Professional Documents
Culture Documents
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
до практичних занять та контрольних робіт з фізики.
Розділ: електрика та магнетизм.
Для студентів технічних спеціальностей заочної форми навчання
2
2003
Методичні вказівки до практичних занять з Фізики, розділ електрика та
магнетизм, для студентів заочної форми навчання / Укл.: В.К. Манько, Л.С. Богачова,
Б.О. Серпецький, В.Г. Корніч. – Запоріжжя: ЗНТУ, 2003 – 63 с.
Затверджено
на засіданні кафедри
фізики
Протокол № 7
від “1” квітня 2003
3
ВСТУП
Література
3 ЕЛЕКТРИКА
3.1 ЕЛЕКТРОСТАТИКА
Поняття про заряд. Тілам, які взаємодіють між собою з силю,
набагато більшою (приблизно в 1039 разів), ніж сила гравітаційної
взаємодії, приписали властивість мати заряд. Всі заряди умовно
поділені на позитивні і негативні у відповідності з двозначним
характером їх взаємодії: однойменні заряди відштовхуються,
різнойменні притягуються. Сучасній науці відомо, що носіями заряду
являються електрони та іони. Елементарним (найменшим) зарядом є
заряд електрона е = -1,6∙10-19 Кл. Кл - (кулон) це одиниця заряду в
системі одиниць СІ. У всіх електричних явищах має місце закон
збереження заряду: алгебраїчна сума зарядів замкнутої (ізольованої)
системи не змінюється.
Закон Кулона. В основі електростатики, тобто вчення про
взаємодію нерухомих зарядів, лежить закон Кулона (1785 р.) для
точкових зарядів:
(3.1)
Сила з якою точковий заряд Q діє на точковий заряд q
прямо пропорційна добуткові цих зарядів, обернено пропорційна
квадрату відстані r між ними і направлена по лінії, що з’єднує ці
заряди.
- відносна діелектрична проникність
середовища, яка показує у скільки разів сила
взаємодії у вакуумі Fo більша, ніж сила взаємодії
F в даному середовищі. Для повітря і вакууму
= 1, для газів 1.
По сучасним поглядам, взаємодія зарядів відбувається через –
електричне поле. Кожний заряд утворює у навколишньому
середовищі електричне поле, яке і діє на внесений у нього інший
заряд.
Силовою характеристикою електричного поля є напруженість
(3.2)
5
(3.3)
(3.4)
поля.
Ступінь зарядженості тіл, які не можна вважати точковими, ха-
рактеризуються такими величинами:
лінійна густина заряду – заряд одиниці довжини
(3.5)
поверхнева густина заряду – заряд одиниці площі
6
(3.6)
(3.7)
поля
.
(3.9)
Діаметрально протилежний елемент dl2
створює напруженість dE2. Ясно, що Х –ві
проекції цих векторів попарно компенсу-
ються, а У- ві сумуються. Тому
Враховуючи (3.9), і що ,
одержуємо
7
і .
(3.11)
. (3.12)
і ,
Прирівнявши Q до
одержуємо
(3.13)
Одержуємо
(3.14).
Одержуємо (3.15).
Видно, що індукція і напруженість не залежать від положення
точки і однакові в усіх точках простору. Такі поля називаються
однорідними.
(3.16)
, (3.17)
10
(3.18).
( 3.19).
(3.20).
(3.21).
. (3.30)
Тоді (3.31)
13
(3.32)
. (3.36)
(3.37)
. (3.38)
опір .
16
Загальний опір
(3.43)
При з’єднанні опорів загальний опір знаходиться так:
(3.45)
Закон Ома. Для дільниці кола, яка не містить джерела
електрорушійної сили (е.р.с.), струм прямо пропорційний різниці
потенціалів на її кінцях (падінню напруги U) і обернено пропорційний
опору R.
(3.46)
Якщо ж в дільниці є джерело е.р.с. ε, то струм прямо
пропорційний алгебраїчній сумі різниці потенціалів і е.р.с. і обернено
пропорційний загальному опору (сумі зовнішнього опору R і
внутрішнього опору r джерела)
. (3.47)
Для замкнутого кола струм прямо пропорційний
електрорушійній силі, яка увімкнена в це коло, і обернено
пропорційний сумі зовнішнього і внутрішнього опорів.
. (3.48)
Закон Джоуля-Ленца про теплову дію електричного струму.
Якщо електричний струм не виконує механічної роботи, то вся його
енергія перетворюється в тепло
(3.49)
17
(3.52)
(3.53)
(3.54)
Рекомендована література
1. Савельев И.В. Курс общей физики. - М. : Наука. 1982,
т. 1, стр.17 - 245, т. 2, стр. 274 - 301.
2. Трофимова Т.И. Курс физики. - М. : Высшая школа.
1985, стр.8 - 71, 219 - 234, 243 - 252.
3. Бушок Г.Ф., Левандовський В.В., Півень В.В. Курс
фізики. - К: Либідь. 2001, т.1, стор. 10 - 215.
4. Волькенштейн В.С. Сборник задач по общему курсу
физики. - М. : Наука. 1979.
5. Четров А.Г., Воробьев А.А. Задачник по физике. - М. :
Высшая школа. 1981.
6. Гаркуша Т.П., Курінний В.П., Певзнер М.Ш. Збірник
задач з фізики. - Київ. : Вища школа. 1995.
Контрольна робота № 3
Таблиця варіантів 3
Варі- Номери задач
Ант
0 300 310 320 330 340 350 360 370 380 390
1 301 311 321 331 341 351 361 371 381 391
2 302 312 322 332 342 352 362 372 382 392
3 303 313 323 333 343 353 363 373 383 393
19
4 304 314 324 334 344 354 364 374 384 394
5 305 315 325 335 345 355 365 375 385 395
6 306 316 326 336 346 356 366 376 386 396
7 307 317 327 337 347 357 367 377 387 397
8 308 318 328 338 348 358 368 378 388 398
9 309 319 329 339 349 359 369 379 389 399
Задачі
4 Магнітне поле
F = qЕ+q [B]
де Е – напруженість електричного поля; В – індукція магнітного поля.
Сила, що діє з боку магнітного поля на внесений у нього елемент
електричного струму (сила Ампера) становить,
dF = I [dlB]
де dl – вектор елемента струму.
Закон Біо-Савара-Лапласа:
31
=LI
де L - індуктивність контуру.
Індуктивність довгого соленоїда та тонкого тороїда (без осередя)
L = 0 n2 V
де n – кількість витків на одиницю довжини соленоїда (тороїда); V –
об’єм соленоїда (тороїда).
ЕРС самоіндукції
33
де L – індуктивність контуру.
Об’ємна густина енергії магнітного поля
(1)
де символ l позначає, що інтегрування відбувається по всій довжині
відрізка.
Запишемо закон Біо-Савара-Лапласа в векторній формі:
34
Рисунок 4.1
(2)
де α1 і α2 – границі інтегрування.
35
Виконаємо інтегрування:
(3)
(4)
(5)
(2)
Тл = 308 мкТл.
Розвязок
Для рішення задачі використаємо закон Біо-Савара-Лапласа:
Рисунок 4.4
38
Розв’зок
Зігнутий провід можна розглядати як два довгих проводи, кінці
яких з’єднані в точці О (рис. 4.6). Згідно з принципом суперпозиції
магнітних полів магнітна індукція B в точці A буде дорівнювати
геометричній сумі магнітних індукцій B1 і B2 полів, створюємих
відрізками довгих проводів 1 і 2, тобто B = B1 + B2. Магнітна індукція
B2 дорівнює нулю. Це маємо з закону Біо-Савара-Лапласа, згідно
якому в точках, що лежать на осі проводу, dB = 0(dlr = 0).
Магнітну індукцію B1 знайдемо, використавши співвідношення
(3), знайденого у прикладі 1:
Рисунок 4.5
Рисунок 4.6
Розв’язок
Згідно з принципом суперпозиції магнітних полів індукція B
поля, що створюється струмами I1 i I2 , визначається виразом B = B1 +
B2, де B1 – магнітна індукція поля, що створено в точці А струмом I1;
B2 -магнітна індукція поля, що
створено в точці А струмом I2.
Відмітимо, що вектори
B1 i B2 взаємно
перпендикулярні (їх напрямки
знаходяться по правилу
буравчика і зображені в двох
проекціях на рис. 4.8). Тоді
модуль вектора B можна Рисунок 4.7
визначити по теоремі
Піфагора:
B = |B| = (B1 + B2),
де B1 i B2 визначаються по
формулам розрахунку
магнітної індукції для
безкінечно довгого
прямолінійного проводу зі
струмом:
і
Рисунок 4.8
В нашому випадку r0 =
d/2. Тоді
41
B = B2 + B3,
Рисунок 4.8
Рисунок 4.7
42
або
Перевірка одиниць величин аналогічна виконаній в прикладі 3.
Виконаємо розрахунки:
Тл = 3,3110-4 Тл,
або В = 331 мкТл.
Рисунок 4.11
44
Виконаємо розрахунки:
Приклад 8. Протон, що
пройшов прискорюючу різницю
потенціалів U = 600 В, влетів в
однорідне магнітне поле з
індукцією B = 0,3 Тл і почав
рухатися по колу. Розрахувати
радіус R кола.
Розв’язок
Рух зарядженої частки в
однорідному магнітному полі Рисунок 4.12
буде проходити по колу тільки в
тому випадку, коли частка
залетить в магнітне поле перпендикулярно лініям магнітної індукції.
Так як сила Лоренцо перпендикулярна вектору v, то вона передає
частці (протону) нормальне прискорення an.
Згідно другому закону Ньютона,
FЛ = maп, (1)
де m – маса протона.
45
або
(4)
Переконаємося в тому, що права частина рівняння дає одиницю
довжини (м):
46
(2)
де S – площа, обмежена колом, що описує електрон (S = ΠR2).
Підставив Iекв з (1) у (2), отримаємо
Виконаємо розрахунки
Pm = (1,610-19)20,2(0,05)2 / 29,110-31 Ам2 = 7,0310-12 (Ам2) = 7,03
пАм2.
Рисунок 4.14
Виконаємо розрахунки:
v = v2+ v2 =
= 1 м/с.
Виконаємо розрахунки:
Контрольна робота № 4
Таблиця варіантів 4
Варі- Номери задач
ант
0 400 410 420 430 440 450 460 470 480 490
1 401 411 421 431 441 451 461 471 481 491
2 402 412 422 432 442 452 462 472 482 492
3 403 413 423 433 443 453 463 473 483 493
4 404 414 424 434 444 454 464 474 484 494
5 405 415 425 435 445 455 465 475 485 495
6 406 416 426 436 446 456 466 476 486 496
7 407 417 427 437 447 457 467 477 487 497
8 408 418 428 438 448 458 468 478 488 498
9 409 419 429 439 449 459 469 479 489 499
Задачі
Рисунок 462
Рисунок 465