Перекладом займався телеграм канал Щось дуже Ukrainian

( https://t.me/somethingveryUkrainian )

Якщо бажаєте поділитись цією книгою у медіа, будь ласка вказуйте назву
нашого телеграм-каналу.

Приємного читання.
 Розділ 1
Від крижаного вітру вкрилося інієм вікно в нашій вітальні, біля якого я
сиділа в трепетному очікуванні, намагаючись щосили розглянути те, що
відбувається зовні. Там, на дорозі, будь-якої хвилини міг з’явитися
фургончик Ренді. Він поїхав до аеропорту Логан, щоб зустріти там свого сина
Елека, який тепер житиме з нами весь наступний рік, поки його мати працює
за кордоном.
Ренді та моя мама Сара одружені лише кілька років. Ми з вітчимом
непогано ладнаємо, хоча я не можу сказати, що ми дуже близькі. Мабуть,
тому я не надто обізнана про його колишнє життя: знаю лише, що його
колишня дружина Пілар – художниця родом з Еквадору, яка влаштувалась у
Сан-Франциско, а його син – татуйований нероба, якому, за словами Ренді,
дозволялося робити все, що його душі завгодно.
Я досі жодного разу не бачила свого зведеного брата, тільки бачила його
фотографію, яка була зроблена кілька років тому, ще до того, як мама та
Ренді одружилися. Судячи з цього фото, він мав чорне волосся і смагляву
шкіру, що явно дісталося йому від матері латиноамериканки, і водночас —
батьківські світлі очі й тонкі риси обличчя. Тоді тату на ньому ще не було,
але, за словами Ренді, останнім часом у його житті розпочався бунтарський
підлітковий етап. Він захопився татушками у п’ятнадцять років і влипав у
різні неприємності під впливом алкоголю та трави. Ренді звинувачував у
цьому Пілар, він вважав, що вона надто навіжена і надто захоплена своєю
творчою кар’єрою, тому мало звертає уваги на сина і цим може дозволити
йому докотитися навіть до вбивства.
Ренді заявив, що сам порадив Пілар погодитись якийсь час давати уроки в
Лондонській художній галереї та дозволив Елеку, якому виповнилося
сімнадцять років, пожити у нас. Хоча Ренді двічі на рік робив короткі поїздки
на Захід, їх було недостатньо для виховання сина. Він прагнув усіма силами
це виправити та сказав нам, що з нетерпінням чекає можливості наставити
Елека на істинний шлях за той рік, який хлопець проведе у нас.
І ось тепер метелики літали у мене в животі, поки я дивилася на брудний
сніг, що покривав вулицю за вікном. Холодна зима Бостона напевно стане
гірким розчаруванням для мого каліфорнійського зведеного брата.
Мого зведеного брата.
Це було просто неймовірно. Я дуже сподівалася, що ми потоваришуємо. Як
єдина дитина у сім’ї, я завжди мріяла про брата. Я навіть засміялася,
згадавши, якою дурною я була колись, уявляючи, що між нами могли б бути
такі ж казково прекрасні стосунки, як між Мері та Дональдом Осмондом, або
Джейком і Меггі Джілленхолл. Сьогодні вранці я слухала стару пісню гурту
Coldplay, про яку раніше навіть не знала, вона називається «Брати та сестри».
Там, звичайно, йдеться не про рідних братів і сестер, але мені здалося це
гарною ознакою. Так що, думаю, мені нема про що турбуватися, все буде в
нас добре. 
Моя мама, схоже, нервувала не менше за мене, вона весь день бігала вгору і
вниз сходами, готуючи кімнату для Елека. Для цього батьки переробили під
спальню кабінет нагорі. Ми з мамою разом вирушили до «Уолмарту», щоб
купити простирадла і взагалі все необхідне для спальні. Досить дивно і важко
купувати речі для людини, яку ти зовсім не знаєш. Ми зупинилися на темно-
синьому постільному приладді.
І ось тепер я дивилася у вікно і бурмотіла собі під ніс, вигадуючи, що мені
сказати йому при зустрічі, про що ми взагалі могли б поговорити і як я
представлятиму його своїм друзям. Майбутня зустріч хвилювала мене і в той
самий час дуже турбувала.
Внизу грюкнули, зачиняючись, дверцята машини, змусивши мене
зістрибнути з дивана і поспішно розправити пом’яту сорочку.
Спокійно, Грета.
Пролунав звук ключа, що повертається в замку. Ренді увійшов один,
залишивши двері відчиненими, і в кімнату проникло морозне повітря. Через
кілька хвилин я почула, як хрумтить сніг під чиїмись ногами на дорозі, але
Елек поки так і не з’явився. Мабуть, він зупинився перед будинком, перш ніж
увійти. Ренді висунувся з дверей і крикнув:
-Та тягни вже сюди свою дупу, Елеку.
Коли мій зведений брат нарешті з’явився у дверях, у мене в горлі тут же
з’явилася грудка. Я спробувала проковтнути цю грудку і на кілька секунд
затримала подих. Серце завмерло в грудях, а потім забилося все швидше і
швидше, коли я раптово усвідомила, що мій брат зовсім не схожий на ту свою
фотографію, яку я бачила.
Елек був вищим від Ренді, і його коротке волосся, яке я пам’ятала по фото,
зараз перетворилося на густу синювато-чорну копицю, що майже закриває
очі. Від нього пахло сигаретами або може травою, бо запах здався мені надто
солодкуватим. З його джинсів звисав ланцюжок. Він навіть не глянув на
мене, і я скористалася можливістю як слід розглянути його, але в цей момент
він кинув сумку на підлогу.
Пролунав глухий важкий стукіт.
Що це? Моє серце бухнуло чи його сумка?
 Він похмуро глянув на Ренді та буркнув:
– Де моя кімната?
 –Нагорі, але ти нікуди звідси не втечеш, поки не привітаєшся зі своєю
сестрою.
Кожен м’яз у моєму тілі напружився, я буквально зіщулилася, почувши це
слово «сестра». Я нізащо не хотіла зараз бути його сестрою. По-перше, коли
він все ж таки обернувся до мене, то здавалося, що він мріє мене вбити. А, по-
друге, тільки-но я кинула погляд на його точене обличчя, мені стало цілком
очевидно, що, хоча мій розум кричав про небезпеку, моє тіло в мить
опинилося в полоні його чар, і я готова була все віддати, аби тільки
позбутися їх.
Його очі виблискували, як сталь кинджалів, коли він уп’явся в мене
поглядом, і... так нічого і не сказав. Тоді я зробила кілька кроків до нього,
вирішивши поступитися гордістю, і простягла руку.
 –Мене звуть Грета. Рада з тобою познайомитися.
Він продовжував мовчати. Пройшло кілька секунд, перш ніж він неохоче
взяв мене за руку. Його рукостискання було неприємним, майже дуже
жорстким, але він дуже швидко розтиснув руку. Я кашлянула, намагаючись
впоратися з грудкою в горлі, і сказала:
 –Ти виглядаєш зовсім інакше, ніж я собі уявляла.
Він глянув на мене, примружившись.
-А ти виглядаєш милою… простачкою.
У мене перехопило подих. На мить мені здалося, що він хоче зробити мені
комплімент… до того, як він вимовив слово «простачка». Але найсумніше
було те, що якби мене запитали, якою я сама себе почувала цієї хвилини,
стоячи навпроти нього, то я й сама вибрала б це слово.
Його крижаний погляд ковзнув по мені зверху вниз і назад. Попри те, що я
відчувала до нього неприязнь, як до особистості, я все ще не могла прийти до
тями від його фізичної краси, і це мене просто вбивало. У нього було чітко
окреслене підборіддя, прямий чудовий ніс, його губи були досконалістю –
зайвим для того бруду, який, я була в цьому впевнена, зазвичай виливався з
них. Зовні він був втіленням моєї мрії, а в решті – схожий на нічний кошмар.
Проте я не могла дозволити йому здогадатися, як мене зачепили його слова.
-Хочеш, я покажу тобі твою кімнату? – запитала я.
Він проігнорував мої слова, підняв сумку і попрямував до сходів.
 Прекрасно. Краще не вигадаєш.
Моя мама якраз спустилася зі сходів і відразу ж уклала Елека в обійми.
 –Як же приємно нарешті познайомитися з тобою, любий.
Я бачила, як напружилося його тіло, перш ніж він вивільнився з її обіймів.
–Хотілося б мені сказати те саме.
Ренді підлетів до сходів, наставивши на сина палець.
–Чорт тебе візьми, Елеку, не смій зухвальствувати і привітайся з Сарою як
годиться.
–Ось, вітаюсь із Сарою як годиться, — монотонно, без жодного виразу
повторив Елек, підводячись сходами.
Мама поклала руку на плече Ренді.
- Все в порядку. Він відтає. Хай побуде один. Ця подорож через всю країну
була нелегкою. І він мене ще зовсім не знає. Він просто трохи розгублений
хлопчик.
- Він просто трохи неввічливий і зухвалий придурок, ось хто він.
Ого!
Мабуть, мене неприємно вразило те, як Ренді розмовляє зі своїм сином, і
неважливо при цьому, наскільки погано поводився сам Елек. Мій вітчим
ніколи не вживав таких слів, спілкуючись зі мною, хоча, звичайно, я ніколи
не робила нічого, щоб заслужити на подібне звернення. А Елек і справді
поводився зухвало й неповажно.
Весь цей вечір Елек не виходив зі своєї кімнати. Ренді зайшов до нього
лише одного разу, і я чула, як вони сперечалися. Однак ми з мамою
вирішили – нехай вони розбираються самі, а нам варто триматися якнайдалі
та не втручатися в те, що відбувається між ними.
Прямуючи у свою спальню нагорі, я не змогла відірвати очей від
зачинених дверей у кімнату Елека. Цікаво, його відверте неприйняття нас –
це спроба показати нам, що він збирається так поводитися весь цей рік,
якщо, звичайно, він має намір залишатися тут весь цей рік. 
Збираючись почистити зуби на ніч, я відчинила двері ванної кімнати та
ледь не підстрибнула побачивши Елека, що виходить з душу, що витирається
рушником. Повітря наповнилося паром і запахом чоловічого тіла. З якоїсь,
одному Богу відомої, причини я, замість того, щоб тікати звідти, застигла на
порозі. Але, що ще гірше, Елек, замість того, щоб прикритися повністю
рушником, недбало впустив його на підлогу.
У мене відвисла щелепа.
Кілька секунд мої очі були прикуті до його члена, а потім погляд
перемістився вгору, до двох трилисників на його мускулистому торсі й далі
до лівої руки, повністю, як рукавом, покритою татуюванням. По його грудях
стікали краплі води. На лівому соску блищав пірсинг. На той час, коли мій
погляд доповз до його обличчя, його зустріла зла усмішка. Я спробувала
щось вимовити, але всі слова застрягли у горлі. Зрештою, я струснула
головою і видавила з себе:
–Ой… о, господи… я… вибач, я краще піду.
Коли я вже повернулася до дверей, щоб ганебно втекти, його слова
зупинили мене на півдорозі.
–Гей, послухай, ти поводишся так, ніби ніколи не бачила голого хлопця.
–Ну, так, насправді… не бачила.
– У такому разі тобі ж гірше. Порівняння з наступним хлопцем явно буде
не на його користь.
- Любиш випендрюватися?
- А як же. Хіба ж я того не вартий?
– Ти… ти поводишся як…
 –Як засранець з великим хріном?
Він притягував себе так само невідворотно, як вигляд страшної
автокатастрофи. Мій погляд мимоволі знову ковзнув униз. Та що зі мною
таке? Він стоїть переді мною абсолютно голий, а я не можу зрушити з місця.
Мама дорога! У нього на кінці члена був пірсинг із кільцем. Нічого собі!
Ось це я розумію, перше знайомство із реальністю.
Я б, напевно, так і вирячилася на нього, якби його голос не повернув мене
в реальність.
–Мені звідси нікуди податися, тому, якщо тільки ти не плануєш щось
зробити, краще тобі піти по-доброму і дати мені спокійно одягтися.
Я похитала головою, не в змозі повірити, що змогла потрапити в таку
безглузду ситуацію, і вискочила з ванної, з силою зачинивши за собою двері.
Руки та ноги у мене тремтіли, коли я ввалилася до своєї кімнати.
Боже, що це було?
 Розділ 2
–Ну і як поводився сьогодні твій зведений брат? – запитала Вікторія по
телефону.
Ліжко піді мною заскрипіло, коли я перекинулася на живіт і важко
зітхнула.
–Як останній козел, втім, як і завжди.
Я не розповіла своїй найкращій подрузі Вікторії про виставу, яку влаштував
мені Елек, і про нашу розмову у ванній у п’ятницю ввечері. Я була збентежена
і вирішила, що ця історія назавжди залишиться моїм секретом. Пошук у гуглі
на тему пірсингованих членів того вечора закінчився для мене безсонням.
Дозвольте вам повідомити, що якщо хтось досить безневинний спробує
набрати в пошуковій системі «Принц Альберт», то буде неймовірно
здивований. Була неділя, і наступного дня Елек мав відправитися в мою
школу, де ми з ним навчатимемося у випускному класі. Так що дуже скоро
кожен мій однокласник зможе познайомитися з моїм прикольним зведеним
братиком.
Вікторія, здавалося, була вражена моєю відповіддю.
–Він ще не розмовляв з тобою?
– Ні. Сьогодні вранці він спустився вниз, налив молока в пластівці і знову
пішов до себе в кімнату.
–Як ти думаєш, чому він досі не витягнув свою палицю з дупи? Що він
видрючується?
Бачила б вона його іншу «палку»!
Між ним і Ренді відбувається щось недобре. Я, звичайно, намагаюся не
приймати те, що відбувається близько до серця, але це просто кабзда.
Жесть… ось пірсинг на члені – це бляха!
Господи, і що мені не лізе в голову… головка… з пірсингом.
Ось зараза!
- Як ти думаєш, він мені сподобається? – запитала Вікторія.
- Про що ти? Кажу ж тобі, це диявол, – обурилася я.
– Так, я знаю, але… все-таки, ти думаєш, він міг би мені сподобатися?
Якщо чесно, я знаю, що Елек точно у її смаку. Вікторія любить
темноволосих похмурих хлопців, навіть якщо вони не такі красені, як Елек. І
це ще одна причина, через яку я вирішила не ділитися ні з ким деталями
нашої зустрічі у ванній. Достатньо їй почути, що у нього пірсинг на члені, і я
ніколи не зможу виставити її зі свого дому. Однак, оскільки Вікторія вже
дуже скоро сама зможе оцінити його зовнішність, я вирішила бути з нею
трохи відвертішою.
Послухай, він і справді просто привабливо прекрасний, зрозуміло? Якщо
чесно, то ... він шалено сексуальний. Але, розумієш, приголомшлива
зовнішність – це єдине, що в нього є.
–Гаразд, тоді я йду до вас.
– Ось тільки цього не треба. Ні, нічого подібного. – я засміялася, але в
глибині душі мені зовсім не подобалася думка про те, як Вікторія кидається
на Елека, навіть якщо він сам і не виявить до неї жодного інтересу у
відповідь.
- Тоді, які у тебе плани сьогодні?
- Ну, бач, ще до того, як я з ним познайомилася і зрозуміла, який це
мудило, я передбачала влаштувати недільну вечерю для нас усіх – для всієї
родини. Ну, ти знаєш, моя особлива вечеря.
– О! Тетразіні з куркою?
Я засміялася, бо це єдина страва, яку я справді добре вмію готувати.
- Як ти здогадалася?
- А може, ти збираєшся показати своєму дорогому зведеному братику, де
раки зимують?
– Я не стану з ним зв’язуватися. Навпаки, я втоплю його у своїй доброті. І
мені немає діла до того, наскільки гидко він збирається поводитися зі мною.
Найгірше, що я можу зробити, це дозволити йому думати, що це мене
хвилює.
** *
Мама допомогла мені накрити на стіл, поки готувалися тетразіні. Мій
шлунок бурчав, але швидше за все від того, що я дуже нервувала, а зовсім не
від запаху вершкового соусу з часником, що лунає від плити. Мені справді
зовсім не хотілось сидіти за столом разом з Елеком, тобто якщо він,
звичайно, зійде для того, щоб приєднатися до нас.
- Грето, чому б тобі не піднятися нагору і не спробувати переконати свого
брата спуститися до нас?
- А чому я?
 Мама зараз відкривала пляшку вина. Вона єдина з усіх, хто пив вино і,
схоже, їй це було необхідно. Вона налила трохи, зробила ковток і сказала:
-Послухай, я ще можу зрозуміти, чому я йому не подобаюсь. Він бачить у
мені ворога і, можливо, звинувачує певною мірою в тому, що його батьки
тепер не разом. Але немає жодних причин, через які він міг би погано
ставитися до тебе. Просто спробуй достукатися до нього, і тоді подивимося,
може, тобі вдасться змусити його розкритися хоч трохи.
Я знизала плечима. Якби вона тільки знала, наскільки відкритим він був у
ванній кімнаті.
Коли я піднялася сходами, у голові звучала тема з фільму «Щелепи».
Тільки думка, що треба постукати в його двері, лякала мене до жаху. Я не
знала, з чим я зіткнуся, якщо він все ж таки відчинить ці двері.
Я постукала.
На мій подив, Елек відкрив майже відразу. З куточка його губ звисала
ароматизована гвоздична цигарка. Солодкуватий запах диму торкнувся моїх
ніздрів. Він глибоко затягнувся, а потім навмисне довго видихав дим прямо
мені в обличчя. Голос у нього був низький і роблено лінивий.
–Чого тобі?
Я намагалася показати, що не помічаю його хамства, але зрадницький
кашель мене видав.
Спокійно, Грета, тільки спокійно.
–Вечеря майже готова.
На ньому була приталена  біла майка без рукавів, і мої очі одразу ж
прикувала напис «Щасливчик» на рельєфному біцепсі його руки, якою він
тримав двері. Волосся в нього було мокре, і з джинсів, що низько сиділи на
стегнах, виглядав пояс білих боксерів. На мене дивилися очі кольору сталі.
Він був захоплюючий, просто неймовірно гарний… для такого виродка.
Я так і стояла б, як зачарована, але тут він заговорив.
– Чому ти так дивишся на мене? – запитав він.
–Як так?
–Наче намагаєшся згадати, як я виглядав минулого вечора… і ти хотіла б
приготувати мене на вечерю. – він хмикнув. – І чому ти мені підморгуєш?
Чорт. Моє око починає смикатися, коли я нервуюсь, і це виглядає так, ніби
я підморгую.
 –Це просто тік. Що ти про себе уявив?
Обличчя його потемніло від гніву.
–Я уявив? Та невже? Здається, моя зовнішність – це все, що я маю, вірно? То
чому б мені не скористатися цим?
Про що він говорить? Я вражено мовчала, а він продовжував:
–Чому ти червонієш… тут дуже жарко для тебе? Або ... – додав він уїдливо, -
це тому, що я шалено сексуальний, адже так? – його зуби блиснули у злій
усмішці.
Чорт.
Адже це ті слова, якими я описала його, коли говорила телефоном з
Вікторією. Він підслухав нашу розмову.
Моє око сіпнулося.
–Ну ось, ти знову мені підморгуєш, - глузливо продовжував він. – Я змушую
тебе нервувати? Ти тільки глянь на себе, червоний – явно твій колір.
Я в ту ж мить розвернулась і кинулася до сходів.
– Ми один одному підійдемо, враховуючи, що я таки диявол! – крикнув він
мені навздогін.
** *
Елек, ні слова не говорячи, поклав собі їжу на тарілку, а я не відривала
очей від кільця в його губі. Ренді дивився на нього зі зневагою. Моя мама
кілька разів наповнювала свій келих вином. Так, наша власна версія сімейки
Брейді.
Я вдала, що просто насолоджуюся тетразіні, і намагалася не думати про те,
що він підслухав мою телефонну розмову і тепер знає, що я вважаю його
сексуальним.
Мама заговорила першою.
–Елек, що ти думаєш про Бостон?
–Оскільки я нічого ще не бачив, окрім цього будинку, можу сказати, що це
велика дупа.
Ренді жбурнув вилку на стіл.
- Ти що, не можеш і п’яти секунд протриматися, щоб не нахамити своїй
мачусі?
 - Залежить від ситуації. Вона не може припинити пити хоч на якийсь час?
Я знав, що ти одружився зі зрадницею, татку, але щоб вона була ще й
алкашка!
- Ти нікчемний шматок лайна!
Нічого собі!
І знову Ренді вразив мене вибором слів, з якими він звертався до сина.
Звичайно, Елек був той ще придурок, але мене щоразу шокувало те, що мій
вітчим взагалі використовує такі лайки.
Елек підвівся, різко відсунувши стілець, і жбурнув серветку на стіл.
–Я поїв. – він глянув на мене. – Ці тітьки Зінні, або як вони там
називаються, були дуже смачні, сестричко.
Слово «сестричка» злетіло з його язика, просочене сарказмом, що не
приховувався.
Коли він вийшов, у кімнаті повисла мертва тиша. Мама заспокійливо
поклала долоню на руку Ренді, а я задумалася про те, що могло статися між
Елеком та його батьком, що викликало настільки явну напругу у їхніх
стосунках.
Підкоряючись імпульсу, я схопилася з-за столу і теж піднялася нагору. Моє
серце билося як шалене, коли я постукала у двері Елека. Він не відповідав, і я
повільно повернула ручку і відчинила двері. Він сидів на краю ліжка в
навушниках, спиною до мене, і курив ароматичну сигарету. Він не бачив, що
я увійшла, а я зупинилася біля дверей, роздивляючись його. Він нервово
тремтів ногою і виглядав при цьому пригніченим і спустошеним. Елек
загасив і відкинув сигарету, але тільки для того, щоб, потягнувшись до
тумбочки, взяти з неї пачку цигарок і дістати ще одну.
–Елек, - вигукнула я.
Він здригнувся, повернувся і зняв навушники.
- Якого біса? Ти мене налякала.
- Вибач.
Він запалив сигарету і показав мені на двері.
–Ні.
Він закотив очі та повільно похитав головою, надягаючи знову навушники
та глибоко затягуючись своєю травкою.
Я підійшла і сіла поряд із ним.
 –Ця погань тебе вб’є.
Хмара диму вирвалася з його рота, коли він відповів:
–От і прекрасно.
–Але ж ти так не думаєш.
– Будь ласка, дай мені спокій.
–Ладно, як хочеш.
Я вийшла з кімнати та почала спускатися сходами. У нього був такий
пригнічений вигляд у той момент, коли він не підозрював, що я за ним
спостерігала, допоміг мені більше, ніж що-небудь ще, утвердитись у моєму
намірі зрозуміти свого брата. Мені було необхідно знати, чи це була лише
його захисна маска, чи він і справді така худоба. І чим мерзотніше він
поводився зі мною, тим більше мені хотілося йому сподобатися. Це був
своєрідний виклик.
Я повернулася на кухню і попросила Ренді номер телефону Елека, щоб
забити його у свій мобільник. А потім я відправила йому есемеску.
Грета: Ти не хочеш розмовляти, тож я пишу.
Елек: Звідки маєш мій номер?
Грета: Від батька твого.
Елек: Ось виродок.
Я вирішила відвернути його від Ренді
Грета: Тобі сподобалася їжа?
Елек: Твоя їжа така ж убога, як і ти.
Грета: Чому ти такий злий?
Елек: Чому ти така убога?

Ось задниця. Так ми ні до чого не прийдемо. Я кинула телефон на стійку і

знову піднялася сходами. Він розлютив мене, і тепер мені теж хотілося
зробити йому щось таке, щоб роздратувати його у відповідь.
Коли я, не постаравшись постукати, відчинила двері його кімнати, він, як і
раніше, сидів на ліжку і курив. Я попрямувала прямо до тумбочки, схопила з
неї пачку цигарок і швидко вибігла геть.
 Дорогою до своєї кімнати я радісно сміялася. Але веселість моя тривала
недовго – тільки до того моменту, як двері в мою кімнату зі стуком
відчинилися. Я швидко засунула пачку з цигарками під сорочку. Елек
виглядав так, ніби був готовий мене вбити, хоча мені здалося, що вираз його
блискучих очей був досить сексуальним.
–Віддай їх мені, – процідив він крізь стиснуті зуби.
– Ні. Я їх тобі не віддам.
- Віддаси, чорт забирай. Або я зараз суну руку під твою сорочку і витягну
їх. Вибір за тобою.
- Слухай, серйозно, навіщо ти їх куриш? Вони ж тобі шкодять.
- Ти не можеш просто так забрати те, що належить мені. А втім, один чорт
– що мати, що дочка.
- Про що ти говориш?
- Піди та спитай свою матір. – він тихо вилаявся собі під ніс і простяг до
мене свою м’язисту, покриту татуюванням руку. – Віддай мої сигарети, -
чітко, розділяючи слова, промовив він.
- Не віддам, поки ти не поясниш, чому ти щойно це сказав. Вона не вкрала
Ренді у твоєї матері. Твої батьки розійшлися ще до того, як мати зустріла
Ренді.
- Це те, у що Ренді змусив тебе повірити. А вона водночас ще, мабуть,
трахалась і з твоїм батьком, правда? Бідолашний довірливий ублюдок.
- Не смій називати мого батька ублюдком, - розлютилася я.
- Цікаво, де ж він був, коли його дружина трахалась з моїм батьком за
спиною моєї матері?
Моя кров скипіла. Він ще пошкодує про свої слова.
–За два метри під землею. Мій батько помер, коли мені було десять років.
Він мовчав якийсь час, розгублено потираючи виски, а потім уперше за
весь час нашого знайомства промовив тихо, без виклику:
- Чорт. Я цього не знав. Проїхали?
- Ти ще багато чого не знаєш. От якби ти просто поговорив зі мною.
Елек виглядав так, ніби майже був готовий просити вибачення. Ось саме
майже. Наступної хвилини він труснув своєю розкішною шевелюрою і знову
перетворився на диявольського містера Хайда.
 -Будь я проклятий, якщо зберуся поговорити з тобою. Негайно віддай мені
сигарети або я зараз витягну їх у тебе з сорочки.
У мене все тіло вкрилося мурашками від його слів. Та що таке зі мною
відбувається? Якась частина мене прагнула дізнатися, як це, якщо його грубі
руки схопляться за мою сорочку і порвуть її.
Я похитала головою, відганяючи від себе ці думки й відступила на крок,
тому що він повільно, погрозливо рушив на мене. Елек підійшов майже
впритул, обдаючи мене жаром свого тіла і тицяючи мені в груди коробкою з-
під сигарет. Мої соски миттєво затверділи. Я ніколи ще настільки не
втрачала контроль над своїм тілом і тепер подумки благала себе не реагувати
так бурхливо на його присутність. Однак доводилося визнати, що моє тіло
виявилося повністю позбавленим мозку і не реагувало на голос розуму. Як
воно могло так пристрасно бажати когось, хто мене настільки ненавидів?
Я відчула його дихання із запахом гвоздичних сигарет.
–Це була остання упаковка моєї улюбленої марки. Її привозять з Індонезії.
Я навіть не знаю, де їх можна купити. Ти вже знаєш, що зі мною важко мати
справу, і вже точно не захочеш побачити сьогодні ввечері, на що я
перетворююся без цих сигарет.
– Але ж вони шкодять тобі…
–А мені на це глибоко насрати, - видихнув він мені майже прямо в губи.
–Елек…
Він трохи відсунувся від мене.
 –Послухай, курево – єдине, що може хоч трохи заспокоїти мене з того
часу, як я приїхав у цю чортову діру. Тому я прошу, поки по-доброму. Будь
ласка.
Його очі трохи потеплішали, і з кожною секундою моя рішучість слабшала.
–Гаразд.
Його погляд слідував за моєю рукою, коли я потяглася до свого ліфчика за
цигарками. Я простягла йому цю злощасну пачку і в ту ж хвилину відчула, як
жар його тіла змінився поривом холодного повітря, коли він метнувся до
дверей. Якщо я сподівалася, що віддавши йому сигарети, я покладу початок
нашому перемир’ю, то я сильно помилилася.
Він розвернувся в дверях, щоб ще раз подивитись мені в обличчя, в його
очах більше не було й натяку на теплоту. Він пронизав мене злим поглядом і
процідив на прощання:
–Ти ще заплатиш за це.
 Розділ 3
Початок навчального тижня був саме таким, як я й очікувала. Елек
ігнорував мене скрізь, де б ми не були – у класі чи у шкільній їдальні. Дівчата
вилися навколо нього, куди б він не пішов, він ще не встиг вимовити хоч
слово, як миттю став найпопулярнішим хлопцем серед старшокласників.
Мабуть, найменше мене здивувала реакція Вікторії, що жадібно дивиться на
нього.
–Як гадаєш, у мене є шанси?
– Шанси на що?
- охмурити Елека.
- Тільки не втягуй мене в цю авантюру, будь ласка.
- А чому б і ні? Я розумію, що ти з ним не ладнаєш, але ти моя єдина надія.
– Бо він ненавидить мене до печінок. І як я можу допомогти тобі в такій
ситуації?
- Ти можеш запросити мене до себе і влаштувати так, щоб ми опинилися в
одній кімнаті, а потім піти, залишивши нас самих.
- Ну не знаю. Ти просто не уявляєш, який він насправді.
- Я мала на увазі, я знаю, що ти з ним не ладнаєш, але тебе насправді не
буде напружувати, якщо я спробую зробити свій хід? Насправді це може
навіть допомогти вашим відносинам, коли я з ним зустрічатимуся.
- Не думаю, що Елек ставиться до тих, хто любить розводити шури-мури.
- Ні ... Він відноситься до тих, хто воліє трахатись, і мене це цілком
влаштовує. Я готова це прийняти.
Моє серце відчайдушно забилося, і я була готова ненавидіти себе за це.
Щоразу, коли Вікторія так говорила, у мені підіймалася хвиля ревнощів. Це
було схоже на якусь таємну битву, яку я вела сама з собою. Я не могла в
цьому нікому зізнатися. І що саме в цій ситуації мене хвилювало більше, мені
було самій не зрозуміло. Чи була це думка про те, що моя подруга трахається
з Елеком, торкається до нього і, взагалі, здійснює з ним усі мої темні фантазії?
Так, це тривожило мене, безумовно, але я все ж таки думаю, що найбільше
мене засмучувала думка про те, що Елек нормально спілкується з кимось, у
той час, як мене ігнорує і, швидше за все, зневажає.
І я ненавиділа себе за те, що це мене хвилювало.
Я витягла свій рюкзачок із шафки.
 - Ти просто божевільна. Може, давай все ж таки змінимо тему?
- Ладно як хочеш. Я чула, що Бентлі хоче запросити тебе на побачення.
Я з силою зачинила дверцята, почувши цю новину.
– Від кого ж?
–Він сам сказав моєму братові про це. Він збирається запросити тебе до
кіно.
Бентлі був одним із найпопулярніших у нашій школі хлопців. І я не могла
зрозуміти, чому він раптом зацікавився мною. Зазвичай він зустрічався з
дівчатами зі свого кола. А я ніколи не належала до його компанії чи якоїсь
подібної. Туди входили люди з однієї тусовки, які, подібно до Бентлі, жили в
багатій частині міста. Туди ж входили школярі, чиї батьки належали до світу
мистецтва та театру, а також учні, які надійшли до нас з міжнародного
обміну. До того ж у цю тусовку входили просто популярні люди –
симпатичні, інтригуючі або, які виділяються своєю поведінкою (як Елек,
наприклад). Ми з Вікторією трималися трохи далі. Ми ладнали з усіма,
отримували хороші оцінки та трималися якомога далі від неприємностей.
Втім, я, на відміну від подруги, все ще була незаймана.
У мене за весь час був лише один хлопець – Джеральд, який порвав зі мною
лише тому, що я не захотіла, щоб він чіпав мої цицьки. З того часу про мене
пішли чутки, що я незаймана, і всі в школі сміялися і шушукалися за моєю
спиною. І хоча я зрідка зустрічала Джеральда в їдальні, але намагалася
всіляко уникати його.
Вікторія надула з жуйки кульку, і вона голосно урвавлася.
- Ну, загалом, якщо він запросить тебе на побачення, ми маємо запросити
й Елека. Він піде зі мною, а ти можеш піти з Бентлі. Ми могли б сходити
разом подивитися цей новий фільм жахів.
- Ні, дякую. Мені жахів і так вистачає, адже живу з Елеком під одним дахом.
***
Мої слова підтвердилися вже наступного ранку. Я зібралася
переодягнутися до школи, але коли відкрила ящик зі своєю спідньою
білизною, він виявився порожнім.
Я натягла штани для йоги в стилі командос і заявилася до Елека в кімнату,
саме коли він одягав сорочку.
- Що, чорт забирай, ти зробив з моєю спідньою білизною?
- Що, не дуже приємно, коли хтось бере твої речі, правда?
 - Я взяла лише пачку цигарок, і то лише на п’ять хвилин, і майже відразу
повернула тобі. Ти ж забрав усю мою білизну до останніх трусів. Чи не
знаходиш, що це трохи різні речі?
Я ніяк не могла повірити, що він не відмовився від наміру помститися мені
за цигарки. Останнім часом він відверто ігнорував мене, і я подумала, що все
забуте.
Я почала ритися в його шафі, але швидко відсмикнула руку, натрапивши на
пачку з презервативами.
- Ти можеш шукати хоч весь день до заходу сонця. Їх тут нема. Не марнуй
час.
- Ти дуже пошкодуєш, якщо їх викинув.
- Ну що ти, такі сексуальні штучки. Я не зміг би це зробити.
— Тому, що вони стоять ціле майно.
Білизна – єдина річ, на яку я могла витратити всі свої гроші. Кожен
комплект був доставлений із дорогого онлайн-бутика.
Коли я нахилилася, щоб подивитись у нього під ліжком, він засміявся.
–Ну, як я бачу, стрінги на тобі все ж таки є.
Я підвелася і стиснула кулаки.
–Ти безсовісний придурок! Я тобі труси на голову натягну, якщо ти не
повернеш цю грьобанну білизну.
Я дуже хотіла б це зробити, але від цього стало б тільки гірше. Я
розвернулася до нього обличчям.
Елек окинув мене поглядом.
–Ти отримаєш їх, коли я цього захочу. А тепер, вибач… – Він швидко
пройшов повз мене до дверей і втік сходами.
Я навіть не почала намагатися його зупиняти, бо бачила, що він не
збирається здаватися. Дорогою до школи я зайшла до супермаркету «Таргет»
і купила дешеві труси, оскільки не уявляла, коли зможу отримати назад свою
білизну. Того дня я прийшла додому зі школи у поганому настрої. До втрати
спідньої білизни додалося ще й дійсно отримане мною запрошення від
Бентлі, і тепер мені необхідно було з'їсти морозиво – тільки не просто
морозиво, а те саме, яке я сама готувала в особливій морожениці, яку
отримала в подарунок на Різдво минулого року.
 Я відправила в морозиво, що готується, залишки солодощів від Хеллоуїна,
додала «Снікерс», «Хіт бар», шоколадний батончик «Елмонд джой» на
ванільній основі. Як тільки морозиво було готове, я сіла за стійку в обнімку з
величезною мискою і заплющила очі від насолоди, смакуючи кожен
шматочок.
Стукнули вхідні двері, і незабаром на кухні з'явився Елек. У повітрі
розлився солодкуватий запах його цигарок, змішаний з ароматом чоловічого
одеколону. Я ненавиділа його запах. Я страшенно любила його запах, мені
хотілося потонути в ньому. Як завжди, він проігнорував мене, відкрив
холодильник, взяв звідти пакет молока і випив його так, не наливаючи в
склянку. Розглянувши, що я їм, він підійшов і, витягнувши ложку з моєї руки,
зачерпнув морозиво і поклав його до рота. Метал на його кільці брязнув про
ложку, поки він вилизував її насухо. Все всередині у мене затремтіло, коли я
спостерігала за ним. А потім він дав мені ложку. Кінцем язика виразно провів
по зубах. Господи, навіть його зуби були до божевілля сексуальними.
Я відчинила шафу, дістала звідти чисту ложку і вручила йому. Ми обидва
почали їсти морозиво з моєї миски, так і не сказавши одне одному жодного
слова. Така проста дія, але моє серце готове було вистрибнути з грудей. То
був перший раз, коли брат так надовго і з власної волі вшанував мене своєю
присутністю.
 Під кінець, піднісши до рота ложку з морозивом, він глянув на мене і
спитав:
 - Що сталося з твоїм батьком? 
Я проковтнула морозиво і опустила ложку, намагаючись впоратися з
емоціями, що наринули. Його питання застало мене зненацька.
 - Він помер від раку легень у тридцять п'ять. Він курив із дванадцяти років.
Елек заплющив очі і коротко, наче сам собі, кивнув головою. Він, мабуть,
зрозумів, нарешті, чому я терпіти не могла, що він так багато курив. 
Він мовчав кілька секунд, дивлячись на залишки морозива в мисці, а потім
промовив:
 – Співчуваю.
 - Дякую. 
Ми продовжили мовчки їсти, допоки від морозива нічого не залишилося.
Елек узяв миску, вимив її над раковиною, витер і поклав на полицю. А потім
просто вийшов і піднявся до себе, не промовивши більше ні слова. Я
залишилася сидіти на кухні на самоті, ще деякий час прокручуючи в голові
цю дивну спільну трапезу. Його інтерес до мого батька дуже здивував мене. А
ще я думала про те, як він облизав мою ложку і що я відчувала, коли також її
облизувала після нього. 
Мій мобільник затремтів. Це прийшла есемеска від Елека.
 – Дякую за твоє грьобане морозиво. Воно було справді дуже смачне.
 Коли я повернулася до себе в кімнату, на моєму комоді лежав акуратно
складений один-єдиний комплект моєї спідньої білизни. Якщо це була його
версія оливкової гілки світу, я прийняла її. Білим та пухнастим Елек був
недовго.
 Через кілька днів після «морозивного перемир'я » він з'явився в кафе, де я
працювала відразу після школи. Кафе Kilt було розташоване під вулиці біля
школи, а там подавали бутерброди, салати та каву. Поява Елека була не
такою поганою, але він, мабуть, приніс із собою найкрасивішу дівчину з усієї
нашої школи. Лейла була платиновою блондинкою, високою, з величезним
бюстом - коротше, моєю повною протилежною. Моє тіло тонке і гнучке, як
балерини або гімнастки, довге червонувато русяве волосся - пряме як солома,
на відміну від її великих еластичних локонів у техаському стилі. Дивлячись
на неї, можна було б подумати, що вона справжня сука, але насправді вона
була дуже доброю і милою. Лейла махала мені:
 - Привіт, Грета.
–«Привіт», - сказав я їй, поклавши меню на їхній стіл.
Елекс поглянув мені в очі, але зробив вигляд, що зі мною незнайомі. Я не
думаю, що він знав, що я тут працюю, я ніколи про це не розповідала.
Хвиля ревнощів прокотилася на мене, коли я побачив, як рука Елека
лежала на коліні Лейли під столом. Не впевнена, знала Лейла чи ні, що це
мій зведений брат. Я ніколи не говорила про нього в школі, і він, наскільки я
могла судити, ніколи не згадував мене.
–«Я повернусь через кілька хвилин», - сказала я, перш ніж піти на кухню.
Вже звідти я побачила, як Лейла потягнулася за ним через стіл і поцілувала
його в губи. Мене знудило. Вона потягнула зубами його кільці в губі.
Здавалося, вона зараз замуркоче.
Тьфу. Я ніколи не хотіла би так сильно розчинятися у хлопця без сліду.
Я неохоче повернулася до їхнього столу.
– вирішили, що замовляєте?
Елек подивився на дошку, де були перераховані страви дня, і посміхнувся.
–Який суп у вас сьогодні?
 От паршивець.
- Куриний.
-На мою думку, це не зовсім правда. Ви спотворюєте його назву.
- Суть цього не змінюється.
Він повторив:
–То який у вас суп у вас сьогодні?
Я довго дивилася в очі суворим виглядом і, крізь стислі щелепи, нарешті
пробурмотіла:
–Суп з півня з цибулею порей.
Сам власник з Шотландії, і це, мабуть, якась національна страва.
Він спалахнув глузливою усмішкою.
–Дякую. Я буду суп із півня. А ти, Лейло?
–А мені зелений салат, - сказала вона, дивлячись від мене до Елека і
зміцнюючи моє збентеження.
Я трохи перепочила, перш ніж принести їм замовлення. І мені немає
жодної справи, якщо суп охолонув.
За кілька хвилин Елек підняв руку і пальцем поманив мене, запрошуючи
підійти до столика.
–Щось ще? – роздратовано запитала я.
–Цей півник нікуди не годиться. Він пісний та холодний. Ви не могли б
попросити кухаря додати туди щось для смаку та пікантності?
Здавалося, він ледве стримує сміх. Оніміла Лейла дивилася на нього на всі
очі.
Я забрала суп на кухню і кинула його в раковину разом з керамічною
мискою, в яку він був налитий. Замість звернутися до кухаря, я вирішила
взяти справу в свої руки. Схопила ополоник і налила суп у чистий посуд.
Потім відкрила гострий пікантний соус і щедро додала його в миску з супом.
Тепер суп був гарячим у всіх сенсах. Я повернулася до зали і поставила миску
перед Елеком.
–Ось будь ласка. Щось ще?
–Ні.
 Я повернулася до кухні і з нетерпінням стала з-за рогу спостерігати за ним.
Очікування розв’язки мене вбивало. Його язик має відвалитися, як тільки він
проковтне хоч ложку моєї «фірмової страви».
Елек підніс ложку до рота. Проковтнув. Жодної реакції.
Як таке може бути?
Він проковтнув ще одну ложку і поглянув на мене. А потім його губи
скривилися в лукавій усмішці, він підняв усю миску з супом і почав просто
пити мій суп через край, як звичайний напій. Потім він витер рота тильною
стороною долоні і, тихо вибачившись перед Лейлою, підвівся.
Лейла так і продовжувала сидіти спиною до мене, коли Елек широким
кроком підійшов і, схопивши за руку, потягнув мене в темний коридор за
кухнею, що вела до ванної кімнати.
Він розгорнув мене і притис спиною до стіни.
–Думаєш, така розумна? – моє серце відчайдушно забилося, я мовчки
похитала головою, і тоді він сказав:
 - Ну, цей жарт тобі просто так не пройде.
Перш ніж я зуміла відреагувати, Елек обхопив долонями моє обличчя і
притиснув губи до моїх. Кільце в його губі подряпнуло мій рот і змусило його
відкрити, його жадібний язик тут же цим скористався, і поцілунок став
гарячим, глибоким і пристрасним. Я застогнала прямо йому в рот, одночасно
вражена і збуджена раптовим нападом його безсоромного язика. Я вся
тремтіла, від нього приголомшливо пахло… його запах зводив мене з розуму.
Мені здавалося, що ще трохи і я розсиплюся в пилюку від чуттєвого,
емоційного навантаження.
Через кілька секунд жар пікантного соусу з його язика почав проникати в
мій рот, який тепер теж спалахнув. Але хоч тепер мені здавалося, що від
гострого соусу відвалиться моя мова, я нізащо не хотіла відсторонитися.
Мене ніхто так ніколи не цілував.
А потім, ось просто так, він узяв і відсторонився від мене сам.
– ти не знаєш, що зі мною не варто зв’язуватися?
Він розвернувся і пішов, а я так само продовжувала стояти, тремтячи і
задихаючись, притиснувши руку до грудей.
Мамочка рідна! Що це було?
 Мій рот був весь у вогні, і не лише рот. Я відчувала гарячу пульсацію в
промежині. Коли я все-таки прийшла до тями, я зрозуміла, що мені, хочеш не
хочеш, доведеться повернутися до них, щоб принести рахунок.
Я вирішила, як найшвидше покінчити з цим і, не дивлячись на Елека,
поклала перед ним на стіл чек у шкіряній обкладинці. Я почула, як він сказав
Лейлі, що зустрінеться з нею біля входу і що він потурбується про все. Він
потягся до кишені, сунув щось в обкладинку та одразу ж швидко пішов.
Мабуть, він навіть не залишив мені чайових. Я відкрила обкладинку й
ахнула, побачивши разом із двадцятидоларовою купюрою мої улюблені чорні
мереживні трусики. На чеку ручкою було написано:
  «Здачу залиш собі й не забудь відразу їх надіти. Думаю, твої вже трохи
намокли.»
 Розділ 4
Ми з Елеком більше не говорили про цей поцілунок, хоча думки про нього
постійно крутилися у мене в голові. Я була впевнена, що для нього це нічого
не означало, він просто намагався показати мені, що він господар всіх
ситуацій. І все ж я відчувала інші почуття, якби цей поцілунок був
викликаний справжньою пристрастю. Згадка про його губи, що
притискалися до моїх, про його запах, що зводить мене з розуму, стерти з
пам'яті було нелегко. До того, я хотіла знову це спробувати. Боротьба між
моїм розумом і тілом стала ще більш болісною, ніж раніше.
Це виявилося справжнім прокляттям – закохатися в того, хто живе з тобою
в одному будинку, особливо з огляду на той факт, що після школи він
приводив додому своїх дівчат.
Якось у другій половині дня, коли батьків не було вдома, він привів до себе
Лейлу, і вони влаштували метушню в його кімнаті. Наступного разу це була
Емі. А наступного тижня – ще одна, друга Емі. Я в цей час сиділа у своїй
кімнаті з навушниками на голові, щоб не чути ні скрипу ліжка, ні дурне
хіхікання його дівчат. Того дня, коли Емі номер два покинула його кімнату,
щоб піти додому, я одразу ж надіслала йому повідомлення:
Грета: Що, правда? Цілих ДВІ ЕМІ? А може завтра прийде Емі №3? Як ти
думаєш?
Елек: Я думаю, ти б сама хотіла, щоб тебе звали Емі… Сестричко.
Грета: Зведена! Зведена сестра.
Елек: І все одно ти ще та язва.
Грета: А ти шкідник.
Я люто схопилася з ліжка і рвонула в його кімнату, не постаравшись
постукати у двері. Він грав на комп'ютері в якусь відеогру і навіть не помітив,
як я увійшла. Серце відчайдушно забилося.
- Чому ти поводишся, як повний козел?
- Я теж радий тебе бачити сестричко. - він поплескав по ліжку поряд з тим
місцем, де сидів, все ще краєм очей фіксуючись на грі. - Сідай, якщо вже не
збираєшся йти.
- Я не збираюся сидіти на твоєму лайновому ліжку.
- Може, тому, що ти хотіла б сісти на моє лайнове обличчя?
У мене перехопило подих.
 Його губи розпливлися в хитромудрій усмішці, хоча він так і не відривався
від гри. Я просто втратила дар мови від такого нахабства. Хоча насправді
можливо, я не могла вимовити жодного слова з цієї фрази "хочеш сісти на
моє обличчя" - мені довелося схрестити стегна, щоб придушити збуджене
поколювання між ними. Моя уява грала зі мною злі жарти. Чим грубіше і
відвертіше він поводився, тим сильніше мене манило до нього.
Але замість того, щоб нагородити його відверте хамство відповіддю, я
оглянула його кімнату, попрямувала прямо до його шафи й почала ритися в
ящиках з його речами.
– Де моя білизна?
- Я ж тобі сказав, її тут немає.
- Я тобі не вірю.
Я продовжила пошуки, поки не натрапила на щось, що привернула мій
погляд. Це була тека швидко зшита зі стопкою паперів усередині. На
верхньому боці були надруковані слова:
«Хлопчик та Лакі» автор Елек О’Рорк
- А це що таке?
На цей раз Елек відірвався від своєї гри. Він буквально злетів із ліжка.
- Не смій чіпати!
Я поспішно, як могла, перегорнула сторінки, поки він не вирвав рукопис у
мене з рук. Я побачила діалоги, а деякі рядки були закреслені або виправлені
червоною ручкою. Я здивовано подивилася на брата.
– Ти написав книгу?
Він нервово проковтнув, і вперше відколи ми зустрілися, я побачила, що
Елек виглядає по-справжньому збентеженим.
- Це не твоя справа.
- Можливо, у тебе все ж таки є щось ще, крім твоєї зовнішності, -
пожартувала я.
Мій погляд мимоволі натрапив на слово «Лакі», витатуйоване на його
біцепсі, і коліщата в моїй голові почали шалено крутитися. Ця тату
безперечно пов'язана з тією історією, яку він написав.
Елек кинув на мене вбивчий погляд і, подавшись до своєї стінної шафи,
засунув теку з рукописом на верхню полицю. Потім він знову плюхнувся на
ліжко і повернувся до відеогри. Втративши надію зав'язати з ним хоч якусь
розмову, але відчайдушно бажаючи цього, я сіла поруч із ним на ліжко і
почала спостерігати, як він розправляється зі своїми віртуальними ворогами.
- А в неї можна грати удвох?
Він зупинився на мить, ніби застиг, а потім з роздратованим зітханням
протяг мені контролер. Він змінив налаштування для гри вдвох, і ми почали
боротися.
Мені знадобився якийсь час, щоб зрозуміти, як грати в цю гру. Після того,
як він кілька разів виграв, мій персонаж, нарешті, вбив його героя, і Елек
повернувся до мене зі здивованим і, навіть не побоюсь цього слова,
захопленим виразом на обличчі. При цьому він неначе неохоче, але щиро
посміхнувся, і я відчула, що моє серце готове розтанути. Лише один
незначний знак уваги з його боку, а я вже зникла. Що ж зі мною буде, якщо
він і справді раптом стане добрим до мене? Втрачу розум і мріятиму тільки
про секс з ним? Подумавши про це, я зрозуміла, що мені час повертатися до
себе в кімнату.
Залишок ночі я провела в безплідних спробах зрозуміти Елека і зрештою
дійшла висновку, що мій дорогоцінний зведений братик був набагато
складнішою особистістю, ніж здавалося на перший погляд.
***
Пройшло кілька тижнів, перш ніж я зважилася прийняти пропозицію
Бентлі та піти з ним на побачення. Зрештою, мені довелося визнати, що я не
маю жодної альтернативи на той момент, і відірватися від моєї нездорової
одержимості моїм зведеним братом – це саме те, що мені дійсно необхідно.
Моє захоплення Елеком досягло найвищої точки. Майже кожного вечора
після вечері я йшла до нього в кімнату, щоб пограти з ним у відеогру. Для нас
із ним це був найбезпечніший спосіб висловити наше ставлення один до
одного і спустити пар без шкоди, як для оточення, так і для нас обох.
Найдивовижніше було те, що йому це, схоже, подобалося, і він навіть узяв
ініціативу до своїх рук. Так, одного дня, коли я вирішила залишитися у своїй
кімнаті, він прислав повідомлення.
Елек: Ти йдеш чи як?
Грета: Взагалі не збиралася.
Елек: Тягни сюди своє грьобане морозиво і поклади в нього по-більше
«Снікерсу».
Непосвяченому таке повідомлення могло здатися дуже дивним, але мене
воно буквально окрилило.
 Того вечора ми разом прикінчили ще один таз морозива і грали доти, доки
у мене не почали злипатися очі. У ході гри мені навіть вдалося вбити героя
Елека цілих двічі з сімнадцяти разів. Незважаючи на те, що він насправді
мені не піддавався, ця гра, як мені здалося, була його особливим способом
показати мені, що він більше не вважав мою компанію неприємною, і,
можливо, йому таке спілкування зі мною навіть подобалося.
Однак Елек не був би самим собою, якби, тільки-но відчувши, що між нами
ніби починають складатися нормальні стосунки, не захотів тут же все
зіпсувати.
***
До мого побачення з Бентлі у п'ятницю ввечері залишалося два дні. Ми з
Вікторією стирчали у нас на кухні, коли туди увійшов Елек і як завжди дістав
молоко з холодильника і почав пити його прямо з картонного пакета, високо
піднявши руку і відкинувши голову назад. При цьому його сорочка
задерлася, потягнувшись за рукою, і Вікторія, коротко зітхнувши, дивилася
на дві татушки - два трилисники, що прикрашали його тверді, як камінь,
кубики живота. У неї мало слини не потекли.
- Привіт, Елеку.
Елек щось буркнув у відповідь прямо в коробку, а потім поставив її назад у
холодильник і почав ритися в буфеті, сподіваючись знайти там щось для
перекусу.
Вікторія мазнула кренделек у шоколадну пасту з горіхами та, поклавши
його в рот, сказала:
- Ну, так, ви вже вирішили, який фільм підете дивитися з Бентлі в
п'ятницю ввечері?
– Ні, ми цього ще не обговорювали.
З іншого кінця кухні мені було погано видно, але я все ж таки помітила, як
Елек на мить перестав ритися в буфеті та наче застиг. Це виглядало так, ніби
він намагався почути про що ми говоримо. Він кинув на мене швидкий
погляд, і на його обличчі промайнув вираз тривоги.
- Думаю, вам варто подивитися нову романтичну комедію з Дрю Беррімор.
Нехай мучиться трошки на дівчачій кіношці про любоф. Що ти думаєш,
Елеку?
- Що я думаю про що?
- Який фільм краще подивитися Греті, коли вона піде на побачення з
Бентлі?
 Він проігнорував її запитання і витріщився на мене.
- Цей чувак повний придурок.
Він розвернувся, збираючись йти, але Вікторія гукнула його:
- Стривай, Елек ...
Він знову повернувся до нас.
- А ти не хочеш приєднатися? Я маю на увазі ми могли б піти з ними. Це
було б кумедно.
Він посміхнувся і, не відповідаючи, просто глянув на неї довгим поглядом,
у якому ясно читалося: у тебе немає жодного шансу, дитино!
Я рішуче похитала головою.
- Я думаю це погана ідея.
Він повернувся до мене з єхидною посмішкою.
- Це чому ж?
Чому?
– Бо це моє побачення. І я не хочу, щоб ще хтось тягнувся за мною слідом.
- І тебе справді засмутить, якщо я піду з вами?
- Так, звісно. А ти як думав?
Він глянув на Вікторію.
– У такому разі я піду із задоволенням.
Урочистий вираз на її обличчі мене просто вбив. Вона вирішила, що це її
грандіозний шанс звабити його. Але ж Елек збирався це зробити тільки для
того, щоб знущатися з мене.
- Тоді побачимося в п'ятницю ввечері, - сказав він на прощання.
Вікторія відкрила рота в беззвучному тріумфальному крику, підняла руки
та застукала ногами по підлозі. Мене мало не знудило. Але подітися нікуди,
мені доведеться бути готовою до найбезглуздішого побачення в моєму житті.
Але я ніяк не очікувала того, що насправді сталося того вечора.
 Розділ 5
Елек, як передбачалося, мав зустріти нас біля кінотеатру. Він підробляв
після школи в магазині велосипедів, і йому треба було сходити після роботи
додому, щоб переодягнутися та прийняти душ.
Вікторія, Бентлі та я заздалегідь купили йому квиток, адже їх
розхоплювали як гарячі пиріжки.
- Вікторіє, ти впевнена, що твоє побачення відбудеться? – засміявся Бентлі.
- Він обов'язково прийде. - подруга невпевнено озирнулася на мене.
Якщо чесно, у мене не було жодного поняття, чи справді Елек збирався тут
з'явитися, і я благала Бога, щоб він не прийшов. Коли Вікторія написала
йому, що ми збираємося раніше зайти в кінотеатр, щоб зайняти місця, він їй
навіть не відповів.
Поки ми стояли у фоє кінотеатру в очікуванні Елека, Бентлі обійняв мене
за плечі, через це я трохи напружилась. Мені здалося, що він надто поспішає,
адже ми тільки по-справжньому познайомилися один з одним. Він виглядав
дуже привабливо в джинсах та чорній класичній сорочці, і від нього приємно
пахло. Його коротке світло-каштанове волосся стирчало голками, змащене
гелем. Я згадала, що раніше вважала Бентлі дуже симпатичним. Однак
останнім часом мені почало здаватися, що жоден хлопець не може зрівнятися
з Елеком, якщо порівнювати лише фізичну привабливість. І зараз мені
шалено хотілося розбити цей вимірювач кувалдою.
Вікторії я суворо сказала не проговоритися Бентлі, що Елек мій зведений
брат. Тому, що він ніколи не розмовляв зі мною в школі й взагалі, здавалося,
не звертав на мене жодної уваги, більшість моїх знайомих навіть не
підозрювали, що ми живемо разом, і я вважала за краще, що б так
залишалося і далі.
Я трохи розслабилася, коли згасло світло і пролунали перші акорди
музичного супроводу. Звук у своєму телефоні я відключила та перевела його
в режим вібрації. Зрештою, може він зовсім не збирався з'являтися тут. Я
почала заспокоюватися, коли Вікторія сиділа як на голках і кожні дві секунди
дивилася у свій телефон і оглядалася навколо в надії побачити Елека.
На екрані з'явилися початкові титри фільму. Я глибше вмостилася в кріслі
та закинула ноги на порожнє сидіння попереду. Бентлі простяг мені свою
пачку з попкорном. Я трохи з'їла і почала вже заглиблюватися в те, що
відбувається на екрані, як раптом мене буквально вдарило струмом - я
відчула суміш запаху гвоздики й цигарок та чоловічого одеколону.
Отже, він таки прийшов.
 У мене затремтіли коліна, коли Елек ковзнув повз мене в темряві,
пробираючись на своє місце поряд з Вікторією. Як би мені хотілося стерти
радісну посмішку з її обличчя! Коли Елек нахилився і поцілував її в щоку,
задоволення від поїдання попкорну перетворилося на огиду. Я повернула
Бентлі пачку і вдала, що дуже захоплена подіями, що відбуваються у фільмі.
Але, чесно кажучи, я лише дивилася на екран, нічого там не бачачи, і Дрю
Беррімор з таким самим успіхом могла говорити китайською.
Все, на що я була здатна зараз – це переживати та вдихати аромат цигарок
та чоловічого одеколону – аромат Елека. Якоїсь миті Бентлі взяв мене за руку,
і я моментально напружилася. Вікторія, яка перед приходом Елека випила
велику банку дієтичної коли, прошепотіла мені на вухо, що має вийти в
туалет.
Як тільки вона пішла, моє серце почало битися швидше, адже тепер між
мною і ним не було перешкоди, і я могла добре його бачити. І куточком ока я
змогла помітити, що він дивиться на мене. Навколо мене в залі раз по раз
лунав сміх, але під тяжкістю його погляду, якимось неймовірним чином усі
звуки для мене глухли. Я не могла ні наважитись подивитися на нього, ні
поворухнутися.
Просто дивися на екран, Грето.
На моїх колінах завібрував телефон.
Елек: Готуєшся працювати манекеном у магазині?
Я не могла відповісти на повідомлення, бо Бентлі помітив би. Але я все ж
таки подивилася на Елека, і тут же пошкодувала про це. Його зазвичай
неслухняне волосся було стильно укладено. І одягнений він був краще, ніж
завжди, – у темні джинси та шкіряну куртку. Його губи розпливлися в такій
рідкісній йому щирій усмішці, і я відчула, як щось стиснуло моє серце. А
потім він усміхнувся, ніби запрошуючи мене теж посміятися з себе. Він мав
рацію, звичайно. Я сиділа як ідіотка, та й почувала себе так само цього
вечора. Одним словом, я поводилася безглуздо.
Вікторія перервала наше з Елеком мовчазне спілкування, пробравшись на
своє місце і знову перекривши можливість його бачити. Вона нахилилася до
нього, і це послужило для мене деяким протверезним сигналом, я знову
почала дивитися на екран.
Я хочу бути з ним, тільки він та я.
У цьому бажанні був сенс, але це лише вкотре доводить, що логіка і
бажання – зовсім різні речі.
 Що, якщо Вікторія спробує поцілувати його сьогодні? Що, якщо він їй
відповість взаємністю? Я ніяк не могла впоратися зі своїми ревнощами, а
насправді нічого навіть ще не сталося. Я змусила себе змиритися з його
побаченнями зі школярками, і навіть коли він приводив до будинку
однокласниць. Я мала на увазі, що він був моїм зведеним братом, який,
швидше за все, терпіти мене не може і поїде до своєї Каліфорнії після
закінчення навчання. Реальність така, що між нами взагалі нічого не може
бути. І все-таки попри це, його інтриги з моєю найкращою подругою
дратували мене. Адже вона не втримається і викаже мені всі деталі.
Десь посередині моїх тяжких роздумів фільм закінчився. Дрю Беррімор
щасливо посміхалася, тому, мабуть, фільм мав гарний кінець.
Коли ми виходили із зали, Бентлі поклав свою руку мені нижче спини. У
яскравому світлі флуоресцентних ламп, що залили вестибюль, Елек виглядав
ще більш приголомшливо. Вікторія з виглядом власника буквально повисла
на ньому. Мені хотілося ненавидіти її за це, але вона ж уявлення не мала про
мої почуття до нього. Ця ситуація все більше ставала для мене нестерпною.
Мені треба було побути одній декілька хвилин.
- Народ, я схожу подихаю свіжим повітрям. А ви можете поки що подумати
про те, куди ми підемо поїсти.
Опинившись у безпечній тиші туалетної кімнати, я глибоко та полегшено
зітхнула. Потім я вмилася і помила руки. Мені не хотілося повертатися до
своєї компанії, тому я стояла і дивилася у дзеркало. Гнів і розчарування
охопили мене, коли я думала про це довбане побачення. Я схопила телефон
та набрала текст для Елека.
Грета: Чому ти прийшов? Тобі взагалі подобається Вікторія?
Відправивши повідомлення, я відразу пошкодувала, що піддалася своєму
імпульсу. Телефон відразу завібрував.
Елек: А якщо так, то що?
Сильно шкодуючи про те, що взагалі розпочала цю розмову, я нічого не
відповіла і просто тупо дивилася на екран телефону. І на ньому з'явився
новий текст:
Елек: Ні, вона мені не подобається.
Я навіть не помітила, що так надовго затримала подих, поки все повітря з
моїх грудей з величезним полегшенням не вирвалося назовні.
Грета: А тоді навіщо ти прийшов?
Елек: Щоб нервувати тебе.
 Грета: Чому?
Елек: А мені так подобається.
Грета: Чому?
Елек: Я не відповідатиму тобі ще раз на запитання, поки ти не скажеш
мені, чому ти так дивишся на мене, хоча я поводжусь з тобою, як із лайном?
О! Боже! Досі я навіть не підозрювала, наскільки очевидними є мої почуття
до Елека. Якою ж дурною я, мабуть, виглядала в його очах, коли дивилася на
нього з безнадійним розпачем увесь цей час.
Елек: Май хоч трохи самоповаги.
Що? Ось тепер він не на жарт розлютив мене.
Грета: Не турбуйся. Я більше взагалі на тебе не  дивитимусь.
Я просто не могла повірити, що він сказав мені ці слова. Я просто дивилася
на воду, що лилась з крана. Я не можу дозволити йому побачити, як він мене
засмутив. Мені знадобилося кілька хвилин, щоб зібратися з духом, перш ніж
я наважилася вийти у вестибюль. Це було важко, але я відмовляюся на нього
дивитися. Категорично відмовляюсь.
- Якого біса ти так довго там робила? - запитав Бентлі.
- Невелика аварія, нічого страшного. Зараз усе гаразд.
Вікторія поклала руку мені на плече.
- Точно добре?
– Ну, так, так. Пішли вже.
Вікторія та Елек йшли попереду нас із Бентлі. Вона буквально повисла на
його руці, коли Елек недбало засунув руки в кишені. Потім ми всі вчотирьох
забилися до «Пріуса Бентлі» і поїхали до цілодобового кафе.
У невеликому просторі, відокремленому від решти зали високими
спинками диванчиків, мені було дуже важко не дивитися на мого зведеного
братика, який сидів навпроти мене. І все-таки я дотрималася цієї обіцянки. Я
дивилася куди завгодно - на його тату, що виглядає з рукава, грала з
сільничкою на столі, але жодного разу не підняла на нього очі. Я вдавала, що
насолоджуюся розмовою з Бентлі, який сидів ліворуч від мене.
Ми зробили замовлення, і мені поки що вдавалося жодного разу не
зустрітися очима з Елеком.
 – Послухай, Грето, наступної п'ятниці буде вечірка в Алекса Франка. Я хотів
би, щоб ти пішла туди зі мною, – сказав Бентлі.
- Звісно. Звучить заманливо.
- Чудово. - він нахилився і поцілував мене в щоку.
Елек бездумно крутив у руках пачку цигарок. На місці Вікторії я б
задумалася, чому хлопець, з яким пішла на побачення, навіть не розмовляє зі
мною. Але як я можу судити?
Вона повернулася до нього, намагаючись розпочати розмову.
- Елек, що ти збираєшся робити після закінчення школи?
- Звалю до біса з цього Бостона.
І це було все, що вона одержала від нього у вигляді знаків уваги. За кілька
хвилин він, мабуть, набрав текст під столом. У мене завібрував телефон.
Елек: Сперечаймося, я зможу змусити тебе подивитись на мене?
Я вдала, що не помітила і не стала відповідати.
За кілька секунд нам принесли замовлення, і ми всі дружно накинулися на
їжу. Я з задоволенням поглинала млинці, коли Елек раптом сказав Вікторії:
- А в тебе, крихітко, молочний коктейль ось тут.
– Де?
– Та ось тут. - з цими словами він різко притягнув її до себе і вп'явся їй в
рот жадібним поцілунком, так само як він цілував мене при тій пам'ятній
зустрічі в моєму кафе. Я відчула, як моє обличчя заливає фарба гніву, коли я
на всі очі дивилася на те, як повільно і чуттєво рухалися його губи.
- Чорт вас візьми обох, йдіть до окремого кабінету, там і цілуйтеся, - сказав
Бентлі.
Коли Елек нарешті випустив Вікторію з обіймів, вона прикрила рота
долонею і засміялася.
– Вау… А я вже подумала, що не цікавлю тебе зовсім, – сказала вона.
Мій лютий погляд зустрівся з поглядом Елека, і він тихо промовив:
- Я ж говорив.
- Вибач, я зараз повернуся, - сказала я Бентлі, вибираючись із-за столика.
 Я запитала офіціантку, де тут туалетна кімната, і швидко пройшла туди.
Але перш ніж я змогла хоч трохи прийти до тями, слідом за мною там
з'явилася і Вікторія.
- Що це було? - запитала вона.
Я нахилилася над раковиною.
- Що ти маєш на увазі?
- Та взагалі все це... Елек так поцілував мене, і в цей час ти збігаєш сюди.
Ти засмутилася через цей поцілунок?
Я ухилилася від відповіді.
- Та хай робить, що хоче. Він просто мене дістав.
- Ти не відповіла на моє питання.
Ну, зрозуміло, чому мені просто не зізнатися, що я настільки одержима
своїм зведеним братиком, що мені стало недобре, дивлячись, як він цілує
тебе, тому що, схоже, все, що він робить, змушує реагувати моє тіло.
- Ти ж знаєш, Вік, між нами все дуже складно. До того ж я не хочу, щоб він
зробив тобі погано.
- Не турбуйся, я вже велика дівчинка. Я просто розважаюсь. До того ж я
знаю, що він скоро поїде звідси.
Саме цього я й боюсь.
- Просто не звертай на мене уваги, гаразд? Елек, дратуватує мене. Це
нічого не значить. Мені треба трохи відпочити.
– Ну гаразд, якщо ти так кажеш. - вона схрестила руки на грудях. - А як
щодо Бентлі, ти їм задоволена?
– Подивимося. Він, звісно… добрий. Думаю, я неодмінно дам йому шанс.
- Чудово.

Я відчула на ній запах Елека і ледь не збожеволіла. Ця моя реакція на його

димний гвоздиковий запахнагадав мені, що в мене дах їде від цього хлопця і,
що з цим неодмінно треба закінчувати. У той момент я поклялася собі: що б
мені це не коштувало, я повинна позбутися тих почуттів, які відчувала до
нього.
– Ну що, ти готова повернутися туди? - запитала Вікторія.
 - Так, пішли, - рішуче кивнула я і зробила глибокий вдих, - я цілком готова.
Наступні події сталися настільки стрімко, що я не встигла на них хоч якось
реагувати. Коли ми вийшли в загальний зал і попрямували до свого столика,
пролунав дзвін, що летіли на підлогу столових приборів, а потім гуркіт. Я
почула, як голосно ахнув натовп, що зібрався, а потім побачила Бентлі і
Елека, що лежить на землі, він буквально вибиває з нього усе лайно. Обличчя
Бентлі було залите кров'ю, рот Елека теж кровоточив.
- Елек, що ти робиш? - закричала я, але він продовжував розлючено
штовхати ногами свого противника, вкладаючи в удари всю свою силу.
До нас підбіг менеджер ресторану і за допомогою офіціанта відтяг Елека
від Бентлі, що скорчився на підлозі від болю. Я нахилилася над ним.
- Бентлі, ти як? Що сталося?
- Цей псих накинувся на мене без жодної причини, я теж його вдарив, тоді
він почав мене бити, я впав, і він продовжував бити мене ногами.
- Ти в порядку?
- Все нормально.
- Мені так не здається.
Я допомогла йому підвестися, і він важко припав до мене. Двоє чоловіків
продовжували утримувати Елека, і в цей момент почулося завивання
поліцейської сирени.
Що ж тут сталося насправді?
Вікторія підійшла до Елека.
- Якого біса ти на нього накинувся?
Він сплюнув кров на підлогу.
- Не залишай її з ним наодинці.
Я озирнулася на Бентлі.
- Через, що все почалося? Я не зрозуміла.
- Ні через, що. Цей фрик просто накинувся на мене із кулаками.
- Ти довбаний брехун, - прогарчав Елек і рвонувся в його бік, але чоловіки,
які тримали його за руки, не дозволили йому вирватися.
До зали увійшли двоє поліцейських і, розвівши хлопців у різні кути, почали
їх допитувати. Ми з Вікторією мовчки стояли осторонь, приголомшені,
розгублені, не розуміючи, що такого жахливого могло статися за той
короткий час, що ми були в туалеті, щоб спричинити такий переполох. Мені
дуже хотілося почути, що кожен із них сказав поліцейським, але вони були
надто далеко.
Після того, як їх обох відпустили, Елек попрямував до нас. Немов не
помічаючи Вікторії, він підійшов просто до мене.
- Пішли додому. Ти не сядеш до нього в машину.
- Ким ти, чорт забирай, себе уявив, що намагаєшся забрати до себе додому
мою дівчину?
- До неї додому, ти, придурок
 Розділ 6
Поїздка на таксі того вечора з Вікторією та Елеком була надзвичайно
неприємною – ми всі відчували себе дуже ніяково. Бентлі психанув, коли
дізнався, що Елек насправді мій зведений брат і поїхав на своєму автомобілі.
Причина, через яку сталася бійка, так і залишилася для мене таємницею.
Елек сів поруч із водієм, а ми на заднє сидіння. За всю дорогу додому він не
промовив жодного слова, та навіть не попрощався з Вікторією.
Коли ми приїхали, він мовчки піднявся до своєї кімнати, так грюкнувши
дверима, що я навіть підстрибнула. Я подумала спробувати поговорити з
ним, але мій інстинкт самозбереження казав, що зараз йому краще дати
спокій. Наступного дня, в суботу, коли я прокинулась, Елек уже на весь день
пішов на роботу в магазин велосипедів.
Мама підсіла до мене біля кухонного столу із чорного граніту.
- Ти не могла б мені розповісти, що сталося вчора ввечері? Ренді подзвонив
його друг коп і повідомив, що Елек влаштував бійку під час вечері в кафе і що
ти була з ним.
Я поставила чашку з кавою на стіл і потерла виски.
– Ми просто вечеряли: Елек, Вікторія та ще один хлопець, Бентлі, із нашої
школи. Вони з Елеком побилися. Ми не знаємо, через що трапилася бійка, бо
коли це сталося, ми з Вікою були в туалеті. Тому я насправді знаю не більше
за вас.
- Розумієш, твій вітчим розлючений, і я не знаю, що з цим робити.
- Йому просто треба спустити все на гальма. Хлопці щось не поділили, і
можливо, провини Елека в цьому немає. Постарайся йому це пояснити.
- З Ренді неможливо говорити ні про що, щодо Елека. Я не можу зрозуміти,
в чому тут річ.
– Ось і я також.
***
Я вирішила, що зможу поговорити з Елеком цього вечора і чекала на нього
весь день до самого вечора. Магазин велосипедів закривався о шостій годині,
тому я чекала його до семи, але він так і не прийшов.
Повна найгірших передчуттів і тривог, я не могла заснути. Нарешті,
опівночі на сходах пролунали кроки, і я почула, як грюкнули двері в кімнату
Елека.
 Ну, принаймні, він удома.
Буквально через хвилину двері в його кімнату відчинилися з гучним
тріском.
- Якого біса, Елеку? Ти напився, – почула я крик Ренді.
Я підскочила і приклала вухо до стіни.
- Привіт, тату, - невиразно промовив Елек.
- Схоже, хлопче, я починаю тобою страшенно пишатися. Спочатку ти
влаштовуєш бійку і ганьбиш мене на всю округу, а потім ще маєш нахабство
заявлятися в мій дім п'яним у хлам? Ну, то ти ще пошкодуєш, що взагалі
прийшов сьогодні додому.
- Та невже? І що ти збираєшся робити? Вдарити мене? Адже це єдине, що
ти поки що не робив. Я давно готовий до цього.
- Тобі цього дуже хотілося б, адже так? Так от, я не збираюся тебе бити.
- Так, правда ... ти не станеш мене бити. Ти просто ненавидиш мене... як,
втім, і завжди. Часом мені навіть хотілося, щоб ти насправді побив мене і
залишив нарешті у спокої.
- Ти лузер, Елек.
- Скажи мені хоч щось новеньке.
- Гаразд, я скажу тобі щось нове для тебе. Після цього я не збираюся
допомагати тобі, оплачуючи навчання в коледжі. Сам вирішуй свої проблеми.
Сьогодні ввечері я ухвалив рішення. Всі гроші, які тобі призначалися, я
віддам Греті.
ЩО? Тільки не це!
Тим часом Ренді продовжував репетувати:
- Я не збираюся віддавати свої насилу зароблені гроші невдахові, який хоче
стати письменником, як якийсь безхарактерний. Якщо колись передумаєш і
захочеш зробити справжню кар'єру, прийдеш до мене, поговоримо. А до того
часу я ні гроша на тебе не витрачу.
- Так ти ніколи й не хотів платити за мій коледж, і ти сам це чудово знаєш.
– З чого б мені хотіти… Навіщо взагалі допомагати людині, яка з першого
дня свого народження тільки й робила, що розчаровувала мене?
– Ось із цього і треба було починати… Адже ти ненавидиш мене з того
самого дня, коли я народився? У мене ніколи не було жодного шансу, адже
так? І все тому, що мама не зробила аборту і не вбила мене, як ти її про це
просив.
- Це мерзенна брехня. То вона тобі сказала?
– Навіть якби вона мені цього не сказала, я б і сам здогадався. Тому ти весь
цей час повільно вбиваєш мене словами, щоб виправити її помилку.
У мене серце розірвалось від цих слів.
- Ось як? Тоді чому ти й досі не помер, Елек?
Я буквально задихалася від страху. Я просто не могла більше стояти та
слухати все це. Я увірвалася в сусідню кімнату і ще більше ужахнулася,
виявивши, що Елек сидить на краю ліжка, обхопивши руками голову. Від
нього сильно пахло алкоголем. Його спина і плечі піднімалися та опускалися
в такт важкого дихання.
– Ренді! Припини! Будь ласка, зупинись! - вітчим стояв зі схрещеними
руками, байдуже дивлячись на мене холодними очима. У цей момент
людина, що стоїть переді мною, здалася мені зовсім чужою. - Це ж твій син!
Мені немає справи до того, що ти переконав себе в тому, що він не заслуговує
на це. Ніщо не може виправдати такі страшні слова, сказані своїй дитині!
– Грето, ти просто не розумієш, не знаєш усю нашу історію… – почав Ренді.
– Мені не потрібно нічого знати, щоб зрозуміти, що страшні слова, сказані
тобою зараз, можуть ранити сильніше, ніж будь-яка зброя. І я не збираюся
дозволити тобі так із ним поводитися.
Ніхто з них не промовив жодного слова. У кімнаті зависла напружена
тиша. Дихання Елека, здається, почало заспокоюватись, як і моє. Я
повернулася до Ренді.
– Тобі зараз краще піти.
– Грето…
- Забирайся, - закричала я на всю силу своїх легень.
Ренді похитав головою і вийшов з кімнати, залишивши мене віч-на-віч з
Елеком, який сидів все в тій же позі.
Я сходила до своєї кімнати, повернулася з пляшкою води та простягла
йому, майже торкнувшись його губ.
- Ось, випий.
Він одним махом осушив пляшку, розчавив у руці пластик та відкинув. Я
опустилася навколішки, щоб зняти з нього черевики.
 Він щось невиразно пробурмотів, я не змогла розібрати жодного слова. Я
встала і відкинула з ліжка ковдру.
- Давай лягай.
Він стягнув куртку і недбало кинув її на підлогу, потім поповз по ліжку до
подушки, ліг на живіт і заплющив очі.
Я сіла поруч із ним на ліжко, все ще вражена не лише тим, що сталося між
батьком та сином, а й своїм втручанням. Мені було дуже боляче за Елека і
соромно за Ренді. Я розуміла, що мене чекає розмова з мамою завтра вранці.
Як вона могла не почути, що тут трапилось, і не втрутитися?
Дихання Елека стало рівним, він заснув. Я разок провела рукою по його
шовковистому чорному волоссі, насолоджуючись можливістю вільно
торкатися до нього, поки він про це не знає. Я трохи торкнулася пальцем
його губи, ушкодженої в бійці з Бентлі. Рана була якраз поряд з його кільцем,
і я з тремтінням подумала, що губа, мабуть, була розірвана цим кільцем.
Тепер мені стало ясніша причина його вічної зухвалої, демонстративної
поведінки та злості, але все ж таки я розуміла, що майже нічого не знаю про
життя Елека.
Він виглядав таким безневинним уві сні. Без усмішок і блискучих очей,
легше було розглянути хлопця, що зазвичай ховається за суворою
зовнішністю, який, як я зараз щойно зрозуміла, був просто психологічно
розчавлений людиною, яка одружена на моїй матері. На мої очі навернулися
гіркі сльози, коли я поправляла ковдру на брата, а потім тихенько пішла.
Повернувшись до себе в ліжко, я думала про іронію ситуації, в якій ми всі
опинилися, – хлопець, який тільки й робив, що проганяв і залякував мене,
схоже, був єдиною людиною у світі, яку мені хотілося захищати.
***
Наступного ранку, коли я прокинулася, Ренді з мамою вже поїхали у
дводенну подорож по західній частині штату. На кухонному столі мати
залишила мені записку.
Сьогодні рано-вранці Ренді здивував мене, запропонувавши здійснити
невелику подорож на честь мого дня народження в Беркшир. Він навіть
замовив машину до того часу, коли я прокинулася! 
"Мені не хотілося тебе будити. Це лише на одну ніч. Ми повернемось
увечері в понеділок. У холодильнику повно їжі для тебе та Елека. Дзвони,
якщо щось знадобиться. Люблю тебе."
 Треба ж, як чудово вийшло! Я була впевнена, що вітчим організував усе це
лише для того, щоб уникнути розмов про вчорашню подію. Я відразу схопила
телефон і набрала мамі повідомлення:
Приємної подорожі, але коли ви повернетеся, нам потрібно буде серйозно
поговорити про те, що відбувається між Ренді та Елеком.
Елек не виходив зі своєї кімнати до другої години дня. Коли він прийшов
на кухню, то був схожий на мертвеця, що ожив - волосся скуйовджене, очі
налиті кров'ю.
- Доброго ранку, ясне сонечко, - привітала я його.
— Привіт, — слабким голосом прошепотів Елек. Він налив каву і засунув її
в мікрохвильову піч.
– Загалом, так, наші батьки поїхали до дводенної подорожі. Повернуться у
понеділок вечері.
– Це жахливо, – буркнув він.
– Що жахливо? Що вони виїхали?
Він витяг каву, зробив ковток і скривився.
- Ні, що повернуться.
– Послухай, мені так шкода, що…
- Я не можу зараз. – він заплющив очі та виставив переді мною долоню в
жесті, що зупиняє. – Не можу говорити з тобою. Кожне твоє слово звучить у
мене в голові, як вереск бензопили.
- Вибач. Я розумію. У тебе голова болить через похмілля.
– Ну, це теж.
Я закотила очі, а він несподівано підморгнув мені, змусивши моє серце
тремтіти. Я сіла, підібгавши під себе ноги, на канапу поруч із кухнею.
- Які плани на сьогодні?
- Перш за все, упорядкувати свою гудячу голову.
- Зрозуміло, - засміялася я. - А потім?
- Не знаю, - він знизав плечима.
- А як щодо того, щоб прогулятися і десь перекусити? - запитала я,
намагаючись, щоб моя пропозиція прозвучала якомога недбаліше.
Він явно стривожився і розгублено чухав щетину на підборідді.
 – Ну…
- Що НУ?
Він поспішно схопився за телефон.
- Ні насправді розумієш... у мене побачення.
– І з ким же?
– З… ммм…
– Сам не знаєш? - розсміялася я.
Він з розгубленим виглядом потер лоба.
- Почекай хвилинку…
- Так, сумний випадок. - Я глузливо примружилася.
– А, згадав, з Кайлі… так… із Кайлі.
Якби Кайлі тільки знала, наскільки легко замінюваною вона була в черзі
його дівчат! Потай я була рада, що він не назвав Вікторію, тому що, як я
знала, моя подруга все ще не викинула з голови думку охмурити Елека, і її не
могла зупинити навіть сцена, влаштована ним на нашому, так би мовити,
«подвійному побаченні». Вона надіслала йому щонайменше одну есемеску
вчора, і, якщо чесно, її відчайдушне бажання побачитися з моїм братом,
незважаючи ні на що, мене дуже дратувало.
Увечері того ж дня я лежала, згорнувшись калачиком на кушетці з книгою
в руках, коли Елек спустився вниз. Я одразу інстинктивно сіла, вирівнялась і
поправила на собі одяг. Запах його одеколону, що долинув до мене через усю
кімнату, подіяв на мене подібно до афродизіаку, перш ніж я хоча б встигла
повернутися і поглянути на нього. На ньому були чорні штани та дуже
підходяща до них темно-бордова сорочка із закоченими рукавами. Його
волосся було стильно покладене в художньому безладді, і якщо не рахувати
порізу на нижній губі, що нагадує про бійку, виглядав він просто чудово,
набагато краще, ніж будь-коли раніше. Та що там насправді навіть
ушкоджена губа виглядала неймовірно сексуально. Здавалося, що сама
енергетика в кімнаті змінювалася щоразу, коли він входив. І всі мої почуття
тут же мені повідомляли про це.
Я мимоволі згадала слова, надіслані їм мені того вечора: Май хоч трохи
самоповаги.
Чорт! Я змусила себе знову вп'ятися в книгу, тому що, очевидно, ніколи не
могла приховати свій потяг до нього, коли б я на нього не дивилася. Але,
просто що раз згадуючи про ті образливі слова, які тоді мене буквально
вбили, я подумала, що ледве не забула про свою клятву - ніколи більше не
дивитися на Елека після всього, що сталося з Бентлі та Ренді.
Він згріб свої ключі з тумбочки.
- Я йду.
– Папа, – відповіла я, щосили намагаючись не відривати погляду від книги.
Двері з гучним стукотом зачинилися, і я нарешті змогла перевести дух. Яке
щастя – я сама. Пройшло досить багато часу відтоді, як мій дім останній раз
залишався повністю в моєму розпорядженні, і, хоча якась жалюгідна частина
моєї сутності хотіла, щоб Елек залишився тут, зі мною, але ще більше мені
хотілося побути на самоті.
Зрештою, я замовила китайську їжу, і майже відразу після того, як мені її
доставили, і я відкрила коробку з креветками Ло мейн, на моєму телефоні
задзвенів сигнал есемес.
Елек: Я пам'ятаю, що було минулого вечора.
Грета: Правда?
Елек: Ти стояла навколішки в моїх ногах біля ліжка. Ти затягла мене в
ліжко?
Грета: Ну і жарти у тебе! Я знімала з тебе черевики, п'яна ти дупа.
Елек: Нічого собі. Так ти, виявляється, взуттєва фетишистка.
Грета: Досить жартувати.
Елек: підморгуючий смайлик.
Грета: Хіба ти не маєш бути зараз на побаченні?
Елек: А я на побаченні.
Грета: Тоді чому ти не звертаєш уваги на свою дівчину?
Елек: Мені більше подобається діставати тебе.
Телефонний дзвінок перервав мої думки, перш ніж я вигадала, що
написати Елеку. Дзвонив Бентлі. Чорт! Я зовсім не була впевнена, що мені
варто відповідати на цей дзвінок.
– Алло.
– Привіт, Грето.
- Привіт. Чому ти дзвониш?
 - Елека там немає поряд?
– Ні. А що?
– Ти забула куртку в моїй машині того вечора. Може, я зайду до тебе і
занесу її?
– М-м-м… давай. Думаю, це непогана ідея.
– Здорово. Я буду в тебе за двадцять хвилин.
Я натиснула відбій і тільки тоді помітила, що Елек надіслав мені кілька
повідомлень за той час, що я розмовляла з Бентлі.
Елек: Насправді моє побачення – фальш.
Елек: Дівчина виявилася хлопцем.
Елек: Ржу не можу..
Елек: Ніяких хлопців, Елек любить кицьок.
Істерично розреготавшись, я набрала відповідь:
Грета: Пробач, мені зателефонував Бентлі. Я забула в його машині куртку,
і він зараз поверне її мені.
Буквально через дві секунди після того, як я надіслала повідомлення,
пролунав дзвінок.
– Він справжній козел. У жодному разі не пускай його в будинок.
- Він просто занесе мені куртку.
- Подзвони йому і скажи, нехай залишить її на ґанку.
- Я не збираюся цього робити. Немає жодних причин робити так. Хоч би
що сталося між вами.
Дзвінок закінчився. Ні, він просто кинув слухавку! І в нього ще вистачає
нахабства вказувати мені, що я маю робити, нічого при цьому не пояснюючи!
Через десять хвилин вхідні двері відчинилися, і я буквально злетіла з
дивана. У кімнату влетів захеканий Елек.
– Він уже тут?
Якого біса!
– Ні. А ти чого примчав?
– Схоже, ти не звернула на мої слова жодної уваги. Так що в мене не
залишилося вибору, як повернутися додому.
 - Якщо ти не збираєшся пояснювати мені, чому я маю триматися якомога
далі від Бентлі, як ти можеш очікувати, що я тебе послухаюсь?
Він розгублено провів п'ятірнею по волоссю.
Пролунав дзвінок у двері, і Елек, відштовхнувши мене, пішов відчиняти
двері сам.
Обличчя Бентлі миттєво втратило всілякі барви.
- Що ти робиш вдома? Вона ж сказала, що тебе нема.
Елек вихопив куртку з рук Бентлі та зачинив двері перед його носом. А
потім замкнув їх.
- Я сама вийду до нього. Геть з дороги.
Він повернувся спиною до дверей і склав руки на грудях.
- Тобі доведеться пройти крізь мене. І хіба ти не чула, як тільки-но від'їхала
його машина? Цей грьобаний мажор просто хлюпик.
Я зробила кілька вдихів та видихів, переконуючи себе, що не варто на
цьому зациклюватись. Як то кажуть, проїхали. Насправді я зовсім не хотіла
зустрічатися з Бентлі, але прагнення Елека командувати мене дуже
дратувало. Він не мав жодного права втручатися в моє життя і керувати
мною, тим більше коли він сам закрився від мене. Напруга, що повисла в
повітрі, стала нестерпною, і щоб якось розрядити обстановку, я повернулася
до кавового столика, на якому стояла коробка з китайською їжею. Ми весь
цей час мовчали, доки я не наважилася розбити лід.
- Це їжа з китайського ресторанчика на розі, хочеш?
Елек, здавалося, все ще сердився, проте підійшов до мене і, взявши
контейнер з моїх рук, почав жадібно поглинати вміст.
- Зголоднів? Хіба ти не їв на своєму побаченні?
Він із шумом втягнув локшину до рота.
– Не-а.
- Вона дуже засмутилася, що ти її покинув?
- Ні, - промимрив він з набитим ротом.
Обіпершись ліктями на стільницю і підперши голову руками, я запитала:
- Якщо ти не зміг поїсти на побаченні, то що ти там робив?
- М-м-м... Райлі захотілося піти в боулінг.
 – Райлі? Мені здалося, що ти казав, що її звати Кайлі.
Він винувато посміхнувся і засунув у рот спрінг-рол.
- Упс.
Не знаючи, як на це реагувати, я закотила очі та потяглася за останнім
спрінг-ролом, перш ніж він проковтне його.
- Знаєш, я тут хотіла подивитися фільм на Netflix, якщо хочеш приєднуйся.
Він перестав жувати на мить і швидко глянув на мене.
- Та що з тобою не так, диявол тебе забирай?
- Вибач не зрозуміла.
- Не важливо, наскільки лайново я з тобою поводжуся, ти все одно
намагаєшся тусуватися зі мною?
Я закипіла від обурення, здавалося, з моїх вух зараз вирветься пара.
- А ніхто не просив тебе додому сьогодні ввечері! Я взагалі мріяла побути
вдома одна.
- Та невже? Чи збиралася повалятися на дивані зі своїм вібратором чи типу
того?
У мене впало серце. Мій вібратор! Ось чорт!
Тим часом Елек продовжував знущатися:
- Помилуйся над собою.. Ти що, щойно зрозуміла, що він зник? І як же ти
виходиш зі становища? Одне з двох, або ти стерла собі пальці, або серйозно
потребуєш когось, хто допоможе зняти напругу.
Моє обличчя забарвилося в сотню відтінків червоного.
-Ти негідник! - у мене знову сіпнулося око.
- Ну ось, ти знову мені підморгуєш. Вибач, нічим не можу тобі допомогти.
Може, тобі варто подивитися… трохи інший фільм на ніч? Може, він
допоможе тобі? У мене є такі, можу позичити один… ну ти знаєш… який
допоможе тобі трохи підмокнути.
Слова, які він сказав того вечора, знову спалахнули в моїй голові.
Май хоч трохи самоповаги.
Я вирішила, що покінчу з цим сьогодні. Надалі я збираюся поводитись
гідно, тому я гордо, ні слова не кажучи, повернулася до своєї кімнати, проте
перед цим я схопила контейнер із залишками китайської їжі та вивалила все
це Елеку на штани.
- Намочися сам, кретин.
Його грубий, різкий сміх різав мені по серцю, коли я піднімалася сходами.
Цієї ночі я вся буквально диміла від обурення, крутячись на ліжку і
збиваючи в грудку простирадла. Що він думає про себе, і взагалі, він хто
такий зі своєю пасивно-агресивною поведінкою? Він спеціально все розіграв
так, ніби це саме я шукаю його уваги, коли він писав свої повідомлення під
час свого так званого побачення, а потім навмисне примчав рано додому,
щоб перешкодити мені зустрітися з Бентлі.
Ці думки крутилися у мене в голові, заважаючи мені спати, поки близько
другої години ночі я почула пронизливий, відчайдушний крик із кімнати
Елека.
 Розділ 7
Елек метався по ліжку уві сні та кричав:
-Мамочка, будь ласка, ні! Прокинься, прокинься!
Він важко дихав, подушка та ковдра валялися на підлозі.
 -Ну, будь ласка! – схлипував він.
Я потормошила його, моє серце при цьому шалено билося.
-Елек, Елек! Прокинься! Це просто нічний жах!
Все ще в напівсонному стані він схопив і стиснув до болю мою руку. Потім
він розплющив очі, але був усе ще у владі свого кошмару. На його лобі
блищали краплі поту. Він різко підвівся і сів, дивлячись на мене в такій
розгубленості, ніби не розумів, де знаходиться.
-Це я, Грета. Тобі наснився жахливий сон. Я почула твій крик і подумала,
що трапилося щось страшне. Все добре. З тобою все добре.
Його подих, спочатку бурхливий, поступово заспокоювався. Він розтиснув
стиснуту руку, і в його очах з’явився осмислений вираз. Подивившись на мою
руку, він випустив її зі своїх пальців.
-Ось уже вдруге я застаю тебе в моїй кімнаті, коли перебуваю в
напівнепритомному стані. Звідки мені знати, що ти не спеціально тут
оббиваєшся, щоб зґвалтувати мене, поки я сплю?
Ти що знущаєшся?
Та що це таке! Вистачить з мене цього лайна!
Можливо, вся справа була в тому, що я багато думала і не змогла заснути,
або в тому, що я повністю виснажила ліміт свого терпіння до його підколів і
знущань, але замість відповіді я просто взяла і зі злістю, щосили штовхнула
його. Можливо, це було дуже по-дитячому, але мені раптом смертельно
захотілося так зробити, і саме цей мій вчинок несподівано виявився
соломинкою, що переламала спину верблюду.
Він несподівано, від душі, засміявся, і це розлютило мене ще більше.
- Ну, що ж, дуже вчасно, чорт забирай!
- Вибач, не зрозуміла?
- Я давно чекав, що ти нарешті втратиш терпіння.
- А ти думаєш, це дуже смішно, що ти змусив мене це зробити?
 - Ні, я думаю, що це ти смішна, справді дуже смішна. Мені ніщо не
приносить такого задоволення, як жартувати над тобою.
- Що ж, чудово. Дуже рада, що можу тебе розважити.
Чорт, чорт, чорт! Зрадницькі сльози почали навертатися мені на очі.
Ні, будь ласка, тільки не це!
Але я нічого не могла з собою вдіяти, настали ті самі дні місяця, і мені ніяк
не виходило контролювати свої емоції. Я спробувала прикрити обличчя
руками, але зрозуміла, що він таки побачив мої сльози.
Його посмішка згасла.
-Це ще, що за лайно?
Мені довелося просто втекти. Я ніяк не могла пояснити йому свою
ідіотську реакцію, тим більше я й сама себе зараз погано розуміла. Я різко
розвернулася і вибігла з його спальні, голосно грюкнувши дверима. Потім
залізла в ліжко, натягла на голову ковдру і міцно заплющила очі, хоч і
розуміла, що заснути зараз просто не в змозі.
Двері моєї кімнати зі стуком відчинилися, запалилося світло.
-Може, помиримось? – почула я голос Елека.
Я відкинула ковдру, обернулася і до свого жаху побачила, що він стоїть із
членом у руках. І не просто з якимсь членом. То був мій власний член. Мій
вібратор. Мій фіолетовий гумовий пеніс у натуральну величину.
А Елек ще й помахував ним.
-Слів немає, як я жалкую, що спер твій штучний хрін…
Я обернулася до нього спиною і сховалася від нього під ковдрою.
-Гей, годі. Ти що, серйозно там плачеш через це?
Я причаїлася під ковдрою, сподіваючись, що він просто піде, якщо я не
відповідатиму йому. Я зрозуміла свою помилку тільки тоді, коли почула
клацання і дзижчання, а потім відчула, як Елек сідає на моє ліжко.
-Якщо ти не посміхнешся, мені доведеться лоскотати тебе твоїм дружком.
Він торкнувся вібратором до мого стегна, і я, здригнувшись, скинула
ковдру. Я спробувала схопити вібратор, але він його не відпускав і
продовжував лоскотати мене, швидко проводячи по спині, по ногах і ступнях
ззаду.
Я щосили намагалася стримати сміх.
 - Зараз же припини!
- Навіть не сподівайся.
Мої спроби стриматися зазнали повного фіаско, коли він засунув
ввімкнутий вібратор мені під пахву. Я істерично захихотіла. Він голосно
розреготався прямо мені у вухо.
І яким чином я в результаті опинилася посередині ночі в одному ліжку з
Елеком, який махає перед моїм носом вібратором?
Я так реготала, що мало не померла від цього, принаймні мені так
здавалося.
Смерть гумового члена.
Нарешті він змилувався і вимкнув його. Гудіння припинилося, і це дало
мені кілька хвилин, щоб перевести дух і трохи заспокоїтися.
– Ну, і чому ти зупинився?
- Я хотів змусити тебе сміятися. Місія виконана. – він простягнув мені
вібратор. – ось тримай.
- Дякую.
Він підняв брову.
- Завтра ввечері у тебе буде вечірка у трусах? Може, запросиш мене у гості?
- Дуже смішно, - пирхнула я, засунувши повернене мені майно в бічний
ящик тумбочки та зробивши подумки не забути перекласти його завтра в
надійніше місце. Елек лежав поруч зі мною, притуливши голову до ліжка. Ми
не торкалися один одного, і все ж я відчувала тепло його тіла, чула його
дихання в тиші.
Коли мій погляд ковзнув по його грудях, затримавшись на шести
дивовижних кубиках живота, у мене почала підійматися хвиля бажання.
Краєчок його трусів виглядав з-за пояса коротких спортивних шортів. Його
оголені довгі ноги виглядали надзвичайно сексуально. Я зробила над собою
зусилля і відвела від нього очі, дивлячись у стелю.
У тиші його голос пролунав несподівано хрипко.
-Насправді, я не збирався приїжджати сюди, Грето.
Він уперше за весь час назвав мене на ім’я!
І воно так класно пролунало з його вуст. Я повернулася до нього знову, а
він продовжував, не дивлячись на мене.
 - Я був близький до того, щоб пропустити свій рейс і полетіти кудись ще.
- І що змусило тебе передумати?
- Я не міг так вчинити зі своєю матір’ю. Не хотів, щоб вона турбувалася про
мене.
- Я можу зрозуміти, чому тобі не хочеться тут залишатися. Спочатку до
мене не доходило, але, почувши, як Ренді розмовляє з тобою, я почала
розуміти, чому ти так злишся на нього. Але все ж таки я ніяк не можу
зрозуміти, з чого раптом ти накинувся на Бентлі того вечора?
- Чому ти думаєш, що саме я винен у тій бійці?
-Тому, що ти не захотів мені нічого пояснювати, і це саме ти бив його
ногами, коли він впав.
Елек зло розсміявся.
-А ще тому, що я виглядаю поганим хлопцем, адже так? І всі в цій
грьобаній кафешці, звичайно, відразу подумали, що я просто злетів із
котушок, і почав бити цього милого хлопчика просто для власного
задоволення. Можливо, я маю привід на те, що я, неповнолітній, пив і курив
траву. Але я ніколи у своєму житті ні на кого не накидався і навіть жодного
разу нікого не вдарив до того вечора.
Ого! Оце відкриття!
– То чому б тобі не розповісти мені, що сталося?
-Тому, що, попри все, що ти про мене думаєш, і на те, що я люблю тебе
підколювати, я не хочу, щоб тобі було боляче.
- Нічого не розумію.
Він перекинувся на бік і, нарешті, вперше за весь час нашої розмови глянув
на мене.
-У той перший день, коли ти натрапила на мене у ванній кімнаті, мені
дійсно захотілося подразнити тебе. Ти сказала, що ніколи раніше не бачила
голого хлопця, і я вирішив, що ти просто жартуєш. І тепер, ну… загалом, я
почуваюся винним, що поводився тоді з тобою, як повне лайно.
Я зніяковіла, трохи нервуючи через те, який напрямок прийняв нашу
розмову.
– Ну, добре, припустимо, але яке це стосується того, про що ми зараз
говорили?
 -Цей придурок не знав, що я твій зведений брат, і поки тебе не було, він
почав заливати, що збирається наступного тижня запросити тебе на вечірку,
якимось чином напоїти, а потім трахнути. Твій колишній хлопець уклав з
ним парі, що він не зможе затягнути тебе в ліжко, бо ти незаймана. І якщо ти
врешті-решт віддасися Бентлі, то твій колишній заплатить йому п’ятсот
доларів.
Я притиснула долоню до рота.
-Боже. Яка гидота!
Елек співчутливо кивнув мені.
-Ось тому… ну, я врізав йому.
– І ти дозволив усім думати, що саме ти винен у цій бійці… Ти промовчав,
коли Ренді вивалював на тебе все це лайно! Ти просто хотів захистити мене,
га?
- Я, чесно, не знав, як сказати тобі, що вони збиралися з тобою зробити.
Але сьогодні стало зрозуміло, що моє попередження триматися від нього, як
найдалі ти просто ігноруєш, тому мені довелося сказати все, як є.
- Дякую.
- Мені подобалося докучати тобі. Це була ніби помста моєму батькові –
знущатися з дочки Сари. Але зрештою це перестало здаватися такою вже
кумедною грою. І сьогодні, коли ти розплакалася, я зрозумів, що надто
далеко зайшов, і що тобі це зовсім не гра. Можливо, тобі в це важко повірити,
але я ніколи не хотів нашкодити тобі, і тим більше я не збираюся, чорт
забирай, стояти осторонь і спостерігати, як хтось намагається завдати тобі
болю.
- Він знову повернувся обличчям до стелі, і, закусивши губу, похитав
головою, ніби обмірковуючи те, що мені щойно сказав. Я не втрималася і
легко провела пальцем по його губах, зупинившись на ранці, яку він отримав
під час бійки. Він заплющив очі. Моє серце кинулося, коли я помітила, як
сильніше частішає його дихання, поки я вожу пальцем по його губах.
– Мені так шкода, що ти постраждав через мене.
-Це було того варте, — швидко відповів Елек.
Я забрала палець від його губ, і він глянув на мене. Зазвичай саркастичний,
його погляд цього разу був щирим та відкритим. Раз вже мені вдалося
заволодіти його увагою, я вирішила скористатися можливістю, що надасть
мені, і змінила тему.
 -Ти хочеш бути письменником?
Він знову перевів погляд на стелю.
-А я вже письменник. Я почав писати ще у дитинстві.
-А про що твій роман «Хлопчик та Лакі»? Чому ти зніяковів і не захотів
говорити зі мною про нього?
Він повернувся на ліжку, і з явним небажанням, і збентеженням промовив:
-Я і зараз не готовий говорити про нього. – раптом він усміхнувся і, трохи
повагавшись, додав: - Взагалі-то Лакі насправді був моїм псом.
Я не змогла не посміхнутися у відповідь.
– І ти написав про нього історію?
-Схоже на те. Це щось подібне до фантастичної версії мого життя з ним.
Лакі був не лише моїм найкращим другом, тільки він міг мене заспокоїти та
втішити, коли я був дитиною. Я тоді страждав від такої фігні, яка називається
синдром дефіциту уваги та гіперактивності, і мав увесь час пити ліки.
З того моменту, як мама принесла Лакі додому, я став поводитися набагато
краще. Хоча історія ґрунтується певною мірою на моєму житті з Лакі, вона
більшою мірою розповідає про хлопчика з надздібностями, які він
використовує для того, щоб розкривати злочини. Вся річ у тому, що він
здатний розібратися в голосі, який з’являється в його голові тільки тоді, коли
поруч з ним його пес. У якийсь момент пса викрадають заради отримання
викупу, і решта історії розповідає про те, як хлопчик зумів врятувати його та
повернути додому. Це все відбувається в Ірландії.
– Класно! А чому в Ірландії?
- Я завжди цікавився усім, пов’язаного з Ірландією. – Елек показав на два
трилисники, татуювання на своєму пресі. – Думаю, що це мій спосіб хоч так
встановити зв’язок з моєю другою, ірландською частиною моєї натури, тією,
що дісталася мені від Ренді, адже з самим Ренді я не маю справжніх стосунків.
Звучить, звичайно, хреново, але це єдине пояснення, яке я можу придумати.
- А що сталося з Лакі? З твоїм Лакі?
- Він помер незабаром після того, як Ренді покинув мою матір. Тож біда не
приходить одна.
Я поклала йому руку на плече.
- Мені так шкода, Елек.
- Та ладно все нормально.
 Дивлячись на свою долоню, що лежить поверх татуювання на його руці, я
довго й болісно думала, перш ніж поставити наступне запитання.
-Чому Ренді так поводиться з тобою?
Елек окинув мене уважним поглядом.
-Дякую, що заступилася за мене минулого вечора. Я не був так сильно
п’яний і чув усе, що ти казала. Я ніколи цього не забуду. – Він заплющив очі. –
Але я не хочу більше говорити про нього, Грето. Це дуже довга історія, і
надто складна, щоб розповідати її о пів на третю ночі.
Я не збиралася далі випробовувати свою удачу. Я і так отримала від нього
набагато більше інформації, ніж будь-коли раніше.
-Гаразд. Більше про це говоритимемо. – І після досить довгої мовчанки я
спитала: – А мені можна прочитати твою книгу?
Він засміявся і похитав головою.
– Чи не надто багато питань для однієї ночі?
-Просто я дуже зраділа можливості хоч трохи дізнатися про свого
зведеного брата.
Він зрозуміло кивнув.
- Я не знаю поки, чи я хочу, щоб ти читала мою книгу. Її ще ніхто не читав.
Я продовжую переконувати себе, що збираюся з’ясувати, чи зможу я її
надрукувати, але навряд чи я колись на це наважусь. Вона недосконала, але
коли я її писав, то був абсолютно щасливий. Я майже впевнений, що там
повно помилок, які я не зміг вловити.
- Мені дуже приємно буде читати її. І якщо я знайду помилки, то
неодмінно скажу тобі про них. Англійська – мій улюблений предмет у школі.
Він усміхнувся і закотив очі в жартівливому нетерпінні.
- Добре, я подумаю про це.
- Гаразд, це справедливо.
Коли він знову глянув на мене, його сірі очі блиснули у світлі лампи. Він
зручніше влаштувався на подушці й розслабився.
-Розкажи мені про свого батька, – попросив він.
Елек уважно, зі співчуттям дивився на мене, і я була дуже зворушена цим
проханням. Я зітхнула і почала розповідати.
 -Його звали Кит. Він був бостонським пожежником і дуже хорошою
людиною. Моїй мамі було сімнадцять, коли вона з ним познайомилася, а він
був старшим, йому було понад двадцять років, тому вони зустрічалися
таємно. Він став її єдиним справжнім коханням. Ми жили просто, але всі
були щасливі. Він називав мене своєю маленькою принцесою. Якось він
поскаржився на кашель, і невдовзі, приблизно через місяць, у нього виявили
рак легень. За пів року його не стало.
Елек поклав свою теплу долоню поверх моєї руки, яка все ще стискала його
біцепс. Його дотик пронизав мене як струмом. Я ніколи навіть уявити не
могла, що просте торкання рук може змусити мене випробувати таку гаму
почуттів, яких я раніше не знала.
- Мені шкода, що тобі довелося пройти через усе це, - сказав він.
- Так, мені також. Він залишив мені кілька листів, по одному на кожен мій
день народження, доки мені не виповниться тридцять. І в день свого
народження я щоразу читаю його листа.
- Він повинен пишатися тобою. Ти дуже хороша людина.
Не знаю, що я такого зробила, щоб заслужити на симпатію Елека, яка
виражалася в його дружній ласці, але мені це дуже подобалося. І водночас я
чекала, що все це ось-ось закінчиться.
- Дякую. – я зустрілася з ним поглядом і одразу різко відвернулася. Він
прибрав руку з моєї руки, і я відчула, як він торкнувся пальцями мого
підборіддя і розвернув мою голову так, щоб я знову дивилася йому в очі.
- Не роби так.
– Не робити що?
-Не відвертайся від мене. Я розумію, що то моя провина. Я змусив тебе
думати, що ніби не хочу, щоб ти дивилася на мене – щодо самоповаги – все
це фігня. З усього, що я казав тобі, це була найбільша брехня, і я найбільше
жалкую про ці слова.
Я почала втрачати свої захисні бар’єри та запанікувала. Справа не в тому,
як ти дивишся на мене. Проблема в мені, у тому, які почуття підіймаються в
мені, коли ти на мене дивишся, почуття, які я не можу, не повинен до тебе
відчувати, в той самий час… немає нічого гіршого для мене, коли ти
перестала на мене дивитися, Грето.
Він має до мене почуття?
-Як тобі здається, що я думаю, коли дивлюся на тебе? – запитала я.
 – Мені здається, що я тобі подобаюся, хоч ти думаєш, що це погано. – Я
посміхнулася, погоджуючись з ним, а він продовжував: - І ще ти постійно
намагаєшся зрозуміти, що я являю собою.
- Так, а ти робиш усе, щоб я не змогла тебе зрозуміти.
- А іноді ти дивишся на мене так, ніби хочеш, щоб я знову тебе поцілував,
але при цьому не знаєш, як поводитися, якщо я це все-таки зроблю. Той
поцілунок… через нього я й забрався тоді з ресторану так швидко. Він
починався, як жарт, а потім раптом став страшенно справжнім для мене.
Моє серце стрепенулося при думці про його почуття того вечора.
-Я здаюся тобі привабливою? – випалила я і відразу відчула себе дуже
безглуздо. – Тобто я хотіла сказати… адже я зовсім не схожа на тих дівчат, з
якими ти зустрічаєшся. У мене не такі великі груди та колір волосся не
дуже... Я повна протилежність тим, кого ти приводиш додому.
Він хмикнув.
-Це точно. Ти повна протилежність. – він трохи нахилився до мене. – Але з
чого ти взяла, що я віддаю перевагу таким дівчатам? Тільки тому, що я
привожу їх додому? Просто ці дівчата, вони... поступливі, так скажемо, але
вони нічого для мене не означають. Вони не намагаються мене впізнати.
Вони просто хочуть трахатися зі мною. – Він підняв брову. — Тому, що я
справді гарний у цьому.
Я нервово засміялася.
-Можу собі уявити.
За одну мить саме повітря між нами розжарилося від напруги. Ніщо ніколи
не збуджувало мене більше, ніж та впевненість у своїй сексуальній
зверхності, яку Елек випромінював у той момент.
Я була вкрай заінтригована і сповнена цікавості.
Його погляд повільно ковзав по моєму тілу від голови до кінчиків пальців
ніг.
-І, відповідаючи на твоє запитання, можу сказати, що у будь-якому випадку
твоє тіло подобається мені набагато більше, ніж їх.
Приголомшена і збуджена цим зізнанням, я стиснула пальцями подушку.
-Чому? – ледве чутно видихнула я.
-Тобі потрібні деталі? – понизивши голос, бурхливо спитав він. Його губи
зігнулися в усмішці, він присунувся до мене так близько, ніби хотів
прошепотіти мені на вухо якийсь страшний секрет. – Гаразд… ти маленька,
підтягнута, гнучка, а твої цицьки… вони досконалі за формою та розміром,
саме те, що треба. – Він перевів погляд на мої груди. – І ще я бачу, що у тебе
шалені соски, і вони радісно вітають мене прямо зараз. До того ж таке
трапляється не вперше. – Я підсунула долоню під щоку і розслабилася, наче
слухала чудову еротичну казку на ніч. Елек понизив голос ще більше й ледь
чутно прошепотів: — Як би мені хотілося посмоктати їх, Грето.
Слова, що злітали з його губ, подібно до дихання, подіяли на мене
настільки збуджуюче, що я відчула вологу і пульсацію між ногами. Я жадала
продовження і тому прошепотіла:
– А ще, що тобі подобається?
-У тебе ще й попка сексуальна. Того вечора, коли ми ходили в кіно, на тобі
була коротка червона спідниця. Щоразу, коли по дорозі цей мерзотник
тягнув руку до твоєї дупи, я божеволів від ревнощів. Я хотів бути єдиним
хлопцем, який може торкатися тебе.
Я нічого не могла з собою вдіяти. Я присунулася до нього ще ближче і
торкнулася шраму на його обличчі.
– Правда?
-Ти справді дуже гарненька і мила.
Смертельно бажаючи відчути смак губ, я провела пальцем по кільцю.
-А я думала, що я мила… простачка.
Він повільно похитав головою і погладив мене по щоці. А потім нахилився
зовсім близько і прошепотів мені в губи:
-Ні, просто мила.
Бажання поцілувати його стало непереборним.
- Поцілуй мене, - видихнула я йому у відповідь.
- Розумієш, не те щоб я не хотів тебе поцілувати. Я так сильно хочу це
просто зараз. Але я просто ... – Я не стала чекати, коли він закінчить. Я
зробила те, що хотіла, те, що мені було просто потрібне.
Він глухо застогнав, коли мої губи жадібно накрили його рот. Він стиснув
моє обличчя долонями. До смаку нашого поцілунку більше не домішувався
смак пекучого соусу, як це було вперше, і я зрозуміла, що зовсім зникла.
Шляху назад для мене не було. Не знаю, що більше зіграло роль, мої гормони
чи туга за ним у ці останні тижні, але я не могла та й не хотіла зупинятися.
Хрипкі стогони, що виривалися з його горла, ще більше зводили мене з
розуму. Я вбирала їх у себе разом із диханням.
Якоїсь миті я обережно провела язиком по порізу на губі, коли Елек
заплющив очі. Потім він узяв мене і почав цілувати мене сильніше,
вимогливіше. Я притулилася до нього щосили та відчула, як затвердів його
член. Мене не хвилювали на той час наслідки. Я просто знала, що хотіла, щоб
це ніколи не припинялося, і була шокована словами, які мимоволі вирвалися
з мого рота.
-Я хочу, щоб ти навчив мене трахатись, Елек. Елек…
Він відсахнувся, приголомшено дивлячись на мене.
-Що ти зараз сказала?
Це був найжахливіший, найпринизливіший момент у моєму житті.
Його очі широко розплющилися, здавалося, він щойно прокинувся від сну.
-Чорт. Ні, ні. Ти маєш дещо зрозуміти, Грето. Цього ніколи не буде.
Так, це справді був найпринизливіший момент у моєму житті.
-Але чому? Як ти можеш говорити, так після всього, що тільки-но сказав
мені?
Боже, якою дурною я себе зараз почувала.
Він опустив голову на узголів’я ліжка, і вигляд у нього був зовсім
нещасний.
– Мені було дуже важливо, щоб ти знала, як сильно я тебе хочу, і що для
мене ти найкрасивіша дівчина – і душею, і тілом. Я сказав усе це ще й тому,
що розумію: я мимоволі, не бажаючи того, зменшив твою самооцінку, а це
несправедливо стосовно тебе. Я насправді зараз все тобі сказав абсолютно
щиро, але цього поцілунку не мало бути. І я не повинен був приходити сюди і
валятися в цьому чортовому ліжку, але мені так добре тут, поряд з тобою.
-Але чим я відрізняюся від тих дівчат, з якими ти спиш?
Він провів по голові обома руками і скуйовдив волосся, дивлячись на мене
потемнілими очима.
-Насправді, ти дуже сильно від них відрізняєшся. Ти єдина дівчина в світі, з
якою в мене нічого не може бути, але, чорт мене забирай, але це змушує мене
хотіти тебе найбільше на світі.
 Розділ 8
З тієї пам’ятної розмови у моїй спальні минув майже місяць.
Елек тоді пішов майже відразу після того, як ще раз палко повторив, що я
для нього – абсолютно недоторканна, і між нами ніколи нічого не може
статися. Мені здавалося, що його надмірно бурхлива реакція не мала
особливого сенсу, адже нас із ним справді нічого не пов’язувало. Тому я
просто відчула, що у цій історії не все так просто.
Найжахливіше, що після того вечора Елек, почав мене уникав. Він більше
не ображав, і не зачіпав. І більше жодного разу не запросив мене грати у
відеоігри. Якщо ми були в будинку в той самий час, ні він, ні я не виходили зі
своїх кімнат. І він став набагато більше часу проводити у своєму магазині або
просто десь бовтався.
Я ніколи не думала, що сумуватиму за його образами та підколам, але зараз
я б віддала все, що завгодно, аби повернутися до наших колишніх відносин,
до того, як я поцілувала його і сказала, що хочу з ним переспати.
Ох, як мені було погано.
Я буквально вся зморщувалась, коли думала про це. Але на той момент я
зовсім втратила від нього голову. І мені шалено, найбільше у світі хотілося
дізнатися – яке це. Так, я була повністю готова віддатись йому.
За час, що минув від тієї ночі, нам з Елеком виповнилося по вісімнадцять
років. Наші дні народження розділяли лише п’ять днів. І я насправді
відчувала себе досить дорослою, щоб зробити з кимось цей крок. І справа
була зовсім не в тому, що я берегла себе для шлюбу або щось таке. Я була
незаймана просто тому, що мені ні з ким досі не хотілося цього робити ...
поки я не зустріла Елека. Але він усі ці тижні поводився так, що в мене не
залишалося надії на те, що між нами щось може бути.
І я так сумувала за ним…
І ось одного вечора, після вечері, ситуація дещо змінилася, і наші стосунки
майже повернулися до колишнього русла. Зазвичай Елек ніколи не їв удома,
але саме в ту середу ввечері він приєднався до нас за столом. З того самого
дня, коли я побачила, як огидно Ренді поводиться з сином, я робила все
можливе, щоб уникнути зустрічей зі своїм вітчимом, за винятком тих хвилин,
коли ми всі разом сиділи за одним столом. Наші стосунки з мамою теж
бажали кращого, оскільки вона продовжувала наполягати, що це не її справа,
і втручатися у стосунки Ренді з сином вона не збирається.
За столом Елек жодного разу не глянув на мене. Він дивився у свою тарілку
і зосереджено накручував на вилку спагеті. Якоїсь миті я дивилася у вікно,
розглядаючи сусідську білизну, вивішену для просушування на вітерці. І в
цей момент я відчула його погляд. Відчуття було таке, ніби він тільки й
чекав, коли я відвернуся, щоб подивитися на мене, доки я цього не помічаю.
Як і слід було чекати, варто було мені знову повернутись до нього, як він
відразу опустив погляд і втупився в тарілку зі своєю пастою.
Ренді був на диво роздратований цього вечора і скаржився, що проста
вечеря з пасти та червоного соусу жодним чином не можуть задовольнити
його апетит. Нарешті він різко підвівся і попрямував до буфету.
-Грета, якого біса ти набила своїми трусами банку з-під чипсів «Прінглс»?
– заревів він.
Я розкрила рота з подиву і швидко глянула на Елека. Кілька довгих
миттєвостей ми витріщалися один на одного, а потім Елек голосно пирхнув і
відвів погляд. Ми обидва відразу розреготалися і сміялися, як божевільні,
ніяк не могли зупинитися.
Мені так подобався його веселий щирий сміх.
Поглянувши на збентежене обличчя Ренді, я засміялася ще голосніше.
Коли ми з Елеком нарешті відсміялися, він, продовжуючи посміхатися, тихо,
так, щоб тільки я могла його почути, прошепотів:
-Ну, я ж казав тобі, що їх нема у моїй кімнаті.
Ренді зі стукотом поставив переді мною банку. Я зазирнула туди та
перевернула вміст.
-Але тут не все!
Елек моргнув.
-Зберіг парочку особисто для себе, - прошепотів він з привабливою
усмішкою.
Я закотила очі та жбурнула труси йому в обличчя, а він тут же натяг їх собі
на голову, як шапочку. Тільки мій зведений братик був здатний виглядати
страшенно сексуально з жіночими трусиками на голові. Він продовжував
дивитися на мене з пустотливою усмішкою, і я відчула себе цілком
щасливою. Як же добре, що я змогла привернути його увагу, хай і ненадовго.
Пізно ввечері, коли я тільки-но переодяглася в піжаму і приготувалася
спати, задзижчав мій телефон, повідомляючи, що прийшла есемеска.
Елек: Ти не могла б зайти на хвилинку?
З серцем, що шалено б’ється, я вислизнула в коридор. Елек відчинив мені
двері. Виглядав він при цьому страшенно сексуально.
 -Привіт, — сказав він, виблискуючи білою посмішкою, що так різко
контрастує з його смуглявою шкірою і чорним волоссям. Його дихання пахло
м’ятною пастою.
-Привіт. – Я зробила крок всередину кімнати й глибоко вдихнула, відразу
ж відзначивши, що практично не відчуваю запаху ароматичних сигарет.
Волосся Елека було ще вологим після душу. На ньому була одягнена чорна
толстовка з закоченими рукавами, у вирізі якої виднілися голі груди. Я
дивилася на його губи, де все ще виднівся слід від рани, що довго не гоїлася.
Блиснув метал його кільця, і я відразу зрозуміла, що найбільше на світі хочу
лизнути це кільце, а потім знову, як тоді, відчути смак його губ і язика, що
проникає в мій рот.
Цілуй мене!
Лижи мене!
Кусай мене!
Зараз же викинь ці думки з голови!
-Чому в тебе так свіжо та приємно пахне?
Він ліг на ліжко, відкинувшись на подушку та заклавши руки за голову. Я
не могла відвести очей від його рельєфного преса і хотіла тільки одного –
лягти зверху та відчути своєю голою шкірою його мускулисте тіло.
- Хочеш сказати, що зазвичай у моїй кімнаті пахне лайном?
- Ти що кинув курити?
- Намагаюся.
– Правда?
- Ну, так ... одна чудова дівчинка, яка ходить без трусиків, якось сказала
мені, що це дуже шкідливо для мене. От я й подумав, що треба з цим
зав’язувати.
- Я дійсно пишаюся тобою.
Він сів на ліжку, випростався і глянув на мене.
-Знаєш насправді ти мала рацію, це лайно колись уб’є мене. У моєму житті
повно лайнових моментів, але в ньому також є багато того, заради чого варто
жити.
 Коли він це сказав, щось суттєво змінилося у самій атмосфері кімнати.
Повисла незграбна мовчанка. Нарешті я наважилася перервати його і,
прочистивши горло, спитала.
-Навіщо ти попросив мене прийти до тебе?
Він підвівся, підійшов до шафи та щось дістав звідти. Наступного моменту
я побачила, що це його рукопис. Він простягнув мені папку.
– Щоб віддати тобі це. Хочу, щоби ти прочитала.
-Ти справді цього хочеш?
- Я ніколи нікому не дозволяв читати мою писанину. Для мене це дуже
серйозний крок. Але тільки в жодному разі не показуй це Ренді. Щоб його й
близько не було.
-Добре, обіцяю. Дякую, що довіряєш мені.
- Тільки чесно мені потім усе скажи. Мені це важливо.
– Обов’язково. Я знайду час та прочитаю.
** *
Того вечора я майже відразу повернулася до своєї кімнати й відразу почала
читати. Хвилини складалися в години, настав ранок, а я все читала. Я сказала
Елеку, що знайду час для цього, але насправді я просто не могла відірватися
від його книги, доки не дочитала її до кінця.
Хоча в цій повісті розповідалося про трьох героїв, хлопчик, на ім’я Ліам був
лише трохи схожий на Елека, я почувала себе так, ніби переді мною
відкрилося віконце в його внутрішній світ, і я могла через персонажа Ліама
пізнати душу та думки самого Елека.
У повісті було багато фактів, які, як я знала, були запозичені з його життя,
у тому числі опис його батька, жорстокого грубіяна. Початок історії, ще до
появи пса Лакі, був пофарбований у дуже сумні тони. І водночас вона
змусила мене плакати в одних місцях і буквально сміятися в інших. В одній зі
сцен Ліам закохався в сусідську дівчинку, яка жила через дорогу, і попросив
Лакі підійти до її будинку. Він сподівався, що вона подумає, ніби Лакі
загубився і захоче привести його до Ліама. Але натомість Лакі, який був
дорослим великим псом, почав грати на галявині перед будинком дівчинки з
її цуценям – маленьким померанським шпіцом. І Ліам з вікна спостерігав за
тим, як дівчинка підхопила цуценя на руки та пішла в будинок, зачинивши
двері перед носом його собаки. Після цього скривджений Лакі наклав купу на
її лужок і повернувся додому до Ліама, не виправдавши його надій.
 Однак основний сюжет був заснований на надзвичайній надчутливості
Ліама до зла, яке він міг почути. Отримувана таким чином інформація була
не зовсім ясна, а відсутність Лакі часто і взагалі дуже заплутана. Якось Ліам
повідомив отримані таким дивним шляхом відомості про вбивство однієї
дівчини у місцеву поліцію. Виявилось, що за цим злочином стояв продажний
поліцейський. Він викрав Лакі, щоб Ліам не зміг допомогти слідчим
розкрити це вбивство. Зрештою, Лакі вдалося втекти, і сцена зустрічі пса та
його юного господаря була настільки зворушливою, що я навіть
розплакалася.
Всі описи в повісті були неймовірно реалістичні – від яскравих картин
ірландських пейзажів до емоцій, які переживають головний герой. А
закінчувалася книга розділом, написаним від імені Лакі, у якому усі події
розглядалися з погляду пса. Я виявила лише кілька граматичних помилок і
виписала їх для Елека. Під кінець читання я зрозуміла, що цілком закохалася
у героїв книги, і це слугувало найкращим свідченням творчого таланту
автора. І ще я відчула себе набагато ближче до Елека, я була дуже горда тим,
що він довірив мені свої думки та дав можливість оцінити його творчість. Я
щосили намагалася знайти правильні слова, щоб належним чином пояснити
йому, наскільки дивовижною була його книга… наскільки дивовижним був
він сам.
Тому наступного дня я вирішила, що після школи сяду в тіні дерева, і
запишу всі свої враження, а потім передам йому лист разом з рукописом. Я
вклала все своє серце в цей лист, розповіла, чому я вважаю, що він
народжений бути письменником, що він просто неймовірно талановитий, і
це зовсім не важливо, пишається ним його батько чи ні, а я просто безмежно
пишаюся ним.
Того дня після обіду я вирішила залишити лист та рукопис у кімнаті брата.
Коли я піднялася сходами, у мене всередині все стислося, я почула жіночий
голос через його зачинені двері.
Хіхікання.
Звук поцілунків.
У мене впало серце. Елек нікого не приводив додому з того самого вечора,
коли ми цілувалися на моєму ліжку. Я вже подумала, що він так робить з
поваги до моїх почуттів. Або він і справді змінився.
Як я помилялася.
Раніше його зустрічі з іншими дівчатами дратували мене та змушували
ревнувати, але цього разу все було по-іншому. Я відчула невимовний смуток.
Я не могла й хвилини залишатися в одному будинку з ними, тому я залишила
рукопис разом із листом біля дверей і втекла сходами, з гіркотою думаючи
про те, що його книга – це єдине, у що я справді закохана.
 Розділ 9
Минуло кілька днів, але Елек ні слова не сказав мені про мій лист, і це
неймовірно засмучувало мене. Ще й Вікторії довелося зізнатися в моїх
почуттях до Елека, вона просто не залишила мені вибору своїми
розпитуваннями. Вона повторювала і повторювала без кінця, що не може
зрозуміти, чому він більше ніколи не запрошував її на побачення після
їхнього поцілунку на тій вечері в кафе. Я не витримала і виклала їй усе, що
сталося між нами. Вона була вражена моєю розповіддю, але принаймні
перестала говорити на цю тему раз і назавжди.
Елек продовжував ігнорувати мене протягом наступного тижня. Він більше
часу проводив на роботі, в магазині, а коли був удома, сидів у своїй кімнаті за
замкненими дверима. Він, очевидно, зрозумів, що я була в курсі його
побачення з дівчиною того дня, бо я залишила рукопис і записку на підлозі
біля його кімнати. Він явно не збирався просити вибачення чи бодай
потурбуватися, чи зачепило це мої почуття.
Тому коли Корі Джеймсон запросив мене на побачення наступного тижня,
я відповіла йому згодою. Корі був одним із наймиліших і найприємніших
хлопців у нашій школі. Правда, я зовсім не відчувала до нього фізичного
потягу, але мені необхідно було відволіктися від моїх відносин з Елеком, що
зайшли в глухий кут, і я знала, що, принаймні, ми можемо просто добре
провести з ним час. Корі був одним із небагатьох хлопців, яких я могла
вважати своїми друзями, хоча було очевидно, що сам він розраховує на
більше.
І ось настав вечір п’ятниці. Я поклала волосся хвилями та одягла яскраво-
синю сукню, яку купила на розпродажі в торговому центрі, але бажання
перед побаченням у мене було не більше, ніж якби я збиралася піти в кіно з
Вікторією.
Коли Корі подзвонив у двері, я була нагорі. Йому відкрила мама і голосно
крикнула, підійшовши до сходів:
-Грето, тут твій хлопець прийшов!
З кімнати Елека долинала тиха музика, і двері були, як завжди останнім
часом, зачинені. Якась частина мене дуже хотіла, щоб він побачив, як я йду з
дому разом із Корі, але інша частина не хотіла з ним зв’язуватися.
Корі чекав мене внизу біля сходів із квітами, і це змусило мене відчути
незручність. Я не могла собі уявити Елека, який підчепив би дівчину і приніс
їй букет з Гербер. Скажімо чесно, йому це було не потрібно.
-Привіт, Корі.
 – Привіт, Грето. Виглядаєш приголомшливо.
- Дякую.
- Ти не заперечуєш, якщо я скористаюся твоєю ванною кімнатою перед
тим, як ми вирушимо?
Я трохи завагалася перед тим, як відправити його нагору: що якщо Елек
якраз у цей момент вийде зі своєї кімнати?
-Так, звичайно, це нагорі. Піднімися сходами та поверни ліворуч...
наприкінці коридору.
Я чекала на нього, сидячи на високій лавці біля стійки.
- Здається, цілком пристойний хлопець, - зауважила мама.
- Так, цілком пристойний, - підтвердила я, ставлячи квіти у вазу.
У цьому й була проблема. Останнім часом мені подобалися зовсім не
пристойні хлопчики, а ті, в яких було багато всього намішано.
Хвилин за п’ять Корі повернувся, причому на його обличчі застиг дуже
дивний вираз.
- Все в порядку? Ми можемо йти? – запитала я його.
- Так, можемо, - відповів він, явно уникаючи зустрічатися зі мною
поглядом. Він пішов попереду мене, до свого «Форд Фокуса», припаркованого
біля нашого будинку.
Так само дивно він повівся і після того, як ми сіли в машину. Перед тим, як
завести двигун, він повернувся до мене.
-Я зіткнувся з твоїм зведеним братом там, нагорі.
– Так?
-Він просив передати тобі те, що ти залишила минулого разу в його
кімнаті.
Він простягнув мені рожеві мереживні трусики, одні з останніх його
трофеїв, які він мені так і не віддав.
Я мовчки взяла їх і в розгубленості дивилася у вікно, не знаючи, чи
серджуся я насправді або просто трохи здивована цим вчинком. Коли я трохи
розібралася у своїх почуттях, я повернулася до Корі.
-Він просто намагається збентежити й заморочити голову тобі, та й мені
також. Це дуже схоже на нього. Знаю, це звучить досить безглуздо, але він
якось стягнув всю мою білизну, щоб пожартувати з мене, і ще не все повернув
мені. Власне, це останнє.
Він кивнув головою, але, здавалося, все ще був трохи не у своїй тарілці.
- Добре проїхали. Хоча це справді досить дивно.
- Я розумію. Але, повір мені, це саме так. Мені шкода, що так вийшло.
Корі знову кивнув і завів машину, дивлячись прямо перед собою. Оскільки
його увага була прикута до дороги, я дістала телефон і постаралася
непомітно надіслати Елеку повідомлення.
Грета: Навіщо це ти зробив?
Елек: Не дуйся, це просто прикол, і ти це знаєш.
Грета: Для нього це не було просто приколом.
Елек: Та він тобі навіть не подобається.
Грета: З чого це ти взяв?
Елек:Тому, що тобі я подобаюся.
Грета: Яка зарозумілість.
Елек: Це ж ти хочеш переспати зі мною, хіба забула?
Я на мить втратила мову.
Грета: Навіщо ти все це робиш?
Елек: Що саме?
Грета: Випендрюєшся, як дірка в дупі.
Елек: У твоїй дупі, маєш на увазі?
Грета: Відсмоктни, козел!
Елек: Добре, постараюся. Дам тобі знати, коли буду до цього готовий.
Грета: Чому ти це робиш? Поводишся як останній дурень.
Елек: Та просто не можу зупинитися.
Я почала не відповідати, але він знову надіслав повідомлення.
Елек: Повертайся додому.
Грета: Навіщо?
Елек: Потусуємося з тобою вдвох.
 Грета: Ні!
Я вимкнула свій айфон і швидко глянула на Корі, який так само мовчки,
зосереджено дивився вперед на дорогу.
Елек просто здурів. Що він про себе уявив, та хто він такий взагалі, щоб
заважати мені зустрічатися з хлопцями, сам він продовжує трахатись зі
своїми повіями!
Елек отруїв мені все побачення. Цього вечора ми, звичайно, говорили ні
про що в мексиканському ресторанчику, проте я бачила, що Корі повністю
вибитий з колії дурним вчинком Елека. І все ж, як не дивно, я не надто
злилася на Елека за цю витівку. Відверто кажучи, у глибині душі я була
задоволена тим, що йому не байдуже, якщо він спробував зірвати моє
побачення.
Я чесно спробувала зосередитися на Корі та намагалася приділяти йому
всю свою увагу, але вже до десерту зрозуміла, що це марно. Єдине, про що я
могла думати – як там Елек, що він відчуває зараз, знаючи, що я тут із Корі.
Цього вечора я зрозуміла, що він не тільки дістав мене до печінок, але й
повністю заволодів моєю душею та моїм розумом.
Телефон брязнув саме тоді, коли ми зібралися розрахуватися по рахунку.
Елек: Мені потрібно, щоб ти повернулася додому.
Грета: Ні!
Елек: Цього разу я не дурю. Щось сталося.
У мене тьохнуло серце.
Грета: Усі здорові?
Елек: Ніхто не постраждав, не турбуйся. Нам треба просто поговорити.
Грета: Добре. Скоро буду.
Елек: Де ви? Може, я приїду по тебе?
Грета: Ні. Корі відвезе мене додому.
Елек: Гаразд. Не затримуйся.
Моє серце билося як шалене.
Що сталося?
Я набрехала Корі, що в мене раптово заболів живіт, і запитала, чи не зможе
він відвезти мене прямо зараз додому. Він явно був не в захваті від цієї
новини, але знову ж таки вечір все одно був повністю зіпсований завдяки
витівці Елека.
Додому я дісталася не надто швидко. Корі навіть не став чекати, коли я
увійду до будинку – просто висадив мене та одразу ж поїхав. Я піднялася
сходами й постукала у двері Елека. Він чекав на мене, сидячи на ліжку, зі
схвильованим, тривожним виразом обличчя. Чесно кажучи, я ще ніколи не
бачила його настільки засмученим. Він підвівся з ліжка і гаряче обійняв
мене, тож я навіть розгубилася від несподіванки.
-Дякую, що повернулася.
Я чула, як колотиться його серце, коли він притис мене до себе. Моє тіло
саме жадало його, і я мимоволі припала до нього ще тісніше.
-Що трапилося, Елеку?
Він випустив мене, взяв за руку і підвів до ліжка, ми сіли поряд.
-Я мушу повернутися назад до Каліфорнії, – безбарвним голосом промовив
він.
Вся їжа, яку я з’їла цього вечора, піднялася в мені та мало не вирвалася
назовні.
– Що? – Я схопила його за коліно, тому що голова у мене закружляла і
з’явилося відчуття, що я втрачаю рівновагу. – Але чому?
- Моя мати повернулася додому.
- Я не розумію. Адже передбачалося, що вона залишиться в Англії до літа?
Під час цієї розмови він дивився вниз і тільки зараз, трохи повагавшись,
підняв на мене погляд, сповнений туги.
- Те, що я скажу тобі зараз, не повинно вийти за межі цієї кімнати. Не кажи
нічого матері й тим більше Ренді. Обіцяй мені.
- Так, звичайно, я обіцяю.
– Моя мати не виїжджала до Англії. Якраз перед тим, як я приїхав сюди,
вона лягла до лікарні в Аризоні з тяжкою депресією та токсикоманією.
Передбачалося, що лікування піде за піврічною програмою, а потім вона
залишиться у своїх друзів на час реабілітації до кінця мого навчального року.
-Чому ж вона не сказала правду Ренді?
– Мама – дуже талановита художниця. Я знаю, що ти чула про це. Їй
справді запропонували вести уроки живопису в Лондоні цього року, але вона
відмовилася. Цю пропозицію вона використала, як пояснення своєї
відсутності для Ренді, хоча насправді відкинула її. Їй просто було соромно
признатись йому в тому, наскільки серйозний її стан. Перед тим, як вона
зважилася пройти лікування за цією програмою, у неї було передозування
снодійного… я знайшов її на підлозі. Я тоді вирішив, що вона вмерла.
-Так ось чому в тебе були ці нічні кошмари.
-Що?
– Якось уночі ти кричав уві сні, та весь час повторював: «Мамо,
прокинься».
-Так напевно. Мені часто це сниться. Моя мати дуже вразлива. Відколи
Ренді покинув її, вона вже ніколи не була колишньою. Я дуже боявся, що
зрештою втрачу її. Адже вона – це все, що маю.
Я стиснула рукою його коліно.
- Ти справді думаєш, що у наших предків був роман, і твій батько покинув
твою маму через мою?
- Я точно знаю, що він зрадив моїй матері, тому що я зламав його
комп’ютер. Він познайомився з твоєю матір’ю в інтернеті, коли ще був
одружений з моєю. Він сказав тоді, що їде у справах, але насправді поїхав до
Бостона на побачення з Сарою. Я б ніколи не став брехати тобі про це.
- Я вірю тобі.
- На виправдання Сари можу лише сказати, що не знаю, яку історію він їй
згодував. Він цілком міг наговорити їй щось подібне до того, що вже
розійшовся з дружиною. Ти ж пам’ятаєш, як ти розповіла мені про те, як твій
батько був єдиним справжнім коханням твоєї матері?
– Ну… так, пам’ятаю.
-Ну так ось це саме те, чим був Ренді для моєї матері, нехай це було не
взаємно. Він був жахливим батьком, але для неї це не мало жодного
значення. Вона просто одержима ним, і її самооцінка завжди повністю
залежала від його ставлення до неї. Тепер її одержимість перейшла ще й на
Сару. Це просто хвороба. У всій цій історії ще багато всього, важко
пояснити… я просто розповідаю те, що тобі потрібно знати, оскільки це
пов’язано з нами, зі мною та з тобою.
-Отже, коли ти сказав, що я тобі під забороною, це тому, що я дочка Сари?
Він усміхнувся і лагідно погладив мені щоку тильною стороною долоні.
- Ти дуже схожа на неї. Моя мати думає, що саме Сара винна в тому, що її
шлюб із батьком розпався. Вона ненавидить твою матір, можливо, навіть
сильніше, ніж будь-кого ще. Насправді я розумію, що він у будь-якому разі
знайшов би привід кинути маму, але вона зараз у дуже поганому стані. Вона
просто не переживе, якщо дізнається, що між мною та дочкою Сари виникли
стосунки.
- Але чому вона повернулася додому так рано?
- Вона вирішила, що їй стало краще. Але це не так, Грето. Я зрозумів це
через її голос, але їй все одно дозволили виписатися. Друг, який мав
доглядати її, не дотримав слова… його навіть немає в місті. Я не можу
залишити її одну. Ось чому я мушу поїхати завтра вранці. Квиток на
завтрашній рейс я вже забронював. Ренді вважає, що вона просто провалила
роботу, тож повернулася. Втім, йому тільки на руку, що я їду.
Я відчула, як по моїй щоці скотилася сльоза.
– Це просто так несподівано. – Я пригорнулася до його грудей, і він
обійняв мене. Ми деякий час сиділи у повній тиші. Потім підняла на нього
очі. – Я не готова до того, що ти їдеш.
-Придушити гордість і переїхати жити до Ренді, щоб моя мати могла
спробувати вилікуватися і не турбуватися про мене на цей час, було однією з
найважчих речей, які мені колись доводилося робити. Спочатку це було
схоже на пекло, але ти виявилася промінцем світла серед цієї темряви.
Ніколи не думав, що страх перед тим, що мені доведеться жити тут,
зміниться відчаєм через те, що мені доведеться звідси поїхати, але це саме те,
що я зараз відчуваю. Я хотів би залишитися тут, але тільки через тебе. Я б
дуже хотів захищати тебе, і не лише як брат… і це повне лайно.
Я схопила його за руку.
-Я все розумію…
Він накрив мої пальці іншою рукою, нахилився і притулився губами до
чола.
-Я відчуваю, що ти бачиш мене таким, яким більшість людей не бачить.
Тому змусити тебе ненавидіти мене було неможливо, ти знала, розуміла, що
все, що я говорю та роблю, що це не істинний я. Дякую, що ти виявилася
досить проникливою, щоб бачити мене наскрізь.
Я більше не могла цього винести. Я обхопила його руками, вдихаючи запах
його шкіри та одеколону, бажаючи сфотографувати це назавжди у своїй
пам’яті.
Він поїде завтра.
Я можу ніколи більше його не побачити.
 Дихання Елека почастішало, і він розтиснув руки. Я подивилася на його
сумки та зрозуміла, що йому ще багато треба запакувати.
-Хочеш, я допоможу тобі?
Він похитав головою.
-Будь ласка, зрозумій мене правильно.
Я закусила нижню губу.
- Гаразд.
- Вибач, але єдине, що мені потрібно, це щоб ти зараз повернулася до своєї
кімнати. Не тому, що я не хочу бути з тобою, я просто не довіряю собі.
– Я хочу залишитись тут, з тобою.
-По тому, як я себе зараз відчуваю, просто не можу залишатися з тобою в
одній кімнаті. Я був у розпачі, коли ти поїхала на побачення з тим квітковим
хлопцем. І це було ще до того, як я дізнався, що мені треба їхати. А потім
прийшла ти, вся така гарна в цій сукні. Моє терпіння не безмежне…
-Мені однаково, що може статися. Я сама цього хочу.
Він опустив очі та заперечливо похитав головою.
– Ні. Ми не маємо цього робити. – Елек помовчав, потім подивився мені
прямо в очі. – Того вечора, ти пам’ятаєш, коли в мене в кімнаті була дівчина…
між нами нічого не було. Вона спробувала, але я не зміг. Я відчував, що це не
правильно. І так з того часу й тривало – з тієї ночі в тебе, коли ми цілувалися.
Ти думаєш, я не уявляв у своїх фантазіях, як робитиму з тобою те, про що ти
мене тоді просила, знаючи, що я був би першим у тебе? Ти хоч уявляєш, що
означало для мене почути ці слова, що вирвалися з твого солодкого ротика?
Вони просто звели мене з розуму, знищили мене.
- Але я хотіла б провести хоч одну ніч з тобою, це краще, ніж нічого.
- Насправді, ти зовсім не це маєш на увазі. Якби я думав, що ти належиш до
такого типу дівчат, ми б зараз тут із тобою не розмовляли. – Він поклав
гарячі долоні мені на плечі, викликавши тремтіння у всьому тілі. – І, для
довідки, мені дуже подобається, що ти не таке дівчисько. – Він глибоко
вдихнув, видихнув… я відчувала його напругу всім тілом. – Навіть якщо ти
скажеш, що зможеш із цим впоратися… я не впевнений, що сам зможу.
Ми обидва мовчали кілька секунд, дивлячись один одному у вічі, перш ніж
я здалася.
-Добре. Я йду.
 Мої очі сповнилися сльозами, я відчувала, що це був кінець усього. Він
побачив мої сльози.
- Будь ласка, не плач.
- Вибач. Я не можу нічого з собою вдіяти. Я дуже сильно сумуватиму за
тобою.
Він обійняв мене востаннє, уткнувшись носом у моє волосся.
-Я теж шалено сумуватиму за тобою, - прошепотів він мені на вухо.
Наші серця билися в унісон, поки він не відступив на крок.
-Мій літак відлітає о десятій ранку. Може, ми ще встигнемо поснідати
разом.
Я повернулася до своєї кімнати, навіть не здогадуючись, як швидко все
може змінитись у житті. У цей момент я ще не знала, що наші стосунки з
Елеком зміняться миттєво або, якщо точніше, за кілька годин, до середини
ночі.
 Розділ 10
Неможливо описати, в якому жахливому пригніченому стані я повернулася
до своєї кімнати, знаючи, що Елек хоче мене так само сильно, як і я його, але
у нас ніякого шансу бути разом. Я відчувала порожнечу, хоч він ще нікуди не
поїхав. Мене дуже турбувало, що йому доведеться повернутися додому до тієї
жахливої ситуації з його матір’ю. Звичайно, його сутички з Ренді були не
менш жахливі, але тут, принаймні, я завжди могла підтримати його. Йому
справді дуже не пощастило, що його батьки розлучилися, – з якого боку не
подивися.
І він тільки-но почав розкриватися переді мною. Я була впевнена, якби він
залишився, ми б стали дуже близькими. Я намагалася переконати себе в
тому, що насправді все, що робиться – на краще, адже йому все одно довелося
б поїхати влітку, після закінчення школи. Але всі мої самовмовляння не
допомогли – біль у грудях ставав все сильнішою.
Я відчайдушно заздрила – і нічого не могла з цим вдіяти – всім дівчатам,
які отримали шанс мати з ним фізичну близькість. І, попри те, що наше
спілкування з ним було зовсім іншого рівня, вищими та глибшими, я все ж
таки сумувала за тим, чого була позбавлена і чого так відчайдушно жадала.
Незабаром до мене зайшла мама, щоб подивитися, як у мене справи й
заразом повідомити, що Елек завтра їде.
Здається, ви стали набагато краще ладнати один з одним. 
-Прикро, що йому доводиться їхати зараз і тільки через те, що його мама
повернулася додому. Він цілком міг би залишитись у нас до кінця
навчального року.
Оскільки мама нічого не знала про справжню причину, через яку Пілар
повернулася додому, я лише кивала головою у відповідь на її слова. При
цьому я дуже намагалася приховати від неї, що гірко плакала перед її
приходом. Вона поцілувала мене, побажала добраніч, і я залишилася одна. Я
сиділа на ліжку, стискала в руках іграшкового песика Снупі, з яким не
розлучалася з трьох років, плакала і думала, що саме так і проведу всю цю
ніч.
Хтось обережно, ледве чутно, постукав у двері моєї спальні. Згадуючи, що
потім сталося, можна сказати, що цей обережний стукіт ніяк не віщував того,
що за ним було.
Елек стояв на порозі, його груди високо здіймалися та опускалися в такт
важкого дихання.
-Що трапилося? Ти в порядку? – Запитала я.
 Він стояв кілька секунд, дивлячись на мене з таким виразом, ніби сам не
розумів, як опинився біля моїх дверей.
– Ні.
-Що сталося?
В його очах горів шалений голод.
-До біса завтра.
Перш ніж я зрозуміла, що відбувається, він обхопив гарячими долонями
моє обличчя, притягнув до себе і вп’явся губами в мої губи. Низький стогін
вирвався з самої глибини його горлянки, і я увібрала його в себе разом із
зітханням. Він притулився грудьми до моїх грудей і вштовхнув мене в
кімнату. Двері за ним зачинилися.
Що відбувається?
Він цілував мене з жадібністю, його рот був гарячим і вологим, язик з
гарячковим розпачем кружляв по моєму роті. Цей поцілунок був зовсім не
схожий на ті попередні два, я зрозуміла, нарешті, яке це, коли Елек не
стримує себе. Поцілунок був іншим, і він явно служив прелюдією до чогось
більшого. Він на мить відірвав від мене губи, його долоні ковзнули вниз по
шиї. Він відкинув волосся, нахилив мою голову назад і притулився губами до
ямки між ключицями, а потім проклав ланцюжок поцілунків вгору, і наше
дихання знову змішалося.
Я доторкнулася язиком до кільця на його губі, він застогнав крізь стиснуті
зуби та у відповідь ніжно прикусив мою нижню губу.
Але я хотіла більшого.
Я була готова до цього.
У мене не було жодних сумнівів; я хотіла, щоб він продовжував і пройшов
весь шлях до кінця.
Коли він перервав поцілунок і подивився на мене, я скористалася
моментом, щоб запитати те, що було справді дуже важливим для мене.
-Що з тобою? Чому?
Він узяв мене за руку, підвів до ліжка і сів, а потім притягнув мене до себе,
тож мені довелося сісти верхи на його коліна. Мене обпалив жар його ерекції
та в мою пульсуючу кицьку вперся твердий член. Він притис обличчя до моїх
грудей і дихав у виріз майки, по моїй шкірі пробігли мурашки.
 -Хочеш знати, що зі мною? – прошепотів він хрипким голосом. – Я нарешті
прочитав листа, який ти написала мені й залишила разом з моєю книгою
біля дверей. Саме це і сталося. Ніхто ніколи не говорив мені раніше таких
слів, Грето. Я не заслужив їх.
Я провела пальцями по його волоссю, насолоджуючись їх шовковистою
м’якістю.
-Ти заслужив. Я можу підписатися під кожним своїм словом.
Він підвів голову і заглянув мені у вічі.
-Ті слова у твоєму листі… Я збережу їх у душі назавжди. Я ніколи не зможу
відплатити тобі за те, що ти зробила для мене. А потім я подумав, що не
можу дати тобі єдиного, про що ти просила. Я все більше сердився на себе,
поки збирав речі. Я вирішив, якого біса! Нехай краще один-єдиний раз –
сьогодні, ніж взагалі ніколи. Це страшенно егоїстично з мого боку, але я хочу
бути твоїм першим чоловіком. Я хочу бути тим, хто вперше покаже тобі, як це
буває і якого ти запам’ятаєш на все життя. Але, звичайно, це тільки в тому
випадку, якщо ти справді хочеш цього сама.
-Я справді хочу цього найбільше у світі.
Я спробувала притягнути його голову ближче до своїх грудей. Але він
трохи відсторонився і знову пильно подивився мені у вічі. Вираз його
обличчя був несподівано серйозним.
-Подивися на мене, Грето. Я маю бути впевнений, що ти згодна з тим, що
завтра все закінчиться, продовження наших відносин не буде. І ти ніколи
нікому про це не розповіси. Сьогодні я дам тобі все, що ти хочеш, але тільки
тому, що ти розумієш наслідки. Ти повинна пообіцяти мені, що впораєшся з
цим.
– Я зможу з цим упоратися. Адже я вже казала тобі, що хочу, щоб уперше це
було з тобою, хай навіть, якщо це буде єдиний раз. Я не хочу, щоб ти
стримувався. Я хочу, щоб ти мені все показав. Я хочу випробувати те саме, що
й інші твої дівчата. Я хочу, щоб ти дав мені те саме, що і їм, адже я дівчина,
яка хоче тебе.
-Те ж саме я дати не зможу, я дам тобі набагато більше. Нехай це буде лише
одна ніч, але я цінуватиму кожну її хвилину.
Невже це справді станеться?
Я ніяк не могла впоратися з нервовим тремтінням, що охопило мене, що не
могло сховатися від уваги Елека. Він поклав мені руки на плечі та заглянув в
очі.
 – Ти вся тремтиш… може, це не надто хороша ідея?
Я нічого не можу з собою вдіяти. Я трохи нервуюсь, але… у цьому немає
нічого поганого.
Я продовжувала сидіти на ньому верхи, коли він подивився на мене з
такою сумішшю провини, бажання і невпевненості у погляді, що в мене
просто защеміло серце. Я обхопила його обличчя руками та жадібно
поцілувала його, намагаючись на ділі, а не на словах довести йому, що цілком
готова до всього, що має статися зараз. І сказала, дивлячись йому в очі:
-Я хочу тебе.
Він вивчав моє обличчя кілька хвилин, а потім підняв мене, зняв зі своїх
колін і встав, продовжуючи притискатися до мене всім тілом. Він провів
кінчиками пальців по всій шиї, чи то пестячи, чи то дряпаючи, а потім
обхопив шию долонями, наче… намагаючись задушити мене. Звичайно,
нічого такого він не збирався робити, а просто тримав мою шию,
погладжуючи її великими пальцями. При цьому він дивився на мене так, ніби
хотів мене найбільше на світі.
-Мені дуже подобається твоя шия, така витончена, довга. Саме її я хочу
цілувати насамперед.
Я заплющила очі та відхилила голову назад, але він не став цілувати мене, а
продовжував пестити й погладжувати мою шию. Нарешті він ковзнув руками
вниз і спустив із плечей мою маєчку. Його погляд з незрозумілим мені
виразом завмер на моїх грудях. Я відчула себе невпевнено і не знайшла
нічого кращого, ніж пробурмотіти зніяковіло:
-Вони дуже малі.
Він поцілував мене в щоку і гаряче прошепотів просто у вухо:
-Прекрасно. Вони якраз підходять для мого рота.
Його руки обхопили мою талію і потягли вниз шорти.
-Чорт, - пробурмотів він, виявивши, що на мені немає спідньої білизни, і
трохи відсторонився з пустотливою усмішкою. Я скинула з ніг шорти та стала
перед ним, гола, збентежена, відчуваючи себе абсолютно беззахисною.
Кілька миттєвостей він просто дивився мені в очі, і ця його дивна
відстороненість зводила мене з розуму. А потім він повільно окинув усю мене
поглядом, і я майже фізично відчула ковзання його очей по моїй шкірі. Він
знову наблизився до мене і ледве чутно прошепотів мені на вухо:
-Чи є щось особливе, чого б тобі хотілося, щоб я зробив чи показав тобі?
 Я вся тремтіла в передчутті та очікуванні.
Все! Я хочу все.
-А які варіанти?
Він потер підборіддя.
– Ну, мотузка, ланцюг, кайдани… ремінь.
-Гмм.
-О боже, ти така кумедна. – Він обхопив моє обличчя долонями та палко
поцілував у губи. – Ти, схоже, навіть не засумнівалася в тому, що я говорю
серйозно… це просто жарт
- Насправді я так і подумала, просто не була повністю впевнена.
- Ну то як? Немає особливих прохань?
- Ти можеш почати з того, що хоча б торкнешся мене... і, можливо, сам теж
роздягнешся.
- То ти хочеш, щоб я зняв одяг, так?
- А хіба зазвичай не так робиться?
Він повільно похитав головою і торкнувся мого кінчика носа.
–Ні.
– Ні?
–Це ти маєш зняти з мене одяг. Але тільки після того, як ми з тобою трохи
пограємось.
– Пограємось? Як?
–У тебе зовсім немає досвіду. Я не можу просто роздягнутися і почати тебе
трахати. Ти маєш бути готовою прийняти мене. Перший раз це завжди
боляче, хоч би як ми намагалися, тому нам потрібно, щоб ти стала вологою.
Дуже-дуже вологою. Тому, чим більше я відтягуватиму цей момент, тим
більше ти хотітимеш і тим краще будеш до нього готова.
Потягнувши мене до ліжка, він ліг на спину, притулившись до ліжка, і
штовхнув мене до себе так, що я опинилася на ньому верхи. Я відразу відчула
твердість його члена.
- Ну ти, здається, вже повністю готовий, - пожартувала я.
- Я був готовий з того самого дня, коли підійшов до цих дверей, побачив
тебе і зрозумів, що пропав.
 - І ти завжди хотів мене так, як зараз?
Він кивнув головою.
- Було непросто приховувати це, але я чудово впорався з цим, правда?
- Можна сказати й так.
Він трохи пересунув мене вниз, так що я ще більше відчула його збудження
крізь його камуфляжні шорти.
-Тепер це дуже очевидно, чи не так?
Я провела рукою по вирізу чорної футболки, що обтягує його м’язисті
груди, відчуваючи, як ще більше посилюється пульсація у мене між ніг.
-Так.
Подібно до того, як гасне світло в кінозалі перед початком фільму,
потемніло його обличчя, позначаючи, що жарти скінчилися і все, чого я так
відчайдушно хотіла і боялася, почнеться зараз, серйозно. Він знову обхопив
мене руками за шию, потім провів долонями вниз і обхопив мої груди,
стискаючи їх повільно і сильно, і я мимоволі всією своєю вагою опустилася
на його стегна. Я ще сильніше притиснулася своєю кицькою до його твердого
члена, намагаючись задовольнити збудження, що наростає в мені з кожним
рухом його вмілих рук. Однією рукою продовжуючи пестити мої груди, він
підняв другу до мого обличчя і провів великим пальцем по губах, а потім
просунув два пальці мені в рот.
-Посмокчи,- шепнув він.
Його шкіра була солонуватою. Я інтуїтивно стиснула м’язи статевих
органів, збуджена зосередженим виразом, з яким він стежив за тим, як
рухаються його пальці у мене в роті – всередину і назовні, всередину і назовні
... нарешті він вийняв їх і обвів мокрими пальцями мій правий сосок, потім
лизнув пальці іншої руки торкнувся лівого.
-Вони досконалі. – Елек провів руками по моєму тілу та обхопив долонями
сідниці. – Так само як і це. – Він легко ляснув по попі й посміхнувся. – Мені
дуже хочеться з нею щось зробити, - сказав він, стискаючи руки трохи
сильніше.
Я шалено хотіла, щоб він поцілував мене в губи, з язиком, або торкався
мене губами, так само як він це робив руками, але він лише продовжував
дивитися на мене і масажувати мені сідниці. Сковзнувши руками під його
футболку, я провела по м’язах його живота і поклала руку трохи нижче за
пояс шортів.
 – Можна, я зніму це?
-Давай, але поки що тільки футболку.
Я стягнула футболку через його голову, скуйовдивши його волосся ще
сильніше, і із захопленням дивилася на чудово розвинену мускулатуру його
засмаглих грудей. В один із сосків було вставлено маленьке колечко. Я багато
разів бачила його без сорочки, але ніколи так близько, щоб мати можливість
торкнутися.
Я провела долонями по татуюваннях на його руках і вниз, до трилисників
на рельєфному животі. Я пробігла пальцями смужкою волосся, що ховається
в шортах. Під моїми дотиками його прес напружився, і я відчула, як його
член смикнувся піді мною.
- Твоє чутливе місце?
- Так, коли ти чіпаєш мій живіт.
Я схилилася над ним, ніжно поцілувала в груди, і цей інтимний жест,
схоже, дуже сильно вплинув на нього. Коли я відкинулася назад, він
зненацька знову різко притягнув мене до себе. Мої оголені груди буквально
розпласталися по його грудях навпроти серця, шалений стукіт якого я
відчувала всім тілом.
- Чому в тебе так сильно б’ється серце? – запитала я.
- Ти тут не єдина, яка відчуває щось нове.
- Про що ти говориш?
- У мене ще ніколи не було незайманих.
– Правда?
– Так… уяви собі.
–І ти нервуєш?
–Я просто не хочу завдати тобі болю.
Те, як він глянув на мене при цих словах, допомогло мені зрозуміти, що він
говорив зовсім не про фізичний біль. Він не хотів, щоб я прив’язалася до
нього і потім страждала від розлуки.
Моє серце стислося, і вже відповідаючи йому, я знала, що говорю неправду.
-Ти не завдаси мені болю.
Так, ти зробиш мені дуже боляче, але я все одно хочу тебе.
 - Я так сильно, страшенно хочу тебе взяти прямо зараз, але стримуюсь,
тому що боюся, що це завдасть тобі набагато більше болю, ніж просто втрата
невинності.
- Елек, ти питав мене, чого я хочу. Так ось, я хочу, щоб ти більше не
стримався. У нас є тільки ця ніч… не стримуй себе, будь ласка.
Вперше з того часу, як він увійшов до моєї кімнати, він поцілував мене з
жадібним, гарячим нетерпінням, якого я так жадала. Потім, перервавши
поцілунок, він перевернув мене на спину і став навколішки. Його
скуйовджене волосся на мить закрило гарні сірі очі, в яких сяяло бажання,
змішане з відчаєм, і він знову поклав мені два пальці в рот. Я зрозуміла, що,
якщо я хочу, щоб він розслабився і перестав турбуватися про мене, я мушу
його заохотити. Я почала з силою смоктати та облизувати його пальці, а він,
заплющивши очі, пильно спостерігав за мною. Потім він прибрав руку,
зрушив униз і широко розвів мої ноги.
- Ти прекрасна, - прошепотів він і ковзнув пальцем у глиб мене. – Добре, ти
вже зовсім мокра. – Він вийняв палець і повільно, вже двома пальцями знову
ковзав усередину, цього разу на всю глибину. Я мимоволі ахнула.
- Ти як? Нормально?
- Так, - видихнула я.
І він почав рухати пальцями всередину і назовні все швидше та сильніше. Я
навіть по хлюпаючих звуках могла почути, наскільки мокрою стала. Я
стиснула свої груди, відкинула голову назад і вигнулась назустріч його рукам,
втрачаючи контроль над собою. Він зрозумів це і, несподівано різко
прибравши руку, прошепотів:
-Стривай, не поспішай.
Він відкинувся назад, розвернув мене так, що я знову виявилася зверху, і
почав погойдувати мене вперед і назад по своєму твердому члену. Його
шорти відразу намокли від моїх соків. Я дійшла до точки та в будь-який
момент могла б кінчити, якби не стримувалася щосили.
Здавалося, він точно відчув момент, коли я досягла межі. Він зупинився і
відкинувся на спину.
–Ти відчуваєш, що готова прийняти мене зараз?
– Так. Я повністю готова.
–Я хочу, щоб ти сама себе помацала.
 Я піднялася над ним на колінах і за слизнула пальцями по своєму клітору.
Коліна почали тремтіти.
–Чого тобі зараз хочеться, Грето?
–Хочу побачити тебе оголеним.
-Тоді зроби сама те, що хочеш.
Я розстебнула блискавку на його шортах вільною рукою, і він допоміг мені
стягнути їх із себе. Коли його пружний напружений член вирвався з
боксерів, це потрясло мене так само сильно, як і в той раз, коли я зіткнулася
з ним у ванній кімнаті.
Він широко посміхнувся, чудово розуміючи причину моєї реакції.
- Щось не так?
- Я просто…
Він здавлено пирхнув.
- Схоже, у тебе виникли запитання.
- Не те щоб, я тільки...
– Ну, то став свої запитання, я відповім.
Я кинула швидкий погляд на пірсинг у його пенісі – штангу із кільцем.
- А ця штука не порве презерватив?
- Ніколи такого не траплялося. Я зазвичай користуюся дуже міцним і
великим презервативом з цієї причини… і з іншої також, – він посміхнувся.
Я нервово засміялася, зовсім не уявляючи собі, як це в мені поміститься.
– А тобі це не завдає болю?
Після пірсингу ранка гоїлася досить довго, але зараз вже зовсім не болить.
-А мені… це нічого не зашкодить?
– Зазвичай мені кажуть, що це посилює насолоду.
- Треба ж…
- Хочеш запитати щось ще?
- Ні, все гаразд.
- Впевнена? Ще є шанс втекти.
 Я нахилилася і притулилася губами до його губ. Ми обоє засміялися,
цілуючись.
Я відчувала, як металеве кільце ковзає по моїй шкірі, і стиснула м’язи
промежини – прагнення задовольнити пристрасть було просто
непереборним.
Він підняв мене над собою і поклав мою руку на член.
-Ласкай мене і себе теж, поки я не попрошу тебе зупинитися.
Я зробила, як він сказав – одночасними рухами гладила його член, а іншою
рукою – свій клітор. Це було просто приголомшливо – ніщо ніколи не
збуджувало мене більше, ніж вигляд крапельок, що з’являються на кінчику
його пеніса з кожним рухом моєї руки, ніж відчуття гарячого вологого
стрижня, що ще більше збільшився внаслідок моїх ласок. І ще мені дуже
подобалося дивитися, як він спостерігає за тим, що я роблю з собою.
-Зупинися, - нарешті прохрипів він, намагаючись відновити дихання.
-Я хочу відчути тебе всередині, – прошепотіла я.
-Відчуєш. Просто є ще щось, що я повинен зробити спочатку ... просто щоб
переконатися, що ти готова.
-Що?
Замість відповіді він зрушив піді мною вниз і підняв мої стегна. Я спочатку
не розуміла, що він збирається робити, але наступної миті мені все стало
ясно, тому що він наблизив обличчя прямо до моєї киці. Я ахнула, коли
відчула на своїй шкірі його дихання, а потім дотик його гарячого рота. Це
було найнеймовірніше відчуття у моєму житті. Я навіть уявити собі не могла,
що буває так солодко, коли його язик почав повільно, але рішуче торкатися
мого чутливого пагорба.
Коли він глухо застогнав, цей вібруючий звук озвався прямо в мене
всередині, і я не змогла стримати крик.
-Тсс, - прошепотів він. – Нам не можна шуміти.
Але я більше не могла це терпіти.
– Тоді тобі доведеться зупинитись.
-Я не хочу. Ти така смачна, - пробурмотів він, продовжуючи лизати мене, а
потім раптом засунув язик так глибоко, як міг, притискаючись губою до мого
клітора.
О! Боже!
 -Елек! Якщо ти не зупинишся, я зараз кінчу!
Він посмоктав останній раз мій клітор і повільно відпустив його. Я вся
тремтіла, відчуваючи пульсацію між ніг, очі защипало від сліз.
Він вислизнув з-під мене і, підтягнувшись угору, обхопив моє обличчя
долонями.
-Ось тепер ти готова, – посміхаючись, сказав він.
Він потягнувся за своїми шортами, що валялися на підлозі, і, витягнувши з
кишені презерватив, надірвав зубами обгортку. Його погляд при цьому
спостерігає за мною, змусив тремтіти від передчуття.
Надівши презерватив, він навис наді мною і почав цілувати, твердий член
уткнувся мені в вагіну. Більше терпіти я не могла і, обхопивши його рукою,
направила до себе.
- Обережніше, - промимрив він. – Тобі буде боляче.
- Начхати. Мені все одно.
– Зараз не буде байдуже. – Він завів мої коліна назад так далеко, як міг. –
Тримай мене за спину міцніше, можеш мене бити, кусати, роби що завгодно,
але тільки не кричи. Вони не повинні знати, що ми тут із тобою.
Попри те, що я була повністю волога, мене ніби обпалило вогнем, коли він
спробував проникнути в мене. Я встромила нігті в його спину, щоб хоч якось
впоратися з болем, і часто дихала. Нарешті біль став більш-менш стихати. Я
ніколи не забуду того відчуття, коли він вперше виявився повністю всередині
мене, і той звук, який він видав при цьому. Весь цей час він був у страшній
напрузі, контролював кожен свій рух, і тільки в цей момент він розслабився і
перевів дух.
-Грета… ти… чорт!
З кожним наступним проникненням мої відчуття змінювалися від
нестерпно неприємних до нестерпно неймовірних. Він усе ще намагався
рухатися обережно, але, судячи з виразу його обличчя, я не була впевнена,
що він зможе так довго протриматися.
Він повільно вислизав із мене і ще повільніше проникав усередину.
Контролювати себе виявилося набагато складніше, ніж я гадав. -Ти така
туга. Це так добре, просто приголомшливо. Я ледве тримаюся, щоб не
скінчити, ми повинні разом з тобою.
І, мов сприйнявши ці слова як команду, мої м’язи почали здригатися.
 -Так. Я зараз. О Боже. Елек!
Здається, я вигукнула його ім’я надто голосно.
Він тут же затис мені рота долонею.
-Тс ... О, боже! .. Грета ... чорт ... Грета, - шепотів він, кінчаючи, а його член
пульсував всередині мене. Я змогла відчути жар його звільнення через тонкі
стінки презерватива, і шалений стукіт його серця, що б’ється на моїх грудях.
- Це найнеймовірніша річ, яка колись траплялася в моєму житті, - сказала я
через деякий час.
- Так, - він цмокнув мене в ніс. – А я навіть ще не трахав тебе по-
справжньому.
 Розділ 11
Той факт, що я відчула порожнечу на душі, як тільки він пішов у ванну, не
обіцяло нічого хорошого – я уявила, що зі мною буде робитися завтра. Елек
мав їхати за кілька годин, а я вже зараз, лише через пару хвилин після того,
як він пішов, сумувала за його запахом і дотиком.
Як зручно, що поруч із моєю кімнатою був невеликий туалет із душем,
інакше він міг би розбудити Ренді з мамою, якби йому довелося спускатися
до холу. Нарешті Елек повернувся з невеликим рушником у руках і ліг поряд
зі мною.
-Розсунь ноги. – Він поклав вологий рушник мені на промежину. – Так
добре?
-Так. Дякую.
Насправді мені не було особливо боляче, але дотик теплої тканини був
приємним.
-Тобі боляче?
– Ні. Все зовсім не так страшно. Зі мною все нормально, і я не проти
спробувати ще раз.
-Обов’язково спробуємо. Але спочатку тобі треба трохи відпочити.
У кімнаті панувала темрява, лише з ванної пробивалася смужка світла.
Протягом години Елек кілька разів вставав, щоб змінити рушник на новий,
тепліший. Він просто лежав поряд зі мною, притискаючи рушник до моєї
киці. Ми були все ще повністю оголені, і, як не дивно, мене це більше не
бентежило, тому що він допоміг мені повністю прийняти своє тіло. Мені
навіть на хвилину захотілося, щоб він не був таким дбайливим і ніжним щодо
мене.
Ми багато говорили в цей час про різні речі: про його творчість, про мої
можливі плани стати вчителькою, про те, що маємо намір робити наступного
року. Він збирався жити вдома, наглядаючи за Пілар, і знайти якусь
тимчасову роботу.
Елек вільно міг говорити на будь-яку тему, за винятком історії його
взаємин з Ренді. Ця тема залишалася забороненою і припинялася щоразу,
коли я її торкалася.
Червоні цифри будильника немов знущалися з мене. Переслідували мене.
Було вже три години ночі. Моє серце забилося, і мене охопила паніка. У нас
залишалося так мало часу... Здавалося, він прочитав мої думки, бо раптово
перевернув мене на спину і знову схилився з мене.
 - Не треба про це думати, - видихнув він майже мені в губи.
- Про що?
- Про те, що зараз займає твої думки.
- Важко від цього втриматись.
- Я знаю. Що я можу зробити, щоб ти почувала себе краще?
- Змусити мене про це забути.
Він довго дивився на мене, а потім м’яко обхопив мою шию рукою.
Схоже, він на ній схиблений. Мені це подобається.
-Я знаю, ти вже про це говорила. Але ти справді хочеш, щоб я показав тобі,
як я це роблю?
– Так.
- Не хочеш, щоб я стримався?
- Не треба обережно зі мною цього разу, Елек. Будь ласка.
Він цілу хвилину дивився на мене, а потім сказав:
-Повернися.
Вже від одних цих слів у мене відразу стало волого між ногами.
Я відчула, як його гаряча сильна рука ковзнула по моїй спині, викликаючи
хвилю тремтіння. А потім обидві долоні лягли на мої сідниці та слідом за
ними їх торкнувся його рот – я відчула легкий укус, потім ще і ще ...
-Я обожнюю твою дупу, - прошепотів він, обпікаючи подихом шкіру.
Його слова змусили мої м’язи стиснутися в передчутті.
Я глибоко зітхнула, коли його долоні натиснули на сідниці, а губи
торкнулися моєї промежини ззаду. Відчуття від його ласок було таким
сильним, що я ледве стримувалася. Я тремтіла і стогнала, поки він лизав і
смоктав мою кицьку з такою жадібністю, ніби вмирав з голоду, а я була його
єдиною їжею. Звуки, які він при цьому видавав, зводили мене з розуму.
-Боже, яка ж ти смачна. Я можу це робити всю ніч, – прогарчав він,
обдаючи шкіру моїх вологих губ своїм диханням.
Якоїсь миті я, не витримавши, голосно застогнала, і він тут же згріб у руку
моє волосся, щоб повернути обличчям до себе.
-Тс ... тихіше. Адже ти не хочеш, щоб ми з тобою попалися.
 Він знову обернув мене і, накривши своїм тілом, притулився до моїх губ
поцілунком, збуджуючи мене запахом моєї власної вологи. Проклавши
ланцюжок поцілунків вздовж усього мого тіла, він раптово завмер і
відсторонився.
-Чорт, це просто неможливо. Нам треба переміститися на підлогу, тому що
це чортове ліжко страшно скрипить. 
Я відразу скинула на підлогу подушки й злізла сама, ставши на коліна,
спиною до нього. Він мовчав. Я озирнулася, у його пильному погляді
затанцювали чорти. Він повільно погладжував свій, який знову збільшується
прямо на очах, член.
-Твій вигляд, ось так рачки ... за все своє життя я не бачив нічого, що могло
б завести мене сильніше.
Вигляд Елека, який задовольняв себе, дивлячись на мене, виявився раптом
неймовірно збуджуючим. Я відвернулася, але, почувши звук пакетика з
презервативом, що розривається, знову обернулася, щоб подивитися, як він
натягує його.
- Розслабся, - сказав Елек і, провівши рукою по моїй спині, обхопив мою
шию долонею. Мені несподівано почало подобатися це збудливе відчуття
легкого задушення. Після першого неприємного відчуття, його член легко
ковзнув в мене, і я відразу зрозуміла, що цього разу все буде по-іншому.
- Скажи, якщо в якийсь момент тобі здасться, що тобі це занадто.
Я знала, що нізащо на світі такого не станеться. Кожен його поштовх був
потужнішим за попередній. І з кожним із них він робив сильний видих, який
я відчувала всією шкірою спини. Нарешті він почував себе розкуто, остаточно
відкинувши всяку обережність.
Ось тепер Елек трахав мене по-справжньому.
Я хотіла продовження, хотіла дізнатись, як це буває, до кінця.
-Трахай мене сильніше.
Йому довелося міцно схопити мене за стегна, щоб прискорити ритм.
Здавалося, неможливо було не закричати, бо я відчувала неймовірне
блаженство. Але дивним чином необхідність стримувати крик посилювала
насолоду, не даючи йому виходу. Я почала підлаштовуватись під ритм його
рухів, і це дуже швидко підвело його до кульмінації.
-Поторкай себе, Грета, - задихаючись, прошепотів він.
 Я почала пестити свій клітор, а він почав рухатися трохи повільніше, щоб
наблизити мій оргазм. Я почала відчувати його все глибше у собі. Він
підтягнув мою попу вище. Під таким кутом його проникнення стало ще
глибшим, і я відчула наближення оргазму.
– Ти відчуваєш це? – прошепотів він.
- Так, Так. Це просто неймовірно…
- Я ще ніколи ні в кого не входив так глибоко. Ніколи. Зі мною таке
вперше.
- О боже, Елек!
– Я хочу, щоб ти перша. А я хочу кінчити тобі на спину.
Його слова виявилися спусковим гачком, який запустив мій оргазм. Щоб
заглушити звуки, що вириваються з мене без волі, я притулилася обличчям
до килима на підлозі.
Зрозумівши, що я закінчую, він почав рухатися швидше. Нарешті, він
вийшов, я почула звук презерватива, що рветься, і відразу після цього
відчула, як по моїй спині розливається тепла рідина. Ніколи не думала, що
мені може сподобатися щось подібне… але мені це дуже сподобалося.
-Я зараз повернуся, - сказав він і побіг у душ за рушником. Витерши мою
спину, він підняв мене з підлоги та поклав на ліжко.
Біг стрілок на годиннику продовжував мене нервувати. Було вже близько
четвертої ранку. Ми лежали один до одного обличчям, майже торкаючись
губами. Він провів великим пальцем по моїй шиї.
-Ти як, гаразд?
– Так, – я посміхнулася. – Це було просто неймовірно.
-Бачиш, що сталося, коли ти попросила мене не стримуватись. Це було не
надто тобі?
-Ні. Я чогось такого й чекала.
-І ти чекала на такий… грандіозний фінал?
-Ні… гм… це, безперечно, виявилося сюрпризом. – Я засміялася.
-Зізнаюся, я такого раніше ніколи не робив. Мені теж захотілося чогось
новенького.
-Правда?
 – Як шкода, що ми маємо так мало часу. Я хотів би ще багато чого зробити
з тобою.
-Мені теж шкода.
Як би хотіла, щоб ми були разом назавжди.
** *
Втома взяла своє, і я навіть не пам’ятаю, як заснула.
Було п’ята ранку, за вікном тільки-но засяяв світанок, коли я прокинулася і
виявила, що Елек лежить на мені, покриваючи мою шию і груди легкими
поцілунками. Він був у повній бойовій готовності – із затверділим членом і
вже у презервативі. Його дихання ставало дедалі частіше, коли його губи
обхопили спочатку один мій сосок, потім інший.
Вже волога і готова прийняти його, я виявила, що прокинулася набагато
збудженіша, ніж була протягом цієї ночі.
Спекотні поцілунки Елека спустилися вниз, до мого живота, потім вгору –
до грудей, і я відчула, як він входить в мене. Його проникнення було
повільним, але сильним. Очі його були заплющені, а на обличчі застиг вираз
страждання. Мене захлеснув раптовий потік емоцій, реальність усього того,
що сталося сьогодні вночі, і того, що мало статися сьогодні, постала переді
мною з усією своєю нещадною ясністю.
Я глянула на годинник – вони немов насміхалися з мене. В нас залишалося
дуже мало часу.
Моє серце все більше розривалося з кожним відчайдушним поштовхом,
яким він входив до мене. Він припав до моїх губ жадібним поцілунком,
щоразу проникаючи в мене все глибше, повільними, добре контрольованими
рухами. На цей раз усе було зовсім інакше. Здавалося, він своїм тілом
намагається сказати мені те, що не наважується сказати словами.
Зараз він кохався зі мною.
Навіть якби в мене виникли сумніви в цьому, вони розсіялися б у ту саму
хвилину, як тільки він, наче забувши про поцілунки, наблизив своє обличчя
до мого і, дивлячись мені в очі, продовжив повільно, з неймовірною ніжністю
рухатися в мені. Він так і не опустив очей, ніби не хотів упустити жодної
миті, знаючи, що вони останні. Цього разу він не намагався щось показати.
Він просто брав те, що хотів назавжди зберегти у своєму серці.
Відображення моїх власних почуттів у його сірих очах розповіло мені все
без таємниці. Я збрехала йому. Я збрехала нам обом, коли сказала, що зможу
впоратися з цим. Минуло лише кілька годин, але здавалося, що в цій кімнаті
за одну ніч народилося і розквітло почуття, що пов’язує життя двох людей, і
ось тепер воно має бути розірване та поховане назавжди.
Досягши точки кульмінації, він здригнувся, його погляд не відривався від
мене до останньої секунди. Мої м’язи стиснулися, і мене накрив оргазм
одразу після нього. Він продовжував повільно рухатися в мені, доки все не
скінчилося.
- Пробач мені, - хрипко прошепотів він.
- Все добре, - сказала я, не зовсім розуміючи, за що він вибачається. За те,
що поспішив і скінчив раніше за мене? Чи за те, що, дивлячись у мої очі,
зрозумів, що я насправді відчуваю? У будь-якому випадку це ніяк не
змінювало той факт, що йому доведеться сьогодні їхати.
Елек лежав, притулившись головою до моїх грудей, поки його подих не
заспокоївся.
Коли він повернувся до мене, позбавившись презервативу, я поставила
будильник на сім. Він притулився щокою до моїх грудей, заплющив очі та
востаннє стиснув мене у своїх обіймах. Так ми й заснули, обіймаючи один
одного.
** *
Почувши дзвін будильника, я схопилася і виявила, що ліжко порожнє. Моє
серце шалено забилося.
Він поїхав, навіть не попрощавшись зі мною!
Сонячні промені струменіли крізь моє вікно, ніби насміхаючись з мого
гіркого пробудження. Я затулила обличчя руками й заплакала. Це я у всьому
винна. Я ж знала, що все так і буде, і дозволила цьому статися. Плечі мої
здригалися, сльози просочувалися крізь пальці. Між ніг нило – я не помічала
цього минулої ночі у чаду любовних втіх, але зараз біль виразно відчувався.
Відчувши дотик чиєїсь руки до своєї спини, я здригнулася та обернулася.
Переді мною стояв Елек. Погляд його очей був абсолютно відсутнім.
- Ти обіцяла, що зможеш з цим впоратися, Грето. – А потім ледве чутно
повторив:
- Ти ж обіцяла, твою матір.
Мої губи затремтіли.
- Я думала, ти поїхав, не попрощавшись.
 - Я пішов у свою кімнату, щоб Ренді з Сарою не застали мене тут, коли
стануть. Вони вже поїхали. Я щойно закінчив збирати речі.
Я схлипнула і підвелася з ліжка.
-Зрозуміло.
-Я ніколи не зміг би цього зробити… я маю на увазі поїхати, не
попрощавшись… особливо після того, що між нами сталося.
Мої очі розширились.
-А яка різниця? Хіба це щось змінює?
– Звісно, не змінює. Не знаю, що й сказати… хіба те, що минула ніч… дуже
важлива для мене. Хочу, щоби ти це знала. Я ніколи не забуду про все, що ти
дала мені. Нічого з цього не забуду. Але ж ти знала, чим усе це закінчиться.
-Я не знала, що це буде так боляче.
Він стояв, засунувши руки в кишені, дивлячись то на підлогу, то на мене.
-Твою матір. Я також не знав. – Коли він потягнувся до мене, щоб обійняти,
я відскочила.
-Ні. Будь ласка не треба. Не хочу, щоб ти до мене торкався. Від цього буде
лише гірше.
Далі я не могла продовжувати, бо знову була готова залитися сльозами. Я
похитала головою, не бажаючи приймати того, що так легко можу втратити
контроль над своїми емоціями.
Кашлянувши, я сказала:
- Коли ти їдеш?
- Таксі зараз під’їде. До аеропорту добиратися цілу годину за такого руху.
Ще одна сльозинка покотилася моєю щокою.
- Прокляття, - сказала я, скидаючи її.
- Я повернуся, - прошепотів Елек.
Потім він вийшов, щоб віднести свій багаж униз. Коли він повернувся, я
стояла на тому самому місці у своїй кімнаті, і в ту ж хвилину пролунав сигнал
таксі.
-Блін... Тримайся, - сказав він, вибігаючи з кімнати.
Я визирнула з вікна і побачила, як Елек кладе свої валізи в багажник. Потім
багажник зачинився зі стуком, що болем віддався в моєму серці.
 Елек сказав щось водієві та повернувся до будинку. Я все ще невидючими
очима дивилася у вікно, як раптом почула його кроки за спиною.
-Я попросив його зачекати. Не поїду, поки ти не подивишся мені у вічі.
Я обернулася. Очевидно, весь відчай, який я зараз відчувала, відобразився
на моєму обличчі.
- Чорт! Не хочу залишати тебе у такому стані.
- Все нормально. Ще одна хвилина нічого не змінить. Ти можеш
запізнитись на літак. Іди.
Ігноруючи моє прохання не торкатися мене, він стиснув моє обличчя
долонями й зазирнув прямо мені в очі.
– Я знаю, що тобі це важко зрозуміти. Я далеко не все розповів тобі про
свої стосунки з Ренді. А, не знаючи всієї правди та не розуміючи, що
відбувається з моєю матір’ю, ти навряд чи все це зумієш зрозуміти. Просто
хочу, щоб ти знала, якби я міг з тобою залишитись, я б це зробив без
роздумів. – Він цнотливо поцілував мене в губи й продовжив:
-Я знаю, що, попри моє застереження, ти подарувала мені частинку свого
серця минулої ночі. І як я не намагався цьому чинити опір, я подарував тобі
частинку свого. Знаю, що ти це теж зрозуміла сьогодні вранці. Хочу, щоб ти
зберегла це почуття в якомусь таємному куточку душі. І коли ти одного
чудового дня вирішиш подарувати своє серце іншому хлопцю, будь ласка,
переконайся, що ця людина тебе гідна.
Він знову припав до моїх губ у відчайдушному останньому поцілунку. Очі в
мене знову защипало від сліз. Коли він відірвався від мене, я, погано
розуміючи, обома руками вчепилася в його куртку, намагаючись чинити опір
його погляду. Елек стояв мовчки, не намагаючись звільнитися, чекаючи,
поки я не розтискаю руки. А потім просто обернувся і пішов.
Він так само миттєво пішов із мого життя, як і увійшов до нього.
Я стояла біля вікна і дивилася, але краще б я цього не робила, бо коли він
підвів очі, щоб глянути на мене востаннє, перед тим як сісти в таксі, він
зрозумів, що справді забирає зі мною частинку мого серця. А все, що
лишилося від нього, розбилося на дрібні шматочки.
** *
Пізніше вночі завібрував мій телефон. Це надійшло повідомлення від Елека
з посиланням.
 Під час польоту я пограв з літерами твого імені, і мені вийшло GREAT. Ти
чудова, Грето. Це правда. Ніколи не забувай про це. Ця пісня завжди
нагадуватиме мені про тебе.
Лише за кілька годин я наважилася пройти за вказаним посиланням. Пісня
називалася «Все, що я хотів» групи Paramore. Це пісня про любов до людини,
з якою тобі не судилося бути разом, і про бажання знову пережити всі ті
хвилини, які довелося провести наодинці. Я слухала цю пісню знову і знову,
вдаючись до болісних і водночас солодких спогадів, вдихаючи його запах, що
залишився на сорочці, яка все ще була на мені, і на простирадлах.
Минуло сім років. 
Від Елека надійшло лише одне повідомлення.
Одного вечора, через рік після того, як Елек виїхав з Бостона, я вийшла
прогулятися з Вікторією.
Мої думки невпинно поверталися до нього, як раптом прийшло
повідомлення, і воно потрясло мене до глибини душі.
Я все ще мрію про твою шию. Думаю про тебе всі дні безперервно. З якоїсь
причини сьогодні виникло бажання сказати тобі про це. Будь ласка, не
відповідай.
Я не відповіла.
Не відповіла, незважаючи на те, що гірко розплакалася, прочитавши його
признання. Він так давно мені не писав, і я вирішила, що, можливо, на той
момент він просто напився. А якщо це було і не так, ці зізнання нічого не
можуть змінити. Тепер я це добре розуміла. Насправді я досягла певної
майстерності в придушенні своїх почуттів до Елека. Те, що він був так далеко
від мене, також чимало цьому сприяло. Декілька разів я розчаровувала саму
себе, даючи волю цікавості та намагаючись знайти про нього інформацію в
соц. мережах, але його присутності там не виявила.
Ренді більше ніколи не їздив до Каліфорнії, адже Елек тепер був цілком
дорослим.
Але навіть після семи років моє серце все ще боліло, коли я дозволяла собі
згадувати нашу єдину ніч, проведену разом. Тому, я робила все можливе, щоб
не заглядати в минуле, як говорить велика істина, чого очі не бачать, того і
серцю не жаль. Але це прислів’я годиться лише на якийсь час – до тих пір,
поки вам не доводиться віч-на-віч зіткнутися з тим, чого ви всіма силами
уникаєте. І тоді уявні стіни, які ви звели, щоб сховатися від минулого, з
гуркотом впадуть від найменшого удару
 Розділ 12
-Ренді помер.
Спочатку мені здавалося, що все це відбувається уві сні. Стояла глибока
ніч, і напередодні ввечері ми міцно випили з друзями у Грінвіч-Віллідж. Коли
о третій ночі задзвонив телефон, моє серце тривожно забилося, а від перших
слів, які я почула, мало не зупинилося.
-Мамо?
Вона задихалася від ридання.
-Ренді помер, Грето. Він мав серцевий напад. Я у Массачусетській лікарні.
Лікарі не змогли його врятувати.
-Мамочко, будь ласка, подихай і постарайся заспокоїтися…
Але мати продовжувала нестримно ридати, і я нічим не могла їй
допомогти, бо була далеко, у своїй квартирі в Нью-Йорку.
Їх з Ренді сімейне життя текло без змін, але в останні місяці було далеко не
безхмарним. Звичайно, Ренді ніколи не виявляв щодо матері такого
зневажливого ставлення, як до Елека, але характер у нього був
непередбачуваний, із сильними перепадами настрою, і жити з ним було
нелегко.
Насправді мати втратила свою справжню другу половинку, свою
споріднену душу, коли багато років тому помер мій батько. За Ренді вона
вийшла заміж швидше за розрахунком, заради спокою та стабільності. Він
займався перепродажем уживаних автомобілів і навіть за свого скромного
доходу добре піклувався про нас. Мама ніколи не працювала і не належала до
того типу жінок, які здатні вижити поодинці. Ренді був першим чоловіком,
який з’явився у її житті після смерті батька. У мене завжди складалося
враження, що він був набагато більшою мірою закоханий у матір, ніж вона в
нього. І все ж втрата нинішнього чоловіка неодмінно переверне її життя з ніг
на голову. Я жила від неї далеко, і цей чоловік був для неї цілим світом, не
кажучи вже про те, що це був другий чоловік, який помер передчасно. Я не
уявляла, як вона зможе з цим впоратися.
Мене почало бити нервове тремтіння.
- О Боже. – Я глибоко зітхнула, намагаючись заспокоїтися. – Мені так
шкода. Мені дуже шкода, мамо.
- Він помер ще до того, як ми доїхали до шпиталю.
Я схопилася і негайно витягла свою маленьку валізку з комори.
 -Послухай, я зараз намагатимуся дізнатися, де можна взяти напрокат
машину, хоча зараз уже ніч. Постараюсь бути в тебе до ранку. Будь на зв’язку
і повідом мені, коли дістанешся додому. З тобою поряд хтось є?
Вона схлипнула.
-Грег та Клара.
Почувши це, я трохи заспокоїлася – Грег був одним зі старовинних друзів
Ренді, який за збігом обставин переїхав разом із дружиною до передмістя
Бостона кілька років тому, отримавши нове призначення по роботі.
Коли я нарешті знайшла відкритий пункт оренди автомобілів і виїхала на
шосе, було вже п’ята ранку.
Усі чотири години їзди до Бостона з моєї голови не виходили сумні думки
про те, які наслідки для матері матиме смерть Ренді. Невже мені доведеться
піти з роботи тут, у Нью-Йорку, і переїхати до Бостона заради її
благополуччя? Їй доведеться вперше у житті піти працювати, щоб
прогодувати себе. Як часто мені доведеться брати відгули, щоби допомагати
їй? А потім у мене раптово виникла жахлива думка.
Елек.
О, Боже, Елек.
Чи знає він уже, що Ренді пішов із життя? Чи приїде до Бостона на похорон
батька?
Невже мені доведеться зустрітися з ним?
У паніці я ще міцніше вхопилася за кермо однією рукою, а другою почала
перемикати радіо зі станції на станцію в пошуках музики, яка заглушила б
панічні думки в моїй голові.
Навіть через сім років після нашої розлуки й незважаючи на заручини,
нехай і невдалі, з іншим чоловіком, мій зведений брат залишався єдиним,
кому справді належало моє серце. А зараз моє серце вболівало за нього
подвійно, бо не тільки моя мати втратила чоловіка, а й Елек втратив батька.
Ренді був надто молодий, щоб померти. Звичайно, їхні стосунки з Елеком
були просто жахливими, але думка про те, що вони вже ніколи не матимуть
змоги їх виправити, занурила мене в невимовний смуток. Жодна людина у
світі не викликала в мене таку бурю емоцій, як Елек. Навіть коли я поїхала
від мами та Ренді, моє ставлення до нього не змінилося.
Через два роки після закінчення місцевого муніципального коледжу в
Бостоні я вступила до коледжу неподалік Манхеттену, який закінчила,
отримавши диплом магістра гуманітарних наук. Мені вдалося влаштуватися
на адміністративну посаду в одну невелику агенцію. Останні три роки я жила
в Нью-Йорку і там зустріла Тіма.
Ми прожили разом два роки. Тім займався продажем програмного
забезпечення і часто їздив у відрядження. Ми мешкали в одній квартирі до
того моменту, як йому запропонували посаду торгового представника в
Європі. Він відповів згодою, не порадившись зі мною, а коли я відмовилася з
ним їхати, нам довелося розлучитися. Необхідність переїзду змусила мене
прийняти важке рішення, до якого я, швидше за все, так чи інакше прийшла
б. Тім був добрим хлопцем, але я не відчувала до нього все поглинаючої
пристрасті, про яку мріяла. Навіть на початку відносин мене не поглинав
адреналін і не охоплював такий трепет, як у присутності Елека. Коли я
прийняла пропозицію Тіма, я сподівалася, що мої почуття зміняться і я
зможу полюбити його так, як він це заслуговував. Але цього, на жаль, не
сталося.
До Тіма в мене були ще два бойфренди, і з ними була така сама ситуація. Я
щоразу оцінювала свої почуття, згадуючи свою шалений потяг до Елека. Хоча
я й знала, що Елек назавжди пішов із мого життя, я нічого не могла з собою
вдіяти й постійно порівнювала з ним усіх чоловіків, як у сексуальному, так і
інтелектуальному плані. Попри те, що зовні це, можливо, не особливо
виявлялося, Елек все ж таки був дуже розумною і глибокою людиною. Його
особистість була багатогранна, про що красномовно говорила та повість про
Лакі та хлопчика, яку він колись дав мені прочитати. Я дуже багато чого не
встигла про нього дізнатися за недовгий час нашого знайомства. Але я щиро
хотіла знайти когось схожого на нього. Той час, який мені довелося провести
з Елеком, навчив мене, крім іншого, тому, що і сексуальний потяг, і відчуття
повноти життя, і емоційна близькість для мене однаково важливі.
Мої попередні хлопці були дуже милі, але цілком посередні люди. Хоч як
це сумно звучить, але я волію бути однією, ніж дарувати себе комусь, якщо
між нами не спалахують іскри. Я сподівалася, що колись зустріну людину, з
якою у нас буде таке ж сильне взаємне тяжіння, як і з Елеком.
Коли з’явився дорожній плакат «Ласкаво просимо до Массачусетсу», мене
охопило страшне хвилювання. Я уявлення не мала, що на мене чекає в
найближчі кілька днів. Доведеться допомагати матері з приготуванням до
похорону, і це, зрозуміло, викличе спогади про той страшний час, коли ми
займалися тим самим, готуючись ховати батька.
Коли я в’їхала на під’їзну доріжку нашого будинку, то здригнулася,
побачивши припаркований зліва «Нісан» Ренді. Я відчинила двері своїм
ключем і побачила матір, яка сиділа в темній кухні, дивлячись невидющими
очима в чашку з чаєм. Вона навіть не помітила, як я увійшла.
-Мам?
Мати підняла на мене червоні опухлі очі. Я підбігла до неї та обняла.
Немитий посуд, що залишився від вчорашньої вечері з Ренді, все ще лежав
у раковині, нагадуючи про те, яким раптовим і несподіваним ударом була
його смерть, а ще про те, як миттєво може змінитися життя.
-Я вже тут, з тобою. Я тут. Просто скажи мені, що треба робити. Я
допоможу тобі все це пережити. Все буде в порядку.
Вона заговорила, знову опустивши очі.
-Він просто прокинувся серед ночі, скаржачись на біль у серці, а потім
знепритомнів, ще до приїзду «Швидкої допомоги».
Я погладила її по спині.
-Мені так шкода…
-Дякую, що приїхала, Грето.
-А… а де він зараз?
-Його забрали до похоронного бюро. Клара цим займається. Вони з Грегом
такі чудові. Я б не змогла впоратися з цим… ще раз.
Я міцно обійняла її.
-Я знаю.
Тієї ночі я лягла поряд з матір’ю, щоб їй не було самотньо. Це було
моторошне і дивне відчуття – я лежала на тому самому місці, де вчора спав
Ренді, а тепер його вже немає на світі.
** *
Наступний дня згадується як у тумані: якісь люди, що стоять із каструлями
та квітами, Вікторія, яка заскочила висловити співчуття. Ми з нею трохи
віддалилися одна від одної, коли я поїхала, але під час моїх візитів додому ми
завжди зустрічалися, хоч би просто для того, щоб попити разом каву.
Тому, коли мама пішла подрімати, ми з Вікторією вирушили в Данкін
Донатс на розі. Це був невеликий фрагмент нормального життя в якомусь
сюрреалістичному світі.
-Як довго ти можеш бути відсутньою на роботі? – запитала вона.
 – Я їм зателефонувала лише вранці. Мені дали відгул на сьогодні та
відпустку до кінця тижня через смерть члена сім’ї. Я можу забрати маму з
собою в Нью-Йорк, поки вона не прийде до тями.
-А Елеку хтось повідомив?
Від однієї згадки цього імені у мене почалися спазми в животі.
– Грег та Клара займаються обдзвонюванням усіх. Впевнена, вони його не
забули. Між ним і Ренді були холодні стосунки через матір, тож я навіть не
впевнена, що він приїде.
-А що ти робитимеш, якщо він таки приїде?
Я нервово вп’ялася зубами в пончик з ванільним кремом.
-А що я можу вдіяти?
Вікторія знала про мою ніч, проведену з Елеком. Деякими подробицями я з
нею поділилася, але в цілому нічого особливого не розповідала. Це був надто
інтимний досвід, яким мені не хотілося ні з ким ділитися, і я просто не хотіла
знецінювати те, що він значив для мене. І нехай це була наша єдина ніч, усе
те, що тоді сталося між нами, мене багато в чому сформувало і задало планку
моїм подальшим очікуванням від життя.
Вікторія відпила зі своєї чашки каву.
– Ну, у такому разі, як то кажуть, поживемо – побачимо.
-Для мене зараз найважливіше мати. Я не збираюся втрачати сон, гадаючи,
з’явиться Елек чи ні.
Насправді я могла думати тільки про нього.
Того вечора Грег і Клара запросили нас з матір’ю на вечерю. Після того, як
я сказала їм, що велику частину часу вона сидить у своїй кімнаті й плаче, а
якісь незнайомі люди приносять їй їжу, вони наполягли на тому, щоб я
постаралася витягти її з дому.
Під час вечері мама поводилася дуже тихо і ледве доторкнулася до курчати
та булочок. Зате вона випила неабияку кількість червоного вина
«Зінфандель».
Похорон та поминки були призначені на післязавтра. Від цієї думки у мене
тисне під серцем, і з кожною секундою це неприємне відчуття лише
посилювалося.
Я не могла більше залишатися у незнанні.
Зрештою, я не витримала і запитала:
 - А ви подзвонили Елеку? – Я проковтнула, щоб позбутися грудки в горлі в
очікуванні відповіді Клари.
- Звісно. Говорила з ним сьогодні. Він був у якомусь пригніченому настрої,
і було незрозуміло, чи приїде він, чи ні.
Новина про те, що вона з ним спілкувалася, змусила моє серце забитися ще
сильніше.
-Де він зараз?
-Як і раніше, живе в Каліфорнії з Пілар.
-У тебе є номер телефону?
Вона озирнулася на чоловіка і нерішуче сказала:
-М-м-м… Грег йому дзвонив. Ми знаємо, що у них з Ренді були просто
жахливі стосунки. Кілька років тому Грег спробував виступити посередником
між ними. Вони з Елеком навіть порозумілися в процесі. Але насправді Ренді
про це так і не дізнався.
Я подивилася на Грега, ніби він був носієм найдорожчої у світі інформації
для мене.
-І чим він зараз займається? – Мій голос здригнувся.
-Він закінчив коледж, одержав диплом соціального працівника. Займається
підлітками із не благополучних сімей. Востаннє я з ним розмовляв десь пів
року тому.
-Правда?
Нічого собі.
Стільки інформації про нього я не отримувала за багато років. Я була
щаслива через те, що дізналася, що з ним усе добре, і водночас засмучена
тим, що більше не спілкувалася з ним і не мала можливості познайомитися з
Елеком-чоловіком.
Я кашлянула, щоб прочистити горло.
– Значить, ти не знаєш, чи приїде він, чи ні?
-Гадки не маю. Він не повідомив нам про це, – сказала Клара. – Думаю, він
був шокований новиною. Я все йому докладно розповіла, то він у курсі.
Моє серце стиснулося в агонії при думці про те, що тепер відбувається на
душі в Елека, де б він зараз не був.
** *
 Мене нудило від нудотного запаху лілій. Схоже, всі без винятку надсилали
лілії сорту «Старгейзер», які пахли особливо нудотно. Я запропонувала
відвезти частину букетів та вінків до «Похоронного бюро Томаса».
Служба мала розпочатися о четвертій, але до цього ми мали заїхати до
Грега і Клари, щоб трохи перекусити.
Мати допомагала мені розкладати квіти по кутках приміщення, в центрі
якого мала стояти труна. Ми також розставили фотографії Ренді та всієї
нашої родини з різних періодів спільного життя. Мені було сумно від того,
що серед них не було жодної фотографії Ренді з Елеком.
У похоронному бюро пахло запліснілою деревиною та освіжувачем повітря.
Мені була нестерпна думка, що довелося повернутися сюди знову після
смерті батька і знову бачити горе моєї матері та Ренді в труні.
Всю дорогу до будинку Грега та Клари я тримала матір за руку. Вона
трималася стійкіше, ніж я очікувала, хоча я була цілком впевнена, що
причиною тому ксанакс, який вона прийняла, щоб зняти стрес.
Коли ми під’їхали до будинку, я полегшено видихнула, побачивши, що
перед ним немає незнайомих машин. Це означало, що обідати ми будемо
лише вчотирьох.
Але мій спокій тут же змінився панікою, коли я увійшла до будинку і
помітила в передпокої чиюсь чорну валізу.
Клара обняла матір, а я почала нервово озиратися.
Я була дуже схвильована, щоб поставити запитання, що крутилося у мене
на язиці, і просто стояла мовчки, відчуваючи, як стискається моє серце.
Нарешті, я зробила глибокий вдих, видих і запитала:
- Це чия валіза?
- Елек приїхав, Грето. Він зараз нагорі.
Моє серце шалено калатало, мені здалося, що я не можу дихати. Було таке
відчуття, що мені не вистачає повітря.
-Вибачте, - сказала я і вийшла із задніх дверей у дворик.
Я була зовсім не готова зустрітися з ним ось так, віч-на-віч, і стояла там,
дивлячись на червоні тюльпани на клумбі. Якась частина моєї душі не вірила,
що він з’явиться тут, адже між ним і Ренді завжди були такі натягнуті
стосунки, але той страх, який я носила в собі останні два дні, говорив про те,
що інша частина чекала і готувалася до цієї зустрічі.
І зараз я уявлення не мала, що йому сказати.
 Прохолодний весняний вітерець тріпав моє волосся, і я глянула на небо,
ніби дорікаючи всесвіту за те, що він приготував мені таку вибухонебезпечну
ситуацію. Можливо, небо відгукнулося, тому тут же пролунали віддалений
гуркіт грому.
В цей момент незрозуміло що – інтуїція чи інстинкт – змусило мене
обернутися і поглянути на засклені двері балкона другого поверху, що
виходили до садка, де я стояла.
За склом я побачила його.
Елек.
Він стояв і дивився на мене. На ньому не було нічого, окрім рушника,
обгорнутого навколо талії. Я завжди намагалася уявити, як він може
виглядати через сім років, але навіть у найнестримніших фантазіях не могла
уявити такого.
Його вічно скуйовджене чорне волосся тепер лежало довгими хвилями,
закриваючи вуха, і виглядало це шалено сексуально. А ще на ньому були
окуляри.
В окулярах він виглядав навіть ще привабливішим.
Навіть звідси я могла бачити крізь шибки знайомі пронизливо сірі очі.
Його вкрите татуюваннями чудово підтягнуте тіло виглядало міцнішим і
сильнішим, ніж у моїх спогадах.
Він підніс до губ цигарку, і, незважаючи на шок від того, що я знову
побачила його, я зазнала розчарування – він знову закурив.
Елек видихнув дим, як і раніше, пильно дивлячись на мене. Він не
посміхався. Він просто дивився на мене. Але тільки його владний погляд
змусив мене випробувати бурю почуттів і слабкість у ногах.
В голові у мене гуло, на очах виступили сльози, у вухах дзвеніло, рот
наповнився слиною, соски затверділи, коліна тремтіли, а серце... Я не можу
описати, що діялося в моєму серці.
Але перш ніж я змогла все це усвідомити і якось відреагувати, у нього за
спиною з’явилася жінка зі світлим волоссям та обвила його голий торс
руками.
 Розділ 13
Зібравшись, нарешті, з духом, я увійшла до будинку і, зайнявши своє місце
за обіднім столом, почала жадібно пити воду. Відчуття сухості у роті не
проходило. Мені здавалося, що кімната почала кружляти навколо мене.
 - З тобою все добре? - запитала мати.
 Адже це я мала ставити це питання їй. Я кивнула, схопила склянку з водою
та одним махом випила. Я маю бути сильною заради неї та не можу собі
дозволити втратити над собою контроль.
 Вони ще не спустилися вниз.
 Після того, як я крізь скло побачила таємничу жінку, що з'явилася за
спиною Елека, він відразу ж розвернувся і зник з поля зору. Я настільки
злякалася, що застигла на місці, і змогла залишити сад лише через кілька
хвилин.
 У нього є дівчина чи дружина.
 Попри те, що ця ймовірність мала б у першу чергу спасти мені на думку
після семирічної розлуки, все ж це ніяк не вписувалося в картину нашої нової
зустрічі, за моїми уявленнями.
 Тут пролунав злагоджений звук двох пар ніг, що спускалися з другого
поверху, що змусило мене напружитися і завмерти з прямою спиною і
застиглим обличчям.
 Топ.
 Топ.
 Топ.
 Коли, нарешті, пара увійшла до їдальні, моє тіло увійшло до режиму
«дерись або тікай», а в крові пульсувала позамежна доза адреналіну.
 Мабуть, треба було підвестися і сказати що-небудь, але я ніби прилипла до
стільця.
 Мати підійшла до Елека і поклала його в обійми.
 – Елеку, як же я рада тебе бачити… Співчуваю тобі з приводу батька. Знаю,
у вас з ним були не найкращі стосунки, але він любив тебе, щоправда.
 Тіло Елека напружилося, але він не відсторонився від неї, а просто сказав:
 - Я теж приношу свої співчуття.
  Коли він неохоче дозволив матері обійняти себе, його погляд метнувся до
мене, та так і завмер. Я не мала уявлення, про що він думав, але впевнена, що
в голові у нього крутилися приблизно ті ж думки, що й у мене.
 Ми вже ніколи не будемо разом.
 Після того, як мама відпустила Елека, до неї підійшла його подружка, щоб
теж обійняти її.
 - Місіс О'Рурк, я дівчина Елека, мене звати Челсі. Я так співчуваю вашій
втраті.
 - Називайте мене Сара. І дякую, люба. Мені так приємно познайомитися з
вами.
 - Шкода, що це сталося за таких сумних обставин, - сказала дівчина,
погладжуючи спину матері.
 Я перевела погляд на її пальчики із французьким манікюром. Вона була
мініатюрною, і її тонка фігурка була схожа на мою. Довге світле волосся
падало на спину, мов морські хвилі. Вона була просто чудова.
 Зрозуміло, чудова, як могло бути інакше.
 Усередині все перевернулося.
 Елек повільно наблизився до мене.
– Грета…
 Звук мого імені, сказаний його голосом, відразу відкинув мене на сім років
тому.
 – Елек… – я підвелася зі стільця. – Мені так шкода… так шкода. - На цих
словах я спіткнулася, у мене затремтіли губи. Здавалося, я ось-ось задихнуся,
адже він стояв переді мною, і я могла відчувати такий знайомий запах його
одеколону і цигарок з гвоздикою. Стільки років минуло, але, судячи з емоцій,
які мене обурювали, здавалося, це було тільки вчора.
 Тільки вчора.
 З тією єдиною різницею, що людина, яка покинула мою спальню тієї ночі,
була ще хлопчиком, а тепер переді мною стояв дорослий зрілий чоловік.
 Я підняла на нього погляд і вразилася, наскільки привабливішим він став,
якщо таке взагалі було можливе. Мої улюблені риси збереглися, але з
невеликими змінами. Його сірі очі, як і раніше, сяяли, але тепер їхній блиск
приглушували суворі окуляри в чорній оправі. У губі його так само
красувалося кільце, але рослинності на обличчі стало явно більше. Чорна
сорочка в тонку смужку з закоченими рукавами щільно облягала його груди,
які тепер виглядали потужнішими та, як це не дивно, ще рельєфнішими.
 Він, як і раніше, дивився на мене впритул. Зрештою, я наважилася
обійняти його і відразу відчула його теплі руки на своїй спині. Серце моє
билося так сильно, що, здавалося, ось-ось вистрибне з грудей. Що б не
сталося за ці сім років, одне залишалося незмінним те, як моє тіло реагує на
його дотик. Я мимоволі заплющила очі та тут же почула голос з-за його
спини.
— А ви, мабуть, дочка Сари. Ви з нею виглядаєте як сестри-близнюки.
 Я різко відсторонилася від Елека і ніяково простягла його дівчині липку
від поту долоню.
 – Так… привіт, мене звуть Грета.
 Вона проігнорувала мою руку і замість того, щоб її потиснути, співчутливо
посміхнулася та обійняла мене.
 – А я Челсі. Приємно з вами познайомитися. Співчуваю з приводу вашого
вітчима. - Від її волосся виходив той самий запах, на який я чомусь очікувала:
свіжий і тонкий, у повній відповідності до її явно м'якого характеру.
 - Дякую вам, - ніяково сказала я.
 Напруга в повітрі була майже відчутною, і ми троє завмерли на кілька
миттєвостей у незручному мовчанні.
 Тут у кімнату зайшла мама, несучи в обох руках величезну овальну страву
зі смаженим м'ясом, прикрашеним стеблами спаржі. Я скористалася
моментом, щоб втекти від неприємної для мене ситуації, і запропонувала
матері допомогти принести решту частування, залишивши Елека та Челсі
вдвох біля столу.
 Тремтячими руками я намагалася дістати з ящика на кухні столове срібло,
яке мама попросила мене принести. Перед тим як знову увійти до їдальні, я
заплющила очі та глибоко зітхнула.
 Грег вимовляв промову, а я оминала стіл, розкладаючи столові
прилади. Виходило це досить ніяково, тому що я нервувала, і в мене все
падало з рук.
 Закінчивши, я сіла на своє місце, навскіс від Елек і Челсі. Мій погляд був
прикутий до відображення мого обличчя у тарілці.
 – Ну, діти, розкажіть, як ви познайомились? – добродушно поцікавився
Грег.
  Я звела очі.
 Челсі посміхалася, з обожненням дивлячись на Елека.
 — Ми працюємо в молодіжному центрі, — сказала вона. – Я керую
програмою позакласної роботи зі школярами, а Елек працює у нас
соціальним педагогом. Спочатку ми були лише друзями. Я просто
захоплювалася, як чудово він поводиться з дітлахами. Вони його
обожнюють. - Вона накрила долонею його руку, що лежить на столі. – А ось
тепер і я краєчком ока я помітила, що вона подалася до нього всім тілом і
поцілувала. У цей момент мені здалося, що моя чорна сукня стала занадто
тісною – я майже не могла в ній дихати.
 - Як мило, - сказала мама.
 - Елек, а як Пілар сприйняла цю сумну подію? – поставив нове запитання
Грег.
 - Вона зараз погано почувається, - досить різко відповів той.
 Я мимоволі подивилась на нього. Це були перші слова, які він промовив за
весь час, крім мого імені.
 Челсі стиснула його руку.
 - Ми намагалися вмовити її приїхати, але вона вирішила, що не зможе
витримати це.
 Ми.
 Має близькі стосунки з його матір'ю.
 Значить, відносини у них безперечно серйозні.
 - Ну, у такому разі на краще, що вона залишилася вдома.
 Очевидно збентежена згадкою Пілар, мати зробила великий ковток вина з
келиха. Вона чудово знала, що саме вона була головною причиною того, що
Пілар не приїхала на похорон.
 Челсі повернулася до мене.
 - А де ви живете, Грето?
 – Я насправді живу у Нью-Йорку. Сюди приїхала лише на кілька днів.
 - Яке, мабуть, там цікаве життя. Мені завжди хотілося побувати у Нью-
Йорку. - Вона повернулася до Елек. - Може, ми навідаємось якось до Грети? У
нас буде десь зупинитися.
  Він коротко кивнув, колупаючи щось виделкою у тарілці – було очевидно,
що йому неприємна ця розмова. Якоїсь миті я відчула на собі його
погляд. Коли я повернулася, щоб подивитись на нього, то переконалася, що
він справді дивиться на мене. На якусь частку секунди наші очі зустрілися, і
він одразу ж опустив погляд у свою тарілку.
 - Елек ніколи не казав мені, що в нього є зведена сестра, - сказала Челсі.
 Ось як! Значить, він ніколи не згадував про неї.
 Тут голос подала мати.
 - Насправді Елек жив з нами зовсім недовго, коли вони з Гретою були
підлітками. - Вона подивилася на мене. - Ви ж тоді не надто один з одним
ладнали, чи не так?
 Мама й гадки не мала, що насправді відбувалося між мною та Елеком у той
час. Тому, на її думку, цей вислів можна було вважати правдивим.
 Хрипкуватий низький голос Елека, як ніж, пронизав моє серце.
 - Це правда, Грето?
 Я впустила вилку.
 - Що правда?
 – Що ми не дуже добре ладнали, як каже твоя мама.
 Зрозуміло, прихований підтекст у його питанні був адресований виключно
мені, бо тільки я й змогла б його зрозуміти. Я дивувалася, чому йому раптом
надумалося підколювати мене в цій і без того незручній ситуації.
 - Була така справа.
 Він буквально палив мене поглядом, а потім тихо промовив:
 - Так було…
 Несподівано я відчула, що все моє тіло горить.
 Його губи розтягнулися в посмішці.
 - Пам'ятаєш, як ти мене називала?
 - Що ти маєш на увазі?
 - Мій дорогий зведений братик, чи не так? Напевно, через мою чарівну
чарівність. - Він повернувся до Челсі. – Насправді я тоді був повним
засранцем.
  Повним засранцем. Він, зрозуміло, цього не хотів, але в мене при згадці
про ті часи голова пішла кругом.
 - Звідки ти знаєш, як я тебе називала? - запитала я.
 Він мовчки посміхнувся.
 Я усміхнулася у відповідь.
– Зрозуміло, ти, як завжди, підслуховував мою балаканину по телефону.
 - Здається, у вас тоді були веселі часи, - сказала Челсі, невинними очима
поглядаючи то на Елека, то на мене.
 - Це точно, - сказав він, обдарувавши мене поглядом, який аж ніяк не був
невинним.
 * * *
 Ми з Челсі допомогли Кларі віднести посуд на кухню. Через сорок хвилин
нам треба було бути в похоронному бюро для прощання з покійним.
 Голос Челсі змусив мене здригнутися.
 - А ви де працюєте, Грето?
 Я не була налаштована входити в подробиці моєї роботи в той момент,
тому відбулася найзагальнішою фразою:
 - Займаюся адміністративною роботою, нічого особливого, суцільна
рутина.
 Вона посміхнулася, і я, як якась ревнива погань, раптово пораділа, що в неї
намічаються складки навколо рота та гусячі лапки навколо очей.
 Я, звичайно, перебільшувала.
 – Іноді займатися рутинною роботою – це навіть приємно. Робота з
дітьми, звичайно, приносить задоволення, але це так вимотує. На хвилину не
можна розслабитися.
 Ми обидві подивилися крізь скляні розсувні двері. Елек стояв у саду,
засунув у кишені руки, очевидно, цілком поглинений своїми думками.
 — Я справді турбуюся про нього, — сказала вона, дивлячись на нього. - Чи
можу я вас про дещо попросити?
Розмова ставала все більш незручною для мене.
 - Звичайно.
  - Він не бажає обговорювати свого батька. Між ними трапилося щось
погане?
 Її питання застало мене зненацька. Хто я така, щоб обговорювати з нею
стосунки Ренді та Елека? Я й сама нічого про них не знала.
 - Вони зазвичай багато сперечалися, і Ренді часом бував дуже грубий з
Елеком, але я поняття не маю, що спричинило їхню неприязнь.
 Більше я не збираюся їй нічого видавати.
 - Я просто турбувалася, що він замкнеться у собі. Його батько щойно
помер, а він не виявляє майже жодних емоцій. Я маю на увазі, що якби мій
батько помер, я була б просто в розібраному стані.
 Я це добре розумію.
 Вона продовжувала:
 – Боюся, від цього Елек рано чи пізно зламається. Він явно не у своїй
тарілці. Не може спати ночами. Його це явно непокоїть, але він не може про
це говорити, не може дозволити собі поплакати.
 Я відчула гострий укол у серці за цих слів, бо моя душа теж боліла про
нього.
 - А ви пробували з ним поговорити?
 - Звичайно. Він просто заявляє, що не хоче це обговорювати. Він навіть не
хотів їхати на похорон. Я знала, що потім він про це дуже шкодуватиме, тому
вмовляла його доти, доки він, зрештою, не здався.
 Ось як – насправді він не хотів приїжджати сюди.
- Я рада, що ви наполягли на його приїзді.
 - Я справді люблю його, Грето.
 А я й не сумнівалася, що це так, і, хоча її слова змусили моє серце
стиснутись ще більше, моя розумніша частина була рада, що Елек знайшов
когось, хто його так сильно любив. Я не знала, що їй сказати. Не могла ж я
зізнатися їй, що й сама відчуваю те саме почуття.
Я теж його люблю.
 Можливо, через стільки років усе це вже не мало ніякого сенсу, але мої
почуття до Елека були такими ж сильними, як і сім років тому. І, як і раніше,
мені доводилося приховувати їх.
 Вона поклала долоню на мою руку.
  - Ви не зробите мені послугу?
 - Звичайно.
 – Коли ви зараз вийдете звідси… чи не могли б ви поговорити з ним про
це?
 – М-м-м…
 – Ну, будь ласка… Я не знаю, кого ще я можу попросити про це. Не думаю,
що він буде готовий до того, що йому сьогодні доведеться винести.
 Я озирнулася на міцну постать Елека, який, як і раніше, стояв у
саду. Можливо, це мій єдиний шанс поговорити з ним наодинці.
 - Добре, я намагатимусь поговорити з ним.
 Вона обійняла мене.
 - Спасибі вам. Буду дуже вдячна.
 У такому разі я відберу в тебе Елека.
 Під час цих теплих, дружніх обіймів я раптом зрозуміла, що можна
відчувати щиру симпатію до людини й все ж таки шалено до нього
ревнувати.
 Я глибоко зітхнула і вийшла через розсувні засклені двері на
вулицю. Небо поступово набувало сірого відтінку – явно наближалася гроза.
 Прямо скажемо, момент був не зовсім відповідний для того, щоб помічати,
як чудово виглядає його дупа в чорних штанах, але я відразу ж звернула на це
увагу. Легкий вітерець грав дивним темним хвилястим волоссям мого
зведеного брата.
 Я кашлянула, щоб привернути його увагу.
 Елек навіть не обернувся, бо й так знав, що то я.
 - Що ти тут робиш, Грето?
 - Челсі мене попросила поговорити з тобою.
 Він знизав плечима і саркастично посміхнувся.
 - Та невже?
 - Уяви собі, саме так.
 - Ви з нею досвідом обмінювалися?
 - Це не смішно.
  Врешті-решт він повернувся і подивився на мене, видихаючи сигаретний
дим, а потім кинув сигарету на землю і розчавив її ногою.
 - Думаєш, вона послала б тебе сюди поговорити зі мною, якби знала, що
коли ми з тобою востаннє були разом, ми гуляли, як кролики?
 Хоча я була шокована цією грубістю, від його слів все моє тіло вкрилося
мурашками.
 - Чи обов'язково так висловлюватися?
 - Але ж це правда, чи не так? Вона б у сказ прийшла, якби дізналася про
це.
 - Я не збираюся їй нічого розповідати, тож можеш заспокоїтися. Я ніколи
цього не зробила б.
 У мене почало смикати око.
 Він підняв одну брову.
 - Ти що, мені підморгуєш?
 – Ні… я… у мене просто око сіпається тому, що…
-Тому, що ти нервуєш. Я знаю. У тебе так було, коли ми вперше
зустрілися. Радий бачити, що коло замкнулося.
 - Думаю, деякі речі не змінюються, хіба не так? Минуло сім років, але
здається, що…
 – Це було вчора, – кивнув він. - Таке враження, що це було вчора, але ми
все просрали. Я маю на увазі ситуацію загалом.
 - Просто цьому ніколи не судилося статися.
 Він перевів погляд на мою шию, а потім знову глянув мені в очі:
 – Ну і де ж він?
 – Хто?
 – Твій наречений.
 - Я ні з ким не заручена. Точніше, було заручення… Але ми
розлучилися. Звідки ти про це знаєш?
 Моя відповідь, здавалося, вразила його, він довго стояв, дивлячись у
землю, а потім спитав, так і не відповівши на моє запитання:
 – І що ж сталося?
  – Це досить довга історія. Я сама поклала край цим відносинам. Він поїхав
працювати до Європи. Загалом нам не судилося бути разом.
 - У тебе зараз є хтось ще?
 – Ні. - Я поспішила перевести розмову з мого особистого життя на іншу
тему. - Челсі така мила, вона мені сподобалася.
 - Вона чудова. Насправді стосунки з нею – це найкраще, що зі мною колись
траплялося у житті.
 Мене наче вдарили кулаком під дих.
 – Вона справді турбується про тебе, бо ти не виявляєш жодних емоцій з
приводу смерті батька. Запитувала мене, чи я не в курсі, яка кішка пробігла
між тобою і Ренді. Я навіть не знала, що їй сказати, бо й сама дуже багато не
розумію.
— Ну, ти вже знаєш більше, ніж вона, хоч і не з моєї вини. Але якщо двома
словами – він був хріновим татом, а зараз він помер, у цьому вся суть. А якщо
серйозно, то це все, що виїдає мені мій мозок. Я ще навіть не зрозумів цей
факт.
– Це сталося так несподівано…
 — Моя мати справді тяжко переживає його смерть, — зізнався він.
 – А як їй до цього жилося?
 – Краще, ніж коли вони розлучилися, але ненабагато. Хоча поки що
складно говорити, як смерть Ренді може позначитися на її душевному
здоров'ї.
 Вітер несподівано посилився, і почав покрапати дощ. Я подивилася на
небо, потім на годинник
– За кілька хвилин нам треба їхати.
 – Іди до хати. Скажи їй, що зараз прийду.
 Я проігнорувала його слова і продовжувала стояти поряд. За моїми
відчуттями, я зазнала повної поразки. Мені нічого не вдалося з'ясувати.
 Чорт! Мої очі почали сповнюватися сльозами.
 - Що з тобою? – різко спитав Елек.
 - Челсі не єдина, хто про тебе турбується.
 – Але вона єдина, хто має на це право. Тобі не варто турбуватися про
мене. Тебе це зовсім не стосується.
  Ці слова зачепили мене болючіше, ніж усе сказане ним раніше.
 Адже в цей момент Елек найжорстокішим чином зрікся всього, що було
між нами, і розтоптав ту частинку мого серця, яку я віддала йому, зберігаючи
своє кохання всі ці роки. Я відчувала глибоке розчарування від того, що весь
цей час ідеалізувала свого зведеного брата, порівнюючи з ним усіх своїх
хлопців, звела його на п'єдестал, а насправді йому глибоко начхати на те, що
я відчуваю.
 - Знаєш що? Як би мені не було тебе зараз шкода через те, через що тобі
доводиться пройти, я просто сказала б: поцілуй мене в дупу.
 – Якби я був повним мерзотником, то сказав би, що ти просиш мене про
це, бо тобі колись дуже подобалося, коли я це робив. - Він пройшов повз
мене, злегка зачепивши плечем. - Подбай про свою матір сьогодні.
 Емоції, які я відчувала останні кілька годин, нагадували американські
гірки, оскільки шок змінювався то сумом, то ревнощами, а зараз мене охопив
страшний гнів. Чистий гнів у його первозданній формі. Коли він залишив
мене, я, заціпенівши, стояла в саду, і сльози котилися по моєму обличчю
потоком, настільки ж рясним, як і дощ, який уже розійшовся не на жарт.
 – А я й не знав, що Ренді має сина.
 Неможливо порахувати, скільки разів гості, які приходять віддати останню
данину Ренді, вимовляли ці слова. Це змушувало мене відчувати шалену
жалість до Елека, навіть попри те, що він буквально знищив мене вранці.
 Аромат квітів, що змішувався із запахом парфумів присутніх тут
незнайомих жінок, був просто задушливим.
 Більшість людей, які прийшли попрощатися з покійним, були або його
колегами по роботі з автомобільного салону або сусідами. Черга загортала за
ріг, і мені було не по собі від виду людей, які обмінювалися невимушеними
репліками, які іноді сміялися в очікуванні моменту прощання з покійним. Все
це сильно скидалося на коктельну вечірку без алкоголю, що мене дико
дратувало.
 Я стояла поряд з матір'ю, яка зовсім зламалася, побачивши бездиханне
тіло чоловіка вперше після серцевого нападу. Я погладжувала її по спині,
міняла паперові хустинки - словом, робила все, щоб допомогти їй витримати
випробування до кінця.
 Челсі переконала Елека зайняти місце серед групи родичів, незважаючи
на його початковий опір. Думаю, він просто настільки вимотався, що не зміг
їй протистояти.
  Грім застиг кіркою на обличчі Ренді, і від цього він виглядав скам'янілим і
зовсім невпізнанним. Було дуже важко бачити його лежачим там, до того ж
все це дуже яскраво нагадало мені день похорону батька, і це просто
розривало мені душу.
 Елек не підходив до труни і навіть не дивився в його бік. Він просто стояв
віддалік, і його витримки вистачало лише на те, щоб автоматично потискати
руку людям, що підходили до нього, в той час як Челсі вимовляла чергові
слова:
 Співчуваю вам у зв'язку з вашою втратою.
 Співчуваю вам у зв'язку з вашою втратою.
 Співчуваю вам у зв'язку з вашою втратою.
 Здавалося, Елек ось-ось зламається, але я, очевидно, була єдиною, хто це
помічав.
 Якоїсь миті мені потрібно було відлучитися у ванну кімнату, але я
пообіцяла матері, що відразу повернуся. Я плутала в пошуках туалету і,
зрештою, спустившись униз, потрапила до порожньої кімнати
відпочинку. Там досить сильно пахло пліснявою, але я була рада, що мені
вдалося втекти від шумного натовпу.
 Увійшовши до тихого приміщення на першому поверсі, я нарешті
помітила знак туалетної кімнати на протилежній стіні.
 Коли я вийшла, всі волоски на моєму тілі стали дибки: на одній з кушеток
я побачила Елека. Він сидів зігнувшись, стискаючи голову обома
долонями. Потім він опустив руки, але голову не підняв. Його вуха були
червоними, а плечі й спина судорожно смикалися в такт чи то важкому
частому диханню, чи риданням.
 То був момент особливих, дуже особистих переживань, а я мимоволі його
порушила.
 Можливо, у нього нарешті настав зрив, наближення якого я помічала за
виразом  його обличчя, коли він стояв біля труни. Як би там не було, я дуже
не хотіла, щоб він мене помітив, але проблема полягала в тому, що мені все
одно довелося б пройти повз нього, щоб опинитися на сходах.
 Незважаючи на те, що він засмутив мене вранці, потреба втішити його
була несподівано сильною, але ж він сказав, що мені не повинно бути справи
до його переживань, і я згнітивши серце вважала, що це мене дійсно не
повинно торкатися.
 І тому я повільно, намагаючись не шуміти, пройшла повз нього.
  Коли я вже підійшла до сходів, він несподівано гукнув мене.
 - Стривай.
 Я здригнулася, почувши його хрипкий голос, і обернулася до нього.
 - Мені треба нагору, до мами.
 - Приділи мені пару хвилин.
 Я змахнула білу пушинку з чорної сукні, підійшла до нього і сіла поряд,
відчуваючи тепло його тіла і ноги, що притиснулася до мене.
 - З тобою все добре?
 Він глянув на мене і заперечливо похитав головою.
 Борючись із бажанням обійняти його, я притиснула руку до свого коліна.
 Тобі не повинно бути до цього жодної справи.
 Він поклав долоню поверх моєї руки, що лежить на коліні, і все моє тіло
відгукнулося на цей простий дотик кожною своєю клітиною. Один-єдиний
жест змів усі бар'єри, які я побудувала після нашої суперечки в саду.
 – Те, що я сказав тобі сьогодні… пробач, мені шкода, – тихо промовив він.
 - Яку частину розмови ти маєш на увазі?
 – Все, що я наговорив. Я просто не знаю, як з усім цим впоратися… Ренді…
ти… решта. Все, що відбувається, здається нереальним. Поки я летів сюди, я
весь час молився, щоби ти не з'явилася.
 - Але чому?
– Бо ситуація дуже складна.
 – Не думаю, що ми знову зустрінемося. Я, звичайно, не очікувала, що
емоції будуть настільки сильними після семи років розлуки, Елек.
 - Наскільки сильні?
 – Мені справді здається, що все це сталося лише вчора. Для мене це так,
тому що я чіплялася за минуле, ніяк не могла відпустити тебе, і це впливало
на моє життя і мої стосунки з чоловіками. Але все ж таки я непогано з цим
справлялася ... до нашої зустрічі. Як би там не було, я не мушу в це
втягуватися.
Все це більше не має жодного значення. Адже ти любиш Челсі.
 – Люблю, – впевнено підтвердив він.
  Коли я почула, з якою теплотою він сказав це, до моїх очей підступили
сльози.
 – Вона чудова людина. Але після всього, що було між нами, мені все ще
важко бачити тебе з іншою жінкою. Щоправда, бачити, як ти страждаєш, ще
важче.
 Я відкинула всяке вдавання і сказала саме те, що було в мене на душі, тому
що не була впевнена, чи вдасться нам хоч ще раз поспілкуватися
наодинці. Мені було дуже важливо дати йому зрозуміти, які почуття я
насправді відчувала. Але, мабуть, це була не надто вдала ідея. Схаменувшись,
я похитала головою.
 - Вибач, мені не слід було все це говорити.
 Створювалося таке враження, що натовп нагорі знаходиться десь за
мільйон миль від нас. Тут було так тихо, що, здавалося, можна почути звук
шпильки, що падає на підлогу.
 Я стояла, опустивши очі, і здригнулася, коли відчула, як його долоня
торкнулася моєї щоки. Потім вона ковзнула вниз і обхопила мою шию.
 – Грета… – видихнув він. Таку бурю емоцій, яку він вклав в одне моє ім'я, я
чула від нього всього один раз, тієї самої ночі, сім років тому.
 Я заплющила очі, усвідомивши, що на мить ми повернулися в минуле. Я
знову була з Елеком – моїм Елеком. Я думала, що більше ніколи в житті не
випробуватиму такого. Його рука, що лежить на моїй шиї, трохи
стиснулася. Це був безневинний дотик, але з кожною секундою ми ніби
долали невидимий бар'єр, що розділяє нас. Він почав повільно погладжувати
мою шию великим пальцем. Від дотику його жорстких, огрубілих пальців до
моєї шкіри, по тілу побігла тепла хвиля. Я не розуміла, що відбувається, і не
була певна, що він це розумів. Залишалося тільки молитися, щоб ніхто не
спустився сюди, бо, як тільки Елек прийде до тями, він мене покине.
 - Я роблю тобі боляче, - сказав він, погладжуючи мою шию пальцями.
 – Все нормально, – прошепотіла я. Мої очі все ще були заплющені.
 Тут ми почули чиїсь кроки, і Елек різко відсмикнув руку.
 - Ось ви де, - сказала Челсі, підходячи до канапи, на якій ми сиділи. – Не
дивуюсь, що ви захотіли перепочити. Цей вечір такий виснажливий.
Я негайно підвелася і видавила з себе, мабуть, фальшиву посмішку, яку
мені тільки доводилося зображати у своєму житті. Моє серце готове було
вискочити з грудей після того, що між нами щойно сталося.
  – Священник уже готується промовити молитву. Я просто хотіла, щоб ти її
не пропустив, - сказала вона, звертаючись до Елек. - Ти досить добре
почуваєшся, щоб піднятися нагору?
 - Так ... М-м-м ... Зі мною все нормально, - трохи запинаючись, відповів
він. - Ходімо.
 Він кинув на мене швидкий погляд, вираз якого було складно зрозуміти,
перш ніж повернутися і піти за Челсі. Я пішла слідом за ними та побачила, як
він кладе руку на її шию – тим самим жестом, яким хвилину тому обіймав
мене.
 * * *
 Після прощання з покійним Грег та Клара запросили кілька людей до себе
на чай із солодощами. Мама вважала, що просто зобов'язана піти, і мала на
увазі, що я маю бути з нею, щоб потім відвезти її додому.
 Ми з мамою були останніми, хто пішов із похоронного бюро, тому до того
часу, як ми дісталися додому друзів, за столом у їдальні вже сиділо багато
гостей. Весь будинок був наповнений запахом свіжозвареної кави та булочок
з чорницею, які Клара щойно дістала з духовки.
 Все, що я хотіла - це вирушити додому і виспатися як слід. Завтра буде ще
один довгий день, оскільки мав бути похорон. Я гадки не мала, коли Елек
збирався поїхати назад до Каліфорнії, але вважала, що він навряд чи
затримається тут довше завтрашнього дня.
 Елека та Челсі ніде не було видно. Хоча, здавалося б, мене це зовсім не
стосується, я мимоволі гадала, де вони зараз і чим займаються.
 Як тільки я про це подумала, у вітальні з'явилася Челсі, що несла булочку
на паперовій тарілці. Вона переодяглася з чорної сукні в набагато вільніший
одяг – шортики та майку. Волосся було зібране в недбалий хвіст, на обличчі
ні сліду макіяжу, чому вона здавалася набагато молодшою.
– Привіт, Грето. Чи можна скласти тобі компанію? - Вона сіла поруч зі
мною, перш ніж я встигла відповісти.
 - Звичайно. - Я посунулася на маленькому диванчику, звільняючи їй місце.
 - Я рада, що ти сюди прийшла, - сказала вона. - У Грега та Клари такий
милий будинок, не знаходиш? Добре, що ми зупинились у них, а не в готелі.
 - Звичайно.
  – Сподіваюся, колись у мене з'явиться свій будинок, але з тими
зарплатами, які ми отримуємо у молодіжному центрі, нам ще не скоро це
світить. Зараз ми живемо у крихітній квартирці.
 Ми живемо.
 – Як давно ви мешкаєте разом?
 – Усього кілька місяців. А зустрічатись почали близько року тому. Елек не
дуже хотів їхати далеко від матері, але зрештою змирився. Пілар не дуже
добре себе почувала останнім часом. Втім, ти ж, мабуть, про це знаєш, правда?
 – Так. Я в курсі, що вона мала проблеми зі здоров'ям.
 – Проте за останній рік їй стало набагато краще. У неї навіть чоловік
з'явився… Але коли вона дізналася про смерть Ренді, то дуже важко це
переживала, тому ми навіть побоювалися, що настане погіршення.
 - А де зараз Елек?
 – Він у кімнаті нагорі.
 - У якому він стані?
 – Насправді… з ним сьогодні твориться щось дивне.
 - Що ти маєш на увазі?
 Вона озирнулася довкола, щоб переконатися, що ніхто не чує нашої
розмови.
 – Розумієш… ну… ми пішли з церемонії трохи раніше і приїхали сюди. Він…
 - Що він?
 Вона схилилася до мене і прошепотіла.
 - Він захотів зайнятися коханням.
 Я мало не захлинутися чаєм.
 Якого біса вона мені це повідомляє?
 Я кашлянула.
 – А що тут незвичайного?
 – Та ні, я не те маю на увазі. Він любить займатися сексом, але цього разу
це було інакше…
 Полюбляє займатися сексом.
  Я щосили намагалася поводитися невимушено і не показувати, що мене
просто нудить від цієї розмови, яка завдавала мені гострого болю.
 - Що означає "по-іншому"?
 - Ми прийшли сюди, і він негайно затяг мене нагору і почав зривати
одяг. Було таке враження, що він хоче втекти від своїх переживань, забути,
що відбувалося сьогодні. Я це чудово розумію. Але потім, як тільки ми
почали кохатися, він не зміг завершити акт. Він мав такий відсутній погляд…
немов його думки були далеко звідси. Потім він помчав у ванну, зачинив
двері, і я почула шум води.
 - Він потім щось сказав?
– Ні. Абсолютно нічого.
 - Думаю, це пов'язано з тим, що відбувалося сьогодні, - сказала я.
 І я зовсім не маю на увазі те, що він обіймав мене за шию, Челсі.
 - Як я тепер зможу залишити його одного після того, що сталося?
 – Що означає «залишити»?
 - А він тобі хіба не сказав? Я не можу залишитися на похороні.
 – Чому?
 - Я відлітаю завтра о дев'ятій ранку. У сестри завтра весілля. Ну,
розумієш… завтра ж п'ятниця. Звичайно, якщо проводити весільні
урочистості у будні, це знижує витрати для організаторів удвічі. Але для всіх
інших це дуже незручно – у всіх робота, якесь своє життя. І, головне, я ніяк не
можу не піти – вона попросила мене бути подружкою нареченої. Ось такий
жахливий збіг.
 Значить, вона їде.
 - А коли Елек збирається поїхати?
 - У нього рейс у суботу ввечері.
 – Зрозуміло.
 Вона закинула ногу на ногу та відкусила булочку.
 - Він завжди мав такий складний характер? Я маю на увазі, у юності?
 - Якщо судити з його поведінки в той короткий час, що я спілкувалася з
ним, то швидше так. Один із показників – прагнення писати книги.
 Вона відкинула голову назад і з подивом перепитала:
  - Він що, писав... книги?
 Вона цього не знала?
 – О… м-м-м… та він робив це заради розваги. Напевно, не варто було про
це згадувати. Загалом це не важливо.
 - Очманіти! Треба спитати його про це. Як можливо, що я нічого не знаю
про те, що він любив писати? А про що були ці книжки?
 Як могло таке вийти, що він не розповів їй про те, що було для нього таке
важливе?
 Я почала трохи панікувати.
 – Та так, якісь розповіді… Не кажи йому, що я проговорилася про це. - Я
потрясла головою, намагаючись придумати, як перевести розмову на іншу
тему. – Не треба було мені про це говорити.
 - Справді, не треба, - пролунав крижаний голос Елека.
 Ми обидві повернулися і побачили, що він стоїть позаду нас.
 Ось чорт!
 Одного його холодного погляду, кинутого в мій бік спідлоба, було
достатньо, щоб зрозуміти – я зробила величезну помилку. Але виправляти
щось було пізно. На той момент тільки він сам міг врятувати ситуацію.
 Челсі поплескала диваном поруч із собою.
 - Іди сюди, любий. Чому ти не розповідав мені, що колись намагався
писати? Це ж так круто.
 - Що в цьому такого особливого? Просто захоплення, яке я мав у
підлітковому віці.
 Жодне це не захоплення, а справжня пристрасть.
 Чому ж ти тепер нічого не пишеш?
 - Повірити не можу, що ти приховав це від мене, - з натяком на образу
сказала Челсі.
 Він роздратовано відмахнувся.
 - Що ж, тепер ти знаєш.
 Я все чекала, коли Елек подивиться на мене, щоб хоч би поглядом
показати йому, як я жалкую про свою помилку, але він не дав мені такої
можливості.
  Тут у кімнату зайшла Клара.
 - Елек, тобі щось принести?
 - Який-небудь міцніший напій.
 – Зрозуміло, буде зроблено.
 Вона невдовзі повернулася з трьома склянками, наповненими якоюсь
рідиною бурштинового кольору. Елек відразу ж перекинув дві порції поспіль.
 Челсі прошепотіла мені на вухо.
 - Ось бачиш? Обіцяй, що за ним наглядатимеш заради мене. Добре?
 Елек з гуркотом опустив останню склянку на тацю, прикінчивши і його
вміст теж.
 - Ось тільки не треба за мною доглядати, - гаркнув він.
 - Ти ж знаєш, як я переживаю, що доводиться залишати тебе тут одного.
 – Не варто переживати. Все зі мною буде гаразд. Я буду вдома ще до того,
як ти прокинешся в неділю вранці.
 Отже, він знову зникне з мого життя і навіть не збирається попрощатися.
 Челсі поклала голову йому на плече. Елек встиг до цього часу
переодягнутися в джинси, і я тільки зараз помітила, що він був босоніж. У
мене в голові одразу майнув спогад про ту саму ніч, коли він вперше відкрив
мені своє серце – тоді я помітила, які гарні у нього ступні. Я відразу
постаралася викинути цю думку з голови та відвернулася, тому що, коли
Челсі просила мене за ним доглянути, навряд чи вона мала на увазі, що я
пожиратиму поглядом її коханого.
 До вітальні увійшла моя мати.
 - Дорога, думаю, мені треба їхати додому, щоб відпочити перед
завтрашнім випробуванням.
 - Добре, зараз поїдемо. - Мені було важко відірватися від цього дивана.
 Челсі теж підвелася.
 - Грета, ми з тобою більше не побачимось. Висловити не можу, як приємно
було з тобою познайомитись. Сподіваюся, ми зустрінемося знову.
 - Взаємно, - збрехала я.
  Обіймаючи її, я дивилася через її плече на Елека і беззвучно вимовила
одними губами: «Пробач», сподіваючись заслужити його прощення за те, що
виговорила його секрет про літературні експерименти.
 Він дивився на мене порожнім поглядом, що нічого не виражав. Чесно
кажучи, я не могла зрозуміти, чому він ніколи не говорив Челсі про своє
юнацьке захоплення, але тепер це не мало жодного значення.
 Я знову порушила кордони у наших відносинах. Хоч би що відбувалося
між нами в кімнаті для відпочинку в похоронному бюро, мені в його житті
більше не було місця. У той момент я поклялася собі наступного дня
триматися від нього якомога далі, якщо він сам не шукатиме зустрічі.
 Я йому не потрібна. Він належить їй.
 Челсі обняла мою матір.
 - Сара, будь ласка, ще раз прийміть мої найщиріші співчуття. Я так
шкодую, що завтра доведеться їхати до Каліфорнії на весілля сестри.
 - Дякую вам, - сказала мама. Було видно, що вона смертельно втомилася.
 Челсі прошепотіла мені на вухо:
 - Дякую за те, що дала мені виговоритися, і вибач, що навантажила тебе
всякими дурницями.
 - Дрібниці. Звертайся.
 І тобі дякую, що так боляче мене поранила.
 У якомусь іншому житті ця дівчинка могла б стати моєю найкращою
подругою. Можна було не сумніватися, що вона – та сама людина, яку ви
можете викликати у будь-який час дня та ночі та поплакатися у
жилетку. Вона була така мила, і я відчула себе останньою погань через те, що
зазнала полегшення, почувши, що завтра вранці вона відлітає додому.
Тепер основною проблемою буде якось пережити наступні двадцять
чотири години. А потім Елек теж сяде на літак і знову назавжди зникне з
мого життя.
 Адже так?
Але все склалося зовсім не так, як я передбачала.
 Розділ 14
Мій настрій залишався похмурим, а ось погода була чудова. Пташки
щебетали, сонце сяяло, до того ж мені вдалося виспатися. Але я пам'ятала,
що це не звичайний прекрасний весняний ранок у Бостоні. Сьогодні моя
мати має ховати чоловіка вдруге у своєму житті, а Елеку – ховати батька.
 До того як минулого вечора Челсі повідомила мені, що збирається поїхати,
я і не уявляла, наскільки сильно мене дратувала її присутність. І, незважаючи
на те, що мені сьогодні було задоволення бачити Елека, сьогоднішній день
все ж здавався набагато менш жахливим, ніж вчорашній.
 Коли я увійшла до кімнати матері, вона сиділа на ліжку, тримаючи в руках
свою весільну фотографію з Ренді. На церемонію у будівлі мерії вона одягла
простий білий костюм. Тоді вони здавались справді щасливими.
 - У нього було багато тарганів у голові, але він мене любив, - сказала
вона. – Це єдине, у чому я впевнена, говорячи про нього.
 Я обняла її за плечі і забрала фотографію з її рук.
 – Я пам'ятаю цей день, начебто це було вчора.
 – Наш шлюб… Для нього це була можливість розпочати нове життя, але
він так і не зумів забути проблеми, які мучили його в минулому, або
відмовитися від спричиненої ними ненависті. Ренді ніколи не був зі мною
відвертим про цей період свого життя, а я ніколи не наполягала на тому,
щоби він зі мною ділився.
 Як це знайоме.
 Вона трохи помовчала, потім продовжила:
 - Думаю, мені й не хотілося нічого про це знати. Після того болю, який я
зазнала, втративши твого батька, я просто не хотіла жодних складнощів. Це
було так егоїстично з мого боку… – Вона почала плакати. - Я весь час
молилася останнім часом, і на душі у мене було тяжко. Мені соромно, що я
ніколи не намагалася втрутитися у його стосунки з Елеком. Я жила у своєму
замкнутому світі, і мене це влаштовувало.
 - Ну, з їхньої поведінки нелегко було вгадати, як можна їм допомогти, і
вони аж ніяк не прагнули полегшити нам завдання, - постаралася я її
втішити.
 Вона витерла очі й поглянула на мене.
 - Мені так шкода, що тобі довелося пройти через це.
  – Мені? Через що пройти?
 - Бачити Елека з нею ... з цієї Челсі.
 - Що ти маєш на увазі?
 – Я все знаю, Грето.
 - Знаєш що?
 — Знаю, що сталося між вами тієї ночі, перед тим, як він мав виїхати до
Каліфорнії.
 Я обережно поклала фотографію на ліжко, щоб вона не впала на підлогу та
не розбилася. Я  була настільки вражена цими словами, що в мене затремтіли
руки.
 – Що?
 - Я того ранку рано прокинулася. Елек не помітив, що я бачила, як він
вийшов із твоєї кімнати і попрямував до своєї кімнати. Потім, уже вдень,
після того, як я повернулася з походу магазинами, я пішла перевірити, як ти,
але ти вже пішла. Я знайшла упаковку від презервативу в твоїй кімнаті, а на
твоїх простирадлах помітила невелику пляму крові. І ти була такою
пригніченою весь тиждень після його від'їзду. Я хотіла сказати тобі, що все
знаю. Хотіла підтримати тебе, але боялася збентежити і не хотіла жодних
проблем із Ренді. Він би точно рвав і метал, якби дізнався про це. Я не
переставала повторювати собі, що тобі вже вісімнадцять, і якби ти хотіла
присвятити мене у свою таємницю, ти б мені сама розповіла.
 - Ну треба ж! Виявляється, весь цей час ти знала.
 - Він же був у тебе першим?
 – Так.
 Вона взяла мене за руку.
 - Як шкода, що я не змогла тебе підтримати.
 - Все нормально. Як ти сказала, краще було про це мовчати.
 – Це був… просто секс… чи щось більше?
 – Для мене це було щось більше. Думаю, і він тоді відчував ті ж
почуття. Але зараз це не має жодного значення.
 - Схоже, він цілком щасливий із цією дівчинкою.
 - Так, схоже на те. Вони мешкають разом.
  - Проте він все ще не одружився з нею.
 Я примружила очі.
 - Що ти хочеш цим сказати?
 – Лише те, що, якщо між вами є щось недомовлене, то це твоя остання
можливість усе з'ясувати безпосередньо. Зараз, коли Ренді помер, нам навряд
колись ще доведеться побачитися з Елеком.
 Незважаючи на те, що я це і сама чудово розуміла, її слова вразили мене
своєю нещадною ясністю.
 - Дякую за пораду, але я цілком впевнена, що між нами все скінчено, поїзд
уже пішов.
 По моїй щоці скотилася сльоза, незважаючи на мої відчайдушні спроби
здаватися незворушною.
 - Очевидно, для тебе, дитино, ця історія ще не закінчена.
 * * *
 За запахом я відразу зрозуміла, що він стоїть за моєю спиною. Втім, і
раніше моє тіло відчуло його присутність. Вікна в церкві були відчинені, і
свіжий вітерець доніс мені аромат одеколону і гвоздикових сигарет. Як не
дивно, це вплинуло на мене заспокійливо. Цей аромат змішувався із запахом
воскових свічок, що стояли навколо вівтаря, та лілій, які ми перенесли сюди
з похоронного бюро.
 Ми з матір'ю сиділи в першому ряду. я обернулася і побачила, що Елек
сидить поруч із Грегом та Кларою. Вони прибули до церкви через кілька
хвилин після нас. На ньому була відповідна чорна сорочка, застебнута
наглухо, без краватки. Він сидів, опустивши очі. Мабуть, він не помітив, що я
дивлюся на нього, або вдав, що не помічає.
 У церкві було вдвічі менше людей, аніж на вчорашньому прощанні. Було
дуже тихо, за винятком віддалених звуків машин, що проїжджали, і луна від
кроків людей, що прямували довгим проходом до своїх місць.
 Органіст почав грати «На крилах орла», і за перших звуків музики мати
заплакала ще сильніше.
 Священик промовив похоронну проповідь, промовляючи найзагальніші,
безликі фрази. Коли він назвав Ренді «батьком, що любить», всі м'язи мого
тіла мимоволі напружилися. Взагалі-то якби в Елека з Ренді були б добрі
стосунки, в цей момент він міг піднятися і вимовити кілька слів. Я навіть
уявити не могла, що Елек сказав би насправді, якби йому випала така
можливість. Але він у повному мовчанні просидів усю службу. Він не плакав і
навіть не зводив погляду. Він просто… був присутній, що, втім, було краще,
ніж якби він не з'явився в церкві. Я не могла не віддати йому належного за
такий мужній вчинок.
 Я спостерігала, як Елек, Грег та інші чоловіки – друзі Ренді – виносили
труну з церкви. На обличчі Елека, як і раніше, не відбивалося жодних емоцій.
 Мати не захотіла орендувати лімузин, і ми вирушили на цвинтар на моєму
автомобілі, а Грег, Клара та Елек їхали за нами.
 На цвинтарі ми зібралися навколо великої ями, виритої прямо перед
гранітним надгробним каменем із висіченим написом «О'Рурк». Я мимоволі
запитала: чи моя мати буде похована на тій самій ділянці чи поруч з моїм
батьком?
 Елек вийшов з машини, підійшов до місця, де я стояла, і заглянув у
могилу. Він пильно дивився туди, та й я теж. Коли він повернувся до мене, в
його очах я прочитала сум'яття.
 Дивно, як швидко людина може відкинути вражену гордість, коли
відчуває, що хтось, хто завдав йому болю, потребує підтримки. Я простягла
руку і торкнулася його долоні. Він не чинив опір.
 - Я не зможу цього зробити, - сказав він.
 - Про що ти говориш?
 – Якщо вони попросять мене допомогти опустити труну в землю, то я
просто не зможу це зробити.
 - Все нормально, Елек. Ти не зобов'язаний робити щось, якщо відчуваєш
відторгнення. У будь-якому разі, не думаю, що вони очікують від тебе цього.
 Він слухав мене, мовчки кивав, швидко моргаючи і нервово
ковтаючи. Потім він відпустив мою руку,  повернувся і пішов крізь натовп
людей, що прибували. Він так і брів уздовж дороги, йдучи все далі й далі від
могили.
 Не роздумуючи, я побігла за ним, хоч це було досить важко у туфлях на
високих підборах.
 – Елек… почекай!
 Коли він зупинився, то дихав навіть ще важче, ніж я, незважаючи на те, що
я бігла і сильно запихалася. Я думала, що вчора в похоронному бюро він
зірвався, але я помилялася, саме зараз у нього трапилася справжня істерика.
  – Є щось таке у цій частині похоронної церемонії, що для мене просто
нестерпно. Я не можу дивитися, як його опускають у землю, тим більше в
цьому брати участь.
 - Все нормально. Тобі й не треба цього робити.
 - Не думаю, що він хотів би мене тут бачити, Грето. У будь-якому випадку
це видовище не для мене.
 - Елек, заспокойся, це абсолютно нормальна реакція. Ми можемо туди й
зовсім не ходити. Я залишусь тут із тобою.
 Він продовжував заперечливо хитати головою, не дивлячись на
мене. Здавалося, він перебував у глибокому роздумі.
 Поруч із нами на землю сіла чорна ворона. Цікаво, чого був цей знак?
 Після кількох секунд мовчання він заговорив:
 - Це було під час однієї з наших найжахливіших сварок приблизно за рік
до нашого з тобою знайомства. Ренді заявив, що краще померти і бути
похованим, ніж побачити, на якого мерзотника я перетворюся. - Він глянув
на свої черевики і знову похитав головою. – Я йому відповів щось на кшталт
«ну, тоді я весь час посміхатимуся, коли тебе опускатимуть у могилу». - Він
судомно вдихнув, ніби не дихав увесь час, поки говорив.
 Я була готова розплакатися.
 – Елек…
 Поглянувши на небо, він ледве чутним шепотом вимовив:
 - Я цього не хотів.
 Його слів майже не було чути, і я раптом зрозуміла, що на той момент він
звертався до Ренді.
 Він притис руку до грудей і глянув на мене.
 - Мені треба звідси піти. Не можу тут перебувати. Я втрачаю над собою
контроль. Таке враження, що я не можу дихати.
 Елек раптом швидко пішов уперед, і я знову побігла за ним.
 - Добре. Куди ти хочеш податися? В аеропорт?
 – Ні… ні… Ти приїхала машиною?
 – Так.
 - Тоді просто відвези мене звідси до біса.
  Я кивнула, і він пішов за мною по вкритій гравієм доріжці до
паркування. Люди все ще юрмилися навколо могили Ренді зовсім
неподалік. Я пошарила в кишені, шукаючи ключі від машини, а Елек сів
поруч з місцем водія, голосно грюкнувши дверима.
 Я відразу ж завела мотор і виїхала з паркування, прямуючи до цвинтарних
воріт.
 - Куди ти хочеш поїхати?
 – У будь-яке місце, яке навіть далеко не нагадує цей кошмар. Давай просто
прокотимося трохи шосе.
 Елек відкинув голову на підголівник і заплющив очі. Його груди важко
здіймалися і опускалися. Він розстебнув три верхні гудзики сорочки. Коли
ми зупинилися на світлофорі, я надіслала матері повідомлення.
 Все нормально. У Елека почався напад паніки, він у моїй машині, ми трохи
покатаємось. Нехай Грег підвезе тебе до ресторану. Скажи йому, що Елек зі
мною. Не впевнена, що зможемо бути присутнім на обіді.
 Я не очікувала отримати від неї швидку відповідь, але все ж таки
сподівалася, що вона загляне в телефон, помітивши нашу відсутність.
 – Ось чорт! – пробурчав Елек.
 - Що трапилося?
 - Залишив цигарки в машині Грега. Страшно хочу палити.
 – Можна зупинитися та купити пачку.
 Він підняв руку.
 - Не треба. Не зупиняйся. Просто продовжуй їхати.
 Саме так я і вчинила. Цілі дві години ми каталися по шосе. У середині дня
рух був не надто інтенсивний. Елек мовчав весь цей час, здебільшого
дивлячись у вікно.
 В одному місці мені довелося зупинитись, інакше ми виїхали б за
територію штату. Через п'ятнадцять хвилин їзди я помітила знак Ласкаво
просимо до Коннектикуту. Елек попросив мене відвезти його в таке місце,
яке було б повною протилежністю цвинтарю, щоб забути. Раптом мені спало
на думку блискуча ідея, куди нам слід поїхати.
 - Ще хвилин двадцять, а потім ми зробимо десь зупинку, добре?
 Він повернувся до мене і вперше за ці кілька годин сказав:
  - Дякую.
 Тут задзвонив мій телефон, і я мусила відповісти.
 - Привіт, мам.
 - Грета, ми так турбувалися. Обід уже скінчився. З вами все в порядку?
 - Все просто чудово. Ми досі у дорозі. Незабаром зробимо
перепочинок. Не турбуйся, добре? Мені дуже шкода, що довелося покинути
тебе.
 - Зі мною все гаразд. Найгірше вже позаду. Я залишусь у Грега з Кларою на
ніч. Просто подбай про Елека. Він не повинен залишатися один.
 - Чудово. Дякую за розуміння. Мама я тебе люблю.
 - Я теж тебе люблю.
Ми вже наближалися до місця призначення, і я штовхнула Елека ліктем
убік.
 - Прокидайся. Ми приїхали.
 Він потер очі руками і глянув на мене. Ми продовжували спускатися вниз
довгою під'їзною доріжкою.
 - Ти привезла мене до палацу Чарівника з країни Оз?
 Він був не такий далекий від істини. Вигляд, що відкривається перед нами,
і справді нагадував дорогу з жовтої цегли, в кінці якої височив масивний
замок.
 - Ні, дурненький. Це казино.
 - Ми втекли з похорону, а ти тепер хочеш долучити мене до азартних ігор?
 Якого біса?
 Коли я повернулася, щоб подивитись на нього, то чекала побачити вираз
подиву чи обурення, але натомість на його обличчі з'явилася чудова щира
усмішка, яку я так рідко бачила – насправді, лише кілька разів, – і ця
посмішка сказала мені, що він просто з мене жартує. У такі моменти моє
серце завжди тремтіло.
 А потім він раптом почав істерично реготати, сховавши обличчя в
долонях. Мені навіть здалося, що він збожеволів.
 - Тобі це здається недоречним?
 Він витер очі.
  - Зовсім ні. Думаю, це просто блискуча ідея, твою матір!
 Коли я в'їхала на паркування, він все ще сміявся.
 - Ти ж просив мене відвезти тебе до якогось місця, яке є повною
протилежністю цвинтарю, хіба не так, Елеку?
 - Ну так, але я думав, що, може, це якийсь японський ресторан з дзен-
буддійським ухилом, де все перейнято духом споглядання, ну, чи не знаю...
пляж?
 - Хочеш, щоб ми поїхали?
 - Ні, чорт забирай. Я сам до такого ніколи не додумався б, але якщо є на
світі місце, де ти можеш забути свої суми, то це казино. - Він глянув у вікно,
потім повернувся до мене, і від його погляду мене пробрала тремтіння. - Так
допоможи мені забути мій сум, Грето.
 * * *
 Коли ми увійшли до будівлі казино, я мало не задихнулася від густого
сигаретного диму. Мене аж пересмикнуло.
 - Бачу, в цьому місці у тебе не буде проблем знайти твої улюблені палички,
які викликають рак. Схоже, тут усі поголовно курять. Гірше, ніж тут,
смердить лише у магазинах секонд-хенду.
 - Спробуй розслабитися і отримувати задоволення, сестричко. - Він узяв
мене за плечі і струснув. Реакція мого тіла на дотик його сильних рук була
цілком очікуваною. Якщо він і далі продовжить так торкатися мене,
сьогоднішній вечір стане важким випробуванням.
- Ось тільки не треба мене так називати.
 - А як ти хочеш, щоб я тебе називав? Ніхто нас тут не знає. Ми можемо
називати один одного вигаданими іменами. Ми одягнені у все чорне і
виглядаємо, як якісь мафіозі, що грають по-крупному.
 - Як завгодно, тільки не сестричкою, - прокричала я крізь оглушливий
дзвін ігрових автоматів, коли ми ввійшли до одного із залів. - У що ти хочеш
зіграти?
 - Хочу спробувати щастя за одним із гральних столів, - сказав він. - А ти?
 - Віддаю перевагу ігровим автоматам.
 - Гральні автомати? Ха! Як то кажуть, гуляти так гуляти.
 - Ось тільки не з мене треба сміятися.
  - Невже варто йти в казино заради гральних автоматів, особливо такої
дешевки?
 – Я просто не вмію грати у рулетку.
 – Я тебе навчу, але спершу нам треба випити. - Він підморгнув зі
скабрезною посмішкою. - Може, хряпнемо текіли? Як там кажуть? Лизни-
випий-кухні?
 Я закотила очі.
 – Боже, деякі речі не змінюються. Ну принаймні я бачу перед собою
колишнього Елека з його брудними жартами. А це означає, що сьогодні я все
зробила правильно.
 – А якщо серйозно, твоя ідея… – він озирнувся довкола. – Те, що ти
притягла мене сюди… це ідеальне рішення.
 Ми купили пару пачок чіпсів, і Елек повів мене до кімнати з приглушеним
освітленням, де за столами сиділи гравці. У куточку розташовувався бар.
 - У що вони грають? - Запитала я.
 - У крэпс. Це гра в кістки. Що б ти хотіла випити?
 – Ром із кока-колою.
 - Добре, я зараз швидко збігаю за напоями. Не здумай без мене тут
вигравати, - сказав він, задкуючи з усмішкою на обличчі.
Від цієї усмішки в мене стало на душі радіснішим, хоча я й знала, що все це
лише ненадовго відверне його від болю, який він відчував раніше.
 В очікуванні Елека з напоями я підійшла до одного зі столиків і стала за
спиною гравців, що стояли навколо. Краснолиций великий чоловік у
ковбойському капелюсі, який говорив з південним акцентом і був явно
напідпитку, посміхнувся мені, а потім знову звернув увагу на те, що
відбувалося на ігровому столі.
 Я гадки не мала про правила цієї гри і просто стояла там, занурившись у
свої роздуми, як раптом усі почали аплодувати. Коли напідпитку хлопець
зрозумів, що виграв, він повернувся і схопив мене за зап'ястя.
 - Ви, прекрасна леді, просто талісман, який приносить мені успіх. Я
жодного разу не виграв, поки, немов за помахом чарівної палички, не
з'явилися ви. І тепер я вас нікуди не відпущу.
 Від нього страшно несло пивом, а сорочка наскрізь просочилася потім.
 Я посміхнулася йому, бо ситуація здавалася мені цілком безневинною. Так
воно й було, поки він не ляснув мене по дупі… причому досить сильно.
 Коли я повернулася, щоб піти, то побачила, що до нас наближається Елек
із двома склянками в руці. Він більше не посміхався.
 - Скажи мені, я справді щойно бачив, як цей гребаний козел шльопнув
тебе по дупі? - Він не став чекати відповіді і засунув мені в руки келихи. -
Потримай.
 Елек схопив кривдника за шию.
 - Ти хто такий, чорт тебе візьми, щоб лапати її?
 Чоловік підняв руки вгору.
 – Я не знав, що вона тут не одна. Вона мені просто допомогла виграти.
 – Схоже, ти сам собі допоміг, – Елек, не відпускаючи його шию, підтяг
його до мене. - Пробач вибачення у леді, негайно.
 – Послухай, хлопче…
 Елек стиснув його шию ще сильніше.
 - Проси вибачення.
 - Вибачте, - насилу видавив із себе мужик.
 Елек був у нестямі від люті і не зводив очей з хама.
 Я махнула в його бік рукою із затиснутим у ній напоєм.
 - Ну, годі, Елек. Будь ласка, залиши його. Візьми.
 Я полегшено зітхнула, коли він забрав у мене келихи і пішов геть від столу.
 Тут за нашою спиною пролунав голос червонолицього:
 - Тобі ще пощастило, що ти прийшов саме в цей момент, а то я збирався
попросити її подути на мої кістки.
 Елек миттєво розвернувся і кинувся до чоловіка, але я встигла
перегородити йому шлях. Не встигнувши загальмувати, він за інерцією
налетів на мене і обидва напої перекинулися на мою сукню.
 - Елек, зупинись! Не треба! Нас звідси виженуть у шиї. Будь ласка, прошу
тебе…
 Незважаючи на маніакальний блиск в очах, Елек, як не дивно,
відступив. Думаю, він чудово розумів, що, якщо зробить ще хоч один крок
уперед, наша вечірка відразу закінчиться. На мою величезну полегшення, він,
мабуть, вирішив, що нахаб того не вартий.
 - Можеш подякувати їй за те, що тобі вдалося зберегти обличчя, - сказав
Елек і вийшов за мною з кімнати.
 Ми мовчки пройшли до виходу, але перед тим, як увійти до яскраво
освітленого приміщення, він кинув погляд на мою сукню.
 – Та твою ж матір, Грето! Ти схожа на опудало.
 – Чучело, що користується небувалим успіхом у чоловіків, - засміялася я.
 - Ходімо, я куплю тобі нове вбрання.
 - Все нормально. Я просто трішки мокра.
 Він виразно глянув на мене.
 Господи, Грето. Обережніше вибирай слова. Забула, з ким маєш справу?
 - Ні, ненормально. Це все через мене.
 – Сукня висохне. Ось що я тобі скажу: якщо ти сьогодні щось виграєш,
можеш усе витратити на нове вбрання для мене в одному з цих дорогих
магазинів. Тільки тоді я дозволю тобі витратити гроші на мою персону.
 - Ну, тоді мені треба швидше братися за справу, бо ти смердиш, як
сміттєвий бак у барі.
 – Що ж, дякую за комплімент.
 – По-перше, давай купимо тобі нормальний дорослий напій. Ходімо.
 Я стояла пліч-о-пліч з Елеком, поки він замовляв напої в іншому барі.
 - Хочеш поспостерігати, як я граю в покер, або підеш розважатися зі
своїми ігровими автоматами, як якась старенька?
 - Краще подивлюся, як ти граєш.
 Він кинув погляд на покерні столи, оцінюючи обстановку.
 – Загалом, якщо чесно, я не зможу сконцентруватися у твоїй
присутності. Там зараз одні чоловіки зібралися. Вони всі на тебе
витріщатимуться, а мені не хотілося б сьогодні ще раз встрявати в
бійки. Чому б нам не поділитися на деякий час? Ти підеш до своїх автоматів,
а я потім тебе розшукаю, як тільки зіграю кілька партій.
 Я вказала на автомати, що були навскіс від нас.
 – Тоді я чекатиму на тебе там.
  Ідучи, я думала, як би більш делікатно запитати його про те, чому його
турбує ставлення до мене інших чоловіків. Ну, пристають вони до мене, його
якась справа? Зрештою, я вільна жінка. Хіба він не заявляв, що не моя ця
справа піклуватися про нього? І чи хвилювало його це, якби він був тут із
Челсі? Мені довелося, скрипучи зубами, виносити його дівчину, яка з ним
сюсюкала в мене під носом, то чому б йому не ставитися терпиміше до
чоловіків, які хочуть зі мною пофліртувати?
 Я хотіла надіслати йому повідомлення з цими питаннями, але не була
впевнена, що в нього той же номер телефону, що й сім років тому. Потім я все
ж таки зважилася і набрала старий номер, просто для очищення совісті –
зрештою, якщо в нього тепер інший номер, то тому й бути.
  Грета: Чому тебе турбує, коли інші чоловіки виявляють до мене інтерес?
  Тобі не повинно бути до цього жодної справи.
 Минуло кілька хвилин, відповіді не було. Ну що ж, і нехай, все одно на
душі стало легше, після того як я набрала ці слова.
Я вибрала автомат зі «Щасливою сімкою» і влаштувалася поруч із
старенькою з майже синім волоссям – мабуть, перестаралася з відтінковим
шампунем.
 Вона мені привітно посміхнулася. На її губах виблискувала яскрава
отруйно-рожева помада, якою були забруднені і передні зуби.
 Я монотонно смикала за важіль, не дбаючи про те, чи виграю щось, чи ні.
 Голос бабусі, що несподівано пролунав, змусив мене здригнутися.
 - Схоже, думки у вас зайняті чимось зовсім іншим, люба.
 - Ви так думаєте?
 – Хто цей хлопець та чим він займається?
 Я в житті ніколи більше не побачу цю літню жінку. Чому б не вилити їй
душу?
 - Яку версію ви віддаєте перевагу - довгу чи коротку?
 - Мені дев'яносто років, і за п'ять хвилин відкривається шведський
стіл. Тож давайте коротку.
 - Ну добре. Я тут зі зведеним братом. Сім років тому ми з ним переспали, а
потім він поїхав.
 – О, заборонене кохання… табу… Я це просто обожнюю. Продовжуйте.
 Я засміялася.
  – Добре… ну ось, насправді, це перший та останній чоловік, якого я коли-
небудь любила. Я не знала, що знову доведеться зустрітися з ним. Його
батько помер минулого тижня, і він приїхав на похорон. Але він був не
один. Привіз із собою дівчину, яку він нібито любить. Я знаю, що вона його
точно любить. Вона хороша людина. Їй довелося виїхати до Каліфорнії у
справах. Ну, якось так вийшло, що я зараз тут з ним у казино. Завтра він має
виїхати. Швидше за все, я з ним більше ніколи не побачусь.
 Моєю щокою покотилася самотня сльоза.
 – Схоже, ви його й досі любите.
 – Так.
 – Ну, значить, у вашому розпорядженні є двадцять чотири години.
 - Ні, я не можу йому все зіпсувати.
 - Він одружений?
 – Ні.
 — Значить, у вас є двадцять чотири години. - Вона кинула погляд на
годинник і сперлася на ходунки, щоб встати зі стільця. Бабуся простягла мені
руку на прощання.
 - Мене звуть Евелін.
 - Приємно познайомитися, Евелін. А я Грета.
 – Грета, люба… доля дає тобі шанс. Не зачини його, - сказала вона і
шкутильгала геть, спираючись на ходунки.
 Наступні кілька хвилин я, як і раніше, бездумно смикала за важелі
грального автомата і розмірковувала над словами Евелін. Навіть якби Елек не
був зараз із Челсі, факт залишався фактом – ми ніколи не зможемо бути
разом із-за Пілар. Я не могла уявити, що могло б зараз змінити цю ситуацію.
Тут завібрував мій телефон. То був Елек.
  Елек: Я знаю, що це не повинно мене хвилювати.  Але коли йдеться про
тебе, мені не важливо, що я маю, правила не мають значення.
 У цей момент я і прийняла рішення. Я не буду сама виступати ініціатором
відносин між мною та Елеком, але все ж таки відкриюся будь-яким проявам
почуттів з його боку. Все може трапитись. Завжди є надія. Тому що я і оком
не встигну моргнути, як мені стукне дев'яносто, і я чекатиму, коли
відкриється шведський стіл. Коли настане цей час, мені не хотілося б про
щось шкодувати.
 Розділ 15
На моєму гральному автоматі раптом почали блимати вогники, і пролунав
оглушливий дзвін. Кілька сімок вишикувалися акуратною рядком. Число
нарахованих очок зростало і зростало. Я озирнулась довкола і побачила, що
всі люди дивляться на мене. Глядачі почали голосно аплодувати.
 Серце моє билося як шалене.
 Чорт забирай! Я виграла.
 Я виграла!
 А до речі, скільки ж я виграла?
 Я цього ще не знала. Я ніяк не могла розібратися, як працює ця чортова
машина. Вона показувала кількість очок, але не суму в доларах. Коли
миготіння вогнів і гуркіт припинилися, я витягла квиток і віднесла його до
каси.
 - Думаю, я виграла, але не можу зрозуміти скільки.
 – Хочете отримати розрахунок?
 - Ммм так.
 На обличчі захвату службовця не було помітно.
 – І скільки ж я виграла?
 – Тисячу.
 – Тисячу пенні?
 - Ні, тисячу доларів.
 Я закрила рот долонькою і приглушено прошепотіла:
 - О Боже!
 – Яким купюрами хочете отримати – п'ятдесятидоларовими чи
стодоларовими?
 – М-м-м… Стодоларовими.
 Він вручив мені пачку готівки, і я понюхала їх, перш ніж бігти до Елека.
 Пробравшись крізь яскраво освітлені приміщення, в яких панував хаос, з
грошима, готовими пропалити дірку в моїй сумочці, я нарешті виявила його
за одним з столів покеру. Він сидів, занурившись у глибокий роздум і
чухаючи підборіддя, навіть не підозрюючи, що я за ним спостерігаю. Його
сорочка була розстебнута ще на кілька гудзиків, а рукави закатані. Волосся
виглядало так, ніби він його весь час ворушив від розпачу. Він намагався
зосередитися і весь час смикав язиком кільце в губі. Разючий контраст його
нового вигляду пристойного хлопця в окулярах з татуюваннями, що суцільно
покривали його руки, робив його до шаленства привабливим.
 Нарешті він шпурнув карти на стіл і вилаявся: - Твою матір! - А потім
перевірив телефон і встав з-за столу. Він пішов у моєму напрямку і, нарешті,
помітив, що я посміхаюся йому з-за рогу.
 – Я програв двісті доларів. Спочатку був у виграші, але в останній грі мене
відібрали. А як у тебе справи?
 Я засунула руку в сумочку і витягла пачку грошей.
 – Ну, ти ж розумієш – примітивний гральний автомат…
 - Ти що, жартуєш?
- Тисяча доларів! - сказала я, махаючи грошима перед його носом і
підстрибуючи від збудження.
 - Ось чорт, Грето! Вітаю!
 Він на мить міцно обійняв мене, і я мимоволі заплющила очі - це було
невимовне відчуття - знову опинитися в його обіймах. Кожен нерв мого тіла
ніби ожив у цю мить.
 У голові у мене все лунав голос Евелін.
 Ти маєш двадцять чотири години.
 Насправді вже менше. Раптом мені здалася Евелін у досить кумедному
вигляді - вона посміхалася, приставивши пістолет до моєї голови.
 Я прибрала гроші назад у сумку.
 – Таку справу треба зазначити. Ходімо, повечеряємо.
 Коли ми йшли коридорами у пошуках ресторану, у нього задзвонив
телефон. Ми різко зупинилися.
 - Привіт крихітко. - Вимовляючи ці слова, він кинув на мене швидкий
погляд, і я інстинктивно відвернулася.
 Серце в мене лягло кудись униз, і я відійшла на кілька футів, але
продовжувала прислухатися до кожного слова.
 - Радий, що в тебе все гаразд.
  - Насправді, мені щось стало не по собі на похороні. Греті довелося
покатати мене трохи, доки я не заспокоївся. Справа закінчилася тим, що ми
опинилися в казино в Коннектикуті. Там ми зараз і перебуваємо.
 – Обов'язково.
 - Я теж.
 - Бажаю гарненько повеселитися. Передавай всім привіт.
 - Я теж тебе люблю.
 Чорт забирай! Я теж тебе люблю?
 Таке вийшло жорстоке повернення в реальність. Чому ж я так
засмутилася, що він сказав їй правду, ніби ця подорож була нашим таємним
побаченням? Тоді я зрозуміла, як помилялася. Звичайно, після зустрічі зі
мною він був охоплений суперечливими почуттями, але любив він її, а не
мене. Все дуже просто. Його серце було зовсім в іншому місці, коли моє
належало йому, і цю сумну істину необхідно було прийняти.
 Елек підійшов до мене.
 - Це була Челсі. Вона передає тобі привіт і дякує за те, що ти сьогодні мене
підтримуєш.
 Я розтягла губи у черговій фальшивій посмішці.
 - Завжди будь ласка. Їй також привіт.
 - Ти вже вигадала, чим хочеш зайнятися?
 Гадаю, щира відповідь на це запитання відкинула б мене назад у минуле
наших далеко непростих стосунків.
 Голова в мене йшла кругом, ніби весь випитий раніше ром з кока-колою
обрушилися на мене, і я весело сказала:
 - Особисто я пішла до туалету. А ти вирішуй, чим хочеш зайнятися.
 Я скористалася можливістю освіжитися, але від мене, як і раніше, вражало
алкоголем, який я раніше пролила на сукню. Втім, тепер я можу дозволити
собі купити нову сукню.
 Коли я вийшла з туалету, Елек дивився на екран телефону. Коли він підвів
очі, обличчя його здалося мені неприродно блідим.
 - З тобою все добре?
 Рука його здригнулася, але він не відповів.
  - Елек?
 – Я щойно отримав цей текст. Він прийшов із невідомого мені номера.
 Він простяг мені телефон.
 Я була здивована.
 - 22?
 – Подивися, скільки прийшло це повідомлення.
 - О 02:22. Досить дивно, але чому це викликає у тебе таке занепокоєння?
 – День народження Ренді 22 лютого.
 У мене по шкірі поповзли мурашки.
 - Ти, що, думаєш, це послання від Ренді?
 Він не зводив погляду з телефону.
 – Навіть не знаю, що й думати.
 - Можливо, це просто збіг. Навіщо йому надсилати тобі цифри 22?
 - Я взагалі не вірю в подібну нісенітницю. Уявлення не маю, що це
таке. Просто гублюся у здогадах.
 – Я тебе чудово розумію.
 Елек здавався стурбованим протягом усієї нашої вечері в стейк-
ресторані. Я знала, що його переслідують думки про таємниче
послання. Чесно кажучи, і мені від нього було моторошно.
 Яскраві вогні казино, куди ми повернулися по обіді, теж не змогли
розвіяти зневіру Елека. Якоїсь миті я вирушила роздобути нам напої.
 Коли я повернулася туди, де він сидів, моє серце обірвалося. Елек витирав
з очей сльози. Я зазнала шоку, побачивши, як мій суворий зведений братик
відверто плаче.
 Це було лише доказом того, що усвідомлення втрати може спіткати нас у
будь-який момент, і ми не вільні його вибирати. Іноді момент зриву можна
передбачити, іноді це трапляється несподівано. Він стримував сльози на
поминальній службі та на похороні, але дав волю почуттям лише зараз, у
казино, серед натовпу чужих людей.
 - Не дивись на мене, Грето.
 Проігнорувавши його благання залишити його віч-на-віч із його горем, я
поставила на стіл напої і підсунула стілець до нього ближче, а потім притягла
його до себе і притиснула до грудей. Елек не чинив опір. Верхня частина моєї
сукні стала вологою від його сліз. Він вп'явся пальцями в мою спину так
міцно, наче від цього залежало його життя. Чим відчайдушніше він ридав,
тим сильніше було моє бажання його втішити, і тим міцніше я притискала
його до грудей.
 Ми сиділи в кутку кімнати, і здавалося, що ніхто не звертав на нас уваги, а
якби й звернув, мене це анітрохи не хвилювало.
 Зрештою, його тіло перестало трястись від ридань, і я відчувала лише його
дихання.
 - Як жахливо, - сказав він. - Мені не слід було лити через нього
сльози. Чому я маю плакати через нього?
 – Бо ти його любив.
 У його голосі знову почулося тремтіння.
 — Але ж він мене ненавидів.
 - Він ненавидів у тобі ті риси, що нагадували йому про нього самого. Тож
він зовсім не тебе ненавидів. Він не був на це здатний. Просто він не знав, що
це означає бути батьком.
 – Я тобі багато чого ще не казав. Найжахливіше, що навіть після всього
цього лайна в наших відносинах я все ж таки хотів, щоб він мною пишався,
хотів, щоб одного прекрасного дня він мене полюбив.
 – Я знаю, що ти цього хотів.
 Він продовжував притискатися до мене. Якогось моменту він підняв
голову, і я побачила, що його красиві сірі очі почервоніли.
 - Що було б зі мною сьогодні ввечері, якби не ти?
 - Я рада, що опинилася поряд з тобою.
 – Я раніше ніколи не плакав у присутності людей. Ні разу.
 – Все завжди трапляється вперше.
 - Це поганий жарт. І ти це знаєш.
 Тут ми обоє засміялися. Я уявила, яке полегшення він, мабуть, відчув,
після всіх переживань знову знайшовши здатність сміятися. За своїм
досвідом я знала, що найкращий сміх у світі – це сміх після сліз.
 - Завдяки тобі я знову зрозумів, що означає відчувати щирі почуття,
Грето. У тебе завжди була така здатність. Коли я поряд з тобою – не знаю, на
добро це чи ні, – я відчуваю всю повноту життя. Бували моменти, коли я не
міг з цим впоратися, чинив опір цьому і поводився по-свинськи. Я не знаю,
що в тебе є такого, але я відчуваю, що ти бачиш мене у сьогоденні. Тієї ж
миті, коли я побачив тебе у Грега… коли ти стояла в саду… я усвідомив, що
більше не можу ховати голову в пісок. - Він погладив мою щоку великим
пальцем. - Я знаю, як важко тобі бачити мене з Челсі. Знаю, що ти досі
відчуваєш до мене ніжні почуття. Я це відчуваю, навіть коли ти вдаєш, що
твоя любов пройшла.
 - Так, це важко, але можливість побачити тебе знову вартує цих
страждань.
 – Я більше не хочу сьогодні плакати.
 - Я теж не хочу, щоб ти плакав. Але якщо в тебе виникне таке бажання, не
бійся, поплач. Завжди корисно дати вихід емоціям.
 Він дивився на мої губи. А я дивилася на нього. В останні кілька хвилин я
розслабилася та втратила контроль над собою. Мені так хотілося поцілувати
його. Я, звичайно, знала, що не повинна цього робити, але ця спрага була
настільки сильною, що я ледве могла всидіти на стільці.
 Мені здавалося, що я ось-ось вибухну – як фізично, так і емоційно. Тепер
ми сиділи навскіс один від одного біля колеса рулетки. Це була єдина гра,
окрім ігрових автоматів, правила якої я хоч якось розуміла. Мені треба було
виплеснути емоції, що обурювали мене, тому я і обрала рулетку.
 Коли ти граєш у гру, в якій на коні твоє серце, ризикувати грошима
здається дрібницею. Я попрямувала до рулеткового столу і жбурнула пачку
купюр на один номер.
 – Ставка на номер, – проголосила я.
 Круп'є глянув на мене так, наче я була божевільною.
 Елек підійшов до мене і став за моєю спиною.
 - Ти що твориш?
 Він не помітив, який номер я поставила. Моє серце билося все сильніше з
кожним поворотом колеса рулетки, і здавалося, що все відбувається наче при
уповільненій зйомці.
 Рука Елека лежала на моїх плечах, поки ми спостерігали за рухом колеса,
проте в цей момент я нічого не бачила.
 Нарешті колесо зупинилося.
 Очі круп'я мало не вилізли з орбіт.
  Хтось із присутніх простяг мені напій, знову розплескавши його на мою
сукню.
 Люди ляскали в долоні, вигукували підбадьорливі слова, свистели.
 – Виграв номер 22!
 – Це що, я? Я виграла!
 Елек відірвав мене від підлоги і закружляв по залі. Поставивши мене,
нарешті, на ноги, він глянув на мене з приголомшеним виглядом.
 - Ти поставила на 22! Поставила усі гроші на цей номер. Ти хоч уявляєш,
скільки ти зараз виграла?
 Я повернулася і ввічливо запитала круп'я:
 – Скільки я зараз виграла?
 – Дев'ятнадцять тисяч доларів.
 - Чорт забирай, Грета, - Елек стиснув моє обличчя в долонях і тряс його,
примовляючи: - Чорт забирай!
 Здавалося, він мене зараз ось-ось поцілує у нападі захоплення, але він
раптом схаменувся.
 Я тільки-но виграла цілий вагон і маленький візок грошей, але, як
виявилося, мене більше хвилювало не це, а той факт, що Елек зараз стоїть
поряд зі мною і поділяє мою радість. Ніщо не могло зрівнятися з відчуттям
його гарячих долонь на моєму обличчі, сяйвом його сміливих очей, що
дивляться на мене із захопленням. Яке щастя, що мені вдалося звернути його
страх перед числом 22 на щось позитивне. Якби ці гроші могли купити мені
більше часу з ним, я б не замислюючись віддала б все до останнього
цента. Ми з Елеком, немов уві сні, попрямували до каси. Я пішла отримувати
виграш, а він підвівся трохи віддалік і розговорився з людьми, які були
свідками мого тріумфу.
 Я віддала перевагу взяти чек на більшу частину суми і попросила видати
одну тисячу готівкою. Мені також вручили ключі від номера у готелі при
казино як подарунок від закладу. Від такої щедрості я спочатку розгубилася,
не впевнена, що про це треба повідомляти Елеку.
 Коли я повернулася до нього, він уже стояв один із широкою усмішкою на
обличчі.
 Я вручила йому десять хрусткіх стодоларових купюр.
 – Це тобі подарунок від мене.
  Посмішка зникла з його обличчя, і він спробував повернути гроші.
 - Не збираюся приймати від тебе жодних грошей.
 - Але якби не ти, я б ніколи в житті не поставила на номер 22. Я вибрала
його заради тебе.
 – Нізащо не візьму. - Він засунув гроші мені мало не в обличчя. - Забери.
 Я навіть не ворухнулась.
 – Це лише мала частина виграшу. У мене чек на решту суми. Покладу ці
гроші до банку, щоб допомогти мамі пережити важкі часи. Якщо ти не
візьмеш цих грошей, я знову на них зіграю.
 - Не треба цього робити. Малоймовірно, що тобі пощастить утретє за
сьогоднішній вечір.
 Я схрестила руки на грудях.
 - Не збираюся брати їх назад. Тож або ти їх приймаєш, або я піду і
поставлю їх на кін.
 Він зітхнув.
 – Ось що я тобі скажу. Я візьму ці гроші, але ми сьогодні їх разом
витратимо. Повеселимося від душі.
 - От і відмінно. - Мої губи самі по собі розтягнулися в посмішці. - З цим я,
так і бути, упокорюся.
 Він глянув на картку, яку я тримала в руках.
 - А це що таке?
 – О… ммм… Мені ще дали ключ від номера у готелі як подарунок. Гадаю,
вони хочуть, щоб я тут зависла та спустила весь свій виграш на користь
казино. Не збираюся його використати. Адже ми повертаємося в Бостон
трохи пізніше, так?
 – Насправді, жоден із нас не в змозі сісти за кермо сьогодні.
 - Ти хочеш тут залишитися на ніч? Ми не можемо спати в одній кімнаті.
 – А я це й не пропонував, Грето. Я візьму інший номер.
 Зрозуміло. Тоді я відчула себе повною дурницею, припустивши, що він
якраз це і має на увазі.
 - Добре. Нехай так і буде. Якщо ти вважаєш, що це гарна ідея, ми
залишаємось.
  – Насправді я не готовий до того, щоб цей вечір закінчився. Не хочу знову
виявитися віч-на-віч з реальністю, поки це не стане необхідним. Я відлітаю
лише завтра ввечері. Якщо ми поїдемо вранці, у нас буде ще багато часу.
 Я погладила його руку.
 - Згодна.
 Я вийшла за ним з ігрового залу.
 - І куди ми попрямуємо спочатку?
 - Ходімо, купимо тобі якийсь новий прикид. Я сам виберу його. А потім
відірвемося у клубі. У тому, що на тобі зараз надіто, тобі там точно не можна
показуватись.
 - Відірвемося в клубі?
 – Так. Вони тут мають нічний клуб внизу.
 - Мені вже треба турбуватися? А що ти вважаєш відповідним вбранням для
клубу?
 Він окинув мій одяг критичним поглядом.
 - Що-небудь таке, в чому ти не виглядатимеш як вісімдесятирічна стара-
гречанка в глибокій жалобі.
 Я обсмикнула сукню і з обуренням запитала:
 - Що ти хочеш цим сказати?
 - Гаразд, хай це буде вісімдесятирічна п'яна стара-гречанка в глибокій
жалобі, бо від тебе несе, наче на тебе вили відро алкоголю.
 – Між іншим, це все через тебе.
 – То давай тоді підемо смітити грішми.
 Розділ 16
 - Як щодо цього? - Я зняла з вішалки коротку канарково-жовту шифонову
сукню.
 - У ньому ти виглядатимеш, як банан.
  Я вибрала інше.
 - А це?
Елек похитав головою.
 - Не підходить.
 Він зняв з вішалки атласну сукню бордового кольору, прикрашену
блискітками, яка гарними легкими складками лягла на його татуйовану руку,
і простяг її мені.
 – Оце просто клас. Те що треба.
  З першого погляду мені здалося, що це перебір, але я погодилася його
приміряти.
  З трьох суконь, які я взяла в примірювальну, те, що він вибрав, сиділо на
мені найкраще. Воно підкреслювало мої груди, не надто, втім, дивовижні, а
коротка довжина дозволяла продемонструвати стрункі ноги. Я не могла не
віддати належне смаку Елек. Мабуть, блискітки були дуже кричущими, але,
зрештою, ми ж вбиралися для того, щоб повеселитися в клубі.
  Сукня так щільно облягала мою фігуру, що ніяк не хотіла з мене
злазити. Блискавку заїло, і я не могла стягнути його через голову. Я вже
почала покриватися потом, бо щосили намагалася дотягнутися до блискавки,
щоб зрозуміти, де виникла проблема.
 – З тобою там усе гаразд? – стурбовано спитав Елек.
 – М-м-м… Не зовсім. Не міг би ти покликати продавця? Мені потрібна
допомога.
 - Що трапилося?
 – Не можу зняти сукню.
 – Ну, після того, як за обідом ти закінчила свій стейк, а потім взялася за
мій…
 - Та НУ тебе! Просто блискавку заїло!
  Він розсміявся.
  - Я можу допомогти.
 – Ні! Мені буде зручніше, якщо…
  Фіранка примірювальної відсунулася, і він увійшов усередину.
 - Іди сюди.
  У маленькому просторі кабінки я могла відчувати тепло його тіла. Він
перекинув моє волосся зі спини на груди та потяг за ту частину тканини, яка
застрягла. Моє дихання ставало все частіше з кожною секундою, поки він
порався з застібкою на моїй спині.
 Мені раптово здалося, як він зриває з мене це плаття, а я обхоплюю його
ногами, і це ще більше посилило ситуацію.
 — Ти мала рацію, — промовив він, смикаючи блискавку. За хвилинку він
сказав: - Вийшло.
 - Спасибі тобі.
  Він повільно розправив сукню у мене на спині.
 - Все відмінно.
  Але руки його ще лежали на моїх плечах. Я стояла, дивлячись у підлогу, а
коли підняла голову, побачила, що він дивиться прямо на моє відображення
в дзеркалі.
  Я різко розвернулася. Тепер ми стояли дуже близько, віч-на-віч. Він
перевів погляд на мої губи та затримав його там. Цього разу він не намагався
приховувати, що вигляд моїх губ зачаровує його.
Елек на мить закрив очі, немов борючись із бажанням поцілувати
мене. Найбільше мене турбувало те, що, якби він все ж таки спробував це
зробити, я, без сумніву, не змогла б цьому чинити опір. Я б відповіла на його
поцілунок з усією пристрастю, що накопичилася. Мені навіть стало ніяково
при думці, що я втрачаю контроль над собою.
  Тоді я більше ні про що не могла думати, крім нього, – ні про Челсі, ні про
можливі наслідки. Мене з головою захлиснули спогади про його губи, що
притискалися до моїх, про його гарячу плоть глибоко в моєму тілі.
  Мій розум ще чинив опір, але тіло відмовлялося підкорятися, воно
відчувало, що зовсім поруч знаходиться той, кого вона жадала останні сім
років.
  Ніхто у світі не міг замінити його для мене чи навіть зрівнятися з ним.
Елек розбив моє серце.
   Можливо, зараз він належить Челсі, але моє тіло все ще вірило, що
належить йому, незалежно від того, знав він це чи ні, добре це було чи
погано.
 Він належав їй.
 Я належала йому.
 У голові все переплуталося.
  Тут до кабінки для примірки підійшла продавець.
 - У вас все в порядку?
 – Так! - Вигукнула я.
  Ні. Ні! Все було дуже погано.
 * * *
  І нічого не сталося.
Елек вийшов із примірювальної, як тільки продавець втрутилася у те, що
відбувається. Скінчилося справа тим, що ми попрямували до чоловічого
відділу, щоб вибрати для нього одяг.
 Потім ми пішли в хол готелю та замовили номер для Елека. Він наполягав,
щоб сплатити його своєю кредитною карткою, а не моєю готівкою.
 Ми пішли кожен у свій номер, щоб освіжитися в душі, і домовилися
зустрітися за пів години, щоб піти в нічний клуб «У Роксі».
  Стоячи під струменями води, я думала, як приємно змити з тіла весь
алкоголь і піт. Попри те, що цей день здавався найдовшим днем у моєму
житті, я відчувала жах при думці про те, що він може скоро закінчитися.
  Воду я увімкнула прохолодну. Але, попри холод, мене захльостувало
бажання звільнитися від напруги, яка весь день збиралася у мене між
ніг. Якоїсь миті я не витримала, опустилася на дно ванни та, лежачи під
струменями води, почала смикати клітор, віддаючись мріям про нього.
  Обличчя Елека у мене між ніг, і кільце в його губі дряпає мій клітор, тоді
як він, наче зголоднілий, лиже мою промежину.
  Його член з пірсингом у моєму роті…
  Я відчуваю його глибоко у своєму тілі.
  Він дивиться мені у вічі, коли кінчає…
  Оргазм був настільки затятим, що захлеснув мене повністю.
   Моя спина все ще притискалася до керамічної поверхні ванни, коли я
почула стукіт у двері.
 Чорт! Або я втратила рахунок часу, або він прийшов раніше.
 - Почекай хвилинку!
  Я швидко витерлася, натягла бордову сукню, швидко провела щіткою по
мокрому волоссю і відчинила двері.
 - Нічого собі! - вигукнув він і після тривалої паузи додав: - Безперечно,
тепер ти точно не схожа на бабусенцію в жалобі.
 - І як я зараз виглядаю?
 - Ти виглядаєш збудженою. З тобою все добре?
 Треба сказати, раніше мені ніколи не доводилося стояти віч-на-віч з
людиною, яку всього лише кілька секунд тому представляла в мріях,
мастурбуючи при цьому. Це виявилося нелегким випробуванням.
 - Все чудово.
 - Ти впевнена?
  Я надула губи, щосили намагаючись не виглядати винною або
збентеженою.
 – Ага.
 Він був убивчо привабливим у темних джинсах та темно-синій сорочці у
тон, яку купив унизу у чоловічому відділі. У менш формальному одязі він
знову перетворився на Елека, якого я так добре пам'ятала. Волосся, зачесане
на косий проділ, волого блищало після душу, що робило ще виразнішими
його дивовижні сірі очі.
  Чорт би забрав ці його чортові окуляри.
 - Так приємно освіжитися в душі, - сказав він.
 - Я тебе розумію.
 Мені це було особливо приємно.
 - Тобі, мабуть, треба висушити волосся.
 - Звичайно. Почекай хвилинку.
  Я пішла у ванну кімнату і нашвидкуруч висушила волосся феном, а потім
закрутила їх у недбалий пучок на маківці.
   Коли я повернулася до кімнати, то виявила, що Елек увімкнув телевізор і
дивився якусь передачу по кабельному телебаченню, лежачи на ліжку,
закинувши руки за голову. Його сорочка задерлася, і, на мій погляд,
з'явилося бентежне видовище - татуювання з трилисником на животі. Мені
відразу стало зрозуміло – то задоволення, яке я отримала в душі, аж ніяк не
розв'язувати сексуальні проблеми, і чим швидше ми покинемо цю кімнату,
тим краще.
 - Я готова.
 Він схопився і вимкнув телевізор. Я пішла слідом за ним до дверей, які з
клацанням зачинилися за нами.
 - Ти добре підфарбувалася, - сказав він, коли ми ввійшли до ліфта. – І мені
подобається така зачіска.
 – Невже?
 - Звичайно. Твоє волосся було покладено так само, коли я побачив тебе
вперше.
 - Дивно, що ти пам'ятаєш.
 Спогад про те, як я чекала його появи, сидячи біля вікна першого вечора
нашого знайомства, мимоволі викликало в мене ностальгічне почуття. Тоді я
й уявити не могла, у яку бентежну пригоду втягне мене Елек.
 – Спочатку ти була така наївна… Ти просто намагалася бути зі мною
милою, а я поводився як повний придурок.
 – Так воно й було. Але згодом мені це навіть у тобі сподобалося.
 – Коли я доводив тебе до сліз?
 – Іноді я приймала все це надто близько до серця, але загалом твої
приколи були навіть кумедними. Я згадую про це без образи.
 - Насправді, ти була трохи мазохісткою. І через це мій підступний план
майже відразу пішов нанівець.
 - Ну, ти не був таким лиходієм, яким хотів мені здаватися.
 - А ти виявилася зовсім не такою наївною, як я припускав.
 Наша подорож у минуле, сповнена сильних сексуальних переживань,
закінчилася, коли ми підійшли до черги до нічного клубу «У Роксі». Ми
увійшли до замкненого простору клубу з приглушеним освітленням, і Елек
розчинився в мерехтливих вогнях стробоскопа, щоб роздобути нам напої.
  Вібрації гучної музики, в якій переважали баси, віддавалися в моєму тілі, і
в очікуванні його повернення я почала розгойдуватися в такт, щоб упіймати
потрібний настрій.
 Незабаром він повернувся з пивом та коктейлем для мене. Я спробувала,
але не змогла швидко зробити перший ковток - моє горло перехопило від
колотого льоду в Дайкірі. Ми стояли на другому ярусі, дивлячись на
людський рій на танцмайданчик та потягуючи напої. Зважаючи на все,
алкоголь стане моїм найкращим другом сьогодні ввечері. Я, звичайно, зовсім
не збиралася напиватися в устілку, але все ж таки сподівалася, що спиртне
дозволить мені забути про те, що рано чи пізно настане завтрашній день.
 Я вже починала відчувати легке сп'яніння, коли Елек міцно схопив мене за
зап'ястя.
 - Ходімо.
 Його пальці впивалися в мою шкіру, поки ми спускалися сходами.
 Я чекала, що він може потягти мене на танцмайданчик. Але навіть уявити
не могла, що він виявиться просто фантастичним танцюристом.
 Деякі жінки, що були в клубі, прямо-таки пожирали його очима, стежачи
за кожним його рухом, а я з подивом виявила, що мій зведений братик може
так хвацько танцювати.
 Хто б міг подумати!
 Втім, зовсім не дивно, що людина, яка може так чудово трахатись, здатна
так чудово володіти своїм тілом.
 Я навіть відчувала співчуття до цих жінок. У нас із ними було щось
спільне. Ми всі хотіли отримати хоч частинку цього чудового чоловіка, але
ніхто з нас ніколи нічого не отримає.
 Правду кажучи, він рухався, як стриптизер, але усвідомлення того, що він і
не збирається роздягатися, робило його танець ще більш спокусливим.
 Це було подібно до еротичного шоу: руху його стегон і сідниць, те, як він
облизував язиком кільце в губі, коли розчинявся в ритмі музики.
 Уявіть, що ви дивитеся фільм «Супер-Майк», і раптом DVD-диск
застопорило і нескінченно повторюється сцена, коли герой збирається
роздягатися. Приблизно таке враження складається, коли спостерігаєш за
танцем Елека.
 Я почала рухатися в такт музики поруч з ним, але він навіть не думав
торкатися мене, коли ми танцювали.
  Його гаряче дихання обпалило моє вухо, коли він нахилився до мене і
сказав:
 - Мені треба відлучитися до туалету. Залишайся тут, щоб я міг знайти
тебе, коли повернуся.
 Після виходу Елека якийсь чоловік у сорочці з рожевим коміром почав
танцювати поряд зі мною. Під оглушливу музику він почав гучну бесіду,
ставлячи мені питання, на які я відповідала однозначно.
 За кілька хвилин я раптом відчула, як хтось ззаду обійняв мене за
талію. П'янкий запах Елека видав його відразу ж, тому я не чинила опір, коли
він притис мене до себе. Коли я повернулася до нього, він дивився мені
прямо в очі застережливим поглядом. Він нічого не міг мені сказати з
приводу танців з іншим чоловіком, тому що це було б зовсім безглуздо з
огляду на його стосунки з Челсі. Адже він не мав права забороняти мені
танцювати з кимось іншим. Проте його неадекватна поведінка могла зійти
йому з рук через моє упереджене ставлення до нього.
 Мені на думку спало повідомлення, яке Елек надіслав мені того вечора,
коли я збиралася на побачення з Корі багато років тому.
 Він тобі навіть не подобається.
  З чого ти це взяв?
  Бо я тобі подобаюсь.
 Щойно Елек, танцюючи, відтіснив мене досить далеко від того хлопця, він
відразу відпустив мене. Ми продовжили танцювати під швидку музику, і
після чергового раунду з випивкою мені полегшало поринути в атмосферу
загальної веселості. Ми невтомно протанцювали цілу годину. Хоч ми й не
торкалися один одного, Елек не відривав від мене очей. Кімната почала
дивним чином похитуватися, і це було ознакою того, що настав час
закінчувати з поливаннями.
 Раптом музика змінилася та зазвучала перша повільна мелодія за весь
вечір. У моїй голові пролунав тривожний дзвіночок. Це не має статися. Я
головою показала йому, щоб він йшов за мною, і спробувала піти з
танцмайданчик. Не встигла зробити кілька кроків, як відчула, що він схопив
мене за руку. Я зупинилася та обернулася до нього.
 Все ще тримаючи мене, він тихо промовив: - Потанцюй зі мною.
 І хоча я добре знала, що цей момент остаточно позбавить мене душевної
рівноваги, я мовчки кивнула і не без опору дозволила йому притягнути мене
до себе. Він видав глибоке зітхання, коли я опинилась у його теплих обіймах.
 Заплющивши очі, я поклала голову йому на груди та віддалася на волю
того болю, який відчула, вперше побачивши його з Челсі. З кожним ударом
його серця відкривалася ще одна стара рана, змітаючи всі захисні механізми,
які я збудувала за останні пару днів.
 Якби я залишалася в цьому становищі, я ще могла б винести цей танець
під повільну пісню. Але, як зауважив Елек, у мене нездорова пристрасть до
мазохізму, і мені дуже захотілося дізнатися, чи відповідає вираз його обличчя
тому, як відчайдушно б'ється його серце.
 Я повільно відірвала щоку від його грудей. Коли я підвела голову, щоб
подивитися йому в очі, він одночасно нахилився, наче чекав на це.
 Його відвертий погляд був сповнений бажання. Я мимоволі зітхнула,
вбираючи зітхання, що зірвалося з його губ. Якщо я не можу поцілувати його,
то, принаймні, насолоджуватимуся його диханням.
 Потім він доторкнувся лобом до мого чола. Це був такий простий і
водночас невинний жест, але в цей момент сумна пісня досягла своєї
кульмінації, і я відчула, що втрачаю контроль над своїми почуттями.
 Щоб остаточно не потонути, я подумки повторювала слова, які він
промовив Челсі через телефон.
 Я теж тебе люблю.
 І тут я не витримала.
 Відсахнувшись від нього, я кинулася бігти з танцмайданчика.
 Я чула, як він мене кликав.
 - Грета, почекай.
 Сльози струменіли по моєму обличчю, коли я пробиралася крізь натовп,
натикаючись на напідпитку людей у пошуках виходу. У цьому процесі на
мене пролилося чимало напоїв, але це мене зовсім не турбувало. Мені просто
треба було вибратися звідти.
Елек втратив мій слід у натовпі.
 Коли я вискочила назовні з темряви клубу, то відчула полегшення,
потрапивши до яскраво освітленого холу казино.
 Я кинулася до ліфтів і поспішно натиснула кнопку в надії якнайшвидше
потрапити до свого номера. Двері ліфта вже зачинялися, коли я побачила, як
між ними просунулась татуйована рука, що змусила їх відчинитися. Його
дихання було уривчастим. Двері зачинилися.
  - Якого біса, Грето? Чому ти від мене тікаєш?
 – Мені просто треба було повернутись у номер.
 – Але ж не таким чином!
 Він натиснув кнопку «стоп», змусивши ліфт різко зупинитися.
 - Що ти робиш?
 - Я не хотів, щоб цей вечір закінчився так. Я перейшов кордон, знаю. Я
втратив голову через тебе в той момент, і мені дуже шкода. Але це не
повториться, тому що я не збираюся дурити Челсі. Я не можу з нею так
вчинити.
 – У такому разі я не така стійка, як ти. Не смій танцювати зі мною так,
дивитися на мене так, торкатися мене так, якщо ситуація для нас
безвихідна. І, до речі, я сама не хочу, щоб ти обманював Челсі.
 - А що ти хочеш?
 – Я не хочу, щоб ти говорив одне, а робив зовсім інше. У нас не так багато
часу лишилося. Нам треба поговорити. Того вечора на поминках... ти обійняв
мене за шию. Тоді мені здалося, що ми знову повернулися до тих відносин,
які ми відчували під час розлучення. А я весь цей час не переставала
відчувати до тебе ті самі почуття. А потім Челсі розповіла мені, що сталося,
коли ви повернулися до своєї кімнати.
 Він примружив очі.
 - І що вона тобі розповіла?
 - Ти тоді думав про мене? Тож у тебе тієї ночі нічого не вийшло?
 Зрозуміло, що він був шокований тим, що я знала про цей інцидент. Я сама
досі не розуміла, навіщо Челсі мені це все розповіла.
 Тому що вона мені довіряла, а їй не варто було б цього робити.
 Я вже шкодувала, що побовталася йому про це, але вже було пізно.
 Він продовжував мовчати, поглядаючи на мене злим поглядом, але
здавалося, що він хоче щось сказати.
 – Хочу, щоб ти сказав мені правду.
 За виразом його обличчя було видно, що він розлютився, немов у глибині
душі програв битву за контроль над своїми емоціями.
  - Хочеш, щоб я сказав тобі правду? Я трахав свою дівчину, а бачив тільки
тебе одну. Ось тобі вся правда. - Він зробив кілька кроків до мене, і я
позадкувала, а потім продовжував:
 - Я пішов тоді у ванну і зміг закінчити справу, тільки уявивши, як закінчую
на твою красиву шию. Ось так.
 Я стояла, притулившись до стіни ліфта, а він сперся руками по обидва
боки від мене, продовжуючи казати:
 - Хочеш ще зізнань? Я збирався зробити їй пропозицію сьогодні ввечері на
весіллі її сестри. Передбачалося, що наші заручини відбудеться саме тоді, але
натомість я зараз тут, у ліфті, і борюся з бажанням притиснути тебе до стіни
та відтрахати з такою силою, щоб потім довелося нести тебе в кімнату.
 Здавалося, моє серце ось-ось вискочить із грудей, і я не могла зрозуміти,
що зі сказаного Елеком шокувало мене найбільше.
 Він опустив руки та тихо закінчив:
 - Всі мої уявлення, що здавалися, були перевернуті з ніг на голову за
останні сорок вісім годин. Все тепер викликає у мене сумніви, і я навіть не
уявляю, що робити, твою матір. І я не брешу. Ось тобі твоя правда.
 Він натиснув на кнопку, і ліфт продовжив свій рух на наш двадцять другий
поверх.
 Він має намір зробити їй пропозицію.
 Ця думка починала повільно доходити до моєї свідомості. Яке жорстоке
пробудження – я, нарешті, усвідомила, що весь цей час я була лише третім
зайвим у чужій грі.
 Коли двері ліфта відчинилися і ми вийшли в хол, я сказала без жодного
виразу:
 – Я більше не хочу говорити про це. Мені треба побути на самоті.
 Він не заперечував. Я пройшла у свій номер, не говорячи більше ні
слова. Мені було так гірко через те, що наш вечір перервався таким чином…
Але мені раптом стало зрозуміло, що далі залишатися в його компанії для
мене було небезпечно. Він завтра відлітає, і в нас уже не залишалося часу,
щоб розібратися у наших почуттях.
 Через те, що піжаму я не купила, то просто загорнулася в простирадло і
лягла в ліжко. Я була зовсім розчавлена разючою новиною про те, що він
зібрався зробити пропозицію Челсі. Водночас я відчувала хворобливе
збудження від тих слів, які він вимовив після цього зізнання, і тому розуміла,
що цієї ночі мені не судилося забутися уві сні.
 Минуло пів години. Це було ніби дежавю - червоні цифри будильника, що
світяться, ніби знущалися з мене.
 Звук, який сповіщав про те, що надійшло повідомлення, пролунав рівно о
другій годині ночі.
Елек: Якщо я постукаю у твої двері сьогодні, не відчиняй.
 Розділ 17
Він намагався вчинити правильно, і я поважала його за це, чорт забирай.
Якою б сильною була спокуса, я справді не кривила душею, стверджуючи, що не
хочу, щоб він обманював Челсі. Водночас маю визнати, що, якби я не втекла у
свій номер, то не впевнена, що ми змогли б уникнути необдуманих дій.
Сьогоднішній вечір показав, що той зв'язок, який існував між нами в минулому,
живий, як і раніше, і не менш сильний. Ось чому буде краще, якщо ми
проведемо решту ночі окремо один від одного.
Я неспокійно поверталася в ліжку, все ще відчуваючи сумніви, чи правильно
я зробила, залишивши його наодинці із самим собою. Попри те, що наші
одкровення в ліфті зіпсували весь вечір, я невпинно нагадувала собі про ранкові
події: Елек все ще сумував за померлим батьком. Звичайно ж, не варто було б
його залишати одного. Не кажучи вже про те, що ми марнували дорогоцінний
час, адже, як тільки він повернеться до Каліфорнії, я, можливо, більше ніколи
його не побачу і нічого про нього не дізнаюся.
Він збирається одружитися з нею.
Плутаючись у простирадлах, я зрозуміла, що більше не можу виносити муки
безсоння. Не допомагало навіть те, що у кімнаті було дуже холодно. Я
піднялася, щоб вимкнути кондиціонер, і попутно прихопила телефон з
тумбочки, перш ніж повернутися в ліжко. Я набрала номер.
Грета: Ти не спиш?
Елек: Я щойно збирався замовити приголомшливу сокодавилку. Якщо зробити
замовлення зараз, можна отримати міні-чопер (типу блендер) у вигляді бонусу
і все це за 19.99 долара.
Не минуло й трьох секунд, як задзвонив мій телефон.
- Привіт.
– Привіт, – прошепотіла я у відповідь.
– Пробач, – одночасно промовили ми.
- Ось чорт, - відреагував він.
– Давай ти перший, – запропонувала я.
- Вибач за те, що наговорив тобі в ліфті. Я втратив контроль над собою.
- Принаймні, ти був чесний.
- Це не означає, що я правий. Мені дуже шкода, що я не стримався. Ти будиш
у мені найнижчі почуття.
- Я зворушена.
 – Твою матір. Знову по-дурному висловився.
Я засміялася.
- Думаю, я здогадуюсь, що ти намагаєшся сказати.
– Слава богу, спілкуючись зі мною, ти завжди могла читати між рядками. –
Пропоную не зациклюватись на тому, що було сказано у ліфті. Я просто хочу
поговорити.
Я чула, як він повертається у ліжку. Можливо, він збирався з духом,
збираючись розпочати розмову.
- Добре. І про що ти хочеш поговорити? - Я почула, як він глибоко зітхнув.
– У мене до тебе є кілька запитань. Не знаю, може, це мій останній шанс
задати їх тобі.
- Добре. Я слухаю тебе.
- Ти не припинив писати?
- Ні, не перестав.
- Як так вийшло, що ти не сказав Челсі про те, що пишеш книги?
— Тому, що з часу нашої зустрічі з нею я працював лише над однією річчю, а
це не те, чим хочеться з кимось поділитися, тим більше з нею.
- І що ж це?
– Це автобіографічний твір.
- Ти описуєш історію свого життя?
– Так. - Він знову зітхнув. – Саме.
- Ти пишеш це, щоб полегшити душу?
– Іноді. Буває так, що важко знову переживати якісь події, але мені просто
здається, що це необхідно робити.
- Якщо Челсі нічого про це не знає, коли ти пишеш?
- Пізно вночі, коли вона вже спить.
- Ти збираєшся їй про це розповісти?
- Не знаю. Там є такі моменти, які можуть її засмутити.
– Наприклад, що ти…
– А тепер моя черга ставити запитання, – перервав він мене.
- Гаразд.
 - Що трапилося з хлопцем, з яким ти була заручена?
- Звідки ти знаєш, що я була заручена?
– Спочатку відповісти.
- Його звали Тім. Ми деякий час жили разом у Нью-Йорку. Він добрий
чоловік, і я дуже намагалася покохати його, але не змогла. Те, що я не
погодилася переїхати з ним до Європи, коли його перевели туди працювати,
лише доводить це. Насправді вся проблема була саме в цьому і ні в чому
іншому. А тепер скажи, звідки ти дізнався про заручини?
- Мені про це сказав Ренді.
- А я думала, що ви з ним не спілкувалися.
– Ми час від часу з ним розмовляли. Якось я спитав його про тебе, і він
повідомив мені ці новини. Я вирішив, що ти щаслива.
- Це не так.
- Мені шкода це чути.
- А в тебе були інші дівчата, крім Челсі?
- З Челсі у мене вперше в житті серйозні стосунки. До цього я багато
трахався праворуч і ліворуч.
– Зрозуміло…
– Я не мав на увазі… тебе. Ти не є частиною моїх сексуальних пригод. Те, що
відбувалося між нами – це особливий випадок.
- Я розумію, що ти маєш на увазі.
Ми трохи помовчали.
- Я хочу, щоб ти був щасливий, Елеку, - нарешті сказала я. – Якщо вона
робить тебе щасливою, я рада за тебе. Ти мені сказав, що вона – найкраще, що з
тобою колись траплялося. Це прекрасно.
– Я цього не казав, – відрізав він.
– Ні, казав.
– Я сказав «одна з найкращих речей, які зі мною траплялися». Як і ти. Просто
в інший час.
Інший час – який уже минув. Тепер ти все зрозуміла, Грето?
– Дякую, – тихо промовила я.
 - Не смій мені дякувати. Я позбавив тебе невинності та зник,твою. Я не
заслуговую на твою подяку.
– Ти робив те, що вважав за потрібне в тій ситуації.
– Проте це поганий вчинок. Я поводився, як егоїст.
– І все-таки що стосується тієї ночі, я нічого не хотіла б змінити, якщо тобі
від цього полегшає.
Він глибоко зітхнув.
- Ти справді так вважаєш?
– Так.
- Я теж не жалкую про те, що трапилося тієї ночі, тільки про те, що було
згодом.
Я заплющила очі. Ми обидва мовчали деякий час. Думаю, ми нарешті
відчули, що шалено втомилися.
- Ти ще тут?
- Так я тут.
Я вбирала ці слова, усвідомлюючи, що наступного дня його вже зі мною не
буде. Мені треба було поспати бодай пару годин перед поїздкою до Бостона
завтра вранці.
Потрібно його відпустити.
Відпустити.
- Спробую трохи поспати, - сказала я.
- Не вимикай телефон, побуть зі мною, Грето. Закрий очі. Спробуй заснути.
Просто спи зі мною. Я натягла на себе ковдру.
- Елек?
- Так?..
– Насправді, ти – це найкраще, що зі мною сталося у житті. Сподіваюся, що
колись я теж зможу сказати, що це одна з найкращих речей, що трапилися зі
мною, але зараз це тільки ти.
Я заплющила очі.
***
Вранці ми з Елеком зустрілися біля реєстраційної стійки та виписалися з
готелю.
 Ми встигли прийняти душ, але обидва були в тому ж одязі, що й у нічному
клубі напередодні увечері. За ніч щетина на його підборідді виросла і, попри
стомлений погляд, він все ще виглядав до божевілля привабливо в цьому
вбранні о десятій ранку.
Слова, які він промовив учора вночі, все ще брязкали у мене у вухах.
Я борюся з бажанням притиснути тебе до стіни та відтрахати з такою
силою, щоб потім довелося нести тебе в кімнату.
Ми заскочили до «Старбаксу» при казино, і, сидячи в очікуванні кави, я весь
час відчувала на собі його погляд. Я навмисно уникала дивитися на нього, бо
була впевнена, що він неодмінно помітить смуток у моїх очах.
Сніданок ми вже доїдали в дорозі. Поїздка додому була, як не дивно, дуже
спокійною. Все нагадувало затишшя перед бурею. Вир подій попереднього дня
змінився сьогодні вранці тишею і відчуттям безпорадності.
По радіо грав легкий рок. Я старалася стежити за дорогою. Ми мовчали, але
атмосфера була напруженою, наче на нас нестерпним тягарем навалилися
мільйони невисловлених слів.
За всю поїздку він сказав лише одну фразу:
- Ти відвезеш мене до аеропорту?
- Звичайно, - відповіла я, не дивлячись на нього.
Спочатку планувалося, що його відвезе до аеропорту Клара, і я не була
впевнена, як на мене, вплине такий поворот подій, який лише продовжить мою
агонію.
Ми під'їхали до будинку Грега та Клари. Елек забіг у будинок, щоб забрати
свої речі, а я залишилася чекати у машині. Тому, що у нас у запасі було ще
трохи часу, я вирішила заїхати до матері, щоб перевірити, як у неї справи, перш
ніж ми попрямуємо до аеропорту.
Елек залишив телефон на сидінні, і я побачила, що надійшло повідомлення.
Екран спалахнув, і я, не втримавшись, глянула на нього. Це було повідомлення
від Челсі.
Челсі: Я не лягатиму спати. Не можу дочекатися, коли ти приїдеш додому.
Гарного тобі польоту. Люблю тебе.
Я одразу пошкодувала, що, не втримавшись, прочитала повідомлення, бо
воно остаточно підтвердило – нашим стосункам настав кінець.
Мені стало так шкода, але тут з'явився Елек з великою дорожньою сумкою в
руках. Він вліз у машину, кинув погляд на свій мобільний і швидко набрав і
відправив текст у відповідь. Я розгорнула машину і поїхала по під'їзній доріжці
назад.
Коли ми під'їхали до маминого будинку, її там не було. Я надіслала їй
повідомлення, і вона відповіла, що вийшла прогулятися.
Найменше я хотіла опинитися з Елеком наодинці в будинку, повному наших
спільних спогадів.
Він сперся на стільницю.
- Гей, у тебе випадково тут не завалялося твоє улюблене морозиво? Всі ці сім
років у мене прямо-таки була ламка через його відсутність.
Це у мене була ломка всі ці сім років.
- Є шанс, що тобі пощастить, - відповіла я, відкриваючи морозилку.
За іронією долі, думаючи, що морозиво буде дуже доречним, я напередодні
похорону приготувала цілий тазик за допомогою моєї машини для морозива і
поставила його в морозильник. Зрозуміло, я так і не повернулася додому, щоб
його скуштувати.
Я нашкребла морозива з тазика в одну чашку і дістала дві ложки з ящика. Ми
раніше, за старих добрих часів, завжди ласували з ним морозивом з однієї
чашки, і я вирішила не змінювати цієї традиції.
- Дивлюся, ти туди накришила ще більше шоколаду.
Я посміхнулась.
- Ти правий.
Поклавши першу ложку морозива в рот, він заплющив очі та застогнав від
насолоди.
– Немає у світі нічого кращого, ніж це твоє чортове морозиво. Мені так його
не вистачало всі ці роки.
А мені так не вистачало тебе.
***
Мені здалося, що поїздка в аеропорт зайняла лише кілька хвилин. Небо вже
набуло ніжно-рожевого відтінку, і це віддавало чимось символічним, наче Елек,
прощаючись зі мною, назавжди йшов у захід сонця. Не знаючи, як з ним
правильно попрощатися, я вважала за краще мовчати під час подорожі, і він
наслідував мій приклад.
 Коли ми вийшли з машини на узбіччі біля входу в термінал, дув дуже
сильний вітер і його виття змішувалося з оглушливим звуком літаків, що
злітали.
Зчепивши руки, ніби захищаючись, я стояла навпроти Елек. Я гадки не мала,
що сказати чи зробити та навіть не могла дивитися йому в очі. Не час було так
ціпеніти, але саме це зі мною й сталося.
Я підняла очі до неба, знову опустила їх, подивилася на його багаж - будь-
куди, тільки не на Елека.
Я знала, що, як тільки зустрінуся з ним поглядом, остаточно втрачу контроль
над собою.
- Подивися на мене, - хрипко промовив він.
Я похитала головою, як і раніше, відмовляючись дивитися на нього, і тут по
моїй щоці покотилася сльоза. Я витерла очі, але продовжувала дивитися убік.
Неможливо було уявити, що це відбувається зараз зі мною.
Коли я нарешті глянула йому в очі, то була шокована – в його очах теж
стояли сльози.
- Гаразд, - сказала я. – А тепер іди. Будь ласка. Можеш надсилати мені
повідомлення, якщо хочеш. Просто… не можу затягувати прощання… тільки не
з тобою.
- Добре, - відповів він.
Я нахилилася до нього і швидко поцілувала в щоку, а потім кинулася до
машини та різко зачинила дверцята.
Він повільно, ніби неохоче, підхопив багаж і пішов до входу.
Побачивши, як автоматичні двері зачиняються за ним, я нахилила голову,
притулившись чолом до керма. Мої плечі затремтіли, і я нарешті дала волю
сльозам, які так довго стримувала. Потрібно було від'їжджати, адже то була
тимчасова стоянка для висадки. Але я просто не могла зрушити з місця.
Зрозуміло, через деякий час пролунав стукіт у вікно.
- Їду, їду, - сказала я, навіть не підводячи очей. Я вже готова була завести
машину, але стукіт пролунав знову.
Я подивилася у вікно і побачила Елека, що стоїть поруч.
У повному сум'ятті я поспішно витерла сльози та вийшла з машини.
- Ти щось забув?
 Він кинув торбу на землю і мовчки кивнув. А потім приголомшив мене,
раптово обхопивши моє обличчя долонями та ніжно цілуючи у губи. Мені
здавалося, що я тану в його руках. Моя мова інстинктивно потяглася до його
губ, але він не відкрився для мене. Він просто притискав свої губи до моїх і
переривчасто дихав. Його поцілунок був незвичним, болючим і сповненим
гіркоти, бо не обіцяв жодних обіцянок. То був прощальний поцілунок.
Я відсахнулася від нього.
Але він не забирав рук від мого обличчя.
– Я ніколи не міг пробачити собі, що завдав тобі біль уперше, але змушувати
тебе страждати двічі… Повір, це останнє, чого б я хотів у своєму житті.
– Навіщо ти зараз повернувся?
- Я обернувся і побачив, що ти плачеш. Я почував би себе повним
мерзотником, якби розлучився з тобою таким чином.
- Ну, тебе ніхто не змушував на це дивитись. Тобі треба було просто піти, бо
таким чином ти зробив усе ще гірше.
- Я не хотів, щоб ти залишилася в моїй пам'яті, як та, що плаче.
- Якщо ти справді любиш Челсі, тобі не слід було цілувати мене.
Крім своєї волі, останні слова я буквально прокричала йому в обличчя.
– Так, я її люблю. - Він глянув на небо, потім на мене. У його погляді хлюпав
океан болю. – Хочеш знати правду? Я тебе кохаю, матір твою! Просто я не
усвідомлював, наскільки сильне це почуття, поки не побачив тебе знову.
Він мене кохає?
Я зло розсміялася.
- Отже, ти любиш нас обох? Це вже роздвоєння особи Елек.
- Ти завжди казала, що хочеш, щоб я був із тобою чесним. Ось я чесно тобі
зізнався. Вибач, якщо правда виявилася неоднозначною.
– Перевага Челсі у тому, що вона з тобою живе. Ти незабаром забудеш про
мене. Це все спростить тобі. - Я обійшла машину, щоб знову сісти за кермо.
– Грета… не залишай мене так…
- Це ти мене покидаєш.
Я зачинила двері, увімкнула запалювання і від'їхала від узбіччя.
Подивившись у дзеркало заднього виду, я побачила, що Елек все ще стоїть на
тому самому місці. Може, я і була несправедлива до нього, так відреагувавши на
його визнання, але якщо він чесно зізнався у своїх почуттях, то і я зробила те
саме.
Дорогою додому я думала лише про те, яким несправедливим може бути
життя. Той, хто покинув тебе, не повинен був повертатися і змушувати тебе
відчувати біль розлуки знову.
Коли я в'їхала на під'їзну доріжку, то несподівано помітила конверт на
пасажирському сидінні. Там була тисяча доларів, готівкою, яку я дала йому. Це
означало, що напередодні ввечері ми тратили його гроші. До грошей
додавалася записка.
«Я взяв їх лише тому, що не хотів, щоби ти їх програла. Але я й так у тебе в
неоплатному боргу за все, що ти дала мені, тому взяти від тебе гроші для мене
неможливо».
***
Через два місяці після того, як Елек повернувся до Каліфорнії, моє життя в
Нью-Йорку увійшло у звичний графік.
Після смерті Ренді мати на деякий час переїхала до мене, але врешті-решт
вирішила, що їй не подобається жити далеко від Бостона. Втім, враховуючи, що
за нею доглядали Грег і Клара і я відвідувала її у вихідні кожні два тижні, вона
досить непогано адаптувалася до свого нового життя, яке поступово
налагоджувалося.
З Елеком ми з того часу не спілкувалися. Було до сліз прикро жодного разу не
отримати навіть кількох слів від нього, особливо після нашого сумного
розставання, але я не збиралася першою йти на контакт. Скоріше за все, я
ніколи більше нічого про нього не почую.
Проте, думки про нього не залишали мене ні на хвилину. Цікаво, чи він уже
зробив Челсі пропозицію? Чи думає він про мене? А що сталося б, якби я не
пішла у свій номер в останній вечір, який ми провели разом? Словом, попри те,
що я повернулася додому і жила звичним життям, мої думки постійно лунали
десь ще.
Моє життя на Манхеттені було дуже спокійним. Я багато часу проводила на
роботі та щодня поверталася додому о восьмій вечора. Ті вихідні, коли я не
ходила випити з колегами, я зазвичай читала, поки не засинала, прокидаючись
з електронною книгою на подушці.
У п'ятницю ввечері ми з сусідком Суллі заходили повечеряти та випити в
кафе «У Чарлі» неподалік мого будинку. Відвідувачами там були переважно
жінки до тридцяти в компанії бойфрендів або окремі групки жінок різного віку.
Але я вважала за краще проводити час з моїм приятелем – сімдесятирічний
трансвестит.
Суллі був крихітним чоловіком азійського походження, який вважав за краще
ходити в жіночому одязі, і я довгий час я навіть не сумнівалася, що це жінка,
поки він не вбрався в еластичні штани, що облягають, і я не помітила під ними
разючу опуклість, яка виглядала непропорційною для його тендітного тіла.
Іноді я думала про нього як про істоту чоловічої статі, а іноді сприймала як
жінку. Але це не мало жодного значення, бо до того часу, як я вирахувала його
статеву приналежність, я вже всією душею полюбила його як особистість, і мені
було зовсім байдуже, якої статі мій друг.
Суллі ніколи не був одружений, у нього не було дітей, і він ставився до мене
надзвичайно трепетно, опікуючи щосили. Щоразу, коли в пивну «У Чарлі»
входив якийсь чоловік, я поверталася до Суллі та грайливо вимовляла:
– Як щодо цього кадру?
Відповідь була завжди незмінна:
- Недостатньо гарний для моєї Грети ... але я б з ним потрахався.
Після цього ми обидва заливалися реготом.
Я остерігалася розповідати Суллі про Елека, тому що серйозно побоювалася,
що він вистежить його і надере йому дупу. Але якось увечері в п'ятницю після
надто великої кількості випитої «Маргарити» я зрештою вивалила на нього всю
історію від початку до кінця.
- Ось тепер я все розумію, - задумливо промовив Суллі.
- Що ти розумієш?
- Розумію, чому ти щовечора в п'ятницю стирчиш тут зі мною і не йдеш на
побачення з якимсь чоловіком. Чому ти так і не спромоглася нікому відкрити
своє серце. Просто воно належить одній людині.
- Належало раніше. А зараз воно розбите. Як мені його склеїти?
– Іноді це не в наших силах. Суллі відвів очі, і я запідозрила, що він знав це з
власного досвіду.
- Уся премудрість полягає в тому, щоб відкрити своє серце, навіть якщо воно
розбите. Адже навіть розбите серце ще б'ється. І я впевнена, що знайдеться
безліч чоловіків, які не проґавлять можливість зцілити його, якщо ти їм це
дозволиш. - Він помовчав, потім продовжив: - Але дозволь мені тобі ще щось
сказати.
- Що саме?
 – Цей… Елек?
- Так, Елек. Через "е".
- Елек. Йому пощастило, що я не сяду на літак і не зроблю йому візиту.
Відстрілив би йому яйця на хрін.
- Я так і знала, що ти так зреагуєш. Ось чому я боялася тобі про це
розповідати.
- І мені незрозуміло, що це ще за Келсі.
- Челсі.
- Яка різниця? Не може бути, щоб вона була кращою за мою Грету, красивішу
за неї, з найдобрішим серцем. Цей хлопець просто повний мудак.
- Дякую.
- Колись він усвідомить, що зробив величезну помилку. Він кинеться сюди, а
тебе вже тут не буде і єдиним, хто його зустріне, буде така стара карга, як я.
***
За ті вихідні вперше з часу розлучення з Елеком мій настрій покращився.
Хоча це зовсім нічого не змінювало. І все ж таки слова підтримки, які вимовив
Суллі, злегка розвіяли мою зневіру.
У неділю я нарешті зважилася змінити зимовий гардероб на літній. Я завжди
до кінця відтягувала зміну сезонного одягу, поки вже не ставало надто пізно, і
половина літа вже опинялася позаду. Цілий день я займалася пранням,
відбирала одяг, який можна було віддати, та розбирала ящики у шафі. Погода
була тепла і суха, і я тримала всі вікна у квартирі відчиненими.
Після цілого дня господарських турбот я вирішила, що заслужила стаканчик
мускату. Я вмостилася на балконі та дивилася вниз на вулицю. Дув легкий
літній вітерець. Сонце вже хилилося до заходу сонця, і вечір був просто
чудовий.
Я заплющила очі, прислухаючись до вуличних звуків: шум машин, голоси
людей, крики дітей, що грають у маленькому дворику навпроти. З сусіднього
балкона долинав дражливий запах барбекю. Це нагадало мені, що я цілий день
нічого не їла, що пояснювало, чому вино так швидко на мене подіяло.
Я переконувала себе, що мені подобається моя незалежність: я могла робити
все, що хотіла, йти, куди заманеться, і, коли мені цього хочеться, але в глибині
душі я прагнула поділити своє життя з кимось.
 Мої думки незмінно поверталися до Елека, хоч як відчайдушно я цьому не
противилася. І чого я ніяк не очікувала в цей тихий літній вечір, це проявів
взаємності з його боку.
Коли телефон просигналив, що отримано повідомлення, я не одразу
кинулася перевіряти його. Я була впевнена, що це Суллі запрошує мене до себе
подивитися якусь передачу по телебаченню чи мама хоче дізнатися, як я маю
справу.
Моє серце шалено забилося, коли я побачила на екрані його ім'я. У мене не
вистачило сміливості одразу прочитати його, бо я знала – незалежно від його
змісту, воно порушить спокій цього вечора. Не знаю я відчувала такий панічний
страх. Навряд чи наші стосунки з Елеком могли б стати ще гірше, ніж вони були
зараз, якщо він не хотів повідомитимені про свої офіційні заручини, що
остаточно розірвало б мені душу.
Я глибоко вдихнула, відразу допила вино одним ковтком, порахувала до
десять та прочитала повідомлення.
Елек: Я хочу, щоби ти це прочитала.
 Розділ 18
«Грета. Помста»
Саме помста стала моєю єдиною метою, тільки вона могла допомогти
мені пережити вимушене перебування з Ренді та його новою сім'єю протягом
наступного року, поки мама перебувала у від'їзді.
  Єдиною втіхою буде задоволення, яке я випробую, зробивши їхнє життя
нестерпним.
  Цей негідник заплатить за те, що мати потрапила через нього в
психлікарню, і за те, що мені довелося збирати уламки нашого життя.
  Я наперед вирішив, що зненавиджу її – доньку розлучниці.  Я ніколи з нею
раніше не зустрічався, але уявляв, що це, мабуть, дуже неприємна
особистість, особливо, судячи з імені, яке за іронією римувалося зі словом
вендета.
  Її звали Грета.
  Це ім'я здавалося мені просто огидним.
  Я ладен був посперечатися, що й фізіономія у неї відповідна.
  Тієї ж секунди, як я зійшов з трапа літака, звук і сморід Бостона сказали
мені, що на мене чекає велика дупа.  Я, звичайно, чув пісню про брудні води
Бостона, тому анітрохи не здивувався, побачивши тутешній пейзаж.
  Коли ми під'їхали до будинку, я не хотів виходити з машини Ренді, але
було занадто холодно, а мені не було до чого відморожувати собі яйця, тому
зрештою я здався і, вдаючи, що ледве тягну ноги, увійшов усередину.
  Моя зведена сестра сиділа у вітальні в очікуванні мене з широкою
усмішкою на обличчі.  Мій погляд відразу привернула її шия.
  Твою ж мати.
  Ви, мабуть, пам'ятаєте, що я готовий був посперечатися, що її обличчя
буде таким самим потворним, як і ім'я?  Так ось, я на фіг програв це парі,
тому що Грета ... зовсім не була потворою.
  Я одразу зрозумів, що ця обставина може дещо уповільнити здійснення
моїх планів, але був сповнений рішучості не дати цьому статися.
  Я нагадав собі, що треба зробити серйозне обличчя.
  Її світле з рудуватим відтінком волосся було зібрано у вузол.  Вона
підійшла до мене, щоб познайомитись.
   - Мене звуть Грета.  Рада з тобою познайомитися. Від неї виходив такий
чарівний запах, що я готовий був її з'їсти.
  Я тут же обсмикнув себе, змінивши формулювання: ладен був його з'їсти
й виплюнути.  Не можна втрачати самовладання.
  Її рука повисла в повітрі, вона стояла в очікуванні, коли я її потисну.  Я не
хотів її торкатися, адже це могло збити мене з пантелику ще
більше.  Зрештою, я взяв її руку і стиснув надто міцно.  Не чекав, що вона буде
такою м'якою і тонкою, наче пташина лапка (тьху, яка тільки гидота не
спаде на думку).  Рука її трохи тремтіла.  Я змусив її нервувати.  Це добре.  Це
був чудовий початок.
  - А ти виглядаєш зовсім інакше, ніж я собі уявляла, - сказала вона.
  Що це могло б означати?
  – А ти виглядаєш милою… простачкою, – різко відповів я.
  Треба було бачити її обличчя.  На мить вона повірила, що я буду з нею
люб'язним, але я додав слово «простачка», і посмішка на її обличчі зникла,
вона насупилась.  Я мав би радіти, але чомусь радості це не викликало.
  Насправді вона була будь-хто, тільки не простачка.  До того ж її фігура
була абсолютно на мій смак: мініатюрна, струнка.  Її ідеально кругла дупця
була обтягнута сірими штанами для йоги.  Отже, вона займається
йогою.  Не дивно, що вона має таке міцне пружне тіло.
  А її шия… Не можу пояснити, що на мене найшло, але цю частину її тіла я
помітив першою.  У мене було моторошне бажання поцілувати її, вкусити,
обхопити рукою.  Це було дуже дивне почуття.
  - Хочеш, я покажу тобі твою кімнату?  - запитала вона.
  Вона явно намагалася бути зі мною люб'язною.  Треба якнайшвидше
змитися звідси, поки я не зламався, тому я проігнорував її слова і попрямував
до сходів.  Після короткої розмови з Сарою, яку я називав про себе не інакше,
як зла мачуха, я нарешті опинився в кімнаті, яку мені виділили.
  Після того як пішов Ренді, який приперся, щоб парити мені мізки, я почав
курити одну сигарету за іншою, слухаючи музику, щоб угамувати галас.
  Потім я подався у ванну і став під гарячий душ.
  Я видавив у долоню якийсь гранатовий дівчачий гель для душу.  З гачка з
присоскою на кахельній стіні звисала рожева мочалка.  Готовий
посперечатися, що її вона використовує, щоб терти свою чарівну маленьку
дупу.  Я схопив її та намилив своє тіло, а потім повісив назад.  Гранатового
гелю не вистачило, щоб вимитися повністю, тому я також використав
якийсь чоловічий шампунь, щоб завершити справу. Ванна кімната
наповнилася паром.  Я вийшов з неї та почав витирати тіло рушником, коли
двері несподівано відчинилися.
  То була Грета.
  Це був мій шанс довести, що я не ликом шитий.
  Я навмисно відпустив рушник, щоб він впав на підлогу, сподіваючись
шокувати її.  Я був певен, що вона вискочить з кімнати так швидко, що
навряд чи щось роздивиться.
  Але натомість вона стояла як вкопана, і погляд її був прикутий до
пірсингу в моєму члені.
  Твою ж мати!
  Вона навіть не намагалася відвести очі, і погляд її повільно ковзав вище,
доки не зупинився на грудях.  Здавалося, минула ціла вічність, поки дівчинка,
зрештою, не схаменулась і не усвідомила, що робить.  Тут вона відвернулася і
почала перепрошувати.
  До цього моменту ситуація почала мене розважати, тому я не дав їй
просто так піти.
  - Ти поводишся так, ніби ніколи не бачила голого хлопця.
  – Ну, так, насправді… не бачила.
  Мабуть, вона жартує.  Хіба це може бути?
  – У такому разі, тобі ж гірше.  Порівняння з наступним хлопцем явно буде
не на його користь.
  - Любиш випендрюватися?
  - А як же!  Хіба ж я того не вартий?
  – Ти… ти поводишся як…
  - Як засранець з великим хріном?
  Вона знову почала мене розглядати.
  Ну це вже починає діяти на нерви.
  - Мені звідси нікуди податися, тому, якщо тільки ти не плануєш щось
зробити, краще тобі піти по-доброму і дати мені спокійно одягтися.
  Зрештою, вона пішла.
   Я дуже сподівався, що вона все ж таки пожартувала.  Якщо вона справді
досі не бачила голого хлопця, то це означає, що я щойно дико облажався.
 * * *
  Через кілька днів я підслухав, як вона говорила подружці, що я сексуально
привабливий, точніше, «просто привабливий» і «неймовірно
сексуальний».  Чесно кажучи, хоч я й знав, що їй подобаюся, але не був певен,
що фізично її приваблюю.  Тому, почувши це, я вирішив змінити правила гри.
Гарною стороною було те, що я міг використати її потяг собі на
користь.  Поганою ж стороною мені тоді здавалося те, що мене
незрозумілим чином теж тягло до неї, і треба було зробити все, щоб вона
про це не дізналася.
  Життя в цьому будинку з кожним днем ставало для мене дедалі
легшим.  Хоч я ніколи цього не визнав би, я вже не був таким вже нещасним –
зовсім навпаки.
  Мені приносило задоволення робити всякі дрібні капості, наприклад
красти її спідню білизну або вібратор.  Ну гаразд, може, це велика
пакість.  Хоча загалом я починав усвідомлювати, що мотиви моїх дій були
дещо іншими, ніж було задумано спочатку.
  Зведення рахунків із Ренді вже перестало бути нав'язливою ідеєю.  Тепер я
докучав Греті, щоб привернути її увагу.
  За лічені дні я майже забув про свій «підступний план».
  Проте одного дня вдень я зробив мерзенний вчинок, коли запросив
дівчинку з класу до кафе «Кілт», де працювала Грета.  Зізнаюся, у мене ніколи
не було проблем із жіночою статтю, і я навіть зустрічався з деякими
гарячими штучками зі школи першого місяця мого тут перебування.  Але
мені з ними було відверто нудно.  Втім, все навіювало мені нудьгу, за
винятком спроб насолити зведеній сестрі.
  З Гретою мені ніколи нудно не було.
  Перша моя думка, коли я прокидався вранці, була про те, як мені сьогодні
дратувати Грету.
  Той день у кафе був не винятком, але тоді в наших стосунках настав
поворотний момент – і назад шляху не було.
  Грета обслуговувала наш столик, і я навмисно щосили діставав
її.  Скінчилося справа тим, що вона спробувала помститися мені, наливши в
мій суп неабияку порцію гострого соусу.  Коли я це виявив, я на зло їй
буквально одним ковтком випив всю чашку.  Здавалося, всередині все горить,
але я не повинен був їй це показувати.  Мені так сподобалася її витівка, що я
готовий був поцілувати її.
  Що я й зробив.
  Під виглядом відплати за витівку з супом я затиснув її у куточок у
темному коридорі та зробив те, чого бажав багато тижнів.  Я ніколи не
забуду звуку, який вона видала, коли я згріб її в обійми та вп'явся в маленький
вологий рот.  Було таке враження, що вона сама жадала цього.  Я міг би
цілувати її весь день, але треба було вдавати, що це покарання за
шкідництво з соусом, а не справжній поцілунок.  Тому я неохоче відірвався від
неї та повернувся до столу.
  У мене був жорстокий стояк, і це мене не тішило.  Я попросив дівчину, з
якою прийшов, почекати мене зовні, щоб вона цього не помітила. Мені було
зовсім необхідно вдати, що те, що сталося між нами, анітрохи на мене не
вплинуло, а для цього – переконливо створити враження, що це лише
жарт.  Я вже кілька днів тягав із собою вкрадену спідню білизну Грети в
очікуванні ідеальної можливості використовувати її, щоб подіяти їй на
нерви.  Тому я залишив на столику її стрінги із запискою, запропонувавши
переодягнутися в них, бо, напевно, вона була вся мокра.
  ***
  Ми почали проводити більше часу разом.  Вона приходила до моєї кімнати,
і ми грали в комп'ютерні ігри, а я кидав погляди на її спокусливу шию, коли
вона цього не бачила.
  Я постійно прокручував у голові сцену із поцілунком, навіть коли проводив
час з іншими дівчатами.
  Ми з Гретою ласували морозивом разом, і бажання злизати морозиво з
куточка її губ було просто непереборним.
  Я відчував, що западаю на неї у багатьох сенсах, і мені це категорично не
подобалося.
  Вона мене приваблювала не лише фізично – це була перша дівчина,
спілкуванням з якою я справді насолоджувався.
  Мені треба було контролювати свої почуття, оскільки про розвиток
відносин із нею не могло бути й мови.  Тому я почав запрошувати додому
дівчат і вдавати, що Грета мені байдужа.
  Це якийсь час спрацьовувало, поки я не дізнався, що вона збирається
побачити з хлопцем з нашої школи, на ім'я Бентлі.  Це була погана
новина.  Скінчилося справа тим, що її подружка запросила мене на побачення,
щоб провести вечір вчотирьох, і я скористався цією можливістю
контролювати ситуацію.
  Це побачення було справжнім катуванням для мене.  Я був змушений
ховати свої ревнощі, тому довелося просто сидіти та спостерігати, як цей
козел намагається її лапати.  Водночас подружка Грети Вікторія явно
серйозно на мене запала, але вона мене зовсім не цікавила.  Я просто хотів
доставити Грету додому в цілості та безпеці, але обставини цього вечора
прийняли несподіваний оборот.  Не встигла вечірка закінчитися, як моїми
зусиллями Бентлі був відправлений до лікарні після того, як він зізнався, що
уклав парі з колишнім хлопцем Грети на те, що позбавить її
невинності.  Після цих слів я вибухнув.  Ніколи в житті я не мав такого
бажання будь-кого захистити, як я хотів захистити її.  Наступного дня
Грета відплатила мені за цю послугу з лишком.
Ренді вдерся в мою кімнату і почав розпікати мене в притаманній йому
образливій манері.  Грета це почула і заступилася за мене так, як ніхто
раніше не робив.  Хоча я вдав, що був надто п'яний, щоб щось пам'ятати, я
прислухався до кожного її слова, поки вона не виставила мого «татуся» з
кімнати.
  Подумки повертаючись у минуле, я майже певен, що саме в цей момент я
по-справжньому закохався у неї.
  ***
  У ті самі вихідні наші батьки кудись поїхали.  Це було дуже недоречно,
тому що мої почуття до Грети досягли найвищої точки.  Я склав історію, що
мені треба піти на побачення, аби не залишатися наодинці з нею.
  Тієї ночі вона розбудила мене, висмикнувши з жахливого сну.  У мене
стався один із моїх постійних кошмарів, навіяних спогадами про ту ніч, коли
мати мало не наклала на себе руки.
  Я намагався розрядити атмосферу, тому що виглядав у той момент як
безумець.  І видав їй щось на кшталт «Звідки мені знати, чи не збираєшся ти
отримати мене, поки я сплю».
  Це, звичайно, був жарт.
  А вона взяла та розплакалася.
  Ось лайно.
  Я досягнув чергового дна у своїх спробах підколоти  її.
  Всі витівки, до яких я вдавався, щоб замаскувати свої справжні почуття
до Грети, зробили свою справу.
   Вона втекла до своєї кімнати, а я зрозумів, що не зможу заснути, доки не
примушу її знову посміхатися.  І тут у мене виникла блискуча ідея, я схопив її
вібратор, який сховав, попрямував до її кімнати та почав її лоскотати.
  Зрештою вона розреготалася.  Ми провели решту ночі, лежачи в її ліжку і
бовтаючи.  Саме тоді я вперше відкрив їй свою душу і припустився фатальної
помилки: визнав, що мене тягне до неї.
  Вона спробувала мене поцілувати, і я поступився.  Було так чарівно знову
відчути насолоду її губ, не прикидаючись при цьому, що це лише гра.  Я затис
долонями її обличчя і дав волю почуттям, переконуючи себе, що нічого
страшного не станеться, поки я обмежусь поцілунками.  Я майже переконав
себе, коли вона буквально нокаутувала мене, заявивши: - Хочу, щоб ти навчив
мене трахатись, Елек.
  Вона спробувала поцілувати мене, але я запанікував і відштовхнув її.  Це
було найважче, що я зробив у цьому житті, але це було необхідне.  Я пояснив
їй, що ми ніколи не повинні дозволяти собі заходити так далеко.
  Після цього я щосили намагався тримати між нами дистанцію.  І все-
таки ці слова дзвеніли у мене в голові весь день.  Я втратив інтерес до інших
дівчат і вважав за краще дрочити на самоті, щоб полегшити напругу від
думок про найнеймовірніші способи, якими я втілю в життя прохання
Грети.
 * * *
  Минали тижні, і я вже зневірився, що нам з нею вдасться ще хоч раз
нормально поспілкуватися.  Тоді я вирішив дати їй почитати свою
книгу.  Коли вона її прочитала, вона написала мені записку і передала мені в
конверті.  Мені було страшнувато дізнатися про її думку, тому я довго не
відкривав конверт.
  А потім настав вечір, коли все змінилося.
  Грета вирушила на побачення.  Я знав, що хлопець, з яким вона
зустрічається, відносно необразливий, тому цього разу особливо не
переймався.  Треба сказати, що тоді я більше турбувався про себе.  Хоча я не
міг бути з Гретою, мені зовсім не хотілося, щоб з нею був хтось інший.
  Я спостерігав за ним у вікно, коли він підійшов до дверей із букетом у
руці.  Треба ж, який вульгарний крок.  Треба терміново щось зробити.  Коли
він піднявся нагору, щоб зайти в туалет, я підстеріг його в коридорі.  Показав
йому пару Гретиних трусиків і заявив, що вона залишила їх у моїй
кімнаті.  Звичайно, я вчинив як повний виродок, але мене виправдовує мій
розпач.
   Я тим більше розлютився, коли вона все ж таки пішла з ним.  А коли вона
надіслала мені повідомлення з машини, я попросив її повернутися
додому.  Вона вирішила, що я, як завжди, насміхаюся.  Але це було негаразд.  У
той момент мені справді було погано – я втратив силу волі, я хотів бути з
нею.
  Незабаром задзвонив телефон.  Я був певен, що це Грета.
  Мене охопив моторошний жах, коли я зрозумів, що дзвонить моя мати.
  Вона зателефонувала, щоб повідомити, що повертається до Каліфорнії
та що її виписали з реабілітаційного центру.  Я був у повній паніці, бо розумів,
що мати не повинна залишатися сама в її стані.  Мені доведеться виїхати
прямо зараз.
  Я не хотів розлучатися з Гретою. Але я мусив виїхати.
  Я послав Греті повідомлення з проханням повернутися додому зі
побачення, написавши, що дещо трапилося.  Дякувати Богові, цього разу вона
прислухалася.
  Я знав, що мені доведеться сказати їй правду про матір, про те, чому мені
доводиться їхати.  Коли вона прийшла в мою кімнату, вона виглядала
просто чарівно в синьому платті, що підкреслює її тоненьку талію.  Мені
хотілося покласти її в обійми та ніколи більше не відпускати.
  Я розповів їй усе, що можна було розповісти про стан матері тієї
ночі.  Тому що вона мала знати, що я їду не з власної волі.
  Все сталося так швидко… Я велів їй повернутися до її кімнати, бо не міг за
себе ручатися.  Після довгих умовлянь вона, зрештою, послухалася.  Я дійсно
мав намір вчинити правильно і триматися якомога далі від неї тієї ночі.
  Я був у кімнаті один і вже нудьгував за нею, хоча вона була в сусідній
кімнаті.  І я вирішив відкрити її лист, очікуючи знайти там поради щодо
виправлення граматичних помилок та критичні зауваження щодо моєї
книги.
  Але в тому листі вона сказала мені те, що мені ніхто ніколи не говорив і
що мені треба було почути.  Що в мене великий талант, що я надихнув її
слідувати своїм мріям, що вона поважала мене, турбувалася про мене, що
вона дуже хоче прочитати щось ще, що вийшло з-під мого пера, що їй шалено
подобається моя писанина, що вона мною  пишається і вірить у мене.
  Грета змусила мене відчути почуття, які я ніколи в житті не
відчував.  Вона змусила мене відчути, що мене люблять.
  Я любив цю дівчину, але нічого не міг вдіяти у цій ситуації.
   Без жодних роздумів я постукав у її двері, наважившись дати їй те, про що
вона мене просила.
  Я міг би докладно описати все, що відбувалося між мною та Гретою тієї
ночі, але, чесно кажучи, мені важко про це писати, це надто багато для мене
означає.  Вона мені повністю довіряла і дала мені те, що ніхто ніколи не
отримував у цьому світі.  Та ніч була для мене священною, і я сподіваюся, що
вона це розуміє.
  Єдине, що я скажу, так це те, що я ніколи не забуду вираз її обличчя, її очі…
Спочатку очі у неї були заплющені, а потім вона їх розплющила і подивилася
на мене – у той самий момент, коли я увійшов до неї.
  Досі я так і не можу пробачити себе за те, що поїхав наступного ранку.  Я
ніколи ні до кого не відчував такої прихильності.  Вона повністю віддала себе
мені.  Вона належала мені, а я її покинув.  Керуючись почуттям провини та
глибоко укоріненою потребою захищати матір, я дозволив жорстокій
дійсності здобути гору над моїм прагненням до щастя. Не думаю, що Грета
колись усвідомлювала, що я покохав її задовго до тієї ночі.
  Я пишу ці рядки, але впевнений, що вона навіть не підозрювала, що через
кілька років я повернувся за нею, але було вже занадто пізно.
 Розділ 19
Елек
Я прийомна дитина свого брата.
 Ви здивовані?
 А тепер уявіть, що я відчув, коли ця бомба вибухнула.
 Проте з того моменту, як мені виповнилося чотирнадцять років, це
відкриття визначило моє життя.
 Причина всіх моїх дитячих принижень стала б зрозумілою, якби цю
маленьку деталь довели до мого відома раніше.
 Передбачалося, що ця ганебна таємниця ніколи не повинна вийти
назовні. Мене хотіли змусити повірити, що чоловік, який принижував мене
всі роки, скільки я пам'ятаю, був моїм рідним батьком.
 Коли він кинув мою матір заради іншої жінки, у мами стався нервовий
зрив, і одного вечора вона розповіла мені правду про моє народження. Після
того, як вона виклала всі огидні обставини цієї справи, я думав лише про
одне: хто гірший – той, кого я завжди вважав батьком, чи біологічний батько,
можливості познайомитися з яким у мене ніколи не було.
 Історія мого злощасного життя почалася двадцять п'ять років тому в
Еквадорі. Якийсь американський бізнесмен, який емігрував з Ірландії, Патрік
О'Рурк, побачив на вулиці чудову дівчинку-підлітка, що продавала свої
малюнки.
 Її завали Пілар Соліс. Патрік завжди мав слабкість до мистецтва і красивих
жінок, тому дівчинка буквально зачарувала його. З її екзотичною красою та
видатним талантом вона не була схожа на жодну жінку, з якою він стикався
раніше.
 Але вона була надто молода, а йому терміново треба було їхати. Хоча це не
зупинило його – він вирішив отримати те, що хотів.
 Патрік був одним із топменеджерів у найбільшій американській компанії з
виробництва кави. Йому було доручено контролювати купівлю кавових
плантацій на околицях Кіто.
 Але всі його думки займала Пілар, а не кавова угода.
 Щоранку він підходив до її візка і купував одну з картин, поки, зрештою,
не скупив усе. Мальовничі роботи Пілар були єдиним джерелом доходу для її
великої та дуже бідної родини. На всіх без винятку зображені химерні
вітражі, які вона малювала по пам'яті.
 Патрік був сильно одержимий нею. Зрозуміло, більше дівчинкою, ніж її
талантом. Передбачалося, що в Еквадорі він пробуде три тижні, але
затримався там на півтора місяця.
 Пілар навіть не підозрювала, що він збирається забрати її із собою.
 Попри те, що їй не виповнилося ще вісімнадцяти, Патрік розшукав її
батьків і почав доглядати за нею з їхньої згоди. Він дав їм грошей і вручив
подарунки кожному із членів родини Соліс.
 Він поговорив з її батьком, обговоривши можливість відвезти її до
Сполучених Штатів, де обіцяв опікуватись нею, допомогти вступити до
коледжу та зробити кар'єру у світі мистецтва. Сім'я із захопленням
сприйняла такі перспективи для одного з дітей. Врешті-решт вони
погодилися і дозволили дочці виїхати в Америку з Патріком. Пілар з
першого погляду була зачарована цим чоловіком, який був набагато
старшим, але одночасно відчувала до нього страх. Проте вона визнала, що
просто зобов'язана виїхати з ним, попри все своє сум'яття. Він був гарним,
харизматичним та владним.
 Після приїзду до США Патрік дотримався своєї обіцянки. Він одружився з
дівчиною, як тільки їй виповнилося вісімнадцять, щоб полегшити їй
можливість залишитися в США і вступити до художнього коледжу. Він
оплачував її уроки англійської мови, а також використав усі свої зв'язки, щоб
розмістити її роботи в деяких галереях у районі Сан-Франциско. Безперечно,
для нього це було вигідне придбання: Пілар нероздільно належала йому. Він
не сумнівався, що вона – його власність.
 Але дівчина не підозрювала, що Патрік мав сім'ю – колишню дружину, яка
повернулася до міста разом із сином.
 Якось після обіду Пілар працювала у своїй майстерні, яку Патрік
побудував спеціально для неї, і раптом на порозі з'явився високий молодик
приблизно її віку, з голим торсом та в джинсах. Пілар уявлення не мала, хто
це, але її тіло миттєво зреагувало. Це була молодша і набагато привабливіша
версія її чоловіка. Вона була вражена, коли дізналася, що це син Патріка і що
він гостюватиме у них у хаті все літо.
 Щодня, коли Пілар працювала у майстерні, син Патріка Ренді сидів там і
спостерігав, як вона пише свої картини. Все починалося дуже
безневинно. Вона розповідала йому різні історії про свою батьківщину
Еквадор, він знайомив її із сучасною музикою та американською
попкультурою – речами, які Патрік не міг знати, бувши вже немолодою
людиною.
 Незабаром Пілар зрозуміла, що закохана вперше у житті та зовсім
втратила голову. Ренді, який завжди вважав, що його батько покинув, не
відчував перед ним жодних зобов'язань. Коли Пілар зізналася, що її почуття
до чоловіка ґрунтувалися лише на повазі та подяці, Ренді, не роздумуючи,
скористався своїми перевагами.
 Одного дня він все ж таки переступив межу допустимого і поцілував
її. Після цього повернення до колишніх відносин вже не можна було. Їхні
післяобідні зустрічі з раніше невинними розмовами перетворилися на
пристрасні побачення. Зрештою, вони потай почали будувати плани на
майбутнє. Вони вирішили потай зустрічатися, поки Ренді не закінчить
коледж і перестане фінансово залежати від Патріка. А потім вони просто
втечуть разом.
 Тоді Ренді остаточно переїхав до будинку Патріка, щоб бути ближче до
неї, і вдавав, що зустрічається з дівчатами, щоб приспати підозри
батька. Ренді та Пілар завжди були дуже обережні, але одного разу
припустилися помилки, неправильно розрахувавши дату повернення Патріка
з ділової поїздки в Коста-Ріку. Того дня Патрік повернувся і застав свого сина
і свою молоду дружину, котрі пристрасно обіймаються на їхньому з Пілар
подружнім ложем. Саме в той момент і почався ланцюг подій, що призвели
до моєї появи на світ.
 Розлючений Патрік замкнув Пілар у коморі та побив Ренді до півсмерті, а
потім викинув з дому. Потім Патрік зґвалтував мою матір у тому ж ліжку, де
виявив її зі своїм сином. На той час Ренді вдалося вломитися в будинок через
вікно, але було вже надто пізно.
 Що сталося потім, не зовсім ясно, бо мати не вдавалася до деталей,
розповідаючи мені цю історію. Єдине, що я знаю точно – Патрік так і не
вийшов зі спальні живим.
 Мама стверджує, що він упав і випадково вдарився головою під час бійки з
Ренді. Підозрюю, Ренді цілком міг убити його, але мати ніколи цього не
визнає, навіть якщо це правда. Я знаю, вона захищатиме Ренді до самої
смерті, навіть попри його зраду.
 Поліція так нічого і не запідозрила, купившись на історію, за якою Патрік
упав і розбив голову.
 Тому, що він жив на широку ногу і вкладав значні суми в освіту Ренді та
Пілар, великого статку він їм не залишив. Ренді довелося піти з коледжу та
відмовитися від своєї мрії, перебиваючись випадковими заробітками.
  Але найжахливіший час для Пілара настав, коли вона дізналася, що
вагітна. Вона чудово розуміла, що це не могла бути дитина Ренді, тому що
вони завжди дуже ретельно оберігалися.
 Вони не сумнівалися, що то була дитина Патріка.
 Ренді любив її та звинувачував себе в ситуації, що склалася.
 Він благав Пілар зробити аборт, але вона відмовилася.
 Він знав, що ніколи не змусить себе полюбити дитину, яка з'явилася на
світ внаслідок тієї ночі, коли батько зґвалтував Пілар.
 І він мав рацію. Він так і не зміг цього зробити, але не став від мене
відмовлятися і визнав своїм сином, все життя потім зганяючи на мені всю
свою ненависть і невдоволення життям.
 Ось таким чином Ренді став моїм батьком, а я прийомною дитиною свого
єдинокровного брата.
 Розділ 20
Грета
Виявляється, він повертався за мною?
 Я мимоволі притиснула руку до грудей, ніби намагаючись утримати серце,
що так і норовило вистрибнути звідти.
 Була вже середина ранку, з вікна долинав звичний шум вуличного
гамору. Сонячне проміння заливало мою кімнату. Я відпросилася з роботи,
бо сьогодні хотіла закінчити читання книги.
 Увечері планувалося святкування тридцятирічного ювілею колеги у
нічному клубі у центрі Манхеттену. Але я не була впевнена, що встигну на
той час дочитати до кінця записки Елека.
 Я пройшла на кухню, щоб налити води, і змусила себе з'їсти батончик
мюслі. Мені знадобиться енергія, щоб продиратися через наступну частину
книги.
 Виходить, він повертався за мною?
 Я знову згорнулася калачиком на канапі, глибоко зітхнула та перейшла на
наступну сторінку електронної книги.
 * * *
 Одержимість людиною треба лікувати у такий же спосіб, як і
наркозалежність.  Якщо я не міг бути з Гретою, то не слід було
підтримувати з нею жодних стосунків, бо я міг втратити контроль над
собою.
  Не можна було ні дзвонити, ні писати їй.  Це було дуже важко, але я не
повинен був навіть чути звук її голосу, якщо ми вже не маємо права бути
разом.
  Але це зовсім не означає, що я не думав про неї, як одержимий,
щодня.  Першого року це було особливо важко.
  Стан мами виявився нітрохи не кращим, ніж був до мого візиту до
Бостона.  Вона нав'язливо намагалася витягнути з мене інформацію про
Ренді та Сару, постійно сиділа на сторінці Сари на Фейсбуці та
звинувачувала мене в тому, що я зрадив її, визнавши, що мачуха зовсім не
така погана, коли з нею ближче познайомишся.
  Я мав рацію, припустивши, що вона ніколи б не змирилася з думкою про
те, щоб ми з Гретою були разом.  Яка сумна іронія долі: мама була одержима
Сарою, і таємно від неї я був схиблений на дочці Сари.  Дивну парочку
божевільних ми тоді являли собою.
  Не минало жодного дня, коли я не думав з гіркотою про те, що Грета
може бути з іншим хлопцем.  Сама ця думка зводила мене з розуму.  Я був
далеко від неї та почував себе абсолютно безпорадним.  Як не дивно, але якась
моя частина навіть хотіла хоча б мати можливість захищати її як сестру,
якщо вже нам не судилося бути разом.  Хворий на всю голову, правда?  А якщо
хтось її образить?  І я навіть про це не дізнаюся і не зможу покарати
мерзотника.  Треба було викинути з голови нав'язливу думку про те, що вона
може завести роман з іншим, твою матір.  Але при одній думці про це я в
безсиллі б'ю кулаком по стіні своєї спальні, ледве не зробивши в ній дірку.
Якось уночі я втратив контроль над собою і надіслав їй повідомлення,
написавши, що сумую за нею.  Я попросив її не відповідати.  Вона так і
вчинила, тому мені стало ще гірше.  Я покалявся більше не робити таких
помилок.
  Моє життя повернулося в те, що і до переїзду в Бостон: я курив, пив і
трахав дівчат, які мені були байдужі.  Існування моє було порожнім і
безцільним з тією єдиною відмінністю, що в глибині душі, під усім цим
брудом, мені хотілося більшого – я прагнув до неї… Вона показала мені, що
існують стосунки між людьми, яких мені не вистачало все моє життя.
  Я очікував, що щемливий біль у мене в грудях з часом минеться, але
марно.  Навпаки, він ставав лише сильнішим.  Десь у таємних куточках мого
серця ховалася надія, що Грета, де б вона не була, думає про мене і відчуває ті
самі почуття.  Я незбагненним чином знав про це, і думка про неї роз'їдала
мені душу всі ці довгі роки.
 * * *
  Через два роки психічний стан моєї матері покращився після того, як вона
познайомилася з одним чоловіком.  Він став її першим коханим після того, як
Ренді її покинув.  Його звали Джордж, він був родом з Лівану і володів
мінімаркетом, розташованим униз вулицею неподалік нашого будинку.  Він
майже завжди стирчав у нас вдома і завжди приносив нам напої, оливки та
хумус.  Вперше після розлучення з чоловіком, її одержимість Ренді, здавалося,
пішла на спад.
  Джордж був чудовим хлопцем, але чим щасливіша мати була з ним, тим
більше гірко ставало мені при думці про те, що я відмовився від єдиної
дівчини, яку любив, тому що вважав, що це завдасть матері непоправної
душевної травми.
  Я почав розуміти, що це величезна помилка в моєму житті.
   Мені треба було хоч з кимось про це поговорити, бо моя досада
отруювала мені душу щодня.  Я ніколи нікому не розповідав, що сталося між
мною та Гретою.  Єдина людина, якій я довіряв, був Грег, друг Ренді, який
став для мене майже другим батьком.
  Якось, під час нашої телефонної розмови, він поділився зі мною
інформацією: виявляється, Грета нещодавно переїхала до Нью-Йорка.  Він
навіть мав її адресу з різдвяної листівки.  Грег намагався переконати мене
полетіти туди та розповісти їй про свої почуття.  Я не думав, що вона
захоче мене бачити, навіть якщо все ще небайдужа до мене.  Я завдав їй такої
сильної образи, що не розумів, як вона зможе пробачити мені після
цього.  Грег вважав, що якщо я поїду побачитися з нею, це може справити на
неї враження.  Попри свої страхи, наступного дня я купив квиток на
літак.  Настав переддень Нового року.
  Я сказав мамі, що їду побачитись зі старим другом і відсвяткувати з ним
зустріч Нового року.  Я поки не збирався розповідати їй про Грету, я не був
певен, що мої спроби примирення увінчаються успіхом.
  Ті шість годин перельоту були найнестерпнішими в моєму житті.  Але
мені треба було неодмінно потрапити туди.  Я просто хотів обійняти її ще
раз.  Я не знав, що говоритиму чи робитиму, коли побачуся з нею.  Я гадки не
мав, чи є в неї чоловік.  Я діяв навмання.
  Перший раз у житті я керувався виключно своїми інтересами, наслідував
веління свого серця.
  Я сподівався, що ще не спізнився зі своїми зізнаннями, я хотів висловити їй
усе, що не наважився сказати три роки тому.  Тієї ночі, коли вона подарувала
мені свою невинність, вона навіть не знала, що я люблю її.
  Якщо політ здався мені вічністю, то поїздка на метро до її будинку була
ще болючішою.  Поки я трусився у вагоні, в моїй голові проносилися образи
наших з нею зустрічей, наче в кіно.  Я не міг стримати посмішки, коли
згадував мої спроби довести її, і як гідно вона поводилася при цьому.  Ця
дівчина зробила мене щасливим.  Але найчастіше мої думки поверталися до
тієї останньої ночі, коли вона дозволила мені безроздільно володіти своїм
тілом.  Нарешті поїзд зупинився, але мені весь час здавалося, що я
запізнююся.  Мене долала нав'язлива думка: треба потрапити до неї
якнайшвидше.
  Я мушу побачити її прямо зараз.
  Коли я, нарешті, дістався до її будинку, я знову уважно перевірив адресу,
яку нашвидкуруч надряпав на клаптику паперу.  Її прізвище, Хансен, було
написано ручкою поруч із квартирою 7b у списку, вивішеному у під'їзді.
   На дзвінок у двері ніхто не відповів.  Я відмовився від думки
зателефонувати чи написати їй заздалегідь.  Просто боявся, що вона скаже,
що не хоче зустрічатися зі мною.  А я пройшов таку довгу дорогу, щоб
дістатися сюди, і тепер мусив хоча б побачити її миле обличчя.
  Ресторанчик унизу був ідеальним місцем очікування.  Я чекав там годину і
знову піднявся до її квартири.
  Я намагався дзвонити їй у двері щогодини з полудня до дев'ятої
вечора.  Але щоразу відповіді не було, і я знову йшов у ресторан «У Чарлі» і
чекав.
  На годиннику було вже 21.15, коли моє бажання виповнилося, і я ніколи не
забуду цей момент.
  Я мріяв її побачити.
  Але ніяк не очікував, що це станеться саме так.
  Моя Грета.
  Вона увійшла до ресторанчика «У Чарлі», одягнена в товсту куртку-
аляску кремового кольору.  І вона була не одна.  З нею був хлопець, який, до
речі, був кращим, ніж я.  Він обіймав її за талію.
  Я відчув, що жирна їжа в моєму животі ось-ось вивернеться назад.
  Грета сміялася, коли вони зайняли столик у середині зали.  Вона виглядала
щасливою.  І не помітила мене, бо сиділа до мене спиною, а я спостерігав за
ними із кутової кабінки.
  Волосся її було зібрано в пучок на маківці.  Вона розв'язала бузковий шарф,
відкриваючи свою гарну шию – шию, яку я мав цілувати сьогодні, після того,
як зізнаюся у своєму коханні.
  Її супутник нахилився і ніжно поцілував її у щоку.
  Все всередині мене кричало: "Не смій до неї торкатися!"
  Його губи ворухнулися, промовляючи:
  - Я люблю тебе.
  Що я мав зробити за цих обставин?  Підійти до їхнього столика і
сказати: Привіт!  Я зведений брат Грети.  Якось я її відтрахав, а наступного
дня поїхав.  Схоже, вона з тобою щаслива, і, можливо, ти на неї заслуговуєш,
але я сподіваюся, що ти відійдеш убік і дозволиш мені забрати її звідси.
  Минуло пів години.  Я сидів і спостерігав за ними.  Дивився, як офіціант
приніс їм їжу, як вони її їдять, весело розмовляючи, як хлопець удесяте
нахиляється до неї, щоб поцілувати.  Я заплющував очі та прислухався до
їхнього веселого сміху.  Не знаю, чому я там лишався.  Я просто не змусив себе
піти.  Хоча був упевнений, що, можливо, це востаннє, коли я її бачу.
  О 22.15 Грета підвелася зі стільця і дозволила йому допомогти одягнути
куртку.  Вона навіть не глянула у мій бік.  Не уявляю, що я почав би робити,
якби вона мене помітила.  Я сидів ніби паралізований і не міг ні рухатися, ні
ясно мислити, просто тупо дивився їм услід, поки двері за ними не
зачинилися.
  Тієї ночі я як втрачений блукав містом і, зрештою, опинився в натовпі на
Тайм-сквер, які спостерігали за церемонією опускання новорічної
кришталевої кулі.  Я стояв у хмарі конфетті посеред шумного урочистого
людського моря і не міг зрозуміти, як я там опинився, бо був немов уві сні з
того самого моменту, як покинув ресторанчик.
  Якась незнайома жінка середніх років підхопила мене та обняла, коли
годинник пробив опівночі.  Вона, звичайно, не знала і не могла знати, але мені
в той момент як ніколи були потрібні підтримка і теплі обійми.
  Наступного ранку я сів на літак і полетів назад до Каліфорнії.
  За кілька місяців Ренді зателефонував нам вперше за рік.  Я ніби спитав
його, як поживає Грета, і він повідомив мені, що вона з кимось заручена.  Тоді
я востаннє згадав її ім'я.
  Тільки через три роки я зміг нарешті зав'язати стосунки з іншою жінкою.
 * * *
 
Мені довелося зупинитись. Тяжко дихаючи, я люто жбурнула електронну
книгу через всю кімнату. Сльози застилали мої очі, і я ледве могла читати, бо
слова розпливалися, і все було як у тумані.
 Я міцно заплющила очі, намагаючись пригадати, чи було щось тоді в
ресторанчику, що могло б натякнути мені на присутність там Елека. Я добре
пам'ятала того вечора. І він там був. Як я могла не відчути тоді, що він зовсім
поруч, буквально за моєю спиною?
 Він приїжджав за мною. Приїжджав сказати, що любить мене.
 До мене це ще ніяк не могло дійти.
 Так, я чудово пам'ятала той вечір у ресторанчику «У Чарлі».
 Я пам'ятала, що у нас із Тімом тоді був ще «медовий місяць» у
стосунках. Все було просто чудово.
  Я навіть пам'ятала, що це був передноворічний вечір, і ми цілий день
ходили магазинами, вибираючи для мене комп'ютер.
 Я згадала, що ми спочатку заскочили до мене у квартиру, щоб залишити
там покупки, а потім пішли до ресторанчика, повечеряти. Після цього ми
збиралися піти на Тайм-сквер, подивитися на церемонію опускання
новорічної кулі.
 Я пам'ятаю, як годинник пробив опівночі. Тім намагався відігріти мої
замерзлі щоки поцілунками.
 Я пам'ятаю, що посеред цієї чарівної ночі в компанії чоловіка, який
здавався просто ідеальним і справді мене любив, я дивувалася, чому з моєї
голови не виходить Елек, – усі мої думки були про нього: де він зараз, чи
дивиться він новорічні передачі, думаючи про мене?
 А Елек був зовсім поруч.
 Доля справді зіграла з нами дуже злий жарт.
 * * *
 У наступних кількох розділах він описував, як шукав своє покликання,
намагаючись знайти заняття до душі, і як, зрештою, зупинився на кар'єрі
соціального працівника. Він відчував потребу допомагати іншим, особливо
дітям із нещасний сімей, як і він сам, і ставився до цього дуже відповідально.
 Я швидко пробігла очима ті глави, де він описував, як познайомився з
Челсі. Це була єдина частина книги, яку я воліла лише швидко
переглянути. Загалом, він познайомився з нею в молодіжному центрі, вони
часто спілкувалися після роботи та швидко стали друзями. Він обережно
ставився до можливого роману з нею, бо знав, що вона належить до такого
типу дівчат, які прагнуть серйозних стосунків. Сам він не був певен, що
готовий до цього. Згодом вона допомогла йому забути мене, навчила знову
сміятися, і він покохав її та почав дбати про неї. Вона була першою дівчиною,
з ким у нього склалися справді серйозні стосунки, і він уже збирався зробити
їй пропозицію, якби не…
 * * *
  Того дня мені здалося, що весь мій світ руйнується.
  У моєму житті все було добре, як ніколи.  У мене була стабільна робота,
яка приносила мені задоволення і дозволяла реалізувати себе.  Ми з Челсі
стали жити разом, і я планував зробити їй пропозицію на весіллі її сестри,
яке мало відбутися через кілька днів.  Вже кілька тижнів я потай носив у
кишені золоту каблучку з діамантом.
   Мама почувала себе набагато краще.  Її кар'єра художника пішла вгору, і
вона навіть задумувала кілька нових артпроєктів.  Попри те, що вона
розлучилася з Джорджем, після чого у неї стався серйозний зрив, зараз вона
зустрічалася з чоловіком, на ім'я Стів і вже рідко згадувала Ренді.  Отже,
життя налагоджувалося - поки не пролунав дзвінок від Сари, який знову все
змінив.
  - Мені так шкода, Елек, повідомляти це тобі, але у Ренді стався серцевий
напад, і він помер.
  Вона завалила це на мене на початку розмови.  І перша моя реакція була
така, наче вона дзвонила мені, щоб повідомити, яка сьогодні погода.
  Ренді помер.
  Скільки б я не повторював це собі того дня, ця новина не хотіла
вкладатися в мене в голові.
 Челсі все ж таки переконала мене поїхати на похорон і поминки, хоча я
відчайдушно чинив опір цьому.  Ренді б не хотів, щоб я був там, вже в чому, а
в цьому я був абсолютно впевнений.  Я все ще був у стані шоку і, здавалося, не
відчував жодних емоцій.  Мені важко було чинити опір їй, коли вона
намагалася соромити мене.  Вона ж уявлення не мала, які стосунки були між
мною та Ренді.  На її думку, у мене не було жодних виправдань для того, щоб
не поїхати на похорон.   Мені простіше було здатися, ніж у всьому їй
зізнатися.  Я також знав, що мама не винесе цієї поїздки.  Вона теж хотіла,
щоб я поїхав туди замість неї та уявляв там нас обох.  Тому, не встиг я
схаменутися, як уже сидів з Челсі в літаку, що прямує до Бостона.
  У літаку було душно, я там просто задихався.  Челсі весь час тримала
мене за руку, а я слухав музику на повній гучності.  Мені майже вдалося
заспокоїтись, поки в голові не промайнула думка про Грету, і ось тут мене
охопила паніка.  Мені не тільки доведеться бути присутнім на похороні
Ренді, але, можливо, доведеться зустрітися з Гретою та її чоловіком.
  Твою матір!
  Я знав, що ці два дні будуть найгіршими в моєму житті.
  Коли ми приїхали до будинку Грега та Клари, я вже був на межі нервового
зриву.  Ми з Челсі разом прийняли душ у гостьовій кімнаті, але це зовсім не
сприяло зняттю стресу.  Перш ніж ми покинули Каліфорнію, я купив пачку
імпортних цигарок із гвоздикою, які колись курив.  Я витяг одну сигарету і
запалив її, коли Челсі одягалася у ванній.  Я сам зневажав себе за те, що знову
закурив, але, здавалося, це єдине, що дозволяло мені не розвалитися на
шматки в цій ситуації.
   У мене не було жодного бажання одягатися і йти вниз до вітальні.  Я
закурив ще одну сигарету і підійшов до французького вікна, яке вело на балкон
і виходило на заднє подвір'я.  Небо було захмарене.
  Я кинув погляд униз, і це була найбільша помилка.
  Я стиснув кулаки, ніби готуючись кинутися в бійку, бо моє серце шалено
билося об ребра.
  Я не повинен був бачити її знову за таких обставин.  Та моя частина, яка,
здавалося, вже померла, поверталася до життя, а цього в жодному разі не
можна було допустити.  Але я не знав, як із цим впоратися.
  Грета стояла до мене спиною.  Її погляд був спрямований на садок.  Вона,
мабуть, уже дізналася, що я приїхав, і, можливо, планувала втекти, щоб не
зустрічатися зі мною, а може, і її обставини так само засмучували, як і
мене.  Але те, що вона стояла там одна, говорило про те, що моя поява теж
схвилювала її.
  - Грета, - сказав я одними губами.
  Було таке відчуття, що вона почула мої думки, бо вона
обернулася.  Несподівано на мене завалився весь шквал емоцій, які, як мені
здавалося, я поховав тієї новорічної ночі в Нью-Йорку.  Я не був готовий
побачити її обличчя, коли вона підвела голову і поглянула на мене.
  Я зробив ще одну затяжку.
  Я також не був готовий до нападу люті, яку відчув у той момент.  Лише
зазирнувши в її очі, я знову знайшов здатність відчувати, і на мене
завалилися всі пригнічені раніше емоції: усвідомлення смерті Ренді,
нерозділене кохання до неї, ревнощі та розчарування, які я відчув у новорічну
ніч у Нью-Йорку ...
  Безмежний гнів, що росте в мені, був для мене неприємним сюрпризом.
  Все у моїй свідомості змішалося.
  Я не хотів тебе більше ніколи бачити, Грето.
  Мені так шалено хотілося тебе знову бачити, Грето. Мені здавалося, що
вона бачить мене наскрізь у той момент, і це мені зовсім не сподобалося.  Ми
просто стояли, дивлячись один на одного, і так тривало цілу хвилину.  Але
здивований вираз на її обличчі згас, коли ззаду до мене підійшла Челсі та
обійняла мене.
  Я інстинктивно обернувся і зробив кілька кроків назад, відтісняючи Челсі
від вікна.  Мені здавалося, що я намагаюся в цей момент помилувати
почуття Грети, але я не розумів, чому я поспішив це зробити.  Твою мати,
вона що, чекає, що я сидітиму і страждати за нею, в той час, як вона
виходить заміж за містера Досконалість?  Проте я все ж гадав, що раптова
поява Челсі буде для неї шоком.
  - З тобою все добре?  - запитала Челсі.  Вона явно не помітила Грету.
  - Так, - якомога спокійніше сказав я.
  Мені треба було побути на самоті, я попрямував у ванну і замкнув двері,
щоб зібратися з духом, перш ніж зустрінусь з Гретою віч-на-віч.
 * * *
  Вона сиділа в дальньому кутку обіднього столу, коли ми спустилися до
вітальні.  Мене вона навіть відзначила поглядом.
  Я ненавиджу, коли ти так поводишся, Грето.
 Сара піднялася з-за столу та обняла мене.  Я теж привітав її, сказавши,
що дуже жаль про смерть Ренді, але весь час думав про те, які слова мені
знайти для Грети.  Я озирнувся на неї, цього разу вона теж дивилася на
мене.  Я відійшов убік, надавши Челсі можливість обійнятися з Сарою і
принести їй свої співчуття.
  Потрібно тримати удар.
  Я рішуче підійшов до неї та зміг видавити з себе лише її ім'я:
  – Грета…
  Вона нервово сіпнулася, ніби її ім'я в моїх устах підпалило їй дупу.  Вона
навіть трохи заїкалася.
  - Мені так шкода…
  Губи її тремтіли.  Вона була розгублена - я б сказав, в повному
замішанні.  Мені не хотілося визнавати, що зараз вона була ще красивіша, ніж
я її пам'ятав, – новий відтінок волосся підкреслював горіховий колір очей, на
носі з'явилися три крихітні ластовиння, які я раніше не помічав, а груди,
обтягнуті чорною сукнею, змушували згадати про речі, які за нинішніх
обставин мені було краще забути.
  Цілком заціпенівши, я просто стояв і дивився на неї.  Знайомий запах її
волосся п'янив мене.
  Я здригнувся всім тілом, коли вона потяглася до мене, щоб обійняти.  Я
дуже намагався не відчувати жодних емоцій, але в її обіймах для мене
полягав епіцентр світу.  Притиснувши її до грудей, я відчув, як б'ється її
серце, і моє миттєво підхопило його ритм.  Наші серця сказали одне одному
те, що наші его не могли дозволити собі висловити словами.  Биття серця –
це щирість у її первозданній чистоті. Я поклав руку на її спину та відчув
лінію бюстгальтера.  Перш ніж я встиг усвідомити свої почуття, голос
Челсі порушив магію моменту, і Грета різко вивільнилася з моїх обіймів.  Нас
справді поділяла зараз величезна відстань.
  Я не міг повірити, що це відбувається наяву: моє минуле приходить у
суперечність із сьогоденням.  Та, яку я втратив, зустрілася з тією, що
допомогла мені це пережити.
  На лівій руці Грети не було діамантової каблучки.  Де ж її чоловік чи
наречений?  Де він, твою матір?
  Занурений у важкі роздуми, я навіть не чув, про що вони розмовляють між
собою.  Клара врятувала становище, увійшовши до кімнати з тацею їжі, і
Грета поспішила допомогти їй.  Вона повернулася до вітальні та почала
розкладати столове срібло на столі.  Вона була надзвичайно напружена,
тому вилки та ножі з дзвоном вислизали у неї з тремтячих рук.  Я хотів був
пожартувати та запитати її, чи не хоче вона зробити музичну паузу і
зіграти нам на ложках, але вчасно зупинився.
  Коли вона нарешті зайняла своє місце за столом, Грег запитав:
  – Ну, діти, розкажіть, як ви познайомились?
  Грета вперше відірвала очі від тарілки, коли Челсі почала розповідати, як
ми познайомились у молодіжному центрі.  Коли Челсі потяглася до мене, щоб
поцілувати, я відчував, що Грета за нами спостерігає, і мені стало
ніяково.  Але розмова перейшла на мою матір, і Грета знову втупилася у свою
тарілку.
  Я весь стиснувся знову, коли Челсі спитала її:
  - А де ви живете, Грето?
  – Я насправді живу у Нью-Йорку.  Сюди приїхала лише на кілька днів.
  Приїхала, а чи не приїхали.
  Шкода, що у мене під рукою не було фотоапарата, щоб зняти обличчя
Грети, коли Челсі висловила побажання приїхати погостювати до неї до
Нью-Йорка.
  Потім атмосфера за столом знову заспокоїлася, і я кинув на Грету кілька
поглядів, коли вона дивилась убік.  Вона помітила мою увагу, і я теж
подивився в тарілку.
   - Елек ніколи не казав мені, що в нього є зведена сестра, - сказала Челсі.
  Я так і не зрозумів, кому призначалося це зауваження, до кого було
звернене це питання, але я справді намагався оминати тему родичів із
Челсі.  Грета, як і раніше, уникала дивитися на мене.
  Тут у розмову втрутилася Сара.
  — Насправді Елек жив з нами дуже короткий час, коли вони були
підлітками.  - Вона глянула на Грету.  - Адже ви тоді не надто один з одним
ладнали, чи не так?
  З якоїсь причини розгублений вираз на обличчі Грети діяв мені на
нерви.  Вона все ще сиділа з опущеним поглядом, не реагуючи на зауваження
матері, ні на мене.   Нез'ясовне бажання, щоб вона усвідомила мою
присутність, усвідомила те, що було між нами, перемогло мою
розсудливість.  Я знову звернувся до випробуваних хитрощів і почав
дражнити її, щоб привертати до себе увагу.
  - Це правда, Грето?
  - Що правда?  – вимучено промовила вона.
  Я підняв брови.
  - Що ми не дуже ладнали, як каже твоя мама.
  Вона зчепила зуби та подивилася мені прямо в очі, всім своїм виглядом
закликаючи мене не торкатися цієї теми.
  Нарешті, вона сказала:
  - Була така справа.
  Я промовив, понизивши голос:
  - Так було.
  Її обличчя залилося фарбою.  Схоже, я трохи переборщив.  Я спробував
виправити ситуацію, перейшовши на легковажний тон.
  - Пам'ятаєш, як ти зазвичай мене називала?
  - Що ти маєш на увазі?
  - Мій дорогий зведений братик, чи не так?  Напевно, через мою чарівну
чарівність.  - Я повернувся до Челсі.  – Насправді я тоді був повним засранцем.
  Адже так і було, поки Грета не змусила мене захотіти стати кращими.
  - Звідки ти знаєш, як я тебе називала?  - запитала Грета.
   Я засміявся про себе, пригадуючи, як я зазвичай підслуховував її телефонні
розмови з подружкою.
  Як приємно було знову побачити усмішку на її обличчі, коли вона сказала:
  – Зрозуміло.  Ти, як завжди, підслуховував мою балаканину телефоном.
  Челсі переводила погляд з мене на неї.
  – Здається, тоді у вас були веселі часи.
  Я, не відриваючись, дивився на Грету.  Мені хотілося, щоб вона знала, що
ті часи з нею були найкращими в моєму житті.
  - Це точно, - сказав я.
 * * *
  Єдиним позитивним моментом від мого копання в нереалізованих
почуттях до Грети було те, що це відривало мене від сумних думок про
Ренді.
  Коли я, нарешті, втік від компанії та усамітнився на задньому дворику,
мене раптом спіткало усвідомлення того, що його більше немає на світі.
  Тепер у нас із ним ніколи не буде можливості все виправити.  Цікаво, що
коли він був живий, я зовсім не горів бажанням налагодити з ним стосунки,
але тепер, після його смерті, це стало нав'язливою ідеєю.  Принаймні я хотів
би довести йому, що він помилявся щодо мене, що я чогось вартий у цьому
житті.  Але тепер він не тут, а десь в інших світах і, можливо, вже
зустрівся з Патріком.
  Занадто довгі роздуми на цю тему небезпечні для свідомості.  Я витяг
сигарету і поринув у медитацію.  Однак це не спрацювало, і мої емоції
скакали від смутку та розпачу до гніву.
  Тут я почув, як відчиняються скляні двері.  За моєю спиною пролунали
кроки.
  - Що ти тут робиш, Грето?
  - Челсі попросила мене поговорити з тобою.
  Твою ж матір, тільки цього не вистачало!  Про що ці двоє розмовляли?
  Мене це остаточно доконало.  Звичайно, Челсі не могла дізнатися, що
сталося давним-давно між мною та Гретою.  Я саркастично посміхнувся.
  - Та невже?
  - Уяви собі, це так.
   - Ви з нею досвідом обмінювалися?
  - Це не смішно.
  Це справді було не смішно, але в мене спрацював звичний захисний
механізм – я завжди поводився, як повний бовдур у стресовій ситуації.  Але я
вже завівся.  До того ж, чорт забирай, мені шалено хотілося, щоб вона
визнала те, що сталося між нами.
  Я витяг сигарету з рота.
  - Як ти думаєш, чи послала б вона тебе сюди поговорити зі мною, якби
знала, що востаннє, коли ми з тобою були разом, ми трахались, як кролики?
  Кров відлила від її обличчя.
  - Чи обов'язково так висловлюватися?
  - Але ж це правда, чи не так?  Вона б у сказ прийшла, якби дізналася.
  - Я не збираюся їй нічого розповідати, тож можеш заспокоїтися.  Я ніколи
цього не зробила б.
  У Грети почало смикатися око, що доводило, що я досягнув потрібного
ефекту.  Від поганої звички не так легко позбутися.  Мене продовжувало
нести, я навіть отримував від цього кайф.
  - Ти що, мені підморгуєш?
  – Ні… я… У мене просто око сіпається, бо…
  -Тому, що ти нервуєш.  Я знаю.  У тебе так було, коли ми з тобою вперше
зустрілися.  Радий бачити, що коло замкнулося.
  - Думаю, деякі речі не змінюються, хіба не так?  Минуло сім років, але
здається, що…
  – Це було вчора, – перервав її я.  – Так, таке враження, що це було лише
вчора.  Але ми все просрали.  Я маю на увазі всю ситуацію загалом.
  - Просто цьому ніколи не судилося статися.
  Я перевів погляд на її шию і не міг відірватися - так вона була гарна.  Я
знав, що вона помітила це.  Раптом у мене зіграв власний інстинкт, а я не
мав на це жодного права.  Але все ж таки бажання знати, що відбувається
між нами, пересилило. - Ну і де він?
  – Хто?
  – Твій наречений.
   - Я ні з ким не заручена.  Точніше, була заручена, але ми розлучилися.  Звідки
ти про це знаєш?
  Мені довелося відвести погляд.  Я не хотів, щоб вона бачила, який ефект
справила на мене ця новина.
  – І що ж сталося?
  – Це досить довга історія.  Я сама поклала край цим відносинам.  Він поїхав
працювати до Європи.  Загалом нам не судилося бути разом.
  - У тебе зараз є хтось ще?
  – Ні.
  Ось чорт!
  Вона продовжувала:
  - Челсі така мила, вона мені сподобалася.
  - Вона чудова.  Насправді стосунки з нею – це найкраще, що зі мною колись
траплялося у житті.
  Я сказав правду.  Я любив Челсі.  Я не міг би завдати їй болю.  І зараз мені
потрібно було переконати себе, а не тільки Грету, що Челсі створена для
мене.  І моя реакція на слова Грети про те, що в її житті зараз не було іншого
чоловіка, просто дратувало мене.
  Грета швидко перевела розмову на Ренді та мою матір.
  Починав кропити дощ.  Тому я використав це як привід, щоб
запропонувати їй пройти до будинку.
  Вона не схотіла йти зі мною.
  На її очах почали навертатися сльози.
  Раптом мені здалося, що моє серце ось-ось розірветься.  Мені треба було
вилити емоції, що накопичилися, і єдиним способом для мене, за старою
звичкою, було поводитися, як повна дупа щодо Грети.
  Я гаркнув на неї.
  - Що з тобою?
  - Челсі не єдина, хто про тебе турбується.
  – Але вона єдина, хто має на це право.  Тобі не варто турбуватися про
мене.  Тебе це зовсім не стосується.
   Моє серце забилося ще сильніше, воно категорично протестувало проти
щойно сказаних слів, адже в глибині душі я шалено хотів, щоб вона про мене
турбувалася.
  Вона явно була зачеплена.  Я знову завдав їй болю, але мені треба було
впоратися з почуттями, що охопили мене.
  - Знаєш що?  Якби мені не було тебе шкода через те, через що тобі
доводиться зараз пройти, я сказала б: «Поцілуй мене в дупу», – випалила
вона.
  Її слова відразу відгукнулися в моєму члені.  Мені захотілося згорнути її в
обійми та цілувати до втрати пульсу.  І це необхідно було припинити у
зародку.
– Якби я був повним мерзотником, то сказав би, що ти просиш мене про
це, бо тобі колись дуже подобалося, коли я це робив.
  Як я міг це зараз сказати?  Треба терміново піти, щоб не наробити ще
більших дурниць, хоча, мабуть, значно більше.  Проходячи повз неї, я сказав:
  - Подбай про свою матір сьогодні.
  Вона залишилася стояти у саду.  Відчинивши двері в кімнату, я вп'явся в
губи Челсі найпалкішим поцілунком, щоб викинути Грету з голови.
 * * *
  Бути на поминальній службі виявилося набагато важче, ніж я очікував, з
багатьох причин.  Я просто не міг дивитись на труну з тілом покійника.  Я
не знав майже нікого із присутніх.  Все для мене було тут чужим.
  Я нічого не чув через гул голосів.  Нічого не бачив і рахував хвилини до того,
як знову опинюся на борту літака.
  Челсі стояла поряд, підтримуючи мене.
  Єдиний раз, коли я дійсно відчув біль, це коли я глянув на Грету.  Мені
захотілося втекти з цього зборища, і справа закінчилася тим, що я
натрапив на неї на нижньому поверсі похоронного бюро.  Вона намагалася
вдати, що не помітила мене, коли вийшла з туалету, але я знав, що це мій
єдиний шанс перепросити перед нею за мою негідну поведінку вранці.
  Я ніяк не очікував, що вона використовує цей момент, щоб сказати мені,
що любить мене.
  Це підірвало всю мою рішучість.  Все, що відбувалося того дня, послабило
мою волю.  Волосся її було покладено у високу зачіску, і в якийсь момент я, як і
раніше, обхопив рукою її шию.  Болісні переживання того дня позбавили мене
здорового глузду.  Здавалося, що це відбувається у якомусь нереальному
світі.  Я був немов уві сні.  Але цей дотик став для мене необхідним.
  Мій мимовільний транс перервали кроки Челсі.  Вона прийшла дізнатися, в
якому стані я перебуваю, але, дякувати Богу, нічого не помітила.  Я згоряв від
сорому, дивлячись у люблячі очі своєї дівчини.  Вона турбувалася про мене, а я
в цей час вдавався до заборонених мрій.
  Я ненавидів себе за це.
  Невдовзі після того, як ми піднялися нагору, я наполягав на тому, щоб
піти раніше, і ми зловили машину, щоб дістатися до дому Грега та
Клари.  Відчайдушно намагаючись стерти всі спогади про Грету, я буквально
накинувся на Челсі, щойно ми увійшли до спальні.
  Ця жінка, безперечно, любила мене, навіть коли я був не зовсім у собі.
  Я заявив їй, що мені потрібний секс прямо зараз.  Вона не стала ставити
зайвих питань, просто почала роздягатися.  У цьому була вся Челсі.
  Але вся проблема полягала в тому, що те, чого жадало моє тіло, не було в
цій кімнаті.  Рухаючись усередині Челсі, я заплющив очі, але бачив лише
Грету.  Обличчя Грети, шию Грети, сідниці Грети...
  Це був найнижчий вчинок із мого боку.  Мене просто захлеснуло почуття
провини, і я різко зупинився.  Без жодних пояснень я кинувся у ванну і ввімкнув
душ.  Моє тіло прагнуло скинути напругу.  Я почав дрочити, представляючи
Грету на колінах, уявляючи, як я виливаю свою сперму на її дивовижну
шию.  Мені знадобилася на це лише одна хвилина.
  Мене нудило, я був неприємний сам собі.
  Відійшовши від оргазму, я відчув себе ще паршивіше, ніж раніше.
  Тієї ночі мої думки нав'язливо крутилися навколо Грети та Ренді.  Це була
неначе нарада.  Я ні на мить не стулив очей.  Бачення, пов'язані з Ренді,
мучили мене всю ніч.
  Рано-вранці Челсі поїде до Каліфорнії на весілля сестри.  Я навіть уявити
не міг, як завтра зможу винести похорон без підтримки Челсі… а головне,
тільки вона могла утримувати мене на відстані від Грети.
 * * *
  Похорон не найвеселіше дозвілля.
  Тільки не підводь очей, твердив я собі.  Не дивись на труну на вівтарі.  Не
дивись на спину Грети.  Просто поглядай на годинник, бо з кожною хвилиною
ти все ближче до фіналу цього тяжкого дійства.
   Це працював до того моменту, поки ми не приїхали на цвинтар, де у мене
стався нервовий зрив, внаслідок чого я опинився в «Хонді» Грети на дорозі в
нікуди.
  Мені хотілося курити, але все ж таки не настільки сильно, щоб зупиняти
машину і купувати сигарети.
  Все було як у тумані: похорон, напад паніки, а зараз навіть дерева, що
стоять вздовж федеральної траси – Грета вела машину так швидко, що
вони зливалися в одну зелену розпливчасту лінію.
  Так, у мізках у мене повний туман, твою матір.
  Я завжди дивився у вікно.  Здавалося, минуло багато годин, поки вона
нарешті не подала голос:
  - Ще двадцять хвилин, і ми зробимо десь зупинку, добре?
  Я глянув на неї.  Вона щось співала собі під ніс.
  Мила Грета.
  Ось бл!..
  Моє серце стислося.  Я поводився з нею як повний мерзотник до
теперішнього моменту, а зараз я буквально викрав її.  Вона врятувала мене
від самого себе вдень, а я нічого не зробив, щоб заслужити її гарне
ставлення.  Вона витрачала на мене свій час, втішала, катала мене своєю
машиною.  У мене просто не було сил сказати їй, як багато це для мене
означало, тому я просто сказав:
- Спасибі.
  Одна з довгих світлих пасм вибилася з високої зачіски та тепер
торкалася мого рукава.  Я почав крутити її пальцями, зрештою розслабився і
поринув у сон.  Мені вдалося заснути, вперше за кілька днів.
  Я прокинувся немов у маренні.  Коли я зрозумів, куди вона мене привезла, я
щиро розсміявся.
  Казино.
  То була блискуча ідея.
  Коли ми ввійшли до будівлі, Грета почала безперестанку кашляти,
скаржачись, що там страшенно накурено.  Як не дивно, потяг до куріння у
мене повністю зник.  Приплив адреналіну від перебування в цьому місці
відвернув мою увагу від проблем, що мучили мене.   Я відчував дивне
збудження.
   - Спробуй розслабитися та отримати задоволення, сестричко.  - Я
жартома потрусив її за плече і відразу пожалкував про те, що до неї
доторкнувся, - не можна було довіряти своєму тілу, яке з твариною
безпосередньо негайно відреагувало на близькість з нею.
  - Ось тільки не треба мене так називати.
  - А як ти хочеш, щоб я тебе називав?  Ніхто нас тут не знає.  Ми можемо
називати один одного вигаданими іменами.  Ми одягнені у все чорне і
виглядаємо, як якісь мафіозі, що грають по-крупному.
  - Як завгодно, тільки не сестричкою.  У що хочеш зіграти?
  – Хочу спробувати щастя за одним із гральних столів.  А ти?
  - Віддаю перевагу ігровим автоматам.  – Боже, яка ж вона мила.
  - Ігрові автомати?  Ха!  Як то кажуть, гуляти так гуляти.
  - Ось тільки не з мене треба сміятися.
  - Невже варто йти в казино заради гральних автоматів, особливо такої
дешевини?
  – Я просто не вмію грати у рулетку.
  – Я тебе навчу, але спершу нам треба випити.  - Я підморгнув їй.  - Може,
хряпнемо текіли?  Як там кажуть?  Лизни - випий - вкуси?
  Її обличчя залилося рум'янцем.  Я вже й забув, як тягся від того, що
змушував її червоніти.
  Вона закотила очі.
  Мені так хотілося сказати їй, що найкращою ідеєю була несподівана
можливість провести час із нею.
  Ми купили чипси, і я подався за напоями.  Я почував себе чудово до того
моменту, як повернувся туди, де була Грета.  Вгодований хлопець у
ковбойському капелюсі, поряд з яким вона стояла біля грального столу,
смачно ляснув її по дупі.
  Здійснено спонтанно моє тіло відразу перейшло в бойовий режим.
  - Скажи мені, я справді щойно бачив, як цей покидьок шльопнув тебе по
дупі?  - Я засунув їй у руки келихи.  - Потримай. Я застосував до нього
задушливе захоплення.  Для того, щоб обхопити його товсту шию,
знадобилися обидві руки.
  - Ти хто такий, чорт тебе візьми, щоб лапати її?
   Чоловік підняв руки на знак поразки.
  – Я не знав, що вона тут не одна.  Вона мені просто допомогла виграти.
  – Схоже, ти собі допоміг.  - Я ніби випадково плюнув на нього,
промовляючи ці слова, а потім поволік його за шию до Грети.  - Проси
вибачення у леді, негайно.
  – Послухай, хлопче…
  – Проси вибачення!  - вигукнув я, ще сильніше стискаючи його шию.
  - Вибачте, - насилу видавив із себе мужик.
  У вухах у мене стукало.  Я все ще бажав убити його.
  Грета почала мене просити:
  - Ну, годі, Елек.  Будь ласка, залиши його.  Візьми.
  Її перелякане обличчя змусило мене усвідомити, що набити морду цього
типу не вартувало її переживань.  Я забрав у неї свою склянку і відійшов від
кривдника.
  Потім я почув його голос за спиною.
  - Тобі ще пощастило, що прийшов саме в цей момент, а то я збирався
попросити її подути на мої кістки.
  Я впав у сказ і кинувся на нього, мало не збивши з ніг Грету, яка спробувала
перекрити мені шлях до жертви.  В результаті на неї виплеснулися обидва
напої, забризкавши з ніг до голови.  Сукня її промокла.
  - Елек, зупинись!  Не треба!  Нас звідси виженуть у шиї.  Будь ласка, прошу
тебе…
  У цей момент я зрозумів, що якщо я до нього дорвусь, то уб'ю його або
сильно покалічу.  Треба було якнайшвидше йти звідти.
  - Можеш подякувати їй за те, що тобі вдалося зберегти обличчя.
  Я все ще добряче психував, коли ми виходили із зали.  Вперше, коли я
намагався побити людину, я теж захищав Грету.  А зараз я захищав її як
брат чи як колишній коханець?  Ось у чому питання.
  Волосся її сильно розтріпалося, сукня промокла наскрізь.
  - Твою ж матір, Грето!  Ти схожа на опудало.
  Насправді вона ще ніколи не виглядала такою красунею.
  Вона розреготалася.
   – Опудало, яке має небувалий успіх у чоловіків.
  - Ходімо, я куплю тобі нове вбрання.
  - Все нормально.  Я просто трішки мокра.
  Трохи мокра.  Трясця!  Геть брудні думки, Елек.
  - Ні, ненормально.  Це все через мене.
  – Сукня висохне.  Ось що я тобі скажу, якщо ти сьогодні щось виграєш,
можеш усе витратити на нове вбрання для мене в одному з цих дорогих
магазинів.  Тільки тоді я дозволю тобі витратити гроші на мою персону.
  Її слова були для мене як холодний душ, і я твердо вирішив, що не піду
звідси, поки не куплю їй найкрасивішу сукню, яку тільки можна знайти в
цьому гнізді, щоб загладити свою провину перед нею.
  Я сходив за напоями, а потім сказав Греті, що нам краще розділитися,
коли гратиму в покер.  У кімнаті для покеру був присутній цілий натовп
чоловіків, які явно перебували в активному пошуку подружки на ніч, а я не
хотів більше нікому бити морду того вечора.  Грета навіть не
усвідомлювала, наскільки вона була привабливою.
  Мене вразило, що вона прислухалася до моєї поради та пішла битися з
ігровими автоматами.
  Грета: Чому тебе турбує, коли інші чоловіки виявляють до мене
інтерес? Тобі не повинно бути до цього жодної справи.
  Ось лайно.  Втім, не дивно, що вона вирішила відчитати мене за мою
поведінку.
  Адже вона була абсолютно права.
  Я був справжнім егоїстом.  Насправді не так я й боявся, що інші хлопці
почнуть бігати за нею.  Найбільше мене лякала можливість, що мені
доведеться спостерігати, як вона теж кимось зацікавиться або просто
виявить прихильність.  Вона була вільна, а я ні.  Як мені її зупинити?  Я її
відчайдушно ревнував, як і раніше, і не мав на це жодного права.  Все це було
нерозумно та неправильно.  Тому я вважав за краще не відповідати на
повідомлення, оскільки гідної відповіді у мене не було.
  Я не міг зосередитись на грі та весь час програвав.  Я весь час думав про її
повідомлення, а ще більше про свою дурну поведінку.  Я витяг телефон і почав
переглядати фотки Челсі, щоб нагадати собі, кому я насправді належу: ось
наша поїздка в Сан-Дієго, ось вона з матір'ю осягає премудрості еквадорської
кухні, на цій фотографії ми цілуємось, ось наш кіт Дублін…  якого вона ще не
бачила.  Я спробував знову перевести увагу на гру, але питання, яке мені
поставила Грета, не давало мені спокою.  Зрештою я не витримав і написав
їй.  Це була не пряма відповідь на її запитання, але я був абсолютно щирий.
  Елек: Я знаю, що це не повинно мене хвилювати. Але коли йдеться
про тебе, мені не важливо, що я маю, правила не мають значення.
  Через двадцять хвилин, коли я вже примудрився програти двісті доларів,
вона підійшла до мене, радісно розмахуючи тисячею доларів перед
обличчям.  Я повірити не міг, що їй удалося виграти таку купу грошей в
ігровому автоматі.
  - Ось чорт, Грето!  Вітаю!
  Коли я обійняв її, щоб привітати, то відчув, як сильно б'ється її серце.  Я
сказав собі, що це лише радість перемоги, а зовсім не ті ж почуття, від яких
розривалося моє серце.
  Ми вирішили знайти якесь приємне містечко, щоб повечеряти, і
зупинилися в стейк-ресторані.
  Під час вечері мої думки нав'язливо поверталися до дивного тексту, який
отримав трохи раніше з невідомого номера.  Це було число 22 і надійшло це
повідомлення рівно о 02.22.  А 22 лютого був днем народження Ренді.  Я був
переконаний, що послання прийшло від нього, що це він так знущається з
мене з потойбічного світу.  Тому я майже не торкався їжі.
  Навпаки, у Грети не було жодних проблем з апетитом: вона закінчила
свій стейк і взялася за мій, рясно поливаючи м'ясо соусом.
  Я почав глузувати з неї.
  - Може, ще один стейк замовити?  З цим соусом те, що треба.
  – А що мені подобається.  Це нагадує мені про мого батька.  Він
використовував його з усіма стравами.
  Я не міг не посміхатися, спостерігаючи, як вона їсть.  Вона не уявляла, як
багато для мене означало те, що вона була зі мною того вечора.  Попри всі
мої нескінченні підколи, вона все ж таки була тут… з обличчям, вимазаним
соусом.
  Вона помітила, що я посміхаюся, дивлячись на неї.
  - В чому справа?  - запитала вона з повним ротом.
  Я взяв свою серветку і простяг руку, щоб витерти куточок її рота.
  - Нічого особливого.
   До мене раптово дійшло: завтра я побачу Грету востаннє.
  Все моє тіло стиснулося.  Я був вичавлений як лимон, адже за цей день
мені довелося випробувати цілу бурю різних емоцій.  І тут я згадав ще щось:
відповідь на запитання, яке вона надіслала мені в повідомленні.  Я зрозумів
причину, чому мене турбувала увага до неї інших хлопців.  Я міг би, зрештою,
відпустити Грету, якби знав, що вона щаслива з тим, хто її справді кохає. 
Всі інші причини, які, на мою думку, дозволили б мені пережити
розставання з нею, були надуманими.  Коли я це зрозумів зараз, все
повернулося на круги своя, і мої колишні почуття захлеснули мене з новою
силою, хоч я й знав, що ніколи не зможу дати їм волю.
 * * *
 Я відкинула голову на узголів'я канапи та видала глибоке зітхання. Я
спромоглася зазирнути в його думки та те, що я там побачила, просто
вбивало мене. Треба зробити ще одну перерву в читанні, бо в мені наростало
непереборне почуття тривоги в очікуванні фіналу оповідання.
 До того ж, я вже запізнювалася на святкування тридцятиріччя своєї
подруги в нічному клубі «Андерграунд». Я не могла не піти на цей ювілей, бо
була одним з організаторів разом із групою колег.
 Я прийняла душ, одяглася і захопила з собою електронну книгу, щоб
почитати потай на вечірці. Тут я помітила, що мені лишилося прочитати
зовсім небагато. Напевно, це навіть добре, що я дочитаю одкровення Елека у
веселій компанії. Але, як кажуть, людина припускає, а бог має у своєму
розпорядженні.
 Розділ 21

Ніч була напрочуд холодною. Я стояла на розі вулиці та намагалася

зловити таксі. Тонка червона сукня, яку я одягла, чудово підходила для
нічного клубу, але все ж таки, мабуть, треба було накинути куртку.
 Тут надійшло повідомлення від Суллі.
  Суллі: Бажаю гарненько повеселитися сьогодні!
 Я намагалася переконати його скласти мені компанію, але він заявив, що
сьогодні у нього день побачень з електричною бритвою для упорядкування
«будь-яких жіночих місць». Це він, звичайно, заливає, адже «жіночі місця»
такими не були.
 Для вечірки ми винайняли невелику окрему кімнату в барі. Зважаючи на
все, вечірка обіцяла бути грандіозною – якби мої думки не були поглинені
книгою.
 Зрештою, мені вдалося зловити машину.
 - Вест стріт 16, будь ласка.
 Я зачинила двері та відразу витягла з сумочки електронну книгу.
 * * *
 Після того, як ми покинули стейк-ресторан, мене знову охопив
жах.  Грета вирушила за напоями, а я пішов купити ще трохи чипсів.
  Я сидів за столом, чекаючи на неї, і раптом по моїх щоках потекли
сльози.  Це було незрозуміло, адже на той момент я ні про що сумне не
думав.  Здавалося, виплеснулися назовні всі емоції, які були досі пригнічені.  Це
було останнє місце, де можна було так зірватися.  Однак, як тільки потекли
перші сльози, зупинити їхній потік було вже неможливо.
  У нападі самобичування я підлив олії у вогонь, намагаючись зосередитися
на найнеприємніших речах, тому мені стало ще гірше.  То я звинувачував себе
за те, що з'явився на світ і цим отруїв життя Ренді, то думав про те, що,
можливо, без мене мамин шлюб не розпався б.  У глибині душі я мав боязку
надію, що все якось налагодиться, і, коли-небудь ми з ним зможемо
дивитися один одному в очі та не відчувати при цьому ненависті – що він
скаже мені, що насправді завжди любив мене, просто не знав  як це
висловити.
  А тепер це ніколи не станеться.
   Я підняв очі та побачив Грету, що стояла поруч і спостерігала за мною зі
склянками в руках.
  Злизнувши гарячу сльозу з губ, я сказав:
  - Не дивись на мене, Грето.
  Вона поставила напої на стіл і відразу притягла мене до себе.
  В обіймах Грети потік сліз тільки посилився.  Мої пальці вп'ялися в її
спину, ніби благаючи не залишати мене.   Зрештою, я трохи заспокоївся.
  – Ренді просто не знав, що означає бути батьком.
  - Як жахливо.  Не маю я плакати по ньому.  Чому це відбувається?
— Тому, що ти любив його.
  - Але він мене ненавидів.
  - Він ненавидів те, що в тобі нагадувало про його вчинки.  Він не тебе
ненавидів.  Він просто не міг, не знав, як бути батьком.
  Мене вразило, наскільки недалека вона була від істини, хоч і не була
присвячена в мою таємницю.  Насправді Ренді ненавидів те, що я нагадував
йому про Патріка.
  - Я ж тобі дуже багато ще не розповідав.  Але найнеприємніше – це те, що
навіть після всього лайна, через яке ми з ним пройшли у наших відносинах, я
все ще хотів, щоб колись він мною пишався, хотів, щоб він любив мене.
  Я важко зітхнув, адже я ще нікому в цьому не зізнавався.
  - Я знаю, - м'яко сказала вона.
  Дивлячись у її повні співчуття очі, я думав про те, що зараз заглядаю в
душу першої людини, якій вдалося змусити мене відчути, що мене любили.  І
за це я їй буду вдячний усе своє життя.
  – Де б я був цього вечора без тебе?
  - Я рада, що змогла бути з тобою сьогодні.
  – Я ніколи у житті не плакав у присутності когось.  Повір, ніколи.
  - Ну, все в житті буває вперше.
  - Це поганий жарт насправді.  Ти розумієш мій натяк, чи не так?
  Ми обоє розреготалися.  Мені так подобалося, як вона сміється.
   - Завдяки тобі я знову зрозумів, що означає відчувати щирі почуття,
Грета.  У тебе завжди була така здатність.  Коли я поряд з тобою – не знаю,
на добро це чи ні, – я відчуваю всю повноту життя.  Бували моменти, коли я
не міг з цим впоратися, чинив опір цьому і поводився по-свинськи.  Я не знаю,
що в тобі є такого, але я відчуваю, що ти бачиш мене таким, яким я є
насправді.  Тієї ж миті, коли я побачив тебе у Грега… коли ти стояла в саду…
я усвідомив, що більше не можу ховати голову в пісок.  - Я торкнувся її щоки.  -
Я знаю, як важко тобі бачити мене з Челсі.  Знаю, що ти досі відчуваєш до
мене ніжні почуття.  Я це відчуваю, навіть коли ти вдаєш, що твоя любов
пройшла.
  Це було чесне зізнання, яке я зробив їй за весь вечір.  Грета ніколи не вміла
приховувати свої почуття, і, попри всі її старання сховати їх, те, що їй було
незручно в присутності Челсі, було очевидним.  (Хоча Челсі, зважаючи на все,
зовсім цього не помічала.) Я не уявляв, як би я впорався з ситуацією, якби це
було не так.
  Зрештою, мої сльози висохли.  Ми продовжували сидіти, не розмикаючи
обіймів, і її губи просили поцілунку.  Я пристрасно хотів, щоб у мене раптом
з'явилася чарівна паличка, яка одразу ж стерла наслідки цього, нехай єдиного
поцілунку. Але, на жаль, це було неможливо.  Важко уявити того, хто був би
гідний цих губ, і вже, принаймні, це не я.  Тому мені залишалося тільки
дивитись на неї, мріючи про поцілунок, але знаючи, що цього ніколи більше не
станеться.
  Може, Грета прочитала мої думки і я налякав її, бо вона раптово різко
підвелася.
  Не встиг я схаменутися, як вона підбігла до рулеткового столу, шпурнула
пачку грошей на номер 22, а те, що сталося потім, має увійти в історію як
приклад просто фантастичного везіння.   У цієї дівчини була з собою чарівна
підкова, що приваблює успіх, не інакше.
 * * *
  Дев'ятнадцять тисяч доларів!  Не знаю, що шокувало мене більше: те, що
Грета виграла вдруге або що вона примудрилася докорінно змінити мій
похмурий настрій того вечора, поставивши на цифру 22 і вигравши значну
суму.  Таємниче послання більше не цікавило мої думки.  Навпаки, я був у
радісному збудженні від перебування в цьому закладі та присягнув, що
частину вечора, що залишилася, ми проведемо наші останні годинни разом,
відриваючись на повну котушку.
  Грета буквально змусила мене прийняти тисячу доларів із її виграшу.  Я не
збирався витрачати цю суму і весь час витрачав свої гроші.  Навіть якщо я
спущу на неї все до гроша, я все одно залишуся в неї в неоплатному боргу за
все, що вона зробила для мене того вечора.  Адже я зовсім цього не
заслуговував.
  Скінчилося справа тим, що ми вирушили в один з магазинів одягу при
казино, і там вся гармонія цього вечора була порушена, і ми так і не змогли
позбутися напруги весь час нашої подорожі, що залишився.
  Я вибрав сукню, яка, як мені здавалося, ідеально підходила Греті, і вона
вирушила в кабінку, щоб її приміряти.  Я порався з телефоном, щоб не думати
про те, що вона роздягається всього за кілька метрів від мене.
  Грета поралася досить довго, і я не витримав, запитав, у чому справа.
  Вона пояснила, що в сукні заїла блискавка, тому без жодних роздумів я
відсунув убік фіранку в приміряльний.
  Наступної секунди я вже дивився на її чудову спину в цій сукні.  До мене
відразу дійшло, що опинитися в такій ситуації було великою помилкою з
мого боку.  Мої пальці поколювало, коли я підняв її волосся і перекинув на
груди, оголивши шовкову шкіру.
  Я почав смикати тканину, що застрягла, і подих Грети
почастішалв.  Розуміючи, що це викликано моїми дотиками, я теж
порушився, швидко втрачаючи контроль над собою.  Мої думки сповнились
спокусливими образами.  Я відчув пристрасне бажання одним ривком
розірвати на ній сукню і взяти її ззаду, милуючись її обличчям у дзеркалі.
Мені не довелося зрушувати блискавку навіть на пару дюймів униз, але все ж
таки я не міг утриматися від спокуси поглянути на молочно-білу шкіру її
шиї.
  Це нагадало мені про всі інші спокусливі частини тіла Грети, які одного
разу вночі вона віддала мені повністю і нероздільно.  Це було лише раз, але в
глибині душі я знав, що якась частинка її серця все ще належить мені.  Язик її
тіла красномовно говорив про це, даючи мені надію, що я був першим і
останнім чоловіком, з яким вона пережила справжню насолоду.
  Я не міг відірвати руки від її плечей.  Вона стояла з опущеними очима, але я
знав, що вона теж бореться зі своїми почуттями.  У той момент я вперше з
моменту нашої нової зустрічі усвідомив, наскільки вона хоче мене.  Наш
непереборний потяг одне до одного в тісному просторі кабінки був
настільки сильним, що від нашого бажання, здавалося, навіть повітря
готове було спалахнути.
  Я продовжував дивитися на неї в дзеркало, і вона нарешті підвела
очі.  Коли вона повернулася до мене, я не був готовий до цього.  Наші обличчя
опинилися на відстані кількох дюймів один від одного, і мені ніколи так не
хотілося поцілувати її, як у той момент.  Я перевів погляд на її губи та почав
подумки рахувати, щоб остаточно не втратити контроль над собою.  Цей
трюк не спрацював, і я просто заплющив очі.
  Коли я їх відкрив, бажання просто поцілувати Грету зникло.  Мене
охопили більш лячні емоції.  Слава богу, вона не могла читати мої думки,
тому що я так жваво уявив, як я трахаю її в цей прекрасний рот, що в мене
відразу виник стояк, і я благав Всевишнього, щоб вона ненароком не опустила
очі вниз.
  Треба було терміново йти з кабінки, але я не міг рушити з місця.
  Челсі
  Челсі
  Челсі
  Ти любиш Челсі.
  Можна змиритися з цими почуттями, поки ти не йдеш у них на поводі,
повторював я собі.  Це все цілком природно.  Не можна змусити тіло не
відчувати плотських бажань, головне – не давати їм здобути над собою
гору.  Мені потрібна була хоч якась винагорода за подібну стійкість.  Загалом
повний облом.
  Тут поруч з'явилася продавець.
  - У вас все гаразд?
  – Так!  – вигукнула Грета.
  Але на її голос я зрозумів, що це не так.  Очевидно, ситуація порушила її
душевний спокій, а мені страшенно не хотілося, щоб вона засмучувалася
цього вечора.
  Попри те, що ми ні слова не сказали про те, що відбувалося між нами, я
інстинктивно прошепотів:
  - Вибач.
А потім я засмикнув фіранку і вийшов.
 * * *
  Ми вирішили провести ніч у готелі при казино, бо вже випили, і Грета не
могла вести машину.  Ми розійшлися по своїх номерах, щоб прийняти душ,
перш ніж вирушити до нічного клубу, а потім я зайшов за Гретою.  Коли вона
відчинила двері, побачивши її в тій самій  бордовій сукні у мене перехопило
дух.  Волосся її ще було мокрим, але виглядала вона приголомшливо.
  - Нічого собі, - мимоволі видихнув я, зовсім не збираючись вимовляти це
вголос.  Слова злетіли з моїх губ, перш ніж мій розум зумів зупинити їх, щоб
не так відверто виявляти свої почуття.  Треба було терміново видати
якийсь жарт, щоб нейтралізувати моє застереження.  - Безперечно, тепер
ти точно не схожа на бабцю в жалобі.
  - І як я зараз виглядаю?
  - Ти виглядаєш збудженою.  З тобою все гаразд?
  Якщо чесно, виглядала вона так, ніби її щойно гарненько відтрахали, і мій
член відразу на це зреагував.
  – Так приємно освіжитись у душі, – сказав я.
  Вимовляючи це, я мав на увазі два оргазми, які отримав, думаючи про
альтернативну кінцівку нашого спілкування в примірювальній.
  - Я тебе розумію.
  - Тобі, мабуть, треба висушити волосся.
  - Звичайно.  Почекай хвилинку.
  Я ввімкнув телевізор і ліг на її ліжко.
  Хвилин за десять вона вийшла з ванної.
  - Я готова.
  Волосся її було підняте у високу зачіску, шия відкрита, і я зрозумів, що
мені буде дуже складно проводити з нею цей вечір.
  Я схопився і вимкнув телевізор.
  Ми йшли коридором, і запах мила на її шкірі збуджував мене.  Я озирнувся
на неї, і мені захотілося сказати їй, яка вона красива, тому я сказав:
  – Ти добре підфарбувалася, – а коли ми увійшли до ліфта, додав: – Мені
подобається така зачіска.
  – Невже?
  - Звичайно.  Твоє волосся було так само покладене, коли я побачив тебе
вперше.
  - Дивно, що ти пам'ятаєш.
  Я не забув жодної деталі.
   Жодної.
  Ми почали згадувати, як я знущався з неї, і в якийсь момент вона сказала:
  - Ти не був таким лиходієм, яким хотів мені здаватися.
  - Ну, а ти виявилася зовсім не такою наївною, як я припускав.
  Мій тон не приховував, на що я натякаю.  Ми подивилися один на одного з
мовчазним розумінням, що розмову треба закінчувати, не розвиваючи цієї
теми. Я думав, що ситуація розрядиться, як тільки ми потрапимо в шалену
атмосферу нічного клубу, але на мене чекали інші випробування.
 * * *
  Ми танцювали до упаду.  Ця частина вечора сподобалася мені
найбільше.  Потужні баси музики лунко відгукувалися в моєму тілі.  Навколо
нас танцювали чоловіки й жінки, що припали один до одного, але ми з
Гретою намагалися триматися на відстані.
  Інакше було не можна.
  Якоїсь миті я відійшов у туалет, і, пробираючись назад під променями
різноколірних спалахів, помітив, що майже впритул до Грети танцює
якийсь хлопець і шепоче їй щось на вухо.
  Коли я повернувся, моє сумління відступило під тиском спонтанної
первісної реакції.  Я обвів рукою її тоненьку талію і ривком притиснув до
себе.  Вона не чинила опір.  Моя рука ще рішуче лежала на її талії, коли вона на
мене подивилася.  Я застеріг її поглядом.  Тоді ми знову стали Елеком і
Гретою, якими були сім років тому.  Мене переповнювало ревнощі, і я всім
своїм виглядом це демонстрував.  Враховуючи, що в мене зараз були серйозні
стосунки з іншою дівчиною, з мого боку було несправедливо чекати від
Грети, що вона дотримуватиметься правил, яких я сам не дотримувався,
але вона відчувала такі сильні почуття до мене, що мені це зійшло з рук.
  Ми мовчали, і, зрештою, мені вдалося придушити інстинкти печерної
людини.  Я відпустив її, і ми знову розчинилися в музиці.
  Все змінилося, коли заграла повільна музика.  Люди розсіялися у пошуках
партнера, дехто залишив танцмайданчик.  Якимось незбагненним чином
здавалося, що ми на майданчику самі.
  Грета явно запанікувала і спробувала піти.
  Я не міг засуджувати її, але ця ніч належала нам.  Мені шалено хотілося з
нею танцювати.
  Я схопив її за руку.
   - Потанцюй зі мною.
  Вона виглядала зляканою, але не чинила опір.  Я мимоволі глибоко зітхнув,
коли її тіло розтануло у моїх обіймах.  Вона заплющила очі та поклала голову
мені на груди.  Моє серце шалено калатало, ніби кажучи мені, що я повний
ідіот, бо не розумію, що це саме те, що воно хоче.
  Вперше після того, як ми опинилися в казино, думки про Челсі були
повністю зметені непереборною силою моїх почуттів до Грети.  Мені
страшно хотілося знати, чи вона це розуміє, тому я опустив очі, і в той же
момент вона подивилася на мене.  У мене перехопило подих.  Я притулився
чолом до її чола і все зрозумів.  Саме в цей момент я перестав брехати
самому собі.  Я досі любив її.  Я не знав, що з цим робити, бо любив і Челсі
теж.
  До того як я встиг це осмислити, Грета відсторонилася від мене і
кинулась тікати геть, продираючись через натовп. - Грето, почекай!
  Через пару секунд я втратив її з поля зору.  Я попрямував до виходу із зали
та побіг до ліфтів.  Двері ліфта вже зачинялися, але я встиг сунути між
ними руку, зупинивши ліфт.
  Вона плакала.  Боже, що я з нею зробив?
  - Якого біса, Грето?  Чому ти від мене тікаєш?
  – Мені просто треба було повернутись у номер.
  – Але ж не таким чином!
  Не роздумуючи, я натиснув кнопку і зупинив ліфт.
  - Що ти робиш?
  - Я не хотів, щоб цей вечір закінчився так.  Я перейшов кордон,знаю.  Я
втратив голову через тебе, і мені дуже шкода.  Але це не повториться, тому
що я не збираюся дурити Челсі.  Я не можу з нею так вчинити.
  – У такому разі я не така стійка, як ти.  Не смій танцювати зі мною так,
дивитися на мене так, торкатися мене так, якщо ситуація для нас
безвихідна.  І, до речі, я сама не хочу, щоб ти обманював Челсі.
  - А що ти хочеш?
  – Я не хочу, щоб ти говорив одне, а робив зовсім інше.  У нас не так багато
часу лишилося.  Нам треба поговорити.  Того вечора на поминках... ти
обійняв мене за шию.  У той момент мені здалося, що ми знову повернулися
до тих відносин, які ми мали, коли ми розлучилися.  А я весь цей час не
переставала відчувати до тебе ті самі почуття.  А потім Челсі розповіла
мені, що сталося, коли ви повернулися до своєї кімнати.
  Про що це вона каже?
  - І що вона тобі розповіла?
  - Ти тоді думав про мене?  Тож у тебе тієї ночі нічого не вийшло?
  Твою матір!
  У мене просто не було слів.  Те, що Челсі розповіла Греті про цей суто
інтимний момент, розлютило мене.  Я не міг вимовити жодного слова.
  – Хочу, щоб ти сказав мені правду.
  Вона не винесе цієї правди, так само як я не міг упоратися зі своїми
почуттями до неї.  Але я відчував роздратування, що ці двоє обговорювали
мене за моєю спиною.  Насамкінець я усвідомлював, що за одну ніч все в моєму
житті перевернулося з ніг на голову.
  Тож я здався.
  - Хочеш, щоб я сказав тобі правду?  Я трахав свою дівчину, а бачив тільки
тебе одну.  Ось тобі вся правда.  - Я наблизився до неї з загрозливим виглядом,
і вона позадкувала.  - Я пішов тоді у ванну і зміг закінчити справу, тільки
представивши, як кінчаю на твою гарну шию.  Ось так.
  На цьому мені треба було зупинитись.
  Але замість цього я сперся двома руками об стіну ліфта, затиснувши її у
своєму просторі, і продовжував:
  - Хочеш ще зізнань?  Я збирався зробити їй пропозицію сьогодні ввечері на
весіллі її сестри.  Передбачалося, що наші заручини відбудеться саме тоді, але
натомість я зараз тут, у ліфті, і борюся з бажанням притиснути тебе до
стіни та відтрахати з такою силою, щоб потім довелося нести тебе в
кімнату.
  У мене нило серце.  Я опустив руки.
  - Всі мої уявлення, що здавались звичними, були перевернуті за останні
сорок вісім годин.  Все тепер викликає у мене сумніви, і я навіть не уявляю, що
робити, твою матір.  І я не брешу.  Ось тобі твоя правда.
  Я розблокував кнопку, тому що подальше перебування в тісній кабінці
вдвох могло погано скінчитися, але все ж таки відчув, що, висловивши
жорстоку правду, я зняв тяжкий тягар з плечей.
  Ми піднялися на наш поверх і розійшлися своїми кімнатами.
   Опинившись у ліжку, я раптом відчув моторошне почуття провини та
ніяк не міг заснути.
  Я мучив себе, почав знову переглядати фотографії Челсі в телефоні.
  Грета на це не заслуговувала.
  Я повертався в ліжку і розривався між думками про Ренді, почуттям
провини до Челсі та, найголовніше, тілесним бажанням до Грети.  Якби я не
боявся завдати Челсі болю, я, безперечно, подався б у номер Грети тієї
ночі.  Попри всю безвихідь нашого становища, це був би найкращий секс за все
моє життя.  Але я не хотів бути віроломним і придушив будь-яке бажання
йти туди.  Тому дав волю своїй уяві, жваво представляючи Грету у своїх
обіймах.
  У якийсь момент сексуальні фантазії вже не відрізнялися від
реальності.  Я спробував загладити гріхи, надіславши Челсі повідомлення.
  Я люблю тебе.
  Відразу після цього я набрав текст і послав його Греті.
  Якщо я постукаю у твої двері сьогодні, не відчиняй.
 * * *
 Таксі вже під'їжджало до місця призначення, тому я вирішила припинити
читання, оскільки незабаром доведеться обмінюватись привітаннями з
друзями. Треба сказати, мені важко було розлучитися з книгою.
 Я розплатилася з таксистом і засунула електронну книжку у сумочку. Коли
я увійшла до нічного клубу «Андерграунд», контраст між темрявою вулиці та
яскравими вогнями клубу створював відчуття нереальності того, що
відбувається. Я весь день була поглинута одкровеннями Елека, і таке
повернення до реального світу здавалося дивним. Мене охопила легка
паніка, голова закружляла, що зі мною іноді траплялося.
 Моя нервозність випарувалася побачивши моїх колег, Боббі та Дженніфер,
які радісно вітали мене, коли я зайшла до кімнати, яку ми зняли для
святкування дня народження. Невеликий бар світився ліловими вогниками, і
я негайно замовила горілку із содовою.
 Зробивши ковток горілки, я запитала:
 – Наша почесна гостя уже завітала?
 - Ні, Хетті ще не з'являлася, - відповіла мені Дженніфер.
  Оскільки винуватця урочистості ще не прийшла, я попросила вибачення і
пішла в туалет, де знову схопилася за книгу. І, будь ласка, не засуджуйте мене
за це.
 * * *
 Я все ж таки вважаю дивом, що не наробив дурниць тієї ночі.  Грета
зрештою надіслала мені повідомлення, що не може заснути.  Я тут же
відповів, і ми проговорили до четвертої ранку, поки вона, нарешті, не
заснула.  Я так і не скинув дзвінок, прислухаючись до її подиху уві сні.
  Поїздка додому наступного ранку була відверто болісною.  Напруженість,
що витала в повітрі, була така відчутна, що, здавалося, її можна різати
бензопилою.
  Грета мала відвезти мене до аеропорту.  Спочатку ми заїхали до будинку
її матері.  Перебувати в будинку, де почалася наша історія, було важче, ніж я
міг уявити.
  Грета пригостила мене домашнім морозивом.  Я відчув ностальгію, коли їв
з нею з однієї миски.  З якоїсь причини з усієї нашої спільної пригоди саме цей
момент найбільше розбурхав мою душу, тим більше, що наближалася година
прощання.
 * * *
 Мені довелося опустити книгу, коли в туалет увійшла Хетті. Мабуть,
вигляд я мала досить розгублений.
 – Ах, ось ти де.  А ми всі тебе шукаємо!
 - Ой, я просто втратила рахунок часу. Тебе ще не було, тому я пішла сюди
трохи освіжитись, адже вечірка ще не почалася. - Я обійняла її. - З Днем
народження, люба.
 - Спасибі. Ти що читаєш?
 - Та так. - Я засміялася і недбало махнула рукою. Ти ж знаєш, як це буває –
починаєш читати книжку та не можеш зупинитися.
 – Невже щось пікантне?
 Я зам'ялася.
 - Та ні.
 – Ну та гаразд. Ходімо! Майже всі вже збираються.
 Я пройшла слідом за нею в клуб і відразу побігла до бару за ще однією
порцією горілки з содовою. Присягнувшись собі не торкатися книги
принаймні годину, я увійшла до кімнати, де побачила безліч осіб, але про що
розмовляли гості, я не чула. Їхні губи рухалися, але мій мозок нездатний був
обробити інформацію, тому що був повністю поглинений думками про
Елека.
 Я виконала обіцянку, дану самій собі, але як тільки пройшла година, я
знову прошмигнула в туалет. Мої друзі, можливо, подумали, що я шастаю
туди, щоб нюхнути доріжку кокаїну, але мені конче треба було дочитати
книгу, тим більше до фіналу залишалося зовсім небагато. Тоді я зможу
вдаватися до веселощів на вечірці, не відволікаючись ні на що інше.
 Я глибоко зітхнула і почала читати далі.
 * * *
  Грета не дивилася мені в очі протягом усього шляху до аеропорту.  Після
всіх чудових моментів нашого спілкування останніми днями вона навіть не
відзначити мене поглядом.  Ось до чого все це призвело, і я не наважувався
засуджувати її.
  Моє серце буквально розривалася, і я не знав, що їй сказати.  Протягом
останніх двадцяти чотирьох годин ми з нею ніби здійснили подорож з пекла
до раю і назад, а тепер я розлучаюся з нею… знову.
  Коли ми вийшли з машини, віяв сильний вітер.  Це було схоже на сцену із
кінофільму.  Так зазвичай буває у сценах розлучення, коли грає сумна музика.
  Оглушливий рев літаків, що злітають, не давав мені висловити все, що я
хотів.  Та й що можна сказати людині, яку ти залишаєш уже вдруге?
  Вона мовчала і дивилася куди завгодно, тільки не на мене.
  Зрештою, я не витримав і сказав:
  - Подивись на мене.
  Грета затрясла головою і по її щоках покотилися сльози.
  Тепер я міг сказати з повною впевненістю – я найвідчайдушніша мерзота
на світі.
  На моїх очах теж навернулися сльози, адже я не міг позбавити її болю,
який вона відчувала, бо не мав права зробити єдине, що зцілило б її:
залишитися з нею.
  Вона махнула рукою.
  – А тепер іди.  Будь ласка.  Можеш надсилати мені повідомлення, якщо
хочеш.  Просто… не можу затягувати прощання… тільки не з тобою.
   Вона мала рацію.  Якщо щасливий кінець неможливий, то навіщо
продовжувати агонію?
  - Добре.
  Я здригнувся, коли вона потяглася до мене і швидко поцілувала щоку.  Не
встиг я усвідомити це, як вона кинулася до машини та зачинила дверцята.
  Її вологий поцілунок все ще палив мою щоку, коли я, немов уві сні, входив до
будівлі аеропорту.
  Я захотів глянути на неї ще раз і обернувся.  То була велика помилка.  Через
вікно машини я бачив, що вона сидить, опустивши голову на кермо.  Я
розвернувся, підбіг до машини та постукав у вікно.  Вона відмовлялася
підіймати голову і завела мотор, а я почав стукати ще сильніше.  Нарешті
вона обернулася до мене і вийшла з машини, витираючи сльози. Не встиг я
схаменутися, як мої губи притулилися до її губ.  Тоді я думав серцем.  Я не
розкрив губи, тому що переконав себе, що поцілунок залишиться
безневинним, поки я не можу спробувати її на смак.  Це був жорстокий,
відчайдушний поцілунок, і я навіть сам не розумів, що це означає.
  Я відчував себе спантеличеним і спустошеним.
  Вона відірвалася від мене.
  - Забирайся звідси.  Ти запізнишся на рейс.
  Я все ще тримав її обличчя у своїх руках.
  – Я ніколи не міг пробачити собі, що завдав тобі біль уперше, але
змушувати тебе страждати двічі… Повір, це останнє, чого б я хотів у
своєму житті.
  – Навіщо ти зараз повернувся?
  - Я обернувся і побачив, що ти плачеш.  Я почував би себе повним
мерзотником, якби розлучився з тобою таким чином.
  - Ну, тебе ніхто не змушував на це дивитись.  Тобі треба було просто
піти, бо таким чином ти зробив усе ще гірше.
  - Я не хотів, щоб ти залишилася в моїй пам'яті, як та, що плаче.
  - Якщо ти справді любиш Челсі, тобі не слід було цілувати мене.
  - Так, я її люблю, - вигукнув я у спробі захиститися і підняв очі до неба,
щоб хоч секунду подумати.
  Як я можу пояснити їй ті почуття, які ми відчували, коли ми танцювали
в нічному клубі вчора ввечері?
   – Хочеш знати правду?  Я тебе кохаю, матір твою!  Просто я не
усвідомлював, наскільки сильне це почуття, поки не побачив тебе знову.
  - Отже, ти любиш нас обох?  Це вже роздвоєння особи Елек.
  - Ти завжди казала, що хочеш, щоб я був із тобою чесним.  Ось я чесно тобі
зізнався.  Вибач, якщо правда виявилася неоднозначною.
  – Перевага Челсі у тому, що вона з тобою живе.  Ти незабаром забудеш про
мене.  Це все спростить тобі.  – Вона  обійшла машину, щоб знову сісти за
кермо.
  – Грета… не залишай мене так…
  - Це ти мене покидаєш.
  Вона від'їхала, залишивши мене на узбіччі, що було справедливо, адже я
мимоволі завдав їй болю вдруге.
  У мене було бажання стрибнути в таксі та наздогнати її.  Але я сів на
літак, що прямував до Каліфорнії, бо хоча б раз у житті я мав чинити
правильно.
 * * *
 Я натискала на кнопку, щоб перейти на наступну сторінку, сподіваючись,
що ця історія має продовження. Він не може змусити мене знову пережити
все це, поставивши крапку на місці, де ми з ним розлучилися.
 Надіславши мені рукопис, він зазначив, що книгу не закінчено. Можливо,
це тому, що він не хотів, щоб я знала про події, в яких не брала участі. Через
те, що надалі його життя буде пов'язане тільки з Челсі, він не міг мордувати
мене ще більше. Я це зрозуміла та оцінила. Він хотів, щоб я усвідомила, що
відчував весь цей час, щоб перевернути сторінку і рухатися далі.
 Що ж, я рада за нього.
 Я витягла телефон і послала йому повідомлення, яке звучало цілком
доброзичливо, попри гнів, що переповнював мене.
 Грета: Я перестала читати твою книгу.  Дякую за довіру.  Це була
захоплива подорож.  Історія твоєї родини просто вразила мене, і мені багато
чого стало зрозуміло.  Мені так шкода, що тобі довелося пройти через усе
це.  Я тепер тебе набагато краще розумію, і такий фінал книги цілком
виправданий.
 Твою ж мати.
 Я розплакалася, а мені треба було повертатись до друзів.
  Попри повну спустошеність, я таки мала намір провести залишок вечора
так, щоб забути Елека раз і назавжди.
 Тож допоможи мені забути мої печалі. Я згадала його слова у казино. Що
ж, це те, що мені самій потрібно зараз.
 Мої друзі вже веселилися на танцмайданчик і бурхливо вітали мою
появу. Вони втягнули мене в коло, і ми биту годину хвацько танцювали. Чим
більше я думала про Елека, тим швидше та енергійніше я рухала стегнами та
струшувала головою, так що моє волосся вже, напевно, виглядало так, ніби я
зазнала страти на електричному стільці. Я намагалася розчинитись у музиці
та не хотіла зупинятися, щоб не відчувати всі болючі емоції, які викликали у
мене його слова. Я категорично відмовлялася приймати той факт, що героїні
книги Грети Хансен більше не з'явиться на її сторінках.
 Через пів години мені надійшло повідомлення.
 Елек: Вгадай, чому я закінчив книгу саме на цьому моменті?
 Його відповідь здивувала мене. Щоб не втратити контроль над собою, я
продовжувала танцювати, ніби нічого не сталося. Мені не хотілося, щоби мої
друзі подумали, що зі мною щось не так. Я струснула головою і написала:
 Грета:Тому, що ти не хотів завдавати мені болю.  Адже решта оповіді не
має до мене жодного стосунку.
  Елек: Ти у цьому певна?
  Грета: Що ти хочеш сказати?
  Елек: Припини трясти дупою на п'ять секунд, і, можливо, я тобі поясню.
 Що?
 Не встигла я обернутися, як чиїсь сильні руки схопили мене за боки
ззаду. Потім вони перемістилися на талію і впевнено ковзнули на мій зад. Ці
дотики. Цей запах. Моє тіло миттєво зреагувало.
 Ні. Цього просто не може бути.
 Розділ 22

Я різко розгорнулася і зустріла погляд яскравих очей, сяйво яких не могла

приховати навіть темрява, що панує в клубі. Моє серце відчайдушно билося,
здавалося, що воно змагається з басами швидкої музики. Все навколо мене
зникло, коли я усвідомила, що Елек перебуває прямо переді мною і
підтримує мене руками, ніби знає, що його поява вразить мене настільки, що
я можу зомліти.
 Мій голос тремтів. Я так хвилювалася, що перше питання було напрочуд
дурним.
 – А де твої окуляри?
 – Я сьогодні у контактних лінзах.
 – Зрозуміло.
 Зрештою, шок почав проходити, і я вже могла ставити більш розумні
питання.
 – У мене до тебе мільйон запитань. Як ти сюди потрапив? Як тобі вдалося
знайти мене? Як…
 - Заткнися, Грето. - Його гарячий рот заволодів моїми губами та поклав
край подальшим розпитуванням. Він пожирав мої губи з відчайдушним
самозабуттям. Якщо я мала сумніви щодо його справжніх почуттів до мене,
тепер, після цього владного поцілунку та обіймів, вони повністю розсіялися.
 Елеку не потрібні були слова, щоб висловити своє кохання, – цей
поцілунок був промовистішим за будь-які зізнання. Він видавав гортанні
звуки, коли його язик переплітався з моїм. Вперше з нашої зустрічі я всіма
фібрами душі відчувала, що він належить мені. Усі обмеження минулого, все,
що стояло на нашому шляху, було зметено.
 Я не знала, що сталося і чому ми раптом опинилися разом, але це не мало
для мене жодного значення. Я запустила пальці в його волосся і ще більше
притягла його до себе.
 Ніколи не залишай мене більше, Елеку.
 Ми ніби перебували у нашому власному окремому світі та не звертали
жодної уваги на людей, які танцювали навколо нас, іноді стикаючись з
нами. Він притулився чолом до мого чола і прошепотів:
  – Я чекав, доки ти не прочитаєш книжку, щоб підійти до тебе. Такий був
мій план.
 - Невже весь цей час ти був у Нью-Йорку?
 – Я вже був у Нью-Йорку, коли надіслав рукопис тобі.
 - О Боже! - Я сховала обличчя у нього на грудях і насолоджувалася його
запахом, до якого тепер не домішувався запах цигарок. Потім підвела очі,
щоб поставити головне запитання, хоча все й так було очевидно.
 - Ти з нею розлучився?
 Він кивнув, наблизивши обличчя майже впритул до мого.
 Я продовжила:
 - Але фінал книги ... ти ж написав, що збирався вчинити правильно. Я
думала… Він знову змусив мене замовкнути, заткнувши рота поцілунком, а
потім сказав:
 - Я здогадувався, що ти так і подумаєш. Але в цьому випадку вчинити
правильно - це визнати, що я, напевно, не люблю Челсі, якщо моє серце
б'ється швидше у присутності іншої жінки. - Він обхопив мої щоки
долонями. - Моє серце, не перестаючи, говорило мені про це з того самого
моменту, як я побачив тебе тоді в саду. І я зрештою до нього
прислухався. Просто потрібен деякий час, щоб у моїй голові вклалося, чого я
насправді хочу.
 Я була впевнена, що це була непроста історія, що розрив з Челсі дався
Елеку насилу. Я знала, що він щиро любив її та що згодом він мені сам все
розповість, але зараз був не час і не місце для таких зізнань.
 Він ніби прочитав мої думки та сказав:
 - Обіцяю, що розповім тобі, як усе це сталося, але не зараз, гаразд? Я
просто хочу бути з тобою.
 - Добре.
 Я обвила руками його шию і зітхнула з таким зітханням, що можна було
подумати, що я пригнічувала цілу вічність. Може, так воно й було. Ми
цілувалися так самозабутньо, ніби від цього залежали наші життя, не
відриваючи губ один від одного, щоб зітхнути протягом принаймні трьох
пісень. Я була впевнена, що мої друзі все це бачать, але не могла відірвати
погляд від Елека, щоб перевірити їхню реакцію. Можливо, вони думали, що я
підчепила якогось випадкового чоловіка і мені доведеться їм все
пояснювати. Я притулилася до Елека всім тілом і відчувала його збуджений
член через джинси. Ми практично кохалися на танцмайданчику.
 Все це відбувалося наче в іншому фантастичному світі.
 Він прошепотів мені на вухо:
 - Ти хочеш мене, Грето?
 – Так.
 - Ти мені довіряєш?
 – Довіряю.
 - Хочу взяти тебе прямо зараз.
 - Прямо тут? В клубі?
 Він усміхнувся.
 - Я хотів, щоб ти перестала читати мою історію, перш ніж я прийду до
тебе. Я три дні блукав містом з дикою ерекцією, мріючи про те, як ми
кохатимемося. Твоя квартира надто далеко звідси, а я більше не можу чекати.
 – І куди ми підемо? - запитала я трохи розгублено.
 - Мені все одно, але треба вирішити, де сховатися, поки я не взяв тебе
прямо тут. - Він схопив мене за руку. - Ходімо.
 Він сплів свої пальці з моїми та повів мене крізь густе вологе повітря
клубу. По тілу повзли мурашки. Те, що ми починали, викликало страх і
лоскотало нерви. Елек тепер дорослий чоловік. Коли ми востаннє кохалися,
він був майже хлопчиком. Я була впевнена, що він став досвідченішим у
сексуальному розумінні за минулі роки, але я не була готова до такого
експерименту. Я давно вже не була із чоловіком. І він помітить, наскільки
сильним є мій голод.
 Ми знайшли двері, які вели до якогось підсобного приміщення, але, коли
Елек спробував відкрити їх, виявилося, що вони замкнені. Він подивився на
мене так, що мороз пішов по шкірі.
 - Ти сказала, що довіряєш мені?
 - Звичайно.
 - Почекай тут.
 Він відчинив двері, які, очевидно, були запасним пожежники виходом, а
потім повернувся туди, де я стояла.
  – Хочу запропонувати варіанти на вибір залежно від твого настрою.
 - Чудово.
 – Ми можемо знайти найближчий готель і кохатися в ліжку, або…
 – Або?
 - Можемо вийти через ці двері, і я тебе відтрахаю в провулку.
 Ніколи ще мої м'язи між ніг так не пульсували у передчутті
насолоди. Очевидно, моє тіло зробило вибір за мене, вимагаючи, щоб я
підкорилася його бажанням. Я прагнула цього так само сильно, як він, і
хотіла, щоб це сталося зараз.
 – Віддаю перевагу варіанту «Б».
 - Відмінний вибір.
 Він відкрив запасний вихід і випустив мене. Провулок був абсолютно
безлюдним. В повітрі висів легкий туман. Ми пройшли трохи вперед, доки не
виявили затишний куточок.
 - Ніхто нас тут не побачить, - сказав він і обережно притулив мене до
цегляної стіни. - Мені до смерті хочеться змусити тебе вийти із зони
комфорту.
 Мої груди здіймалися від збудження. Я не уявляла, що він збирається
робити зі мною, але просто знала, що не хочу його зупиняти. Відчуття щастя
засліпило мене. Все моє тіло тремтіло.
 - Ти нервуєш? Не треба боятися.
 – Я просто хвилююся. Так давно не була з тобою.
 - Твоє тіло мене згадає.
 Елек стягнув верхню частину моєї сукні вниз, оголивши груди. Потім
відкинув волосся назад і ніжно поклав руку на шию. Боже, як це було
приємно... Він притулився поцілунком до моєї шиї, трохи покусуючи її.
 – Ця твоя чортова шия… вона мене й занапастила… найбільше її люблю, –
прошепотів він, зі стогоном покриваючи її поцілунками. - Я майже відчуваю
запах твого бажання, Грета. - Одна його рука залишилася на шиї, а інша
пощипувати мій сосок. - Подивися, які вони тверді. Коли ти зі мною, твої
соски завжди тверді. Бачила б ти зараз своє обличчя. Навіть у темряві твої
щоки світяться рум'янцем. Як мене заводить те, що я так на тебе дію. Хочу,
щоб ти знала, що нічого в житті я не хотів, як володіти кожним дюймом
твого тіла. І зараз я це зроблю. Готова?
  Я кивнула, перебуваючи в такому збудженні, що ледве могла дихати. Я
запустила пальці в густі хвилі його темного волосся, а він поцілунками
проклав доріжку до мого рота і жадібно вп'явся в нього. Я насолоджувалася
солодким ароматом його дихання, тим, що його щетина трохи дряпала мої
щоки. Навіть коли Елек намагався бути обережним зі мною, у його ласках не
було ніжності. Я лизнула язиком кільце в його губі, і він загарчав, коли я
трохи за нього потягла. Не можна було відірватися від його губ. Я хотіла, щоб
це тривало нескінченно.
 Моя промежина зволожилася, і він опустився на коліна на бетонну
доріжку, щоб стягнути з мене трусики. Потім підняв голову, блиснувши
своїми чудовими зубами.
 - Тобі вони не потрібні, - посміхнувся він і додав: - Принаймні цього тижня
вже точно. Потім сунув трусики в задню кишеню штанів. Мої ноги тремтіли.
 Він повільно підвівся, а те, що відбувалося далі, нагадувало більше
ідеально поставлений еротичний танець. Кожен звук, кожен рух був ще
більш збуджувальний, ніж попередні: він розстебнув ремінь, швидко смикнув
блискавку вниз, зубами розірвав пакування презерватива, дивлячись мені в
очі. Звук гуми, що натягується на його прекрасний член, кінчик якого був
уже вологий, змусив мене просто пульсувати від бажання.
 Очі його потемніли та тепер здавались вугільно-чорними. Він не зняв
джинси повністю, лише спустив їх. Елек підняв мене та обвив моїми ногами
свою талію, притуляючи мене до цегляної стіни.
 - Скажи мені, якщо буде занадто, - хрипко промовив він.
 – Не…
 Я ахнула.
 Він увійшов до мене одним пронизливим ривком, підклавши руку під мою
голову, інакше я могла б отримати струс мозку.
 Він трахав мене, продовжуючи цілувати мою шию, злегка покусуючи
її. Жар його члена був просто нестерпний. Він рухався все швидше і швидше,
і кожен рух був сильніший і різкіший.
 З кожним ривком він стогнав все голосніше. Не дай боже нас хтось
помітить чи почує! Це був найжорсткіший секс у моєму житті, за винятком
того разу, коли він узяв мене на підлозі моєї спальні сім років тому. У мене
майже два роки не було стосунків із чоловіками, але виявилося, що зараз я
була повністю готова прийняти його, і це й не дивно, враховуючи, як
ідеально наші тіла підходили одне одному, попри всю його
масивність. Думаю, я була мокра і готова вже тоді, коли тільки помітила його
в саду після семирічної розлуки. - Ніхто на світі не мав володіти тобою, крім
мене, - промовив він, цілуючи мою шию. Він знову ривком увійшов до мене. –
Але я тебе відпустив. - Він увійшов ще глибше. – Кинув.
 Я теж почала рухати стегнами йому назустріч, нанизуючись на його член.
 - Ну то візьми мене всю і не відпускай більше.
 Від цих моїх слів він ніби загорівся ще дужче. Він дивився в мої очі,
входячи та виходячи з мене, і навіть трохи придушив так, що біль межував з
насолодою. Я мало не збожеволіла, бачачи, як мої слова завели його.
 На щастя для нас, ніхто з тих, хто веселиться в клубі, не вийшов
назовні. Ми були одні в туманні ночі. Єдиними звуками, що лунали в тиші,
були ляскання наших тіл один про одного, дзвін пряжки його пояса і наше
уривчасте дихання в унісон.
 Я простягла руку, щоб трохи задерти його сорочку і помилуватися м'язами
на животі. Вони були навіть твердіші, ніж раніше, наче висічені з
каменю. Мені так хотілося притулитися до його шкіри, але повністю
роздягатися тут було все ж таки ризиковано.
 - Не турбуйся. Потім ми все надолужимо, - сказав він. – Ми з тобою
виконаємо усю програму сьогодні.
 Раптом я відчула, що моє тіло починає трясти оргазм. Мені навіть нічого
не треба було говорити у відповідь. Мене вразило, як добре він знав моє тіло.
 - Ти закінчуєш, - сказав він. – Я пам'ятаю, що я відчував при цьому. Дивись
на мене.
 Притримуючи мене за шию, він дивився в мої очі та продовжував рухати
стегнами, шалено входячи та виходячи з мене, поки його тіло теж не почало
здригатися.
 Потрібно було кілька хвилин, щоб моє дихання вирівнялося. Він
продовжував тримати в обіймах моє знесилене тіло, покриваючи
поцілунками шию.
 – Я люблю тебе, Грето.
 І я любила його так сильно, що навіть не могла висловити це словами. Так
багато емоцій спливли на поверхню, але мене раптом охопив страх, що все
поглинає.
 - Ніколи більше не залишай мене, Елек. Не повертайся до неї, –
прошепотіла я.
 Він притис мене до себе ще сильніше.
  - Ніколи, крихітко, - сказав він, підводячи моє обличчя, щоб подивитися
мені в очі. - Подивись на мене. Ти можеш більше ніколи не турбуватися про
це. Я нікуди не поїду. Я знаю, що маю ще це тобі довести, але я обов'язково це
зроблю. Він поставив мене на ноги, застебнув штани та підняв мене. Під його
ногами хрумтів гравій, коли він на руках ніс мене на сусідню дорогу, де ми
зловили таксі.
 Все це було немов уві сні.
 Сидячи на задньому сидінні, я поклала голову йому на груди. Я чула, як
швидко б'ється серце Елека, а він весь шлях до мого будинку ласкаво гладив
моє волосся.
 Коли ми ввійшли до під'їзду, він обіймав мене за плечі та цілував у шию,
поки ми підіймалися в ліфті.
 Я довго поралася з ключами, і, як тільки ми опинилися всередині
квартири, я раптом відчула бажання зробити те, чого не робила ніколи в
житті.
 Я притиснула його до дверей, які щойно зачинилися за нами, і задерла
його сорочку. В його очах було бажання, шок та здивування моєю сміливістю.
 Я смикала язиком кільце в його соску і лизала міцні м'язи на грудях,
опускаючись нижче, до татуювання у вигляді трилисника. Потім стала на
коліна, і коли він зрозумів, що я збираюся зробити, його груди почали важко
здійматися.
 - Твою матір, - хрипко промовив він. – Невже це відбувається наяву?
 Він квапливо зірвав із себе ремінь і кинув на підлогу. Я стягнула його
боксери та витягла член, здивувавшись його розміру і теплу, що йде від
нього. На кінці, як і раніше, блищало колечко, яке я так добре пам'ятала. У
своїх фантазіях я найчастіше відсмоктувала у нього, бо ніколи не робила
цього наяву.
 Він запустив пальці в моє волосся.
 - Ти не уявляєш, скільки разів я мріяв закінчити у твій прекрасний рот. Ти
впевнена, що цього хочеш?
 Замість слів я лизнула язиком кільце на кінчику його члена і погладила
його по всій довжині. З кожним рухом, кожним дотиком язика кінчик його
члена ставав дедалі вологішим.
 М'язи його живота напружилися. Дихання стало утрудненим.
 - Чорт, ти мене дражниш.
  Я зупинилася, облизнула губи та глянула на нього. Він зі стогоном
заплющив очі. Елек завжди міг контролювати себе, але зараз він був у моїй
владі, і мене це шалено збуджувало.
 Його очі були ще закриті, коли я вперше прийняла його член у свій
рот. Він глухо стогнав від задоволення, і ці звуки були такими сексуальними,
що тільки спонукали мене ще глибше і швидше засмоктувати його член. Я
просто спливала вологою, і якби в цей момент доторкнулася до себе, то
відразу скінчила б.
 Він трохи смикнув мене за волосся.
 - Зупинися. Ти змусиш мене кінчити, а я хочу зробити це всередині тебе.
 Я почала смоктати його член ще сильніше. - Ні, - сказала я, бажаючи, щоб
він скінчив мені в рот.
 Його дихання ставало дедалі переривчастіше.
 - Ти зараз приймаєш пігулки?
 Я кивнула.
 - Вже багато років. Це допомагає регулювати мої місячні.
 Він витяг член із мого рота.
 - Встань і повернися.
 Моє серце мало не вискочило з грудей, коли він стягнув сукню через
голову. Він схопив мене за стегна і поринув у мене. Без презерватива відчуття
його гарячої вологої шкіри всередині мене і дотик крихітного кільця були
майже нестерпними. Усі мої почуття були загострені до краю.
 Він ривками входив до мене, тримаючи за сідниці. Я була в повному
забутті та могла закінчити будь-якої секунди, збуджена принаймні своїм
мінетом і відсутністю презерватива.
 - Тепер я ніколи не зможу використати презерватив з тобою, - видихнув
він. - Дуже добре мені зараз.
 У мене вже розпочинався оргазм.
 - Кінчи в мене зараз.
 Він рухався всередині мене з такою силою, що я думала, що завтра на моїй
дупі будуть синці.
  - Твою матір, Грета... О-о-о... - Він продовжував рухатися, входячи та
виходячи з мене, поки не скінчив повністю, але навіть після цього він
продовжував ніжно мене пестити.
 Нарешті він витягнув свій член і розгорнув мене, щоб поцілувати. Раптом
він усміхнувся.
 - А ми тільки що увійшли у двері. Ти це розумієш?
 – Не відмовлюсь продовжити.
 - Ось і добре, тому що я далеко ще не зробив з тобою все, що збирався, -
сказав він і потягнув мене до спальні з напівспущеними штанами.
 * * *
 При запалених свічках ми сиділи в ліжку о четвертій ранку і ложками
поїдали з банки морозиво «Бен енд Джеріс».
 - Розкажи, як ти дізнався, де мене сьогодні знайти?
 – Коли ти надіслала мені повідомлення, що перестала читати рукопис, я
сидів у «Старбакс» за рогом твого будинку. Я негайно вирушив сюди,
припустивши, що ти читала книгу вдома. Я хотів одразу піти до тебе, щоб
тебе здивувати. Довелося чекати, сидячи на сходах. Цей… ця… словом дивний
персонаж… підійшов до мене, представився твоєю хресною феєю і запитав:
«Ти, мабуть, Елек? Я впізнала тебе за описом Грети. Я знала, що ти
повернешся за нею, гад ти такий собі».
 - Ти серйозно? - Я розреготалася. - Це ж Суллі. Вона справді моя хресна
фея.
 - А ти знаєш, що у твоєї хресної феї причандали більше моїх? - Так я це
знаю. Ми просто з нею це не обговорюємо.
 - Значить, ви з нею про мене пліткували? У будь-якому випадку мені треба
було до тебе дістатися, і я запитав, чи знає вона, де ти перебуваєш.
 - Зрозуміло, це вона дала тобі назву клубу.
 - Уяви, не відразу. Мабуть, хотіла, щоб я помучився.
 - І що вона зробила?
 - Вона змусила мене зняти сорочку.
 - Ти жартуєш?
 - Це чиста правда.
 - І це все?
  – Хотів би я, щоби це було так.
 – Що?!
 - Вона змусила мене тримати картонну табличку з написом "придурок" і
сфотографувала мене.
 Я прикрила рота рукою, намагаючись стримати сміх.
 – Невже?
 – Так. Вона заявила, що це щось на кшталт застави.
 - Суллі зовсім збожеволіла.
 - Ну, цілком очевидно, що вона тебе кохає. І я її розумію. У будь-якому
разі, тільки після того, як я дозволив себе сфотографувати, вона дала мені
адресу цього клубу і додала: Це останній шанс.
 - Ну треба ж! – пирхнула я.
 - Ось так.
 Елек повернувся до мене.
 - Я хочу тобі дещо сказати.
 – Говори.
 - Сьогодні вночі, коли ми перестали трахатись у цьому провулку, ти
сказала, що не хочеш, щоб я повертався до Челсі, і мені було важко це
чути. Це означає, що ти ще не віриш у те, що відбувається зараз між нами, ти
все ще травмована моїм від'їздом сім років тому. Я розумію, який сильний
біль я завдав тобі і які зусилля мені треба докласти, щоб змусити тебе забути
про це.
 - У той момент наді мною взяли гору емоції, особливо після того, як я весь
день читала твою книгу. Усі мої почуття вилізли назовні, у тому числі страх
втратити тебе знову.
 Елек забрав у мене морозиво і відклав його набік, а потім обхопив
долонями моє обличчя.
 - Навіть порівнювати не можна моє ставлення до тебе і до Челсі. Мені
здавалося, я люблю Челсі, але це тому, що тебе не було поряд. Мої почуття
до тебе набагато сильніші. Після того, як я зустрів тебе знову, кожну секунду
мені доводилося переконувати себе, що я люблю Челсі, а це
неправильно. Мої почуття до тебе були такі сильні, що, зрозумівши це, я
злякався до моторошно. Як тільки я зійшов на борт цього літака, я вже знав,
що їду до Каліфорнії лише для того, щоб розірвати стосунки з Челсі. Це було
чесне рішення.
 - Ти ж зробив їй дуже боляче.
 – Так. Вона не заслуговувала на це.
- Мені так шкода…
 - Було б ще гірше, якби ми побралися або не дай, Боже, одружилися, тому
що я зовсім не впевнений, що справа не закінчилася б тим самим. Було б
несправедливо залишатися з нею та продовжувати таємно любити тебе.
 – Я уявляю, як вона себе зараз почуває.
 – Може, й уявляєш. Якась частинка моєї душі завжди страждатиме через
те, що я завдав їй болю. Але цього не можна було уникнути. Мені
знадобилося кілька днів після того, як я повернувся, щоб придумати, як
краще пояснити їй усе, бо я хотів бути з нею чесним і розповісти все про свої
почуття до тебе. Я не зміг одразу сказати їй про це, але більше ніколи не спав
із нею, хочу, щоб ти це знала. Я знаходив різні приводи. Найголовніше, я не
хотів повертатися до тебе, не позбавившись вантажу минулого і не
розповівши тобі все про своє минуле. Тому коли я з'їхав із квартири Челсі, я
проводив багато часу, працюючи над книгою, доки не вирішив, що тепер ти
можеш її прочитати.
 - Дякую, що ти поділився своїми спогадами зі мною.
 Він поцілував мене.
 - Я так сильно люблю тебе, Грето.
 - Я теж тебе люблю.
 – Мені більше не треба їхати до Каліфорнії.
 – Що? Навіть за своїми речами?
 – Ні. Усі мої речі тут у камері схову. З мамою зараз усе гаразд. Хоча нам
треба буде незабаром поїхати її провідати.
 – Нам?
 Я також хотіла зустрічі з Пілар, як Дороті – зі Злою Відьмою Заходу.
 - Звичайно. Я їй все про нас розповів. Спочатку вона зустріла цю новину в
багнети, але я пояснив, як я тебе люблю і що їй доведеться це прийняти. Так і
буде, Грето. А якщо й не прийме, це не має жодного значення.
 – Сподіваюся, – з деяким сумнівом пробурмотіла я.
  – Мені треба знайти іншу роботу, бо я пішов із молодіжного центру після
розлучення з Челсі.  Тож у п'ятницю я ходив на співбесіду до однієї з
тутешніх шкіл. Мені запропонували посаду шкільного психолога.
 - Ти жартуєш?
 – Ні.
 Він узяв морозиво і знову почав його їсти.
 – До того ж мені потрібна квартира, де я міг би жити. Ти випадково не
знаєш дівчину, якій потрібний сусід по квартирі?
 — Насправді Суллі шукала собі сусіда по кімнаті.
 Елек сунув мені в рот ложку з морозивом.
 – Я маю на увазі зовсім іншу дівчину. Думаю про те, щоб переїхати до
однієї прекрасної дівчини, яка любить, коли лижуть її кицьку. – Ой… їй це
може бути цікаво.
 - От і чудово, тому що я не збирався приймати відмову. - Він поцілував
мене губами, забрудненими вишневим морозивом.
 - Гей, а ти так і не розповіла мені, чим заробляєш собі на життя. Ти лише
згадала, що це якась адміністративна робота. Чим займається твоя компанія?
 А може, ти агент ФБР чи щось таке?
 Дивно, що він так довго про це не питав. Що ж, доведеться розколотись.
 – Це не зовсім адміністративна робота, а щодо агента ти майже вгадав. Ось
чому я не поспішала тобі розповісти про це. Я відчувала провину, коли ми
були не разом, тому що мені так хотілося тобі допомогти.
 - Не зовсім зрозумів?
 - Я літературний агент, Елек.
 Я поклала візитну картку на столик.
 - Хто, хто?
 – Я представляю інтереси різних авторів і, сподіваюся, зможу допомогти
тобі видати деякі з твоїх речей, особливо ту повість, «Хлопчик та Лакі». Я
тісно співпрацюю з відділом літератури для підлітків одного з найбільших
видавництв і гадаю, нам слід запропонувати їм цю річ.
 - Ти що знущаєшся з мене?
 – Я говорю цілком серйозно.
  - Як тебе занесло в цей бізнес?
 - Насправді це вийшло майже випадково. Закінчивши коледж, я шукала
роботу. Почала як стажист, а потім дослужилася до літературного агента. Я
ще новачок у цій справі, тож тільки нарощую клієнтуру.
 - Ну, у такому разі скажи мені, що мені доведеться спати з тобою, щоб
просунутися у своїй письменницькій кар'єрі.
 – Це неодмінна частина правочину.
 - Нічого собі! А якщо серйозно, я дуже тобою пишаюся.
 – Ти не уявляєш, яке почуття провини я відчувала, коли спілкувалася з
письменниками, які й зовсім не були такими талановитими, як ти,  проте
укладали контракти та досягали успіху. Я не знала, як зв'язатися з тобою, та
й чи захочеш ти мати зі мною справу? Адже ти завжди був дуже потайливим
щодо своєї творчості.
 - Ти знаєш, я ніколи не хотів, щоб до мене ставилися якось по-
особливому. Врахуй, ти мені нічого не винна.
 - Твій письменницький дар підкорив мене задовго до початку кар'єри. Але
я вірю в тебе. Ми працюватимемо разом. Якщо з цього нічого не вийде,
принаймні можна буде з чистою душею сказати, що ми хоч би намагалися. -
Навіть якщо нічого з цього не вийде, я все одно буду найщасливішою
людиною на світі, - прошепотів він собі під ніс, все ще розмірковуючи про
мою пропозицію. – Все одно, для мене поки що це звучить дико.
 Я підвелася, осідлала його і провела пальцем на його боці.
 - До речі, про удачу: я помітила нове татуювання в тебе ось тут.
 Він почав лоскотати мене.
 - Та невже?
 На боці Елека зображена була пачка Lucky Charms зі словами Get Cereal
над нею.
 Як мило, хоч трохи дивно.
 Хоча це зображення цілком гармоніювало з ірландською темою решти
татуювань, я не могла не розсміятися.
 - А що це означає?
 – Чесно? Я нещодавно її зробив. Це нагадує мені про тебе і твоє
неймовірне везіння. Ти мій заповітний талісман. Вже кілька разів за моє
життя ти примудрилася перетворити безнадійну ситуацію на щось просто
чарівне. - Він притягнув мене до себе і сказав:
 - Якщо перемішати літери в словах Get Cereal, то з них можна скласти наші
з тобою імена.
 - І правда!
 Боже, як же я люблю його!
 * * *
 Через кілька місяців ми готувалися святкувати Різдво у Нью-Йорку. Це
моя улюблена пора року – я просто обожнюю всі ці святкові вогники та
гірлянди, що прикрашають місто. Але цьогорічне Різдво було особливим,
тому що ми з Елеком як закохана пара вперше зустрічали його разом.
 Ми збиралися поїхати до Сан-Франциско і провести різдвяні канікули з
Пілар. Елек запропонував мені спочатку поговорити з нею телефоном, щоб
зняти напруженість у наших стосунках. Як не дивно, вона була зі мною
досить люб'язна, і тому тепер я краще сприймала перспективу поїздки. Я
розуміла, що наші з нею стосунки ніколи не будуть ідеальними, і вона,
звичайно, вважала б за краще, щоб Елек залишився з Челсі. Але, принаймні
після того, як Ренді покинув цей світ, вона згодом, можливо, зможе прийняти
мене.
 За кілька днів до нашого від'їзду на Захід, Суллі запросила нас з Елеком на
різдвяну вечірку.
 У неї була класична нью-йоркська квартира - стельовий плінтус з темного
дерева і пафосна вбудована книжкова шафа на всю стіну з величезною
кількістю різних книг: від еротики до військової історії. Суллі постаралася
прикрасити своє житло за повною програмою: розвісила навколо
пластмасові гілочки омели та гірлянди, що миготять білими вогниками. На
стіні навіть висів плакат із написом золотими літерами: «Їж, пий і
веселись». На столі стояли глечик з неабияк присмаченим алкоголем та
відповідні закуски.
 Після того як ми з Елеком випили по парі кухлів цього напою, наш настрій
ще більше покращав.
 Елек виглядав таким сексуальним в оксамитовому ковпаку Санта-Клауса,
коли ми усамітнилися в затишному куточку квартири.
 Я посмикала за пухнастий помпон на кінці його капелюха.
 - Знаєш, ти найсексуальніший Санта, якого я коли-небудь бачила.
  Його пальці ковзнули до моєї талії.
 – Ну, в такому разі тобі пощастило. Я приходитиму до тебе частіше одного
разу на рік.
 Я обвила його шию руками та притулилася до його грудей.
 - А я даруватиму тобі не тільки печиво.
 - Не заперечуватиму, якщо ти захочеш привітати Санту прямо зараз, у
ванній, - сказав він.
 Саме цим ми займалися.
 Коли ми вивалилися з ванної, настав час вручати один одному
подарунки. Першою була Суллі. Треба сказати, вони з Елеком встигли
потоваришувати, і тепер кепкувати один над одним стало їх улюбленим
заняттям.
 - О, Суллі, як ти могла?
 Ми всі голосно розреготалися, коли Елек продемонстрував нам футболку
із зображенням своєї власної персони з оголеним торсом та табличкою
«Придурок» у руках. До неї додавались також кухоль та килимок для мишки з
таким самим зображенням.
 Суллі засміялася.
 - Ти занадто зайнятий своєю писаниною, а я не хочу, щоб ти забував про
свою справжню натуру.
 Треба сказати, Елек поставився до цього жарту по-філософськи, а Суллі
вручила йому ще й справжній подарунок – подарункову картку кафе
"Старбакс", де Елек проводив багато часу, коли писав чергову книгу після
роботи. Нещодавно ми з ним підписали контракт з видавництвом на видання
його повісті «Хлопчик і Лакі», а також її продовження, над яким він тепер і
працював. Вдень він був зайнятий на роботі в середній школі.
 Свій подарунок Елек вручив мені в останню чергу. Я була навіть
здивована, що він приніс подарунок зараз, адже ми домовилися відкласти
вручення подарунків до поїздки до Каліфорнії. Скажу лише, що коли я
відкрила коробочку, мені все стало зрозуміло. По суті, це не був різдвяний
подарунок. Це була остання пара білизни, яку він спер у мене багато років
тому. Трусики та бюстгальтер із бірюзового мережива. Я чудово їх пам'ятала і
збентежено потрясла головою.
 – Повірити не можу, що ти все ще зберігаєш.
 – Це була єдина пам'ять про тебе усі ці роки.
  Я прошепотіла йому на вухо.
 - Тобі пощастило, що я ще можу втиснути в них свою дупу.
 Він також відповів пошепки:
 - Думаю, мені ще більше пощастило, що я можу влазити тобі в дупу.
 Я трохи вщипнула його за руку.
 - Який же ти нестерпний. Хоча мені це подобається.
 - Ти ще листівку не читала, - зауважив він.
 Я взяла листівку. На ній була зображена парочка стареньких, ніжно
цілуються під ялинкою. На внутрішній стороні було написано:
  Грето,
  Це Різдво найкраще у моєму житті.
  Тому що, завдяки тобі:
  Я щасливий,
  Мої мрії реалізовані.
  У мене на душі спокій.
  Я зі світлим нетерпінням дивлюсь у майбутнє.
  Я сповнений радості.
  Виходь за мене.
 Сенс цих слів спочатку не дійшов до мене, поки Елек не опустився на одне
коліно і не засунув руку в кишеню.
 Виходь за мене!
 - До зустрічі з тобою я не знав, що таке кохання, Грето. Не знав, що це
означає не лише віддавати, а й отримувати. Будь ласка, скажи, що ти згодна
вийти за мене заміж.
 Від надлишку почуттів я затулила обличчя руками.
 - Я згодна. Так. Так!
 Тут усі, хто був у кімнаті, дружно зааплодували. Суллі, очевидно, була
присвячена в цю таємницю, тому що в цей момент грюкнула пробка
шампанського, і пінний струмінь кинувся в повітря.
 Коли Елек одягнув обручку на мій палець, я ахнула.
  – Елеку, це найкрасивіша обручка, яку я коли-небудь бачила, але вона тобі
не по кишені…
 Воно було чи то з білого золота, чи то з платини, блискучий діамант
важив не менше двох карат, і його оточувало безліч дрібніших діамантиків.
 Він підвівся з колін і поклав мене в обійми.
 - Це кільце Патрік подарував Пілар багато років тому. З грошима у нього
проблем не було, ти ж знаєш. Мама перестала носити його після смерті
Патріка, але не хотіла з ним розлучатися. Вона зберігала його усі ці роки. Я
його раніше ніколи не бачив, вона показала його мені незадовго до того, як я
переїхав сюди. Я тут же спитав, чи не могла б вона дати його мені, знаючи,
що колись мені доведеться дарувати тобі обручку. Вона погодилася, але я
наполягав, що колись поверну їй гроші за нього. Ця обручка колись
символізувала всі біди, які довелося зазнати нашій родини, але сьогодні я
дивлюся на це по-іншому. Якби не всі ці суми, ми з тобою ніколи не
зустрілися б, а ця думка для мене нестерпна. Тож це кільце – непорушне
джерело світла серед темряви мого минулого. Воно нагадує мені про твою
любов до мене. І належить тобі по праву.
 * * *
 Через рік, напередодні Нового року, ми з Елеком одружилися. На
церемонії була лише обмежена кількість гостей. Моє волосся було покладено
у високу зачіску. Елеку це особливо подобалося.
 Нам не потрібне було пишне весілля, ми просто хотіли узаконити наші
стосунки. Тому обрали передноворічний день, щоб бути вірними традиції.
 Після одруження ми повечеряли в кафе "У Чарлі", а потім приєдналися до
натовпу на Тайм-сквер.
 Коли кришталева куля спустилася, Елек підхопив мене на руки та
пристрасно поцілував, ніби компенсуючи втрачену п'ять років тому
можливість.
 Коли він відпустив мене, я прошепотіла йому на вухо якусь новину, яка
здивувала його.
 Вже пізніше, вночі, він поклав руку на мій живіт і вразив у притаманній
йому манері, що ми зараз представляємо улюблений сюжет усіляких реаліті-
шоу на телебаченні: він – прийомний син свого брата, який облапав свою
зведену сестру.
 
 
 Епілог
 
Остаточний розділ: Роман про справжнє кохання
 – Це ви батько дитини О'Рурка?
 У грудях у мене з'явилося незнайоме щемне почуття, коли медсестра
вимовила це поки що незвичайне для мене слово.
 – Так. Це я. Я його батько.
 Батько.
 Все моє життя визначалося прагненням бути повною протилежністю
батька. Навіть у думках я не міг приміряти на себе цю роль. Я завжди був
сином: прийомним сином, нікчемним сином, відкинутим сином. Але тепер я
став батьком. Настала моя черга виконувати батьківські обов'язки.
 - Покажіть посвідчення особи, будь ласка.
 Піднявши руку, я показав пластмасовий браслет на зап'ясті. Мені хотілося
носити його все життя. Навіть якби в руці розвинулася гангрена, я б нізащо
на світі не дав її відрізати.
 - Ідіть за мною, - сказала медсестра.
 Я не зміг бути присутнім на пологах. Я гостював у матері в Каліфорнії,
коли зателефонувала Грета і повідомила, що в неї почали відходити
води. Вона була ще на тридцять четвертому тижні вагітності, тому я вважав,
що встигну з'їздити до Каліфорнії ненадовго, адже найближчим часом маю
мало вільного часу.
 Я одразу покидав свої речі в валізу і рвонув до аеропорту, як тільки
дізнався, що в неї почалися пологи.
 А потім мені зателефонувала Суллі та повідомила, що Грету відвезли на
«Швидкій допомозі» і збираються робити кесарів розтин. Я страшенно
запанікував, бо ще навіть не доїхав до аеропорту. І вже розумів, що не встигну
потрапити до Нью-Йорка вчасно. На мене напало жахливе відчуття
безсилля. Тоді я почав молитися вперше в житті. Дивно - ви можете провести
все життя, гадаючи, чи існує Бог, але в момент кризи ви завжди звертаєтеся
до нього про допомогу, наче ніколи не сумнівалися в його існуванні.
 Перед самою посадкою на літак мені надійшло повідомлення від Суллі. Це
була фотографія мого новонародженого сина.
  Мого сина.
 Я застиг як укопаний посеред зали та стояв, озираючись на всі боки. Мені
здавалося, що всі повинні знати, що це найважливіший момент в історії
всесвіту. У повідомленні говорилося, що малюка забрали у відділення
інтенсивної терапії новонароджених, але загалом із ним було все гаразд. Як і
з Гретою. Все було просто чудово.
 Дякую тобі, Боже. Клянуся, я більше ніколи не підведу тебе.
 На моїх очах навернулися сльози, і я не відривав погляду від фотографії,
коли йшов на посадку і займав своє місце у літаку. Здається, я дивився на
малюка усі шість годин польоту.
 Коли я нарешті дістався до госпіталю, Грета ще спала, і я не хотів будити
її. Але жодної хвилини не міг чекати, щоб не побачити сина.
 Медсестра провела мене в палату, де немовля спало в інкубаторі.
 Фотографія викликала в мене бурю емоцій, але вони не йшли в жодне
порівняння з тим, що я відчув, коли побачив його на власні очі. Я стояв і
дивився, як підійматися та опускається його крихітна грудка.
 – Бачите – він може сам дихати та всі життєві показники в повному
порядку. Просто йому доведеться побути тут п'ять-шість днів.
 – А чи можна взяти його на руки?
 - Звичайно. Але попрошу вас вимити руки антибактеріальним милом та
надіти маску.
 Я побіг до раковини, вимив руки та вдягнув одноразову маску.
 Медсестра дістала малюка та вручила його мені. Його тепле тільце було
загорнуте в пелюшку, і він був легким, як пір'їнка. Несподівано мене охопив
страх. Як захистити таку беззахисну істоту? Адже страшно навіть везти його
додому містом. Він був такий крихкий, але це крихітне створення тепер було
центром світобудови, єдиним, що для мене мало значення в цьому
світі. Мимоволі згадався вираз: увесь світ у твоїх долонях.
 Я подумав, що добре було б перевезти його додому в якомусь закритому
надміцному контейнері, в якому можна було б дихати. Мені хотілося
захистити його від усіх негараздів цього божевільного світу.
 Дивлячись на маленьке личко сина, я раптом усвідомив, що всі нещастя,
всі випробування, через які мені довелося пройти в житті, були
зумовлені. Якби моє життя склалося інакше, ця крихітна істота ніколи не
з'явилася б на світ.
  У мого сина був ніс, як у Ренді, а отже, як і у Патріка. Мені стало навіть
моторошно. Зі своїм світлим волоссям він навіть більше був схожий на нього,
ніж я. За іронією долі, через усю ненависть, яку породила ця сумна історія,
проросло кохання, виявившись у цій разючій подібності.
 У мене мороз пішов по шкірі, коли раптом усвідомив: адже сьогодні 22-е
число – день, коли народився Ренді. Вони з моїм малюком з'явилися на світ
одного дня, але мене це більше не турбувало.
 - Привіт, приятелю. Це я, твій тато. Привітайся з татом. Тільки не
прокидайся. Не бійся, я буду тут із тобою. Тобі мене не вдасться позбутися
дуже довгий час.
 Повіки малюки здригнулися, і він почав звиватися в моїх руках.
 Він розімкнув крихітний кулачок, і я спостерігав, як тоненькі пальчики
обхопили мій мізинець. Боже, звідки я черпав письменницьке натхнення до
його появи на світ? Тепер я твердо знав: відтепер джерелом моєї творчості
буде мій син.
 Зараз як ніколи найважливіше – позбутися залишків ненависті,
породженої моїм минулим. Для неї більше не буде місця у моєму серці. Воно
цілком належатиме синові. Саме тоді, тримаючи синочка в руках, я зрозумів,
що по-справжньому пробачив Патріку та Ренді. Вони піднесли мені уроки
життя, завдяки яким я зрозумів, як не повинен поводитися батько. Я зроблю
все, щоб виправити їхні помилки, і подарую своєму синові стільки любові, що
йому подіти її не буде куди.
 Може здатися дивним, але я собі подякував Ренді за те, що він дав мені. За
життя він привів мене до моєї справжньої любові, а після смерті – дозволив
знову її знайти.
 Крізь смерть пробивається життя. Від ненависті народжується кохання. Я
глянув на сина.
 - Наприкінці історії на світ з'явився ти, а отже, вона вартувала того, щоб її
прожити.
 Ви можете перемішати літери, з яких складається слово, щоб знайти його
таємне значення. Ось і життя таке. Одні бачать у ній важкі випробування,
інші сприймають як благодать. Так і ця книга починалася як трагічна історія,
але обернулася історією кохання – може, недосконалим, але сповненим
неймовірних подій любовним романом.
 Грета вигадала для нашого малюка ім'я - Камерон.
 Я так люблю тебе, Камероне.
 Кінець