевіряється на різні помилки, виправляються погані сектора.
 Комп’ютерний вірус
Це вид шкідливого програмного забезпечення, яке здатне поширювати свої копії з
метою інфікування та пошкодження даних на пристрої жертви. Віруси можуть
потрапити на комп’ютер з інших вже інфікованих пристроїв, через носії
інформації (CD, DVD тощо) або через Інтернет-мережу.

Вірусна програма: основні види

• Файлові - інфікують файли з розширеннями «exe» або «com».
• Скриптові - підвид файлових вірусів, написаних на різних мовах скриптів (VBS,
JavaScript, BAT, PHP тощо). Цей тип здатний інфікувати інші формати файлів,
наприклад HTML.
• Завантажувальні - атакують завантажувальні сектори змінних носіїв (диски,
дискети та флеш-накопичувачі), встановлюючись під час запуску пристрою.
• Макровіруси вбудовуються в програми для роботи з текстами або електронними
таблицями.

Найбільш масштабною загрозою вважається, комп’ютерний вірус «Меліса»,

розроблений у 1999 році американцем Девідом Смітом. Протягом декількох годин
загроза інфікувала десятки тисяч комп’ютерів у всьому світі, в тому числі і
пристрої державних установ. Варто зазначити, що загроза поширювалася
електронною поштою із вкладеним документом Word, після чого інфікований лист
автоматично надсилався ще на 50 адрес жертви. За даними дослідників, шкідлива
програма «Меліса» завдала збитків у розмірі 80 мільйонів доларів США.
 Антивірусна програма
Це комп’ютерна програма, спеціально створена для пошуку та знешкодження
вірусів. Оскільки вона може виявити вірус, вона знає і відповідні засоби боротьби
з ним. Незважаючи на це, кожен день виходить більше 20 нових вірусів, що
антивірусні програми не здатні виявити. Тому регулярне оновлення антивірусних
баз є основою для успішного пошуку і знищення цих шкідливих кодів.

На жаль, сьогодні не існує стовідсоткових методів захисту від комп’ютерних

вірусів. Це пояснюється тим, що кожен день у світі створюється декілька десятків
нових комп’ютерних вірусів. Процес розробки антивірусних заходів відстає від
процесу створення вірусів на декілька тижнів (а можливо, й місяців), і саме в цей
час віруси завдають великих збитків.

Всі існуючі заходи боротьби з комп’ютерними вірусами можна умовно поділити

на дві категорії:
• Профілактичні заходи.
• Заходи щодо знищення комп’ютерних вірусів та лікування програм і даних.

Антивірусні програми мають у своєму складі:

• Програму-сканер для перевірки дисків, знищення вірусів та лікування заражених
програм і даних.
• Програму-охоронця, яка автоматично завантажується в оперативну пам’ять після
включення комп’ютера та виконує перевірку на віруси всіх файлів, з якими
відбувається робота. Також програма-охоронець звичайно відстежує всі звернення
до жорсткого диска.
• Засоби поновлення антивірусних баз через електронну пошту.
 Веб-енциклопедія (англ. web - мережа, павутина)
Це програмний засіб, який містить довідкову інформацію з різних галузей знань
(як звичайні енциклопедії). Енциклопедії бувають універсальними, які містять
інформацію про різні напрямки знань, а бувають такі, де зберігається інформація з
одного із напрямків знань (наприклад, комп’ютерні науки або математика).

Такі енциклопедії стали популярними довідковими ресурсами в умовах швидкого

збільшення обсягу інформації. Віртуальна форма подання енциклопедичної
інформації відкрила нові перспективи в розвитку видань даного жанру, дозволила
зміну формату (пошук по запиту без гортання сторінок, пошук за зображеннями,
більший обсяг тексту, посилання) та збільшила доступність для широкого загалу,
як в частині вільного доступу до інформації, так і в частині участі загалу у
формуванні контенту.

Найвідоміші веб-енциклопедії:
• Бібліотека української літератури.
• Енциклопедія історії України.
• Вікіпедія.
• Енциклопедія Кирила і Мефодія.
• Світова цифрова енциклопедія.

Особливістю навчальної електронної енциклопедії є наявність у ній яскраво

вираженого апарату засвоєння навчального матеріалу. Даний апарат
представлений різноманітними способами систематизації навчальної інформації і
особливо способами візуального відображення структури наукового знання
(схемами, таблицями, діаграмами, класифікаціями).
 Дистанційне навчання
Форма навчання з використанням комп’ютерних і телекомунiкацiйних технологiй,
якi забезпечують iнтерактивну взаємодiю викладачiв та студентiв на рiзних етапах
навчання i самостiйну роботу з матерiалами iнформацiйної мереж.

Переваги дистанційних курсів:

• Гнучкість - можливість викладення матеріалу курсу з урахуванням підготовки,
здібностей студентів.
• Актуальність - можливість упровадження новітніх педагогічних, психологічних,
методичних розробок.
• Зручність - можливість навчання у зручний час, у певному місці, здобуття освіти
без відриву від основної роботи, відсутність обмежень у часі для засвоєння
матеріалу.
• Модульність - розбиття матеріалу на окремі функціонально завершені теми, які
вивчаються у міру засвоєння і відповідають здібностям окремого студента або
групи загалом.
• Можливість одночасного використання великого обсягу навчальної інформації
будь-якою кількістю студентів.
• Інтерактивність - активне спілкування між студентами групи і викладачем, що
значно посилює мотивацію до навчання, поліпшує засвоєння матеріалу.
• Більші можливості контролю якості навчання, які передбачають проведення
дискусій, чатів, використання самоконтролю, відсутність психологічних бар’єрів.
• Відсутність географічних кордонів для здобуття освіти. Різні курси можна
вивчати в різних навчальних закладах світу.

Ця форма з’явилася вже досить давно і має велику популярність серед студентів
через її економічні показники і навчальну ефективність. Дистанційну форму
навчання ще називають «освітою протягом усього життя» через те, що більшість
тих, хто навчається - дорослі люди. Багато хто з них вже має вищу освіту, проте
через необхідність підвищення кваліфікації або розширення сфери діяльності у
багатьох виникає потреба швидко і якісно засвоїти нові знання і набути навички
роботи. Саме тоді оптимальною формою може стати дистанційне навчання.
 Вебінар
Слово вебінар утворено від веб та семінар. Веб (англ. web - мережа, павутина) -
загальноприйняте позначення приналежності до комп’ютерної мережі. Семінар -
інтерактивне навчальне заняття, в ході якого слухачі виступають з доповідями,
ставлять запитання, беруть участь в обговоренні, дискутують. Виходячи з цього,
вебінар означає «семінар, що проходить в комп’ютерній мережі».

Вебінар як особлива форма навчання з’явився в кінці 1990-х, коли в мережі

Інтернет стали масово використовуватися надійні системи конференц-зв’язку.

Мережевий характер навчання, що дозволяє вести заняття дистанційно - це

головний плюс вебінару, порівняно з традиційним семінаром, що вимагає фізичної
присутності всіх його учасників в одній аудиторії. Разом з тим, таке заняття
максимально наближене до безпосередньої взаємодії, оскільки дозволяє
викладачеві вести з учнями діалог в режимі реального часу. В сукупності це
забезпечує порівняно невисоку собівартість організації занять-вебінарів за
наявності необхідних технічних умов і зростання популярності вебінарів як
ефективної форми додаткової освіти.

Визначаючи місце вебінару в системі форм дистанційного навчання, його нерідко

називають різновидом веб-конференцій, веб-презентацій чи інших форм
дистанційного спілкування в режимі онлайн. Це не зовсім вірно, оскільки засоби
навчання, використовувані в ході вебінару, охоплюють практично всі види
мережевих ресурсів.