КЛУБ

Я СІМЕЙНОГО
2017 П ДОЗВІЛЛЯ
УДК 524.8
ББК 22.68
Г59
Жодну з частин цього видання
не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі
без письмового дозволу видавництва
Видається за домовленістю
з Writers House LLC і Synopsis Literary Agency
Фото зі Стівеном Гокінґом: с. 28,43 і 146 © Stewart Cohen
Ілюстрації: The Book Laboratory ® Inc., James Zhang and Kees Veenenbos
Зображення Мерілін Монро: The Estate of Andre de Dienes / Ms. Shirley
de Dienes licensed by One West Publishing, Beverly Hills, Ca. 90212
Перекладено за виданням:
Hawking S., Mlodinow L. A Briefer History of Time /
Stephen Hawking, Leonard Mlodinow. — New York: Bantam Dell a Division
of Random House, Inc., 2005. — 260 p.

Переклад з англійської Ігоря Андрущенко

Дизайнер обкладинки Юлія Сорудейкіна

На обкладинці використано ілюстрацію Ольги Іголкіної

Науково-популярне видання

ГОКІНҐ Стівен, МЛОДІНОВ Леонард

Найкоротша історій часу

Керівник проекту В. В. Столяренко

Координатор проекту К. В. Новак
Відповідальний за випуск О. М. Пікалова
Редактор О. М. Старова
Художній редактор Ю. О. Сорудейкіна
Технічний редактор В. Г. Євлахов
Коректор Д. А. Шелест

Підписано до друку 01.07.2016. Формат 60x90/16. Друк офсетний.

Гарнітура «Georgia». Ум. друк. арк. ю . Наклад 8 ооо пр. Зам. № 64/03.

Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»

Св. № ДК65 від 26.05.2000
61140, Харків-140, просп. Гагаріна, 20а
E-mail: cop@bookclub.ua

Віддруковано з готових діапозитивів

на ПП «ЮНІСОФТ»
Свідоцтво ДК №3461 від 14.04.2009 р.
www.ttomado.com.ua
61036, м. Харків, вул. Морозова, 13Б

© Stephen Hawking, Leonard Mlodi­

now, 2005
© Hemiro Ltd, видання українсь­
кою мовою, 2016
ISBN 978-617-12-1054-7 (укр.) © Книжковий Клуб «Клуб Сімей­
ного Дозвілля», переклад і ху­
ISBN 978-О-553-38546-5 (англ.) дожнє оформлення, 2016
М и ж ивем о в незвичай ном у й чудовом у Всесвіті. П отріб­
на н еаби яка уява, щ об оцінити його вік, розм іри, ш але­
ність і навіть красу. М ісце, яке посідаю ть у цьом у безм еж ­
н ом у косм осі лю ди, м ож е здатися м ізерним . А проте ми
н ам агаєм ося зрозум іти, як увесь цей світ влаш товани й
і яке наш е м ісце в ньому.

К ілька д еся ти л іть то м у відом и й н ауковец ь (дехто каж е,

щ о це був Б ертр ан Рассел) ви ступ ав із п убл ічн ою л е к ­
цією з астрон ом ії. Він р о зп о відав, щ о З ем ля о б ер та єть­
ся н авколо Сон ц я, а воно, своєю чергою , н авколо ц ен ­
тра вел и кого зор ян о го скуп чен н я, щ о зветься н аш ою
Г ал акти кою .

С к ін ч и л ася л екц ія , і м ал ен ьк а л ітн я дам а, щ о си діл а

в задн іх рядах, підвелась і заявила:

— Н арозказували ви нам сім м іш ків гречаної вовни. Н а­

справді світ — це пласка плита, щ о леж и ть на спині ве­
летен ської черепахи.

Сам овдоволено посміхнувш ись, науковець запитав:

— А на чом у стоїть черепаха?

— Ви страш ен н о р озум н и й , ю наче, страш ен н о, — в ід к а ­
зала л ітн я дам а. — В она стоїть на інш ій ч ереп асі, і та к
без кінця!

Сьогодні більш ість лю дей посміялися б із такої картини

Всесвіту — нескінченної черепаш ачої вежі. Але що змуш ує
нас думати, ніби ми знаємо кращ е? Забудьте на хвилину
те, що ви знаєте — або ж думаєте, що знаєте, — про космос.
Зведіть очі до нічного неба. Я кої ви дум ки про всі ці світ­
ні точки? А що, коли це крихітні вогники? Нам важ ко
здогадатися, щ о воно насправді, бо дій сн ість ця надто
далека від наш ого щ оденного досвіду.

Я кщ о ви часто спостерігаєте за н ічним небом , то, певно,

п ом ічал и в сутін ках геть над обрієм н евл о ви м у іск ор к у
світла. Ц е М еркурій — п л ан ета, щ о разю че в ід р ізн я єть­
ся від наш ої. Д о ба на М ер к ур ії тр и ває дві тр ети н и його
року. На сонячном у боці тем пература сягає понад 400 °С,
а п ізно вн оч і падає м айж е до - 2 0 0 °С. У тім , хоч би як
в ід р із н я в ся М е р к ур ій в ід н а ш о ї п л ан ети , іщ е в аж ч е
уяви ти зви чай н у зорю — вел етен ське горно, яке спалю є
щ ом иті м ільй он и тон н речови н и й р о зігр іте в ц ен трі до
д еся тк ів м іл ьй он ів градусів.

Інш а річ, я ку важ ко збагнути, — це відстані до план ет

і зір. Д авн і китайці будували кам ’яні баш ти, щ об розгле­
діти їх кращ е. Ц ілком природно вваж ати, щ о зорі й пла­
нети розташ овані н абагато ближ че, ніж насправді, адж е
в щ оден н ом у ж и тті ми ніколи не стикаєм ося з величез­
ними косм ічним и відстанями. Відстані ці такі великі, що
безгл уздо вираж ати їх у зви ч н и х оди н и ц я х — м етрах
або кілометрах. Н атом ість використовую ть світлові роки
(світловий рік — ш лях, який світло проходи ть за рік). За
секун ду пром інь світла долає 300 о о о кілом етрів, тож
світловий рік — це н еаби яка відстань. Н айближ чу до нас
(після Сонця) зорю — П роксим у Ц ентавра — відділяє від
З ем лі близько чоти рьох світлових років. Це так далеко,
щ о н айш ви дш и й із косм ічн их кораблів, проекти яких
нині розробляю ть, летів би до неї з десяток тисяч років.

Щ е в давн и н у лю ди нам агали ся збагнути природу В се­

світу, але їм не допом агали в цьом у різні науки, зокрем а
м атем атика. Сьогодні в нас є потуж ні інструм енти: ана­
літичні, такі як м атем атика й науковий м етод пізнання,
і техн ічні, зокрем а ком п’ю тери й телескопи. За їхньою
допом огою науковці зібрали докупи силу-силен ну знань
про космос. А ле що ми насправді знаєм о про В сесвіт і як
ми це дізн алися? З відки він з ’явився? У я ком у напрям ку
розви вається? Ч и мав У сесвіт початок, а якщ о мав, що
було до нього? Я ка природа часу? Чи дій де він колись
кінця? Ч и м ож н а повернутися назад у часі? Н ещ одавні
прориви у ф ізиці, зроблені почасти завдяки новим тех­
нологіям , пропоную ть відповіді на деякі з давн іх запи­
тань. М ож ливо, коли-небудь ці відповіді стануть так само
очевидними, я к те, що Земля обертається навколо Сонця,
чи, мож е, таки м и ж см іховинним и, як веж а з черепах.
Тільки час (яким би він не був) це покаж е.
Х оча н авіть у д о б у Х ри стоф ора К олум ба багато хто вва­
ж ав, щ о З ем ля пласка (і сьогодн і д ехто досі дотр и м уєть­
ся цієї дум ки), сучасна астроном ія сягає корінням у часи
давніх греків. Д есь 340 року до наш ої ери давньогрецький
ф ілософ А ри стотел ь н аписав твір «Про небо», у я к о м у
навів вагом і аргум енти на кори сть того, щ о Зем ля являє
собою радш е сф еру, ан іж п л аску плиту.

О дн им з аргум ен тів стал и затем н ен н я М ісяц я. А р и сто ­

тел ь зрозум ів, щ о їх сп ри чи н яє З ем ля, яка, п р оходячи
м іж С он цем і М ісяц ем , затін ю є останн ій. У ч ен и й з а ув а ­
ж и в, щ о тін ь З ем лі завж ди кругла. Т а к і м ає бути, якщ о
З ем ля — сф ера, а не п л аски й ди ск. Я к би З ем ля м ала
ф ор м у ди ска, її тін ь була б кр углою не завж ди , а тіл ьк и
в ті мом енти, коли Сонце опиняється точно над центром
диска. В ін ш и х ви п ад к ах тін ь ви довж увал ася б, п ер е­
тв о р ю ю ч и сь на ел іп с (ви довж ен е коло).

М али греки й інш ий аргум ент на користь того, що Земля

кругла. Я кби вона була пласкою , то корабель, який н а­
ближ ається, спочатку здавався б крихітною , невиразною
ц яткою на обрії. Із його н абл и ж ен н я м м ож н а було б
кращ е розгледіти деталі: вітрила, корпус та ін. О днак усе
відбувається інакш е. К оли судн о з ’явл я ється на обрії,
перш е, щ о ви бачите, — це вітрила. Т іл ьки потім в очі
впадає корпус. Т а обставина, щ о щ огли, які підносяться
над корпусом, перш им и з ’являю ться з-за обрію , свідчить
про те, щ о Зем ля має ф орм у кулі.

Корабель з ’являється з-за обрію

Д авні греки приділяли значну увагу спостереж енням за

нічним небом. П ротягом кількох століть до Аристотеля
вж е відстеж ували п ерем іщ ен н я н ебесн и х світил. Було
відзначено, щ о серед ти сяч видим их зір, які рухалися
разом, п ’ять (не враховую чи М ісяця) пересувалися у свій,
особливий спосіб. Іноді вони відхилялися від звичайного
напрям ку зі сходу на захід і «задкували». Ці світила на­
звали словом «планета», що в перекладі з грецької означає
«блукачка». Давні греки спостерігали тільки п ’ять планет:
М еркурій, Венеру, М арс, Ю пітер і Сатурн, адж е лиш е їх
мож на побачити неозброєним оком. Сьогодні ми знаємо,
чом у планети рухаються по дивних траєкторіях. Якщ о зорі
майж е не рухаю ться порівняно з наш ою Сонячною систе­
мою, то планети обертаю ться навколо Сонця, тож їхній
ш лях нічним небом куди складніш ий за рух далеких зір.
Аристотель вважав, що Земля нерухома, а Сонце, М ісяць,
планети й зорі обертаються навколо неї по колових орбітах.
Він вірив у це, припускаю чи з містичних причин, що З ем ­
ля — центр У сесвіту, а коловий рух найдосконаліш ий.
У I I столітті нашої ери інш ий грецький учений, Птолемей,
розвинув цю ідею, побудувавш и доверш ену модель небес­
них сфер. П толемей був захопленим дослідником. «Коли
я вивчаю собі на втіху, як міріади зір простують по своїх ко­
лах, — писав він, — то земля западається під моїми ногами».

У м одел і П толем ея З ем лю оточували вісім о бер тови х

сфер. Кожна наступна сф ера була більш а за попередню —
щ ось на кш талт росій ської матрьош ки. Зем ля перебува­
ла в центрі. Щ о саме леж и ть за м еж ам и останньої сф ери,
ніколи не уточню вали, але це, безперечно, було недосяж ­
ним для лю дського погляду. Т о м у н айдальш у сф еру вва­
ж али чи м ось на кш талт кордону, вм істи щ ем Усесвіту.
Зорі нібито займ али на ній ф іксовані м ісця, то ж за о бер­
тання цієї сфери вони рухалися небом разом, зберігаю чи
взаєм не розташ уван н я, щ о ми й спостерігаєм о. На вн у­
тріш ніх сф ерах розташ овувалися планети. На відм іну від
зір, вони не були ж орстко закріплені, а рухалися щ одо
своїх сф ер по невеликих колах, які називалися епіци кла­
ми. Це обертання разом з обертанням план етн их сфер
і роби ло рух п л ан ет відн осн о З ем л і таки м складн им .

У такий спосіб П толем ей спром ігся пояснити, ч ом у сп о­

сте р е ж ув а н і ш л яхи п л ан ет на з о р я н о м у н еб і зн ач н о
складніш і, ніж прості кола.

М одель П толемея дозволяла досить точно передбачати

місце світил на небі. Але для цього вченому довелося при­
пустити, що інколи Місяць, долаю чи свій шлях, підходить
до Землі удвічі ближче, ніж в інш ий час. А це означає, що
часом він, далебі, здається удвічі більшим! П толемей знав
про цей недолік своєї системи, і все ж вона здобула широке,
хай і не загальне визнання. Християнська церква виріш и­
ла, що ця картина світу відповідає Святому Письму, бо ж
має неабияку перевагу: вона залишала достатньо місця для
раю й пекла за межами сфери непоруш них зір.

Модель Птолемея

О днак 1514 року польський свящ еник М иколай Коперник

запропонував інш у модель. (Спочатку, імовірно, боячись,
що його затаврую ть як єретика, учений пош ирю вав свою
теорію анонім но.) Револю ційна ідея Коперника п оляга­
ла в тому, що не всі небесні тіла м аю ть обертатися навко­
ло Зем лі. Він ствердж ував, що Земля й планети оберта­
ю ться по колових орбітах н авколо н ерухом ого Сонця,
розташ ованого в цен трі С он ячн ої систем и. П одібно до
м оделі П толем ея теорія К оперн ика прац ю вала добре,
проте не зовсім від п о від ал а сп остереж ен н я м . Її від н о с­
на простота порівняно з м оделлю П толем ея, здавалося
б, обіцяла ш видкий успіх. Утім , спливло м айж е століття,
перш ніж цю теорію сприйняли серйозно. Два астрономи —
нім ець Й оганн К еплер та італієць Ґалілео Ґалілей — від­
крито підтри м али вчення К оперника.

1609 року Ґалілей почав спостерігати нічне небо за допо­

могою винайденого власноруч телескопа. Поглянувш и на
Ю пітер, він зауважив, що навколо цієї планети кружляє
кілька малих супутників. Це значило, що не всі небесні тіла
обертаються навколо Землі, як вважали Аристотель і П то­
лемей. Водночас Кеплер удосконалив теорію Коперника,
припустивш и, щ о планети рухаю ться не по колах, а по
еліпсах. Завдяки такій корективі передбачення цієї теорії
збіглися зі спостереженнями. Відкриття Ґалілея й Кеплера
завдали смертельних ударів Птолемеєвій моделі.

Хоча припущення про еліптичну форму орбіт дозволило

вдосконалити модель Коперника, сам Кеплер сприймав це
лиш е як тимчасову гіпотезу. Учений дотримувався упере­
джених умоглядних ідей щодо будови Всесвіту. Я к й Ари­
стотель, Кеплер вважав еліпси менш досконалими фігурами,
ніж кола. Думкою про те, що планети рухаються по таких
недосконалих орбітах, він гребував, тож не визнавав її оста­
точною істиною. Бентежило Кеплера й інше: уявлення про
еліптичні орбіти не збігалося з його ідеєю про те, що плане­
ти обертаються навколо Сонця під дією магнітних сил. І хоча
з тезою, що обертання планет зумовлене магнітними сила­
ми, Кеплер дав маху, слід визнати: він мав рацію, коли збаг­
нув, що за рух небесних тіл відповідальна якась сила.

П р ави л ьн е п о я сн ен н я то го , ч о м у п л ан ети о б ер таю ться

н авк о л о С он ц я, з ’я ви л о ся н а б ага то п ізн іш е, 168 7 року,
коли Ісаак Ньютон опублікував свої «PhilosophiaeNaturalis
Principia Mathematica»1, певно найваж ли віш у з будь-ко ­
ли ви дан и х прац ь у ц арині ф ізики. У «Ргіпсіріа» уч ен и й *і
1 «Математичні першопричини натуральної філософії» (лат.). (Тут
і далі прим, пер.)
сф о р м ул ю в ав закон , згід н о з я к и м буд ь -я к е н ер ухо м е
тіл о зал и ш ається в сп окої, п оки цей стан не п о р уш и ть
я к а сь си ла, і оп и сав, я к п ід вп л и во м си ли тіл о р у х а є ть ­
ся або зм ін ю є свій рух.

О тж е, ч о м у ж пл ан ети рухаю ться по ел іп сах н авколо

Сонця? Н ью тон заявив, щ о за це відповідальна особлива
сила, і ствердж ував, щ о вона ж зм уш ує предм ети падати
на Землю замість залиш атися в спокої, коли ми випускає­
мо їх із рук. Він н азвав цю си л у гравітац ією . (До Н ью ­
тон а англійське слово gravity означало серйозність, а та ­
кож власти вість предм етів бути важ ким и.) О крім того,
уч ен и й р озр оби в м атем ати ч н и й апарат, щ о до зво л и в
кількісн о описати, я к реагую ть тіла на дію сил, щ о при­
тягую ть їх, я к гравітація, і р о зв’язав отри м ані рівняння.
Таким чином, він зміг довести, що тяж іння Сонця змуш ує
З ем лю й інш і планети рухатися по еліп тичн их орбітах,
точн ісін ько я к н апророкував Кеплер! Н ью тон пр оголо­
сив, щ о його закони застосовні до всього у В сесвіті — від
яблука, яке падає з дерева, до зір і планет. У п ер ш е в іс­
торії рух план ет було пояснено дією ти х сам их законів,
які визн ачаю ть рух на Зем лі, і так був покладений поча­
ток сучасній ф ізиці та астроном ії.

Коли було знехтувано П толем еєві сфери, не залиш алося

ж одної причини думати, буцім то Всесвіт має природні
меж і (окреслені найдальш ою сферою ). А оскільки поло­
ж ен н я зір здавалося н езм інни м , якщ о не враховувати
їхнього добового руху небом, спричиненого обертанням
Землі навколо своєї осі, то природно було припустити, що
зорі — це об’єкти, подібні до наш ого Сонця, хіба щ о д у­
ж е-дуж е далекі. М и махнули рукою на думку, щ о тепер
уж е не тільки Земля, а й Сонце не могло претендувати на
роль центра світу. У ся наш а Сонячна система була не чим
інш им, я к звичайнісіньким об’єктом у Всесвіті.
Щ об говорити про природу Всесвіту й міркувати про те, чи
має він початок або кінець, слід усвідомити, що таке нау­
кова теорія. Виходитимемо з того наївного уявлення, що
теорія — це просто модель Усесвіту або певної його частини,
а також набір правил, які допомагаю ть встановити зв’язок
між абстрактними величинами й конкретними спостере­
женнями. Теорія існує тільки в наших головах і не має іншої
реальності (що б це слово не означало). Будь-яка теорія
гарна, якщ о вона відповідає двом вимогам: точно описує
великий масив спостережень на основі моделі, що містить
лиш е кілька довільних елементів, і дозволяє робити точні
передбачення щ одо результатів подальш их спостережень.
Наприклад, Аристотель визнавав теорію Емпедокла, згід­
но з якою все складається з чотирьох елементів: землі,
повітря, вогню й води. Це була досить проста теорія, але
вона не дозволяла робити ж одних певних передбачень.
Теорія всесвітнього тяж іння Н ью тона заснована на ще
простіш ій моделі, згідно з якою тіла притягую ться із си ­
лою , пропорційною їхнім масам та обернено пропорцій­
ною квадрату відстані між ними. Утім, ця теорія з високою
точністю передбачає рух Сонця, М ісяця й планет.

Будь-яка ф ізична теорія завж ди ум овна в том у розумінні,

що вона є лиш е припущ енням : ви нізащо її не доведете.
Скільки б разів результати експериментів не збігалися з про­
гнозами теорії, ви ніколи не зможете бути впевнені, що на­
ступного разу між ними не виникне протиріччя. Водночас
одне-єдине спостереження, що не збігається з прогнозами
теорії, здатне її спростувати. Щоразу, коли результати нових
експериментів узгоджуються з передбаченнями теорії, вона
виживає й наш а довіра до неї збільш ується. Однак, якщ о
бодай одне спостереження суперечить теорії, ми повинні
її відкинути чи переглянути. Принаймні передбачають, що
так має бути, проте ви завжди можете засумніватися в ком­
петентності того, хто здійснював спостереження.

Н а практиці нова теорія найчастіш е є розви тком попе­

редньої. Н априклад, вельми точні спостереж ення за пла­
н етою М еркурій ви яви ли н евели кі ро збіж н о сті м іж її
реальн и м рухом і тим, щ о передбачає теорія всесвітн ьо­
го тяж іння Н ью тона. З агальн а теорія відн осності Е йн ­
ш тейна дещ о відхи ляється від теорії Н ью тона. Те, що
передбачення Е йнш тейна, на відм ін у від нью тонівських,
збіглися зі спостереж енням и, стало одним із н ай важ ли ­
віш их підтвер дж ен ь нової теорії. П роте ми досі ви ко­
ри стовуєм о теорію Н ью тон а для п р акти ч н и х завдань,
адж е відм ін ності м іж її прогнозам и й передбачен ням и
загальн ої теорії відн осності вельм и незначні. (До того ж
теорія Н ью тона має вел и ку перевагу: працю вати з нею
н абагато простіш е, н іж із теорією Ейнш тейна!)

Кінцева мета науки полягає в тому, щ об запропонувати

єдину теорію , яка описує весь Усесвіт. О днак на практиці
науковці ділять це завдання на дві частини. П ерш у части­
ну становлять закони, що описують, як Усесвіт змінюється
з часом. (Якщо ми знаємо стан Усесвіту в певний момент
часу, то ці фізичні закони повідають нам, яким буде його
стан згодом.) Д о другої частини належать питання, що сто­
суються первісного стану Всесвіту. Деякі люди переконані,
щ о наука має займатися тільки перш ою частиною , а пи ­
тання про початковий стан відносять до царини м етаф і­
зики чи релігії. Вони каж уть, що Бог, відзначаю чись усе­
м о гутн істю , м іг би д ати п о ч ато к У сесв іту, я к би й о м у
заманулося. М ож е, це й справді так, але тоді Всевиш ній
міг також змусити Всесвіт ф ормуватися хтозна-як. Однак,
схоже, Творець звелів йом у розвиватися достоту за пев­
ними законами. Том у чи не розумніш е було б припустити,
щ о якісь закони керували й початковим станом Усесвіту?

Виявляється, дуж е важ ко винайти теорію , щ о описує весь

Усесвіт. Н атом ість ми розбиваєм о завдання на части ни
й створю ємо безліч часткових теорій. Кожна з них описує
й п ер ед б ач ає д е я к и й обм еж ен и й кл ас сп о стер еж ен ь,
нехтую чи впливом інш их величин або подаю чи їх у в и ­
гляді п ростих наборів чисел. М ож ливо, цей підхід зовсім
н еправильний. Я кщ о все у В сесвіті ф ун дам ен тально за­
леж и ть одне від одного, то, мож е, годі дійти абсолю тн о­
го р о зв’язання, дослідж ую чи частини проблем и окрем о.
У тім у м и н ул ом у сам е цей спосіб дозволи в досягн ути
певного усп іху. Класичний приклад — та ж таки теорія
Н ью тона, яка говори ть нам, щ о гравітац ій на взаєм одія
м іж двом а тілам и залеж ить тільки від одн ієї їхн ьо ї вла­
стивості — маси — і не бере до уваги те, з чого вони скл а­
даю ться. Т ож нам не потрібна теорія внутріш ньої будови
Сон ц я й план ет, аби р о зр ахувати їхн і орбіти.

Сьогодні науковці опи сую ть У сесвіт у терм ін ах двох о с­

н овн их часткових теорій — загальн ої теорії відносності
та квантової м еханіки. Це н айбільш і досягн енн я розум у
перш ої половини X X століття. З агальн а теорія відн ос­
ності описує дію гравітац ії й м асш табн у будову Всесвіту,
т о б то с т р у к т у р у в м а сш та б а х в ід к іл ь к о х к іл о м е тр ів
до м іл ьй он а м ільй он ів м ільй он ів м іл ьй он ів (один иц я
з двадц ятьм а чоти рм а нулям и) кілом етрів — розм ірів
видимого Всесвіту. Квантова механіка, навпаки, має спра­
ву з украй м алим и м асш табам и на кш талт м ільйонної
ч астки від м іл ьй он н ої частки сантим етра. Щ оп равда,
відомо, щ о ці дві теорії несум існі: разом вони не м ож уть
бути правильн і. О дним із пр овідн и х завдан ь сучасн ої
ф ізики й головн ою тем ою цієї книж ки є пош ук нової
теорії — квантової теорії гравітац ії, — яка поєдн ала б
у собі подані часткові. П оки що такої теорії немає, і, м ож ­
ли во, нам доведеться подолати ще довги й ш лях до неї,
але вж е відом о ч и м ало ти х властивостей, які м аю ть бути
притам ан ні н овом у вченню . І ми покаж ем о далі, щ о вже
знаємо ч и м алу кількість передбачень, які повинна р оби ­
ти квантова теорія гравітації.

Від атомів до галактик

Я кщ о ви вірите, щ о В сесвіт не хаотични й, а п ідп оряд­

кован и й певни м законам , то м ає існ увати м ож л и вість
ур еш ті-реш т звести різні часткові теорії в одн у повну,
яка опиш е все у Всесвіті. П роте в пош уках закін чен ої
загальн ої тео р ії криється ф ун дам ен тальн и й парадокс.
Сф орм ульован і вищ е принципи створення н аукових т е ­
орій п ер ед бач аю ть, щ о ми р а ц іо н а л ьн і істоти , зд атн і
спостерігати Всесвіт у різні способи й робити логічні ви­
сновки з того, що бачимо. У таком у разі логічно припу­
стити, що ми могли б підбиратися дедалі ближ че до зако­
нів, які керую ть наш им Усесвітом. І якби справді існувала
повна об’єднана теорія, вона, можливо, визначила б наші
власні дії. А значить, і результати наш их пош уків самої
об’єднаної теорії! І чом у вона повинна зумовлювати те, що
ми зробимо правильні висновки зі спостереж еного? Чи
не може виявитися, що з таким самим успіхом ми зробимо
неправильні висновки? А бо взагалі не зробимо ж одних?

Єдина відповідь, яку м ожна дати на ці запитання, ґрунту­

ється на принципі природного відбору Дарвіна. У будь-
якій популяції самовідтворю вальних організмів неминучі
варіації в генетичному матеріалі й вихованні різних особин.
Ці відм інності означаю ть, щ о деякі індивідуум и здатні
судити про навколишній світ точніше за інш их і відповідно
діяти. Такі особистості матимуть нащ адків, а отже, їхня
поведінка й спосіб мислення домінуватимуть. П евна річ,
те, щ о ми називаємо інтелектом і науковим мисленням,
у минулому давало переваги в боротьбі за виж ивання. Не
зовсім зрозуміло, однак, чи дає це такі переваги сьогодні.
Н аш і наукові відкриття здатні знищ ити всіх нас, і, навіть
якщ о цього не станеться, повна об’єднана теорія не збіль­
ш ить наш і ш анси на виж ивання. О днак, якщ о В сесвіт
розвивався за певними законами, ми могли б очікувати,
що здатність до мислення, якою нагородив нас природний
відбір, прислуж иться в пош уках повної об’єднаної теорії,
а отже, не приведе нас до пом илкових висновків.

О скільки ч асткові теорії, які ми вж е маємо, достатн і для

того, щ об робити точн і передбачен ня у всіх ситуаціях,
о кр ім н а й б іл ьш ек стр ем ал ьн и х, то п о ш ук о стато ч н о ї
теорії В сесвіту, схож е, важ ко виправдати м іркуван н ям и
практичної користі. (Варто, утім , зазначити, щ о такі ар ­
гум енти м огли викори стовувати й проти теорії відн ос­
н ості та к ван тово ї м ехан іки , а вон и дал и нам я д ер н у
енергію й револ ю ц ію у сф ері м ікроелектрон іки !) Т ож
відкриття повн ої о б ’єдн ан ої теорії м ож е й не сприяти
виж иванню лю дського роду. Воно м ож е навіть не позн а­
читися на н аш ом у способі ж иття. А ле відтоді, як зароди ­
лася ц ивілізація, лю ди відм овляю ться вваж ати явищ а
п о зб а вл ен и м и в за є м о з в ’я зк ів і н езр о зум іл и м и . В они
прагнуть збагнути, що л еж и ть в основі всієї світобудови.
Сьогодні ми досі н ам агаєм ося дізн атися, звідки та яким
чином з ’яви лися в ц ьом у світі. Ф ун дам ен тальн и й потяг
лю дства до знання — достатня підстава для продовж ення
пош уків. І н аш а м ета — щ онайм енш е повний опи с У се ­
світу, у я ко м у ми ж ивем о.
Н аш і сучасні уявлення про рух тіл ґрунтую ться на працях
Ґалілея й Н ьютона. Д оти лю ди вірили Аристотелю , який
ствердж ував, буцімто природний стан тіла — спокій, а ру­
хається воно тільки під впливом сили або імпульсу. З від­
си випливало, що важче тіло має падати ш видше за легш е,
адж е воно сильніш е притягується до Землі. Аристотелів-
ська традиція проголош увала також , щ о всі закони, які
керую ть Усесвітом , мож на вивести суто ум оглядно, без
експериментальної перевірки. Тому до Ґалілея ніхто не на­
магався з ’ясувати, чи справді тіла різної маси падаю ть із
різною ш видкістю.

С твердж ую ть, щ о Ґалілей доводи в хибність дум ки А ри с­

тотеля, кидаю чи предмети з похилої веж і в італійськом у
місті Піза. Історія ця, найпевніш е, вигадана, проте щ ось
подібне Ґалілей таки робив: він скочував кулі різної маси
по гладенькій похилій площ ині. Ситуація схож а на ту,
коли тіла падаю ть вертикально, проте завдяки менш им
ш видкостям у таком у експерименті легш е проводити спо­
стереж ення.

Вимірю вання Ґалілея засвідчили, що ш видкість руху тіл

зростала однаково незалеж но від їхньої маси. Наприклад,
якщ о ви пустите кулю по похилій площ ині, висота якої
знижується на один метр кожні десять метрів, то незалеж ­
но від маси за секунду куля котитиметься зі ш видкістю
метр за секунду, за дві секунди — два метри за секунду
тощ о. Звичайно, олив’яни й тягарец ь падає ш видш е за
пір’їнку, але тільки тому, що падіння пера вповільнюється
через опір повітря. Д ва тіла, щ о не нараж аю ться на істот­
ний повітряний опір, наприклад два олив’яні тягарці різ­
ної маси, падатимуть із тим самим прискоренням. (Н е­
вдовзі ми дізнаємося чому.) На М ісяці, де немає повітря,
щ о вповільню вало б падіння, астронавт Д евід Рендольф
Скотт провів експеримент, кидаю чи пір’їнку й ш маточок
олива, і пересвідчився, щ о вони впали на ґрунт одночасно.

Ньютон зробив вимірю вання Ґалілея наріж ним каменем

своїх законів руху. В експерим ен тах Ґалілея тіло скочу­
валося з похилої площ ини під дією сталої сили (ваги), що
надавала й ом у постійного прискорення. Т аким чином
було продемонстровано, що реальний ефект від дії сили —
зм іна ш видкості тіла, а не просте приведення в рух, як
вваж али раніш е. Т акож звідси випливало, що, поки на
тіло не діє яка-небудь сила, воно пересувається по прямій
лін ії з постійною ш видкістю . Ця ідея, уперш е чітко сфор­
мульована 1687 року в «Ргіпсіріа M athem atica», відом а як
перш ий закон Н ью тона.

П оведін ку тіла під дією сили описує другий закон Н ью ­

тона. Згідно з ним, тіло прискорю ватим еться, тобто зм і­
ню ватим е свою ш ви дкість у тем пі, п р оп орційн ом у вели­
чині прикладен ої сили. (Н априклад, якщ о сила зросте
удвічі, то прискорення теж збільш иться удвічі.) О крім
того, прискорення тіла тим менше, чим більш а його маса,
тобто кількість речовини. (Та сам а сила, щ о діє на тіло
уд в іч і б іл ьш о ї м аси, д а є у д в іч і м ен ш е п р и ск о р ен н я .)
Зви чн и й приклад зі світу автом обілів: щ о потуж ніш ий
д в и гун , то б іл ьш е п р и ск о р ен н я , а я кщ о й д еть ся п р о
о д н ак ов у п о туж н ість д ви гун ів, важ ча автівка п р и ск о ­
рю ється повіл ьн іш е.

На д о д ач у до законів руху, щ о характери зую ть реакцію

тіл на дію сил, н ью тон івська теорія тяж іння описує, як
визначити величину одного конкретного виду сил — гра­
вітації. Я к уж е було сказано, згідно з цією теорією , будь-
які два тіла притягую ться одне до одного із силою , про­
порцій н ою їхнім масам . Інакш е каж учи, сила тяж ін ня
м іж д в ом а тілам и зростає удвіч і, я кщ о подвоїти м асу
одного з тіл, н апри клад тіла А. Ц е цілком природно, бо
нове тіло А м ож на розглядати я к два тіла, кож не з яких
м ає п ервісн у м асу й притягує тіло В із первісною силою .

Гравітаційне тяжіння складених тіл

Таким чином, повна сила взаємного тяжіння тіл А і В удві­

чі перевищ уватиме первісну. А якби маса одного з тіл зрос­
ла вшестеро чи маса одного збільшилася удвічі, а другого —
утричі, то сила тяжіння між ними зросла б у шість разів.
Тепер можна зрозуміти, чом у всі тіла падають з однаковим
прискоренням. Згідно із законом всесвітнього тяж іння,
те з двох тіл, яке має удвічі більш у масу, удвічі сильніш е
притягується Землею. Але, як говорить другий закон Нью­
тона, через удвічі більш у м асу прискорення тіла на оди­
ницю сили виявиться удвічі менш им. Згідно з тим-таки
другим законом, ці два ефекти компенсую ть один одного,
і прискорення вільного падіння не залеж ить від маси тіла.

Закон тяж ін ня Н ью тона також вказує, щ о чим д алі одне

від одного перебуваю ть тіла, тим слабкіш е їхнє тяж іння.
За Н ью тон ом , тя ж ін н я д ал ек о ї зо р і буде д о сто ту в ч ет­
веро слабкіш и м за тя ж ін н я тако ї сам ої зорі, р о зта ш о ­
в а н о ї у д в іч і бл и ж ч е. Ц ей за к о н д о зв о л я є з в и со к о ю
то ч н істю п е р е д б а ч а ти тр а є к то р ії р у х у З ем л і, М ісяц я
й план ет. Я к би з відстан н ю гр авітац ій н е тя ж ін н я зорі
зм ен ш увал ося ш ви дш е або п овіл ьн іш е, орбіти п л ан ет
не були б еліп ти ч н и м и , а м али б ф ор м у сп іралі, сп р я ­
м о ван о ї в бік С он ц я або від н ього.

Н айбільш а відмінність між ученням Аристотеля та ідеями

Ґалілея й Н ью тона полягає в тому, що Аристотель вважав
спокій природним станом, до якого прагне будь-яке тіло,
якщ о на нього не впливає якась сила або імпульс. Грець­
кий мислитель припускав, зокрема, що Земля перебуває
в стані спокою . А л е із законів Н ью тон а випливає, щ о
ж одного унікального стандарту спокою не існує. М ож на
сказати, що тіло А перебуває в стані спокою , а тіло В пе­
ресувається щ одо нього з постійною ш видкістю або що
тіло В перебуває в спокої, а тіло А пересувається, і обидва
твер дж ен н я будуть відп овідати дій сн ості. Н апри клад,
якщ о на м и ть забути , щ о З ем ля о бертається н авколо
своєї осі й обертається навколо Сонця, то рівною мірою
м ож н а говорити про те, щ о З ем ля перебуває в стані сп о­
кою , а поїзд мчить її поверхнею на північ зі ш видкістю
144,8 кілометра за годину або що поїзд перебуває в стані
спокою, а Земля рухається на південь зі ш видкістю 144,8 кі­
лом етра за годину. Я кщ о провести в поїзді експерим енти
з рухом им и тілами, усі закони Н ью тона підтвердяться.
Граючи, приміром, у пінг-понг у вагоні поїзда, перекону­
єш ся, щ о м ’ячик підкоряється законам Н ью тона точн і­
сінько так само, як і м ’ячик на столі біля залізн иц і. Т ож
годі з ’ясувати, щ о ж, власне, рухається — поїзд чи Земля.

Я к ви гадаєте, за ким правда — за Ньютоном чи за Аристо­

телем? Ось один із можливих експериментів. Уявіть, що ви
перебуваєте всередині закритого контейнера й не знаєте,
стоїть він на підлозі вагона в рухом ом у поїзді або ж на
твердій поверхні Землі — стандарті спокою за Аристотелем.
Чи можна визначити, де ви? Якщ о можна, то Аристотель,
мабуть, мав рацію: стан спокою на Землі — річ особлива.
Однак це неможливо. Якщ о ви проводитимете експери­
менти всередині контейнера в рухом ому поїзді, то резуль­
тати будуть точнісінько такими самими, як і тоді, коли ви
експериментуватимете всередині контейнера на «нерухо­
мому» пероні (ми виходимо з того, що поїзд не відчуває
пош товхів, не повертає й не гальмує). Граючи в пінг-понг
у вагоні поїзда, можемо виявити, що м ’ячик поводиться
точно так само, як і м ’ячик на столі біля залізниці. І якщ о,
перебуваючи всередині контейнера, ви граєте в пінг-понг
за різних ш видкостей поїзда відносно Землі — скажімо,
0,8 або 144,8 кілометра за годину, — м’ячик завжди пово­
дитиметься однаково. Так влаштований світ, що й відобра­
жено в рівняннях законів Ньютона: не існує способу дізна­
тися, що рухається — поїзд чи Земля. Поняття руху має
сенс, тільки якщ о рух визначається інш им и об’єктами.

Ч и сп р а в д і істо тн о , хто м ає р а ц ію , — А р и сто тел ь чи

Н ью тон, — або ж ід еться л и ш е про різн и ц ю п оглядів,
ф іл о со ф ськ и х си стем ? Ч и це п р обл ем а, в аж л и в а для
н ауки ? В о істи н у бр ак абсо л ю тн ого ста н д а р ту спокою
м ає у ф ізи ц і д ал ек о ся ж н і н аслідки : з н ього ви пл иває,
щ о годі ви зн ач и ти , чи дві події, які тр ап и л и ся в різни й
час, відбули ся в то м у сам ом у м ісці.

Щ об зм алю вати це, припустімо, щ о хтось у поїзді верти­

кально кидає тенісний м ’ячик на стіл. Той відскакує вгору
й за секунду знову потрапляє на те ж таки місце на по­
верхні столу. Д ля лю дини, щ о кинула м ’ячик, точка пер­
ш ого дотику цілком збігатиметься з точкою другого. Але
для того, хто стоїть зовні вагона, два дотики розділятимуть
приблизно чотири десятки метрів, бо саме стільки подолає
поїзд за час, коли м ’ячик двічі торкнеться столу.

Відносність відстані

Згідно з Ньютоном, обидві людини мають право вважати,

що перебувають у стані спокою, тож обидві точки зору од­
наково прийнятні. Ж одна з них не має переваги над іншою,
на відміну від того, що вважав Аристотель. Місця, де спо­
стерігаю ть події, і відстані м іж ними різні для лю дини
в поїзді й лю дини на платформі, і немає ж одних причин
віддати перевагу одному спостереженню над іншим.

Н ью тона вельми непокоїв такий брак абсолю тних поло­

ж ень (або абсолю тного простору, як це називалося), який
не узгодж увався з його ідеєю абсолютного Бога. Фактично
вчений відмовився визнати брак абсолю тного простору
попри те, щ о його закони натякали на це. За таку ірраціо­
н альн у віру багато хто критикував Н ью тона, особливо
єпископ Берклі — ф ілософ, який вваж ав, буцімто всі м а­
теріал ьн і тіла, простір і час — ілю зія. Д ізн авш и сь про
таку позицію Берклі, видатний доктор Дж онсон вигукнув:
«Я спростовую це ось так!» — і копнув ногою великий камінь.

І Аристотель, і Н ью тон вірили в абсолю тний час, тобто

вваж али , щ о, коли ви кори стовувати точн і годин н ики ,
м ож н а однозначно виміряти пром іж ок часу м іж двом а
подіями й отримане значення буде тим самим, хто б не про­
водив вимірювання. На відміну від абсолютного простору,
абсолютний час узгоджувався із законами Ньютона. І біль­
ш ість людей вважають, що це відповідає здоровому глузду.
Щ оправда, у X X столітті фізики збагнули, що їм доведеть­
ся переглянути уявлення про час і простір. Я к ми згодом
переконаємося, науковці виявили, що інтервал часу між
двома подіями, як відстань між відскоками тенісного м’я ­
чика, залеж ить від спостерігача. Відкрили вони й те, що
час не є абсолютно незалежним від простору. Ключем до
прозріння стало нове розуміння властивостей світла. Вла­
стивості ці, здавалося б, суперечать наш ому досвіду, але
здоровий глузд, який справно служ ить нам, коли йдеться
про яблука або планети, що рухаються порівняно повільно,
відмовляється працювати у світі швидкостей, які дорівню ­
ють або наближ аються до ш видкості світла.
Т ой ф акт, щ о світло пош ирю ється з нехай і величезною ,
але обм еж ен ою ш ви дкістю , встан ови в 1676 р о к у дан -
ський астроном Оле Крістенсен Ремер. Спостерігаю чи за
суп утн и кам и Ю пітера, м ож ем о зауваж ити , щ о час від
часу вони зн икаю ть із виду, ховаю чись за гігантською
планетою . Т акі затем н ен ня в систем і супутн иків Ю піте­
ра м аю ть відбуватися з одн аковим и інтервалам и, проте
Рем ер устан ови в, щ о пром іж ки м іж ним и різні. А що,
коли, рухаю чись по орбіті, супутники то приш видш ую ть­
ся, то вповільню ю ться? Рем ер знайш ов інш е пояснення.

Я кби світло пош ирю валося з н ескінченною ш видкістю ,

то на З ем л і ці затем н ен н я сп о стер ігал и б через рівн і
пром іж ки часу, у ті самі мом енти, коли вони відбуваю ть­
ся, — нем ов хід косм ічного годинника. О скільки світло
долало б м ом ентально будь-яку відстань, то було б бай ­
дуж е, чи перебував Ю пітер ближ че або далі від Землі.

Т е п е р у я в ім о , щ о с в ітл о п о ш и р ю є ться з о б м еж ен о ю
ш видкістю . Т оді м и побачили б кож не затем нення через
яки й сь час після того, я к воно сталося. Ц я затрим ка за­
леж и ть від ш видкості світла й від відстан і до Ю пітера.
Я кби відстань між Ю пітером і Зем лею не зм іню валася,
затем нення спостерігали б завж ди через рівні пром іж ки
часу. У тім інколи відстань м іж З ем лею та Ю пітером ско­
рочується. У цьом у разі «сигнал» про кож не н аступне
затем нення долає дедалі м енш у відстань і д осягає наш ої
планети чим раз раніш е, н іж якби Ю пітер ли ш ався на
о дн ак овій відстан і від З ем лі. З тієї ж пр и чи н и , коли
Ю пітер в іддал я ється від З ем лі, ми бачим о, що затем ­
нення дедалі більш е запізню ю ться.

Моменти затемнень супутників Юпітера

В ел и чи н а в и п ередж ен н я й зап ізн ю ван н я зал еж и ть від

ш видкості світла, що дозволяє виміряти її. Саме це й зро­
би в Р ем ер . У ч ен и й зауваж и в, щ о п ід ч ас збл и ж ен н я
З ем лі та Ю пітера затем н ен н я н астаю ть ран іш е, а коли
план ети віддаляю ться одна від одної — пізніш е, і вико­
ри стовував цю різни цю для обчи сленн я ш видкості світ­
ла. Й ого оцінки зміни відстані від Землі до Ю пітера, утім,
були не надто точним и, через щ о Рем ер отрим ав вел и ­
ч и н у ш видкості світла 225 ти сяч кілом етрів за секунду,
тоді як сучасна становить 300 тисяч кілом етрів за секун ­
ду. Т а хай там як, а досягн енн я Рем ера дивовиж не: він
н е тіл ьк и встан о в и в , щ о ш ви д к ість світл а обм еж ен а,
а й вирахував її величину, проте зробив це за одинадцять
років до п убл ікац ії «Ргіпсіріа M ath em atica» Н ью тона.

С п р а в ж н ь о ї т е о р ії п о ш и р ен н я св ітл а н е існ у в а л о до
1865 року, коли англійський фізик Джеймс Клерк Максвелл
зумів об’єднати доти часткові описи електричних і м аг­
нітних сил. Рівняння М аксвелла передбачали можливість
хвилеподібних збурень того, щ о науковець назвав елек­
тром агнітним полем. Вони мали пош ирю ватися з постій­
ною ш ви дкістю , н аче бри ж і плесом . О бчи сли вш и цю
ш видкість, М аксвелл виявив, щ о вона достоту збігається
зі ш видкістю світла! Сьогодні ми знаємо, щ о лю дське око
сприймає хвилі М аксвелла як видиме світло, якщ о їхня
довж ина коливається між сорока й вісімдесятьма м іль­
йонними часткам и сантиметра. (Довж иною хвилі нази­
ваю ть відстань між двом а її гребенями.)

Х вилі, довж и н а я ки х коротш а, н іж у видим ого світла,

зараз називають ультраф іолетовим, рентгенівським і гам­
м а-ви пром ін ю ван ням . Х вилі, довж и н а я ки х більш а за
довж ину видимого світла, це радіохвилі (метр або більше),
мікрохвилі (кілька сантиметрів), а також інф рачервоне
випром іню вання (більш е від однієї десятитисячної част­
ки сантиметра, але менш е від видим ого діапазону).

Висновок теорії М аксвелла про те, щ о радіо- й світлові

хвилі пош ирюються з певного постійною швидкістю, було
важко узгодити з теорією Ньютона. Оскільки не існує аб­
солю тного стандарту спокою, то не може бути й ж одної
універсальної угоди про швидкість об’єкта. Щ об зрозуміти
це, знову уявіть, що ви граєте в пінг-понг у поїзді. Якщо ви
 Довжина хвилі

посилаєте м’ячик своєм у супротивникові за напрямком

руху зі ш видкістю 16,1 кілометра за годину, то для спосте­
р іга ч а н а п л атф о р м і ш ви д к ість м ’я ч и к а стан ов и ти м е
іб о кілометрів за годину: 16,1 — ш видкість м ’ячика щ одо
поїзда — плюс 144,8 — ш видкість поїзда щодо платформи.
Я ка ш видкість м ’ячика — 16,1 чи 160,9 кілом етра за годи­
ну? А я к ви її визн ачатим ете? Щ одо поїзда? В ідносно
Землі? Без абсолю тного стандарту спокою вам не визна­
чити абсолю тну ш видкість м ’ячика. Т ом у сам ом у м ’ячику
мож на «накинути» будь-яку ш видкість залеж но від того,
у якій системі відліку її вимірю ю ть.

Згідно з теорією Ньютона, те саме має стосуватися й світла.

То що ж тоді означає теза теорії М аксвелла про те, щ о світ­
лові хвилі завжди пош ирюються з однаковою ш видкістю?

Щ об узгодити теорію М аксвелла із законами Н ью тона,

пристали на гіпотезу, буцім то всю ди, навіть у вакуум і,
 Різні швидкості м’ячика для пінг-понгу

у «порожньому» просторі, існує якесь середовище, що діста­

ло назву «ефір ». Ідея ефіру дуже приваблювала тих науков­
ців, які вважали, що подібно до морських хвиль, які потре­
бують води, або звукових коливань, яким необхідне повітря,
хвилям електромагнітної енергії необхідне якесь середови­
ще, у якому вони могли б поширюватися. З цієї точки зору
світлові хвилі пош ирюються в ефірі так само, як звукові
в повітрі, і їхню швидкість, яка виводиться з рівнянь М акс­
велла, слід вимірю вати щ одо ефіру. У таком у разі різні
спостерігачі фіксували б різні значення ш видкості світла,
але відносно ефіру вона залиш алася б постійною.
Цю ідею можна перевірити. Уявіть світло, що його випромі­
нює якесь джерело. Згідно з теорією ефіру, світло пош ирю­
ється в ньому з постійною швидкістю. Якщ о ви рухаєтеся
крізь ефір у бік джерела, швидкість, з якою до вас наближа­
ється світло, складатиметься зі швидкості руху світла в ефі­
рі й вашої швидкості щодо ефіру. Світло наближатиметься
до вас швидше, ніж якби ви були нерухомі або, наприклад,
кудись рухалися. Однак цю різницю у швидкості дуж е важ ­
ко виміряти через те, що ш видкість світла набагато вищ а
за і у ш видкість, з якою ви могли б рухатися в бік джерела.

1887 року Альберт М айкельсон (згодом він став перш им

американським лауреатом Н обелівської премії з ф ізики)
та Едвард М орлі провели вельми виш уканий і складний
експерим ент у Ш колі прикладних наук у Клівленді1. Коли
Земля обертається навколо Сонця зі ш видкістю близько
30 кілометрів на секунду, їхня лабораторія, найпевніш е,
рухається крізь ефір із цією відносно великою ш видкістю —
розміркували вони. Звичайно, ніх^го не знав, чи переміщ у­
ється ефір щ одо Сонця, а якщ о так, то в який бік і з якою
ш видкістю. Але, повторю ю чи вимірю вання в різні пори
року, коли Земля перебуває в різних точках своєї орбіти,
науковці сподівалися врахувати цей невідомий чинник.

Майкельсон і Морлі провели експеримент, у якому швидкість

світла в напрямку руху Землі через ефір (коли ми рухаємося
в бік джерела світла) порівнювалася зі швидкістю світла під
прямим кутом до цього напрямку (коли ми не наближ ає­
мося до джерела). На свій превеликий подив, вони вияви­
ли, що швидкість в обох напрямках точнісінько збігається!

М іж 1887 і 1905 рокам и було зроблено кілька спроб у р я ­

ту в а ти те о р ію еф ір у. Н ай б іл ьш ц ік а в и м и в и я ви л и ся

1 Одна з найстаріших інженерних шкіл, заснована 1877 року.

пр ац і го л л ан д ськ о го ф ізи к а Х ен д р ік а Л о р ен ц а, яки й
сп робував п оясн и ти р езул ьтат експ ер и м ен ту М ай кель-
сон а — М ор лі сти сн ен н ям п р едм етів і вп овільн ен н ям
годинника, коли ті опиняються в ефірі. Проте в 1905 році
доти не відомий співробітник ш вейцарського патентного
бю ро А л ь б ер т Е й н ш тей н зверн ув у в а гу на те, щ о будь-
яка п о тр еба в еф ірі відпадає, якщ о відм овитися від ідеї
абсолю тного часу (невдовзі ви дізнаєтеся чому). За кілька
тиж нів схожі м іркування висловив провідний ф ран ц узь­
кий м атем ати к А н р і П уан каре. А р гум ен ти Е й н ш тей н а
бул и бл и ж ч и м и д о ф ізи к и за р о з р а х ун к и П уан к ар е,
я ки й вваж ав п р обл ем у суто м атем ати ч н ою й так і не
сп ри й н яв е й н ш тей н ів ськ у ін тер п р етац ію теорії.

Фундаментальний постулат теорії відносності Ейнштейна

свідчить, що всі закони фізики мають бути однаковими для
всіх спостерії'ачів, що вільно рухаються, незалежно від їхньої
швидкості. Це відповідало законам руху Ньютона, але Ей­
нштейн поширив таку ідею й на теорію Максвелла. Інакше
кажучи, коли теорія Максвелла проголошує ш видкість світ­
ла постійною, то будь-який спостерігач, який може рухати­
ся, куди йому заманеться, повинен фіксувати те саме зна­
чення незалежно від швидкості, з якою він наближається
до джерела світла або віддаляється від нього. Звичайно, ця
проста ідея пояснила — не вдаючись до ефіру чи іншої при­
вілейованої системи відліку — сенс появи ш видкості світ­
ла в рівняннях М аксвелла, проте з неї також випливали
деякі дивовиж ні наслідки, які часто суперечили інтуїції.

Наприклад, вимога, щоб усі спостерігачі погодилися на

оцінці ш видкості світла, змуш ує змінити концепцію часу.
За теорією відносності той спостерігач, який іде поїздом,
і той, який стоїть на платформі, по-різному оцінять від­
стань, пройдену світлом. А оскільки ш видкість — це від­
стань, поділена на час, то єдиний спосіб для спостерігачів
дійти згоди щодо ш видкості світла — це розійтись і в оцін­
ці часу. Інакш е каж учи, теорія відносності поклала край
ідеї абсолю тного часу! З ’ясувалося, щ о кожен спостерігач
повинен підходити до часу з власного міркою й що іден­
тичні годинники в різних спостерігачів не конче показу­
ватимуть той самий час.

Т ео р ії від н о сн о сті ні до чого еф ір, н аявн ість якого, як

показав експерим ент М ай кельсон а — М орлі, годі ви яви ­
ти. Н атом ість теорія відн осності зм уш ує нас істотно зм і­
нити уявлення про простір і час. М и повинні визнати, що
час не повністю відокрем лений від простору, а становить
із ним певну єдн ість — простір-час. З розум іти це н ел ег­
ко. Н авіть сп іл ь н о ті ф ізи к ів зн ад о б и л и ся р о ки , щ об
пр и й н я ти тео р ію від н о сн о сті. Ц я тео р ія — свідч ен н я
б агато ї уя в и Е й н ш тей н а, його зд атн о сті д о п о буд ови
вчень і довіри до власн ої логіки, завдяки якій науковець
роби в ви сн овки , не л я к аю ч и сь ти х, здавалося б, ч у д ер ­
н ац ьк и х ідей , я кі п ородж увал а теорія.

Усім добре відомо, щ о місце точки в просторі мож на опи­

сати трьом а числами, або координатами. М ож на, прим і­
ром, сказати, що якась точка в кімнаті леж ить за сім футів
від однієї стіни, за три ф ути — від інш ої й на висоті п ’яти
футів над підлогою . А бо ми мож емо вказати точку, задав­
ши її географ ічні ш ироту й довготу, а також певну висоту
над рівнем моря.

М ожна використовувати будь-які три прикладні коорди­

нати, проте кожна має обмеж ену сф еру застосування. Не
надто зручно визначати положення М ісяця щодо центра
Лондона: мовляв, стільки-то кілометрів на північ і стіль­
ки-то на захід від П ікаділлі-серкус1, а також стільки-то
1 Площа й транспортна розв’язка в центральному Лондоні, створені
1819 року.
 Координати в просторі

футів над рівнем моря. Натомість можна задати полож ен­

ня М ісяця, указавш и відстань від нього до Сонця, відстань
до площ ини планетних орбіт, а також кут між прямою
М ісяць — Сонце й лінією, що з ’єднує Сонце з найближчою
до нас зорею — П роксимою Центавра. Утім, коли йдеться
про опис розташування Сонця в нашій Галактиці або самої
Галактики в М ісцевій групі галактик, навіть ці координати
не надто зручні. Насправді Всесвіт можна описувати в тер­
мінах своєрідних перекриваних «латок». Щ об задати по­
ложення точки, у межах кожної «латки» найкращ е вико­
ристовувати свою систему координат.

У просторі-часі теорії відн осності будь-яку подію , тобто

щ ось, щ о відбувається в певній точц і пр остору в певний
час, м ож на задати чоти рм а координатам и.

Вибір координат знову-таки довільний: можна використо­

вувати будь-які три чітко задан і просторові коорди нати
й будь-який спосіб вимірю вання часу. А ле в теорії віднос­
ності нем ає принципової відмінності м іж просторовими
й часовим и координатами, як нем ає її між будь-якими
двома просторовими координатами. М ож на вибрати нову
систем у координат, у якій, скаж імо, перш а просторова
координата буде певним поєднанням первісних перш ої та
другої просторових координат. Н априклад, полож ення
точки на Землі можна було б виміряти не відстанню в милях
на північ і на захід від Пікаділлі-серкус, а, скажімо, відс­
танню від площ і на північний схід і північний захід. Ана­
логічно можна використовувати нову часову координату,
задавш и її як первісний час (у секундах) плю с відстань
(у світлових секундах) на північ від П ікаділлі-серкус.

Інш ий д обр е зн ан и й н асл ідо к тео р ії відн осн ості — ек в і­

в ал ен тн ість м аси й ен ер гії, в и р а ж ен а сл а в н о зв існ и м
рівн ян ням Е йн ш тей н а Е = тс2, де Е — енергія, т — маса
тіла, с — ш ви д кість світла. Ч ер ез еквівал ен тн ість ен ер ­
гії й м аси к ін ети ч н а ен ергія м атер іал ьн о го о б ’єкта —
о б ’єкт м ає її, бо рухається, — збільш ує його масу. Інакш е
каж учи , о б ’єк ту д ед ал і важ че розган я ти ся . Ц ей еф ект
істотний тільки для тіл, які пересуваю ться зі ш видкістю ,
бли зькою до ш ви дкості світла. Н апри клад, за ш ви д ко ­
сті, щ о д о р івн ю є і о % від ш ви дкості світла, м аса тіл а
буде л и ш е на 0,5 % більш а, н іж у стан і спокою , а ось за
ш видкості, що становить 90 % від ш видкості світла, маса
вж е більш н іж уд в іч і п ер еви щ увати м е зви чай н у. Із н а­
бли ж ен н ям до ш ви дкості світл а м аса тіл а збіл ьш ується
чи м раз ш ви дш е, то ж для п р и скорен н я й ом у п отр ібн о
дедалі більш е енергії. Згідно з теорією відносності, об’єкт
ніколи не зм ож е досягти ш видкості світла, бо тоді його
м аса стала б нескінченною , а з огляду на еквівалентність
маси й енергії для цього знадобилася б нескінченна енер­
гія. О сь чом у, за теорією відносності, будь-яке зви чайн е
тіло завж ди приречен е рухатися зі ш видкістю , м енш ою
за ш видкість світла. Т ільки світло або інш і хвилі, позбав­
лен і власн ої м аси, здатні рухатися зі ш видкістю світла.

Т ео р ія відн осн ості, я к у Е й н ш тей н ви сун ув 1905 року,

нази вається спеціальною . Вона вельм и усп іш н о поясни­
л а н езм ін ність ш видкості світла для всіх спостерігачів
й описала те, щ о відбуватим еться, якщ о тіла рухатим уть­
ся зі ш ви дкостям и , близьким и до ш видкості світла, але,
як з ’ясувалося, іш ла врозріз із теорією тяж іння Ньютона.
Т еорія Н ью тона говорить, щ о в будь-який м ом ент тіла
п ритягую ть одне одного із силою , яка залеж ить від від­
стані м іж ними в цей час. О тж е, варто ком усь пересунути
одне з тіл — і сила тяж ін ня м и ттєво зм іниться. Я кби,
скаж ім о, Сонце зн ен ацька зникло, то, згідно з теорією
М аксвелла, щ об поринути в тем ряву, З ем лі зн адоби ло­
ся б іщ е 8 хви л и н (сам е стіл ьки п о тр ібн о со н я ч н о м у
світлу, щ об досягти наш ої планети). У тім теорія Н ью то­
на твердить, що Земля, звільнивш ись від тяж іння Сонця,
негайно зій ш ла б з орбіти. Т аким чином , гравітац ій ни й
еф ект зникнення Сонця д осягнув би нас із нескінченною
ш видкістю , а не зі ш видкістю світла або повільніш е, як
п е р ед б а ч а є с п е ц іа л ь н а те о р ія в ід н о сн о сті. М іж 1908
і 1914 рокам и Ейнш тейн неодноразово вдавався до спроб
прим ирити теорію тяж іння зі спеціальн ою теорією від­
носності, проте марно. Н ареш ті, 1915 року він зап роп о­
н ував іщ е біл ьш р ев о л ю ц ій н у д о к тр и н у, я к у н и н і ми
н азиваєм о загальн ою теорією відносності.
З агал ьн а теорія від н о сн о сті Е й н ш тей н а ґрун тується на
р евол ю ц ій н ом у припущ ен н і, щ о гравітац ія — це не зв и ­
чайна сила, а наслідок того, щ о простір-час має не пласку
форму, як вваж али раніш е. У загальній теорії від н о сн о с­
ті п р остір -ч ас ви гн уто або ви кр и вл ен о р о зташ о ван и м и
всереди н і нього м асою й енергією . Т іл а, подібн і до З ем ­
лі, р ухаю ться по в и кр и вл ен и х о р бітах не під дією сили,
щ о н а зи в а єт ься гр а в іта ц іє ю . В он и п е р е сув а ю ться по
в и кр и вл ен и х орбітах, адж е ті я вл я ю ть собою ге о д ези ч ­
ні л ін ії — найбли ж чі аналоги прям и х лін ій у викр и вле­
н ом у просторі. П ри ц ьом у в загальн ом у розум ін ні геоде­
зична лінія визначається як найкоротш ий (або, н авпаки ,
н ай довш и й ) ш лях м іж д вом а точкам и .

Геометрична площ ина — приклад тривимірного простору,

у яком у геодезичні лін ії є прямими. П оверхня Землі — це
двовим ірний викривлений простір. Геодезичні лін ії на
Землі називаю ться великими колами.

Екватор — велике коло, як і будь-яке інше коло на поверхні,

центр якого збігається з центром Землі. (Термін «велике
коло» вказує на те, щ о такі кола є найбільш ими мож ливи­
ми на поверхні Землі.) Оскільки геодезична лінія — най-
коротша лінія між двома аеропортами, то ш турмани радять
пілотам вести літаки саме за такими марш рутами. Напри­
клад, ви могли б, орієнтуючись на покази компаса, проле­
тіти 5966 кілометрів від Н ью-Й орка до М адрида майже
прямо на схід уздовж географічної паралелі. Але вам дове­
деться подолати лиш е 5802 кілометри, якщ о ви сперш у
полетите по великому колу на північний схід, потім посту­
пово повертатимете на схід і далі на південний схід.

Відстані на Земній кулі

Вигляд цих двох марш рутів на мапі, де зем на поверхня

спотворена (сплощ ена), оманливий. Рухаю чись «прямо»
на схід від однієї точки до інш ої по поверхні земної кулі,
ви насправді пересуваєтеся не по прямій лінії, точніш е,
не по найкоротш ій, геодезичній лінії.
У загал ьн ій тео р ії в ід н о сн о сті тіл а завж ди тр и м аю ться
гео д ези ч н и х л ін ій у ч о ти р и в и м ір н о м у п р о сто р і-ч а сі.
Коли м атер ії н ем ає, ці прям і л ін ії в ч о ти р и ви м ір н о м у
просторі-часі відповідають прямим лініям у тривимірному
просторі. Коли ж матерія є, чотиривим ірний простір-час
спотворю ється, спричиняю чи викривлення тр аєк то р ій
тіл у тр и ви м ір н ом у пр осторі п одібн о до того, я к це в ід ­
бувалося під дією гравітац ій ного тяж іння в н ью тонів-
ській теорії. Щ ось схоже спостерігаю ть, коли літак летить
над пагори стою м ісц евістю . Він, м ож л и во, і р ухається
по прям ій л ін ії в тр и ви м ір н ом у п росторі, але якщ о п р и ­
брати третій вим ір — ви соту, — то з ’я сується , щ о тін ь
л іта к а ви води ть в и гн уту тр аєк то р ію на горби стій д в о ­
ви м ір н ій повер хн і З ем лі.

Траєкторія тіні літака

А бо уя в іть косм ічн и й корабель, я ки й п р ол ітає в к о см о ­
сі по прям ій л ін ії просто над П івнічним полю сом . С п ро­
ектуй те його тр аєк то р ію вниз на д в о в и м ір н у п овер хн ю
З ем лі, і ви побачи те, щ о вон а оп и сує п івколо, п ер ети ­
н аю ч и п а р а л ел і П ів н іч н о ї п ів к ул і. Х о ч а зо б р а зи ти це
важ ко, м аса С он ц я ви кр и вл яє п р о стір -ч а с так, щ о З ем ­
л я , р у х аю ч и сь н а й к о р о тш и м ш л яхом у ч о т и р и в и м ір ­
н о м у п р о с т о р і-ч а с і, п р о х о д и т ь , я к н ам з д а є т ь с я , по
м ай ж е к о л о в ій о р б іті в тр и в и м ір н о м у п р осто р і.

Н асправді, хай розрахован і інакш е, орбіти планет, як їх

визначає загальна теорія відносності, майж е точнісінько
такі самі, як ті, щ о їх передбачає закон тяж іння Н ью тона.
Н айбільш а розбіж н ість виявляється в орбіти М еркурія,
який я к н айбли ж ча до Сонця планета зазнає н айсильні-
ш ої дії гравітац ії й має доси ть видовж ену еліп ти ч н у ор­
біту. Згідно із загальною теорією відносності, велика вісь
еліптичної орбіти М еркурія має обертатися навколо Сон­
ця приблизно на один градус за і о о о о років.

Х оч би я ки й м али й був цей еф ект, він був заф іксован и й

(див. розділ з) задовго до 1915 р о к у і став одн им із п ер ­
ш их п ід твер дж ен ь тео р ії Е й н ш тей н а. За остан н і роки
за до п о м о го ю р адар ів були ви я вл ен і щ е м ен ш п ом ітн і
відхи л ен н я о р біт ін ш и х п л ан ет від п ер ед бач ен ь тео р ії
Н ью тона: вон и цілком збігаю ться із загал ьн ою тео р ією
відн осн ості.

Світлові промені теж мають триматися геодезичних ліній

простору-часу. І знову той факт, що простір викривлений,
означає, що траєкторія світла в просторі вж е не схож а на
п р ям у лін ію . Т ож загальн а теорія відн осн ості зм уш ує
гравітаційні поля викривляти світло. Н априклад, теорія
п ередбачає, щ о п о бл и зу Сон ц я пр ом ен і світл а м аю ть
злегка згинатися в бік світила під впливом його маси.
Значить, світло далекої зорі, коли йом у випаде пройти
поруч із Сонцем, відхилиться на невеликий кут, а отже,
спостерігач на Землі побачить зорю не зовсім там, де вона
насправді перебуває.

Прецесія орбіти Меркурія

Звісно, якби світло зорі завж ди проходило близько до

Сонця, ми не змогли б з ’ясувати, чи відхиляється промінь
світла, чи зоря й справді розташ ована там, де ми, як зда­
ється, її бачимо. О днак оскільки Земля рухається по орбі­
ті, то п озаду Сонця опиняю ться різні зорі. їх н є світло
відхиляється, ун аслідок чого зм іню ється видим е поло­
ж ення щ одо інш их зір.

За звичайних умов спостерігати цей ефект дуж е важко, бо

світло Сонця затьмарює зорі, розташовані поблизу нього на
 Викривлення променів світла поблизу Сонця

небі. Утім зробити це можна під час сонячних затемнень,

коли М ісяць «переходить дорогу» сонячним променям.
Гіпотезу Ейнш тейна про відхилення світла годі було пере­
вірити відразу ж, тобто 1915 року, адже точилася Перша
світова війна. Тільки 1919 року британська експедиція, що
спостерігала затемнення Сонця в Західній Африці, під твер­
дила, щ о Сонце таки відхиляє світло, як і передбачав Ейн­
штейн. Цей внесок британської науки в доведення німець­
кої теорії світ привітав тоді як символ примирення двох
країн після війни. За іронією долі, коли світлини, зроблені
експедицією, згодом перевірили, з’ясувалося, що похибки
вимірю вань не поступалися за величиною ефекту, який
намагалися виміряти. Цей збіг був щасливою випадковістю,
а можливо, дослідники заздалегідь знали, якого результа­
ту м аю ть досягти, — таке в науці трапляється часто-іусто.
Згодом відхилення світла, однак, вдалося з високою точ­
ністю підтвердити на підставі численних спостережень.

Щ е одне передбачення загальної теорії відносності поля­

гає в тому, щ о біля м асивних тіл, таких я к Земля, час має
сповільню вати плин. Ц ього висновку Ейнш тейн дійш ов
іщ е 1907 року, за п ’ять років до того, як зрозумів, що гра­
вітація зміню є ф орм у простору, і за вісім років до того, я к
остаточно сф орм улю вав свою теорію . Він обчислив вели­
чи н у цього ефекту, виходячи з принципу еквівалентності,
який відіграє в загальній теорії відносності ту ж таки роль,
щ о й принцип відносності — у спеціальній теорії.

Нагадаємо, що, згідно з основним постулатом спеціальної

теорії відносності, усі ф ізичні закони однакові для всіх
неспинних у русі спостерігачів незалежно від їхньої ш вид­
кості. Грубо кажучи, принцип еквівалентності пош ирює це
правило й на тих спостерігачів, які рухаються не вільно, а під
дією гравітаційного поля. Точне формулювання цього прин­
ципу містить низку технічних застережень. Наприклад, якщо
гравітаційне поле неоднорідне, то застосовувати принцип
слід окремо до рядів невеликих перекриваних однорідних
полів-«латок», проте не будемо цим журитися. Для наших
цілей принцип еквівалентності можна сформулювати так:
на досить малих ділянках простору годі розмірковувати про
те, чи перебуваєте ви в стані спокою в гравітаційному полі
або ж рухаєтеся з постійним прискоренням у вакуумі.

Уявіть, що ви перебуваєте в ліфті посеред порожнечі. Ж од­

ної гравітації, ні «верху», ні «низу» не існує. Ви пливете
собі вільно. Потім ліф т починає рухатися, набуваючи по­
стійного прискорення. Ви раптово відчуваєте вагу. Тобто
вас притискає до однієї зі стінок ліфта, яка на мить здаєть­
ся підлогою. Якщ о ви візьмете яблуко й відпустите його,
воно впаде на підлогу. Фактично тепер, коли ви рухаєтеся
з прискоренням, усередині ліфта все відбуватиметься точ­
нісінько так само, як якби підйомник лишався непорушним
в однорідному гравітаційному полі. Ейнш тейн зрозумів,
що, подібно до того як, перебуваючи у вагоні поїзда, ви
не можете сказати, чи стоїть він, чи рівномірно рухається,
так і перебуваючи всередині ліфта, ви неспроможні визна­
чити, чи переміщається він із постійним прискоренням, чи
перебуває в однорідному гравітаційному полі. Результатом
цього розуміння став принцип еквівалентності.

Принцип еквівалентності й наведений приклад його дії

будуть справедливі лиш е в том у разі, коли інертна маса
(її бере до уваги другий закон Ньютона, що визначає, яко­
го прискорення надає тілу прикладена до нього сила) і гра­
вітаційна маса (її включає закон тяжіння Ньютона, який
визначає величину гравітаційного тяжіння) суть одне й те
саме (див. розділ 4). Я кщ о ці маси однакові, то всі тіла
в гравітаційному полі падатимуть із тим самим прискорен­
ням незалеж но від маси. Я кщ о ж ці дві маси не еквіва­
лентні, тоді деякі тіла під впливом гравітації падатимуть
ш видш е за інш і й це дозволить відрізнити дію тяж іння
від рівном ірного прискорення, за якого всі предмети па­
даю ть однаково. Те, що Ейнш тейн використав еквівалент­
ність інертної й гравітаційної мас для виведення принципу
еквівалентності і, врешті-решт, усієї загальної теорії віднос­
ності, це безпрецедентний в історії людської думки приклад
завзятого й послідовного розви тку логічн их висновків.

Тепер, познайомившись із принципом еквівалентності, мо­

жемо простежити хід міркувань Ейнш тейна, виконавш и
інш ий уявний експеримент, який показує, чому гравітація
впливає на час. Уявіть ракету, що летить у космосі. Для зруч­
ності вважатимемо, що її корпус такий довгий, що світлу
потрібна ціла секунда, щоб пройти вздовж нього згори вниз.
І нарешті, припустімо, що в ракеті сидять два спостерігачі:
один — нагорі, під стелею, а другий — унизу, на підлозі,
і в обох є однакові годинники, що відлічують секунди.

Вважатимемо, що верхній спостерігач, дочекавш ись, поки

його годинник відлічить секунду, відразу ж посилає ниж ­
ньому світловий сигнал. Годинник відлічує другу секунду,
і верхній спостерігач знову сигналізує про це вниз. У на­
ш их ум овах, аби досягти ниж нього спостерігача, сигналу
потрібна секунда. О скільки верхній спостерігач посилає
два світлові сигнали з інтервалом в одну секунду, то й ниж­
ній зареєструє їх із таким самим інтервалом.

Щ о зм іниться, якщ о в цьом у експерим ен ті зам ість віл ь­

но плисти в косм осі, ракета стояти м е на Зем лі, перебу­
ваю чи під дією гравітац ії? З гідн о з теорією Н ью тона,
гравітація ані на йоту не зм інить ситуацію : якщ о верхній
спостерігач передавати м е сигнали з інтервалом у секун ­
ду, то ниж ній отри м уватим е їх із ти м -таки інтервалом .
А ле принцип еквівалентності передбачає інш ий розвиток
подій. Я кий саме, ми зм ож ем о зрозум іти, якщ о, згідно
з принципом еквівален тн ості м ислення, зам іним о дію
гравітації на постійне прискорення. Це один із прикладів
того, як Ейнш тейн викори стовував принцип еквівален т­
ності, створю ю чи свою н ову теорію гравітації.
Отже, припустимо, що наш а ракета прискорюється. (Вва­
жатимемо, що прискорюється вона повільно, тож швидкість
ракети не наближ ається до ш видкості світла!) Оскільки
корпус ракети рухається вгору, то перш ому сигналу потріб­
но буде пройти менш у відстань, ніж раніш е (до початку
прискорення), і до нижнього спостерігача він дійде ш вид­
ше, ніж через секунду. Якби ракета рухалася з постійною
швидкістю, то й другий сигнал надійшов би рівно настіль­
ки ж раніше, тож секундний інтервал між двома сигналами
не змінився. Проте тієї миті, коли надсилають другий сиг­
нал, завдяки прискоренню ракета рухається швидше, ніж
у момент відправлення перш ого, тож другий сигнал подо­
лає менш у відстань, ніж перш ий, і на це йому знадобиться
ще менш е часу. Нижній спостерігач, глянувш и на свій го­
динник, зафіксує, що інтервал між сигналами менший від
секунди, і не погодиться з верхнім спостерігачем, який
ствердж ує, щ о н адсилав сигн али точно через секунду.

У ви п адку зі щ ораз ш видш ою ракетою в ц ьом у еф екті,

ім овірно, нем ає нічого дивн ого. Зреш тою , ми його щ ой ­
но п оясни ли! А л е згадай те: п р и н ц и п ек вівал ен тн о сті
каж е, щ о те сам е має місце, коли ракета перебуває в гра­
вітац ій н о м у полі. Ц е означає, щ о н авіть якщ о ракета
не прискорю ється, а, наприклад, стоїть на стартовій плат­
ф ор м і на п овер хн і З ем лі, си гн али , н адісл ан і вер хн ім
спостерігачем з інтервалом у секун ду (згідно з його го­
д и н н и к о м ), д о х о д и ти м у ть до н и ж н ьо го сп о сте р іга ч а
з менш им інтервалом (за його годинником). От тобі й на!

Можна запитати: «Чи означає це, що гравітація змінює плин

часу, чи вона просто псує годинники?» П рипустимо, що
ниж ній спостерігач піднімається вгору, де він і його парт­
нер звіряю ть свої годинники. О скільки годинники іден­
тичні, то, найпевніш е, спостерігачі переконаю ться, що
секунди, які відм іряю ть обидва годинники, збігаю ться.
Тобто з годинником у ниж нього спостерігача все гаразд.
Х оч би де годин н ик опинився, він завж ди вим ірю є плин
часу в п одан ом у місці.

Подібно до того, як спеціальна теорія відносності говорить

нам, що час іде по-різному для спостерігачів, які рухаю ть­
ся один щодо одного, загальна теорія відносності оголошує,
що час спливає для кожного зі спостерігачів, які перебува­
ють у різних гравітаційних полях, по-своєму. Згідно із за­
гальною теорією відносності нижній спостерігач реєструє
коротш ий інтервал м іж сигналам и, бо ж біля поверхні
Землі через сильніш у гравітацію час спливає повільніше.
Щ о сильніш е гравітаційне поле, то більш ий цей ефект.
Закони руху Ньютона поклали край ідеї абсолютного по­
лож ення в просторі. Теорія відносності, я к м и бачимо,
позбулася абсолютного часу.

Описане передбачення перевірили 1962 року за допомогою

пари дуж е точних годинників, встановлених на вершині
й біля підніжжя водонапірної вежі. З ’ясувалося, щ о годин­
ники біля підніжжя, які були ближчими до Землі, ідуть
повільніш е — достеменно так, як указує загальна теорія
відносності. Цей ефект невеликий: годинник, розташ ова­
ний на поверхні Сонця, лиш е на хвилину в рік обганяв би
такий сам ий годи н н и к на Зем лі. О дн ак із появою над­
точн и х н авігаційн их систем , які отри м ую ть сигнали від
супутн иків, різни ця ходу годин н иків на різни х висотах
набула практичного значення. Якби апаратура ігнорува­
ла передбачення загальн ої теорії відносності, ви зн ач а­
ючи полож ення, вона помилялася б на кілька кілометрів!

Наш біологічний годинник так само реагує на зміни пли­

ну часу. Якщ о один із близню ків ж иве на верш ині гори,
а другий — біля моря, перш ий старітиме ш видш е. І якщ о
їм доведеться зустрітися знову, з ’ясується, що один із них
старш ий. У цьом у разі різниця віку буде із заячий скік,
але вона істотно зросте, коли незабаром один із близнюків
вируш ить у тривалу подорож на космічному кораблі, який
розганяється до ш видкості, близької до світлової. Коли
мандрівник повернеться, він буде куди молодш ий за бра­
та, що залиш ився на Землі. Ц ей випадок відомий як «па­
радокс близнят», але парадоксом він є тільки для тих, хто
підсвідомо трим ається за ідею абсолю тного часу. У тео­
рії відносності немає ж одного унікального абсолю тного
часу — у кож ного індивідуум а є своя власна м ірка часу,
яка залеж ить від того, де він перебуває і я к рухається.

До 1915 року простір і час сприймали як нерухому арену.

Утім події, які на ній розгорталися, на сам у арену ніяк
не впливали. Це можна сказати навіть про спеціальну тео­
рію відносності. Тіла рухалися, сили притягували або від­
ш товхували, а час і простір просто тривали, не зазнаючи
впливу. Логічним видавалося, що простір і час були й бу­
дуть завжди. Однак поява загальної теорії відносності до­
корінно змінила ситуацію . П ростір і час наразі перетво­
рилися на динам ічні величини: коли переміщ аю ться тіла
або діють сили, вони спричиняю ть викривлення простору
й часу, а структура простору-часу, своєю чергою, познача­
ється на русі тіл і дії сил. Простір і час не тільки впливають
на все, що діється у Всесвіті, а й самі від усього цього зале­
жать. Я к нем ож ливо говорити про події у Всесвіті поза
поняттями простору й часу, так після появи загальної тео­
рії відносності було б безглуздо говорити про простір і час
поза межами Всесвіту. За десятиліття, що минули з 1915 р.,
це нове розуміння простору й часу радикально змінило
наш у картину світу. Я к ви дізнаєтеся далі, давня ідея про
незмінну світобудову назавжди поступилася місцем образу
динамічного, щораз ш ирш ого Всесвіту, яка, здається, з’я­
вилася в певний момент у минулому і, можливо, у майбут­
ньому в певний момент зникне я к дим.
Якщо поглянути на небо ясної безмісячної ночі, то найяскра­
віш ими об’єктами, певно, будуть планети Венера, М арс,
Ю пітер і Сатурн. А ще в око впадуть міріади зір, схож их
на наш е Сонце, але розташ ованих набагато далі від нас.
Д еякі з цих нерухомих зір справді ледь помітно зміщ ую ть­
ся одна щ одо одн ої м ірою того, я к Зем ля обертається
навколо Сонця. Н іякі вони не нерухомі! Відбувається це
тому, щ о леж ать такі зорі порівняно близько до нас. У н а­
слідок руху Землі навколо Сонця ми бачимо ці ближчі зорі
на тлі дальш их із різних точок зору.

Той-таки еф ект наявний, коли ви ідете на авто, а дерева

біля дороги наче зм іню ю ть своє полож ення на тлі лан д­
ш афту, щ о посувається до горизонту. Щ о ближ че дерева,
то більш е впадає в око, як вони рухаю ться. Така зм іна
відносного полож ення називається паралаксом. У випад­
ку із зорями це справж ня удача для лю дства, бо паралакс
дозволяє безпосередньо виміряти відстань до них.

Найближча зоря, Проксима Центавра, перебуває на відстані

приблизно чотири світлові роки, або сорок мільйонів міль­
йонів кілометрів, від Землі. Більшість інш их зір, які можна
побачити неозброєним оком, леж ать у меж ах декількох
сотень світлових років від нас. Д ля порівняння: від Землі
до Сонця л иш е вісім світлових хвилин! Зорі розкидані по
в сьо м у н іч н ом у небі, але п ом ітн о ско н ц ен тр о ван і вон и
в см узі, я к у ми н ази ваєм о Ч ум ац ьк и м Ш ляхом . У ж е
1750 року деякі астрономи висловлю вали припущ ення,
щ о вигляд Ч ум ац ького Ш ляху м ож на пояснити, якщ о
вважати, що більш ість видим их зір зібрані в дископодіб­
ну конф ігурацію на кш талт тих, що ми тепер називаємо
спіральними галактиками. Тільки через кілька десятиліть
англійський астроном Вільям Герш ель підтвердив спра­
ведливість цієї ідеї, старанно підрахувавш и кількість зір,
які мож на розгледіти в телескоп на різних ділянках неба.
Утім , повне визнання ця ідея здобула лиш е у X X столітті.
Тепер ми знаємо, щ о Ч умацький Ш лях — наш а Галакти­
ка — розкинувся приблизно на сто тисяч світлових років
і повільно обертається; зорі в його спіральни х рукавах
роблять один оберт навколо центра Галактики за кілька­
сот м ільйонів років. Наш е Сонце — звичайнісінька ж овта
зоря середніх розмірів — розташ оване біля внутріш нього
краю одного зі спіральн и х р укавів. Безум овно, ми п одо­
лали довгий ш лях від часів А ри стотеля й Птолемея, коли
лю ди вваж али Землю центром Усесвіту!

Сучасна картина Всесвіту бере початок у 1924 році, коли

ам ериканський астроном Едвін Габбл довів, щ о Ч ум аць­
кий Ш лях не єдина галактика. Він відкрив, що існує безліч
ін ш и х зоряни х систем, розділен их ш ироким и смугами
порож нього простору. Щ об підтвердити це, Габблу треба
було визначити відстань від Землі до інш их галактик. Але
галактики леж ать так далеко, що, на відміну від найближ ­
чи х зір, справді здаю ться нерухомим и. О скільки Габбл
не мав змоги використовувати паралакс для вимірювання
відстаней до галактик, то змуш ений був застосувати не­
прямі методи оціню вання відстаней. О чевидною мірою
відстані до зорі є її яскравість. А ле видима яскравість за­
леж ить не тільки від відстані до зорі, але й від її світності —
кількості випромінюваного світла. Тьмяна, але близька до
нас зоря затьм ари ть найяскравіш е світило із віддаленої
галактики. Том у, щ об послуговуватися видим ою я ск р а­
вістю як м ірою відстані, ми повинні знати світн ість зорі.

Світність найближ чих зір мож на розрахувати за їхньою

видим ою яскравістю , адже завдяки паралаксу ми знаємо
відстань до цих зір. Габбл зауваж ив, що близькі зорі м ож ­
на класиф ікувати за характером випром іню ваного ними
світла. Зорі одного класу завжди мають однакову світність.
Д алі науковець припустив, що якщ о ми виявимо зорі цих
класів у далекій галактиці, то їм м ожна приписати ту саму
світність, яку м аю ть подібні зорі поблизу нас. За наявно­
сті такої інф ормації, нескладно вирахувати відстань до
галактики. Я кщ о ми зробимо це із силою -силенною зір
в одній галактиці й наш і розрахунки дадуть ту сам у від­
стань, то мож емо бути впевненим и в правильності наш ої
оцінки. У такий спосіб Едвін Габбл обчислив відстані до
дев’яти різних галактик.

Сьогодні ми знаємо, щ о зорі, які мож на розгледіти не­

озброєним оком, становлять мізерну частку від усіх зір.
М и бачим о на небі прибли зно 5000 зір — ли ш е близько
о ,о о о і % від усіх зір наш ої Галактики — Ч умацького Ш ля­
ху. А Ч ум ацький Ш лях — ли ш е одна з понад ста м ільяр­
дів галактик, які мож на спостерігати в сучасні телескопи.
І кож н а галакти ка містить десь сотні мільярдів зір. Якби
зоря була крупинкою солі, то всі зорі, видимі неозброєним
оком , ум істи л и ся б у чай н ій л ож ц і, проте зорі всього
В сесвіту утворили б кулю діам етром понад 13 кілометрів.

Зорі такі далекі від нас, що здаються світними цятками. Нам

не під силу визначити їхній розмір або форму. Але, як заува­
жив Габбл, є чимало різних типів зір, і ми можемо розріз­
няти їх за кольором випромінювання. Ньютон виявив, що,
Паралакс
якщ о сонячне світло пропустити через тригранну скляну
призму, воно розділиться на складові кольори, я к у веселці.

Зоряний спектр

В ідн осн а ін тен си вн ість різн и х кольорів ви п р ом ін ю ван ­

ня, щ о його випускає я кесь д ж ерело світла, н ази вається
його спектром . Ф окусую чи телескоп на окрем ій зорі або
гал акти ц і, м ож ем о д о сл ід ж ув ати сп ектр в и п р ом ін ю ва­
ного ним и світла.

Одна річ, про яку нам розповідає випроміню вання тіла, —

це його тем пература, i8 6 0 року німецький ф ізик Ґустав
Кірхгоф установив, що будь-яке м атеріальне тіло, напри­
клад зоря, нагріваю чись, випроміню є світло або випускає
інш е проміння на кш талт розпеченого вугілля. Світіння
нагрітих тіл обум овлене тепловим рухом атомів усереди ­
ні них. Це називається випром іню ванням чорного тіла
(попри те що самі нагріті тіла не є чорними). Спектр ви­
проміню вання чорного тіла важ ко з чим-небудь переплу­
тати: він м ає характерн ий вигляд, який зм іню ється зі
зміною температури.

Спектр випромінювання чорного тіла

Т о м у в и п р ом ін ю ван н я н агр ітого тіл а н агад ує п окази

терм ом етра. С постереж уван и й спектр випром іню вання
різн и х зір завж ди схож ий на випром ін ю ван н я чорного
тіла, це щ ось на кш талт зоряної візитівки із зазначенням
її тем ператури.

Якщ о уваж но вивчити зоряне світло, воно повідомить іще

більш е інф ормації. М и виявимо відсутність деяких окре­
мих кольорів, причом у в різних зір вони будуть різними.
І оскільки ми знаємо, щ о кожен хімічний елем ент погли­
нає характерний для нього набір кольорів, то, порівнюючи
ці кольори з тим и, я ки х у спектрі зорі бракує, змож ем о
то ч н о ви зн ач и ти , які ел ем ен ти наявн і в її атм осф ері.
У 1920-ті роки, коли астрономи заходилися вивчати спек­
три зір в інш их галактиках, їм пощ астило виявити дещ о
дуже цікаве — ті самі характерні набори відсутніх кольорів,
що й у зір у наш ій галактиці, але всі вони були зміщ ені до
червоного кінця спектра, причом у в однаковій пропорції.
Фізикам зміщ ення кольору або частоти відомі як еф ект
Доплера. М и всі зн ай ом і з тим, я к це яви щ е впливає на
звук. П рислухайтеся до того, як вулицею їде автівка. Коли
вона наближ ається, звук двигун а або гудка звучи ть д е ­
далі вищ е, а тільки-н о авто проїде й м чатим е від нас,
висота звуку буде зниж уватися. П оліцейський автом о­
біль, щ о їде до нас зі ш видкістю ю о кілометрів за годину,
розвиває приблизно д есяту частку ш видкості звуку. Звук
його сирени являє собою хвилю — чергуван н я гребенів
і западин. Н агадаєм о, щ о відстан ь м іж н ай бли ж чи м и
гребенями (або западинами) називається довж иною хви­
лі. Щ о м енш а довж ин а хвилі, то більш е число коливань
д о ся гає н аш ого вуха щ осекун ди й то ви щ и й тон , або
частота, звуку. Е ф ект Д оп лер а зум овлени й тим, щ о ав­
том обіль, який п ід ’їзди ть, випускаю чи кож ен наступний

Ефект Доплера
гребінь звукової хвилі, перебуватиме щ оразу ближче до
нас, і через це відстані між гребенями виявляться менш и­
ми, ніж якби автівка стояла на місці. Це означає, що д о в ­
ж ини хвиль, які досягаю ть нас, зм енш ую ться, а їхня час­
тота збільш ується.

І навпаки, якщ о авто віддаляється, довж ина хвиль, які ми

вловлю єм о, збільш ується, а їхня частота зм енш ується.
І щ о ш видш е пересувається автом обіль, то сильніш им
виявляється еф ект Доплера, щ о дозволяє використовува­
ти його для вимірю вання ш видкості.

Схоже поводяться світло й радіохвилі. Поліція використо­

вує ефект Доплера для визначення ш видкості автомобілів
ш ляхом вимірю вання довж ини хвилі відбитого від них
радіосигналу. Світло являє собою коливання, або хвилі,
електромагнітного поля. Я к ми зазначали в розділі 5, дов­
ж и на хвилі видим ого світла просто м ізерна — від 40 до
8о мільйонних часток метра. Л ю дське око сприймає світ­
лові хвилі різної довж ини як різні кольори, причом у най­
більш у довж ину мають хвилі, що відповідаю ть червоном у
кінцю спектра, а найм енш у — ті, які належ ать до синього.
Тепер уявіть дж ерело світла, розташ оване на постійній
відстані від нас, наприклад зорю, щ о випускає світлові
хвилі певної довж ини. Д овж ина реєстрованих хвиль буде
такою самою, як у випромінюваних. Але припустімо тепер,
що дж ерело світла посунулося геть від нас. Я к й у випадку
зі звуком, це призведе до збільш ення довж ини хвилі світ­
ла, а значить, спектр зміститься в бік червоного кінця.

Д овівш и існування інш их галактик, Габбл займався ви­

значенням відстаней до них і спостереж енням їхн іх спек­
трів. У той час здебільш ого припускали, щ о галактики
рухаю ться безладно, і очікували, що кількість спектрів,
зміщ ених у синій кінець, буде приблизно таким самим, як
кількість зміщ ених у червоний. Том у цілковитою несподі­
ванкою стало відкриття того, що спектри більш ості галак­
тик демонструю ть червоне зміщ ення — майж е всі зоряні
системи від даляються від нас! Щ е більш ий подив викли­
кало оприлюднене 1929 року відкриття Габбла, що вели­
чина червоного зміщ ення галактик не випадкова, а прямо
пропорційна відстані від них до нас. Інакше кажучи, що
далі від нас галактика, то ш видш е вона «тікає»! Звідси
випливало, що Всесвіт не може бути статичним, незмінним
за розмірами, як вважали раніше. Насправді він розш ирю ­
ється: відстань між галактиками невпинно зростає.

У св ід о м л ен н я того, щ о В сесвіт розш и р ю ється, зр о б и ­

л о справж ню револю цію в головах, одну з найбільш их
у X X столітті. Коли озираєш ся назад, мож е здатися ди в­
ним, щ о ніхто не додум ався до цього раніш е. Н ью тон та
інш і великі ум и м али зрозум іти, щ о статичний У сесвіт
був би н естабільним . Н авіть якщ о в певний м ом ент він
виявився б нерухомим, взаємне притягання зір і галактик
ш видко змусило б його стискатися. Н авіть якби Всесвіт
відносно повільно розш ирювався, гравітація вреш ті-реш т
поклала б край цьом у розш иренню й спричинила б стис­
нення. Однак, якщ о ш видкість розш ирення Всесвіту сягає
понад певну критичну позначку, гравітація ніколи не змо­
же його зупинити й У сесвіт розш ирю ватим еться вічно.
Т ут проглядається віддалена схож ість із ракетою , щ о злі­
тає з поверхні Землі. За відносно малої ш видкості тяж ін ­
ня зреш тою зупинить ракету, і вона почне падати на З ем ­
лю. Водночас, якщ о ш видкість ракети вищ а за критичну
(понад 11,2 кілом етра за секунду), тяж іння не змож е її
утрим ати, і вона назавж ди залиш ить Землю.

Спираю чись на теорію тяж іння Н ьютона, могли передба­

чити таку поведінку В сесвіту в будь-який мом ент у XIX
або XVIII столітті, і навіть наприкінці XVII. О днак віра
в статичний У сесвіт була настільки сильною , щ о омана
тривала до початку X X століття. Н авіть Ейнш тейн був
настільки впевнений у цьому, що 1915 року видозмінив
загальну теорію відносності, ш тучно додавш и в рівняння
особливий член, який дістав назву косм ологічної сталої
й забезпечував статичність Усесвіту. К осмологічна стала
виявлялась як дія якоїсь нової сили — «антигравітації»,
що, на відм іну від інш их сил, не м ала ж одного певного
дж ерела, а просто була н евід’ємною властивістю просто­
ру-часу. П ід впливом цієї сили простір-час виявляв «вро­
дж ену» тенденцію до розш ирення. Добираю чи величину
космологічної сталої, Ейнш тейн міг варію вати силу цієї
тенденції. За її допом огою науковець зумів точно врівно­
важ ити взаємне тяж іння всієї наявної у світі м атерії й от­
римати в результаті статичний Усесвіт.

Згодом Ейнш тейн відкинув ідею космологічної сталої, ви­

знавш и її своєю «найбільшою помилкою». Я к ми невдовзі
переконаємося, сьогодні є підстави вважати, що науковець,
можливо, мав-таки рацію, вводячи космологічну сталу. Але
найбільш е Ейнш тейна, мабуть, пригнічувало те, щ о він
дозволив своїй вірі в нерухомий Усесвіт перекреслити ви­
сновок про те, що Всесвіт розш ирюється, — його передба­
чала власна теорія науковця. Здається, тільки одна людина
ладна була сприйняти серйозно цей наслідок загальної
теорії відносності. Поки Ейнш тейн та інш і ф ізики дош уку­
валися способу уникнути н естатечн ості Всесвіту, росій­
ський ф ізик і м атем атик О лександр Ф рідман, навпаки,
наполягав на тому, що той розширюється.

Ф рідм ан зробив щ одо В сесвіту два вельм и прості при пу­

щ ення: щ о на ви гляд він одн ак ови й , куди б ми не д и ­
ви ли ся, і щ о п одан и й зд огад слуш н и й , хоч би з якої
точки ми дивим ося на Всесвіт. Спираю чись на ці дві ідеї
й р о зв’язавш и рівняння загальн ої теорії відносності, він
довів, що Всесвіт не м ож е бути статичним . Таким чином,
1922 року, за кілька років до відкриття Е двіна Габбла,
Ф рідм ан точн о передбачи в те, щ о згодом той виявив!

Припущення, що Всесвіт на вигляд скрізь однаковий, не зов­

сім відповідає дійсності. Наприклад, як ми вже знаємо, зорі
нашої Галактики вишиковуються на нічному небі у виразну
світлу смугу — Чумацький Шлях. Але якщ о ми подивимося
на від далені галактики, схоже, що зорі розподілені на небі
більш-менш рівномірно. Тим-то Всесвіт на вигляд приблиз­
но однаковий у будь-якому напрямку, якщ о спостерігати
його у великому масштабі порівняно з відстанями між га­
лактиками й ігнорувати відмінності в малих масштабах.
Уявіть, що ви перебуваєте в лісі, де дерева ростуть довільно.
П одививш ись в одному напрямку, ви побачите найближче
дерево за метр від себе. У другому напрямку поряд буде
дерево на відстані трьох метрів. У третьом у ви побачите
відразу кілька дерев за метр-два-три від себе. Не схоже, щоб
ліс був хоча б десь однаковий на вигляд. Але якщ о взяти до
уваги всі дерева в радіусі кілометра й усереднити такі від­
мінності, ви побачите, що ліс однаковий в усіх напрямках.

П ротягом три валого часу однорідний розподіл зір був

достатньою підставою для прийняття ф рідманівської мо­
делі як перш ого наближ ення до реальної картини Всесві­
ту. А ле згодом щ асливий випадок допоміг знайти ще одне
підтвердж ення того, щ о припущ ення Фрідмана, на диво,
то ч н о оп и сує В сесвіт. 1965 р о к у д в а ам ер и к ан ськ і ф ізи ­
ки, А рно П ензіас і Роберт Вільсон із «Bell Telephone Labo­
ratories»1 у Н ью -Д ж ерсі, налаш товували дуж е чутли ви й

1 Відома американська корпорація, створена 1925 року шляхом злиття

та централізації науково-дослідних відділів компаній «AT&T» і «Western
Electric». З 1996 року дослідницький підрозділ «Lucent Technologies».
Потужний дослідницький центр у царині телекомунікацій, електронних
та комп’ютерних систем.
 Ізотропний ліс

м ік р о хв и л ьов и й пр и й м ач . (М ікр охви л ям и н ази ваю ть

випром іню вання з довж иною хвилі близько сантиметра.)
П ен зіасу й В іл ьсон у не давало спокою те, щ о прийм ач
реєстрував більш ий рівен ь ш уму, ніж вони очікували.
Н ауковці виявили на антені пташ иний послід й усунули
інш і потен ційн і причини збоїв, але невдовзі вичерпали
всі м ож л и ві д ж ер ел а п ереш код. Ш ум відзн ач ався ти м ,
щ о не п р и п и н явся ні вден ь ні вн оч і п р отягом ц ілого
року, хай там я к З ем ля обер тал ася н авко л о своєї осі
й Сонця. О скільки рух Землі спрям овував прийм ач у різ­
ні сектори косм осу, то П ен зіас і В іл ьсон ви ріш и ли , щ о
ш ум п р и хо д и ть із-за м еж С о н я ч н о ї си стем и й н авіть
із-за м еж Галактики. З давал ося, він іш ов рівн ою м ірою
з усіх куточків косм осу. Н ині ми знаєм о, що, хоч би куди
був сп ря м ован и й прийм ач, цей ш ум зал и ш ається п о ­
стій н и м , окр ім м ізер н о м а л и х в ар іа ц ій . Т а к П ен зіас
і Вільсон випадково натрапили на дивовиж ний приклад,
я ки й до во ди в п ер ш у гіп о тезу Ф рідм ан а.
Звідки ж брався цей косм ічний ф оновий ш ум? П риблиз­
но в то й -таки час, коли П ен зіас і В іл ьсон д о сл ід ж ув ал и
загад к о ви й ш ум у п ри й м ачі, двоє а м ер и к ан ськ и х ф ізи ­
к ів із П р и н сто н сь к о го ун ів е р си тет у , Б об Д ік і Д ж и м
П іблс, теж зац ікави л и ся м ікрохви лям и . В они ви вчали
п р и п ущ ен н я Д ж о р д ж а Ґ ам о в а (у м и н у л о м у студ ен та
О лександра Ф рідм ана) про те, щ о на ран н іх стадіях р о з­
в и тк у В сесв іт був вельм и густи й і д о б іл а розп ечен и й .
Д ік і П ібл с вваж али , щ о якщ о це так, то ми н іби то м о ­
ж ем о спостерігати світіння раннього Всесвіту, адж е світ­
л о з дуж е далеки х областей косм осу приходить до нас
тільки зараз. О днак через розш ирення В сесвіту це світло,
ли бонь, н астільки зм іщ ене в червон ий кінець спектру,
щ о перетворю ється з видим ого випром ін ю ван н я на м і­
крохвильове. Д ік і П іблс якраз збиралися ш укати це ви ­
промінювання, коли, почувш и про їхню працю, П ензіас
і Вільсон збагнули, щ о вж е знайш ли його. За цю знахідку
П ензіас і Вільсон були 1978 року відзначені Н обелівською
прем ією (чим, здається, дещ о образили Д іка й П іблса,
не каж учи вж е про Ґам ова).

На перш ий погляд той ф акт, щ о В сесвіт на вигляд усю ди

однаковий, свідчи ть про те, щ о ми посідаєм о в н ьом у
я кесь особливе місце. З окрем а, м ож е здатися, щ о коли
всі галакти ки віддаляю ться від нас, то ми десь-таки пе­
ребуваєм о в центрі Всесвіту. Є, однак, інш е пояснення
цього ф еном ена: У сесвіт м ож е тако ж м ати одн аковий
вигляд у всіх напрям ках, якщ о дивитися на нього з будь-
якої інш ої галактики. Якщ о ми пригадаєм о, саме в цьом у
й полягало друге припущ ення Ф рідм ана. У

У нас немає ж одних наукових аргументів за й проти другої

гіпотези Фрідмана. Сто років том у християнська церква
визнала б її єретичною , адже церковна доктрина ствер­
дж увала, що Земля посідає особливе місце в центрі світо-
будови. А ле сьогодні ми приймаємо це припущ ення Ф рід-
м ана з м айж е проти леж н и х м іркувань, перейм аю чись
чим ось на кш талт скромності: нам здалося б абсолю тно
дивовижним, якби Всесвіт був на вигляд скрізь однаковим
тільки для нас, але не для інш их спостерігачів у Всесвіті!

З гідн о з ф рідм ан івською м оделлю В сесвіту, усі галакти ­

ки віддаляю ться одна від одної. Щ ось таке відбувається,
коли н адуваю ть п овітрян у кулю й кольорові плям и на її
поверхні розповзаю ться. О скільки куля збільш ується, то
збільш ую ться й відстані між будь-якими двом а плямами,
але при ц ьом у ж одн у з плям не м ож на вваж ати центром
ро зш и р ен н я . А я кщ о р ад іус п о в ітр я н о ї кул і п остій н о
збільш ується, то чим далі одн а від одн ої розташ овані
п л ям и на її повер хн і, ти м ш ви дш е вон и «тікати м уть»
у п р оц есі розш и рен н я. П р и п устім о, щ о р ад іус п о в ітр я ­
н ої кулі щ осекун ди п одвою ється. Т оді дві плям и , р о зд і­
л ен і сп о ч атк у відстан н ю в один сан ти м етр, за секун ду
оп и н я ться вж е на відстан і д в о х сан ти м етр ів одн а від
о д н о ї (якщ о ви м ір ю в ати в зд о в ж п о в ер хн і п о в ітр я н о ї
кулі), то ж їхн я відносна ш ви дкість становитим е сан ти ­
метр за секунду. Разом із тим дві цятки, щ о їх розділяли
і о сан ти м етрів, за секун ду після початку розш и рен ня
розійдуться на 20 сантим етрів, тож їхн я відн осна ш ви д­
кість стан овитим е ю сантим етрів за секунду.

Т очн о так сам о в м одел і Ф р ідм ан а ш ви дкість, з якою

б у д ь -я к і д в і га л а к ти к и в ід д а л я ю ться о д н а в ід о д н ої,
пропорційна відстані між ними. Відповідно модель перед­
бачає, щ о червоне зміщ ення галактики має бути прямо
пропорційним її відстані від нас. Це та сама залеж н ість,
я к у згодом вияви в Габбл. Х о ч а Ф р ід м ан у вдал ося з а ­
п р оп о н увати в д ал у м одел ь і п ер ед б ач и ти резул ьтати
сп о стер еж ен ь Г аббла, його прац я зал и ш ал ася м айж е
н евідом ою на З аході, поки 1935 р о к у ан ал огічн у м одель
 Розширення «повітряної'кулі» Всесвіту

не запропон ували ам ерикан ський ф ізик Говард Роберт­

сон і бри тан ський м атем атик А ртур Вокер, ґрун тую чи сь
на від к р и тті розш и рен н я В сесвіту, яке зроби в Габбл.

Ф рідм ан запропон ував тільки одн у м одель У сесвіту. А ле

якщ о його припущ ення справедливі, рівняння Ейнш тей­
на допускаю ть три класи р о зв’язків, тобто існує три р із­
ні типи ф рідм ан івських м оделей і три різні сцен арії р оз­
витку Всесвіту.

П ерш ий клас р о зв ’язків (той, який знайш ов Ф рідм ан)

передбачає, що розш ирення Всесвіту відбувається досить
повільно, через щ о тяж іння м іж галактикам и поступово
вп овільн ю є й вреш ті-реш т зупи н яє його. П ісля цього
галактики починаю ть зближ уватися, а Всесвіт — сти ска­
тися. З гідн о з други м класом р о зв’язків, У сесвіт розш и ­
рю ється так ш видко, що гравітац ія л и ш е трохи сп о віл ь­
н и ть й ого, але н ік о л и не зм о ж е зуп и н и ти . Н ар еш ті,
є третій клас р о зв’язків, згідно з яким У сесвіт р озш и рю ­
ється я кр аз із такою ш ви дкістю , щ об л и ш е ун и кн ути
стиснення. З часом ш ви дкість розльоту галакти к дедалі
зм енш ується, але ніколи не досягає нуля.

Д ивовиж на особливість перш ої моделі Ф рідмана — те, що

в ній У сесвіт не безкрайній, але при цьом у в просторі ніде
немає ж одного кордону. Гравітація така сильна, що про­
стір загнуто й замкнено на собі. Це певною мірою схоже
на поверхню Землі, яка теж скінченна, але не має меж.
Я кщ о рухатися по поверхні Зем лі в певний бік, то ніколи
не натрапиш на нездоланний бар’єр або край світу, проте
врешті-решт повернешся туди, звідки почав шлях. У першій
моделі Ф рідм ана простір влаш товано точно так само, але
в трьох вимірах, а не у двох, я к у випадку з поверхнею
Землі. Ідея про те, що мож на обійти Всесвіт і повернутись
у вихідний пункт, — річ гарна для наукової ф антастики,
але практичного значення не має, адже, як можна довести,
У сесвіт стиснеться в точку, перш ніж м андрівник повер­
неться туди, звідки вируш ив. У сесвіт такий великий, що
потрібно рухатися ш видш е за світло, щ об устигнути за­
кінчити м андрівку там, де ви її почали, а такі ш видкості
заборонені1. У другій моделі Ф рідм ана простір також ви­
кривлено, але в інш ий спосіб. І тільки в третій моделі
великомасш табна геометрія Всесвіту пласка (хоча простір
викривляється поблизу м асивних тіл).

Яка з моделей Фрідмана описує наш Усесвіт? Чи припинить­

ся коли-небудь розширення Всесвіту й натомість почнеться
стискання? Чи, навпаки, Усесвіт розширюватиметься вічно?

Точніше, їх не допускає теорія відносності.

Виявилося, що відповісти на це запитання важче, ніж на­
уковцям здавалося спочатку. Навіть найбільш поверховий
аналіз залеж ить передусім від двох речей — спостережува­
ної нині ш видкості розш ирення Всесвіту і його сьогодніш ­
ньої середньої густини (кількості матерії, що припадає на
одиницю об’єму простору). Щ о більш а поточна ш видкість
розш ирення, то більш а гравітація, а значить, і густина ре­
човини, потрібної, щоб зупинити розш ирення. Якщ о се­
редня іустина перевищує деяке критичне значення (визна­
чене ш видкістю розш ирення), то гравітаційне тяж іння
матерії зможе зупинити розш ирення Всесвіту й змусити
його стискатися — це відповідає перш ій моделі Фрідмана.
Якщ о середня густина менш а за критичне значення, тоді
гравітацій не тяж ін ня не зм ож е зупи нити розш и рен ня
й Усесвіт розширюватиметься вічно, як у другій фрідманів-
ській моделі. Нарешті, коли середня густина Всесвіту точно
дорівню є критичному значенню, розш ирення Всесвіту не­
впинно сповільнюватиметься, дедалі ближче підходячи до
статичного стану, але ніколи не досягаю чи його. Це підпа­
дає під третю модель Фрідмана.

Т о я к а ж м о д ел ь п р ав и л ьн а? М и м о ж ем о в и зн ач и ти
н иніш ні тем пи розш и рен ня Всесвіту, якщ о вим іряєм о
ш видкість, з якою віддаляю ться від нас інш і галактики,
використовую чи еф ект Доплера. Це мож на зробити дуж е
точно. О днак відстані до галакти к відом і не надто добре,
адж е вим ірю вати їх ми м ож ем о тільки опосередковано.
Т ом у нам відом о лиш е те, щ о В сесвіт розш и ряється зі
ш видкістю 5 - ю % на м ільярд років. Щ е більш е ми гу­
бим ося в здогадках, коли йдеться про ниніш ню середню
густи н у Всесвіту. Так, якщ о ми складем о маси всіх види­
мих зір у наш ій та інш их галактиках, сум а буде м енш ою
за соту частку того, щ о потрібно, щ об зупи н ити розш и ­
рення В сесвіту, навіть за найниж чої оцінки ш видкості
розш ирення.
А ле це далеко не все. Н аш а та інш і галактики, певно, м іс­
тя ть зн ач н у кіл ьк ість я коїсь «тем ної м атерії», я ку ми
не можемо спостерігати безпосередньо, але про існування
якої знаємо завдяки її гравітаційном у впливу на орбіти
зір у галактиках. М ож ливо, за найкращ е свідчення існу­
вання тем ної речовини правлять орбіти зір на периф ерії
спіральних галактик, схож их на Ч умацький Ш лях. Зорі ці
обертаються навколо своїх галактик занадто ш видко, щоб
їх могло утрим увати на орбіті тяж іння самих лиш е види­
мих зір галактики. Окрім того, більш ість галактик входять
до складу скупчень, і ми мож емо так само зробити висно­
вок про наявність тем ної матерії між галактиками в цих
скупченнях за її впливом на рух галактик. Насправді кіль­
кість тем ної м атерії у Всесвіті значно перевищ ує кількість
звичайної речовини. Я кщ о врахувати всю тем ну матерію,
ми отримаємо приблизно десяту частину від маси, потріб­
ної для того, щ об покласти край розш иренню . Не можна,
утім , виклю чати існ уван н я інш их, іщ е не відом их нам
ф орм м атерії, р о зп о д іл ен и х м ай ж е рівн ом ірн о скрізь
у Всесвіті, що могло б підвищ ити його середню густину.
Наприклад, існую ть елементарні частинки — нейтрино, —
які дуж е слабко взаєм одію ть із речови н ою і які н адзви ­
ч ай н о важ ко вияви ти (в о д н ом у з н ови х н ей тр и н н и х
ек сп ер и м ен тів ви к о р и сто вую ть п ід зем н и й резер вуар ,
заповнений 50 тисячам и тонн води). Вваж али, що н ей­
трино невагомі, том у не спричиняю ть гравітаційного тя­
жіння. Проте дослідження кількох останніх років свідчать,
щ о н ейтрино таки м ає м ізерно м алу масу, я к у раніш е
не вдавалося зафіксувати. Я кщ о нейтрино м аю ть масу,
вони могли б бути однією з ф орм тем н ої матерії. Тим
не менш, навіть з урахуванням такої темної м атерії у Всес­
віті, схоже, набагато менш е речовини, ніж необхідно, щоб
зупинити його на ш ляху розш ирення. Тим -то більш ість
фізиків донедавна погодж увалися на думці, що найближ ­
ча до реальності друга модель Фрідмана.
П отім , однак, з ’яви лися нові спостереж ення. За останні
кілька років різн і групи д о сл ід н и к ів ви вчали н ай дріб-
н іш і бри ж і того м ікр о хви л ьово го ф ону, я ки й ви яви ли
П ен зіас і В ільсон. Р озм іри ц их бри ж ів м ож уть служ и ти
індикатором великом асш табної структури Всесвіту. Її ха­
рактер, схож е, вказує, щ о В сесвіт таки плаский (як у тр е­
тій м оделі Ф рідм ана)! А л е оскільки сум арн ої кількості
звичайної й тем ної м атерії для цього, здається, недостат­
ньо, ф ізики теоретично припускали існування інш ої, іщ е
не виявлен ої субстан ції — тем н ої енергії.

І неначе для того, щ об ускладнити проблему, нещ одавні

спостереження засвідчили, що розширення Всесвіту не впо­
вільню ється, а прискорю ється. М оделлю Ф рідм ана тут
і не пахне! Це дуж е дивн о, оскільки н аявн ість у просторі
речовин и — високої чи низької густи н и — мож е тільки
сповільн ю вати розш ирення, адж е гравітація завж ди діє
як сила тяжіння. П рискорення космічного розш ирення —
це щ ось на кш талт бом би, яка збирає, а не розсію є ен ер­
гію після вибуху. Я ка сила відповідальн а за прискорене
розш и рен ня косм осу? Н іхто не мож е н ічого сказати про
це. П роте, можливо, Ейнш тейн мав-таки рацію, коли увів
у сво ї р івн я н н я к о см о л о гіч н у ста л у (і в ід п о в ід н и й їй
еф ект антигравітації). З

З розвитком нових технологій і появою чудових космічних

телескопів ми активно отримуєм о нові, дивовиж ні дані
про Всесвіт. І ось гарна свіж а новина: тепер нам відомо,
щ о він і далі розш ирю ватим еться найближ чим часом із
чим раз більш ою ш видкістю , а час триватим е вічно, при­
н ай м н і дл я ти х, к о м у в и ста ч и ть р о зв а ж л и в о сті, щ об
не потрапити в чор н у діру. А ле щ о ж було на світанні?
Я к починався Всесвіт і що змусило його розш ирю ватися?
У моделі Фрідмана четвертий вимір Усесвіту — час, — як
і простір, має обмежену протяжність. Він подібний до від­
різка, що має два кінці або дві граничні точки, тобто має
кінець і початок. Фактично всі розв’язки рівнянь Ейнштей­
на, отримані для тієї кількості матерії, яку ми спостерігаємо
у Всесвіті, мають одну дуже важливу загальну характеристи­
ку: колись у минулому (приблизно 13,7 мільярда років тому)
відстань між сусідніми галактиками, певно, дорівнювала
нулю. Інакше кажучи, весь Усесвіт був стиснутий у точку
нульового розміру, сферу з нульовим радіусом. Густина Все­
світу й кривизна простору-часу були тоді, либонь, нескін­
ченними. Ц ей момент ми називаємо Великим Вибухом.

Усі наші космологічні теорії засновані на припущенні, що

простір-час гладенький і майже плаский. Це означає, що всі
дані теорії порушуються в момент Великого Вибуху, адже
простір-час нескінченної кривизни важко назвати майже
пласким! Таким чином, якщ о щось і передувало Великому
Вибуху, воно не допоможе зрозуміти те, що трапилося зго­
дом, бо передбачуваність порушується якраз у момент Ве­
ликого Вибуху. Відповідно, знаючи тільки те, що трапилося
після нього, ми не можемо визначити, щ о було раніше.
Події, які передували Великому Вибуху, не можуть мати
жодних наслідків для нас, а отже, під час створення наукової
моделі Всесвіту їх можна не брати до уваги. Ми маємо ви­
ключити ці дані зі своєї моделі й вважати, що Великий Вибух
поклав початок часу. Питання про те, хто створив умови для
Великого Вибуху, і подібні до нього не є науковими.

Щ е однією нескінченною величиною у Всесвіті нульових

розм ірів мала бути температура. Вваж аю ть, що в м омент
Великого Вибуху Всесвіт був аж надто гарячим. М ірою
того, як він розш ирю вався, температура випромінювання
зниж увалася. А оскільки тем пература є мірою середньої
енергії — або швидкості — частинок, охолодження Всесвіту
м ало, м абуть, серй озн і н асл ідки для м атерії. За д уж е
високих тем ператур части нки рухалися так стрім ко, що
про їхнє взаємне притягання під дією ядерних або елек­
тром агнітних сил годі було говорити, але зі зниж енням
тем ператури частинки почали притягатись і з ’єднуватись
одна з одною. Н авіть види наявних у Всесвіті частинок
залеж ать від його тем ператури, а значить, і від віку.
\
Аристотель не вірив, що речовина складається з частинок.
Він вважав, що матерія безперервна. За Аристотелем, її мож­
на без кінця ділити на чимраз менші й менші частини й ні­
коли не натрапити на неподільне «зерня». Утім, деякі дав­
ньогрецькі мислителі, наприклад Демокрит, вважали, що
матерії властива «зернистість» і що все в природі складаєть­
ся із сили-силенної всіляких атомів. (Слово «атом» в пере­
кладі з грецької означає «неподільний».) Нині ми знаємо,
що так воно і є, принаймні в нашому довкіллі й за сьогочас­
ного стану Всесвіту. Але атоми нашого Всесвіту існували
не завжди, вони не є неподільними і являють собою лише
невеликий відсоток від усього розмаїття частинок у Всесвіті.

Атоми складаються з частинок менш ого розміру: електро­

нів, протонів і нейтронів. Протони й нейтрони, своєю чергою,
побудовані зі ще крихітніш их частинок, які називаються
кварками. Окрім того, кожному типу субатомних частинок
відповідаю ть античастинки. Вони маю ть таку сам у масу,
але протилежний електричний заряд та інші характери­
стики. Наприклад, античастинка електрона, що називається
позитроном, має позитивний заряд, протилежний негатив­
ному заряду електрона. М ожливо, існують цілі антисвіти
й антилюди, що складаються з античастинок. Щ оправда,
якщ о частинка й античастинка зустрічаються, вони зни­
щ ують одна одну. Тож, якщ о вам доведеться зустріти своє
анти-я, ні в яком у разі не тисніть йому руку! Адж е обоє
ви — бац! — зникнете в сліпучому спалаху світла.

Світлову енергію переносять частинки інш ого ти пу — не­

вагомі фотони. Д ля Землі найближ чим і найбільш им по­
стачальником фотонів служ ить ядерне горно Сонця. Воно
постачає вдосталь й інш их частинок — уж е згадані н ей­
трино (і антинейтрино). Але ці надзвичайно легкі частин­
ки майж е не взаємодію ть із речовиною , том у щ осекунди
непомітно проходять крізь нас мільярдами. Добре відомо,
що фізики виявили десятки типів елементарних частинок.
У Всесвіті, що переж иває складні еволю ційні зміни, набір
цих частинок теж еволюціонував. Саме ця еволюція ум ож ­
ли вила виникнення планет, подібних до нашої, і ж ивих
істот, схож их на нас. Ч ерез секунду після Великого Вибу­
ху Всесвіт розш ирився достатньо, щ об його тем пература
знизилася приблизно до десяти мільярдів градусів Цель-
сія. Це в ти сячу разів більш е, ніж у центрі Сонця, але по­
дібні тем ператури відзначали під час вибухів водневих
бомб. У той час У сесвіт містив здебільш ого фотони, елек­
трони, н ейтрино та їхн і античастинки, а ще нечисленні
п р отон и й н ей трон и . П ри ц ьо м у части н к и м али таку
в ел и к у ен ергію , щ о, н аш то вхую ч и сь одн а на одну, ви ­
творю вали безліч різни х пар части нка — античастинка.
Наприклад, зіткнення фотонів могло породити електрон
і його античастинку— позитрон. Деякі з таких новопосталих
частинок, стикаючись зі своїми близнюками-античастин-
ками, зникали. Щ оразу, коли електрон зустрічається з по­
зитроном, вони знищуються, але зворотний процес не такий
простий. Д ля того щ об дві безм асові частинки, такі як
фотони, могли породити пару частинка — античастинка,
наприклад електрон і позитрон, безмасовим частинкам
потрібна певна мінімальна енергія. Електрон і позитрон
маю ть масу, і ця новостворю вана маса повинна породж у­
ватися енергією зіш товхуваних частинок. Оскільки Всесвіт
розш ирю вався далі й температура знижувалася, до зітк­
нення частинок, які мають достатню енергію для наро­
дження електрон-позитронних пар, доходило чимраз рід­
ше, тоді як куди частіше відбувалося взаємознищ ення пар.

У реш ті-реш т більш а частина електронів і позитронів вза­

ємно анігілю валися, утворивш и більш е ф отонів і зали­
ш ивш и відносно мало електронів. Н ейтрино й антиней­
трино, які взаємодію ть між собою й з інш ими частинками
дуже слабко, знищ ували одне одного не так швидко. Вони,
мабуть, і досі круж ляю ть десь навколо нас. Я кби ми м ог­
ли спостерігати їх, це послуж ило б наочним доказом на
кори сть описаної вищ е картини гарячого м олодого В се­
світу. На ж аль, у наш і дн і енергія цих части н ок занадто
низька, щ об спостерігати їх безпосередн ьо (хоча, м ож ­
ливо, їх вдасться виявити опосередковано).

П риблизно за сто секунд після Великого Вибуху Всесвіт

охолонув до одного мільярда градусів — температури надр
найгарячіш их зір. У цих ум овах енергії протонів і нейтро­
нів було вже недостатньо для подолання сильної ядерної
взаєм одії, і вони п оч ал и зли вати ся , утво р ю ю ч и я др а
д е й те р ію (в аж к о го в о д н ю ), я к і м іст я ть о д и н п р о то н
і один н ей трон . В ідтак я др а д ей тер ію м огли, п р и єд н у­
ю чи протон и й нейтрони, перетворити ся на ядр а гелію ,
що складаю ться з пари протонів і пари нейтронів, а також
породити невелику кількість ядер двох важ чих елем ен­
тів — літію та берилію . М ож на підрахувати, що, згідно
з теорією гарячого Всесвіту, близько чверті протонів і ней­
трон ів о б ’єдн алося в я др а гелію , п р и чом у зберігалася
якась дещ иця важ кого водню та інш их елементів. Н ей­
трони, які залиш илися, у результаті розпаду перетвори­
лися на протони — ядра звичайних атомів водню.

Рівновага фотонів та електрон-позитронних пар

Цю картину первісного гарячого В сесвіту вперш е запро­

понував Д ж ордж Ґамов у відомій праці, яку він написав
1948 року в співавторстві зі своїм учнем Ральф ом А льф е-
ром. Ґамов мав неабияке почуття іум ору: він додав до
списку авторів ім’я фізика-ядерника Ганса Бете, щоб вийш­
ло «Альфер, Бете, Ґамов» на кш талт перш их трьох літер
грецького алф авіту (альфа, бета, гамма), — кращ е й не
треба, коли йдеться про статтю, присвячену зародж енню
Всесвіту! У згаданій праці автори зробили чудове перед­
бачення, щ о випром іню вання (у формі ф отонів), яке ви­
никло на початкових, гарячих стадіях розвитку Всесвіту,
має зберегтися до наших днів, але його температура повин­
на лише на кілька градусів перевищувати абсолютний нуль.
(Абсолютним нулем вважають температуру -2 7 3 °С, за якої
речовина не містить ж одної теплової енергії, а отже, це
найнижча з можливих температур.)

Саме це м ікрохвильове випром іню вання виявили П ен-

зіас і В ільсон 1965 року. Коли А льф ер і Ґамов оп убліку­
вали свою статтю , про я дер н і реакц ії м іж п р отон ам и
й н ей тронам и було відом о небагато. Т о м у передбачення
співвідн ош ен ь різни х елем ентів у ран н ьом у В сесвіті ви ­
яви лися доси ть приблизним и. У тім згодом, коли вдал о­
ся зн ову провести обчислення з урахуванням нових, то ч ­
н іш и х дан и х, з ’я сувал о ся , щ о р езул ьтати д уж е д о б р е
узгодж ую ться зі спостереж енням и. Залиш ається додати,
щ о в я ки й сь інш ий спосіб вельм и важ ко пояснити, чо м у
сам е ч в ер ть м аси В сесв іту п р и п адає н а ч а стк у гелію .

І все ж опи сан а карти н а породж ує н и зку проблем . Т р и ­

валості ранніх етапів еволю ції в моделі Великого В ибуху
не вистачає для того, щ об тепло встигло п ош ирити ся
з одного регіон у гарячого В сесвіту в інш ий. Це означає,
щ о в п оч атковом у стані В сесвіт повинен був скрізь м ати
строго одн акову тем пературу, інакш е н іяк не пояснити
одн акову тем п ератур у м ікрохвильового ф он у у всіх н а­
прям ках. О крім того, мало йтися про дуж е чітко ви зн а­
ч ен у початкову ш ви дкість вибуху, щ об розш и рен ня від­
б у в а л о ся н а м еж і к р и ти ч н о го р еж и м у, щ о д о зв о л я є
уникнути стиснення. Д уж е важ ко пояснити, чом у В сесвіт
зародився сам е в таком у стані, якщ о не допускати втр у­
чання Бога, який мав намір створити істот на кш талт нас.

Н ам агаю чись зн ай ти м одель У сесвіту, у якій безліч різ­

них початкови х станів м огла розви н ути ся в щ ось п одіб­
не до наявн ої світобудови, науковець із М ассачусетсько-
го те х н о л о гіч н о го ін сти ту т у А л ан Ґ ут п р и п усти в, щ о
ранній У сесвіт м іг пройти період дуж е ш видкого розш и ­
рення. Це розш и рен ня н ази ваю ть «інф ляцією », м аю чи
на увазі, щ о В сесвіт у той період розш и рю вався з дедалі
більш ою ш видкістю . Я кщ о вірити Ґуту, радіус У сесвіту
за м ізерн у ч астку секунди збільш ився в м ільйон м ільй о­
нів мільйонів мільйонів м ільйонів (одиниця з тридцятьма
нулями) разів. Будь-які неоднорідності у Всесвіті просто
виправилися б у процесі цього розш ирення, як зморш ки
на повітряній кульці мірою того, як її надувають. Таким
чином, інфляційна теорія пояснює, як нинішній, гладень­
кий та однорідний стан Усесвіту міг розвинутися з купи
всіляких неоднорідних споконвічних станів. Тож тепер ми
певною мірою впевнені в тому, що маємо правильну карти­
ну подій аж до однієї мільярдної трильйонної трильйонної
частки (іс г 33) секунди від Великого Вибуху.

Уся ця первісна метуш ня Великого Вибуху заверш илася

лиш е через декілька годин ф ормуванням ядер гелію й д е­
яких інш их елементів, таких як літій. Потім десь із мільйон
років У сесвіт просто розш ирю вався далі й нічого суттєво­
го не відбувалося. Н ареш ті тем п ератур а зн изилася до
декількох тисяч градусів. Електронам і ядрам стало зам а­
ло кінетичної енергії, щ об долати силу електромагнітного
тяжіння, і вони почали об’єднуватися в атоми. Усесвіт у ці­
лому розширювався б і остигав, але в регіонах, де густина
була трохи вищою за середню, розширення додатково галь­
мувалося гравітаційним тяжінням надлишкової речовини.

Під дією такого тяжіння розширення в цих регіонах Усесвіту

зупинилося, поступивш ись місцем стисненню (колапсу).
М ірою того як вони стягувалися, тяжіння навколиш ньої
речовини могло надати цим регіонам ледь помітного обер­
тання. Оскільки регіон стягується, він обертається дедалі
швидше подібно до того, як фігурист прискорюється, крутя­
чись на льоду, коли притискає до себе руки. Коли розміри
такого регіону ставали досить малими, його обертання
приш видшувалося настільки, що могло збалансувати гра­
вітацію. Так утворилися обертові спіральні галактики. Інші
регіони Всесвіту, яким пощ астило уникнути обертання,
стали овальними об’єктами, що їх називають еліптичними
галактиками. У таких регіонах колапс призупиняється через
стійке обертання окремих частин галактики навколо її цен­
тра, тоді як уся зоряна система загалом не обертається.

З часом воднево-гелієвий газ у галактиках мусив розпа­

датися на невеликі хмари, які руйнувалися під дією влас­
ного тяж іння. О скільки вони стискалися й атоми в них
зіш товхувалися, то температура газу зростала, поки не до­
сягала величини, необхідної для початку реакцій ядерного
синтезу. Ці реакції перетворюють водень на гелій і схожі
на керований вибух водневої бомби. Тепло, що виділяється
при цьому, змуш ує зорі світитися. Це тепло також збіль­
ш ує ти ск газу, поки його не вистачає на те, щ об урівн ова­
ж ити силу тяж іння, відтак стискання газу припиняється.
П риблизно так газові хм ари стаю ть подібними до наш ого
Сонця зорями, які спалю ю ть водень, перетворю ю чи його
на гелій, і випром іню ю ть вивільнену енергію у ф ормі те­
пла й світла. Вони чимось схожі на повітряну кульку, у якій
внутріш н ій ти ск повітря на стінки, щ о зм уш ує кульку
розш ирю ватися, врівноваж ується за рахунок пруж ності
гумової оболонки, яка прагне зменш ити розмір кульки.

Сф орм увавш ись із хм ар гарячого газу, зорі тривалий час

зберігаю ть стій кість завдяки бал ан су м іж ви ділен н ям
тепла в ядерних реакціях і гравітаційним тяж інням. Утім
рано чи пізно зоря вичерпує свій запас водню й інш ого
ядерн ого палива. П арадоксально, але щ о більш ий запас
пали ва має зоря, то ш видш е воно закінчується. Т ак ста-
ється через те, що чим м асивніш а зоря, тим вищ а тем п е­
ратура їй потрібна, щоб збалансувати своє тяжіння. А чим
гарячіш а зоря, тим ш видш е відбувається реакція я дер ­
ного си н тезу й ш видш е витрачається паливо. Н аш ом у
Сонцю , ім овірно, вистачи ть пали ва ще десь на п ’ять м і­
льярдів років, але м асивн іш і зорі здатні витратити свої
ресурси ли ш е за сто м ільйонів років, щ о значно менш е
за вік У сесвіту.

Коли зоря вичерпує паливо, вона починає остигати й гра­

вітація бере гору, спри чи няю чи стиснення. Стиснення
збл и ж ує атом и , зм уш ую ч и зорю зн ов у р о зігр івати ся .
За достатнього нагрівання зоря може почати перетворю ­
вати гелій на важ чі елементи, зокрем а вуглець і кисень.
Це, проте, вивільняє не надто багато енергії, тож криза
неминуча. Щ о трапляється далі, не цілком зрозуміло, але
дуж е йм овірно, щ о центральні ділянки зорі стискаю ться,
переходячи в дуж е густий стан, і це робить їх, наприклад,
чорним и дірами.

Термін «чорна діра» з’явився порівняно нещ одавно. Пер­

шим його вжив 1969 року американський науковець Дж он
Вілер, описую чи наочно ідею, висловлену щ онайменш е
років двісті тому. Якщ о зоря досить масивна, може вияви­
тися, що навіть світло не зуміє подолати її тяжіння, і тоді
всім зовнішнім спостерігачам зоря видаватиметься чорною.

Коли ця ідея була висловлена вперше, існувало дві теорії

щодо природи світла. Одна, якій віддавав перевагу Ньютон,
твердила, що світло складається з частинок, або ж кор­
пускул. Друга проголошувала, що світло являє собою хвилі.
Тепер ми знаємо, що обидві теорії правильні. Як ми поба­
чимо в розділі 9, через корпускулярно-хвильовий дуалізм
у квантовій механіці світло інколи поводиться як хвиля,
а часом виразно демонструє властивості частинки. «Хвиля»
й «частинка» — лише загальні поняття, які придумали люди,
і природа не зобов’язана конче дотримуватися їх, накида­
ючи всім явищ ам ту чи ту абстрактну категорію!
Хвильова теорія не пояснює, як має поводитися світло під
дією гравітації. Але якщ о вважати, що світло складається
з частинок, можна очікувати, що вони реагуватимуть на
гравітацію так само, як гарматні ядра, космічні кораблі
й планети. Наприклад, якщ о вистрелити ядром у повітря,
то рано чи пізно ядро впаде на Землю за умови, що ш вид­
кість, з якою воно вилетіло з гармати, не перевищує певної
величини. Називається ця ш видкість другою космічною
ш видкістю вивільнення.

Гарматне ядро за швидкості,

меншої або більшої за швидкість вивільнення

Друга космічна ш видкість вивільнення залеж ить від сили

земного тяжіння, тобто від маси Землі, але вона не зале­
жить від маси гарматного ядра з тієї ж таки причини, з якої
прискорення вільного падіння тіл не залеж ить від їхн ьої
маси. І якщ о вж е ш видкість вивільнення не залеж ить від
маси тіла, то м ож на припустити, що наведен і м іркуван ­
ня правильні й для части нок світла, н езваж аю чи на те,
щ о їхня м аса д орівн ю є нулю! Т о м у р езонно припустити,
що части нки світла м аю ть рухатися з деякою м ін ім аль­
н ою ш ви дкістю , щ об ви р вати ся з поля тя ж ін н я зорі.

С п очатку вваж али, що части нки світла рухаю ться без­

меж но ш видко, том у гравітація не здатна їх уповільнити,
одн ак відкриття Ремера, який устан ови в, щ о ш видкість
світла кінцева, означало, щ о гравітація м ож е м ати істот­
ний вплив на світло. У доси ть м асивної зорі ш ви дкість
вивільнення мож е виявитися більш ою за ш видкість світ­
ла, і все випром іню вання, щ о його випускає така зоря,
до н еї вер тати м еться. В иходячи з цього п ри пущ ен н я,
проф есор К ем бри дж ського ун івер си тету Д ж он М ічелл
1783 року опублікував у « Філософських працях Лондон­
ського королівського товариства» доповідь, у якій вка­
зав, щ о зоря певної маси та густини повинна м ати таке
сильне гравітаційне поле, що світло не зможе її покинути.
Будь-яке світло, випром інене поверхнею зорі, буде при­
тягнуте назад, перш ніж усти гн е «відбігти» далеченько
від неї. Такі об’єкти ми тепер називаємо чорними дірами,
адж е вони я вляю ть собою чорні порож нечі в косм осі.

О днак не зовсім правильно порівню вати світло з якимись

гарм атним и ядрам и, щ о підкоряю ться закону тяж іння
Ньютона, адже ш видкість світла має стале значення. Коли
вистрелити гарматне ядро вгору, його сповільню ватим е
гравітація, поки воно не зупиниться й не впаде; ф отон же
має рухатися вгору з постійною ш видкістю . П ослідовної
картини того, як гравітація впливає на світ, не було до
1915 року, коли Ейнш тейн запропонував загальну теорію
відносності. На запитання, що ж відбувається з випром і­
ню ванням масивної зорі за загальною теорією відноснос­
ті, уперш е відповів м олодий ам ериканський науковець
Роберт О ппенгеймер 1939 року.

Картина, я ку запропонував у своїй праці О ппенгеймер,

має такий вигляд. Гравітаційне поле зорі зміню є траєк­
торію світлових променів у просторі-часі. Цей еф ект про­
являється у відхиленні світла далеких зір, спостереж ува­
н ом у під ч ас сон ячн ого затем н ен ня. Т раєктор ії світла
в просторі-часі, щ о проходять поряд із зорею , трохи ви­
кривлен і в бік її поверхні. Стискаю чи сь, зоря стає густі­
ш ою , і гр авітац ій н е п оле на її п овер хн і п оси л ю ється.
(М ож на уявляти гравітаційне поле, щ о походить із точки
в центрі зорі; коли зоря стискається, точки, що леж ать на
її поверхні, наближаються до центра, потрапляючи в силь­
ніш е поле.) П отуж ніш е поле сильніш е вигинає траєкторії
світлових променів. Уреш ті-реш т, коли зоря стискається
до деякого критичного радіуса, гравітаційне поле на її
поверхні стає таким сильним, а світлові промені вигина­
ються такою мірою, щ о світлу вж е не «втекти».

З гідн о з теорією відносності, ніщ о не здатне рухатися

ш видш е за світло. Т ож якщ о навіть світло не м ож е вирва­
тися, то й нічом у інш ом у це теж не під силу — усе затягне
назад гравітаційне поле. Навколо компактної зорі ф орму­
ється зона простору-часу, яку ніщо не може покинути, щоб
досягти віддаленого спостерігача. Зона ця — чорна діра.
Зовніш ню меж у чорної діри називають горизонтом подій1.
Сьогодні завдяки телескопам, які працюють у рентгенівсько­
му й гамма-діапазоні, ми знаємо, що чорні діри — звичай­
нісіньке явище, куди буденніш е, ніж видавалося раніше.

1 Інша назва — «сфера Шварцшільда» за ім’ям німецького астронома

й фізика Карла Шварцшільда (1873—1916), який уперше виявив цю межу,
або сферу, 1916 року.
Один супутник відш укав 1500 чорних дір на порівняно
невеликій ділянці неба. Виявили ми й чорну діру в центрі
наш ої Галактики, п ри чом у її м аса в м ільйон разів пере­
вищ ує м асу Сонця. Біля ц ієї н адм аси вн ої ч о р н ої діри
знайшлася зоря, яка обертається навколо неї зі швидкістю,
рівною близько 2 % від ш видкості світла, тобто ш видш е,
ніж у середньому обертається електрон навколо ядра в атомі!

Щ об зрозуміти, що відбувається, коли доходить до колап­

су масивної зорі та ф ормування чорної діри, слід згадати,
що теорія відносності не визнає абсолютного часу. Інакше
кажучи, кож ен спостерігач прикладає до часу власну мір­
ку. Х ід часу для спостерігача на поверхні зорі відрізняти­
меться від ходу часу для спостерігача на відстані, адже на
поверхні зорі гравітаційне поле сильніш е.

Уявімо безстрашного астронавта, який стоїть собі на поверх­

ні стискуваної зорі. У певний момент за його годинником —
скажімо, об п :о о — зоря стиснеться до критичного радіуса,
за яким гравітаційне поле посилюється настільки, що з ньо­
го неможливо вирватися. Тепер припустимо, що за інструк­
цією астронавт має щосекунди за своїм годинником поси­
лати сигнал космічному кораблю, орбіта якого лежить на
деякій фіксованій відстані від центра зорі. Астронавт почи­
нає передавати сигнали о 10:59:58, тобто за дві секунди до
іі:о о . Що зареєструє екіпаж на борту космічного корабля?

Раніш е, провівш и уявний експеримент із передаванням

світлових сигналів усередині ракети, ми переконалися, що
гравітація вповільнює час; і чим вона сильніш а, тим знач­
ніший ефект. Астронавт на поверхні зорі перебуває в силь­
ніш ому гравітаційному полі, ніж його колеги на орбіті, тож
одна секунда за його годинником триватиме довш е, ніж
секунда за годинником корабля. А оскільки астронавт ра­
зом із поверхнею рухається до центра зорі й поле, що діє
на нього, стає все сильнішим і сильнішим, то інтервали між
його сигналами, прийнятими на борту космічного корабля,
постійно збільш ую ться. Це розтягнення часу буде дуж е
незначним до 10:59:59, тож для астронавтів на орбіті інтер­
вал між сигналами, переданими о 10:59:58 та о 10:59:59,
зо всім н ен абагато п ер ев и щ и ть секун ду. А л е си гн ал у,
відправлен ого об 11:00, на кораблі вж е не дочекаю ться.

У се, щ о відбувається на п оверхні зорі м іж 10:59:59 та

и : о о за годинником астронавта, розтягнеться за годин­
ником космічного корабля на нескінченний період часу.
З н абли ж ен н ям до 11:00 інтервали м іж п ри буттям на
орбіту послідовних гребенів і западин світлових хвиль,
випущ ених зорею , дедалі довш атимуть; це ж трапиться
і з проміж ками часу між сигналами астронавта. О скільки
частота випром іню вання визначається числом гребенів
(або западин), які приходять за секунду, то на космічному
кораблі реєструвати м уть дедалі н и ж чу частоту ви п р ом і­
н ю ва н н я зорі. С в ітл о зо р і ч и м р а з більш е ч е р в о н іти ­
ме й водночас тьмяніш атиме. Зреш тою зоря потьм яніє
настільки, що спостерігач із косм ічного корабля її вже
не помічатиме; усе, щ о залиш иться, — чорна діра в кос­
мосі. О днак дія тяж іння зорі на косм ічний корабель збе­
реж еться, і він далі обертатиметься по орбіті.

Цей сценарій, утім, не цілком реалістичний, адже є певна

проблема. З віддаленням від центра зорі гравітація слабшає,
через що ноги нашого безстрашного астронавта притягува­
лися б сильніше за його голову. Ця різниця сил призвела б
до того, що тіло астронавта витягнулося б, наче спагеті, або
розірвалося на частини, перш ніж зоря досягнула б критич­
ного радіуса, на якому формується горизонт подій! Однак
ми вважаємо, що у Всесвіті існують об’єкти куди більшого
розміру, наприклад центральні зони галактик, які теж мо­
жуть зазнавати гравітаційного колапсу, породжуючи над-
масивні чорні діри на кшталт розташованої в центрі нашої
Галактики. Якби наш астронавт перебував на такому об’єк­
ті, то його не розірвало б на гамуз, перш ніж утворилася
чорна діра. Досягнувши критичного радіуса й не відчувши
нічого особливого, він перетнув би фатальну межу непоміт­
но для себе. Хоча зовнішні спостерігачі фіксували б, що його
сигнали вповільнюються, доки врешті-решт ті не зникли б.
І тільки через кілька годин (за вимірюваннями астронавта)
його розірвало б на друзки через різницю гравітаційних сил,
які впливають на голову й ноги.

Іноді, коли доходить до колапсу дуже масивної зорі, її зо­

вніш ні ш ари може викинути в космос колосальний вибух,
який називається спалахом наднової. В ибух цей такий
потужний, що наднова світить яскравіш е за всі зорі цілої
галактики. Прикладом може служ ити наднова Крабопо-
дібної туманності. Китайські літописи згадували її 1054 року.
Хоча вибух зорі відділяло від Землі 5000 світлових років,
його кілька місяців можна було спостерігати неозброєним
оком, і сяяла зоря так яскраво, щ о була помітна навіть
удень, а вночі за її світла можна було читати. Спалах над­
нової за 500 світлових років від нас — у десять разів ближ ­
че за туманність — був би в сто разів яскравіш им і букваль­
но перетворив би ніч на день. Щ об відчути потуж ність
подібного вибуху, уявіть, що спалах суперничав би із сяйвом
Сонця навіть при тому, щ о зоря перебувала б у десятки
мільйонів разів далі за нього (нагадуємо, щ о наше Сонце
розташ оване лиш е за вісім світлових хвилин від Землі).
Досить близький спалах наднової зорі хоча й не зруйнував
би Землю, але супроводжувався б випромінюванням, здат­
ним убити все живе на наш ій планеті. Нещ одавно висло­
вили припущення, що вимирання морських організмів, яке
сталося два мільйони років тому, було спричинене сплеском
космічного випромінювання, породженого спалахом над­
нової поблизу Землі. Д еякі науковці вважають, що високо-
організоване ж иття може розвинутися тільки в тих куточ­
ках галактик, де не надто багато зір, — у так званих зонах
життя, — адже в регіонах щ ільніш ого скупчення зір спала­
хи наднових — явищ а такі буденні, що вони періодично
знищ ую ть будь-які паростки біологічної еволюції. Щ одня
у Всесвіті спалахують сотні тисяч наднових зір. В окремій
галактиці наднові з’являються приблизно раз на століття.
Але це середні показники. На ж аль (принаймні, для астро­
номів), останній спалах наднової в Ч ум ацьком у Ш ляху
стався 1604 року, до винайдення телескопа.

Головною претенденткою на роль наступної наднової в на­

шій Галактиці є зоря Ро Кассіопеї. На щастя, розташ ована
вона на цілком безпечній для нас відстані ю о о о світлових
років. Належить ця зоря до нечисленного класу ж овтих
надгігантів. У всьому Ч умацькому Ш ляху є лиш е сім зір
цього типу. М іж народна група астроном ів почала вивча­
ти Ро К ассіопеї 1993 року. За м и нулі роки в зорі спосте­
рігали періодичн і коливання тем ператури на кількасот
градусів. П отім, ул ітк у 2000 року, її тем пература раптом
знизилася прибли зно від 7000 до 4000 градусів. У цей
час дослідн и ки виявили в атм осф ері зорі оки с титану,
який, як вваж аю ть, входи ть до складу оболонки, вики­
н утої з поверхні зорі потуж ною ударн ою хвилею .

Коли спалахує наднова, низка важких елементів, які утво­

рилися наприкінці життєвого циклу зорі, викидається на­
зад у міжзоряне середовищ е, стаючи сировиною для ф ор­
мування наступного покоління зір. Наше Сонце містить
приблизно 2 % таких важ ких елементів. Це зоря другого
або третього покоління, яка сформувалася десь п’ять міль­
ярдів років том у з хм ари обертового газу, що м істив ви­
киди ранніх наднових. Значна частина газу з тієї хмари
піш ла на ф орм ування Сонця або була викинута назовні,
але невелика частина важ ких елементів змогла зібратися
разом та утвори ти подібні до З ем лі планети, які тепер
обертаються навколо Сонця. І золото в наших коштовностях,
і уран у наших ядерних реакторах — усе це залишки надно­
вих зір, які спалахнули ще до народження Сонячної системи!

Коли Земля ще тільки конденсувалася, вона була дуж е

гарячою й не мала атмосфери. З часом вона охолола й за­
горнулася в оболонку газів, щ о виділялися зі скельних
порід. М и не зм огли б виж ити в цій первинній атм осф е­
рі. Кисню в ній не було, н атом ість первісна атм осф ера
містила безліч інш их, отруйних для нас газів, наприклад
сірководен ь (яким см ердять тухлі яйця). У тім існую ть
деякі прим ітивн і ф орм и ж иття, що буяю ть сам е в таки х
ум овах. Ім овірно, вони розвинулися в океанах ун аслідок
випадкового з’єднання атомів у великі структури, — макро­
молекули, — щ о були здатні збирати інш і атоми в океані
в схожі структури. Таким чином, ці структури відтворю ­
вали сам их себе й розмнож увалися. П одекуди в процесі
відтворення траплялися помилки. Іш лося здебільш ого
про те, щ о новопостала макром олекула не могла відтво­
рю вати себе й ур еш ті-р еш т р уй н увалася. О дн ак деякі
похибки спри чи няли ся до появи н ових м акром олекул,
які відтворю валися ще краще. М аючи таку перевагу, вони
успіш но витісняли вихідні макромолекули. Так було по­
кладено початок процесу еволюції, який спричинився до
розвитку дедалі складніших самовідтворювальних організ­
мів. П ерш і пр и м іти вн і ф орм и ж и ття сп ож и вали різні
речовини, зокрема сірководень, і виділяли кисень. П осту­
пово це змінило склад атмосфери, наблизивш и його до
сучасного, і послужило передумовою для виникнення ви­
щ их форм життя — риб, рептилій, ссавців і, нарешті, людей.

О писана картина В сесвіту заснована на загальній теорії

відносності. Вона узгодж ується з усім а сучасними спосте­
реж еннями. О днак матем атика насправді не може оперу­
вати н ескін чен н и м и чи слам и , том у, ствердж ую чи, щ о
Всесвіт почався з Великого Вибуху, загальна теорія від­
носності тим самим прогнозує, щ о у Всесвіті існує точка,
де сама ця теорія втрачає чинність. П одібна точка — при­
кл ад того, щ о м атем ати ки н ази ваю ть си н гул яр н істю .
Коли теорія передбачає сингулярності на кш талт н ескін ­
чен н ої тем ператури, густини й кривизни, це знак того,
щ о її сл ід я ко сь зм ін и ти. З агал ьн а теорія відн осн ості
неповна, оскільки вона не поясню є, як з ’явився Всесвіт.

X X століття стало свідком того, я к зм інилися погляди

лю дини на Всесвіт. М и зрозуміли, яке скромне місце по­
сідає наш а планета в неосяж ном у Всесвіті; виявили, що
час і простір викривлені й невіддільні одне від одного;
відкрили, щ о Всесвіт розш ирю ється й щ о він мав початок
у часі. О днак м и також переконалися, що, малю ю чи нову
картину великом асш табної структури Всесвіту, загальна
теорія відносності дає маху, описую чи початок часів.

М инуле століття також викликало до ж и ття й інш у ве­

л и ку часткову ф ізичну теорію — квантову механіку. Вона
має справу з явищ ами, які відбуваю ться у вельми малень­
ких м асш табах. Н аш а концепція Великого В и буху каже,
що, мабуть, на початку свого існування Всесвіт був такий
м алий, щ о н авіть під час вивчення його «великом асш ­
табної структури» не мож на ігнорувати ефекти квантової
м еханіки, важ ливі в м ікроскопічн и х м асш табах. І сього­
дні, прагнучи осягнути В сесвіт цілком , н айбільш і надії
ми покладаєм о на об’єднання цих двох часткови х теорій
у єди н у кван тову теорію гравітації. Д алі ми п ерекон ає­
мося, щ о о б ’єднання загальн ої тео р ії відн осності з при­
йнятим у квантовій механіці принципом невизначеності
вм ож ли влю є існування скінченн ого пр остору й безм еж ­
ного часу. І м ож ливо також , щ о звичайні ф ізичні закони
дію ть повсю ди, зокрем а й на світанні часів, не п отребу­
ю чи ж одн их сингулярностей.
У спіх наукових теорій, зокрема теорії тяж іння Ньютона,
привів ф ранцузького науковця П ’єра Симона Л апласа на
початку X IX століття до переконання, щ о Всесвіт цілком
детермінований. Інакш е кажучи, Л аплас вважав, що має
існувати низка законів природи, які дозволяю ть — при­
наймні загалом — передбачити все, що трапиться у Все­
світі. Д ля цього потрібно «лише» підставити в такі закони
повну інф ормацію про стан У сесвіту в деякий довільно
обраний мом ент часу. Н азивається це заданиям «почат­
кового стану», або «граничних умов».

(У разі гран ични х ум ов ідеться про м еж у в просторі або

часі; граничний стан у просторі — це стан У сесвіту біля
зовн іш н іх його кордонів, якщ о такі є.) Л ап л ас вваж ав,
що, м аю чи повний набір законів і знаю чи початкові або
граничні ум ови, ми зм ож ем о точн о визначити стан У с е ­
світу в той чи той м ом ент часу.

Н еобхідність знати початкові умови, мабуть, інтуїтивно

очевидна: різні поточні стани, поза сумнівом, приведуть
до різних станів у майбутньому. П отреба знати граничні
ум ови в просторі трохи важ ча для розуміння, але в прин­
ципі це те саме. Рівняння, щ о леж ать в основі ф ізичних
теорій, м ож уть мати вельми різноманітні розв’язки, вибір
м іж якими ґрунтується на початкових або граничних ум о­
вах. Т ут простеж ується відцалена аналогія зі станом бан­
ківського рахунку, на який надходять і з якого списую ть
великі суми. Те, чи станете ви банкрутом або ж багатієм,
залеж ить не тільки від перераховуваних сум, але й від
початкового стану рахунку.

Я кщ о Л ап л ас мав рацію , тоді ф ізичн і закони дозволять

нам за відомим сьогодніш нім станом У сесвіту визначити
й о го стан и в м и н у л о м у й м а й б у тн ьо м у . Н а п р и к л а д ,
зн аю ч и п олож ен н я та ш ви дкості Сон ц я й пл ан ет, ми
м ож ем о за д оп ом огою законів Н ью тона обчи сли ти стан
С он ячн ої систем и в будь-який м ом ент м инулого чи м ай­
бутнього. Коли йдеться про планети, детермінізм здається
абсолю тно очевидним . Зреш тою , астроном и дуж е точн о
передбачаю ть такі події, як затем нення. А ле Л ап л ас п і­
ш ов далі, припустивш и, щ о подібні закони керую ть і всім
інш им , зокрем а лю дською поведінкою .

О днак чи справді науковці здатні вирахувати наперед усе,

щ о ми зробимо згодом? Ч исло молекул у склянці води
перевищ ує десять у двадцять четвертом у степені (одини­
ця з двадцятьм а чотирма нулями). На практиці ми не м а­
ємо ані найм ен ш ої надії визначити стан кож ної з них.
Іщ е м енш е в нас ш ансів дізн ати ся про точн и й стан В се­
світу або навіть свого власного тіла. Т ож , говорячи про
детер м ін ован ість У сесвіту, ми м аєм о на увазі, щ о, навіть
якщ о наш их інтелектуальн и х здібностей обм аль для цих
обчислень, м айбутнє визначене.

Т аку доктри н у наукового детерм ін ізм у ріш уче відкидало

чим ало тих, хто відчував, щ о вона обм еж ує свободу Бога
правити світом , я к йом у зам анеться. П роте детерм ін ізм
залиш ався в науці загальноприйнятим припущ енням до
п очатку X X століття. О дн у з перш их ук азіво к на те, що
від ц ього п р и н ц и п у д оведеться відм ови ти ся, зробили
ан глійські ф ізики Д ж он Вільям Релей і Д ж ей м с Д ж инс,
вирахувавш и випром ін ю ван н я чорного тіла, на яке має
впливати нагріте тіло, н апри клад зоря (у розділі 7 ми
вж е згадували, щ о будь-який м атеріальн ий о б ’єкт, н а­
грівш ись, генерує випром іню вання чорного тіла).

Згідно з тогочасними уявленнями, гаряче тіло мало випу­

скати електромагнітні хвилі однаково на всіх частотах. Якби
так воно й було, однакові енергії припадали б на кожен
колір видимого спектру випромінювання, на кож ну часто­
ту мікрохвильового випромінювання, радіохвиль, рентге­
нівських променів та ін. Н агадаємо, щ о частотою хвилі
називають кількість її коливань за секунду, тобто кількість
«хвиль за секунду». З погляду математики твердження, що
гаряче тіло однаково випускає хвилі на всіх частотах, озна­
чає, що воно випромінює ту саму кількість енергії у всіх
діапазонах частот: від нуля до мільйона хвиль за секунду,
від одного до двох мільйонів, від двох до трьох мільйонів
і так до нескінченності. Інакш е каж учи, якась одиниця
енергії випромінюється з хвилями, частота яких леж ить
у діапазоні від нуля до м ільйона за секунду й у всіх подаль­
ш их інтервалах. Тоді повна енергія, що випромінюється на
всіх частотах, становитиме один плюс один плюс один...
і так до нескінченності. І оскільки немає обмежень на мож­
ли ву кількість хвиль за секунду, це додавання енергій ні­
коли не закінчиться. Згідно з таким міркуванням, повна
випромінювана енергія має бути нескінченною.

Щ об уникнути цього явно абсурдного висновку, німецький

науковець М акс Планк 1900 року припустив, що видиме
світло, рентгенівські промені та інші електромагнітні хвилі
можуть випускатися тільки деякими дискретними порція­
ми, які він назвав «квантами». Сьогодні ми називаємо квант
світла фотоном. Щ о вища частота світла, то більша енергія
його фотонів. Тому, хоча фотони будь-якого поданого ко­
льору або частоти цілком ідентичні, фотони різних частот,
згідно з Планком, несуть різну кількість енергії. Це означає,
що у квантовій теорії «найслабкіше» світло будь-якого по­
даного кольору — світло, представлене одним-єдиним фо­
тоном, — несе енергію, величина якої залежить від кольору.
Наприклад, частоти фіолетового світла вдвічі вищі за час­
тоти червоного, а отже, один квант фіолетового світла несе
вдвічі більш е енергії, ніж один квант червоного. Таким
чином, найменша порція фіолетової світлової енергії вдві­
чі більша за найменш у порцію червоної.

Найменша кількість світла

Я к це р о зв’язує проблем у абсолю тно чорного тіла? М ін і­

мальна кількість електром агнітної енергії, яку чорне тіло
мож е випустити на будь-якій заданій частоті, дорівню є
енергії одного фотона цієї частоти. На вищих частотах й енер­
гія фотонів вища. Тобто на високих частотах найм енш а
кількість енергії, я ку м ож е випустити абсолю тно чорне
тіло, виявляється більш ою. Д ля досить високої частоти
енергія одного кванта перевищ ує всю енергію тіла. На та ­
кій частоті світло не випускається, щ о встановлю є м еж у
для суми, я ку доти вваж али нескінченною . Таким чином,
за тео р ією П ланка, ін тен си вн ість випром ін ю ван н я на
високих частотах має зниж уватися. У результаті рівен ь
енергетичних втрат тіла стає скінченною величиною , що
й р о зв’язує пр обл ем у абсолю тно чорного тіла.

К вантова гіпотеза дуж е добре пояснила спостереж увану

інтенсивність випром іню вання гарячих тіл, але її наслід­
ки для детерм інізм у не усвідом лю вали до 1926 року, коли
інш ий нім ецьки й науковець, В ернер Гайзенберґ, сф ор­
м улю вав славнозвісний принцип невизначеності.

П ринцип н еви значеності говорить, щ о всупереч п ереко­

нанням Л апласа природа обмеж ує наш у здатність перед­
бачати майбутнє на підставі ф ізичних законів. Річ у тому,
щ о для передбачен ня м айбутнього полож ення й ш ви д­
кості части нки ми повинні м ати м ож ливість вим іряти її
початковий стан, тобто поточні полож ення й ш видкість,
пр и чом у вим іряти точно. Зробити це м ож но, піддавш и
части н к у впли ву світла. Д еякі з світлових хвиль ч асти н ­
ка розсіє. В они вкаж уть сп о стер ігач ев і п олож ен н я ч а с­
ти н к и . П роте в и к о р и ста н н я св ітл о в и х хв и л ь п о д ан о ї
довж ини накладає обм еж ення на точність, з якою визн а­
чаю ть полож ення частинки: точн ість ця лім ітується в ід ­
стан ню м іж гребеням и хвилі. Т аким чином , баж аю чи
якнай точніш е вим іряти полож ення частинки, ви п овин ­
ні в и ко р и сто вувати світл о ві хв и л і к о р о тк о ї до вж и н и ,
а значить, високої частоти . П роте, згідно з квантовою
гіп о тезо ю П лан ка, м о ж н а о п ер увати д о віл ьн о м алою
кількістю світла: вам доведеться використати щ онаймен­
ш е один квант, енергія якого зі збіл ьш ен н ям частоти
зростає. О тж е, щ о точн іш е ви прагнете вим іряти поло­
ж ення частинки, то вищ ою м ає бути енергія кванта світ­
ла, який ви в неї спрям овуєте.

Квантова теорія твердить, що навіть квант світла порушить

рух частинки, непередбачуваним чином змінивши її ш вид­
кість. І що вищ а енергія кванта світла, то більш і ймовірні
поруш ення. Н ам агаю чись підвищ ити точність вим ірю ­
вання полож ення, ви скористаєтеся квантом вищ ої енер­
гії, і ш видкість частинки зазнає значних змін. Що точніше
ви намагаєтеся виміряти полож ення частинки, то менш
точно ви можете виміряти її ш видкість, і навпаки. Гайзен-
берґ показав, щ о н еви зн ачен ість полож ення частинки,
пом нож ена на н еви зн ачен ість її ш видкості й м асу ч ас­
тинки, не мож е бути менш ою за певну сталу величину.
О тж е, зм ен ш и вш и , н ап ри кл ад, уд в іч і н ев и зн ач ен ість
полож ення частинки, ви м аєте подвоїти н еви зн ачен ість
її ш видкості, і навпаки. П рирода назавж ди обмеж ила нас
ум овам и цієї угоди.

Н аскільки погані подані ум ови? Це залеж ить від згаданої

«певної сталої величини». Її називаю ть сталою Планка,
і вона м ізерно мала. З огляду на м ізерність сталої П ланка
наслідки описаної угоди та квантової теорії в цілому, по­
дібно до ефектів теорії відносності, непомітні в щ оденно­
му житті. (Зрештою, квантова теорія таки впливає на наше
життя, зокрема постаючи основою сучасної електроніки.)
Н априклад, визн ачивш и ш ви дкість тен існ ого м ’ячи ка
м асою один грам із точністю до одного сантим етра за
секунду, ми мож емо встановити його місцезнаходж ення
набагато точніше, ніж нам зазвичай треба знати. Але якщо
виміряти полож ення електрона з точністю приблизно до
розмірів атома, то нем ож ливо визначити його ш видкість
із похибкою , менш ою за ± ю о о кілометрів за секунду, що
ніяк не назвеш точним вимірю ванням.
М ежа, встановлена принципом невизначеності, не зале­
ж ить ані від способу, за допомогою якого вимірюють поло­
ження або ш видкість, ані від типу частинки. П ринцип не­
визначеності Гайзенберґа відображ ає ф ундам ентальну,
питом у властивість природи, що веде до глибоких змін
у наших поглядах на сам світ. Навіть через сімдесят із гаком
років потом у чим ало ф ілософ ів не зовсім розум ію ть ці
зміни, які досі залиш аються предметом значних світогляд­
них розбіжностей. П ринцип невизначеності ознаменував
кінець лапласівської мрії про наукову теорію, модель У се­
світу, яка була б цілком детерміністською : годі точно пе­
редбачити майбутні події, якщ о немож ливо точно визна­
чити навіть сучасний стан Усесвіту!

М и поки ще мож емо припустити, щ о існує якийсь набір

законів, які цілком визначаю ть наперед події для якоїсь
надприродної істоти, котра, на відм іну від нас, мож е спо­
стерігати наявний стан Усесвіту, не порушуючи його. Однак
такі моделі Всесвіту не надто цікаві рам, звичайним смерт­
ним. Схоже, доцільніше використовувати так званий прин­
цип бритви Оккама й відкинути всі елементи теорії, які не
мають спостережуваних проявів. Цей підхід у 1920-х роках
привів Гайзенберґа, Ервіна Ш редінґера й Поля Дірака до
заміни ньютонівської механіки на нову теорію — квантову
механіку, засновану на принципі невизначеності. У цій
теорії частинки не мають окремих, чітких положень і швид­
костей. Н атомість у них є квантовий стан — комбінація
полож ень і ш видкостей, відомих лиш е в межах, які до­
пускає принцип невизначеності.

О дна з револю ційних особливостей квантової механіки

полягає в тому, що ця теорія не передбачає єдиного пев­
ного р езультату спостереж ення. В она пропонує безліч
мож ливих результатів і відзначає, наскільки йм овірний
кож ен із них. Інакш е каж учи, якщ о виконати однакові
вимірювання з великою кількістю однотипних систем, які
перебуваю ть в однаковом у вихідном у стані, то в деяком у
числі випадків вимірювання дадуть результат А, ще в якійсь
кількості випадків — результат В тощ о. М ож на приблизно
передбачити, скільки разів випаде результат А або В, але
не можна передбачити певний результат одного конкрет­
ного вимірю вання.

Уявіть, наприклад, що ви кидаєте дротики, граючи в дартс.

Згідно з класичними (іще не квантовими) теоріями, дротик
або вцілить у «яблучко», або ні. Знаючи ш видкість дроти­
ка в момент кидка, силу тяжіння та інш і умови, ви можете
вирахувати, влучить він у міш ень чи ні. Однак квантова
теорія говорить, що неможливо передбачити таке напевно.
Згідно з нею, існує певна ймовірність того, що дротик вці­
лить у «яблучко», і відмінна від нуля ймовірність, що він
встромиться в будь-яке інш е місце на дошці. М аю чи спра­
ву з такими великими об’єктами, як у грі в дартс, ви м ож е­
те бути впевнені в прогнозі, якщ о класична теорія — у по­
даному випадку механіка Ньютона — передбачає влучання
дротика в мішень. Принаймні, шанси, що цього не станеть­
ся (згідно з квантовою теорією) такі малі, що, кидаючи
дротики й далі в той-таки спосіб до кінця існування Все­
світу, ви, імовірно, ніколи б не схибили. Але в масш табах
атомів усе відбувається по-інш ому. Імовірність влучання
дротика, що складається з одного атома, у центр мішені,
дорівню вала б 90 %, шанс, що він встромиться в інш е міс­
це на дошці, становив би 5 %, і ще 5 % припало б на те, що
дротик узагалі пролетить повз дошку. Ви не можете сказа­
ти заздалегідь, що саме станеться. Усе, що ви можете, — це
стверджувати, що, коли експеримент раз у раз повторю ва­
ти, у середньому 90 разів зі ю о дротик влучить у «яблучко».

Квантова механіка внесла нем инучий елем ент неперед-

бачуваності, або випадковості, у науку. Ейнш тейн затято
протестував проти цього, хоча сам відіграв важ ливу роль
у розвитку заперечуваних ідей. А дж е насправді науковець
отрим ав Н обелівську премію саме за внесок у створення
квантової теорії. О днак Ейнш тейн ніколи не примирився
з тим, що Всесвітом керує випадок, образно висловивш и
свою незгоду фразою: «Господь не грає в кості».

Я кість наукової теорії, я к ми вж е говорили, ви зн ач аєть­

ся її здатн істю передбачати результати експерим енту.
Квантова теорія обмеж ує таку наш у здатність. Чи не об­
м еж ує квантова теорія м ож ливості науки? Коли наука
розви вається, то ш ляхи її п оступ у м ає диктувати сам а
природа. У поданом у випадку природа вимагає, щ об ми
переглянули те, що маємо на увазі під передбаченням: ми
не здатні точно передбачити результат експерименту, але
мож емо багаторазово повторити експерим ент і підтвер­
дити, щ о різні його результати виявляю ться з ім овірно­
стями, які передбачила квантова теорія. Таким чином,
принцип невизначеності не змуш ує відмовлятися від віри
в те, щ о світом керую ть ф ізичні закони. Н асправді біль­
ш ість н а ук о в ц ів н а р еш ті ви зн ал и к в а н т о в у м е х а н ік у
саме тому, що вона чудово узгоджується з експериментом.

О дин із найваж ливіш их наслідків принципу невизначе­

ності полягає в тому, щ о подекуди частинки поводяться
як хвилі. Я к ви вже знаєте, вони не м аю ть певного поло­
ж ення, а «розмазані» в просторі згідно з певним розподі­
лом імовірностей.

Точно так само, хоча світло являє собою хвилі, у певном у

ракурсі воно поводиться так, ніби складається з частинок:
світло мож е випром іню ватися або поглинатися тільки
певними порціями — квантами. Фактично квантова м еха­
ніка заснована на абсолю тно новом у матем атичном у апа­
раті, який уж е не описує реальний світ ані в терм ін ах
частинок, ані в терм інах хвиль. Д ля деяких цілей зручно
розглядати частинки я к хвилі, для інш их — уваж ати хви­
лі за частинки, але подібний підхід — здебільш ого ум ов­
ність, прийнята для наш ої зручності. Це те, щ о ф ізики
називаю ть корпускулярно-хвильовим дуалізм ом кванто­
вої механіки.

«Розмазане» квантове положення

В аж ливий н аслідок хвильової квантово-м ехан ічн ої по­

ведінки — м ож ливість спостерігати інтерф еренц ію між
двом а наборами частинок. Про інтерф еренцію прийнято
дум ати як про яви щ е хви льової природи. За зіткнення
хвиль гребені одного їх н абору м ож уть співпасти із зап а­
дин ам и інш ого (у таком у разі говорять, щ о хвилі пере­
буваю ть «у протиф азі»).
 Шляхи світлових хвиль та інтерференція

Коли таке трапляється, два набори хвиль зводять один

одного нанівець, а не утворю ю ть сильніш у хвилю, я к м ож ­
на бул о б о ч ік увати . Б уд ен н и й п р и к л а д ін т е р ф е р е н ­
ції світла — райдуж не забарвлення м ильних бульбаш ок.
Спричинене воно віддзеркаленням світла від зовніш ньої
й внутріш ньої поверхонь тонкої водяної стінки бульбаш ­
ки. Біле світло складається зі світлових хвиль різної д о в­
жини, а значить, різного кольору. Гребені хвиль певної
довжини, відбиті від одного боку водяної стінки, збігаю ть­
ся із западинами хвиль, відбитих від другого боку. Кольори,
щ о відповідаю ть цим довж инам хвиль, відсутні у відбито­
м у світлі, яке том у й здається забарвленим. Але квантова
теорія говорить, щ о завдяки корпускулярно-хвильовом у
дуалізму інтерференцію можна спостерігати й у частинок.

Найвідоміш ий приклад — так званий експерим ент із дво­

ма щ ілинами. У явіть перегородку (тонку стінку), у якій
є дві вузькі паралельні щ ілини. Перш ніж розглядати, що
трапляється під час проходж ення частинок через ці щ і­
лини, дослідж уємо, що стається, коли на них падає світло.
 Хвилі, які перебувають у протифазі й збігаються у фазі

П о один бік від перепон и розташ уєм о дж ерело світла

певного кольору (тобто з ф іксованою довж иною хвилі).
Велика частина випущ еного світла потрапить на перего­
родку, але певна кількість пройде через щ ілини. Тепер
припустімо, що по інш ий бік перегородки встановлено
екран. Розглянемо будь-яку точку на цьом у екрані. її до­
сягнуть хвилі, що пройш ли через обидві щ ілини. П роте
загалом світло, що пройш ло через одну щ ілину, на ш ляху
від дж ерела до наш ої точки подолає інш у відстань, ніж
світло, що пройш ло через інш у щілину. Через цю різницю
у відстанях хвилі, що прийш ли до точки від двох різних
щ ілин, не співпадуть за фазою.

У деяки х м ісцях западини однієї хвилі співпадуть із гре­

бенями інш ої, і ці хвилі взаємно знищ аться; в інш их гре­
бені співпадуть із гребенями, а западини — із западинами,
і хвилі взаємно посиляться; але в більш ості точок мож на
буде спостерігати якийсь проміж ний стан. Результат —
характерне чергування світлих і тем них смуг.

Прикметно, що ту сам у картину спостерігають, якщ о дж е­

рело світла замінити на дж ерело, яке випускає частинки,
наприклад електрони, що мають однакову швидкість (а зна­
чить, і відповідні хвилі матерії мають однакову довж ину).
П р и п устім о, щ о у вас є л и ш е одн а щ іл и н а й ви ви р іш у­
єте бом бардувати стін к у електрон ам и . С тін ка зуп и н и ть
біл ьш ість електрон ів, одн ак д еяк і п р ой дуть кр ізь щ іл и ­
н у й д о бер уться до екран а, р о зташ о ван о го по той бік.
Т о м у н ап р ош ується ви сн овок, щ о достатн ьо відкр и ти
в перегородці д р угу щ ілину, щ об просто збільш ити кіль­
кість електронів, які потрапляю ть у кож н у точку екрана.
О дн ак коли ви від кр и ваєте д р у гу щ ілин у, то кіл ьк ість
ел ектрон ів, я кі п о тр ап л яю ть на екран , у д ея к и х то ч к ах
збільш ується, а в інш их — зм енш ується, наче електрони
зазн аю ть ін терф еренц ії подібно до хвилі, а не п оводя ть­
ся я к части н ки .

Теп ер уявім о, щ о ми посилаєм о електрон и крізь щ ілин у

по одн ом у за раз. Ч и збереж еться в ц ьом у ви падку ін тер­
ф еренція? М ож на було б очікувати, щ о кож ен електрон
проходи тим е через одн у з двох щ ілин і в результаті ін ­
те р ф ер ен ц ій н а к а р ти н а зн и к н е. Н а сп р а в д і ж , н а віть
якщ о бом бардувати щ ілини одиночним и електронам и,
ін тер ф е р е н ц ію сп о сте р іга ти м у ть і д ал і. О тж е, кож ен
ел ектр о н пови н ен одн оч асн о пр оходи ти через обидві
щ ілини й зіш товхувати ся сам із собою!

Я вищ е інтерф еренції частинок мало принципове значен­

ня для розуміння будови атомів — основних елементів,
з яких складаємося ми самі й усе навколо нас. На початку
X X століття вваж али , щ о подібн о до того, як планети
обертаю ться навколо Сонця, електрони (негативно заря­
дж ені частинки) в атом ах обертаю ться навколо ядра, що
м ає позити вни й заряд. П ередбачали, щ о тяж ін н я м іж
позитивним і негативним електричним и зарядами утри ­
мує електрони на орбітах, так сам о як тяж ін ня Сонця
не дає планетам зійти з їхніх орбіт. О дна біда: класичні
закони механіки й електрики — до квантової механіки —
передбачали , щ о ел ектрон и , які о бертаю ться в таки й
 Розподіл електронів в експерименті з однією щілиною,
загальний результат двох експериментів з однією щілиною
та розподіл електронів в експерименті з двома щілинами
спосіб, м аю ть випускати випром іню вання. Ч ерез це вони
нем инуче втрачали б енергію й рухалися по спіралі до
ядра, доки не зіш товхнулися б із ним. Отже, атоми — і вза­
галі вся матерія — м али б стрімко стиснутися в стан над­
зви чай н о ви сокої густи н и, чого я вн о не відбувається!

Д ан ськ и й н ауко вец ь Н іл ьс Бор п оч асти р о з в ’язав цю

пр обл ем у 1913 року. Він припустив, щ о електрони, м ож ­
ливо, здатні обертатися не на будь-якій відстані від ядра,
а тільки на деяки х специ ф ічн и х відстанях. Я кщ о також
припустити , що тільки один або два електрони мож уть
обертатися навколо я др а на кож ній із цих ф іксован и х
відстан ей , то п р обл ем у кол ап су м ож н а р о з в ’я зати , бо
після заповн енн я обм еж ен ого чи сла вн утріш н іх орбіт
рух електронів по спіралі до ядра припиняється. П одана
м одель переконливо пояснила структур у найпростіш ого
атом а — атом а водню , у я ко м у н авколо я др а обертається
один -єдин и й електрон. А л е залиш алося незрозум іли м ,
як пош ирити цю м одель на складніш і атоми. Окрім того,
ідея щ одо обм еж ен ого н абору д озволен и х орбіт ви гля­
дал а зви чайн ісін ьким вивертом . Ц ей виверт діяв із п о­
гл я ду м атем атики , проте не п оясню вав, ч о м у ф ізи ч н і
процеси відбуваються так, а не інакш е і який ф ундамен­
тальний закон — якщ о такий існує — за цим стоїть. Нова
теорія — квантова механіка — дозволила подолати ці труд­
нощ і. Вона показала, щ о електрон, котрий обертається
навколо ядра, можна розглядати як хвилю, довж ина якої
залеж ить від ш видкості її поширення. Уявіть хвилю, що
оббігає ядро на певній відстані, як постулював Бор. Д овж и­
на кола деяких орбіт відповідатиме цілому (не дробовому)
числу довж ин хвилі електрона. На таких орбітах гребені
хвиль із кож ним обертом опинятимуться в тих самих по­
лож еннях, тож хвилі «складатимуться». Ці орбіти відпо­
відаю ть дозволеним орбітам Бора. Водночас на орбітах,
де не збирається ціле число довж ин хвиль, гребені н акла­
датим уться на западини, спричиняю чи загасання хвиль.
Це заборонені орбіти. Таким чином, закон Бора про доз­
волені й заборонені орбіти дістав пояснення.

Вдалим прикладом наочного уявлення про корпускулярно-

хвильовий дуалізм є так звані інтеграли за траєкторіями,
які запропонував американський науковець Річард Ф ейн­
ман. Цей підхід, на відміну від класичного, неквантового,
не передбачає, що частинка має якусь єдину історію, або,
інакш е каж учи, траєкторію в просторі-часі. Н атом ість
науковець вважав, що частинка рухається з точки А в точ­
ку В по всіх мож ливих траєкторіях.

Хвилі на атомних орбітах

З кожною траєкторією між А і В Фейнман пов’язав пару

чисел. Одне з них являє амплітуду, або розмах, хвилі. Д ру­
ге — фазу, тобто положення в циклі коливання (гребінь або
западина). Імовірність того, що частинка потрапить з А
у В, визначається складанням хвиль для всіх траєкторій,
які з’єднують А і В. Зазвичай якщ о порівняти набори сусід­
ніх траєкторій, то фази, тобто полож ення в циклі коли­
вань, істотно відрізнятимуться. Отже, хвилі, що трим ати­
муться поданих траєкторій, майж е точно нейтралізую ть
одна одну. П роте в деяки х наборів сусідніх траєкторій
відмінність фаз не надто значна. Хвилі, що пош ирюються
по таких траєкторіях, не знищ уватим уть одна одну. П о­
дібні траєкторії відповідаю ть дозволеним орбітам Бора.

Втілення викладених ідей у конкретну математичну форму

дало змогу відносно легко обчислювати дозволені орбіти
в складних атомах і навіть у молекулах, які складаються із
сили-силенної атомів, пов’язаних електронами, орбіти ко­
трих охоплю ю ть відразу кілька ядер. А оскільки будова
молекул та їхня взаємодія становлять основу хімії та біології,
то квантова механіка дозволяє нам загалом передбачати
майж е все, що ми бачимо навколо, у рамках обмежень,
установлених принципом невизначеності. (На практиці,
щоправда, нам не під силу розв’язати рівняння для жодного
атома, окрім найпростіш ого — атома водню, у яком у тіль­
ки один електрон, тож ми користуємося наближеннями
й комп’ютерами, аналізуючи складніші атоми й молекули.)

Безліч траєкторій електрона в експерименті з двома щілинами

Квантова теорія виявилася напрочуд успішною й лягла в ос­

нову майже всієї сучасної науки й техніки. Вона керує пове­
дінкою транзисторів й інтегральних схем — найважливіших
компонентів електронних пристроїв, зокрема телевізорів
і комп’ютерів, і є фундаментом сучасної хімії та біології.
Єдина галузь фізичної науки, у яку квантова механіка поки
що не проникла, — це гравітація й великомасштабна струк­
тур а В сесвіту. З агал ьн а теорія відн осності Е йн ш тей н а
не бере до уваги квантово-механічний принцип невизна­
ченості, що потрібно для узгодж ення з інш ими теоріями.

Я к уже було показано в попередньому розділі, загальна тео­

рія відносності вимагає видозмінювання. Передбачивши
існування точок із нескінченною щільністю — сингулярнос­
тей, — класична (тобто не квантова) загальна теорія віднос­
ності тим самим провістила свій занепад подібно до того,
як класична механіка визначила свій крах, передбачивши,
що абсолютно чорні тіла мають випромінювати нескінченну
енергію, а атоми — колапсувати, досягаючи нескінченної
щільності. І, як й у випадку з класичною механікою, ми
сподіваємося усунути ці неприйнятні синіулярності, пере­
творивш и класичну загальну теорію відносності на кван­
тову теорію, тобто створивш и квантову теорію гравітації.

Якщ о загальна теорія відносності неправильна, чом у ж усі

дотеперіш ні експерим енти її підтвердж ую ть? П ричина
того, що ми досі не помітили ж одних розбіж ностей між
теорією й спостереженнями, полягає в тому, що всі граві­
таційні поля, з якими нам зазвичай доводиться мати спра­
ву, дуж е слабкі. Але, як ми вже відзначали, у Всесвіті на
початку його існування, коли вся речовина й енергія були
зосереджені в мізерно малому об’ємі, гравітаційне поле
мало бути дуж е сильним. У наявності таких сильних полів
ефекти квантової теорії мають відігравати не останню роль.

Х оча квантова теорія гравітац ії ще не створена, ми зн ає­

мо безліч власти востей , які, на н аш у дум к у, їй п р и та­
м анні. П о-перш е, вона має м істити ф ей н м ан івську схе­
му, щ о виводить квантову теорію в терм ін ах інтегралів
за траєкторіям и . П о-друге, частиною будь-якої остаточ­
ної теорії, на наш е переконання, має бути ідея Е йн ш тей­
на про те, щ о гравітац ій не поле являє собою ви кр и влен ­
ня пр остору-часу: у в и кр и вл ен о м у пр осторі части н к и
прагн уть рухатися по ш ляху, найбільш н аближ ен ом у до
прямої лінії, але оскільки простір-час не є пласким, то їхні
траєкторії на вигляд зігнуті, неначе під дією гравітац ій ­
ного поля. Коли ми застосовуєм о ф ейнм анівські інтегра­
ли за траєкторіями до поглядів Ейнш тейна на гравітацію,
ан ал огом тр а єк то р ії ч асти н к и стає ув есь ви кр и вл ен и й
п р о стір -ч а с, щ о р е п р езен тує істо р ію всьо го В сесвіту.

К ласична теорія гравітац ії передбачає ли ш е два вірогід­

ні сцен арії поведін ки Всесвіту: або він існував завж ди,
уп р одовж нескін чен н ого часу, або веде свій початок від
син гулярності, яка м ала м ісце в м инулом у, деяки й скін ­
чен н ий час том у. В иходячи з м іркувань, які були подані
вищ е, ми вваж аєм о, щ о В сесвіт не існував завж ди. А ле
якщ о він мав початок, то, згідно з класичною загальн ою
теорією відносності, щ об д ізнатися, який саме р о зв ’язок
рівн ян ь Е йнш тейна описує У сесвіт, нам потрібно знати
його початковий стан, тобто точн и й стан, з я кого п оч ав­
ся р о зви то к У сесвіту. М ож ливо, Бог і встан ови в сп о ч ат­
ку закон и природи, але, здається , відтоді Він до зво л и в
У се св іту розви вати ся відповідно до них без бож ествен ­
ного втручанн я. Я к Він виби рав п оч аткови й стан або
кон ф ігурацію В сесвіту? Я кі були «граничні ум ови» на
початку часів? Ці запитання спричиняю ть труднощ і у ви­
ко р и стан н і кл аси ч н о ї загал ьн ої тео р ії відн осн ості, бо
застосувати її до м ом енту зародж ення В сесвіту не можна.

В одночас квантова теорія гравітац ії відкриває нові м ож ­

ли вості для р о зв’язан н я зазн ачен ої проблем и. У кван то­
вій теорії простір-час мож е бути скінченн и м за п ротяж ­
ністю й водночас не мати сингулярностей, які окреслюють
меж у. Такий простір-час ски дається на поверхню Зем лі,
тільки з двом а додатковим и вимірами. Я к уж е було від­
значено, мандруючи куди-небудь поверхнею Землі, ніколи
не зустрінеш н езд о л ан н о го б а р ’єр а або краю й у р е ш ­
ті-р еш т повернеш ся туди , де почав ш лях, не ри зи кую чи
звал и ти ся з краю світу або зн и кн ути в си н гул я р н о сть
Т ож , якби нам п оталан и ло створ и ти к в ан то в у теорію
гравітац ії, вона д озволи ла б позбутися син гул яр н остей ,
у я к и х в тр ач аю ть чи н н ість закон и природи.

Я кщ о простір-час не має ж одн их меж , то ні до чого з ’я ­

совувати, як він поводиться на границі, — немає потреби
знати початковий стан Усесвіту. Не існує краю просто-
ру-часу, щ о змуш ує нас звертатися до ідеї Бога або ш ука­
ти якийсь новий закон, щ об встановити граничний стан
простору-часу. Це мож на висловити так: граничний стан
У сесвіту полягає в тому, що він не має ж одних меж. Такий
У сесвіт буде цілком самодостатнім, закритим для зовніш ­
ніх впливів. Й ого не мож на ні створити, ні зруйнувати.
Він просто є. П оки ми вваж али, щ о В сесвіт м ає початок,
р о л ь Т во р ц я здавал ася зрозум ілою . А л е якщ о В сесвіт
справді абсолютно автономний й не має ні меж, ні почат­
ку, ні кінця, то відповідь на запитання, у чом у полягає
роль Творця, уж е не така очевидна.
У п опередн іх розділ ах ми показали, я к зм іню валися п о­
гляди на пр и роду ч асу з розви тком н аукової дум ки. Д о
початку X X століття лю ди вірили в абсолю тний час. Ін ак­
ш е каж учи, кож ній події м ож на було однозначно пр и ­
писати число, н азване «часом», і всі справні годинники
м али п о казувати одн ак ови й ін тер вал ч а су м іж д в о м а
подіям и. О дн ак відкриття постійн ості ш видкості світла
для будь-як ого сп о стер ігач а н езал еж н о від його р уху
призвело до створен н я теорії відн осності й відм ови від
ідеї єдиного абсолю тн ого часу. В ідтепер м ом енти ч асу
для подій годі було встан овити однозначно. Виявилося,
щ о кож ен спостерігач має свою власн у м ірку часу, я к у
ф іксує його годинник, і зовсім н еобов’язково, що покази
годин н иків різн и х спостерігач ів збігати м уться. Т аким
чином , час став більш суб ’єктивним поняттям , щ о стосу­
валося сп остерігач а, я ки й його вим ірю вав. П роте час
трактувал и так, ніби це прям а залізн ичн а колія, якою
м ож н а рухати ся тіл ьк и вп еред або н азад. А щ о, коли
залізн ичн а колія має відгалуж ення або окруж ні ш ляхи
й поїзд, рухаю чись уп еред, повертається на станцію , яку
вж е проїздив? Інакш е каж учи, чи м ож на подорож увати
в майбутнє чи в минуле? Таку мож ливість вивчав Герберт
В еллс у «Машині часу», а слідом за ним і багато інш их
фантастів. О днак чимало ідей наукової ф антастики, як-от
підводні човни й м андрівки на М ісяць, стали науковим и
ф актам и. То які перспективи м ан дрівок у часі?

М андрівки в майбутнє можливі. Теорія відносності пока­

зує, що мож на створити м аш ину часу, яка перенесе вас
у майбутнє. Ви входите в неї, чекаєте, виходите й виявляє­
те, що на Землі м инуло значно більш е часу, аніж спливло
для вас. Сьогодні в нас нем ає технологій, які дозволили б
таке здійснити, але це ли ш е справа техніки: ми знаємо,
що це можливо. О дин зі способів збудувати таку м аш ину
часу — скористатися парадоксом близнят, який ми обго­
ворю вали в розділі 6. Цей спосіб передбачає, щ о м аш ина
часу, у якій ви сидите, злітає, розганяється близько до
-швидкості світла, рухається так якийсь час (залеж но від
того, як далеко вперед у часі ви хочете потрапити) і потім
вертається назад. Вас не повинно дивувати, що маш ина
часу є водночас космічним кораблем, бо, згідно з теорією
відносності, час і простір взаєм опов’язані. У кож ном у разі
впродовж усієї процедури єдиним «місцем» для вас буде
прим іщ ення маш ини часу. Коли ж ви вийдете назовні, то
переконаєтеся, що на Землі минуло більш е часу, ніж спли­
вло для вас. Ви здійснили м андрівку в майбутнє. А ле чи
змож ете повернутися? Ч и мож емо ми створити ум ови,
необхідні для подорож і назад у часі?

П ерш ий натяк на те, що закони ф ізики дозволяю ть л ю ­

дям подорож увати назад у часі, з ’яви вся 1949 року, коли
Курт Ґедель знайш ов новий розв’язок рівнянь Е йнш тей­
на, тобто н ову структур у простору-часу, доп усти м у з п о­
гляду загальн ої теорії відносності. Рівнянням Е йн ш тей­
на задовольн яє чим ало різн и х м атем атични х м оделей
У сесвіту. Вони різняться, наприклад, початкови м и або
граничним и ум овам и. М и м аєм о перевіри ти їхн і ф ізи ч­
ні передбачення, щ об виріш ити, чи відповідаю ть ті В се­
світу, у я ко м у ми ж ивем о.
 Автори в машині часу

Як математик Ґедель уславився своїм доведенням того, що

не всі істинні твердж ення мож на довести, навіть якщ о
справа зводиться до спроби довести всі істинні твердження
предмета так чітко окресленого й формального, як арифме­
тика. Подібно до принципу невизначеності теорема Ґеделя
про неповноту може бути фундаментальним обмеженням
наш ої здатності пізнавати й передбачати Всесвіт. Н ауко­
вець познайомився із загальною теорією відносності, коли
на схилі віку працював з Ейнш тейном у П ринстонському
інституті перспективних дослідж ень. П ростір-час Ґеделя
мав цікаву особливість: увесь У сесвіт у нього обертався.

Який зміст має твердження, що обертається весь Усесвіт?

Обертатися — значить крутитися навколо чогось, але чи
не означає це існування нерухомого центра обертання? Тож
можна було б запитати: обертається щодо чого? Відповідь
має дещ о технічний характер, але зводиться здебільш ого
до того, що віддалена матерія обертається щодо напрямків,
на які вказую ть осі дзиґ або гіроскопів. У просторі-часі
Ґеделя обертання має математичний побічний ефект, який
полягає в тому, що якби хтось віддалився на велику відстань
від Землі, а потім повернувся, то міг би потрапити на Зем­
лю до того моменту, коли вируш ив у путь.

Ейнш тейна н еаби як засм учувало те, щ о його рівняння

допускаю ть подібний розв’язок. Він вважав, щ о загальна
теорія відносності не повинна дозволяти подорожі в часі.
Але розв’язок Ґеделя, хоча й задовольняє рівнянням Ейн­
ш тейна, не відповідає Всесвіту, у яком у ми ж ивемо. Спо­
стереж ення показую ть, щ о наш У сесвіт не обертається
(принайм ні, це непом ітно). О крім того, У сесвіт Ґеделя
не розш ирюється, я к наш. Однак за минулі роки науковці,
щ о аналізують рівняння Ейнш тейна, знайш ли інші, при­
йнятні з точки зору загальної теорії відносності структури
простору-часу, що допускаю ть подорож у минуле. Проте
спостереження мікрохвильового ф ону й дані про пош ире­
ність легких елементів свідчать, що ранній Усесвіт не був
викривлений так, як передбачають ці моделі і як потрібно,
щ об стали можливі мандрівки в часі. Той-таки висновок
випливає і з теоретичних засад за умови, що припущ ення
про відсутність кордонів справедливе. Отже, запитання
звучить так: «Якщ о Всесвіт від початку не викривлений
так, як потрібно для м андрівок у часі, чи вдасться нам
згодом деформувати окремі ділянки простору-часу, щоб це
вможливити?»

І оскільки час і простір взаєм оп ов’язан і, то вас зн ову-та­

ки не м ає д и вувати , щ о пи танн я про п одорож і н азад
у ч асі тісн о п ер еп л ітається з пр обл ем ою перем іщ ен н я
на н а д св ітл о в и х ш ви д к о стя х. Н еваж к о п о к азати , щ о
подорож і в часі передбачаю ть н адсвітлове пересування:
зробивш и останн ій етап ваш ої подорож і перем іщ ен н ям
н азад у часі, ви зм о ж ете здій сн и ти всю свою одіссею
в н ай коротш и й терм ін , а зн ач и ть, зм ож ете п ер есув ати ­
ся з н ео бм еж ен о ю ш ви дкістю ! А л е, я к м и побачи м о,
пр ави л ьн е й зворотн е твер дж ен н я: якщ о ви здатн і п е ­
рем іщ атися з необм еж еною ш видкістю , то змож ете й по­
д о р о ж увати н азад у ч асі — одне н ем ож ли ве без інш ого.

П роблем а подорож ей із надсвітловою ш видкістю дуж е

цікавить ф антастів. Її суть полягає в такому: згідно з тео­
рією відносності, відправи вш и косм ічн ий корабель до
найближ чої зорі, Альф и Ц ентавра, розташ ованої на від­
стані близько чотирьох світлових років, ми не м ож емо
розраховувати, що його команда повернеться до нас і по­
відом ить про свої відкриття раніш е, ніж років за вісім.
А якби експедиція вируш ила до центра наш ої Галактики,
цей терм ін стан овив би щ онай м ен ш е сто ти сяч років.
Кепська ситуація для історій про м іж галактичні війни!

Т еорія відн осн ості залиш ає одн у втіху, щ о зн ову-таки

стосується парадоксу близнюків: мож на зробити так, що
космічним мандрівникам подорож здасться набагато ко­
ротш ою , ніж тим, хто залиш ився на Землі. А ле невелика
втіха, коли, провівш и в косм ічном у рейсі кілька років, ви
виявите по поверненні, щ о всі, кого ви залиш или, відійш ­
ли у вічність ти сячу років тому. І щ об підігріти природну
лю дську цікавість до своїх історій, фантасти змуш ені були
припустити, що одного разу ми навчимося пересуватися
ш видш е за світло. Більш ість із них, здається, не усвідом ­
лю є того, що мож ливість переміщ атися таким чином тяг­
не за собою, згідно з теорією відносності, і мож ливість
подорож ей у минуле, як сказано в лімерику:

П анянка Байт — де правду діти?! —

Здолала обігнати світло.
Одного дня вона в світи
Собі надумала піти
І звечора вернула звідти.

П ояснення цього взаєм озв’я зк у полягає в тому, що, згід ­

но з теорією відносності, не тільки не існує ніякої єдиної
для всіх спостерігачів міри часу, але й що за п евних ум ов
нем ає потреби навіть у том у, щ об спостерігачі погодж у­
валися щ одо черговості подій. Зокрем а, якщ о дві події
А і В відбуваю ться так далеко одна від одної в просторі,
щ о р а к ета м ає п ер ем іщ ати ся ш ви д ш е за світл о , щ об
усти гн ути від п одії А до п одії В, тоді д ва сп о стер ігач і,
щ о пересуваю ться з різними ш видкостями, м ож уть не зі­
йтись у тому, що сталося раніш е: подія А чи подія В.

Припустімо, наприклад, що подія А — це фініш заключно­

го стометрового забігу на Олімпійських іграх 2012 року,
а подія В — відкриття 100004-го Конгресу Альфи Центавра.
Припустімо, що для спостерігача на Землі подія А передує
події В. Скажімо, подія В відбувається за рік — 2013 року за
часом Землі. Оскільки Землю й А льф у Ц ентавра розділяє
близько чотирьох світлових років, ці дві події задовольня­
ють зазначеним вищ е критеріям: хоча А відбувається ра­
ніш е, ніж В, щ об усти гн ути від А до В, ви маєте п ересу­
ватися ш видш е за світло. За таких ум ов спостерігачеві
на Альф і Центавра, який віддаляється від Землі зі ш видкі­
стю, близькою до ш видкості світла, здавалося б, що події
маю ть зворотний порядок: подія В відбувається раніше
за подію А. Цей спостерігач стверджував би, що, коли пе­
ресуватися ш видше від світла, можна встигнути від події
В до події А. Отже, якби у вас був дар обганяти світло, ви
змогли б повернутися назад від А до В до початку забігу
й зробити ставку, знаючи напевно, хто переможе!

Тут виникає проблема, пов’язана з подоланням світлового

бар’єру. Теорія відносності стверджує, що мірою наближен­
ня до ш видкості світла космічному кораблю для приско­
рення потрібно дедалі більш е енергії. Це має експеримен­
тальні підтвердження, отримані не для космічних кораблів,
а для елем ентарних частинок, які розганяю ться на при­
скорю вачах (такі мають, наприклад, Н аціональна приско-
рю вальна лабораторія імені Енріко Фермі в СІЛ А або Єв­
ропей ський центр ядерн и х дослідж ен ь). Н ам вдається
прискорювати частинки до 99,99 % від ш видкості світла,
але не перескочити світловий бар’єр, скільки б не нарощ у­
вали потужність установки. Так і з космічними кораблями:
незалежно від потужності ракети вони не можуть розганя­
тися більш е за ш видкість світла. А оскільки м андрівка
в минуле можлива тільки тоді, коли можлива надсвітлова
ш видкість, цей факт, здавалося б, виключає й ш видкісні
космічні перельоти, і подорожі назад у часі.

Тут, однак, м ож ливий який сь обхідн и й маневр. М ож на

було б сп р обувати деф о р м увати п р остір -ч ас так, щ об
відкрився короткий ш лях із А в В. О дин із способів п о­
лягає в том у, щ об створити з А у В так зван у кротовину.
Я к підказує сам терм ін, кротовин а являє собою тон ку
просторово-часову трубку, яка мож е з ’єднувати дві д ал е­
кі одна від одної сф ери м айж е плаского простору.

Це щ ось на кш талт того, як ви стоїте біля підніж ж я най­

вищ ого гірського хребта. Щ об опинитися потойбіч, треба
довго дертися вгору, а потім спускатися. А ле без цього
мож на обійтися, якщ о зробити гігантський горизонталь­
ний тунель крізь товщ у скельної породи.

Кротовина

Припустімо, що можна створити або знайти кротовину, що

веде з нашої Сонячної системи до Альфи Центавра. Протяж­
ність такої нори могла б становити лиш е кілька мільйонів
кілометрів, хоча у звичайному просторі відстань між Землею
й Альфою Центавра дорівнює десь сорока мільйонам міль­
йонів кілометрів. Якби ми передали через кротовину звістку
про підсумки стометрового забігу, наше повідомлення встиг­
ло б досягти мети задовго до відкриття конгресу. Але тоді
спостерігач, який летить до Землі, теж знайшов би кротови­
ну, яка дозволила б йому дістатися Землі після відкриття
конгресу на Альфі Центавра й перед початком забігу. Тож
кротовини подібно до будь-яких інших способів надсвітло-
вого переміщ ення дозволили б подорожувати в минуле.

Ідею кротовин, які з’єднують різні сфери простору-часу,

не вигадали ф антасти, вона походить із вельми авторитет­
ного джерела. 1935 року Альберт Ейнш тейн і Натан Розен
написали працю, у якій доводили, що загальна теорія від­
носності допускає утворення того, що вони назвали «мос­
тами» й щ о нині відоме як кротовини. М ости Е йнш тей­
на — Розена не могли існувати достатньо довго для того,
щ об через них пройш ов космічний корабель: варто було б
кротовині замкнутися, і корабель потрапляв би в сингуляр-
ність. О днак було висловлено пропозицію , що техноло­
гічно розвинена цивілізація могла б трим ати кротовину
відкритою. М ож на показати, що для досягнення цього або
для згортання простору-часу в будь-який інш ий спосіб,
який допускає мандрівки в часі, потрібен регіон просто-
ру-часу з негативною кривизною, подібною до поверхні
сідла. Звичайна матерія, щ о відзначається позитивною
густиною енергії, надає простору-часу позитивної кривиз­
ни, що нагадує поверхню сфери. Тому для такої деформації
простору-часу, яка дозволить подорожувати в минуле, зна­
добиться матерія з негативною густиною енергії.

Щ о означає негативна густина енергії? Енергія чимось

н агадує грош і: м аю чи п ози ти вн и й балан с, ви м ож ете
по-різном у розподіляти кош ти за рахунками, але, згідно
з класичними законами, які визнавали на початку X X сто­
ліття, з ж одного рахунку не мож на зняти більш е грош ей,
аніж на ньом у леж ить. Таким чином, ці класичні закони
виклю чали н егати вн у густи ну енергії і, отж е, будь-яку
можливість мандрівок назад у часі. Однак, як ми показали
в попередніх розділах, класичні закони поступилися місцем
квантовим, заснованим на принципі невизначеності. Кван­
тові закони ліберальніш і й допускають перевитрату коштів
на одном у або двох рахунках за ум ови, щ о загальний ба­
л ан с позитивний. Інакш е каж учи, квантова теорія д о ­
пускає негативну густину енергії в деяких сф ерах просто­
ру за умови, що вона компенсується позитивною густиною
енергії в інш их так, щ об енергія в ц ілом у залиш алася
позитивною. Тож у нас є підстави вважати, що простір-час
можливо деформувати, причому згорнути його можна так,
що це зробить м ож ливими мандрівки в часі.

Згідно з фейнманівським методом інтегралів за траєкторія­

ми своєрідні мандрівки в минуле відбуваю ться в м асш та­
бі окремих частинок. У моделі Ф ейнмана частинка, що
рухається вперед у часі, еквівалентна античастинці, що
пересувається назад у часі. Й ого м атем атичний апарат
дозволяє розглядати пару з частинки й античастинки, які
виникаю ть разом і потім взаємно знищ ую ться, як одну
частинку, що пересувається по замкнутій петлі в просто-
рі-часі. Щ об побачи ти це, сп очатку зобрази м о проц ес
у традиційний спосіб. У певний мом ент — скаж імо, у м о­
м ент А — утворю ю ться частинка й античастинка. Обидві
вони рухаються вперед у часі. Згодом, у момент В, частин­
ка й античастинка вступаю ть у взаєм одію й знищ ую ть
одна одну. Д о м ом енту А й після м ом енту В ж одних час­
ти нок не існує. П роте, якщ о дотрим уватися теорії Ф ейн­
мана, ви мож ете поглянути на це інакш е. У м ом ент А ви­
никає єдина частинка. Вона рухається вперед у часі до
м ом енту В, а потім повертається назад у часі до мом енту
А. Замість частинки й античастинки, що спільно рухаю ть­
ся вперед у часі, існує лиш е один об’єкт, який пересува­
ється по петлі від м ом енту А до м ом енту В і назад. Коли
об’єкт рухається вперед у часі (від м ом енту А до м ом ен­
ту В), він називається частинкою. Коли ж він пересуваєть­
ся назад у часі (від м ом енту В до м ом енту А), це античас­
тинка, що мандрує вперед у часі.

Т ака м андрівка в часі здатна зум овити спостереж увані

ефекти. Т о м у правом ірно запитати: «Чи допускає кван ­
това теорія м андрівки в часі м акроскопічного м асш табу,
які лю ди могли б викори стовувати ?» На перш ий погляд
здається, що допускає. Фейнманівські інтеграли за тр аєк­
торіями мають охоплювати всі можливі сценарії, а значить,
і ті, у яких п ростір-час деф орм овано такою мірою, щ о він
допускає м ан дрівки в минуле.

Якщ о враховувати ці теоретичні міркування, можна було б

сподіватися, щ о прогрес науки й техн іки д озволи ть нам
 Античастинка за Фейнманом

ур еш ті-р еш т ско н стр ую вати м аш и н у часу. І все-таки ,

навіть якщ о вважати, що відомі закони фізики не виклю ­
чаю ть м ож ливості м ан дрівок у часі, чи є інш і причини
сум ніватися в том у, щ о вони м ож ливі?

Передусім виникає запитання: «Якщо можна мандрувати

в минуле, чом у ніхто не прибув до нас із майбутнього й не
сказав, як це робити?» Не виключено, що є вагомі причини,
чом у було б нерозумно розкривати таємницю мандрівок
у часі нам, щ о стоять на примітивному щ аблі розвитку.
І якщ о лю дська натура не зміниться радикально, марно
сподіватися, що який-небудь гість із майбутнього не втри­
має язика за зубами. Звичайно, дехто ствердж уватиме,
нібито НЛО — свідчення того, що до нас навідуються або
інопланетяни, або лю ди з майбутнього. (Враховуючи від­
стані до інш их зір, дістатися до нас за більш -менш при­
йнятний час інопланетяни могли б, тільки пересуваючись
ш видше за світло, тож ці дві можливості, мабуть, можна
вважати еквівалентними.) Відсутність візитерів із майбут­
нього правомірно також списати на те, що минуле зафіксо­
ване, адже ми спостерігали його й переконалися, що воно
не має деформацій, необхідних для мандрівок назад із май­
бутнього. Разом із тим майбутнє невідоме й відкрите і в ньо­
м у цілком м ож е трапитися необхідне викривлення. Це
означало б, що будь-які мандрівки в часі обмежені майбут­
нім по відношенню до нас часом, а в сьогоденні немає жод­
них шансів на появу капітана Кірка й зорельота «Enterprise»1.

Сказане, може, і пояснює, чом у ми поки не спостерігаємо

напливу туристів із майбутнього, але не розв’язує інш ої
проблеми, яка виникне, коли хтось повернеться назад у часі
й змінить перебіг подій. Я к ми тоді позбудемося клопотів
з історією? Уявіть, наприклад, що хтось повернувся в ми­
нуле й передав нацистам секрет атомної бомби. Або ж ви
повернулися назад і відправили на той світ свого прапра­
діда, перш ніж він надбав дітей. Є багато версій цього па­
радоксу, але суть у них одна — протиріччя, пов’язані з мож­
ливістю вільно змінювати минуле. Схоже, є два способи
усунення парадоксів, пов’язаних із мандрівкам и в часі.

1 Ідеться про героя відомої фантастичної саги «Зоряний шлях» й одно­

йменних повнометражних фільмів, а також про зореліт, на якому він
мандрував зі своєю командою астронавтів.
Перший підхід можна назвати концепцією узгодж еної іс­
торії. Він передбачає, що, навіть якщ о простір-час деф ор­
мовано таким чином, що можна переміститися в минуле,
те, що відбувається в просторі-часі, має бути узгодженим
розв’язком фізичних рівнянь. Інакше кажучи, ви не зможе­
те переміститися назад у часі, якщо історія вже зафіксувала,
що ви не поверталися, не випускали душ у зі свого прапра­
діда й не вчинили нічого такого, що суперечило б історії того,
як ви досягли свого поточного стану в теперіш ньому часі.

Більш е того, повернувш ись у минуле, ви б не могли зміни­

ти зафіксовану історію — просто слідували б їй. У поданій
картині минуле й майбутнє зумовлені: вони позбавляють
вас свободи волі, можливості чинити на свій розсуд.

Звичайно, можна стверджувати, що вільна воля — усе одно

ілюзія. Якщ о справді існує всеосяж на фізична теорія, яка
керує всім сущ им, то слід вважати, щ о вона детермінує
й наші дії. Однак подана теорія робить це так, що її наслід­
ки годі перелічити для такого складного організму, як
лю дська істота, і, крім того, вона містить певний елемент
випадковості, що відповідає квантово-механічним ефектам.
Це дозволяє говорити, що наші декларації про вільну волю
людини виникають із неможливості передбачити, що вона
робитиме. Однак, якщ о лю дина полетить на космічному
кораблі й повернеться раніше, ніж вирушила, ми зможемо
передбачити, що вона зробить, оскільки це буде частиною
зафіксованої історії. Таким чином, у подібній ситуації ман­
дрівник у часі не мав би свободи волі в ж одному розумінні.

Інш ий мож ливий спосіб розв’язання парадоксів м андрів­

ки в часі мож на називати гіпотезою альтернативної істо­
рії. Й ого ідея полягає в тому, що, коли мандрівники в часі
повертаються в минуле, вони потрапляють в альтернатив­
ні версії історії, які відрізняю ться від зафіксованої. Таким
чином, вони мож уть діяти вільно, бо нічого не пов’язує їх
із попередньою історією . Стівен Спілберґ удосталь розва­
ж ився, обігрую чи ці уявлен н я в стрічках серії «Назад
у майбутнє »: М арті М акф лай, повернувш и сь у минуле,
зм іг зм ін и ти на кращ е істор ію взаєм и н своїх батьків.

Гіпотеза альтернативної історії вельми нагадує те, як Річард

Фейнман пояснює квантову теорію за допомогою інтегралів
за траєкторіями. Цей підхід стверджує, що у Всесвіті немає
однієї-єдиної історії — правильніш е вважати, що в ньому
існують усі можливі історії, причому кожна — з тією чи тією
ймовірністю. Проте між методом Фейнмана й гіпотезою
альтернативної історії, схоже, є важ лива відмінність. В ін­
тегралах Фейнмана кожна траєкторія цілком охоплює про-
стір-час і все, що в ньому міститься. Простір-час може бути
деформований таким чином, що на ракеті вдалося б виру­
ш ити в минуле. А ле ракета лиш илася б у том у самом у про-
сторі-часі, а значить, у тій-таки історії, яка має бути послі­
довною. Таким чином, фейнманівська теорія інтегралів за
траєкторіями радш е підтримує гіпотезу послідовної, а не
альтернативної історії.

У н и кн ути зазн ач ен и х п р обл ем д оп ом огл о б пр и й н яття

тези, я ку мож на назвати гіпотезою про захист хронології.
Ця теза ствер дж ує, щ о закон и ф ізи ки забор он я ю ть п е­
рен есен н я ін ф о р м ац ії в м и н уле м акроскоп ічн и м и тіл а ­
ми. П одан а гіп о теза не д оведен а, але є п ідстави в важ а­
ти, щ о вон а п равил ьн а. Я к п оказую ть обчи сл ен н я, за
ум ов деф о р м ац ії п р остору-часу, до статн ьо ї для м ан д р і­
вок у м и нуле, на заваді таки м м ан дрівкам зд атн і стати
квантово-м ехан ічн і ефекти. Щ оправда, ц ілковитої впев­
н ен ості в ц ьо м у щ е н ем ає й пи танн я про м о ж л и вість
мандрівок у часі поки залиш ається відкритим. Але в ж од­
н ом у разі не би й теся з ки м о сь об заклад: раптом ваш
о п он ен т ш ахраю є, зн аю ч и м ай бутн є н аперед?
Я к ми вже відзначали в розділі з, було б дуж е важ ко по­
будувати повну об’єднану теорію всього у Всесвіті відразу.
Н атомість лю дство рухалося вперед ш ляхом створення
часткових теорій, які описую ть обмеж ене коло явищ , н е­
хтую чи інш им и еф ектами або даю чи їм наближ ену ч и ­
сельну оцінку. Відомі нам сьогодні закони ф ізики містять
чим ало числових величин, подібних до заряду електрона
або співвіднош ення між м асами протона й електрона, які
ми не мож емо — принаймні поки що — вивести з теорії.
М и змуш ені визначати їх у дослідний спосіб і підставляти
в рівняння. Одні називаю ть ці числа ф ундам ентальними
константами, інш і — поправковими коефіцієнтами.

Однак, хоч би якої точки зору ви не дотримувалися, зали­

шається вельми прикметним фактом те, що значення подіб­
них чисел неначе навмисно вибрані так, щоб уможливити
розвиток життя. Наприклад, якби заряд електрона був тро­
хи іншим, це порушило б баланс електромагнітних і граві­
таційних сил у зорях і вони або не змогли б спалювати водень
і гелій, або вже не вибухали б. М ожна сподіватися, що вреш­
ті-реш т буде створена повна, послідовна, об’єднана теорія,
яка вбере в себе всі часткові теорії як наближ ення і яку
не доведеться підганяти під спостережувані факти шляхом
добору довільних сталих, як-от величина заряду електрона.
П ош уки такої теорії відомі я к робота з «об’єднання ф ізи­
ки». В останні роки ж иття Е йнш тейн витратив багато
зусиль, марно нам агаю чись намацати підступи до об’єд­
наної теорії, але час для неї тоді ще не настав: існували
часткові теорії гравітаційної та електромагнітної взаємодій,
але про ядерні сили було відомо обмаль. Окрім того, Ейн­
штейн відмовився визнавати реальність квантової механі­
ки, попри ту важ ливу роль, яку він відіграв у її розвитку.
Утім принцип невизначеності, схоже, є фундаментальною
властивістю Всесвіту, у якому ми живемо. Том у успіш на
об’єднана теорія конче повинна м істити цей принцип.

П ерспективи створення такої теорії сьогодні видаю ться

набагато реалістичнішими, адже ми набагато більш е знає­
мо про В сесвіт. А л е слід о стер ігати ся зай вої сам ов п ев ­
н ен ості: н ас уж е захо п л ю вал и «блискучі» дум ки! Н а
п очатку X X століття, наприклад, вваж али, що все м ож на
пояснити в терм інах властивостей безперервної матерії,
таких як пруж ність і теплопровідність. Відкриття будови
атома й принципу невизначеності розвіяли це переконан­
ня. І знову 1928 року лауреат Нобелівської премії фізик
М акс Борн сказав групі відвідувачів Ґеттінгенського ун і­
верситету: «Фізиці, якою ми її знаємо, за шість місяців буде
покладено край». Його впевненість ґрунтувалася на недав­
ньому відкритті Дірака — рівнянні, яке описувало електрон.
Тоді вважали, що подібне рівняння буде виведене й для
протона — єдиної відомої на той час інш ої частинки — і це
покладе край теоретичній фізиці. Однак відкриття нейтро­
на і ядерних сил перекреслило таку можливість. Незважа­
ю чи на сказане, є підстави для обереж ного оптимізму:
можливо, наші пош уки абсолютних законів природи на-
ближаються-таки до завершення.

Квантова механіка припускає, щ о носіями всіх сил, тобто

взаємодій між частинками матерії, теж є частинки. Щ о від­
бувається, коли така частинка матерії — скажімо, електрон
або кварк — випускає частинку, що виступає носієм взає­
модії? Віддача від її випускання змінює ш видкість частин­
ки м атерії подібно до того, як постріл зм уш ує гарм ату
в ід к о ч ув ати ся н азад. Ч асти н к а -п ер ен о сн и к в за єм о д ії
сти к ається з ін ш ого части н к ою м атерії, і та її п огли н ає,
зм ін ю ю чи свій рух. У р еш ті-р еш т ви п ускан н я й п о гл и ­
н анн я дає той сам ий резул ьтат, як я кби існ увал а сила,
щ о діє м іж двом а части н к ам и м атерії.

Обмін частинками

Кожну силу переносять частинки особливого типу. Якщ о

части нки, щ о п ерен осять силу, м аю ть вел и ку масу, це
ускладню є їхнє утворення та обмін ними на значних від­
станях. Отже, сили, носіями яких виступають частинки,
мають відносно невеликий радіус дії. І навпаки, під час
перенесення сил частинками, що не мають власної маси,
радіус дії сили істотно збільшується. Частинки-переносни-
ки сил, якими обмінюються частинки матерії, називаються
віртуальними, адже, на відміну від «реальних», їх не мож­
на безпосередньо виявити за допомогою детектора частинок.
М и знаємо, однак, що вони існують завдяки породж увано­
м у цими частинками й вимірю ваному ефекту: вони зумов­
лю ю ть взаємодію частинок матерії.

Частинки-переносники можна розділити на чотири кате­

горії. Потрібно підкреслити, що цей розподіл є штучним,
надається до побудови часткових теорій і не має глибшого
сенсу. Більш ість фізиків сподіваються вийти зреш тою на
об’єднану теорію, яка представить усі чотири взаємодії як
різні аспекти єдиної взаємодії. Мабуть, багато хто погодить­
ся, що це основна мета сучасної фізики.

Першу категорію становить гравітаційна сила, чи сила тяжін­

ня. Це універсальна сила, тобто кожна частинка відчуває на
собі дію гравітації пропорційно до своєї маси або енергії.
Гравітаційне тяжіння можна представити як обмін віртуаль­
ними частинками — гравітонами. Гравітація — найслабкіша
з чотирьох сил; вона настільки слабка, що ми взагалі не по­
мічали б цю силу, якби не дві її особливі властивості: гравіта­
ція може діяти на великих відстанях і вона завжди притягує.
Це означає, що найслабкіші гравітаційні сили між окремими
частинками двох великих тіл на кшталт Землі й Сонця здат­
ні складатися в сумарну дуже істотну силу. Три інші сили або
близькодійні, або можуть як притягати, так і відш товхува­
ти, а тому виявляють тенденцію до взаємної нейтралізації.

Наступна категорія — електромагнітна взаємодія, що ви­

никає між електрично зарядж еними частинками, такими
як електрони й кварки, але не впливає на нейтральні час­
тинки на кш талт нейтрино. Електромагнітна взаємодія
н абагато сильніш а за гравітацію : електричні сили між
двома електронами приблизно в мільйон мільйонів міль­
йонів мільйонів мільйонів мільйонів мільйонів (одиниця
із сорока двом а нулями) разів сильніш і за гравітаційні.
Однак електричний заряд буває двох типів: позитивний і не­
гативний. М іж двома позитивними або двома негативними
зарядам и виникає відш товхування, а м іж позитивним
і негативним — притягання.

Велике тіло на кшталт Землі або Сонця містить майже одна­

кову кількість позитивних і негативних зарядів. Таким чином,
тяжіння й відштовхування між окремими частинками майже
врівноважують одне одного, і електромагнітна сила, що ви­
никає внаслідок цього, дуже невелика. Однак у масштабах
атомів і молекул електромагнітні сили домінують. Електро­
магнітне тяжіння між негативно зарядженими електронами
й позитивно зарядженими протонами атомного ядра утримує
електрони на орбіті навколо ядра атома, так само як гравіта­
ційне тяжіння змушує Землю обертатися навколо Сонця.
Електромагнітне тяжіння зазвичай пояснюване обміном
великої кількості частинок, які називаються фотонами. Зно­
ву-таки ці фотони — віртуальні частинки. Але коли електрон
переміщається з однієї орбіти на іншу, ближче до ядра, то
вивільняється енергія й випускається реальний фотон. За
відповідної довжини хвилі його може реєструвати людське
око або такий детектор фотонів, як, наприклад, фотоплівка.
І навпаки, коли реальний фотон стикається з атомом, він
може перемістити електрон на більш віддалену від ядра
орбіту. На це йде енергія фотона, том у він поглинається.

Третя категорія називається слабкою ядерною взаємодією.

У щ оденному житті ми не стикаємося з нею безпосередньо.
Слабка взаємодія відповідальна за радіоактивність — мимо­
вільний розпад атомних ядер. Природа слабких ядерних сил
залишалася не цілком зрозумілою до 1967 року, коли Абдус
Салам з Імперського коледжу в Лондоні й Стівен Вайнберґ
із Гарварду незалежно один від одного запропонували тео­
рії, які об’єднували слабку взаємодію з електромагнітною
подібно до того, як Максвелл об’єднав учення про електри­
ку й магнетизм десь на століття раніше. Теоретичні перед­
бачення так точно збіглися з результатом експерименту, що
1979 року Салама й Вайнберґа вшанували Нобелівською
премією з фізики разом зі ще одним науковцем із Гарвар­
д у — Ш елдоном Ґлеш оу, який теж запропонував схож у
об’єднану теорію електромагнітних і слабких ядерних сил.

До четвертої категорії належить найпотужніша з усіх сил —

сильна ядерна взаємодія. Вона також не стосується безпо­
середньо наш ого щ оденного досвіду, але це та сама сила,
яка «зв’язує» більш у частину наш ого світу. Вона утримує
кварки всередині протонів і нейтронів і не дає протонам
і нейтронам покинути ядро атома. Якби не сильна ядерна
взаємодія, відш товхування позитивно зарядж ених прото­
нів розірвало б усі атомні ядра у Всесвіті, окрім ядер водню,
що складаються з одного протона. Вважають, що перенос­
ником сильної ядерної взаємодії є глюон — частинка, яка
взаємодіє тільки сама із собою і з кварками.

Успіш не об’єднання електромагнітної й слабкої ядерної

взаємодій підштовхнуло до численних спроб додати до них
концепцію сильної ядерної взаємодії в рамках доктрини,
названої «великим об’єднанням». У цій назві є частка пе­
ребільшення: отримувані теорії не такі вже великі та не ціл­
ком об’єднані, якщ о вони не беруть до уваги гравітацію.
Окрім того, ці об’єднані теорії не назвеш повними, адже
вони містять безліч параметрів, величину яких не можна
передбачити теоретично — її доводиться підбирати експе­
риментально. А ле так чи інакш е ці теорії можуть стати
наступним кроком до повної, вичерпної об’єднаної теорії.

Основна складність у пош уках теорії, яка об’єднає гравіта­

цію з інш ими силами, полягає в тому, що загальна теорія
відносності, яка описує гравітацію, є єдиною неквантовою
теорією: вона не бере до уваги принцип невизначеності.
Часткові теорії, що описують усі інші взаємодії, ґрунтуються
на квантовій механіці, том у для об’єднання з ними теорії
гравітації потрібно знайти спосіб, який дозволяв би вклю ­
чити принцип невизначеності в загальну теорію віднос­
ності, тобто сф орм улю вати квантову теорію гравітації.
Це завдання поки що ніхто не зміг вирішити.

Створити квантову теорію гравітації так важко тому, що,

згідно з принципом невизначеності, навіть «порожній»
простір заповнений віртуальними парами частинка — ан­
тичастинка. В інш ому випадку, якби «порожній» простір
був справді геть порожнім, усі поля — гравітаційне, елек­
тромагнітне та інші — точно дорівнювали б нулю. Однак
величина поля й ш видкість її зміни в часі пов’язані між
собою так само, як полож ення частинки та її ш видкість
(тобто зміна положення). З принципу невизначеності ви­
пливає, що чим точніш е ми знаємо одну з цих величин,
тим менш точні наші знання про іншу. Якби поле в порож­
ньому просторі точно дорівню вало нулю, воно мало б точ­
ну (нульову) величину й точну (знову-таки нульову) ш вид­
кість зміни, що суперечило б принципу невизначеності.
Таким чином, має існувати певний мінімальний рівень
невизначеності чи квантових флуктуацій величини поля.

Ці коливання мож на розглядати як пари частинок, що

разом з’являються в певний момент, розлітаються, а потім
знову зближ ую ться й знищ ую ть одна одну.

Це віртуальні частинки, подібні до тих, які виступаю ть

переносниками сил. На відміну від реальних, їх немож ли­
во безпосередньо спостерігати за допомогою детекторів
частинок. Однак породжувані ними непрямі прояви, як-от
невеликі зміни енергії електронних орбіт, цілком вимірю ­
вані й, на диво, точно узгоджуються з теоретичними перед­
баченнями. У випадку з флуктуаціями електромагнітного
поля йдеться про віртуальні ф отони, а у випадку з флукту­
аціями гравітаційного — про віртуальні гравітони. Однак
флуктуації полів слабкої й сильної взаємодій являю ть со­
бою віртуальні пари частинок речовини, таких як електро­
ни або кварки. У подібних віртуальних парах один елемент
буде частинкою, а другий — античастинкою (коли йдеться
про світло й гравітацію, частинки й античастинки однакові).

Фейнманівська діаграма віртуальної пари

частинка — античастинка

П роблем а полягає в тому, що віртуальні частинки мають

енергію . І оскільки існує нескін чен н е число пар вірту­
альних частинок, вони ф актично повинні були б мати
н ескін чен н у енергію , а значить — згідно з відом им рів­
нянням Е йнш тей на Е = тс2, — і нескін чен н у масу. Від­
повідно до загальн ої теорії відносності, це призвело б до
такого гравітаційного викривлення простору, щ о Всесвіт
стиснувся б до н ескінченно м алих розм ірів. О днак н ічо­
го такого явн о не відбувається! А н ал о гіч н і — м абуть,
абсурдні — нескінченності виникаю ть і в інш их часткових
теоріях — сильної, слабкої й електром агнітної взаємодій.
А ле для них існує так звана проц едура перенорм ування,
я к а д о зв о л я є п о зб ув а ти ся н еск ін ч е н н о сте й . З авд я к и
їй ми й зм огли створити квантові теорії цих взаєм одій.

П еренормування вводить нові нескінченності, які м ате­

матично скорочуються з нескінченностями, що виникають
у теорії. О днак це скорочення не обов’язково має бути
повним. М ож на вибрати нові нескінченності так, щ об за
скорочення залиш алися невеликі реш тки. Ці реш тки н а­
зиваю ться перенорм ованим и величинам и в теорії.

Хоча подібна операція досить сумнівна з точки зору мате­

матики, вона, здається, таки працює. Застосування цієї
операції в теоріях сильної, слабкої й електромагнітної взає­
модій дає передбачення, які неймовірно точно узгоджуються
зі спостереженнями. Проте використання перенормування
для пошуків повної фізичної теорії має серйозний недолік,
оскіл ьки означає, щ о м аси части н о к і сили взаєм одій
не можна передбачити теоретично, а слід підганяти під
результати експериментів. Спроби застосувати перенорму­
вання для усунення квантових нескінченностей із загальної
теорії відносності поки дозволили привести до придатного
вигляду тільки дві величини — силу тяжіння й космологіч­
ну сталу, яку Ейнш тейн увів у свої рівняння, бувш и впев­
неним, щ о Всесвіт не розш ирю ється (див. розділ 7). Я к
виявляється, їх коригування недостатньо для позбавлення
від усіх нескінченностей. Том у квантова теорія гравітації
й далі передбачає, що деякі величини, наприклад викрив­
лення простору-часу, нескінченні, тоді як на практиці вони
цілком піддаються вимірюванню й виявляються кінцеви­
ми! Науковці давно підозрювали, щ о ця обставина стане
перепоною на ш ляху включення принципу невизначеності
в загальну теорію відносності, але 1972 року їхні побоюван­
ня були нареш ті підкріплені детальними обчисленнями.
Через чотири роки було запропоноване можливе розв’я ­
зання проблеми, назване супергравітацією. Однак з’ясу­
вання того, чи залишає супергравітація місце для будь-яких
нескінченностей, вимагало таких складних і важких обчис­
лень, що ніхто за них не взявся. За попередніми оцінками,
навіть комп’ютеру на це знадобилися б роки, і дуже високою
була ймовірність того, щ о в підрахунки вкралася б при­
наймні одна помилка, а може, і більше. Тож упевнитися
в правильності результату можна було б тільки в том у разі,
якби хтось іще повторив обчислення й отримав той самий
результат, що здавалося вкрай малоймовірним! Незважа­
ючи на ці проблеми й на те, що частинки, які фігурують
у теоріях супергравітації, схоже, ніяк не співвідносяться
з відомими науці частинками, більшість науковців вважали,
що супергравітація придатна до перенормування і, ймовір­
но, є розв’язанням проблеми об’єднання фізики. Цю ідею
сприймали як найкращий спосіб об’єднання гравітації з реш­
тою взаємодій. А ле 1984 року відбувся дивовиж ний пово­
рот у бік сімейства теорій, які називаються теоріями струн.

Д о появи теорій струн вваж али, що кож на з ф ундам ен­

тальних елементарних частинок може перебувати в певній
точці простору. У теоріях струн ф ундам ентальні об’єкти
не точкові частинки, а протяж ні, тобто м аю ть довж ину,
але без ж одних інш их вим ірів, я к струна з нескінченно
м алим поперечним перерізом . Ці о б ’єкти м ож уть мати
кінці (так звані відкриті струни) або згортатися в кільце
(замкнуті струни). Ч астинка в кожен мом ент часу займає
одну точку простору. Струна ж у кожен момент часу займає
в просторі лінію . Д ві струни м ож уть злитися в одну. При
цьом у якщ о йдеться про відкриті струни, то просто з ’єд­
ную ться їхні кінці, а якщ о про закриті — це нагадує те, як
дві холош і з ’єдную ться в одн у пару ш танів. Т очн ісін ько
так само одна струна мож е розділити ся на дві.

Я кщ о елем ентарні о б’єкти у Всесвіті являю ть собою стру­

ни, що ж таке тоді точкові частинки, які ми, схоже, спо­
стерігаємо в експериментах? У теоріях струн те, що раніш е
вваж али різними точковим и частинкам и, розглянуто як
різні види хвиль, щ о пош ирюю ться по струнах, на кш талт
тих, які пробігаю ть посмикуваною мотузкою повітряного
змія. Самі ж струни разом зі своїми коливаннями настільки
малі, що навіть найкращ і наші технології не здатні вияви­
ти їхню ф орму, тому-то у всіх експерим ентах вони й по­
водяться я к кр и хітн і, безф орм н і точки. У явіть, щ о ви
розглядаєте кр и хітн у порош ин ку. З бл и зька або через
збільш увальне скло ви м ож ете побачити, щ о вона має
неправильну або навіть струноподібну форму, однак на
відстані порош инка здається якою сь невиразною цяткою.

У теорії струн випускання або поглинання однієї частинки

інш ою відповідає поділу або злиттю струн. Н априклад,
у фізиці елементарних частинок гравітаційний вплив Сон­
ця на Землю пояснюється тим, щ о частинки сонячної ре­
човини випускаю ть гравітони — частинки-переносники
взаємодії, — а частинки речовини Землі їх поглинають.
У теорії струн цей процес видається Н-подібною діаграмою,
щ о нагадує з ’єднання труб (теорія струн узагалі чимось
нагадує водогін). Д ві вертикальні палички букви «Н» від­
повідаю ть частинкам речовини Сонця й Землі, а горизон­
тальна поперечина — гравітон, який сновигає між ними.

Теорія струн має цікаву історію. Вона була сформульована

наприкінці 1960-х років, під час пош уків теорії сильної
взаємодії. Ідея полягала в тому, що такі частинки, як протон
і нейтрон, можна розглядати як коливання струни. Сильна
взаємодія між частинками відповідала б відрізкам струни,
що з ’єднують інші струни, як у павутинні. Щ об ця теорія
передбачала спостереж увану величину сильної взаємодії
між частинками, струни мали скидатися на гумові стрічки,
натягнуті із зусиллям близько ю тонн.

1974 року Ж оель Ш ерк із Парижа й Дж он Ш варц із Калі­

форнійського технологічного інституту опублікували стат­
тю, у якій показали, що теорія струн може описати приро­
ду гравітаційної взаємодії, але тільки якщ о натяг струни
становитиме близько тисячі мільйонів мільйонів мільйонів
мільйонів мільйонів мільйонів тонн (одиниця з тридцять­
ма дев’ятьм а нулями). У звичайних масш табах довж ини
теорія струн давала ті самі передбачення, що й загальна
теорія відносності, але на дуж е маленьких відстанях —
менш их від тисячної мільйонної м ільйонної м ільйонної
мільйонної м ільйонної частки сантим етра (тобто від сан ­
тиметра, ділен ого на одиницю з три дцятьм а трьом а ну­
лям и) — їхні передбачення розходилися. Стаття не при­
вернула до себе великої уваги лиш е тому, щ о того часу
більш ість науковців відмовилися від тлумачення сильної
взаємодії в термінах теорії струн на користь теорії кварків
і глюонів, яка, здавалося, набагато більш е відповідала спо­
стереженням. Ш ерк помер за трагічних обставин (він хво­
рів на діабет і впав у кому, а поряд не виявилося нікого, хто
міг би ввести йом у інсулін). Тож Ш варц залиш ився ф ак­
тично єдиним прихильником теорії струн, причому тепер
уж е струн із набагато вищ им передбачуваним натягом.

1984 року цікавість до струн раптово відродилася, і на це було

дві причини. З одного боку, не увінчалися особливим успіхом
спроби довести, що супергравітація не містить нескінченно-
стей і здатна пояснити існування спостережуваних видів
елементарних частинок. З другого — побачила світ нова стат­
тя Джона Шварца, цього разу написана спільно з Майком
Ґріном із лондонського Коледжу королеви Марії. Ця праця
показувала, що теорія струн здатна пояснити існування екс­
периментально спостережуваних частинок, які мають щось
на кшталт вродженої «ліворукості». (Поведінка більшості
частинок не змінилася б, якби експериментальну установку
замінили її дзеркальним відображ енням; але поведінка
поданих частинок змінюється, ніби вони є «лівшами» або
«правш ами», а не володію ть однаково обом а рукам и.)

Хай там як, а багато науковців незабаром заходилися пра­

цювати над теорією струн, і була створена її нова версія,
яка, здавалося, могла пояснити існування спостереж ува­
них частинок.

Теорії струн також ведуть до нескінченності, але вважають,

що в правильній версії теорії всі вони взаємно знищ аться

Фейиманівська діаграма в теорії струн

(хоча це ще невідомо напевно). Набагато серйозніш а інша
проблема: теорії струн сумісні тільки з простором-часом,
який має або десять, або двадцять ш ість вимірів замість
звичайних чотирьох!

Звісно, наявність у простору-часу додаткових вимірів — це

такий собі загальник наукової фантастики. Справді, вони
пропонують ідеальний спосіб подолання обмежень, які за­
гальна теорія відносності накладає на надсвітлові перемі­
щення й мандрівки в минуле (див. розділ ю ). Ідея полягає
в тому, щоб дістатися до мети через додаткові виміри. Уявіть,
що простір, у якому ми існуємо, має тільки два виміри й зі­
гнутий, наче поверхня якірного кільця або бублика. Якщо
ви перебуваєте на внутрішній стороні поверхні й хочете ді­
статися в діаметрально протилежну точку кільця, вам дове­
деться рухатися до мети по колу з внутрішнього боку кільця.
Але якби ви могли вийти в третій вимір, вам удалося б відір­
ватися від поверхні кільця й зрізати шлях.

Чому ми не спостерігаємо всі ці додаткові виміри, якщо вони

справді існують? Ч ом у для наш ого сприйняття доступні
тільки три просторові виміри й один часовий? Найпевніше,
тому, що інші виміри не схожі на ті, до яких ми звикли.
Вони згорнуті до дуже невеликого розміру, щось на кшталт
однієї мільйонної мільйонної мільйонної мільйонної міль­
йонної частки дюйма. Це так мало, що просто непомітно
для нас: ми фіксуємо лиш е один вимір часу й три виміри
простору, у яких простір-час практично плаский. Щ об зро­
зуміти, що воно таке, уявіть поверхню соломинки. Гля­
нувш и на неї зблизька, ви зауважите, що поверхня двови­
мірна. Тобто положення точки на соломинці описується
двома числами — відстанню, виміряною уздовж соломин­
ки, і відстанню, виміряною впоперек її довж ини, по колу.
А ле поперечний розмір набагато менший за поздовжній.
Ось чом у здалеку здається, ніби соломинка позбавлена
товщини, одновимірна, і, схоже, задати положення точки
на ній можна одним, поздовжнім виміром. Прихильники
теорії струн стверджують, що так само стоїть справа і з про­
стором-часом: у мізерно малих масш табах він десятиви-
мірний і сильно викривлений, але в більш их м асш табах
ні викривлення, ані додаткових вимірів ви не помітите.

Якщо описана картина правильна, це кепська новина для

людей, які мріють про космічні мандрівки: додаткові вимі­
ри, мабуть, занадто малі, щоб вмістити космічний корабель.
Однак цей опис ставить велике питання й перед науковця­
ми: чом у тільки деякі, а не всі виміри скручені в маленьку
кульку? Імовірно, у м олодом у Всесвіті всі вим іри були
сильно викривлені. Ч ом у один часовий і три просторові
виміри розрівнялися, а інш і й далі тісно скручені?

Одна з можливих відповідей — антропний принцип, який

мож на сформ улю вати таким чином: ми бачимо Всесвіт
таким, яким він є, адже ми існуємо. Існує дві версії антроп­
ного принципу — слабка й сильна. Слабкий антропний
принцип стверджує, що у Всесвіті, неймовірно великому
або навіть нескінченному в просторі і/або часі, умови, не­
обхідні для розвитку розумного життя, трапляються тільки
в деяких регіонах, обмеж ених у просторі й часі. Том у ро­
зумним істотам, які прож ивають у таких регіонах, не випа­
дає дивуватися тому, що їхнє місцеперебування у Всесвіті
відповідає умовам, необхідним для життя. Вони чимось
схожі на багатія, що ж иве у ф еш енебельному районі й не
бачить злиднів.

Д еякі теоретики йдуть набагато далі й пропонують сильну

версію принципу. Згідно з нею, існує або багато різних
усесвітів, або багато різних регіонів одного Всесвіту, кожен
із яких має власну початкову конф ігурацію і, мож ливо,
власний набір ф ізичних законів. У більш ості таких усе­
світів ф ізичні ум ови не сприяю ть розвитку складних ор­
ганізмів, і лиш е деякі всесвіти, подібні до наш ого, стали
колискою розум них істот, які замислилися над запитан­
ням: «Чому Всесвіт такий, яким ми його бачимо?» Тоді
відповідь проста: «Якби він був інший, нас би тут не було!»

Мало хто візьметься оскаржувати дієвість або користь слаб­

кого антропного принципу, але сильний принцип як пояс­
нення спостережуваного стану Всесвіту може наштовхну­
тися на безліч заперечень. Наприклад, що мають на увазі,
коли кажуть, буцімто всі ці різні всесвіти існують? Якщо
вони справді відокремлені один від одного, тоді те, що від­
бувається в інш ому всесвіті, вочевидь, аж ніяк не може по­
значитися на тому, що діється в нашому. Отже, дотримую­
чись принципу економії, ми повинні виключити їх із нашої
теорії. Якщо ж це лише різні регіони одного Всесвіту, у кож­
ному з них повинні діяти ті самі фізичні закони, адже інак­
ше не можна було б безперервно пересуватися з одного
регіону в інш ий. У цьом у разі єдина відмінність між регіо­
нами полягала б у їхніх початкових конфігураціях, через
щ о сильний антропний принцип звівся б до слабкого.

А нтропний принцип дає одну з м ож ливих відповідей на

запитання, чом у додаткові виміри теорії струн скручені.
Двох просторових вимірів, схоже, недостатньо для розвитку
таки х складних істот, я к ми. Н априклад, двовим ірним
тваринам, що живуть на одновимірній Землі, доводилося б
перелазити одна через одну, щ об розійтися. Якби двови­
мірне створіння з ’їло щ ось таке, що не змогло б повністю
перетравити, то змуш ене було б викинути неперетравле-
ні залиш ки назовні тим же ш ляхом, яким проковтнуло,
адже наявність наскрізного проходу через тіло ділила б
таке створіння на дві окремі частини: наше двовимірне
створіння просто розвалилося б. Так само важ ко уявити,
як у двовим ірном у створінні могла б циркулю вати кров.
Наявність більш ніж трьох просторових вимірів також ство­
рила б проблеми. У цьому разі гравітаційне тяжіння між
двома тілами зменш увалося б із їх віддаленням одне від
одного швидше, ніж якби вимірів було три. (У трьох вимірах,
коли відстань збільшується удвоє, тяжіння слабшає вчетве­
ро. У чотирьох вимірах воно зменш увалося б при цьому
у вісім разів, у п’яти вимірах— у шістнадцять тощо.) Це може
призвести до того, що орбіти планет, які обертаються навко­
ло Сонця (таких як Земля), стануть нестійкими: найменше
відхилення від колової орбіти (наприклад, спричинене гра­
вітаційним тяжінням інш их планет) призвело б до того, що
Земля, рухаючись по спіралі, почала б віддалятися від Сон­
ця або наближатися до нього. Ми б або замерзли, або спо­
пеліли. У світі більш ніж трьох просторових вимірів ця ж
зміна поведінки сили тяжіння зі зміною відстані насправді
не дозволила б самому Сонцю існувати в стійкому стані, коли
тиск урівноважує силу тяжіння. Сонце або розвалилося б
на ш матки, або стиснулося б, перетворивш ись на чорну
діру. У всякому разі воно не могло б служити джерелом
тепла й світла для життя на Землі. У масштабах атома елек­
тричні сили, які утримую ть електрони на орбітах навколо
ядра, поводилися б подібно до гравітації. Таким чином,
електрони, пересуваючись по спіралях, або залиш али б
атом, або врізалися б у його ядро. Так чи інакше, існування
атомів у відомому нам вигляді було б неможливим.

Отже, видається очевидним, що життя — принаймні відо­

ме нам — може існувати лиш е в тих регіонах простору-ча­
су, де є тільки один вимір часу й три виміри простору,
не скручені до мізерно малих розмірів. Це означає, що
можна було б звернутися до слабкого антропного прин­
ципу, якби вдалося довести, щ о теорія струн принаймні
допускає існування подібних областей Усесвіту. А вона,
схоже, таке допускає. М ож ливо, існую ть інш і області Все­
світу або інш і всесвіти (що б це не означало), у яких усі
виміри скручені або ж розгорнуто понад чотири виміри,
але в таких регіонах не буде розум них істот, які змогли б
спостерігати інш у кількість вимірів.

Іще одна проблема з теорією струн полягає в тому, що

є мінімум п ’ять різних її версій (дві теорії відкритих струн
і три — замкнутих) і мільйони способів, у які, згідно з тео­
рією, мож уть бути скручені додаткові виміри. Ч ом у по­
трібно вибрати тільки одну теорію струн і один вид скру-
чення? П ротягом певного часу здавалося, що відповіді на
це запитання немає, і наука тупцю вала на місці. А ле десь
із 1994 року науковці почали виявляти властивість, яка
дістала н азву «дуальність»: різні теорії струн і способи
скручення додаткових вимірів вели до тих сам их резуль­
татів у чотирьох вимірах. Також , окрім частинок, які за­
йм аю ть окрем у точку в просторі, і струн, які є лініями,
були знайдені інш і об’єкти, які називаю ться р-бран ам и
й займ аю ть у просторі об’єми з двом а й більш е вимірами.
(М ож на вваж ати, що частинка — це о-брана, струна —
і-брана, але, крім них, є щ ер-брани, у я ки хр може набувати
значень від 2 до 9. 2-брану мож на розглядати як якусь
подобу двовимірної мембрани. Важче уявити брани з чи с­
ленним и вим ірам и!) Схож е, зараз має місце своєрідна
рівноправність (у сенсі рівності голосів) теорій супергра-
вітації, струн ір -б р а н : вони, здається, узгодж ую ться, але
ж одн у не мож на вваж ати основною . Усі ці часткові теорії
виглядаю ть як різні наближ ення до якоїсь більш ф унда­
ментальної, причому кожна з них правильна у своїй сфері.

Науковці шукають цю фундаментальну теорію, але поки що

марно. Не виключено, що може не бути єдиного формулю­
вання фундаментальної теорії, як не можна, за Ґеделем,
викласти арифметику в термінах єдиного набору аксіом.
Ця ситуація нагадує проблеми, що постаю ть у картогра­
фії: ви не змож ете обійтися однією пласкою мапою, щоб
 Якби існувало більше ніж три просторових вимірів, орбіти
планет були б нестабільними і планети або упали б на зірку,
аби покинули її поле тяжіння

відобразити сферичну поверхню Землі або поверхню якір­

ного кільця (тора). Вам знадобляться щ онайменш е два
аркуш і мапи для Землі й чотири для тора, щ об коректно
відтворити всі точки. Кож на мапа справедлива для обм е­
ж еного регіону, але різні ділянки мап м аю ть області пе­
рекривання. Колекція мап забезпечує повний опис по­
верхні. М ож ливо, й у ф ізиці необхідно використовувати
різні ф орм улю вання теорії в різних ситуаціях, але два
різні ф ормулю вання маю ть узгодж уватися в ситуаціях, де
мож на застосувати обидва. Якщ о це справді так, то всі
добірки різних ф орм улю вань мож на було б розціню вати
я к повну об’єднану теорію , нехай і не вираж ену у формі
одного набору постулатів. А ле й це може бути більш им від
того, що допускає природа. Щ о, коли створити об’єднану
теорію нем ож ливо в принципі? Ч и не ж енем ося ми за
міраж ем? Здається, є три можливості:
1. Створення повної о б’єднаної теорії (або добірок взаєм ­
но перекриваних ф орм улю вань) м ож ливе, і коли-небудь
ми її сф орм улю єм о, якщ о вистачи ть розуму.

2. Не існує жодної остаточної теорії Всесвіту, є лиш е нескін­

ченна послідовність теорій, які описую ть Усесвіт дедалі
точніше, проте ніколи не досягаю ть абсолютної точності.

3. Не існує взагалі ж одної теорії Всесвіту: поза визначе­

ними рамками події годі передбачити, адже відбуваю ться
вони випадковим і довільним чином.

Д ехто схиляється на користь третьої м ож ливості на тій

підставі, щ о існування вичерпного набору законів позба­
вило б Бога свободи зм іню вати Свій задум і втручатися
в хід світотворення. О днак оскільки Господь усесильний,
то чи не міг би Він обмеж ити Свою свободу, якби захотів?
Це чом усь схож е на давній парадокс: чи здатен Бог ство­
рити такий важ кий камінь, щ о сам не здолає його підн я­
ти ? Ф акти чн о ідея про те, щ о Бог м іг би передум ати ,
є прикладом помилки, на яку вказував іщ е Блаж енний
А вгустин, говорячи про те, що уявляю ть, ніби Бог існує
в часі, тоді як час — це лиш е властивість У сесвіту, який
Він створив. Господь, я к м ож на припустити , знав, щ о
робить, створю ю чи світ!

З появою квантової механіки ми прийш ли до усвідом лен­

ня того, щ о події не мож на передбачити з абсолю тною
точністю : завж ди залиш ається елем ент невизначеності.
Якщ о хочеться, можна приписати випадковість втручанню
Бога. Але це було б дуж е дивне втручання: відсутній навіть
натяк на те, що воно має певну мету. В інш ом у випадку це
за ви зн ач ен н ям не було б ви падковістю . С ьогодн і ми
ф актично усунули третю з перерахован их м ож ливостей,
переглянувш и м ету науки: ми прагнемо сф орм улю вати
набір законів, який дозволить передбачати події в межах,
встановлених принципом невизначеності.

Друга можливість, тобто існування нескінченної послідов­

ності дедалі досконаліш их теорій, поки узгоджується з усім
нашим досвідом. У багатьох випадках експериментатори
підвищ ували точність вимірювань або виконували спосте­
реження нового типу тільки для того, щоб виявити непе­
редбачені наявною теорією нові явища, для тлумачення
яких створювали досконаліш у теорію. Вивчаючи елемен­
тарні частинки, які взаємодіють із чимраз вищ ими енер­
гіями, ми можемо очікувати відкриття нових рівнів будови
матерії, більш фундаментальних за кварки й електрони,
які нині вважають «елементарними» частинками.

Гравітація може покласти край цій низці захованих одна

в одну «коробочок». Якби існувала частинка з енергією, що
перевищ ує так звану енергію Планка, концентрація її маси
була б така висока, що вона відрізала б себе від реш ти Всес­
віту й перетворилася б на невелику ч ор н у діру. Таким
чином, послідовність дедалі досконаліш их теорій, схоже,
повинна мати певну меж у за переходу до чимраз вищ их
енергій, а отже, має існувати якась остаточна теорія Все­
світу. Утім, енергія П ланка дуж е далека від енергій, які ми
здатні отримати на сучасних лабораторних установках. І ми
не зможемо подолати цей розрив за допомогою прискорю­
вачів елементарних частинок, які з ’являться в осяжному
майбутньому. А саме такі енергії, либонь, існували на сві­
танні еволюції Всесвіту. Є непогані шанси, що вивчення
раннього Всесвіту й вимоги м атематичної узгодж еності
приведуть до повної об’єднаної теорії в межах часу ж иття
декого з нас, якщ о, звичайно, доти лю дство саме не виса­
дить себе в повітря!

Яке значення мало б відкриття остаточної теорії Всесвіту?

Я к було пояснено в розділі З, ми ніколи не мож емо бути
цілком упевнені, що справді створили точну теорію, оскіль­
ки теорії не можна довести. Але якби теорія була матема­
тично послідовною й завжди давала б передбачення, що
узгоджувалися б зі спостереженнями, було б розумно вва­
жати, що вона правильна. Це поставило б крапку в довгому
й чудовому розділі історії спроб лю дського розум у пізнати
Всесвіт. Але це також революційно змінило б розуміння
пересічною лю диною законів, які керують Усесвітом.

За часів Н ью тона освічена лю дина могла опанувати всі

знання, накопичені цивілізацією , принаймні в загальних
рисах. Але відтоді тем пи розвитку науки зробили це не­
мож ливим. О скільки теорії постійно переглядаю ть з у р а­
хуванням нових спостережень, то їх ніколи не викладаю ть
досить стисло й просто для пересічних лю дей. Д ля цього
потрібно бути ф ахівцем, але навіть тоді ви маєте право
сподіватися на повне розуміння лиш е дещ иці наукових
теорій. О крім того, прогрес науки такий стрім кий, щ о
в ш колі чи університеті завж ди викладаю ть дещ о заста­
рілі знання. Л иш е небагатьом лю дям вдається стеж ити за
ш видко розш ирюваними межами знання, якщ о вони при­
свячую ть цьом у весь свій час і обмеж ую ться вузькою сф е­
рою. Натомість більшість населення Землі не має уявлення
про здійснені прориви й спричинене ними пож вавлення.
Водночас, якщ о вірити Еддінґгону, сім десят років том у
тільки дві лю дини розуміли загальну теорію відносності.
Нині її розум ію ть десятки тисяч випускників ун іверсите­
тів і не один мільйон лю дей принаймні знайомий з ідеями
Ейнш тейна. Я кби вдалося створити повну об’єднану тео­
рію, то поява стислого й простого її викладу була б лиш е
питанням часу, і подібно до теорії відносності її почали б
викладати в школах, принаймні загально. Ми всі змогли б
тоді дістати певне уявлення про закони, які керую ть У се­
світом і відповідаю ть за наш е існування.
О днак навіть відкриття повної об’єднаної теорії не озна­
чало б появу можливості передбачити всі події. На це є дві
причини. П ерш е обм еж ення накладає на наш у передба-
чувальну здатність квантово-м еханічний принцип неви­
значеності. Н емає н іяки х способів його обійти. На прак­
тиці, однак, це перш е обм еж ен ня м енш ж орстке, ніж
друге. Д руге обмеж ення випливає з того факту, що ми,
ш видш е за все, не зм ож ем о р о зв’язати рівняння такої
теорії, окрім тих, що описую ть вельми прості ситуації. Я к
уж е було відзначено, ніхто не може точно розв’язати кван­
тові рівняння для атома, у яком у навколо ядра обертаєть­
ся більш ніж один електрон. М и навіть не маємо точного
розв’язку задачі про рух трьох тіл у такій простій теорії,
як закон усесвітнього тяжіння Ньютона. І труднощ ів стає
тим більше, чим більш а кількість тіл і чим складніш а тео­
рія. Н аближ ені розв’язки зазвичай задовольняю ть наш і
практичні потреби, але вони навряд чи відповідаю ть ве­
ликим очікуванням, пов’язаним із поняттям «об’єднана
теорія всього сущ ого»!

Сьогодні ми вж е знаєм о закони, щ о керую ть п оведінкою

м атерії у всіх стан ах, окрім н ай більш екстрем альн и х.
Зокрем а, ми знаєм о закони, які постаю ть ф ундам ентом
хім ії та біології. А ле ми, безум овно, не м ож ем о вваж ати
завдання цих дисц иплін виріш еним и. І наразі ми досяг-
ли не дуж е вел и ки х усп іхів у п р огн озуван н і лю дськ ої
поведінки за допом огою м атем атични х рівнянь! О тж е,
навіть знайш овш и набір основн их законів, ми опи ни м о­
ся перед складним для л ю дської дум ки завданням уд о ­
ско н ал ен н я н абл и ж ен и х м ето дів, не в и р іш и вш и яке,
не навчимося прогнозувати можливі наслідки в складних
реальних ситуаціях. П овна узгодж ена об’єднана теорія —
це ли ш е перш ий крок. Н аш а м ета полягає у всеосяж н о­
м у пояснен н і подій, які відбуваю ться навколо нас, і н а­
ш ого власного існування.
М и розуміємо, щ о ж ивем о в загадковому, приголом ш ли­
вом у світі. М и прагнем о осягнути сенс того, щ о бачим о
н авколо, і стави м о скл ад н і зап и тан н я: «Я ка п р и р о да
Всесвіту? Я ке наш е м ісце в ньом у? З відки він і ми з ’я в и ­
ли ся? І ч о м у В сесвіт таки й , я ки й він є?» Н ам агаю чись
в ід п о в істи н а ці за п и та н н я , ми п р и й м аєм о т у або ту
«картин у світу». І н ескін чен н а веж а з черепах, які п ід ­
три м ую ть пл аску Землю , — така ж «картина», як і теорія
суперструн. Вони обидві є концепціям и будови Всесвіту,
хоча остання н абагато більш м атем ати ч н а й то ч н іш а за
п ерш у. їм о бом б р акує н ао ч н и х п ід тв ер дж ен ь: н іхто
н ік ол и не бачи в в ел етен ськ у ч ер еп аху, на сп и н і якої
стоїть Земля, але ніхто не спостерігав і суперструн. Утім ,
черепаш ачу теорію не назвеш гарною науковою кон цеп­
цією , адж е вона передбачає, що лю ди м ож уть звалитися
з краю світу. Ц ей прогн оз не узгодж ується з досвідом ,
якщ о тільки не виявиться, що він поясню є здогадні зник­
нення лю дей у Б ерм удськом у три кутни ку!

Н айбільш ранні спроби теоретичного опису й пояснення

В сесвіту м істили ідею про те, щ о перебігом подій і при ­
родн и х яви щ керую ть духи з лю дськи м и ем оціям и, д ію ­
чи так само н епередбачувано, я к і лю ди. Ці духи н аселя­
ли природні о б ’єкти, я к-от річки й гори, а також небесні
тіла на кш талт Сонця й М ісяця. їх потрібно було ум и ро­
творяти й задобрю вати, щ об земля родила, а пори року
зм іню вали одна одну. Згодом , однак, було пом ічено іс­
нування певних законом ірностей: Сонце завж ди встава­
ло на сході й сідало на заході н езалеж но від того, були
принесені ж ертви богу денного світила чи ні. Окрім того,
Сонце, М ісяць і планети рухалися по н ебу по ти х сам их
визн ачен и х ш ляхах, які вдавалося доси ть точно п еред­
бачити. Сонце й М ісяць іщ е м огли вваж ати богам и, але
боги ці підкорялися суворим законам , очевидно ніколи
не поруш ую чи їх, якщ о не зваж ати на такі історії, як
переказ про Ісуса Н авіна, який зупинив Сонце.

Від черепах до викривленого простору.

Античний та сучасний погляд на Всесвіт

Спочатку ці правила й закономірності виявлялися тільки

під час спостережень за зоряним небом і в деяких інш их
ситуаціях. Однак із розвитком цивілізації, надто в останні
триста років, таких законів і правил відкривали дедалі
більше. Успіхи, досягнуті завдяки цим законам, спонукали
Л апласа на початку X IX століття постулювати науковий
детермінізм. Він припустив, що має існувати набір законів,
які точно визначають розвиток Усесвіту з огляду на його
стан у певний момент часу.
Л апл асівський д етер м ін ізм мав два недоліки: він нічого
не говорив про те, яким и повинні бути закони, і не в и ­
значав початкову конф ігурацію Всесвіту. Ц ей вибір було
зал и ш ен о Б огові. Т о й в и р іш ував, я к п о ч и н ати м еться
В сесвіт і яким законам він має підкорятися, але після
зародж ення В сесвіту Бог не мав втручатися. Ф актично
прерогативи Бога обмежували тими питаннями, які не р о­
зум іла наука X IX століття.

Сьогодні ми знаєм о, щ о надії, які Л ап л ас покладав на

детер м ін ізм , не ви п р авдал и ся , п р и н ай м н і так, я к він
передбачав. П ринцип н еви зн ачен ості квантової м ехан і­
ки має на увазі, щ о деякі пари ф ізичних величин, н апри­
клад п олож ен н я й ш ви дкість ел ем ен тарн ої части н к и ,
не м ож н а одн оч асн о п ередбачи ти я к завгодн о точн о.
К вантова м еханіка дає собі р аду з цією ситуацією завдя ­
ки групі теорій, у я ки х елем ен тарн і части нки не м аю ть
то ч н и х п ол ож ен ь і ш ви дкостей , а п остаю ть у вигляді
хвиль. Ці квантові теорії є детерм ін істськи м и в то м у р о ­
зум інні, щ о вони визначаю ть точні закони еволю ції хви ­
л і в часі. Я кщ о відом і характери стики хвилі в один м о­
м е н т ч а су, то м о ж н а о б ч и сл и ти , я к и м и вон и б у д у ть
у будь-яки й інш и й м ом ент. Е л ем ен т н еп ер едбач уван о -
сті, випадковості виникне, тільки якщ о ми спробуєм о
інтерпретувати хвилю в терм інах полож ень і ш видкостей
частинок. Але, можливо, ми помиляємося й нем ає ніяких
части нок із полож енням и й ш видкостям и, а є сам і ли ш е
хвилі. І ми просто н ам агаєм ося підігн ати ці хви лі під
наш і уп ер едж ен і уявленн я про полож ення й ш видкості.
Я к н аслідок м аєм о н евідповідн ість — пр и чи н у удаваної
непередбачуван ості.

По суті, ми вж е переглянули завдання науки: це відкрит­

тя законів, які дозволять передбачати події в межах, уста­
новлених принципом невизначеності. Однак залиш ається
запитання: «Як або ч о м у обрано ці закони й початковий
стан Усесвіту?»

У цій кн и ж ці о со б л и в у у в а гу було п р и діл ен о законам ,

які керую ть гравітац ією , адж е сам е вон а зум овл ю є в е­
л и ком асш табн у структур у Всесвіту, хоча і є найслабкі-
шою з чотирьох основних сил. Закони гравітації н есум іс­
ні з панівним д он едавн а поглядом , згідно з яким У сесвіт
н езм ін н и й у часі: те, щ о гр авітац ія завж ди пр и тягує,
означає, щ о В сесвіт м ає або розш и рю ватися, або сти ска­
тися. З гідн о із загальн ою теорією відн осності, у д ал еко ­
м у м и нулом у мав існ увати стан У сесвіту з нескін чен н ою
густи н ою — В ел ики й В ибух, яки й м ож н а вваж ати п о ­
чатк ом часу. Я кщ о В сесв іт зн ов у сти сн еться , то в м ай ­
бутн ьом у н а н ього м ає очікувати інш ий стан н еск ін ч ен ­
ної густи н и — «вели ке сти скан н я» , я ке стан е кін цем
часу. Н авіть якщ о В сесвіт у ц іл о м у не сти сн еться , син-
гулярності м аю ть виникнути в обм еж ених його регіонах,
де колапс призведе до утворен ня чорни х дір. Ці сингу-
лярності стали б кінцем часу для будь-кого, хто потрапив
би в чор н у діру. За Великого В ибуху й ін ш и х си н гул яр ­
ностей поруш ую ться всі ф ізичні закони й В севиш ньом у,
я к і р ан іш е, ц іл к ом в іл ь н о в и р іш ув ати , щ о п о в и н н о
стати ся і я к м ає п очатися В сесвіт.

О б ’єдн ан н я к в ан тов о ї м ехан іки із загал ьн ою тео р ією

від н о сн о сті, схож е, в ід к р и в ає н ам нову, н езн ан у д о сі
м ож ливість — обм еж ений чоти ри ви м ірни й простір-час
без сингулярностей або кордонів, який подібний до п о­
верхні З ем лі, одн ак відзн ач ається більш ою кіл ьк істю
вим ірів. Схож е, ця ідея дозволяє пояснити чи м ало сп о­
стер еж ув ан и х вл асти востей У сесвіту, н ап р и кл ад його
великом асш табну однорідність і відхилення від однорід­
ності в м ен ш ом у м асш табі, подібні до галактик, зір і н а­
віть лю дей. А ле якщ о В сесвіт ц ілком автоном ний, не має
син гулярностей або м еж і його цілком м ож на описати
об’єднаною теорією , то це зм уш ує д окорін н о п ереглян у­
ти роль Бога я к Творця.

Ейнш тейн якось запитав: «Чи мав Господь свободу, коли

створю вав Усесвіт?» Я кщ о припущ ення про відсутність
у Всесвіті кордонів слуш не, то Бог не м іг похвалитися
свободою вибору початкових ум ов. Звичайно, Він усе ще
м іг би вибирати закони, яким підкоряється Всесвіт. Але
й це насправді не назвеш великим вибором: мож ливо,
лиш е одна або якась невелика кількість повних о б ’єдн а­
них теорій на кш талт теорії струн є несуперечли ви м и
й допускають існування таких складних структур, як люди,
здатні дослідж увати закони Всесвіту й ставити запитання
про природу Бога.

Але навіть якщо існує тільки одна повна об’єднана теорія,

вона являє собою щонайбільше набір правил і рівнянь. Що ж
«вдихає життя» у формули й створює Всесвіт, який вони
описують? Звичайний підхід науки — побудова математичної
моделі — не дозволяє відповісти на запитання про те, чому
повинен існувати Всесвіт, описуваний моделлю. Навіщ о
Всесвіт має нести тягар існування? Невже об’єднана теорія
така чарівна, що викликає до життя сама себе? Інакше їй
потрібен Творець, а якщ о так, то чи має Він інш у владу над
Усесвітом? І хто створив Його самого?

Досі більш ість науковців були надто зайняті створенням

нових теорій, які пояснюють, що таке Всесвіт, замість того
щоб шукати відповіді на запитання, навіщо він існує. Вод­
ночас філософи, справа я к и х — питати «Навіщо? », не могли
похопитися за прогресом природничих доктрин. У XVIII сто­
літті філософи вважали все людське знання, зокрема при­
родничі науки, сферою своїх зацікавлень і обговорювали
питання на кш талт «Чи був у Всесвіту початок?». Однак
у X IX й X X століттях природничі науки занадто тісно пере­
плелися з технікою й математикою, щ об залиш атися до­
ступними розумінню філософів або кого-небудь іще, окрім
н ебагатьох ф ахівців. Ф ілософ и скоротили ц арин у своїх
досліджень настільки, що найвідоміший мислитель XX сто­
ліття Вітґенш тайн відзначив: «Єдине завдання, що зали­
ш илося філософії, — це аналіз мови». Який занепад після
славетн ої тради ції ф ілософ ії від А ри стотел я до Канта!

Однак, якщ о ми все-таки створим о повну теорію , згодом

її основні принципи м аю ть стати зрозумілі кож ному, а не
тільки кільком обраним. Тоді ми всі — філософи, науковці
й пересічні лю ди — змож емо долучитися до дискусії на
тему, чом у існуємо ми самі й наш Усесвіт. Я кщ о ми зн а­
йдемо відповідь, це буде остаточний тріум ф лю дського
розуму, адже тоді нам відкриється бож ественний задум.

З в’язок Ейнш тейна з політикою ядерного озброєння за­

гальновідомий: він підписав знаменитий лист до прези­
дента Франкліна Рузвельта, переконуючи, що Сполучені
Ш тати мають серйозно поставитися до ідеї створення атом­
ної бомби, і він же в повоєнні роки докладав усіх зусиль для
відвернення ядерної війни. Але це були не просто окремі
вчинки науковця, втягнутого у світ політики. Ж иття Ейн­
штейна, кажучи його власними словами, «розривалося між
політикою й рівняннями».

П очаток політичної діяльності науковця збігся з П ерш ою

світовою вій ною , коли він був п р оф есор ом у Б ерліні.
З н еваж аю чи війну, я к у вваж ав м арнуванням лю дськи х
ж и ттів, Е й н ш тей н поч ав брати уч асть в ан ти во єн н и х
дем онстраціях. Своїми виступам и на захист акцій грома-
д я н ськ о ї н еп о ко р и й п убл іч н о ю п ід тр и м ко ю ти х, хто
від м о вл явся сл уж и ти у вій ську, він не здоб ув п оваги
з б о к у колег. П ісля вій ни н ауко вец ь д о кл ав ч и м ал и х
зусиль, прагнучи зам ирити н ації й покращ ити м іж н а­
родні відносин. Це також не додало Е йнш тейну популяр­
ності, і невдовзі політичні погляди ускладнили йом у в ’їзд
до С получени х Ш татів навіть для чи тання лекцій .

Другим за вагомістю мотивом для Ейнш тейна був сіонізм.

Єврей за походж енням , він відкидав біблійну ідею Бога.
О днак зростання антисем ітизм у я к перед П ерш ою світо­
вою війною, так і під час неї поступово привело Е йнш тей­
на до солідарності з єврейською спільнотою , а згодом він
став відкритим прихильником сіонізму. І знову непопу­
лярн ість не завадила науковцеві відкрито висловлю вати
свої дум ки. Й ого теорії зазнавали нападок, була навіть
створена антиейнштейнівська організація. Одного зухваль­
ця було засуджено за підбурювання до вбивства Е йнш тей­
на й ош траф овано аж на ш ість доларів. А ле науковець
не звертав на це ж одної уваги. Після виходу у світ книж ки
«Сто авторів проти Ейнштейна» він зауваж ив: «Якби
я помилявся, вистачило б і одного!»

1933 року до влади в Німеччині прийшов Гітлер. Ейнштейн

саме перебував в Америці, тож оголосив, що не повернеть­
ся на батьківщ ину. Коли нацисти влаш тували н аліт на
будинок науковця й відібрали в нього банківський рахунок,
берлінська газета вийшла із заголовком: «Гарні новини від
Ейнш тейна — він не повернеться». З огляду на загрозу
нацистської агресії Ейнш тейн відмовився від пациф ізму
й, побоюючись, що німецькі науковці створять ядерну бом­
бу, заявив, що Сполучені Ш тати мають розробити власну.
А ле ще до перш ого атомного вибуху він публічно попере­
дж ав про небезпеку ядерної війни й пропонував встано­
вити між народний контроль над ядерним озброєнням.
Боротьба за мир, я ку Ейнш тейн вів усе своє життя, ім о­
вірно, мало чим прислуж илася науковцеві і, звичайно,
не сприяла розш иренню кола його друзів. Ейнш тейнова
публічна підтрим ка справи сіонізм у була, однак, належ ­
ним чином оцінена 1952 року, коли науковцеві запропо­
нували стати президентом Ізраїлю. Ейнштейн відмовився,
пославш ись на те, що недосвідчений у політиці. Але, мож­
ливо, реальна причина полягала в інш ому, і тут ми знову
пош лемося на його слова: «Рівняння для мене важливіші,
адже політика для сьогодення, а рівняння для вічності».

Ґалілей, мож ливо, більш е, н іж будь-хто, відповідальний

за н а р о д ж ен н я суч асн о ї н ауки . В ід о м и й к о н ф л ік т із
ри м о-католиц ькою церквою м ає клю чове значення для
його ф ілософ ії, адже Ґалілей одним із перш их заходився
доводити, що лю дин а здатна пізнати, я к влаш тований
світ, і, крім того, зробити це ш ляхом спостереж ення за
реальни м и явищ ам и.

У чен и й від сам ого початку вірив у теорію К оперника, за

якою план ети о бертаю ться н авколо Сонця, але почав
публічн о ви словлю вати ся на її п ідтри м ку тільки тоді,
коли зн ай ш ов н еобхідн і докази . Ґалілей написав про
теорію Коперника італій ською (а не звичною для тодіш ­
н іх н ауковц ів л ати н ою ), і н евдовзі його п огляди зд о б у­
ли ш и року п ідтр и м ку за м еж ам и ун івер си тетськи х стін.
Це роздратувало п р и хи л ьн и ків А ри стотел я, які о б’єдна­
лися проти Ґалілея, прагнучи дом огтися від католицької
церкви заборон и на вчення К оперника.

Учений, стурбований цим, вирушив до Рима, щоб погово­

рити з духовними авторитетами. Він доводив, щ о Святе
Письмо створене не для того, щоб служити джерелом нау­
кових теорій, і ті фрагменти, де воно суперечить здоровому
глузду, — це звичайнісінькі алегорії. Але католицька церква,
побою ю чись скандалу, який міг би завадити її боротьбі
з протестантством, вдалася до репресивних заходів, іб іб року
вона оголосила вчення Коперника «помилковим» і зажада­
ла, щ об Ґалілей ніколи більш е «не захищ ав і не дотрим у­
вався» цієї доктрини. З важким серцем Ґалілей погодився.

1623 року давній друг ученого став П апою Римським. Ґа­

лілей відразу спробував дом огтися скасування постанови
1616 року. Він ухопив ш илом патоки, проте примудрився
дістати дозвіл на написання книж ки про системи А ристо­
теля й Коперника за двох умов: не ставати ні на чий бік
і дій ти висновку, щ о л ю ди н а не м ож е виріш увати, як
влаш тований світ, адже Бог здатен дом огтися тих самих
результатів, удаю чись до способів, недоступних розум ін­
ню людини, якій не до снаги обмежити всемогутність Бога.

К ниж ка «Діалог про дві найголовніші системи світу —

Птолемееву і Коперникову» бул а за к ін ч ен а й в и дан а
1632 року за цілковитої підтрим ки ц ензорів і м иттю здо­
була визн ан н я у всій Є вропі я к літер атур н и й і ф іл о со ф ­
ський ш едевр. Н евдовзі П апа Рим ський , усвідом и вш и ,
щ о кн и ж ку сп ри й н яли я к п ерекон л и ви й аргум ен т на
кори сть вчен ня К оперника, пош кодував, щ о дав дозвіл
на її п ублікацію . П апа ствердж ував, щ о, хоча кн и ж ка
вий ш ла з о ф іц ій н ого благословен н я цен зорів, одначе
Ґалілей поруш и в п остан ову 1616 року. У ч ен и й постав
п ер ед судом ін к в ізи ц ії, я к и й п о к а р а в й ого д о в іч н и м
дом аш н ім ареш том і н аказав публічн о зректи ся вчення
К оперника. І зн ову Ґалілей зн ехотя погодився.

Ґалілей залиш ався відданим католиком , але його віра

в н езалеж н ість науки не була підірвана. За чоти ри роки
до см ерті, 1642 року, коли вчений досі перебував під д о ­
м аш нім ареш том , голлан дськом у видавц еві був таєм но
п ереправлен ий рукопи с його др угої головн ої книж ки.
Сам е ця праця — «Бесіди і математичні докази двох
нових наук» — н авіть сильніш е, ніж підтри м ка м оделі
К оперника, дала пош товх н ародж енню сучасн ої ф ізики.

Ісаак Н ью тон мав к р уту вдачу. Й ого кеп ськ і стосун ки

з ін ш и м и в ч ен и м и бул и сум н о зв існ і, а о ста н н і роки
ж и ття н а ук о в ец ь п р о в ів у п а л к и х суп ер еч к а х . П ісл я
п убл ік ац ії «Ргіпсіріа Mathematica» («Математичних
начал») — поза сум н івом , н ай важ л и віш о ї з будь-коли
н ап и сан и х ф ізи ч н и х пр ац ь — Н ью тон ш ви дко заж ив
великої популярн ості. Й ого було призн ачен о п р ези ден ­
том К ор ол івського то вар и ства й перш им з уч ен и х п о­
свячен о ц ли ц ар і.

Н евдовзі Н ью тон посварився з королівськи м астрон о­

мом, директором Ґрінвіцької обсерваторії Дж оном Флем-
стідом , який доти надавав уч ен о м у дані, украй важ ливі
для його «Начал», а нині ігнорував його п отребу в інф ор­
мації. Н ью тон не м іг зм иритися з відмовою : він дом ігся
свого призначення в розпорядчу раду К оролівської ґрін ­
віц ької обсер ваторії, а відтак спробував н аполягти на
н егайній публікації даних. У р еш ті-р еш т учени й доклав
рук до викрадення праці Ф лемстіда й допом іг підготувати
її до друку см ертельном у ворогові останнього — Едмун-
дові Ґаллею . О днак Ф лем стід подав позов до суду й в о с­
танній мом ент той наклав заборону на пош ирення вкра­
д е н о ї п рац і. Р о згн іван и й Н ью тон п о м сти вся ти м , щ о
систем атичн о видаляв усі посилання на Ф лем стіда з н а­
ступ ни х видан ь «Н ачал».
Куди серйозніш ий кон ф л ікт стався в Н ью тона з н ім ец ь­
ким ф ілософом Ґотф рідом Л ейбніцом . Л ейбніц і Н ьютон
незалеж но один від одного створили н ову галузь м ате­
м атики, н азвану аналізом , на якій значною м ірою ґрун ­
тується сучасна ф ізика. Х оча, як ми тепер знаєм о, Н ью ­
тон відкрив м атем атичний аналіз на кілька років раніш е
за Л ей б н іц а , р езул ьта ти сво єї п р ац і він о п р и л ю д н и в
значно пізніш е. У ч ен і заходи лися лам ати списи, н ам а­
гаю чись з’ясувати, ком у ж належ ить пріоритет відкриття.
П рикм етно, щ о більш ість статей на свій захи ст Н ью тон
н ап и сав власн оруч, хо ч а п о п ід п и суван і п убл ік ац ії ім е ­
нам и його друзів! О скіл ьки ко н ф л ікт не вщ ухав, а т іл ь­
ки набирав обертів, Л ейбніц звернувся до Королівського
товар и ства з проханням р о зв’я зати суперечку... і поп л а­
тився за свою необереж ність. Будучи п р ези ден том то в а ­
риства, Н ью тон призначив «неупередж ену» комісію для
розслідуван н я, яка «випадково» складалася вин ятково
з його друзів! А л е це щ е не все: Н ью тон сам н аписав ви ­
сн овок ком ісії й н аполіг, щ об К оролівське товари ство
й ого оп убл ік увал о , о ф іц ій н о зви н ув ати в ш и Л ей б н іц а
в плагіаті. У се щ е не задоволени й, учени й надрукував
анонімний огляд висновку ком ісії в періодичном у видан­
ні К оролівського товариства. Каж уть, після см ерті Л ей б ­
ніц а Н ью тон заявив, буцім то поч увається на сьом ом у
небі, «розбивш и Л ей б н іц у серце».

У той час, коли точи ли ся ці дві суперечки, Н ью тон уж е

п о к и н ув К ем б р и д ж та а к а д ем іч н у сп іл ьн о ту. У К е м ­
бридж і, а потім у парламенті він активно провадив анти-
католицьку політику, і на подяку за це його призначили
на тепле м ісце доглядач а М он етн ого двору. Т ут Н ью тон
навчився куди корисніш е для суспільства застосовувати
свої спри тн ість і злобу, з усп іхом узявш и сь за боротьбу
з ф альш ивом он етн икам и й н авіть відправи вш и кількох
на ш ибеницю .
Абсолю тний нуль — н а й н и ж ч а м о ж л и в а т е м п е р а т у р а , за я к о ї
р е ч о в и н а н е м а є т е п л о в о ї е н е р г ії.
Античастинка — к о ж н о м у т и п о в і ч а с т и н о к в ід п о в ід а ю т ь с в о ї
анти части н ки . К оли части н к а сти кається з ан ти части н кою , вони
р у й н у ю т ь с я , з а л и ш а ю ч и т іл ь к и е н е р г ію .
А нтропний принцип — п р и н ц и п , з г ід н о з я к и м м и б а ч и м о
В с е с в іт т а к и м , а н е ін ш и м , а д ж е я к б и в ін б у в ін ш и м , н а с б и т у т
н е б у л о й м и н е м о гл и б й о го с п о с т е р іга т и .
Атом — о с н о в н а о д и н и ц я з в и ч а й н о ї р е ч о в и н и , я к а с к л а д а є т ь с я
з к р и х іт н о г о я д р а , с ф о р м о в а н о г о з п р о т о н ів і н е й т р о н ів т а о т о ч е ­
н о го е л е к т р о н а м и , щ о о б е р т а ю т ь с я н а в к о л о н ь о го .
Вага — си л а , п о р о д ж у в а н а д іє ю н а т іл о г р а в іт а ц ій н о г о п о л я . В а га
п р о п о р ц ій н а м а с і, п р о т е н е т о т о ж н а їй .
Велике стискання — с и н іу л я р н іс т ь н ап р и к ін ц і ев о л ю ц ії В сесвіту.
В елик ий Вибух — с и н г у л я р н іс т ь н а п о ч а т к у е в о л ю ц ії В с е с в іт у .
Відсутність граничних умов — у я в л е н н я про те, що В с е с в іт
к ін ц е в и й , а л е н е м а є м еж .
Віртуальна частинка — у к в а н т о в ій м е х а н іц і ч а с т и н к а , я к у н е ­
м о ж л и в о в и я в и т и б е з п о с е р е д н ь о й іс н у в а н н я я к о ї, у тім , з у м о в л ю є
в и м ір ю в а н і е ф е к т и .
Гамма-випромінювання — е л е к т р о м а г н іт н е в и п р о м ін ю в а н н я
з д у ж е к о р о т к о ю д о в ж и н о ю х в и л і, щ о п о р о д ж у є т ь с я р а д іо а к т и в ­
н и м р о з п а д о м і з іт к н е н н я м и е л е м е н т а р н и х ч а с т и н о к .
Геодезична лінія — н а й к о р о т ш и й (аб о н а й д о в ш и й ) ш л я х м іж
д вом а точкам и .
Горизонт подій — м е ж а ч о р н о ї д ір и .
Д овж ина хви лі — в ід с т а н ь м іж д в о м а с у с ід н ім и з а п а д и н а м и
а б о д в о м а с у с ід н ім и г р е б е н я м и х в и л і.
Дуальність — в ід п о в ід н іс т ь м іж р із н и м и н а п е р ш и й п о г л я д т е о ­
р ія м и , я к а в е д е д о ід е н т и ч н и х ф із и ч н и х р е з у л ь т а т ів .
Е лект ри ч н и й заряд — в л а с т и в іс т ь ч а с т и н к и , з а в д я к и я к ій
в о н а м о ж е в ід ш т о в х у в а т и ( а б о п р и т я г у в а т и ) ін ш і ч а с т и н к и , щ о
м а ю ть за р я д т о го сам о го (або п р о ти л е ж н о го ) зн а к а.
Електром агнітна взаємодія — в з а є м о д ія , щ о в и н и к а є м іж
ч а сти н к а м и , я к і м аю ть ел ек тр и ч н и й зар яд ; д р уга за си л о ю з ч о ­
т и р ь о х ф у н д а м е н т а л ь н и х в з а є м о д ій .
Електрон — ч а с т и н к а з н е г а т и в н и м е л е к т р и ч н и м з а р я д о м , я к а
о б ер та ється н ав к о л о я д р а атом а.
Елементарна частинка — ч а сти н к а , я к у в в а ж а ю ть н еп о д іл ь н о ю .
Енергія електрослабкого об’єднання — ен ергія (бл и зьк о ю о гі-
г а е л е к т р о н в о л ь т ів ), в и щ е в ід я к о ї з н и к а є в ід м ін н іс т ь м іж е л е к т р о ­
м а г н іт н о ю й с л а б к о ю в з а є м о д ія м и .
Загальна теорія відносності — т е о р ія А . Е й н ш т е й н а , з а с н о в а ­
н а н а ід е ї, щ о з а к о н и ф із и к и м а ю т ь б у т и о д н а к о в и м и д л я в с іх
с п о с т е р іг а ч ів н е з а л е ж н о в ід т о го , я к в о н и р у х а ю т ь с я . Д а є п о я с н е н ­
н я г р а в іт а ц ій н ій в з а є м о д ії в т е р м ін а х в и к р и в л е н н я ч о т и р и в и м ір ­
н о го п р о с т о р у -ч а с у .
Квантова механіка — т е о р ія , р о з в и н е н а н а о с н о в і к в а н т о в о г о
п р и н ц и п у П л ан к а й п р и н ц и п у н еви зн ач ен о сті Г ай зен бер ґа.
Квантовий принцип П лан к а — у я в л е н н я п р о те , щ о св іт л о
(а б о б у д ь -я к і ін ш і к л а с и ч н і х в и л і) м о ж е в и п р о м ін ю в а т и с я й п о ­
гл и н а т и с я т іл ь к и д и с к р е т н и м и п о р ц ія м и (к в а н т а м и ), е н е р г ія я к и х
п р о п о р ц ій н а д о в ж и н і х в и л і.
Кварк — за р я д ж е н а ел е м е н т а р н а ч а сти н к а , я к а б ер е у ч а с т ь у с и л ь ­
н ій в з а є м о д ії. П р о т о н и й н е й т р о н и с к л а д а ю т ь с я з т р ь о х к в а р к ів .
Координати — ч и с л а , я к і з а д а ю т ь п о л о ж е н н я т о ч к и в п р о с т о ­
р і й ч а с і.
Корпускулярно-хвильовий дуалізм — у к в а н т о в ій м е х а н іц і
к о н ц еп ц ія , згід н о з я к о ю м іж х в и л я м и й ч а ст и н к а м и н ем а є р ізн и ц і;
ч а ст и н к и м о ж у т ь ін о д і п о в о д и ти ся , я к х в и л і, а х в и л і — я к ч а сти н к и .
Космологічна стала — м а т е м а ти ч н и й м ето д , я к и й в и к о р и с та в
А . Е й н ш тей н , щ о б н ад іл и ти п р о стір -ч ас сх и л ь н істю д о р о зш и р е н н я .
Космологія — н а у к а , щ о в и в ч а є В с е с в іт я к ц іл е.
Кротовина — т о н к а т р у б к а п р о с т о р у -ч а с у , щ о з ’є д н у є в ід д а л е н і
р егіон и В сесвіту. К р отови н и м ож уть так о ж з ’єдн ув ати п ар ал ел ьн і або
н о в о я в л е н і в се св іти й з а б е з п е ч у в а т и м о ж л и в іс т ь м а н д р ів о к у ч асі.
Магнітне поле — п о л е, в ід п о в ід а л ь н е за м а г н іт н і си л и . Н и н і й о го
р о з г л я д а ю т ь с п іл ь н о з е л е к т р и ч н и м п о л е м я к п р о я в є д и н о го е л е к ­
т р о м а г н іт н о г о п о л я .
М аса — к іл ьк ість м атер ії в тіл і; й о го ін ер ц ія , або о п ір п р и ск о р ен н ю .
Мікрохвильове фонове випромінювання — в и п р о м ін ю ван н я ,
щ о за л и ш и л о ся від гар я ч о го р а н н ьо го В сесв іту й за зн а в ал о д о теп ер
так о го си л ьн о го ч е р в о н о го зм іщ ен н я , щ о зі світл а во н о п ер етв о р и ­
л ося на м ік р охви л і (радіохви лі з д о вж и н о ю хви л і кіл ька сантим етрів).
Міст Ейнш тейна — Розена — т о н к а т р у б к а п р о с т о р у -ч а с у , щ о
з ’є д н у є д в і ч о р н і д ір и . Д и в . т а к о ж Кротовина.
Нейтрино — н а д з в и ч а й н о л е г к а (м о ж л и в о , б е з м а с о в а ) ч а сти н к а ,
я к а с х и л ь н а д о д ії т іл ь к и с л а б к и х си л і гр а в іт а ц ії.
Нейтрон — н е з а р я д ж е н а ч а с т и н к а , д у ж е с х о ж а н а п р о т о н . Н е й ­
тр он и стан овл ять бл и зько пол ови н и ч асти н о к атом н ого ядра.
Н ейтронна зоря — х о л о д н а з о р я , я к а у т р и м у є т ь с я в р ів н о в а з і
з а в д я к и п р и н ц и п у з а б о р о н и П а у л і, щ о з у м о в л ю є в ід ш т о в х у в а н н я
м іж н е й т р о н а м и .
Подія — то ч к а в п р о сто р і-ч асі, я к а х а р а к тер и зу є ть ся ч а со м і м ісц ем .
Позитрон — п о з и т и в н о з а р я д ж е н а а н т и ч а с ти н к а е л ек тр о н а .
П оле — с у т н іс т ь , р о з п о д іл е н а в п р о с т о р і й ч а с і н а п р о т и в а г у ч а с ­
т и н ц і, я к а іс н у є т іл ь к и в о д н ій т о ч ц і в к о ж е н м о м е н т ч а су .
П ринцип виклю чення (принцип заборони П аулі) — у я в ­
л е н н я , з гід н о з я к и м д в і ід е н т и ч н і ч а с т и н к и н е м о ж у т ь м а т и о д н о ­
ч а с н о (у м е ж а х , в с т а н о в л е н и х п р и н ц и п о м н е в и з н а ч е н о с т і) о д н а ­
к о в о го п о л о ж е н н я й ш в и д к о с ті.
Принцип невизначеності Гайзенберґа — п р и н ц и п , я к и й ств ер ­
д ж у є, щ о н е м о ж н а о д н о ч а сн о т о ч н о в и з н а ч и ти і п о л о ж ен н я , і ш в и д ­
кість ч асти н ки ; ч и м точ н іш е м и зн аєм о одне, ти м м ен ш точ н о — інш е.
Прискорення — т е м п з м ін и ш в и д к о с т і о б ’є к та .
Прискорю вач елементарних частинок — у с т а н о в к а , з д а т н а
п р и с к о р ю в а т и р у х о м і з а р я д ж е н і ч а с т и н к и , п е р е д а ю ч и їм е н е р г ію
за д о п о м о г о ю е л е к т р о м а г н іт ів .
Пропорційність — в и с л ів « в е л и ч и н а ^ п р о п о р ц ій н а Y» о з н а ч а є ,
щ о к о л и Y м н о ж и т ь с я н а д о в іл ь н е ч и с л о , т е с а м е в ід б у в а є т ь с я з X;
в и с л ів « в е л и ч и н а X о б е р н е н о п р о п о р ц ій н а Y» о з н а ч а є , щ о, к о л и
Y м н о ж и т ь с я н а д о в іл ь н е ч и с л о , X д іл и т ь с я н а ц е ч и с л о .
Простір-час — ч о т и р и в и м ір н и й п р о с т ір , т о ч к и я к о г о є п о д ія м и .
Просторовий вимір — будь-який із відом и х нам вим ірів, окрім часу.
Протон — п о з и ти в н о за р я д ж е н а ч а сти н к а , д у ж е сх о ж а н а н ей тр он .
У б іл ь ш о с т і а т о м ів п р о т о н и с т а н о в л я т ь б л и з ь к о п о л о в и н и в ід у с іх
ч а с т и н о к у я д р і.
Радар — си стем а, я к а в и к о р и сто в ує ім п ул ьси р а д іо х в и л ь д л я в и з н а ­
ч е н н я п о л о ж ен н я о б ’є к тів ш л я х о м в и м ір ю в а н н я ч а су , п о тр іб н о го
ім п ул ьсу н а те, щ о б д о ся гти о б ’єк та і, від би вш и сь, п о в ер н ути ся н азад.
Радіоактивність — с п о н т а н н и й р о з п а д а то м н о г о я д р а , щ о п е р е ­
т в о р ю є й о го н а я д р о ін ш о г о т и п у .
Світлова секунда (світловий рік) — в ід ст а н ь , я к у п р о х о д и т ь
с в іт л о з а с е к у н д у (р ік ).
Сильна взаємодія — н а й с и л ь н іш а з ч о т и р ь о х ф у н д а м е н т а л ь н и х
в з а є м о д ій із н а й к о р о т ш и м р а д іу со м д ії. С и л ь н а в з а є м о д ія у т р и м у є
к в а р к и в с е р е д и н і п р о т о н ів і н е й т р о н ів , а т а к о ж у т р и м у є р а з о м
п р о т о н и й н е й т р о н и , з а в д я к и ч о м у у т в о р ю ю т ь с я а то м и .
Сингулярність — т о ч к а в п р о с т о р і-ч а с і, д е й о го (аб о я к о їс ь ін ш о ї
ф із и ч н о ї в ел и ч и н и ) в и к р и в л ен н я д о ся га є н е ск ін ч е н н о го зн а ч ен н я .
Слабка взаємодія — д р у г а за с л а б к іс т ю з ч о т и р ь о х ф у н д а м е н ­
т а л ь н и х си л із д у ж е к о р о т к и м р а д іу с о м д ії. В п л и в а є н а в сі ч а с т и н ­
к и р е ч о в и н и , а л е н е з а ч іп а є ч а с т и н к и - п е р е н о с н и к и в з а є м о д ій .
Спектр — с у к у п н іс т ь ч а ст о т , я к і у т в о р ю ю т ь х в и л і. В и д и м у ч а с т и ­
н у с о н я ч н о г о с п е к т р а м о ж н а б а ч и т и у в е с е л ц і.
Спеціальна теорія відносності — т е о р ія А . Е й н ш т е й н а , з а с н о ­
в а н а н а ід еї, щ о з а к о н и ф із и к и м а ю т ь б у т и о д н а к о в і д л я в с іх с п о ­
с т е р іг а ч ів н е з а л е ж н о в ід т о го , я к в о н и р у х а ю т ь с я , з а в ід с у т н о с т і
г р а в іт а ц ій н и х я в и щ .
Темна матерія — м а т е р ія в г а л а к т и к а х , їх н іх с к у п ч е н н я х і, м о ж ­
л и в о , м іж с к у п ч е н н я м и , я к у н е м о ж н а с п о с т е р іг а т и б е з п о с е р е д ­
н ь о , а л е м о ж л и в о в и я в и т и з а її г р а в іт а ц ій н и м т я ж ін н я м . Н а т е м ­
н у м а т е р ію м о ж е п р и п а д а т и д о 9 0 % м а с и В с е с в іт у .
Теорія великого об’єднання — т е о р ія , я к а о б ’є д н у є е л е к т р о ­
м а г н іт н у , с и л ь н у й с л а б к у в з а є м о д ії.
Теорія струн — ф із и ч н а т е о р ія , у я к ій ч а с т и н к и о п и с а н і я к х в и л і
н а стр у н а х . С тр у н и м а ю т ь д о в ж и н у , а л е в н и х в ід су т н і ін ш і в и м ір и .
Ф аза (хвилі) — п о л о ж е н н я в ц и к л і х в и л ь о в о г о п р о ц е с у у ф ік с о ­
в а н и й м о м е н т ч а су ; м ір а то го , ч и п р и п а д а є в ід л ік н а г р е б ін ь х в и л і,
н а з а п а д и н у а б о н а я к и й с ь п р о м іж н и й ста н .
Фотон — к в а н т с в ітл а .
Частота (хвилі) — ч и с л о п о в н и х ц и к л ів к о л и в а н н я з а с е к у н д у .
Червоне зміщ ення — з у м о в л е н е е ф е к т о м Д о п л е р а п о ч е р в о ­
н ін н я с в іт л а з о р і, я к а в ід н а с в ід д а л я є т ь с я .
Ч о р н а діра — р е г іо н п р о с т о р у -ч а с у , я к и й н іщ о , н а в іт ь с в іт л о ,
н е м о ж е п о к и н у т и ч е р е з н а д т о с и л ь н у г р а в іт а ц ію .
Ядерний синтез — п р о ц е с , у я к о м у д в а я д р а с т и к а ю т ь с я й з л и ­
ваю ться, утворю ю ч и важ че ядро.
Я д ро — ц е н т р а л ь н а ч а с т и н а а т о м а , я к а с к л а д а є т ь с я т іл ь к и
з п р о т о н ів і н е й т р о н ів , у т р и м у в а н и х р а з о м с и л ь н о ю в з а є м о д іє ю .
1. Р о з м ір к о в у ю ч и п р о В с е с в іт .......................................................................... 5

2. Р о з в и т о к к а р т и н и с в і т у ................................................................................. 8

3. С у т ь н а у к о в и х т е о р ій .....................................................................................14

4. У с е с в іт Н ь ю т о н а ..............................................................................................2 0

5. В ід н о с н іс т ь ......................................................................................................... 2 7

6. В и к р и в л е н н я п р о с т о р у ...............................................................................3 8

7. Р о з ш и р е н н я В с е с в іт у ....................................................................................5 0

8. В е л и к и й В и б у х , ч о р н і д ір и й е в о л ю ц ія В с е с в іт у ........................... 69

9. К в а н т о в а г р а в іт а ц ія ...................................................................................... 88

10 . К р о т о в и н и й м а н д р ів к и в ч а с і............................................................ 10 8

ї ї . С и л и п р и р о д и й о б ’є д н а н н я ф із и к и ................................................. 12 2

12. В и с н о в о к .........................................................................................................14 5

Альберт Ейнштейн..................................................................................150

Ґалілео Ґалілей............................................................................................ 152

Ісаак Ньютон .............................................................................................. 154

Словник термінів ......................................................................................156