ІВАНО-ФРАНКІВСЬК

ОБЛ.НАДВІРНЯНСЬКИЙ РАЙОН
У якій частині країни розташований;
1.Надвірня́ нський райо́ н — колишній район України у центральній
частині Івано-Франківської області. Районний центр: місто Надвірна.
Положення щодо столиці (відстань до неї);
2.Область розміщена на південному заході України і межує з Львівською,
Тернопільською, Чернівецькою та Закарпатською областями. На крайньому
півдні Івано-Франківщини впродовж 50 км.межа області є державним кордоном
України з Румунією. Межа із Закарпаттям, що проходить Карпатським хребтом,
протягом століть, до 1945 року, теж була кордоном — з Чехословаччиною ,а
пізніше з Угорщиною.
Адміністративний центр;
1. Обласний центр — місто Івано-Франківськ.
НАЙБІЛЬШІ МІСТА

2.НАЙБІЛЬШІ МІСТА: Покутсько-Буковинські,Ґорґани.

Рік утворення регіону:

У 1946 рр. начальник РВ НКВС Шлямо Іван Андрійович за вбивство невинного підлітка був
переведений на посаду директора управління ринків м. Станіслава.[3]
Площа його території становить 1293,6 км².
Видатні події в історії регіону.

Галицьке князівство:У XII столітті на цій території утворилося Галицьке

князівство. У XIII столітті землі сучасної Івано-Франківської області входили

до складу Галицького князівства.
Особливості клімату;
Клімат Івано-Франківської області має перехідний характер від помірно теплого вологого
Західноєвропейського до континентального Східноєвропейського. Клімат області помірно-
континентальний. Територія області лежить в Атлантико-континентальній кліматичній області і
Формується під переважаючим впливом вологих повітряних мас Атлантичного океану та
Середземного моря. Вторгнення арктичних повітряних мас з Північного Сходу взимку спричиняє
різке зниження температури повітря, середземноморського повітря, з Південного Заходу влітку
— підвищення температури повітря та інтенсивність посушливих явищ.
Зима м'яка з середньою температурою січня −5 °C, літо тепле з середньою температурою липня
+ 18° С. У Карпатах клімат суворіший і змінюється з наростанням висоти. Середні температури
тут на 3—5°С нижчі, ніж у передгірській зоні.
Геологічна будова (переважаючі гірські породи, їх
залягання);
Ґрунтовий покрив (типи ґрунтів);
1) дерново-підзолисто-глеєві; 2) опідзолені грунти: а) світло-сірі опідзолені, б) сірі опідзолені, в)
темно-сірі опідзолені; 3) чорноземи опідзолені; 4) чорноземи глибокі малогумусні; 5) лучно-
болотні; 6) болотні; 7) торфовища низинні; 8) дернові; 9) бурі гірсько-лісові; 10) буроземно-
підзолисті; 11) гірсько-лучио-буроземні. Географічне розміщення цих типів і відмін грунтів
підпорядковується певним закономірностям (рис. 15), а саме: 1) опідзолені чорноземи, сірі
опідзолені грунти і глибокі малогумусні чорноземи поширені переважно в північній лісостеповій
частині області — Придністровському Покутті, Галицькому Опіллі та Прилипенському горбогір’ї;
2) дерново-підзолисто-глеєві та дернові грунти є переважно на Передкарпатті, на древніх і
молодих терасах, які утворюють рельєф цієї зони; 3) бурі, буроземно-підзолисті та гірські лучно-
буроземні грунти характерні для схилів гірських хребтів Карпат; 4) лучно-болотні, болотні грунти
та торфовища поширені переважно в долинах річок, на їх заплавах.
Екологічна ситуація
1. Порушення законів природокористування при обґрунтуванні моделей споживання і виробництва та розвитку
територій.
2. Галузевий підхід при плануванні природокористування, відсутність системного підходу та інтегрального
управління природними ресурсами, недостатнє екологічне обґрунтування обсягів використання ресурсів.
3. Руйнування у процесі освоєння території і господарської діяльності біогеоценотичного покриву і
функціональної цілісності природних екосистем,порушення оптимальної структури ландшафтоформуючих
компонентів наводозборах річок.
4. Екологічно необґрунтована (деформована) структура промислово-виробничого сектора економіки,
недостатня потужність і ефективність пилогазоочисних установок та споруд для очищення промислових і
комунально-побутових зворотних вод.
5. Недотримання у всіх сферах виробничої діяльності природоохоронних вимог і основних принципів сталого
природокористування.
6. Розселення людей і забудова територій без урахування наявності зсувонебезпечних ділянок, селевих
потоків, карсту та ймовірності затоплення території.
7. Розорювання земель на ерозійно-небезпечних схилах, відсутність системи протиерозійних і
стокорегулюючих заходів.
8. Значне зменшення лісистості водозборів річок, зниження верхньої межі лісу, порушення вікової структури і
спрощення видового складу лісових насаджень.
9. Порушення технології лісозаготівель, переважання наземного тракторного трелювання деревини,
захаращення русел водотоків
Об’єкти природно-заповітного фонду.
Борсук, Бук лісовий, Буковинка, Вільхівець, Горвіцові яри, Груні, Дебриця, Довбушанський праліс, Дуб
звичайний (Зарічанське лісництво), Дуб звичайний (Майданське лісництво), Дуб звичайний (с. Молодків),
Дубина, Еталон букового насадження, Еталон буково-смерекового насадження (Довбушанське лісництво),
Еталон буково-смерекового насадження (Довжинецьке лісництво), Еталон буково-ялицево-смерекового
насадження, Еталон високогірного насадження смереки, Еталон високогірського смерекового насадження,
Еталон змішаного буково-смерекового з домішкою ялиці насадження, Еталон змішаного буково-ялицево-
смерекового, Еталон змішаного з ялицею і буком смерекового насадження, Еталон змішаного насадження
(Бистрицьке лісництво, кв. 20, вид. 12), Еталон змішаного насадження (Бистрицьке лісництво, кв. 69, вид. 10),
Еталон змішаного смерекового насадження (Бистрицьке лісництво), Еталон змішаного смерекового насадження
(Річанське лісництво, кв. 2, вид. 19), Еталон
Кількість та структура населення;

Населення 113,6 тис. осіб, у тому числі міського — 41,5 тис. осіб. Щільність населення —
99 осіб/км².
Населення становить 115 135 (на 1 серпня 2013).