Посібник

Т.О. Меліхова, к.е.н.
, доцент
Ю.В. Подмешальська, к.е.н., доцент
Л.В. Таратута, к.е.н., доцент
Відповідальний за випуск: Завідувач кафедри ОіА,
д.е.н., проф. А.П. Макаренко
Рецензенти:
С.В. Солодухін к.е.н., доцент кафедри економічної кібернетики ЗДІА
П.В. Комазов к.е.н., доцент кафедри менеджменту організацій КПУ
Меліхова Т.О., Подмешальська Ю.В., Таратута Л.В.

Навчально-методичний посібник для студентів ЗДІА спеціальності 071
«Облік і оподаткування» денної та заочної форм навчання / Меліхова Т.О.,
Подмешальська Ю.В., Таратута Л.В. Запоріжжя, ЗДІА, 185с.
Зміст
1 ВСТУП…………………………………………………………………………… 4
2 МОДУЛЬНА СТРУКТУРА ДИСЦИПЛІНИ……………………………...…… 6
3 ЗМІСТ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ……………………………………….. 7
3.1 Лекційні заняття……………………………………………………………….. 7
3.2 Лабораторні заняття…………………………………………………………... 8
4 ТЕМАТИЧНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН……………………………………… 9
4.1 Розгорнута програма дисципліни…………………………………………….. 9
5 МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ ДО ВИВЧЕННЯ ЛЕКЦІЙНОГО КУРСУ……... 13
6 ПІДГОТОВКА ДО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ ….……………………….. 167
6.1 Тестові завдання………………………………………………………………. 168
6.2 Задачі для модульного контролю…………………………………………….. 174

6.3 Перелік питань для модульного контролю………………………………… 181
7. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ……………………………………………............... 183
8. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………… 184
3
1. ВСТУП
Бухгалтерський облік являє собою упорядковану систему збору,

реєстрації й узагальнення інформації про активи, власний капітал,
зобов’язання, доходи та витрати організації шляхом суцільного, безперервного
та документального оформлення всіх господарських операцій. При значних
обсягах облікової інформації забезпечити повноту, вірогідність, об'єктивність і
своєчасність інформації можна лише використовуючи переваги нових
інформаційних технологій. Ефективне використання засобів обчислювальної
техніки для автоматизованого ведення бухгалтерського обліку та звітності
багато в чому визначається кваліфікацією бухгалтера. Сучасний бухгалтер-
професіонал повинен володіти не тільки знаннями в області обліку, але й
володіти сучасними методиками обробки даних на комп'ютері.
Основна мета дисципліни – формування системи теоретичних і
практичних знань у галузі побудови та функціонування інформаційних
систем і комп’ютерних технологій та можливостей їх використання в обліку.
Завдання дисципліни: вивчення основ облікової інформатики, складу
облікових задач, особливостей їх розв’язування в умовах використання різних
технологій оброблення економічної інформації; набуття вмінь з постановки
типових бухгалтерських задач, розробки алгоритмів їх розв’язування з
використанням систем управління базами даних і пакетів прикладних
програм. Набуття практичних навичок автоматизованого обліку фінансово-
розрахункових операцій та аналіз показників виробничо-господарської
діяльності. Створення нових інформаційних технологій для оперативного
обліку, підготовки й оформлення первинної звітної документації, впровадження
нормативно-довідкової інформації й інформаційно-довідкового обслуговування
бухгалтера, оперативного контролю за станом і рухом об'єктів обліку,
виконання основних розрахунків та інших видів обробки облікової інформації -
є основою автоматизації бухгалтерсько-економічної діяльності.
Предмет дисципліни: облікова інформація підприємства.
4
Для вивчення курсу студенти повинні мати базові знання з таких
економічних дисциплін: „Бухгалтерський облік”, „Фінансовий облік”,
„Економічний аналіз”, „Управлінський облік”, „Фінанси”, „Економіка
підприємства”.
У результаті вивчення дисципліни студент повинен:

Знати:
 класифікацію програмного забезпечення, яке застосовується в
бухгалтерському обліку;
 поняття універсальних та функціональних комп’ютерних систем
бухгалтерського обліку;
 характеристику автоматизованих інформаційних систем;
 засоби формалізованого опису економічної інформації;
 етапи організації інформаційної бази систем оброблення економічної
інформації;
 організаційно-методичні основи створення та функціонування
інформаційних систем;
 особливості програмних продуктів бухгалтерського обліку;
 особливості автоматизації об’єктів обліку.
Вміти:
 створювати нову інформаційну базу в системі 1С: Підприємство;
 вводити та редагувати інформацію;
 створювати форму журналу операцій;
 створювати форму журналу проводок;
 проводити обробку документів.
 формувати баланс підприємства;
 формувати фінансові результати.
 формувати господарські операції підприємства в системі 1С: Підприємство.
5
2. МОДУЛЬНА СТРУКТУРА ДИСЦИПЛІНИ
№
Назва теми
з/п
Модуль 1. Поняття інформаційних систем та економічної інформації
1. Характеристика автоматизованих інформаційних систем.
2. Економічна інформація та засоби її формалізованого опису.
Модуль 2. Організаційно-методичні основи створення та функціонування

інформаційних систем в обліку
3. Організація інформаційної бази систем оброблення економічної інформації.
4. Організаційно-методичні основи створення та функціонування інформаційних

систем.
Модуль 3. Програмні продукти бухгалтерського обліку
5. Програмні продукти бухгалтерського обліку.
Модуль 4. Автоматизація обліку необоротних активів, матеріальних цінностей та

витрат на виробництво
6. Автоматизація обліку необоротних активів у програмі «1С: Бухгалтерія».
7. Автоматизація обліку матеріальних цінностей у програмі «1С: Бухгалтерія».
8. Автоматизація обліку витрат на виробництво та послуги в програмі
«1С: Бухгалтерія».
Модуль 5. Автоматизація обліку грошових коштів
9. Автоматизація обліку грошових коштів у програмі «1С: Бухгалтерія».
3. ЗМІСТ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
6
3.1 Лекційні заняття
№ Назва теми Обсяг навчальних занять, год.
Денна форма – 8 семестр, 16 н/семестр Денна форма Заочна форма
Заочна форма – 9 семестр, 17 н/семестр Лекції СРС Лекції СРС
1 Характеристика автоматизованих
2 7 - 9
інформаційних систем.
2 Економічна інформація та засоби її
2 7 - 9
формалізованого опису.
Усього: 4 14 - 18
3 Організація інформаційної бази систем
2 9 - 9
оброблення економічної інформації.
4 Організаційно-методичні основи створення та
2 5 - 9
функціонування інформаційних систем.
Усього: 4 14 - 18
5 Програмні продукти бухгалтерського обліку. 8 8 2 17
Усього: 8 8 2 17
Модуль 4. Автоматизація обліку необоротних активів та матеріальних цінностей
6 Автоматизація обліку необоротних активів у
4 2 2 3
програмі «1С: Бухгалтерія».
7 Автоматизація обліку матеріальних цінностей у 6 - 2 5
8 Автоматизація обліку витрат на виробництво та 2 - - 5
послуги в програмі «1С: Бухгалтерія».
Усього: 12 2 4 13
Модуль 5. Автоматизація обліку грошових коштів
9 Автоматизація обліку грошових коштів у
4 12 - 18
Усього: 4 12 - 18
Усього за напівсеместр 32 50 6 84
3.2 Лабораторні заняття

№ Назва теми Обсяг навчальних занять, год.
7
Денна форма – 8 семестр 16 н/семестр Денна форма Заочна форма
Заочна форма – 9 семестр 17 н/семестр Лабора СРС Лабора СРС
торні торні
1 Характеристика автоматизованих
2 7 - 9
інформаційних систем.
2 Економічна інформація та засоби її
2 7 - 9
формалізованого опису.
Усього: 4 14 - 18
3 Організація інформаційної бази систем 2 9 - 9
оброблення економічної інформації.
4 Організаційно-методичні основи створення та 2 5 - 9
функціонування інформаційних систем.
Усього: 4 14 18
5 Програмні продукти бухгалтерського обліку. 12 8 - 17
Усього: 12 8 - 17
Модуль 4. Автоматизація обліку необоротних активів та матеріальних цінностей
6 Автоматизація обліку необоротних активів у 8 2 2 3
7 Автоматизація обліку матеріальних цінностей у 8 - 2 5
8 Автоматизація обліку витрат на виробництво та 4 - 2 5
послуги в програмі «1С: Бухгалтерія».
Усього: 20 2 6 13
Модуль 5. Модуль 5. Автоматизація обліку грошових коштів
9 Автоматизація обліку грошових коштів у 8 12 - 18
Усього: 8 12 - 18
Усього за напівсеместр 48 50 6 84
4. ТЕМАТИЧНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН
8
4.1 Розгорнута програма дисципліни
Тема 1. Характеристика автоматизованих інформаційних систем

Поняття інформаційних технологій. Історичний розвиток інформаційних
технологій. Централізований, розподілений, інтегрований варіанти
використання ЕОМ, як підґрунтя для сучасних інформаційних технологій. Види
автоматизованих системи управління. Можливості інтегрованої обробки
інформації. Сутність та структура Корпоративних інформаційних систем (КІС).
Платформи корпоративних інформаційних систем. Системи підтримки
прийняття рішень як складова КІС. Забезпечуюча та функціональна частини
комп’ютерних інформаційних систем (ІС). Підсистеми автоматизованих ІС.
Тема 2. Економічна інформація та засоби її формалізованого опису

Поняття економічної інформації. Якісні характеристики бухгалтерської
інформації. Види економічної інформації. Первинна, внутрішня, зовнішня,
змінна, умовно-стала, необроблена, вхідна, похідна, проміжна інформація.
Система класифікації та кодування інформації. Методи класифікації —
ієрархічний і фасетний. Види класифікаторів інформації. Штрихове кодування.
Тема 3. Організація інформаційної бази систем оброблення економічної

інформації
Поняття інформаційного забезпечення (ІЗ). Класифікація вхідної
інформація для розробки ІЗ. Структура ІЗ. Характеристика позамашинної
інформаційної бази (ІБ). Критерії вибору системи автоматизації
документообігу. Машинна інформаційна база обліку. Інформаційні масиви:
нормативно-довідкові, оперативні, проміжні та результативні. Первинні,
основні, робочі масиви – характеристика. Підходи зберігання інформаційних
масивів: централізований підхід, зберігання з копіюванням, розподілене
зберігання, зберігання з дублюванням. Поняття файлу. Структура бази даних.
Банк даних. Поняття системи управління базами даних.
9
Тема 4. Організаційно-методичні основи створення та функціонування
Принципи створення автоматизованих інформаційних систем (АІС):
системність, розвиток, стандартизації та уніфікації, ефективності.
Передпроектне обстеження при проектуванні АІС. Стадія проектування АІС.
Введення системи в експлуатацію. Промислова експлуатація. Технічна
документація на інформаційні системи. “Опис постановки задачі”; “Опис
алгоритму розв’язання задач”; “Опис інформаційного забезпечення”; “Опис
організаційного забезпечення”; “Опис технічного забезпечення”; “Опис
програмного забезпечення”. Інструкція – робоча документація. Зміст та
призначення інструкції.
Тема 5. Програмні продукти бухгалтерського обліку

Характеристики основних класів бухгалтерського програмного
забезпечення. Класифікація програм для бухгалтерського обліку. Класифікація
функціональних пакетів бухгалтерського обліку. Облікові параметри програми
1С: Підприємство. Порівняльна характеристика версій програми 1С:
Підприємство. Структура 1С: Підприємство. Компоненти: “Бухгалтерський
облік”, “Оперативний облік”, “Розрахунок” системи 1С: Підприємство. Основні
базові об’єкти 1С: Підприємство. Базові об’єктів 1С: Підприємство: константи,
довідники, перерахування, документи, журнали документів, звіти. Об’єкти
метаданих.
Тема 6. Автоматизація обліку необоротних активів у програмі

«1С: Бухгалтерія»
Довідкова інформація про об’єкти основних засобів і НМА. Зв’язки між
довідниками і регістрами відомостей. Рахунки обліку необоротних активів.
Підсистема обліку МНМА і МШП. Автоматизація придбання необоротних
активів та введення в експлуатацію. Документи системи «Надходження товарів
10
і послуг», «Передача малоцінки і експлуатацію», «Введення в експлуатацію
ОЗ». Звітність з обліку необоротних активів: «Стан ОЗ», «Відомість з
амортизації ОЗ», «Інвентарна книга ОЗ».
Тема 7. Автоматизація обліку товарно-матеріальних цінностей в програмі

Налаштування системи перед початком роботи. Робота з довідниками.
Субконто обліку ТМЦ. Організація партіонного обліку. Автоматизація обліку
прибуткових операцій ТМЦ. Документ «Надходження товарів і послуг».
Підсистема ціноутворення в програмі. Документ «Установка цін
номенклатури». Автоматизація обліку видаткових операцій ТМЦ. Документ
«Реалізація товарів і послуг».
Тема 8. Автоматизація обліку витрат на виробництво та послуги в програмі

План
Структура розділу «Виробництво» програми «1С: Бухгалтерія».
Документ «Рахунок на оплату постачальника». Документ «Вимога-накладна».
Особливості автоматизованого обліку послуг. Документ «Акт про надання
послуг виробничого характеру». Автоматизація підсумкового розрахунку
собівартості продукції. Призначення документа «Інвентаризація незавершеного
виробництва». Автоматизація регламентних операцій: коригування фактичної
вартості номенклатури; розрахунок і коригування собівартості продукції;
переоцінка вартості запасів; формування залишку незавершеного виробництва
(для податкового обліку).
Тема 9. Автоматизація обліку грошових коштів у програмі «1С: Бухгалтерія»
11
Довідкова інформація про готівкові кошти в програмі. Документальне
оформлення прибуткових касових операцій у програмі. Документальне
оформлення видаткових касових операцій у програмі. Операція «Видача
грошових коштів під звіт». Звіти по касі. Субконто рахунка 31 «Рахунки в
банках». Довідкова інформація про безготівкові розрахунки. Основний
банківський рахунок. Документи «Платіжне доручення вхідне», «Платіжне
доручення вихідне».
5. МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ ДО ВИВЧЕННЯ ЛЕКЦІЙНОГО КУРСУ
12
Тема 1. Характеристика автоматизованих інформаційних систем
План
1.1 Особливості сучасних інформаційних технологій.
1.2 Основні етапи розвитку та класифікація інформаційних систем.
1.3 Структура автоматизованих інформаційних систем.
1.1 Особливості сучасних інформаційних технологій
Принципові зміни у ставленні людини до інформації, які сталися у

зв'язку із появою можливості переходу від ручної обробки інформації до
автоматизованої, дозволили розглядати інформацію як особливий вид ресурсу
та фактор суспільного розвитку.
Інформація стає комерційною категорією, їй притаманні всі властивості
товару. Існують інформаційна промисловість і національні інформаційні
ресурси, відбувається перехід від індустріальної економіки до економіки, що
ґрунтується на інформації. Засобами реалізації цих тенденцій є сучасна
інформаційна технологія сучасні інструментальні засоби.
Під інформаційною технологією розуміють комплекс методів і
процедур, які реалізують функції збору, передачі, обробки, зберігання і
доведення до користувачів інформації у організаційно-управлінських системах
з використанням обраного комплексу технічних засобів та програмних
засобів.
Історична довідка. Інформаційна технологія виникла разом із
виробничою багато років тому та у своєму розвитку пройшла декілька етапів.
До другої половини ХIХ сторіччя мала місце "ручна" інформаційна технологія.
На зміну їй прийшла "механічна" інформаційна технологія стала базою для
формування організаційних структур, які існують у економіці.
"Механічної" інформаційної технології у 40-50 роках ХХ сторіччя
змінила "електрична" технологія, яка ґрунтувалась на використанні
електричних друкарських машинок, копіювальних апаратів, портативних
диктофонів. Із появою і широким розвитком електронно-обчислювальної та
13
периферійної техніки настала ера "комп'ютерної" інформаційної технології,
яка у своєму розвитку пройшла також декілька етапів. Ці етапи прийнято
пов'язувати із розвитком елементної бази обчислювальної техніки та з
організаційними формами її використання.
1945 рік - перша ЕОМ.
1954 -1958 р.р. - перше покоління ЕОМ час становлення класичної фон-
нейманської архітектури.
1955 -1964 р.р. - друге (початок застосування перших транзисторів)
1965 – 1974 р.р. - третє (використання інтегральних мікросхем та
напівпровідників).
1975-1984 р.р. - четверте (характеризується застосуванням великих та
надвеликих інтегральних схем, появою 16-32 розрядних однокристальних
мікропроцесорів).
1971 р. - перший мікропроцесор Intel 4004.
1974 р. - поява першого персонального комп’ютера Altair 8800.
1976 р. - Apple 1.
Основу сучасної інформаційної технології складають:
- розподілене використання комп'ютерних ресурсів;
- розгалужені комунікації, які дозволяють використовувати
різноманітну інформацію, що зберігається на різних ЕОМ;
- безпосередній доступ користувача до інформації, що зберігається
ЕОМ за допомогою "дружнього" програмного забезпечення.
Для сучасної інформаційної технології притаманні такі риси:
- робота користувача в режимі маніпулювання (не програмування)
даними;
- повна інформаційна підтримка управлінських рішень на всіх етапах
проходження інформації на основі інтегрованої бази даних, яка передбачає
єдину уніфіковану форму представлення, зберігання, пошуку, відновлення та
захисту даних;
14
- безпаперовий процес обробки документу, під час якого на папері
фіксується тільки остаточний варіант документу, а проміжні версії заносяться
тільки на машинний носій інформації та можуть бути надані користувачеві на
екрані (якщо це потрібно);
- інтерактивний (діалоговий) режим розв'язання задач;
- можливість колективного виконання (обробки) документів на різних
ЕОМ;
- можливість пересилання та одержання інформації з інших ЕОМ, що
можуть знаходитись на значній відстані одна від одної, за допомогою засобів
комунікації (телефонні мережі, локальні та глобальні мережі ЕОМ тощо).
Сучасні інформаційні технології можуть ґрунтуватися на таких варіантах
використання ЕОМ:
1) централізований;
2) розподілений;
3) інтегрований.
1. При централізованому варіанті - обробка інформації відбувається
найчастіше у спеціалізованих підрозділах (ОЦ). Режим обробки інформації в
цьому випадку - пакетний. У такому режимі користувач не має безпосереднього
доступу до машинних ресурсів і не бере участі в обробці інформації на ЕОМ,
всі розрахунки виконує оператор.
2. При розподіленому варіанті - розрахунки здійснюються безпосередньо
на робочому місці.
Режим обробки інформації у цьому випадку - інтерактивний, тобто
режим, у якому користувач має безпосередній доступ до машинних ресурсів
і обробка інформації ведеться у вигляді діалогу "ЕОМ - людина". Цей режим
роботи притаманний обробці інформації на АРМ спеціалістів.
3. Інтегрована обробка інформації - це використання однієї й тієї ж
інформації на різних робочих місцях. Такий варіант обробки можливий, якщо
робочі місця (ПЕОМ) користувачів поєднані в мережу.
15
1.2 Основні етапи розвитку та класифікація інформаційних систем
Розвиток інформаційних систем пов'язаний з особливостями задач, що

розв’язуються в системі, характером інформаційного та математичного
забезпечення.
Інформаційні системи першого покоління у вітчизняній літературі відомі
під назвою "Автоматизовані системи управління “ (АСУ). У зарубіжній
літературі відомі під назвою “Data Processing System”.
АСУ - це система, яка складається з персоналу, комплексу засобів
автоматизації його діяльності та реалізує інформаційну технологію виконання
установлених функцій.
Залежно від виду діяльності розрізнюють такі різновиди IС:
автоматизовані системи управління (АСУ):
- системи автоматизованого проектування (САПР);
- автоматизовані системи наукових досліджень (АСНД) та iн.
АСУ - це система управління, яка орієнтована на широке та комплексне
використання програмно-технічних засобів, економіко-математичних методів
для розв'язання інформаційних задач управління народним господарством.
Економіко-органiзацiйнi АСУ включають:
- міжгалузеві АСУ (автоматизована система планових розрахунків,
автоматизована система фінансових розрахунків, автоматизована система
державної статистики, автоматизована інформаційно-пошукова система
науково-технічної інформації, автоматизована iнформацiйно-керуюча система
Держкомітету зі стандартів та iн.);
- виробничі АСУ (галузеві автоматизовані системи управління, АСУ
акціонерних товариств i концернів, автоматизовані системи управління
підприємствами та організаціями (АСУП);
- територіально-адміністративні АС (територіальні АСУ областей, АСУ
міського господарства, адміністративних районів, територіально-виробничих
комплексів).
16
Основний свій розвиток АСУ набули у 80 -х роках. Був накопичений
досвід в області створення локальних АСУ та використання засобів
обчислювальної техніки. Поява та широке розповсюдження ПК зумовили
виникнення нового підходу до автоматизації, який знайшов своє вираження в
АРМах.
Інформаційні системи другого покоління у вітчизняній літературі відомі
під назвою "Управлінські інформаційні системи” (УІС). У зарубіжній
літературі відомі під назвою “Management Information System”. У нашій країні
цей етап розвитку пов’язаний зі створенням АРМів та мережі АРМів.
АРМ - це місце персоналу, яке оснащене засобами обчислювальної
техніки, що дають змогу людині виконувати автоматизовані управлінські
функції.
АРМ поділяються на: АРМ керівника; АРМ спеціаліста; АРМ технічного
працівника.
АРМ керівника - це АРМ директора або головного спеціаліста
(головного бухгалтера, головного інженера, начальника економічного,
фінансового, планового, маркетингового відділу). Для цього типу АРМ
характерні операції: введення запиту, отримання інформації за запитом,
розрахунки типу “що буде, якщо”. Виведення великої кількості консолідованої
інформації, графічного матеріалу, який дасть змогу прийняти рішення на
підставі більшої інформованості.
АРМ спеціаліста - це АРМ працівника економічної служби. Для таких
АРМ характерна велика кількість розрахункових операцій, операцій контролю
та аналізу інформації, яка існує в ІС, операція відображення інформації на
екрані або принтері та операції, пов’язані з обміном інформацією між
робочими місцями.
АРМ технічного працівника - це АРМ (комірника, касира, операціоніста,
секретаря) , який зобов'язаний уводити інформацію в комп’ютер і друкувати
за допомогою комп’ютера первинні документи.
17
Подальший розвиток ПЗ та ТЗ обумовив об'єктивну необхідність створення
якісно нового класу систем, які забезпечують інтеграцію процесів
автоматизації управління як технологічними процесами, так і інформаційними,
що реалізують гнучке функціонування цехів, підприємств у цілому. Тобто на
зміну децентралізованій обробці прийшла інтегрована обробка інформації.
Інтегрована обробка інформації - це використання однієї й тієї ж
інформації на різних робочих місцях . Такий варіант обробки можливий, якщо
робочі місця (ПЕОМ) користувачів поєднані в мережу.
Інтегрована обробка інформації дозволяє:
- поділити функції, пов'язані з обробкою інформації на ЕОМ, між
різними рівнями управління, підрозділами, окремими спеціалістами;
- організувати роботу конкретного спеціаліста відповідно до функцій,
які він виконує.
У розподілених системах використовують два підходи інтеграції
обробки:
- об'єднання вже існуючих робочих місць у локальну мережу, та обмін
файлами між робочими місцями;
- обробка інформацією на базі файл - серверу (це так звана мала
топологія).
Інформаційні системи третього покоління у вітчизняній літературі відомі
під назвою „Корпоративні інформаційні системи”(КІС).
КІС - це управлінська ідеологія, що об'єднує бізнес-стратегію
підприємства (із побудованою для її реалізації структурою) та передові
інформаційні технології. Центр ваги при цьому лежить на відпрацьованій
структурі керування, автоматизація виконує другорядну, інструментальну роль.
Узагальнена структура керування бізнесом містить у собі чотири
основних блоки: об'єкт керування, блок керування, ресурси, математичну
модель (яка розпадається на три, а іноді й більше, різновиди - модель поточного
стану, перехідного стану та кінцевого стану). Все інше - це правила взаємодії
між ними. І неодмінна вимога до головного архітектора КІС - мати не тільки
18
глибокі знання про кожний блок, але й стратегічний підхід, щоб зуміти
зрештою з'єднати воєдино усю функціональну повноту, усі фінансові,
матеріальні й інформаційні потоки в інтегровану систему.
У структурі КІС виділяють 3 основних блоки й один додатковий, що
характеризує КІС із погляду математико-алгоритмічного опрацювання
прийняття рішення:
- OLTP - забезпечує операційний рівень функціонування підприємства
(простіше говорячи, оперативне урахування);
- OLAP - забезпечує аналіз стану;
- Workflow – керування бізнес процесами та документообігом;
- SMART (інтелект) – ті наукомісткі алгоритми, що дозволяють системі
розв’язувати дійсно складні й непідвладні людині задачі.
У світових лідерів, таких, як SAP або BAAN, що скуповують наукові
розробки, саме цей SMART-блок забезпечує основну конкурентну перевагу.
Якщо OLTP і навіть OLAP-блок можна реалізувати самотужки, то для
створення унікального SMART- блоку потрібна унікальна наукова команда.
Вимоги до архітектури КІС (із погляду забезпечення комплексності
управління підприємством):
- інформаційна прозорість підприємства;
- формування єдиного інформаційного простору, що об'єднує
інформаційні потоки, які йдуть від виробництва й до нього, із даними
фінансово-господарських служб;
- точність та актуальність зведення інформації для вищого менеджменту
підприємства.
Зауваження. Одним з основних стримуючих чинників успішного
впровадження КІС на виробництві є те, що автоматизація на наших
підприємствах традиційно пов'язувалася в першу чергу з технологічними
процесами. Створення інформаційних систем розглядається через призму
звичного та знайомого АСУ ТП, але ніяк не через поняття "бізнес-процесів".
Недаремно процес створення ІС дотепер часто називають "комп'ютеризацією",
19
тобто дивляться на цю справу знову ж таки крізь призму "заліза". Взагалі, про
КІС як про "автоматизовану систему" можна говорити лише в тому випадку,
коли ІС інтегрована з АСУТП, або якщо в ІС наявна експертна система, що
видає готові управлінські рішення .
Основні інформаційні платформи корпоративних інформаційних систем .
В основі проектування автоматизації бізнес-процесів лежить розуміння
взаємодії бізнес-стратегій та архітектури інформаційних технологій.
Бізнес-платформа - це набір стратегій, ринків, розпоряджень, технологій
виробництва, продуктів та ресурсів, які є метою установи.
Бізнес-архітектура - це набір товарів та послуг, організаційних структур,
процесів керування, розподілення ресурсів, цінностей та стимулів, необхідних
для впровадження бізнес-платформи.
Інформаційна платформа - (Information Technologies - IT) це низка
адекватних комп'ютерних технологій, посильних для компанії, а також способи
реалізації цих технологій.
Інформаційна архітектура - це набір визначених та інформаційних
продуктів, обраних для реалізації основної ІТ-платформи, а також
інформаційної підтримки, механізми прийняття рішень та адміністративний
механізм, що використовується для розгортання цих архітектур.
Взаємозв'язок бізнес та інформаційної платформи характеризується
взаємним впливом. Зміна бізнес платформи найчастіше спричиняє зміни у
інформаційній архітектурі.
У світовій практиці автоматизацій бізнес-установ існує дві основні
архітектури:
- традиційна архітектура - базується на використанні комп'ютерів
загального призначення;
- новітня - це архітектура клієнт-сервер з використанням персональних
ЕОМ.
20
З точки зору архітектури найбільша відмінність полягає в тому, що в
системах клієнт-сервер клієнт є "інтелектуальним", а термінали великої ЕОМ -
ні.
Зауваження. Хоча сьогодні існує помітна тенденція переходу від
використання комп'ютерів загального призначення до технології клієнт-сервер
при автоматизації бізнес-процесів у розвинених західних країнах, але такий
перехід не приносить помітного економічного ефекту.
Аналіз структури витрат показує, що при використанні архітектури
клієнт - сервер вартість витрат порівняно з використанням комп'ютерів
загального призначення менша на апаратні засоби, на розробку програмного
забезпечення; більша на підтримку та супроводження, на підготовку
спеціалістів.
Архітектура клієнт-сервер може існувати у двох варіантах: дворівнева
архітектура; трирівнева архітектура.
У складі КІC можуть бути "Системи підтримки прийняття рішень”
(СППР), відомі в зарубіжній літературі відомі під назвою “Decision Support
Systems”.
СППР можна визначити як інтерактивну комп'ютерну систему, яка
призначена для підтримки різних видів діяльності при прийнятті рішень з
слабкоструктурованих та неструктурованих проблем .
Від інших комп'ютерних інформаційних систем СППР відрізняються
наявністю таких характеристик:
- надає допомогу керівникові у процесі прийняття рішень i забезпечує
підтримку в усьому діапазоні економічних задач, які необхідно розв’язати;
- підтримує та посилює оцінки керівника. Ситуацію контролює людина,
вона ж i приймає остаточне рішення, а система їй допомагає;
- на відміну вад адміністративних систем, у СППР акцент робиться на
максимальну ефективність процесу прийняття управлінських рішень;
- здійснює інтеграцію моделей i аналітичних методів із стандартним
доступом до даних та їх вибіркою. Для надання допомоги при прийнятті
21
рішення активізується одна або кілька моделей (математичних, статистичних,
iмiтацiйних, комбінованих);
- є дружніми для користувачів, не вимагають практично ніяких глибоких
знань з обчислювальної техніки та забезпечують діалогову документацію,
вмонтовані засоби навчання, просте пересування системою та iншi атрибути
програмних iнтерфейсних систем.
Практика застосування СППР дозволяє сформувати дві основні стратегії
побудови СППР.
Перша із них - побічної побудови СППР - полягає в розробці простої
підтримки, дещо розширені можливості калькулятора. Користувач може
визначити, де та яким чином використати СППР. Вартість такої розробки
низька.
Друга стратегія - безпосередньої побудови СППР - полягає у підвищенні
результативності дій осіб, що приймають рішення (управлінців, керівників).
Це дуже тривала й дорога розробка. Вона потребує ретельного аналізу процесу
прийняття відповідних рішень перед початком побудови СППР. Уточненню
підлягає вид, діапазон i глибина змін в управлінському процесі, а також
поведінка осіб, що приймають рішення.
СППР включає такі елементи:
- базу моделей;
- систему управління базою моделей;
- управління діалогом, як основною складовою інтерфейсу користувача.
1.3 Структура автоматизованих інформаційних систем
У комп'ютерних ІС виділяють дві частини:

- забезпечуючу;
- функціональну.
22
Забезпечуюча частина комп'ютерної ІС складається із компонентів
(підсистем), які автоматизують розв'язання задач з використанням ЕОМ та
інших технічних засобів управління в установлених режимах функціонування.
Склад забезпечуючої частини ІС, як правило, однорідний для ІС різного
рівня і призначення, що дозволяє реалізувати принцип сумісності різних
систем у процесі їх функціонування. Це інформаційне, лінгвістичне, технічне,
програмне, математичне, правове, організаційне, ергономічне забезпечення.
Інформаційне забезпечення являє собою сукупність проектних рішень
про обсяги, розміщенню, форми організації інформації, що циркулює в АІС.
Воно включає показники, довідкові дані, методи класифікації та
кодування інформації, способи організації нормативно-довідкової інформації,
формування банків даних, уніфіковані системи документації, що спеціально
організовані для автоматизованого обслуговування, масиви інформації на
відповідних носіях, а також персонал , який відповідає за побудову та ведення
інформаційної бази.
Лінгвістичне забезпечення включає сукупність засобів і правил для
формалізації природної мови, які використовуються при спілкуванні
користувачів і експлуатаційного персоналу ІС з комплексом засобів
автоматизації при функціонуванні ІС.
Технічне забезпечення об'єднує сукупність усіх технічних засобів, що
використовуються при функціонуванні комп'ютерної ІС.
Математичне забезпечення - це сукупність математичних методів,
моделей і алгоритмів розв'язання задач, які застосовуються в ІС. Моделі і
алгоритми, що включаються в якості інструменту подальшої розробки
програмних засобів. Моделі ж системи управління, об'єкта автоматизації,
відносяться до організаційного забезпечення.
Програмне забезпечення - це сукупність програм на носіях даних і
програмних документів, які призначені для налагодження, функціонування та
перевірки працездатності ІС .
23
Правове забезпечення віднесена сукупність правових норм, які
регламентують правові відношення при функціонуванні ІС та юридичний
статус результатів її функціонування.
Методичне забезпечення включає сукупність документів, які описують
технологію функціонування ІС, методи вибору та застосування користувачами
технологічних прийомів для одержання конкретних результатів при
функціонуванні ІС.
Ергономічне забезпечення ІС представляє сукупність засобів і методів,
які створюють найсприятливіші умови праці людини в ІС, умови для взаємодії
людини і ЕОМ.
Функціональна частина АІС встановлює склад, порядок і принципи
взаємодії функцій, що автоматизуються для досягнення поставленої перед
економічним об'єктом мети.
В якості основного складового елементу функціональної частини АІС, як
правило, виділяють підсистему. Основними ж принципами декомпозиції
системи на самостійні функціональні підсистеми є:
- відносна самостійність кожної із них, тобто наявність конкретного
об'єкта управління;
- наявність відповідного набору функцій і функціональних задач з чітко
визначеною локальною метою функціонування;
- мінімізація складу включених до підсистеми елементів;
- наявність одного чи декількох локальних критеріїв, які допомагають
оптимізувати режим роботи.
При декомпозиції функціональної частини використовуються
структурний та функціональний підходи.
При структурному підході декомпозиція здійснюється виходячи із
організаційної структури об'єкта управління. Тобто, підсистеми виділяються
згідно з конкретними підрозділами та службами, які існують на об'єкті
управління.
24
При функціональному підході в основу виділення підсистем покладені
ознаки, які характеризують функції управління (планування, облік, аналіз,
регулювання), періоди (цикли) управління, рівні управління, види ресурсів,
якими управляє функціональна сфера діяльності тощо.
Глибина розподілу АІС , склад і зміст її елементів залежать від мети
проектування, критеріїв функціонування, сфери діяльності.
Підсистеми АСІ в свою чергу поділяються на комплекси задач. Так,
наприклад, АІС системи бухгалтерського обліку традиційно включають такі
комплекси задач:
- облік основних засобів;
- облік матеріальних цінностей;
- облік праці та заробітної плати;
- облік готової продукції;
- облік фінансово-розрахункових операцій;
- облік витрат на виробництво;
- зведений облік;
- складання звітності.
Контрольні питання
1. Що таке інформаційні технології?
2. Історичний розвиток інформаційних технологій.
3. Види автоматизованих робочих місць на підприємстві.
4. Централізований, розподілений, інтегрований варіанти використання
ЕОМ.
5. Види автоматизованих системи управління.
6. Що дозволяє інтегрована обробка інформації?
7. Структура корпоративних інформаційних систем.
8. Зміст та сутність забезпечуючої частини комп'ютерної ІС.
9. Зміст та сутність функціональної частини комп'ютерної ІС.
10.Можливості інтегрованої обробки інформації.
11.Платформи корпоративних інформаційних систем.
25
12.Системи підтримки прийняття рішень як складова КІС.
13.Підсистеми автоматизованих ІС.
Тестові вправи
1. Об'єкт конфігурації «Довідник» у системі «1С: Підприємство» призначений
для:
1. Формування вихідної інформації;
2. Збереження інформації про господарські операції;
3. Збереження списків однорідних елементів;
4. Виконання різних дій з інформаційною базою;
5. Для накопичення інформації про наявність і рух засобів.
2. Об'єкти системи «1С: Підприємство», що можуть виступати реєстратори:
1. Документи;
2. Документи і довідники;
3. Регістри бухгалтерії;
4. Регістри бухгалтерії і регістри нагромадження;
5. Документи, довідники, регістри бухгалтерії та регістри нагромадження.
3. Об'єкту «Журнал документів» в системі «1С: Підприємство» відповідає
поняття:
1. Список документів одного виду;
2. Список документів одного чи декількох видів;
3. Папка з документами одного виду;
4. Папка з документами одного чи декількох видів.
4. Журнал реєстрації в системі «1С: Підприємство» містить інформацію про дії,
виконувані користувачем при роботі:
1. З будь-якою програмою, установленою на комп'ютері;
2. Тільки в режимі «1С: Підприємство»;
3. Тільки в режимі Конфігуратор;
4. Як у режимі Конфігуратор, так і в режимі «1С: Підприємство».
5. Набір прав, яким наділяється користувач, визначається в системі «1С:
Підприємство»:
1. Роллю користувача;
2. Інтерфейсом користувача;
3. Посадою користувача;
4. Стажем роботи користувача;
5. Усіма перерахованими факторами.
6. У випадку, коли для користувача в системі «1С: Підприємство» встановлено
кілька ролей, то його права визначаються:
1. За першою обраною роллю в списку;
2. За останньою обраною роллю в списку;
3. За принципом: дія дозволена, якщо вона дозволена у всіх ролях;
4. За принципом: дія заборонена, якщо вона заборонена у всіх ролях;
5. За принципом: дія заборонена, якщо вона заборонена хоча б у одній
ролі.
26
7. Установка паролю для входу в систему «1С: Підприємство» виконується:
1. Індивідуально для користувача;
2. Індивідуально для кожної групи користувачів з однаковою роллю;
3. Для системи в цілому без обліку користувачів;
4. Припустимі варіанти 1 і 2;
5. Припустимі варіанти 1,2 і 3.
8. Перегляд подій у журналі реєстрації в системі «1С: Підприємство»
доступний:
1. Тільки в режимі «1 С: Підприємство»;
2. Тільки в режимі «Конфігуратор»;
3. У режимі «1С:Підприємство» для подій, пов'язаних зі зміною
інформаційної бази даних і в режимі «Конфігуратор» для подій, пов'язаних зі
зміною конфігурації;
4. У режимі «1С:Підприємство» і «Конфігуратор» для будь-яких подій;
5. У режимі «1С:Підприємство» і «Конфігуратор» тільки для подій,
пов'язаних зі зміною інформаційної бази даних.
9. У журналі реєстрації в системі «1С: Підприємство» зберігається інформація
про дії користувачів:
1. За змінами в інформаційній базі даних;
2. За змінами конфігурації;
3. За змінами конфігурації та в інформаційній базі даних;
4. За змінами конфігурації та в інформаційній базі даних (на вибір
користувача).
10. Налаштування переліку подій в системі «1С: Підприємство», що фіксуються
в журналі реєстрації:
1. Не передбачене;
2. Виконується в режимі конфігурування;
3. Виконується в режимі ведення обліку;
4. Виконується як у режимі конфігурування, так і в режимі ведення
обліку.
27
Тема 2. Економічна інформація та засоби її формалізованого опису
План
2.1. Економічна інформація, її види та властивості.
2.2. Система класифікації та кодування економічної інформації.
2.3 Єдина система класифікації та кодування. Категорії класифікаторів.
2.1. Економічна інформація, її види та властивості
Поняття інформація походить від латинського слова «informatio», що

означає викладення, повідомлення, пояснення факту, явища, події. У процесі
вивчення інформації враховуються закономірності її створення, перероблення й
використання в різних сферах діяльності. Інформацію як продукт виробництва
та використання відрізняє передусім предметна сфера. Вона дуже різноманітна
та поділяється за видами діяльності: наукова, технічна, виробнича,
управлінська, економічна, соціальна, правова тощо. Кожний вид інформації
має свої технології оброблення, змістову цінність, форми представлення й
відображення, вимоги до достовірності, оперативності відображення фактів,
явищ, процесів. Предметом подальшого розгляду буде бухгалтерська
інформація, якісними характеристиками якої є:
- достовірність;
- повнота;
- цінність і актуальність;
- ясність;
- зрозумілість.
Економічна інформація (ЕІ) — це сукупність відомостей про соціально-
економічні процеси, що використовуються для управління цими процесами та
колективом людей у виробничій і невиробничій сферах. Вона кількісно
характеризує стан виробничо-господарської та фінансової діяльності об’єкта
через систему натуральних і вартісних показників, циркулюючи у виробничій
та невиробничій сферах, органах управління. За допомогою економічної
28
інформації можна простежити взаємозв’язки між ланками, напрями його
розвитку та прийняття управлінських рішень. Іншими словами, економічна
інформація — це дані, що використовуються в управлінні об’єктом. Економічна
інформація налічує багато різновидів. Відповідно до виконуваних функцій
управління виокремлюють такі види інформації:
- прогнозна — пов’язана з функцією прогнозування, відображає ймовірне
твердження про майбутній стан господарських процесів. Наприклад,
прогнозований розмір прибутку;
- планово-договірна — пов’язана з функцією планування та описує
господарські процеси, що мають відбутися в заданому часовому періоді.
Наприклад, обсяг випуску конкретного найменування продукції, кількість
матеріалів конкретного найменування за договором;
- облікова — пов’язана з функціями оперативного, бухгалтерського,
статистичного обліку та відбиває господарські процеси, які вже відбулися, а
також фактичний стан;
- нормативна — пов’язана з функцією підготовки виробництва. Вона
регламентує витрати матеріальних та трудових ресурсів, рівень запасів і заділів.
Наприклад, норми витрати матеріалу на виріб;
- цінова — охоплює ціни, тарифи, розцінки (ціни можуть бути планові,
фактичні, договірні, прейскурантні, відпускні, оптові, роздрібні);
- довідкова — призначена для деталізації процесів, розшифрування та
доповнення різними відомостями. Наприклад, найменування та адреса
підприємства;
- таблична — містить коефіцієнтні величини. Наприклад, розмір податку
з оподаткованої суми заробітку.
Економічна інформація є предметом автоматизованої обробки. За
технологією оброблення економічну інформацію поділяють на види:
- первинна — інформація, що надходить до об’єкта. Первинна
інформація — інформація, що виникає на початковій стадії процесу
29
управління. Це сукупність початкових даних, потрібних для
розв’язання задач;
- внутрішня — інформація, що виникає у процесі господарської
діяльності об’єкта;
- зовнішня — інформація, що виникає за межами об’єкта;
- змінна — інформація, що характеризується зміною своїх значень під
час кожної її реєстрації. Використовується в одному циклі
оброблення;
- умовно-стала — інформація, що зберігає свої значення протягом
тривалого часу;
- необроблена — інформація, що в незмінному вигляді переходить із
вхідної у вихідну;
- вхідна — інформація, що вводиться до оброблення;
- похідна — інформація заново створена;
- проміжна — інформація, що надходить для чергового оброблення.
Проміжна інформація характеризується тим, що містить результати
розрахунків, що використовуються для подальших розрахунків.
Вихідна - видається наприкінці оброблення як кінцевий
результат. Вихідна інформація утворюється як результат розв’язання задач і
використовується для управління об’єктом і прийняття ефективних
управлінських рішень.
2.2. Система класифікації та кодування економічної інформації
Структура економічної інформації достатньо складна і може охоплювати

різні комбінації інформаційних сукупностей, які володіють певним змістом.
Інформаційна сукупність — це група даних, що характеризує об’єкт,
процес, операцію. Розглянемо структуру, форми подання та відображення
економічної інформації. Економічна інформація може бути подана так:
30
СИМВОЛ ? РЕКВІЗИТ ? ПОКАЗНИК ? МАСИВ ?ІНФОРМАЦІЙНИЙ
ПОТІК ? ІНФОРМАЦІЙНА БАЗА
Символ - елементарний нетрадиційний сигнал інформації, який не має
самостійного значення. Наприклад, цифра, літера, знак. Реквізит —
найпростіша структурна одиниця інформації, неподільна на смисловому рівні.
Вони бувають двох видів:
- реквізит-основа — кількісна характеристика суттєвості, позначається
великими літерами алфавіту та є основним елементом для побудови формул.
Наприклад, кількість, ціна, сума;
- реквізит-ознака — якісна характеристика суттєвості, позначається
маленькими літерами алфавіту та використовується в ролі індексації у
формулах. Наприклад, склад, одиниця виміру, назва матеріалу.
Виходячи з цього, можемо сказати, що економічний показник — це
інформаційна сукупність, що складається з реквізитів-ознак і реквізитів-основ,
тобто інформація, що має остаточний економічний зміст. На основі показників
складаються документи. У документи, що використовуються в процесі
управління, планування, обліку, можуть входити один або кілька показників.
Набір взаємопов’язаних даних однієї форми з усіма її значеннями — це масив
даних. Наприклад, сукупність даних про рух грошових коштів на підприємстві.
Сукупність масивів, що стосуються однієї ділянки управлінської роботи,
називається інформаційним потоком. Сукупність інформаційних потоків, що
характеризують управлінську роботу, пов’язану з виконанням певної функції,
називають інформаційною базою.
Важлива складова інформаційного забезпечення — система класифікації
та кодування.
Класифікація — обов’язковий етап попередньої підготовки економічних
даних до автоматизованого оброблення, а також передумова раціональної
організації інформаційної бази та моделювання інформаційних процесів.
Її можна визначити як складову інформаційного забезпечення будь-якої
інформаційної системи, що належить до мовних засобів управління. Тому
31
класифікація є основою для кодування інформації та подальшого її пошуку.
Система класифікації — це сукупність методів і правил розподілу множини
об’єктів на підмножину відповідно до ознак схожості або несхожості.
Об’єкт класифікації - елемент класифікаційної множини. Класифікаційне
групування - підмножина об’єктів, отриманих у результаті класифікації.
Розрізняють два методи класифікації - ієрархічний і фасетний.
Ієрархічний метод класифікації - це послідовний поділ множини об’єктів
на підлеглі класифікаційні угруповання. Переваги: логічність побудови,
чіткість визначення ознак, великий обсяг інформації, зручність використання.
Недоліки: жорстка структура, брак резервного обсягу.
Фасетний метод класифікації - паралельний поділ множини об’єктів на
незалежні класифікаційні угруповання.
Фасет - набір значень однієї ознаки класифікації. Фасети взаємно
незалежні. Кожний об’єкт може одночасно входити в різні класифікаційні
угруповання.
Переваги: гнучкість структури (пристосування до змін у задачах), дає
можливість вводити нові фасети чи видаляти старі. Недоліки: недостатньо
повне використання обсягу.
Кодування - процес присвоєння умовного позначення різним позиціям
номенклатури.
Код - це знак чи сукупність знаків, прийнятих для позначення
класифікаційного угруповання чи об’єкта класифікації.
Для кодування інформації в інформаційних системах застосовують порядковий,
серійно-порядковий, послідовний та паралельний методи кодування.
Порядковий метод кодування — найпростіший і найпоширеніший. Побудова
кодів виконується зі зростанням або спаданням ознак без пропуску номерів.
Серійно-порядковий метод кодування на кожну групу ознак має серію
порядкових номерів із резервом номерів. Послідовний метод кодування
передбачає виокремлення певних розрядів коду під певні ознаки.
Паралельний метод кодування теж передбачає виокремлення розрядів, але
32
значення ознаки, записаної на будь-якому розряді коду, не залежить від
значення ознак, записаних на інших розрядах. Вибір методів класифікації та
кодування об’єктів передбачає:
1. Можливість розширення кодової множини об’єктів і внесення
відповідних змін;
2. Однозначність ідентифікованих об’єктів;
3. Мінімальну довжину коду;
4. Можливість оброблення інформації за допомогою ЕОМ;
5. Простоту методу кодування;
6. Застосування загальноприйнятих позначень.
2.3 Єдина система класифікації та кодування. Категорії класифікаторів
Після присвоєння кодів створюється класифікатор. Класифікатор — це

систематизоване зібрання однорідних найменувань та їх кодових позначень.
Єдина система класифікації та кодування — це комплекс взаємопов’язаних
класифікаторів техніко-економічної інформації, пристосованих до оброблення
засобами обчислювальної техніки з автоматизованою системою ведення цих
класифікаторів. Результатом робіт із класифікації та кодування є розроблення
класифікаторів за типом об’єктів і категоріями.
Держстандартом допускається використання класифікаторів таких видів:
1. Загальнодержавні (державні)
класифікатори;
2. Міжгалузеві класифікатори;
3. Галузеві класифікатори;
4. Класифікатори підприємств
(локальні).
Перелік основних загальнодержавних та галузевих класифікаторів:
СПАТО — система позначень автономій, територій, областей;
33
УКФВ — український класифікатор форм власності;
КОПФГ — класифікатор організаційно-правових форм господарювання;
ЄДРПОУ — єдиний державний реєстр підприємств, організацій України;
ЗКГНГ — загальний класифікатор галузей народного господарства;
СПОДУ — система позначень органів державного управління;
УКВ — український класифікатор валют;
УКП — український класифікатор продукції;
КОВ — класифікатор одиниць виміру;
УСГК — українська стандартна галузева класифікація;
УБК — українська бюджетна класифікація;
КВПП — класифікатор видів платників податків;
КБУ — класифікатор банківських установ;
УКОЗ — український класифікатор основних засобів;
Приклад кодових позначень:
УКУД — український класифікатор управлінських документів.
Код уніфікованої форми документа складається з 7 цифрових десяткових
знаків і контрольного числа. Структура коду форми документа за УКУД:
ХХ — клас форм;
ХХ — підклас форм;
ХХХ — реєстраційний номер;
Х — контрольне число.
УКВЕД — український класифікатор видів економічної діяльності.
Загальне кодове позначення об’єктів КВЕД виглядає так:
ХХ — розділ;
ХХ. Х — група;
ХХ. ХХ — клас;
ХХ. ХХ. ХХ — підклас.
Мета штрихового кодування інформації полягає у відображенні таких
інформаційних властивостей товару, які забезпечують реальну можливість
34
простежити за їх рухом до споживача, що пов’язано з підвищенням
ефективності керування виробництвом.
Система штрихового кодування інформації — це сукупність виду
штрихових кодів і технічних засобів нанесення на носії, верифікації якості
печатки, зчитування з носіїв, а також попереднього оброблення даних.
Штрихове кодування є одним із типів автоматичної ідентифікації, що
використовує метод оптичного зчитування інформації. Воно ґрунтується на
принципі двоїчної системи числення; інформація запам’ятовується як
послідовність 0 і 1. Широким лініям і широким проміжкам привласнюється
логічне значення 1, вузьким — 0. У зв’язку з цим штрихове кодування — це
спосіб побудови коду за допомогою чергування широких і вузьких, темних і
світлих смуг.
Потребу запровадження штрихових кодів продиктовано надзвичайно
великим обсягом постачань, територіальною розкиданістю взаємозалежних
організацій і підприємств, недостатньою інформацією про властивості товару
на його упакуванні та в супровідній документації, браком достовірної та
своєчасної інформації про надходження товару до покупця.
Використання штрихових кодів забезпечує діяльність виробників і споживачів
на товарному ринку використання єдиного коду, захист споживача від
несумлінності робітників продукції, керування потоками інформації, а також
обмін інформацією як усередині організації, так і між організаціями за
допомогою методів і засобів електронного обміну даними.
Для зчитування штрихового коду з носіїв інформації використовуються
сканувальні пристрої різного типу.
Типова технологія використання системи штрихового кодування в
Україні магазинами типу «супермаркет» розглядається на прикладі процесу
оформлення надходження товарів та його продажу покупцям. Надходження
товару супроводжується накладною. Прийнятий товар вводиться з накладних у
комп’ютер.
35
Розсипний товар фасується з нанесенням коду EAN-13.
Робоче місце касира-контролера з’єднане з касовим апаратом, комп’ютером, де
є довідник штрихових кодів усіх наявних товарів і відповідні їм ціни. Ведеться
також операторський контроль наявності товарів у торговій залі й на складі,
який дає можливість одержувати інформацію про обсяг продажу, запасів
продукції, наявності в торговій залі, змінах цін. Робочі місця на всіх рівнях
поєднуються в єдину обчислювальну мережу.
Діють такі види штрихових кодів:
1. UPC — універсальний товарний код, розроблений у США,
застосовується в країнах Америки;
2. ЕАN — товарний код, створений у Європі на базі UРС. Відповідає
назві Європейської асоціації товарної нумерації, що одержала в наш час статус
Міжнародної організації (ЕАN International);
3. UСС/ЕАN — єдиний стандартизований штриховий код; створений
спільними зусиллями організацій США і Канади (Uniform Code Council) і ЕАN
International.
Відповідно до видів розрізняються такі штрихові коди:
UРС-12, ЕАN-13, ЕАN-14, ЕАN-8, UСС/ЕАN-128 (Соdе 39).
ЕАN-8 — восьмирозрядний код, використовується для кодування
малогабаритних пакувань.
Структура коду така:
ХХХ — країна-виробник товару
ХХХХ — код продукту
Х — остання цифра (контрольна).
UРС-12 — дванадцятирозрядний код.
Структура коду:
Х — знак системи нумерації
ХХХХХ — номер виробника
ХХХХХ — код продукту
Х — остання цифра (контрольна).
36
ЕАN-13 — тринадцятирозрядний код. Структура коду є такою:
ХХХ — позначають країну виробника;
ХХХХ — код підприємства-виробника
ХХХХХ — код продукту
Х — остання цифра є контрольною.
ЕАN-14 — чотирнадцятирозрядний код (із одним додатковим розрядом).
Основне призначення ЕАN-14 — ідентифікація транспортного пакування. Він
складається з 13 розрядів. Додатковий розряд зазначається першим і відображає
специфіку пакування цифрами від 1 до 8, наприклад, 1 — групове пакування,
2 — пакування партій у контейнер тощо.
UCC/EAN-128 — алфавітно-цифровий код, не має фіксованої довжини,
дає повну характеристику предмета постачання. Складові коду:
- світле поле;
- стартовий знак (А, В і С), що забезпечує використання найповнішого
набору знаків;
- знак функції, що дає можливість автоматично контролювати
відмінність символіки коду від інших символік;
- дані;
- контрольне число.
Основна перевага коду UСС/ЕАN-128 — щільніше подання цифрових
даних, що дає можливість заощадити багато місця.
Використання кодів регулюється відповідними міжнародними й національними
стандартами. Код країни присвоюється ЕАN International.
1. Охарактеризуйте особливості економічної інформації та властивості
інформації.
2. Яка структура економічної інформації?
3. Види економічної інформації відповідно до виконуваних функцій
4. Види економічної інформації за технологією оброблення.
37
5. Структура, форми подання та відображення економічної інформації.
6. Що таке масив даних, інформаційний потік, інформаційна база?
7. Що таке система класифікації? Методи класифікації?
8. Ієрархічний метод класифікації. Переваги й недоліки цього методу.
9. Фасетний метод класифікації. Переваги й недоліки цього методу.
10.Методи кодування. Їх характеристика.
11.Єдина система класифікації кодування. Види класифікаторів, що
застосовуються в бухгалтерському обліку.
12.Охарактеризуйте сутність штрихового кодування. Наведіть приклад
штрихового кодування.
13.Наведіть приклади технології застосування штрихового кодування.
1. Визначені рахунки в системі «1С: Підприємство»:
1. Можуть бути введені тільки в режимі «1С:Підприємство»;
2. Можуть бути введені тільки в режимі «Конфігуратор»;
3. Можуть бути введені як у режимі «1С:Підприємство» так і в режимі
«Конфігуратор»;
4. Жорстко задані в програмі та не підлягають видаленню чи зміні
в жодному з режимів роботи програми.
2. Визначені рахунки в системі «1С: Підприємство»:
1. Можуть бути вилучені тільки в режимі «1С: Підприємство»;
2. Можуть бути вилучені тільки в режимі «Конфігуратор»;
3. Можуть бути вилучені як у режимі «1С:Підприємство» так і в режимі
«Конфігуратор»;
4. Жорстко задані в програмі і не підлягають видаленню чи зміні у
жодному з режимів роботи програми.
3. При видаленні документа в системі «1С: Підприємство», у якого встановлена
властивість «Не видаляти рухи автоматично»:
1. Система не дозволить виконати видалення такого документа;
2. Система видалить документ, але не змінить ті записи, які документ
зафіксував у процесі проведення;
3. Система видалить документ і позначить на видалення ті записи, що
документ зафіксував у процесі проведення;
4. Система видасть запит на ручне переміщення документа в інший
регістр чи зовнішній файл.
4. Для визначених рахунків у системі «1С:Підприємство» не допускається:
1. Вводити додаткові субрахунки;
2. Вводити додаткові аналітичні розрізи;
3. Змінювати ознаки активних, пасивних і активно-пасивних рахунків;
38
4. Змінювати найменування рахунка;
5. Виконувати будь-що з перерахованого.
5. Для визначених рахунків у системі «1С:Підприємство» допускається:
2. Змінювати ознаки забалансового рахунка;
3. Змінювати найменування;
4. Додавати нові реквізити;
5. Кожна з перерахованих дій.
2. Змінювати налаштування валютного обліку по рахунку;
3. Змінювати код рахунка;
7. У системі «1С:Підприємство» допускається додавати до рахунків додаткові
аналітичні розрізи (субконто):
1. Тільки для визначених рахунків;
2. Тільки для рахунків, що не є визначеними;
3. Як для визначених, так і для невизначених рахунків;
4. Тільки для балансових рахунків;
5. Тільки для забалансових рахунків.
8. Новий рахунок в системі «1С:Підприємство» може бути введено в план
рахунків:
1. Тільки в режимі «1С:Підприємство»;
3. Як у режимі «1С:Підприємство», так і в режимі «Конфігуратор»;
4. Тільки в тому режимі, в якому був введений план рахунків.
9. Необхідною умовою в системі «1С:Підприємство» для додавання нового
аналітичного розрізу до рахунка є:
1. Наявність об'єкта типу «Довідник», який використовується в якості
аналітичного розрізу;
2. Наявність об'єкта типу «Довідник», «Перерахування» чи «Документ»,
які використовуються як аналітичний розріз;
3. Наявність у плані видів характеристик характеристики, яка
використовується в якості аналітичного розрізу
4. Наявність виміру в регістрі бухгалтерії, який використовується в якості
аналітичного розрізу.
10. Максимально припустима кількість субконто, які можна встановити для
рахунка в режимі «1C:Підприємство»:
1. Обмежена п'ятьма;
2. Обмежена значенням, заданим у властивостях відповідного регістра
бухгалтерії;
3. Обмежена значенням, заданим у властивостях відповідного рахунка;
4. Обмежено значенням, заданим у властивостях відповідного плану
рахунків.
39
Тема 3. Організація інформаційної бази систем оброблення економічної
План
3.1 Загальна характеристика інформаційного забезпечення.
3.2 Машинна інформаційна база обліку.
3.3 Організація баз даних автоматизованої інформаційної системи.
3.1 Загальна характеристика інформаційного забезпечення
Інформаційне забезпечення інформаційних систем обліку передбачає

створення єдиного інформаційного фонду, систематизацію та уніфікацію
показників і документів, розроблення засобів формалізованого опису даних
тощо.
Інформаційне забезпечення - важливий елемент автоматизованих
інформаційних систем обліку, призначений для відображення інформації, що
характеризує стан керованого об’єкта та є основою для прийняття
управлінських рішень.
У процесі розроблення інформаційного забезпечення варто визначити:
1. Склад інформації, що охоплює перелік інформаційних одиниць або
сукупностей, потрібних для розв’язання комплексу задач;
2. Структуру інформації та перетворення її, тобто формування
показників документів;
3. Характеристики руху інформації, тобто обсяг потоків, маршрути,
терміни;
4. Характеристику якості інформації;
5. Способи перетворення інформації.
40
Організація інформаційного забезпечення ведеться паралельно з
програмним забезпеченням та інформаційною технологією, зорієнтованою на
кінцевого користувача. Інформаційне забезпечення інформаційної системи
поділяється на позамашинне та внутрішньомашинне. Структуру
інформаційного забезпечення наведено на рисунку 3.1 Основою
інформаційного забезпечення ІС є інформаційна база (ІБ), що використовується
у функціонуванні ІС. За складом, змістом вона повинна відповідати вимогам
тих задач, проектувати ті системи, які розв’язуються на її основі. За сферою
функціонування виділяють позамашинну та внутрішньомашинну ІБ.
Характеристика позамашинної інформаційної бази. Позамашинна ІБ —
сукупність повідомлень, сигналів і документів, що використовуються у
функціонуванні ІС без застосування засобів обчислювальної техніки. Основним
носієм інформації в позамашинному середовищі є документи (наряди, акти,
накладні, рахунки або регістри, відомості тощо). Усі документи, які стосуються
ІС, можна розбити на вхідні та вихідні (результатні).
Вхідна документація містить первинну, необроблену інформацію, що
відображає стан об’єкта управління та заповнюється вручну або за допомогою
технічних засобів. Вихідна документація охоплює зведено-групові дані,
одержані в результаті автоматизованого оброблення.
Документи класифікуються за рядом ознак, наприклад:
1. За сферою діяльності (планові, облікові, статистичні, банківські,
фінансові, бухгалтерські тощо);
2. За відношенням до об’єкта управління (вхідні-первинні, вихідні-
звітні, проміжні, архівні);
3. За змістом господарських операцій (матеріальні, грошові,
розрахункові);
4. За призначенням (розпорядні, виконавчі, комбіновані);
5. За об’ємом операцій, які відображаються (одноразові та звітні);
6. За способом використання (разові й нагромаджувальні);
41
7. За способом заповнення (вручну або за допомогою засобів
автоматизації обліку).
Вхідні документи у свою чергу поділяються на оперативні та
нормативно-довідкові. Оперативні відображають факти фінансово-
господарської діяльності підприємства.
Рис. 3.1. Структура інформаційного забезпечення
До оперативних документів належать накладні, платіжні документи, прибуткові

документи, видаткові тощо.
Вхідні інформаційні повідомлення (документи) та розміщена в них
інформація класифікуються:
за строками подання:
1. Регламентні документи, для яких визначено термін виконання й
подання;
2. Нерегламентовані документи, які виконуються за запитом;
за функціональними напрямами діяльності:
42
1. Правові та нормативно-довідкові документи (закони, укази,
постанови органів державної влади та управління), організаційно-методичні
документи (накази, директиви, інструкції, методики, рішення колегій тощо);
2. Документи з обчислення та обліку;
3. Документи з контрольної роботи.
Групування документів за функціональними напрямами за особливостями
та призначенням розміщеної в них інформації визначає основні потоки
інформації в структурі функціонування.
Вихідні документи формуються у процесі автоматизованого оброблення
та видаються як результат. Вихідні документи також мають свою класифікацію.
Вони діляться на:
1. Призначені кінцевому користувачеві;
2. Які використовуються інформаційною системою для розв’язання
інших задач (транзити);
3. Які використовуються для розв’язання задач на наступному рівні.
Вихідна інформація охоплює звітно-згруповані дані, одержані в
результаті автоматизованого оброблення, головним чином, на друкованому
пристрої ЕОМ.
До вихідних документів висуваються такі вимоги. Склад показників, які в
них містяться, повинен бути достатнім для управлінських цілей. Особлива
увага зосереджується на достовірності даних, які відображаються, їх логічному
розміщенні. Звіти повинні видаватися в зазначені терміни, в регламентному
режимі, відповідаючи на запит. Усе це дає можливість одержати на ЕОМ готову
вихідну форму, яка має юридичну силу та придатна для використання на будь-
якому рівні управління. Розроблення форм первинних і зведених документів
виконується на стадії складання робочого проекту автоматизованого
оброблення економічної інформації та знаходить відображення у проектній
документації, пов’язаній із розробленням інформаційного забезпечення.
У бухгалтерському обліку прийняті форми документації регулюються
чинними єдиними нормативними актами, правилами та інструкціями. Уся
43
документована інформація забезпечує приведення безлічі економічних
показників у певну систему з метою встановлення термінологічної єдності,
однозначності опису, зв’язку між показниками. Наприклад, структура системи
показників у бухгалтерському обліку розподіляється за різними ділянками
обліку: праці й заробітної плати, матеріалів, основних засобів тощо.
Нормативно-довідкові документи належать до умовно-сталої інформації
та містять матеріальні, трудові, технологічні й інші норми та нормативи, ціни, а
також усі довідкові дані (П.І.Б., найменування тощо). На основі цих документів
здійснюється первинне формування файлів нормативно-довідкової інформації
(НДІ), що утворюють нормативно-довідкову базу інформаційної системи. До
нормативно-довідкових документів належать довідники, класифікатори,
номенклатури-цінники тощо.
Велике значення для вивчення інформаційних потоків має правильна
організація документообігу, тобто послідовності проходження документа від
моменту виконання першого запису до передачі його в архів. Документообіг
з’являється на стадії обстеження економічного об’єкта. Будь-яка економічна
задача обробляється на основі певної кількості первинних документів, що
проходять різні стадії оброблення: рух документів до оброблення, у процесі
оброблення та після нього.
Критеріями вибору системи автоматизації документообігу можуть бути
масштаби організації. Вибираючи системи, потрібно враховувати такі критерії:
інтеграції з іншими автоматизованими системами й базами даних, легкість
освоєння, зручність роботи, забезпеченість роботи в мережах, надійність
системи та захист від несанкціонованого доступу.
Удосконалення документообігу проходить на основі систем електронної
пошти та електронного підпису, що значно підвищує ефективність банківських
операцій.
3.2 Машинна інформаційна база обліку
44
Машинна інформаційна база - це сукупність даних, які фіксуються в
оперативних засобах пам'яті ЕОМ, на спеціалізованих машинних носіях і
використовуються для електронної обробки.
При розробці внутрішньомашинної інформаційної бази особливу увагу
приділяють тому, щоб дані, які зберігаються в ній, можна було широко
використовувати та щоб способи використання даних можна було легко
змінити.
Як правило, до складу машинної ІБ входять такі різновиди
інформаційних масивів: нормативно-довідкові, оперативні, проміжні та
результативні.
Умовно постійні масиви вміщують інформацію , яка використовується
протягом тривалого часу .
Умовно постійні масиви у своєму складі мають нормативно-довідкові
відомості, тому вони ще мають назву нормативно-довідкові масиви.
Приклади масивів НДІ для навчального закладу:
- довідник викладачів;
- навчальний план;
- довідник студентів;
- перелік дисциплін, що викладаються.
Ця частина ІБ впродовж року не змінюється.
Масиви нормативно–довідкової інформації можуть використовуватись
при реалізації вводу даних, вони також використовуються для контролю
введеної інформації на наявність її в файлах НДІ.
Умовно - змінні масиви зберігають поточну інформацію.
Приклади оперативних масивів:
- відомості про розклад, відвідування занять;
- атестації студентів.
При розподіленій обробці створенням та ведення масивів НДІ
займається група Адміністратора БД; оперативні масиви створюються та
ведуться у підрозділах, які виконують розрахунки.
45
Кожен масив з точки зору логічної організації характеризуються:
1. Обсягами - кількістю записів, символів , байтів.
2. Стабільністю інформаційного масиву, яка у кількісному відношенні
характеризується коефіцієнтом стабільності.
3. Ступенем активності (використання даних). Кількісне вираження
активності даних описується коефіцієнтом активності. Це число даних, які
беруть участь у процесі обробки, як початкові для отримання результатної
інформації до загальної кількості даних.
Всі масиви за стадіями їх створення можна поділити на первинні,
основні, робочі та результатні.
Первинні (вхідні) - це проміжна ланка між вхідними документами та
основними масивами. Вони містять образи вхідних документів, тому склад і
розташування інформації у цих масивах найчастіше за все аналогічні складу та
розташуванню реквізитів у цих документах.
Первинні масиви вміщують зібрану та зареєстровану інформацію. Такі
масиви можна поділити на оперативні (умовно-змінні) та нормативно-
довідкові (умовно-постійні). Розрізняють їх за стабільністю інформації, яка в
них зберігається. У масивах нормативно-довідкової інформації (НДІ)
інформація, що зберігається, змінюється рідко та значною мірою. У
оперативних масивах інформація змінюється практично повністю після
закінченням чергового планового або облікового періоду, або змінюється з
виконання нових господарських операцій. Наприклад, НДІ - норми часу на
виробництво деталей, оперативна інформація - табель відпрацьованого часу.
Основні масиви створюються на підставі вхідних, постійно зберігаються
та містять основні дані про об’єкт управління у процесах виробництва
( наприклад масиви основних засобів , матеріальних та трудових ресурсів)
Кожен основний масив може формуватися на підставі декількох вхідних
масивів, які отримані з різних первинних документів.
Робочі масиви створюються під час роботи програм, включають
обмежене коло реквізитів одного або декількох масивів. Робочі масиви
46
створюються під час роботи програми, в якій вони використовуються, після
роботи програми вони знищуються.
Результатні масиви. Створюються на підставі основних або робочих.
Вони містять інформацію для друку. Результатні масиви створюються
автоматично в процесі обробки інформації на ЕОМ
Якщо одна й та ж інформація використовується на різних ПК у мережі
зберігання інформації може бути організоване з використанням таких підходів:
централізованого, розподіленого, з копіюванням, з дублюванням.
Централізований підхід передбачає зберігання всіх масивів НДІ на
спеціальній ЕОМ, яка зветься файл-сервером або сервером баз даних.
Звертання до неї можливо із будь-якої ЕОМ мережі. При такому зберіганні
інформації всі зміни в масиви вносить адміністратор бази даних на основі
повідомлень про зміни. У деяких випадках, коли на кожній ЕОМ мережі
працюють кваліфіковані користувачі, можливе внесення змін у масиви НДІ
під час діалогу користувача з ЕОМ на основі звичайних документів.
Зберігання з копіюванням передбачає на кожній ЕОМ зберігати однакові
копії масивів НДІ. В цьому випадку особливо актуально забезпечити
несуперечливість даних, що зберігаються. Уявіть ситуацію: є три ЕОМ, на яких
обробляється інформація про розрахунки з постачальниками та покупцями. На
одній з них обробляють виписки банка, на іншій - відомості про наявність та
рух матеріалів на складі, а ще на одній - відомості про рух і наявність готової
продукції на складі. На кожній з ЕОМ ведеться довідник партнерів. Якщо
кожен бухгалтер на свій розсуд буде вносити зміни у довідник партнерів, то
розрахунки з партнерами виконати буде дуже складно. Один і той же
партнер на кожній з ЕОМ може бути записаний по-різному, а загальні
підсумки за розрахунками з ним можна буде визначити тільки після
тривалого аналізу та порівняння результативних документів, що друкуються на
ЕОМ.
Щоби уникнути такої ситуації, необхідно, щоб зміни в масив вносив
адміністратор бази даних.
47
При розподіленому зберіганні в кожному місці, де зберігаються масиви
НДІ, зберігаються підмножини масивів, які не повторюються. У такій ситуації
за коригування кожного масиву відповідає окремий спеціаліст. У його
обов'язки входить внесення змін у масив (дивись технологію при
централізованому зберіганні) і повідомлення адміністратора бази даних про
зміни. Адміністратор вносить зміни у масив-еталон. При такому зберіганні,
якщо місць зберігання небагато, то спеціалістом, який відповідає за внесення
змін у масив, є адміністратор бази даних. В інших випадках за внесення змін
відповідає користувач. Якщо в організації немає адміністратора бази даних,
то користувач вносить зміни до масиву на свій розсуд і сам відповідає за його
зберігання.
При зберіганні з дублюванням у кожному місці, де зберігаються масиви,
може бути будь-яка підмножина масивів НДІ. Для тих масивів, що зберігаються
тільки на одній ЕОМ, коригування виконується користувачем.
Проектування машинної ІБ, таким чином, пов'язане з визначенням
складу та змісту інформаційних масивів, розробкою способів формування
масивів і їх машинного ведення та ін.
Розвиток систем автоматизованого оброблення інформації вимагав
уніфікації та стандартизації всієї документації, призначеної для відображення
економічної інформації. Уніфікацію документації було проведено в
державному масштабі в 1970-х роках. Так, постановою Держкомітету
стандартів «Уніфіковані системи документації, які використовуються в АСУ»
визначено вимоги до уніфікованої системи документації (УСД). Вона охоплює
комплекс взаємопов’язаних документів, що відповідають єдиним правилам і
вимогам побудови. До складу УСД входить облікова, звітно-статистична,
фінансова, банківська, розрахунково-платіжна та інша інформація. Кожному
документу присвоєно код відповідно до загальнодержавного класифікатора
управлінської документації (ОКУД).
Уніфікація поставила такі вимоги до документів:
1. Стандартна форма побудови;
48
2. Пристосування до автоматизованого оброблення;
3. Мінімізація показників, крім дублювання;
4. Охоплення всіх складових з метою управління показниками.
Документація, яка діє у фінансово-кредитних установах, є повністю
уніфікованою для всіх організацій. Що ж стосується первинної документації
для бухгалтерського обліку, то створити повністю уніфіковані системи
документації на всіх ділянках поки що неможливо через різноманіття галузевих
форм і методик для деяких ділянок обліку.
Так, для обліку основних засобів, фінансових операцій створено єдині для
всіх підприємств міжгалузеві уніфіковані документи. Для праці та заробітної
плати, обліку матеріалів розроблено галузеві типові форми документів, які
пристосовуються до чинних облікових методик і конкретної галузі.
Вимоги до уніфікованої документації вимагають стандартної форми побудови
документів, що передбачає виокремлення в документі трьох частин:
заголовкової, змістової, оформлювальної.
На попередній стадії проектування автоматизованого оброблення
вивчаються всі види та форми первинних документів, що використовуються
для розв’язування задач обліку. При цьому виявляються уніфіковані документи,
а також з’ясовується можливість заміни чинних документів уніфікованими.
Коли такої можливості немає, здійснюється розроблення нових первинних
документів, тобто заміна чинних документів новими, пристосованими до
автоматизованого оброблення. Цю роботу виконують спеціалісти з
автоматизації спільно з користувачами.
Особливості розміщення інформації на машинних носіях. Машинна
інформаційна база охоплює всі види спеціально організованої інформації,
представленої у вигляді, зручному для сприймання технічними засобами. Це
файли (масиви), бази даних (БД), банки даних (БнД), бази знань, а також їх
системи.
Інформаційне забезпечення повинно швидко та в повному обсязі
задовольняти потреби користувача. Йому висуваються вимоги ефективного
49
пошуку та видачі інформації у вигляді, потрібному для розв’язання кожної
конкретної задачі, наявності можливості підтримки даних у стані постійного
оновлення та працездатності. За змістом внутрішньомашинне інформаційне
забезпечення - це сукупність фактичних зведень, що використовуються в
господарській діяльності об’єкта. Склад і структура внутрішньомашинного
інформаційного забезпечення визначаються способами організації файлів, баз і
банків даних, взаємодією між ними, розвитком їх у часі.
Пофайлова організація ІЗ - це формування різних масивів. Класифікувати їх
можна за різними ознаками: за змістом, способами використання,
призначенням, методом організації.
Файл - це сукупність однорідної інформації складу та послідовності
полів, записаної на магнітному диску з присвоєнням імені.
Термінологічно поняття «масив» і «файл» близькі за змістом.
Це - сукупність однорідної чітко організованої та пойменованої інформації. Для
ідентифікації кожному файлу під час його запису присвоюється ім’я та
розширення, що уточнює різновид файлу.
За змістом виокремлюють масиви даних і програмні масиви. Програмні
масиви описують процеси роботи з даними та входять у підсистему
програмного забезпечення. Масиви даних є основною частиною
внутрішньомашинного інформаційного забезпечення.
Призначення масивів залежить від завдань, що стоять перед
інформаційними технологіями та відображають їх специфіку.
За роллю оброблення й технології використання масиви класифікуються так:
1. Постійні масиви належать до категорії нормативно-довідкових,
складають інформаційну базу АІТ та охоплюють відомості, які порівняно рідко
змінюються. До їх складу входять масиви класифікаторів, довідників, каталогів
та іншої умовно-постійної інформації;
2. Поточні масиви охоплюють змінну інформацію, що надходить у
систему від об’єкта, яким керують, і характеризує стан зовнішнього
50
середовища, а також сам процес управління об’єктом. Вони створюються
переважно на основі первинних документів;
3. Проміжні масиви виникають на етапах розв’язання задач і
виконують роль механізму, що передає інформацію від задачі до задачі або в
середині задач;
4. Вихідні масиви зберігають інформацію, отриману в результаті
оброблення вихідної інформації. Вони містять сукупність показників,
потрібних для аналізу та прийняття управлінських рішень;
5. Зберігальні масиви найчастіше формуються на основі вихідних і
охоплюють інформацію, потрібну для оброблення в наступних звітних
періодах;
6. Пошукові (інформаційні) масиви — це сукупність показників,
записів, ключів пошуку, що характеризують або зміст певних документів, або
конкретний об’єкт, систему, організацію тощо;
7. Службові масиви містять допоміжну інформацію, потрібну для
оброблення всіх видів масивів.
Усі види масивів складають інформаційний фонд комп’ютерної системи,
динамічну сукупність взаємопов’язаних елементів інформації. Створення
єдиного інформаційного фонду забезпечує систематизацію та уніфікацію
показників, дає змогу встановити термінологічну єдність, однозначність опису
та зв’язок між показниками у внутрішньомашинному інформаційному
забезпеченні.
За внутрішньою організацією файли даних складають сукупність записів
однакової структури. Структура запису файлу складається із заданої
послідовності полів певного типу даних і довжини. Така структура файлу
визначається на етапі постановки задач.
3.3 Організація баз даних автоматизованої інформаційної системи
51
Для задоволення інформаційних потреб усіх користувачів в ІС існує банк
даних (БнД). До складу БнД входять такі складові: сукупність технічного та
програмного забезпечення, база даних, система управління базами даних
(СУБД), словник даних, адміністратор БД. Головні складові банку даних - база
даних і програмний продукт, який називається (СУБД). СУД - це програмні
засоби, за допомогою яких можна створювати бази даних, поповнювати їх та
працювати з ними.
Банк даних (БнД) - це автоматизована система, сукупність
інформаційних, програмних, технічних засобів і персоналу, що забезпечує
зберігання, накопичення, оновлення, пошук і видачу даних.
База даних (БД) - це спеціальним чином організоване зберігання інформаційних
ресурсів у вигляді інтегрованої сукупності файлів, що забезпечує зручну
взаємодію між ними та швидкий доступ до даних.
В основу організації БД покладено принцип єдності, тобто БД повинна бути
єдиною. На всіх етапах життєвого циклу БД складається з двох компонентів:
структури та даних.
На різних рівнях опису БД її структура зображується:
1. На інфологічному рівні (сутність — зв’язок);
2. На датологічному рівні вона може бути однією з моделей даних —
ієрархічною, мережевою, реляційною, об’єктно-орієнтованою, об’єктно-
реляційною, багатовимірною, змішаною;
3. На фізичному рівні (структура файлів даних і допоміжних файлів).
Більшість баз даних мають табличну структуру.
Файли даних також складаються зі структури та даних. Структура охоплює такі
компоненти: ім’я поля, тип поля, довжина поля. Дані — це компонент БД, над
яким виконуються в ІС дії. Використання принципів бази та банку даних
передбачає організацію зберігання інформації у вигляді БД, де всі дані зібрано
в єдиному інтегрованому середовищі, і до інформації як важливого ресурсу
забезпечено широкий доступ користувачів.
Така організація даних усуває цілий ряд проблем:
52
1. Відпадає потреба в кожній прикладній програмі детально
вирішувати питання організації файлів;
2. Усуває багаторазове введення й дублювання одних і тих самих
даних;
3. Не виникає проблеми зміни прикладних програм у зв’язку із
заміною фізичних пристроїв або зміни структури даних;
4. Підвищує рівень надійності та захищеності інформації;
5. Зменшує надлишок даних.
Технологія баз і банків - провідний напрям організації
внутрішньомашинного інформаційного забезпечення. Розвиток технологій баз і
банків даних визначається низкою чинників: зростанням інформаційних потреб
користувачів, вимогами ефективного доступу до інформації, появою видів
масової пам’яті, збільшенням її об’ємів, новими засобами та можливостями в
галузі комунікації.
База даних - це динамічний об’єкт, який змінює значення зі зміною стану
предметної сфери, яка відображається (зовнішніх умов стосовно бази).
Словник метаданих сам по собі є БД і містить інформацію про саму БД, є
інструментом адміністратора БД і БнД та відіграє особливу роль. Адміністратор
БД (АБД) - особа або група осіб, які відповідають за загальне керування БД.
Важливе завдання адміністратора БД - захист даних від злому,
несанкціонованого та некомпетентного доступу.
Для виконання функції адміністратора в СУБД передбачено різні
службові програми. Адміністрування БД передбачає виконання функцій для
забезпечення надійної та ефективної роботи бази даних, задоволення
інформаційних потреб користувача, відображення в БД динаміки предметної
сфери.
До обов’язків адміністратора БД належать: визначення інформаційного
змісту БД, структури зберігання та стратегії доступу, взаємодія з
користувачами, визначення контролю повноважень процедур перевірки
вірогідності даних, а також стратегії даних, керування ефективністю БД.
53
1. Поняття інформаційного забезпечення.
2. Класифікація вхідної інформація для розробки ІЗ.
3. Структура ІЗ.
4. Характеристика позамашинної інформаційної бази (ІБ).
5. Критерії вибору системи автоматизації документообігу.
6. Машинна інформаційна база обліку.
7. Інформаційні масиви: нормативно-довідкові, оперативні, проміжні та
результативні.
8. Первинні, основні, робочі масиви – характеристика.
9. Підходи до зберігання інформаційних масивів: централізований підхід.
10. Підходи до зберігання інформаційних масивів: зберігання з копіюванням.
11.Підходи до зберігання інформаційних масивів: розподілене зберігання.
12.Підходи до зберігання інформаційних масивів: зберігання з дублюванням.
13.Поняття файлу.
14.Структура бази даних та Банк даних.
15.Поняття системи управління базами даних.
1. Регістр бухгалтерії в системі «1С: Підприємство» може не мати вимірів:
1. Тільки тоді, коли у відповідному йому плані рахунків не передбачено
аналітичний облік за субконто;
2. Тільки тоді, коли у відповідному йому плані рахунків передбачено
аналітичний облік за субконто;
3. Тільки тоді, коли у відповідному йому плані рахунків не встановлено
ознаку обліку «Аналітичний»;
4. Поза залежністю від властивостей, пов’язаного з ним плану рахунків.
2. Регістри бухгалтерії в системі «1С: Підприємство» пов’язані з планом
рахунків таким чином:
1. Одному регістру бухгалтерії відповідає тільки один план рахунків,
тоді, як одному плану рахунків відповідає тільки один регістр бухгалтерії;
2. Одному регістру бухгалтерії відповідає безліч планів рахунків, тоді, як
одному плану рахунків відповідає тільки один регістр бухгалтерії;
54
3. Одному регістру бухгалтерії відповідає тільки один план рахунків,
тоді, як одному плану рахунків відповідає безліч регістрів бухгалтерії;
4. Одному регістру бухгалтерії відповідає безліч планів рахунків, тоді, як
одному плану рахунків відповідає безліч регістрів бухгалтерії;
5. Регістри бухгалтерії не пов’язані з планом рахунків.
3. Якщо в системі «1С: Підприємство» в регістрі бухгалтерії виключена
властивість підтримки кореспонденції рахунків, тоді:
1. У кожному його запису вказується тільки один забалансовий рахунок;
2. У кожному його запису вказуються один чи два забалансових рахунки;
3. У кожному його запису вказуються два кореспондуючих рахунки і вид
обороту - дебетовий чи кредитовий;
4. У кожному його запису вказується один балансовий чи забалансовий
рахунок;
5. Це не регістр бухгалтерії.
4. Властивість документа «Видаляти рухи автоматично» в системі «1С:
Підприємство» :
1. Задає автоматичне видалення всіх записів про документ із відповідних
журналів при скасуванні проведення документа;
журналів при перепроведенні чи скасуванні проведення документа;
3. Задає автоматичне видалення всіх записів, що документ записав у
процесі проведення, тільки при скасуванні проведення документа;
процесі проведення, при перепроведенні чи скасуванні проведення документа.
5. Введення початкових залишків на рахунках бухгалтерського обліку в типовій
конфігурації «1С: Підприємство» здійснюється:
1. За допомогою спеціального режиму «Введення початкових залишків»;
2. Шляхом запису проводок у кореспонденції із забалансовим рахунком
000 «Допоміжний рахунок»;
3. Шляхом запису проводок у кореспонденції з балансовим рахунком 000
«Допоміжний рахунок»;
4. Першим і другим способами;
5. Першим і третім способами.
6. Дата операції введення початкових залишків на рахунках бухгалтерського
обліку в системі «1С: Підприємство»:
1. Повинна передувати даті початку ведення обліку в програмі;
2. Повинна передувати даті початку звітного періоду, у якому
починається ведення обліку в програмі;
3. Повинна збігатися з кінцевою датою звітного періоду, у якому
4. Повинна збігатися з датою початку ведення обліку в програмі;
5. Повинна збігатися з кінцевою датою звітного періоду, що передує
періоду початку ведення обліку в програмі.
7. У типової конфігурації «1С: Підприємство» при ручному введенні операцій:
55
1. Вручну вводяться тільки проводки бухгалтерського обліку, необхідні
проводки за рахунками податкового обліку формуються автоматично;
2. Вручну вводяться проводки бухгалтерського та податкового обліку в
єдину табличну частину;
3. Вручну вводяться проводки бухгалтерського та податкового обліку,
відповідно в табличні частини з закладками «Бухгалтерський облік» і
«Податковий облік»;
проводки за рахунками податкового обліку формуються при запуску
регламентної обробки;
5. Допускається введення проводок винятково для бухгалтерського
обліку.
8. У типовій конфігурації «1С: Підприємство» довідник «Організації»
призначений для збереження списку:
1. Організацій - юридичних осіб, що є контрагентами підприємства;
2. Власних організацій - юридичних осіб і підрозділів (які не є
юридичними особами), що входять до складу підприємства;
3. Юридичних осіб, що є власними організаціями чи контрагентами
4. Власних організацій - юридичних осіб, що входять до складу
5. Юридичних і фізичних осіб - контрагентів підприємства.
9. Типова конфігурація «1С: Підприємство» забезпечує ведення
бухгалтерського обліку для декількох організацій, що входять до складу
підприємства, за рахунок:
1. Використання для кожної організації окремого плану рахунків;
2. Використання для кожної організації окремого регістра бухгалтерії;
3. За рахунок використання виміру «Організація» у регістрах системи;
4. За рахунок використання виміру «Організація» у планах рахунків
системи;
5. За рахунок організації обліку в декількох інформаційних базах.
10. Звіти, що являють собою регламентовану звітність у системі «1С:
1. Завжди є внутрішніми об'єктами конфігурації типу «Звіт»;
2. Завжди є зовнішніми файлами обробок «1С:Підприємства»;
3. Завжди є зовнішніми файлами Excel;
4. Можуть бути як внутрішніми об'єктами конфігурації типу «Звіт», так і
зовнішніми файлами обробок «1С:Підприємства».
5. Можуть бути як внутрішніми об'єктами конфігурації типу «Звіт»,
зовнішніми файлами обробок «1С:Підприємства», так і файлами Excel.
56
Тема 4. Організаційно-методичні основи створення та функціонування
інформаційних систем
План
4.1 Стадії та етапи розробки інформаційних систем.
4.2 Технічна та робоча документація на інформаційні системи.
4.1 Стадії та етапи розробки інформаційних систем
У наш час склалися основні принципи створення автоматизованих

інформаційних систем (АІС):
- системність – цей підхід дозволяє підійти до системи як до єдиного
цілого, виявити основні типи зв’язків між структурними елементами;
- розвиток - АІС повинна створюватися з урахуванням постійного
поповнення та оновлення функцій системи та видів її забезпечення;
- принцип стандартизації та уніфікації - необхідність використання
типових, унікальних та стандартизованих елементів функціонування АІС;
- ефективність – полягає в можливості досягнути раціонального
співвідношення між витратами та цільовим ефектом.
Застосування цих принципів необхідне при виконанні робіт протягом
всього життєвого циклу АІС. Життєвий цикл АІС - це період створення та
використання АІС, що охоплює її різні стадії, починаючи від моменту
виникнення необхідності в даній системі та моменту її повного виходу з
використання у споживача.
Стадії проектування:
1. Передпроектне обстеження:
- збирається матеріал для проектування, формуються вимоги, вивчається
об’єкт проектування;
- визначаються вимоги до АІС;
57
- аналізується матеріал і формується документація.
До документації цього етапу відноситься :
- характеристика предметної області. Надається стисла
характеристика предметної області та окреслюється її роль і місце в
діяльності підприємства. Особлива увага приділяється унікальним
характеристикам даного об’єкту, причому таким, що впливають на
організацію інформаційної системи;
- аналіз існуючих варіантів розв’язку задачі, що досліджується.
Наводиться матеріал наявних методів (варіантів) розв’язку задачі. Також
приводиться огляд методів розв’язку на аналогічних вітчизняних та
закордонних підприємствах.
- обґрунтування запропонованих рішень. Обґрунтовуються рішення які
носять організаційний, технологічний та методологічний характер.
2. Проектування:
- технічне проектування - ведеться пошук найбільш раціональних
проектних рішень, створюються і описуються компоненти системи, а
результати відображаються у технічному проекті;
- робоче проектування - здійснюється розробка та доведення програм
корегування структур даних, створення документації на поставку,
встановлення технічних засобів, створюються інструкції на використання
техніки та програмного забезпечення.
3. Введення системи у експлуатацію:
- підготовка до впровадження;
- дослідна експлуатація;
- здача в експлуатацію.
Промислова експлуатація - крім повсякденного функціонування включає
супроводження програмних засобів та всього проекту, оперативне
обслуговування та адміністрування.
58
4.2 Технічна та робоча документація на інформаційні системи
Технічна документація на ІС – це технічний проект. Технічний проект

може складатися з одного документа або з окремих документів:
- “Опис постановки задачі”;
- “Опис алгоритму розв’язання задач”;
- “Опис інформаційного забезпечення”;
- “Опис організаційного забезпечення”;
- “Опис технічного забезпечення”;
- “Опис програмного забезпечення”.
Документ “Опис постановки задачі” містить таку інформацію:
характеристику економічної задачі, вихідні та вхідні повідомлення.
Характеристика економічної задачі. В цьому підрозділі описують:
- назву задачі;
- призначення задачі (призначенням задачі може бути зменшення
трудомісткості, підвищення достовірності розрахунків по задачі);
- мету розв’язання задачі:
Техніко-економічна сутність задачі. В підрозділі обумовлюють
необхідність автоматизації рішення задачі, описують інформаційну база задачі,
нормативно-довідкову та оперативну інформацію (вхідну та результатну).
Вказують метод яким розв’язується задача. Описують перелік об’єктів,
при управлінні якими розв’язується задача, періодичність та тривалість
розв’язання, термін видачі вихідної інформації, зв’язок даної задачі з іншими
задачами:
Зв’язок даної задачі з іншими задачами представляють у вигляді схеми
інформаційної моделі задачі.
Вихідна інформація. У підрозділі описується вихідна (результатна)
інформація, що може бути представлена у формі машинних документів
59
(машинограм), діаграм, таблиць, графіків, які використовуються як облікові і
аналітичні документи, а також у вигляді масивів інформації, що зберігається в
базі даних, і на вимогу користувачів може бути видана для перегляду на екран
дисплея в формі відеокадрів.
Перелік і опис вихідних повідомлень задачі представляють у вигляді
такої таблиці 4.1.
Таблиця 4.1 - Перелік і опис вихідних повідомлень
Назва вихідного Ідентифікатор Форма Періодичність Термін Користувачі
повідомлення подання та видання видання і Інформації
вимоги до неї допустимий
час затримки
1 2 3 4 5 6
Вхідна інформація. У підрозділі описується вхідна інформація, що

призначена для формування вихідних масивів і отримання вихідних документів
(машинограм). Вказуються, які первинні документи та файли баз даних з
нормативно-довідковою та оперативною інформацією використовуються для
розв’язання задачі.
Перелік і опис вхідних повідомлень задачі представляють у вигляді такої
таблиці 4.2.
Таблиця 4.2 - Перелік і опис вхідних повідомлень
Назва вхідного Ідентифікатор Форма подання Джерело інформації
повідомлення
1 2 3 4
Документ “Опис інформаційного забезпечення” включає: загальну

характеристику інформаційного забезпечення, опис організації збору та
передачі первинної інформації, опис побудови системи класифікації та
кодування, опис структури інформаційних масивів.
Робочою документацією на АІС є інструкція, яка може мати довільну
форму. В ній детально описуються дії, які необхідні під час виконання тієї чи
іншої операції при роботі з системою. Інструкція обов'язково повинна
містити:
60
1) назву операції;
2) правила виконання операції;
3) перелік посад персоналу, на які розрахована інструкція;
4) рівень комп'ютерної та професійної кваліфікації персоналу.
Інструкція користувача - найчастіше створюється для обробки
інформації на автоматизованих робочих місцях.
Інструкція повинна мати такі розділи:
1) вступ;
2) призначення та умови використання;
3) підготовка до роботи;
4) опис операцій;
5) аварійні ситуації;
6) рекомендації до засвоєння.
"Вступ" визначає галузь використання програмних засобів (або ІС)
рівень підготовки користувача, наводить короткий опис можливостей програм.
"Призначення та умови використання" описують умови, в яких можуть
функціонувати програмні засоби. Серед таких умов можуть визначатися:
- тип операційної системи;
- конфігурація технічних засобів;
- мова програмування або СУБД тощо.
"Підготовка до роботи" повинен описувати дії з інсталяції програм, з
перевірки працездатності програм, з наповнення файлів із нормативно-
довідковою інформацією,
"Опис операцій" повинен дати користувачеві повне уявлення про всі
необхідні для обробки інформації дії. Описують: назву дії, умови виконання,
детальний опис виконання дій (опис може включати й послідовність
натискання клавіш).
"Аварійні ситуації" описує дії, які виконуються при відмові технічних
пристроїв, пошкодженні файлів, несанкціонованому доступі до інформації
61
тощо. У цьому розділі повинні бути: рекомендації з відновлення програм та
файлів у разі пошкодження , перелік дій із запобігання пошкоджень.
"Рекомендації до засвоєння" можуть містити контрольні приклади, на
яких перевіряється працездатність системи, різноманітні рекомендації з
підготовки системи до роботи.
1. Принципи створення автоматизованих інформаційних систем.
2. Передпроектне обстеження при проектуванні АІС.
3. Стадія проектування АІС.
4. Введення системи у експлуатацію.
5. Промислова експлуатація.
6. Технічна документація на інформаційні системи.
7. Зміст документа “Опис постановки задачі”.
8. Зміст документа “Опис алгоритму розв’язання задач”;
9. Зміст документа “Опис інформаційного забезпечення”.
10.Зміст документа “Опис організаційного забезпечення”.
11.Зміст документа “Опис технічного забезпечення”.
12.Зміст документа “Опис програмного забезпечення”.
13.Зміст документа Зміст та призначення інструкції.
1. Параметри облікової політики підприємства для цілей бухгалтерського
обліку представлені в типовій конфігурації «1С: Підприємство»:
1. У регістрі бухгалтерії;
2. У регістрі зведень;
3. У довіднику;
4. У документі;
5. У перерахуванні.
2. У типовій конфігурації «1С: Підприємство» для регістра зведень «Облікова
політика (бухгалтерський облік):
1. Встановлено періодичність «День»;
2. Встановлено періодичність «Місяць»;
3. Встановлено періодичність «Рік»;
4. Періодичність не встановлена.
3. У типовій конфігурації «1С: Підприємство» регістр зведень «Облікова
політика (бухгалтерський облік):
62
1. Є періодичним;
2. Ведеться в розрізі організацій;
3. Ведеться в розрізі видів обліку;
4. Є періодичним і ведеться в розрізі організацій;
5. Є періодичним, ведеться в розрізі організацій і видів обліку;
4. У системі «1С: Підприємство» параметри облікової політики підприємства
(податковий облік) встановлюються і зберігаються :
1. У відповідному довіднику;
2. У відповідному регістрі зведень;
3. У відповідному регістрі нагромадження;
4. У відповідному регістрі бухгалтерії (податковий облік);
5. У відповідному плані рахунків (податковий облік).
5. У типовій конфігурації «1С: Підприємство» забезпечується ведення
бухгалтерського обліку:
1. Тільки для одного підприємства (організації) у єдиній інформаційній
базі та на єдиному плані рахунків;
2. Для групи взаємозалежних організацій (юридичних осіб) у єдиній
інформаційній базі та єдиному плані рахунків;
3. Для групи взаємозалежних організацій (юридичних осіб) у окремих
інформаційних базах, але єдиному плані рахунків;
4. Для групи взаємозалежних організацій (юридичних осіб) у єдиній
інформаційній базі, але на окремих планах рахунків.
6. Якщо в типовій конфігурації «1С: Підприємство» в регістр зведень «Курси
валют» ввести нове значення курсу однієї з валют, тоді:
1. Програма запросить необхідність автоматичного перерахунку курсів
інших валют, при позитивній відповіді здійснюється їх перерахування;
2. Автоматично зміняться значення курсів усіх валют, що залежать від
курсу валюти, що коригується;
3. Значення курсу зміниться тільки в одній валюті, для якої введено нове
значення курсу;
4. Значення курсу зміниться тільки в одній валюті, для якої введено нове
значення курсу тільки після виконання операції перерахування підсумків.
7. У типовій конфігурації «1С: Підприємство» в регістрі зведень «Курси
валют»:
1. «Валюта» є виміром, а «Курс» і «Кратність» - ресурсами;
2. «Валюта» є ресурсом, а «Курс» і «Кратність» - вимірами;
3. «Валюта» є виміром, а «Курс» - ресурсом, «Кратність» - реквізитом;
4. «Валюта» і «Кратність» є вимірами, а «Курс» - ресурсом;
5. «Валюта», «Кратність» і «Курс» є ресурсами.
8. У типовій конфігурації «1С: Підприємство» в довіднику валют значення
реквізиту "Кратність" вказує:
1. Якій кількості одиниць іноземної валюти відповідає установлений
курс;
2. Якій кількості одиниць базової валюти відповідає установлений курс;
3. Яке співвідношення внутрішньофірмового й офіційного курсів валют;
63
4. Якій кількості одиниць валюти внутрішнього обліку відповідає
установлений курс іноземної валюти;
5. Якій кількості одиниць іноземної валюти відповідає курс валюти, яка
використовується для внутрішнього обліку.
9. Якщо в типовій конфігурації «1С: Підприємство» в налаштуваннях
стандартного звіту «Обороти рахунка» установлений прапорець «Усі періоди»,
тоді в звіті:
1. Будуть виводитися дані по всіх періодах, представлених у списку;
2. Будуть виводитися дані по всіх періодах, відзначених у списку;
3. Будуть виводитися дані з періодичністю до одного дня;
4. Будуть виводитися дані й за ті періоди, за які в рахунок не мав обороту;
5. Будуть виводитися дані з періодичністю до однієї хвилини.
10. Стандартний звіт типової конфігурації «1С: Підприємство» «Картка
рахунка» відображає:
1. Список проводок на обраному рахунку та конкретному об'єкті обліку;
2. Обороти деякого рахунка в кореспонденції з іншими рахунками;
3. Обороти деякого рахунка в кореспонденції з іншими рахунками з
заданою періодичністю;
4. Список проводок по групі обраних рахунків і об'єктів обліку;
5. Список проводок на обраному рахунку без можливості конкретизації
об'єкта обліку
Тема 5. Програмні продукти бухгалтерського обліку

План
5.1 Загальна характеристика та класифікація програм для бухгалтерського
обліку.
5.2 Особливості програмного продукту «1С: Підприємство».
5.3 Структура, основні об’єкти системи «1С: Підприємство».
5.1 Загальна характеристика та класифікація програм для

бухгалтерського обліку
Організація бухгалтерського обліку в умовах його комп’ютеризації

залежить у першу чергу від реалізованого на відповідних технічних засобах
програмного забезпечення. Отже, вибір програмного забезпечення є
найважливішим моментом у створенні комп’ютерних систем бухгалтерського
обліку (КСБО), оскільки відповідає вибору форми обліку на підприємстві.
64
Для того, щоб не помилитись у виборі програми, необхідно зробити
порівняльний аналіз програм, які є на ринку. Першим кроком для порівняння
можливостей наявних програмних продуктів є проведення їхньої класифікації.
Це дуже важливий етап в організації комп'ютеризованого обліку: тільки після
поділу програмного забезпечення на групи за певними критеріями можна
формулювати вимоги до програм і порівнювати їхні функціональні можливості.
З погляду розробників програмного забезпечення найбільш повною є
класифікація програм бухгалтерського обліку, яка склалася при проведенні
конкурсів програмного забезпечення. Ця класифікація поєднує в собі критерії
для групування як за призначенням, так і за способом реалізації бухгалтерських
функцій і розміром підприємств. Перелік основних класів програмного
забезпечення, що зазвичай пропонується на конкурсах і виставках, та їхню
характеристику наведено у таблиці 5.1.
За допомогою програм для ведення домашньої бухгалтерії персональний
комп'ютер можна використовувати для обліку особистих доходів і витрат,
планування сімейного бюджету (включно з довгостроковими вкладеннями), для
складання особистих податкових декларацій.
До класу міні-бухгалтерії належать програми, призначені для
використання одним чи декількома працівниками в бухгалтеріях невеликих
підприємств. Такі програми не мають чіткої спеціалізації за ділянками обліку.
Вони реалізують функції ведення синтетичного та підсумкового аналітичного
обліку, дозволяють вводити господарські операції й обробляти їх (сортувати,
здійснювати пошук необхідної інформації тощо), формувати невеликий набір
первинних документів та звітних форм.
До класу універсальних бухгалтерських систем (міді-бухгалтерії)
належать програмні продукти, орієнтовані на бухгалтерії малих та середніх за
розмірами підприємств, які в спрощеному варіанті забезпечують ведення всіх
ділянок обліку. Такі системи поєднують усі облікові функції, у тому числі
функції кількісного обліку, у межах однієї програми і, як правило, розраховані
для роботи на одному комп'ютері. Винятком є розрахунок заробітної плати,
65
який виконують окремо. Деякі програми цього класу призначені для роботи на
кількох комп'ютерах у локальній мережі.
Таблиця 5.1 – Характеристики основних класів бухгалтерського програмного
забезпечення
№
Клас Користувачі Основні характеристики
п\п
1 2 3 4
Домашня • облік особистих та сімейних

1 Фізичні особи
бухгалтерія коштів
• введення й обробка
2 Бухгалтерія малого
бухгалтерських записів;
Міні-бухгалтерія підприємства з 1-3
• роздрукування первинних
бухгалтерів
документів та звітності
Невелика (до 8-10

3 Універсальні чол.) чисельність
• потужний аналітичний облік;
бухгалтерські персоналу
• кількісний і валютний облік;
системи (міді- бухгалтерії.
• облік праці та заробітної плати
бухгалтерія) Передбачено всі
розділи обліку
4 • комплексна реалізація окремих

Локальні АРМ Один працівник
завдань обліку
Бухгалтерія не менше • комплекс програм;

5 Комплекси 8 працівників. Чіткий • мережева архітектура;
пов'язаних АРМ розподіл функцій між • досить повна реалізація облікових
працівниками функцій
Бухгалтерія;
• управлінський облік;
6 управлінці
• планування та управління;
Управлінські (управлінський та
• налаштування під клієнта;
системи фінансовий облік,
• відкритість архітектури;
завдання фінансового
• можливість масштабування
менеджменту)
7 Плановик, • фінансовий аналіз на основі
Фінансово-
управлінець, бухгалтерських даних;
аналітичні
головний бухгалтер, • комп'ютеризація завдань
системи
контролер, аудитор зовнішнього і внутрішнього аудиту
8 • упорядковування і довідкові
системи, які містять підібрані в
Юристи, бухгалтери,
Правові бази тематичному чи хронологічному
фінансисти,
даних порядку законодавчі акти з питань
економісти.
податків, бухгалтерського обліку
тощо
66
Локальні автоматизовані робочі місця (АРМ) призначені для виконання
окремих облікових завдань — обліку праці та заробітної плати, основних
засобів, товарно-матеріальних цінностей тощо й охоплюють окремі ділянки
бухгалтерії і, як правило, не пов'язані між собою. АРМ мають високий рівень
спеціалізації і тому можуть ефективно комп'ютеризувати окремі частини
бухгалтерії без формування зведеної звітності.
Комплекси пов'язаних АРМ орієнтовані на використання в бухгалтеріях із
чисельністю працівників більше восьми при чіткому розподілі функцій між
ними. Комплекс складається із набору АРМ, кожен з яких реалізує функції
окремих ділянок обліку. Кожна така програма розрахована на специфіку
облікових робіт і орієнтована на персонал з невисокою бухгалтерською і
комп'ютерною кваліфікацією. Як правило, АРМ комплексу підтримують
розгорнутий аналітичний облік, мають глибоку спеціалізацію і встановлені на
окремих комп'ютерах. Комплекс має засоби об'єднання даних з різних АРМ, які
необхідні для отримання зведених звітних форм. Звичайно поєднання даних
здійснюється за допомогою спеціалізованого центрального модуля — Головної
книги. При об'єднанні даних обмін інформацією може здійснюватись як за
допомогою дискет, так і в локальній мережі.
До класу управлінських систем входять функціонально повні системи
організаційного управління з елементами бухгалтерського обліку, планування,
діловодства, а також з модулями прийняття рішень і деякими іншими.
Бухгалтерська складова програми в даному разі не є головною. Більш важливим
є взаємозв'язок усіх складових системи, можливість ефективного управління
підприємством, допомога у вирішенні головного завдання бізнесу — в
отриманні прибутку.
Фінансово-аналітичні системи – це різноманітні програми фінансового
аналізу на основі бухгалтерських даних, за допомогою яких автоматизуються
завдання зовнішнього та внутрішнього аудиту.
До правових баз даних належать упорядковані довідкові системи, що
містять підібрані в тематичному або хронологічному порядку законодавчі акти
67
з питань податків, бухгалтерського обліку тощо. Ці системи дозволяють
швидко знаходити потрібні документи, оперативно відстежувати зміни та
доповнення до нормативних документів. Вони мають опосередковане
відношення до бухгалтерських програм. Хоча цю категорію програмного
забезпечення було створено, перш за все, на допомогу юристам, значна її
частина орієнтована на таких користувачів, як бухгалтери, фінансисти,
економісти.
Більшість розробників програмного забезпечення, намагаючись зайняти
весь ринок, пропонують програмні продукти різних класів і стверджують, що
їхнє програмне забезпечення може бути успішно впроваджено на всіх без
винятку підприємствах, що не відповідає дійсності. Так, розробник потужного
програмного забезпечення класу управлінських систем «Галактика» пропонує
скорочену версію програми під назвою «Галактика-Старт». «Інтелект-сервіс»
разом із комплексом АРМ «БСТ» пропонує програму для автоматизації обліку
малих підприємств "БЭМВИ".
Класифікацію програмного забезпечення за ознаками наведено на
рисунку 5.1.
Корпорація «Парус» також пропонує два основних програмних продукти
з різними функціональними можливостями — «Парус 4.x» і «Парус-
Підприємство». З іншого боку, якщо програмний продукт «1С: Бухгалтерія 7.7»
може бути класифікований як універсальний програмний продукт класу «міді-
бухгалтерія», то комплекс програм «1С: Підприємство 8.0», до якого входить й
«1С: Бухгалтерія 8.0» разом із компонентами «Розрахунок» (зарплата) та
«Оперативний облік» (торгівля) вже може бути класифікований як комплекс
пов'язаних АРМ.
Розмір підприємства для вибору програми є ключовим чинником. Вибір
програмного забезпечення бухгалтерського обліку, яке не відповідає розмірам
підприємства, призведе до фінансових втрат і, можливо, буде мати негативні
організаційні наслідки. Це пояснюється тим, що програмне забезпечення
бухгалтерського обліку чітко поділяється за категоріями користувачів
68
(розмірами підприємств) і, відповідно, за ціною (вартість програмного
Програмне забезпечення бухгалтерського обліку
забезпечення бухгалтерського обліку для середніх за розміром підприємств на
написане штатним працівником
За способом створення створене на замовлення
універсальне
домашня бухгалтерія
малі підприємства
За об’єктами обліку середні підприємства
великі підприємства
багатогалузеві корпорації
програми, в яких перевага

надається ручному введенню
За способом реалізації в операцій
програмах бухгалтерських
функцій програми, в яких перевага
надається введенню операцій
за шаблонами
інтегровані програми
За комплексністю зведеного обліку
виконуваних функцій окремі АРМ
комплекси пов’язаних АРМ
програми для ведення

фінансово-аналітичні
програми системи
для автоматизації
За призначенням управлінської діяльності що
містять модуль
правові бази даних
Рис. 5.1. Класифікація бухгалтерських програмних продуктів
один-два порядки вища від вартості програмного забезпечення бухгалтерського

обліку для малих і, у свою чергу, на один-два порядки нижча, ніж програмного
забезпечення для великих підприємств).
69
Наведений перелік класів бухгалтерських програм допомагає порівняти їх
можливості та вибрати оптимальну програмну систему для бухгалтерії. Слід
також звернути увагу на те, що програми різних класів призначені для
підприємств різних розмірів (рис. 5.2).
Функціональні пакети комп’ютерної

обробки бухгалтерських завдань
Міні-бухгалтерія Універсальна Локальні АРМ Управлінські

(«Проводка- бухгалтерська та комплекси системи
Головна книга – система АРМ
Баланс»)
для малих для середніх для великих

підприємств підприємств підприємств
Рис. 5.2. Класифікація функціональних пакетів бухгалтерського обліку

Якщо мале підприємство придбає програму для середніх (великих)
підприємств, воно, хоча й матиме невиправдані фінансові витрати, все-таки
зможе організувати комп'ютеризований бухгалтерський облік. Однак середнє за
розміром або велике підприємство не зможе комп'ютеризувати свій
бухгалтерський облік за допомогою програмного забезпечення, призначеного
для малих підприємств.
У наведених класифікаціях не можливо розглянути галузеву
спрямованість різних програмних продуктів. Практика доводить, що стандартні
бухгалтерські програмні продукти, як правило, можуть бути успішно
адаптовані для будь-якої галузі, на відміну від програмних продуктів, які
забезпечують технологічні процеси або оперативний облік.
Наприклад, відомою проблемою під час використання стандартних
конфігурацій програми «1С: Бухгалтерія 7.7» та комплексу програм «1С:
Підприємство 7.7» була потреба значним чином їх модифікувати для обліку
процесу виробництва (розробник стверджує, що програма «1С: Підприємство
8.0» вже краще пристосована до специфіки виробничих підприємств).
Винятком може бути ситуація, коли виробник програмного забезпечення разом
70
із ефективними модулями автоматизації специфічних господарських процесів
пропонує модулі для бухгалтерії та звітування, тісно з ними інтегровані.
Вибираючи програмне забезпечення для бухгалтерії, важливо
дотримуватися таких рекомендацій:
- якщо бухгалтерію підприємства ведуть 1-2 бухгалтери і немає
аналітичного обліку за більшістю синтетичних рахунків, то, швидше за все, для
створення КСБО потрібна мала бухгалтерська програма;
- якщо в бухгалтерії працюють 3-9 обліковців, ведеться розгорнутий
аналітичний облік за різними групами рахунків, необхідні оперативні дані,
наприклад, про витрати і залишки матеріалів у підрозділах, резервування
товарів, взаєморозрахунки з контрагентами, — для комп’ютеризації
бухгалтерського обліку потрібна універсальна бухгалтерська програма;
- якщо ж об'єкт комп'ютеризації — велике промислове підприємство із
чисельністю бухгалтерії 10-30 осіб і більше, з яскраво вираженою
спеціалізацією діяльності, яка відображається у специфіці бухгалтерського
обліку, то можна із впевненістю стверджувати, що будь-яка готова
універсальна програма ведення бухгалтерського обліку задовольнить потреби
підприємства не більше ніж на 10-30 %. У такому разі потрібна управлінська
програмна система.
Такі програми відзначаються значною складністю і високою ціною. При
впровадженні вони потребують індивідуального налаштування та супроводу
для кожного клієнта, а також наявності кваліфікованого системного
адміністратора. Система має забезпечувати безперервну роботу на 50-60 АРМ і
підтримувати потужну базу даних, організовану за допомогою сучасного
програмного забезпечення. Вимоги до комп'ютерів на окремих АРМ мають
бути мінімальними, а програмна система має бути здатна до розширення
функціональних можливостей і переліку облікових даних, що обробляються.
Отже, для того, щоб порівняти різні програми, треба обрати параметри,
найбільш суттєві в конкретному випадку. Порівнюючи програми
бухгалтерського обліку, слід мати на увазі, що не можна порівнювати
71
програми, які належать до різних класів; перелік вимог до програм потрібно
змінювати (доповнювати або скорочувати) залежно від того, які параметри є
найважливішими для потреб бухгалтерії підприємства.
5.2 Особливості програмного продукту «1С: Підприємство»
«1С: Підприємство» – універсальна програма масового призначення для

автоматизації бухгалтерського обліку. Вона може використовуватися на
підприємствах різних напрямків діяльності та форм власності.
«1С: Підприємство» надає бухгалтеру гнучкі можливості обліку:
- довільна структура коду рахунка дає можливість використовувати
довгі коди рахунків (субрахунків) і вести багаторівневі плани рахунків;
- можливість роботи з декількома планами рахунків дозволяє вести
облік у декількох системах обліку (наприклад, російською і GAAP);
- містить вбудовані механізми ведення кількісного та валютного обліку;
- на будь-якому рахунку можна вести багатовимірний (до 5-ти різних
розрізів) і багаторівневий (до 10-ти рівнів вкладеності) аналітичний облік);
- підтримує ведення консолідованого обліку, тому може
застосовуватися в централізованих бухгалтеріях;
Програма дозволяє автоматизувати ведення усіх розділів бухгалтерського
обліку:
- операції по банку та касі;
- основні засоби і нематеріальні активи;
- матеріали;
- товари та послуги, виконання робіт;
- облік виробництва продукції;
- облік валютних операцій;
- взаєморозрахунки з організаціями;
- розрахунки з підзвітними особами;
- нарахування зарплати;
72
- розрахунок ПДФО і ЄСВ;
- розрахунки з бюджетом та інші.
В програмі також реалізовані можливості ведення на одному робочому
місці бухгалтерського обліку декількох підприємств, ведення обліку
паралельно в декількох робочих планах рахунків, багатовимірного та
багаторівневого аналітичного обліку, кількісного та валютного обліку.
Програма містить Конфігуратор, призначений для налагодження
програми – для зміни структури даних (налагодження аналітичного обліку,
створення форм документів та звітів і програмування алгоритмів облікових
розрахунків). Використовується головним бухгалтером та спеціалістом з
налагодження програми. Під терміном «конфігурація» розуміють структуру
облікових даних, що встановлюється на комп’ютер при створенні нової
інформаційної бази (План рахунків, довідники аналітичного обліку, форми
документів).
До облікових параметрів програми належать:
- структура Плану рахунків (довжина та вид подання шифрів, розміри
полів для введення назв рахунків, рівні аналітичного обліку);
- структура довідників аналітичних об’єктів (їх кількість, реквізити,
порядок кодування;
- перелік валют, їх курси;
- структура та порядок заповнення журналів програми: загальних
журналів операцій і проводок та журналів з різних ділянок обліку;
- налагодження документів, які будуть використовуватись для
автоматизації облікових процедур;
- опис необхідних констант (постійні (умовно-постійні) величини, що
зберігають інформацію, яка не змінюється або змінюється досить
рідко, наприклад, назва підприємства) та їх властивостей (кількість
констант, ідентифікатор, тип значення).
Перед введенням будь-яких господарських операцій визначається План
рахунків, яким буде вестись бухгалтерський облік. Загальна кількість планів
73
рахунків, які можуть бути створені в програмі, з технічної точки зору,
необмежена і визначається, виходячи з реальних вимог обліку.
План рахунків у програмі реалізований у вигляді таблиці, кожний рядок
якої містить рахунок або субрахунок бухгалтерського обліку. Причому
важливо, щоб План рахунків містив фіктивний рахунок «000», необхідний для
введення залишків.
Для отримання детальної інформації про наявність і рух засобів
підприємства ведеться аналітичний облік. У програмі аналітичний облік
організується за допомогою спеціального механізму «субконто». На етапі
конфігурування визначається перелік можливих видів субконто. Під видом
субконто розуміють сукупність однотипних об’єктів аналітичного обліку.
Для накопичення інформації про множину однотипних об’єктів
використовуються довідники – спеціальні засоби, що забезпечують ведення
списків однотипних облікових об’єктів та зберігання параметрів, що
характеризують ці об’єкти.
Для автоматизації бухгалтерського обліку діяльність підприємства зручно
представити у вигляді послідовності окремих господарських операцій. Завдання
бухгалтера на початковому етапі полягає у тому, щоб із всієї сукупності
характеристик господарської операції виділити необхідні параметри та ввести
їх у програму. Для цього можуть бути використані діалогові форми: «Операція»
або «Документ».
Операція – це електронний бланк для запису всієї сукупності проводок,
що характеризують окрему господарську операцію. Операція містить не тільки
проводки, але й деяку загальну частину, що характеризує її в цілому: зміст,
загальну суму за всіма проводками, дату, номер та ін. Перелік реквізитів
операції визначається конфігурацією.
Документ – це комплексний засіб для введення облікової інформації, що
забезпечує технологічну процедуру виписки первинного документа, в
електронному вигляді (діалоговій формі документа) та на паперовому бланку.
74
У програмі реалізовано можливість роботи як з регламентованими, так і зі
стандартними звітами. Стандартні звіти – це цілісна система, яка дозволяє
формувати одні звіти на підставі інших, деталізуючи дані звіту. Для роботи зі
звітами використовується пункт меню: «Звітність», при чому на екран
видається діалогова форма налагодження параметрів звіту.
«1С: Бухгалтерія 8 для України» – версія популярної програми для
автоматизації бухгалтерського та податкового обліку в комерційних

організаціях. Вона створена на сучасній технологічній платформі «1С:
Підприємство 8». Завдяки своїм функціональним можливостям «1С:
Бухгалтерія 8 для України» дозволяє вести облік підприємствам, що
здійснюють будь-які види комерційної діяльності (торгівля, виробництво,
надання послуг). За допомогою цієї програми автоматизується робота не лише
бухгалтерії підприємства, але й інших служб, наприклад, відділу продажів
(виписка рахунків на оплату, накладних, рахунків-фактур).
До складу «1С: Бухгалтерії 8 для України» включений план рахунків
бухгалтерського обліку. Склад рахунків, організація аналітичного, валютного,
кількісного обліку на рахівницях відповідають вимогам законодавства до
ведення бухгалтерського обліку та відображення даних у звітності. За
необхідності користувачі можуть самостійно створювати додаткові субрахунки
та розрізи аналітичного обліку.
Методика бухгалтерського обліку дозволяє одночасно відображати кожну
господарську операцію як на рахунках бухгалтерського обліку, так і за
необхідними розрізами аналітичного обліку, кількісного та валютного обліку.
Користувачі можуть самостійно керувати методикою обліку в рамках
налаштування облікової політики, створювати нові субрахунки й розрізи
аналітичного обліку.
Основним способом відображення господарських операцій в обліку є
введення документів, що відповідають первинним документам бухгалтерського
обліку. Крім того, передбачено введення окремих проводок. Для групового
введення проводок можна використовувати типові операції – простий
75
інструмент автоматизації, що легко та швидко налаштовується користувачем.
«1С: Бухгалтерія 8 для України» дозволяє вирішувати всі завдання, що
стоять перед бухгалтерською службою підприємства, включаючи, наприклад,
виписку первинних документів, облік продажів і так далі.
За допомогою «1С: Бухгалтерії 8 для України» можна вести
бухгалтерський і податковий облік господарської діяльності декількох
організацій. Облік кожної організації можна вести в окремій інформаційній
базі. Водночас «1С: Бухгалтерія 8 для України» надає можливість ведення
бухгалтерського та податкового обліку декількох організацій у загальній
інформаційній базі (причому в ролі окремих організацій можуть виступати
індивідуальні підприємці). Це зручно, якщо господарська діяльність цих
організацій тісно пов’язана між собою: можна використовувати загальні списки
товарів, контрагентів (ділових партнерів), працівників, складів (місць
зберігання) і так далі, а обов’язкову звітність формувати роздільно.
Порівняння стандартних звітів програм «1С: Бухгалтерія 7.7» та «1С:
Бухгалтерія 8 для України» наведено в таблиці 5.2.
Таблиця 5.2 – Стандартні звіти програм «1С: Бухгалтерія 7.7» та «1С:
Бухгалтерія 8 для України»
«1С: «1С:
№ Стандартний звіт, що міститься в
Бухгалтерія Бухгалтерія 8
п/п конфігурації
7.7» для України»
1 Оборотно-сальдова відомість + +
2 Шахматна відомість + +
3 Оборотно-сальдова відомість по рахунку + +
4 Аналіз рахунка + -
5 Аналіз рахунка за датами + -
6 Аналіз рахунка за субконто + -
7 Головна книга + +
8 Аналіз субконто + +
9 Карточка субконто + +
10 Карточка рахунка + +
11 Обороти між субконто + -
12 Звіт за проводками + +
13 Зведені проводки + +
14 Журнал-ордер відомість за субконто + -
15 Розширений аналіз субконто + -
16 Діаграма + +
76
Переваги програми «1С: Підприємство 8» над регламентованою звітністю
програми «1С: підприємство 7.7»:
- можливість вибору форми звіту – в системі підтримуються не лише
поточні форми звітності, але й всі форми, що діяли в попередніх періодах.
Залежно від обраного періоду звіту система сама автоматично підбере
відповідну редакцію форми (нову чи стару) регламентованої звітності. За
необхідності користувачем може бути обрана інша форма звітності вручну;
- зберігання заповнених звітів у інформаційній базі – колись заповнені
звіти зберігаються безпосередньо в інформаційній базі, в спеціальному журналі.
Збережені звіти можна змінювати, повторно роздруковувати. Будь-який звіт
можна підготувати та зберегти в декількох варіантах;
- інтерактивні механізми заповнення – користувачу надаються покращені
механізми для коригування автоматично заповнених звітів. Зокрема, підсумкові
та залежні величини тепер перераховуються автоматично у всьому звіті, а не
лише в окремому розділі звіту;
- ефективна робота з багатосторінковими звітами – за необхідності можна
додавати рядки та сторінки. Передбачено гнучкий механізм управління друком.
При підготовці до друку система автоматично розбиває звіт на сторінки та
нумерує їх;
- керування списком звітів – користувач може керувати складом списку
регламентованих звітів і формою його надання.
Відмінності між програмами «1С: Бухгалтерія 7.7» та «1С: Бухгалтерія 8
для України» відображено у таблиці 5.3.
Таблиця 5.3 – Порівняльна характеристика бухгалтерських програм: «1С:
Бухгалтерія 7.7» та «1С: Бухгалтерія 8 для України»
«1С: Бухгалтерія 8 для України» «1С: Бухгалтерія 7.7»
1 2
Застосування систем оподаткування
В одній програмі можна вести облік з Підтримується лише загальна система
різними системами оподаткування. Можна оподаткування та єдиний податок на дохід
вести облік як організацій, так і за окремими видами діяльності
індивідуальних підприємців
77
Продовження таблиці 5.3
1 2
Ведення обліку декількох організацій
Можна вести облік декількох організацій в Для обліку кожної організації
одній інформаційній базі. В цьому випадку використовується окрема інформаційна
списки товарів, контрагентів і статей база. Довідники в кожній інформаційній
затрат є загальними для всіх організацій. базі свої, їх потрібно заповнювати в кожній
Це виключає дублювання інформації для інформаційній базі окремо
різних організацій. У роботі немає
необхідності перемикатися між декількома
інформаційними базами
Панель функцій
Панель функцій наглядно показує порядок Є лише один спосіб знайти необхідний
роботи у вигляді схем за найбільш часто документ чи звіт – через меню. Для
використовуваними операціями. Також за відображення в обліку господарської
допомогою панелі функцій легко можна операції потрібно знати, де в меню
знайти необхідні облікові дані чи звіти знаходиться необхідний документ
ЗВІТНІСТЬ
Відповідність форми звіту звітному періоду
Така відповідність відслідковується При формуванні звітності необхідно
автоматично слідкувати за відповідністю форми звіту
звітному періоду
Робота з багато сторінковими формами
Всі розділи (сторінки) складного звіту Кожен розділ (сторінка) складного звіту
доступні в одній екранній формі – можна відкривається в окремому вікні. Для
швидко перейти до потрібного розділу переходу для заповнення наступного
звіту для перегляду та заповнення розділу, необхідно зберегти введені дані
поточного розділу, і тільки потім
відкривати новий розділ
Ручне коригування показників
Користувач може скоригувати показники Користувач може скоригувати показники
звітів, заповнених автоматично. Зроблені звітів, заповнених автоматично. При
коригування звіту зберігаються і при наступному автоматичному заповненні
наступному автоматичному заповненні звіту введені коригування не враховуються
звіту
Планування підготовки та здачі звітності, сплати податків
Здійснюється за допомогою календаря Такий сервіс не надається
бухгалтера
Перевірка заповнення звітності
Автоматична перевірка. Перевіряється Автоматична перевірка відсутня
співвідношення окремих показників
звітності як в рамках однієї форми, так і у
зв’язку з іншими формами. Про виявлені
невідповідності користувач інформується
ЗРУЧНА РОБОТА З ПРОГРАМОЮ
Налаштування представлення списків
Форму кожного списку можна Не можуть бути змінені користувачем
налаштувати за бажанням
78
Продовження таблиці 5.3
1 2
Друк списків
Будь-який список може бути роздруковано Друк списків підтримується лише в рамках
чи збережено в різноманітних форматах заданих звітів, котрі не можна налаштувати
для наступного аналізу та печаті
Швидке введення даних із довідника
Достатньо почати вводити в поле перші Для вводу даних із довідника необхідно
літери, не відкриваючи довідник, і відкрити довідник для вибору
програма допоможе вибрати значення із
наявних варіантів
Використання власних субрахунків
Можна розширити план рахунків, додати Можна додати рахунки та субрахунки в
свої субрахунки та використовувати їх в план рахунків, але автоматичне формування
документах. При цьому внесені зміни проводок у більшості випадків не
будуть збережені й після оновлення підтримується
програми
Перегляд і редагування проводок
Можна легко аналізувати сформовані Коригування проводок вмикається в режимі
проводки і, за необхідності, коригувати їх конфігуратора. При перепроведенні
скоригованого документа зміни не
зберігаються
АНАЛІЗ ТА КОНТРОЛЬ
Оперативне відображення важливої інформації
«Монітор бухгалтера» слугує для Можливість оперативного відображення
оперативного відображення найбільш найбільш важливої інформації відсутня
важливої інформації і показує залишки на
розрахунковому рахунку та в касі, поточну
дебіторську й кредиторську заборгова-
ність, терміни подання звітності та сплати
податків. «Монітор бухгалтера» дозволяє
приймати рішення на основі оперативної
Експрес-перевірка ведення обліку
Експрес-перевірка ведення обліку Експрес-перевірка ведення обліку відсутня
перевіряє дані на відповідність закладеній
методології обліку та законодавству,
допомагає виявляти помилки при веденні
обліку, підказує можливі причини
виникнення помилок, надає рекомендації
щодо їх виправлення та формує детальний
звіт з детальним описом виявлених
помилок
Робота в офісі та вдома
З даними однієї інформаційної бази можна Робота з розподіленою інформаційною
працювати в будь-якому місці. Робота з базою підтримується лише при придбанні,
базою даних може вестись у різних місцях встановленні та налаштуванні спеціальної
одночасно. Дані, введені в різних місцях, компоненти
об’єднуються в одну загальну базу
79
5.3 Структура, основні об’єкти системи «1С: Підприємство»
1С: Підприємство є універсальною системою автоматизації діяльності

підприємства. Вона призначена для використання на різних об’єктах
господарювання для автоматизації функцій оперативного управління та обліку.
Ця система відрізняється від інших інформаційних систем подібного
класу своєю конфігурацією. Це означає, що система 1С: Підприємство являє
собою сукупність механізмів, призначених для маніпулювання різними типами
об’єктів предметної області. Тобто, конкретний набір об’єктів, структури
інформаційних масивів, алгоритми обробки інформації визначає конкретна
конфігурація. Разом з конфігурацією система 1С: Підприємство виступає в
якості готового до використання програмного продукту, орієнтованого на певні
типи підприємств і класи задач, що розв’язуються.
Система 1С: Підприємство має компонентну структуру. Частина
можливостей, які надаються системою для автоматизованого розв’язування
задач, є типовими, тобто наявні у будь-якому варіанті поставки системи. Це
передусім механізми підтримки довідників і документів. Інші можливості
реалізуються в компонентах системи, наприклад, ведення списку
бухгалтерських рахунків. Таким чином, склад установлених компонент
визначає функціональні можливості системи.
Всього існує три основні компоненти: “Бухгалтерський облік”,
“Оперативний облік”, “Розрахунок”. Кожна компонента розширює можливості
системи своїм механізмом обробки інформації. Ці механізми мають чітку
спрямованість, яка визначає вибір складу необхідних компонент, для створення
конкретної конфігурації.
Компонента “Бухгалтерський облік” призначена для відображення
господарських операцій, які здійснюються на підприємстві. Вона маніпулює
такими поняттями, як бухгалтерські рахунки, операції та проводки, і дозволяє
здійснювати на об’єкті:
80
- синтетичний облік з використанням декількох планів рахунків
паралельно;
- багатовимірний і багаторівневий кількісно-вартісний аналітичний
облік;
- валютний облік.
Крім того, в компоненті можна організувати ведення бухгалтерського
обліку для декількох підприємств на базі спільного інформаційного
Компонента “Оперативний облік” призначена для автоматизації
оперативного обліку наявності та руху засобів. Компонента дозволяє
реєструвати рух і отримувати інформацію про рух і залишки товарних,
матеріальних, грошових і інших засобів підприємства в реальному часі та
найрізноманітніших розрізах. Компонента “Оперативний облік” підтримує
механізм регістрів, який і забезпечує запис руху та отримання залишків у
різних розрізах. Використання цього механізму дозволяє автоматизувати облік
взаєморозрахунків з клієнтами, облік виробничих запасів на складі та ін.
Однією з головних областей застосування даної компоненти є автоматизація
обліку складських і товарних операцій.
Компонента “Розрахунок” призначена для автоматизації складних
розрахунків, які здійснюються періодично. В компоненті передбачена
можливість виконання розрахунків будь-якої складності, в тому числі –
перерахування результатів “минулим числом”, а також ведення архіву
розрахунків за попередні періоди. Ця можливість реалізується за допомогою
журналів розрахунків. Однією з головних областей застосування такої
компоненти є – розрахунок заробітної плати.
Основні об’єкти системи. Поняття (об’єкти), якими оперують у системі
1С: Підприємство, діляться на базові, тобто ті, які використовуються в усіх
компонентах системи, і об’єкти, які притаманні певній компоненті.
До базових об’єктів відносяться:
- константи;
81
- довідники;
- перерахування;
- документи;
- журнали документів;
- звіти та обробки.
Для обробки оперативної та нормативно-довідкової інформації
використовуються об’єкти типу “Константа”. Найчастіше використовуються
такі константи, як “Назва підприємства”, “ Ставка ПДВ”, “Прізвище, ім’я, по-
батькові директора (головного бухгалтера тощо).
У системі можна описати безмежну кількість констант. Для цього на етапі
конфігурування формується список констант і описуються їх характеристики.
У константу можна ввести ознаку періодичності для слідкування за змінами її
значності.
Для організації роботи з постійною та умовно-постійною інформацією з
деякою множиною значень у системі використовуються об’єкти типу
“Довідник”.
Зазвичай довідниками є списки виробничих запасів, товарів, організацій,
валют, співробітників та ін.
Механізм підтримки довідників дозволяє проектувати та підтримувати
найрізноманітніші довідники. На етапі конфігурування описують якості
кожного довідника. До налагоджуваних якостей належать, наприклад, довжина
та тип коду, кількість рівнів, підтримка універсальності коду, набір реквізитів
довідника.
Крім коду та назви, механізм роботи з довідниками дозволяє формувати
набір реквізитів для збереження будь-якої додаткової інформації про кожний
елемент довідника. Для слідкування за змінами значень реквізитів довідника
вказується тип елемента “Періодичний”.
Для кожного довідника є можливість задати декілька форм перегляду та
коригування.
82
Особливістю системи є те, що для опису супідрядності можливо
використати не багаторівневість довідника, а підпорядкованість довідників. У
такому випадку кожний об’єкт довідника підпорядкований певному об’єкту –
довідника-господаря.
Перерахування використовуються в системі 1С: Підприємство для опису
постійних наборів значень, які не змінюються для конкретної конфігурації.
Перерахування описуються на етапі конфігурування, а їх кількість не
обмежується. На відміну від довідників, значення перерахувань, що задані на
етапі конфігурування, на етапі виконання не можна змінювати.
Типовими прикладами перерахувань є види оплат (готівкова,
безготівкова, бартер), статус клієнта (постійний, одноразовий) та ін.
Документи призначені для збереження основної інформації про всі
господарські події, які здійснені на підприємстві впродовж періоду.
Під час конфігурування налаштовується безмежна кількість видів
документів. Типовими прикладами видів документів є такі документи, як
“Платіжне доручення”, “Рахунок”, “Прибуткова накладна”, “Видаткова
накладна”, “Прибутковий касовий ордер”, “Видатковий касовий ордер” і т.п.
Для кожного документа створюється екранна форма вводу. Всі документи
характеризуються номером, датою і часом. Під час налаштування для кожного
виду документів задаються також загальні характеристики:
- довжина номера документа;
- умови підтримки унікальності номера та ін.
Система автоматично підтримує журнал перехресних посилань за
документами.
Документи відіграють центральну роль для основних механізмів, які
реалізуються компонентами системи. Всі документи створюють єдину
послідовність. Фактично, ця послідовність документів відображає
послідовність подій, адже вони здійснювались реально. Всередині дати
послідовність документів визначається їх часом, при цьому час документа є не
стільки засобом відображення реального часу введення документа, скільки
83
засобом, який дозволяє чітко упорядкувати документи всередині однієї дати.
Крім формування, важливою особливістю документа є його проведення, тобто
відображення зафіксованих у ньому подій у механізмах, які реалізуються
компонентами (наприклад, запис проводок).
Журнали документів використовуються як засіб перегляду списку
документів одного або декількох видів. Таким чином, кожний вид документа
відноситься до певного журналу. В системі існує можливість описування
журналу в декількох формах для його візуального представлення.
Звіти та обробки. На етапі конфігурування в системі передбачена
можливість створити необмежену кількості довільних звітів і процедур їх
обробки. Кожна з таких форм має свій діалог налаштування , який дозволяє
визначити набір параметрів для формування звіту (наприклад, вибрати
конкретний склад, клієнта),
Алгоритм формування звіту описується за допомогою вмонтованої мови,
при цьому можна використати вмонтовану мову запитів. Крім того, можна
створювати зовнішні звіти – звіти, які зберігаються не в самій конфігурації, а в
окремому файлі.
Бухгалтерські рахунки (“Рахунки”) виступають як засіб організації
синтетичного обліку. Використовуються для формування довідника з планом
рахунків бухгалтерського обліку.
У системі можна формувати декілька планів рахунків, кожний із яких має
свою специфіку. На етапі конфігурування для плану рахунків визначається
довжина коду рахунка та кількість рівнів субрахунків, а також кількість знаків
у субрахунку кожного рівня. За рахунками описуються додаткові реквізити та
форми перегляду списку й коригування рахунків.
Бухгалтерські рахунки є основою системи бухгалтерських підсумків
компоненти “Бухгалтерський облік”. При їх налаштуванні вказуються
властивості додаткових розрізів обліку – валютного, аналітичного.
Види субконто є спеціальними об’єктами, які використовуються в
компоненті «Бухгалтерський облік» для ведення аналітичного обліку за
84
бухгалтерськими рахунками. Термін субконто в компоненті використовується
для позначення набору значень, які застосовуються для ведення аналітичного
обліку за рахунками. В якості субконто виступають основні засоби, організації,
товари та інші набори об’єктів, як реальних, так і абстрактних.
Вид субконто ідентифікує сукупність об’єктів конкретного типу, який у
подальшому використовується для ведення аналітичного обліку за певним
бухгалтерським рахунком. Для кожного рахунка допускається використання до
п’яти видів субконто. Сам по собі вид субконто не описує будь-яких даних, що
зберігаються в системі. При його настройці вказується лише один із існуючих
типів даних, який буде визначати набір значень субконто цього виду (як
правило, це довідник або перерахування. Наприклад, вид субконто “Товари”
має тип “Довідник. ТМЦ”).
Створені види субконто використовуються для налаштування
аналітичного обліку за рахунками, при цьому по кожному рахунку можна
використати до 5-ти видів субконто. Використання такої кількості видів
субконто дозволяє здійснювати багаторівневий аналітичний облік.
Операції та проводки. Відображення руху засобів у компоненті
здійснюється у вигляді операцій і проводок.
Операція може містити декілька проводок. Проте проводки не існують
окремо від операцій. Кожна проводка належить одній і тільки одній операції.
Водночас, операція завжди належить певному документу. Саму операцію
можна записувати в процесі формування документа або в момент його
проведення. В системі для здійснення ручного введення операції існує
спеціальний вид документа “Операція”. Він не має власних даних,
використовується лише в якості “носія” інформації, введеної вручну.
Типові операції. Механізм типових операцій надає користувачеві
можливість автоматизувати введення операцій, які часто повторюються
(наприклад, внесення торгової виручки на розрахунковий рахунок). При
використанні типових операцій для введення даних за необхідності
85
автоматично розраховуються відповідні суми й заносяться до журналу
проводок.
Коректні проводки призначені для здійснення автоматичного контролю
при введенні операцій. Для цього користувачеві необхідно сформувати список
коректних проводок, виходячи із свого бачення достовірності ведення обліку.
Журнали проводок і операцій. Журнал операцій використовується для
перегляду списку всіх сформованих за певний період операцій. Кожна операція
в ньому відображається одним рядком, який містить найважливішу інформацію
(наприклад: дату, номер, зміст, суму).
Журнал проводок використовується для перегляду існуючих проводок
операцій у вигляді загального списку.
Основу концепції системи 1С: Підприємство складає поняття метадані.
При цьому під об’єктом метаданих розуміється формальне описання групи
понять предметної області з подібними характеристиками та однаковим
призначенням.
Наприклад, об’єкт метаданих “Довідник” у системі 1С: Підприємство
призначено для ведення списку однорідних елементів даних – довідників,
картотек та ін. Використання об’єктів метаданих цього типу дозволяє
організувати ведення будь-яких довідників, необхідних для автоматизації
діяльності підприємства.
Реалізований у системі 1С: Підприємство за допомогою об’єкта
метаданих комп’ютерний аналог конкретного поняття предметної області
вважається об’єктом даних.
Кожний об’єкт метаданих володіє унікальним набором властивостей. Цей
набір описано на рівні системи, його не можна змінювати в процесі
конфігурації задачі.
Головною властивістю будь-якого об’єкта метаданих є ідентифікатор –
коротка назва об’єкта метаданих. При створенні нового об’єкта метаданих йому
автоматично присвоюється умовний ідентифікатор, який складається із слова
"Новий" та цифри. Ідентифікатор можна коригувати, але система слідкує за
86
його унікальністю. При знищенні ідентифікатора підлягає знищенню і сам
об’єкт метаданих.
Деякі властивості коригуються на етапі конфігурування системи.
Наприклад, об’єкт метаданих “Константа” призначено для збереження
інформації, яка не змінюється в часі або змінюється рідко. Константа володіє
таким набором властивостей, що коригуються:
- ідентифікатор – “ім’я “ константи;
- коментар;
- тип значення;
- довжина значення;
- точність значення;
- періодичність.
Більшість об’єктів метаданих у системі 1С: Підприємство мають
візуальне представлення. В загальному випадку візуальне представлення
складається із таких частин:
- екранний діалог, який використовується для введення і коригування
інформації, що зберігається в об’єкті метаданих;
- друкована форма об’єкта метаданих (їх може бути декілька);
- модуль форми – програма на вмонтованій мові системи.
Сукупність екранного діалогу, діалогової форми та модуля називається
формою об’єкта метаданих.
Здатність мати візуальне представлення дозволяє об’єкту метаданих
організувати інтерактивну взаємодію з користувачем. Характер такої взаємодії
визначається, як правило, типом об’єкта взаємодії.
Для розробки форм у Конфігураторі є комплексний редактор форм.
Об’єкти метаданих у системі можуть бути незалежними та
підпорядкованими один одному.
Прикладом незалежного об’єкта метаданих є константа, а
підпорядкованим “Реквізит довідника”.
87
Об’єкти метаданих, які мають у своєму складі підпорядковані об’єкти,
називаються агрегатними об’єктами метаданих.
Однією із властивостей об’єкта є тип значення, яке може приймати
об’єкт. Тип значення визначає, якого роду інформацію може містити об’єкт
метаданих. Тип значення об’єкта метаданих назначається при створенні або
коригуванні властивостей об’єкта в процесі налаштування конфігурації задачі.
Властивість “Тип значення” в агрегатних об’єктах метаданих типу
«Довідник», «Документ», «Журнал» відсутня.
Об’єкти метаданих, для яких вказується тип інформації, що міститься в
об’єкті, в системі 1С: Підприємство називаються типізованими об’єктами
метаданих.
Типи значень, які може приймати об’єкт метаданих, можна поділити на
дві групи.
Першу групу складають базові типи значень: “число”, “рядок” і “дата”.
Відповідно, інформація, яка зберігається в об’єкті метаданих, може бути
числом, довільним рядком символів або датою. Крім того, деякі об’єкти
метаданих системи також можуть створювати типи значень. Наприклад,
константі можна призначити тип значення “Документ”.
Об’єкти метаданих, які можуть створювати типи значень інших об’єктів
метаданих, у системі називаються типостворювальними об’єктами метаданих.
Всі об’єкти метаданих, які існують у системі, в дереві метаданих
об’єднані в декілька видів. Назви видів користувач бачить на першому рівні
дерева метаданих , коли відкриває вікно “Конфігурація”.
Коротка характеристика основних видів об’єктів метаданих системи
1С: Підприємство наведена в таблиці 5.4.
Таким чином, метаданими (“даними про дані”) в системі 1С:
Підприємство називається сукупність об’єктів метаданих, налаштованих на
збереження та обробку інформації про господарську діяльність конкретного
88
Таблиця 5.4 - Характеристика основних видів об’єктів метаданих системи 1С:
Підприємство
Назва Коротка характеристика
Константи Постійні (умовно-постійні) величини. Константи
зберігають інформацію, яка не змінюється або рідко змінюється
Довідники Списки однорідних елементів даних. Використовуються
для збереження нормативно-довідкової інформації
Документи Призначені для вводу інформації про здійснені
господарські операції
Журнали- Списки об’єктів даних типу “Документ”.
документів Використовуються для роботи з документами
Перерахування Списки значень, які задаються на етапі конфігурування
Звіти Засоби одержання вихідної інформації. Джерелом даних
для побудови звітів є документи, довідники та регістри
Обробка Об’єкти метаданих цього типу використовуються для
виконання різноманітних дій на інформаційною базою
План рахунків Списки об’єктів даних типу “бухгалтерський рахунок” –
облікових регістрів, за якими виконується групування засобів у
системі
Види субконто Списки об’єктів аналітичного обліку. Використовуються
для організації аналітичного обліку засобів підприємства в
розрізі бухгалтерських рахунків
Операція Засоби відображення господарських операцій . Об’єктами
даних цього типу є сукупності бухгалтерських проводок, за
допомогою яких змінюються залишки або обороти за
бухгалтерськими рахункам
Проводка Використовуються спільно з об’єктами даних “Операція” і
призначена для відображення в бух. підсумках результатів
господарських операцій
Регістри Засіб накопичення оперативної інформації про залишки та
рух коштів
Журнали Засіб проведення періодичних розрахунків і збереження
розрахунків результатів розрахунку минулих періодів. Кожний журнал
пов’язано з одним із довідників об’єктів розрахунку. Кожний
рядок журналу – окремий акт розрахунку, який здійснюється
для певного об’єкта за певним алгоритмом , має продовження в
часі та результат.
Види Алгоритми, за якими можуть здійснюватись розрахунки
розрахунків рядків (записів) журналів розрахунків
Групи Засоби логічного об’єднання видів розрахунків за певними
розрахунків ознаками
Календарі Засоби побудови графіків роботи підприємства
Поряд з поняттям метадані в системі використовується поняття
структура метаданих, під якою розуміється модель предметної області.
Конфігурацією в системі називається сукупність трьох взаємопов’язаних
складових частин:
- структура метаданих;
89
- набір користувальницьких інтерфейсів;
- набір прав.
Користувальницький інтерфейс – це сукупність команд головного меню
та панелей інструментів, налаштованих на роботу з конкретними об’єктами
даних.
Права визначають повноваження користувачів на роботу з обробленою в
системі інформацією.
Модуль – це програма на вмонтованій мові системи. Він розташовується
в заданих місцях структури метаданих і викликається для виконання в певні
моменти роботи системи.
Наприклад, у системі існує режим введення нового документа –
“введення на основі”. Суть цього режиму полягає в тому, що за основу береться
документ-зразок, з якого в новий документ переноситься інформація. Алгоритм
перенесення інформації із документа-зразка в новий документ і буде
зберігатись у модулі, який “прив’язаний” до цього документа.
1. Характеристики основних класів бухгалтерського програмного
2. Класифікація програм для бухгалтерського обліку.
3. Класифікація функціональних пакетів бухгалтерського обліку.
4. Облікові параметри програми 1С: Підприємство.
5. Порівняльна характеристика версій програми 1С: Підприємство.
6. Структура 1С: Підприємство.
7. Компоненти: “Бухгалтерський облік”, “Оперативний облік”,
“Розрахунок” системи 1С: Підприємство.
8. Базові об’єкти 1С: Підприємство: константи.
9. Базові об’єкти 1С: Підприємство: довідники.
10.Базові об’єкти 1С: Підприємство: документи.
11.Базові об’єкти 1С: Підприємство: звіти.
12.Об’єкти метаданих.
90
1. Стандартний звіт типової конфігурації «1С: Підприємство» «Аналіз
рахунка» відображає:
1. Список проводок за обраним рахунком і конкретним об'єктом обліку;
заданою періодичністю і можливістю конкретизації об'єктів обліку;
заданою періодичністю, але без можливості конкретизації об'єктів обліку;
4. Список проводок за групою обраних рахунків і об'єктів обліку;
5. Список проводок за обраним рахунком без можливості конкретизації
об'єкта обліку.
2. У типовій конфігурації «1С: Підприємство» основним способом ведення
обліку є:
1. Реєстрація фактів господарської діяльності за допомогою ручних
операцій;
2. Реєстрація фактів господарської діяльності в документах конфігурації;
3. Реєстрація фактів господарської діяльності в регістрах бухгалтерії;
4. Реєстрація фактів господарської діяльності в регістрах нагромадження;
5. Реєстрація фактів господарської діяльності в довідниках.
3. У документах типової конфігурації «1С: Підприємство» з обліку товарно-
матеріальних цінностей параметри представлення цін, що набудовуються в
командній панелі «Ціни і валюти»:
1. Поширюються на всі документи типової конфігурації;
2. Поширюються на всі документи обраного типу;
3. Поширюються на всі рядки поточного документа;
4. Поширюються на один обраний рядок табличної частини поточного
документа;
5. Поширюються на вибір користувача на весь документ чи окремо за
рядками табличної частини.
4. У регістрах бухгалтерії «1С: Підприємство» підтримка кореспонденції
рахунків:
1. Здійснюється завжди;
2. Не здійснюється ніколи;
3. Задається в режимі конфігурування;
4. Задається як у режимі конфігурування, так і в режимі використання
конфігурації (1С:Підприємство).
5. Якщо в типовій конфігурації «1С: Підприємство» в договорі з контрагентом
валюта взаєморозрахунків відрізняється від валюти регламентованого обліку,
тоді:
1. Розрахунки за таким договором відбиваються в бухгалтерському
обліку як валютні розрахунки;
обліку як розрахунки в умовних одиницях;
91
обліку як розрахунки у валюті, або в умовних одиницях;
обліку тільки у валюті регламентованого обліку;
5. Розрахунки за таким договором у бухгалтерському обліку не
відбиваються.
6. При введенні документів типової конфігурації «1С: Підприємство» рахунок
обліку розрахунків з постачальниками за замовчуванням визначається:
1. Виходячи з даних довідника «Контрагенти»;
2. Виходячи з даних регістра зведень «Номенклатура контрагентів»;
3. Виходячи з даних регістра зведень «Номенклатура організацій»;
4. Виходячи з даних регістра зведень «Рахунка обліку розрахунків з
контрагентами».
обліку розрахунків з покупцями за замовчуванням визначається:
8. У системі «1С: Підприємство» в регістрі зведень «Рахунки обліку
розрахунків з контрагентами» рахунки обліку визначаються залежно від:
1. Організації підприємства;
2. Організації підприємства та контрагента;
3. Організації підприємства, контрагента та конкретного договору;
4. Організації підприємства, контрагента, конкретного договору та виду
розрахунків;
5. Організації підприємства, контрагента, конкретного договору, виду
розрахунків і групи номенклатури.
9. У системі «1С: Підприємство» інформація про рахунки обліку розрахунків з
контрагентами зберігається:
1. У довіднику «Контрагенти»;
2. У довіднику «Договори контрагентів»;
3. У регістрі зведень «Рахунки обліку розрахунків з контрагентами»;
4. У регістрі зведень «Коректні кореспонденції рахунків бухгалтерського
обліку».
10. У системі «1С: Підприємство» записи регістра зведень «Рахунки обліку
розрахунків з контрагентами» визначають правила бухгалтерського обліку
розрахунків:
1. З постачальниками та покупцями;
2. З постачальниками, покупцями та комітентами;
3. З постачальниками, покупцями, комітентами та засновниками;
4. З постачальниками, покупцями, засновниками;
5. З постачальниками, покупцями, позичальниками та позикодавцями.
92
Тема 6. Автоматизація обліку необоротних активів у програмі
План
6.1 Формування довідкової інформації про необоротні активи в програмі.
6.2 Особливості обліку необоротних активів у програмі.
6.1 Формування довідкової інформації про необоротні активи в програмі
Підсистема обліку основних засобів та нематеріальних активів у програмі

«1С: Бухгалтерія 8.0 для України» працює з об’єктами, що відповідають
бухгалтерському визначенню основних засобів або нематеріальних активів,
облік та класифікація яких ґрунтуються на П(С)БО 7 «Основні засоби» або
відповідно на П(С)БО 8 «Нематеріальні активи». Кожна підсистема відповідає
за свій розділ обліку. Ці підсистеми незалежні, кожна з них працює зі своїми
програмними об’єктами (довідниками, регістрами, документами).
У законодавстві ніде не визначено пріоритетність вартісного чи
функціонального критерію. Тому кожне підприємство, самостійно вирішуючи
це питання, може віднести відповідний об’єкт до МНМА або до іншої підгрупи
згідно з функціональним призначенням і обліковувати як об’єкт основних
засобів або за спрощеними правилами для МНМА. Програма «1С: Бухгалтерія
8.0» підтримує можливість такого вибору. Правила обліку МШП схожі з
правилами обліку МНМА, тому вони також обліковуються підсистемою
«Малоцінні активи», хоча належать до запасів.
Зберігання облікової інформації. Довідкова інформація про об’єкти
основних засобів і НМА у програмі зберігається у довідниках і відповідних
регістрах відомостей. Інформація про господарські операції та зміни стану
облікових об’єктів відображається у регістрах накопичення. Наочно зберігання
довідкової інформації та зв’язки між довідниками і регістрами відомостей
подано у таблиці 6.1.
93
Таблиця 6.1 - Зв’язки між довідниками і регістрами відомостей
Елементи ОЗ Інформація про об’єкт Інформація про параметри обліку
(Довідники) (регістри відомостей)
Капітальні інвестиції
«Рахунки обліку номенклатури»
Обладнання
Довідник «Номенклатура»
Об’єкти Довідник «Об’єкти «Об’єкти будівництва організацій»
будівництва будівництва»
Основні засоби, введені в експлуатацію
Бухгалтерський облік
Початкові параметри:
- «Початкові відомості ОЗ
(бухгалтерський облік)»
- «Рахунки бухгалтерського обліку
ОЗ»
Параметри розрахунку амортизації:
- «Нарахування амортизації ОЗ
- «Параметри амортизації ОЗ
- «Графіки амортизації ОЗ
Основні Довідник - «Виготовлення ОЗ»
засоби «Основні засоби» - «Способи відображення витрат з
амортизації ОЗ (бухгалтерський
облік)»
- Довідник «Способи відображення
витрат з амортизації»
Історія експлуатації об’єкта:
- «Місцезнаходження ОЗ
- «Стан ОЗ організацій»
- «Події ОЗ організацій»
Податковий облік
Загальні правила обліку ОЗ:
- «Відомості про групи основних
засобів (ПО)»
- «Норми амортизації ОЗ (ПО)»
- довідник «Податкові групи ОЗ»
Правила обліку конкретного об’єкта:
- «Початкові відомості ОЗ
(податковий облік)»
- «Рахунки податкового обліку ОЗ»
- «Податкові призначення ОЗ»
94
6.2 Особливості обліку необоротних активів у програмі
У конфігурації «1С: Бухгалтерія 8.0 для України» витрати підприємства

на придбання і/або створення основних засобів та необоротних активів
обліковують за дебетом рахунка 15 «Капітальні інвестиції» (на субрахунках, що
відповідають видам необоротних активів) доти, доки відповідний об’єкт не
буде введено в експлуатацію. Багатовимірний аналітичний облік ведеться за
окремими об’єктами капітальних вкладень, за витрати за об’єктами будівництва
(монтажу) і за статтями витрат.
На рисунку 6.1 наведено фрагмент плану рахунків, що використовується
при обліку необоротних активів. При передачі необоротних активів в
експлуатацію витрати списуються з кредиту рахунка 15 у дебет відповідних
субрахунків (для рахунка 152 — у рахунок 10, для рахунка 153 — у рахунок 11,
для рахунка 154 — у рахунок 12, для рахунка 15.1 — у рахунок 10.3. У
результаті формується первісна вартість активів. Аналітичний облік на
рахунках 10, 11, 12 у конфігурації «1С: Бухгалтерія 8.0 для України» ведеться у
розрізі субконто «Основні засоби». Для об’єктів, за якими ведеться облік за
кількістю і сумою, використовується субконто «Номенклатура».
Рис. 6.1. Фрагмент плану рахунків, що використовується при обліку

необоротних активів
95
На етапі оформлення незавершених капітальних інвестицій з придбання
(створення) основних засобів важливо визначити, що буде об’єктом основних
засобів. На цьому етапі можна змонтувати кілька предметів в один об’єкт або
розділити один предмет на кілька об’єктів. На цьому ж етапі можна також
додати додаткові витрати на придбання, що входять до фактичної собівартості
основних засобів. Об’єкт основних засобів, як випливає з його визначення у
П(С)БО 7, може складатися як з одного, так і з кількох предметів. Об’єктом
обліку може бути як об’єкт основних засобів загалом, так і його частина, якщо
ті частини, з яких складається об’єкт, мають різний термін корисного
використання, або якщо підприємству належить не весь об’єкт, а лише його
частина. Яким чином виокремити об’єкт обліку, підприємство вирішує
самостійно. Сенс такого рішення виявляється при оформленні ремонтів і
модернізації техніки.
Підсистема обліку МНМА і МШП. У програмі «1С: Бухгалтерія 8.0 для
України» купівля МНМА з оформленням їх на склад відображається
документом «Надходження товарів і послуг» з видом операції Обладнання і
списком ТМЦ у закладці Обладнання. Введення в експлуатацію малоцінних
активів виконується документом «Передача малоцінки в експлуатацію», при
цьому вартість об’єкта списується на витрати шляхом нарахування 100%
амортизації (ці дані зберігаються на рахунку 09). З метою обліку таких ТМЦ в
експлуатації формується проведення у дебет забалансового рахунка МЦ за
відповідальними працівниками, об’єктом і його призначенням для
використання, партією.
Приклад. ТОВ «Добро» придбало у ПП «Комп’ютертрейд» сучасну відео-
карту за 720 грн, у т. ч. 120 грн. ПДВ, для подальшого монтажу в комп’ютер.
Відеокарта є МНМА.
Придбання відеокарти оформляється документом «Надходження товарів
і послуг» з операцією Обладнання. Новий елемент довідника «Номенклатура»
помістимо у групу Обладнання (рис. 6.2).
96
Варто звернути увагу, що для ТМЦ, записаних у групі Обладнання
параметри за замовчуванням не зовсім підходять для нашого випадку. Щоб
ввести правильні параметри, треба заповнити пов’язані довідники (призначення
використання, рахунки обліку номенклатури тощо) або поля у самому
документі: рахунок обліку (БО) — 1531; рахунок обліку ПДВ з продажів —
6432.
Рис. 6.2. Екранна форма довідника «Номенклатура»

Придбана відеокарта може бути введена в експлуатацію, використана для
складання або модернізації комп’ютера. В експлуатацію вона списується
документом «Передача малоцінки в експлуатацію». При передачі в
експлуатацію списується 100% зносу МНМА. Напрям списання цих витрат
залежить від облікової політики (використання 8-го, 8-го і 9-го або лише 9-го
класу). Це налаштовується параметрично, через підпорядкований довіднику
«Номенклатура» довідник «Призначення використання», в якому задається
Спосіб відображення витрат. Задається рахунок обліку зносу (рис. 6.3).
97
Рис. 6.3. Екранна форма документа «Передача малоцінки в експлуатацію»
У програмі «1С:Бухгалтерія 8.0 для України» на етапі обліку капітальних

інвестицій для об’єктів інвестування використовують поняття «обладнання» і
«об’єкт будівництва».
Взагалі обладнання — це пристрої для вироблення або перетворення
енергії, матеріалів і/або інформації, а об’єкти будівництва — це сукупність
будівель і споруд (або окремі об’єкти), побудованих за єдиним проектом.
98
У програмі «1С: Бухгалтерія 8.0 для України» використовується до певної
міри неакуратна термінологія — під обладнанням маються на увазі активи,
витрати на придбання яких проходять через рахунок 1521 і рахунок 1531.
А це - обладнання, що не потребує монтажу, інвентар, інструмент, меблі
тощо. В основному ці активи не потребують монтажу й можуть бути відразу
передані в експлуатацію або чекають рішення про передачу (на рахунок 1522)
для монтажу комплексу предметів.
Під об’єктами будівництва розуміють як власні об’єкти будівництва, так і
об’єкти, що потребують монтажу (на рахунках 1522, 1532). Крім самих витрат
на придбання об’єктів або комплектуючих для монтажу, на перелічених
рахунках обліковують додаткові витрати на придбання, що входять до
фактичної собівартості об’єктів (вони проводяться документами «Додаткові
витрати на придбання») та вартість витрат на будівництво, монтаж, вартість
матеріалів, заробітної плати, послуг підрядників на рахунках, які
використовуються для обліку витрат, вартість витрат на створення об’єктів
(будівництво і монтаж). За дебетом рахунка 15 формується фактична
собівартість об’єктів, яка при введенні в експлуатацію списується на рахунки
обліку об’єктів. При цьому до введення об’єктів в експлуатацію амортизацію не
нараховують.
Введення в експлуатацію основних засобів, що не потребують монтажу.
Приклад. Придбано ПК у складі: системний блок вартістю 2600 грн.,
монітор вартістю 1400 грн.
Надходження основних засобів фіксується документом «Надходження
товарів та послуг». Комп’ютер оприбутковується як засіб, що складається з
двох об’єктів — системного блока й монітора. На рисунку 6.4 наведено
документ «Введення в експлуатацію ОЗ» з введення об’єкта «Комп’ютер
бухгалтера». Документ використовується з операцією Обладнання.
На закладці Бухгалтерський облік необхідно зазначити підрозділ
(Адміністрація), МВО (Адміненко), рахунок обліку (104) і параметри
нарахування амортизації:
99
Рис. 6.4. Екранна форма документу «Введення в експлуатацію ОЗ»
— рахунок нарахування амортизації (131);

— спосіб нарахування (прискореного зменшення залишку);
— термін корисного використання (36 мес.).
На закладці Податковий облік необхідно вказати, що об’єкт, який
вводиться, слід обліковувати як виробничі основні засоби, рахунок обліку в
податковому обліку — ОЗГ (Основні засоби, облік за групами), податкове
призначення (Господарська діяльність, амортизується). На обох закладках
встановити прапорці, що показують необхідність нараховування амортизації.
Документ реалізує співвідношення «один до багатьох», тобто один
предмет обладнання — до багатьох об’єктів основних засобів. У цьому випадку
один «системний блок», придбаний раніше, трансформується в один
«комп’ютер бухгалтера».
На рисунку 6.4 показано проведення документа в бухгалтерському
обліку. Підставою для зарахування на баланс основних засобів є акт
приймання-передачі (введення в експлуатацію основних засобів), який можна
роздрукувати з форми документа. Аналогічним документом слід ввести в
100
експлуатацію «монітор бухгалтера». Таким чином, отримано два об’єкти обліку
основних засобів (комп’ютер і монітор) в одному предметі «Комп’ютер».
Заповнюючи документ «Введення в експлуатацію ОЗ», було створено
новий елемент «Комп’ютер бухгалтера» довідника «Основні засоби».
Довідник, крім того, що містить загальні відомості про об’єкт ОЗ, дозволяє
перейти до широкої пов’язаної інформації (рис. 6.5).
Рис. 6.5. Екранні форми документів з обліку основних засобів
Створення (монтаж) основних засобів. Приклад. Для самостійного

складання комп’ютера адміністратора були куплені комплектуючі, з яких
101
планується змонтувати комп’ютер і ввести його в експлуатацію. Надходження
комплектуючих для складання комп’ютера оформляється документом
«Надходження товарів та послуг». Проведення документа — аналогічні вже
розглянутим раніше.
Введення в експлуатацію ОЗ після монтажу. Придбані раніше
комплектуючі необхідно передати у монтаж з оформленням документа
«Передача обладнання в монтаж». У табличній частині цього документа
перераховуються всі необхідні комплектуючі, а в шапці — «об’єкт
будівництва», на який списуються ці матеріали (комплектуючі).
Ввести в експлуатацію «змонтований» комп’ютер можна також
документом «Введення в експлуатацію» з операцією Об’єкти будівництва. У
цьому випадку його зовнішній вигляд дещо зміниться (рис. 6.6).
Рис. 6.6. Документ «Введення в експлуатацію»
102
1. Визначення основних засобів, нематеріальних активів та інших
необоротних активів.
2. Особливості класифікації основних засобів, нематеріальних активів та
інших необоротних активів та її вплив на автоматизоване оброблення
інформації.
3. Довідкова інформація про об’єкти основних засобів і НМА.
4. Зв’язки між довідниками і регістрами відомостей.
5. Рахунки обліку необоротних активів.
6. Підсистема обліку МНМА і МШП.
7. Автоматизація придбання необоротних активів та введення в
експлуатацію. Призначення документа системи «Надходження товарів
та послуг».
8. Призначення документа системи «Передача малоцінки в експлуатацію».
9. Призначення документа системи «Введення в експлуатацію ОЗ».
10.Особливості формування звітності з обліку необоротних активів: «Стан
ОЗ», «Відомість по амортизації ОЗ», «Інвентарна книга ОЗ».
1. Придбання об'єкта основних засобів, що не вимагають монтажу, за кошти

відображається в бухгалтерському обліку документом типової конфігурації:
1. «Надходження товарів і послуг» з видом операції «Устаткування»;
2. «Надходження товарів і послуг» з видом операції «Об'єкти
будівництва»;
3. «Надходження товарів і послуг» з видом операції «Купівля, комісія»;
4. «Надходження товарів і послуг» з видом операції «Устаткування» чи з
видом операції «Об'єкти будівництва»;
видом операції «Купівля, комісія».
2. Придбання за кошти устаткування, що вимагає монтажу, відображається в
бухгалтерському обліку документом типової конфігурації:
1. «Надходження товарів і послуг» з видом операції «Устаткування»;
2. «Надходження товарів і послуг» з видом операції «Об'єкти
будівництва»;
3. «Надходження товарів і послуг» з видом операції «Купівля, комісія»;
103
видом операції «Об'єкти будівництва»;
видом операції «Купівля, комісія».
3. При введенні документів типової конфігурації з надходження основних
засобів і устаткуванню рахунки бухгалтерського обліку, що дебетуються,
визначаються:
1. Виходячи з даних довідника «Основні засоби»;
2. Виходячи з даних довідника «Об'єкти будівництва»;
3. Виходячи з даних регістра «Рахунка обліку номенклатури»;
4. Виходячи з даних регістра «Рахунки бухгалтерського обліку ОЗ»;
5. Виходячи з даних регістра «Рахунки обліку номенклатури» чи регістра
«Рахунки бухгалтерського обліку ОЗ».
4. У типовій конфігурації на рахунку бухгалтерського обліку 10 «Основні
засоби» аналітичний облік ведеться:
1. У розрізі тільки одного виду субконто «Основні засоби»;
2. У розрізі двох видів субконто «Основні засоби» і «Підрозділи»;
3. У розрізі трьох видів субконто «Основні засоби», «Підрозділи»,
«Матеріально-відповідальна особа»;
4. У розрізі двох видів субконто «Основні засоби» і «Матеріально-
відповідальна особа».
5. У типовій конфігурації на рахунку бухгалтерського обліку 10 «Основні
засоби» аналітичний облік ведеться:
1. У розрізі тільки одного виду субконто «Основні засоби»;
2. У розрізі двох видів субконто «Основні засоби» і «Підрозділи»;
3. У розрізі трьох видів субконто «Основні засоби», «Підрозділи»,
«Матеріально-відповідальна особа»;
4. У розрізі двох видів субконто «Основні засоби» і «Матеріально-
відповідальна особа».
6. У типовій конфігурації для бухгалтерського обліку об'єктів будівництва
передбачена аналітика:
1. За об'єктами будівництва;
2. За об'єктами будівництва та способам будівництва;
3. За об'єктами будівництва та статтям витрат;
4. За об'єктами будівництва, статтям витрат та способам будівництва;
5. За об'єктами будівництва, статтям витрат та підрозділами організації.
7. У типовій конфігурації для бухгалтерського обліку об'єктів будівництва
передбачена аналітика:
1. За номенклатурою;
2. За номенклатурою та складами;
3. За номенклатурою, складами та партіями;
4. За об'єктами будівництва та способами будівництва;
5. За об'єктами будівництва, статтями витрат та способами будівництва.
8. Облік витрат на будівництво об'єктів ОЗ у типовій конфігурації виконується:
1. Спеціальним документом з обліку витрат на будівництво ОЗ;
104
2. Набором спеціальних документів з обліку матеріальних, трудових і
інших витрат на будівництво ОЗ;
3. Загальними документами типової конфігурації з обліку матеріальних,
трудових і інших витрат;
4. Набором спеціальних документів з обліку матеріальних, трудових та
інших витрат на будівництво ОЗ, а також загальними документами з обліку
матеріальних, трудових та інших витрат.
9. У типовій конфігурації для щомісячного розрахунку амортизації ОЗ для
бухгалтерського та податкового обліку:
1. Передбачено документ «Амортизація ОЗ»;
2. Передбачено документ «Амортизація ОЗ і НМА»;
3. Використовується документ «Закриття місяця»;
4. Використовується документ «Установка порядку закриття підрозділів»;
5. Виконується автоматично при переході до нового звітного періоду.
10. Параметри, використовувані системою для розрахунку амортизації ОЗ для
бухгалтерського обліку, уводяться користувачем:
1. У довідник типової конфігурації «Основні засоби»;
2. У документ типової конфігурації «Прийняття до обліку ОЗ»;
3. У регістр зведень «Способи відображення витрат з амортизації ОЗ
(бухгалтерський облік)»;
4. У довідник типової конфігурації «Основні засоби» чи в документ
«Прийняття до обліку ОЗ»;
5. У довідник типової конфігурації «Основні засоби» чи в регістр зведень
«Способи відображення витрат з амортизації ОЗ (бухгалтерський облік)».
11. При описі способів відображення витрат з амортизації:
1. У параметрі «ДО» встановлюється для основних засобів, за якими
ведеться кількісний облік;
2. Параметр «ДО» встановлює коефіцієнт розподілу витрат, його
заповнення не обов'язкове, якщо витрати відносяться на одну позицію;
3. Параметр «ДО» встановлює коефіцієнт розподілу витрат, його
заповнення обов'язкове, навіть якщо витрати відносяться на одну позицію;
4. У параметрі «ДО» встановлюється кількість основних засобів з їх
загального числа при веденні кількісного обліку ОЗ даного виду;
5. У параметрі «ДО» вказується кількість основних засобів, що
підлягають амортизації, із загального числа ОЗ даного виду.
12. Довідник типової конфігурації «Способи відображення витрат з
амортизації» містить інформацію про:
1. Обраний методу нарахування амортизації: лінійний, зменшуваного
залишку і т.п.;
2. Розподіл витрат з амортизації основного засобу за декількома
рахунками;
3. Розподіл витрат з амортизації основного засобу за декількома
об'єктами аналітики;
4. Розподіл витрат за амортизації основного засобу за рахунками та
об'єктами аналітики;
105
5. Набори параметрів нарахування амортизації, що включають спосіб
нарахування амортизації, термін корисного використання, коефіцієнт
прискорення та ін.
13. Інформація про поточний стан об'єкта основних засобів відображається в
типовій конфігурації:
1. У довіднику «Основні засоби»;
2. У довіднику «Стан основних засобів»;
3. У регістрі зведень «Стану основних засобів організації (бухгалтерський
облік)»;
4. У регістрі зведень «Нарахування амортизації ОЗ (бухгалтерський
облік)».
Тема 7. Автоматизація обліку товарно-матеріальних цінностей у програмі

План
7.1 Налаштування системи перед початком роботи.
7.2 Облік прибуткових операцій ТМЦ.
7.3 Облік видаткових операцій ТМЦ.
7.1 Налаштування системи перед початком роботи
Методологічні основи формування у бухгалтерському обліку інформації

про запаси, розкриття її у фінансовій звітності, а також саме поняття запасів
містяться у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 9 «Запасів» (П(С)БО
9). Відповідно до цього стандарту й побудовано облік ТМЦ у конфігурації
«1С: Бухгалтерія 8.0 для України». Для узагальнення інформації у Плані
рахунків виділено окремий клас рахунків — клас 2 «Запаси», що складається з
дев’яти рахунків. Запаси, згідно з п. 6 П(С)БО 9, поділяються на шість груп. Тут
же показано й аналітичні розрізи для кожного рахунка. Якщо докладний облік
не потрібен, за допомогою певних налаштувань облікової політики можна
відмовитися від частини аналітичних розрізів.
Запаси, що надійшли на підприємство, зараховуються на баланс за
первісною вартістю, яка визначається залежно від способу їх надходження на
106
підприємство та може включати додаткові витрати на їх придбання. Одиницею
обліку ТМЦ є їх найменування або однорідна група (вид). Стандарт 9 також
визначає низку вимог до оцінки запасів у процесі їх перебування на
підприємстві та вибуття. Способи оцінки вибуття запасів передбачені у п. 16
П(С)БО 9. Оцінка вибуття на практиці ставить чимало облікових завдань, адже
кожен вид запасів (однорідна група) за стандартом оцінюється по-різному. Крім
бухгалтерських, конфігурація «1С:Бухгалтерія 8.0 для України» шляхом певної
організації інформації дозволяє вирішити й управлінські завдання. До цього
переліку входять ціноутворення, рух, оцінка витрат за номенклатурними
групами та зручна організація окремих процесів, у яких беруть участь запаси —
облік поворотної тари, роздрібна, комісійна торгівля, переробка давальницької
сировини. Схема структур, що використовуються для бухгалтерського обліку
ТМЦ, наведена на рисунку 7.1.
При проведенні документів (на рис. 7.1 зліва документи
багатофункціональні, тому їх не так багато) інформація потрапляє до регістру
бухгалтерії Госпрозрахунковий. Саме в цьому регістрі й міститься весь
бухгалтерський облік (аналогічно до того як це реалізовано у попередній версії
в журналі проведень бухгалтерського обліку). У версії 1С: Бухгалтерія 8.0
регістр має більше можливостей.
Повністю незалежний довідник «Склади» дозволяє зберігати на одному складі
товари різних підприємств. У версії 7.7 субконто (об’єкти аналітичного обліку)
містилися переважно у довідниках. У конфігурації «1С:Бухгалтерія 8.0 для
України» видів більше, наприклад, субконто «Партії» утворюють групи
документів. Для організації інформації довідник «Номенклатура» має низку
залежних довідників. Для організації роботи з документами рахунки обліку
номенклатури (рис. 7.2) та різні схеми реалізації зберігаються окремо.
Налаштування складського обліку. У версії 1С: Бухгалтерія 8.0
стикаємося з можливістю налаштовувати аналітичні розрізи в обліковій
політиці. У попередній версії аналітичні розрізи (субконто) у плані рахунків
107
Рис. 7.1. Схема структур для обліку ТМЦ
Рис. 7.2. Довідник номенклатурні групи
були наперед встановлені й для багатьох підприємств налаштування були

зайвими. У версії 1С: Бухгалтерія 8.0 за допомогою обробки «Налаштування
108
параметрів обліку» (рис. 7.3) можна налаштувати деталізацію аналітичного
обліку ТМЦ незалежно в податковому та бухгалтерському обліку.
Рис. 7.3. Налаштування параметрів обліку

При цьому установка окремих прапорців вплине на аналітику плану
рахунків, а налаштування автоматично відпрацьовуватимуться документами
конфігурації. Потрібні налаштування рекомендується здійснити перед
початком роботи. Як впливає налаштування певних прапорців, показано у
таблиці 7.1.
Якщо одночасно ведеться партіонний облік за складами, то вартість
партій встановлюється за складами, й однакові ТМЦ на різних складах можуть
мати різну вартість. Якщо це суперечить обліковій політиці підприємства, за
складами можна вести лише кількісний облік, а кількісно-підсумковий -
загалом у рамках підприємства.
Організація партіонного обліку. У програмі партії визначаються за
допомогою субконто «Партії», у вигляді яких виступають документи:
109
Таблиця 7.1 – Налаштування параметрів обліку
Облікові процеси та
підходи Прапорці Результат
Підприємство –
Автоматично встановлює субконто
Ведення Налаштування параметрів
партії на рахунки, де обліковується
партіонний облік обліку – Аналітичний
номенклатура
облік
Якщо встановлюється такий прапорець
Підприємство – Облікова хоча б однієї організації, яка
Облік ФІФО політика (бухгалтерський враховується у базі, програма
облік) примусово встановлює облік за
партіями
На рахунках, що мають аналітичний
облік за номенклатурою, буде
встановлено субконто «Склади» (Якщо
Введення зняти прапорець у процесі, надалі
Налаштування параметрів
складського обліку інформація про склади буде втрачена).
обліку – Аналітичний
(у бухгалтерському При встановленому складському обліку
облік - Введення
обліку) оцінка вибуття запасів (припустимо,
складського обліку
ФІФО або інший метод) застосовується
не в рамках всієї організації, а в рамках
складу
Підприємство – Якщо підсумковий облік ведеться, то
Налаштування параметрів при виборі партій накладається умова
Введення обліку – Аналітичний на вибір складу, з якого ведеться
підсумкового облік - Введення списання. Якщо не ведеться, то
обліку за складами складського обліку – аналітичний облік тільки кількісний,
Ведення сумового обліку склад вказується, але списання лише
за складами кількісне
Введення Налаштування параметрів
складського обліку обліку – Аналітичний Враховуються партії у рамках складів у
(у податковому облік - Введення податкових регістрах
обліку) складського (податкового)
обліку
— «Звіт виробництва за зміну»
— «Авансовий звіт»;
— «Оприбуткування товарів»;
— «Надходження товарів і послуг»;
— «Повернення товарів від покупця»;
— «Надходження з переробки»;
— «Партія (ручний облік)»;
110
— «Переміщення товарів».
Партія є джерелом інформації про документ, що утворив партію,
контрагента, договір, ціну номенклатури. Партія дозволяє представити
докладну вартісну оцінку запасів і при списанні партій реалізовувати алгоритм
погашення партій.
Для погашення партій здійснюється:
— вибір запасів, що підходять за деякими фільтрами;
— з відповідних вибирається та, яка списується за датою надходження.
При виборі роль фільтрів виконують організації, адже запаси належать
певній організації. Погашаються партії:
— у межах організації;
— у межах рахунка обліку — ТМЦ однієї номенклатури можуть бути прийняті
до обліку на різні рахунки (погашаються у межах одного рахунка, наприклад,
партії МШП не змішуються з такими самими ТМЦ, але товарами);
— у межах податкових призначень (у цьому разі використовується податковий
регістр — тільки партії, призначені для податкової діяльності, решта не
враховуються).
Аналітичний облік запасів ведеться у конфігурації (при найдокладніших
налаштуваннях в обліковій політиці) за номенклатурою (ТМЦ), складами та
партіями. Винятки — виробничі рахунки 23 «Виробництво» і 24 «Брак».
Склади бувають різних типів та описують фізичні місця зберігання. Для
зберігання даних про ТМЦ використовується довідник «Номенклатура»,
субконто «Партії» — для організації обліку вибуття запасів.
Номенклатура. У довіднику «Номенклатура» зберігається інформація
про запаси, розподілені на групи, а також послуги, що надаються і
споживаються підприємством (рис. 7.4). Для розподілу на групи за вимогами
П(С)БО 9 використовуються субрахунки, тож довідник «Номенклатура» можна
розподілити на групи відповідно до своїх завдань.
У програмі є особлива група «Послуги», що містить найменування послуг
для заповнення табличних частин, оскільки для товарів і послуг
111
використовуються одні й ті ж самі товарні документи. Групи номенклатури не
тотожні в конфігурації поняттю «Номенклатурні групи», що використовується
для обліку на виробничих рахунках і рахунках доходів.
Номенклатурні групи. Це окремий незалежний довідник, що
використовується як розріз аналітики на рахунках обліку виробництва, з іншим
Рис. 7.4. Групи довідника «Номенклатура»

розподілом на групи (продукції, що випускається, товарів, послуг, що
надаються) відповідно до завдань оцінки центрів витрат (основного
допоміжного виробництва) та доходів від продажу. Він використовується зі
звичайною метою: контроль витрат, оцінка виконання бюджетів, управління за
відхиленнями, контроль накладних витрат за групами продукції, економічної
ефективності напрямів.
При використанні конфігурації групи слід замінити відповідно до
напрямів діяльності підприємства. Кожен елемент номенклатури у довіднику
112
входить тільки до однієї групи, при цьому кількість елементів у ній
необмежена.
Одиниці вимірювання. На практиці часто виникає ситуація, коли один і
той самий об’єкт надходить у одних одиницях вимірювання, а вибуває
(продається, надходить у виробництво) в інших одиницях вимірювання.
Наприклад, товар може надходити в упаковках, бобінах, бочках, а
продаватися у штуках, метрах і літрах. Для коректного перерахунку
«1С:Бухгалтерія для України 8.0» використовує довідник «Одиниці
вимірювання», що має однорівневу структуру. Для заповнення може
використовуватися вбудований класифікатор (рис. 7.5). Заповнення звичайне
(справа вгорі вікна кнопка Підбір із класифікатора, вибрати потрібну одиницю,
натиснути Enter).
Рис. 7.5. Вбудований класифікатор

Склади. Незалежний довідник «Склади» містить перелік місць зберігання
товарів (складів, комор, кімнат тощо). Товари, що містяться на складі (тобто
фізично перебувають в одному місці), можуть бути власністю різних
підприємств. Налаштуваннями облікової політики можна налаштувати
113
погашення партій у межах складу або на підприємстві загалом. Склади можуть
бути різних видів — гуртовий, роздрібний, у конфігурації також
використовується абревіатура АТТ — автоматизована торгова точка та
неавтоматизована торгова точка (НТТ). Дві останні — для роздрібної торгівлі.
У межах складу встановлюється тип цін номенклатури з довідника «Тип цін»,
який використовуватиметься для додавання до табличної частини всієї
номенклатури, що продається.
Типи цін. Для зберігання типів цін призначено довідник «Типи цін», що
містить довільну кількість типів цін, що їх використовує підприємство. Для них
задаються валюта, метод і порядок округлення (рис. 7.6). Ціни задаються у
будь-якій валюті. Під час виписування документів продажу (рахунки, накладні)
ці ціни перераховуються у валюту документа за поточним курсом НБУ.
Рис. 7.6. Довідник «Типи цін»
Схеми реалізації. Щоб універсальний документ опрацьовував різні схеми

реалізації, у конфігурації передбачено довідник «Схеми реалізації», який може
бути налаштований користувачем. Ці схеми як параметри зазначаються у
регістрі відомостей «Рахунки обліку номенклатури» (наприклад, продукції
задається параметр Реалізація продукції тощо), які використовуються за
замовчуванням. При налаштуванні власних схем реалізації їх ще треба
включити до регістру відомостей.
Роботу зазвичай починають з обліку товарних операцій. Перед початком
оформлення документів рекомендовано переглянути перераховані довідники
(вони доступні через меню Операції - Довідники) та відредагувати їх відповідно
114
до завдань підприємства. Дрібні правки вносять у процесі роботи, але
структурні зміни зручно продумати та внести заздалегідь.
7.2 Облік прибуткових операцій ТМЦ
У конфігурації «1С:Бухгалтерія 8.0 для України» розрізняють схеми

надходження запасів від постачальників (вітчизняних та іноземних) і від
підзвітних осіб, які опрацьовуються універсальним документом «Надходження
товарів та послуг» з різними видами операцій (рис. 7.7). Номенклатура
оприбутковується на різні рахунки з урахуванням її виду, зазначеного у
документі, та відомостей регістру «Рахунки обліку номенклатури». Додаткові
витрати на придбання запасів можуть бути включені безпосередньо до їхньої
первісної вартості документами «Надходження додаткових витрат» або «ГТД
з імпорту для імпортних товарів». За допомогою цих документів
відображаються послуги сторонніх організацій.
Рис. 7.7. Документ «Надходження товарів та послуг»
115
Якщо куплені запаси з якоїсь причини доводиться повернути
постачальникові, використовуємо документ «Повернення товарів
постачальнику». Його зручно вводити на підставі накладної, якою було
оприбутковано ТМЦ, що повертається. У цьому разі більшість полів документа
заповнюються автоматично. Усі перераховані документи разом із документом
«Довіреність» і документом «Реєстрація податкових документів» (для
реєстрації вхідних податкових накладних), є в меню Основна діяльність —
Купівля.
Приклад. ТзОВ «Добро» за договором із ЗАО «Вест-трейд» придбало 10
соковижималок на суму 1200 грн. При заповненні документа спочатку
встановлюється необхідна операція (рис. 7.7, кнопка зліва вгорі). Зі списку
купівля-комісія, в переробку, обладнання та об’єкти будівництва обирається
перша операція. З такого налаштування починається заповнення всіх
багатофункціональних документів. При виборі операції змінюється видимий
склад реквізитів і граф табличної частини. Далі документ заповнюється зверху
вниз і зліва направо. Наступна кнопка Ціни та валюта (рис. 7.7) дозволяє
встановити тип цін з однойменного довідника. Товар купується за
закупівельними цінами — відповідно встановлюється тип цін Закупівельні в
довіднику Ціни та валюта.
Позначається прапорець Відобразити в податковому обліку. При цьому
відразу включається контроль податкового призначення запасів і виду
податкової діяльності. При проведенні заповнюються податкові регістри та
формується проведення за податковим планом рахунків. Якщо податковим
обліком займається окрема людина, прапорець Відобразити в податковому
обліку не вмикається, а налаштування податкового обліку можна зробити
окремо та знову провести документи.
Далі заповнюються параметри організації і контрагента. У конфігурації
«1С:Бухгалтерія 8.0 для України» збережено концепцію документів-замовлень
(договорів), за якими визначається момент взаєморозрахунків. Прямо з цього
документа вводимо документ взаєморозрахунків з контрагентом — «Договір
116
контрагента». У цьому договорі вказується схема обліку ПДВ. У системі
можливий вибір усіх варіантів «за першою» подією, за відвантаженням і за
оплатою (касовим методом). Проте протягом періоду всі документи
проводяться «за відвантаженням», а наприкінці податкового періоду
регламентним документом вони приводяться у відповідність до обраної схеми
обліку ПДВ. Документ розрахунків вноситься, якщо у рамках договору
розрахунки ведуться за рахунками окремо.
Після цього заповнюється таблична частина за документами
постачальника. При цьому можна скористатися кнопками Підбір, Заповнити,
Додати, якщо така номенклатура вже є у базі або були введені рахунки з
переліком цієї номенклатури.
Документ містить кілька табличних частин: товари, тара і послуги
заповнюються за документами постачальника. Рахунки за умовчуванням
автоматично підставляються з регістру відомостей «Рахунки обліку
номенклатури». Рахунки, розміщені на закладці, потрібні для розрахунків з
контрагентами. За умовчуванням вони беруться з регістру відомостей «Рахунки
обліку розрахунків з контрагентами» і можуть бути змінені користувачем.
Закладка Додатково призначена для відбору в списках документів за вхідними
номерами, відповідальними тощо. Після проведення документ формує
проведення, для перегляду яких призначені кнопки вгорі справа — окремо для
бухгалтерських проведень (рис. 7.8) і окремо для податкових.
Кнопка Перейти (рис. 7.7) дозволяє розглянути всю пов’язану з
документом інформацію; проведення руху регістрів, введені на її підставі
документи (як у випадку на рисунку 7.8, згодом змінено податкове призначення
запасів, отриманих за цим документом). Після проведення документ записано у
базі, він утворив партію, проведено записи у регістрах госпрозрахункового та
податкового обліку (проводки). Тепер можемо опрацювати ціни за отриманою
номенклатурою.
117
Рис. 7.8. Проведення, які формує документ «Надходження товарів та
послуг»
Підсистема ціноутворення. Перший вхід до підсистеми ціноутворення
було зроблено, встановивши в номенклатурі тип цін Закупівельні (довідник
Ціни та валюта) і зробивши такі записи у регістрі відомостей «Ціни
номенклатури» (за всією групою номенклатури, що містилася у табличних
частинах). Для кожної позиції номенклатури може бути встановлено кілька
типів цін, призначених для використання у різних ситуаціях.
Для встановлення цін використовується документ «Установка цін
номенклатури» (рис. 7.9), причому кілька разів. Особливо цей документ
зручний для групового встановлення цін (меню Основна діяльність — Товари
(матеріали, продукція, послуги) — Установка цін номенклатури).
Цей документ також можна ввести на підставі документа «Надходження
товарів та послуг» і заповнити групою номенклатури. Це можна зробити за
прибутковим документом, для чого натискається кнопка Змінити. У результаті
автоматично буде викликано обробку табличної частини, в якій можна буде всі
ціни, наприклад, збільшити на 50% (рис. 7.9), встановити їм новий тип
118
Рис. 7.9. Документ «Установка цін номенклатури»
Оптові, і при проведенні до регістру відомостей «Ціни номенклатури» будуть
записані оптові ціни за кожною номенклатурною позицією. Аналогічно
звичайні ціни може встановити, наприклад, працівник, який відповідає за це,
після їх публічного оголошення при проведенні. Як і в інших випадках,
переглядаються зроблені в регістрі записи за допомогою кнопки Перейти.
7.3 Облік видаткових операцій ТМЦ
Основні напрями вибуття запасів — це насамперед, виробнича переробка,

переміщення всередині балансу на інші склади і в торгові точки, вибуття,
безпосередньо пов’язане з продажем. Запаси можуть вибувати також з причин,
119
не пов’язаних із господарською діяльністю (так зване інше вибуття). Це може
відбуватися у результаті їх безоплатної передачі іншим юридичним та
фізичним особам, списання для власних господарських потреб, встановлення
наднормативних нестач і крадіжок тощо.
Оптовий продаж ТМЦ. Передача ТМЦ під час звичайної діяльності
підприємства оформляється у програмі документом «Реалізація товарів та
послуг» (меню Основна діяльність - Продаж).
Для документа може бути обрано один із двох видів господарських
операцій, що відображаються, — продаж, комісія товарів та реалізація
обладнання. Вибір виду операції здійснюється кнопкою Операція на панелі
інструментів.
У шапці документа зазначаються організація-продавець, контрагент і
договір з ним, а також склад, з якого відвантажуються товари. Спеціальний
прапорець в екранній формі документа дозволяє вказати необхідність
відображення документа у податковому обліку.
Документ містить різні табличні частини товарів, поворотної тари та
послуг, що надаються. Такий розподіл зручний для обліку особливостей
товарно-матеріальних цінностей і послуг, що передаються.
Нерідко різним працівникам підприємства потрібен доступ тільки до
певної інформації у документі. Можливості програми дозволяють відключати
зайві подробиці. Наприклад, можна спростити роботу з документом для
менеджера з продажів.
Ця функція зручно вирішена за допомогою кнопки на панелі
інструментів, якою показуються або виключаються рахунки обліку розрахунків.
При увімкненій кнопці, крім реквізитів на закладці Рахунки обліку розрахунків
(рис. 7.10).
120
Рис. 7.11. Документ «Реалізація товарів та послуг»
У табличній частині списку ТМЦ стають доступними додаткові
реквізити:
— рахунок обліку ТМЦ у бухгалтерському обліку;
— схема реалізації із зазначенням бухгалтерських рахунків для обліку
доходів і собівартості;
— стаття приросту-убутку запасів, за якою ця операція буде відображена
у податковій декларації;
— податкове призначення ТМЦ;
— проводка, що формує документ у разі реалізації.
Під час оприбуткування товарів документом «Надходження товарів та
послуг» їм присвоюється податкове призначення, як правило, «для
господарської діяльності». Якщо надалі напрям використання цих запасів
змінюється, перед їх використанням змінюють податкове призначення запасів
спеціальним документом «Зміни податкового призначення запасів».Зміна
податкового призначення спричинює перегляд суми валових витрат і суми
податкового кредиту з ПДВ. Результатом проведення документа будуть
121
коригувальні проводки з валових витрат, з ПДВ та відповідні коригувальні
бухгалтерські проводки з ПДВ
1. Дайте визначення виробничим запасам та наведіть їх класифікацію в
бухгалтерському обліку.
2. Які рахунки та субрахунки Плану рахунків використовуються для обліку
виробничих запасів?
3. Охарактеризуйте основні комплекси задач обліку виробничих запасів в
умовах комп’ютерного оброблення даних.
4. Розкрийте інформаційні взаємозв’язки задач з обліку виробничих запасів
з іншими ділянками обліку та управлінською інформаційною системою
5. Особливості автоматизованого обліку виробничих запасів.
6. Налаштування системи перед початком роботи.
7. Робота з довідниками.
8. Організація партіонного обліку в «1С: Бухгалтерія».
9. Автоматизація обліку прибуткових операцій ТМЦ.
10. Підсистема ціноутворення в програмі «1С: Бухгалтерія».
11. Автоматизація обліку видаткових операцій ТМЦ у «1С: Бухгалтерія».
Документ «Реалізація товарів та послуг».
1. Інформація про рахунки обліку номенклатури організацій зберігається:
1. У довіднику «Номенклатура»;
2. У довіднику «Номенклатурні групи»;
3. У регістрі відомостей «Основні специфікації номенклатури»;
4. У регістрі відомостей «Рахунку обліку номенклатури»;
5. Усередині програми й недоступна для корегування користувачем.
2. У записах регістра відомостей «Рахунки обліку номенклатури» рахунки
обліку номенклатури задаються:
1. За видами номенклатури для всього підприємства в цілому;
2. За видами номенклатури й організаціям підприємства
3. За видами номенклатури, організаціям підприємства й місцям
зберігання;
122
4. За видами номенклатури, організаціям підприємства й призначенню
використання;
5. За видами номенклатури, організаціям підприємства, місцям зберігання
і призначенню використання.
3. У записах регістра відомостей «Рахунки обліку номенклатури» рахунки
обліку номенклатури задаються:
1. Тільки для кожної номенклатурної позиції;
2. Тільки для груп номенклатури;
3. Як для кожної номенклатурної позиції, так і для груп номенклатури;
4. Для кожної номенклатурної позиції, для груп номенклатури й для всієї
номенклатури в цілому.
4. Якщо в план рахунків користувачем введені власні субрахунку обліку
номенклатури, то:
1. Їх не можна додати в регістр відомостей «Рахунку обліку
номенклатури»;
2. У регістр відомостей «Рахунки обліку номенклатури» вони можуть
бути додані, але вони не будуть автоматично відображатися в документах
типової конфігурації;
3. Їх можна додати в регістр відомостей «Рахунки обліку номенклатури» і
вони будуть автоматично відображатися в документах типової конфігурації.
5. Список складів (місць зберігання) представлений у типовій конфігурації за
допомогою об'єкта:
1. Довідник;
2. Перерахування;
3. Регістр відомостей;
4. План видів характеристик;
5. План видів обміну.
6. Список «Рахунки обліку номенклатури» представлений у типовій
конфігурації об'єктом:
1. Довідник;
2. Регістр бухгалтерії;
3. Регістр відомостей;
4. Документ;
5. Журнал.
7. Метод списання запасів (ФІФО, за середньозваженою вартістю та інші)
встановлюється:
1. Для кожної номенклатурної позиції;
2. Для груп номенклатури;
3. Єдиним для всієї номенклатури;
5. Всіма способами.
8. Метод списання запасів (ФІФО, за середньозваженою вартістю та інші)
встановлюється:
1. Єдиним для бухгалтерського обліку й податкового обліку;
2. Єдиним для всіх організацій підприємства;
123
3. Окремо для бухгалтерського обліку й податкового обліку, але
єдиним для всіх організацій підприємства;
4. Єдиним для бухгалтерського обліку й податкового обліку, але
індивідуально для кожної організації підприємства;
5. Окремо для бухгалтерського обліку й податкового обліку, а також
індивідуально для кожної організації підприємства.
9. При введенні документа «Надходження товарів і послуг» для кожної
номенклатурної позиції рахунок дебету визначається автоматично:
1. Виходячи з даних довідника «Номенклатура»;
2. Виходячи з даних довідника «Номенклатурні групи»;
3. Виходячи з даних регістра відомостей «Рахунку обліку номенклатури»;
4. Виходячи з даних регістра відомостей «Ціни номенклатури»;
5. Виходячи з даних регістра відомостей «Рахунку обліку розрахунків з
10. Виконана установка порядку оплати й цін поширюється:
1. На всі документи з обліку номенклатури;
2. На всі документи одного обраного виду;
3. На один поточний документ;
4. На поточний рядок табличної частини документа.
11. У типової конфігурації аналітичний облік матеріалів за складами:
1. Не передбачений;
2. Установлюється шляхом введення субконто «Склади» звичайним
способом;
3. Установлюється за допомогою спеціальної обробки «Налаштування
параметрів обліку»;
4. Установлюється за допомогою обробки «Облікова політика
(бухгалтерський облік)».
5. Установлюється за допомогою сервісу «Налаштування поточного
користувача».
12. У типової конфігурації аналітичний облік матеріалів за партіями:
1. Не передбачений
2. Встановлюється шляхом введення в план рахунків субконто «Партії»
звичайним способом;
3. Встановлюється за допомогою спеціальної обробки «Налаштування
параметрів обліку»;
4. Встановлюється за допомогою обробки «Облікова політика
(бухгалтерський облік)»;
5. Встановлюється за допомогою сервісу «Налаштування поточного
користувача».
13. Зазначене налаштування по веденню партіонного обліку:
1. Поширюється на рахунки обліку матеріалів;
2. Поширюється на рахунки обліку матеріалів і готової продукції;
3. Поширюється на рахунки обліку матеріалів, товарів і готової
продукції;
4. Поширюється на всі рахунки плану рахунків «Госпрозрахунковий»;
124
5. Поширюється на всі рахунки, на яких ведеться облік за субконто
«Номенклатура».
14. Виконане налаштування «Вести складський облік»:
1. Забезпечує ведення оперативного складського обліку поза системою
2. Забезпечує ведення аналітичного обліку за складами на всіх рахунках,
на яких ведеться облік по субконто «Номенклатура»;
3. Забезпечує ведення аналітичного обліку за складами на рахунках
обліку матеріалів, товарів і готової продукції;
обліку матеріалів і товарів;
обліку матеріалів.
15. Виконане налаштування «Вести сумовий облік по складах»:
1. Забезпечує ведення аналітичного обліку за складами на всіх рахунках,
на яких ведеться облік за субконто «Номенклатура»;
2. Забезпечує ведення оперативного складського обліку поза системою
3. На рахунках обліку номенклатури для субконто «Склади» буде
установлено ознаку «Кількісний»;
4. На рахунках обліку номенклатури для субконто «Склади» буде
установлено ознаку «Сумовий»;
5. На рахунках обліку номенклатури для субконто «Склади» будуть
одночасно встановлені ознаки «Кількісний» і «Сумовий».
16. Якщо зняти прапорець «Вести сумовий облік за складами», то таке
налаштування:
1. Скасовує ведення аналітичного обліку за складами на всіх рахунках, на
яких ведеться облік за субконто «Номенклатура»
2. Скасовує ведення оперативного складського обліку поза системою
3. На рахунках обліку номенклатури для субконто «Склади» встановлює
ознаку «Кількісний» і знімає ознаку «Сумовий»;
4. На рахунках обліку номенклатури для субконто «Склади» встановлює
ознаку «Сумовий» і знімає ознаку «Кількісний»;
5. На рахунках обліку номенклатури для субконто «Склади» одночасно
встановлюються ознаки «Кількісний» і «Сумовий».
17. Партіонний облік номенклатури встановлюється:
1. Одночасно для бухгалтерського й податкового обліку;
2. Окремо для бухгалтерського й окремо для податкового обліку;
3. Тільки для бухгалтерського обліку;
4. Тільки для податкового обліку;
5. Тільки для оперативного обліку, що ведеться поза системою
бухгалтерського обліку.
18. Якщо на підприємстві аналітичний обліку ведеться за партіями, то
скасування партіонного обліку:
125
1. Буде заблоковано;
2. Можливе, але спричинить втрати інформації про партії на рахунках
обліку номенклатури;
3. Можливе, і не приведе до втрати інформації про партії на рахунках
обліку номенклатури;
4. Можливе, причому інформація про партії, зафіксована на рахунках
обліку номенклатури буде збережена в системі оперативного обліку;
5. Можливе, причому інформація про партії, зафіксована на рахунках
обліку номенклатури буде збережена на допоміжних забалансових рахунках
бухгалтерського обліку.
19. У типової конфігурації в регістрі відомостей «Ціни номенклатури»:
1. Для кожної номенклатурної позиції визначаються ціни покупки й
продажу;
2. Для кожної номенклатурної позиції визначаються оптова й роздрібна
ціни;
ціни, а також ціни покупки й продажу;
ціни, а також ціни покупки й продажу, а також порядок включення в ціну ПДВ.
20. У типової конфігурації регістр відомостей «Ціни номенклатури»:
1. Є періодичним, ведеться в розрізі виміру «Організація»;
2. Не є періодичним, ведеться в розрізі виміру «Організація»;
3. Є періодичним і не ведеться в розрізі виміру «Організація»;
4. Не є періодичним і не ведеться в розрізі виміру «Організація».
21. Документ типової конфігурації «Рахунок на оплату покупцем»:
1. Виконує резервування товарів, реєструючи рух в відповідному
регістрі накопичення;
2. Встановлює ціни товарів, реєструючи рух у відповідному регістрі
відомостей;
3. Відображає операцію виписки рахунку в системі бухгалтерського
обліку, реєструючи рух у відповідному регістрі бухгалтерії;
4. Відображає операцію виписки рахунку в системі податкового обліку,
реєструючи рух у відповідному регістрі бухгалтерії;
5. Не реєструє рухів ні в яких регістрах.
126
Тема 8. Автоматизація обліку витрат на виробництво та послуги у
програмі «1С: Бухгалтерія»
План
8.1 Автоматизація обліку витрат на виробництво
8.2 Автоматизація обліку витрат на послуги
8.1 Автоматизація обліку витрат на виробництво
Прийнято вважати, що програмний продукт «1С: Бухгалтерія 8.0 для

України» використовується в основному для ведення бухгалтерського та
податкового обліку. Проте його широкі функціональні можливості дозволяють
вирішувати завдання, що виходять далеко за межі бухгалтерії, — наприклад,
автоматизація облікових завдань виробничого процесу, виготовлення товарів та
надання послуг.
Використовуючи програму «1С:Бухгалтерія 8.0», можна обліковувати
виробничі процеси, починаючи з моменту придбання сировини до випуску вже
готової продукції. При цьому виробничі операції автоматично
відображатимуться як у бухгалтерському, так і в податковому обліку. Протягом
місяця витрати, пов’язані з виробничою діяльністю підприємства,
відображаються на рахунках обліку витрат.
Весь алгоритм дій бухгалтера з обліку операцій виробничого характеру
візуалізовано у програмі в розділі «Виробництво» (рис. 8.1). Послідовність
облікових операцій починається із заповнення документа «Вимога-накладна».
Проте тут важливо підкреслити, що: запаси, які використовуються для
виробництва товарів, обов’язково повинні заздалегідь бути оприбутковані на
складі, і лише зі складу вони можуть бути передані у виробництво.
Готова продукція оприбутковується на складі за плановою собівартістю.
Потім наприкінці місяця на підставі інвентаризації визначаються залишки
незавершеного виробництва. I фінальною операцією обліку виробництва є
127
Рис. 8.1. Розділ «Виробництво» програми «1С:Бухгалтерія 8.0»
розрахунок фактичної собівартості продукції, до вартості якої включаються
загальновиробничі витрати.
Перед тим, як проводити першу завершальну операцію, вам потрібно
буде встановити налаштування облікової політики. Тут визначається спосіб
розподілу непрямих витрат і спосіб розрахунку собівартості виробництва.
Розглянемо послідовність дій з обліку виробництва у програмі
«1С:Бухгалтерія для України 8».
Для фіксації домовленості з постачальником про придбання сировини
використовується документ «Рахунок на оплату постачальника», який може
бути також підставою для його оплати й отримання. Залежно від способу
оплати на підставі цього документа можна виписати або «Видатковий касовий
ордер» (плата готівкою), або «Платіжне доручення» (безготівкова оплата). У
документі вмикається прапорець Сплачено — для обліку фактичної витрати
коштів за відомостями, отриманими з банку. Унаслідок цього після проведення
документа залишок коштів на розрахунковому рахунку підприємства зміниться.
128
Отриману податкову накладну вносять до програми за допомогою
документа «Реєстрація вхідного податкового документа», який буде
підставою для його запису до реєстру податкових накладних.
Відповідними документами відображається надходження сировини та
матеріалів на склад — за оплати готівкою ця операція фіксується документом
«Авансовий звіт», при безготівковій оплаті — документом «Надходження
товарів і послуг». Заздалегідь вибирається вид операції (кнопка Операція), яка
буде виконана під час проведення документа (у цьому разі
операція Покупка, комісія), при цьому автоматично формуються назва
документа та необхідний склад графічної частини документа. А при заповненні
даних про куплені запаси рахунки бухгалтерського та податкового обліку
автоматично підставляються з регістру «Рахунок обліку (БО)».
Для реєстрації факту передачі матеріалів зі складу у виробництво
використовується документ «Вимога-накладна». Вартість матеріалів,
поміщених до табличної частини документа, списується на витрати
виробництва. Причому в цьому документі можна відобразити різні види витрат:
виробничі та загальновиробничі, адміністративні та витрати на збут
(закладка Рахунки витрат). У бухгалтерському обліку вони відповідають
списанню вартості матеріалів на відповідні рахунки.
Перелік матеріалів, зазначених у документі, прив’язується до певної
номенклатурної групи, яка визначає аналітику витрат (закладка Рахунки
витрат). Розподіл непрямих (загальновиробничих) витрат при розрахунку
собівартості готової продукції буде виконано саме на цю номенклатурну групу.
На цій самій закладці вибирається підрозділ, на витрати якого
списуватимуться матеріали, передані у виробництво.
Виробничі підсумки випуску продукції щодня повинні вноситися до
інформаційної бази документом «Звіт виробництва за зміну». У цьому
документі реквізити склад, підрозділ організації, продукція/послуга є
обов’язковими для заповнення та вибираються з відповідних довідників.
129
У табличній частині документа значення Специфікація визначає норми
витрати матеріалів для виготовлення конкретної продукції. Цей довідник норм
потрібен для автоматичного розрахунку матеріалів при введенні на підставі
цього документа іншого документа — «Вимога-накладна». Решта реквізитів
заповнюється автоматично при виборі продукції. Наприклад, реквізит Рахунок
витрат — його значення вибирається з плану рахунків бухгалтерського обліку
й автоматично заповнюється при виборі продукції залежно від виду підрозділу
Планова витрата матеріалів на випущену продукцію та розрахункові
залишки у незавершеному виробництві програма визначає автоматично. Дані
цього документа відображаються у регістрах «Випуск продукції» у
бухгалтерському обліку та в регістрах податкового і бухгалтерського обліку в
планових цінах (рис. 8.2).
Рис. 8.2. Документ «Вимога - накладна»
130
У цьому документі на спеціальній закладці Послуги можна зазначити
відомості про «внутрішні» послуги, надані іншому підрозділу підприємства, а
на закладці Зворотні відходи — відомості про зворотні відходи, які утворилися
під час виготовлення продукції.
Особливий вид виробничого процесу — надання послуг виробничого
характеру, внаслідок яких не з’являються матеріальні цінності. Результати
цього виробничого процесу вносять до інформаційної бази програми
документом «Акт про надання послуг виробничого характеру». Проведенням
цього документа реєструється витрата матеріалів, пов’язаних із наданням
послуг виробничого характеру.
Повернення на склад відходів виробництва реєструється документом
«Оприбуткування матеріалів з виробництва». Наприкінці місяця розрахункові
залишки матеріалів у незавершеному виробництві можуть бути скориговані
документом «Інвентаризація незавершеного виробництва».
Операції з обліку виробничих витрат автоматично відображаються у
бухгалтерському та податковому обліку. Підсумковий розрахунок собівартості
продукції, виготовленої підприємством, виконується автоматично за
допомогою документа «Закриття місяця» (рис. 8.3). Цей документ проводить
велику частину регламентних операцій у бухгалтерському та податковому
обліку. Причому кожна регламентна операція виконується не більше одного
разу на місяць для бухгалтерського обліку та один раз на квартал для
податкового обліку.
Для виробництва такими регламентними операціями є:
1) коригування фактичної вартості номенклатури;
2) розрахунок і коригування собівартості продукції;
3) переоцінка вартості запасів;
4) формування залишку незавершеного виробництва (для податкового обліку).
У «1С:Бухгалтерії 8.0» автоматизовано облік витрат підприємства на
випуск готової продукції та розрахунок собівартості продукції та послуг.
131
Рис. 8.3. Документ «Закриття місяця»
Протягом місяця облік готової продукції ведеться за плановою собівартістю, а
наприкінці місяця розраховується її фактична собівартість. При розрахунку
фактичної собівартості випущеної продукції автоматично формуються записи
на різницю між плановою та фактичною собівартістю готової продукції та
напівфабрикатів, розподіляються прямі та непрямі витрати за підрозділами.
Залежно від специфіки виробництва на підприємстві при розподілі
загальновиробничих витрат застосовують різні бази розподілу.
База розподілу витрат у вигляді способу розподілу встановлюється у
регістрі відомостей «Методи розподілу непрямих витрат організацій». У
колонці База розподілу вибирається один із 4-х методів розподілу:
- обсяг випуску — за базу береться кількість випущеної в звітному
періоді продукції;
- планова собівартість — за базу береться планова вартість випущеної
продукції;
132
- оплата праці — за базу береться сума витрат за статтями з
видом Оплата праці;
- матеріальні витрати — за базу береться сума витрат за статтями з
видом Матеріальні витрати.
Якщо для загальновиробничих витрат потрібно встановити загальний
спосіб розподілу, в цьому випадку не зазначаються рахунок витрат, підрозділ та
стаття витрат. Так само можна встановити загальний спосіб розподілу всіх
витрат, що акумулюються на одному рахунку.
При виборі способу розподілу в регістрі відомостей «Способи розподілу
статей витрат організацій» (рис. 8.4) необхідно проставити дату, з якої
застосовується цей спосіб розподілу. При зміні способу розподілу до регістру
відомостей вводиться новий запис із зазначенням у ньому способу розподілу та
дати, з якої він застосовуватиметься.
Рис. 8.4. Регістр відомостей «Способи розподілу статей витрат

організацій»
8.2 Автоматизація обліку витрат на послуги
Собівартість робіт, послуг — це вартісне вираження витрат підприємства,

з використанням у технологічному процесі виконання робіт та надання послуг
природних ресурсів, сировинних матеріалів, палива, енергії, основних фондів,
інструменту, інвентарю, трудових та фінансових ресурсів, а також інших витрат
на їх виробництво. Витрати, що включаються до собівартості послуг,
визначаються П(С)БО та галузевими інструкціями з питань планування, обліку
і калькуляції собівартості робіт, послуг.
133
За способом включення до собівартості послуг витрати поділяються на
прямі та непрямі. Прямі витрати пов’язані з виробництвом певного виду послуг
та можуть бути безпосередньо віднесені на його собівартість. Непрямі — не
можуть бути розподілені на собівартість окремих видів послуг. Поділ витрат на
прямі та непрямі залежить від галузевих особливостей, організації
виробництва, прийнятого методу калькулювання собівартості продукції.
За ознакою залежності від обсягів випуску продукції (виконання робіт,
надання послуг) витрати підприємства поділяються на постійні та змінні.
Змінні витрати нормуються на кожну одиницю продукції; їх величина
змінюється пропорційно до зміни обсягу випуску. Величина постійних витрат
не залежить від обсягу випуску продукції (робіт, послуг); їх питомий розмір у
складі загальних витрат, що зменшують фінансовий результат, при збільшенні
обсягу випуску скорочується, а при зниженні — збільшується.
Калькулювання — це визначення собівартості робіт, послуг. Витрати, що
формують собівартість наданих послуг, визнаються витратами того звітного
періоду, в якому були визнані доходи від їх надання.
З погляду системи «1C», є два типи послуг, що надаються підприємством:
внутрішні послуги між підрозділами та для зовнішніх споживачів, які у свою
чергу, поділяються на калькульовані (щодо яких відбудеться розрахунок
собівартості випуску) та некалькульовані. Кожен із цих типів послуг
відображається у системі по-різному.
У конфігурації «Бухгалтерія для України» можливим є облік послуг
виробничого характеру трьома способами: за плановими цінами, без
використання планових цін (за виручкою від реалізації) та комбінований метод.
Спосіб обліку послуг можна вибрати у налаштуваннях облікової політики
організації (Підприємство - Облікова політика – Облікова політика організацій
- Виробництво).
У варіанті без використання планових цін реалізація послуг
відображається за допомогою документа «Реалізація товарів та послуг».
Собівартості розраховується таким чином: виробничі витрати за тими
134
номенклатурними групами, які були зазначені у документах «Реалізація
товарів та послуг» на закладці Послуги, списуються на собівартість
реалізованих послуг пропорційно до виручки за цими послугами. При цьому
номенклатурна група проставляється в елементі довідника «Номенклатура».
При комбінованому методі рекомендується кожен із видів послуг (регулярні та
разові) відображати за різними номенклатурними групами. Розглянемо на
конкретному прикладі правильність формування собівартості послуг з
використанням планових цін та заповнення декларації про прибуток.
Приклад. Підприємство «Добро» надає послуги стороннім організаціям з
ремонту сільгосптехніки. Шкала складності ремонтів поділяється на три
категорії: ремонт легкої складності, ремонт середньої та високої складності.
Собівартість послуг формується, як показано у таблиці 8.1.
Таблиця 8.1 – Склад собівартості послуг
Рахунок Види складності ремонтів
Статті витрат
витрат Легкий Середній Складний
Витрати на первинний виїзд-огляд фахівця-
91 + +
інженера на місце складання договору
Запчастини 231 + + +
Зарплата ремонтного відділу 231 + + +
Амортизація обладнання 231 + + +
Електроенергія 91 + +
Витрати на оренду приміщення ремонтного
91 + + +
цеху
Витрати на інші комунальні послуги 91 + + +
Витрати на проведення випробних робіт 91 +
Основним принципом відображення зовнішньої послуги таким способом

є те, що протягом періоду випуск відображається за плановою собівартістю.
Наприкінці періоду розрахунок фактичної собівартості буде скориговано на
фактичну вартість витрат. У типовій конфігурації реалізація послуг
виробничого характеру відображається документом «Акт про надання
виробничих послуг» (меню Продаж - Акт про надання виробничих послуг)
(рис. 8.5 ).
135
Рис. 8.5. Документ «Акт про надання виробничих послуг»
При проведенні документа «Акт про надання виробничих послуг»

фіксується виручка, собівартість послуг у планових цінах та формуються
проведення (рис. 8.6).
Рис. 8.6. Проведення документа «Акт про надання виробничих послуг»
Обов’язковою умовою заповнення цього документа для розрахунку

фактичної вартості послуги є заповнене поле Планова вартість.. Планова
136
собівартість може зазначатися користувачем вручну або підставлятися з
документа «Установка цін номенклатури».
Важливим принципом обліку прямих виробничих витрат є ведення
аналітичного обліку в розрізі номенклатурних груп. У номенклатурну групу
слід об’єднувати послуги, що мають однакову структуру собівартості і з
погляду податкового обліку належать до одного виду діяльності.
Для поділу ремонтів на категорії складності необхідно створити три
номенклатурні групи: ремонти легкої складності, ремонти середньої і високої
складності.
Варто зазначити, що прямі витрати, пов’язані з наданням послуг, слід
накопичувати на тому підрозділі та в тій номенклатурній групі, щодо яких у
майбутньому буде відображено випуск.
Для того, щоб витрати на оплату праці розділити на безпосередньо
пов’язані з наданням послуг і на загальновиробничі (у даному прикладі це
заробітна плата працівників ремонтної дільниці), необхідно коректно
налаштувати елемент довідника «Способи відображення зарплати в
регламентованому обліку». Для того, щоб у калькуляції надалі побачити суми
амортизації основних засобів (рахунки 231 і 91), безпосередньо пов’язаних із
наданням послуг, та загальновиробничі, слід коректно налаштувати елемент
довідника «Способи відображення зарплати в регламентованому обліку».
Господарські операції, документи, кореспонденція рахунків показано в
таблиці 8.2.
Проаналізувати правильність проведення господарських операцій можна
на підставі даних оборотно-сальдової відомості за рахунками 91 і 231 за певний
період. За допомогою кнопки Настройка можна вивести дані щодо
податкового і бухгалтерського обліку, а також різницю між ними й обороти.
137
Таблиця 8.2 - Господарські операції
Зміст операції Кореспонденція Документ у
«1С»
рахунків
Д-т К-т
Нараховано зарплату працівникам ремонтної 231 661 Нарахування
ділянки 231 651 зарплати
Матеріали 231 201 Вимога-
накладна
Електроенергія 91 631 Надходження
Комунальні послуги 91 631 товарів та
Витрати на оренду ремонтного цеху 91 631 послуг
Витрати на проведення випробних робіт Нарахування
(зарплата відділу контролю якості виконаних зарплати
робіт)
Витрати на відрядження 91 3721 Авансовий звіт
Амортизація ОЗ загальновиробничого 91 131 Закриття місяця
призначення
Для вибору методу розподілу витрат рахунка 91 «Загальновиробничі
витрати» в обліковій політиці організацій у вкладці Виробництво слід
встановити відповідний прапорець (Підприємство – Облікова політика –
Облікова політика організацій). Можливо відмовитися від встановлення
прапорця та перейти за прямим посиланням до регістру відомостей «Методи
розподілу непрямих витрат». Цей регістр дає можливість встановити базу
розподілу загальновиробничих витрат не лише у бухгалтерському обліку, а й у
податковому. У нашому випадку базою розподілу буде планова собівартість,
заздалегідь установлена в документі «Акт про надання виробничих послуг».
Документ заповнюється автоматично з урахуванням оборотів за дебетом
рахунка 23, зокрема з урахуванням проводок Д-т 23 К-т 91, сформованих
документом «Закриття місяця».
Розраховується фактична собівартість наприкінці місяця у документі
«Закриття місяця» зі встановленим прапорцем Розрахунок і корегування
собівартості послуг. На кінець звітного періоду формуємо документ
138
«Визначення фінансових результатів» — він віднесе собівартість реалізованих
послуг на фінансові результати.
Бажано обидва документи проводити останнім числом місяця, інакше є
імовірність неточного закриття рахунків витрат і доходів. Для того, щоб
побачити суми, які мали б потрапити до Декларації з прибутку, потрібно
сформувати оборотно-сальдові відомості за рахунками 231, 91, 92 тощо,
виділивши в угрупованні субконто податкове призначення та додавши статті
витрат за Декларацією з податку на прибуток (рис. 8.7).
Рис. 8.7. Екранна форма документа
Якщо рахунки витрат у документах збігаються з рахунками витрат,

зазначеними у статтях витрат Декларації з податку на прибуток, то цей звіт
сформується без попереджень про неправильність заповнення (технічний
аналіз). Для детального розгляду, які ж витрати потрапили за бухгалтерським та
податковим обліком, можна сформувати довідку-розрахунок у пункті
Калькуляція (меню Звіти).
139
1. Характеристика та склад задач обліку витрат на виробництво в умовах

автоматизації.
2. Інформаційна база обліку витрат на виробництво.
3. Характеристика нормативно-довідкової, вхідної та вихідної інформації.
4. Структура розділу «Виробництво» програми «1С: Бухгалтерія».
5. Призначення та порядок формування документа «Рахунок на оплату
постачальника» в програмі «1С: Бухгалтерія».
6. Призначення та порядок формування документа «Вимога-накладна» в
7. Особливості автоматизованого обліку послуг.
8. Призначення та порядок формування документа Документ «Акт про
надання послуг виробничого характеру».
9. Автоматизація підсумкового розрахунку собівартості продукції.
10. Призначення документа «Інвентаризація незавершеного виробництва».
1. У типовій конфігурації аналітичний облік на рахунку 23 «Виробництво»
ведеться в розрізі:
1. Одного виду субконто: «Статті витрат»;
2. Двох видів субконто: «Статті витрат» і «Підрозділи»;
3. Двох видів субконто: «Статті витрат» і «Номенклатура»;
4. Трьох видів субконто: «Статті витрат», «Підрозділи», «Номенклатура»;
5. Трьох видів субконто: «Статті витрат», «Підрозділи», «Номенклатурні
групи».
2. У типовій конфігурації аналітичний облік на рахунку 91 «Загальновиробничі
витрати» ведеться в розрізі
1. Одного виду субконто: «Статті витрат»;
2. Двох видів субконто: «Статті витрат» і «Підрозділи»;
3. Двох видів субконто: «Статті витрат» і «Номенклатура»;
4. Трьох видів субконто: «Підрозділи», «Номенклатурні групи», «Статті
витрат»;
5. Трьох видів субконто: «Статті витрат», «Підрозділи», «Номенклатура».
3. При введенні документів типової конфігурації з обліку виробництва та
випуску продукції рахунки обліку випущеної продукції бухгалтерського й
податкового обліку:
1. Визначаються за замовчуванням, виходячи з даних довідника
«Номенклатура»;
140
2. Визначаються за замовчуванням виходячи з даних довідника
«Номенклатурні групи»;
3. За замовчуванням виходячи з даних регістра зведень «Рахунка обліку
номенклатури»;
4. Вводяться тільки вручну;
5. Визначаються за замовчуванням виходячи з даних довідника
«Специфікації номенклатури».
4. У типовій конфігурації списання непрямих витрат здійснюється:
1. Документом «Закриття місяця»;
2. Документом «Розрахунок собівартості випуску»;
3. Документом «Установка порядку закриття підрозділів»;
4. Автоматично при переході до нового звітного періоду.
5. Розподіл загальновиробничих витрат на рахунки обліку прямих витрат
виконується:
1. Тільки за виробничими підрозділами;
2. За виробничими підрозділами і номенклатурними групами;
3. Тільки за номенклатурними групами;
4. Тільки за статтями витрат;
5. За номенклатурними групами і статтями витрат.
6. У типовій конфігурації порядок і база розподілу загальновиробничих витрат
для цілей бухгалтерського обліку визначаються:
1. Вмістом регістра зведень «Рахунка, який переоцінений в особливому
порядку»;
2. Вмістом регістра зведень «Порядок закриття підрозділів»;
3. Вмістом регістра зведень «Облікова політика (бухгалтерський облік)»;
4. Документом «Установка порядку закриття підрозділів»;
5. Вмістом регістра зведень «Методи розподілу непрямих витрат
організації».
7. Документ типової конфігурації «Інвентаризація незавершеного виробництва»
забезпечує:
1. Введення вартісної оцінки залишків незавершеного виробництва тільки
за бухгалтерським обліком;
2. Введення вартісної оцінки залишків незавершеного виробництва тільки
за податковим обліком;
3. Введення єдиної вартісної оцінки залишків незавершеного
виробництва, використовуваної для бухгалтерського й податкового обліку;
4. Введення вартісної оцінки залишків незавершеного виробництва
окремо для бухгалтерського й податкового обліку.
8. Документ типової конфігурації «Інвентаризація незавершеного
виробництва»:
1. Не призводить до змін у жодному з регістрів системи;
2. Призводить до змін тільки в одному регістрі бухгалтерії
«Податковий»;
«Госпрозрахунковий»;
141
4. Призводить до змін тільки в двох регістрах «Госпрозрахунковий» і
5. Призводить до змін в регістрах «Госпрозрахунковий» і «Податковий»,
а також у регістрах накопичення.
9. Документ типової конфігурації «Інвентаризація незавершеного виробництва»
забезпечує введення залишків незавершеного виробництва:
1. Тільки у вартісній оцінці;
2. Тільки в натуральній оцінці;
3. Одночасно у вартісній та натуральній оцінках;
4. У вартісній та (чи) натуральній оцінках на вибір користувача.
10. У документі типової конфігурації «Вимога-накладна» рахунки обліку ТМЦ
1. Тільки користувачем вручну;
2. Тільки автоматично, виходячи з даних регістра зведень «Рахунки
обліку номенклатури»;
3. Тільки автоматично, виходячи з довідника «Види номенклатури»;
4. Автоматично, виходячи з даних регістра зведень «Рахунки обліку
номенклатури», а також вручну;
5. Автоматично, виходячи з довідника «Види номенклатури», а також
вручну.
11. До складу номенклатурних груп довідника «Номенклатурні групи»
допускається включати:
1. Тільки групи довідника «Номенклатура», якщо в останньому задана
ієрархічна структура;
2. Елементи довідника «Номенклатура», тільки в тому випадку, коли в
останньому не задана ієрархічна структура;
3. Тільки елементи довідника «Номенклатура» поза залежністю від
ієрархічної структури довідника «Номенклатура»;
4. Групи чи елементи довідника «Номенклатура» поза залежністю від
5. Елементи інших довідників, не пов'язаних з довідником
12. Оприбуткування зворотних відходів з виробництва виконується в типовій
конфігурації за допомогою:
1. Документа «Вимога-накладна»;
2. Документа «Надходження додаткових витрат»;
3. Документа «Звіт виробництва за зміну»;
4. Документа «Надходження товарів і послуг»;
5. Тільки за допомогою введеня вручну.
Тема 9. Автоматизація обліку грошових коштів
142
План
9.1 Облік готівки підприємства.
9.2 Облік безготівкових розрахунків.
9.1 Облік готівки підприємства
Для узагальнення інформації про наявність і рух коштів у конфігурації

«1С:Бухгалтерія 8.0 для України» використовується активний рахунок 30
«Каса» (рис. 9.1) з двома субрахунками рахунка 301 «Каса в національній
валюті» та 302 «Каса в іноземній валюті».
Рис. 9.1. Налагодження параметрів обліку по касі

Операції і розрахунки з готівкою в іноземній валюті відображаються у
валюті розрахунків і паралельно у гривнях з урахуванням вимог П(С)БО 21
«Вплив змін валютних курсів». При цьому сума автоматично перераховується
(з урахуванням вказаних у довіднику «Валюти» програми курсів валют) у
гривні за валютним курсом на день здійснення операції і на дату балансу з
143
відображенням курсових різниць. Основна валюта встановлюється у меню
Підприємство – Налаштування параметрів обліку (рис. 9.1).
Довідник «Статті руху грошових коштів» заповнюється користувачами
за їхніми потребами. З нормативних документів тільки у П(С)БО 4, що
регламентує складання Звіту про рух грошових коштів, йдеться про те, що рух
коштів повинен бути представлений за видами діяльності (операційною,
інвестиційною та фінансовою). Це – як мінімум. Для внутрішнього
користування можна організувати та глибший розподіл у цих межах.
Довідник «Призначення готівки» (рис. 9.2), використовується у програмі
для складання «Вкладного листа журналу реєстрації касових ордерів». У
ньому регламентовано подання інформації про цільове призначення коштів.
Наперед визначені елементи довідника використовуються для заповнення
відповідного реквізиту касових ордерів.
Рис. 9.2. Довідник «Призначення готівки»

З погляду звітності, користувачів цікавить тільки розподіл коштів за
видами (у національній та іноземній валюті). Ні форма (готівкова,
безготівкова), ні тим більше місця зберігання (операційні каси, каси
відокремлених підрозділів) їх не цікавлять. Проте підприємства у деяких
144
випадках зобов’язані мати кілька кас. Наприклад, у відокремлених підрозділах,
що здійснюють операції з готівкою з оформленням прибуткових і видаткових
касових ордерів та розташовані окремо від юридичної особи, доведеться
організовувати додаткові субрахунки. Може виявитися так, що доцільно буде
на рахунку 302 ввести субрахунки третього порядку («Каса в USD», «Каса у
RUR», «Каса в EUR»).
Касові операції поділяються на дві групи:
1) прибуткові — надходження грошей до каси;
2) видаткові — операції видачі грошей.
Рух за рахунком «Каса» відповідає фізичному руху грошей (крім єдиного
випадку — уцінки/дооцінки валюти у результаті перерахунку за валютним
курсом).
Операції оформляють прибутковим касовим ордером. Реєструють їх у
журналі реєстрації прибуткових ордерів або видатковим ордером (платіжною
відомістю) у журналі витратних ордерів. Формують звіти касира, вкладні
аркуші касової книги, які за формою і змістом повторюють форму таі зміст
документів у паперовій формі.
У конфігурації кожна операція оформляється окремим документом,
завжди контролює залишок коштів, а документи мають кілька схем операцій.
Готівка, що надходить до каси, повинна бути оприбуткована «Прибутковим
касовим ордером» (підменю Банк — Каса). Екранна форма документа й основні
операції наведено на рисунку 9.3.
Вибір операції впливає на зовнішній вигляд екранної форми та схему
проведення документа. Решта операцій проводяться за схемою «інше
надходження грошових коштів». Значення реквізиту Призначення ГК береться
з довідника (рис. 9.2) для формування касової книги — «Статті руху грошових
коштів».
Приймання роздрібної торгової виручки. На рисунку 9.3 представлено
операцію приймання виручки зі складу виду «Неавтоматизована торгова
точка» (НТТ).
145
Рис. 9.3. Екранна форма документа
Така схема передбачає сумовий облік. Звіт про продаж за номенклатурою не
ведеться. Продажі реєструються тільки прибутковим касовим ордером. У
табличній частині екранної форми представлена схема, рахунок ПДВ,
податкове призначення (рис. 9.4).
Оформлення залежить від налаштувань облікової політики по
підприємству (у цьому випадку облік товарів у роздріб і за цінами продажу).
При прийманні виручки зі складу типу Роздрібний (або Автоматизована
торгова точка - АТТ) зміниться форма таблиці (рис. 9.4) і друкована форма
ПКО).
Схема обліку передбачає щоденне внесення звіту про продаж за
номенклатурою, який і формує проведення (з дебетом 301). Касовий ордер
створюється тільки для реєстрації, проводок він не формує.
При отриманні друкованої форми бухгалтер зобов’язаний перевірити
правильність заповнення форми, наявність підпису касира та перерахованих у
146
Рис. 9.4. Проводки та екранна форма документу «Прибутковий касовий
ордер»
формі додатків. Квитанція про прийняття грошей має бути завірена підписами
головного бухгалтера та касира та печаткою підприємства.
Оплата від покупця. Підсистема обліку коштів у системі пов’язана з
підсистемою розрахунків із контрагентами. Тому при отриманні оплати
потрібна деталізація за договорами, при цьому можна зазначити їх список
(кнопка Список на верхній панелі документа, рис. 9.3). У разі оплати за
кількома договорами й суму платежу можна розбити за розрахунковими
документами. Для формування журналу реєстрації ордерів використовується
реквізит Призначення ГК.
147
Повернення грошей від підзвітної особи. Призначене для оформлення
повернення залишку невитрачених підзвітних коштів до каси підприємства.
Зазначаються тільки прізвище працівника та сума.
Інше надходження коштів. При оформленні іншого грошового
надходження кореспондуючий рахунок зазначається вручну (на рисунку 9.5
показано приклад оформлення надходження до каси інвестора дивідендів від
об’єкта інвестування). Так само вноситься початковий залишок за касою.
Рис. 9.5. Приклад оформлення надходження до каси інвестора дивідендів

від об’єкта інвестування та журналу реєстрації
На закладці Друк зазначаються додаткові реквізити для формування
друкованої форми – від кого прийнято та список доданих документів.
148
Журнал реєстрації прибуткових касових ордерів формується (через
підменю Банк — Каса, звіт «Касова книга», вид звіту — «Журнал реєстрації
прибуткових ордерів», рис. 9.5) окремо за організаціями, за вказаний період,
тільки за проведеними документами. У кожного з касових документів свій
порядковий номер (за прибутковими та видатковими ордерами нумерація
окрема).
У «1С:Бухгалтерії 7.7 для України» аналітичний облік ведеться за
допомогою довідника «Рахунки нашої фірми», готівкові рахунки в якому
представляють каси підприємства (рис. 9.6). Фактично елементів у ньому
стільки, скільки на підприємстві касових книг, — можна ввести операційні
каси, каси відокремлених підрозділів, каси за кожною валютою. У кожному з
цих випадків передбачено окрему касову книгу й аналітичні облікові регістри.
На прикладі показано організацію кас із попередньої версії конфігурації.
Рис. 9.6. Довідник «Рахунки нашої фірми» «1С:Бухгалтерії 7.7 для

України»
В «1С:Бухгалтерії 8.0 для України» розподіл на кілька кас не
передбачено. Рахунок 30 «Каса» має єдине оборотне субконто «Статті руху
грошових коштів» (рис. 9.7), за яким зберігаються тільки обороти за місяць, але
не залишки. Заповнювати довідник пропонується користувачам за їхніми
потребами.
При автоматизованому обліку видача коштів з каси здійснюється за
належно оформленими касовими ордерами (платіжними, розрахунково-
платіжними відомостями). Бухгалтер оформляє та друкує касові ордери,
реєструє їх в інформаційній базі, передає на підпис керівникові (головному
бухгалтеру або особі, яка наказом по підприємству уповноважена підписувати
149
Рис. 9.7. Субконто
«Статті руху
грошових коштів»
такі документи) для
передачі касирові для
виконання. Винятки
— розрахункові (розрахунково-платіжні) відомості, що реєструються після
видачі грошей.
Касир перевіряє правильність заповнення документів, наявність
дозвільних підписів (на видаткових ордерах передбачено три підписи:
керівника, головного бухгалтера та касира, але якщо на доданих до ордера
дозвільних документах вже є підпис керівника, на касовому ордері його може
не бути). Відтак записує реквізити паспорта (або документа, що його замінює) у
касовому ордері та видає готівку. Одержувач особисто літерами заповнює
отриману суму в графі «Одержав» і засвідчує отримання своїм підписом. Касир
підписує ордер після видачі грошей. Якщо виплата відбувається за дорученням,
— у графі «Видати» після прізвища одержувача зазначається прізвище
довіреного одержувача та належно оформлена довіреність додається до решти
супровідних документів ордера.
Записи до касової книги (у конфігурації цьому відповідає проведення
документа, документи з таким статусом потраплять до звіту «Касова книга») за
операціями отримання/видачі готівки касир вносить до настання наступного
робочого дня.
Наприкінці дня він зводить усі касові документи, у разі автоматизованого
обліку друкує вкладний лист касової книги (у двох примірниках — перший
зберігається у касовій книзі, другий — «Звіт касира» — зшивається з касами та
додатками) і передає звіт касира з документами за день до бухгалтерії
розписуючись у касовій книзі.
150
Робота з документом «Видатковий касовий ордер». Операція «Видача
грошових коштів під звіт». Готівка видається з каси за видатковими касовими
ордерами (екранну форму документа Видатковий касовий ордер) наведено на
рисунку 9.89. До документа підключено список операцій, вибір яких впливає на
зовнішній вигляд екранної форми і схему проведення документа (операції, крім
перерахованих, проводяться за схемою «Інші видатки грошових коштів»).
Частину необхідних при друкуванні даних заповнюють вручну (на рисунку 9.8
наведено закладку Друк).
Рис. 9.8. Екранна форма документа «Видатковий касовий ордер»

Автоматично підставляється тільки прізвище працівника у гр. «Видати»,
причому відмінюванням прізвищ доведеться у будь-якому разі займатися
самостійно. Крім того, якщо виникла помилка та змінено прізвище працівника
на основній закладці, на закладці Друк, обов’язково треба змінити його вручну.
Значення реквізиту Призначення ГК береться з довідника «Призначення
готівки» і використовується для формування звіту «Журнал реєстрації
видаткових касових ордерів». Після формування ордера необхідно перевірити,
151
як виглядає його друкована форма (кнопка Видатковий касовий ордер), і за
потреби виправити. На рисунку 9.9 подано друковану форму ордера.
Рис. 9.9. Друкована форма видаткового ордера

Кореспондуючі рахунки бухгалтер може проставити від руки. У графі
«одержав» суму літерами ставить своєю рукою одержувач готівки. Документ,
який буде пред’явлено, може заповнити касир під час видачі готівки.
Виправлення у касових документах не допускаються. У такому вигляді ордер
можна друкувати й підписувати у головного бухгалтера та керівника й
передавати касирові для виконання (на руки одержувачу готівки касовий ордер
не видається).
Операція виплати зарплати. Виплата грошей із каси може здійснюватися
за платіжною відомістю. У цьому разі виписується один прибутковий ордер на
всю суму виплат. Тоді у програмі треба послатися на платіжну відомість, що
вже є в інформаційній базі (рис. 9.10). Ордер виписується і реєструється після
закінчення терміну виплат за цією відомістю.
152
Рис. 9.10. Екранна форма документа видаткового ордера
Якщо в організації прийнято виплачувати заробітну плату кожному
працівникові окремим ордером, а не за відомістю, то сформувати відразу всі
ордери з видом операції Виплата заробітної плати працівнику можна
автоматично за допомогою обробки Виплата заробітної плати касовими
ордерами. В результаті буде сформовано весь пакет документів «Видатковий
касовий ордер». Проте для цього у базі теж повинен бути сформований
документ «Зарплата до виплати організацій» (рис. 9.11). Кнопка Перейти
спричинює обробку, що формує касові ордери, номери яких відобразяться в
інформаційному рядку в екранній формі документа. При обробці відомості за
допомогою кнопки Замінити відмітку можна внести значення Виплачено та
Задепановано. Програма перевіряє, чи сформовані вже за цією відомістю
153
ордери, і якщо такі є, вони автоматично відображаються в інформаційному
рядку.
Рис. 9.11. Екранна форма документа «Зарплата до виплати організацій»

Операції «Внесок готівкою до банку», «Інкасація грошових коштів».
Здавання готівки оформляється окремим видатковим касовим ордером. У
такому разі в ордері у графі «Видати» обирається запис «Здано до банку через»
і зазначається прізвище особи, яка здаватиме гроші. Якщо готівка здається до
банку через службу інкасації, оформлення здійснюється так само, але
вказується рахунок 333 «Грошові кошти у дорозі» (334 — для валюти).
Підтвердженням здавання готівки до банку є квитанція до оголошення на
внесок готівкою до банку. Оформлені касові ордери реєструються в журналі та
записуються до касової книги.
Журнал реєстрації касових документів. Касові ордери бухгалтер повинен
реєструвати у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових
документів. Тільки видаткові ордери, оформлені на підставі відомостей на
154
виплату заробітної плати, реєструються після здійснення виплат (рис. 9.12).
Рис. 9.12. Журнал реєстрації видаткових ордерів

Прибуткові та видаткові касові документи реєструють окремо.
Дозволяється проводити реєстрацію за допомогою технічних засобів. При
цьому документ «Вкладний лист журналу реєстрації прибуткових та
видаткових касових ордерів» повинен складатися і друкуватися за відповідний
день, а також забезпечувати формування даних для обліку коштів за цільовим
призначенням.
При «паперовому» веденні обліку ордеру при записі до журналу
присвоюють номер у хронологічному порядку (також зазначають дату,
призначення коштів і суму прибуткового касового ордера). При записі касового
ордера до інформаційної бази робляться записи у регістрах, за якими можна
побудувати звіт. Звіт слід друкувати кожного дня, за який здійснювалися
операції. В екранній формі кожного ордера спеціально зазначається реквізит
Призначення ГК), який відповідає графам журналу. Листки треба
пронумерувати, підписати, зшити та зберігати з касовими документами.
Побудувати звіт можна з підменю Банк — Каса — Касова книга. І зробити це за
будь-який вибраний період.
155
Усі первинні документи, якими оформляються надходження та видача
готівки, касир записує до касової книги підприємства до початку наступного
робочого дня. На підприємстві ведеться одна касова книга. Проте відокремлені
підрозділи, що мають касу, ведуть окрему книгу, яку оформляє підприємство,
до складу якого вони входять. Касова книга є регістром аналітичного обліку за
рахунком «Каса», проте в умовах автоматизованого обліку у такий спосіб
використовується рідко, бо стандартні звіти для перегляду інформації є
зручнішими. Аркуші касової книги нумерують, прошнуровують та скріплюють
печаткою. Аркуш касової книги має дві частини. При традиційному заповненні
він складається так, щоб відривна частина опинилася під основною, і між ними
кладеться аркуш копіювального паперу так, що основна частина, яка
залишається у книзі, та відривна — «звіт касира» — заповнюються одночасно.
Як вчинити у разі ведення книги за допомогою технічних засобів? Записи
у касовій книзі повинні бути зроблені на підставі касових документів до
початку наступного робочого дня, а також містити всі реквізити, передбачені
формою касової книги. Програмне забезпечення передбачає автоматичну
нумерацію сторінок (у порядку зростання з початку року), друкування загальної
кількості аркушів на останньому аркуші касової книги за місяць і загальної
кількості за рік — на останньому аркуші у році.
Касир під час здійснення операції надходження грошей до каси виконує
всі передбачені порядком дії: перевіряє документи, печатки, підписи, купюри,
погашає документи, що додаються, написом «Сплачено», видає квитанцію.
Після цього знаходить на комп’ютері у журналі «Каса» потрібний прибутковий
ордер і проводить його. Ця дія відповідає запису до касової книги, яку касир у
цей момент робить при «ручному» обліку. Ті прибуткові ордери, за якими не
було прийнято готівки до кінця робочого дня, так і залишаться не проведеними.
Вони будуть відображені у журналі реєстрації прибуткових і видаткових
касових документів, але до звіту «Касова книга» потраплять лише проведені
документи. Касові документи, за якими не здійснено операції,
перекреслюються, погашаються написом «Анульовано», передаються до
156
бухгалтерії з рештою документів, підшиваються та зберігаються протягом 36
місяців у журналі анульованих документів.
Після завершення всіх операцій за день касир друкує форму «Вкладний
лист касової книги» у двох примірниках, перший з яких буде вкладним
аркушем касової книги (відповідає невідривній частині книги при ручному
обліку), другий — «Звітом касира». Правильність складання звіту зручно
перевіряти, поки друкована форма є в електронному вигляді. Використовуючи
можливість деталізації, необхідно переглянути та відредагувати будь-яку
операцію, що увійшла до звіту.
Після перевірки правильності складання і друку цих документів касир
підписує їх та здає «Звіт касира» разом із прибутковими та видатковими
документами до бухгалтерії, розписуючись у вкладному аркуші, який йому і
повертається. Вкладні аркуші касової книги підшивають окремо за кожен
місяць і зшивають за рік (або у міру потреби) у хронологічному порядку.
Загальна кількість аркушів засвідчується підписами керівника та головного
бухгалтера підприємства, підшивки формуються у книгу, яка скріплюється
відбитком печатки підприємства (юридичної особи). Після закінчення
календарного року книгу треба зберігати на електронних носіях в архіві
підприємства 36 місяців (відповідно до вимог зберігання касових документів).
Для «1С:Бухгалтерії 8.0» це означає зберігати копію всієї бази (вона
неподільна) за цей термін. Також ніщо не заважає вести книгу в традиційному,
«паперовому» варіанті (просто переносячи записи вручну).
9.2 Облік безготівкових розрахунків
Кошти є обмеженим ресурсом, і успіх підприємства багато в чому

визначається здатністю їх раціонально розподіляти та використовувати. Для
цього потрібно мати можливість отримати інформацію про їх залишки,
джерела, напрями використання.
157
Автоматизована форма обліку рівня «1С:Бухгалтерії 8.0» на ділянці
обліку руху коштів і розрахунків дозволяє отримати:
- оперативні дані про потік коштів;
- інформацію про матеріальний потік, пов’язаний із фінансовим потоком;
- зведену інформацію для аналізу за минулі періоди стандартними
засобами;
- зменшити витрати часу та праці на підтримку стандартного
документообігу.
Організація обліку залишків і руху безготівкових коштів. Теоретичних
проблем ця ділянка не створює, з оцінкою і визнанням цих активів все
зрозуміло (неприємностей може завдати хіба що перерахунок валюти за
курсом, і не сам по собі, а в поєднанні бухгалтерського й податкового бачення
процесу).
Бухгалтерський облік ведеться на рахунках 3-го класу «Грошові кошти,
розрахунки та інші активи». Для обліку безготівкових коштів у національній
валюті та їх руху використовуються субрахунки 311 «Поточні рахунки в
національній валюті» та 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті».
Аналітичний облік на цих рахунках організований за допомогою субконто
«Банківські рахунки» та «(об)Статті руху грошових коштів» (рис. 9.13).
Рис. 9.13. Субконто рахунку 31 «Рахунки в банках»

Інформація про наявність і рух коштів, грошових документів у касах, на
розрахункових, поточних та інших рахунках у банках узагальнюється на
підставі грошових документів у хронологічному порядку окремо за кожною
валютою. Таким чином, необхідно обліковувати рух коштів за різними
рахунками підприємства окремо, що забезпечує перше субконто. Другий
аналітичний розріз отримують на підставі субконто «(об)Статті руху
грошових коштів». У програмі існує можливість основний потік коштів, що
158
генерує операційна діяльність, додатково розкрити та виділити напрями
надходження і вибуття (у розрізах, наведених на рисунку 9.14). Можна додати й
додаткові розрізи. Наприклад, зазвичай виділяють надходження роздрібної
торгової виручки тощо. Приклад довідника наведений на рисунку 9.14.
Рис. 9.14. Довідник «Статті руху грошових коштів».

Документи та господарські операції. Господарські операції, пов’язані з
банком і розрахунковими рахунками, в «1С:Бухгалтерії 8.0 для України» подані
документами, зібраними в меню Головне меню — Банк и каса (на рисунку 9.15
показано фрагмент меню).
Рис. 9.15. Фрагмент меню Головне меню — Банк і каса
159
Встановлення відомостей про рахунки підприємства. Облік починають зі
встановлення відомостей про банківські рахунки організації. Відомості про
банківські рахунки знаходяться в меню Підприємство - Організація. В екранній
формі вибраної організації у полі Основний банківський рахунок потрібно
вказати банківський рахунок, який підставлятиметься в банківські документи за
замовчуванням. Зі списку можна вибрати та встановити інший рахунок за
допомогою кнопки вибору в поле або кнопки Перейти. До списку можна додати
відомості про інші рахунки підприємства (клавішею INS або кнопкою).
Відомості про банк, в якому відкрито рахунок, додають із довідника «Банки».
Рахунки контрагентів встановлюються аналогічно. Список контрагентів
знаходиться в меню Основна діяльність - Контрагенти.
У формі елемента довідника Контрагент на закладці Рахунки та
договори в розділі Банківські рахунки встановлюється необхідна інформація.
Основний банківський рахунок виділяють кнопкою Основний в екранній формі.
Основний рахунок (що проставляється в документи за замовчуванням) буде
виділений жирним шрифтом.
Реєстрація надходження грошових коштів. У конфігурації 1С:Бухгалтерії
7.7» всі операції за розрахунковим рахунком в обліку відображаються
документом «Банківська виписка». В конфігурації «1С:Бухгалтерії 8.0» операції
надходження і списання коштів реєструються під час проведення документів
«Платіжне доручення вхідне», «Платіжне доручення вихідне» (а також
«Платіжний ордер вхідний», «Платіжний ордер вихідний»). Документ
«Банківська виписка» є обробкою, що збирає всі форми, які належать до
конкретного банківського рахунка.
У конфігурації «1С:Бухгалтерії 8.0» платіжне доручення від платіжного
ордера відрізняється тим, що останній не має друкованої форми, ним
оформляють платежі, що здійснюються банком згідно з наявними договорами,
послуги, розрахунково-касове обслуговування та інше.
Платіж оформляється в два етапи. На першому оформлюється сам
документ на оплату податку – «Платіжне доручення». Програма автоматично
160
підставляє номер документа й дату, основний розрахунковий рахунок і
обчислює новий номер платіжного доручення для цього рахунка.
Екранна форма документа змінюється залежно від вибраної операції.
Якщо платіж належить до розрахунків з контрагентами, з’являється таблична
частина, в якій вказується замовлення, що оплачується, ПДВ, вид податкової
діяльності тощо. Оскільки сплачується податок, вибираємо казначейський
рахунок, на який він надходить.
Для зручності заповнення призначення платежу можна скористатися
кнопкою Заповніть. При цьому автоматично підставляється інформація,
введена при заповненні до форми рахунка з короткою назвою «Податок на
прибуток», — бюджетний код платежу та зміст, який підставлятиметься у
платіжне доручення. Кодовий рядок для бюджетного платежу буде виведений
на закладці Друк (рис. 9.16). Залишиться доповнити її відповідно до вимог
банку та одержувача.
Рис. 9.16. Екранна форма документа «Платіжне доручення»
161
Кнопка Друк дозволяє сформувати та роздрукувати в потрібній кількості
примірників форму платіжного доручення. Кнопка Записати потрібна для
збереження в базі неоплачених документів, прапорець Оплачено ставиться
після отримання із банку виписки, що підтверджує проходження платежу. Дати
формування доручення та його оплати можуть відрізнятися. Документ можна
заповнити, скориставшись механізмом «введення на підставі» за документами
«Надходження товарів та послуг», «Надходження дод. витрат», «Звіт
комітента про продаж», «Повернення товарів від покупця».
Аналогічно заповнюються вхідні платіжні доручення. В екранній формі
цих документів ставиться вхідний номер вихідних документів і дата
(заповнюються за випискою банку). Крім того, вхідні платіжні доручення
можна заповнити на підставі документів «Рахунок на оплату покупцеві», «Звіт
комісіонера», «Реалізація товарів та послуг».
Виписка банку. Після отримання з банку виписки за розрахунковим
рахунком за день платежі реєструють у програмі. Для групової реєстрації
відомостей використовується обробка Виписка банку, що вводиться датою
паперового документа. Документ вводиться для кожного розрахункового
рахунка окремо. Кожен рядок табличної частини відповідає одному платіжному
дорученню. За допомогою кнопки Заповнити у виписку підставляються
платіжні доручення за вказану дату. А наявні несплачені, ті, що сплачені за
даними виписки, зазначаються прапорцем. Сюди ж додають документи,
проведені згідно з випискою (паперовим документом), відомості про які ще не
реєструвалися в базі. Виписку проводять. Всі платіжні доручення отримують
статус Оплачено. Сформовані проводки пов’язуються лише зі своїм
документом «Платіжне доручення». Документ також використовується для
перевірки раніше зареєстрованих виписок.
Аналіз руху коштів. Дані про залишки коштів на рахунках у розрізі
окремих грошових документів у хронологічному порядку подає звітна картка
рахунка. На закладці Настройка можна задати відбір даних щодо конкретного
рахунка організації. Зведені дані про рух коштів за банківськими рахунками
162
подає звіт «Аналіз субконто за видами субконто банківські рахунки». Але
важливіші дані про джерела та напрями руху коштів можна отримати у разі
належної організації другого субконто, аналогічно аналізуючи субконто
«Статті руху грошових коштів».
1. Характеристика рахунків обліку грошових коштів.

2. Довідкова інформація про готівкові кошти у програмі.
3. Документальне оформлення прибуткових касових операцій у програмі.
4. Документальне оформлення видаткових касових операцій у програмі.
5. Особливості формування операції «Видача грошових коштів під звіт».
6. Звіти по касі.
7. Довідкова інформація про безготівкові розрахунки.
8. Порядок реєстрації Основного банківського рахунку.
9. Документи «Платіжне доручення вхідне», «Платіжне доручення
вихідне».
10.Звіти про джерела та напрями руху грошових коштів.
1. У типовій конфігурації аналітичний облік на рахунку 31 «Рахунки в банку»:
1. Не ведеться;
2. Ведеться в розрізі одного субконто виду «Банківські рахунки»;
3. Ведеться в розрізі одного субконто виду «Статті руху грошових
коштів»;
4. Ведеться в розрізі двох субконто виду «Статті руху грошових коштів» і
«Банківські рахунки»;
5. Ведеться в розрізі трьох субконто виду «Статті руху грошових
коштів», «Банківські рахунки» і «Документи розрахунків з контрагентами».
2. У типовій конфігурації аналітичний облік на рахунку 312 «Поточні рахунки
в іноземній валюті»:
2. Ведеться в розрізі одного субконто виду «Банківські рахунки»;
коштів»;
«Банківські рахунки»;
5. Ведеться в розрізі трьох субконто виду «Статті руху грошових
коштів», «Банківські рахунки», «Валюта».
163
3. У типовій конфігурації облік безготівкових коштів у валюті ведеться:
1. На одному розрахунковому рахунку тільки в одній валюті;
2. На одному розрахунковому рахунку в одній чи декількох валютах;
3. На одному розрахунковому рахунку обов'язково в декількох валютах;
4. По кожній валюті на окремому субрахунку.
4. Довідник «Банківські рахунки»:
1. Не підпорядкований ніяким іншим довідникам;
2. Підпорядкований одному довіднику «Організації»;
3. Підпорядкований одному довіднику «Контрагенти»;
4. Підпорядкований двом довідникам «Організації» і «Контрагенти».
5. «Основний» банківський рахунок, що за замовчуванням підставляється в
платіжні документи:
1. Може бути визначений тільки для власної організації;
2. Може бути визначений для будь-якого контрагента і для власної
організації;
3. Може бути визначений для будь-якого контрагента, але не може бути
визначений для власної організації;
4. Є єдиним для всіх контрагентів і для власної організації.
6. У типовій конфігурації аналітичний облік на рахунку 31 «Рахунки в банку»
у розрізі субконто виду «Статті руху коштів»:
1. Ведеться тільки по оборотах
2. Ведеться тільки по валютах
3. Ведеться тільки по оборотах і валютам
4. Не ведеться
7. У типовій конфігурації на рахунку 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»
аналітичний облік у розрізі субконто виду «Статті руху коштів»:
1. Ведеться тільки за оборотами;
2. Ведеться тільки за валютами;
3. Ведеться тільки за оборотами і тільки у валютному вираженні;
4. Ведеться тільки за оборотами у сумовому і валютному вираженні;
5. Не ведеться.
8. У типовій конфігурації для введення й перегляду банківських виписок:
1. Передбачено відповідний розрахунок;
2. Передбачено відповідний регістр зведень;
3. Передбачено відповідний регістр бухгалтерії;
4. Передбачено відповідний документ;
5. Передбачено відповідна обробку.
9. Документ типової конфігурації «Платіжне доручення вихідне»:
1. Ніколи не формує записів у регістрі бухгалтерії;
2. Завжди формує запис у регістрі бухгалтерії;
3. Формує запис у регістрі бухгалтерії при наявності ознаки оплати;
4. Формує запис у регістрі бухгалтерії при наявності ознаки оплати й дати
оплати;
5. Формує запис у регістрі бухгалтерії при наявності ознаки оплати й дати
документа.
164
10. У типовій конфігурації для обліку наявних коштів в іноземній валюті на
рахунку 30 «Каса»:
1. Відкрито окремий субрахунок для обліку за всіма валютами;
2. Відкрито окремі субрахунку для кожної валюти, що враховується;
3. Відкрито окремий субрахунок для обліку за всіма валютами, причому
до цього субрахунку відкриваються субрахунки більш низького рівня для
обліку по конкретним валютам;
на цьому субрахунку ведеться аналітичний облік у розрізі конкретних валют;
аналітичний облік за конкретними валютами ведеться на субрахунках чи за
субконто (на вибір користувача).
11. У типовій конфігурації аналітичний облік наявних коштів на рахунку 30
«Каса»:
2. Ведеться в розрізі одного субконто виду «Каси підприємства»;
коштів»;
«Каси підприємства»;
5. Ведеться в розрізі двох субконто виду «Каси підприємства» і «Види
розрахунків у валюті».
12. У типовій конфігурації аналітичний облік на рахунку 30 «Каса» у розрізі
субконто виду «Каси підприємства»:
1. Ведеться тільки за оборотами в валютному вираженні;
2. Ведеться тільки за оборотами в сумовому вираженні;
3. Ведеться тільки у валютному вираженні;
4. Ведеться тільки за оборотами у сумовому і валютному вираженні;
13. У типовій конфігурації аналітичний облік на рахунку 30 «Каса» у розрізі
субконто виду «Статті руху грошових коштів»:
1. Ведеться тільки за оборотами в сумовому вираженні;
2. Ведеться тільки у валютному вираженні;
3. Ведеться тільки за оборотами в сумовому та валютному вираженні;
4. Ведеться тільки за оборотами в кількісному вираженні й валюті;
14. У документі типової конфігурації «Видатковий касовий ордер» кнопка
«Операція»:
1. Викликає дії, аналогічні пункту меню «Операції» головного меню;
2. Викликає меню для вибору одного з варіантів використання даного
документа;
3. Викликає меню доступу до всіх об'єктів конфігурації;
4. Для формування операції по фактичних витратах грошових коштів.
15. У документі типової конфігурації «Видатковий касовий ордер» за
допомогою кнопки «Операція» можуть бути обрані:
165
1. Такі операції як оплата постачальникові, повернення коштів покупцеві,
внесок готівкою в банк;
2. Такі операції як оплата від покупця, повернення коштів
постачальником, одержання наявних коштів у банку;
3. Такі операції як скопіювати, записати, провести;
4. Об'єкти конфігурації: довідники, документи, перерахування, регістри,
звіти.
16. У документі типової конфігурації «Прибутковий касовий ордер» за
допомогою кнопки «Операція» можуть бути обрані:
1. Такі операції, як оплата постачальникові, повернення коштів
покупцеві, внесок готівкою в банк;
2. Такі операції, як оплата від покупця, повернення коштів
постачальником, одержання наявних коштів у банку;
3. Такі операції, як скопіювати, записати, провести;
4. Об'єкти конфігурації: довідники, документи, перерахування, регістри,
звіти.
17.У типовій конфігурації операція внеску наявних коштів у банк реєструється
за допомогою документа:
1. Платіжне доручення вихідне;
2. Виписка банку;
3. Видатковий касовий ордер;
4. Прибутковий касовий ордер;
5. Касова книга.
18. У типовій конфігурації операція одержання наявних коштів з банку
реєструється за допомогою документа:
1. Платіжне доручення вихідне;
2. Виписка банку;
3. Видатковий касовий ордер;
4. Прибутковий касовий ордер;
5. Касова книга.
19. У типовій конфігурації формування регламентної форми «Звіт касира»
виконується:
1. Документом «Прибутковий касовий ордер»;
2. Документом «Видатковий касовий ордер»;
3. Документом «Авансовий звіт»;
4. Звітом «Касова книга за період»;
5. Звітом «Картка рахунку» по рахунку 30 «Каса».
20. У типовій конфігурації «Касова книга» являє собою об'єкт типу:
1. Документ;
2. Звіт;
3. Обробка;
4. Журнал;
5. Регістр нагромадження.
6. ПІДГОТОВКА ДО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ
166
Кредитно-модульна система – це модульна організації навчального
процесу, яка ґрунтується на поєднанні двох складових: модульної технології
навчання та кредитів (залікових одиниць) і охоплює зміст, форми та засоби
навчального процесу, форми контролю якості знань та вмінь і навчальної
діяльності студента в процесі аудиторної та самостійної роботи.
Рейтингова система оцінювання – це система визначення якості
виконаної студентом усіх видів аудиторної та самостійної навчальної роботи та
рівня набутих ним знань та вмінь шляхом оцінювання в балах результатів цієї
роботи під час поточного модульного та напівсеместрового підсумкового
контролю, з подальшим переведенням рейтингової оцінки в бали за
традиційною національною шкалою та шкалою ЕСТS. Графік вивчення
дисципліни «Інформаційні системи і технології в обліку» передбачає розподіл
навчального матеріалу напівсеместру на п’ять кредитів, тобто зміст курсу
відповідно розподіляється на 5 логічно відокремлених змістовних модуля.
Рейтингова оцінка виставляється студенту за кожний модуль. Напівсеместрова
оцінка є сумою балів за модулі. Мінімальна оцінка за кожний модуль 11 балів.
Рейтингова оцінка формується виходячи , з таких критеріїв:
Максимальна кількість
Види та форми контролю балів за один контроль
(модуль)
Контрольні завдання, тести модуль 1 20 балів
Рейтингова оцінка з дисципліни 100 балів
Рейтингова оцінка з дисципліни за напівсеместр у балах перераховується в

підсумкову оцінку з дисципліни таким чином:
167
Оцінка в Оцінка за
рейтингових національною Оцінка за шкалою ЕСТS
балах шкалою
Відмінно
91 - 100 Відмінно А (відмінне виконання з незначною
кількістю помилок)
Дуже добре
81 - 90 В (вище за середній рівень з кількома
помилками)
Добре
Добре
76 - 80 С (в цілому вірне виконання з певною
кількістю суттєвих помилок)
Задовільно
61 - 75 D
(непогано, але зі значною кількістю помилок)
Задовільно Достатньо
51 - 61 Е (виконання задовольняє мінімальним
критеріям)
Незадовільно
21 - 40 FX
(з можливістю повторного складання)
0 - 20 F
(з обов’язковим повторним курсом)
6.1 Тестові завдання

1. Набір прав, яким наділяється користувач, визначається в системі «1С:
1. Роллю користувача;
2. Інтерфейсом користувача;
3. Посадою користувача;
4. Стажем роботи користувача;
5. Усіма перерахованими факторами.
2. У випадку, коли для користувача в системі «1С: Підприємство» встановлено
кілька ролей, то його права визначаються:
1. За першою обраною роллю в списку;
2. За останньою обраною роллю в списку;
3. За принципом: дія дозволена, якщо вона дозволена у всіх ролях;
4. За принципом: дія заборонена, якщо вона заборонена у всіх ролях;
5. За принципом: дія заборонена, якщо вона заборонена хоча б у однієї
ролі.
3. Установка пароля для входу в систему «1С: Підприємство» виконується:
1. Індивідуально для користувача;
2. Індивідуально для кожної групи користувачів з однаковою роллю;
3. Для системи в цілому без обліку користувачів;
4. Припустимо варіанти 1 і 2.
5. Припустимо варіанти 1,2 і 3.
4. Перегляд подій у журналі реєстрації в системі «1С: Підприємство»
доступний:
168
1. Тільки в режимі «1 С: Підприємство»;
3. У режимі «1С:Підприємство» для подій, пов'язаних зі зміною
інформаційної бази даних і в режимі «Конфігуратор» для подій, пов'язаних зі
зміною конфігурації;
4. У режимі «1С:Підприємство» і «Конфігуратор» для будь-яких подій;
5. У режимі «1С:Підприємство» і «Конфігуратор» тільки для подій,
пов'язаних зі зміною інформаційної бази даних.
5. У журналі реєстрації в системі «1С: Підприємство» зберігається інформація
про дії користувачів:
1. За змінами в інформаційній базі даних;
2. За змінами конфігурації;
3. За змінами конфігурації та в інформаційній базі даних;
4. За змінами конфігурації чи в інформаційній базі даних (на вибір
користувача).
6. Налаштування переліку подій в системі «1С: Підприємство», що фіксуються
в журналі реєстрації:
1. Не передбачене;
2. Виконується в режимі конфігурування;
3. Виконується в режимі ведення обліку;
4. Виконується як у режимі конфігурування, так і в режимі ведення
обліку.
7. При видаленні документа в системі «1С: Підприємство», у якого встановлена
властивість «Не видаляти рухи автоматично»:
1. Система не дозволить виконати видалення такого документа;
2. Система видалить документ, але не змінить ті записи, які документ
зафіксував у процесі проведення;
3. Система видалить документ і позначить на видалення ті записи, що
документ зафіксував у процесі проведення;
4. Система видасть запит на ручне переміщення документа в інший
регістр чи зовнішній файл.
8. Для визначених рахунків у системі «1С:Підприємство» не допускається:
1. Вводити додаткові субрахунки;
2. Вводити додаткові аналітичні розрізи;
4. Змінювати найменування рахунка;
5. Виконувати кожне з перерахованого.
9. Для визначених рахунків в системі «1С:Підприємство» допускається:
3. Змінювати найменування;
4. Додавати нові реквізити;
169
2. Змінювати налаштування валютного обліку по рахунку
3. Змінювати код рахунка;
11. У системі «1С:Підприємство» допускається додавати до рахунків додаткові
аналітичні розрізи (субконто):
1. Тільки для визначених рахунків;
2. Тільки для рахунків, які не визначені;
3. Як для визначених, так і для невизначених рахунків;
4. Тільки для балансових рахунків;
5. Тільки для забалансових рахунків.
12. Новий рахунок у системі «1С:Підприємство» може бути введено в план
рахунків:
1. Тільки в режимі «1С:Підприємство»;
3. Як у режимі «1С:Підприємство», так і в режимі «Конфігуратор»;
4. Тільки в тому режимі, в якому був введений план рахунків.
13. Властивість документа «Видаляти рухи автоматично» в системі «1С:
Підприємство» :
журналів при скасуванні проведення документа;
журналів при перепроведенні чи скасуванні проведення документа;
процесі проведення, тільки при скасуванні проведення документа;
процесі проведення, при перепроведенні чи скасуванні проведення документа.
14. Введення початкових залишків на рахунках бухгалтерського обліку в
типовій конфігурації «1С: Підприємство»здійснюється:
1. За допомогою спеціального режиму «Введення початкових залишків»;
2. Шляхом запису проводок у кореспонденції з забалансовим рахунком
000 «Допоміжний рахунок»;
3. Шляхом запису проводок у кореспонденції з балансовим рахунком 000
«Допоміжний рахунок»;
5. Першим і третім способами.
15. Дата операції введення початкових залишків на рахунках бухгалтерського
обліку в системі «1С: Підприємство»:
1. Повинна передувати даті початку ведення обліку в програмі;
2. Повинна передувати даті початку звітного періоду, у якому
3. Повинна збігатися з кінцевою датою звітного періоду, у якому
4. Повинна збігатися з датою початку ведення обліку в програмі;
170
5. Повинна збігатися з кінцевою датою звітного періоду, що передує
періоду початку ведення обліку в програмі.
16. У типової конфігурації «1С: Підприємство» при ручному введенні
операцій:
проводки по рахунках податкового обліку формуються автоматично;
2. Вручну вводяться проводки бухгалтерського та податкового обліку в
єдину табличну частину;
3. Вручну вводяться проводки бухгалтерського та податкового обліку,
відповідно в табличній частині з закладками «Бухгалтерський облік» і
«Податковий облік»;
проводки за рахунками податкового обліку формуються при запуску
регламентної обробки
5. Допускається введення проводок винятково для бухгалтерського
обліку.
17. В типовій конфігурації «1С: Підприємство» довідник «Організації»
призначений для збереження списку:
1. Організацій - юридичних осіб, що є контрагентами підприємства;
2. Власних організацій - юридичних осіб і підрозділів (які не є
юридичними особами), що входять до складу підприємства;
3. Юридичних осіб, що є власними організаціями чи контрагентами
4. Власних організацій - юридичних осіб, що входять до складу
5. Юридичних і фізичних осіб - контрагентів підприємства.
18. Типова конфігурація «1С: Підприємство» забезпечує ведення
бухгалтерського обліку для декількох організацій, що входять до складу
підприємства, за рахунок:
1. Використання для кожної організації окремого плану рахунків;
2. Використання для кожної організації окремого регістра бухгалтерії;
3. За рахунок використання виміру «Організація» у регістрах системи;
4. За рахунок використання виміру «Організація» у планах рахунків
системи;
5. За рахунок організації обліку в декількох інформаційних базах.
19. Якщо в типовій конфігурації «1С: Підприємство» в договорі з контрагентом
валюта взаєморозрахунків відрізняється від валюти регламентованого обліку,
тоді:
обліку як валютні розрахунки;
обліку як розрахунки в умовних одиницях;
обліку як розрахунки у валюті, або в умовних одиницях;
171
обліку тільки у валюті регламентованого обліку;
5. Розрахунки за таким договором у бухгалтерському обліку не
відбиваються.
обліку розрахунків з постачальниками за замовчуванням визначається:
обліку розрахунків з покупцями за замовчуванням визначається:
1. Виходячи з даних довідника «Контрагенти»
2. Виходячи з даних регістра зведень «Номенклатура контрагентів»
3. Виходячи з даних регістра зведень «Номенклатура організацій»
контрагентами»
22. У системі «1С: Підприємство» в регістрі зведень «Рахунки обліку
розрахунків з контрагентами» рахунки обліку визначаються в залежності від:
1. Організації підприємства;
2. Організації підприємства і контрагента;
3. Організації підприємства, контрагента і конкретного договору;
4. Організації підприємства, контрагента, конкретного договору та виду
розрахунків;
5. Організації підприємства, контрагента, конкретного договору, виду
розрахунків і групи номенклатури.
23. У системі «1С: Підприємство» інформація про рахунки обліку розрахунків з
контрагентами зберігається:
1. У довіднику «Контрагенти»;
2. У довіднику «Договори контрагентів»;
3. У регістрі зведень «Рахунки обліку розрахунків з контрагентами»;
4. У регістрі зведень «Коректні кореспонденції рахунків бухгалтерського
обліку».
24. У системі «1С: Підприємство» записи регістра зведень «Рахунки обліку
розрахунків з контрагентами» визначають правила бухгалтерського обліку
розрахунків:
1. З постачальниками та покупцями;
2. З постачальниками, покупцями та комітентами;
3. З постачальниками, покупцями, комітентами та засновниками;
4. З постачальниками, покупцями, засновниками;
5. З постачальниками, покупцями, позичальниками та позикодавцями.
виробництва»:
1. Не призводить до змін у жодному з регістрів системи;
172
«Госпрозрахунковий»;
4. Призводить до змін тільки в двох регістрах «Госпрозрахунковий» і
5. Призводить до змін у регістрах «Госпрозрахунковий» і «Податковий»,
а також у регістрах нагромадження.
виробництва» забезпечує введення залишків незавершеного виробництва:
1. Тільки у вартісній оцінці;
2. Тільки в натуральній оцінці;
3. Одночасно у вартісній та натуральній оцінках;
4. У вартісній та (чи) натуральній оцінках на вибір користувача.
27. У документі типової конфігурації «Вимога-накладна» рахунки обліку ТМЦ
1. Тільки користувачем вручну;
2. Тільки автоматично, виходячи з даних регістра зведень «Рахунки
обліку номенклатури»;
3. Тільки автоматично, виходячи з довідника «Види номенклатури»;
4. Автоматично, виходячи з даних регістра зведень «Рахунки обліку
номенклатури», а також вручну;
5. Автоматично, виходячи з довідника «Види номенклатури», а також
вручну.
28. До складу номенклатурних груп довідника «Номенклатурні групи»
допускається включати:
1. Тільки групи довідника «Номенклатура», якщо в останньому задана
ієрархічна структура;
2. Елементи довідника «Номенклатура», тільки в тому випадку, коли в
останньому не задана ієрархічна структура;
3. Тільки елементи довідника «Номенклатура» поза залежністю від
4. Групи чи елементи довідника «Номенклатура» поза залежністю від
5. Елементи інших довідників, не пов'язаних з довідником
29. Оприбуткування зворотних відходів з виробництва виконується в типовій
конфігурації за допомогою:
1. Документа «Вимога-накладна»;
2. Документа «Надходження додаткових витрат»;
3. Документа «Звіт виробництва за зміну»;
4. Документа «Надходження товарів і послуг»;
5. Тільки за допомогою введення вручну.
30. У типовій конфігурації облік безготівкових коштів у валюті ведеться:
1. На одному розрахунковому рахунку тільки в одній валюті;
173
2. На одному розрахунковому рахунку в одній чи декількох валютах;
3. На одному розрахунковому рахунку обов'язково в декількох валютах;
4. По кожній валюті на окремому субрахунку.
6.2 Задачі для модульного контролю
1. У програмі 1С: Підприємство відобразити зазначені операції. Фірма

«Лілея» роздрібної торгівлі придбала товари на суму 1200 грн. (з ПДВ).
Транспортування було здійснено сторонньою організацією. Витрати на
транспортування склали 120 грн. (з ПДВ). На товар встановлена торгова
націнка – 550 грн.
2. У програмі 1С: Підприємство відобразити зазначені операції. Фірма
«Лілея» отримала передоплату від покупця в сумі 18000 грн. (з ПДВ) і
забезпечила постачання оплаченого товару двома однаковими партіями. Товар
відвантажувався у поворотній заставній тарі – по 1000 ящиків під кожною
партією товарів. Сума застави - 4000 грн. за 1000 ящиків. Тару під другою
партією товару покупець повернув із запізненням, за що сплатив штраф у
розмірі 500 грн.
3. У програмі 1С: Підприємство відобразити зазначені операції. Залишок
товарів на початок місяця на підприємстві роздрібної торгівлі Фірма «Лілея»
становить 720 грн., сума торгової націнки 144 грн. За місяць Фірма «Лілея»
придбала товарів на суму 36600 грн. (з ПДВ). На придбані товари нарахована
націнка 9760 грн. За звітний період реалізовано товар на суму 39600 грн. (з
ПДВ).
4. Фірма "Лілея" здійснило плату за рахунком №45 від 03.01.2012 року.

Згідно з цим рахунком фірма "Тула" забезпечила постачання станків у кількості
6 одиниць за ціною 4500 грн., у тому числі ПДВ. Необхідно в програмі «1С:
Підприємство» документально оформити господарські операції, пов'язані з
придбанням станків та введенням їх в експлуатацію. Строк корисного
використання 10 років. Ліквідаційна вартість 0 грн. Нарахувати знос по
отриманим станкам у бухгалтерському та податковому обліку.
174
5. В програмі 1С: Підприємство відобразити наступні операції. У січні
2012 року у касі підприємства Фірма «Лілея» були здійснені такі операції
(табл. 1).
Таблиця 1 - Господарські операції
№ Найменування господарських операцій, документів Коресп. Сума,
рахунки грн.
Дт Кт
1 Прибутковий касовий ордер за №76 від 12.01.2012: 4000.00
надійшли гроші в касу з розрахункового рахунка.
2 Прибутковий касовий ордер за №77 від 12.01.2012: 2000.00
надійшла виручка від реалізації товарів.
3 Видатковий касовий ордер за №54 від 12.01.2012: видана 3500.00
заробітна плата.
4 Видатковий касовий ордер за №55 від 12.01.2012: 2000.00
виплачені дивіденди з каси.
5 Видатковий касовий ордер за №56 від 12.01.2012: видано 100.00
Іванову І.І. сума в підзвіт.
6 Видатковий касовий ордер за №57 від 12.01.2012: готівка 300.00
каси здана на розрахунковий рахунок.
6. Директор фірми "Лілея" був у відрядженні в м. Київ з метою укладання
угоди з торговим домом "Таврія". Термін відрядження з 03.01.12 року до
06.01.12 року. Директором був отриманий аванс у розмірі 1000 грн. Директор
підтвердив витрати документально на суму 1200 грн. Оформити документально
в програмі 1С:Підприємство господарські операції.
7. На виробництво продукції витрачено: сировини і основних матеріалів -
21000 грн., основна заробітна плата – 12000 грн., єдиний соціальний внесок –
4440 грн. Амортизація основних засобів виробничого призначення – 437 грн.
Отримані послуги сторонніх організацій виробничого призначення на суму –
1224 грн. Залишок незавершеного виробництва на початок періоду – 5372 грн.,
на кінець періоду – 7212 грн. Готова продукція отримана на склад - ……? грн.
Відобразити в програмі «1С: Підприємство» зазначені операції.
8. У програмі 1С: Підприємство відобразити зазначені операції. В січні
175
2012 року на підприємстві Фірма «Лілея» були здійснені такі операції (табл..2):
Таблиця 2 - Господарські операції
№ Найменування господарських операцій, документів Коресп. Сума,
рахунки грн.
Дт Кт
1 Виписка банку від 11.02.2012
- Сплачено "Алан" за товар 6000.00
- Отримана готівка для видачі заробітної плати 2000.00
- Надійшов короткостроковий кредит банку 7000.00
- Надійшла передоплата за готову продукцію 2800.00
2 Виписка банку від 15.02.2012 р.

- Надійшли гроші за оренду приміщення 400.00
3 Платіжне доручення від 15.02.2012 р.

- Перераховані кошти постачальнику за матеріали 300.00
- Перераховані гроші за ремонт авто директора 150.00
9. За даними таблиці 3 в програмі «1С: Підприємство» згрупувати та
рознести залишки на початок звітного періоду. Сформувати та надрукувати
оборотно-сальдову відомість по залишкам.
Таблиця 3 – Первинні залишки, тис.грн.
№ Стаття Варіанти
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
1 Основні засоби 34,0 12,0 19,0 47,0 22,0 27,0 33,0 15,0 15,0 55,0
2 Статутний капітал 31,0 10,0 30,0 50,0 20,0 18,0 45,0 17,0 19,0 60,0
3 Виробничі запаси 90,0 80,0 53,0 95,0 60,0 63,0 70,0 35,0 50,0 85,0
4 Нерозподілений 15,0 12,0 17,0 20,0 18,0 13,0 25,0 22,0 19,0 27,0
прибуток
5 Незавершене 65,0 60,0 40,0 50,0 45,0 47,0 90,0 43,0 55,0 100,0
виробництво
6 Готова продукція 45,0 38,0 33,0 40,0 34,0 30,0 80,0 49,0 35,0 77,0
7 Дебіторська 75,0 65,0 95,0 100,0 45,0 39,0 105,0 85,0 35,0 55,0
заборгованість
8 Короткострокові 90,0 70,0 30,0 80,0 50,0 60,0 110,0 40,0 20,0 100,0
кредити банку
Продовження таблиці 3
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
9 Каса в 0,1 0,3 0,7 0,2 0,5 0,9 0,4 0,6 0,8 1,0
національній
валюті
176
10 Поточні рахунки в 12,9 14,7 15,3 15,8 29,5 31,1 9,6 17,4 7,2 36,0
національній
валюті
11 Кредиторська 100,0 90,0 120,0 150,0 70,0 50,0 140,0 110,0 60,0 130,0
заборгованість за
товари, роботи,
послуги
12 Розрахунки з 15,0 18,0 11,0 8,0 14,0 17,0 13,0 10,0 16,0 19,0
бюджетом за
ПДВ
13 Довгострокові 13,0 16,0 9,0 6,0 12,0 15,0 11,0 8,0 14,0 17,0
кредити банку
14 Розрахунки з 58,0 54,0 39,0 34,0 52,0 65,0 44,0 38,0 50,0 56,0
оплати праці
10. Зареєструвати в програмі 1С: Підприємство операції, наведені в

таблиці 4 та виконати закриття місяця.
Таблиця 4 – Господарські операції за звітний період, грн.
№ Дата Зміст операції Варіанти
1 2 3 4 5
1 2 3 4 5 6 7 8
1 3.01.12 Одержана готівка за чеком з метою 200 250 300 350 400
видачі грошей під звіт
2 3.01.12 Видано аванс бухгалтеру Петрову І.І. 200 250 300 350 400
на відрядження
3 6.01.12. Списання витрачених Петровим І.І. у 190 200 250 300 350
відряджені коштів
4 6.01.12 Оприбутковано до каси невикористані ? ? ? ? ?
кошти у відряджені Петровим І.І.
5 6.01.12. Здано до банку повернену Петро- ? ? ? ? ?
вим І.І. невикористану суму
6 10.01.12 Сплачено аванс фірмі “Чайка” за 1000 1050 2000 2500 2300
продукцію
7 10.01.12 Перераховані кошти постачальнику 500 100 200 300 400
“Бриз” за раніш отриману продукцію
Продовження таблиці 4
1 2 3 4 5 6 7 8
177
8 12.01.12 Від фірми “Плюс” надійшла цегла 2000 2400 2600 2800 3000
2000 од.
Сплачено ПП “Плюс” за цеглу 2000 2400 2600 2800 3000
9 14.01.12 Відвантажена цегла фірмі “Люмін” 4800 3000 3400 3600 4000
1000 шт.
Відображено ПДВ ? ? ? ? ?
10 14.01.12 Відображення собівартості
реалізованої цегли ? ? ? ? ?
11 15.01.12 Отримана оплата від фірми “Люмін”
за цеглу ? ? ? ? ?
12 31.12.12 Розрахунок фінансового результату за
звітний період ? ? ? ? ?
13 31.12.12 Списання фінансового результату
нерозподілений прибуток (непокриті
збитки) ? ? ? ? ?
11. Згідно з договором купівлі-продажу підприємство «Лілея» реалізує
товар підприємству «Промінь» на суму 24 000 грн., у тому числі ПДВ 4000 грн.
Балансова вартість товару 15000 грн. Підприємство «Промінь» виписує
простий вексель підприємству «Лілея» на суму 24 000 грн. Строк погашення
векселя 30 днів з дати виписки векселя. У строк погашення векселя
підприємство «Промінь» перераховує грошові кошти на поточний рахунок
підприємства «Лілея». Відобразити в програмі «1С: Підприємство» операції в
обліку «Лілея».
12. Будівництво об’єкта основних засобів відбувається підрядним
способом. Вартість проектних та будівельно-монтажних робіт становить 250000
грн., у т.ч. ПДВ – 41667 грн. Об’єкт введено в експлуатацію. Відобразити в
програмі «1С: Підприємство» операції.
13. Підприємство ПАТ «Компоніт» одержало безоплатно необоротні
активи - обладнання, справедлива вартість яких складає 2000 грн. На загальних
зборах ПАТ прийнято рішення 15% прибутку за 2011 рік направити на
збільшення резервного капіталу, 30 000 грн. до статутного капіталу та сплатити
дивіденди у сумі 20 000 грн. чистий прибуток за 2011 рік склав 100 000 грн.
178
Відобразити в програмі «1С: Підприємство» зміни, що викликані даними
операціями в капіталі підприємства
14. Первісна вартість об'єкта основних засобів 20000 грн. Ліквідаційна
вартість 2000 грн. Період експлуатації – 4 роки. Метод нарахування амортизації
– прямолінійне списання. Після першого року експлуатації було вирішено, що
підприємству більш вигідним є метод зменшуваного залишку в зв'язку з
прогнозним відновленням основних засобів для збільшення надходження
економічних вигод. Коефіцієнт збільшення норми амортизації прийнято – 1,5.
Ліквідаційна вартість не змінилась і складає 2 000 грн. Нарахувати амортизацію
за весь період експлуатації. Відобразити в програмі «1С: Підприємство»
операції.
15. Відобразити в програмі «1С: Підприємство» зазначені операції.
Підприємство отримало сировину, за яку попередньо сплатило постачальнику
1400 грн. з ПДВ. Витрати на доставку сторонньою організацією склали 60 грн. з
ПДВ, вантажно-розвантажувальні роботи здійснено власними силами, за які
нарахована зарплата у розмірі 40 грн.
Працівник за останні 6 місяців за графіком працював 122 дні, з них
понаднормово – 27 год. та 2 вихідні дні з зарплатою у подвійному розмірі.
Загальна сума зарплати за 6 місяців – 3100 грн. Нарахувати лікарняні за період
з 5 по 15 березня 2011 р.
Підприємство реалізувало продукцію на загальну суму 36000 грн. з ПДВ.
Собівартість готової продукції – 27000 грн. Адміністративні витрати на
реалізовану продукцію – 1000 грн. Витрати на збут готової продукції – 200 грн.
Готову продукцію обміняли на сировину без грошових доплат. Звичайна ціна
готової продукції 3000 грн., сировини – 2700 грн., виробнича собівартість
готової продукції – 2400 грн.
179
Підприємство уклало з банком кредитний договір, згідно з яким банк кредитує
підприємство шляхом перерахування заборгованості постачальнику в сумі
36 тис. грн. з ПДВ за куплену сировину. Строк погашення кредиту 3 місяці,
річний відсоток за кредит – 36%. Відобразити в обліку придбання сировини,
отримання кредиту та його повернення і сплату відсотків.
Відобразити бухгалтерськими проводками операції і визначити залишок за
рахунком 30 «Каса» на 09.04.2012 р. (табл. 5).
Таблиця 5 – Господарські операції, грн.
Дата № Від кого одержано або кому видано Сума
касового Прибуток Видаток
ордера
Залишок на 06. 04. 242 –
06 198 Видано Скворцову О.В. на господарські витрати – 20
06 199 За квитанцією 10010 здано на поточний – 200
рахунок не видану робітникам і службовцям
заробітну плату
07 144 За чеком 13502 з поточного рахунка видано на 165 –
витрати на відрядження
08 200 Видано Яскевичу Т.А. у підзвіт на витрати на – 75
відрядження
08 201 Видано Смирнову Н.М. у підзвіт на витрати на – 40
відрядження

Підприємством на попередження надзвичайної події (повені) витрачено
будівельних матеріалів на суму 20 000 грн., нарахована зарплата працівникам –
10 000 грн., єдиний соціальний внесок – 38%, здійснені витрати
автотранспортного цеху на суму 14 000 грн.
Підприємство отримало безкоштовно технологічне обладнання, вартість якого
згідно з супровідними документами 200000 грн. Обладнання доставлене
транспортною організацією за 1150 грн. з ПДВ на умовах подальшої оплати.
Монтаж обладнання підприємство здійснило власними силами (нарахована
заробітна плата 1200 грн. та використано матеріалів на суму 900 грн.).
180
Підприємство реалізувало продукцію в обмін на основні засоби – обладнання
на загальну суму 36000 грн. з ПДВ. Собівартість готової продукції – 27000 грн.
Адміністративні витрати на реалізовану продукцію – 1000 грн. Витрати на збут
готової продукції – 200 грн.
Залишок цегли на складі торгового підприємства на 1 число місяця становив
50 тис. од., облікова вартість якої 200 грн. за одну тисячу. Протягом місяця
підприємство отримало : 1) 10 числа 20 тис. од. цегли на суму 4500 грн.; 2) 15
числа 30 тис. од. цегли на суму 6900 грн.; 3) 20 числа 50 тис. од. цегли на суму
12000 грн. 25 числа реалізовано 75 тис. од. цегли. на суму 22500 грн. Оплату за
товар отримано після його відвантаження. Зробити бухгалтерські проводки та
визначити фінансовий результат при застосуванні різних методів оцінки запасів
при вибутті: метод ФІФО, метод середньозваженої собівартості.
25. Відобразити в програмі «1С: Підприємство» зазначені операції. Фірма
«Лілея» продала через банк 10 000 євро за курсом 10,45 грн. за 1 євро. Курс
НБУ менший ніж курс продажу і складає 10,35 за 1 євро. За період продажу
курс НБУ не змінювався. Комісійні банку склали 250 грн.
6.3 Перелік питань для модульного контролю
1. Мета ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.
2. Які основні типи організації інформаційних систем обліку?
3. Які основні завдання внутрішньогосподарського контролю та аналізу в
умовах застосування інформаційних систем обліку?
4. Назвіть і дайте характеристику регістрам бухгалтерського обліку.
5. Що повинен забезпечити комп’ютерний облік?
6. Комп’ютерний варіант облікових регістрів.
7. Основні типи організації інформаційних систем обліку.
8. Інформаційні зв’язки комплексу облікових задач. Основні фази
оброблення, закладені в основу програмних продуктів.
9. Як класифікуються інформаційні системи обліку?
181
10.Як класифікуються інформаційні системи за сферою застосування ?
11. Із яких основних частин складається інформаційна система обліку?
12.Що таке технічне, програмне, організаційне, правове, математичне
забезпечення інформаційних систем обліку?
13.Що входить у поняття «інформаційне забезпечення»? Яка роль
інформації в інформаційних системах обліку?
14.Інформаційне забезпечення інформаційних систем. Які види інформації
відображаються в ньому?
15. АРМ спеціаліста. Що забезпечує створення АРМ?
16.Поняття автоматизованих інформаційних технологій (АІТ) та їх
класифікація.
17.Забезпечувальні та функціональні інформаційні технології. Наведіть
приклад.
18.Класифікація інформаційних технологій.
19.Пакетний режим роботи. Діалоговий режим роботи.
20.Інформаційні мережеві технології.
21.Технологія застосування електронного документообігу.
22.Автоматизовані банки даних (БнД), їх особливості.
23.Інформаційні бази даних (БД), їх особливості.
24.Система управління базами даних (СУБД). Напрями застосування
професійних СУБД.
25. Методи захисту інформації від несанкціонованого доступу.
26.Види економічної інформації відповідно до виконуваних функцій
27.Види економічної інформації за технологією оброблення.
28.Структура, форми подання та відображення економічної інформації.
29.Що таке масив даних, інформаційний потік, інформаційна база?
30.Методи кодування. Їх характеристика.
7. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
182
1. Довідкова система 1С:Підприємство.
2. Робота в режимі Конфігуратор.
3. Облік прибуткових операцій ТМЦ у 1С:Підприємство.
4. Облік основних засобів у 1С:Підприємство.
5. Облік грошових коштів в касі в 1С:Підприємство.
6. Облік грошових коштів на поточному рахунку в 1С:Підприємство.
7. Сервісні можливості 1С:Підприємство.
8. Особливості роботи з планом рахунків у 1С:Підприємство.
9. Облік розрахунків по ПДВ у 1С:Підприємство.
10.Облік готової продукції в 1С:Підприємство.
11.Облік видаткових операцій ТМЦ у 1С:Підприємство.
12.Режими роботи з програмою 1С:Підприємство. Призначення та порядок
роботи.
13. Порядок розрахунку фінансових результатів у 1С:Підприємство.
14. Звіти в програмі 1С:Підприємство. Призначення та практичне
застосування звіту “Оборотно-сальдова відомість”.
15. Облік розрахунків з підзвітними особами в 1С:Підприємство.
16. Особливості роботи з планом рахунків у 1С:Підприємство.
17.Порядок введення залишків у 1С:Підприємство.
18. Журнали в 1С:Підприємство. Їх призначення та особливості роботи з
ними.
19.Облік виробництва в 1С:Підприємство.
20.Облік нематеріальних активів у 1С:Підприємство.
21.Склад та особливості складання звітності в 1С:Підприємство.
22.Порядок заповнення констант у програмі 1С:Підприємство.
23.Порядок введення залишків у 1С:Підприємство.
24.Облік нарахування та виплати заробітної плати в 1С:Підприємство.
25.Облік розрахунків за ПДВ у 1С:Підприємство.
26.Схема організації обліку в програмі 1С:Підприємство.
27.Особливості формування фінансових звітів у програмі 1С:Підприємство.
183
28.Облік ТМЦ на складах підприємства в 1С:Підприємство.
29.Облік МШП у 1С:Підприємство.
30.Облік торгових операцій у 1С:Підприємство.
8. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. 1С: Предприятие 8. Конфигурация «Бухгалтерия для Украины». - М: Фирма

«АБИ», 2007.-422с.
2. Бенько М.М. Інформаційні системи і технології в обліку: Навч. посіб. - К.:
Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2006. - 362 с.
3. Бухгалтерський облік із використанням комп'ютерних технологій: На
прикладі програми «1С Бухгалтерія 7.7 для України» (Практикум) / В.І.
Крисюк, В.М. Дякон, Т.А. Демченко та ін. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2005. -
173 с.
4. Вацик Н.І. 1С: Бухгалтерія - просто і доступно для бухгалтера: Навч.
посібник. - Тернопіль: СМП „ТАЙП", 2008. - 149 с.
5. Волинець В.І., Погріщук Б.В., Гордополова Н.В. Інформаційні технології
бухгалтерського обліку. Лабораторний практикум: Навчальний посібник. -
Тернопіль: Крок, 2011. - 201 с.
6. Дубій О. 12 уроків з 1С:Бухгалтерії. Порадник користувача ПК. - 2-е вид. -
Львів: „БАК", 2002. - 232 с.
7. Інформаційні системи і технології в обліку: Підручник для студентів вищих
навчальних закладів. / Ф.Ф. Бутинець, Т.В. Давидюк В.В., Євдокимов,
С.Ф. Легенчук. - За ред. Ф.Ф. Бутинця. - 3-є вид., перероб. і доп. - Житомир: ПП
"Рута", 2007. - 468 с.
8. Інформаційні системи та технології в обліку: Навч. посібник / В.С.
Пономаренко, І.В. Журавльова, Н.С. Пасенко, Ю.Д. Маляревський. -
Харків: ХНЕУ, 2005. - 296 с.
9. Засадна Х.О. Бухгалтерський облік основних господарських операцій у
програмі 1С: Бухгалтерія 7.7. - К.: ЦУЛ, 2010. - 238 с.
184
10. Клименко О.В. Інформаційні системи і технології в обліку. Навчальний
посібник. — К.: Центр учбової літератури, 2008. - 320 с.
11. Котин М. 1С: Предприятие 8.2. Управление небольшой фирмой. - СПб.:
Питер, 2011.-320с.
12. Литвин Б.М., Стельмах М.В. Фінансовий аналіз. Навчальний посібник,
Київ: «Прес», 2008. - 336с.
13. Писаревська Т.А. Інформаційні системи обліку та аудиту: Навч. посібник. -
К.:КНЕУ, 2004.-369 с.
14. Пичугин П., Бабаев Д. 1С: Бухгалтерия: доступно для бухгалтера. Полное
практическое пособие для современного бухгалтера. - 2-е изд., перераб. и
доп. - X.: Фактор, 2007. - 464 с.
15. Семенова В.Ю. Компьютерная бухгалтерия для Украины (2008). Задачи и
решения в программе "1С:Бухгалтерия 7.7 для Украины" - К.: РИМП
«София», 2008. -300 с.
16. Терещенко Л.О., Матієнко-Зубенко І.І. Інформаційні системи і технології в
обліку: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2004. - 187 с.
17. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік, оподаткування і звітність:
Підручник. - Київ.: Алерта, 2011. - 976с.
18. Уткин Ю.А. Курс бухгалтере кого учета с помощью программы
1С: Бухгалтерия 7.7 для Украины: Методическое пособие к практическим
занятиям. - Харьков: ИПЦ «Ксилон», 2003. - 500 с.
19. Харитонов С.А. 1С:Бухгалтерия 8 для начинающих. - М.: ООО «1С -
Паблишинг»; СПб: Питер, 2009. - 384с.
20. Хозяйственные операции в компьютерной бухгалтерии 7.7 для Украины:
Учебное пособие / Д.В. Чистов, А.В. Таранов, О.А. Заремба, А.В. Заремба. -
К.: Диасофт, 2002. - 528 с.
21. Шквір В.Д., Загородній А.Г., Височан О.С. Інформаційні системи і
технології в обліку: Навч. посіб. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К: Знання,
2007.-439 с.
185

Посібник

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Посібник

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Т.О. Меліхова, к.е.н.

Відповідальний за випуск: Завідувач кафедри ОіА,

д.е.н., проф. А.П. Макаренко

Меліхова Т.О., Подмешальська Ю.В., Таратута Л.В.

2 МОДУЛЬНА СТРУКТУРА ДИСЦИПЛІНИ……………………………...…… 6

3 ЗМІСТ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ……………………………………….. 7

3.1 Лекційні заняття……………………………………………………………….. 7

3.2 Лабораторні заняття…………………………………………………………... 8

4 ТЕМАТИЧНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН……………………………………… 9

4.1 Розгорнута програма дисципліни…………………………………………….. 9

5 МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ ДО ВИВЧЕННЯ ЛЕКЦІЙНОГО КУРСУ……... 13

6 ПІДГОТОВКА ДО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ ….……………………….. 167

6.1 Тестові завдання………………………………………………………………. 168

6.2 Задачі для модульного контролю…………………………………………….. 174

8. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………… 184

Бухгалтерський облік являє собою упорядковану систему збору,

У результаті вивчення дисципліни студент повинен:

Модуль 1. Поняття інформаційних систем та економічної інформації

1. Характеристика автоматизованих інформаційних систем.

2. Економічна інформація та засоби її формалізованого опису.

Модуль 2. Організаційно-методичні основи створення та функціонування

4. Організаційно-методичні основи створення та функціонування інформаційних

5. Програмні продукти бухгалтерського обліку.

Модуль 4. Автоматизація обліку необоротних активів, матеріальних цінностей та

9. Автоматизація обліку грошових коштів у програмі «1С: Бухгалтерія».

3. ЗМІСТ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

3.2 Лабораторні заняття

4. ТЕМАТИЧНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН

Тема 1. Характеристика автоматизованих інформаційних систем

Тема 2. Економічна інформація та засоби її формалізованого опису

Тема 3. Організація інформаційної бази систем оброблення економічної

Тема 5. Програмні продукти бухгалтерського обліку

Тема 6. Автоматизація обліку необоротних активів у програмі

Тема 7. Автоматизація обліку товарно-матеріальних цінностей в програмі

Тема 8. Автоматизація обліку витрат на виробництво та послуги в програмі

Тема 9. Автоматизація обліку грошових коштів у програмі «1С: Бухгалтерія»

5. МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ ДО ВИВЧЕННЯ ЛЕКЦІЙНОГО КУРСУ

1.1 Особливості сучасних інформаційних технологій

Принципові зміни у ставленні людини до інформації, які сталися у

Розвиток інформаційних систем пов'язаний з особливостями задач, що

1.3 Структура автоматизованих інформаційних систем

У комп'ютерних ІС виділяють дві частини:

2.1. Економічна інформація, її види та властивості

Поняття інформація походить від латинського слова «informatio», що

2.2. Система класифікації та кодування економічної інформації

Структура економічної інформації достатньо складна і може охоплювати

2.3 Єдина система класифікації та кодування. Категорії класифікаторів

Після присвоєння кодів створюється класифікатор. Класифікатор — це

3.1 Загальна характеристика інформаційного забезпечення

Інформаційне забезпечення інформаційних систем обліку передбачає

Рис. 3.1. Структура інформаційного забезпечення

До оперативних документів належать накладні, платіжні документи, прибуткові

3.3 Організація баз даних автоматизованої інформаційної системи

4.1 Стадії та етапи розробки інформаційних систем

У наш час склалися основні принципи створення автоматизованих

Технічна документація на ІС – це технічний проект. Технічний проект

Вхідна інформація. У підрозділі описується вхідна інформація, що

Документ “Опис інформаційного забезпечення” включає: загальну

Тема 5. Програмні продукти бухгалтерського обліку

5.1 Загальна характеристика та класифікація програм для

Організація бухгалтерського обліку в умовах його комп’ютеризації

Домашня • облік особистих та сімейних

Невелика (до 8-10

4 • комплексна реалізація окремих