1. Мажорний та мінорний лади. Їх види. Квінтове коло тональностей.

Лад – це взаємодія стійких і нестійких ступенів, об'єднаних тяжінням один до одного і до тоніки.
Мажорним називається лад, у якому стійкі ступені утворюють мажорний тризвук. Будова
мажору: т т п т т т п
Існує три види мажору: натуральний, гармонічний (з VI ступ.) і мелодичний (з VI i VII ст.).
Мінорним називається лад, у якому стійкі ступені утворюють мінорний тризвук. Будова мінору:
тпттптт
Види: натуральний, гармонічний (з VII# ст.), мелодичний (з VI# і VII# ст.).
Квітнове коло тональностей – це система усіх мажорних і мінорних тональностей, розташованих
у порядку зростання кількості ключових знаків (по ч.5 вгору – дієзних, по ч.5 вниз – бемольних).
Відлік мажорних тональностей починається від С-dur, мінорних – від a-moll. Назва «коло» -
умовна: у послідовності з'являються енгармонічно рівні1 тональності і «коло» ніби замикається.
2. Інтервали. Ступенева та тонова величина. Обернення інтервалів.
Інтервал – це співзвуччя з двох звуків.
Нижній звук інтервалу називається основою, верхній – вершиною. Назва інтервалу (латинською
мовою) відображує кількість ступенів від основи інтервалу до вершини.
Види інтервалів:
 Гармонічний – звуки взяті одночасно; мелодичний – звуки взяті послідовно;
 Простий – в межах октави, складений – більше октави;
 Консонанс – благозвучний, приємний за звучанням інтервал, дисонанс – неблагозвучний,
різкий за звучанням інтервал.
Кожен інтервал вираховується двома величинами: ступеневою і тоновою. Ступенева величина
відображує кількість ступенів в інтервалі і позначається цифрою. Тонова відображує кількість
тонів та півтонів в інтервалі.
Кожен інтервал має одне обернення. Обернення – це перенесення нижнього звука на октаву
вгору, або верхнього на октаву вниз. Чисті інтервали обертаються в чисті, малі у великі, великі у
малі, збільшені у зменшені, зменшені у збільшені. Сума цифр інтервалів при оберненні дорівнює
9.

3. Тризвук. Його види. Обернення тризвуку.

Тризвук – це акорд, який складається з трьох звуків, розташованих за терціями, між крайніми
звуками – квінта. В музиці існує 4 види тризвуків:
 Мажорний (великий, позначається В53) – складається з в.3+м.3, крайні звуки – ч.5
 Мінорний (малий, М53) – складається з м.3+в.3, крайні звуки – ч.5
 Збільшений (Зб53) – складаєтсья з в.3+в.3, крайні звуки – зб.5
 Зменшений (Зм53) – складаєтсья з м.3+м.3, крайні звуки – зм.5
Кожен тризвук має по 2 обернення. Обернення – це перенесення нижнього звука на октаву вгору,
або верхнього на октаву вниз.
1 обернення тризвуку – секстакорд (В6=м.3+ч.4, крайні звуки м.6; М6=в.3+ч.4, крайні звуки в.6)
2 обернення тризвуку – квартсекстакорд (В64=ч.4+в.3, крайні звуки в.6; М64=ч.4+м.3, крайні
звуки м.6)

4. Головні тризвуки ладу. Їх обернення і розв’язання в Т.

Головними називаються тризвуки, які будуються на головних ступенях (І, ІV, V) ладу. Усі
головні тризвуки у мажорі – мажорні, у мінорі – мінорні. Вони мають відповідні ступеням назви і
позначення:
На І ступені – тонічний тризвук – позначається Т53, t53
На ІV – субдомінантовий - S53, s53
На V – домінантовий - D53, d53

1
однакові за звучанням, різні за написанням, наприклад, До# мажор і Ре мажор.
Кожен тризвук має по два обернення. Обернення (див. білет 3). Розв'язання – це переведення
нестійких ступенів у стійкі.
Т6 будується на ІІІ ступ. ладу, Т64 - на V. S6 - на VI, розв'язується (→) у Т64; S64 – на І →Т53. D6 -
на VII →Т53, D64 – на ІІ → Т6. S53 розв'язується у Т6; D53 → Т64 або неповний Т53 з подвоєнною Т.

5. Тритони у натуральних і гармонічних ладах.

Тритон – це інтервал, який складається з трьох тонів – збільшена кварта (позначається зб.4) і
зменшена квінта (зм.5).
У натуральному мажорі і гармонічному мінорі (І пара)
Зб.4 будується на IV ступені, розв'язується рухом голосів назовні у сексту на ІІІ ступ. (м.6 – у
мажорі, в.6. у мінорі)
Зм.5 будується на VІІ ступені, розв'язується рухом голосів усередину у терцію на І ступ. (в.3 у
мажорі, м.3. у мін.)
У гармонічному мажорі і натуральному мінорі (ІІ пара)
Зб.4 будується на VІ ступ., розв'язується у сексту на V ступ. (в.6. у маж., м.6. у мін.)
Зм.5 будується на ІІ ступ., розв'язується у терцію на ІІІ ступ. (м.3 у маж., в.3 у мін.)
6. Домінантсептакорд та його обернення. Їх інтервальний склад і розв’язання.
Домінантсептакорд – це септакорд, який будується на V ступені мажору і гармонічного мінору;
складається з в.3+м.3+м.3, між крайніми звуками – м.7. За видом це малий мажорний септакорд
(малий – за септимою між крайніми звуками, мажорний – за тризвуком в основі), розв’язується у
неповний тонічний тризвук з потроєним основним тоном. Д7 має три обернення:
1 – Домінантовий квінтсекстакорд (позначається Д65). Будується на VII ступені мажору та
гармонічного мінору, складається з м.3+м.3+в.2, розв’язується у тонічний тризвук з подвоєним
основним тоном.
2 – Домінантовий терцквартакорд (Д43). Будується на II ступені мажору та гармонічного мінору,
складається з м.3+в.2+в.3, розв’язується у розгорнутий тонічний тризвук.
3 – Домінантовий секундакорд (Д2). Будується на IV ступені мажору та гармонічного мінору,
складається з в.2+в.3+м.3, розв’язується у тонічний секстакорд з подвоєним основним тоном.

7. Ввідні септакорди мажору та мінору.

Увідними називаються септакорди, побудовані на VII ступені ладу. Існують два види ввідних
септакордів: малий та зменшений. Ввідні септакорда відносяться до функції домінанти.
Малий ввідний септакорд (позначається МVII7) – будується на VII ступені тільки натурального
мажору. Складається з м.3+м.3+в.3, між крайніми звуками м.7. За видом це малий зменшений
септакорд.
Розв'язується у тонічний тризвук з подвоєнним терцієвим тоном (для уникнення паралельних
квінт при розв'язанні). Може переводитись у Д65 (непряме розв'язання) з подальшим його
розв'язанням.
Зменшений ввідний септакорд (Зм VII7) – будується на VII ступені гармонічних мажору та
мінору. Складається з трьох малих терцій, крайні звуки – зм.7. За видом це двічі зменшений
септакорд. Розв'язується як МVII7.

8. Септакорди ІІ ступеня в мажорі та мінорі.

Це септакорди, які будуються на ІІ ступені ладу. Позначаються ІІ7. Розвязуються у тонічний
секстакорд з подвоєним терцієвим або квінтовим тоном. Може переводитись у Д43 з подальним
його розвязанням.
ІІ7 відноситься до функції субдомінанти і може називатися субдомінантовим септакордом, як і
септакорд ІV ступеня.
В натуральному мажорі складається з м.3+в.3+м.3, між крайніми звуками – м.7. За видом це
малий мінорний септакорд.
У гармонічному мажорі і натуральному мінорі складається з м.3+м.3+в.3, між крайніми звуками
– м.7. За видом – малий зменшений септакорд.
9. Тональності І ступеня спорідненості. Прояв спорідненості тональностей в музичних
творах.
До тональностей І ступеня спорідненості відносяться усі тональності, чиї тонічні тризвуки можна
побудувати на ступенях даної тональності. Це шість тональностей:
- Тональності головних ступенів (субдомінанти і домінанти);
- Їх паралельні;
- Паралельна даній;
- *В мажорі – тональність мінорної (гармонічної) субдомінанти; в мінорі – мажорної
(гармонічної) домінанти.
Тональності І ступеня спорідненості відрізняються звуковим складом на 1 ключовий знак
(крім*), їх можна швидко знайти за допомогою квінтового ряду тональностей.
Прояв у творах: найчастіше у тональності І ступеня спорідненості відбуваються модуляції і
відхилення. Також вони проявляють себе в експозиції класичної сонати і фуги. Якщо соната
мажорна, то головна партія проходить в основній тональності, а побічна у тональності
домінанти. Якщо соната мінорна, то головна партія звучить в основній тональності, а побічна – у
паралельній. В експозиції фуги тема проводиться в основній тональності, відповідь – у
тональності домінанти.

10. Хроматична гама. Її правопис.

Хроматична гама – це гама, в якій усі звуки розташовані за півтонами. Це не самостійний,
штучний лад. Мажорна і мінорна хроматичні гами звучать однаково, розрізняються тільки за
написанням. Правопис хроматичної гами враховує знаки тональностей І ступеня спорідненості.
Правопис мажорної хроматичної гами: при висхідному русі підвищуються усі ступені, крім ІІІ і
VI. Замість підвищення VI понижується VIІ. При низхідному русі понижуються усі ступені, крім
І і V. Замість пониження V підвищується ІV.
Правопис мінорної хроматичної гами: при висхідному русі підвищуються усі ступені, крім І і V.
Замість підвищення І понижується ІІ. Низхідна мінорна хроматична гама пишеться як
одноіменна мажорна.

11. Діатонічні лади народної музики (діатонічні семиступеневі лади, пентатоніка мажорна і
мінорна, лади української народної музики).
Діатонічний=натуральний. Діатонічні лади – це лади, які не містять підвищених або понижених
ступенів.
Діатонічні (натуральні) семиступеневі лади також називають ладами народної музики або
церковними ладами. Вони з'явилися у музиці раніше мажору та мінору і відносяться до
неоктавних ладів (восьмий звук не є тонікою).
Семиступеневі лади поділяються на лади мажорного і мінорного нахилу.
Лади мажорного нахилу:
Іонійський – має звукоряд натурального мажору;
Лідійський – як мажор з високим ІV ступенем;
Міксолідійський – як мажор з низьким VІІ ступенем.
Лади мінорного нахилу:
Еолійський – має звукоряд натурального мінору;
Фригійський – як мінор з низьким ІІ ступенем;
Дорійський – як мінор з високим VI ступенем;
Локрійський – як мінор з низькими ІІ і V ступенями.
Звукоряди семиступеневих ладів можна заграти по білих клавішах.
Пентатоніка – один із найстаріших ладів музики. Зустрічається у музиці країн далекого
Сходу (Китаю, Кореї…) і Шотландії.
Пентатоніка – це п’ятиступеневий безпівтоновий октавний лад. У порівнянні з одноіменним
мажором або мінором, у пентатоніці відсутні ступені, на яких будуються тритони (IV і VII в
мажорі, II і VI в мінорі).
Лади української народної музики:
Гуцульський (думний) – октавний лад на основі мінору з високим IV і VI ступенями.
Двічі гармонічний (двічі збільшений) - октавний лад на основі мінору з високим IV і VІI
ступенями, які утворюють дві зб.2.

12. Літерні позначення звуків і тональностей. Найбільш поширені музичні терміни.

Звуки записуються за допомогою нот або латинських літер. Літерне позначення звуків виникло
раніше нотного, але воно не вказує на тривалість звука.
Основні звуки позначаються: до – с, ре – d, мі – e, фа – f, соль – g, ля – а, сі – h.
Мажорні тональності позначаються великою літерою, мінорні – малою. Мажор – dur, мінор –
moll.
Знаки позначаються: дієз – is, бемоль – es, дубль дієз – isis, дубль бемоль – eses.
Винятки: сі бемоль – b, мі бемоль – es, ля бемоль – as.
У музиці склалася загальноприйнята система термінів – позначень темпів, характеру виконання,
динамічних відтінків, штрахів італійськими словами.
Наприклад, темпи:
Повільні Помірні Швидкі
Grave – суворо, поважно Moderato - помірно Allegro - швидко
Largo – широко Andante – не поспішаючи, в Allegretto - пожвавлено
Adagio – повільно темпі кроку Vivo - жваво
Lento – повільно, протяжно Sostenuto – стримано Presto – дуже швидко
Додаткові терміни: Терміни, що вказують на характер:
Accelerando – поступове пришвидшення Con fuoco – з вогнем
Ritenuto – поступове заповільнення Maestoso - велично
Rubato – у вільному темпі Rizoluto - рішуче
Secco – сухо.

13. Характерні інтервали гармонічних ладів. Їх розв’язання.

Характерними називаються збільшені та зменшені інтервали, що будуються тільки у
гармонічних мажорі та мінорі. Це: збільшена секунда, зменшена септима, збільшена квінта,
зменшена кварта.
Збільшена секунда (позначається зб.2) – будується на VI ступені гармонічних мажору та мінору,
енгармонічно дорівнює м.3, розвязується у ч.4 на V ступені.
Зменшена септима (зм.7) – будується на VIІ ступені гармонічних мажору та мінору,
енгармонічно дорівнює в.6, розвязується у ч.5 на І ступені.
Збільшена квінта (зб.5) – будується на VI ступені гармонічного мажору та на ІІІ ступені гарм.
мінору, енгармонічно дорівнює м.6, розвязується однобічно у в.6 на V ступені мажору та ІІІ
ступені мінору.
Зменшена кварта (зм.4) - будується на ІІI ступені гармонічного мажору та на VІІ ступені гарм.
мінору, енгармонічно дорівнює в.3, розвязується однобічно у м.3 на ІІІ ступені мажору і І ступені
мінору.