На середину зали вихователь виставляє лавочку та невеличку ялинку без

іграшок, але з яскравою зіркою на верхівці. До ялинки підходять Зайчики,

Сніжинки, Лисичка, Вовчик, Синички та Снігурі, сідають на лавочку, схиляють
голівки одне на одного, нібито сплять.
До ялинки підкрадається Снігова Королева і краде зірку, втікає.

Снігова Королева: Яка ж чудова зірка,

Якраз її не вистачало на моїй ялиночці.
Лисичка (прокидаючись):                     

І насниться ж в ніч святкову…                               

Це, мабуть, від перевтоми.                               
Зараз лапки я складу                              
 І в країну снів піду. (Емма )

Лисичка знову заснула. Звучить мелодія пісні «Jingle Bells», написана

Джеймсом Лордом П’єрпонтом (James Lord Pierpont). Звірята починають
прокидатися, потягуватися, підійматися, кружляти навколо ще не
прикрашеної ялинки. Вони радіють святковому дню, обсипають деревце
серпантином, мішурою, дістають прикраси зі скриньки і починають
прикрашати ялинку. Щойно закінчилася пісня, звірята стають півколом і
милуються красунею ялинкою.

А ялинка в нас чудова,                               

Пишно вбрана, кольорова!
Але думка докучає                             
Тут чогось не вистачає... ( Саша)

Так, панове, де родзинка?                               

Новорічна ж в нас ялинка!
Нумо, друзі-пташенята,                               
Летимо сніжок збирати!
Припорошимо ялинку,                               
Хай блистять на ній сніжинки! (Ніна)

Збирають сніжинки по сцені і прикрашають нею ялиночку.

А сніжинки, немов вата,                               

Легко взимку їм літати!
А як гарно всі танцюють!
І ялинці як пасують! (Лук’ян л.

Вибачте, сніг — не родзинка…                               

Без верхівки в нас ялинка!
Зірка — це орієнтир,                               
Світить аж за небосхил! ( Юра)

Усі присутні у розпачі беруться за голови і наполохано шепочуться між

собою: «Ойойой! Що ж тепер буде?».

Хто ж тепер нас тут знайде?                               

Санта Клаус нас омине!
Треба з’ясувати нам,                               
Хто з ялинки зірку вкрав. (Адам)

Ой, панове, я згадала!                               

Ранком тут Снігова Королева була.                               
Я ж бо думала — це сон,                               
Бо дрімота за вікном… ( Емма)
Зайчики (разом): Що ж тепер нам всім робити?                               
В гості до Снігової Королеви сходити?(Трусяться.) ( Саша)

Так, без паніки, малята!                               

Треба ласощів узяти.
Ми пригостимо королеву,                               
І вона буде весела.                               
Ласкою її візьмемо                               
І верхівку заберемо. (Лук’ян С.)

Ідуть до Снігової Королеви.

Чую своїм гострим нюхом,                               

Що тут пахне живим духом.                               
О, привіт, любі малята,                               
Мої любі зайченята!                               
Чом до мене завітали?                               
Провідати забажали? (Марічка)                              

Вовчик:               Королево, не радійте,
Віддавайте те, що вкрали!                               
Куди зірку ви сховали? ( Лук’ян Л.)
             
Ви про що? Не розумію!                               
Дуже я якраз хворію. (Кахикає у хустинку.)                               
З хатки навіть не виходжу.                               
Взагалі ж бо злягти можу! ( Марічка)

Лисичка:              Так, досить з нас!                               

Я все бачила в той час. (Звертається до дітей.)    (Емма)                           

Пам’ятайте, любі діти:                               

Треба правду говорити! ( Ніна)
Ну гаразд, та зірка в мене,                               
Але ви прийшли даремно.(Марічка)

Ось цукерочку візьміть,                               

А нам зірку поверніть. (Лисичка дає Бабі Язі цукерку.) (Юра)

. Снігурі (разом):  
Ой! Ура! В нас буде свято!                               
Тож виходьте танцювати! (Лук’ян С.)