Pokinchi Z Khoroshoiu Divchin - Makho Mol Fino

Покінчи з
«хорошою дівчинкою»
MAJO MOLFINO
Break
the Good Girl
Myth
How to Dismantle Outdated Rules,
Unleash Your Power,
and Design a More Purposeful Life
HarperOne
An Imprint of HarperCollinsPublisher
МАХО МОЛЬФІНО
Покінчи
з «хорошою
дівчинкою»
Як переписати застарілі правила,
відкрити в собі джерело сили
і творити наповнене життя
Київ · 2020
УДК 159.922.1-055.2
М76
Перекладено за виданням:
Break the good girl myth: how to dismantle outdated rules, unleash your power, and design a more
purposeful life by Majo Molfino. — New York, NY: HarperOne, 2020
ISBN 9780062894076.
З англійської переклала Гладунова Лілія
Мольфіно Махо
М76 Покінчи з «хорошою дівчинкою»: Як переписати застарілі правила,
відкрити в собі джерело сили і творити наповнене життя / Махо Мольфіно;
пер. з англ. Лілії Гладунової. — Київ : Yakaboo Publishing, 2020. — 272 с.
ISBN 978-617-7544-73-8
Протягом тисячоліть дівчат вчили бути «хорошими», а не сильними.

Але «хороші» дівчата повинні стримувати свій голос та прагнення, що
шкодить насамперед їм самим.
Авторка книжки, коуч, психологиня, ведуча подкасту Heroine Махо
Мольфіно завдяки досвіду, набутому під час численних консультацій
та розмов із жінками-лідерками, виділила п’ять саморуйнівних тенденцій,
що зароджуються з міфів, навіюваних і нав’язуваних нам змалечку. Це п’ять
міфів про «хорошу дівчинку»: про правила, досконалість, логіку, гармонію
та жертовність, які кожна жінка має розвінчати, щоб відвоювати владу над
своїм життям.
У книжці ви дізнаєтесь, як кожний з міфів впливає на самооцінку,
професійну впевненість, кар’єру, стосунки, та отримаєте практичні поради,
як позбутися свого головного міфу, що забирає найбільше часу та ресурсів.
Ви навчитеся цінувати власну самобутність та бути впевненою в собі. Трохи
зусиль — і ви зможете помахати ручкою патріархату.
УДК 159.922.1-055.2
Усі права застережено. Будь-яку частину цього видання в будь-якій формі та будь-яким
способом без письмової згоди видавництва і правовласників відтворювати заборонено.
© 2020 Majo Molfino

ISBN 978-617-7544-73-8 (укр.) © Олена Мишанська, обкладинка
ISBN 978-006-2894-07-6 (англ.) © 2020 Yakaboo Publishing, видання українською мовою
Я змінила імена та прізвища деяких людей, зокрема своїх
клієнтів, і за потреби модифікувала ознаки, які їх харак-
теризують: опис зовнішності, вік і культурну належність,
професії та творчі захоплення, а також географічне роз-
ташування, щоб зберегти їхню анонімність. Кілька разів
я створювала збірні образи або звужувала хронологічну
послідовність, щоб забезпечити непізнанність і водночас
підтримати плинність оповіді. У кожному разі, я мала на
меті захистити конфіденційність людей, не порушуючи
цілісності історій та уроків життя.
Моїй мамі, її мамі та мамі її мами присвячується…
Не питайте, що я зробив.
Запитайте, чого не зробив.
А я не підрізав їй крила, от і все.
Зіяуддін Юсуфзай,
батько Малали Юсуфзай
Махо Мольфіно · Покінчи з «хорошою дівчинкою»
Примітка
авторки
Щоб показати, який насправді поширений архетип хорошої
дівчинки, я запозичила історії із життя: власного, своїх дру-
зів, а також гостей та слухачів моїх подкастів. Деталі життя
клієнтів було змінено й сполучено в збірні образи, щоб на-
дати їм анонімності. Хоча жінки, описані в цій книжці, — це
лише незначна частка всіх на світі, я вважаю, що «хороша
дівчинка» — поняття універсальне, яке апелює до широкого
кола жінок із найрізноманітнішим досвідом та з різних про-
шарків суспільства. Сподіваюся, ви знайдете тут своє відобра-
ження, незалежно від самоідентифікації чи походження.
11
Розділ 1
Як
я стала хорошою
дівчинкою
Я
тримаю на письмовому столі фотографію, на якій
мені 12 років. То був мій перший день у католицькій
старшій школі для дівчат канадського міста Монреаль.
Я стояла біля сходів, міцно стискаючи лямки рюкзака.
На мені були картата синьо-зелена спідниця і чорні черевички,
так бездоганно відполіровані, що на них можна було б побачи-
ти віддзеркалення спалаху фотокамери. Волосся на потилиці
зібране в найтугіші хвостики. Зав’язуючи їх, я намагалася спо-
добатись іншим дівчатам. Я була дуже хорошою дівчинкою.
Донька іммігрантів, кругла відмінниця… Але під цією
маскою ідеальної хорошої дівчинки крилася страшна правда:
я не знала, де моє місце. Попри те що народилася в Буенос-
Айресі, я не змогла б вам розповісти, на якій вулиці чи в яко-
му мікрорайоні ми жили, чи про запах шкіри та сигарет, що
наповнював кіоски, — мої батьки вирішили іммігрувати
до Канади, коли я була ще немовлям. Іспанську я знаю лише
на розмовному рівні, мені складно запам’ятати навіть деякі
найпростіші слова. Мої тітки, дядьки та бабусі досі живуть
в Аргентині. Я не росла з ними й узагалі почувалася відокрем-
леною від свого коріння, мови, культури та спільноти.
У дитинстві я піддавалася тиску однолітків і відчайдуш-
но хотіла бути схожою на синьооких канадських подружок-
білявок, імена яких ідеально звучали англійською, як-от Ел-
лісон чи Ребекка. Я соромилася батьків, бо вони розмовляли
англійською із сильним акцентом (переживала, що люди
13
вважають нас тупими). Соромилася, бо ми не знали, що таке

вечірка з ночівлею та Гелловін: в Аргентині таких звичаїв не
було. Я терпіти не могла, коли мене дражнили моїм повним
ім’ям — Марія Хосе. Діти часто насміхалися: «Ноу-вей-Хосе-й!
Ноу-вей-Хосе-й!»*. А батьки моїх друзів заводили пісню «Ма-
рія» з «Вестсайдської історії». Я того мюзиклу не бачила, але
мені це не подобалося.
Я була інакшою і відчувала це. Батьки любили мене, та все
одно, коли мені виповнилося п’ятнадцять, я змінила десять
шкіл і встигла пожити в щонайменше шести різних будинках
і містах Канади та США. Простіше кажучи, мені довелося
стати хорошою, старанною, цілеспрямованою дочкою ім-
мігрантів, щоб пристосуватись і впоратися з невимовною
втратою, скорботою, відсутністю належності та зв’язку, які
тягарем лежали в мене на серці.
Оце хороша дівчинка

У кожній хорошій дівчинці є дещо миттєво впізнаване, правда?
Це дівчинка в шкільній формі. Це дівчинка, яка роками грає
на класичному фортепіано або займається балетом за напо-
ляганням батьків. Це дівчинка, яка перемагає на олімпіадах.
Дівчинка, яка виконує домашні завдання. Мила, наївна, слух-
няна дівчинка. Коли ми говоримо про неї, ці образи спадають
на думку не без причини. Усе тому, що вона всім знайома та
універсальна. Тому, що суспільство багатьом із нас прищепило
віру в те, що ми отримуємо винагороду лише тоді, коли поводи-
мося чемно, граємо за правилами й наполегливо працюємо.
Справді, хороша дівчинка — явище універсальне. Але іс-
тина також у тому, що кожна жінка пройшла свій унікальний
* Від англ. No way, Jose! — «Нізащо, ледащо!». Розмовний вислів англійської

мови, у якому ім’я не має значення, але слова римуються. — Прим. ред. (Тут
і далі посторінкові примітки редактора, якщо не зазначено іншого.)
14
Розділ 1 · Як я стала хорошою дівчинкою
шлях хорошої дівчинки. Незалежно від того, вважали ви себе

типовою хорошою дівчинкою в минулому чи ні, запевняю
вас: де-не-де вона проблискує в нас усіх. Моя хороша дівчин-
ка проявилася насамперед у шкільній успішності, а згодом
і в житті, у професійних досягненнях. А ще я хотіла подобати-
ся хлопцям, відчайдушно прагнула їхньої уваги та схвалення.
У підлітковому віці, коли на мене звертали увагу популярні
в школі хлопці — такі, знаєте, поганці, хулігани та язикаті
дотепники, — це призводило до дуже поганих стосунків на-
віть після двадцяти років (про це пізніше).
Для тебе хороша дівчинка буде неповторною. Але для всіх
нас її коріння бере початок у єдиному джерелі — патріархаті.
Як броня чи маска, архетип хорошої дівчинки — це захисний
механізм, спосіб існування, який допомагає нам почуватися
в безпеці, відчувати любов інших у патріархаті, але зрештою
обмежує наші права та можливості.
Що таке патріархат? Це старе поняття — (дуже надокуч
лива) соціально-культурна система, яка дарує чоловікам при-
вілейоване становище в усіх видимих та невидимих проявах
порівняно із жінками та іншими гендерами*. Воно скрізь і всю-
ди, як повітря, яким ми дихаємо, чи вода, яку п’ємо. Під його
гнітом ми стаємо хорошими дівчатками, які обмежують свої
потреби й бажання, щоб вижити, вписатись і бути прийнятими,
розплачуючись тим, що відмовляються від самореалізації та
сили. Справді, хороша дівчинка — це одомашнена частина
нас самих, яку ця система приручала й тренувала протягом
усього нашого життя, а можливо, навіть життя багатьох по-
* Цю книжку написано для всіх, хто ідентифікує себе як жінку, неза-

лежно від того, чи дали цій особі такий гендер при народженні чи ні.
Коли я вживаю термін «чоловіки», то маю на увазі цисгендерних, ге-
теронормативних чоловіків. На жаль, патріархат також різними за-
собами завдає шкоди кільком маргіналізованим групам, таким як
гомосексуали й трансгендерні чоловіки. Та, попри те що патріархат
надає привілеї гетеросексуальним чоловікам над іншими гендерами,
він одночасно шкодить і їм самим, про що я розповім у наступній ча-
стині. — Прим. авт.
15
колінь жінок у наших сім’ях. Коли ми стаємо втіленням цієї

дівчинки, то діємо дуже обережно, стримуємо власний голос
і не ділимося зі світом своїми справжніми талантами.
Патріархат
Я помітила, що слово «фемінізм» має погану репутацію. Влас-
не, як і «патріархат». І у випадку з патріархатом це не дивно!
Один слухач подкасту якось сказав: «У мене алергія на це
слово. Щоразу, коли чую його, уявляю розлючену феміністку,
яка палить бюстгальтери та обвинувачувально тицяє пальцем
у чоловіків. І я почуваюся тим обвинуваченим, хоча питання
набагато складніше». Коли наша хороша дівчинка уникає
слів «фемінізм» та «патріархат», це дарує їй почуття безпеки,
оскільки так вона не дратує нікого в краватках. Тож переко-
наймося, що всі ми однаково тлумачимо слово «патріархат».
Це дасть нам змогу краще зрозуміти хорошу дівчинку.
Патріархат — це система пригнічення. Пригнічення — це
несправедливе ставлення та контроль з боку іншого. І бай-
дуже, індивід це, група чи ціла соціально-культурна систе-
ма. Головне припущення цієї книжки полягає в тому, що ми
народжуємось у культурах, які пригнічують нас на підставі
конкретних факторів, таких як стать, раса, соціальний статус
тощо. Чинників насправді значно більше, та задля нашої мети
не ускладнюватимемо. Досі в багатьох куточках світу дівчат
і жінок пригнічують, позбавляють їх права на освіту чи охо-
рону здоров’я, примушують до важкої праці чи сексуального
рабства. У Сполучених Штатах індіанки, латиноамериканки та
афроамериканки за ту саму роботу отримують значно меншу
плату, ніж білі неіспаномовні чоловіки1.
Деякі форми пригнічення очевидні та голосні, деякі — при-
ховані й тихі, але всі вони існують. Протилежність пригнічен-
ня — це свобода, сила та вибір, тобто привілеї. Коли я вперше
почула, що перебуваю в привілейованому становищі, то стала
16
дибки. Але згодом зрозуміла, що це правда: я була білою, пра-

цездатною і заможнішою за більшість, це надавало мені при-
вілеїв, яких не мали позбавлені таких якостей та можливостей
люди. Я виявила, що належу до двох категорій: «пригнічених»
як жінка та одночасно «пригноблювачів» як жінка з привілеями.
Цю пігулку складно проковтнути, однак працювати над собою
часто незручно, тож готуйтеся. Кожен із нас пригнічує та при-
гнічується. Добре бути з двох боків. Так ми можемо побачити,
як глибоко ранять нас (мова про патріархат) і як ми несвідомо
завдаємо шкоди іншим, бо маємо більше привілеїв та влади.
Патріархат усередині вас. Здивовані? Більшість жінок вва-
жає, що патріархат — це щось нав’язане їм ззовні. Проте, коли
ми живемо в системі, яка нас пригнічує, сама система живе
всередині нас. Ми починаємо поглинати її ідеї (докладніше
про це згодом) і часто плутаємо їх із власними думками. Наші
внутрішні патріархи почасти керують нашими думками, сло-
вами й поведінкою та не дозволяють стати справжніми собою.
Основна ідея цієї книжки в тому, що патріархат оселився в нас
самих і проявляється в нав’язаній ролі хорошої дівчинки, але
ми можемо це змінити та поновити свої сили.
Патріархат має друзів. Зазвичай коли ми говоримо про
патріархат, то маємо на увазі пригнічення за гендером. Але
правда в тому, що патріархат — лише одна із систем, які ви-
ключають певні групи людей. Скажімо, існує принцип біло-
го верховенства, що пригнічує людей залежно від кольору
шкіри. Переважно йдеться про те, що світла шкіра краща,
ніж темна. Або, приміром, капіталізм, який пригнічує людей
із малими статками. Він оснований на економічному статусі
й стверджує, що високий дохід мати краще, ніж низький*.
Розгляньмо ці системи пригнічення як такі, що зміцнюють
* Вільні ринки не є чимось поганим від природи. Проте нині в США капі-
талізм розвивається безконтрольно, корпорації набувають дедалі біль-
шої влади та впливу, а в них у пріоритеті видобуток і реалізація ресур-
сів Землі, а не відновлення їх. — Прим. авт.
17
і підживлюють одна одну, грають в одній команді, мов старі

добрі друзі. Я не маю змоги щоразу, коли згадую про патрі-
архат, занурюватися в усі його хитросплетіння та зв’язки
з іншими системами. Тому просто вважаймо, що коли я кажу
«патріархат», то маю на увазі сучасну домінантну мейнстрим
ну культуру, яка містить небезпечне вариво з різних систем
пригнічення.
Патріархат старий як світ. Патріархат існує відтоді, як
з’явилася мова, тобто приблизно з 3100 року до н. е. І якщо
раніше було щось, крім патріархату, то ми не маємо жодних
писемних підтверджень цього. Однак, досліджуючи народне
мистецтво та артефакти Давньої Європи, антропологиня Ма-
рія Ґімбутас дійшла висновку, що цьому передувала довга епо-
ха (приблизно 7000–3500 роки до н. е.), коли люди жили в рів-
ноправнішому землеробському суспільстві2. Вона визначила,
що наші пращури поклонялися Землі та намагались передати
її родючість і природні цикли у творах мистецтва, зокрема
в статуетках тогочасних богинь. Але жорстоке вторгнення
індоєвропейських загарбників на півночі від Балтійського
моря знищило цю культуру й заклало основу патріархального
західного суспільства, яке ми маємо сьогодні3. Протягом ос-
танніх років з’явилися дослідження ДНК, які підтверджують,
що Ґімбутас мала рацію щодо цього вторгнення4. Правдива
її теорія чи ні, одне відомо напевно: патріархат існує тисячі
років. Він почався з писемною цивілізацією та існує досі, че-
рез десятиліття після жіночого визвольного руху в 1960-х.
Патріархат скрізь. Це поточний стан справ, що панує
на всій планеті. Уся сучасна культура базується на системі,
яка пригнічує дівчат, жінок і загалом усіх тих, хто не іден-
тифікує себе як особу чоловічої статі. Отже, якщо ви жінка,
народжена впродовж останніх п’яти тисяч років, то патріар-
хат навколо вас. І, мабуть, мені не треба бити на сполох, бо
останнім часом про це відомо з публічних заяв про сексуальні
домагання в Голлівуді, Кремнієвій долині та, кхм-кхм, від
самого Дональда Трампа. Це очевидно з похмурих реалій:
18
жінки досі становлять лише 4,8 % поміж генеральних дирек-

торів компаній за версією Fortune 5005, 20 % серед режисерів,
письменників, продюсерів і редакторів найкращих фільмів6
та 23,7 % з-поміж представників конгресу7. Переконаймося,
що ви розумієте, про що я: ще й досі здебільшого чоловіки,
а не жінки ухвалюють найважливіші рішення у сфері політики,
технологій та культури. Ви можете знайти патріархат у своїй
кухонній шафі, на пляшках із шампунем, на дитячому одязі,
взутті, в улюблених фільмах, піснях та продуктах, у будь-яко-
му магазині поблизу. Щоразу, коли ви натискаєте на кнопку,
проводите кредитною карткою чи навіть відчуваєте якийсь
запах, патріархат готовий захопити ваші розум та тіло й за-
стосувати всю свою небезпечну магію.
Так, деякі культури більш патріархальні, ніж інші. Існує
кілька фемінопозитивних матрілокальних суспільств та
культур, але й вони зазвичай ізольовані, розсіяні по світу
й належать до племінного устрою. Для багатьох з них роз-
мови про менструацію досі табу. Це призвело до того, що
чимало антропологів стверджує, ніби немає доказів існуван-
ня справжнього матріархального суспільства (і це предмет
гострих дискусій!). Річ у тім, що матріархат ніколи не був
такий поширений, як патріархат. Та й, буду відвертою, я не
закликаю до матріархату. Моя мрія — щось більш істотне:
рівноправний світ, у якому ми маємо зв’язок із самими со-
бою, одне з одним та з планетою. І, здогадуюсь, ви теж про
це мрієте.
Патріархат завдає шкоди всім нам. У центрі уваги цієї книж-
ки — жінки, проте патріархат калічить і чоловіків. Поки жін-
кам радять бути хорошими дівчатками, чоловіки мають стати
агресивними, м’язистими, черствими, полігамними мачо…
Розумієте, про що я? Найгірше те, що патріархат негативно
впливає на дітей, бо ми змушуємо їх до гендерної бінарності,
даруємо їм іграшки згідно з їхньою статтю та навчаємо від-
повідати суворим, єдиним для всіх гендерним нормам, не
даючи можливості показати, хто вони насправді. Оскільки
19
патріархат стверджує, що білий чоловік перебуває на вер-

шині харчового ланцюга і що цей самий чоловік розумніший
за природу (ха!), він також виправдовує привладні групи, які
домінують і нищать близьких до природи чи пов’язаних із нею
людей. Історія демонструє нам руйнівні наслідки, до яких
призвели європейські завоювання та колонізація корінних
народів по всьому світу. Звичайно, це домінування поши-
рюється і на рослинний світ, тварин та природні ресурси.
Патріархат дарує людству ідеальне виправдання, щоб домі-
нувати й вилучати все бажане з Матері-Землі.
Патріархат має своїх посланців. Патріархат — це не окрема
особа чи група людей (читайте «всі чоловіки»). Це синонім
домінантної культури, яка непомітно просочується в наші
громади та субкультури. Коли щось настільки невидиме, то
воно потребує фізичних посланців. Цими посланцями є спіль-
ноти, у яких ми зростаємо, та їхні члени. Під час дорослішан-
ня ми надзвичайно відкриті до послань, які набувають різних
змінних форм, через що їх важко виокремити. Вони надходять
від тих, кого ми шануємо: від наших близьких (наприклад,
батьків) і від тих, ким ми захоплюємося здалеку (скажімо,
знаменитостей).
Зауважте, посланці не зло. Боже милий, ні! Здебільшого
вони навіть не знають, що є посланцями патріархату. Будь
ласка, читайте уважно: посланці — це не обов’язково чоловіки.
Ними можуть бути люди будь-яких статі, віку, сексуальної
орієнтації, релігійної конфесії, раси чи етносу. Без зайвої
філософії: усі ми є посланцями культури одне для одного.
Усі ми поширюємо культуру навколо, і вона розтікається, мов
розтоплене масло по грінці. Усі ми маємо токсичні уявлення
про жінок та жіночність, яких треба позбутися. Мені подо-
бається ця метафора з посланцями, бо вона дає змогу навіть
поспівчувати причетним. Ніхто не поганий від природи. Усі
ми обдурені патріархатом. Проблема не в людині, а в де-
структивній системі, яку нам треба зруйнувати спільними
зусиллями. Тобто патріархат — це не один поганий хлопець,
20
на якого можна вказати пальцем. Річ у тім, що він знаходить

канали в людях, якими поширює свої послання. Завдяки цій
книжці ви побачите, як патріархат розробляв кожен із міфів
про хорошу дівчинку, а я повертатимуся до цього і вказува-
тиму на того чи іншого серед його посланців, перелічених
у таблиці на наступній сторінці.
Звичайно, ви могли отримати більше послань залежно від
того, де і як зростали, але мій досвід підказує, що є чотири
основні групи, яких слід остерігатися. Річ у тім, що всі ми
маємо унікальних посланців, які перетворюють нас на ма-
ріонеток патріархату. Далі — у першому міфі про хорошу
дівчинку — більше поговоримо про те, як вони застосовують
свою підлу магію. Утім, основна концепція така: патріархат
просочується в людей навколо нас, а вже вони свідомо чи
несвідомо надсилають негативні повідомлення та формують
із нас хороших дівчаток.
Шукаємо дорогу звідсіля

Я хочу допомогти вам зняти закляття хорошої дівчинки, бо
сама така ж хороша дівчинка, яка проходить серйозну реабілі-
тацію. Я була тією малою, яка чемно складала руки перед со-
бою і залюблено вдивлялася в обличчя своїх учителів. Я була
тією дівчинкою, яка сиділа на першій парті й, коли вчитель
ставив запитання, різко підносила руку, мало не до вивиху
плеча. «Будь ласка, викличте мене, БУДЬ ЛАСКА!» Мене нази-
вали підлабузницею, ябедою (гей, у кожному класі має бути
одна така) та улюбленицею вчителів. Ладна на все заради
золотої медалі! Я була латиноамериканкою та іммігранткою,
тому божеволіла від думки, що можу розчарувати батьків,
які покинули свою батьківщину й багато чим пожертвували
заради мене.
Після закінчення школи я стала законослухняною дівчин-
кою і почувалася повністю відірваною від власної креатив-
21
Рід або Опис Їхні посланці
культура
Родина Сімейний клан, у якому Батьки та перші вихователі,

ви народились і вирос- безумовно, найбільше впли-
ли, — ті, з ким прово- вають на життя дитини. Мами
дили найбільше часу мають величезний вплив на
в дитинстві. своїх доньок. Але інші члени
родини, як-от бабусі, дідусі,
татусі, брати, сестри, двоюрід-
ні брати, тітки, дядьки тощо,
теж можуть підтримувати
й поширювати патріархальні
ідеї.
Школа Усі навчальні заклади — Головні авторитарні фігури

від початкової школи тут — учителі, вихователі,
до університету, — які тренери й батьки інших учнів.
ви відвідували. Друзі та однолітки також
мають сильний вплив на фор-
мування особистості.
Релігія Релігія та духовні Лідери громади, що мають

традиції, серед яких ви доступ до священних текстів
народились і виросли, та знань і зазвичай більше
особливо ті, яких дотри- влади. Згадайте про священ-
мувалися в дитинстві. ників, монахинь, рабинів,
проповідників та інших чле-
нів і організаторів громад.
Попкультура Західна мейнстримна Посланці тут — знаменитості,

попкультура та індуст наприклад актори, музиканти,
рія розваг, наприклад моделі, британська коро-
телебачення, новини, лівська родина, модельєри,
фільми, журнали й му- художники та інші творці
зика, які ви поглинали, культури. Знаєте, багаті,
особливо в ранньому вродливі та відомі. В епоху
віці. інтернету ці посланці мають
більший доступ до малень-
ких дівчаток, ніж будь-коли
раніше…
ності. Тож не дивно, що, закінчивши коледж, я влаштувалася

на нудну кабінетну роботу науковим співробітником з 10:00
до 18:00 і була знесилена, розбалансована та пригнічена. Я опи-
нилася на самому дні, і це привело мене до самоаналізу. Уреш-
ті-решт я вирішила вступити на магістерську програму з ви-
вчення дизайну й технологій у Стенфордському університеті.
Ця програма стала для мене справжнім переломним моментом,
тому що я навчилася мислити як дизайнер (детальніше про це
за мить) та виховала в собі те, що дизайнери називають креа-
тивною впевненістю, яка мала величезний позитивний вплив
на мою кар’єру й загальне самопочуття. Я почала робити те,
чим любила займатися, коли була маленькою дівчинкою (за-
довго до початку пресингу щодо моїх оцінок у школі), а саме
писати вірші, фантастичні історії та музику, що, зрештою, дало
мені поштовх стати коучем, запустити подкаст і підписати
угоду про мою книжку з відомим видавцем. Якби я досі була
хорошою дівчинкою, то боялася б ділитися своїми талантами
зі світом і не змогла б зробити всі ці дивовижні речі. З влас-
ного досвіду я дізналася, що дизайн, особливо в поєднанні
з іншими методиками, може стати потужним інструментом
підтримки жінок у протидії хорошим дівчаткам та допомоги
в проживанні повноцінного життя.
Сьогодні я спрямовую інших жінок у подоланні їхніх мі-
фів про хорошу дівчинку, щоб вони могли започаткувати
власний бізнес, по-іншому подивитися на своїх керівників,
перейти до більш злагоджених компаній та команд, отрима-
ти підвищення, писати книжки, пісні та маніфести або, хай
йому грець, нарешті взяти цей важко зароблений вихідний
та знову почати малювати. Бо єдине, що роблять міфи про
хорошу дівчинку, — заважають жінці застосовувати свою
творчу життєву енергію та нормально сприймати зміни, дис-
комфорт і не відомі їй досі речі. А без цього ми не можемо
бути щасливими.
То що ж таке дизайн і як це — мислити як дизайнер? Часто
ми думаємо про дизайн як про складну індустрію на кшталт
23
моди, інтер’єру чи графічного дизайну. Але це поняття значно

ширше. Усе можна спроєктувати. Дизайн — це не лише есте-
тика і краса, це спосіб змусити систему та досвід працювати
на нас.
Дизайнерське мислення — процес, який полягає в глибокому
розумінні потреб людей, синтезуванні спостережень, моз-
кових штурмах, складанні прототипів та випробуванні рі-
шень. Усе це передує створенню найліпшого дизайну. Мені
подобається, що це водночас потужний і гнучкий інструмент.
Наприклад, після годин спостережень за жінками, які фар-
бували нігті, дизайнери фірми IDEO звернули увагу на од-
вічну проблему: однією рукою фарбувати набагато легше,
ніж іншою, — дівчата, ви точно знаєте, про що я кажу. Тоді
вони розробили пляшечку для лаку з гнучким пензликом,
щоб недомінантна рука могла краще та охайніше фарбу-
вати8. Геніально, я знаю. За допомогою того самого дизай
нерського мислення група студентів з Інституту дизайну
Хассо Платтнера в Стенфордському університеті, знаного
як d.school, розробила недорогий інкубатор для немовлят.
Інструктори поставили перед ними завдання створити обі-
грівач для немовлят, який коштував би менше як 1 % вартості
традиційних інкубаторів і був доступний незабезпеченим
громадам9. Тобто дизайн дає змогу наблизитися до людських
проблем і потреб — від розробки найкращих пляшечок для
лаку до порятунку життів трьохсот тисяч недоношених ді-
тей по всьому світу. Так само його можна застосувати для
вирішення глобальних питань у нашому житті, як-от кар’є-
ра, здоров’я чи стосунки. Насправді можна сказати, що ви
самі — свій найважливіший дизайнерський проєкт. Автори
та прихильники дизайнерського мислення Білл Бернет та
Дейв Еванс писали в книжці «Проєктування свого життя: Як
побудувати щасливе радісне життя»(Designing Your Life: How
to Build a Well-Lived, Joyful Life): «Ви можете використовувати
те саме мислення, яке створило найдивовижніші технології,
продукти й місця для дизайну власної кар’єри та життя»10.
24
Саме дизайнерське мислення допомогло мені виокремити

міфи про хорошу дівчинку та зрозуміти, як покласти цьому
край. У цій книжці я розповім вам, як саме кожен міф впливає
на вашу роботу, стосунки та самопочуття, і надам інстру-
менти, що базуються на дизайнерському мисленні, щоб ви
могли докорінно змінити своє життя. Ми будемо міркувати
та підходити до проблем так, як це роблять дизайнери.
Почнімо з кількох ключових настанов, на які надихнуло
мене дизайнерське мислення і які я адаптувала для хороших
дівчат.
1. Шукайте глибшого розуміння.

Емпатія — основа будь-якого вдалого дизайну. Тобто треба
ставити себе на місце іншої людини. Дизайнери слухають,
спостерігають і розуміють глибинні потреби людей. Інакше
вони спиралися б на свої припущення (те, що вважають
потрібним іншим), а не реальність (те, що потрібно на-
справді). Без емпатії дизайн стає поверховим і пропонує
латки, а не рішення. Коли ми шар за шаром зніматимемо
із себе хороших дівчаток, нам доведеться глибше зрозуміти
самих себе, зануритися у власні бажання та потреби й ви-
явити, що насправді важить для нас у житті. Ми починаємо
з пробудження емпатії до самих себе й до власного стано-
вища без звинувачень чи сорому та віримо в необмежений
потенціал для розвитку.
2. Відкрийте свій розум.

Клієнти приходять до мене, бо відчувають, що потрапили
в глухий кут у кар’єрі чи стосунках. Часто це геть не глухий
кут, і досить просто це побачити й створити більше варіан-
тів дій для себе, а потім повірити, що ці варіанти здійсненні.
У дизайнерському мисленні треба бути генератором, тобто
пропонувати ідеї та займатися мозковим штурмом. Він дає
змогу виходити за межі, а чимало хороших дівчаток давно
забули, як це робити! Відкрити свій розум необхідно, щоб
25
змінити ті основні уявлення про себе і світ, які давно не

працюють.
3. Зробіть щось.
Щойно з’явився план дій — втілюйте його в реальність.
У цьому допоможе прототипування. Якщо у вас брак ідей
і ви блукаєте залами d.school, то, ймовірно, почуєте від ін-
структора чи вчителя, що треба взяти картон, пінопласт
або стрічку й зробити щось (чесно, будь-що) своїми рука-
ми. Створення чогось надихає на нові ідеї та допомагає
вчитися набагато швидше. Я детально розповідатиму про
прототипування в наступних розділах цієї книжки, а ко-
ротко: ми мислимо ясніше, коли опрацьовуємо маленькі
версії наших ідей та адаптовуємо їх до світу, а не прокру-
чуємо сто разів у голові. Дизайнерське мислення вчить, що
ясність та впевненість приходять через дії. Ідеально для
перфекціоністів!
4. Залучайте когось.
Ми можемо щось створити, запхати в шафу й ніколи нікому
про це не розповідати або ж — показати комусь і подиви-
тися на реакцію. Ключовий елемент дизайнерського мис-
лення — зворотний зв’язок. Потрібно як просити його, так
і давати, бо дизайн — це завжди колективна праця. Коли ви
просите друга, знайомого, незнайомця чи потенційного
замовника оцінити вашу роботу, то почуваєтеся вразли-
вими, але це ключ до пошуку чи навіть створення власного
шляху. Так само важливо не мовчати й висловлювати свою
думку, щоб підтримувати здорові стосунки і в особистому,
і в професійному житті.
5. Налаштуйте себе на успіх.

Щоб змінити поведінку, я роками застосовую дизайнерське
мислення і з’ясувала, що самої лише сили волі для реальних
змін буває замало. Натомість нам потрібно налаштуватися
26
на успіх — точніше, створити середовище, у якому пово-

дитися по-новому буде легше. Тобто простір навколо нас
має узгоджуватися із життям, якого ми прагнемо. Крім того,
слід запровадити правила, що спонукатимуть нас робити
кроки в потрібному напрямку, попри страх.
Маючи ці настанови, на які надихнуло дизайнерське мислен-

ня, ми допоможемо собі та оточенню покласти край хорошій
дівчинці та створити нову систему, де будемо впевненими
й сильними.
Для свого подкасту HEROINE* я брала інтерв’ю в різних
видатних жінок, наприклад у письменниці та активістки Іза-
бель Альєнде, фешн-діви та бізнес-леді Ейлін Фішер, культу-
рологині та цифрової стратегині Лувві Аджаї, психотерапе-
втки й лідерки думок Естер Перел, викладачки дизайну Деббі
Міллман, каліграфині та художниці шрифтів Джессіки Гіш,
а також фотожурналістки Лінсі Аддаріо. Ці жінки допомогли
мені зрозуміти, з чого складається героїня. Так я називаю
круту креативну жінку, яка здебільшого покінчила зі своєю
хорошою дівчинкою. Це слово я вживаю на означення жінок,
які ризикують, ідуть назустріч невідомому та висловлюють
власну думку. Рекомендую доповнити читання цієї книжки
епізодами подкасту на HEROINE.fm, щоб краще зрозуміти,
що відбувається, коли ми руйнуємо міфи й вивільняємо свою
силу.
Шукаючи істину, я протягом останніх десятиліть вивчала
різні практики йоги, викладала на курсах боротьби зі стресом
у Стенфордській медичній школі, постійно практикувала
медитації та усвідомлене життя. Мої тренінги й консультації
базуються на цілісній перспективі в поєднанні з дієвішим ди-
зайнерським мисленням. Я хочу, щоб ви знали й відчували, що
маєте право на себе на всіх рівнях: розум, тіло, серце і душа.
Без цього нам не вдасться покінчити з хорошою дівчинкою.
* Героїня (англ.).
27
І, будь ласка, пам’ятайте: незалежно від того, у що ви вірите,

вам тут дуже раді.
Я прошу про одне: вирушайте в цю подорож із відкритим
розумом, готові засукати рукави й почати працювати. Якщо
ви наважитеся на цю пригоду зі мною, то дізнаєтеся, що за-
важало вам ділитися своїми талантами зі світом і до сьогод-
ні стримувало жіночу силу. Міф про хорошу дівчинку може
підло супроводжувати вас і в дорослому житті, але сьогодні
ви покладете цьому край.
Ця книжка розповість вам, як це зробити.
Розділ 2
Міфи
про хорошу
дівчинку
Я
кщо ви тільки починаєте усвідомлювати, наскіль-
ки глибоко вкорінилася ваша хороша дівчинка і як
патріархат усіма способами краде вашу владу, не
хвилюйтеся. Ви не одна. Я бачила хорошу дівчинку
в кожній зі своїх клієнток, хоча всі вони розумні, амбітні
жінки, деякі з них працюють у найбільш інноваційних ком-
паніях світу. Я бачила її в лідерках та креативних ризикових
мрійницях, у яких брала інтерв’ю для свого подкасту. Бачи-
ла в листах, отриманих від читачок і слухачок, які писали:
«О, я така мила!» чи «Я намагаюся одужати від цієї хорошої
дівчинки. Допоможіть!». І, звичайно ж, я так само одужую
від хорошої дівчинки! Я знову й знову зустрічала її серед
жінок різного віку, з різними досягненнями, народжених
у Бразилії, Великій Британії чи Японії. Вона може видатися
знайомою і вам. Цілком імовірно, що ви плекали хорошу
дівчинку всередині себе роками чи навіть десятиліттями,
поки проводили незліченну кількість Днів подяки поруч
із дядьком Гарольдом, який наказував вам чекати своєї черги,
щоб заговорити.
І хоча для кожної з нас хороша дівчинка проявляється
по-різному, вона набуває однакових п’яти форм, які я називаю
п’ятьма міфами про хорошу дівчинку. Це головні руйнівні
переконання, які стримують вас і придушують внутрішню
владну та сильну жінку. Це частина старого вкритого порохом
набору сподівань, які примушують жінок бути слухняними,
31
маленькими та самовідданими, а не сильними й бунтівними.

Утім, є і хороші новини: ви геть не самотня. Крім того, є спо-
сіб зняти це закляття. Просто візьміть кіготь крука, розма-
рин і казанок. Жартую! Я справді вірю: якщо ви дослухаєтеся
до порад на сторінках цієї книжки, то ми разом навчимося
розпізнавати й розвінчувати міфи про хорошу дівчинку. Бо,
повірте, це підлі покидьки.
Погляньте на кожен міф про хорошу дівчинку як на вста-
новлену патріархатом комп’ютерну програму, що працює
у фоновому режимі непомітно для вас. Патріархат та його
посланці вселяють упереджені програми думок, переконань
і моделей поведінки в голови маленьких чутливих дівчат. Ці
програми здебільшого діють на підсвідомому рівні й супро-
воджують нас і в дорослому віці. Міфи про хорошу дівчинку,
однак, не тільки обмежують наші права. Кожен міф потенцій-
но може врівноважити наше життя і працювати нам на ко-
ристь, та про це пізніше, а зараз з’ясуємо, як вони блокують
нас. Розгляньмо міфи про хорошу дівчинку по порядку.
Міф про правила

ЗВУЧИТЬ ТАК:
«Якщо я дотримуватимусь правил, то жити
буде легше, а я досягну успіху».
НА ПРАКТИЦІ:
Тенденція шукати авторитетів
і дотримуватися зовнішніх правил замість
того, щоб довіряти власним бажанням,
потребам та думкам.
ЯК ДІСТАТИ СХВАЛЕННЯ:
Бути хорошою і виправдовувати
очікування інших.
32
МОЖЛИВОСТІ, ЯКИХ ПОЗБАВЛЯЄ:
Знайти власне призначення і керувати собою.
Міф про досконалість

«Я маю завиграшки робити все бездоганно
в усіх сферах свого життя».
Тенденція вимагати від себе та інших бути
ідеальними, замість того щоб сприймати
помилки й реальний стан справ.
Бути найкращою в усьому й від усіх.

Бути впевненою, вразливою
та самобутньою у творчості.
Міф про логіку

«Краще довіряти своєму розумові, а не тілу
та інтуїції».
Схильність віддавати перевагу логіці,
а не інтуїції під час прийняття рішень.
Бути розумною та надійною.
Мати інтуїцію, уяву та емпатію.
Міф про гармонію

«Якщо я просто пливтиму за течією і нічого
не ускладнюватиму, то зможу з усіма
налагодити стосунки».
Прагнення до пошуку й збереження
гармонії, а не спокійне ставлення
до конфліктів та протистоянь,
необхідних для змін.
Бути поступливою, приємною і намагатись
усім сподобатися.

Бути відвертою та чесною.
Міф про жертовність

«У пріоритеті чужі потреби, а не мої».
Схильність ставити потреби інших людей
на перше місце, жертвуючи власним
добробутом і самопочуттям.
Розділ 2 · Міфи про хорошу дівчинку
Бути самовідданою, корисною і готовою
прийти на допомогу в будь-якій ситуації.

Час та енергія, які ви можете вкладати
в роботу над собою.
Маємо те, що маємо. Отже, міфи про хорошу дівчинку: прави-

ла, досконалість, логіка, гармонія та жертовність. Як бачите,
кожен міф видається унікальним і водночас кожен є цілкови-
то саморуйнівною стратегією для схвалення та виживання
в патріархаті. Ці стратегії руйнують вас, бо що старанніше
ви змушуєте їх працювати, то сильніше віддаляєтеся від себе,
власної ідентичності та самореалізації, тобто від того, чого
насправді прагнете. Коли на нас лежить закляття міфів про
хорошу дівчинку, ми заперечуємо інші частини себе, які по-
требують і воліють вираження. Ми нехтуємо своїми справж-
німи силою та потенціалом. Тому ці міфи такі небезпечні.
Розбираємо міфи в нашому житті

Виявлення міфів про хорошу дівчинку допоможе помітити
невидимі сили, які діяли протягом усього вашого життя. Ви
почнете одну за одною розбирати їх і так вибудуєте новий,
здоровий, потужний спосіб буття та співпраці зі світом. Ось
методи, які можуть цьому сприяти.
Вгамуйте свій внутрішній патріархат

Звісно, ми повинні прагнути змінити патріархат навколо нас
через активізм, громадську діяльність і політичні акти. По-
одинці здолати несправедливість неможливо. Але ця книжка
зосереджена на руйнуванні патріархату всередині нас. І хоча ми
35
не винні в тому, що нас пригнічують, відповідальність за звіль-

нення лежить саме на нас. Відповідальні, а не винні. У цьому
ключова різниця! Ця книжка просить вас узяти повну відпо-
відальність за свою свободу без почуття провини чи сорому.
Взяти своє життя у власні руки. Знаєте, що казав Ганді? «Будьте
зміною». І цей чоловік не був дурнем. Він допоміг звільнити
Індію від британської окупації без будь-якого насильства. Ганді
вважав, що все особисте є політичним. Тож якщо знайдете час
для цієї внутрішньої роботи, то станете не лише сильнішою,
а й ефективнішою в усіх діях. Як кажуть, не словом, а ділом.
Ця книжка продемонструє, що ви можете зробити просто зараз
як жінка, щоб стати могутнішою. Це політичний акт. Ви зро-
зумієте, як патріархат живе всередині вас, і почнете керувати
ним. У вас тисячі можливостей для цього. І це важливо.
Пролийте світло на свою підсвідомість

Прямо зараз ваш розум каже: «Махо, я хочу стати справжнім
стервом, уперед!». Але на шляху до цієї поганої дівчинки ви
наштовхуєтеся на стіни. Робота в лікарні висмоктує всі сили,
життя в Чикаґо дуже дороге, ходити на побачення видається
фантастикою, а ще, а ще, а ще… Здається, увесь світ проти вас,
навколо суцільні перешкоди (зовнішні, звичайно) на шляху
до стервозності. Так? А от і ні. У вас є власні анциболоти,
як-от саморуйнівні переконання, існування яких ви навіть
не усвідомлюєте.
Міфи про хорошу дівчинку — це руйнівні переконання,
які ховаються в темних водах підсвідомості. Ви народилися
за часів патріархату, тому ці переконання оселилися там,
коли ви були ще немовлям, і розбили свої намети по всій те-
риторії. Ця книжка розповість, як звучить кожен міф і як він
впливає на різні сфери життя, зокрема на роботу, стосунки
та самопочуття.
Хоча я зробила все можливе, щоб ця книжка читалася легко,
вам буде досить некомфортно, бо я проситиму поглянути
36
на ті частини себе, які у світлі прожектора виглядають негар-

но (це нормально, у всіх вони є). Та будьте певні, будь-який
короткочасний дискомфорт вартий довготривалої винаго-
роди — подальшого зростання та самопізнання. Ця книжка
допоможе вам вивести свої підсвідомі звички з тіні на світло,
щоб здійснити реальні зміни.
Визначте свій головний міф про хорошу дівчинку

Усі ми жертви міфів про хорошу дівчинку. Проте кожна з нас
є унікальною особистістю з власною історією, яку один із мі-
фів тримає в шорах більше, ніж інші. Можливо, є один кон-
кретний міф, до якого ви щоразу повертаєтеся, тому впізнаєте
його з першого погляду: «Так, ось у цього міфу я під п’ятою». Ви
можете вважати його своїм головним міфом про хорошу дів
чинку. У третьому розділі є тест, який допоможе визначити
цей головний міф. І хоча більшість зазвичай бореться з одним
чи двома міфами, кожен із них робить свій внесок у розвиток
того самого «внутрішнього патріархату», про який я згаду-
вала раніше. Тому дуже важливо розглянути всі п’ять міфів,
щоб чітко зрозуміти, над чим працювати.
Ваш головний міф — той, який найважче здолати. Я завжди
прагнула включатися в роботу й досягати успіху, тож мій голов-
ний міф про хорошу дівчинку — це міф про досконалість. Мої
темні сторони: конкуренція, порівняння і прагнення бути най-
кращою. Найгірше в цьому те, що я можу настільки концентру-
ватися на створенні правильного образу, що забуваю про свої
справжні пристрасті — поезію, художню літературу й музику.
Міф про логіку в мене на другому місці. Академічна підготовка
була дуже суворою і значно посилила мій інтелект, а не розум
мого тіла. Мені важко бути цілісною і ґрунтовною весь день.
Але всі жінки різні. Одна моя клієнтка, дизайнерка Сандра, не
могла пояснити, чого хотіла, і перебувала під впливом своїх
колег та шефа, бо була під дією міфу про гармонію. Аґата, ко-
лишня католичка, виявила, що вона добровільно відмовляється
37
від своїх прав і не може довіряти собі під час прийняття рішень.
Її головний міф — це міф про правила. Беатріче, виконавча по-
мічниця генерального директора, завжди ставила свої потреби
на останнє місце, бо була під закляттям міфу про жертовність.
Інакше кажучи, навіть якщо ви перебуваєте під гнітом усіх міфів,
виявлення головного міфу про хорошу дівчинку підкаже, куди
варто насамперед спрямувати свою енергію.
Поверніться до центру
Це може звучати парадоксально, та слід зауважити: у жодному
з міфів про хорошу дівчинку, по суті, немає нічого погано-
го. Я не вірю в те, що ми повинні позбутися правил, логіки,
гармонії, жертовності чи навіть досконалості в цьому світі,
тому варто час від часу виявляти ці якості. Але оскільки ми
намагаємося краще зрозуміти, у яких обставинах перебува-
єте саме ви, я витрачу трохи часу й розповім, чому ці міфи
такі небезпечні. Після того як ми розберемо всі прошарки
негативного впливу, я розкрию потенціал, притаманний
кожному міфу за правильної інтеграції. Адже такі якості, як
гармонія та логіка, важливі в нашому житті. Проблема в тому,
що хороші дівчатка занадто сильно відхиляються лише в один
бік, а нам треба відцентрувати маятник, щоб стати сильни-
ми. Уникаймо поквапних висновків! Просто додаймо трохи
балансу до цієї суміші.
Відчуйте свободу вибору

Повторюю, бути хорошою дівчинкою — це не погано. Мене
засмучує, коли я сама чи хтось іще зневажливо ставиться
до домогосподарок. І заради цього заварили весь феміністич-
ний рух? Тож чи можемо ми зневажати інших жінок? Ні. Фе-
мінізм — про вибір. Ви не повинні бути домогосподаркою,
але можете стати нею, якщо захочете. Так само і з правилами:
ви не мусите їх порушувати, але можете дотримуватися пра-
38
вил, якщо хочете. І річ не в тім, що ви не повинні бути гар-

монійною: ви можете бути гармонійною, якщо хочете. Коли
ми живемо без найменшого уявлення про свої підсвідомі
саморуйнівні звички, то не бачимо різних опцій для вибору
навколо. А коли дізнаємося про міфи, то отримуємо мож-
ливість обирати й іноді все одно обираємо бути хорошими
дівчатками. І це нормально. Принаймні ми зробили свідомий
вибір, а не діяли за стандартною схемою, про яку не знали.
Ця межа тонка, але саме вона все змінює.
Почніть діяти
Я стала коучем і дизайнеркою, тому що вірю в силу навчання
через активні дії. І хоча сама я часто надихаюся мотивацій-
ними цитатами, у цій книжці подано практичні інструменти,
які можна використовувати в житті. Як я вже зазначала ра-
ніше, саме дизайнерське мислення надихнуло мене на від-
криття, про які ми говоритимемо. Вони скеровані на те, щоб
вийти в реальний світ, робити щось (наприклад, прототипу-
вання) і залучати когось (наприклад, отримувати відгуки).
Знайте, що кожен міф про хорошу дівчинку має унікальний
набір установок та інструментів і кожен із них по-різному
псує вам життя. Я закликатиму до саморефлексії та взаємодії
зі світом. Протягом усієї книжки звертайте увагу на вправи,
позначені спеціальною іконкою . Вони допоможуть глиб-
ше зануритись у себе, реалізувати свої задуми й зробити щось
у реальному світі. Я також рекомендую завести спеціальний
щоденник і опрацьовувати в ньому вправи з цієї книжки. Ви
отримуєте доступ до інформації, за яку мої приватні клієн-
ти платять тисячі доларів, тому зосередьтесь і працюйте,
якщо справді хочете досягти результату!
39
Познайомтеся із собою ближче

Ми говорили про те, як патріархат змалку заганяє дівчаток
у свої рамки, але саме маленькі дівчатка мають можливість
без виправдань бути собою. Ви ніколи не помічали, що деякі
літні дами поводяться так само? Ось про це й мова. Дехто
називає це душею, інші — головним, самобутнім або справж-
нім Я. Мені байдуже, як це називаєте ви. Це частинка всере-
дині вас, якій не зашкодили ні культура, ні травми. Коли ви
прийшли в цей світ, то були міні-Богинею, здатною на все.
Ви від природи були творчою, могутньою та вільною. На сто
відсотків самою собою.
Коли я розмовляю із жінкою про її життя, то перше моє
запитання таке: «Якою маленькою дівчинкою ти була?».
Це оманливо просте запитання, але у відповіді криється те,
які були ми справжні, перш ніж стали хорошими дівчатками.
Одна моя клієнтка поділилася своїми спогадами про дитин-
ство: «Я постійно танцювала, ходила колесом, гралася на-
мистинами, щось писала, малювала, веселилася з друзями,
повчала всіх навколо або занурювалась у книжки. Що частіше
я це роблю, то щасливішою почуваюся».
Інша клієнтка розповіла про свої відчуття до і після того,
як її життя скувало умовностями хорошої дівчинки: «Коли
я була зовсім маленькою (від чотирьох до шести років), то
перевдягалася й перетворювала свою кімнату на студію для
власного ток-шоу (бавилася у свою внутрішню Опру*). Коли
я трохи подорослішала, то стала перфекціоністкою. Якщо
розфарбовувала малюнок і виходила за лінії, то перегортала
сторінку й починала все спочатку на наступній». Колись у вас
була самобутня «ви», яка гралася, вигадуючи образи й не боя-
чись того, що про неї подумають інші. Але з патріархальними
умовностями цей голос став тихим і далеким. Вона ніби той
пуп’янок жасмину в темному кутку, якому потрібне місячне
* Американська акторка й ведуча ток-шоу «Шоу Опри Вінфрі».
40
сяйво. Ми хочемо, щоб ви повернулися до свого мудрого та

сміливого Я.
Безперечно, ви вирушаєте в мандрівку — і не просто аби-
яку мандрівку, а мандрівку героїні. На відміну від героя, який
виходить на поле й бореться із зовнішніми демонами світу,
героїня зазирає всередину себе та знайомиться зі своїми вну-
трішніми демонами, щоб згодом стати цілісною і могутньою.
Мандрівка героїні веде до відродження себе й особливо своєї
жіночої сили. Наступний розділ допоможе вам зазирнути
всередину себе, щоб дізнатися, які міфи душать вас найбільше
і що саме треба в собі відродити.
Поки ви руйнуватимете міфи про хорошу дівчинку та від-
находитимете себе, усередині вас ширитимуться пульсація,
бунт і революція. Ви оживете. Ви створите принципово нову
себе. Дасте світові те, чого він хоче насправді. І якщо вам
здається, що це занадто, пам’ятайте: ви не одна. Ви вкладаєте
життєствердний камінчик у величезну мозаїку мільйонів
жінок. Гукаймо всіх нагору!
Розділ 3
Яка ви хороша
дівчинка?
В
иявити головний міф про хорошу дівчинку надзви-
чайно важливо, щоб повернути свою владу. Хоча ми
певною мірою перебуваємо під впливом усіх міфів,
є один, який сягає глибин підсвідомості та звучить
найсильніше.
Варто зазначити, що головний міф про хорошу дівчинку
не є незмінною рисою характеру — це програма умовностей.
Іноді він змінюється залежно від контексту, наприклад етапу
розвитку, життєвої сфери чи динаміки стосунків. Часом ми
позбуваємося головного міфу в певній фазі життя, але звіль-
няємо місце для іншого, який і собі бере гору. Моя подруга
поділилася своїм досвідом: «У початковій та середній школі
наука була моєю пристрастю, а логіка — Святим Ґраалем.
Я звільнилася від цього, щойно знову почала займатися тан-
цями, але після закінчення школи думка про те, щоб назватися
танцівницею контемпорарі, жахала, тому я на догоду своїй
рідні влаштувалася на звичайну роботу. Щойно я пройшла
через це, у мене з’явилися діти, тож тепер про себе знати дає
жертовність, бо така модель поведінки в моєї мами зі мною
та нашими родичами».
Наш головний міф може змінюватися залежно від сфери
життя. Нами може керувати досконалість на роботі, а в сто-
сунках із людьми пануватиме гармонія. А буває й так, що
нам важко висловлювати свою позицію в робочому просторі
(гармонія), але романтичні рішення ми приймаємо згідно
43
із сімейними та культурними очікуваннями (правила). Ваш

головний міф може змінюватися навіть залежно від того, чи
перебуваєте ви зараз у стосунках. Якщо ви жінка, яка легко
пристосовується, то помітите, що в конкретних романтичних
чи дружніх стосунках над вами панує жертовність (ви ста-
вите себе на останнє місце), але в інших стосунках ви більш
«практична» й керуєтеся логікою. Можливо, ви побоюєтеся,
що інша людина чогось не зможе чи не захоче зробити. Така
змінна й плинна сама природа, і ми робимо все можливе, щоб
вписатися в її рамки, але чи часто це під силу?
Тобто в декого з нас головний міф змінюється. Проте для
інших цей міф може бути невблаганним і всюдисущим. На-
приклад, для Ханни, про яку ми поговоримо більше в розділі
«Міф про гармонію». Через обставини свого дитинства та
ранні сутички з батьком вона не пам’ятає часів, коли могла
обстоювати власну позицію. Цей головний міф був основним
випробуванням її життя, і хоча завдяки нашим сесіям він
став керованим, проте досі залишається поруч. Він влився
в її існування незалежно від контексту та сфери життя.
Немає значення, змінний ваш головний міф чи стійкий,
розуміння того, чим він є, допоможе виявити найпошире-
нішу саморуйнівну тенденцію у вашому житті просто зараз
і дасть змогу скоригувати свій курс. Торік, коли дописувала
цю книжку, я наблизилася до внутрішнього вигорання: ство-
рювала подкаст, писала, проводила тренінги — словом, дедалі
більше обростала справами. Я відмовлялася від перерв під час
роботи й намагалася встигнути якомога більше замість того,
щоб сісти й просто поїсти.
Після тижнів у такому режимі моє тіло стало посилати по-
переджувальні сигнали: очі втомились, я почувалася сонною,
боліла голова, почалися проблеми з травленням. Оскільки
я так самовіддано займалася цією роботою, то здогадалася,
що знову потрапила в пастку свого головного міфу про до-
сконалість. Я й раніше бувала в ній багато разів, тому мала
сповільнитися.
44
Розділ 3 · Яка ви хороша дівчинка?
Наважитися на це було непросто, але я написала всім своїм

приватним клієнтам, що планую взяти відпустку в грудні та
січні, щоб відновитися, — важливо було стати вразливою і ви-
знати правду. Я дала всім можливість припинити наші сесії
або продовжити заняття в новому році, не змушуючи їх ні
до чого. Я також скасувала всі подорожі та збори, які заплану-
вала раніше, і знову розповідала, чому це роблю: я наблизи-
лася до вигорання через непереборне бажання бути успішною
(це правда!). Рідні оцінили мою жорстку чесність.
У цьому полягає краса знання і контролю над своїм голов-
ним міфом: ви можете відверто говорити про нього з людь-
ми. Ця відпустка допомогла мені оговтатися й відновити
ресурс для подальшого натхненного служіння жінкам. Коли
ми знаємо себе, то пильно стежимо за головною тенденцією
саморуйнування, тому можемо зупинитися та обрати інший
напрямок руху.
Аналіз
Перш ніж заглибитися в окремі міфи про хорошу дівчинку,
з’ясуймо, де ви зараз перебуваєте. Пройдіть цей тест, щоб
виявити, наскільки глибоко й гучно звучить кожен міф у ва-
шому житті. Оберіть твердження, яке найбільше відпові-
дає фразі: «Найімовірніше, я…». Можливо, вам однаково
відповідатимуть обидва варіанти, тоді намагайтеся обрати
той, що видаватиметься ближчим. Також імовірно, що вас не
стосуватиметься жоден із варіантів, але спробуйте обрати той,
котрий найбільше відповідає вашому досвіду в минулому або
тому, що можуть сказати про вас інші. Якщо ви відчуваєте,
що жоден варіант відповіді взагалі вас не стосується, про-
пустіть це запитання. Не можна пропускати більш як п’ять
запитань.
45
Найімовірніше, я…
1 С — нехтую доглядом за собою протягом дня, оскільки в пріо-

ритеті в мене мислення та розумова праця.
A — дотримуюся звичаїв громади й культури, у якій народилася
(наприклад, після закінчення школи влаштувалася на ро-
боту, вийшла заміж).
2 Е — віддаю свій час та енергію іншим, оскільки цього вимагає

моя роль як матері, дочки, сестри, партнерки, подруги чи
найманої працівниці, тобто я почуваюся зобов’язаною.
C — часто торкаюся обличчя й голови, коли думаю.
3 Е — почуваюся виснаженою, допомагаючи іншим, або ж висна-

жуюся через те, у що справді вірю.
В — критикую себе за свої помилки.
4 В — уникаю активних дій, бо не люблю помилятися чи видава-

тися дурнішою за інших.
Е — допомагаю іншим, навіть якщо вони про це не просили.
5 Е — думаю про себе в останню чергу.

D — намагаюся ні з ким не сваритися.
6 A — уникаю ризикованих рішень у кар’єрі, наприклад відкрити

власну справу або піти у творчу відпустку.
В — близька до внутрішнього вигорання, тому що намагаюся
досягти найкращого результату одразу в усьому.
7 В — конкурую з іншими.
С — не довіряю своїм почуттям, бо вони ірраціональні.
8 A — прошу в інших порад і вказівок, перш ніж порадитися

із собою.
D — спілкуюся з людьми, які мене засмучують.
9 В — уникаю життєвих труднощів, бо не вмію їх долати.

D — перебуваю в проблемних стосунках довше, ніж потрібно.
10 В — відчуваю, що завжди роблю недостатньо.

A — мені важко розрізнити, чого насправді я сама хочу в житті
й чого від мене очікують інші.
11 E — забуваю про свою мету чи мрію, бо зайнята тим, що допо-
магаю іншим втілювати їхні мрії.
C — скептично ставлюся до магії та незрозумілих явищ.
12 А — довіряю іншим більше, ніж собі.
Е — забагато віддаюся іншим чи високій меті.
13 D — уникаю давати відгуки, коли вони потрібні.
E — не дбаю про себе, оскільки допомагаю іншим чи служу
високій меті.
14 D — не ділюся своїми справжніми почуттями щодо ситуації
з іншими.
В — докладаю надзусиль у всіх сферах життя — як дружина,
мати, фахівчиня тощо.
15 С — іду за покликом розуму, а не серця.
D — виправдовую погану поведінку інших людей.
16 А — не люблю, коли не дотримуються правил чи узгоджених
процедур.
C — дивлюся на проблеми розумом, а не емоціями.
17 B — намагаюся досягти максимальних результатів у більшості,
якщо не в усіх сферах життя.
A — відчуваю, що мені потрібно ще повчитись і отримати ще
кілька дипломів, перш ніж я зможу робити те, що хочу.
18 B — опираюся компромісам і намагаюся робити все, що можу.
C — віддаю перевагу практичним способам розвитку кар’єри,
а не орієнтованим на почуття і творчість.
19 С — сумніваюся в правильності своєї першої реакції та згодом
сварю себе за це.
В — порівнюю себе з іншими.
20 C — зазвичай досягаю успіху в дисциплінах, які цінувалися під
час навчання в школі, як-от математика й мови (наприклад,
читання та письмо).
D — мовчу про те, що мене турбує насправді, ховаючись за «по-
зитивом».
21 D — ховаю глибше свої думки, коли боюся, що вони розізлять
чи розчарують інших.
C — живу головою, не дослухаючись до інших своїх відчуттів.
22 D — уникаю відкритої конфронтації та жорстких розмов.
A — складаю конкретні плани, щоб знати, куди прямую.
23 C — приймаю рішення логічно, а не інтуїтивно.
E — недооцінюю свій час порівняно з часом інших.
24 С — забагато аналізую свої рішення.
A — роблю так, як мені сказали.
25 D — хочу, щоб усі між собою ладнали.
В — вдаю, що всього досягаю без особливих зусиль.
26 Е — відчуваю, що маю задовольняти потреби й бажання інших.
A — дотримуюсь правил незалежно від доцільності цього.
27 D — кажу людям «я в нормі», коли в глибині душі знаю, що
насправді це не так.
Е — почуваюся винною, коли відчуваю задоволення.
29 A — шукаю формулу чи набір інструкцій.
D — не виказую того, що насправді думаю і відчуваю, щоб не
створювати проблем у стосунках.
28 Е — спочатку надіваю кисневі маски на інших, а вже потім
на себе.
B — боюся здатися неідеальною.
30 A — чекаю або прошу дозволу, перш ніж почати діяти.
Е — підтримую інших, бо глибоко всередині співчуваю їхньому
болю і труднощам.
Аналіз
Правила Доскона- Логіка Гармонія Жертовність

= лість = = = =
A B C D E
Розділ 3 · Яка ви хороша дівчинка?
Скільки балів набрала ваша

хороша дівчинка?
Виконайте тест і підрахуйте, скільки разів обводили кожну
з літер. Підсумуйте бали в таблиці та запишіть усі спостере-
ження й осяяння, які виникали під час тесту.
Буква Міф про хорошу дівчинку Бали Спостереження
А Мхд#1: правила
B Мхд#2: досконалість
C Мхд#3: логіка
D Мхд#4: гармонія
E Мхд#5: жертовність
Загалом
Вітаю! Ви визначилися зі своєю хорошою дівчинкою. І що

скажете? Це було несподівано? Очікувано? Приголомшли-
во? Зворушливо? Розпачливо? Розкажіть мені все. Якщо жо-
ден із міфів не сплив на поверхню, але натомість є два-три,
пов’язані між собою, не хвилюйтеся. Ваш головний міф вийде
на передній план, коли читатимете наступні розділи.
Якщо ви, розкривши свій основний міф, помітили, що по-
чуваєтеся погано, ніби з вами щось не так або ви маєте якусь
ваду, зупиніться на секунду. Я хочу нагадати про кілька речей.
По-перше, цей стан справ виник не з вашої вини, і все можна
змінити. Це абсолютно нормально мати такі особливості,
якщо ви виросли в патріархальному суспільстві. По-друге,
звичайно, ви не єдина, хто стикнувся з цими міфами, оскільки
тисячі жінок так само борються з такими проблемами. Нема
чого соромитися. Ми тут усі разом. Нарешті, не забувайте,
хай би що хто казав, ви — сильна жінка, а я підтримую вас,
49
щоб ви стали ще сильнішою. Зрештою, розуміння того, як ви

добровільно руйнуєте себе, дає змогу зробити інший вибір
і взяти на себе більше відповідальності, а не звинувачувати
«всіх на світі».
Незалежно від головного міфу, вам слід пройти зі мною
через усі міфи, бо кожен із них усередині вас (і, звичайно,
у кожній знайомій вам дівчині й жінці). Вони часто пара-
доксально переплітаються, перетинаються та відтворюються
один в одному. На жаль, не буває одного без іншого. І, звісно,
вам захочеться робити нотатки, коли ми дійдемо до вашого
головного міфу про хорошу дівчинку.
Яка наша наступна зупинка? Міф про правила, звичай-
но, бо він найбільш непомітний і найпідступніший, а ще,
мов ключ, допомагає розкрити інші міфи. Багато хороших
дівчаток часто недооцінюють міф про правила, адже саме
його найважче виявити й визнати. Тому в дорогу, героїні,
будитимемо звіра всередині.
Розділ 4
Міф
про правила
«Якщо я дотримуватимусь правил, то жити
буде легше, а я досягну успіху».
Тенденція шукати авторитетів і дотриму-
ватися зовнішніх правил замість того, щоб
довіряти власним бажанням, потребам та
думкам.
Бути хорошою і виправдовувати очікування
інших.

Знайти власне призначення і керувати
собою.
М
ені здається, ми з чоловіком мусимо завести ді-
тей, — сказала мені Хімена.
Щоразу, коли чую, як клієнтка каже «мушу»,
я нагострюю свої вушка й трохи нахиляю голову,
як колись робив мій старенький собачка ши-цу. Бо я впевнена,
що міф про правила ховається десь неподалік. Хімена прова-
дила: «Мої батьки без кінця про це торочать. І його теж».
— А ти хочеш дітей? — запитала я.
— Не знаю. Але точно не хочу проблем з нашими рідни-
ми, — відповіла вона.
Під час цього сеансу Хімена почала обманювати себе. Вона
не знала, чи хоче дітей, проте відчувала, що мусить їх народи-
ти. Із покоління в покоління, розповідала Хімена, жінки в її
родині народжували щонайменше трьох дітей. Щонайменше.
Як вона могла розірвати цей ланцюг? Здавалося, це непра-
вильно. Це зламало б цілу традицію, яку необхідно пронести
крізь віки, як твердить її мама. Хімені, маркетологині високого
рівня в одній із найкращих технологічних компаній, було
майже тридцять сім. Вона закінчила найкращий коледж, була
успішною в кар’єрі та заробляла достатньо грошей, щоб утри-
мувати себе, чоловіка та батьків, і навіть могла купити житло
на околиці міста. Жінка все зробила правильно, окрім народ-
ження дітей, тому що робота була на першому місці. Кар’єра
забирала стільки часу, що зупинитися і дати собі можливість
зрозуміти, чого вона хоче насправді, Хімені здавалося немож-
53
ливим. Цей потяг рухався дуже швидко, і вона провела в ньому

майже два десятиліття. Коли я запропонувала взяти відпустку
для духовних шукань, відпочинку, подорожей і пошуку спіль-
ної мови з чоловіком, Хімена видала мені ще одне мушу:
— Ні, я мушу працювати, бо мене збираються підвищити
до віцепрезидентки, — сказала вона. — Я надто багато пра-
цювала для цього.
— А ти хочеш стати віцепрезиденткою?
— Напевно, — відповіла вона. У перекладі це означає: «Я не
знаю, чого хочу насправді».
Наприкінці нашого сеансу Хімена зробила такий висновок:
«Я мушу далі працювати, а також цього року нам слід спро-
бувати зачати дитину». Її завзяття дорівнювало нулю.
— Хімено, — сказала я, — упродовж нашого сеансу слово
«мушу» прозвучало щонайменше сім чи вісім разів. Про які
твої справжні почуття це свідчить?
— Я знаю, — відповіла вона.— «Мушу» означає зобов’язання.
Я просто відчуваю весь цей тиск.
— Де ти відчуваєш цей тиск? — запитала я.
Хімена схрестила руки на грудях і обхопила плечі.
— У верхній частині спини, на своїх плечах, шиї, — сказала
вона.
— Ти багато чого тримаєш на своїх плечах, — промовила
я. — Цілі покоління. Як ти сама сказала.
— Саме так.
— Дозволь, я розповім тобі історію медсестри, яка уважно
спостерігала за пацієнтами, що вмирали. Як гадаєш, про що
вони найбільше шкодували перед смертю?
Хімена замовкла, розмірковуючи.
— Вони хотіли б частіше казати «я тебе люблю»?
У цій частині сеансу я нахиляюся вперед, дивлюся клієнт-
ці просто у вічі й кидаю бомбу мудрості, яку, на мою думку,
вона готова почути.
— Ні. Найбільше вони шкодують про те, що прожили життя
так, як хотіли інші, а не так, як хотіли вони самі.
54
Розділ 4 · Міф про правила
Зазвичай я використовую бомби мудрості лише в тих ситу-

аціях, коли мені необхідно розбурхати клієнтку. Як і з Хіме-
ною, яка не бачила, що була цілковито під контролем міфу
про правила. Ця програма хорошої дівчинки впливала на всі
сфери її життя — від психічного самопочуття до стосунків
із чоловіком, батьками та сватами, від її рішень стосовно
кар’єри та умов життя до рішення про те, чи потрібні їй діти
та що вона дає цьому світові. Хімена не бачила, що міф про
правила просочується в усі закутки її життя, наполягаючи
на тому, щоб вона вибирала обов’язок і схвалення, а не власні
бажання та правду. І це роз’їдало її зсередини.
Якщо ви хочете стати могутнішою та самобутнішою, то
маєте навчитися ставити під сумнів, ламати, згинати й навіть
використовувати на свою користь правила та очікування, які
існують у тих соціальних системах, культурах і традиціях, де
ви народилися. Ви повинні навчитися не відповідати «так»
на автоматі. Ідеться про те, щоб повернути свої сили й до-
слухатися до подорожі своєї унікальної героїні, а не чиєїсь
іншої.
Чому я почала з міфу про правила? По-перше, міф про
правила — найнепомітніший серед усіх міфів про хорошу
дівчинку, оскільки — про це за мить — з моменту народження
нас оточують мільйони невидимих правил. Якось одна слу-
хачка подкастів розказала мені: «Я провела 20 років у шлюбі,
дотримуючись правил свого чоловіка. Не усвідомлюючи, що
я роблю. Я була абсолютно сліпою». Ці правила так важко
розпізнати й виявити, що більшість починає вірити, ніби
це насправді наші власні ідеї, вибори, бажання й думки. Ми
успадкували їх і купилися на порожні обіцянки. Дозвольте
провести таку аналогію: ваше життя — це океан, ви пливете
по ньому в човні, а суспільство, у якому ви виросли, дало
вам мапу. Ви роками керуєте своїм маленьким човном згід-
но з цією мапою і тому плаваєте по колу далеко від пункту
призначення. Чому? Тому що це не ваша мапа. Її не створило
ваше справжнє Я.
55
Крім того, я почала з міфу про правила, бо, якщо не зняти

його закляття, буде важко, ба навіть неможливо подолати
програмування хорошої дівчинки. Зрештою, наступні чотири
міфи — просто інші типи правил, які висмоктують наші сили.
Розглянемо міф про гармонію. Є невидиме правило, що ви не
повинні висловлювати власної думки, а цінність стосунків
переважає над правдою. У випадку міфу про жертовність діє
невидиме правило, ніби треба ставити інтереси інших вище
за свої, навіть коли це означає пожертвувати власними само-
реалізацією та добробутом. Інакше кажучи, здатність ставити
під сумнів і порушувати правила — це основна суперсила, без
якої ніяк не прожити. Це основа основ.
Я щодня зустрічаю жінок, які прагнуть жити більш само-
бутньо й злагоджено, але перебувають під закляттям міфу
про правила, тому продовжують іти очікуваним, традицій-
ним і безпечним шляхом, який задовольняє їхніх батьків та
розділ «Про себе» в соцмережах. Як так сталося, що багато
хто з нас дотримується правил? Річ у тім, що правила дають
чимало обіцянок.
1. Якщо я дотримуватимуся правил, то матиму схвалення,

взаємозв’язок і навіть почуття належності.
Коли ми дотримуємося правил, особливо тих, що їх ство-
рюють і сповідують громади та люди, яких ми поважаємо,
то дістаємо схвалення. Будучи людьми, ми відчуваємо фун-
даментальну потребу в належності, саме тому дія міфу про
правила така потужна — він калічить нас на цьому рівні.
Він каже нам: якщо ми не будемо дотримуватися правил,
то станемо вигнанцями свого племені.
2. Якщо я дотримуватимуся правил, усе буде під контролем,

а я сама — у максимальній безпеці та комфорті.
У людей також є фундаментальна потреба в безпеці, і ми
часто прагнемо комфорту в усіх сферах. Один зі способів
отримати безпеку й комфорт — це здобути контроль. Пра-
56
вила такі однозначні, що дарують нам ілюзію контролю.

Вони дають нам конкретну формулу й торовану стежку,
крокуючи якою, ми уникнемо помилок, манівців чи браку
чогось.
3. Я кщо я дотримуватимуся правил, мені буде зручно

й легко.
Люди люблять зручність. Оскільки правила прості та зро-
зумілі, вони допоможуть заощадити чимало енергії і по
збавлять нас когнітивного навантаження, потрібного для
прийняття рішень. Із правилами нам не треба думати про
себе, та й, власне кажучи, думати взагалі! Ми можемо просто
дотримуватися програми. Вона показує короткий шлях.
Навіть якщо правила дарують нам ці переваги, ціна, яку ми

платимо, значно вища. Чекаючи на схвалення, ви відмовля-
єтеся від власних бажань і навіть можливості дізнатися, чого
хочете. Ми можемо вічно бути частиною племені, але водно-
час позбудемося самих себе і втратимо зв’язок зі справжні-
ми нами. У пошуках безпеки та комфорту ви відмовляєтеся
від свого росту й розвитку. Боїтеся припуститися помилки
чи прийняти неправильне рішення, тому проживаєте своє
життя пасивною епігонкою, а не героїнею власної історії.
Коли ви прагнете зручності, то відмовляєтеся від принад
спонтанності, потоку й творчості, які виникають, коли не-
має простого та ефективного плану, коли ви кажете «так»,
можливо, довшому й повільнішому шляху самореалізації,
коли йдете вперед, шукаючи своєї дороги, замість того щоб
знати, що її знайшли до вас, а ви просто користуєтеся чужими
мапами. Бажання мати готову формулу придушує унікальне
самовираження, якого так жадає світ.
Зрештою, з міфом про правила ви навіть не досліджуєте
й не торкаєтеся своїх справжніх талантів, тому самовиражен-
ня неможливе. Найстрашніше те, що міф про правила заважає
нам ділитися своїми талантами зі світом. І коли я говорю про
57
таланти, то маю на увазі не тільки вміння, а й внесок — те,

що ми хочемо дати світові, те, за допомогою чого змінимо
щось навколо нас. І зауважте: наші справжні таланти можуть
стосуватися або не стосуватися кар’єри.
Тому міф про правила небезпечний. Він змушує відкла-
дати свої мрії та прислухатися до інших, а не до себе, щоб
вирішити, що робити. Через нього ми наглядаємо за собою,
як поліцейські, і переконуємо себе в тому, що «не змогли б»
або що наші мрії чи ідеї — це просто «маячня», тому краще
й далі танцювати під той самий старий ритм барабана су-
спільства. Він змушує нас чекати, поки хтось інший дасть
зелене світло, відкриє нас і визнає нашу нелегку працю. Він
каже нам, що ми «знаємо недостатньо», бо «якість знань та
вмінь» визначається так, як це робить конкретна індустрія чи
система. Міф про правила не дає нам перерости шкільні роки,
коли ми чекали настанов від батьків і вчителів.
Порушуючи міф про правила, ми відновлюємо самоуправ-
ління. Стає зрозуміло, що є сенсом нашого життя. Ми самі
для себе переосмислюємо, що таке успіх поза рамками будь-
яких систем, у яких ми народилися. Ми вчимося робити най-
важливіше для нашого зростання — ризикувати і йти в дике
невідоме. А я вас запевняю: воно того варте.
Невидимі правила
У світі існує два види правил — видимі та невидимі. Більшість
із нас може без проблем визначити видимі правила — їх легко
помітити. Ці правила такі ж явні, як знаки «стоп» і світлофори. Це
визначені, кодифіковані, записані та узгоджені правила й закони.
Порушення видимих правил має фізичні, юридичні чи фінансові
наслідки. Якщо ви тижнями не приходитимете на роботу, вас
звільнять. Якщо не з’явитеся в суді, вас заарештують.
Але є й інша категорія правил — невидимі. І саме на них
я хочу зосередитися. Мало хто з нас витрачає час та енергію
58
на суперечки з невидимими правилами, які оточують і роз-

ставляють пастки. Невидимі правила ходять навшпиньки, ніби
злодії в масках, просто повз наші сигнальні системи. Ці правила
не обговорювали й не узгоджували свідомо, але вони існують
тому, що ми живемо в певній культурі чи системі. Невидимі
правила — це отримані повідомлення про те, як треба чинити
чи поводитися. Ось що я скажу: невидимі правила неминучі.
Коли люди збираються в групи, вони створюють і дотриму-
ються того, що соціальні психологи називають нормами, бо це
допомагає зрозуміти, як поводитися, приймати рішення та
уникати конфліктів. Пам’ятаєте третю обіцянку правил? Норми
дають зручні ментальні ярлики й соціальні сценарії. Затри-
майтесь і поміркуйте над цим. До скількох соціальних груп ви
належите? Кожна група має тисячі норм, яких ви дотримуєтеся.
Правда, іноді норми можуть бути суперкорисні. Наприклад, під
час навчання в коледжі я була в групі підтримки жертв сексуаль-
них домагань. У нас було багато видимих узгоджених правил,
які створювали відчуття психологічної безпеки (наприклад,
не оцінювати досвід інших учасників групи), також існували
тисячі невидимих правил, які ми опосередковано узгодили.
Якби хтось приніс книжку й мовчки читав у той час, коли інші
ділилися своїми спогадами, це було б жахливо! Ми не мали
конкретного видимого правила стосовно цього, але існувало
невидиме — слухати інших людей якомога уважніше.
Коли невидимі правила стають небезпечними? Коли
вони суперечать нашим справжнім цінностям і бажанням,
але, оскільки ми їх не бачимо (а це означає, що вони знач-
ною мірою працюють на підсвідомому рівні), ми навіть не
усвідомлюємо, що діємо за програмою. Якщо сором і страх
використовуються як інструменти для дотримання норм,
то ці норми нездорові. Якщо люди дістають покарання або
негативну реакцію у відповідь на незгоду з нормами, то вони,
знову-таки, нездорові.
Невидимі правила можуть бути небезпечні, навіть якщо
в дитинстві були корисні (наприклад, «завжди слухай своїх
59
батьків»). Термін їхньої дії давно сплив. Коли ми були діть-

ми, ці правила давали нам безпеку: наші мозок і тіло все ще
розвивалися, а розуміння світу було недостатньо. Однак
у дорослому житті ці правила стискають і душать нас, а ми
цього не усвідомлюємо. Якщо у вас немає власного компаса,
то ви звернетеся до стандартних завчених норм, щоб вони
підказали, що робити й ким стати.
Річ у тім, що кожне правило в цьому світі створила людина,
група людей чи організація. Правила соціально сфабрико-
вані на сто відсотків. У другому розділі я розказувала, як
патріархат у ранні роки проникає в нас через чотири основні
сфери впливу: родину, школу, релігію та ширшу мейнстримну
попкультуру, яку ми споживаємо. Найлегше патріархату це
зробити за допомогою кодифікації та дотримання правил.
Тож важливо подивитися на невидимі правила широко
розплющеними очима. На жаль, більшість із нас без прихо-
ваної думки успадковує невидимі правила цих сфер впливу,
і вони залишаються з нами на все життя. Як гадаєте, чи зна-
єте ви про невидимі правила, яких дотримуєтесь? Як можна
вибратися з клітки, якої навіть не бачиш? Насамперед треба
побачити клітку. Дізнаймося спершу, яких невидимих пра-
вил ви несвідомо дотримуєтесь, розглянувши кожну з цих
систем. Гайда!
Наша родина
Якщо ви коли-небудь спостерігали за немовлям на високому
стільчику, то знаєте, що діти люблять кидати все на підлогу!
Вони набирають повну ложку їжі та вивертають її, стежачи
за польотом, щоб дізнатися, що буде далі. Вони роблять те,
що мають робити діти, — пізнають навколишній світ за до-
помогою своїх відчуттів. Малюки точно не роблять нічого
дуже культурного, чистого чи зручного. Вони роблять те, що
відчувають як хороше та природне. Через звичний процес со-
ціалізації саме батьки чи опікуни першими розповідають нам
60
про правила: вони кажуть, де і як слід їсти, куди і як ходити
в туалет, а також де та як малювати олівцями й фломастерами
(наприклад, не на стінах, а на папері).
Вільний творчий безлад недовго сходить малюкам із рук,
особливо це стосується дівчаток. Було проведено досліджен-
ня, під час якого спостерігали, як батьки навчають своїх дітей
у формі вільної гри спускатися зі стовпа, схожого на пожеж-
ний. Дівчаткам давали більше пояснень і фізично допомага-
ли, натомість хлопчикам давали більше свободи, хоча стовп
був той самий, та й фізичні здібності не надто різнилися11.
Сумніваючись у дівчатах і стоячи в них над головою, щоб
переконатися, що ті не впадуть, батьки вчать своїх дочок
сумніватись у собі. А коли ми сумніваємося в собі, то втра-
чаємо здатність до самоуправління і швидше звертаємося
до правил та авторитетів у пошуку відповідей.
СПИСОК РОДИННИХ ПРАВИЛ

Які невидимі правила я засвоїла від своєї родини?
Оберіть пункти, що стосуються вас.
 Я маю сидіти вдома.
 Я маю готувати і прибирати.
 Я не повинна розчаровувати чи засмучувати батьків.
 Я маю дбати про своїх братів і сестер та/або інших
членів родини.
 Я маю добре заробляти.
 Я маю ходити на роботу.
 Я маю бути самозайнятою і відкрити власну справу.
 Я маю обрати безпечну й традиційну кар’єру.
 Я маю вийти заміж.
 Я маю народити дітей.
 Я маю бути хорошою матір’ю.
 Інші .
61
Правила, як і авторитети, дають нам чіткі вказівки, що роби-

ти, а чого не робити. Замість довіритися власним відчуттям
і ризикнути (наприклад, кинути ложку на підлогу й поспо-
стерігати, що станеться, чи зісковзнути по стовпу), ми шу-
каємо когось чи чогось зовні — якихось дороговказів. Ми
більше довіряємо авторитетам і правилам, ніж собі та своїй
природній цікавості.
Ми також бачимо ці правила в традиціях та звичаях наших
бабусь, дідусів і взагалі великих родин. «Ах, одного дня у вас
з’являться красиві дітки», — сказала, щипаючи мене за щічки,
одна з моїх пратіток з Аргентини після того, як я вийшла
заміж за Енріке. «Можливо, — подумала я. — Можливо».
Наша школа
Учителі та школи також мають свій перелік правил і вима-
гають від нас їх дотримувати. У школах є правила щодо від-
відування, успішності, безпеки — продовжте цей перелік.
Триста шістдесят досліджень, проведених у тридцяти країнах,
засвідчили, що дівчата незмінно краще навчаються в школі,
ніж хлопці12. І не тому, що розумніші: ми просто дотриму-
ємося правил, а шкільна система винагороджує тих, хто йде
за ними.
СПИСОК ШКІЛЬНИХ ПРАВИЛ

Які невидимі правила я засвоїла в школі?
 Я маю бути найкращою в класі.
 Я маю перемагати в конкурсах.
 Я маю працювати старанніше від інших учнів.
 Я маю отримувати хороші оцінки.
 Я маю отримувати схвальні відгуки від учителів.
 Я не повинна розчаровувати чи засмучувати вчителів.
 Я маю наслідувати зразки.
62
 Я маю брати участь в ігрових видах спорту.

 Я маю віддавати перевагу математиці / іншим наукам,
а не творчим заняттям.
 Я маю вступити до найкращого коледжу.
 Я маю бути особливою, не середньостатистичною,
маю вирізнятися.
 Я маю досягати успіху в усіх сферах навчання
(найвищі бали).
 Я маю здобути диплом про вищу освіту чи вищий
науковий ступінь.
 Інші .
Ми піднімаємо руку, вчасно здаємо домашнє завдання й рід-

ко пропускаємо заняття. Ми хороші дівчатка — відмінниці
в усьому.
Наша релігія
Релігія — це система з величезною кількістю божевільних
правил. Ці правила постійно впливають на нас навіть у про-
фесійному житті. Наприклад, двадцятишестирічна Аґата була
заручена з інженером і жила у шикарній квартирі в перспек-
тивному районі Сан-Франциско. Ми почали з нею працювати,
бо, як менеджерка-початківиця, вона нервувалася й непокої-
лася майже 24/7. Щоразу, коли вона приймала якесь рішення
на роботі, то бігла й доповідала своєму начальникові. «Я хочу,
щоб він сказав мені, що я все роблю правильно. Це майже як…
сповідь», — прошепотіла вона. Аґата виросла в ультракато-
лицькому середовищі, її оточували виразні панівні автори-
тетні фігури (мати, вітчим, священник місцевої церкви), які
абсолютно точно розказали, що їй робити зі своїм життям.
У віці від дев’яти до шістнадцяти років вона щотижня ходила
на сповідь. Чи не забагато сповідей для милого, невинного,
маленького сонечка, як гадаєте? Я попросила її розказати
63
мені, які речі вважалися гріховними. «У мене був зошит, —

відповіла вона, — і я для сповіді записувала в нього все, що
зробила неправильно цього тижня. Це була така дурість. На-
приклад, у магазин не можна було піти в неділю чи суботу,
тільки в будень». (Якщо зараз у вашій голові крутиться: «Хочу
ходити з Аґатою на шопінг по неділях», ви не одна така.)
Правила дарували Аґаті почуття комфорту й безпеки, бо вона
не ризикувала опинитися в біді чи припуститися помилки.
Крім того, ця молода жінка просто не звикла встановлювати
власні правила.
СПИСОК РЕЛІГІЙНИХ ПРАВИЛ

Які невидимі правила я засвоїла зі своєї релігії?
 Я маю бути сексуально консервативною.
 Я маю залишатися незайманою до шлюбу.
 Я маю бути жертовною.
 Я маю завжди хотіти всім допомагати.
 Я маю відчувати свою провину.
 Я не повинна бути поганою чи грішити.
 Я маю відчувати відповідальність і благати про
прощення.
 Я маю почуватися і виглядати скромно.
 Я маю вірити у всемогутнього Бога.
 Я маю підкорятися хранителям знань (найчастіше
чоловікам), таким як священники, рабини й гуру.
 Я маю ходити до церкви / меси / синагоги / мечеті.
 Я маю вірити у Святе Письмо без жодних сумнівів.
 Я маю вважати, що моя релігія є найкращим або
єдиним способом висловлювати любов до Бога.
 Інші .
64
Зрештою, релігія базується на зовнішній владі та прави-

лах, які кажуть, що нам слід, а чого не слід робити, щоб бути
непорочними й отримати після смерті вічне життя в раю.
Одне з головних правил для дівчат і жінок у релігії стосуєть-
ся їхньої сексуальності. Багато різних релігій наполягають
на тому, щоб дівчата були немислимо чисті у своїх думках та
діях, що стає причиною небезпечного почуття внутрішнього
сорому й розвитку посттравматичного стресового розладу,
коли вони відчувають щонайменший природний сексуальний
потяг. У таких релігіях від дівчат очікується, що вони «візь-
муть тяжкий тягар» і будуть поводитися та одягатися скромно,
щоб точно не здатися надто привабливими для чоловіків (які
вочевидь неспроможні себе контролювати). Релігія та міф
про правила — чудовий, потужний дует.
Попкультура
Ми зростаємо в різних сім’ях, школах та релігійних грома-
дах, проте всі знаємо про однакові вимоги й норми доволі
поширеної західної мейнстримної попкультури, вияви якої
бачимо на телебаченні, у новинах, фільмах, журналах та му-
зиці. З діснеївських мультфільмів я дізналася, що маю чекати
на принца, який порятує мене, тому краще сидіти й сподіва-
тися на долю, замість шукати її самотужки. З фільмів жахів за-
своїла, що маю бути сексуально поміркованою, бо сексуально
активних дівчат завжди вбивають першими. З романтичних
комедій я дізналася, що маю допомагати поганим хлопцям
стати хорошими. Дивлячись на Брітні Спірс, Ліндсі Лохан
та Періс Хілтон, я виявила, що публічно напиватися — це
круто й навіть привабливо. Кардаш’ян навчила мене бути
худорлявою пампушечкою (знаєте, коли дівчина має осину
талію, але й форми теж). І цей список можна продовжувати
вічно. Культура, у якій ми живемо, бомбардує вказівками про
те, як поводитися та діяти.
65
СПИСОК ПРАВИЛ ПОПКУЛЬТУРИ

Які невидимі правила я засвоїла з культури, наприклад
телебачення, фільмів та музики?
 Я маю дивитися телебачення, фільми й слухати музику.
 Я маю знати, що відбувається у світі.
 Я маю стежити за знаменитостями та моделями
і захоплюватися ними.
 Я маю дотримуватися модних тенденцій.
 Я маю знайти свою «другу половинку» й бути
моногамною.
 Я маю бути красивою, тобто молодою, стрункою, без
жодної волосинки на тілі.
 Я маю купувати продукти, які допомагають мені
досягти певного стандарту краси.
 Я взагалі маю щось купувати, щоб почуватися краще.
 Я повинна бігати за хлопцями, які жахливо до мене
ставляться.
 Я маю оголювати свою шкіру та бути відвертою.
 Я маю бути сексуально досвідченою.
 Я повинна мати багато підписників у соціальних
мережах.
 Інші .
Зануртеся глибше й дізнайтеся

більше про себе
Звідки взялася більшість невидимих правил? Подивіться на списки
вгорі з найбільшою кількістю галочок або уважно прислухай-
теся до своїх відчуттів: яка із систем відлунює найсильніше?
Наприклад, котрась із дівчат виросла в нерелігійній сім’ї, але
від неї чекали успіхів у школі. Інша, можливо, не дуже пере-
ймалася навчанням, бо змалку працювала моделлю чи брала
66
участь у спортивних змаганнях, тому перебувала під тиском

стосовно зовнішності чи правильності власних вчинків.
Поставили галочки в кожному зі списків? Не впадайте у відчай.
Усвідомлення — це перший крок до позбавлення від умов-
ностей. Можливо, ви вже здогадувалися про ці правила, але
тепер нарешті можете чітко їх розгледіти.
Помітили суперечності? Наприклад, «я маю сидіти вдома»
і «я маю ходити на роботу» можуть бути двома засвоєними
правилами. Оскільки ми живемо в кількох системах одно-
часно, то природно, що невидимі правила суперечать одне
одному. Унаслідок цього ми часто почуваємося розгублено,
бо жодне з цих правил не створили самобутні ми.
Чи були якісь невидимі правила, що викликали у вас внутрішній
спротив? Можливо, ви подумали: «Невже це так погано, що
я хочу бути хорошою мамою, чи добре вчитися, чи бути хо-
рошою людиною? Невже нашому суспільству не потрібні хо-
роші мами, учениці та люди?». Так. Безумовно. Але ось у чому
питання: 1) ми не визначали самі для себе, що є хорошим для
нас, а натомість народилися в системах, які зробили це за нас;
2) ці вимоги бути хорошими тиснуть на нас так, що ми ніколи
не почуваємося достатньо хорошими (як побачимо в міфі про
досконалість); 3) у нас немає достатньо простору для помилок
і недосконалостей, що зрештою призводить до почуття про-
вини й сорому. З цієї причини надзвичайно важливо ставити
під сумнів невидимі правила в нашому житті незалежно від
того, наскільки хороші наміри передували їх створенню.
Чотири стежки до переосмислення

Щойно ми усвідомимо існування невидимих правил, почнемо
мислити масштабніше — і подумаємо про свою долю. Зрештою,
правила впливають на дрібні щоденні дії, але з них складаєть-
ся все наше життя. Як усі хороші дівчатка, що діють у рамках
цього міфу, ми завузько думаємо про свій шлях і долю. Саме
67
тут установки, натхненні дизайнерським мисленням, стануть

у пригоді. Погляньмо на другу установку — відкрий свій розум.
У дизайнерському мисленні один зі способів відкрити свій
розум — це переосмислення проблем. Воно полягає в тому,
щоб подивитися на проблему свіжим, новим (а іноді абсолютно
протилежним) поглядом і таким чином вивільнити енергію
та відкрити здатність діяти. Одна з моїх клієнток соромилася,
що була двічі розлучена ще до сорока років. Якщо вірити цій
жінці, то проблема в тому, що вона повна невдаха в усьому,
що стосується шлюбу. О, а ще люди не гідні довіри. На наших
сеансах ми спробували переосмислити проблему з різних бо-
ків, поки не знайшли ракурс, який найбільше їй пасував. А що,
як ця моя клієнтка «швидко провалювала» шлюби для того,
щоб зрозуміти, як не треба, і поділитися цим досвідом з інши-
ми? А що, як її почуття через ці невдачі стали каталізатором,
який нарешті змусив її написати поетичну збірку? А що, як
ми перемістимо її останнього колишнього чоловіка з роз-
ряду «жахливої людини» в категорію важливого персонажа,
який відіграв значну роль, бо змусив мою клієнтку переїха-
ти до Нью-Йорка, де вона змогла реалізуватися як поетка?
Коли ми бавилися з цими переосмисленнями, вона почувалася
сповненою сили, творчого натхнення і навіть вдячності — на
відміну від початкових сорому, невдачі та недовіри. Насправді
ми самі вибираємо, як хочемо розповісти свою історію, так?
Отже, пропоную переосмислити чотири основні дисфункціо
нальні переконання, на які спирається міф про правила.
Переосмислення № 1
Міф про правила: У мене є вторована стежка або доля, яка
на мене чекає (пасивне).
Переосмислення: Немає второваної стежки. Я прокладаю
власний шлях, коли йду вперед у невідоме. Я проєктую
свою долю разом зі Всесвітом (активне, тому наповнює
нас силою).
68
Поет Антоніо Мачадо писав:
Мандрівниче, дороги
ідучи лиш торують.
Ідучи шлях торують,
озирнувшись, побачиш
неповторну дорогу —
знов її ти не пройдеш.
Мандрівниче, у морі
прокладаєш дорогу*.
Мені подобається цей вислів — «у морі прокладаєш дорогу».

Море є метафорою невідомого, великої таємниці нашого
майбутнього. Коли ми перебуваємо в лабетах міфу про пра-
вила, то шукаємо зразок, формулу чи набір інструкцій, щоб
вони вказали, як діяти. Але не існує набору інструкцій для
вашого істинного Я, для вашої душі. Роз Севедж одинадцять
років пропрацювала консультанткою з питань управління,
але почувалась абсолютно нереалізованою, тому згодом ви-
рішила самотужки перепливти Атлантичний океан. Пізніше
я розкажу про Роз більше, але спочатку легко подумати, що
вона народилася, щоб іти за цим покликом, і що одного дня
на неї зійшло осяяння, яке відкрило їй долю. Та чи це так?
Ні. Роз активно обрала свою долю, хоча могла зробити будь-
який інший вибір.
Ви настільки творите свій шлях, наскільки прислухаєтеся
до нього. Так само як найкращий дизайн спирається на ради-
кальну співпрацю, ми радикально проєктуємо своє життя зі
Всесвітом. Ви повинні активно користуватися всіма можли-
вими опціями й за потреби коригувати курс. Ніхто більше не
вказуватиме вам, що робити, не змусить чекати дозволу. Ви
торуєте стежку, коли йдете нею. Немає зразка, мапи, форму-
ли чи книги правил. Звичайно, у своїх відправних точках ви
* Переклад з іспанської О. Курченко.
69
можете надихатися чужими подорожами, але в підсумку не

існує правил чи неправильних поворотів — лише величезний
океан, у якому ви прокладаєте свій славетний шлях.
— Іти своїм життям з наміром пізніше написати про це
книжку — дивовижно, — сказала мені Роз, — бо так ми ста-
ємо героїнями власної історії. Це допомагає бути неупе-
редженими, бо ми менше переймаємося щастям і безпе-
кою, прагнемо захопливих і трансформаційних вражень,
бо завдяки їм історія стане значно цікавішою. Я думаю,
у цьому й полягає ідея подорожі героїні. Уявіть, ми могли б
по-справжньому проживати своє життя з такою моделлю
мислення: «Як я можу перетворити своє життя на справді
епічну історію?»13.
Роз вирішила перепливти океан, бо знала: це зробить її
історію цікавішою, а ще приверне увагу людей до проблеми
забруднення океану.
Пишіть свою історію. Прокладайте власний шлях. Не че-
кайте.
Міф про правила: Є правильний і неправильний шляхи.
Переосмислення: Немає неправильних шляхів, тому я далі
йтиму вперед.
Позбавмося безглуздої ідеї про те, що треба обрати правиль-

ний шлях. Забагато хороших дівчат постійно подумки все
обсмоктують і відчувають, ніби загрузли в болоті чи віді
рвалися від свого життя через страх ступити на неправиль-
ну стежку. Ми боїмося, що один-єдиний вибір стане нашим
початком і кінцем. У дизайнерському мисленні є приказка:
«Не зациклюйся». Не зациклюйся — саме так це звучить. Люди
прив’язуються до своїх ідей, як Ґолум із «Володаря перснів»,
і шепочуть «мій скарб» так, ніби доля Середзем’я залежить
від них. Насправді ж ідей хоч греблю гати, а важить лише те,
70
як ви реалізуєте їх у житті14. Це стосується всіх сфер нашого

існування, тож я часто це повторюватиму. Не зациклюйтеся
занадто ні на чому, навіть на своїй кар’єрі (так, можете по-
силатись на мене).
Зрештою, чи можете ви хоч колись упевнено сказати, яке
з рішень у вашому житті істинно правильне, а яке ні? Про-
читайте цю даоську притчу:
Був собі селянин, у якого втік кінь. Того вечора сусіди зібра-
лись і прийшли поспівчувати, бо йому так не пощастило. Він
сказав: «Можливо». Наступного дня кінь повернувся й привів
із собою шість диких коней, а сусіди прийшли прославля-
ти його щастя. Він сказав: «Можливо». Назавтра його син
спробував осідлати одного з диких коней, але впав і зламав
ногу. Сусіди знов прийшли висловити своє співчуття щодо
прикрого випадку. Він сказав: «Можливо». Наступного дня
в селище прийшли воєнні комісари забрати молодиків до ар-
мії, але через зламану ногу сина того селянина не взяли. Коли
сусіди прийшли сказати, як вдало для нього все склалося, він
знову відповів: «Можливо»15.
У деяких перекладах цієї історії селянин відповідає: «Це добре

чи погано?». Тільки згодом можна зрозуміти, що було добре,
а що погано, тому набагато простіше побачити зв’язок між
подіями, озираючись у минуле, але зробити це, дивлячись
уперед, неможливо. Деякі, здавалося б, хороші речі приносять
нещастя, і навпаки. Так завжди. Тому немає сенсу в певний
момент їх схвалювати чи критикувати, бо правди ми не зна-
ємо. Цей селянин спокійно сприймав події, які відбувалися
з ним, не знаючи, чи хороші вони, чи погані, тож ми можемо
брати з нього приклад. Міф про правила промив нам мізки,
залишивши єдину думку, нібито існують правильний і не-
правильний шляхи, коли насправді ж є тільки прокладений
вами шлях. Тож не блокуйте свого розвитку та енергії через
дотримання «правильного» шляху. Рухайтеся далі.
71
Міф про правила: Я маю йти одним шляхом і не сходити
з нього.
Переосмислення: Я можу одночасно йти кількома шляхами,
тому що я багатогранна й постійно розвиваюся.
Міф про правила продав вам брехню: ви маєте оволодіти лише

однією (шаблонною) професією. І не забудьте рано вийти на пенсію!
Міф про правила й далі тримає нас у коробках, під ярликами,
у ролях і нормах, замість того щоб дозволити прийняти ма-
гічну багатоплановість нашого буття. Волт Вітмен чудово
написав у своїй епічній поемі «Пісня про себе»: «Я великий,
я вміщую безліч людей»16. Так і ти, героїне.
Одного разу я була на тренінгу старшої письменниці, якою
дуже захоплювалася. Пізнього вечора під час нашої розмови
тет-а-тет вона вказала на свою фіолетову манжету й про-
мовила: «Вона фіолетова. Ми можемо зарахувати її до цієї
категорії. А ще вона еластична. І м’яка. Багато чого про неї
можна сказати. Вона має безліч ознак. Коли ми говоримо,
що вона лише “фіолетового кольору”, то ігноруємо багато
інших речей. Так само й ти».
Вона постійно нагадувала нам: «До тридцяти років ви вже
маєте тридцять різних Я всередині!». Ваша суть незліченна.
Ваша суть змінна й плинна. Ваша суть легко пристосовується.
Ваша суть має суперечності. Ви можете бути надзвичайно
мульти- і міждисциплінарною. Ви можете перетинати кордо-
ни й мости. Ви можете творчо розвиватись і рости. Нам часто
здається, що люди мають віддано, неухильно та послідовно
підніматися кар’єрними сходами, але багато що всередині
нас перетворює вибір на процес, сповнений турбот і тривог.
Останнім часом сфера саморозвитку почала підтакувати цій
моді, кажучи нам, що ми повинні знайти єдину пристрасть,
єдине покликання, єдину долю. Гей, це не так. Це непомірний
тиск. У вас є безліч покликань, тому що є безліч Я. Незаба-
72
ром ви побачите, як дизайнерське мислення допоможе вам

відкрити ці незліченні шляхи.
Міф про правила: Мені треба здобути більше досвіду, перш
ніж піти своїм шляхом.
Переосмислення: Я можу йти своїм шляхом із досвідом, який
уже маю.
Поговорімо про експертність. Багато хороших дівчаток

самі собі чогось не дозволяють, тому що вважають себе не-
достатньо досвідченими в справах, якими хочуть зайнятися.
Наша культура одержима поняттям «експертність» (і «спе-
ціалізація»), і велика кількість дівчат вірить у старомодну
ідею, ніби ми повинні спочатку отримати інформацію та
пройти навчання, а вже потім ділитися своїми талантами
зі світом.
Пропоную радикально нову ідею. Ви не здобуваєте свою
експертність від когось іззовні, натомість інтегруєте та ство-
рюєте її з точки, де перебуваєте зараз. Слово «експерт» похо-
дить від латинського expertus, що означає «той, хто спробував».
Експерт — це той, хто спробував щось зробити. Експертність
випливає з вашого унікального, безпосереднього досвіду.
А зовсім не від інших людей. Однак ми й далі озираємося
на інших у пошуках відповідей, хоча часто ці люди мають
менш актуальний досвід, ніж ми самі. В інтерв’ю для мого
подкасту авторка бестселерів і психотерапевтка Естер Перель
розказала, як наша культура наполегливо закликає людей
«поглинати експертність», постійно змушуючи їх вважати
себе некомпетентними: «Давайте я вас послухаю, — запро-
понувала вона своїй аудиторії. — І допоможу зрозуміти, як
багато ви тямите, хоча думаєте, що ні, тому що сумніваєтесь
у собі. Це зовсім інший погляд на розширення ваших прав
і можливостей»17.
73
Не стирайте свого минулого, а перетворіть його на бар-

висту мозаїку, яка розповість, хто ви. Світові набридла зая-
ложена, прямолінійна, шаблонна, нудна одноманітність. Не
приховуйте своєї складності.
І не купуйтеся на брехню міфу про правила, буцімто екс-
пертність випливає з акредитації певної системи, галузі чи
старшого експерта. Звичайно, так буває, але це не єдиний ва-
ріант. Експертність (а отже, і дозвіл самій собі) походить
із різних джерел: ваших бажань, цінностей, навичок, коренів
та історії. Насправді не звання чи науковий ступінь, які здо-
бувають мільйони інших людей у світі, вирізняє вас і робить
унікальною, а деталі того, ким ви є. Ваша оригінальність та
автентичність складаються із цих деталей. Ви дизайнерка
свого життя, тож можете розширити свою експертність, щоб
залучити всі свої Я. Якщо хочете, взагалі відмовтеся від цієї
концепції експертності.
Важливе уточнення: я не кажу, що треба припинити розви-
вати свої навички чи багато практикуватися (щоб, наприклад,
стати нейрохірургом). Я кажу: закінчіть базовий курс і йдіть
далі. Не застрягайте на нескінченній підготовці, здобутті
вищих ступенів, відвідуванні незліченної кількості семінарів,
читанні книжки за книжкою замість того, щоб уже ділитися
своїми талантами й змінювати світ. Запитайте себе: чи справді
мені треба ще вчитися, чи я можу почати звідти, де є зараз? Чого
я боюсь, якщо почну просто зараз? Якщо ви боїтеся помилитися
чи потрапити в біду або думаєте «я не зможу», то ви все ще
перебуваєте в полоні умовностей хорошої дівчинки.
Нове визначення успіху

Щоб життя і кар’єра задовольняли нас, вони повинні мати
сенс — це основа. Ми відштовхуємося від внутрішнього,
а не зовнішнього. Дизайнерське мислення надихнуло мене
на одну з ключових установок — шукати глибшого розуміння
74
через емпатію. Як ви дізналися з першого розділу, на етапі

емпатії дизайнер ставить себе на місце клієнта, щоб кра-
ще зрозуміти його потреби й бажання. Як антрополог, він
користується польовими спостереженнями й глибинними
інтерв’ю. Упродовж наступних кількох сторінок ми станемо
самостійними дизайнерами, а наше життя — нашим проєк-
том. Ми візьмемо інтерв’ю в самих себе, щоб відкрити те, що
я називаю нашими «складниками сенсу». Пізніше ми викори-
стаємо ці складники під час мозкового штурму, щоб знайти
для себе більше можливостей у житті. Готові?
Мудрість радості
Перший складник сенсу — це радість. Батьки моєї клієнтки
Крісті належали до вищого прошарку суспільства, частенько
відвідували старі заміські клуби й мали великі сподівання
щодо своєї дочки. На одному з наших сеансів вона зізнала-
ся, що й досі дотримується одного з тих правил, які завчила
в дитинстві: «Я безперервно сама себе мучу думками, що мушу
робити те, чого нібито хотіли б мої батьки». Крісті звернулася
до мене, бо шукала роботу й не розуміла, чого хоче. Вона пра-
цювала проєктною менеджеркою в агенції дизайну, а потім
зайнялась інтерактивним дизайном. За цей час Крісті геть
забула, що насправді важливо для неї, тому нам потрібно
було знову віднайти це. Я поставила жінці такі запитання.
ЩО ПРИНОСИТЬ МЕНІ ЗАДОВОЛЕННЯ?

Визначте три види діяльності, які приносять вам
внутрішню насолоду.

75
1. Коли ви почуваєтеся добре?

У дитинстві Крісті щоранку прокидалася о п’ятій годині,
щоб пограти в теніс. Але для дорослішої дівчини теніс
перетворився на рутину, тобто радше обов’язок. Проте
на самому початку, доки ця гра ще не передбачала жорст
кої конкуренції, теніс для Крісті був суцільною пригодою.
Вона могла грати годинами. Радість зникла, коли теніс для
дівчини став чимось на кшталт «залізного правила», від
якого відступати заборонено.
Міф про правила (разом із міфом про досконалість)
висмоктує енергію з наших найбагатших джерел природної
внутрішньої радості та задоволення, що може мати небез-
печні наслідки, адже задоволення та увага взаємопов’язані.
Шкільні вчителі добре знають: якщо певна діяльність не
приносить учням радості, то вони навряд чи зможуть довго
на ній зосереджуватися.
Заплющте очі й поставте собі просте запитання: що
приносить мені радість? І якщо просто зараз вам нічого не
спадає на думку, згадайте дитинство: що приносило мені
радість? Ми відчували радість на фізичному рівні. Коли
зайшло про радість, очі Крісті наповнилися сльозами й вона
відчула, ніби емоції стиснули її горло. Як ви відчуваєте
радість у своєму тілі? Слово ananda на санскриті означає
«блаженство» і «нескінченний захват». Одного разу в ін-
терв’ю PBS Джозеф Кемпбелл запитав у Білла Моєрса*: «Як
ти “заправляєшся” блаженством?».
2. Що допомагає вам зосереджуватися?

У пошуках сенсу варто стежити за увагою. Усім нам зна-
йомий такий собі дзен, який міг тривати годинами. Цей
стан називають по-різному: вознесіння, блаженство, зона
чи потік. Позитивний психолог Мігай Чиксентмігаї роз-
робив теорію потоку, коли спостерігав за серферами, які
* Американський журналіст і політичний коментатор.
76
рано-вранці ловили хвилю і залишалися в океані протягом

кількох годин. В інтерв’ю журналу Wired Чиксентмігаї так
описав стан потоку: «Цілковите занурення в діяльність
задля самої діяльності. Его зникає. Час летить. Кожна дія,
рух і думка неминуче випливає з попередньої, немовби
в джазовій імпровізації. Залучене все ваше єство, ви ви-
користовуєте свої вміння на максимумі»18.
Ми з Крісті шукали, що саме найбільше її захоплює,
і досліджували тривалі стани потоку. Згодом виявилося,
що вона блаженствує під час роботи над мистецьким чи
дизайнерським проєктом. Одного разу Крісті описала цей
стан так: «Мій мозок працює, але я не думаю. Я дозволяю
своїм рукам та очам мислити й вирішувати проблеми».
Стан потоку справді з’являється, коли вдається витрима-
ти золотий баланс між рівнем складності завдання і рівнем
вашої майстерності. Якщо ви занадто кваліфіковані, то буде
нудно. Якщо завдання надто складне, ви хвилюватиметеся.
Мені це добре відомо, адже в стан потоку я потрапляю,
коли пишу: тоді години летять, а я втрачаю відчуття часу
й простору. Коли ви зливаєтеся з діяльністю, то втрачаєте
себе й відчуваєте єдність — це потік. Робота може бути
священною коровою, одним із найбільш значущих аспектів
буття людини. Тож я знову запитую: що вас захоплює? За-
пишіть три свої найулюбленіші види діяльності. Відповідь
на це запитання підкаже, яка робота має для вас найбільше
значення.
ВИЗНАЧТЕ СВІЙ ПОТІК

Визначте щонайменше три види діяльності, під час
яких ви занурюєтеся в стан потоку.

77
3. Що збуджує вашу цікавість?

Ліз Ґілберт у «Великій магії» каже, що краще йти за своєю
цікавістю, а не пристрастю. Цікавість виникає до того, що
першим привертає увагу. Завдяки цьому відкриваються нові
теми, які щоразу приваблюють. Мені подобається казати
своїм клієнткам, що цікавість схожа на благальний стукіт
у двері, прохання їх відчинити. Вона стукатиме дуже на-
полегливо. Тож не відкидайте дивних запитань, які у вас
виникають, не думайте, ніби це смішні ідеї чи хобі, що
тільки відволікають. Вони можуть завести в дуже цікаві
місця. Можуть відкрити новий кар’єрний шлях. Можуть
допомогти знайти якусь противагу напруженій роботі.
У дитинстві Крісті розмальовувала береги своїх зошитів
химерними візерунками й відтак зацікавилася каліграфією.
Така цікавість під час відпустки з чоловіком у Берліні привела
її на майстер-клас із виготовлення принтів. Повернувшись до-
дому, Крісті почала експериментувати: власноруч створювала
написи на різних матеріалах, друкувала власні листівки, поча-
ла вести майстер-класи. Зараз Крісті — каліграфиня й консуль-
тантка з дизайну продуктів. За словами Ґілберт, креативність
не завжди з’являється, мов удар блискавки. Інколи вона тиха,
як шепіт19. Мені подобається ця фраза: цікавість говорить по-
шепки, тому все, що треба зробити, — це нахилитися й уважно
слухати. А потім піти у вказаному напрямку.
ЩО ШЕПОЧЕ ДО ВАС?
Визначте три речі, які вам цікаві.

Чи відповіли ви на ці запитання: коли ви почуваєтеся добре?

що допомагає вам зосереджуватися? що збуджує вашу ці-
78
кавість? Якщо так, це хороший початок. Але зворотний бік

радості — біль і страждання. Це другий складник сенсу, про
який ми поговоримо далі.
Мудрість болю
Біль — потужний учитель. Іноді наші найцінніші таланти
походять з найглибших труднощів. Колись у мене на тренінгу
була жінка, яка працювала на венчурну фірму і вважала, що
її кар’єра не має жодного сенсу. Вона також пережила сексу-
альне насильство. Завдяки нашій спільній роботі жінка зро-
зуміла, що в неї є чудова можливість підтримати інших жертв
сексуальних нападів. Вона стала соціальною працівницею,
яка підтримує жінок, що пережили домашнє чи сексуальне
насильство.
Письменниця Ізабель Альєнде колись сказала мені: «Коли
ми переживаємо важкі часи, то виявляємо всередині себе
силу, про яку навіть не здогадуємося. Отже, героїня стає ге-
роїнею після того, як проходить випробування, — не раніше.
Ніхто не народжується героїнею. Героїню виковують ви-
пробування». Тож, героїне, дозволь мені подивитися на твої
шрами.
НОТАТКИ ПРО ВАШІ ЖИТТЄВІ ВИКЛИКИ

Візьміть свій щоденник та дайте відповіді у вільній
формі на такі запитання.
• Якими були ваші найбільші життєві випробування? Це
можуть бути моменти конфлікту чи травми.
• Де ви засвоїли найважливіші уроки про себе та світ?
• Що вас засмучує? Яку проблему для себе та/або інших
ви хотіли б вирішити?
• Які минулі переконання, думки чи ідеї про світ та/або
про себе віддаляли вас від більш самобутньої версії
самої себе? «Я думала… а потім зрозуміла…»
79
• Які культурні, соціальні та освітні системи віддаляли

вас від більш самобутньої версії самої себе?
• Які з випробувань, що пережила ваша сім’я, культура
та/або ваші однолітки, ви можете пригадати?
Під час цієї вправи не оцінюйте своїх випробувань. Навіть

якщо вони здаються вам незначними порівняно з голодом
у світі, вони все ж важливі. Якщо ви пережили багато склад-
них ситуацій, згадуйте їх обережно й не будьте до себе надто
суворі.
Мудрість смерті
Пам’ятаєте Роз, нашу героїню, яка перепливла океан? Перед
тим як зробити цей сміливий крок, вона відчувала, ніби «вдає,
що живе більш ніж десятиліття». Роз працювала консультант-
кою з питань управління, читала тонни книжок про само
вдосконалення, бо була невдоволена життям, і в одній із них
натрапила на невеличку вправу (бачите, вони працюють!).
Вправа така: десять хвилин на день приділити написанню
двох версій свого некролога. У першій версії слід писати та-
кий некролог, ніби ви прожили життя без обмежень і сумнівів,
а в другій версії такий, який напишуть, якщо продовжите
жити так, як зараз, зокрема керуючись міфом про правила.
Ця різниця стала шокуючою і переконливою для неї. Роз каже:
«Моєю метою стало прожити життя яскраво та енергійно,
а не спокійно й безпечно». Вона ніколи не була в збірній зі
спортивного веслування. Тоді її навіть не назвали б особливо
авантюрною чи спортивною. Замисліться про це на хвилин-
ку: ця жінка зростом 162 см перепливла Атлантичний океан.
Вона також плавала по Тихому та Індійському океанах.
Смерть не лише урівнює (зрештою, ми всі колись помремо),
а й чесно відповідає на запитання: як ти хочеш жити і якою
хочеш бути? У своїй напутній промові 2005 року в Стенфорді
80
Стів Джобс чудово сказав: «Думка про те, що я скоро помру, —

найкращий інструмент, який я бачив. Вона допомагає робити
найважливіші вибори в житті. Бо майже все інше — усі зов-
нішні очікування, гордість, страх зганьбитися або провали-
тися — усі ці речі просто щезають перед обличчям смерті,
і зостається лише те, що справді важливо». Роздуми про те,
чого нас може навчити неуникність смерті, і є третім склад-
ником у пошуках сенсу в нашому житті.
ПРО ЩО ВИ ШКОДУВАТИМЕТЕ?
Визначте три речі, про які ви пошкодували б, якби
померли через п’ять років.

На жаль, смерть — табуйована тема в нашому суспільстві,

люди не люблять говорити про неї навіть гіпотетично
й безпечно. Але духовні традиції тисячоліттями працюють
із медитаціями про смерть та з її візуалізаціями. Насправді
роздуми про ваші останні роки, місяці, тижні, дні та години
на Землі допомагають визначити, що важить для вас найбіль-
ше. Отже, чи готові ви наблизитися до смерті хоча б на кілька
коротких моментів? Якщо не готові, це нормально. Героїня
знає, що дискомфорт — це внутрішнє зростання.
МЕДИТАЦІЯ СМЕРТІ
Спробуйте потоваришувати зі смертю, щоб побачити,
що вона може відкрити вам, випробуйте мою безплатну
медитацію смерті на вебсайті majomeditation.com.
81
Уявіть нові можливості

Ви зібрали свої складники сенсу, коли звернули увагу на ра-
дість і страждання та поміркували над своїм життям з погляду
смерті. Вітаю! Тепер перед вами справді важливі речі — деякі
здаються вам знайомими, а деякі, на перший погляд, абсо-
лютно далекі. Можливо, ви вже здійснили велике відкрит-
тя щодо себе, а можливо, почуваєтеся ще розгубленішими.
У будь-якому разі все добре.
Тепер саме час відкрити свій розум, розширити спектр
можливостей та звільнитися від міфу про правила, який усіх
нас тримає на одній вузькій шаблонній стежці. Одне з най-
цікавіших явищ, з яким я зіткнулася під час своїх тренінгів
(скажімо, у сфері творчого коучингу), — це те, що нам дуже
важко творчо ставитися до власного життя. На догоду міфу
про правила ми обмежуємо себе й кажемо «це не вдасться» або
«це занадто божевільно». Нам подобається бути творчими для
інших або на папері, але коли ми думаємо про власне життя,
то чомусь розглядаємо лише кілька варіантів. Один з най-
кращих способів відкрити свій розум — мозковий штурм.
Ви багато чули про мозковий штурм, тож мої слова, мож-
ливо, змусять вас закотити очі під лоба. Але це справжнє
мистецтво, а більшість із нас не має ані найменшого уявлення,
як це робиться правильно. Та часто ми просто думаємо, що
займаємося мозковим штурмом (так, і ви, дизайнери), а на-
справді лише поверхово торкаємося справжнього штурму.
Мозковий штурм — це вміння породжувати якомога більше
нових ідей за певний проміжок часу. Це форма дивергентного
мислення, яка полягає в цілеспрямованому розосередженні
й мисленні поза звичними рамками та поглядами. Конвер-
гентне мислення вимагає від нас зосередженості та фокусу-
вання на певній ідеї, дивергентне мислення, навпаки, полягає
в генеруванні нових ідей. У мозковому штурмі не може бути
поганих ідей — треба вигадувати дивні цікаві речі. Вони часто
82
не мають сенсу, щоб відкрити те, що прийнятне для вас. Саме

так відбуваються прориви та зрушення. Ось рекомендації
щодо мозкового штурму, викладені в книжці дизайнера Тома
Келлі «Десять облич інновації» (коментарі мої)20:
1. Що більше, то краще.
Щоб дійти до справді класних ідей, потрібно спочатку зге-
нерувати багато посередніх. Перші ідеї зазвичай не дуже
вдалі, і лише невеликий відсоток насправді цікавий, тому
закиньте широкі сіті.
2. Заохочуйте дикі ідеї.

Дикі ідеї ведуть до інноваційних рішень. Не бійтеся про-
понувати дивне й кумедне.
3. Візуалізуйте.
Візьміть фломастер та зобразіть свої ідеї нарисами й фі-
гурами нашвидкуруч.
4. Жодного осуду.
Це стосується і чужих, і власних ідей. Імпровізуйте, кажіть:
«Так, а далі…» — і відштовхуйтеся від ідей інших людей.
Тобто заткніть пельку своєму внутрішньому критику.
5. Говоріть по черзі.
Не перебивайте одне одного, якщо працюєте в групі. (На-
справді мозковий штурм найефективніший, коли ви само-
стійно придумуєте ідеї, а потім ділитеся ними в групі.)21
Тепер зі своїми складниками сенсу, які ми відкрили разом,

ви готові до мозкового штурму! Скористайтеся наступною
вправою.
83
МОЗКОВИЙ ШТУРМ ДОВКОЛА СЕНСУ

У дизайнерській школі ми розпочинаємо мозкові
штурми з «Як ми могли б…». А ви оберіть один зі
складників сенсу життя — не має значення який
саме — і запитайте себе: «Як я могла б…». Наприклад:
«Як я могла б допомагати учням з малозабезпечених
сімей з домашнім завданням?».
Візьміть маркер, кілька папірців та встановіть
таймер на п’ять хвилин. Починайте писати варіанти для
реалізації кожної ідеї з «А якщо я…». Фраза «А якщо
я…» дає вам змогу лишатися відкритою і креативною
та вмикає ентузіазм. Наприклад: «А якщо я створю
базу репетиторів? А якщо я запропоную їм проводити
позашкільні заняття на території YMCA* та робити
домашнє завдання там? А якщо я започаткую театральну
студію, і участь у виставах стане учням винагородою
за виконання домашнього завдання? А якщо я? А якщо я?
А якщо я?». По одній ідеї на кожному папірці. Пам’ятайте:
це нормально, коли перші ваші ідеї — сміхотворні,
недолугі чи взагалі безглузді: ви ж бо берете кількістю
і намагаєтесь обійти свого внутрішнього критика
швидкістю, не надто навантажуючи голову.
У наступному розділі ми дізнаємось, як можемо маленькими

поступовими кроками почати реалізовувати свої ідеї, тому
не викидайте ці папірці, ми повернемося до них пізніше.
Мозковий штурм за допомогою сполучення

Часто важко вибрати лише один складник, тому мені подо-
бається трохи обмежувати мозкові штурми, сполучаючи два
* Young Man`s Christian Association (Молодіжна християнська організація).
84
чи більше складників разом. Зрештою, творчість (наш любий

антипод правил) — це процес сполучення і поєднання. Ху-
дожники змішують пігменти, щоб створити розмаїття ко-
льорів. Дизайнери поєднують матеріали та свій досвід, щоб
виробити мільйони продуктів та послуг. Алхіміки змішують
еліксири для створення нових металів. Сполучення, інтегра-
ція, поєднання, змішування — ось як відбувається магія. На
перетині двох матеріалів чи ідей раптом з’являються нові
світи, які ми не могли собі навіть уявити. То як відбувається
сполучення? Повернімося до моєї багатогранної клієнтки
Крісті. Перш ніж вона зосередилася на тисненні, ми розкрили
багато інших складників сенсу (виготовлення шоколаду, ін-
терактивний дизайн, кулінарія, організація публічних захо-
дів, дослідження, написання оповідань — цей список можна
продовжувати). Крісті переповнювали емоції.
— Як я оберу щось одне? — запитала вона.
— Покреативимо? — запропонувала я. — Як ми можемо все
це сполучити, поєднати та перетнути?
— Поєднати ці всі інтереси? — вона подивилася на папірці,
розкидані на мармуровому журнальному столику.
— Так, почнімо з тверджень «А якщо…». Наприклад,
«А якщо я…». І пам’ятай, що в мозковому штурмі ми маємо
установку «Так, а далі…» і будуємо ідею на ідеї.
Вона підняла погляд до стелі.
— Добре. А якщо я створю мобільний застосунок для шо-
колатьє?
— Так! А якщо ти візьмешся планувати послуги для великих
шоколадних фабрик?
— Мені подобається, — сказала вона, занотовуючи собі
це. — Так, а якщо я розроблю етикетки й дизайн вебсайту для
шоколатьє та їхніх дистриб’юторів?
— Так!
— А якщо я стану дизайнеркою в певній компанії з виготов-
лення шоколаду й розроблятиму для них фізичний і цифровий
дизайн, а також плануватиму послуги?
85
— Так! І компанія з виготовлення шоколаду також може

бути твоїм клієнтом з дизайну, якщо ти працюватимеш кон-
сультанткою. А тепер перевернімо ситуацію: як ти можеш
пов’язати шоколад зі світом дизайну?
— М‑м-м, — сказала вона. — Я не подумала про це. Я мог-
ла б проводити шоколадні дегустації для дизайнерів. Або
постачати шоколадні десерти на дизайнерські конференції.
Хто не любить шоколад?
І так ми й далі розвивали цю ідею. Зрозуміли? Ми не об-
межували себе думкою, що вона повинна займатися тільки
шоколадом чи тільки дизайном або йти лише однією дорогою,
надмірно зациклившись на ній. Ми сполучали, перевертали,
підлаштовували та уявляли кілька потенційних ідей.
СПОЛУЧАЙТЕ ДВА ЧИ БІЛЬШЕ СКЛАДНИКІВ СЕНСУ

Візьміть два найважливіші для себе складники сенсу
життя й за допомогою мозкового штурму придумайте,
як творчо їх поєднати. Запитайте себе: «Як я можу
поєднати X із Y?». Наприклад: «Як я можу поєднати
медицину з письменництвом?». І починайте мозковий
штурм із «А якщо я…». Наприклад: «А якщо я напишу
сценарій серії для серіалу “Анатомія Ґрей”?». Накидайте
ідеї під час щонайменше п’ятихвилинного мозкового
штурму. Пам’ятайте: треба копнути якомога глибше
й мислити якомога ширше, тож не зупиняйтеся, доки
не продзвенить таймер. Після того перегляньте все
написане й запитайте себе: «Як я можу поєднати Y із X?».
Наприклад: «Як я можу поєднати письменництво
й медицину?».
Сподіваюся, ви випробуєте ці вправи й мозковий штурм, щоб

зрозуміти, як можна поєднати свої захоплення та знайти
той самий гідний вас шлях. І не треба думати, що необхідно
86
обрати один-єдиний шлях на все життя (це надто великий

тиск). І ще, якщо після мозкового штурму ви занепали духом,
не вдавайтеся в розпач.
Це абсолютно нормально. Наші внутрішні критики люб
лять втручатися і казати нам, що наші ідеї безглузді або що
ми не маємо достатньо ресурсів їх реалізувати. Мозковий
штурм — це штучно створена генеративна діяльність, яка
вимагає забути про зневіру. Це не означає, що конче треба
займатися всіма цими справами, але принаймні ви побачите,
що спектр можливостей у вашому житті набагато ширший,
ніж ви уявляли спочатку. Просто майте відкритий розум.
А ще пам’ятайте, що нові шляхи не завжди ведуть до великих,
кардинальних змін, вони радше переплітають усі ниточки
разом.
Сполучення складників сенсу життя допомагає подолати
хибну установку в нашій голові, ніби ми недостатньо експерт-
ні чи досвідчені. Моя клієнтка Джейд (про неї ви дізнаєтеся
більше в розділі «Міф про досконалість») почувалася абсо-
лютно неготовою та недосвідченою перед своїм виступом
на форумі про жінок у промисловому дизайні, бо займалася
дещо іншим напрямком — художнім оформленням книжок
для видавництв. Але фактично її взяли на роботу завдяки
цьому виступу. Вона дістала можливість застосувати свій
досвід художнього оформлення до брендингу у сфері нано-
технологій, але вона бачила себе недостатньо професійною
в цій сфері. Джейд крута — вона одна з тих жінок, чиї фото-
графії розміщують у журналах, бо вона стильна. А тим часом
вона намагається стати технарем? Чорт забирай, ні. Просто
світ технологій потребує таких, як Джейд. Її стиль, її смак
та розуміння тенденцій і тієї суті, яка робить бренди неза-
бутніми, — саме цього технічний світ потребує найбільше,
а вона боялася виступати, бо не відповідала шаблону? Коли ми
переплітаємо всі ниточки разом, ми зосереджуємося на тому,
що можемо дати просто зараз.
87
***
Багато хто не знає про це: я сама освідчилася своєму чоло-
вікові. Я не мала обручки, але придбала браслет ручної робо-
ти, який поклала в бляшану коробку з написом «Єднайтеся»,
і потім застібнула його на зап’ясті Енріке. Звичайно, у моїй
родині існувало неписане правило, що чоловік пропонує
жінці руку та серце (варіант одностатевого шлюбу навіть
не обговорювався) і дарує обручку, — але я завжди хотіла
зробити це сама. А чому б ні? Я хотіла вийти за нього заміж
і відчувала, що час настав, тому я втілила своє бажання, як
це робили чоловіки до мене протягом століть. Енріке був
приголомшений і не тямився з радості. Тієї миті ми разом
переписали серйозний сценарій і зламали мій міф про пра-
вила. Не всі мої родичі радо прийняли звістку про те, як усе
відбулося, тож я ще певний час мала що вислуховувати від них.
Коли ми порушуємо правила, негативна реакція неминуча.
Але за нашу незабутню мить разом варто було заплатити
таку ціну.
Як жінки, ми повинні ставити під сумнів усі невидимі пра-
вила довкола нас, переосмислювати успіх та розширювати
своє поле зору, щоб додавати нові можливості для нашого
життя. Це потребує сміливості, але ви маєте її. Ви не прийшли
в цей світ, щоб бути незначними. Володійте своїм життям
і проєктуйте його так, як хочете. Поєднайтеся зі своїми та-
лантами й діліться ними зі світом незалежно від того, чи
вони пов’язані з вашою кар’єрою. Ви потрібні нам. Коли ми
розвінчуємо міф про правила, то висловлюємо світу свою
позицію, порушуємо старі жахливі переконання, статус-кво
і те, що традиційно робилося протягом тисячоліть. Разом
ми здатні створити нові норми, які допоможуть сформувати
краще майбутнє для всіх нас.
88
ВАША НОВА ПАНЕЛЬ ІНСТРУМЕНТІВ
Тут перелічено всі досліджені в цьому розділі ін-

струменти, а також вказано сторінки, щоб ви могли
швидко їх знайти та попрактикуватися коли за-
хочете.
• Дізнайтеся більше про свою систему умовностей:

скористайтеся списком невидимих правил (с. 54, 55,
58 та 60).
• Замініть жорсткі установки про життя у своїй голо-

ві: пройдіться чотирма стежками переосмислення
(зі с. 67).
• З розумійте, що важливо насамперед для вас: по-

міркуйте над складниками сенсу (зі с. 75).
• Потоваришуйте зі смертю: практикуйте медитацію

смерті (с. 81).
• Генеруйте свіжі шляхи, ідеї та цілі навколо сенсу:

попрацюйте з мозковим штурмом та сполученням
(зі с. 84).
У додатку є ще більше ресурсів, зокрема ритуали

з догляду за собою та медитації на подолання міфу
про правила.
Розділ 5
Міф про
досконалість
«Я маю завиграшки робити все бездоганно
в усіх сферах свого життя».
Тенденція вимагати від себе та інших бути
ідеальними, замість того щоб сприймати
помилки й реальний стан справ.
Бути найкращою в усьому й від усіх.

Бути впевненою, вразливою та самобут-
ньою у творчості.
П
ривабливий аргентинський юнак нахилився до мене
через паркан тенісного корту. «¿Permiso, qué hora
es?»* — запитав мене він. Темно-карі очі виблиску-
вали, наче діаманти. Я опустила погляд на свій кри-
хітний пластиковий годинник і застигла. Я не могла згадати,
як іспанською відповісти, котра година. Я завмерла, здавалося,
на вічність, а потім зуміла пробурмотіти кілька слів у від-
повідь. Юнак розгубився і повільно відступив від огорожі.
«Grасias», — сказав він. Коли я повернулася до нашого го-
тельного номера в популярному пляжному містечку за кілька
годин їзди на південь від Буенос-Айреса, мої батьки трохи
посміялися наді мною: «Son las diez menos cuаrto»**, — сказали
вони, хитаючи головами. І хоча для них це був незначний
випадок, і сьогодні вони, напевно, цього не пам’ятають, я по-
чувалася такою осоромленою, що зробила те, що зазвичай
роблять героїні у фільмах, — побігла плакати у ванну, важким
поглядом дивилася на себе в дзеркало, а по обличчю стікала
туш (драматично, знаю). У той момент я чітко зрозуміла, що
відчуваю: сором та смуток.
Це сталося через міф про досконалість. Через нього я втра-
тила можливість вільно розмовляти рідною мовою. Коли мені
було п’ять, моя мама сіла на край ліжка ввечері, тримаючи
* Вибачте, котра година? (ісп.)

** Чверть на десяту (ісп.).
91
в руках банку. «За кожне іспанське слово, яке ти вимовиш,

я кластиму цент у цю банку», — сказала вона. Але я принижено
похитала головою: «Ні!». Я вирішила, що більше не говорити-
му іспанською. Ця мова була занадто важкою, і в мене більше
не виходило добре розмовляти нею. Я мала кумедний акцент,
крім того, соромилась акцентів своїх батьків, коли вони роз-
мовляли англійською. До того ж усе інше в мене виходило так
добре. Моя дитяча логіка твердила: я не можу дозволити собі
бути в чомусь невдахою, бо це зіпсує мою дивовижну низку
досконалих перемог! Отже, через те що я боялася вимовити
щось неправильно й була одержима ідеєю говорити ідеально,
я втратила рідну мову.
Я втратила зв’язок зі своїм корінням, поки намагалася бути
ідеальною дівчинкою в усьому. Я втратила почуття своєї на-
лежності. У той момент, коли припинила розмовляти рідною
мовою, я вперше відчула, як між моїми батьками та мною,
між моєю латиноамериканською та новою культурою почала
утворюватися прірва. Ми з братом стали першими за багато
поколінь, хто не володіє вільно рідною мовою. Мова сигна-
лізує нам про належність — до наших сімей, наших культур
та наших племен. Якби я могла повернутися назад у часі, то
сказала б п’ятирічній собі, що треба просто перечекати цей
неприємний період, продертися крізь нетрі й розібратися
з помилками; що воно того варте. Спустошена зараз через її
помилку, я сказала б собі-підлітку, що ще не пізно вчитися. Ця
культура, зв’язки та коріння важать куди більше, ніж оцінка
A+ за контрольну. Ось що робить міф про досконалість — від-
чужує нас від інших та від самих себе.
У своїй практиці та навіть в особистому житті я бачу, що
міф про досконалість тримає в полоні багатьох жінок. Коли
ми одержимі життям без помилок, то проґавлюємо найваж-
ливіші уроки та можливості зростати. Після тисячоліть пану-
вання патріархату цей міф має найглибші, найнепоступливіші
й найненаситніші корені. Подумайте про це. Якщо ви хоче-
те керувати людьми, змусьте їх ходити по тонкому канату,
92
Розділ 5 · Міф про досконалість
зробіть з них товар, засуньте їх у коробку, намалюйте маски

на їхніх обличчях та скажіть, що вони не повинні рухатися.
Дайте їм відчути, що самі по собі вони нічого не варті. Міф
про досконалість заважає нам утілювати свої ідеї, знижує
нашу творчу впевненість і змушує нас відчувати, що ми роби-
мо недостатньо, а це спонукає нас відшкодувати цю різницю,
щоб довести протилежне. Часто ми діємо в абсолютно чужих
інтересах до повного виснаження. Протилежністю доско-
налості є вразливість та близькість, які з’являються, коли ми
дозволяємо собі показати світові, які ми насправді. Єдиний
спосіб боротися з міфом про досконалість — прийняти свої
помилки, а також обстоювати себе в будь-якому разі незалеж-
но від вашої продуктивності чи результативності. Подолання
міфу про досконалість означає відновлення своєї цінності
як жінки та повернення найпотаємнішої самобутності. Чи
може бути щось важливіше за це?
Стале налаштування розуму проти розвитку

«Я могла б грати в симфонічному оркестрі Сан-Франциско,
а натомість завантажую відео на ютуб», — сказала моя клі-
єнтка Ліндал, поклала підборіддя на кулак і важко зітхнула.
Подруга запропонувала їй взяти участь у музичному кон-
курсі онлайн, бо була впевнена: та виграє круїз до Косумелі,
Мексика. Її подруга пам’ятала, що в дитинстві в Петалумі,
Каліфорнія, Ліндал була єдиною музично обдарованою се-
ред своїх друзів. Тому жінка неохоче погодилася, щоб не
ображати подругу. У своїй міській квартирі вона підперла
телефон стільцем і почала знімати відео, як грає на кларнеті.
Через чотири години переглянула кадри й абсолютно розбита
відкинула телефон убік. Жоден із записів не був достатньо
хорошим.
Раптом на думку спала, як їй здалося, геніальна ідея. Мож-
на спекти торт! Так, ви правильно прочитали. І не для того,
щоб з’їсти. Ліндал завантажила на сайт конкурсу відео, де
93
випікає торт, а не грає на кларнеті. Це був кулінарний урок,

як спекти ідеальний шоколадний торт. «Знаєш, такий собі
жарт, — сказала вона. — Ха-ха. Смішно, правда?» Мені, на-
приклад, від цього було зовсім не смішно, але я кілька разів
моргнула, захоплена креативним обхідним рішенням своєї
клієнтки. Друзі Ліндал, навпаки, розсміялися, стверджуючи,
що це дуже дотепно з її боку, тож зрештою ніхто не постраж-
дав. Ніякої Мексики цього року — і не тому, що Ліндал не
обдарована музично, а тому, що навіть не спробувала!
Це був приклад руйнації від патріархату (вибачте, не стри-
малася). А хто генерал патріархату? Думаю, ви самі здогада-
лися — міф про досконалість. Для Ліндал усе почалося, коли
вона була маленькою дівчинкою. У чотири роки вчителі та
батьки виділили її як музичного генія і готували до того сла-
ветного дня, коли вона виступить на великій сцені. Тільки-от
той день так ніколи й не настав, хоча її роками називали об-
дарованою.
У коледжі Ліндал покинула кар’єру професійної музикант-
ки, і ось що стало зрозумілим під час наших із нею сеансів.
Вона, як і я, як і багато хто з нас, не любила виглядати пога-
но. Їй не подобалося зволікати чи помилятися. А ще Ліндал
просто ненавиділа провали та поразки, бо це могло означати,
що вона не була обдарованою від природи. Будь-який профе-
сійний музикант скаже вам, що буде важко навчитися чогось
нового, якщо ви не дозволятимете собі помилятись і почува-
тися початківцем на кожному новому рівні знову й знову.
Але Ліндал щосили трималася та захищала ідею своєї
музичної обдарованості — дорогоцінне уявлення про те,
що вона талановита, а невдачі зазнала тому, що просто не
спробувала, а не тому, що погано грає. Ну хто може її зви-
нуватити?
Якщо ви були хорошою дівчинкою, яка росла за патрі-
архату, є всі шанси, що вас теж гладили по голівці за об-
дарованість. І здається, це добре, але, на жаль, усе не так.
В одному дослідженні, де батьки на камеру хвалили своїх
94
дітей, дівчатка та хлопчики отримали однакову кількість

компліментів, але батьки хлопчиків хвалили тих за докладені
зусилля та розроблену стратегію, натомість батьки дівчаток
хвалили їх за особисті риси, такі як інтелект22. Дослідники
встановили, що діти, яких хвалили за їхній внесок у вирішен-
ня завдання, через п’ять років спокійніше та позитивніше
ставилися до проблем. Чому? Тому що вони виробили в собі
те, що професор Стенфордського університету Керол Двек
називає не сталим налаштуванням розуму, а налаштуванням
на розвиток23.
Налаштування розуму на розвиток — це коли ви вірите,
що здібності можуть змінюватися, тоді як стале налашту-
вання — це коли ви вважаєте, що здібності, як-от інтелект,
незмінні і їх не можна прокачати через практику: ви або
здібні, або ні.
Звичайно, налаштовуватися на розвиток набагато кра-
ще, бо, ймовірно, ви не боятиметеся перешкод та навряд
чи покинете свою справу, а це вже веде до позитивнішого
особистісного зростання. Сьюзан Левін, професорка пси-
хології в Університеті Чикаґо, пише у своїх дослідженнях:
«З часом у хлопців частіше, ніж у дівчат, вироблялося пози-
тивне ставлення до важких завдань і віра в те, що інтелект
можна вдосконалити»24. Двек давно довів, що розумні дівча-
та — відмінниці з високим IQ — швидше впадають в істерику,
коли стикаються із заплутаним, складним матеріалом, який
не можуть одразу розібрати25.
Так само як і у випадку з Ліндал: якщо ваші батьки та
вчителі постійно казали вам, що ви народилися з якимось
особливим даром чи рисою, ви навряд чи з готовністю при-
йматимете життєві виклики через ризик невдачі, бо невдачі
свідчать про те, що насправді ви не маєте такої риси. Ви надто
багато вкладаєте в підтримку цього стандарту, репутації чи
відзнаки. Імовірно, ви рано покинете цю справу або просто
не захочете розвиватися далі. Я добре пам’ятаю, як у дитин-
стві поїхала до Аргентини, сиділа за столом на кухні в бабусі
95
й малювала русалку. Це був один із перших малюнків, який

я пам’ятаю. Моїй бабусі, благослови її Богине, яка сама була
художницею, так сподобалася моя русалка, що вона заявила
всім моїм двоюрідним сестрам, що я виняткова художниця
(так, звичайно, я намалювала русалці довгі вії), і прикріпила
малюнок на холодильник, щоб усі бачили. Бабуся, здавалося
б, нешкідливо заохотила мене. І це спрацювало: мій мозок
спалахував вогниками дофаміну. Удома в Канаді я намалювала
ще одну русалку й чекала, коли ж світ визнає мене так само,
як бабуся в Аргентині, але чула лише цвіркунів. Цвірк. Цвірк.
«Подивіться, вчителі, подивіться!» — «Так, непогано, — сказали
вони, — але може спробуй додати отут…»
«Що-о-о-о-о-о-о? — подумала я. — Тобто я не грандіозна худож-
ниця русалок?!» Виявилося, що я, можливо, просто середньо
статистичний маляр (точно початківець). Попри те що мені
дуже подобалося малювати, я після цього не поверталася
до малювання роками.
Протилежністю схвалення процесу є схвалення люди-
ни («Ти дивовижна співачка!»; «Ти суперрозумна!»; «Ти така
мила!»), про яке моя бабуся не знала, коли сказала мені, що
я виняткова художниця. Чи схвалення людини насправді
шкодить? Ну (незграбно складає руки), схоже, що так. Цей вид
похвали видається особливо шкідливим для дівчаток, оскільки
одне дослідження засвідчило, що схвалення знижує рівень
мотивації в дівчат старших класів, а в хлопців — ні26. За да-
ними дослідників мотивації старої школи Едварда Л. Декі та
Річарда М. Райана27, дівчат можна легше підсадити на гачок
схвалення, бо вони звертають більше уваги на те, чи задо-
вольнили того, хто їх оцінює. І через це вони почуваються
(а на мою думку, стають) залежними від оцінки. Чи може це
бути правдою?
В іншому дослідженні28 діти початкових класів після ви-
рішення головоломки отримали інформаційні, контрольні
або змішані (розумне поєднання інформаційних та контроль-
них) відгуки. Контрольний відгук — це, наприклад, сказати
96
дитині, що в разі успішного виконання завдання вона зможе

виконати ще одне або ж що дослідники отримають корисні
дані для своєї наукової роботи. Тобто завдання пов’язане
з конкретними вимогами, а на дитину тиснуть, щоб добитись
успішного виконання. Інформаційний відгук — це просто
позитивне спостереження за тим, як хтось виконує завдання,
наприклад «у тебе добре виходить». Контрольне схвалення
шкодить мотивації всіх дітлахів (так-так), а змішане схва-
лення зменшує цікавість дівчаток, а інтерес хлопців, навпаки,
підвищує. Дослідники дійшли висновку, що дівчата прислу-
халися до контрольних аспектів змішаного схвалення, тоді як
хлопчики зосередилися на інформаційних, тому почувалися
просто прекрасно.
Наш страх перед критикою та невдачею не дозволяє нам
дати жару, бо ми не дозволяємо собі засяяти. Зокрема, одне
дослідження дуже мене занепокоїло: у тесті з географії жінки
показували гірші результати, ніж чоловіки, якщо була можли-
вість пропустити запитання, але якщо треба було обов’язково
дати відповіді на всі запитання, вони справлялися так само
добре, як і чоловіки29. Уявіть сотні тисяч, якщо не мільйони
жінок, які втрачають можливості, тому що просто не спро-
бували! Завжди краще вийти на ринг і сказати: «Чорт-з-ним-
чому-б-не-спробувати-і-побачимо-що-вийде!».
Знову ж таки все це починається в дуже юному віці, і наша
психіка це засвоює. Як реагували ваші батьки, коли ви роби-
ли помилку чи зазнавали невдачі? Двек та її колега Кайла
Гаймовіц довели, що батьки, які вважають невдачі поганим
явищем і зосереджені на успішності, а не на навчанні своїх
дітей, закріплюють у них стале налаштування розуму. Їхня
робота підкреслила, що діти наслідують ставлення та пове-
дінку батьків у разі невдачі.
Не дивно, що більшість моїх клієнток навіть у свої двад-
цять чи тридцять років кажуть, що вони «ще не готові» почати,
а їхня робота «недостатньо добре зроблена» напоказ. Або,
ще гірше, вони думають про себе в усталених формах, мов-
97
ляв, «я просто не письменниця», і кидають роботу на самому

підйомі. Тоді я (метафорично) трушу їх за плечі й викликаю
на бій з цим міфом — героїне, ти ходиш довкола, як зомбі,
загіпнотизована міфом про досконалість. Спробуймо роз-
винути вашу творчу впевненість.
Творча впевненість
За словами дизайнерів-мислителів Тома Келлі та Девіда
М. Келлі, «поєднання думки та дії визначає творчу впевне-
ність: здатність придумувати нові ідеї та сміливість випробу-
вати їх»30. Остання частина — ключова. У нас, жінок, удосталь
ідей і талантів, але скільки з нас починають діяти та доводять
справу до кінця?
З міфом про досконалість ми охоплені вселенським стра-
хом, який неминуче змушує нас зволікати, ускладнювати,
уникати, затримувати та робити все, що в наших силах, щоб
тільки не робити. Перфекціонізм тримає нас у безпеці в зоні
комфорту, але блокує дії та, зрештою, розвиток.
Джейд не з чуток знає про це. Після десяти років роботи
артдиректоркою у видавництві в Нью-Йорку вона переїхала
до Сієтла, щоб застосувати свої знання з брендингу у сфері
високих технологій. «Мій начальник дозволив мені очолити
власну команду, що водночас і хвилювало, і лякало», — ска-
зала вона. Джейд відчувала напади нудоти під час роботи,
прокрадалася до туалету між зустрічами, зачинялася в кабінці
й блювала або глибоко дихала. Вона стала відповідальною
за творчий напрям та оновлення популярного застосунку
з мільйонами користувачів, тож діяла поза своєю зоною ком-
форту. А якщо вона помилиться? А якщо вона неправильно
все зрозуміла? А якщо вона все правильно зрозуміла? А якщо
вона накоїть дурниць? А якщо вона всіх порве? Уперше в до-
рослому житті Джейд почувалася початківицею та ще й аб-
солютною самозванкою.
98
«Є технічний жаргон, з якими я не знайома, і це змушує

мене відчувати, що я не маю уявлення, про що говорю чи
навіть що тут роблю», — сказала вона мені перед початком
сеансу. Як новенька у виконавчій команді, вона постійно
боялася «сказати щось неправильно», тому не висловлювала
своєї думки.
— Ти кажеш, що хочеш, щоб тебе серйозно сприймали. Що
ти маєш на увазі? — запитала я.
— Я хочу, щоб інші бачили в мені керівницю. Лідерку, яка
красномовно висловлює свої думки й знає, про що говорить.
Лідерку, у якої все під контролем, — сказала вона.
— Ти ще не почуваєшся там, як у своїй тарілці, — відповіла
їй я.
— Саме так. Я не хочу сказати якусь неправильну річ. І точ-
но не хочу осоромити свого начальника чи компанію.
— Як гадаєш, коли тебе стануть сприймати серйозно?
— Коли я розумітиму жаргон. Я ж просто не технарка.
Ага! Ось у чому підступна пастка міфу про досконалість:
він заважає нам діяти (тобто практикувати), тримає нас у са-
моруйнівній петлі, а вирватися потрібно, щоб дістатися на-
шого пункту призначення. Як Джейд навчилася б говорити,
якби ніколи не говорила? По факту, вона відмовилася від
можливості виступити про жінок у промисловому дизайні
на форумі, тому що «не почувалася готовою», хоча насправді
була віцепрезиденткою з промислового дизайну та єдиною
жінкою в керівництві своєї компанії. «Я хочу бути впевне-
на, що справлю найкраще враження, — сказала вона мені,
поправляючи окуляри з важкою оправою. — Отже, я відмо-
вилася».
Ви почули мене з першого разу: єдиний спосіб зруйнувати
цей міф — зробити те, чого ви боїтеся. Для Джейд найкращий
спосіб навчитися говорити та виступати — постійно гово-
рити. Знаю-знаю, гуру із саморозвитку кажуть нам: «Зробіть
те, чого боїтеся зробити». Ем-м-м… Дякую. «Будьте впевнені
в собі!» Ем-м-м… Дякую. То чого не вистачає? Як зробити те,
99
чого ти боїшся? Дизайнерське мислення може допомогти: ми

нарощуємо творчу впевненість і позбуваємося невпевненості,
коли щось робимо й когось залучаємо (звучить просто, але
тут багато намішано, тож читайте далі).
Прототипування
Настав час звернутися до нашої третьої дизайнерської уста-
новки й зробити щось. Коли я вивчила прототипування в школі
дизайну, мені відкрився цілий новий світ можливостей. Про-
тотип — це невелика, швидка версія ідеї чи мети, яку легко
зробити й не шкода викинути. Прототипи дають змогу пе-
ревірити свої ідеї, не ставлячи власне життя на кін (якби ми
тільки розглядали всі наші ідеї крізь призму прототипування,
ми заощадили б собі купу часу, грошей і нервів). Прототипи
цілеспрямовано недосконалі, вони лише приблизний варіант
ваших ідей, і в процесі їх треба відкинути. Ось у чому їхня при-
нада! Нижче перелічено деякі характеристики прототипів:
• дешеві;
• уривчасті;
• неточні;
• приблизно виражають ідеї;
• їх легко і просто зробити;
• їх швидко можна протестувати.
Якщо ви не звикли бути на видноті, створення прототипів —

це прекрасний спосіб наростити творчу впевненість і по-
чати робити маленькі незвичні кроки, які не злякають і не
паралізують вас. Це нормально, якщо ви ще не знаєте, куди
прямуєте чи що робите. Прототип потрібен, щоб допомогти
вам це зрозуміти, дати більше інформації. Це спосіб взаємо-
діяти зі світом, отримати швидкий відгук і відкоригувати свій
курс — основа будь-якого навчання!
100
Чому саме прототипування?

Прототипування — антипод перфекціонізму, і якщо свідомо
ним займатися, воно допоможе розширити сприйняття та
розвинутись у таких масштабах, яких ви ніколи не уявляли.
Ось у чому допомагають нам прототипи.
• Розбивають перфекціоністське все-або-нічого мислення

(«або я втілюю ідею так само ідеально, як це в моїй голові,
або взагалі не втілюю»), знайти в ідеї золоту середину.
• Позбавляють нас зацикленості на цілісності, бо ми мусимо
прийняти цілеспрямовану уривчастість прототипу (і, так,
його потворність).
• Дозволяють отримати свідомий та безпечний простір для по-
милок (без високих ставок!), на яких ми вчимося (так!).
• Знижують наші високі стандарти до тверезих, реалістич-
них, які допоможуть нам оцінити справжню реальність
наших ідей.
• Дають зрозуміти, що нам справді подобається, а що ні, і до
зволяють не керуватися думкою про те, що нам подобається
чи не подобається.
• Перевіряють наші припущення та корегують курс без вели-
кої кількості ресурсів і відриву від роботи.
• Навчають приймати кращі рішення щодо напрямку руху
й того, яку ідею реалізовувати, оскільки ми ліпше розуміємо,
що працює, а що не працює.
Додам щодо останніх двох моментів: прототипування дає

змогу «провалитися на ранній стадії». Це допомагає з про-
цесом виключення. Я працювала з багатьма жінками, які,
наприклад, хочуть перейти на фріланс чи стати босом са-
мій собі. Ви можете змоделювати цей шлях, взявши одного
клієнта під час повноцінної роботи. Багато з нас думає, що
це конфлікт інтересів, бо ми під дією міфу про правила. Ви
можете спокійно перевірити цей шлях у всіх випадках, крім
101
єдиного — якщо це чорним по білому заборонено у вашому

трудовому договорі. Навіть один клієнт подарує вам відчут-
тя, що це можливо. Що ви дізналися, взявши цього клієнта?
Вам сподобалося? Ви зробили б це знову? Чи були ви йому
корисною? Скільки вам заплатили? Скільки вони будуть го-
тові платити? На всі ці запитання можна дістати відповіді
за допомогою прототипування.
Після закінчення коледжу я серйозно розглядала варіант
розробки бренд- та вебдизайну для інших коучів. Але перш
ніж заявити про це світові та оновити список своїх послуг
на вебсайті, я запустила прототип: взяла одного клієнта
на додаток до всіх своїх звичайних клієнтів. І знаєте що?
Я зрозуміла, що це не моє. І викреслила це зі свого списку.
Виявляється, мені подобається повна свобода й незалеж-
ність, коли йдеться про творчість, а заробляти гроші дизай
ном я не хочу. Спробувати та виключити. Під час виключення
ми виправляємо свій курс. Ми не обов’язково одразу натика-
ємося на правильний, ідеальний шлях для нас. Ми випробо-
вуємо кілька прототипів (в ідеалі протягом кількох тижнів,
а не десятиліть), перш ніж усвідомити, якому з них справді
готові присвятити себе і зробити це просто зараз. Так, це
зовсім інший спосіб існування у світі, але достатньо прийняти
його, і він змінить ваше життя.
Починаймо
Перш ніж щось зробити, слід вирішити, що ви робите. Іноді
ви знаєте це із самого початку, хоча я рекомендую пройти
через творчий мозковий штурм (дивися розділ про мозковий
штурм у міфі про правила), щоб мати кілька варіантів, перш
ніж обрати ідею для прототипу. Наприклад, ми з Джейд узяли
папірці та встановили таймер на п’ять хвилин. Ми хотіли
вийти із зони комфорту й придумати хоча б десять ідей. На-
шим основним запитанням було: «Як Джейд може говорити
більше?». Ось деякі ідеї, які ми придумали. Вона могла…
102
• Стати десь у куточку на станції метро й тихенько прогово-

рити свої думки.
•З
ібрати кілька друзів у п’ятницю ввечері й представити їм
свій проєкт за келихом вина.
• Створити подкаст про жінок у продовольчому дизайні.
• Організувати «робочий сніданок», запросити кількох колег
і послухати їхні думки щодо останнього проєкту.
• Провести заняття з йоги після роботи в коворкінгу друга.
Щойно ви запишете кілька ідей, розставте їх за пріоритетами

та оберіть ту, яка сподобалася найбільше. Ідіть за своєю раді-
стю та цікавістю. Від якої ідеї у вас по тілу мурашки? Оберіть
ту, яка змусить трохи вийти із зони комфорту. Не витрачай-
те занадто багато часу на цьому етапі, тому що пізніше ви
зможете обрати іншу ідею. А це знову повертає мене до моєї
улюбленої мантри про прототипування: не зациклюйтеся
ні на чому. Оберіть одну ідею. Якщо вона не приносить вам
радості, відкиньте її та спробуйте іншу. У вас усе вийде.
Як розробити свій прототип

Розберіться з ідеями по спадній
— Якщо бути чесною із собою, — почала Джейд, — я хотіла б
створити подкаст про жінок у продовольчому дизайні. Я від-
чуваю, що це допоможе мені поділитися своїми думками
й досвідом.
Ідеї чудові тим, що вони як розкуті діти або як барвисті
драґ-королеви, вони існують без найменших докорів сумлін-
ня. Але на цьому етапі наші ідеї треба серйозно скоротити.
Як людина, яка запустила власний подкаст, я знала, що цей
процес має кілька фаз і підфаз. Уявіть собі, якби я сказала,
коли ми виходили із сеансу: «Наступного разу, коли зустрі-
немося, ти вже запустиш подкаст про жінок у продовольчому
дизайні! Дай п’ять!».
103
Я знала свою милу Джейд, вона ніколи не запустила б под

каст — і не тому, що не змогла б, а тому, що наступний крок
був би занадто великим і непосильним, хоча й захопливим.
Ось чому ми прототипуємо. Прототипи повинні бути зовсім
невеликими та легкими в реалізації. Почнімо з найпростішого
та найменшого кроку, і тоді ми можемо творити.
— Джейд, що тобі потрібно, щоб записати епізод?
— Зробити кілька досліджень, придбати мікрофон і напи-
сати сценарій…
— Занадто багато роботи. Невже записати звук можна тіль-
ки з мікрофоном?
— Ну, думаю, можна зробити запис на мій телефон.
— Ідеально. Може, запишеш голосову нотатку до трьох
хвилин на телефоні?
Коли ми скорочуємо ідею, ми налаштовуємося на успіх
(інша установка, натхненна дизайнерським мисленням),
знімаємо бар’єри для дії, додаємо собі в тисячу разів більше
шансів реалізувати її. Тут я усунула бар’єр обладнання та всі
незручності зі сценарієм / часом, оскільки за три хвилини
вона могла б зімпровізувати чи зробити запис за порівняно
коротким сценарієм замість повнометражного.
Зауважте: суть не в тому, щоб поділити ідею «почати
подкаст» на дрібніші кроки, — це спрощений погляд. Якби
я поділила її на дрібніші кроки, то першим кроком було б
придбати обладнання, а це вбило б її ентузіазм. Ми винайшли
для цього прототип — меншу версію повномасштабного,
цікавого, професійно записаного епізоду, відгук про який
вона зможе отримати швидше.
Прийміть обмеження
Прототипи допомагають нам розбити міф про досконалість
через прийняття обмежень. Дизайнери люблять обмеження!
Вдумливі обмеження породжують творчий процес, позбавля-
ють перфекціонізму. У нас немає часу, щоб довго роздумувати
104
над своїми дорогоцінними творами, коли ми маємо лише дві

хвилини, щоб, чорт забирай, зробити це. Ми просто повинні
рухатися далі. Крім того, завдяки використанню менших
ресурсів ви не надто зациклюватиметеся. Ось основні обме-
ження, які допоможуть вам розробити прототип.
Час та якість
Є історія про вчительку столярної справи, яка задала двом
своїм групам зробити гарний, але функціональний стіл. Кла-
су A вона сказала, що ті мають зробити лише один стіл, але
весь семестр можуть працювати над ним. Класу Б повідомила,
що їм потрібно зробити разом якомога більше столів, а потім
наприкінці вибрати найкращий. Як ви вважаєте, який клас
розробив найкращий стіл? Клас Б. Коли справа стосується
прототипування, то що менше часу витрачено на кожен про-
тотип і що більше варіацій прототипів, то краще. Чому? Тому
що ми розвиваємося і вчимося завдяки повторенню, а не коли
напружуємося, зациклюємося і працюємо над чимось одним
так, нібито від цього залежить наше життя.
Отже, що ви могли створити менш ніж за годину? А що
менш ніж за десять хвилин? А якщо замість того, щоб витра-
чати цілу годину на один прототип, ви використали по десять
хвилин і зробили шість прототипів за годину? Що більше
прототипів, то менше ви зациклюєтеся. У випадку із Джейд
я попросила її зробити щонайменше п’ять голосових нотаток
по три хвилини (і обмежила час виконання завдання однією
годиною). Коли ви зосереджуєтеся на кількості, то відмов-
ляєтеся від пошуків ідеалу. Отже, зануртеся в обмежений час
і попрактикуйтеся стежити за таймінгом.
Розмір
Якщо я ще не донесла це до вашої свідомості, повторюю: ідеї
великі, а прототипи маленькі. Одного дня Джейд зробить го-
динний епізод, але її прототип триватиме лише три хвилини —
як тизер чи приклад. Ось кілька прикладів скорочення ідеї.
105
• Художня виставка стає однією картиною (яку можна ще біль-

ше зменшити за допомогою невеликої кількості матеріалів
та обладнання).
• Фріланс стає одним клієнтом (можна ще більше зменшити
за допомогою меншого кінцевого результату, наприклад
створення трьох слайдів або одного ескізу логотипу).
рактикування десятиденної медитації мовчання стає од-
•П
нією п’ятихвилинною медитацією вдома.
• Нова кар’єра в менеджменті стає однією розмовою з мене-
джером або одним клієнтом.
Матеріали та вартість
У випадку з Джейд ми дійшли від запису подкастів у студії до го-
лосових нотаток на її телефоні. Ви можете скоротити матеріали
практично для будь-якої ідеї, і зараз є чимало інструментів,
щоб активувати свою креативність, тому жодних виправдань!
Скажімо, одна з моїх мрій — зняти повнометражний фільм
про подорож до Таїланду. Які ще медіаформати, окрім фільму,
я можу використати, щоб передати суть своєї подорожі? Я можу
роздрукувати фотографії головних моментів з поїздки та офор-
мити їх у певному порядку, створивши своєрідний комікс. Це до-
поможе мені створити концепцію та швидко отримати відгуки.
Якщо я хочу наблизити прототип до медіаформату, я все одно
можу обійтися без великої кількості апаратури, наприклад зняти
своїх друзів, які розігрують одну зі сцен у Таїланді, на камеру
мобільного телефона. Інакше кажучи, не робіть одразу гар-
но — робіть фрагментарно. Нехай у вас будуть дешеві матеріали
або якісь альтернативи після мозкового штурму. Думайте без
обмежень. Менше матеріалів — дешевший прототип. В ідеалі
його вартість має бути нульовою, оскільки що більше грошей ви
витратите, то більше прив’яжетеся. Архітектори та промислові
дизайнери весь час виготовляють моделі, тому це не щось нове.
Але я вважаю, що підійде для будь-якої вашої ідеї чи мети, і це
досить революційно. Ось приклади зниження витрат завдяки
зменшенню кількості матеріалів.
106
• Замість купувати 3D‑принтер використовуйте для моде-

лювання глину.
• Не наймайте розробника нового вебсайту, а використай-
те застосунок для вебдизайну в інтернеті, наприклад
Squarespace або навіть звичайний нотатник, щоб уявити,
який це матиме вигляд.
• Замість орендувати спортзал скористайтеся гаражем свого
друга.
ВИЗНАЧТЕ СВОЇ ПРОТОТИПИ

Зосередьтесь на своїй великій і страшній мрії (знаєте,
на тій, яку ви постійно відкладали) і придумайте п’ять
способів її прототипування, застосовуючи один із цих
ресурсів обмеження. Пам’ятайте: прототипи мають бути
маленькими та простими у виконанні. Я могла б…

Вийдіть у світ
Створити прототип — одне, представити його — геть інше.
Коли ми показуємо комусь свою роботу, це робить нас враз-
ливими, бо ми відкриваємо себе для оцінки й критики. Ми
дозволяємо бачити себе такими, якими є під час роботи, поки
навколо панують безлад та невизначеність. Ми також ви-
знаємо, що досліджуємо, випробовуємо шлях, намагаємося
зробити щось поза рамками, і тут нам незручно, бо більша
частина світу доволі квадратна. Ми ризикуємо порушити
уявлення людей і своє соціальне становище, наприклад «учи-
тель» або «схильна до аналітики жінка», а це можуть погано
сприйняти (пам’ятайте: більшість людей протистоять змі-
нам). Є ціла низка причин, чому не показувати простіше. Але
107
ми не так розвиваємося. Ми можемо зміцнити свою броню,

коли граємося з тим, що мені подобається називати межею
вразливості.
Ваша межа вразливості пролягає в тому незручному й вод-
ночас принадному місці між комфортом і розвитком. Це те
місце, де ми вразливі до невдач та суджень.
Скажімо, я намалювала коло й помістила вас у нього. Ми
назвемо його коло комфорту. Усе, що поза цим колом, — дис-
комфорт. Лінія кола — і граничний простір навколо ньо-
го — і є вашою межею вразливості. Розвиток починається
тоді, коли ми дозволяємо собі торкнутися межі. Пограйтеся
з нею. Станьте на цю межу. Посидьте біля неї. Що більше ми
торкаємося її, то більше рухається назад лінія, а коло розши-
рюється, то більше ми перетворюємося на ту, якою хочемо
стати. Усі, хто займається йогою, знає, про що я кажу.
межа вразливості
Ви
Зона
Зона комфорту
дискомфорту
Це місце, де ви стискаєтеся, вам боляче, але якщо ви трохи

довше затримаєтеся й глибоко вдихнете, то помітите, що тіло
починає танути, розтягуватися й виходити на новий рівень
гнучкості. Виявляється, тут можливо почуватися добре. Доти,
108
доки не торкнешся наступної межі. Межа ніколи не зникає,

вона лише відсовується назад. Ми розвиваємося тільки тоді,
коли здатні жити з дискомфортом на власній межі.
Повернімося до Джейд.
— Джейд, — сказала я. — З ким ти поділишся своїми голо-
совими нотатками?
— Ні з ким, — сказала вона зі страхом, ховаючи обличчя.
— Не хвилюйся, — попросила я її. — Спробуймо знайти
твої межі вразливості.
Пам’ятайте: межа — це місце розвитку. Багато тренерів
і людей, які займаються саморозвитком, пропонують робити
величезні кроки через край на абсолютно нову територію.
Проблема з різкими кроками в тому, що вони можуть призве-
сти до занадто серйозних невдач на початку шляху, а якщо ми
перебуваємо під закляттям міфу про досконалість, то будемо
надто зневірені, щоб іти далі. Нам треба знайти те принадне
місце прямо біля вашої межі — те місце, де досить страшно
(бо без страху немає розвитку), але страх не паралізує.
Уявімо акти обміну для Джейд. Акт обміну — саме так це
називається — поведінка (в ідеалі нетривала, хоча, можливо,
емоційно складна), яка передбачає, що ви ділитеся чимось
своїм та стаєте вразливою. Кожен акт обміну має свій рівень
інтенсивності, і цей рівень для кожної людини свій. Комусь
комфортніше читати свою нову поему перед незнайомцями
в кафе, а не на святі, куди прийдуть близькі родичі. Можна
моделювати інтенсивність обміну, змінюючи та граючись
з різними елементами, зокрема з каналом, через який ви ді-
литеся (стрічка новин фейсбуку чи конференція), кількістю
людей і якістю стосунків з ними (кілька близьких друзів чи
море незнайомих людей) і контекстом (п’ятничний вечір у ва-
шому домі чи творча майстерня, яку ви взяли в оренду).
Тепер визначимо діапазон обміну, який складається з ак-
тів обміну, щоб згодом ми визначили свою межу вразливості.
З одного боку діапазону обміну ми маємо суцільний комфорт —
знаєте, такий, який ви відчуваєте, коли дрімаєте в купі м’яких
109
іграшок, а з другого боку діапазону жах — такий, який ви від-

чуваєте вві сні, коли розумієте, що стоїте голяком у натовпі
людей і всі тицяють у вас пальцями та сміються. Більшість із нас,
звичайно, оберуть сон із зайчиками та ведмежатами, але так
ми не розвиваємося. Розвиток відбувається, коли ми наближа-
ємося до жаху, не торкаючись його. Через мозковий штурм ми
з Джейд визначили діапазон способів, як поділитися з іншими
голосовою нотаткою від комфортного до все страшнішого.
Комфорт не показувати нікому

надіслати в повідомленні друзям
надіслати імейл десятьом друзям
показати на особистій зустрічі
запостити в соцмережах
показати колегам
Жах розповісти наживо на Apple Podcasts
— Добре, Джейд, подивися на цей список і скажи, де твоя

межа вразливості? Будь чесною.
Джейд трохи помовчала.
— Відправити голосову нотатку другові ніби має бути враз-
ливим, але я, напевне, переборола це. Мені здається, якщо ми
вдвох слухатимемо її під час особистої зустрічі, мені стане
незручно. А бути з групою друзів, коли всі вони слухають,
для мене як смерть.
Ми знайшли її межу: ПОКАЗАТИ голосову нотатку другові
під час особистої зустрічі. Досить страшно, але не паралі-
зує. Перебувати в дискомфорті на межі вразливості — серце
творчої впевненості, що розвиває сміливість висловити та
показати свій блиск світові.
110
ЗНАЙДІТЬ СВОЮ МЕЖУ ВРАЗЛИВОСТІ

Подумайте про подарунок, талант, ідею чи проєкт, яким
ви боїтеся поділитися з іншими. Ви також можете
згадати один зі своїх прототипів з попередньої вправи.
Перелічіть акти обміну, залучені в цьому проєкті чи
прототипі, з різним ступенем інтенсивності та страху,
а потім розподіліть їх на діапазоні обміну, як показано
нижче. Будьте чесною із самою собою і визначте свої межі
вразливості. Пам’ятайте: якщо ви надто консервативні,
то не навчитеся нового. А якщо надто сміливі, то можете
ненароком занапастити себе, рухаючись зашвидко
й зарано (також чудовий спосіб саморуйнування). За
допомогою своєї мудрості знайдіть ту межу, яка потрапить
у те саме принадне й болюче місце. Щойно зрозумієте, який
акт обміну на межі вашої вразливості, вдайтеся до нього.
У реальному світі тільки так можна чогось навчитися.
Як бачите, прототипування — це ефективний спосіб почати

руйнувати міф про досконалість та рухатися до своєї мети. Це
не завжди комфортно, а часом навіть страшно. Але я обіцяю:
якщо ви зробите ці невеликі кроки, спробуєте виконати впра-
ви, звикнете до випробування багатьох різних нових речей,
то зможете вибудувати ту творчу впевненість, яка виведе вас
на самотужки спроєктований шлях.
Комфорт
Жах
111
Хороша дівчинка, яка досягає мети

Ми побачили, як міф про досконалість виводить з ладу вашу
творчу впевненість і заважає ділитися своїми ідеями й та-
лантами зі світом. Але є ще один так само небезпечний гачок,
на який він нас ловить: міф каже нам, що ми «недостатньо…».
Одним із найпоширеніших «недостатньо», яке я помічала
в хороших дівчаток, особливо в тих, які виросли з думкою, що
вони обдаровані, є відчуття, що вони досягли недостатньо-
го успіху в житті. Вони кажуть, що недостатньо працюють,
недостатньо випереджають інших чи недостатньо швидко
просуваються далі.
У капіталістичній культурі успіх означає видертися схо-
дами або подолати гірську вершину та встановити там свій
прапор. Успіх — це весь час підійматися вище й удосконалю-
ватися. Головна ідея всієї нашої культури — визначити, хто
може це зробити найкраще і хто може перемогти. Спитайте
таких, як я, доньок іммігрантів — нас виховували з думкою,
ніби ми маємо працювати та навчатися, як кролики з реклами
Duracell. У дитинстві я постійно слухала головну історію
нашої сім’ї про те, як мій батько гарував, мов проклятий, тож
зміг виїхати з рідної країни та користуватися (так само як
і його діти) необмеженими економічними можливостями
на вільній землі. Але якою ціною? До 16 років я встигла пов-
читися принаймні в 10 різних школах. Кар’єрні можливості
мого батька постійно розвивалися, відкривалися нові, тому
ми використовували їх знову, і знову, і знову. Коли я вступила
до коледжу, у мене майже не лишилося шкільних друзів. Ми
втрачали контакт, заводили нових друзів, а через рік-два вко-
тре переїжджали. Навіть сьогодні брати й сестри моєї мами та
їхні родини туляться всі разом в її рідному місті в Аргентині
й живуть буквально за квартал одне від одного, як у фільмі
«Моє велике грецьке весілля», а мій брат, батьки та я розкидані
по всій Америці, бо віддали перевагу нашим професіям, кар’є-
112
рі та самостійності. Капіталізм створює індивідуалістичні

суспільства. Цю землю збудували емігранти, які прагнули
свободи. Саме тому в нас глибоко вкорінена пуританська
трудова етика й одержимість зразками наполегливих зусиль
та витримки. І скасувати це програмування ой як нелегко.
Згідно з недавнім дослідженням, майже половина аме-
риканців почуваються самотніми або покинутими, а кожен
четвертий рідко відчуває (або й ніколи), що існують люди, які
справді його розуміють31. Національний інститут психічного
здоров’я повідомляє: щонайменше 17,3 мільйона дорослих
людей пережили депресію, а майже третина американців
матиме синдром тривожного розладу (як-от соціальна три-
вожність, фобії, посттравматичний стресовий розлад) про-
тягом свого життя32. Очевидно, ці статистичні дані пов’язані
і з нашим загальним станом здоров’я. Наприклад, у період
між 1996 і 2003 роками ми витратили понад 180 мільярдів
доларів на лікування хронічних захворювань, таких як діабет
та хвороби серця, а крім того, ще маємо серйозну пробле-
му з надмірною вагою33. Ми споживаємо куди більше, ніж
будь-яка інша велика країна світу34, видобуваємо природні
ресурси з надр Землі для виробництва товарів, які швидко
використовуємо, а потім викидаємо назад у навколишнє се-
редовище сотнями мільярдів тонн сміття. Те, як ми живемо,
не працює на нас. І в цьому значну роль відіграє капіталізм.
Він вимагає безперервного виробництва. Ми працюємо та
перенапружуємося, щоб заробити грошей, які дадуть нам
змогу споживати дедалі більше, щоб заповнити цю глибоку
порожнечу хронічного невдоволення. Наше суспільство не
хоче бути, воно хоче виробляти. Нас поважають тоді й лише
тоді, коли ми виробляємо речі, ідеї та продукти, які важать
на ринку. Від нас чекають послідовності, працелюбності та
результативності, а не того, що ми будемо повноцінними,
складними, багатогранними людьми. Тому жінкам, охопле-
ним міфом про досконалість, часто важко робити перерви та
відпочивати, вони просто залежні від роботи.
113
Багато прихильниць фемінізму 2000-х років підтримали

капіталістичні ідеї, щоб їх урівняли в правах із чоловіками
на роботі. Найпоширеніша з цих ідей полягає в тому, що
жінки мають стати абсолютними трудоголіками (як чоловіки),
і це лише зміцнює стару парадигму. Я зараз кажу про жінку,
яка заробляє і працює стільки ж (якщо не більше), скільки
й чоловіки, носить корпоративний одяг і має на меті підня-
тися кар’єрною драбиною, щоб отримати вищий соціальний
статус, більший вплив та гроші. Деякі люди називають це кор-
поративним фемінізмом, і він ловить нас із чоловіками в одну
пастку. Так жінка визначає власну цінність залежно від того,
чи створює вона матеріальний добробут і цінності (чоловікам
це притаманно навіть більше). Саме тому, думаю, у багатьох
жінок є проблеми з материнством. Ми вбачаємо в материн-
стві загрозу нашій кар’єрі. І ми ніби спробували виправити
ситуацію через створення рівних умов праці (я підтримую
це), але залишилася головна неусунена проблема: ми все ще
стараємося заробляти гроші, дертися нагору, відповідати
вимогам системи та узгоджувати свої цінності відповідно
до капіталізму. Але чи в цьому наша цінність?
Людина надзвичайна завжди — незалежно від видимої
продуктивності. Усередині кожного з нас серця, легені та
клітини, які щодня творять свої невидимі дива. Навіть «най-
непродуктивніша» людина містить у своєму тілі величезну
продуктивність: шлунковий сік розщеплює їжу, мільярди
нейронів вистрілюють у мозку. А жінки надзвичайні, попри
продуктивність, бо мають власні цикли й дарують нове життя,
чим підтримують та втілюють самовизначену жіночність. Ми
цінні вже тому, що живемо, дихаємо та існуємо.
Приймаємо буття
Хорошим дівчаткам, які перебувають під закляттям міфу
про досконалість, необхідно від’єднати свою цінність від
114
роботи й прив’язати її до чогось більш людського та фунда-

ментального — до буття. Як саме? Пропоную два способи.
Перший — практикувати наступну мантру знову й знову. Пе-
репрограмування відбувається за допомогою повторення.
ПРАКТИКУЙТЕ ЦЮ МАНТРУ:
«Я ЦІННА ПРОСТО ТОМУ, ЩО ІСНУЮ».
Мантри спрацюють найкраще, якщо ви випишете
їх та розмістите перед очима. Куди б її повісити?
Скажімо, на дзеркало у ванній, приладову панель
в авто або у ваш органайзер.
Мої клієнтки кажуть, що коли повторюють цю мантру самі

собі протягом дня, то відчувають, як їхні лопатки розправля-
ються, а груди зітхають з полегшенням. Так вони відчувають:
те, що вони зробили або чого не зробили, чи всі ті пункти
в їхньому списку справ, не впливають на їхнє почуття цін-
ності й гідності. Це допомагає їм повернути дещо глибинне.
Дія міфу послаблюється, і вони почуваються затишніше самі
із собою.
Другий спосіб — почати практикувати медитації. Ви, ймо-
вірно, чули про таке від багатьох людей. Медитація, по суті,
мистецтво нічого-не-роблення (тому багатьом нам, «діяч-
кам», спочатку некомфортно). Повернімося до ідеї прототи-
пів і почнімо з невеликої медитації. Практикуйте її протягом
5–10 хвилин: просто зосередьтеся на своєму диханні м’якою,
ніжною і доброю увагою. У голові можуть залишатися думки.
Це нормально! Не може бути невдалої медитації, чесно. Ви
можете мати мільйони думок і одночасно медитувати. Ви мо-
жете випадати з часу й повертатися, кілька разів зануритись
у мрії і все ще медитувати. Медитація — це не очищення ро-
зуму. Ідеться про те, щоб навчитися бути з тим, що не вимагає
жодних дій, зрозуміли? Ви побачите позитивні зміни в собі,
115
якщо певний час попрактикуєте нічого-не-роблення душі та

прийняття буття. Одного разу вчитель медитації сказав мені:
«Ми щодня чистимо зуби, а що ж наш розум?».
Повторюйте мантру, медитуйте, і ви почнете відв’язувати
свою цінність від роботи й переходити до буття. Інакше ви
заплатите зависоку ціну. Якщо ваша цінність залежить від
результативності, ви зробите все, що завгодно, аби стати
найкращою. Усе, що завгодно.
ПРАКТИКУЄМО МЕДИТАЦІЮ НІЧОГО-НЕ-РОБЛЕННЯ

Візьміть телефон і встановіть таймер на десять хвилин.
Мені подобається використовувати спеціальний
застосунок для медитацій, який блокує всі вхідні
дзвінки. Заплющте очі й зосереджуйте увагу на своєму
диханні протягом 10 хвилин. Якщо ваш розум блукає,
повертайтеся до дихання. Це насправді дуже просто.
(У міфі про жертовність ми також поговоримо про те,
коли протягом дня можна займатися медитаційною
практикою, тож тримайтеся.) Ви можете зараз зробити
паузу й спробувати помедитувати хвилини дві для
розігріву, а тоді повертайтеся до книжки.
У 1996 році гімнастка Керрі Страґ завоювала золоту олім-

пійську медаль для американської команди, хоча в неї була
зламана кісточка. Це було величезною медіасенсацією, неза-
бутньою історією про дівчину, яка, «попри все», стала чемпі-
онкою і світовим феноменом. Але, правду кажучи, ситуація
трохи перекручена. Приблизно в той самий час я також брала
участь у змаганнях із фігурного катання й вирішила висту-
пити, незважаючи на лихоманку (хоча моя мама наполягала,
щоб я залишилася вдома), щоб завоювати перше місце у своє-
му маленькому місцевому конкурсі. Я так пишалася собою.
Мої батьки пишалися мною. Відтоді я багато разів чула, що
116
незламна — ще один чудовий комплімент, який я могла б

додати до своєї колекції. Мій вчинок на конкурсі з фігурного
катання — натхненний Керрі — був прикладом стійкості, так?
Проігнорувати потреби тіла й пробитися до вершини. Такі
вчинки — наріжний камінь у стратегії виживання хорошої
дівчинки. Не зупиняйся ні на мить. Не зважай на біль. Уперед.
Уперед! Уперед!!! Думаю, ви знаєте, чим це закінчується.
Емоційне вигорання та виснаження

Високі очікування в поєднанні з дотриманням правил (міф
про правила) і замовчуванням власних потреб (міф про гар-
монію) — прямий шлях до емоційного вигорання. Закляті
міфом про досконалість, ми гаруємо як прокляті, щоб не
відставати від своїх нереальних стандартів, щоб домогтися
всього, а тим часом із чола летять маленькі перлинки поту.
Можливо, ви чули про «синдром качки», коли здається, ніби
ви без особливих зусиль плаваєте по спокійному озеру, але
під водою ваші маленькі качині лапки працюють, як мотор.
А до всього ви ще й гарно надимаєте губки. Супермило, супер
розслаблено.
У першій половині ХХ століття, до руху за права жінок
1960-х років, більшість американок мали лімітований вибір
ролей (дружина, мати). А от фемінізм другої хвилі дав нам
стільки ролей, скільки ми забажали. І тут міф про досконалість
спокушає нас оволодіти ними всіма одночасно «бездоганно
і без зусиль». Якщо ви дивилися мультик «Суперсімейка», то
впізнаєте цей образ: місіс Виняткова Еластика створена, щоб
устигати скрізь і всюди, задовольняти будь-які потреби та
перетворювати своє тіло на батут чи парашут залежно від
ситуації. Вона справжня супергероїня, яка справляється з усім
без краплинки поту. Але нам, жінкам з людськими тілами, ні-
коли не стати Еластикою. А ми весь час тиснемо, вимагаючи
й від себе робити все на її надлюдському рівні.
117
Поки існує міф про досконалість, нас постійно супрово-

джує почуття невдачі незалежно від того, скільки ми робимо.
Навіть коли клієнтка здійснила найнеймовірніший подвиг
у своєму житті (скажімо, заробила мільйони доларів для своєї
компанії), вона все одно приходить на сеанс, розповідаючи
про те, що вона не встигла зробити за день і що ще має зро-
бити. Героїне, список справ — як бігова доріжка, яка ніколи
не зупиняється.
Встановлюємо робочі межі

Одна з моїх клієнток, Зої, зав’язла у відчутті, ніби вона докладає
недостатньо зусиль. «Я працюю, мов кінь», — поскаржилася
вона мені, заправляючи волосся за вухо. За вікном кабінету
стелився туман, Зої була заплакана й спустошена. Вона запиту-
вала себе навіщо, ох, навіщо знову робить це із собою. Бідолаха
щодня витрачала півтори години на дорогу в один бік через
жахливі затори в районі затоки Сан-Франциско. А ввечері вона
замикалася у своїй квартирі з пляшкою вина та надовго відклю-
чалася від світу, дивлячись Netflix і жуючи карамельний попкорн.
Вона не мала соціального життя поза роботою та ховала свої
справжні пристрасті — збереження довкілля, права людини
й мистецтво — у столі. Але тут річ була не тільки в зароблян-
ні грошей, бо багато її колег мали життя поза роботою. Було
зрозуміло, що на неї діяло закляття міфу про досконалість.
Її охопила залежність від досягнення успіху, віх, цілей,
результатів, показників ефективності, премій і, нарешті, що
не менш важливо, схвалення від колег та менеджерів. Щоразу,
коли вона чогось досягала, то поповнювала свою скарбничку
цінності. А щоразу, коли не була зайнятою невротичною та
надуспішною бджолою, замислювалася над тим, що вона
нікчема.
Зої спіймали в пастку, у яку найчастіше потрапляємо всі
ми, зав’язавши відчуття власної цінності на роботі.
118
Зої була на гачку настільки, що постійно скасовувала по-

бачення з тіндеру й бамблу, аби довше побути на роботі. Зої
вбила свої романтичні перспективи, бо була одружена та
нерозлучна зі своєю роботою.
Інша клієнтка теж так поневолилася роботою, що я сказала
їй: «Дай-но дещо запитаю в тебе. Якби твоя робота була твоїм
хлопцем, і він так ставився б до тебе, що ти зробила б?». Вона
без вагань відповіла: «Порвала б із цим засранцем!». Потім
зробила паузу й додала: «Але з роботою все не так просто!».
Якщо ви миритеся з усім лайном, що відбувається у вас на ро-
боті, знайте, ви під владою цього міфу.
І це стосується нас усіх тією чи іншою мірою, хоч би як ми
це заперечували. Можливо, ми не впадаємо в крайнощі, як
Зої, але якщо ми виросли хорошими дівчатками із цим міфом
у голові і з любов’ю до досягнень, нам, безумовно, потрібно
уважно, м’яко й тверезо переглянути наші робочі межі.
Як ми можемо захиститися від перенавантаження? Для Зої
ми придумали конкретні дії, які вона випробувала як тиж-
невий експеримент (тому що була налаштована скептично
й боялася знову повернутись у старий ритм), щоб побачити,
що станеться.
1. Вона йде з роботи щодня о 17-й годині.

2. Вона не відповідає на певні електронні листи одразу, а тіль-
ки через два дні.
3. Вона позначає деякі блоки у своєму календарі як зайняті,
щоб не відвідувати непотрібні зустрічі й приділяти цей
час роботі із запуску бізнесу у сфері мистецтва. (Це далося
їй найважче!)
4. В она не працює на вихідних більше як дві години
на день.
Як її коуч, я була відповідальною за неї. Я також досить упев-

нено могла сказати, що із Зої така тактика спрацює, бо вона
була гіпердіячкою. Повернутися до старого ритму означало б,
119
що вона зі своєю командою знову перевиконає план на 99 %.

Хоча Зої розуміла, що буде непросто й некомфортно спочат-
ку, проте раділа експерименту й гадала, чи хтось помітить
зміни.
Потім вона на мить завагалася:
— Незабаром у нас огляд результативності, а я сподівалася
отримати підвищення до менеджера.
— Це ризиковано, так? Що ж, подивимося, що з цього ви
йде. — На цьому ми погодились, і вона пішла.
То що ж сталося, коли Зої встановила ці робочі межі?
По-перше, вона почувалася живою людиною, її плоть та кістки
ніби наросли знову. Їй треба було справлятися з відчуттям
провини й тривогою, які постійно охоплювали її, вона відчу-
вала, що світ вибухне, якщо вона не триматиме його. Коли Зої
навчилася відпускати роботу й відступатися від неї — звичай-
но, ця робота перестала бути виконаною в «найідеальніший»
спосіб. Але жінка зізналася, що нарешті може вільно дихати,
і це було варте зниження якості її роботи. Так, її психічне здо-
ров’я було важливішим за якість роботи. Так, тому що вона сама
була важливішою за роботу. І вона почала це помічати.
Зої повернулася на наш наступний сеанс, повна зневіри:
«Усім насправді байдуже, як багато ти працюєш». Огляд її
результативності визнали винятковим, і вона отримала під-
вищення. Інакше кажучи, усе було добре. Краще, ніж добре,
хоча вона встановила робочі межі. Її менеджер навіть за-
уважив, що вона виглядає впевненішою та розслабленішою.
Тепер вона могла присвячувати час своїй творчій стороні
й не страждати через те, що робота забирає час на інші її
інтереси. Зої стала щасливішою і на роботі, і поза нею.
Так-от, мої милі гіпердіяльні хороші дівчатка: якщо ви
хочете працювати, щоб жити, а не жити, щоб працювати, вам
потрібні чіткі робочі межі. Не сподівайтеся, що ви матимете
силу волі відірватися від роботи, адже ваша хороша дівчинка
обов’язково візьметься за штурвал. Потрібно зробити кілька
практичних запобіжних кроків.
120
УСТАНОВІТЬ СВОЇ РОБОЧІ МЕЖІ

Які три робочі межі або запобіжні кроки ви можете
зробити на цьому тижні, щоб робота не займала весь
ваш час? Позичте кілька ідей у Зої та встановіть власні
нові правила роботи. Запишіть їх у щоденник. Зазначте
вільні часові блоки у своєму календарі. Уперед!
Рекомендація номер один, яку я пропоную своїм клієнткам, —

зайняти в календарі часові блоки наприкінці робочого дня,
в ідеалі чимось наперед оплаченим та спланованим, як-от
заняття фітнесом з подругою чи побачення за вечерею в по-
пулярному ресторані. У вас не буде іншого вибору, окрім як
пригальмувати. І, заради Бога, залиште ноутбук на роботі!
Але також не вичерпуйте своїх резервів нескінченними запла-
нованими веселощами. Робочі межі повинні допомогти вам
зосередитися на вашій творчості, задоволенні та живильних
ритуалах з догляду за собою (те, про що ми детально пого-
воримо в міфі про жертовність) — ці дії знову наповнюють
вас силою, щоб наступного ранку ви прокинулися свіжим
немовлям, а не зневодненим ананасом.
Позбуваємося зайвого
Щойно ви встановите робочі межі, ми зможемо поговори-
ти про те, як позбутися зайвого в житті. Закляті міфом про
досконалість, ми засвоюємо очікування бути «супер», ігно-
руємо реалії та розширюємо наші робочі календарі. Давайте
активно протидіяти цій звичці, щоб зменшити тягар на наших
плечах та всі вимоги списку справ.
121
Залишайте час для себе

За кілька днів до зустрічі з новою клієнткою я прошу її за-
повнити анкету про те, як вона останнім часом почувається.
Ось типова відповідь: «Добре, але хвилююся, чи їм достатньо
корисної їжі, чи проводжу достатньо часу з усіма, кого люблю,
чи отримую нові навички, тому що дуже хочу краще писати
код та зробити тисячу інших речей, наприклад помалювати,
написати дитячу книжку й проілюструвати її, а ще я хочу
співати тощо». Нам треба не тільки викинути зайве з голови,
а ще й перестати накопичувати це. Ми прагнемо зробити біль-
ше і рівняємося на інших. Це схоже на вежу з їжі на тарілці
під час безплатного фуршету. Іноді кажуть: «Живіт повний,
а очі голодні». Так-от, буває, нашим очам хочеться більше,
ніж можна вмістити у 24 години.
ПОЗБУВАЄМОСЯ ЗАЙВОГО
Напишіть список своїх зобов’язань, зокрема те, на що ви
неохоче погодились або взагалі хотіли сказати «ні». Це
також можуть бути технічні або побутові питання, які
випивають вашу енергію та займають занадто багато
часу, або речі, більше схожі на «ношу» чи зобов’язання.
Ось приклад списку, який ви можете скласти:
• запросити додому родичів на вечерю наступної суботи;

• поїхати до Атланти в липні;
• зробити нотатки для Хіромі;
• з’їздити по покупки.
Зробіть чотири колонки та підпишіть їх такими

дієздатними дієсловами.
Попросити Вилучити Доручити Автомати-

допомоги зувати
122
Для початку визначимо ці дії. Вилучити (очевидно) —

приберіть це зі свого списку, і його більше не існуватиме.
Доручити — попросіть, щоб хтось інший виконав
ваше завдання. Це досить зрозуміло. Попросити
про допомогу відрізняється від доручити тим, що ви
все ще виконуєте завдання, але робите це з кимось.
А автоматизувати? Автоматизувати означає створити
систему, яка полегшує життя на повторній основі.
Скажімо, щоб автоматизувати закупи, використовуйте
інстакарту, що налаштовує список продуктів, які ви
купуєте щотижня, або підпишіться на опцію передплати
та збереження на амазоні. Тоді ви не витрачатимете
багато часу на роздуми над цим щотижня.
Наступний крок — розподілення завдань по
колонках. Викиньте з голови всі ці дратівливі
«зобов’язання» та оберіть, що з ними робити. Вилучення
може творити дива. Часто ми думаємо, що мусимо щось
робити, але, виявляється, далеко не завжди. Я маю
рацію?
Ви вигораєте й тоді, коли намагаєтеся зробити все одночасно.

Міф про досконалість у вашій голові переконує вас, що ви все
подужаєте. Але це неможливо.
Якщо ви маєте багато інтересів та ідей, то запитайте себе,
обґрунтовані вони чи походять від думки про те, як інші люди
працюють і як ви, на відміну від них, нібито виконуєте недостат-
ньо. Якщо ви не справляєтеся зі шквалом ідей і планів, які хочете
реалізувати, варто робити все послідовно, а не відразу. Відокремте
плани від проєктів. Відчуття розбалансованості — результат
того, що ви не стоїте на ногах міцно (і недостатньо піклуєтеся
про себе та відпочиваєте), що ще більше збиває з пантелику. Як
і зі створенням прототипів, не ускладнюйте й не робіть із мухи
слона. Почніть з одного. Потім беріться за наступне.
Ще один прийом, який я люблю використовувати, нази-
вається «папка ідеї». Замість того щоб брати ідею та діяти
123
просто зараз, дайте їй полежати кілька днів, а може, і кілька

тижнів. Я виписую свої ідеї та кладу їх у папку з написом
«Ідеї». Якщо я забуваю про цю ідею через деякий час — зна-
чить, не так вже й раціонально було починати з неї. Якщо
через кілька тижнів я все ще думаю над ідеєю, то, можливо,
її варто реалізувати.
Можна, я буду чесною? Іноді голова переповнена, бо ми
й далі вкладаємо в неї нові ідеї навіть після того, як вилучи-
ли, доручили чи автоматизували. Чому? Тому що прагнемо
контролювати. Просто та зрозуміло. Пам’ятайте: звичай-
но, ви прагнете контролювати, особливо якщо не почува-
лися безпечно в дитинстві, якщо не знали, де ваше місце й
чи полюблять вас інші. Хотіти мати все під контролем — це
природна реакція. Я була б здивована, якби ви не прагнули
контролю. Тож не будьте до себе надто суворі. Це ще одна
причина неприязні до себе, яку потрібно усвідомити, щоб
почати трансформувати. Якщо досконалість — один з ва-
ших головних міфів, про вас, мабуть, казали, що у вас «манія
контролю» (підіймаю руку).
Протилежність контролю та жорсткості — як ви, мабуть,
здогадалися — хаос і безладдя. Дрібка хаосу в житті корисна.
Він присутній у природі скрізь. Уся велика творчість походить
із хаосу. Великий вибух виник із хаосу. Як хороші дівчатка,
ми хочемо зробити так, щоб усі сфери нашого життя були
герметично запаковані в пакети із застібкою та обгорнуті
шовковими бантиками, але правда в тому, що нам потрібен
безлад у певних сферах життя, щоб визначитися зі своїми
головними потребами, бажаннями й здоровим глуздом.
Компроміси, героїне! Компроміси

Зрештою, нагадайте собі, що компроміси — неминуче в житті.
Приймаючи кожне рішення, ми йдемо на компроміс. Якщо ви
вирішили одягнути бежеву кофтину з плямистим принтом,
124
то поступаєтеся строкатою тканиною. Якщо ви вирішили зо-

середитися на побаченнях, то поступаєтеся часом на роботу.
Але міф про досконалість, перейнятий ідеєю надуспішності,
змушує нас повірити, ніби ми можемо бути скрізь і робити все
одночасно. Він просить нас стати супержінками на стероїдах,
що нам не під силу. Головне, що ми маємо зробити, — це при-
йняти безлад та компроміси в житті й відмовитися від необ-
хідності бути скрізь постійно. Заглибившись у свою роботу,
ви можете забути розчесатися (чесно, це трапляється зі мною
весь час). Якщо ви приділяєте багато уваги догляду за собою,
то можете заробити менше грошей. А коли ви прагнете отри-
мати 12 балів у кожній сфері життя, то вигораєте. Спробуйте
усвідомлений хаос. Усвідомлений хаос — це хаос, який ви
вирішили прийняти (і не докоряти собі за нього) в одній зі
сфер свого життя, оскільки поки що у вас у пріоритеті інша.
Гаразд, тут виникає питання: як зрозуміти, ідете ви на ком-
проміс чи лишаєтеся трудоголічкою? У попередній частині
я показала вам, що деяким жінкам потрібно відступитися від
роботи. Але зараз я кажу, що компроміси можуть означати
обрати роботу, і це природно. То який із варіантів? Я прошу
вас нахилитися чи випростатися?
Це можна розглядати як приклад тисячі суперечливих
вказівок, які жінки отримують щодня. Бути красивою, але не
надто; бути працьовитою, але не надто. Я, безумовно, про-
ти цієї ідеї патріархальної системи — ходячий подвійний
стандарт. Усе зводиться до наміру. Щоразу, коли ми йдемо
на компроміс, краще йти на нього із широко розплющеними
очима й робити свідомий вибір, наприклад «я багато працю-
ватиму цього року, тому в мене не буде постійних стосунків».
Вибір виникає, коли ви усвідомлюєте, що жертвуватимете
заради мети, мрії та пріоритету. У цьому немає абсолютно
нічого поганого. І немає нічого поганого в тому, щоб свідо-
мо ставити роботу на перше місце. Але це відрізняється від
сумнівів, чи ти на правильній роботі, і невдоволення своїм
становищем та рішеннями наосліп. Без компромісу ви можете
125
прагнути збалансувати роботу й життя, але ваша підсвідома

саморуйнівна звичка перенапружуватися (через умовну са-
моцінність) заважає вам це зробити.
ПРИЙМІТЬ УСВІДОМЛЕНИЙ ХАОС

Виберіть одну — три сфери або ролі у своєму житті, яких
збираєтеся свідомо, цілеспрямовано позбутися, щоб
надалі не шкодувати про них. Просто прийміть це: так,
я знала, що цього року не зможу часто зустрічатися
з друзями, і це нормально; так, я вже знала, що пошта
збиратиметься місяцями. Запишіть ці ролі й приклейте
їх на стіну. Краще свідомо «провалитися» в деяких
сферах, ніж підводити себе до ще більшого провалу,
намагаючись зробити все й одразу.
Запишіть три життєві сфери, які ви свідомо
«відпустите» в найближчі кілька місяців.

Тож виникають такі запитання: що ви хочете робити? чи зна-

єте, чим жертвуватимете? чи узгоджується ваша поведінка
з вашою великою метою? мотивація, яка лежить в основі цієї
мети, є внутрішньою (наприклад, робота вас задовольняє і ви
багато чого вчитеся) чи зовнішньою (наприклад, ви хочете
довести батькам, що можете це зробити, щоб змусити їх пи-
шатися вами)? Це запитання, які допомагають нам визначити,
йдемо ми на свідомий здоровий компроміс, що розвінчує міф
про досконалість, чи наслідуємо нездоровий зразок, який
тільки посилює цей міф.
126
Кажемо «ні!»
Ви знали, що ми рано чи пізно дійдемо до цього. Я могла б
присвятити всю цю книжку вмінню казати «ні». Люди вкла-
датимуть вам у голову ідеї. Вони запитуватимуть, вимагати-
муть, пропонуватимуть, підштовхуватимуть, пхатимуть та
вбиватимуть думки у вашу голову. Тому вам треба встановити
чіткі межі й відповідні очікування. Ви маєте стати власним
адвокатом і сказати: «Ні, вибач, Мак, я не писатиму цей звіт
за тебе».
Якщо для вас це звучить занадто складно, у мене є техніка,
яку я називаю «Сендвіч фокуса». Посеред вашого сендвіча
фокуса — акцент. Ви знаєте, я люблю заклинання, тож ця
хитрість просто переосмислення. Відмовте, розказавши про
те, що для вас зараз важливо (ще одна причина визначитися
зі своїми пріоритетами). Ви починаєте та закінчуєте на по-
зитивній ноті (це ніби безглютенові шматочки хліба), а по-
середині робите акцент (овочевий хумус). Отже, це звучить
так:
КАЖЕМО «НІ!»
Запишіть прохання, яке хочете відхилити, бо ваша
голова занадто забита (о, я впевнена, що це так!),
і спробуйте зробити сендвіч.
Позитивна нотка:

Акцент:
Позитивна нотка:
Не припиняйте практикуватися. Надішліть імейл або

повідомлення. Поговоріть особисто. Скажіть «ні»,
розповівши про те, що для вас зараз важливо.
127
Позитивна нотка: «Мак, дякую, що попросив саме мене».

(Вдячність творить дива.)
Апетитний акцент: «Але я всі вечори проводжу з родичами,
які приїхали цього тижня. Родина дуже важлива для мене».
Позитивна нотка: «Знову ж таки, дякую, що даєш мені можли-
вість розвиватися та брати активнішу участь. Ти класний».
Ви можете використовувати це будь-коли: якщо хтось про-

сить ваш час, енергію чи гроші, замість того щоб сказати
«ні», поясніть їм, чому ви не кажете «так». «Я не можу поїхати
на Ямайку цього року, тому що запускаю свій магазин Etsy.
Я не можу розповідати про соління на твоєму заході, тому що
цього року зосереджена на мигдальному молоці. Я не можу
пожертвувати 100 доларів на вашу кампанію, тому що цього
року жертвую свої кошти у фонди, що займаються правами
тварин». Ясно? Розкажіть людям про те, що для вас важливо,
і вони зрозуміють, що ви їм відмовляєте, та ще й поважати-
муть вас за це. Вони скажуть: «Чорт забирай, ця жінка знає
чого хоче».
А якщо вони розлютяться й відреагують негативно, то
грець із ними. Або, якщо сказати дипломатичніше, можливо,
ви маєте з кимось неузгоджені пріоритети або нездорові
стосунки. Можливо, ви тут побачите серйознішу проблему
(якщо так, то дочекайтеся міфу про гармонію). Пам’ятайте:
ваше найперше зобов’язання — ви самі.
Самоспівчуття
Коли ми вирішили робити менше, іти на усвідомлені компро-
міси й казати «ні», нам варто ще й трохи більше полюбити
себе. Як каже дослідниця та експертка Крістін Нефф, само-
співчуття має три складники: 1) усвідомлення — залишати-
ся зосередженою та не переорієнтовувати негативні події
в нашому житті; 2) звичайна людяність — визнавати, що всі
128
страждають, зазнають невдач і роблять помилки, а також

що ми не самі; 3) співчуття собі, яке вона описує як «звичку
турбуватися та розуміти себе, а не суворо критикувати чи
осуджувати, забезпечувати собі спокій та затишок у часи
страждань»35. Інакше кажучи, визнаймо, що ми люди, а не
супержінки, як Еластика, і пам’ятаймо, що ми робимо все, що
від нас залежить. Завдяки роботі коучем я зрозуміла, що само-
співчуття — це фантастична науково підтверджена практика,
яка творить дива в протидії перфекціонізму та хронічному
відчуттю невдач. Уперед, спробуйте і ви.
МЕДИТАЦІЯ САМОСПІВЧУТТЯ
Завантажуйте та практикуйте мою безплатну медитацію
самоспівчуття на вебсайті majomeditation.com.
***
Якось, коли я працювала в дослідницькій лабораторії у Стен-
форді, я йшла вулицею із жахливо похмурим виразом об-
личчям і зморщеним лобом, а мене зупинив дідусь. Гм, мене
й раніше зупиняли люди з нестерпним проханням: «Усміх-
ніться!». Тож я думала, що він збирається сказати те саме. Але
замість цього він зауважив: «Якщо ТИ така нещасна, уяви, як
почуваються прості люди».
Я була шокована. У той момент цей чоловік вилікував
мене перспективою. Він явно не вважав мне звичайною — і це
в чомусь слушно. Я була струнка, здорова, традиційно гарна,
тож було очевидно, що я в привілейованому становищі. Тієї
миті він розширив мій кругозір — навіть у наші найгірші дні
в більшості з нас (особливо якщо ми читаємо цю книжку)
задоволені базові потреби: ми не шукаємо їжі, чистої води,
даху над головою чи медичної допомоги, щоб якось про-
тягнути ще день. Справді, ми не перебуваємо в екстремаль-
ному режимі виживання, тому можемо навіть зупинитися
129
на мить і подумати про наші умови життя та попрацювати,

щоб стати кращими! Відносно кажучи, у нас усе добре, навіть
краще, ніж добре. Не треба постійно почуватися винними,
але іноді ця думка може розширити наш кругозір. Ми мо-
жемо змістити свою перспективу ще далі — на Всесвіт, а не
тільки на суспільство. Астрофізик Карл Саґан колись сказав,
розмірковуючи про нашу Землю: «Ми пливемо на порошинці
пилу в сонячному промені», а це означає, що ви крихітна
порошинка на порошинці.
Ви також можете зменшити масштаб за часом. Згадайте
відомих людей — Чинґісхана та Жанну Д’Арк, — які змінили
хід світової історії. Скільки разів на день ви думаєте про цих
людей? Напевно, поза межами класу історії ви про них майже
не згадуєте, якщо ви не історик. А вони все-таки були вельми
визначними за свого життя. Суть у тому, що все змінюється
й минає.
Коли ми зрозуміємо цю мудрість минущості, то зможемо
відпустити. Ми зможемо ризикувати, помилятися й сміли-
во розкривати свій творчий потенціал. А також побачимо,
що всі ми тут разом пливемо на порошинці пилу у Всесвіті.
Ми всі в одній мандрівці, після якої станемо купкою пороху.
Вибачте, але це неминуче. Як стверджує багато духовних
традицій, усі ми належимо одне одному, і розділення — це
ілюзія. Коли ми потрапляємо під дію міфу про досконалість,
то порівнюємо, змагаємося й так відчайдушно намагаємося
досягти вершини й уникнути невдачі, що дозволяємо бачити
себе такими, якими є насправді, — вразливими людьми, що
намагаються зрозуміти, у чому сенс цього дикого існування
разом. Коли ми не дозволяємо світові побачити нас справж-
німи, ми втрачаємо зв’язок і належність до самих себе та ін-
ших. І зізнаймося чесно, хіба зв’язок — це не єдине, чого ми
насправді глибоко прагнемо?
130

струменти, а також вказано сторінки, щоб ви мог-
ли швидко їх знайти та попрактикуватися, коли
захочете.
• Почніть реалізовувати свої ідеї та йти до мети

вже сьогодні (а не завтра): створення прототи-
пів (с. 100).
• Діліться своїми ідеями, станьте помітною та роз-

вивайтеся: межа вразливості (с. 108).
• Відв’яжіть свою цінність від роботи: мантра й ме-

дитація нічого-не-роблення (с. 115; 116).
• Захистіть свій час: вправа на встановлення ро-

бочих меж (с. 118).
• Робіть менше: звільніть свою голову від зайвих

думок (с. 121).
• Компроміси: техніка усвідомленого хаосу (с. 124).
• Кажемо «ні»: техніка сендвіч-фокуса (с. 127).
• Співчувайте собі: медитація самоспівчуття (с. 128).
У додатку ви знайдете ще більше ресурсів, зокрема

ритуали з догляду за собою та медитації на подо-
лання міфу про досконалість.
Розділ 6
Міф
про логіку
«Краще довіряти своєму розумові, а не тілу
та інтуїції».
Схильність віддавати перевагу логіці, а не
інтуїції під час прийняття рішень.
Бути розумною та надійною.

Мати інтуїцію, уяву та емпатію.
К
оли моїй мамі було 12, її сильно вдарило електрич-
ним струмом. Вони із сестрою-близнючкою по черзі
приймали душ. Моя мама мокрими руками хотіла
ввімкнути в розетку лампу, яку дідусь поставив там
на час ремонту. Як наслідок, вигинаючись, на межі життя та
смерті, мама впала на підлогу, а сестра торкнулася її, узявши
на себе частину удару струмом. Вони обидві в конвульсіях
лежали на підлозі. У той час моя бабуся готувала на кухні,
і раптом її охопило жахливе, незрозуміле почуття. А потім
вона просто відчула, що треба зробити. Моя мама розповідала
мені цю історію з яскравими подробицями: «Ваша abuelita*
побігла геть від ванної у невелике фоє і вимкнула електрику
в усьому будинку». А зараз, якщо у вас досі мороз не дере по
спині, ця фраза точно його викличе. Моя мама додала: «Якби
вона замість цього зайшла до ванної, було б уже пізно».
Коли я запитала маму, як бабуся зрозуміла, що треба роби-
ти, та просто відповіла: «Вона не знає, чому зробила саме це.
У неї просто було погане передчуття». Очевидно, що в той
критичний життєвий момент не логіка підказала моїй бабусі,
що робити. Я визначатиму логіку як пошук рішень за допо-
могою причинно-наслідкових зв’язків та ухвалення рішень,
зваживши всі «за» і «проти» (знаю, звучить дуже логічно —
ідеально!). Якби вона користувалася логікою, то відокреми-
* Бабуся (ісп.).
133
ла б себе від свого інстинкту, вважаючи його нісенітницею,

і далі помішувала обід у каструлі, поки її доньки в судомах
корчилися на підлозі в сусідній кімнаті. Але натомість вона
без зайвих питань прислухалася до своїх почуттів. Вона за-
стосувала зовсім іншу форму інтелекту, який походить із-
середини, — свою інтуїцію. Наша інтуїція — це внутрішнє
сприйняття чогось або когось. Вона часто нашіптує нам речі,
які видаються дивними на папері, чи рішення, які здаються
нісенітними та абсолютно випадковими. І все-таки наша
інтуїція — це форма інтелекту, яку ми повинні навчитися
цінувати так само сильно, як і логічну, яку вже цінує суспіль-
ство. Наша інтуїція походить з наших тіл. І я вас потішу: усі
ми маємо тіла.
Але якщо ви були хорошою дівчинкою, як я, то цілком
імовірно, що в якийсь момент дорослішання відключилися
від власного тіла. Наприклад, день, коли я вперше нанесла
блиск для губ, збігся з часом, коли я перестала грати у футбол,
лазити по деревах та бігати босоніж по двору зі своїм братом.
У 12 років блиск для губ для мого тіла став остаточною зміною,
яка підкрадалася до мене багато років — від «суб’єкта» (того,
хто відкриває та створює світ) до «об’єкта» уваги хлопців
і чоловіків.
І це звична історія. Що ближча дівчинка до періоду стате-
вої зрілості, то частіше чує практично від усіх навколо: треба
доглядати своє тіло, щоб вписуватись у певний стандарт.
Реклама, фільми й телебачення демонструють нам нереа-
лістичні зразки жіночої краси. Ми більше не вважаємо наші
тіла джерелом задоволення та радості, які йдуть ізсередини,
а вбачаємо в них скупчення плоті, за яким слід стежити ззовні.
До тих із нас, які пережили сексуальне насильство (найгіршу
форму насильства над тілом), часто ставляться скептично,
ухильно та маніпулятивно, навіть коли ми говоримо про це
з людьми, яким довіряємо найбільше. Нам не вірять. Щоб
упоратися з реальністю життя в жорстокому сексистському
світі, ми формуємо захисний розлом між головою та нашими
134
Розділ 6 · Міф про логіку
тілами. Навіть якщо ви особисто не переживали серйозних

травм чи насильства, я з упевненістю можу сказати: серед
ваших знайомих є дівчина чи жінка, яка мала такий досвід.
Запевняю вас, поки ви зростали, то відчували психологічні
удари: коментарі, відмови, зображення, які шепотіли вам,
що ваше тіло не таке чудове насправді.
Ключем до інтуїції та способом, яким наші тіла гово-
рять із нами, є відчуття. Нам не потрібно мати докази або
аргументи чи навіть розуміти, звідки ми дізналися те, що
знаємо, — ми просто знаємо відчуваючи. Як стверджує один
з ветеранів сучасної психології Вільям Джеймс, спершу по-
чуття зароджуються як відчуття тіла, а потім уже наш мозок
позначає їх «радістю» або «смутком» і створює історію про
те, що ми переживаємо36. Перш ніж залучається мозок, наше
тіло весь час говорить з нами через відчуття: згадайте, як стає
дибки волосся на руках, пробирає дрож або як ми відчуваємо
наближення бурі в наших суглобах.
Але патріархат виказав нам свою чітку позицію: почуття
та емоції — це слабкість. Ми ганьбимо хлопців і чоловіків,
називаючи їх «плаксіями» та «дівчатами» (нібито бути жін-
кою — це найгірша можлива образа), коли вони виявляють
смуток чи тривогу. Ми ганьбимо жінок, кажучи їм, що вони
божевільні істерички й надто гостро реагують на форми домі-
нування, агресії та насильства. Поки чоловіків у патріархаті
розбещують, у нас вбивають нашу жіночність. Один із най-
простіших способів позбавити жіночності — присоромити
нас за нашу чутливість.
Колись істерія була реальним медичним діагнозом, який
придумали лікарі-чоловіки, бо не знали, що робити з жіно-
чими почуттями та правдою, яку вони викривали. Назвавши
жінок «істеричними», їх було легше контролювати. Можна
було зручно помістити їх до психлікарні й заперечити їхні
історії (скажімо, про сексуальне насильство) як вигадки бо-
жевільних. Або просто назвати їх відьмами. Лікарка-психіатр
Джулі Голланд чудово написала в New York Times: «Жіноча
135
емоційність — це ознака здоров’я, а не хвороби, це джерело

влади. Але на нас постійно тиснуть, щоб ми стримували своє
емоційне життя. Нас вчать вибачатися за сльози, приборку-
вати гнів і боятися тавра “істеричка”»37.
Хоча істерія, на щастя, медичний діагноз із минулого,
ми все ще живемо з її наслідками. Моя мама розповіла мені
розпачливу історію про те, як вона безліч разів зверталася
до лікаря зі скаргою на різкий нестерпний біль у боці. Проте
лікар казав їй, що з нею все добре, і списував її біль з рахун-
ків (думаю, те, що вона емігрантка з акцентом, аж ніяк не
допомогло в цій ситуації). Одного вечора вона чітко відчула,
що її проблема серйозна, тож пішла до іншого лікаря, який
теж знехтував скаргами, але вона наполягала, що не піде,
поки він не призначить додаткових аналізів. Він поступився,
і виявилося, що в неї сильне запалення жовчного міхура, тож
потрібна невідкладна операція. Мій батько та й сам лікар не
вірили власним очам. «Якби ви тоді не наполягли на своєму,
вас сьогодні тут не було б», — сказав лікар.
Подруга розповіла мені аналогічну історію своєї сестри,
якій багато лікарів заявляли, що вона страждає від іпохонд
рії, поки нарешті не поставили діагноз розсіяний склероз
(РС). «Якби вони їй повірили, поставити діагноз і почати
її лікувати можна було набагато раніше, — розказала мені
подруга. — Вона жила лише за годину їзди від клініки Mayo,
всесвітньо відомої лікуванням РС».
Хіба дивно, що ми починаємо сумніватися в собі, якщо
світ навколо нас, зокрема сучасна медицина, не вірить у наші
відчуття та біль? На тлі постійного скептицизму та ганьби
ми розумні заднім числом, бо не довіряємо власним тілам.
Безумовно, найстрашніший наслідок покори міфу про ло-
гіку — наша смерть. Коли ми сумніваємось у собі, то пере-
стаємо бути власними захисниками навіть у медичній систе-
мі й дозволяємо їй до нас не дослухатися. Ми потрапляємо
в замкнене коло: заперечуємо свої відчуття, тому хворіємо,
а коли хворіємо, нам не вірять (а ми, своєю чергою, сумні-
136
ваємося в собі), тому ще більше заперечуємо свої відчуття

і ще більше хворіємо.
Коли ми перебуваємо під закляттям міфу про логіку й не
прислухаємося до свого тіла, то ризикуємо не тільки захво-
ріти та померти, а й прийняти рішення, які негативно впли-
нуть на все наше життя. Коли ми прислухаємося до логіки,
а не інтуїції, то виходимо заміж за того чоловіка або йдемо
на ту роботу, які тільки теоретично підходять нам, але ми
не відчуваємо, що це правильно для нас. Я бачила, як це від-
бувається з багатьма клієнтками. Вони страждають і довго
обмірковують рішення не тільки тому, що бояться помилити-
ся, а й тому, що не знають, як саме їхнє тіло каже їм «так» чи
«ні». Вони заледве відчувають своє тіло! За роки умовностей
у ролі хороших дівчаток вони втратили здатність відчувати
тонку, але важливу різницю між страхом та інтуїцією. Ця
здатність — не лише основний інстинкт виживання, а й го-
ловний навик навігації, який нам потрібен, якщо ми хочемо
повноцінно жити.
І останнє, коли ми підкоряємося міфу про логіку, то втра-
чаємо одну з наших надздібностей — уяву. Під закляттям
цього міфу ми не дозволяємо собі бути продуктивними, тож
відштовхуємося від чогось посереднього, невинахідливого
і третьосортного. Нам потрібні наші інтуїція та тіло, щоб
творити відповідно до інстинкту й сили. Як і інтуїція, твор-
чість є доповненням до логіки. Від цього доповнення ми не
можемо відмовитися.
Якщо нам хочеться ділитися своїми талантами зі світом,
треба побороти закляття міфу про логіку та без жодних
докорів сумління оволодіти всім спектром свого жіночого
емоційно-творчого інтелекту. Ми можемо це зробити, якщо
повернемо собі свої почуття і свою уяву. Розгляньмо, як ми
можемо це зробити.
137
Повернення почуттів
Перший крок до зміцнення нашого інтуїтивного інтелекту —
повернути свої почуття. Нам потрібно навчитися відчувати
та позбутися заціпеніння. Повернімося до нашої першої
установки дизайнерського мислення — шукати глибшого ро-
зуміння через емпатію, особливо через емоційну емпатію.
Емоційна емпатія є основою людино-орієнтованого проєкту-
вання, і саме вона відрізняє дизайн від просто побудови речей.
Якщо дизайнер не в змозі глибоко зрозуміти, як і що відчу-
вають інші люди, то він не створить для них кращі послуги
чи продукти. Якщо річ зроблена добре, то її форма й функції
викликатимуть приємні почуття: захоплення, радість, лег-
кість чи розслаблення. Оскільки дизайнери вирішують певні
завдання й хочуть, щоб їхні проєкти викликали позитивні
емоції, вони витрачають багато часу, щоб зрозуміти, звідки
походять негативні почуття, особливо невдоволення, гнів
та дратівливість. Найкращі спеціалісти знають, де містяться
наші емоційні «больові точки».
Як ми зможемо поліпшити своє життя, якщо ігноруємо
власні больові точки? Як хороші дівчатка, ми часто ходимо
зі щасливим обличчям і вдаємо, що все гаразд, хоча в глибині
душі знаємо, що це не так. Ми маємо дозволити собі відчувати
все, особливо важкі переживання. Автор і дослідник Брене
Браун каже: «Ми не можемо вибірково вимкнути емоцію»38.
Коли ми не дозволяємо собі відчувати біль, то втрачаємо
можливість спроєктувати своє життя для більшої радості.
Найочевиднішим це було в ситуації з моєю клієнткою
Інес, 29-річною американкою російського походження, яка
працювала копірайтеркою. Її шлюб розпадався. На нашій
першій сесії я помітила, як вона щосили намагається тримати
себе в руках і уникати розмов про чоловіка. Коли я нарешті
запитала про їхні стосунки, її нижня губа затремтіла, і вона
заплакала. Збуджена й збентежена раптовими сльозами, вона
138
швидко витерла їх і далі повторювала «байдуже», повертаючи

розмову до пошуків роботи. Я надто добре знала цю страте-
гію, бо раніше часто її використовувала: зосереджувалася
на одній думці (та її безлічі варіацій), щоб у такий спосіб
уникнути дискомфорту та болю, який пронизував усе моє
тіло. Однак я не дозволила їй уникнути розмови. Це було не-
приємно, але я знала, що їй потрібно відчути свій біль (тобто
свої почуття), щоб настала наступна фаза життя.
— Подумаймо зараз про це, — сказала я. — І то з усією до-
питливістю. (Уважність та дизайнерське мисленням мають
між собою дещо спільне — цікавість.)
Вона неохоче заплющила очі, сльози ринули по її обличчю.
— Що ти відчуваєш? — запитала я.
— Мені сумно. Я заплуталася.
— А‑а-а, — сказала я. — Де ти це відчуваєш?
— У грудях.
— Як ти це відчуваєш?
— Біль, — відповіла вона.
— Чи можеш описати це відчуття без ярликів? Які його
якості?
Вона глибоко вдихнула.
— Кипить, стискає… Неприємне.
— Спробуймо відчути це, — сказала я їй. — Чи можеш за-
нуритися у відчуття трохи глибше?
— Так, гаразд, — зітхнула вона, зрозумівши, що втекти
із сесії ніяк. Вона зіткнулася з тими почуттями, яких так довго
уникала. Але через хвилину чи трохи більше її щільно зімкне-
ні брови почали розслаблятися.
— Що зараз відбувається? — запитала я, з неприкритою ці-
кавістю спостерігаючи за цим новим моментом, що поставав
перед моїми очима.
— Біль, — відповіла вона. — Мені легшає.
Завдяки усвідомленому спостереженню її неприємні по-
чуття зникли. Ми обидві глибоко видихнули. Тієї миті Інес
змогла визнати власні невдоволені потреби в стосунках та
139
усвідомити, що треба щось змінити, щоб жити самобутньо.

Якби Інес не дозволила собі відчути біль, вона й далі нила б
тижнями, місяцями, роками, заперечуючи правду про себе.
Мужність зазирнути всередину і знайти глибше розумін-
ня спонукала її діяти й перебудувати своє життя: переїхати,
знайти нову роботу та утримувати себе самостійно.
Як Інес, ми можемо навчитися розслаблятися, проявляючи
усвідомлену увагу і спостереження. Усвідомлення — це практи-
ка спрямування нашої свідомості на постійно мінливі думки
й почуття всередині нас. Замість того щоб клеїти ярлики
на наші почуття, усвідомлення пропонує нам пропустити їх
(наприклад, дискомфорт чи біль) крізь своє тіло. У буддизмі
усвідомлення — потужна практика, яку підтвердили численні
наукові дослідження. Але не треба ніяких наукових дослі-
джень, щоб зрозуміти, що це працює. Вам просто потрібен
ваш досвід. Наступного разу, коли відчуєте негативну емоцію,
зупиніться на хвилину, заплющте очі й просто поспостері-
гайте за відчуттями у своєму тілі, особливо в животі, грудях
і горлі. Пірніть у безмежний простір цих трьох частин тіла.
Зазвичай ви можете відчути тиск, важкість, в’ялість, згагу
й багато іншого. Якщо ви відкрито та з цікавістю поспосте-
рігаєте, то помітите, що важкі відчуття відступають, а не
посилюються. Це базова практика усвідомлення для новачків,
те, до чого ви можете повернутися, якщо захочете (я додам
її до набору інструментів наприкінці цього розділу).
Практикуючи усвідомлення, ми, природно, дізнаємося про
всі наші способи втекти чи замовчувати важкі почуття. Як ви
справляєтеся з почуттями самотності, горя чи тривоги? До
чого звертаєтеся? Коли я почуваюся сумною, неспокійною
або самотньою, я люблю ходити на шопінг (є тут ще такі?).
Але є багато інших потенційних залежностей і нескінченних
способів утекти: їжа, робота, секс, алкоголь, гаджети, соціаль-
ні медіа — усе, що вгамує наші відчуття. А яка ваша отрута?
Зверніть увагу на свої стратегії виживання, прислухайтеся,
як певні відчуття в тілі ведуть вас до самолікування.
140
Усвідомлення вимагає від нас сповільнитися. Якщо ви

спішно переходите від однієї речі до іншої, то не встигнете
повністю прожити почуття. Багато клієнток хвилюються,
що відчувають забагато, але їхня проблема не в цьому. Про-
блема в тому, що вони не дають собі достатньо часу провід-
чувати все. Як знайти час для ширших і довших відчуттів?
Для мене це випити чашку теплого чаю вранці — ось і все.
Просто покласти кілька листочків чаю в чашку й спостері-
гати, як вони розгортаються. Це час, коли я можу прийняти
і по-справжньому усвідомити все, що зі мною відбувається.
Лікарка й засновниця стартапу з медичного обслуговування
одного разу сказала мені, що для неї цим часом стала йога.
«Йога стала моментом, коли я прокинулася і зрозуміла, що
маю величезну бетонну стіну [між головою і тілом], — ска-
зала вона мені. — Я багатьма способами знущалася із себе:
вживала шкідливу їжу, ігнорувала спорт, зависала на гулянках
ночами, була в паскудних стосунках із паскудним хлопцем.
Йога стала моментом тиші, коли я почала слухати себе». Для
інших це медитації або заняття в стані потоку (приміром,
ткацтво, походи) — час, коли ми можемо усвідомити свої
почуття, а не відволікатися, замовчувати їх і «знущатися»
із себе. Якщо ми хочемо відчути, то маємо пригальмувати
й зазирнути всередину себе.
Усвідомлення також учить нас довіряти нашим почуттям,
що означає не осуджувати себе. Ми ж не соромимо дерево
за те, що сьогодні опадає листя, а завтра розквітають квіти,
правда ж? Ми просто кажемо, що це дерево, а це те, що воно
робить. Коли ми під владою міфу про логіку, то намагаємося
раціоналізувати себе або сказати собі, що не повинні почува-
тися так. Але почуття (і, звичайно, настрій) не мають логічно-
го пояснення, вони просто існують, як дерева чи погода.
Шукаючи відповіді на запитання «чому?» і «як?», ми на-
магаємося застосувати логіку — фіксований підхід до змін-
ного й завжди мінливого явища. Я про питання, які ставлять
тебе навколішки й змушують кричати до неба «Чому?». Це ті
141
«чому», які нас добивають. Коли ми запитуємо «чому я так

почуваюся?», то ніби говоримо собі, що не повинні так почу-
ватися. До того ж відповіді часто занадто складні й невидимі,
щоб їх зрозуміти. Рух планет? Гормони? Застарілі травми?
Почуття інших людей, які зачепили нас? Питання «чому?»
налаштовує нас на вирішення проблеми («як мені позбутися
цього почуття якомога швидше?»). Нам здається, якщо ми
дізнаємося причину, то зможемо усунути почуття, а це не
завжди так. Створюється ілюзія контролю над ситуацією,
хоча насправді ми над нею не владні, і це тільки все погіршує.
Нав’язливі переживання за причини та наслідки наших почут-
тів звуть осмисленням, але воно тільки штовхає нас у глибшу
прірву. Факти свідчать, що протягом життя в жінок на 70 %
частіше, ніж у чоловіків, розвивається депресія39. Досліджую-
чи гендерні відмінності в депресії протягом двох десятиліть,
покійна Сьюзан Нолен-Гексема, голова кафедри психології
Єльського університету, виявила, що дівчата та жінки глибше
та більше осмислюють, ніж хлопчики й чоловіки, і, як наслі-
док, їхні почуття та настрій посилюються та вкорінюються40.
Дослідження говорить саме за себе: краще дозволити своїм
почуттям швидко, усвідомлено, відкрито пройти крізь вас
повністю, ніж прикрашати їх та зациклюватися на них.
У буддистів є свій термін для осмислення — друга стріла.
Нам не підвладна перша стріла — стресова подія в житті або
жахливий смуток, який раптово охоплює нас, але нам під-
владна друга стріла — наша реакція на першу. Ми розлючені
на X, ми почуваємося сумно через Y, і це на 100 % правильно
й нормально. Не осуджуйте себе за те, що відчуваєте. Коли
ми залишаємося відкритими, а не критичними, то дозволяємо
собі отримувати інформацію, необхідну для того, щоб далі
жити з більшою мудрістю.
Безумовно, усвідомлення допомагає нам справлятися з на-
шими почуттями, але іноді нам треба їх вивільнити, особливо
якщо нас привчали надмірно контролювати емоції. Нещо-
давно під час телефонної консультації жінка сказала мені:
142
«Я багато працюю з інженерами та дослідниками й помічаю,

що приховую свої емоції, фільтрую, що і як кажу, бо не хочу,
щоб колеги відчували мій негатив, вважали мене “драма-
тичною”. Розумієте, про що я?». Далі вона розповіла, що її
надзвичайне «керування емоціями» — це метод, яким вона
користується не тільки на роботі, а й у повсякденному житті
з подружками. «О, я часто тримаю язик за зубами, — сказала
вона мені, — бо не хочу, щоб вони думали, нібито я злюся
на них». Як ви думаєте, як почувалася ця жінка наприкінці
дня? Змученою та спустошеною. Ця стоїчна чи усміхнена
маска потребує багато енергії!
А ще це джерело серйозних проблем. У східній медицині
хворобу розглядають як накопичення токсинів і негативних
переконань. Ключове слово тут — накопичення. Коли ми не
вивільняємо почуття, вони «дають задній хід» і створюють
блоки, що зрештою призводить до психічного та фізичного
дисбалансу. Ми боїмося здатися божевільними, тому приду-
шуємо почуття, а вони потім прориваються назовні, і пророц-
тво здійснюється: люди все одно звуть нас божевільними, та
й ми самі можемо почуватися такими. Ми здатні розірвати це
коло, якщо вивільнятимемо наші почуття в безпечні, здорові
контейнери, розроблені для себе. Ми не мусимо тихенько
переживати свої негативні почуття всередині, бо це обов’я-
зок хорошої дівчинки. Ми можемо гучно й виразно про них
заявити: на самоті, з кваліфікованими професіоналами чи
з людьми, яким довіряємо. У нашому наступному міфі — про
гармонію — ми говоритимемо про те, як стати менш враз-
ливими, коли люди провокують нас своїми давно назріли-
ми складними розмовами. А наразі ділюся з вами деякими
улюбленими методами вивільнення почуттів на самоті.
Поплач
Я нерідко чую, як клієнтки кажуть: «Я ненавиджу плакати»
або намагаються пояснити свої почуття фразою: «Я не маю
143
жодної причини плакати». Плач робить нас вразливими. Па-

тріархат не любить, коли ми плачемо (хіба що це ваш день
народження, тоді можете плакати скільки заманеться). Зви-
чайно, ми теж не любимо плакати. Корисно згадати: що вам
казали в дитинстві, коли ви плакали? Вас називали плаксою?
Вам казали: «Нічого страшного» — чи питали: «Чому ти пла-
чеш?». Ваші сльози — це вияв сили. Можливо, у минулому
вони були комусь не до вподоби, але зараз ви можете повер-
нути собі цю силу, щоб рухатися вперед.
Сльози свідчать про те, що нас щось зачіпає за живе, що
з нами не все добре, що ми пригнічені. Вони показують, як
ми почуваємося в цій ситуації. А оскільки сльози передають
наші почуття, то вони є частиною інтуїтивного інтелекту,
про який я розповідала.
Тож визнайте свої сльози й ридайте, якщо треба. Ми з од
нією клієнткою розробили щоденну вправу: вона має полежати
в ліжку принаймні 10 хвилин (можна й довше, але 10 хвилин до-
статньо, щоб упоратися з моральним опором), вивільнити свої
почуття й поплакати, скільки їй потрібно. Для неї ця вправа
стала суперочищенням і терапією, бо всередині накопичилося
дуже багато почуттів. Вона помітила, як покращився її настрій
наступного дня, як з’явилося більше енергії для зосередженої
роботи. Запитайте мене, скільки разів я плакала, поки писала
цю книжку, — з радощів і з болю. Відповідь — предостатньо.
Кричи, бий, штовхай та жбурляй

Якось мій чоловік зустрівся зі своєю подругою і, побоюючись
моєї реакції, вичекав кілька днів, перш ніж мені розповісти. Як
він і боявся, мене переповнили ревнощі, недовіра й лють (пере-
дісторію я зараз не розповідатиму, але ця реакція була виправ-
даною). Ми обоє розуміли, що мені необхідна фізична розрядка,
щоб виплеснути свої емоції, тож я попросила його прикласти
до грудей кілька товстих подушок і почала виміщати всю свою
лють на них. Здається, я штурхала його хвилин тридцять по-
144
спіль, а він стояв, щосили вчепившись у ті подушки. Я вдячна

йому за те, з якою гідністю він витримав мій вияв гніву. Для вас
це може бути крик у подушку, заняття з кікбоксингу, тренуван-
ня в спортзалі чи просто берег річки, з якого можна жбурляти
у воду камінці скільки заманеться. Позбудьтеся агресії та гніву.
Будьте лютою. Без сорому. Нехай злість циркулює і дихає.
Пробач
Кому вам треба пробачити? Деякі з найжахливіших емоцій, що
застрягли в наших тілах, можуть просто розчинитися через
прощення. Ми пробачаємо не заради інших, а заради самих
себе. Вина та обурення роз’їдають нас ізсередини. Подумайте
про людей, з якими ви спілкуєтеся. Почніть із батьків, опіку-
нів чи інших членів родини. Подумайте про своїх учителів.
А як щодо близьких друзів? Або навіть колишніх друзів чи
коханих? Прощення — це ключ до звільнення від отруйних
почуттів, які можуть накопичуватися у вашій системі й за-
важати вам. Кому вам треба пробачити?
Танцюй
Оскільки емоції застрягають у тілі, один із найкращих спо-
собів вивільнити їх — танцювати. Увімкніть свій улюбле-
ний трек і танцюйте, поки не спітнієте, хай серце калатає.
Танцюйте, коли ніхто не бачить, або йдіть у безпечне місце
й танцюйте з іншими. Якщо не хочете танцювати, пропіт-
нійте в інший спосіб: є різні види фізичних навантажень,
наприклад біг, катання на велосипеді чи високоінтенсивне
тренування. Головне — рухайтеся.
Виписуй
Один із найнадійніших і найшвидших способів висловити
свої почуття — це виписати їх вручну або надрукувати з без-
145
жальною нестриманістю. Щоразу, коли життя нарощує свій

шалений темп, а мене переповнюють почуття, я записую їх
на папері. Це допомагає мені визнати, що я відчуваю, і нага-
дує, що почуття, як хвилі, накочуються та відступають. Тому
так важливо, щоб вони вільно рухались. Я люблю нашвидку-
руч записувати «нотатки внутрішнього скептика», де перелі-
чую всі негативні переконання про себе. Вони зазвичай ідуть
поруч із моїм відчуттям тривоги, страхом невдач і затурка-
ністю. На нотатки я витрачаю лише кілька хвилин, але мені
завжди легше після того, як виписую думки, які викликали
ці почуття. А потім спокійно продовжую свій день. Під час
писання можуть статися й інші прозріння. Одна моя клієнтка
розповіла: «Я виписала всі почуття до своїх батьків, і мені це
дуже допомогло. Зрештою, я зрозуміла, що не можу змінити
їх. Я можу лише стати кращою версією себе».
Поважай свій цикл

Наші почуття та настрій іноді пов’язані з менструальним
циклом. Патріархат усім серцем ненавидить тему менструації,
тому в багатьох із нас нездорові відносини з місячним. Нас
учать його зневажати, і якби ми могли за допомогою чарівних
паличок позбутися його, то зробили б це. Ми соромимося
своїх менструальних циклів. Я пам’ятаю, як протягом більшої
частини підліткового віку соромилася свого некерованого
настрою, який виникав під час лютеїнової (передменстру-
альної) фази, боячись, що стану «занадто емоційною» і мої
друзі (а особливо хлопці) назвуть мене божевільною, тому
тими днями я залягала на дно й намагалася не привертати
уваги. По суті, я вважала, що бути жінкою погано.
Зі своїм циклом легко потоваришувати, коли відстежуєш
його і розумієш, що час зайнятися гігієною почуттів. Мене
охоплюють негативні почуття й думки перед початком мен-
струації, тож я пишу ці нотатки внутрішнього критика саме
в цей період. Можна також подивитися на менструацію з ін-
146
шого боку, дізнавшись, як ставляться до неї інші культури.

У своїй книжці «Магія крові: Антропологія менструації»* куль-
турні антропологи Альма Ґоттліб та Томас Баклі вивчають
ставлення до менструації в усьому світі та припускають, що
не всі культури сприймають її як табу чи прокляття, як ствер-
джувало багато попередніх етнографів. Скажімо, у корінному
американському племені юрок з північно-західної Каліфорнії
жінка під час менструації ізолює себе в будиночку не тому, що
це ганебно, а тому, що вона перебуває на «вершині своїх сил»,
і в цей час має зосередитися на «акумуляції духовної енер-
гії»41. Автори також писали, що жінки племені юрок ходять
до «ставка священного місяця», щоб виконати очисні купальні
ритуали. «Завдяки цій практиці жінки зрозуміли, що Земля
також має свій місячний цикл». Таке усвідомлення зробило
їх «сильнішими» та спонукало «пишатися» менструальним
циклом42. Можливо, одного дня й ми потрапимо до такого
місця (безумовно, якщо ви знайдете «ставок священного
місяця» — уперед, чаклуйте), але вже зараз можемо змінюва-
ти наше ставлення до циклу. Ми маємо уважніше ставитися
до нього та свідомо відстежувати, а також шанувати й вивіль-
няти свої почуття здоровими способами в ті періоди циклу,
коли найбільше потребуємо цього.
ВИСЛОВІТЬ СВОЇ ПОЧУТТЯ

Перегляньте попередні методи відновлення своїх
почуттів та виберіть один чи два, які ви обов’язково
спробуєте цього тижня. Заплануйте конкретний час для
цих форм висловлення емоцій. Потім опишіть у своєму
щоденнику, як вам такий досвід.
* Thomas Buckley and Alma Gottlieb, eds., Blood Magic: The Anthropology
of Menstruation (Berkeley: Univ. of California Press, 1988), 190.
147
Розвиваємо інтуїцію
Якщо ми усвідомлено спостерігатимемо за своїми тілесними
відчуттями, то зможемо впоратися з важкими емоціями. Ми
також дійдемо до внутрішньої мудрості в моменти, коли
потрібно прийняти ключові життєві рішення. Моя клієнтка
Ванша, 43-річна менеджерка з програмного забезпечення, от-
римала пропозицію працювати в новому шикарному старта-
пі в Лондоні. Як і вчить міф про логіку, вона склала список
плюсів і мінусів нової роботи, щоб вирішити, чи варто їй
погоджуватися. Було зрозуміло, що плюси переважали, але
мінуси заважали, як камінці в черевиках. Щось (що саме?)
було не так. Ванша не могла словами пояснити це відчуття.
З практичного погляду вона мала б прийняти пропозицію.
Компанія обіцяла високу заробітну плату й багато інших
переваг. Я зрозуміла, що нам потрібно виробити практику
слухання, щоб дізнатись, як «так» і «ні» відчуває її тіло. Треба
було зазирнути всередину, а не шукати відповідей зовні. Я по-
просила Ваншу заплющити очі й допомогла їй візуалізувати
роботу в Лондоні.
— Що відбувається з твоїм тілом?
— Я відчуваю важкість, я майже сонна.
— Ти відчуваєш, ніби розширюєшся чи стискаєшся?
Вона ще трохи дослухалася до себе:
— Стискаюся. Однозначно стискаюся.
Я попросила її розказати детальніше. Як саме відчува-
лося стиснення? Вона відповіла, що в неї заклало горло та
скрутило живіт. Поки ми говорили про ці відчуття, Ванша
поділилася своїми неприємними враженнями від робочого
колективу. Сказала, що коли вона ввійшла в офіс компанії, то
її тіло одразу напружилося. Ми знайшли відповідь. Вона не
їде до Лондона. Це було простою вправою, і її тіло поділилося
з нею потрібною мудрістю.
За допомогою усвідомлення ми можемо залучити цю
потужну глибоку форму інтелекту. Наступного разу, коли
148
відчуєте невпевненість під час прийняття рішення, помовч

те, заплющте очі та прислухайтеся до підказок свого тіла.
Візуалізуйте сценарій, у якому ви відповідаєте «так». Як ре-
агує ваше тіло? Уявіть сценарій, коли ви відмовляєтеся. Як
реагує ваше тіло? Ви можете почати записувати та вивчати
підказки свого тіла, бо вони в усіх нас різні. Назвімо це тех-
нікою «так» чи «ні» свого тіла. Звертайтеся до цього методу
за потреби. Я також його зазначу в панелі інструментів на-
прикінці розділу.
Коли моє тіло каже «ні», я починаю часто та уривчасто
дихати, а коли відповідь «так» — я глибоко зітхаю з полег-
шенням і відчуваю, як кисень вільно циркулює в мені. «Так»
може відчуватися просто як розширення, коли ваше тіло
розслабляється, а ви відчуваєте, ніби роздуваєтеся чи збіль-
шуєтеся, тоді як під час стиснення плечі напружуються, а ви
відчуваєте, ніби зменшуєтеся. Не поспішайте, спостерігайте
за собою та практикуйтесь. Уся мудрість світу, якої ви праг-
нете, міститься прямо у вашому тілі.
Благоговіння проти страху

Я перша визнаю: почуття розширення не завжди комфортне.
Це може лякати чи навіть жахати. Останніми десятиліттями
психологи вивчали благоговіння як складну емоцію, яку ми
відчуваємо перед красою, можливостями та неосяжністю.
Знаєте це відчуття, коли дивитеся на зірки й замислюєтеся
про те, який усе-таки величезний Всесвіт і яка крихітна ви?
Переживання благоговіння спонукає нас ставити під сум-
нів те, що ми начебто знаємо, і переглядати наші уявлення
про світ, тому воно напряму суперечить міфові про логіку.
В одному з досліджень науковиця Мішель Сіота та її колеги
виявили, що люди, яким «некомфортно від невизначеності»
(кхм-кхм, логіки), рідше відчувають благоговіння, ніж ті,
хто спокійно ставиться до невідомості та перегляду власних
психічних структур43. Логічно!
149
Благоговіння — вразлива емоція, бо змушує вас відчути,

наскільки ви маленькі (і як мало ви знаєте). До цього гото-
ві не всі. А це прикро, бо я вважаю, що ваше тіло розмовляє
з вами, зокрема, через благоговіння. Нас вводить в оману те, що
благоговіння може відчуватися в тілі як страх. Наша нервова
система складається з двох гілок — парасимпатичної нервової
системи (ПНС) і симпатичної нервової системи (СНС). ПНС
відповідає за реакцію розслаблення, тобто те, що ми відчу-
ваємо, коли в безпеці випасаємося на луках, відпочиваємо та
перетравлюємо їжу. Натомість СНС відповідає за те, що ми
відчуваємо, коли боїмося на найпростішому, інстинктивному
рівні. Типовими реакціями є атакувати, втекти чи завмер-
ти. Деякі люди називають це страхом на рівні рептильного
мозку. СНС також пришвидшує дихання (і частоту серцевих
скорочень), а в багатьох тварин тремтіння — класична ре-
акція на страх. Хоча благоговіння викликає радше ПНС, ніж
СНС, воно може пришвидшити або призупинити дихання
(тобто людина задихається), нагнати мурашки по шкірі або
заціпеніння (як-от опускання щелепи, розширення очей).
Є очевидна різниця між тим, як ви розширюєте очі, коли ди-
витеся на північне сяйво, і порожнім поглядом нажаханого
оленя, якого засліпили фари. Тож тепер ви розумієте, чому
ваш мозок може трохи заплутатися й почати вирішувати:
бігти чи стояти, бігти чи стояти?
Повернімося до Ванші. Уявіть, що вона візуалізувала, як
працює в Лондоні, і раптом її тіло замкнулося й стало не-
рухомим. Уявіть, як вона прошепотіла, що не впевнена, чи
зможе виконувати цю роботу, хоча мріяла жити в Лондоні
ще з дитинства. Вона думала: «Хто я така, щоб докорінно
змінити своє життя й переїхати до Лондона в 43?». Уявіть, як
по її щоках потекли сльози, дихання вповільнилося, а потім
трохи пришвидшилося. Ванша могла припустити: «Мені не
слід їхати до Лондона! Ясна річ, моє тіло та його відчуття не
хочуть, щоб я це зробила». Але насправді Ванша відчувала
благоговіння, яке означало так-так-так, їдь-їдь-їдь.
150
Нам потрібно навчитися розрізняти благоговіння й страх.

Страх рептильного мозку каже законне «ні», а благоговіння
кличе нас іти вперед (і це страшно!). Благоговіння підтвер-
джує, що бізнес, який ми хочемо започаткувати, або країна,
до якої хочемо переїхати, є правильним рішенням. Дослід-
ники Дачер Келтнер та Джонатан Гайдт кажуть, що благого-
віння має безліч варіацій: «перед красою» — коли ви стоїте
перед твором мистецтва чи грандіозним пейзажем, «перед
можливостями» — коли ви зустрічаєтеся з виявом таланту,
«перед чеснотами» — коли бачите, як хтось виявляє добро-
чесність, якою ви захоплюєтеся44. Благоговіння — це вмін-
ня бачити красу, талант і людські риси навколо вас. Чому ж
ми не можемо відчувати благоговіння, торкаючись влас-
ної краси, талантів і чеснот, коли раптом відкриваємо нову
незвичайну можливість у своєму житті? Якщо ми дозволимо
собі, ми навчимося відчувати благоговіння перед власним
потенціалом у майбутньому. Якщо ви хочете розвіяти за-
кляття міфу про логіку, дозвольте собі частіше переживати
благоговіння і звертайте увагу на свої фізичні відчуття. По-
дивіться на захопливий пейзаж чи твір мистецтва, нехай час
уповільниться, відчуйте власну незначущість, уявіть, що вас
з’єднали зі Всесвітом, торкніться необмеженості та побудьте
із загадкою світу. Відчуйте, як реагує ваше тіло й занотуйте:
мурашки по шкірі, тремтіння, поколювання, сльози, затримка
дихання, можливість, можливість, можливість… Що краще
ви навчитеся читати ці підказки, то більше шансів, що змо-
жете відрізнити благоговіння від страху рептильного мозку
й стежитимете за своєю інтуїцією.
Мудра жінка всередині вас

Один зі способів налагодити зв’язок з власною величчю — це
уявити себе через 30 чи 40 років, коли ми всі станемо (споді-
ваюся) мудрими поважними пані. Я люблю проводити з клі-
151
єнтками цю візуалізацію, коли розумію, що вони зазвичай

вирішують раціонально, а не інтуїтивно. Ідея в тому, що
глибоко всередині вас є мудра жінка, і вона чекає, коли ви
попросите її поради. Мені подобається уявляти свою муд
ру жінку бабцею, яка багато де побувала, зробила чимало
цікавого, побачила світ, вона безжально чесна, бо не має
часу прикрашати правду. Зовсім скоро вона перетвориться
на попіл, тож нині відповідає прямо, без натяків. Подумайте
про свою мудру жінку як уособлення власної інтуїції. Вона
ваш внутрішній компас, який притягує, а не підштовхує вас
до істини. Штовхаючи, ми боремося і змушуємо. Саме так ми
почуваємося, коли довго думаємо над варіантами. М’яко при-
тягуючи енергію, ми отримуємо простоту, легкість і довіру.
Коли ми порозуміємося з мудрою жінкою всередині нас, то
почнемо притягувати енергію, а не штовхати її. Вона вабить
нас до нашого справжнього Я. І ми органічно переростає-
мо в нього. Мудра бабця кожної жінки виглядає по-різному,
говорить по-різному і має різні імена, але вона є потужним,
внутрішнім ресурсом, про який ми часто забуваємо. А до
нього завжди можна звернутися по пораду та ясність. Моя
мудра жінка наказала мені більше сміятися, зосередитися
на своїй творчості та глибше прийняти себе. Вона провідна
зірка моєї внутрішньої правди. Спробуйте уявити свою мудру
жінку й почуйте, яку правду вона вам розкаже.
МЕДИТАЦІЯ «МУДРА ЖІНКА ВСЕРЕДИНІ»

Якщо вам цікаво поспілкуватися з мудрою жінкою
всередині, попрактикуйте мою безплатну
медитацію «Мудра жінка всередині» на вебсайті
majomeditation.com.
152
Повернення уяви
Повернення емоцій — це важливий, потужний спосіб навчи-
тися довіряти інтуїції тіла. А щоб навчитися розуміти мову
свого тіла, потрібно відновити уяву. Ми визначимо уяву як
акт формування ментальних образів, символів та відчут-
тів, які є новими, ніколи не існували і які ми не переживали
в «реальності». Я попросила Ваншу уявити її життя в Лон-
доні, і це дало нам підказки про те, як вона по-справжньому
ставиться до ситуації. Я запропонувала вам уявити себе муд
рою жінкою через десятки років у майбутньому як архетип
бабці — уособлення мудрості, щоб ви по-новому подивилися
на свою поточну ситуацію.
Наша уява потужна й може викликати реальні зміни у фізич-
ному стані. Як і інтуїція, уява походить з нашого внутрішнього
середовища, вона допомагає нам зрозуміти себе. Це талант, який
є основою творчого та абстрактного мислення. Навіть Айн
штайн казав: «Уява важливіша за ерудицію, адже ерудиція об-
межується тим, що ми зараз знаємо й розуміємо, а уява охоплює
увесь світ і все, що ми будь-коли дізнаємося та зрозуміємо».
У дитинстві ми постійно щось уявляли. До чотирьох — п’я-
ти років діти фантазують і прикидаються, грають ролі, наслі-
дують, драматизують та надають предметам нові значення,
наприклад перетворюють черевик на телефон. Ми віримо
в магію і ми створюємо магію. Ми вільно уявляємо.
До підліткового віку більшість із нас утратили відчуття
дива, магії, трепету та фантазії, бо світ вибив їх із нас. Ми
збираємо те, що Брене Браун називає «шрамами творчості»45.
Ми не готуємося до відбору на шоу талантів. Старший брат
не слухає, як ми співаємо. Друг каже нам, що ми ніколи не
вміли малювати. Сусід насміхається з нашого ексцентрично-
го пряникового будиночка. Ну ви зрозуміли. Ми починаємо
вірити, що ми не творчі. Ми більше не користуємося своєю
уявою. Наші школи, батьки та суспільство взагалі хвалять нас,
153
коли ми займаємося більш логічними предметами, такими як

наука та математика.
Патріархат дає всі привілеї логіці, ставлячи нашу уяву
на останнє місце. У своїй книжці «Цілком новий розум: чому
британці-правші керуватимуть майбутнім?»* автор Даніель
Пінк стверджує, що наша культура має тенденцію цінувати
«лівоорієнтоване мислення» — лінійний, буквальний та ана-
літичний тип мислення, пов’язаний з лівою півкулею мозку.
А «правоорієнтоване мислення» — тип мислення, пов’язаний
з правою півкулею мозку і є комплексним, контекстуальним
та естетичним (тобто творчим) — «обмежується в компаніях
та нехтується в школах»46.
Так, найпоказовіше — це нехтування в школах. Школи
всього світу зосереджені на розвитку лівоорієнтовано-
го мислення. Погляньте на ієрархію шкільних предметів:
математика й точні науки — на початку, а гуманітарні та
мистецькі — у кінці. Я тільки за, щоб більше дівчат і жінок
займалися STEM (science — науки, technology — технології,
engineering — інженерія та math — математика), але я віддаю
перевагу STEAM — із додатком A (art — мистецтво). Твор-
чість — основа інновацій, тому без неї ніяк не обійтись. Якщо
ви живете в умовностях міфу про логіку, то, мабуть, натрапля-
ли на думку, що «складні» галузі (точні науки) кращі за «про-
сті» (мистецтво), правда? А може, нам треба і те, і те?
Повернімося до своїх уявлень і максимально ефективно
скористаймося правою півкулею мозку.
Ваша внутрішня мисткиня

Мою внутрішню мисткиню звуть Ліла, вона живе в лісі в коко-
ні людського розміру. Я не жартую. Я створила цю мисткиню,
* Daniel H. Pink, A Whole New Mind: Why Right-Brainers Will Rule the Future
(New York: Penguin, 2006).
154
своє альтер его (як і її гігантський кокон з пап’є-маше), для

останнього завдання курсу з дизайнерської естетики в ма-
гістратурі. Ліла — мрійлива містична ельфійка, яка збирає
гілки, листя, сміття, мереживо, пташине пір’я та все, що може
знайти, і приклеює на напівпрозорі стіни свого кокона. У її
діях немає логіки. Вона вся — гра, почуття та інстинкт. Вона
любителька краси. Довгий час Ліла була частиною мене, від
якої я повністю відмовилася і якої, чесно кажучи, боялася!
А якщо вона збожеволіє і ніколи більше не стане «нормаль-
ною» людиною в суспільстві? Чи вважатимуть її божевільною
та вигнанкою все життя?
За багато років назбиравши купу «шрамів творчості» й за-
гартувавши свій аналітичний розум, багато хороших дівчаток
ставлять собі такі самі запитання або почуваються повністю
відокремленими від своїх внутрішніх мисткинь. Ми думаємо,
що некреативні й нетворчі, хоча в глибині душі саме такі. На
мить перестаньте виносити собі вироки й не вірити і припу-
стіть, що всередині вас є мисткиня — ваша власна Ліла, яка з не-
терпінням чекає на зустріч із вами. А якщо дозволити їй вільно
творити? А якщо шанувати її так, як вона цього варта?
ДАЙ ІМ’Я СВОЇЙ ВНУТРІШНІЙ МИСТКИНІ

Візьміть щоденник та вільно опишіть свою внутрішню
мисткиню. І далеко його не відкладайте, бо незабаром
ми продовжимо цю вправу з протилежним архетипом —
внутрішнім скептиком.
• Напишіть п’ять слів, якими ви описали б свою

внутрішню мисткиню. (Мої такі: дика, природна,
зачарована, бешкетна та ельфійська.)
• Звідки ваша внутрішня мисткиня черпає найбільше
натхнення? Які її інтереси, чим вона цікавиться? Цілком
нормально, якщо ці інтереси не пов’язані з вашою
професією чи діяльністю в минулому.
155
• Якби ваша внутрішня мисткиня була людиною, якою

вона була б на вигляд? Де вона жила б?
• Виберіть одне з п’яти слів, якими описували мисткиню,
і дайте їй могутнє ім’я. Як я вже казала, мою внутрішню
мисткиню звуть Ліла. Не соромтеся використовувати
своє ім’я чи прізвище або придумати щось на кшталт
мононіму, як-от Мадонна. Пам’ятайте: назвавши
щось, ми маємо змогу розпізнавати його, коли воно
з’являється, а це корисно і для пробудження архетипу
(цього ми й хочемо із внутрішньою мисткинею), і для
створення між нами відстані (як нам захочеться
з нашим внутрішнім скептиком).
Очевидний спосіб розкрити свою внутрішню мисткиню — це

створити її образ за допомогою будь-яких засобів: фарб, чор-
нила, крейди, олівця. Ви навіть можете використовувати влас-
не тіло, створюючи з ним контури й форми та спостерігаючи
за відчуттями. Візьміть трохи фарби, нанесіть її на полотно
й подивіться, які з’являються фігури, форми та візерунки. Ви
йдіть за межі словесного мовлення в простір образності. Якщо
створення образів чи «творів мистецтва» для вас вихід із зони
комфорту (хоча хто сюди прийшов, щоб йому було комфортно?),
почніть з малого і створіть дошку настрою. Дизайнери вико-
ристовують дошки настрою, щоб вловити візуальну сутність чи
новий погляд на ідеї за допомогою комбінації та компонування
образів і символів. Дошки настрою і поєднання речей також
допомагають розширити наш кругозір та уявлення про те, що
можливо. Раптом на дошці біля пляшки з водою ми вклеюємо
папугу, — це запускає нашу пам’ять, а вона, своєю чергою, ство-
рює ідею, яка стає сюжетом. Наша пригода триває.
156
РОБИМО ДОШКУ НАСТРОЮ

Ця вправа ще на крок наближає вас до відродження
внутрішньої мисткині. Прислухайтеся до її думки, виріжте
кілька журнальних зображень або роздрукуйте фотографії
з телефона чи комп’ютера та складіть дошку настрою
свого улюбленого кольору. Крім того, ви можете додати
предмети з навколишнього середовища чи природи або
сфотографувати речі, які чіпляють погляд вашої внутрішньої
мисткині. Хоча я раджу робити все своїми руками та
отримувати тактильні відчуття, однак скористатися можна
й цифровими інструментами: спробуйте інстаграм чи
пінтерест (ви можете створити приватні акаунти й дошки,
щоб ніхто не дізнався про ваші вподобання).
Ваш внутрішній скептик

Чи помічали ви: що ми доросліші, то скептичніше ставимося
до життя? Кожна внутрішня мисткиня має свого внутрішньо-
го скептика, який ховається в тіні. Внутрішній скептик — це
та частина нас, яка, здається, постійно з’являється на гори-
зонті в той момент, коли ми нарешті починаємо отримувати
задоволення і малюємо пальцями на дзеркалі у ванній кімнаті.
Деякі люди називають цю частину себе внутрішнім суддею
чи внутрішнім критиком, але я виявила, що жоден із цих тер-
мінів не передає того скептицизму (і навіть цинізму), який
породив міф про логіку. Творити мистецтво означає відкрити
себе магії, дивам та благоговінню, і наші внутрішні скептики,
природно, приходять повідомити нам свою думку про те,
що ми вирішили відпустити та вивільнити нашу безладну
(і, будьмо чесними, потворну) творчість. До чого апелює ваш
внутрішній скептик, коли обламує вас? Ось кілька прикладів
того, що внутрішні скептики кажуть моїм клієнткам, коли ті
намагаються стати більш творчими:
157
•Ц
е непрактично.
•Ц
е надто вбого.
•Я
к це вирішить мої проблеми?
• Я не впевнена, що взагалі існує таке поняття, як «твор-
чість»!
• Це недостатньо інтелектуально.
• Фу.
• Ти бачила обкладинку New Yorker цього тижня? Вона. На-
багато. Краща.
НАЗВИ СВОГО ВНУТРІШНЬОГО СКЕПТИКА

Настав час проаналізувати своїх внутрішніх скептиків,
щоб зрозуміти, що може висмоктувати енергію наших
внутрішніх мисткинь.
• Напишіть п’ять слів, якими ви описали б свого

внутрішнього скептика. (Мої такі: цинічний,
раціональний, багатослівний, збуджений та серйозний.)
• Як ви думаєте, звідки взявся ваш внутрішній скептик?
Подумайте про основних культурних та авторитетних
посланців, про яких ми говорили в першому розділі:
сім’я, школа, релігія та попкультура.
• Якби ваш внутрішній скептик був людиною, яким він
був би на вигляд?
• Виберіть одне з п’яти визначень і дайте своєму
внутрішньому скептику роззброювальне ім’я та
прізвище. Виберіть кумедне й легке ім’я, приміром,
Цинічна Синтія, Професорка Пенелопа чи Королева
Слідчий. Алітерації творять дива, так само як і титули,
наприклад леді, мадам, місіс тощо. Кумедне ім’я
допомагає розсіяти ту владу внутрішніх скептиків над
нами, яка не дає нам змоги легковажно їх сприймати.
158
Ігри й забавки
Ще один спосіб утекти від свого внутрішнього скептика —
просто більше грати в ігри. Переконана, що коли ви були
маленькою дівчинкою, то реготали та всміхалися набага-
то частіше, ніж зараз. Дитяча грайливість була природною.
Ми, дорослі, граємося значно менше, але наука вже дове-
ла, наскільки сміх та гумор корисні для нашого фізичного
й психічного самопочуття (мені ж не треба тут наводити
цитати з досліджень, правда?). Ви вже відчували своїм тілом,
як класно сміятися, — це відчуття жвавості, бадьорості та
безмежної радості.
Коли я приїжджаю додому в Аргентину на кілька тижнів
у відпустку, то граю зі своєю великою родиною в нескінченні
настільні ігри та в карти. Є щось глибоко живильне і благо-
творне в іграх з моєю родиною, щось, що поєднує покоління.
Я не проміняла б це ні на що у світі. Ігри генерують творчість.
Комедіанти та артисти вже давним-давно використовують
імпровізацію для створення скетчів, декорацій та сценаріїв.
Під час опитувань дослідники виявили: дорослі, які регулярно
імпровізують, стверджують, що ігри, де вони прикидаються
кимось іншим, підвищують не тільки їхню творчу впевне-
ність, а й здатність довіряти своїм діям, вільніше вислов-
лювати думки, приходити до тями після помилок та невдач
і знаходити більше варіантів вирішення проблем47. Ці виснов
ки мене не дивують. Саме тому Стенфордська дизайнерська
школа додала до своєї програми заняття з імпровізації: вони
пробуджують той тип уяви, який необхідний для мозкових
штурмів, ігор, забавок та випробування чогось нового. Імпро-
візація змушує замовкнути нашого внутрішнього скептика
й дає змогу взяти верх нашій уяві в безпечному, сприятливому,
відкритому середовищі.
Багато років я вела жіночі курси з лідерства, і наприкінці
кожного курсу ми грали в ігри. Якось ми стали в коло й уяви-
159
ли, що в центрі стоїть гігантський казан. Ми разом почали

мішати вариво в ньому, — ніби групка відьом. «Уявімо, що
тут наш казан, і зараз ми створюємо заклинання. Ми можемо
кинути в зілля будь-що, але щоразу, коли це робитимемо,
маємо реготати, як відьми». Я заохочувала їх узагалі не ду-
мати, а кидати в «казан» дивні й смішні речі. Спочатку жінки
неохоче брали участь в експерименті й були налаштовані
скептично — мабуть, думали, що я дивачка (англійське weird
походить від слова wyrd, яке насправді означає «мудра»), але
це нормально. А вже через дві хвилини вони з превеликим
задоволенням бавилися у відьом.
Ми не мали на меті нічого, окрім чистої, веселої гри, —
нічого! Ми це робили близько десяти хвилин, хихикаючи, як
маленькі дівчатка, і кричали «му-ха-ха-ха», ніби відьми (що ж,
я свою справу зробила). Жінки сказали мені, що, погравшись
у цю гру, почувалися бадьорими, щоб безпечно сісти за кермо
ввечері.
Працюємо зі снами
Одного разу мені приснилася молода жінка, яка намагалася
записати подкаст. Але щоразу, коли програвала запис, плівка
була порожньою. Її голос зникав. Уві сні я дізналася, що це
привид жінки, яка трагічно загинула, потонувши біля бе-
регів Муїр-Біч за кілька років до цього. Зараз вона втрати-
ла свій голос. Я прокинулася з думкою, чи жила колись ця
жінка в будинку, який я орендувала. Коли я запитала про це
власницю будинку, та подивилася на мене і прямо сказала:
«Сни — відображення нашої власної психіки. Як ти стримуєш
свій голос?». От і маєш! Ясна річ, вона знала, як працювати зі
снами. Я сіла поміркувати над її запитанням. Це було прав-
дою: я обожнювала співати, але давно цього не робила, бо
була занадто захоплена роботою і життям (дякую міфу про
досконалість).
160
Персонажі в снах — частина нашої психіки. Ким була та

молода жінка в мені? Мрії — це частина ірраціонального,
і через сни вони дають нам підказки про глибоко приховані
бажання душі й тіла, у яких нам важко зізнатися собі. Після
сну я схопила гітару й написала гарну пісню. Я знову напов-
нилася енергією та зрозуміла, що не можу дозволити своєму
голосу померти. Мрії є частиною нашого глибшого інтелек-
ту, і вони рідко користуються словами. Замість цього вони
говорять символами, тому так тісно пов’язані з творчістю
й артистизмом. Я закликаю вас згадати про свої мрії, і чудо-
вий спосіб це зробити — завести щоденник сновидінь.
ЗАВЕДІТЬ ЩОДЕННИК СНОВИДІНЬ

Візьміть окремий блокнот для записування снів,
покладіть його поруч із ліжком і не використовуйте
для інших цілей. Щойно ви прокинулися, запишіть свій
сон (не чекайте — інакше забудете його). А записавши
сон, пограйтеся із символами та асоціаціями. Щоб
ідентифікувати символи, зверніть увагу на головні
предмети та персонажів у своїх снах: машину, пташку,
бабцю, ліжко, статую Діви Марії, і тоді швидко запишіть
усі асоціації (перші слова, які спали на думку) з кожним
із цих слів. Наприклад, «коли я думаю про автомобіль,
перше, що спадає мені на думку… — сталь, “форд”,
чоловік, прогрес».
Звичайно, ви можете пошукати «універсальні»
значення сновидінь за різними символами, але цікавіше
зрозуміти, яку асоціацію ви маєте з певним символом
чи предметом, адже, зрештою, вони з’являються
з вашої психіки. Далі замініть усі іменники у своєму
сні на асоціації. Так ви почнете помічати глибші
значення та закономірності. Наприклад, сцена, у якій
ви бачили змію, що обвила автомобіль, може означати,
що ваша сексуальність є сильнішою і потужнішою, ніж
161
ваші успіхи на роботі. Ви можете гратися з різними

напрямками й ситуаціями, щоб зрозуміти, що
насправді вам хотіли сказати. Немає правильного чи
неправильного способу тлумачити сни. Це творчий
процес, який передбачає вашу участь у ньому.
Крім тлумачення снів, є ще одна корисна вправа — ворожіння.

Воно родом з кількох окультних традицій. По суті, це читання
форми з відбитка, щось на кшталт пророцтв ворожки після
споглядання кришталевої кулі. Ворожити можна по-різному.
Скажімо, спостерігаючи, як різні форми чайних листочків
розкриваються у воді. Або ж можна роздивлятися осад від
кави чи какао й намагатися побачити силуети на дні чашки.
Можна кинути нитку на стіл і глянути, яку форму вона прибе-
ре, коли впаде. Можна спостерігати, як пливуть по небу хмари,
і читати з них повідомлення. Можна ворожити по тінях від
рослин і листя на стінах на сході чи заході сонця, у сутінках
чи під сяйвом місяця. Існує дуже багато способів прочитати
форми життя навколо вас, які допоможуть відстежити образи
власного життя.
Якщо ви хороша дівчинка під закляттям міфу про логіку
й до магії ставитеся скептично та цинічно, пропоную вам зга-
дати два ключові джерела своєї сили —почуття та уяву. При-
йміть ці почуття й дозвольте їм виразитися. Прислухайтеся
до відчуттів у тілі, особливо коли відчуваєте благоговіння.
З уявою все просто: створюйте образи свого життя разом зі
своєю внутрішньою мисткинею. Чи за допомогою щоденни-
ка сновидінь, чи ворожінням, чи просто гуляючи вулицею.
Знаки Всесвіту повсюди, тож якщо ви звертатимете на них
увагу й позбудетеся зневіри, то зможете користуватися своїм
інтуїтивним інтелектом. А якщо ви вже добре розвинули
логіку — уявіть, наскільки сильною можете стати, володіючи
цими двома інструментами. Нестримною.
162
***
Кілька років тому я вирішила взяти участь у церемонії Аява-
ска. Аяваска — це лікарський засіб рослинного походження,
який на священних церемоніях куштують корінні народи
Південної Америки в басейні Амазонки. Останнім часом ця
рослина стала доступною для людей у всьому світі, і багато
моїх близьких друзів (зокрема, журналісти та дослідники)
переконують, що завдяки їй вони пережили найбільші зміни
та цілющий досвід у житті. Я також чекала на трансформа-
цію, але те, що зі мною сталося, було за рамками будь-яких
очікувань. Складно розповісти про це словами, але найточ-
ніше можна описати так: я побачила духів своїх дітей — так,
душі моїх майбутніх дітей — маленькими тінями в місячному
світлі (ворожіння!). Це було дуже по-чаклунському. Бо доти
я ніколи не бачила духів, тож ви можете собі уявити моє по-
трясіння. Мій внутрішній скептик божеволів. Я навіть не
була впевнена, що хочу стати матір’ю, тому зустріч із цими
маленькими гремлінами кардинально змінила мої плани.
Найдивовижнішими були нескінченні любов та милосердя,
які я відчула у своєму серці. Здавалося, ніби в моїх грудях
падали, розривалися й розгорталися мільйони галактик і ту-
манностей. Усе, що я могла зробити, — це ревіти (я ще та
плакса).
Певною мірою байдуже, чи те, що я побачила, було прав-
дою. Важливим було відчуття, — правда, яку я відчула у своїх
кістках, — що мені судилося стати матір’ю, подобається це
моєму логічному мозку чи ні. Ця рослина, яку шамани й ці-
лителі ласкаво називають «материнська лоза», допомогла
мені відкрити глибокий колодязь материнського інстинкту
та милосердя, який я давно поховала під міфом про логіку.
Я згадала слова тибетського монаха Анама Тубтена, який
казав: «Дітьми нас учили, що все навкруги живе, що ми може-
мо спілкуватися з чим завгодно. Ми спілкувалися зі щурами,
річками та квітами. Коли ми виросли, то перестали, тому що
стали раціональнішими».
163
Ставки ніколи ще не були такими високими. Підкорюю-

чись міфові про логіку, ми втрачаємо не тільки співчуття
до власного тіла, а й емпатію, необхідну для того, щоб слу-
хати, піклуватися та дбати про світ. Не дивно, що середня
температура поверхні Землі підвищується. Недарма наші
коралові рифи, відомі як тропіки моря, швидко підсмажу-
ються до смерті. Недарма наші гігантські льодовики тануть.
Цей зовнішній безлад відображає наш внутрішній безлад.
Ми стали занадто розумними й так відірвалися від власних
тіл — частин природи, що спричинили великі страждання.
Ми не бачимо, що ми є Землею. Усе, що ми робимо із Зем-
лею, — ми робимо із собою. Ми не бачимо, що ми — єдине
ціле. Усе, що ми робимо з іншими, ми робимо із собою. Ми
забули про нашу найглибшу форму інтелекту — любов. Якщо
йдеться про найболючіші проблеми сьогодення, як-от зміна
клімату, факти нам не допоможуть. Ми повинні співпережи-
вати у своєму серці. Ось чому важливо зняти закляття цього
міфу — тиранію розуму над тілом, душею та серцем: щоб ви
могли активніше ділитися своїми талантами, щоб ви могли
допомогти всім нам — з повноцінним інтелектом — розі-
братися із цим безладом.
164

захочете.
• Відчуйте важкі почуття: практика усвідомлення

(с. 138).
ивільніть їх: висловіть свої почуття (с. 149).

•В
• Р озвивайте свою інтуїцію: техніка «так» чи «ні»

вашого тіла (с. 135).
• Отримайте доступ до внутрішньої мудрості: меди-

тація «Мудра жінка всередині» (с. 151).
• Пробудіть свою артистичність: дайте ім’я своїй

внутрішній мисткині (с. 155).
• Пробудіть свою артистичність: створіть дошку

настрою (с. 156).
• Подолайте свій скептицизм: дайте ім’я своєму

внутрішньому скептику (с. 158).
• Почніть розуміти символи та образи своєї підсві-

домості: заведіть щоденник сновидінь (с. 161).
У додатку ви знайдете ще більше ресурсів, зокрема

ритуали з догляду за собою та медитації на подо-
лання міфу про логіку.
Розділ 7
Міф
про гармонію
«Якщо я просто пливтиму за течією і нічого
не ускладнюватиму, то зможу з усіма нала-
годити стосунки».
Прагнення до пошуку й збереження гармо-
нії, а не спокійне ставлення до конфліктів
та протистоянь, необхідних для змін.
Бути поступливою, приємною і намагатись
усім сподобатися.

Бути відвертою та чесною.
Ч
ерез міф про гармонію я зробила собі тату завбіль-
шки з долоню прямо над правим стегном. Мій ко-
лишній хлопець, F. U.*, обожнював татуювання,
і саме він вклав у мою голову цю ідею під час мого
останнього року в коледжі. Це було б так сексуально й загад-
ково, а ще нагадувало б про моє іспанське походження. Ми
розглядали різні варіанти протягом кількох тижнів, а потім
вирішили, що, чорт забирай, для мого першого татуювання
підемо в салон. «Хоч би що ти набила, — сказав F. U., — хай
там будуть мої ініціали». Відтоді як ми почали зустрічатися,
F. U. боявся, що я не кохатиму його завжди. Він запитував,
дивлячись на мене вологими очима цуценяти: «Ти мене коха-
єш?». Коли я відповідала: «Так, любий», він запитував знову:
«А ти будеш кохати мене вічно?». Мене досі мороз бере. Я зна-
ла, що він буде на межі нервового зриву, якщо я не відповім
так, як він хоче, тому я поступалася, бо уникала сварок. «Так,
вічно», — казала я, навіть не знаючи, чи саме це маю на увазі,
і потай молилася, щоб це було не так.
Тож це тату мало стати фізичним доказом нашого «не-
вмирущого кохання». І хоча тоді я цього не усвідомлювала,
було зрозуміло, що він хотів «помітити свою територію»
* Ініціали, які навряд чи хтось захоче добровільно витатуювати на влас-

ному тілі, оскільки вони співзвучні з абревіатурою FU, яка розшифро-
вується як fuck you, тобто «пішов ти».
167
на моєму тілі. Коли ми приїхали до тату-салону, F. U. залишив

мене в холі й пішов на сеанс. Це була моя перша можливість
висловитися, сказати йому, що я хвилююся перед першим
татуюванням, і попросити, щоб він залишився зі мною. Але
ні, я відпустила його.
— У мене через півтори години наступний сеанс, — сказала
тату-майстриня, тримаючи в руках аркуш паперу з ескізом,
який вона намалювала. — Як тобі?
Я подивилася на віяло, яке вона намалювала. Чесно кажучи,
виглядало воно мультяшно й більше нагадувало мушлю. Цей
момент був моєю другою можливістю висловитись і дати зро-
зуміти майстрині, що мені потрібно подумати більш ніж п’ять
хвилин і що, можливо, я хотіла б розглянути кілька варіантів,
а не вибирати перший-ліпший, який вона швидко накидала,
щоб закінчити зі мною до наступної зміни. Але, на жаль, міф
про гармонію був глибоко вкорінений у мені, тож я не хотіла
створювати зайвих клопотів чи займати занадто багато часу
в її графіку. Вона вже нетерпляче на мене дивилася.
— Мені подобається, — сказала я.
Зрештою, ми не мали відступати від її графіка, та й я не
хотіла ображати її художні здібності.
F. U. повернувся, сповнений ейфорії та гордості.
— Покажи мені, — попросив він, шукаючи свої ініціали.
Він здавався самовдоволеним та щасливим.
— Покажи ти мені своє татуювання, — сказала я.
Він повернувся і зняв одну з пов’язок зі свого біцепса.
— Ти набив моє ім’я чи ініціали?
Він розсміявся так, ніби це було найабсурдніше запитання
у світі.
— Пфф, ні, мала, — сказав він, хитаючи головою. — Ні.
Попри те що я не хотіла, щоб моє ім’я красувалося на клоу-
ні, якого він витатуював (це справді було б абсурдом), його
відсутність там здавалася абсолютно нечесною і несправед-
ливою. Він виставляв напоказ наше «невмируще кохання»,
але саме я мала виголосити ці почуття через тату. Виходило,
168
Розділ 7 · Міф про гармонію
що він володів мною, а я ним — ні. Феміністка в мені вми-

рала.
Потім я сиділа й курила з F. U., і ми навіть сильно посвари-
лися через це, але було вже пізно. Я не можу описати той жах
і сором, які відчувала. Мені здавалося, ніби юну мене знищив
та привласнив собі цей страшний чоловік. Це татуювання
ніби визначило мою долю, і я назавжди потрапила в пастку.
Я дивилася в дзеркало і уявляла себе вагітною через кілька
років: татуювання розтягувалося і викривлялося в різні боки.
Я почувалася зраненою, розірваною. Що найгірше, я нена-
виділа саму себе, тому що не змогла постояти за себе. Я мала
вибір, могла вчинити інакше, але я йшла шляхом задоволення
чужих бажань і згоди, а тепер це незворотна помилка.
Того дня я засвоїла важкий урок: себе треба відстоювати.
Коли ми одразу не виказуємо своєї незгоди, бо хвилюємося
через реакцію інших на наші потреби та бажання, то при-
носимо жертви, які того не варті. Якщо ви перебуваєте під
закляттям міфу про гармонію, то знаєте, що висловитися
вголос для вас — одна з найскладніших речей на планеті.
Багато з нас ростуть, боячись конфлікту, тож зрештою
ми не виказуємо свого гніву чи розчарування, коли нам це
найбільше потрібно. Це центральний складник міфу про
гармонію. Міф про гармонію придушує наш особистісний
розвиток, а також нашу здатність чути себе та говорити свою
правду. Це стримує нас у наших стосунках, кар’єрі та загалом
у нашій еволюції як суспільства. Коли ми перебуваємо під
закляттям міфу про гармонію, то не бачимо цінності соці-
альних незгод. Ми можемо розвиватися завдяки напруженню
між нашими відмінностями з іншими. Ми маємо визнати
існування та працювати з нашими відмінностями, а не обхо-
дити та уникати їх. Справжні стосунки потребують здорової
дози конфліктів.
Ми так багато втрачаємо, коли не виказуємо своєї думки.
Я постійно бачу це на прикладі жінок, з якими працюю: після
років дорослішання в патріархаті ми не говоримо, коли нас
169
щось турбує. У більшості з нас ця модель поведінки форму-

ється в підлітковому віці. Дослідниці з Гарвардського уні-
верситету Лін Мікель Браун та Керол Ґілліґан виявили, що
в пубертатному періоді дівчата перестають говорити, спи-
раючись на свій досвід, та висловлювати справжні почуття
й думки, хоча дітьми вони були відвертими. Дівчата буквально
втрачають свій голос, стають мовчазними, фраза «я не знаю»,
повторена мільйони разів, стає способом «піти в підпілля» та
сховатися. Чому? Тому що, підсумовують дослідниці, «вика-
зати те, що вони відчувають і думають, зі слів багатьох дівчат,
часто означає ризик утратити стосунки та опинитися безсили-
ми й зовсім самотніми»48. Одна дівчина, яка постійно прагнула
всім догодити, зізналася: «Голос, який обстоює те, у що я вірю,
глибоко похований у мені»49. Браун і Ґілліґан зрозуміли: іронія
стратегії дівчат-підлітків у тому, що вони бояться втратити
зв’язок, тож відмовляються бути чесними й прямими, що при-
зводить до фальшивих, а не справжніх стосунків.
Багато з нас вивчають міф про гармонію в наших сім’ях.
Коли батьки однієї моєї клієнтки розлучилися, вона швидко
стала миротворцем у родині, бігаючи туди-сюди між батька-
ми та обговорюючи різні їхні прохання. Вона сказала мені:
«Я рано втямила, що конфлікт — це дуже погано, це знак того,
що моя сім’я розбита і що люди, які, здавалося б, живуть не
конфліктуючи, мають кращі сім’ї та життя». Міф про гармонію
обіцяє нам безпеку. Обіцяє, якщо ми не викажемо незгоди чи
не скажемо чогось, що може засмутити іншу людину, то в нас
із нею будуть кращі стосунки. А правда в іншому: що більше
ми мовчимо, тобто що старанніше ухиляємося від тимчасових
дискомфорту і страху, то довше залишаємося прив’язаними
до більшої проблеми — чи то до некомфортної ситуації, чи
то до токсичного зв’язку.
Протилежністю міфу про гармонію є соціальна рішучість.
Єдиний спосіб боротися з міфом про гармонію — це кори-
стуватися своїм голосом, щоб звільнитися, встановити та
підтримувати чіткі межі, на які ми можемо спиратися в склад-
170
них розмовах нашого життя. Ви більше не почуватиметеся

безсилою та самотньою, якщо ділитиметеся своєю правдою.
Ризикніть і подивіться, що станеться. Вам може бути неком-
фортно, але пам’ятайте: дискомфорт означає розвиток!
Висловлюємо свою думку

Міф про гармонію — руйнівник сімей. Уникнення важких
розмов призводить до того, що, коли назріває конфліктна
ситуація, ви, ймовірно, ігноруєте свого партнера й покида-
єте потенційно прекрасні стосунки, завдаючи болю іншій
людині. Уникнення важких розмов також причина того, що
невисловлені проблеми погіршують стосунки так, що їх уже
неможливо відновити. Міф про гармонію у своєму найне-
безпечнішому вираженні змушує вас залишатися в токсич-
них стосунках, коли вам насправді треба піти задля власної
безпеки, добробуту й розвитку. Пам’ятаєте сцену з фільму
«Наречена-втікачка», коли Річард Ґір говорить із Джулією
Робертс про її вподобання в їжі? «Ти була така розгублена,
навіть не знала, які приготовані яйця любиш. Зі священни-
ком тобі подобалась яєчня. З музикантом — омлет. З іншим
хлопцем, цим жукознавцем, — яйця пашот. А тепер: “О, тільки
яєчні білки, дякую”», — каже він, посилаючись на кількох
чоловіків, яких вона покинула біля вівтаря. «Це називається
змінити думку», — стверджує вона, на що він відповідає:
«Ні, це називається не мати власної думки». От халепа. Мій
любий Річард абсолютно правий. Коли ми перебуваємо під
закляттям міфу про гармонію, то втрачаємо власну думку. Ми
наслідуємо уподобання свого партнера й не знаємо власних,
ми пливемо за течією. Ми боїмося, що якщо протистоятимемо
своєму партнерові, то нас вважатимуть проблемними або
схильними до сварок і драм.
Особистість моєї подруги Лари часто стиралась у стосун-
ках, особливо на ранній фазі «закоханості». З одним хлопцем
171
вона блукала нічними клубами, з іншим — пила пиво, їла тако

й тусувалася з його друзями, а потім поверталася додому з ну-
дотою та повністю виснаженою. Вона перестала бачитися зі
своїми друзями й займатися улюбленими справами, а догляд
за собою повністю відійшов на другий план. Коли він писав
роботу для своєї магістерської програми, вона підтримувала
його, залишаючись у гуртожитку на вихідні, щоб провести
дослідження та навіть написати частини роботи за нього,
замість того щоб їхати додому й готуватися до власного ро-
бочого тижня. Їй важко було обговорювати потреби влас-
ного тіла зі своїм новим хлопцем (тому що, можливо, вона
перестане йому подобатися), домовлятися про час і простір
окремо одне від одного або встановлювати здорові межі, які
давали б обом змогу належно виробити власне Я в стосунках.
Деякі психологи називають це явище співзалежністю, і це
швидкий спосіб отруїти стосунки. Загалом співзалежність —
це коли ваша поведінка й уподобання вибудовані навколо
іншої людини, а не власне вас. Багато моїх клієнток та подруг
описують це як «засмоктування», коли вони раптом вияв-
ляють, що підтримують або живуть життям свого партнера
замість власного, і часто це їхній вибір. Вони стають пасив-
нішими, приймаючи все, що пропонує їм життя, натомість
їхні партнери стають активнішими, сповненими сил, волі та
впевненості в собі. Сам по собі міф про гармонію не створює
співзалежності, він радше змушує нас мовчати, що, своєю
чергою, може сприяти залежній динаміці в поведінці, якщо
ми необережні.
Цей міф також проявляється в наших романтичних сто-
сунках, коли змушує нас уникати тієї самої «важкої теми», не
розплутувати гордіїв вузол, особливо якщо цей вузол — та-
буйована тема, приміром секс чи гроші. Одна з моїх клієнток,
Джоті, почала працювати зі мною, щоб я допомогла їй стати
сильнішою лідеркою. Але, як і з багатьма іншими клієнтками,
виявилося, що насправді моя допомога їй потрібна зовсім
в іншому питанні.
172
Джоті сказала мені: «Я хочу почати готуватися до появи

дітей, але хвилююся, як це вплине на мою роботу». Я подумала,
що ми говоритимемо про неминучі компроміси, які жінки роб
лять між кар’єрою та сімейним життям, але відчула ще одну
невисловлену річ, що затаїлася глибоко всередині. «До того ж,
знаєте, я боюсь мати дітей, — сказала вона. — Я не впевнена,
що в нас вийде». «Невже безпліддя?» — подумала я. Я бачила,
що вона соромиться розказати мені про те, що насправді не
так, і ретельно добирає слова. Нарешті вона випалила: «Ми
не займалися сексом уже півтора року. Щоразу, коли ми по-
чинаємо, мені стає боляче». Вона спробувала відмахнутися:
«Це доволі часто трапляється. У багатьох моїх подруг така ж
проблема». Попри те що вона та її чоловік пробували, а в них
не виходило мати сексуальні стосунки, вони ніколи не обго-
ворювали це. Тому ця проблема перетворилася на роз’ятрену
рану в їхніх стосунках і стала «тією річчю», яка висіла в повітрі
між ними, коли вони вночі лягали в ліжко. Але зараз через
бажання мати дітей ігнорувати її було неможливо.
Ми з Джоті разом працювали над її почуттям сорому щодо
цієї ситуації. Першим кроком стала сміливість поділитися
цим зі мною. Коли ми тримаємо свої секрети закопаними
глибоко всередині, сором за них лише зростає та множить-
ся, а коли ми виносимо їх на світло, їхня сила тане. Оскіль-
ки Джоті також була під закляттям міфу про досконалість
(шлях досягнень), ми працювали над тим, щоб вона зараз
максимально зосередилася на цій частині свого життя, яка
становить її добробут та щастя. Вона взяла день відпустки,
щоб відвідати різні клініки жіночого сексуального здоров’я,
і обговорила це зі своїм чоловіком, який її підтримав.
Як бачите, невисловлені проблеми згодом тільки мно-
жаться і створюють перешкоди, якщо зріло та мужньо не
вирішити їх із самого початку. У деяких випадках невирішене
в стосунках доводить до того, що все руйнується.
Повернімося до Лари, яка була в співзалежних стосунках.
Після кількох місяців цієї нездорової динаміки вона почува-
173
лася жалюгідною «порожньою мушлею», а взаємна симпатія

Лари та її хлопця щезла. Щоразу, коли вона намагалася ви-
словити свою думку, її хлопець реагував негативно, бо це
порушувало те, що стало нормою їхніх стосунків.
Розвиток подій був дуже несподіваним. Лара зрадила його,
щоб хоч якось «утекти» із цих стосунків. Це безглузда стра-
тегія, але вона набагато поширеніша, ніж ви можете уявити.
Коли в стосунках ми не в змозі висловити свою позицію, щоб
відстояти себе, або коли ми занадто боїмося неприємної роз-
мови, а стосунки тим часом закручуються в спіраль до повної
дисфункції, ми знаходимо інші способи втекти з них геть.
Сором Лари був неосяжний, але після кількох місяців терапії
вона навчилася прощати себе. Вона змогла побачити, яка
динаміка розвивалася і як її власна хороша дівчинка — ча-
стина її, котра боялася сказати свою правду протягом стосун-
ків, — створила торнадо, що привело до точки неповернення.
Стосунки неможливо було відремонтувати.
Коли я думаю про ту історію, мені найважче прийняти факт,
що і Лара, і її хлопець були хорошими людьми, а не покидь-
ками. Вони були людьми, які намагалися зробити все від них
залежне, які щиро хотіли мати здорові стосунки. Але через
те, що обоє підтримували гармонію, а не правду, — скажімо
чесно: він хотів короткочасних, а не довготривалих стосунків,
користуючись її прагненням до гармонії, — вони створили
абсолютно ненормальні взаємини. Я думаю, що історія Лари
показує нам, що це може трапитися з будь-ким, і якщо ми
живемо в рамках міфу про гармонію, то маємо бути особливо
уважними до того, як він може вплинути на наші стосунки.
Міф про гармонію також дає про себе знати в нашому про-
фесійному житті. Якщо ви помітили, що не висловлюєте своєї
думки в стосунках, то, ймовірно, ви робите те саме й на робо-
ті. Навіть найкрутіші жінки мають проблеми з обстоюванням
своєї позиції на роботі — я найчастіше помічаю це в людях
творчого типу. Ейлін Фішер, магнатка у сфері дизайну, у роз-
мові зі мною зізналася: «Я завжди більше слухала почасти
174
тому, що говорити мені було важко. Мені довелося навчитися

активізуватися та висловлювати свою думку, брати участь
у важких розмовах; це був довгий і складний для мене шлях.
Досить рано я найняла людей для управління та «спілкування
з людьми», бо це мені було складно. Але тепер я знаю, що
є дуже важливі для мене речі, і я повинна їх обстоювати»50.
Джоті розказала мені, що в неї на роботі з’явилася нова
молодша менеджерка Джулія, яка хотіла зняти давню напру-
женість між командами й провела кілька нарад без Джоті. На
нашому сеансі Джоті дійшла висновку, що, напевне, Джулія
не варта довіри, особливо тому, що не покликала її на важ-
ливі наради.
Вона планувала вирішити цю проблему через голову Джу-
лії та «мимохідь» порушити це питання під час обіду з босом
Джулії.
На відміну від романтичних стосунків, на роботі легше
зробити поспішні висновки про поведінку інших людей, бо
близькості менше. Проте висловлювати свою думку може
бути ще ризикованішим, тому що ми можемо тільки здога-
дуватися, як відреагують колеги. Робочі місця також часто
формують культуру, у якій люди передають інформацію одне
одному (на кшталт зіпсованого телефона), створюючи пліт-
ки: родючий ґрунт, на якому зростає і живиться міф про гар-
монію. Коли я запитала в Джоті, чому ідея підійти та напряму
поговорити з Джулією так непокоїть її, вона відповіла: «Я не
хочу зачепити її почуття». Якби Джоті щиро поговорила зі
своєю новою менеджеркою, то вони потенційно могли б
дізнатися більше одна про одну та зміцнити свої взаємини.
Але міф про гармонію спонукає спішно зробити висновки
та втекти від ситуації, незважаючи на значний потенціал.
Він також заважає нам запитувати прямо, наприклад: «Чи
можна мені зайнятись іншим проєктом?» або «Чи можна
отримати підвищення?» — бо ми боїмося, що нас вважа-
тимуть вимогливими чи дратівливими. Тож що ми можемо
з цим зробити?
175
Зворотний зв’язок
Незалежно від того, чи це наші романтичні стосунки, чи ро-
бота, нам потрібно навчитися висловлюватися. Повернімося
до однієї з наших установок, натхненних дизайнерським
мисленням: залучіть когось. Найкращі дизайнери завжди дають
рішучий, чесний та продуманий відгук, бо так робота тільки
поліпшується. Здорове переосмислення означає подумати
про взаємини у вашому житті як про одну з найважливіших
дизайнерських робіт. Не зберігайте свої думки та почуття
закупореними всередині себе, бо єдиний спосіб покращити
якість стосунків — це постійно говорити, що вам подоба-
ється, а що ні. У мене є для цього термін — гігієна стосунків.
Ви чистите зуби та миєте своє тіло, а тепер саме час почати
підтримувати, підрізати та вичищати свої стосунки. У такий
спосіб ви не накопичуватимете «зіпсованих» почуттів під
їхньою зовнішньою оболонкою, що призводить до витоків,
вибухів та неприємних запахів, які переслідують вас потім
роками («Ах, вона не прийшла на мій день народження п’ять
років тому»). Так, гігієна стосунків. Отака штука. Починаємо
просто зараз.
Але якщо вам страшно давати зворотний зв’язок людям,
не хвилюйтеся. У мене є три інструменти, які вам допомо-
жуть: чарівне опитування, ненасильницьке спілкування та
визначення ваших особистих меж. Ми розглянемо кожен по
черзі.
Інструмент зворотного зв’язку № 1:

чарівне опитування
Один із моїх улюблених інструментів, який допоможе вам
у важких розмовах, я називаю чарівним опитуванням. У світі
дизайну щоразу, коли ми завершуємо проєкт, то проводимо
опитування — спеціалізовану бесіду, яка допомагає почути
176
думки людей стосовно того, що спрацювало, а що ні. Так,

опитування звучить несексуально, але це потужний інстру-
мент, який допоможе вам обробити та осмислити будь-який
досвід.
Отже, як проводити опитування? Як нас вчили в d.school,
буває груповий чи парний процес, який дасть вам змогу оці-
нити (зверніть увагу: не покритикувати) те, що сталося, як
конструктивне чи корисне. Це простий процес під назвою
Мені подобається / Я хотіла б / А якщо (МП/ЯХ/АЯ).
Мені Що, на вашу думку, спрацювало?

подобається…
Я хотіла б… Що ви хотіли б зробити по-іншому? Спробуйте

використати «ми» (я хотіла б, щоб ми…) замість «ви».
Так ви не виходите за рамки співпраці й уникаєте
звинувачень.
Подивіться в майбутнє. Запропонуйте, як покращити

А якщо… ситуацію наступного разу.
Ось як школа дизайну описує цей процес: «Метод МП/ЯХ/АЯ

дуже простий у реалізації, але занадто корисний, щоб його
не згадати… Зустріньтеся групою і домовтеся, що кожен
зможе висловити «мені подобається», «я хотіла б» чи «а якщо»
в лаконічній формі заголовка. Наприклад, ви можете сказа-
ти таке: «Мені подобається, що ми поділили нашу команду
на пари для співпраці»; «Я хотіла б, щоб ми зустрічалися
для обговорення нашого плану дій перед тестуванням ко-
ристувачами». Так група може поділитися десятками думок
під час зустрічі. Непогано, якщо одна людина записуватиме
кожен відгук (на комп’ютері або вручну). Слухайте відгу-
ки, вам не потрібно відповідати в цей момент. Вирішуйте
командою, чи хочете обговорити певні порушені теми»51.
Професійна порада: люди краще запам’ятовують негатив,
а не позитив. Тож обов’язково багато разів повторіть їм
«мені подобається».
177
Зрозуміло, що цей інструмент зазвичай використовують

для відгуків про командні проєкти та дизайнерські роботи,
але я виявила, що його також можна ефективно залучити
в стосунках. Уявімо, що ви щойно одружилися, але деякі мо-
менти вашого весілля розчарували вас, і ви все ще не обго-
ворили їх із партнером. Запропонуйте опитування! Його
можна провести, поки їдете в автомобілі, у поході, за обідом
або в будь-який зручний для вас час. Ми з чоловіком (нудні
графічні дизайнери) іноді любимо драматизувати, хапаємо
кілька маркерів та наліпок, відкриваємо свої ноутбуки, прохо-
димося по всіх МП/ЯХ/АЯ, занотовуємо думки, щоб виявити,
чи потрібно нам щось обговорити. Робіть те, що найкраще
спрацює у вашому шлюбі.
Цей метод — найпростіший спосіб виявити невисловле-
ні проблеми. Звичайно, вам багато чого сподобалось у ве-
сіллі, навіть його організовувати. Так, є певні речі, які ви
хотіли б зробили інакше. «А якщо» стане в пригоді вам та
вашому партнеру під час планування майбутніх подій, як-от
дні народження, відпустки чи інші сімейні свята. Опитуван-
ня допомагають вам разом, командою, знаходити способи
зняття сімейної напруженості. Не забудьте записати свої
відповіді, щоб можна було переглянути їх через кілька ро-
ків, якщо знадобиться. Цілеспрямоване опитування стане
запорукою безпечного осмислення події, дасть висловити
свою думку стосовно будь-яких проблем та встановити межі
на майбутнє.
ПРАКТИКА ЧАРІВНОГО ОПИТУВАННЯ

Поміркуйте про недавню подію чи взаємодію з кимось,
кого любите. Візьміть свій щоденник або чистий
аркуш паперу й поділіть на три колонки, як показано
нижче. Першу колонку підпишіть «Мені подобається»,
другу — «Я хотіла б», а третю — «А якщо». Не соромлячись,
заповніть усі три колонки. Тепер ваше завдання —
178
розказати цій людині про таку практику й подивитися, чи

захоче вона взяти в ній участь та обмінятися відгуками.
Мені подобається Я хотіла б А якщо
Тепер очевидно, що опитування означає співпрацю. І хоча

воно дає змогу обмінятися відгуками, однак воно не спрямо-
ване на вирішення одного питання. Для цього нам потрібна
інша така ж потужна схема, за допомогою якої ми розберемо
конкретні непорозуміння з кимось. Це називається «нена-
сильницьке спілкування» (ННС).

ненасильницьке спілкування
Коли Сандра влетіла на нашу сесію, у неї з вух ішла пара.
— Чому я нічого не сказала? Я ненавиджу цих людей. Я не-
навиджу це місце. Як я могла бути такою дурною? — вона
продовжила описувати мені сцену.
— Під час наради Джейсон розказував про розміщення
публікацій на платформі. За якийсь момент він показує слайд
з порівнянням «серйозних» видань, таких як New York Times,
та «несерйозних», і в цю колонку він помістив чимало лати-
ноамериканських видань, як-от Lаtin Times. Усім здалося, що
це кумедний жарт. Усі розсміялися. А я не могла в це повірити.
Я просто стояла і нічого не могла сказати. Я роззирнулася:
ніхто не розумів, у чому річ. Я відчувала відразу і лють.
Як єдина латиноамериканка в кімнаті, Сандра мовчки сіла
в кутку, схрестивши руки. Цей епізод став ще одним грубим
нагадуванням, що, можливо, вона не на своєму місці. Як ви ду-
маєте, чи сказала вона щось Джейсону? Ні. І це не її вина: па-
тріархат (та ще й білий) навчив нас, що жінка, яка висловлює
свою думку, складна (або неприємна!). Тому Сандра тримала
все це при собі. На нашому сеансі її лють дзвеніла в повітрі,
179
тож я попросила її заплющити очі та по-іншому уявити мо-

мент у залі засідань після того, як стих сміх.
— Як ти почувалася, коли хотіла щось сказати?
— Я дуже нервувалася.
— Зупинімося на цьому моменті. Що ти відчувала?
— Моє серце калатало, а долоні спітніли.
— Добре. Що ще?
— Наче вугілля в горлі.
— Яким було це вугілля?
— Великим. Палаючим. Майже болючим.
— Про що ти думала?
— Я не хотіла видатися занудою. Я не хотіла переривати
загальні веселощі. Можливо, я зробила з мухи слона.
Коли ми перебуваємо під закляттям міфу про гармонію, то
найбільше боїмося, що нас осудять, не полюблять, виженуть,
не приймуть, образять або присоромлять за висловлення влас-
ної думки. Однак мовчання не допомагає в цій ситуації, а лише
шкодить їй у довгостроковій перспективі. Ключ до вирішен-
ня — чесно розповісти про те, що ви відчуваєте, повністю кон-
тролюючи свої реакції. ННС — процес із чотирьох кроків. Його
розробив психолог Маршалл Розенберґ. Цей процес допомагає
спілкуватися з іншими людьми, не критикуючи, не осуджуючи
та не звинувачуючи їх52. Такий метод закликає розуміти себе
й інших і водночас чесно та прямо висловлювати свої почуття,
потреби й бажання — саме тому я так його люблю.
Коли я вперше практикувала ННС із людьми, то здивува-
лася, як важко було мені оцінювати їхні дії без осуду. Я ста-
вала жорстокою і звинувачувала їх, тикаючи в них пальцем
та уникаючи будь-якої відповідальності. Міф про гармонію
змушує нас кидатися у крайнощі. Ми або сидимо тихо, як миші,
або, навпаки, використовуємо злі й токсичні методи замість
того, щоб урівноважено по-дорослому поговорити.
Революційність ННС полягає в тому, щоб давати людям
зворотний зв’язок, не осуджуючи їх, а це простіше сказати,
ніж зробити, повірте. Зазвичай наше мовлення сповнене
180
суджень, і часто ми навіть не здогадуємось, яку насправді

даємо оцінку, коли, як нам здається, невинно говоримо ко-
мусь, що він зробив щось не так. Люди не люблять, коли їх
критикують, — ви ж відчували це на собі. Паршиво, правда?
ННС пропонує інший спосіб.
Повернімося до Сандри. Вона мала дуже конкретно виказати
Джейсону, що їй було неприємно, та встановити особисті межі
з ним. Замість того щоб проігнорувати цей інцидент, для Санд
ри настав час висловитися та ефективно й емпатично дати зво-
ротний зв’язок працівникові, хоча для неї це був справжній жах,
і вона почувалася не у своїй тарілці, а саме це і є її тарілкою.
ННС складається з чотирьох простих кроків.
1. Викладіть факти.
Свідком чого ви стали?
2. Висловіть свої почуття.

Як ви почувалися?
3. Заявіть про свої потреби.

Яка з ваших потреб незадоволена? (Примітка: Мені подо-
бається можливість замінити потреби на цінності, якщо
це краще спрацює в професійному контексті, чого немає
в оригінальному методі ННС.)
4. Констатуйте своє прохання.

Яке ваше прохання?
Ми із Сандрою працювали над розробкою наступного сце-

нарію на базі ННС.
Факт: «Минулого тижня під час наради з командою ви пред-

ставили порівняльну таблицю з колонками, підписаними
“серйозні” видання, що містила New York Times, та “несерйозні”
видання, де було зазначено Lаtin Times».
181
Зверніть увагу, тут немає оцінки, вона радше розпові-

дає, що конкретно було на слайді. Якби Джейсон захотів ви-
правдати свій виступ, сторонній спостерігач погодився б зі
словами Сандри.
Не згадуйте про вжиті слова, зосередьтеся на діях. На-
приклад, якби Сандра сказала: «На останній нараді ви роз-
повідали, що латинські видання “відстій”», її колега міг би
легко протистояти: «Ну ні, я цього не зазначав». У такому
разі вони розпочали б сварку на кшталт «а вона/він сказала/
сказав», яка змусила б їх ходити по колу. Отже, зосередьтеся
на діях та явних подіях. Що насправді сталося?
Почуття: «Я була єдиною латиноамериканкою в кімнаті, тож

почувалася приниженою і роздратованою».
Гаразд, коли факти викладені, час висловити свої почуття.

Пам’ятаєте мультик «Головоломка» від Pixar? Він геніальний
не лише тому, що навчає маленьких дітей здорових емоцій-
них реакцій, а й, як більшість мультфільмів Pixar, дає до-
рослим підказки. У фільмі є лише п’ять основних почуттів-
персонажів у голові головної героїні: 1) радість; 2) страх;
3) смуток; 4) огида; 5) гнів. Усі інші почуття є відтінками або
похідними цих п’яти основних почуттів.
На цьому етапі уникайте припущень та переконань, на-
томість зосередьтеся на своїх основних почуттях і відчуттях.
Наприклад, Сандра могла б поділитися своїм поглядом на речі
так: «Мені здається, що вас не дуже цікавлять видання інших
культур». Вона почала б речення з «мені здається», і не розпо-
віла про власні почуття. Зробіть усе можливе, щоб уникнути
зворотів «мені здається, що я» або «мені здається, що ви»,
тому що так ви лише ходитимете довкола своїх справжніх
почуттів. Я знаю, що це той крок, під час якого ви почувати-
метеся найвразливішою. Потрібна відвага, щоб чесно заявити
про власні почуття, але в цьому сила! І ще одне: намагайтеся
не висловлювати пасивних почуттів, які означають, що хтось
182
робить щось із вами, як-от «ви мною знехтували» або «поки-

нули» (це, знову ж таки, звинувачення). Щоразу, коли ви не
можете осягнути свого почуття, копайте глибше й запитайте
себе: «А як “нехтування” змусило мене почуватися?». Ставте
собі запитання доти, поки не з’явиться почуття, яке випливає
з основних п’яти.
Незадоволена потреба чи цінність: «Я ціную розмаїття та

різні погляди і вважаю, що ми повинні розглянути можли-
вість залучення видань інших культур до нашої платформи,
особливо якщо вони містять статті з таких питань, як іммігра-
ція, освіта в коледжі та латиноамериканська політика».
Добре, ми таки змогли зайти далеко. Наступний крок — ви-

словити незадоволену потребу чи цінність та визначити
корінь своїх почуттів. Ви почуваєтеся сумною та спровокова-
ною, бо одну з ваших основних потреб чи цінностей не взяли
до уваги. Мені подобається, що, незалежно від того, вирішили
ви скористатися ненасильницьким спілкуванням чи ні, це
насамперед корисна особистісна вправа, щоб зрозуміти, чому
вас це так зачепило. Такий крок допомагає визначити, що ви
справді цінуєте. Але залишайтеся пильними: якщо ви виконали
цю вправу, у вас може виникнути ілюзія, ніби ви розв’язали
проблему, і це вже «не так важливо». Утім, це зручний привід
знову втекти від висловлень почуттів і некомфортних розмов
(підлий міф про гармонію). Цей крок також дуже важливий,
оскільки він допоможе виявити будь-які можливі розбіжності
в базових цінностях та потребах з іншою людиною і дозво-
лить вам чесно й відкрито усунути ці непорозуміння.
Прохання: «Чи можна внести Lаtin Times до списку видань,

які ми хотіли б додати на нашу платформу?».
Останнім кроком є прохання про конкретну дію, вислов-

лене чітко, позитивно та конкретно. Важливо: прохання не
183
є вимогою. Розенберґ пише: «Збагнути, що ми просимо, а не

вимагаємо, допомагає наша реакція на те, коли інші не по-
годжуються. Якщо ми готові проявити емпатичне розуміння
того, що заважає комусь зробити так, як ми попросили, то,
за моїм визначенням, ми попросили, а не вимагали»53. Він
пояснює: прохання означає, що ми готові слухати, але мо-
жемо й аргументувати власну позицію. Інакше кажучи, ми
поважаємо пріоритети й межі інших людей так, як хотіли
б, щоб поважали наші, правда? Замість того щоб негативно
реагувати, коли нам кажуть «ні», критикуючи, осуджуючи чи
навіть нав’язуючи почуття провини, він рекомендує спро-
бувати зрозуміти, що заважає іншим людям сказати «так»,
перш ніж вирішити, як краще продовжити розмову. Прохання
можуть стати найважчим кроком для нас, хороших дівчат.
Нам може бути важко зрозуміти, куди ми хочемо рухатися,
і визнати це для себе. Часто ми відчуваємо, що без прохання
ніяк не обійтися, і боїмося «попросити забагато». У випадку
Сандри вона постійно повторювала, що її колега напевно
посміється з неї та відмовить їй. На цьому етапі важливо
відкласти зневіру й припущення: ви не знаєте, як відреагує
інша людина, коли ви щиро розкажете про свої почуття та
незадоволені потреби чи цінності. Я можу сказати, що вісім із
десяти моїх клієнток поверталися враженими: люди реагува-
ли набагато відкритіше, ніж вони очікували, та задовольняли
їхні прохання.
Як завершилась історія Сандри? Вона записала свої думки
за принципом ННС і після багатьох репетицій та з моєю під-
тримкою надіслала їх Джейсону електронною поштою. Хоча
він вибачився за свої образливі та неприємні слова, усе ж
сказав, що має подумати над тим, чи додавати Lаtin Times
на платформу, і що обговорить це зі своїм безпосереднім
керівником. «Хоча він, імовірно, відхилить моє прохання,
я все одно рада — цей камінь із мого серця щез», — сказала
мені Сандра.
184
РЕАЛІЗАЦІЯ ННС
Чи відчуваєте ви конфлікт або напруженість
у стосунках? Можливо, це щось, що ви тримали в собі
днями, тижнями чи місяцями, і тепер шкодуєте, що не
висловилися раніше. Візьміть свій щоденник і спочатку
зазирніть усередину себе без поспіху. Складіть
таблицю з чотирьох рядків та заповніть її відповідно
до структури ННС: факти, почуття, потреби та прохання.
Маю для вас непросте завдання: залучіть свою відвагу
й застосуйте ННС на практиці — проведіть ту важку
розмову, якої ви так довго уникали.
Факти
Мої почуття
Мої потреби
Моє прохання
Якщо ви ще цього не зробили, я наполегливо рекомендую

прочитати книжку Маршалла Розенберґа «Ненасильницьке
спілкування: Мова життя»* у третьому виданні, щоб розширити
своє розуміння цього потужного інструменту.

визначення особистих меж
У мене є ще один метод, яким я хочу поділитися з вами. Іноді
навіть ННС недостатньо, щоб висловитися, особливо коли
люди переступають наші межі й ми не почуваємося в безпеці.
Скажімо, ви живете в Техасі та організовуєте барбекю, а тут
приходить ваш сват зі зброєю, спокійно заткнутою за пояс.
* Marshall B. Rosenberg, Nonviolent Communication: A Language of Life, 3rd

ed. (Encinitas, CA: PuddleDancer Press), Kindle.
185
У цей момент мова не про світські умовності, а про почут-

тя безпеки кожного з гостей. Є одна проста тактика, щоб
це обдумати: з чим вам комфортно, а з чим не комфортно?
Вам комфортно, якщо він прийде в гості й ви разом чудово
проведете час. Вам не комфортно, коли він приходить у дім
із пістолетом, незалежно від того, наскільки це нормально
чи заведено в Техасі. Перед наступною вечіркою зателефо-
нуйте йому та поставте перед чітким вибором: «Я дуже хочу,
щоб ти прийшов на барбекю, але мені неприємно, коли ти
приносиш пістолет, бо це викликає почуття дискомфорту
в усієї нашої родини. Сподіваюся, ти все-таки прийдеш. Ми
на тебе чекаємо». Для хороших дівчаток під закляттям міфу
про гармонію це може бути чимось жахливим, бо ваш сват
може зненавидіти вас і ваша сестра може засмутитися. Але
послухайте: якщо ви не висловитеся і не встановите межі, ви
воюватимете із собою, хвилюючись та переживаючи, як це
вплине на всіх інших, особливо на ваших дітей. Мовчати не
варто. Настав час дорослішати й вести чіткі, прямі розмови
з людьми про те, що нам подобається, а що ні.
Якщо ви почнете використовувати ці інструменти зворот-
ного зв’язку у повсякденному житті, то, запевняю, вам стане
легше висловлюватися на роботі та в стосунках. Це станеться
не за одну ніч, але ви сильна жінка, і з практикою це прийде.
Ці інструменти корисні, але вони вам не допоможуть
у чомусь глибшому й віроломнішому, скажімо, у токсичних
стосунках. Нам потрібно щось потужніше, щоб вивільнитися
з них, тож ідемо далі.
Ефект Синьої Бороди

З досвіду коуча та власного досвіду я знаю, що іноді ми навіть
не помічаємо, як стосунки стають токсичними й стримують
наш розвиток. Ми не бачимо проблеми (самозречення), хоча
наші друзі й сім’я натякають, що вона є. В інших випадках
186
нас так охоплює страх зіткнутися з гнівом і розчаруванням

іншої людини, що ми лишаємося в стосунках, бо так зручно
уникати важких розмов, а також реакції на них.
У культовій класичній книжці Клариси Пінколи Естес «Жін-
ки, що біжать з вовками» (моя особиста Біблія) є слов’янська
народна казка «Синя Борода». Жив собі чоловік, «небайдужий
до жінок», чия борода була «синя, як місячна ніч». Звали його
Синя Борода54. Він був гобліном, про що свідчила його яскра-
во-синя борода, яка одразу впадала в око. Він одружився з мо-
лодшою із трьох сестер — та була переконана, що не такий
він уже й поганий («що більше вона говорила сама із собою,
то менш жахливим він їй здавався, а борода — менш синьою»).
Інакше кажучи, вона тішила себе надіями, що Синя Борода не
чудовисько, хоча це було очевидним для всіх інших навколо.
Ця сестра символізує творчий потенціал, притаманний пси-
хіці жінки, яка не вважає себе жертвою.
Одного разу Синя Борода пішов та залишив дружині ключ
від таємного льоху, але наказав їй не відмикати його. Зви-
чайно ж, вона не послухалася і знайшла там купку кісток,
після чого зрозуміла, що Синя Борода — холоднокровний
убивця. Коли Синя Борода повернувся, то розлютився через
непослух і хотів її вбити, але дівчина покликала на поміч
своїх трьох братів, які порізали Синю Бороду на шматки.
На думку Естес, усі ці персонажі представляють собою ча-
стини жіночої психіки (навіть брати в казці, бо насправді
лише ми самі можемо врятувати себе). Естес називає Синю
Бороду «хижацькою» частиною жіночої психіки, таким собі
чаклуном-невдахою, який усе почав руйнувати. Її теорія
полягає в тому, що ці зовнішні хижаки, яких ми зустрічаємо
у своєму житті, відображають невирішені проблеми нашої
психіки.
Під закляттям міфу про гармонію ми опиняємося в пастці,
бо вважаємо, що Синя Борода не такий поганий, особливо
в наших романтичних стосунках. Так, я це бачу. Так, це оче-
видно для всіх інших, але, але, але…
187
«Якщо озирнутися, то майже кожен із нас бодай раз піддався якійсь

захопливій ідеї чи особистості, яка пробралась у вікно нашої душі
серед ночі й захопила нас зненацька. І хоч на її обличчі маска, у зубах
ніж, а за плечима — мішок із грошима, ми повіримо їй, якщо вона
каже, що працює інкасатором»55.
Ах, усе це нагадує мені старі добрі часи з колишнім хлопцем

F. U. Але увага: ваш Синя Борода не обов’язково буде роман-
тичним партнером. Можливо, це ваш начальник чи колега.
Хана, одна з моїх клієнток, постійно виправдовувала свою
роботу, кажучи надмірно позитивні речі, такі як «мені так по-
щастило там працювати» чи «я багато чого навчаюся», попри
те що вона виглядала геть нещасною. Кілька разів начальник
сказав їй, мовляв, вона «занадто молода, щоб мати особисте
життя», і змусив скасувати плани на вечір, щоб залишити-
ся працювати після роботи. Щоразу, коли вона намагалася
встановити робочі межі, її начальник наступного дня гру-
бо розмовляв з нею або принижував її перед колегами, щоб
Хана окреслювала ці межі дедалі менше. І все ж він залишався
чарівним генеральним директором, який багато обіцяв. Як
і чимало Синіх Борід, він був дуже привабливим поганцем
і дивовижно нагадував батька Хани.
Хана прийшла до мене на сеанс, бо хотіла покинути роботу,
але міф про гармонію постійно її стримував. Коли наставав
час узяти себе в руки й піти, вона придумувала нові виправ-
дання для Синьої Бороди — свого боса: він же взяв її на робо-
ту, надав їй стільки автономії та багато годин пропрацював
поруч — і так далі, ви зрозуміли. Хана постійно повторювала,
що вона «дуже вдячна» за свою роботу та відкриті можливо-
сті, хоча сама була надзвичайно талановитою дизайнеркою
і мала навички, які дуже цінували в Кремнієвій долині.
Її також навчили не виказувати «неповаги» до керівництва,
особливо до старших чоловіків (менталітет міфу про прави-
ла). Естес писала: «Оце “будь чемною” змалечку призводить
до того, що жінка заглушує в собі інтуїтивне начало. По суті,
188
її фактично вчать піддаватися хижакові»56. Хана сліпо ігнору-

вала кричущі докази того, що такі робочі відносини нищать її.
Вона схудла, постійно ридала, втрачала контроль над собою
і почувалася повністю безправною. Ця робота гнітила її.
Як розпізнати Синю Бороду

У токсичних стосунках ми легко опиняємося в стані напівза-
перечення. Ми маємо навчитися розпізнавати Синю Бороду.
Мені подобається, як каже про це Естес: «… [ми] спершу му-
симо розпізнати її, захистити себе від руйнування та, зреш-
тою, позбавити її цієї смертоносної енергії»57.
Гаразд, але як дізнатися, що хтось із твого оточення
справжній Синя Борода? Синя Борода — це людина, яка
навмисно чи ненавмисно висмоктує з вас життєву силу та
енергію. Деякі жінки почуваються втомленими, виснаже-
ними, висохлими, ламкими, готовими зірватися будь-якої
хвилини, емоційно схильними до нервових зривів, такими,
що майже втратили лібідо та пристрасть до життя. Сині Бо-
роди не люблять, коли ви набираєтеся сил, бо всередині вони
вкрай невпевнені в собі. Вони вважають, якщо ви досягнете
значного успіху та влади, то покинете їх, бо вони вас не гідні.
Якщо вони бачать, що ви акумулюєте занадто багато енергії,
то робитимуть усе, що зможуть, аби висмоктати її з вас. Ваша
взаємодія з ними прямо суперечить вашому розвитку. Під
закляттям міфу про гармонію ви будете з любов’ю дивитися
на їхню синю бороду та гойдати їх на руках.
Мій колишній F. U. був класичним легко розпізнаваним
прикладом Синьої Бороди. Можливо, ви теж зустрічали таких,
як він, у минулому чи сьогодні. Головне знайте, що Сині Боро-
ди набувають різних форм, обрисів та статей — вони можуть
бути сусідами по кімнаті, друзями, партнерами, колегами,
начальниками, родичами тощо. У найскладніших випадках
у Синіх Борід навіть можуть бути діагностовані повноцінні
189
психічні розлади, такі як психопатія, граничний розлад осо-

бистості або нарцисизм. Але зазвичай, якщо ми говоримо про
широке коло людей, усе набагато заплутаніше, бо це можуть
бути люди, які зазнали травм або які мають хороші наміри,
проте через свою невпевненість і відкриті рани все-таки,
чорт забирай, знесилюють ВАС. Деякі Сині Бороди чесно не
планують вас нищити, але все одно ненавмисно роблять це.
Якщо ви хочете вивільнити свої сили, тоді вкрай важливо
вирватися з-під гніту міфу про гармонію.
Сумніви щодо Синьої Бороди

Жінки казали мені: «Я не думаю, що живу із Синьою Бородою,
але ми постійно сваримося…» О, розумію. Можливо, ви вага-
єтесь і не називаєте свого нинішнього начальника чи парт-
нера Синьою Бородою… Це здається занадто радикальним,
але все ж таки ви маєте певні сумніви… Ви не впевнені, що
ваші стосунки нормальні. Чи варто спалювати мости?
Поставте собі два головні запитання:
1. Чи не витрачаю я більше енергії на взаємодію з цією лю-

диною чи організацією, ніж отримую?
Якщо ви відповіли «ні», то, можливо, Синьої Бороди немає
у вашому оточенні, але вам усе одно треба запитати себе, чи
варто боротися. Деякі стосунки незалежно від причини за-
надто токсичні, а це веде нас до наступного запитання.
2. Чи не висмоктує ця людина під час нашої взаємодії стільки

часу та енергії, що я не встигаю ділитися своїми таланта-
ми повною мірою?
Якщо відповідь «так», то ви знайомі із Синьою Боро-
дою.
190
ВИЗНАЙТЕ СИНЮ БОРОДУ

Гаразд, ось ви, скажімо, глибоко в душі нарешті можете
визнати, що його борода синього кольору. Ви готові
визнати, що ці токсичні стосунки висмоктують вашу
силу, як той жахливий дементор із книжок про Гаррі
Поттера. Як кажуть у клубі анонімних алкоголіків,
першим кроком до подолання залежності є її визнання.
У нашому випадку перший крок до подолання — це
перестати виправдовувати свою роботу, начальника,
партнера, батька, друга. Щойно ви припинили захищати
їх, що лишилося? Діяти. Запишіть своє відкриття
на папері або розкажіть комусь. Візьміть свій щоденник
та напишіть таке твердження: Ці стосунки є проблемою,
і мені набридло виправдовувати їхній негативний
вплив на моє життя. Я більше не буду нічого логічно
обґрунтовувати, щоб уникнути незручної страшної
розмови, яка не сподобається ________________.
Здорові стосунки — це тверда земля, стоячи на якій, ми набува-

ємо влади та ділимося своїми талантами зі світом. Стосунки не
мають нагадувати землетруси, коли ви хапаєте свої речі, біжи-
те в укриття, прибираєте безлад, а після закінчення конфлікту
почуваєтеся цілковито розчавленою. Ви варті більшого.
Щойно ви впізнаєте Синю Бороду, половина роботи зроб
лена. Наступний крок — вибратися.
Відроджуємо самоуправління
Як хороші дівчатка, ми навчені вважати, що ми жертви, а не
героїні у власному житті. Це ставить нас у пасивну пози-
цію, і ми відчуваємо, що світ, стосунки та події відбуваються
з нами, і це позбавляє нас волі та можливості керувати влас-
ним життям. Я бачила, як мої клієнтки та подруги почува-
191
ються в пастці, у петлі, на гачку, так, ніби в них немає вибору,

а отже, і сили, яка може змінити ситуацію.
Повірте, я теж знайома з цим почуттям. Я знаю, як це —
боятися й думати, що кращого мені не знайти, тож варто
просто діяти за програмою. Ось що сталося зі мною та F. U.
Я застрягла в завороженому колі. Коли ми з F. U. переживали
тяжкі часи та цілий день сварилися, я вирішила піти й поме-
дитувати на самоті біля будинку своєї тітки. Під час медитації
я уявляла власне життя як величезний, розкішний сад, повний
соковитого інжиру, теплого запорошеного світла, що проби-
вається крізь листя, та голубок, які полощуться в маленьких
водоймах. І тоді я побачила його — F. U. Він сидів у моєму саду
і, як чорний вир, висмоктував усе світло та енергію. Видіння
було винятково чітке та глибоке. Так моє внутрішнє знання
показало мені через символічні образи, що треба тікати з цих
стосунків якомога швидше. Медитація допомогла зрозуміти,
що я маю вигнати F. U. зі свого священного саду. Зрештою,
він дуже й дуже засмучував голубок. Навіть більше, F. U. сидів
у моєму саду, тому що я сама вибрала пустити його туди. Я сама
вибирала лишатись у стосунках із ним. У цих думках було щось
визвольне, я насправді не була в пастці. Тобто я могла вибрати
інше й вигнати його із саду.
Ілюзія відсутності вибору принадна, правда? Клієнти
часто кажуть мені, що вони в пастці, приречені й не мають
іншого вибору, аніж ходити на роботу чи лишатись у дружніх
стосунках, у квартирі, сім’ї чи партнерстві. Альтернатив-
на — краща реальність — здається малоймовірною, далекою,
заплутаною і надто страшною на позір. Паршива буденність
безпечніша, ніж непаршиве невідоме. Некомфортна ситуація
та стосунки можуть бути на диво зручними, бо вони вже звичні,
тому ми забуваємо, що в умовах цього затишного комфорту
ми все ще робимо вибір. Щодня, щосекунди ми робимо вибір,
на відміну від багатьох жінок у всьому світі з меншими соці-
альними та економічними можливостями, тому використо-
вуймо наш привілей на повну. Перший крок до подолання
192
міфу — відродити самоуправління, коли ми розуміємо, що

маємо вибір. Справжній, глибокий, потужний вибір*.
Щоразу, коли Хана усвідомлювала, що їй конче треба
звільнитися (вона то пірнала, то виринала з цього розуміння),
вона злилася на себе, що не зробила цього раніше. Друзям
набридло слухати скарги, і вони закликали її покласти цьому
край. Але вона гальмувала. І гальмувала. І гальмувала. Коли
ви розумієте, що маєте вибратись, але не робите цього, вини-
кає когнітивний дисонанс: ваші дії не узгоджуються з вашими
бажаннями та цінностями. Когнітивний дисонанс болючий,
бо викликає почуття збентеження й сорому. Почніть знову
керувати своїм життям та позбудьтеся цього дисонансу.
На одному сеансі я навчила Хану візуалізації, яку називаю
медитацією вибору, щоб допомогти їй повернути свободу
своєї волі. Вона заплющила очі й зробила кілька глибоких
вдихів, щоб розслабитися та сконцентруватися. Я попросила
уявити, що вона йде стежкою, яка приводить до роздоріжжя.
Одна з доріг вела в її теперішнє, таке, яким вона жила щодня,
день у день. Я запропонувала їй уявити вигляд цієї дороги
й звернути увагу на деталі. Як на цю дорогу падає світло?
Вкрита вона травою, ґрунтом чи бруківкою? Потім я попро-
сила подивитися на іншу дорогу. Вона вела до іншого жит-
тя, інших можливостей, чогось нового. Що Хана відчувала,
дивлячись на цю дорогу? Наступна частина медитації була
найважливішою: Хана мала помітити, що стоїть на роздоріж-
жі — саме там, де вона була в реальності. «Річ у тому, — сказа-
ла я їй, — що ти щодня сама вирішуєш залишатися на цьому
перехресті. Дорога, якою ти йдеш зараз, насправді лише одна
з багатьох». Я бачила, яке глибоке полегшення відчула Хана,
її плечі розправились, і вона глибоко зітхнула. Пізніше Хана
* Якщо ви переживаєте домашнє насильство, жорстоке поводження або

боїтеся за свою фізичну безпеку, будь ласка, зверніться по ліцензовану
професійну допомогу, оскільки такі випадки не входять у компетенцію
цієї книжки. — Прим. авт.
193
описала цю медитацію як один із найкорисніших досвідів

свого життя.
Тепер вона побачила себе на роздоріжжі й зрозуміла, що
сама щодня вибирала йти на роботу. Озброївшись знанням, що
дає можливість робити різні вибори, вона може йти до влас-
ного звільнення.
МЕДИТАЦІЯ ВИБОРУ
Якщо ви хочете знову керувати власним життям,
практикуйте мою медитацію вільного вибору
на вебсайті majomeditation.com.
Не мовчіть
Настав час зібрати всі свої сили, мужність та волю і спланува-
ти втечу. Ми маємо справу з гілкою, яка висмоктує душу, заби-
рає забагато ресурсів з вашого дерева життя, тож ви повинні
взяти меч і швидким різким ударом відсікти її. Хана більше
боялася важкої розмови з начальником, ніж невідомого, яке
чекало після звільнення. А якщо він розсердиться? А якщо
вона розчарує його або виявить зневагу? А якщо перестане
йому подобатися? Перспектива вголос заявити про своє ба-
жання змусила її боятися можливих емоційних негативних
наслідків.
Найстрашніше для хорошої дівчинки під гнітом міфу про
гармонію — зірвати пластир. Але це нам доведеться робити
не раз, правда ж? Звільнитися з роботи. Закінчити програму
чи школу. Відпустити друзів. Розлучитися. Віддалитися від
родича. У такій ситуації ми маємо жорстокою, сильною ру-
кою провести кінчиком меча лінію на піску, розчистити шлях
до нашої правди, творчості, свободи, сенсу та сили. Як казала
Естес, «це момент, коли спіймана жінка перестає бути жертвою
і стає нахабною, хитроокою, гостровухою істотою»58.
194
Голос — ваш найпотужніший меч.

Ваш голос нікому не зашкодить, лише захистить — і вста-
новить межі — для вас самих. Розривати стосунки ніколи не
легко, але й розвиток не буває простим. Щоб рости, треба
постійно щось підрізати. Після тієї медитації біля будин-
ку тітки моє життя змінилося, я стала дорослою дівчинкою,
і в розпачливій, страшно неприємній, драматичній розмові
з F. U. порвала з ним. Я сказала йому, що хочу на певний час
зосередитися на власній самотності й переїхати назад у Спо-
лучені Штати, щоб розібратися в собі. Це було важко, але
знаєте що? Світ не розвалився. Один з найкращих способів
зробити цей крок — розмити причину, чому ви йдете, і просто
висловити своє бажання іншого майбутнього. У цьому випадку
я покладала великі надії на можливості, які чекали мене в Спо-
лучених Штатах, що й допомогло закінчити ці стосунки.
Спрощуємо
А що ж Хана? Навіть після медитації вибору страх знову охоп
лював її, тож ми намагалися збалансувати його. Ми діємо,
коли наша воля сильніша за страх. І хоча її бажання піти було
великим, страх часто значно більший. Я зрозуміла, що їй
бракує сили волі незалежно від того, скільки медитацій ми
провели, і їй потрібно поповнити ці запаси сили волі якось
інакше. Я звернулася до п’ятої установки, на яку надихнуло
дизайнерське мислення, — налаштуй себе на успіх.
Коли ми налаштовуємо себе на успіх, ми переміщуємо фо-
кус із себе та уважно дивимося на оточення. Ми ставимо собі
одне просте запитання: як я можу змінити своє оточення, щоб
воно підтримало потрібну мені поведінку? Інакше кажучи,
якщо у вас забракло сили волі (через страх), то поводьтеся
дуже просто і зменште можливі бар’єри. Отже, якщо ви хочете
звільнитися, як ви можете полегшити цей процес для себе? Як
можна зробити важку за своєю суттю дію якомога простішою?
195
Налаштовувати себе на успіх означає мислити вузько, бути

реалістом і менше покладатися на свою дисципліну та силу
волі — які, чесно кажучи, горезвісно хиткі, я правду кажу?
Хана хвилювалася, що не знайде потрібних слів чи зіпсує
момент, тому ми написали сценарій, який вона могла по-
практикувати й розіграти в ролях з друзями й сусідами по
кімнаті. Це набагато полегшило завдання. Користуючись
технікою сендвіча фокуса (див. на с. 127 у розділі «Міф про
досконалість»), вона почала та закінчила сценарій на пози-
тивній ноті, а середину сендвіча наповнила своїм баченням
майбутнього. Звучало це так.
• Позитив: Я вдячна, що останні два роки пропрацювала в цій

компанії і багато чого навчилася.
• Бажання: Думаю, настав час зосередитися на дизайні, при-
свяченому фінансовій освіті та послугам.
• Позитив: Я ще раз хочу зазначити, що під вашим керівниц-
твом я суттєво виросла як спеціалістка, і я вдячна за надану
мені можливість приймати рішення самостійно.
Крім того, Хана хвилювалася через «правильний час», тому ми

поділили завдання на ще дрібніші кроки, щоб полегшити його.
Першим кроком було внести зустріч у календар її начальника.
Далі я запитала її, у якому одязі їй буде легше звільнитись.
І хоча питання звучить по-дурному, Хана зазначила: якщо
вона виглядатиме візуально вищою, то й почуватиметься
впевненішою. Тож ми навіть попрацювали над вибором
вбрання і знайшли чудові туфлі на високих підборах!
Ще один фокус, якого я навчилася під час дизайну пове-
дінки, — соціальна відповідальність. Тобто, якщо не вдається
зробити те, що ми задумали, слід підвищити ставки. Хана по-
значила «дату звільнення» у своєму календарі та поділилася
цим зі мною і ще кількома людьми. Я запропонувала надіслати
електронного листа п’ятьом її друзям з повідомленням, що вона
планує звільнитися в цю конкретну дату, а також забронюва-
196
ти столик у ресторані на той день для святкової вечері. Хана

також попросила колегу почекати на неї, щоб після розмови
з начальником піти разом на прогулянку, поговорити й дістати
підтримку. Крім того, вона навіть оплатила тижневу поїздку
на Гаваї після «останнього тижня» на роботі, щоб її не вмовили
на якийсь неповний робочий день або новий договір.
У моєму випадку — з F. U. — я полегшила розрив стосунків,
бо буквально поїхала з Монреаля та повернулася до батьків
у Штати. Фізична дистанція здавалася мені найкращим спо-
собом поставити в стосунках крапку. Так F. U. мав наді мною
набагато менше влади та контролю.
Усе це означає, що не варто недооцінювати силу оточення
та поведінкових факторів, які допоможуть вам вийти із си-
туації. Замість того щоб повністю покладатися на дисциплі-
нованість, силу чи свободу волі, будьте реалістами. Зовсім не
соромно перекласти частину цієї роботи на своє оточення
та групу підтримки. Нижче наведено ще кілька способів, як
це зробити.
Поради, як спроєктувати свою поведінку

•З
азначте важку розмову у своєму календарі.
•Н
апишіть сценарій та розіграйте його.
• Розкажіть про неї друзям, колегам та коучу, щоб відчути
підтримку та відповідальність.
•З
аплануйте майбутнє святкування хороших новин.
• Запропонуйте чітку дату закінчення, забудьте про нері-
шучість.
• Якщо треба, фізично дистанціюйтеся опісля (наприклад,
поїдьте одразу у відпустку, перейдіть до іншої команди
чи відділу, припиніть відвідувати ті самі місця, відійдіть
убік).
• Встановіть період, коли ви не будете бачитися та спілкува-
тися, щоб підкреслити свої наміри.
197
Будьте готові до негативної реакції

Думаєте, F. U. спокійно мене слухав, коли я розставалася
з ним? Аж ніяк. Він кричав, кілька разів ударив по стіні й весь
час розмахував руками, драматично вигукуючи, що його жит-
тя скінчилося. Бо всередині F. U. була величезна рана від
почуття власної меншовартості, а моє рішення її відкрило.
Але чи це було моє проблемою? Ні.
Ви не відповідаєте за почуття та проблеми інших людей.
Вони відповідають.
Так само Хана боялася, що начальник почне нагадувати
про плутанину, яка залишиться після її звільнення, натисне
на почуття провини і вмовить її лишитися. Але ми передба-
чили цей варіант, тому вона почала подумки від’єднувати
себе від компанії та проблем свого шефа. Його проблема не
була її проблемою. Головне для неї — дбати про себе. Щоразу,
коли вона почувалася винною або потрібною начальнику
та команді, я називала це маячнею — Хана просто боялася
осуду шефа та колег, бо поставила свої інтереси на перше
місце (нагадую, після того як багато років ставила їх на друге).
Пам’ятайте: протилежністю міфу про гармонію є соціальна
мужність — сміливість обстоювати власні бажання й потреби
та встановлювати відповідні межі в стосунках.
Найкращий захист від негативних реакцій — ваша група
підтримки, люди, які прикривають вашу спину та схвалюють
ваше рішення. У цей період Хана мала мене, п’ятьох друзів та
одного колегу, а також батьків. За допомогою нашого тренінгу
ми створили цю групу підтримки. Ми зібрали зоряну команду.
Письменниця та культурологиня Лув’є Аджай сказала мені під
час нашого інтерв’ю в подкасті: «Я закликаю жінок підтриму-
вати одна одну. Якщо ви боїтеся першою висловити свою дум-
ку, але бачите іншу жінку, яка висловилася, підтримайте її. Що
більше ми користуємося нашими голосами, то могутнішими
стаємо, то менше негативні реакції впливають на нас»59.
198
***
До цього часу я розповідала, як міф про гармонію впливає
на вас особисто, але як він впливає на жіноцтво загалом?
Одного разу на тижневому семінарі для жінок, присвяче-
ному медитаціям, я стала свідком того, як група білих жінок
образилася, бо на занятті кілька кольорових жінок попросили
поставити їх у пару з іншими кольоровими жінками. Обра-
жена група сприйняла це як можливість поділитися з усіма
нами уроком духовності. «Ви що! Я не бачу раси», «Ми всі
єдині» та «Любов — це все, що ми маємо, дами!» Це були пре-
паскудні слова. Вони були абсолютно недоречні, нагадували
про визначну роль білих, а не кольорових жінок у розвитку
фемінізму та визвольного жіночого руху (що й казати про
те, що кольорові люди мають право створювати культурні
святилища, де можуть почуватися в психологічній безпеці).
Завдяки зручному духовному звороту (знаєте, коли відки-
дають важкі соціальні реалії, тому що «ми всі одне ціле»)
на цьому семінарі білі жінки воліли лишатися в зоні ком-
форту та ігнорувати труднощі, з якими щодня стикаються
кольорові жінки.
А скільки з нас чинили так само? Багато жінок прагнуть
дотримуватися «добрих» та «приємних» тем, а не долучатися
до жорстких розмов про нерівність та справедливість. Зви-
чайно, це важкі та вкрай гострі теми, але якщо ми дійдемо
до коренів такої поведінки, то зрозуміємо, що міф про гар-
монію навчив нас удавати, що все гаразд (у нас, можливо),
коли насправді це не так. Такі уникнення та втечі надзви-
чайно небезпечні, бо саме через них нічого не змінюється,
і статус-кво далі сидить у першому ряду. Якщо ми хочемо
набратися сил, нам потрібно розмовляти на важкі теми: про
те, що розділяє нас як жінок і як людей загалом, і про те, як
ми шкодимо одна одній.
Якось активістка та письменниця Одрі Лорд сказала: «Ігно-
рування расових відмінностей між жінками та їхніх наслідків
сьогодні є найсерйознішою загрозою для мобілізації спільних
199
жіночих сил»60. Якщо ми дотримуємося міфу про гармонію,

будь-яка подоба справжнього, стійкого сестринства — а отже,
звільнення жінок — приречена. Нам треба говорити одна
за одну, а не лише за себе. Якщо я можу попросити задуматися
про цей міф, то, будь ласка, подумайте не тільки про себе.
Навчіться користуватися своїм голосом, висловлювати думку,
відродіть своє самоуправління та не зважайте на дискомфорт
під час важких розмов. Від цього залежить наша свобода.
200

захочете.
• Навчіться висловлювати свої бажання та потреби:

практика чарівного опитування (с. 178).
• Напишіть сценарій важкої розмови, яка на вас че-

кає: ненасильницьке спілкування (ННС) (с. 185).
• Розкажіть іншим, що вам подобається та не по-

добається: встановлення особистих меж (с. 185).
• Перевірте, чи ваші стосунки токсичні: сумніви

щодо Синьої Бороди та визнання Синьої Бороди
(с. 190; 191).
• Відродіть своє самоуправління: медитація вибору

(с. 194).
• Полегшіть своє розставання: поради з проєкту-

вання поведінки (підготовка, складання розкладу,
чіткі дедлайни, соціальна відповідальність, фізич-
на дистанція) (с. 197).

з догляду за собою та медитації для подолання міфу
про гармонію.
Розділ 8
Міф
про жертовність
Схильність ставити потреби інших людей
на перше місце, жертвуючи власним добро-
бутом і самопочуттям.
Бути самовідданою, корисною і готовою
прийти на допомогу в будь-якій ситуації.

Час та енергія, які ви можете вкладати в ро-
боту над собою.
К
оли моя мама вперше зустріла мого батька, вона
показала йому язика. «Хочу познайомитися із цією
жінкою», — подумав тато. І так мої батьки пішли
на перше побачення та пристрасно закохалися. Моя
мама, хуліганка із сексуальним неправильним прикусом та
дикою, пишною копицею волосся, була відомою телеведучою
на місцевому каналі новин у рідному місті Росаріо в Аргенти-
ні. На початку 1980-х вона самостійно заробленими грошима
оплачувала собі юридичну школу. Її незалежна вогняна на-
пруженість підходила лише такому чоловікові, як мій батько,
студентові-медику, що носив шкірянку та роз’їжджав на мо-
тоциклі (знаю, прямо як Че Ґевара).
Коли мого батька прийняли в медичну резидентуру в сто-
лиці країни — Буенос-Айресі, мати зібралася та поїхала з ним.
Вона звільнилася з роботи на телебаченні й щосили намагалася
перевестися до престижної юридичної школи Університету
Буенос-Айреса. «Це був один із моїх перших культурних шо-
ків, — сказала вона мені. — Я покинула свою родину та вийшла
заміж за чоловіка, з яким була знайома лише кілька місяців. Це
було ризиковано». Тоді в Аргентині панував політичний та
економічний безлад, тому, коли моєму батькові запропонували
постдокторський грант на медичному факультеті в Універси-
теті Торонто, вони одразу вирішили переїхати, і мама, яка тоді
вже мала двох маленьких дітей віком до трьох років, приїхала
до батька через тиждень після того, як закінчила навчання.
203
«Попри те що я старанно провчилася вісім років, — ска-

зала мені мати, — я жодного дня не займалася адвокатською
практикою. Навряд чи я повністю усвідомлювала, від чого
відмовляюсь. Я була сліпою». Без дозволу на роботу мама
нелегально працювала адміністраторкою в готелі. Коли їй
запропонували підвищення до нічної зміни, тато запротесту-
вав. «Ти гідна кращого», — сказав він їй. Але через культурний
шок та мовний бар’єр мама так не вважала. Вона все життя
пропрацювала в готелях, торгових центрах, універмагах та
ювелірних магазинах не тому, що це було необхідно (зар
плати мого батька вистачало), а тому, що вона хотіла зберегти
свою особистість поза роллю матері й дружини. «Будь-яка
робота гідна поваги, — казала вона мені. — Навіть просто
брати слухавку».
Коли я росла, мені було нестерпно бачити, як мама, така
талановита жінка, жертвує кар’єрою, потенціалом і талантом
заради нашої сім’ї.
— Думаєш, тато вчинив би так заради тебе? — запитувала я.
— У жодному разі, — відповіла вона.
Жертовність — основне в наративі іммігрантів. Одне по-
коління жертвує собою заради того, щоб наступне мало біль-
ше можливостей. Через жертовність я пишу цю книжку. Якби
мої батьки не вирішили поїхати з рідної країни, я не мала б
неймовірних можливостей, які маю сьогодні. Жертовність
прекрасна, коли мотивована власним вибором та любов’ю.
Мати віддає своє життя заради дитини. Пожежник жертвує
своєю безпекою, щоб захистити нас від пожеж, — такі вчинки,
безперечно, героїчні. Проблема в тому, що протягом тисяч
років і в тисячах культур жертовність дедалі важчим тягарем
лягає на плечі жінок. Коли я дивлюся на історію імміграції
нашої сім’ї, то бачу, що саме моя мама пожертвувала най-
більше, щоб зберегти нашу родину. Через багато років вона
сказала мені: «У моїй традиції та культурі в ім’я любові та сім’ї
жінка відмовляється від кар’єри, щоб підтримати чоловіка.
Просто йде за ним».
204
Розділ 8 · Міф про жертовність
Моя мама, звичайно, не одна така. Під закляттям міфу

про жертовність ми залишаємо домівки, сім’ї, відчуття іс-
торії, ідентичності та віддаємо своє місце іншим. Ми від-
мовляємося від свого бачення майбутнього — своєї кар’єри,
пристрастей, інтересів і талантів — через наше натреноване
почуття обов’язку та відповідальності в ролях матері, парт-
нерки, сестри, дочки чи подруги. Деякі з нас, як моя мама,
виконують допоміжну роль за умовчанням, а інші свідомо
її обирають (наприклад, жінка вирішує піти з роботи заради
материнства). Усім нам з дитинства ставили за приклад жі-
нок, які повноцінно виконували свої обов’язки в стосунках
часто коштом власного добробуту. Цей міф найзаразніший
з усіх, він вливається в нас без зусиль, як водоспад стікає по
багатьох поколіннях.
Якщо нас не поглине обов’язок матері, то це зробить
обов’язок дочки чи дружини. У багатьох культурах жінки ві-
шають на себе тягар доглядальниці в традиційних сферах,
наприклад обов’язок перед батьками (турбота про старших) та
сімейність (пріоритет сімейних потреб над індивідуальними).
Дослідження доводять, що жінки, особливо після 65 років,
більше часу на день приділяють піклуванню про старших
членів родини, ніж чоловіки; також відомо, що в них більше
депресивних і тривожних симптомів та нижчий рівень фі-
зичного здоров’я і загального задоволення життям61. Згідно
з опитуванням, проведеним під час дослідження професора
Дарбі Морхардта в Центрі лікування хвороби Альцгеймера
в медичній школі Файнберґа Північно-Західного університе-
ту, жінки «виявляють почуття відповідальності перед члена-
ми сім’ї, альтруїзм та самопожертву частіше», ніж чоловіки62.
Традиційні гендерні ролі вимагають, щоб жінки піклувалися
про інших, і це активно посилює патріархат. У таких випадках
жінкам платять менше, ніж чоловікам, за абсолютно одна-
ковий обсяг роботи поза домом.
Річ у тому, що ми жертвували собою заради сімейних
обов’язків і вчилися це робити протягом століть. Сьогодні,
205
хоча ми почуваємося сильними, незалежними жінками, міф

про жертовність все ще працює у фоновому режимі (пам’ятай-
те: тисячі років умовностей), заохочуючи той тип ментальної
готовності допомогти, який лежить в основі забезпечення
догляду: ми перенапружуємося заради інших, навіть не усві-
домлюючи, що в такий спосіб руйнуємо самих себе в довго-
строковій перспективі.
«Я сама не розумію, що роблю це, а отже, так я втрачаю
найбільшу кількість енергії», — сказала мені одна бізнес-леді.
Ненавиджу так висловлюватися, але багато хто з нас все ще
підсвідомо виконує цю гендерну норму. У мене були клі-
єнтки, які самі пропонували допомогу, навіть якщо їх не
просили, або не могли відмовити в допомозі, бо почувалися
зобов’язаними й переймали на себе проблеми інших людей.
Почуття провини після того, як вони не допомогли, було
дуже сильним. Але ми не усвідомлюємо, що, допомагаючи
«лише один раз», ми фактично жертвуємо часом та енер
гією, хоча могли б надати їх своєму внутрішньому світу та
визначити пріоритетність свого психічного та фізичного
здоров’я, щоб мати змогу ділитися своїми талантами. Коли
ми несвідомо допомагаємо, ми ступаємо на слизьку стежку,
яка веде до міфу про жертовність, бо наша доля складається
з наших маленьких щоденних виборів.
Коли ми жертвуємо собою, не усвідомлюючи цього, ми
п’ємо отруту з гіркоти, гніву та образ, які не зникають днями,
місяцями та роками, як це було з моєю мамою. «Це був точно
мій вибір, — сказала вона згодом. — Але я думала, що прагну
цього. Я озираюся назад і дивуюся: боже, навіщо я це зроби-
ла? Я нізащо не зробила б цього сьогодні. Я злюся на себе, бо
занедбала весь свій потенціал».
Настав час вирватися з-під гніту цього міфу та відвоювати
повноцінне життя. Коли ми всі разом подолаємо міф про жер-
товність, то створимо світ, у якому жінки не жертвуватимуть
своїми мріями й не муситимуть про когось піклуватися (хіба
що вони самі цього захочуть), натомість будуть використо-
206
вувати свою геніальність та велич для побудови майбутнього

й пошуку рішень нагальних проблем, ділитимуться своїми
ідеями, розкриватимуть свій творчий потенціал та, нарешті,
творитимуть історію своїми голосами. Завдання неабияке,
але ми будемо йти маленькими кроками. У цьому розділі ми
дізнаємося, як повернути собі час, приділяти увагу догля-
ду за собою та повернути свою енергію, встановивши чіткі
емоційні межі.
Повертаємо свій час

Перша межа, яку нам слід установити, стосується часу. Ми
часто чуємо, що час — це гроші. Насправді час — це набагато
більше, ніж гроші. Час — це життя. Час — це увага. Час — це
енергія. Час — це вибір. Час — це сила. Час — це свобода. Сво-
бода бути, творити і йти вперед. Час — дорогоцінний ресурс,
і саме ним, одним із перших, ми вчимося жертвувати заради
інших, бо ми ж хороші дівчатка.
Ось як ми жертвуємо своїм часом заради інших.
1. Ми плануємо заходи, які підтримують мету або мрію іншої

людини, а не нашу.
2. Ми насамперед думаємо про свої обов’язки перед роди-
ною, дбаємо про неї так, що забуваємо, чого ми хочемо
й потребуємо.
3. Ми автоматично погоджуємося допомогти іншим, тому
що відчуваємо відповідальність за їхні проблеми та почу-
ваємося погано, якщо не допомагаємо.
4. Ми самі (і наші розклади) доступні та відкриті для всіх
інших, щойно в нас виникає потреба.
По суті, саме почуття обов’язку та жертовності змушують

нас так легко віддавати час. Моя клієнтка Стеф, 29-річна ху-
дожниця з Мену, після звільнення з роботи стала знову жити
207
з батьками, щоб заощадити гроші та започаткувати свій бізнес

із кераміки.
Попри те що Стеф мала багато вільного часу, вона не мог-
ла зосередитися на власній справі чи творчості. Натомість
її поглинули домашні справи, що спочатку здавалися нор-
мальними, але минуло три місяці, прогрес у реалізації мрії
був нульовим, і я занепокоїлася.
— Мені просто стає так погано, коли я не допомагаю, —
сказала Стеф під час сеансу.
— Розгляньмо глибше це відчуття, — відповіла я. — Роз-
кажи, як саме тобі «погано».
— Якщо я не допомагаю по господарству, то я — погана
дочка.
— Продовжуй. Хто ти ще?
— Я егоїстка.
— Що ще?
— Я розпещена. Користуюся добротою своїх батьків.
— Ти стаєш такою, коли сідаєш за гончарний круг, щоб
ліпити глечики? Погана, егоїстична, розпещена?
— Так. Моя творчість теж видається мені егоїстичною,
особливо коли батьки працюють.
— Що ти робиш, коли почуваєшся егоїсткою?
— Намагаюся позбутися цього почуття.
— Як?
— Стаю хорошою донькою.
— Що робить тебе хорошою донькою?
— Виконання всього, про що просять батьки, наприклад
роботи по господарству.
Як бачите, навіть незважаючи на те що Стеф свідомо хо-
тіла витратити цей час на розвиток свого бізнесу, міф про
жертовність керував її життям з-за лаштунків. Безсумнівно,
вона має допомагати батькам, але її основною метою було
зосередитися на швидкому запуску бізнесу.
Якщо ви вважаєте, що ваші бажання та потреби егоїстичні
й ви «погано виконуєте свою роль», коли реалізовуєте їх, зви-
208
чайно, ви їх уникатимете. Чи егоїстично творити прекрасне,

змістовне мистецтво? Ні, навіть якщо це привілей.
Реактивна та адаптивна часові орієнтації

Я багато років спостерігала за двома типами часових орієн-
тацій — реактивною та адаптивною.
Реактивна
Реактивна часова орієнтація означає, що ми реагуємо на по-
треби та бажання інших людей. Коли живемо за цією орієн-
тацією, люди можуть призначати зустрічі і вриватися в наш
розклад, коли їм заманеться. Ми рефлекторно відповідаємо
«так» на прохання, не розуміючи, чи співзвучні вони нашому
баченню чи глибшому чому. Усе це тільки тому, що ми хочемо
бути корисними чи відчуваємо відповідальність за пробле-
ми інших людей. Реактивна часова орієнтація проявляється
в тому, що ми хапаємо телефон у будь-який час протягом
дня, щойно він задзвонить, щойно надійде повідомлення.
Вона проявляється в тому, що двері в наш кабінет завжди
широко відчинені, щоб кожен міг зайти та відволікти нас
розмовою чи проханнями. Вона проявляється в тому, що
ми добровільно витрачаємо свій час, бо реагуємо на чужий
дискомфорт (або на власні неприємні почуття провини та
обов’язку). Реактивна часова орієнтація — це ставити інших
на перше місце, а себе — на друге. За реактивної орієнтації
ваш час вичерпують, доки ледве залишається щось для вас.
Якщо ви під закляттям міфу про жертовність, імовірно, ви
живете з такою часовою орієнтацією.
209
Адаптивна
За адаптивної часової орієнтації ми розглядаємо кожен запит,
можливість чи зобов’язання з навмисною паузою. Ось що ми
можемо запитати в себе.
•Ц
я взаємодія відгукується як «так» чи «ні» в моєму тілі?
• Чи узгоджується ця взаємодія з моїми потребами, бажан-
нями та метою?
• Чому я збираюся сказати «так» (це почуття обов’язку чи
справжнє бажання) або «ні» (зосереджуюся на інших пріо
ритетах)?
•Я
кі зобов’язання в мене вже є?
Адаптивна часова орієнтація — це створення простору між

чиїмось запитом та вашою відповіддю. Замість того щоб одра-
зу погодитися, скажіть: «Я трохи пізніше відповім». Необхід-
но встановлювати часові межі.
Звучить елементарно, і найпростіший спосіб перейти від
реактивної до адаптивної часової орієнтації — це спланува-
ти свій час. Наприклад, розклад Стеф став надто розмитим
і неструктурованим після повернення додому, тому її легко
було вибити з колії. Кожна жінка — хай це мама, яка сидить
удома, пенсіонерка, випускниця коледжу або кар’єристка —
повинна планувати свій розклад, інакше її час стане часом
інших людей. Я не можу вам передати, у скількох моїх клієн-
ток перші позиції в розкладі займає не те, що підтримує їх,
а те, що важливе для інших людей і співвідноситься з їхніми
розкладами. Планування свого часу життєво необхідне для
більших свободи та легкості, воно допоможе вам залишатися
адаптивними.
Перший крок — створити розклад, яким ви регулярно ко-
ристуєтеся та підтримуєте його (а не просто «встановлюєте
застосунок і забуваєте»). Розклад не має бути вигадливим чи
офіційним, він повинен дати вам чітке уявлення про ваші
210
щоденні та щотижневі дії і про те, як вони працюють на до-

сягнення глибших цілей і цінностей, а також про те, як ви
хочете почуватися та ким хочете бути на цьому етапі свого
життя. Коли ми не записуємо своїх обов’язків, вони крутяться
в нашій свідомості, висмоктуючи психічну енергію. Над-
звичайно важливо їх виловити та записати, щоб створити
ментальний простір для самих себе.
Стеф мала б спочатку визначити час для себе, а потім зна-
ходити вільні вікна, щоб допомагати батькам. У такому разі,
коли мати просить її випрати білизну, вона не кидає те, що
робить, і не поспішає це зробити одразу (реактивна часова
орієнтація), а спершу враховує свої плани на цей день (адап-
тивна часова орієнтація). У її розкладі мають бути проміжки
часу, які беззаперечно належать тільки їй. Вона обов’язково
випере білизну, проте запланує зробити це ввечері чи на-
ступного дня в призначений для «домашніх справ» час. Про
це вона може поговорити та домовитися з батьками. Що ж
нам, жінкам, насамперед треба викинути зі свого розкладу?
Поговоримо про це далі.
На варті турботи про себе

Догляд за собою — це не «обов’язок», а природне виявлення
турботи про себе. Коли ми відчуваємо, що гідні турботи, і лю-
бимо себе, то дбаємо про себе. Догляд за собою не означає,
що ми хочемо виправити, присоромити чи переробити себе
(як-от за інтенсивної дієти), це просто щире прагнення бути
здоровими, квітучими й цілісними.
Навіщо нам це потрібно? По-перше, ми набагато ефектив-
ніше віддаємо, коли спочатку дбаємо про себе. У нас більше
енергії, витривалості та й загалом кращий психічний стан. Ми
віддаємо із сильної себе, а не із заклопотаної чи виснаженої,
бо останнє призводить до помилок і сильнішого відчуття
гіркоти. Наслідки нашаровуються, і це стосується найперше
211
вас самих. Догляд за собою — внутрішня робота, яка дає змогу

бути ефективнішими в житті та роботі. Крапка.
Коли я запитала Стеф, чи доглядає вона за собою, то зро-
зуміла, що ми по-різному це визначаємо.
— Дивлюся серіал з близькими, — відповіла вона. — Або
з друзями ходжу в бар. Це речі, які приносять мені задоволення.
— Ти звертаєш увагу, як реагує твоє тіло на перегляд серіалу
або вечір із друзями?
— Моє тіло? Ну, іноді я трохи втомлена. Тобто якщо я гуляю
вночі, то наступного дня в мене похмілля.
— Чому ти вважаєш це доглядом за собою?
— Тому що я забуваю про роботу.
Справжня турбота про себе охоплює всі види діяльності, які
живлять ваш розум, тіло й душу. Але, як Стеф, багато з нас плу-
тають види діяльності, які просто розслабляють нас, із тим, що
справді живить. Коли ви, не відриваючись, дивитеся новий се-
ріал, це може бути приємно, і здається, що ви балуєте себе після
довгого робочого дня, але чи почуваєтеся ви свіжою та енергій-
ною згодом? Те, що приносить нам задоволення в короткостро-
ковій перспективі, часто не дає глибшої, більш стійкої енергії,
яка нам потрібна, щоб відчути себе бадьорими та зарядженими
позитивом (до речі, це справжній стан душі йогині).
Звичайно, такі види діяльності, як посиденьки перед те-
левізором, не є поганими, якщо не є постійними, але вони не
можуть замінити того, що живить нас насправді. Я не звину-
вачую Стеф у тому, що вона зрівняла догляд за собою та речі,
які приносять їй задоволення. Ми живемо у світі, що сти-
мулює і годує наші відчуття, продаючи нам так звані розваги
та відпочинок у формі ритуалів догляду за собою. Попкуль-
тура (і капіталізм) учать нас ототожнювати розслаблення,
відпочинок та відпустку з поїздкою до Лас-Веґаса з яскравими
гральними автоматами та гучною клубною музикою. У мене
був учитель медитації, який зазначав, що зазвичай люди зі
своїх екстравагантних відпусток повертаються втомлени-
ми та голодними. Коли ми будемо по-справжньому чесні
212
із собою, то зрозуміємо, що такий досвід не дає нам енергії.

Навпаки, він виснажує або змушує жадати ще більшої сти-
муляції, що, своєю чергою, втягує у залежність. Наша чут-
ливість знижується, тож нам потрібно щоразу більше, щоб
почуватися добре або взагалі щось відчувати.
Це не турбота про себе, коли ми йдемо з почуттям, ніби
«класно відтягнулися», тоді як наші тіла почуваються розби-
тими та зношеними. Догляд за собою не полягає і в тому, щоб
уникати важкої реальності з вашою фінансовою ситуацією,
приміром, п’яніючи вечорами від келиха вина та відключаю-
чись. Це не про те, щоб мокнути у ванні, щоб тільки уникнути
складної розмови про непростий шлюб із чоловіком (привіт
від міфу про гармонію). Турбота про себе — це по-дорослому
очистити себе від серйозних проблем, а також знайти місце
й час, щоб підживити свої розум і тіло.
Оскільки ми працюємо над тим, щоб додати до свого життя
більше турботи про себе, застосуймо одну з наших установок,
на які надихнуло дизайнерське мислення, — зробіть щось. Як
ми дізналися з міфу про досконалість, прототипи — це неве-
ликі версії наших ідей та цілей, які ми можемо створити та
одразу перевірити (а не затримуватися й зволікати). Прототи-
пи не завжди мають фізичну форму, вони також можуть бути
експериментами. Тобто ми можемо прототипувати будь-що,
особливо наші дії.
ЗРОЗУМІЙТЕ, ЩО ТАКЕ ДОГЛЯД ЗА СОБОЮ

Знайдіть трохи часу поміркувати над поданими
запитаннями й запишіть відповіді у свій щоденник.
• Які в моєму житті є види діяльності, під час яких

я почуваюся добре в моменті, але насправді вони лише
допомагають мені мліти та відволіктися?
• Що мене глибоко живить?
• Як я відчуваю своїм тілом живлення? А мління?
213
Тож створімо та випробуймо наші ритуали догляду за собою

в реальності. За роки відкриття власних ритуалів турботи про
себе та підтримки жінок у розпізнаванні їхніх я помітила, що
вони допомагають нам почуватися більш заземленими та
менш роздробленими, особливо у світі, який вимагає нашої
уваги 24/7. Це одна з найпотужніших особистих меж. Чим
вони відрізняються від рутини? Це важливе запитання. Що
ж, подивимося.
Ритуали догляду за собою Рутина
Навмисні Автоматична
Продумані види діяльності Звичні види діяльності
Ми робимо вибір Робити вибір непотрібно
Жодних відволікань Можна відволікатися
Ми на самоті Допускаються інші люди
Відчуваємо, що присутні, усіма Легко переходимо до іншого виду
органами чуттів діяльності
Зосереджуємося на красі, чуттєво- Зосереджуємося на діях
сті та задоволенні
Живлять нас Витрачаємо енергію
Ніякої роботи, продуктивності, Робота, продуктивність, конкретні
завдань завдання
Потрібні чіткі особисті межі Немає особливої потреби в особи-
стих межах
Ритуал має початок та кінець Дії протягом дня
Як бачите, рутина здебільшого функціональна (наприклад,

почистити зуби) та автоматична, вона допомагає нам жити
день у день, допускає інших людей та відволікання і не по-
требує особистих меж. Оскільки чимало з нас вранці про-
кидаються стурбованими й пригніченими своїми обов’яз-
ками та списками справ, ми зазвичай виконуємо рутинні
дії (не ритуали), втрачаючи можливість подбати про себе.
214
Я, як дуже креативна й активна діячка (з Місяцем, що сходить

у Діві), зізнаюся: я люблю рутину. Принада безглуздих звичок
у тому, що нам не треба приймати мільйон рішень, перш
ніж зайнятися глибшою, творчою роботою. Якщо ви поціка-
витеся життям великих митців, то помітите, що багато хто
з них дотримувався щоденних рутинних (узагалі нетворчих)
процедур63. Враховуючи сказане вище, ви можете поєднати
найкраще з обох підходів і створити ритуал догляду за собою,
який підходить тільки вам. Як? Ми впишемо живлення та
красу у вашу вже наявну рутину маленькими й доступними
способами. Обіцяю, вам не треба буде починати все з нуля
чи переїжджати в монастир. Я хочу запропонувати вам ста-
ти розробницею власних ритуалів за допомогою потужних
принципів проєктування поведінки, щоб зустрітися із собою
саме там, де ви є.
Як розробити власний ритуал догляду за собою

1. Визначте свої рутинні дії.
Почнімо з того, де ви зараз. Напишіть, як минає ваш день
від ранку до вечора. Порядок може бути невстановлений,
але які дії ви точно робите щодня? Нічого страшного, якщо
ваша буденна рутина дуже різноманітна і якщо ви не що-
дня виконуєте кожну дію, — приблизний список нам пі-
дійде.
НАПИШІТЬ, ЩО ВИ РОБИТЕ ПІД ЧАС СВОЄЇ

РАНКОВОЇ ЧИ ВЕЧІРНЬОЇ РУТИНИ

215
Ось що зазвичай робила Стеф щоранку.
Приклад: рутина Стеф

1. Погодувати собаку.
2. Сходити в туалет / вмитися.
3. Погуляти із собакою.
4. Прийняти душ.
5. Приготувати сніданок.
6. Поснідати.
7. Одягнутися.
2. Виберіть один — три нові способи

догляду за собою.
Складіть список із трьох нових ритуалів догляду за собою.
Я рекомендую обрати щось із чотирьох категорій: їжа та
вода; сон; фізичні вправи й рух; ментальний відпочинок та
очищення. Зі Стеф ми визначилися, що до ранкових справ
вона хоче додати йогу та ведення щоденника. Не додавайте
одночасно більш як три нові ритуали догляду за собою. Вза-
галі найкраще додати один, а через кілька днів — наступний.
Дослідження свідчать, що рівень нашої дисциплінованості
не дуже високий, і коли ми намагаємося сформувати занадто
багато нових звичок одночасно, виникають проблеми з до-
триманням їх64.
СКЛАДІТЬ СПИСОК ІЗ ТРЬОХ НОВИХ

РИТУАЛІВ ДОГЛЯДУ ЗА СОБОЮ

216
3. Визначте ймовірні якорі

вашої буденної рутини.
Ми знаємо, як протікає рутина Стеф і що вона хоче дода-
ти. Найкраще буде скомбінувати нові звички з тим, що вона
вже робить. Вона може зробити це за допомогою того, що
дослідник психології поведінки зі Стенфорду, професор та
письменник Бі-Джей Фоґґ називає якорями. Що таке якір? За
словами доктора Фоґґа, якорі допомагають людям розвивати
маленькі звички, оскільки вони — наявні стійкі моделі по-
ведінки, до яких можна прив’язати нову звичку65. Якір — це
дія, яку ви виконуєте щодня без винятків. Якорі можуть бути
невеликими та автоматичними, як-от підняти жалюзі вранці
або встати з ліжка. Вони зазвичай розміщені навколо ліжка
та ванної кімнати, і ми виконуємо їх як на початку, так і на-
прикінці дня. Багато якорів залежать від нашого середови-
ща, але найкращі існують незалежно від того, де ми. Уявіть,
що ви в готелі в Празі. Що ви обов’язково зробили б? Із чим
стикаєтеся щодня? Для більшості з нас найкращим якорем
є чищення зубів. Однак є й інші — і їх більше, ніж ви думаєте
(наприклад, ви ходите в туалет, ставите чайник на плиту, бе-
рете ключі від машини). Доктор Фоґґ радить помістити свою
нову звичку одразу після якоря. Він навіть рекомендує вам
чітко сказати: «Після того як я…». Наприклад: «Після того
як я вимкну світло, я виконуватиму фізичні вправи протягом
п’яти хвилин».
ВИЗНАЧТЕ СВОЇ ЯКОРІ

Поверніться до своєї рутини в першому пункті та
обведіть хоча б один можливий якір. Перепишіть
розпорядок дня, додавши один із ритуалів догляду
за собою після якоря (див. приклад Стеф нижче).
217
Зі Стеф ми зійшлися на двох потенційних якорях — вмивання

та прибирання після сніданку. Оскільки ми не були певні, який
із них найкращий, то вирішили почекати й перевірити обидва.
Якщо ви визначите для себе кілька якорів — це нормально.
Найкраще тестувати їх по черзі. Щойно почнете застосову-
вати їх на практиці, стане зрозуміло, який із них найкраще
вам підходить. Її пробний розклад ми переписали отак.
Приклад: Ритуал Стеф

2. Сходити в туалет / вмитися — потенційний якір № 1.
3. Йога та ведення щоденника — можливий час для до-
гляду № 1.
7. Поснідати / прибрати — потенційний якір № 2.
8. Йога та ведення щоденника — можливий час для до-
гляду № 2.
4. Визначте потенційні якорі у своїй рутині.

Ваш ритуал догляду за собою повинен мати початок і кінець.
Це «контейнер» зі своїми межами. Коли я почала займатися
ритуальними практиками, то зіткнулася з проблемою: я від-
волікалася (часто на телефон чи прибирання дому), час збігав,
і я не встигала завершити справу. Я раптом починала з поспі-
хом готуватися до свого дня. Мені допомогла ідея форзаців.
Коли я розгортаю книжку, то збираюсь уважно читати її від
початку до кінця, від першого до останнього форзаца. Форза-
цом я називаю мікродію, за допомогою якої ви розпочнете та
закінчите свій ритуал. Якщо моя перша дія в розкладі — душ,
я починаю свій ритуал, повертаючи кран (перший форзац).
Якщо моя остання дія — поснідати, я закінчую свій ритуал
218
миттям посуду (останній форзац). Ці мікродії слугують мені

ментальними сигналами — так я розпочинаю та закінчую
ритуал. І тримайте додаткові бали, якщо на цих форзацах ви
глибоко вдихнете та увіллєте у свій ритуал більше намірів.
Якщо ви ніяк не можете придумати свій природний форзац,
то запаліть свічку, хай вона горить, поки триває ритуал, а по-
тім загасіть вогонь. Це легко й просто, та й палаюча свічка
нагадуватиме вам, що ритуал все ще триває.
Зі Стеф ми вирішили, що її першим форзацом буде за-
стеляння ліжка вранці, а останнім — розчісування волосся.
Воно сигналізуватиме їй, що ритуал завершено, а вона готова
до свого дня.
Форзаци класні тим, що незалежно від того, вирішите ви
провести розкішний двогодинний ранковий ритуал чи швид-
кий двадцятихвилинний, вони залишаться незмінними, що
допоможе вам зосередитися. Уявіть свій ритуал як акордеон,
який ви можете розтягнути або стиснути залежно від про-
пускної здатності, енергії та часу. За допомогою ритуалів ми
можемо досягти балансу між структурою і гнучкістю. Якщо ви
занадто скута, то почуватиметеся роботом і нудьгуватимете
або відчуватимете гніт тиранії власних правил! Якщо ви за-
надто гнучка, то втомитеся від прийняття рішень або взагалі
не виконуватимете своїх ритуалів. Форзаци допоможуть вам
почуватися рівномірно й зосереджено.
ВИЗНАЧТЕ СВОЇ ФОРЗАЦИ

Візьміть свій новий розклад із третього пункту (той, що
містить ваші якорі та нові звички) і додайте перший та
останній форзаци (див. приклад Стеф нижче).

1. Застелити постіль — перший форзац.
219

4. Йога та ведення щоденника (тест).
8. Поснідати.
9. Йога та ведення щоденника (тест).
11. Розчесати волосся — останній форзац.
5. Перевірте та налаштуйте свій

новий ритуал.
Ви маєте розуміти: щоразу, коли я обговорюю розробку ри-
туалів з такими клієнтками, як Стеф, це все дуже гіпотетич-
но. Ми уявляємо, але до кінця не знаємо, що можна зробити,
поки вони не випробують це у своєму середовищі. Ось чому
повинен бути період тестування та коригування. У вашому
середовищі виникає щось нове (а також у взаємодії з парт-
нерами, домашніми тваринами, дітьми тощо), з’являються
можливості, яких ви раніше не бачили. Краще протестувати
свій ритуал протягом тижня, а потім внести в нього зміни.
Запишіть у своєму щоденнику кілька спостережень, що но-
вого ви відкрили.
Стеф повернулася.
— Отже, — сказала вона, — я випробувала обидва способи —
з ритуалами і без, і знаєш, маю визнати, мені з ними полег-
шало. Почуття провини більше не гризло, і я змогла краще
зосередитися. Тож після сніданку, перед тим як одягнутися,
я повернулася до своєї кімнати й зробила кілька вправ з йоги
та попрацювала зі щоденником. Це подіяло.

1. Форзац: застелити постіль.
220

7. Поснідати — вдало обраний якір.
8. Йога та ведення щоденника — вдало обраний час.
10. Форзац: розчесати волосся.
По-іншому налаштувати себе на успіх можна, сформувавши

нове сприятливе для ритуалів середовище. Ви можете спро-
єктувати своє середовище так, щоб виконувати ритуал легко
й органічно. Ось кілька порад, як це зробити.
Порада № 1: модернізуйте за допомогою простору

Простір так само важливий, як і час. Кожна ваша дія відбу-
вається в певному місці й містить у собі безліч речей. Коли
ми вперше розробили ритуал Стеф, то не вносили жодних
серйозних змін у її повсякденне життя, тому що я хотіла пе-
ревірити її, просто додавши нову звичку. Але якщо хочете
підвищити якість розробки свого ритуалу, я рекомендую
модернізувати його за допомогою простору. Ця ідея полягає
не в тому, щоб почати ефективніше працювати, — геть не
обов’язково. Ідея в тому, щоб звичка видавалася вам простою
та краще вписалася у ваш день. Якщо вам буде легше виконати
дію, то ви частіше це робитимете. Це також зведе до мінімуму
будь-які відволікання, оскільки ви не будете переміщатися
на далекі відстані та спостерігати за великою кількістю речей
на своєму шляху. Як видно нижче, ритуал Стеф просторово
був розкиданий по всьому будинку, змушуючи її бігати ту-
ди-сюди між різними кімнатами.
221
Кімната / простір Дія

Форзац застелити постіль
Кухня погодувати собаку
Ванна кімната сходити в туалет / вмитися
Вулиця погуляти із собакою
Ванна кімната прийняти душ
Кухня приготувати сніданок та поснідати
Спальня йога та ведення щоденника
Спальня одягнутися
Форзац розчесати волосся
ВИПРОБУЙТЕ НОВИЙ РИТУАЛ ДОГЛЯДУ ЗА СОБОЮ

Немає нічого кращого, ніж випробувати свій ритуал
на практиці й дізнатися, як ви почуватиметеся та чи
подіє він. Подивіться на свій розклад на місяць та
оберіть один з вільних ранків, щоб випробувати цей
ритуал. Заплануйте його. Дам вам ще більше балів, якщо
ви поділитеся цією подією в застосунку календаря
з кимось іншим, хто міг би вас пізніше розпитати про це.
Чи маєте ви можливість перемістити свої ритуали в просторі?

Ви можете нашвидкуруч придумати кілька нових варіантів
і можливостей ранкового ритуалу. Коли ми щось візуалізуємо,
це дає змогу розглянути нові можливості, яких ми не помі-
чали, коли думали лінійно. Під час візуалізації запитуйте
себе: «А якби X був як Y?». Головне — перевернути свою пер-
спективу й по-новому побачити проблему. Спробуймо.
Варіант 1
А якби ритуал Стеф був схожим на коло? Ми згрупували разом
ті дії, які відбуваються в одному місці, і встановили послідов-
222
ність виконання та уявили ванну кімнату як найбільш інтим

ну, внутрішню кімнату в центрі. Водночас усі інші простори
ставали більш зовнішніми аж до прогулянки із собакою.
Майте на увазі, якщо ви будете перебазовувати свій ритуал
у просторі, можливо, доведеться скоректувати якір і фор-
заци. Перший форзац зазвичай незмінний, бо прив’язаний
до ранкового пробудження, що обов’язково роблять усі, тоді
як останній форзац зазвичай потрібно коригувати. У цьому
варіанті її новим якорем стало «одягатися» замість «снідати»,
а останнім форзацом — «повісити собачий повідок».
Ванна
Спальня
Кухня
Вулиця
Варіант 2
А якби її ритуал нагадував бутерброд? Ми могли б розмісти-
ти більше внутрішніх дій у ванній кімнаті та спальні (які
розташовані поруч) із зовнішніх боків, а її обов’язки (які
передбачали загальні та зовнішні простори) у центрі. Цей
варіант теоретично допоміг би Стеф легше перейти до ро-
боти в студії. Вона спочатку попіклувалася б про себе, далі
переходила б до своїх домашніх обов’язків і справ, а потім
знову піклувалася б про себе.
223
Ванна
Спальня
Кухня та вулиця
Спальня
Ванна
Порада № 2: Створіть новий простір

Нові звички також потребують нового місця. Я закликаю
своїх клієнток створити собі вівтар або затишний куточок
у будинку для роздумів та споглядання, в ідеалі — у своїй
спальні чи в сусідній з нею кімнаті.
Як створити вівтар або спеціально відведене

для споглядання місце:
1. Виберіть куточок або місце біля стіни.

2. Візьміть невеличкий столик (підійде навіть ящик, який
можна перевернути й накрити тканиною).
3. Поставте на ньому важливі для вас предмети, наприклад
рослину, свічку чи сімейну фотографію.
4. Знайдіть щось зручне для сидіння, наприклад килимок
чи подушку.
Якщо ви хочете займатися спортом більше, чому б не ство-

рити окрему зону для цього? Розстеліть килимок для фітнесу,
знайдіть тренажерний зал поблизу чи оберіть газон із травою
на вулиці. Шукайте окремий спеціальний простір для будь-
якої нової звички, якою ви хочете оволодіти.
224
Порада № 3: Створіть візуальні підказки

та сховайте об’єкти, що відволікають
У наших ритуалах також є предмети. Хоча я всіма руками за мі-
німалізм, та насправді вважаю, якщо ви покладете певні пред-
мети на відкрите місце, де їх можна побачити, це позитивно
вплине на ваші ритуали догляду за собою. Потім ці об’єкти
стануть тригерами й нагадуватимуть вам почати свій ритуал
або не переривати його. Стеф поклала свій щоденник прямо
на нічний столик і тримала складений килимок для йоги в кутку
(а іноді навіть розкладений), що полегшило її пристосування
до ритуалу. Коли вона прокидалася, їй на очі траплялися ці
предмети, нагадуючи, що час повернутися до своєї кімнати за-
вершити ритуал. У цьому ще одна перевага створення вівтаря
або окремого куточка для проведення ритуалу.
Утім, деякі предмети відволікатимуть вас від завершення
ритуалу. Таке затишне на вигляд незаправлене ліжко, безсум-
нівно, манитиме назад до сну. Учорашня розкрита шоколадка
на столі вабитиме з’їсти її, замість того щоб приготувати
поживний сніданок. І, безумовно, перше місце у відволіканні
посідає телефон. Не використовуйте телефон як будильник
і заряджайте його десь поза спальнею. Вимикайте його на ніч
і вмикайте вранці після ритуалу. Ваш телефон — це ворота
до світу соціальних взаємодій та інформації, яка забирає,
забирає, забирає час догляду за собою, якщо ви не поставили
чітких меж.
Якщо ви виконаєте всі ці пункти, у вас буде розроблений
сильний ритуал догляду за собою. Пам’ятайте: слід думати як
дизайнер. Створіть, випробуйте та відкоригуйте ритуал як
вважаєте за потрібне. Ваш ритуал — це жива, дихаюча прак-
тика, якій ви активно надаєте форму.
225
Повертаємо свою енергію

Тепер, коли ми поставили себе в пріоритеті, розробивши
ритуали догляду за собою, поговоримо про те, як знову стати
енергійними. Міф про жертовність ловить нас у пастку, коли
ми не маємо емоційних меж.
Візьмемо мою клієнтку Ґрету, 34-річну виконавчу поміч-
ницю, яка останні чотири роки оговтувалася від харчового
розладу й нещодавно отримала першу значну роботу у сфері
моди. На одному із сеансів вона намагалася осмислити не-
сподівану появу колишнього коханця.
— Він їхав до мене вісім годин, — сказала вона. — Я себе
розчарувала.
— Чому?
— Тому що пообіцяла собі, що не спатиму з ним, але не
змогла втриматися.
— Що змінило твій намір?
— Він зараз проходить період реабілітації. Я знаю, як це —
робити все можливе, щоб одужати. Він мало не плакав, коли
лягав у моє ліжко, такий безпорадний. Я йому співчувала.
Вона схрестила руки, потім розімкнула, почала зривати
кутикулу з нігтів. За вічною знервованістю Ґрети ховалася
мила, щира, дбайлива усмішка — прагнення до єднання й ко-
хання. Я вважаю Ґрету дуже чутливою, емоційно емпатичною
жінкою. Коли вона дивиться фільм, де головний герой плаче,
вона плаче разом з ним. Коли її подрузі сумно, вона також
відчуває смуток. Коли випадковий незнайомець у метро під-
вищує на неї голос, вона поглинає його гнів. Інакше кажучи,
вона багато відчуває. Емоційні емпати переживають «емоцій-
не зараження», коли емоції інших людей для них такі потужні,
що аж чіпляються до них. Багато з нас, хороших дівчаток,
є емоційними емпатами. Я, як одна з таких, можу уникнути
розмови, а потім раптом відчути несамовиту втому та дра-
тівливість, хоча кілька хвилин тому зі мною все було добре.
226
Якщо я необережна, то можу зловити «емоційні помилки»

інших людей. Нам, емпатам, треба навчитися встановлювати
здорові емоційні межі, щоб повернути свою енергію.
Що таке емоційні межі?

Емоційна межа — це саме те, що ви уявляєте: межа між нашими
емоціями та емоціями іншої людини. Емоційні межі захища-
ють наші серця, розум і душу та допомагають нам лишатися зі
своїми правдою та самовладанням. Вони створюють здорову
дистанцію між нами й іншими людьми. Ця відстань дає обом
сторонам змогу лишатися неушкодженими, сповненими сил
особами. Емоційні межі не заглиблюють в емоції та пробле-
ми інших людей, а пропускають їх крізь себе і, врешті-решт,
відпускають узагалі.
Скажімо, до вас приходить ваша подруга, вона змучена, бо
її хлопець утретє кинув її. Вона скаржиться вам, що її хло-
пець — егоїстичний та байдужий. Ви заспокоюєте її і даєте
висловити свій біль та гнів. Поки вона скаржиться, ви гли-
боко співчуваєте її стражданням — вона знову почувається
покинутою. Ви бачите, що вашій подрузі нестерпно боляче,
бо вона не отримує у своїх стосунках того, чого хоче та по-
требує.
Ви турбуєтеся про неї достатньо, уважно вислуховуєте, але
завдяки емоційним межам не поглинаєте та не засвоюєте її
негативних емоцій. Ви не завершите розмову з почуттям зло-
сті, болю та самотності. Ви не дзвонитимете цьому хлопцю
і не будете влаштовувати розбірки. Натомість ви повністю
підтримаєте її та підете далі. Ви можете надіслати їй підба-
дьорливе повідомлення чи букет квітів. Але її життя — не
ваше життя. Її проблеми — не ваші проблеми. Її почуття — не
ваші почуття. Емоційні межі не дають нам реагувати над-
мірно, бажаючи допомогти або врятувати когось іншого,
що є трохи зарозумілим, бо в такому разі ми нібито знаємо
краще, як учинити.
227
Коли ми не маємо емоційних меж, то почуваємося вис-

наженими й переповненими. Виконавча помічниця Ґрета
почувалася, мов у в’язниці (у неї на плечі завжди можна було
виплакатися), зі своєю начальницею, яка нещодавно втратила
племінника в автокатастрофі.
— Вона виливає це на мене. І я просто слухаю.
— І що ти відчуваєш?
— Взагалі-то мені подобається, тому що це зближує нас. Але
в цей день я не можу виконувати своїх обов’язків адміністра-
торки, бо переповнена почуттями. Втомлена. Розсіяна.
На додаток до цих енергозатратних стосунків, Ґрета ще
й побивалася через те, що не приділяла достатньо часу своє-
му соціальному проєкту — збору коштів на притулок для
безхатченків у Детройті.
— Почуття провини через це вбиває мене, — сказала вона. —
Я намагаюся співпрацювати з некомерційною організацією,
але розриваюся на частини. І боюся рецидивів.
Хоча Ґреті необхідно було зосередитися на зціленні себе,
вона відчувала відповідальність за всі навколишні проблеми
на роботі чи поза нею. Ґреті, як і багатьом із нас, потрібні
емоційні межі, щоб вона могла розібратися, які проблеми її,
а які — інших людей.
Прочитайте уважно: можна бути повністю емпатичною
і мати емоційні межі. Як хороші дівчатка, ми щиро хочемо бути
хорошими подругами, хорошими мамами, хорошими партнер-
ками, хорошими працівницями — список можна продовжувати
вічно. Деякі з нас бояться, якщо матимуть емоційні межі, то не
зможуть бути хорошими подругами. Якось одна жінка запитала
мене: «Як мені знайти баланс між тим, щоб бути хорошою по-
другою та мати емоційні межі? Іноді моя подруга переживає
важкі часи й прагне моєї підтримки, але мені просто не до цього.
Що мені робити з почуттям провини? Я хочу бути чуйною до лю-
дей, яких люблю, але не хочу поглинати їхні негативні емоції».
Ця жінка ще не навчилася спілкуватися зі своєю подру-
гою (і її проблемами), зберігаючи емоційні межі. Як наслі-
228
док, їй було легше зберігати фізичну дистанцію та уникати

спілкування. Це поширена практика, але так ми ризикуємо
бути нечесними з друзями щодо того, чому уникаємо їх. Нам
потрібно зміцнити свої емоційні межі (незабаром розповім
як саме), щоб ми мали змогу спокійно спілкуватися з людьми,
яких любимо. Коли ми маємо емоційні межі, то фактично
стаємо кращими в стосунках.
Важливе застереження: є люди, які прекрасно живуть і без
емоційних меж. Це ті, хто хоче, щоб ви погоджувались і грали
в їхні нещасливі історії та переконання про себе й світ. Якщо
ви цього не робите, вони ображаються або зляться. У мо-
лодості я деякий час дружила із жінкою, яка ставила мені
провокативні запитання: «Хіба я не виглядаю жирною в цих
джинсах? Ти згодна з тим, що він довбень? Ти думаєш, я маю
про це сказати?». А я просто запитувала її у відповідь: «А ти?
Що думаєш ти?». Або чесно казала, що думаю: «Ні, він точно
не довбень». Її питання мене дратували, а мої відповіді драту-
вали її (ідеально!), тому ми перестали дружити (див. токсичні
стосунки в міфі про гармонію). Якщо тільки ви або ваш спів-
розмовник не енергетичний вампір, емоційні межі покращать
ваші стосунки, а не нашкодять їм.
Як установити емоційні межі

Гаразд, переходимо до цього питання. Як установити емо-
ційні межі?
По-перше, визначте, коли ви потребуєте їх найбільше.
Нам потрібні емоційні межі в ті моменти, коли ми стикаємося
з проблемами та негативними емоціями інших людей (скарги,
нотації, плітки) та липкими, важкими емоціями на кшталт
гніву, сорому, провини, страждання й страху, особливо коли
ті — частина неприємних історій.
По-друге, практикуйте усвідомлення. Найефективніший
спосіб створити та підтримувати емоційні межі — перенести
свою увагу з іншої людини на себе. Ви коли-небудь поміча-
229
ли, коли хтось постійно розповідає про свої проблеми і ви

відчуваєте, ніби занурюєтеся в них? Вони охоплюють нас,
так само як нас може захопити трагедія героїні у фільмі, і ми
починаємо плакати, ніби самі є цією героїнею. Це тому, що
цікаві історії та драматургія привертають нашу увагу. Го-
ловне — не втрачати себе в інших людях та усвідомлювати
власне тіло. Проведіть цей експеримент просто зараз: зосе-
редьте увагу на своїх ногах, конкретно на стопах. Відчуйте,
як вони контактують із підлогою. Зосередьте увагу на них,
щоб відчути, як тонко змінюється ваше сприйняття. Ви по-
чуваєтеся трохи втіленішою, правда? Коли ви зосереджуєте
увагу на своїх стопах, ви концентруєте в них більше енер-
гії, а це заземлення, бо ваші стопи поєднують вас із Землею.
Відчуття заземленості в нашому тілі важливе, оскільки воно
допомагає почуватися більш зосередженими емоційно та
психічно, а не розсіяними. Коли ми хвилюємось або думаємо
про минуле чи майбутнє, ми не заземлені своїм тілом. Коли
ми заземлені, то присутні в поточному моменті, саме там,
де відбувається життя. Коли хтось говорить із нами, наша
енергія зазвичай або розсіяна, або зосереджена на них. Однак
коли ви фокусуєтеся на стопах, то концентруєте свою енер-
гію. Спробуйте зробите це наступного разу, коли хтось буде
виливати на вас свої емоції. Це проста, але потужна техніка.
Після розмови ви не почуватиметеся розбалансованою через
емоції іншої людини.
Ще один потужний (та вільний) помічник — ваше дихання.
Якщо хтось починає виводити мене, я розслабляю живіт та
роблю кілька глибоких вдихів. Це також зосереджує мою увагу
(та енергію) на тілі й допомагає втримати свою енергію. Щоб
заробити бонусні бали, спробуйте одночасно зосередити
свою увагу і на диханні, і на стопах. Дивовижно, наскільки
глибшим може бути наше споглядання, коли ми усвідомлюємо
власні тіла в просторі й почуваємося заземленими. Особливо
важливо прикривати очі, поки хтось емоціонує, бо багато
емоцій передається і поглинається через обличчя та очі.
230
МЕДИТАЦІЯ ЕМОЦІЙНИХ МЕЖ

Якщо хочете попрактикувати емоційні межі через
усвідомлення та дихання, скористайтеся моєю
безплатною медитацією емоційних меж
на вебсайті majomeditation.com.
Крім, власне, практик усвідомлення, я рекомендую прого-

ворювати цю коротку мантру для емоційних меж: «Відчувай,
але не виправляй». Я повторюю це собі, коли хтось до мене
приходить зі своїми проблемами, навіть клієнтка. Я не ви-
рішую проблеми своїх клієнток, але, слухаючи та ставлячи
важливі запитання, пропоную їм знайти власні рішення.
У Ґрети я помітила одну модель поведінки: вона глибоко
співчувала комусь, а потім негайно переробляла своє життя,
щоб допомогти. І це зрозуміло. Співчуття означає не просто
відчути чийсь біль, а ще й зробити щось, аби заспокоїти його.
Але майте на увазі: значно більше заспокоєння приходить від
активного заземленого слухання, ніж від дій після нього.
Мене надихають мої клієнтки-матері, які свідомо утри-
муються від втручання чи виправлення ситуації (бо інакше
вони з’їдуть з глузду). В одному випадку син моєї клієнтки був
засмучений через те, що однокласник забрав його малюнок.
«Можу собі уявити, як я вдираюся до класу й вимагаю, щоб він
повернув малюнок». Але чим це реально допомогло б? Її син
завчив би урок, що «мама поспішає на допомогу», і пізніше
попросив би про це знову. То що вона зробила натомість?
Вона вислухала скарги й витерла синові сльози. Це допо-
могло йому запропонувати свій варіант вирішення пробле-
ми — попросити віддати малюнок. Навіть якщо це здається
найважчою річчю у світі, ми можемо стримати наше бажання
втрутитися й просто вислухати, що переживає інша людина
(сховані за нашими емоційними межами), що, до речі, є чудо-
вим прикладом акту служіння. Справжнє співчуття полягає
231
в усвідомленому слуханні, яке підтримує інших у пережи-

ванні емоцій і, зрештою (сподіваймося), у знаходженні сил
прийняти власні рішення. Співчуття — це не «рятування»
інших. Я не закликаю нізащо не втручатися (особливо якщо
ви, наприклад, свідок жорстокого знущання). Я просто кажу:
зважено вирішуйте, чи варто втрутитися.
ПРАКТИКУЙТЕ ЦЮ МАНТРУ:
«Я ВІДЧУВАЮ, АЛЕ НЕ ВИПРАВЛЯЮ»
Мантри працюють найкраще, якщо їх виписати та
розмістити десь. Де у своєму просторі ви могли б
розмістити цю мантру? Наприклад, на дзеркалі у ванній
кімнаті, на приладовій панелі в автомобілі або у своєму
щоденнику.
Якщо стримати свої дії неможливо, поекспериментуйте

з ними. Я даю клієнткам такі завдання: не пропонуй нічого
першою, не допомагай, не давай, не веди, дай комусь іншому
виявити себе, нехай хтось інший збирає уламки й дивиться,
що станеться. Планета довгий час крутилася без тебе. І так
цікаво спостерігати за тим, що насправді відбувається. Nаdа
mаlo*. Гаразд, іноді стається щось паршиве, але точно не апо-
каліпсис. Усі збираються із силами та йдуть далі, і зрештою
у всіх все добре. Ваші розум та здоров’я варті того, щоб іноді
відпускати ситуацію, вам так не здається?
Межі позитивних емоцій та відгуків

Поговоримо про позитивні емоції. Емоційне зараження може
бути дуже приємним, правда? Наприклад, коли ваша подру-
га приходить із радісними звістками. Вам може захотітися
* Нічого поганого (ісп.).
232
трохи цього драйву. Але будьте пильними. Коли в нас немає

емоційних меж, — навіть для позитивних емоцій, — нам
може бути важко зрозуміти свої справжні почуття та думки
щодо певної події чи теми, тому що ми засвоюємо чужі емо-
ції. Ми легко можемо втратити свої орієнтири й потрапити
в зону чужого кайфу (а це часто призводить до того, що нас
залучають до проєкту, щоб ми допомогли!). Звичайно, деяке
емоційне зараження неминуче, тому найкраще усвідомлено
спостерігати, як воно протікає вашим тілом. Ми ж не хочемо
втратити себе в інших людях.
Критика чи похвала — ще одна хороша можливість по-
практикувати емоційні межі. Коли хтось критикує вас, щоб
ви й далі робили те, чого вони хочуть, а не те, чого хочете
ви, настав час відокремити те, що вони говорять вам, від
правди (а ви чуєте, що ви те ще стерво). У людей є «багаж»,
і вони вивалюватимуть його на вас із задоволенням, якщо
ви будете відкриті, як громадський парк. Утім, коли хтось
вас зачаровує, лоскоче ваше его, розповідаючи, яка ви обда-
рована, щоб затягти вас до своєї компанії, проєкту чи ліжка,
вам потрібні міцні межі. Емоційні межі роблять нас менш
уразливими до спроб контролю та маніпулювання нами.
Поговоримо про конструктивні похвалу й критику, які до-
помагають вчитися та рости. Я розповідала про це в розділі
«Міф про досконалість» у частині про стале налаштування
розуму проти розвитку. Але нам слід бути дуже обережни-
ми, щоб не сприйняти відгуки інших людей за власні думки,
переконання та погляди на світ. У дитинстві ми були губка-
ми, тож фактично не мали іншого вибору (хоча ви читаєте
цю книжку, щоб допомогти собі позбутися купи лайна, яке
вкладали вам у голову інші люди), але в дорослому віці ми
маємо вирішувати самі за себе. Нам треба володіти своїм
ставленням та почуттями до будь-якої конкретної речі, міс-
ця, людини, події, хай будь-що станеться у світі. І це абсо-
лютно нормально, якщо ви принципово не погоджуєтеся зі
ставленням інших людей до цієї речі. Найкраще ми вчимося,
233
коли достатньо відкриті, щоб почути відгуки інших, але не

ковтаємо їх сліпо, а поєднуємо зі своєю початковою позицією.
Не варто відкидати її і ставати на бік того, що вони сказали,
якщо тільки ми справді не погоджуємося з їхніми думками.
В ідеалі це зробить нас складнішими, сповненими нюансів
людьми, здатними приймати різні погляди, а не категорично
про щось судити. Словом, фільтруйте відгуки. І найкращий
спосіб зробити це — мати емоційні межі. Не треба змінювати
своїх почуттів чи жертвувати ними заради когось іншого, щоб
допомогти, задовольнити чи потоваришувати.
***
Щойно ми повернемо собі свій час та енергію, ми по-справж-
ньому зможемо вірно служити іншим. Що я маю на увазі під
вірно служити? Дозвольте розповісти вам коротку історію.
Кілька років тому я волонтерила в некомерційній організації
в місті Ахмедабаді індійського штату Гуджарат. Некомерцій-
на організація була розташована біля нетрів, де проживало
150 000 сімей. Я сподівалася підтримати тамтешніх дівчат
і жінок, навчивши їх деяких інструментів управління стре-
сом, наприклад дихальних вправ та медитацій. Засновник
організації запропонував мені приєднатися до нього та його
працівників у триденній мандрівці селами й храмами, щось
на кшталт мініпаломництва. Я погодилася без вагань. Мені
сподобалась ідея побачити сільську частину Індії з місцеви-
ми жителями, погуляти у квітні під повним місяцем під час
індійського фестивалю холі. Метою мандрівки, офіційною
метою, було помилуватися природою, прийняти обставини
свого життя та дізнатися більше про себе. Ми мали проси-
ти їжі та прихистку й розраховувати на щедрість і любов
незнайомих людей, у яких самих майже нічого не було. Під
час цього мініпаломництва до нас приєднався відомий у цій
неприбутковій громаді старійшина Бала. У якийсь момент
я порівнялася з Балою, поки інші йшли попереду, коли ми
проходили через бавовняні поля крутими та звивистими
234
ґрунтовими дорогами. Раптом я помітила, як він нахиляється,

щоб прибрати камені з дороги та відкинути його вбік. Щоразу,
коли він бачив камінь завбільшки з кулак чи навіть більший,
він ногою відсовував його або нахилявся та відкидав. Він ро-
бив це приблизно 20 хвилин. Я припустила, що це якась меди-
тація чи покаяння. А може, в нього обсесивно-компульсивний
розлад. Звичайно, я хотіла дізнатися правду.
— Бало, нащо ти піднімаєш камені? — запитала я.
Він сказав те, чого я ніколи не забуду. Його слова вкорінені
в полотно мого буття, бо вони змінили мій погляд на жер-
товність і служіння.
— Щоб воно мотоциклістам не нашкодило, — відповів він
по-діловому.
Ми навіть не бачили, щоб проїхав хоча б один мотоцикліст.
Бала не розмірковував — просто повільно нахилявся й відкидав
камені з дороги. Він робив щось незначне, добре й продумане
для незнайомця, якого ніколи не зустріне. Він робив послу-
гу, і нічого особливого в цьому не було. Бала розширив моє
уявлення про те, що таке служіння і яким воно може бути.
Визнаю: я усвідомила, яка величезна частка мого «дару-
вання» походила з мого его та почуття обов’язку, а не автен-
тичності. Я поїхала до Індії навчити дівчат та жінок займа-
тися йогою і керувати стресом (о, як іронічно) і в певному
сенсі була мотивована комплексом мучениці (та білої рятів-
ниці!). У багатьох із нас, хороших дівчаток, особливо якщо
ми ідеалістки, виробляється комплекс мучениці, а ми навіть
не усвідомлюємо цього. Люди з комплексом мученика пред-
ставляють собою тип «врятуймо світ» і зазвичай стають єван-
гелістами, які нав’язують свої погляди щодо навколишнього
світу, замість того щоб дозволити їм утворитись у процесі
спілкування з людьми, яким вони сподіваються служити. На
своєму прикладі Бала показав, що послуга може бути малою,
анонімною та невимірюваною. Оцінити її вплив неможливо.
Він ніколи й не збирався просити вдячності за те, що робив,
і це було нормально.
235
Справжнє служіння виникає з автентичних Я і душі. Але

коли ми охоплені міфом про жертовність, то рефлекторно
занурюємось у допомогу іншим і жертвуємо своїм часом та
енергією з почуття обов’язку, провини й уявного покликання.
Коли ми відчуваємо, що мусимо віддати весь свій час ролі ма-
тері, сестри чи доньки, ми потрапляємо в пастку й полишаємо
свої мрії, бачення, голоси та кар’єру. І хоча патріархат чекає,
що ми так і зробимо, можна обрати інший шлях. Ми можемо
стати більш самоусвідомленими та цілеспрямованими на до-
рогах, якими насправді хочемо крокувати світом. Як і Бала, ми
можемо служити в спосіб, який є природним продовженням
того, ким ми є, щоб виразити свою любов.
236

захочете.
• Визначте свою часову орієнтацію: реактивна та

адаптивна часові орієнтації (с. 209).
• Проаналізуйте види відпочинку, які живлять та

викликають мління: вправа з ведення щоденника
турботи про себе (с. 211).
• Розробіть новий ритуал догляду за собою: як роз-

робити новий ритуал догляду за собою (покро-
ковий метод) та поради з проєктування пове-
дінки (с. 215; 222).
• Захистіть себе від негативних емоцій оточення:

медитація емоційних меж (с. 231).
• Перестаньте допомагати, виправляти та рятувати:

мантра «Відчувай, але не виправляй» (с. 232).

догляду за собою та медитації для подолання міфу
про жертовність.
Розділ 9
Шлях
утілення
Г
ероїні, ви зайшли так далеко. Ви поринали дедалі глиб-
ше в болото власної підсвідомості. Сподіваюся, під час
цієї подорожі ви усвідомили, що ми не полюємо на де-
монів з далеких печер, схованих глибоко в горах. Наші
демони в наших серцях і розумі. Цей шлях пройти непросто,
і він часто сповнений дискомфорту (пам’ятайте: це свідчить
про зростання), бо ви працюєте з темними й невидимими ас-
пектами себе, які відкриваються один за одним.
Іноді ви питатимете себе, чи не краще звернути свою ува-
гу на позитивні моменти, забути про це все чи піти іншим
шляхом. Дослухайтеся до мене і йдіть далі, навіть якщо ба-
чите навколо похмурі пейзажі. Коли гусінь перетворюється
на лялечку, то все її тіло вкривається липким слизом, перш
ніж вона стане новою істотою. Не падайте духом!
Один з найважчих наслідків нашого зростання — це те,
що люди навколо нас змінюються або навіть випадають з на-
шого життя. Коли моя клієнтка Едріан почала виплутуватися
зі свого кокона хорошої дівчинки, вона змінила поведінку
на роботі, а ще позбулася романтичних стосунків, друзів
і сусідів по квартирі, щоб уперше в житті стати незалежною.
Вона пірнула в самотнє невідоме й, поки була лялечкою, сум-
нівалася, чи воно того варте. Але, звісно, усе вийшло на кра-
ще! За кілька місяців Едріан знайшла рівного собі партнера
й нове коло друзів. Якби вона не перетерпіла цей безладний,
незручний, сповнений обмежень період, то повернулась би
239
до свого старого життя. Проте Едріан — справжня героїня,

вона розуміла, куди прямує, тож витримала дискомфорт за-
ради кращого майбутнього.
Я люблю нагадувати клієнткам, що шлях героїні — це не
пряма висхідна лінія, а безладний, зигзагоподібний, спіраль-
ний процес із кроками назад і вбік. Немає ніякого «а потім
вона жила довго й щасливо», бо шлях ніколи не закінчується.
Іноді кроки назад крихітні, а іноді вони здаються велетен-
ськими. Після кількох місяців нового життя Едріан переспала
з колегою, через що похід на роботу (яку вона, до речі, не
любила) здавався їй неможливим. «Невже я регресую?» — ди-
вувалася вона вголос, стримуючи сльози на нашій коуч-се-
сії. Поки вона побивалася, я переконувала її, що абсолютно
нормально падати, зазнавати невдач і припускатися помилок
(тобто бути людиною), а так вона отримала нову можливість
піти власним шляхом. Упасти і встати — не ознака слабкості
чи хисткості позицій. Це тільки ознака навчання. Я попросила
її покласти руку на серце, заплющити очі, глибоко вдихнути
й подякувати собі за власну відвагу. Завдяки цій подяці вона
розслабилася і знову змогла легко дихати. Потім я запропону-
вала їй розширити перспективу: у якій точці свого шляху вона
зараз? Коли Едріан подумала про минулий рік, то погодила-
ся, що пережила безпрецедентний стрибок в особистісному
зростанні. Навіть якщо вона припустилася цієї неприємної
помилки, Едріан і далі росла над собою в бажаному напрям-
ку. Зрештою, вона перейшла в інший відділ, а потім просто
змінила роботу.
Цей шлях — заплутаний процес, який потребує терпін-
ня, оскільки бажані зміни не настають від помаху чарівної
палички, а відбуваються в ті моменти, коли ми ловимо себе.
У момент, коли помічаємо, що виправдовуємо чиїсь очіку-
вання, ми розпізнаємо у своєму житті міф про правила. У мо-
мент, коли розуміємо, що боїмося сказати про свої справжні
почуття, відчуваємо, що в полоні міфу про гармонію. І це
стосується кожного міфу! Коли ми виявляємо, що дотримує-
240
Розділ 9 · Шлях утілення
мося програми хорошої дівчинки, перед нами відкривається

новий простір з можливістю вчинити інакше. Ми можемо
зупинитися, глибоко вдихнути, усвідомити ситуацію з лю-
бов’ю і милосердям, прийняти її як власну реальність, дослі-
дити, звідки походить ця саморуйнівна поведінка, і йти далі.
Коли ми рухаємося з відкритим заборолом назустріч нашим
страхам, сумнівам і тіням, нам відкриваються неймовірні
нові шляхи. Ми більше не рабині несвідомих автоматичних
програм хорошої дівчинки. Ці «алхімічні» моменти і, здава-
лось би, незначні випадки усвідомлення — маленькі бруньки,
з яких розквітнуть наші зростання й сила. Це не відбувається
отак одразу, але якщо ми практикуємо щирість, уважність
та співчуття, то починаємо розуміти своє призначення, яке
надає сенсу нам і світові навколо.
Звичайно, найважче в цих практиках — прийняти свої
потворні частини, що їх ми довго відкидали, особливо ті, які
стосуються нашого походження, історії, травм і становища
(серед них і наші хороші дівчатка). З них і складається наша
людяність, хоч якими складними, фрагментарними чи га-
небними вони здаються. Інакше ми ризикуємо приховати
наші таланти. Після того як я дала завдання своїй клієнт-
ці Кесіді записати на папері її чудові ідеї щодо міжрасових
інклюзивних продуктів, вона прийшла на наступну сесію
з порожніми руками.
— Я не маю права про це говорити, — заявила вона безком-
промісно. — Моя мама чорна, а тато білий. Проте я виросла
в Коннектикуті переважно серед білих дітей. Та й сьогодні
більшість моїх друзів білі. — Вона помовчала, поринувши
в глибоку задуму. — Я все життя вішаю на себе ярлики, хоча
жоден із них мене не стосується.
І хоча Кесіді має нескінченний потенціал, який не можна
описати жодними ярликами, вона також — сума й перетин усіх
своїх ідентичностей (так, тотальний парадокс!). Збираємо
всі її ідентичності — отримуємо Кесіді. Гештальтпсихологія
вчить, що ціле більше, ніж сума його частин. І ви теж сума
241
всього. Ви цілий мішок несподіванок, що й робить вас фактур-

ними, барвистими, прекрасними та цікавими.
Я люблю цю стежку до цілісності, бо вона дає нам змогу
побачити справжніх себе без підтертих недоліків, негараздів
і тіней, а з повним прийняттям їх. Єдиний спосіб поверну-
тися до свого істинного Я — пройти через усі частини себе
й полюбити їх. Інакше кажучи, це справжня інтеграція. Коли
ми щосили намагаємося полагодити, знищити чи позбутися
якихось своїх частин, це призводить до геть протилежних
іронічних наслідків. Філософ Алан Воттс називає це «зако-
ном зворотних зусиль»: те, чому опираєшся, зазвичай зали-
шається66. Ми борсаємося, мов та жаба в глечику з молоком,
і молоко перетворюється на масло, але ми самі застрягаємо
в цьому маслі.
Коли ми знаємо і приймаємо свою історію з усіма її смут-
ками та радощами, виринають несподівані можливості.
Насправді саме прийняття всіх своїх ідентичностей та їх
поєднань дає нам змогу побудувати нові мости зі світом та
відкрити свіжі перспективи. Я змогла написати цю книжку,
бо покінчила зі своєю хорошою дівчинкою, а ще тому, що
я письменниця, дизайнерка, латиноамериканка, емігрантка
й так далі. І Кесіді насправді жінка змішаної раси, яка більше
буває серед білих, але не почувається належною до них, що
робить її навдивовижу підхожою людиною, щоб говорити про
інклюзивний расовий досвід. Запитання «хто я?» лякає нас
і змушує сумніватися в собі. Але воно також відкриває нам, що
саме страх «не належати нікуди» стримує наші таланти.
Наша жіноча робота на цьому шляху — подружитися із со-
бою. З кожною своєю частиною, зокрема з хорошою дівчин-
кою. Коли ви приймаєте ту жінку, якою є, то відкриваєте своє
життя для жінки, якою мусите стати.
242
Інтеграція міфів про хорошу дівчинку

Я вас потішу: коли ми приймаємо міфи про хорошу дівчинку,
вони переходять з негативного темного боку на світлий пози-
тивний. Тобто ми можемо свідомо вибирати їх у правильному
контексті. У нас більше рівнів свободи. У чому унікальна
сила кожного міфу? Коли найкраще до них звертатися? Роз-
гляньмо це.

«Якщо я дотримуватимусь правил, то жити буде легше, а я досягну
успіху».
Правила сильні тим, що дозволяють швидко вчитися, а також

адаптуватися й почуватися впевнено в новому середовищі.
Корисно вдаватися до цього міфу про хорошу дівчинку, коли
ви вперше намагаєтеся зрозуміти, як працює система чи ор-
ганізація, яка очікується дисципліна чи динаміка розвитку,
щоб ви могли це поліпшити. Правила також ідуть на користь
креативності, бо творчість починається з обмежень і про-
гресує завдяки їм.
Сила: навчання і творчість.

«Я маю завиграшки робити все бездоганно в усіх сферах свого життя».
Коли ми залучаємо міф про досконалість, він допомагає нам

мотивувати й надихати себе. Тільки ми вже мотивуємося не
фразою «недостатньо добре», а якістю, продуманістю і май-
стерністю. Ми обираємо досконалість завдяки нашій любові
до краси, а не через одержимість чи відданість їй. Варто спи-
243
ратися на цей міф про хорошу дівчинку, коли ви намагаєтеся

створити й показати щось якісніше, ніж те, що робили раніше,
не заради загального схвалення, а тому що цінуєте доскона-
лість свого внеску у світ.
Сила: винятковість і якість.

«Краще довіряти своєму розумові, а не тілу та інтуїції».
Коли міф про логіку інтегрований у життя, він стає потуж-

ним двійником і партнером іншим типам інтелекту. Поки
інтуїція веде нас до нових можливостей і не бере до уваги
побіжних речей (наприклад, абсолютно нелогічно влашто-
вуватися на нову роботу, але я зроблю це, бо мій внутрішній
голос цього хоче), логіка допомагає зрозуміти, як це зробити
(оскільки в мене буде нова робота, треба організувати пе-
реїзд). Корисно спиратися на цей міф, коли ми відчуваємо
інтуїтивно, що отримана інформація неправильна. Логіка
може стати в пригоді й допомогти подумати критично, що ж
не так, поставити запитання, дослідити відповіді. Інакше
кажучи, логіка — наш помічник, коли намагаються нами ма-
ніпулювати або брати над нами гору (а в цьому світі таке
нерідко трапляється!).
Сила: дослідження і відкриття.

«Якщо я просто пливтиму за течією і нічого не ускладнюватиму, то
зможу з усіма налагодити стосунки».
Сила гармонії — в умінні розслабити людей навколо себе

й дати їм відчути, що їм тут раді — справжня суперсила! Варто
244
вдаватися до цього міфу про хорошу дівчинку, коли ви хочете

заспокоїти й погасити конфлікт у стосунках чи оточенні. Бо
ми, жінки, у стресових ситуаціях виробляємо гормон оксито-
цин, який спонукає заспокоїтися, тобто ми маємо унікальну
здібність «дбати і дружити», а не конфліктувати з іншими67.
Саме в цьому справжня сила гармонії, але тільки доти, доки
ми не починаємо уникати складних ситуацій.
Сила: плекання стосунків і мир.

Легко побачити силу жертовності. Іноді ми маємо чимось

жертвувати заради вищої мети чи того, що для нас цінніше.
Здатність планувати майбутнє, пов’язане з нашими цінно-
стями, — чудовий спосіб застосувати цей міф. Ми жертвуємо
чимось зараз, щоб згодом отримати те, що для нас важливіше.
Це живить нас або йде на користь тим, кого ми любимо. Ви-
користовуйте цей міф про хорошу дівчинку, щоб досягнути
мети, яка вимагає відкинути миттєве задоволення й виявити
залізну дисципліну. Інша очевидна сила цього міфу, якщо він
добре інтегрований у життя, — щедрість.
Сила: бачення майбутнього і щедрість.
Спільний шлях
Коли ви йдете до повноти, то скоро помічаєте, що це не тільки
ваш шлях та особисте зростання. Це стосується всіх нас.
245
Ваші предки
Пам’ятайте, що ви стоїте на плечах жінок-пращурок. Моя пра-
прабабуся з боку дідуся в молодості в Італії мусила вставати
о 5-й щоранку й закорковувати пляшки вина. Мою прапра-
бабусю з бабусиного боку все життя бив її чоловік, і померла
вона зрештою від того, що її забив до смерті грабіжник, який
прокрався в їхній дім. У моїх бабусь не було інших варіантів,
окрім як вийти заміж і народити дітей. Моя мама, емігрантка,
відмовилася від кар’єри та потенційних заробітків, щоб під-
тримувати мрії мого батька й дати більше можливостей своїй
родині та собі. Ці жінки мусили виживати. І їхнє життя дуже
контрастує з моїм. Коли я ставлю себе в контекст власного
роду, то розумію, що просто не можу змарнувати таланти, які
маю. Жінки вашого роду, ваші прямі предки, пройшли через
біль і труднощі, яких ви навіть помислити не можете. Коли
ви уявляєте, як стоїте в довгому ряду після них, то бачите,
якого ми досягли прогресу, і нам треба рухатися вперед для
наших прапраправнучок.
Усі жінки
Незалежно від того, де живемо чи звідки походимо, ми, жін-
ки, — і не тільки з однієї родини, — ідемо цим диким шляхом
усі разом. І хоча до кінця боротьби ще далеко, особливо коли
йдеться про бідних чи кольорових жінок, подумайте про те,
як далеко ми просунулися за останні 200 років. Одним із най-
більших соціальних досягнень в історії стала фундаментальна
зміна статусу жінки, оскільки наші предки-чоловіки виключали
нас з участі в найважливіших соціальних заходах, таких як
навчання, голосування та володіння землею. Щоб поглянути
на це ширше, уявімо на хвилинку: у 1920-му — усього сто років
тому — жінки дістали право голосувати (і це не стосувалося
чорних жінок, бо вони не мали можливості користуватися цим
правом, особливо на Півдні). А до 1969 року, що було вже після
246
руху за громадянські права, жінка не могла відкрити власну

кредитну картку без підпису її чоловіка (1–9–6–9!). Це було
всього п’ятдесят років тому! Ми досягли колосального прогресу,
та робота ще не закінчена, тож не втрачаймо моменту. І не
відкочуймося назад. Нам потрібні блискучі жінки, щоб упо-
ратися з новими завданнями: погіршенням стану навколиш-
нього середовища, змінами клімату, перенаселенням, бідністю,
швидкою глобалізацією, війнами даних, пандеміями — і це
далеко не весь список. Наш світ мов той корабель, що пливе
підступними водами, і нам потрібні всі руки на палубі.
Світові потрібні ваші таланти

Я мрію про світ, у якому ми житимемо в справжніх гармоній-
них стосунках з усіма — не тільки з іншими людьми, а й з тва-
ринами та Матір’ю-Землею. Про світ, у якому ми не почува-
тимемося відділеними від усього навколо нас, а знатимемо,
що ми фундаментально пов’язані. Я мрію, щоб кожен із нас
залишав Землю сильнішим і красивішим, ніж прийшов на неї.
Для наших дітей, їхніх дітей, для всіх наступних поколінь.
І починати слід, як учив Ганді та багато інших подвижників,
з посилення індивідів, які потім посилюватимуть спільноти
й культури. А я стверджую, що почати варто з підтримки жі-
нок, щоб вони змогли осягнути та розкрити власну силу.
Багато видатних лідерів згодні зі мною. Лауреат Нобе-
лівської премії миру Десмонд Туту казав: «Якщо ми хочемо
побачити реальний розвиток світу, то наша найкраща інвес-
тиція — це жінки». Мішель Обама підтверджувала це: «Різ-
ниця між зруйнованою та процвітаючою громадою полягає
в присутності жінок, яких цінують». Моя мрія — це тисячі
пробуджених жінок, які використовують власний голос і тво-
рять зміни, що, мов хвилі, рухаються і творять дедалі більше
краси, любові й справедливості. Я мрію, щоб таланти жінок
розкрилися на благо планети.
247
Якщо ми, жінки, можемо керувати власними темними сто-

ронами і зцілювати свої рани, то можемо вивільнити до-
статньо енергії для змін. Ми починаємо розуміти, що таке
жіноча сила, коли об’єднуємося в громадські рухи на кшталт
#MeToo* чи Time’s Up** та інші, які йдуть за ними. Уявіть, чого
може досягнути критична маса пробуджених жінок, особливо
якщо працюватиме разом. І у вас ключова роль у цій мрії.
Нам потрібно більше талановитих, як ви, жінок. Не дозво-
ляйте історіям про «недостатньо хороша для» чи «маю пасувати
до» стояти у вас на шляху. Час робити те, що ви давно прагнули
робити. Час творити мистецтво. Час бути корисними. Час про-
тестувати. Час просувати власні інтереси. Час проповідувати.
Час вчити. Час співати. Час писати. Час бути матерями. Час вести
вперед. Час ділитися. Час відкривати. Час надихати й підтри-
мувати інших. Що ви можете взяти на себе для початку? З чого
почнете зміни? Як ви станете ближчими до власних мрій? Ви
можете ризикнути й піти в невідоме. Ви можете керувати тією
сферою, де почуваєтеся доцільною та автентичною. Я знаю: ви
можете. Наші міфи про хорошу дівчинку дарують нам безліч
виправдань перед світом, щоб ми тільки крокували під звуки
старого соціального барабана. Вони кажуть, що ми недостатньо
вмілі; що не повинні ставити запитання, ухилятися й не відпо-
відати чужим правилам та очікуванням; що не можемо творити
власний шлях і долю; що не сміємо ділитися своїми незвичними
ідеями; що не маємо шукати власного голосу й казати правду; що
мусимо не довіряти власним тілам; що не повинні ризикувати
через можливі невдачі й відторгнення; що не маємо права ви-
глядати чи бути егоїстичними; що не можемо ставати поганими
версіями себе перед очима інших і перед світом — але це наше
право. І наш обов’язок. І ми це зробимо.
* Хештег і соціальна акція-флешмоб проти сексуального насильства й сек-

суальних домагань, поширені в соціальних мережах у жовтні 2017 року.
** Рух проти сексуальних домагань, заснований 1 січня 2018 року голлі-
вудськими знаменитостями.
Подяки
Дякую своєму чоловікові Енріке Аллену за всі приготова-
ні для мене й принесені в мій кабінет сніданки тоді, коли
я писала. Дякую за всі ті розмови за вечерею, по телефону
і в переписці про цю книжку й за те, що дозволив їй стати
третім «партнером» у нашому шлюбі. Ти сидиш на троні
в моєму серці.
Моїм мамі, татові й брату — кочовому племені Мольфі-
но, що подарувало мені пригоди, які я описувала, та безліч
можливостей, які я маю сьогодні.
Нескінченна подяка моїй агентці Андреа Барзві з Empire
Literаry, яка завжди стояла на моєму боці. Ти препогана дів
чинка!
Керрі Колен, дякую тобі за дозвіл бути безоглядно дивною
і голосною в правильний час, а тобі, Крістіно Раґаса, за мій
вступ до життя.
Дякую моїй редакторці Кеті Гамільтон за самовідданість
та гостре око, а ще за її прекрасну стратегію і відкритість
новим ідеям. Я щиро вдячна тобі за те, що ти взяла цю книжку
під крило і навчила її літати. Дякую вам, Лоран Вінчестер
і Шанталь Том, за допомогу на цьому шляху. А ще дякую всій
команді HarperOne: Джудіт Керр, Ґедеону Вейлу, Макені Гол
форд, Ешлі Єпсен, а також команді маркетологів і продавців.
Дякую вам, що вірили в мене. Ліббі Едельсон, спасибі, що
дослухалася до своєї інтуїції та доклала всіх можливих ін-
телектуальних зусиль.
251
Окремо дякую за творчий складник цього проєкту: Едріан

Морґан як творчій директорці, Ісабель Урбіна Пена як авторці
обкладинки, Джанет Еванс-Сканлон як дизайнерці сторінок
і Ванессі Кох за спеціальні іконки та іншу графіку.
Іще трохи подяк моїй родині: моїм бабусям з Аргенти-
ни — за вашу любов і світло на відстані, моїм тітці й дядьку
в Бразилії — за можливість пожити у вас, поки дописувала
книжку, моїй двоюрідній сестрі Сесилії — за твої опівнічні
повідомлення та емоційну підтримку, моїм родичам з боку
чоловіка — за те, що вкорінили мене в Східній бухті*. Усім
моїм кузинам, тіткам і дядькам, розкиданим по світу, — я ці-
ную вас.
Мене не було б тут без моїх учителів і наставників, які
формували мене зблизька й здалеку. Я вдячна за вплив на мене
та роботи Бі-Джей Фоґґа, Дейва Еванса, Шарлотт Бурґес-
Обурн, Карін Форсселл, Джонатана Едельмана і Дена Шварца
зі Стенфордського університету. Так само я вдячна магіс-
терській навчальній програмі з дизайну й технологій за те,
що подарувала мені простір для відкриття моєї пристрасті
до дизайнерського мислення і дизайну поведінки, які стали
основою мого коучингу сьогодні. У світі жінок і творчості
я дякую Ліз Ґілберт, Шеріл Стрейд, Ісабель Альєнде, Джоані
Мейсі, Сарі Селекі і Кларисі Пінкола Естес, які змусили йти
мене за інстинктивними порухами душі під час написання
книжки. Дякую моїм духовним менторам і вчителям з різних
культур — Тарі Брач, Солодким Лікам Нації**, Маї Брейєр,
Сюзані (Ксочітлкетцалі), Джаєшу Пателю, Чарлзу Айзенстай-
ну, Шімшаї, Алану Фінґеру і Шрі Шрі Раві Шанкару — за те,
що допомогли мені зрозуміти: любов — найвеличніша сила
на планеті. Дякую за ваші ліки, які відкрили мої серце й розум.
Дякую всім предкам, які передали мені мудрість.
* Східні околиці Сан-Франциско.

** Нікнейм вчительки з особистісного зростання.
252
Подяки
Кожній книжці потрібні сестри: Наталі Арбель, Джоселін

Блуменроуз, Бернадет Кей, Крістіна Енсмінґер, Джованна
Ґарсіа, Кара Ґейтс, Марія Ґонсалес, Аш Хуан, Тінґ Келлі, Ель
Луна, Ніша Мудлі, Елісон Морґан, Каролін Поль, Ева Круз
Пена, Бекка Піастреллі, Ембер Рей, Рейчел Розіто, Кеті Се-
лісбері, Ліанда Свейн, Британі Ноель Тейлор, а також інші
книжкові янголи — Фарлі Чейз, Адам Смайлі Посвольський
і Кейт Ямашіта, що приходили в потрібні моменти з підтрим-
кою. Дякую Чаду Герсту за нагадування, що мій голос і це
послання багато важать, особливо зараз.
Я надзвичайно вдячна приватним та груповим клієнткам
(і колишнім теж), які поділилися своїми історіями й жили
зі мною, які хотіли бути вразливими, щоб рости над собою.
Я навчилася від вас багатьох речей, як і ви від мене.
Цієї книжки не було б, якби не численні натхненні роз-
мови на подкасті HEROINE, які допомогли мені зрозуміти,
що ми маємо подолати й перевернути в собі. Дякую Марті
Бек, Софії Аморусо, Ранді Закерберґ, Ізабель Альєнде, Айлін
Фішер, Луві Аджаї, Естер Перел, Бренді Чепмен, Дебі Мілман,
Джой Гарджо, Джесіці Хіш, Хелені Прайс, Джен Сінсеро, Ті-
фані Дуфу, Ґрейс Боні, Джесіці Бенет, Ешлі С. Форд, Елені
Бровер, Рубі Ворінґтон, Лінсі Аддаріо, Лізі Конґдон, Роз Са-
вадж, Кейко Аджіні, Джаслін Джонсон, Лорі Сіґел, Амінату
Сов і багатьом іншим.
Дякую Енн Гоффман, яка редагує подкаст HEROINE багато
років.
І, нарешті, дякую слухачам і поціновувачам мого под-
касту — хоча з багатьма я не зустрічалася, проте знаю, що
дехто з вас покінчив зі своєю хорошою дівчинкою, ще поки
ми розмовляли.
І тобі, моя читачко, дякую за твою відвагу.
Додаток
Ритуали
догляду за собою
з медитаціями
для кожного міфу
Нагадаю, що практики з догляду за собою та медитації є на
моєму сайті majomeditation.com.

Мета ритуалу: знайти мету на день і чіткий шлях до неї.
1. Пишіть думки стосовно складників сенсу.

2. Медитуйте: медитація смерті або дихальні вправи для
пробудження дихання (прочищає мозок).
3. Випишіть одну — три справи, які допоможуть вам по-
ділитися своїми талантами.
Час на виконання: 20–40 хвилин.

Мета ритуалу: дбайливіше ставитися до себе.
1. Пишіть список подяк.
255
2. Медитуйте: медитація самоспівчуття або дихальні

вправи для охолодження дихання (заспокоює, рятує
від вигорання).

Мета ритуалу: утекти від розуму й поринути в тіло.
1. Потанцюйте.
2. Медитуйте: медитація «Мудра жінка всередині вас»
(25 хвилин) або дихальні вправи з альтернативним ди-
ханням носом (збалансовує систему).
3. Зробіть самомасаж з ароматичними оліями.

Мета ритуалу: відкрити свій голос та активувати власну силу
й відвагу.
1. Випишіть негативні почуття.

2. Медитуйте: медитація активації голосу або дихальні
вправи для відкриття власного голосу (зменшує три-
вожність і страх).
3. Вправи на зміцнення власних почуттів.
256
Додаток · Ритуали догляду за собою з медитаціями для кожного міфу

Мета ритуалу: відчути задоволення й захистити свою енер-
гію.
1. Зробіть самомасаж з ароматичними оліями.

2. Медитуйте: медитація емоційних меж.
3. П
рийміть теплу ванну або постійте під душем з лаван-
дою.
Час на виконання: 55 хвилин.

Джерела
Розділ 1: Як я стала хорошою дівчинкою
1 National Partnership for Women and Families, “Quantifying America’s
Gender Wage Gap by Race/Ethnicity,” інформаційний бюлетень, квітень
2019, http://www.nationalpartnership.org/our-work/resources/workplace/
fair-pay/quantifying-americas-gender-wage-gap.pdf (дата звернення
07.10.2020).
2 Marija Gimbutas, The Prehistory of Eastern Europe, Part 1: Mesolithic,
Neolithic and Copper Age Cultures in Russia and the Baltic Area, American
School of Prehistoric Research Bulletin No. 20, за редакцією Г’ю Генкена
(Cambridge, MA: Peabody Museum, 1956).
3 Там само.
4 Wolfgang Haak та ін., “Massive Migration from the Steppe Was a Source
for Indo-European Languages in Europe,” Nature 522, no. 7555 (2015): 207,
https://doi.org/10.1038/nature14317 (дата звернення 07.10.2020); Iosif
Lazaridis та ін., “Genetic Origins of the Minoans and Mycenaeans,” Na-
ture 548, no. 7666 (2017): 214, https://doi.org/10.1038/nature23310 (дата
звернення 07.10.2020).
5 Pew Research Center, “The Data on Women Leaders,” Pew Social Trends
fact sheet, 13 вересня, 2018, https://www.pewsocialtrends.org/fact-sheet/
the-data-on-women-leaders/ (дата звернення 07.10.2020).
6 Martha M. Lauzen, “The Celluloid Ceiling: Behind-the-Scenes Employ-
ment of Women on the Top 100, 250, and 500 Films of 2015” (San Diego,
CA: San Diego State University, Center for the Study of Women in Televi-
sion and Film, 2016).
7 Center for American Women and Politics, “Women in Elective Office
2019,” http://www.cawp.rutgers.edu/women-elective-office-2019 (дата
8 IDEO, “A New Venture Changes the Way We Polish Nails: Redesigning the
Nail-Painting Experience for Both Hands,” 2014, https://www.ideo.com/
259
case-study/a-new-venture-changes-the-way-we-polish (дата звернення

07.10.2020).
9 Design for Extreme Affordability, Stanford University, “Embrace,” дата
звернення https://extreme.stanford.edu/projects/embrace/ (дата
звернення 07.10.2020)
10 William Burnett and David J. Evans, Designing Your Life: How to Build a
Well-Lived, Joyful Life (New York: Knopf, 2016).
Розділ 4: Міф про правила

11 Barbara A. Morrongiello and Theresa Dawber, “Parental Influences on
Toddlers’ Injury-Risk Behaviors: Are Sons and Daughters Socialized Dif-
ferently?”, Journal of Applied Developmental Psychology 20, no. 2 (1999):
227–251, https://doi.org/10.1016/S0193-3973(99)00015-5 (дата звернення
07.10.2020).
12 Daniel Voyer and Susan D. Voyer, “Gender Differences in Scholas-
tic Achievement: A Meta-Analysis,” Psychological Bulletin 140, no. 4
(2014): 1174–1204, http://dx.doi.org/10.1037/a0036620 (дата звернення
07.10.2020).
13 Roz Savage, “Discomfort and Risk,” інтерв’юерка Махо Мольфіно, 19
квітня, 2016, подкаст HEROINE: Women’s Creative Leadership, Confi-
dence, Wisdom, 77:08, https://podcasts.apple.com/us/podcast/discom-
fort-risk-roz-savage/id1100949693?i=1000367132214 (дата звернення
07.10.2020).
14 Фільм Володар перснів: Повернення короля, режисер Пітер Джексон,
2003.
15 Alan Watts, Tao: The Watercourse Way (London: Souvenir Press, 2011), 31.
16 Walt Whitman, Song of Myself (Mineola, NY: Dover, 2001).
17 Esther Perel, “Esther Perel on Masculinity, Power, and Relationships at
Work,” інтерв’юерка Махо Мольфіно, 4 жовтня 2018, подкаст HERO-
INE: Women’s Creative Leadership, Confidence, Wisdom, 52:01, https://
podcasts.apple.com/us/podcast/esther-perel-on-mas culinity-power-re-
lationships-at-work/id1100949693?i=1000421075450 (дата звернення
07.10.2020).
18 John Geirland, “Go with the Flow,” Wired, September 1, 1996, https://
www.wired.com/1996/09/czik/ (дата звернення 07.10.2020).
19 Елізабет Ґілберт, «Велика Магія: Творче життя без страху» (Львів:
Видавництво Старого Лева, 2017).
20 Tom Kelley and Jonathan Littman, The Ten Faces of Innovation: IDEO’s
Strategies for Beating the Devil’s Advocate and Driving Creativity Through-
out Your Organization (New York: Crown Business, 2005).
21 Джейк Кнапп, Джон Зерацкі, Брейден Ковіц, «Спринт. Вирішуйте
складні завдання і тестуйте нові ідеї за 5 днів», (Київ: Якабу Паблішинг,
2019).
260
Джерела
Розділ 5: Міф про досконалість

22 Elizabeth A. Gunderson та ін., “Parent Praise to 1- to 3-Year-Olds Pre-
dicts Children’s Motivational Frameworks 5 Years Later,” Child Develop-
ment 84, no. 5 (2013): 1526–1541, https://doi.org/10.1111/cdev.12064 (дата
23 Там само.
24 William Harms, “Parents Who Praise Effort Can Bolster Children’s Per-
sistence, Self-Belief,” UChicagoNews, February 12, 2013, https://news.
uchicago.edu/story/parents-who-praise-effort-can-bolster-childrens-
persistence-self-belief (дата звернення 07.10.2020).
25 Carol S. Dweck, “Is Math a Gift? Beliefs That Put Females at Risk,” in Why
Aren’t More Women in Science? Top Researchers Debate the Evidence, ed.
Stephen J. Ceci and Wendy M. Williams (Washington, DC: American Psy-
chological Association, 2007), 47–55, http://www.ms.uky.edu/~ma113/s.17/
cdweckmathgift.pdf, (дата звернення 07.10.2020).
26 Jennifer Henderlong, “Beneficial and Detrimental Effects of Praise on Chil-
dren’s Motivation: Performance Versus Person Feedback” (PhD diss., Stan-
ford University, 2000), https://search.proquest.com/docview/304628933
(дата звернення 07.10.2020).
27 Edward L. Deci and Richard M. Ryan, “The Empirical Exploration of In-
trinsic Motivational Processes,” in Advances in Experimental Social Psy-
chology, vol. 13, ed. Leonard Berkowitz (Cambridge, MA: Academic Press,
1980), 39–80. Edward L. Deci and Richard M. Ryan, Intrinsic Motivation
and Self- Determination in Human Behavior (New York: Plenum Press,
1985), 86.
28 Audrey Kast and Kathleen Connor, “Sex and Age Differences in Re-
sponse to Informational and Controlling Feedback,” Personality
and Social Psychology Bulletin 14, no. 3 (1988): 514–523, https://doi.
org/10.1177%2F0146167288143010 (дата звернення 07.10.2020).
29 Zachary Estes and Sydney Felker, “Confidence Mediates the Sex Differ-
ence in Mental Rotation Performance,” Archives of Sexual Behavior 41,
no. 3 (2012): 557–570, https://doi.org/10.1007/s10508-011-9875-5 (дата
30 Том Келлі, Девід Келлі, «Творча впевненість. Як розкрити свiй
потенцiал» (Київ: Видавництво «Основи», 2017).
31 Cigna, “Cigna’s U.S. Loneliness Index: Survey of 20,000 Americans Exam-
ining Behaviors Driving Loneliness in the United States,” 1 травня 2018,
https://www.multivu.com/players/English/8294451-cigna-us-loneli-
ness-survey/ (дата звернення 07.10.2020).
32 Harvard Medical School, National Comorbidity Survey, “NCS-R: Lifetime
Prevalence Estimates,” “Table 1. Lifetime Prevalence of DSM-IV/ WMH-
CIDI Disorders by Sex and Cohort,” 2007, https://www.hcp.med.harvard.
261
edu/ncs/ftpdir/NCS-R_Lifetime_Prevalence_Estimates.pdf (дата звернення

07.10.2020, доступне з IP-адрес провайдерів США).
33 Joseph L. Dieleman, Joseph L., Ranju Baral, Maxwell Birger, Anthony L.
Bui, Anne Bulchis, та ін. “US Spending on Personal Health Care and Pub-
lic Health, 1996–2013.”, JAMA 316, no. 24 (2016): 2627–2646, https://doi.
org/10.1001/jama.2016.16885 (дата звернення 07.10.2020); Craig M. Hales
та ін., “Prevalence of Obesity Among Adults and Youth: United States,
2015–2016,” NCHS Data Brief No. 288 (Hyattsville, MD: National Center
for Health Statistics, 2017), https://www.cdc.gov/nchs/products/data-
briefs/db288.htm (дата звернення 07.10.2020)
34 Roddy Scheer and Doug Moss, “Use It and Lose It: The Outsize Effect of U.S.
Consumption on the Environment,” Scientific American, https://www.sci-
entificamerican.com/article/american-consumption-habits/
35 Kristin Neff, Self Compassion: Stop Beating Yourself Up and Leave Inse-
curity Behind (London: Hachette UK, 2011).
Розділ 6: Міф про логіку

36 William James, “What Is an Emotion?” Mind 9, no. 34 (1884): 188–205.
37 Julie Holland, “Medicating Women’s Feelings,” New York Times, 28 лютого
2015, http://nytimes.com/2015/03/01/opinion/sunday/medicating-wom-
ens-feelings.html (дата звернення 07.10.2020)
38 Брене Браун, «Дари недосконалості. Як полюбити себе таким, який ти
є», (Харків, Видавництво «КСД», 2017).
39 4. Ronald C. Kessler та ін., “The Epidemiology of Major Depressive Disorder:
Results from the National Comorbidity Survey Replication (NCS-R),” JAMA
289, no. 23 (2003): 3095–3105, https://doi.org/10.1001/jama.289.23.3095
40 Susan Nolen-Hoeksema, “Sex Differences in Unipolar Depression: Evi-
dence and Theory,” Psychological Bulletin 101, no. 2 (1987): 259–282.
41 Thomas Buckley and Alma Gottlieb, eds., Blood Magic: The Anthropol-
ogy of Menstruation (Berkeley: Univ. of California Press, 1988), 190.
42 Там само.
43 Michelle N. Shiota, Dacher Keltner, and Amanda Mossman, “The Nature of
Awe: Elicitors, Appraisals, and Effects on Self-Concept,” Cognition and Emo-
tion 21, no. 5 (2007): 944–963, https://doi.org/10.1080/02699930600923668
44 Dacher Keltner and Jonathan Haidt, “Approaching Awe, a Moral, Spiritual,
and Aesthetic Emotion,” Cognition and Emotion 17, no. 2 (2003): 297–314,
https://doi.org/10.1080/02699930302297 (дата звернення 07.10.2020).
45 Brené Brown, Daring Greatly: How the Courage to Be Vulnerable Trans-
forms the Way We Live, Love, Parent, and Lead (New York: Penguin, 2015).
46 Daniel H. Pink, A Whole New Mind: Why Right-Brainers Will Rule the Fu-
ture (New York: Penguin, 2006), 26.
262
Джерела
47 Anthony Perone and Artin Göncü, “Life-Span Pretend Play in Two Com-
munities,” Mind, Culture, and Activity 21, no. 3 (2014): 200–220, https://
doi.org/10.1080/10749039.2014.922584 (дата звернення 07.10.2020).
Розділ 7: Міф про гармонію

48 Lyn Mikel Brown and Carol Gilligan, Meeting at the Crossroads: The Land-
mark Book About the Turning Points in Girls’ and Women’s Lives (New
York: Ballantine Books, 1992), 217.
49 Там само, с. 40.
50 Eileen Fisher, “Reclaiming the Voice,” інтерв’юерка Махо Мольфіно,
August 4, 2016, подкаст HEROINE: Women’s Creative Leadership, Con-
fidence, Wisdom, 53:54, http:// https://podcasts.apple.com/us/podcast/
eileen-fisher-reclaiming-the-voice/id1100949693?i=1000373712256 (дата
51 “Method: I Like, I Wish, What If,” Method Cards, Stanford d.school, https://
dschool-old.stanford.edu/wp-content/themes/dschool/method-cards/i-
like-i-wish-what-if.pdf (дата звернення 07.10.2020).
52 Маршалл Б. Розенберґ, Ненасильницьке спілкування: мова життя
(Київ: Видваництво «Ранок», 2020).
53 Там само.
54 Клариса Пінкола Естес, «Жінки, що біжать з вовками: Архетип Дикої
жінки у міфах та легендах» (Київ: Видавництво «Якабу Паблішинг»,
2019), с. 43.
59 Luvvie Ajayi, “Speak Up and Tell Your Truth,” інтерв’юерка Махо
Мольфіно, May 31, 2018, подкаст HEROINE: Women’s Creative Leader-
ship, Confidence, Wisdom, 44:23, https://podcasts.apple.com/us/podcast/
speak-up-tell-your-truth-luvvie-ajayi/id1100 949693?i=1000412648305
60 Audre Lorde, Sister Outsider: Essays and Speeches (Berkeley, CA: Cross-
ing Press, 1984.
Розділ 8: Міф про жертовність

61 Darby Morhardt, “Gender Differences in Family Caregiving,” підсумкова
презентація дослідження, Cognitive Neurology and Alzheimer’s Dis-
ease Center, Northwestern University Feinberg School of Medicine, 2017,
https://www.caregiving.org/wp-content/uploads/2017/04/9NAC-Mor-
hardt.pdf (дата звернення 07.10.2020).
62 Там само.
263
63 Twyla Tharp, The Creative Habit: Learn It and Use It for Life (New York:
Simon & Schuster, 2008).
64 Roy F. Baumeister та ін., “Ego Depletion: Is the Active Self a Limited Re-
source?”, Journal of Personality and Social Psychology 74, no. 5 (1998):
1252–1265.
65 BJ Fogg, “Find a Good Spot in Your Life,” Tiny Habits, http://tinyhabits.
com/good-spot (дата звернення 07.10.2020).
Розділ 9: Шлях утілення

66 Alan W. Watts, The Wisdom of Insecurity: A Message for an Age of Anxi-
ety (New York: Vintage, 1951).
67 Shelley E. Taylor та ін., “Biobehavioral Responses to Stress in Females:
Tend-and-Befriend, Not Fight-or-Flight,” Psychological Review 107, no.
3 (2000).
Зміст
Примітка авторки ........................................................................................... 10
Розділ 1. Як я стала хорошою дівчинкою ........................................................... 12

Розділ 2. Міфи про хорошу дівчинку ..................................................................... 30
Розділ 3. Яка ви хороша дівчинка? .......................................................................... 42
Розділ 4. Міф про правила .............................................................................................. 52
Розділ 5. Міф про досконалість ................................................................................90
Розділ 6. Міф про логіку .................................................................................................. 132
Розділ 7. Міф про гармонію ......................................................................................... 166
Розділ 8. Міф про жертовність ............................................................................ 202
Розділ 9. Шлях утілення ............................................................................................... 238
Подяки ................................................................................................................... 250
Додаток. Ритуали догляду за собою
з медитаціями для кожного міфу ................................................... 254
Джерела ................................................................................................................ 258
Наші книги ви можете знайти тут:
«Книгарня бестселерів Yakaboo»
м. Київ, вул. Хрещатик, 22,

1 поверх (Головпоштамт)
Мольфіно Махо
М76 Покінчи з «хорошою дівчинкою»: Як переписати застарілі правила,
відкрити в собі джерело сили і творити наповнене життя /
Махо Мольфіно; пер. з англ. Лілії Гладунової. — Київ : Yakaboo Publishing,
2020. — 272 с.
ISBN 978-617-7544-73-8
Протягом тисячоліть дівчат вчили бути «хорошими», а не сильними.

Але «хороші» дівчата повинні стримувати свій голос та прагнення,
що шкодить насамперед їм самим.
Авторка книжки, коуч, психологиня, ведуча подкасту Heroine Махо
Мольфіно завдяки досвіду, набутому під час численних консультацій
та розмов із жінками-лідерками, виділила п’ять саморуйнівних
тенденцій, що зароджуються з міфів, навіюваних і нав’язуваних нам
змалечку. Це п’ять міфів про «хорошу дівчинку»: про правила,
досконалість, логіку, гармонію та жертовність, які кожна жінка має
розвінчати, щоб відвоювати владу над своїм життям.
У книжці ви дізнаєтесь, як кожний з міфів впливає на самооцінку,
професійну впевненість, кар’єру, стосунки, та отримаєте практичні
поради, як позбутися свого головного міфу, що забирає найбільше часу
та ресурсів. Ви навчитеся цінувати власну самобутність та бути
впевненою в собі. Трохи зусиль — і ви зможете помахати ручкою
патріархату.
УДК 159.922.1-055.2
Науково-популярне видання
Махо Мольфіно
Покінчи з «хорошою дівчинкою»:

Як переписати застарілі правила, відкрити в собі джерело сили
і творити наповнене життя
Перекладачка Гладунова Лілія

Редакторка Альбіна Саженюк
Літературна редакторка і коректорка Юлія Мороз
Макет і верстка Наталії Коваль
Відповідальні за випуск Оксана Батюк, Ксенія Харченко
Підписано до друку 20.10.2020 р.

Формат 60x90/16
Цифрові шрифти Leksa, Leksa Sans
Друк офсетний.
Наклад 2500 прим.
Зам. № 326/10
Видавець ТОВ: «Якабу Паблішинг».

Свідоцтво про внесення до державного
реєстру видавців ДК №5243 від 08.11.2016.
01025, м. Київ, вул. Воздвиженська, 52-54а
www.yakaboo.ua
Тел.: +38 (044) 255-05-05
Віддруковано ПП «Юнісофт»
61036, Україна, м. Харків, вул. Морозова, 13б
Свідоцтво про внесення до державного
реєстру видавців ДК №3461 від 14.04.2009

Pokinchi Z Khoroshoiu Divchin - Makho Mol Fino

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Pokinchi Z Khoroshoiu Divchin - Makho Mol Fino

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Покінчи з

З англійської переклала Гладунова Лілія

Протягом тисячоліть дівчат вчили бути «хорошими», а не сильними.

© 2020 Majo Molfino

вважають нас тупими). Соромилася, бо ми не знали, що таке

Оце хороша дівчинка

* Від англ. No way, Jose! — ​«Нізащо, ледащо!». Розмовний вислів англійської

шлях хорошої дівчинки. Незалежно від того, вважали ви себе

* Цю книжку написано для всіх, хто ідентифікує себе як жінку, неза-

колінь жінок у наших сім’ях. Коли ми стаємо втіленням цієї

дибки. Але згодом зрозуміла, що це правда: я була білою, пра-

і підживлюють одна одну, грають в одній команді, мов старі

жінки досі становлять лише 4,8 % поміж генеральних дирек-

патріархат стверджує, що білий чоловік перебуває на вер-

на якого можна вказати пальцем. Річ у тім, що він знаходить

Шукаємо дорогу звідсіля

Родина Сімейний клан, у якому Батьки та перші вихователі,

Школа Усі навчальні заклади — ​ Головні авторитарні фігури

Релігія Релігія та духовні Лідери громади, що мають

Попкультура Західна мейнстримна Посланці тут — знаменитості,

ності. Тож не дивно, що, закінчивши коледж, я влаштувалася

моди, інтер’єру чи графічного дизайну. Але це поняття значно

Саме дизайнерське мислення допомогло мені виокремити

1. Шукайте глибшого розуміння.

2. Відкрийте свій розум.

змінити ті основні уявлення про себе і світ, які давно не

5. Налаштуйте себе на успіх.

на успіх — ​точніше, створити середовище, у якому пово-

Маючи ці настанови, на які надихнуло дизайнерське мислен-

І, будь ласка, пам’ятайте: незалежно від того, у що ви вірите,

маленькими та самовідданими, а не сильними й бунтівними.

Міф про правила

Міф про досконалість

МОЖЛИВОСТІ, ЯКИХ ПОЗБАВЛЯЄ:

Міф про логіку

Міф про гармонію

МОЖЛИВОСТІ, ЯКИХ ПОЗБАВЛЯЄ:

Міф про жертовність

МОЖЛИВОСТІ, ЯКИХ ПОЗБАВЛЯЄ:

Маємо те, що маємо. Отже, міфи про хорошу дівчинку: прави-

Розбираємо міфи в нашому житті

Вгамуйте свій внутрішній патріархат

не винні в тому, що нас пригнічують, відповідальність за звіль-

Пролийте світло на свою підсвідомість

на ті частини себе, які у світлі прожектора виглядають негар-

Визначте свій головний міф про хорошу дівчинку

Відчуйте свободу вибору

вил, якщо хочете. І річ не в тім, що ви не повинні бути гар-

Познайомтеся із собою ближче

* Американська акторка й ведуча ток-шоу «Шоу Опри Вінфрі».

сяйво. Ми хочемо, щоб ви повернулися до свого мудрого та

із сімейними та культурними очікуваннями (правила). Ваш

Наважитися на це було непросто, але я написала всім своїм

1 С — ​нехтую доглядом за собою протягом дня, оскільки в пріо-

2 Е — ​віддаю свій час та енергію іншим, оскільки цього вимагає

3 Е — ​почуваюся виснаженою, допомагаючи іншим, або ж висна-

4 В — ​уникаю активних дій, бо не люблю помилятися чи видава-

5 Е — ​думаю про себе в останню чергу.

6 A — ​уникаю ризикованих рішень у кар’єрі, наприклад відкрити

8 A — ​прошу в інших порад і вказівок, перш ніж порадитися

9 В — ​уникаю життєвих труднощів, бо не вмію їх долати.

10 В — ​відчуваю, що завжди роблю недостатньо.

Правила Доскона- Логіка Гармонія Жертовність

* Від англ. No way, Jose! — «Нізащо, ледащо!». Розмовний вислів англійської

Школа Усі навчальні заклади — Головні авторитарні фігури

на успіх — точніше, створити середовище, у якому пово-

1 С — нехтую доглядом за собою протягом дня, оскільки в пріо-

2 Е — віддаю свій час та енергію іншим, оскільки цього вимагає

3 Е — почуваюся виснаженою, допомагаючи іншим, або ж висна-

4 В — уникаю активних дій, бо не люблю помилятися чи видава-

5 Е — думаю про себе в останню чергу.

6 A — уникаю ризикованих рішень у кар’єрі, наприклад відкрити

8 A — прошу в інших порад і вказівок, перш ніж порадитися

9 В — уникаю життєвих труднощів, бо не вмію їх долати.

10 В — відчуваю, що завжди роблю недостатньо.

1. Якщо я дотримуватимуся правил, то матиму схвалення,

2. Якщо я дотримуватимуся правил, усе буде під контролем,

3. Я кщо я дотримуватимуся правил, мені буде зручно

таланти, то маю на увазі не тільки вміння, а й внесок — те,

мені, які речі вважалися гріховними. «У мене був зошит, —

Мені подобається цей вислів — «у морі прокладаєш дорогу».

• Які культурні, соціальні та освітні системи віддаляли

Стів Джобс чудово сказав: «Думка про те, що я скоро помру, —

На жаль, смерть — табуйована тема в нашому суспільстві,