Добро завжди повертається бумерангом. Кожен у дитинстві чув ці слова від батьків.

Та чи справді чесність та повага такі важливі?

У світі є дуже багато людей, які щиро вірять в принцип повернення хороших справ.
Це легко пояснити вихованням, бо настанову про добро і зло дають нам ще в
дитинстві. Дійсно, неможливо не погодитись, що люди з чистою душею приваблюють.
Але часто буває, що ними хочуть скористатися. Тому важливо, попри свою
ввічливість, вміти казати «ні», коли від тебе вимагають «так».
Яскраво ілюструє цю проблему образи Надійки і Степана з урбаністичного роману
Валер’яна Підмогильного «Місто». Коли головний герой намагався залицятися до
добродушної дівчини, вона йому відмовила та втекла. Незважаючи на жіночність та
зичливість, вона змогла відмовити образнику, зберігши свою гідність. Унаслідок
зневаги до протилежної статі, всі жінки відвернулися від Степана і він став самотнім.
Дуже прикро, що в сучасному світі добрих людей використовують та «ламають»
морально, змушуючи робити жахливі речі. Прикладом може стати Андрюша — герой
психологічної новели Миколи Хвильового «Я (романтика)». У творі він був єдиною
людиною, з нормальною психікою. Хлопець зберігав справжні людські цінності,
незважаючи на жорстоке оточення. Але зрештою, його зламали, змусивши робити
брудну роботу.
Підсумовуючи, хочу відмітити, що безумовно добро повертається, проте більшість, на
мою думку, буде просто користуватися такими людьми. Тому потрібно завжди
розуміти кому і для чого ви допомагаєте. Лише після цього можна вирішити, чи завжди
необхідно казати «так». Варто пам'ятати, що повертається не лише добро, а ще і зло.

Ткаченко Руслан