Виконала Дац Юлія

Група ПО-20-2/9
Творчо- методичне завдання:
Розповідь для учнів початкових класів про Григорія Сковороду
Біографію Григорія Савича про те, як відбувалося святкування
Сковороди, складають самі цікаві його дня народження.
факти.
Точної дати народження
письменника встановити дослідникам
так і не вдалося. Хоча озвучують 3
грудня 1722 року, та стверджувати з
повною упевненістю, що це сама та
славнозвісна дата, коли український
народ отримав великого мислителя,
філософа, письменника, музиканта та
мандрівника, не можна. Річ у тому, що
вона була встановлена аж за дві сотні
років після. Єдиним джерелом, що має
це підтвердити виступає лист Г.
Сковороди до друга, Михайла
Ковалинського, у якому він розповідає Мал.1 Григорій Савович
Сковорода(1722-1794)
У архівних матеріалах були віднайдені згадки про Григорія Савича у
дитинстві. Дослідники життєвого та творчого шляху філософа зауважують,
що його формування як особистості серед козаків наклало свій відбиток,
оскільки в дорослому житті Г. Сковорода, як і славнозвісні українські воїни,
найбільше за все цінував свободу.
Малий Григорій мав хороший голос та слух, тож його було обрано
солістом хору при церкві. Він мав виняткові здібності до засвоєння наук, тож
у шістнадцятирічному віці йому вдалося вступити до Києво-Могилянської
академії. До слова, того часу це був єдиний вищий навчальний заклад на
теренах України. Отримавши таку прекрасну нагоду, Григорій Сковорода не
гаяв ні хвилини, наче губка всотуючи всі можливі знання. Подейкують, що
йому вдалося перечитати всі книги, що містилися в бібліотеці закладу.
І поезія, і проза Сковороди відрізняється жанровим розмаїттям. Так,
перша включає в себе оди, духовні пісні, псалми, віршовану байку, фабулу,
елегії, послання, епіграми тощо, натомість друга репрезентована діалогами,
трактатами, притчами, байками, проповідями. Попри розмаїття форм,
оригінальні сковородинівські писання на значну міру об'єднані схожими
ідейними засадами, скажімо, наукою про самопізнання, концепцією "трьох
світів" і "двох натур", ученням про сродність, щастя, біблійною
герменевтикою. У своїх творах Г. Сковорода оспівував природу України,
працьовитих людей, висміював панівну верхівку, проголосив людину та її
волю найвищою цінністю, розвинув ідеї демократизму та гуманізму, єднання
людини з природою, вніс у літературу нові теми й образи. На думку
письменника-філософа, джерело справжнього щастя -творча праця за
природними нахилами; істинна сутність людини — у працелюбстві, у
пошуках шляху до «всенародного щастя».