Стоїцизм На Кожен День

Дякуємо, що купуєте електронний контент!
Віримо, що Ви не
надсилатимете його іншим. Адже кожна гривня — це оплата праці
не тільки автора чи перекладача, а й цілої команди людей, які
працювали над цим виданням!
Якщо ж ви отримали цю книжку безкоштовно, знайте, що за
Кримінальним кодексом України стали співучасником злочину,
адже свідомо користуєтеся краденим! І це ваш особистий внесок у
беззаконня!
Ніколи не пізно виправити цю прикрість і придбати книжку:
Стоїцизм на кожен день
«Наш Формат» — це будувати цивілізовану Україну, де поважають
закон.
Раян Голідей і Стівен Генсільман
СТОЇЦИЗМ НА КОЖЕН ДЕНЬ
366 роздумів про мудрість, стійкість і мистецтво жити
Переклала з англійської
Антоніна Ящук
«Наш Формат» · Київ · 2022
Анотація
Колишній головнокомандувач НАТО Джеймс Меттіс возив із собою «Роздуми» Марка
Аврелія на спецоперації в Перській затоці, в Афганістані й Іраку. Фрідріх ІІ не йшов на
поле бою без праць стоїків. І нині дедалі більше людей використовують ідеї стоїцизму, щоб
упоратися із сучасними викликами. Адже ця перевірена часом мудрість підкаже, як жити й
реагувати на все, що з нами відбувається: коли спізнюється літак, людина вигоріла у
професії, дитина завалила тест із математики, а бізнес просів через світову кризу.
Автори цієї книжки взяли найцінніші думки Сенеки, Епіктета й Марка Аврелія та
доповнили їх роздумами про сучасне життя. 366 уривків та історій — аби щодня протягом
року ви отримували порцію мудрості та впливали на власні думки, вчинки і спосіб життя.
Перекладено за виданням: Ryan Holiday and Stephen Hanselman. e Daily Stoic: 366 Meditations on Wisdom,
Perseverance, and the Art of Living (NY, Portfolio / Penguin, 2016, ISBN 9780735211735).
All rights reserved including the right of reproduction in whole or in part in any form.
is edition published by arrangement with Portfolio, an imprint of Penguin Publishing Group, a division of Penguin Random
House LLC. Jacket design: Eric White.
ISBN 978-617-8115-30-2 (електронне видання)
Усі права застережено. All rights reserved
© 2016 by Ryan Holiday and Stephen Hanselman
© Ящук А., пер. з англ., 2018
© ТОВ «НФ», виключна ліцензія на видання, оригінал-макет, 2018

Від Стівена коханій Джулії, яка допомогла йому віднайти радість
Вільними можна назвати лише тих людей, у яких є час для мудрості; лише вони
живуть. Такі люди пильно оберігають від утрат не тільки роки свого життя:
вони роблять власним набутком будь-який інший відтинок часу — усі
проминулі до них роки. І якщо маємо ще бодай крихту вдячності, то
пам’ятаймо, що саме для нас народилися справжні світочі — ті, хто заклав
основи священних доктрин, хто й нас готував до життя. Це їхня праця виводить
нас до найосяйливіших, із темряви видобутих, скарбів.
Сенека
ВСТУП
Особисті щоденники одного з найвеличніших римських

імператорів, приватні листи найвидатнішого римського драматурга
і наймудрішого «сірого кардинала» свого часу, повчання
колишнього раба й вигнанця, який став надзвичайно впливовим
учителем… Минуло вже два тисячоліття з часу написання їхніх
творів, змінилося чимало думок і поглядів, а ці документи досі не
втратили актуальності.
Про що вони? Чи можна знайти на старих і побляклих сторінках
такі слова, які промовлять до людини сучасності? Виявляється,
можна.
У цих документах — чи не найбільша в історії мудрість. Разом
вони — основа стоїцизму, античної філософії, яка колись була
однією з найпопулярніших світських дисциплін на Заході: її
практикували і заможні, і вбогі, і ті, хто мали владу, і ті, хто з нею
боролися. Усі вони шукали належного життя. Але з плином століть
колись такий важливий для багатьох спосіб мислення поволі
стирався з пам’яті.
Крім людей, найбільше спраглих мудрості, мало хто нині чув про
стоїцизм і правильно розуміє, у чому його суть. Справді, важко
знайти слово, до якого мова поставилась би більш несправедливо,
ніж до слова «стоїчний».
Для багатьох людей ця назва живого, діяльного, нетривіального
способу життя означає всього лише «беземоційний». А якщо
зважати ще й на те, що від самої згадки про філософію наші
сучасники переважно починають нервуватися або, навпаки,
нудьгувати, словосполучення «філософія стоїцизму» видасться, на
перший погляд, останнім, про що захоче чути звичайна людина. А
тим більше потребувати в щоденному житті.
Яка сумна доля для філософії, котру навіть критикувати ніхто не
брався, а навіть якщо зрідка й робив це, то з повагою називав її, як
Артур Шопенгауер, «найвищою точкою, до якої змогло сягнути
людство, використовуючи свій здоровий глузд».
Мета цієї книжки — відновити стоїцизм на його п’єдесталі як
інструмент для досягнення самовладання, стійкості та мудрості.
Саме ці три складники, а не якісь езотеричні наукові дослідження,
потрібні для того, щоби прожити гідно.
Звичайно, багато великих умів минулого не тільки добре розуміли,
у чому суть стоїцизму, а й практикували його: президенти США
Джордж Вашингтон, Томас Джефферсон, Теодор Рузвельт,
прусський король Фрідріх ІІ, поети Волт Вітмен, Адам Сміт, Метью
Арнолд, Емброуз Бірс, Вільям Александр Персі, Ральф Волдо
Емерсон, художник Ежен Делакруа, філософ Іммануїл Кант. Усі вони
читали, вивчали, цитували стоїків або просто захоплювалися ними.
Античні стоїки теж були видатними людьми свого часу. Імена, що
їх ви прочитаєте в цій книжці — Марк Аврелій, Епіктет, Сенека, —
належали відповідно римському імператору, колишньому рабу,
який став неймовірно впливовим лектором і другом імператора
Адріана, і знаному драматургу й політичному радникові. Стоїками
були також Марк Порцій Катон Молодший, видатний політик;
Зенон із Кітіона, успішний купець (чимало стоїків були купцями);
Клеант — знаний боксер, який, щоб потрапити в школу, працював
водоносом. Хрісіпп, що написав більше семисот праць, які повністю
втрачено, був професійним бігуном на довгі дистанції; Посідоній
служив послом; Гай Музоній Руф був учителем.
Нині (особливо від часу публікації нашої книжки «Напролом.
Мистецтво перетворювати перешкоди на перемоги»1) стоїцизм
привернув увагу нової й дуже різноманітної аудиторії. Працями
стоїків зацікавилися тренери New England Patriots, массачусетської
команди з американського футболу, Seattle Seahawks, команди зі
штату Вашингтон, репер LL Cool J, відома спортивна журналістка
Мішель Тафоя, а також багато спортсменів, керівників компаній,
фінансових менеджерів, митців, чиновників, публічних осіб.
Що ж усі ці видатні чоловіки й жінки знайшли в стоїцизмі такого,
чого не помітили інші?
Чимало. Академічна спільнота переважно вважає, що стоїцизм —
застаріла й не дуже цікава методологія; а от спільнота людей
діяльних побачила, що ця методологія може дати силу й стійкість,
такі потрібні в їхньому нелегкому житті. Коли журналіст і ветеран
Громадянської війни Емброуз Бірс навчав письменника-початківця,
що читання стоїків перетворить його на «бажаного гостя за столом
богів», або коли художник Ежен Делакруа (автор славнозвісної
картини «Свобода, що веде народ») називав стоїцизм «релігією-
втіхою», вони говорили це не просто так, а спираючись на власний
досвід. Те саме можна сказати про Томаса Вентворта Гіґґінсона,
відважного борця з рабством у США, командувача, який керував
першим повністю чорним полком у Громадянській війні і який
зробив один із найяскравіших перекладів праць Епіктета на
англійську мову. Вільям Александр Персі, плантатор і письменник
родом із американського Півдня, який очолив операцію з порятунку
постраждалих від Великого паводку на Міссісіпі 1927 року, знав, що
казав, називаючи стоїцизм «першою допомогою в ситуації, коли все
втрачено». Так само усвідомлено говорив письменник і щедрий
меценат Тім Ферріс, коли називав стоїцизм ідеальною
«персональною настановою» (і з ним погоджуються такі керівники
компаній, як, наприклад, Джонатан Ньюхаус, виконавчий директор
Condé Nast International, одного з найбільших медіахолдингів у
світі).
Утім, здається, стоїцизм найповніше розкривається на полі бою.
Коли 1965 року капітан Джеймс Стокдейл (який пізніше отримав
Медаль за відвагу) катапультувався зі свого підбитого над
В’єтнамом літака, щоб наступну чверть століття жити у в’язницях і
терпіти тортури, чиє ім’я було в нього на вустах? Епіктета. Фрідріх
ІІ завжди виїжджав на поле бою, маючи праці стоїків у сумках при
сідлі. А головнокомандувач морських сил і НАТО генерал Джеймс
«Скажений Пес» Меттіс возив із собою «Роздуми» Марка Аврелія на
спецоперації в Перській затоці, в Афганістані та Іраку. Звісно, це
були не професори, а діячі, і енергійна філософія стоїцизму ідеально
їм підходила.
Від Греції до Риму і до сьогодні
Стоїцизм — це філософська школа, що її на початку третього
століття до н. е. заснував в Афінах Зенон із Кітіона. Назва цієї
школи походила від грецького слова стоя, що означає «портик»,
адже саме там, під портиками, Зенон уперше почав навчати своїх
послідовників. Ця філософія проголошує, що чеснота (переважно
малися на увазі чотири головні чесноти: стриманість, сміливість,
справедливість і мудрість) — це щастя й що наші проблеми
походять від того, як ми сприймаємо речі, а не від самих речей.
Стоїцизм учить, що ми не можемо нічого контролювати й ні на що
покладатися поза своїм «розумним вибором» (визначення Епіктета;
це здатність використовувати власний розум, щоб обирати, як
сприймати зовнішні події, реагувати на них і в них орієнтуватися).
Ранній стоїцизм дуже нагадував інші всеохопні античні філософії,
чиї назви більшість людей, напевно, чула: епікуреїзм, кінізм,
платонізм, скептицизм. До кола зацікавлення цих філософій
належали різні теми: фізика, логіка, космологія та багато інших.
Стоїки любили називати свою філософію родючим полем: логіка —
це захисний паркан, фізика — земля, а врожай мала вирощувати
етика — вчення, як треба жити.
Але в процесі розвитку стоїцизм більше зосередився на двох
темах: логіці й етиці. Рухаючись від Греції до Риму, ця філософія
стала більш практичною. Так вона краще задовольняла потреби
активних і прагматичних, а до того ж працьовитих римлян. Пізніше
Марк Аврелій писав: «Я вдячний богам, що, звернувши своє серце
до філософії, не втрапив у пастку софістики, не прив’язав себе до
письменницького ремесла або до чіткої логіки, не забив собі голову
вивченням небесних світил».
Замість цього він (а також Епіктет і Сенека) зосередився на
питаннях, які ми продовжуємо ставити собі й сьогодні: «Як
найкраще влаштувати своє життя?», «Як опановувати гнів?», «Які
мої обов’язки перед іншими людьми?», «Я боюся смерті. Чому?», «Як
мені діяти в складних ситуаціях?», «Як ставитися до власного успіху
або що робити з владними повноваженнями?».
Це не абстрактні питання. У своїх працях (зазвичай то були
приватні листи або щоденники) стоїки намагалися знаходити
реалістичні відповіді, які можна було б утілити на практиці. Головну
увагу вони зосереджували на вправах, що розподілялися між
трьома найважливішими вченнями:
ученням про сприйняття (як ми бачимо і сприймаємо

навколишній світ);
ученням про дію (які рішення ми приймаємо, як діємо і
які отримуємо наслідки);
ученням про волю (як взаємодіяти з явищами, яких ми не
можемо змінити, як чітко й упевнено судити про речі, як
по-справжньому зрозуміти своє місце у світі).
Стоїки вчать: контролюючи власне сприйняття, ми здатні досягнути

чистоти розуму. Правильно спрямовуючи свої вчинки, ми зможемо
діяти ефективно. Правильно використовуючи власну волю,
віднайдемо мудрість і розуміння, як взаємодіяти зі світом. Стоїки
були переконані: якщо розвивати в собі й у ближніх розуміння цих
трьох вчень, то можна наповнити життя стійкістю, сенсом і навіть
радістю.
Стоїцизм, який зародився в бурхливому античному світі,
намагався опанувати невизначеність життя й давав практичні
поради на кожен день. Сучасний світ, на перший погляд,
кардинально відрізняється від світу розмальованих портиків (Стоя
Пойкіле) афінської агори або римського форуму. Але стоїки
докладали всіх зусиль, щоб нагадати собі (див. 10 листопада): їхні
проблеми кардинально не відрізнялися від проблем попередників, а
майбутнє ніколи істотно не змінить природу людського життя і
його кінець. «Будь-який день такий самий, як і всі інші», — любили
казати стоїки. І ця правда досі актуальна.
Так ми опиняємося в місці, де перебуваємо зараз.
Філософська книжка для філософського життя
Наше життя часто сповнене стресу й перевтоми. Дехто нещодавно
став на непростий шлях батьківської відповідальності. А хтось
переживає хаотичний період відкриття нового бізнесу. Один,
можливо, уже видерся на вершину успіху й тепер несе тягар
відповідальності впливової людини. Інший бореться із залежністю.
Хтось закохався. Хтось пережив розрив стосунків і будує нові.
Хтось наближається до того віку, який можна назвати поважним. А
хтось насолоджується юними роками. Один постійно зайнятий і
активний, а інший, навпаки — знуджений.
Хай би яким було ваше життя, хай би через які труднощі вам зараз
доводилося проходити, мудрість стоїків допоможе кожному. Часто
слова цих стародавніх філософів звучать навдивовижу сучасно. Ось
на них ми в цій книжці й зосередимося.
Ми пропонуємо вам цитати з праць трьох найвидатніших
представників стоїцизму: Сенеки, Епіктета й Марка Аврелія, а
також кілька уривків із писань їхніх попередників-стоїків (Зенона,
Клеанта, Хрісіппа, Гая Музонія Руфа, Гекатона). Коментарі до кожної
цитати — це наша спроба розказати вам історію, дати контекст,
запитати вас, заохотити зробити вправу, пояснити погляд стоїка —
усе для того, щоб ви краще зрозуміли текст, який може стати
відповіддю на ваше внутрішнє питання.
Слова стоїків завжди звучали свіжо й сучасно, незалежно від того,
популярними вони були чи ні, незалежно від хвиль історії, що їх
омивали. Завданням цієї книжки не було «підтягнути» цих
філософів до сучасності, оновити їхні вислови. Ми прагнули
впорядкувати й показати колективну мудрість стоїків так, щоб вона
стала зрозумілою і доступною, а також подати її у зв’язному викладі.
А ви можете — і ми наполегливо вам радимо — перечитати
оригінальні праці античних філософів у тому вигляді, у якому їх
спочатку було записано (див. список рекомендованої літератури
наприкінці книжки). Тим часом це видання ми спробували
перетворити на колекцію мудрості, до якої можна звертатися
щодня, мудрості такої ж практичної, як і філософи, чиї слова
звучать на цих сторінках. І, у традиціях стоїків, ми також додали
матеріали, що спонукатимуть вас ставити важливі питання.
Ми згрупували цитати за трьома найважливішими вченнями (про
сприйняття, дію і волю) і розподілили їх за основними темами
всередині цих вчень. У кожному місяці буде наголошено на окремій
проблемі, а конкретний день буде пропозицією по-новому її
осмислити або вирішити. Усі найважливіші для стоїків теми
з’являться на сторінках нашого видання: чеснота, смерть, емоції,
усвідомлення, стійкість, правильні вчинки, розв’язання проблем,
прийняття, ясність, прагматичність, неупереджена думка й
обов’язок.
Стоїки першими запровадили щоденні ритуали: підготовку вранці
та роздуми ввечері. Ми писали цю книжку так, щоб вона стала в
пригоді й під час вранішнього, і під час вечірнього читання. Одна
доба — один роздум, на кожен день року (є в нас і 366-й день для
високосного року!). Якщо захочете, можете завести щоденник для
формулювання й записування власних думок і вражень (див. 21 і 22
січня та 22 грудня), як часто робили й стоїки.
Мета цього щоденного практикування філософії — допомогти вам
жити краще. Ми сподіваємося, що в нашій книжці немає жодного
слова, якого не можна було б, як казав Сенека, перетворити в дію.
Отже, до вашої уваги книга.
Частина перша
Вчення про сприйняття

Січень
Ясність
1 січня
КОНТРОЛЬ І ВИБІР
Головне завдання в житті таке: визначити й розмежувати речі так, щоб я міг сам собі
чітко сказати, що є зовнішнє й мені непідконтрольне, а що — мій вибір, який я
контролюю. Де в такому випадку шукати мені добро і зло? Не в зовнішньому,
неконтрольованому, а в собі, у моєму власному виборі…
Епіктет, «Бесіди», 2.5.4–52
Найважливіша практика у філософії стоїцизму — навчитися

розрізняти те, що ми можемо змінити, і те, чого змінити не в силах.
Якщо відправлення літака відкладено через погодні умови, то хай
скільки ми кричали б на представника авіакомпанії, це не зупинить
шторм. Хай би як сильно хотіли, ви не станете вищим або нижчим,
не народитеся в іншій країні. Хай би як ви старалися, усе одно не
зможете змусити когось полюбити вас. І найголовніше: час,
витрачений на потуги вплинути на ці непорушні об’єкти, — це час,
який ви не приділили речам, які справді можете змінити.
На практиках із духовного відновлення часто проказують таку
молитву про спокій: «Боже, дай мені смирення прийняти речі, які я
не можу змінити, відвагу змінити те, що можу, і мудрість відрізнити
одне від іншого». Жертви дитячого насильства не можуть змінити
події свого минулого. Ми не можемо скасувати власний вибір, який
зробили колись, виправити завдану комусь кривду. Але можемо
змінити майбутнє, бо контролюємо нинішній момент. Епіктет
сказав: «Людина може контролювати вибір, який їй належить
зробити зараз».
Це актуально для кожного з нас. Нам треба зосередитися й
визначити, що сьогодні можемо контролювати, а що — ні. Тоді ми
станемо щасливішими, а до того ж матимемо відчутну перевагу
перед людьми, які ніяк не здатні усвідомити: вони махають
кулаками в безсумнівно програшній бійці.
2 січня
НАВЧАННЯ — ЦЕ СВОБОДА
Який же плід цих учень? Тільки найкращий і найдобірніший урожай справді освічених
людей: спокій, безстрашність і свобода. Не вірмо натовпу, який каже, що тільки вільні
можуть учитися; вірмо філософам, які кажуть, що тільки ті, хто вчаться, — вільні.
Епіктет, «Бесіди», 2.1.21–23а
Чому ви взяли читати цю книжку? Чому берете до рук будь-яке

видання? Не для того, щоб справляти враження розумної людини,
згаяти час у літаку або почути те, що вам хочеться. Для цього є
багато простіших варіантів, ніж читання.
Ні, ви взяли цю книжку, бо навчаєтеся жити, бо хочете мати
більше свободи, менше страху й мир у душі. Навчання — читання і
роздуми над мудрістю видатних умів — не самоціль. Воно має вищу
мету.
Пам’ятайте про це в дні, коли вам захочеться розслабитися, коли
замість узяти філософську книжку ваша рука потягнеться до пульта
від телевізора або почне відчиняти холодильник у пошуках чогось
смачненького. Знання — особливо знання себе — це свобода.
3 січня
БЕЗЖАЛІСНО ВІДКИДАЙТЕ НЕПОТРІБНЕ
Згадай, скільки життя забирали в тебе марні страждання, глупі веселощі, постійно
спрагла жадоба, улесливі розмови, а як мало залишалось твого — для тебе. Ось тоді й
зрозумієш, що смерть твоя буде передчасною.
Сенека, «Про короткочасність життя», 3.3b3
Чи не найважче в житті — сказати «ні». Коли запрошують, коли

пропонують, коли зобов’язують, коли всі навколо щось роблять. А
ще важче — сказати «ні» емоціям, які пожирають наш час: гніву,
захвату, заклопотаності, зацикленості, хіті. Кожен із цих порухів сам
по собі видається дрібницею, але всі разом вони формують у нас
звичку, зрештою, як і будь-що інше.
Якщо не бути обережним, усі ці речі об’єднаються й заповнять
ваше життя, не залишать місця ні для чого іншого. Чи буває таке,
що ви відчуваєте: забагато турбот, треба виділяти більше часу на
себе? Почніть опановувати силу слова «ні!». «Ні, дякую», «Ні, я не
братиму в цьому участі», «Ні, зараз я не можу». Можливо, когось це
образить. Імовірно, хтось відвернеться від вас. Може, вам буде
важко це сказати. Але що частіше ви говоритимете «ні»
непотрібним речам, то частіше відповідатимете «так» речам
важливим. У такий спосіб ви зможете жити й насолоджуватися
життям — життям, якого ви прагнете.
4 січня
ТРИ НАЙВАЖЛИВІШІ РЕЧІ
Твій теперішній погляд заснований на розумінні; твоя теперішня поведінка спрямована

до суспільного добра; ти в гарному настрої, бо задоволений тим, що діється — цього
вистачає.
Марк Аврелій, «Роздумування», 9.64
Сприйняття, дія, воля. Це три найважливіші взаємопов’язані

поняття стоїцизму (навколо них структуровано цю книжку і
подорож довжиною в рік, яку ви щойно розпочали). Звісно,
філософія стоїків не зводиться тільки до названих трьох вчень. Ми
могли б цілий день витратити на розповіді про погляди різних
стоїків: «На думку Геракліта…», «Зенон походив із міста Кітіон на
Криті, і він вважав, що…». Але чи допомогло б вам це прокладати
шлях у щоденній рутині? Хіба деталі здатні подарувати
просвітлення?
Замість цього пропонуємо вам три короткі нагадування. У них
підсумовано найважливіші вчення філософії стоїків. І саме їх варто
мати перед внутрішнім поглядом щодня, щоразу, коли опиняєтеся
перед вибором.
Контролюйте власне сприйняття.
Правильно скеровуйте свої вчинки.
Будьте готові сприйняти все, що не можете контролювати.
Цього вистачить.
5 січня
ЧІТКО ВИЗНАЧТЕ СВОЇ НАМІРИ
…усякий труд повинен чогось стосуватися, мати якусь мету. Отож не пильність жене
їх [людей], неспокійних, ледь не божевільних, а якісь облудні подоби речей.
Сенека, «Про спокій душі», 12.55
Роберт Грін, автор супербестселера «48 законів влади»6, так

сформулював 29-й із них: «Сплануйте все, що збираєтеся зробити,
до самого кінця». Ось як він пояснив цей закон: «Якщо ви сплануєте
все до кінця, то не боятиметеся обставин і перешкод та точно
знатимете, коли потрібно зупинитися. Скеровуйте свою фортуну й
визначте власне майбутнє, плануючи далеко наперед».
Стівен Кові, також автор багаторічного бестселера «7 звичок
надзвичайно ефективних людей»7, визначив другу з них так:
«Починай із думкою про кінцеву мету».
Думати про мету — не означає гарантувати, що ви зможете її
досягти. Ніхто зі стоїків ніколи не став би стверджувати такого. Але
не думати про мету означає гарантувати, що ви її не досягнете.
Стоїки вважали, що οϊησις (хибні уявлення) — це причина душевних
хвилювань, а також хаосу в житті та діяльності. Якщо ваші зусилля
не скеровано на результат або мету, чи знатимете ви, що потрібно
робити день у день? Чи розрізнятимете, яким речам варто сказати
«так», а яким — «ні»? Чи зрозумієте в якийсь момент, що з вас
досить? Що ви досягли мети? Або збилися зі шляху? Як ви зможете
це зрозуміти, якщо не визначите для себе, щó для вас прийнятно,
яка ваша мета і де ваш шлях?
А ніяк. І це означає, що ваше життя перетвориться на суцільну
поразку. Або навіть гірше: відсутність напрямку призведе вас до
божевілля.
6 січня
ДЕ, ХТО, ЩО Й ЧОМУ
Хто не знає, що таке світ, не знає, де він знаходиться. А той, що не знає, для якої мети
існує світ, не знає, хто він ані що таке світ. Але хто не збагнув однієї з цих речей, не в
силі навіть сказати, для якої мети існує він сам. Що ж ти думаєш про такого, хто
уникає або шукає похвали від тих, що оплескують; від людей, що не знають ані де вони
знаходяться, ані хто вони?
Популярний гуморист Мітч Гедберг якось розказав цікаву історію,

що трапилася з ним під час інтерв’ю на радіо. Коли на початку
передачі ведучий запитав Мітча: «Отже, назвіться, хто ви?», той
подумав: «Цей хлопець що, придурок? Чи, може, я приїхав не на ту
радіостанцію?».
Чи часто нам ставлять ці прості питання: «Хто ви?», «Де ви
працюєте?», «Звідки ви?». Нерідко ми вважаємо, що до нас
звертаються поверхово, з метою здаватися ввічливими, тож і
відповідаємо так само.
Але якби більшості людей довелося по-справжньому, серйозно
обдумати ці питання, чи знайшли б вони на них глибоку й щиру
відповідь? Чи змогли б дати її ви? Чи мали ви колись час у спокої й
на самоті подумати, ким є насправді, які ваші переконання? А може,
усі ваші дні вщерть заповнилися неважливими речами, згубними
впливами, необхідністю плентатися дорогами розчарування та
невдоволення?
7 січня
СІМ ЗАВДАНЬ ЯСНОГО РОЗУМУ
Правильні завдання для розуму — плекати здатності робити вибір, відмовлятися,

прагнути, відвертатися, готуватися, мати мету, погоджуватися. Що може замутити
розум, заважати йому виконувати ці завдання? Нічого, тільки власні негідні рішення.
Пропонуємо розглянути детальніше кожне з цих завдань:
Робити вибір означає думати і діяти правильно.

Відмовлятися варто від спокус.
Прагнути стати кращим.
Відвертатися від негативу, поганих впливів, неправди.
Готуватися до майбутнього, до того, що може статися.
Мати мету — найголовніший для нас принцип і пріоритет.
Погоджуватися — це значить не плутати речі, які ми можемо контролювати, з
тими, яких не можемо (і бути готовим прийняти ті й інші).
Ось яка функція нашого розуму. І нам треба стежити, щоб саме з
цими сімома завданнями він мав справу, а все інше вважати за
негідне скаламучування.
8 січня
УСВІДОМЛЮВАТИ СВОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ
[Ми мусимо] відкинути чимало такого, до чого схиляємось як до блага. [Інакше] пропала
б мужність, яка, власне, й існує завдяки тому, що наражаємось на небезпеку; пропала б
великодушність, яка б не могла височіти, якби не знехтувала, мов дріб’язком, усім тим,
чого юрба жадає як найбільшого…
Сенека, «Моральні листи до Луцілія», 74.12–139
Деякі речі, які ми вважаємо невинними слабкостями, можуть легко

перетворитися на серйозні залежності. Ми починаємо ранок із кави
— а невдовзі вже не здатні прокинутися без цього напою.
Перевіряємо робочі чати в месенджерах — і згодом що кілька
хвилин нам ввижається тенькання телефона в кишені. Незабаром ці
невинні звички вже керують нашим життям.
Ці маленькі звички не просто забирають у нас свободу — вони
затуманюють ясність розуму. Нам здається, що ми все тримаємо під
контролем, але чи справді це так? Один залежний якось сказав:
«Залежність — це коли ти більше не можеш покинути». Повернімо
собі цю здатність — звільнятися від того, що керує нами.
Залежності можуть бути різні: алкоголь, наркотики, скарги на
життя, плітки, інтернет, звичка гризти нігті тощо. Хай би що це
було, необхідно повернути собі здатність покинути — від цього
залежить ясність нашого мислення й самоконтроль.
9 січня
ЩО МИ КОНТРОЛЮЄМО, А ЩО НІ
Є такі речі, що лежать у межах нашої сили, і такі, що лежать поза її межами. У межах
нашої сили лежить погляд, мета, бажання, почуття відрази — одним словом, усі справи,
що є нашими власними. Поза межами нашої сили лежить тіло, власність, репутація,
становище — одним словом, усі справи, що по правді не є нашими власними. Речі, що
лежать у межах нашої сили, є вільні, не підлягають обмеженням, ані перешкодам; а речі,
що лежать поза межами нашої сили, є слабі, залежні, обмежені, чужі.
Епіктет, «Енхейридіон», 1.1–210
Сьогодні ви не зможете контролювати зовнішні події. Це вас лякає?

Так, трохи, але втішно усвідомлювати, що ми здатні контролювати
нашу думку про ці події. Нам вирішувати, чи вони хороші, чи погані,
чи справедливі, чи ні. Ви не контролюєте ситуацію, але владні над
своїми судженнями про неї.
Бачите, як це відбувається? Усе, що поза межами нашої влади —
зовнішній світ, інші люди, удача, карма, будь-що, — частково ми
контролювати можемо, бо лише від нас залежить сприйняття цього
всього. Так у наших руках опиняється велика відповідальність і
сила.
Якщо ми чесно визначимо, що лежить у межах нашого контролю,
то ясно зрозуміємо: усе, що нам належить — це наш розум.
Пам’ятайте: сьогодні, коли ви намагаєтеся завоювати світ, краще й
правильніше буде підкорити себе.
10 січня
ЯКЩО ВИ ПРАГНЕТЕ РІВНОВАГИ
Сутність добра — певний свідомий вибір; так само як сутність зла — вибір інакший. Що
ж тоді зовнішнє? Це тільки матеріал для нашого свідомого вибору, який у роботі з ним
досягає доброго або злого. Як він досягне доброго? Якщо не буде надміру цінувати
матеріальне! Бо якщо судити про матеріальне правильно, то й вибір буде добрий, а якщо
неправильно — злий.
Стоїки прагнули досягти рівноваги, стабільності, умиротворення —

їх і ми найчастіше хотіли б мати, але якщо й перебуваємо в такому
стані, то ненадовго. Як же стоїки домагалися своєї мети? Як можна
досягнути евстатеї (цим словом Арріан описував учення Епіктета)?
По-перше, це не станеться само по собі, випадково. По-друге, не
станеться тоді, коли втекти від зовнішніх подразників у тихе й
спокійне місце. Просто треба фільтрувати зовнішній світ через сито
наших суджень. Здоровий глузд здатен робити великі речі: брати
купу незрозумілих і плутаних зовнішніх подій та впорядковувати їх.
Утім, якщо наші судження викривлені, бо ми не обтяжуємо себе у
користуванні здоровим глуздом, то все в нашому житті теж буде
викривленим, і ми не зможемо знайти точки опори в хаотичній
гонці життя. Якщо ви прагнете рівноваги, ясності, то маєте судити
про речі правильно.
11 січня
ЯКЩО ВИ ПРАГНЕТЕ РОЗБАЛАНСОВАНОСТІ
Бо якщо людина буде обережною в межах власного свідомого вибору й у діях свідомого
вибору, то отримає волю уникати; а якщо намагатиметься бути обережною поза
межами вибору, щодо речей, яких не може контролювати, намагатиметься уникати
того, що контролюють інші, то така людина буде схвильованою, розбалансованою,
наляканою.
Епіктет, «Бесіди», 2.1.12
Коли ми уявляємо дзен-філософа, перед очима постає монах, який

сидить при храмі серед зелених тихих вершин. Стоїки — цілковита
антитеза цьому образові. Уявляючи стоїка, побачимо торговця на
ринку, сенатора на форумі, відважну дружину, яка чекає свого
чоловіка з битви, скульпторку, що працює в майстерні. І все ж образ
стоїка сповнений внутрішнього миру.
Епіктет нагадує нам, що умиротворення і стабільність —
результат нашого вибору й судження, а не оточення. Навіть якщо ви
щосили намагатиметеся уникнути всіх речей, які порушують ваш
спокій — інших людей, зовнішніх подій, стресу, — вам не вдасться
цього зробити. Проблеми переслідуватимуть скрізь, хай би де ви
ховалися. Але якщо уникатимете шкідливих і руйнівних суджень,
що спричиняють ці проблеми, то матимете в душі спокій, хай би що
відбувалося навколо вас.
12 січня
ЄДИНИЙ ШЛЯХ ДО СПОКОЮ
Пам’ятай про це під час відпочинку в полудень, удень і вночі: є лиш одна дорога до щастя,
і вона в тому, щоб відпустити все, що не належить до сфери твого вибору, не вважати
нічого з того своїм, віддати його на волю богам і долі.
Цього ранку нагадайте собі, що ви можете контролювати, а що ні.

Пам’ятайте: потрібно зосереджуватися на першому, а не на другому.
В обідній час подумайте над тим, що єдина річ, якою ви по-
справжньому володієте, — це ваша здатність робити вибір,
використовуючи здоровий глузд і судження. Це єдине, чого у вас
ніколи ніхто не зможе забрати.
Пополудні згадайте, що доля — не у ваших руках, ви контролюєте
лише власні рішення. Земля крутиться, і ми рухаємося разом із нею.
Залежить тільки, у якому напрямку — добра чи зла.
Увечері нагадайте собі знову, як багато речей ви не контролюєте; а
також де починається і закінчується ваш вибір.
Лягаючи в ліжко, усвідомте, що сон — це форма смирення й
довіри. Як легко ви йому віддаєтеся. Приготуйтеся повторити весь
цикл завтра.
13 січня
КОЛО КОНТРОЛЮ
Ми контролюємо власний свідомий вибір і всі дії, що залежать від цієї моральної волі.
Поза межами нашого контролю перебуває тіло й усі його члени, матеріальна власність,
батьки, брати і сестри, діти, наша країна — усе, з чим ми можемо співвідносити себе.
Ця теза така важлива, що її варто повторити: мудра людина

розрізняє, що належить до кола її контролю, а що ні.
Легко запам’ятати, що ми контролювати можемо. Стоїки
стверджували: тільки наш розум. Так-так, навіть власне тіло ми не
здатні контролювати повністю. Зрештою, фізична хвороба чи
нещасний випадок можуть спіткати людину будь-якої миті.
Наприклад, ви можете поїхати за кордон і там потрапити до
в’язниці.
Але це насправді чудова новина, адже тепер вам доведеться
тривожитися про значно меншу кількість речей. Простота — це
ясність. Поки всі навколо істерично носитимуться з кілометровими
списками обов’язків у руках — переліком речей, за які вони
насправді не можуть бути відповідальними, — у вас буде єдиний
пункт. Тільки про одне ви маєте дбати: про свій вибір, свою волю,
свій розум.
Пам’ятайте.
14 січня
ЗВІЛЬНІТЬСЯ ВІД ПУТ, ЩО ЗВ’ЯЗУЮТЬ ВАШ РОЗУМ
Зрозумій нарешті, що маєш у собі щось краще та більш божеське, ніж речі, які
викликають у тобі пристрасті та ворушать тобою, як маріонеткою. Що знаходиться в
цій хвилині у твоєму розумі? Чи це страх, підозріння, бажання, чи що-небудь у цьому роді?
Подумайте лишень, яка йде боротьба інтересів за те, щоб хоч на

секунду привернути вашу увагу й зазирнути у ваш гаманець.
Науковці досліджують, вигляд якої їжі змусить вас відчути голод.
Інженери з Кремнієвої долини розробляють такі додатки, які
затягуватимуть вас незгірше за азартні ігри. Медіа вигадують історії,
які змусять вас розлютитися.
І це тільки незначна кількість спокус і сил, які атакують нас,
відволікаючи від справді важливих речей. На щастя, Маркові
Аврелію не довелося побачити цих неприємних проявів нашої
сучасної культури. Але й він мав справу з багатьма прикрими
речами: плітками, нескінченною потребою тяжко працювати,
страхом, підозріливістю, хіттю. Ці внутрішні та зовнішні сили діють
на кожну без винятку людину, і згодом вони тільки стають
сильнішими.
Філософія стоїцизму вчить бути уважнішими й не дозволяти
спокусам керувати нами. У книжці «Воля до смислу» Віктор Франкл
писав: «Людину штовхають спокуси, але ведуть цінності». Саме
цінності й усвідомлене ставлення до себе не дають нам
перетворитися на маріонеток. Звісно, щоб розвивати в собі ці
якості, потрібно докладати зусиль, але хіба вони не варті того, щоб
позбутися ниток, за які вас може смикнути хто завгодно?
15 січня
НЕ ЗВЕРТАТИ З ОБРАНОГО ШЛЯХУ Й МАТИ МИР У
ДУШІ
Спокій випадає на долю лише тим, хто виробив у собі незмінне, стійке судження; усі інші
то опускають руки, то знову беруться за своє — усе хитаються між тим, що покинули, і
тим, чого знову прагнуть. Яка причина тих хитань? Людська думка. Хто її,
найхисткішу, узяв замість керма, той не може спостерегти нічого певного.
Сенека, «Моральні листи до Луцілія», XCV, 57–5812
Пишучи про спокій, Сенека вживає грецьке слово εὐθυμία. Філософ

використовує його в значенні «віра в себе, упевненість, що
перебуваєш на правильному шляху, відсутність сумнівів і спроб
піти слідом за тими, хто вагається». Саме в такому стані, на думку
Сенеки, приходить спокій.
Якщо ми маємо ясне бачення, то можемо бути впевнені в собі. Це
не означає, що ми будемо на 100% знати, що робимо все правильно;
ми й не мусимо мати таку певність. Натомість можемо бути
спокійні: шлях, яким ідемо, — правильний. І нам не потрібно весь
час порівнювати себе з іншими, щомиті змінювати власну думку
залежно від найновішої інформації.
Спокій і душевний мир — у тому, щоб визначити власний шлях і
йти ним: дотримуватися обраного напрямку (за потреби, звісно,
вносячи корективи) і не зважати на сирен, які спокушають скрутити
кермо й розбитися об скелі.
16 січня
НЕ РОБІТЬ НІЧОГО ЗА ЗВИЧКОЮ
Тож серед багатьох інших речей ми не схильні свідомо осмислювати обставини, а радше
судимо їх за звичкою. Беручи це до уваги, людина має вчитися підноситися над
обставинами, не шукати тільки задоволення й не тікати від болю; не чіплятися за
життя і не жахатися смерті; а коли йдеться про гроші та майно, не цінувати більше
отримування, ніж давання.
Гай Музоній Руф, «Лекції», 6.25.5–11
Робітника запитали: «Чому ви виконали це саме так?». Відповідь

була: «Бо ми завжди так робимо». Така реакція засмутить будь-
якого хорошого начальника, витисне сльозу в будь-якого активного
підприємця. Робітник перестав думати, він за звичкою повторює
типові дії. Отже, конкуренти з дня на день можуть перегнати цей
бізнес. А такого робітника хороший начальник, імовірно, негайно
звільнить.
Так само безжалісними ми маємо бути до своїх звичок. Насправді
ми вивчаємо філософію саме для того, щоб навчитися діяти
нешаблонно. Згадайте, що ви робите не задумуючись, «так, як
завжди». Запитайте себе: невже це справді найкращий спосіб
виконати ту справу? Усвідомлюйте, чому дієте так, а не інакше. І
хай ваші причини будуть гідними.
17 січня
ВІЗЬМІТЬСЯ ДО СПРАВДІ ВАЖЛИВОЇ РОБОТИ
Я — ваш учитель, ви вчитеся в моїй школі. Моя мета — довести вас до завершення
навчання позбавлених обмежень, примусової діяльності, умовностей, сорому, зробити вас
вільними, квітучими й щасливими, щоб ви бачили Бога і в малому, й у великому; а ваша
мета — учитися й сумлінно практикувати ці речі. Чому ж тоді не завершено цієї
роботи, якщо у вас є правильна мета, а в мене — право й гарна підготовка? Чого бракує?..
Ця робота цілком посильна, і вона — єдине, що по-справжньому залежить від наших
зусиль… Покиньте старе. Візьмімося до праці. Повірте мені, і ви самі все побачите.
Пригадайте шкільні роки або свою юність, коли ви не наважувалися

робити щось тільки тому, що боялися невдачі. Більшість підлітків
радше буде тинятися без діла, але не візьметься за щось справді
серйозне. У цих нерішучих створінь на все одна відмовка: «Це
просто дурниця. Я навіть не намагався за неї взятися».
Та з часом, коли ми стаємо старшими, бездіяльність так легко
більше не сходить нам з рук. На кону тепер не якась там грамота за
участь у змаганнях районного рівня, а якість життя і здатність
взаємодіяти зі світом.
Утім, хай це вас не лякає, адже ви маєте найкращих у світі
вчителів: наймудріших філософів різних віків. Навіть більше: ви не
тільки здатні все осягнути, ще й учитель не вимагає від вас забагато.
Просто почати. Усе решта — додасться.
18 січня
ДИВІТЬСЯ НА СВІТ ТАК, ЯК НА НЬОГО ДИВИТЬСЯ
ПОЕТ І ХУДОЖНИК
Тож пройди цей маленький проміжок часу в згоді з природою та скінчи свою подорож із
задоволенням, так як спадає дозріла оливка, благословляючи природу, що її видала, та
дякуючи дереву, на якому росла.
У «Роздумуваннях» Марка Аврелія є неймовірної краси словесні

звороти. Дивно бачити їх у цьому творі, адже його цільовою
аудиторією був сам філософ. В одному абзаці Аврелій вихваляє
«шарм і чарівність» природних процесів, «стигле колосся, що
гнеться додолу, насуплені левові брови, піну, що падає з пащі
вепра». Ми маємо дякувати Маркові Корнелію Фронтону,
приватному вчителю риторики, за ці сповнені фантазії яскраві
фрагменти. Фронтона вважали другим найкращим оратором у Римі
після Цицерона, і прийомний батько Марка Аврелія найняв його,
щоб той навчив сина писати й виступати з промовами.
Ці красиві фрази не просто слова. Вони допомагали Маркові
Аврелію, а нині допомагають нам побачити звичайні або некрасиві
речі по-новому. Треба бути художником, щоб зауважити, що кінець
життя нагадує стиглий фрукт, який падає з дерева. Треба бути
поетом, щоб помітити: «Скоринка на хлібі тріскається, і ці борозни,
що їх не любить бачити пекар, притягують наш погляд і збуджують
апетит», а потім іще й зробити з цього метафору.
Яка ясність і радість у тому, щоб бачити те, чого не помічають
інші, знаходити благословення й гармонію скрізь. Хіба це не краще,
ніж уявляти собі світ темним і похмурим?
19 січня
ВАША ДОРОГА — ВАШ ВИБІР
І подіум, і в’язниця — це місця, одне високе, а друге низьке, але в кожному місці можеш,
якщо забажаєш, проявити свою свободу волі.
Стоїки займали в античному світі дуже різні соціальні позиції. Одні

з них були багатими, інші перебували на найнижчих щаблях суворої
римської ієрархії. Хтось жив безжурно, а декого добряче
перемололо. У нас нині теж буває по-всякому: усі ми приходимо до
філософії з різних обставин, та й кожен із нас переживав колись
світлі і темні часи.
Але за будь-яких обставин — радості чи журби — нам потрібно
робити тільки одне: зосередити всю увагу на тому, що ми можемо
контролювати, на противагу тому, чого не можемо. Нині ми
боремося з труднощами, а ще кілька років тому переможно
оглядали світ із приватних вершин. І може статися так, що за день-
два нас знову винесе хвилею успіху так високо, що запаморочиться
в голові. Одне тільки залишиться незмінним: наша свобода вибору
— і в широкій перспективі, й у вузькій.
Ось що таке ясність. Неважливо, хто ми й де — важливо, який
вибір робимо. Як ми оцінимо свій вибір? Чи буде нам це наукою? Ці
питання ставить нам саме життя — добре чи погане. Якою буде
ваша відповідь?
20 січня
ЗАПАЛІТЬ ЗНОВУ СВОЇ ДУМКИ
Як можуть наші принципи стати мертвими, коли не погашені думки, що їм

відповідають? А це лежить у твоїй силі — без упину роздмухувати ці думки в полум’я… У
твоїй силі повернути своє життя. Гляди знову на речі так, як ти звик був на них
дивитися, бо в цьому полягає відновлення твого життя.
Останні кілька тижнів були неймовірно складними? Довелося

порушити деякі власні принципи й переконання? Що ж, це
нормально. Із кожним трапляється.
Напевно, таке сталося і з Марком Аврелієм. Можливо, тому він
зробив цей запис для себе. Мабуть, виникли якісь проблеми з
сенаторами або із сином-бунтарем. Марк Аврелій, певно,
розлютився, засмутився, перестав дослухатися до внутрішнього
голосу. Та й хто на його місці зробив би інакше?
Але філософ нагадує сам собі й нам: хай би що трапилося, хай би
якою негідною була наша поведінка, принципи життя залишаються
незмінними. Ми можемо повернутися до них будь-якої миті. Те, що
було вчора, що було навіть п’ять хвилин тому, уже в минулому. Ми
знову можемо запалити свої думки й почати все наново.
Чому не зробити б це просто зараз?
21 січня
РАНКОВИЙ РИТУАЛ
Уставши зранку, спитай себе:

— Чого мені бракує, щоб звільнитися від пристрастей?
— Чого — для спокою?
— Хто я такий? Смертне тіло, власник майна чи репутації? (Жодне з названого).
— Хто ж тоді? (Розумна істота).
— Що ж тоді від мене вимагається? (Обдумувати свої вчинки).
— Як відійшов я від безжурності?
— Що я зробив негідного дружби, суспільства, доброзичливості?
— Чому я вчинив неправильно?
Багато хто з успішних людей має власний ранковий ритуал. Одні

медитують, роздумують. Інші виконують вправи. Багато хто пише
щоденник — кілька сторінок для запису думок, страхів і надій.
Важливо не те, яку форму діяльності обрати. Важить сам факт
перетворення рефлексії на ритуал. Ідея в тому, щоб виділити трохи
часу й зазирнути собі в серце, дослідити його.
Цей час на роздуми стоїки вважали чи не найголовнішою
практикою. Ми не знаємо, чи Марк Аврелій писав свої
«Роздумування» зранку, чи ввечері, але впевнені, що він знаходив
час для себе — час тиші й самоти. Він писав для себе, не для когось.
Якщо ви прагнете започаткувати власний ритуал, то можете
наслідувати приклад Марка Аврелія або взяти до уваги список
питань Епіктета.
Щодня, починаючи від сьогодні, ставте собі одні й ті самі суворі
питання. Хай філософія і власні зусилля ведуть вас до кращих
відповідей. Щоранку — і все життя.
22 січня
ОГЛЯДАЙТЕ КОЖЕН СВІЙ ДЕНЬ
Зараз таки почну спостерігати за собою, а передусім — що вельми корисно! — робитиму

огляд кожного прожитого дня. До речі, саме тому й стаємо такими нікчемними, що
ніхто не озирається на своє життя. Міркуємо над тим, що маємо зробити, але ж
задуми на прийдешнє висновуються з минулого!
Сенека, «Моральні листи до Луцілія», LXXXIII, 215
У листі до старшого брата Новата Сенека описав дуже корисну

вправу, яку запозичив в іншого видатного філософа. Наприкінці
кожного дня він мав питати себе: «Яку погану звичку я подолав
сьогодні? Чи став я кращим? Чи вчиняв справедливо? Як я можу
вдосконалитися?».
На початку або в кінці кожного дня стоїк сідає зі щоденником і
згадує прожиту добу: свої вчинки, думки й те, що можна
покращити. Ось чому «Роздумування» Марка Аврелія не до кінця
нам зрозумілі: їх написано для власного користування, а не для
публічного вивчення. Записувати вправи для стоїків означало
також практикувати їх — як повторювати молитву або співати
псалом.
Заведіть власний щоденник — на комп’ютері або в записничку.
Переказуйте в ньому події дня, що минув, одночасно осмислюючи
їх. Не бійтеся оцінювати суворо. Зазначайте, що наблизило вас до
щастя, а що віддалило. Запишіть, над чим хотіли би попрацювати.
Збережіть цитати, що вам сподобалися. Занотовані, ці думки не
загубляться швидко. А ще ви зафіксуєте свій розвиток і
вдосконалення.
23 січня
ПРАВДА ПРО ГРОШІ
Звернімося до по-справжньому багатих людей — як часто буває, що виглядають вони

точно як бідняки! Коли їдуть за кордон, то мусять брати з собою небагато речей, а коли
необхідно поспішати, то відпускають слуг. А солдати — чи багато із завойованих
багатств можуть вони зберегти?
Сенека, «На втіху Гельвії», 12, 1b–2
Письменник Скотт Фітцджеральд, який часто оспівував життя

багатих і знаменитих, як-от у книжці «Великий Гетсбі», один свій
твір почав зі слів: «Дозвольте оповісти вам про дуже багатих людей.
Вони відрізняються від нас із вами». За кілька років це опубліковане
оповідання прочитав Ернест Гемінґвей і піддражнив свого старшого
друга: «Звичайно, відрізняються, у них більше грошей».
Про це нагадує нам і Сенека. Він був одним із найбагатших
мешканців Риму і не з чуток знав, що гроші впливають на життя
дуже мало. Вони не розв’язують усіх проблем, як думають бідняки.
Навіть усі багатства світу всіх проблем не позбавлять. Зовнішні речі
не допоможуть налагодити внутрішні.
Ми постійно про це забуваємо і через те переживаємо багато болю
та розчарувань. Гемінґвей колись написав про Фітцджеральда: «Він
думав, що [багатії] — то особлива видатна раса, і коли виявилося,
що це не так, пережив такий удар, якого не отримував більш
ніколи». Якщо ми не змінимося, із нами буде те саме.
24 січня
ПРАГНІТЬ ГЛИБОКО РОЗУМІТИ
Від Рустіка… я навчився… читати уважно та не задовольнятися поверховим

розумінням книжки; не погоджуватися нашвидку з тими, що говорять забагато.
Марк Аврелій, «Роздумування», 1.7.316
Перша книга «Роздумувань» Марка Аврелія починається переліком

людей, яким автор висловлює свою вдячність. Один за одним він
називає тих, хто вплинув на його життя. Серед інших Марк Аврелій
згадує Квінта Юнія Рустіка, наставника, який навчив його прагнути
ясності та розуміння — звички не зупинятися на поверхні, коли
йдеться про опанування знань.
Саме Рустік познайомив Марка Аврелія з Епіктетом. Квінт Юній
дав своєму учневі власноруч записані лекції цього мислителя. Марк,
очевидно, не задовольнився тим, щоб проглянути матеріал або
перечитати його тільки тому, що це була рекомендація вчителя.
Журналіст Пол Джонсон якось сказав, що найвпливовіший
американський літературний критик Едмунд Вілсон читав книжки
так, «ніби автор мав свідчити про своє життя перед ним на суді».
Так само Марк Аврелій прочитав Епіктета: коли після
ознайомлення лекції його зацікавили, він усотав викладені в них
ідеї. Вони стали частиною Маркової ДНК. Він цитував їх усе життя,
черпаючи ясність і силу в словах, навіть коли тішився багатством і
владою.
Ми теж маємо вчитися такому глибокому та якісному читанню,
тому читатимемо лиш одну сторінку на день — замість ковтати
цілий розділ. Так матимемо час читати уважно і вдумливо.
25 січня
ЄДИНА ЦІННІСТЬ
Що ж залишиться тоді такого, що варте, щоб його цінити? Це, на мою думку, щоб ти
рухався та вгамовувався згідно з твоїм власним устроєм, до цієї мети ведуть усі
заняття й мистецтва… У тому лежить вартість виховання й навчання. А якщо воно
добре, ти не шукатимеш чогось іншого… У такому випадку ти не будеш ані вільний, ані
достатній для власного щастя, ані безпристрасний. Бо з необхідности ти мусиш бути
недовірливий, заздрісний, підозріливий до тих, що можуть відібрати ці речі; мусиш
змовлятися проти тих, які мають те, що ти ціниш… Але повага й пошана до свого
власного розуму дасть тобі задоволення із себе самого, гармонію із суспільством і згоду з
богами, то значить, що ти хвалитимеш усе, що вони дадуть і що наказали.
Марк Аврелій, «Роздумування», 6.16.2–417
Найбагатший чоловік у світі Воррен Баффет, чиї статки зараз

оцінюють у 65 мільярдів доларів18, живе в тому самому будинку,
який 1958 року придбав за 31,5 тисячу доларів. Канадець Джон
Уршел, колишній популярний футболіст, заробляє мільйони, але
живе на 25 тисяч доларів на рік. Американський зірковий
баскетболіст Кавай Леонард їздить на старенькому шевроле, якого
придбав іще підлітком, хоча й уклав контракт на 94 мільйони. Чому?
Ці люди не прихильники дешевого. Просто речі, до яких вони
прихильні, — дешеві.
Ані Баффет, ані Уршел, ані Леонард не стали такими випадково.
Їхнє життя — результат свідомо визначених пріоритетів. Ці люди
ставлять на перше місце інтереси, не роздуті до розмірів їхніх
великих статків. Тому будь-який дохід буде для них достатнім, щоб
плекати найважливіше. Просто так сталося, що вони неочікувано
сильно розбагатіли. Ці люди ясно й чітко розуміють, що у світі
люблять найбільше, а отже, можуть отримувати задоволення від
життя. І можуть бути щасливими навіть тоді, коли впадуть усі
фондові ринки, а кар’єра несподівано завершиться внаслідок
травми.
Що більшої кількості речей ми прагнемо, що більше нам
доводиться працювати, щоб їх отримати, то менше ми задоволені
життям, то менш вільними стаємо.
26 січня
СИЛА МАНТРИ
Стирай свої фантазії, часто говорячи до себе: «Тепер це лежить у моїй силі — не
допустити до своєї душі ніякої погані, бажання ані жодного неспокою. А дивлячись на всі
речі, бачу, яка їхня природа, та користуюся кожною з них відповідно до їхньої вартости».
Пам’ятай про цю силу, що її маєш від природи.
Якщо ви колись бували на заняттях із йоги або знайомилися зі

вченням індуїзму чи буддизму, то мали чути про поняття мантри. Із
санскриту воно перекладається як «сакральний вислів» — слово,
словосполучення, сентенція чи навіть звук, який промовляють, щоб
очистити думки й спрямувати свій дух. Мантри мають особливу
роль під час медитації: вони допомагають позбутися всіх зайвих
думок і зосередитися на головному.
Тож нічого дивного немає в тому, що Марк Аврелій запропонував
свого роду мантру для стоїків. Це фраза-нагадування, яку треба
повторювати в складних ситуаціях: коли потрапляємо під хибний
вплив, щось відволікає нас від обраного правильного шляху чи
звичне життя руйнується. Суть цієї «мантри» від Марка Аврелія
така: «Я маю силу впоратися з цим. Я знаю, що істинне».
Ви можете змінити слова, казати те, що вам більше до серця. Але
створіть для себе мантру й повторюйте її, щоб відновити ясність у
душі.
27 січня
ТРИ ЦАРИНИ, У ЯКИХ НЕОБХІДНО ВПРАВЛЯТИСЯ
Є три царини, у яких потрібно вправлятися людині, що хоче бути мудрою і доброю.
Перша — питання бажань і небажань: щоб ніколи не переходити межу в бажаннях і не
наштовхнутися на те, що їм перешкоджає. Друга — питання поштовхів до дії або
бездіяльності, ширше — питання обов’язку: щоб людина робила щось тільки з добрих
причин і уникала недбальства. Третя — питання звільнення від помилкових висновків,
питання врівноваженості й загалом суджень, наскільки наш розум довіряє власним
висновкам. Серед цих царин головна і найнагальніша — перша, у якій ідеться про
пристрасті, адже сильні емоції виникають тільки тоді, коли ми неправильно керуємо
власними бажаннями й небажаннями.
Сьогодні пропонуємо зосередитися на трьох царинах, у яких, на

думку Епіктета, нам необхідно вправлятися.
По-перше, ми маємо визначити, чого потрібно бажати, а чого —
уникати. Чому? Щоб бажати доброго й уникати поганого.
Недостатньо просто йти за покликом власного тіла: воно легко
може завести нас на хибний шлях.
По-друге, треба дослідити, що штовхає нас робити ті чи інші
вчинки, тобто власну мотивацію. Чи правильна вона? Чи не робимо
ми щось тільки тому, що вчасно не зупинилися подумати? А
можливо, ми вважаємо, що мусимо щось робити?
І по-третє, наші судження. Здатність побачити речі правильно і
ясно приходить тоді, коли ми використовуємо даний від природи
дар — власний глузд.
Ці три окремі царини, у яких потрібно тренуватися, у житті дуже
часто перетинаються. Наші судження впливають на бажання,
бажання впливають на дії, так само й на судження. Але нам не
можна просто скласти руки й чекати, поки все станеться само
собою. Кожне питання потребує наших зусиль і роздумів. Якщо ми
готові вкласти їх, то на виході отримаємо ясність думки й успіх у
діяльності.
28 січня
УЧІТЬСЯ В МУДРИХ
Досліджуй керівні принципи людей, зокрема керівні принципи розумних, чого вони
уникають, а за чим ідуть.
Марк Аврелій, «Роздумування», 4,3820
Сенека колись сказав: «Без лінійки неможливо виправити криве».

Мудрі люди в нашому житті відіграють роль лінійки: стають для нас
зразком і натхненням, мірилом для наших ідей і переконань.
Хто стане таким мірилом для вас? Батько чи мати? Можливо,
якийсь філософ, письменник чи мислитель? А може, ви будете
звіряти власні вчинки за популярною в США формулою WWJD
(What would Jesus do?), думаючи, що зробив би Ісус?
У будь-якому разі, оберіть когось, спостерігайте за тим, що він
робить і чого не допускає, і намагайтеся вчиняти так само.
29 січня
ЖИВІТЬ У ПРОСТОТІ
Кожної хвилини думай стало, як римлянин і як муж, щоб робити те, що маєш під
руками, з досконалою та простою гідністю, з почуттям любові, свободи та
справедливості та давай собі полегшу від усіх інших думок. А даватимеш собі полегшу,
коли кожний вчинок свого життя виконуватимеш так, ніби він був останній,
відкладаючи набік від наказів розуму всяку недбайливість, пристрасну нехіть, усяке
лицемірство, самолюбство та невдоволення долею, яку тобі дано. Ти побачиш, як мало є
таких речей, що коли людина вхопиться за них, то спроможна жити життям, яке пливе
в спокої та схоже на існування богів. Бо боги зі свого боку не вимагатимуть нічого більше
від того, хто додержується цих речей.
Марк Аврелій, «Роздумування, 2.521
Кожен день дає нам привід задуматися над якимись речами. У що

варто одягатися? Чи подобаюся я іншим людям? Чи добре
харчуюся? Що чекає мене в житті? Чи задоволений начальник моєю
роботою?
Але сьогодні варто зосереджуватися тільки на тому, що
безпосередньо перед нами. Один тренер дуже успішної команди
завжди повторює своїм гравцям: «Просто виконуйте свою роботу».
Як римлянин, як добрий солдат, як майстер у своєму ремеслі. Не
загубіться на манівцях, не встрявайте у справи інших людей. Марк
Аврелій радить нам виконувати кожну роботу так, ніби це остання
справа в нашому житті. Так воно й справді може бути. А якщо й ні,
латання нагальних дірок усе одно не розв’яже ваших проблем.
Осягніть ясність у тому, щоб просто виконувати свою роботу.
30 січня
ВИ НЕ МУСИТЕ ЗНАТИ ВСІ НАЙГАРЯЧІШІ НОВИНИ
Якщо прагнеш удосконалити себе, будь удоволений, що тебе вважають глупим і тупим
щодо зовнішніх речей. Не бажай ніколи видаватися мудрецем. А якби іншим здавалося,
що ти є чимось, то не довіряй собі.
Епіктет, «Енхейридіон», 13а22
Найбільш вражаюча фраза, яку можна почути від людини в наш

суперінформаційний 24/7 медіачас, звучить так: «Я не знаю». Або
більш провокативно: «Я не цікавлюся». Суспільство, здається,
майже поголовно вирішило, що кожен мусить знати все про
найменшу поточну подію, переглянути розрекламований телесеріал,
фанатично стежити за новинами й здаватися всім навколо всебічно
поінформованою особою, експертом із будь-яких питань.
Але де докази, що це так уже необхідно? Хіба над нами стоять
поліцейські з нагайками й стежать, щоб ми дивилися всі новини? Чи
вам просто ніяково мовчки сидіти в гостях, поки всі обговорюють
глобальні тенденції? Звісно, ви маєте обов’язок перед своєю
країною й власною родиною знати про найголовніші події, що
можуть безпосередньо вплинути на них. Але це й усе, нічого більше.
Наскільки більше у вас було б часу, сил і незасміченого розуму,
якби ви значно урізали споживання медіапродукції? Наскільки ви
були б спокійніші, уважніші до людей поруч, якби вас не хвилював і
не сердив кожен скандал, неймовірна історія чи потенційна криза,
більшість із яких, до речі, так і не розгорається?
31 січня
ФІЛОСОФІЯ ЯК ЛІКИ ДЛЯ ДУШІ
Та не повертай до філософії так, якби вона була хазяїном, але поводься так, як ті, що
їхні болять очі та вони прикладають кусник губки й яйця, або як інший застосовує мазь
чи промочує водою. Бо таким чином будеш спроможний підкорятися розумові та мати
впевненість у ньому.
Що більше в нас справ, що більше ми вчимося й читаємо, то далі

можемо зайти. Ми входимо в ритм. Ми творчі, активні й зайняті,
заробляємо гроші. Здається, усе чудово. Але ми все далі відходимо
від філософії.
І згодом у нас накопичуються проблеми: усе більше стресу, голова
йде обертом, ми забуваємо про важливе. І в результаті — травма.
Коли таке трапиться, важливо, щоб ми добре полікували рани:
відклали все нагальне й тимчасове. Повернулися до здорового
режиму, до практик, які приносять ясність, підтримують правильні
судження, мудрі принципи й добре здоров’я.
Стоїцизм створений стати ліками для душі. Він гоїть рани
сучасного світу, дає нам сили впевнено йти по життю. Зверніться до
стоїцизму, і він зцілить вас.
Лютий
ПРИСТРАСТІ Й ЕМОЦІЇ
1 лютого
ДЛЯ ГАРЯЧИХ ГОЛІВ
І не забувай у гнівному збудженні тієї правди, що дозволяти себе поносити пристрасті —

це не по-мужньому, але що ніжність і шляхетність, тому що вони відповідають людській
природі, так само більше мужні; і що той, хто посідає ці якості, посідає силу, нерви та
відвагу, а не той, хто піддається приступам гніву та невдоволення. Бо тією самою
мірою, якою людський розум ближчий до свободи від пристрасти, він також ближчий до
сили.
Марк Аврелій, «Роздумування», 11.18.5b
Чому спортсмени зачіпають і намагаються образити одне одного під

час змагань? Чому вони говорять жорстокі й болючі слова за
спиною в суддів? Щоб спровокувати реакцію. Розлючені
противники легше відволікаються, і їх можна вибити з колії під час
гри.
Намагайтеся пам’ятати про це, коли відчуєте, як злість починає
переповнювати вас. Злість не є свідченням сили чи величі — ви
помиляєтеся, якщо так думаєте. Це слабкість. Можливо, це навіть
пастка, яку хтось приготував для вас.
Фанати й супротивники називали боксера Джо Луїса «Роботом
рингу», тому що він завжди був дуже спокійним. І його манера
триматися холодно й незворушно жахала ще більше, ніж скривлене
гримасою награної злості обличчя.
Сила — це здатність тримати себе в руках. Це здатність бути
людиною, яка ніколи не сердиться, яку неможливо вивести з себе,
бо вона контролює свої пристрасті, а не пристрасті контролюють її.
2 лютого
ПРАВИЛЬНО НАЛАШТУВАТИ РОЗУМ
Міркуй так: ти стара людина. Не дозволь їй довше бути рабом, не давай себе, як
маріонетка шнурочками, спонукувати до негромадських вчинків, не будь далі
невдоволений своєю теперішньою долею і не втрачай відваги перед будучністю.
Ми обурюємося, коли хтось приходить і намагається нам

розказувати, що і як треба робити. Не вчи мене, як одягатися, як
думати, як працювати і як жити. Адже ми — незалежні й
самодостатні особистості.
Принаймні ми так думаємо.
Але коли хтось каже те, що нам не до вподоби, то дещо всередині
змушує нас сперечатися. Якщо перед нами стоїть таця з тістечками,
то ми просто мусимо з’їсти їх. Коли хтось робить те, що нам не
подобається, ми мусимо лютувати. Якщо стається щось погане, ми
мусимо сумувати, журитися й хвилюватися. Але коли за кілька
хвилин трапиться щось хороше, ми негайно радіємо, захоплюємося
й хочемо ще більше позитивних емоцій.
Людині ми ніколи не дозволили б керувати нами так, як
дозволяємо почуттям. Настав час вирішити для себе: ми не
маріонетки, яких можна змусити виконувати будь-який танець
тільки тому, що так комусь заманулося. Ми маємо взяти контроль у
власні руки, а не віддавати все на поталу емоціям, адже ми
незалежні й самодостатні особистості.
3 лютого
ДЖЕРЕЛО НАШИХ ТРИВОГ
Коли я бачу тривожну людину, то запитую себе: чого вона хоче? Бо якби людина не
хотіла того, чого не контролює, то хіба б мучила її тривога?
Тривожний батько, який хвилюється за своїх дітей. Чого він прагне?

Світу, що завжди буде безпечним. Істерична мандрівниця. Чого хоче
вона? Щоб не зіпсувалася погода й не було заторів, аби добратися до
аеропорту вчасно. Знервований інвестор бажає, щоб ситуація на
ринку склалася вдало й інвестиції принесли прибуток.
У всіх цих сценаріях є дещо спільне. Як сказав Епіктет, це бажання
того, що лежить за межами нашого контролю. Тривога, істерика,
нервове кусання нігтів — у кожний із цих болючих і важких
моментів ми постаємо в усій своїй слабкості. Поглядаємо на
годинник, лаємо секундну стрілку, яка вбивчо повільно повзе,
кидаємо заздрісні погляди на паралельну чергу до сусіднього
паспорт-контролю в аеропорту, зводимо очі до неба, так ніби всі ми
дружно стали служителями культу богів долі, які дадуть нам те,
чого бажаємо, тільки в обмін на наш спокій.
Сьогодні, коли відчуєте, як тривога заповзає вам у серце,
запитайте себе: «Чому мені зводить живіт від хвилювання? Хто
контролює ситуацію — я чи моя тривога?». І найважливіше: «Чи йде
мені на користь цей неспокій?».
4 лютого
ПРО ТЕ, ЯК БУТИ НЕПЕРЕМОЖНИМ
Хто ж тоді непереможний? Той, кого не зможе засмутити нічого, крім того, що він обрав
сам.
Чи спостерігали ви коли-небудь за тим, як досвідчені публічні

особи спілкуються з журналістами? Жодне питання, навіть дуже
жорстке, для них не страшне, ані слова вони не скажуть занадто
виклично чи грубо. Кожен випад проти себе такі люди сприймають
із гумором, урівноважено й терпляче. Навіть коли на них
нападають, провокують, вони свідомо не огризаються й зберігають
спокій. І це результат не тільки досвіду та спеціального навчання.
Це також розуміння, що емоційна реакція тільки погіршить
ситуацію. Преса так і чекає, коли публічна особа зробить хибний
крок або спохмурніє, тому стріляні горобці, які мають успішно
провести захід для журналістів, чудово розуміють, як важливо
контролювати себе й бути незворушним.
Навряд чи на вас зараз почне нападати натовп репортерів із
провокативними питаннями. Але, можливо, вам допоможе цей
образ, коли на вашому шляху траплятимуться розчарування, стрес і
перевтома. Може, поведінка цих людей стане для вас моделлю. Наш
свідомий вибір, або προαίρεσις, як називали його стоїки, — це
запорука непереможності. У наших силах плекати її. У наших силах
— відбити ворожі атаки й дихати на повні груди навіть під тягарем
усіх проблем. І так само, як роблять досвідчені публічні особи, ми
зможемо, подолавши чергові труднощі, поглянути в натовп і
виголосити: «Наступний!».
5 лютого
УГАМОВУЙТЕ СВОЇ ПОРИВИ
Не крутися, як вітер, але в кожній хвилині май пошану до справедливості та при

кожному враженні, що виникає, збережи здібність — розуміти та знайти вирозуміння.
Згадайте, скільки маніяків траплялося на вашому шляху. Не людей,

які страждають на психічну недугу, а тих, чиє життя — у
цілковитому розладі. Кожна подія або підносить їх у захваті до
небес, або кидає в безодню розпачу. Кожен їхній день або
неймовірно чудовий, або страшенно жахливий. Правда,
спілкування з такими людьми дуже виснажує? Можливо, вам
хотілося б подарувати їм чарівне сито, крізь яке можна просіювати
надмірні емоції?
Є таке сито. Справедливість. Здоровий глузд. Філософія. Якщо
стоїчна думка має найголовніше послання, то воно таке: вас
заполонятимуть різні емоції, і ви маєте навчитися контролювати їх,
тримати на повідку, мов пса. Якщо говорити простіше, думайте,
перш ніж робити. Питайте себе: «Хто тут усе контролює? Які
принципи скеровують мене в цій ситуації?».
6 лютого
НЕ РОЗДМУХУЙТЕ СУПЕРЕЧОК
Я не захоплююсь тими, хто, наосліп кидаючись у самий вир життя, смакує його щоденну
суєтність і мужньо змагається з труднощами. Розумний витерпить усі знегоди, але не
шукатиме їх, бо воліє перебувати у спокої, а не в боротьбі.
Сенека, «Моральні листи до Луцілія», XXVIII,726
Американці люблять цитувати уривок із промови Теодора

Рузвельта, що має назву «Людина на арені». Там є такі слова: «…той,
чиє обличчя чорне від пилюки, скроплене потом і кров’ю, той, хто
мужньо йде вперед…». Цього героя порівнюють із критиком, який
спокійно сидить собі на дивані. Рузвельт виголосив цю промову
невдовзі після того, як покинув президентське крісло, на піку своєї
популярності. За кілька років він знову намагався боротися за місце
в Білому домі зі своїм колишнім протеже, але зазнав нищівної
поразки. Він мало не помер, досліджуючи Амазонку, убив тисячі
тварин на африканських сафарі, а потім благав ще одного
президента Вудро Вілсона, щоб той відправив його на фронти
Першої світової, хоча Рузвельту на той час було вже п’ятдесят
дев’ять років. Він робив багато чого такого, що зараз викликає
подив.
Теодор Рузвельт був видатною людиною. Але й дуже
імпульсивним, трудоголіком, який безкінечно поривався щось
робити. Багато хто з нас теж страждає від цих поривів — коли нас
веде щось, чого ми не здатні контролювати. Ми боїмося спокою,
тому шукаємо боротьби, діяльності, щоб зайняти собі руки.
Обираємо війну, іноді буквально, тоді як мир — набагато більш
благородний і гідний вибір.
Так, людиною на арені легко захоплюватися. Як і солдатом,
політиком, бізнесвумен чи представниками будь-якої іншої
професії. Але — і це дуже серйозне але — тільки якщо ця людина
потрапила на арену з правильними мотиваціями.
7 лютого
СТРАХ ПРИЗВОДИТЬ ДО ТОГО, ЧОГО БОЇТЬСЯ
Страх сам по собі завдає багато шкоди, і багато хто зустрів свою долю, жахаючись її.
Сенека, «Едип», 992
«Виживають тільки параноїки», — ці знамениті слова належать Енді

Гроуву, колишньому генеральному директорові «Інтелу». Можливо,
це правда. Але всім нам також добре відомо, що параноїки часто
знищують себе дуже швидко й навіть ефективніше, ніж їхні вороги.
Сенека, який обертався в колах римської еліти, не раз ставав
свідком такої драми. Наприклад, Нерон, його вихованець, якого
Сенека щосили намагався навчити стриманості, убив не тільки
свою матір і дружину, а й постав проти самого наставника.
Якщо влада, страх і манія сходяться в одній людині, це може
призвести до смертельних наслідків. Керівник, переконаний, що
його можуть зрадити, діє на випередження й зраджує перший.
Боячись, що його не люблять, він так сильно старається змусити
інших полюбити себе, що досягає протилежного ефекту. Вбивши
собі в голову, що керівництво компанією здійснювалося
неправильно, такий начальник починає латати діри й сам стає
джерелом неправильного керівництва. Список можна
продовжувати безкінечно. Речі, яких ми панічно боїмося, просто-
таки притягуються до нас.
Наступного разу, коли відчуєте, що боїтеся якогось
катастрофічного наслідку, пригадайте: якщо ви не керуватимете
своїми поривами, якщо втратите самоконтроль, то можете стати
джерелом катастрофи, якої так боїтеся. Таке вже траплялося з
іншими людьми — розумнішими, сильнішими й успішнішими.
Значить, і з нами може трапитися.
8 лютого
ЧИ СТАЛО ВАМ ВІД ТОГО КРАЩЕ?
«Як мені допікає біль!» — А хіба менше допікатиме, коли сприйматимеш його, мовби ти
був не чоловіком, а слабкою жінкою?
Сенека, «Моральні листи до Луцілія», LXXVIII, 1727
Коли хтось біля вас упадає в розпач і починає ридати, голосити,

щось розбивати, робити жорстокі вчинки, подивіться, як швидко
таких людей приводять до тями прості слова: «Сподіваюся, тобі від
цього стало краще». Бо не стає насправді. Тільки в стані афекту ми
можемо робити щось подібне. І коли доходить до усвідомлення
своїх вчинків, ми часто соромимося того, що накоїли.
Підійдіть і до себе з цією міркою. Коли наступного разу ви почнете
стогнати й ремствувати, обливаючись сльозами, спитайте себе: «Чи
стало мені від цього краще? Чи справді лікується хоч один симптом
із тих, яких я хотів позбутися?».
9 лютого
ВИ НЕ МУСИТЕ МАТИ ВЛАСНУ ДУМКУ
Це лежить у нашій силі, щоб не мати погляду на якусь річ і не бути занепокоєним у душі.
Бо самі речі не мають природної сили, щоб формувати наші погляди.
Є така цікава вправа: подумати про різні неприємні речі, про які ви
не знаєте. Наприклад, що поганого кажуть люди у вас за спиною або
які власні помилки ви колись не помітили? Згадайте про речі, які
загубили, навіть цього не усвідомивши. Що ви думаєте про це все?
Неприємності вас оминули, бо ви про них не знали.
Інакше кажучи, це справді реально: не мати власної думки про
негативні речі. І ви маєте культивувати це вміння в собі — уміння
не помічати поганого. Особливо якщо, зауважуючи це, ви
засмучуєтеся. Розвивайте в собі здатність не мати жодної думки про
щось: живіть так, ніби ви не уявляли, що таке взагалі існує. Ніби
про це й не чули. Хай весь негатив не існує для вас. Тоді він матиме
значно менше сили.
10 лютого
ГНІВ — ПОГАНИЙ ДВИГУН
Немає речі, яка отупляла б людину більше за гнів, немає речі, яка покладалася би більше
на власну силу. Якщо він досягає успіху, немає гордовитішого за нього, якщо зазнає
поразки — цілковито втрачає глузд. Ба навіть зазнавши невдачі, він не втрачає сили, а
якщо доля щасливо обернеться так, що ворог зникне, то гнів клацає зубами сам на себе.
Сенека, «Про гнів», 3.1.5
Стоїки часто повторювали: гнів майже ніколи не допомагає

розв’язати жодної проблеми. Зазвичай він тільки все погіршує. Ми
засмучуємося, усі навколо сумнішають, а проблема аж ніяк не
рухається до розв’язання.
Чимало успішних людей можуть стверджувати, що гнів —
потужний двигун, який багато чого рухає в їхньому житті. Жагуче
бажання «довести, що всі помилялися», «жбурнути всім в обличчя
доказ їхньої неправоти» допомогло багатьом стати мільйонерами.
Гнів від того, що їх називали товстими або нерозумними, змушував
людей ставати підтягнутими чи підкорювати інтелектуальні
вершини. Гнів через відторгнення допомагав багатьом торувати
власний шлях.
Утім, так вважати дуже недалекоглядно. В історіях про гнів ніхто
не згадує, скільки шкідливих викидів потрапило в атмосферу, як
сильно зносився двигун під час тривалого переїзду (якщо образно
порівняти розлючену людину з машиною). Ніхто не говорить про
те, що відбувається, коли вщухає первинний гнів, і скільки його
потрібно для того, щоб механізми продовжували працювати, аж
поки зрештою єдиним джерелом руху стає гнів сам по собі.
«Ненависть — занадто важка ноша», — попереджував своїх
соратників-борців за громадянські права Мартін Лютер Кінг. А в
них була ціла купа причин відповідати ненавистю на ненависть.
Те саме й із гнівом. Те саме з усіма надміру сильними почуттями.
Це погані двигуни. Їх у світі чимало, це правда, але всі вони
обходяться своїм власникам надто дорого.
11 лютого
ГЕРОЙ ЧИ ЗЛОДІЙ?
Наш дух то володарем буває, то тираном. Володарем — коли має на меті чесне, коли
дбає про здоров’я дорученого йому тіла, не вимагає від нього нічого ганебного, брудного.
Коли ж він не володіє собою, коли зробиться захланним, розбещеним, тоді й отримує
ненависне, зловісне ім’я — стає тираном.
Сенека, «Моральні листи до Луцілія», 114.24
Кажуть, що абсолютна влада псує людину. На перший погляд

видається, що це справді так. Учень Сенеки імператор Нерон із
своєю колекцією злочинів і вбивств — яскравий тому приклад. Іще
один імператор, Доміціан, узяв і заборонив усіх філософів у Римі,
через що Епіктет мусив тікати з міста. Більшість римських
імператорів була тиранами. А втім, не минуло й кількох років після
вигнання, як Епіктет уже потоваришував із імператором Адріаном,
який допоміг посісти трон Маркові Аврелію, одному з наймудріших
володарів.
Тому не так уже й правильно стверджувати, що влада завжди псує
людину. Напевно, багато що залежить від внутрішньої сили та
самосвідомості цієї особистості — від того, що вона цінує, чого
прагне, як розуміє справедливість і чи здатна протистояти спокусам
безмежної влади й авторитету.
Усе це кожен із нас може застосувати до себе і в особистому житті,
і в професійному. Тиран чи володар? Герой чи злодій? Ким вас
можна назвати?
12 лютого
БЕРЕЖІТЬ ЯСНІСТЬ РОЗУМУ
Постійно контролюй своє сприйняття, бо ти бережеш не абищо, а свою гідність,

надійність і постійність, ясність розуму, свободу від болю та страху, словом, свою волю.
На що ти проміняв би ці речі?
Епіктет, «Бесіди», 4.3.6b-8
Незрозуміла робота, яка тільки з’їдає вам нерви, нескінченні

стосунки, життя в усіх на виду. Стоїцизм, який допомагає впоратися
з емоційними реакціями й пережити важкі часи, підтримує нас у
таких обставинах. Проводить через поле, густо всіяне мінами.
Але питання залишається: чому ви погоджуєтеся жити в таких
обставинах? Невже справді мріяли про подібне життя? Без кінця
читати роздратовані мейли й вирішувати сварки між людьми, які
сидять із вами в одному кабінеті? Так у надниркових залозах скоро
закінчиться весь кортизол! Хіба не краще приберегти його для
справді життєво важливих ситуацій?
Тому так, зверніться до стоїцизму, щоб вижити в цих труднощах.
Але не забувайте питати себе: «Чи це життя, якого я прагну?».
Щоразу, коли засмучуєтеся, маленька частка життя покидає ваше
тіло. Чи справді це ті речі, на які ви готові використати свій
безцінний ресурс? Наважуйтеся на зміни. Серйозні зміни.
13 лютого
ЗАДОВОЛЕННЯ МОЖЕ СТАТИ ПОКАРАННЯМ
Якщо ти засліплений зовнішнім виглядом якоїсь обіцяної насолоди, бережися, щоб вона
тебе не спантеличила. Але нехай справа почекає на тебе, та постарайся для себе про
відстрочення. А тоді візьми до уваги два різні моменти: той час, коли ти будеш
утішатися насолодою, і той, у якому, зазнавши насолоди, будеш шкодувати та
докоряти собі. А в протилежності до обох цих ситуацій, уяви собі, як ти будеш
тішитися та звеличувати себе, якщо утримаєшся. І навіть хоч би вона здавалася
своєчасною насолодою, пильнуйся, щоб не піддатися її чарам, принадам і спокусам. Але в
протилежності до цього уяви собі, як далеко краще бути свідомим того, що ти здобув
таку велику перемогу.
Епіктет, «Енхейридіон», 3429
Постійно контролювати себе — це важко, без сумніву. Можливо,

вам допоможе один трюк, запозичений від людей, які дотримуються
суворих дієт. Деякі з них улаштовують собі «вихідний» — один день
на тиждень, коли можна їсти все, що забажається. Ці люди протягом
тижня складають список продуктів, яких їм дуже хочеться, щоб
потім у «вихідний» дозволити собі їх з’їсти. Ідея в тому, що оскільки
шість днів із семи ви споживатимете здорову їжу, то один день не
завдасть непоправної шкоди.
Звучить непогано, на перший погляд, але кожен, хто пробував
робити собі «вихідні» від дієти, знає: щоразу об’їдаєшся до нудоти й
потім картаєш себе за це немилосердно. Минає трохи часу — і
людина вже готова повністю відмовитися від таких «вихідних», бо
розуміє: у них немає нічого хорошого, та їх і не хочеться. Це
спрацьовує як стратегія мудрого батька, який застає сина з
цигаркою і змушує його викурити цілу пачку за раз.
Важливо, щоб спокуси поєдналися зі своїми прямими наслідками.
Коли людина починає розуміти, що дозволяти собі все — це ще
гірше, ніж утримуватися, то спокуса втрачає для неї принаду. Так
стриманість стає більшою насолодою, ніж примарне задоволення,
яке можна отримати, піддавшись спокусі.
14 лютого
ДУМАЙТЕ, ПЕРШ НІЖ ДІЯТИ
Бути мудрим означає одне: зосереджувати увагу на своєму розумі, що керує всіма речами.
Геракліт, якого цитує Діоген Лаерцій у праці «Про життя, вчення та вислови знаменитих
філософів», 9.1
«І чому я це зробив?» — мабуть, ви не раз себе про таке питали. Усі

ми дорікаємо собі час від часу: «Як я міг бути таким дурним? Про
що тільки я думав?».
А ні про що. У тому й проблема. Увесь розум і глузд, потрібний
вам, — у вашій голові. Просто до нього потрібно звертатися й
користуватися ним у складних ситуаціях. Потрібно слухати його, а
не свої емоції, не тілесні реакції або гру гормонів.
Зосередьтеся на розумові. Хай він виконає свою роботу.
15 лютого
УСЬОГО ЛИШ ПОГАНІ СНИ
Поверни до здорових чуттів і прийди до себе. І коли ти збудився зі сну та зрозумів, що це

були лиш сни, то тепер на яві дивися на ті речі, що навкруги тебе, так як ти дивився на
сни.
Письменник Реймонд Чандлер описав, здається, чи не кожного з

нас, коли зізнавався в листі до свого видавця: «Я ніколи не
оглядався назад, хоча пережив чимало неприємних моментів, коли
зазирав у власне майбутнє». А Томас Джефферсон у листі до Джона
Адамса жартував: «Скільки страждань завдали нам біди, яких так і
не трапилося!». Та найкраще сформулював Сенека: «Немає нічого
певнішого в наших страхах, аніж факт, що більшість із того, чого ми
боїмося, так і не стається».
Стоїки вважали, що найчастіше наші страхи — це плід уяви, а не
реальність. Коли ними перейматися, вони живі й реалістичні, але,
як і сни, здаються смішними, якщо подивитися на все ясним
поглядом. У снах ми не здатні зупинитися й запитати себе: «Хіба це
не нісенітниця?». Навпаки, ми занурюємося в переживання з
головою. Те саме відбувається з панікою, гнівом, страхом та з будь-
яким іншим сильним почуттям.
Засмучуватися — це все одно що бачити сон наяву. Причина
смутку не була реальна, а от ваша реакція — цілком. Так із
неправдивого виникають справжні почуття. Тому вам зараз
необхідно пробудитися замість занурюватися в нічний кошмар.
16 лютого
НЕ УСКЛАДНЮЙТЕ
Коли поставили б тобі питання, як пишеться ім’я Антонін, то чи ти вимовляв би

піднесеним голосом кожну букву? Що ж тоді? Якщо твоїм слухачам урветься терпець, то
ти теж втратиш його? Чи не будеш далі вимовляти кожну букву? Так само мається
воно в цьому житті. Тож пам’ятай, що кожен обов’язок складається з певних частин.
Твій обов’язок спостерігати та, не турбуючись і не виявляючи гніву до тих, що
сердяться на тебе, іти далі своєю дорогою та досягати мети, що поставлена перед
тобою.
Звичайна картина. Ви працюєте з ненависним колегою або з

неприємним начальником. Вони просять щось зробити, але
оскільки ви погано ставитеся до них, то негайно відмовляєтеся
виконувати це. Пояснюєте свою відмову тим, що маєте багато справ
або невдоволені, що до вас звернулися недостатньо чемно. Тому ви
кажете: «Ні, я цього робити не буду». Тоді вони й собі
відмовляються виконувати ваші прохання. Так загострюється
конфлікт.
Але якби ви поглянули на ситуацію тверезо, то побачили б, що не
кожне прохання дурне й невмотивоване, насправді дещо ви легко
могли б зробити, а на щось інше — погодитися за певних умов. І
можливо, якби ви це зробили, то й решта завдань не була б такою
непосильною ношею. І скоро всі конфлікти розв’язалися б.
Життя і робота — нелегка штука. Не ускладнюймо їх сварками з
незначущих приводів і битвами за несуттєві речі. Хай емоції не
заступають нам катекон — прості й потрібні справи на шляху до
чесноти.
17 лютого
ПЕРЕШКОДА НА ШЛЯХУ ДО ЩАСТЯ
Неможливо поєднати щастя зі стогоном, що нам чогось бракує. Щастя має все, чого
прагне, і так само як сита людина, воно не повинне відчувати голоду або спраги.
Ми кажемо собі: «Я буду щасливим, коли завершу навчання», «Я

стану щасливим, коли мене підвищать по службі, коли закінчиться
дієта, коли зароблю гроші, яких вічно бракувало моїм батькам».
Психологи називають це «щастям за умови». Воно як обрій: можна
йти кілометр за кілометром і так і не добратися до нього. Навіть не
наблизитися.
Жити передчуттями, пристрасно уявляти бажане, мріяти про
щастя, що чекає в майбутньому, означає отримувати задоволення
від самого тільки очікування. Але це також означає втрачати
можливість бути щасливим тут і тепер. Придивіться до своїх
«більше», «краще», «колись» і ви побачите, що вони заважають
вашій радості. Вибирайте: мрії або щастя. Як сказав Епіктет, це речі
непоєднувані.
18 лютого
ГОТУЙТЕСЯ ДО БУРІ
Ось хто справжній атлет — той, хто сумлінно тренується не підпадати під фальшиві
враження. Стійте твердо, ви стражденні, і не піддавайтеся враженням! Битва велика,
завдання боговгодне: досягти вмілості, свободи, щастя і рівноваги.
В Епіктета є метафора, у якій ідеться про шторм: філософ

стверджував, що наші враження схожі на буревій, який може
підхопити нас і понести. Коли щось надміру захоплює, це схоже на
катаклізм.
Але як ми, сучасні люди, сприймаємо погодні умови? У нас є
прогнози, експерти доволі точно можуть передбачити шторм.
Сьогодні ми можемо постраждати від урагану тільки тоді, коли
проігноруємо попередження й не підготуємося.
Якщо ми не підготували плану дій у випадку небезпеки, якщо
ніколи не тренувалися зачиняти протиураганні ролети, то неминуче
опинимося сам на сам зі стихією — зовнішньою чи внутрішньою.
Ми лише маленькі беззахисні створіння перед ураганом, що мчить
із неймовірною швидкістю. Але в нас є сила: ми можемо
підготуватися до зустрічі з ним. І так боротися зі стихією — по-
новому.
19 лютого
БЕНКЕТ ЖИТТЯ
Пам’ятай, що ти повинен поводитися, як на бенкеті. Піднесли щось до тебе? Простягни

руку і візьми помірковану пайку. Проходить воно мимо тебе? Не спиняй його. Не прийшло
ще? Не прагни його пожадливо, а чекай, доки воно не дійде до тебе. Так само поступай
відносно дітей, жінки, становища, багатства; і раніше чи пізніше ти будеш гідний
бенкетувати з богами.
Якщо вам чогось дуже захочеться, згадайте Епіктетову метафору:

життя — це бенкет. Коли будете в захваті від чогось і готові на все,
щоб тільки отримати бажане (кинутися на інший кінець стола й
видерти смачну страву мало не в когось із рота), просто нагадайте
собі: це робити нечемно й не потрібно. Терпляче почекайте своєї
черги.
Цю метафору можна інтерпретувати й по-іншому. Наприклад,
радіти, що нас запросили на таке чудове свято (бути вдячним). Або
відчути повною мірою смак страв, які нам уже піднесли
(насолоджуватися теперішнім моментом). Не набивати пузо їжею й
питвом аж до нудоти — це нікому ще не пішло на користь, а надто
здоров’ю (зрештою, зажерливість — смертний гріх). А коли бенкет
закінчиться, нечемно буде не допомогти хазяїнові прибрати зі столу
й помити посуд (бути безкорисливим). Нарешті, іншого разу —
ваша черга скликати гостей і пригощати їх найкращими наїдками
(благодійність).
Смачної вечері!
20 лютого
ВЕЛИКИЙ ПАРАД БАЖАНЬ
Якими численними насолодами втішаються грабіжники, батьковбивці й тирани?

Негоже судити інших людей, і все ж варто задуматися: яке

виснажливе життя чекає на тих, хто готовий прощати собі будь-які
хиби? Письменниця Енн Ламотт у романі «Птаха за птахою»
жартувала: «Ви коли-небудь задумувалися, як Бог ставиться до
грошей? Подивіться на людей, яким він їх дав». Те саме із
задоволеннями. Подивіться на диктатора з його гаремом
інтриганток. Погляньте, як гарненьким дівчатам, майбутнім зіркам
спорту чи естради успіх ударяє в голову, і їхні численні гулянки
перетікають у наркозалежність, перекреслюючи всю кар’єру.
Запитайте себе: «Невже воно того варте? Чи справді від того
стільки задоволення?».
Згадайте про це, коли будете жагуче чогось прагнути або
виправдовуватимете свій «невинний» каприз.
21 лютого
НЕ БАЖАЙТЕ, НЕ ПРАГНІТЬ
Пам’ятай, що нас може підкорити й зіпсувати не тільки прагнення багатства і слави,

але й прагнення миру, відпочинку, потяг до подорожей і навчання. Хай би якою була ця
зовнішня річ, прагнення до неї підкоряє нас… там, де лежить наше серце, — нас чекає
перепона.
Епіктет, «Бесіди», 4.4.1–2, 15
Правда ж, Епіктет не каже, що мир, відпочинок, подорожі й

навчання — це погані речі? На щастя, ні. Але постійне й палке
бажання навіть речей, власне, не поганих означає потенційні
складнощі. Коли ми чогось прагнемо, то стаємо вразливими. Ідеться
про можливість подорожувати по світу, стати президентом або
просто п’ять хвилин посидіти в тиші й спокої. Коли ми чогось
пристрасно прагнемо, без надії сподіваємося, то прирікаємо себе на
розчарування. Адже в наші плани завжди може втрутитися доля, а
ми в таких випадках легко втрачаємо самоконтроль.
Знаменитий кінік Діоген сказав: «Привілей богів — не хотіти
нічого, а людей, що наближаються до божественного стану, —
хотіти дуже малого». Якщо людина нічого не прагне, вона стає
невразливою, адже ніщо не належить до сфери людського контролю.
І це стосується не тільки прагнення багатства чи слави, а й
нерозумних учинків, про які написано класичні драми або притчі.
Зелений вогник, у який так вірив Гетсбі, — приклад, на перший
погляд, добрих речей. Але любов, благородство — це теж може
когось зруйнувати.
Подумайте про свої цілі та прагнення й запитайте себе: «Я
контролюю їх чи вони контролюють мене?».
22 лютого
ПРО ЩО НЕ ВАРТО ГОВОРИТИ
Катон говорив промови так, що міг запалити цілий натовп, він вірив, що правильна
політична філософія може впорядкувати мілітарні настрої в кожному великому місті.
Але ніхто ніколи не чув, щоб він тренувався виголошувати промови перед іншими. Коли
йому казали, що люди ремствують через його мовчання з якогось приводу, він відповідав:
«Це краще, ніж якби вони ремствували на моє життя. Я говорю тільки тоді, коли маю
певність: скажу те, про що не можна було мовчати.
Плутарх, «Катон Молодший», 4
Легко почати діяти — пірнути в діяльність із головою. Важче

зупинитися, зробити паузу, подумати: «Ні, я не впевнений, що мені
це потрібно зараз. Не впевнений, що готовий». Коли Катон пішов у
політику, багато хто сподівався: він принесе зміни, стане
вершителем видатних справ. Виголошуватиме полум’яні промови,
висуватиме гучні звинувачення, здійснюватиме мудрий аналіз.
Катон відчував цей тиск очікувань — тиск, знайомий усім людям в
різні часи, — і опирався йому. Легко догоджати натовпу й власному
его.
Натомість Катон чекав — і готувався. Випробовував власні думки,
щоб розуміти, чи не реагує він на щось надто емоційно, егоїстично,
нерозумно або недостатньо зріло. І тільки після цього говорив, коли
був певен, що до його голосу варто буде прислухатися.
Для цього потрібно усвідомлювати себе. Треба зупинятися й чесно
себе оцінювати. Чи здатні ви на таке?
23 лютого
ОБСТАВИНИ НЕ ЗМІНЯТЬСЯ ЗАЛЕЖНО ВІД НАШИХ
ПОЧУТТІВ
Це не правильно, щоб ми турбувалися речами, бо вони не дбають про це.

Чимала частина «Роздумувань» Марка Аврелія — короткі цитати й

уривки з інших авторів. Філософ не мав на меті написати
оригінальну працю — він вправлявся, повсякчас нагадував собі
важливі уроки й часом черпав їх із прочитаного.
Наведена вище цитата особлива, оскільки походить із Евріпідової
п’єси, текст якої втрачено майже повністю — лишилося всього
кілька фрагментів, як-от цей. Дослідники припускають, що у творі
йшлося про Беллерофонта, героя, який засумнівався в існуванні
богів. У цьому уривку він каже: для чого сердитися на обставини й
сили, які є більшими й могутнішими за нас? Для чого брати їх
близько до серця? Зрештою, зовнішні події не якісь свідомі істоти,
вони ніяк не зреагують на наші голосіння й крики, як не зреагують і
переважно байдужі боги.
Ось про що Марк Аврелій нагадує тут собі: обставини не здатні
дослухатися до наших почуттів, тривог або захвату й реагувати на
них. Їм немає діла до нашої реакції. Вони не люди. Тому не
поводьтеся так, ніби ваші стогони здатні змінити ситуацію. Їй усе
одно.
24 лютого
ЩО НАСПРАВДІ ШКОДИТЬ
Пам’ятай, що зневажає не той, хто зневажає, завдає удари або образливо поступає, але
погляд, що ми беремо ці речі за образливі. Тому, коли хто-небудь дратує тебе, будь
упевнений, що це твій власний погляд, який дратує тебе. Тому в першу чергу старайся не
дати себе спантеличити зовнішніми явищами. Бо якщо ти раз виграєш на часі й
полегкості, то будеш легше панувати над собою.
Стоїки нагадують нам, що не існує об’єктивно хороших або поганих

подій. Коли мільярдер втрачає мільйон під час ринкових коливань,
це не те саме, якщо я або ви втратимо таку суму. Критика від
запеклого ворога сприймається інакше, ніж від коханої людини.
Якби хтось надіслав вам сердитого листа, а ви його ніколи не
побачили, чи означало б це, що таке повідомлення взагалі існувало?
Інакше кажучи, щоб віднести якісь ситуації до категорії поганих,
потрібна наша участь і контекст.
Чи заподіяв нам хтось шкоду, це визначає наша реакція. Якщо ми
вважаємо, що до нас поставилися несправедливо, і сердимося через
це, значить, так воно й буде. Коли підвищимо голос, бо відчуємо, що
зароджується конфлікт, то він і справді виникне.
Але якщо ми знову будемо здатні контролювати себе, то зможемо
також вирішити, чи щось є хорошим, чи поганим. Насправді, якщо
одна й та сама подія станеться в різні періоди нашого життя, ми по-
різному будемо на неї реагувати. То чому б нам не вирішити для
себе більше не вішати ярлики? Не реагувати неправильно?
25 лютого
ДИМ, ПОПІЛ І КАЗКА
Постійно пригадуй собі тих, що скаржилися на що-небудь; тих, що привертали до себе

дуже увагу надзвичайним розголосом, нещастям, ворожнечею чи чим-небудь у цьому роді.
Потім подумай: де вони всі тепер? Дим, попіл і казка…
Марк Аврелій не раз писав, що імператорів, які були до нього,

майже не пам’ятали вже за кілька років після закінчення їхнього
правління. Для володаря-філософа це було нагадування: хай би
скільки він завоював, хай би як нав’язував свою волю світові — це
все одно схоже на будування замку з піску. Вітри часу знесуть його
дуже швидко.
Те саме відбувається з людьми, які далеко заходять у своїй
ненависті, злості, захопленні чимось або перфекціонізмі. Марк
Аврелій любив повторювати, що Александра Македонського, одного
з найбільш пристрасних і амбітних людей усіх часів і народів, було
поховано в тій самій землі, що й погонича його мула. Зрештою, усі
ми колись помремо й невдовзі будемо забуті. Тож маємо
насолоджуватися тим коротким часом, який маємо на землі, і не
ставати рабами емоцій, що роблять нас сумними й нещасними.
26 лютого
КОЖНОМУ — СВОЄ
Робить тобі інший несправедливість? Нехай він дбає про те. Він має свою власну вдачу,
свою власну енергію. Я маю те, чого бажає природа світу, щоб я мав; і роблю те, чого
вимагає моя вдача, щоб я робив.
Авраам Лінкольн, бувало, сильно гнівався на підлеглих, на своїх

генералів або навіть друзів. І замість того щоб прямо сказати цій
людині все, що він про неї думає, Лінкольн писав довгого листа, у
якому детально змальовував власне невдоволення й висловлював
усі свої думки. А потім ретельно складав папір і ховав у шухляду,
щоб ніколи не надіслати. Чимало з цих листів збереглися
випадково.
Лінкольн, як і римський імператор, знав, що образитися у
відповідь дуже легко. І надзвичайно спокусливо висловити людині в
очі все, що ти про неї думаєш. Але після цього майже завжди
з’являється жаль. Інакше кажучи, людина воліла б не надсилати
того листа. Пригадайте, коли ви востаннє злітали з котушок. Чим
усе закінчилося? Чи залишилися ви у виграші?
27 лютого
КУЛЬТИВУВАТИ БАЙДУЖІСТЬ ТАМ, ДЕ ІНШІ
ПЛЕКАЮТЬ ПРИСТРАСТЬ
Серед усіх речей деякі добрі, деякі погані, а деякі байдужі. Добрі — це чесноти і все, що до
них стосується; погані — це пороки і все, що їх виправдовує; а байдужі лежать поміж
чеснотами й пороками: це, зокрема, багатство, здоров’я, життя, смерть, задоволення і
біль.
Епіктет, «Бесіди», 2.19.12b–13
Уявіть, яку ви мали б силу в житті й стосунках, якби всі речі, що

турбують інших — чи достатньо вони стрункі, скільки грошей
заробляють, скільки ще лишилося прожити, як вони помруть, — не
тривожили б вас так сильно. Що було б, якби в ті моменти, коли всі
решта сумували, заздрили, захоплювалися, жадібно прагнули, ви
були б об’єктивними, спокійними і з ясним розумом? Можете собі
це уявити? Як змінилися б ваші стосунки з колегами, коханою
людиною, друзями…
Сенека був дуже заможним і знаменитим чоловіком, але стоїком за
світоглядом. У нього було багато матеріальних речей, та він був до
них байдужий. Насолоджувався ними, поки міг, але приймав той
факт, що все може зникнути. Наскільки це кращий підхід, ніж
розпачливо прагнути більшого або панічно боятися втратити хоча б
копійку. Байдужість — це тверда надійна земля.
Бути байдужим — не означає ховатися й уникати речей, це
значить не надавати будь-яким наслідкам більшої ваги, ніж вони
того заслуговують. Звісно, це нелегко, але якщо вам удасться,
наскільки спокійнішими ви станете?
28 лютого
КОЛИ ВТРАЧАЄТЕ КОНТРОЛЬ
Душа — як пляшка води, а наші враження — як промінь сонця, що проходить крізь воду.
Коли розхитати воду, може здатися, що світло теж приходить у рух, але насправді так
не є. Тож коли людина розхвилюється, здається, що її чесноти і вміння порушуються,
хоча насправді порушується тільки дух, що їх містить, тож коли дух заспокоюється, то
й чесноти стають на місце.
Ви зробили щось не так. Або, можливо, добряче наламали дров.

І що? Це не змінює філософію, яку ви обрали. Це не означає, що ви
остаточно й безповоротно збочили з обраного шляху. Це лиш
тимчасове відхилення.
Пам’ятайте, що засоби й мета нашого тренування не залежать від
тривог конкретного моменту. Зупиніться. Відновіть спокій.
Філософія нікуди від вас не поділася.
29 лютого
МИ НЕ ЗАВЖДИ ОТРИМУЄМО ТЕ, ЧОГО ХОЧЕМО
Коли дитина просуває руку через вузьке горлечко глека, то не може набрати в кулак того,
що лежить у глекові, й починає плакати. Викинь те, що в руці, і ти зможеш її витягти!
Тримай в узді своє бажання — не прагни надто багато речей, і ти отримаєш те, чого
справді потребуєш.
«Ми зможемо мати все!» — ось мантра сучасного життя. Робота,

сім’я, досягнення мети, успіх, вільний час — ми хочемо мати все це
й водночас, відразу ж, без зволікань.
У Греції приміщення для лекцій (схолейон) було центром дозвілля,
де студенти могли поговорити про високе (добро, істину, красу),
щоб покращити своє життя. Там вони мали змогу розставити для
себе пріоритети, випробувати цінності зовнішнього світу. Сьогодні
ми надто зайняті тим, щоб накопичувати речі, достоту як ті діти, які
запихають руку в глек у пошуках чогось цікавого. Нам немає часу на
роздуми про високе.
«Не прагни занадто багато речей», — каже Епіктет.
Зосереджуйтеся. Розставляйте пріоритети. Тренуйте свій розум,
щоб виробити звичку запитувати: «Чи потрібна мені ця річ? Що
станеться, якщо я її не дістану? Чи зможу я прожити без неї?».
Відповіді на ці питання допоможуть вам розслабитися, відкинути
все, чого не потребуєте, але що засмічує ваш духовний простір —
так, що зайнятість забирає у вас рівновагу і щастя.
Березень
УСВІДОМЛЕННЯ
1 березня
ІЗ ЧОГО ПОЧИНАЄТЬСЯ ФІЛОСОФІЯ
Важливе місце, з якого починається філософія, таке: чітко зрозуміти власні головні
принципи.
Епіктет, Бесіди, 1.26.15
Філософія нас лякає. Із чого вона починається? Із книжок? Із

лекцій? Із продажу всього, що маєш, і переселення в діжку?
Ні. Епіктет каже, що людина стає філософом тоді, коли піддає
випробуванням причини власних дій і починає ставити питання до
емоцій, переконань і навіть мови, тоді як усі інші їх сприймають мов
належне. Уважається, що тварина усвідомлює себе, якщо здатна
впізнати себе в дзеркалі. А ми можемо стверджувати, що стаємо на
шлях філософії, коли починаємо усвідомлювати здатність
аналізувати власний розум.
Чи можете ви зробити цей крок сьогодні? Коли ступите його, то
відчуєте, що живете по-справжньому, тим життям —
перефразовуючи Сократа, — яким варто жити.
2 березня
АДЕКВАТНА САМООЦІНКА
Передусім мусимо себе ж оцінити, бо частенько нам здається, що ми спроможні на

більше, аніж можемо.
Сенека, «Про спокій душі», VI.138
Багато хто не поспішає по-справжньому оцінювати себе. Напевно,

тому, що боїться: деякі переконання про власні здібності можуть
похитнутися. Гете сформулював таку максиму: велика помилка —
«бачити себе більшим, ніж ти є насправді». Але як можна
неупереджено оцінити себе, якщо відмовляєшся визнати власні
слабкості?
Не бійтеся усвідомлювати себе й визнавати свої неприємні риси.
Гетівська максима має продовження: мислитель закликав «цінувати
себе не менше, ніж ви на те заслуговуєте». Адже часто ми самі собі
дивуємося, як успішно можемо дати раду в ситуації, що її панічно
боялися. Наприклад, перемогти власний розпач і дбати про інших
(хоча завжди були переконані: якщо щось станеться з нашими
батьками або з кимось із подружжя, ми цього не переживемо). Або
взяти ситуацію під контроль у стані неймовірного стресу чи крутого
повороту життя.
Недооцінювати власні здібності так само небезпечно, як
переоцінювати їх. Плекайте в собі здатність судити себе точно й
чесно. Зазирніть у власну душу й прислухайтеся: на що ви здатні й
що допоможе вам вивільнити власний потенціал.
3 березня
ОБ’ЄДНАННЯ / РОЗ’ЄДНАННЯ
Ці речі не можуть поєднуватися. Ти маєш бути цілісною людиною, хорошою або поганою.
Маєш наполегливо працювати або над власними переконаннями, або над речами, яких не
в змозі контролювати — дбай найбільше про внутрішнє, а не зовнішнє, тобто стань на
бік або філософа, або натовпу!
Усі ми складні особистості. Кожен із нас має різні грані характеру, а

ще — багато суперечливих бажань, прагнень і страхів. Зовнішній
світ не менш складний і суперечливий. І якщо не бути обережним,
то різні сили — доцентрові й відцентрові — можуть розірвати нас
на шматки. Неможливо бути одночасно і прекрасним Доріаном
Греєм, і потворним відображенням його душі на картині.
Принаймні неможливо бути таким довго.
Ми маємо вибір: стати на бік філософів і дбати про те, що
всередині нас, або поводитися як підбурювач натовпу, який щоразу
надягає таку личину, що в певну мить потрібна юрбі.
Якщо не зосередитися на внутрішній єдності й усвідомленні,
можна їх утратити.
4 березня
УСВІДОМЛЕННЯ — ЦЕ СВОБОДА
Людина вільна тоді, коли живе так, як їй хочеться, коли ніхто її не змушує, не
перешкоджає ні в чому, не обмежує — чийого вибору ніхто не заперечує, чиї бажання
здійснюються, хто ніколи не натикається на спротив. Хто ж хоче жити жалюгідним —
без поваги, без дисципліни, постійно скаржачись на життя, загрузнувши в рутині?
Ніхто. Є розпусні люди, які живуть не так, як їм хочеться; а тому жодна розпусна
людина не є вільна.
Сумно спостерігати, скільки часу люди витрачають протягом дня на

речі, які «повинні» зробити. Не йдеться про обов’язки, як,
наприклад, робота чи сім’я, а про зобов’язання, які беремо на себе
через марнославство або дурість. Подумайте, скільки зусиль ми
докладаємо для того, щоб вразити інших, скільки енергії можемо
вкласти у виконання забаганок, про які навіть не задумуємося, чи
потрібні вони нам. В одному зі своїх знаменитих листів Сенека
писав, як часто багаті люди стають залежними від власних статків,
маєтків, наложниць і навіть рабів. «Мабуть, найневдячніше рабство,
— твердив стоїк, — те, що його людина наклала на себе сама».
У всі часи можна побачити таке рабство. Співзалежна людина, яка
тільки й здатна залагоджувати конфлікти «проблемного» друга,
начальник, що розв’язує сотні дрібних проблем і скроплює власним
потом кожну зароблену копійку. Сотні вечірок, гостин, подій і
зборів, на які бракує часу, але на які все одно йдеш.
Переглядайте свої зобов’язання час від часу. Скільки з них ви
справді свідомо взяли на себе? Які з них по-справжньому важливі?
Чи дійсно ви маєте стільки свободи, як думаєте?
5 березня
ВИКИНЬТЕ ЗІ СВОГО ЖИТТЯ ТЕ, ЩО ДАЄТЬСЯ ВАМ
НАДТО ДОРОГО
Так ось: хоч би чого ми прагнули, до чого б ціною великих зусиль не тяглися, треба
передусім дивитись, чи не є воно непотрібним або взагалі шкідливим. Дещо буває зайвим,
дещо — не варте таких старань. Але ж ми далі свого носа не бачимо: вважаємо, начебто
даром приходить те, що насправді дуже дорого нам обходиться.
Серед усіх листів Сенеки цей, мабуть, один із найважливіших — і

один із найменш зрозумілих. У цьому тексті філософ говорить про
те, чого не здатне почути суспільство розкішних будинків і все
більшого прагнення накопичувати: усе, що ми здобуваємо, має
приховану ціну. І що раніше ми це зрозуміємо, то краще.
Пам’ятайте: навіть безкоштовні речі мають ціну — хоча б ту, що
ми платимо за їхнє зберігання: у гаражах і в умах. Оглядаючи своє
майно сьогодні, запитайте себе: «Чи я цього потребую? Можливо,
це надлишок? Яка справжня ціна цієї речі? Чого вона вартує мені?».
Ви будете здивовані, коли почуєте відповіді. І будете вражені, коли
усвідомите, скільки платите, навіть не помічаючи цього.
6 березня
НЕ РОЗКАЗУЙТЕ ПРО СВОЇ ПОДВИГИ ВСІМ НА СВІТІ
У товаристві уникай часто та надмірно згадувати про свої вчинки та небезпеки. Бо хоч
це може бути приємне для тебе говорити про власні небезпеки, та не в однаковій мірі
приємно іншим слухати про твої пригоди.
Епіктет, «Енхейридіон», 33.1440
Сучасний філософ Насім Талеб попереджував нас про «наративні

помилки»: тенденцію складати в історії непов’язані між собою події
з минулого. Це приємне заняття — створювати такі історії, але вони
вводять нас в оману. Так виникає ілюзія пов’язаності, якої насправді
не існує.
Якщо вам складно це усвідомити, згадайте Епіктетові слова. Є ще
одна причина не оповідати іншим історій про своє минуле. Це
нудно, це дратує і це егоїстично. Вам, може, і подобається вести
розмову й спрямовувати всю увагу на себе, але подумайте, як
почуваються всі інші. Як вам здається, люди навколо справді в
захваті від ваших футбольних досягнень у старшій школі? Чи варто
саме зараз вихвалятися своїми гігантськими (зовсім трохи
перебільшеними) успіхами в сексі?
Докладіть усіх зусиль, щоб не створювати цю мильну бульбашку
фантазії. Живіть у реальності. Слухайте людей і чуйте їх, а не
виступайте перед ними.
7 березня
НЕ ДОВІРЯЙТЕ ВІДЧУТТЯМ
Геракліт називав ілюзії жахливою хворобою, а зір — брехливим чуттям.

Діоген Лаерцій, «Про життя, вчення та вислови знаменитих філософів», 9.7
Самосвідомість — це здатність об’єктивно себе оцінювати. Це

спроможність піддавати сумніву власні інстинкти, звички й
припущення. Якщо ж у нас розвивається ойесис (οϊησις) — ілюзії
або зверхня й безапеляційна позиція, час серйозно переглянути всі
наші переконання. Адже навіть власні очі можуть обманути.
Від цього стає тривожно. «Невже я не можу довіряти навіть
власним відчуттям?» Звісно, ви могли так подумати. А могли й
інакше. Оскільки відчуття часто нас обманюють, емоції
зашкалюють, а наша думка про себе надто оптимістична, то нам
краще не квапитися з висновками про будь-що на світі. Варто
обдумувати кожен свій учинок, намагатися зрозуміти все, що
відбувається, а тоді приймати правильні рішення.
8 березня
НЕ ВІДДАЙТЕ КОМУСЬ НЕНАРОКОМ ВЛАСНУ
СВОБОДУ
Якщо хтось віддав би твоє тіло якому-небудь прохожому, ти напевно був би розлючений.
Але ти не маєш сорому віддавати свій власний ум першому випадковому, хто
зустрінеться, щоб бути виведеним із рівноваги та стати спантеличеним?
Інстинктивно ми захищаємо власне тіло. Не даємо людям торкатися

нас, штовхати, контролювати, куди прямуємо. Але коли йдеться про
розум, то ми стаємо не такими вже й суворими. Радо ввіряємо його
соцмережам, телебаченню, думкам, словам і діям інших. Беремося за
роботу — і от уже блукаємо «інтернетрями». Сідаємо за сімейну
вечерю — і на столі поруч у кожного лежить телефон. Зупиняємося
подихати в парку чи відпочиваємо на лавці — і от уже замість
зазирати собі в серце судимо людей, які нас проминають.
І ми навіть не усвідомлюємо, що це робимо. Не розуміємо, скільки
часу втрачаємо, як сильно це відволікає нас від важливого. І що
найгірше — ніхто нас не змушує до цього. Ми це робимо
добровільно.
Стоїки до такого ставилися з огидою. Вони знали, що світ здатен
контролювати наші тіла: нас можуть ув’язнити або ми можемо
постраждати від негоди. Але розум? Це наша власна територія. Ми
мусимо його захищати. Треба контролювати свій розум і
сприйняття, як сказали б стоїки, бо це найдорогоцінніше, що ми
маємо.
9 березня
ОБЕРІТЬ ПРАВИЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ
А більше за все дбай про от що: щоб не прив’язуватися надто до своїх колишніх знайомих
і друзів, щоб вони не опустили тебе до свого рівня. Якщо не пильнуватимеш цього, то
будеш зруйнований… Ти маєш обрати: чи тебе любитимуть ці друзі, й ти залишишся
тією самою людиною, чи ставатимеш кращим — коштом друзів… Якщо ти
намагатимешся мати обидва, то ні розвиватимешся, ні збережеш те, що мав.
Епіктет, «Бесіди», 4.2.1; 4–5
Від добрих людей ти навчишся доброму, але якщо спізнаєшся з лихими, то зруйнуєш ту
душу, яку мав.
Гай Музоній Руф цитує Теогніда Мегарського, «Лекції», 11.53.21–22
У США люблять цитувати висловлювання знаменитого

мотиваційного спікера, підприємця Джима Рона: «Ви є середнім
арифметичним тих п’яти людей, із якими проводите найбільше
часу». А ще один успішний менеджер і автор Джеймс Алтачер радив
молодим підприємцям і письменникам знайти для себе середовище
— групу колег, які надихатимуть на успіхи й звершення. Можливо,
колись батько, помітивши вас серед «проблемних» підлітків,
попереджував: «Пам’ятай, ти стаєш схожим на тих, із ким
спілкуєшся». Гете сформулював цей принцип ще краще: «Скажи
мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти».
Нам треба дуже ретельно стежити за тим, кого впускаємо у власне
життя. Не бути снобом і недоторкою, але тягнутися до тих, хто
намагається зробити життя кращим. Запитайте себе про людей,
яких зустрічаєте і з якими спілкуєтеся: «Чи стаю я кращим завдяки
їм? Чи надихають вони мене йти вперед і бути відповідальним? Чи
тягнуть униз до свого рівня?». І зважаючи на все це, поставте собі
найважливіше питання: «Варто мені більше чи менше спілкуватися
з цими людьми?».
Знаменитий вислів Гете має продовження: «Якщо я знатиму, на що
ти витрачаєш час, я скажу, що з тебе вийде».
10 березня
ЗНАЙДІТЬ СВОГО КАТОНА
…чимало б уникнули ми похибок, якби, готові схибити, знали, що матимемо свідка того
вчинку. Тож нехай наша душа має когось такого, кому б виявляла шану, чиїм велінням
очищувала б найпотаємніші свої сховки. Щасливий же той, хто здатний
удосконалювати когось не тільки живим спілкуванням, присутністю, а самою думкою
про себе — коли інший про нього думає!
Ім’я Катона Молодшого, римського політика, який прославився

завдяки неймовірній самодисципліні, відданого захисника
республіки від Юлія Цезаря, багато разів з’являється на сторінках
писань, які нам передали стоїки. Це дивно, адже сам він не залишив
жодних текстів. Він не мав власної школи. Не давав інтерв’ю. Але
цього відважного та рішучого чоловіка часто згадують і цитують як
видатного філософа.
Сенека радить кожному з нас мати власного Катона — образ
великої та благородної людини, яку зможемо впустити до себе в
душу, щоб там вона судила наші думки та дії, навіть коли її не буде
поряд фізично. Економіст Адам Сміт запропонував схожий концепт
«нейтрального спостерігача».
Це не обов’язково має бути реальна людина, просто хтось, як
сказав Сенека, хто може стати свідком нашої діяльності. Хтось, хто
тихо дорікне нам, коли ми робимо якісь нечесні, егоїстичні речі або
лінуємося.
І якщо ми все робитимемо правильно й у нас буде такий
внутрішній орієнтир, можливо, ми й самі за потреби станемо для
когось Катоном або нейтральним спостерігачем.
11 березня
ЖИТТЯ БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ
Людина, яка не має обмежень, яка керує всім так, як бажає, — вільна. А та, яку можна
обмежити, змусити, втягнути у щось проти її волі, — та людина є рабом.
Епіктет, «Бесіди», 4.2.128b–129a
Згадайте зараз наймогутніших, найбагатших, найзнаменитіших

людей світу. Відкиньте всі зовнішні принади їхнього успіху, забудьте
про те, що вони здатні купити. Натомість подумайте, що їм
довелося віддати за свій успіх, якою ціною він дістався.
Переважно ціною свободи. Вони мусять ходити в костюмі, бо в
них така робота. Повинні відвідувати деякі зустрічі й цілуватися з
ненависними людьми, бо від того залежить їхній успіх. Мусять — і
від цього нікуди не дінешся — розуміти: їм не варто говорити
вголос того, що насправді думають. Але найприкріше, що їм часто
доводиться ставати гіршими, ніж вони були, робити негарні речі.
Звісно, це приносить дуже щедрі плоди, але чи справді добре такі
люди усвідомлюють ціну своїх здобутків? Сенека казав: «Рабство
ховається під шовками й золотом». Часто успішні люди стають
заручниками власних здобутків. Чи хочете ви такого для себе? Чи
над цим так тяжко працюєте? Будемо сподіватися, що ні.
12 березня
ПОДИВІТЬСЯ НА РЕЧІ ТАК, ЯК ЇХ БАЧИТЬ ЛЮДИНА,
ЩО ПОМИЛЯЄТЬСЯ
Якщо хто зробить тобі якесь зло, одразу розваж, із яким поглядом на добро і зло вчинив
він зло. Бо коли ти зрозумієш це, то жалітимеш його й не будеш ані дивуватися, ані
сердитися. Бо або ти сам уважаєш добром те саме, що й він, або щось інше того самого
ґатунку. Отже, твій обов’язок — простити йому. А якщо ти не вважаєш таких речей
добрими чи злими, то тобі легше буде стати прихильним до того, що блудить.
Сократ, чи не наймудріша у світі людина, казав, що «ніхто не робить

неправильного добровільно». А це також означає, що ніхто не
помиляється із власної волі. Ніхто не вважає, що схибив, навіть
якщо це так. Усі гадають, що праві, інакше ніхто не думав би так, як
думає. Просто іноді деякі люди в цьому своєму переконанні
помиляються.
Чи може бути таке, що до вас поставилися зверхньо або завдали
шкоди ненавмисно? Можливо, та людина думала, що робить
правильно — для неї, а може, і для вас? У США в південному штаті
Вірджинія було встановлено пам’ятник полеглим солдатам-
конфедератам, які боролися проти скасування рабства, із написом:
вони «виконували свій обов’язок так, як його розуміли». Звісно,
свій обов’язок ці солдати розуміли неправильно, але це було їхнє
щире переконання. Так само Лінкольн щиро говорив в одній із
відомих промов: «Зрештою, дерзаймо виконувати свій обов’язок до
кінця так, як ми розуміємо його».
Наскільки більше толерантності й розуміння було б у вас, якби ви
почали вважати дії інших людей як спроби вчиняти правильно? І
незалежно від того, погоджувалися б ви з ними чи ні, такий погляд
змінив би ваше розуміння вчинків, які ви раніше вважали б
образливими чи ворожими.
13 березня
ОДНОГО ДНЯ МИ ВСЕ ЗРОЗУМІЄМО
Коли ти звинувачуєш провидіння, подумай добре, і зрозумієш, що все трапилося

недаремно.
Ми воюємо з обставинами, бо так сильно прагнемо втілити власні

плани, що забуваємо: можливо, існує масштабніший план, про який
ми навіть не здогадуємося. Хіба не бувало такого (і не раз), коли,
озираючись, ми виявляли: те, що здавалося бідою, обернулося на
щасливий поворот подій? Ми також забуваємо, що світ не
крутиться навколо нас і що наша втрата може бути здобутком для
когось іншого.
Відчуття, що до нас ставляться несправедливо, виникає тоді, коли
в людини є проблеми з усвідомленням. Маємо пам’ятати, що на все
є причина, але це широка й універсальна причина, яку ми не завжди
здатні побачити. Можливо, несподіваний ураган почався з помаху
крил метелика в далеких шарах атмосфери, а наше нинішнє нещастя
— прелюдія прекрасного майбутнього.
14 березня
ІЛЮЗІЇ — ЦЕ НАШ ВОРОГ
Зенон також сказав би, що немає нічого більш ворожого для твердого знання, ніж ілюзії.
Діоген Лаерцій, «Про життя, вчення та вислови знаменитих філософів», 7.23
Ілюзії, манія величі — не просто неприємні риси особистості.

Егоїзм не лише бридкий, а й заводить на хибний шлях. Це серйозні
вороги нашої здатності вчитися й розвиватися.
Епіктет стверджував: «Людині важко почати вчити те, що, на її
думку, вона й так знає». Жодна людина не зможе намагатися ставати
кращою, вчитися й здобувати повагу інших, якщо думатиме, що
вона вже ідеальна, геній, яким мусять захоплюватися всі навколо.
Тож ілюзії та егоїзм стають на шляху речей, які ми здатні були б
здобути, проте нам перешкоджає оманлива думка, що вже їх маємо.
Тому ми повинні уникати егоїзму й не допускати, щоб він
руйнував нас ізсередини: тримати його під контролем двадцять
чотири години на добу.
15 березня
У НАС Є ТІЛЬКИ ТЕПЕРІШНЄ
Хоч би ти жив три тисячі або три тисячі рази десять тисяч літ, то все-таки
пам’ятай, що ніхто не втрачає якогось іншого життя, як те, що його він проживає, ані
не проживає якогось іншого життя, як те, що його втрачає. Таким чином найдовше та
найкоротше зводиться до цього самого. Бо теперішність є ця сама для всього, хоч те, що
гине, не є те саме; таким чином те, що втрачається, виявляється тільки хвилиною.
Тому людина не може втратити ані минулого, ані майбутності: бо як може хто взяти
від неї те, чого вона не має?
Сьогодні подумайте про те, як часто вам хочеться більшого, ніж

маєте. Хочеться, щоб минуле було іншим (не таким, кращим, досі
тривало тощо), щоб майбутнє розгорталося тільки за вашим
планом (і ви, звісно, не задумуєтеся, як це вплине на інших людей).
Саме під час такого бажання ви нехтуєте теперішнім. Яка
невдячність! Є вислів, який приписують Білові Кіну, карикатуристу:
«Учора — це минуле, завтра — це майбутнє, а сьогодні — це
подарунок»45. Цей подарунок — у наших руках, але в нього є термін
придатності, який катастрофічно швидко спливає. Якщо зможете
скористатися ним, вам вистачить надовго. Цей подарунок може
тривати ціле ваше життя.
16 березня
БОЖЕСТВЕННЕ ЗЕРНО ВСЕРЕДИНІ ВАС
Шануй цю здібність, яка творить погляди. Від цієї здібности залежить повністю те, чи
у твоїй керівній частині існуватиме якийсь погляд, суперечний з природою та устроєм
розумної істоти. Ця здібність запевняє теж свободу від квапливої думки, приязнь до
людей та слухняність до богів.
Ви здатні мислити, читати цю книжку, розуміти й робити висновки

з різних ситуацій. Завдяки цьому ви можете покращувати своє
життя й самі вдосконалюватися. Потрібно цінувати цю здатність,
тому що вона надзвичайно важлива й не всі її мають. Повірте, про
те, що ви сприймаєте як належне, багато хто навіть мріяти не може.
Сьогодні виділіть трохи часу на те, щоб нагадати собі: вам дано
здатність користуватися логікою та глуздом, щоб орієнтуватися в
ситуаціях. Завдяки цьому ви маєте неймовірну силу: змінювати свої
обставини й обставини інших. Але пам’ятайте: мати силу означає
бути за неї відповідальним.
17 березня
КРАСА ВИБОРУ
Тебе визначає не твоє тіло чи твоя зачіска, а здатність робити правильний вибір. Якщо
твій вибір буде гарним, то ти теж будеш гарним.
Епіктет, «Бесіди», 3.1.39b–40a
Саме ця цитата звучить у фільмі «Бійцівський клуб»: «Ти — не твоя

робота, ти — не сума, що лежить на рахунку в банку. Ти — не
автомобіль, на якому їздиш. Ти — не вміст свого гаманця».
Очевидно, наш друг Епіктет не бачив цього фільму й не читав
книжки, але, схоже, споживацтво 90-х років XX століття існувало й
у Стародавньому Римі.
Легко переплутати той образ себе, який демонструємо світові, з
тим, ким ми насправді є. Особливо якщо медіа свідомо стирають
межу між ними двома.
Сьогодні, можливо, ви гарно виглядаєте, але якщо для наведення
лоску довелося цілий ранок просидіти перед дзеркалом, то стоїки
запитали б: а чи справді ви гарні? Тіло, виплекане в ненастанних
тренуваннях, чудове. Тіло, накачане, щоб вразити когось у
спортзалі, — ні.
Ось про що закликають подумати стоїки. Не про те, як
виглядають речі, а скільки зусиль і праці було в них укладено,
унаслідок якого вибору вони з’явилися.
18 березня
НІЧОГО НЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ БЕЗ ВАШОЇ ЗГОДИ
Сьогодні я вийшов із усякого клопоту або, краще сказати, я викинув усякий клопіт, бо він
не був зовні, але всередині, у моєму погляді.
У важкі дні ми, буває, кажемо: «Робота страшенно виснажлива» або

«Мій начальник не дає жити». Якби ж ми розуміли, що такого не
може бути. Ніхто не в силах заважати жити вам, робота не може
виснажувати вас, адже це зовнішні об’єкти, вони не здатні
проникнути у ваш розум. Ваші переживання дуже реальні, але
походять вони зсередини, а не ззовні.
Стоїки вживали слово епілепсис (έπίληψις), що означає
«поглинання», зокрема вражень, думок і суджень нашим розумом.
Усі припущення, які радо генерує розум, — виключно наша
відповідальність. Ми не можемо звинувачувати інших людей за те,
що вони нас засмучують або розчаровують, — так само, як не
можемо звинувачувати їх у нашій до них заздрості. Причина завжди
всередині нас. Інші — тільки ціль.
19 березня
ПОЗАЧАСОВА МУДРІСТЬ
Є два правила, що їх завжди необхідно пам’ятати: немає нічого гарного чи поганого поза
моїм свідомим вибором; ми не повинні намагатися підштовхувати події, натомість
маємо йти за ними.
У середині двадцятого століття в Індії жив єзуїтський священик на

ім’я Ентоні де Мелло. Він народився в Бомбеї (тоді місто ще
належало Британській імперії). У цьому чоловікові зійшлося багато
культур і поглядів: східних і західних. Він учився на психотерапевта.
Цікаво спостерігати, як позачасова мудрість розвивається в різних
школах та ідеях, у різні віки. Ось цитата з книжки де Мелло «Шлях
до любові», яка дуже нагадує Епіктета: «Причина мого
роздратування — не в цій людині, а в мені».
Пам’ятайте, у кожної людини є вибір. Саме ви все контролюєте.
Причина роздратування або переконання, що щось є погане,
усередині нас і походить від наших уявлень та очікувань. Ми легко
можемо змінити власні уявлення, відкинути манію величі й любити
та приймати все, що навколо нас. І цю мудрість було повторено й
наново відкрито в кожній країні, у кожному столітті — від початку
віків.
20 березня
БУТИ ГОТОВИМ І ВДОМА
Звісно, я хотів би, щоб мене оминули тортури, але, якщо мені таки доведеться їх
зазнати, то хіба я не прагнутиму того, щоб я повівся під час них мужньо, стійко,
незламно? Або, скажімо, війна: я ж зовсім не хочу, щоб вона почалася. Та якщо вже
почнеться, то хіба не зичитиму собі з гідністю перенести рани, голод і все інше, що вона
неминуче несе з собою? Та й не настільки я безглуздий, щоб запрагнув хворіти. Але якщо
змушений буду хворіти, то таки бажатиму собі не пхикати й ні в чому не вередувати.
Отже, бажаними є не прикрощі, а чесноти, без яких не подолати нам тих прикрощів.
Президент Джеймс Гарфілд був видатною людиною. Він виріс у

бідності, отримав освіту самотужки, але став героєм Громадянської
війни в США. Гарфілд дуже недовго очолював країну, оскільки його
життя обірвала куля найманця. За короткий час свого
президентства йому довелося мати справу з розділеною країною і
позбавленою єдності Республіканською партією. В одному
конфлікті, коли під сумнів було поставлено його перебування на
посаді, Гарфілд твердо відстоював свою позицію й казав радникові:
«Звісно, я засуджую війну, але якщо її принесуть до мого порога, я
буду вдома».
Саме це говорить і Сенека. Ми не такі немудрі, щоб прагнути
труднощів у власному житті. Але й не настільки дурні, щоб
припускати, що їх ніколи не станеться. Тому, коли труднощі
стукають у наші двері — а це може статися навіть цього ранку, —
нам треба бути готовими. Не поводитися так, ніби пізно ввечері до
нас завітав непроханий гість, а зустрічати складні ситуації так, як
важливих персон: гарно вбраними, на порозі й підготовленими.
21 березня
НАЙКРАЩИЙ ВІДПОЧИНОК — ОСЬ ТУТ, А НЕ ДЕСЬ
ТАМ
Люди шукають для себе відпочинку, домів у селі, над берегами моря, у горах. І ти також
звик палко бажати цих речей. Але це повністю ознака найбільше пересічних людей, бо у
твоїй силі лежить, де б ти не був, знайти відпочинок у собі самому. Бо людина ніде не
може знайти більше спокою та свободи від клопоту, як у своїй власній душі, зокрема,
коли вона має в собі такі думки, заглибленням у які впроваджує себе негайно в досконалий
спокій. І я тверджу, що спокій — це ніщо іще, як добре впорядкування ума. Постійно
давай собі цей відпочинок і відновлюй себе.
Чи скоро у вас відпустка? Можливо, ви чекаєте вихідних, щоб

нарешті побути в тиші й спокої? Мабуть, думаєте: «Зроблю це, коли
все налагодиться або коли ситуація нормалізується». Але якщо
говорити чесно, ви коли-небудь справді поверталися до задуманого
в спокійній обстановці?
Дзен-наставник Джон Кабат-Цинн колись сказав: «Хай би куди ти
йшов, ти вже там». Будь-якої миті ми можемо знайти сили й
відновлення, заглибившись у себе. Можемо сісти, заплющити очі й
дихати. Можемо увімкнути якусь музику й приглушити світло.
Вимкнути всі ґаджети. «Вимкнути» дурні думки у своїй голові. Це
принесе нам спокій. І тільки це.
22 березня
ЩО ТАКЕ БУТИ ПО-СПРАВЖНЬОМУ ОСВІЧЕНИМ
Що ж тоді означає отримати правильну освіту? Навчитися застосовувати свої

природні переконання до правильних речей відповідно до природи, а крім того —
розділяти те, що лежить у колі нашого впливу, від того, що лежить поза ним.
Диплом у гарній рамці на стіні демонструє вашу освіченість

приблизно з таким самим успіхом, як черевики на ногах —здатність
ходити. Це старт, але до ефективності ще далеко.
А інакше як би стільки «освічених» людей наробили купу помилок?
Або пропустили так багато очевидних речей? Частково тому, що
забули: треба зосереджуватися тільки на тому, що можеш
контролювати. Уцілілий фрагмент тексту філософа Геракліта
свідчить про це:
Багато хто з тих, хто вивчив
від Гесіода нескінченну кількість імен
богів і чудовиськ,
ніколи так і не зрозуміли,
що день і ніч — це одне й те ж.
Так само, як ви чудово можете ходити й без черевиків, ви здатні

обійтися без протирання штанів в аудиторіях. Головну,
фундаментальну реальність природи та своєї ролі в ній ви можете
зрозуміти й так. Почніть із усвідомлення й роздумів. І практикуйте
їх не час від часу, а щосекунди кожного дня свого життя.
23 березня
ДУША В ГАМІВНІЙ СОРОЧЦІ
Хвороби — це задавнені, наче закостенілі пороки, приміром, жадоба, честолюбність;

вони, хай-но охоплять душу, тут же вкорінюються, стають її невідчепним лихом. Аби
не затягувати, скажу коротко: хвороба — це вперте у своїй хибності судження,
наприклад, що треба якнайзавзятіше домагатися того, чого можна домагатися хіба що
між іншим, жартома…
Наприкінці двотисячних, коли вибухнула фінансова криза, сотні

розумних і раціональних людей утратили трильйони доларів
статків. Як вони могли бути такими дурними? Адже добре знали
систему, розуміли, як мають працювати ринки, і керували
мільярдами, якщо не трильйонами доларів. І все ж майже всі до
одного помилялися — і помилялися доти, доки ринок цілковито не
зруйнувався.
Утім, коли придивитися до ситуації, стає очевидно, що однією з
причин падіння була жадібність. Вона змушувала людей створювати
незрозумілі складні ринки, бо на них хотіли наживатися. Спонукала
укладати угоди з власниками величезних боргів. Заважала тверезо
оцінити ситуацію й прямо сказати, що це картковий будинок,
готовий розсипатися від найменшого повіву.
Критикувати цих розумних людей після всього, що сталося —
справа зовсім не благородна. Краще поміркувати про те, що
жадібність та інші пороки можуть так само зруйнувати ваше життя.
Як пороки спотворюють ваші судження? На які «хвороби»
страждаєте ви? І як ваш раціональний розум може вплинути на
них?
24 березня
ФІЛОСОФІЯ — УСЮДИ
Їж як людина, пий як людина, одягнися, одружися, народи дітей, прояви політичну

позицію — а ще гідно витримай кривду, терпи свавільного брата, батька чи сина, сусіда
чи співробітника. Покажи нам, як ти можеш із цим упоратися, щоб ми побачили: ти
справді чомусь-таки навчився у філософів.
Плутарх, автор біографій багатьох стоїків, яких дуже поважав, аж на

схилі літ узявся вивчати вершинні твори давньоримської філософії.
Але на свій подив (про це він згадує в біографії Демосфена), дуже
швидко сприйняв те, що писали мудреці. Плутарх говорить: «Не
тільки слова допомагали мені добре зрозуміти всі події, а радше
власний досвід переживання тих подій допоміг зрозуміти значення
слів».
Саме це мав на увазі Епіктет, коли казав про вивчення філософії.
Вивчайте її, але також живіть нею. Тільки так ви зрозумієте, про що
йдеться в текстах. І ще важливіше — тільки з ваших учинків, із того,
який вибір ви робите, можна буде судити, чи справді вчення
досягло вашого серця.
Пам’ятайте про це сьогодні, коли йдете на роботу, на побачення
або на виборчу дільницю, коли телефонуєте ввечері батькам,
вітаєтеся з сусідом, прямуючи до дверей будинку, даєте чайові
кур’єру, кажете «добраніч» коханій людині. Усе це — філософія. Усе
це — досвід, який надає сенсу словам.
25 березня
БАГАТСТВО І СВОБОДА ДАЮТЬСЯ БЕЗКОШТОВНО
…свобода не приходить тоді, коли ти виконуєш бажання свого серця, а тоді, коли
звільняєш своє серце від бажань.
Є два способи стати багатим: отримати все, чого вам хочеться, або
захотіти мати те, що у вас уже є. Що легше зробити тут і зараз? Те
саме зі свободою. Якщо ви будете незадоволені, боротиметеся й
прагнутимете більшого, то ніколи не станете вільними. А що як
зосередитися на здобутках свободи, яку ви вже маєте? Що ж, тоді ви
станете вільними відразу ж.
26 березня
ЩО КЕРУЄ ВАШИМИ ОСНОВНИМИ ПРИНЦИПАМИ?
Як керівна здібність користується собою? Бо від цього залежить усе. Усе інше, чи лежить
воно в силі твоєї волі чи ні, то тільки мертвий попіл і дим.
Давньоримський сатирик Ювенал поставив колись знамените

питання: «Quis custodiet ipsos custodes?» («Хто вартуватиме
вартових?»). Саме про це запитує себе Марк Аврелій, і нам теж у
цей день незайвим буде поміркувати над цим. Що керує основними
для вашого життя принципами?
Щоб відповісти, потрібно дослідити еволюційну біологію,
психологію, неврологію й підсвідомість. Адже різні глибинні сили
впливають навіть на найбільш дисципліновані, раціональні уми.
Хай ви будете найтерплячішою людиною на Землі — усе одно наука
свідчить, що ми приймаємо не найкращі рішення натщесерце. Тож
коли ми голодні, з нашої терплячості користі мало.
Тому не зупиняйтеся на стоїцизмі. Досліджуйте сили, які
впливають на нього, його уможливлюють. Досліджуйте, що лежить
під філософією, яку вивчаєте, як працюють тіло й мозок. Зрозумійте
не тільки основні принципи — своїх вартових, — а й те, хто або що
керує ними.
27 березня
ВІДДАВАЙТЕ ЗА РЕЧІ ТУ ЦІНУ, ЯКОЇ ВОНИ ВАРТІ
Діоген Синопський казав, що ми обмінюємо дуже дорогі речі на дуже дешеві — і навпаки.
Діоген Лаерцій, «Про життя, вчення та вислови знаменитих філософів», 6.2.35b
Розкішний диван, інкрустований діамантами, можна купити за

двісті тисяч доларів. А найманий убивця погодититься позбавити
когось життя за п’ять сотень. Згадайте про це, коли хтось
розповідатиме вам, що ринок сам визначає, чого варта та чи інша
річ. Ринок, можливо, діє раціонально, але люди, які працюють на
ньому, — не завжди.
Діоген, засновник школи кініків, наголошував, що існує справжня
вартість речей (áξία, аксія). Цю думку продовжили стоїки, її активно
розробляли і Марк Аврелій, і Епіктет. Адже світ може будь-кого
збити з пантелику. Коли навколо вас усі витрачають непомірні
кошти на дрібниці, які все одно не заберуть із собою в могилу, вам
теж може захотітися втнути таку дурницю.
Але, звісно, не варто інвестувати в дрібниці. Добрі речі в житті
мають свою ціну. Головне — відрізняти вартісне від пшику.
28 березня
СТРАХ ПРИХОДИТЬ ТОДІ, КОЛИ МИ НЕ ГОТОВІ
Життя без мети — блукання. А раз уже не обійтися без мети, значить, необхідні
основні засади. Гадаю, погодишся, що немає нічого жалюгіднішого, ніж людина, яка,
вагаючись, то зробить хисткий крок, то боязко відступить. А це траплятиметься з
нами в кожній справі, поки не позбудемося того, що спутує, стримує наші наміри, не дає
застосувати всі наші спроможності.
Команда супротивників упевнено починає боротьбу, відразу

перехоплює ініціативу, і у вас не лишається часу на реванш. Ви
йдете на бізнес-зустріч, і раптом виявляється, що до якогось
повороту ви не були готові, тож укласти угоди так і не вдається.
Спокійна розмова перетворюється на сварку з криками.
Провчившись в університеті кілька років, ви вирішили поміняти
спеціалізацію, і тепер вам доведеться випускатися пізніше, ніж усім.
Знайома ситуація?
Хаос у житті — наслідок відсутності плану. Це не означає, що
плани — панацея, але людина без плану схожа на дитину в садочку,
яка загубила виховательку. Така людина дуже швидко
дезорієнтується й випадає з колії. Тренер Білл Волш, кількаразовий
володар футбольного Суперкубка США, дуже ретельно планував
початок кожної гри своєї команди. На лекції про планування матчів
він радив: «Якщо хочете спокійно спати вночі перед грою,
напередодні сплануйте перші 25 пасів у ній. Тоді ви вийдете на
стадіон і почнете матч без стресу». Ви також зможете спокійно
сприйняти перший гол або кілька несподіваних ходів суперника.
Вони не зіб’ють вам гри: у вас є сформований порядок дій.
Не намагайтеся вирішувати все на льоту. Хай у вас буде план.
29 березня
ДЛЯ ЧОГО ВАМ ЗНОВУ СПРАВЛЯТИ ВРАЖЕННЯ НА
ЦИХ ЛЮДЕЙ?
Якщо коли-небудь трапиться тобі звернути увагу на зовнішні речі, щоб зробити комусь
приємність, то будь упевнений, що цим ти зруйнував схему свого життя. Отож у всьому
будь вдоволений тим, що ти — філософ. А якщо бажаєш видаватися ним для кого-
небудь, уяви себе ним для себе, і це задовольнить тебе.
Чи є щось сумніше за наші спроби зі шкіри випнутися, аби

справити на когось враження? Буває, ми озираємося на власні
дурнуваті витівки, покликані когось спокусити, і жахаємося тому
безумству, яке на нас найшло. Ось ми усвідомлюємо, що натягли на
себе незручний і дивний одяг, коли нам сказали, що це круто. Ми
їмо щось незрозуміле, говоримо якось чудно, позираючи на телефон
в очікуванні дзвінка чи повідомлення. Якби ми робили все це, бо
нам подобається, — жодних проблем. Але, на жаль, це не так. Ми
все робимо для того, щоб хтось схвально кивнув у наш бік.
Іронія в тому, що, як не раз казав Марк Аврелій, ці люди, чийого
визнання ми так прагнемо, не такі вже й круті насправді. Їх теж
відволікають від важливого різні несуттєві речі. Ми це відчуваємо і
все ж боїмося зізнатися в цьому собі. Тут знову проситься цитата з
«Бійцівського клубу»: «Ми купуємо непотрібні нам речі, щоб
вразити неприємних нам людей».
Хіба це не смішно? І хіба філософія не зможе дати вам внутрішню
впевненість, щоб більше не робити цих недоладних речей?
30 березня
ПРИНЦИПИ В УСЬОМУ
Поспішай перевірити свою власну керівну здібність, керівну здібність світу та свого
ближнього: свою власну, щоб ти міг зробити її правильною; керівну здібність світу, щоб
ти пам’ятав, частиною чого є; а керівну здібність ближнього, щоб ти знав, чи він
поводився по-глупому чи зі знанням, і щоб ти міг також збагнути, що його керівна
здібність споріднена з твоєю.
Якщо наше життя не керується принципами, то чим тоді?

Поривами? Капризами? Бажанням бути схожим на..?
Неусвідомленою звичкою? Озирніться на те, що робили останнім
часом, і ви із сумом побачите, що ці речі керують вашим життям
більше, ніж вам хотілося б. Що ми не завжди діємо свідомо й
цілеспрямовано, натомість через нас діють сили, які ми не хочемо
усвідомити. А потім часто шкодуємо про зроблене.
31 березня
ВАШЕ ЖИТТЯ — РЕЗУЛЬТАТ ВАШИХ ТРЕНУВАНЬ
Шукати того, що неможливе — це божевілля, а це неможливе, щоб злий міг не робити

чогось злого.
Собака, якому дозволено з гавкотом бігати за машинами, буде

робити це. Дитина, якій не встановили меж, ростиме зіпсутою.
Інвестор, що не має чітко визначених обов’язків, — не інвестор, а
аферист. Розум, який не здатен сам себе контролювати, який не
усвідомлює власної здатності регулювати себе, зіб’ється на манівці
зовнішніх подій і спонтанних імпульсів.
Навряд чи ви захочете для себе такого майбутнього. Тому —
пильнуйте. Хай тренування й корисні звички замінять нерозуміння
та лінощі. Тільки тоді настануть справжні зміни. Тільки тоді ви
перестанете ганятися за неможливим, недалекоглядним і
непотрібним.
Квітень
Неупереджена думка
1 квітня
КОЛІР ВАШИХ ДУМОК
Які твої звичні думки, такий також буде твій характер. Бо душа забарвлюється
думками.
Якщо протягом довгого часу щодня сидіти, то хребет змінює свою

кривизну. Подивившись на рентген (або зробивши розтин), лікар
може визначити, чи людина заробляла на життя, сидячи за столом.
Якщо взувати щодня вузькі туфлі на підборах, то форма стопи теж
зміниться.
Те саме з нашим розумом. Якщо ви постійно будете похмуро
сприймати світ, то скоро все навколо забарвиться для вас у чорний
колір. Коли будете дивитися на все вузько, незабаром
перетворитеся на обмежену людину. Розфарбуйте світ в один колір
— і невдовзі такого самого кольору набуде ваше життя.
2 квітня
ПИЛЬНУЙТЕ ЗА ТИМ, ЩО ВПУСКАЄТЕ В СЕБЕ
Сценічна гра, війна, здивування, апатія й рабство день у день стиратимуть ці твої
святі принципи, що їх ти збагнув завдяки студіям природи і що їх оточуєш пошаною.
Наскільки важче робити правильні речі, якщо ви оточені людьми з

низькими стандартами? Наскільки важче бути радісною людиною,
здатною співчувати, якщо ви перебуваєте в бульбашці негативу
телевізійних балачок? Наскільки важче зосереджуватися на
власному важливому, якщо вас постійно відволікають чужі драми
та конфлікти?
Так чи інакше ми змушені існувати під цим впливом, хай би як
намагалися його уникати. І все-таки ніщо не зможе проникнути в
наш розум, поки ми цього не дозволимо. Це в наших силах —
підняти щит і впустити всередину тільки те, що вважатимемо за
потрібне. Непрохані гості можуть стати на порозі вашого дому, але
ніхто не може змусити вас запрошувати їх на вечерю. Вам не
обов’язково впускати щось погане у свій розум.
3 квітня
ЛЮДИ В ПОЛОНІ ОБМАНУ Й НЕПЕВНОСТІ
Речі вводять нас в оману — їх розрізняй! Зло приймаємо за благо. Учора ми вимолювали
для себе одне, нині — щось цілком інше. Бажання суперечать у нас бажанням, задуми —
задумам.
Жінка каже, що хоче зустріти гарного чоловіка й одружитися з ним,

а сама весь час крутиться навколо дурнів. Чоловік говорить, що хоче
знайти хорошу роботу, а сам не дуже-то й шукає. Керівники бізнесу
намагаються втілити в розвитку компанії дві різні стратегії
водночас і неймовірно дивуються, коли не спрацьовує жодна.
Усі ці люди перебувають у полоні обману й непевності. Та й ми,
чесно кажучи, теж часто там буваємо. Одна рука працює проти
іншої. Мартін Лютер Кінг колись казав: «У житті кожного з нас по-
своєму точиться Громадянська війна». Це війна всередині людини
між її добрими й поганими рисами.
Стоїки кажуть, що війна — результат наших прагнень, які
суперечать одне одному. Війна неправильних суджень і
упереджених думок. Ми не зупиняємо себе, щоб запитати: «І чого ж
мені справді хочеться? Для чого я тут?». А якби зупинялися й
питали, то помітили б, які суперечливі й мінливі маємо бажання. І
тоді, можливо, припинили б заважати самим собі.
4 квітня
НЕ ДОЗВОЛЯЙТЕ ОБСТАВИНАМ ЗМІНИТИ ВАШІ
ДУМКИ
Бережися, щоб тебе не зробили цісарем, щоб тебе не пофарбували тією фарбою. Бо такі
речі трапляються. Тому будь простий, добрий, чистий, серйозний, вільний від
манірності, будь приятелем справедливості, почитателем богів, будь милий, делікатний,
енергійний в усіх правильних вчинках. Старайся далі бути таким, яким хотіла тебе
зробити філософія. Шануй богів і помагай людям. Життя коротке. Існує тільки один
плід земного життя — побожна вдача й суспільні вчинки.
Важко навіть уявити, що довелося пережити Марку Аврелію. Він не

народився імператором, не прагнув ним стати — на нього поклали
обов’язки володаря, не рахуючись із його бажаннями. Раптово він
став найбагатшою у світі людиною, командувачем найпотужнішої
армії, керівником найбільшої в історії імперії, майже богом на землі.
Не дивно, що йому доводилося писати послання до себе: нагадати,
що всесвіт не крутиться навколо його особи. Без цих нагадувань
Марк Аврелій, можливо, утратив би розуміння того, що є насправді
важливим, і збився б на манівці брехні інших людей, які чогось
потребували від нього. Те саме може статися з нами, хай би яку
посаду ми обіймали, — кожен має небезпеку захворіти на манію
величі. Тож коли ми переживаємо успіх, то мусимо подбати, щоб він
не вдарив нам у голову. І повинні плекати свій характер, відкидаючи
спокусу пустити все за течією. Ми маємо йти вслід за покликом
здорового глузду і жодним удачам не дозволяти звести нас із
обраного шляху.
5 квітня
ДОВІРЯЙ, АЛЕ ПЕРЕВІРЯЙ
Найперше, не дозволяй враженням збити тебе на манівці. Скажи їм: «Зупиніться-но і

дайте мені розглянути, хто ви і звідки — дайте мені перевірити вас…
Розум має дивовижну здатність швидко осмислювати речі й

розподіляти їх за різними категоріями. Малколм Гладуелл у книжці
«Спалах!» писав, що кожна людина постійно за долю секунди
приймає рішення, які спираються на роки досвіду та знань. У той
самий час вона використовує цю свою здатність, щоб підтвердити
стереотипи, упередження й припущення. Зрозуміло, що перший
варіант мислення означає силу розуму, а другий — слабкість.
Якщо ж ми піддаємо сумніву власні думки, то насправді втрачаємо
дуже мало часу. «Хіба це справді так погано? Що я насправді знаю
про цю людину? Чому це мене так сильно зачепило? Чи допомагає
мені моя тривога в цій непростій ситуації? Що такого особливого
в..?»
Ставлячи ці питання собі — випробовуючи наші враження, як
радив Епіктет, — ми залишаємо їм менше шансів збити нас на
манівці, піддатися обману та помилковим судженням. Ми, звісно, і
далі можемо спиратися на свої інстинкти, та разом із тим маємо
«довіряти, але перевіряти».
6 квітня
ПІДГОТУЙТЕ СЕБЕ ДО НЕПРИЄМНИХ РЕЧЕЙ
Починай ранок, говорячи до себе: мені прийдеться зустріти нахаб, невдячників,

зарозумільців, зависників, егоїстів. Такими є вони через незнання того, що добре, а що зле.
Але я, який пізнав природу добра, що вона прекрасна, природу зла, що вона огидна, та
природу того, що робить зло; що вона споріднена зі мною… я не можу бути ображений
кимсь із них, бо ніхто не в силі прикріпити до мене того, що гидке, ані я не можу
сердитися на мого родича чи ненавидіти його. Бо ми створені для співпраці.
Можете не сумніватися: сьогодні ви зустрінете хоча б одну людину,

яка діятиме як цілковитий дурень (кожен із нас, бувало, і сам так
робив). Питання в тому, чи готові ви до цього? Тут можна
пригадати жарт від Ніколя де Шамфора, французького письменника
й дотепника, який жив у дев’ятнадцятому столітті. Він казав: якщо
«кожного ранку ковтати гадину», то решту дня вам уже не буде чого
боятися. Чи ж не краще нагадувати собі з самісінького ранку, що
люди часто поводяться егоїстично й по-дурному, ніж ударитися
лобом об цю істину посеред дня?
Та варто пам’ятати й про другу частину цієї думки, яку висловив
Марк Аврелій: «Я не можу бути ображений кимось із них, бо ніхто
не в силі прикріпити до мене того, що гидке, ані я не можу
сердитися на мого родича чи ненавидіти його». Суть ранкового
підготування до негативу не в тому, щоб наперед розчаруватися в
усіх людях, а в тому, щоби бути готовим, проявити більше терпіння,
прощення й розуміння.
7 квітня
БУДЬТЕ ГОТОВІ ЗМІНИТИ ВЛАСНУ ДУМКУ
Є дві речі, що їх людині треба викорінювати в собі: зверхня думка й недовіра. Зверхня
думка означає, що людина переконана: їй більше нічого не потрібно. А недовіра означає
вважати, що під тягарем обставин не може бути щастя.
Чи часто ми починаємо щось робити, маючи непорушну

впевненість, чим усе закінчиться? Чи часто зустрічаємо людей і
відразу переконуємо себе, що знаємо про них усе? І наскільки часто
наші припущення виявляються цілковито хибними?
Ось чому необхідно боротися з упередженнями: вони заважають
нам жити. Запитайте себе: «Чого я не врахував? Чому ось це
відбувається саме так? Яка моя роль у цьому — створювати
проблему чи пропонувати рішення? Можливо, я в чомусь
помиляюся?». Особливо подбайте, щоб поважати те, чого не знаєте,
а потім зіставте його з тим, що вже вам відомо.
Пам’ятайте: якщо в цій філософії можна виділити центральну
думку, то вона буде така: ми не настільки розумні й мудрі, як звикли
вважати. Якщо колись ми захочемо бути мудрими, то мудрість
прийде від сумніву й смирення, а не (як багато хто переконаний) від
упевненості, недовіри й зарозумілості.
8 квітня
ЦІНА ДОВІРИ ДО ФАЛЬШИВКИ
Коли йдеться про гроші — а вони перебувають у сфері нашого безпосереднього

зацікавлення — то докладаємо всіх зусиль, щоб визначити вартість речей… так само
багато уваги приділяємо судженням про речі, які можуть завести нас на криву стежку.
Але коли йдеться про керівний принцип, ми позіхаємо й розсіюємо увагу, радо приймаючи
все, що потрапить під руку, навіть не зважаючи на вартість.
Епіктет, «Бесіди», 1.20.8; 11
У давні часи, коли монети ходили значно рідше, ніж тепер, люди
змушені були довго й старанно перевіряти, чи не фальшиві вони.
Грецьке слово «докімасо» (δοκιμάζω) означає «випробовувати»,
«перевіряти». Купці так добре вміли відрізняти підробки від
справжніх монет, що часто їм для цього доводилося всього лише
кинути монету на тверду поверхню й послухати звук від удару. Та й
сьогодні нас, буває, тривожить питання підробки: якщо хтось дасть
чималу купюру, ми потремо її або піднесемо до світла, щоб
переконатися, що все гаразд.
Так уважно ми ставимося до грошей, винаходу людства. Мета цієї
метафори — показати, скільки сили ми вкладаємо в те, щоб
переконатися: купюри — не фальшиві, натомість до думок і
припущень, здатних сильно вплинути на життя, ми ставимося не
так прискіпливо. Наприклад, чи готові ми перевіряти такі
твердження: якщо в людини багато грошей, вона заможна; якщо
багато хто вважає, що щось має бути таким, воно повинно
відповідати цьому уявленню?
Саме такі думки ми маємо перевіряти якнайретельніше, мов
найбільші купюри. Адже, як нагадує нам Епіктет, «найперше й
найбільше завдання філософа — випробовувати й розрізняти
враження, не працювати з неперевіреними думками».
9 квітня
ПЕРЕВІРЯЙТЕ СВОЇ ВРАЖЕННЯ
Тому старайся негайно бути спроможним, стрінувши якусь різку з’яву, сказати: «Але ж
це — з’ява, а ні в якому разі дійсна річ». А тоді досліджуй її за такими правилами, які
маєш; а в першу чергу та головно за таким: чи з’ява відноситься до таких речей, що
лежать у межах нашої власної сили, чи до таких, які знаходяться поза межами нашої
сили. Коли ж вона відноситься до чогось, що лежить поза межами нашої сили, будь
готовий сказати, що вона для тебе — ніщо.
У нашому світі, поведеному на багатстві, сповненому політики та

різних процесів, люди шукають для себе альтернативних напрямків
руху. Володарі умів навчають «довіряти власному спинному мозку».
Духовні гуру стверджують, що ви «маєте слухати своє тіло і йти за
ним». Та навіть друг, який намагається втішити у складній ситуації,
може запитати: «Що ти відчуваєш, як буде вчинити правильно?».
Але численні статистичні дослідження показують, що такий
спосіб ухвалення рішень — пряма дорога до проблем. Наші відчуття
весь час помиляються! За довгі тисячоліття еволюції в нас як
представників тваринного світу накопичилося повно евристичних
методів, упереджень та емоційних реакцій, які, можливо, дуже
добре спрацьовували в давнину у лісах і степах, але в сучасному
світі абсолютно непродуктивні.
Стоїцизм, серед іншого, наголошує на необхідності розвивати
самоусвідомлення, здатність відступити на крок і проаналізувати
власні відчуття, поставити під сумнів їхню адекватність і працювати
тільки з позитивними та конструктивними з них. Звичайно, завжди
є спокуса відкинути порядок і дисципліну й робити те, що
правильне за відчуттями. Але те, що за відчуттям правильне саме
тепер, не завжди таким буде з часом. Інакше не було б у кожного з
нас так багато гріхів юності, про які ми шкодуємо.
Тримайте свої відчуття під пильним наглядом. Пам’ятаєте?
Довіряйте, але перевіряйте.
10 квітня
СУДЖЕННЯ — ДЖЕРЕЛО ТРИВОГ
Людей турбують не речі, а погляди, що вони створюють собі про речі.

Японський самурай і художник Міямото Мусасі розрізняв «око, яке

сприймає» і «око, яке спостерігає». Око, яке спостерігає, бачить те,
що є. Око, яке сприймає, бачить те, що це може означати. Як
думаєте, яке око приносить більше страждань?
Будь-яка подія — це просто подія. Вона об’єктивна. Саме її бачить
око, яке спостерігає.
«Мені кінець. Як таке могло статися? О! Та це ж провина того-то!»
Так працює око, яке сприймає. Воно приносить тривогу й
звинувачує в цьому подію.
11 квітня
ЯКЩО ХОЧЕТЕ НАВЧИТИСЯ, БУДЬТЕ СМИРЕННИМИ
Відкинь свої самовдоволені міркування, бо ж неможливо людині вивчити те, що, на її

думку, вона вже знає.
Серед усіх стоїків, мабуть, із найбільшою певністю вчителем можна

назвати Епіктета. У нього була власна школа. Він проводив заняття.
Власне, його вчення дійшло до нас завдяки одному з учнів, який
сумлінно записував слова наставника. Але дещо дуже засмучувало
Епіктета, коли він дивився на учнів, що прийшли студіювати
філософію. (Власне, це засмучує викладачів усіх часів). Учні
стверджували, що хочуть учитися, але десь у глибині душі вважали,
що вже знають усе на світі.
Насправді всі ми цим грішимо — таємним переконанням, що
знаємо геть усе. А якби ми це переконання відкинули, то змогли б
навчитися значно більшому. Хай би якими розумними й успішними
ми були, завжди знайдеться хтось розумніший і успішніший, а
також мудріший. Поет Ральф Волдо Емерсон казав: «Кожен, кого я
зустрічаю, у чомусь може бути моїм учителем, і цього я вчуся від
нього».
Якщо ви хочете здобути знання, жити краще, шукайте вчителів,
філософів, гарні книжки. Це буде добрий початок — але тільки
якщо ви будете достатньо смиренними й готовими відмовитися від
упереджень, які вже маєте.
12 квітня
ВІДМОВЛЯЙТЕСЯ ВІД СПОКУСЛИВИХ ПОДАРУНКІВ
Атрей. Хто зможе відмовитися від подарунків долі?

Тієст. Той, хто знає, як легко вони спливають геть.
Сенека, «Тієст», 536
«Тієст» — одна з найпохмуріших і найтривожніших п’єс Сенеки.

Минуло вже дві тисячі років із часу її написання, а це й досі класика
жанру — одна із взірцевих «п’єс про помсту». Не будемо псувати
вам інтригу, тільки скажемо, що цитата наведена зі сцени, де Атрей
намагається заманити свого брата Тієста, якого ненавидить, у
жорстоку пастку: пропонує йому спокусливі й дорогі подарунки.
Але Тієст відмовляється, чим неабияк дивує свого ворога.
Нас зазвичай дивує, коли хтось відмовляється від дорогого
подарунка або високої посади. Генерал Вільям Шерман кілька разів
відхилив пропозицію балотуватися на пост президента США. Він
сказав: «Я не балотуватимуся й не сяду в президентське крісло,
навіть якщо мене виберуть». Якби Шерманів друг Улісс Грант, який
пізніше став президентом, так само рішуче відмовлявся від
пропозицій, то не було б корупційних скандалів і розколу
Республіканської партії, пов’язаних із його іменем.
А Тієст, хоча спочатку протистояв спокусі, усе-таки потім прийняв
«подарунки долі». Через це розігралася жахлива трагедія. Звичайно,
не кожен щасливий шанс — небезпечний знак долі. П’єса була
покликана нагадати, що наш потяг до всього нового та блискучого
може призвести до серйозних проблем.
13 квітня
МЕНШЕ — ЦЕ БІЛЬШЕ
Не працюй неохоче або без турботи про загальне добро, без належної уважливості або в
розсіяності. Не прикрашуй продуманою оздобою своїх думок і не будь людиною багатьох
слів або такою, що взяла на себе забагато справ… Також будь бадьорий та не шукай
зовнішньої помочі ані спокою, що їх дають інші. Мужчина мусить держатися прямо сам,
а не шукати для своєї прямої постави підтримки в інших.
Закон «менше — це більше» справджується в різних сферах

людського життя. Наприклад, найшанованіші письменники —
майстри лаконічного вислову. Те, про що вони мовчать, не менше —
а то й більше — важить за те, про що говорять. Є такий вірш у
Філіпа Левіна: «Він не поставив би жодного слова там, де обійшлося
б і без слів». А в «Гамлеті» є чудове гостре зауваження королеви
Гертруди у відповідь на довгу риторичну промову Полонія: «По суті,
без декору»62. Розумієте, про що йдеться?
Уявіть римського імператора, якого оточують надзвичайно уважні
слухачі, який має необмежену владу — і нагадує собі не говорити
зайве й не брати на себе надміру багато справ. Хай це буде
нагадуванням для вас, коли станете трохи самовдоволеними, коли
відчуєте, що справляєте враження на людей навколо.
14 квітня
СТАНЬТЕ ЕКСПЕРТОМ ІЗ ВИЗНАЧЕННЯ ВАЖЛИВОГО
Однак, повір мені, краще обліковувати власне життя, аніж запаси державного хліба.
Люди примудряються бути експертами з дивних питань: онлайнові

спортивні ігри, приватне життя знаменитостей, торги на біржі,
гігієна монахів у тринадцятому столітті тощо.
Ми можемо дуже добре робити те, за що нам платять, або
приділяти багато уваги хобі, за яке хотіли б, щоб нам платили. І
водночас власне життя, звички й схильності можуть бути для нас
цілковитою таємницею.
Сенека написав важливе нагадування власному тестеві, який у той
час завідував житницями в Римі. Утім, родич невдовзі втратив свою
посаду через політичні інтриги. Та кому яке діло, казав на те Сенека,
тепер варто зосередитися на власному житті.
Коли для вас настане час прощатися з життям на цій планеті, яке
експертне знання виявиться ціннішим: розуміння життя і смерті чи
утримання в пам’яті інформації, коли й за яких обставин
перемагала улюблена футбольна команда? Що більше допоможе
вашим дітям: здатність знайти в кожній ситуації щастя й сенс чи
ваші експертні знання про політику, які ви тридцять років підряд
черпаєте з вечірніх новин?
15 квітня
СПЛАЧУЙТЕ ПОДАТКИ
Що б там не трапилось, нічого не сприймаю з насупленим, хмурним обличчям. Нема

такого податку, який я сплачував би проти своєї волі. А все те, що вириває з наших
грудей зойки, чого жахаємось, — не що інше, як податок за життя. Звільнитися від того
податку, мій Луцілію, дарма сподіватися, дарма й прагнути.
Коли надходить час заповнити податкову декларацію, ви, мабуть, як

і багато хто, скаржитеся, що державі доводиться віддавати добрий
кусень доходу. Двадцять відсотків мого заробітку йде в руки цим
людям? І на що вони їх витрачають?
По-перше, податки йдуть на оплату багатьох програм, існування
яких ви сприймаєте як належне. По-друге, чому ви вважаєте себе
таким уже особливим? Люди скаржилися на податки тисячі років, а
тепер вони в могилі. Тому розслабтеся. По-третє, податки — не
найгірша з усіх проблем. Принаймні це краще, ніж заробляти так
мало, щоб не мати змоги віддавати частину державі, або жити в
анархії й платити за кожну найочевиднішу послугу.
Але важливіше усвідомлювати, що податки на доходи не єдині
збори, які ви сплачуєте впродовж життя. Це лише фінансове їхнє
втілення. Усе, що ми робимо, передбачає додаткову плату. Чекання в
аеропорту — податок на подорож. Плітки й чутки — податок на
публічність. Незгоди й тимчасові розчарування — податок на
стосунки, навіть найщасливіші. Крадіжки — податок на заможність
і володіння речами, які хочуть мати інші люди. Стреси й проблеми
— податок на успіх. Цей список можна продовжувати безкінечно.
Є багато різновидів податків у житті. Можете вважати їх
несправедливими, до певного часу уникати — а можете просто
заплатити й насолоджуватися плодами власної праці, які
лишаються вам.
16 квітня
УСВІДОМТЕ ПРИЧИНОВО-НАСЛІДКОВІ ЗВ’ЯЗКИ
У розмові мусиш звертати увагу на те, про що йде бесіда, а в кожному русі мусиш
помічати, що робиться. У першому випадку ти повинен бачити безпосередньо, до якої
мети вона зміряє, а в другому старанно спостерігати, що річ собою являє.
Зі сторінок книг психолога Альберта Елліса стоїцизм вплинув на

мільйони людей — через когнітивно-поведінкову терапію. Вона
допомагає пацієнтам визначити деструктивні патерни66 в думках і
поведінці, а потім вплинути на них і спрямувати в більш
позитивному напрямку.
Звичайно, Марк Аврелій не вчився на психолога, але його вислови
були не менш важливими, ніж слова терапевта. Він пропонував
людям спостерігати за власними думками й діями, які породжували
ці думки. Звідки вони приходять до вас? Конструктивні ці думки чи
деструктивні? Чи штовхають вони вас до помилок, чи спричиняють
дії, про які ви пізніше шкодуєте? Шукайте патерни, знаходьте, де
причина зустрічається з наслідком. Тільки тоді ви зможете
розірвати ланцюг негативної поведінки. Тільки тоді ваше життя
стане кращим.
17 квітня
НЕ ОБРАЖЕНИЙ — НЕ СЕРДИТИЙ
Відкинь погляд і тим відкинеш нарікання: «Мені заподіяли шкоду». Відкинь нарікання:
«Мені заподіяли шкоду», — і тим відпаде шкода.
Слово може мати багато значень. Одне з них буває дуже грубим, а
інше — абсолютно невинним. Одне й те саме слово може позначати
і жорстоку зневагу, і невеличку шпильку. Так само саркастичне
висловлювання сильно відрізняється від прямого й чесного.
Те, як ми зрозуміємо сказане слово, має для нас величезне
значення. Можемо посміятися, а можемо образитися до кінця
життя. Можемо побитися або, навпаки, помиритися.
Ось чому так важливо випробовувати упередження й погляди, які
вже тяжіють над нами, коли вступаємо в розмову. Коли ви чуєте
щось або бачите, як відразу ж реагуєте? Як звикли розуміти наміри
інших людей?
Якщо ви не хочете так часто почуватися ображеними й
засмученими, випробуйте ті мірки, з якими підходите до інших.
Відповідно сприймайте вчинки людей, події, і тоді ви з більшою
ймовірністю адекватно на них реагуватимете.
18 квітня
НЕ ОБОВ’ЯЗКОВО МАТИ ВЛАСНУ ДУМКУ ПРО ВСЕ
НА СВІТІ
Що таке невдача? Тільки думка. Що таке конфлікт, суперечка, звинувачення, неповага,

легковажність? Це все думки, ба більше, думки, які прийшли до нас поза нашим свідомим
вибором, показані так, наче це щось хороше або погане. Хай людина думає тільки про те,
що сама може обирати, і я стверджую, що така людина матиме душевний спокій, хай би
що відбувалося навколо неї.
Думки. Кожен має власний погляд на щось.

Проаналізуйте, про що ви вже сформували власну думку. Чи
сприятлива сьогодні погода? Що мають на увазі консерватори й
ліберали? Чи грубим було зауваження такого-то? Чи успішна ви
людина? І ще дуже багато про що. Ми весь час оглядаємо світ і
накладаємо на нього своє сприйняття. А воно часто формується під
впливом якоїсь догми (релігійної чи культурної), надмірної
самовпевненості, іноді — незнання.
Не дивно, що ми так часто сердимося й розчаровуємося! А що як
просто відкинути всі власні оцінки? Спробуйте виполоти (έκκόπτω)
їх зі свого життя. Тоді події просто відбуватимуться. Не погані й не
хороші, не забарвлені нашими думками чи судженнями, а просто
такі, як є.
19 квітня
НАШІ СПОНУКИ
Епіктет також сказав, що людина повинна відкрити правила щодо давання своєї згоди.
А у відношенні до своїх спонук повинна пильнувати, щоб вони брали до уваги обставини,
щоб були сумісні із суспільними інтересами та щоб мали на увазі вартість предмета.
Ось перед нами імператор, найвпливовіша людина у світі, який

цитує у своєму щоденнику повчання колишнього раба. (Наскільки
нам відомо, Марк Аврелій міг читати конспекти Епіктетових лекцій,
які отримав від його учня). Повчання про підкорення й служіння
загальному добру, про обмеження влади конкретної людини, про те,
як важливо випробовувати власні пориви (чи то спонуки). Таке
незайве було б послухати будь-якому можновладцю.
Влада і безправність так рідко зустрічаються на одній орбіті, але
коли сходяться, то можуть перевернути світ. Президент Авраам
Лінкольн теж якось консультувався з Фредеріком Дуглассом,
колишнім рабом, надзвичайно мудрим і передбачливим чоловіком.
Усі ці люди дотримувалися одного принципу: хай би скільки влади
й повноважень ми мали, у житті необхідно залишати місце для
несподіванок. А також служити загальному добру й ставити
справжню вартість речей на перше місце. А найголовніше — бути
готовим учитися у всіх мудрих людей, незалежно від їхнього
статусу.
20 квітня
ПО-СПРАВЖНЬОМУ ДОБРЕ — ЗАВЖДИ ПРОСТЕ
Що то за речі, що їх багато людей вважає добрими, можемо пізнати з цього. Бо коли б

хто уявив собі дійсно та безсумнівно добрими певні речі, такі як второпність,
поміркованість, справедливість, мужність, то, уявивши собі їх такими, він не стерпів
би, щоб слухати чогось, що не було б у гармонії з тим, що дійсно добре.
Зараз прозвучить незвична думка: є речі, які цінують усі (і на вас

тиснуть, щоб цінували), а є те, що по-справжньому добре й цінне. І
ще одне: можливо, багатство й слава, якими всі марять, не такі вже
й чудові. В одній із п’єс Сенека сказав:
Якби тільки знали всі, що у багатих на серці!
Там страх, що влила туди доля рукою щедроти.
Століттями люди вважали, що багатство стало б панацеєю від усіх

їхніх бід і проблем. А інакше для чого так тяжко трудитися? Але
коли зрештою здобували гроші й статус, яких так прагнули,
виявляли, що це зовсім не те, чого вони сподівалися. Таке саме
розчарування може спіткати нас із будь-чим, якщо ми не обдумуємо
його як слід.
З іншого боку, добрі речі, про які говорять стоїки, значно простіші
й зрозуміліші: мудрість, стриманість, справедливість, сміливість.
Жодна людина не розчаровується, здобувши їх.
21 квітня
БУДЬТЕ ПИЛЬНІ
Коли ви дозволяєте собі бодай на крихту втратити пильність, не думайте, що зможете

повернути її будь-якої миті. Пам’ятайте про це, бо через сьогоднішню помилку далі буде
тільки гірше… Чи можна позбутися помилок? Ні в якому разі, але можна бути людиною,
яка постійно за всяку ціну намагається не допустити їх. Ми маємо бути вдоволені
навіть тим, що уникли кількох помилок, завдяки постійній пильній увазі.
Вініфред Галлахер у книжці «Зосередження» цитує Девіда Майєрса,

когнітивіста з Мічигану: «Ейнштейн не винайшов теорії
ймовірності, поки працював на побігеньках у шведському
патентному бюро». Теорію вчений опрацьовував після роботи, коли
мав час зосередитися й подумати. Уміти зосереджуватися дуже
важливо — тим більше в наш час, коли за увагу кожної людини
борються сотні нових мобільних додатків, веб-сайтів, статей,
книжок, твітів і постів.
Епіктет у наведеному уривку говорить зокрема про те, що
зосередження має стати звичкою, і якщо послабити пильність,
можуть сформуватися погані навики й виникнути помилки.
Ви ніколи не виконаєте своєї роботи, якщо вас відволікатиме
кожна дрібниця. Увага — один із найцінніших ваших ресурсів. Не
марнуйте його!
22 квітня
ОЗНАКИ РАЦІОНАЛЬНОЇ ЛЮДИНИ
Такі є властивості душі: вона себе розуміє, себе аналізує, робить себе такою, якою хоче.
Плід, що його вона видає, користується самим собою… Але вона, розумна душа, у кожній
частині і де б її не спинено, виконує те, що поставлено було перед нею, вповні й
завершено…
Щоб сьогодні бути раціональним, нам потрібно зробити всього три

речі:
По-перше, заглянути у свою душу.
По-друге, критично себе оцінити.
Нарешті, по-третє, ми маємо приймати власні рішення — без упереджень і загравання з
тим, що популярне.
23 квітня
РОЗУМ — ВАША ТЕРИТОРІЯ
Існує три речі, з яких ти зложений: тіло, життєвий віддих і розум. З них дві перші твої,
поскільки твій обов’язок — дбати про них, а тільки третя є у справжньому розумінні
твоя власна.
Тіло може захворіти, зазнати травми в нещасному випадку. Його

можна кинути у в’язницю й катувати. Дихання може раптом
закінчитися, коли надійде час помирати або коли хтось захоче
забрати в нас життя. Дихати буває важко також через хворобу. Але
до самого кінця розум залишається нашим.
Це не означає, що інші дві частини життя не мають значення.
Просто вони менш наші, ніж розум. Ви навряд чи витрачали б час і
зусилля на капітальний ремонт помешкання, яке знімаєте, правда?
А от розум — наш назавжди, вільний і ясний. Дбаймо про нього
так, як належить.
24 квітня
ПРОДУКТИВНО ВИКОРИСТОВУЙТЕ ПРЕЗИРСТВО
Коли маємо перед собою м’ясо й інші такі харчі, маємо враження, що це мертве тіло
риби, а те — то мертве тіло птиці або свині; а знову цей фалерніан71 — то трохи
виноградного соку, а ця туніка — то овеча вовна, закрашена кров’ю краба. Такі ці
враження. Вони досягають самих речей та проникають їх і таким чином ми бачимо,
якого роду речами вони є.
Цей фрагмент можна назвати вправою з презирливого опису речей.

Стоїки майже цинічно говорили про найбільш жадані в людському
житті речі. Марк Аврелій жартує про секс73 — чому саме так він
його описує? Мабуть, із метою вберегти від помилки: якщо ви
подивитеся на секс у такому зневажливому зображенні, то,
можливо, не скоїте якоїсь дурниці в погоні за ним. Це така
протиотрута до наших упереджень, що якась річ нібито є хорошою.
Такий спосіб мислення можна застосовувати до багатьох речей,
які люди обожнюють. Згадайте будь-яке фото із соцмереж, що
викликає у вас заздрість. А тепер уявіть, як витягалися руки й
зосереджено стискалися губи в того, хто клацав цей знімок. Якщо
для вас так страшенно важливо обійняти ту вищу посаду,
подумайте про так званих успішних людей. Чи вони справді
розв’язали всі свої проблеми? Коли вам неймовірно хочеться мати
більше грошей, якщо ви ніяк не можете витратити якусь купюру,
уявіть, яким шаром бруду й мікробів вона вкрита! Коли вас
переповнює заздрість до якоїсь далекої й дуже красивої людини,
подумайте: вона не має сім’ї, значить хтось у якийсь момент
покинув її. Щось у житті цієї людини все-таки не ідеальне.
Після такої вправи ви не перетворитеся на циніка. Зате вона дасть
вам дрібку такої потрібної об’єктивності.
25 квітня
НЕМАЄ НІЧОГО НЕПРАВИЛЬНОГО В ТОМУ, ЩО ВИ
ПОМИЛЯЄТЕСЯ
Коли якась людина може переконати мене та показати мені, що я не думаю та не

поступаю правильно, то я радо змінюся. Бо я шукаю правди, яка ніколи нікого не
ображає. Але зазнає образи той, що перебуває в помилці та незнанні.
Одного разу хтось вирішив посперечатися з філософом Цицероном,

зацитувавши якесь його висловлювання. Та людина стверджувала,
що оратор казав тоді одне, а тепер — протилежне. Відповідь
Цицерона була така: «Я живу від дня до дня! Якщо щось здається
мені правдоподібним, я кажу це. І тому, на противагу іншим людям,
залишаюся вільним».
Ніхто не має соромитися змінювати думку, адже для цього нам
дано розум. «Нерозумна послідовність — забобони обмежених
умів», — казав Емерсон. Ми старанно вивчаємо філософію й
працюємо над собою саме для цього — мати здатність змінити
думку. І дивно було б, якби ми не виявили своїх колишніх помилок.
Пам’ятайте: ви вільні. Коли хтось підмічає, як змінилися ваші
переконання чи дії, він не критикує вас. Навпаки, показує кращу
альтернативу. Прийміть її!
26 квітня
СИЛА ЗДОБУВАЄТЬСЯ В ТРЕНУВАННІ
Припустімо, що під час гімнастичних вправ хтось дряпнув тебе нігтем або ударом у
голову завдав тобі рану. Тоді ми не будемо виявляти якогось роздратування, образи чи
підозрювати, що це зрадлива людина. А все-таки ми остерігаємося його не як ворога, не
носимо підозріння, але уступаємо йому спокійно з дороги. Подібною повинна бути твоя
поведінка в усіх інших життєвих ситуаціях. Не добачаймо багато речей у тих, що
нагадують наших суперників у гімнастичних залах. Бо це, як я сказав, лежить у нашій
силі — уступати з дороги та не мати ні підозріння, ні ненависті.
Якщо кожен день і кожну життєву ситуацію розглядати як рутинне

чергове тренування, усе раптом починає сприйматися не так гостро.
До власних помилок і хиб інших починаєш ставитися
поблажливіше. І далеко не так нервуєшся, ніж коли сприймаєш світ
як поле для постійних змагань.
Якщо ви сьогодні спіткнетеся або хтось підставить вам ногу,
струсіть із себе біль і скажіть: «Я вчуся. Мій партнер із атлетичних
вправ теж навчається. Це для нас тренування — і тільки. Завдяки
нашим реакціям на ситуацію я дізнаюся більше про партнера, а він
— про мене».
27 квітня
ВИВЕРНІТЬ НАВИВОРІТ
Виверни його (тіло) навиворіт і поглянь, що воно за річ; якого роду річчю стає воно, коли
старіється і коли вмирає. Скороминущі оба — прославлювач і прославлюваний;
пригадувач і пригадуваний: і все це в закутку цієї частини світу. І навіть тут не всі
згоджуються, ні, навіть ніхто не згоджується з собою самим; а ціла земля це також
точка.
Стоїцизм учить дивитися на речі під різними кутами. Є ситуації, які

легше зрозуміти, якщо подивитися на них з іншого боку.
Потенційно негативні ситуації корисно буває сприймати
об’єктивно, навіть поверхово. Іноді це допомагає зрозуміти їх,
навіть не надто заглиблюючись у значення й причини. А якщо ви
чимось захоплюєтеся, корисно буває, навпаки, подивитися на все
зневажливо. Якщо дивитися на речі «навиворіт», вони менше вас
лякатимуть і хвилюватимуть.
Зазирніть в очі своєму страхові смерті й мороку — що ви там
побачите? Переверніть якусь урочисту церемонію з ніг на голову —
якою вона стане?
28 квітня
БАЖАННЯ РОБЛЯТЬ ІЗ ВАС РАБА
Тантал. Найбільша влада — це…

Тієст. Ніякої влади, якщо нічого не бажаєш.
У сучасному світі людина по-іншому підкоряється тиранії, ніж в

античності — добровільно. Ми терпимо начальника, який бажає
контролювати все до дрібниць, хоча могли б знайти іншу роботу.
Починаємо незвично для себе одягатися, не висловлюємо власних
думок відверто, тому що хочемо належати до якоїсь крутої групи.
Терпимо жорстоких критиків або клієнтів, бо прагнемо отримати
схвалення від них. Їхня влада тримається на наших бажаннях. Якщо
ми відмовимося від них, то станемо вільними.
Fashion-фотограф Білл Каннінгем час від часу відмовлявся
отримувати гонорари від журналів, для яких проводив фотосесії.
Коли фотограф-початківець запитав його про причину відмови,
Каннінгем сказав мудрі слова: «Якщо не береш із них грошей, вони
не зможуть указувати тобі, що робити, малий».
Пам’ятайте: отримувати гроші, хотіти грошей — буквально або в
переносному сенсі — означає перетворювати себе на раба тих
людей, які мають їх. А байдужість скасовує їхню владу, як казав
Сенека, принаймні коли йдеться про ваше життя.
29 квітня
ЗМИЙТЕ ПИЛ ЖИТТЯ
Гляди на біг зірок, якби ти йшов разом із ними; і постійно думай про переміну одного
елементу на інший, бо такі думки очищують земське життя від гидоти.
Неможливо дивитися на зорі в небі й не відчувати нічого.

Астрофізик Ніл Деграсс Тайсон пояснює, що, споглядаючи космос,
ми сповнюємося складними почуттями. З одного боку,
усвідомлюємо себе безкінечно малими в безмежному всесвіті; а з
іншого — почуваємося його частиною.
Немає нічого дивного в такому відчутті. Наше тіло —
найважливіша у світі річ, адже ми день у день живемо всередині
нього. Але це упередження ми долаємо, спілкуючись із природою —
із тими речами, які значно більші за нас. Спостереження Марка
Аврелія підтверджує крилатий вислів Сенеки: «Mundus ipse est
ingens deorum omnium templum» («Світ — це величезний храм для
всіх богів»).
Споглядання безмежного зоряного неба — гарна противага
дріб’язковості земних справ. І дуже добре буде, якщо ви знайдете
можливість якнайчастіше дивитися в небесну височінь — і в тому
черпати спокій.
30 квітня
ЩО ПІДХОДИТЬ ДЛЯ ВАШОГО ХАРАКТЕРУ?
Так само, як раціональне й ірраціональне різне для різних людей, добре чи зле або корисне
чи марне — теж різне для кожної людини. Ось чому нам потрібна освіта: щоб ми
навчилися узгоджувати свої упереджені поняття про раціональне й ірраціональне з
природою. Коли ми визначимо це для себе, то не просто зможемо точно визначати
вартість зовнішніх речей, а й виведемо правила, що будуть узгоджуватися з нашим
характером.
Легко потрапити в пастку власної думки про різні речі. Ми

починаємо діяти за невидимими сценаріями — виконувати
інструкції й завдання, яких навіть не розуміємо. Що критичніше ми
сприйматимемо ці сценарії, що активніше звірятимемо їх зі
знаннями, які нам дає освіта, то впевненіше зможемо стати самі собі
компасом і мати власні переконання й думки, ніким не нав’язані.
Характер — це потужний захист у світі, що весь час прагне
спокусити, купити, випробувати й змінити вас. Якщо ви знаєте, у
що вірите й чому, то не вгрузнете в нездорові стосунки, роботу, яка
знесилить вас до останку, не заведете ненадійних друзів і не
захворієте на всі ті численні недуги, що підстерігають людей, які
досі не визначилися з власними базовими переконаннями. Усе це —
завдяки освіті. Ось для чого ви вчитеся.
Частина друга
Вчення про дію

Травень
Правильні вчинки
1 травня
НЕХАЙ ХАРАКТЕР БУДЕ ВАШИМ НАЙГУЧНІШИМ
МАНІФЕСТОМ
Адже філософія — не в зовнішньому вираженні, а в тому, щоб бути уважним до

необхідних речей і весь час пам’ятати про них.
Монах одягається в рясу. Священик носить на шиї символічний

хрест. Банкір приїжджає в офіс у дорогому костюмі й із портфелем.
Стоїк не носить ніякого особливого одягу й не має жодного
типового образу. Його не вирізниш з-поміж інших ні за виглядом, ні
за звуком.
Як же впізнати стоїка? Тільки за характером.
2 травня
СТАНЬТЕ ЛЮДИНОЮ, ЯКОЮ ПРАГНЕТЕ БУТИ
Спершу скажи собі, якою людиною ти хочеш бути, а потім роби все необхідне, щоб
стати нею. Майже в кожній справі ми бачимо, що так потрібно чинити. Атлет
спочатку шукає, який спорт йому обрати, а потім починає тренування.
Навряд чи лучник попаде в мішень, якщо добре не прицілиться. Те

саме станеться з вами, хай би якою була ваша мета. Ви точно не
влучите в ціль, якщо не визначите її для себе й не вистрелите.
Вибрати, чого ми хочемо, допомагають наші уявлення й принципи,
але тільки дії визначають, чи досягнемо ми бажаного.
Тож присвятіть деякий час тому, щоб добре обдумати, які ваші
пріоритети, що для вас важливо. А потім працюйте на досягнення
мети, облишивши все інше. Недостатньо тільки бажати й
сподіватися. Треба діяти — і діяти правильно.
3 травня
НЕ СЛОВОМ, А ДІЛОМ ПОКАЖІТЬ СВОЇ ЗНАННЯ
Хто споживає голу теорію, той одразу вибльовує її, як хворий шлунок — їжу. Перетрави
спершу теорію, щоб вона не вийшла з тебе назад. Інакше вона буде сирою, зіпсутою і не
придатною до споживання. Після того ж, як ти сприймеш теорію, покажи, як зміняться
твої рішення, — як змінюються плечі атлета, який тренується і правильно харчується,
як змінюються картини художника, який вивчає секрети свого мистецтва.
У стоїків можна знайти чимало чудових афоризмів: їх легко

запам’ятати й приємно цитувати. Але суть філософії не в цитуванні
крилатих висловів. Її ціль — перетворити слова в дію. Як сказав Гай
Музоній Руф, філософія оживає тоді, коли «людина зводить разом
вчення і втілення».
Сьогодні, та й у будь-який інший день, коли відчуєте, що вам дуже
сильно хочеться «пограти м’язами» своєї ерудиції, запитайте себе:
«Що краще: говорити слова чи дозволити власним учинкам
свідчити про мої знання?».
4 травня
ЩО ПО-СПРАВЖНЬОМУ ВРАЖАЄ?
Наскільки краще, щоб тебе знали за твоїми гарними справами, ніж за

екстравагантними вибриками? Наскільки цінніше вкладати не в камені й оздоби, а в
людей?
Подумайте: що ви знаєте про життя багатих і знаменитих? Що один

з них купив будинок за стільки-то мільйонів, а в іншого є домашній
улюбленець — тигр або слон?
Такі самі чутки були дуже популярні серед жителів Стародавнього
Риму. Одні громадяни прославилися тим, що вкладали тисячі в
побудову декоративних ставків із золотими рибками. Інші — тим,
що влаштовували оргії й пишні бенкети. Давньоримські поети
Ювенал і Марціал багато писали про такі пікантні деталі.
Очевидно, завдяки шикарним покупкам багаті люди здобувають
важливу для себе репутацію. Утім, насправді це просто порожній
звук! Невже це так круто — витрачати, витрачати, витрачати? Хіба
будь-хто не здатен робити такого?
Марк Аврелій без вагань продав деяке майно, що належало
імперії, щоб сплатити воєнні борги. Якщо ж говорити про ближчі
до нас часи, можна згадати Хосе Мухіку, колишнього президента
Уругваю: він 90 % своєї зарплатні віддавав на благодійність, а сам
їздив на автомобілі, якому було 25 років. Хто на таке здатен? То чиї
вчинки вражають вас більше?
5 травня
ВИ — ПРОЕКТ
Матеріал для роботи гарної й достойної людини — це її власні керівні принципи, як для
лікаря і спортивного тренера матеріал — тіло, а для землероба — земля.
Гарні фахівці не мусять виправдовуватися за те, що витрачають час

на тренування, шліфування своїх умінь. Це їхня робота, і саме
завдяки тренуванням вони досягають вершин. Матеріал різний, для
кожного фаху свій. На тренування відводиться неоднаковий час,
залежно від професії. Але спільним для всіх є одне — праця над
матеріалом, постійне вдосконалення та професіоналізм.
Стоїки вважали, що для кожної людини найважливіший матеріал,
над яким треба працювати, — це її розум. У нього треба вкладати
найбільше зусиль.
6 травня
ПРАВЕДНІСТЬ КРАСИВА
Тоді що робить людину красивою? Хіба не її майстерність? Юний друже, якщо ти хочеш
бути красивим, сумлінно працюй над своєю майстерністю. Що це таке? Обирай тих,
ким захоплюєшся, неупереджено. Справедливі вони чи несправедливі? Справедливі.
Урівноважені чи неврівноважені? Урівноважені. Стримані чи нестримані? Стримані.
Якщо й ти станеш такою людиною, то будеш красивим — якщо ж знехтуєш цими
якостями, то будеш бридким, навіть коли скористаєшся всіма відомими хитрощами з
книжок, аби здаватися гарним.
Сучасні уявлення про красу сміховинні. Наші стандарти просто-

таки антистоїчні, адже ми захоплюємося речами, що від нас не
залежать: високими вилицями, статурою, зростом, виразними
очима.
Але хіба це дійсно красиво — зірвати джекпот у генетичній
лотереї? Чи, може, краса — у тому, що ми вибираємо, що робимо,
які риси характеру в собі розвиваємо? Стійкість, справедливість,
вірність обов’язку — ось красиві риси, і вони важать значно більше
за зовнішність.
7 травня
ЯК ЗАБЕЗПЕЧИТИ СОБІ ХОРОШИЙ ДЕНЬ
Боги встановили такий закон: «Хочеш добра — твори його сам».

Щоб день точно був хорошим, робіть добрі справи.

Усі інші джерела задоволення або непідвладні вам, або швидко
вичерпуються. Це ж джерело із вами завжди. Воно найбільш
надійне.
8 травня
ДОБРЕ ЧИ ЗЛЕ? ВИПРОБУЙТЕ СЕБЕ, ЯКИЙ ВИБІР ВИ
РОБИТЕ
Де є Добро? У нашому свідомому виборі. Де є Зло? У нашому свідомому виборі. Де є ні добре,

ані зле? У речах поза нашим свідомим вибором.
Щось відбувається, а ви не розумієте, добре це чи погано? Сьогодні,

коли вирішуватимете щось, пам’ятайте: правильні речі завжди
походять із нашого свідомого вибору. Не те істинне, що отримує
винагороду або здобуває успіх, а те, щодо чого було зроблено
правильний вибір.
Епіктетові слова допомагають нам зрозуміти все з граничною
ясністю. Чи це добре, чи погане? Чи це правильне, чи неправильне?
Відкиньте все зовнішнє. Зосередьтеся на своєму виборі.
9 травня
CARPE DIEM
Тож відкиньмо все, що стоїть нам на заваді, і всю душевну снагу звернімо лиш на одне:
щоб ту невтримну прудкість найквапливішого часу ми не спостерегли щойно тоді, коли
залишимося далеко позаду. Хай кожен стрічний день припадає нам до душі як найкращий,
хай він стає нашим днем. Що тікає, те треба ловити.
Сенека, «Моральні листи до Луцілія», 108.27b–28а77
Сьогодні — ваш єдиний шанс. І щоб реалізувати його, вам дано

всього двадцять чотири години. Після цього все буде втрачено
навік. Чи повністю ви використаєте цей день? Чи вигукнете: «Я це
зроблю!» — і з усіх сил намагатиметеся досягти найкращого?
Що ви візьмете від цього дня, який вислизає крізь пальці й
перетворюється на минуле? Коли хтось запитає, що ви робили
вчора, чи не буде вашою відповіддю: «Нічого»?
10 травня
НЕ НАДИХАЙТЕСЯ, А НАДИХАЙТЕ!
Спроможімось і ми на якийсь небуденний вчинок! Будьмо й ми серед зразків!

Сенека, «Моральні листи до Луцілія», 98.13b78
У часи Стародавньої Греції та Риму, як і тепер, політики часто в

промовах намагалися «спокусити» свою публіку. Вони починали
хвалити слухачів, свою країну, розповідати про колишні перемоги,
що надихають на подвиги в сучасності. Скільки разів ви чули, як
політичні кандидати кажуть: «Наша країна — найчудовіша в історії
людства»? Оратор Демосфен говорив, що будь-хто з радістю слухав
би годинами промовця, який стоїть у святому місці й «прославляє
[наших] предків, описує й перераховує їхні здобутки».
Але чого ми досягаємо завдяки цій балаканині? Анічогісінько. Ба
навіть гірше, захоплення сяйними здобутками відволікає нас від
справжньої мети. Також, на думку Демосфена, це зрада пращурів,
які надихають нас. Оратор завершив промову словами, що потім
відгукнулися в писаннях Сенеки й відгукуються нам крізь віки:
«Подумайте, ваші предки здобули ці трофеї не для того, щоб ви із
захватом витріщалися на них, а щоб брали приклад із доблесті
переможців».
Ця думка справедлива й для всіх цитат, які ви знайдете в цій
книжці, та й для будь-яких інших висловів, що надихають. Не
захоплюйтеся ними. Утілюйте їх. Ідіть за їхнім прикладом.
11 травня
ПОЧУТТЯ ПРОВИНИ ГІРШЕ ЗА ТЮРМУ
Великою запорукою нашої безпеки є те, щоб не чинити несправедливо. Ті, хто не вміє
володіти собою, і життя мають якесь каламутне, розбурхане.
Подумайте про дезертирів, які з готовністю здаються в руки

правосуддя після років утечі. Що керує ними? Адже ці люди були
вільними, на крок попереду закону — і тут не витримали! Тому що
дуже важко жити з почуттям провини й у постійному напруженні,
важче навіть, ніж сидіти у в’язниці. По суті, ці люди живуть у
тюрмах, які своїми почуттями збудували для себе.
Із цієї причини ви, мабуть, і самі в дитинстві зізнавалися батькам
у скоєних капостях, хоча ніхто навіть не думав підозрювати вас.
Через це хтось із подружжя зізнається в зраді, хоча друга половинка
ні про що не здогадувалася. «Для чого ти розказуєш мені все це?» —
кричить зраджений, грюкаючи дверима. «Бо все йшло надто добре, і
несила було більше витримати!» — у відчаї відповідає винуватець.
Від поганих учинків страждає не тільки суспільство, а й сама
людина, яка робить лихе. Подивіться на тих, хто порушує норми
етики й поведінки, на хаос і страждання їхнього життя. Покарання
для них завжди жахливе — навіть іноді гірше, ніж те, яке накладає
суспільство.
Ось чому злочинці так часто зізнаються у скоєному. Настає в
їхньому житті якийсь момент, коли вони кажуть собі: так далі не
можна. Вони прагнуть спокою, що приходить від усвідомлення
правильності своїх дій. Ви теж його прагнете.
12 травня
ДОБРОЗИЧЛИВА РЕАКЦІЯ ЗАВЖДИ ПРАВИЛЬНА
Дев’яте, зваж на те, що добра вдача — непереможна, якщо вона щира та не є удаваним
усміхом і театральною грою. Бо що зробить тобі найбільш несамовитий чоловік, якщо
ти не перестанеш виявляти до нього доброї вдачі і якщо ти, коли трапиться нагода,
обережно нагадаєш йому та спокійно виправиш його помилку саме тоді, як він
старається тобі пошкодити.
Марк Аврелій, «Роздумування», 11.18.5.9а80
Що буде, якщо наступного разу, коли щодо вас учинять недобре, ви

не тільки стримаєтеся, щоб не огризнутися, а поставитеся до
кривдника доброзичливо? Що як ви зможете «любити ворогів
ваших, добро чинити тим, які вас ненавидять» (Лк. 6:27)? Що тоді
буде?
У Біблії сказано: коли ми робимо щось добре для того, хто нас
ненавидить, то «нагромаджуємо йому на голову розпалене вугілля»
(Рим. 12:20). Більшість очікує, що у відповідь на ненависть будь-яка
людина теж буде ненавидіти. Коли хтось вас сьогодні ображає, то
думає, що ви відповісте тим самим, але не добротою. І якщо це
стається, таке збиває кривдників із пантелику. Це шок і струс усієї
системи, а отже, шанс і для тієї людини, і для вас стати кращими.
Найчастіше грубість, підлість і жорстокість — це прикриття для
глибоко захованої слабкості. Тільки по-справжньому сильні люди
можуть у такій ситуації бути добрими. У вас є ця сила. Вивільніть її.
13 травня
ОЛИВА У ВОГОНЬ ЗВИЧОК
Кожна звичка і здатність утверджується й зростає у відповідних діях: ходіння —

ходінням, біг — бігом… тому, якщо хочеш робити щось, візьми собі це за звичку, якщо не
хочеш — не бери, а натомість вибери якусь іншу звичку. Так само діє і наш розум. Коли
ти гніваєшся, то не тільки переживаєш це зло, а й підтримуєш погану звичку,
підливаючи оливи у вогонь.
Епіктет, «Бесіди», 2.18,1–5
Арістотель казав: «Ми є те, що постійно робимо, тому досконалість

— це не дія, а звичка». Стоїки додають, що кожен із нас — продукт
власних думок (Марк Аврелій казав: «Які твої звичні думки, такий
характер твого розуму»).
Подумайте, що ви робили минулого тижня, що плануєте на
сьогодні й на тиждень наступний. Людина, якою ви хочете бути,
якою себе бачите — чи справді ваші дії відповідають цьому
образові? У який вогонь ви підливаєте оливу? Ким стаєте?
14 травня
ПРАВИЛЬНІ ВЧИНКИ — ЗАПОРУКА ДОБРОБУТУ
Той, хто любить славу, вважає, що діяльність іншої людини — це його власне добро; той,
хто любить насолоду, вважає, що дії іншої особи — то його власні почуття. Але той,
хто має розуміння, вважає, що його власні вчинки — це його добро. […] Що за люди є ті,
що їм люди хочуть подобатися, за які речі і яким родом учинків? Як швидко час
прикриває всі речі, а як багато він уже прикрив.
Марк Аврелій, «Роздумування», 6.51; 5981
Ви задоволені тільки тоді, коли досягаєте якоїсь мети? А що як у

ваші плани втрутяться обставини? Коли щось не складеться? Що як
ви досягнете чогось, а ваші успіхи нікого не цікавитимуть? Ось що
значить залежати від речей, які ви не можете контролювати. Це
означає постійно ризикувати.
Якщо творча людина думає тільки про те, як її проект сприйме
публіка — чи сподобається він критикам, чи стане популярним, —
то її чекатиме саме розчарування. Але коли митець отримує
задоволення від процесу й докладає всіх зусиль, щоб зробити проект
якнайкраще, то завжди буде щасливий своєю роботою. Нам має
приносити радість наша діяльність, а не її результати, якщо вона
правильна й відповідає покликанню.
Тому хай нашою амбіцією буде не виграш, а гра на межі зусиль.
Хай нашою метою буде не отримати вдячність і визнання, а
допомогти людям і зробити те, що вважаємо правильним.
Зосередьмося не на тому, що відбувається, а на тому, як ми реагуємо
на це. Тоді ми завжди будемо задоволені й спокійні.
15 травня
ПРИГАДАЙТЕ ВСЕ ДОБРЕ, ЩО У ВАС Є
Думай більше про речі, що їх маєш, як про речі, що їх не маєш. А з речей, що їх маєш,
вибери найкращі й тоді подумай, як завзято ти шукав би їх, коли б їх не мав. А
одночасно, щоб не бути перейнятим ними наскрізь, старайся перецінювати їх і бути
ними так занепокоєним, якби ти їх ніколи не мав.
Ми постійно прагнемо того, що мають інші. З усіх сил намагаємося

рівнятися на Джонсів, у той час як Джонси розпачливо намагаються
рівнятися на нас.
Це було б смішно, якби не було так сумно. Тому сьогодні
спробуйте не прагнути того, що мають інші. Не збирати й не
накопичувати, бо так не слід робити, так не варто жити. Цінуйте те,
що у вас уже є, і хай вами керує вдячність.
16 травня
МЕТОД ЛАНЦЮГА
Якщо не хочеш бути гарячковим, не підживлюй своїх звичок. Для початку намагайся
зберігати спокій і рахувати дні, коли ти не гнівався. Колись я гнівався щодня, тепер —
що два дні, що три, що чотири і так далі… Якщо дійдеш до 30 днів, подякуй богам! Бо
звичка спочатку ослаблюється, а потім долається. Коли ти зможеш сказати: «Я не
розлютився сьогодні, або вже два дні, або вже два чи три місяці, а на провокації реагував
спокійно», — то побачиш, що і здоров’я твоє покращилося.
Відомий актор Джеррі Сайнфелд колись радив молодому коміку

Бредові Айзеку, як писати матеріал для виступів. Він казав: «Заведи
календар і на той день, коли напишеш жарт, став позначку “Х”. Не
помітиш, як почнеться ланцюгова реакція — і тоді твоїм завданням
буде просто не переривати потік». Успіх приходитиме за інерцією.
Варто тільки почати, а продовжувати буде легше.
Сайнфелд використав метод ланцюга, щоб плекати хорошу
звичку, а Епіктет стверджував, що за його допомогою можна
викорінити погану. Достатньо для початку вирішити утримуватися
від лихого протягом одного дня. Лиш один день робити щось
особливе: стримувати гнів, зосереджуватися, уникати
прокрастинації. Потім зробити це саме наступного дня, і ще одного.
Створити ланцюг, а далі намагатися не розірвати його. Не спиняти
двигун.
17 травня
СТОЇК — ЦЕ НЕ ЗВАННЯ, А ПОСТІЙНИЙ ПРОГРЕС
Покажіть мені людину, яка буде хворою і щасливою, у небезпеці і щасливою, у вигнанні і
щасливою, скомпрометованою і щасливою. Покажіть! Боже, як хотів би я побачити
стоїка. Та якщо вже ніхто не може показати мені такої досконало сформованої людини,
то покажіть хоча б того, хто намагається таким стати. […] Покажіть!
Епіктет, «Бесіди», 2.19.24–25а, 28
Не думайте, що філософія — визначена мета, якої досягають.

Сприймайте її радше як щось, що застосовують. Не час від часу, а
все життя, яке перетворюється на постійний прогрес. Не раптове
осяяння, а послідовне втілення.
Епіктет любив улаштовувати своїм студентам невеликі струси,
щоб позбавити їх самовдоволеного замилування собою. Він прагнув
нагадувати їм (а тепер і нам), що необхідно постійно працювати й
ненастанно щодня тренуватися, якщо хочемо бути в ідеальній
формі.
Прямуючи дорогою самовдосконалення, ми маємо пам’ятати: у ній
немає кінцевого пункту призначення. Мудрець — довершений
стоїк, який досконало поводиться в будь-якій ситуації, — це ідеал, а
не завершення шляху.
18 травня
ЯК ВИ РОБИТЕ ЩОСЬ, ТАК САМО ВИКОНУЄТЕ Й УСЕ
ІНШЕ
Дбай про матеріал, що знаходиться перед тобою, чи є це погляд, учинок чи слово.

Уявляти майбутнє так цікаво. Міркувати про минуле так легко.

Важче спрямовувати всю енергію на те, що лежить перед нами зараз,
особливо якщо так не хочеться цим займатися. Ми думаємо: «Та це
ж просто робота, це не моя сутність. Це не має особливого
значення». Але воно важливе. Хтозна, можливо, це останнє, що ви
робите в житті. «Тут спочиває Дейв, живцем похований під
лавиною незакінчених справ».
Є така стара приказка: «Як ти робиш щось, так робиш усе». Це
правда. Як ви організуєте цей день, так і всі наступні. Як
використаєте цю хвилину, так і всі інші.
19 травня
УЧІТЬСЯ, ТРЕНУЙТЕСЯ, ВІДПРАЦЬОВУЙТЕ
Ось чому філософи застерігають нас не задовольнятися самим навчанням, а радять

тренуватися й відпрацьовувати. Бо минає час — і ми забуваємо все, що вивчили, робимо,
зрештою, протилежне. І думки наші протилежні до тих, які мали б бути в нас у голові.
Мало хто може подивитися навчальне відео або прослухати

пояснення й до кінця зрозуміти, як потрібно щось робити.
Найчастіше нам доводиться зробити це, і не один раз, щоб по-
справжньому навчитися. Хорошими солдатами й чудовими
спортсменами стають тільки ті, хто годинами монотонно
тренується. Найвидатніші спортсмени можуть роками
відтреновувати рух, який триває кілька секунд, а то й менше.
Технічний удар, блискавична реакція, що дозволяє уникнути
захоплення ззаду, ідеальний стрибок. Просто знати, як це робиться,
— недостатньо. Рух повинні вивчити м’язи тіла. Це має стати
частиною людини, інакше вона втратить своє вміння, щойно
втомиться або переживатиме важкий період.
Те саме з принципами філософії. Не можна почути щось один раз і
спиратися на це тоді, коли навколо руйнуватиметься світ.
Пам’ятаєте, Марк Аврелій писав свої роздуми не для когось, він
активно медитував лише для себе. Цей успішний, мудрий,
досвідчений чоловік до останніх днів свого життя тренувався
робити правильні речі. Якби він був дзюдоїстом, то мав би чорний
пояс, але жодного дня не пропускав би тренувань. Якби був
спортсменом-олімпійцем — регулярно ходив би до спортзалу.
Навіть якби інші думали, що для нього це не обов’язково.
20 травня
ЯКІСТЬ ВАЖЛИВІША ЗА КІЛЬКІСТЬ
Що з тих книгозбірень, що з тієї шеренги книг, якщо їхній власник за все своє життя
заледве самі заголовки поперечитує? Юрба наставників обтяжує, а не навчає. Набагато
краще довіритися лише декільком авторам, ніж блукати серед багатьох.
Що доброго буде в тому, коли хтось прочитає всі книжки на світі за

ціле своє життя? Найвідданіший читач, якби він «ковтав» по книжці
в день, не осилив би, мабуть, більше книжок, ніж є в звичайній
районній бібліотеці. І навіть не наблизився б до кількості видань,
що зберігаються на серверах Google Books або щороку з’являються
на Amazon.
А що як у читанні й навчанні зосередитися на якості? Що як
глибоко вивчити кілька справді вартісних книжок замість
переглянути всі новинки? Книжкові шафи будуть порожніми, зате
розум і життя — наповненими.
21 травня
ЯКИЙ ІЗ ВАС БОКСЕР?
Але що таке філософія? Хіба це не просто підготування себе до того, що може статися?
Хіба ти не розумієш, що означає казати: якщо я підготуюся терпіти, то хай стається
все, що має статися? Бо якщо не розумієш, то ти схожий на боксера, який виходить на
ринг, щойно навчившись відбивати прості удари. З рингу ти ще можеш зійти, не
втративши нічого, а от якщо покинеш гонитву за мудрістю, які тоді для тебе будуть
наслідки? Що кожен із нас має сказати випробуванням, які випадають на нашу долю?
Саме для цього я тренувався, це те, що я вивчив!
Стоїки любили використовувати метафори, пов’язані з боксом і

боротьбою, подібно до того, як ми тепер часто порівнюємо щось із
футболом. Напевно, тому, що спорт (πανκράτιον, панкратіон85) у
Стародавній Греції та Римі асоціювався з мужністю, чоловічим
началом. (Сучасні дослідники часто знаходять зображення вух у
формі цвітної капусти на грецьких статуях — це наслідки типових
травм, які людина може отримати під час занять боротьбою).
Стоїки писали про боротьбу, бо це було те, що вони добре знали.
Сенека казав, що людина, яка не знає проблем, — слабка, її можна
легко подолати на рингу, зате «той, хто постійно зазнає ударів долі,
має грубу шкіру, зміцнену стражданням». Така людина, за словами
Сенеки, б’ється до кінця й ніколи не здається.
Про те саме йшлося в Епіктету. Що з вас за боксер, якщо ви тікаєте
з рингу, щойно отримавши перший удар? Спорт — заняття не для
слабких. Невже якісь удари змусять вас здатися?
22 травня
СЬОГОДНІ — САМЕ ЧАС
Ти терпиш це справедливо, бо волієш радше ставати добрим завтра, як бути добрим

сьогодні.
Я не скаржуся на брак часу… хай би як мало в мене було, його буде досить. Сьогодні — цей
день — отримає те, про що говоритимуть завтра. Я візьму в осаду богів і потрясу світ.
Сенека, «Медея», 423–425
Майже завжди ми знаємо, що є правильне. Знаємо: не варто

розкисати, брати все близько до серця; краще пройтися до магазину
зі здоровою їжею, а не купувати фаст-фуд, не виходячи з машини;
варто виділити трохи часу, щоб просто сісти й подумати. Проблема
полягає в тому, щоб зробити щось із цього саме зараз, у цей
конкретний момент.
Що нам заважає? Письменник Стівен Прессфілд називає цю силу
«опірністю». У книжці «Війна мистецтва» він пише: «Ми ніколи не
скажемо собі: “Я не напишу цієї симфонії”, — ми говоримо: “Я
напишу симфонію, тільки почну робити це завтра”».
Сьогодні, а не завтра — той день, коли ми маємо почати бути
добрими.
23 травня
ПОКАЖИ МЕНІ, ЯК ЖИТИ
Повчи мене, що щастя — не у тривалості життя, а в тому, як ним розпорядишся: може

трапитися (здебільшого й трапляється так), що той, хто прожив довго, насправді мало
прожив.
Немає чого вчити Сенеку. Навчайте себе. Хай би скільки вам було
відведено часу на землі, про ваше життя чесно можна буде сказати:
воно було насиченим і довгим. Усі ми знаємо когось такого, кого
втратили рано, але переконані: «Якби мені встигнути виконати
бодай половину від того, що зробила та людина, то я міг би
пишатися власним життям».
Щоб це здобути, варто зосереджуватися на речах, що нині є перед
вами: великі вони чи малі. Сенека говорив, що, повністю
занурюючись у теперішнє, ми «полегшуємо біль від
швидкоплинності життя».
24 травня
УДАЧА У ВАШИХ РУКАХ
Раз був я щасливий, але не знаю, як це втратив. Але щасливий означає, що людина
призначила сама собі добру долю. А добра доля — то добре спрямування душі, добрі
почуття та добрі вчинки.
Як варто розуміти удачу? Як сукупність випадкових чинників, які

ви ніяк не можете контролювати? Чи як імовірність, на яку ви
можете вплинути — хоча й не гарантувати — правильними
рішеннями та відповідним підготуванням? Очевидно, що друге
розуміння краще. Ось чому успішні люди, здається, містично
«притягують» удачу.
На чудовому сайті Quote Investigator є багато інформації про різні
цитати. Завдяки йому з’ясувалося, що про притягування удачі
йшлося ще в приказці XVI століття: «Старанність — мати удачі». У
20-х роках XX століття автор збірки афоризмів Коулман Кокс додав
приказці сучасності: «Я дуже вірю в удачу. Що більше я працюю, то
більше мені щастить». (Цей вислів помилково приписували
президентові Томасу Джефферсону). Нині ми кажемо: «Удача
виникає там, де важка праця зустрічається з доброю нагодою». Чи,
може, вона просто матеріалізується з повітря?
Сьогодні ви можете сподіватися, що удача магічно впаде вам на
голову. А можете готуватися до зустрічі з нею, зосереджуючись на
тому, щоб робити правильні речі в правильний час — і тоді, за
іронією, удача буде вам не дуже-то й потрібна.
25 травня
ДЕ ШУКАТИ ЗАДОВОЛЕННЯ
Це задоволення людини — виконувати працю, відповідну для людини. А відповідна для

людини праця — то бути милосердним для власної породи; погорджувати смисловими
емоціями; формувати правильний погляд на уявно правильні явища й досліджувати
природу світу та речей, що стаються в ньому.
Коли до кінологів приводять собак із розладами поведінки, вони

зазвичай найперше питають: «Чи гуляєте ви з цим псом?». Собак
було виведено для того, щоб вони виконували свою роботу, і якщо
їм не дати виконати їхнього природного обов’язку, тварини
страждають і починають невідповідно поводитися. Навіть якщо
їхнє життя розніжене й сите.
Так само поводяться й люди. Коли ми чуємо, що стоїки відкидають
певні емоції або матеріальні блага, то маємо розуміти: це робиться
не тому, що вони не радіють їм. Не тому, що життя стоїків
позбавлене задоволення. Просто ці філософи намагаються
допомогти нам віднайти свою суть — пережити радість від добре
виконаного природного обов’язку людини.
26 травня
ПРИПИНІТЬ ПЕРЕЙМАТИСЯ ТИМ, ЩО ДУМАЮТЬ
ЛЮДИ
Часто дивувало мене, що кожний з нас більше любить себе, як усіх інших, а прив’язує
менше ваги до свого власного погляду на себе, як до погляду інших людей. […] З того
виходить ясно, що ми маємо багато більше пошани до того, що будуть думати про нас
наші ближні, ніж до того, що ми думаємо про себе самі.
Як швидко ми можемо забути про власні почуття й прийняти

почуття інших. У магазині нам здається, що сорочка виглядає гарно,
але варто дружині / чоловікові чи колезі кинути на неї
невдоволений погляд, як ми вже соромимося свого одягу. Нас може
влаштовувати все в нашому житті, аж поки не виявиться, що хтось
(хто нам навіть не подобається) має більше. Або ще гірший приклад
ненадійності: ми не наважуємося пишатися власними досягненнями
й талантами, аж поки хтось інший не оцінить їх.
Як завжди, звертаючи на це нашу увагу, стоїки закликають
замислитися: ми маємо силу над власними думками, але зовсім не
контролюємо того, що про нас думають інші. А тому не варто надто
покладатися на милість тих людей і намагатися здобути їхню
прихильність: це небезпечний намір.
Не витрачайте час на те, щоб непокоїтися про думки інших.
Зосередьтеся на власному сприйнятті. Думайте про результати, про
причини, про те, що потрібно робити.
27 травня
ДБАЙТЕ ПРО ДРІБНИЦІ
Добробут реалізується в малих кроках, але насправді немає кроків малих.

Зенон, якого цитує Діоген Лаерцій у праці «Про життя, вчення та вислови знаменитих
філософів», 7.1.26
Видатний біограф Діоген Лаерцій приписував цей вислів Зенону, але

визнавав, що таке міг казати також і Сократ. Тобто це, можливо,
цитата цитати. Але яке це має значення? Головне, що це правда.
Цю істину всі ми знаємо: малі дії поєднуються й творять великі
справи. Людина добра не тому, що вважає себе такою, а тому, що
робить добрі справи. Ніхто не отримує щось за помахом чарівної
палички: це результат зробленого у свій час вибору. Результат
щоденного вибору — устати рано, застелити ліжко, не діяти за
старою звичкою, яка не приносить нічого доброго. Вибору діяти
усвідомлено, виконувати свою роботу. І пам’ятайте: конкретні дії
малі, але їхній кумулятивний ефект — великий.
Подумайте про кожен свій малий вибір, перед яким постанете
сьогодні. Чи твердо ви знаєте, який шлях правильний, а який
легкий? Обирайте правильний, і ви побачите, як усі малі речі
поєднаються завтра у велике добро.
28 травня
ПЕРШ НІЖ ДІЯТИ, ЗРОБІТЬ ДВІ РЕЧІ
Головна річ — не хвилюйся, бо всі речі є згідні з природою всесвіту. Незадовго тебе не
стане і не буде тебе ніде, так само як Адріана чи Августа. Далі, уп’яливши непохитно очі
в своє заняття, пильнуй його, пам’ятаючи одночасно, що твій обов’язок — бути доброю
людиною; не ухилятися від того, чого вимагає людська природа; та говорити те, що тобі
видасться найбільше справедливим; тільки нехай це буде з доброзичливістю,
поміркованістю та без лицемірства.
Уявіть, яким було життя Марка Аврелія-імператора. Він головував у

сенаті. Вів війська на бій, розробляв стратегію для армії як
головнокомандувач. Він також вислуховував скарги від громадян,
звернення від суддів, приймав іноземних послів. Інакше кажучи, як
і всім людям, наділеним владою, Маркові Аврелію доводилося
щодня ухвалювати рішення. День за днем, рішення за рішенням.
Його формула для ухвалення рішень — перевірений у боротьбі
метод вчиняти правильно. Нам варто теж його спробувати.
По-перше, не хвилюйтеся, бо через хвилювання наважитися на
щось може бути надто важко.
По-друге, пам’ятайте про вашу мету й принципи, які найбільше
цінуєте. Пропускайте свої потенційні дії через цей фільтр, і ви не
зробите неправильного вибору, а діятимете так, як треба.
Не хвилюйтеся.
Робіть правильні речі.
От і все.
29 травня
РОБОТА ЛІКУЄ
Труд — пожива благородних душ.

Пригадайте, що відчуваєте, коли кілька днів не ходите до спортзалу.

Ніби ви погладшали. Увесь час нервуєте. Відчуваєте напади
клаустрофобії, непевності. Деякі люди переживають приблизно ті
самі відчуття в довгій відпустці або коли виходять на пенсію. Розум
і тіло готові працювати — і починають їсти поїдом самих себе, коли
немає на що спрямувати енергію.
Сумно констатувати, що такий настрій — щоденна реальність для
багатьох людей. Їхній потенціал до кінця не реалізовується, бо вони
мають роботу, на якій не треба багато працювати, або в них є
забагато вільного часу. Ще гірше буває, коли ми намагаємося
притлумити ці думки й починаємо купувати речі, ходити на
вечірки, сваритися, влаштовувати сцени, даремно спалюючи калорії
існування, замість того щоб підживлювати корисне полум’я.
Розв’язати цю проблему дуже просто, на щастя. Піднімайте свій
зад — і бігом працювати.
30 травня
ПРАЦЮВАТИ НЕ ПОКЛАДАЮЧИ РУК ЧИ НЕ
ПОВОРУХНУТИ Й ПАЛЬЦЕМ?
Не можу назвати людину працьовитою тільки тому, що вона читає і пише, навіть якщо
сидить над цим заняттям цілими ночами. Поки я не знаю, для чого працює людина, я не
можу назвати її трудолюбивою… Можу тільки тоді, якщо мета, заради якої працюють
ці люди, — це їхній керівний принцип, і якщо він у згоді та в гармонії з природою.
Чи велика ймовірність того, що найбільш зайнята людина, яку ви

знаєте, є найпродуктивнішою? Ми схильні вважати, що бути
зайнятим — це добре, і думаємо, що багатогодинну працю має бути
винагороджено.
Але натомість варто цінувати те, що ми робимо, чому робимо й
куди приведе нас завершення справи. Якщо ви не знаходите гарної
відповіді на ці питання, припиняйте діяльність.
31 травня
У НАС Є ТІЛЬКИ ОДИН ОБОВ’ЯЗОК
Яка твоя мета? — Бути добрим.

Стоїки вважали, що передусім наша робота на цій землі — бути

доброю людиною. Це наш головний обов’язок. Але всі ми —
експерти з пошуку виправдань, чому цього не виконуємо.
Процитуємо футбольного тренера Білла Белічіка ще раз: «Виконуй
свою роботу».
Червень
Розв’язання проблем
1 червня
ЗАВЖДИ ПАМ’ЯТАЙТЕ ПРО ПРИНЦИП «ДІЯТИ ВІД
ПРОТИЛЕЖНОГО»
А речам, що властиві для розуміння, ніяка людина не може станути на перешкоді, бо ні

вогонь, ні залізо, ні тиран, ні образа ніяким чином не торкаються його.
Перешкоди — частина нашого життя: щось завжди трапляється,

стає нам на дорозі, щось іде не так. Але ніщо не може завадити
розуму стоїка, якщо той міркує в правильному напрямку. Адже в
будь-якій ситуації він здатен застосувати принцип дії від
протилежного.
Що це таке? Це «запасний варіант», що завжди до ваших послуг.
Якщо вас зрадив друг, то «дія від протилежного» буде така: винести
урок із того, що сталося, і навчитися прощати помилку тієї людини.
Коли вас кинули в тюрму, то «дією від протилежного» буде не
зламатися, а стати допомогою для інших в’язнів. Якщо ваша робота
пропала через технічні проблеми, ви можете почати все наново й
виконати її навіть краще. Наш рух уперед щось може спинити чи
сповільнити, але напрям думки завжди можна змінити й
спрямувати по-новому.
Для цього варто не забувати, як зазвичай усе відбувається (закон
Мерфі каже: «Коли щось погане може трапитися, воно станеться»).
Тому про «дію від протилежного» варто пам’ятати завжди: вона в
будь-яку мить може знадобитися. І використати її нам нічого не
завадить.
2 червня
ЩО КАЗАВ ПЛАТОН
Гарний уривок із Платона: «хто говорить про людей, повинен також глядіти на земні
справи так, якби оглядав їх з якогось вищого становища: він повинен глядіти на них у
їхніх скупченнях, арміях, при хліборобській праці, у подружжях, договорах, народинах, у
смерті, гаморі судів, пустинних місцях, у різних варварських народах, при бенкетах, у
риданнях, на базарах, у суміші всіх справ та в упорядкованій комбінації крайнощів».
У поета Лукіана є красивий діалог, що називається «Ікароменіпп,

або захмарний політ». У цьому тексті оповідач отримує здатність
літати й оглядає землю з висоти. Дивлячись униз, він помічає,
якими смішними виглядають найбагатші люди, найпишніші маєтки,
ба навіть цілі імперії. Усі сутички й тривоги з висоти здаються
дріб’язковими.
У давні часи піднятися над землею можна було тільки на невелику
висоту: наприклад, вилізти на вершину гори або на дах
кількаповерхового будинку. Але тепер, у часи технічного прогресу,
ми по-справжньому можемо споглядати світ із висоти пташиного
льоту чи навіть вище.
Астронавт Едгар Мітчелл одним із перших побачив Землю з
космосу. Він згадував:
У відкритому космосі прокидається тривога за цілий світ, за моральні орієнтири людей.
Стаєш незадоволений тим, у якому стані перебуває планета, хочеться щось із цим
зробити. Коли стоїш на Місяці, уся міжнародна політика виглядає такою дріб’язковою.
Так і хочеться вхопити якогось політика за загривок і підкинути його на кілька тисяч
кілометрів зі словами: «Подивися на світ звідси, сучий ти сину!».
Багато проблем можна вирішити, якщо поглянути на них, за

порадою Платона, звисока. Скористайтеся цим.
3 червня
ЧИ ДОБРЕ БУТИ ГНУЧКИМ?
Немає змоги воювати? Є громадські почесті. Треба жити приватним життям? Є

ораторська діяльність. Мовчанка приписана? Можна й неголосними порадами сприяти
співвітчизникам. Годі й на Форум безпечно ступити? Є просто доми, вистави, гостини
— там є нагода виявити себе добрим товаришем, вірним приятелем, скромним гостем.
Позбавлено громадянських обов’язків? Виконуймо обов’язки людини.
Незадовго до смерті, коли вже було видно перемогу в Громадянській

війні США, Авраам Лінкольн зібрав генералів й адміралів і розказав
їм історію про чоловіка, який просив призначити його на високу
державну посаду. Спершу та людина хотіла для себе посаду міністра
закордонних справ. Отримавши відмову, чоловік попросив про
скромнішу посаду. Йому знову було відмовлено, тож він сказав, що
згоден працювати звичайним клерком. Коли ж і цього разу прохач
отримав відмову, то попросив Лінкольна дати йому хоча б пару
поношених штанів. «Добре бути скромним», — підсумував зі сміхом
президент, завершуючи оповідь.
Ця історія — гарна ілюстрація гнучкості й цілеспрямованості
стоїків. Якщо ми не можемо зробити цього, то, можливо, нам
вдасться хоча б оте. А коли й оте не вийде, то, мабуть, варто
спробувати щось інше. Та навіть якщо й це не вдасться, завжди є
запасні варіанти. І коли останнім варіантом для нас буде стати
просто хорошою людиною, ми не проти, адже завжди прагнемо
практикувати свою філософію й прислужитися іншим.
4 червня
ОСЬ ДЛЯ ЧОГО МИ ТУТ
Чому ж тоді ми ображаємося? Чому скаржимося? Ми ж тут саме для цього.

Сенека, «Про провидіння», 5.7b–8
Ніхто не каже, що життя легке. Ніхто не стверджує, що воно

справедливе.
Але не забувайте, що ви — частина довгої неперервної лінії
предків, які пережили неймовірні труднощі, несправедливість і біль.
У вашому тілі — їхні гени, у вас тече їхня кров. Без них вас тут не
було б.
Ви — спадкоємці неймовірної традиції і, як її частина, здатні
пережити те, що витерпіли ваші попередники. Ви створені для
цього. У вас стане на це сили.
Пам’ятайте про це, коли буде важко.
5 червня
НЕ ПХАЙТЕ НОСА ДО ЧУЖОГО ПРОСА
Ми підносимо голос до всемогутнього Бога: як нам пережити цю біду? Дурню, невже ти не

маєш рук? Чи, може, Бог забув наділити тебе парою? Сиди й молися, щоб із твого носа не
текло. Або краще гарненько прочисть його й припини шукати цапа-відбувайла.
Світ несправедливий. Усі грають нечесно. Такий-то все підлаштував

проти вас. Можливо, ці теорії мають під собою підстави, але якщо
підійти до питання з практичного погляду, то чи допоможуть вони
вам тут і зараз? Звіт уряду або найсвіжіші новини, за якими ви
слідкуєте, — хіба вони заплатять за вашими рахунками? Чи загоять
поламану ногу? А може, знайдуть вигідний кредит на холодильник?
Ні. То навіщо витрачати на них час?
Якщо весь час жаліти себе й розказувати всім, які ви нещасні,
легше від того не стане. Ви тільки витратите енергію, яку краще
було б спрямувати на розв’язання проблем.
У нас є вибір: увесь час думати про те, хто і як нас образив, або
взятися до роботи, маючи ті вихідні дані, які є. Що ми зробимо:
чекатимемо, поки нас хтось порятує, чи прислухаємося до мудрого
заклику Марка Аврелія: «Рятуй себе сам — якщо ти ще дбаєш про
себе — і роби це, поки ще маєш сили». Це краще, ніж прочистити
носа (хоча навіть така дія — уже крок уперед).
6 червня
КОЛИ ЙТИ ДО КІНЦЯ, А КОЛИ ЗВЕРТАТИ З
ПІВДОРОГИ
А ще ж додай і малорухливих, що є такими не через сталість, а через лінивство: живуть

не так, як хочуть, а так, як почали жити.
Сенека, «Про спокій душі», 2.6b97
У книжці «Яма» ( e Dip) підприємець і письменник Сет Ґодін

виводить цікаву аналогію, спостерігаючи за трьома людьми в черзі в
супермаркеті. Перший іде в найкоротшу чергу й стоїть там, хай би
як повільно рухалися люди перед ним і хай би як швидко
проходили покупці в сусідніх чергах. Другий перебігає з черги в
чергу, прикидаючи, де зможе зекономити кілька секунд. А третій
переходить тільки один раз, якщо бачить, що його черга явно
застопорилася, а інша точно рухається швидше. Автор питає: який
із трьох варіантів обрали б ви?
Сенека радить нам обрати третій тип поведінки. Якщо ви стали на
якийсь шлях, це не означає, що тепер мусите йти ним до самого
кінця. Особливо якщо виявиться, що шлях цей не дуже-то вам
підходить. Водночас не варто кидатися туди-сюди без потреби. Щоб
почати діяти по-іншому, потрібна сміливість. А ще — дисципліна й
усвідомлення, щоб розуміти: коли щось здається ще кращим, це
просто спокуса, якої потрібно цілеспрямовано уникати.
7 червня
ЗНАЙТИ ПРАВИЛЬНИХ УЧИТЕЛІВ
Ми звикли говорити, що вибирати батьків — це не в нашій владі, що маємо їх волею

випадку. Насправді ж, можемо вирішувати самі, де нам народитися.
Сенека, «Про короткочасність життя», 15.3а98
Нам дуже пощастило, що дехто з найвидатніших в історії чоловіків і

жінок занотував свою мудрість (і дурниці) у книжки та щоденники.
Чиєсь життя детально записали біографи — від Плутарха до
Босвелла та Роберта Каро. У бібліотеках зберігаються мільйони
сторінок і тисячі років мудрості, осяянь і досвіду.
Можливо, вам не хочеться наслідувати своїх батьків. Може, ви не
мали гарних учителів. Зате у вас завжди є можливість звернутися до
мудрості людей, які жили перед нами, тих, на кого ми хотіли б бути
схожими.
Нам не обов’язково здобувати власну мудрість, набиваючи
величезні ґулі. Ми завдячуємо людям, що потрудилися записати
свій досвід, зберегти традиції, і маємо можливість завдяки їхній
мудрості стати гідними дітьми достойних батьків.
8 червня
ЦЕГЛИНКА ЗА ЦЕГЛИНКОЮ
Це твій обов’язок упорядкувати своє життя добре в кожному поодинокому вчинкові. І

якщо кожний вчинок виконає свій обов’язок, до якої міри це можливо, будь задоволений. І
ніхто не в силі перешкодити тобі, щоб кожна дія не могла виконати свого обов’язку.
— Але заважатиме щось зовні.
— Ніщо не заважатиме тобі діяти справедливо, помірковано та розсудливо.
— А може, зазнає перешкоди якийсь інший вид моєї діяльности.
— Ну, але через мовчазну згоду на перешкоду та через вдоволення з того, щоб перенести
свої зусилля на те, що дозволене, з’являється перед тобою негайно інша нагода до дії на
місці тієї, що зазнавала перешкоди, і вона пристосується добре до упорядкування
життя, що про нього говорив я вище.
Серед найвидатніших спортсменів у США більшає прихильників

філософії під назвою «Процес». Її автор — Нік Сабан, тренер із
університету Алабами. Він учив своїх спортсменів зосереджуватися
не на широкій картині — важливих іграх, перемогах у чемпіонатах,
перевазі противника, а натомість докладати всіх зусиль, щоб
найменші дрібнички робити якнайкраще: повністю викладатися на
тренуваннях, успішно завершити якусь конкретну гру, завоювати
бажаний трофей. Сезон триває кілька місяців, гра — кілька годин,
від голу до голу минає декілька хвилин, але конкретний удар — це
лише доля секунди. Проте і гра, і сезон складаються з таких секунд.
Команди, які дотримуються цієї філософії, частіше виграють.
Вони долають перешкоди й досягають вершин, навіть не
зосереджуючись на цих труднощах. Якщо й ви будете
дотримуватися філософії «Процес» у житті (правильні вчинки
групуватимете в правильному порядку, один за одним), то й у вас
усе буде добре. Ба більше, ви краще долатимете перешкоди на
своєму шляху, адже будете надто зайняті переставлянням ніг одна
за одною, щоб помітити ці перепони.
9 червня
РОЗВ’ЯЗУЙТЕ ПРОБЛЕМИ, ЩОЙНО ВОНИ
ВИНИКАЮТЬ
Кожен порок знаходить собі виправдання; кожен з них, скромний, подоланний на початку,
згодом розливається щораз ширше. Дозволь йому пробитись — ніяк не загамуєш. Будь-яка
пристрасть попервах слабка. Відтак сама себе збуджує, а розростаючись, набирається
сил. Її легше не допустити, ніж вигнати.
Сенека, «Моральні листи до Луцілія», 116.2b–3a100
Публій Сір в епіграмі нагадує нам: «Річку найлегше перейти біля її

витоків». Про це йдеться у Сенеці. Бурхливі води й небезпечний вир
поганих звичок, брак дисципліни, хаос і невпорядкованість — десь
вони починалися як малесенькі непримітні струмочки. Десь стали
спокійним озером чи ставком, а десь текли підземним джерелом.
Що ви оберете: переходити бурхливий і глибокий потік за кілька
тижнів чи переступити через струмок тепер, коли зробити це ще
надзвичайно легко? Вирішуйте.
10 червня
ВИ ЗМОЖЕТЕ
Якщо якась річ виглядає затяжка, щоб ти міг її доконати, то не думай, що вона не
можлива для людини. А як щось можливе для людини та згідне з її природою, то думай,
що ти також можеш його досягти.
Є два типи людей. Перші дивляться на інших, які чогось досягли, і

питають: «Чому вони? Чому не я?». А другі дивляться на тих самих
людей і думають: «Якщо вони можуть, чому не я?».
Одні люди живуть за принципом «виграш-програш» і заздрять
(якщо виграєш ти, я програю). Інші — за принципом «виграш-
виграш» (у світі є багато можливостей), сприймаючи успіх когось як
натхнення для себе. Який принцип рухатиме вас уперед і вгору, а
який — опустить у розпач і злість?
Тож який ви тип людини?
11 червня
НЕ ПОГІРШУЙТЕ СИТУАЦІЮ
Восьме, розваж, наскільки більше болю вкладає на нас гнів і роздратування, що їх

спричинюють такі вчинки, як самі вчинки, що нас гнівлять і турбують.
Є така приказка: «Якщо ви раптом виявите, що опинилися в ямі,

припиняйте копати». Мабуть, це правило здорового глузду
найчастіше у світі порушують, тому що більшість із нас, коли щось
трапляється, іде не так, тут же починає погіршувати ситуацію.
Спочатку ми сердимося й журимося, а потім хапаємося за все
підряд, іще не виробивши нормального плану.
Сьогодні поставте перед собою цілком реальне завдання: не
погіршувати ситуацію. Хай би що сталося, не додавайте ще й
негативних емоцій. Не реагуйте, аби просто зробити що-небудь.
Припиняйте копати. А потім починайте складати план, як
видобутися з ями.
12 червня
ТРЕНОВАНИЙ РОЗУМ КРАЩИЙ ЗА БУДЬ-ЯКИЙ
СЦЕНАРІЙ
Тому ти маєш зрозуміти, як смішно чути слова: «Скажи мені, що робити». Яку пораду
можу я дати? Ні, набагато краще просити: «Натренуй мій розум, щоб я міг
підлаштуватися під будь-які обставини». […] У цьому випадку, якщо обставини
складуться не за планом, […] ти не шукатимеш нових порад.
Епіктет, «Бесіди», 2.2.20b–1; 24b–25a
Чудово було б, якби хтось щоразу розказував нам, що робити в тій

чи іншій ситуації, бо на це витрачається чималий кусень життя:
готуватися до одного, учитися для іншого. Відкладати гроші на
щось у майбутньому, передбачати, що якась подія станеться. Але, як
сказав боксер Майк Тайсон, плани тривають рівно доти, доки не
отримуєш кулаком в обличчя.
Стоїки не прагнули знайти відповідь на будь-яке питання або
скласти план на кожну нагоду. А проте вони були на диво
спокійними. Чому? Тому що мали певність: вони зможуть
пристосуватися до будь-якої ситуації. Замість шукати чітких
інструкцій, стоїки плекали в собі здібності: творчий підхід,
незалежність, упевненість у собі, винахідливість і здатність
розв’язувати проблеми. Так вони ставали гнучкими замість бути
твердими. Ми теж можемо тренуватися це робити.
Сьогодні нам варто зосередитися на стратегії, а не на тактиці.
Нагадати собі, що краще вчитися, ніж просто отримувати, і краще
бути гнучким, ніж дотримуватися сценаріїв.
13 червня
ЖИТТЯ — ЦЕ ПОЛЕ БОРОТЬБИ
Хіба не знаєш, що життя — як військовий похід? Хтось має бути вартовим, хтось іти в
розвідку, хтось — битися на передньому краї… Так і для нас: життя кожної людини — це
битва, довга і різноманітна. Маєш не втрачати пильності, як солдат, і виконувати всі
накази… Тебе поставлено високо, а не на якійсь підпорядкованій посаді, і не на короткий
час, а на ціле життя.
Письменник Роберт Грін часто каже: «У житті — як на війні». Цей

афоризм варто пам’ятати, бо наше життя й справді битва — і
фігурально, і буквально. Як вид ми ведемо битву за те, щоб вижити
на планеті, якій немає діла до нас. Як конкретні люди боремося за
те, щоб вижити серед інших представників нашого виду, який
налічує мільярди особин. Навіть усередині нашого тіла бактерії
ведуть боротьбу. Vivere est militare. (Жити — значить боротися).
Сьогодні ви ведете битву проти хибних спонук, битву за свою
мету, за те, щоб стати людиною, якою прагнете бути. Що ж потрібно
для того, щоб виграти в цих численних битвах?
Дисципліна
Стійкість
Відвага
Ясність бачення
Відданість
Жертовність
А які риси ведуть до поразки?

Боягузтво
Необачність
Неорганізованість
Самовпевненість
Слабкість
Егоїзм
Так само, як на війні, ці риси працюють і в щоденному житті.

14 червня
СПРОБУЙ УЗЯТИСЯ ЗА ІНШУ РУЧКУ
Кожний предмет має дві ручки: за одну ти можеш нести його, а за другу ні. Якщо твій
брат робить тобі несправедливість, то не бери справи за ручку його несправедливості,
бо за цю ручку ти не можеш нести тієї справи, але радше підійди до неї з протилежного
боку — бо він є твій брат, виховуваний з тобою; і тоді візьмеш справу за ручку, за яку
можеш її нести.
Відомий журналіст Вільям Сібрук страждав від алкоголізму. Одного

дня ця хвороба так його дістала, що він подався у психлікарню —
тоді, 1933 року, це було єдине місце, де лікували від залежностей. У
спогадах, що називаються «Психлікарня», Сібрук писав про те, як
намагався облаштувати там своє життя. Спершу він продовжував
мислити як залежний і постійно втрапляв у халепи, борючись із
персоналом лікарні. Жодного полегшення Сібрук не відчував, тож
його мало не вигнали звідти. А потім йому на очі потрапила цитата
з Епіктета — саме та, яку ви прочитали на цій сторінці. Про те, що
все має дві ручки. Сібрук згадував: «Тоді я взявся за іншу ручку — і
продовжував жити». Йому стало значно краще. Він зосередив усі
думки на тому, щоб видужати. «Раптом я зрозумів, як чудово, дивно
й прекрасно бути тверезим… Ніби з усіх речей, які я бачив і чув,
зняли покривало, або піну, або плівку». Багато хто з колишніх
залежних ділиться таким самим досвідом: подібне сталося з ними,
коли вони припинили діяти по-старому й відкрилися для мудрості
й думок тих, хто жив раніше.
Не обіцяємо, що спроби робити так само — узятися за іншу ручку
— принесуть вам негайні результати. Але для чого продовжувати
триматися за ручку, якої вдержати несила?
15 червня
СЛУХАТИ — КОРИСНІШЕ, НІЖ ГОВОРИТИ
Молодому чоловікові, який говорив нісенітниці, Зенон сказав: «Знаєш, чому у нас два вуха
й один рот? Щоб більше слухати і менше говорити».
Діоген Лаерцій, «Про життя, вчення та вислови знаменитих філософів», 7.1.23
Чому в мудрих людей значно менше проблем, ніж у решти? Є на те

кілька простих пояснень.
По-перше, мудрі люди керують своїми очікуваннями. Вони рідко
очікують того, чого не має статися.
По-друге, мудрі люди передбачають і хороший, і поганий варіант
розвитку подій. Вони думають не про те, що їм хотілося б, щоб
сталося, а про те, що може статися, якщо ситуація повернеться так
чи інакше.
По-третє, мудрі люди мають напоготові «дію від протилежного»,
тобто не тільки продумують, що може піти не так, а й що буде, якщо
все станеться саме так, як їм хочеться. Це нагода для вдосконалення
й чесноти.
Якщо сьогодні ви будете наслідувати приклад мудрих людей, то
виявите, що вас нічого не може здивувати, нічого не може статися
неочікувано.
16 червня
НЕ СОРОМНО ПОТРЕБУВАТИ ДОПОМОГИ
Не стидайся, що тобі помагають, бо твоя справа — виконувати свій обов’язок, так як

солдат у нападі на місто. Коли ти кривий, то як можеш сам видряпатися на башту? Але
з допомогою іншого це можливе.
Ніхто ніколи не казав, що ми народжуємося, відразу вміючи все,

знаючи, як розв’язати будь-яку життєву проблему. Немовлям ви
були взагалі безпомічні. Хтось вам допомагав, і ви зрозуміли, що
можете просити про це. Так ви відчули, що вас люблять.
Нині вас теж люблять. Ви будь-кого можете просити про
допомогу. Немає потреби справлятися з усім самотужки.
Якщо потребуєте допомоги, друзі, просто попросіть.
17 червня
ЗВИНУВАЧЕННЯ ЧИ ЗАХИСТ?
У фортуни не такі вже довгі руки, як ми думаємо: вона бере лише того, хто сам до неї
горнеться. Тому-то тримаймося якомога далі від неї.
Сенека, «Моральні листи до Луцілія», 82.5b–6105
Макіавеллі, який, мабуть, був прихильником Сенеки, писав у

книжці «Державець»: «Фортуна — це жінка, і щоб тримати її в
покорі, треба бити її й боротися з нею». Навіть для шістнадцятого
століття це доволі жорстока картинка. Але для безжального й
непомірно амбіційного правителя ця думка була якраз підхожа. Що
скажете ви: готові йти таким шляхом?
А тепер порівняймо цей погляд із позицією Сенеки. Стоїк не
просто каже: що більше ви боретеся з фортуною, то вразливішими
стаєте перед її лицем. Він стверджує: найкращий спосіб досягнути
безпеки — це заховатися за «несхитною стіною» філософії. За
словами Сенеки, «філософія вгамовує бурхливе горе й сповільнює
потоки наших страхів».
Якщо використати метафори зі спорту або війни, то тут ми
постали б перед вибором стратегії: застосовувати нескінченний і
виснажливий напад чи жвавий і гнучкий захист? Яку гру оберете
ви? Якою людиною покажете себе?
На це питання тільки ви зможете дати відповідь. Але радимо не
забувати, як помирали правителі з книжки Макіавеллі. Скільки з
них відійшли у кращий світ, спокійно лежачи в ліжку в себе вдома,
оточені люблячою родиною?
18 червня
ГОТОВИЙ І БАДЬОРИЙ
Хай приречення знайде нас готовими і бадьорими. Великим є той дух, який віддається
приреченню. І навпаки: дрібним, звироднілим є той, який пручається, який поганої думки
про світовий порядок і воліє виправляти богів, ніж себе самого.
Хай би що сталося з нами сьогодні, будьмо готовими й бадьорими.

Готовими до проблем, труднощів, до людей, які будуть робити
неприємні й шкідливі речі. Будьмо готовими прийняти їх і діяти на
нашу користь. Не бажаймо повернути час назад, створити світ
заново і так, як нам буде до вподоби. Адже набагато простіше
створити заново нас самих.
19 червня
ДУМАЙТЕ ПРО ТЕПЕРІШНЄ
Не турбуй себе роздумуванням над цілим своїм життям. Не дозволяй своїм думкам
охоплювати відразу всі різнородні клопоти, що — як можеш припускати — впадуть на
тебе. Але при кожній нагоді питай себе: «Що в тому такого, що не стерпне та
переступає межі зносного?».
Озирніться на найбільш неймовірні й навіть страшні пригоди, які

вам довелося пережити, і запитайте себе: як це могло статися? Як
вам удалося подолати небезпеку, вийти сухим із води, незважаючи
на невеликі шанси? Як казав Марк Аврелій, ви були надто зайняті
деталями, щоб упасти від страху перед цілою картиною. Мабуть, ви
про неї взагалі в ту мить не думали.
Герой Чака Поланіка із роману «Колискова» казав: «Щоб не
побачити загальну картину, треба роздивитися її зблизька». Іноді
важливо розуміти стан загалом, і стоїки допомагали нам робити це
раніше. Але часто це занадто важко й непродуктивно — думати про
те, що чекає на вас у майбутньому. Тому зосередьтеся на
теперішньому, і ви позбудетеся страшних і поганих думок про
прийдешнє.
Акробат, який іде по канату, намагається не думати про свою
висоту над землею. Команда, що виграла, намагається не
замислюватися над секретами свого успіху. Вони просто
переставляють ноги — одна за одною, а решту вважають зовнішнім
і неважливим. Нам теж варто так робити.
20 червня
СПОКІЙ ЗАРАЗНИЙ
Коли не дістаються тобі речі, яких шукання або уникання непокоїть тебе, то все-таки
до певної міри ти прямуєш до них. Нехай же твій погляд про них буде спокійний, і вони
залишаться в спокої, і не бачитимуть тебе, що гониш за ними чи уникаєш їх.
Є один вислів, який військові «морські котики» передають від

офіцера до офіцера, від солдата до солдата. Їхня випробувана
хаосом і війною максима звучить так: «Спокій заразний». Особливо
якщо він походить від людини, яка стоїть на чолі. Коли хтось із
солдатів починає впадати в паніку, коли цілий загін не знає, що
робити, завдання керівника — зберігати спокій. Не силою, а
власним прикладом.
Ось ким маєте бути й ви, незалежно від того, де працюєте:
спокійною і розслабленою людиною, яка в будь-якій ситуації скаже
іншим: дихайте й не хвилюйтеся. Бо ви самі це робите. Не будьте
тим, хто нагнітає емоції, піддається параної, хвилюється й не
знаходить собі місця. Будьте втіленням спокою.
Він передасться далі.
21 червня
ГУЛЯЙТЕ
Мусимо дбати про дух, даючи йому час од часу спокій, що є для нього замість поживи;
потрібно проходжуватися відкритою місцевістю, щоб він повнився там диханням неба,
піднімався вгору.
У надзвичайно шумному місті, такому як Рим, нелегко було знайти

спокійний куточок. Рипіння коліс, крики вуличних торговців, удари
ковальського молота — усе це наповнювало вулиці нав’язливим
шумом (а що вже казати про запахи міста зі слабко розвиненою
каналізацією й далекого від санітарних норм чистоти). Тому
філософи часто ходили на прогулянки, щоб дістатися туди, куди їм
було треба, щоб прочистити голову й ковтнути свіжого повітря.
Філософи, мислителі, письменники й поети всіх часів виявили, що
прогулянки мають чимало додаткових переваг: вони дають час і
місце для роботи. Ніцше казав: «Цінність мають лише ті ідеї, що
виникли під час прогулянок».
Сьогодні обов’язково підіть гуляти. І в майбутньому, коли будете
хвилюватися або втомитеся, — підіть гуляти. Якщо вам треба буде
розв’язати складну проблему, щось вирішити — підіть гуляти. Коли
будете у творчому настрої — підіть гуляти. Якщо захочеться
подихати свіжим повітрям — підіть гуляти. Коли треба буде
подзвонити — підіть гуляти. Якщо відчуєте, що пора розім’ятися, —
підіть гуляти надовго. Коли призначите зустріч із другом — підіть
гуляти з ним. А по дорозі наповніть енергією розум і тіло й знайдіть
розв’язання своїх проблем.
22 червня
ЩО ТАКЕ БОЖЕВІЛЛЯ
Якщо один раз ти зазнаєш поразки і скажеш сам собі, що зможеш її пережити, але й далі
будеш діяти так, як раніше, то знай, що наприкінці ти будеш такий змучений і
ослаблений, що навіть не помітиш своєї помилки й почнеш виправдовувати свої дії.
Кажуть, що божевілля — це коли хтось намагається робити щось

так само знову й знову, очікуючи, що результат буде інший. Але
саме так ми вчиняємо найчастіше. Кажемо собі: «Сьогодні я не буду
сердитися. Сьогодні не буду об’їдатися». Але робимо все як завжди.
Повторюємо ті самі дії, сподіваючись, що цього разу вони
спрацюють по-іншому. Але сподівання — це не стратегія!
Усі ми так чи інакше в житті стикаємося з невдачами. А от учитися
на поразках — таке доступно далеко не кожному. Ми маємо зробити
цей вибір: учитися на помилках. І весь час намагатися робити по-
іншому — змінювати, підлаштовувати, аж поки отримаємо бажаний
результат. Це важко.
Дотримуватися звичного програшного сценарію легко. Для цього
не потрібно думати, напружуватися. Ось чому так багато людей
ідуть цим шляхом.
23 червня
ОБХІДНА ДОРОГА
Усі речі, що до них бажаєш дійти обхідною дорогою, ти можеш мати зараз, якщо не
відмовляєш собі їх.
Запитайте в людей, над чим вони зараз працюють, і ви отримаєте

відповідь (найчастіше): «Намагаюся стати [додайте професію]». Або
вам розкажуть, як хтось хоче увійти до складу якогось комітету чи
обійняти керівну посаду, стати мільйонером, отримати визнання чи
славу — щось таке. Якщо ж ви поставите ще кілька питань на зразок
«Чому ви це робите?» або «Як думаєте, що буде, коли ви досягнете
мети?», то побачите, що люди прагнуть свободи, щастя й хочуть,
щоб їх поважали колеги.
Стоїк дивиться на це все й хитає головою, спостерігаючи, скільки
зусиль ми вкладаємо в речі, які насправді так легко отримати. Це
схоже на багаторічне будування машини для здійснення бажань,
коли можна просто піти в найближчий магазин і купити все, що вам
хочеться. Це схоже на пошуки окулярів від сонця, які весь цей час
були у вас на голові.
Свобода? Це легко. Вона у вашому виборі.
Щастя? Це легко. Воно у вашому виборі.
Повага від колег? Теж у вашому виборі.
І все це у вас під носом. Немає чого йти довгою дорогою, щоб туди
дістатися.
24 червня
ОСВІЧЕНІ ЛЮДИ НЕ СВАРЛИВІ
Гарна й добра людина не свариться ні з ким і в міру сил не дає сваритися іншим… ось для
чого ми здобуваємо освіту: щоб зрозуміти, що наша справа, а що ні. Якщо людина
тримається так, то в її житті не буде місця сварці.
Епіктет, «Бесіди», 4.5.1; 7b–8a
Напевно, усі знають історію про те, як Сократ ходив Афінами,

вишукуючи людей, що найбільше не хотіли з ним погоджуватися, і
вступав із ними в довгі дискусії. Із записаних текстів цих дискусій
видно, як Сократові співрозмовці дратувалися й гнівалися на
нескінченний потік його питань. Урешті-решт афіняни так
розсердилися, що навіть засудили філософа до страти.
Але сам Сократ, здається, ніколи не сердився. Навіть говорячи про
життя і смерть, він залишався спокійним. Філософ значно більше
хотів почути, що скаже йому інша людина, аніж прагнув, щоб чули
його. І тим більше не ставив собі за мету перемогти в суперечці (а це
саме те, чого дуже хочемо всі ми).
Наступного разу, коли почуєте політичні дебати або звичайну
суперечку, запитайте себе: «Чи є причина через це сперечатися? Чи
допоможе суперечка вирішити якісь питання?». Чи буде освічена й
мудра людина сварливою, такою, як часом буваєте ви? Чи вона
радше глибоко вдихне, розслабиться й протистоятиме спокусі
вступити в конфлікт? Подумайте, що зробили б ви в такій ситуації. І
наскільки краще почувалися б, якби вам удалося подолати звичку
боротися за кожну дрібничку аж до того, щоб ваше було зверху.
25 червня
МУДРІ НЕ МАЮТЬ ПРОБЛЕМ
Ось чому кажемо, що мудрецеві ніщо не трапляється проти його сподівання.

Поет Гесіод казав, що «найдорожчий скарб — це стриманий язик».

Роберт Грін сформулював один із законів сильних людей: «Завжди
кажи менше, ніж потрібно».
Ми розмовляємо, бо вважаємо, що це нам допомагає, хоча
насправді все тільки ускладнюємо. Коли наша половинка
скаржиться на життя, ми намагаємося розказати, що треба робити.
А насправді наш коханий чи кохана просто хочуть, щоб їх
вислухали. Буває й так, що світ намагається подати нам якийсь знак,
але ми натомість хочемо виговоритися, щоб полегшити ситуацію —
і в результаті тільки робимо гірше собі.
Чи станете ви сьогодні проблемою, чи розв’язанням? Почуєте
мудрість усесвіту чи втонете в галасі?
26 червня
СПРОБУЙТЕ ПРОТИЛЕЖНЕ
Що допоможе нам побороти звичку? Її протилежність!

Віктор Франкл, видатний психолог, який вижив у концтаборах

Голокосту, лікував пацієнтів, що страждали від фобій, методом
«парадоксальної інтенції». Наприклад, пацієнт не міг спати.
Стандартна терапія використала б якісь очевидні прийоми, а саме
техніки для розслаблення. Натомість Франкл радив пацієнтові
намагатися не заснути. Психолог помітив, що зміщення фокусу з
проблеми допомагає розсіяти пацієнтову увагу й послабити його
зосередженість на цьому питанні, тож зрештою людина могла
заснути.
В одному з епізодів популярного в США телешоу герой зміг
радикально покращити своє життя, коли почав робити протилежне
до того, що діяв зазвичай. Він казав: «Якщо всі твої інстинкти
виявляються неправильними, значить, протилежність до них буде
якраз правильною». Буває, наші інстинкти чи звички застрягають у
хибних сценаріях і відводять убік від природного «я».
Це не означає, що вам негайно треба позбутися всього, що маєте.
Дещо ж таки працює (наприклад, філософія, якої ви навчаєтесь,
читаючи цю книжку!). Але сьогодні хоча б у чомусь спробуйте
протилежне. Спробуйте зруйнувати сценарій.
27 червня
ПРОЙТИ ВИПРОБУВАННЯ ТРУДНОЩАМИ
Чи стане легше, мій чоловіче, якщо скаржитися на біди? Це личить королю — зустріти
біду лицем до лиця. Що більш хитке його положення, що більше йому загрожує падіння, то
твердіше він має стояти й боротися. Негоже чоловікові втікати від долі.
Сенека, «Едип», 80
Виконавчий директор великої банківської та брокерської компанії

Charles Schwab Волт Беттінгер щороку наймає сотні працівників, а
проводить інтерв’ю ще з сотнями кандидатів. За всю кар’єру, можна
не сумніватися, він склав величезний список успішних, невдалих і
несподіваних співбесід. Набравшись досвіду, Беттінгер придумав
цікавий спосіб розмовляти з потенційними працівниками: він
запрошує їх на сніданок і просить менеджера ресторану спеціально
переплутати замовлення для співрозмовника.
Беттінгер дивиться на його реакцію. Чи розхвилюється ця
людина? Чи поводитиметься грубо? Чи зіпсує зустріч через
незначну прикрість? Чи сприйме непорозуміння спокійно й не
втрачаючи доброго гумору?
Дрібницею здається те, як ви переживаєте невеликі труднощі. Але
насправді в цьому відкривається ваша суть.
28 червня
НЕ ВАРТО СЕБЕ КАРТАТИ
Філософія вимагає поміркованості, а не кари. А поміркованість не мусить бути

неохайною…
Тексти Марка Аврелія дуже самокритичні, як і багатьох інших

стоїків. Але важливо пам’ятати, що ця самокритичність не була
надмірною. Ви не знайдете в стоїків самобичувань, болісного
каяття, заниженої самооцінки, яка виростає з почуття провини.
Ніколи вони не називали себе шматками лайна, ніколи ні за що себе
не карали. Самокритичність стоїків конструктивна.
Самоприниження, невиправдане каяття, кари, придумані для себе,
— це не самовдосконалення.
Не варто бути надто суворим до себе. Рівняйтеся на високі
стандарти, але не захмарні. І пробачайте собі невеликі огріхи.
29 червня
ЖОДНИХ ВИПРАВДАНЬ
…маєш вільний час і здібність, щоб приборкати зарозумілість. Маєш вільний час, щоб
станути вище приємності й болю; маєш вільний час, щоб бути вище палкого бажання
слави та не сердитися на глупих і невдячних людей і навіть не звертати на них уваги.
«Я завжди таке робив». «Ніколи в житті нічого іншого не бачив».

«Мої батьки подали мені жахливий приклад». «Усі так роблять». Що
це таке? Виправдання для людей, які лінуються ставати кращими.
Звичайно, ми здатні приборкати свою зарозумілість, утихомирити
злість, дбати про ближніх. Якось же це роблять інші? Їхні батьки
теж не були досконалими. Вони не народилися на цей світ відразу
позбавленими егоїзму й з імунітетом до спокус. Вони працювали
над собою. Ставили правильні пріоритети. Вирішували для себе ці
питання так, як ми розв’язуємо будь-які проблеми. Витрачали час і
сили на пошук рішень, покращували свої результати й урешті
досягли мети.
Вони ставали такими, якими є. Ви теж так зможете.
30 червня
ПЕРЕШКОДИ НА НАШОМУ ШЛЯХУ
Це правда, що вони можуть перешкоджати мені в моїй діяльності, але вони не є

перешкодами для моїх схильностей і вдачі, що мають силу діяти відповідно до умов і
змінятися; бо розум перетворює та змінює кожну перешкоду на допомогу для своєї
діяльности. І таким чином те, що є перешкодою, робиться сприянням для дії; і те, що є
завадою на дорозі, помагає нам на цій дорозі.
Сьогодні у вас може щось піти не за планом. А якщо не сьогодні, то

завтра вже точно. На вашому шляху стануть якісь перешкоди, і
через них ви не зробите того, що запланували. Утім, це не так
погано, як здається, бо мозок дуже гнучкий і здатен легко
адаптуватися. Можете скористатися вправою, яку пропонують
стоїки, і перевернути все догори ногами: несприятливу обставину
використати як нагоду плекати якусь чесноту або вміння.
Коли щось завадило вам вчасно дістатися до пункту призначення, є нагода потренувати
терплячість.
Якщо ваш працівник припустився помилки, яка недешево обійдеться, є нагода дати йому
корисний урок.
Коли у вас заглючив комп’ютер і пропала вся робота, є нагода почати все наново зі
свіжими силами.
Якщо хтось образив вас, є нагода потренуватися прощати.
Коли вам важко, є нагода стати сильнішим.
Спробуйте думати в такому напрямку, і ви не зможете знайти

ситуації, де неможливо буде попрацювати над якоюсь чеснотою або
отримати іншу винагороду. Таких ситуацій просто не існує. Кожна
перешкода може породити корисний учинок.
Липень
Обов’язок
1 липня
ВИКОНУЙТЕ СВОЮ РОБОТУ
Чого б хто не робив чи не казав, я мушу бути добрий, так як золото, смарагд чи пурпура
завжди казали б: «Чого б хто не робив чи не казав, я мушу бути золотом, смарагдом чи
пурпурою та зберігати свій колір».
Стоїки вважали, що кожна людина, тварина і річ має призначення

або ціль у природі. Навіть у часи античності вони приблизно
уявляли, що світ складається з мільйонів малесеньких атомів. Саме
уявлення про взаємопов’язаний космос підживлювало їхнє
переконання, що будь-яка людина або дія є частиною більшої
системи. Кожен має своє завдання — особливий обов’язок. Навіть
люди, які чинять зло, виконують свою роботу — бути недобрими,
адже зло — теж частина життя.
Головне в цій системі — переконання, що ви, людина, яка вивчає
стоїцизм, маєте найважливіше завдання — бути доброю! Бути
мудрою. Бути тією людиною, якою філософія хоче бачити нас.
Виконуйте свою роботу сьогодні. Хай би що сталося, хай би що
діяли інші люди, робіть своє. Будьте добрими.
2 липня
ПРО ОБОВ’ЯЗОК І ОБСТАВИНИ
Нехай же не буде для тебе ніякої різниці, чи тобі зимно, чи гаряче, коли ти виконуєш свій
обов’язок; чи ти сонний, чи виспаний; чи тебе ганять, чи славлять; чи ти вмираєш, чи
робиш щось інше. Бо однією з життєвих дій є ця дія, через яку вмираємо. Також і в цій дії
достатнім є робити добре те, що маємо під руками.
«Чи стану я багатим завдяки цьому? Чи вражу цим людей? Як важко

мені доведеться працювати? Чи довго? Що я від цього матиму?
Може, мені варто зробити щось інше?» Це питання, які юрмляться в
нашій голові, коли протягом дня нам випадають якісь нагоди й
обов’язки.
Марк Аврелій мав багато обов’язків, адже мав і багато влади. Він
був суддею, вислуховував скарги, надсилав війська на війну,
призначав посадовців, затверджував кошториси. Від його рішень і
вчинків багато чого залежало. Як варто зробити: так чи інакше? Як
вирішити ту чи іншу проблему? Де знайти час на себе? Просте
нагадування, наведене на початку сторінки, покликане було
допомогти розрубати гордіїв вузол спонук, скарг, страхів і
конфліктів інтересів.
Ось що нам потрібно на кожному етапі життєвого шляху. Мораль
— це складно, а от правильна річ — поняття зрозуміле, тож
інтуїтивно ми завжди знаємо, що робити. Наш обов’язок
найчастіше нелегкий, але важливий. До нього зазвичай веде важчий
вибір. Але ми мусимо його виконати.
3 липня
ПЕРЕТВОРІТЬ «МУШУ» НА «БУДУ»
Завдання філософа таке: ми маємо узгодити свою волю з тим, що стається, щоб нічого
не ставалося проти нашої волі і все, чого ми хочемо, ставалося.
Довгий список справ лякає й здається таким складним — усі ці

завдання, які мусимо зробити протягом дня або тижня. А от список
під назвою «буду робити» виглядає набагато краще: у ньому справи,
до яких нам хочеться пошвидше взятися. І це не просто гра з
сенсами. Це основа філософського погляду на світ.
Сьогодні спробуйте не накидати світові свою волю. Натомість
дивіться на себе як на щасливу людину, яка може сприйняти волю
світу.
Застрягли в заторі на дорозі? Маєте кілька чудових хвилин, щоб
спокійно посидіти. Машина поламалася, проїхавши півдороги?
Чудова нагода пройтися далі пішки. Якийсь дурень, що розмовляв
за кермом по телефону, мало не збив вас і обдав із ніг до голови
фонтаном бруднющої води? Чудове нагадування про нетривкість
нашого існування й про те, як нерозумно засмучуватися через
запізнення чи дріб’язкову сварку!
Якщо ж говорити серйозно, може здатися, що між життям із
«мушу» та життям із «буду» немає великої різниці. Але вона є, і
суттєва.
4 липня
ПІДТРИМУЙТЕ ВОГОНЬ
Плекай добро у справах рук своїх, щодо інших же — бери, що тобі дано, якщо можеш його
мудро використати. Інакше будеш нещасливий, удача від тебе відвернеться і все тобі
даватиметься важко.
Добро всередині вас — це вогник, і ви маєте його підтримувати. Це

ваша робота, сьогодні й щодня — стежити, чи достатньо палива, чи
ніщо не згасить вогню й не задме його.
Кожна людина має власний вогник і відповідає за нього. Ви теж.
Якщо всі вогники загаснуть, світ стане значно темнішим — утім, на
це вплинути ви не здатні. Та поки горить ваш вогонь, на землі буде
хоч цяточка світла.
5 липня
НІХТО НЕ КАЗАВ, ЩО БУДЕ ЛЕГКО
Доброчесний чоловік, знаючи, що робота перед ним почесна, — робитиме, незважаючи на

труднощі, робитиме, незважаючи на шкоду, робитиме, незважаючи на небезпеку; і
навпаки: що ганебне, — того не робитиме, хоч був би йому з того прибуток, хоч була б
насолода, хоч була б могутність. Від почесного ніщо його не відстрашить, до ганебного —
ніщо не заманить.
Якби чинити добро було легко, усі його робили б. (І якби чинити
погане не було так гарно й спокусливо, ніхто його не робив би). Те
саме стосується вашого обов’язку. Якби його міг виконати будь-хто,
то й призначили б його будь-кому. Натомість цей обов’язок дано
вам.
Ви не такі, як інші люди, і це прекрасно. Ви не боїтеся робити того,
що важко. Ви здатні протистояти спокусам. Правда ж?
6 липня
УСТАВАЙТЕ Й СВІТІТЬ
Коли вранці неохоче піднімаєшся з постелі, хай у тобі буде присутня ця думка: устаю,
щоб ушанувати працю людської істоти. Чому ж я не задоволений, коли маю робити речі,
для яких існую та для яких прийшов на світ? Чи створений був я на те, щоб лежати в
постільній білизні й грітися? — Але це приємніше. — То ти існуєш, щоб розважатися, а
не для дії та зусилля? Ти неохоче виконуєш працю людської істоти та не поспішаєш
робити те, що згідне з твоєю природою?
Утішає думка, що навіть дві тисячі років тому римський імператор

(який, казали, спав дуже мало) умовляв себе зібрати волю в кулак,
відкинути ковдру й устати вранці з ліжка. Від найпершого нашого
дня в школі й аж до пенсії ми щоранку теж ведемо таку боротьбу.
Було б так гарно знову заплющити очі й просто вимкнути
будильник. Але ні, не можна. Бо в нас є робота. Не тільки та, яку ми
собі запланували, а й глобальне завдання, про яке говорили стоїки:
загальне благо. Ми не зможемо прислужитися ні собі, ні іншим, ні
світові, якщо зранку не встанемо з ліжка й не підемо працювати; і
що раніше, то краще. Тому — уперед. Біжіть у душ, випивайте каву
й до праці!
7 липня
НАШ ОБОВ’ЯЗОК — УЧИТИСЯ
А ти навчи мене, як любити вітчизну, дружину, батька, як маю допливти до тієї чесної
мети навіть після того, коли я побачив уламки свого судна.
Викладачі неправильно вчать нас читати «Одіссею». Вони

розказують про дати написання, дискутують, чи автор цього твору
Гомер, чи ні, чи був він сліпим. Пояснюють, що таке усна традиція.
Розповідають, хто такий циклоп і як було збудовано троянського
коня.
Сенека ж радить усім, хто сідає читати цей класичний твір, забути
все раніше вивчене. Дати, імена, місця — хіба вони мають значення?
Важлива лише мораль. Якщо ви з «Одіссеї» не зрозумієте нічого,
крім того, як важливо бути відданим, як погано бути гордовитим,
як небезпечно піддаватися спокусам і відволікатися, — значить,
зрозумієте найважливіше.
Ми не пишемо контрольних і не намагаємося справити враження
на вчителів. Ми читаємо й учимося, щоб гідно жити, щоб бути
гарними людьми, — завжди.
8 липня
ДОСИТЬ МАВПЯЧИХ ВИТІВОК
Досить цього нещасного життя, ремствування та мавпячих витівок. Чому ти

турбуєшся? Що нового в цьому? Що виводить тебе з ладу? Форма якоїсь речі? Приглянься
їй. Чи це матерія? Приглянься їй. А поза цим немає нічого. Тож стань щиріший та
ліпший до богів. Це те саме, чи ми досліджуємо ці речі сто літ чи три роки.
В одному зі своїх найкращих есеїв відома американська журналістка

та письменниця Джоан Дідіон писала: «Характер, готовність
прийняти відповідальність за власне життя — це джерело
самоповаги».
Марк Аврелій закликає не марнувати час на скарги про речі, яких
ми не маємо, і на ниття, як нас усе дістало. Настав час припиняти
витівки й брати на себе відповідальність за власне життя. Характер
можна розвинути, і коли це станеться, наша самоповага значно
підвищиться. Але для цього потрібно серйозно взятися за цю
справу. Не колись пізніше. Не тоді, коли ми нарешті відповімо собі
на якісь питання або повернемося на правильну дорогу. Зараз.
Узяти відповідальність — це перший крок.
Не мати такого характеру — що може бути гірше? В есеї
«Самоповага» Дідіон писала: «Жити без самоповаги — це як лежати
вночі без сну, не маючи під рукою парного молока, снодійного або
теплого плеча коханої людини, і рахувати гріхи відмовок і розмовок,
зрад і невиконаних обіцянок, неподарованих подарунків, які
засвідчили малодушність і недбальство».
Ні, звісно, це не про вас.
9 липня
ЦАР-ФІЛОСОФ
Бо я вважаю, що гарний цар — за природою своєї діяльності й за необхідністю філософ. А

філософ — це за природою своєю людина царствена.
Ізраїльський генерал Герцль Галеві вважає, що в його професійному

житті керівника та воїна філософія відіграє надзвичайно важливу
роль. Він говорить: «Мені казали, що керування справами — це
сфера практичного, а філософія — то духовне. Але згодом я
зрозумів, що все навпаки: використовую філософію дуже
практично». На війні керівникам доводиться ухвалювати дуже
багато рішень з етичної сфери. Для цього потрібно мати пріоритети,
збалансований і ясний розум. А їх нам дає філософія.
Платон розумів це, коли вигадував утопію, якою керує цар-
філософ. У своїй «Державі» він писав: «Або філософи мають бути
царями, або ті, кого нині називають царями, мають серйозно
засвоїти філософію». Марк Аврелій був таким царем-філософом,
буквально.
Як це стосується вас? Нині царів значно менше, але всі ми так чи
інакше — лідери: у сім’ях, у командах, на роботі, перед публікою,
серед друзів та навіть самі для себе. І коли вивчаємо філософію, то
розвиваємо здоровий глузд і розуміння етики, щоб добре
виконувати свою роботу. Не можна взяти й просачкувати — багато
людей очікують від нас, що ми зробимо все правильно.
10 липня
ЛЮБИ СВОЮ ВБОГУ ВМІЛІСТЬ
Люби вмілість, що її ти навчився, яка б убога вона не була. І пройди решту свого життя,
як той, що довірив богам цілою своєю душею все, що має, не стаючи ані тираном, ані
нічиїм рабом.
Коли будете в Нью-Йорку або в Лос-Анджелесі, підіть на вихідних

до комедійного клубу, і ви побачите, як найуспішніші й найбагатші
коміки світу виступають там перед купкою глядачів. Так, вони
заробляють грубі гроші на великих сценах або на екрані, але все
одно не цураються джерел своєї майстерності: виступів перед
невеликою аудиторією.
Якщо запитати в когось із них: «Чому ви тут? Чому виступаєте на
цій сцені?», відповідь буде така: «Бо я вмію це робити й люблю. Бо
хочу вдосконалити свою майстерність. Бо я в захваті від того, який
зв’язок маю тут із публікою. Бо я просто не можу цього не робити».
Нічні виступи в маленьких кабаре — це для них не заробіток. Це
натхнення. Вони не мусять цього робити, але хочуть.
Хай би яку вбогу вмілість ви мали, чи приділяєте їй час? Чи
любите цю справу достатньо, щоб знайти для неї час? Чи вірите, що,
як докладете зусиль, то все вийде? Вірте, це так і є. Любіть своє
ремесло. Будьте майстром.
11 липня
СТАНЬТЕ САМІ СОБІ СТАРТАПОМ
Але що каже Сократ? «Так як хтось докладає зусиль до розвитку свого господарства, а
хтось плекає коня, я докладаю всіх зусиль, аби щодня покращувати самого себе».
Зараз модно відкривати власний бізнес, ставати підприємцем. Без

сумніву, організувати бізнес — дуже цікава й вдячна справа, тому
люди покладають на це життя, без кінця працюють і без страху
ризикують.
Але хіба не варто нам вкладати в себе стільки ж зусиль, скільки
вкладаємо в бізнес-проект?
Як і зі стартапом, усе починається з ідеї: виношуємо її, виводимо
на світ, повільно розвиваємо, а згодом долучаємо до роботи
партнерів, працівників, клієнтів, інвесторів — і отримуємо
прибуток. Хіба це дивно — ставитися до життя так, як ми
ставимося до бізнесу? Що з цього насправді питання життя і смерті?
12 липня
ПРОСТІ ПРАВИЛА
Не будь у своїх діях млявий ані у своїй розмові без методи; не мандруй своїми думками ані
не дозволь своїй думі на внутрішню боротьбу або зовнішний вияв почуттів, та не будь у
житті так зайнятий, щоб не мати дозвілля.
Прості речі рідко бувають легкими. Але тепер, коли ви знаєте ці

правила, дайте собі завдання втілити їх у життя — з першою ж
запланованою справою, з першою ж розмовою, зі своєю душею і,
звичайно, з життям, яке тільки ваше. Не лише сьогодні — завжди.
Повісьте собі записку з цими правилами на холодильник і ніколи
їх не забувайте.
13 липня
ЛІДЕР ВЕДЕ ЗА СОБОЮ
Один, коли зробить яку послугу іншому, готовий вписувати це на свій рахунок як
зроблену ласку. Інший не робить цього, та все-таки гадає собі, що цей чоловік є його
боржником і знає, що він зробив. Третій до певної міри не знає навіть, що він зробив, а
подібний до винної лози, що видала виноград та не шукає нічого більше потім, як видала
відповідний овоч. Як кінь, коли біжить; пес, коли висліджує дичину; бджола, коли виробляє
мед, — так і чоловік, що зробив добре діло, не кличе інших, щоб прийшли та подивилися,
але переходить до іншого діла, як винна лоза видає далі наполегливо виноград.
Чи бувало коли-небудь таке, щоб хтось використав вашу ідею як

власну? Чи помічали ви колись, як молодший брат або сестра
копіюють вашу поведінку, стиль одягу, слухають «вашу» музику?
Бувало, що ви переїжджали до іншого району, а за вами
переїжджали кілька хіпстерів? Молоді й недосвідчені люди можуть
через це дратуватися: «Годі копіювати мене! Я був перший!».
Подорослішавши, ми починаємо сприймати все інакше. Ми
розуміємо, що так світові служать лідери — роблять перший крок,
допомагають тим, хто йде за ними. Наш обов’язок — теж так
робити в різних ситуаціях. Якщо ми хочемо бути лідерами, то
мусимо розуміти, що з лідерством у парі йде така невдячна робота.
Ми маємо виконувати її, бо це і є робота лідера. Не для власної
слави, не для вдячності, не для визнання. Це наш обов’язок.
14 липня
НЕБЕЗПЕЧНО ЗНАТИ МАЛО
Будь-яка велика влада небезпечна для недосвідченої людини. Тому владу треба
використовувати так, як ти здатен, згідно з людською природою.
Видатні вчителі найбільше сили вкладають зазвичай у найкращих

своїх учнів. Коли вчитель бачить потенціал, то хоче, щоб той
реалізувався. Разом із тим, видатні вчителі розуміють, що природні
здібності й швидкі успіхи можуть бути небезпечними для учня:
вилитися в надмірну самовпевненість і породити погані звички.
Учні, які швидко все схоплюють, часто ігнорують основи науки й
«перескакують» через головні теорії.
Не дайте завести себе на манівці. Не поспішайте. Практикуйтеся
смиренно.
15 липня
ПРОСТО РОБИТИ ПРАВИЛЬНІ РЕЧІ
Коли ти зробив добрий вчинок і інший є твоїм боржником, то чого третього, крім цього,
бажаєш, як це роблять дурні? Щоб здобути розголос добродія або одержати у відплату
гроші?
Відповідь на питання «Чому ви зробили добре діло?» має завжди

бути такою: «Тому що це правильно». Зрештою, коли ви почуєте або
побачите, як добро робить хтось інший — особливо якщо за це
людина отримує «в нагороду» ще й труднощі чи проблеми, — хіба
не думаєте: «Ось людський дух у найкращому з його проявів»?
То чому ж ви потребуєте подяк чи визнання за правильні вчинки?
Це всього лише ваша робота.
16 липня
РОЗВИТОК ДУШІ
Чим зайнята в цій хвилині моя душа? При кожній нагоді я мушу ставити собі це
питання та досліджувати: що я маю тепер у тій частині себе самого, що її називають
керівним принципом? Душу дитини, юнака, кволої жінки, тирана, свійської чи дикої
тварини?
Якій справі ви віддані? Якій місії, якій цілі? Яка ваша робота? І що
важливіше, чому ви обрали її для себе? Як ваша щоденна праця
відображає цінності, для вас важливі? Чи дієте ви в згоді з ними, чи
просто блукаєте, не цікавлячись нічим, крім власних амбіцій?
Подумайте про це. Можливо, вам не сподобаються власні
відповіді. Це добре. Це означає, що ви зробили перший крок, щоб
змінити свою поведінку й стати кращим за тих диких тварин, про
яких казав Марк Аврелій. А ще це означає, що ви починаєте
розуміти, до чого кличе ваш обов’язок. І коли зрозумієте, то трохи
ближче посунетеся до його виконання.
17 липня
НЕ ВІДВЕРТАЙТЕСЯ ВІД БЛИЖНІХ І ВІД СЕБЕ
Щодо тих, які стають тобі на заваді, коли ти поводишся згідно із здоровим розумом, то
не дозволь відвернути себе набік від своєї правильної дії ані не дозволь їм відвести себе від
доброзичливого почуття до них; але в однаковій мірі будь сторожкий в обох напрямах: не
тільки щодо стійкого погляду та дії, але також щодо лагідності до тих, що
намагаються перешкоджати чи в інший спосіб турбувати тебе. Бо це також слабкість
сердитися на них, так само як відхилятися від свого напряму дії та відступати із
страху. Бо оба однаково є дезертирами із своїх постів: і той, що робить це із страху; і
той, що відчужується від того, який з природи є його свояком і другом.
Рухаючись уперед до мети, ми можемо спіткнутися об перешкоди,

які нам ставлять інші люди. Це як зі здоровим харчуванням. Коли
люди навколо харчуються фаст-фудом, мимоволі хочеться їсти те
саме, що й усі. Але коли хтось один починає вживати тільки здорову
їжу, у колективі раптом стається розкол: тепер уже не так просто
вирішити, куди всім разом податися вечеряти.
І тут важливо розуміти: не варто відмовлятися від своїх
переконань тільки тому, що вони створюють проблеми для інших. А
втім, не варто й відмовлятися від спілкування з друзями через те,
що в чомусь ви з ними не згодні. Не відвертайтеся від них,
залишивши позаду і в пилюці. Не сваріться з ними. Зрештою, ваші
друзі тепер там, де ще недавно були ви.
18 липня
КОЖЕН ДБАЄ ПРО СВОЄ
Для моєї свобідної волі воля мого ближнього така байдужа, як його віддих і тіло. Бо хоч
ми створені головним чином один для одного, то однак керівна сила кожного з нас має
власне завдання, бо інакше злоба мого ближнього була б моєю шкодою, чого Бог не хотів,
бо він не хотів, щоб моя нещасливість залежала від кого іншого.
Правило співіснування у вільній країні звучить так: «Твоя свобода

махати кулаками закінчується там, де починається ніс іншої
людини». Тобто будь-хто може робити все, що захоче, якщо цим він
фізично не зашкодить нікому іншому. Це гарна основа й для
філософського погляду на життя в одному просторі. Але щоб її
дотримуватися, необхідно виходити з двох передумов. По-перше,
жити так, щоб не завдавати нікому кривди. По-друге, бути
відкритим і готовим прийняти життя інших людей.
Чи здатні ви на таке? Навіть якщо дуже не погоджуєтеся з чиїмось
вибором? Чи розумієте, що життя інших — то їхня справа, а ваше —
ваша? І що вам варто витрачати сили передусім на боротьбу із
собою, а не на бійки з іншими?
19 липня
ПРОБАЧ ЇМ, БО НЕ ЗНАЮТЬ
Кожна душа, каже філософ, незалежно від своєї волі позбавлена правди. Отож у такий
самий спосіб позбавлена вона теж справедливості, поміркованості, доброзичливості й
усього іншого в цьому роді. Найконечнішою річчю є постійно про те пам’ятати, бо
таким робом ти будеш ліпший для всіх.
Марк Аврелій, «Роздумування» 7.63128
Підіймаючись на Голгофу, Ісус (або Христос, як його могли знати

Сенека та сучасники філософа в Стародавньому Римі) дуже
страждав. Його щойно побили, відшмагали, штурхали мечами й
змушували нести власний хрест. Його мали розіп’яти поміж двох
розбійників. Потім, висячи на хресті, Ісус спостерігав, як солдати
кидали жереб, щоб розділити його одяг. А люди, що проходили
повз, говорили про нього зневажливо.
Слова, які сказав Ісус там, на хресті, можуть зворушити будь-кого,
незалежно від релігійних поглядів. Цей чоловік, якому неймовірно
боліло, подивився вгору й сказав: «Батьку, пробач їм, бо не знають,
що роблять».
За два століття до того й через два століття після того цю саму
істину повторили Платон і Марк Аврелій. Такі самі слова злітали з
уст християн, яких було закатовано за часів Аврелієвого правління:
«Пробач їм, бо вони не знають правди. Якби знали, не робили б
цього».
Пам’ятайте про це й будьте добрими та милосердними.
20 липня
НАРОДЖЕНІ ДЛЯ СПРАВЕДЛИВОСТІ
Хто поступає несправедливо, той поступає безбожно. Бо через те, що всесвітня природа
створила розумні створіння одне ради одного, щоб одне помагало другому відповідно до
їхніх заслуг, а ніяким чином не шкодило одне одному, то той, що порушує її волю,
очевидячки, винний у нешанобливості щодо найвищого божества.
Про найбільші злочини ми кажемо, що їх скоєно проти людської

природи. Про деякі — що вони антигуманні, що такого «земля не
витримає». Усі ми, незалежно від релігійних переконань, виховання,
політичних поглядів, класу або гендеру, погоджуємося в цьому
питанні.
Чому? Тому що відчуття справедливості в нас «прошите» глибоко
в серці. Ми обурюємося, коли хтось намагається пройти без черги;
не любимо нахлібників; пишемо закони, що захищають
безпомічних; зрештою, платимо податки, тобто ділимося частиною
нашого прибутку з тими, хто цього потребує. Водночас якщо ми
відчуваємо, що вийдемо сухими з води, то наважуємося трохи
переступити правила. Перефразовуючи Білла Волша, можна
сказати: коли на нас ніхто не дивиться, ми шукаємо низини, як вода.
Тож наше завдання — підживлювати природну схильність до
справедливості. Триматися меж і виконувати обіцянки. Як казав
Лінкольн, коли під час Громадянської війни американці розділилися
й убивали один одного, «прикликати найкращих ангелів людської
природи».
21 липня
НАРОДЖЕНІ ДЛЯ СПІЛЬНОЇ ПРАЦІ
Коли прокинешся зо сну з нехіттю, пам’ятай, що це згідне з твоїм устроєм і людською

природою — виконувати громадські вчинки, а спання притаманне теж нерозумним
створінням. А те, що відповідне кожній окремій істоті, є в більшому ступені її власним,
більше підхожим до її природи та в дійсності також більше чарівним.
Якщо собака цілий день проваляється в ліжку — мабуть, у вашому,

— у цьому не буде нічого поганого. Це ж пес. Він не мусить бути
деінде, не має інших обов’язків, крім бути собою. Стоїки вважали,
що ми, люди, маємо вищу мету й відповідаємо не перед богами, а
одне перед одним. Щоранку нас піднімає з ліжка — навіть коли нам,
як Марку Аврелію, так не хочеться вставати — обов’язок
виконувати спільну працю. Цивілізація й держава — великі
проекти, які ми створюємо всі разом і робили це з пращурами
протягом тисячоліть. Ми народжені для співпраці (синергії) одне з
одним.
Тому якщо вам потрібен додатковий поштовх, щоб сьогодні вранці
піднятися з ліжка, якщо ви потребуєте чогось більшого, ніж кава,
згадайте про свою місію. Є люди, які вас потребують. Ваша мета —
працювати спільно з ними, вершити великі справи. І ми чекаємо на
вас із нетерпінням.
22 липня
НІХТО НЕ ПРИСТАВЛЯЄ ВАМ ПІСТОЛЕТА ДО СКРОНІ
…ніщо не може бути чесним, що робимо проти волі, з примусу. Будь-яка чесна дія —
добровільна.
Сенека, «Моральні листи до Луцілія», 66.16b
Ви не мусите робити правильні речі. У вас завжди є варіант бути

егоїстичним, грубим, нестерпним, недалекоглядним, педантичним,
злим або дурним. Бувають ситуації, які просто-таки спокушають
зробити щось погане. Та й не кожного злочинця хапають на
гарячому.
Але як почуваються люди, які живуть у цій погані? На що схоже
їхнє життя?
Ви не мусите робити правильних речей, так само як не мусите
виконувати свій обов’язок. Ви цього хочете.
23 липня
ПОЧЕСТІ Й ПОГОРДУ СПРИЙМАЙТЕ ОДНАКОВО
БАЙДУЖЕ
Приймай багатство й добробут без гордовитості та будь готовий дозволити йому

покинути тебе.
У важкі часи для Римської імперії, коли тривала громадянська війна

між Помпеєм і Юлієм Цезарем, перший вирішив доручити Катонові
керувати військовою кампанією. Це була дуже висока посада, і
отримати її будь-хто мав би за честь. Але за кілька днів, намовлений
заздрісниками з оточення, Помпей відкликав своє рішення й
позбавив Катона його повноважень.
Здавалося б, це так принизливо — отримати високу посаду й
відразу ж її втратити. Але записи свідчать, що Катон ніяк не
відреагував ані на честь, що йому випала, ані на приниження.
Спокійно прийняв і те, й інше. Після позбавлення повноважень він
виголошував для воїнів підбадьорливі промови перед боєм — для
тих самих воїнів, якими мав командувати ще кілька днів тому.
Про це говорить і Марк Аврелій. Не сприймайте примхи долі
близько до серця, так само, як і нагороди та визнання, особливо
якщо вам випало працювати над відповідальним завданням.
Несуттєві деталі, такі як підвищення чи пониження, нічого не
свідчать про вас як про людину. Засвідчити про вас можуть лише
ваші вчинки.
24 липня
ХТОСЬ ДЕСЬ ПОМИРАЄ
Які б тривожні новини до тебе не надходили, пам’ятай, що жодні новини не зрівняються

з твоїм свідомим вибором. Чи зможе хтось принести тобі новину, що твої думки чи
бажання хибні? Ніколи! Вони можуть повідомити тобі, що хтось помер, — але що в тім
для тебе?
Хтось із друзів, не маючи нічого поганого на думці, може сьогодні

запитати вас: «Що ти думаєш про… (вставте новину про якусь
трагедію на іншому кінці світу)?». А ви, теж із найкращими
намірами, відповісте: «Це жахливо!».
У цьому сценарії ви обоє відсуваєте в далекий куточок власний
свідомий вибір, адже нічогісінько не робите для жертв трагедії. Так
легко перейнятися жахливими новинами з усього світу. Але
правильна реакція на них, на думку стоїків, — не ігнорувати, а
усвідомлювати, що бездумне й безсенсове співчуття теж нічого не
значить (а до того ж забирає в людини спокій). Якщо ви можете
бодай щось зробити для людей, які страждають, значить погані
новини (і ваша реакція на них) вплинули на ваш свідомий вибір.
Коли ж найбільший прояв вашої участі — лише емоція, тоді краще
повертайтеся до власних обов’язків: перед собою, своєю сім’єю й
країною.
25 липня
ЩО НАПИСАНО НА ВАШІЙ МОГИЛЬНІЙ ПЛИТІ?
Тож не завидуй… коли чуєш голосне на Форумі ім’я: усе це здобувають ціною власного
життя. […] Дехто так і не встигає сягнути вершини своїх амбіцій: полишає життя,
щойно проживши виснажливе, у змаганні з іншими, сходження. Дехто, пробивши собі
дорогу тисячами негідних учинків і все-таки діставшись омріяних вершин, — раптом
торопіє від невеселої думки: такі труди — заради напису на могилі.
Сенека, «Про короткочасність життя», 20132
Буває, професійні досягнення стають для нас самоціллю. Політик

може нехтувати сім’єю, виправдовуючись зайнятістю на роботі, а
письменниця — поводитись егоїстично й асоціально, бо вона,
мовляв, геній. Проте для стороннього погляду очевидно, що політик
захоплений славою, а письменниці подобається чутися вищою за
інших, лестить власна інакшість. Трудоголік завжди знайде
виправдання своєму егоїзму.
Звичайно, людина, яка багато працює, багато й досягає. Але чи
виправдана ціна цих досягнень? Здатність довго й багато працювати
гідна похвал. Але ми люди, а не роботи. Сенека пише, що ми не
тварини. «Хіба так приємно померти в запрягу?» — питає філософ.
Олександр Солженіцин написав іще більш прямолінійно: «Тяжка
праця — ось від чого здихають коні. Усі мають про це пам’ятати».
26 липня
КОЛИ ДОБРА ЛЮДИНА НІЧОГО НЕ РОБИТЬ
Часто поступає несправедливо той, що не робить певної речі; не тільки той, що робить
певну річ.
В історії можна знайти безліч підтверджень, що людина здатна

робити зло не тільки активно, а й пасивно. Якщо згадати сторінки з
нашого минулого, за які найбільш соромно — Голокост, рабство,
сегрегацію, — стає зрозуміло, що вина за ці злочини лежить не
тільки на виконавцях, а й на звичайних жителях, які не допомагали,
а іноді були пособниками злочинців. Це давня істина: щоб зло
одержало перемогу, достатньо, аби добрі люди були бездіяльними.
Не достатньо просто не робити зла. Треба з усіх сил намагатися
бути двигуном, який приводить у рух добро.
27 липня
У КОГОСЬ Є КРАЩЕ?
Якщо в людському житті знайдеш щось краще, як справедливість, правда,

поміркованість, мужність — словом щось краще, як задоволення власного ума в речах, що
їх він уможливлює тобі робити згідно зі здоровим глуздом і в обставинах, призначених
тобі без твого власного вибору; коли, кажу, ти знайдеш щось краще, як це, то звернися
до нього цілою своєю душею та втішайся, що те, що ти знайшов, є найкраще.
Усі ми колись прагнули речей, які здавалися нам важливими. У

якийсь момент думали, що гроші здатні поліпшити нам життя. Що
ми станемо щасливі, коли досягнемо успіху. Що кохання
неймовірної красуні (чи красеня) зігріє нам душу. І що виявляється,
коли зрештою ми досягаємо того, чого прагли? Ні, усі ці речі не
втрачають своєї цінності, подумати так може тільки той, хто ніколи
їх не мав. Просто виявляється, що для повноти життя їх
недостатньо.
Гроші приносять із собою проблеми. Видершись на вершину гори,
ми починаємо бачити ще одну, вищу вершину. Любові теж ніколи не
буває достатньо.
Є щось набагато краще: справжня чеснота. Вона є нагородою сама
по собі. Чеснота — це єдине добро, яке дає нам більше, ніж ми
очікували. Вона не має ступенів і градацій. Вона або є, або її нема.
Тому чеснота — справедливість, чесність, дисципліна, сміливість —
єдине, чого потрібно прагнути.
28 липня
УСВІДОМТЕ СВОЇ ПЕРЕВАГИ
Деякі люди дотепні, а деякі — нудні; дехто виріс у кращих умовах, а дехто в гірших, і ці
останні потребуватимуть більше праці й делікатних настанов, щоб зрозуміти науку і
сформуватися під її впливом — оскільки про кволе тіло треба більше дбати, якщо
людина хоче мати добре здоров’я.
Гай Музоній Руф, «Лекції», 1.1.33–1.3.1–3
Буває, вам обтяжливо спілкуватися з кимось, і наприкінці розмови

ви думаєте: «Боже, який ідіот» або «Чому просто не взяти й не
зробити все як слід?».
Але не кожен має те, що доступне вам. Ніхто не каже, що ваше
життя було встелене пелюстками троянд — просто на старті ви
мали невелику фору. Тому ваш обов’язок — розуміти інших і бути
до них терплячими.
Філософія перебуває в духовному вимірі, вона дбає про душу.
Деяким людям потрібно більше турботи, ніж іншим, так само як
хтось народився з кращим метаболізмом або високим на зріст. Що
толерантнішими ви будете до інших, що краще усвідомите власні
привілеї та переваги, то більш терплячими станете, то більше
зможете допомогти їм.
29 липня
РЯТІВНИЙ ЗАСІБ
Хто ж за рятівний засіб узяв собі філософію, у того сильним, незламним стає дух, той
сповнюється впевненості; і що ближче підійдеш до нього, то більшим він видається.
Що таке «рятівний засіб»? Мабуть, Сенека має на увазі, що від

природи і внаслідок виховання кожен із нас отримує набір
характеристик: позитивних і негативних. Коли негативні починають
впливати на наше життя, дехто звертається до терапії, психоаналізу,
починає відвідувати групи підтримки. Для чого? Щоб побороти
егоїстичні й деструктивні схильності власної душі.
Серед усіх засобів для зцілення душі філософія існує найдовше.
Вона встигла допомогти дуже багатьом людям. Філософія не просто
намагається пом’якшити прояви душевної хвороби або неврозу.
Вона загалом скеровує людину в доброму напрямку. Допомагає
жити гарно.
Хіба ви цього не заслуговуєте? Хіба не хотіли б мати незламний
дух, бути впевненими, невразливими до зовнішніх обставин? Хіба
не хотіли б ви бути як та цибуля з приказки136, яка складається з
багатьох шарів величі?
Якщо ваша відповідь «так», утілюйте в життя філософію.
30 липня
РАДІСТЬ ДЛЯ СТОЇКА
Справжня радість, повір мені, — поважна, сувора річ! А може, гадаєш, що хтось, такий
собі безтурботний, з веселеньким, як то висловлюються оті розбещені базіки, обличчям,
що хтось такий по-справжньому зневажає смерть, відчиняє двері для вбогості, тримає
під вуздечкою жагу до насолод, учиться бути терпеливим до болю? Хто над усім цим
ненастанно роздумує, той перебуває у великій радості, але ця радість — без легковажної
усмішки. Хочу, щоб тобою оволоділа саме така радість. І в ній ніколи не знатимеш
нестатку, щойно тобі стане відомим її джерело.
Ми дуже легковажно вживаємо слово «радість». «Які радісні

новини!», «Як радісно, що вона приїхала», «Радісна нагода» тощо.
Але в жодному зі згаданих випадків не йдеться про справжню
радість, радше про приємність. А приємність — це щось поверхове.
Радість, за Сенекою, — це глибинне почуття. Це те, що ми
відчуваємо в серці, і не обов’язково виявляємо усмішками чи
сміхом. Тому коли кажуть, що стоїки депресивні, то демонструють
цілковите нерозуміння суті їхнього вчення. Коли людина радіє від
якоїсь приємності — що в цьому дивного і благородного?
Але чи можете ви бути повністю задоволені власним життям, чи
можете сміливо стати лицем до лиця з усіма перешкодами,
приготованими для вас долею? Чи здатні пережити нещастя й
мужньо піти вперед? Чи зможете стати підтримкою й джерелом
натхнення для людей навколо вас? Ось що таке радість для стоїка —
радість, яка приходить тоді, коли він рухається до мети,
досконалості й обов’язку. Це серйозна річ — значно серйозніша за
усмішку чи бадьорий голос.
31 липня
ВАША ПРОФЕСІЯ — НЕ НА ВСЕ ЖИТТЯ
Гидко дивитися на того, хто, вже геть зістарілий, усе ще розплутує на суді якісь
нікчемні суперечки, запобігає своїм красномовством перед тупим збором і там-таки й
падає, спустивши духа!
Сенека, «Про короткочасність життя», 20.2138
Що кілька років у новинах можна спостерігати за одним і тим самим

прикрим дійством: старезного мільйонера, який усе ще керує своєю
бізнес-імперією, ведуть у суд. Співвласники бізнесу й члени родини
намагаються довести, що старий більше не може ухвалювати
усвідомлених рішень: патріарх не здатен керувати власною
компанією. Через те, що цей могутній чоловік відмовився колись
передати правління іншій компетентній особі або розробити
альтернативний успішний план, йому тепер доводиться проходити
через найгірше в житті приниження: публічне визнання приватних
слабкостей.
Не можна аж так захоплюватися роботою, щоб забути: ми всі
старіємо й стаємо немічні. Хто хоче бути людиною, не здатною
випустити з рук жодної речі? Невже у вас у житті немає інших
дійсно вартісних справ? Невже ви готові до того, що вас із робочого
місця винесуть у труні?
Хай ваша робота буде вашою гордістю. Але хай ваше життя не
зводиться тільки до роботи.
Серпень
Прагматичність
1 серпня
НЕ ПРАГНІТЬ ДОСКОНАЛОСТІ
Огірок гіркий. — Кинь його геть. — Там дорога заросла терням. — Поверни вбік від терня.
І цього досить. Не питай, чому створено у світі такі речі. Бо з тебе насміхатися буде
той, що обзнайомлений з природою, так само як насміхався б з тебе тесля й швець, якщо
б ти дорікав їм тому, що бачиш у їхній майстерні стружки та відрізки від речей, що їх
вони роблять. Та все-таки вони мають місце, де можуть викидати ці стружки та
відрізки, а природа світу не має зовнішнього простору.
Нам хочеться, щоб усе було ідеально, тож кажемо собі, що почнемо
роботу, коли обставини складуться якнайкраще або коли ми самі
будемо краще почуватися. А ліпше було би братися до роботи
відразу в тих умовах, які є.
Імператор Марк Аврелій нагадував собі: «Не очікуй, що
керуватимеш ідеальним суспільством, яке Платон описав у
“Державі”». Він не розраховував, що світ стане таким, як йому
хочеться, але інстинктивно відчував: «тільки той може робити
добро, хто знає природу речей і розуміє їхні обставини» (ці слова
належать католицькому філософу Джозефу Піперу).
Сьогодні, чесно розуміючи, яким є світ, усе ж не покидаймо спроб
змінити його на краще. Не даймо дрібним прикростям і
несприятливим обставинам стати на шляху важливої справи, яку
ми здійснюємо.
2 серпня
ПРАЦЮЙМО ПОПРИ ВСЕ
Справді, чи вигнання може бути перешкодою для людини, яка прагне розвивати себе й
бути доброчесною? Адже ніхто й у вигнанні не позбавлений можливості вчитися і
практикувати необхідні речі.
Гай Музоній Руф, «Лекції», 9.37.30–31, 9.39.1
Наприкінці життя президент США Теодор Рузвельт переніс

серйозну операцію. Після неї його попередили: можливо, тепер
доведеться пересуватися виключно на інвалідному візку. Рузвельт,
завжди запальний, вигукнув: «Нічого! Я й так зможу працювати!».
Так і нам варто сприймати навіть найнесприятливіші повороти
долі: працювати далі в тих умовах, у які вона нас заведе. Ніщо не
може завадити нам учитися. Насправді, складні обставини — це теж
нагода вчитися, хай навіть нам хотілося б, щоб вона була більш
сприятливою.
Гай Музоній Руф тричі пережив вигнання (двічі за наказом
Нерона й один раз — Веспасіана). Утім, навіть удалині від дому й
звичного життя він не припиняв вивчати філософію. Його
відповіддю теж було: «Нічого, я й так зможу працювати». І він
працював, а поміж вигнаннями встиг навіть виховати видатного
учня — Епіктета, тим самим зробивши внесок у розвиток стоїцизму.
3 серпня
ДОБРЕ ЖИТИ МОЖНА БУДЬ-ДЕ
Нині ж ти не мандруєш, а блукаєш: з місця на місце тебе жене твоя осоруга на цілий світ,
хоча те, що ти хотів би знайти — щасливе життя — всюди, хоч би куди ти ступив. Де
ще, скажи, галасливіша метушня, ніж на Форумі? Але й там за необхідності можна жити
спокійно.
Відомий письменник якось розказав таку історію. Коли він здобув

популярність, у нього з’явилися заможні друзі, які стали
запрошувати пожити в їхніх екзотичних і розкішних будинках.
«Приїжджай у наш будинок на півдні Франції!», «У нашому
лижному будиночку в Швейцарії тобі чудово писатиметься!».
Письменник мандрував світом, жив у розкошах і сподівався, що в
чудових особняках нарешті знайде натхнення. Утім, таке
траплялося рідко. Його завжди вабили принади інших,
розкішніших палаців. І постійно щось відволікало, увесь час треба
було щось робити. Страх перед чистим аркушем, невпевненість у
власних силах, притаманна творчим натурам, мандрувала за
письменником із палацу до палацу.
Ми переконуємо себе, що нам потрібні умови, щоб спокійно сісти
й зосередитися над важливою справою. Брешемо собі, що спільна
відпустка або, навпаки, деякий час окремо гарно вплинуть на наші
стосунки, що в санаторії ми підлікуємося. Насправді ж нам потрібне
інше: стати прагматичнішими й навчитись адаптуватися до умов.
Мати здатність виконувати свою роботу будь-де й будь-коли. Ваше
місце для роботи й для гарного життя — ось тут.
4 серпня
ГОДІ ЗВИНУВАЧУВАТИ. ЗОСЕРЕДЬТЕСЯ
Годі звинувачувати Бога та інших людей. Опануй свої бажання й берися до того, що
лежить у межах твого свідомого вибору. Позбався страху, образ, заздрості й жалю.
За опір жорстокому режиму апартеїду в ПАР Нельсон Мандела

просидів у в’язниці двадцять сім років. Вісімнадцять із них він
провів у маленькій камері з твердим ліжком і відром замість
туалету. Побачення йому дозволялися раз на рік і тривати мали
півгодини. Такі жорстокі умови було створено для того, щоб
ізолювати й зламати ув’язнених.
Позбавлений багатьох речей, Мандела знаходив спосіб утвердити
свою волю. Невілл Александер, один із в’язнів, який сидів у тюрмі
разом із ним, згадував: «Він [Мандела] завжди наполягав: якщо
вони кажуть тобі бігти — йди. Якщо кажуть іти швидко — іди
повільно. У цьому була вся суть. Правила встановлювали ми».
Мандела стрибав на уявній скакалці й боксував із уявним
противником, щоб підтримувати гарну фізичну форму. Він високо
тримав голову й підбадьорював інших в’язнів у важкі часи. І ніколи
не втрачав упевненості в собі.
Ця впевненість необхідна також і вам. Хай би що сталося сьогодні,
хай би де ви опинилися — працюйте над тим, що лежить у межах
вашого свідомого вибору. Намагайтеся ігнорувати емоції, які
вибивають вас із колії, відволікають від головного. Не піддавайтесь
емоціям, зосередьтеся.
5 серпня
МОВЧАННЯ — ЦЕ СИЛА
Мовчання — це урок, який ми отримуємо після багатьох страждань у житті.

Пригадайте, коли ви сказали якусь дурницю, яка потім вилізла вам

боком. Що потягнуло вас за язик? Мабуть, у той момент і говорити
щось не було необхідності, але здавалося, що ваші дотепи
допоможуть вам виглядати круто.
Автор книжок із особистісного зростання Роберт Грін писав: «Що
більше ви говорите, то більше шансів, що скажете якусь дурницю».
До цього можна додати: що більше ви говорите, то більше шансів,
що пропустите якусь нагоду, не почуєте іншої людини й більше
постраждаєте.
Люди недосвідчені й боязкі багато говорять, щоб заспокоїти себе.
Здатність слухати, свідомо не встрявати в розмову, покликану
утвердити вашу значимість, — це рідкісна й цінна здібність.
Мовчання — шлях до власного зміцнення й самостійності.
6 серпня
ЗАВЖДИ Є БІЛЬШЕ ПРОСТОРУ ДЛЯ МАНЕВРУ, НІЖ
ВАМ ЗДАЄТЬСЯ
Є труднощі — розум застосуй. Може й твердь зм’якшитися, вузина розширитись, а

тягар, якщо вміло його нести, — полегшати.
Чи бувало у вас колись таке: ви безнадійно програвали, аж тут

ситуація несподівано поверталася на вашу користь, і ви опинялися
у виграші? Пам’ятаєте, як боялися провалити іспит, але прозубрили
цілу ніч, а до того ж витягли легкий білет і зрештою отримали
пристойну оцінку? Пригадуєте, як доробляли до кінця справу, на
яку вже всі махнули рукою, і отримали чудову винагороду?
Саме така енергія, творчий дух, а найбільше — віра в себе потрібні
вам сьогодні. Похмурі очікування біди не доведуть вас ні до чого
хорошого. Зате якщо зосередити всі сили на маленькому просторі
надії, на тоненькій щілинці можливості, ви можете здобути те, чого
прагнете. Помічник президента США Ліндона Джонсона казав
якось: навколо цього чоловіка «була така аура, відчуття: якщо
зробиш усе від тебе залежне, то досягнеш бажаного». Усе. Як сказав
Марк Аврелій, якщо це можливо для людини, ви теж зможете.
7 серпня
ПРАГМАТИЧНІСТЬ І ПРИНЦИПОВІСТЬ
…там, де хтось може жити, може він також жити добре. — Але він повинен жити в
палаці. — То тоді також він може жити добре в палаці.
Вільям Лі Міллер, автор унікальної «етичної біографії» Авраама

Лінкольна, писав про важливий момент щодо видатного
президента: у США звикли так захоплюватися цією людиною, що
багато хто робить вигляд, ніби Лінкольн не був політиком.
Американці охоче говорять про те, що майбутній президент
походив із соціальних низів, самотужки вчився. Залюбки читають
його промови. Але забувають, що головною роботою для Лінкольна
була політика, тому часто випускають з уваги важливу річ, гідну
захвату. Лінкольн був співчутливим, цілеспрямованим,
справедливим, відкритим і мудрим, водночас будучи політиком. Він
був людиною, гідною захвату, у професії, яку ми вважаємо
втіленням найгірших людських рис.
Прагматичність і принциповість — речі не взаємовиключні.
Можна працювати в гадючнику адміністрації, крутитися в
матеріальному світі фінансів, можна вирости в шовіністичному
суспільстві маленького містечка, але при цьому жити гідно. Багато
людей так і роблять.
8 серпня
ПРАЦЮЙТЕ В ТОМУ СВІТІ, ЩО Є НАВКОЛО ВАС
Чоловіче, роби те, чого вимагає природа тепер — приведи себе в рух, якщо це в твоїй силі,
та не оглядайся довкола себе, чи хто слідкує за цим; не сподівайся Платонової республіки.
Але будь задоволений, коли найменша справа йде добре, та вважай такий випадок не
малою річчю.
Чули такий вислів: «Хай найкраще не буде ворогом доброго»? Так

кажуть не для того, щоб знизити планку або змусити когось піти на
компроміс із власною совістю. Це радше засторога не бути
ідеалістом.
Саул Алінський у книжці «Правила для радикалів»
переформульовує цю ідею так, що його слова звучать прагматично,
але надихають:
Я організатор, і починаю працювати в тому світі, який є навколо мене, а не в тому, яким
я хотів би його бачити. Той факт, що ми приймаємо світ таким, який він є, не ослаблює
наше прагнення змінити його й зробити таким, яким, на нашу думку, він має бути. Тому
необхідно починати працю в тому світі, який є, якщо ми хочемо змінити його на краще.
Ви багато чого можете зробити зараз, сьогодні. Зробити світ

кращим. Є багато маленьких кроків, які просувають речі вперед. Не
виправдовуйте свого стояння на місці тим, що обставини
несприятливі, або тим, що чекаєте кращої нагоди. Робіть те, що
можете, саме зараз. А зробивши, оглядайте з віддалі, не
применшуйте результатів. І перед тим, як узятися до праці, і після її
завершення уникайте егоїзму й виправдань.
9 серпня
ТРИМАЙТЕСЯ ФАКТІВ
Не кажи собі нічого більше, тільки те, про що сповіщає перше явище. Припустімо,
донесли тобі, що якась людина говорить погано про тебе. Це тобі донесли. Але не донесли
тобі, що тебе ображено. Думаю, що моя дитина хвора. Але не думаю, що вона в
небезпеці. Тому завжди твердо тримайся першого явища і сам не додавай нічого від себе, а
тоді нічого не станеться тобі. Або радше додай щось як людина, яка знає все, що
трапляється у світі.
На перший погляд може здатися, що це протилежність усьому, чого

вас досі вчили. Хіба ми спеціально не тренуємося й не розвиваємо
критичне мислення, щоб сприймати речі не наївно? А втім, цей
звичний підхід може бути непродуктивним.
Філософ має також здатність, як казав Ніцше, «відважно
зупинитися на поверхні» й подивитися на речі просто, у їхній
первісній формі. Побачити тільки речі, не більше й не менше. Так, за
словами Ніцше, стоїки були «штучними», «неглибокими». Але
сьогодні, коли багато хто зіб’ється на манівці, ви тренуватиметеся
дивитися на світ саме так. Це буде ваша прямолінійна
прагматичність: бачити речі крізь прості скельця перших вражень.
10 серпня
ПЕРФЕКЦІОНІЗМ ЗАВАЖАЄ ДІЯТИ
Не покидаймо своїх намірів тільки через те, що хочемо зробити щось досконало.
Епіктет, «Бесіди», 1.2.37b
У психологів є термін «когнітивні спотворення» — тенденція бачити

речі перебільшено, що негативно впливає на життя пацієнта. Одне з
найпоширеніших спотворень — мислення «все-або-нічого» (його
ще називають роздвоєним). Для нього характерні такі думки:
— Якщо ти не з нами, то проти нас.
— Такий-то винятково хороший / поганий.
— Якщо це не вражаючий успіх, значить розгромна поразка.
Таке мислення спричиняє депресію й розчарування. Та й як інакше?

Перфекціоніст рідко досягає досконалості — частіше переживає
розчарування.
У прагматичних людей таких проблем немає. Вони приймають усе,
що їм дається. Про це нам нагадує Епіктет. Ми ніколи не станемо
досконалими, якщо досконалість узагалі існує. Зрештою, ми тільки
люди. Наші починання мають бути націлені на розвиток, хай би
якими невеличкими кроками ми здатні до нього йти.
11 серпня
НЕМАЄ ЧАСУ НА ТЕОРІЇ, ЛИШЕ НА РЕЗУЛЬТАТ
Коли для нас постало питання, що краще для досягнення чесноти — звичка чи теорія
(якщо під теорією розуміти навчання правильної поведінки, а під звичкою — правило
діяти згідно з цією теорією), Музоній висловив думку, що звичка ефективніша.
Гай Музоній Руф, «Лекції», 5.17.31–32, 5.19.1–2
Гамлет казав:
Але, Гораціо, на небі та в землі
Є значно більше дивного й такого,
Про що не знають знаючі суб’єкти145.
Немає часу розмірковувати, чи правильні наші теорії. Ми живемо в

реальному світі. Для нас найважливіше — як повести себе в цій
конкретній ситуації, чи зможемо ми гідно вийти з неї й піти далі. Це
не означає, що прийнятною є будь-яка поведінка. Але не можна
забувати, що теорії завжди зрозумілі й чіткі, а ситуації — майже
ніколи.
12 серпня
ХАЙ ЦІ СЛОВА СТАНУТЬ ДЛЯ ВАС ЯК ВЛАСНІ
…про це вже говорив Платон, говорив Зенон, говорив Хрісіпп і Посідоній, говорив
незчисленний загін наших і їм подібних. Але скажу тобі, у який спосіб вони могли б
довести, що все це — їхнє: хай чинять, як говорять.
Сучасні дослідники критикують стоїцизм зокрема за те, що в

писаннях цих філософів дуже багато повторів. Наприклад, праці
Марка Аврелія було визнано неоригінальними, тому що в них
висловлено ті самі думки, що й у перших авторів-стоїків. Але
критики не розуміють найголовнішого.
Сенека, який жив раніше за Марка Аврелія, дуже добре розумів,
що в різних філософів багато запозичень і збігів у поглядах. Просто
тогочасні мислителі не дуже переймалися своїм авторством, а радше
тим, чи слушні їхні думки. А ще важливіше для них було не те, що
сказано, а те, що зроблено.
У наші часи це також найважливіше. Можете взяти всі слова всіх
найвидатніших філософів і використати їх на власний розсуд (вони
померли, тому не будуть проти). Не вагайтеся висмикувати слова з
контексту, підправляти й покращувати на власний смак.
Пристосовуйте їх до реального світу. Щоб довести, що ви справді
розумієте, про що говорите й пишете, що по-справжньому
оригінальні, — утілюйте філософські ідеї в життя. Висловлюйте їх
учинками.
13 серпня
ВІЗЬМІТЬСЯ ЗА ДІЛО Й РОЗВ’ЯЖІТЬ УСІ СВОЇ
ПРОБЛЕМИ
Ти переніс нескінченні клопоти через те, що не задоволений своєю керівною здібністю,

коли вона робить речі, що їх вона за своєю природою призначена робити. Та доволі цього!
Скільки з тих речей, яких ви боїтеся, справді сталися? Скільки разів

через хвилювання ви поводилися так, що потім шкодували? Скільки
разів дозволяли заздрості, розчаруванню чи жадібності завести вас
на манівці?
Кожним нашим днем має керувати здоровий глузд, і на це, звісно,
піде більше праці. Зате скількох прикростей удасться уникнути! Ось
афоризм від Бенджаміна Франкліна: «Унція запобігання варта
фунту розгрібання».
Розум створено для такої роботи. Його створено, щоб
відокремлювати важливе від неважливого, щоб дивитися на речі з
певної віддалі, непокоїтися лише за те, що варте хвилювання. Треба
тільки використовувати свій розум.
14 серпня
НЕ ДЛЯ РОЗВАГИ. ДЛЯ ЖИТТЯ
Бо ж філософія — не таке собі, для людної площі вигадане штукарство; не в словах — у

ділі її вияв. Та й не з тим до неї звертаються, аби мило провести день, аби не
нудьгувалось на дозвіллі. Ні! Філософія ліпить, вивершує нашу душу, упорядковує життя,
керує нашими діями, указує, чим треба займатися, що — відкинути; сидить за кермом і
дбає, щоб не пливли наосліп ті, хто шукає дороги серед непевних хвиль. Занедбавши її,
ніхто б не міг жити без ляку, без турбот. Нема ж години, з якою б не траплялося безліч
такого, що вимагає поради. А хіба не філософія — перша порадниця?
Якось із Катоном Старшим, прадідом Катона Молодшого, видатної

особи в Стародавньому Римі, сталася така пригода. Одного дня він
прослухав чудову промову Карнеада, філософа-скептика, що дуже
поетично доводив, якою важливою є справедливість.
Наступного дня Катон зустрів того самого Карнеада, який цього
разу пристрасно доводив: справедливість — лише суспільний
інструмент для підтримання порядку. Катона просто-таки вразив
цей «філософ», який таку важливу тему перетворив на матеріал для
публічних дебатів — свого роду шоу, у якому кожен учасник
однаково переконливо доводить протилежні погляди. То що ж це за
філософія?
Тоді Катон переконав сенат відправити Карнеада назад до Афін,
щоб він не псував римську молодь своїми риторичними
прийомчиками. Для стоїків сама ідея безплідного обсмоктування
якихось питань — наприклад, прихильність одночасно до двох
протилежних ідей — це даремна витрата часу, сил і переконань. Як
казав Сенека, філософія — це не штукарство. Вона для діла — для
життя.
15 серпня
ВЕРХОВНИЙ СУД ВАШОГО РОЗУМУ
…у кількох словах: є одне благо — доброчесність; без неї, певна річ, не може бути жодного
іншого блага; сама ж доброчесність перебуває в найкращій, тобто розумній частині
нашого єства. У чому ж полягає та доброчесність? У правдивому, несхитному судженні.
Від нього — душевні порухи; завдяки йому набувають ясності всі образи, що є джерелом
тих порухів.
Подумайте, яку ви знаєте людину з твердим, «залізним» характером.

Чому вона така надійна, варта довіри й бездоганна? Завдяки чому
має чудову репутацію?
Якщо добре подумати, виявиться, що це все завдяки тому, що ця
людина послідовна. Вона чесна не тільки тоді, коли це вигідно. Вона
поруч не тільки тоді, коли всі це оцінять. Варті захоплення якості
проявляються в кожному її вчинку («у кожному душевному
поруху»).
Чому ми поважаємо таких людей, як, наприклад, Теодор Рузвельт?
Не тільки тому, що він одного разу продемонстрував сміливість,
відвагу або твердість. А тому, що в кожній історії про нього можна
побачити прояв цих якостей. Коли Рузвельт був молодим і слабким,
він став боксером. Коли був іще молодшим і слабшим, то щодня
ходив у спортзал, облаштований у власному будинку, і займався там
аж до знемоги. Коли в один день утратив і дружину, і матір, то
поїхав на ферму й доглядав худобу. І так далі.
Ви — сума ваших учинків. І душевні порухи відбивають ваші
колишні дії. Тому вчиняйте мудро.
16 серпня
БУДЬ-ЩО МОЖЕ СТАТИ ПЕРЕВАГОЮ
Як природа світу дала кожному розумному створінню всі сили, що їх вона посідає, так
само одержали цю силу від неї і ми. Бо як природа світу перетворює і ставить на
призначеному місці всяку річ, що стає їй на дорозі або протиставиться їй, і робить такі
речі частиною себе самої, так само розумне створіння є в силі зробити кожну перешкоду
своїм власним матеріалом і використовувати його для таких цілей, що їх перед собою
поставило.
Маґсі Боґз має зріст 160 см, і він був найнижчим в історії гравцем у
професійний баскетбол. Йому довелося пережити всяке: насмішки
за спиною, недооцінювання, зверхнє ставлення.
Але Боґз обернув свій низький зріст на власну перевагу й тим
прославився на всю країну. Багато хто думав, що невисокий зріст —
його біда, але сам Маґсі вважав його благословенням і бачив у
ньому багато плюсів. На майданчику невисокий гравець і справді
має багато переваг: він швидкий, зграбний, уміє забирати м’яч у
вищих гравців, які не очікують підступу. Тому інші члени команди
недооцінювали Боґза даремно.
Такий підхід можна використати й у житті. Які ваші особливості,
що, здається, заважають, ви можете перетворити на перевагу?
17 серпня
НЕ ЗВИНУВАЧУЙТЕ
Ніщо поза моїм свідомим вибором не може заважати або зашкодити йому — тільки він
сам. Якщо ми дотримуватимемося цієї думки й тоді, коли зазнаємо поразки, і
звинувачуватимемо тільки себе, а також будемо пам’ятати, що тільки наша думка
здатна завдати нам болю й турбот, тоді, клянуся Богом, ми будемо розвиватися.
Сьогодні випробуйте себе: чи зможете ви прожити день, не

звинувачуючи жодної людини й жодної речі. Хтось неправильно
зрозумів ваші пояснення — це ваша провина, що ви невиправдано
очікували від людини цього розуміння. Хтось говорить грубо — це
ваша чутливість змушує саме так сприймати сказані слова. Ваші
акції сильно впали в ціні — а чого ви очікували, коли вкладали в
них таку серйозну суму? Зрештою, для чого ви щодня перевіряєте
стан фондового ринку?
Хай би що трапилося, навіть серйозна втрата, спробуйте цілий
день покладати відповідальність тільки на свій свідомий вибір.
Якщо не вдасться цілий день, спробуйте робити це хоча би
протягом години. Якщо не вдасться годину — спробуйте десять
хвилин.
Починайте з того місця, де відчуєте потребу в такому підході.
Навіть одна хвилина без звинувачень усіх і вся — це вже прогрес в
опануванні мистецтва життя.
18 серпня
ТІЛЬКИ ДУРНІ ЛІЗУТЬ У БІЙКУ
Мудра людина невразлива, оскільки вона не лізе в бійку, коли відчуває, що не вийде з неї
переможцем. Якщо тобі потрібне її майно — візьми його, а також її слуг, роботу і тіло.
Але ти ніколи не змусиш їх робити те, чого вони уникають. Бо єдине, з чим бореться
така людина, — це її власний свідомий вибір. Звісно, вона не може бути вразливою!
Один із найголовніших принципів у військовому мистецтві — не

йти силою проти сили, тобто не намагатися побороти противника з
його найсильнішого боку. Але саме це ми й робимо, коли
намагаємося взяти на себе розв’язання якоїсь надскладної
проблеми, навіть не продумавши, з якого боку до неї підступитися.
Або коли ведемося на чиюсь провокацію. Або кажемо «так» будь-
якому виклику, що стає на нашому шляху.
Деякі люди думають, що «не встрягати в кожну бійку» — це
боягузливий розрахунок. Але як можна назвати слабкістю
обережність, коли ми зменшуємо кількість власних поразок і
непотрібних травм? Невже це так погано? Є приказка: обережність
— найкращий складник героїзму. Стоїки називали це свідомим
вибором. Нам варто прислухатися до здорового глузду. Гарненько
подумайте, перш ніж обирати, і станьте невразливими.
19 серпня
ВІДДІЛИТИ НЕПОТРІБНЕ
Не займайся багатьма речами, якщо хочеш бути спокійний, — каже філософ. — Але
подумай, чи не було б краще сказати: роби те, що потрібне і чого вимагає розум
створіння, що по своїй природі товариський, і так як він того вимагає. Бо спокій
приходить не тільки від того, що робимо добре, але також від роблення небагатьох
речей. Бо найбільша частина того, що ми говоримо та робимо, не потрібна. Якщо
людина відкине це, то матиме більше дозвілля й менше неспокою. Тому при кожній нагоді
людина повинна питати себе: «Чи це не одна з непотрібних речей?». А втім, людина
повинна відкинути не тільки непотрібні вчинки, але також і непотрібні думки, щоб
таким робом не йшли за ними зайві діла.
Стоїки не були монахами. Не жили в монастирях або при храмах. Це

були політики, бізнесмени, солдати, митці. Вони практикували свою
філософію, живучи звичайно — так, як намагаєтеся це робити ви.
Щоб досягти успіху в цій справі, потрібно без вагань відкинути
все неважливе. Те, що ми робимо через марнославство; те, що нас
спонукає гребти жадібність; те, що на нашу голову звалюється через
недисциплінованість; те, від чого ми зі страху не можемо
відмовитися. Усе це треба викинути геть.
20 серпня
ТАМ, ДЕ ЦЕ ВАЖЛИВО
Будьмо цілком неподібні до інших людей внутрішньо, але зовні не відрізняймося від них.
Філософ Діоген Сінопський був неоднозначною постаттю: вештався

вулицями, як безпритульний. Минуло вже кілька тисячоліть, а ми
все ще сушимо голову над його висловами. Але будь-хто з нас, якби
зустрів Діогена на перехресті, подумав би: «Що за божевільний?».
Є така спокуса: довести філософію до крайнощів, але кому це
потрібно? Заперечення основ суспільних норм дратує людей, навіть
провокує в них вороже ставлення. А найважливіше, що зовнішні
зміни — в одязі, зачісці, у поведінці — можуть здаватися суттєвими,
але порівняно зі змінами внутрішніми важать набагато менше. Бо
про внутрішні зміни знаємо тільки ми.
21 серпня
НЕ ЖУРІТЬСЯ НАПЕРЕД
Пригніченою є душа, що тривожиться завтрашнім; нещасний ще перед усіма нещастями

той, хто переживає, аби все те, чим насолоджується, залишилося при ньому до кінця. Ні
хвилини спокою для нього; зазираючи в майбутнє, втратить теперішнє, що могло б його
втішити.
Коли подумати, наше хвилювання про можливі майбутні негаразди

виглядає доволі дивно. Якщо ми чогось очікуємо, значить, воно ще
не трапилося, отже, ми абсолютно безпідставно, а втім, добровільно
погоджуємося страждати. Гризти нігті, кривитися від нудоти,
огризатися до людей, які потрапляють нам під руку. І все це тільки
тому, що щось може трапитися.
Людина дії, людина прагматична надто зайнята, щоб витрачати
час на таку дурню. Прагматик не може хвилюватися про все
заздалегідь. Подумайте: найкращий сценарій розвитку подій — що
все виявиться не так погано, як очікувалося; тоді ваші страждання
будуть марними. Найгірший сценарій — і ви мучилися більше, ніж
варто було страждати. Цей час можна було використати значно
продуктивніше. Хіба вам хочеться день, який може стати для вас
останнім, витратити на хвилювання? Хіба не краще було б
присвятити саморозвитку той час, коли інші сидять на краєчку
стільця, нервово очікуючи відповіді долі?
Хай новини приходять у свій час. А ви працюйте й не гайте часу на
даремні хвилювання.
22 серпня
НЕ ХВИЛЮЙТЕСЯ ЧЕРЕЗ ДРІБНИЦІ
…треба пригадати, що увага, присвячувана всьому, має свою вартість і відповідність. Бо

таким чином ти не будеш незадоволений, коли прикладатимешся до менших справ не
більше, як треба.
Марк Аврелій, «Роздумування», 4.32b154
У 1997 році психолог Річард Карлсон написав книжку «Не

хвилюйтеся через дрібниці… а все на світі — дрібниці». Вона
відразу стала найшвидше продаваною у світі й цілий рік
протрималася в списках бестселерів. Її було перекладено на багато
мов і продано кілька мільйонів примірників.
Можливо, ви теж читали цю книжку, але навіть якщо ні, не
пройдіть повз мудру думку, яку Карлсон сформулював у назві. Таке
формулювання сподобалося б навіть Корнелію Фронтону,
римському ритору, чиїм учнем був Марк Аврелій. І імператор у
наведеній вище цитаті, і Карлсон намагалися сказати одне й те саме:
не витрачайте час (ваш найцінніший і невідновлюваний ресурс) на
несуттєві речі. А що робити з несуттєвими справами, які ви мусите
виконувати? Що ж, витрачайте на них якомога менше часу й сил.
Якщо ви приділятимете дрібним справам більше старань, ніж
вони заслуговують, то ці справи перестануть бути дрібними. Ви самі
зробите їх важливими, витративши на них велику частку свого
життя. І тим самим — сумно, але факт — зробите менш важливими
справді значимі речі: сім’ю, здоров’я, серйозні обов’язки.
23 серпня
ЦЕ У ВАШИХ ІНТЕРЕСАХ
Отож скажи прямо, чому мудрець не повинен упиватися. Живими прикладами, а не

словами розкрий огидливість і шкідливість п’янства. Доведи (а це вже найлегше), що так
звані насолоди, щойно перейдуть свою межу, відразу стають стражданнями.
Переконувати людей багатослівними промовами — чи є щось менш

ефективне? Нав’язувати абстрактні роздуми — чи є щось менш
приємне? Ось чому стоїки ніколи не казали: «Не роби цього, це
погано». Натомість від них можна було почути: «Не роби цього, бо
станеш нещасним». Вони не стверджували («Насолоди не приносять
радості»), а пояснювали («Насолоди, що переходять межу,
перетворюються на покарання»). Їхні методи переконання цілком
узгоджуються із принципами, викладеними в книжці «48 законів
влади156»: «Апелюйте до інтересів людини, а не до її співчуття або
вдячності».
Коли ви намагаєтеся когось переконати змінитися або робити
щось інакше, пам’ятайте: власний інтерес — неймовірно
ефективний важіль. І хай у ваших аргументах звучить не
констатування, що щось є поганим, а переконання, що робити по-
іншому — вигідно для людини. Показуйте це, а не захоплюйтеся
моралізаторством.
А що буде, коли цей підхід ви застосуєте самі до себе?
24 серпня
ЧЕРПАЙТЕ З УСІХ ДЖЕРЕЛ
Ніколи не соромлюся для доброї справи скористатися словами поганого автора.

Коли читаєш листи Сенеки, дивуєшся, як часто він цитує філософа

Епікура. Чому це так дивно? Тому що стоїцизм і епікуреїзм
вважають діаметрально протилежними за суттю філософіями!
(Насправді відмінності між ними суттєві, але їх дещо
перебільшують).
Утім, для Сенеки в цьому цитуванні немає нічого дивного. Він
шукав істину — і крапка. Не важливо, хто її висловив. Цієї мудрості
не розуміють фундаменталісти різного штибу — релігійні,
філософські, ідеологічні. Яке має значення, чи мудрий вислів
походить від стоїків, чи ідеально він узгоджується зі стоїцизмом?
Важливо тільки, чи завдяки цьому мудрому вислову ваше життя
стає кращим, чи змінюєтеся на краще ви самі.
Яку мудрість і підтримку знайшли б ви сьогодні, якби перестали
озиратися на авторитети й дбати про відповідність? Наскільки
більше змогли б побачити, якби зосереджувалися на чеснотах?
25 серпня
ПОВАЖАЙТЕ МИНУЛЕ Й БУДЬТЕ ВІДКРИТИМИ ДО
МАЙБУТНЬОГО
То що? Виходить, не треба йти за попередниками? — Навпаки. Я, скажімо, скористався з

давньої дороги, але, натрапивши на зручнішу стежку, що веде навпростець, саме її буду
протоптувати. Наші попередники — не повелителі, а лише провідники. Істина відкрита
для всіх — ще ж ніхто її не огородив для себе.
Традиційний спосіб робити щось зазвичай перевірений часом. Але

ж ті погляди, які нині вважають консервативними, колись були
новими й суперечливими. Тому не бійтеся експериментувати з
новими ідеями.
Сенека міг запозичити деякі філософські погляди Зенона чи
Клеанта. А ми так само до філософських поглядів Сенеки й Марка
Аврелія додаємо дрібку психології. А може, створюємо щось своє.
Якщо наші ідеї правильні й гарні — привласнюйте їх і користуйтеся.
Вам не обов’язково бути заручниками думок старих мертвих людей,
які припинили вчитися дві тисячі років тому.
26 серпня
У ПОШУКАХ УЛАМКІВ КОРАБЛЕТРОЩІ
Я побачив уламки свого судна ще перед тим, аніж ступив на нього. […] завдяки тій
подорожі я побачив, як ми пообростали всілякою зайвиною і як легко з власної волі могли б
обійтись без багатьох речей, відсутності яких навіть не помічаємо, коли позбулися їх із
необхідності.
Зенон, якого вважають засновником школи стоїцизму, був купцем,

перш ніж став філософом. По дорозі з Фінікії до Піреусу його
корабель затонув разом з усім вантажем. Зенон опинився в Афінах.
Там в одній із книжкових крамниць він познайомився з філософією
Сократа, а пізніше — з поглядами афінського філософа на ім’я
Кратес. Їхні ідеї кардинально змінили життя Зенона. Він поступово
розвинув власні погляди у філософію стоїцизму. Біограф Діоген
Лаерцій приписував Зенонові вислів: «Тепер, переживши
кораблетрощу, я нарешті мандрую в правильному напрямку». З
інших джерел цей вислів дійшов до нас у трохи зміненому вигляді:
«Добре зробила ти, Фортуно, що так привела мене до філософії».
Стоїки знали, що казали, коли радили «діяти від протилежного»:
тоді навіть найбільш нещасливі події можуть стати
найщасливішими в нашому житті. На цій ідеї тримається вся
філософія!
27 серпня
СМІЯТИСЯ ЧИ ПЛАКАТИ?
[Геракліт], тільки-но опинявся серед люду, одразу плакав, а [Демокріт] — сміявся. Цей,
що б ми не робили, в усьому бачив щось жалюгідне, а той — безглузде. Усе треба
полегшувати й не так близько брати до серця. Розумніше насміхатися з життя, аніж
його оплакувати.
Можливо, саме це спостереження Сенеки лягло в основу відомого

вислову «Не знаю, чи сміятися, чи плакати». Стоїки не бачили сенсу
в тому, щоб сердитися чи журитися через речі, які для нас байдужі.
Особливо якщо в результаті нам і справді стає гірше.
Це ще раз доводить, що стоїки не були депресивними злими
стариганами. Навіть якщо ситуація й справді була важка, навіть
якщо світ очікував, що вони розпачливо ридатимуть, стоїки свідомо
обирали інше: сміятися з труднощів.
Ми теж можемо зробити такий вибір, як Демокріт. У будь-якій
ситуації легше знайти гумор, аніж ненависть. До того ж гумор більш
продуктивний: завдяки йому життя стає легшим.
28 серпня
СТОЇК-БАГАЧ
Великий сотворитель світу, той, хто накреслив нам закони життя, зробив так, щоб ми
були здорові, а не розніжені. Для здоров’я маємо все готове, під рукою, а для розкошування
все здобувається рясним потом та муками. Тож користаймося з того добродійства
природи, зараховуючи його до найбільших добродійств; пам’ятаймо: нам найщедріше
вона прислужилася тим, що, бажаючи лише необхідного, ми ніколи не пересичуємося.
Іще за життя Сенеку критикували за те, що він навчав принципам

стоїцизму й закликав жити доброчесно, а сам накопичив чи не
найбільші статки в Римі. Сенека був таким багатим, що деякі
історики твердять: він давав позики жителям місцевості, яка нині
стала Британією, і внаслідок цього там розгорілося неймовірно
жорстоке повстання. Критики філософа називали його «стоїком-
багачем».
Відповідь Сенеки була дуже проста. Так, він був багатий, але не
потребував цього багатства. Не був залежний від нього. І попри те,
що Сенека був дуже заможний, ніхто не міг назвати його
марнотратом і любителем розкішних насолод. Можливо, він
виправдовувався, а може, трохи кривив душею, але його вказівки
щодо того, як ставитися до багатства, звучать на диво актуально в
сучасному матеріалістичному світі.
Підхід Сенеки радше прагматичний, аніж моралістичний.
Ми цілком можемо жити добре, не будучи рабами розкошів.
Немає потреби жити так, щоб бути змушеними працювати без
упину, забираючи час від навчання й самовдосконалення, щоб
заробити більше грошей і купити речі, які є зайвими. Немає такого
правила, яке б казало, що фінансовий успіх означає жити не по
кишені. Пам’ятайте: людина може бути щасливою, маючи дуже
мало.
29 серпня
НІЧОГО НЕ ХОТІТИ = МАТИ ВСЕ
Ніхто не може мати всього, чого лиш захоче, зате кожен може не захотіти того, чого не
має, і з радістю скористатися доступним.
Чи існує на світі така багата людина, яка справді могла б собі

дозволити все? Звичайно, ні. Навіть найбагатші люди часом
зазнають невдачі в спробах купити голоси виборців, отримати за
гроші повагу, любов і багато інших речей, які не продаються.
Якщо навіть неймовірне багатство не дасть усього, чого ви
прагнете, невже це кінець життя? Чи є інший спосіб здобути
потрібні речі? Стоїки вважали, що є — змінити власні бажання.
Змінивши свій спосіб мислення, ви отримаєте все необхідне. Джон
Рокфеллер, який був, як відомо, дуже багатим, уважав: «Багатство
людини визначається відношенням вартості її бажань до її доходів.
Якщо ця людина вважає себе заможною, маючи десять доларів, і має
все, що хоче, то вона й справді заможна».
Сьогодні спробуйте стати багатшими або підіть простішим
шляхом і бажайте меншого.
30 серпня
КОЛИ ВАМ ЛІНЬКИ
Усе, що має бути зроблено, чеснота має зробити сміливо й цілеспрямовано. Бо будь-хто
назвав би це ознакою нерозумності — братися до роботи з лінивим і заздрісним духом
або штовхати тіло в одному напрямку, а дух — у другому, щоб розриватися між
протилежними спонуками.
Сенека, «Моральні листи до Луцілія, 31.b–32
Якщо ви починаєте щось робити й відразу відчуваєте, як на вас

накочує лінь або роздратування, спершу запитайте себе: «Чому я це
роблю?». Якщо робота справді необхідна, поцікавтеся: «Звідки
береться моє небажання працювати? Від страху? Роздратування?
Утоми?».
Не беріться до роботи в надії, що хтось прийде й звільнить вас від
цієї обтяжливої ноші. Або що хтось пояснить вам, чому ця робота
важлива. Не перетворюйтеся на лицеміра, який словами каже «так»,
а діями — «ні». В інтерв’ю журналу Business Week 2005 року, коли
компанія Apple була тільки на шляху до вершин свого розвитку,
Стів Джобс сказав: «Якість значно важливіша за кількість. Один
удар через усе поле набагато кращий, ніж два — через половину».
31 серпня
ЗВАЖАЙТЕ НА СВОЇ НЕВДАЧІ
Коли вражає тебе помилка, вчинена іншим, то негайно звернися до себе та збагни, яку
подібну помилку робиш сам, коли, наприклад, думаєш, що гроші, приємність, дрібка
розголосу або щось подібне є доброю річчю. Бо, звертаючи увагу на те, скоро забудеш свій
гнів, коли також додаси міркування, що людина стоїть під примусом. Бо що іншого може
вона робити? Або, якщо це у твоїй спромозі, то візьми від неї цей примус.
Раніше ми говорили про Сократове переконання, що «ніхто

добровільно не робить злого». Як довести цю гіпотезу? Достатньо
згадати будь-який випадок, коли ми робили щось неправильне без
злих намірів. Можете навести такий приклад? Пам’ятаєте, коли
розмовляли з кимось грубо, бо два дні поспіль не висипалися? Коли
робили щось не те, бо не знали всіх деталей? Коли вас було введено
в оману? Коли ви не зрозуміли або забули? Продовжувати можна
безкінечно.
Ось чому так важливо не відвертатися від людей, не вважати їх
своїми ворогами. Прощайте їх так само, як прощаєте себе. Дайте
можливість їм також проявити слабину, як дозволяєте собі. Тоді ви
й далі зможете працювати з ними разом і розкривати їхні таланти.
Частина третя
Вчення про волю

Вересень
Стійкість
1 вересня
ДУХ СИЛЬНІШИЙ ЗА ФОРТУНУ
Адже наш дух сильніший від фортуни; саме він скеровує всі наші справи то в один, то в
інший бік, саме він сам для себе стає причиною чи то блаженного, чи нещасливого
життя.
Катон Молодший мав достатньо грошей, щоб убиратися в гарний

одяг. А проте часто ходив по Риму босий, і йому було все одно, що
кажуть про нього люди навколо. Він міг їсти найвишуканіші страви,
але обрав споживати просту їжу. І завжди ходив із непокритою
головою — незалежно від того, ішов дощ чи пряжило сонце.
Чому Катон не робив для себе послаблень? Бо тренував свій дух,
щоб той був сильний і стійкий. Особливо наполегливо він учився
все приймати: плекав у собі ставлення «хай станеться, що має
статися». Такий підхід до речей допомагав Катонові в окопах серед
солдатів, на форумі й у сенаті. Допомагав як батькові та як
службовцеві.
За допомогою тренувань Катон підготувався до всяких обставин,
до будь-якого повороту долі. Якщо ми тренуватимемося так само,
то станемо такими ж сильними, як він.
2 вересня
ШКОЛА ФІЛОСОФА — ЦЕ ЛІКАРНЯ
Чоловіче, філософський лекторій — це лікарня. Ти маєш виходити звідти не з

задоволенням, а з болем, бо й заходив ти туди хворим.
Чи проходили ви коли-небудь курс фізіотерапії або реабілітації?

Поруч із вами лежали люди, яким робили масаж, але всі розуміли:
це не якийсь курорт. Це лікування, і доволі болюче. Фахівці добре
знають, де треба сильніше притиснути, що більше навантажити,
щоб зміцнити слабкі частини тіла пацієнта й стимулювати ділянки,
які атрофувалися.
Філософія стоїків нагадує такий масаж. Деякі спостереження чи
вправи зачеплять ваші слабкі місця. Нічого особистого. Від цього
має стати боляче. Завдяки цьому ви будете розвивати свою
здатність витримати життєві труднощі.
3 вересня
СПЕРШУ ПРОЙДІТЬ ВИПРОБУВАННЯ СУВОРОЇ
ЗИМИ
Ми маємо пройти випробування суворої зими й не братися за речі, до яких не готувалися.

У давні часи на зиму війни припинялися, а армії розпускалися

додому. Війни не тривали постійно, як ми уявляємо це зараз, вони
радше нагадували серію набігів, під час яких відбувалися
спорадичні битви.
Коли Епіктет каже, що ми маємо пройти «випробування суворої
зими» (χειμασκέω, у перекладі з грецької «проводити зимові
військові навчання»), то має на увазі, що не може бути «солдата
наполовину»: щоб перемогти, треба кожну секунду й усі сили
присвячувати приготуванню і тренуванню. Видатний баскетболіст
Леброн Джеймс не йде у відпустку влітку: він відточує різні аспекти
своєї гри. Солдати армії США тренуються день і ніч у мирний час, і
коли на війну таки потраплять, то здатні битися до кінця.
Для нас діє те саме правило. Ми не маємо права жити в півсили. У
нас немає перерв під час гри. Немає вихідних. Ми весь час
готуємося до того, що життя може нам підкинути. І коли щось таки
станеться, ми не зупинимося, поки не розв’яжемо всіх проблем.
4 вересня
ЯК ВИ МОЖЕТЕ ЗНАТИ, ЩО НІКОЛИ НЕ
ПІДДАВАЛИСЯ ВИПРОБУВАННЯМ?
Я вважаю тебе нещасливим, бо ти ніколи не проходив через важкі часи. Ти пройшов

життя без супротивника — і ніхто не знає, на що ти здатен, навіть ти сам.
Сенека, «Про провидіння», 4.3
Багато хто з тих, кому довелося пройти через важкі випробування,

носить потім свій досвід, як медалі на грудях. «Ото були часи», —
можуть казати вони, хоча тепер їм живеться значно краще, ніж тоді.
«Знову бути молодим і голодним», — ось про що може мріяти така
людина. «Це було найкраще, що зі мною сталося» або «Я б ні йоти не
відняв від того свого досвіду». Ті важкі періоди формували людину
й робили її такою, якою вона є тепер.
Є й інші переваги в труднощах. Якщо ми пережили їх і подолали,
то краще знаємо власні можливості та внутрішню силу. Вийти
сухим із води означає стати впевненішим у собі: розумієш, що коли
трапиться схожа біда, ти знову зможеш її пережити. Ніцше казав:
«Що мене не вбиває, те робить сильнішим».
Тож якщо вам сьогодні здасться, що на вас чекає біда, що фортуна
від вас відвертається, не хвилюйтеся. Це може бути один із тих
формотворчих досвідів, за які ви потім будете вдячні.
5 вересня
ДИВІТЬСЯ НА ТЕ, ЩО НАЛЕЖИТЬ ТІЛЬКИ ВАМ
Тому пам’ятай, якщо ти приписуєш вільність речам, що по своїй природі є залежні, та

вважаєш своїм те, що належить до інших, то стрінешся з перешкодами, будеш
лементувати, непокоїтися та дошукуватися хиб у богах і людях. А якщо ти
вважатимеш своїм тільки те, що належить тобі, та бачити те, що належить до
інших, саме так, як воно є в дійсності, то тоді ніхто не буде тебе ніколи примушувати,
ніхто не буде тебе обмежувати; ти не будеш ні в кім дошукуватися хиб, не будеш
робити нічого проти своєї волі; ніхто не буде тобі докучати, ти не матимеш ворога ані
ніхто не завдасть тобі образи.
Літак капітана Джеймса Стокдейла підбили над В’єтнамом, і він сім

із половиною років провів у різних в’язницях. Його піддавали
жорстоким тортурам, але він весь час боровся й не здавався. Якось
Джеймсові кати захотіли зняти його на відео, яке потім планували
використати для пропаганди. Тоді він сильно поранив себе, щоб
цього не сталося.
Коли літак Стокдейла підбили, він подумав, що «входить у світ
Епіктета». І зовсім не мав на увазі, що збирається відвідати семінар
із філософії. Капітан знав, що опиниться лицем до лиця зі
страшенною небезпекою. Знав, що вижити буде нелегко.
В інтерв’ю Стокдейл розказував, що у в’язницях була група людей,
які страждали найбільше. За його словами, «це були оптимісти, які
казали: “Нас звільнять іще до Різдва”. Надходило Різдво, минало.
Тоді вони казали: “Нас звільнять іще до Великодня”. Надходив
Великдень, минав. А потім День подяки, а тоді знову Різдво. І вони
помирали з розбитим серцем».
Але Стокдейл вижив і вийшов на свободу. Він не піддавався
власним бажанням і зосереджувався тільки на тому, що міг
контролювати, — на собі.
6 вересня
ВАС МОЖУТЬ ЗАКУВАТИ В КАЙДАНИ, АЛЕ…
Можете закувати мої ноги, але навіть Зевс не зможе відібрати в мене свободи вибору.
Кажуть, що Епіктет ходив накульгуючи: коли він був рабом, його

ноги були закуті в кайдани. Через дві тисячі років Джеймсові
Стокдейлу також заковували в кайдани ноги (а руки скручували за
спиною й підвішували за вузли до стелі, тож суглоби постійно були
вивихнуті). Майбутній сенатор Джон Маккейн побував у тій самій
тюрмі, і його було піддано таким самим тортурам. Батько Маккейна
був відомою особою, тож синові кілька разів пропонували видати
своїх побратимів і після цього обіцяли звільнити. Але Джон не хотів
утрачати свободи вибору й не піддавався на цю спокусу, хоча
фізичну свободу при цьому втратив.
Жоден із цих чоловіків не здався. Ніхто не здатен був змусити їх
зрадити свої принципи. Ось у чому суть: вас можуть закути в
кайдани, але не в силах змінити вашого єства. Навіть під
найжахливішими тортурами, які тільки здатні придумати люди,
щоб мучити одне одного, ніхто не може забрати в нас влади над
власним розумом і здатності приймати рішення, якщо ми самі від
цього не відмовимося.
7 вересня
НАША ПРИХОВАНА СИЛА
Подумай, хто ти. Насамперед — людина, чия найбільша сила — її свідомий вибір, що
сильніший за всі інші речі й не кориться більше нікому.
Психолог Віктор Франкл три роки провів у різних концтаборах,

зокрема в Аушвіці. Усю його родину було вбито, працю всього
життя знищено, у нього було забрано свободу. У Франкла не
залишилося нічого — у буквальному сенсі. Але після багатьох
роздумів чоловік усвідомив: він досі має здатність розуміти сенс
страждань. Навіть нацисти не змогли її забрати.
Потім Франкл усвідомив, що може знайти позитивні моменти
навіть у власній ситуації. У концтаборах він мав змогу
випробовувати й розвивати свої теорії з психології (можливо,
навіть змінювати їх). Він міг служити іншим. Утіху Франкл
знаходив навіть у тому, що найрідніші для нього люди не
переживали тих страждань і мук, які випали на його долю в таборі.
Ваша прихована сила — здатність використовувати свій розум і
робити вибір, хай навіть це буде вибір дуже обмежений.
Пригадайте, у яких царинах вашого життя ви зв’язані якимись
обтяжливими обов’язками. Який вибір ви можете робити в цій
ситуації, день за днем? Подумайте про це і ви здивуєтеся, який
широкий спектр цих виборів насправді маєте.
Чи знаходите ви переваги й позитивні сторони в кожній ситуації?
8 вересня
НЕ ПІДДАВАЙТЕСЯ ОБМАНУ ФОРТУНИ
Фортуна не здатна побороти жодну людину, хіба що спершу вона її обдурить… Ті, хто
не пишаються своїм успіхом, не будуть кипіти від гніву, коли ситуація переміниться. У
будь-яких обставинах стійка людина зберігає свій раціональний розум невразливим. Бо
саме в успішні часи людина здатна довести свою силу протистояти труднощам.
Сенека, «На втіху Гельвії», 5.4b, 5b–6
У 41 році н. е. Сенеку було вигнано з Риму й відправлено на

Корсику — точно не відомо, за що, але ходили чутки, що за зв’язок
із сестрою імператора. Невдовзі після того філософ надіслав своїй
матері листа, у якому намагався втішити її в горі. Але певною мірою
він звертався також і до себе — сварив за те, що раптом збочив із
правильної стежки й зайшов задалеко.
Сенека досягнув певного успіху в політичній і соціальній сфері,
тож дозволив собі трохи тілесних задоволень. А тепер він і його
родина змушені були розбиратися з наслідками — так само, як і
кожен із нас має справу з результатами своїх дій, часом
ризикованих.
Як Сенека сприйняв ці наслідки? Що зробив? Його першим
порухом було заспокоїти матір, а не оплакувати своє становище. І
хоча з інших листів ми знаємо, що Сенека благав дозволу
повернутися в Рим і отримати назад своє майно (його прохання
було пізніше виконано), складається враження, що біль і
приниження вигнання він переживав досить спокійно. Філософія,
яку він так довго вивчав, підготувала Сенеку до цієї біди й дала
йому рішучість і терпіння, щоб мужньо пережити нещасливий
період. Коли фортуна знову повернулася до нього обличчям і
Сенека повернувся до Риму, філософія допомогла йому не приймати
все як належне й не ставати залежним від свого успіху. І це було
дуже добре, тому що доля підготувала для нього ще одне
випробування. Коли новий імператор обернув свій гнів на Сенеку,
стоїк знову був готовий до цього — завдяки філософії.
9 вересня
НЕМА ЧОГО БОЯТИСЯ, КРІМ САМОГО СТРАХУ
Одне слово, якщо боятись усього, що може статися, то наше життя втрачає свій сенс, а
нещастя — свої межі.
Сенека, «Моральні листи до Луцілія», 13.12b
На початку Великої депресії до присяги привели нового президента

США — Франкліна Рузвельта. За тогочасним законодавством він не
мав права приступити до своїх обов’язків аж до березня, а це
означало, що країна кілька місяців залишалася без сильного
керівника. А тим часом суспільством заволоділи панічні настрої,
банки один за одним ставали банкрутами, люди були налякані.
Багато сучасних американців знають цю фразу з промови
Рузвельта: «Нема чого боятися, крім самого страху». Пропонуємо
прочитати її в контексті цілого речення, адже в ньому йдеться про
різні труднощі, які нам доводиться переживати:
Дозвольте мені висловити тверде переконання: єдине, чого нам варто боятися, — це
самого страху. Безіменного, бездумного, невиправданого жаху, який паралізує нас і не дає
зробити зусилля, щоб перетворити поразку на перевагу.
Стоїки знали, що страху треба боятися, бо він приносить

страждання. Речі, яких боїмося, бліднуть у порівнянні зі шкодою,
яку ми завдаємо собі й іншим, коли необдумано прагнемо втекти
від можливих нещасть. Економічний занепад — це погано. Паніка
— ще гірше. У складній ситуації ми не допоможемо собі страхом —
тільки нашкодимо. Тож маємо протистояти страху й не давати йому
розвинутися, якщо хочемо змінити ситуацію на краще.
10 вересня
ГОТУЙМОСЯ В СОНЯЧНИЙ ДЕНЬ
…пораджу й від себе: добери кілька днів, коли вдовольнятимешся найскупішою і

найдешевшою їжею, найпростішим, найжорсткішим одягом, аби, врешті, сказати
самому собі: «Ось цього, власне, я боявся?». Серед нічим не охмареної безпеки хай
готується душа до труднощів; серед щедрот фортуни хай гартує себе до її жорстоких
кривд. Воїн і під час миру виснажується в походах, насипає оборонні вали, хоч ніде нема
жодного ворога, спливає потом за непотрібною працею, щоб не забракло сил, коли та
праця буде необхідною.
Що як один день на місяць ви будете витрачати на те, щоб відчути,

що таке бідність, голод, повна ізоляція — будь-що, чого боїтеся?
Спершу, мабуть, ви переживете культурний шок, але потім усе
здаватиметься не таким страшним, як спочатку.
Можна випробувати на собі багато нещасть, багато проблем
розв’язати заздалегідь. Спробуйте пожити так, ніби вам відключили
гарячу воду. Ніби у вас украли гаманець. Ніби ваш м’якенький
матрац зник, і вам треба спати на підлозі. Ніби у вас немає машини
й усюди доводиться ходити пішки. Ніби ви втратили роботу й
шукаєте нову. Не просто думайте про ці речі, проживіть їх. І
проживіть тепер, поки у вас усе добре. Сенека нагадує нам: «Саме в
безжурні часи душа має загартувати себе, щоб підготуватися до
випробувань… Якщо не хочете, щоб людина захиталася, коли
прийде біда, тренуйте її ще до настання важких часів».
11 вересня
ЯК ВОНО — ЖИТИ В СКРУТІ?
Звикаймо ж обідати, не оточуючи себе цілими юрбами — удовольняймося нечисленною

прислугою, у доборі одягу зважаймо лише на вжиток, задля якого він винайдений, робімо
скромнішим наше помешкання.
Письменник Стефан Цвейг, знаний прихильним ставленням до

мудрості стоїків, був колись автором бестселерів, аж поки його
життя не зруйнував прихід до влади Гітлера. На жаль, історія знає
безліч таких несправедливостей: політики мусять подавати у
відставку через власні вчинки, які потім виявляються сміливими,
працьовиті й чесні сім’ї позбуваються заощаджень через негідну
поведінку банкірів, когось безпідставно звинувачують у злочинах і
лише через багато років виправдовують.
У будь-який момент ми можемо втратити своє становище, і тоді
нам доведеться обходитися меншим: меншими грошима, меншою
повагою, меншими зручностями, меншими можливостями. Навіть
із віком оце «менше» наздоганяє нас: ми стаємо менш мобільними,
менш енергійними, менш вільними. Утім, певною мірою ми можемо
підготуватися до цього: тренувати себе для майбутніх обмежень.
Щоб захистити себе від несподіванок долі, треба вже зараз жити
скромно. Сьогодні ми можемо поставити собі за мету звикати до
меншого: якщо ситуація складеться так, що ми будемо змушені
задовольнятися малим, нам буде легше це пережити.
12 вересня
БУДЬТЕ СКРОМНИМИ
Зенон завжди казав, що немає нічого гіршого, ніж літати в хмарах, особливо для молодих.
Діоген Лаерцій, «Про життя, вчення та вислови знаменитих філософів», 7.1.22
Дуже давно філософ Ісократ написав настанову Демоніку (пізніше

це послання лягло в основу відомого монологу Полонія «Вірним
будь собі самому»167). У цьому тексті є схоже застереження для
юнака: «Будь привітний до зустрічних, не стався до них із погордою,
бо гордості зарозумілих навіть раби не здатні витримати».
Один із найпопулярніших образів у мистецтві — від античної
літератури до сучасного кіно — образ самовпевненого й нахабного
молодика, якого ставить на місце старший і мудріший чоловік. Це
кліше, але взяте з життя, адже люди часто бувають про себе надто
високої думки, їм здається, що вони зрозуміли в цьому світі геть усе
й тому кращі за інших. Із такими людьми настільки неприємно
спілкуватися, що хтось просто мусить трохи присадити їх.
Утім, конфлікту можна легко уникнути. Якщо бульбашку не
надувати, вона й не лопне. Самовпевненість — це серйозна
слабкість і перешкода. Якщо ж людина вже скромна, ніхто не буде
принижувати її, і в кишенях світу навряд чи знайдеться для неї
багато неприємних сюрпризів.
13 вересня
ЯК ЗАХИСТИТИ СВОЮ ВНУТРІШНЮ ФОРТЕЦЮ ВІД
СТРАХУ
Ні, саме події провокують страх: коли хтось має владу над ними або може їм запобігти
— ця людина може вселяти страх. Як можна зруйнувати фортецю? Не залізом і вогнем, а
судженнями… ось із чого ми маємо починати, і з цього боку підходити до фортеці та
скидати тиранів.
Епіктет, «Бесіди», 4.1.85–86; 87а
Стоїки придумали чудовий образ — внутрішня фортеця. Саме вона,

на їхню думку, захищає душу. Ми можемо бути вразливими
фізично, вразливими перед обличчям долі, але наші внутрішні
володіння непереможні. Марк Аврелій не раз повторив: «Меч не
може торкнутися душі».
Утім, історія вчить нас, що навіть непереможні фортеці можна
здолати, якщо всередині знайдеться зрадник. Люди, захищені
стінами, можуть піддатися страху чи жадібності, відчинити ворота
й впустити ворога. Так робить багато хто з нас, коли втрачає
терпець або не може побороти страх.
У вас є неймовірно міцна фортеця. Не зрадьте її.
14 вересня
ІЩЕ ОДИН СПОСІБ МОЛИТИСЯ
Почни лиш молитися за такі речі, а побачиш. Один молиться: «Яким способом полежати
б мені з цією жінкою?». Ти молися: «Яким способом позбутися мені бажання, щоб
полежати з нею?». Інший молиться: «Як мені звільнитися від нього?». Ти молися: «Як мені
не бажати, щоб звільнитися від нього?». Хтось молиться: «Як би мені не втратити своєї
дитинки?». Ти молися: «Як мені б не лякатися її втратити?». Коротко, зміни в цей
спосіб свої молитви, а побачиш, що з того вийде.
Марк Аврелій, «Роздумування», 9.40 (6)168
Про молитву зазвичай думаємо у зв’язку з релігією, але в житті всі

ми на щось сподіваємося й про щось просимо. У складній ситуації
ми можемо мовчки просити про допомогу, після суперечки — про
другий шанс згори, а під час матчу, сидячи на краєчку стільця, часто
просимо про позитивний для нас розвиток гри. «Давай, давай,
давай… Ну будь ласка!» Навіть якщо ми не звертаємося до когось
конкретного, усе одно молимося. А які гарячі молитви ми
виголошуємо на самоті, благаючи про щось, хай навіть відверто
егоїстичне.
Ми прагнемо божественного втручання, щоб наше життя магічно
стало простішим. А що як просити стійкості та сили, щоб
самостійно робити те, що нам потрібно? Що як прагнути ясності й
розуміння того, що можемо контролювати, а чого — ні? І тоді
настане такий момент, коли ми побачимо, що на наші молитви вже є
відповідь.
15 вересня
САД — НЕ ДЛЯ ХИЗУВАННЯ
Найперше навчися не хизуватися перед людьми тим, хто ти є: притримай свою

філософію при собі. Так само, як достигає плід: спершу у свій час у землю ховається зерно,
поступово зростає, достигає. Але якщо зерно розвинеться ще до того, як дозріє колос, то
воно ніколи не достигне… Ти як та рослина, що достигає завчасно, тому зимою зів’янеш.
Ви вже прочитали багато сторінок цієї книжки й тепер маєте

спокусу подумати: «Це круто. Я все зрозумів. Тепер я стоїк». Але все
не так легко. Навіть якщо ви погоджуєтеся з цією філософією, це ще
не означає, що вона глибоко вкорінилася у вашому серці й розумі.
Нахапатися ідей у книжках, щоб потім могти докинути розумне
слово в розмові, мати величезну бібліотеку — це як доглядати свій
город, тільки щоб вразити сусідів. Можливо, краще плекати його,
щоб нагодувати родину? Ось це розумне використання часу. Зерна
стоїцизму довго лежать під землею. Сумлінно доглядайте їх, щоб
вони — і ви — були готові до суворої зими.
16 вересня
БУДЬ-ХТО МОЖЕ ВХОПИТИ УДАЧУ ЗА ХВІСТ, АЛЕ НЕ
КОЖЕН ЗМОЖЕ ЇЇ ВТРИМАТИ
Успіх приходить і до тих, хто не має таланту, але тільки величні люди здатні
тріумфувати над бідами й страхами людського життя.
Сенека, «Про провидіння», 4.1
Можливо, ви знаєте людей, яким у житті неймовірно щастить.

Може, вони виграли в генетичній лотереї або легко злітали
кар’єрною драбиною. Ніколи не плануючи, приймаючи невдалі
рішення, кидаючись від одної справи до іншої, вони, можливо, весь
час виходили сухими з води. Є така приказка: «Бог любить дурнів».
Нічого дивного, що таким людям трохи заздриш. Нам теж
хочеться легкого життя — принаймні ми так думаємо. Але чи
настільки воно сповнене захвату?
Пощастити може будь-кому. Для цього не потрібно особливих
умінь, і ніхто не вважатиме це заслугою людини.
З іншого боку, є люди, які долають труднощі, продовжують іти
далі, коли всі навколо вже здалися, досягають мети чесною й
важкою працею. Ось ними ми захоплюємося, бо вони вижили
завдяки стійкості, а не завдяки удачі чи сприятливим обставинам.
Люди, які долають не тільки перешкоди на шляху до успіху, а й
власні слабкості й емоції — ось хто нас вражає. Ось хто справді
величний.
17 вересня
ЩО РОБИТИ З ЛЮДЬМИ, ЯКІ НАС НЕНАВИДЯТЬ
Припустім, що хтось зневажає мене. Нехай він сам пильнує цього. А я буду дбати про те,
щоб не можна було показати, що роблю чи говорю щось таке, що заслуговує на погорду.
Буде хтось ненавидіти мене? Нехай він дбає про те. А я буду лагідний і доброзичливий до
кожного та готовий навіть своєму противникові показати його помилку без докору та
без виставлювання напоказ своєї терпеливості, але шляхетно й чесно.
Коли людина висловлює радикальну думку про щось, то це зазвичай

більше свідчить про неї, аніж про предмет її суджень. Особливо
якщо йдеться про образу на когось або про ненависть. (Є сумна
іронія в тому, що ненависники часто потай симпатизують людям,
яких напоказ недолюблюють).
Натрапивши на неприязнь інших, стоїки зазвичай роблять дві
речі. Вони питають: «Чи можу я контролювати цю думку?». Якщо є
шанс, що вони можуть її змінити, стоїки ним скористаються. Але
якщо немає, стоїки приймуть цю людину такою, якою вона є (і
ніколи не зненавидять недоброзичливця). Нам і так доводиться
нелегко. Немає часу перейматися тим, що думають інші, навіть про
нас.
18 вересня
ЯК ПЕРЕЖИТИ БІЛЬ
У всякому болю нехай приявною буде ця думка, що в ньому немає ніякої ганьби ані що він
не робить керівної здібності гіршою, бо він не пошкоджує здібності, поскільки ця
здібність розумова або суспільна. У випадку багатьох болів нехай помагає тобі це
зауваження Епікура, що біль не є нестерпний та безкінечний, якщо пам’ятаєш, що він
має свої межі і якщо не додаєш нічого до нього у своїй уяві. І пам’ятай також, що ми не
помічаємо, що численні речі, що для нас не приємні, є такими самими, як біль, наприклад,
надмірна сонність, обпалення спекою, відсутність апетиту. Коли ж ти не задоволений
якою з цих речей, скажи собі, що капітулюєш перед болем.
По дорозі в Нью-Йорк 1931 року Вінстона Черчилля збив

автомобіль, який рухався з суттєвим перевищенням швидкості.
Свідок цієї події був переконаний, що Черчилль загинув. Політик
вісім днів пролежав у лікарні, у нього були поламані ребра й
розбита голова.
Згодом Черчилль прийшов до тями. Коли він говорив із поліцією,
то всіма силами намагався довести, що вина за інцидент лежить
тільки на ньому й що водія немає чого звинувачувати. Пізніше
порушник провідав Черчилля в лікарні. Коли політик дізнався, що
водія звільнили з роботи, то намагався запропонувати йому гроші
— чоловікові, який мало не вбив його. Більше, ніж власний біль,
Черчилля хвилювало, щоб розголос цього випадку не зашкодив
водієві в пошуках роботи. Політик допомагав йому як міг.
Пізніше в газеті Черчилль писав про свій досвід: «Природа
милосердна й не випробовує своїх дітей — людей чи тварин —
більше, ніж вони можуть знести. Тільки люди здатні бути такими
жорстокими, щоб придумати катування, які неможливо витримати.
А тому живіть у небезпеці, приймайте речі такими, як вони є; не
бійтеся, і все буде добре».
Минуло кілька років, і Черчилль та весь світ побачили
найжахливіші катування, які тільки й могло придумати людство.
Утім, політик, як і наші предки, мужньо витримав страждання.
Вони були страшні, але потім усе стало добре, бо, як каже Епікур,
нічого не триває вічно. Просто треба бути достатньо сильним і
милосердним, щоб усе витримати.
19 вересня
ГНУЧКІСТЬ ВОЛІ
Пам’ятай, що змінити свій погляд і йти за тим, що направляє твою помилку, таке
сумісне із свободою, як те, щоб упиратися при своїй помилці. Бо вчинок, що його
виконуєш згідно з власним розумуванням, поглядом, а по суті також згідно з власним
розумінням, є твоїм власним.
Коли ви ставите собі якесь завдання, то чи завжди виконуєте його

до кінця? Якщо так, це дуже круто. Але не ставайте заручниками
такого підходу, бо він може принести вам чимало прикростей.
Ситуації змінюються. З’являються нові факти. Додаються
обставини. Якщо ви не можете адаптуватися до цього, не здатні
узгодити свої дії з цією додатковою інформацією, а просто йдете
вперед, то ви нічим не кращі за робота. Треба мати не залізну волю,
а гнучку — волю, яка повноцінно використовує розум, щоб
прояснити власне сприйняття, імпульси й судження та ефективно
діяти, аби досягти наміченої цілі.
Змінюватися й адаптуватися — це не слабкість. Гнучкість — це
теж свого роду сила. Насправді поєднання гнучкості з силою — ось
що додасть нам енергії й невпинності.
20 вересня
ЖИТТЯ НЕ ТАНЕЦЬ
Мистецтво життя схоже більше на мистецтво борця, як на мистецтво танцівника, у

тому відношенні, що воно повинно стояти готове й сильне зустріти атаки, що
приходять нагло й несподівано.
Танець — популярна метафора для життя. Ми маємо рухатися

плавно й жваво, щоб «жити в темпі вальсу». Маємо «відчувати»
партнера і «йти за ним». Але всі ми, потрапивши в скруту чи в
ситуацію конкуренції, розуміємо, що ця метафора не зовсім
адекватна. Ніхто не вибігає раптом на сцену й не намагається
схопити танцюриста. На нього не нападають конкуренти.
А от для борців труднощі, зокрема несподівані, — це частина
їхньої роботи. Їхній спорт — це боротьба, як і життя. Атлети
борються і з противником, і з власними обмеженнями й емоціями, а
також багато тренуються.
Для життя, як і для боротьби, недостатньо красиво рухатися.
Потрібно багато працювати й тренувати незламну волю, щоб
побороти противника. І філософія — це точильний камінь, об який
ми нагострюємо свою волю та гнучкість.
21 вересня
ЗБЕРІГАЙТЕ СПОКІЙ, ЗБЕРІГАЙТЕ КОНТРОЛЬ
Коли обставини приневолили тебе попасти до певної міри в занепокоєння, скоро очуняй
та не залишайся занепокоєний довше, як триває примус; бо практикуючи це постійно,
пануватимеш сильніше над гармонією.
Час від часу якісь речі застають нас зненацька. Не тільки такі
приголомшливі події, як атака терористів або паніка на
фінансовому ринку, а й незначні. Сідає батарея в автомобілі, друг в
останню хвилину скасовує зустріч, вам раптом стає погано. Ці
ситуації збивають нас із пантелику. Ми сформували якісь
припущення про світ і на основі них збудували плани. Коли ж наші
припущення руйнуються, то можуть потягти за собою розуміння
світу й структуру дій.
Це абсолютно нормально. Таке буває. Загону піхотинців
доводиться відбивати жахливу атаку, але суть у тому, що вони
мають не дати запанувати хаосу. Музиканти можуть переживати
технічні проблеми, втрачати роботу. Головне, щоб вони швидко
поверталися в лави фахівців.
Те саме головне сьогодні й для вас. Порядок, мир можуть бути
порушені новими обставинами. Нехай. Візьміть себе в руки й
вертайтеся на вихідні позиції.
22 вересня
БЕЗ БОЛЮ НЕ БУДЕ ЗДОБУТКІВ
Труднощі показують характер людини. Якщо ви потрапили в біду, пам’ятайте, що Бог

ставить вас у спаринг із молодшим партнером, як поставив би тренер. Чому? Щоб
здобути олімпійську нагороду, треба добряче спітніти! Думаю, ні в кого немає кращого
випробування за твоє, тож використай його як молодшого спаринг-партнера.
Стоїки часто використовували метафори з Олімпійських ігор,

особливо з боротьби. Як і ми, давні римляни любили спорт, бо це
було й приємне заняття, і зразок для тренування сили волі, щоб
підготуватися до труднощів, які неодмінно випадають на долю
кожної людини. Генерал Дуглас Макартур сказав (і ці його слова
вигравіювали над входом у гімнастичний зал у Вест-Пойнті):
На полі дружньої боротьби
Сіються зерна,
Які на інших полях і в інші дні
Принесуть плоди наших перемог.
Усім знайоме гірке відчуття, коли ми бачили, що противник

сильніший за нас, що він більш умілий або має те, чого немає в нас
— високий зріст, швидкість, розуміння гри. І те, як ми приймаємо ці
труднощі, свідчить про те, який із нас спортсмен, яка з нас людина.
Чи використаємо ми переваги противника для того, щоб учитися,
удосконалюватися? Чи будемо нити й розкисати? А може, ми взагалі
вийдемо з гри й шукатимемо собі простішого заняття — щоб
отримати задоволення, а не боротися на межі власних сил?
По-справжньому великі люди не бояться випробовувати свої
здібності. Навпаки, прагнуть цього, бо такі випробування — не
тільки мірило величі, а й шлях до неї.
23 вересня
НАЙНАДІЙНІША ФОРТЕЦЯ
Пам’ятай, що керівна здібність непереможна, коли вона, зосереджена в собі, є вдоволена

сама собою; коли вона не робить нічого, чого не хоче робити; навіть коли чинить опір із
самої тільки впертості. Чим же ж стане вона, коли свідомо сформує про щось погляд,
підтриманий розумом? Тому розум, що вільний від пристрасті, є фортецею, бо людина не
має нічого безпечнішого, у чому може знайти захист і бути на майбутнє непереможною.
Брюс Лі якось сказав цікаву річ: «Я боюся не людини, яка одного

разу відтренувала тисячу ударів, а людини, яка тисячу разів
відтренувала один удар». Коли ми стільки разів повторимо дію, що
вона перейде на підсвідомий рівень, то зможемо відтворити її,
навіть не думаючи.
У бойовому мистецтві тренування — це дуже ретельне вивчення
рухів. Іноді солдати нагадують нам якісь автомати, утім, саме цього
вони й прагнуть: спеціально вибудовують сценарії несвідомої
поведінки. Те саме може зробити будь-яка людина.
Коли Марк Аврелій каже, що розум може стати таким сильним,
що неможливо буде зробити «нічого, чого не хоче робити; навіть
коли чинить опір із самої тільки впертості», то має на увазі, що
завдяки правильному тренуванню можуть змінитися звички
людини. Тренуйте себе не гніватися, і ви перестанете сердитися
через дрібниці. Тренуйтеся уникати пліток, і вас ніхто не зможе
втягнути в розмови за спиною. Тренуйте в собі будь-яку звичку і
свого часу зможете скористатися нею, навіть не думаючи.
Замисліться, якби ви могли вибирати для себе поведінку, якою
вона була б? Можливо, ви хотіли б щось робити, але у вас це
вийшло тільки один раз? Хай сьогодні буде другий.
24 вересня
ЦЕ МОГЛО СТАТИСЯ З ВАМИ
…неочікуване падає на нас більшим тягарем; небачене додає ваги нещастю, і тим більше
страждає кожен смертний, чим більше зчудований лихом, яке його спіткало.
Тому-то ніщо не повинне бути для нас несподіванкою. Усе

треба перестрівати душею й думати не про те, що звичайно
трапляється, а про те, що може трапитися. Хіба є щось таке,
чого фортуна, хай лиш їй заманеться, не зітнула б у самому
таки розквіті?»
За часів правління Нерона, 64 року н. е., Рим постраждав від великої

пожежі. Ліон, місто на території сучасної Франції, надіслало тоді
римлянам велику суму грошей, щоб допомогти потерпілим.
Наступного року горів уже Ліон. Тоді Нерон надіслав потерпілим
таку саму суму грошей. В одному з листів Сенека писав про це
своєму приятелю, чудуючись поетичності події: одне місто
допомагає іншому, щоб за короткий час пережити таке саме
нещастя.
Правда, таке часто трапляється й з нами? Ми стаємо «жилеткою»
для друга, який переживає розрив стосунків, а за короткий час
ридаємо разом із ним уже через власне розставання. Ми маємо
готувати свій розум до карколомних поворотів долі. Тож коли
наступного разу ви даватимете гроші на благодійність, задумайтеся
на мить, що може настати час, коли благодійна підтримка
знадобиться й вам.
Сенека й сам пережив такий несподіваний поворот долі. За рік чи
два після того, як він написав процитованого тут листа, філософа
було звинувачено в змові проти Нерона. Яким було покарання?
Сенеці наказали скоїти самогубство. Історик Тацит, який описав
сцену вироку, згадував, що найближчі друзі філософа ридали й
вимагали скасувати присуд. Та Сенека спокійно запитав їх: «Де ваші
принципи філософії, невже марно минули багаторічні
приготування до можливого лиха? Хто не знає Неронової
жорстокості?». Отже, Сенека теж знав, що може чекати на нього, і
був готовий.
25 вересня
ЗАЛЕЖНІ ЛЮДИ ВРАЗЛИВІ
Покажи мені, до речі, хто не раб, не слуга. Один слугує хіті, другий — жадобі, третій —
марнославству, а вже всі — надії, усі — страхові. Назву консуляра, що служить
підтоптаній жіночці, багача, що стелиться перед служницею […]. Нема ганебнішого
рабства, ніж рабство добровільне.
Усіх нас можна назвати в той чи той спосіб залежними людьми. Ми

залежні від власних звичок, від кави, від комфорту, від чийогось
визнання. Це означає, що не ми контролюємо власне життя, а наші
залежності.
Епіктет казав: «Той, хто хоче бути по-справжньому вільним, не
бажатиме речей, яких сам не контролює. А інакше він стане рабом».
Предмети нашої залежності дуже легко можна в нас відняти. У
звичний плин дня щось може втрутитися, лікарі можуть
заборонити нам пити каву, ми можемо раптом опинитися в дуже
некомфортних умовах. Тому нам варто зміцнювати себе,
випробовувати наші залежності, перш ніж вони цілком нами
заволодіють. Чи зможемо ми обійтися без того чи іншого один день?
Чи зможемо місяць просидіти на дієті? Утриматися від спокуси
взяти телефон і подзвонити? Чи приймали ви колись холодний душ?
Це не так і важко, після кількох разів звикаєш. Чи їздили на машині
друга, поки ваша, крутіша, була на ремонті? І як, жахливо? Тренуйте
себе не бути залежними від комфорту й суспільних умовностей,
інакше настане день, коли ваша залежність поставить вас на коліна.
26 вересня
ДЛЯ ЧОГО НАМ ВІДПОЧИНОК
Дозвілля без книжки — це смерть і похорон живої людини.

Ви заслужили відпочинок. Ви тяжко працюєте. Йдете на жертви.

Підштовхуєте себе. Настав час розслабитися. Заскакуйте в літак,
реєструйтеся в готелі — і бігом на пляж. Але прихопіть книжку
(тільки не «пляжне чтиво»). Насолоджуйтеся відпочинком як поет
— не ліниво, а активно, спостерігаючи за світом навколо, усотуючи
його в себе, починаючи краще розуміти своє місце в ньому. Час від
часу відпочивайте від роботи, але не від навчання.
Можливо, ви хочете швидко заробити багато грошей, щоб раніше
піти на пенсію? Це дуже добре! Але мета заслуженого відпочинку —
не жити бездіяльно й бездумно, не розтягувати години; хоча це так
легко. Навпаки, його мета — прибрати з дороги всі речі, які
відволікають від найголовнішого. Сидіти без діла? Без кінця
дивитися телевізор? Чи вештатися з країни в країну, щоб
зачекінитися в соцмережі? Це не життя. І не свобода.
27 вересня
ЩО ПОКАЖУТЬ ЧАСИ ДОСТАТКУ?
Навіть спокій постачатиме тобі доволі страхів. Один раз занепавши духом, ти не
довірятимеш навіть найбезпечнішій оселі. Звикла до нерозсудливого страху душа не
здатна подбати й про власний рятунок: вона не уникає, а тікає. А хто спиною
повернувся до небезпеки, того вона досягає найлегше.
Стара приказка каже, що гроші не змінюють людину, а просто

яскравіше показують її сутність. Популярний автор біографій
Роберт Каро писав: «Влада не розбещує, вона проявляє». Те саме
можна сказати й про фінансовий достаток і особистий успіх.
Якщо ви в житті на щось налаштовані, наприклад, маєте звичку
панікувати, про яку пише Сенека, то вам буде все одно, наскільки
добре для вас складається ситуація. Найперша ваша реакція буде
панікувати. Ваш мозок завжди знайде за що хвилюватися, і ви
будете нещасні й за сприятливих обставин. І тепер навіть більше, бо
вам є що втрачати.
Нерозумно чекати удачі. Якщо вже чогось бажати, то сили
характеру, щоб самому створити цю удачу. Або ще краще —
працювати над розвитком такого характеру й упевненості. Кожну
дію і думку вважати цеглинкою в стіні вашого міцного характеру й
працювати над тим, щоб ця цеглинка твердо лежала на своєму місці.
28 вересня
КОЗИР — У ВАШИХ РУКАХ
Чи справедливо, що боги дали в наше володіння лише найсильнішу здатність, яка керує
усім іншим — здатність правильно використовувати зовнішні прояви, але не дали у
володіння більше нічого. Може, вони просто не хотіли давати нам більше? Думаю, якби
вони могли, то дали б нам більше, але вони не могли.
Можна думати про завтра й журитися через те, що ми не

контролюємо дуже багатьох речей: інших людей, своє здоров’я,
температуру повітря, наслідки проекту, який доробили й
відпускаємо в люди.
А можна очікувати того самого завтра й радіти, що одну річ ми
таки можемо контролювати — здатність вирішувати, що означає
для нас кожна подія. І це дає нам надзвичайну силу, бо це справжня
й чесна форма контролю. Якби ми могли контролювати інших
людей, то, мабуть, хтось міг би контролювати й нас? Та замість
цього ми маємо найчеснішу й найсильнішу козирну карту. Так,
зовнішніх подій ми не контролюємо, зате маємо здатність
вирішувати, як на них реагувати. Тобто контролювати, що для нас
значать ці події. Зокрема й ця проблема, від якої ви зараз
страждаєте. Якщо ви правильно до неї поставитеся, то може
виявитися, що ваш козир принесе вам перемогу.
29 вересня
НАСПРАВДІ ВИ ПОТРЕБУЄТЕ ДУЖЕ МАЛО
Ніщо не задовольнить жадібності, але природа потребує дуже малого. Тож бідність у
вигнанні не засмучує мене, адже жодна чужа земля не є така бідна, щоб не дати
найнеобхіднішого для людини.
Сенека, «На втіху Гельвії», 10.11b
Корисно буває пригадати, чим колись раніше ви були готові

задовольнитися. Згадайте першу зарплату, яку отримали —
наскільки великою здавалася вам та сума! Або першу окрему
квартиру, вашу першу власну спальню й ванну, просту гречку, якою
ви ласували на своїй кухні. Сьогодні, коли ви багато чого досягли, ці
умови здаються дуже скромними. Можливо, вам навіть хочеться
мати ще більше, ніж маєте тепер. А ще кілька років тому ваші
нинішні апартаменти здавалися не просто гарними, а
неймовірними!
Коли ми досягаємо успіху, то забуваємо, якими сильними були в
минулому. Ми так звикаємо до того, що в нас є, аж не віриться, що
раніше цього не мали. Звісно, усе це просто розмови. От наші
батьки й бабусі-дідусі в роки війни мусили економити гас, масло й
електрику. І якось жили, як і вам нормально жилося в більш
скромних обставинах.
Пам’ятайте, якщо раптом ситуація зміниться на гірше, усе у вас
буде в порядку. Ваші потреби насправді доволі скромні. Мало що
може трапитися такого, що реально загрожувало б вашому життю.
Подумайте про це й регулюйте масштаби своїх переживань.
30 вересня
ТИ НЕ ЗАВДАСИ МЕНІ ШКОДИ
Якщо ти вчиниш наді мною насильство, то матимеш тільки моє тіло, але мій розум
залишиться зі Стільпоном.
Зенон зовсім не каже тут, що має магічні здібності, тільки

стверджує, що хоча його тілу можна завдати шкоди, розум
перебуває під захистом філософії, якій навчав наставник Стільпон.
Це внутрішня фортеця Зенона, чиї ворота неможливо зруйнувати
силами ззовні — вони можуть відчинитися тільки за власним
бажанням.
Боксер Рубін Картер майже двадцять років просидів у в’язниці
після недоведеного звинувачення у вбивстві. Він казав: «Я не
визнаю існування в’язниці. Вона для мене не існує». Звичайно,
тюрма фізично існувала, і він сидів у ній. Але Картер відмовлявся
ув’язнити там свій розум.
Ви теж маєте таку саму силу. Сподіваємося, вам не доведеться
випробувати її в ситуації насильства чи несправедливості. І все ж у
будь-якій біді ваша сила — з вами. Хай би що сталося з вашим
тілом, хай би як зовнішній світ упливав на вас, розум може
залишатися під захистом філософії. Він тільки ваш. Він
недоторканний, тому й ви до певної міри недоторканні теж.
Жовтень
Чеснота й доброта
1 жовтня
ХАЙ ЧЕСНОТА ЯСНО СЯЄ
Коли світло лампи світить, не втрачаючи нічого із свого блиску, поки не згасне, то чи
правда, справедливість і поміркованість, що знаходяться в тобі, мали б погаснути перш,
ніж ти відійдеш?
Сенека вслід за Гераклітом пише: «Ми, смертні, загоряємося й

гаснемо». Світло розуму сповнює космос. І не важливо, чи світло
вашої лампи загоряється вперше після довгої темряви, чи
безпосередньо перед початком «вічного сну».
Ви там, де є, і це гарне місце, як і будь-яке інше, щоб засвітити
вогник вашої чесноти й щоб він не згасав доти, доки ви живете.
2 жовтня
НАЙБІЛЬШЕ БАГАТСТВО
Мудрець же нічого не може втратити: усе ж бо він склав у самому собі, нічого не
довіривши долі; усе його добро — у безпеці, він задоволений чеснотою, яка не потребує
випадкових дарунків, тож не знає ні приросту, ані збитку: виповненому по вінця нікуди
далі поповнюватися.
Сенека, «Про стійкість мудреця», 5.4180
Одні люди вкладають гроші в майно — облігації, акції, нерухомість.

Другі інвестують у стосунки, досягнення, бо знають, що зможуть
скористатися ними так, як інші — грошима з банківських рахунків.
А третій тип людей, як каже Сенека, інвестує в себе. У те, щоб бути
добрим і мудрим.
Які з цих активів найменш вразливі до коливань на ринку й до
різних криз? Які найбільш надійні в часи випробувань і горя? Які
ніколи вас не підведуть?
Цікавий приклад — життя самого Сенеки. Він був другом
імператора й нажив чималі статки, але з часом Нерон ставав усе
більш божевільним, і Сенека зрозумів, що мусить порвати зв’язки з
ним. Тоді він запропонував імператору угоду: Сенека мав повернути
Неронові всі подарунки й гроші, отримані від нього, а той мав дати
філософу свободу.
Нерон відмовився пристати на цю пропозицію, але Сенеці вдалося
все-таки виїхати з Риму, щоб опинитися у відносно спокійному
місці. Проте одного дня до нього приїхали посланці від імператора,
щоб оголосити смертний вирок. На що тоді покладався Сенека? Не
на гроші. Не на друзів, які, маючи найкращі наміри, принесли йому
чимало горя й розчарування. А на власну доброчесність і
внутрішню силу.
Це був момент істини для Сенеки — останній і найдостойніший.
3 жовтня
МАНТРА ПРО ВЗАЄМОЗАЛЕЖНІСТЬ
Частіше бери до уваги зв’язок усіх речей у світі та їхнє відношення однієї до другої. Бо до
певної міри всі речі зв’язані одна з однією і всі вони таким робом приязні одна з однією, бо
одна річ приходить у порядку після іншої, а це діється завдяки постійному рухові,
взаємному уложенню та єдності субстанції.
Авторка багатьох книжок Енн Ламотт колись підмітила: усі

письменники — ніби «струмки, що впадають в одне озеро», усі вони
творять один спільний великий проект. Те саме можна сказати про
багато інших професій, хоча, на жаль, навіть робітники однієї
компанії часто егоїстично забувають, що працюють разом. Ми,
люди, усі складаємося з тих самих атомів, які передали нам наші
предки. А коли помремо, то підемо до тієї самої землі.
Стоїки раз за разом нагадували собі: усе живе взаємопов’язане.
Життя в Стародавньому Римі було нелегким. Тварин і людей масово
вбивали, щоб улаштувати видовища для натовпів у Колізеї (про це з
болем писали стоїки). Імперські війська завойовували цілі країни, і
їхні жителі ставали рабами (про імперське марнославство стоїки
теж писали з болем). Така жорстокість може проявитися тільки тоді,
коли ми забуваємо, як сильно пов’язані з іншими людьми і з
довкіллям.
Сьогодні виділіть трохи часу на роздуми про те, що всі ми міцно
одне з одним пов’язані, і в кожного з нас є в цьому житті власна
(добра, погана чи бридка) роль.
4 жовтня
ОДИН ЗА ВСІХ І ВСІ ЗА ОДНОГО
Те, що недобре для роя, недобре й для бджоли.

Стоїки оперували поняттям «симпатея» (συμπάθεια), що походило

від уявлення про взаємопов’язаність космосу, у якому кожна річ —
частина великого цілого. Марк Аврелій одним із перших заговорив
про космополітизм, кажучи, що він — громадянин усього світу, не
тільки Риму.
Слова про те, що людина — це лише бджола в рої, теж нагадують
про цю ідею. Марк Аврелій у «Роздумуваннях» пізніше повторить
цю саму думку, тільки викладену навпаки: «Те, що не може
зашкодити суспільству, не зашкодить і людині».
Коли щось погане тільки для вас, це не означає, що воно погане
для всіх. Коли щось добре тільки для вас, це не означає, що воно
добре для всіх. Подумайте про магнатів — власників хеджевих
фондів, які підривають економіку. Вони наживаються на тому, що
буквально всі бідніють. Хіба такою людиною ви хотіли б бути?
Справжній стоїк розуміє: правильні спонуки й учинки, що від них
походять, природно несуть добро для всього загалу, і від цього
мудра людина матиме тільки благо. Добрі й мудрі вчинки загалу —
це благо для кожної окремої особи.
5 жовтня
СКАЗАНІ СЛОВА НЕМОЖЛИВО ЗАБРАТИ НАЗАД
Краще подорожувати ногами, а не язиком.

Ви завжди зможете встати після того, як упадете, але пам’ятайте:

сказані слова неможливо забрати назад. Особливо жорстокі й
образливі.
6 жовтня
РАДІТИ ОДНЕ ЗА ОДНОГО
А ще цілком природним є горнутися до друзів, радіти і їхньому, і своєму власному

зростанню. Бо коли б ми й чинили по-іншому, то не могли б зберегти доброчесності, яка
тримається в силі лише завдяки щоденному її застосуванню.
Спостерігати, як інші люди досягають успіху — одне з найважчих

занять, особливо якщо нам самим небагато вдається. Наші мізки
мисливців звикли думати, що життя — це гра на вибування: якщо
хтось матиме більше, це означає, що для нас нічого не залишиться.
Утім, як і інші філософські чесноти, безкорисливість досягається
завдяки ненастанним тренуванням. Як казав Сенека, це можливо —
навчитися «радіти чужим успіхам і плакати над чужим горем». Саме
так робить доброчесна людина.
Стоїки вчать активно радіти за інших, навіть якщо їхній успіх
прийшов коштом нашого. Учать відкидати заздрість і власництво.
Ви теж зможете цього навчитися.
7 жовтня
ЕГОЇСТИЧНА ПРИЧИНА БУТИ ДОБРИМ
Той, що робить зло, робить зло собі самому. Той, що поступає несправедливо, поступає
несправедливо у відношенні до себе самого, бо він робить себе самого злим.
Спробуйте пригадати, як ви почувалися, коли щойно зробили щось

погане. Навряд чи вам було приємно.
Людей дуже часто нудить, коли вони бачать сцени насильства.
Замість піднесення, яке, як думали злочинці, вони переживатимуть,
коли відпустять гальма свого гніву або жорстоко помстяться за
кривду, ці люди стримують напади нудоти. Приблизно так само ми
почуваємося, коли брешемо, шахраюємо, коли тиснемо на когось.
За секунду до того, як ваш гнів вирветься на волю, запитайте себе:
«Як я почуватимуся потім?». Чи варта ця мить гніву довгих хвилин
холодного жаху від усвідомлення, що вас можуть викрити?
Самосвідомість і злі вчинки рідко йдуть у парі. Якщо вам потрібна
егоїстична причина не вчиняти погано, пригадайте свою нудоту. Це
добре допомагає стримати гнів.
8 жовтня
НАЙВИЩЕ ЗАДОВОЛЕННЯ
Що ж приємніше від того, що я роблю? — Але чи справжньою причиною такого погляду не

є те, що насолода обманює нас? Розваж, чи великодушність, свобода, простота,
холоднокровність і побожність не приємніші? Бо що є приємніше від самої мудрості, коли
думаєш про безпеку та щасливий перебіг усіх справ, що залежать від здібності зрозуміти
і пізнати?
Ніхто не заперечує, що насолоди для нас приємні. Вони за

визначенням солодкі для людини. Але сьогодні Марк Аврелій
нагадує нам, так як нагадував собі, що ці насолоди не можуть
зрівнятися з чеснотою. Дофамін, який ударяє нам у голову під час
сексу, швидко потім знижується. Так само нетривалий ефект дає
відчуття гордості за власні досягнення або бурхливі оплески
натовпу. Усе це дарує гострі відчуття, які спливають і залишають
бажання більшого. Що ж триває довше (і довше залишається в колі
нашого впливу)? Мудрість, добрий характер, урівноваженість і
доброта.
9 жовтня
УСТАНОВІТЬ СТАНДАРТИ Й ДОТРИМУЙТЕСЯ ЇХ
Коли стандарти встановлено, речі можна випробовувати й вимірювати. Саме в цьому й

полягає робота філософії: перевіряти й піднімати планку стандартів. А робота справді
доброї людини — дотримуватися цих стандартів, якщо вона їх знає.
День за днем ми реагуємо на якісь речі, але як часто нам удається

зупинятися, щоб запитати себе: «Чи ця справа, за яку я маю
братися, не суперечить моїм переконанням?». Або ще краще: «Чи
зробила б таке людина, якою я хочу стати?».
Мистецтво життя — установлювати стандарти й не дозволяти собі
порушувати їх. Коли ви чистите зуби, обираєте друзів, сердитеся,
закохуєтеся, пояснюєте щось дитині, вигулюєте собаку — усе це для
вас нагоди перевірити себе на відповідність.
Не виправдовуйтесь: «Я хочу робити все добре». Кажіть собі: «Я
буду робити добре, саме в цьому випадку, зараз». Установіть
стандарт і дотримуйтеся його. От і все.
10 жовтня
ПОБОЖНІСТЬ І СПРАВЕДЛИВІСТЬ
…коли залишиш на боці ціле минуле, доручиш майбутнє Провидінню та, обмежуючись
теперішністю, поставиш її на побожності та справедливості: на побожності, щоб ти
міг любити свою долю, бо природа призначила їі тобі і тебе їй; на справедливості, щоб
ти міг завжди говорити правду відкрито й без маскування робити речі, що згідні з
законом, та робити їх згідно з вартістю кожної.
Авл Геллій стверджував, що Епіктет колись сказав: «Якби хтось узяв

до серця чотири слова та з усіх сил дбав би, щоб керуватися ними й
співвідносити з ними свої дії, то жив би непорочно, сповнений
спокою. Ці чотири слова: будь наполегливим і не спокушайся». Це
чудова порада. Але якими принципами нам варто керуватися, щоб
визначати, що робити наполегливо, а чим не спокушатися?
Марк Аврелій дає нам відповідь: треба керуватися побожністю й
справедливістю. Інакше кажучи, чеснотою.
11 жовтня
ЧЕСНІСТЬ ЯК ОБОВ’ЯЗОК
Який ненадійний та нещирий той, що каже: «Я вирішив поступати з тобою в чесний

спосіб». Що ти робиш, чоловіче? Немає підстави повідомляти про це. Воно незабаром
покажеться із вчинків. Ці слова повинні бути виписані на чолі. Характер людини
виявляється безпосередньо в її очах, так само як коханець відразу читає все в очах
коханої. Чесна й добра людина повинна бути достеменно така, як той, що сильно
напарфумований, так що присутній, коли він до нього наблизиться, хоч-не-хоч відразу
мусить відчути запах.
Усі ми, бувало, таке казали: «Буду з тобою чесним…», «Не подумай,
що я не поважаю тебе, але…». Ці вислови, риторичні вони чи ні,
наводять на думку: якщо комусь доводиться на початку розмови
запевняти у своїй чесності, то якою ж буде подальша розмова? Коли
хтось каже, що він говоритиме чесно зараз, то як він говорить
завжди?
Що якби ви натомість мали репутацію людини, чия чесність така
ж надійна, як золото, чиї відвертість і співчуття такі ж теплі, як
пічка, чия вірність постійна, як татуювання? Вам тоді не довелося б
переконувати інших у власній щирості, а хтось, можливо, узяв би з
вас добрий приклад.
12 жовтня
ЗАВЖДИ ЛЮБІТЬ
Гекатон мовить: «Я вкажу тобі приворотний напій без жодних засобів, без зілля, без
чаклунських примовлянь: “Люби — і тебе полюблять”».
У 1992 році Барбара Джордан звернулася до Національної конвенції

демократичної партії США, критикуючи жадібне, егоїстичне й
розділене попереднє десятиліття. Люди були готові щось міняти.
«Які зміни нам потрібні? — питала Джордан. — Змінимо атмосферу
вісімдесятих на атмосферу відданості громадським інтересам,
громадському служінню, толерантності й любові. Любові. Любові.
Любові».
Любов. Любов. Любов. Любов. Чому? Тому що, як співали e
Beatles, «зрештою, любов, яку ти приймаєш, дорівнює любові, яку ти
даєш». Не тільки в політиці, а й в особистому житті. Майже не існує
ситуацій, у яких допомогла б ненависть, зате кожна ситуація стає
кращою завдяки любові або співчуттю чи розумінню, визнанню.
Навіть ситуації протистояння.
І хто знає, можливо, ви отримаєте трохи любові у відповідь.
13 жовтня
ПОМСТА — ЦЕ ЇЖА, ЯКОЇ КРАЩЕ НЕ КУШТУВАТИ
Найкращий спосіб помсти — то не стати таким, як лиходії.

Набагато краще лікувати, аніж прагнути помсти за завдані рани. Мстивість забирає
багато часу й завдає значно більше ран, ніж було спочатку. Злість завжди триває довше,
ніж завдана шкода. Краще піти в протилежному напрямку. Хіба хтось намагається
брикнути у відповідь осла чи вкусити собаку?
Сенека, «Про злість», 3.27.2
Уявімо, що хтось поводився з вами грубо. Або що когось підвищили

на роботі замість вас, бо він присвоїв ваші здобутки чи зробив іще
щось нечесне. Відразу хочеться думати: «Немає правди в цьому
світі» або «Колись і я так учиню». Ще частіше ми думаємо: «Я їм ще
покажу». Але це найгірше, що можна зробити в цих ситуаціях.
Як писав і Марк Аврелій, і Сенека, правильна реакція —
відсутність помсти взагалі. Якщо хтось повівся з вами грубо, а ви
відповіли йому тим самим — це означає, що ви зробили не що інше,
як довели своєму кривднику правомірність його дій. Якщо на
нечесність інших ви теж відповідаєте нечесно, що відбувається?
Правильно, ви доводите цій людині, що вона діяла правомірно:
тепер і справді всі брешуть.
Спробуймо замість цього сьогодні бути вищими за речі, які
розчаровують нас або ранять. Спробуймо бути прикладом, який
самі хотіли б мати перед очима. Це жахливо — бути зрадником,
егоїстом, мати потребу робити боляче іншим людям. А от жити
доброчесно дуже приємно.
14 жовтня
НЕ ЛЮТУЙТЕ. ДОПОМАГАЙТЕ
Чи сердишся на того, у кого чути з-під пахв? Чи сердишся на того, у кого чути з уст? Що
доброго дасть тобі ця схильність до злості? Він має такі вуста, він має такі пахви: це
необхідність, щоб із таких речей добувалися такі запахи. Але людина має розум, їй
скажуть і вона, якщо доложить труду, може зрозуміти, чим порушує пристойність, та
скаже: бажаю тобі добра за твоє зауваження. І ти маєш розум. Своєю розумовою
здібністю розбуди її розумову здібність. Покажи їй її помилку, нагадай. Бо коли вона
послухає, то вилікуєш її, і не потрібно гніву.
Оцей дядько, який сидить біля вас у літаку, голосно балакає із

сусідкою й висвердлює вам мозок. У його бік ви вже скрегочете
зубами, ненавидите його до глибини душі, бо він грубий, дурний і
гидкий? Вам доводиться збирати всю волю в кулак, щоб тут же його
не порішити? Дивно й смішно, що такі думки лізуть у нашу голову
до того, як, наприклад, ми ввічливо попросимо сусіда розмовляти
тихіше або спробуємо помінятися з кимось місцями. Ми краще
будемо лютувати, сердитися, кипіти зсередини, але не ризикнемо
розпочати незручну розмову, яка, можливо, допоможе іншій людині
й змінить світ на краще. Ми не хочемо допомагати іншим ставати
кращими, а чекаємо, що все зміниться за помахом чарівної палички
або що люди перетворяться на приємних істот, бо ми дуже сильно
цього бажаємо, аж висвердлюємо нищівним поглядом дірки в їхній
шкірі. А втім, коли ми так думаємо, то невідомо ще, хто тут по-
справжньому грубий.
15 жовтня
ДАЙТЕ ЛЮДЯМ МОЖЛИВІСТЬ СУМНІВАТИСЯ
Візьми до уваги, що все є поглядом і що погляд лежить у межах твоєї сили. Отож, коли
вважатимеш відповідним, відкинь його набік і, як моряк, що завернув за мис, знайдеш
спокій, усе на своєму місці та гладке плесо затоки.
Суддя Верховного Суду США Олівер Венделл Голмс якось сказав:

«Навіть пес розрізняє, коли об нього спіткнулися, а коли вдарили
ногою». Якщо ви випадково наступите на свого собаку, то першою
його реакцією буде гавкнути, вискнути або навіть легенько вхопити
за ногу. Спочатку він не розуміє, що сталося — лише відчуває біль. І
тільки потім, коли побачить, чиї ноги перечепилися об нього, почує
ваш заспокійливий голос, собака знову замахає хвостом.
Доброчесна людина не спішить засуджувати інших. Вона
припускає різне: щось сталося випадково, хтось не знав, що робить,
цього більше не повториться. Так нам легше жити, так ми стаємо
толерантніші. І навпаки, якщо підозрювати відразу найгірше, життя
стає гіркішим.
Не спішіть із поганими висновками про інших людей, і ви
знайдете, як казав Марк Аврелій, гладке плесо й гарну погоду.
16 жовтня
РОЗКАЗУЙТЕ ВСІМ
…деякі люди, яким випала така кмітливість, без тривалої науки оволодівають усім,
чого переважно треба вчитися і, тільки-но почують про доброчесність, тут же й
проймаються нею. Звідси й такі поквапні вони до чеснот або й самі на них щедрі. Щодо
інших, повільних і тупих чи обтяжених поганими звичками, то з їхніх душ довго треба
зчищати шкідливу ржу. Зрештою, і схильних до добра скоріше підніме до вершин, і
слабшим допоможе, витягне з тенет хибних уявлень той, хто викладе їм засади
філософії.
Стоїцизм не релігія, заснована на благій звістці. Ви не зобов’язані

нікого спасати: душа, що не знає вчення Епіктета чи Марка Аврелія,
не ризикує потрапити в пекло.
Але тепер, коли ви пізнали й дослідили кращий шлях, можете
послужити іншим. Поділитися своєю мудрістю чи осяянням із
другом або з незнайомцем, пам’ятаючи, що вчинки завжди краще
проповідують, ніж прямі настанови.
Усі заслуговують мати переваги від «засад філософії», як їх називає
Сенека. Якщо ви бачите когось, хто потребує допомоги або просить
навчити його, дайте те, чого він прагне. Ваш обов’язок — зробити
хоча б це.
17 жовтня
ДАРУНКИ ДОБРОТИ
Таке добродійство — наче глибоко закопаний скарб: без потреби не викопуватимеш. […]
Природа велить мені допомагати загалом усім людям… […] Де людина — там нагода для
добродійства.
Сенека, «Про щасливе життя», 24.2–3193
Зустріч із першою ж людиною сьогодні — знайомим чи другом, за

будь-яких обставин, хороших чи поганих — це нагода для доброго
вчинку. Або, як різні люди переклали цей уривок із Сенеки, нагода
для подарунку. Для вас обох. Можна спробувати вгадати, звідки йде
ця людина. Зрозуміти, чого вона потребує, які сили й спонуки
можуть рухати нею, і поставитися до цієї людини добре.
Те саме можна зробити з другою людиною, яку ви зустрінете, і з
третьою. Звісно, немає гарантії, що вам повернуть добре ставлення,
але то вже не ваша турбота. Як завжди, ми зосередимося на тому,
що можемо контролювати. Сьогодні — на тому, щоб обирати
доброту.
18 жовтня
ДРУЗІ-ВОРОГИ
Немає нічого більш гидкого, як вовча приязнь. Уникай її найбільше з усього. Добрі, прості й
доброзичливі люди виявляють це все у своїх очах, і тут немає помилки.
Очевидно, що ми маємо триматися якнайдалі від нечесних і

дволиких людей: заздрісних друзів, себелюбних батьків, ненадійних
партнерів. На перший погляд здається, що саме про це попереджає
нас Марк Аврелій.
Але якщо ми повернемо його пораду іншим боком? Якщо
запитаємо себе, коли ми були нечесними з друзями? Ось у чому суть
стоїцизму: не судити інших, лише себе.
Усі ми колись та й бували друзями-ворогами. В обличчя казали
одне, бо нам це було вигідно, а поза спиною — те, що насправді
відчували. Або ми когось відштовхнули, цікавилися кимось тільки
тоді, коли в нього було все добре, не допомогли комусь у справді
важку хвилину.
Це негідна поведінка. І про неї варто згадати, коли наступного
разу нам захочеться когось у чомусь звинуватити.
19 жовтня
ХОРОШІ ЗВИЧКИ ПЕРЕМАГАЮТЬ ПОГАНІ
Оскільки звичка має такий сильний вплив, і ми звикли слухатися своїх спонук, щоб
отримувати чи уникати того, чого самі не вибирали, нам потрібно встановити
протилежну до цього звичку, і там, де справа виглядає надто слизькою,
використовувати натреновану протидію.
Коли пес голосно гавкає біля дверей, за якими стоїть незнайомець,

найгірше, що ви можете зробити, — це прикрикнути на собаку.
Тварині здасться, що ви теж гавкаєте! Коли собака тікає від вас,
немає сенсу гнатися за нею, бо для неї це виглядає, наче ви обоє
біжите. В обох випадках краще наказати собаці зробити щось інше.
Сісти. Піти на свою підстилку. Бігти в інший бік. Розбити сценарій,
перехопити негативний імпульс.
Із людьми так само. Коли з’являється погана звичка, перебийте її
протилежною чеснотою. Наприклад, сьогодні ви усвідомили, що
прокрастинуєте. Не боріться з собою. Краще встаньте й підіть
погуляйте, провітріть голову, подумайте про інше. Якщо зловите
себе на тому, що кажете щось погане, вульгарне, — не кусайте себе
за язик. Скажіть краще людині щось приємне й позитивне, щоб
пом’якшити свою грубість.
Знаходьте протилежність до старих звичок, застосуйте силу
тренування, яка, наче двигун, поведе вас уперед. Якщо під час
тренувань або роботи ви відчуваєте, що сачкуєте, скажіть собі:
«Добре, а тепер я зроблю ще більше й ще краще».
Хороші звички мають силу перемагати погані. А звички
з’являються легко, це ми всі знаємо.
20 жовтня
ОЗНАКИ ГАРНОГО ЖИТТЯ
Бо в багатьох мандрівках ти набув досвіду, не знайшовши щастя ні в силогізмах, ні в

багатстві, ні в славі, ні в розкоші — ніде. У чому ж воно? Воно — у робленні того, чого
вимагає людська природа. Як же ж людина робитиме це? Якщо вона має принципи, від
яких походить її стремління й вчинки. Які принципи? Такі, що мають відношення до
добра і зла: переконання, що ніщо не є добре для людини, що не робить її справедливою,
поміркованою, мужньою, вільною; і що не є ніщо злом, що не робить нічого протилежного
до того, що згадано вище.
Марк Аврелій, «Роздумування», 8.1 (5)195
У чому сенс життя? Для чого я народився?» Багато хто з нас

страждає над цими питаннями, іноді в молодості, а часом тільки в
старості. Нечасто ми розуміємо, куди потрібно йти. Але це тому, що
не усвідомлюємо головного. Як казав Віктор Франкл у книжці
«Людина в пошуках справжнього сенсу», це питання не ми маємо
ставити. Насправді це питання до нас. І відповідь — у нашому
житті.
Жодна подорож, жодна книжка, жоден мудрець не скаже того, що
ви прагнете почути. Тільки ви самі маєте знайти відповідь у своїх
учинках, у гарному житті — утілюючи принципи справедливості,
стриманості, сміливості, свободи й утримання від зла.
21 жовтня
ГЕРОЇ-СУЧАСНИКИ
Як дивно поступають люди. Вони не хочуть хвалити своїх сучасників, що живуть із

ними. Але прив’язують велику вартість до того, щоб їх хвалили нащадки, яких вони
ніколи не бачили ані не будуть бачити. Це дуже подібне до того, якби ти журився тому,
що тебе не хвалять ті, що жили перед тобою.
Александрія, місто в Єгипті, досі носить ім’я свого засновника,

Александра Македонського, який прийшов у цю місцевість 2300
років тому. Правда, круто було б, якби якесь місто так довго носило
ваше ім’я? Якби люди промовляли його з повагою навіть через
тисячоліття? А як вам протилежна думка? Не так уже це й круто, бо
ви, як і Александр, будете мертві. І поняття не матимете, чи ваше
ім’я пережило віки. Ніхто не зможе дістати вигоди з власного
спадку — це за визначенням неможливо.
І от що ще гірше. Подумайте, скільки жахливих речей зробив
Александр Македонський, щоб досягнути того, чого прагнув. Він
безкінечно воював. У нього був препаскудний характер: навіть убив
близького друга в п’яній бійці. Він був безжалісним. І був рабом
власних амбіцій. Невже такою людиною справді варто
захоплюватися? Замість того щоб не покладаючи рук працювати
заради пам’яті в майбутніх поколіннях, іще навіть не народжених,
до речі, варто зосередитися на тому, щоб бути доброю людиною
зараз. На тому, щоб творити добро, не відкладаючи його на потім.
Майбутнє — ненадійна штука. Будьте добрими, благородними й
гідними захвату зараз — поки це має цінність.
22 жовтня
ЛЕГКО ВДОСКОНАЛЮВАТИСЯ. АЛЕ
ВДОСКОНАЛЮВАТИСЯ В ЧОМУ?
Інший може бути більш досвідчений у поваленні свого противника; але він не є більше
товариський, ані скромніший; ані більш дисциплінований, щоб зустріти все, що
трапиться; ані ласкавіший до помилок свого ближнього.
Самовдосконалення — благородна справа. На жаль, більшість

людей таким навіть не переймається. Але тим нечисленним, хто
прагне ставати кращим, усе може зіпсувати марнославство й
неправильне розуміння суті процесів. Кубики на пресі вам потрібні
для того, щоб зміцнити тіло і дух, чи для того, щоб уразити людей,
коли знімете сорочку? Ви біжите марафон, щоб подивитися, на що
здатні, чи тікаєте від проблем удома?
Ми повинні розвиватися не для того, щоб досягти ідеальної
фізичної форми або розмовляти багатьма мовами, та при цьому не
мати жодної вільної секунди для спілкування з іншими людьми.
Який сенс у тому, щоб вигравати в спорті, але програвати як
дружина, чоловік, мати, батько, син, дочка? Не треба плутати
вдосконалення в чомусь із удосконаленням себе. Це останнє —
безумовний пріоритет над першим.
23 жовтня
ПОКАЖІТЬ У СВОЄМУ ХАРАКТЕРІ ТІ РИСИ, ЯКІ
РОБЛЯТЬ ВАС ЛЮДИНОЮ
Кажеш, що люди не можуть розгледіти гостроти твого розуму. Хай буде так. Але існує
багато інших речей, що про них не можеш сказати: «Природа не створила мене для них».
Тож покажи ці якості, що лежать цілком у твоїй силі: щирість, серйозність,
витривалість у праці, відразу до насолоди, задоволення своєю часткою та небагатьма
речами, доброзичливість, відвертість, нехіть до надміру, свободу від дріб’язкової
великодушності.
Легко звинувачувати обставини. Одна людина страждає, що не

народилася вищою, інша — розумнішою, а хтось хотів би мати іншу
комплекцію чи навіть народитися в іншій країні. Важко знайти на
нашій планеті хоч одну людину — ба навіть супермодель, — яка не
вважала б, що має якісь недоліки. Але хай би якими були ваші уявні
вади, пам’ятайте: завжди є позитивні риси, що не залежать від
генетики, які ви здатні в собі розвинути.
У вас є вибір — бути чесним. Або бути благородним. Ви можете
обрати бути стійким. Щасливим. Цнотливим. Економним. Добрим
до інших. Вільним. Витривалим у труднощах. Милосердним. Ви
можете обрати не розносити чутки.
І якщо чесно, хіба риси, над якими людина трудиться, не більше
вражають, ніж ті, що їй дала природа?
24 жовтня
ФОНТАН ДОБРОТИ
Вглянь у себе. У нутрі знаходиться джерело добра і воно завжди задзюрчить, коли будеш
копати.
Сьогодні можна сподіватися на те, що станеться щось добре:

прийдуть добрі новини, буде гарна погода, добре йтимуть справи. А
можна знайти добро в собі. Добро — це не якась посилка поштою.
Його треба дістати з дна власної душі. Знайти у власних думках,
зробити своїми руками.
25 жовтня
ДВА ЗАВДАННЯ
Що ж тоді звільняє людину від перешкод і самонавіювання? Не багатство, не високі

посади, не положення й царювання — потрібно знайти щось інше… якщо йдеться про
життя, то це розуміння, як жити.
У вас у житті є два найголовніші завдання: бути доброю людиною й

робити те, що любите. Усе решта — даремна витрата сил і
розпорошування потенціалу.
Як виконати ці завдання? Це складне питання. Але філософія, якої
вчать нас стоїки, допомагає знайти відповідь на нього. Треба казати
«ні» всьому неважливому, деструктивним емоціям, зовнішньому
тиску. Запитайте себе: «Що можу робити тільки я? Як найкраще
використати той невеликий відтинок часу, який мені відведено на
цій планеті?». Намагайтеся вчиняти правильно, коли цього вимагає
ситуація. Ставтеся до інших так, як хотіли б, щоб до вас ставилися. І
усвідомлюйте, що кожен найменший вибір — це нагода втілити
великі принципи.
От і все. Цього достатньо, щоб оволодіти найважливішим
мистецтвом — мистецтвом життя.
26 жовтня
ТРИ ЧАСТИНИ, ОДНА ЦІЛЬ
Чимало видатних мислителів стояло на тому, що треба розрізняти три частини

філософії: філософію моральну, філософію природи й філософію розуму. Перша доводить
до ладу людську душу. Друга досліджує природу. Третя вникає у властивості слів, у їхній
порядок, розглядає способи доведення, аби під виглядом правди не прокралася брехня.
Ці три частини філософії, які відповідають за мораль, природу й

розум, мають одну ціль. Усі вони різні та мають спільне завдання:
допомогти людині жити добре під керівництвом розуму.
Не в майбутньому. Зараз.
27 жовтня
ЩО ПОСІЄШ, ТЕ ПОЖНЕШ
Злочини часто вертаються до того, хто їх напоумив.

Є гірка іронія в тому, що Сенека вклав цей вислів у вуста одного зі

своїх героїв. Як ми знаємо, багато років він був учителем і
наставником імператора Нерона. Залишилося чимало свідчень про
те, що Сенека справив позитивний вплив на безумного молодого
чоловіка, але навіть у ті часи багато хто дивувався, що цей філософ
мав бути правою рукою такої злої людини. Щодо Сенеки навіть
уживали слово тиранодидаскалос (τυραννοδιδάσκαλος) — учитель
тирана. Шекспір у «Макбеті» писав: «Кривавий злочин завжди до
злочинця вертається: холодне правосуддя дає нам випити отруту
нашу»200. Цим і завершилися стосунки Нерона з Сенекою: учень
убив учителя.
Згадайте цю історію, коли будете обирати, з ким працювати в
житті. Якщо ви показуєте клієнтові, як робити щось нечесно й
нелегально, чи не підведе він вас пізніше? Коли стаєте поганим
прикладом для своїх підлеглих, колег, дітей, чи не зрадять вони вас
на спільній життєвій дорозі? Є така приказка: «Що посієш, те й
пожнеш». І є поняття «карма», запозичене зі східних культур, яке
говорить про те саме.
Сенека заплатив за своє навчання Нерона. Його честолюбство, як
стало видно з роками, дорого обійшлося всім. Ваше честолюбство
теж не мине для вас безслідно.
28 жовтня
МИ СТВОРЕНІ ОДНЕ ДЛЯ ОДНОГО
У всякому разі можна б легше знайти щось земного, що єднається з чимось неземним, як
людину, цілком відокремлену від інших людей.
Звичайно, Марк Аврелій і решта стоїків не були знайомі з основами

ньютонівської фізики. Але вони знали: якщо предмет підкинути, то
він має впасти. У наведеному уривку Марк Аврелій використовує
цю аналогію: наша взаємозалежність із іншими людьми сильніша за
гравітацію.
Філософія приваблює інтровертів. Вивчаючи природу людини,
можна зрозуміти людські слабкості та сповнитися до них зневагою.
Труднощі теж віддаляють нас від світу.
Та попри все, ми — істоти соціальні, як казав Арістотель. Ми одне
одного потребуємо. Маємо бути поруч, щоб допомагати. Маємо
дбати одне про одного (і дозволяти іншим дбати про нас). А йти
проти цих законів означає чинити насильство над своєю природою,
перестати бути людиною.
29 жовтня
ХАРАКТЕР — ЦЕ ДОЛЯ
Адже звичаї кожен сам собі визначає, заняття накидає випадок. Дехто хай обідає з
тобою, бо гідний того, дехто — аби був гідний.
Коли людину наймають на роботу, найчастіше зважають на те, яку

освіту здобув потенційний працівник, де працював раніше. Адже
успіх у минулому може бути провісником успіху майбутнього. Але
чи завжди так буває? Є багато людей, які досягли успіху тільки тому,
що їм колись пощастило. Можливо, вони потрапили в Оксфорд чи
Гарвард завдяки батькам. А що робити з молодою людиною, яка ще
не встигла здобути великого досвіду роботи? Хіба вона нічого не
варта?
Звісно, це не так. Ось чому людей варто оцінювати за їхнім
характером і звичками. І не тільки для того, щоб наймати їх на
роботу, а й щоб із ними дружити, будувати стосунки та для будь-
чого іншого. Геракліт стверджував: «Характер — це доля».
Якщо хочете покращити рівень свого життя, то найперше, про що
маєте подбати, — це ваш характер. Так, це не короткострокове
завдання, для цього потрібно багато часу й зусиль. Як і для людей,
яких ви запрошуєте розділити з вами життя.
30 жовтня
ХТО ОТРИМАЄ ЛЕВ’ЯЧУ ДОЛЮ?
І хіба не сором, що відкладаєш для себе лиш залишки життя, а для свого вдосконалення
приберігаєш лише той час, що не годиться для чогось іншого?
В одному листі Сенека розказав історію про Александра

Македонського. Коли полководець завойовував нові землі, деякі
країни пропонували йому «обмін»: частину своїх територій
віддавали у володіння Македонському, сподіваючись, що решти він
не чіпатиме. На це Александр відповідав: він прийшов в Азію не для
того, щоб приймати все, що йому дадуть, натомість східні царі
мають прийняти все, що він їм залишить.
За Сенекою, ми так само маємо сприймати філософію у своєму
житті. Вона не повинна задовольнятися тим часом і силами, які
залишилися в нас від інших справ. Навпаки: ми маємо ощадливо
виділяти той час, що залишився після вивчення філософії, іншим
справам.
Якщо ми так прагнемо самовдосконалення, то чому приділяємо
читанню лише кілька хвилин перед тим, як вимкнути світло й лягти
спати? Чому вісім-десять годин посередині дня витрачаємо на
роботу в офісі, на зустрічі й наради, але й хвилини не можемо
виділити на роздуми над глобальними питаннями?
Середньостатистичний американець десь знаходить двадцять вісім
годин на тиждень на перегляд телевізійних програм, але запитайте в
нього, чи має час вивчати філософію, і він відповість, що надто
зайнятий.
31 жовтня
ВИ БУЛИ НАРОДЖЕНІ ДОБРИМИ
Людина народжується зі схильністю до чесноти.

Уявлення про первородний гріх висіло над людством століттями.

Насправді ж ми народжені допомагати одне одному й бути
добрими, інакше не вижили б як вид.
У філософії стоїків немає такої ідеї, яку не можна було б
застосувати до дитини або яка суперечила б здоровому глузду. Її ідеї
узгоджуються з людською природою, із нашим поняттям правди.
Єдине, з чим ця філософія входить у конфлікт, — це різні винаходи
суспільства, які зазвичай більше служать егоїстичним інтересам,
аніж загальному благу.
Ви були народжені добрими. Гай Музоній Руф казав: «Усіх нас
створила природа, щоб ми не боялися помилок і жили гідно. І не
треба думати, що дехто може так жити, а дехто ні: можуть усі». Ви
були народжені зі схильністю до чесноти й самовдосконалення.
Якщо ви відійшли від них, то не через якусь уроджену ваду, а через
засилля неправильних речей і неправильних ідей навколо вас. Як
казав Сенека, філософія дозволяє відкинути це все й повернутися
до нашої справжньої природи.
Листопад
Прийняття / Amor fati204

1 листопада
ПРИЙМАЙТЕ ВСЕ, ЩО Є
Не вимагай, щоб події ставалися так, як ти бажаєш; але бажай, щоб вони ставалися
так, як стаються, і все буде йти тобі добре.
Легко славити провидіння за все, що стається, якщо маєш дві якості: цілісне бачення, що
насправді сталося в кожному випадку, і відчуття вдячності. Без вдячності для чого
потрібне бачення? А без бачення звідки виникне вдячність?
Сталося щось, чого ми не хотіли. Що легше змінити: нашу думку чи

подію, яка вже в минулому?
Відповідь очевидна. Прийміть усе, що сталося, і не бажайте, щоб
його не було. Стоїцизм називає це «мистецтвом згоди»: приймати
все, а не боротися з кожною дрібницею.
А найбільш тямущі стоїки йдуть іще далі. Вони намагаються не
просто приймати все, що сталося, а радіти цьому — хай би що
відбулося. Через багато століть Ніцше сформулював чудовий вислів
цієї ідеї — amor fati (любов до долі). Це не тільки прийняття, це й
любов до всього, що сталося.
Хотіти всього, що сталося, — це мудрий шлях уникнути
розчарування, адже ніщо не відбуватиметься проти вашого
бажання. Але по-справжньому бути вдячним за все, що сталося?
Любити все? Ось рецепт щастя й радості.
БАЖАТИ ТОГО, ЩО МАЄ СТАТИСЯ
Ніколи ніщо не перешкоджало моїм бажанням, ніколи не відбувалося проти моєї волі. Як
це може бути? Я вирішив діяти у згоді з Божою волею. Бог хоче, щоб я захворів —
значить, і я того хочу. Він бажає, щоб я щось обрав, значить, і я цього бажаю. Він бажає,
щоб я чогось прагнув або щоб щось було мені дано — значить, я бажаю того самого. Чого
не бажає Бог, того і я не бажаю.
Напередодні вторгнення в Нормандію генерал Ейзенхауер написав

дружині: «Ми зробили все, що змогли передбачити, війська готові,
кожен із нас робить усе від нього залежне. Подальші події — у руках
богів». Він зробив усе, що міг, і тепер мало статися те, що
призначене долею. Як сказав би Епіктет, тепер генерал був готовий
до всього. Того самого вечора Ейзенхауер написав іще одного листа
— на той випадок, якби вторгнення було невдалим. Якщо поразка
була тим, що визначив у цій ситуації Бог — чи доля, чи удача,
називайте це на ваш розсуд, — генерал був готовий.
Це чудовий урок для нас. Людина, яка керувала чи не
найпотужнішою армією світу, напередодні найбільш професійно
спланованого й організованого вторгнення була достатньо
смиренною, щоб визнати: результат кампанії залежав від чогось
більшого, ніж вона сама.
Так відбувається з кожною нашою затією. Хай би скільки ми
готувалися, хай би якими розумними й умілими були, кінцевий
результат — у руках богів. Що раніше ми це усвідомимо, то краще.
ЩО ЛІКАР ПРОПИСАВ
Як ми повинні розуміти, коли нам кажуть, що Ескулап приписав цій людині гімнастику,
купіль у холодній воді або ходіння босоніж, так само ми повинні розуміти, коли нам
кажуть, що природа світу приписала цій людині хворобу, каліцтво, утрату чи щось інше
в цьому роді. Бо в першому випадку «приписав» значить приблизно приписав це для
людини, як щось пристосоване до того, щоб викликати здоров’я. А в другому випадку
воно означає те, що трапляється кожній людині (або пристосоване до кожної людини), є
встановлене до певної міри відповідно до її призначення.
Стоїки були майстрами проводити аналогії й використовували їх

для того, щоб підсилити свої аргументи.
У наведеному уривку Марк Аврелій зазначає, з якою готовністю
ми переступаємо через «не хочу», якщо йдеться про приписи лікаря.
Лікар сказав приймати несмачні ліки — ми їх питимемо. Лікар
приписав спати догори ногами, як кажан? Ви почуватиметеся
дурнем, виконуючи це, але скоро звикнете до нової пози, бо будете
чекати покращення свого стану.
Якщо ж ідеться про зовнішні обставини, ми будемо битися до
останнього, коли щось суперечить нашим планам. А якби, як пише
Марк Аврелій, лікар приписав вам саме це неузгодження як частину
лікування? Що як це для нас чудова пігулка?
Що скажете?
НЕ ДОБРЕ Й НЕ ПОГАНО
Для речей підлягати змінам не є злом, і недобре для речей зберігатися завдяки змінам.
Коли люди кажуть, що зміни — це добре, то зазвичай намагаються

заспокоїти когось (або себе). Інстинктивно ми сприймаємо зміни як
щось погане, принаймні ставимося до них із підозрою.
Стоїки переконують нас позбутися цих упереджень. Зміни — це не
добре. Водночас це не погано. Це просто є.
Пам’ятайте, події — це об’єктивна реальність. Тільки наше
сприйняття робить щось добрим або поганим (і вартим боротися за
нього або проти нього). Як же краще до всього ставитися?
Вирішити взяти від кожної події якнайбільше. Але для цього треба
перестати боротися.
БІЛЬША СИЛА
Саме це складає чесноту щасливої людини, а також добре життя: коли життєві справи
скеровано так, щоб дух окремої людини узгоджувався з управителем усесвіту.
Хрисіпп, якого цитує Діоген Лаерцій у праці «Про життя, вчення та вислови знаменитих
Є програма позбавлення від залежностей, яка називається «12

кроків». Більшості залежних найважче дається другий крок:
визнати існування вищої сили. Спочатку вони кажуть: «Ми атеїсти»
або «Ми не любимо релігії» чи «Не розуміємо, для чого це
потрібно».
Але потім ці люди усвідомлюють, що цьому визнанню
противиться сама їхня залежність: це ще одна форма егоїзму й
самозаглиблення. Справжній меседж другого кроку доволі легко
сприйняти: «Ми віримо, що сила, більша за нас, зможе повернути
нас до нормального життя». Наступні кроки — це необхідність
підкоритися й відпустити свою залежність. Другий крок — це не так
про Бога, як про подальші зміни: відпустити залежність,
повернутися до всесвіту й відмовитися від згубної ідеї про те, що ти
— його центр.
Не дивно, що серед прихильників програми «12 кроків» так багато
тих, хто захоплюється філософією стоїків. Не обов’язково вірити,
що всесвітом керує Бог, достатньо перестати вірити, що ним керуєте
ви. Щойно людина зможе повернути свій дух до цієї ідеї, її життя
відразу стане легшим і щасливішим. Адже вона позбавиться
найбільшої залежності в житті — залежності від контролю.
ХТО СМИКАЄ ЗА НИТКУ?
Як день, що почався, побачить, що горда людина —

Так день, що закінчився, бачить смиренну її.
Ніхто не повинен на успіх надіятись надто,
Ніхто не повинен чекати, що бідам кінець.
Бо Мойра дві нитки ці міцно і тісно сплітає,
Вона не дає зупинитись фортуні й на мить.
І ні до одної людини вона не прихильна,
Тож жоден не може за завтра спокійно зітхнуть.
Бог не дає боротьби ні на мент зупинити:
Наше життя, наче вихор, женеться вперед.
Письменник Кормак Маккарті саме сидів у кімнаті мотелю, коли

почув стук у двері. Прийшло повідомлення: йому присудили грант
Макартура на 250 тисяч доларів. Несподівані події можуть бути й
хорошими, і поганими.
Хто міг передбачити такий несподіваний поворот? Хто, крім
Мойри, давньогрецької богині долі, яка пряде нитку людського
життя? В античні часи вірили, що саме вона визначала, які події
сповнюватимуть життя людини — добрі й погані. Давньогрецький
драматург Есхіл писав: «Якщо боги посилають зло, уникнути його
неможливо». Те саме стосується й щасливої долі.
Таке смиренне ставлення здається нам дивним, але древні
розуміли, хто насправді контролює все (не вони, не ми!). Жодне
процвітання й жодні труднощі не можуть бути стабільними або
вічними. Успіх може перетворитися на біду, а біда — на успіх.
Життя може змінитися в одну мить. Сьогодні подумайте над тим, як
часто це трапляється.
ЯК БУТИ СИЛЬНИМ
Не покладайся на свою репутацію, гроші або посаду, тільки на силу, яка є в тобі: тобто
на свої судження про речі, на які ти здатен впливати і на які не здатен. Бо тільки це
судження може зробити тебе свобідним і вільним, тільки воно здатне витягти тебе з
глибин і поставити на рівні з багатими й сильними.
Стівен Прессфілд написав роман «Дорога слави», у якому йдеться

про Александра Македонського. В одному епізоді твору описано, як
полководець підійшов до переправи через річку, де зустрів
філософа, і той відмовився зрушити з місця. «Цей чоловік завоював
світ! — закричав один із супутників Македонського. — Що ти
зробив для цього?» Філософ спокійно й упевнено відповів: «Я
підкорив свою потребу завойовувати світ».
Нам відомо, що Александр і справді мав конфлікт із Діогеном
Сінопським, філософом, який заперечував усе те, що цінувалося в
суспільстві, зокрема не поважав Македонського. Так само, як і під
час зустрічі, яку вигадав Прессфілд, під час суперечки Діогена з
Александром філософ виявився сильнішим, ніж наймогутніший
полководець у світі, бо мав менше бажань. Ці двоє подивилися один
одному в очі й побачили, хто насправді краще опанував себе, хто
досяг самоконтролю й тепер має справжню силу.
Таку саму силу можете мати й ви. Для цього потрібно
зосередитися на внутрішньому, а не на зовнішньому. Публій Сір,
колишній раб, казав: «Хочеш керувати потужною імперією? Керуй
собою!».
АКТОРИ У ВИСТАВІ
Пам’ятай, що ти є актором у такому роді драми, як її вибирає автор; якщо вона

коротка — то в короткій; якщо вона довга — то в довгій. Якщо йому припало би до
вподоби, щоб ти виконував роль бідної людини чи каліки, володаря чи рядового
громадянина, гляди, щоб ти виконував її добре. Бо твоє діло — виконувати добре
призначену ролю, а вибір її належить кому іншому.
Марк Аврелій не хотів бути імператором. Він не був політиком,

який гнався за посадами, не був він і справжнім спадкоємцем
престолу. Як можна судити з його листів і з історії, Марк Аврелій
по-справжньому хотів стати філософом. Але римська еліта, зокрема
імператор Адріан, у ньому щось побачили. Марка Аврелія
виховували так, щоб він міг упоратися з владою, тому його вибрали
й поставили в ряд потенційних претендентів на престол. А потім
посадили на нього, оскільки знали, що зі своїм завданням він
упорається. У той самий час жив Епіктет; майже все життя він був
рабом, якого переслідували за його вчення. Обидва ці чоловіки
багато зробили кожен у своїй соціальній ролі.
Наше становище в житті визначається майже так само випадково,
як цифри на гральних кісточках. Одні з нас народжуються в
привілейованих умовах, інші — навпаки. Іноді нам випадають саме
ті можливості, яких ми прагнемо. Іншим разом доля дає нам нагоду
відпочити, утім, ми сприймаємо це як нещастя.
Сьогодні стоїки нагадують: хай би що сталося з нами нині, хай би
де ми були соціально, фізично й інтелектуально, наша робота — не
скаржитися, не плакатися, але зробити все від нас залежне, щоб
прийняти й виконати її. Чи є тут простір для гнучкості й амбіцій?
Звісно! В історії сценічного мистецтва було повно випадків, коли
епізодичні ролі перетворювалися на зіркові виступи, а незабутні
персонажі продовжували жити в майбутніх адаптаціях. Але навіть у
цих випадках усе починалося з прийняття й розуміння, а також
бажання досконало зробити те, що було призначено.
УСЕ ТЕЧЕ
Усесвіт — це перетворення; життя — це погляд.

Марк Аврелій, «Роздумування», 4.3.4b209
У розповіді про життя Тесея Плутарх згадує, що корабель цього

героя афіняни багато століть підтримували в бойовому стані.
Щоразу, коли якась деталь корабля згнивала, її заміняли, аж поки
весь корабель повністю склали з нових деталей. Плутарх запитує: це
все ще Тесеїв корабель чи новий?
У Японії є знаменита синтоїстська усипальниця, яку
перебудовують кожні двадцять три роки. Вона пережила вже понад
шістдесят таких перебудов. То чи це одна усипальниця, якій 1400
років, чи шістдесят послідовних усипальниць? А Сенат США, який
весь час переобирають, ніколи, по суті, не припиняв своєї роботи
від часів Громадянської війни. Чи це той самий орган, який був
сформований за часів Джорджа Вашингтона?
Наше розуміння, чим є та чи інша річ, — не більше ніж
моментальний знімок, ефемерне враження. Усесвіт постійно
змінюється. На наших пальцях ростуть нігті, ми їх зрізаємо, а вони
знову ростуть. Нова шкіра з’являється на місці злущеної. Старі
спогади витісняються новими. Чи залишаємося ми тими самими
людьми? Наше оточення — це ті самі люди? Ніщо не уникає цієї
плинності, навіть ті речі, які ми вважаємо священними.
ЗАВЖДИ НЕЗМІННА
Глянь, наприклад, на часи Веспасіана. Побачиш там усі ці речі: люди одружуються,
виховують дітей, хворіють, умирають, воюють, бенкетують, подорожують,
управляють роллю, підлещуються, уперто виявляють зарозумілість, підозрюють,
інтригують, бажають комусь смерті, скаржаться на сучасність, кохають,
нагромаджують скарби, бажають консульської й королівської влади. Та життя цих
людей зовсім не існує більше. Перенесешся до часів Траяна. Знову те саме.
Ернест Гемінґвей починає роман «І сходить сонце» цитатою з Біблії:

«Рід відходить і рід приходить, земля ж перебуває повіки. Так само і
сонце сходить, і сонце заходить, і поспішає до свого місця, де має
сходити». У цьому уривку, як сказав редактор роману, «міститься
вся мудрість стародавнього світу».
І що це за мудрість? Дуже дивно, як довго людство робить одне й
те саме. Сприйняття деяких речей, якісь звичаї змінюються, але
люди залишаються незмінними: живуть, помирають, люблять,
борються, плачуть, сміються.
Читаючи популярні книжки, можна уявити, що сучасні ми —
вершина суспільного розвитку, що цього разу все зовсім по-іншому.
Іронія в тому, що люди вірять у це століттями.
Сильні люди опираються цьому уявленню. Вони знають, що речі
завжди такі самі, як були і будуть (якщо не враховувати невеликих
нюансів). Ми точно такі самі, як люди, які жили перед нами і які
житимуть після нас. Земля перебуває повіки, а ми приходимо і
йдемо.
ВАЖЛИВА НЕ РІЧ, А ТЕ, ЯК МИ ЇЇ СПРИЙМАЄМО
Коли яка зовнішня річ завдає тобі болю, то це не вона турбує тебе, тільки твій погляд
на неї. А це лежить у твоїй силі негайно усунути його. Коли ж що-небудь у твоїй власній
вдачі завдає тобі болю, то що стоїть тобі на перешкоді виправити свій погляд?
Уявіть, що ви все життя мріяли бути політиком. Ви молоді, енергійні

й обіймали одна за одною високі посади. Коли вам виповнюється
тридцять дев’ять, ви раптом відчуваєте, що почали швидко
втомлюватися. Лікарі кажуть, що у вас поліомієліт, і відтепер ваше
життя змінилося назавжди. Кар’єрі кінець, так?
Це історія Франкліна Рузвельта, якого зараз вважають одним із
найвидатніших президентів США. Йому діагностували поліомієліт
якраз у розпалі його багаторічної підготовки до президентства.
Неможливо зрозуміти Рузвельта, не зрозумівши його каліцтва.
«Зовнішня річ» — це була інвалідність, а його сприйняття —
упевненість, що вона не заважатиме йому в кар’єрі, не заважатиме
розвитку його особистості. Рузвельт став жертвою хвороби, тоді
невиліковної, але відкинув ментальність жертви.
Не плутаймо прийняття з пасивністю.
СИЛЬНА ЛЮДИНА ЗДАТНА ВЗЯТИ НА СЕБЕ
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Коли вважатимеш будь-яку з речей, що не лежать у твоїй силі, доброю чи злою для себе,
то неминучим буде те, що коли трапиться тобі така погана річ або ти понесеш
утрату такої доброї речі, то будеш обвинувачувати богів, а також ненавидіти тих
людей, що є причиною невдачі чи втрати; або тих, що їх підозрюватимеш, що вони є
причиною.
На столі президента США Гаррі Трумена був напис: «Кінцевий

пункт». Президент, маючи більше влади й контролю, ніж будь-хто
інший, знав, що звинувачувати за погані чи хороші речі не було
кого, крім нього. Не було куди «передавати далі». Він тримав у руках
останню ланку ланцюга.
Кожен із нас — президент у власному житті. Ми знаємо, що наша
влада починається й закінчується в нашому свідомому виборі. Тому
підхід Гаррі Трумена згодився б для нас усіх. Ми не контролюємо
речей за лінією розмежування на внутрішнє / зовнішнє, зате
контролюємо власне сприйняття різних подій, і це вже багато.
Цього достатньо, щоб іти в новий день, знаючи, що немає кому
«передати далі». Кінець ланцюга — у наших руках.
НЕ СКАРЖИТИСЯ. НЕ ВИПРАВДОВУВАТИСЯ
Нехай ніхто не чує більше, що ти критикуєш життя двора або своє власне.
Навіть люди, яким щастить у житті, скаржаться. Як не дивно,

здається, що люди, яким найбільше щастить, скаржаться якраз
найбільше. Марк Аврелій був високим начальником мимоволі —
так само, як ви можете бути мимоволі бухгалтером, тренером
дитячої футбольної команди або юристом. Можливо, загалом вам
подобається ваша робота, але ви з неохотою виконуєте деякі
додаткові обов’язки. Звідки взялося у вас таке сприйняття? Тільки з
негативного налаштування розуму.
Британський прем’єр-міністр Бенджамін Дізраелі сформулював
для себе девіз: «Не скаржитися. Не виправдовуватися». Він казав це,
бо, як і Марк Аврелій, знав: неможливо втекти від відповідальності.
Легко скаржитися на труднощі, знаходити виправдання своїм діям.
Але цим ми нічого не досягнемо, і наша ноша не стане легшою.
РЕЗУЛЬТАТИ — ЦЕ ВАШ ВИБІР
Його відправили у в’язницю. Але спостереження «він — постраждалий» додаєш ти сам.

Епіктет, «Бесіди», 3.8.5b–6а
Це класичне мислення стоїка, як ви вже могли зрозуміти. Подія —

об’єктивна реальність. Наш опис її, що вона була несправедлива або
що це якась біда чи це зроблено навмисно, — наша відповідальність.
Малколм Ікс (тоді Малколм Літтл) потрапив у в’язницю як злодій,
а вийшов звідти освіченим, релігійним і мотивованим чоловіком,
який почав боротися за громадянські права. Чи була в’язниця злом
для нього? Чи він зміг перетворити свій досвід на позитивний?
Прийняття не пасивне. Це перший крок до активного процесу
самовдосконалення.
УСЕ МІНЯЄТЬСЯ
Думай часто про швидкість, із якою речі проходять і зникають, так ті, що існують, як і
ті, що постають. Бо субстанція, як ріка, знаходиться в безперервному плині, діяння
речей виявляється у постійній зміні, а причини працюють у нескінченній
різноманітності. Ледве існує щось, що знаходиться в спокої.
Марк Аврелій запозичив цю чудову метафору в Геракліта, який

казав: «Ніхто не може увійти в одну річку двічі». Річка змінилася, та
й людина теж.
Життя постійно змінюється. Так само й ми. Засмучуватися через
якісь речі означає помилково припускати, що вони незмінні. Гризти
себе або звинувачувати інших — це все одно що ловити вітер.
Обурюватися змінами немає сенсу, адже ми все одно не можемо
вплинути на цей процес.
Усе міняється. Прийміть це. Живіть із цим.
НАДІЯ І СТРАХ — ОДНЕ Й ТЕ САМЕ
Вичитав я у Гекатона, що покласти межу бажанням — значить знайти засіб проти

страху. «Перестанеш, — мовив, — боятися, коли й надіятися перестанеш». […] Головна
спільна причина і надії, і страху — це те, що ми не пристосовуємося до теперішнього, а
шлемо свої думки ген поперед себе.
Надію вважають добрим почуттям. Страх — поганим. Але для

стоїків, як, наприклад, для Гекатона Родоського, вони однакові:
обидва є проекцією в майбутнє тих речей, які ми не контролюємо.
Обидва — вороги нинішнього моменту, у якому ми існуємо. Обидва
означають, що ми живемо проти принципу amor fati.
Тут не йдеться про подолання страхів, радше про розуміння, що і
надія, і страх містять забагато «хочу» й «хвилююся». А «хочу», на
жаль, породжує «хвилююся».
НЕ СУДІТЬ, ЩОБ…
Але й самою філософією ти не повинен хизуватися; для багатьох, хто послуговувався нею
надто зухвало й самовпевнено, вона стала причиною небезпеки. Хай вона позбавить
пороків тебе, а не комусь іншому докоряє його пороками.
Сенека, «Моральні листи до Луцілія», 103.4b–5а216
Пам’ятайте, що погляд філософії має бути звернений усередину.

Філософія допомагає вдосконалювати себе, а інші люди хай
самостійно працюють над власним удосконаленням. Свої помилки
контролюємо ми, тож використовуймо філософію, щоб зістригти їх,
як зістригають шерсть із вівці. Помилки інших людей? Дякуємо, це
їхня справа.
Дайте іншим працювати самим над своїми помилками. Філософія
стоїків аж ніяк не вчить нас судити інших — тільки приймати. Адже
нам і у власному саду є що робити.
ЧОТИРИ ЗВИЧКИ СТОЇКА
Розумна істота йде належно своєю дорогою:
коли у своїх думках не погоджується на ніщо фальшиве та непевне;

коли спрямовує своє розумування тільки до суспільних учинків;
коли обмежує свої бажання й почуття відрази тільки до речей, що лежать у
межах її сили;
коли вона задоволена всім, що їй призначає загальна природа.
Як ви вже помітили, Марк Аврелій постійно нагадує собі, що таке

стоїцизм. Наведені пункти актуальні й для нас, які читають ці
тексти через тисячі років, але їхнє призначення було допомогти
Марку Аврелію. Можливо, у той день він сердився або вчинив
егоїстично. Можливо, сподівався чогось, на що не міг уплинути, чи
оскаржував і боровся проти того, що вже трапилося. А може,
просто обдумував саме ці речі й захотів записати їх собі на згадку.
Хай би що трапилося з Марком Аврелієм, хай би що відбувалося з
нами, не забуваймо про чотири найважливіші звички:
1. Приймати тільки те, що правдиве.

2. Працювати для суспільного блага.
3. Перевіряти свої потреби та бажання: чи здатні ми
контролювати те, чого прагнемо.
4. Приймати те, що приготувала для нас природа.
НАСТАНОВИ ВІД ТРЬОХ МУДРИХ ЧОЛОВІКІВ
У будь-яких випробуваннях ми маємо пам’ятати:

йди з Богом і долею
до мети, яку Бог від початку тобі призначив.
Я буду твердо йти і не спіткнуся, навіть якщо моя воля
буде слабка, я маршируватиму далі.
Клеант
Хто приймає необхідність — того вважай мудрим,
досвідченим у духовних справах.
Евріпід
Якщо це приємно богам, хай так буде. Вони можуть мене вбити, але не можуть
образити.
Платон, «Крітон» та «Апологія Сократа»
Ці три висловлювання Епіктет цитує, крізь віки проносячи

мудрість, важливість толерантності, гнучкості та прийняття. Якщо
людина вірить у вищу силу (у Бога чи богів), для неї немає подій, які
йдуть «не за планом».
Утім, навіть якщо ви людина невіруюча, то все одно можете
знайти втіху в роздумах про закони природи або життєвого кола.
Те, що трапляється з нами особисто, може здаватися жорстоким,
випадковим, жахливим і непоясненним, але насправді всі події
набувають сенсу, якщо дивитися на них із віддалі, навіть невеликої.
Давайте сьогодні спробуємо застосувати цю перспективу. Уявіть,
що кожна подія, бажана чи неочікувана, була призначена саме вам.
Ви ж не будете обурюватися, правда?
ПИЛЬНУЙТЕ СЬОГОДНІ, ЯК І ЗАВЖДИ
Той, що побачив теперішні речі, побачив усе: і те, що мало місце споконвіку; і те, що
матиме місце в часі без кінця. Бо всі речі є одного роду та однієї форми.
Події, які стануться сьогодні, такі самі, як відбувалися завжди.

Люди живуть і помирають, тварини живуть і помирають, хмари
набігають і розвіюються, повітря вдихається й видихається, як і
мільйони років до того. Нинішня мить, перефразовуючи поета
Емерсона, — цитата тих митей, які вже були й ще настануть.
Цю ідею дуже красиво виражено в християнській молитві «Gloria
Patri» (мале славослів’я у православній традиції): «І нині, і
повсякчас, і навіки-віків». І ця ідея зовсім не депресивна чи радісна.
Це просто факт. Утім, вона може бути дуже заспокійливою. Немає
чого хвилюватися, немає чого чекати на голках. Якщо ви ще такого
не зустрічали, хтось уже бачив. Яке полегшення.
ДОСИТЬ ОДНІЄЇ МИТІ
Добро не примножується за часом, і якщо людина проявляє мудрість хоча б на мить, то

вона в цей час буде не менш щасливою, ніж той, хто завжди доброчесний і щасливий у
своїй чесноті.
Хрисіпп, якого цитує Плутарх у праці «Моралії»: «Про загальні поняття. Проти стоїків»,
1062
Здобути мудрість і щастя — це як виграти медаль на Олімпійських

іграх. Завоювали ви її сто років тому чи десять хвилин тому, в
одному змаганні чи в багатьох — усе одно це неймовірно круто. І
навіть якщо хтось пізніше поб’є ваш рекорд або ви більше ніколи не
виступите на змаганнях, усе одно ви будете власником медалі й
знатимете, як воно — бути переможцем. Ніхто не зможе забрати
цього у вас. І ніхто не зможе пережити це почуття гостріше.
Актор Еван Хендлер, який перехворів на лейкемію і вижив, а
потім мав серйозну депресію, але зміг її подолати, розказав про своє
рішення приймати антидепресанти. Він спеціально вживав їх дуже
короткий період — тільки для того, щоб відчути нормальне людське
щастя. І коли його відчув, то зрозумів, що зможе подолати депресію
й повернутися до звичайної життєвої боротьби. На мить Еван
побачив, яким є ідеал, і цього було досить.
Можливо, сьогодні — той день, коли ми осягнемо мудрість або
щастя. Не намагайтеся вчепитися за цей момент і з усіх сил за нього
триматися. Не у вашій владі втримати його. Насолодіться цією
миттю, усвідомте її і запам’ятайте. Хвилина щастя дорівнює
вічності.
СКЛО ВЖЕ РОЗБИТЕ
Доля падає на голову тому, хто її не очікує. А той, хто насторожі, завжди зможе
вистояти.
Сенека, «На втіху Гельвії», 5.3
Ось вам історія про дзен-майстра, який мав чудовий трофейний

кубок. Майстер весь час повторював собі: «Скло вже розбите». Тож
одного дня, коли воно справді тріснуло, він тільки сказав: «Ну,
звісно».
Так само мислять стоїки. Одного разу цікава історія сталася з
Епіктетом і лампою (це, імовірно, правдива пригода). Епіктет ніколи
не замикав свій дім, і його дорогу лампу вкрали. Коли філософ
купував собі нову лампу, то взяв дешевшу, щоб якщо вкрадуть і цю,
йому було не так шкода.
Спустошення — його ми переживаємо, коли щось нас шокує й
сильно засмучує, показує, що ми зовсім не очікували такої події.
Нікого ж не застає зненацька сніг посеред зими, бо ми передбачаємо
й навіть очікуємо, що він ітиме в цю пору року. Чому ж нас так
дивують деякі події? Якби ми більше думали про їхню можливість,
то не переживали б такого шоку.
ПРИВ’ЯЗАНІСТЬ — НАШ ВОРОГ
Коротше, ти маєш пам’ятати, що якщо ти до чогось прив’язаний поза тим, що лежить

у межах твого контролю, то можеш позбутися здатності обирати.
Індійський священик-просвітитель Ентоні де Мелло казав: «Є тільки

одна-єдина річ, яка робить нас нещасними. І зветься вона
прив’язаність». Прив’язаність до образу якоїсь людини, до багатства
й статусу, до певного місця й часу, роботи чи способу життя. Це
небезпечно з однієї простої причини: усі ці речі лежать поза межами
нашого контролю. Ми не контролюємо, як надовго збережемо їх.
Епіктет іще за дві тисячі років до де Мелло зрозумів: саме через
прив’язаності нам так важко прийняти зміни. Якщо ми щось маємо,
то не захочемо його позбутися. І перетворюємося на рабів бажання
зберегти статус-кво. Ми як Червона Королева з «Аліси в Країні
Див»: мусимо бігти швидше й швидше, щоб залишатися на місці.
Але все міняється. Деякий час ми володіємо речами, а потім їх
утрачаємо. Єдина постійна річ — проайрезис (προαίρεσις), наша
здатність робити свідомий вибір. Речі, до яких ми прив’язані,
приходять і йдуть, але наша здатність до вибору постійна й гнучка.
Що раніше ми це усвідомимо, то краще. То легше буде прийняти те,
що з нами відбувається, і пристосуватися до нього.
ТРЕНУЙТЕСЯ ВІДПУСКАТИ ТЕ, ЩО ВАМ НЕ
НАЛЕЖИТЬ
Коли ти відчуваєш біль від того, що можеш щось утратити, не вважай цю річ частиною
себе, але тільки склом, що може розбитися, тож коли вона впаде, ти про це
пам’ятатимеш і не засмутишся. Також коли цілуєш дитину, дружину чи друга, не думай
про те, чого ти бажаєш, притримуй свої бажання, зупиняй їх, так як зброєносці
полководців-тріумфаторів нагадують їм, що вони смертні. Нагадуй собі, що твій
коханий — не твоя власність, його дано тобі тільки зараз, не назавжди.
У часи розквіту Римської імперії народ мав своїх героїв —

переможних полководців. Тоді це були чи не найшанованіші фігури.
І мало хто звертав увагу на почет, який ішов услід за полководцем,
повторюючи йому на вухо: «Пам’ятай, ти смертний». Яке важливе
нагадування у мить слави й перемоги.
У своєму житті ми маємо тренуватися самі собі нагадувати цю
істину. Коли в нас з’являється щось, що цінуємо, або хтось, кого
любимо, ми маємо казати самі до себе: ця річ чи людина непостійна,
смертна, вона не належить нам по-справжньому. Хай би яким
невразливим здавалося щось — це лише оманливе враження. І ми
маємо нагадувати собі, що річ може зламатися, людина — померти,
покинути нас.
Один із найглибших наших страхів — страх утрати. І ховаючи
голову в пісок, ми не зробимо собі краще. Навпаки, коли щось
утратимо, нам буде у стократ гірше.
ДИВИНА
Як на мене, то я б радше був хворий, аніж жив у розкошах, бо хвороба тільки руйнує тіло,
а розкоші — і тіло, і душу: тіло стає слабким і немічним, а душа — залежною і
несміливою. Розкоші породжують несправедливість, бо вони породжують жадібність.
Усі історії про крупні виграші в лотерею мають дещо спільне:

щасливчики виявляють, що їхній джек-пот приносить не радість, а
додаткові проблеми. Минає всього кілька років після виграшу — і ці
люди опиняються в ще скрутнішому фінансовому становищі, ніж
були. Вони втрачають друзів, розлучаються. Усе їхнє життя після
«усмішки долі» перетворюється на справжній кошмар.
Як співає Metallica, «виявляється, що рятівне світло в кінці тунелю
— то вогні поїзда, який мчить тобі назустріч».
А що найчастіше кажуть люди, які вилікувалися від раку? Люди,
які пройшли через те, чого ми найбільше боїмося, стверджують: «Це
був найкращий досвід мого життя».
Дивно, правда?
ВІВТАР, НА ЯКОМУ НЕМАЄ РІЗНИЦІ
Багато зерен ладану на цьому самому вівтарі: одне паде перше, потім паде друге; але в
цьому немає різниці.
Яка різниця між вами і найбагатшою людиною у світі? Один із вас

має більше грошей. Яка різниця між вами і найстарішою людиною у
світі? Один із вас протинявся на цій планеті довше. Здогадуєтесь,
яка різниця між вами і найвищою, найрозумнішою, найшвидшою
людиною на землі?
Якщо порівнювати себе з іншими, стає важче приймати себе, адже
ми починаємо хотіти того, що є в них, знаємо, як усе могло б бути, і
не тішимося тим, що вже маємо. Але насправді немає жодної
різниці.
Хтось може прочитати цей фрагмент із писань Марка Аврелія як
песимістичний, а хтось — як оптимістичне послання. Але це просто
істина. Усі ми зараз тут, усі ми колись покинемо цю землю, тож хай
нас не тривожать невеликі відмінності в цьому проміжку. У нас і так
багато роботи.
ВИМКНУТИ НЕГАТИВ І РАДІТИ
Як легко відігнати та усунути кожне клопітне або невідповідне враження та негайно

знайтися в повному спокої.
Стоїкам пощастило: вони не страждали від такої навали інформації,

яка затоплює нас сьогодні. У них не було соцмереж, газет і
телебачення, щоб збурювати їхні емоції. Утім, навіть тоді людина,
яка достатньо не опанувала себе, мала чимало нагод засмучуватися.
Стоїки налаштовували себе, зокрема, на те, щоб свідомо чогось не
знати. Публій Сір писав у епіграмі: «Завжди остерігайся того, що
тебе сердить». Тобто відвертай свій розум від речей, які
провокують. Якщо суперечки про політику за сімейною вечерею
доводять до бійки, то навіщо їх починати? Якщо вас дратує, яку
життєву дорогу обирає брат або сестра, чому б вам не перестати
лізти в чужі справи? І так далі.
Це зовсім не слабкість — обрізати всі кінці, які вас заводять.
Навпаки, це ознака сильної волі. Спробуйте сказати: «Я знаю, що
такі ситуації зазвичай провокують у мене таку реакцію. Тому зараз я
від цього утримаюся». А потім додайте: «На майбутнє я теж
намагатимусь уникати цих подразників».
І тоді ви матимете спокій.
НЕ ЇХНЯ ВИНА, А ВАША
Коли хто помиляється, то повчи його приязно та покажи йому його помилку. А коли ти
не спроможний того зробити, то гани себе або навіть не гани себе.
Гарний учитель знає: якщо в учня щось не виходить, то це провина

того, хто вчить. Наскільки більш толерантними й поблажливими
були б ми, якби поширили це розуміння на всі сфери нашого життя!
Усвідомлення, що коли друг ненадійний, можливо, це тому, що він
не розуміє, у чому проблема, або ми не допомогли йому стати
кращим. Якщо працівник недостатньо викладається на роботі,
треба поговорити з ним і з’ясувати, якої підтримки йому бракує.
Коли чиясь поведінка дратує вас, варто обговорити цю проблему
або запитати себе: «Чому я так гостро сприймаю цю людину?».
А якщо й це не допоможе, спробуйте відпустити ситуацію.
Можливо, це просто окремий випадок.
УСЕ БУДЕ ДОБРЕ
Не приєднуватися до інших у їхньому голосінні, не йти за сильним хвилюванням.

Знаєте це відчуття, коли щось трапляється? «Ну все. Кінець». А далі

йдуть нарікання, журба і жаль — непотрібна боротьба проти того,
що вже сталося.
Чому ми так переймаємося? Адже невідомо, що приготувало нам
майбутнє. Невідомо, що чекає нас за поворотом. Можливо, ще
більше проблем, а може, це темрява перед світанком.
Якщо ми стоїки, в одному можемо бути впевнені: хай би що
сталося, з нами все буде добре.
СЛІДУВАТИ ЛОГОСУ
Той, що слухає розуму в усьому, є спокійний і одночасно активний, а також бадьорий і

холоднокровний.
Марк Аврелій, «Роздумування», 10.12b224
Керівна причина світу — стоїки називали її логосом —

проявляється дуже таємниче. Іноді вона дає нам те, чого ми хочемо,
а іноді — саме те, чого не хочемо. У будь-якому випадку, стоїки
вважали, що логос — усемогутня сила, яка керує всесвітом.
Що таке логос, можна пояснити за допомогою аналогії. Ми схожі
на пса, якого ведуть на повідку, що розмотується. Повідок визначає,
куди ми зможемо дійти. Залежно від довжини повідка, ми маємо
скількись простору, щоб обнюхувати й визначати дорогу, але кожен
із нас повинен вибрати: спокійно йти чи бігти так, щоб повідок
боляче врізався в шию.
Яким буде наш вибір? Радісне прийняття? Чи нерозумна відмова?
Зрештою, в обох випадках повідок має однакову довжину.
Грудень
Роздуми про смерть

1 грудня
УЯВІТЬ, ЩО СЬОГОДНІ — ВАШ ОСТАННІЙ ДЕНЬ
Тож укладаймо свої думки так, мовби ми вже сягнули тієї межі. Нічого не відкладаймо на
потім. Щодня розраховуймося з життям, аби нічого йому не бути винним. Найбільшою
нашою помилкою щодо життя є те, що ми завжди залишаємо його незавершеним,
завжди відкладаємо щось на завтра. Хто щодня викінчує своє життя, як митець —
малюнок, тому час не потрібен.
Сенека, «Моральні листи до Луцілія», 101.7b–8а
«Проживай кожен день так, ніби він останній» — затерта фраза.

Багато хто так каже, мало хто так чинить. Чи розумно було б так
робити, зрештою? Звісно, Сенека не закликає нас порушувати
закони й відкидати здоровий глузд: приєднатися до якоїсь оргії, бо
скоро кінець світу.
Краща аналогія — солдат, який має йти на війну. Він не знає,
вернеться додому живим чи ні, і що ж він робить?
Упорядковує всі справи. Дещо завершує. Каже дітям і родині, як
він їх любить. Не витрачає часу на сварки або прикрі розмови. І от
зранку він іде — сподіваючись, що повернеться, але готовий до
можливості, що ні.
Давайте сьогодні проживемо саме так.
2 грудня
НЕ ЗВАЖАЙ НА МЕНЕ, Я ПРОСТО ПОВІЛЬНО
ПОМИРАЮ
Тому що існує можливість, що ти можеш відійти з життя в цій саме хвилині, упорядкуй
відповідно кожний свій вчинок і думку.
Чи чули ви таке питання: «Що ти зробив би, якби завтра дізнався,

що в тебе рак?». Це питання для того, щоб людина краще розуміла,
як сильно може змінитися її життя, якби їй на цій землі залишилося
провести всього кілька тижнів чи місяців. І ніщо так добре не
змушує нас про це подумати, як згадка про смертельну хворобу.
Але зачекайте, усі ми вже маємо смертельну хворобу. Кожен із нас!
Письменник Едмунд Вілсон гарно сказав про це: «Смерть — це
єдине передбачення, що точно збудеться». Кожна людина
народжується зі смертельним вироком. Кожна секунда, яка минає,
не повернеться ніколи.
Щойно ми це усвідомлюємо, наші дії, слова і вчинки змінюються.
Не дозвольте ще одному дню піти від вас без розуміння, що рано чи
пізно ви помрете. Усі ми помремо. Хай сьогодні буде днем, коли ми
перестанемо робити вигляд, ніби смерті не існує.
3 грудня
ФІЛОСОФ — РЕМІСНИК ЖИТТЯ І СМЕРТІ
Філософія не обіцяє людині якихось зовнішніх благ. Це не в її силі. Як дерево для столяра,
бронза для скульптора, так і наше життя — матеріал для мистецтва життя.
Філософія — не якесь заняття для лінивих, тільки для науковців чи

лише для багатих. Ні, це одне з найпотрібніших занять для будь-якої
людини. Мета філософії, як сказав поет Генрі Торо через кілька
тисячоліть після Епіктета, — допомагати «розв’язувати проблеми
життя не тільки теоретично, а й практично». Ця думка дуже резонує
зі знаменитим висловом Цицерона: «Філософствувати означає
вчитися помирати».
Ви читаєте ці цитати й робите розумові вправи не для того, щоб
розважитися. Так, читати старовинні слова цікаво, вони надихають,
але головна їхня мета — допомогти сформувати вас і покращити
ваше життя. А оскільки кожен із нас має тільки одне життя й одну
смерть, ми маємо ставитися до власних досвідів як скульптор, який
працює над каменем доти, доки, як казав Мікеланджело, звільнить
із нього ангела.
Ми намагаємося виконувати цю складну роботу — жити й
помирати — так, як можемо. Але для цього маємо пам’ятати, що
вивчили і які мудрі слова почули.
4 грудня
ЦЕ ВАМ НЕ НАЛЕЖИТЬ
Те, що можна людині не дати або забрати в неї силою, — не належить їй. Але те, чого
неможливо прибрати, — те її.
Політик-консерватор Деніел О’Браєн казав, що його ранчо на кілька

тисяч гектарів, де він вирощує буйволів, насправді йому не
належить. Він просто живе там, поки банк дозволяє йому робити
довічні виплати. Це жарт про економічні особливості життя на
ранчо, але він вдало демонструє, що земля не належить жодній
людині, вона переживе і нас, і наших спадкоємців. Марк Аврелій
казав, що нам нічого не належить і що навіть наше життя нам дали
на зберігання.
Ми можемо видряпувати, з боєм здобувати, заробляти якісь речі,
але їх у нас можна забрати в одну мить. Те саме з речами, які ми
воліємо вважати «своїми». Вони так само ненадійні: статус, фізичне
здоров’я і сила, стосунки. Як вони можуть належати нам, якщо якісь
зовнішні сили: доля, невдача, смерть тощо — в одну мить здатні їх у
нас забрати?
То що ж таки нам належить? Тільки життя — та й то тимчасово.
5 грудня
ПЕРЕВАГИ ТВЕРЕЗИХ ДУМОК
Смерть, вигнання та інші речі, що видаються жахливими, держи щодня перед своїми
очима, а головно смерть. І тоді ніколи не матимеш нечесної думки ані не будеш прагнути
нічого з надмірною пожадливістю.
Одна-єдина мить може змінити напрям політичного вітру, і базові

свободи, які ви сприймаєте як належне, зникнуть, наче дим. Або в
будь-який час може знайтися той, хто пограбує вас і навіть уб’є за
кілька доларів, і тоді неважливо буде, наскільки безпечне життя ви
прожили.
У безсмертному «Епосі про Гільгамеша» написано:
Людину висмикують, як очеретину з болота,
Красивого юнака, вродливу юнку —
Зарано молоді роки Смерть краде у них!
Утім, не тільки смерть може зруйнувати наші плани. Таких

руйнівників може бути мільйон. Можливо, сьогодні вам буде трохи
легше, якщо ви спробуєте всіх їх проігнорувати. Але якою ціною?
6 грудня
МЕЧ, ЯКИЙ ВИСНЕ НАД ВАМИ
Не поводься так, якби ти збирався жити десять тисяч літ. Висить над тобою смерть.
У той час, як живеш, у той час, як це у твоїй силі — будь добрий.
Є така давня історія. Якось помічник царя позаздрив правителеві,

бо вважав, що його життя легке й приємне. Тоді цар запропонував
на день помінятися з помічником місцями: мовляв, хай той відчує,
як воно — бути царем. А щоб заступник краще відчув, що значить
сидіти на троні, над ним підвісили гострий меч на кінській
волосині, який мав символізувати тягар влади й страх убивства. Це
підвішене нагадування про смерть і труднощі ми називаємо
Дамокловим мечем.
У реальності Дамоклів меч висить над кожним із нас. Життя може
скінчитися будь-якої миті. Усвідомлюючи цю небезпеку, ми можемо
піти двома шляхами: боятися й жахатися смерті або використати її
як мотивацію. Бути добрими, бо меч висить, і більше немає чого
боятися. Невже вам хочеться, щоб смерть застала вас посеред якоїсь
огидної справи, за яку неймовірно соромно? Невже хочеться, щоб
смерть побачила, як ви збираєтеся стати добрими в майбутньому?
7 грудня
ЩО НАМ ДАНО
Гадай про себе, що ти мертвий та що в цій хвилині ти закінчив своє життя; і проживай
згідно з природою ту решту життя, що ще тобі залишилася. Люби тільки те, що тобі
трапляється та сплетене з ниткою твоєї долі. На що є більше відповідне?
Марк Аврелій, «Роздумування», 7.56–57228
Ми ірраціонально боїмося визнавати власну смертність.

Намагаємося не думати про це, бо здається, що такі думки
засмутять нас. Насправді ж роздуми про смерть часто мають
протилежний ефект: підбадьорюють, а не засмучують. Чому? Бо
вони дають нам ясність.
Якби раптом сказали, що вам залишилося жити всього тиждень,
що ви змінили б? А якби ви померли, а потім воскресли, яким тоді
був би ваш погляд на життя?
Коли, як казав шекспірівський Просперо, «час надходить
подумать про могилу»229, ми не ризикуємо потрапити в тенета
дрібниць. Замість заперечувати свій страх смерті, дозвольмо йому
зробити нас кращими людьми.
Сьогодні.
8 грудня
НЕ ХОВАЙТЕСЯ ВІД ПОЧУТТІВ
Краще завоювати печаль, аніж обманювати її.

Сенека, «На втіху Гельвії», 17.1b
Усі ми втрачали колись близьких людей: друзів, колег, батьків,

бабусь і дідусів. І поки страждали від горя, завжди поруч
знаходився хтось, хто намагався бодай на кілька годин відволікти
нас від сумних думок, змусити думати про щось інше. Так ці люди
проявляли доброту до нас, але якщо подумати, то ці дії не завжди
виправдані.
Про стоїків склався стереотип, що вони пригнічували свої емоції,
але насправді їхня філософія вчить ставати з емоціями лицем до
лиця, проживати їх, опановувати відразу, а не тікати від них.
Спокусливо обманути себе, заховатися від такої сильної емоції, як
печаль, казати всім, що у вас усе добре. І все ж усвідомити свій стан
і зрозуміти його — це краще. Відволіктися може бути приємно на
короткий час. Наприклад, піти на бій гладіаторів, як міг зробити
стародавній римлянин. А от у довгій перспективі краще
зосередитися на почуттях. Подивитися їм в очі просто зараз.
Пережити свої емоції. Відкинути власні очікування, погорду,
відчуття обманутості. Знайти в ситуації позитив, але також побути
зі своїм болем і прийняти його: зрештою, він теж частина життя.
Ось так людина може здолати печаль.
9 грудня
МАРНОТРАТНИКИ ЧАСУ
У тому одному погоджуються всі, хто б не зблиснув коли-небудь світлим умом, — не

перестають дивуватися, як то на людей може находити таке затуманення: ніхто ж не
дозволить, аби хтось посягнув на його володіння: досить дрібної суперечки за межу —
хапається за камінь та зброю; а от інших у своє життя пускають безперешкодно, ба й
самі запрошують майбутніх його розпорядників. Не знайдеш такого, хто б хотів
ділитися своїми грошима, а своє життя кожен так і розтринькує направо й наліво!
Трясуться над батьківським майном, а коли дійде до трати часу, то тут розтратам
немає меж, а це є те, єдине, у чому скупість — найпохвальніша.
Сенека, «Про короткочасність життя», 3.1–2230
Сьогодні вас безліч разів переб’ють: телефонні дзвінки, електронна

пошта, відвідувачі, незаплановані події. Видатний борець за права
афроамериканців Букер Вашингтон казав: «Кількість людей, які
тільки й чекають, щоб украсти у вас трохи часу — без жодної мети
— майже безкінечна».
Філософ натомість знає, що йому належить обдумувати речі й
бути самосвідомим, тому так ревно оберігає особистий простір,
відмежовується від думок світу. Він розуміє, що кілька хвилин
медитації варті години зустрічі або звіту, і знає, як мало часу нам
дано в цьому житті і як швидко спустошуються його комори.
Сенека нагадує нам, що замість досягати вершин майстерності в
захисті свого майна ми мали б краще подбати про зміцнення
кордонів розуму. Майно можна знову нажити, його у світі багато, і
не все ще загарбане іншими людьми. А от час? Час — найменш
відновлюваний наш ресурс, ми не можемо придбати його більше.
Лише намагатися якнайощадливіше витрачати.
10 грудня
НЕ ПРОДАВАЙТЕ СЕБЕ ЗАДЕШЕВО
Ніхто тут не забере у мене жодного дня, нічим не відшкодовуватиму своїх витрат.
Люди витрачають значно більше грошей, коли розраховуються

карткою, а не готівкою. Якщо ви колись задумувалися, чому банки
так агресивно нав’язують свої картки, то ось вам відповідь. І що
більше карток у вас є, то більше ви витратите.
Чи ставимося ми до днів свого життя так, як до грошей? Ми
ніколи точно не знаємо, скільки ще проживемо. З усіх сил
намагаємося не думати, що колись помремо, тому так спокійно
витрачаємо час. Дозволяємо людям і зобов’язанням забирати його в
нас і тільки зрідка запитуємо: «А що я матиму натомість?».
Мудра порада Сенеки — це як запрошення відмовитися від карток
і повернутися до готівки. Філософ радить нам думати над кожною
витратою: «Чи варта вона моїх грошей? Чи це чесна угода?».
11 грудня
ГІДНІСТЬ І ВІДВАГА
Серед гладіаторів, — сказав Ціцерон, — нікчемами вважаємо тих, хто тремтить над
своїм життям; наші улюбленці — ті, на чиїх обличчях читаємо зневагу до смерті.
Однокурсники президента Ліндона Джонсона любили розповідати

про нього історію, за яку йому мало бути соромно. У Джонсона
ніколи рот не закривався, він хотів весь час усіма керувати й усіх
залякувати. А проте біограф президента Роберт Каро стверджував,
що коли хтось погрожував юному Ліндону, той проявляв себе
цілковитим боягузом. Так от, одного разу під час гри в покер
виникла суперечка. І замість лізти в бійку, Джонсон беркицьнувся
на ліжко й «почав чеберяти ногами в повітрі… як дівчина». Він
кричав: «Якщо вдариш мене, я тебе кóпну! Якщо вдариш мене, я
тебе кóпну!».
Пізніше Джонсон доклав чималих зусиль, щоб уникнути служби в
армії в роки Другої світової війни. Він пересидів її в Каліфорнії,
поки інші хлопці билися й вмирали за кордоном. А через кілька
років Джонсон назвав себе героєм війни. Це була жахлива брехня.
Щоб довести свою сміливість, нам не обов’язково ризикувати
власною безпекою або встрягати в якісь афери. Але боягузів ніхто
не поважає. Ніхто не поважає дезертирів. І всі зневажають тих, хто
готовий багато віддати за власний комфорт і задоволення своїх
потреб. Так доля іронізує над боягузами. Вони хотіли захистити
себе, але створили секрети, за які соромно. І цей захист дався їм
надто дорого, надто багато вони втратили.
Будьте відважними. Будьте гідними.
12 грудня
ОСТАННІЙ УДАР
Задумайся над минулим. Такі великі зміни політичних потуг. Ти можеш також
передбачити речі, що прийдуть. Бо вони напевно будуть подібні формою, та це й
неможливо, щоб вони могли відхилитися від того порядку речей, що відбуваються тепер.
Таким чином, коли глядіти на людське життя сорок років, то це те саме, якби ти глядів
на нього тисячу літ.
Усе вмирає. Не тільки люди, а й царства, релігії та ідеї. Рано чи

пізно. Римська республіка протривала 450 років. Римська імперія, у
якій Марк Аврелій був одним із п’яти «хороших імператорів»,
протривала 500 років. Найдовше зафіксоване життя людини — 122
роки. Середня тривалість життя в Сполучених Штатах — трохи
більше за 79 років. В інших країнах в інші епохи люди жили довше й
менше. Але зрештою всі ми підлягаємо, як казав Марк Аврелій,
ритму подій, у кожної з яких завжди є фінал, останній удар. Немає
потреби жити тільки цим усвідомленням, але й також немає змоги
його ігнорувати.
13 грудня
ВСЬОГО ЛИШЕ ЦИФРА
Ти, гадаю, не є невдоволений тому, що маєш лише стільки фунтів, а не триста. Тому не
будь невдоволений, що мусиш жити лише стільки літ, а не більше. Бо коли ти
задоволений кількістю субстанції, що її тобі приділено, то будь задоволений і часом.
Кажуть, що вік — це всього лише цифра, але для людей вона багато
значить. Інакше жінки не стали б брехати, що вони на кілька років
молодші, а амбітні молодики — що на кілька років старші. Багачі й
поведені на здоров’ї фріки витрачають мільйони, щоб відсунути
свій «кінцевий термін споживання» з позначки 78 років до…
мабуть, безкінечності.
Але не важливо, скільки додаткових років нам удасться викрасти в
природи. Важливо, з чого складатимуться ці роки. Сенека дуже
добре це висловив: «Життя довге, якщо знаєш, як його
використати». На жаль, більшість людей не має про це ані
найменшого уявлення, тож просто витрачає життя. І тільки коли
стає запізно, вони намагаються компенсувати втрати, прагнучи
додати часу до персонального годинника.
Використайте сьогодні. Використайте кожен наступний день.
Будьте задоволені тим, що вам дано.
14 грудня
ЩО ТРЕБА ЗНАТИ НАПРИКІНЦІ
Ти незадовго помреш. Але ти все ще не поміркований, ще не звільнений від неспокою ані

від підозріння, що ти пошкоджений зовнішніми речами, ані не наставлений привітно до
інших, ані ще не покладаєш мудрості тільки в тому, щоб діяти справедливо.
Наскільки ми розуміємо, багато своїх роздумувань Марк Аврелій

написав наприкінці життя, коли страждав на якусь серйозну
хворобу. Тож коли він писав: «Ти незадовго помреш», то чесно
говорив собі про власну смертність. Виглядає страшно. Філософ
дивився на реальну можливість померти, і йому не подобалося те,
що він бачив в останні хвилини.
Звичайно, за життя Марк Аврелій багато встиг зробити, але емоції
все ще ставали для нього причиною дискомфорту, болю й
розчарування. Він знав: оскільки часу залишилося небагато, треба
робити правильний вибір, тоді буде легше.
Сподіваємося, вам залишилося прожити значно більше, ніж
Марку Аврелію. Тим важливіше торувати правильний шлях, поки
ви на це здатні. Ми аж до кінця залишаємося незавершеними, і
Марк Аврелій це чудово знав. І що раніше ми це зрозуміємо, то
більше зможемо насолоджуватися плодами своєї праці над власним
характером. І раніше звільнимося від нещирості, тривоги,
непривітності й нестоїчності.
15 грудня
ПРОСТИЙ СПОСІБ ОЦІНЮВАТИ СВОЇ ДНІ
Досконалість морального характеру полягає в тому, щоб проводити кожний день так,
якби він був останній; не бути ані сильно збудженим, ані отупілим і не виступати в ролі
лицеміра.
Стоїки не тішили себе ілюзією, що хтось може бути ідеальним. Мрія

про те, щоб стати мудрецем, найбільшим серед філософів, не була
реалістичною. Це був лише платонівський ідеал.
І все ж щодня стоїки починали з надією, що їм удасться хоч трохи
наблизитися до цього ідеалу. Уже самі спроби приносили чималі
плоди. Чи здатні ви справді прожити цей день так, ніби він ваш
останній? Чи можливо досягти повноти й досконалості у вашому
етосі (ηθος — характер), легко здійснюючи тільки правильні вчинки
двадцять чотири години на добу? Чи реально робити це довше, ніж
хвилину?
Мабуть, ні. Але якщо для стоїків намагатися — уже було
достатньо, то для нас теж має бути цього досить.
16 грудня
ДОБРЕ ЗДОРОВ’Я НАЗАВЖДИ
Кажу тобі, треба тільки навчитися жити так, як живе здорова людина… жити з
повною впевненістю. Упевненістю в чому? У тому, що єдине варте довіри, надійне,
безперешкодне і якого неможливо забрати — у власному свідомому виборі.
Стоїки весь час повторювали: небезпечно вірити в щось, чого ви не

контролюєте. Як щодо власного свідомого вибору? Так, його ви
контролювати здатні. Отже, це одна з небагатьох речей, у якій ви
можете бути впевнені. Це те здоров’я, якому ніколи не буде
оголошено смертельного діагнозу (на відміну від здоров’я, яке ми
отримуємо в день свого народження). Воно не слабне з часом, і
тільки власник може відмовитися від нього, а воно саме ніколи не
покине власника.
У наведеному уривку Епіктет каже, що й раби, і робітники, і
філософи однаково можуть тішитися таким здоров’ям. Так жили
Сократ, Діоген і Клеант, маючи сім’ї й не завжди слухняних учнів.
Так можете жити й ви.
17 грудня
ПІЗНАЙТЕ СЕБЕ, ПОКИ НЕ ПІЗНО
Смерть лежить тяжким тягарем

На тому, кого добре знають усі,
Помирає незнаним для себе самого.
Складається враження, що найсильніші й найвідоміші люди часто

далекі від справжнього самоусвідомлення. Натовпи незнайомців
знають про них купу подробиць, а самі знаменитості — можливо,
через зайнятість, а може, через страх і біль — самі про себе знають
дуже мало.
Чи не страждаємо ми від такого самого гріха? Чи не ігноруємо
Сократову максиму «пізнай себе»? Усвідомити це людина може в
мить небезпеки, коли минуть роки й вона раптом зрозуміє, як рідко
питала себе: «Хто я? Що для мене важливо? Що я люблю? Чого
потребую?».
Зараз — просто зараз — у вас ще є час зазирнути собі в серце,
дослідити себе, зрозуміти свій розум і тіло. Не відкладайте.
Пізнайте себе. Поки не пізно.
18 грудня
ЩО ПРИХОДИТЬ ДО НАС УСІХ
Александра Македонського та його конюха привела смерть до такого самого стану. Бо

або вони знайшли своє місце між тими самими насінними принципами всесвіту, або так
само розсипалися серед атомів.
У світі, що стає все більше розшарованим, майже не залишилося

спільних досвідів. Коли Бенджамін Франклін казав, що «в цьому
світі ні про що не можна говорити з певністю — тільки про смерть і
податки», то він просто не знав, як уміло деякі люди знайдуть спосіб
уникати оподаткування. Але смерть? Оце й досі та річ, якої зазнають
усі.
Кожного з нас чекає один кінець. Завоюємо ми цілий світ чи
будемо чистити черевики завойовникам — зрештою надійде смерть
і всіх урівняє. Це урок смирення. Шекспір уклав у вуста Гамлета
слова із залізною логікою, що справджується й для Александра
Македонського, і для Юлія Цезаря:
Великий Цезар зменшився по смерті —
Став глиною у вічній круговерті.
Народам незліченним бог і цар
Сьогодні є замазкою для шпар238.
Тож коли ви раптом відчуєте себе величним і потужним або,

навпаки, малим і неважливим, пам’ятайте, що кінець у всіх буде
один. У смерті немає кращих і гірших. Усі наші історії мають один
фінал.
19 грудня
ЛЮДСЬКИЙ ВИМІР
Думай про універсальну субстанцію, якої дуже маленькою частинкою є ти сам; про
універсальний час, якого короткий і неподільний проміжок призначений тобі; та про те,
що призначене долею, і якою малою часткою цього є ти.
Кількість матерії у всесвіті величезна й нараховує трильйони атомів.

Який відсоток цієї матерії вміщує людське тіло?
Як каже наука, вік Землі складає приблизно чотири з половиною
мільярди років, і не схоже, що цій планеті скоро прийде кінець. А
яким буде наш час на ній? Кілька десятиліть?
Іноді нам варто подивитися на цифри й факти, щоб уповні
зрозуміти масштаб, у якому існує людина на тлі великих речей.
Подумайте про це, коли відчуєте власну важливість, коли вам буде
здаватися, що від вашого вибору залежить доля світу. Не залежить,
повірте. Ви — тільки один із багатьох. І робите все, що можете,
серед багатьох. Робіть це — і не більше.
20 грудня
БІЙТЕСЯ СТРАХУ СМЕРТІ
Чи думав ти про те, що найбільше людське зло, найпевніший знак підлих і боягузів, — це
не смерть, а страх смерті? Закликаю тебе опанувати себе й боротися з цим страхом,
спрямовувати всі свої думки, вправи та читання в цьому напрямку — і тоді ти знайдеш
єдину дорогу до людської свободи.
Видатний стоїк Катон не міг спокійно спостерігати, як Юлій Цезар

руйнує Римську республіку, тому вирішив здійснити самогубство.
Щоб заспокоїти свою душу перед цим учинком, він вирішив
почитати Платонів діалог «Федон». У цьому тексті Платон писав:
«Внутрішня дитина в кожному з нас тремтить перед смертю».
Смерть страшна, бо вона таїть невідомість. Ніхто не може
повернутися «звідти» й розказати, як усе пройшло. Ми поняття не
маємо, як відбувається умирання.
Так, перед смертю ми як розгублені діти, але є багато мудрих
людей, які можуть хоча б трохи заспокоїти нас. Наприклад,
найстаріші люди на землі — вони якраз найменше бояться смерті: у
них було більше часу подумати про неї, ніж у решти (а ще вони
зрозуміли, як мало сенсу у хвилюванні). Є книжки, здатні принести
заспокоєння, наприклад, «Міра моїх днів» Флориди Скотт-Максвелл
— стоїчний щоденник, який жінка вела в час смертельної хвороби.
Є, зрештою, слова Сенеки, які він промовив до друзів і родини, до
всіх тих, хто так благав імператора відмінити смертний вирок
стоїку: «Де ваші філософські переконання, де плоди багаторічної
підготовки до майбутнього зла?». У філософських працях можна
знайти багато натхненних і сміливих слів, що належать відважним
людям. Вони можуть підготувати нас до зустрічі з тривожною
невідомістю.
Є ще одне корисне міркування від стоїків. Якщо смерть — це й
справді кінець, чого тоді нам боятися? Адже все: і наші страхи, і
больові рецептори, і хвилювання, і бажання — усе загине разом із
нами. Щоб менше боятися смерті, нагадайте собі: вона принесе із
собою кінець ваших страхів.
21 грудня
ЩО ВИ ПОКАЖЕТЕ СВОЇЙ СИВИНІ?
Тож не знайдеш чогось бридкішого, аніж обтяжений літами старець, у якого, окрім того
довголіття, немає іншого доказу, що він довго прожив на світі.
Скільки ви вже прожили на цій землі? Кількість ваших років

помножте на 365, а потім на 24. Отже, скільки годин ви прожили? І
які плоди вашого життя?
Багато хто відповість: їх недостатньо. Ми мали так багато годин,
що сприймали їх як належне. І в результаті нашого життя на цій
планеті можемо пригадати хіба десятки годин перед екраном, кілька
років в офісі, в’язку порожніх книжечок, які ми вже й не певні, що
читали, та ще коробку іграшок на горищі. Ми нагадуємо персонажа
роману Реймонда Чандлера «Довге прощання», який казав:
«Здебільшого я просто гаю час. І він помирає в муках».
Одного дня відлік нашого часу піде на години. І тоді було б гарно
сказати: «Я використав своє життя на повну». І щоб не про
досягнення, не про гроші чи статус ішлося нам у ту мить (ви ж
знаєте, що про все це думали стоїки), а про мудрість, розуміння й
справжній розвиток тих важливих речей, які цінує все людство.
От якби ви могли сказати, що взяли все від того часу, який вам
було дано. Якби й справді могли підтвердити: «Я прожив [уставити
цифру] років. І не просто проіснував, а прожив у повноті».
22 грудня
МАЙТЕ ВЛАСНУ ДУМКУ
Хіба ж то не ганьба, коли похила, хай навіть літня людина зазирає по мудрість лише до
книги? — «Так сказав Зенон…» — Гаразд. А ти? — «А це — слова Клеанта…» — Добре. А
твої?.. Доки, врешті, танцюватимеш під чужу дудку? Сам подай якусь настанову, скажи
щось таке, що варто було б запам’ятати.
Роздумуючи в щоденнику на тему смертності, Ральф Волдо Емерсон

скаржився, що письменники часто обмусолюють складну тему,
надто сильно покладаючись на цитати. Він писав: «Ненавиджу
цитати. Покажи мені, що ти знаєш».
Сенека кидав такий самий виклик на двадцять століть раніше.
Легко когось цитувати, покладатися на чиїсь мудрі слова. Особливо
якщо люди, чиї імена згадуєш, — видатні фігури!
Набагато складніше (і страшніше) шукати власний шлях самому й
висловлювати своє бачення. Але як, думаєте, складалися мудрі й
правдиві цитати від видатних фігур?
Ваш особистий досвід теж цінний. Ви теж набули власної
мудрості. Дотримуйтеся своїх поглядів. Залишіть щось для
нащадків — у мудрих словах і у власному прикладі.
23 грудня
ЩО ВИ ТАК БОЇТЕСЯ ВТРАТИТИ?
Боїшся вмирати? Що ж… А таке життя — хіба не смерть?..

Сенека розказав прецікаву історію про неймовірно багатого

римлянина, якого раби носили на паланкіні. Одного разу, коли його
винесли після купелі, той чоловік запитав: «Я все ще сиджу?».
Позиція Сенеки зрозуміла: яке ж сумне це патетичне життя, якщо
людина стає настільки відірваною від світу, що вже й не знає, чи
досі стоїть на землі? Як той багач міг бути впевненим, що взагалі ще
живий?
Більшість людей боїться смерті. І часом цей страх спонукає
запитати: що людина прагне зберегти? Багато для кого відповідь
буде: години перед телевізором, плітки, об’їдання, витрачання
потенціалу, поїздки на нудну роботу і так далі. Якщо подумати, чи
це є життя? Чи варто аж так сильно за нього триматися й боятися
втратити?
Не схоже.
24 грудня
БЕЗГЛУЗДЕ, ЯК ДОБРЕ ВИНО
Ти знаєш, який смак вина, який смак питного меду. Немає різниці, чи твій міхур
пропустить сто чи тисячу амфор: ти — мішок для вина.
Ось ще одне зневажливе висловлювання від Сенеки — відомого в

Римі багача, який, певно, не раз насолоджувався цим приємним
напоєм. Його шпилька, мабуть, уколе тих, для кого бути успішним і
дорослим означає бути цінителем вина (утім, слова Сенеки можна
застосувати й до гурманів, меломанів, знавців техніки та інших
подібних речей).
Так, усі ці речі приємні й чудові, але вони мають бути на своєму
місці. У кінці життя ви не отримаєте приз за найбільшу кількість
спожитого вина, відпрацьованих годин, витрачених грошей,
колекціонованих речей і вивчених деталей про всякі дивовижні
штуки, бо ви були тільки каналом, тимчасовою посудиною для цих
гарних речей.
Якщо відчуваєте, що сильно бажаєте чогось, ця думка, можливо,
зменшить ваше бажання до маленької крапельки.
25 грудня
НЕ ПАЛІТЬ СВІЧКУ З ОБОХ БОКІВ
Мусить же й дух час до часу перепочити — кращим стає він після цього, бадьорішим. Як
урожайна нива, коли ненастанно її виснажувати, швидко втрачає свою родючість, так
навіть напористий дух занепадає від безперервної праці. Варто трохи передихнути,
розслабитись — і він знову поновлює свою снагу. Постійні труди спричиняють якусь наче
притупленість і млявість.
Коли читаєш Марка Аврелія й Сенеку, впадає в очі, якими різними

булі ці двоє людей. Кожен з них мав свої сильні та слабкі сторони.
Кому ви довірили б величезну відповідальність за імперію?
Напевно, Маркові Аврелію. Але на кого ви більше хотіли б бути
схожим? Мабуть, на Сенеку.
Зокрема тому, що Сенеці вдалося досягти балансу між роботою і
життям. Марк Аврелій на сторінках свого щоденника виглядає
втомленим і виснаженим, а от Сенека — завжди свіжий, енергійний
і цілеспрямований. Мабуть, не в останню чергу завдяки філософії
відпочинку, яка аж ніяк не заважала йому наполегливо вчитися й
виконувати різні вправи.
Розум — це м’яз, і так само, як решта м’язів, він не може надто
довго перебувати в напруженні, працювати. Його можна навіть
травмувати. Фізичному здоров’ю теж можна завдати шкоди, якщо
надто багато сил віддавати роботі, достатньо не відпочивати й мати
погані звички. Є історія про Джона Генрі, який казав, що сильніший
за паровий молот. Він довів це, але в кінці помер від виснаження.
Хай для вас це буде уроком.
Можливо, сьогодні вам доведеться проявити особливе терпіння,
зосередитися й мислити ясно або застосувати творчий підхід.
Життя довге, і такі випробування на ньому траплятимуться не раз.
Як ви впораєтеся з ними, якщо «палитимете свічку з обох боків»?
Якщо будете змушувати своє тіло перепрацьовувати?
26 грудня
ЖИТТЯ ДОВГЕ, ЯКЩО ЗНАТИ, ЯК ЙОГО
ВИКОРИСТОВУВАТИ
Часу ж маємо не мало — багато його втрачаємо. Життя доволі довге й щедро дане нам
для того, щоб використати його для великих справ, — тож мусимо добре ним
розпорядитися. Але коли воно спливає у розкошах та бездіяльності, коли не йде на жодне
добре діло, ось тоді, урешті, ступаючи на останню рису, — відчуваємо, що воно пройшло,
а що воно йшло — не розуміли.
Сенека, «Про короткочасність життя», 1.3–4245
Ніхто не знає, скільки триватиме його життя, але, на жаль, усі ми

знаємо точно, що забагато життєвого часу витратимо намарно.
Марні витрати — це сидіти без діла, гнатися за непотрібним,
відмовлятися приділити час роздумам про те, що для нас по-
справжньому важливо. Надто часто ми нагадуємо зарозумілих
академіків, яких у класичному есеї про дурість критикував Плутарх:
тих, які «витрачають сили на вивчення зовнішніх речей і пошук себе
в них», а самі в цей час навіть не розуміють, що роблять це.
Тож коли сьогодні ви будете страшенно поспішати або якщо з
ваших уст зірвуться слова: «У мене немає часу», зупиніться. Справді
немає? Чи ви просто встрягли в купу непотрібних речей? Ви
ефективно працюєте чи впустили у своє життя багато зайвого?
Середньостатистичний американець близько сорока годин на рік
проводить у дорожніх заторах. За життя таких заторів наберуться
місяці. Утім, під «заторами» можна розуміти дуже багато інших
справ — від сварок і витріщання в телевізор до звичайного
марнування часу.
Ваше життя довге, просто використайте його правильно.
27 грудня
НЕ ВІДПУСКАЙТЕ ДУШУ ПЕРШОЮ
Це ганьба для душі першою піддаватися в житті, коли твоє тіло не піддається.
Марк Аврелій прожив важке життя, хоча й був високопосадовцем і

мав чимало привілеїв. Давньоримський історик Кассій Діон писав,
що Марк Аврелій не зустрів доброї долі, на яку заслуговував, бо не
був сильний тілом і за час свого правління не раз мав багато
клопотів. Одного разу він так сильно захворів, що почали ширитися
чутки про його смерть. Тоді один із генералів, якому Марк Аврелій
особливо довіряв, скористався нагодою й проголосив себе новим
імператором.
Та попри всі випробування — роки на війні, руйнівні хвороби,
проблеми із сином — Марк Аврелій ніколи не здавався. Згадаймо
про нього, якщо сьогодні втомимося, розчаруємося чи матимемо
труднощі. Ось перед нами чоловік, який мав усі підстави бути
сердитим і злим, який міг легко закрити очі на власні принципи й
жити в розкошах і багатстві, «забити» на всі обов’язки й дбати лише
про своє здоров’я. Але він так не вчинив. Його дух був сильним,
хоча тіло стало немічним. Він не здавався до самої останньої миті,
аж поки його тіло остаточно померло недалеко від сучасного Відня
180 року н. е.
28 грудня
ПАМ’ЯТЬ ПРО НАС
Усе існує тільки один день: і те, що пригадує, і те, що пригадуване.

Коли будете в Нью-Йорку, пройдіть П’ятою авеню до красивої

будівлі міської бібліотеки, біля якої сидять кам’яні леви.
Піднімаючись сходами, ви побачите цитати видатних письменників
усіх часів, вигравіювані золотом. Серед них буде ця, з Марка
Аврелія: «Усе існує тільки один день: і те, що пригадує, і те, що
пригадуване».
Будинок бібліотеки було спроектовано на фірмі Carrère & Hastings.
У ньому зібрано колекції видатних просвітителів і філантропів —
Семюела Тілдена, Джона Астора, Джеймса Ленокса — і їхні імена
увічнено в камені. На відкриття бібліотеки 1911 року приїхали
президент Вільям Тафт, губернатор Джон Дікс, мер Нью-Йорка
Вільям Ґейнор. Меморіальні таблички на згадку про цих людей
проектував видатний Ґреґ Лефевр.
Але слова Марка Аврелія змушують нас задуматися: які з названих
імен ми чули хоч раз у житті? Люди, які доклалися до побудови
бібліотеки, були свого часу одними з найславетніших у світі, до того
ж неймовірно багатими, кожен із них був майстром своєї гідної
справи. Ба навіть імена авторів цитат над сходами сучасній людині
часто не відомі. Усі ці письменники давно померли, і ті, хто їх іще
пам’ятав, — теж.
Усі ми, зокрема й Марк Аврелій, про якого й гадки не мають
тисячі поколінь нащадків, існуватимемо тільки один день, якщо не
менше.
29 грудня
ДЯКУЙТЕ
Треба докласти всіх зусиль, щоб наша вдячність була якомога більшою. Адже вона — це
наше власне добро, подібна до справедливості, з якої не користають, як це прийнято
вважати, лишень інші: значною частиною вона повертається до того, хто чинить
справедливо.
Подумайте, за що ви сьогодні можете бути вдячними. За своє життя,

за те, що існуєте в переважно мирний час, що маєте здоров’я і
вільний час, щоб читати цю книжку. Дякуйте за дрібниці. За
усмішку незнайомця, за притримані жінкою двері, за пісню по
радіо, за гарну погоду.
Вдячність заразна. Позитив від неї заряджає все навколо.
І навіть якби сьогодні був ваш останній день на цій землі, якби ви
знали наперед, що за кілька годин усе закінчиться, хіба не було б за
що дякувати? Наскільки кращим було б ваше життя, якби кожен
день для вас був сповнений вдячністю? Якби ви проносили її від
ранку до вечора й дозволяли торкнутися кожної миті життя?
30 грудня
ПОЛЕГШИТИ ТЯГАР
Якщо переживаєш випробування з холодним серцем,

Гіркота й вага нещастя стають меншими.
Сенека, «Геркулес на Еті», 231–232
Люди, якими ви захоплюєтеся, ті, хто успішно справляються з

бідами й труднощами, — що в них усіх спільного? Їхнє відчуття
рівноваги, сувора дисципліна. На краю прірви, зазнаючи нищівної
критики, після жахливої трагедії, досягши висот успіху, вони
продовжують іти вперед. Не тому, що ці люди кращі за вас. Не тому,
що розумніші. А тому, що знають маленький секрет. Будь-яку
складну ситуацію можна зробити легшою, якщо сприймати її з
холодним серцем. Припускати, що вона може статися. Думати про
неї заздалегідь.
Такий підхід справджується не тільки для щоденних прикростей, а
й для найбільшого в житті випробування — власної смерті. Вона
може прийти до нас завтра, а може за сорок років. Може бути
швидкою й безболісною, а може в муках. У той день найбільшою
нашою опорою буде не релігія, навіть не мудрі слова філософів, а
тільки спокійний і тверезий розум.
31 грудня
ПРАЦЮЙТЕ ДЛЯ ВЛАСНОГО БЛАГА
Не блукай довше навмання, бо не будеш читати ані власних споминів, ані про вчинки
давніх римлян і греків, ані винятків із книжок, що їх ти відложив на старість. Поспішай
до кінця, що стоїть перед тобою та, відкидаючи пусті надії, рятуйся, якщо взагалі
дбаєш про себе, доки це лежить у твоїй силі.
Мета нашого читання й навчання — підтримати нас на шляху до

кращого життя (і смерті). Але в якийсь момент треба буде відкласти
книжку й братися до діла, щоб, як казав Сенека, «слова стали
вчинками». Є така давня приказка: «Якби не наука, гарний був би
солдат». А ми хочемо бути і вченими, і солдатами одночасно —
солдатами на правильній війні.
Ось що вам треба робити далі. Рухайтеся вперед. Ще одна книжка
не принесе вам відповідей. Їх дасть правильний вибір, правильне
рішення. Хто знає, скільки часу вам залишилося й що чекає на вас
завтра?
ДАЛІ БУТИ СТОЇКОМ
Сподіваємося, що ви прожили з цією книжкою рік (хоча, звісно,

ніхто не буде проти, якщо ви читали без прив’язки до дат. Нам би це
навіть лестило). Що далі? Маємо надію, що ви перейнялися ідеями
стоїцизму й почали практикувати їх у щоденному житті. На цей
випадок ми створили сайт DailyStoic.com, на якому є інтерв’ю з
людьми, що живуть за принципами стоїцизму, чимало статей,
вправ, а також мейл-розсилка, завдяки якій ви щодня зможете
отримувати порцію мудрості від стоїків.
Можете просто зараз зайти на сайт DailyStoic.com або надіслати
електронний лист на hello@DailyStoic.com, щоб замовити
спеціальний пакет бонусів, зокрема інформацію про те, які книжки
можна читати далі, а також матеріали, які ми не змогли вмістити в
цю книжку.
Сподіваємося скоро вас там зустріти!
ЗРАЗОК ПРАКТИКИ, ЯКОЇ ДОТРИМУВАЛИСЯ ПІЗНІ
СТОЇКИ
Епоха пізніх стоїків — друге століття нашої ери. Із текстів Епіктета

й Марка Аврелія видно, як філософська думка того часу активно
працювала над питанням цілісності особистості й розвитком
доброчесності. У книжках П’єра Адо та Ентоні Артура Лонга (див.
список рекомендованої літератури) запропоновано поділ на три
вчення в Епіктета. Ми розвинули цей підхід і подаємо його в
таблиці, яка демонструє прогресивну природу порад пізніх стоїків
щодо життя й діяльності у світі. У цій таблиці зведено три топоси
(теми, царини вивчення) й три різні рівні тренувань (аскезис), які
пропонує Епіктет, а також показано, як вони пов’язані (указано в
П’єра Адо) з прагненням до доброчесності в Марка Аврелія.
Таблицю створено на ключових фрагментах з Епіктета:
Є три царини, у яких потрібно вправлятися людині, що хоче бути мудрою і доброю.
Перша — питання бажань і небажань: щоб ніколи не переходити межу в бажаннях і не
наштовхнутися на те, що їм перешкоджає. Друга — питання поштовхів до дії або
бездіяльності, ширше — питання обов’язку: щоб людина робила щось тільки з добрих
причин і уникала недбальства. Третя — питання звільнення від помилкових висновків,
питання врівноваженості й загалом суджень, наскільки наш розум довіряє власним
висновкам. Серед цих царин головна й найнагальніша — перша, у якій ідеться про
пристрасті, адже сильні емоції виникають тільки тоді, коли ми неправильно керуємо
власними бажаннями й небажаннями.
Ось чому філософи застерігають нас не задовольнятися самим навчанням, а радять
тренуватися й відпрацьовувати. Бо минає час — і ми забуваємо все, що вивчили, робимо,
зрештою, протилежне. І думки наші протилежні до тих, які мали б бути в нас у голові.
На кожному рівні таблиці ми розмістили основні терміни. Це

прогрес (прокопе) у віддаленні від неправди, хибних вражень і
помилок (за допомогою контролю над спонуками) і наближенні до
більш ясних суджень і знання (цілісність особистості). Висвітлено в
таблиці також ступені інтенсивності тренування (вивчення /
мантано, практикування / мелетао та інтенсивне вправляння /
аскео), які реалізуються за допомогою виправлення звичок,
правильних учинків, а також покращення суджень через
доброчесне життя. Після таблиці пропонуємо вашій увазі
анотований словник основних для стоїків термінів і понять.
Три дисципліни для вчинків
ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
Агатос (άγαθός): гідний, правильний об’єкт бажання. Епіктет

дотримується класичної для стоїків думки, що джерелом добра (і
зла) є ми самі, наш проайрезис, а не зовнішній світ («Бесіди» 2.16.1).
Він каже: «Боги встановили такий закон: “Хочеш добра — твори
його сам”» (1.29.4). «Плекай добро у справах рук своїх» (4.3.11).
Адіафора (άδιάφορα): байдужі речі; ні хороші, ні погані з погляду
абсолютної моралі. Для стоїків усі речі, що перебувають поза
сферою нашого усвідомленого вибору (див. проайрезис) є
нейтральними. У відносному сенсі деякі з цих речей, хоч їх і
неможливо контролювати, є бажаними або небажаними (проегмена
/ апопроегмена). Марк Аврелій стверджує (5.20), що ті, хто
перешкоджає розвитку нашого свідомого вибору, є також
байдужими для нас, хоча зазвичай ми природно зацікавлені у
взаємодії з іншими людьми. Термін з’являється в «Бесідах» Епіктета
сімнадцять разів і один раз у «Енхейридіоні»; див. «Бесіди» 2.19.12б–
13 та 3.3.1. У Марка Аврелія він трапляється шість разів; див. також
8.56 (мій проайрезис байдужий для інших і навпаки).
Аксія (άξία): справжня цінність або вартість речей; відносна
цінність бажаних речей; людей (тобто їхня репутація або чого ці
люди заслуговують). Вісімнадцять разів це поняття вживає Марк
Аврелій: див. 4.32, 5.1, 5.36, 9.1.1 і 12.1. Говорячи про те, як
використати силу згоди для опанування наших спонук, Марк
Аврелій запозичує це поняття в Епіктета (див. 11.37). У останнього
термін з’являється 29 разів у «Бесідах» і двічі в «Енхейридіоні» (36,
тут не цитуємо). Див. «Бесіди» 1.2.5–7, 4.1.170, 4.3.6–8, 4.5.34–37.
Загалом сенс цього поняття в тому, що надто часто людина готова
проміняти речі великої цінності на незначні; ця ідея походить ще
від Діогена Синопського, засновника школи кініків, а описано її в
Діогена Лаерція («Про життя, вчення та вислови знаменитих
філософів», 6.2.35b).
Амартано (άμαρτάνω): робити неправильно, помилятися, не
досягати цілі. Дієслово трапляється 28 разів у Епіктета й 24 рази в
Марка Аврелія. Також амартія (άμαρτία) — помилка, провина,
поразка, поганий учинок щодо іншого — трапляється в Марка
Аврелія тричі. Особливо прикметне використання — у 10.30: тут він
говорить про те, що чужі помилки варто сприймати через призму
власних. І Епіктет, і Гай Музоній Руф уважають, що протилежність
цього поняття — відсутність помилок, анамартетос (άναμάρτητος)
— це ідеал для людини, досягти якого неможливо, але прагнути
варто (див. особливо «Бесіди», 4.12.19, «Лекції», 2.5.1). Від часів
Арістотелевої «Поетики» це поняття позначало фатальну помилку
або рішення, що призвело до трагічних наслідків. Стоїки
намагалися уникати трагічного мислення, а також будь-якого
уявлення про первородний гріх, бо вважали, що всі гріхи походять
від поганих звичок, засвоєння поширених думок і неправильних
суджень. Завдання філософії — очистити наші душі від
накопичених у житті помилок.
Антропос (äνθρωπος): людина, людська істота загалом. Для Епіктета
(«Бесіди» 2.10.1) ми передусім люди, чия здатність до свідомого
вибору (проайрезис) визначає всю нашу сутність і є абсолютно
вільною. «Красива людина» — це доброчесна людина («Бесіди»,
3.1.6b-9). Ми маємо бути «цілісними людьми», («Бесіди», 3.15.13),
такими, яких П’єр Адо називає вірними собі («Внутрішня фортеця»,
с. 130–131). У Марка Аврелія (див. 5.1, 5.20, 8.1, 8.5, 8.26.) цей термін
уживається, щоб підкреслити, що має бути нашим істинним
завданням і метою.
Апатея (άπάθεια): безпристрасний спокій, душевний спокій.
Дієслово άπαθέω (апатео) позначає звільнення від бажань. Епіктет
уживає його в «Бесідах» сім разів як іменник, одинадцять як
дієслово, див. 4.3.8; двічі в «Енхейридіоні». Марк Аврелій
використовує його як дієслово чотири рази, див. 6.16.2b–4а. У
єдиному випадку, де він використовує це слово як іменник, сказано:
«що ближче людина до апатеї, то сильніша вона» (11.18.5б). Див.
патос.
Апопроегмена (άποπροηγμένα): небажані речі; нейтральні з погляду
абсолютної моралі, але негативні чи небажані для чогось або когось,
наприклад хвороба. Протилежне до проегмена. Ці терміни не
трапляються ні в Епіктета, ні в Марка Аврелія, проте відомо від
Діогена Лаертського, що вони широко застосовувалися у вченнях
Зенона та стоїків від Хрисіппа до Посідонія («Про життя, вчення та
вислови знаменитих філософів», 7.1.102 ). Услід за Зеноном і
Цицерон почав уживати ці терміни, він запровадив латинські
відповідники reiecta / praeposita («На кінцях Добра і Зла» та
«Академіка», 1.Х.36–39). Сенека, на відміну від Цицерона, уживає
commoda / incommoda (корисно / некорисно). «У житті буває
чимало як корисного для нас, так і некорисного. Одне й друге —
поза нами» («Моральні листи до Луцілія», 92.16). Цицерон подає
таке значення як похідне від reiecta / praeposita («На кінцях Добра і
Зла», 3.21).
Апотугхано (άποτυγχάνω): зазнати невдачі в процесі здобування,
досягання, не влучити; утратити мету або помилитися. Двадцять
чотири рази зустрічається в Епіктета, часто з орексис / орего;
зокрема див. 3.2.1–3а. За словами Діогена Лаертського, Зенон
визначає бажання як неспроможність отримати те, чого прагнемо
або чого не вистачає («Про життя, вчення та вислови знаменитих
філософів», 7.1.113). У Марка Аврелія цей термін не трапляється.
Цей досвід є головним джерелом неспокою в житті. Див. також
амартано.
Арете (άρετή): чеснота, доброчесність та людська досконалість;
джерело абсолютної цінності. П’єр Адо звертає увагу, що в описі
вчення Епіктета, яке дає Арріан, чотири головні чесноти Платона
присутні не повністю («Внутрішня фортеця», с. 238), тоді як у
Марка Аврелія, палкого послідовника Епіктета, вони чітко
окреслені й перегукуються із тим, що Адо називає «три вчинки
душі». Діоген Лаертський стверджує, що чотири головні чесноти
були первинними для стоїків («Про життя, вчення та вислови
знаменитих філософів», Зенон, 7.92b): σωφροσύνη / софросуне /
стриманість, δικαιοσύνη / дікайосуне / справедливість, άνδρεία /
андрея / сміливість, φρόνησις / фронезис / мудрість. Хрисіпп сказав,
що відчути мудрість (фронімос) хоча б на секунду — це те саме, що
бути в арете завжди (Плутарх, «Моралії», 1062). Музоній Руф
говорив: «Людина народжується із прагненням до добра» («Лекції»,
1.7.1–2). Марк Аврелій згадує всі чотири чесноти в 3.6.1 та 5.12 і три
з них (без сміливості) в 7.63, 8.32 та 12.15. Ми подаємо їх тут як мету
нашого морального зростання, до якої маємо прагнути в
щоденному житті. Марк Аврелій навчає: «нехай наші чесноти
продовжують сяяти, аж поки ми згаснемо» (12.15). Епіктет згадує
справедливість і стриманість поряд у своїх роздумах про
доброчесність у 3.1.6b–9, де значення терміна σωφροσύνη
зміщується через «урівноваженість» (на противагу
«недисциплінованому») до «самовладання» з акцентом на έγκρατεīς
/ егкратейс / володіння, здійснення контролю над чимось
(протилежно до άκρατεīς / акратейс / безконтрольність). Сенека
вживав латинське virtus, кажучи: «Єдине добро — це
доброчесність», і це не що інше, ніж «правильне та впевнене
судження» («Моральні листи до Луцілія», 7.32).
Аскезис (äσκησις): управління, практикування, наполегливе
тренування для вироблення риси характеру. Епіктет убачає три
сфери для тренувань («Бесіди», 3.2.1–3а, 3.12.8) — відоме вчення
про три напрямки (топоси), яке вважають унікальним вкладом
філософа в розвиток пізнього стоїцизму (див. «Епіктет: стоїчне й
сократичне ставлення до життя» Е. А. Лонга, с. 112–118; «Внутрішня
фортеця» П. Адо, с. 98–100). Ще до Епіктета Сенека надовго
встановив поділ філософських вчень на три напрями: «філософію
моралі, природи, розуму» («Моральні листи до Луцілія», 89.9).
Епіктет же, на нашу думку, поділяє вчення на три рівні, рухаючись
від теоретичного вивчення (μανθάνω / мантано, трапляється 79
разів) до практикування (μελετάω / мелетао, трапляється 54 рази;
див. «Бесіди», 2.19.29–34, де він каже: «вчіться й старанно
тренуйтесь») та до ще глибшого засвоєння (άσκέω / аскео, äσκησις /
аскезис, з’являється 40 разів). Стосовно трьох рівнів навчання див.
2.9.13–14. Для проведення паралелей Епіктет застосовує поняття із
атлетики («непереможний атлет» у 1.18.21-23; «справжній атлет, що
старанно тренується» в 2.18.27–2), спортивної боротьби
«панкратіону» (3.10.6–7) та з військового вишколу — завершальні
«важкі зимові тренування» (χειμασκησαι / хеймаскесай, 1.2.32, 4.8.35–
37). Хоча ці три напрямки навчання та три рівні вправності
поєднуються й переходять один в інший, існує чітка ієрархія в
діяннях душі: від бажання через учинок до ствердження. Є також
чітке розрізнення людських учинків у світі: від навчання,
управляння до засвоєння й доброчесності (див. таблицю). Марк
Аврелій, який часто зневажливо говорить про саме навчання,
книжки та показну вченість (2.2, 3.14, 5.5, 5.9), рідко вживає ці
поняття. Він радше схильний піддавати раціональному аналізу
щоденні вчинки, керуючись принципами (егемонікон). Цим його
думки співзвучні Епіктетовим, який застерігав не виголошувати
вчення, не засвоївши його («Бесіди» 3.21.1–3). Марк Аврелій вважав,
що ми маємо використовувати розум, щоб у вчинках своїх
проявляти самовладання, відвагу, справедливість та мудрість, що
перегукується із топосами Епіктета (див. таблицю).
Атараксія (άταραξία): спокій, свобода від хвилювання, спричиненого
зовнішніми речами. Досягається завдяки вивченню філософії,
згідно з Епіктетом («Бесіди», 2.1.21–22). Це поняття 14 разів згадано
в «Бесідах» і два — в «Енхейридіоні»; див. «Бесіди», 2.2, 2.18.28,
4.3.6–8 і 4.6.34–35. Один раз трапляється в Марка Аврелія (9.31, тут
ми цього уривку не цитуємо).
Аформе (άφορμή): уникнення, непричетність, схильність до
недіяння (у результаті еклізису). Протилежне до орме. Орме / аформе
— друга з трьох пропонованих Епіктетом практик (3.2.1–3а), що
часто згадується в «Бесідах». Марк Аврелій не вживає цього
терміна, тільки орме.
Даймон (δαίμων): божественний дух у людині; наш особистий геній.
Хрисіпп уважав, що щасливе й безтурботне життя виникає тоді,
«коли життєві справи скеровано так, щоб дух окремої людини
узгоджувався з управителем усесвіту» («Про життя, вчення та
вислови знаменитих філософів», 7.1.88). Епіктет каже нам, щоб ми
ніколи не хвилювалися, бо ми не самотні: Бог завжди всередині нас
у вигляді нашого власного даймону («Бесіди», 1.14.14, тут не
цитуємо).
Діайрезис (διαίρεσις): аналіз, розподіл на частини. Слово
використовується для розрізнення того, що належить до кола
нашого контролю, а що ні.
Діанойя (διανοία): думка, розум, мета, розділ мислення. Перекладач
Марка Аврелія на англійську професор Гайнс зазначає: вона «не
перебуває під впливом коливань пневми».
Дікайосуне (δικαιοσύνη): справедливість, правота. Діоген Лаерцій
писав, що для стоїків це означало «бути в згоді із законом і
об’єднувати людей» («Про життя, вчення та вислови знаменитих
філософів», 7.99, тут не цитуємо). Це одна з чотирьох головних
чеснот (стриманість, справедливість, сміливість, мудрість). У Марка
Аврелія це слово вжито 19 разів, у Діогена Лаерція завжди присутнє
там, де він говорить про дух, разом зі згадкою про інші чесноти
(див. особливо 3.6, 5.12, 7.63 і 12.15). Також у Епіктета в 3.1.6b–9, де
він говорить, що ми маємо прагнути бути «справедливими»
людьми.
Догма (δόγμα): чиясь думка чи переконання; із погляду філософії
догма — це принципи або судження, сформоване розумом і
досвідом. Гайнс зазначає: «що для тіла відчуття й спонуки, те догма
для розуму». Епіктет пише про неперевірені догми, називаючи їх τά
πονηρά δόγματα, тяжкими або марними думками, які потрібно
викорінювати за допомогою свідомого вибору («Бесіди», 3.3.18–19,
див. також 3.19.2–3), щоб вони не встигли зруйнувати нашу
внутрішню фортецю (4.1.86). Термін трапляється в Епіктета понад
100 разів (див. «Енхейридіон», 5, де філософ каже, що не речі нас
тривожать, а наші судження / догми про них), і 23 рази в Марка
Аврелія (див. особливо 4.49, 7.2, 8.1, 8.22, 8.47, де він часто пише про
необхідність чітко визначити принципи). Марк Аврелій і Епіктет
також часто вживають слово кріма (κρīμα), коли говорять про
рішення й судження (Марк Аврелій, «Роздумування», 11.11, 8.47;
Епіктет, «Бесіди», 4.11.7).
Докімасо (δοκιμάζω): оцінювати, випробовувати, ретельно
досліджувати. Це основне для розуміння стоїцизму Епіктета слово
(трапляється 10 разів у «Бесідах» і один — на початку
«Енхейридіону»), але Марк Аврелій його не вживав. Первісне
значення слова — «випробовувати, перевіряти», це стосувалося
визначення справжності цінних металів і монет. Епіктет в одному з
найбільш пам’ятних уривків порівнює нашу потребу випробовувати
свої враження з тим, як випробовують монети, і говорить, що
вправний купець може розпізнати фальшиву монету за звуком, із
яким вона падає на стіл, так само як музикант здатен почути
фальшиву ноту («Бесіди», 1.2.7–11 ). Див. також вправи, які Епіктет
рекомендує для опанування емоціями («Бесіди», 2.18.24;
«Енхейридіон», 1.5). Так само, як необхідно випробовувати власні
почуття, так і судження (догма / теорема) мають проходити
перехресне випробування (ἐλέγχω; це слово вживає і Епіктет, і Марк
Аврелій) й перевірку.
Докса (δόξα): переконання, думка.
Евдаймонія (εύδαιμονία): щастя, процвітання, добробут. Епіктет
стверджує, що Бог створив людей для щастя й спокою (εύσταθεīν /
евстатейн, «Бесіди», 3.24.2b–3). Слово вжито 13 разів у «Бесідах» і
один — в «Енхейридіоні». Епіктет вважав, що евдаймонія несумісна
зі скаргами на те, чого ми не маємо («Бесіди», 3.24.17). Двічі це слово
вжито в Марка Аврелія (7.67) у поєднанні з «життям», яке, як каже
філософ, залежить від дуже небагатьох речей (див. також 7.17).
Марк Аврелій використовує синонім до цього слова — εύζωήσεις /
евсоезейс або «щастя в житті» (3.12, жоден із цих уривків тут не
цитуємо).
Евпатея (εύπάθεια): добрі пристрасті й емоції (на противагу патосу),
результат правильних суджень і доброчесних учинків. Діоген
Лаерцій пише: «Стоїки кажуть, що є позитивні емоційні стани
(евпатея): радість, уважність, хотіння… радість — це розумний
ентузіазм… уважність — це розумне уникання… хотіння — це
розумна схильність… під бажанням вони мають на увазі добру
волю, доброзичливість, дружність і прихильність; під уважністю —
повагу й скромність; під радістю — захват, гарний настрій і
задоволеність» («Про життя, вчення та вислови знаменитих
філософів», 7.116).
Егемонікон (ηγεμονικόν): керівна здібність, керівний принцип. Е. А.
Лонг стверджує, що цей термін, який означає «підхожий для
керування», було запозичено в Ісократа, ритора з Афін. Ранні стоїки
позначали ним інтелектуальну частину душі на противагу почуттям
(«Грецькі моделі розуму й особистості», с. 89). Лонг зазначає, що в
часи пізніх стоїків Епіктет застосовував це поняття навіть до
тварин, яким бракує раціональності («Епіктет: стоїчне й сократичне
ставлення до життя», с. 211), і стверджував, що це означає «керівний
відділ розуму». Адо називає це найвищою або керівною частиною
душі. Марк Аврелій вважає, що це унікальна здатність людини
(особливо в 12.1 і 12.33). У «Бесідах» слово трапляється 26 разів:
1.26.15, 1.20.11, 4.4.43, 4.5.5. У Марка Аврелія — 46 разів: 3.9, 4.38,
5.11, 8.48, 8.56, 9.22, 9.26, 12.1, 12.33. Епіктет частіше вживає слово
«проайрезис», а Марк Аврелій — «егемонікон»: «Як керівна здібність
користується собою? Бо від цього залежить усе. Усе інше, чи лежить
воно в силі твоєї волі, чи ні, то тільки мертвий попіл і дим» (12.33).
Еймармене (εīμαρμένη): фатум, доля. Стоїки поєднували вільну
волю і фатум: усі речі наперед визначено, але реакція на них
цілковито залежить від нас. Див. проноя.
Еклізис (έκκλισις): небажання, ухиляння від якоїсь речі.
Протилежність до орексис, ці слова часто вживаються в парі. Це
першій рівень цілісності (див. таблицю). Епіктет постійно
попереджає, що з небажанням ми маємо бути обережними й
застосовувати його тільки до власних справ, а не до справ інших
людей (див. «Бесіди», 4.1.81–82, тут не цитуємо). У «Бесідах» це
слово трапляється 53 рази. У яскравій метафорі про бій-спаринг
Марк Аврелій каже, що ми можемо уникати людей, які мають погані
наміри, але не ставитися до них із підозрою (6.20). Услід за
Епіктетом Марк Аврелій радить поширювати небажання тільки на
ті речі, що в нашій силі (8.7). Див. орексис.
Екпурозис (έκπύρωσις): циклічна пожежа (народження й
відродження) всесвіту. Центральна для стоїчної фізики й космології
ідея походить від Геракліта (Марк Аврелій 3.3, тут не цитуємо).
Стоїки прирівнювали цей вогонь до всесвітнього розуму, який
проникає в усі речі (логос сперматікос), див. Марк Аврелій, 6.24.
Ексис (έξις): абстрактний іменник, що походить від ексо (έχω): мати,
володіти; стан розуму або звичка, ставлення до чогось; властивість
чи схильність фізичних об’єктів. Епіктет каже, що звички потрібно
«спочатку ослабити, а потім знищити» («Бесіди», 2.18.11b–14),
інакше вони стануть джерелом руйнування особистості. Див. етос.
Елевтерія (έλευθερία): свобода, воля. Натовп каже, що тільки вільні
люди можуть отримати освіту, але стоїки стверджують, що тільки
освічені можуть бути вільними («Бесіди», 2.1.21–22). Це слово,
зокрема у формі прикметника, трапляється в «Бесідах» понад сто
разів. Марк Аврелій вживає цей іменник дев’ять разів (див. 5.9).
Епістеме (έπιστήμη): правдиве знання, більше й вище за каталепсис.
Етос (έθος): звичай або звичка. Див. також ексис. Пізні стоїки
приділяли багато уваги звичкам. Гай Музоній Руф, міркуючи про
освіту, багато говорив про виховання, оточення й звички різних
людей («Лекції», 1.1). Епіктет розвиває міркування про звичку:
«Оскільки звичка має такий сильний вплив, і ми звикли слухатися
своїх спонук, щоб отримувати чи уникати того, чого самі не
вибирали, нам потрібно встановити протилежну до цього звичку, і
там, де справа виглядає надто слизькою, використовувати
натреновану протидію» («Бесіди», 3.12.6). Також він говорить про
необхідність застосувати протилежну звичку в 1.27.4. У «Бесідах»
термін ужито 17 разів, у Марка Аврелія — чотири.
Ефемін (έφ ημīν): що є наше, що ми можемо контролювати, наше
правильне використання вражень, спонук і суджень. Епіктетів
«Енхейридіон» (записна книжка) починається зі знаменитого
вислову про залежні й не залежні від нас речі. Епіктет стверджував,
що коли ми бажаємо речей, які поза межами нашої сили, то це
приносить нам тривоги й хвилювання («Бесіди», 2.13.1). Наші
судження здатні визначити нашу свободу (3.26.34–35).
Калос (καλός): красивий; із погляду моралі — благородний,
доброчесний. Сенека часто використовує латинський еквівалент
терміна: honestum.
Каталепсис (κατάληψις): правильне розуміння, ясне сприйняття й
тверде переконання, необхідне для правильного керівництва. Адо
перекладає цей термін як «сприйняття», «об’єктивна
репрезентація». Це важливий термін для Епіктета, він
використовується на противагу уявленню скептиків, що нічого не
можливо знати напевне (άκατάληπτος). Епіктет стверджує, що
справжній прогрес (прокопе) полягає в тому, щоб давати згоду (див.
синкататезис) тільки в тих ситуаціях, де присутній каталепсис
(«Бесіди», 3.8.4). Марк Аврелій використовує цей термін, щоб
схвалити характер Антоніна і його «зусилля зрозуміти речі» (6.30.2),
а також у 4.22, де він каже, що кожна спонука має бути перевірена
на справедливість, а кожне враження — бути зрозумілим.
Катекон (καθηκον): обов’язок, правильні вчинки дорогою до
доброчесності. Діоген Лаерцій каже, що першим цей термін
використав Зенон, маючи на увазі керівництво, яке покладене на
того, хто діє («Про життя, вчення та вислови знаменитих
філософів», «Зенон», 7.108). Марк Аврелій пише, що кожен
обов’язок у житті — це сума вчинків, які потребують послідовної
уваги (6.26).
Койнос (κοινός): спільний, поділений на всіх. Як пише Гайнс, цей
термін і його похідні більше 80 разів трапляються в Марка Аврелія,
це поняття центральне в його роздумах і орієнтуванні на етику.
Спільнота, партнерство, товариство, сусідство й співпраця —
усьому цьому приділено чимало уваги й висловлено в термінах від
κοινωνία (5.16, а також «твоя теперішня поведінка спрямована до
суспільного добра» в 9.6) до придуманого ним самим слова
κοινονοημοσύνη, що стосується почуттів інших людей (1.16). У 6.30
Марк Аврелій каже нам: «Життя коротке. Існує тільки один овоч
земного життя — побожна вдача й суспільні вчинки». Див. також
його вранішній ритуал, покликаний нагадати, що «це згідне з твоїм
устроєм і людською природою — виконувати громадські вчинки»
(8.12). Пов’язаний із цим спільний термін з’являється і в Марка
Аврелія, і в Епіктета у слові άλλήλων / алелон, у якому
наголошується, що ми всі «створені одне для одного» (26 разів у
Марка Аврелія, особливо в 5.16 і 6.38; 20 разів у Епіктета, особливо
в 2.20).
Космос (κόσμος): загальносвітовий порядок, світ, усесвіт.
Логос/логікос (λόγος / λογικός): розум або раціональний; керівний
принцип космосу. Логос сперматікос (λόγος σπερματικός) —
породжувальний принцип усесвіту, який створює й приймає в себе
назад усі речі (див. «Роздумування», 6.24).
Номос (νόμος): закон, звичай.
Ойезис (οīησις): марнославство, самообман, ілюзія, зверхній погляд
або уявлення. У 3.14.8 Епіктет каже, що кожна людина має
викорінити в собі дві речі: самообман і недовіру / сором’язливість
(апістія). Нам необхідно позбутися марнославства, зверхності й
неправильних думок (2.7.1), а також пристрасті (патос). Епіктет
убачає рух від упередження (пролепсис) через розуміння (уполепсис)
до твердо сформованих переконань (каталепсис), і все може
привести до помилки (амартія). Геракліт називав самообман
«жахливою хворобою» (Діоген Лаерцій, «Про життя, вчення та
вислови знаменитих філософів», 9.7), а стоїки запровадили
спеціальні практики, щоб уникати його.
Ойкейозис (οίκείωσις): пристосованість до потреб людини або виду.
Епіктет тільки один раз використовує це слово («Бесіди», 1.19.15) зі
значенням «самозбереження», хоча вжито його в контексті роздумів
про «спільні інтереси». Марк Аврелій також уживає його лише один
раз і з протилежним значенням («пристосування»), тобто зі
зміщенням акценту на піклування про інших або про людське
товариство (3.9). Наша керівна здатність спонукає нас рахуватися з
природою, заохочуючи до такого пристосування. Для обох
філософів більш характерні дієслівні та прикметникові форми
цього слова: «пристосування» й «пристосований».
Орексис (Őρεξις): бажання, схильність до якоїсь речі.
Протилежність до еклізис. У часи Арістотеля це поняття розуміли як
«бажання» та вважали притаманним тваринам і відмінним від
свідомого вибору (проайрезис), для якого потрібен і розум, і
цілеспрямованість. Епіктет каже, що коли ми хочемо бути вільними,
то не маємо бажати нічого, що не залежало б від нас («Бесіди»,
1.4.18–22). Орексис / еклізис є предметом першого з трьох топосів,
або сфер тренування, у яких виховується цілісність, інші дві — орме
/ аформе й синкататезис / ананево (3.2.1–3а). Це слово трапляється
в «Бесідах» 56 разів, у «Енхейридіоні» — сім разів. П’ять разів його
вживає Марк Аврелій, в одному місці кажучи, що принципи мають
бути джерелом бажання й дії (8.1.5) та обмежуватися тільки тим, що
є в нашій владі (8.7). Це слово часто вживається у формі дієслова
όρέγω / орего («прагнути, бажати чогось») у контексті «не
переступати межу». Див. також амартано й апотугхано.
Орме (Őρμή): позитивна спонука, прагнення до об’єкта (як
результат орексису та нашої згоди), що спонукає до дії;
протилежність до аформе. Це можуть бути ірраціональні спонуки
щось робити або свідомий вибір діяти, зусилля, спрямоване на те,
щоб дійти до кінця. Цитуючи Епіктета, Марк Аврелій каже, що
«людина повинна відкрити правила щодо давання своєї згоди. А
стосовно власних спонук повинна пильнувати, щоб вони брали до
уваги обставини (μέθ´ύπεξαίρεσις), були сумісні з суспільними
інтересами (κοινωνικαί) та мали на увазі вартість (άξίαν) речі»
(11.37). Це другий рівень людської цілісності (див. таблицю). Марк
Аврелій постійно пов’язує орме з учинками на спільне благо (див.
також 8.7) й справедливістю (4.22). У «Бесідах» Епіктета це поняття
трапляється 34 рази, тричі — в «Енхейридіоні», а в Марка Аврелія
— 35 разів. Сенека використовує латинський еквівалент impetus, у
«Листах» його вжито 79 разів (див. «Моральні листи до Луцілія»,
71.32, де стоїк каже, що чеснота полягає в нашому судженні, яке
породжує спонуку й прояснює всі образи, які породжують її).
Оусія (ούσία): матерія буття, часто вживається на заміну уле
(матерія). Марк Аврелій цікаво описує матерію, що «як ріка,
перебуває в безперервному плині, діяння речей виявляється в
постійній зміні, а причини працюють у нескінченній
різноманітності» (5.23), апелюючи до Геракліта («Про життя, вчення
та вислови знаменитих філософів», 9.8).
Пайдея (παιδεία): тренування, навчання й освіта. Аскео, мантано і
мелетао (див. таблицю) — частини освіти, як її описує в «Бесідах»
(2.9.13–14) Епіктет. Щоденні вправляння — основа освіти для
стоїків, і тільки освічена людина може бути по-справжньому
вільною (2.1.21–23 і 1.22.9–10а). Опанувати свої упередження
(пролепсис) — мета освіти (1.2.5–7).
Патос (πάθος): пристрасть або емоція, часто надмірна, яка
спирається на неправильні судження. Гайнс вважає, що пристрасть
— це афект, наступний після орме, який веде до дій проти природи.
Чотири пристрасті поділяються на два типи:
1. до речей, якими людина не володіє і які очікує в

майбутньому; це пристрасті бажання (έπιθυμία) і страх
(φόβος);
2. до речей, які займають людину в теперішньому; це
пристрасті задоволення (ηδονή) і болю (λύπη).
Найчіткіше позицію стоїків Епіктет висловив у «Бесідах», 4.1.175:

«…свобода не приходить тоді, коли ти виконуєш бажання свого
серця, а тоді, коли звільняєш своє серце від бажань». Діоген Лаерцій
стверджує, що Зенон визначав пристрасть / емоцію як
ірраціональний і протиприродний рух душі або як надмірну орме
(«Про життя, вчення та вислови знаменитих філософів», 7.110).
Попри поширене упередження, стоїки вважали, що деякі пристрасті
є добрі (евпатея), якщо перебувають у розумних межах: особливо
радість, обережність і хотіння («Про життя, вчення та вислови
знаменитих філософів», 7.116).
Пневма (πνεύμα): повітря, дихання, дух; принцип у фізиці стоїків.
Частина душі, яка хвилюється через бажання і небажання, її Гайнс
називає нижчою частиною душі, на відміну від ноус (νούς) —
розуму. Епіктет створює цікавий образ у «Бесідах», 3.3.20–22, де
говорить про рух розхитаної пляшки води як про дух, у якому
існують речі.
Проайрезис (προαίρεσις): свідомий або розумний вибір, наша вільна
воля обирати, сфера вибору. Термін узято з Арістотелевої «Етики»,
його традиційно перекладають як «цілеспрямований вибір». Е. А.
Лонг, намагаючись звільнити поняття від сучасних моральних
нашарувань, перекладає його як «воління» — це слово далеке від
щоденного вжитку. Багато поколінь до того проайрезис перекладали
як «моральна мета». Ми намагаємося не додавати поняттю ані
морального сенсу християнської традиції, ані модерного значення
волі, про яку так яскраво писали Шопенгауер і Ніцше. Е. А. Лонг
уважає, що цей термін Епіктет уживає на розрізнення людини й
тварини (останні теж у Епіктета мають егемонікон, на думку Лонга:
«Епіктет: стоїчне й сократичне ставлення до життя», с. 211), на
позначення явища, якого навіть боги не здатні зачепити («Бесіди»,
1.1.23). У «Бесідах» термін використовується 69 разів (1.4.18–22,
1.18.21–23, 1.22.10, 1.29.1–4a, 2.1.12–13, 2.54–5, 2.6.25, 2.10.1, 2.16.1–
2a, 2.22.19–20, 3.1.39b–40a, 3.3.18–19, 3.7.5, 3.10.18, 3.19.2–3, 3.21.1–3,
3.22.13, 4.4.23, 4.5.34–37), в «Енхейридіоні» — шість разів (13). Марк
Аврелій уживає це слово в негативній формі (άπροαίρετα), тобто
коли говорить про те, що є поза нашим вибором, і три рази в
позитивному сенсі свідомого вибору (3.6, 6.41, 8.56, 12.3, 12.33). Для
Епіктета проайрезис — центральне поняття, натомість Марк
Аврелій схиляється до егемонікону.
Проегмена (προηγμένα): речі, яким віддають перевагу; байдужі в
абсолютному моральному сенсі, але мають відносну позитивну
цінність, природно бажані речі, як, наприклад, здоров’я.
Протилежність до апопроегмена.
Прокопе (προκοπή): прогрес або покращення; шлях до
доброчесності й стриманості, сміливості, справедливості й
мудрості. Див. у «Бесідах», 1.4, яку називають «Про прогрес»,
особливо 1.4.18–22; також 3.19.2–3. Це слово в Епіктета з’являється
14 разів (найчастіше в 1.4). Якщо знатися не з тими людьми, прогрес
може загальмуватися, уважав Епіктет (4.2.1–5), і Гай Музоній Руф
говорив про те саме («Лекції», 11.53.21–22).
Пролепсис (πρόληψις): первинне розуміння або упередження, яке
мають усі раціональні істоти. Епіктет каже, що його треба тримати
напоготові, як відполіровану зброю («Бесіди», 4–5а, 6b). Див. також
1.22 і 1.2.5–7, де він говорить про подолання наших упереджень і
справжній сенс освіти.
Проноя (πρόνοια): передбачення, божественне провидіння. Епіктет
стверджує, що ми можемо хвалити провидіння у двох випадках:
коли ясно бачимо речі й коли маємо вдячність (1.6.1–2). Марк
Аврелій каже, що майбутнє ми маємо довірити провидінню (12.1).
Слово 10 разів трапляється в Епіктета (див. 3.17.1) й 12 — у Марка
Аврелія.
Просохе (προσοχή): увага, старанність, тверезість. Див. «Бесіди»
4.12.1–21. У 1.20.8–11 Епіктет каже, що просохе особливо потрібна
там, де речі можуть нас обманути. Марк Аврелій один раз уживає
термін у «Роздумуваннях», коли говорить, як мало часу ми маємо в
житті, щоб ще й приділяти його байдужим речам (11.16, тут не
цитуємо).
Психе (ψυχή): стан розуму, душі, життя, життєвий принцип. У
«Бесідах» слово трапляється 43 рази, а лаконічний Марк Аврелій
використовує його 69 разів. У імператора-філософа є красивий
образ раціональної душі як сфери (11.12, тут не цитуємо). Епіктет
порівнював її з пляшкою води в 3.3.20–22. Сенека вживає термін
animus — раціональна душа. Стоїки були матеріалістами, тож
уважали, що душа є субстанцією.
Симпатея (συμπάθεια): симпатія, близькість частин до органічного
цілого, взаємозалежність.
Синкататезис (συγκατάθεσις): схвалення; визнання вражень,
розуміння і суджень; заохочення до дії. Див. Марка Аврелія, який
цитує Епіктета в 11.37 (у формі дієслова) і зв’язок цього поняття з
каталепсис. Також у 5.10 Марк Аврелій говорить, що схвалення
кожного враження може призвести до помилки. Це третій рівень
цілісності людини, що стосується волі та судження й того, від чого
ми робимо вибір відмовлятися (див. таблицю). У Епіктета це
поняття вісім разів трапляється у формі іменника й 21 раз — у
формі дієслова: 3.2.1–3a, 3.8.4 і 4.11.6–7.
Софос (σοφός): мудра людина, доброчесний мудрець, етичний ідеал
стоїка-практика.
Телос (τέλος): кінцева мета або об’єкт життя.
Теорема (θεώρημα): загальний принцип або уявлення, наукова
істина; термін взаємозамінний із догма, коли йдеться про розумові
судження.
Теос (θεός): бог; божественна, творча сила, яка керує всесвітом і дає
людям розум та свободу вибору. Як свідчить теологія, попри
політеїзм грецької культури й апелювання пізніх стоїків до різних
богів, ці філософи були моністами та пантеїстами: Бог = природа.
Крім того, вони були матеріалістами, тому вважали, що навіть
божественна іскра в кожній людині, а також душа матеріальні.
Епіктет народився у Фригії й мав дуже яскраве та персоніфіковане
уявлення про Бога. Він казав про Бога як про доброго батька (див.
особливо «Бесіди», 1.6, 3.24). Е. А. Лонг, найвидатніший дослідник
Епіктета, пояснює це так: «Коли [Епіктет] говорить про Зевса, Бога
природи або богів, він перебуває в абсолютному переконанні, що
світ рухається згідно з провидінням божественної сили, чиє творче
начало знайшло найвище вираження в людині» («Епіктет: стоїчне й
сократичне ставлення до життя», с. 134). Лонг уважає, що Епіктет
відродив сильну віру Клеанта (попередника Зенона). Ніхто зі стоїків
не вірив, що існує трансцендентний Бог — і в цьому їхня
відмінність від християн. Епіктет стверджує, що ми маємо
узгоджувати свій вибір із волею Бога («Бесіди», 4.1.89). Марк
Аврелій говорить про божественне більш вузько, його погляди
ближчі до політеїзму (див. 9.1.1), але поділяє погляди Епіктета,
особливо коли каже: «Шануй цю здібність, яка творить погляди»,
дар Бога, що вимагає послуху Богові (3.9). Сенека також часто
говорить про божественне в множині, але всі три стоїки
погоджуються в тому, що ми маємо приймати долю й виправляти
власні помилки замість звинувачувати інших людей або богів
(«Моральні листи до Луцілія», 107.12).
Техне (τέχνη): ремесло, мистецтво в сенсі професії чи заняття. Марк
Аврелій каже, що наше техне — бути доброю людиною (11.5).
Епіктет часто використовує аналогії з ремеслом і торгівлею,
особливо коли звертає увагу на правильний матеріал, із яким ми як
люди працюємо.
Тонос (τόνος): напруга, принцип у фізиці стоїків, відповідальний за
притягування і відштовхування; спосіб бачити те, що посилює
чесноту і ваду в душі.
Уле (ϋλη): матерія. Це слово дуже часто вживає Епіктет, у його
«Бесідах» воно трапляється понад 40 разів, зазвичай за аналогією з
матеріалом, який використовують кравці, — так філософ показує,
на чому ми маємо зосереджувати увагу й де буде видно наш прогрес
у мистецтві життя («Бесіди», 1.15.2). Він називає зовнішні речі
матеріалом для нашого проайрезису (1.29.1–4а). В іншому місці
Епіктет каже: «Матеріал для роботи гарної й достойної людини —
це її керівні принципи (егемонікон)» (3.3.1). Марк Аврелій 19 разів
уживає цей термін, див. особливо 8.35, де він говорить про те, як ми
«в силі зробити кожну перешкоду своїм матеріалом і
використовувати його для таких цілей, які перед собою поставимо».
Іноді в незмінній формі вживається з оусія.
Уполепсис (ύπόληψις): буквально обговорення погляду,
припущення, концепції, поняття, розуміння. Адо перекладає термін
як «ціннісне судження» і вбачає рух угору до ціннісних суджень
вищого рівня: від пролепсису до уполепсису й каталепсису. Див.
Марк Аврелій 4.3.4b і 9.13, де він каже, як власні погляди можуть
нашкодити нам, тому ми маємо їх відкинути. Також він пише, що
«все є поглядом», і ми повинні використовувати свою силу для
розуміння або формування поглядів і шанувати її (3.9). У «Бесідах»
цей термін з’являється вісім разів (див. 2.19.13–14, де Епіктет каже,
що ми формуємо погляди протилежно до того, як мали б це
робити); три рази — в «Енхейридіоні» (див. 20, де філософ говорить,
як наші погляди запалюють гнів).
Фантазія (φαντασία): враження, вигляд, сприйняття. Епіктет
стверджує (1.1.7–9), що боги дали нам одну силу, яка керує всіма
іншими: «здатність правильно використовувати враження». Він
також каже, що перше й найважливіше завдання філософа —
випробовувати (δοκιμάζω, «оцінювати») й розділяти враження (див.
також 2.18.24). Епіктет використовує метафору підмітання, бою і
наполегливого тренування атлета, щоб описати роботу, яку ми
маємо виконати, аби не піддаватися враженням (2.18.27–28).
«Завдання доброї й умілої людини — керувати своїми враженнями в
згоді з природою» (3.3.1). У «Бесідах» фантазію згадано більше 200
разів, а в «Енхейридіоні» — дев’ять (34). Близько 40 разів цей термін
з’являється в Марка Аврелія (5.2, 5.16, 6.13, 8.7, 8.26, 8.28–29). У
«Роздумуваннях» є гарна вправа для того, щоб не придумувати собі
нічого більшого, ніж найперші враження («звіт» у 8.49).
Фізис (φύσις): природа, природний порядок речей, видів або родів;
характеристика. І Епіктет, і Марк Аврелій постійно повторювали,
що ми маємо використовувати свій керівний принцип для того, щоб
бути в згоді з природою («Бесіди», 4.4.43, «Роздумування», 3.9). На
думку стоїків, Бог і природа — єдине ціле.
Фронезис (φρόνησις): практична мудрість, одна з чотирьох
найважливіших чеснот. Термін постійно використовує Марк
Аврелій; важливий уривок — 4.37, де він каже, що «мудрість тільки
в тому, щоб діяти справедливо», а також 5.9, де філософ пише: «Що
є приємніше від самої мудрості?» Див. арете.
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
На додачу до Loeb Classical Library та онлайн-ресурсів на

www.perseus.tu s.edu і згаданих раніше опублікованих перекладів є
кілька чудових нових праць, які автори цієї книжки рекомендують
прочитати всім зацікавленим філософією стоїків.
1. Hadot, Pierre. e Inner Citadel: e Meditations of Marcus

Aurelius, translated by Michael Chase (Cambridge, MA:
Harvard University Press, 2001).
2. What Is Ancient Philosophy? Translated by Michael Chase
(Cambridge, MA: Harvard University Press, new edition,
2004).
3. Long, A. A. Epictetus: A Stoic and Socratic Guide to Life (New
York: Oxford University Press, 2004).
4. Greek Models of Mind and Self (Cambridge, MA: Harvard
University Press, 2015).
5. Nussbaum, Martha. e erapy of Desire: eory and
Practice in Hellenistic Ethics (Princeton, NJ: Princeton
University Press, reissued 2009).
6. Robertson, Donald. e Philosophy of Cognitive Behavioural
erapy (London: Karnac Books, 2010).
ПРИМІТКИ
1 Голідей Раян. Напролом. Мистецтво перетворювати перешкоди на перемоги / Пер. з

англ. Олександра Асташова. — К. : Наш Формат, 2017. — Прим. пер.
2 Якщо не вказано інше, переклад цитат із творів стоїків зроблено з англійського тексту,
який подають автори. — Прим. пер.
3 Сенека Луцій Анней. Діалоги / Пер. з лат. Андрій Содомора. — Львів : Апріорі, 2016. —
С. 83.
4 Марк Аврелій. Роздумування / Переклад і вступну статтю зладив Омелян
Омецінський. — Буенос-Айрес — Нью-Йорк, 1986. — С. 93.
С. 210.
6 Greene Robert. 48 Laws of Power. — Penguin Books, 2000.
7 Stephen R. Covey. e 7 Habits of Highly E ective People: Powerful Lessons in Personal
Change. — Simon & Schuster, 1989.
9 Сенека Луцій Анней. Моральні листи до Луцілія / Пер. з лат. Андрій Содомора. — К. :
Основи, 1999. ae-lib.org.ua/texts/seneca__ad_lucilium_epistularum_moralium__ua.htm#74
10 Епіктет. Енхейридіон і фрагменти / Переклад і вступну статтю зладив Омелян

Омецінський. — Буенос-Айрес, 1976. — С. 43.
Омецінський. — Буенос-Айрес — Нью-Йорк, 1986. — С. 1–2.
18 Станом на жовтень 2021 року його статки становлять уже 101,1 млрд доларів. — Прим.
ред.

С. 192.

45 Гра слів: англійською present — це «подарунок», а також «теперішнє». — Прим. пер.
Омецінський. — Буенос-Айрес, 1976. — С. 53–54.

62 Шекспір Вільям. Гамлет, принц Данський / Пер. з англ. Ю. Андрухович. — К. : А-БА-
БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2008. — С. 72.
С. 117.
66 Патерн (англ. pattern від лат. patronus — модель, зразок для наслідування, шаблон,
стиль) — стійке, контекстно обумовлене повторення людиною власної поведінки або
мислення для досягнення певних результатів. — Прим. пер.

71 Фалерніан — сорт вина в Стародавньому Римі; знамените біле вино з Фалернської
области (Falernus ager) в Кампанії. — Прим. пер.
73 У перекладі Омеляна Омецінського пропущено частину речення (подаємо за
англійським текстом): «…а секс — це просто тертя інтимних місць одне об одне, після
якого настає спазматичний розряд…». — Прим. пер.
С. 200.
85 Πανκράτιον (гр.) — буквально це означає «вся сила»; бойове мистецтво, яке
поєднувало елементи боротьби й кулачного бою. — Прим. пер.

С. 188.
С. 181.
С. 111.

109 Сенека Луцій Анней. Діалоги / Пер. з лат. Андрій Содомора. — Львів : Апріорі, 2016.
— С. 221.
— С. 212.
— С. 120.
136 «Життя — як цибуля: рік за роком її чистиш і часом плачеш». — Прим. пер.
— С. 120.
— С. 203.

БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2008. — С. 56.
155 Сенека Луцій Анней. Моральні листи до Луцілія / пер. з лат. Андрій Содомора. — К. :
Основи, 1999. www.ae-
lib.org.ua/texts/seneca__ad_lucilium_epistularum_moralium__ua.htm#83
156 Книга Роберта Гріна «48 законів влади» вийшла друком у видавництві «КСД» 2017
року. — Прим. ред.
— С. 207.
— С. 216.
— С. 199–200.
БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2008. — С. З8.

— С. 246.

— С. 162.

200 Шекспір В. Твори в шести томах: Том 5. — К. : Дніпро, 1986. — С. 344.
— С. 73–74.
204 Amor fati (лат.) — любов до долі. — Прим. пер.



229 Шекспір В. Зібрання творів у 6-ти томах. Том 6. — К. : Дніпро, 1986. — С. 435.
— С. 82.
— С. 176.
— С. 205.
БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2008. — С. 205.
— С. 187.
— С. 220.
— С. 79.

Популярне видання
Раян Голідей і Стівен Генсільман
Стоїцизм на кожен день
366 роздумів про мудрість, стійкість і мистецтво жити
Літературна редакторка Галина Сапожникова
Коректорка Дарина Важинська
Технічна редакторка Ірина Щепіна
Верстальниця Наталія Коваль
Художня редакторка Ольга Старостіна
Обкладинку адаптував Орест Підлісецький
Випускова редакторка Галина Харук-Бачуро
Дякуємо за допомогу в підготовці видання Олені Поліщук
Помітили прикру помилку?
Напишіть нам про це.
Ми хочемо ставати кращими!
Сподобалася книжка?
Поділіться враженнями з іншими читачами!

Стоїцизм На Кожен День

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Стоїцизм На Кожен День

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Дякуємо, що купуєте електронний контент!

House LLC. Jacket design: Eric White.

ISBN 978-617-8115-30-2 (електронне видання)

Усі права застережено. All rights reserved

© 2016 by Ryan Holiday and Stephen Hanselman

© Ящук А., пер. з англ., 2018

© ТОВ «НФ», виключна ліцензія на видання, оригінал-макет, 2018

Особисті щоденники одного з найвеличніших римських

ученням про сприйняття (як ми бачимо і сприймаємо

Стоїки вчать: контролюючи власне сприйняття, ми здатні досягнути

Вчення про сприйняття

Найважливіша практика у філософії стоїцизму — навчитися

Чому ви взяли читати цю книжку? Чому берете до рук будь-яке

Чи не найважче в житті — сказати «ні». Коли запрошують, коли

Твій теперішній погляд заснований на розумінні; твоя теперішня поведінка спрямована

Сприйняття, дія, воля. Це три найважливіші взаємопов’язані

Роберт Грін, автор супербестселера «48 законів влади»6, так

Популярний гуморист Мітч Гедберг якось розказав цікаву історію,

Правильні завдання для розуму — плекати здатності робити вибір, відмовлятися,

Пропонуємо розглянути детальніше кожне з цих завдань:

Робити вибір означає думати і діяти правильно.

Деякі речі, які ми вважаємо невинними слабкостями, можуть легко

Сьогодні ви не зможете контролювати зовнішні події. Це вас лякає?

Стоїки прагнули досягти рівноваги, стабільності, умиротворення —

Коли ми уявляємо дзен-філософа, перед очима постає монах, який

Цього ранку нагадайте собі, що ви можете контролювати, а що ні.

Ця теза така важлива, що її варто повторити: мудра людина

Подумайте лишень, яка йде боротьба інтересів за те, щоб хоч на

Пишучи про спокій, Сенека вживає грецьке слово εὐθυμία. Філософ

Робітника запитали: «Чому ви виконали це саме так?». Відповідь

Пригадайте шкільні роки або свою юність, коли ви не наважувалися

У «Роздумуваннях» Марка Аврелія є неймовірної краси словесні

Стоїки займали в античному світі дуже різні соціальні позиції. Одні

Як можуть наші принципи стати мертвими, коли не погашені думки, що їм

Останні кілька тижнів були неймовірно складними? Довелося

Уставши зранку, спитай себе:

Багато хто з успішних людей має власний ранковий ритуал. Одні

Зараз таки почну спостерігати за собою, а передусім — що вельми корисно! — робитиму

У листі до старшого брата Новата Сенека описав дуже корисну

Звернімося до по-справжньому багатих людей — як часто буває, що виглядають вони

Письменник Скотт Фітцджеральд, який часто оспівував життя

Від Рустіка… я навчився… читати уважно та не задовольнятися поверховим

Перша книга «Роздумувань» Марка Аврелія починається переліком

Найбагатший чоловік у світі Воррен Баффет, чиї статки зараз

Якщо ви колись бували на заняттях із йоги або знайомилися зі

Сьогодні пропонуємо зосередитися на трьох царинах, у яких, на

Сенека колись сказав: «Без лінійки неможливо виправити криве».

Кожен день дає нам привід задуматися над якимись речами. У що

Найбільш вражаюча фраза, яку можна почути від людини в наш

Що більше в нас справ, що більше ми вчимося й читаємо, то далі

І не забувай у гнівному збудженні тієї правди, що дозволяти себе поносити пристрасті —

Чому спортсмени зачіпають і намагаються образити одне одного під

Ми обурюємося, коли хтось приходить і намагається нам

Тривожний батько, який хвилюється за своїх дітей. Чого він прагне?

Чи спостерігали ви коли-небудь за тим, як досвідчені публічні

Не крутися, як вітер, але в кожній хвилині май пошану до справедливості та при

Згадайте, скільки маніяків траплялося на вашому шляху. Не людей,

Американці люблять цитувати уривок із промови Теодора

«Виживають тільки параноїки», — ці знамениті слова належать Енді

Коли хтось біля вас упадає в розпач і починає ридати, голосити,

Стоїки часто повторювали: гнів майже ніколи не допомагає

Кажуть, що абсолютна влада псує людину. На перший погляд

Постійно контролюй своє сприйняття, бо ти бережеш не абищо, а свою гідність,

Незрозуміла робота, яка тільки з’їдає вам нерви, нескінченні